Вікіджерела ukwikisource https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 MediaWiki 1.39.0-wmf.23 first-letter Медіа Спеціальна Обговорення Користувач Обговорення користувача Вікіджерела Обговорення Вікіджерел Файл Обговорення файлу MediaWiki Обговорення MediaWiki Шаблон Обговорення шаблону Довідка Обговорення довідки Категорія Обговорення категорії Автор Обговорення автора Архів Обговорення архіву Сторінка Обговорення сторінки Індекс Обговорення індексу TimedText TimedText talk Модуль Обговорення модуля Gadget Gadget talk Gadget definition Gadget definition talk 102 6703 457625 457403 2022-08-04T20:15:30Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{автор | прізвище = Грінченко }} == Псевдоніми, криптоніми == Василь Чайченко • Л. Яворенко • П. Вартовий • Б. Вільховий == Твори == === Проза === ==== Оповідання ==== * {{бі|[[Батько та дочка]]}} * {{бі|[[Грицько (Грінченко)|Грицько]]}} * {{бі|[[Екзамен (Грінченко)|Екзамен]]}} * [[Олеся]] * {{бі|[[Сама, зовсім сама]]}} * {{бі|[[Украла (Грінченко)|Украла ]]}} === Поезія === * ''див. [[Автор:Борис Грінченко/Поезія|Поезії за абеткою]]'' ==== Збірки віршів ==== * {{l2s|Під хмарним небом|Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf}}. Львів, 1893 ==== Віршовані казки ==== * {{бі|[[Два морози (Борис Грінченко)|Два морози]]}} * {{бі|[[Дівчина Леся (Борис Грінченко)|Дівчина Леся]]}} * {{бі|[[Дурень думкою багатіє (Борис Грінченко)|Дурень думкою багатіє]]}} * {{бі|[[Снігурка (Борис Грінченко)|Снігурка]]}} * {{бі|[[Чия робота важча? (Борис Грінченко)|Чия робота важча?]]}} * {{бі|[[Болить душа твоя? (Борис Грінченко)|Болить душа твоя?]]}} * {{бі|[[Блискучії зорі, небесні світила... (Борис Грінченко)|Блискучії зорі, небесні світила...]]}} * {{бі|[[Весна (Грінченко)|Весна]]}} * {{бі|[[Вечір (Борис Грінченко)|Вечір]]}} * {{бі|[[Вона! вона! я бачу — між кущами... (Борис Грінченко)|Вона! вона! я бачу — між кущами...]]}} * {{бі|[[Вона співа... (Борис Грінченко)|Вона співа...]]}} * {{бі|[[Гроза (Борис Грінченко)|Гроза]]}} * {{бі|[[Де воно? (Борис Грінченко)|Де воно?]]}} * {{бі|[[До праці (Борис Грінченко)|До праці]]}} * {{бі|[[До тих, що зостануться (Борис Грінченко)|До тих, що зостануться]]}} * {{бі|[[Дуб (Борис Грінченко)|Дуб]]}} * {{бі|[[Душа горить (Борис Грінченко)|Душа горить]]}} * [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/За вікнами вітер віє...|За вікнами вітер виє…]] * {{бі|[[Зазира в вікно до мене (Борис Грінченко)|Зазира в вікно до мене]]}} * {{бі|[[Згадка (Борис Грінченко)|Згадка]]}} * [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/Землякам|Землякам]] * {{бі|[[Зернятка (Борис Грінченко)|Зернятка]]}} * {{бі|[[Зорі (Грінченко)|Зорі]]}} * [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/Кажуть бог нерівно ділить...|Кажуть бог нерівно ділить…]] * {{бі|[[Коханій (Борис Грінченко)|Коханій]]}} * {{бі|[[Ластівка (Борис Грінченко)|Ластівка]]}} * {{бі|[[Матері (Борис Грінченко)|Матері]]}} * {{бі|[[Моє кохання (Борис Грінченко)|Моє кохання]]}} * {{бі|[[Молоді сльози (Борис Грінченко)|Молоді сльози]]}} * [[Надія (Борис Грінченко)|Надія]] * {{бі|[[На добраніч! (Борис Грінченко)|На добраніч!]]}} * {{бі|[[На полі (Борис Грінченко)|На полі]]}} * {{бі|[[Не гордуй ти життям молодим... (Борис Грінченко)|Не гордуй ти життям молодим...]]}} * {{бі|[[Некрасову й Шевченкові (Борис Грінченко)|Некрасову й Шевченкові]]}} * {{бі|[[Не лякайсь, що і досі хмари (Борис Грінченко)|Не лякайсь, що і досі хмари]]}} * {{бі|[[Ні, я між вас, о люди, не зазнав... (Борис Грінченко)|Ні, я між вас, о люди, не зазнав...]]}} * {{бі|[[Присвячую М. Г. (Борис Грінченко)|Присвячую М. Г.]]}} * {{бі|[[Російським лібералам (Борис Грінченко)|Російським лібералам]]}} * [[Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих/Служба в церкві|Служба в церкві]] ''{{fine|([[Автор:Віктор Гюґо|Віктор Гюго]])}}'' * {{бі|[[Смутні картини (Борис Грінченко)|Смутні картини]]}} * {{бі|[[Та де вона? Невже її й не мати? (Борис Грінченко)|Та де вона? Невже її й не мати?]]}} * {{бі|[[Українець (Борис Грінченко)|Українець]]}} * {{бі|[[Учителям (Борис Грінченко)|Учителям]]}} * {{бі|[[Хай ліпше вб’є громом, ніж їстиме лихо... (Борис Грінченко)|Хай ліпше вб’є громом, ніж їстиме лихо...]]}} * [[Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих/Червоний прапор|Червоний прапор]] * {{бі|[[Я кохаю ті хмари похмурі... (Борис Грінченко)|Я кохаю ті хмари похмурі...]]}} * {{бі|[[Я сам собі у городі гучному... (Борис Грінченко)|Я сам собі у городі гучному...]]}} ** [[Нахиляє дуб високий... (Борис Грінченко)|Нахиляє дуб високий...]] ** [[Пастушки (Борис Грінченко)|Пастушки]] ** [[Петрусь (Борис Грінченко)|Петрусь]] ** [[Пташці (Борис Грінченко)|Пташці]] ** [[Ранок (Борис Грінченко)|Ранок]] ** [[У степу]] ** [[Серед поля (Борис Грінченко)|Серед поля]] ** [[На чужині (Борис Грінченко)|На чужині]] (1884) ** [[Не гордуй ти життям молодим... (Борис Грінченко)|Не гордуй ти життям молодим...]] (1884) ** [[Неначе (Борис Грінченко)|Неначе]] (1880) ** [[Ні поля, ні гаї (Борис Грінченко)|Ні поля, ні гаї]] (1909) ** [[Нудьга (Борис Грінченко)|Нудьга]] (1885) ** [[Ой під лісом, по тих луках... (Борис Грінченко)|Ой під лісом, по тих луках...]] (1885) ** [[О дайте сліз! (Борис Грінченко)|О дайте сліз!]] (1885) ** [[Патріот (Борис Грінченко)|Патріот]] (1892) ** [[Перед сонцем (Борис Грінченко)|Перед сонцем]] (1892) ** [[Перші проліски (Борис Грінченко)|Перші проліски]] (1893) ** [[Південь на степу (Борис Грінченко)|Південь на степу]] (1885) ** [[Під вербами (Борис Грінченко)|Під вербами]] (1885) ** [[Пісня (Грінченко)|Пісня]] (1885) ** [[По весні (Борис Грінченко)|По весні]] (1884) ** [[По весні розцвітаються квіти... (Борис Грінченко)|По весні розцвітаються квіти...]] ** [[Подивись! (Борис Грінченко)|Подивись!]] (1885) ** [[Прийде! (Борис Грінченко)|Прийде!]] (1892) ** [[Природо-мати! (Борис Грінченко)|Природо-мати!]] (1894) ** [[Присвячую М.Г. (Борис Грінченко)|Присвячую М.Г.]] (18.ХІІ. 1885) ** [[Приходить час (Борис Грінченко)|Приходить час]] (1903) ** [[Ранок (Борис Грінченко)|Ранок]] (1882) ** [[Рибалка (Борис Грінченко)|Рибалка]] (1883) ** [[Своїм братам (Борис Грінченко)|Своїм братам]] (1884) ** [[Скоро може побачу я степ той широкий (Борис Грінченко)|Скоро може побачу я степ той широкий]] (1885) ** [[Співцеві (Борис Грінченко)|Співцеві]] (1905) ** [[Тепер (Борис Грінченко)|Тепер]] (1885) ** [[Тільки одна не пишалась... (Борис Грінченко)|Тільки одна не пишалась...]] (1885) ** [[Ти кажеш: заспівай... (Борис Грінченко)|Ти кажеш: заспівай...]] (1891) ** [[Троянда (Борис Грінченко)|Троянда]] (1890) ** [[Удові (Борис Грінченко)|Удові]] (1882) ** [[У кого плачуть очі (Борис Грінченко)|У кого плачуть очі]] (1894) ** [[У лісі (Борис Грінченко)|У лісі]] (1885) === Мовознавство === * Словарь української мови ** [[Словарь української мови (1924)|Словарь української мови]]. {{fine|Берлін, 1924}} :: {{l2s|Словарь української мови (1924)/I|Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu|А–Н}} • {{l2s|Словарь української мови (1924)/II|Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu|О–Я}} {{PD-auto}} {{Authority control}} [[Категорія:Українські автори]] [[Категорія:Науковці]] l2akrwvncpxqsy5rwzm7pifgq30ouj1 457627 457625 2022-08-04T20:33:14Z Leh Palych 5381 /* Віршовані казки */ wikitext text/x-wiki {{автор | прізвище = Грінченко }} == Псевдоніми, криптоніми == Василь Чайченко • Л. Яворенко • П. Вартовий • Б. Вільховий == Твори == === Проза === ==== Оповідання ==== * {{бі|[[Батько та дочка]]}} * {{бі|[[Грицько (Грінченко)|Грицько]]}} * {{бі|[[Екзамен (Грінченко)|Екзамен]]}} * [[Олеся]] * {{бі|[[Сама, зовсім сама]]}} * {{бі|[[Украла (Грінченко)|Украла ]]}} === Поезія === * ''див. [[Автор:Борис Грінченко/Поезія|Поезії за абеткою]]'' ==== Збірки віршів ==== * {{l2s|Під хмарним небом|Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf}}. Львів, 1893 ==== Віршовані казки ==== * {{бі|[[Два морози (Борис Грінченко)|Два морози]]}} * {{бі|[[Дівчина Леся (Борис Грінченко)|Дівчина Леся]]}} * {{бі|[[Дурень думкою багатіє (Борис Грінченко)|Дурень думкою багатіє]]}} * {{бі|[[Снігурка (Борис Грінченко)|Снігурка]]}} * {{бі|[[Чия робота важча? (Борис Грінченко)|Чия робота важча?]]}} === Мовознавство === * Словарь української мови ** [[Словарь української мови (1924)|Словарь української мови]]. {{fine|Берлін, 1924}} :: {{l2s|Словарь української мови (1924)/I|Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu|А–Н}} • {{l2s|Словарь української мови (1924)/II|Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu|О–Я}} {{PD-auto}} {{Authority control}} [[Категорія:Українські автори]] [[Категорія:Науковці]] sdwur2srhihb1s0x8bl961js9m1xjf9 457629 457627 2022-08-04T20:36:13Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{автор | прізвище = Грінченко }} __NOTOC__ == Псевдоніми, криптоніми == Василь Чайченко • Л. Яворенко • П. Вартовий • Б. Вільховий == Твори == === Проза === ==== Оповідання ==== * {{бі|[[Батько та дочка]]}} * {{бі|[[Грицько (Грінченко)|Грицько]]}} * {{бі|[[Екзамен (Грінченко)|Екзамен]]}} * [[Олеся]] * {{бі|[[Сама, зовсім сама]]}} * {{бі|[[Украла (Грінченко)|Украла ]]}} === Поезія === * ''див. [[Автор:Борис Грінченко/Поезія|Поезії за абеткою]]'' ==== Збірки віршів ==== * {{l2s|Під хмарним небом|Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf}}. {{fine|Львів, 1893}} ==== Віршовані казки ==== * {{бі|[[Два морози (Борис Грінченко)|Два морози]]}} * {{бі|[[Дівчина Леся (Борис Грінченко)|Дівчина Леся]]}} * {{бі|[[Дурень думкою багатіє (Борис Грінченко)|Дурень думкою багатіє]]}} * {{бі|[[Снігурка (Борис Грінченко)|Снігурка]]}} * {{бі|[[Чия робота важча? (Борис Грінченко)|Чия робота важча?]]}} === Мовознавство === * Словарь української мови ** [[Словарь української мови (1924)|Словарь української мови]]. {{fine|Берлін, 1924}} :: {{l2s|Словарь української мови (1924)/I|Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu|А–Н}} • {{l2s|Словарь української мови (1924)/II|Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu|О–Я}} {{PD-auto}} {{Authority control}} [[Категорія:Українські автори]] [[Категорія:Науковці]] bqigemyjpyoswtb2u3o8m56sn7ocigl 457630 457629 2022-08-04T20:39:17Z Leh Palych 5381 /* Твори */ wikitext text/x-wiki {{автор | прізвище = Грінченко }} __NOTOC__ == Псевдоніми, криптоніми == Василь Чайченко • Л. Яворенко • П. Вартовий • Б. Вільховий == Твори == === Видання === ==== Індекси ==== {{#categorytree:Індекси видань, автор яких – Борис Грінченко|hideroot=off|mode="all"|depth=0|showcount="on"|hideprefix=always|style=margin:0 0 0 1em}} {{#categorytree:Індекси видань, перекладач яких – Борис Грінченко|hideroot=off|mode="all"|depth=0|showcount="on"|hideprefix=always|style=margin:0 0 0 1em}} {{#categorytree:Індекси видань, редактор яких – Борис Грінченко|hideroot=off|mode="all"|depth=0|showcount="on"|hideprefix=always|style=margin:0 0 0 1em}} === Проза === ==== Оповідання ==== * {{бі|[[Батько та дочка]]}} * {{бі|[[Грицько (Грінченко)|Грицько]]}} * {{бі|[[Екзамен (Грінченко)|Екзамен]]}} * [[Олеся]] * {{бі|[[Сама, зовсім сама]]}} * {{бі|[[Украла (Грінченко)|Украла ]]}} === Поезія === * ''див. [[Автор:Борис Грінченко/Поезія|Поезії за абеткою]]'' ==== Збірки віршів ==== * {{l2s|Під хмарним небом|Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf}}. {{fine|Львів, 1893}} ==== Віршовані казки ==== * {{бі|[[Два морози (Борис Грінченко)|Два морози]]}} * {{бі|[[Дівчина Леся (Борис Грінченко)|Дівчина Леся]]}} * {{бі|[[Дурень думкою багатіє (Борис Грінченко)|Дурень думкою багатіє]]}} * {{бі|[[Снігурка (Борис Грінченко)|Снігурка]]}} * {{бі|[[Чия робота важча? (Борис Грінченко)|Чия робота важча?]]}} === Мовознавство === * Словарь української мови ** [[Словарь української мови (1924)|Словарь української мови]]. {{fine|Берлін, 1924}} :: {{l2s|Словарь української мови (1924)/I|Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu|А–Н}} • {{l2s|Словарь української мови (1924)/II|Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu|О–Я}} {{PD-auto}} {{Authority control}} [[Категорія:Українські автори]] [[Категорія:Науковці]] tfmh2xzf4pvbv94oy4ahomiqnvbz8xr 457632 457630 2022-08-04T20:45:18Z Leh Palych 5381 /* Індекси */ wikitext text/x-wiki {{автор | прізвище = Грінченко }} __NOTOC__ == Псевдоніми, криптоніми == Василь Чайченко • Л. Яворенко • П. Вартовий • Б. Вільховий == Твори == === Видання === ==== Індекси ==== {{#categorytree:Індекси видань, автор яких – Борис Грінченко|hideroot=off|mode="all"|depth=0|showcount="on"|hideprefix=always|style=margin:0 0 0 1em}} {{#categorytree:Індекси видань, редактор яких – Борис Грінченко|hideroot=off|mode="all"|depth=0|showcount="on"|hideprefix=always|style=margin:0 0 0 1em}} === Проза === ==== Оповідання ==== * {{бі|[[Батько та дочка]]}} * {{бі|[[Грицько (Грінченко)|Грицько]]}} * {{бі|[[Екзамен (Грінченко)|Екзамен]]}} * [[Олеся]] * {{бі|[[Сама, зовсім сама]]}} * {{бі|[[Украла (Грінченко)|Украла ]]}} === Поезія === * ''див. [[Автор:Борис Грінченко/Поезія|Поезії за абеткою]]'' ==== Збірки віршів ==== * {{l2s|Під хмарним небом|Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf}}. {{fine|Львів, 1893}} ==== Віршовані казки ==== * {{бі|[[Два морози (Борис Грінченко)|Два морози]]}} * {{бі|[[Дівчина Леся (Борис Грінченко)|Дівчина Леся]]}} * {{бі|[[Дурень думкою багатіє (Борис Грінченко)|Дурень думкою багатіє]]}} * {{бі|[[Снігурка (Борис Грінченко)|Снігурка]]}} * {{бі|[[Чия робота важча? (Борис Грінченко)|Чия робота важча?]]}} === Мовознавство === * Словарь української мови ** [[Словарь української мови (1924)|Словарь української мови]]. {{fine|Берлін, 1924}} :: {{l2s|Словарь української мови (1924)/I|Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu|А–Н}} • {{l2s|Словарь української мови (1924)/II|Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu|О–Я}} {{PD-auto}} {{Authority control}} [[Категорія:Українські автори]] [[Категорія:Науковці]] bnc17w183wj91ssoz58hbt7ugufsmwt 0 6766 457642 55121 2022-08-04T21:04:57Z Leh Palych 5381 Leh Palych перейменував сторінку з [[На полі (Борис Грінченко)]] на [[На полі]] без створення перенаправлення wikitext text/x-wiki {{Про_текст | Назва = На полі | Підзаголовок = | Частина = | Автор =[[Грінченко Борис Дмитрович]] | Без_автора = | Автори = | Автор1 = | Мова_оригіналу = | Назва_оригіналу= | Підзаголовок_оригіналу= | Перекладач = | Зміст = | З_циклу = | Із_збірника = | Дата_створення = 1882 | Дата_публікації= | Джерело =[http://www.library.lg.ua/grin/tv.htm] | Вікіпедія = | Інше = | Зображення = | Опис_зображення= | Попередній = | Наступний = }} {{poem|На полі|<poem> Блиснули вже коси, упали покоси, Рядками снопи полягали; Під сонцем пекучим із лихом гнітючим У полі усі працювали. Ні пісні, ні слова — затихла розмова: Вся сила пішла на роботу; З обличчя, як сльози, течуть на покоси Струмочки гарячого поту. Вже сонечко нижче і вечір вже ближче - Не роблять потомлені руки: Зійди, нічко, тихо, сховай усе лихо, Вкрий груди, наболяні з муки. І ніч наступає, пливе-випливає І сяє сріблом місяченько... Вже край і роботі... Забувши турботи, Сплять батько і доня, і ненька. Зірки ж серед ночі, як божії очі, З високого неба сіяють. Тихесенько-тихо на людськеє лихо, На стомлений люд поглядають... </poem>|1882}} [[Категорія:Поезія Бориса Грінченка]] bnzbm63gk3ubn91nnxdct5bxcij4dvi 457643 457642 2022-08-04T21:05:51Z Leh Palych 5381 Замінено вміст на «{{версії |автор = Борис Грінченко |nointro = так }} * [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/На полі|На полі]] {{збірка|Струни-2}}» wikitext text/x-wiki {{версії |автор = Борис Грінченко |nointro = так }} * [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/На полі|На полі]] {{збірка|Струни-2}} 3f82cibfklzuojvo6nmixsqcbonxg0q 0 6771 457635 55102 2022-08-04T20:53:03Z Leh Palych 5381 Leh Palych перейменував сторінку з [[Вона співа... (Борис Грінченко)]] на [[Вона співа]] без створення перенаправлення wikitext text/x-wiki {{Про_текст | Назва = Вона співа... | Підзаголовок = | Частина = | Автор =[[Грінченко Борис Дмитрович]] | Без_автора = | Автори = | Автор1 = | Мова_оригіналу = | Назва_оригіналу= | Підзаголовок_оригіналу= | Перекладач = | Зміст = | З_циклу = | Із_збірника = | Дата_створення = 1887 | Дата_публікації= | Джерело =[http://www.library.lg.ua/grin/tv.htm] | Вікіпедія = | Інше = | Зображення = | Опис_зображення= | Попередній = | Наступний = }} {{poem|Вона співа...|<poem> Вона співа — і серця поривання У згуки ті вона перелива, Горять огнем безмірного кохання Її пісень пекучії слова. Вона співа — і очі молодії Ясніш од зорь засяли із-під вій... О, скільки в їх незломної надії, О, скільки в їх на щастя любих мрій! Нехай співа, нехай ті співи ллються, Хай очі ті і сяють, і сміються, І хай огонь кохання в їх горить! Нехай співа! Удруге вже такая Не зацвіте весна їй золотая, Яка цвіте в душі її в цю мить! </poem>|1887}} [[Категорія:Поезія Бориса Грінченка]] cxnoigpyt1i5ta3xh3rpkvibj2ppymw 457636 457635 2022-08-04T20:55:47Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{версії |автор = Борис Грінченко |nointro = так }} * [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/Вона співа|Вона співа]] {{збірка|Струни-2}} qodt22eeog6tlupsucg2s39rgn0nt5i 0 9299 457644 123671 2022-08-04T21:08:25Z Leh Palych 5381 Leh Palych перейменував сторінку з [[До праці (Борис Грінченко)]] на [[До праці]] без створення перенаправлення wikitext text/x-wiki {{Про_текст | Назва =До працi | Підзаголовок = | Частина = | Автор =[[Грінченко Борис Дмитрович]] | З_циклу = | Із_збірника =Пісні Василя Чайченка | Дата_створення =1881 | Дата_публікації= | Джерело = | Вікіпедія = | Інше = }} {{poem|До працi|<poem> Праця єдина з недолі нас вирве: Hумо до працi, брати! Годі лякатись! За діло святеє Сміло ми будему йти! Праця єдина нам шлях уторує, Довгий той шлях і важкий, Що аж до щастя і долі прямує: Нумо до праці мерщій! Праця не згине між людьми даремне: Сонце засвітить колись,— Дякою нас тоді люди згадають — Нум же! До праці берись! Хоч у недолі й нещасті звікуєм — Долю онукам дамо! Ми на роботу на світ народились, Ми для борні живемо! Сміливо ж, браття, до праці ставайте,- Час наступає — ходім! Дяка і шана робітникам щирим! Сором недбалим усім! </poem>|1881}} [[Категорія:Поезія Бориса Грінченка]] 54ofz95cvglltgh4tincjvftdo5l758 457645 457644 2022-08-04T21:09:10Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{версії |автор = Борис Грінченко |nointro = так }} * [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/До праці|До праці]] {{збірка|Струни-2}} e6ztdxwxq3c6pltqh6v753e4nq5ph52 10 19681 457708 44335 2022-08-05T06:09:49Z AlexKozur 2731 wikitext text/x-wiki <includeonly><span style="text-decoration:underline;text-decoration-thickness:{{{2|auto}}};">{{{1}}}</span></includeonly><noinclude> {{Документація}} <!-- Додавайте категорії на підсторінку /документація, а не сюди. Дякуємо! --> </noinclude> hwz3ooh1y6q6px5kgbr8nsdimx3do6s 10 19682 457709 264264 2022-08-05T06:12:22Z AlexKozur 2731 /* Приклад */ wikitext text/x-wiki {{підсторінка документації}} <!-- РЕДАГУЙТЕ ДОКУМЕНТАЦІЮ ШАБЛОНУ НИЖЧЕ ЦЬОГО РЯДКА --> == Використання == Цей шаблон спрощує форматування тексту, який {{Underline|підкреслений}}. ''{{tl|u}} перенаправляє сюди. При бажанні можете використовувати цю скорочену форму.'' == Приклад == <code><nowiki>{{Underline|підкреслення}}</nowiki></code> {{Underline|підкреслення}} <code><nowiki>{{u|підкреслення}}</nowiki></code> {{u|підкреслення}} <code><nowiki>{{u|підкреслення|5px}}</nowiki></code> {{u|підкреслення|5px}} == Див. також == <includeonly> <!-- ДОДАВАЙТЕ КАТЕГОРІЇ НИЖЧЕ ЦЬОГО РЯДКА --> [[Категорія:Шаблони форматування]] </includeonly> dcv0g27hhssbh4m5css9mynf9ecbq4y 0 21683 457592 57175 2022-08-04T15:10:56Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki <div style="font-family:Lucida Sans Unicode, Cambria, Constantia, Calibri;"> {{заголовок | назва = [[../../]] | автор = | перевизначити_автора = зо̂браніи [[Автор:Григорій Ількевич|Григорим Илькєвичом]] | секція = [[../|Приповѣдки]]<br/>О | попередня = [[../Н/]] | наступна = [[../П/]] | рік = 1841 | місто = Вѣдень | правопис = М | примітки = }} <pages index="Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf" from=78 to=79 onlysection="О" /> </div> m0omwk96g4fpqov9c99f2rqtqf3h16h 0 21685 457593 57176 2022-08-04T15:13:37Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki <div style="font-family:Lucida Sans Unicode, Cambria, Constantia, Calibri;"> {{заголовок | назва = [[../../]] | автор = | перевизначити_автора = зо̂браніи [[Автор:Григорій Ількевич|Григорим Илькєвичом]] | секція = [[../|Приповѣдки]]<br/>П | попередня = [[../О/]] | наступна = [[../Р/]] | рік = 1841 | місто = Вѣдень | правопис = М | примітки = }} <pages index="Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf" from=79 to=88 fromsection="П" tosection="П" /> {{bar}} {{reflist}} </div> iqpbv0jzx1tjd7mi51mvzjdbnu219pr 0 21686 457614 57177 2022-08-04T17:16:39Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki <div style="font-family:Lucida Sans Unicode, Cambria, Constantia, Calibri;"> {{заголовок | назва = [[../../]] | автор = | перевизначити_автора = зо̂браніи [[Автор:Григорій Ількевич|Григорим Илькєвичом]] | секція = [[../|Приповѣдки]]<br/>Р | попередня = [[../П/]] | наступна = [[../С/]] | рік = 1841 | місто = Вѣдень | правопис = М | примітки = }} <pages index="Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf" from=88 to=90 fromsection="Р" tosection="Р" /> {{bar}} {{reflist}} </div> 7smrm6eyj5dk9tdyc7cksexzi0e1lkj 0 21690 457615 57178 2022-08-04T17:19:26Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki <div style="font-family:Lucida Sans Unicode, Cambria, Constantia, Calibri;"> {{заголовок | назва = [[../../]] | автор = | перевизначити_автора = зо̂браніи [[Автор:Григорій Ількевич|Григорим Илькєвичом]] | секція = [[../|Приповѣдки]]<br/>С | попередня = [[../Р/]] | наступна = [[../Т/]] | рік = 1841 | місто = Вѣдень | правопис = М | примітки = }} <pages index="Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf" from=90 to=97 fromsection="С" tosection="С" /> {{bar}} {{reflist}} </div> 20hvjpkj1ejmy3xoflj1nej7a8rvpdn 10 22602 457602 55792 2022-08-04T16:25:45Z Leh Palych 5381 Перенаправлено на [[Шаблон:Тільки на сторінці]] wikitext text/x-wiki #Redirect[[Шаблон:Тільки на сторінці]] 0mmfpyj7gtaukmnnybja1p4k22vz0ka 250 22651 457584 110297 2022-08-04T14:45:31Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 71 —}}</noinclude><section begin="Н"/>{{sp|Нѣхто}} не знає&nbsp;— лише дѣд, баба и цѣла громада.<br/> Нѣхто сороцѣ с по̂д хвоста не выпав.<br/> Нѣчого не знає о божи̂м свѣтѣ.<br/> Нѣчого не роби, лише Пилипа жени.<br/> Нѣчого собѣ не винии̂'смо, {{tooltip|йно|тільки}} добре слово.<br/> Нѣ {{sp|швець}}, нѣ {{tooltip|мнець|кожум'яка}}.<br/> Нѣщо бабѣ по {{tooltip|єдвабѣ|єдваб — вид коштовної тканини}}.<br/> Нѣ юшки, нѣ петрушки.<br/> <section end="Н"/> <section begin="О"/>{{c|{{uc|{{larger|'''О.'''}}}}}} Обійдеся Андрушка без того {{tooltip|окрушка|шматка хліба}}.<br/> Обійдеся великдень без {{tooltip|гречанои паски|щось не потрібне, зайве, бо з гречки пасок не роблять}}.<br/> Обійдеся в недѣлю без свяченого.<br/> Обійдеся {{sp|цыганськє}} весѣльє без {{tooltip|марцыпана|вид тістечка}}.<br/> Обійшовся, як Сахно в церквѣ.<br/> Обложився дѣтьми, як дѣд онучами.<br/> Обома руками дати.<br/> О бѣду не трудно.<br/> Обѣцяв Бо̂г дати, але казав чекати.<br/> Обѣцянка, а не данка, {{sp|дурному}} радо̂сть.<br/> О вовку помовка, а вовк у кошарѣ.<br/> Оглядайся на заднѣ колеса.<br/> {{sp|Огонь {{tooltip|а|тут: та}} вода}} добри̂ служити, але лихи̂ пановати.<br/> Огонь з водою нѣколи не погодишь.<br/> {{sp|Огонь святый}}&nbsp;— мстится, як го не шануєшь.<br/> Одже ту сук&nbsp;— тай годѣ.<br/> <section end="О"/><noinclude></noinclude> gv002qeohed90s6z469c5ut4tp7yy34 457588 457584 2022-08-04T14:51:09Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 71 —}}</noinclude><section begin="Н"/><poem>{{sp|Нѣхто}} не знає — лише дѣд, баба и цѣла громада. Нѣхто сороцѣ с по̂д хвоста не выпав. Нѣчого не знає о божи̂м свѣтѣ. Нѣчого не роби, лише Пилипа жени. Нѣчого собѣ не винни̂ 'смо, йно добре слово. Нѣ {{sp|швець}}, нѣ мнець. Нѣщо бабѣ по єдвабѣ. Нѣ юшки, нѣ петрушки.</poem><section end="Н"/> <section begin="О"/>{{c|{{x-larger|'''О.'''}}}} <poem>Обійдеся Андрушка без того окрушка. Обійдеся великдень без гречанои паски. Обійдеся в недѣлю без свяченого. Обійдеся {{sp|цыганськє}} весѣльє без марцыпана. Обійшовся, як Сахно в церквѣ. Обложився дѣтьми, як дѣд онучами. Обома руками дати. О бѣду не трудно. Обѣцяв Бо̂г дати, але казав чекати. Обѣцянка, а не данка, {{sp|дурному}} радо̂сть. О вовку помовка, а вовк у кошарѣ. Оглядайся на заднѣ колеса. {{sp|Огонь а вода}} добри̂ служити, але лихи̂ пановати. Огонь з водою нѣколи не погодишь. {{sp|Огонь святый}} — мстится, як го не шануєшь. Одже ту сук — тай годѣ.</poem><section end="О"/><noinclude></div></noinclude> 1q1lmx8y6uixf2zp3cwtglruowx4zr8 457591 457588 2022-08-04T15:08:55Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 71 —}}</noinclude><section begin="Н"/><poem>{{sp|Нѣхто}} не знає — лише дѣд, баба и цѣла громада. Нѣхто сороцѣ с по̂д хвоста не выпав. Нѣчого не знає о божи̂м свѣтѣ. Нѣчого не роби, лише Пилипа жени. Нѣчого собѣ не винни̂'смо, йно добре слово. Нѣ {{sp|швець}}, нѣ мнець. Нѣщо бабѣ по єдвабѣ. Нѣ юшки, нѣ петрушки.</poem><section end="Н"/> <section begin="О"/>{{c|{{x-larger|'''О.'''}}}} <poem>Обійдеся Андрушка без того окрушка. Обійдеся великдень без гречанои паски. Обійдеся в недѣлю без свяченого. Обійдеся {{sp|цыганськє}} весѣльє без марцыпана. Обійшовся, як Сахно в церквѣ. Обложився дѣтьми, як дѣд онучами. Обома руками дати. О бѣду не трудно. Обѣцяв Бо̂г дати, але казав чекати. Обѣцянка, а не данка, {{sp|дурному}} радо̂сть. О вовку помовка, а вовк у кошарѣ. Оглядайся на заднѣ колеса. {{sp|Огонь а вода}} добри̂ служити, але лихи̂ пановати. Огонь з водою нѣколи не погодишь. {{sp|Огонь святый}} — мстится, як го не шануєшь. Одже ту сук — тай годѣ.</poem><section end="О"/><noinclude></div></noinclude> glyn507tpf6wdx47jlggaadovrfix50 250 22652 457585 110298 2022-08-04T14:45:33Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 72 —}}</noinclude><section begin="О"/>Оженився, на чотыре вѣтры, а на пятый шум.<br/> Ой {{sp|дружба}}, дружба! го̂ркая твоя служба.<br/> Ой {{tooltip|жур|тут: журба}}, мати {{tooltip|жур|тут: журба}}, лѣпшій {{sp|Русин}}, як {{tooltip|{{sp|Мазур}}|мазури — етнографічна група поляків}}.<br/> Ой не втне Панько тѣста, бо ячмѣнне.<br/> Ой так, тай не як, де {{sp|урода}}, там и смак.<br/> О нашую то шкиру ходить.<br/> О Николѣ, тай нѣколи.<br/> Орел не пристає з воробцями.<br/> Орѣх, во̂л и {{sp|невѣста}} одним духом жіють, нѣчого доброго не чинять, коли их не бьють.<br/> Остатня рѣчь вовком орати.<br/> Острить зубы, як ко̂т на сало.<br/> От бѣда&nbsp;— тай годѣ.<br/> {{sp|Отець}} по батько̂вськи побьє, по батько̂вськи й помилує.<br/> Отечество на языцѣ, а в серци {{tooltip|''облуда''|лицемірство}}.<br/> О то̂й добѣ&nbsp;— кождый собѣ.<br/> От так по {{sp|козацки}}, нема хлѣба, ѣсти {{tooltip|пляцки|пляцок — вид випічки}}.<br/> О умерлим добре вогори, а нѣ, то мовчи.<br/> Очѣ бы ѣли, а губа не хоче.<br/> <section end="О"/> <section begin="П"/>{{c|{{uc|{{larger|'''П.'''}}}}}} Пан Бо̂г дав {{tooltip|купця|тут: покупця}}, а {{sp|чорт}} {{tooltip|розгудця|людину, що відмовляє від чогось}}.<br/> Пан {{sp|Бо̂г}} старый господарь.<br/> {{sp|Пан}} добрый, як отець, взяв корову и {{tooltip|скопець|тут: дійницю, посуд для молока}}, а {{sp|панѣ}}, як мати, казала теля взяти.<br/> <section end="П"/><noinclude></noinclude> oyexgqd1f356jgzk8k5bd1qde7p0rxx 457589 457585 2022-08-04T15:00:18Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{c|— 72 —}}</noinclude><section begin="О"/><poem>Оженився, на чотыре вѣтры, а на пятый шум. Ой {{sp|дружба}}, дружба! го̂ркая твоя служба. Ой жур, мати жур, лѣпшій {{sp|Русин}}, як {{sp|Мазур}}. Ой не втне Панько тѣста, бо ячмѣнне. Ой так, тай не як, де {{sp|урода}}, там и смак. О нашую то шкиру ходить. О Николѣ, тай нѣколи. Орел не пристає з воробцями. Орѣх, во̂л и {{sp|невѣста}} одним духом жіють, нѣчого доброго не чинять, коли их не бьють. Остатня рѣчь вовком орати. Острить зубы, як ко̂т на сало. От бѣда — тай годѣ. {{sp|Отець}} по батько̂вськи побьє, по батько̂вськи й помилує. Отечество на языцѣ, а в серци ''облуда''. О то̂й добѣ — кождый собѣ. От так по {{sp|козацки}}, нема хлѣба, ѣсти [[w:Пляцок|пляцки]]. О умерлим добре {{errata|вогори|говори}}, а нѣ, то мовчи. Очѣ бы ѣли, а губа не хоче.</poem><section end="О"/> <section begin="П"/>{{c|{{x-larger|'''П.'''}}}} <poem>Пан Бо̂г дав купця, а {{sp|чорт}} розгудця. Пан {{sp|Бо̂г}} старый господарь. {{sp|Пан}} добрый, як отець, взяв корову и скопець, а {{sp|панѣ}}, як мати, казала теля взяти.</poem><section end="П"/><noinclude></noinclude> 39nnngs8sy94si4do6xxj0kybklnlr5 250 22653 457586 110300 2022-08-04T14:45:34Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 73 —}}</noinclude><section begin="П"/>Пан с паном, а Иван з Иваном.<br/> Паничь&nbsp;— не знав ничь, но єдно письмо, тай то му з головы вытрѣсло.<br/> Паничь&nbsp;— що украв бичь.<br/> {{sp|Пан}} лупить хлопа, як {{tooltip|скопа|вола}}, а дѣдько пана, як барана.<br/> Пан на тронѣ, а хлоп на {{tooltip|ослонѣ|ослона — тут: охорона}}.<br/> {{sp|Панська}} ласка до порога.<br/> Панськє око коня {{tooltip|тучить|відгодовує}}.<br/> Панство в головѣ, а воши за {{tooltip|комнѣром|коміром}}.<br/> Пан хорошій, та нема грошій.<br/> {{sp|Паны}} бьються, а мужнко̂в боки болять.<br/> {{sp|Паны}} скубутся, а по̂дданых чубы болять.<br/> {{sp|Паны}}, як дурнѣ, що хотять, то роблять.<br/> Панѣ, на цѣли̂ сани, та ще й ноги высять.<br/> {{tooltip|{{sp|Пек-пеком}}|вигук}} нема що ѣсти.<br/> {{tooltip|{{sp|Пек}}|вигук}} ти {{sp|осина}}&nbsp;— {{tooltip|ги|вигук}} на тя&nbsp;— пропавбы'сь, не снив бы'сь ся.<br/> {{tooltip|{{sp|Пеня московськая}}|безпричинна причіпка, зачіпка}}.<br/> Перед неводом рыбы не ловлять.<br/> Перед обѣдом не вадить, а по обѣдѣ загладить.<br/> Перезувся в {{tooltip|сѣчку|січка — дрібно нарізана солома; тут в перен. сенсі: дурниця}}.<br/> Перейшов вже скро̂зь сито и решето.<br/> Перейшов на {{sp|дитинячій}} розум.<br/> Переплив море&nbsp;— на березѣ утонув.<br/> Перехрестися, та влѣзь в болото.<br/> Первого {{sp|торгу}} не пускайся.<br/> Перше коло {{sp|чобо̂т}} ходив, а теперка не знає, як в них ступати.<br/> <section end="П"/><noinclude></noinclude> l2zdmt53f91d337nqvmgvoltc1zbbxr 457590 457586 2022-08-04T15:07:52Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 73 —}}</noinclude><poem>Пан с паном, а Иван з Иваном. Паничь — не знав ничь, но єдно письмо, тай то му з головы вытрѣсло. Паничь — що украв бичь. {{sp|Пан}} лупить хлопа, як скопа, а дѣдько пана, як барана. Пан на тронѣ, а хлоп на ослонѣ. {{sp|Панська}} ласка до порога. Панськє око коня тучить. Панство в головѣ, а воши за комнѣром. Пан хорошій, та нема грошій. {{sp|Паны}} бьються, а мужнко̂в боки болять. {{sp|Паны}} скубутся, а по̂дданых чубы болять. {{sp|Паны}}, як дурнѣ, що хотять, то роблять. Панѣ, на цѣли̂ сани, та ще й ноги высять. {{sp|Пек-пеком}} нема що ѣсти. {{sp|Пек}} ти {{sp|осина}} — ги на тя — пропавбы'сь, не снив бы'сь ся. {{sp|Пеня московськая}}. Перед неводом рыбы не ловлять. Перед обѣдом не вадить, а по обѣдѣ загладить. Перезувся в сѣчку. Перейшов вже скро̂зь сито и решето. Перейшов на {{sp|дитинячій}} розум. Переплив море — на березѣ утонув. Перехрестися, та влѣзь в болото. Первого {{sp|торгу}} не пускайся. Перше коло {{sp|чобо̂т}} ходив, а теперка не знає, як в них ступати.</poem><noinclude></div></noinclude> fy08ou1mgasi6an9glkjst2361vmn5m 250 22654 457587 110301 2022-08-04T14:45:35Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 74 —}}</noinclude><section begin="П"/>Першій {{sp|килишок}}, як по леду, другій, як по меду, а за третій не пытай, лише давай.<br/> Перши̂ коты за {{tooltip|плоты|огорожу}}.<br/> Пес бреше, вѣтер несе.<br/> Пес бреше на {{sp|сонце}}, а сонце свѣтить.<br/> Пес бреше, пан ѣде.<br/> Пес здохлый не кусає.<br/> Пес на кости лежить; сам не ѣсть и другому не дасть.<br/> Пес не з-ѣсть не повалявши.<br/> Пес пса ѣсть, коли ся ѣсти хоче.<br/> Пес псу&nbsp;— брат.<br/> Песя мати не загине.<br/> Печени̂ голубы не летять до губы.<br/> Пій, а не бій.<br/> Пилнуй носа свого, а не кожуха мого.<br/> Писав, писав&nbsp;— чим? запечатовав.<br/> Пытався {{sp|чорт}} бабы: „Що о Бозѣ люде говорять?”&nbsp;— „Славлять, {{tooltip|величають|вшановують}}.”&nbsp;— „А що о менѣ?“&nbsp;— „Якось вас дуже на зубы взяли.“&nbsp;—<br/> Питалися {{sp|дѣдька}}, чим бы хотѣв бути?&nbsp;— „{{tooltip|Окомонскою|тій, що належить економові}} кобылою, мелника куркою, або панскою мамкою.”<br/> Питатися {{sp|кума-розума}}.<br/> Питьє, пожитьє.<br/> Пищить, як каня. (Або)&nbsp;— як дѣдько в градовій хмарѣ.<br/> Пьє на вовчу шкиру.<br/> Пьє, як по оселедци.<br/> <section end="П"/><noinclude></noinclude> dzytmku9zkykt57sn4a1o99kuj8kfw2 457594 457587 2022-08-04T15:21:48Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 74 —}}</noinclude><poem>Першій {{sp|килишок}}, як по леду, другій, як по меду, а за третій не пытай, лише давай. Перши̂ коты за плоты. Пес бреше, вѣтер несе. Пес бреше на {{sp|сонце}}, а сонце свѣтить. Пес бреше, пан ѣде. Пес здохлый не кусає. Пес на кости лежить; сам не ѣсть и другому не дасть. Пес не з-ѣсть не повалявши. Пес пса ѣсть, коли ся ѣсти хоче. Пес псу — брат. Песя мати не загине. Печени̂ голубы не летять до губы. Пій, а не бій. Пилнуй носа свого, а не кожуха мого. Писав, писав — чим? запечатовав. Пытався {{sp|чорт}} бабы: „Що о Бозѣ люде говорять?” — „Славлять, величають.” — „А що о менѣ?” — „Якось вас дуже на зубы взяли.” — Пыталися {{sp|дѣдька}}, чим бы хотѣв бути? — „Окомонскою кобылою, мелника куркою, або панскою мамкою.” Пытатися {{sp|кума-розума}}. Питьє, пожитьє. Пищить, як каня. (Або) — як дѣдько в градовій хмарѣ. Пьє на вовчу шкиру. Пьє, як по оселедци.</poem><noinclude></div></noinclude> ksk3lg2xntg0s8tp99jlo0jw8e03qcm 250 22655 457595 110302 2022-08-04T15:23:22Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 75 —}}</noinclude><section begin="П"/>Плаче, як роба в неволѣ.<br/> Плачте очи&nbsp;— видѣли 'сте, що 'сте куповали.<br/> Плете дубы, як на палилѣ.&nbsp;— {{tooltip|Плете {{sp|банелюки}}|банелюки плести — говорити дурниці}}.<br/> Пливає, як пампух в олѣю.<br/> По̂ди до Кракова, всюда {{sp|бѣда}} однакова.<br/> По̂ди за Бескиды, не збудешься {{sp|бѣды}}.<br/> По̂ди и за Карпаты то треба {{sp|бѣдовати}}.<br/> По̂ди з {{sp|дурнем}} на раки, а во̂н ловить жабы.<br/> По̂ди псе, укуси мене, а потому бѣды не збудешься.<br/> По̂ду до церкви, але не буду молитися.<br/> По̂знав, куда стежка в горох.<br/> По̂знав сво̂й свого.<br/> По̂знає и коза, коли {{tooltip|полудне|тут: прийом їжі між обідом та вечерею}}.<br/> По̂знай {{sp|грача}}, не партача.<br/> По̂знати вовка, хоть в баранѣй шкирѣ.<br/> По̂знати ворону по пѣрью.<br/> По̂знати {{sp|дурного}}, по смѣху {{макс і}}ого.<br/> По̂знати з мовы, якои хто головы.<br/> По̂знати пана по {{tooltip|холявах|халява — частина чобота, що покриває литку}}.<br/> По̂знають {{sp|хлопцѣ}} и в {{tooltip|калній|брудній}} сорочцѣ.<br/> {{tooltip|По̂лтя|пілть, півть, полоток — тут: великий шмат сала}} нѣхто не мастить.<br/> По̂рвався, як з мотыкою на сонце.<br/> По̂сла нѣ сѣкуть, нѣ рубають.<br/> „По̂шла бы ты за муж?“&nbsp;— „Та быся по̂шло.“&nbsp;— „Маєшь ты що?“&nbsp;— „Табы ся знайшло.”&nbsp;— „А робила бы ты?“&nbsp;— „От! розговорили 'сте ся.“<br/> По̂шла єго псалтыра на перець.