Автор:Борис Грінченко

<mediawiki xmlns="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.10/" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance" xsi:schemaLocation="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.10/ http://www.mediawiki.org/xml/export-0.10.xsd" version="0.10" xml:lang="uk">
  <siteinfo>
    <sitename>Вікіджерела</sitename>
    <dbname>ukwikisource</dbname>
    <base>https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0</base>
    <generator>MediaWiki 1.39.0-wmf.23</generator>
    <case>first-letter</case>
    <namespaces>
      <namespace key="-2" case="first-letter">Медіа</namespace>
      <namespace key="-1" case="first-letter">Спеціальна</namespace>
      <namespace key="0" case="first-letter" />
      <namespace key="1" case="first-letter">Обговорення</namespace>
      <namespace key="2" case="first-letter">Користувач</namespace>
      <namespace key="3" case="first-letter">Обговорення користувача</namespace>
      <namespace key="4" case="first-letter">Вікіджерела</namespace>
      <namespace key="5" case="first-letter">Обговорення Вікіджерел</namespace>
      <namespace key="6" case="first-letter">Файл</namespace>
      <namespace key="7" case="first-letter">Обговорення файлу</namespace>
      <namespace key="8" case="first-letter">MediaWiki</namespace>
      <namespace key="9" case="first-letter">Обговорення MediaWiki</namespace>
      <namespace key="10" case="first-letter">Шаблон</namespace>
      <namespace key="11" case="first-letter">Обговорення шаблону</namespace>
      <namespace key="12" case="first-letter">Довідка</namespace>
      <namespace key="13" case="first-letter">Обговорення довідки</namespace>
      <namespace key="14" case="first-letter">Категорія</namespace>
      <namespace key="15" case="first-letter">Обговорення категорії</namespace>
      <namespace key="102" case="first-letter">Автор</namespace>
      <namespace key="103" case="first-letter">Обговорення автора</namespace>
      <namespace key="116" case="first-letter">Архів</namespace>
      <namespace key="117" case="first-letter">Обговорення архіву</namespace>
      <namespace key="250" case="first-letter">Сторінка</namespace>
      <namespace key="251" case="first-letter">Обговорення сторінки</namespace>
      <namespace key="252" case="first-letter">Індекс</namespace>
      <namespace key="253" case="first-letter">Обговорення індексу</namespace>
      <namespace key="710" case="first-letter">TimedText</namespace>
      <namespace key="711" case="first-letter">TimedText talk</namespace>
      <namespace key="828" case="first-letter">Модуль</namespace>
      <namespace key="829" case="first-letter">Обговорення модуля</namespace>
      <namespace key="2300" case="first-letter">Gadget</namespace>
      <namespace key="2301" case="first-letter">Gadget talk</namespace>
      <namespace key="2302" case="case-sensitive">Gadget definition</namespace>
      <namespace key="2303" case="case-sensitive">Gadget definition talk</namespace>
    </namespaces>
  </siteinfo>
  <page>
    <title>Автор:Борис Грінченко</title>
    <ns>102</ns>
    <id>6703</id>
    <revision>
      <id>457388</id>
      <parentid>405060</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T16:16:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Псевдоніми, криптоніми */</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="15954" xml:space="preserve">{{автор
| прізвище = Грінченко
}}

== Псевдоніми, криптоніми ==
: Василь Чайченко • Л. Яворенко • П. Вартовий • Б. Вільховий

== Твори ==
=== Драматургія ===
* [[На громадській роботі]] (1899)
* [[Нахмарило]] (1895-1899) 
* [[Степовий гість (Грінченко)|Степовий гість]] (1897)
* [[Серед бурі]] (1897) 
* [[Ясні зорі]] (1894)

=== Проза ===

==== Повісті ====
* [[Брат на брата]] (1907)
* [[Під тихими вербами]] (1901)
* [[Серед темної ночі]] (1900)
* [[Сонячний промінь]] (1890)

==== Оповідання ====
* [[Байда]] (1890) 
* [[Батько та дочка]] (1893) 
* [[Без хліба]] (1884) 
* [[Болотна квітка]] (1901) 
* [[Грицько (Грінченко)|Грицько]] (1890) 
* [[Дзвоник]] (1897)
* [[Двоє рідних]] (1906)
* [[Екзамен (Грінченко)|Екзамен]] (1884)
* [[Украла (Грінченко)|Украла ]] (1891)
* [[9 січня]] (1906)

==== Редакція ====
* {{l2s|Писання Трохима Зїньківського|Писання Трохима Зіньківського. 1896.pdf}}. Львів, 1896

==== Дрібнички ====
* [[Верби]] (1886) 
* [[Вітер]] (1886) 
* [[Ліс]] (1903)
* [[Степ горів]] (1903)
* [[На замку Св. Янгола]] (1907)
* [[Дядько Тимоха]] (1885)  
* [[З заздрощів]] (1907) 
* [[Зустріч]] (1888) 
* [[Історія одного протесту]] (1905) 
* [[Кавуни]] (1891) 
* [[Каторжна]] (1888) 
* [[Князь Ігор]] (1885)
* [[На розпутті]] (1891) 
* [[Ксеня]] (1885) 
* [[Непокірний]] (1886) 
* [[Олеся]] (1890) 
* [[Палії]] (1900)
* [[Пан Коцький (Борис Грінченко)|Пан Коцький]] (1904) 
* [[Панько]] (1893)
* [[Підпал]] (1893) 
* [[Покупка]] (1900) 
* [[Сама, зовсім сама]] (1885) 
* [[Сам собі пан]] (1902) 
* [[Сестриця Галя]] (1885)  
* [[Хата]] (1886) 
* [[Хатка в балці]] (1895)
* [[Як я вмер]] (1901)

==== Балади та поеми ====
* [[Смерть отаманова (Борис Грінченко) |Смерть отаманова]] (1888)
* [[Матільда Аграманте (Борис Грінченко)|Матільда Аграманте]] (1897)
* [[Лесь, преславний гайдамака (Борис Грінченко) |Лесь, преславний гайдамака]] (1900)
* [[Перша жінка (Борис Грінченко)|Перша жінка]] (Народна легенда)(1906)

==== Казки ====
* [[Два морози (Борис Грінченко)|Два морози]] (З народного поля)
* [[Дівчина Леся (Борис Грінченко)|Дівчина Леся]] (1886)
* [[Дума про Княгиню-кобзаря (Борис Грінченко)|Дума про Княгиню-кобзаря ]] (З народного поля) 1890.
* [[Дурень думкою багатіє (Борис Грінченко)|Дурень думкою багатіє]] (З народного поля) 1892. IV. 18 (30)
* [[Крук, велика птиця (Борис Грінченко)|Крук, велика птиця]] (З народного поля) (1891. III 8 (20))
* [[Кузьмина (Борис Грінченко)|Кузьмина]] (1890. III. 23)
* [[Маруся та князенко (Борис Грінченко)|Маруся та князенко]] (Покинута в лісі дівчина) 1889
* [[Могутній комар (Борис Грінченко)|Могутній комар]] (1890)
* [[Риб’ячі танці (Борис Грінченко)|Риб’ячі танці]] (1982. V. 7 (19))
* [[Сірко (Борис Грінченко)|Сірко]] (1890. ІІІ.2(ІІ))
* [[Сирітка (Борис Грінченко)|Сирітка]] (1892)
* [[Скарб (Борис Грінченко)|Скарб]] (1890.ІХ. 24)
* [[Смілива дівчина (Борис Грінченко)|Смілива дівчина]]
* [[Снігурка (Борис Грінченко)|Снігурка]] (1886)
* [[Сопілка (Борис Грінченко)|Сопілка]]
* [[Три бажання (Борис Грінченко)|Три бажання]] (1890)
* [[Чия робота важча? (Борис Грінченко)|Чия робота важча?]] (1889. ХІ. 7 (19))

==== Поезія ====
* [[Болить душа твоя? (Борис Грінченко)|Болить душа твоя?]] (1894)
* [[Боязникам (Борис Грінченко)|Боязникам]] (1899)
* [[Блискучії зорі, небесні світила... (Борис Грінченко)|Блискучії зорі, небесні світила...]] (1892)
* [[Бурлака (Борис Грінченко)|Бурлака]] (1882)
* [[Весілля (Борис Грінченко)|Весілля]] (1883)
* [[Весна (Грінченко)|Весна]] (1881)
* [[Весняні сонети (Борис Грінченко)|Весняні сонети]] (1888)
* [[Вечір (Борис Грінченко)|Вечір]] (1883)
* [[Вона! вона! я бачу — між кущами... (Борис Грінченко)|Вона! вона! я бачу — між кущами...]] (1888)
* [[Вона співа... (Борис Грінченко)|Вона співа...]] (1887)
* [[Всемогутній єси, боже (Борис Грінченко)|Всемогутній єси, боже]] (1909)
* [[Гармонія (Борис Грінченко)|Гармонія]] (1893)
* [[Годі! (Борис Грінченко)|Годі!]] (1885)
* [[Горе вам! (Борис Грінченко)|Горе вам!]] (1886)
* [[Гроза (Борис Грінченко)|Гроза]] (1889)
* [[Де воно? (Борис Грінченко)|Де воно?]]
* [[Доки? (Борис Грінченко)|Доки?]] (1881)
* [[До народу (Борис Грінченко)|До народу]] (1884)
* [[До праці (Борис Грінченко)|До праці]] (1881)
* [[Дон Кіхот (Борис Грінченко)|Дон Кіхот]] (1903)
* [[До тих, що зостануться (Борис Грінченко)|До тих, що зостануться]] (1904)
* [[Друзям (Борис Грінченко)|Друзям]] (1889)
* [[Дуб (Борис Грінченко)|Дуб]] (1883)
* [[Дух і тіло (Борис Грінченко)|Дух і тіло]] (1889)
* [[Душа горить (Борис Грінченко)|Душа горить]] (1886)
* [[Живуща вода (Борис Грінченко)|Живуща вода]] (1904)
* [[Загадка (Борис Грінченко)|Загадка]] (1893)
* [[Зазира в вікно до мене (Борис Грінченко)|Зазира в вікно до мене]] (1909)
* [[Закоханий (Борис Грінченко)|Закоханий]] (1887)
* [[Заспіви (Борис Грінченко)|Заспіви]] (1903)
* [[З весняних дум (Борис Грінченко)|З весняних дум]] (1894)
* [[Згадка (Борис Грінченко)|Згадка]] (1885)
* [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/Землякам|Землякам]] (Ще не вмерла Україна…) (1898)
* [[Зернятка (Борис Грінченко)|Зернятка]] (1898-1903)
* [[Зима (Борис Грінченко)|Зима]] (1889)
* [[Зорі (Грінченко)|Зорі]] (1888)
* [[І знов (Борис Грінченко)|І знов]] (1885)
* [[І молилася я, й сподівалася я (Борис Грінченко)|І молилася я, й сподівалася я]] (1881)
* [[Коханій (Борис Грінченко)|Коханій]] (1883)
* [[Людський вік (Борис Грінченко)|Людський вік]] (1905)
* [[Марусі Вітровій (Борис Грінченко)|Марусі Вітровій]] (1897)
* [[Маніфест (Борис Грінченко)|Маніфест]] (1905)
* [[Матері (Борис Грінченко)|Матері]] (1880)
* [[Матильда Аграманте (Борис Грінченко)|Матильда Аграманте]] (1897)
* [[Мати (Борис Грінченко)|Мати]] (1885)
* [[Моє кохання (Борис Грінченко)|Моє кохання]] 
* [[Моє щастя (Борис Грінченко)|Моє щастя]] (1886)
* [[Могила (Борис Грінченко)|Могила]] (1882)
* [[Молоді сльози (Борис Грінченко)|Молоді сльози]] (1885)
* [[На волю! (Борис Грінченко)|На волю!]] (1908)
* [[Надія (Борис Грінченко)|Надія]] (1895)
* [[На добраніч! (Борис Грінченко)|На добраніч!]] (1891)
* [[Наша доля (Борис Грінченко)|Наша доля]] (1881)
* [[На полі (Борис Грінченко)|На полі]] (1882)
* [[Не гордуй ти життям молодим... (Борис Грінченко)|Не гордуй ти життям молодим...]] (1884)
* [[Некрасову й Шевченкові (Борис Грінченко)|Некрасову й Шевченкові]] (1881)
* [[Не лякайсь, що і досі хмари (Борис Грінченко)|Не лякайсь, що і досі хмари]] 
* [[Ні, я між вас, о люди, не зазнав... (Борис Грінченко)|Ні, я між вас, о люди, не зазнав...]] (1885)
* [[Присвячую М. Г. (Борис Грінченко)|Присвячую М. Г.]] (1885)
* [[Російським лібералам (Борис Грінченко)|Російським лібералам]] (1897)
* [[Смутні картини (Борис Грінченко)|Смутні картини]] (1883)
* [[Та де вона? Невже її й не мати? (Борис Грінченко)|Та де вона? Невже її й не мати?]] (1888)
* [[Українець (Борис Грінченко)|Українець]] (1892)
* [[Учителям (Борис Грінченко)|Учителям]]
* [[Хай ліпше вб’є громом, ніж їстиме лихо... (Борис Грінченко)|Хай ліпше вб’є громом, ніж їстиме лихо...]]
* [[Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих/Червоний прапор|Червоний прапор]]. — ''[[Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих]]'' (1914)
* [[Я кохаю ті хмари похмурі... (Борис Грінченко)|Я кохаю ті хмари похмурі...]]
* [[Я сам собі у городі гучному... (Борис Грінченко)|Я сам собі у городі гучному...]]

===== Переклади віршів =====
* ''[[Автор:Віктор Гюґо|Віктор Гюго]]'', [[Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих/Служба в церкві|Служба в церкві]]. — ''[[Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих]]'' (1914)

===== Збірки віршів =====
* '''На селі'''
** [[Дві троянди (Борис Грінченко)|Дві троянди]]
** [[Жайворонок (Борис Грінченко)|Жайворонок]]
** [[Ластівка (Борис Грінченко)|Ластівка]]
** [[Нахиляє дуб високий... (Борис Грінченко)|Нахиляє дуб високий...]]
** [[Пастушки (Борис Грінченко)|Пастушки]]
** [[Петрусь (Борис Грінченко)|Петрусь]]
** [[Пташці (Борис Грінченко)|Пташці]]
** [[Ранок (Борис Грінченко)|Ранок]]
** [[У степу]]
** [[Серед поля (Борис Грінченко)|Серед поля]]
** [[На чужині (Борис Грінченко)|На чужині]] (1884)
** [[Не гордуй ти життям молодим... (Борис Грінченко)|Не гордуй ти життям молодим...]] (1884)
** [[Неначе (Борис Грінченко)|Неначе]] (1880)
** [[Ні поля, ні гаї (Борис Грінченко)|Ні поля, ні гаї]] (1909)
** [[Нудьга (Борис Грінченко)|Нудьга]] (1885)
** [[Ой під лісом, по тих луках... (Борис Грінченко)|Ой під лісом, по тих луках...]] (1885)
** [[О дайте сліз! (Борис Грінченко)|О дайте сліз!]] (1885)
** [[Патріот (Борис Грінченко)|Патріот]] (1892)
** [[Перед сонцем (Борис Грінченко)|Перед сонцем]] (1892)
** [[Перші проліски (Борис Грінченко)|Перші проліски]] (1893)
** [[Південь на степу (Борис Грінченко)|Південь на степу]] (1885)
** [[Під вербами (Борис Грінченко)|Під вербами]] (1885)
** [[Пісня (Грінченко)|Пісня]] (1885)
** [[По весні (Борис Грінченко)|По весні]] (1884)
** [[По весні розцвітаються квіти... (Борис Грінченко)|По весні розцвітаються квіти...]]
** [[Подивись! (Борис Грінченко)|Подивись!]] (1885)
** [[Прийде! (Борис Грінченко)|Прийде!]] (1892)
** [[Природо-мати! (Борис Грінченко)|Природо-мати!]] (1894)
** [[Присвячую М.Г. (Борис Грінченко)|Присвячую М.Г.]] (18.ХІІ. 1885)
** [[Приходить час (Борис Грінченко)|Приходить час]] (1903)
** [[Ранок (Борис Грінченко)|Ранок]] (1882)
** [[Рибалка (Борис Грінченко)|Рибалка]] (1883)
** [[Своїм братам (Борис Грінченко)|Своїм братам]] (1884)
** [[Скоро може побачу я степ той широкий (Борис Грінченко)|Скоро може побачу я степ той широкий]] (1885)
** [[Співцеві (Борис Грінченко)|Співцеві]] (1905)
** [[Тепер (Борис Грінченко)|Тепер]] (1885)
** [[Тільки одна не пишалась... (Борис Грінченко)|Тільки одна не пишалась...]] (1885)
** [[Ти кажеш: заспівай... (Борис Грінченко)|Ти кажеш: заспівай...]] (1891)
** [[Троянда (Борис Грінченко)|Троянда]] (1890)
** [[Удові (Борис Грінченко)|Удові]] (1882)
** [[У кого плачуть очі (Борис Грінченко)|У кого плачуть очі]] (1894)
** [[У лісі (Борис Грінченко)|У лісі]] (1885)

* {{l2s|Під хмарним небом|Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf}}. Львів, 1893

{{PD-auto}}
{{Authority control}}

[[Категорія:Українські автори]]
[[Категорія:Науковці]]</text>
      <sha1>9o15xowcr12f8ao8ezyaem84yz8m5qc</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457403</id>
      <parentid>457388</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T17:15:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Твори */</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="16504" xml:space="preserve">{{автор
| прізвище = Грінченко
}}

== Псевдоніми, криптоніми ==
: Василь Чайченко • Л. Яворенко • П. Вартовий • Б. Вільховий

== Твори ==
=== Драматургія ===
* [[На громадській роботі]] (1899)
* [[Нахмарило]] (1895-1899) 
* [[Степовий гість (Грінченко)|Степовий гість]] (1897)
* [[Серед бурі]] (1897) 
* [[Ясні зорі]] (1894)

=== Проза ===

==== Повісті ====
* [[Брат на брата]] (1907)
* [[Під тихими вербами]] (1901)
* [[Серед темної ночі]] (1900)
* [[Сонячний промінь]] (1890)

==== Оповідання ====
* [[Байда]] (1890) 
* [[Батько та дочка]] (1893) 
* [[Без хліба]] (1884) 
* [[Болотна квітка]] (1901) 
* [[Грицько (Грінченко)|Грицько]] (1890) 
* [[Дзвоник]] (1897)
* [[Двоє рідних]] (1906)
* [[Екзамен (Грінченко)|Екзамен]] (1884)
* [[Украла (Грінченко)|Украла ]] (1891)
* [[9 січня]] (1906)

==== Редакція ====
* {{l2s|Писання Трохима Зїньківського|Писання Трохима Зіньківського. 1896.pdf}}. Львів, 1896

==== Дрібнички ====
* [[Верби]] (1886) 
* [[Вітер]] (1886) 
* [[Ліс]] (1903)
* [[Степ горів]] (1903)
* [[На замку Св. Янгола]] (1907)
* [[Дядько Тимоха]] (1885)  
* [[З заздрощів]] (1907) 
* [[Зустріч]] (1888) 
* [[Історія одного протесту]] (1905) 
* [[Кавуни]] (1891) 
* [[Каторжна]] (1888) 
* [[Князь Ігор]] (1885)
* [[На розпутті]] (1891) 
* [[Ксеня]] (1885) 
* [[Непокірний]] (1886) 
* [[Олеся]] (1890) 
* [[Палії]] (1900)
* [[Пан Коцький (Борис Грінченко)|Пан Коцький]] (1904) 
* [[Панько]] (1893)
* [[Підпал]] (1893) 
* [[Покупка]] (1900) 
* [[Сама, зовсім сама]] (1885) 
* [[Сам собі пан]] (1902) 
* [[Сестриця Галя]] (1885)  
* [[Хата]] (1886) 
* [[Хатка в балці]] (1895)
* [[Як я вмер]] (1901)

==== Балади та поеми ====
* [[Смерть отаманова (Борис Грінченко) |Смерть отаманова]] (1888)
* [[Матільда Аграманте (Борис Грінченко)|Матільда Аграманте]] (1897)
* [[Лесь, преславний гайдамака (Борис Грінченко) |Лесь, преславний гайдамака]] (1900)
* [[Перша жінка (Борис Грінченко)|Перша жінка]] (Народна легенда)(1906)

==== Казки ====
* [[Два морози (Борис Грінченко)|Два морози]] (З народного поля)
* [[Дівчина Леся (Борис Грінченко)|Дівчина Леся]] (1886)
* [[Дума про Княгиню-кобзаря (Борис Грінченко)|Дума про Княгиню-кобзаря ]] (З народного поля) 1890.
* [[Дурень думкою багатіє (Борис Грінченко)|Дурень думкою багатіє]] (З народного поля) 1892. IV. 18 (30)
* [[Крук, велика птиця (Борис Грінченко)|Крук, велика птиця]] (З народного поля) (1891. III 8 (20))
* [[Кузьмина (Борис Грінченко)|Кузьмина]] (1890. III. 23)
* [[Маруся та князенко (Борис Грінченко)|Маруся та князенко]] (Покинута в лісі дівчина) 1889
* [[Могутній комар (Борис Грінченко)|Могутній комар]] (1890)
* [[Риб’ячі танці (Борис Грінченко)|Риб’ячі танці]] (1982. V. 7 (19))
* [[Сірко (Борис Грінченко)|Сірко]] (1890. ІІІ.2(ІІ))
* [[Сирітка (Борис Грінченко)|Сирітка]] (1892)
* [[Скарб (Борис Грінченко)|Скарб]] (1890.ІХ. 24)
* [[Смілива дівчина (Борис Грінченко)|Смілива дівчина]]
* [[Снігурка (Борис Грінченко)|Снігурка]] (1886)
* [[Сопілка (Борис Грінченко)|Сопілка]]
* [[Три бажання (Борис Грінченко)|Три бажання]] (1890)
* [[Чия робота важча? (Борис Грінченко)|Чия робота важча?]] (1889. ХІ. 7 (19))

==== Поезія ====
* [[Болить душа твоя? (Борис Грінченко)|Болить душа твоя?]] (1894)
* [[Боязникам (Борис Грінченко)|Боязникам]] (1899)
* [[Блискучії зорі, небесні світила... (Борис Грінченко)|Блискучії зорі, небесні світила...]] (1892)
* [[Бурлака (Борис Грінченко)|Бурлака]] (1882)
* [[Весілля (Борис Грінченко)|Весілля]] (1883)
* [[Весна (Грінченко)|Весна]] (1881)
* [[Весняні сонети (Борис Грінченко)|Весняні сонети]] (1888)
* [[Вечір (Борис Грінченко)|Вечір]] (1883)
* [[Вона! вона! я бачу — між кущами... (Борис Грінченко)|Вона! вона! я бачу — між кущами...]] (1888)
* [[Вона співа... (Борис Грінченко)|Вона співа...]] (1887)
* [[Всемогутній єси, боже (Борис Грінченко)|Всемогутній єси, боже]] (1909)
* [[Гармонія (Борис Грінченко)|Гармонія]] (1893)
* [[Годі! (Борис Грінченко)|Годі!]] (1885)
* [[Горе вам! (Борис Грінченко)|Горе вам!]] (1886)
* [[Гроза (Борис Грінченко)|Гроза]] (1889)
* [[Де воно? (Борис Грінченко)|Де воно?]]
* [[Доки? (Борис Грінченко)|Доки?]] (1881)
* [[До народу (Борис Грінченко)|До народу]] (1884)
* [[До праці (Борис Грінченко)|До праці]] (1881)
* [[Дон Кіхот (Борис Грінченко)|Дон Кіхот]] (1903)
* [[До тих, що зостануться (Борис Грінченко)|До тих, що зостануться]] (1904)
* [[Друзям (Борис Грінченко)|Друзям]] (1889)
* [[Дуб (Борис Грінченко)|Дуб]] (1883)
* [[Дух і тіло (Борис Грінченко)|Дух і тіло]] (1889)
* [[Душа горить (Борис Грінченко)|Душа горить]] (1886)
* [[Живуща вода (Борис Грінченко)|Живуща вода]] (1904)
* [[Загадка (Борис Грінченко)|Загадка]] (1893)
* [[Зазира в вікно до мене (Борис Грінченко)|Зазира в вікно до мене]] (1909)
* [[Закоханий (Борис Грінченко)|Закоханий]] (1887)
* [[Заспіви (Борис Грінченко)|Заспіви]] (1903)
* [[З весняних дум (Борис Грінченко)|З весняних дум]] (1894)
* [[Згадка (Борис Грінченко)|Згадка]] (1885)
* [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/Землякам|Землякам]] (Ще не вмерла Україна…) (1898)
* [[Зернятка (Борис Грінченко)|Зернятка]] (1898-1903)
* [[Зима (Борис Грінченко)|Зима]] (1889)
* [[Зорі (Грінченко)|Зорі]] (1888)
* [[І знов (Борис Грінченко)|І знов]] (1885)
* [[І молилася я, й сподівалася я (Борис Грінченко)|І молилася я, й сподівалася я]] (1881)
* [[Коханій (Борис Грінченко)|Коханій]] (1883)
* [[Людський вік (Борис Грінченко)|Людський вік]] (1905)
* [[Марусі Вітровій (Борис Грінченко)|Марусі Вітровій]] (1897)
* [[Маніфест (Борис Грінченко)|Маніфест]] (1905)
* [[Матері (Борис Грінченко)|Матері]] (1880)
* [[Матильда Аграманте (Борис Грінченко)|Матильда Аграманте]] (1897)
* [[Мати (Борис Грінченко)|Мати]] (1885)
* [[Моє кохання (Борис Грінченко)|Моє кохання]] 
* [[Моє щастя (Борис Грінченко)|Моє щастя]] (1886)
* [[Могила (Борис Грінченко)|Могила]] (1882)
* [[Молоді сльози (Борис Грінченко)|Молоді сльози]] (1885)
* [[На волю! (Борис Грінченко)|На волю!]] (1908)
* [[Надія (Борис Грінченко)|Надія]] (1895)
* [[На добраніч! (Борис Грінченко)|На добраніч!]] (1891)
* [[Наша доля (Борис Грінченко)|Наша доля]] (1881)
* [[На полі (Борис Грінченко)|На полі]] (1882)
* [[Не гордуй ти життям молодим... (Борис Грінченко)|Не гордуй ти життям молодим...]] (1884)
* [[Некрасову й Шевченкові (Борис Грінченко)|Некрасову й Шевченкові]] (1881)
* [[Не лякайсь, що і досі хмари (Борис Грінченко)|Не лякайсь, що і досі хмари]] 
* [[Ні, я між вас, о люди, не зазнав... (Борис Грінченко)|Ні, я між вас, о люди, не зазнав...]] (1885)
* [[Присвячую М. Г. (Борис Грінченко)|Присвячую М. Г.]] (1885)
* [[Російським лібералам (Борис Грінченко)|Російським лібералам]] (1897)
* [[Смутні картини (Борис Грінченко)|Смутні картини]] (1883)
* [[Та де вона? Невже її й не мати? (Борис Грінченко)|Та де вона? Невже її й не мати?]] (1888)
* [[Українець (Борис Грінченко)|Українець]] (1892)
* [[Учителям (Борис Грінченко)|Учителям]]
* [[Хай ліпше вб’є громом, ніж їстиме лихо... (Борис Грінченко)|Хай ліпше вб’є громом, ніж їстиме лихо...]]
* [[Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих/Червоний прапор|Червоний прапор]]. — ''[[Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих]]'' (1914)
* [[Я кохаю ті хмари похмурі... (Борис Грінченко)|Я кохаю ті хмари похмурі...]]
* [[Я сам собі у городі гучному... (Борис Грінченко)|Я сам собі у городі гучному...]]

===== Переклади віршів =====
* ''[[Автор:Віктор Гюґо|Віктор Гюго]]'', [[Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих/Служба в церкві|Служба в церкві]]. — ''[[Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих]]'' (1914)

===== Збірки віршів =====
* '''На селі'''
** [[Дві троянди (Борис Грінченко)|Дві троянди]]
** [[Жайворонок (Борис Грінченко)|Жайворонок]]
** [[Ластівка (Борис Грінченко)|Ластівка]]
** [[Нахиляє дуб високий... (Борис Грінченко)|Нахиляє дуб високий...]]
** [[Пастушки (Борис Грінченко)|Пастушки]]
** [[Петрусь (Борис Грінченко)|Петрусь]]
** [[Пташці (Борис Грінченко)|Пташці]]
** [[Ранок (Борис Грінченко)|Ранок]]
** [[У степу]]
** [[Серед поля (Борис Грінченко)|Серед поля]]
** [[На чужині (Борис Грінченко)|На чужині]] (1884)
** [[Не гордуй ти життям молодим... (Борис Грінченко)|Не гордуй ти життям молодим...]] (1884)
** [[Неначе (Борис Грінченко)|Неначе]] (1880)
** [[Ні поля, ні гаї (Борис Грінченко)|Ні поля, ні гаї]] (1909)
** [[Нудьга (Борис Грінченко)|Нудьга]] (1885)
** [[Ой під лісом, по тих луках... (Борис Грінченко)|Ой під лісом, по тих луках...]] (1885)
** [[О дайте сліз! (Борис Грінченко)|О дайте сліз!]] (1885)
** [[Патріот (Борис Грінченко)|Патріот]] (1892)
** [[Перед сонцем (Борис Грінченко)|Перед сонцем]] (1892)
** [[Перші проліски (Борис Грінченко)|Перші проліски]] (1893)
** [[Південь на степу (Борис Грінченко)|Південь на степу]] (1885)
** [[Під вербами (Борис Грінченко)|Під вербами]] (1885)
** [[Пісня (Грінченко)|Пісня]] (1885)
** [[По весні (Борис Грінченко)|По весні]] (1884)
** [[По весні розцвітаються квіти... (Борис Грінченко)|По весні розцвітаються квіти...]]
** [[Подивись! (Борис Грінченко)|Подивись!]] (1885)
** [[Прийде! (Борис Грінченко)|Прийде!]] (1892)
** [[Природо-мати! (Борис Грінченко)|Природо-мати!]] (1894)
** [[Присвячую М.Г. (Борис Грінченко)|Присвячую М.Г.]] (18.ХІІ. 1885)
** [[Приходить час (Борис Грінченко)|Приходить час]] (1903)
** [[Ранок (Борис Грінченко)|Ранок]] (1882)
** [[Рибалка (Борис Грінченко)|Рибалка]] (1883)
** [[Своїм братам (Борис Грінченко)|Своїм братам]] (1884)
** [[Скоро може побачу я степ той широкий (Борис Грінченко)|Скоро може побачу я степ той широкий]] (1885)
** [[Співцеві (Борис Грінченко)|Співцеві]] (1905)
** [[Тепер (Борис Грінченко)|Тепер]] (1885)
** [[Тільки одна не пишалась... (Борис Грінченко)|Тільки одна не пишалась...]] (1885)
** [[Ти кажеш: заспівай... (Борис Грінченко)|Ти кажеш: заспівай...]] (1891)
** [[Троянда (Борис Грінченко)|Троянда]] (1890)
** [[Удові (Борис Грінченко)|Удові]] (1882)
** [[У кого плачуть очі (Борис Грінченко)|У кого плачуть очі]] (1894)
** [[У лісі (Борис Грінченко)|У лісі]] (1885)

* {{l2s|Під хмарним небом|Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf}}. Львів, 1893

=== Мовознавство ===
* Словарь української мови
** [[Словарь української мови (1924)|Словарь української мови]]. {{fine|Берлін, 1924}}
:: {{l2s|Словарь української мови (1924)/I|Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu|А–Н}} • {{l2s|Словарь української мови (1924)/II|Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu|О–Я}}

{{PD-auto}}
{{Authority control}}

[[Категорія:Українські автори]]
[[Категорія:Науковці]]</text>
      <sha1>c2203loc7ij89e4gkt8tkc92hegkczm</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Галицкіи приповѣдки и загадки/Приповѣдки/Н</title>
    <ns>0</ns>
    <id>21682</id>
    <revision>
      <id>457357</id>
      <parentid>457270</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T14:17:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="680" xml:space="preserve">&lt;div style=&quot;font-family:Lucida Sans Unicode, Cambria, Constantia, Calibri;&quot;&gt;
{{заголовок
 | назва = [[../../]]
 | автор =
 | перевизначити_автора = зо̂браніи [[Автор:Григорій Ількевич|Григорим Илькєвичом]]
 | секція = [[../|Приповѣдки]]&lt;br/&gt;Н
 | попередня = [[../М/]]
 | наступна = [[../О/]]
 | рік = 1841
 | місто = Вѣдень
 | правопис = М
 | примітки = 
}}

&lt;pages index=&quot;Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf&quot; from=62 to=78 fromsection=&quot;Н&quot; tosection=&quot;Н&quot; /&gt;
{{bar}}
{{reflist}}
&lt;/div&gt;</text>
      <sha1>rvfzp43xfxvvolshmjovp41uut7zs5g</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/56</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22629</id>
    <revision>
      <id>457493</id>
      <parentid>457211</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:49:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1644" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{c|— 49 —}}
&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;К&quot;/&gt;&lt;poem&gt;Кум красно говорить, але кривый писок має.
Кум — не кум, не лѣзь в горох.
Кум не свиня (простѣть ми се слово), абы яйце в борщи з-ѣв.
{{sp|Купити}}, не купити, поторговати можна.
Купить, як пса облупить.
Купне, щупне.
К**вѣ плюй в очи — вона каже, що дощ иде.
Курка збо̂жье розгребає, а в смѣтю зерна шукає.
Кусай мене псе, поки кров не потече.
Куць выграв, куць програв.
{{sp|Кыєв}} не во̂д разу збудованый.&lt;/poem&gt;&lt;section end=&quot;К&quot;/&gt;