<br/> <section end="П"/><noinclude></noinclude> r7adr7zxolmizuw17gpha7jk078hgb9 457599 457595 2022-08-04T15:43:52Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 75 —}}</noinclude><poem>Плаче, як роба в неволѣ. Плачте очи — видѣли 'сте, що 'сте куповали. Плете дубы, як на палилѣ. — Плете {{sp|банелюки}}. Пливає, як пампух в олѣю. По̂ди до Кракова, всюда {{sp|бѣда}} однакова. По̂ди за Бескиды, не збудешься {{sp|бѣды}}. По̂ди и за Карпаты то треба {{sp|бѣдовати}}. По̂ди з {{sp|дурнем}} на раки, а во̂н ловить жабы. По̂ди псе, укуси мене, а потому бѣды не збудешься. По̂ду до церкви, але не буду молитися. По̂знав, куда стежка в горох. По̂знав сво̂й свого. По̂знає и коза, коли полудне. По̂знай {{sp|грача}}, не партача. По̂знати вовка, хоть в баранѣй шкирѣ. По̂знати ворону по пѣрью. По̂знати {{sp|дурного}}, по смѣху і̂ого. По̂знати з мовы, якои хто головы. По̂знати пана по холявах. По̂знають {{sp|хлопцѣ}} и в калній сорочцѣ. По̂лтя нѣхто не мастить. По̂рвався, як з мотыкою на сонце. {{sp|По̂сла}} нѣ сѣкуть, нѣ рубають. „По̂шла бы ты за муж?” — „Та бы ся по̂шло.” — „Маєшь ты що?” — „Табы ся знайшло.” — „А робила бы ты?” — „От! розговорили 'сте ся.{{errata||”}} По̂шла єго псалтыра на перець.</poem><noinclude></div></noinclude> cmdraiuyabjulpdwf9mei47yac8y9sj 250 22656 457596 110303 2022-08-04T15:23:23Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 76 —}}</noinclude><section begin="П"/>По̂шла по сыр, а в хатѣ пожар&nbsp;— по̂шла по масло, а ѣ в печи погасло.<br/> По̂шли дурного, за ним другого.<br/> По̂шли дурня&nbsp;— то сам дурнем зо̂станешь.<br/> По̂шло му по носѣ.<br/> По̂шло поле в лѣс.<br/> По̂шло {{sp|щастьє}} в лѣс по прутьє.<br/> По̂шов в лозы пасти козы.<br/> По̂шов до головы по розум.<br/> По̂шов дѣд на жебры, та не мав в що хлѣба класти.<br/> По̂шов, як богачеви (або: бѣдному) по смерть.<br/> По̂шов, як рак по дрѣжджи.<br/> Поберѣмься небого, в тебе мало, а в мене и того.<br/> По бородѣ потекло, а в рот не попало.<br/> Повело му ся, як с Петровои днины.<br/> Поволи хлопчику, раз хлѣба, два разы борщику.<br/> Поганому за {{tooltip|шостак|монета в три копійки (шість грошей)}}.<br/> Погорѣлець&nbsp;— хлѣб з-ѣв, а солому спалив.<br/> По добрій хвилѣ лихую ждай.<br/> Показався&nbsp;— тай сховався.<br/> Показує грушку на вербѣ.<br/> Показує дорогу, а сам в болото лѣзе.<br/> Поки {{sp|дѣда}}, {{tooltip|поти|доти}} хлѣба.<br/> Поки Василя, {{tooltip|поти|доти}} весѣлья.<br/> Поки {{tooltip|мѣшка|тут: мішок}} чують, {{tooltip|поти|доти}} шанують.<br/> Поки не упрѣти, {{tooltip|поти|доти}} не {{sp|умѣти}} (або уздрѣти).<br/> <section end="П"/><noinclude></noinclude> lqjzq8icc6uubb2nw20plmelulc4pf0 457600 457596 2022-08-04T15:51:17Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 76 —}}</noinclude><poem>По̂шла по сыр, а в хатѣ пожар — по̂шла по масло, а ѣ в печи погасло. По̂шли дурного, за ним другого. По̂шли дурня — то сам дурнем зо̂станешь. По̂шло му по носѣ. По̂шло поле в лѣс. По̂шло {{sp|щастьє}} в лѣс по прутьє. По̂шов в лозы пасти козы. По̂шов до головы по розум. По̂шов дѣд на жебры, та не мав в що хлѣба класти. По̂шов, як богачеви (або: бѣдному) по смерть. По̂шов, як рак по дрѣжджи. Поберѣмься небого, в тебе мало, а в мене и того. По бородѣ потекло, а в рот не попало. Повело му ся, як с Петровои днины. Поволи хлопчику, раз хлѣба, два разы борщику. Поганому за [[w:Шостак|шостак]]. Погорѣлець — хлѣб з-ѣв, а солому спалив. По добрій хвилѣ лихую ждай. Показався — тай сховався. Показує грушку на вербѣ. Показує дорогу, а сам в болото лѣзе. Поки {{sp|дѣда}}, поти хлѣба. Поки Василя, поти весѣлья. Поки мѣшка чують, поти шанують. Поки не упрѣти, поти не {{sp|умѣти}} (або уздрѣти).</poem><noinclude></div></noinclude> 6qvcevyrcs029z2imkba09up5jv23tl 250 22657 457597 110304 2022-08-04T15:23:25Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 77 —}}</noinclude><section begin="П"/>Покинь живе, та шукай умерлого.<br/> Покинь сани, возьми во̂з.<br/> Поки плѣши, {{tooltip|поти|доти}} кныши.<br/> Поки ся {{sp|дѣвка}} не во̂ддасть, то и псови воды подасть; а скоро ся во̂ддасть, то и собѣ не хоче.<br/> Поки три-пять (недѣль по Ро̂здвѣ) не мине, то тепла не буде.<br/> Поки щастьє {{tooltip|плужить|тут: везе, сприяє}}, {{tooltip|поти|доти}} {{sp|пріятель}} служить.<br/> {{sp|Покора}} стѣну пробиває.<br/> Покраснѣти, не покраснѣє, а подобрѣти подобрѣє.<br/> Половина свѣта скаче, а половина плаче.<br/> Помагає, як мертвому кадило.<br/> Помастив му медом по̂д но̂с.<br/> Помагайбо̂г&nbsp;— Бодай здоров.<br/> „Помагайбо̂г Гриню.“&nbsp;— „Копаю пане глину.“<br/> По нитцѣ до̂йдешь клубка.<br/> По нѣмецки {{tooltip|нецки|нецьки — ночви — довгаста посудина з розширеними доверху стінками для домашнього вжитку}}, по польски {{tooltip|корито|корито — ночви — довгаста посудина з розширеними доверху стінками для домашнього вжитку}}.<br/> По {{sp|обѣцянку}} треба швидкого коня.<br/> По оченаши, напіймося по {{sp|чаши}}.<br/> Попамятаєшь {{tooltip|московській мѣсяць|довгий час}}.<br/> По парѣ, по парѣ, а з заду два.<br/> {{tooltip|Поправився|тут: змінив положення}} с печи на лоб.<br/> Поро̂мняв горы з долинами, а богатых з убогими.<br/> По роботѣ по̂знати майстра.<br/> {{sp|Порожня}} бочка гучить, а повна мовчить.<br/> По смерти нема покаяня.<br/> <section end="П"/><noinclude></noinclude> k09b4anuh4jj18mzo7l9xgt7o2trhml 457601 457597 2022-08-04T15:59:10Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 77 —}}</noinclude><poem>Покинь живе, та шукай умерлого. Покинь сани, возьми во̂з. Поки плѣши, поти кныши. Поки ся {{sp|дѣвка}} не во̂ддасть, то и псови воды подасть; а скоро ся во̂ддасть, то и собѣ не хоче. Поки три-пять (недѣль по Ро̂здвѣ) не мине, то тепла не буде. Поки щастьє плужить, поти {{sp|пріятель}} служить. {{sp|Покора}} стѣну пробиває. Покраснѣти, не покраснѣє, а подобрѣти подобрѣє. Половина свѣта скаче, а половина плаче. Помагає, як мертвому кадило. Помастив му медом по̂д но̂с. Помагайбо̂г — Бодай здоров. „Помагайбо̂г Гриню.” — „Копаю пане глину.” По нитцѣ до̂йдешь клубка. По нѣмецки [[w:Ночви|нецки]], по польски корито. По {{sp|обѣцянку}} треба швидкого коня. По оченаши, напіймося по {{sp|чаши}}. Попамятаєшь московській мѣсяць. По парѣ, по парѣ, а з заду два. Поправився с печи на лоб. Поро̂мняв горы з долинами, а богатых з убогими. По роботѣ по̂знати майстра. {{sp|Порожня}} бочка гучить, а повна мовчить. По смерти нема покаяня.</poem><noinclude></div></noinclude> jxnysdavixeoumk13kmnp3c11nu4w9t 250 22658 457598 110305 2022-08-04T15:23:26Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 78 —}}</noinclude><section begin="П"/>По смѣху плачь наступає.<br/> Постава свята, а ''сумлѣньє'' злодѣйскє.<br/> Постигло му в пятах.<br/> Постимо як {{sp|Рахмане}}.<ref>Росказують, що є люде (наро̂д) далеко десь на сход сонця за чорными морями, котри̂ звутся {{sp|Рахмане}}. Оны суть у Бога щасливіи&nbsp;— дуже твердо постять, лише раз в ро̂к на великдень мясо ѣдять. А великдень {{sp|рахманський}} (кажуть) припадає на {{sp|переполовленіе}} (25го дня по наших великодных святках), коли шкарлупа свяченого яйця во̂д нас ажь до них через море запливе.&nbsp;— Чи не є то яка темна повѣсть о {{sp|Браманах Индійских}}, або вѣдав память колишнои связи нашого народа з далеким востоком, або знать походженія Словен из Индіи!?&nbsp;—{{exclude|{{right|{{sp|Пр. Изд.}}}}}}</ref> {{tooltip|Поти|доти}} добро, поки мокро.<br/> {{tooltip|Поти|доти}} ягнятка скачуть, поки {{sp|мати}} видать.<br/> Потрѣбный, як дѣра в мостѣ.<br/> Похвала з власнои губы не поплачує.<br/> Почухрайся, де тя не свербить.<br/> По швѣ му ся поре.<br/> По ярмарцѣ лихій торг.<br/> Поѣхала Гася, тай вернулася.<br/> Правда в очи коле.<br/> {{sp|Правда}} розмыслу не потребує.<br/> Правда, як двѣ.<br/> {{sp|Правда}}, як олива на верх выйде.<br/> {{sp|Правдою}} цѣлый свѣт зійдешь, а неправдою, анѣ до порога.<br/> Працює, як чорный во̂л.<br/> Прибери пенька, то стане за Сенька.<br/> Прибери пня, дай му имня, и з него буде чоловѣк.<br/> <section end="П"/><noinclude>{{rule|10em|align=left}} <references/></noinclude> ko17nn5wrheo9zoihrvd7vrel0o8nc5 457605 457598 2022-08-04T16:35:38Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 78 —}}</noinclude><poem>По смѣху плачь наступає. Постава свята, а ''сумлѣньє'' злодѣйскє. Постигло му в пятах. Постимо як {{sp|Рахмане}}.<ref>Росказують, що є люде (наро̂д) далеко десь на сход сонця за чорными морями, котри̂ звутся {{sp|Рахмане}}. Оны суть у Бога щасливіи — дуже твердо постять, лише раз в ро̂к на великдень мясо ѣдять. А великдень {{sp|рахманський}} (кажуть) припадає на {{sp|переполовленіе}} (25го дня по наших великодных святках), коли шкарлупа свяченого яйця во̂д нас ажь до них через море запливе. — Чи не є то яка темна повѣсть о {{sp|Браманах Индійских}}, або вѣдав память колишнои связи нашого народа з далеким востоком, або знать походженія Словен из Индіи!? — {{right|{{sp|Пр. Изд.}}}}}}</ref> Поти добро, поки мокро. Поти ягнятка скачуть, поки {{sp|мати}} видать. Потрѣбный, як дѣра в мостѣ. Похвала з власнои губы не поплачує. Почухрайся, де тя не свербить. По швѣ му ся поре. По ярмарцѣ лихій торг. Поѣхала Гася, тай вернулася. Правда в очи коле. {{sp|Правда}} розмыслу не потребує. Правда, як двѣ. {{sp|Правда}}, як олива на верх выйде. {{sp|Правдою}} цѣлый свѣт зійдешь, а неправдою, анѣ до порога. Працює, як чорный во̂л. Прибери пенька, то стане за Сенька. Прибери пня, дай му имня, и з него буде чоловѣк.</poem><noinclude>{{bar}} <references/> </div></noinclude> 1d50d9y8ygcuw2k5eu0jnrbzt4i3w8y 250 22659 457606 110306 2022-08-04T16:36:56Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 79 —}}</noinclude><section begin="П"/>Прибудь {{sp|щастьє}}, розум буде.<br/> Привикай до {{sp|господарства}} з молоду, не будешь знав на старо̂сть голоду.<br/> Пригоды учать {{sp|згоды}}.<br/> При готовій колодцѣ добре огонь класти.<br/> Придаток не стоить за даток.<br/> Прійде и на пса колись зима.<br/> Прійде коза до воза, скаже „ме.“&nbsp;—<br/> Прійде кумець на обѣдець, а лыжки не буде.<br/> Прійде {{sp|лѣто}}, то є розмаито, прійде {{sp|зима}}, то хлѣба нема, и чоботы ледащо и робити нема що.<br/> Прійшла свиня (выб.) до коня, тай сказала: „Ось бо я {{tooltip|румак|породистий верховий кінь}}.“&nbsp;— А ко̂нь во̂д-казує: „И ноженьки тоненьки̂, и ушенька клапоньки̂, и шерсть не така, и сама як свиня.“<br/> Прійшов {{sp|го̂сть}}, та на голу ко̂сть.<br/> Прійшов&nbsp;— нѣ {{tooltip|ситця|сита}}, нѣ решѣтця.<br/> Прійшов по хвили&nbsp;— вже мыски момыли.<br/> Прійшов хтось, тай взяв щось, по̂шов бы'м за ним, та не знаю за ким.<br/> Прійшов, як {{sp|слѣпій}} до фарбы.<br/> При компаніи дався {{sp|Цыган}} повѣсити.<br/> Прилип, як {{sp|пяный}} до {{tooltip|плота|огорожі}}.<br/> Прилип, як слѣпый до тѣста.<br/> Приложи руку&nbsp;— бо рука не кума.<br/> Прилѣпив, як горбатого до стѣны.<br/> При мнѣ {{sp|мого}} не бій.<br/> Припав му до смаку, як муха до меду.<br/> <section end="П"/><noinclude></noinclude> iycnvwivqiec42ugusx3udnajhz4e28 457610 457606 2022-08-04T16:43:18Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 79 —}}</noinclude><poem>Прибудь {{sp|щастьє}}, розум буде. Привикай до {{sp|господарства}} з молоду, не будешь знав на старо̂сть голоду. Пригоды учать {{sp|згоды}}. При готовій колодцѣ добре огонь класти. Придаток не стоить за даток. Прійде и на пса колись зима. Прійде коза до воза, скаже „мѐ.” — Прійде кумець на обѣдець, а лыжки не буде. Прійде {{sp|лѣто}}, то є розмаито, прійде {{sp|зима}}, то хлѣба нема, и чоботы ледащо и робити нема що. Прійшла свиня (выб.) до коня, тай сказала: „Ось бо я [[w:Румак|румак]].” — А ко̂нь во̂дказує: „И ноженьки тоненьки̂, и ушенька клапоньки̂, и шерсть не така, и сама як свиня.” Прійшов {{sp|го̂сть}}, та на голу ко̂сть. Прійшов — нѣ ситця, нѣ решѣтця. Прійшов по хвили — вже мыски помыли. Прійшов хтось, тай взяв щось, по̂шов бы'м за ним, та не знаю за ким. Прійшов, як {{sp|слѣпій}} до фарбы. При компаніи дався {{sp|Цыган}} повѣсити. Прилип, як {{sp|пяный}} до плота. Прилип, як слѣпый до тѣста. Приложи руку — бо рука не кума. Прилѣпив, як горбатого до стѣны. При мнѣ {{sp|мого}} не бій. Припав му до смаку, як муха до меду.</poem><noinclude></div></noinclude> 9jqoy3apeumthmzw54fwtghmlasklx2 250 22660 457607 110307 2022-08-04T16:36:58Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 80 —}}</noinclude><section begin="П"/>{{sp|Природу}} тяжко одмѣнити.<br/> При своєй небозѣ добре и в дорозѣ.<br/> {{tooltip|Присхло|тут: загоїлось}}, як на псови.<br/> Притяли му крыла.<br/> Причѣпи кобылѣ {{tooltip|фо̂ст|хвіст}}.<br/> Продав пса за лиса.<br/> Про єдного жовнѣря во̂йна буде.<br/> Прозьба {{sp|панська}} ро̂вно з наказом ходить.<br/> Прозьба стѣну перебьє.<br/> Промый чоло, чи не дасть Бо̂г чого?..<br/> Промѣняв ремѣнець на {{tooltip|лычко|тут: лико}}.<br/> Пропав батько з дурными {{sp|сынами}}.<br/> Пропав {{sp|Козак}} з дудами.<br/> Пропав, як пес в ярмарок, (або)&nbsp;— як камѣнь у водѣ.<br/> Просили&nbsp;— не хотѣв, казали&nbsp;— мусѣв.<br/> Проси, як найбо̂льше, а бери, що дають.<br/> Просто з моста на бѣгущую воду.<br/> Пси выють, а мѣсяць свѣтить.<br/> Пси му за ухом выють.<br/> Псови очи, а чортови душу запродав.<br/> Псѣ голоса не йдуть на {{sp|небеса}}.<br/> {{sp|Пуста}} голова анѣ посивѣє, анѣ полысѣє.<br/> Пустив Бо̂г Микиту на {{tooltip|волокиту|бродяжництво}}.<br/> Пустився на {{errata|хехкій|легкій}} хлѣб.<br/> Пусти пса по̂д сто̂л, во̂н лѣзе на сто̂л.<br/> Пусти уха меже люде, то цымало учуєшь.<br/> Пфу на землю, {{tooltip|заким|поки}} ся оженю.<br/> Пхаєся, як до свяченои воды.<br/> Пяни̂ {{tooltip|а|тут: та}} дѣти и нехотя правду скажуть.<br/> Пяный на все {{tooltip|зо̂зваляє|погоджується}}.<br/> <section end="П"/><noinclude></noinclude> ppphc1g4pxkio568uqibecct8hbcdl4 457611 457607 2022-08-04T16:51:01Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 80 —}}</noinclude><poem>{{sp|Природу}} тяжко одмѣнити. При своєй небозѣ добре и в дорозѣ. Присхло, як на псови. Притяли му крыла. Причѣпи кобылѣ фо̂ст. Продав пса за лиса. Про єдного жовнѣря во̂йна буде. Прозьба {{sp|панська}} ро̂вно з наказом ходить. Прозьба стѣну перебьє. Промый чоло, чи не дасть Бо̂г чого?.. Промѣняв ремѣнець на лычко. Пропав батько з дурными {{sp|сынами}}. Пропав {{sp|Козак}} з дудами. Пропав, як пес в ярмарок, (або) — як камѣнь у водѣ. Просили — не хотѣв, казали — мусѣв. Проси, як найбо̂льше, а бери, що дають. Просто з моста на бѣгущую воду. Пси выють, а {{sp|мѣсяць}} свѣтить. Пси му за ухом выють. Псови очи, а чортови душу запродав. Псѣ голоса не йдуть на {{sp|небеса}}. {{sp|Пуста}} голова анѣ посивѣє, анѣ полысѣє. Пустив Бо̂г Микиту на волокиту. Пустився на {{errata|хехкій|лехкій}} хлѣб. Пусти пса по̂д сто̂л, во̂н лѣзе на сто̂л. Пусти уха меже люде, то цымало учуєшь. Пфу на землю, заким ся оженю. Пхаєся, як до свяченои воды. Пяни̂ а дѣти и нехотя правду скажуть. Пяный на все зо̂зваляє.</poem><noinclude></div></noinclude> d6ak9zu0cube9ufu29sdx05itpnk08n 250 22661 457608 110308 2022-08-04T16:36:59Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 81 —}}</noinclude><section begin="П"/>Пяный свѣчки не поставить.<br/> {{sp|Пяный}} собѣ розум во̂дберає, а Бо̂г му изнов дає.<br/> Пятами накивати.<br/> <section end="П"/> <section begin="Р"/>{{c|{{uc|{{larger|'''Р.'''}}}}}} Рада бы душа до {{sp|раю}}, та ѣ грѣхи не пускають.<br/> Рада бы мама за пана, та пан не бере.<br/> Радься другого, а смотри свого.<br/> Раз, два не поможе, то десѣть поможе.<br/> Раз мати родила, раз гинути треба.<br/> Раз {{tooltip|тилько|тут: тільки}} козу на лѣд нагнати можна.<br/> Рана загоится, але зле слово нѣколи.<br/> Рано встати, треба ся {{sp|вмити й росчесати}}.<br/> {{sp|Ранок}} панок.<br/> Рани̂ пташки зубы тереблять, а по̂зніи очи.<br/> Раховати сыр, масло, то и пирого̂в не ѣсти.<br/> Рахуй грошѣ с тиха, не зазнаєшь лиха.<br/> Рація рацієв, а шкода шкодов.<br/> {{sp|Ро̂здво}} ялобы ся, а {{sp|великдень}} не снив бы ся.<br/> Робив&nbsp;— на себе ся дивив.<br/> {{tooltip|{{sp|Рогатин}}|зараз — в Івано-Франківській області}}<ref>Мѣстечко в {{tooltip|Бережанским|Бережани — зараз — місто в Тернопільській області}} {{tooltip|обводѣ|округу}} над потоком {{sp|Гнилою Липою}}, колись було заможне.{{exclude|{{right|{{sp|Пр. Изд.}}}}}}</ref>&nbsp;— Богови побратим.<br/> <section end="Р"/><noinclude>{{rule|10em|align=left}} <references/></noinclude> acd2rcm98m7n3gth7az1zfbfdi2yuyz 457612 457608 2022-08-04T16:58:02Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 81 —}}</noinclude><section begin="П"/><poem>Пяный свѣчки не поставить. {{sp|Пяный}} собѣ розум во̂дберає, а Бо̂г му изнов дає. Пятами накивати.</poem><section end="П"/> <section begin="Р"/>{{c|{{x-larger|'''Р.'''}}}} <poem>Рада бы душа до {{sp|раю}}, та ѣ грѣхи не пускають. Рада бы мама за пана, та пан не бере. Радься другого, а смотри свого. Раз, два не поможе, то десѣть поможе. Раз мати родила, раз гинути треба. Раз тилько козу на лѣд нагнати можна. Рана загоится, але зле слово нѣколи. Рано встати, треба ся {{sp|вмити й росчесати}}. {{sp|Ранок}} панок. Рани̂ пташки зубы тереблять, а по̂зніи очи. Раховати сыр, масло, то и пирого̂в не ѣсти. Рахуй грошѣ с тиха, не зазнаєшь лиха. Рація рацієв, а шкода шкодов. {{sp|Ро̂здво}} ялобы ся, а {{sp|великдень}} не снив бы ся. Робив — на себе ся дивив. [[w:Рогатин|{{sp|Рогатин}}]]<ref>Мѣстечко в Бережанским обводѣ над потоком {{sp|Гнилою Липою}}, колись було заможне. {{right|{{sp|Пр. Изд.}}}}</ref> — Богови побратим.</poem><section end="Р"/><noinclude>{{bar}} <references/> </div></noinclude> lat9a0zodsncq7y4liu92yjkejnjo75 457616 457612 2022-08-04T17:20:56Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 81 —}}</noinclude><section begin="П"/><poem>Пяный свѣчки не поставить. {{sp|Пяный}} собѣ розум во̂дберає, а Бо̂г му изнов дає. Пятами накивати.</poem><section end="П"/> <section begin="Р"/>{{c|{{x-larger|'''Р.'''}}}} <poem>Рада бы душа до {{sp|раю}}, та ѣ грѣхи не пускають. Рада бы мама за пана, та пан не бере. Радься другого, а смотри свого. Раз, два не поможе, то десѣть поможе. Раз мати родила, раз гинути треба. Раз тилько козу на лѣд нагнати можна. Рана загоится, але зле слово нѣколи. Рано встати, треба ся {{sp|вмити й росчесати}}. {{sp|Ранок}} панок. Рани̂ пташки зубы тереблять, а по̂зніи очи. Раховати сыр, масло, то и пирого̂в не ѣсти. Рахуй грошѣ с тиха, не зазнаєшь лиха. Рація рацієв, а шкода шкодов. {{sp|Ро̂здво}} ялобы ся, а {{sp|великдень}} не снив бы ся. Робив — на себе ся дивив. [[w:Рогатин|{{sp|Рогатин}}]]<ref>{{left|Мѣстечко в Бережанским обводѣ над потоком {{sp|Гнилою Липою}}, колись було заможне. {{right|{{sp|Пр. Изд.}}}}}}</ref> — Богови побратим.</poem><section end="Р"/><noinclude>{{bar}} <references/> </div></noinclude> gxaoeesydjgy2b2vurnv6bpukzxof94 457617 457616 2022-08-04T17:38:47Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 81 —}}</noinclude><section begin="П"/><poem>Пяный свѣчки не поставить. {{sp|Пяный}} собѣ розум во̂дберає, а Бо̂г му изнов дає. Пятами накивати.</poem><section end="П"/> <section begin="Р"/>{{c|{{x-larger|'''Р.'''}}}} <poem>Рада бы душа до {{sp|раю}}, та ѣ грѣхи не пускають. Рада бы мама за пана, та пан не бере. Радься другого, а смотри свого. Раз, два не поможе, то десѣть поможе. Раз мати родила, раз гинути треба. Раз тилько козу на лѣд нагнати можна. Рана загоится, але зле слово нѣколи. Рано встати, треба ся {{sp|вмити й росчесати}}. {{sp|Ранок}} панок. Рани̂ пташки зубы тереблять, а по̂зніи очи. Раховати сыр, масло, то и пирого̂в не ѣсти. Рахуй грошѣ с тиха, не зазнаєшь лиха. Рація рацієв, а шкода шкодов. {{sp|Ро̂здво}} ялобы ся, а {{sp|великдень}} не снив бы ся. Робив — на себе ся дивив. [[w:Рогатин|{{sp|Рогатин}}]]<ref><span style="display:inline-block; text-align:right; vertical-align:top>"Мѣстечко в Бережанским обводѣ над потоком {{sp|Гнилою Липою}}, колись було заможне.<br/>{{sp|Пр. Изд.}}</span></ref> — Богови побратим.</poem><section end="Р"/><noinclude>{{bar}} <references/> </div></noinclude> rf9itiya37kwj4ujz53zwvf0hffe57h 250 22662 457609 110309 2022-08-04T16:37:00Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 82 —}}</noinclude><section begin="Р"/>Роди бабо дитину — а бабѣ сто лѣт.<br/> Роди бабо дитину, будешь панянкою за годину.<br/> Родом куры чубати̂.<br/> Рожа и межи кропивою зо̂стане рожею.<br/> Розгнѣвався — муха му на но̂с сѣла.<br/> Роззявляє губу жаба на вола, але го не з-ѣсть.<br/> Розлетѣлися, як липове клиньє.<br/> Розмова, як гуся с {{tooltip|пацятком|поросям}}.<br/> Розмова, як с кобылою в болотѣ.<br/> {{sp|Розумный}} по̂д сто̂л не ляже.<br/> Розуму богато, а грошей мало.<br/> Розуму до головы нагнати.<br/> {{sp|Роско̂шь}} творить бо̂ль; як приходить смакує, як во̂дходить катує.<br/> Роспустився, як цыганська пуга.<br/> {{sp|Роспустне}} житьє в молодости, приносить {{tooltip|хоробу|хворобу}} на старіи кости.<br/> Россвѣтив му свѣчку, що ажь з очей искры летять.<br/> Россмѣявся так красно, як бы пекла не хотѣв.<br/> Росстаньє з милым смерти ся ро̂мнає.<br/> Росте, як з воды, (або)&nbsp;— як на дрѣжджох.<br/> Рости псу трава, коли мого коня нема.<br/> Росчесав ѣй косу до вѣнця.<ref>Извѣв єю.</ref> Рубай коло сука, треба раз в сук.<br/> Рука кожда к {{sp|собѣ}} горне.<br/> <section end="Р"/><noinclude>{{rule|10em|align=left}} <references/></noinclude> orfoea6j12diu7zi677jtj8m5zve8i8 457619 457609 2022-08-04T17:43:24Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 82 —}}</noinclude><poem>Роди бабо дитину — а бабѣ сто лѣт. Роди бабо дитину, будешь панянкою за годину. Родом куры чубати̂. Рожа и межи кропивою зо̂стане рожею. Розгнѣвався — муха му на но̂с сѣла. Роззявляє губу жаба на вола, але го не з-ѣсть. Розлетѣлися, як липове клиньє. Розмова, як гуся с пацятком. Розмова, як с кобылою в болотѣ. {{sp|Розумный}} по̂д сто̂л не ляже. Розуму богато, а грошей мало. Розуму до головы нагнати. {{sp|Роско̂шь}} творить бо̂ль; як приходить смакує, як во̂дходить катує. Роспустився, як цыганська пуга. {{sp|Роспустне}} житьє в молодости, приносить хоробу на старіи кости. Россвѣтив му свѣчку, що ажь з очей искры летять. Россмѣявся так красно, як бы пекла не хотѣв. Росстаньє з милым смерти ся ро̂мнає. Росте, як з воды, (або) — як на дрѣжджох. Рости псу трава, коли мого коня нема. Росчесав ѣй косу до вѣнця.<ref>Извѣв єю.</ref> Рубай коло сука, треба раз в сук. Рука кожда к {{sp|собѣ}} горне.</poem><noinclude>{{bar}} <references/> </div></noinclude> tvu5cz9jxivp8oqk3ggmacwlvwitywr 250 22663 457746 110311 2022-08-05T11:04:42Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 83 —}}</noinclude><section begin="Р"/>Рука руку мыє, абы обѣ були бѣли̂.<br/> Руки бѣли̂ а ''сумлѣньє'' чорне.<br/> Рушив розумом, як здохле теля хвостом.<br/> Рыба в водѣ, а ѣсти ѣй годѣ.<br/> Рыба рыбою живе, а люде людьми.<br/> Рыба, свинина не потребує вина.<br/> <section end="Р"/> <section begin="С"/>{{c|{{uc|{{larger|'''С.'''}}}}}} Савка в кут, коли {{sp|гостѣ}} сут.<br/> Сам {{tooltip|блудить|тут: помиляється}}, а других судить.<br/> Сам бык землю борикає, и на себе кидає.<br/> Само ся дає, коли є.<br/> {{sp|Санна}} ѣзда, ангелская ѣзда, але дѣдьчій {{tooltip|выворо̂т|зворотній бік}}.<br/> Свиня (шановавши слухи ваши) {{tooltip|квичить|кричить: "ку-ви!"}}, а в {{tooltip|пло̂т|огорожу}} лѣзе.<br/> Свиня (выбачте) мѣх дре, и сама реве.<br/> Свинѣ (выб.) не до поросят, коли ю смалят.<br/> {{sp|Сво̂й}} до̂м не ворог, коли прійдешь, то прійме.<br/> Сво̂й менѣ не милый — а при мнѣ го не бій.<br/> Сво̂й, не сво̂й, не лѣзь в город.<br/> {{sp|Сво̂й}} свому завсѣды рад.<br/> {{sp|Сво̂й}} хоть не заплаче, то ся скривить; хоть ся не скривить, то не высмѣє.<br/> Своє взяв, тай прав.<br/> Своє не видить по̂д носом, а чуже по̂д лѣсом.<br/> Своє святоє — чуже найсвятѣйше.<br/> Свои люде не {{sp|Татаре}}, не дадуть загибати.<br/> <section end="С"/><noinclude></noinclude> gcfkgzhsscqac0o9yu44cr7hf15q07l 457750 457746 2022-08-05T11:10:45Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 83 —}}</noinclude><section begin="Р"/><poem>Рука руку мыє, абы обѣ були бѣли̂. Руки бѣли̂ а ''сумлѣньє'' чорне. Рушив розумом, як здохле теля хвостом. Рыба в водѣ, а ѣсти ѣй годѣ. Рыба рыбою живе, а люде людьми. Рыба, свинина не потребує вина.</poem><section end="Р"/> <section begin="С"/>{{c|{{x-larger|'''С.'''}}}} <poem>Савка в кут, коли {{sp|гостѣ}} сут. Сам блудить, а других судить. Сам бык землю борикає, и на себе кидає. Само ся дає, коли є. {{sp|Санна}} ѣзда, ангелская ѣзда, але дѣдьчій выворо̂т. Свиня (шановавши слухи ваши) квичить, а в пло̂т лѣзе. Свиня (выбачте) мѣх дре, и сама реве. Свинѣ (выб.) не до поросят, коли ю смалят. {{sp|Сво̂й}} до̂м не ворог, коли прійдешь, то прійме. Сво̂й менѣ не милый — а при мнѣ го не бій. Сво̂й, не сво̂й, не лѣзь в город. {{sp|Сво̂й}} свому завсѣды рад. {{sp|Сво̂й}} хоть не заплаче, то ся скривить; хоть ся не скривить, то не высмѣє. Своє взяв, тай прав. Своє не видить по̂д носом, а чуже по̂д лѣсом. Своє святоє — {{sp|чуже}} найсвятѣйше. Свои люде не {{sp|Татаре}}, не дадуть загибати.</poem><section end="С"/><noinclude></div></noinclude> n40jkzetvkdn68iffxbbowmp1o69k1e 250 22667 457747 110312 2022-08-05T11:04:43Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 84 —}}</noinclude><section begin="С"/>Свѣдчится {{sp|Цыган}} своими дѣтьми.<br/> Свѣт скаче&nbsp;— свѣт плаче.<br/> {{tooltip|Свѣт собѣ завязала|зробила життя безрадісним}}.<br/> Свѣт, як банька, а люде як мухи.<br/> Святый {{sp|спокою}}, гаразд с тобою.<br/> Се бѣда, мама Гриця привела, та не знаєм, як звати.<br/> Сей свѣт позыченый.<br/> Сей свѣт, як маковый цвѣт.<br/> Сербай, не дбай, хоть рѣдкє, абы {{tooltip|богацько|багато}}.<br/> Середа по̂ст, не треба губы мастити.<br/> Сердитая собака, вовкови корысть.<br/> Сердится, якбы му пес ковбасу з-ѣв.<br/> Серцем люби, а руками тряси.<br/> Седи в хатѣ, не рыпайся.<br/> Седи грыбе, зак' тя хто здыбле.<br/> Седи, та грѣйся — плачь, та втерайся.<br/> Седить, як у-бога за дверми.<br/> Седить, як на ножах, (або)&nbsp;— як на жару.<br/> Седить, як чорт на гро́шах в болотѣ.<br/> Сик, пик на помело, коли воды не було.<br/> Сила без {{sp|голови}} шалѣє, а розум без сили млѣє.<br/> Силованым коньом не доробишься.<br/> Силоваными очима не можь ся довго дивити.<br/> {{sp|Сирота}} — а губа як ворота.<br/> Скажене (хрань Боже) лише слѣпе заразливе.<br/> Скаче, як {{sp|дѣдько}}.<br/> Скаче, як теля на {{tooltip|посторонку|посторонок, постромка — частина упряжі або мотузка взагалі}} (на {{tooltip|упонѣ|прив'язі}}).<br/> Скачи враже, як {{sp|пан}} каже.<br/> <section end="С"/><noinclude></noinclude> 3j1axmira0239rhgko2b3wak07x35gg 457751 457747 2022-08-05T11:17:25Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 84 —}}</noinclude><poem>Свѣдчится {{sp|Цыган}} своими дѣтьми. Свѣт скаче — свѣт плаче. Свѣт собѣ завязала. Свѣт, як банька, а люде як мухи. Святый {{sp|спокою}}, гаразд с тобою. Се бѣда, мама Гриця привела, та не знаєм, як звати. Сей свѣт позыченый. Сей свѣт, як маковый цвѣт. Сербай, не дбай, хоть рѣдкє, абы богацько. Середа {{sp|по̂ст}}, не треба губы мастити. Сердитая собака, вовкови корысть. Сердится, якбы му пес ковбасу з-ѣв. Серцем люби, а руками тряси. Седи в хатѣ, не рыпайся. Седи грыбе, зак' тя хто здыбле. Седи, та грѣйся — плачь, та втерайся. Седить, як у-бога за дверми. Седить, як на ножах. (або) — як на жару. Седить, як чорт на гро́шах в болотѣ. Сик, пик на помело, коли воды не було. Сила без {{sp|головы}} шалѣє, а розум без силы млѣє. Силованым коньом не доробишься. Силоваными очима не можь ся довго дивити. {{sp|Сирота}} — а губа як ворота. Скажене (хрань Боже) лише слѣпе заразливе. Скаче, як {{sp|дѣдько}}. Скаче, як теля на [[w:Посторонки|посторонку]] (на упонѣ). Скачи враже, як {{sp|пан}} каже.</poem><noinclude></div></noinclude> p5kq2z07rjmovcru5bn3yu0ft53qaw9 250 22668 457748 110313 2022-08-05T11:04:44Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 85 —}}</noinclude><section begin="С"/>Скачу, як хлѣб {{tooltip|зобачу|побачу}}.<br/> {{tooltip|Скира|шкіра}} на чоботы, язык на по̂дошвы.<br/> С кого ся насмѣхають, с того {{sp|люде}} бувають.<br/> С конем не грай, {{sp|невѣстѣ}} не улѣгай, грошей сам не ховай, коли не хочешь шкоды мати.<br/> Скорій як черепаха.<br/> Скулився, стулився {{tooltip|ги|тут: як}} пес, ще й хво̂ст по̂джав.<br/> {{sp|Скупый}} два разы тратить.<br/> Скупый не глупый, щодрый не мудрый.<br/> Скривився, як середа на пятницю.<br/> Скрыпливе колесо довше ѣздить, як нове.<br/> Сла́ва бы ти пропала (нехай ся {{tooltip|прѣчь|геть}} каже).<br/> Слабому животови и пироги завадять.<br/> Сливка&nbsp;— слинка, грушка&nbsp;— минушка, рыба&nbsp;— вода, {{sp|хлѣб}} голова.<br/> Слова до ради&nbsp;— руки до {{tooltip|звады|сварка, незгода}}.<br/> Слова {{tooltip|масніи|тут: підлесливі, нещирі; тж.: жирні}}, а пироги по̂сніи.<br/> Слова не полова.<br/> Слова шкоды не нагородять.<br/> Слово вылетить горобцем, а вернеся волом.<br/> {{sp|Служба}} вольности не тратить.<br/> Служба не дружба.<br/> Слухай богато, а мало говори.<br/> {{sp|Слѣпый}} невидющого водив, та оба в яму повпадали.<br/> Слѣпый хромому {{tooltip|доганяє|тут: дорікає}}.<br/> Слѣпый&nbsp;— хто через решето (або&nbsp;— далше во̂д носа) не видить.<br/> <section end="С"/><noinclude></noinclude> rj16x22rarmngtk9qptpeigs73lk3rd 457752 457748 2022-08-05T11:23:07Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 85 —}}</noinclude><poem>Скачу, як хлѣб зобачу. Скира на чоботы, язык на по̂дошвы. С кого ся насмѣхають, с того {{sp|люде}} бувають. С конем не грай, {{sp|невѣстѣ}} не улѣгай, грошей сам не ховай, коли не хочешь шкоды мати. Скорій як черепаха. Скулився, стулився ги пес, ще й хво̂ст по̂джав. {{sp|Скупый}} два разы тратить. Скупый не глупый, щодрый не мудрый. Скривився, як середа на пятницю. Скрыпливе колесо довше ѣздить, як нове. Сла́ва бы ти пропала (нехай ся прѣчь каже). Слабому животови и пироги завадять. Сливка — слинка, грушка — минушка, рыба — вода, {{sp|хлѣб}} голова. Слова до рады — руки до звады. Слова масніи, а пироги по̂сніи. Слова не полова. Слова шкоды не нагородять. Слово вылетить горобцем, а вернеся волом. {{sp|Служба}} вольности не тратить. Служба не дружба. Слухай богато, а мало говорѝ. {{sp|Слѣпый}} невидющого водив, та оба в яму повпадали. Слѣпый хромому доганяє. Слѣпый — хто через решето (або — далше во̂д носа) не видить.</poem><noinclude></div></noinclude> hinu7xdppmudjds1fdsp6n6z6s8kxqq 250 22669 457749 110314 2022-08-05T11:04:45Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 86 —}}</noinclude><section begin="С"/>Смаку&nbsp;— як в печени̂м раку.<br/> {{tooltip|Смаруй|змащуй}} {{sp|хлопа}} {{tooltip|ло{{макс і}}ом|жиром рогатої худоби}}, а во̂н смердить гно{{макс і}}ом.<br/> Смерти не треба шукати, сама прійде.<br/> Смерть {{tooltip|а|тут: та}} {{sp|жена}} во̂д Бога призначена.<br/> Смерть за плечима, а бѣдѣ весѣльє.<br/> {{sp|Смерть}} лести не знає.<br/> Смерть не переберає.<br/> Смотри желѣзного ко̂лка, а не срѣбного.<br/> Смотри ко̂нця кождій справѣ.<br/> Смотри, мовчи́ — а своє роби́.<br/> Смотри себе — буде с тебе.<br/> {{sp|Смуток}} бы на тя темный, та чорный упав! (не до вас кажучи).<br/> Смѣйся смѣшку — дам ти кишку.<br/> Смѣлый, як за {{tooltip|плотом|огорожею}}.<br/> Снуєся ми перед очи, як в день так в ночи.<br/> {{sp|Со̂ль}} {{tooltip|омаста|тут: приправа}}&nbsp;— масло {{tooltip|окраса|тут: прикраса}}.<br/> {{tooltip|Соб|вигук, яким повертають вола ліворуч}} быцю коло {{tooltip|плота|огорожі}}, яка {{sp|плата}}, така й робота.<br/> Сова хотьбы лѣтала по по̂д небеса, то {{sp|соколом}} нѣколи не буде.<br/> Сокира, мотыка, топорець — сорока, ворона, воробець.<br/> Сокира остра, мотыка ѣй сестра.<br/> Соломяным слугою нѣхто не доробився.<br/> Соломяиый {{sp|парубок}} золоту дѣвку бере.<br/> {{sp|Сонце}} бы тя побило (нехай ся прѣчь каже).<br/> Сонце свѣтить, дощик крапить, {{sp|чаро̂вниця}} масло робить.<br/> Сонце ся в морѣ купає — сонце спочило.<br/> Сорока горѣла, бо пити хотѣла.<br/> <section end="С"/><noinclude></noinclude> nsqn189niwgfho5uvfifz9hx1ttu24h 457753 457749 2022-08-05T11:30:21Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 86 —}}</noinclude><poem>Смаку — як в печени̂м раку. Смаруй {{sp|хлопа}} [[w:Лій|лоі̂ом]], а во̂н смердить гноі̂ом. Смерти не треба шукати, сама прійде. Смерть а {{sp|жена}} во̂д Бога призначена. Смерть за плечима, а бѣдѣ весѣльє. {{sp|Смерть}} лести не знає. Смерть не переберає. Смотри желѣзного ко̂лка, а не срѣбного. Смотри ко̂нця кождій справѣ. Смотри, мовчѝ — а своє робѝ. Смотри себе — буде с тебе. {{sp|Смуток}} бы на тя темный, та чорный упав! (не до вас кажучи). Смѣйся смѣшку — дам ти кишку. Смѣлый, як за плотом. Снуєся ми перед очи, як в день так в ночи. {{sp|Со̂ль}} омаста — масло окраса. Соб быцю коло плота, яка {{sp|плата}}, така й робота. Сова хотьбы лѣтала по по̂д небеса, то {{sp|соколом}} нѣколи не буде. Сокира, [[w:Мотика|мотыка]], топорець — сорока, ворона, воробець. Сокира остра, мотыка ѣй сестра. Соломяным слугою нѣхто не доробився. Соломяный {{sp|парубок}} золоту дѣвку бере. {{sp|Сонце}} бы тя побило (нехай ся прѣчь каже). Сонце свѣтить, дощик крапить, {{sp|чаро̂вниця}} масло робить. Сонце ся в морѣ купає — сонце спочило. Сорока горѣла, бо пити хотѣла.</poem><noinclude></div></noinclude> ocgkpk6dtd6hyr6yduk2axeewcq1mj0 250 22670 457754 110315 2022-08-05T11:32:05Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 87 —}}</noinclude><section begin="С"/>Сорока скрегоче, {{sp|гостѣ}} каже.<br/> Сором стер собѣ с чола.<br/> Сорочки не має, а женитися гадає.<br/> Сорочку викупив, а {{tooltip|сукман|вид чоловічого верхнього одягу}} заставив.<br/> С палця собѣ того не выссав.<br/> С панами рѣдко, а з дурнями нѣколи не приставай.<br/> Спаньєм голоду не перебудеш.<br/> Спаньє не дасть коньє.<br/> Спасо̂вка ласо̂вка, а петро̂вка голодо̂вка.<br/> Спасся як медвѣдь.<br/> С перцем, чи не с перцем, коли с щирым серцем.<br/> Спився як Бєля (Бейла)<ref>1188 {{tooltip|{{sp|Бела}}|Бела III (1145—1196) — король угорський (1172)}} король угорскій, буцѣм в помо̂чь прогнаного Князя Галицкого {{tooltip|{{sp|Володимира}} Ярославича|Володимир Ярославич (1151—1198) — князь галицький (з 1187, окрім 1188—1189)}}, по̂дступив с сильным во̂ском по̂д Галичь. Галичане по удаленію свого Князя {{tooltip|{{sp|Романа}} Мстиславича Володимирского|Роман Мстиславич (бл.1152—1205) — Великий князь Київський (1204), князь новгородський (1168—1170), володимирський (1170—1187, з 1188), галицький (1188, з 1199)}} во̂творили врата Уграм. {{sp|Бела}} уверг престолѣ сына свого {{tooltip|{{sp|Андрея}}|Андрій (Андраш, Ендре) II (1177—1235) — угорський король (1205)}}, котрый загостившися беспечно, пановав насильно над Галичанами; доки Кн. Володимир не утѣк из неволѣ, и (1190) с помо̂чью {{tooltip|Казимира Справедливого|Казимир II Справедливий (1138—1194) — князь вісьліцький 1166—1173, сандомирський (1173), краківський (1177)}} не приступив по̂д Галичь. Тогдѣ Галичане выгнали Угро̂в и з радостію пріймили свого родимого князя. По ти̂м то {{sp|Белѣ}} осталась приповѣдка.{{exclude|{{right|Прип. Изд.}}}}</ref>.<br/> Спи доню&nbsp;— най ти доля росте.<br/> Спить {{sp|сова}}, тай куры бачить.<br/> Спить, якбы шовком шив.<br/> Сплющій пес не угонить заяця.<br/> Спо̂лка двох годує.<br/> <section end="С"/><noinclude>{{rule|10em|align=left}} <references/></noinclude> gutgg98co0si5iosnx9rb88sf5ir4tm 457759 457754 2022-08-05T11:48:48Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 87 —}}</noinclude><poem>Сорока скрегоче, {{sp|гостѣ}} каже. Сором стер собѣ с чола. Сорочки не має, а женитися гадає. Сорочку викупив, а [[w:Сукман|сукман]] заставив. С палця собѣ того не выссав. С панами рѣдко, а з дурнями нѣколи не приставай. Спаньєм голоду не перебудешь. Спаньє не дасть коньє. Спасо̂вка ласо̂вка, а петро̂вка голодо̂вка. Спасся як медвѣдь. С перцем, чи не с перцем, коли с щирым серцем. Спився як Бєля (Бейла)<ref>1188 [[w:Бела III|{{sp|Бела}}]] король угорскій, буцѣм в помо̂чь прогнаного Князя Галицкого [[w:Володимир Ярославич (князь галицький)|{{sp|Володимира}} Ярославича]], по̂дступив с сильным во̂ском по̂д Галичь. Галичане по удаленію свого Князя [[w:Роман Мстиславич|{{sp|Романа}} Мстиславича Володимирского]] во̂творили врата Уграм. {{sp|Бела}} уверг Кн. Володимира в темницю, а осадив на княжеским престолѣ сына свого [[w:Андрій II|{{sp|Андрея}}]], котрый загостившися беспечно, пановав насильно над Галичанами; доки Кн. Володимир не утѣк из неволѣ, и (1190) с помо̂чью [[w:Казимир II Справедливий|Казимира Справедливого]] не приступив по̂д Галичь. Тогдѣ Галичане выгнали Угро̂в и з радостію пріймили свого родимого князя. По ти̂м то {{sp|Белѣ}} осталась приповѣдка. {{right|Прип. Изд.}}}}</ref>. Спи доню — най ти доля росте. Спить {{sp|сова}}, тай куры бачить. Спить, якбы шовком шив. Сплющій пес не угонить заяця. Спо̂лка двох годує.</poem><noinclude>{{bar}} <references/> </div></noinclude> 211tk6kjampv7i7sai2fthygecez0jp 457760 457759 2022-08-05T11:49:33Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 87 —}}</noinclude><poem>Сорока скрегоче, {{sp|гостѣ}} каже. Сором стер собѣ с чола. Сорочки не має, а женитися гадає. Сорочку викупив, а [[w:Сукман|сукман]] заставив. С палця собѣ того не выссав. С панами рѣдко, а з дурнями нѣколи не приставай. Спаньєм голоду не перебудешь. Спаньє не дасть коньє. Спасо̂вка ласо̂вка, а петро̂вка голодо̂вка. Спасся як медвѣдь. С перцем, чи не с перцем, коли с щирым серцем. Спився як Бєля (Бейла)<ref>1188 [[w:Бела III|{{sp|Бела}}]] король угорскій, буцѣм в помо̂чь прогнаного Князя Галицкого [[w:Володимир Ярославич (князь галицький)|{{sp|Володимира}} Ярославича]], по̂дступив с сильным во̂ском по̂д Галичь. Галичане по удаленію свого Князя [[w:Роман Мстиславич|{{sp|Романа}} Мстиславича Володимирского]] во̂творили врата Уграм. {{sp|Бела}} уверг Кн. Володимира в темницю, а осадив на княжеским престолѣ сына свого [[w:Андрій II|{{sp|Андрея}}]], котрый загостившися беспечно, пановав насильно над Галичанами; доки Кн. Володимир не утѣк из неволѣ, и (1190) с помо̂чью [[w:Казимир II Справедливий|Казимира Справедливого]] не приступив по̂д Галичь. Тогдѣ Галичане выгнали Угро̂в и з радостію пріймили свого родимого князя. По ти̂м то {{sp|Белѣ}} осталась приповѣдка. {{right|Прип. Изд.}}</ref>. Спи доню — най ти доля росте. Спить {{sp|сова}}, тай куры бачить. Спить, якбы шовком шив. Сплющій пес не угонить заяця. Спо̂лка двох годує.</poem><noinclude>{{bar}} <references/> </div></noinclude> k6qofgj0iot2eo06v10ivq0zsn6rygn 457761 457760 2022-08-05T11:51:00Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 87 —}}</noinclude><poem>Сорока скрегоче, {{sp|гостѣ}} каже. Сором стер собѣ с чола. Сорочки не має, а женитися гадає. Сорочку викупив, а [[w:Сукман|сукман]] заставив. С палця собѣ того не выссав. С панами рѣдко, а з дурнями нѣколи не приставай. Спаньєм голоду не перебудешь. Спаньє не дасть коньє. Спасо̂вка ласо̂вка, а петро̂вка голодо̂вка. Спасся як медвѣдь. С перцем, чи не с перцем, коли с щирым серцем. Спився як Беля (Бейла)<ref>1188 [[w:Бела III|{{sp|Бела}}]] король угорскій, буцѣм в помо̂чь прогнаного Князя Галицкого [[w:Володимир Ярославич (князь галицький)|{{sp|Володимира}} Ярославича]], по̂дступив с сильным во̂ском по̂д Галичь. Галичане по удаленію свого Князя [[w:Роман Мстиславич|{{sp|Романа}} Мстиславича Володимирского]] во̂творили врата Уграм. {{sp|Бела}} уверг Кн. Володимира в темницю, а осадив на княжеским престолѣ сына свого [[w:Андрій II|{{sp|Андрея}}]], котрый загостившися беспечно, пановав насильно над Галичанами; доки Кн. Володимир не утѣк из неволѣ, и (1190) с помо̂чью [[w:Казимир II Справедливий|Казимира Справедливого]] не приступив по̂д Галичь. Тогдѣ Галичане выгнали Угро̂в и з радостію пріймили свого родимого князя. По ти̂м то {{sp|Белѣ}} осталась приповѣдка. {{right|Прип. Изд.}}</ref>. Спи доню — най ти доля росте. Спить {{sp|сова}}, тай куры бачить. Спить, якбы шовком шив. Сплющій пес не угонить заяця. Спо̂лка двох годує.</poem><noinclude>{{bar}} <references/> </div></noinclude> qmac5q49e64knxklladq1ba0omu4qhh 457762 457761 2022-08-05T11:51:34Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /><div class="max">{{c|— 87 —}}</noinclude><poem>Сорока скрегоче, {{sp|гостѣ}} каже. Сором стер собѣ с чола. Сорочки не має, а женитися гадає. Сорочку викупив, а [[w:Сукман|сукман]] заставив. С палця собѣ того не выссав. С панами рѣдко, а з дурнями нѣколи не приставай. Спаньєм голоду не перебудешь. Спаньє не дасть коньє. Спасо̂вка ласо̂вка, а петро̂вка голодо̂вка. Спасся як медвѣдь. С перцем, чи не с перцем, коли с щирым серцем. Спився як {{sp|Беля}} (Бейла)<ref>1188 [[w:Бела III|{{sp|Бела}}]] король угорскій, буцѣм в помо̂чь прогнаного Князя Галицкого [[w:Володимир Ярославич (князь галицький)|{{sp|Володимира}} Ярославича]], по̂дступив с сильным во̂ском по̂д Галичь. Галичане по удаленію свого Князя [[w:Роман Мстиславич|{{sp|Романа}} Мстиславича Володимирского]] во̂творили врата Уграм. {{sp|Бела}} уверг Кн. Володимира в темницю, а осадив на княжеским престолѣ сына свого [[w:Андрій II|{{sp|Андрея}}]], котрый загостившися беспечно, пановав насильно над Галичанами; доки Кн. Володимир не утѣк из неволѣ, и (1190) с помо̂чью [[w:Казимир II Справедливий|Казимира Справедливого]] не приступив по̂д Галичь. Тогдѣ Галичане выгнали Угро̂в и з радостію пріймили свого родимого князя. По ти̂м то {{sp|Белѣ}} осталась приповѣдка. {{right|Прип. Изд.}}</ref>. Спи доню — най ти доля росте. Спить {{sp|сова}}, тай куры бачить. Спить, якбы шовком шив. Сплющій пес не угонить заяця. Спо̂лка двох годує.</poem><noinclude>{{bar}} <references/> </div></noinclude> toyc6wd4s70opz5m1lwuikm8qaq7q8s 250 22671 457755 110316 2022-08-05T11:32:05Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 88 —}}</noinclude><section begin="С"/>С повного лехко брати, хочь убыває, не так знати.<br/> Споко̂йный, як кобеля за возом.<br/> Спомо̂гся дѣд на обѣд, а баба на кисѣль.<br/> Споможи {{sp|сиротѣ}}, выколе ти очи.<br/> С прибудку голова не болить.<br/> С пустои {{tooltip|студолы|стодола — будівля для зберігання снопів, сіна, для молотіння тощо}} не вылетить хиба сова.<br/> С {{sp|пѣсни}} слова не выкидають.<br/> Срѣбло, золото тягне чоловѣка в болото.<br/> С слѣпого, глухого, нѣмого найлутшій чоловѣк (мужь).<br/> С старецького сына не буде добрый газда.<br/> Ставився як лев, а згинув як муха.<br/> Ставится, як окунь протѣ водѣ.<br/> Став ми костев в горлѣ&nbsp;— со̂лью в оцѣ&nbsp;— хрѣном в носѣ.<br/> Став не сво̂й.&nbsp;— як укопаный.&nbsp;— як опареный.<br/> Стало на юшку, а нестало на петрушку.<br/> Стара панѣ все то шіє, то поре.<br/> Стара {{sp|правда}} и старе вино завсе добре, але не стара дѣвка.<br/> Старого лиса тяжко зловити.<br/> Старый, а не росте.<br/> Старый, а {{tooltip|храмає|тут: перен. грішить}}.<br/> Старшій Галичь во̂до Львова.<ref name="Львів">{{sp|Льво̂в}}, нынѣшняя столиця королевств {{sp|Галичины}} и Володимирщины над потоком {{sp|Полтвою}}, построєн {{tooltip|{{sp|Львом Даниловичем}}|Лев I Данилович (бл. 1228—бл. 1301), король Русі (з 1269)}}, князем руським около 1270 года; а {{sp|Галичь}}, давнѣйшая столиця княжества, уже стояв 1140 года, коли {{tooltip|{{sp|Володимирко}} Володаровичь|Володимир (Володимирко) Володарович (бл. 1228—бл. 1301)}} Князь Теребовельскій перенѣс</ref> <section end="С"/><noinclude>{{rule|10em|align=left}} <references/></noinclude> p9ld92m2yqiy3q5ekkk815h5fblwrsi 250 22672 457756 110317 2022-08-05T11:32:06Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 89 —}}</noinclude><section begin="С"/>Старшій Гриць як Парашка.<br/> Статок робить достаток.<br/> Стереже го, як ока в головѣ.<br/> Стереженого Бо̂г стереже.<br/> Стережися того, же не має нѣчого.<br/> Стережися того, кого сам Бо̂г назначив.<br/> С {{tooltip|тлустого|жирного}} мяса {{tooltip|тлуста|жирна}} и юшка.<br/> С тобою говорити, гороху наѣвшись.<br/> Сторонить во̂д нього, як вовк во̂д сѣти.<br/> Страх бо̂льшій во̂д переполоху.<br/> Стриже и голить.<br/> Стрижи, не обберай.<br/> Стругав, стругав, тай перестругав.<br/> Ступай з дороги, бо ѣде безногій.<br/> Судна дѣравого нѣхто не наповнить.<br/> {{sp|Суд}} сквапливый рѣдко буває справедливый.<br/> {{tooltip|Сукманка|сукманка — вид чоловічого верхнього одягу}} не мамка, коли ся ѣсти хоче.<br/> Сук на сук.<br/> Суха ложка губу дре (рот дере).<br/> Сухій {{tooltip|{{sp|марець}}|березень}}, мокрый {{sp|май}}, буде жито {{tooltip|кобы|тут: як}} гай.<br/> Схилився по полѣно, та стовк собѣ колѣно.<br/> Сховай, що не вадять.<br/> С чим ся обходимо, тоє до нас лепне.<br/> С чужим и на серед села росставайся.<br/> С чужого злого учися свого.<br/> С чужого коня и серед {{tooltip|калябухи|калюжі}} злѣзай.<br/> <ref follow="Львів">свою столицю из {{sp|Теребовлѣ}} до Галича.&nbsp;— Чують ще нынька по̂дупаліи Галичане достойно̂сть свого го́рода.{{exclude|{{right|Пр. Изд.}}}}</ref><section end="С"/><noinclude>{{rule|10em|align=left}} <references/></noinclude> px1ilbsl2hyopxvphititmzr7kb6adc 250 22673 457757 110318 2022-08-05T11:32:07Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Artem.komisarenko" />{{c|— 90 —}}</noinclude><section begin="С"/>С чужои торбы хлѣба не жалують.<br/> Сыр {{tooltip|тилько|тут: тільки}} {{sp|во̂дкладаный}} добрый.<br/> Сытый голодному не вѣрить.<br/> Сытый голодному не товаришь.<br/> Сѣв каменем.<br/> Сѣв як на леду.<br/> Сѣє вѣтер, вѣтром жити буде.<br/> Сѣльска собака най ся може {{tooltip|{{sp|дво̂рскім}}|тим, що належать до панського двору}} не мѣшає.<br/> Сѣмь лѣт го не бачив єм, бодай єм го був нѣкды не бачив.<br/> Сѣмь лѣт мак не родив, а голоду не вчинив.<br/> Сѣмь лѣт хробак в {{sp|хрѣнѣ}} зимовав, а смаку не зазнав.<br/> Сѣмь миль пѣшки для однои кишки.<br/> Сякій такій, абы був, абы хлѣба роздобув.<br/> Сяк так, абы выжити.<br/> Сяк так, абы не по людськи.<br/> <section end="С"/> <section begin="Т"/>{{c|{{uc|{{larger|'''Т.'''}}}}}} Така правда, як вошь кашле.<br/> Так бы'сь чув звоны.<br/> Так го люблять, як пси дѣда.<br/> Так дбає, як пес о пяту ногу.<br/> Так тепло, ажь пара кости ломить.<br/> Такє ''цѣкаве'', ажь бульки з носа лѣзуть.<br/> Такій добрый, {{tooltip|ино|тільки}} го до серця прикладай.<br/> Такій жвавый, якбы з ока выпав.<br/> Такій красный, якбы то з воску {{tooltip|ульяв|вилив, відлив}}.<br/> Такій спосо̂бный, як вол до кариты.<br/> <section end="Т"/><noinclude></noinclude> 0awbyhnxs0l912ez297ty43cu5gsoul 0 24981 457640 61138 2022-08-04T21:00:53Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[Струни|Струни]]. [[Струни/Том 2|Том 2]] | автор = | редактор = Богдан Лепкий | перекладач = | секція = Вона співа | секція_альт = Вона співає | автор_секції = Борис Грінченко | попередня = [[Струни/Том 2/Борис Грінченко|Борис Грінченко]] | наступна = [[../За вікнами вітер виє…/]] | примітки = }} <pages index="Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu" from=67 to=67 onlysection="Вона співа"/> fswuqvzmfv6snz6vhf9bm7soy7rov02 0 24982 457637 61143 2022-08-04T20:57:00Z Leh Palych 5381 Leh Palych перейменував сторінку з [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/За вікнами вітер віє...]] на [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/За вікнами вітер виє…]] без створення перенаправлення wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[Струни|Струни]]. [[Струни/Том 2|Том 2]] | автор = | редактор = Богдан Лепкий | перекладач = | секція = За вікнами вітер віє... | секція_альт = | автор_секції = Борис Грінченко | попередня = [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/Вона співа|Вона співа]] | наступна = [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/Кажуть бог нерівно ділить...|Кажуть бог нерівно ділить...]] | примітки = }} <pages index="Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu" from=67 to=68 onlysection="За вікнами"/> 5o3eq5s6f0ir5kqkw85mdwgah6l7ia7 457638 457637 2022-08-04T20:58:56Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[Струни|Струни]]. [[Струни/Том 2|Том 2]] | автор = | секція = За вікнами вітер виє… | автор_секції = Борис Грінченко | попередня = [[/Вона співа/]] | наступна = [[/Кажуть бог нерівно ділить.../]] | примітки = }} <pages index="Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu" from=67 to=68 onlysection="За вікнами"/> 4v1g89ma2doik5kmzch99topq73kj6f 457639 457638 2022-08-04T20:59:30Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[Струни|Струни]]. [[Струни/Том 2|Том 2]] | автор = | секція = За вікнами вітер виє… | автор_секції = Борис Грінченко | попередня = [[../Вона співа/]] | наступна = [[../Кажуть бог нерівно ділить.../]] | примітки = }} <pages index="Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu" from=67 to=68 onlysection="За вікнами"/> 40vtloe2cs0uoi80bu89sl2s8zrym6q 0 24983 457641 61145 2022-08-04T21:02:02Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[Струни|Струни]]. [[Струни/Том 2|Том 2]] | автор = | редактор = Богдан Лепкий | перекладач = | секція = Кажуть бог нерівно ділить... | секція_альт = | автор_секції = Борис Грінченко | попередня = [[../За вікнами вітер виє…/]] | наступна = [[../Землякам/]] | примітки = }} <pages index="Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu" from=68 to=68 onlysection="Кажуть"/> g08w3kw2zxsfbf9mm2tq74xavjrcogy 102 26649 457658 456367 2022-08-04T21:44:49Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{Підсторінка автора}} {{DEFAULTSORT:Грабовський, Павло }} {{TOC|&nbsp;}} === А === {{Column list|3| }} === Б === * [[З чужого поля (1985)/Батьківщина|Батьківщина]] * [[З чужого поля (1985)/Безнадійний|Безнадійний]] ''{{fine|([[Автор:Олександр Полежаєв|Олександр Полежаєв]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Березонька|Березонька]] ''{{fine|([[Автор:Афанасій Фет|Афанасій Фет]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Бідолашна мати|Бідолашна мати]] ''{{fine|([[Автор:Йован Змай|Йован Змай]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Божий день — нудьга та зради…|Божий день — нудьга та зради…]] ''{{fine|([[Автор:Інокентій Омулевський‎|Інокентій Омулевський]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Бувають години…|Бувають години…]] ''{{fine|([[Автор:Михаїл Греков|Михаїл Греков]])}}'' === В === {{Column list|3| * [[З чужого поля (1985)/В далекій рідній стороні…|В далекій рідній стороні…]] ''{{fine|([[Автор:Інокентій Омулевський‎|Інокентій Омулевський]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/В окопищах|В окопищах]] ''{{fine|([[Автор:Іван Вазов|Іван Вазов]])}}'' * [[В червонім убранні мандрівниця пізно‎]] ''{{fine|([[Автор:Ада Негрі|Ада Негрі]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Василь Шибанів|Василь Шибанів]] ''{{fine|([[Автор:‎Олексій Толстой|Олексій Толстой]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Весна|Весна]] * [[З чужого поля (1985)/Вихром під час непогоди…|Вихром під час непогоди…]] ''{{fine|([[Автор:Інокентій Омулевський‎|Інокентій Омулевський]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Вітер стогне, завиває…|Вітер стогне, завиває…]] ''{{fine|([[Автор:Генріх Гейне‎|Генріх Гейне]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Володарям та суддям|Володарям та суддям]] ''{{fine|([[Автор:Гаврило Державін|Гаврило Державін]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Вона іде…|Вона іде…]] ''{{fine|([[Автор:Джордж Гордон Байрон|Джордж Байрон]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Вони кохалися удвох…|Вони кохалися удвох…]] ''{{fine|([[Автор:Генріх Гейне‎|Генріх Гейне]])}}'' }} === Г === * [[З чужого поля (1985)/Гей, повій на сиротину…|Гей, повій на сиротину…]] ''{{fine|([[Автор:Вацлав Ганка|Вацлав Ганка]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Гей, словаки, ще не вмерло слово наше рідне…|Гей, словаки, ще не вмерло слово наше рідне…]] ''{{fine|([[Автор:Самуел Томашик|С. Томашик]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Грати, рушниці, дозорці муштровані…|Грати, рушниці, дозорці муштровані…]] === Д === {{Column list|3| * [[Пролїсок/Дайте!|Дайте!]] * [[З чужого поля (1985)/До Бестужева|До Бестужева]] ''{{fine|([[Автор:Кіндрат Рилєєв|Кіндрат Рилєєв]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/До Італії|До Італії]] ''{{fine|([[Автор:Вінченцо да Філікайя|Вінченцо да Філікайя]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/До матері|До матері]] * [[З чужого поля (1985)/До орла|До орла]] ''{{fine|([[Автор:Іван Вазов|Іван Вазов]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/До самого себе|До самого себе]] ''{{fine|([[Автор:Джакомо Леопарді‎|Джакомо Леопарді]])}}'' * [[До сіячів]] * [[ЛНВ/20/11/Із поезий Миколи Лєнау|Дощ та буря, вечір гасне…]] ''{{fine|([[Автор:Томас Мур|Томас Мур]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Дружно, міцно всіх вас, браття…|Дружно, міцно всіх вас, браття…]] ''{{fine|([[Автор:Михайло Михайлов|Михайло Михайлов]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Дуже березку сокирою тнули…|Дуже березку сокирою тнули…]] }} === Е === * [[З чужого поля (1985)/Елегія|Елегія]] ''{{fine|([[Автор:Христо Ботев|Христо Ботев]])}}'' === Є === * [[З чужого поля (1985)/Є хвилини, є години…|Є хвилини, є години…]] ''{{fine|([[Автор:Август Харамбашич|Август Харамбашич]])}}'' === Ж === * [[З чужого поля (1985)/Життя|Життя]] ''{{fine|([[Автор:‎Олександр Ольхін|Олександр Ольхін]])}}'' === З === * [[З чужого поля (1985)/З «Чайльд-Гарольда»|З «Чайльд-Гарольда»]] ''{{fine|([[Автор:Джордж Гордон Байрон|Джордж Байрон]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/З жидівських мелодій|З жидівських мелодій]] ''{{fine|([[Автор:Джордж Гордон Байрон|Джордж Байрон]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/За край, де світ уздріли ми…|За край, де світ уздріли ми…]] ''{{fine|([[Автор:Василь Жуковський|Василь Жуковський]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Заклята дочка|Заклята дочка]] * [[З чужого поля (1985)/Зима|Зима]] ''{{fine|([[Автор:Євген Баратинський|Євген Баратинський]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Зорі|Зорі]] ''{{fine|([[Автор:Петар Прерадович|Петар Прерадович]])}}'' === І === {{Column list|3| }} === Й === * [[З чужого поля (1985)/Йшла дівчина з козаченьком…|Йшла дівчина з козаченьком…]] ''{{fine|([[Автор:Людвіг Уланд|Людвіг Уланд]])}}'' === К === * [[З чужого поля (1985)/Кайдани|Кайдани]] ''{{fine|([[Автор:Олександр Полежаєв|Олександр Полежаєв]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Кайданники|Кайданники]] ''{{fine|([[Автор:‎Олексій Толстой|Олексій Толстой]])}}'' * [[Пролїсок/Квітка (до Н. К. С.)|Квітка (до Н. К. С.)]] * [[З чужого поля (1985)/Китайський цісар|Китайський цісар]] ''{{fine|([[Автор:Генріх Гейне‎|Генріх Гейне]])}}'' === Л === * [[З чужого поля (1985)/Легко серцю дихать…|Легко серцю дихать…]] ''{{fine|([[Автор:Ніколаус Ленау|Ніколаус Ленау]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Лист на Сибір|Лист на Сибір]] ''{{fine|([[Автор:Олександр Пушкін|Олександр Пушкін]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Луна|Луна]] ''{{fine|([[Автор:Василь Красов|Василь Красов]])}}'' === М === {{Column list|3| * [[З чужого поля (1985)/Мандрівець до пташини|Мандрівець до пташини]] ''{{fine|([[Автор:Моско Москов|Моско Москов]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Мати та дитина|Мати та дитина]] ''{{fine|([[Автор:Олексій Плещеєв|Олексій Плещеєв]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Ми, бургомістри та сенат…|Ми, бургомістри та сенат…]] ''{{fine|([[Автор:Генріх Гейне‎|Генріх Гейне]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Молитва (Ботев)|Молитва]] ''{{fine|([[Автор:Христо Ботев|Христо Ботев]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Молитва (Лермонтов)|Молитва]] ''{{fine|([[Автор:Михайло Лермонтов|Михайло Лермонтов]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Муза до поета|Муза до поета]] ''{{fine|([[Автор:Олексій Плещеєв|Олексій Плещеєв]])}}'' }} === Н === {{Column list|3| * [[З чужого поля (1985)/На дальнім небосхилі|На дальнім небосхилі]] ''{{fine|([[Автор:Генріх Гейне‎|Генріх Гейне]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/На п'яті роковини різні Ментанської|На п'яті роковини різні Ментанської]] ''{{fine|([[Автор:Джозуе Кардуччі‎|Джозуе Кардуччі]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Найчудовніший вид…|Найчудовніший вид…]] ''{{fine|([[Автор:Томас Мур|Томас Мур]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Нас омертвячив сон страшний…|Нас омертвячив сон страшний…]] ''{{fine|([[Автор:Генріх Гейне‎|Генріх Гейне]])}}'' * [[Не вертай ся — оставай ся‎]] ''{{fine|([[Автор:Ада Негрі|Ада Негрі]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Не вихваляйте мені більш…|Не вихваляйте мені більш…]] ''{{fine|([[Автор:Джордж Гордон Байрон|Джордж Байрон]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Не забудьмо того поля…|Не забудьмо того поля…]] ''{{fine|([[Автор:Томас Мур|Томас Мур]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Не йму я снам, але бува…|Не йму я снам, але бува…]] ''{{fine|([[Автор:Інокентій Омулевський‎|Інокентій Омулевський]])}}'' * [[Нема мені назви. Я — вбога дочка]] ''{{fine|([[Автор:Ада Негрі|Ада Негрі]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Нива|Нива]] ''{{fine|([[Автор:Юлія Жадовська|Юлія Жадовська]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Ні, нема що нам радіть на горе…|Ні, нема що нам радіть на горе…]] ''{{fine|([[Автор:Іван Вазов|Іван Вазов]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Ніч|Ніч]] * [[З чужого поля (1985)/Ніч; небосхил туманіє…|Ніч; небосхил туманіє…]] ''{{fine|([[Автор:Микола Огарьов|Микола Огарьов]])}}'' }} === О === * [[ЛНВ/20/11/Із поезий Миколи Лєнау|О краю мій! Прощаючись на віки…]] ''{{fine|([[Автор:Томас Мур|Томас Мур]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/О, як серцем я хвораю…|О, як серцем я хвораю…]] ''{{fine|([[Автор:Ніколаус Ленау|Ніколаус Ленау]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Осінь (Плещеєв)|Осінь]] ''{{fine|([[Автор:Олексій Плещеєв|Олексій Плещеєв]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Осінь|Осінь]] ''{{fine|([[Автор:Афанасій Фет|Афанасій Фет]])}}'' === П === {{Column list|3| * [[З чужого поля (1985)/Пахне сіном серед луки…|Пахне сіном серед луки…]] ''{{fine|([[Автор:Аполлон Майков|Аполлон Майков]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Пісня про сорочку|Пісня про сорочку]] ''{{fine|([[Автор:Томас Гуд‎|Томас Гуд‎]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Погасла свічка, тільки кінчик гноту…|Погасла свічка, тільки кінчик гноту…]] ''{{fine|([[Автор:‎Всеволод Гаршин|Всеволод Гаршин]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Поезії святої звуки милі!|Поезії святої звуки милі!]] ''{{fine|([[Автор:‎Всеволод Гаршин|Всеволод Гаршин]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Пошли їм, господи, відраду…|Пошли їм, господи, відраду…]] ''{{fine|([[Автор:‎Федір Тютчев|Федір Тютчев]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Пророк|Пророк]] ''{{fine|([[Автор:Микола Некрасов|Микола Некрасов]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Пташка (Пушкін)|Пташка]] ''{{fine|([[Автор:Олександр Пушкін|Олександр Пушкін]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Пташка (Туманський)|Пташка]] ''{{fine|([[Автор:Федір Туманський|Федір Туманський]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Пташка (Плещеєв)|Пташка]] ''{{fine|([[Автор:Олексій Плещеєв|Олексій Плещеєв]])}}'' }} === Р === * [[З чужого поля (1985)/Ридала ти…|Ридала ти…]] ''{{fine|([[Автор:Джордж Гордон Байрон|Джордж Байрон]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Річенька|Річенька]] * [[Пролїсок/Робітникові|Робітникові]] * [[Пролїсок/Розпука крає…|Розпука крає…]] * [[З чужого поля (1985)/Росла собі пальма…|Росла собі пальма…]] ''{{fine|([[Автор:‎Всеволод Гаршин|Всеволод Гаршин]])}}'' === С === {{Column list|3| * [[Сад зачарований]] ''{{fine|([[Автор:Ада Негрі|Ада Негрі]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Саул|Саул]] ''{{fine|([[Автор:Джордж Гордон Байрон|Джордж Байрон]])}}'' * [[Сеї ночи до ліжка мого надійшла‎]] ''{{fine|([[Автор:Ада Негрі|Ада Негрі]])}}'' * [[ЛНВ/20/11/Із поезий Миколи Лєнау|Соловейки, рожі, пахощі та співи…]] ''{{fine|([[Автор:Томас Мур|Томас Мур]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Спів ірокезця|Спів ірокезця‎]] ''{{fine|([[Автор:Олександр Полежаєв|Олександр Полежаєв]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Сповідь Наливайка|Сповідь Наливайка]] ''{{fine|([[Автор:Кіндрат Рилєєв|Кіндрат Рилєєв]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Суд божий над єпископом|Суд божий над єпископом]] ''{{fine|([[Автор:Роберт Сауті|Роберт Сауті]])}}'' * [[ЛНВ/20/11/Із поезий Миколи Лєнау|Сьвітить сонце красне…]] ''{{fine|([[Автор:Томас Мур|Томас Мур]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Сяли очі, сяла стрічка…|Сяли очі, сяла стрічка…]] }} === Т === * [[З чужого поля (1985)/Ти була мені краща, ніж очі…|Ти була мені краща, ніж очі…]] ''{{fine|([[Автор:Август Харамбашич|Август Харамбашич]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Ткачі|Ткачі]] ''{{fine|([[Автор:Генріх Гейне‎|Генріх Гейне]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Тхне домовиною сумною…|Тхне домовиною сумною…]] ''{{fine|([[Автор:Джордж Гордон Байрон|Джордж Байрон]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Тяжко жити; зникли сили…|Тяжко жити; зникли сили…]] ''{{fine|([[Автор:Едуард Губер|Едуард Губер]])}}'' === У === * [[З чужого поля (1985)/Удова|Удова]] === Х === * [[З чужого поля (1985)/Хаджій Димитр|Хаджій Димитр]] ''{{fine|([[Автор:Христо Ботев|Христо Ботев]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Хлопчик|Хлопчик]] ''{{fine|([[Автор:Олексій Плещеєв|Олексій Плещеєв]])}}'' === Ц === === Ч === {{Column list|3| }} === Ш === * [[Швачка (Грабовський)|Швачка]] === Щ === * [[З чужого поля (1985)/Щодня надвечір ходила…|Щодня надвечір ходила…]] ''{{fine|([[Автор:Генріх Гейне‎|Генріх Гейне]])}}'' === Я === * [[З чужого поля (1985)/Як до самотньої трунини…|Як до самотньої трунини…]] ''{{fine|([[Автор:Джордж Гордон Байрон|Джордж Байрон]])}}'' ovgdta5a9z2037ieoikjwfkxli9rbmk 457668 457658 2022-08-04T22:13:41Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{Підсторінка автора}} {{DEFAULTSORT:Грабовський, Павло }} {{TOC|&nbsp;}} === А === {{Column list|3| }} === Б === * [[З чужого поля (1985)/Батьківщина|Батьківщина]] * [[З чужого поля (1985)/Безнадійний|Безнадійний]] ''{{fine|([[Автор:Олександр Полежаєв|Олександр Полежаєв]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Березонька|Березонька]] ''{{fine|([[Автор:Афанасій Фет|Афанасій Фет]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Бідолашна мати|Бідолашна мати]] ''{{fine|([[Автор:Йован Змай|Йован Змай]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Божий день — нудьга та зради…|Божий день — нудьга та зради…]] ''{{fine|([[Автор:Інокентій Омулевський‎|Інокентій Омулевський]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Бувають години…|Бувають години…]] ''{{fine|([[Автор:Михаїл Греков|Михаїл Греков]])}}'' === В === {{Column list|3| * [[З чужого поля (1985)/В далекій рідній стороні…|В далекій рідній стороні…]] ''{{fine|([[Автор:Інокентій Омулевський‎|Інокентій Омулевський]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/В окопищах|В окопищах]] ''{{fine|([[Автор:Іван Вазов|Іван Вазов]])}}'' * [[В червонім убранні мандрівниця пізно‎]] ''{{fine|([[Автор:Ада Негрі|Ада Негрі]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Василь Шибанів|Василь Шибанів]] ''{{fine|([[Автор:‎Олексій Толстой|Олексій Толстой]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Весна|Весна]] * [[З чужого поля (1985)/Вихром під час непогоди…|Вихром під час непогоди…]] ''{{fine|([[Автор:Інокентій Омулевський‎|Інокентій Омулевський]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Вітер стогне, завиває…|Вітер стогне, завиває…]] ''{{fine|([[Автор:Генріх Гейне‎|Генріх Гейне]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Володарям та суддям|Володарям та суддям]] ''{{fine|([[Автор:Гаврило Державін|Гаврило Державін]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Вона іде…|Вона іде…]] ''{{fine|([[Автор:Джордж Гордон Байрон|Джордж Байрон]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Вони кохалися удвох…|Вони кохалися удвох…]] ''{{fine|([[Автор:Генріх Гейне‎|Генріх Гейне]])}}'' }} === Г === * [[З чужого поля (1985)/Гей, повій на сиротину…|Гей, повій на сиротину…]] ''{{fine|([[Автор:Вацлав Ганка|Вацлав Ганка]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Гей, словаки, ще не вмерло слово наше рідне…|Гей, словаки, ще не вмерло слово наше рідне…]] ''{{fine|([[Автор:Самуел Томашик|С. Томашик]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Грати, рушниці, дозорці муштровані…|Грати, рушниці, дозорці муштровані…]] === Д === {{Column list|3| * [[Пролїсок/Дайте!|Дайте!]] * [[З чужого поля (1985)/До Бестужева|До Бестужева]] ''{{fine|([[Автор:Кіндрат Рилєєв|Кіндрат Рилєєв]])}}'' * [[Пролїсок/До дитини|До дитини]] * [[З чужого поля (1985)/До Італії|До Італії]] ''{{fine|([[Автор:Вінченцо да Філікайя|Вінченцо да Філікайя]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/До матері|До матері]] * [[Пролїсок/До Н. К. С.|До Н. К. С.]] * [[З чужого поля (1985)/До орла|До орла]] ''{{fine|([[Автор:Іван Вазов|Іван Вазов]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/До самого себе|До самого себе]] ''{{fine|([[Автор:Джакомо Леопарді‎|Джакомо Леопарді]])}}'' * [[До сіячів]] * [[Пролїсок/До України|До України]] * [[ЛНВ/20/11/Із поезий Миколи Лєнау|Дощ та буря, вечір гасне…]] ''{{fine|([[Автор:Томас Мур|Томас Мур]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Дружно, міцно всіх вас, браття…|Дружно, міцно всіх вас, браття…]] ''{{fine|([[Автор:Михайло Михайлов|Михайло Михайлов]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Дуже березку сокирою тнули…|Дуже березку сокирою тнули…]] }} === Е === * [[З чужого поля (1985)/Елегія|Елегія]] ''{{fine|([[Автор:Христо Ботев|Христо Ботев]])}}'' === Є === * [[З чужого поля (1985)/Є хвилини, є години…|Є хвилини, є години…]] ''{{fine|([[Автор:Август Харамбашич|Август Харамбашич]])}}'' === Ж === * [[З чужого поля (1985)/Життя|Життя]] ''{{fine|([[Автор:‎Олександр Ольхін|Олександр Ольхін]])}}'' === З === * [[З чужого поля (1985)/З «Чайльд-Гарольда»|З «Чайльд-Гарольда»]] ''{{fine|([[Автор:Джордж Гордон Байрон|Джордж Байрон]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/З жидівських мелодій|З жидівських мелодій]] ''{{fine|([[Автор:Джордж Гордон Байрон|Джордж Байрон]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/За край, де світ уздріли ми…|За край, де світ уздріли ми…]] ''{{fine|([[Автор:Василь Жуковський|Василь Жуковський]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Заклята дочка|Заклята дочка]] * [[З чужого поля (1985)/Зима|Зима]] ''{{fine|([[Автор:Євген Баратинський|Євген Баратинський]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Зорі|Зорі]] ''{{fine|([[Автор:Петар Прерадович|Петар Прерадович]])}}'' === І === {{Column list|3| }} === Й === * [[З чужого поля (1985)/Йшла дівчина з козаченьком…|Йшла дівчина з козаченьком…]] ''{{fine|([[Автор:Людвіг Уланд|Людвіг Уланд]])}}'' === К === * [[З чужого поля (1985)/Кайдани|Кайдани]] ''{{fine|([[Автор:Олександр Полежаєв|Олександр Полежаєв]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Кайданники|Кайданники]] ''{{fine|([[Автор:‎Олексій Толстой|Олексій Толстой]])}}'' * [[Пролїсок/Квітка (до Н. К. С.)|Квітка (до Н. К. С.)]] * [[З чужого поля (1985)/Китайський цісар|Китайський цісар]] ''{{fine|([[Автор:Генріх Гейне‎|Генріх Гейне]])}}'' === Л === * [[З чужого поля (1985)/Легко серцю дихать…|Легко серцю дихать…]] ''{{fine|([[Автор:Ніколаус Ленау|Ніколаус Ленау]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Лист на Сибір|Лист на Сибір]] ''{{fine|([[Автор:Олександр Пушкін|Олександр Пушкін]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Луна|Луна]] ''{{fine|([[Автор:Василь Красов|Василь Красов]])}}'' === М === {{Column list|3| * [[З чужого поля (1985)/Мандрівець до пташини|Мандрівець до пташини]] ''{{fine|([[Автор:Моско Москов|Моско Москов]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Мати та дитина|Мати та дитина]] ''{{fine|([[Автор:Олексій Плещеєв|Олексій Плещеєв]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Ми, бургомістри та сенат…|Ми, бургомістри та сенат…]] ''{{fine|([[Автор:Генріх Гейне‎|Генріх Гейне]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Молитва (Ботев)|Молитва]] ''{{fine|([[Автор:Христо Ботев|Христо Ботев]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Молитва (Лермонтов)|Молитва]] ''{{fine|([[Автор:Михайло Лермонтов|Михайло Лермонтов]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Муза до поета|Муза до поета]] ''{{fine|([[Автор:Олексій Плещеєв|Олексій Плещеєв]])}}'' }} === Н === {{Column list|3| * [[З чужого поля (1985)/На дальнім небосхилі|На дальнім небосхилі]] ''{{fine|([[Автор:Генріх Гейне‎|Генріх Гейне]])}}'' * [[Пролїсок/На морі|На морі]] * [[З чужого поля (1985)/На п'яті роковини різні Ментанської|На п'яті роковини різні Ментанської]] ''{{fine|([[Автор:Джозуе Кардуччі‎|Джозуе Кардуччі]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Найчудовніший вид…|Найчудовніший вид…]] ''{{fine|([[Автор:Томас Мур|Томас Мур]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Нас омертвячив сон страшний…|Нас омертвячив сон страшний…]] ''{{fine|([[Автор:Генріх Гейне‎|Генріх Гейне]])}}'' * [[Не вертай ся — оставай ся‎]] ''{{fine|([[Автор:Ада Негрі|Ада Негрі]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Не вихваляйте мені більш…|Не вихваляйте мені більш…]] ''{{fine|([[Автор:Джордж Гордон Байрон|Джордж Байрон]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Не забудьмо того поля…|Не забудьмо того поля…]] ''{{fine|([[Автор:Томас Мур|Томас Мур]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Не йму я снам, але бува…|Не йму я снам, але бува…]] ''{{fine|([[Автор:Інокентій Омулевський‎|Інокентій Омулевський]])}}'' * [[Нема мені назви. Я — вбога дочка]] ''{{fine|([[Автор:Ада Негрі|Ада Негрі]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Нива|Нива]] ''{{fine|([[Автор:Юлія Жадовська|Юлія Жадовська]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Ні, нема що нам радіть на горе…|Ні, нема що нам радіть на горе…]] ''{{fine|([[Автор:Іван Вазов|Іван Вазов]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Ніч|Ніч]] * [[З чужого поля (1985)/Ніч; небосхил туманіє…|Ніч; небосхил туманіє…]] ''{{fine|([[Автор:Микола Огарьов|Микола Огарьов]])}}'' }} === О === * [[ЛНВ/20/11/Із поезий Миколи Лєнау|О краю мій! Прощаючись на віки…]] ''{{fine|([[Автор:Томас Мур|Томас Мур]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/О, як серцем я хвораю…|О, як серцем я хвораю…]] ''{{fine|([[Автор:Ніколаус Ленау|Ніколаус Ленау]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Осінь (Плещеєв)|Осінь]] ''{{fine|([[Автор:Олексій Плещеєв|Олексій Плещеєв]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Осінь|Осінь]] ''{{fine|([[Автор:Афанасій Фет|Афанасій Фет]])}}'' === П === {{Column list|3| * [[З чужого поля (1985)/Пахне сіном серед луки…|Пахне сіном серед луки…]] ''{{fine|([[Автор:Аполлон Майков|Аполлон Майков]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Пісня про сорочку|Пісня про сорочку]] ''{{fine|([[Автор:Томас Гуд‎|Томас Гуд‎]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Погасла свічка, тільки кінчик гноту…|Погасла свічка, тільки кінчик гноту…]] ''{{fine|([[Автор:‎Всеволод Гаршин|Всеволод Гаршин]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Поезії святої звуки милі!