&lt;section begin=&quot;Л&quot;/&gt;{{c|{{x-larger|'''Л.'''}}}}

&lt;poem&gt;Ладна баба без [[w:Шовк|єдваба]].
Лайка, байка — {{sp|битва}}, молитва.
Ласится, як ко̂т на сало.
Ласкаве теля двѣ коровѣ ссе, а {{sp|буйне}} жаднои.
Ласто̂вки вылѣтають, погоду обѣщають.
Ледача детина, котрои {{sp|батько}} не вчив.
{{sp|Лежаный}} хлѣб грѣх ѣсти.
{{sp|Лежачи}} и камѣнь мохнатѣє.
Лежачого не бьють.
Лежух лежить, а Бо̂г му долю держить.
Лекше говорити, нѣжь зробити.
Лекше хвалити, як терпѣти.
Лехко прійшло, лехко й по̂шло.&lt;/poem&gt;&lt;section end=&quot;Л&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gw5rmxxwi8jo6wwy1j9ut60becboceg</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/70</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22634</id>
    <revision>
      <id>457470</id>
      <parentid>110289</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:15:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2069" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 63 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Н&quot;/&gt;Не заспить грушок в попелѣ.&lt;br/&gt;
Не затрубить пес як вовк.&lt;br/&gt;
Не за тото бито, що ходила в жито, але за то, що дома не ночовала.&lt;br/&gt;
Не заходи з {{sp|дѣдьком}} в заклад.&lt;br/&gt;
Не зачипай гида, не {{tooltip|каляй|каляти — бруднити}} собѣ вида.&lt;br/&gt;
Не зачипай {{sp|Жида}}, бо готова огида.&lt;br/&gt;
Незваному {{sp|гостю}} мѣсце за дверми.&lt;br/&gt;
Не з вѣка {{sp|калѣка}}&amp;nbsp;— не до смерти пан.&lt;br/&gt;
Не здоровкай, коли нѣхто ти не кланяєся.&lt;br/&gt;
Не злюбив собѣ мѣстця.&lt;br/&gt;
Не з однои печи хлѣб ѣв.&lt;br/&gt;
Не иде до Петра, {{tooltip|ино|тільки}} до Ро̂здва.&lt;br/&gt;
Не йди {{tooltip|борзо|швидко}}, бо на бѣду найдешь; не йди поволи, бо бѣда на тебе найде.&lt;br/&gt;
Не йди {{sp|дощику}}, звару тобѣ борщику.&lt;br/&gt;
Не кажи „злодѣй“, поки 'сь за руку не схопив.&lt;br/&gt;
Не кажи „гоц“, поки не перескочишь.&lt;br/&gt;
Не кайся {{sp|рано встати}}, а молодо учити.&lt;br/&gt;
Не {{tooltip|кіом|палицею}}, то го палков.&lt;br/&gt;
Не клади псови палцѣв в зубы, бо вкусить.&lt;br/&gt;
Не кождый спить, хто хропить.&lt;br/&gt;
Не {{tooltip|кпите|кпити — кепкувати}} з Микиты, бо Микита сам {{tooltip|кеп|дурень}}.&lt;br/&gt;
Не кракала ворона, як до горы летѣла, але буде кракала, як з горы полетить.&lt;br/&gt;
Не крути, бо перекрутишь.&lt;br/&gt;
Не кусай, не стижи и не лыжи.&lt;br/&gt;
Не лакомься Грицю на дурницю.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Н&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>nq40mfk6nbtriw0bxr0vz8v94zrkt7p</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457477</id>
      <parentid>457470</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:20:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1753" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 63 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Не заспить грушок в попелѣ.
Не затрубить пес як вовк.
Не за тото бито, що ходила в жито, але за то, що дома не ночовала.
Не заходи з {{sp|дѣдьком}} в заклад.
Не зачипай гида, не каляй собѣ вида.
Не зачипай {{sp|Жида}}, бо готова огида.
Незваному {{sp|гостю}} мѣсце за дверми.
Не з вѣка {{sp|калѣка}} — не до смерти пан.
Не здоровкай, коли нѣхто ти не кланяєся.
Не злюбив собѣ мѣстця.
Не з однои печи хлѣб ѣв.
Не иде до Петра, ино до Ро̂здва.
Не йди борзо, бо на бѣду найдешь; не йди поволи, бо бѣда на тебе найде.
Не йди {{sp|дощику}}, звару тобѣ борщику.
Не кажи „злодѣй”, поки 'сь за руку не схопив.
Не кажи „гоц”, поки не перескочишь.
Не кайся {{sp|рано встати}}, а молодо учити.
Не кіом, то го палков.
Не клади псови палцѣв в зубы, бо вкусить.
Не кождый спить, хто хропить.
Не кпите з Микиты, бо Микита сам кеп.
Не кракала ворона, як до горы летѣла, але буде кракала, як з горы полетить{{errata||.}}
Не крути, бо перекрутишь.
Не кусай, не стижи и не лыжи.
Не лакомься Грицю на дурницю.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9oxai5t4we3o3j5p5emevzmtfm4ejgr</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/69</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22635</id>
    <revision>
      <id>457385</id>
      <parentid>110287</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:53:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1939" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 62 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Н&quot;/&gt;Не гризи з дѣдьком орѣхо̂в.&lt;br/&gt;
Не грѣй гадюки в пазусѣ, бо укусить.&lt;br/&gt;
Не давайся кожному вѣтрови повѣвати.&lt;br/&gt;
Не дай Боже з Ивана {{sp|пана}}.&lt;br/&gt;
Не дай {{tooltip|подобы|зовнішності}}, {{sp|уйдешь}} {{tooltip|обмовы|наклепу, лихослів'я}}.&lt;br/&gt;
Не далека то Украина.&lt;br/&gt;
Не дармо го Бо̂г назначив.&lt;br/&gt;
Не дасть того до́бра родина, що зла горо́дина.&lt;br/&gt;
Не дбаю о звѣзды, коли ми мѣсяць свѣтить.&lt;br/&gt;
Не де й бьєшь як не по головѣ.&lt;br/&gt;
Не дивися на {{sp|уроду}}, лише на {{tooltip|пригоду|тут: корисність}}.&lt;br/&gt;
Не для Гриця паланиця.&lt;br/&gt;
Не для пса ковбаса, не для кота сало.&lt;br/&gt;
Не до̂стане во̂н языка (вѣсти).&lt;br/&gt;
Не доросла (выбачте) свиня до коня.&lt;br/&gt;
Недосо̂ль на столѣ, а пересо̂ль на хребтѣ.&lt;br/&gt;
Не до тебе пилося.&lt;br/&gt;
Не дри'жь мене приступаючи.&lt;br/&gt;
Не жаль плакати, коли є за чим.&lt;br/&gt;
Не жаль утопитися у чистій водѣ.&lt;br/&gt;
Не женився&amp;nbsp;— не журився; {{sp|оженився}}&amp;nbsp;— зажурився.&lt;br/&gt;
Не зазнавши бѣды не буде добра́.&lt;br/&gt;
Не за нас то настало, не по нас {{sp|перестане}}.&lt;br/&gt;
Не замѣтай чужои хижы, смотри чи твоя заметена.&lt;br/&gt;
Не зарѣкайся всього робити&amp;nbsp;— {{tooltip|тилько|тут: тільки}} свого уха вкусити.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Н&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>r91778ng6px2kvh40prix29k74t7v88</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457467</id>
      <parentid>457385</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:13:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1640" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 62 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Не гризи з дѣдьком орѣхо̂в.
Не грѣй гадюки в пазусѣ, бо укусить.
Не давайся кожному вѣтрови повѣвати.
Не дай Боже з Ивана {{sp|пана}}.
Не дай подобы, уйдешь обмовы.
Не далека то Украина.
Не дармо го Бо̂г назначив.
Не дасть того до́бра родина, що зла горо́дина.
Не дбаю о звѣзды, коли ми {{sp|мѣсяць}} свѣтить.
Не де й бьєшь як не по головѣ.
Не дивися на {{sp|уроду}}, лише на пригоду.
Не для Гриця паланиця.
Не для пса ковбаса, не для кота сало.
Не до̂стане во̂н языка (вѣсти).
Не доросла (выбачте) свиня до коня.
Недосо̂ль на столѣ, а пересо̂ль на хребтѣ.
Не до тебе пилося.
Не дри'жь мене приступаючи.
Не жаль плакати, коли є за чим.
Не жаль утопитися у чистій водѣ.
Не женився — не журився; {{sp|оженився}} — зажурився.
Не зазнавши бѣды не буде добра̀.
Не за нас то настало, не по нас {{sp|перестане}}.
Не замѣтай чужои хижы, смотри чи твоя заметена.
Не зарѣкайся всього робити — тилько свого уха вкусити.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>aoy06rzt2cn0jxdyef22opqy8mygjrf</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/68</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22636</id>
    <revision>
      <id>457384</id>
      <parentid>110286</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:53:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1799" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 61 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Н&quot;/&gt;Не все то в середу Петра.&lt;br/&gt;
Не все то золото, що ся свѣтить.&lt;br/&gt;
Не все то правда, що на весѣлю {{tooltip|ладкають|плескають в долоні}} (спѣвають).&lt;br/&gt;
Не все тото правда, що в {{sp|книжцѣ}} пише.&lt;br/&gt;
Не всякому духу вѣрь.&lt;br/&gt;
Не всѣм однако дано, одному {{tooltip|ситце|сито}}, другому решѣтце.&lt;br/&gt;
Не втне Панько шилом борщу.&lt;br/&gt;
Не вчас даєшь хлѣба густо, коли зубо̂в в губѣ пусто.&lt;br/&gt;
Не выводи вовка з лѣса.&lt;br/&gt;
Невѣдомость {{sp|грѣху}} не чинить.&lt;br/&gt;
Не вѣрь губѣ, бо вона часом бреше.&lt;br/&gt;
Не вѣрь губѣ, положи на зубы.&lt;br/&gt;
Не вѣрь жѣнцѣ, як чужому собацѣ.&lt;br/&gt;
Не вѣрь кобылѣ в дорозѣ, бо серед болота скине.&lt;br/&gt;
Не вѣрь мужу своим очам, лише моѣй повѣсти.&lt;br/&gt;
Не вѣрь нѣкому, нѣхто тя не зрадить.&lt;br/&gt;
Не вѣрь псови, бо тя вкусить.&lt;br/&gt;
Невѣстка скаржится, а на лицѣ не змарнѣла.&lt;br/&gt;
Не говори пишно, абы тѣ на зле не выйшло.&lt;br/&gt;
Не годен того, же го земля {{sp|святая}} на собѣ носить.&lt;br/&gt;
Не гордун, що до̂став то ковкнув.&lt;br/&gt;
Не грай ко̂тка з медведем, бо тя здавить.&lt;br/&gt;
Не громадь дудку сѣна, бо загрузнешь по колѣна.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Н&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>r60lf2bvrmdc2q9xsx5ksik2jnc8hxm</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457465</id>
      <parentid>457384</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:06:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1611" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 61 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Не все то в середу Петра.
Не все то золото, що ся свѣтить.
Не все то правда, що на весѣлю ладкають (спѣвають).
Не все тото правда, що в {{sp|книжцѣ}} пише.
Не всякому духу вѣрь.
Не всѣм однако дано, одному ситце, другому решѣтце.
Не втне Панько шилом борщу.
Не вчас даєшь хлѣба густо, коли зубо̂в в губѣ пусто.
Не выводи вовка з лѣса.
Невѣдомость {{sp|грѣху}} не чинить.
Не вѣрь губѣ, бо вона часом бреше.
Не вѣрь губѣ, положи на зубы.
Не вѣрь жѣнцѣ, як чужому собацѣ.
Не вѣрь кобылѣ в дорозѣ, бо серед болота скине.
Не вѣрь мужу своим очам, лише моѣй повѣсти.
Не вѣрь нѣкому, нѣхто тя не зрадить.
Не вѣрь псови, бо тя вкусить.
Невѣстка скаржится, а на лицѣ не змарнѣла.
Не говори пишно, абы тѣ на зле не выйшло.
Не годен того, же го земля {{sp|святая}} на собѣ носить.
Не гордун, що до̂став то ковкнув.
Не грай ко̂тка з медведем, бо тя здавить.
Не громадь дудку сѣна, бо загрузнешь по колѣна.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mok1e188q0mqrkrm6ub12yakwb4y0ib</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/67</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22637</id>
    <revision>
      <id>457383</id>
      <parentid>110285</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:53:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1968" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 60 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Н&quot;/&gt;На Юра, як рак свисне.&lt;br/&gt;
Не бо̂йся {{sp|чорта}}, але злого чоловѣка.&lt;br/&gt;
Не бити кума, не пити з ним пива.&lt;br/&gt;
Не буде Галя, буде другая.&lt;br/&gt;
Не буде нас по нас.&lt;br/&gt;
Не буде пес голои кости глодати.&lt;br/&gt;
Не буде с песього хвоста сита.&lt;br/&gt;
Не буде с пса солонина.&lt;br/&gt;
Не буде с тои муки хлѣба.&lt;br/&gt;
Не буде уже тогды мене голова болѣти.&lt;br/&gt;
Не будешь палця лызав.&lt;br/&gt;
Не будутся за ним звоны розбивати.&lt;br/&gt;
Не будь солодкій, бо тя злыжуть; не будь го̂ркій, бо тя сплюють.&lt;br/&gt;
Не було в заяця {{tooltip|фоста|хвоста}} и не буде.&lt;br/&gt;
Не було нам {{sp|гаразду}}, тай не буде.&lt;br/&gt;
Не вдавайся в сварку, бо будешь битый.&lt;br/&gt;
Не вдавайся з апостолами за сто̂л.&lt;br/&gt;
Не велика рѣчь, що є в хатѣ пѣчь.&lt;br/&gt;
Не видав Гриць {{tooltip|нагавиць|штанів}}, то ся вберає, то {{tooltip|розберає|тут: роздягає}}.&lt;br/&gt;
Не видѣла сова {{sp|сокола}}, як уздрѣла, ажь умлѣла.&lt;br/&gt;
Не в кождій водѣ мыло {{tooltip|роспустится|розчиниться}}.&lt;br/&gt;
Не вмився до неи.&lt;br/&gt;
Не во̂дкотится ябко далеко во̂д яблунѣ, а хоть ся во̂дкотить, то ся {{tooltip|фостиком|хвостиком}} оберне.&lt;br/&gt;
Не во̂л (шановавши слухи ваши̂) пердитѣ, то чоловѣк говорить.&lt;br/&gt;
Не все добро, що смакує.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Н&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gsagi1t7r489utht0uv9c7kurwslxtn</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457386</id>
      <parentid>457383</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T16:02:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1708" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 60 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;На Юра, як рак свисне.
Не бо̂йся {{sp|чорта}}, але злого чоловѣка.
Не бити кума, не пити з ним пива.
Не буде Галя, буде другая.
Не буде нас по нас.
Не буде пес голои кости глодати.
Не буде с песього хвоста сита.
Не буде с пса солонина.
Не буде с тои муки хлѣба.
Не буде уже тогды мене голова болѣти.
Не будешь палця лызав.
Не будутся за ним звоны розбивати.
Не будь солодкій, бо тя злыжуть; не будь го̂ркій, бо тя сплюють.
Не було в заяця фоста и не буде.
Не було нам {{sp|гаразду}}, тай не буде.
Не вдавайся в сварку, бо будешь битый.
Не вдавайся з апостолами за сто̂л.
Не велика рѣчь, що є в хатѣ пѣчь.
Не видав Гриць [[w:Ногавиці|нагавиць]], то ся вберає, то розберає.
Не видѣла сова {{sp|сокола}}, як уздрѣла, ажь умлѣла.
Не в кождій водѣ мыло роспустится.
Не вмився до неи.
Не во̂дкотится ябко далеко во̂д яблунѣ, а хоть ся во̂дкотить, то ся фостиком оберне.
Не во̂л (шановавши слухи ваши̂) пердить, то чоловѣк говорить.
Не все добро, що смакує.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>nl55yquph3nl9pmmf74igpbwhzzoz9c</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/66</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22638</id>
    <revision>
      <id>457378</id>
      <parentid>110284</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:27:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2129" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 59 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Н&quot;/&gt;На́ тобѣ небоже, що менѣ не гоже.&lt;br/&gt;
На тоє коваль клѣщи держить, щоб' го в руки не пекло́.&lt;br/&gt;
На тоє курка гребле, абы що выгребла.&lt;br/&gt;
{{tooltip|Натягаєся|напружиться}} як пес до роботы.&lt;br/&gt;
Наука не йде на бука.&lt;br/&gt;
Научить бѣда ворожити, коли нема що в губу вложити.&lt;br/&gt;
Научу я тебе в середу кишку ѣсти.&lt;br/&gt;
На {{tooltip|фрасунок|смуток, журба}} добрый {{tooltip|трунок|тут: алкогольний напій}}&amp;nbsp;— не поможе и {{tooltip|трунок|тут: алкогольний напій}}, як прійде {{tooltip|фрасунок|смуток, журба}}.&lt;br/&gt;
На чіим возѣ ѣдешь, того пѣсеньку спѣвай.&lt;br/&gt;
На чорни̂м ся хлѣб родить, а на бѣлым що?...&lt;br/&gt;
На чужій коровай очей не зрывай, а о собѣ дбай.&lt;br/&gt;
На чужѣй нивѣ все лѣпшая пшениця.&lt;br/&gt;
На чужи̂м подво̂рю и трѣски бьють.&lt;br/&gt;
Нашого поля ягода.&lt;br/&gt;
На щастье ''вшелякє'' май серце єднакє.&lt;br/&gt;
Нащо бык {{tooltip|навык|звик}}, на тоє и налѣгає.&lt;br/&gt;
Нащо в {{tooltip|кирницю|криницю}} воду льяти?&lt;br/&gt;
Нащо здорову голову по̂д Євангелію класти.&lt;br/&gt;
Нащо свинѣ (не при вас мовлячи) монисто.&lt;br/&gt;
Нащо та другого Бога взываєшь, коли свого маєшь.&lt;br/&gt;
На Яндрія вложи руку в {{tooltip|засув|засов}}.&lt;br/&gt;
На языцѣ мѣд, а по̂д языком ѣд.&lt;br/&gt;
На́! ѣджь дурню, бо то з маком.&lt;br/&gt;
На Юра-Ивана, на {{sp|рахманскій}} (брахманскій?!) великдень.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Н&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>o2nwxufir1irqodf1ud43e66kscpmse</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457382</id>
      <parentid>457378</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:52:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1712" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 59 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;На̀ тобѣ небоже, що менѣ не гоже.
На тоє коваль клѣщи держить, щоб' го в руки не пекло̀.
На тоє курка гребле, абы що выгребла.
Натягаєся як пес до роботы.
Наука не йде на бука.
Научить бѣда ворожити, коли нема що в губу вложити.
Научу я тебе в середу кишку ѣсти.
На фрасунок добрый трунок — не поможе и трунок, як прійде фрасунок.
На чіим возѣ ѣдешь, того пѣсеньку спѣвай.
На чорни̂м ся хлѣб родить, а на бѣлым що?…
На чужій коровай очей не зрывай, а о собѣ дбай.
На чужѣй нивѣ все лѣпшая пшениця.
На чужи̂м подво̂рю и трѣски бьють.
Нашого поля ягода.
На щастье ''вшелякє'' май серце єднакє.
Нащо бык навык, на тоє и налѣгає.
Нащо в кирницю воду льяти?
Нащо здорову голову по̂д Євангелію класти.
Нащо свинѣ (не при вас мовлячи) монисто.
Нащо ты другого Бога взываєшь, коли свого маєшь.
На Яндрія вложи руку в засув.
На языцѣ мѣд, а по̂д языком ѣд.
На̀! ѣджь дурню, бо то з маком.
На Юра-Ивана, на {{sp|рахманскій}} (брахманскій?!) великдень.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1jmy6i0rqap551yfmllblwk9yo6wjnm</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/65</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22639</id>
    <revision>
      <id>457377</id>
      <parentid>110283</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:27:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2371" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 58 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Н&quot;/&gt;Напер на мня, як дюг на теля.&lt;br/&gt;
На {{tooltip|Петра вериги|Поклін чесним оковам апостола Петра}}&lt;ref&gt;16го Сѣчня.&lt;/ref&gt; розбиваются крыги.&lt;br/&gt;
Напійся воды, коли 'сь з-ѣв по̂в бѣды.&lt;br/&gt;
Напиши пропало.&lt;br/&gt;
На {{sp|Подо̂лю}}, хлѣб по {{tooltip|ко̂лю|тобто, в якості жердин}}, а ковбасами {{tooltip|пло̂т|огорожа}} гороженый.&lt;br/&gt;
На похиле дерево и козы скачуть.&lt;br/&gt;
На пса уроки&amp;nbsp;— на кота помысл.&lt;br/&gt;
На Ро̂здво обо̂йдеся без паски, а про мак, буде й так, а без олѣю не зо̂млѣю.&lt;br/&gt;
На {{tooltip|рожен|металевий прут на якому обсмажують м'ясо}} махати&amp;nbsp;— з рогатим боротись.&lt;br/&gt;
На сво̂й млын воду обертає.&lt;br/&gt;
На святого {{sp|Луки}}, нема хлѣба, анѣ муки́.&lt;br/&gt;
На село дурити, бо мѣщане знають, (або)&amp;nbsp;— бо у нас мѣсто.&lt;br/&gt;
На {{sp|Симеона Юды}} боится ко̂нь {{tooltip|груды|груда — нерівність мерзлої землі}}.&lt;br/&gt;
Наскочив звѣрь на ловця.&lt;br/&gt;
Наскочила коса на камѣнь.&lt;br/&gt;
На {{sp|смерть}} нема зѣлья.&lt;br/&gt;
Насмѣвалась {{tooltip|верша|риболовна снасть у вигляді конуса з лози}} з болота, коли оглядится, ажь сама в болотѣ.&lt;br/&gt;
{{tooltip|Наставилося|наставитися — тут: наводити, направляти, націлити}} вовкови в зубы.&lt;br/&gt;
На старе смѣтьє вертайся.&lt;br/&gt;
На столѣ тарѣлки, напіймося {{sp|горѣлки}}.&lt;br/&gt;
На {{sp|стрѣтеніє}} стрѣтилася зима з лѣтом.&lt;br/&gt;
Натер му перцю в но̂с.&lt;br/&gt;
На́ ти сыну рака, набухайся, та молоти.&lt;br/&gt;
На́ тобѣ Данило, що менѣ не мило.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Н&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;{{rule|10em|align=left}}
&lt;references/&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>fvlzantt6xbwrrsc28l4loyu1qgn89h</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457380</id>
      <parentid>457377</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:42:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1724" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 58 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Напер на мня, як дюг на теля.
На Петра вериги&lt;ref&gt;16го Сѣчня.&lt;/ref&gt; розбиваются крыги.
Напійся воды, коли 'сь з-ѣв по̂в бѣды.
Напиши пропало.
На {{sp|Подо̂лю}}, хлѣб по ко̂лю, а ковбасами пло̂т гороженый.
На похиле дерево и козы скачуть.
На пса уроки — на кота помысл.
На Ро̂здво обо̂йдеся без паски, а про мак, буде й так, а без олѣю не зо̂млѣю.
На рожен махати — з рогатим боротись.
На сво̂й млын воду обертає.
На святого {{sp|Луки}}, нема хлѣба, анѣ муки́.
На село дурити, бо мѣщане знають, (або) — бо у нас мѣсто.
На {{sp|Симеона Юды}} боится ко̂нь груды.
Наскочив звѣрь на ловця.
Наскочила коса на камѣнь.
На {{sp|смерть}} нема зѣлья.
Насмѣвалась верша з болота, коли оглядится, ажь сама в болотѣ.
Наставилося вовкови в зубы.
На старе смѣтьє вертайся.
На столѣ тарѣлки, напіймося {{sp|горѣлки}}.
На {{sp|стрѣтеніє}} стрѣтилася зима з лѣтом.
Натер му перцю в но̂с.
На̀ ти сыну рака, набухайся, та молоти.
На̀ тобѣ Данило, що менѣ не мило.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{rule|10em|align=left}}
&lt;references/&gt;
&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>f6kxpi7w955qotumlt8knj0u89mqstp</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457381</id>
      <parentid>457380</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:44:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1705" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 58 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Напер на мня, як дюг на теля.
На Петра вериги&lt;ref&gt;16го Сѣчня.&lt;/ref&gt; розбиваются крыги.
Напійся воды, коли 'сь з-ѣв по̂в бѣды.
Напиши пропало.
На {{sp|Подо̂лю}}, хлѣб по ко̂лю, а ковбасами пло̂т гороженый.
На похиле дерево и козы скачуть.
На пса уроки — на кота помысл.
На Ро̂здво обо̂йдеся без паски, а про мак, буде й так, а без олѣю не зо̂млѣю.
На рожен махати — з рогатим боротись.
На сво̂й млын воду обертає.
На святого {{sp|Луки}}, нема хлѣба, анѣ муки́.
На село дурити, бо мѣщане знають, (або) — бо у нас мѣсто.
На {{sp|Симеона Юды}} боится ко̂нь груды.
Наскочив звѣрь на ловця.
Наскочила коса на камѣнь.
На {{sp|смерть}} нема зѣлья.
Насмѣвалась верша з болота, коли оглядится, ажь сама в болотѣ.
Наставилося вовкови в зубы.
На старе смѣтьє вертайся.
На столѣ тарѣлки, напіймося {{sp|горѣлки}}.
На {{sp|стрѣтеніє}} стрѣтилася зима з лѣтом.
Натер му перцю в но̂с.
На̀ ти сыну рака, набухайся, та молоти.
На̀ тобѣ Данило, що менѣ не мило.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{bar}}
{{reflist}}
&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>difcrgomvvjm6ork340dnk41eeh3kxd</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/64</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22640</id>
    <revision>
      <id>457376</id>
      <parentid>110282</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:27:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2103" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 57 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Н&quot;/&gt;Найлутше ся своєю пядью мѣрити.&lt;br/&gt;
Най не буде во̂д Бога грѣху, а во̂д людій смѣху.&lt;br/&gt;
Най слѣпый камѣнь у воду верже, то и видющій не найде.&lt;br/&gt;
Най ся твоє меле&amp;nbsp;— не выберай.&lt;br/&gt;
Най ся тобѣ не {{tooltip|бажить|бажити — бажати}} печеного рака.&lt;br/&gt;
Най ся того не {{tooltip|бажить|бажити — бажати}}, що ся хаты не держить.&lt;br/&gt;
Най того {{sp|опанує}}, хто свого не пилнує.&lt;br/&gt;
Най у ката, абы була заплата.&lt;br/&gt;
{{tooltip|Накадив|накурив, надимів}} му по̂д но̂с.&lt;br/&gt;
На ко̂нскій великдень.&lt;br/&gt;
На кого Бо̂г, на того и люде.&lt;br/&gt;
На кого вороны, на того й сороки.&lt;br/&gt;
На кони ѣде, а коня шукає.&lt;br/&gt;
{{tooltip|На кпы|брати на кпи — глузувати, кепкувати}}&amp;nbsp;— шоб' ся дивовали таки̂ дурнѣ, як ты.&lt;br/&gt;
На {{tooltip|круте|тут: тверде}} дерево {{tooltip|крутого|тут: твердого}} треба клина.&lt;br/&gt;
На ласый кусок найдеся куток.&lt;br/&gt;
На леду {{sp|дурный}} хату ставить.&lt;br/&gt;
На мелника вода {{sp|робить}}.&lt;br/&gt;
На мои руки найду всюда му́ки.&lt;br/&gt;
На мѣд, не на жовчь, люде мух ловлять.&lt;br/&gt;
На оден раз не зо̂тнешь дерева.&lt;br/&gt;
На одній сѣножати и во̂л пасеся и бузько жабы ловить.&lt;br/&gt;
На одним мѣсци и камѣнь порастає.&lt;br/&gt;
Напасть на гладкій дорозѣ здыбле.&lt;br/&gt;
На пере́д не вырывайся, з заду не оставляйся&amp;nbsp;— середины держись.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Н&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1ipwfhd9v9x9fxzweh2qdo5ek1wbync</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457379</id>
      <parentid>457376</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:33:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1686" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 57 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Найлутше ся своєю пядью мѣрити.
Най не буде во̂д Бога грѣху, а во̂д людій смѣху.
Най слѣпый камѣнь у воду верже, то и видющій не найде.
Най ся твоє меле — не выберай.
Най ся тобѣ не бажить печеного рака.
Най ся того не бажить, що ся хаты не держить.
Най того {{sp|опанує}}, хто свого не пилнує.
Най у ката, абы була заплата.
Накадив му по̂д но̂с.
На ко̂нскій великдень.
На кого Бо̂г, на того и люде.
На кого вороны, на того й сороки.
На кони ѣде, а коня шукає.
На кпы — шоб' ся дивовали таки̂ дурнѣ, як ты.
На круте дерево крутого треба клина.
На ласый кусок найдеся куток.
На леду {{sp|дурный}} хату ставить.
На мелника вода {{sp|робить}}.
На мои руки найду всюда му́ки.
На мѣд, не на жовчь, люде мух ловлять.
На оден раз не зо̂тнешь дерева.
На одній сѣножати и во̂л пасеся и бузько жабы ловить.
На одним мѣсци и камѣнь порастає.
Напасть на гладкій дорозѣ здыбле.
На пере́д не вырывайся, з заду не оставляйся — середины держись.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ogq7seoqb3xyc6rxgf7tf82ajbctuxe</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/71</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22644</id>
    <revision>
      <id>457471</id>
      <parentid>110290</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:15:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2631" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 64 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Н&quot;/&gt;Не {{tooltip|лупне|лусне}} так {{tooltip|ходак|ходак — шкіряне взуття з підошви і загнутими стягнутими мотузкою абощо краями}}, як чобо̂т.&lt;br/&gt;
Не лѣзе, не тече, само ся волоче.&lt;br/&gt;
Не любить правды, як пес мыла.&lt;br/&gt;
Не мав вовк чим&amp;nbsp;— та лыками.&lt;br/&gt;
Нема злого - {{tooltip|Жебы|тут: щоб}} на добре не выйшло.&lt;br/&gt;
Нема злои дороги до своѣй {{sp|небо́ги}}.&lt;br/&gt;
Нема кости в языцѣ, може брехати и владыцѣ.&lt;br/&gt;
Немала баба клопоту, купила си порося; баба в крик, порося в {{tooltip|квѣк|крик порося: „ку-ві!”}}.&lt;br/&gt;
Немало чорт {{tooltip|ходако̂в|ходак — шкіряне взуття з підошви і загнутими стягнутими мотузкою абощо краями}} сходив, {{tooltip|заким|поки}} их позносив.&lt;br/&gt;
Нема лѣпшого чоловѣка над мене&amp;nbsp;— нема го̂ршого пса над мене.&lt;br/&gt;
Нема лѣса без вовка, а села без лихого чоловѣка.&lt;br/&gt;
Нема над ню и над {{tooltip|во̂тову|війтову}} свиню (выбачте ми сесе слово).&lt;br/&gt;
Нема над рыбу {{sp|линину}}, мясо {{sp|свинину}}, ягоду {{sp|сливину}} а дѣвку Марину.&lt;br/&gt;
Нема нынѣ в нѣким {{sp|правды}}, {{tooltip|йно|тільки}} в Бозѣ, та в менѣ трошки.&lt;br/&gt;
Нема нѣчого без „але”.&amp;nbsp;—&lt;br/&gt;
Нема {{tooltip|{{sp|приповѣстки}}|приповідки, приказки}} без правды.&lt;br/&gt;
Нема роду без выроду.&lt;br/&gt;
Нема рыбы без ости, а чоловѣка без злости.&lt;br/&gt;
Нема слободы, як на Украинѣ.&lt;br/&gt;
Нема смерти без причини.&lt;br/&gt;
Нема то {{tooltip|ремесло|тут: інструменти для якого-небудь ремесла}}, як {{tooltip|{{sp|лемѣшь}}|частина плуга, ніж, що підрізає ґрунт знизу}}, та {{tooltip|чересло|вертикальний ніж у плуга}}.&lt;br/&gt;
Нема щастья без заздрости.&lt;br/&gt;
Нема що в трѣски зберати.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Н&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>d3eo81sebx1jpa6qriti82okbykt4h9</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457485</id>
      <parentid>457471</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:37:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1881" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 64 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Не лупне так [[w:Постоли|ходак]]|, як чобо̂т.
Не лѣзе, не тече, само ся волоче.
Не любить правды, як пес мыла.
Не мав вовк чим — та лыками.
Нема злого — жебы на добре не выйшло.
Нема злои дороги до своѣй {{sp|небо́ги}}.
Нема кости в языцѣ, можь брехати и владыцѣ.
Немала баба клопоту, купила си порося; баба в крик, порося в квѣк.
Немало чорт ходако̂в сходив, заким их позносив.
Нема лѣпшого чоловѣка над мене — нема го̂ршого пса над мене.
Нема лѣса без вовка, а села без лихого чоловѣка.
Нема над ню и над [[w:Війт|во̂тову]] свиню (выбачте ми сесе слово).
Нема над рыбу {{sp|линину}}, мясо {{sp|свинину}}, ягоду {{sp|сливину}} а дѣвку Марину.
Нема нынѣ в нѣким {{sp|правды}}, йно в Бозѣ, та в менѣ трошки.
Нема нѣчого без „але”. —
Нема {{sp|приповѣстки}} без правды.
Нема роду без выроду.
Нема рыбы без ости, а чоловѣка без злости.
Нема слободы, як на Украинѣ.
Нема смерти без причины.
Нема то ремесло, як [[w:Леміш (сільське господарство)|{{sp|лемѣшь}}]], та [[w:Чересло|чересло]].
Нема щастья без заздрости.
Нема що в [[w:Тріска (матеріал)|трѣски]] зберати.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>i9trd533iynx0413syciwmkmiubt3x7</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457486</id>
      <parentid>457485</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:38:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1880" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 64 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Не лупне так [[w:Постоли|ходак]], як чобо̂т.
Не лѣзе, не тече, само ся волоче.
Не любить правды, як пес мыла.
Не мав вовк чим — та лыками.
Нема злого — жебы на добре не выйшло.
Нема злои дороги до своѣй {{sp|небо́ги}}.
Нема кости в языцѣ, можь брехати и владыцѣ.
Немала баба клопоту, купила си порося; баба в крик, порося в квѣк.
Немало чорт ходако̂в сходив, заким их позносив.
Нема лѣпшого чоловѣка над мене — нема го̂ршого пса над мене.
Нема лѣса без вовка, а села без лихого чоловѣка.
Нема над ню и над [[w:Війт|во̂тову]] свиню (выбачте ми сесе слово).
Нема над рыбу {{sp|линину}}, мясо {{sp|свинину}}, ягоду {{sp|сливину}} а дѣвку Марину.
Нема нынѣ в нѣким {{sp|правды}}, йно в Бозѣ, та в менѣ трошки.
Нема нѣчого без „але”. —
Нема {{sp|приповѣстки}} без правды.
Нема роду без выроду.
Нема рыбы без ости, а чоловѣка без злости.
Нема слободы, як на Украинѣ.
Нема смерти без причины.
Нема то ремесло, як [[w:Леміш (сільське господарство)|{{sp|лемѣшь}}]], та [[w:Чересло|чересло]].
Нема щастья без заздрости.
Нема що в [[w:Тріска (матеріал)|трѣски]] зберати.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>lk354ab4oggsruccbn3yf14sdx713h0</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/72</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22645</id>
    <revision>
      <id>457472</id>
      <parentid>110291</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:15:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2138" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 65 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Н&quot;/&gt;Нема що в {{sp|{{tooltip|коляду|нагороду для колядників}} класти}}.&lt;br/&gt;
Не мо̂г єм тобѣ&amp;nbsp;— ледвы собѣ.&lt;br/&gt;
Не могла звабити колачем, а пото̂м тяжко було во̂дбити бичем.&lt;br/&gt;
Не може по конях, то по голоблях.&lt;br/&gt;
Не можна всѣм губы заткати.&lt;br/&gt;
Не можь по кони, то по {{tooltip|кульбацѣ|кульбака — сідло}}.&lt;br/&gt;
Не на {{sp|брехнѣ}} свѣт стоить.&lt;br/&gt;
Не на перед людей, {{tooltip|тилько|тут: аби тільки}} по перед люде.&lt;br/&gt;
Не нынѣ с поминком&amp;nbsp;— не против ночи згадуючи&amp;nbsp;— не прудком кажучи.&lt;br/&gt;
Не обертай кота {{tooltip|фостом|хвостом}}.&lt;br/&gt;
Не оден пес Гривко.&lt;br/&gt;
Не оженишься, поки тя не оббрешуть.&lt;br/&gt;
Не остри ножа, доки 'сь не зловив барана.&lt;br/&gt;
Не паде грушка далше во̂д листя.&lt;br/&gt;
{{tooltip|Не переливки|не в жарт}}.&lt;br/&gt;
Не печалься утром, бо утро тобою.&lt;br/&gt;
Не пирожися, коли 'сь не пиро̂г.&lt;br/&gt;
Не {{sp|писаніи}} рукавы скачуть, но сыте черево.&lt;br/&gt;
Не пытай „чій я?“&amp;nbsp;— но пытай „що я?“&amp;nbsp;— Не {{tooltip|пуши|пушити — робити пухким}}, головки не суши.&lt;br/&gt;
Не пытай „як ся маєшь?“&amp;nbsp;— посмотри то по̂знаєшь.&lt;br/&gt;
Не пышно, абы затишно.&lt;br/&gt;
Не плакавбы {{sp|слѣп}}, {{tooltip|кобы|тут: якби}} выдѣв свѣт.&lt;br/&gt;
Не платить богатый, але {{sp|виноватый}}.&lt;br/&gt;
Не плачь за жѣнкою, буде другая.&lt;br/&gt;
Не плюй у {{sp|воду}}&amp;nbsp;— лучится напитись.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Н&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>73u1b5qjzzim5cnhjqazanlmbx6783q</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457487</id>
      <parentid>457472</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:45:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1699" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 65 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Нема що в {{sp|коляду класти}}.
Не мо̂г єм тобѣ — ледвы собѣ.
Не могла звабити колачем, а пото̂м тяжко було во̂дбити бичем.
Не може по конях, то по голоблях.
Не можна всѣм губы заткати.
Не можь по кони, то по кульбацѣ.
Не на {{sp|брехнѣ}} свѣт стоить.
Не на перед людей, тилько по перед люде.
Не нынѣ с поминком — не против ночи згадуючи — не прудком кажучи.
Не обертай кота фостом.
Не оден пес Гривко.
Не оженишься, поки тя не оббрешуть.
Не остри ножа, доки 'сь не зловив барана.
Не паде грушка далше во̂д листя.
Не переливки.
Не печалься утром, бо утро тобою.
Не пирожися, коли 'сь не пиро̂г.
Не {{sp|писаніи}} рукавы скачуть, но сыте черево.
Не пытай „чій я?” — но пытай „що я?” —
Не пуши, головки не суши.
Не пытай „як ся маєшь?” — посмотри то по̂знаєшь.
Не пышно, абы затишно.
Не плакавбы {{sp|слѣп}}, кобы выдѣв свѣт.
Не платить богатый, але {{sp|виноватый}}.
Не плачь за жѣнкою, буде другая.
Не плюй у {{sp|воду}} — лучится напитись.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>buew3ffrx95qtb71ejj1o7y2bhddjik</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/73</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22646</id>
    <revision>
      <id>457488</id>
      <parentid>110292</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:47:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1800" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 66 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Н&quot;/&gt;Не по̂дешь по добрій волѣ, то по̂дешь по неволѣ.&lt;br/&gt;
Не поберѣгши тѣла и душу погубишь.&lt;br/&gt;
Не {{sp|позычай}}, злый обычай, як во̂ддає, то ще лає.&lt;br/&gt;
Не позычай у сусѣда розума.&lt;br/&gt;
Не показуй пугачеви зеркала, бо во̂н сам знає, що {{tooltip|красный|тут: гарний}}.&lt;br/&gt;
Не помажешь&amp;nbsp;— не поѣдешь.&lt;br/&gt;
Не поможе {{sp|кадило}}, коли бабу {{sp|сказило}}.&lt;br/&gt;
Не поможе воронови мыло, ани вмерлому кадило.&lt;br/&gt;
Не {{sp|приказка}}, але правда.&lt;br/&gt;
Не присувай соломы до вогню.&lt;br/&gt;
Не продавай вовка, ажь го забьєшь.&lt;br/&gt;
Не пхай палцѣв меже дверѣ.&lt;br/&gt;
Не пхайся, де тя не треба.&lt;br/&gt;
Не рада коза торгу, а куры весѣлю, та {{sp|мусять}}.&lt;br/&gt;
Не рад хлоп, що до̂став в лоб, ще ногою дригає.&lt;br/&gt;
Не ро̂вняйся свиня (выб.) до коня, бо шерсть не така.&lt;br/&gt;
Не робив {{sp|Жид}} на хлѣб, та и Цыган не буде.&lt;br/&gt;
Не роби з губы {{tooltip|холяви|частина чобота, що покриває литку}}.&lt;br/&gt;
Не родися красный, но родися щасный.&lt;br/&gt;
Не святіи горшки лѣплять.&lt;br/&gt;
Не с {{tooltip|кіом|палицею}} ся вырвало, нѣкому в лоб не дало.&lt;br/&gt;
Не скропишь того свяченов водов.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Н&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9oelhvwx7hr095msbkpod8ahb32n90l</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457494</id>
      <parentid>457488</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:56:43Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1547" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 66 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Не по̂дешь по добрій волѣ, то по̂дешь по неволѣ.
Не поберѣгши тѣла и душу погубишь.
Не {{sp|позычай}}, злый обычай, як во̂ддає, то ще лає.
Не позычай у сусѣда розума.
Не показуй пугачеви зеркала, бо во̂н сам знає, що красный.
Не помажешь — не поѣдешь.
Не поможе {{sp|кадило}}, коли бабу сказило.
Не поможе воронови мыло, ани вмерлому кадило.
Не {{sp|приказка}}, але правда.
Не присувай соломы до вогню.
Не продавай вовка, ажь го забьєшь.
Не пхай палцѣв меже дверѣ.
Не пхайся, де тя не треба.
Не рада коза торгу, а куры весѣлю, та {{sp|мусять}}.
Не рад хлоп, що до̂став в лоб, ще ногою дригає.
Не ро̂вняйся свиня (выб.) до коня, бо шерсть не така.
Не робив {{sp|Жид}} на хлѣб, та и Цыган не буде.
Не роби з губы холявы.
Не родися красный, но родися {{sp|щасный}}.
Не святіи горшки лѣплять.
Не с кіом ся вырвало, нѣкому в лоб не дало.
Не скропишь того свяченов водов.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0ky2owf4gnch0cpmi0ul0ivi6gxswpj</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/74</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22647</id>
    <revision>
      <id>457489</id>
      <parentid>110293</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:47:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1892" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 67 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Н&quot;/&gt;Не скупо̂сть, але лихая сила.&lt;br/&gt;
Не солоне, як трава.&lt;br/&gt;
Не спитавши перше {{sp|броду}}, не лѣзь прямцем в воду.&lt;br/&gt;
Не стала шкира за {{tooltip|выправу|тут: чинення шкіри}}.&lt;br/&gt;
Не сягай через крупы до пшона.&lt;br/&gt;
Не такій {{sp|чорт}} страшный, як го малюють.&lt;br/&gt;
Не тебе беру Тацю, {{tooltip|тилько|тут: тільки}} твою працю.&lt;br/&gt;
Не {{tooltip|тилько|тут: стільки}} {{sp|свѣта}}, що в во̂кнѣ.&lt;br/&gt;
Не {{tooltip|тилько|тут: стільки}} ѣды, килько бѣды.&lt;br/&gt;
Не тогды коневи во̂вса, коли во̂н дивится до пса.&lt;br/&gt;
Не тогды коня сѣдлати, коли на него сѣдати.&lt;br/&gt;
Не тогды меча шукати, коли ся треба потыкати.&lt;br/&gt;
Не тогды {{tooltip|хорта|хорт, хірт — мисливський собака}} годують, коли на ловы йдуть.&lt;br/&gt;
Не той {{sp|злодѣй}}, 'же вкрав, але той, 'же сховав.&lt;br/&gt;
Не той {{sp|козак}}, що зборов, а той, що вывернувся.&lt;br/&gt;
Не тому прѣсно, що не кисло, {{tooltip|ино|тільки}} тому, що не росчиняно.&lt;br/&gt;
Не то сирота, що роду не має, а то́ сирота, що долѣ не має.&lt;br/&gt;
Не тра стару клопотати, стара знає, кому дати.&lt;br/&gt;
Не трать {{sp|часу}}, поки бритвы голять.&lt;br/&gt;
Не треба Бога о дощ просити, буде во̂н, як станем косити.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Н&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>horcayocmj19523yscel4s6gag585jo</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457495</id>
      <parentid>457489</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T22:02:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1557" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 67 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Не скупо̂сть, але лихая сила.
Не солоне, як трава.
Не спитавши перше {{sp|броду}}, не лѣзь прямцем в воду.
Не стала шкира за выправу.
Не сягай через крупы до пшона.
Не такій {{sp|чорт}} страшный, як го малюють.
Не тебе беру Тацю, тилько твою працю.
Не тилько {{sp|свѣта}}, що в во̂кнѣ.
Не тилько ѣды, килько бѣды.
Не тогды коневи во̂вса, коли во̂н дивится до пса.
Не тогды коня сѣдлати, коли на него сѣдати.
Не тогды меча шукати, коли ся треба потыкати.
Не тогды [[w:Хорт|хорта]] годують, коли на ловы йдуть.
Не той {{sp|злодѣй}}, 'же вкрав, але той, 'же сховав.
Не той {{sp|козак}}, що зборов, а той, що вывернувся.
Не тому прѣсно, що не кисло, ино тому, що не росчиняно.
Не то сирота, що роду не має, а то̀ сирота, що долѣ не має.
Не тра стару клопотати, стара знає, кому дати.
Не трать {{sp|часу}}, поки бритвы голять.
Не треба Бога о дощ просити, буде во̂н, як станем косити.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5t2xf2xcsaaxzqudhqcga4szwqwg744</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/75</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22648</id>
    <revision>
      <id>457490</id>
      <parentid>110294</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:47:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1936" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 68 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Н&quot;/&gt;Не треба все на но̂жки ставити.&lt;br/&gt;
Не треба с тим жартовати, що болить.&lt;br/&gt;
Не тримай з {{sp|панами}} спо̂лки, бо як твоє довше, то втнуть, а як коротше, то натягнуть.&lt;br/&gt;
Не тягни пса за хво̂ст, бо тя вкусить.&lt;br/&gt;
Не увѣришь, поки сам не змѣришь.&lt;br/&gt;
Не {{sp|умен}} до двайцять, не {{sp|жонат}} до трійцять, не {{sp|богат}} до сорок, кругом дурак.&lt;br/&gt;
Не {{sp|умерають}} старіи, але {{tooltip|часовіи|ті, кому вже час}}.&lt;br/&gt;
Не умер&amp;nbsp;— болячка го вдавила.&lt;br/&gt;
Не уродить сова {{sp|сокола}}, {{tooltip|ино|тільки}} такє, як сама.&lt;br/&gt;
Не уроком&amp;nbsp;— не уроченьки.&lt;br/&gt;
Не утѣкає пес во̂д колача, але во̂д бича.&lt;br/&gt;
Не учися {{sp|розуму}} до старости, але до смерти.&lt;br/&gt;
Нехай буде гречка, най не буде суперечка.&lt;br/&gt;
Нехай гуляє {{sp|молодь}}... бо̂льшь {{tooltip|копы|тут: багато; взагалі: 60 шт. чого-н. або 50 копійок}} лиха не наробить.&lt;br/&gt;
Нехай и коза знає, коли свитає.&lt;br/&gt;
Нехай ся прѣчь каже.&lt;br/&gt;
Нехай тоти плачуть, що нам зле зычуть.&lt;br/&gt;
Не хапанка на Иванка.&lt;br/&gt;
Не хапайся дурницѣ, не будешь седѣв в темницѣ.&lt;br/&gt;
Не хвалися {{sp|мудрый}} мудростію, нѣ {{sp|сильный}} силою.&lt;br/&gt;
Не ходить о наѣдок&amp;nbsp;— лише о покушаньє.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Н&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9rzre1vyn67gel194uzjl9dw9nb4lr7</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457496</id>
      <parentid>457490</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T22:08:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1679" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 68 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Не треба все на но̂жки ставити.
Не треба с тим жартовати, що болить.
Не тримай з {{sp|панами}} спо̂лки, бо як твоє довше, то втнуть, а як коротше, то натягнуть.
Не тягни пса за хво̂ст, бо тя вкусить.
Не увѣришь, поки сам не змѣришь.
Не {{sp|умен}} до двайцять, не {{sp|жонат}} до трійцять, не {{sp|богат}} до сорок, кругом дурак.
Не {{sp|умерають}} старіи, але часовіи.
Не умер — болячка го вдавила.
Не уродить сова {{sp|сокола}}, ино такє, як сама.
Не уроком — не уроченьки.
Не утѣкає пес во̂д колача, але во̂д бича.
Не учися {{sp|розуму}} до старости, але до смерти.
Нехай буде гречка, най не буде суперечка.
Нехай гуляє {{sp|молодь}}… бо̂льшь [[w:Копа грошей|копы]] лиха не наробить.
Нехай и коза знає, коли свитає.
Нехай ся прѣчь каже.
Нехай тоти плачуть, що нам зле зычуть.
Не хапанка на Иванка.
Не хапайся дурницѣ, не будешь седѣв в темницѣ.
Не хвалися {{sp|мудрый}} мудростію, нѣ {{sp|сильный}} силою.
Не ходить о наѣдок — лише о покушаньє.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gajfff7xnb0rt8c2u59t0i0xcogahtl</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/76</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22649</id>
    <revision>
      <id>457491</id>
      <parentid>110295</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:47:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2058" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 69 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Н&quot;/&gt;Не хотѣли Жиди ѣсти манну, найже з-ѣдять дѣдька.&lt;br/&gt;
Не хочу&amp;nbsp;— дай сюда; не треба&amp;nbsp;— здастся.&lt;br/&gt;
Не чудно, що ко̂нь здох, але хто дав псам знати?&lt;br/&gt;
Не чим то ѣ так {{tooltip|величають|тут: іменують, титулують}}&amp;nbsp;— зазуля, зазуля!&lt;br/&gt;
Не шкодить бѣльмо оку, лише що не видить.&lt;br/&gt;
Не штука дати, коли є з во̂дки брати.&lt;br/&gt;
Не штука писати, коли є що дати.&lt;br/&gt;
Не штука роскинути, а штука зо̂брати.&lt;br/&gt;
Нещаслива година, як лиха {{sp|родина}}.&lt;br/&gt;
Нещасливость свѣта, збавилося {{sp|лѣта}}, прійшла зима, тай хлѣба нема.&lt;br/&gt;
Нещастьє нѣколи само не приходить.&lt;br/&gt;
Не щодень великдень.&amp;nbsp;— Не що дня брѣдня.&lt;br/&gt;
Не щодня можна сѣяти, зберати.&lt;br/&gt;
Не ѣв&amp;nbsp;— замлѣв; наѣвся&amp;nbsp;— розболѣвся.&lt;br/&gt;
Не ѣсть пан {{sp|дяк}} гусей.&lt;br/&gt;
Но̂с выше губы носить.&lt;br/&gt;
Но̂чь нѣкому не спріяє.&lt;br/&gt;
Нове {{tooltip|{{sp|ситце}}|сито}} на {{tooltip|клинци|клинець — кілочок}}, а старе по̂д лавою.&lt;br/&gt;
Нового не запроваджай, {{sp|старовины}} держись.&lt;br/&gt;
Нога ногу по̂дперає.&lt;br/&gt;
Ноги собѣ скалить, а чоботы на {{tooltip|кію|палиці}} носить.&lt;br/&gt;
Носится, як баба зо {{tooltip|ступѣром|ступою}}. (Казка).&lt;br/&gt;
Нужда бы тя побила (не на вас показуючи).&lt;br/&gt;
{{sp|Нужда}} закон ломить.&lt;br/&gt;
Нужда мовчати не вмѣє.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Н&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>quhfiwr75u2eufhjgqe9gi4h4moa4x4</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457497</id>
      <parentid>457491</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T22:46:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1763" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 69 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Не хотѣли Жиди ѣсти манну, найже з-ѣдять дѣдька.
Не хочу — дай сюда; не треба — здастся.
Не чудно, що ко̂нь здох, але хто дав псам знати?
Не чим то ѣ так величають — {{sp|зазуля}}, зазуля!
Не шкодить бѣльмо оку, лише що не видить.
Не штука дати, коли є з во̂дки брати.
Не штука писати, коли є що дати.
Не штука роскинути, а штука зо̂брати.
Нещаслива година, як лиха {{sp|родина}}.
Нещасливость свѣта, збавилося {{sp|лѣта}}, прійшла зима, тай хлѣба нема.
Нещастьє нѣколи само не приходить.
Не щодень великдень. — Не що дня брѣдня.
Не щодня можна сѣяти, зберати.
Не ѣв — замлѣв; наѣвся — розболѣвся.
Не ѣсть пан {{sp|дяк}} гусей.
Но̂с выше губы носить.
Но̂чь нѣкому не спріяє.
Нове {{sp|ситце}} на [[w:Тибель|клинци]], а старе по̂д лавою.
Нового не запроваджай, {{sp|старовины}} держись.
Нога ногу по̂дперає.
Ноги собѣ скалить, а чоботы на кію носить.
Носится, як {{sp|баба}} зо ступѣром. (Казка).
Нужда бы тя побила (не на вас показуючи).
{{sp|Нужда}} закон ломить.
Нужда мовчати не вмѣє.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0jx0hvfjtwgajt3qsmm7jlktpg428hk</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/77</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22650</id>
    <revision>
      <id>457492</id>
      <parentid>110296</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:47:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1838" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 70 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Н&quot;/&gt;Нѣ Богови свѣчка, нѣ чортови ожух.&lt;br/&gt;
Нѣ взад, нѣ вперед.&lt;br/&gt;
Нѣ в кут, нѣ в дверѣ.&amp;nbsp;—&lt;br/&gt;
Нѣ во̂д сонця, нѣ во̂д мѣсяця.&lt;br/&gt;
Нѣ ворон кости мои туды не занесе.&lt;br/&gt;
Нѣ в сих, нѣ в тых, як собака в човнѣ.&lt;br/&gt;
Нѣ в три, нѣ в штыри&amp;nbsp;— нѣ в пять, нѣ в девять.&lt;br/&gt;
Нѣгде мѣсця не загрѣє&amp;nbsp;— такій непоседущій.&lt;br/&gt;
Нѣ дар, нѣ купля.&lt;br/&gt;
Нѣ до Бога, нѣ до людей.&lt;br/&gt;
Нѣ з губы мовы, нѣ з носа вѣтру.&lt;br/&gt;
Нѣкому на чолѣ не написано, що́ во̂н.&lt;br/&gt;
Нѣкому сама птаха в руки не вскочить.&lt;br/&gt;
{{tooltip|Нѣм|поки}} детина запѣла, {{tooltip|{{sp|когут}}|півень}} духа спустив.&lt;br/&gt;
{{tooltip|Нѣм|поки}} пироги будуть, то баба умре.&lt;br/&gt;
{{tooltip|Нѣм|поки}} {{sp|сонце}} зійде, роса очи выѣсть.&lt;br/&gt;
{{tooltip|Нѣм|поки}} товстый схудне, то худый здохне.&lt;br/&gt;
Нѣмый як рыба.&lt;br/&gt;
Нѣ пес, нѣ баран.&lt;br/&gt;
Нѣ писати, нѣ читати, а хотять за короля обибрати. (Казка).&lt;br/&gt;
Нѣ плуга, нѣ {{tooltip|ролѣ|рілля}}, выспися до волѣ.&lt;br/&gt;
Нѣ се, нѣ те.&lt;br/&gt;
Нѣ с сього, нѣ с того, берь за лоб оден другого.&lt;br/&gt;
Нѣ сѣло, нѣ пало, дай бабо сало.&lt;br/&gt;
Нѣ сюд, нѣ туд.&amp;nbsp;— Нѣ так, нѣ сяк.&lt;br/&gt;
Нѣхто не вѣдає, як хто обѣдає.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Н&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1tifdp23l1d90vl8xydxmf0s0gfclxa</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457498</id>
      <parentid>457492</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T22:52:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1562" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 70 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Нѣ Богови свѣчка, нѣ чортови ожух.
Нѣ взад, нѣ вперед.
Нѣ в кут, нѣ в дверѣ. —
Нѣ во̂д сонця, нѣ во̂д мѣсяця.
Нѣ ворон кости мои туды не занесе.
Нѣ в сих, нѣ в тых, як собака в човнѣ.
Нѣ в три, нѣ в штыри — нѣ в пять, нѣ в девять.
Нѣгде мѣсця не загрѣє — такій непоседущій.
Нѣ дар, нѣ купля.
Нѣ до Бога, нѣ до людей.
Нѣ з губы мовы, нѣ з носа вѣтру.
Нѣкому на чолѣ не написано, що̀ во̂н.
Нѣкому сама птаха в руки не вскочить.
Нѣм {{sp|детина}} запѣла, {{sp|когут}} духа спустив.
Нѣм пироги будуть, то баба умре.
Нѣм {{sp|сонце}} зійде, роса очи выѣсть.
Нѣм товстый схудне, то худый здохне.
Нѣмый як рыба.
Нѣ пес, нѣ баран.
Нѣ писати, нѣ читати, а хотять за короля обибрати. (Казка).
Нѣ плуга, нѣ ролѣ, выспися до волѣ.
Нѣ се, нѣ те.
Нѣ с сього, нѣ с того, берь за лоб оден другого.
Нѣ сѣло, нѣ пало, дай бабо сало.
Нѣ сюд, нѣ туд. — Нѣ так, нѣ сяк.
Нѣхто не вѣдає, як хто обѣдає.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>dl34y9fe6ti6evnoskxyuuhs64xg9g2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/255</title>
    <ns>250</ns>
    <id>25848</id>
    <revision>
      <id>457418</id>
      <parentid>456598</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:10:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3366" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;няють своїми людьми і здобувають відразу. Здобувши забирають гроші і всякий дрібний крам, гармати і все що не боїть ся води, самі ж кораблї з людьми топлять.

[[Файл:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 251.jpg|400px|центр]]
{{c|{{smaller|201. Козацька гармата.}}}}

Коли галєри стрінуть козаків на морі в день, то тут справа труднїйша: Турки розпочинають сильну стрільбу з гармат і розганяють козаків як шпаків; одні тонуть, иньші тїкають. Але знов як візьмуть ся до бою, то вже тримають ся — одні стріляють, другі набивають рушницї й по кождім вистрілї подають товаришам; стріляють, добре — але гармати турецькі чинять козакам великі шкоди, так що в такій стрічі гине добрі дві третини козаків, рідко коли вернеть ся половина. За те хто вертає — приносить богату здобич: шпанські й арабські червінцї, коври, золотоглави, шовкові матерії ріжні.

Так оповідає Боплян. В піснях народнїх в живій памяти заховали ся оповідання про сї походи. Малюєть ся в них і ґалєра турецька, на котрій працюють заковані невільники українські (в думі про Самійла Кішку):

{{block center|{{fine block|&lt;poem&gt;Із города Козлова до города Трапезонта
Гуляла галєра цвіткована-мальована,
Чотирма цвітами процвітана.
Першим цвітом процвітана —
Златосиними киндяками побивана;
А другим цвітом процвітана —
Турецькою червоною габою обвивана;
А третим цвітом процвітана —
Християнською кровю фарбована;
А четвертим цвітом процвітана —
Невольниками осажена,
Козацькими гарматами обриштована.&lt;/poem&gt;}}}}

Живо і сильно описують незнані нам на імя старі поети народнї страшнї бурі чорноморські, де загибали не раз цїлими десятками козацькі чайки безвістно (в думі про бурю на Чорному морі):

{{block center/s}}{{fine block/s}}&lt;poem&gt;На Чорному морі на білому каменї
Ясненький сокіл жалібно квилить-проквиляє,
Смутно себе має, на Чорнеє море спильна поглядає,
Що на Чорному морю недобре ся починає.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{fine block/e}}
{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qxew550l5hgd3n8g1t6n3vzypxivg6m</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457460</id>
      <parentid>457418</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T20:48:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3355" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;няють своїми людьми і здобувають відразу. Здобувши забирають гроші і всякий дрібний крам, гармати і все що не боїть ся води, самі ж кораблї з людьми топлять.

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 251.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|201. Козацька гармата.}}]]

Коли ґалєри стрінуть козаків на морі в день, то тут справа труднїйша: Турки розпочинають сильну стрільбу з гармат і розганяють козаків як шпаків; одні тонуть, иньші тїкають. Але знов як візьмуть ся до бою, то вже тримають ся — одні стріляють, другі набивають рушницї й по кождім вистрілї подають товаришам; стріляють, добре — але гармати турецькі чинять козакам великі шкоди, так що в такій стрічі гине добрі дві третини козаків, рідко коли вернеть ся половина. За те хто вертає — приносить богату здобич: шпанські й арабські червінцї, коври, золотоглави, шовкові матерії ріжні.

Так оповідає Боплян. В піснях народнїх в живій памяти заховали ся оповідання про сї походи. Малюєть ся в них і ґалєра турецька, на котрій працюють заковані невільники українські (в думі про Самійла Кішку):

{{block center|{{fine block|&lt;poem&gt;Із города Козлова до города Трапезонта
Гуляла галєра цвіткована-мальована,
Чотирма цвітами процвітана.
Першим цвітом процвітана —
Златосиними киндяками побивана;
А другим цвітом процвітана —
Турецькою червоною габою обвивана;
А третим цвітом процвітана —
Християнською кровю фарбована;
А четвертим цвітом процвітана —
Невольниками осажена,
Козацькими гарматами обриштована.&lt;/poem&gt;}}}}

Живо і сильно описують незнані нам на імя старі поети народнї страшнї бурі чорноморські, де загибали не раз цїлими десятками козацькі чайки безвістно (в думі про бурю на Чорному морі):

{{block center/s}}{{fine block/s}}&lt;poem&gt;На Чорному морі на білому каменї
Ясненький сокіл жалібно квилить-проквиляє,
Смутно себе має, на Чорнеє море спильна поглядає,
Що на Чорному морю недобре ся починає.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{fine block/e}}
{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>d9q5kjjuekmgeehdm92igcoa08e8md1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/265</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26126</id>
    <revision>
      <id>457461</id>
      <parentid>110756</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T20:56:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2739" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;школи, славний автор українського словаря Беринда, що працював у Балабанів при друкарнї і з нею разом мабуть перекочував до Київа — і богато иньших. Будучи першою особою в православних кругах київських, Плетеницький мав змогу приміщувати своїх учених земляків не тільки в Печерськім монастирі, а і на ріжних иньших духовних позиціях Київа. Разом з сим кружком однодумцїв, маючи добру заручку у свого земляка і однодумця Сагайдачного, що в тім часї виступає на чолї козацького війська, зачинає Плетеницький в тих роках 1615–6 ширшу культурну і орґанїзаційну роботу — саме тодї як Сагайдачний вийшов на гетьманство, може і не перший вже раз.