|Поезії святої звуки милі!]] ''{{fine|([[Автор:‎Всеволод Гаршин|Всеволод Гаршин]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Пошли їм, господи, відраду…|Пошли їм, господи, відраду…]] ''{{fine|([[Автор:‎Федір Тютчев|Федір Тютчев]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Пророк|Пророк]] ''{{fine|([[Автор:Микола Некрасов|Микола Некрасов]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Пташка (Пушкін)|Пташка]] ''{{fine|([[Автор:Олександр Пушкін|Олександр Пушкін]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Пташка (Туманський)|Пташка]] ''{{fine|([[Автор:Федір Туманський|Федір Туманський]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Пташка (Плещеєв)|Пташка]] ''{{fine|([[Автор:Олексій Плещеєв|Олексій Плещеєв]])}}'' }} === Р === * [[З чужого поля (1985)/Ридала ти…|Ридала ти…]] ''{{fine|([[Автор:Джордж Гордон Байрон|Джордж Байрон]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Річенька|Річенька]] * [[Пролїсок/Робітникові|Робітникові]] * [[Пролїсок/Розпука крає…|Розпука крає…]] * [[З чужого поля (1985)/Росла собі пальма…|Росла собі пальма…]] ''{{fine|([[Автор:‎Всеволод Гаршин|Всеволод Гаршин]])}}'' === С === {{Column list|3| * [[Сад зачарований]] ''{{fine|([[Автор:Ада Негрі|Ада Негрі]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Саул|Саул]] ''{{fine|([[Автор:Джордж Гордон Байрон|Джордж Байрон]])}}'' * [[Сеї ночи до ліжка мого надійшла‎]] ''{{fine|([[Автор:Ада Негрі|Ада Негрі]])}}'' * [[ЛНВ/20/11/Із поезий Миколи Лєнау|Соловейки, рожі, пахощі та співи…]] ''{{fine|([[Автор:Томас Мур|Томас Мур]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Спів ірокезця|Спів ірокезця‎]] ''{{fine|([[Автор:Олександр Полежаєв|Олександр Полежаєв]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Сповідь Наливайка|Сповідь Наливайка]] ''{{fine|([[Автор:Кіндрат Рилєєв|Кіндрат Рилєєв]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Суд божий над єпископом|Суд божий над єпископом]] ''{{fine|([[Автор:Роберт Сауті|Роберт Сауті]])}}'' * [[ЛНВ/20/11/Із поезий Миколи Лєнау|Сьвітить сонце красне…]] ''{{fine|([[Автор:Томас Мур|Томас Мур]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Сяли очі, сяла стрічка…|Сяли очі, сяла стрічка…]] }} === Т === * [[З чужого поля (1985)/Ти була мені краща, ніж очі…|Ти була мені краща, ніж очі…]] ''{{fine|([[Автор:Август Харамбашич|Август Харамбашич]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Ткачі|Ткачі]] ''{{fine|([[Автор:Генріх Гейне‎|Генріх Гейне]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Тхне домовиною сумною…|Тхне домовиною сумною…]] ''{{fine|([[Автор:Джордж Гордон Байрон|Джордж Байрон]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Тяжко жити; зникли сили…|Тяжко жити; зникли сили…]] ''{{fine|([[Автор:Едуард Губер|Едуард Губер]])}}'' === У === * [[З чужого поля (1985)/Удова|Удова]] === Х === * [[З чужого поля (1985)/Хаджій Димитр|Хаджій Димитр]] ''{{fine|([[Автор:Христо Ботев|Христо Ботев]])}}'' * [[З чужого поля (1985)/Хлопчик|Хлопчик]] ''{{fine|([[Автор:Олексій Плещеєв|Олексій Плещеєв]])}}'' === Ц === === Ч === {{Column list|3| }} === Ш === * [[Швачка (Грабовський)|Швачка]] === Щ === * [[З чужого поля (1985)/Щодня надвечір ходила…|Щодня надвечір ходила…]] ''{{fine|([[Автор:Генріх Гейне‎|Генріх Гейне]])}}'' === Я === * [[З чужого поля (1985)/Як до самотньої трунини…|Як до самотньої трунини…]] ''{{fine|([[Автор:Джордж Гордон Байрон|Джордж Байрон]])}}'' fxfvtrszbtcdqj8wk9fbvjf1ivbp6lh 0 28526 457634 212942 2022-08-04T20:52:25Z Leh Palych 5381 вилучена [[Категорія:Поезія Бориса Грінченка]] з допомогою [[ВП:HC|HotCat]] wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = Яворенко Л. | перевизначити_автора = [[Автор:Борис Грінченко|Яворенко Л.]] | перекладач = | секція = Червоний прапор | попередня = [[../Марсельєза/]] | наступна = [[../Робітницка пісня/]] | рік = 1914 | примітки = }} <pages index="Іван Гнида. Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих (1914).djvu" from=5 to=6 tosection="1"/> 3l07oa5rpiev442a8756tu8tmlhzhag 102 45228 457567 329998 2022-08-04T14:11:30Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{автор}} == Твори == * {{l2s|Середъ выноградаривъ пивденнои Франціи|Середъ выноградаривъ пивденнои Франціи.pdf}}. {{fine|С-Петербургъ, 1905}} * [[Антропологія (щорічник)/1/Вироби передмікенського типу в неолітичних становищах на Україні|Вироби передмікенського типу в неолітичних становищах на Україні]] // {{fine|[[Антропологія (щорічник)/1|Антропологія. Річник 1]]. Київ, 1928}} == Про автора == * ''[[Автор:Анатолій Носов|Анатолій Носов]]''. [[БКАЕ/1/Хведір Вовк|Хведір Вовк]] // {{fine|[[БКАЕ|Бюлетень Кабінету антропології та етнології ім. Хв. Вовка]]. Ч. I. Київ, 1925}} {{PD-auto}} {{Authority control}} [[Категорія:Українські автори]] [[Категорія:Науковці]] ip50ysmipsr0bj3eji3a40374bv2sx5 457568 457567 2022-08-04T14:14:22Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{автор |прізвище = Вовк }} == Твори == * {{l2s|Середъ выноградаривъ пивденнои Франціи|Середъ выноградаривъ пивденнои Франціи.pdf}}. {{fine|С-Петербургъ, 1905}} * [[Антропологія (щорічник)/1/Вироби передмікенського типу в неолітичних становищах на Україні|Вироби передмікенського типу в неолітичних становищах на Україні]] // {{fine|[[Антропологія (щорічник)/1|Антропологія. Річник 1]]. Київ, 1928}} == Про автора == * ''[[Автор:Анатолій Носов|Анатолій Носов]]''. [[БКАЕ/1/Хведір Вовк|Хведір Вовк]] // {{fine|[[БКАЕ|Бюлетень Кабінету антропології та етнології ім. Хв. Вовка]]. Ч. I. Київ, 1925}} {{PD-auto}} {{Authority control}} [[Категорія:Українські автори]] [[Категорія:Науковці]] m4wbo7hbq9k3tt47sevhhcktcfcg9ph 102 51708 457565 208581 2022-08-04T14:09:00Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{автор |прізвище=Русова }} == Твори == * {{l2s|Середъ выноградаривъ пивденнои Франціи|Індекс:Середъ выноградаривъ пивденнои Франціи.pdf}}. {{fine|С-Петербургъ, 1905}} * {{l2s|Серед рідної природи|Індекс:Софія Русова. Серед рідної природи. 1922.pdf}}. {{fine|Катеринослав – Ляйпціґ, 1922}} * {{l2s|Дидактика|Індекс:Софія Русова. Дидактика. 1925.pdf}}. {{fine|Прага, 1925}} * {{l2s|Наші визначні жінки|Індекс:Софія Русова. Наші визначні жінки. 1934.pdf}}. {{fine|Коломия, 1934}} {{PD-auto}} {{Authority control}} [[Категорія:Українські автори]] qwrdcdi7cwd8yzj8rfcug89nc6ik6af 457566 457565 2022-08-04T14:09:51Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{автор |прізвище=Русова }} == Твори == * {{l2s|Середъ выноградаривъ пивденнои Франціи|Середъ выноградаривъ пивденнои Франціи.pdf}}. {{fine|С-Петербургъ, 1905}} * {{l2s|Серед рідної природи|Софія Русова. Серед рідної природи. 1922.pdf}}. {{fine|Катеринослав – Ляйпціґ, 1922}} * {{l2s|Дидактика|Софія Русова. Дидактика. 1925.pdf}}. {{fine|Прага, 1925}} * {{l2s|Наші визначні жінки|Софія Русова. Наші визначні жінки. 1934.pdf}}. {{fine|Коломия, 1934}} {{PD-auto}} {{Authority control}} [[Категорія:Українські автори]] c09fe5wy1ggu3cgh69vpjljvboav4ay 250 178889 457712 350114 2022-08-05T07:50:26Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>Але українське громадянство все таки ще не хотїло зріктись своїх давнїх мрій про федерацію. [[Третій Універсал Української Центральної Ради|Третїй унїверсал]] заявляв, що проголошуючи себе окремою республїкою, Україна з тим не розриває своїх звязків з иньшими народами й областями бувшої Російської імперії. Українське правительство — Ґенеральний Секретаріят приложив всї старання до того, щоб порозуміти ся з ними що до орґанізації федеративного звязку: щоб республїки, які творили ся в ріжних частях бувшої Росії, вислали своїх представників і утворили спільні мінїстерства для кермування спільними для всїх справами. Та всї переговори про се не привели нї до чого. Народи й области Росії не важились завязувати якісь федеративні звязки між собою без найбільшого члена тої будучої федерації — без Великоросії, а та не показувала до того нїякої охоти, навпаки повела воєнний наступ на Україну і на Дон, що з иньшими сусїднїми землями хотїв творити „Південно-східню федерацію“. Тодї Ц. Рада побачивши, що з федерації не виходить нїчого, відложила сю справу на пізнїйше, а зараз постановила проголосити Україну зовсїм окремою, самостійною, нї від кого не залежною державою, щоб нїхто не мішав ся до її справ і не перешкаджав їх порядкувати. Се й було зроблено [[Четвертий Універсал Української Центральної Ради|четвертим унїверсалом]] Ц. Ради, 9. сїчня 1918. року. Коли потім Нїмцї, прийшовши на Україну, настановили гетьмана, й він захотїв силоміць звязати наново Україну з Росією й проголосив для сього федерацію, такої федерації нїхто з Українцїв не схотів. Україна повстала, скинула гетьмана й наново проголосила Українську республїку, самостійну й незалежну в падолистї 1918. року. До неї тепер прилучилась і Галичина. Коли в світовій війнї була зломана сила Нїмеччини, а з нею й Австрії (під осїнь 1918. року) австрійський цїсар попробував урятувати цїлість своєї держави обіцянкою, що вона буде перетворена в федерацію. Але за пізно прийшло се й тут — так само як у Росії стали говорити про федерацію тодї аж, як вона розвалилась і не стало чого федерувати. Угорщина, Чехія, за ними й Галичина проголосили себе самостійними республїками. Коли-ж упало гетьманське правлїннє на Українї, Національна Рада галицька постановила приєднатись до Української Народньої Республїки під назвою „Західьної области“ її. Так було ухвалено 3. сїчня 1919. року і се обєднаннє українських земель в одну державу було проголошено в Київі, в роковини проголошення української самостійности, 22. сїчня. {{rule|5em}}<noinclude></noinclude> oh6mf24cpd5yscjh24lzcn1yn15vb25 116 196409 457724 407623 2022-08-05T10:25:10Z Олег Лисенко 10328 wikitext text/x-wiki {{Архіви/опис | назва = Перше відділення, 1-ий стіл. Відомості про відкриття споживчих товариств, цукрових заводів та кладовищ, приватних винних та пивних лавок, трактирів. Справи про відчуження земель для потреб та під будівництво залізниць. Клопотання осіб-опікунів про опіку над майном різних осіб | примітки = https://opisi.dako.gov.ua/opisi/list-files/index?folder=Fond_F-1&subfolder=opys_26&fond=1&nametable=firstpage&sectablename=secondpage&cfk=0&opis=26 }} {| class="wikitable sortable" !№||Назва||Роки||Сторінки |- |[[/240/]]||По ходатайству Лейвия Митника об освобождении его от уплаты налога за имущество в м. Белой Церкви||1909-1910||7 |- |[[/400/]]||Закриття трактиру в Будаївці||1910||29 |- |} [[Категорія:Київська губернія]] 4ro83cii8bnwxe9cmpz74jdicdmpzfz 116 197062 457626 408819 2022-08-04T20:21:19Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Чмирівки | рік = 1811 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-115. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Чмирівки.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-115. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Чмирівки.pdf|thumb]] <poem> '''село Чмирівка''' Шляхецкая ведомость 1811го года сентября дня Киевской губернии Васильковского повета жительствующей на землях владения его сиятельства графа и кавалера Браницкого чиншевой шляхте в деревне Чмировке мужеского пола лета по последней ревизии состояли из того числа выбыли ныне налицо с прибывшими и вновь рожденными '''в деревне Чмировка по ревизии 1795 года''' 1. Станислав Андреев '''Пруский''' умер, у него дети 1й Семен умер, дочери Станиславовой Анны вдовы сын Улас вновь рожден, 2й Ян, у него дети Петр, Теодор вновь рожден; зять Станиславов Александр '''Гуцкевич''', у него дети 1й Ян, 2й Ян вновь рожденные; 2. Матеуш Станиславов сын '''Пруский''', у него дети Андрей, Сидор вновь рожденные; сродник его Петр Дмитриев '''Миняковский'''; 3. Войцех Дмитриев '''Галинский''' умер; по дополнительной ревизии 1800 года роспись 4. Петр Петров '''Лещинский''' в неизвестной отлучке. </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] [[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]] j82bsrueggf1mk7weik8wg9318jecwp 116 197063 457631 408820 2022-08-04T20:45:06Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Руди | рік = 1811 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-116. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Руди.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-116. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Руди.pdf|thumb]] <poem> '''село Руда''' Шляхецкая ведомость 1811го года октября дня Киевской губернии Васильковского повета о жительствующей на землях его сиятельства графа Браницкого '''в селе Руде''' мужеского пола чиншевой шляхте лета по последней ревизии состояли из того числа выбыли ныне налицо с прибывшими и вновь рожденными '''в селе Руде по ревизии 1795 года''' 1. Францишек Павлов '''Вишневский''', у него дети 1й Федор, Федоровы дети Самойло?, Иван вновь рожденные; 2й Яков, Яковлевы дети Митрофан, Овсей вновь рожденные; 3й Иван, 4й Григорий умер, Григориевы дети Матвей, Емилиян вновь рожден, 5й Томаш умер, Томашевы дети Даниил, Матвей вновь рожденные; Францишков брат Александр пропущен по отлучке 2. Данило Францишков '''Туранский''', у него дети Венедикт, Павел вновь рожденные; 3. Венедикт Иванов '''Яворский''', у него дети Францишек, Францишковы дети Николай, Игнат, Василий, Николай новорожденные; 4. Василий Антонов '''Калинский''' умер; 5. Андрей Иосифов Домбровский; 6. Францишек Андреев '''Базрановский''' умер; 7. Матвей Павлов '''Калиновский''' в неизвестной отлучке; 8. Францишек Яковлев сын '''Присмицкий''' в неизвестной отлучке. </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] [[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]] 8ljbr8r4yaiu428tt8qzbscx6xy46mc 457633 457631 2022-08-04T20:45:40Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Руди | рік = 1811 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-116. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Руди.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-116. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Руди.pdf|thumb]] <poem> '''село Руда''' Шляхецкая ведомость 1811го года октября дня Киевской губернии Васильковского повета о жительствующей на землях его сиятельства графа Браницкого '''в селе Руде''' мужеского пола чиншевой шляхте лета по последней ревизии состояли из того числа выбыли ныне налицо с прибывшими и вновь рожденными '''в селе Руде по ревизии 1795 года''' 1. Францишек Павлов '''Вишневский''', у него дети 1й Федор, Федоровы дети Самойло?, Иван вновь рожденные; 2й Яков, Яковлевы дети Митрофан, Овсей вновь рожденные; 3й Иван, 4й Григорий умер, Григориевы дети Матвей, Емилиян вновь рожден, 5й Томаш умер, Томашевы дети Даниил, Матвей вновь рожденные; Францишков брат Александр пропущен по отлучке 2. Данило Францишков '''Туранский''', у него дети Венедикт, Павел вновь рожденные; 3. Венедикт Иванов '''Яворский''', у него дети Францишек, Францишковы дети Николай, Игнат, Василий, Николай новорожденные; 4. Василий Антонов '''Калинский''' умер; 5. Андрей Иосифов '''Домбровский'''; 6. Францишек Андреев '''Базрановский''' умер; 7. Матвей Павлов '''Калиновский''' в неизвестной отлучке; 8. Францишек Яковлев сын '''Присмицкий''' в неизвестной отлучке. </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] [[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]] odg2ot4ptq470k8ryo8rokk0z3enn51 116 197129 457650 408962 2022-08-04T21:19:12Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Шляхетська відомість Васильківського повіту села Ромашки та Бакумівка | рік = 1811 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-137. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту села Ромашки та Бакумівка.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-137. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту села Ромашки та Бакумівка.pdf|thumb]] <poem> '''село Ромашки та село Бакумівка''' Шляхетская ведомость 1811 года сентября дня Киевской губернии Васильковского повета '''сел Ромашек и Бакумовки''' о состоящих в оных шляхетских мужеска пола душах лета по последней ревизии состояли из того числа выбыли ныне налицо с прибывшими и вновь рожденными '''в селе Ромашках''' 1. Андрей Янов '''Соколовский''', Андрея дети Прокофий, Михайло, Ефим умер 1798 года; 2. Онуфрий '''Соколовский'''; 3. Андрей Антонов сын '''Демский''', Андрея дети Яков в статской службе в киевской казенной палате, Иван, Гаврил, Емельян, Варфтоломей вновь рождены; 4. Михайло Петров сын '''Луговский''', Михайла дети Кирил, Матвей, Иван, Александр вновь рождены; 5. польской службы товарищ Антон Иванов сын '''Витвецкий''', Антона сын Мартин; 6. польских войск фуртер? Юзеф Кирилов сын '''Скупой'''; 7. Мартин Григорьев сын '''Коробыевский'''? в неизвестной отлучке с 1799 года; '''в Бакумовке''' 8. Василий Иванов сын '''Крушыньский''', Васильев сын Иван, брат Василия Мартин. </poem> [[Категорія:Васильківський повіт]] [[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]] oo01flgetxh8t4h56wc43dxbbs1uwz7 116 201060 457562 419233 2022-08-04T12:54:59Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Ревізькі казки селян та однодворців Васильківського повіту | рік = 1834 | наступна = 449а | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-449. 1834. Ревізькі казки селян та однодворців Васильківського повіту.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-449. 1834. Ревізькі казки селян та однодворців Васильківського повіту.pdf|thumb]] <poem> '''Селяни:''' Сторінка: 3 '''город Васильков''' Сторінка: 124 '''селение Мотовиловка''' Сторінка: 176 '''деревня Офирна''' Сторінка: 192 '''селение Плесецкое''' Сторінка: 268 '''деревня Перевоз''' Сторінка: 275 '''деревня Солтановка''' '''Однодвірці:''' Сторінка: 283 '''деревня Офирна''' Ляхоцкий Антон Гаврилов; Ляхоцкий Даниил Гаврилов; Езерский Михаил Григорьев; Барицкий ндрей Войцихов Юзефович Яков Яковлев; Сторінка: 293 '''селение Антоновка''' Чехович Матвей Войцихов; Щырский Пилип Николаев; Шуляковский Степан Францов; Хоцяновский Николай Мартынов; Тарнавский Федор Иванов; Домбек Осип Иванов; Янковский Иван Иванов; Лузановский Николай Станиславов; Рудзинский Александр Петров; Крепковский Тимофей Никифоров; Пашинский Станислав Климентьев; Гловацкий Гавриил Павлов; Гонсиоровский Иван Фомин; Янковский Константин Николаев; Чарнулуская Мария Фадеева родственница; Скржечевский Станислав Станиславов; Бурковский Иван Станиславов; Лузановский Казимир Афанасьев; Мышковский Иван Войцехов; Шиманский Петр Иванов; Бурковский Осип Станиславов; Лаговский Матвей Михайлов; Островский Никодим Яковлев; Менжинский Винцент Александров; Сторінка: 339 '''местечко Белая Церковь''' Левицкий Войцех Иванов; Жураковский Илия Осипов; Боровской Осип Матвеев; Ястржембский Гавриил Иванов; Зарембский Викентий Францов; Левицкий Даниил Ксенофонтов; Войцеховская Ягнешка Иванова; Дрончковский Лаврентий Войцехов; Порадовский Игнат Станиславов; Стефанский Александр Осипов; Янушкевич Матвей Матвеев; Галицкий Пантилимон Васильев; Шостаковский Яков Михайлов; Зарембский Николай Францов; Мочульский Осип Антонов; Сикорский Иван Яковлев; Сикорский Иван Адамов; Воверко Станислав Осипов; Мижевский Фома Васильев; Мижевский Павел Михайлов; Рожнятовский Франц Андреев; Червинский Ксаверий Осипов; Маньковский Владислав Осипов; Соколовский Иван Станиславов; Червинский Станислав Осипов; Козяровский Осип Блажеев; Лещинский Фома Семенов; Огоновский Мартин Александров; Савицкий Антон Иванов; Родзневский Софроний Фадеев; Инкотовский Каспер Лаврентьев; Ястржембский Федор Карлов; оных же родственницы Антона Глухова дочери - Иоанна и Мария; Аксютинский Андрей Михайлов; Гонсовский Амвросий Игнатьев; Чарнецкий Матвей Мартинов; Савицкий Михаил Васильев; Роецкий Степан Антонов; Роецкий Константин Антонов; Самборский Викентий Францов; ОсовскийВасилий Васильев; София Иванова Вржешниовская; Сломчинский Осип Войцехов; Сломчинский Павел Войцехов; Рудзевич Фома Матвеев; Шимановский Александр Мартинов; Винницкий Петр Иванов; Ханецкая Малгожата Францишкова; Романовский Иван Антонов; Загоровский Степан Иванов; Крупский Каспер Антонов; Вонсальский Войцех Матвеев; Островский Кондрат Федоров; Улятовский Андрей Войцехов; Ягминович Матвей Фадеев; Бартошевич Осип Андреев; Издебский Петр Николаев; Ильницкий Войцех Матвеев; Домбровский Максим Варфтоломеев; Олиховский Франц Казимиров; Рожановский Иван Иванов; Лойко Осип Станиславов; Рудковский Игнат Иванов; Рудковский Осип Николаев; Якубович Степан Иванов; Студзинский Максим Васильев; Чарномский Емилиян Максимов; Гловацкий Григорий Иванов; Гловацкий Игнатий Иванов; Волинский Александр Еваристов; Мальчевская София; Поляновская Соломея Иванова; Квятковская Мария Осипова; Липский Петр Антонов; Ракович Игнатий Анзельмов; Малевский Игнатий Павлов; Толочко Петр Антонов; Пенионжко Александр Михайлов; Подгурский Иван Степанов; Орловская Виктория Антонова; Цикановский Франц Иванов; Квятковская Ульяна Михайлова; Новацкий Иван Иванов; Самборская Елисавета Антонова; Янишевский Александр Францов; Бржезинский Николай Осипов; Рудницкий Демян Гаврилов; Винарский Фома Иванов; Здановский Юлиан Александров, Томашевская Агафия Васильева; Савицкий Иван Иванов; Кручковский Павел Войцехов; Олексевич Лука Адамов; Миржевский Игнатий Войцехов; Чоловская Екатерина Осипова, Москалекова? Наталия Герасимова, Голембиовская Александра Адамова; Гловацкий Роман Григорьев, Муравская? Екатерина Адамова; Дручковский Иван Казимиров; Ольшевский Михаил Мартинов; Качуровский Грациян Матвеев; Гуцевич Петр Иванов; Лужецкий Михаил Андреев; Мочульский Герасим Максимов, Сеницкая Терезия Лаврентиева, Невядомская Доминикия Иванова; Тарнавский Мартин Матвеев; Ястржембская Домициянна Васильева, Гловацкая Мария Антонова, Ольшевская Ягнишка Каимирова, Рожецкая? Мариянна Николаева; Хойновский Денис Иванов; Пачковский Казимир Иванов; Гозовский Иван Гаврилов; Зверховский Осип Иванов; Концевич Фома Лукин, Шимановский Иван Григорьев, Дидковская Ксения Иванова; Богдашевский Иван Станиславов; Каминская Евдокия, Ковальская Марта Павлова; Пори**на? Настасия Иванова; Шимановский Иван Григориев; Макаревич Викентий Игнатьевич; Бульковский Яков Васильев, Орловская Юзефа Иванова, Чайковская Евдокия Тымофеева; Березовский Петр Леонтьев; Горецкий Иван Антонов, Киммовская? Устина Григорьева; Гадомский Осип Викентьев; Шидловский Леонард Петров, Середницкий Настасия Иванова; Белковский Петр Осипов; Ижаковский Осип Кристофоров, Костецкий, Космачевский, Ковальская Варвара Иванова, Шацило Мария? Иванова, Блощаневич Пелагея Иванов, Волотовская Терезия Иванова, Баховская? София Андреева, Ивановская? Мария Иванова; Богдашевский Иван Станиславов; Добкевич Иосиф Матвеев; Сторінка: 556 '''деревня Бертники''' Окушко Кар Иванов; Василевский Антон Иванов; Хойнацкий Иван Антонов; Гернат Антон Иванов; Мацкевич Мартин Феликсов, Зелинский Федор Васильев; Хржановский Франц Антонов; Бочковский Матвей Васильев; Мрочковский Иван Матвеев; Ковба Василий Антонов; Перегуда Станислав Федоров; Кисилевский Адам Осипов; Орловский Францишек Константинов; Парчевский Павел Степанов; Гернат Иван Осипов; Парчевский Николай Степанов; Парчевский Петр Степанов; Зеленский Иван Васильев; Вишниовский Александр Осипов; Меляновский Иван Леонтиев, Рудковская Розалия Иванова; Гернат Игнатий Иванов; Сторінка: 596 '''селение Бирюки''' Гурский Лукьян Варфтоломеев; Ханецкий Фома Станиславов; Гурский Осип Варфтоломеев; Левандовський Михаил Семенов; Сторінка: 604 '''деревня Быкова Гребля''' Пиотровский Рафаил Иванов, Каниковская? Настасия Казимирова; Филиовский Григорий Андреев; Сторінка: 608 '''деревня Беспечна''' Сымон Иван Васильев; Ситко Кржиштов Данилов; Розбицкий Николай Николаев; Розбицкий Игнат Николаев; Лещинский Кароль Фомин; Евтуховский Мартин Григорьев; Михалевский Михаил Петров; Волотовский Ефим Яковлев, Якубовская Евдокия Григорьева; Кособуцкий Фома Степанов; Шулятицкий Антон Иванов; Барецкий Александр Иванов; Добровольский Павел Григорьев; Домбровский Павел Антонов; Буханевич Карл Степанов, Недашковский Андрей Степанов; Буханевич Андрей Степанов; Ферез Федор Михайлов; Костаневич Владислав Михайлов, Садовская Мотрона Иванова; Костаневич Фома Иванов; Тарнавский Федор Васильев; Самборский Яков Казимиров; Прохорович Иван Адамов; Сторінка: 650 '''селение Блощинцы''' Лебедовский Яким Михайлов; Чарнецкий Федор Мартынов; Яницкая Екатерина Иванова; Чеховская Евдокия Онуфриева. </poem> [[Категорія:Київська губернія]] 5fqpeso588eaxjl4hjlclbnku0gq389 457563 457562 2022-08-04T12:56:19Z Walentyna2020 9886 wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Ревізькі казки селян та однодворців Васильківського повіту | рік = 1834 | наступна = 449а | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-449. 1834. Ревізькі казки селян та однодворців Васильківського повіту.pdf]] }} [[File:ДАКО 280-2-449. 1834. Ревізькі казки селян та однодворців Васильківського повіту.pdf|thumb]] <poem> '''Селяни:''' Сторінка: 3 '''город Васильков''' Сторінка: 124 '''селение Мотовиловка''' Сторінка: 176 '''деревня Офирна''' Сторінка: 192 '''селение Плесецкое''' Сторінка: 268 '''деревня Перевоз''' Сторінка: 275 '''деревня Солтановка''' '''Однодвірці:''' Сторінка: 283 '''деревня Офирна''' Ляхоцкий Антон Гаврилов; Ляхоцкий Даниил Гаврилов; Езерский Михаил Григорьев; Барицкий ндрей Войцихов Юзефович Яков Яковлев; Сторінка: 293 '''селение Антоновка''' Чехович Матвей Войцихов; Щырский Пилип Николаев; Шуляковский Степан Францов; Хоцяновский Николай Мартынов; Тарнавский Федор Иванов; Домбек Осип Иванов; Янковский Иван Иванов; Лузановский Николай Станиславов; Рудзинский Александр Петров; Крепковский Тимофей Никифоров; Пашинский Станислав Климентьев; Гловацкий Гавриил Павлов; Гонсиоровский Иван Фомин; Янковский Константин Николаев; Чарнулуская Мария Фадеева родственница; Скржечевский Станислав Станиславов; Бурковский Иван Станиславов; Лузановский Казимир Афанасьев; Мышковский Иван Войцехов; Шиманский Петр Иванов; Бурковский Осип Станиславов; Лаговский Матвей Михайлов; Островский Никодим Яковлев; Менжинский Винцент Александров; Сторінка: 339 '''местечко Белая Церковь''' Левицкий Войцех Иванов; Жураковский Илия Осипов; Боровской Осип Матвеев; Ястржембский Гавриил Иванов; Зарембский Викентий Францов; Левицкий Даниил Ксенофонтов; Войцеховская Ягнешка Иванова; Дрончковский Лаврентий Войцехов; Порадовский Игнат Станиславов; Стефанский Александр Осипов; Янушкевич Матвей Матвеев; Галицкий Пантилимон Васильев; Шостаковский Яков Михайлов; Зарембский Николай Францов; Мочульский Осип Антонов; Сикорский Иван Яковлев; Сикорский Иван Адамов; Воверко Станислав Осипов; Мижевский Фома Васильев; Мижевский Павел Михайлов; Рожнятовский Франц Андреев; Червинский Ксаверий Осипов; Маньковский Владислав Осипов; Соколовский Иван Станиславов; Червинский Станислав Осипов; Козяровский Осип Блажеев; Лещинский Фома Семенов; Огоновский Мартин Александров; Савицкий Антон Иванов; Родзневский Софроний Фадеев; Инкотовский Каспер Лаврентьев; Ястржембский Федор Карлов; оных же родственницы Антона Глухова дочери - Иоанна и Мария; Аксютинский Андрей Михайлов; Гонсовский Амвросий Игнатьев; Чарнецкий Матвей Мартинов; Савицкий Михаил Васильев; Роецкий Степан Антонов; Роецкий Константин Антонов; Самборский Викентий Францов; ОсовскийВасилий Васильев; София Иванова Вржешниовская; Сломчинский Осип Войцехов; Сломчинский Павел Войцехов; Рудзевич Фома Матвеев; Шимановский Александр Мартинов; Винницкий Петр Иванов; Ханецкая Малгожата Францишкова; Романовский Иван Антонов; Загоровский Степан Иванов; Крупский Каспер Антонов; Вонсальский Войцех Матвеев; Островский Кондрат Федоров; Улятовский Андрей Войцехов; Ягминович Матвей Фадеев; Бартошевич Осип Андреев; Издебский Петр Николаев; Ильницкий Войцех Матвеев; Домбровский Максим Варфтоломеев; Олиховский Франц Казимиров; Рожановский Иван Иванов; Лойко Осип Станиславов; Рудковский Игнат Иванов; Рудковский Осип Николаев; Якубович Степан Иванов; Студзинский Максим Васильев; Чарномский Емилиян Максимов; Гловацкий Григорий Иванов; Гловацкий Игнатий Иванов; Волинский Александр Еваристов; Мальчевская София; Поляновская Соломея Иванова; Квятковская Мария Осипова; Липский Петр Антонов; Ракович Игнатий Анзельмов; Малевский Игнатий Павлов; Толочко Петр Антонов; Пенионжко Александр Михайлов; Подгурский Иван Степанов; Орловская Виктория Антонова; Цикановский Франц Иванов; Квятковская Ульяна Михайлова; Новацкий Иван Иванов; Самборская Елисавета Антонова; Янишевский Александр Францов; Бржезинский Николай Осипов; Рудницкий Демян Гаврилов; Винарский Фома Иванов; Здановский Юлиан Александров, Томашевская Агафия Васильева; Савицкий Иван Иванов; Кручковский Павел Войцехов; Олексевич Лука Адамов; Миржевский Игнатий Войцехов; Чоловская Екатерина Осипова, Москалекова? Наталия Герасимова, Голембиовская Александра Адамова; Гловацкий Роман Григорьев, Муравская? Екатерина Адамова; Дручковский Иван Казимиров; Ольшевский Михаил Мартинов; Качуровский Грациян Матвеев; Гуцевич Петр Иванов; Лужецкий Михаил Андреев; Мочульский Герасим Максимов, Сеницкая Терезия Лаврентиева, Невядомская Доминикия Иванова; Тарнавский Мартин Матвеев; Ястржембская Домициянна Васильева, Гловацкая Мария Антонова, Ольшевская Ягнишка Каимирова, Рожецкая? Мариянна Николаева; Хойновский Денис Иванов; Пачковский Казимир Иванов; Гозовский Иван Гаврилов; Зверховский Осип Иванов; Концевич Фома Лукин, Шимановский Иван Григорьев, Дидковская Ксения Иванова; Богдашевский Иван Станиславов; Каминская Евдокия, Ковальская Марта Павлова; Пори**на? Настасия Иванова; Шимановский Иван Григориев; Макаревич Викентий Игнатьевич; Бульковский Яков Васильев, Орловская Юзефа Иванова, Чайковская Евдокия Тымофеева; Березовский Петр Леонтьев; Горецкий Иван Антонов, Киммовская? Устина Григорьева; Гадомский Осип Викентьев; Шидловский Леонард Петров, Середницкий Настасия Иванова; Белковский Петр Осипов; Ижаковский Осип Кристофоров, Костецкий, Космачевский, Ковальская Варвара Иванова, Шацило Мария? Иванова, Блощаневич Пелагея Иванов, Волотовская Терезия Иванова, Баховская? София Андреева, Ивановская? Мария Иванова; Богдашевский Иван Станиславов; Добкевич Иосиф Матвеев; Сторінка: 556 '''деревня Бертники''' Окушко Кар Иванов; Василевский Антон Иванов; Хойнацкий Иван Антонов; Гернат Антон Иванов; Мацкевич Мартин Феликсов, Зелинский Федор Васильев; Хржановский Франц Антонов; Бочковский Матвей Васильев; Мрочковский Иван Матвеев; Ковба Василий Антонов; Перегуда Станислав Федоров; Кисилевский Адам Осипов; Орловский Францишек Константинов; Парчевский Павел Степанов; Гернат Иван Осипов; Парчевский Николай Степанов; Парчевский Петр Степанов; Зеленский Иван Васильев; Вишниовский Александр Осипов; Меляновский Иван Леонтиев, Рудковская Розалия Иванова; Гернат Игнатий Иванов; Сторінка: 596 '''селение Бирюки''' Гурский Лукьян Варфтоломеев; Ханецкий Фома Станиславов; Гурский Осип Варфтоломеев; Левандовський Михаил Семенов; Сторінка: 604 '''деревня Быкова Гребля''' Пиотровский Рафаил Иванов, Каниковская? Настасия Казимирова; Филиовский Григорий Андреев; Сторінка: 608 '''деревня Беспечна''' Сымон Иван Васильев; Ситко Кржиштов Данилов; Розбицкий Николай Николаев; Розбицкий Игнат Николаев; Лещинский Кароль Фомин; Евтуховский Мартин Григорьев; Михалевский Михаил Петров; Волотовский Ефим Яковлев, Якубовская Евдокия Григорьева; Кособуцкий Фома Степанов; Шулятицкий Антон Иванов; Барецкий Александр Иванов; Добровольский Павел Григорьев; Домбровский Павел Антонов; Буханевич Карл Степанов, Недашковский Андрей Степанов; Буханевич Андрей Степанов; Ферез Федор Михайлов; Костаневич Владислав Михайлов, Садовская Мотрона Иванова; Костаневич Фома Иванов; Тарнавский Федор Васильев; Самборский Яков Казимиров; Прохорович Иван Адамов; Сторінка: 650 '''селение Блощинцы''' Лебедовский Яким Михайлов; Чарнецкий Федор Мартынов; Яницкая Екатерина Иванова; Чеховская Евдокия Онуфриева. </poem> [[Категорія:Київська губернія]] a6lzhcmys7qminlo91qb28xuugurchj 250 203203 457570 425029 2022-08-04T14:23:03Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>{{c|{{тнс|XIV}}}} {{dhr}} {{block center/s}}<poem>{{c|'''{{fine|{{sp|ЧОВЕН|0.3em}}}}'''}} Заграло, запінилось синєє море, І буйнії вітри по морю шумлять. І хвиля гуляє, мов чорнії гори Одна за другою біжать. Як темная нічка, насупились хмари, В тих хмарах, мов голос небесної кари, За громом громи гуркотять. {{gap|2.5em}}І грає і піниться синєє море, {{gap|2.5em}}Хтось човен на море пустив, {{gap|2.5em}}Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі, {{gap|2.5em}}Од берега геть покотив; {{gap|2.5em}}Качається, бідний, один без весельця {{gap|2.5em}}Ох, жаль мені човна, ох, жаль мого серця, {{gap|2.5em}}Чого він під бурю поплив!</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> jxy785o2jdxay21hc51e6e0e47m16ss 457572 457570 2022-08-04T14:39:49Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{c|{{тнс|XIV}}}} {{dhr}} {{block center/s}}<poem>{{c|'''{{fine|{{sp|ЧОВЕН|0.3em}}}}'''}} Заграло, запінилось синєє море, І буйнії вітри по морю шумлять. І хвиля гуляє, мов чорнії гори Одна за другою біжать. Як темная нічка, насупились хмари, В тих хмарах, мов голос небесної кари, За громом громи гуркотять. {{gap|2.5em}}І грає і піниться синєє море, {{gap|2.5em}}Хтось човен на море пустив, {{gap|2.5em}}Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі, {{gap|2.5em}}Од берега геть покотив; {{gap|2.5em}}Качається, бідний, один без весельця {{gap|2.5em}}Ох, жаль мені човна, ох, жаль мого серця, {{gap|2.5em}}Чого він під бурю поплив!</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> rhi98l4ul8ks63n4khvtjml6anctqyd 250 203204 457571 425030 2022-08-04T14:25:02Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" />{{block center/s}}</noinclude><poem>Ущухнуло море, і хвилі вляглися, Пустують по піні мавки, Опять забіліли, опять простяглися, По морю кругом байдаки; Де ж човен дівався, де плавле мій милий? Мабуть він не плавле, бо он де по хвилі Біліють із його тріски. {{gap|2.5em}}Як човнові море, для мене світ білий {{gap|2.5em}}Ізмалку здавався страшним; {{gap|2.5em}}Да як заховатись? не можна ж вік цілий {{gap|2.5em}}Пробути з собою одним? Прощай, мій покою, пускаюсь у море! І може, недоля і лютеє горе Пограються з човном моїм.</poem>{{block center/e}}<noinclude></noinclude> cr4no1oe8xwkexsze9t4thb8sm11l6j 457573 457571 2022-08-04T14:39:51Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" />{{block center/s}}</noinclude><poem>Ущухнуло море, і хвилі вляглися, Пустують по піні мавки, Опять забіліли, опять простяглися, По морю кругом байдаки; Де ж човен дівався, де плавле мій милий? Мабуть він не плавле, бо он де по хвилі Біліють із його тріски. {{gap|2.5em}}Як човнові море, для мене світ білий {{gap|2.5em}}Ізмалку здавався страшним; {{gap|2.5em}}Да як заховатись? не можна ж вік цілий {{gap|2.5em}}Пробути з собою одним? Прощай, мій покою, пускаюсь у море! І може, недоля і лютеє горе Пограються з човном моїм.</poem>{{block center/e}}<noinclude></noinclude> 2y8cnm0r2dwoddvj80qk61au2oc8run 250 203205 457574 425031 2022-08-04T14:39:52Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{c|{{тнс|XV}}}} {{dhr}} {{block center|<poem>{{c|'''{{fine|{{sp|ШКОЛЯР ДЕНИС|0.3em}}}}'''}} Миряни, слухайте, щось маю вам сказати: От цих Різдвяних свят, на самої Меланки, Дурний школяр Денис, запрігши шкапу в санки, Із школи поспішав до батька ночувать, Щоб завтра по закону, Як слідує, пашнею засівать. {{gap|2.5em}}Пізнавши шкапа шлях додому, {{gap|2.5em}}Смикнула раз, другий — і хлопця понесла, {{gap|2.5em}}Хоч здержав він її, да злість його взяла, {{gap|2.5em}}Хотів би проучить, да бить її боявся, {{gap|2.5em}}А треба ж і себе чимнебудь показать, — {{gap|2.5em}}Так по оглоблям ну малахаєм шмагать. Як тільки пан із паном зазмагався, Дивись — у мужиків чуприни вже тріщать.</poem>}}<noinclude></noinclude> r20k6hfnxnmouk9pzp6amok878yxcoe 250 203206 457575 425032 2022-08-04T14:39:53Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{c|{{тнс|XVI}}}} {{dhr}} {{block center/s}}<poem>{{c|'''{{fine|{{sp|СОНЦЕ ДА ВІТЕР|0.3em}}}}'''}} Із Вітром Сонечко розгуторіло мову, Про силу, бачите, хто з них міцніший був. Звичайно, за словцем балакали по слову, А далі Вітер так на заклад навернув: {{gap|2.5em}}«Чи бачиш, іде ген собі козак по полю? {{gap|2.5em}}Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк! {{gap|2.5em}}Хто з плеч зірве його додолу, {{gap|2.5em}}Хай буде той уже моцак». «Іносе, дми собі», — так Сонечко сказало; І Вітер шпарко полетів, Надворі дуже сумно стало, По небу хмари скрізь погнало, А Вітер по землі, крий боже, заревів, Наліг на козака, з його одежу цупить,</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> bbdukx9q4r3t7gb50kilg3n0x7j7hdr 250 203207 457576 425033 2022-08-04T14:39:55Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" />{{block center/s}}</noinclude><poem>Зігнувся на коні козак, До себе горне кобеняк, Та знай нагайкою по ребрах шкапу лупить. Хуртовина назад бідаху пре, За поли смикає, відлогу з плеч гирує, Аж шлях курить, трава в степу хвилює. А все одежі не здере. Дув, дув, аж потом весь облився, Із моці вибився, сердешний на бік плись. {{gap|2.5em}}Ось розгулялося, і Сонце з хмари блись, {{gap|2.5em}}Мов божий мир ізнову народився, {{gap|2.5em}}Козак перехрестився, {{gap|2.5em}}Кобилку зараз зупинив, {{gap|2.5em}}Бо страх горюшну заморив, {{gap|2.5em}}Поплівся стежкою, ходою потихеньку, {{gap|2.5em}}А Сонце гріє все, да гріє помаленьку, {{gap|2.5em}}Угріло божий світ, почув тепло козак, {{gap|2.5em}}Да й скинув кобеняк.</poem>{{block center/e}}<noinclude></noinclude> omqq0x7s9f3addge7xeigvcpt2mtenh 250 203208 457577 425034 2022-08-04T14:39:56Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{c|{{тнс|XVII}}}} {{dhr}} {{block center/s}}<poem>{{c|'''{{fine|{{sp|ГАЙ ДА СОКИРИ|0.3em}}}}'''}} По гаю темному туга велика ходить, Сокири й топори затіяли війну, Гай хочуть сплюндровать і пущі всі пошкодить. Війна ця навела на дерево суму; Дуби задумались, осики затремтіли, І клен гнучкий і в'яз із лиха вниз нагнувсь, Аж ось Сокири вже в гаю забрязкотіли, І дуб найстарший усміхнувсь. «Не бійтесь! — він гукнув: — того і я жахався, Як з топорищами ці навісні прийдуть, Аж дерев'яний рід заліза одцурався, Без дерева вони самі нас да не втнуть, От то було б… але — нехай йому абищо, Якби з Сокирами прийшли і топорища,</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> q1lcmhixbuh5j7r4pmfk0pax6kwixxi 250 203209 457578 425035 2022-08-04T14:39:57Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" />{{block center/s}}</noinclude><poem>Тоді то був би нам капут». І справді, скільки тут Сокири не бряжчали, Ні дубчика, ні липки не стяли, І тільки де-не-де що кору пописали, Да і додому з тим пішли.</poem>{{block center/e}}<noinclude></noinclude> 546ybd9qtndx0dpahytp7s66o97bt0b 250 203210 457579 425036 2022-08-04T14:39:58Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{c|{{тнс|XVIII}}}} {{dhr}} {{block center/s}}<poem>{{c|'''{{fine|{{sp|ВІЛ|0.4em}}}}'''}} «Мабуть на небі звісно стало (Про себе віл в кошарі гомонів) Про те, що весь мій вік я все за двох робив, Да й витерпів таки чимало, Що в плузі силкувавсь, копиці волочив, Ізранку у ярмі до півночі ходив, І ще щодня бував і битий! Хазяїна не раз я проклинав, Тепер зовсім не той хазяїн став; У мене вдосталь їсти й пити, Несуть мені і солі, і крупів, Вівса і висівок; наїстись трьом би стало». {{gap|2.5em}}Аж тут хазяїн шасть у хлів, {{gap|2.5em}}І взявши за роги вола, під ніж повів, {{gap|2.5em}}Бо сказано — його годовано на сало.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> hmbfrjnf6g8kzelvwp32ps96x69qbut 250 203211 457580 425037 2022-08-04T14:39:59Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" />{{block center/s}}</noinclude><poem> Ти змалку так любив мене, як пугу пес… Чого ж так лащишся тепер до мене, Йване? Чи знаєш, що як ти чоломкаться ідеш, Чогось мене морозить стане.</poem>{{block center/e}}<noinclude></noinclude> 2sqsy4ve41yok7mf52a11vqdfgemj6u 250 203212 457581 425093 2022-08-04T14:40:00Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{c|{{тнс|XIX}}}} {{dhr}} {{block center/s}}<poem>{{c|'''{{fine|{{sp|ГРІШНИК|0.3em}}}}'''}} В далекій стороні, — якій, проте, не знаю, Мабуть в Німеччині, а може і в Китаї, Хтось разом оженивсь на трьох жінках. Загомонів народ, почувши гріх великий, Жінки голосять так, що страх: «Глянь, що це коять чоловіки! Як їм по три нас можна брать, Так хай позволять нам держать їх хоч по п'ять». {{gap|2.5em}}Гвалтують, сказано, навспряжки цокотухи, {{gap|2.5em}}Ось цяя вісточка і до царя дійшла, {{gap|2.5em}}А цар був, мабуть, не макуха, {{gap|2.5em}}Розлютувався він і злість його взяла. {{gap|2.5em}}«О! почекайте лиш, не буде в вас охоти {{gap|2.5em}}За живота чортам служить!»</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> evowoqdhjydct63ljsobjerzjqxilgw 250 203213 457582 425039 2022-08-04T14:40:01Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" />{{block center/s}}</noinclude><poem>Цар грізно загукав і люльку став палить, І в люльку пхав огонь, і люлька гасла в роті, А далі схаменувсь, за радою послав. Як слідує в праздничному наряді, Пред очі царськії совіт вельможний став, Цар двічі кашлянув, рукою ус розгладив, І річ таку премудрую сказав: {{gap|2.5em}}«Пребеззаконія на світі завелися, {{gap|2.5em}}А гірше, що в моїй землі! {{gap|2.5em}}Мені до вуст сьогодні донесли, {{gap|2.5em}}Один паливода (і цар перехрестився) {{gap|2.5em}}На трьох жінках женився. {{gap|2.5em}}Щоб царству цілому за його не терпіть {{gap|2.5em}}Біди од праведного неба, {{gap|2.5em}}Його вам осудити треба, {{gap|2.5em}}І смерть страшну йому зробить. Хай царству усьому в науку, Він витерпить такую муку, Щоб з ляку більш ніхто в такий не вскочив гріх. Крий боже, щоб над ним хтось з вас змилосердився! Щоб луснув я, щоб я до вечора сказився, Коли не поведу на шибеницю всіх!» {{gap|2.5em}}Як річ таку суддя дослухав, {{gap|2.5em}}Низенько поклонивсь, потилицю почухав, {{gap|2.5em}}І ну з підсудками про діло мизковать. {{gap|2.5em}}Над ним морочились трохи не тиждень цілий, {{gap|2.5em}}І тільки що пили, а мало, кажуть, їли</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> eylx8uppxwdvd7nin6zlp90if5av7yu 250 203214 457583 425040 2022-08-04T14:40:02Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" />{{block center/s}}</noinclude><poem>{{gap|2.5em}}І так між себе присудили, {{gap|2.5em}}Щоб Грішнику тому всіх трьох жінок віддать. Народ сміявсь, і всі були в заботах, Що раду перевіша цар, Аж завтра дивляться, а та погана твар, Той грішник сам себе повісив на воротях.</poem>{{block center/e}}<noinclude></noinclude> a904oddfotb7b00jbe1gtroamevwwm3 250 203215 457735 425041 2022-08-05T11:01:08Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{c|{{тнс|XX}}}} {{dhr}} {{block center/s}}<poem>{{c|'''{{fine|{{sp|ВОРОНА І ЯГНЯ|0.3em}}}}'''}} Орлу схотілось попоїсти; Піднявсь угору птичий цар, І вгледів відтіля, що край ставка овчар Онучі прати мусив сісти, Отара ж попаськи попхалась навманя. Орлу це понутру; зложивши міцні крила, Опукою з гори — аж вітром зашуміло — Орел ушкварив на ягня, Підняв його і геть потеребив за гору. {{gap|2.5em}}І треба ж, щоб на цюю пору, {{gap|2.5em}}Пило біля ставка дурне вороненя. {{gap|2.5em}}Страх полюбилося йому цареве діло, {{gap|2.5em}}І думає: «чому ж цього я не зроблю? {{gap|2.5em}}Да не ягня, а барана вхоплю».</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> a4gfz69hvwso4adirr31ycm4nd5hbs2 250 203216 457736 425042 2022-08-05T11:01:09Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" />{{block center/s}}</noinclude><poem>Дивлюсь — воно угору полетіло, Та й пуць на шию барану, І кігті вплутавши йому у вовну білу, Смикнулося нести, та ба! вага не в силу: Баран важенький і орлу, Воно вже стямилось, мерщій би полетіло, Так із шерсті не виплутає ніг, Дурне моталося, поки овчар прибіг, І гарненько йому обскубши крила, На іграшку дитині дав. {{gap|2.5em}}Мабуть господь так світ создав, {{gap|2.5em}}Що менший там не втне, де більший геть то може. {{gap|2.5em}}Що дядькові пройшло, ти не роби, небоже, {{gap|2.5em}}Щоб крилець хто не обчухрав!</poem>{{block center/e}}<noinclude></noinclude> pshrve1rix15oosm0dcx36o4picb7wi 250 203217 457737 425043 2022-08-05T11:01:09Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{c|{{тнс|XXI}}}} {{dhr}} {{block center/s}}<poem>{{c|'''{{fine|{{sp|ЗЛИЙ КІНЬ|0.3em}}}}'''}} Учора мій сусід купив собі коня, Із табуна татарського, презлого, Такого жвавого, такого вже баского! Дивлюсь, сусід і вся його сім'я Уздечки не напнуть на нього, Сусід сусідів кликать став, І могорич пообіщав, Щоб тільки помогли йому коня упорать. {{gap|2.5em}}Народ зійшовсь та гук такий підняв, {{gap|2.5em}}Мов цілину п'ять плугів орють, {{gap|2.5em}}А кінь жахається та рже, {{gap|2.5em}}На дибки спиниться, та гривою мотає, {{gap|2.5em}}То піде бокаса, то б'ється і кусає. {{gap|2.5em}}Котрий сміліший був, то вже</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 761qz2zujhs3e4que12ifz2ez84rgtp 250 203218 457738 425044 2022-08-05T11:01:10Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" />{{block center/s}}</noinclude><poem>{{gap|2.5em}}Од коника тікає. Прийшлось сусідові, мовляв, хоч сядь та плач, Аж дивляться, іде Петро Деркач, Розумний чоловік і в конях силу знає. Іде і здалека чуприною киває. Прийшов — і ввесь базар нікчемний розігнав, І сміло до коня побрався потихеньку, Все свистючи, повагом, помаленьку, Все гладив — подивлюсь — уже і зануздав. Пани! ви чули, як Деркач коня піймав?</poem>{{block center/e}}<noinclude></noinclude> cbno4f2wws8yyughnw29xokspdr1f6c 250 203350 457730 425271 2022-08-05T10:43:47Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" /></noinclude>{{c|{{тнс|XXII}}}} {{dhr}} {{block center/s}}<poem>{{c|'''{{fine|{{sp|МИРОШНИК|0.3em}}}}'''}} На річечці, якійсь маленькій, Стояв собі млинок, а в нім Мирошник жив. Хоч невеличкий млин, да, знаєш, чепурненький, Раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів. І хліба постачав хазяїну чимало. Коли не забредеш к Мирошнику, бувало, У його є і хліб, і сіль, і сало. Чи то в скоромний день — із маслом буханці, Книші, вареники і всякі лагоминки, У п'ятницю — просіл, з олією блинці, Пампушки з часником, гречаники, стовпці, Обідать він було не сяде без горілки, А в праздник піднесе і чарку калганівки. Мирошник паном діло жив. {{gap|2.5em}}І треба ж на біду, позаторішню весну,</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> cq0099y5prdzjnedm71iwusq2lj1aai 457739 457730 2022-08-05T11:01:11Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{c|{{тнс|XXII}}}} {{dhr}} {{block center/s}}<poem>{{c|'''{{fine|{{sp|МИРОШНИК|0.3em}}}}'''}} На річечці, якійсь маленькій, Стояв собі млинок, а в нім Мирошник жив. Хоч невеличкий млин, да, знаєш, чепурненький, Раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів. І хліба постачав хазяїну чимало. Коли не забредеш к Мирошнику, бувало, У його є і хліб, і сіль, і сало. Чи то в скоромний день — із маслом буханці, Книші, вареники і всякі лагоминки, У п'ятницю — просіл, з олією блинці, Пампушки з часником, гречаники, стовпці, Обідать він було не сяде без горілки, А в праздник піднесе і чарку калганівки. Мирошник паном діло жив. {{gap|2.5em}}І треба ж на біду, позаторішню весну,</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> ddpgzhrcppsna0txt9924qw1mk2lscf 250 203351 457731 425272 2022-08-05T10:46:33Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" />{{block center/s}}</noinclude><poem>{{gap|2.5em}}Його лихий поніс чогось на Десну, {{gap|2.5em}}Хоч не багацько проходив, {{gap|2.5em}}Зате багато бачив світа: {{gap|2.5em}}Побачив він, як Сейм, мов бішений, шумів, {{gap|2.5em}}І як Десна ревла несамовита, Мабуть, ворочавши не п'ятдесят млинів. Вернувсь Мирошник наш додому, До церкви прямо почухрав, Да богу молиться святому, Щоб він акафисти його не в гнів прийняв, І річечку його зробив Десною. Або хоча — як Сейм, такою. — «Тоді б то вже я панував». {{gap|2.5em}}Молебни день-у-день спасителеві править. {{gap|2.5em}}У ставники свічки по десять фунтів ставить, {{gap|2.5em}}Все молиться, ні їсть, ні п'є, ні спить… «Земляче! Бог з тобою! На тебе десь туман у Литві навели. Хіба забув ти, що великою водою Ворочають великі і млини? Їх німці будувать уміють, А вже не зляпає наш брат; Вони самі товчуть і віють, І мелють борошно, і сіють, Здається, що самі й їдять. А млин хоч чепурний у тебе, Та не для бистрини». — «Балакайте про себе!» — Мирошник заворчав і рукавом махнув.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 6jzhywer4aeqwgc7ssim6hz3pr11jb3 457740 457731 2022-08-05T11:01:12Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" />{{block center/s}}</noinclude><poem>{{gap|2.5em}}Його лихий поніс чогось на Десну, {{gap|2.5em}}Хоч не багацько проходив, {{gap|2.5em}}Зате багато бачив світа: {{gap|2.5em}}Побачив він, як Сейм, мов бішений, шумів, {{gap|2.5em}}І як Десна ревла несамовита, Мабуть, ворочавши не п'ятдесят млинів. Вернувсь Мирошник наш додому, До церкви прямо почухрав, Да богу молиться святому, Щоб він акафисти його не в гнів прийняв, І річечку його зробив Десною. Або хоча — як Сейм, такою. — «Тоді б то вже я панував». {{gap|2.5em}}Молебни день-у-день спасителеві править. {{gap|2.5em}}У ставники свічки по десять фунтів ставить, {{gap|2.5em}}Все молиться, ні їсть, ні п'є, ні спить… «Земляче! Бог з тобою! На тебе десь туман у Литві навели. Хіба забув ти, що великою водою Ворочають великі і млини? Їх німці будувать уміють, А вже не зляпає наш брат; Вони самі товчуть і віють, І мелють борошно, і сіють, Здається, що самі й їдять. А млин хоч чепурний у тебе, Та не для бистрини». — «Балакайте про себе!» — Мирошник заворчав і рукавом махнув.</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> fy2jlc244oox0vto4nu2kde57233qkp 250 203352 457732 425273 2022-08-05T10:51:05Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" />{{block center/s}}</noinclude><poem>{{gap|2.5em}}Його молитви бог почув; {{gap|2.5em}}По небу вітерок дмухнув, {{gap|2.5em}}Як ворон, небо почорніло, {{gap|2.5em}}Шварнула блискавка — грім грюкнув і загув, {{gap|2.5em}}Із хмар, як з лотоків, водою зашуміло, {{gap|2.5em}}Маленька річечка, що так тихенько йшла, {{gap|2.5em}}Заклекотіла, заревла, {{gap|2.5em}}І через греблю покотила. Як на осиці лист, тремтить млинок од хвилі. Вода напре, дивись, то вискочить гвіздок, То паля тріснула, то заставку розбило, А далі і знесло млинок. Схопивсь Мирошник, да {{errata|пізненька|пізненько}}, Що поки йшла вода {{errata|маленько|маленька}}, Щодня він хліба мав шматок. Літ з десять був у нас суддею Глива, Да знаєш, захотів на лакомий кусок, В Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива; Велика там вода, хоч є й багато млива… Глядіть, добродію, чи ваш міцний млинок?</poem>{{block center/e}}<noinclude></noinclude> 69xjo9da0twndn1ovv3r5scx3lo9j30 457741 457732 2022-08-05T11:01:13Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" />{{block center/s}}</noinclude><poem>{{gap|2.5em}}Його молитви бог почув; {{gap|2.5em}}По небу вітерок дмухнув, {{gap|2.5em}}Як ворон, небо почорніло, {{gap|2.5em}}Шварнула блискавка — грім грюкнув і загув, {{gap|2.5em}}Із хмар, як з лотоків, водою зашуміло, {{gap|2.5em}}Маленька річечка, що так тихенько йшла, {{gap|2.5em}}Заклекотіла, заревла, {{gap|2.5em}}І через греблю покотила. Як на осиці лист, тремтить млинок од хвилі. Вода напре, дивись, то вискочить гвіздок, То паля тріснула, то заставку розбило, А далі і знесло млинок. Схопивсь Мирошник, да {{errata|пізненька|пізненько}}, Що поки йшла вода {{errata|маленько|маленька}}, Щодня він хліба мав шматок. Літ з десять був у нас суддею Глива, Да знаєш, захотів на лакомий кусок, В Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива; Велика там вода, хоч є й багато млива… Глядіть, добродію, чи ваш міцний млинок?</poem>{{block center/e}}<noinclude></noinclude> j9t18dpfvsnft005wsjbw32icxokjjd 250 203353 457742 425559 2022-08-05T11:01:14Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{c|{{тнс|XXIII}}}} {{dhr}} {{block center/s}}<poem>{{c|'''{{fine|{{sp|ВОВК І ОГОНЬ|0.3em}}}}'''}} У лісі хтось розклав Огонь. Було то восени вже пізно; Великий холод був, вітри шуміли різно, І била ожеледь, і сніг ішов либонь; Так, мабуть, чоловік біля багаття грівся, Та йдучи і покинув так його. Аж ось не знаю я того, Як сірий Вовк тут опинився. Обмерз, забовтався; мабуть, три дні не їв, Дріжить, як мокрий хірт, зубами знай цокоче, Звірюка до огню підскочив, Підскочив, озирнувсь, мов тороплений сів, (Бо зроду вперше він огонь узрів), Сидить і сам собі радіє,</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 5s8yb04loitdnvjwzqapi77evt42zc1 250 203354 457733 425275 2022-08-05T10:54:50Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" />{{block center/s}}</noinclude><poem>Що смух його Огонь, мов літом сонце, гріє, І став він обтавать, аж пара з шерсті йде, Із льоду бурульки, що знай кругом бряжчали, Уже зовсім пообпадали. Він до Огню то рило підведе, То лапу коло жару сушить, То біля полум'я кудлатий хвіст обтрусить. Уже Огонь не став його лякать. Звірюка думає: «чого його бояться? Зі мною він як панібрат». {{gap|2.5em}}Ось нічка утекла, мов стало розсвітать, {{gap|2.5em}}Мов почало на світ благословляться. {{gap|2.5em}}«Пора, — вовк думає, — у лози удирать!» {{gap|2.5em}}Ну, що б собі іти? — ні, треба попрощаться: {{gap|2.5em}}Скажений захотів Огонь поцілувать, {{gap|2.5em}}І тільки що простяг своє в багаття рило, {{gap|2.5em}}А полум'я його дощенту обсмалило. Мій батько так казав: «З панами добре жить, Водиться з ними, хай тобі господь поможе, Із ними можна їсти й пить, А цілувать їх, крий нас боже!»</poem>{{block center/e}}<noinclude></noinclude> 3wsraovxuw3mdmabag2iekhdivt1gvj 457743 457733 2022-08-05T11:01:15Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" />{{block center/s}}</noinclude><poem>Що смух його Огонь, мов літом сонце, гріє, І став він обтавать, аж пара з шерсті йде, Із льоду бурульки, що знай кругом бряжчали, Уже зовсім пообпадали. Він до Огню то рило підведе, То лапу коло жару сушить, То біля полум'я кудлатий хвіст обтрусить. Уже Огонь не став його лякать. Звірюка думає: «чого його бояться? Зі мною він як панібрат». {{gap|2.5em}}Ось нічка утекла, мов стало розсвітать, {{gap|2.5em}}Мов почало на світ благословляться. {{gap|2.5em}}«Пора, — вовк думає, — у лози удирать!» {{gap|2.5em}}Ну, що б собі іти? — ні, треба попрощаться: {{gap|2.5em}}Скажений захотів Огонь поцілувать, {{gap|2.5em}}І тільки що простяг своє в багаття рило, {{gap|2.5em}}А полум'я його дощенту обсмалило. Мій батько так казав: «З панами добре жить, Водиться з ними, хай тобі господь поможе, Із ними можна їсти й пить, А цілувать їх, крий нас боже!»</poem>{{block center/e}}<noinclude></noinclude> kmv4462ht6s9b4wg3v8vlpykm12mpen 250 203355 457744 425276 2022-08-05T11:01:16Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" /></noinclude>{{c|{{тнс|XXIV}}}} {{dhr}} {{block center/s}}<poem>{{c|'''{{fine|{{sp|УТЯТА ТА СТЕП|0.3em}}}}'''}} Минулися гречаниї жнива, Семен натяг кожух на плечі, Тепло пройшло, дітвора лізе к печі, Замерзло поле скрізь, рілля, стерня, трава Сніжечком біленьким припала. Бідашний Степ став сумувать. Пташки, що влітку так співали, У ірій вже поодлітали, І тільки край ставка оставсь табун утят. Чи крижні то були, чи то були чирята, Про те нам байдуже, а сила тільки в тім, Що Степ іще не був пустий зовсім, Дивлюсь, було, знялись з води Утята, Закахкають, і ну Степом кружлять,</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 3c7r2d87r76o3scck5xw1bu9707oq4u 250 203356 457734 425277 2022-08-05T10:59:12Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" />{{block center/s}}</noinclude><poem>І видно все таки, що цеє не пустиня, Аж ось вже і вони летять. «Куди вас враг несе до гаспидського сина?» — Почав Утятам Степ казать. «Хіба ви хочете мене покинуть? А я ж вас літом годував, І просо, і овес, і гречку вистачав; Без вас хіба мені з нудьги сказиться?» {{gap|2.5em}}«Улітку на тобі усякий хліб стояв; {{gap|2.5em}}На себе глянь тепер, який ти сивий став. {{gap|2.5em}}Останній колосок холодний сніг сховав; {{gap|2.5em}}І нічим нам біля тебе живиться, {{gap|2.5em}}А голод за що нам терпіть?» — {{gap|2.5em}}Сказали Утята, і ну швидчій летіть. Чи знаєте ви сивого Кондрата? Женивсь на дівці він, та й мусить ще кричать, Що жінка щось його глядить не дуже хати, Мабуть, що упада їй діду одвічать, Як сивому Степу одрізали утята.</poem>{{block center/e}}<noinclude></noinclude> q54x1e44mjfxrw4dvgordwxe9ewmy90 457745 457734 2022-08-05T11:01:17Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" />{{block center/s}}</noinclude><poem>І видно все таки, що цеє не пустиня, Аж ось вже і вони летять. «Куди вас враг несе до гаспидського сина?» — Почав Утятам Степ казать. «Хіба ви хочете мене покинуть? А я ж вас літом годував, І просо, і овес, і гречку вистачав; Без вас хіба мені з нудьги сказиться?» {{gap|2.5em}}«Улітку на тобі усякий хліб стояв; {{gap|2.5em}}На себе глянь тепер, який ти сивий став. {{gap|2.5em}}Останній колосок холодний сніг сховав; {{gap|2.5em}}І нічим нам біля тебе живиться, {{gap|2.5em}}А голод за що нам терпіть?» — {{gap|2.5em}}Сказали Утята, і ну швидчій летіть. Чи знаєте ви сивого Кондрата? Женивсь на дівці він, та й мусить ще кричать, Що жінка щось його глядить не дуже хати, Мабуть, що упада їй діду одвічать, Як сивому Степу одрізали утята.</poem>{{block center/e}}<noinclude></noinclude> mpt1keq9v1eo8j5rts3efbbah2ad54l 250 216431 457678 457529 2022-08-05T00:23:00Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|4}}</noinclude>Греки звати „Великою Росією“, а другу — Малою, се повело ся по ріжних писаннях. Але наші люде тої назви не прийняли. Прозивали Москалї наш народ „хахлами“, тому, що наші люде на головах тодї носили чуб а Москалї той чуб звали хахлом, але се було тільки призвище, а не імя, — як і наші люде звуть Москву кацапами. А тепер все більше прийнялось однакове імя для всього нашого краю й усього нашого народу — Україна, Українцї. Так звуть себе наші люде чи в Київі, чи в Харкові, чи в Полтаві, чи в Одесї, чи в Галичинї у Львові. Назва ся добра, стара, треба її держатись. А звідки вона пішла, се потім побачимо. Такий великий край, як отсї українські землї, не може бути однаковий, не однакове в нїм житє, не однакове й господарство. {{c|[[File:Ілюстрована історія України (1921). c. 25.jpg]]}} {{c|{{smaller|Давні степовики українські приборкують коней. Фіґурки з старинної грецької вази, зробленої за кілька віків до Христа, а знайденої в {{errata|Чортомлицкькій|Чортомлицькій}} могилї на Запорожу. (Срібні ниточки, котрі держать в руках сї степовики, порвали ся, бо були занадто тонкі.}}}} Близше до Чорного моря, де міста: Одеса, Херсонь, Таганрог, Катеринослав, Єлисавет — там степ рівний, води мало, лїсу нема, земля родить добре, коли вміти коло того ходити, землї богато й окрім хлїборобства богато ще й тепер випасають товару й овець. Коло Днїпра і на схід від нього (коло Катеринослава, Кривого Рога, Юзівки) в землї богато залїза і камяного вугля, тому й богато фабрик і заводів. Се край полудневий, степовий. За ним на північ край середній — де Полтава, Харків, Нїжин, Черкаси, Винниця, Камінець: тут уже не така рівнина, є й балки, й горби, й гори, хоч не дуже,високі; богато води; є й лїсу трохи; земля урожайна, люде живуть густо, а годують ся з хлїборобства. Далї — від Київа і дальше, де Чернигів, Мозир, Пинськ, Володимир; Берестє, Холм, Львів — то край лїсовий; води богато, подекуди й занадто тої води та болота, земля не добра<noinclude></noinclude> e4p6vxw1twujz8364nvl8ta307djiu5 250 216433 457679 457521 2022-08-05T00:24:17Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>Сказав один розумний чоловік з давнїх часів, що хто не знав своєї минувшости, своєї історії (бо історією зветь ся оповіданнє про давнїйше житє), то так як би до смерти зістававсь дитиною. Так як дитина не знає сказати про себе нїчого, — чия вона і звідки, а нї про те, що дїєть ся і дїялось наоколо її, — так і чоловік, що не знає нїчого про свій край і народ, про його минувшість і теперішнє житє, виглядає як та дитина. Не личить то чоловікови розумному і розсудному. Треба знати теперішнє житє свого краю та народу, а щоб розуміти, як воно склалось і як його дальше вести, доконче треба знати його минувшість. Як написав [[Автор:Тарас Шевченко|Тарас Шевченко]]: {{block center/s}}<poem>{{fine block|Все розберіть, тай спитайте Тодї себе: що ми? Чиї сини, яких батьків? Ким, за що закуті?}}</poem>{{block center/e}} {{dhr}} {{rule|4em}} {{dhr}} {{c|{{larger|'''2. Про найдавнїйші часи.'''}}}} Народ наш живе на Українї уже дуже давно. Півтори тисячі лїт тому наші люде, йдучи з півночи з лїсових сторін, вступили вже в полудневі степові краї, а тисячу двістї або триста лїт тому (600 або 700 лїт по Рождестві Христовім) вони жили вже мало не по цїлій Українї, як і тепер. До того часу, перед тим як народив ся Христос і по [[w:Різдво Христове|Христовім Рождестві]], з яких тисячу лїт, в степовім краю, близше до Чорного моря, жили народи одного коріня з теперішнїми Персами, кохали ся в худобі, в конях і здебільшого кочували по степах з худобою, живучи в шатрах. Звали ся вони [[w:Скіфи|Скифи]], [[w:Сармати|Сармати]], [[w:Алани|Аляни]]. По них то полишили ся в степах наших високі могили, насипані над їх царями та ватажками. Нащадків їх не лишило ся в наших сторонах, тільки на Кавказї зостав ся народ з того коріня, зветь ся [[w:Осетини|Осетинами]]. Під той час, як сї народи жили в степах над Чорним морем, народи славянського коріня, між ними й наші предки, сидїли дальше від моря в краю лїсовім, тай тім середнїм, між лїсом і степами. Множили ся з часом і посували ся все далї на полудень, бо степові народи з часом ставали слабші. Ставало тих степовиків все меньше, а далї й зовсім порозганяли їх нові орди турецького та угорського коріня, що почали сунути в Чорноморські степи з Азії по Рождестві Христовім. Були то [[w:Гуни|Гуни]], [[w:Авари|Авари]], [[w:Болгари|Болгари]]<ref>Сї Болгари, оселивши ся за Дунаєм між Словянами, прийняли потім і мову славянську і змішали ся з тамошнїми Славянами, а ті прийняли їх імя.</ref>, [[w:Угорці|Угри]] (Венгри або Мадяри).<noinclude></noinclude> 0o03938ukgbghnr4psx602o7unep7xe 250 216435 457680 457526 2022-08-05T00:26:58Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|8}}</noinclude>Для оборони ставили [[w:Дитинець|городи]]; десь серед лїсу чи болота, або на високім шпилю сипали вали, копали рови, аби ворог не міг приступити. В небезпечний час туди збірали своє майно, жінок і дїтей і боронили ся від ворога. Досї від тих городів позоставало ся багато городищ. В спокійні часи ті городи здебільшого стояли порожні, а люди жили собі по хуторах. Тільки в декотрих городах завсїди мешкали люде, особливо заможнїйші, богатші, купцї — для безпечности. Туди приїздили й чужі купцї на торги та привозили товари. {{c|[[File:Ілюстрована історія України (1921). c. 40.jpg]]}} {{c|{{smaller|Жіночий убор з могил наших предків, з часів по розселенню (з Полтавщини).}}}} Так жили собі предки наші довго окремо. Кождий знав тільки свою околицю, свій город: мали своїх старших, а иньші люде до них не належали. Звали ся ріжними іменами : в теперішнїй Чернигівщинї та Полтавщині люде звали ся [[w:Сіверяни|Сїверяне]], найважнійші городи у них були Чернигів, Новгород Сїверський і Переяслав. Люде коло Київа звали ся [[w:Поляни|Поляне]], а земля та прозвала ся — [[w:Руська земля|Руською землею]]. Ті що сиділи над Тетеревом і Случею, в великих лїсах, звали ся [[w:Деревляни|Деревляне]]. Ті що на Волини — [[w:Дуліби|Дулїби]]. Одного спільного імени не мали, бо жили окремо, і спільної управи не було. Аж пізніїйше се сталось, а саме як, зараз побачимо. {{dhr}} {{rule|4em}} {{dhr}} {{c|{{larger|'''3. Про київську державу.'''}}}} З поміж усїх українських міст найбільше й славнїйше був [[w:Київ|Київ]]. Здавна, з непамятних часів, ще коли люде не знали залїза або міди, а робили собі списи чи сокири з каміня, жили не в хатах, а по печерях, — видко, що там, де тепер Київ, жило богато людей. А се тому перед усїм, що тут сходили ся дві великі ріки: [[w:Дніпро|Дніпро]] і [[w:Десна|Десна]]. Над рікою лекше було прогодувати ся — чи рибою, чи звіриною.<noinclude></noinclude> n8bozxqburdnwxlw18vq8vkc4xmobhh 250 216437 457681 457530 2022-08-05T00:28:16Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|10}}</noinclude>його жадність: нагнули два дерева, привязали до них Ігоря, потім дерева пустили, і вони потягнули Ігоря та й роздерли на шматки. Але те й Деревлянам на добре не вийшло: вдова Ігоря княгиня [[w:Ольга (княгиня)|Ольга]] пішла з великим військом на Деревлян, попалила їх городи побила багацько людей і наказала давати дань іще більше, як за Ігоря. Збираючи дани все більші, київські князі держали все більше війська; а що більше війська прибувало, то дальші походи вони робили, то більше городів і земель під свою власть брали, під себе підбивали. Землям тим була та користь, що київські князі мали боронити їх від сусїдів, заводити у них спокій і безпечність, нищити й карати розбійників. На те приходили вони що року зимою, вибираючи дань, а часом держали й цїлий рік своїх людей, {{sp|[[w:Муж|мужів]]}}, з військовою залогою. Та про те, чи бажають собі тої охорони й опіки ті землї, князї не питали: їм треба було дани для дружини, дешевого товару для торгу. Обійшовши свої землї зимою, на весну князї й бояре разом з купцями зїздили ся в Київі і поскладавши товари на човни, везли Днїпром на Чорне море, а звідти до [[w:Константинополь|Царгорода]] (Константинополя), до [[w:Греки|Греків]] на продаж, а від них куповали собі дорогі убрання, золоті убори, вино й усяке коріннє. Туди ж продавали невільників, яких забирали в неволю на війнї. Не вдоволяючи ся данею з своїх земель, ходили київські князї походами на далекі, богаті краї, де надїяли ся великої здобичи: ходили на Царгород і землї грецькі в Криму і Малій Азії, ходили на Кавказ, на Каспійське море й Персію. За того Ігоря ходило військо в персидські краї, здобуло богате місто Бердау — недалеко теперішнього Баку, і більше як півроку сидїло там, нападаючи на сусїднї землї. Тільки від хороби почало їм багато людей вмірати, і вони забрали ся звідти до дому. З таких походів, коли вони удавали ся щасливо, привозили богато грошей, здобичі і невільників. Память про такі походи лишила ся досї в піснях. От як співають в колядці: {{block center/s}}<poem>{{fine|Ой спід гори да стоять тумани, Да то не тумани — пара з коней йде! Ой там же військо — аж землї важко, Ой там у війська пана немає. Ой одзоветь ся зличний паниченко, Славного отця і панї матки: „Яж в тому війську та паном стану, Велю гармати наворочати, В Чернигов город велю стреляти“! Ой бє да бє він в Чернигов город. Там його не знали нї царі, ні пани, Винесли йому миску червінцїв — Він тоє взяв, шапочки не зняв, не подякував.}}</poem>{{block center/e}}{{nop}}<noinclude></noinclude> mqoqvfz8ycr9o0ra8zspst44idrfhue 250 216438 457682 457531 2022-08-05T00:31:01Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="AlexKozur" />{{right|11}}</noinclude>Потім співають, як те військо йде на Переяслав і на Київ, збіраючи окуп: се память про ті старі походи, тільки де що перемінено (от як гармати пізнїйше додано, а тодї їх не було). В иньшій колядцї співаєть ся, як дружина, не маючи що робити на Україні (видно не було війни під той час), вибираєть ся в службу в грецькі краї: {{block center/s}}<poem>{{fine|Ой ходїмо ми до ковальчика, До ковальчика, до золотника, Покуймо ж собі мідяні човна, Мідяні човна, золоті весла, Ой пустимо ся ж на тихий Дунай, Долїв Дунаєм — під Царегород: Ой чуємо там доброго пана, Що платить добре за служеньку — Ой дає на рік по сто червоних, По коникови, тай по шабельцї, По парі сукон, тай шапочцї, Тай по шапочцї, тай по панночцї.}}</poem>{{block center/e}} {{потрібне зображення}}<!-->Київське військо.<--> Маючи під собою велике військо взяли князї велику силу в самім Київі. Уже не питались вони в усякій справі громади, як вона рішить, тільки радили ся з військовою старшиною, з своїми боярами, і правили землею, як хотіли, а хто їм протививсь, того сажали до вязницї або забивали. Богатим Киянам — боярам нові порядки були на руку: не тільки що мали тепер оборону через князїв, а і всяку вигоду в торговлї. З далеких країв привозили князї й дружина ріжні товари до Київа, й київські купцї перепродували їх в иньші краї з великим баришем. Богато з Киян-бояр служило в княжім війську і мало з того велику вигоду. Київ став дуже великим містом, богатим, славним на цїлий світ. Бідним людям, що правда, мало з того було потїхи: тепер люде сильні й заможні, маючи захист і оборону у князя і його дружини, не раз ще більще кривдили їх, не боячись за те собі відплати. Але бідними людьми нїхто не журивсь. Так склалась держава [[w:Київська Русь|Київська]], або {{sp|Руська}}. Сказано вже, що київський край звав ся здавна {{sp|руським}} краєм, Русию. Тому київські князї теж звали ся руськими, київська дружина — Русинами і ті землї, що вона з князями підбивала, до Київа прилучала — починали теж зватись руськими, Русию. При кінцї IX. віку (900 лїт по Різдві Христовім) вже богато земель до Київа належало, київським<noinclude></noinclude> qshxc7d3zo86nbhwzw4yp8a4nt5lztb 250 216443 457683 457536 2022-08-05T00:35:46Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|16}}</noinclude>була віддана за короля французького, друга за норвежського; сестру свою Ярослав видав за польського короля, а угорській теж був жонатий з українською княжною. Ріжні сусіди, як їм траплялась біда, шукали схоронища й помочи у Ярослава; так, багато помагав він королеви польському, бо той не міг собі ради дати: були все великі бунти в його землях. {{c|[[File:Ілюстрована історія України (1921). 79.jpg]]}} {{c|{{smaller|Ярослав з синами, малюнок, що давнїйше був в софійськім соборі в Київі. (Ярослав підносить Софійську церкву Богови.)}}}} Та слава й сила української держави не довго по Ярославі і постояла. Але хоч і упала вона, богато по нїй слїду всякого — і доброго і лихого — лишилось на довгі віки. Лишилась християнська наука і віра, церква і духовенство, письменство й однакова книжна й церковна мова славянська по всїх землях. Лишивсь один княжий рід, з якого ріжні землї довго потім мали собі князїв, уважаючи, що то їх володарі прирожденні. Лишилось спільне імя руське. Лишилось однакове право і закони, однаковий лад у громадї, в управі, однакові власти. Богато зрівнялось і приподобилось до себе житє по ріжних українських краях і близшими вони одні до одних себе почули. Тому ся українська, Київська держава, хоч давно минулась, має велику вагу в нашій історії. {{dhr}} {{rule|4em}} {{dhr}} {{c|{{larger|'''5. Київська держава розпадаєть ся.'''}}}} По Ярославі (вмер р. 1054) лишилось багато синів, і він, вмираючи, роздїлив між ними свою державу. Тодї князї — не тільки у нас, а й по инших краях, ще не розуміли, що держава — то не<noinclude></noinclude> a28wocvvh05vci2n6vx89mcm8ecaebq 252 216444 457620 457537 2022-08-04T17:55:31Z Arxivist 4314 proofread-index text/x-wiki {{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template |Type=book |Title=[[Дидактика (1925)|Дидактика]] |Subtitle= |Language=uk |Volume= |Author=[[Автор:Софія Русова|Софія Русова]] |Translator= |Editor= |Illustrator= |Publisher= |Address=Прага |Year=1925 |Key= |ISBN= |OCLC= |irbis= |LCCN= |BNF_ARK= |ARC= |Source=pdf |Image=1 |Progress=C |Pages=<pagelist 1=Cvr 2to3=- 4=TOC 5=8 193=- 194=Adv/> |Volumes= |Remarks= |Width= |Css= |Header= |Footer= |Categories= }} 58b0554dmmz9aqxepc84qzkc7n37fqw 457706 457620 2022-08-05T06:00:52Z AlexKozur 2731 proofread-index text/x-wiki {{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template |Type=book |Title=[[Дидактика (1925)|Дидактика]] |Subtitle= |Language=uk |Volume= |Author=[[Автор:Софія Русова|Софія Русова]] |Translator= |Editor= |Illustrator= |Publisher= |Address=Прага |Year=1925 |Key= |ISBN= |OCLC= |irbis= |LCCN= |BNF_ARK= |ARC= |Source=pdf |Image=1 |Progress=C |Pages=<pagelist 1=Cvr 2to3=- 4=TOC 5=3 193=- 194=Adv/> |Volumes= |Remarks= |Width= |Css= |Header= |Footer= |Categories= }} tisgq5zql2fqy4ng4k6eull3yf1gmvq 250 216448 457569 457542 2022-08-04T14:20:00Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" /></noinclude>{{c|ГАННА,}} {{c|{{fine|коротко та голосно.}}}} Але по вас не видно іще, аби ви мали богато роботи. {{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ,}} {{c|{{fine|необиджений.