[[File:Ілюстрована історія України 207.jpg|thumb|center|upright=2|{{c|207. Печерський монастир, з рисунка 1651 р.}}]]

Разом з тим, як засновувала ся друкарня печерська, завязувало ся брацтво в Київі. [[w:Галшка Гулевичівна|Гальшка Гулевичівна]], богата шляхтянка київська, жінка маршала мозирського Стефана Лозки, записала свій ґрунт у Київі на Подолї, де скупляло ся житє київське (бо Старий Город стояв майже пусто). Призначала його на просвітні завдання: на заснованнє монастиря, при нїм школи „для дїтей шляхетських і міських“, „гостинницї для странників віри православної“. Слїдом засновано брацтво, котре мало зайняти ся здїйсненнєм тих плянів: його „упис“ (уставу) списано з кінцем 1615 року, і в нього вписало ся „безчисленно“ народу всякого стану, з місцевого духовенства (перед усім з того кружка Плетеницького, що був певно властивим провідником того дїла), також з україн-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5iwnzrb15rmwctm601faq4kb6rxx232</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/266</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26127</id>
    <revision>
      <id>457421</id>
      <parentid>456085</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:12:39Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4075" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Київ стає центром культурного українського житя&quot;/&gt;{{hwe|ської|української}} шляхти і міщанства. Вписав ся в се брацтво і гетьман Сагайдачний з усїм військом козацьким; тим способом приймало військо нове брацтво й його культурні заходи під свою опіку і прибирало собі право скрізь і всюди виступати його заступником і покровителем. Маючи такого оборонця на місцї, українське громадянство київське не журило ся нїякими властями й сміло й енерґічно розвинуло свою культурну роботу, що сю глуху дїру, якою перед тим був Київ, раптом зробило центром національного українського житя.

{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 262.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|'''208. Никифор Тур (пізнїйший портрет з Печерської лаври).'''}}}}

Новозасноване брацтво зараз же зєднало ся з фундацією Гулевичівни і на пожертвованім нею ґрунтї заснувало брацький монастир Богоявлення і при нїм зараз же заложило брацьку школу Борецький, бувший дідаскал львівський, став її першим ректором і поїхав зараз до Львова закупити книжок ї всього потрібного для школи; мабуть тогож року (1617) почато й науку. Печерська друкарня, відложивши всяку иньшу роботу, спішно випустила часословець, першу тодішню учебну книгу{{—}}„аби вдоволити потребі шкільній в православнім городі Київі“, як пише в передмові Плетеницький. Школу ведено за прикладом львівської: про науку в грамотї патр. Теофана читаємо, що вчили тут „грецько-словянського і латино-польського письма“. Одною з перших книжок закуплених для науки тутешньої була грецько-словянська граматика видана львівським брацтвом і взята Борецьким на борг у львівських братчиків. Завдяки помочи київських духовних кругів і шляхецтва та вишколеним уже силам галицьким (львівським) нова київська школа стала від разу сильно. З віршів на похорон Сагайдачного, що читали ся учениками її в р. 1622, бачимо, що вчили ся тут головно дїти міщан київських, київських духовних, також і українських шляхтичів.

Жваво працювала і нова друкарня. Перед тим на Українї перше місце займала друкарня острозька; за рр. 1580{{—}}1606 вона видала більше книжок нїж які небудь українські друкарнї. Але як умер старий князь Острозький (1608) і Острог перейшов в руки його сина {{hws|ка|католика}}&lt;section end=&quot;Київ стає центром культурного українського житя&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mru31uo5jwifvzo65zl2qb090r94lom</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457462</id>
      <parentid>457421</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T20:59:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3794" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ської шляхти і міщанства. Вписав ся в се брацтво і гетьман Сагайдачний з усїм військом козацьким; тим способом приймало військо нове брацтво й його культурні заходи під свою опіку і прибирало собі право скрізь і всюди виступати його заступником і покровителем. Маючи такого оборонця на місцї, українське громадянство київське не журило ся нїякими властями й сміло й енерґічно розвинуло свою культурну роботу, що сю глуху дїру, якою перед тим був Київ, раптом зробило центром національного українського житя.

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 262.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|208. Никифор Тур (пізнїйший портрет з Печерської лаври).}}]]

Новозасноване брацтво зараз же зєднало ся з фундацією Гулевичівни і на пожертвованім нею ґрунтї заснувало брацький монастир Богоявлення і при нїм зараз же заложило брацьку школу Борецький, бувший дідаскал львівський, став її першим ректором і поїхав зараз до Львова закупити книжок ї всього потрібного для школи; мабуть тогож року (1617) почато й науку. Печерська друкарня, відложивши всяку иньшу роботу, спішно випустила часословець, першу тодїшню учебну книгу — „аби вдоволити потребі шкільній в православнім городі Київі“, як пише в передмові Плетеницький. Школу ведено за прикладом львівської: про науку в грамотї патр. Теофана читаємо, що вчили тут „грецько-словянського і латино-польського письма“. Одною з перших книжок закуплених для науки тутешньої була грецько-словянська граматика видана львівським брацтвом і взята Борецьким на борг у львівських братчиків. Завдяки помочи київських духовних кругів і шляхецтва та вишколеним уже силам галицьким (львівським) нова київська школа стала від разу сильно. З віршів на похорон Сагайдачного, що читали ся учениками її в р. 1622, бачимо, що вчили ся тут головно дїти міщан київських, київських духовних, також і українських шляхтичів.

Жваво працювала і нова друкарня. Перед тим на Українї перше місце займала друкарня острозька; за рр. 1580–1606 вона видала більше книжок нїж які небудь українські друкарнї. Але як умер старий князь Острозький (1608) і Острог перейшов в руки його сина ка-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jqvq4m62nr4gmfy1xplj1osllk8aswn</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/267</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26128</id>
    <revision>
      <id>457463</id>
      <parentid>110758</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:04:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4763" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;69&quot;/&gt;толика Януша, друкарня ся заглохла зовсїм. Нова ж печерська друкарня за пятнадцять лїт (1616–1630) випустила більше книжок, нїж до того вийшло на цїлій Українї. Мала великі засоби і добрих, відданих свому дїлу провідників. Заложено для неї свою фабрику паперу, свої робітнї письма (шрифту). Правда, виходили звідти переважно самі церковні книги — алеж у церковній сфері головно обертало ся тодїшнє національне українське житє, як ми вже знаємо, і на сю сторону головно налягав новий учений київський кружок.

Орґанїзаційна дїяльність нового брацтва також давала себе відчувати. В ворожих кругах зараз оцїнено її: унїатський митрополит Рутський (наступник Потїя) незадовго, пишучи про перешкоди, які спиняють поширеннє унїї, головною перепоною вважав отсе київське брацтво „засноване три роки тому“. Він нагадував правительственним кругам, що засновано його без дозволу королївського, тому можна б його закрити. Але у правительства не підіймала ся рука на нього — бо за ним стояли братчики з мушкетами, військо Запорозьке з гетьманом Сагайдачним на чолї.&lt;section end=&quot;69&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;70&quot;/&gt;'''70. Нова єрархія.''' Київський кружок був першим звязком, що звязав козаччину з вищими верствами української суспільности. Досї козаки стояли в тїснїйшім звязку тільки з українським селянством, що в козацтві шукало визволення від панської кормиги, а козаччина в своїх інтересах ішла на зустріч сїй селянській течії, що незвичайно зміцняла й помножала козацькі сили. Иньші верстви, хоч би й українські, дивили ся на козаччину, з того часу як вона набрала свого соціального характеру, скорше ворожо — як на елємент руїнний. Київський кружок, розпочавши свою культурну роботу під захистом козаччини, вважав потрібним розясняти, що козаччина се не якась шумовина, піна суспільна, а продовжателї старих воєнних, лицарських традицій старої Руси:

„Се ж бо те племя славного народу Руського, з насїння Яфетового, що воювало грецьке цїсарство морем Чорним і сухопутєм. Се з того поколїння військо, що за Олега, монарха руського, в своїх моноксілах плавало по морю й по землї (приробивши до човнів колеса) і Константинополь штурмовало. Се ж вони за Володимира, святого монарха руського, воювали Грецію, Македонїю, Ілїрик. Се ж їх предки разом з Володимиром хрестили ся, віру християнську від константинопольської церкви приймали, і по сей день в сїй вірі родять ся і хрестять ся і живуть“, — поясняло духовенство київське, коли його обвинувачували вороги, що воно за помічю й охороною козацькою відновило православну єрархію і взагалї має зносини з козаками.

Коли перші заходи, розпочаті під охороною козацькою, вийшли&lt;section end=&quot;70&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ln8tkj3ulw45fm2dnxp8et3b9hq8wfn</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Київ стає центром культурного українського житя</title>
    <ns>0</ns>
    <id>26129</id>
    <revision>
      <id>457464</id>
      <parentid>455801</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:05:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="689" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | перекладач = 
 | секція = Київ стає центром культурного українського житя
 | попередня = [[../Польські переговори з козаками і гетьман Сагайдачний/]]
 | наступна = [[../Нова єрархія/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from= 263 to= 267 fromsection=&quot;Київ стає центром культурного українського житя&quot; tosection=&quot;69&quot; /&gt;</text>
      <sha1>nbc3cs7v4wislryza3up4hm90fk2zf4</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/268</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26319</id>
    <revision>
      <id>457423</id>
      <parentid>456086</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:14:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3794" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Нова єрархія&quot;/&gt;вдатно,{{—}}київські круги рішили покористувати ся приїздом на Україну єрусалимського патріарха Теофана, щоб під покровом Сагайдачного довершити дїло ще важнїше, а саме відновити єрархію православну. Була се справді потреба пекуча. Після смерти львівського владики Балабана (1607) і перемиського Копистинського (1610) на цїлу Україну зістав ся одним оден православний владика львівський Тисаровський, та й той дістав владицтво тільки обманувши короля, що буде унїатом, а не додержав сеї обіцянки. Король, не сповняючи своєї обіцянки і закону соймового, давав владицтва тільки унїатам, невважаючи нї на що, і можна було справдї бояти ся, що колись зовсім не стане православних владиків на Українї; та й тепер уже православне житє церковне приходило в повний розстрій{{—}}а сього й хотіло ся коррлеви і правительству.

{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 264.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|'''209. Єлисеи Плетеницький (звідти ж).'''}}}}

Отже прочувши, що патр. Теофан має їхати з Москви назад, київські громадяне запросили його до Київа і тут показавши засновані інституції й початки культурної та освітної роботи, просили його, щоб відновив їм єрархію{{—}}посвятив митрополита і владиків. Загальний український зїзд, скликаний до Київа на престольне свято Печерського монастиря{{—}}день Успенїя, виступив з усильним прошеннєм в сїй справі. Патріарх довго не відважав ся, „бояв ся короля і Ляхів“. Але Сагайдачний заявив патріархови, що він бере його на свою відповідальність і ручить ся за його безпечність. Невважаючи що на Запорожу гетьманом вибрано Бородавку, між козаками на волости рядив усїм Сагайдачний і на слово його можна було полягати. Місцева шляхта підтримувала його запевнення. Патріарх нарешті згодив ся і протягом осени і зими 1620 р. в ріжних місцях, в великім секреті посвятив митрополита і пятьох єпископів{{—}}на всї владицтва українські й білоруські. Потім під охороною козацькою щасливо виїхав з України на Молдаву, не слухаючи Поляків, що запрошувапи його їхати діерез Поділє, де можна було його справдї добре зловити.{{nop}}&lt;section end=&quot;Нова єрархія&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>p1zp26poa3oj0a16la9iezuuy2nz0lf</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457468</id>
      <parentid>457423</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:13:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3699" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;вдатно, — київські круги рішили покористувати ся приїздом на Україну єрусалимського патріарха Теофана, щоб під покровом Сагайдачного довершити дїло ще важнїше, а саме відновити єрархію православну. Була се справді потреба пекуча. Після смерти львівського владики Балабана (1607) і перемиського Копистинського (1610) на цїлу Україну зістав ся одним оден православний владика львівський Тисаровський, та й той дістав владицтво тільки обманувши короля, що буде унїатом, а не додержав сеї обіцянки. Король, не сповняючи своєї обіцянки і закону соймового, давав владицтва тільки унїатам, невважаючи нї на що, і можна було справдї бояти ся, що колись зовсім не стане православних владиків на Українї; та й тепер уже православне житє церковне приходило в повний розстрій — а сього й хотіло ся королеви і правительству.

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 264.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|209. Єлисей Плетеницький (звідти ж).}}]]

Отже прочувши, що патр. Теофан має їхати з Москви назад, київські громадяне запросили його до Київа і тут показавши засновані інституції й початки культурної та освітної роботи, просили його, щоб відновив їм єрархію — посвятив митрополита і владиків. Загальний український зїзд, скликаний до Київа на престольне свято Печерського монастиря — день Успенїя, виступив з усильним прошеннєм в сїй справі. Патріарх довго не відважав ся, „бояв ся короля і Ляхів“. Але Сагайдачний заявив патріархови, що він бере його на свою відповідальність і ручить ся за його безпечність. Невважаючи що на Запорожу гетьманом вибрано Бородавку, між козаками на волости рядив усїм Сагайдачний і на слово його можна було полягати. Місцева шляхта підтримувала його запевнення. Патріарх нарештї згодив ся і протягом осени і зими 1620 р. в ріжних місцях, в великім секретї посвятив митрополита і пятьох епископів — на всї владицтва українські й білоруські. Потім під охороною козацькою щасливо виїхав з України на Молдаву, не слухаючи Поляків, що запрошували його їхати діерез Поділє, де можна було його справдї добре зловити.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ajsnxqopq3rzb1hlfmp1r1fu71csvv9</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/269</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26320</id>
    <revision>
      <id>457424</id>
      <parentid>456087</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:15:30Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3344" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Нова єрархія&quot;/&gt;Владиків посвячено, але стояло далеко важнїйше питаннє{{—}}як добити ся для них права сповняти свою службу владичу? Як виробити для них свобідний вїзд в їх єпархії, щоб правительство не боронило їм своє дїло робити? Київське громадянство і старшина козача сподївали ся, що правительство польське, потрібуючи козацької помочи, мусить зробити православним сю уступку.

{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 265.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|'''210-11. Київські печери, з рисунків 1651 р.'''}}}}

Польща переживала тодї дуже тяжкі часи. З тої причини, що Польські своєвільні банди, так звані лисовчики помогали цїсареви Фердинандови против селдигородського князя, що був присяжником туреньким, султан рішив розпочати війну з Польщею. Доправили ще й козаки, що були під проводом Бородавки: вчинили похід на Царгород, пограбували його околицї з нечуваною відвагою і нагнали такого страху, що приходило ся киями гнати турецьких матросів, аби йшли на свої галери, плисти против козаків; неможна було дати козакам ніякого відпору і вони попустошивши царгородські околицї пішли собі далї бушувати по Чорному морю і робити що хотїли. Султан після сього звелїв турецькому війську рушити на Польщу і під кінець літа воно зближило ся до границь молдавських. Жолкєвский з тим військом яке мав пішов на зустріч, щоб зійти ся з військом молдавським, але Волохи, побачивши таке мале військо, не хотїли йти з Жолкєвским на Турків. Він мусїв вертати ся і недалеко Днїстра Турки його погромили; сам Жолкєвский наложив головою, його помічник, гетьман польний Конєцпольский попав у неволю; мало хто виратував ся.

Так Польща зістала ся зовсім без війська і з великим страхом чекала нового турецького походу на другий рік. Нещастє, що спіткало Жолкєвского, толкували тим, що він не заручив ся помічю {{hws|козаць|козацькою}}&lt;section end=&quot;Нова єрархія&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9vnppb25ctf73bnjt9x7vmc21twt5ba</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457473</id>
      <parentid>457424</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:18:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3229" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Владиків посвячено, але стояло далеко важнїйше питаннє — як добити ся для них права сповняти свою службу владичу? Як виробити для них свобідний вїзд в їх епархії, щоб правительство не боронило їм своє дїло робити? Київське громадянство і старшина козача сподївали ся, що правительство польське, потрібуючи козацької помочи, мусить зробити православним сю уступку.

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 265.jpg|thumb|center|upright=2|{{c|210–11. Київські печери, з рисунків 1651 р.}}]]

Польща переживала тодї дуже тяжкі часи. З тої причини, що Польські своєвільні банди, так звані лисовчики помогали цїсареви Фердинандови против семигородського князя, що був присяжником туреньким, султан рішив розпочати війну з Польщею. Доправили ще й козаки, що були під проводом Бородавки: вчинили похід на Царгород, пограбували його околицї з нечуваною відвагою і нагнали такого страху, що приходило ся киями гнати турецьких матросів, аби йшли на свої ґалєри, плисти против козаків; неможна було дати козакам ніякого відпору і вони попустошивши царгородські околицї пішли собі далї бушувати по Чорному морю і робити що хотїли. Султан після сього звелїв турецькому війську рушити на Польщу і під кінець літа воно зближило ся до границь молдавських. Жолкєвский з тим військом яке мав пішов на зустріч, щоб зійти ся з військом молдавським, але Волохи, побачивши таке мале військо, не хотїли йти з Жолкєвским на Турків. Він мусїв вертати ся і недалеко Днїстра Турки його погромили; сам Жолкєвский наложив головою, його помічник, гетьман польний Конєцпольский попав у неволю; мало хто виратував ся.

Так Польща зістала ся зовсїм без війська і з великим страхом чекала нового турецького походу на другий рік. Нещастє, що спіткало Жолкєвского, толкували тим, що він не заручив ся помічю козаць-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9fiha3zlfuvre2hkuieyeyqgk3szdf5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/270</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26321</id>
    <revision>
      <id>457425</id>
      <parentid>456088</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:16:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3632" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Нова єрархія&quot;/&gt;{{hwe|кою|козацькою}}: козаків було в тій війнї або дуже мало, або таки й зовсім не було{{—}}своєвільники бушували з Бородавкою, а статочнїйших, що були по сторонї Сагайдачного, Жолкєвский теж не постарав ся притягнути до себе, і вони займали ся справою церковною, поки Жолкєвский воював ся з Турками. „Жолкєвского забито в Волощині й Конєцпольского взято, бо без козаків війну зачав, так говорив: не хочу я з Грицями воювати, нехай ідуть до рілї або свинї пасти“{{—}}так переказує тогачасний український лїтописець тодїшнї оповідання. Тому тепер правительство з усїх сил заходило ся притягнути козаків. Брало ся на всякі способи, навіть патр. Теофана просили, щоб козаків до того намовляв. В київських кругах рішили, що за козацьку участь в війнї треба добити ся, аби правительство признало нових владиків. Король і його порадники не хотїли на тім попускати. Даремно на соймі (на початку 1621 р.), коли йшла мова про приготовання до війни, голова українських послів Лаврентий Древинський, звісний український парляментарист, ударяв на правительство, пригадуючи всі кривди, які діють ся народови українському й білоруському:

{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 266 1.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|'''212. „Мироточиві голови“ в київських печерах'''}}}}

{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 266.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|'''213. „Відчитуваннє біснуватого“ (звідти ж).'''}}}}

„Почавши від Кракова в Коронї як помножаєть ся слава божа за помічю тої нововидуманої унїї? Вже по більших містах ціеркви запечатані, маєтности церковні попустошені, по монастирях худобу замість монахів замикають. Перейдемо до в. кн. Литовського{{—}}там робить ся те саме, навіть в містах пограничних з Московською державою. В Могилеві й Орші церкви запечатано, священиків розігнано. В Пинську те саме вчинено; монастир Лещинський на корчму обернено Через се діти сходять з світу без хрещення, тїла мертвих вивозяться з міст без церковного обряду як стерво; люди без шлюбів живуть в &lt;section end=&quot;Нова єрархія&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>6s2grulvrhxcy28f2fjuz58ymgte40k</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457482</id>
      <parentid>457425</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:24:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3553" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;кою: козаків було в тій війнї або дуже мало, або таки й зовсїм не було — своєвільники бушували з Бородавкою, а статочнїйших, що були по сторонї Сагайдачного, Жолкєвский теж не постарав ся притягнути до себе, і вони займали ся справою церковною, поки Жолкєвский воював ся з Турками. „Жолкєвского забито в Волощинї й Конєцпольского взято, бо без козаків війну зачав, так говорив: не хочу я з Грицями воювати, нехай ідуть до рілї або свинї пасти“ — так переказує тогочасний український лїтописець тодїшнї оповідання. Тому тепер правительство з усїх сил заходило ся притягнути козаків. Брало ся на всякі способи, навіть патр. Теофана просили, щоб козаків до того намовляв. В київських кругах рішили, що за козацьку участь в війнї треба добити ся, аби правительство признало нових владиків. Король і його порадники не хотїли на тім попускати. Даремно на соймі (на початку 1621 р.), коли йшла мова про приготовання до війни, голова українських послів [[w:Древинський Лаврентій|Лаврентий Древинський]], звісний український парляментарист, ударяв на правительство, пригадуючи всі кривди, які дїють ся народови українському й білоруському:

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 266 1.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|212. „Мироточиві голови“ в київських печерах.}}]]

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 266.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|213. „Відчитуваннє біснуватого“ (звідти ж).}}]]

„Почавши від Кракова в Коронї як помножаєть ся слава божа за помічю тої нововидуманої унїї? Вже по більших містах церкви запечатані, маєтности церковні попустошені, по монастирях худобу замість монахів замикають. Перейдемо до в. кн. Литовського — там робить ся те саме, навіть в містах пограничних з Московською державою. В Могилеві й Орші церкви запечатано, священиків розігнано. В Пинську те саме вчинено; монастир Лещинський на корчму обернено. Через се дїти сходять з світу без хрещення, тїла мертвих вивозяться з міст без церковного обряду як стерво; люди без шлюбів живуть в&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>od0nh3y9cmuq1ficmkjn9s9prjqhjgr</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457483</id>
      <parentid>457482</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:25:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3605" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;кою: козаків було в тій війнї або дуже мало, або таки й зовсїм не було — своєвільники бушували з Бородавкою, а статочнїйших, що були по сторонї Сагайдачного, Жолкєвский теж не постарав ся притягнути до себе, і вони займали ся справою церковною, поки Жолкєвский воював ся з Турками. „Жолкєвского забито в Волощинї й Конєцпольского взято, бо без козаків війну зачав, так говорив: не хочу я з Грицями воювати, нехай ідуть до рілї або свинї пасти“ — так переказує тогочасний український лїтописець тодїшнї оповідання. Тому тепер правительство з усїх сил заходило ся притягнути козаків. Брало ся на всякі способи, навіть патр. Теофана просили, щоб козаків до того намовляв. В київських кругах рішили, що за козацьку участь в війнї треба добити ся, аби правительство признало нових владиків. Король і його порадники не хотїли на тім попускати. Даремно на соймі (на початку 1621 р.), коли йшла мова про приготовання до війни, голова українських послів [[w:Древинський Лаврентій|Лаврентий Древинський]], звісний український парляментарист, ударяв на правительство, пригадуючи всі кривди, які дїють ся народови українському й білоруському:

{| style=&quot;margin-left:auto; margin-right:auto;&quot;
|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 266 1.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|212. „Мироточиві голови“ в київських печерах.}}]]||[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 266.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|213. „Відчитуваннє біснуватого“ (звідти ж).}}]]
|}

„Почавши від Кракова в Коронї як помножаєть ся слава божа за помічю тої нововидуманої унїї? Вже по більших містах церкви запечатані, маєтности церковні попустошені, по монастирях худобу замість монахів замикають. Перейдемо до в. кн. Литовського — там робить ся те саме, навіть в містах пограничних з Московською державою. В Могилеві й Орші церкви запечатано, священиків розігнано. В Пинську те саме вчинено; монастир Лещинський на корчму обернено. Через се дїти сходять з світу без хрещення, тїла мертвих вивозяться з міст без церковного обряду як стерво; люди без шлюбів живуть в&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>g51kgjcexbbc7u6mqkdfdp1mw99mrdy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Нова єрархія</title>
    <ns>0</ns>
    <id>26323</id>
    <revision>
      <id>457466</id>
      <parentid>63188</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:06:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="568" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Нова єрархія 
 | попередня = [[../Київ стає центром культурного українського житя/]]
 | наступна = [[../Хотинська війна і кінець Сагайдачного/]]
 | примітки = 
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=267 to=271 fromsection=&quot;70&quot; tosection=&quot;Нова єрархія&quot; /&gt;</text>
      <sha1>q16a3fbgdo0ejq7pic3tk58ieptsk65</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/272</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26324</id>
    <revision>
      <id>457427</id>
      <parentid>457215</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:19:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4160" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Хотинська війна і кінець Сагайдачного&quot;/&gt;що давав їм притоку до збирання таким способом всякого припасу з людей не-козацьких; для того вони так радо й відзивали ся звичайно на всякий заклик короля. Борецький з Сагайдачним постановили перепинити сї збори козацькі, поки король не вдоволить їх. В червнї скликано велику раду козацьку{{—}}мали козакам привезти гроші від короля. Поїхав туди сам Борецький великим числом духовенства. Зараз же на початку ради з великим гнівом і жалем почав оповідати перед козаками, які насильства діють ся їх вірі; читав лист з Вильна, про нелюдські гонення за владиків. Потім Сагайдачний прочитав лист від патріарха, з великою пошаною: наперед поцілував, а прочитавши положив на голову собі. Козаки підняли великий крик: присягали ся боронити віри, не жалуючи горла свого. Але другого дня говорив посол королівський, заохочував до війни, передав гроші від короля, і козаків знов потягло до походу. Кінець кінцем рішили, щоб до короля в посольстві поїхали Сагайдачний з Єзекіїлем Курцевичем, ігуменом козацького терехтимирівського монастиря, що тепер був висвячений на владику володимирського; вони мали королеви представити, щоб признав нових владиків, инакше козаки не підуть на війну.

{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 268.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|'''214. Патріарх Теофан.'''}}}}

Та козаки не втерпіли, коли іх почали заохочувати до походу. Тим часом як Сагайдачний з Курцевичем їздили до короля, козаки з Бородавкою вже пішли на Молдаву й почали грабувати край. Король збув посольство Сагайдачного ріжними ласкавими словами, нічого певного не пообіцявши, а тим часом війна почала ся, і Сагайдачний поїхав уже просто на війну до козацького війська. Але Бородавці се не пройшло дурно. Коли Сагайдачний приіхав до війська, його прихильники почали підіймати козаків против Бородавки, докоряючи йому, що він зле порядкував в поході, погубив багато людей в Молдаві, розіславши на чати, і не наготовив припасу на війну. Його скинули з гетьманства, судили і засудивши на смерть, стяли в колі козацькім під Хотином, а гетьманом знов вибрали Сагайдачного.

Приймаючи гетьманську булаву знов у свої руки (сим разом уже в останнє), Сагайдачний постановив ще раз спробувати прихилити {{hws|коро|короля}}&lt;section end=&quot;Хотинська війна і кінець Сагайдачного&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ta659z52htvx4tcl5q70nqkkxz0ydc9</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/274</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26326</id>
    <revision>
      <id>457429</id>
      <parentid>110766</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:22:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3564" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Oleandr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Хотинська війна і кінець Сагайдачного&quot;/&gt;{{hwe|лївські|королївські}}, Сагайдачний з хотинського поля, крівцею козацькою политого рушаючи назад на Україну, вислав до короля прошення козацькі{{—}}почув що иньше.

{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 268.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|'''215. Хотин.'''}}}}

Не бо-зна що й просили козаки. Хотіли, щоб їм збільшено давнїйшу платню, тих убогих 40 тис. золотих до 100 тисяч; щоб нагорожено шкоди понесені в сїй війнї, щоб козакам свобідно було пробувати в оселях своїх, в маєтностях королївських, духовних і панських, користуючи ся вільностями своїми, і щоб заспокоєно було віру православну“

Знаючи велику дражливість шляхти на всі козацькі „вільности“, козаки висловлялисвої жадання як найсмирнїйше. Дарма! Король Жиґимонт думав, що вже козаки йому не будуть потрібні, і вже не хотів тратити ласкавих слів. Сказав, що волю свою перекаже через комісарів, а комісарам поручив відновити постанови 1619 року, звести військо козацьке до двох, що найбільше{{—}}до трох тисяч, а всі иньші щоб вернули ся в звичайне підданство. В справі ж віри сказав, що козакам як і досї не було ніякої кривди, так і далї не буде{{—}}буде, значить, все по давньому. А щоб козаки се лекше прийняли, казав Сагайдачному й иньшій старшинї пообіцяти дарунки, щоб козаків заспокоїли.

Комісію одначе не можна було відбути, бо не було чим заплатити козакам за службу й не було війська{{—}}післати з комісарами. Відповідь козакам подано иньшою дорогою{{—}}але се не зміняло справи: розвіяли ся надії козацькі.

Сагайдачному король показував ласку, посилав йому грошей на лікарів то що,{{—}}але се не потішало старого гетьмана. Смутило його, що пляни і надїї, котрими він жив, не справдили ся. Чуючи близький кінець, він роспорядив своїм маєтком, призначивши частину його на київське брацтво, а другу{{—}}на брацтво львівське, щоб з доходів тримало „ученого маістра, в грецькім язику досвідченого“, „на науку і &lt;section end=&quot;Хотинська війна і кінець Сагайдачного&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>923btev8i4w3jmprdbs9mx81uaauuri</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457430</id>
      <parentid>457429</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:23:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3564" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Oleandr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Хотинська війна і кінець Сагайдачного&quot;/&gt;{{hwe|лївські|королївські}}, Сагайдачний з хотинського поля, крівцею козацькою политого рушаючи назад на Україну, вислав до короля прошення козацькі{{—}}почув що иньше.

{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 270.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|'''215. Хотин.'''}}}}

Не бо-зна що й просили козаки. Хотіли, щоб їм збільшено давнїйшу платню, тих убогих 40 тис. золотих до 100 тисяч; щоб нагорожено шкоди понесені в сїй війнї, щоб козакам свобідно було пробувати в оселях своїх, в маєтностях королївських, духовних і панських, користуючи ся вільностями своїми, і щоб заспокоєно було віру православну“

Знаючи велику дражливість шляхти на всі козацькі „вільности“, козаки висловлялисвої жадання як найсмирнїйше. Дарма! Король Жиґимонт думав, що вже козаки йому не будуть потрібні, і вже не хотів тратити ласкавих слів. Сказав, що волю свою перекаже через комісарів, а комісарам поручив відновити постанови 1619 року, звести військо козацьке до двох, що найбільше{{—}}до трох тисяч, а всі иньші щоб вернули ся в звичайне підданство. В справі ж віри сказав, що козакам як і досї не було ніякої кривди, так і далї не буде{{—}}буде, значить, все по давньому. А щоб козаки се лекше прийняли, казав Сагайдачному й иньшій старшинї пообіцяти дарунки, щоб козаків заспокоїли.

Комісію одначе не можна було відбути, бо не було чим заплатити козакам за службу й не було війська{{—}}післати з комісарами. Відповідь козакам подано иньшою дорогою{{—}}але се не зміняло справи: розвіяли ся надії козацькі.

Сагайдачному король показував ласку, посилав йому грошей на лікарів то що,{{—}}але се не потішало старого гетьмана. Смутило його, що пляни і надїї, котрими він жив, не справдили ся. Чуючи близький кінець, він роспорядив своїм маєтком, призначивши частину його на київське брацтво, а другу{{—}}на брацтво львівське, щоб з доходів тримало „ученого маістра, в грецькім язику досвідченого“, „на науку і &lt;section end=&quot;Хотинська війна і кінець Сагайдачного&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>lp48pcx5rg0cs5ebph9g5etupi2n9ts</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/276</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26331</id>
    <revision>
      <id>457431</id>
      <parentid>110768</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:24:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4479" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Oleandr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Незгода з правительством&quot;/&gt;тих заслугах козацьких під Москвою і Хотином справити їм в подяку таку різню, як під Лубнями. Поки що бракувало на се сили. Польському війську ще й досї не було заплачено за Хотинську війну, і ніхто в Польщі не хотів служити.

{{c|File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 272.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|'''216. Петро Сагайдачнмй (пізнїйший портрет, київської академії).'''}}}}

Тим часом, бачучи що правительство польське і особливо король не хоче йти на нїякі уступки українському громадянству, Українцї хапали ся за ріжні пляни, щоб витворити таку ширшу політичну, міжнародню комбінацію, яка дала б змогу оперти ся против польського правительства{{—}}або змусити його до уступок, або{{—}}відірвати Україну від Польщі. Київське духовенство вертало ся до старих гадок українських ворохобників XV і XVI віку{{—}}шукати помочи у Москви; адже справа зійшла на ґрунт релігійний{{—}}боротьби за віру, а московське правительство на сїм грунті не зарікало ся мішати ся в польські та литовські справи, коли тільки чуло з сього користь для себе і мало сили відповідні. Як тільки Москва почала по смутній добі знову ставати на ноги, стали до московського правительства звертати ся ріжні люде з України, шукаючи помочи{{—}}найбільше в ріжних церковних справах. Особливо торували стежку в ті сторони ченцї густинські{{—}}з Густинського монастиря, заснованого незадовго перед тим на Задніпровю в маетностях кн. Вишневеньких, коло Прилук, недалеко від тодїшньої границї московської, та з прилучених до нього монастирів Мгарського і Ладинського. Ігуменом густинським був тодї печерський старець Ісаія Копинський, дуже шанований як великий подвижник і представник найбільш правовірного православного благочестя, неподагний на нїякі уступки унїятам чи правительству (за се потім, по смерти Борецького він був вибраний на митрополїю київську). Маючи ласку у князїв Вишневецьких, а особливо у княгинї Раїни Могилянки (сестри Могили, а матери пізнїйшого тяжкого ворога України князя Яреми), Ісаія розмножив ті монастирі, зробив з них велику кольонїю чернечу, і власне він з своїми старцями густинськими, виходячи з потреб православних, був найбільшим прихильником московської протекції. Але в сю сторону оглядали ся також і иньші київські духовні в тодїшнїх обставинах. Літом 1624 р. сам митрополит вислав до Москви одного з владиків, описуючи тяжкі біди, які терплять православні, і запитуючи московського царя, чи не &lt;section end=&quot;Незгода з правительством&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>liuhoulksm0gd968x6894r26bgthen0</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457432</id>
      <parentid>457431</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:25:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4481" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Oleandr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Незгода з правительством&quot;/&gt;тих заслугах козацьких під Москвою і Хотином справити їм в подяку таку різню, як під Лубнями. Поки що бракувало на се сили. Польському війську ще й досї не було заплачено за Хотинську війну, і ніхто в Польщі не хотів служити.

{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 272.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|'''216. Петро Сагайдачнмй (пізнїйший портрет, київської академії).'''}}}}

Тим часом, бачучи що правительство польське і особливо король не хоче йти на нїякі уступки українському громадянству, Українцї хапали ся за ріжні пляни, щоб витворити таку ширшу політичну, міжнародню комбінацію, яка дала б змогу оперти ся против польського правительства{{—}}або змусити його до уступок, або{{—}}відірвати Україну від Польщі. Київське духовенство вертало ся до старих гадок українських ворохобників XV і XVI віку{{—}}шукати помочи у Москви; адже справа зійшла на ґрунт релігійний{{—}}боротьби за віру, а московське правительство на сїм грунті не зарікало ся мішати ся в польські та литовські справи, коли тільки чуло з сього користь для себе і мало сили відповідні. Як тільки Москва почала по смутній добі знову ставати на ноги, стали до московського правительства звертати ся ріжні люде з України, шукаючи помочи{{—}}найбільше в ріжних церковних справах. Особливо торували стежку в ті сторони ченцї густинські{{—}}з Густинського монастиря, заснованого незадовго перед тим на Задніпровю в маетностях кн. Вишневеньких, коло Прилук, недалеко від тодїшньої границї московської, та з прилучених до нього монастирів Мгарського і Ладинського. Ігуменом густинським був тодї печерський старець Ісаія Копинський, дуже шанований як великий подвижник і представник найбільш правовірного православного благочестя, неподагний на нїякі уступки унїятам чи правительству (за се потім, по смерти Борецького він був вибраний на митрополїю київську). Маючи ласку у князїв Вишневецьких, а особливо у княгинї Раїни Могилянки (сестри Могили, а матери пізнїйшого тяжкого ворога України князя Яреми), Ісаія розмножив ті монастирі, зробив з них велику кольонїю чернечу, і власне він з своїми старцями густинськими, виходячи з потреб православних, був найбільшим прихильником московської протекції. Але в сю сторону оглядали ся також і иньші київські духовні в тодїшнїх обставинах. Літом 1624 р. сам митрополит вислав до Москви одного з владиків, описуючи тяжкі біди, які терплять православні, і запитуючи московського царя, чи не &lt;section end=&quot;Незгода з правительством&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gfyix4bozdijr5nri4vuxj5pa70oz99</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/277</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26332</id>
    <revision>
      <id>457433</id>
      <parentid>110769</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:26:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3429" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Oleandr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Незгода з правительством&quot;/&gt;прийняв би Україну і військо козацьке під свою руку, як би козаки не устояли в війнї з Поляками, то повисла вже тоді над Україною.
Але Москва саме ще тільки ставала на ноги, бояла ся знову зачіпати ся з Польщею і московське правительство відповіло митрополитови ухильчиво. Сказало, що здаєть ся серед самих Українцїв ще ся гадка не зміцнила ся, козаки займають ся морськими походами більще, ніж думають про боротьбу з Польщею,{{—}}а як буде на Українї міцна постанова, тодї дайте знати, а цар і патріарх (царів батько) про се поміркують, як би вас визволити,{{—}}так переказали бояре митрополитови.

Часи справді були дуже тяжкі для православних. На Білоруси йшли далі гоненія, і ще більше загострили ся, коли при кінцї 1623 р: витебські міщане, роздражнені до останнього всякими утисками і кривдами від тамошнього уніатського владики Иосафата Кунцевича, збунтувавши ся, вбили його Шибеницї, вязниці, відбирання останнїх прав посилали ся на винних і невинних. „Всяке гоненіє на православних підняли, особливо на епископів православних{{—}}від престолів, міст і монастирів наших відогнали і до крови на святу православну віру підняли ся“,{{—}}писав митрополит до Москви. Владики крили ся в Київі „під крилами христолюбивого воїнства черкаських молодцїв“ (козаків) і з трівогою чекали, чим скінчить ся боротьба правительства з козаками, що насувала ся все грізнїйше: як би козаччину приборкано знову, як тридцять літ тому під Лубнами, прийшло ся б владикам справді тікати за московську границю.

{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 273.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|'''217. Раїна Могилянка княгиня Вишневецька.'''}}}}

Але козаки тим не журили ся і навпаки почували велику силу і енергію в собі. З великим завзятєм і розмахом вели далї морські походи на землї турецькі, а дуже були утїшені, що против Турка {{hws|знай|знайшов}}&lt;section end=&quot;Незгода з правительством&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>cbhj43zr60sth1ny4g9gnzf984witdp</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/278</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26333</id>
    <revision>
      <id>457434</id>
      <parentid>110770</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:27:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3841" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Oleandr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Незгода з правительством&quot;/&gt;{{hwe|шов|знайшов}} ся у них несподіваний союзник в Криму: хан Махмет-ґерай і його брат Шагін-ґерай збунтували ся против султана турецького, що хотів їх скинути, і закликали до помочи козаків, а ті з великою охотою взяли ся їм помагати. Коли турецькі кораблї лїтом 1624 р. подали ся до Криму, везучи нового хана на місце Махмет-ґерая, козаки під сам той час рушили на Царгород, захопили Турків зовсім неприготованими (хоч уже наперед ріжні страшні поголоски про козаків ходили в Царгородї) і цїлий день свобідно грабили собі обидва береги Босфору; понищили богаті оселї, роскішнї вілї, а ввечері спокійно забрали свою богату здобич на чайки і вийшли на море, перше нїж Турки зібрали ся боронитись. Коли ж догонили їх турецькі кораблї, споряджені за той час, козаки спокійно чекали їх (противний вітер не давав змоги нашим іти на Турків). Побачивши таку відвагу Турки так налякали ся, що вернулись назад, не зачепивши козаків, і вони пішли собідно до дому. А два тижнї пізній ше на ново, ще з далеко більшою силою пішли на Царгород; на лиманї Днїпровім загородили їм дорогу кораблї турецькі: було їх 25 великих галер і 300 меньших кораблїв; але козаки били ся з ними кілька день, пробили ся на Чорне море і пішли знову на Царгород. Сим разом цїлих три днї грабили й палили береги Босфору і спокійно відплили собі до дому. Стрівожений сими нападами султан вислав післанцїв до Криму, до капітан-баші, аби лишив всїх тих Ґераїв, а їхав скорше Царгорода боронити. Тому було се дуже на руку, бо й так не мав що робити в Криму{{—}}і там здибав ся з козаками: коли пустив ся в глубину краю на непокірних ханів, здибав ся з військом Махмет-ґерая, що мав при собі також і полк козацький. Невеликий він був, але побачивши таку компанію. Турки стратили всяку охоту бити ся, почали переговорювати ся; тодї Татари з козаками напали на них, погромили й гонили за ними до Кафи. Взяли Кафу. Капітан-баша утїк на кораблї і щоб визволити з рук {{hws|Махме|Махмета}}

{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 274.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|'''218. Густинський монастир (рисунок Шевченка) '''}}}}

&lt;section end=&quot;Незгода з правительством&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>82u8menzgmlfqcls4n6165dd4i8kgnf</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/280</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26376</id>
    <revision>
      <id>457435</id>
      <parentid>110773</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:28:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4337" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Oleandr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Українські пляни і війна 1625 р.&quot;/&gt;грошима. Але се не дуже удалось. Цар видко теж зацікавив ся справою: післанець Яхії був представлений йому потайки поміж запорозькими послами; цар переслав через нього Яхії богаті дарунки, але вмішати ся сам в його справи чи в українське повстаннє все таки не відважив ся.

З широких плянів українсько-кримсько-московського і ще незнати якого союзу, що укладали собі українські політики київські чи запорозькі, таким чином не вийшло нічого. Переговори тодїшні зістали ся тільки памяткою тих широких комбінацій, що пригадують собою попередні мрії Дмитра Вишневецького і пізнїйші заходи Богдана Хмельницького. А тим часом покладаючи ся на ріжні союзи і загнавши ся в широкі пляни, козаччина досить болючо наскочила на сувору дійсність війни з Польщею. Московські бояре казали правду, що самі козаки ще не досить пильнують справи, аби Москві до неї устрявати. Військо козацьке здало ся на те, що є у нього під боком новий союзник, хан кримський, і мабуть Польща не схоче зачіпати ся від разу і з ним і з козаками, тому далї займало ся морськими походами, не журячи ся польськими жаданнями та погрозами. Трічи ходило на море, з великими силами, і ся морська війна затягла ся на пізню осїнь. А тим часом гетьман польський Конєцпольский все збирав ся приборкати козаків, що й йому самому, яко державцеви великих королівщин на Україні кісткою в горлї сидїли, і саме тепер зібрав ся на них. Далї відкладати не можна було, бо заносило ся на війну з Шведами; прийшло ся б іти з України, кинувши її на волю козацьку. На перешкоді стояв союз козаччини з Кримом, але Конєцпольскому літом 1625 р. удало ся закупити грошима Шагін-герая і його брата, щоб вони не мішали ся до війни його з козаками. Потім спішно, поки ще козаки не вернули ся з моря, Конєцпольский післав своє військо на Україну, а сам з комісарами поспішив за ними слідом.

{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 276.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|'''219. Місця війни 1625, і потім 1637 року.'''}}}}

Похід сей застав козаків зовсїм неприготованими. Не стрічаючи нїде козацького війська по дорозї. Конєцпольский пройшов цілу Україну аж до Канева; але й тут було тільки три тисячі козаків, що не могли поміряти ся з польським військом і оборонною рукою пішли під Черкаси, на зустріч головному війську, що мало прийти з Запорожа. Сим несподіваним маршем Конєцпольский примусив &lt;section end=&quot;Українські пляни і війна 1625 р.&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>hufnbx294rsvrt8uxeh9osl104q1asd</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/281</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26377</id>
    <revision>
      <id>457437</id>
      <parentid>110774</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:29:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4891" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Oleandr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Українські пляни і війна 1625 р.&quot;/&gt;Україну сидїти тихо, не дав старшинї скликати козаків оселих „на волости“. Тим часом гетьман Жмайло на Запорожу богато потратив часу, чекаючи козаків з моря, та пересилаючи ся з ханом, щоб поміг козакам згідно з союзом. Конєцпольский за той час дочекав ся комісарських полків, так що його військо числом зрівняло ся з козацьким або навіть і перейшло його, а при тім було краще уоружене і споряжене, нїж не приготоване до війни військо козацьке. Козаки одначе рішились не піддавати ся. Комісари жадали, щоб козаки видали проводирів морських походів і всяких своєвільств (того року стали ся розрухи в Київі: вбито одного уніятського священика і війта Ходику, за те що хотів ширити унїю), також аби видали Яхію і послів посиланих до Москви, зменьшили військо козацьке „до давнїйше означеного числа“ і таке иньше{{—}}всього сього козаки не могли прийняти. Битва стала ся під Криловим, на ріці Цибульнику, і хоч козаки держали ся добре, але кінець кінцем сю позицію признали собі незручною і потайки відступили далі“ на полуднє, над Курукове озеро (під теперішнїм Круковим). По дорозі полишили свої застави, які гинули до ноги, аби тільки стримати Поляків, про те Поляки досить скоро добили ся до головного козацького війська, перше ніж воно встигло добре заложити ся табором. Одначе табору козацького здобути не здолали і кінець кінцем, бачучи перед собою затяжну війну, розпочали переговори. По довгих пересилках і торгах удало ся Конєцпольскому, що козаки підписали з комісарами умову, аби козаків на будуче було тільки 6 тисяч, і мешкати з правами козацькими вони могли тільки в королївщинах; протягом 12 тижнів мав бути списаний реєстр того шеститисячного козацького війська і хто не попаде до того реєстру{{—}}мав бути в підданстві своїм панам і урядам.

{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 277.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|'''220. Військова печатка 1620-рр.'''}}}}

Сповнити сього козаки не могли, хоч би як хотїли. Але Конєцпольский і комісари переконали їх, що инакше не можуть закінчити походу, і не уступлять ся з України, поки не доведуть сього діла до кінця. Старшина козацька могла потїшати козаків, що в дїйсности сеї куруківської устави Полякам допильнувати не вдасть ся, бо польське військо мусить іти на війну з Шведами, що вже й зачала ся{{—}}мабуть і козаків будуть кликати, а тодї всї куруківські постанови підуть в забутє.

За помічю старшини новому гетьману Михайлови Дорошенкови, вибраному на місце Жмайла під Куруковим, удало ся тихо і без замішань сповнити, чого від нього добивали ся комісари. Списав реєстр, виключив з війська всіх хто не попав до реєстру. Але всяким способом {{hws|про|протягав}}&lt;section end=&quot;Українські пляни і війна 1625 р.&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>sxdasbkbwcd9xgu6qg29w7bdfgbpr7r</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457455</id>
      <parentid>457437</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T20:40:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4766" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Україну сидїти тихо, не дав старшинї скликати козаків оселих „на волости“. Тим часом гетьман Жмайло на Запорожу богато потратив часу, чекаючи козаків з моря, та пересилаючи ся з ханом, щоб поміг козакам згідно з союзом. Конєцпольский за той час дочекав ся комісарських полків, так що його військо числом зрівняло ся з козацьким або навіть і перейшло його, а при тім було краще уоружене і споряжене, нїж не приготоване до війни військо козацьке. Козаки одначе рішились не піддавати ся. Комісари жадали, щоб козаки видали проводирів морських походів і всяких своєвільств (того року стали ся розрухи в Київі: вбито одного унїятського священика і війта Ходику, за те що хотів ширити унїю), також аби видали Яхію і послів посиланих до Москви, зменьшили військо козацьке „до давнїйше означеного числа“ і таке иньше — всього сього козаки не могли прийняти. Битва стала ся під Криловим, на ріцї Цибульнику, і хоч козаки держали ся добре, але кінець кінцем сю позицію признали собі незручною і потайки відступили далї на полуднє, над Курукове озеро (під теперішнїм Круковим). По дорозі полишили свої застави, які гинули до ноги, аби тільки стримати Поляків, про те Поляки досить скоро добили ся до головного козацького війська, перше нїж воно встигло добре заложити ся табором. Одначе табору козацького здобути не здолали і кінець кінцем, бачучи перед собою затяжну війну, розпочали переговори. По довгих пересилках і торгах удало ся Конєцпольскому, що козаки підписали з комісарами умову, аби козаків на будуче було тільки 6 тисяч, і мешкати з правами козацькими вони могли тільки в королївщинах; протягом 12 тижнів мав бути списаний реєстр того шеститисячного козацького війська і хто не попаде до того реєстру — мав бути в підданстві своїм панам і урядам.

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 277.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|220. Військова печатка 1620-рр.}}]]

Сповнити сього козаки не могли, хоч би як хотїли. Але Конєцпольский і комісари переконали їх, що инакше не можуть закінчити походу, і не уступлять ся з України, поки не доведуть сього дїла до кінця. Старшина козацька могла потїшати козаків, що в дїйсности сеї куруківської устави Полякам допильнувати не вдасть ся, бо польське військо мусить іти на війну з Шведами, що вже й зачала ся — мабуть і козаків будуть кликати, а тодї всї куруківські постанови підуть в забутє.