}}}} Я заберу ся пізнїйше до роботи, eleven o'clock. Кину ся силою пари до роботи. {{c|ГАННА.}} Диму буде богато, можу вам повірити! Ваша люлька не згасне нїколи. {{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ,}} {{c|{{fine|усьміхаєть ся.}}}} Але ви гострі на слова, добродїйко. Ви гострі як шпилька! — Буде у нас нинї при обідї — чекайте-но! Перше — бас, друге віолїнчельо, трете дві перші і дві другі скрипки. Три перші, дві другі, три другі, дві перші: Тепер якось випали мінї геть з голови. Словом десять людий з купільної капелї. — Чого-ж ви то сьмієте ся? — Гадаєте може, що я забиваю вам баки? Погадайте собі, що зіжре такий бас. Годї повірити! Чи не дає се богато роботи? {{c|ГАННА}} {{c|{{fine|сьмієть ся. По хвилї:}}}} Розумієть ся, що кухарка буде мати богато роботи! {{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ}} {{c|{{fine|просто.}}}} Моя жінка, донька, всї ми мусимо щиро увихати ся. А як вже мине лїто — то чоловік побачить, що намучив ся майже дурно.{{nop}}<noinclude></noinclude> qgw7j7zcnreu9cr455gn56brk3prihz 250 216462 457564 2022-08-04T13:29:32Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|20}}</noinclude>{{c|{{larger|'''6. Татарський погром. Галицька держава.'''}}}} Так пройшло без малого двістї лїт від смерти Ярослава. Україна подїлилась на велику силу князївств (особливо багато було їх у Чернигівщинї). Князї ослабли від того подїлу й вічних війн, городи збіднїли. Київський князь не мав між князями нїякої сили й послуху, бо й сам не мав більше сили від инших. Самий Київ — „матїр городів українських“, нераз грабили инші князї з своїми вояками та помічниками Половцями, воюючи з київським князем. Найгірше [[w:Розорення Києва (1169)|пограбував і знищив Київ]] в 1169 р. князь [[w:Андрій Боголюбський|Андрій володимирський]] (з міста Володимира, що коло Москви), хотїв Київське князївство підірвати, а своє нове князївство піднести. І пізнїйше ті князї володимирські умисно сварили українських князїв, аби Україна упадала, а їх держава (що пізнїйше стала зватись Московською), підносила ся та гору брала. Велике князївство на Українї ще було тільки в Галичинї — про нього скажемо слїдом. Коли Україна так підупала й стратила силу, впала на неї страшна буря. Прийшла нова орда з Азії й знищивши Половцїв, що й так були вже під той час ослабли, буйним вихрем пролетїла над Україною. Були то Татари, инакшим іменем звані — [[w:Монголи|Монґоли]]. [[w:Монгольська орда|Монґольська орда]] кочувала на далекім Сходї, коло Амуру. Та в тій ордї зявив ся в тих часах войовник [[w:Чингісхан|Темуджін]], який злучив до купи всї части тої орди, почав підбивати сусїднї народи й землї і незадовго запанував над усїми краями від Китаю аж до Кавказу. Його внук, [[w:Батий|Бату]] (або Батий) на імя, пішов походом в чорноморські краї й знищивши Половцїв, став воювати українські і московські землї. Він хотїв тут заложити своє татарське царство і підбити собі сусїднї землї. Щоб привести до послушности й покірности. Татари мали такий звичай, щоб відразу як найбільше настрашити людей своєю нелюдськістю, аби потім боялись і не бунтувались. Тому городи, особливо більші, вони здобували й побивали людей без розбору й милосердя, а потім тим, які лишили ся, казали давати дань і бути послушними. В 1239 роцї [[w:Монгольська навала на Русь|Татари напали]] на українські землї — ті що за Днїпром; узяли Чернигів і Переяслав, понищили міста, побили богато людей. На другий рік Бату перейшов Днїпро, [[w:Облога Києва (1240)|приступив під Київ]]. Дика орда облягла місто як хмара: лїтописець каже, що від рипу возів, реву верблюдів, та іржання коней в татарських стадах, що йшли з ордою, голоса в містї не можна було чути. Князь утїк зі страху; люде боронились самі, як могли. Татари своїми таранами (такі повішені на шнурах бруси, що ними стїни розбивали) розбили мури<noinclude></noinclude> 7kyheo5dt1y3rbnzwp3jbawo34sme61 10 216463 457603 2022-08-04T16:30:48Z Leh Palych 5381 . wikitext text/x-wiki {{підсторінка документації}} <!-- РЕДАГУЙТЕ ДОКУМЕНТАЦІЮ ШАБЛОНУ НИЖЧЕ ЦЬОГО РЯДКА --> == Використання == Альтернативне відображення тексту в залежності від простору імен. Параметри: 1-й — текст, що відображується тільки в просторі імен ''Сторінка:''; 2-й — текст, що відображується в будь-якому просторі імен, за винятком ''Сторінка:''. <includeonly> <!-- ДОДАВАЙТЕ КАТЕГОРІЇ НИЖЧЕ ЦЬОГО РЯДКА --> [[Категорія:Шаблони]] </includeonly> ducuy899yg3pais7lmrd1kkq4p4340n 457604 457603 2022-08-04T16:31:20Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{підсторінка документації}} <!-- РЕДАГУЙТЕ ДОКУМЕНТАЦІЮ ШАБЛОНУ НИЖЧЕ ЦЬОГО РЯДКА --> == Використання == Альтернативне відображення тексту в залежності від простору імен. Параметри: : 1-й — текст, що відображується тільки в просторі імен ''Сторінка:''; : 2-й — текст, що відображується в будь-якому просторі імен, за винятком ''Сторінка:''. <includeonly> <!-- ДОДАВАЙТЕ КАТЕГОРІЇ НИЖЧЕ ЦЬОГО РЯДКА --> [[Категорія:Шаблони]] </includeonly> be3ai97djik1uk4bdgpyo0ks2i6gi11 250 216464 457613 2022-08-04T17:08:21Z Ong all 13793 /* Невичитані сторінки */ Створена сторінка: вінціалїзмом, що мав — могло думати ся — згодом потонути і розплисти ся в росийськім морі. Тепер реакція росийська виявила дещо з його сили і значіння, і з ним починають рахувати ся як з явишем серіозним і глибоким. Серед поступових росийських кругах п... proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="1" user="Ong all" /></noinclude>вінціалїзмом, що мав — могло думати ся — згодом потонути і розплисти ся в росийськім морі. Тепер реакція росийська виявила дещо з його сили і значіння, і з ним починають рахувати ся як з явишем серіозним і глибоким. Серед поступових росийських кругах починають міняти ся відносини до національного руху взагалі: більш уважливі і чуткі люде починають розуміти всю невірність поглядів на національні змагання як силу реакційну і задумують ввести їх в круг тих елєментів, на яких спираєть ся росийський визвільний рух, оживити його підупалу енерґію революційною силою національних змагань. [[File:Ілюстрована історія України 411.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|411. Земський дім в Полтаві.}}]]З другого боку на силу й значіннє українського руху починає звертати увагу росийська інтелїґенція на Українї (з партії народньої свободи, ка-де). На сїм грунтї в 1912 — 4 рр. доходить до орґанїзованого контакту між поступовими росийськими партиями й Українцями (Товариством Укр. Поступовцїв, що в сих роках, після того як двери думи закрили ся для української людности і партийні орґанїзації стратили свою мету, зістало ся одинокою представницькою українською орґанїзацїєю). За рік перед війною завязав ся союз автономистів-федералїстів, з представників недержавних народів Росії, які стоять на грунтї національно-територіальної автономії; в нїм брали участь федералїсти Великороси, а найвизначнїйшу ролю грали українські представники. Уставило ся порозуміннє між тою ж українською орґанїзацією (ТУП) і думськими фракціями трудовиків і ка-де, які обовязали ся ставити й підтримувати українськї домагання з сфери культурно-національного самоозначення. Се порозуміннє було зазначене думською дебатою з справі київських заборон святковання столїтя Шевченкової смерти (лютий 1914). Проводирі поступових ґруп думи виступили з про-<noinclude></noinclude> syavadfhte1n1qraiim63qxpz5ochlo 457618 457613 2022-08-04T17:41:57Z Ong all 13793 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Ong all" /></noinclude>вінціалїзмом, що мав — могло думати ся — згодом потонути і розплисти ся в росийськім морі. Тепер реакція росийська виявила дещо з його сили і значіння, і з ним починають рахувати ся як з явишем серіозним і глибоким. Серед поступових росийських кругах починають міняти ся відносини до національного руху взагалі: більш уважливі і чуткі люде починають розуміти всю невірність поглядів на національні змагання як силу реакційну і задумують ввести їх в круг тих елєментів, на яких спираєть ся росийський визвільний рух, оживити його підупалу енерґію революційною силою національних змагань. [[File:Ілюстрована історія України 411.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|411. Земський дім в Полтаві.}}]]З другого боку на силу й значіннє українського руху починає звертати увагу росийська інтелїґенція на Українї (з партії народньої свободи, ка-де). На сїм грунтї в 1912 — 4 рр. доходить до орґанїзованого контакту між поступовими росийськими партиями й Українцями (Товариством Укр. Поступовцїв, що в сих роках, після того як двери думи закрили ся для української людности і партийні орґанїзації стратили свою мету, зістало ся одинокою представницькою українською орґанїзацїєю). За рік перед війною завязав ся союз автономистів-федералїстів, з представників недержавних народів Росії, які стоять на грунтї національно-територіальної автономії; в нїм брали участь федералїсти Великороси, а найвизначнїйшу ролю грали українські представники. Уставило ся порозуміннє між тою ж українською орґанїзацією (ТУП) і думськими фракціями трудовиків і ка-де, які обовязали ся ставити й підтримувати українськї домагання з сфери культурно-національного самоозначення. Се порозуміннє було зазначене думською дебатою з справі київських заборон святковання столїтя Шевченкової смерти (лютий 1914). Проводирі поступових ґруп думи виступили з про-<noinclude></noinclude> onhf8qr880wljnecp5be67pw4kqo13x 457723 457618 2022-08-05T09:57:55Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="Ong all" /></noinclude>вінціалїзмом, що мав — могло думати ся — згодом потонути і розплисти ся в росийськім морі. Тепер реакція росийська виявила дещо з його сили і значіння, і з ним починають рахувати ся як з явищем серіозним і глибоким. Серед поступових росийських кругах починають міняти ся відносини до національного руху взагалі: більш уважливі і чуткі люде починають розуміти всю невірність поглядів на національні змагання як силу реакційну і задумують ввести їх в круг тих елєментів, на яких спираєть ся росийський визвільний рух, оживити його підупалу енерґію революційною силою національних змагань. [[File:Ілюстрована історія України 411.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|411. Земський дім в Полтаві.}}]] З другого боку на силу й значіннє українського руху починає звертати увагу росийська інтелїґенція на Українї (з партії народньої свободи, ка-де). На сїм грунтї в 1912–4 рр. доходить до орґанїзованого контакту між поступовими росийськими партиями й Українцями ([[w:Товариство українських поступовців|Товариством Укр. Поступовцїв]], що в сих роках, після того як двери думи закрили ся для української людности і партийні орґанїзації стратили свою мету, зістало ся одинокою представницькою українською орґанїзацїєю). За рік перед війною завязав ся союз автономистів-федералїстів, з представників недержавних народів Росії, які стоять на ґрунтї національно-територіальної автономії; в нїм брали участь федералїсти Великороси, а найвизначнїйшу ролю грали українські представники. Уставило ся порозуміннє між тою ж українською орґанїзацією (ТУП) і думськими фракціями трудовиків і ка-де, які обовязали ся ставити й підтримувати українські домагання з сфери культурно-національного самоозначення. Се порозуміннє було зазначене думською дебатою з справі київських заборон святковання столїтя Шевченкової смерти (лютий 1914). Проводирі поступових ґруп думи виступили з про-<noinclude></noinclude> m4xout96f7oot8ev6fzr1ncsgaucmjl 250 216465 457621 2022-08-04T18:04:22Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{right|21}}</noinclude>міста. Коли Татари відпочивали, люде київські поставили деревяну кріпость наоколо [[w:Десятинна церква|церкви Богородицї]], побудованої Володимиром, але кріпость не була сильна: Татари зараз здобули її. Люде кинули ся тїкати до церкви на хори, але такої сили людей не витримали мури, і церква впала та людей подавила. Татари потім перейшли через Київщину, Волинь і Галичину, здобуваючи городи, які стояли по дорозї, та побиваючи людей. Пройшли на Угорщину, поруйнували її, Польщу також. Потім вернули ся назад в чорноморські степи, осїли ся над Волгою і післали своїх післанцїв в сусїднї землї, списувати людей, щоб давали їм дань. Так попали українські та московські землї в неволю татарську. {{c|[[File:Ілюстрована історія України (1921). c. 150.jpg]]{{dhr}}{{smaller|Київські руїни: Церква Богородицї, збудована Володимиром Вел., що впала підчас татарської облоги.}}}} Богато в тім завинили князї. Хоч яка велика й сильна була орда татарська, але як би вони спільно й однодушно заходили ся боронитись від неї, то мабуть би й відборонились, а в кождім разї — не дали б на таке знищеннє своїх земель Татарам. Вони-ж не думали про се, не помагали один другому, кождий боронив свого города, але на те не мав сили, — або й таке було, що лишав людей на ласку божу та тїкав куди видно. Тому в ріжних місцях на Україні, як показало ся, що князї не вміють оборонити землю від Татар або й боять ся з ними бороти ся, люде постановили не слухатись князїв і не приймати їх до себе більше. Ухвалили здатись на ласку Татарам і тільки їх слухатись. Знаємо вже, що з княжої управи, з княжих урядників і слуг люди були і без того дуже невдоволені, жалїлись на здирства й неправди. Тому хотїли тепер зовсїм відчепитись від князїв за помічю Татарів. Бо коли мали й Татарам дань давати і князям, а князї їх не могли нїчим від Татар захистити, то за краще вважали мати дїло тільки з Татарами та їх ласки шукати. До того надїяли ся, що Татари не будуть мішати ся до їх справ, а хотїли жити собі по своїй волї, без князїв та їх начальників, хоч би й під Татарами.{{nop}}<noinclude></noinclude> efhzo84u4shizl1sbyp070jh9da5iy4 250 216466 457622 2022-08-04T18:29:42Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|22}}</noinclude>Знаємо, що так було в Київщинї й на Волини по ріжних місцях, а мабуть і ще подекуди. Коли князї хотїли силою змусити тих людей до послушности потім, як Татари пішли собі над Волгу, люде не давались, боронились аж до останього, кликали в поміч Татар. А Татарам се було на руку, бо князїв вони боялись, що ті колись при добрій нагодї схочуть відборонитись, а самі люде, як почне жити кожна громада осібно, — для Татар будуть зовсїм безпечні: що схочеш, те можна буде з ними зробити. Так на довший час не стало майже зовсїм князїв в Київщинї та Переяславщинї. В Чернигівщинї князї позоставались, але такі були дрібні та безсильні, що нїчого не значили. Намножилось їх за той час без кінця і Татари робили з ними що хотїли, нераз без вини убивали або проганяли. Сильна держава на Українї зістала ся тільки в Галичинї та на Волинї, і вона по татарськім погромі продержала ся ще цїлих сто лїт. В Галичинї не було нїколи багато князїв: все знаходили ся такі князї, що вміли инших вигнати, а собі їх землї позабирати. Коли-ж тамошня княжа родина вимерла (року 1199), злучив до купи [[w:Галицько-волинське князівство|Галичину з Волинею]] (властиво часткою Волини) волинський княз [[w:Роман Мстиславич|Роман]]. Був то князь сміливий, завзятий, войовничий, а людям припав до вподоби ще й тим, що приборкав бояр, які були забрали велику силу в Галичинї й не давали просвітку людям. Тому й Кияне горнули ся до Романа й хотїли його мати своїм князем. Та він скоро вмер, лишивши двох маленьких синів, і сусїди — угорський король та польський князь хотїли забрати його землї. Але люде тримали ся малих княжат, а старі вірні слуги їх боронили. Коли Романовичі виросли, вони зібрали в свїх руках всї землї галицькі й волинські. А що жили вони в згодї і все робили разом, то мали чималу силу, і за батьківським прикладом почали думати про те, щоб і инші українські землї до себе прилучити. Особливо старший з них, [[w:Данило Галицький|Данило]], був меткий та рухливий князь. Та саме тодї став ся татарський погром. Данило сховавсь від Татар, бо не надїявсь оборонитись, а як вийшли вони з його земель, почав збирати сили, щоб увільнити ся від них. Своїми та братовими силами він не надїявсь побороти Татар і тому шукав помочи у сусїдів. [[w:Папа римський|Папа римський]], се-б-то найстарший владика католицької церкви, мав тодї велику силу й обіцяв Данилови помогти на Татар, як він буде йому послушний, пристане до католицької церкви. Папа обіцяв наказати католицьким королям іти на Татар, помогати Данилови, і Данило годив ся за се поєднати ся з католиками. Папа прислав тодї Данилу корону, казав його коронувати королем. Але помочи Данилови<noinclude></noinclude> 9ttxp61ln1e1b09hztqus07dapzmqk6 250 216467 457623 2022-08-04T18:33:29Z AlexKozur 2731 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="AlexKozur" />{{right|23}}</noinclude>на Татар не зміг дати, бо королї папи не послухали, й Данило побачивши се, покинув папу. Попробував своїми силами воювати ся з Татарами, але се було йому не під силу. Головно, що люде на пограничу волинськім (коло [[w:Новоград-Волинський|Звягля]], [[w:Меджибіж|Межибожа]], по Случи і Богу) держали ся Татар і не хотїли піддаватись Данилу. Не міг він через се прилучити київських земель та збільшити своїх сил. Мусїв покоритись Татарам, але не міг того пережити і з жалю скоро вмер (1264 р.). {{потрібне зображення}}<!-->Юрий, „король руський“, князь Галицький і Волинський — так як він вироблений на його печатцї.<--> По нїм землї галицькі й волинські подїлились на кілька частей, аж внук Данила [[w:Юрій Львович|Юрій]] зібрав їх всї в своїх руках. Пишуть, що за його часів край той жив у спокою й богацтві. Татари бояли ся дражнити таких сильних князїв і в тутешнї справи не мішались. Біда тільки, що ся галицька держава стояла тепер зовсїм окремо. За нею на сходї над Днїпром, не було нїкого, хто міг би помогти їй в бідї, а наоколо були чужі держави: угорська, польська, чешська, які ласим оком дивили ся на сї богаті галицькі та волинські землї<noinclude></noinclude> 1c9q469vgfq0xyl2yy28wuae6vtq0j9 14 216468 457624 2022-08-04T19:36:35Z Leh Palych 5381 Створена сторінка: [[Категорія:Індекси видань за редакторами|Грінченко Борис]] wikitext text/x-wiki [[Категорія:Індекси видань за редакторами|Грінченко Борис]] ec7lw06v5lgzjpyl52wl2nfywyhswzs 102 216469 457628 2022-08-04T20:34:13Z Leh Palych 5381 . wikitext text/x-wiki {{Підсторінка автора}} {{DEFAULTSORT:Грінченко, Борис}} {{TOC|&nbsp;}} === А === === Б === * {{бі|[[Болить душа твоя? (Борис Грінченко)|Болить душа твоя?]]}} * {{бі|[[Блискучії зорі, небесні світила... (Борис Грінченко)|Блискучії зорі, небесні світила...]]}} === В === * {{бі|[[Весна (Грінченко)|Весна]]}} * {{бі|[[Вечір (Борис Грінченко)|Вечір]]}} * {{бі|[[Вона! вона! я бачу — між кущами... (Борис Грінченко)|Вона! вона! я бачу — між кущами...]]}} * {{бі|[[Вона співа... (Борис Грінченко)|Вона співа...]]}} === Г === * {{бі|[[Гроза (Борис Грінченко)|Гроза]]}} === Д === * {{бі|[[Два морози (Борис Грінченко)|Два морози]]}} * {{бі|[[Де воно? (Борис Грінченко)|Де воно?]]}} * {{бі|[[Дівчина Леся (Борис Грінченко)|Дівчина Леся]]}} * {{бі|[[До праці (Борис Грінченко)|До праці]]}} * {{бі|[[До тих, що зостануться (Борис Грінченко)|До тих, що зостануться]]}} * {{бі|[[Дуб (Борис Грінченко)|Дуб]]}} * {{бі|[[Дурень думкою багатіє (Борис Грінченко)|Дурень думкою багатіє]]}} * {{бі|[[Душа горить (Борис Грінченко)|Душа горить]]}} === З === {{Column list|3| * [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/За вікнами вітер віє...|За вікнами вітер виє…]] * {{бі|[[Зазира в вікно до мене (Борис Грінченко)|Зазира в вікно до мене]]}} * {{бі|[[Згадка (Борис Грінченко)|Згадка]]}} * [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/Землякам|Землякам]] * {{бі|[[Зернятка (Борис Грінченко)|Зернятка]]}} * {{бі|[[Зорі (Грінченко)|Зорі]]}} }} === К === * [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/Кажуть бог нерівно ділить...|Кажуть бог нерівно ділить…]] * {{бі|[[Коханій (Борис Грінченко)|Коханій]]}} === Л === * {{бі|[[Ластівка (Борис Грінченко)|Ластівка]]}} === М === * {{бі|[[Матері (Борис Грінченко)|Матері]]}} * {{бі|[[Моє кохання (Борис Грінченко)|Моє кохання]]}} * {{бі|[[Молоді сльози (Борис Грінченко)|Молоді сльози]]}} === Н === {{Column list|3| * [[Надія (Борис Грінченко)|Надія]] * {{бі|[[На добраніч! (Борис Грінченко)|На добраніч!]]}} * {{бі|[[На полі (Борис Грінченко)|На полі]]}} * {{бі|[[Не гордуй ти життям молодим... (Борис Грінченко)|Не гордуй ти життям молодим...]]}} * {{бі|[[Не лякайсь, що і досі хмари (Борис Грінченко)|Не лякайсь, що і досі хмари]]}} * {{бі|[[Некрасову й Шевченкові (Борис Грінченко)|Некрасову й Шевченкові]]}} * {{бі|[[Неначе (Борис Грінченко)|Неначе]]}} * {{бі|[[Ні поля, ні гаї (Борис Грінченко)|Ні поля, ні гаї]]}} * {{бі|[[Ні, я між вас, о люди, не зазнав... (Борис Грінченко)|Ні, я між вас, о люди, не зазнав...]]}} }} === О === * {{бі|[[Ой під лісом, по тих луках... (Борис Грінченко)|Ой під лісом, по тих луках...]]}} === П === {{Column list|3| * {{бі|[[Перед сонцем (Борис Грінченко)|Перед сонцем]]}} * {{бі|[[Південь на степу (Борис Грінченко)|Південь на степу]]}} * {{бі|[[Під вербами (Борис Грінченко)|Під вербами]]}} * {{бі|[[Пісня (Грінченко)|Пісня]]}} * {{бі|[[По весні розцвітаються квіти... (Борис Грінченко)|По весні розцвітаються квіти...]]}} * {{бі|[[Природо-мати! (Борис Грінченко)|Природо-мати!]]}} * {{бі|[[Присвячую М. Г. (Борис Грінченко)|Присвячую М. Г.]]}} * {{бі|[[Приходить час (Борис Грінченко)|Приходить час]]}} * {{бі|[[Пташці (Борис Грінченко)|Пташці]]}} }} === Р === * {{бі|[[Російським лібералам (Борис Грінченко)|Російським лібералам]]}} === С === * {{бі|[[Серед поля (Борис Грінченко)|Серед поля]]}} * {{бі|[[Скоро може побачу я степ той широкий (Борис Грінченко)|Скоро може побачу я степ той широкий]]}} * [[Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих/Служба в церкві|Служба в церкві]] ''{{fine|([[Автор:Віктор Гюґо|Віктор Гюго]])}}'' * {{бі|[[Смутні картини (Борис Грінченко)|Смутні картини]]}} * {{бі|[[Снігурка (Борис Грінченко)|Снігурка]]}} === Т === * {{бі|[[Та де вона? Невже її й не мати? (Борис Грінченко)|Та де вона? Невже її й не мати?]]}} * {{бі|[[Тепер (Борис Грінченко)|Тепер]]}} === У === * {{бі|[[Українець (Борис Грінченко)|Українець]]}} * {{бі|[[Учителям (Борис Грінченко)|Учителям]]}} === Х === * {{бі|[[Хай ліпше вб’є громом, ніж їстиме лихо... (Борис Грінченко)|Хай ліпше вб’є громом, ніж їстиме лихо...]]}} === Ч === * [[Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих/Червоний прапор|Червоний прапор]] * {{бі|[[Чия робота важча? (Борис Грінченко)|Чия робота важча?]]}} === Я === * {{бі|[[Я кохаю ті хмари похмурі... (Борис Грінченко)|Я кохаю ті хмари похмурі...]]}} * {{бі|[[Я сам собі у городі гучному... (Борис Грінченко)|Я сам собі у городі гучному...]]}} nv3n7qgajtywnek669y0jfehlqny5vs 457646 457628 2022-08-04T21:09:48Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{Підсторінка автора}} {{DEFAULTSORT:Грінченко, Борис}} {{TOC|&nbsp;}} === А === === Б === * {{бі|[[Болить душа твоя? (Борис Грінченко)|Болить душа твоя?]]}} * {{бі|[[Блискучії зорі, небесні світила... (Борис Грінченко)|Блискучії зорі, небесні світила...]]}} === В === * {{бі|[[Весна (Грінченко)|Весна]]}} * {{бі|[[Вечір (Борис Грінченко)|Вечір]]}} * [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/Вітер виє|Вітер виє…]] * {{бі|[[Вона! вона! я бачу — між кущами... (Борис Грінченко)|Вона! вона! я бачу — між кущами...]]}} * [[Вона співа]] === Г === * {{бі|[[Гроза (Борис Грінченко)|Гроза]]}} === Д === {{Column list|3| * {{бі|[[Два морози (Борис Грінченко)|Два морози]]}} * {{бі|[[Де воно? (Борис Грінченко)|Де воно?]]}} * {{бі|[[Дівчина Леся (Борис Грінченко)|Дівчина Леся]]}} * [[До праці]] * {{бі|[[До тих, що зостануться (Борис Грінченко)|До тих, що зостануться]]}} * {{бі|[[Дуб (Борис Грінченко)|Дуб]]}} * {{бі|[[Дурень думкою багатіє (Борис Грінченко)|Дурень думкою багатіє]]}} * {{бі|[[Душа горить (Борис Грінченко)|Душа горить]]}} }} === З === {{Column list|3| * [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/За вікнами вітер виє…|За вікнами вітер виє…]] * {{бі|[[Зазира в вікно до мене (Борис Грінченко)|Зазира в вікно до мене]]}} * {{бі|[[Згадка (Борис Грінченко)|Згадка]]}} * [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/Землякам|Землякам]] * {{бі|[[Зернятка (Борис Грінченко)|Зернятка]]}} * {{бі|[[Зорі (Грінченко)|Зорі]]}} }} === К === * [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/Кажуть бог нерівно ділить...|Кажуть: бог нерівно ділить…]] * {{бі|[[Коханій (Борис Грінченко)|Коханій]]}} === Л === * {{бі|[[Ластівка (Борис Грінченко)|Ластівка]]}} === М === * {{бі|[[Матері (Борис Грінченко)|Матері]]}} * {{бі|[[Моє кохання (Борис Грінченко)|Моє кохання]]}} * {{бі|[[Молоді сльози (Борис Грінченко)|Молоді сльози]]}} === Н === {{Column list|3| * [[Надія (Борис Грінченко)|Надія]] * {{бі|[[На добраніч! (Борис Грінченко)|На добраніч!]]}} * [[На полі]] * {{бі|[[Не гордуй ти життям молодим... (Борис Грінченко)|Не гордуй ти життям молодим...]]}} * {{бі|[[Не лякайсь, що і досі хмари (Борис Грінченко)|Не лякайсь, що і досі хмари]]}} * {{бі|[[Некрасову й Шевченкові (Борис Грінченко)|Некрасову й Шевченкові]]}} * {{бі|[[Неначе (Борис Грінченко)|Неначе]]}} * {{бі|[[Ні поля, ні гаї (Борис Грінченко)|Ні поля, ні гаї]]}} * {{бі|[[Ні, я між вас, о люди, не зазнав... (Борис Грінченко)|Ні, я між вас, о люди, не зазнав...]]}} }} === О === * {{бі|[[Ой під лісом, по тих луках... (Борис Грінченко)|Ой під лісом, по тих луках...]]}} === П === {{Column list|3| * {{бі|[[Перед сонцем (Борис Грінченко)|Перед сонцем]]}} * {{бі|[[Південь на степу (Борис Грінченко)|Південь на степу]]}} * {{бі|[[Під вербами (Борис Грінченко)|Під вербами]]}} * {{бі|[[Пісня (Грінченко)|Пісня]]}} * {{бі|[[По весні розцвітаються квіти... (Борис Грінченко)|По весні розцвітаються квіти...]]}} * {{бі|[[Природо-мати! (Борис Грінченко)|Природо-мати!]]}} * {{бі|[[Присвячую М. Г. (Борис Грінченко)|Присвячую М. Г.]]}} * {{бі|[[Приходить час (Борис Грінченко)|Приходить час]]}} * {{бі|[[Пташці (Борис Грінченко)|Пташці]]}} }} === Р === * {{бі|[[Російським лібералам (Борис Грінченко)|Російським лібералам]]}} === С === * {{бі|[[Серед поля (Борис Грінченко)|Серед поля]]}} * {{бі|[[Скоро може побачу я степ той широкий (Борис Грінченко)|Скоро може побачу я степ той широкий]]}} * [[Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих/Служба в церкві|Служба в церкві]] ''{{fine|([[Автор:Віктор Гюґо|Віктор Гюго]])}}'' * {{бі|[[Смутні картини (Борис Грінченко)|Смутні картини]]}} * {{бі|[[Снігурка (Борис Грінченко)|Снігурка]]}} === Т === * {{бі|[[Та де вона? Невже її й не мати? (Борис Грінченко)|Та де вона? Невже її й не мати?]]}} * {{бі|[[Тепер (Борис Грінченко)|Тепер]]}} === У === * {{бі|[[Українець (Борис Грінченко)|Українець]]}} * {{бі|[[Учителям (Борис Грінченко)|Учителям]]}} === Х === * {{бі|[[Хай ліпше вб’є громом, ніж їстиме лихо... (Борис Грінченко)|Хай ліпше вб’є громом, ніж їстиме лихо...]]}} * [[Струни/Том 2/Борис Грінченко/Хлібороб|Хлібороб]] === Ч === * [[Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих/Червоний прапор|Червоний прапор]] * {{бі|[[Чия робота важча? (Борис Грінченко)|Чия робота важча?]]}} === Я === * {{бі|[[Я кохаю ті хмари похмурі... (Борис Грінченко)|Я кохаю ті хмари похмурі...]]}} * {{бі|[[Я сам собі у городі гучному... (Борис Грінченко)|Я сам собі у городі гучному...]]}} olzucav3fr1n0ivv3qnldy1lykdn95u 250 216470 457647 2022-08-04T21:12:24Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>й при кожній нагодї раді були собі їх захопити. Се й показало ся, як вимер Романів рід: на Юріївих синах, та на внуку — на синї його доньки, що княжив тут по них, а був убитий боярами в р. 1340. {{dhr}} {{c|{{larger|'''7. Литва та Польща забирають собі українські землї.'''}}}} Так ослабла й розпалась Українська держава. Винні в тім були князї й бояри, що брали ся правити, а не вміли анї завести ладу, анї задержати вкупі українські землї. Винна була й громада, що вміла жалїти ся на княже та боярське безголовє, але не старалась і не уміла направити того і вкінцї піддавала ся під татарську власть, замість того, щоб завести порядок у своїй державі. Власна держава — велика сила до всього доброго, треба тільки постаратись, щоб у нїй був добрий лад. А окремим городам та селам без державної звязи, без спільної сили і поради і в теперішнїх часах не дадуть прожити, а не тільки в тодїшнїх. І як розбилась та подїлилась Україна, — стали загарбувати українські землї держави сусїднї. Подїлені та ослаблені землї поднїпрянські, в Київщинї та Черніговщинї, стали забирати князї литовські. Саме тодї як на Україну впала Татарщина, у литовського народу завязувалась своя власна держава, і воєвничі, меткі [[w:Велике князівство Литовське|князї литовскі]] почали забирати землї білоруські сусїднї з Литвою, а далї й українські. Робили се вони по малу й потиху, без ґвалту і крику. Дрібним князям казали помагати їм на війнї, слухатись як своїх зверхників як що накажуть, і ті, не маючи сили противитись мусїли слухатись. Люде наскучивши непорядками і татарською неволею, легко приймали власть квязїв литовських. Тим більше, що князї литовські в справи їх не мішались, нїчого не переміняли. „Ми старини не рухаємо, а новини не уводимо“, — казали звичайно литовські князї, і справді не робили зпочатку великих перемін. Ті князї з литовського княжого дому, чи литовські пани та воєводи, що осїдали ся по українських краях та городах, хрестились на православну віру (Литва була тодї ще не хрещена). Приймали українську мову, в судї судили по місцевим звичаям, в управі теж місцевих порядків пильнували. З часом вони й самі забували, що вони не Українцї, а [[w:Литвини|Литвини]], і люде того не памятали й уважали їх за своїх. В 1340 р. бояре галицькі та волинські, забивши свого князя, що у них княжив (був він внук короля Юрія по матери, а по батькови з польського роду), добровільно взяли за князя [[w:Любарт|Любарта]], сина литовського князя [[w:Гедимін|Гедимина]]. Але того не схотїли допустити король польський і угорський, що вже давнійше умовили ся собі забрати<noinclude></noinclude> 1zd7atifknwupudnuupcmowlhxdw73w 457648 457647 2022-08-04T21:12:42Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|24}}</noinclude>й при кожній нагодї раді були собі їх захопити. Се й показало ся, як вимер Романів рід: на Юріївих синах, та на внуку — на синї його доньки, що княжив тут по них, а був убитий боярами в р. 1340. {{dhr}} {{c|{{larger|'''7. Литва та Польща забирають собі українські землї.'''}}}} Так ослабла й розпалась Українська держава. Винні в тім були князї й бояри, що брали ся правити, а не вміли анї завести ладу, анї задержати вкупі українські землї. Винна була й громада, що вміла жалїти ся на княже та боярське безголовє, але не старалась і не уміла направити того і вкінцї піддавала ся під татарську власть, замість того, щоб завести порядок у своїй державі. Власна держава — велика сила до всього доброго, треба тільки постаратись, щоб у нїй був добрий лад. А окремим городам та селам без державної звязи, без спільної сили і поради і в теперішнїх часах не дадуть прожити, а не тільки в тодїшнїх. І як розбилась та подїлилась Україна, — стали загарбувати українські землї держави сусїднї. Подїлені та ослаблені землї поднїпрянські, в Київщинї та Черніговщинї, стали забирати князї литовські. Саме тодї як на Україну впала Татарщина, у литовського народу завязувалась своя власна держава, і воєвничі, меткі [[w:Велике князівство Литовське|князї литовскі]] почали забирати землї білоруські сусїднї з Литвою, а далї й українські. Робили се вони по малу й потиху, без ґвалту і крику. Дрібним князям казали помагати їм на війнї, слухатись як своїх зверхників як що накажуть, і ті, не маючи сили противитись мусїли слухатись. Люде наскучивши непорядками і татарською неволею, легко приймали власть квязїв литовських. Тим більше, що князї литовські в справи їх не мішались, нїчого не переміняли. „Ми старини не рухаємо, а новини не уводимо“, — казали звичайно литовські князї, і справді не робили зпочатку великих перемін. Ті князї з литовського княжого дому, чи литовські пани та воєводи, що осїдали ся по українських краях та городах, хрестились на православну віру (Литва була тодї ще не хрещена). Приймали українську мову, в судї судили по місцевим звичаям, в управі теж місцевих порядків пильнували. З часом вони й самі забували, що вони не Українцї, а [[w:Литвини|Литвини]], і люде того не памятали й уважали їх за своїх. В 1340 р. бояре галицькі та волинські, забивши свого князя, що у них княжив (був він внук короля Юрія по матери, а по батькови з польського роду), добровільно взяли за князя [[w:Любарт|Любарта]], сина литовського князя [[w:Гедимін|Гедимина]]. Але того не схотїли допустити король польський і угорський, що вже давнійше умовили ся собі забрати<noinclude></noinclude> csdr2qcoy2un1pswp7jnrp3vpyeh7xv 250 216471 457649 2022-08-04T21:15:57Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{right|25}}</noinclude>землї галицькі та волинські, бачучи, що бояре не живуть добре з своїм князем. Коли бояре свого князя вбили, зараз польске військо з одного боку, а угорське з другого рушили в Галичину. Найстарший з бояр [[w:Дмитро Дедько|Дмитро Дедько]], що правив тодї Галичиною, покликав Татар до помочи й з ними відігнав Поляків та Угрів. Одначе тим не скінчило ся: 35 лїт воювались Поляки та Угри з Любартом за галицько-волинські землї. Любарт хотїв їх собі задержати, Поляки та Угри хотїли собі взяти. Галичину опанували Поляки, Волинь держав Любарт. Та незабаром то все змінилось. В [[w:Королівство Польське|Польщі]], вмер король, не лишивши синів, тільки доньку. Найстарший з князів литовських („великий князь“) [[w:Ягайло|Ягайло]], Любартів братанич, посватав ту королївну. Польські пани згодили ся видати її за нього з тим, щоб він охрестив свою Литву на католицьку віру (бо Поляки були католики) та щоб прилучив на вічні часи до Польщі всї землї, які до литовских князїв належали, отже й білоруські та українські. Ягайло на се згодив ся, бо хотїв бути королем над Польщею й Литвою, й списали таку умову про злуку Польщі й Литви в одну державу. Сталось се в роцї 1385. Ягайло оженив ся з польською королївною й став королем у Польщі а Поляки надїяли ся, що тепер всї землї литовські, білоруські й українські їх будуть. Та воно не пішло так легко. Самі землї не хотіли переходити до Польщі, бо під литовськими князями вони жили по своїм давнїм звичаям, а Поляки в тих землях, які забрали — от як у Галичинї, заводили польську та латинську мову, польські порядки, забирали ґрунти й роздавали Полякам,— як далї побачимо. Князї з литовського роду, що сидїли по землях українських та инших, теж не хотїли під Польщу йти. Брат Ягайлів у-перших Витовт схотїв стати великим князем та правити замість Ягайла в землях литовських. Почали ся за те великі суперечки — потягли ся вони більше як на півтораста лїт. Поляки покликались на ту умову про злуку 1385 р., а литовські князї й пани казали, що вони на ту умову не приставали, а Ягайло зробив її самовільно, їх не питаючись. Вони вибирали собі великих князїв, які хоч узнавали польських королїв (Ягайлових синів та внуків) своїми старшими, але нї в чім їх не слухали й правили зовсїм на свою руку. Щоб досягти свого — мати литовські землі під Польщею, Поляки не раз умисно вибирали собі тих великих князїв литовських за королїв (бо то була та сама княжа сїмя — потомки Гедимина). Але і в такім разї литовські пани та князї правили своїм краєм окремо від Польщі.{{nop}}<noinclude></noinclude> gd4dfsjhr3sjhe74d7emu9i25kei817 250 216472 457651 2022-08-04T21:23:36Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|26}}</noinclude>Багато про се сварились, навіть і воювались, та се не помагало; велике князївство Литовське було собі окремо, хоч часом оден і той самий чоловік був заразом і великим князем литовським і королем польським: в Польщі правило правительство польське, в великім князївстві Литовськім — литовське, а король чи великий князь і тут і там не богато значив. Одначе зовсїм відірвати ся від Польщі литовські пани, що правили великим князївством Литовським, теж не хотїли, бо Поляки помагали їм держати в руках українські та білоруські землї. Ті пани Литвини по тім, як їх вихрестив Ягайло, стали католиками, через те були Полякам близші, і ті помогали їм на православних — то значить на українських та білоруських панів та князїв. Від Поляків литовські правителї переймали також постанови ріжні, які були їм на руку. Постановили й таке, щоб православних на нїяке вище начальство не пускати. З того українські князї та пани були дуже незадоволені й пробували бунтувати ся. Але не мали стільки сміливости та однодушности, щоб усїм повстати: одні забунтують, а инші притихнуть, і так з того нїчого не виходило, і мусїли вкінцї тихо сидїти. А державою правили пани з Литвинів і так хотїли справою вести, щоб і з Польщею разом бути і осібну державу мати та нею самим правити. Коли-ж Поляки побачили, що не можуть зробити одну державу з Польщі та Литви, то захотїли прилучити до Польщі принаймнї українські землї, що належали до Литви. Довго про се спорились і навіть воювались. За Ягайла забрали Поляки [[w:Поділля|Поділє]], а инших земель не могли. Аж у 1569 р. се їм удалось. Тодї королем польським і великим князем литовським був [[w:Сигизмунд II Август|Жигимонт-Август]], правнук Ягайла. Він не мав синів і бояв ся, що як умре, то Литва віддїлить ся від Польщі і всякими способами помагав звязати Литву з Польщею в одну державу. Для сього був скликаний в містї [[w:Люблін|Люблинї]] сойм з Польщі й Литви. Литва й тут противила ся, та щоб перешкодити, не допустити до [[w:Люблінська унія|постанови]], навіть тихенько з сойму відїхала. Але Поляки постановили без неї, що українські землї — [[w:Волинь|Волинь]], [[w:Брацлавщина|Браславщина]] (де Винниця й Умань), [[w:Київщина|Київщина]] з [[w:Задніпрянщина|заднїпрянськими]] землями й [[w:Підляшшя|Підляше]] (по ріцї Бугу) мають бути прилучені до Польщі. Видали про се манїфест і наказали панам і послам (депутатам) з тих земель приїхати на польський сойм — зложити присягу Польщі. Инакше грозили ся, що відберуть від них маєтности й уряди. Пани й посли з українських земель приїхали, але просили короля аби їх не змушував до тої присяги, не прилучав їх силоміць<noinclude></noinclude> t7gan9new6s6heiysagk16x39x8v8tl 250 216473 457652 2022-08-04T21:29:36Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" />{{block center/s}}</noinclude><section begin="3" /><poem>Зайшли, — поникла під косою, Зівяла ранком на зорі. {{gap|2.5em}}Ронивши слїзку, посихаєш, — {{gap|2.5em}}Беруть на образи сьвяті; {{gap|2.5em}}Ти все жива: благоухаєш {{gap|2.5em}}На кипарисному хрестї! {{-=-|1.6em}}</poem>}}<section end="3" /> {{dhr|2em}} <section begin="1" />{{asterism|2|2em}} {{block center|<poem>Розпука крає Серце на днї… Зіронька сяє, Та не мінї. Чи їй знать треба, Як біль дійма? Зіронька неба На все нїма! {{-=-|1.6em}}</poem>}}<section end="1" /> {{dhr|2em}} <section begin="2" />{{block center/s}}<poem>{{c|'''До сїячів.'''}} {{gap|2.5em}}Де ви, правди всенародньої {{gap|2.5em}}Та братерства сїячі; {{gap|2.5em}}Де ви, мислї благородньої {{gap|2.5em}}Тверді духом дїячі? Вийдїть, купою порайте ся, Гляньте: трупи та хрести;</poem><section end="2" /><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> j6botnt1gopz1uhup36z68123za5glr 457654 457652 2022-08-04T21:32:38Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" />{{block center/s}}</noinclude><section begin="3" /><poem>Зайшли, — поникла під косою, Зівяла ранком на зорі. {{gap|2.5em}}Ронивши слїзку, посихаєш, — {{gap|2.5em}}Беруть на образи сьвяті; {{gap|2.5em}}Ти все жива: благоухаєш {{gap|2.5em}}На кипарисному хрестї! {{-=-|1.6em}}</poem>{{block center/e}}<section end="3" /> {{dhr|2em}} <section begin="1" />{{asterism|2|2em}} {{block center|<poem>Розпука крає Серце на днї… Зіронька сяє, Та не мінї. Чи їй знать треба, Як біль дійма? Зіронька неба На все нїма! {{-=-|1.6em}}</poem>}}<section end="1" /> {{dhr|2em}} <section begin="2" />{{block center/s}}<poem>{{c|'''До сїячів.'''}} {{gap|2.5em}}Де ви, правди всенародньої {{gap|2.5em}}Та братерства сїячі; {{gap|2.5em}}Де ви, мислї благородньої {{gap|2.5em}}Тверді духом дїячі? Вийдїть, купою порайте ся, Гляньте: трупи та хрести;</poem><section end="2" /><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 8jud6ic34e6mntrd00owo7k0ontwqdi 457670 457654 2022-08-04T22:22:46Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" />{{block center/s}}</noinclude><section begin="3" /><poem>Зайшли, — поникла під косою, Зівяла ранком на зорі. {{gap|2.5em}}Ронивши слїзку, посихаєш, — {{gap|2.5em}}Беруть на образи сьвяті; {{gap|2.5em}}Ти все жива: благоухаєш {{gap|2.5em}}На кипарисному хрестї! {{-=-|1.6em}}</poem>{{block center/e}}<section end="3" /> {{dhr|2em}} <section begin="1" />{{asterism|2|2em}} {{block center|<poem>Розпука крає Серце на днї… Зіронька сяє, Та не мінї. Чи їй знать треба, Як біль дійма? Зіронька неба На все нїма! {{-=-|1.6em}}</poem>}}<section end="1" /> {{dhr|2em}} <section begin="2" />{{block center/s}}<poem>{{c|'''До сїячів.'''}} {{gap|2.5em}}Де ви, правди всенародньої {{gap|2.5em}}Та братерства сїячі; {{gap|2.5em}}Де ви, мислї благородньої {{gap|2.5em}}Тверді духом дїячі? Вийдїть, купою порайте ся, Гляньте: трупи та хрести;</poem><section end="2" /><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> gbj24cebsoa2z1qkocwzhk2x6ib4nju 250 216474 457653 2022-08-04T21:30:33Z AlexKozur 2731 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="AlexKozur" />{{right|27}}</noinclude>до Польщі. Та король не слухав: казав присягати, бо инакше буде відбирати маєтности й уряди. Пани настрашились і хоч з плачем, а присягли: не мали сміливости противитись. Так тодї сливе всї українські землї прилучено до Польщї. Тільки закарпатські землї зіставались далї під Угорщиною та Чернигівщина тодї належала до Москви, бо тамошнї православні пани, як воювались з Литвинами, піддали ся Москві. Але і Чернигівщину трохи згодом Поляки забрали, хоч на коротко, — тільки тридцять лїт перед Хмельнищиною, яка всї землї заднїпрянські й київські від Польщі відірвала. {{потрібне зображення}}<!-->Святогорсьва церква в Дрогобичі, деревляна церква з тих часів, яв Українцям так тяжко було добитись дозволу на будову камяної церкви.<--> {{rule|4em}} {{dhr}} {{c|{{larger|'''Польські порядки на Українї'''}}}} Котрі землї переходили під Польщу, заводили там Поляки польські порядки: з початку в Галичинї, потім на Поділї, а тепер і по всїй Українї. А були ті порядки для українських людей, а особливо для людей простих дуже недобрі, далеко гірші нїж були в державі українській, а навіть литовській (поки литовські пани не почали за-<noinclude></noinclude> hbdtrl2qhu8vn1xv2n88az5q6axb3vy 250 216475 457655 2022-08-04T21:39:10Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|28}}</noinclude>водити польських порядків). Прийшлось Українцям пожалувати й за своєю власного державою, та нїчого робити: тепер усїм рядили Поляки, а Українцї не мали нї в чім голосу. Поляки були католики й мали то собі за обовязок, щоб свою [[w:Католицизм|католицьку віру]] ширити, а инші віри тїснити, аби люде на католицьку віру переходили. Так учили їх духовні, і так їх королї й пани старались робити. Українцї ж були [[w:Православ'я|православні]], і для того у всїм мали прикрости, і не було їм ходу нї в чім. [[w:Пани|Пани]]-Поляки так уважали, що православні не можуть бути допущені до нїякого начальства, до нїякого уряду: напр. міщанин, котрий православний, не повинен бути вибраний нї в яку старшину. Навіть до цехів або до ремесла в науку православних не приймали: нї до чого їм приступу не мало бути. За нїщо кождого православного мали, а Українцї були тодї всї православні. У Львові, столицї галицькій, Українцям вільно було мати доми тільки при одній улицї, більше нїде, і тільки на тій одній улицї можна було дзвонити в дзвони православної церкви, можна було священникам ходити з хрестами та хоругвами, можна було ховати мерця з процесією. Нових церков, особливо камяних, не вільно було православним нїде ставити. А хоч сих заборон не завсїди пильновано, то все таки ними дуже докучали православним. Мову у всїм заведено польську та [[w:Латинська мова|латинську]], і в судах судили по польському праву, а не так як люде на Українї звикли. Начальниками всякими королї настановляли тільки Поляків. Полякам роздавали землї всякі — порожнї чи з селянами. У панів українських землї відбирали та Полякам оддавали, або ріжними способами до того приводили, щоб ті землї в польські руки йшли. Намовляли українських панів, аби видавали доньок за Поляків та маєтками надїляли. Нераз український пан, женячи ся з Полькою, й сам мусїв на католицьку віру перейти (бо католикам женити ся з православними заборонялось), і діти його вже ставали Поляками. І так з часом звело ся зовсїм українське панство. Князї Острозькі довго славили ся як голови українського народу, як перші оборонцї православної віри, помічники Українцям в освітї: князь [[w:Костянтин Василь Острозький|Константин]] заложив українську школу в своїм місті — [[w:Національний університет «Острозька академія»|Острогу]] друкував книжки й инші добрі річи для України робив: А вже сини його були котолики й Поляки, і всї величезні його маєтки пішли в польські та католицькі руки! Оттак з часом стали на Українї панами самі Поляки, а Українцї — самі міщане та селяне, панські [[w:Кріпацтво|піддані-кріпаки]].{{nop}}<noinclude></noinclude> 5v4xbme07fxau9otlc2hgeg0rbulajn 0 216476 457656 2022-08-04T21:41:15Z Leh Palych 5381 . wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = | перевизначити_автора = [[Автор:Павло Грабовський|Павло Граб]] | секція = Квітка (до Н. К. С.) | попередня = [[../Дайте!/]] | наступна = [[../Розпука крає…/]] | рік = 1894 | місто = Львів | видавець = накладом Костя Панковського | правопис = Ж | примітки = }} <pages index="Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf" from=10 to=11 onlysection="3" /> egla06mykw05smucqp523ccyjnilkln 0 216477 457657 2022-08-04T21:44:02Z Leh Palych 5381 . wikitext text/x-wiki {{версії | назва = Швачка | автор = Павло Грабовський | nointro = так }} * [[Пролїсок/До сїячів|До сїячів]] {{збірка|Пролїсок}} 6mkwpy60qjd8aogddzg2kt6z67rjtgw 0 216478 457659 2022-08-04T21:45:42Z Leh Palych 5381 . wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = | перевизначити_автора = [[Автор:Павло Грабовський|Павло Граб]] | секція = Розпука крає… | попередня = [[../Квітка (до Н. К. С.)/]] | наступна = [[../До сїячів/]] | рік = 1894 | місто = Львів | видавець = накладом Костя Панковського | правопис = Ж | примітки = }} <pages index="Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf" from=10 to=11 onlysection="3" /> 656mrnyokxsyaf0fsau35tprav29p8a 457660 457659 2022-08-04T21:46:21Z Leh Palych 5381 wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = | перевизначити_автора = [[Автор:Павло Грабовський|Павло Граб]] | секція = Розпука крає… | попередня = [[../Квітка (до Н. К. С.)/]] | наступна = [[../До сїячів/]] | рік = 1894 | місто = Львів | видавець = накладом Костя Панковського | правопис = Ж | примітки = }} <pages index="Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf" include=11 onlysection="1" /> qmri91h73jpxnr9ho5iuqym5oetmb3n 250 216479 457661 2022-08-04T21:46:23Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{right|30}}</noinclude>Селянам та всякому убогому людови і в Польщі було недобре, бо пани здавна там велику забрали силу, а на Українї — то й поготів. За {{errata|навнїх|давнїх}} часів на Українї були невільники, такі що в панськім дворі сиділи і на панській страві робили; але були й свободні селяне, які на своїй землі сидїли і тільки на князя податки платили, а в громадї своїй всякі свої справи самі порядкували. За польських часів невільників нїби не стало, але всїх селян в таке кріпацтво повернено, що мало що від невільництва ріжнилось. Земля тепер уся вважалась панською: панам, повіддавано селян з землею, а котрі землї з селянами не були ще віддані панам на вічність, то такі ріжним панам віддавали ся в державу (звали ся такі пани державцями й старостами), і вони тими селянами так само рядили, як пани-дїдичі своїми „підданими“ — кріпаками. Могли від селянина, або як вони його називали — від „холопа“, землю відібрати, землю з селянином чи нарізно иншому панови продати. Могли на підданих накладати всякі роботи, датки й чинші (грошеві податки), й справдї накладали все нові та нові. Наприклад, коло року 1450 в Галичинї селяне, давали з лану ґрунту (коло 15 десятин) від 30 до 48 грошей, велику міру вівса — звану „колодою“ й робили 14 днїв панщини до року. А сто лїт пізнїйше давали стільки, що се виходило, на 4 і на 8 колод вівса, а панщини мали робити два або три днї на тиждень з господарства, а господарства були вже не ланові, а півланові! Пізнїйше ще збільшилась та панщина, так що селяне не мали просвітку й мало не цїлий тиждень мусїли робити на панських ланах, не можучи робити на себе. А при тім мусїли зносити всякі кривди й поневірку від пана. Он як писав один Француз, що побував на Українї перед Хмельнищиною: „Селяне дуже бідують, три днї на тиждень мусять ходити вони на панщину (а бувало й далеко більше як три днї), і крім того з свого господарства дають свому панови по кілька мір хлїба, курей та гусей. Крім того вони возять дрова до двору й мусять сповняти ріжні-преріжні роботи. Дають дань грошима, десяту вівцю від овець, так само від свиней, від пасїки десятий улїй, а що-третього року від худоби мають дати третього вола. Все що подобаєть ся панови, мусить селянин йому віддати. Не диво, що бідні селяне не мають нїчого. Мало ще того: пан може не тільки забрати від селянина все, що він має, але й позбавити його самого житя. Польські пани панують і живуть як у раю, а селяне мучать ся як у пеклї. Коли ж пан трапить ся недобрий, то гірше їм як у каторзї“.{{nop}}<noinclude></noinclude> qj2ydookj2zkptibewsdfok1apm51xm 250 216480 457662 2022-08-04T21:55:26Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" />{{block center/s}}</noinclude><section begin="2" /><poem>Всюди — бранцї… не цурайте ся Їх великої мети. {{gap|2.5em}}Розсївайте жменя-жменею {{gap|2.5em}}Чисто звіяне зерно: {{gap|2.5em}}Вороги над Русю-ненею {{gap|2.5em}}Ізнущають ся давно! {{-=-|1.6em}}</poem>{{block center/e}}<section end="2" /> {{dhr|2em}} <section begin="3" />{{block center|<poem>{{c|'''До [[w:Сигида Надія Костянтинівна|Н. К. С.]]'''}} Такої певної, сьвятої, Такої рідної, як ти, Такої щирої, простої, — Вже більше мабуть не знайти. Таку не часто скинеш оком, Такою тільки що марить… А раз устрінеш ненароком, — На віки долю озарить! {{-=-|1.6em}}</poem>}}<section end="3" /> {{dhr|2em}} <section begin="1" />{{block center/s}}<poem>{{c|'''На морі.'''}} Зривається буря від краю до краю, Бурхочуть навколо вали; Погнула ся щогла… Дарма позираю Вперед непроглядної мли. {{gap|2.5em}}Нї проміня навіть, нї гуку {{errata|людсько|людського}} {{gap|2.5em}}Реве лишень вітер в одно,</poem><section end="1" /><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> mxbg5mwt7egc2o8w0qm3o43ywve6cul 457671 457662 2022-08-04T22:22:47Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" />{{block center/s}}</noinclude><section begin="2" /><poem>Всюди — бранцї… не цурайте ся Їх великої мети. {{gap|2.5em}}Розсївайте жменя-жменею {{gap|2.5em}}Чисто звіяне зерно: {{gap|2.5em}}Вороги над Русю-ненею {{gap|2.5em}}Ізнущають ся давно! {{-=-|1.6em}}</poem>{{block center/e}}<section end="2" /> {{dhr|2em}} <section begin="3" />{{block center|<poem>{{c|'''До [[w:Сигида Надія Костянтинівна|Н. К. С.]]'''}} Такої певної, сьвятої, Такої рідної, як ти, Такої щирої, простої, — Вже більше мабуть не знайти. Таку не часто скинеш оком, Такою тільки що марить… А раз устрінеш ненароком, — На віки долю озарить! {{-=-|1.6em}}</poem>}}<section end="3" /> {{dhr|2em}} <section begin="1" />{{block center/s}}<poem>{{c|'''На морі.'''}} Зривається буря від краю до краю, Бурхочуть навколо вали; Погнула ся щогла… Дарма позираю Вперед непроглядної мли. {{gap|2.5em}}Нї проміня навіть, нї гуку {{errata|людсько|людського}} {{gap|2.5em}}Реве лишень вітер в одно,</poem><section end="1" /><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 0140zngo2sfl3s11893zbgpzggtuyjt 0 216481 457663 2022-08-04T21:57:43Z Leh Palych 5381 . wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = | перевизначити_автора = [[Автор:Павло Грабовський|Павло Граб]] | секція = До сїячів | версії = До сіячів | попередня = [[../Розпука крає…/]] | наступна = [[../До Н. К. С./]] | рік = 1894 | місто = Львів | видавець = накладом Костя Панковського | правопис = Ж | примітки = }} <pages index="Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf" from=11 to=12 onlysection="2" /> ppmkp7aowfijx3bh2bgmkk1m3lnyv33 0 216482 457664 2022-08-04T21:59:30Z Leh Palych 5381 . wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = | перевизначити_автора = [[Автор:Павло Грабовський|Павло Граб]] | секція = До Н. К. С. | попередня = [[../До сїячів/]] | наступна = [[../На морі/]] | рік = 1894 | місто = Львів | видавець = накладом Костя Панковського | правопис = Ж | примітки = }} <pages index="Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf" include=12 onlysection="3" /> ke3l79z6hcp59ox59s4w3u5p1wwah5q 250 216483 457665 2022-08-04T22:06:00Z Leh Palych 5381 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Leh Palych" />{{block center/s}}</noinclude><section begin="1" /><poem>{{gap|2.5em}}Скажено заплїскує човна гибкого… {{gap|2.5em}}Набачив я згубу давно. Хвилина — і стану я жертвою моря, Без духу поляжу на днї… Немає ратунку… не буде… хоч зоря Заблимала вже в далинї! {{-=-|1.6em}}</poem>{{block center/e}}<section end="1" /> {{dhr|2em}} <section begin="2" />{{block center|<poem>{{c|'''До дитини.'''}} Тїш ся вволю; сьмій ся, доки Озаряє сьміх уста, Та безхмарні лїта-роки Не накладують хреста. {{gap|2.5em}}Доки сумом та журбою {{gap|2.5em}}Ще не здибало тебе; {{gap|2.5em}}Доки небо над тобою {{gap|2.5em}}І ясне і голубе. Так, дитино моя люба, Погуляй — твоя пора, Бо вже може лиха згуба І по тебе десь чухра. {{-=-|1.6em}}</poem>}}<section end="2" /> {{dhr|2em}} <section begin="3" />{{block center/s}}<poem>{{c|'''До України.'''}} Під небом дальньої чужини, Де хуґи носють ся одні, До тебе, кращої дружини, Складаю я мої піснї.</poem><section end="3" /><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> sgaz8o1rb0ufreafsqv5zszgd6pjv16 457672 457665 2022-08-04T22:22:48Z LehBot 11101 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="LehBot" />{{block center/s}}</noinclude><section begin="1" /><poem>{{gap|2.5em}}Скажено заплїскує човна гибкого… {{gap|2.5em}}Набачив я згубу давно. Хвилина — і стану я жертвою моря, Без духу поляжу на днї… Немає ратунку… не буде… хоч зоря Заблимала вже в далинї! {{-=-|1.6em}}</poem>{{block center/e}}<section end="1" /> {{dhr|2em}} <section begin="2" />{{block center|<poem>{{c|'''До дитини.'''}} Тїш ся вволю; сьмій ся, доки Озаряє сьміх уста, Та безхмарні лїта-роки Не накладують хреста. {{gap|2.5em}}Доки сумом та журбою {{gap|2.5em}}Ще не здибало тебе; {{gap|2.5em}}Доки небо над тобою {{gap|2.5em}}І ясне і голубе. Так, дитино моя люба, Погуляй — твоя пора, Бо вже може лиха згуба І по тебе десь чухра. {{-=-|1.6em}}</poem>}}<section end="2" /> {{dhr|2em}} <section begin="3" />{{block center/s}}<poem>{{c|'''До України.'''}} Під небом дальньої чужини, Де хуґи носють ся одні, До тебе, кращої дружини, Складаю я мої піснї.</poem><section end="3" /><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 8ib2utlrurkw0pmyc07r9wvbtwv91yd 0 216484 457666 2022-08-04T22:08:07Z Leh Palych 5381 . wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = | перевизначити_автора = [[Автор:Павло Грабовський|Павло Граб]] | секція = На морі | попередня = [[../До Н. К. С./]] | наступна = [[../До дитини/]] | рік = 1894 | місто = Львів | видавець = накладом Костя Панковського | правопис = Ж | примітки = }} <pages index="Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf" from=12 to=13 onlysection="1" /> sr5g9b62gwly83cik0z1lacekq25pd7 0 216485 457667 2022-08-04T22:10:20Z Leh Palych 5381 . wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../]] | автор = | перевизначити_автора = [[Автор:Павло Грабовський|Павло Граб]] | секція = До дитини | попередня = [[../На морі/]] | наступна = [[../До України/]] | рік = 1894 | місто = Львів | видавець = накладом Костя Панковського | правопис = Ж | примітки = }} <pages index="Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf" include=13 onlysection="2" /> 448wgh1kvla272y4pgfeem89iso7ekf 250 216486 457669 2022-08-04T22:22:42Z AlexKozur 2731 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="AlexKozur" />{{left|30}}</noinclude>На всякі кривди від панів не було суду нї управи. У всяких справах селянина судив його пан, міг засудити хоч на шибеницю за що небудь, хоч би за непослух, і на те не можна було нїкому скаржитись: сам король не міг мішати ся в те, що робив пан з своїм селянином. Що правда, не тільки селянинови, а й панови не легко було найти суд та управу, особливо на сильнійшого та богатшого пана. Не було в Польщі анї доброго суду анї порядку. Короля нїхто не слухав, а хто мав силу, того було й право. Не було оборони, анї спокою. {{потрібне зображення}}<!-->Давнє українське письмо.<--> Татари набігали раз-у-раз на українські землї, палили села й вели силу людей в неволю. Вони тодї оснували ся в Криму, і король польський не міг з ними ради дати. Військо польське не вміло боронити людей від Татар за те добре вміло кривдити людей та обдирати, стоячи постоєм. Королї нарештї пообіцяли татарському ханови, що будуть рік-річно платити йому дань, аби лише не нападав на українські землї, але й се нїчого не помагало, хан гроші брав, а про те раз-у-раз насилав свою орду на Україну, забирати худобу та людей в неволю. Тих людей Татари продавали в неволю в далекі краї і у себе до господарства, до роботи уживали. Так гірко було людям на Українї: не було просвітку від панів, а що не взяв пан, — заграбив своєвільний вояк польський, або спалив та забрав Татарин. Як то у піснї співають:{{nop}}<noinclude></noinclude> jz9ta46m3xa263is6szaneto2w39uyd 250 216487 457673 2022-08-04T22:37:22Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{right|31}}</noinclude>{{block center|<poem>Зажурилась Україна, що нїде прожити, — Витоптала Орда конем маленькії дїти! Ой маленьких витоптала, великих забрала, Назад руки постягала, під хана погнала.</poem>}} Багато тодї зложено жалісних пісень, так званих дум та псальм невільницьких про біду від татарського грабовання, про тяжку долю невільників у неволї татарській або турецькій, що й досї ще в нашому народї памятають ся: {{Multicol|50%|align=center}}<poem>За річкою огнї горять, Там Татари полон дїлять: Село наше запалили І богацтво розграбили, Стару неньку зарубали,</poem> {{Multicol-break}} <poem>А миленьку в полон взяли: А в долинї бубни гудуть, Що на заріз людей ведуть: Коло шиї аркан вєть ся. А по ногам ланцух бєть ся,</poem> {{Multicol-end}} А про невільників в турецкій неволї, що їх Турки, в кайдани закувавши, уживали до тяжкої роботи — до веслування на своїх кораблях, званих ґалєрами або каторґами, така є сумна і жалісна дума стародавня ([[Дума про плач невільника|„Плач невільників“]]): {{block center|<poem>У святу недїлю не сизі орли заклекотїли, Як то бідні невольники у тяжкій неволї заплакали, У гору руки підіймали, кайданами забрязкали, Господа милосердного прохали та благали, „Подай нам, Господи, з неба дрібен дощик, „А знизу буйний вітер! „Хочай би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, „Хочай би чи не повиривала якорів з турецької каторги! „Да вже ся нам турецька-бісурманська которга надоїла: „Кайдани-залїзо ноги повиривало „Біле тїло козацьке, молодецьке коло жовтої кости пошмугляло!“ Баша турецький, бусурманський, недовірок християнський<ref>Се-б то такий, що був християнин, та турецьку віру прийняв, до Турків попавши ся: такі перевертнї найгірше невільників мучили.</ref>, По ринку він похожає, він сам добре те зачуває, На слуги свої, на Турки-яничари<ref>Турецьке військо так звалось.</ref> зо-зла гукає: „Кажу я вам, Турки-яничари, добре ви дбайте, „Із ряду до ряду захожайте, „По три пучки тернини і червоної таволги набирайте, „Бідного невільника по тричі в однім місцї затинайте!“ То ті слуги Турки-яничари добре дбали, Із ряду до ряду захожали, По три пучки тернини і червоної таволги у руки набирали По тричі в однім місцї бідного невольника затинали, Тїло біле козацьке-молодецьке коло жовтої кости обривали, Кров християнську неповинно проливали.</poem>}}<noinclude></noinclude> k4v3tp0s5j59pz8d1nxek8kl8muw8x2 250 216488 457674 2022-08-04T22:55:12Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{c|{{x-larger|МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ}}}} {{dhr|3em}} {{c|{{xx-larger|{{uc|Про старі часи на Українї}}}}}} {{c|{{xxxx-larger|'''Коротка історія України'''}}}} {{c|{{larger|(для першого початку)}}}} {{dhr|6em}} {{c|Видання шесте}} {{dhr|8em}} {{c|{{x-larger|ВІДЕНЬ 1919.}}}} {{c|{{fine|З друкарнї Вальдгайм-Бреблє акц. тво.}}}}}}<noinclude></noinclude> 3pekqqb0oyw2pslyv1gj9eyepbygcik 457677 457674 2022-08-05T00:03:21Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{c|{{x-larger|МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ}}}} {{dhr|3em}} {{c|{{xx-larger|{{uc|Про старі часи на Українї}}}}}} {{c|{{xxxx-larger|'''Коротка історія України'''}}}} {{c|{{larger|(для першого початку)}}}} {{dhr|6em}} {{c|Видання шесте}} {{dhr|8em}} {{c|{{x-larger|ВІДЕНЬ 1919.}}}} {{c|{{fine|З друкарнї Вальдгайм-Бреблє акц. тво.}}}}<noinclude></noinclude> d6xuwudm790vz0pnrs58ryml2s4e2wo 250 216489 457675 2022-08-04T23:57:56Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{c|{{xx-larger|ВИДАВНИЦТВО ДНІПРОСОЮЗУ}}}} {{потрібне зображення}} {{c|{{larger|Випустило, починаючи з Ї9І8 року, такі книжки:}}}} {{dhr}} {{c|{{larger|І відділ. Кооперативна література:}}}} {{dhr}} # '''Я. Бертран'''. Кооперація і соціялізм (2-ге видання). # '''Л. Бертран'''. Що повинен знати кождий споживач (2-ге видання.) # '''В. Тотоміанц'''. Принтов і теорія кооперації. # '''Ш. Жід.''' Майбутність кооперації. # '''Проф. М. Тугань-Барановський'''. Кооперація, соціяльно-економична природа її та мета. # '''К. Шеметіз'''. Орґанізація торґовці в споживчих товариствах. # '''Є. Єгоров'''. Рахівництво для сільських споживчих товариств. # '''3. Ленський'''. По кооперативній Європі. (З ілюстраціями.) # '''Проф. М. Туган-Барановський'''. Політична економія. Популярний курс. # '''Труди 1-го Всеукраїнського зїзду''' представників союзів споживчих кооперативів у Київі. # '''П. Гере'''. Робітнича кооперація в Німеччині. # '''Дніпровський Союз Споживчих Союзів України'''. (Справочно-інформаційне видання з ілюстраціями.) # '''Календарь-книжечка''' на 1918 рік „Товариш“. # '''О. Касау'''. Орґанізація та практика споживчої кооперації в Англії. # '''Ш. Жід'''. Кооперація. # '''С. Андрієнко'''. Про загальні збори товариств. # '''О. Юркезич'''. Кооперативні оповідання. # Національне відродження і кооперація (збірник). # '''І. Прихоженко'''. Про споживче товариство. # '''А. Serbinenko'''. Die ukrainischen Konsumvereine und deren Zentral verband. # '''A. Serbinenko'''. Die Genossenschaftsbewegung in der Ukraine. # '''S. Andriénko'''. Les sociétés cooperatives en Ukraïne.<noinclude></noinclude> e9ahu9a64myua3u6mzc7z0jy4wtjwde 250 216490 457676 2022-08-05T00:01:36Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{block center| {{dhr|8em}} {{rule|80%}}{{rule|80%}} {{c|Автор застерігає собі до сеї книжки всї права.}} {{rule|80%}}{{rule|80%}} {{dhr|8em}} }}<noinclude></noinclude> 5a0zu0g4hv85ghif651oji3az0ocs2c 250 216491 457684 2022-08-05T00:46:21Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|32}} {{block center/s}}</noinclude><poem>{{smaller|Стали бідні невольники на собі кров християнську забачати, Стали землю турецьку, віру бусурманську клястя-проклинати „Ти земле турецька, віро бусурманська, ти розлуко християнська! „Не одного ти розлучила з отцем, з матерю, або брата з сестрою, „Або мужа з вірною жоною!“ Визволь, Господи, всїх бідних невільників з тяжкої неволї турецької, З каторги бусурманської На тихі води, На ясні зорі, У край хрещений, У мир веселий, У городи християнські. }}</poem>{{block center/e}} {{c|[[File:Ілюстрована історія України (1921). c. 156.jpg]]}} {{c|{{smaller|Татарин перепливає через ріку привязавши до коня вязки очерету.. }}}} {{dhr}} {{rule|4em}} {{dhr}} {{c|{{larger|'''9. Козаччина.'''}}}} Від тяжкої панщини, від усяких панських кривд почали селяне тїкати в світ за очі, де далї — то все більше. Переходити селянинови з місця на місце не вільно було, тому тїкали потайки. З Галичини йшли на Поділє, де було просторнїйше, на робітника тяжче, а на панщину легше, з Волини — на Побоже (де Винниця й Умань), з лїсових країв — до Київщини та за Днїпро. Сї краї поднїпрянські прозивали ся тодї Україною, бо лежали вже „на краю“ держави й з нею зачинали ся дикі степи. Така назва була вже за часів київської держави, а тепер особливо привязалась до сих сторін. З кінцем 15-го віку (від року 1482 почавши) Татари кримські дуже часто на них нападали, бо король польський посварив ся з кримським ханом. Оборони тому краєви від держави не було, і за кільканадцять лїт вичистили Татари сю велику країну як шкло: зістало ся кілька городів, де були кріпости й стояло потрохи війська, як Київ, Канїв, Черкаси, Остер. А з сїл люде мусїли тїкати, бо не можна було анї жити, анї господарити серед таких татарських походів. Повтїкали в лїсові краї. Так сей гарний край, де колись цвіло українське житє, був занапащений дурною управою — з початку своїх князїв та бояр, а добитий був безголовєм королїв та панів польських та литовських, що землї сї загорнули, а оборонити не вміли. Лежав пусткою без<noinclude></noinclude> jsupo59ef0g6r0olvfk60v4v1lprjkb 250 216492 457685 2022-08-05T00:59:30Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{right|33}}</noinclude>малого сто лїт. Розмножив ся тут звір, риба в ріках, а людей не було. Тільки поблизу кріпостей, — куди-б утїкати можна було, орали землю, та й то сторожів ставили наоколо, аби Татари не захопили. Як у піснї ще й досї співають. {{block center|<poem>{{smaller|Ой в недїленьку рано пораненько Да ізібрав женцїв да Коваленко, Да й усе женцї одбірнії, Поробив їм серпи да все золотії. Ой повів женцїв на яру пшеницю. „Ой жнїте, женчики, обжинайте ся І на чорную хмару озирайте ся, А я піду до дому пообідаю, Жінку та дїточок да одявідаю“. Ох і жнуть женцї, разжинають ся На чорную хмару озирають ся. Ой тож не хмара, то Орда іде, А Коваленко та передок веде! Звязали руки да сирицею, А залили очі та живицею.}}</poem>}} Се-б то повиймали очі, аби не втїк! Але той спустошений край, роскішний та вільний, вабив до себе людей сміливих. Знаходило ся чимало таких, що йшли на весну, на лїто в сї краї, ловили рибу, звіря били, пасїки закладали, а на зиму тільки до городів вертали ся. [[File:22. Kozak z golovoju tatarina.jpg|500px|center]] {{c|{{smaller|Козак переміг Татарина (старинний малюнок).}}}}<noinclude></noinclude> rxpo059qqv7t5qfxkcbdcl0engjoq3e 250 216493 457686 2022-08-05T01:08:10Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|34}}</noinclude>В степах стрічались вони з татарськими чабанами або з такими-ж татарськими пройдисвітами, як і вони самі. Часом їх Татари побють та полуплять, часом вони Татар підчикрижать та худобу заберуть. Такі татарські заволоки, воєнні неприкаяні люде звались козаками, то се імя й до наших людей пристало, що тут степами та пустками тинялись та промишляли. З часом намножилось тих людей — козаків наших богато. Старостам та воєводам, що по пограничних городах сидїли, були вони наручні, бо на Татар страху нагоняли, тай живились від них ті старости, як козаки з ріжною здобичею з степів на зиму приходили. Оден такий староста — [[w:Остафій Іванович Дашкевич|Остап Дашкович]], староста черкаський, Українець з роду, радив королеви, щоб з тих козаків зложити таке військо, яке буде Україну від Татар стерегло: взяти тисячу або дві тисячі козаків, платити ім з скарбу (казни), а вони б від Татар Україну берегли. З тої ради нїчого не вийшло, але видко з неї, що козаків тодї на Українї було вже дуже богато. Що більше козаків ставало, то убувало сміливости Татарам а козакам прибувало. Все далї запускались вони в степи, під самі кочовища татарські, відбирали їм худобу, набігали на їх краї, відбивали від них невільників та самих Татар в неволю забирали. Низше [[w:Дніпрові пороги|порогів Днїпрових]], де Днїпро дїлить ся та робить острови серед лози та очерету, так що й не видко їх, поставили вони собі кріпость. Звалась вона {{sp|[[w:Запоріжська Січ|Сїч]]}} або {{sp|кіш}} козацький, а переносилась на ріжні острови й місця: часом була на острові [[w:Хортинська Січ|Хортицї]], часом на [[w:Базавлуцька Січ |Базвлуку]], на [[w:Микитинська Січ|Микитинім Розї]], на [[w:Чортомлицька Січ|Чортомлику]]. Тут тримали козаки всякий запас, зброю, тут була їх столиця, бо сюди нїхто не міг до них дістатись: нї Поляки, нї Татари, нї Турки; тут було їх царство. І тому самі козаки стали зватись запорозькими, або низовими — що на „Низу“ Днїпра сидїли. Господарили в степах та по ріках — рибу ловили, пасїчникували, над Татарами промишляли, а як скочило ся, вибирались походом десь у дальші краї. На [[w:Волощина|Волощинї]] (в теперішнїй Бесарабії та Румунії) тодї були часті війни, то козаки туди ходили помагати воєводї волоському, чи иншому кому, на Турків та Татар особливо. Бо через те, що Україна тодї таку біду від Татар та Турків терпіла, мали наші люде, а в тім і козаки, велике на них завзятє. За найсвятїйшу річ уважали з „бісурманами“ воювати. Тож як не було якої війни, то козаки йшли походом просто на турецькі або татарські городи в Крим над Чорне море, де були турецькі городи [[w:Очаків|Очаків]], [[w:Білгород-Дністровський|Акерман]], [[w:Кілія|Кілїя]], [[w:Варна|Варна]]. А ще частїйше робили собі велики човни — [[w:Чайка (човен)|чайками]] звали ся, тай пускали ся, як за давнїх, київських часів Днїпром на море. При-<noinclude></noinclude> qbklasef0y69bjbcj8cm8jnqo5kp4et 457688 457686 2022-08-05T01:22:21Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|34}}</noinclude>В степах стрічались вони з татарськими чабанами або з такими-ж татарськими пройдисвітами, як і вони самі. Часом їх Татари побють та полуплять, часом вони Татар підчикрижать та худобу заберуть. Такі татарські заволоки, воєнні неприкаяні люде звались козаками, то се імя й до наших людей пристало, що тут степами та пустками тинялись та промишляли. З часом намножилось тих людей — козаків наших богато. Старостам та воєводам, що по пограничних городах сидїли, були вони наручні, бо на Татар страху нагоняли, тай живились від них ті старости, як козаки з ріжною здобичею з степів на зиму приходили. Оден такий староста — [[w:Остафій Іванович Дашкевич|Остап Дашкович]], староста черкаський, Українець з роду, радив королеви, щоб з тих козаків зложити таке військо, яке буде Україну від Татар стерегло: взяти тисячу або дві тисячі козаків, платити ім з скарбу (казни), а вони б від Татар Україну берегли. З тої ради нїчого не вийшло, але видко з неї, що козаків тодї на Українї було вже дуже богато. Що більше козаків ставало, то убувало сміливости Татарам {{errata|а|, а}} козакам прибувало. Все далї запускались вони в степи, під самі кочовища татарські, відбирали їм худобу, набігали на їх краї, відбивали від них невільників та самих Татар в неволю забирали. Низше [[w:Дніпрові пороги|порогів Днїпрових]], де Днїпро дїлить ся та робить острови серед лози та очерету, так що й не видко їх, поставили вони собі кріпость. Звалась вона {{sp|[[w:Запоріжська Січ|Сїч]]}} або {{sp|кіш}} козацький, а переносилась на ріжні острови й місця: часом була на острові [[w:Хортинська Січ|Хортицї]], часом на [[w:Базавлуцька Січ |Базвлуку]], на [[w:Микитинська Січ|Микитинім Розї]], на [[w:Чортомлицька Січ|Чортомлику]]. Тут тримали козаки всякий запас, зброю, тут була їх столиця, бо сюди нїхто не міг до них дістатись: нї Поляки, нї Татари, нї Турки; тут було їх царство. І тому самі козаки стали зватись запорозькими, або низовими — що на „Низу“ Днїпра сидїли. Господарили в степах та по ріках — рибу ловили, пасїчникували, над Татарами промишляли, а як скочило ся, вибирались походом десь у дальші краї. На [[w:Волощина|Волощинї]] (в теперішнїй Бесарабії та Румунії) тодї були часті війни, то козаки туди ходили помагати воєводї волоському, чи иншому кому, на Турків та Татар особливо. Бо через те, що Україна тодї таку біду від Татар та Турків терпіла, мали наші люде, а в тім і козаки, велике на них завзятє. За найсвятїйшу річ уважали з „бісурманами“ воювати. Тож як не було якої війни, то козаки йшли походом просто на турецькі або татарські городи в Крим над Чорне море, де були турецькі городи [[w:Очаків|Очаків]], [[w:Білгород-Дністровський|Акерман]], [[w:Кілія|Кілїя]], [[w:Варна|Варна]]. А ще частїйше робили собі велики човни — [[w:Чайка (човен)|чайками]] звали ся, тай пускали ся, як за давнїх, київських часів Днїпром на море. При-<noinclude></noinclude> fa0etogaj2uupkindgh058mg2388104 250 216494 457687 2022-08-05T01:21:41Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{right|35}}</noinclude>ставали до побережних міст, виходили несподївано на берег, нападали на міста й села, забирали з собою здобич, котра легша та дорозша, випускали невільників на волю. Все инше палили, та швиденько на човни, тай гайда назад, поки там Татари чи Турки зібрались. Великого страху тим завдавали Татарам та Туркам. Їздили під сам Константинополь: прокрадались між турецькі кораблї, що доїзду стерегли, та під самим носом у турецького султана палили та руйнували передмістя. Або переїздили на противний, азійський берег Чорного моря й там палили та руйнували богаті турецькі міста. [[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 251.jpg|500px|center]] {{c|{{smaller|Козацька гармата.