За помічю старшини новому гетьману [[w:Михайло Дорошенко (гетьман)|Михайлови Дорошенкови]], вибраному на місце Жмайла під Куруковим, удало ся тихо і без замішань сповнити, чого від нього добивали ся комісари. Списав реєстр, виключив з війська всїх хто не попав до реєстру. Але всяким способом про-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qp7lbenro53c0t23n48bxjtomr7oa9q</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/282</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26378</id>
    <revision>
      <id>457457</id>
      <parentid>110775</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T20:45:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4903" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;73&quot;/&gt;тягав виселеннє козаків з панських маєтностей, сподїючи ся, що власть ся відчепити ся від сеї прикрости і взагалї від усїх тих куруківських постанов.&lt;section end=&quot;73&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;74&quot;/&gt;'''74. Війна 1630-го року.''' Дорошенко, чоловік зручний, добрий правитель, і старшина, що підтримувала його, вплинули на українську людність, щоб терпеливо перечекала сї тїсні часи, не доводячи до нової війни. Йому удало ся навіть стримати виписчиків (так звали ся козаки „виписані“ з війська, себто не вписані до реєстру), щоб не ходили на море, і дїйсно крім дрібних виїздів на море нїяких більших походів не було. На щастє наспіла нова війна Махмет-ґерая і Шагін-ґерая з Турками, і козаки брали в нїй участь, з потайною згодою польського правительства, що хотїло затримати союз з Ґераями против Турків. Кілька разів ходили козаки в похід до Криму з тими своїми союзниками, добиваючи ся до Кафи, до Бахчісараю, і в однім з тих походів наложив головою й сам Дорошенко. Се було нещастєм, бо його наступники не вміли покермувати так зручно козаччиною, не допускаючи її до суперечок з правительством; але якийсь {{errata|чась|час}} все таки удавало ся підтримувати спокій.

Се був час коли не тільки між козаччиною, особливо вищими верствами її, але і між громадянством і в церковних кругах взяв гору настрій угодовий, компромісовий. Втомивши ся безплодною боротьбою, певна частина київського духовенства і української суспільности готова була йти на угоду з правительством, сподїваючи ся тим способом прийти до якихось спокійнїйших, можливійших відносин. На передї такого угодового напряму стояв [[w:Мелетій Смотрицький|Мелетий Смотрицький]], славний український письменник і богослов. Збентежений тими гоненіями, що впали на нього після того як його висвячено на архіепископа полоцького, він виїхав був з України до Греків, і вернувши ся став намовляти православних до згоди з католиками. Потім навіть перейшов на унїю, коли та угода розбила ся о супротивленнє православних, і відкинений православними вмер скоро в Дерманськім монастири на Волини, що випросив собі від маґнатів-католиків. Але не він оден хилив ся тепер до порозуміння з правительством і католиками. Хилив ся до згоди і новий архимандрит печерський, прославлений потім [[w:Петро Могила|Петро Могила]], а й сам митрополит [[w:Йов (Борецький)|Борецький]] вагав ся, поки не побачив рішучого невдоволення православних против яких небудь уступок правительству, католицтву і унїї. Переважна більшість громадянства стояла по сторонї правовірних, в родї Копинського, і против всякої угоди, і кінець кінцем змусила владиків залишити всякі переговори про се. Але все таке вже то одно, що з київських кругів не було побудок козакам до гострійших виступів&lt;section end=&quot;74&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ke6en1z0pgwstqv5m5kvwg3njy976gh</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Українські пляни і війна 1625 р.</title>
    <ns>0</ns>
    <id>26379</id>
    <revision>
      <id>457454</id>
      <parentid>63400</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T20:35:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="626" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | перекладач = 
 | секція = Українські пляни і війна 1625 р.
 | попередня = [[../Незгода з правительством/]]
 | наступна = [[../Війна 1630-го року/]]
 | примітки = 
}}

&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=279 to=282 fromsection=&quot;Українські пляни і війна 1625 р.&quot; tosection=&quot;Українські пляни і війна 1625 р.&quot; /&gt;</text>
      <sha1>estt8prd619973f6tos9whr10lnp0xn</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457458</id>
      <parentid>457454</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T20:46:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="574" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | перекладач = 
 | секція = Українські пляни і війна 1625 р.
 | попередня = [[../Незгода з правительством/]]
 | наступна = [[../Війна 1630-го року/]]
 | примітки = 
}}

&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=279 to=282 fromsection=&quot;Українські пляни і війна 1625 р.&quot; tosection=&quot;73&quot; /&gt;</text>
      <sha1>a3snvl5a2q380i0hlozhqcanaakxlq4</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/283</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26389</id>
    <revision>
      <id>457426</id>
      <parentid>110776</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:17:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3753" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Війна 1630-го року.&quot;/&gt;против правительства{{—}}теж помагало спокійнїйшим відносинам, і якось згода стояла, хоч старшина сильно гнівала ся на правительство, що не цїнить всього того що вона робить для нього, всіх служб і послушности. Заступник Конєцпольского на Українї. Стеф. Хмєлєцкий з свого боку підтримував добрі відносини з козацькою стороною і скільки від нього залежало, пильнував не наприкряти ся їй. Не дуже пильнував куруківських постанов{{—}}і до якогось часу згода стояла.

{{c|[[File:Ілюстрована історія України 221.jpg]]}}
{{c|{{smaller|'''221. Мелетий Смотрицький (уже як унїат).'''}}}}

На гірше пішло, як вмер Хмєлєцкий, а натомість з шведської війни вернув ся знову на Україну завзятий ворог козаків Конєцпольский, і з ним незаплачене польське військо (з кінцем 1629 р.). Поляків розкватировано на Українї, на великім просторі (говорили, що Конєцлольский умисно їх роскидав, аби не вчинили бунту), і сї польські вояки сильно докучали козакам і всякій иньшій українській людности. Се викликало серед неї супротивления і бунти, а тим часом Конєцпольский домагав ся, аби у всім сповняли ся куруківські постанови і кождий непослух зараз збирався „кровю хлопською гасити“. Гетьман козацький Грицько Чорний, потверджений правительством, сповняючи його накази, чи сам від себе стараючи ся, вислав жаданнє на Запороже, аби тамошнї козаки вийшли „на волость“ і прилучили ся до реєстрового війська „для послуг воєнних“. Коли ж ті не послухали, виписано їх з реєстру. Тодї Запорожцї під проводом Тараса Федоровича весною 1630 р. рушили на волость. Чорного здурили, що йдуть в послушности, потім напали несподівано, вхопили його і приставивши до війська, засудили на смерть і стяли. Довідавши ся про се, реєстровцї почали тікати до польського війська, що стояло в Корсунї. Запорожцї, приступивши, почали їх добувати; прості реєстрові почали переходити до Запорозцїв, лишаючи старшину; міщане корсунські почали громити Поляків з свого боку; вояки польські мусїли утїкати з самою душею.

Так почало ся повстаннє. Запорожці розіслали по Українї свої &lt;section end=&quot;Війна 1630-го року.&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>6gzbmq4rdixdzs5lrpjrwqwgdvo45up</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Війна 1630-го року</title>
    <ns>0</ns>
    <id>26393</id>
    <revision>
      <id>457459</id>
      <parentid>63402</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T20:47:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="497" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Війна 1630-го року 
 | попередня = [[../Українські пляни і війна 1625 р./]]
 | наступна = [[../Безкоролївє/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=282 to=286 fromsection=&quot;74&quot; tosection=&quot;Війна 1630-го року.&quot;/&gt;</text>
      <sha1>86m45g842pxghbj2ksy1beyxzdp7z88</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Молодик на 1843 год (1843).djvu/212</title>
    <ns>250</ns>
    <id>37516</id>
    <revision>
      <id>457358</id>
      <parentid>447291</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T14:27:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2037" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{larger|ОГЛАВЛЕНІЕ.}}}}
{{dhr}}
{{rule|1em}}
{{rule|1em}}
{{dhr}}
{{block center/s|style=width:100%; max-width:30em}}
{{right|{{smaller|стр.}}}}

{{TOC line| |Пятый актъ, драматическое произведеніе ''Г. Корженевскаго''|7.|3}}
{{dhr}}
{{c|'''МАЛОРОССІЙСКІЙ ОТДѢЛЪ.'''}}
{{dhr}}
{{TOC line|1.|[[Молодик/II/Перекотиполе|Перекоти поле]]. ''Г. Ѳ. Основъяненка''|53.|3}}
{{TOC line|2.|[[Молодик/II/Думка|Думка]]. ''Т. Шевченка'' :|91.|3}}
{{TOC line|3.|[[Молодик/II/Пантикапея|Пантикапея]]. ''І. Галки''|92.|3}}
{{TOC line|4.|[[Молодик/II/Неволя|Неволя]]. ''Я. Щоголева''|98.|3}}
{{TOC line|5.|[[Молодик/II/Розмова зъ покійными|Розмова зъ покійными]]. ''А. Могилы''|100.|3}}
{{TOC line|6.|[[Молодик/II/Вечи́ръ|{{errata|Вечи́р|Вечи́ръ}}]]. ''М. Петренка''|101.|3}}
{{TOC line|7.|[[Молодик/II/Шевченкови́|Шевченкови́]]. А. Чужбинскаго|102.|3}}
{{TOC line|8.|[[Молодик/II/Пи́дбрехачь|Пи́дбрехачь]]. ''Г. Ѳ. Основъяненка''|104.|3}}
{{TOC line|9.|[[Молодик/II/Н. Маркевичу|Н. Маркевичу]]. ''Т. Шевченка''|108.|3}}
{{TOC line|10.|[[Молодик/II/На згадуванье Климовського|На згадуванье Климовського]]. ''Я. Щоголева''|109.|3}}
{{TOC line|11.|[[Молодик/II/Изъ Кралодворской рукописи|Изъ Кралодворской рукописи]]. ''І. Галки''|110.|3}}
{{TOC line|12.|[[Молодик/II/Ри́дна мова|Ри́дна мова]]. ''А. Могилы''|113.|3}}
{{TOC line|13.|[[Молодик/II/Утоплена|Утоплена]]. Баллада. ''Т. Шевченка''|114.|3}}&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mxz8km39i3iz5mdmqwqyvrh6nhhrwss</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457359</id>
      <parentid>457358</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T14:28:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2013" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{larger|ОГЛАВЛЕНІЕ.}}}}
{{dhr}}
{{rule|1em}}
{{rule|1em}}
{{dhr}}
{{block center/s|style=width:100%; max-width:30em}}
{{right|{{smaller|стр.}}}}

{{TOC line| |Пятый актъ, драматическое произведеніе ''Г. Корженевскаго''|7.|3}}
{{dhr}}
{{c|'''МАЛОРОССІЙСКІЙ ОТДѢЛЪ.'''}}
{{dhr}}
{{TOC line|1.|[[Молодик/II/Перекотиполе|Перекоти поле]]. ''Г. Ѳ. Основъяненка''|53.|3}}
{{TOC line|2.|[[Молодик/II/Думка|Думка]]. ''Т. Шевченка'' :|91.|3}}
{{TOC line|3.|[[Молодик/II/Пантикапея|Пантикапея]]. ''І. Галки''|92.|3}}
{{TOC line|4.|[[Молодик/II/Неволя|Неволя]]. ''Я. Щоголева''|98.|3}}
{{TOC line|5.|[[Молодик/II/Розмова зъ покійными|Розмова зъ покійными]]. ''А. Могилы''|100.|3}}
{{TOC line|6.|[[Молодик/II/Вечи́ръ|Вечи́ръ]]. ''М. Петренка''|101.|3}}
{{TOC line|7.|[[Молодик/II/Шевченкови́|Шевченкови́]]. А. Чужбинскаго|102.|3}}
{{TOC line|8.|[[Молодик/II/Пи́дбрехачь|Пи́дбрехачь]]. ''Г. Ѳ. Основъяненка''|104.|3}}
{{TOC line|9.|[[Молодик/II/Н. Маркевичу|Н. Маркевичу]]. ''Т. Шевченка''|108.|3}}
{{TOC line|10.|[[Молодик/II/На згадуванье Климовського|На згадуванье Климовського]]. ''Я. Щоголева''|109.|3}}
{{TOC line|11.|[[Молодик/II/Изъ Кралодворской рукописи|Изъ Кралодворской рукописи]]. ''І. Галки''|110.|3}}
{{TOC line|12.|[[Молодик/II/Ри́дна мова|Ри́дна мова]]. ''А. Могилы''|113.|3}}
{{TOC line|13.|[[Молодик/II/Утоплена|Утоплена]]. Баллада. ''Т. Шевченка''|114.|3}}&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7ygsxmeqrxmgra565o1fvtbb5w4vm2l</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Молодик на 1843 год (1843).djvu/213</title>
    <ns>250</ns>
    <id>37518</id>
    <revision>
      <id>457360</id>
      <parentid>380653</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T14:33:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1411" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;{{TOC line|14.|[[Молодик/II/Батьки́вська могила|Батьки́вська могила]]. ''М. Петренка''|121.|3}}
{{TOC line|15.|[[Молодик/II/До Марьи Потоцькій|До Марьи Потоцькій]]. ''І. Галки''|123.|3}}
{{TOC line|16.|[[Молодик/II/Могила|Могила]]. ''Я. Щоголева''|126.|3}}
{{TOC line|17.|[[Молодик/II/Ранокъ оси́нній|Ранокъ оси́нній]]. ''Н. Левченка''|127.|3}}
{{TOC line|18.|[[Молодик/II/Кирилови́ Розуму|Кирилови́ Розуму]]. ''І. Бодянскаго''|128.|3}}
{{TOC line|19.|[[Молодик/II/Пи́сня|Пи́сня]]. ''А. Чужбинскаго''|&amp;nbsp;|3}}
{{TOC line|20.|[[Молодик/II/Торба|Торба]]. казка. ''Н. Кастомарова''|129.|3}}
{{TOC line|21.|[[Молодик/II/Ловы|Ловы]]. казка. ''Н. Кастомарова''|134.|3}}
{{TOC line|22.|[[Молодик/II/Народныя пѣсни|Народныя пѣсни]]|137.|3}}
{{dhr|2em}}
{{rule|1em}}
{{rule|1em}}
{{dhr|2em}}
Къ сей части приложены портреты И. П. Котляревскаго и козака Климовскаго, рисованные М. С. Башиловымъ.
{{block center/e}}


{{Custom rule|sp|20|tl|20|c|6|c|6|c|6|tr|20|sp|20}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>d8ruyfia7xmr91njjb1q9txh2u0im5n</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/455</title>
    <ns>116</ns>
    <id>126171</id>
    <revision>
      <id>457451</id>
      <parentid>419886</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T20:26:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LarysaPa</username>
        <id>13897</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="820" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту. Поміщики на Р, Т. Книга 14
 | рік = 1834
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-455. 1834. Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту. Поміщики на Р, Т. Книга 14.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-455. 1834. Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту. Поміщики на Р, Т. Книга 14.pdf|thumb]]

[[Категорія:Васильківський повіт]]

11 Велика Снитинка
97 великая салтановка
117 геленовка
205 село мотовиловка</text>
      <sha1>fa4ixzugr14iec9d5q98ppze9i3e90n</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457456</id>
      <parentid>457451</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T20:43:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LarysaPa</username>
        <id>13897</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="933" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту. Поміщики на Р, Т. Книга 14
 | рік = 1834
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-455. 1834. Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту. Поміщики на Р, Т. Книга 14.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-455. 1834. Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту. Поміщики на Р, Т. Книга 14.pdf|thumb]]

[[Категорія:Васильківський повіт]]

11 Велика Снитинка
97 великая салтановка
117 геленовка
205 село мотовиловка
366 Парадово
399 малой салтановки
448 С
494 С
502 бакумовка
538 Ромашек</text>
      <sha1>or3m8j8xggb1zqhjy3gmb3kx8ym7ex1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Індекс:Волховський Ф. Казка про салдатську душу.pdf</title>
    <ns>252</ns>
    <id>134638</id>
    <revision>
      <id>457387</id>
      <parentid>261297</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T16:05:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-index</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="211" xml:space="preserve">{{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template
|Type=book
|Title=[[Казка про салдатську душу]]
|Subtitle=
|Language=uk
|Volume=
|Author=[[Автор:Фелікс Волховський|Ф. Волховський]]
|Translator=
|Editor=
|Illustrator=
|Publisher=Друкарня ПУСР
|Address=[Відень]
|Year=1915
|Key=
|ISBN=
|OCLC=
|irbis=
|LCCN=
|BNF_ARK=
|ARC=
|Source=pdf
|Image=1
|Progress=T
|Pages=&lt;pagelist 1=Cvr 14to16=Adv /&gt;
|Volumes=
|Remarks=
|Width=
|Css=
|Header=
|Footer=
|Categories=
}}</text>
      <sha1>psrfxjdn3fb1sj3vmzda1dytnv0vkix</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Індекси видань, автор яких – Євген Гребінка</title>
    <ns>14</ns>
    <id>185789</id>
    <revision>
      <id>457559</id>
      <parentid>422877</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T09:06:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="100" xml:space="preserve">[[Категорія:Індекси видань за авторами|Гребінка Євген]]</text>
      <sha1>o0bpxd2tb16knlnfkxjv884jxwpjsua</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/38</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202628</id>
    <revision>
      <id>457365</id>
      <parentid>424216</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:24:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1181" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|I}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|ЦАП|0.3em}}}}'''}}
«Мабуть нема уже на світі правди!
Мабуть вона уже за море утекла!
Чим я од Муцика поганший справді?
А пані те щеня учора привезла,
Сьогодні вже йому і дзвоник причепили.
Да як моторно він бряжчить,
Як Муцик, бубличком задравши хвіст, біжить
Да гавкає на мир щосили».
{{gap|2.5em}}Так навіжений Цап на ввесь окіл гукав.
{{gap|2.5em}}Хазяїн, річ таку почувши
{{gap|2.5em}}(А по-цапиному він дещо розмишляв),
{{gap|2.5em}}Йому дзвінок на шию намотав.
{{gap|2.5em}}Здурів скажений Цап, ріжки назад загнувши,
{{gap|2.5em}}Махнув борідкою, замекав, заскакав,
{{gap|2.5em}}І геть то честю такою запишнився,
{{gap|2.5em}}Да швидко став їй і не рад:&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>h95xxljcmvmaa3evjgl9b8uhtbznsyx</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/39</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202629</id>
    <revision>
      <id>457366</id>
      <parentid>423959</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:24:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="857" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Бо тільки Цап стрибне у панський сад,
На шиї дзвін дзень, дзень! народ заворушився.
І гостя втришия в кошару мусять гнать.
{{gap|2.5em}}Прийшлось бідасі пропадать.
{{gap|2.5em}}Пройшло йому те врем'я, що бувало,
{{gap|2.5em}}Махнув, де здумавши, куди б то ні попало.
{{gap|2.5em}}Поїв, пообгризав і слід пропав,
{{gap|2.5em}}А вибіга і долинки, і гори.
{{gap|2.5em}}Де був — то пожививсь; ніхто того не знав.

{{gap|2.5em}}Еге, я правду вам казав:
{{gap|2.5em}}Нащо було Паньку прохаться в прокурори?&lt;/poem&gt;{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4buih3vay7yke6auo438ozfkxnx129p</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/40</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203061</id>
    <revision>
      <id>457363</id>
      <parentid>424808</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:13:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="933" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|II}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|ЛЕБІДЬ І ГУСИ|0.3em}}}}'''}}
На ставі пишно Лебідь плив.
А Гуси сірії край його поринали.
{{gap|2.5em}}«Хіба оцей біляк вас з глузду звів?»
{{gap|2.5em}}Один гусак загомонів —
{{gap|2.5em}}«Чого ви, братця, так баньки повитріщали?
{{gap|2.5em}}Ми попелясті всі, а він один між нас
{{gap|2.5em}}Своє пендючить пір'я біле!
{{gap|2.5em}}Коли б ви тільки захотіли,
{{gap|2.5em}}Щоб разом, стало-бить, вся бесіда взялась,
{{gap|2.5em}}Ми б панича цього якраз перемастили».
І завелась на ставі геркотня,
Гусине діло закипіло;&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>l2xx6truj0wh7he3deqkoa1ymienjut</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457367</id>
      <parentid>457363</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:24:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="933" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|II}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|ЛЕБІДЬ І ГУСИ|0.3em}}}}'''}}
На ставі пишно Лебідь плив.
А Гуси сірії край його поринали.
{{gap|2.5em}}«Хіба оцей біляк вас з глузду звів?»
{{gap|2.5em}}Один гусак загомонів —
{{gap|2.5em}}«Чого ви, братця, так баньки повитріщали?
{{gap|2.5em}}Ми попелясті всі, а він один між нас
{{gap|2.5em}}Своє пендючить пір'я біле!
{{gap|2.5em}}Коли б ви тільки захотіли,
{{gap|2.5em}}Щоб разом, стало-бить, вся бесіда взялась,
{{gap|2.5em}}Ми б панича цього якраз перемастили».
І завелась на ставі геркотня,
Гусине діло закипіло;&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>d1gaq0zp1tlfnf5upl45os1afnzbg46</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/41</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203062</id>
    <revision>
      <id>457368</id>
      <parentid>424791</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:24:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="317" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Таскають грязь і глей зо дна,
Да мажуть Лебедя, щоб пір'я посіріло.
Обмазали кругом — і галас трохи стих;
А Лебідь плись на дно — і випурнув як сніг.&lt;/poem&gt;{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>o4niutrthywlhdrw0oj00lo1ydwvcqj</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/42</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203063</id>
    <revision>
      <id>457369</id>
      <parentid>424792</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:24:30Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="793" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|III}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|ЯЧМІНЬ|0.3em}}}}'''}}
{{c|{{sp|Син}}}}
Скажи мені, будь ласкав, тату!
Чого ячмінь наш так поріс,
Що колосків прямих я бачу тут багато,
А деякі зовсім схилилися униз?
Мов ми, неграмотні, перед великим паном,
Мов перед судовим на стійці козаки.

{{c|{{sp|Батько}}}}
Оті прямії колоски
Зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром,
Котрі ж поклякнули — то божа благодать:
Їх гне зерно, вони нас мусять годувать.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>oa5sk3ikpqj65ebiacomcktmtw10dvq</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/43</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203064</id>
    <revision>
      <id>457370</id>
      <parentid>424793</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:24:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="333" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;

{{c|{{sp|Син}}}}
Того ж то голову до неба зволить драть
Наш писар волосний, Онисько Харчовитий!
Аж він, бачу…

{{c|{{sp|Батько}}}}
{{gap|2.5em}}Мовчи! почують — будеш битий.&lt;/poem&gt;{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1u1d42t1wg00064fww5adg4ay0gpkzy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/44</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203065</id>
    <revision>
      <id>457371</id>
      <parentid>424794</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:24:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="865" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|IV}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|ЗОЗУЛЯ ТА СНІГИР|0.3em}}}}'''}}
На дубі сидячи, Зозуля куковала:
«Що за годи тепер, зовсім неможна жить!
Одколи, як тепло вже стало,
А гусені нема, черви зовсім так мало.
Прийшлось із голоду хоч у кулак трубить».
«Нащо вам так квілить, мій боже милий?»
Снігир зозулю перебив:
«Коли б я мав ваш стан і сили,
Оту я погань би не їв,
Що̀ б цей да той мене, коли б я не доскочив
Собі щодня шматок м'ясця!
От кобець — менший вас, а їсти як захоче:&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>harb0wsm5l4f45n30opskshzxbbeagl</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/45</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203066</id>
    <revision>
      <id>457372</id>
      <parentid>424797</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:24:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1526" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;{{gap|2.5em}}Летить — і душить горобця.
{{gap|2.5em}}За те він з голоду ніколи не нудився».
«Дурний, дурний, а в школі вчився!»
Зозуля Снігирю в одвіт:
«Замісто горобця я з'їм жуків десяток
Да гусені, черви десятків три в додаток,
І все таки наїмсь; зате спитай весь світ,
Яка Зозуленька? Всі скажуть: птиця славна,
Живе собі, як панна,
Гуляє у садку, нічого не псує,
По гілечкам намистечко кує,
Да скільки літ кому прожить — віщує;
Нехай же здумаю… да що тобі й казать!
Хоч злидні в пір'ї обідрать,
Ввесь птичий рід зарепетує:
«Зозуля м'ясо жре, Зозуля хижий птах,
Трохи чи не бажа вона орла із'їсти».
{{gap|2.5em}}Прощай тоді моє життя в садах!
{{gap|2.5em}}Прийшлось би утікать хоч за море безвісті,
{{gap|2.5em}}Так лучче ж тута жить да зводить червячків».

Хто хоче полюбить суддю грошо-заплода,
Про його розпитай панів,
А не питай у простого народа.&lt;/poem&gt;{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qjtbubr7mayzgpd83wlg9rx41lc2b16</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/46</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203067</id>
    <revision>
      <id>457373</id>
      <parentid>425710</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:24:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1038" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|V}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|ВЕДМЕЖИЙ СУД|0.3em}}}}'''}}
Лисичка подала у суд таку бумагу:
Що бачила вона, як попеластий віл
На панській винниці пив, як мошеник, брагу,
Їв сіно, і овес, і сіль.
Суддею був ведмідь, вовки були підсудки,
Давай вони його по-своєму судить
{{gap|2.5em}}Трохи не цілі сутки.
{{gap|2.5em}}«Як можна гріх такий зробить!
{{gap|2.5em}}Воно було б зовсім не диво
{{gap|2.5em}}Коли б він їв собі м'ясиво».
{{gap|2.5em}}Ведмідь сердито став ревіть,
{{gap|2.5em}}«А то він сіно їв!» — вовки завили.
{{gap|2.5em}}Віл щось почав був говорить,
{{gap|2.5em}}Да судді річ його з починку перебили,&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>hd6lmx7xrc3gj9mvnbv2g0928yce002</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/47</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203068</id>
    <revision>
      <id>457364</id>
      <parentid>424800</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:21:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="516" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;{{gap|2.5em}}Бо він ситенький був. І так опреділили,
{{gap|2.5em}}І приказали записать:
«Понеже віл признався попеластий,
Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,
Так за такі гріхи — його четвертовать,
І м'ясо розідрать суддям на рівні часті,
Лисичці ж ратиці віддать».&lt;/poem&gt;{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>rj5et5kgywv5wr0jqsxmnd79h79fqiz</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457374</id>
      <parentid>457364</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:24:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="516" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;{{gap|2.5em}}Бо він ситенький був. І так опреділили,
{{gap|2.5em}}І приказали записать:
«Понеже віл признався попеластий,
Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,
Так за такі гріхи — його четвертовать,
І м'ясо розідрать суддям на рівні часті,
Лисичці ж ратиці віддать».&lt;/poem&gt;{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>funktq9snu4xqczr00tbu9w6ls66i7n</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/48</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203069</id>
    <revision>
      <id>457375</id>
      <parentid>424801</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:24:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="672" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|VI}}}}
{{dhr}}
{{block center|&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|ПШЕНИЦЯ|0.3em}}}}'''}}
Я бачив, як пшеницю мили;
То що найкращеє зерно,
У воду тільки плись, як раз пішло на дно,
Полова ж навісна пливе собі по хвилі.

Привів мене господь побачить і панів:
Мов простий чоловік там інший пан сидів,
Другі, задравши ніс, розприндившись, ходили,
І здумав зараз я, як тільки поглядів,
Що бачив, як пшеницю мили.&lt;/poem&gt;}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>6hhvg93rs0yuttp9vxingjk4bi1nbd4</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/49</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203078</id>
    <revision>
      <id>457499</id>
      <parentid>424811</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T23:10:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="934" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|VII}}}}
{{dhr}}
{{block center|&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|СОНЦЕ ТА ХМАРИ|0.3em}}}}'''}}
Ось Сонечко зійшло, і світить нам і гріє,
І божій мир, як маківка цвіте,
На небі чистому ген Хмара бовваніє.
Та Хмара надулась і річ таку гуде:
{{gap|2.5em}}«Що вже мені це сонце надоїло!
{{gap|2.5em}}Чого воно так землю веселить?
{{gap|2.5em}}Хоч я насуплюся, воно таки блищить.
{{gap|2.5em}}Я полечу йому назустріч сміло,
{{gap|2.5em}}І здужаю його собою затемнить».
Дивлюсь — і Хмарами півнеба замостило,
На Сонечко мов ніччю налягло.
А Сонце вище підплило
І хмари ті позолотило.&lt;/poem&gt;}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>71auiwjq2k17vnd8is27e7v7ganbzmm</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/50</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203192</id>
    <revision>
      <id>457500</id>
      <parentid>425017</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T23:10:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1101" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|VIII}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|ГОРОБЦІ ДА ВИШНЯ|0.3em}}}}'''}}
Глянь, глянь, летять, да їх летить чимало.
Куди оце летять з оселі Горобці?
Дивлюсь, у сад побрались молодці.
На Вишеньці їх геть-то насідало,
І бенкет зараз підняли;
Цвірінькають, джеркочуть, знай на Вишні,
Зранку самого до пізньої пори.
{{gap|2.5em}}Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі,
{{gap|2.5em}}Що Вишеньці моїй предобре у саду,
{{gap|2.5em}}Що їй превесело, бо як край неї йду,
{{gap|2.5em}}Або і так коли зирну у сад із хати,
{{gap|2.5em}}Все зволять горобці по гілечкам скакати.
Ось тиждень як не був, дивлюсь — кат його ма!
На Вишеньці гостей нема.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>3uiuc6rmj750zzzk2cxzsb5xefoicrd</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/51</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203193</id>
    <revision>
      <id>457501</id>
      <parentid>425018</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T23:10:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="338" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Чого лишень вони літати перестали?
Як розібрав, бодай і не казать!
Ох! поти жевжики вчащали,
Поки всі ягоди на Вишні обдзюбали,
Тепер до бідної ніколи не летять.&lt;/poem&gt;{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7m371v6nqpf0k4hftg49znyifl19sah</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/52</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203194</id>
    <revision>
      <id>457502</id>
      <parentid>425019</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T23:10:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="714" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|IX}}}}
{{dhr}}
{{block center|&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|БУДЯК ТА КОНОПЛИНОЧКА|0.2em}}}}'''}}
«Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш?»
На Коноплиночку в степу Будяк гукав.
{{gap|2.5em}}«Да як рости мені? і сам здоров ти знаєш,
{{gap|2.5em}}Що землю у мене спід корінця забрав».

Бува і чоловік цьому колючці пара:
Людей товче, та й жде, щоб хто його кохав.
Я бачив сам таких, і може б показав,
Да цур йому! боюсь: розсерджу комісара.&lt;/poem&gt;}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>2neui0vsn5sjxclyp8kgd7x51wfvvy5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/53</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203195</id>
    <revision>
      <id>457503</id>
      <parentid>425020</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T23:10:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1018" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|X}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|ВЕРША ТА БОЛОТО|0.3em}}}}'''}}
Рибалонька, митець усе в воді ловити,
Бажаючи поймать в'юнів,
В болото Вершу засторчив.
Довгенько щось вона там мусила сидіти,
Язик жіночий є, да нічого робити
(А з роду мабуть то, що не плоха була),
Так лаяти болото почала:
{{gap|2.5em}}«Оце поганая багнюка!
{{gap|2.5em}}Глянь, пузириться як, знечев'я клекотить,
{{gap|2.5em}}Тут певнеє ніщо не ходить й не сидить,
{{gap|2.5em}}Одна черва, мовляв, кишить,
{{gap|2.5em}}Да деколи повзе по куширу гадюка.
{{gap|2.5em}}Уже коли б тут воленька мені!..
Таке ж бридке, таке мерзенне,&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>963xj1mkqqkvwqeplngn8v94gc2cp4c</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/54</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203196</id>
    <revision>
      <id>457504</id>
      <parentid>425021</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T23:10:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="347" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Поржавіло, від жабуру зелене,
Не хочеться паскудиться в багні,
А то б…»

{{gap|2.5em}}Що ж їй болото одвічало?
«Де ти сама, добродійко», — спитало.
А Верша гомонить на дні.&lt;/poem&gt;{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>i3pqzgxlgbkehfgyu39i2qdhc9wcvpr</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/55</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203197</id>
    <revision>
      <id>457505</id>
      <parentid>425023</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T23:10:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="888" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|XI}}}}
{{dhr}}
{{block center|&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|МАКІВКА|0.3em}}}}'''}}
У лузі маківка весною зацвіла,
Проміж других квіток, як жаром червоніла;
До неї раз-у-раз літа бджола,
Бабок, метеликів над нею грає сила.
{{gap|2.5em}}Пройшов день, два, і з неї цвіт опав,
{{gap|2.5em}}І маківка осиротіла;
{{gap|2.5em}}Бджола на іншій квітці сіла,
{{gap|2.5em}}Ту погань-метелів мов би лихий забрав.

Дівчино, серденько! жартуй, поки є врем'я,
Жартуй, та не глузуй із бідних парубків,
А то мине весна твоїх годів,
Покине і тебе дияволове плем'я.&lt;/poem&gt;}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qwxnjtsiy5hotl2b9psplfbu35nf5th</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/56</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203198</id>
    <revision>
      <id>457506</id>
      <parentid>425024</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T23:10:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1015" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|XII}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|РОЖА ТА ХМІЛЬ|0.3em}}}}'''}}
Охріме, дядечку! будь ласка, схаменись:
Ти чоловік і з хлібом і з волами,
І грошики у тебе завелись, —
Який тебе лихий ізніс
І побратав з панами?
{{gap|2.5em}}Покинь їх, хай їм цур, із ними не водись,
{{gap|2.5em}}А то, коли к тобі не заверну у хату,
{{gap|2.5em}}Ти з благородієм сидиш за панібрата,
{{gap|2.5em}}І чарка каторжна гуляє по столі.
Чи то в село лихий примчить якого
Паничика, мовляють, судового,
Та сарана живе на твоєму добрі.
Або і возний сам, червоний, ніби квітка,
Деньків по п'ятеро кружляє у тебе,&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1swpx5bvask697qga0iqh9p148s6udy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/57</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203199</id>
    <revision>
      <id>457507</id>
      <parentid>425025</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T23:10:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1420" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;А коней, калічі повнісінька повітка
Твоє сінце скубе.
{{gap|2.5em}}Тим часом хліб давно у полі половіє,
{{gap|2.5em}}Його і птиця б'є, і вітер марно сіє;
{{gap|2.5em}}А дядько мій гуля;
{{gap|2.5em}}З письменними по чарці да по чарці,
{{gap|2.5em}}Останній шаг витрушує шинкарці.
Рівняться з ними нам сам бог не позволя;
То сказано: пани, щоб день-у-день гуляли,
А ми, неграмотні, щоб хліба заробляли.
Охріме! — не зробись сміховищем села,
Покинь, кажу, панів, водиться з ними годі!
Ось слухай. У мене недавно на городі
Червона рожа зацвіла,
І треба ж, на біду, край неї хміль пустився,
Іспершу гарно страх з сусідкою він жив.
Дивлюсь, аж приятель на гільку зачепився,
А трохи згодом глянь — всю рожу обповив.
І бідная вона змарніла,
Поблідла, далі пожовтіла;
А проклятущий хміль як рута зеленів.&lt;/poem&gt;{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>90kkxbh2qaqeu95v6y8qwbihx67d6pw</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/58</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203200</id>
    <revision>
      <id>457508</id>
      <parentid>425026</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T23:10:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="950" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{тнс|XIII}}}}
{{dhr}}
{{block center/s}}&lt;poem&gt;{{c|'''{{fine|{{sp|МОГИЛИНИ РОДИНИ|0.3em}}}}'''}}
Ось чутка степом полетіла
(На що то гріх не підведе),
Що у степу якась могила
Дитину швидко приведе.
Про диво цеє як почули,
То люди зараз в степ махнули,
Старий і молодий к могилі знай іде,
Крий боже, народу якого там зібралось.
Як об Іллі в Ромні.
Буцім там місто починалось.
Де не взялись міняйли й шинкарі,
І підняли між себе галас;
Чумак із сіллю став, із дьогтем дьогтярі,
І красти бублики шатнули школярі;
Сластьони шкварились, сідухи цокотіли,&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>i1s0erpwd0bd4hn6uvscvqu0okfd5ln</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/59</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203201</id>
    <revision>
      <id>457509</id>
      <parentid>425027</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T23:10:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1860" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Про Лазаря старці під кобзу голосили,
{{gap|2.5em}}«Холодний квас!» — москаль між народом гукав,
{{gap|2.5em}}Знечев'я, а базар в степу, як треба став.
{{gap|2.5em}}Хрещений люд хоча гуляє,
{{gap|2.5em}}Да на могилу все раз-по-раз позирає,
Чи швидко вродиться те чадо степове;
Могила ж стогне, мов сопе, мов тяжко дише,
Боками сивими колише,
І з лиха на весь степ реве.
Народ дивується да їсть, да п'є горілку,
Вже панський стадник Опанас,
Покинувши товар, що пас,
З кишені витягнув сопілку,
Да як утне московського бичка!
Підківки зараз забряжчали,
В кружку дівчата танцювали;
Москаль покинув глек, да садить гоцака.
{{gap|2.5em}}Аж ось лулусь щось під ногами!
{{gap|2.5em}}Загоготів якийсь підземний глас.
{{gap|2.5em}}Базар затих, баби замовкли під возами,
{{gap|2.5em}}Із ляку упустив сопілку Опанас,
{{gap|2.5em}}І люди, хрестячись, баньки повитріщали:
{{gap|2.5em}}Могила тріснула, і те дитя, що ждали,
{{gap|2.5em}}На божий світ сусіль, як пить дало.
Да що ж за чадо те було,
Що стільки гомону між нами наробило?
Мабуть підсудок? — Ні! — «Так лев?» — Ні. — «Так мішок&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>hkb0yeqa3482wwvo76alpb21bjpcby1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/60</title>
    <ns>250</ns>
    <id>203202</id>
    <revision>
      <id>457510</id>
      <parentid>425028</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T23:10:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="401" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;З дукатами?» — Ні, ні. — «Так папорті цвіток?»
Але ж! — «Так, з нами хресна сила,
Мабуть, вона полубіса вродила?» —
«Не втяв!» — Так вилила козацького коня?
— Ні, просто привела руденьке мишеня.&lt;/poem&gt;{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jo0uurvcj9rqkjd62z7b10lrllcukhk</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Користувач:AlexKozur/common.js</title>
    <ns>2</ns>
    <id>208231</id>
    <revision>
      <id>457511</id>
      <parentid>437522</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T01:45:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <model>javascript</model>
      <format>text/javascript</format>
      <text bytes="37" xml:space="preserve">importScript('User:AlexKozur/Ze.js');</text>
      <sha1>62y9rddg7rvrxgbg2hh7s5lpv9i376i</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457513</id>
      <parentid>457511</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T01:58:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <model>javascript</model>
      <format>text/javascript</format>
      <text bytes="121" xml:space="preserve">mw.loader.load(&quot;//uk.wikisource.org/w/index.php?title=User::AlexKozur/Ze.js\u0026action=raw\u0026ctype=text/javascript&quot;);</text>
      <sha1>8l8hakxk8zewzpy5hskexc8mgweddg7</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457514</id>
      <parentid>457513</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T02:01:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <model>javascript</model>
      <format>text/javascript</format>
      <text bytes="111" xml:space="preserve">mw.loader.load('//uk.wikisource.org/w/index.php?title=User::AlexKozur/Ze.js&amp;action=raw&amp;ctype=text/javascript');</text>
      <sha1>eix820yulsdwelriu4sa64zsvgnc2g7</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457515</id>
      <parentid>457514</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T02:02:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <model>javascript</model>
      <format>text/javascript</format>
      <text bytes="114" xml:space="preserve">// mw.loader.load('//uk.wikisource.org/w/index.php?title=User::AlexKozur/Ze.js&amp;action=raw&amp;ctype=text/javascript');</text>
      <sha1>43hihsydnxswk6dcn1rygrbgqcp6hzh</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/486</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216149</id>
    <revision>
      <id>457419</id>
      <parentid>456558</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:11:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5012" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;117&quot;/&gt;легшало від того, що нарештї „Польща впала“. Як я вже сказав, панованнє польського панства над українським народом стало ще сильнїйше, ше безогляднїйше, і з боку правительства не було навіть таких проб полекшити становище селянства, які показувало правительство австрийське. Уряд над усе бояв ся якогось руху, якоїсь свідомости між селянами, і готов був глушити всякий голос протесту чи невдоволення против польського поміщицького панування. Люде, які силкували ся звернути увагу уряду на сю дивовижу, що „одновірні і однокровні“, мовляв визволені Росією від польського пановання українські селяне далї поневіряють ся в лютій польській неволї, пропадали по вязницях та засланнях. Польська освіта і культура панували далї скрізь в вищих верствах — все се було польське. А з другого боку нові школи, які заводила росийська власть, нові уряди, церква і духовенство під росийським володїннєм ширили росийство: росийську мову заведено в духовних школах і навіть у церкві молитви велено, було вимовляти на росийський спосіб. Таким чином українське житє, що досї гнїтила польщина, тепер спинило ся між двома огнями — польським і росийським, і росийськими руками винищувано українство навіть там, куди нїколи досї не сягали руки польські.

Тому українство тут никло і гинуло далї, і перші прояви його в Росії заявили ся не тут, а в Українї заднїпрянській — в старій Гетьманщинї й Слобідшинї, на розвалинах козацької автономії.&lt;section end=&quot;117&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;118&quot;/&gt;'''118. Початки відродження в східнїй Українї.''' Хоч українське панство знаходило ріжні добрі сторони в нових кріпацьких та чиновницьких порядках, заведених правительством, і з усеї сили вислужувало ся перед новими властями, проте серед вищих верств українського громадянства — серед потомків козацької старшини й духовенства, невважаючи на все їх вольне і невольне зросийщеннє, не вигасала любов до українського житя, мови, історії — певний український патріотизм. З жалем згадували колишню славу козацьку, незалежність українську, автономію Гетьманщини, нарікали на відобраннє старих орав і порядків. Звичайно се невдоволеннє таїли, вважаючи безнадїйним всякий протест і боротьбу. Тільки деякі сміливійші вертали ся до давнїх плянів шукати помочи за границею для привернення давнїх прав України.

Недавно з секретних паперів пруського державного архиву стало відомо, що в 1791 р., коли між Росією і Прусією попсували ся відносини, до тодїшнього пруського мінїстра Гердберга приїздив Українець Капнист, значного українського роду, син дуже заслуженого полковника миргородського. Оповів йому, що прислали його земляки, бо вже прийшли до останнього відчаю від „тиранїї росийського правительства і князя Потьомкіна“. Військо козацьке, казав Капнист, дуже розжалене&lt;section end=&quot;118&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>c62cl0tvltdx74r5muo2eah7lna1psb</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457439</id>
      <parentid>457419</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:38:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5012" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;117&quot;/&gt;легшало від того, що нарештї „Польща впала“. Як я вже сказав, панованнє польського панства над українським народом стало ще сильнїйше, ше безогляднїйше, і з боку правительства не було навіть таких проб полекшити становище селянства, які показувало правительство австрийське. Уряд над усе бояв ся якогось руху, якоїсь свідомости між селянами, і готов був глушити всякий голос протесту чи невдоволення против польського поміщицького панування. Люде, які силкували ся звернути увагу уряду на сю дивовижу, що „одновірні і однокровні“, мовляв визволені Росією від польського пановання українські селяне далї поневіряють ся в лютій польській неволї, пропадали по вязницях та засланнях. Польська освіта і культура панували далї скрізь в вищих верствах — все се було польське. А з другого боку нові школи, які заводила росийська власть, нові уряди, церква і духовенство під росийським володїннєм ширили росийство: росийську мову заведено в духовних школах і навіть у церкві молитви велено, було вимовляти на росийський спосіб. Таким чином українське житє, що досї гнїтила польщина, тепер спинило ся між двома огнями — польським і росийським, і росийськими руками винищувано українство навіть там, куди нїколи досї не сягали руки польські.

Тому українство тут никло і гинуло далї, і перші прояви його в Росії заявили ся не тут, а в Українї заднїпрянській — в старій Гетьманщинї й Слобідщинї, на розвалинах козацької автономії.&lt;section end=&quot;117&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;118&quot;/&gt;'''118. Початки відродження в східнїй Українї.''' Хоч українське панство знаходило ріжні добрі сторони в нових кріпацьких та чиновницьких порядках, заведених правительством, і з усеї сили вислужувало ся перед новими властями, проте серед вищих верств українського громадянства — серед потомків козацької старшини й духовенства, невважаючи на все їх вольне і невольне зросийщеннє, не вигасала любов до українського житя, мови, історії — певний український патріотизм. З жалем згадували колишню славу козацьку, незалежність українську, автономію Гетьманщини, нарікали на відобраннє старих орав і порядків. Звичайно се невдоволеннє таїли, вважаючи безнадїйним всякий протест і боротьбу. Тільки деякі сміливійші вертали ся до давнїх плянів шукати помочи за границею для привернення давнїх прав України.

Недавно з секретних паперів пруського державного архиву стало відомо, що в 1791 р., коли між Росією і Прусією попсували ся відносини, до тодїшнього пруського мінїстра Гердберга приїздив Українець Капнист, значного українського роду, син дуже заслуженого полковника миргородського. Оповів йому, що прислали його земляки, бо вже прийшли до останнього відчаю від „тиранїї росийського правительства і князя Потьомкіна“. Військо козацьке, казав Капнист, дуже розжалене&lt;section end=&quot;118&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4u96gm6wr5uq3tlu03u35gqfo5632rr</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/490</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216152</id>
    <revision>
      <id>457422</id>
      <parentid>456561</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:13:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4172" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Котляревського. А письменники українського відродження, з Шевченком разом, схилили голови перед автором Енеїди і назвали його батьком нової української лїтератури.

Але „Енеїда“ не застала ся самітньою; за нею слїдом пішли иньші талановиті твори, підтримали й скріпили перші вражіння, дані Енеїдою докази культурної вартости української мови і українського народнього елєменту. Те що в „Енеїдї“ треба було відчувати поза зверхньою глузливою формою, виступало в иньших творах вповні відкрито і без недоговорень. Таке значіннє мали пєси самого Котляревського — особливо славна його „[[Наталка Полтавка]]“, поезїї Гулака-Артемовськаго, повісти Квітки — твори другого, третього і четвертого десятилїтя XIX віку. Поруч них величезне значіннє мали перші збірки українських пісень, що почали виходити з другого десятилїтя (Цертелева, Максимовича, Срезнєвского).

[[File:Полетика Григорий Андреевич.png|thumb|left|upright=1|{{c|380. Григорий Полїтика, звісний український патріот і публицист.}}]]

Сї збірки видані та й ще декотрі невидані, що ширили ся в рукописях, відкрили вперше незвичайне богацтво української народньої піснї й тим незвичайно підняли значіннє українського слова, бо саме в тім часї освічені люде скрізь почали звертати увагу на народню творчість {{errata||і}} високо її цїнити.

Появляють ся також важні для українського усвідомлення працї з українознавства, особливо з української історії. Особливо великий вплив мала безіменна „Исторія Руссовъ или Малой Россіиі“ — історія України, доведена до кінця Гетьманщини, котрої автором довго вважали Ґеоргія Кониського, а тепер думають на Гр. Полїтику, або на нього і його сина. Незвичайно талановито написана (хоч дуже часто наскрізь фантастична — в оповіданнях про подїї XVII віку і ранїйших), вона незвичайно поширила ся між українською інтелїґенцією, особливо в другім і третїм десятилїтю XIX віку, завдяки своїй мальовничости й горячому патріотичному почутю, котрим була перейнята, і робила сильний настрій. Надруковано її було аж пізнїйше, при кінцї 1840-рр. але вона розповсюджувала ся в копіях і велико вплинула на розвій українського письменства, на довго заповнивши його своїм фантастичними, але з великим патріотичним запалом продуманими постатями і подїями. Слїдом за нею зявила ся солїдна, хоч і суха історія козацької України&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>s3s0bhz24ftcmbc0a3ty87dr361hj32</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Книги битія українського народу 1921.djvu/28</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216234</id>
    <revision>
      <id>457356</id>
      <parentid>456806</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T14:12:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1920" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;:неключимий = неславний
:неподсудимий = котрого не можна піддати під суд, обвинуватити, оскаржити
:ніже = навіть не
:нужний = потрібний
:обоюдоострий = гострий з обох боків
:общественний = товариський, громадський, загальний, спільний
:общество = товариство, громада
:отвергнути = відкинути
:переверчувати = перевертати, зміняти
:питаніє = кормлення
:покаляти = поплямити
:получати = отримувати, одержувати
:помпа = парада, пишнота, виставність, бучність
:превездісий = той, що скрізь є
:прежде, преж того = передтим
:прелюбодійний = перелюбний, чужоложник
:пророчествовах = я пророкував
:пуще = гірше, більше всього, над усе
:світ правди = світло правди
:скомпонувати = утворити
:создати = сотворити
:сокровище = скарб
:сонмище = зборище, зібрання, сойм
:стало буть = значить, виходить
:табак = тютюн
:татьба = злодійство, крадіж
:творяй = той, що творить, робить
:тьмочисленнії = безчисленні
:утеряти = втратити
:чванитись = хвалитися
:чиновні люде = люде, що займають уряди, урядники
:чувствіє = почування
:чужестранець = чужинець
:язик = народ, зокрема поганський.


{{rule|6em}}{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bdl5mt5yl3wsbxh6kz33bds4aofpvbf</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/515</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216308</id>
    <revision>
      <id>457448</id>
      <parentid>457019</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T20:19:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4145" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;125&quot;/&gt;церковних і консервативних елєментів у галицьким громадянстві. Для Українцїв же росийських в тодїшнїм їх пригнобленню від усяких перепон і заборон Галиччина явила ся немов вікном у свобідну далечінь українського розвою, що давало їм вихід навіть на випадок найбільших утисків у Росії.&lt;section end=&quot;125&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;126&quot;/&gt;[[File:Антонович В.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|395. Володимир Антонович.}}]]

'''126. Київська громада і указ 1876 р.''' З початком 1870-х років цензура на українські книжки в Росії трохи полекшала і взагалї утиски ослабли; стала можлива знову лїтературна й наукова дїяльність. Тодї центром українського руху знов стає Київ, де за останнї кільканадцять лїт, після розгрому кирило-мефодіївцїв наросли нові культурні сили з вихованцїв тутешнього унїверситету і між ними цїлий ряд визначних учених-українознавцїв в ріжних спеціальностях. Се відбило ся і на дїяльности відновленої київської громади, що вона, відмінно від петербурської, звертала ся головно не так на суспільні, як на наукові справи: на обґрунтованнє українства науковими дослїдами минулого і сучасного житя українського народу. В тім напрямі працювали такі визначні учені, як історики Антонович і Драгоманів, етноґрафи Чубинський і Рудченко, знавець українського права Кистяківський, язикознавцї Житецький і Михальчук і ин. Їм удало ся добути дозвіл на заснованнє тут у Київі віддїлу ґеоґрафічного товариства (1872) і він став центром, коло котрого стали громадити ся культурні сили українські. Проістнував він не довго, але для розбудження українських наукових інтересів, і взагалї для української свідомости в місцевім громадянстві зробив богато. Археольоґичний росийський зїзд, що відбувся в тім часї (1874) в Київі і розбудив велике заінтересованнє в публїцї, проведений був головно місцевими українськими силами і винїс ріжні прінціпіальні пункти українознавства перед широкий світ, перед громадянство, поставивши руба питання старинности, історичности ріжних сторін сучасного українського житя. Се було справжнє свято українознавства.

Поруч того оживає також і українська лїтература. З кінцем 1860-х і в 1870-х роках виступають талановиті поети і письменники як Руданський, Нечуй-Левицький, Мирний, Кониський, Мих. Старицький. Нечуй-Левицький, Мирний, Кониський кладуть підвалини соціаль-&lt;section end=&quot;126&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5odeggor42uzla34dn6cu36511ggn0g</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/463</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216361</id>
    <revision>
      <id>457408</id>
      <parentid>457260</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T17:30:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3372" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;відносин українських під правлїннєм нового намістника. Треба одначе завважити, що сама цариця спокійнїйше приймала сї прояви українських настроїв і бажань нїж її намісник. На гнївні скарги Румянцева на українське „коварство і своєвільство“ вона радила йому не надавати всьому тому великої ваги. Вона сподївала ся, що з часом „охота до урядів, а особливо до жаловання (пенсій) переможе сї погляди старих часів“ — що всї оті бажання автономії і окремішности не устоять перед натиском правительственної полїтики і тих вигод, які вона відкриє перед покорними і послушними. Та й не помила ся справді. 
{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 459.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|357. Типи гетьманщини з малюнків XVIII в.: полковник.}}}}
Подібно як у Гетьманщині виявив ся такий же потяг до старих козацьких порядків в сусїднїй Слобідщинї. В тім самім часї як касовано гетьманство в Гетьманщинї (1763—4 рр.) в Слобідщинї скасовано полковий козацький устрій, подібний до Гетьманщини, і зроблено ґубернїю Слобідську на взірець иньших росийських ґубернїй, козацькі полки перемінено в гусарські, а козаків замість дав нїйшої служби обложено подушним податком, як селян. Козацтво було з того дуже не вдоволене і при виборах і тут проявили ся протести і бажання, щоб повернено старі порядки. Але вони так само зістали ся без успіхів, як і в Гетьманщинї — та й виступали далеко слабше нїж там. 

'''113. Руйнованнє Сїчи.''' Сильне вражіннє як прояв нового напряму правительственної полїтики зробило на Україні також зруйнованнє і скасованнє Сїчи. 

Правда, остання Сїч, перенесена в тридцятих роках на росийську територію, була вже тільки слабою тїню старої Сїчи. Впросившись назад під росийську зверхність вона мусїла покірно сповняти жадання росийського правительства, що хотїло роспоряджати ся Січовиками по своїй волї як і городовими козаками, і сїчова старшина бачучи.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>k8rs0ej0eqspvebmpl4e1uxov3g9cpj</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457409</id>
      <parentid>457408</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T17:30:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3372" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;відносин українських під правлїннєм нового намістника. Треба одначе завважити, що сама цариця спокійнїйше приймала сї прояви українських настроїв і бажань нїж її намісник. На гнївні скарги Румянцева на українське „коварство і своєвільство“ вона радила йому не надавати всьому тому великої ваги. Вона сподївала ся, що з часом „охота до урядів, а особливо до жаловання (пенсій) переможе сї погляди старих часів“ — що всї оті бажання автономії і окремішности не устоять перед натиском правительственної полїтики і тих вигод, які вона відкриє перед покорними і послушними. Та й не помила ся справді. 
{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 459.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|357. Типи гетьманщини з малюнків XVIII в.: полковник.}}}}
Подібно як у Гетьманщині виявив ся такий же потяг до старих козацьких порядків в сусїднїй Слобідщинї. В тім самім часї як касовано гетьманство в Гетьманщинї (1763—4 рр.) в Слобідщинї скасовано полковий козацький устрій, подібний до Гетьманщини, і зроблено ґубернїю Слобідську на взірець иньших росийських ґубернїй, козацькі полки перемінено в гусарські, а козаків замість дав нїйшої служби обложено подушним податком, як селян. Козацтво було з того дуже не вдоволене і при виборах і тут проявили ся протести і бажання, щоб повернено старі порядки. Але вони так само зістали ся без успіхів, як і в Гетьманщинї — та й виступали далеко слабше нїж там. 

'''113. Руйнованнє Сїчи.''' Сильне вражіннє як прояв нового напряму правительственної полїтики зробило на Україні також зруйнованнє і скасованнє Сїчи. 

Правда, остання Сїч, перенесена в тридцятих роках на росийську територію, була вже тільки слабою тїню старої Сїчи. Впросившись назад під росийську зверхність вона мусїла покірно сповняти жадання росийського правительства, що хотїло роспоряджати ся Січовиками по своїй волї як і городовими козаками, і сїчова старшина бачучи.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8v1e6y4slw04szys73iupd63c5h5nof</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457410</id>
      <parentid>457409</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T18:34:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3483" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;112&quot;/&gt;відносин українських під правлїннєм нового намістника. Треба одначе завважити, що сама цариця спокійнїйше приймала сї прояви українських настроїв і бажань нїж її намісник. На гнївні скарги Румянцева на українське „коварство і своєвільство“ вона радила йому не надавати всьому тому великої ваги. Вона сподївала ся, що з часом „охота до урядів, а особливо до жаловання (пенсій) переможе сї погляди старих часів“ — що всї оті бажання автономії і окремішности не устоять перед натиском правительственної полїтики і тих вигод, які вона відкриє перед покорними і послушними. Та й не {{errata|помила|помилила}} ся справді.

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 459.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|357. Типи гетьманщини з малюнків XVIII в.: полковник.}}]]

Подібно як у Гетьманщині виявив ся такий же потяг до старих козацьких порядків в сусїднїй Слобідщинї. В тім самім часї як касовано гетьманство в Гетьманщинї (1763–4 рр.) в Слобідщинї скасовано полковий козацький устрій, подібний до Гетьманщини, і зроблено ґубернїю Слобідську на взірець иньших росийських ґубернїй, козацькі полки перемінено в гусарські, а козаків замість давнїйшої служби обложено подушним податком, як селян. Козацтво було з того дуже не вдоволене і при виборах і тут проявили ся протести і бажання, щоб повернено старі порядки. Але вони так само зістали ся без успіхів, як і в Гетьманщинї — та й виступали далеко слабше нїж там.&lt;section end=&quot;112&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;113&quot;/&gt;'''113. Руйнованнє Сїчи.''' Сильне вражіннє як прояв нового напряму правительственної полїтики зробило на Україні також зруйнованнє і скасованнє Сїчи.

Правда, остання Сїч, перенесена в тридцятих роках на росийську територію, була вже тільки слабою тїню старої Сїчи. Впросившись назад під росийську зверхність вона мусїла покірно сповняти жадання росийського правительства, що хотїло роспоряджати ся Сїчовиками по своїй волї як і городовими козаками, і сїчова старшина бачучи&lt;section end=&quot;113&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>oxvb1ltmu1zjohkdvcppeqonnex18me</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/467</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216362</id>
    <revision>
      <id>457404</id>
      <parentid>457280</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T17:16:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3626" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Запорозцїв; не знали, що робити. Багато було таких, що не хотїли давати ся, а бити ся з московським вийськом. Але Калнишевський з иньшою старшиною і архимандрит сїчовий стали їх намовляти, щоб покорили ся, бо однаково не подолїють московської сили. Запорожцї послухали і піддали ся. Сїч зруйновано, і дня З серпня царським указом оповіщено про її скасованнє, „з знищеннєм самого імени запорозьких козків“. Широко оповідали ся причини такого несподїваного вчинку, і тут дуже цїкаво бачити суперечність в тих мотивах. З одного боку робив ся той закид, що Запорожції, ухиляючи ся від господарського і семейного житя, затримують в дикім станї свої краї, не даючи розширяти ся в них господарству і торговлї, з другого боку — що Запорожцї останнїми часами стали відступати від давнїйшого житя, почали заводити своє хозяйтво і оселили в своїх сторонах до пятидесяти тисяч хлїборобсько людности. Се теж їм поставлено в вину, що вони заводили своє власне хлїборобство і тим розривали свою залежність від росийської держави, бо могли прогодувати ся власним хозяйством і бути зовсім незалежними „під власним своїм несамовитим (неистовим) правліннєм&quot;. 
{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 463.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|361. Церква Покрова в Ромнах, поставлена Калнишенським.}}}}
Та найбільше було дивне, що тих старшин, які намовляли Запорожцїв не противити ся, а покорити ся царській волї, арештовано і розвезено по монастирях в тяжке засланнє. Довго навіть не було нїчого звісно про них, думали, що вони пропали. Аж потім виявило ся, що Калнишевського заслано в Соловецький монастир, на Білім морю і він там замкнений в самітнїй келїї, не бачучи людського лиця, прожив ще цїлих двадцять пять лїт. Очевидцї прочане, що бачили його в перших роках XIX в., оповідали, що його випускали три рази на рік у монастирську трапезу з одиночної келїї вязницї: на Різдво, Великдень і Спаса. Він питав ся людей, хто тепер царем і чи все добре в Росії. Але сторожі не позволяли богато розмовляти Схуд і зсох ся від ста-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>3y2070pup2gzwvxyve2ir71yq9vptwp</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457412</id>
      <parentid>457404</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T18:41:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3658" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Запорозцїв; не знали, що робити. Багато було таких, що не хотїли давати ся, а бити ся з московським вийськом. Але Калнишевський з иньшою старшиною і архимандрит сїчовий стали їх намовляти, щоб покорили ся, бо однаково не подолїють московської сили. Запорожцї послухали і піддали ся. Сїч зруйновано, і дня 3 серпня царським указом оповіщено про її скасованнє, „з знищеннєм самого імени запорозьких {{errata|козків|козаків}}“. Широко оповідали ся причини такого несподїваного вчинку, і тут дуже цїкаво бачити суперечність в тих мотивах. З одного боку робив ся той закид, що Запорожцї, ухиляючи ся від господарського і семейного житя, затримують в дикім станї свої краї, не даючи розширяти ся в них господарству і торговлї, з другого боку — що Запорожцї останнїми часами стали відступати від давнїйшого житя, почали заводити своє хозяйство і оселили в своїх сторонах до пятидесяти тисяч хлїборобської людности. Се теж їм поставлено в вину, що вони заводили своє власне хлїборобство і тим розривали свою залежність від росийської держави, бо могли прогодувати ся власним хозяйством і бути зовсїм незалежними „під власним своїм несамовитим (неистовим) правліннєм“.

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 463.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|361. Церква Покрова в Ромнах, поставлена Калнишевським.}}]]

Та найбільше було дивне, що тих старшин, які намовляли Запорожцїв не противити ся, а покорити ся царській волї, арештовано і розвезено по монастирях в тяжке засланнє. Довго навіть не було нїчого звісно про них, думали, що вони пропали. Аж потім виявило ся, що Калнишевського заслано в Соловецький монастир, на Білім морю і він там замкнений в самітнїй келїї, не бачучи людського лиця, прожив ще цїлих двадцять пять лїт. Очевидцї прочане, що бачили його в перших роках XIX в., оповідали, що його випускали три рази на рік у монастирську трапезу з одиночної келїї вязницї: на Різдво, Великдень і Спаса. Він питав ся людей, хто тепер царем і чи все добре в Росії. Але сторожі не позволяли богато розмовляти. Схуд і зсох ся від ста-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9eb1s4nhse7pidfn43h39hdv89xo8nw</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/520</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216363</id>
    <revision>
      <id>457548</id>
      <parentid>457268</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T07:48:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5107" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;стичних интересів, які мали на оцї автори заборони, се був результат, гірш якого для них навіть
вимислити не можна було. Для напряму ж і характеру українства він мав велике значіннє.

Ще перед указом 1876 року кілька тямущих українців з Росії заходило ся заснувать у Львові інституцію для розвою українського письменства і науки, щоб вона могла працювати тут свобідно, не знаючи цензурних утисків, для цілої України. Так виникло „[[w:Наукове товариство імені Шевченка|Товариство імени Шевченка]]“, засноване у Львові 1873 року. На зібрані гроші засновано при нім друкарню для українських видань; але зібрано було грошей мало, так що довгий час прийшло ся ще сплачувати друкарню, поки вона стала на ноги і товариство могло розпочати власні видання — се стало ся тільки при кінці 1880-х років. Після заборони 1876 р. Мих. Драгоманов з кількома молодшими товаришами — громадка талановитих і енерґічних людей, з огляду на урядові нагінки виїхавши за кордон, щоб наладити свобідні від цензури видання присвячені українським питанням полїтичним і національним, завязали тісні зносини з галицькою суспільністю, хоч і осїли ся кінець кінцем не в Галиччинї, як думалось, а в Женеві — бо австрийська цензура тодїшня по своєму також була не легка. Декотрі Українцї як от Кулїш, потім Кониський, Нечуй й ин., приїздили і перемешкували довгий час таки безпосередно в Галичинї, розвивали тут більш або меньш живу лїтературну і полїтичну дїяльність, мали визначний вплив на розвій і напрям галицького українства і теж були посередниками в завязанню тїснїйших зносин австрийської України з росийською.

Впливи сих Українцїв на галицькім ґрунтї йшли в ріжних напрямах. Зовсїм в иньшім напрямі впливали напр. Драгоманов і його однодумцї, побуджуючи українське громадянство Галиччини до освідомлення народнїх мас і орґанїзації боротьби за свої права, а знов в иньшім Кулїш, Антонович, Кониський — стараючи ся сотворити більш прихильні обставини для розвою українського житя порозуміннєм з польськими владущими шляхетськими верствами. Але кінець кінцем всї сї ріжнороднї впливи, весь сей приток духових сил, а по части — і матеріальних засобів з росийської України дуже зміцнив українське жит\ Галиччини і причинив йому богато розвитку. Протягом 1870-х і 1880-х років українські народовцї дуже зростають в числї і силї. Почавши від роботи лїтературної та просвітньої — видавання популярних книжечок та засновування читалень, вони переходять до полїтичної дїяльности, з малозначних громадок витворюють сильну партию, котра своєю енерґією і духовою силою відтіснює на другий плян останки старих консерваторів та москвофілів і надає тон і напрям житю галицьких Українцїв. Невважаючи на слабкі сили і засоби, в ній почувала ся сила руху, енерґія поступу, тому все живійше починає приставати до неї, і скоро народовцї по-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>otxark8vwrnl3hpzbtoyr0zhd21qi22</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/466</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216364</id>
    <revision>
      <id>457447</id>
      <parentid>457279</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T20:17:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3390" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ристним — ставали неправдиві. Господарство Калнишевського саме показувало, що в руках Сїчовиків сї простори можуть заселити ся і Загосподарити ся. Колиж бо правительству хотїло ся взяти сї краї в свої руки! А при тім, касуючи старий козацький устрій на Українї, не хотїло воно терпіти таке гнїздо свобідного духу, як автономна сїчова громада — хоч як вона поскромнїла і похилила ся в порівнянню з Сїчею часів Гордієнка! 

Всї сї справи дуже загострили відносини правительства до Запорожа з кінцем 1760-х років. До того пришла ще війна з Туреччиною, що вийшла, мовляв, з своєвільного нападу Запорожцїв на пограничне турецьке містечко Балту. В Колїївщинї Запорозцї теж були сильно замішані; правительство росийське помогало польським панам задавити се повстаннє і годило ся йому приборкати й Сїч, з котрої йшло гайдамацтво на польську Україну. З другого боку, Запорожцї — як доносили росийські власти, особливо докучали Новоросийській губернїї, зганяючи осаджені там села та осаджуючи против них свої. Росийське правительство рішило знищити Сїч. Але бояло ся якогось воєнного розруху, і через те повело дїло по малу, потайки, щоб захопити Запорожцїв зовсїм неприготованими. По скінченню турецької війни, в 1775 роцї секретно розіслані були воєнні команди росийські в запорозькі степи — відбирати зброю від Запорозцїв, що були на промислах, а літом ґенерал Текелї з великим військом росийським війшов в запорозькі землї як добрий приятель, зайняв запорозькі паланки (округи) своїми військами і разом з тим несподївано обложив саму Сїч. Виставивши перед нею свою артилєрією, дня 5 червня післав оповістити Сїчовиків, що Сїчи більше не має бути, Запорожцї мусять піддати ся, покинути Сїчу й розійти ся, коли не хочуть, щоб росийське військо їх воювало. Страшенно се збентежило 
{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 462.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|360. Мішанка.}}}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>l9z15z6jbuhxkdna94100qlxbupcqot</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457453</id>
      <parentid>457447</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T20:33:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3436" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ристним — ставали неправдиві. Господарство Калнишевського саме показувало, що в руках Сїчовиків сї простори можуть заселити ся і загосподарити ся. Колиж бо правительству хотїло ся взяти сї краї в свої руки! А при тім, касуючи старий козацький устрій на Українї, не хотїло воно терпіти таке гнїздо свобідного духу, як автономна сїчова громада — хоч як вона поскромнїла і похилила ся в порівнянню з Сїчею часів Гордїєнка!

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 462.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|360. Міщанка.}}]]

Всї сї справи дуже загострили відносини правительства до Запорожа з кінцем 1760-х років. До того пришла ще війна з Туреччиною, що вийшла, мовляв, з своєвільного нападу Запорожцїв на пограничне турецьке містечко [[Балта|Балту]]. В Колїївщинї Запорозцї теж були сильно замішані; правительство росийське помогало польським панам задавити се повстаннє і годило ся йому приборкати й Сїч, з котрої йшло гайдамацтво на польську Україну. З другого боку, Запорожцї — як доносили росийські власти, особливо докучали Новоросийській ґубернїї, зганяючи осаджені там села та осаджуючи против них свої. Росийське правительство рішило знищити Сїч. Але бояло ся якогось воєнного розруху, і через те повело дїло по малу, потайки, щоб захопити Запорожцїв зовсїм неприготованими. По скінченню турецької війни, в 1775 роцї секретно розіслані були воєнні команди росийські в запорозькі степи — відбирати зброю від Запорозцїв, що були на промислах, а літом ґенерал Текелї з великим військом росийським війшов в запорозькі землї як добрий приятель, зайняв запорозькі паланки (округи) своїми військами і разом з тим несподївано обложив саму Сїч. Виставивши перед нею свою {{errata|артилєрією|артилєрію}}, дня 5 червня післав оповістити Сїчовиків, що Сїчи більше не має бути, Запорожцї мусять піддати ся, покинути Сїчу й розійти ся, коли не хочуть, щоб росийське військо їх воювало. Страшенно се збентежило&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>62fj4e6yzf1xt0fqr1s1aq6bw5hyrlt</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/465</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216365</id>
    <revision>
      <id>457445</id>
      <parentid>457277</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T20:06:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3405" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;займанщини і уходи, рибні і звірині лови, і знать не хочуть знати нї Січи нї її власти. Вони пробували і документами доходити свого права у росийського правительства, і руйнували ненавистні слободи оружною рукою. Се одначе нїчого не помагало, тільки росийське правительство все більше починало кривим оком дивити ся на Запороже, як неприємну перешкоду в заєеленню тої степової „Нової Росії“, як її названо потім. Особливо ся справа загостри ся, як за царицї Катерини разом з скасованнєм гетьманства і заведеннєм губернїї Слобідської велено утворити також осібну Новоросийську губернїю з тої пограничної лїнїї, примежувавши до неї сусїднї части Гетьманщини і поблизькі землі запорозькі. Запорожцї не позволяли вести границї нової губернїї в свої землї, не давали осаджувати слобід, розганяли їх та переманювали людей до себе. Все се дуже гнївало росийське правительство, що тодї дуже носило ся з плянами заселення степів, опановання берегів Чорного моря, приєднання до Росийської держави земель Балканських і самого Царгорода. 
{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 461.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|359. Панї з шляхетського (старшинського) дому}}}}
Правда, Запороже в останнїх десятилїтях перед своїм скасованнєм значно зминіло свій вигляд. Останнїй кошовий запорозький Петро Калнишевський, що ще від р. 1762, а від 1765 таки без перерви до кінця Сїчи був її кошовим, був чоловік дуже розважний і обережний. Вважаючи на обставини, всякими способами стримував Запорожцїв від яких небудь зачіпок з росийськими властями, дбав про заселеннє запорозьких земель оселою хлїборобською людністю, завів всяке хозяйство, осадив богато селян-хлїборобів. В запорозьких степах зявили ся великі слободи запорозькі, церкви не тільки в самій Сїчи, а й по ріжних оселях. Таким чином нарікання, що в руках Сїчовиків чорноморські простори зістають ся диким яловим степом, нікому не ко-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9mj3wrixthvghe9t236rerwko9k0p37</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457452</id>
      <parentid>457445</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T20:29:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3450" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;займанщини і уходи, рибні і звірині лови, і знать не хочуть знати нї Сїчи нї її власти. Вони пробували і документами доходити свого права у росийського правительства, і руйнували ненавистні слободи оружною рукою. Се одначе нїчого не помагало, тільки росийське правительство все більше починало кривим оком дивити ся на Запороже, як неприємну перешкоду в заселенню тої степової „Нової Росії“, як її названо потім. Особливо ся справа загостри ся, як за царицї Катерини разом з скасованнєм гетьманства і заведеннєм ґубернїї Слобідської велено утворити також осібну Новоросийську ґубернїю з тої пограничної лїнїї, примежувавши до неї сусїднї части Гетьманщини і поблизькі землї запорозькі. Запорожцї не позволяли вести границї нової ґубернїї в свої землї, не давали осаджувати слобід, розганяли їх та переманювали людей до себе. Все се дуже гнївало росийське правительство, що тодї дуже носило ся з плянами заселення степів, опановання берегів Чорного моря, приєднання до Росийської держави земель Балканських і самого Царгорода.

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 461.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|359. Панї з шляхетського (старшинського) дому.}}]]

Правда, Запороже в останнїх десятилїтях перед своїм скасованнєм значно зминіло свій вигляд. Останнїй кошовий запорозький [[w:Петро Калнишевський|Петро Калнишевський]], що ще від р. 1762, а від 1765 таки без перерви до кінця Сїчи був її кошовим, був чоловік дуже розважний і обережний. Вважаючи на обставини, всякими способами стримував Запорожцїв від яких небудь зачіпок з росийськими властями, дбав про заселеннє запорозьких земель оселою хлїборобською людністю, завів всяке хозяйство, осадив богато селян-хлїборобів. В запорозьких степах зявили ся великі слободи запорозькі, церкви не тільки в самій Сїчи, а й по ріжних оселях. Таким чином нарікання, що в руках Сїчовиків чорноморські простори зістають ся диким яловим степом, нїкому не ко-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1837sqp1sbsigcim1vffdfnqxrox4vx</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/464</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216366</id>
    <revision>
      <id>457441</id>
      <parentid>457276</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:42:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ong all</username>
        <id>13793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3448" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ong all&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;що з ним не спорити ся, старала ся чинити його волю. Запорожцї зносили тяжкі походи, складали свої голови в війнах з Туреччиною і Кримом, сповняли ріжні служби, які на нього покладало росийське правительство. Як у першій турецькій війнї, в 1730-х роках, так і в другій, що почала ся 1768 року, Запорозьке військо брало неустанну участь, висилало по кілька тисяч Сїчовиків в походи з росийською армією, вело партизанську, підїздову війну, воювало на своїх чайках з турецькою фльотою, несла сторожеву і всяку иньшу службу й діставало похвальні грамоти від царицї. Але все се не ратувало Запороже від нарікань і жалїв правительства. Одна причина була — зачіпки запорозького юнацтва з Туреччиною, Кримом і Польщею в часах, коли Росія була з сими державами в згодї; з сього все виходили жалї й скарги, а запорозька старшина при всїй охотї не могла запобігти таким зачіпкам запорозьких ватаг. Друга ще більша — се суперечки за землї.

Вже „лїнїя“ — ті укріплення, що будували ся на українськім пограничу з степом в 1720 і 1730-х роках, захопила старі „запорозькі вільности“ — землі запорозькі. Почавши з 1730-х років росийське правительство заселяло сю лінію селами і городами, між иньшим оселило тут чимало виходнїв Сербів. Перше поселеннє їх зроблено в 1732 р., а потім знову в 1751—2 рр, Ся „Нова Сербія&quot;, як її названо, заняла весь північний край запорозьких земель; орґанїзована вона була по воєнному — в полки і роти, піші і конні, гусарські, і дуже потиснула Запорожцїв. Потім, в 1750-х рр. правительство почало селити козачі і пікінерські слободи з ріжного прихожого люду зачавши від околицї новозбудованої тодї кріпост св. Єлисавети (Єлисаветграда) далї на схід, і забирало для тих слобід запорозькі землї. Розуміють ся, се дуже гнївало Запорожцїв, що в їх предковічні степи влазять непрошені гості, відбирають у них старі їх 
{{c|[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 460.jpg|400px]]}}
{{c|{{smaller|358. Сотник.}}}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ayf2hqng7x9n22hgl7m08ior9tsm7r4</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457450</id>
      <parentid>457441</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T20:24:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3517" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;що з ним не спорити ся, старала ся чинити його волю. Запорожцї зносили тяжкі походи, складали свої голови в війнах з Туреччиною і Кримом, сповняли ріжні служби, які на нього покладало росийське правительство. Як у першій турецькій війнї, в 1730-х роках, так і в другій, що почала ся 1768 року, Запорозьке військо брало неустанну участь, висилало по кілька тисяч Сїчовиків в походи з росийською армією, вело партизанську, підїздову війну, воювало на своїх чайках з турецькою фльотою, несло сторожеву і всяку иньшу службу й діставало похвальні грамоти від царицї. Але все се не ратувало Запороже від нарікань і жалїв правительства. Одна причина була — зачіпки запорозького юнацтва з Туреччиною, Кримом і Польщею в часах, коли Росія була з сими державами в згодї; з сього все виходили жалї й скарги, а запорозька старшина при всїй охотї не могла запобігти таким зачіпкам запорозьких ватаг. Друга ще більша — се суперечки за землї.

[[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 460.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|358. Сотник.}}]]

Вже „лїнїя“ — ті укріплення, що будували ся на українськім пограничу з степом в 1720 і 1730-х роках, захопила старі „запорозькі вільности“ — землі запорозькі. Почавши з 1730-х років росийське правительство заселяло сю лїнїю селами і городами, між иньшим оселило тут чимало виходнїв-Сербів. Перше поселеннє їх зроблено в 1732 р., а потім знову в 1751–2 рр. Ся „[[w:Нова Сербія|Нова Сербія]]“, як її названо, заняла весь північний край запорозьких земель; орґанїзована вона була по воєнному — в полки і роти, піші і конні, гусарські, і дуже потиснула Запорожцїв. Потім, в 1750-х рр. правительство почало селити козачі і пікінерські слободи з ріжного прихожого люду зачавши від околицї новозбудованої тодї кріпости св. Єлисавети ([[Кропивницький|Єлисаветграда]]) далї на схід, і забирало для тих слобід запорозькі землї. Розумієть ся, се дуже гнївало Запорожцїв, що в їх предковічні степи влазять непрошені гості, відбирають у них старі їх&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4fkb7cqvnzmyudwoveeshdvifdf0297</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/526</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216369</id>
    <revision>
      <id>457551</id>
      <parentid>457285</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T08:16:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5120" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;127&quot;/&gt;ґрунтї, бодай хоч посередно, через орґани преси, через особисті звязки можна було брати участь в відкритих партийних дебатах, в обговоренню принціпіальних полїтичних і соціальних питань, в полїтичній і громадській роботї, — хоч як ся галицька робота в тім часї, в 1880–90-х рр. ще мала місцевий характер, духом і складом своїм далеко відходячи від інтересів росийської України.&lt;section end=&quot;127&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;128&quot;/&gt;'''128. Полїтичний рух в {{errata|Австрійський|Австрійській}} Українї і її національний зріст в 1890–1900-х рр.''' 1890–5 рр. були поворотними роками українського житя Галиччини. За вісїмдесяті роки, як я вже сказав, народовецький український рух дуже поширив ся між галицьким громадянством, запанував над ним і як звичайно в таких обставинах буває — притягнув до себе богато народу нейтрального, що йде за тим напрямом, який бере гору, хочби внутрішнїм своїм змістом він був йому навіть зовсїм чужий. Тому разом з тим як народовецький український напрям виступав все показнїйше, як сильна полїтична партия, та проторював собі дороги в ширші народнї маси, — в самій серединї його мусїв зазначити ся певний розлом, через велику неоднаковість тих елєментів, які спинили ся тепер під одною спільною фірмою українського народовства.

Елєменти більш поступові хотїли йти далї в тїснім союзї з поступовими елєментами росийської України і разом з ними — з поступовими европейськими напрямами, — бажали на українськім національнім ґрунтї перебудувати суспільні, полїтичні і економічні відносини в дусї справжнього демократизму і соціалїзму. Елєменти більш помірковані і консервативні, священики і урядники та иньші представники буржуазних верств (між Українцями дуже невеликих), прийнявши національну форму — народню мову і до певної міри — українські національні традиції, бажали під сею зверхністю заховати старий зміст житя. Їх займала пакованнє української національної церкви (уніатської в Галиччинї) й релїґійна правовірність громадянства, а в соціально-полїтичних відносинах вони були або рішучими консерваторами, або дуже і дуже поміркованими демократами. На сїм ґрунтї виникає в Галиччинї досить різка боротьба, що й вела ся при живій участи і навіть під сильними впливами росийських Українців. Особливо Драгоманов, хоч не жив в Галиччинї, через гуртки своїх однодумцїв, людей більш енерґічних і здібних, з молодших поколїнь Галичан, вів галицьке громадянство в першім напрямі і впливи його серед молодїжи і серед селянства все більше зростали.

Рішучим моментом було, коли більш консервативна частина народовцїв в 1890 р., не без впливів і участи декотрих росийських Українцїв, розірвала полїтичний союз з москвофілами, з котрими разом виступала в галицьким соймі й австрійськім парляментї против Поляків і правительства. Вона війшла в порозуміннє з правительством, чи краще&lt;section end=&quot;128&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>671bc852pudqha7vkl4ldiycgezukfq</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/43</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216382</id>
    <revision>
      <id>457361</id>
      <parentid>457342</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:04:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1712" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{fine|Нараз зміняє голос.}}}}
Але я не хочу тебе вже тепер. Хочби ти кидала ся мінї навіть на шию. Така дївка не варта мене!
{{c|{{fine|Відходить швидко.}}}}

{{c|ГАННА.}}
Ага, бачиш, таки помогло нарештї.
{{fine block|Коли Ганна пере далї в балїї, вказуєть ся з заду в коритарі {{sp|Вермельскірх}}. Є се чоловік коло пятьдесятки, колишнїй актор. Має на собі зношений шляфрок і вишиті пантофлї. Курить з довгої люльки.}}

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ}}
{{c|{{fine|заглядає хвилину до середини; Ганна не бачить його.}}}}
Чули ви, як кашлає?

{{c|ГАННА.}}
Хто такий?

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ.}}
Приїхав сюди якийсь купільний гість. Мешкає на горі.

{{c|ГАННА.}}
Ну, та вже й час, маємо половину мая.

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ}}
{{c|{{fine block|переступає поволи поріг, сьпіває півголосом, кашлаючи при тім:}}}}
{{bc|&lt;poem&gt;Я на сухоти кандидат
Відівідівіт, бум, бум!
Що може вже тепер вмирать,
Відівідівіт, бум, бум!&lt;/poem&gt;}}
{{c|{{fine|Ганна сьмієть ся через балїю.}}}}
Від сього може добре робити ся чоловікови; по сїм пізнаємо, що надходить лїто.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>chwbmecytvp7ebl64fpcbaficldub5o</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/44</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216383</id>
    <revision>
      <id>457362</id>
      <parentid>457343</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T15:07:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1395" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|ГАННА.}}
Одна ластівка не приносить іще лїта!

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ}}
{{c|{{fine|робить собі місце на лавцї при печі {{errata|са|та}} сїдає.}}}}
Де Геншель?

{{c|ГАННА.}}
Поїхав нинї долїв на кладовище.

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ.}}
Правда. Нинї уродини його жінки.
{{c|{{fine|Мовчанє.}}}}
А то старий побиваєть ся! — Коли-ж він верне?

{{c|ГАННА.}}
Я не знаю в загалї, по-що він мав їхати там. Нам тут так треба коний, що аж! Тай нового парубка забрав із собою!

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ.}}
Е, Ганно, злість попсує вам апетит.

{{c|ГАННА.}}
Та бо се й правда! Він покинув тут всьо. Омнїбус має від'їхати точно. Бричка стоїть там заболочена, а Гауфе не може дати собі вже ради. Старий хлоп задубів як колода!

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ.}}
Так, так, вже зачинаєть ся. Роботи є всюди досить! Нинї приходить на гору кухар. Вже і я замітив се в пиварнї.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>hkphi6mxvjqna6rtmsgvenyn44u3uso</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/475</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216387</id>
    <revision>
      <id>457348</id>
      <timestamp>2022-08-03T12:02:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3377" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;[[File:Ілюстрована історія України 370.jpg|thumb|center|upright=2|{{c|370. Старий вал в Чернигові.}}]]

{{c|ЧАСТИНА ШЕСТА.}}
{{c|{{larger|Українське відродженнє.}}}}

'''115. Прилученнє Галичини і Буковини до Австрії.''' Разом з тим як руйнували ся в другій половині XVIII в. українські порядки на лївім боцї Днїпра та на Запорожу, великі зміни робили ся також і на Правобережу та в Західнїй Українї, творячи нові обставини і нові підстави українського житя. Падала Польща — саме тільки встигла придавити останнї рухи народнї на Правобережу і до решти ослабити національне житє заведеннєм унїї в західнїй Українї, — як прийшов несподїваний кінець державному житю самої Польщі. За кілька років дорешти розібрано її між сусїднї держави, і даремно заходила ся потім польська шляхта, щоб ту свою польську державу вирвати з їх рук і відновити наново.

Не на користь вийшли Полякам їх великі придбання в землях українських і литовських: здобуваннє та заходи коло затримання сих земель знесилили саму Польщу, вона ослабла і стала здобичею сусїднїх сильнїйших, міцнїйше орґанїзованих держав. Польська шляхта, захопивши в свої руки правлїннє, поневолила не-шляхетську людність, позбавила всякого значіння і саму королївську власть, відобрала всї засоби від правительства, аби воно, зміцнивши ся, не хотїло покоротити шляхетські вільности і свободи. Держава польська нїколи не мала нї грошей в скарбі своїм, нї війська, нї міцної орґанїзації. Всю силу захопили великі пани маґнати, але вони думали не про державу, не про суспільство, а про свої власні роскоши й інтереси, і дуже часто брали гроші від сусїднїх держав за те, щоб своїми впливами кермувати справами Польщі так, як треба було тим сусїдам, а не їй самій.

Вже Хмельнищина задала Польщі такий сильний удар, що від нього вона не здужала поправити ся. А від початків XVIII віку Польщею кермують не її правителї, а заграничні правительства. Вони&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jsr5r00kgqub0zpe0gfptkakzjif8dv</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/476</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216388</id>
    <revision>
      <id>457349</id>
      <timestamp>2022-08-03T12:15:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3875" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;не дають перевести в Польщі нїяких реформ, щоб вона не поправила ся, не стала сильнїйща; мішають ся при кождій нагодї в її внутрішнї справи, підіймають через маґнатів-запроданцїв повстання (конфедерації) і взагалї роблять все що хочуть. А при тім все від часу до часу виникають ріжні проєкти про те, щоб зовсім розібрати сю велику, але слабосилу, на живу нитку зшиту державу, — як то ми вже бачили за часів Хмельницького.

[[File:Ілюстрована історія України 371.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|371. Георгій Кониський, архіепископ білоруський, голова православної церкви в Польщі в часах розборів.}}]]

По смерти короля польського Авґуста III (1763 р.) цариця Катерина зєднавши ся з своїми одномишленниками и Польщі, ввела свої війська, посадила на королївстві польськім свого приятеля Станїслава-Авґуста Понятовского, і хотїла під його іменем кермувати по своєму польськими справами. Головний привід до того давала справа православної віри в Польщі, котру росийське правительство держало нїби в своїй опіцї, а духовні православні до його помочи звертали ся у всяких своїх бідах. Польське правительство хотїло визволити ся від росийських впливів і думало скористати для того, що Росія з 1768 року увязала ся в війну з Туреччиною, а за Туреччиною потягала Австрія, но хотячи дати Росії поширити ся далї на турецьких границях. Росія хотїла взяти під свою власть Крим і Молдаву і домагала ся, щоб Туреччина признала сї землї від себе незалежними, свобідними; Австрія ж не хотїла на се пристати, бажаючи собі поширити ся в молдавських землях. Польща надїялась скористати з сього напруження, але зовсїм несподїваний оборот дав тому всьому пруський король: він задумав собі скористати з такої замотанини і з того напруження між Росією й Польщею й дав таку думку, що Росія замість Туреччини нехай би поширила ся коштом Польщі, а при тім і Прусія та Австрія собі забрали б пограничні землї польські. Цариця Катерина не дуже охотила ся на сей плян. бо не хотїла дїлити ся Польщею, бажаючи задержати її цїлу під своїми впливами. Але як Австрія почала хилити ся до Туреччини, згодила ся цариця на пляни Прусії, щоб її затримати по своїй сторонї. Пішли переговори про се&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>dbx4720yk3g1hfixcg15awhzdf8sflh</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457350</id>
      <parentid>457349</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T12:15:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3875" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;не дають перевести в Польщі нїяких реформ, щоб вона не поправила ся, не стала сильнїйща; мішають ся при кождій нагодї в її внутрішнї справи, підіймають через маґнатів-запроданцїв повстання (конфедерації) і взагалї роблять все що хочуть. А при тім все від часу до часу виникають ріжні проєкти про те, щоб зовсім розібрати сю велику, але слабосилу, на живу нитку зшиту державу, — як то ми вже бачили за часів Хмельницького.

[[File:Ілюстрована історія України 371.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|371. Георгій Кониський, архіепископ білоруський, голова православної церкви в Польщі в часах розборів.}}]]

По смерти короля польського Авґуста III (1763 р.) цариця Катерина зєднавши ся з своїми одномишленниками и Польщі, ввела свої війська, посадила на королївстві польськім свого приятеля Станїслава-Авґуста Понятовского, і хотїла під його іменем кермувати по своєму польськими справами. Головний привід до того давала справа православної віри в Польщі, котру росийське правительство держало нїби в своїй опіцї, а духовні православні до його помочи звертали ся у всяких своїх бідах. Польське правительство хотїло визволити ся від росийських впливів і думало скористати для того, що Росія з 1768 року увязала ся в війну з Туреччиною, а за Туреччиною потягала Австрія, но хотячи дати Росії поширити ся далї на турецьких границях. Росія хотїла взяти під свою власть Крим і Молдаву і домагала ся, щоб Туреччина признала сї землї від себе незалежними, свобідними; Австрія ж не хотїла на се пристати, бажаючи собі поширити ся в молдавських землях. Польща надїялась скористати з сього напруження, але зовсїм несподїваний оборот дав тому всьому пруський король: він задумав собі скористати з такої замотанини і з того напруження між Росією й Польщею й дав таку думку, що Росія замість Туреччини нехай би поширила ся коштом Польщі, а при тім і Прусія та Австрія собі забрали б пограничні землї польські. Цариця Катерина не дуже охотила ся на сей плян, бо не хотїла дїлити ся Польщею, бажаючи задержати її цїлу під своїми впливами. Але як Австрія почала хилити ся до Туреччини, згодила ся цариця на пляни Прусії, щоб її затримати по своїй сторонї. Пішли переговори про се&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>k7j19al34o7py1g713jjswkiwt05xct</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/477</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216389</id>
    <revision>
      <id>457351</id>
      <timestamp>2022-08-03T12:25:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3655" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;і нарештї прийшло до такої угоди, що Росія справдї зрікла ся своїх претенсій на Молдаву. Туречина признала Крим незалежним і в 1783 р. його без усякої війни прилучено до Росії, за згодою Австрії. Замість Молдави Росія взяла собі від Польщі пограничні землі Білоруськї, Австрія Галичину, Прусія — землі коло Балтийського моря. Так стала ся умова між ними в серпні 1772 р., і вислані до Польщі війська без війни позаймали кожде свою пайку, а сойм і правительство польське, настрашені, або й закуплені, мусїли згодити ся на сі утрати й відступити ті землі.

[[File:Ілюстрована історія України 372.jpg|thumb|right|upright=2|{{c|412. 372. Карта трьох розоорів Польщі}}{{c|{{smaller|заштрихована Польська держава перед розборами; –·– землї розібрані сусїдами при першім розборі (1772); –··– другий розбір (1793); –···– третїй розбір (1795).}}}}]]

Австрія взяла цїле воєводство Руське, майже цїле Белзьке, сусїднї части Подільського і Волинського воєводства і Холмської землї. Посилала ся при тім на те, що сї землі — колишнє князівство Галицько-волинське, що було підвластне королям угорським. Знаємо, що залежність та була дуже коротенька, за молодих лїт короля Данила (див. [[Ілюстрована історія України/Романовичі|гл. 36]]), але з того часу угорські королі титулували себе „королями Галичини і Володимирії“, а що з XVI віку угорська корона перейшла до володарів австрийських, то тепер цїсарева Марія Тереса забрала собі сю нїбито давню угорську провінцію. „Заокруглила“ при тім українські землї ще сусїднїми польськими і те все не прилучила до Угорщини, а до земель австрийських. А маючи тепер в своїх руках порічє горішнього Прута (Покутє), цїсарева, а ще більше син її Йосиф II захотїли прилучити до того й сусїдню частину Молдави: побувавши сам в 1773 р. в сусіднім Семигороді, Йосиф побачив, що для Австрії дуже важно взяти собі північну Молдаву для того, щоб мати з Галичини дорогу до Семигороду, і рішив забрати її від Туреччини. 1774 року австрийське військо перейшло молдавську границю та зайняло Чернівцї, Серет, Сучаву — теперішню Буковину.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>51ivsctjribc12ck28hqtdwwblrlko8</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457352</id>
      <parentid>457351</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T12:25:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3650" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;і нарештї прийшло до такої угоди, що Росія справдї зрікла ся своїх претенсій на Молдаву. Туречина признала Крим незалежним і в 1783 р. його без усякої війни прилучено до Росії, за згодою Австрії. Замість Молдави Росія взяла собі від Польщі пограничні землі Білоруськї, Австрія Галичину, Прусія — землі коло Балтийського моря. Так стала ся умова між ними в серпні 1772 р., і вислані до Польщі війська без війни позаймали кожде свою пайку, а сойм і правительство польське, настрашені, або й закуплені, мусїли згодити ся на сі утрати й відступити ті землі.

[[File:Ілюстрована історія України 372.jpg|thumb|right|upright=2|{{c|372. Карта трьох розоорів Польщі}}{{c|{{smaller|заштрихована Польська держава перед розборами; –·– землї розібрані сусїдами при першім розборі (1772); –··– другий розбір (1793); –···– третїй розбір (1795).}}}}]]

Австрія взяла цїле воєводство Руське, майже цїле Белзьке, сусїднї части Подільського і Волинського воєводства і Холмської землї. Посилала ся при тім на те, що сї землі — колишнє князівство Галицько-волинське, що було підвластне королям угорським. Знаємо, що залежність та була дуже коротенька, за молодих лїт короля Данила (див. [[Ілюстрована історія України/Романовичі|гл. 36]]), але з того часу угорські королі титулували себе „королями Галичини і Володимирії“, а що з XVI віку угорська корона перейшла до володарів австрийських, то тепер цїсарева Марія Тереса забрала собі сю нїбито давню угорську провінцію. „Заокруглила“ при тім українські землї ще сусїднїми польськими і те все не прилучила до Угорщини, а до земель австрийських. А маючи тепер в своїх руках порічє горішнього Прута (Покутє), цїсарева, а ще більше син її Йосиф II захотїли прилучити до того й сусїдню частину Молдави: побувавши сам в 1773 р. в сусіднім Семигороді, Йосиф побачив, що для Австрії дуже важно взяти собі північну Молдаву для того, щоб мати з Галичини дорогу до Семигороду, і рішив забрати її від Туреччини. 1774 року австрийське військо перейшло молдавську границю та зайняло Чернівцї, Серет, Сучаву — теперішню Буковину.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qfil1v4o9mx7vpcobf12uufm4y8e9q9</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Прилученнє Галичини і Буковини до Австрії</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216390</id>
    <revision>
      <id>457353</id>
      <timestamp>2022-08-03T12:27:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Прилученнє Галичини і Буковини до Австрії  | попередня = [[../Кінець Гетьманщини/]]  | наступна = [[../Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="562" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Прилученнє Галичини і Буковини до Австрії
 | попередня = [[../Кінець Гетьманщини/]]
 | наступна = [[../Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=475 to=478 tosection=&quot;115&quot; /&gt;</text>
      <sha1>choetzehg2lv16u2tqfq0h42a8akolp</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Кінець Гетьманщини</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216391</id>
    <revision>
      <id>457354</id>
      <timestamp>2022-08-03T12:29:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Кінець Гетьманщини  | попередня = [[../Руйнованнє Сїчи/]]  | наступна = [[../Прилученнє Галичини і Буковини до Австрії/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=4...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="490" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Кінець Гетьманщини
 | попередня = [[../Руйнованнє Сїчи/]]
 | наступна = [[../Прилученнє Галичини і Буковини до Австрії/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=471 to=474 fromsection=&quot;114&quot; /&gt;</text>
      <sha1>qzde63vy8k4vg8kvnjusiu6g5smyqoy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/479</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216392</id>
    <revision>
      <id>457355</id>
      <timestamp>2022-08-03T13:16:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3421" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;північним берегом Чорного моря, і тепер своє військо посунула вона з Туреччини в Польщу. Тодї маґнати противні реформі підняли повстаннє — зробили так звану [[w:Тарговицька конфедерація|торговицьку конфедерацію]] і віддали ся під опіку Росії. Росийське військо зайняло Варшаву. Скликали новий сойм і той під натиском Росі скасував конституцію 1791 р. та вернув старі порядки. Прусія вирікла ся Польщі та пристала до Росії. При сїй оказії зайняла знову землї на західнїй границї, а Росія взяла Киівщину, Поділє, значну частину Волини й Білоруські землї — по лїнїю проведену від курляндської границї на границю австрийську. Сойм покірно підписав відступленнє Росії сих земель. Так як колись, двіста лїт перед тим, на люблинськім соймі польські правителї шафували українськими землями: прилучали, не питаючи ся їх, та змушували потім українських панів силоміць присягати Польщі, — так прийшло ся тепер Полякам.

[[File:Ілюстрована історія України 373.jpg|thumb|center|upright=1|{{c|373. Чернівцї по австрийській окупації — стара владича палата.}}]]

Але і ся — вже зовсїм обкроєна Польща не пожила довго. Против короля і правительства за їх податливість, підняло ся в 1794 р. повстаннє, щоб добивати ся захоплених земель і визволяти ся з опіки Росії й Прусії. Одначе росийське і пруське військо погромило повстанцїв, Москалї взяли Варшаву і Вильно. Польщі зроблено кінець. Росія забрала решту земель білоруських і українських, як ще зістали ся за Польщею (крім Холмщини і Підляша), иньші краї розібрали Австрія і Прусія. Потім в останнє передїлили ще польські землї в 1815 роцї і так уставив ся нинїшнїй подїл, між Росією, Австрією й Прусією. Білоруські землї опинили ся під Росією, українські зістали ся подїлені між Росією й Австрією, польські між Росією, Австрією й Прусїєю.

Так ото з кінцем XVIII в. українські землі опинили ся під властю двох великих, сильних держав — Росії й Австрії, — держав міцно&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>2nh8oma6l5uzkhd1zby0vw4svdxuqij</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Індекс:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu</title>
    <ns>252</ns>
    <id>216393</id>
    <revision>
      <id>457389</id>
      <timestamp>2022-08-03T16:21:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>.</comment>
      <model>proofread-index</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="153" xml:space="preserve">{{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template
|Type=book
|Title=[[Словарь української мови]]
|Subtitle=
|Language=uk
|Volume=I
|Author=[[Автор:Борис Грінченко|Борис Грінченко]]
|Translator=
|Editor=
|Illustrator=
|Publisher=
|Address=
|Year=1924
|Key=
|ISBN=
|OCLC=
|irbis=
|LCCN=
|BNF_ARK=
|ARC=
|Source=djvu
|Image=1
|Progress=X
|Pages=&lt;pagelist /&gt;
|Volumes=
|Remarks=
|Width=
|Css=
|Header=
|Footer=
|Categories=
}}</text>
      <sha1>pzp14apale9hmp4mgl1os66utfqs8oe</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457394</id>
      <parentid>457389</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T16:35:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-index</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="208" xml:space="preserve">{{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template
|Type=book
|Title=[[Словарь української мови]]
|Subtitle=
|Language=uk
|Volume=А – Н
|Author=[[Автор:Борис Грінченко|Борис Грінченко]]
|Translator=
|Editor=
|Illustrator=
|Publisher=«Українське слово»
|Address=Берлін
|Year=1924
|Key=
|ISBN=
|OCLC=
|irbis=
|LCCN=
|BNF_ARK=
|ARC=
|Source=djvu
|Image=1
|Progress=X
|Pages=&lt;pagelist /&gt;
|Volumes=
|Remarks=
|Width=
|Css=
|Header=
|Footer=
|Categories=
}}</text>
      <sha1>mhcba0zmjr1zp3i2187wl1v80m1i5oi</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457405</id>
      <parentid>457394</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T17:16:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-index</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="262" xml:space="preserve">{{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template
|Type=book
|Title=[[Словарь української мови (1924)|Словарь української мови]]
|Subtitle=
|Language=uk
|Volume=А – Н
|Author=[[Автор:Борис Грінченко|Борис Грінченко]]
|Translator=
|Editor=
|Illustrator=
|Publisher=«Українське слово»
|Address=Берлін
|Year=1924
|Key=
|ISBN=
|OCLC=
|irbis=
|LCCN=
|BNF_ARK=
|ARC=
|Source=djvu
|Image=1
|Progress=X
|Pages=&lt;pagelist /&gt;
|Volumes=
|Remarks=
|Width=
|Css=
|Header=
|Footer=
|Categories=
}}</text>
      <sha1>tmgu6hvkpjjpcjlqxg1byhqq9j1djsz</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/2</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216394</id>
    <revision>
      <id>457390</id>
      <timestamp>2022-08-03T16:25:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mrfzo83xfkk9gbxrdyd1wva0fzn93z2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/3</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216395</id>
    <revision>
      <id>457391</id>
      <timestamp>2022-08-03T16:26:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mrfzo83xfkk9gbxrdyd1wva0fzn93z2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/4</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216396</id>
    <revision>
      <id>457392</id>
      <timestamp>2022-08-03T16:26:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mrfzo83xfkk9gbxrdyd1wva0fzn93z2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Індекс:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu</title>
    <ns>252</ns>
    <id>216397</id>
    <revision>
      <id>457393</id>
      <timestamp>2022-08-03T16:34:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>.</comment>
      <model>proofread-index</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="208" xml:space="preserve">{{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template
|Type=book
|Title=[[Словарь української мови]]
|Subtitle=
|Language=uk
|Volume=О – Я
|Author=[[Автор:Борис Грінченко|Борис Грінченко]]
|Translator=
|Editor=
|Illustrator=
|Publisher=«Українське слово»
|Address=Берлін
|Year=1924
|Key=
|ISBN=
|OCLC=
|irbis=
|LCCN=
|BNF_ARK=
|ARC=
|Source=djvu
|Image=1
|Progress=X
|Pages=&lt;pagelist /&gt;
|Volumes=
|Remarks=
|Width=
|Css=
|Header=
|Footer=
|Categories=
}}</text>
      <sha1>ncx7gniwxo83qenwg9sctaqhwh5cks3</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457406</id>
      <parentid>457393</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T17:17:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-index</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="262" xml:space="preserve">{{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template
|Type=book
|Title=[[Словарь української мови (1924)|Словарь української мови]]
|Subtitle=
|Language=uk
|Volume=О – Я
|Author=[[Автор:Борис Грінченко|Борис Грінченко]]
|Translator=
|Editor=
|Illustrator=
|Publisher=«Українське слово»
|Address=Берлін
|Year=1924
|Key=
|ISBN=
|OCLC=
|irbis=
|LCCN=
|BNF_ARK=
|ARC=
|Source=djvu
|Image=1
|Progress=X
|Pages=&lt;pagelist /&gt;
|Volumes=
|Remarks=
|Width=
|Css=
|Header=
|Footer=
|Categories=
}}</text>
      <sha1>joifffzsj9varmllg3zhob1zt2cgtgr</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/1084</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216398</id>
    <revision>
      <id>457395</id>
      <timestamp>2022-08-03T16:35:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mrfzo83xfkk9gbxrdyd1wva0fzn93z2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/1083</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216399</id>
    <revision>
      <id>457396</id>
      <timestamp>2022-08-03T16:36:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mrfzo83xfkk9gbxrdyd1wva0fzn93z2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/1082</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216400</id>
    <revision>
      <id>457397</id>
      <timestamp>2022-08-03T16:36:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mrfzo83xfkk9gbxrdyd1wva0fzn93z2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/1081</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216401</id>
    <revision>
      <id>457398</id>
      <timestamp>2022-08-03T16:37:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mrfzo83xfkk9gbxrdyd1wva0fzn93z2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/1080</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216402</id>
    <revision>
      <id>457399</id>
      <timestamp>2022-08-03T16:38:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mrfzo83xfkk9gbxrdyd1wva0fzn93z2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/1079</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216403</id>
    <revision>
      <id>457400</id>
      <timestamp>2022-08-03T16:38:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mrfzo83xfkk9gbxrdyd1wva0fzn93z2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/1078</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216404</id>
    <revision>
      <id>457401</id>
      <timestamp>2022-08-03T16:39:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mrfzo83xfkk9gbxrdyd1wva0fzn93z2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Словарь української мови</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216405</id>
    <revision>
      <id>457402</id>
      <timestamp>2022-08-03T17:14:43Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>.</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="549" xml:space="preserve">{{версії
 | автор = Борис Грінченко
 | nointro = так
}}

* [[Словарь української мови (1924)|Словарь української мови]]. {{fine|Берлін, 1924}}
: {{l2s|Словарь української мови (1924)/I|Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu|А–Н}} • {{l2s|Словарь української мови (1924)/II|Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu|О–Я}}</text>
      <sha1>flmpsejcqoxkctg26dxeopdcgazdxiu</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457407</id>
      <parentid>457402</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T17:18:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="553" xml:space="preserve">{{версії
 | автор = Борис Грінченко
 | nointro = так
}}

* [[Словарь української мови (1924)|Словарь української мови]]. {{fine|Берлін, 1924}}
: {{l2s|Словарь української мови (1924)/I|Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu|А – Н}} • {{l2s|Словарь української мови (1924)/II|Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu|О – Я}}</text>
      <sha1>9tstqrkty27wb9vlz26wdgru8e0ws6p</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Останнє скасованнє гетьманства</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216406</id>
    <revision>
      <id>457411</id>
      <timestamp>2022-08-03T18:36:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Останнє скасованнє гетьманства  | попередня = [[../Колїївщина/]]  | наступна = [[../Руйнованнє Сїчи/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=458 to=463 tosection=&quot;112&quot; /&gt;</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="454" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Останнє скасованнє гетьманства
 | попередня = [[../Колїївщина/]]
 | наступна = [[../Руйнованнє Сїчи/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=458 to=463 tosection=&quot;112&quot; /&gt;</text>
      <sha1>6f2j5717dcm8w6jlqlm3g6p6ogfq04v</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/480</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216407</id>
    <revision>
      <id>457413</id>
      <timestamp>2022-08-03T18:49:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4036" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;сцентралїзованих і бюрократичних, то значить з сильною центральною властю, з великим начальством урядничим, з міцною полїцією й військом, а без усякаго майже громадського самопорядкування. Всяка полїтична окремішність наших земель була скасована, самопорядкуваннє або знесено зовсїм, або зведено до найменьших розмірів. Та з нього і так не могли б майже зовсім користати елєменти українські, бо на ґрунтї народнїм зістав ся сам спід громадянства: селянство темне, несвідоме, обідране і позбавлене всяких прав, майже таке саме бідне міщанство, та неучене і темне сїльське духовенство. Даремно пішли всї великі змагання, жертви й подвиги для визволення народу українського, потоки крови своєї й чужої, пролитої для свободи і вільности України.

[[File:Ілюстрована історія України 374.jpg|thumb|left|upright=2|{{c|374. Селянська біда, старий малюнок (Поділє, перша полов. XIX в.).}}]]

„Польща впала — та й нас задавила“, казав Шевченко. Впала польська держава, але доля Українцїв не поправила ся з того — особливо в тих українських землях, що відійшли під Росію. В тих землях, що одійшли до Австрії, нове правительство австрийське хоч заходило ся коло того, щоб полїпшити долю кріпаків українських, обмежити безграничну власть польських панів над ними, дати більшу освіту селянам, міщанам і особливо духовенству, що зістало ся єдиною освіченїйшою верствою серед Українців. Перехід Галичини під власть Австрії був першим початком відродження українського житя в Західнїй Українї. Але в землях, які відійшли з-під Польщі під Росію, нїчим не стало лекше українському народови. Навпаки, сильна рука нового, росийського начальства надала панованню польського пана над українським хлопом ще більшої моци і певности, якої не мало воно за безсилої, розколиханої держави Польської. Кождий польський пан мав звичайно в кешенї все низше начальство, з яким приходило ся мати дїло в справах з мужиком, і міг бути певний, що всяке дїло йому те начальство покриє і в усїм йому буде помічне. Власть поміщика над мужиком під новим панованнєм дійшла такої моци, якої не мала за польських часів. Тодї гайдамацькі напади і селянські повстання спиняли розвій панської власти; тепер за воєнними командами росийськими, за всякою полїцією польський пан не&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>js2uy5uhxk67gezn8e6p17gmr88w8gn</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216408</id>
    <revision>
      <id>457414</id>
      <timestamp>2022-08-03T18:52:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії  | попередня = [[../Прилученнє Галичини і Буковини до Австрії/]]  | наступна = [[../Початки відродження в західнїй Українї/]]  | примітки = }} &lt;...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="617" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії
 | попередня = [[../Прилученнє Галичини і Буковини до Австрії/]]
 | наступна = [[../Початки відродження в західнїй Українї/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=478 to=481 fromsection=&quot;116&quot; tosection=&quot;116&quot; /&gt;</text>
      <sha1>bp77pxsr7smctiq8mskxrhgw6eisc9w</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/487</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216409</id>
    <revision>
      <id>457415</id>
      <timestamp>2022-08-03T19:00:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4210" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;тим, що йому відібрано старі права і вільности та поверстано в реґулярні полки: воно страшенно хоче вернути собі старі порядки й вільности. З поручення земляків Капнист питає мінїстра, чи можуть вони сподївати ся на поміч Прусії, коли повстануть против Росії, щоб скинути з себе „росийське ярмо“. Але мінїстр дав на се ухильчиву відповідь, не сподїваючи ся, щоб у Прусії справдї дійшло до війни з Росією. Тому Капнист поїхав назад, а на далї, казав, як би пруське правительство хотїло, то може завести зносини з Україною через його брата, що тодї подорожував по Европі.

[[File:Ілюстрована історія України 378.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|378. Василь Капнист.}}]]

На хвилю старі порядки наче були й вернули ся. Коли по смерти царицї Катерини (1796) настав царем її син Павло, то він богато з реформ своєї матери зміняв і повертав старі порядки, бо не похваляв полїтики правительства Катерини. Між иньшим і на Українї повернуто де що з того устрою, який був до скасовання гетьманства: вернено ґенеральний суд і иньше, заведене при Розумовськім. Толкували, що до сього призвів Олександр Безбородько, міністр і довірений чоловік царя Павла, український патріот — бувший полковник київський за старого українського правлїння. Може як би сей напрям росийської політики потрівав довше, се відновленнє старого гетьманського устрою пішло б іще далї; але 1801 року царя Павла вбито, і його заступник Олександр I, постановивши правити згідно з правилами своєї бабки царицї Катерини, став привертати і ті росийськи порядки, що завела вона на Українї в 1780-их роках.

Потім були надїї на відновленнє козаччини і навіть гетьманства в 1812 і потім в 1831 р., коли росийське правительство в поміч своєму війську збирало добровольні козацькі полки на Українї і для заохоти людей місцеве начальство подавало надії на ріжні полекші. На тодїшнього ґенерал-ґубернатора Рєпніна говорили навіть, що збираєть ся бути гетьманом, бо був свояком Розумовських. Але скінчили ся отсї поголоски і надії дуже сумно, бо правительство, невдоволене ними, заслало тих козаків добровольцїв на Кавказ і там оселило.

Всї сї жалі й надїї, хоч не були нї особливо глубокі, нї особливо серіозні, все таки підтримували в вищих, освічених верствах свідомість своєї окремішности від громадянства великоруського, звязки з історичною минувшиною України і сучасним народнїм житєм.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>6znclqa1abofafbjmp99ec253ltjdpp</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/488</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216410</id>
    <revision>
      <id>457416</id>
      <timestamp>2022-08-03T19:08:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4502" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Зросийщені службисти, що кров свою проливали за росийське отечество і з усїх сил, не за страх, а за совість будували нові росийські порядки на Українї, ширили росийську мову і культуру, самі виступали як росийські письменники і в своїм обиходї перейшли вповнї на мову росийську — вони заразом з побожною любовю збирали память про українську старовину, записували українські вірші та пісні, слова і прислівя, а в своїх записках та листах, не призначених для публїки виславляли колишню українську свободу, давнїх борцїв за українські вільности&lt;ref&gt;Аж дивно буває читати такі відзиви про стару українську „конституцію“{{errata||,}} про колишнє щастє української автономії, про Мазепу як українського героя які знаходимо напр. в записках і листуваннї офіцера росийської служби Мартоса. Побувавши в Галацї, на могилї Мазепи і згадавши як сього „фундатора київської академії і богатьох церков“ що-року з наказу уряду духовенство проклинає в тім же Київі першої недїлї посту „разом з Разіним і иньшими злодїями і розбійниками“, він записує: „Разін був розбійник, а Мазепа — освіченїйший, чоловіколюбнїйший чоловік, зручний вожд і провідник вільного — значить щасливого народу. Після того як він вийшов з Малоросії, її мешканці втеряли свої права, котрі Мазепа боронив так довго з любовю і запалом відповідним для патріота. Його не стало й імення Малоросії й її хоробрих козаків зникло з реєстру народів — невеликих числом, але відомих своїм бутєм і конституцією“…&lt;/ref&gt;. І на ґрунті сього роздвоєння національної душі української інтелїґенції згодом починають виростати серіознїйші прояви національного почутя — головно на пунктї привязання до українського слова, устного і письменного, як найбільш живої й яскравої прикмети своєнароднього українського житя.

[[File:Ілюстрована історія України 379.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|379. Олександр Безбородько.}}]]

Уживаннє народньої мови в письменстві східньої України не переривало ся до решти нїколи, хоч її й виключено з друкованих книжок і з школи. Навпаки, після того як цензурні заборони вбили українську книжну мову — мішану українсько-словянську, чисто народня українська мова здобула навіть сильнїйшу позицію, як одинока місцева мова: хто хотїв надати українську закраску свому творови, звертав ся до народньої мови. І всї, що цїнили українські прикмети житя, з особливою любовю звертали ся до лїтературних творів писаних народньою мовою і високо їх цінили, дарма що справжньою культурною, книжньою мовою вважав ся язик вели-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1glmi3h0sxigkxh3q465zjlh196zns0</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457417</id>
      <parentid>457416</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T19:09:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4502" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Зросийщені службисти, що кров свою проливали за росийське отечество і з усїх сил, не за страх, а за совість будували нові росийські порядки на Українї, ширили росийську мову і культуру, самі виступали як росийські письменники і в своїм обиходї перейшли вповнї на мову росийську — вони заразом з побожною любовю збирали память про українську старовину, записували українські вірші та пісні, слова і прислівя, а в своїх записках та листах, не призначених для публїки виславляли колишню українську свободу, давнїх борцїв за українські вільности&lt;ref&gt;Аж дивно буває читати такі відзиви про стару українську „конституцію“{{errata||,}} про колишнє щастє української автономії, про Мазепу як українського героя які знаходимо напр. в записках і листуваннї офіцера росийської служби Мартоса. Побувавши в Галацї, на могилї Мазепи і згадавши як сього „фундатора київської академії і богатьох церков“ що-року з наказу уряду духовенство проклинає в тім же Київі першої недїлї посту „разом з Разіним і иньшими злодїями і розбійниками“, він записує: „Разін був розбійник, а Мазепа — освіченїйший, чоловіколюбнїйший чоловік, зручний вожд і провідник вільного — значить щасливого народу. Після того як він вийшов з Малоросії, її мешканці втеряли свої права, котрі Мазепа боронив так довго з любовю і запалом відповідним для патріота. Його не стало й імення Малоросії й її хоробрих козаків зникло з реєстру народів — невеликих числом, але відомих своїм бутєм і конституцією“…&lt;/ref&gt;. І на ґрунті сього роздвоєння національної душі української інтелїґенції згодом починають виростати серіознїйші прояви національного почутя — головно на пунктї привязання до українського слова, устного і письменного, як найбільш живої й яскравої прикмети своєнароднього українського житя.

[[File:Ілюстрована історія України 379.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|379. Олександр Безбородько.}}]]

Уживаннє народньої мови в письменстві східньої України не переривало ся до решти нїколи, хоч її й виключено з друкованих книжок і з школи. Навпаки, після того як цензурні заборони вбили українську книжну мову — мішану українсько-словянську, чисто народня українська мова здобула навіть сильнїйшу позицію, як одинока місцева мова: хто хотїв надати українську закраску свому творови, звертав ся до народньої мови. І всї, що цїнили українські прикмети житя, з особливою любовю звертали ся до лїтературних творів писаних народньою мовою і високо їх цїнили, дарма що справжньою культурною, книжньою мовою вважав ся язик вели-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>k38t8l6wl41pylwz2j9zw3olbl1jo0l</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Початки відродження в східнїй Українї</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216411</id>
    <revision>
      <id>457420</id>
      <timestamp>2022-08-03T19:12:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Початки відродження в східнїй Українї  | попередня = [[../Початки відродження в західнїй Українї/]]  | наступна = [[../Ідеї народности. Початки свідомійшого демократизму/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Г...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="633" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Початки відродження в східнїй Українї
 | попередня = [[../Початки відродження в західнїй Українї/]]
 | наступна = [[../Ідеї народности. Початки свідомійшого демократизму/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=486 to=491 fromsection=&quot;118&quot; tosection=&quot;118&quot; /&gt;


{{bar}}
{{примітки}}</text>
      <sha1>h6hhj875vqgxnpdovnlzor5h3ncpa79</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/482</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216412</id>
    <revision>
      <id>457428</id>
      <timestamp>2022-08-03T19:21:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3570" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;кінці XVIII в. починали вже поволї пробивати ся перші парости нового житя. В західнїй Українї вони сходили на ґрунтї церковнім.

[[File:Ілюстрована історія України 375.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|375. Григорий Сковорода, останнїй представник старої української школи.}}]]

Свого часу заведеннє унїї приглушило дуже сильно останки українського житя. Приймали унїю з малодушности, хилячи ся перед панами, а сміливійших приборкувано силоміць. Але наростали нові поколїння, що були унїатами не через свою зраду чи малодушність, а через те що уродили ся в унїї, і для них унїя стала вже вірою народньою, українською. Ті що заводили унїю на те, аби вона послужила дорогою до ополячення і скатоличення, помилили ся в своїх надїях. Через те що унїатське духовенство і взагалї унію не зрівняно в правах з католицтвом і вона зістала ся церквою низшою, мужицькою, зробилась вона прикметою тутешнього українського житя і незадовго стала для західньої України такою ж національною церквою, якою перед тим була церква православна. І коли австрийське правительство, заволодївши Галичиною, заходило ся коло того щоб підняти унїатське духовенство з темноти і пониження, в якім його застало, то се мало чималий вплив на розбудженнє національного житя.

Австрийське правительство, побачивши, як польська шляхта поневолила український нарід, взагалї задумувало ся над способами, щоб йому помогти: за Марії Тереси і Йосифа II уряд обмежив власть поміщиків, заводив школи „з місцевою мовою“ (українською) для селян і міщан, вищі школи для духовенства, що було незвичайно убоге і темне. Насамперед сї заходи почали ся на Угорській Українї, наслїдком тих рухів против унїї, що так занепокоїли правительство (див. [[Ілюстрована історія України/Угорська Україна|гл. 108]]). Мукачівську епархію визволено від зверхньої власти католицького епископа Ягри; засновано лїцей в Мукачеві, для виховання духовних; полїпшено матеріальне становище духовенства. Новий епископ Андрій Бачинський (1772–1809) з свого боку&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bt6b4dm4q58iwdrcdfn8f98h45iu9nc</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/484</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216413</id>
    <revision>
      <id>457436</id>
      <timestamp>2022-08-03T19:29:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3145" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;на протести і представлення українського духовенства сїльським громадам позволено заснувати свої приватні школи з українською мовою, але при тім адмінїстрація наказувала духовенству, щоб не дуже заохочувало селян заводити такі українські школи — аби не причиняти тим собі видатків. Треба сказати одначе, що саме духовенство не оцїнювало всього значіння народнього елєменту і не використовувало тих можливостей, які відкривали для нього правительственні заходи. Набираючи ся деякої культури, нова інтелїґенція, майже виключно сама духовна, тратила давнїйшу звязь з народом, закидала народнїй язик, не вміючи надати йому культурного вжитку, тримала ся старої книжньої мови, звироднїлої, омертвілої, не здатної вже до розвитку, і не знаходячи через те основи для свого культурного поступу, йшла за польським елєментом.

[[File:Ілюстрована історія України 376.jpg|thumb|center|upright=2|{{c|376. Святий Юр, митрополича львівська катедра (собор).}}]]

Все таки невважаючи на всї помилки і незручности правительства і свого громадянства, що на нїщо зводили часом і найкращі їх заміри, зіставало ся деяке полїпшеннє від тих усїх заходів. Важно було перед усїм, що розвіяло ся те почутє безвиходности, яке огорнуло було українську людність в часи упадку, в XVIII віцї. Заходи австрийського правительства відкрили якийсь просвіток, розбудили надії на кращу будуччину і енерґію змагання, боротьби за кращу долю. Серед нового унїатського духовенства, вихованого в кращих культурних і матеріальних обставинах уже в початках XIX в. зявляють ся освічені і тямущі люде, які думають не тільки про інтереси своєї церкви, а й про інтереси народнї, національні, заходять ся коло піднесення народньої освіти і добробуту, коло розвою національної культури.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>na9k0tm84363akyfw27fzlhpuifyi8t</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/485</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216414</id>
    <revision>
      <id>457438</id>
      <timestamp>2022-08-03T19:36:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4247" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;[[File:Могильницький Іван.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|377. Канонїк Іван Могильницький.}}]]

Польські заходи против українства викликали їх на герць за народнї права; надїї на поміч австрийського уряду додавали охоти. Проєкти заведення польської мови в народнїх школах викликають перший свідомий виступ галицького духовенства в оборонї народньої мови: митрополит Левицький під впливом канонїка Могильницького — найвизначнїйшого представника нового духовенства, удав ся до правительства з прошеннєм, щоб у народнїх школах учено по українськи. Колиж шкільна комісія ухвалила своє — так як вище було сказано, що для української науки громади можуть закладати осібні свої школи, — митрополит вислав протест против такого трактовання української мови, а Могильницький виготовив записку в оборону її вартости і рівноправности. Потім розширив він сю свою оборону в осібнім трактаті: „Вѣдомѣсть о руском языцѣ“ (в Галичинї місцеву українську мову все називано руською, по старій {{errata|тридиції|традиції}}); се був перший учений трактат в оборонї української мови. Заразом Могильницький заходив ся коло просвітньої роботи. Орґанізував перше просвітнє товариство в Перемишлї — але воно заглохло, стрінувши всякі перешкоди з боку польського духовенства і сполячених унїатських монахів-Василіян. Краще пішли його заходи коло закладання народнїх українських шкіл замість ополячених урядових; за короткий час відкрито велике число шкіл {{errata|парафільних|парафіяльних}} і т. зв. тривіяльних (вищого типу): для приготовлення учителїв органїзовано учительську семінарію в Перемишлї.

Стали складати ся українські учебні книжки для сих шкіл — а з тим стали виникати питання про відносини народньої мови до книжньої — чи тримати ся старої книжньої мови, чи зближити ся до живої народньої. Про се потім, в 1830 роках виходить завзята полєміка між оборонцями мови народньої і мови книжної, або властиво кількох книжних мов — старої української, церковно-словянської і росийської (великоруської): суперечка ся мала велике значіннє в дальшім тутешнїм розвою національної свідомости.

Отак підіймало ся поволї нове жетє на витолоченім і забитім українськім перелозї в західнїй Українї. Скромні і непоказні були перші прояви його — але в тих частях України, що від Польщі перейшли до Росії, навіть і такими не можна було похвалити ся: тут нїчим не по-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>hca8l8erlntnoz1soqwm6gmjr52n800</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Початки відродження в західнїй Українї</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216415</id>
    <revision>
      <id>457440</id>
      <timestamp>2022-08-03T19:38:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Початки відродження в західнїй Українї  | попередня = [[../Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії/]]  | наступна = [[../Початки відродження в східнїй Українї/]]  | примітки = }} &lt;pages i...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="610" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Початки відродження в західнїй Українї
 | попередня = [[../Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії/]]
 | наступна = [[../Початки відродження в східнїй Українї/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=481 to=486 fromsection=&quot;117&quot; tosection=&quot;117&quot; /&gt;</text>
      <sha1>h52gfs72uz7rarepcmd2bigr5lvbqig</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/509</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216416</id>
    <revision>
      <id>457442</id>
      <timestamp>2022-08-03T19:50:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4160" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Кирило-мефодіївські братчики, повернені з заслання, збирали ся в Петербурзї і заходили ся прясти далї перервану основу українського відродження. Особливо живу видавничу й орґанізаційну дїяльність виявив у тім часї [[Автор:Пантелеймон Куліш|Кулїш]], скорше повернений з заслання. Зачинає від видання старших українських письменників, відкриває нову зорю українського слова — молоду [[Автор:Марко Вовчок|Марковичку (Марко-Вовчок)]], громадить матеріал для альманаха „Хата“ (1860), нарешті з своїм швагром В. Білозерським розпочинає видаваннє українського місячника „[[Основа]]“. Журнал сей, що виходив несповна два роки, 1861–2, в суміш мовою українською і росийською, мав незвичайно велику вагу, в перше обєднавши інтелїґентних Українцїв Росії й визначивши їм провідну поступову і народолюбну стежку.

[[File:Ілюстрована історія України 392.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|392. Марія Маркович (Марко-Вовчок).}}]]

Сміливі полїтичні гадки кирило-мефодіївського брацтва, правда, вже не залунали в новім орґанї. Трудно сказати, чи прикрі досвіди і кари, які впали на голову братчиків, змінили їх гадки, чи вони вважали незручним спиняти увагу громадянства на таких далеких справах, котрі в підцензурній часописи, можна було б обговорювати хіба дуже загально і здалека, коли тим часом на черзї стояли справи такі близькі і для українства превеликі. Справа визволення селянства, упорядковання нового громадянського, господарського і культурного житя селян — се ж було здїйсненнє соціальної проґрами брацтва, бодай в части! Варто було потрудити ся коло сього, і сим справам гурток „Основи“, що почала виходити саме перед визволеннєм селян, присвячував особливу увагу, відсуваючи справи полїтичні.

За справою визволення виступило питаннє народньої освіти — Українцї заходили ся орґанїзувати недїльні школи по містах, складати українські книжечки для шкіл і народньої освіти та збирати гроші на їх видаваннє. Разом з тим виникали горячі суперечки про українську мову, придатність її для шкільного і книжного, взагалї культурного уживання. Приходило ся боронити її від наскоків общеросів — чужих і своїх „тоже Малоросів“, які силкували ся доводити, що Українцям не треба розвивати своєї мови, бо можуть користувати ся „общерусскою“, себто великоруською книжною мовою. А заразом мусїли відборонювати&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jvptc6z2rom683filbmrnjqzgyrv3xp</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/511</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216417</id>
    <revision>
      <id>457443</id>
      <timestamp>2022-08-03T20:03:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4752" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;124&quot;/&gt;а книг наукових і для народу призначених до друку не дозволяти. Даремно тодїшнїй мінїстр освіти (Ґоловін) вказував, що не можна так забороняти книжки не вглядаючи в їх зміст, за саму тільки мову, котрою вони писані. Заборона таки зістала ся, а до неї прилучив ся і синод, заборонивши св. письмо на українській мові; цензори ж, потрапляючи під мисль начальства, перестали перепускати і белєтристику.

[[File:Ілюстрована історія України 393.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|393. Ісидор Воробкевич.}}]]

Жвавий український рух тим способом раптом припинено і придавлено саме серед його розмаху. Але се мало той наслїдок, що він з Росії перекидаєть ся до {{errata|Галичични|Галичини}}; ще раз отсе, по стількох віках, починаєть ся поворотний культурний рух зі східньої України на захід, в Галичину, тим часом як перед тим, під натиском польського пановання живійші елєменти з західньої України відпливали на схід. Тепер українському рухови на сходї стало тяжче нїж в Галиччинї під австрийським панованнєм, і починаєть ся рух на захід.&lt;section end=&quot;124&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;125&quot;/&gt;'''125. Народовство і москвофільство в {{errata|Галиччинї|Галичинї}} і на Буковинї.''' В Галичинї серед українського чи „руського“, як тут казали, громадянства по десятилїтнїм застою новий рух починаєть ся з 1859 р. Проєкт галицького намістника Поляка Голуховского, щоб в галицькій письменности завести латинські букви, був останнєю краплею, що переповнила чашу пригноблення галицьких Русинів. Поляки в тім час] захопили в руки галицьке правлїннє, ставши між Галиччиною і центральним правительством, і тепер сей проєкт заведення латинського „[[w:Абецадло|абецадла]]“ відкривав перед галицькими Українцями в будучности повне ополяченнє всього галицького житя. З великою однодушністю виступили вони против сього проєкту і встигли його задавити своїм однодушним протестом. Та проєкт проєктом, але вставало питаннє, як бороти ся против сеї страшної польської хвилї, що грозила потопити галицьку Україну? Консервативні елєменти галицького громадянства, священики і урядники, чули свою безсильність, щоб розбудити народнє житє. Досї вони всї надїї покладали на австрийське правительство. Тепер, як виявило ся, що воно віддало {{errata|Галиччину|Галичину}} в жертву Полякам і нїчого не хоче робити для Українців против волї Поляків, надїї сих консервативних елєментів звертають ся на Росію.

Такий росийський напрям уже {{errata|передїтим|перед тим}} приготовляв ся тою старою словяно-росийською мовою, досить близькою до росийської книжної мови XVIII в., і памятю про заступство Росії за православних у Польщі. За сим пішли зносини з деякими росийськими словянофілами (особливо&lt;section end=&quot;125&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>lya3fjv5ipovcqh939yvvz6ldoscost</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Новий рух на Українї росийській</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216418</id>
    <revision>
      <id>457444</id>
      <timestamp>2022-08-03T20:05:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Новий рух на Українї росийській  | попередня = [[../1848 рік на Буковинї й Українї і загальна реакція 1850-х рр./]]  | наступна = [[../Народовство і москвофільство в Галичинї і на Буковинї/]]  | примітки...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="623" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Новий рух на Українї росийській
 | попередня = [[../1848 рік на Буковинї й Українї і загальна реакція 1850-х рр./]]
 | наступна = [[../Народовство і москвофільство в Галичинї і на Буковинї/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=508 to=511 fromsection=&quot;124&quot; tosection=&quot;124&quot; /&gt;</text>
      <sha1>ots5uumzdaxp347l07ub8a4i4ga2hhx</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/513</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216419</id>
    <revision>
      <id>457446</id>
      <timestamp>2022-08-03T20:16:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3662" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;будження українського народу й сотворення культурних і всяких иньших підстав для його нового житя.

[[File:Ілюстрована історія України 394.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|394. Осип Федькович (в буковинськім гуцульськім убранні).}}]]

Але власне сею другою дорогою пішли більш енерґічні елєменти з тодїшньої галицької молодїжи, а з нею — і деякі представники старших поколїнь. Вони чули себе безмірно близшими до демократичного, народолюбного українського руху, що на їх очах саме тодї відживав у Росії, нїж до тої офіціальної Росії николаївських часів, про котру мріяли попи і урядники москвофіли (а котра сама виявила свою гниль перед самими Росиянами і давала місце більш поступовим напрямам нового царювання Александра II). Прояви тодїшнього українського відродження в Росії наповняли сю галицьку молодїж радістю і надїєю. Жадібно ловила вона огненні слова Шевченка. „[[Кобзарь]]“ стає для неї святою книгою, Україна — святою землею. Кохають ся в памятках козацької слави — між молодїжю входить в моду вберати ся „по козацьки“; з молодечим завзятєм вигоняють з уживання галицької інтелїґенції польську мову. Пильнують яко мога наблизити ся до української мови й українського житя і своїми виданнями („[[Вечерницѣ|Вечерницї]]“, 1863, „[[Мета]]“ 1863–5, „Нива“ 1865, „[[Русалка (тижневик)|Русалка]]“ 1866, „[[Правда (журнал)|Правда]]“ від 1867) будять в громадянстві любов і привязаннє до свого народу — простонародньої маси і горячі бажання піднести її культурно, економічно і полїтично.

Сей же новий народовецький рух захоплює й сучасну Буковину та творить тут перші початки національного житя, якого досї не знала ся маленька країна, відрізана полїтичними, а далї й релїгійними та культурними межами від сусїдньої Галиччини. Хоч австрийська адмінїстрація звязала її разом з Галиччиною, досї Буковина жила осторонь, не зачіплена і не розрухана нерухливим галицьким житєм. Аж галицьке народовство 1860-х років знаходить живійший відгомін серед Буковинців. Знаходить ся тут кілька талановитих і енерґічних письменників — як бра-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bkbo7lui1h0yyehl51ue00j6mi3ci8p</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Народовство і москвофільство в Галичинї і на Буковинї</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216420</id>
    <revision>
      <id>457449</id>
      <timestamp>2022-08-03T20:19:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Народовство і москвофільство в Галичинї і на Буковинї  | попередня = [[../Новий рух на Українї росийській/]]  | наступна = [[../Київська громада і указ 1876 р./]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. І...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="575" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Народовство і москвофільство в Галичинї і на Буковинї
 | попередня = [[../Новий рух на Українї росийській/]]
 | наступна = [[../Київська громада і указ 1876 р./]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=511 to=515 fromsection=&quot;125&quot; tosection=&quot;125&quot; /&gt;</text>
      <sha1>h5v618wxj9abb57npgvho0h4l92frrk</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/118/14/73</title>
    <ns>116</ns>
    <id>216421</id>
    <revision>
      <id>457469</id>
      <timestamp>2022-08-03T21:14:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Додаткові ревізькі казки міщан християн Житомирського повіту Волинської губернії  | рік = 1858-1876  | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-73. 1858-1876. Додаткові ревізькі казки міщан християн Житомирського повіту Волинської губернії.pdf]]  }} File:ДАЖО...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="834" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Додаткові ревізькі казки міщан християн Житомирського повіту Волинської губернії
 | рік = 1858-1876
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-73. 1858-1876. Додаткові ревізькі казки міщан християн Житомирського повіту Волинської губернії.pdf]] 
}}
[[File:ДАЖО 118-14-73. 1858-1876. Додаткові ревізькі казки міщан християн Житомирського повіту Волинської губернії.pdf|thumb]]

[[Категорія:Житомирський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Волинської губернії 1858 року|Житомирський]]</text>
      <sha1>n387cn30a6jhitf9ikn64jq2ewpkx3r</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/118/14/164</title>
    <ns>116</ns>
    <id>216422</id>
    <revision>
      <id>457474</id>
      <timestamp>2022-08-03T21:19:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Ревізькі казки шляхти Новоград-Волинського повіту  | рік = 1816  | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-164. 1816. Ревізькі казки шляхти Новоград-Волинського повіту.pdf]]  }} [[File:ДАЖО 118-14-164. 1816. Ревізькі казки шляхти Новоград-Волинського повіту.pdf|thumb]]  ...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="670" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки шляхти Новоград-Волинського повіту
 | рік = 1816
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-164. 1816. Ревізькі казки шляхти Новоград-Волинського повіту.pdf]] 
}}
[[File:ДАЖО 118-14-164. 1816. Ревізькі казки шляхти Новоград-Волинського повіту.pdf|thumb]]

[[Категорія:Новоград-Волинський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Волинської губернії 1858 року|Новоград-Волинський]]</text>
      <sha1>849e2m56z2va5kfea5jb2wq7eu8imx2</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457476</id>
      <parentid>457474</parentid>
      <timestamp>2022-08-03T21:20:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="670" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки шляхти Новоград-Волинського повіту
 | рік = 1816
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-164. 1816. Ревізькі казки шляхти Новоград-Волинського повіту.pdf]] 
}}
[[File:ДАЖО 118-14-164. 1816. Ревізькі казки шляхти Новоград-Волинського повіту.pdf|thumb]]

[[Категорія:Новоград-Волинський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Волинської губернії 1816 року|Новоград-Волинський]]</text>
      <sha1>glhfc27arjtaxz8cx4orzf5z3yefexg</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/118/14/165</title>
    <ns>116</ns>
    <id>216423</id>
    <revision>
      <id>457475</id>
      <timestamp>2022-08-03T21:19:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Ревізькі казки селян Новоград-Волинського повіту  | рік = 1816-1822  | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-165. 1816-1822. Ревізькі казки селян Новоград-Волинського повіту.pdf]]  }} File:ДАЖО 118-14-165. 1816-1822. Ревізькі казки селян Новоград-Волинського повіту.pdf|th...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="679" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки селян Новоград-Волинського повіту
 | рік = 1816-1822
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-165. 1816-1822. Ревізькі казки селян Новоград-Волинського повіту.pdf]] 
}}
[[File:ДАЖО 118-14-165. 1816-1822. Ревізькі казки селян Новоград-Волинського повіту.pdf|thumb]]

[[Категорія:Новоград-Волинський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Волинської губернії 1816 року|Новоград-Волинський]]</text>
      <sha1>180sajr4ahjbgh3q9yntvc5nl22two3</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/118/14/175</title>
    <ns>116</ns>
    <id>216424</id>
    <revision>
      <id>457478</id>
      <timestamp>2022-08-03T21:22:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Ревізькі казки селян Новоград-Волинського повіту  | рік = 1834  | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-175. 1834. Ревізькі казки селян Новоград-Волинського повіту.pdf]]  }} [[File:ДАЖО 118-14-175. 1834. Ревізькі казки селян Новоград-Волинського повіту.pdf|thumb]]  Кат...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="664" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки селян Новоград-Волинського повіту
 | рік = 1834
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-175. 1834. Ревізькі казки селян Новоград-Волинського повіту.pdf]] 
}}
[[File:ДАЖО 118-14-175. 1834. Ревізькі казки селян Новоград-Волинського повіту.pdf|thumb]]

[[Категорія:Новоград-Волинський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Волинської губернії 1834 року|Новоград-Волинський]]</text>
      <sha1>3vyadagwnywpd7nzdqtwg6ntb5ouy93</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/118/14/200</title>
    <ns>116</ns>
    <id>216425</id>
    <revision>
      <id>457479</id>
      <timestamp>2022-08-03T21:22:43Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Ревізькі казки поміщічих селян Новоград-Волинського повіту  | рік = 1858  | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-200. 1858. Ревізькі казки поміщічих селян Новоград-Волинського повіту.pdf]]  }} File:ДАЖО 118-14-200. 1858. Ревізькі казки поміщічих селян Новоград-...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="721" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки поміщічих селян Новоград-Волинського повіту
 | рік = 1858
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-200. 1858. Ревізькі казки поміщічих селян Новоград-Волинського повіту.pdf]] 
}}
[[File:ДАЖО 118-14-200. 1858. Ревізькі казки поміщічих селян Новоград-Волинського повіту.pdf|thumb]]

[[Категорія:Новоград-Волинський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Волинської губернії 1858 року|Новоград-Волинський]]</text>
      <sha1>i9u9r7l8o90loi085fbigduhfthmm60</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/118/14/238</title>
    <ns>116</ns>
    <id>216426</id>
    <revision>
      <id>457480</id>
      <timestamp>2022-08-03T21:23:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Ревізькі казки громадян та однодворців Острозького повіту  | рік = 1858  | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-238. 1858. Ревізькі казки громадян та однодворців Острозького повіту.pdf]]  }} File:ДАЖО 118-14-238. 1858. Ревізькі казки громадян та однодворців Ост...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="681" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки громадян та однодворців Острозького повіту
 | рік = 1858
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-238. 1858. Ревізькі казки громадян та однодворців Острозького повіту.pdf]] 
}}
[[File:ДАЖО 118-14-238. 1858. Ревізькі казки громадян та однодворців Острозького повіту.pdf|thumb]]

[[Категорія:Острозький повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Волинської губернії 1858 року|Острозький]]</text>
      <sha1>cn7q6b7vcfx3lygf6oy9zel7sm7f8h7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/118/14/241</title>
    <ns>116</ns>
    <id>216427</id>
    <revision>
      <id>457481</id>
      <timestamp>2022-08-03T21:23:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexkrakovsky</username>
        <id>4488</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{Архіви/справа  | назва = Ревізькі казки селян Острозького повіту  | рік = 1858  | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-241. 1858. Ревізькі казки селян Острозького повіту.pdf]]  }} [[File:ДАЖО 118-14-241. 1858. Ревізькі казки селян Острозького повіту.pdf|thumb]]  [[Категорія:Острозький повіт]] К...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="579" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки селян Острозького повіту
 | рік = 1858
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-241. 1858. Ревізькі казки селян Острозького повіту.pdf]] 
}}
[[File:ДАЖО 118-14-241. 1858. Ревізькі казки селян Острозького повіту.pdf|thumb]]

[[Категорія:Острозький повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Волинської губернії 1858 року|Острозький]]</text>
      <sha1>psvbzoiu8w4bikifw13ykmfa3pdlqgl</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Руйнованнє Сїчи</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216428</id>
    <revision>
      <id>457484</id>
      <timestamp>2022-08-03T21:29:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Руйнованнє Сїчи  | попередня = [[../Останнє скасованнє гетьманства/]]  | наступна = [[../Кінець Гетьманщини/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=463 to=471 fromsecti...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="487" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Руйнованнє Сїчи
 | попередня = [[../Останнє скасованнє гетьманства/]]
 | наступна = [[../Кінець Гетьманщини/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=463 to=471 fromsection=&quot;113&quot; tosection=&quot;113&quot; /&gt;</text>
      <sha1>4ttmf0k31c7gkxqa2s7z4uquy4w2ti7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Користувач:AlexKozur/Ze.js</title>
    <ns>2</ns>
    <id>216429</id>
    <revision>
      <id>457512</id>
      <timestamp>2022-08-04T01:45:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: mediaWiki.loader.using(['mediawiki.util']).done(function () { 	var ns = mw.config.get('wgNamespaceNumber'); 	if (ns%2 == 0) { 		jQuery.fn.highlight = function() { 			var reg = /[тдцсзлн]і|[а-яїґєі]ся(?=[\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/ig; 		    var rep = '&lt;span class=&quot;gadget-zhelehivka&quot;&gt;$&amp;&lt;/span&gt;'; 			var parent; 			this.each(function() { 			$(this).contents().each(function() { 				if(this.nodeType === 3 &amp;&amp; reg.test(this.nodeValue)) {...</comment>
      <model>javascript</model>
      <format>text/javascript</format>
      <text bytes="1038" xml:space="preserve">mediaWiki.loader.using(['mediawiki.util']).done(function () {
	var ns = mw.config.get('wgNamespaceNumber');
	if (ns%2 == 0) {
		jQuery.fn.highlight = function() {
			var reg = /[тдцсзлн]і|[а-яїґєі]ся(?=[\s\.\!\?\:\;\,\)…»«“”\&quot;])/ig;
		    var rep = '&lt;span class=&quot;gadget-zhelehivka&quot;&gt;$&amp;&lt;/span&gt;';
			var parent;
			this.each(function() {
			$(this).contents().each(function() {
				if(this.nodeType === 3 &amp;&amp; reg.test(this.nodeValue)) {
					try {
						$(this).replaceWith(this.nodeValue.replace(reg, rep));
						} catch (e) {
							// NotFoundError: Node.replaceChild: Child to be replaced is not a child of this node
						}
					}
					else if(!$(this).hasClass('gadget-zhelehivka') &amp;&amp; this.type !== 'textarea') {
						$(this).highlight();
					}
				});
			 });
		};
		var highlightZhelehivka = function () {
			$('body').highlight();
		};
		
		highlightZhelehivka();
		
		// Qpreview gadget compatibility
		$('body').on('DOMSubtreeModified', '#wikiPreview', function(){
		  highlightZhelehivka();
		});
	}
});</text>
      <sha1>ap2t2qb7ruki3pbhzypcs4jcfd9gcz9</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457516</id>
      <parentid>457512</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T02:04:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Сторінка очищена</comment>
      <model>javascript</model>
      <format>text/javascript</format>
      <text bytes="0" />
      <sha1>phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/4</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216430</id>
    <revision>
      <id>457517</id>
      <timestamp>2022-08-04T02:45:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3754" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|3em}}
{{c|'''І.	Про наш край і народ.'''}}

Наші люде займають великі краї: в один бік над Чорне море, в другий — на Кавказ, над Кубань, в третїй над Припеть та Буг і в гори Карпатські, — все живе наш народ, наші люде. Вздовш буде того краю верстов більше як тисяча і до півтори тисячі, як у котрім місцї, а вшир верстов на 500—600 і більше. В східнїй частині, що була під Росією, губернії Київська, Подільська та Волинська, Чернигівська, Харківська та Полтавська, Катеринославська, Херсонська і Тарвійська, й иньші околицї, де живуть наші люде: в Холмщинї, на Бесарабії, в Курщинї і Воронїжчинї, в Донщинї, на Кубанї, та по иньших місцях. В західнїй частинї, що була під Австрією: більший край, що займають там наші люде, зветь ся Галичина, з великим городом Львовом, а поменьший — Буковина, — там же коло Галичини, де город Чернівцї; і на Угорщинї під горами Карпатськими, де городи Ужгород і Мукачів, теж наші люде. Всього буде тут нашого народу значно більше як 30 мілїонїв. А багато розійшло ся з свого краю далекими світами, живуть в Сибіри, в Туркестанї, в Америцї цїлими селами, або й по кілька і по кількадесять сїл, та тих сюди не лїчимо. Бо говоримо про край, де наш народ найбільше мешкає, де живе його більше, як якого иншого народу.

Край сей тепер звемо Україною, а народ Українцями. За давнїйших часів він звав ся Русь, а люде — Русини; так і досї звуть себе наші люде в Галичинї та на Угорщинї—Русини, Руснаки. Русию, як побачимо ще, звались усї землї, що належали за давнїх часів до Київської держави. Через те ся назва перейшла й на иньші краї, не тільки українські, тому що вони належали до Київської держави: Русию почали звати ся і ті краї, що коло Москви, ті люде, що звуть ся у нас Москалями або «кацапами», і Біла Русь, або Литвини, як у нас їх звуть.

Згодом, для відміни, почали звать наші краї Малою Русию, або Малоросією, а московські краї — Великоросією, а нас Малоросами. Пішло се з того, як київський митрополит переїхав для безпечности з Київа в московські сторони, а на Українї, в Галичинї настановлено другого митрополита. Тодї митрополїю першого митрополита стали&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>f8hain83fcaq08dahuq9flex6tipwse</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/5</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216431</id>
    <revision>
      <id>457518</id>
      <timestamp>2022-08-04T02:51:39Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3401" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{rh|4||}}&lt;/noinclude&gt;Греки звати „Великою Росією“, а другу — Малою, се повело ся по ріжних писаннях. Але наші люде тої назви не прийняли. Прозивали Москалї наш народ „хахлами“, тому, що наші люде на головах тодї носили чуб а Москалї той чуб звали хахлом, але се було тільки призвище, а не імя, — як і наші люде звуть Москву кацапами. А тепер все більше прийнялось однакове імя для всього нашого краю й усього нашого народу — Україна, Українцї. Так звуть себе наші люде чи в Київі, чи в Харкові, чи в Полтаві, чи в Одесї, чи в Галичинї у Львові. Назва ся добра, стара, треба її держатись. А звідки вона пішла, се потім побачимо.

Такий великий край, як отсї українські землї, не може бути однаковий, не однакове в нїм житє, не однакове й господарство.

{{потрібно зображення}}
&lt;!--&gt;Давні степовики українські приборкують коней Фіґурки з старанної грецької вази, зробленої за кілька віків до Христа, а знайденої в {{errata|Чортомлицкькій|Чортомлицькій}} могилї на Запорожу. (Срібні ниточки, котрі держать в руках сї степовики, порвали ся, бо були занадто тонкі.&lt;--&gt;

Близше до Чорного моря, де міста: Одеса, Херсонь, Таганрог, Катеринослав, Єлисавет — там степ рівний, води мало, лїсу нема, земля родить добре, коли вміти коло того ходити, землї богато й окрім хлїборобства богато ще й тепер випасають товару й овець. Коло Днїпра і на схід від нього (коло Катеринослава, Кривого Рога, Юзівки) в землї богато залїза і камяного вугля, тому й богато фабрик і заводів. Се край полудневий, степовий. За ним на північ край середній — де Полтава, Харків, Нїжин, Черкаси, Винниця, Камінець: тут уже не така рівнина, є й балки, й горби, й гори, хоч не дуже,високі; богато води; є й лїсу трохи; земля урожайна, люде живуть густо, а годують ся з хлїборобства. Далї — від Київа і дальше, де Чернигів, Мозир, Пинськ, Володимир; Берестє, Холм, Львів — то край лїсовий; води богато, подекуди й занадто тої води та болота, земля не добра&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>56b1a200unk09mpyyq8yv77jk3chy81</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457519</id>
      <parentid>457518</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T02:51:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3401" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{rh|4||}}&lt;/noinclude&gt;Греки звати „Великою Росією“, а другу — Малою, се повело ся по ріжних писаннях. Але наші люде тої назви не прийняли. Прозивали Москалї наш народ „хахлами“, тому, що наші люде на головах тодї носили чуб а Москалї той чуб звали хахлом, але се було тільки призвище, а не імя, — як і наші люде звуть Москву кацапами. А тепер все більше прийнялось однакове імя для всього нашого краю й усього нашого народу — Україна, Українцї. Так звуть себе наші люде чи в Київі, чи в Харкові, чи в Полтаві, чи в Одесї, чи в Галичинї у Львові. Назва ся добра, стара, треба її держатись. А звідки вона пішла, се потім побачимо.

Такий великий край, як отсї українські землї, не може бути однаковий, не однакове в нїм житє, не однакове й господарство.

{{потрібне зображення}}
&lt;!--&gt;Давні степовики українські приборкують коней Фіґурки з старанної грецької вази, зробленої за кілька віків до Христа, а знайденої в {{errata|Чортомлицкькій|Чортомлицькій}} могилї на Запорожу. (Срібні ниточки, котрі держать в руках сї степовики, порвали ся, бо були занадто тонкі.&lt;--&gt;

Близше до Чорного моря, де міста: Одеса, Херсонь, Таганрог, Катеринослав, Єлисавет — там степ рівний, води мало, лїсу нема, земля родить добре, коли вміти коло того ходити, землї богато й окрім хлїборобства богато ще й тепер випасають товару й овець. Коло Днїпра і на схід від нього (коло Катеринослава, Кривого Рога, Юзівки) в землї богато залїза і камяного вугля, тому й богато фабрик і заводів. Се край полудневий, степовий. За ним на північ край середній — де Полтава, Харків, Нїжин, Черкаси, Винниця, Камінець: тут уже не така рівнина, є й балки, й горби, й гори, хоч не дуже,високі; богато води; є й лїсу трохи; земля урожайна, люде живуть густо, а годують ся з хлїборобства. Далї — від Київа і дальше, де Чернигів, Мозир, Пинськ, Володимир; Берестє, Холм, Львів — то край лїсовий; води богато, подекуди й занадто тої води та болота, земля не добра&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>k5ck174hgrkh25u4ozdyotz055raoby</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457529</id>
      <parentid>457519</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T03:35:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3401" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|4}}&lt;/noinclude&gt;Греки звати „Великою Росією“, а другу — Малою, се повело ся по ріжних писаннях. Але наші люде тої назви не прийняли. Прозивали Москалї наш народ „хахлами“, тому, що наші люде на головах тодї носили чуб а Москалї той чуб звали хахлом, але се було тільки призвище, а не імя, — як і наші люде звуть Москву кацапами. А тепер все більше прийнялось однакове імя для всього нашого краю й усього нашого народу — Україна, Українцї. Так звуть себе наші люде чи в Київі, чи в Харкові, чи в Полтаві, чи в Одесї, чи в Галичинї у Львові. Назва ся добра, стара, треба її держатись. А звідки вона пішла, се потім побачимо.

Такий великий край, як отсї українські землї, не може бути однаковий, не однакове в нїм житє, не однакове й господарство.

{{потрібне зображення}}
&lt;!--&gt;Давні степовики українські приборкують коней Фіґурки з старанної грецької вази, зробленої за кілька віків до Христа, а знайденої в {{errata|Чортомлицкькій|Чортомлицькій}} могилї на Запорожу. (Срібні ниточки, котрі держать в руках сї степовики, порвали ся, бо були занадто тонкі.&lt;--&gt;

Близше до Чорного моря, де міста: Одеса, Херсонь, Таганрог, Катеринослав, Єлисавет — там степ рівний, води мало, лїсу нема, земля родить добре, коли вміти коло того ходити, землї богато й окрім хлїборобства богато ще й тепер випасають товару й овець. Коло Днїпра і на схід від нього (коло Катеринослава, Кривого Рога, Юзівки) в землї богато залїза і камяного вугля, тому й богато фабрик і заводів. Се край полудневий, степовий. За ним на північ край середній — де Полтава, Харків, Нїжин, Черкаси, Винниця, Камінець: тут уже не така рівнина, є й балки, й горби, й гори, хоч не дуже,високі; богато води; є й лїсу трохи; земля урожайна, люде живуть густо, а годують ся з хлїборобства. Далї — від Київа і дальше, де Чернигів, Мозир, Пинськ, Володимир; Берестє, Холм, Львів — то край лїсовий; води богато, подекуди й занадто тої води та болота, земля не добра&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qe06vxa25zl5hihviz43onask3yh8bw</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/6</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216432</id>
    <revision>
      <id>457520</id>
      <timestamp>2022-08-04T02:53:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4558" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{rh|||5}}&lt;/noinclude&gt;(пісок). Люде й тепер не можуть там вижити з хлїборобства, а давнішне і того меньше: жили більше з бжільництва, ловили рибу, звіря. На заходї високі гори Карпатські, де люде живуть і досї найбільше з випасу овець та з лїсової роботи. На полудневий схід, над морем ще більші гори Кавказькі. Над самим морем люде промишляють найбільше рибальством та перевозом.

Так от кажу, не може бути й однакове людське житє в таких ріжницях. Инакше господарять, инакше живуть, инакше вбирають ся в Карпатських горах, инакше над морем, инакше серед лїсів та болота над Припетею, инакше в херсонських степах. Инакше трохи убирають ся й трохи инакше говорять люде з Харківщини — Слобожане, як на них кажуть, инакше Полтавцї, инакше Полїшуки з лїсових країв, инакше Подоляне, а инакше люде з гір, що звуть ся Гуцулами, Бойками й Лемками. В горах люде ще рідше між собою стрічають ся, ще меньше переймають що небудь одні від одних, нїж на долах, на рівнинї, — тому й більші ріжницї; часом найблизше село, за горою, має й иньші звички, й иньші слова, й инакше убираєть ся.

Та про те все — то наші люде, один народ і один край. Прислухатись до мови, придивитись до житя — й почуєш, що близший Галичанин Полтавцеви, як Поляк, як Чех; близший Слобожанин Подолянинови, нїж Москаль або Серб. Хоч і ті ближші собі як Нїмець або Француз, бо то все Славяне, народи одного коріня. Але наші люде з ріжних країв України близші собі, нїж якийсь инший славянський народ, то все Українцї, один народ український.

В житї нашого народу й нашого краю були такі переміни, що або злучали тїснїйще якісь частини нашого краю, або розлучали. От Галичина належала до Австрії, до иньшої держави, й иньші порядки, иньші закони в нїй, нїж на Поділї, що належала до Росії. Але півтораста лїт тому і Галичина, і Поділє, і Київщина належали до Польщі і були в них порядки однаковіщі, а Полтавщина належала тоді до Росії, й порядки були в нїй инакші, а Буковина була тодї під Туреччиною. Такі зміни приходять і переходять, а народ зістаєть ся. І як ширить ся між народом освіта, свідомість, починаєть ся краще, сильнійше житє, то й ріжні части народу й краю стають близшими до себе, більше довідують ся одні про одних переймають одні від одних, і ріжницї в житї, в звичаю й мові меньшають, виглажують ся. Люде з різних кінцїв краю чують живійше, що то один народ, і помагають собі більше до кращого житя. Так повинно бути і у нас на Українї, і буде певно.

Для того ж кожному повиннно бути цїкаво знати про свій край і народ, про його теперішнє житє й старовину, себ-то — історію.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>lasaabbrpnj07ur4ixj4qos7jk4a4pp</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457528</id>
      <parentid>457520</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T03:35:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4559" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|5}}&lt;/noinclude&gt;(пісок). Люде й тепер не можуть там вижити з хлїборобства, а давнішне і того меньше: жили більше з бжільництва, ловили рибу, звіря. На заходї високі гори Карпатські, де люде живуть і досї найбільше з випасу овець та з лїсової роботи. На полудневий схід, над морем ще більші гори Кавказькі. Над самим морем люде промишляють найбільше рибальством та перевозом.

Так от кажу, не може бути й однакове людське житє в таких ріжницях. Инакше господарять, инакше живуть, инакше вбирають ся в Карпатських горах, инакше над морем, инакше серед лїсів та болота над Припетею, инакше в херсонських степах. Инакше трохи убирають ся й трохи инакше говорять люде з Харківщини — Слобожане, як на них кажуть, инакше Полтавцї, инакше Полїшуки з лїсових країв, инакше Подоляне, а инакше люде з гір, що звуть ся Гуцулами, Бойками й Лемками. В горах люде ще рідше між собою стрічають ся, ще меньше переймають що небудь одні від одних, нїж на долах, на рівнинї, — тому й більші ріжницї; часом найблизше село, за горою, має й иньші звички, й иньші слова, й инакше убираєть ся.

Та про те все — то наші люде, один народ і один край. Прислухатись до мови, придивитись до житя — й почуєш, що близший Галичанин Полтавцеви, як Поляк, як Чех; близший Слобожанин Подолянинови, нїж Москаль або Серб. Хоч і ті ближші собі як Нїмець або Француз, бо то все Славяне, народи одного коріня. Але наші люде з ріжних країв України близші собі, нїж якийсь инший славянський народ, то все Українцї, один народ український.

В житї нашого народу й нашого краю були такі переміни, що або злучали тїснїйще якісь частини нашого краю, або розлучали. От Галичина належала до Австрії, до иньшої держави, й иньші порядки, иньші закони в нїй, нїж на Поділї, що належала до Росії. Але півтораста лїт тому і Галичина, і Поділє, і Київщина належали до Польщі і були в них порядки однаковіщі, а Полтавщина належала тоді до Росії, й порядки були в нїй инакші, а Буковина була тодї під Туреччиною. Такі зміни приходять і переходять, а народ зістаєть ся. І як ширить ся між народом освіта, свідомість, починаєть ся краще, сильнійше житє, то й ріжні части народу й краю стають близшими до себе, більше довідують ся одні про одних переймають одні від одних, і ріжницї в житї, в звичаю й мові меньшають, виглажують ся. Люде з різних кінцїв краю чують живійше, що то один народ, і помагають собі більше до кращого житя. Так повинно бути і у нас на Українї, і буде певно.

Для того ж кожному повиннно бути цїкаво знати про свій край і народ, про його теперішнє житє й старовину, себ-то — історію.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7ccsql0w3avu2xp1e01asvct8gbuue0</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/7</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216433</id>
    <revision>
      <id>457521</id>
      <timestamp>2022-08-04T03:09:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4271" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Сказав один розумний чоловік з давнїх часів, що хто не знав своєї минувшости, своєї історії (бо історією зветь ся оповіданнє про давнїйше житє), то так як би до смерти зістававсь дитиною. Так як дитина не знає сказати про себе нїчого, — чия вона і звідки, а нї про те, що дїєть ся і дїялось наоколо її, — так і чоловік, що не знає нїчого про свій край і народ, про його минувшість і теперішнє житє, виглядає як та дитина. Не личить то чоловікови розумному і розсудному. Треба знати теперішнє житє свого краю та народу, а щоб розуміти, як воно склалось і як його дальше вести, доконче треба знати його минувшість. Як написав [[Автор:Тарас Шевченко|Тарас Шевченко]]:

{{block center|&lt;poem&gt;{{fine block|Все розберіть, тай спитайте
Тодї себе: що ми?
Чиї сини, яких батьків?
Ким, за що закуті?}}&lt;/poem&gt;}}
{{dhr}}
{{rule|4em}}
{{dhr}}
{{c|{{larger|'''2. Про найдавнїйші часи.'''}}}}

Народ наш живе на Українї уже дуже давно. Півтори тисячі лїт тому наші люде, йдучи з півночи з лїсових сторін, вступили вже в полудневі степові краї, а тисячу двістї або триста лїт тому (600 або 700 лїт по Рождестві Христовім) вони жили вже мало не по цїлій Українї, як і тепер.

До того часу, перед тим як народив ся Христос і по [[w:Різдво Христове|Христовім Рождестві]], з яких тисячу лїт, в степовім краю, близше до Чорного моря, жили народи одного коріня з теперішнїми Персами, кохали ся в худобі, в конях і здебільшого кочували по степах з худобою, живучи в шатрах. Звали ся вони [[w:Скіфи|Скифи]], [[w:Сармати|Сармати]], [[w:Алани|Аляни]]. По них то полишили ся в степах наших високі могили, насипані над їх царями та ватажками. Нащадків їх не лишило ся в наших сторонах, тільки на Кавказї зостав ся народ з того коріня, зветь ся [[w:Осетини|Осетинами]].

Під той час, як сї народи жили в степах над Чорним морем, народи славянського коріня, між ними й наші предки, сидїли дальше від моря в краю лїсовім, тай тім середнїм, між лїсом і степами. Множили ся з часом і посували ся все далї на полудень, бо степові народи з часом ставали слабші. Ставало тих степовиків все меньше, а далї й зовсім порозганяли їх нові орди турецького та угорського коріня, що почали сунути в Чорноморські степи з Азії по Рождестві Христовім. Були то [[w:Гуни|Гуни]], [[w:Авари|Авари]], [[w:Болгари|Болгари]]&lt;ref&gt;Сї Болгари, оселивши ся за Дунаєм між Словянами, прийняли потім і мову славянську і змішали ся з тамошнїми Славянами, а ті прийняли їх імя.&lt;/ref&gt;, [[w:Угорці|Угри]] (Венгри або Мадяри).&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>amqscohu6khteo6pb0salhblmsufua9</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/8</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216434</id>
    <revision>
      <id>457522</id>
      <timestamp>2022-08-04T03:17:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4697" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{rh|||7}}&lt;/noinclude&gt;Вони не зіставали ся жити в наших степах, а йшли далї в Дунайські краї, тілько порозганяли з наших степів попередні народи.

Степи стали мало що не порожнї, бодай часами порожнїми стояли, і тодї стали наші люди осїдати тут, і так засїли майже всю теперішню Україну, аж до моря Чорного, Азовського і до Дунаю.

Простору було досить, і люди осїдали зрідка, хуторами. Кожний рід осїдав окремо і жив собі осібно. Жили почасти з хлїборобства, а також випасали худобу, ловили рибу й звіря в лїсах, дуже кохали ся в бжільництві, особливо в лїсовій сторонї: бжоли водились у видовбаних в дереві дуплах як вулїях ([[w:Борть|бортях]]) так і зимували. Земля довго була недїлена, та й господарили спільно великими сїмями: сини не дїлили ся, жили разом, а порядкував господарством котрийсь старший віком, або котрий оборотнїйшій. Ще недавно бували на Україні такі великі, недїлені сїмї, душ часом по 20 і 30 в одній, що мали спільне господарство.

Вірили так, що є такі боги, що правлять світом, і особливо шанували тих, від яких надїяли ся добра в господарстві: бога [[w:Перун|Перуна]], що посилає грім і блискавицю, сонце — звали [[w:Дажбог|Даждь-богом]], бога [[w:Велес|Волоса]], що пильнує худоби. Їм молились і жертвували ріжну страву, але не було до того анї церков, анї священиків ([[w:Жрецтво|жрецїв]]), а справляв ті молитви кождий за свій рід.

Як сонце повертало на весну, коло теперішнього Різдва, святкували прихід нового року, — се й досї задержалось на Різдво і на новий рік, як вечеряють серед снопів, бажають собі доброго урожаю, посївають зерном на щастє. Все отсе позіставалось ще з тих давнїх, давнїх часів, як ще наші люде не були християнами. Прихід весни стрічали веснянками, а на поворот сонця з лїта на осїнь було [[w:Свято Купала|свято Купала]], що й досї справляєть ся між нашими людьми.

Ще й тепер памятають і «мертвецький великдень», так само стародавнє свято предків наших — день померших. Тодїшнї люде вірили, що душа не вмирає з чоловіком, а далі живе там саме, де жив покійник. Ховаючи небіжчика, клали йому в могилу страву й всякі річи, потрібні до прожитку. Се все закопували, або палили разом з покійником, клали в миску або глечик і. засипали землею.

Для громадських справ сходили ся старші з родів чи сїмей на нараду — звалось отсе віче. Там порядкували й рішали, що треба. Були подекуди старшини, звані князями, але вони не мали великої сили, бо всякі справи рішала громада, віче, а князї мусїли громади слухатись. Війська не було, а як треба було боронитись, то хто був дужий, {{errata|збірав|збирав}} ся з тим, що мав — чи з списом, чи з мечем, на конї, чи піший, і йшли боронитись, чи воюватись.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5813sbv6ig9o3ctlyhp6rn5nkfmpnhc</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457523</id>
      <parentid>457522</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T03:21:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4673" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{rh|||7}}&lt;/noinclude&gt;Вони не зіставали ся жити в наших степах, а йшли далї в Дунайські краї, тілько порозганяли з наших степів попередні народи.

Степи стали мало що не порожнї, бодай часами порожнїми стояли, і тодї стали наші люди осїдати тут, і так засїли майже всю теперішню Україну, аж до моря Чорного, Азовського і до Дунаю.

Простору було досить, і люди осїдали зрідка, хуторами. Кожний рід осїдав окремо і жив собі осібно. Жили почасти з хлїборобства, а також випасали худобу, ловили рибу й звіря в лїсах, дуже кохали ся в бжільництві, особливо в лїсовій сторонї: бжоли водились у видовбаних в дереві дуплах як вулїях ([[w:Борть|бортях]]) так і зимували. Земля довго була недїлена, та й господарили спільно великими сїмями: сини не дїлили ся, жили разом, а порядкував господарством котрийсь старший віком, або котрий оборотнїйшій. Ще недавно бували на Україні такі великі, недїлені сїмї, душ часом по 20 і 30 в одній, що мали спільне господарство.

Вірили так, що є такі боги, що правлять світом, і особливо шанували тих, від яких надїяли ся добра в господарстві: бога [[w:Перун|Перуна]], що посилає грім і блискавицю, сонце — звали [[w:Дажбог|Даждь-богом]], бога [[w:Велес|Волоса]], що пильнує худоби. Їм молились і жертвували ріжну страву, але не було до того анї церков, анї священиків ([[w:Жрецтво|жрецїв]]), а справляв ті молитви кождий за свій рід.

Як сонце повертало на весну, коло теперішнього Різдва, святкували прихід нового року, — се й досї задержалось на Різдво і на новий рік, як вечеряють серед снопів, бажають собі доброго урожаю, посївають зерном на щастє. Все отсе позіставалось ще з тих давнїх, давнїх часів, як ще наші люде не були християнами. Прихід весни стрічали веснянками, а на поворот сонця з лїта на осїнь було [[w:Свято Купала|свято Купала]], що й досї справляєть ся між нашими людьми.

Ще й тепер памятають і «мертвецький великдень», так само стародавнє свято предків наших — день померших. Тодїшнї люде вірили, що душа не вмирає з чоловіком, а далі живе там саме, де жив покійник. Ховаючи небіжчика, клали йому в могилу страву й всякі річи, потрібні до прожитку. Се все закопували, або палили разом з покійником, клали в миску або глечик і. засипали землею.

Для громадських справ сходили ся старші з родів чи сїмей на нараду — звалось отсе віче. Там порядкували й рішали, що треба. Були подекуди старшини, звані князями, але вони не мали великої сили, бо всякі справи рішала громада, віче, а князї мусїли громади слухатись. Війська не було, а як треба було боронитись, то хто був дужий, збірав ся з тим, що мав — чи з списом, чи з мечем, на конї, чи піший, і йшли боронитись, чи воюватись.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ni2pte7q98lyptb5b7az7e4gm7g4yor</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457527</id>
      <parentid>457523</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T03:34:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4674" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|7}}&lt;/noinclude&gt;Вони не зіставали ся жити в наших степах, а йшли далї в Дунайські краї, тілько порозганяли з наших степів попередні народи.

Степи стали мало що не порожнї, бодай часами порожнїми стояли, і тодї стали наші люди осїдати тут, і так засїли майже всю теперішню Україну, аж до моря Чорного, Азовського і до Дунаю.

Простору було досить, і люди осїдали зрідка, хуторами. Кожний рід осїдав окремо і жив собі осібно. Жили почасти з хлїборобства, а також випасали худобу, ловили рибу й звіря в лїсах, дуже кохали ся в бжільництві, особливо в лїсовій сторонї: бжоли водились у видовбаних в дереві дуплах як вулїях ([[w:Борть|бортях]]) так і зимували. Земля довго була недїлена, та й господарили спільно великими сїмями: сини не дїлили ся, жили разом, а порядкував господарством котрийсь старший віком, або котрий оборотнїйшій. Ще недавно бували на Україні такі великі, недїлені сїмї, душ часом по 20 і 30 в одній, що мали спільне господарство.

Вірили так, що є такі боги, що правлять світом, і особливо шанували тих, від яких надїяли ся добра в господарстві: бога [[w:Перун|Перуна]], що посилає грім і блискавицю, сонце — звали [[w:Дажбог|Даждь-богом]], бога [[w:Велес|Волоса]], що пильнує худоби. Їм молились і жертвували ріжну страву, але не було до того анї церков, анї священиків ([[w:Жрецтво|жрецїв]]), а справляв ті молитви кождий за свій рід.

Як сонце повертало на весну, коло теперішнього Різдва, святкували прихід нового року, — се й досї задержалось на Різдво і на новий рік, як вечеряють серед снопів, бажають собі доброго урожаю, посївають зерном на щастє. Все отсе позіставалось ще з тих давнїх, давнїх часів, як ще наші люде не були християнами. Прихід весни стрічали веснянками, а на поворот сонця з лїта на осїнь було [[w:Свято Купала|свято Купала]], що й досї справляєть ся між нашими людьми.

Ще й тепер памятають і «мертвецький великдень», так само стародавнє свято предків наших — день померших. Тодїшнї люде вірили, що душа не вмирає з чоловіком, а далі живе там саме, де жив покійник. Ховаючи небіжчика, клали йому в могилу страву й всякі річи, потрібні до прожитку. Се все закопували, або палили разом з покійником, клали в миску або глечик і. засипали землею.

Для громадських справ сходили ся старші з родів чи сїмей на нараду — звалось отсе віче. Там порядкували й рішали, що треба. Були подекуди старшини, звані князями, але вони не мали великої сили, бо всякі справи рішала громада, віче, а князї мусїли громади слухатись. Війська не було, а як треба було боронитись, то хто був дужий, збірав ся з тим, що мав — чи з списом, чи з мечем, на конї, чи піший, і йшли боронитись, чи воюватись.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ryabd3gluhbzy2l1trz2ab0wwkoisvj</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/9</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216435</id>
    <revision>
      <id>457524</id>
      <timestamp>2022-08-04T03:25:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3173" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{rh|8||}}&lt;/noinclude&gt;Для оборони ставили [[w:Дитинець|городи]]; десь серед лїсу чи болота, або на високім шпилю сипали вали, копали рови, аби ворог не міг приступити. В небезпечний час туди збірали своє майно, жінок і дїтей і боронили ся від ворога. Досї від тих городів позоставало ся багато городищ. В спокійні часи ті городи здебільшого стояли порожні, а люди жили собі по хуторах. Тільки в декотрих городах завсїди мешкали люде, особливо заможнїйші, богатші, купцї — для безпечности. Туди приїздили й чужі купцї на торги та привозили товари.
{{потрібне зображення}}&lt;!--&gt;Жіночий убор з могил наших предків, з часів по розселенню (з Полтавщини).&lt;--&gt;

Так жили собі предки наші довго окремо. Кождий знав тільки свою околицю, свій город: мали своїх старших, а иньші люде до них не належали. Звали ся ріжними іменами : в теперішнїй Чернигівщинї та Полтавщині люде звали ся [[w:Сіверяни|Сїверяне]], найважнійші городи у них були Чернигів, Новгород Сїверський і Переяслав. Люде коло Київа звали ся [[w:Поляни|Поляне]], а земля та прозвала ся — [[w:Руська земля|Руською землею]]. Ті що сиділи над Тетеревом і Случею, в великих лїсах, звали
ся [[w:Деревляни|Деревляне]]. Ті що на Волини — [[w:Дуліби|Дулїби]]. Одного спільного імени не мали, бо жили окремо, і спільної управи не було. Аж пізніїйше се сталось, а саме як, зараз побачимо.
{{dhr}}
{{rule|4em}}
{{dhr}}
{{c|{{larger|'''3. Про київську державу.'''}}}}

З поміж усїх українських міст найбільше й славнїйше був [[w:Київ|Київ]]. Здавна, з непамятних часів, ще коли люде не знали залїза або міди, а робили собі списи чи сокири з каміня, жили не в хатах, а по печерях, — видко, що там, де тепер Київ, жило богато людей. А се тому перед усїм, що тут сходили ся дві великі ріки: [[w:Дніпро|Дніпро]] і [[w:Десна|Десна]]. Над рікою лекше було прогодувати ся — чи рибою, чи звіриною.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gduysdy67uufwtdu340hvpfrthdq0t3</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457526</id>
      <parentid>457524</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T03:34:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3173" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|8}}&lt;/noinclude&gt;Для оборони ставили [[w:Дитинець|городи]]; десь серед лїсу чи болота, або на високім шпилю сипали вали, копали рови, аби ворог не міг приступити. В небезпечний час туди збірали своє майно, жінок і дїтей і боронили ся від ворога. Досї від тих городів позоставало ся багато городищ. В спокійні часи ті городи здебільшого стояли порожні, а люди жили собі по хуторах. Тільки в декотрих городах завсїди мешкали люде, особливо заможнїйші, богатші, купцї — для безпечности. Туди приїздили й чужі купцї на торги та привозили товари.
{{потрібне зображення}}&lt;!--&gt;Жіночий убор з могил наших предків, з часів по розселенню (з Полтавщини).&lt;--&gt;

Так жили собі предки наші довго окремо. Кождий знав тільки свою околицю, свій город: мали своїх старших, а иньші люде до них не належали. Звали ся ріжними іменами : в теперішнїй Чернигівщинї та Полтавщині люде звали ся [[w:Сіверяни|Сїверяне]], найважнійші городи у них були Чернигів, Новгород Сїверський і Переяслав. Люде коло Київа звали ся [[w:Поляни|Поляне]], а земля та прозвала ся — [[w:Руська земля|Руською землею]]. Ті що сиділи над Тетеревом і Случею, в великих лїсах, звали
ся [[w:Деревляни|Деревляне]]. Ті що на Волини — [[w:Дуліби|Дулїби]]. Одного спільного імени не мали, бо жили окремо, і спільної управи не було. Аж пізніїйше се сталось, а саме як, зараз побачимо.
{{dhr}}
{{rule|4em}}
{{dhr}}
{{c|{{larger|'''3. Про київську державу.'''}}}}

З поміж усїх українських міст найбільше й славнїйше був [[w:Київ|Київ]]. Здавна, з непамятних часів, ще коли люде не знали залїза або міди, а робили собі списи чи сокири з каміня, жили не в хатах, а по печерях, — видко, що там, де тепер Київ, жило богато людей. А се тому перед усїм, що тут сходили ся дві великі ріки: [[w:Дніпро|Дніпро]] і [[w:Десна|Десна]]. Над рікою лекше було прогодувати ся — чи рибою, чи звіриною.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9yhbvmqky5xpvorfaqufhlcdpqhsn2w</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/10</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216436</id>
    <revision>
      <id>457525</id>
      <timestamp>2022-08-04T03:34:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4780" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|9}}&lt;/noinclude&gt;Рікою їздили люде, куди треба, — сухих доріг тодї було не богато, і ними їздити не так було легко й безпечно, тому й за українських часів під Київом були найбільші оселї, найбільше людей богатих, торговельних: сюди найбільше приїздили й купцї з чужих країв з усяким товаром.

Сим богатим і торговельним людям треба було охорони: були сусїди ласі на їх товари й богацтво, що при нагодї раді були пограбувати їх добро, чи в дорозї, чи з самім Київі, як не було доброї сторожі. Тому сї київські люде, особливо значнїйші, більші, звані [[w:Бояри|боярами]], здавна почали держати собі для охорони людей сильних, відважних, воєнних. Далї — все більше, і з часом так зібрало ся чималеньке військо в Київі, що боронило місто від сусїдів та ходило з купцями, як вони везли свої товари в чужий край, а старшим над тим військом був [[w:Великий князь київський|київський князь]].

Та обороною не кінчалось. [[w:Військо Русі|Київське військо]], дружина, як воно звало ся, не тільки боронило свою околицю від ворогів, але й само нападало на сусїдні землї, віддячуючи за їх напади, або просто шукаючи здобичі. В тодїшних часах військо й живило ся головно тилі, що пограбувало або казало собі дати за викуп, щоб не грабувати. Щоб прогодувати свою дружину, київські князі й бояре ходили на сусїдні волости й землї, набирали там всякої здобичи, а як ті відпрошувались, то казали собі давати що року данину „за мир“: що вони самі не будуть їх грабувати й иньшим не {{errata|дададуть|дадуть}}.

Часом, що правда, такі походи не кінчили ся щасливо. Про київського князя [[w:Ігор Рюрикович|Ігоря]] оповідали таке: він дав своєму воєводї [[w:Свенельд|Свинельдови]] збирати дань з Деревлян і з того тримати свій полк. Але вояки з самого Ігоревого полку стали казати, що ті Свинельдові вояки збирають дуже богато всякого добра з Деревлян, посправляли собі гарну одежу й зброю, а вони ходять голі, — тай стали радити Ігореви, аби він з ними пішов до Деревлян, щоб і собі зібрати дань. Ігор послухав і пішов, казав Деревлянам давати ще й собі дань; ті не мали як боронитись, дали і в друге, хоч попереду дали вже були Свинельдови. Та Ігореви з того ще більше розгорїло ся серце, як побачив, що мають що дати; він відіслав свою дружину до дому, а сам з малим полком пішов іще походити між Деревлян та полупити їх. Тоді зібрались Деревляне не віче й кажуть: „нема тому краю! Треба зробити тому князеви конець! Се як вовк внадить ся в стадо: як не вбити, так цїле стадо по одинці виносить, так і сей: як його не вбємо, то він нас знищить“. І напали на Ігореве військо й побили: його дружину, бо мало мав з собою людей, аби не дїлити ся здобичею. Самого Ігоря вхопили й помстилися немилосердно за&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>mdv1uqa4cpq5auyyxgzf9h9mn11rx0x</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/11</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216437</id>
    <revision>
      <id>457530</id>
      <timestamp>2022-08-04T03:45:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4395" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|10}}&lt;/noinclude&gt;його жадність: нагнули два дерева, привязали до них Ігоря, потім дерева пустили, і вони потягнули Ігоря та й роздерли на шматки.

Але те й Деревлянам на добре не вийшло: вдова Ігоря княгиня [[w:Ольга (княгиня)|Ольга]] пішла з великим військом на Деревлян, попалила їх городи побила багацько людей і наказала давати дань іще більше, як за Ігоря.

Збираючи дани все більші, київські князі держали все більше війська; а що більше війська прибувало, то дальші походи вони робили, то більше городів і земель під свою власть брали, під себе підбивали. Землям тим була та користь, що київські князі мали боронити їх від сусїдів, заводити у них спокій і безпечність, нищити й карати розбійників. На те приходили вони що року зимою, вибираючи дань, а часом держали й цїлий рік своїх людей, {{sp|[[w:Муж|мужів]]}}, з військовою залогою.

Та про те, чи бажають собі тої охорони й опіки ті землї, князї не питали: їм треба було дани для дружини, дешевого товару для торгу. Обійшовши свої землї зимою, на весну князї й бояре разом з купцями зїздили ся в Київі і поскладавши товари на човни, везли Днїпром на Чорне море, а звідти до [[w:Константинополь|Царгорода]] (Константинополя), до [[w:Греки|Греків]] на продаж, а від них куповали собі дорогі убрання, золоті убори, вино й усяке коріннє. Туди ж продавали невільників, яких забирали в неволю на війнї.

Не вдоволяючи ся данею з своїх земель, ходили київські князї походами на далекі, богаті краї, де надїяли ся великої здобичи: ходили на Царгород і землї грецькі в Криму і Малій Азії, ходили на Кавказ, на Каспійське море й Персію. За того Ігоря ходило військо в персидські краї, здобуло богате місто Бердау — недалеко теперішнього Баку, і більше як півроку сидїло там, нападаючи на сусїднї землї. Тільки від хороби почало їм багато людей вмірати, і вони забрали ся звідти до дому. З таких походів, коли вони удавали ся щасливо, привозили богато грошей, здобичі і невільників.

Память про такі походи лишила ся досї в піснях. От як співають в колядці:

{{block center|&lt;poem&gt;{{fine|Ой спід гори да стоять тумани,
Да то не тумани — пара з коней йде!
Ой там же військо — аж землї важко,
Ой там у війська пана немає.
Ой одзоветь ся зличний паниченко,
Славного отця і панї матки:
„Яж в тому війську та паном стану,
Велю гармати наворочати,
В Чернигов город велю стреляти“!
Ой бє да бє він в Чернигов город.
Там його не знали нї царі, ні пани,
Винесли йому миску червінцїв —
Він тоє взяв, шапочки не зняв, не подякував.}}&lt;/poem&gt;}}{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kvckiwro81ic5gfwrhbcqowlezestoe</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/12</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216438</id>
    <revision>
      <id>457531</id>
      <timestamp>2022-08-04T03:51:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3685" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|11}}&lt;/noinclude&gt;Потім співають, як те військо йде на Переяслав і на Київ, збіраючи окуп: се память про ті старі походи, тільки де що перемінено (от як гармати пізнїйше додано, а тодї їх не було). В иньшій колядцї співаєть ся, як дружина, не маючи що робити на Україні (видно не було війни під той час), вибираєть ся в службу в грецькі краї:
{{block center|&lt;poem&gt;{{fine|Ой ходїмо ми до ковальчика,
До ковальчика, до золотника,
Покуймо ж собі мідяні човна,
Мідяні човна, золоті весла,
Ой пустимо ся ж на тихий Дунай, Долїв Дунаєм — під Царегород:
Ой чуємо там доброго пана,
Що платить добре за служеньку —
Ой дає на рік по сто червоних,
По коникови, тай по шабельцї,
По парі сукон, тай шапочцї,
Тай по шапочцї, тай по панночцї.}}&lt;/poem&gt;}}
{{потрібне зображення}}&lt;!--&gt;Київське військо.&lt;--&gt;
Маючи під собою велике військо взяли князї велику силу в самім Київі. Уже не питались вони в усякій справі громади, як вона рішить, тільки радили ся з військовою старшиною, з своїми боярами, і правили землею, як хотіли, а хто їм протививсь, того сажали до вязницї або забивали. Богатим Киянам — боярам нові порядки були на руку: не тільки що мали тепер оборону через князїв, а і всяку вигоду в торговлї. З далеких країв привозили князї й дружина ріжні товари до Київа, й київські купцї перепродували їх в иньші краї з великим баришем. Богато з Киян-бояр служило в княжім війську і мало з того велику вигоду. Київ став дуже великим містом, богатим, славним на цїлий світ. Бідним людям, що правда, мало з того було потїхи: тепер люде сильні й заможні, маючи захист і оборону у князя і його дружини, не раз ще більще кривдили їх, не боячись за те собі відплати. Але бідними людьми нїхто не журивсь.

Так склалась держава [[w:Київська Русь|Київська]], або {{sp|Руська}}. Сказано вже, що київський край звав ся здавна {{sp|руським}} краєм, Русию. Тому київські князї теж звали ся руськими, київська дружина — Русинами і ті землї, що вона з князями підбивала, до Київа прилучала — починали теж зватись руськими, Русию. При кінцї IX. віку (900 лїт по Різдві Христовім) вже богато земель до Київа належало, київським&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kk66hzl3lqugl9xi3mkoy8bcjp5d5a5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/13</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216439</id>
    <revision>
      <id>457532</id>
      <timestamp>2022-08-04T03:59:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4689" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|12}}&lt;/noinclude&gt;князям дань давало: не тільки українські, а й иньші, аж під теперішнїй [[w:Санкт-Петербург|Петербург]] та [[w:Москва|Москву]]. По більших городах сидїли родичі київського князя або бояре, з більшим або меньшим полком дружини. Вони збирали дань, з того годували свою дружину, а частину посилали київському князеви: мали теж пильнувати порядку й спокою, судити людей. Траплялось одначе й так, що сї намістники не слухались самі київського князя, бунтовались, і підіймалась війна. Або люде не хотіли давати дани, і київський княз посилав військо, аби їх „примучити“, аби були послушні. Особливо се бувало тодї, як умирав київський князь, і по нїм наступав новий.

Найдавнїйші київські князї, яких знаємо, називались [[w:Аскольд|Аскольд]] і [[w:Дир|Дир]]. Про них оповідали, що то вони в 860 роцї ходили човнами [[w:Похід на Царгород (860)|походом на Царгород]]: тодї Русь нагнала великого страху на Царгород: Греки вірили, що тільки чудо боже їх тодї від Руси спасло, що вона, не здобувши міста, вернулась назад.

Потім був князь [[w:Олег Віщий|Олег]], славний війнами й походами. Про нього казали, що він був характерник і для того мав у всїм щастє. В 911 роцї він списав торговельну умову з Греками й скоро потім умер.

По нїм був той [[w:Ігор Рюрикович|Ігор]], а по його смерти кілька лїт правила його жінка [[w:Ольга (княгиня)|Ольга]], доки виріс син [[w:Святослав Ігорович|Святослав]], що й був князем. Він уславив ся своїми походами, кохав ся у війнї, жив з вояками як простий дружинник, нїчим од них не різнив ся. Він хотїв завоювати Болгарію, але Греки того не дали йому.

По нїм лишило ся три сини, що й княжили в ріжних городах. Але спочатку старший брат — київський побив свого брата, що княжив в землї Деревлянській, і той в тій війнї наложив головою, а потім инший брат Володимир зробив те саме з київським і став одним князем на всю державу, в роцї 979.
{{dhr}}
{{c|{{larger|'''4. Володимир і Ярослав. Християнство на Українї.'''}}}}

За [[w:Володимир Святославич|Володимира]] та за його сина [[w:Ярослав Мудрий|Ярослава]] держава Київська була найславнїйша й найсильнїйша, нїж коли инше. Ставши київським князем, Володимир позбирав усї українські землї й усї иншї, які перед тим до Київа належали, приборкав неслухняні землї, бояр та князів, що не хотіли йому коритись, і прилучив деякі нові дальші землї. Українська держава сягала тодї від гір Карпатських до Кавказу, а на півночи до Волги, до великих озер, що недалеко Петербурга. На місце бояр і намістників Володимир по більших городах по тих землях посадив своїх синів: він мав багато дїтей, бо мав багато жінок, і як сини підростали, він посилав їх княжити в ріжні городи.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ggufk7khbsxv3wn0y6bxtd7zgp6cq3p</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/14</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216440</id>
    <revision>
      <id>457533</id>
      <timestamp>2022-08-04T04:07:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3642" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|13}}&lt;/noinclude&gt;Та тим він не вдоволився. Не раз і перед ним Київську державу збирали до-купи київські князї, а по тім вона знову розпадалась; так само розпалась би знову й тепер. Володимирови хотїло ся звязати державу міцнїйше, звязею внутрішною, добровільною, — щоб городи й землї корили ся київському князеви не тілько з страху перед київською дружиною, але щоб бачили свою вигоду, свою користь у тім, аби належати до Київської держави. Для того він старав ся придобрити собі громаду, добути її любов і ласку. Він не став правити самовільно з своєю дружиною, а закликав на пораду й громадських „старцїв“ — людей старших, поважнійших. При ріжних оказіях він робив великі пири, празники, скликав на них людей з ріжних городів, приймав тих, хто приходив, годував і поїв чим мав. Скликав до себе на двір бідних людей, калїк і сиріт, і надїляв їх. І з того справдї пішла про нього слава скрізь як про князя „ласкавого“, прозвали його „ясним сонцем“.

{{потрібне зображення}}&lt;!--&gt;Княжий пир (князь гостить епископа)&lt;--&gt;

У нас на Українї позабувало ся се, але в далеких, глухих сторонах північних і досї ще співають ріжні піснї про „ласкавого князя Володимира“, „Володимира красне сонечко“, а починають ся звичайно ті піснї тим, як у стольнім (столичнім) городї Київі у того ласкавого князя Володимира був великий [[w:Пир|пир]] (бенкет) і там зібрали ся з ріжних городів ріжні люде, забавлялись, та хвалились своїми дїлами.

Найсильнїйша, найславнїйша, найбогатша з усїх держав була тодї грецька, звала ся [[w:Візантія|Візантія]]; імператор візантійський уважав ся за найславнїйшого, наймогучійшого волораря, а Греки — за народ найбільше учений, в усяких умілостях, ремеслах і знаннї найперший. Володимирови захотїлось і свою державу приподобити до Візантії. Він поміг візантийському імператорови, пославши своє військо, як у Візантії побунтовались були де-які воєводи. За се імператор видав за Володимира свою сестру, та й тодї-ж мабуть прислав йому корону й пишні імператорські одежі, в яких Володимир представлениий на&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>and7dr2ohx48vqvacan8whxsxdcdsap</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/15</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216441</id>
    <revision>
      <id>457534</id>
      <timestamp>2022-08-04T04:13:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4607" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;тих грошах, що він казав зробити в Київі. Тодї-ж Володимир [[w:Хрещення Русі|охрестивсь і казав хреститись]] людям у Київі, а потім і по инших городах.

Христиане й перед тим бували на Українї. Здаєть ся князь Аскольд був хрещений; за Ігоря була [[w:Іллінська церква (Київ)|церква св. Ілиї]] в Київі, а жінка Ігоря княгиня Ольга теж охрестила ся по смерти чоловіка й її за те уважали святою. Але тільки вже Володимир заходив ся коло того, щоб християнська віра розширила ся по всїх землях його держави, аби як найбільше людей хрестилось і сю нову віру приймало.

Він виписав з грецьких і болгарських земель багато священиків, єпископів і митрополитів, казав їм учити наших людей і настановляти з них священиків. Почав ставити церкви по городах і по селах, де хрестили ся люде. Закликав майстрів грецьких і казав їм вимурувати гарні церкви в Київі й по де-яких инших містах. Попривозив з грецьких міст ікони, книги, також статуї. Виписав майстрів з Візантії й казав їм бити українські гроші, золоті й срібні — такі, як бились у Візантії. Одним словом, як кажу, старав ся приподобити свою державу до Візантії, в чім лише міг.

З тим настала велика відміна на Українї і по всїх землях Київської держави. З християнством з Греції та Болгарії прийшла до нас наука, освіта, книги.

В Болгарії християнство прийнялось на сто лїт ранїйше, були вже всякі церковні книги, переложені на славянську мову, досить подібну до тодїшньої нашої, відти за Володимира пішли книги й до нас, а перекладано і у нас инші книги з грецької мови. З Болгарії перейняли ми азбуку, письмо славянське. Почали й у нас списувати, й читати книги. Здебільшого були то книги церковні та духовні, але де що можна було довідати ся з них і про світ, про инші краї, про старинні часи. Далї почали складати у нас і свої писання на науку людям, як по християнськи жити; почали списувати, що чули й знали про старовину, про початки Київської держави та що коли діяло ся. З таких оповідань, званих лїтописами, писаних в Київі за Ярослава й по нїм, знаємо й ми, що дїялось на Українї за тих часів.

Духовенство, священики почали навчати людей, що гріх сваритись, грабити, убивати, наказували жити по християнськи. Забороняли жити без вінчання, держати по кілька жінок. Те саме наказували й книги, що читались тепер у нас. Поволї, поволї, але не минало то без послуху. Вже князї не вбивали, не різали так одні одних, без милосердя і сорому, як давнїйше. Знаходили ся люде, які навіть кидали світске житє, йшли в лїси, в пустинї, в печери або в монастирі, щоб жити по християнськи в молитві й постї. Так зявляли ся&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ax0pabgsychxg9qntktx34yoisvfvaj</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457541</id>
      <parentid>457534</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T05:13:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4618" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|14}}&lt;/noinclude&gt;тих грошах, що він казав зробити в Київі. Тодї-ж Володимир [[w:Хрещення Русі|охрестивсь і казав хреститись]] людям у Київі, а потім і по инших городах.

Христиане й перед тим бували на Українї. Здаєть ся князь Аскольд був хрещений; за Ігоря була [[w:Іллінська церква (Київ)|церква св. Ілиї]] в Київі, а жінка Ігоря княгиня Ольга теж охрестила ся по смерти чоловіка й її за те уважали святою. Але тільки вже Володимир заходив ся коло того, щоб християнська віра розширила ся по всїх землях його держави, аби як найбільше людей хрестилось і сю нову віру приймало.

Він виписав з грецьких і болгарських земель багато священиків, єпископів і митрополитів, казав їм учити наших людей і настановляти з них священиків. Почав ставити церкви по городах і по селах, де хрестили ся люде. Закликав майстрів грецьких і казав їм вимурувати гарні церкви в Київі й по де-яких инших містах. Попривозив з грецьких міст ікони, книги, також статуї. Виписав майстрів з Візантії й казав їм бити українські гроші, золоті й срібні — такі, як бились у Візантії. Одним словом, як кажу, старав ся приподобити свою державу до Візантії, в чім лише міг.

З тим настала велика відміна на Українї і по всїх землях Київської держави. З християнством з Греції та Болгарії прийшла до нас наука, освіта, книги.

В Болгарії християнство прийнялось на сто лїт ранїйше, були вже всякі церковні книги, переложені на славянську мову, досить подібну до тодїшньої нашої, відти за Володимира пішли книги й до нас, а перекладано і у нас инші книги з грецької мови. З Болгарії перейняли ми азбуку, письмо славянське. Почали й у нас списувати, й читати книги. Здебільшого були то книги церковні та духовні, але де що можна було довідати ся з них і про світ, про инші краї, про старинні часи. Далї почали складати у нас і свої писання на науку людям, як по християнськи жити; почали списувати, що чули й знали про старовину, про початки Київської держави та що коли діяло ся. З таких оповідань, званих лїтописами, писаних в Київі за Ярослава й по нїм, знаємо й ми, що дїялось на Українї за тих часів.

Духовенство, священики почали навчати людей, що гріх сваритись, грабити, убивати, наказували жити по християнськи. Забороняли жити без вінчання, держати по кілька жінок. Те саме наказували й книги, що читались тепер у нас. Поволї, поволї, але не минало то без послуху. Вже князї не вбивали, не різали так одні одних, без милосердя і сорому, як давнїйше. Знаходили ся люде, які навіть кидали світске житє, йшли в лїси, в пустинї, в печери або в монастирі, щоб жити по християнськи в молитві й постї. Так зявляли ся&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ov7ym65uk1m6xlvaqda7amsnkkys4m3</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/16</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216442</id>
    <revision>
      <id>457535</id>
      <timestamp>2022-08-04T04:20:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4744" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|15}}&lt;/noinclude&gt;монастирі в ріжних місцях, а особливо в Київі, де був і найбільший та найславнїйший з тих монастирів — печерський.

Мало хто розумів тодї, що важнїйше жити в правдї й любови між людьми та устрояти житє й його порядки по доброму, анїж тїкати від житя та на самотї „спасати свою душу“, як говорилось. Житє ледве помазане християнською наукою, здавалось новим християнам таким грішним, що вони вважали сливе неможливим жити в нїм „по божому“,

За-для державного житя заведениє християнства мало ту вагу, що ся нова віра заводилась від князя, від правительства. Духовенство дивилось на правительство як на свою поміч і охорону, стояло по сторонї князїв, навчало людей коритись князеви й шанувати його. Тому ота нова церква, освіта, наука звязували сильною внутрішнею звязею землї Київської держави. Через них всї землі тягнули до Київа як до найбільшого огнища тої нової віри, церкви, науки. Тому то так дуже займав ся християнством Володимир, давав йому всяку поміч і опіку. По нїм того самого пильнував його син Ярослав.

По Володимирі (що вмер в р. 1015) зісталось богато синів. Вони сидїли по ріжних землях і почали між собою сваритись і воюватись. Святополк, що сидїв у Київі, почав убивати й виганяти братів з їх городів, щоб зібрати всі землї до купи в свої руки, як то зробив був свого часу його батько. Але його переміг брат Ярослав і з часом забрав у свої руки майже всї землі, які за Володимира належали до Київа; українські землї таки всї зібрав.

Подібно як батько, він багато старавсь для церкви й духовенства, для освіти й книжности. За його часів були вже на Українї письменники, які вміли складати ріжні поучения так гарно, як тільки вміли найкращі письменники грецькі. Такий був священик [[w:Іларіон Київський|Іларіон]], потім поставлений митрополитом у Київі.

Ярослав старав ся також, аби людям не було кривд від княжих бояр і урядників. До нас переховав ся збірник законів, під назвою [[w:Руська Правда|„Руська Правда“]], — там списано, як суди мали судити й карати за Ярослава. Між ними є й устави, видані Ярославом для урядників, що їздили по селах і городах: що вони мали брати від людей на своє прогодованнє, а більше того не сміли. Як би того більше пильнували і Ярослав і його потомки, булоб краще людям і самій державі: булаб у нїй справдї внутрішня звязь, всї б до неї горнулись. Та вийшло инакше.

Держава київська була велика і славна за Ярослава як і за його батька. Мало не з усїма більшими володарями тодїшними Ярослав був посвоячений. Сам він мав [[w:Анна (княгиня Київська)|жінкою]] доньку короля шведського, його син був жонатий з [[w:Анна Порфірогенета|візантійською царівною]], одна донька&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0w7lgsajqwoqqvk91jhx7n0o05nj3xa</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/17</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216443</id>
    <revision>
      <id>457536</id>
      <timestamp>2022-08-04T04:25:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2674" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|16}}&lt;/noinclude&gt;була віддана за короля французького, друга за норвежського; сестру свою Ярослав видав за польського короля, а угорській теж був жонатий з українською княжною. Ріжні сусіди, як їм траплялась біда, шукали схоронища й помочи у Ярослава; так, багато помагав він королеви польському, бо той не міг собі ради дати: були все великі бунти в його землях.

{{потрібне зображення}}&lt;!--&gt;Ярослав з синами, малюнок, що давнїйше був в софійськім соборі в Київі. (Ярослав підносить Софійську церкву Богови.)&lt;--&gt;
Та слава й сила української держави не довго по Ярославі і постояла. Але хоч і упала вона, богато по нїй слїду всякого — і доброго і лихого — лишилось на довгі віки. Лишилась християнська наука і віра, церква і духовенство, письменство й однакова книжна й церковна мова славянська по всїх землях. Лишивсь один княжий рід, з якого ріжні землї довго потім мали собі князїв, уважаючи, що то їх володарі прирожденні. Лишилось спільне імя руське. Лишилось однакове право і закони, однаковий лад у громадї, в управі, однакові власти. Богато зрівнялось і приподобилось до себе житє по ріжних українських краях і близшими вони одні до одних себе почули. Тому ся українська, Київська держава, хоч давно минулась, має велику вагу в нашій історії.
{{dhr}}
{{rule|4em}}
{{dhr}}
{{c|{{larger|'''5. Київська держава розпадаєть ся.'''}}}}

По Ярославі (вмер р. 1054) лишилось багато синів, і він, вмираючи, роздїлив між ними свою державу. Тодї князї — не тільки у нас, а й по инших краях, ще не розуміли, що держава — то не&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7at5mit51eh2b4gin25tyvpd6d4c24v</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Індекс:Софія Русова. Дидактика. 1925.pdf</title>
    <ns>252</ns>
    <id>216444</id>
    <revision>
      <id>457537</id>
      <timestamp>2022-08-04T04:44:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: </comment>
      <model>proofread-index</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="182" xml:space="preserve">{{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template
|Type=book
|Title=[[Дидактика (1925)|Дидактика]]
|Subtitle=
|Language=uk
|Volume=
|Author=[[Автор:Софія Русова|Софія Русова]]
|Translator=
|Editor=
|Illustrator=
|Publisher=
|Address=Прага
|Year=1925
|Key=
|ISBN=
|OCLC=
|irbis=
|LCCN=
|BNF_ARK=
|ARC=
|Source=pdf
|Image=
|Progress=C
|Pages=&lt;pagelist 1=Cvr 2to3=- 4=TOC 5=8 193=- 194=Adv/&gt;
|Volumes=
|Remarks=
|Width=
|Css=
|Header=
|Footer=
|Categories=
}}</text>
      <sha1>b69js2t00uylrq3qbun86u3m9pfcwsw</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/18</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216445</id>
    <revision>
      <id>457538</id>
      <timestamp>2022-08-04T04:58:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3952" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|17}}&lt;/noinclude&gt;поле, яке батько роздїлює між дїтей, аби нїкого не обдїлити, що то не власність його, а річ громадська, публична.

Правда наказував Ярослав синам, аби не заводили такої бучі, як він сам з братами по смерти батька звів: аби держали ся купи та слухали ся старшого брата замість батька, бо як будуть воювати ся, то й себе й землю свою погублять. Та легко то було старому говорити! Син батька не слуха, і сам Ярослав батька Володимира не слухав, як той жив — хотїв з ним воюватись; де-ж уже, що брати брата слухали!

До того-ж старший Ярославів син, що дістав Київ, був не дуже проворний — проворнїщий був другий син Святослав, і той вигнав його з Київа. Та позбирати всї землї до своїх рук і йому не вдалось, і тим, що пробували по нїм зробити, так само не вдало ся, або й ще меньше. Уже князї, ставши християнами, трохи бояли ся гріха і не сміли вбивати одні одних, як за давнїх часів. Що далї, то більше їх намножалось, а кождий хотїв мати якусь часть в своїй „батьківщинї“, отчинї, як вони казали, і для того не цурали ся нїяких заходів.
{{потрібне зображення}}&lt;!--&gt;Давні українські гроші (срібна монета Ярослава).
Давні українські гроші (золота монета Володимира).&lt;--&gt;
Тодї в чорноморських степах були кочові орди, охочі до походів та грабування. Як котрому князеви своїх сил та війська бракувало, то він їхав до орди, кликав її йти на Україну воювати, — а та й рада тому: йшла з тим князем воювати, палити, грабувати села й міста його супротивника. Тяжко було з тим раду дати.

До того треба сказати, що таки по самих землях люде, особливо бояре та всякі заможні, не раз хотїли мати свого князя, нїж слухати київського, чи його воєводи: звичайно такий свій князь більше слухав громади і дбав про її ласку, анїж той київський, або його воєвода. Тому й самі люде часто помагали свому князеви відборонити ся від київського.

Через те все київським князям не вдавалось нїяк зібрати до купи Київську державу, і вона що далї то дїлилась на дрібнїйші та дрібніші части. З початку Україна подїлила ся на більші землї: Київську, [[w:Волинське князівство|Волинську]], [[w:Галицьке князівство|Галицьку]], [[w:Чернігівське князівство|Чернигівську]], [[w:Переяславське князівство|Переяславську]]. Потім кожда з сих&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>2eie29amlvghqrmatnoesmwjcwtoy2e</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/19</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216446</id>
    <revision>
      <id>457539</id>
      <timestamp>2022-08-04T05:09:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4856" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|18}}&lt;/noinclude&gt;земель роздїлилась на дві або три частини: напр. Волинська — на князївство [[w:Велике князівство Владимирське|володимирське]] і [[w:Луцьке князівство|луцьке]], Чернигівська — на чернигівське й [[w:Сіверське князівство|новгород-сїверське]]. Далї сї части стали дїлитись на ще дрібнїйші части. В кождій був свій князь, і кождий хотїв загорнути більш землї, воював ся з другими князями, палив і нищив його замлю, розгоняв і забирав в неволю людей, приводив орду до помочи, або й та сама, користаючи з княжих суперечок, набігала, палила і в неволю забирала.

Гіркий світ настав людям. Ось як пісня, зложена пізнїйше (зветь ся [[Слово о полку Ігоревім|„Слово о полку Ігоревім“]], — найкраща то пісня, яка нам з тих часів лишила ся) описує біду, яка настала за синів та внуків Ярославових: „тодї засївалась земля та поростала сварками, гинуло житє людей божих, укорочував ся вік людський серед княжих суперечок! Тодї рідко де по руській землі гукали орачі, за те часто крякали ворони, дїлячи між собою трупи, а галки мовили свою мову, збіраючи ся летїти на поживу“.

Дїлячи все дрібнїйше та дрібнїйше землї та тратячи свій час і сили в вічних війнах та усобицях (суперечках), князї все більше обтяжали своїх людей податками, а все меньше мали силу боронити українські землї від сусїдів і від тих орд степових, що гірко давали ся в знаки Українї.

Давнїйші орди тільки переходили через чорноморські степи в дальші краї і від них не було Українцям такої біди. Але вже за Ігоря прийшла в сї степи з Азії, з Туркестану, орда [[w:Печеніги|Печенїгів]], турецького коріня, дуже хижа й войовнича. Вона далї не пішла і стала кочувати в чорноморських степах. Жити разом із тими Печенїгами було неможливо: вони нападали, забирали худобу й людей у неволю, палили, й убивали. Українцї стали переселяти ся з Чорноморя в дальші краї; тільки подекуди лишали ся ще наші люде на Чорноморі. Але Печенїги стали потім нападати на дальші землї, грабили й палили, і знищили всю околицю близшу до степу, аж під Київ і Переяслав. Багато воював ся з ними Володимир, але тільки за Ярослава підупали вони, так що удало ся їх сильно побити, й вони потім забрали ся з наших країв за Дунай.

Одначе на місце Печенїгів прийшла друга орда — [[w:Торки|Торки]], а потім і третя — [[w:Половці|Половцї]]. Торків було небагато, й вони скоро зникли, але половецька орда була велика, півтораста лїт кочувала в наших степах та пустошила українські землї. Як князї наші були в згодї, вони держали Половцїв в страху й не давали їм грабувати наших земель. Якже зачинали ся між князями війни та сварки, то вони не тільки що не боронили України від Половцїв, а ще й самі приводили їх, як я казав, а Половцї грабували не тільки ворогів того князя,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>oxsd4tpusqbtqhoj7ay58wepfg1h1ia</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/20</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216447</id>
    <revision>
      <id>457540</id>
      <timestamp>2022-08-04T05:12:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4468" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|19}}&lt;/noinclude&gt;не раз і самі його власні землї. Цїлі краї близші до степу не раз зовсїм пусткою ставали від тих половецьких грабовань, а люде тїкали звідти в дальші, лїсові краї, куди Половцї не заходили.

Так не було анї спокою анї порядку. Люде дуже жалїлись на своїх князїв, що сварять ся та воюють між собою, а не обороняють землю від сусїдів. Дають Полякам або Уграм захоплювати українські землї, не боронять їх від Половцїв. Не пильнують суда та управи, не вважають, що їх урядники та слуги кривдять людей, а й самі більше пильнують, аби щось взяти, нїж щоб була справедливість.

„Не май собі двора коло княжого двора, не держи поля коло княжого поля, бо княжий [[w:Тивун|тивун]] (урядник) як огонь приложений трутом, а слуги його як іскри: від огня устережеш ся, а від іскор не устережеш ся, аби вони не попалили одежі“. Так пише один чоловік з тих часів, а другий так каже до князїв: „Коли тивун засуджує неправедно та бере гроші (за штраф), а за ті гроші купує собі їжу, пите, одежу, а вам — князям — на ті гроші купують обіди, бенкети справляють, то се так як би ви — князї — віддали людей христових на жир злодїям і розбійникам“.

А от яке оповіданнє зложено було в тих часах про князїв та про їх слуг; один князь на пиру, щоб тивуну докучити, спитав владику: „де буде тивун на тім світі?“ Владика сказав: „там, де й князь“. Князеви немило було таке почути, і він сказав владицї: „як то? тивун неправедно судить, хабарі бере, людей обдирає, мучить, все зло робить, а я що?“ А владика сказав на те: „Коли князь добрий і справедливий, то він і тивуном або иншим начальником поставляє чоловіка доброго, розумного, й совістного, — тодї князь і тивун в раю будуть. Колиж князь не має страху Божого, людей не жалїє, то він і тивуном поставляє чоловіка лихого, аби тільки лупив з людей гроші на князя, а людей не жалував—напустив його як голодного пса на стерво; то такий князь піде до пекла, і тивун з ним до пекла“.

З того видно, як невірно дивились люде на княжу управу, які жалї мали на князїв та княжих урядників і слуг. Та жалї жалями, але для того, щоб поправити дїло, люде нїчого не робили. Складали все на князя і тільки того собі бажали, аби князь був добрий — то все буде добре. Але князь часом трапляв ся добрий, а частїйше нїякий, або й зовсїм лихий. А хоч би й який добрий князь, то він сам один своєю головою не міг у всїм зробити доброго ладу: до сього треба було ради й помочи розумнїйших, кращих людей з громади. Але до того не могли тодї додуматись анї князї, анї громада.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>j5onahzoxt0o515ud4ecwhlc10z2jn4</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/45</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216448</id>
    <revision>
      <id>457542</id>
      <timestamp>2022-08-04T06:48:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Mahnka</username>
        <id>11765</id>
      </contributor>
      <comment>/* Skorygowana */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1789" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Mahnka&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|ГАННА,}}
{{c|{{fine|коротко та голосно.}}}}
Але по вас не видно іще, аби ви мали богато роботи.

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ,}}
{{c|{{fine|необиджений.}}}}
Я заберу ся пізнїйше до роботи, eleven o'clock. Кину ся силою пари до роботи.

{{c|ГАННА.}}
Диму буде богато, можу вам повірити! Ваша люлька не згасне нїколи.

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ,}}
{{c|{{fine|усьміхається.}}}}
Але ви гострі на слова, добродїйко. Ви гострі як шпилька! — Буде у нас нинї при обідї — чекайте-но! Перше — бас, друге віолїнчельо, трете дві перші і дві другі скрипки. Три першні, дві другі, три другі, дві перші: Тепер якось випали мінї геть з голови. Словом десять людий з купільної капелї. — Чого-ж ви то сьмієте ся? — Гадаєте може, що я забиваю вам баки? Погадайте собі, що зіжре такий бас. Годї повірити! Чи не дає се богато роботи?

{{c|ГАННА}}
{{c|{{fine|сьмієть ся. По хвилї:}}}}
Розумієть ся, що кухарка буде мати богато роботи!

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ}}
{{c|{{fine|просто.}}}}
Моя жінка, донька, всї ми мусимо щиро увихати ся. А як вже мине лїто — то чоловік побачить, що намучив ся майже дурно.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>dj0czhw69afn2nm536c88j3p80lkn00</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/516</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216449</id>
    <revision>
      <id>457543</id>
      <timestamp>2022-08-04T07:22:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1952" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ного українського роману, розгортають широку панораму народнього українського житя в нових, розкріпощених умовах — на місце старого кріпацького, змальованого Шевченком і Вовчком.

[[File:Ілюстрована історія України 396.jpg|thumb|center|upright=3|{{c|396. Київська „стара“ громада разом з студентською (або так званим „цвинтарем“, як її називано), 1874 р.}}{{c|1. Драгоманів, 2. Мик. Ковалевський, 3. Білоусів, 4. Пащенко, 5. Вербицький, 6. К. Андрієвський 7. Беренштам, 8. Антепович, 9. Фаворський, 10. Ор. Левицький (делегат студентів при старій громаді), 11. Лоначевський, 12. Ів. Рудченко, 13. Ф. Вовк. 14. Левицький-Нечуй, 15. Чубинський. 16. Старицький, 17. Рубінштейн, 18. Лисенко, 19. П. Житецький, 20. Ол. Трегубів, 21. М. Воблий, 22. Волянський, 23. Костенко, 24. незвістний, 25. Матвіїв, 26. Комарецький, 27. Ір. Житецький, 28. Ол. Русів (скарбник, з касовою книгою), 29. Т. Біленький, 30. Л. Ільницький (книгар), 31. Діаконенко, 32. М. Левченко. Бракує Антоновича й кількох іще громадян.}}]]

Мик. Лисенко зачав класти підвалини українській музиці своїми збірками пісень. композиціями і чудовими концертами. Перші вистави&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>piiqkykwid25upj49pgljdt0qapcqn7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/517</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216450</id>
    <revision>
      <id>457544</id>
      <timestamp>2022-08-04T07:32:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4337" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;його опер — „Чорноморцїв“ і „різдвяної ночи“ зробили глубоке вражіннє як нова сторінка в історії української культури. Згодом починає підіймати ся український театр і невважаючи на всї перешкоди з боку цензури і адмінїстрації, незвичайно розворушує громадянство, його інтелїґентські і півінтелїґентські верстви.

Поруч з такими блискучими успіхами в области вищої української культури — науки, письменства й мистецтва, на другий плян відступало те що робило ся в области соціальній і полїтичній. Київська громада наново завязала перервану правительством нитку народницьких {{errata|заходіві|заходів і}} дала цїнні вклади в народню популярну лїтературу. Вона стояла на ґрунтї Кирило-мефодіївської ідеольоґії й розробляла її програму. Але сучасний соціально-полїтичний радикальний, революційний рух, що розвивав ся серед росийської молодїжи і захоплював в значній мірі також українську молодїж, стрічав ся з доволї рішучою опозицією київської громади, її відпихав від себе росийський державний централїзм сих революційних ґруп, неприхильність до національного питання взагалї й особливо українського, а також нахил до тероризму і взагалї неперебірчивої тактики деяких з сих ґруп. Декотрі з провідників київської громади свідомо й умисно звертали увагу українського громадянства, особливо молодїжи на культурний бік української справи, занехуючи полїтичний, щоб відтягти Українців від участи в росийських революційних рухах, і тим будили навіть невдоволеннє серед самих Українцїв на таке одностороннє „культурництво“.

[[File:Ілюстрована історія України 397.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|397. М. Драгоманів.}}]]

Таким одностороннім культурником, і то в дуже тісних межах (так званого „домашнього ужитку“), зрікаючи ся вищих проявів культури, виступав під старість заслужений і славний кирило-мефодіївець [[Автор:Микола Костомаров|Костомаров]]. В київській громаді найбільш яскравими представниками сього ідейного розлому в 1870 — 1880 рр. стали найвизначнїйші духові вожди її [[Автор:Володимир Антонович|Антонович]] і [[Автор:Михайло Драгоманов|Драгоманов]], товариші й співробітники (їх спільним ділом було виданнє „Історичних пісень українського народу&quot;, 1874–5 рр., на рос. мові, найважнїйше дїло київської наукової громади) — пізнїйше ідейні антаґоністи. Антонович виступав найбільш авторитетним і поважним представником сього напряму, який рішучо відмежовував ся від росий-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>n48h41v5l6h58dgsultjf7gqcw4l979</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/519</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216451</id>
    <revision>
      <id>457545</id>
      <timestamp>2022-08-04T07:44:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4430" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;126&quot;/&gt;особливу небезпеку вже тодї добачали в українстві галицькім, не звязанім цензурними росийськими обмеженнями і настроєнім різко й ворожо для росийського правлїння, через його заборонні заходи против українства.

[[File:Ілюстрована історія України 398.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|398. Ол. Кониський.}}]]

Комісія рішила як найпильнїйше слідити за галицькими виданнями, не допускати до Росії все що могло б впливати на розвій українського житя, підтримувати грошевими підмогами й иньшими способами москвофільські видання, москвофільський рух в Австрії та вжити всїх способів, щоб задавити український рух в Росії. Зараз потім закрито київский віддїл ґеоґрафічного товариства, а весною 1876 р. вийшов [[w:Емський указ|указ против українського слова взагалї]]: дозволено українською мовою друкувати тільки історичні памятки, з нової лїтератури — белєтристичні твори (вірші, оповідання, пєси), та й то правописею росийською і під найострійшим доглядом; українські концерти, представлення, читання заборонено зовсїм.

Самі по собі се були дуже тяжкі заборони, а на дїлї цензура ще додавала до того своєї пильности, і якийсь час українські книги не пропускали ся таки зовсїм — хіба десь припадком, через недогляд. Доходило до всяких сміховин: вичеркували українські слова з оповідань писаних по росийськи; велїли, щоб на концертах українські піснї співали ся словами перекладеними на росийську або французьку мову, і т. ин. Скоро одначе саме начальство київське і харківське звернуло ся до правительства з виясненнями, що заведені заборони занадто гострі і безпотрібно тільки дражнять громадянство. Через те зроблено було потім деякі полекші, напр. дозволено українські концерти й представлення хоч і з всякими обмеженнями; дещо полекшено книжну цензуру; пропущено — хоч і з немилосердними вирізками, кілька лїтературних альманахів („Луна“, „Рада“, „Нива“), що мали заступати місце лїтературного журналу, якого не дозволювано нїяк. Прінціпіальні ж заборони і обмеження зістали ся в усїй силї.&lt;section end=&quot;126&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;127&quot;/&gt;'''127. Українська робота на галицьким грунтї і в Росії в 1880-х рр.''' Не вважаючи на сї малі полекші яка-небудь лїтературна чи громадянська робота українська все таки була неможлива в отсих обставинах і заборона 1876 р. мала той наслідок, що свідомійші й енерґічнїйші Українцї з Росії в 1880-х рр. ще в більших розмірах, аніж в 1860 роках, переносять свою роботу до Галиччини. З становища тих державних, чи централї-&lt;section end=&quot;127&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1tz75o3lffxthlvbk546gxot1b3wfac</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457546</id>
      <parentid>457545</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T07:45:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4430" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;126&quot;/&gt;особливу небезпеку вже тодї добачали в українстві галицькім, не звязанім цензурними росийськими обмеженнями і настроєнім різко й ворожо для росийського правлїння, через його заборонні заходи против українства.

[[File:Ілюстрована історія України 398.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|398. Ол. Кониський.}}]]

Комісія рішила як найпильнїйше слїдити за галицькими виданнями, не допускати до Росії все що могло б впливати на розвій українського житя, підтримувати грошевими підмогами й иньшими способами москвофільські видання, москвофільський рух в Австрії та вжити всїх способів, щоб задавити український рух в Росії. Зараз потім закрито київский віддїл ґеоґрафічного товариства, а весною 1876 р. вийшов [[w:Емський указ|указ против українського слова взагалї]]: дозволено українською мовою друкувати тільки історичні памятки, з нової лїтератури — белєтристичні твори (вірші, оповідання, пєси), та й то правописею росийською і під найострійшим доглядом; українські концерти, представлення, читання заборонено зовсїм.

Самі по собі се були дуже тяжкі заборони, а на дїлї цензура ще додавала до того своєї пильности, і якийсь час українські книги не пропускали ся таки зовсїм — хіба десь припадком, через недогляд. Доходило до всяких сміховин: вичеркували українські слова з оповідань писаних по росийськи; велїли, щоб на концертах українські піснї співали ся словами перекладеними на росийську або французьку мову, і т. ин. Скоро одначе саме начальство київське і харківське звернуло ся до правительства з виясненнями, що заведені заборони занадто гострі і безпотрібно тільки дражнять громадянство. Через те зроблено було потім деякі полекші, напр. дозволено українські концерти й представлення хоч і з всякими обмеженнями; дещо полекшено книжну цензуру; пропущено — хоч і з немилосердними вирізками, кілька лїтературних альманахів („Луна“, „Рада“, „Нива“), що мали заступати місце лїтературного журналу, якого не дозволювано нїяк. Прінціпіальні ж заборони і обмеження зістали ся в усїй силї.&lt;section end=&quot;126&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;127&quot;/&gt;'''127. Українська робота на галицьким грунтї і в Росії в 1880-х рр.''' Не вважаючи на сї малі полекші яка-небудь лїтературна чи громадянська робота українська все таки була неможлива в отсих обставинах і заборона 1876 р. мала той наслідок, що свідомійші й енерґічнїйші Українцї з Росії в 1880-х рр. ще в більших розмірах, аніж в 1860 роках, переносять свою роботу до Галиччини. З становища тих державних, чи централї-&lt;section end=&quot;127&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>d73xbfdyscx2bdurgzyd0sz24uml5th</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Київська громада і указ 1876 р.</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216452</id>
    <revision>
      <id>457547</id>
      <timestamp>2022-08-04T07:46:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Київська громада і указ 1876 р.  | попередня = [[../Народовство і москвофільство в Галичинї і на Буковинї/]]  | наступна = [[../Українська робота на галицькім ґрунтї і в Росії в 1880-х рр./]]  | примітки =...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="622" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Київська громада і указ 1876 р.
 | попередня = [[../Народовство і москвофільство в Галичинї і на Буковинї/]]
 | наступна = [[../Українська робота на галицькім ґрунтї і в Росії в 1880-х рр./]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=515 to=519 fromsection=&quot;126&quot; tosection=&quot;126&quot; /&gt;</text>
      <sha1>t4g59984yi48lti2dqatsgpvq52miel</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/523</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216453</id>
    <revision>
      <id>457549</id>
      <timestamp>2022-08-04T08:04:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4694" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;мав величезне значіннє і в сїй добі був головним і сливе єдиним засобом національного освідомлення широкої публіки. Успіх він мав величезний, неймовірний. Українські трупи почали ся з одної, але з часом множили ся, ставали все більш розповсюдненим явищем і невважаючи на убогість репертуару і невисокі прикмети більшости пєс (цензура театральна була ще більш сувора нїж книжкова), вони підтримували память народнього слова і любов до нього серед винародовленої міської людности. Приїзд української трупи до міста ставав свого рода національним святом, стягав до купи розпорошену, розгублену і неорґанїзовану українську публїку, давав їй національний імпульс. Бідність репертуару викупала ся богацтвом і красовитістю етноґрафічного й історичного українського побуту, що за виключеннєм всяких національних, соціальних і полїтичних мотивів грав головну ролю в сїм репертуарі, — а також і визначною талановитістю артистичної братії. Українська сцена виставила від разу цїлу низку першорядних сценїчних талантів, які вміли надати блеск і правду навіть найбільш примітивним пєсам репертуару. Такими були [[Автор:Марко Кропивницький|Марко Кропивницький]], [[w:Заньковецька Марія Костянтинівна|Марія Заньковецька]], три брата Тобилевичі [[Автор:Іван Карпенко-Карий|Іван]], [[w:Саксаганський Панас Карпович|Опанас]] і [[w:Садовський Микола Карпович|Микола]] (по сценї Карпенко-Карий, Саксаганський і Садовський), [[w:Затиркевич-Карпинська Ганна Петрівна|Затиркевич]] і иньші. Як {{errata|талановаті|талановиті}} орґанїзатори театральної справи потрудили ся [[Автор:Михайло Старицький|Старицький]], Кропивницький, Тобилевичі. Вони поставили український театр дїйсно високо, дали певного рода стиль і школу, що виростаючи з чисто етноґрафічних підстав по свойому стилїзували і надавали своєрідну закраску і більш загальним типам і ситуаціям.

[[File:Mykhailo Starytsky.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|400. Мих. Старицький.}}]]

Але ся творча {{errata|работа|робота}} проходила в обставинах істно неймовірних. Адмінїстрація і цензура обставляли її систематичними труднаціями. Що сказати про такі напр. вимоги, щоб чисто українських вистав не було: щоб разом з українською пєсою ставила ся пєса росийська з тим же числом актів, — так що трупа мусїла одчитати при порожнїм театрі яко мога скорше росийську драму в пяти дїях, щоб приступити до правдивого, українського представлення, і т. п. А довгий ряд лїт, хоч український театр і не заборонено, так вїзд йому зіставав ся закритим до всього київського ґенерал-ґубернаторства (куди входили тоді пять ґубернїй) — і се тільки за овацію зроблену в Київі трупі Кропивниць-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>3uvkhlj8h0ufyrghofpo9lnve82ew1p</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/525</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216454</id>
    <revision>
      <id>457550</id>
      <timestamp>2022-08-04T08:14:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4084" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;кого, яка п. ґенерал-ґубернаторови не подобала ся тим, що була занадто горяча.

[[File:Ілюстрована історія України 402.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|402. Марко Кропивницький.}}]]

В сих тїсних межах не могла, повторяю, уміститись навіть найскромнїйша культурна українська творчість, не вважаючи на всї силкування прихильників культурницького напряму. Орґанїзоване українство в Росії в сих десятилїтях стояло під проводом їх. Найбільш талановитий і енерґійний проповідник активної соціально-полїтичної дїяльности, Драгоманов після указу 1876 р. виїхав за кордон з де якими молодшими товаришами і розвинув {{errata|тамї|там}} свою публїцистичну дїяльність, в своїх власних і ріжних европейських виданнях (збірники „Громада“, „Вільне Слово“, й ин.). Була се воля і бажаннє самої київської громади, вона обіцяла Драгоманову матеріальну поміч і для занять і для видань, прирікала своє співробітництво. Але скоро почали ся непорозуміння, ріжницї в оцїнцї тактичних завдань між еміґрантами і київською громадою. Вона, видїливши з себе найбільш рішучих прихильників активної політичної роботи, ще далі пішла в бік культурництва, шукала лєґальних доріг для нього і осуджувала різку тактику взяту против росийського уряду Драгомановим в його заграничних виданнях. Але й її проґрама зіставалась безплодною. Росийське правительство на нїякі уступки не йшло, всї ті подання, петиції, заходи „через людей“, на які кидали ся декотрі громадяне, „щоб помирити з собою росийське правительство“, не приводили до нїчого. Лїтература застрягала в цензурних архивах, проба наладити як не ґазету, хоч не журнал, то який небудь півперіодичний збірник, розбивали ся теж о цензурні „чистки“. Все було даремне, а тим часом етноґрафічні, язикові чи історичні студії не могли ж захопити цїлої суспільности!

Найбільш живі й енерґічні суспільні елєменти зневажливо покидали українство, бо воно здавало ся їм якимсь застарілим романтизмом. Ішли в росийські партиї, де була хоч видимість якоїсь живійшої дїяльности, смілі завдання і гострий риск небезпеки, що завсїди вабить смілих, а не було всього того в культурницьких гуртках росийського українства. І ся вся безвихідність української роботи в Росії власне надавала особливу цїну українській орґанїзації галицькій: на галицькім&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ejwylrqd98ybrivmq523nmwsdgc5uct</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Українська робота на галицькім ґрунтї і в Росії в 1880-х рр.</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216455</id>
    <revision>
      <id>457552</id>
      <timestamp>2022-08-04T08:16:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Українська робота на галицькім ґрунтї і в Росії в 1880-х рр.  | попередня = [[../Київська громада і указ 1876 р./]]  | наступна = ../Полїтичний рух в австрійській Українї і її національний зріст в 1890...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="662" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Українська робота на галицькім ґрунтї і в Росії в 1880-х рр.
 | попередня = [[../Київська громада і указ 1876 р./]]
 | наступна = [[../Полїтичний рух в австрійській Українї і її національний зріст в 1890–1900-х рр./]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=519 to=526 fromsection=&quot;127&quot; tosection=&quot;127&quot; /&gt;</text>
      <sha1>s8wifr3o4fjx9lajkj6pprcmshsd86e</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/524</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216456</id>
    <revision>
      <id>457553</id>
      <timestamp>2022-08-04T08:20:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="819" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;[[File:Ілюстрована історія України 401.jpg|thumb|center|upright=3|{{c|401. Українська трупа Кропивницького в 1887–8 рр. (сцена гри в карти).}}{{c|Вгорі, з лївого боку починаючи: Нечай, Черновська, Затиркевич, Мартиненко, Нечай, Переверзева, Глєбов, Загорський.&lt;br/&gt;
Середнїй ряд, з лївого боку: Доленко, Маркова, Заньковецька, Кропивницький, Садовський, Петро Карпенко, Ратмірова.&lt;br/&gt;На долї, з лївого боку: Хильченко (Тобилевичева), Саксаганський, Максимович, Полянська, Косюра.}}]]&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>57saz8fsqoojvsktkegr9z5hkj0ssuz</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/527</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216457</id>
    <revision>
      <id>457554</id>
      <timestamp>2022-08-04T08:35:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4027" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;сказати — з галицьким намісником (ґр. Бадені) і сподївала ся оперти ся на його помочи, як в 1848 р. Але тодї правительство стояло против польсько шляхти, а тепер було з нею звязане. Та й не те було галицьке громадянство! Поступовійша частина галицьких Українцїв уже перед тим відлучила ся від більш консервативних народовцїв і стала формувати ся в осібну партию, під назвою „радикалів“. Коли ж проголошений був новий союз народовцїв з правительством; сї радикали різко виступили против нього і повели дуже енерґїчну аґітацію против такої „угодової“ полїтики народовцїв. Опозиція їх була глибоко справедлива, бо на дїлї союз з правительством мав бути союзом Українцїв з правлящою польською шляхтою Галиччини, а властиво і не союзом, а відступленнєм від боротьби з шляхетським польським панованнєм за цїну деяких національних уступок, дуже дрібних як на таку принціпіальну справу (одна українська ґімназія, одна українська катедра в унїверситетї й таке иньше). Кінець кінцем проводирі народовцїв, розгледївши, куди веде їх сей союз, та й уступаючи натиску громадської думки, розірвали сю „угоду“, і при нїй зістала ся тільки невеличка ґрупа консервативно-клєрикальна. Переважна більшість народовців, ще глибше переконавши ся на сїм прикладї, як нерозривно звязало ся правительство з польскою шляхтою, рішила стати в рішучій опозиції і до польського пановання і до центрального правительства, що віддавало Галиччину на поталу Полякам, за те що вони підтримували правительство в парляментї.

[[File:Ілюстрована історія України 403.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|403. Карпенко-Карий (Тобилевич).}}]]

За прикладом радикалів, що всї свої пляни оснували на соціальнім і полїтичнім освідомленню селянства й його орґанїзації, народовцї рішили також іти як енерґічнїйше в нарід, освідомляти його полїтично, загрівати до боротьби за свої права та орґанїзувати до участи в полїтичнім житю і полїтичній боротьбі. З сього власне погляду вплив радикалів на галицьке житє був дуже важний, бо він не дав народовцям пересувати ся на право, куди їх тягли консервативні й {{errata|клєриекальнї|клєрикальнї}} елєменти, а змушував вести бодай середню лїню між сим консервативним, і радикальним напрямом. В 1900 р. народовцї навіть постановили фор-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1hp0jvpdw5xv94fgws8utd67nocw60t</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457555</id>
      <parentid>457554</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T08:39:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4049" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;сказати — з галицьким намісником (ґр. Бадені) і сподївала ся оперти ся на його помочи, як в 1848 р. Але тодї правительство стояло против польсько шляхти, а тепер було з нею звязане. Та й не те було галицьке громадянство! Поступовійша частина галицьких Українцїв уже перед тим відлучила ся від більш консервативних народовцїв і стала формувати ся в осібну партию, під назвою „радикалів“. Коли ж проголошений був новий союз народовцїв з правительством; сї радикали різко виступили против нього і повели дуже енерґїчну аґітацію против такої „угодової“ полїтики народовцїв. Опозиція їх була глибоко справедлива, бо на дїлї союз з правительством мав бути союзом Українцїв з правлящою польською шляхтою Галиччини, а властиво і не союзом, а відступленнєм від боротьби з шляхетським польським панованнєм за цїну деяких національних уступок, дуже дрібних як на таку принціпіальну справу (одна українська ґімназія, одна українська катедра в унїверситетї й таке иньше). Кінець кінцем проводирі народовцїв, розгледївши, куди веде їх сей союз, та й уступаючи натиску громадської думки, розірвали сю „угоду“, і при нїй зістала ся тільки невеличка ґрупа консервативно-клєрикальна. Переважна більшість народовців, ще глибше переконавши ся на сїм прикладї, як нерозривно звязало ся правительство з польскою шляхтою, рішила стати в рішучій опозиції і до польського пановання і до центрального правительства, що віддавало Галиччину на поталу Полякам, за те що вони підтримували правительство в парляментї.

[[File:Ілюстрована історія України 403.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|403. Карпенко-Карий (Тобилевич).}}]]

За прикладом радикалів, що всї свої пляни оснували на соціальнім і полїтичнім освідомленню селянства й його орґанїзації, народовцї рішили також іти як енерґічнїйше в нарід, освідомляти його полїтично, загрівати до боротьби за свої права та орґанїзувати до участи в полїтичнім житю і полїтичній боротьбі. З сього власне погляду вплив радикалів на галицьке житє був дуже важний, бо він не дав народовцям пересувати ся на право, куди їх тягли консервативні й {{errata|клєриекальнї|клєрикальнї}} елєменти, а змушував вести бодай середню {{errata|лїню|лїнїю}} між сим консервативним, і радикальним напрямом. В 1900 р. народовцї навіть постановили фор-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gofmd5nihlxj4q5giiqcjuyajcbryg7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Категорія:Індекси видань, автор яких – Софія Русова</title>
    <ns>14</ns>
    <id>216458</id>
    <revision>
      <id>457556</id>
      <timestamp>2022-08-04T09:00:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>.</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="96" xml:space="preserve">[[Категорія:Індекси видань за авторами|Русова Софія]]</text>
      <sha1>omjxcmubroaxscsy21ldyygcdlhrmv8</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/528</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216459</id>
    <revision>
      <id>457557</id>
      <timestamp>2022-08-04T09:05:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4169" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;мально злити ся до купи з радикалами, прийнявши поступові й соціальні домагання радикальної програми, і перейменували отсю обєднану партию на „національно-демократичну“/ Розумієть ся, само приймленнє радикальної проґрами не зробило сих народовцїв справжними поступовцями, в дусї радикальнім; праві елєменти не стратили своїх впливів і все тягнули до угодових порозумінь з правктельством та польськими правителями. Але все таки лівійші елєменти галицького українства стримували народовцїв від занадто різкого і відкритого маршу направо, до котрого тягнуло їх праве крило.

[[File:Ілюстрована історія України 404.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|404. Іван Франко.}}]]

Кінець кінцем, як то звичайно буває, боротьба і конкуренція напрямів незвичайно оживили галицьке житє протягом девятьдесятих–девятьсотих років. Національне і полїтичне усвідомленнє вийшло з громадок інтелїґенції обхопило широкі круги, маси народнї, навчило їх пильнувати своїх прав, боротися за свої економічні, культурні й національні інтереси, доходити їх своїми силами, єдністю, орґанїзацією. Опозиційний напрям, котрим повели галицьке громадянство поступові українські течії, в противність старшому, правительственному народовству 1848–1850-х рр., мав власне той незвичайно користний вплив, що відзвичаїв галицьких Українцїв від сподївань якихось благодатей від правительства чи когось иньшого, навчив будувати свою долю, своє житє власними силами і засобами, та йти пробоєм, не оглядаючи ся, яке вражіннє роблять їх змагання на сильних і владущих. Те що здобуло галицьке українство протягом останнїх десятилїть, воно осягнуло власними силами, своєю орґанїзацією і боротьбою против усяких ворожих перешкод, які ставило польське панованнє всїми своїми величезними засобами. Маючи по своїй сторонї центральне правительство, в своїх руках тримаючи всю державну управу Галиччини і краєве самопорядкуваннє, розпоряджаючи величезною земельною властністю, всякими грошевими і культурними засобами, Поляки всїми силами бороли ся з українським рухом, але таки не могли спинити величнього походу української народньої маси.

Осягнено за се десятилїтє справді богато. В сфері національної культури насамперед треба зазначити сотвореннє української науки, про яку стало можна серіозно говорити тільки з сього часу, з тої орґа-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ncs6rm16fz91eonky8ziz99ryo7u21b</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>457558</id>
      <parentid>457557</parentid>
      <timestamp>2022-08-04T09:06:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4169" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;мально злити ся до купи з радикалами, прийнявши поступові й соціальні домагання радикальної програми, і перейменували отсю обєднану партию на „національно-демократичну“. Розумієть ся, само приймленнє радикальної проґрами не зробило сих народовцїв справжними поступовцями, в дусї радикальнім; праві елєменти не стратили своїх впливів і все тягнули до угодових порозумінь з правктельством та польськими правителями. Але все таки лівійші елєменти галицького українства стримували народовцїв від занадто різкого і відкритого маршу направо, до котрого тягнуло їх праве крило.

[[File:Ілюстрована історія України 404.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|404. Іван Франко.}}]]

Кінець кінцем, як то звичайно буває, боротьба і конкуренція напрямів незвичайно оживили галицьке житє протягом девятьдесятих–девятьсотих років. Національне і полїтичне усвідомленнє вийшло з громадок інтелїґенції обхопило широкі круги, маси народнї, навчило їх пильнувати своїх прав, боротися за свої економічні, культурні й національні інтереси, доходити їх своїми силами, єдністю, орґанїзацією. Опозиційний напрям, котрим повели галицьке громадянство поступові українські течії, в противність старшому, правительственному народовству 1848–1850-х рр., мав власне той незвичайно користний вплив, що відзвичаїв галицьких Українцїв від сподївань якихось благодатей від правительства чи когось иньшого, навчив будувати свою долю, своє житє власними силами і засобами, та йти пробоєм, не оглядаючи ся, яке вражіннє роблять їх змагання на сильних і владущих. Те що здобуло галицьке українство протягом останнїх десятилїть, воно осягнуло власними силами, своєю орґанїзацією і боротьбою против усяких ворожих перешкод, які ставило польське панованнє всїми своїми величезними засобами. Маючи по своїй сторонї центральне правительство, в своїх руках тримаючи всю державну управу Галиччини і краєве самопорядкуваннє, розпоряджаючи величезною земельною властністю, всякими грошевими і культурними засобами, Поляки всїми силами бороли ся з українським рухом, але таки не могли спинити величнього походу української народньої маси.

Осягнено за се десятилїтє справді богато. В сфері національної культури насамперед треба зазначити сотвореннє української науки, про яку стало можна серіозно говорити тільки з сього часу, з тої орґа-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>cvlulg6qf0eruwnt8958gfnmf3wprmb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/530</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216460</id>
    <revision>
      <id>457560</id>
      <timestamp>2022-08-04T09:33:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5158" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;128&quot;/&gt;вариств, щоб по можности визволити ся від залежности від чужих фінансових і сїльсько-господарських інституцій.

[[File:Ілюстрована історія України 405.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|405. Василь Стефаник.}}]]

Все се незмірно підняло почутє власної сили і можности в українськім громадянстві {{errata||і}} уможливило здобуваннє національних прав не поклонами {{errata||і}} вислугами владущим партиям чи правительству, як вели свою „полїтику“ старші покоління, а орґанїзованою боротьбою, змушуючи рахувати ся з національними домаганнями галицьких Українцїв незалежно від того, чи на них дають свою згоду польські верховоди Галиччини, чи нї. А ще важнїйше — що навіть незалежно від державних відносин, в самім собі українське громадянство відкрило сили і засоби свого національного розвитку, і власне в момент найбільшого розвою суспільно-полїтичного руху в громадянстві й народї воно видобувало з себе сили культурного і національного розвою, енерґію національної творчости.&lt;section end=&quot;128&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;129&quot;/&gt;'''129. Перше розкріпощеннє Росийської України.''' В Росії в 1890-х рр. теж потроху лекшали цензурні утиски українського слова і стала можливою живійша літературна і видавнича робота. [[w:Благодійне товариство видання загальнокорисних і дешевих книг|Добродійне товариство для видавання дешевих книжок]], засноване в Петербурзї, де меньше давало себе знати „усердіє“ місцевих цензурних комітетів, досить енерґійно заходило ся коло видавання [[Книги благодійного товариства видання загальнокорисних і дешевих книг|популярних книжечок для народу з ріжних областей знання]]. В Київі видавничий гурток „[[w:Вік (видавництво)|Вік]]“ заходив ся коло [[:Категорія:Роботи видавництва «Вік»|видавання української белєтристики]]. Виступив ряд визначних авторів в краснім письменстві — [[Автор:Михайло Коцюбинський|Коцюбинський]], [[Автор:Борис Грінченко|Грінченко]], [[Автор:Володимир Самійленко|Самійленко]], [[Автор:Агатангел Кримський|Кримський]], що внесли нові тони, нові теми в українське лїтературне житє і дали нову силу і блиск лїтературній мові. Сильно розвинув ся театр. Його {{errata|репертуа|репертуар}} за сей час збогатив ся рядом цінних пєс, головно творами Карпенка-Карого (Тобилевича), що вмів і в рамках цензури поширити круг тем, увівши до них деякі соціальні мотиви з сучасного {{errata|на роднього|народнього}} житя. Гідно підтримував славу української музики [[Автор:Микола Лисенко|Микола Лисенко]]. Нарештї — вже в перших роках девятьсотих — виступають перші замітні проби українського стилю в мистецтві (найважнїйший і найбільший утвір сього часу — дім полтавського земства, робота визначного українського маляра і архітекта [[w:Кричевський Василь Григорович|Вас. Кричевського]]).

Ще важнїйше було оживленнє національне і полїтичне, яке зазначуєть ся в українським громадянстві уже з 1890-х р. і стає помітнїйшім в 1900-х роках.{{nop}}&lt;section end=&quot;129&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>fx4fmk4w1bu2ksrxh5nc96ten5us4is</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Полїтичний рух в австрійській Українї і її національний зріст в 1890–1900-х рр.</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216461</id>
    <revision>
      <id>457561</id>
      <timestamp>2022-08-04T09:35:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = Полїтичний рух в австрійській Українї і її національний зріст в 1890–1900-х рр.  | попередня = [[../Українська робота на галицькім ґрунтї і в Росії в 1880-х рр./]]  | наступна = ../Перше розкріпощеннє...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="682" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Полїтичний рух в австрійській Українї і її національний зріст в 1890–1900-х рр.
 | попередня = [[../Українська робота на галицькім ґрунтї і в Росії в 1880-х рр./]]
 | наступна = [[../Перше розкріпощеннє росийської України/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=526 to=530 fromsection=&quot;128&quot; tosection=&quot;128&quot; /&gt;</text>
      <sha1>t30uu073zl0xvqfw77izczztgjo6t1j</sha1>
    </revision>
  </page>
</mediawiki>