}}}} Правда нераз велика буря розбивала ті козацькі човни, заносила їх бозна куди, й пропадала та потопала в морі велика сила козацького війська — як у думі співаєть ся: {{block center|<poem>{{smaller|Ой на Чорному морю на каменї біленькім, Там сидить сокіл ясненький. Жалібненько квилить — проквиляє І на Чорнеє море спильна поглядає, Що на Чорному морю щось не добре починає. Злосопротивна хвилечка-хвиля вставає. Судна казацькі-молодецькі на три части розбиває. Перву часть ухопило — у білоарапську землю занесло, Другу часть схопило — у Дунай, у гирло забило, А третя часть тут мав — Посеред Чорного моря у бистрій хвилї, На лихій хуртовинї потопає.}}</poem>}} Але ще частїйше удавалось козакам вернути ся щасливо з великою добичею, з увільненими невільниками. Нераз гнались за ними наздогін турецькі кораблї, але козаки на легких човнах тїкали їм з під носа в Днїпро, а в гирла Днїпрові, серед лози та очеретів, нїякий корабель не міг за ними їхати. Тодї козаки дїлили здобичу на товариство — як то в думі співаєть ся: {{block center/s}}<poem>{{smaller|Златосинії киндяки — на козаки, Златоглави — на отамани, Турецькую білую габу — на козаки, на біляки}}<ref>Киндаки, златоглави, габа — ріжні матерії турецькі.</ref>{{smaller|,}}</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> 111rjchxptxvjej4oe23vifllvzh573 457689 457687 2022-08-05T01:23:04Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{right|35}}</noinclude>ставали до побережних міст, виходили несподївано на берег, нападали на міста й села, забирали з собою здобич, котра легша та дорозша, випускали невільників на волю. Все инше палили, та швиденько на човни, тай гайда назад, поки там Татари чи Турки зібрались. Великого страху тим завдавали Татарам та Туркам. Їздили під сам Константинополь: прокрадались між турецькі кораблї, що доїзду стерегли, та під самим носом у турецького султана палили та руйнували передмістя. Або переїздили на противний, азійський берег Чорного моря й там палили та руйнували богаті турецькі міста. [[File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921 с 251.jpg|500px|center]] {{c|{{smaller|[[w:Козацька гармата|Козацька гармата]].}}}} Правда нераз велика буря розбивала ті козацькі човни, заносила їх бозна куди, й пропадала та потопала в морі велика сила козацького війська — як у думі співаєть ся: {{block center|<poem>{{smaller|Ой на Чорному морю на каменї біленькім, Там сидить сокіл ясненький. Жалібненько квилить — проквиляє І на Чорнеє море спильна поглядає, Що на Чорному морю щось не добре починає. Злосопротивна хвилечка-хвиля вставає. Судна казацькі-молодецькі на три части розбиває. Перву часть ухопило — у білоарапську землю занесло, Другу часть схопило — у Дунай, у гирло забило, А третя часть тут мав — Посеред Чорного моря у бистрій хвилї, На лихій хуртовинї потопає.}}</poem>}} Але ще частїйше удавалось козакам вернути ся щасливо з великою добичею, з увільненими невільниками. Нераз гнались за ними наздогін турецькі кораблї, але козаки на легких човнах тїкали їм з під носа в Днїпро, а в гирла Днїпрові, серед лози та очеретів, нїякий корабель не міг за ними їхати. Тодї козаки дїлили здобичу на товариство — як то в думі співаєть ся: {{block center/s}}<poem>{{smaller|Златосинії киндяки — на козаки, Златоглави — на отамани, Турецькую білую габу — на козаки, на біляки}}<ref>Киндаки, златоглави, габа — ріжні матерії турецькі.</ref>{{smaller|,}}</poem><noinclude>{{block center/e}}</noinclude> gztbei30r5ad4vy8v2rqo4876y6btm5 250 216495 457690 2022-08-05T01:31:50Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|36}} {{block center/s}}</noinclude><poem>{{smaller|А срїбло — золото на три части паювали; Первую часть брали — на церкви накладали. Котрі лавнїм козацьким скарбом будували. Щоб за їх вставаючи й лягаючи милосердного Бога благали; А другую часть між себе паювали, А третюю часть брали — очеретами сїдали, Пили та гуляли, із семипядних пищалей}}<ref>Гармат</ref>{{smaller| гримали.}}</poem>{{block center/e}} На зиму мало хто лишав ся в Сїчи чи в степах: розходили ся козаки по Українї, по городах і селах, де мали своє пристановище, свої сїмї. Було богато й бездомного народу. Широко розносили вони по Українї славу про свої битви з Турками й Татарами, про свої сміливі походи, й славили їх кобзарі піснями: {{block center|<poem>{{smaller|Була Варна колись славна, Славнїйші козаки, Що тої Варни дістали І в нїй Турків забрали,}}</poem>}} {{dhr}} {{rule|4em}} {{dhr}} {{c|{{larger|'''10. Правительство польське хоче робити порядки у козаків.'''}}}} Не було тодї на світї народу страшнійшого для всїх, як Турки: боялись їх як останної біди, в Польщі, на {{errata|Угорщині|Угорщинї}}, в Нїмеччинї, вважали народом найсильнійшим, непереможним. Тому всї дивувались відвазї козацькій, що вони сміють нападати на Турків у їх власній землї, визволяють невільників з каторг турецьких та відплачують Туркам і Татарам за їх напади на християнські землї. З ріжних сторін — з Польщі, з Литви, з [[w:Белградський пашалик|Сербії]] приходили до козаків на Запоріже ріжні люде, між ними й богаті молоді пани, щоб набратись військової науки, відваги, духу козацького, та потім славитись, що вони були на Запорожі, разом з козаками воювати ходили. Та довго попасати ті пани не могли, бо занадто тяжке та суворе було житє козацьке. Треба було вміти й голодати й мерзнути, і в останнїй бідї й небезпечности воювати. Тому справжнї [[w:Запорожці|Запорожцї]] були все таки найбільше з українських селян, загартованих в бідї й небезпецї. Але королї та пани польські що тепер Україною правили, не так тїшились тими козацькими походами на Турків, на Татар, як ними журились. Татари та Турки раз-у-раз до них посилали послів та жалїлись на козаків. Грозили як король козаків не спинить, як будуть вони далї на турецькі й татарські краї нападати, то Турки підуть походом на Польщу й знищать її до останнього. В {{errata|Польщіж|Польщі ж}}<noinclude></noinclude> n50ea569swkq6kzyj80bpavhrtndv47 250 216496 457691 2022-08-05T01:37:36Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{right|37}}</noinclude>нїколи не було анї війська, анї грошей на військо, і тих турецьких погроз там дуже бояли ся. Правда, король відписував Туркам, що козаки — люде своєвільні, йому не підвладні, він їх Туркам не боронить: нехай пішлють своє військо та винищать їх там на Запорожі хоч і до решти! Ба то-то й біда, що Турки й Татари не могли козаків на Запорожі досягти, й тому далї жалїлись і грозились королеви. Тодї король став пробувати зробити, як ще давно радив Остап Дашкевич: взяти козаків у службу, дати їм плату, настановити їм старшину, аби вони тільки Україну стерегли, або куди їх король на війну пішле, а самі самовільно на турецькі й татарські {{errata|землі|землї}} не нападали. Кілька разів король пробував того, але не ті вже часи були! Тепер козаків було не тисяча або дві, а намножилось їх по всїй Українї поднїпрянській, як казали: „де кущ — там і козак, а де байрак — їх і цїла сотня“. Король брав на свою службу тисячу або дві, і їх казав вписати у книгу, у реєстр: сї козаки звались реєстрові, вони діставали від короля [[w:Козацькі клейноди|„клейноти“]] — [[w:Козацька корогва|корогву]] й инші знаряди. Король визначав їм старшого, якого вони мали слухатись, а за те вже нїяке иньше начальство не мало нїчого до козаків, не могло мішатись до їх управи й суду, анї податків від їх жадати. Тільки сї реєстрові мали бути козаками, а всї иньші, що досї козакували, мали мешкати як міщане чи селяне, сповняти міщанські чи селянські обовязки, а в походи не ходити. Але що-ж, коли в той реєстр брали, кажу, тисячу або дві, а козакувало може десять або двадцять тисяч? Та й сам король не раз, як треба було йому добрих вояків на війну (бо війська в Польщі подостатком не було нїколи), то кликав усїх, не питаючись, чи він реєстровий, чи не реєстровий. Та й і реєстрові козаки клейноти й плату брали, але також на реєстр не вважали і хто козакував, — далї козакував, і нові люде все прибували до них. Не тільки в степах, але й на Українї за Київом нїхто не смів, анї міг справдї робити якісь порядки у козаків. Король наказував, аби старости не пускали козаків у степи, у походи, не перепускали „на Низ“ нї борошна, нї пороху, — щоб козаки своєвільні не мали чим в Сїчи та по степах жити, анї чим воювати. Хто б то повіз, або пішов самовільно на Низ, король казав ловити й смертю карати. Але старости бояли ся з козаками зачіпатись і не дуже тих наказів слухали. А козаки далї жили по своїй волї. Вибирали самі собі старшину: отамана, званого також [[w:Гетьман|гетьманом]], потім [[w:Осавул|осавулів]], полковників і сотників. Всякі справи рішали<noinclude></noinclude> n1g7f5wodak7iimfixxgqmg0zv073zr 250 216497 457692 2022-08-05T01:43:38Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|38}}</noinclude>на радї, куди збирались усї козаки — там-же й ту старшину вибирали. {{errata|Королвїської|Королївської}} старшини — старостів<ref>Старостами звались королївські правителї і державцї великих маєтностей, що королї давали їм держати до кінця їх житя.</ref> та панів не слухали. Кожного, хто до них приходив, приймали не питаючи ся, чий і звідки. Походами собі куди хотїли ходили: чи на Татар, чи на Турків. Тільки на короля й панів відказували та нарікали, що їх зачіпають та всякі трудности роблять. Недобрі на них були, і що далї, то більше було ворожнечі між козаками та панами. Треба знати, що поки ті українські землі над Днїпром пусткою лежали, доти й панів там не було. Як же стало там безпечнїйше за козаками: як Татари стали рідше набігати, як настала від козаків оборона й захист, стало туди багато людей прибувати. Пішла чутка скрізь про українське дозвілє: що там землї скільки хочеш, а панів нема, сподобаєть ся — осїдай та ори, нїкого не питаючи, нїкому нїчого не платячи. Сила народу почала збігати ся з Полїся, з Волини, та осїдати в полудневій Київщинї, де тепер Біла Церква, Канїв, Черкаси, Звенигородка, Умань, та за Днїпром, де Нїжин, Остер, Переяслав, а далї й коло Лубень, Ромна, Гадяча, Полтави, де ще недавно самі порожнї пустки лежали. Тодї й пани стали зараз до тих земель цїкаві. [[File:Ілюстрована історія України 200.jpg|center]] {{smaller|{{c|Козацька чайка.}}}} Почали випрошувати собі від короля ґрунти, а королї ім давали. Инші знов пригадували, що там за давнїх часів їх предків земля була, почали старі документи собі вишукувати. Инші знову починали господарити як старости та державцї королївські. Котрі люде на тих зямлях за той час посїдали, тих уважали ті пани за своїх підданих. Також і нові слободи закладали та людей з дальших країв закликали, обіцюючи свободу на довгі лїта на 10, 15, 20 і 30 лїт. Панщини ще так від разу не важились заводити, але почали ставити панські млини, шинки, а людям заборонили варити пиво та горілку. Стали й инші податки та драчки заводити. А де народу намножилось, то й панщину потроху на них накладали. Але тодї ще до того мало де приходило. Тільки ж і на ті заходи панські, що пани їх землї присвоювали, а їх своїми підданими, кріпаками вважали, тутешнї люде дуже гнївались, між ними й козаки також.{{nop}}<noinclude></noinclude> h88q92ap0b8radvczwe7dhi53diz6mr 457693 457692 2022-08-05T01:45:22Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|38}}</noinclude>на радї, куди збирались усї козаки — там-же й ту старшину вибирали. {{errata|Королвїської|Королївської}} старшини — старостів<ref>Старостами звались королївські правителї і державцї великих маєтностей, що королї давали їм держати до кінця їх житя.</ref> та панів не слухали. Кожного, хто до них приходив, приймали не питаючи ся, чий і звідки. Походами собі куди хотїли ходили: чи на Татар, чи на Турків. Тільки на короля й панів відказували та нарікали, що їх зачіпають та всякі трудности роблять. Недобрі на них були, і що далї, то більше було ворожнечі між козаками та панами. Треба знати, що поки ті українські {{errata|землі|землії}} над Днїпром пусткою лежали, доти й панів там не було. Як же стало там безпечнїйше за козаками: як Татари стали рідше набігати, як настала від козаків оборона й захист, стало туди багато людей прибувати. Пішла чутка скрізь про українське дозвілє: що там землї скільки хочеш, а панів нема, сподобаєть ся — осїдай та ори, нїкого не питаючи, нїкому нїчого не платячи. Сила народу почала збігати ся з Полїся, з Волини, та осїдати в полудневій Київщинї, де тепер Біла Церква, Канїв, Черкаси, Звенигородка, Умань, та за Днїпром, де Нїжин, Остер, Переяслав, а далї й коло Лубень, Ромна, Гадяча, Полтави, де ще недавно самі порожнї пустки лежали. Тодї й пани стали зараз до тих земель цїкаві. [[File:Ілюстрована історія України 200.jpg|center]] {{smaller|{{c|Козацька чайка.}}}} Почали випрошувати собі від короля ґрунти, а королї {{errata|ім|їм}} давали. Инші знов пригадували, що там за давнїх часів їх предків земля була, почали старі документи собі вишукувати. Инші знову починали господарити як старости та державцї королївські. Котрі люде на тих {{errata|зямлях|землях}} за той час посїдали, тих уважали ті пани за своїх підданих. Також і нові слободи закладали та людей з дальших країв закликали, обіцюючи свободу на довгі лїта на 10, 15, 20 і 30 лїт. Панщини ще так від разу не важились заводити, але почали ставити панські млини, шинки, а людям заборонили варити пиво та горілку. Стали й инші податки та драчки заводити. А де народу намножилось, то й панщину потроху на них накладали. Але тодї ще до того мало де приходило. Тільки ж і на ті заходи панські, що пани їх землї присвоювали, а їх своїми підданими, кріпаками вважали, тутешнї люде дуже гнївались, між ними й козаки також.{{nop}}<noinclude></noinclude> h1qjz1x16l5fzqjstlfh2uhsw4b5644 457726 457693 2022-08-05T10:29:54Z Leh Palych 5381 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Leh Palych" />{{left|38}}</noinclude>на радї, куди збирались усї козаки — там-же й ту старшину вибирали. {{errata|Королвїської|Королївської}} старшини — старостів<ref>Старостами звались королївські правителї і державцї великих маєтностей, що королї давали їм держати до кінця їх житя.</ref> та панів не слухали. Кожного, хто до них приходив, приймали не питаючи ся, чий і звідки. Походами собі куди хотїли ходили: чи на Татар, чи на Турків. Тільки на короля й панів відказували та нарікали, що їх зачіпають та всякі трудности роблять. Недобрі на них були, і що далї, то більше було ворожнечі між козаками та панами. Треба знати, що поки ті українські {{errata|землі|землї}} над Днїпром пусткою лежали, доти й панів там не було. Як же стало там безпечнїйше за козаками: як Татари стали рідше набігати, як настала від козаків оборона й захист, стало туди багато людей прибувати. Пішла чутка скрізь про українське дозвілє: що там землї скільки хочеш, а панів нема, сподобаєть ся — осїдай та ори, нїкого не питаючи, нїкому нїчого не платячи. Сила народу почала збігати ся з Полїся, з Волини, та осїдати в полудневій Київщинї, де тепер Біла Церква, Канїв, Черкаси, Звенигородка, Умань, та за Днїпром, де Нїжин, Остер, Переяслав, а далї й коло Лубень, Ромна, Гадяча, Полтави, де ще недавно самі порожнї пустки лежали. Тодї й пани стали зараз до тих земель цїкаві. [[File:Ілюстрована історія України 200.jpg|center]] {{c|{{fine|Козацька чайка.}}}} Почали випрошувати собі від короля ґрунти, а королї {{errata|ім|їм}} давали. Инші знов пригадували, що там за давнїх часів їх предків земля була, почали старі документи собі вишукувати. Инші знову починали господарити як старости та державцї королївські. Котрі люде на тих {{errata|зямлях|землях}} за той час посїдали, тих уважали ті пани за своїх підданих. Також і нові слободи закладали та людей з дальших країв закликали, обіцюючи свободу на довгі лїта на 10, 15, 20 і 30 лїт. Панщини ще так від разу не важились заводити, але почали ставити панські млини, шинки, а людям заборонили варити пиво та горілку. Стали й инші податки та драчки заводити. А де народу намножилось, то й панщину потроху на них накладали. Але тодї ще до того мало де приходило. Тільки ж і на ті заходи панські, що пани їх землї присвоювали, а їх своїми підданими, кріпаками вважали, тутешнї люде дуже гнївались, між ними й козаки також.{{nop}}<noinclude></noinclude> tdus0wgjb3xpq4j6fw07ykb5r9spvpd 250 216498 457694 2022-08-05T01:51:52Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{right|39}}</noinclude>{{c|{{larger|'''11. Перші війни козаків з панами та державою Польською.'''}}}} Отак стало, що пани вважали всю землю — чи в Київщинї чи за Днїпром, в теперішнїй Полтавщинї — за свою панську власну, або королївську, віддану їм в державу, а про селян чи козаків так міркували, що то вони сидять на їх землї й мають бути їх піддані. Але самі ті пани на Українї здебільшого не проживали, бо були то великі пани переважно, що мали по иньших сторонах роскішні замки та двори, а таки й бояли ся жити між козаками та в сусїдстві степів татарських. Тож присилали сюди своїх ріжних слуг, підпанків, як то кажуть, або орендарів, що брали в оренду шинки, стави, лїси, і потім людям докучали ріжними драчами, щоб з лихвою вернути собі те, що панам заплатили. Особливо люде нарікали на сих орендарів, що найчастїйше з [[w:Євреї|Євреїв]] бували, — як у думі співаєть ся: {{block center|<poem>{{smaller|Як до Кумівщини}}<ref>Кумівщина або Кумейщина — то [[w:Повстання Павлюка|війна козаків з Поляками]] 1637 р., як була [[w:Кумейківська битва|битва під Кумейками]].</ref>{{smaller| да до Хмельнищини, Як од Хмельнищини да до Брянщини, Як од Брянщинн да й до сього дня, — Як у землї кралевській добра не було: Як жиди рандарі всї шляхи козацькі заорендовали, Що на одній милї та три шинки становили: Становили шинки по долинах, Зводили щогли по високих могилах. Іще-ж то Жиди-рандарі у тому не перестали — На славній Українї всї козацькі торги заорендовали, Да брали мито-промито; Од возового по пів золотого, Од пішого пішеницї по три денежки брали, Од неборака старця брали кури да яйця, Да іще питає: „чи нема, котик, сце цого“? Іще-ж та Жиди-рандарі у тому не перестали, На славній Українї всї козацькі церкви заорендовали. Котрому-б то козаку альбо мужику дав Бог дитину появити, То не йди до попа благословить ся, Да пійди до Жида-рандара, да полож шостак, щоб позволив церкву одчинити, Тую дитину охрестити.}}</poem>}} Тут у думі все на тих рандарів звертаєть ся, — і справдї під час усяких повстань козацьких не жалували козаки Євреїв за те, що вони, як орандарі та панські прислужники, їх обдирали. Але заразом розуміли козаки й селяне, що біда не в нїм, а в панї, котрий тому арендарови ті шинки, ріки, торги та дорогу арендує, каже йому людей на їх вільній, предковічній землї обдирати.{{nop}}<noinclude></noinclude> 3qguuyg98un8n93v0rk6ycapepdv3zx 250 216499 457695 2022-08-05T01:54:53Z AlexKozur 2731 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="AlexKozur" />{{left|40}}</noinclude>Пани тільки такого козака, що був вписаний до реєстру, вважали за вільного, — признавали, — що він не мав платити податків, анї панщини робити. Тай й то ще суперечки були, чи може такий козак у панській маєтности сидїти, чи тільки в королївській; чи може він собі горілку та мед варити, чи мусить з панського шинку брати, та й про иньші такі справи. {{потрібне зображення}}<!-->Козаки під проводом Сагайдачного здобувають турецьке місто Кафу в Криму (малюнок з книжечки виданої в Київі на смерть Сагайдачного).<--> Але усїх тих реєстрових козаків було мало: кілька сот, або тисяча, дві тисячи — що найбільше. А були десятки тисяч козаків,<noinclude></noinclude> c5u3ee4sdwhiyn1kqbtcq80t1m3nk2u 250 216500 457696 2022-08-05T02:02:33Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{right|41}}</noinclude>що до реєстру вписані не були, але козакували часами, чи й завсїди, І в походи ходили, і себе нї в чім за гірших від реєстрових не мали, і так само не хотїли анї панів, анї старост слухати, анї податків платити, анї иншого підданства знати, як і реєстрові. Було багато сїмей козацьких, вдів, що їх чоловіки — козаки погинули на війнї, або так повмірали. Були великі сїмї нероздїлені, з котрих хтось козакував. Були при козацьких сїмях так звані підсусїдки, що в козацькім господарстві помагали, особливо, як козак у похід ішов. Усї вони хотїли бути вільні, як козаки, і нїкого, крім козацької старшини, не слухати. Богато з тих селян, що на Україну прибувало, також у козацтво приставали, щоб бути свобідними від панів: однаково тут на пограничу мусїли вони бути людьми воєнними, бо все від Татар небезпечно було. Тай усї селяне, що сюди на Україну від панів, від панщини світами мандрували, аби на свободї жити, против татарських стріл груди свої наставляти, аби бути панами своєї працї на своїй землї, — всї вони не хотїли тут нічого чути про панські порядки. Коли починали налазити до них пани, вони кидали свої оселї й осїдали ся ще далї, в порожнїх місцях, або разом з козаками підіймались на панів. На козаків вони дивились, як на свою оборону й надїю, а козаки також розуміли, що в селянстві їх сила, — як селяне по їх сторонї стануть, то їх нїяке військо польське не переможе. Бо тутешнї селяне були люди, відважні і до військового дїла привичні. Так ото з тих причин і почало ся велике ворогуваннє, а далї й войованнє між козаками та панами на Українї. Пани козаків тїснили, припасу їм на Низ не пускали, по своїх маєтностях ловили. Козаки при нагодї панські маєтности шарпали. А прийшло й до більшої війни. Першу таку більшу [[w:Повстання Косинського|війну з панами]] підняв у 1591 роцї отаман козацький [[w:Криштоф Косинський|Косинський]]. Його скривдили пани, відібравши йому маєтність, що він дістав від короля за свою службу, то він з козаками два роки ходив по Київщинї та Волини та нищив панські маєтки й двори. Казали про нього, що він хотїв від кримського хана і московського царя дістати поміч на Польщу й знищити панів на {{errata|Україні|Українї}}, аби не було й духу їх. Але його вбито під Черкасами в 1593 р. По нїм иньші отамани козацькі — [[w:Григорій Лобода|Лобода]], [[w:Матвій Шаула|Шавула]] й [[w:Северин Наливайко|Наливайко]] далї ще більще, як два роки ходили по Українї та панів нищили й маєтки їх руйновали. Польське військо тодї воювало на Волощинї, то пани мусїли самі від козаків боронитись і не могли з ними ради дати. Але волоська війна скінчилась, і 1596 р. польске військо пішло на козаків.{{nop}}<noinclude></noinclude> 5mr7lc5f1rg0zesg5zn0e5e3tb1c8a5 250 216501 457697 2022-08-05T02:08:36Z AlexKozur 2731 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="AlexKozur" />{{left|42}}</noinclude>Старшим у нїм був [[w:Станіслав Жолкевський|Жолкєвський]], пан з Галичини, добрий войовник. Він як найскорше поспішив ся, щоб заскочити козаків не приготованих, до купи не зібраних, як вони по ріжних кінцях України пробували, розбиваючи панїв. Та козаки, хоч по части, а таки зібрали ся коло Київа, перевезлись за Днїпро й човни потопили: надїяли ся Поляків за Днїпро не пустити. Але міщане київські, яким козаки також докучили повитягали човни з Днїпра й польське військо перевезло ся за Днїпро. {{потрібне зображення}}<!-->Рада козацька в Сїчи (рисунок XVIII віку).<--> Тоді козаки пійшли в найдальші, порожнї ще тоді краї й стали [[w:Солоницький бій|під Лубнами]] на Солоницї, надїючи ся, що Поляки туди за ними не підуть. Та Жолкєвский завзяв ся, хоч би що, а винищити козаків: або панам бути на Українї або козакам. Він пройшов під Лубнї й так заскочив козаків несподївано, що вони отаборили ся на місцї дуже недобрім. Обступив їх та почав день-у-день стріляти з гармат на козацький табор. Два тижнї держали ся козаки, та бачуть, що помочи до них польське військо не перепустить, а в них уже й припасу не ставало, — мусїли з Поляками миритись. Стало на тім, що козаки своїх ватажків Полякам видадуть, зброю й скарб також, а Поляки їх свобідно до дому пустять. Козаки так і зробили, та тут показала ся польська неправда: як козаки без зброї вийшли з табора, обпало їх польське військо та майже всїх їх безборонних побило, порізало. А ватажків лютими карами покарали. Потім Поляки ухвалили на соймі щоб війську козацькому більше не бути, — аби пани не мали на Українї клопоту. Але дістати козаків, що під Лубнами не були, а пішли на Низ, до Сїчи, польське військо<noinclude></noinclude> 1h7vmha3o4s7szgulscmhjdj0jzlefb 250 216502 457698 2022-08-05T02:16:49Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{right|43}}</noinclude>не могло, і козаки далї собі там пробували. А незадовго почала ся нова війна в Волощинї, і Полякам до неї стало треба козаків. Почали їх кликати, але козаки сказали, що підуть тодї тільки, як король відновить давнї вільности й права козацькі. Їм се обіцяли, і козаки на війну пішли, а сойм ухвалив, що військо козацьке мав бути на-ново. Було се дїлом старого гетьмана Самійла Кішки, що й головою в тій війнї наложив. Незадовго козаки прийшли ще до більшої сили, як перед тим, а на Українї тим часом стались такі річи, що очі всього українського народу звернулись на козаків. Досї тільки українські селяне бачили в козаках свою оборону й надїю, а тепер усї, хто хотїв боронити прав українського народу, до козаків почали звертати ся. {{dhr}} {{rule|4em}} {{dhr}} {{c|{{larger|'''12. Українці боронять своєї віри.'''}}}} Що Українцям під Польщею недобре було, то вже ми бачили. Люде ріжного стану: селяне, міщане, духовні, а навіть і пани українські, котрі свого українського народу держались, терпіли ріжні недогоди, і всїм спільні були кривди, які дїялись українській народности, її мові й вірі. Кривди вірі були особливо дошкульні. В тих часах не розуміли так добре як тепер, що можуть бути ріжні віри в народї: можуть бути Українцї, православні, католики, унїяти, штундисти, ріжної віри, а всї одного народу, і свій народ будуть любити й для нього всього доброго старатись. Тодї так міркували: хто руської, [[w:Православ'я|православної]] віри, — той Русин, Українець, а хто польської — [[w:Католицтво|католицької]], той Поляк. Тому справи віри кождому народови вважались найбільше спільними, і ті кривди, які українському народови дїяли ся в його православній вірі, ті найбільше всїм докучали, всїм станам українського народу були спільні, і на них всї українські люде озивались. Вже було сказано, що пани й королї польські, слухаючи ся своїх духовних {{errata|котолицьких|католицьких}}, мали собі за обовязок віру католицьку ширити, а православну тїснити, аби православні приставали на католицьку віру. З початку думали вони навіть зовсїм православну віру знести, та що православні за свою віру дуже держали ся, то королї побояли ся так дуже їх зачіпати. Тодї надумали [[w:Уніатство|„унїю“]], собто злуку, зєднаннє православної віри з католицькою. Богослуженнє, церкви, обряди — все щоб зіставалось на зверх так як було, а тільки щоб православні слухались папи, а в чім ріжнить ся сама віра, в тім вірили, як католицька церква учить (що Дух святий ісходить від Отця і Сина, — не Отця тільки, — що всї душі померших пробувають по смерти в чистилищу і там кару за гріхи відбувають, і иньше де-що таке).{{nop}}<noinclude></noinclude> 6gxucl47qyr1x2iilru1a23yks4usvh 250 216503 457699 2022-08-05T02:27:07Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|44}}</noinclude>Справа ся була давня: ще за короля Данила була на Українї мова про унїю, і пізнїйше не раз про се говорено, тільки владики не хотїли на ту унїю приставати: боялись, що народ їх покине. Але в р. 1590 і пізнїйших знайшлось між православними владиками чимало таких, що на унїю пристали, а через що, зараз побачимо. [[File:1622 herb VZ.jpg|center]] {{c|{{smaller|Герб Запорозького війська (з тої-ж книжечки на смерть Сагайдачного)}}}} Були в тих часах між духовними, тай взагалї в церковних дїлах великі непорядки, не тільки у нас на Українї, а й по иньших краях: в Польщі, в Нїмеччинї, Франції, Англії, — у католиків ще гірше нїж у православних. Починаючи від простих священиків і монахів аж до найвищих владиків і самих пап, духовні покинули побожне житє, журились більше тим, щоб богато грошей зібрати та жити роскішно. Люде через те перестали духовних слухати, від католицької церкви почали відпадати, стали думати, щоб якось самим по [[w:Євангелій|євангелїю]] жити. Майже вся Нїмеччина, Англія, Швеція відпали від {{errata|котолицької|католицької}} церкви й окремо від папи й католицької церкви позаводили собі свої церкви. У нас на Українї люде також шукали способу на поправу православної церкви, бачучи, який непорядок іде від самих духовних, і ще більше — від короля та польських панів, що мішали ся в православні церковні справи та настановляли священиків і владиків зовсїм нїкчемних. Почали до того брати ся {{sp|[[w:Церковні братства|брацтва]]}}. Ті брацтва закладали ся по ріжних містах між міщанами для помочи бідним і для побожного житя. Хто вписувавсь до брацтва, складав до брацької скриньки невеличку вкладку на церкву, на бідних. В свята братчики сходились на брацькі розмови, помагали убогим, а умерших братчиків ховали всїм брацтвом. Мали часто в своїм наглядї й опіцї православні церкви, і тепер думали над тим, як би поправити порядок в православній церкві. Найпершим способом до того вважали друкарнї, друкували книги, вишукували учених людей, заводили школи. Також духовенство і самих владик напоминали, аби був в церкві порядок, аби на священиків і єпископів ставили людей чесних і розумних, не вживали церковних маєтків на свої роскоші, але обертали на церкву, на школи, на бідних.{{nop}}<noinclude></noinclude> jzq3fy4ep9zanvwcki57kn024sn7m5j 250 216504 457700 2022-08-05T02:30:48Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{right|45}}</noinclude>Найбільше й найславнїйше брацтво в тім часї було [[w:Львівське Успенське братство|львівське]]: воно мало друкарню, заложило гарну школу, де вчило славянської й грецької мови. Але львівський православний владика дуже не любив сього брацтва, бо воно не тільки що не слухалось його, але ще й докоряло йому за непорядки. І він перший надумав перейти на унїю, щоб не мати клопоту з брацтвом. Православні владики тодїшнї були здебільшого люде, що йшли в ченцї й на владицтва не ради Ісуса, а ради хлїба куса, як то кажуть: аби з церковних грошей жити роскішно та багато. Заходи брацтв коло церковного порядку більше їх гнївали як тїшили. Не досить було біди від Поляків, мовляли, а тут іще від своїх: міщане-братчики, шевцї та кожемяки, як їх владики прозивали, хочуть ними командувати, в церковних справах їм розказувати. А [[w:патріарх констатинопольський|патріарх констатинопольський]], старший над українською церквою, замість щоб за владиками обстати, ще й собі руку братчиків тягне, їх заходи похваляє. Давнїйше патріарх до справи української церкви не мішавсь, і митрополит з владиками правили зовсїм по своїй волї. А тепер патріарх приїхав на Україну й почав робити порядки: митрополита скинув, де-яких владиків насварив і також загрозив, що скине, а з брацтвами тримав. А що не знав справ тутешнїх, то часом дещо і не впопад зробив, і владиків роздражнив до решти. А король, пани, урядники польські — всї тодї докучали владикам, — чи то навмисно, шоб змусити їх до унїї, чи тому що звикли зневажати православну віру. Католицька церква тодї вже встигла поправити ся в Польщі, і католицькі священики та езуїти-монахи католицькі, що старались усякими способами скріпити сили католицької церкви, багато православних переманювали на католицьку віру. Прихиляли й панів, які ще між Українцями полишались, намовляли на унїю й православних владиків. Король обіцював, що владики тодї будуть мати таку ж честь і силу як владики ([[w:Єпископ|біскупи]]) католицькі, а нїхто не буде мати до них права, а брацтвам король накаже, аби у всїм були своїм владикам послушні. Майже всї владики православні на се знакомились, щоб спекатись патріарха та брацтв, і списали постанову, щоб їм папі піддатись та на унїю пристати. Та коли довідались про се православні, то брацтва, а за ними й православні пани, духовні і всякого стану люде підняли голосний крик. Заявляли, що вони унїї не хочуть, що то владики роблять самовільно, а не мають на те права самі, без собору православних, і що православні їх за владиків більше не хочуть уважати. З панів особливо [[w:Костянтин Острозький (підчаший литовський)|Константин Острозький (молодший)]] додавав<noinclude></noinclude> guabtntql6h924l5cabna9t2qxjxwca 250 216505 457701 2022-08-05T02:36:16Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{right|46}}</noinclude>відваги православним, заохочуючи їх, аби унїї но приймали: обіцяв і оружною рукою буронити православної віри. Деякі з владиків, настрашивши ся тим, відкинули ся від унїї, инші ж знову, покладаючись на поміч короля та панів польських, далї стояли при унїї. В 1596 р. зложений був [[w:Берестейська унія|собор в Берестї]], і тут ті владики, що пристали до {{errata|котоликів|католиків}}, проголосили унїю. Але иньші, разом з православними панами священиками й депутатами з ріжних країв і від самого патріарха, заявили, що унїї не приймають. А тих владиків, що унїю прийняли, патріарші посли засудили, що вони не мають бути більше владиками. Так роздїлились владики на унїятів і православних. Унїятів з початку нїхто не хотів слухати: православні хотїли їх поскидати. Але король обстав за унїятами, скинути їх не позволив. Навпаки — велїв священикам і людям слухати тих владиків-унїятів, а непослушних їм священиків казав скидати. Брацькі церкви за непослух казав замикати, а як опорожнялось якесь місце владиче або архимандриче, то ті місця давав самим унїятам. І так незадовго всї старші місця були заняті унїятами, а як вмерли сї владики, що зістались при православних, то православні лишили ся зовсїм без владиків. [[File:Ілюстрована історія України (1921). c. 182.jpg|center]] {{c|{{smaller|Грецько-українська граматика, зложена в брацькій школї львівській і надрукована в брацькій друкарнї 1591 року.}}}}<noinclude></noinclude> 9xhhalr65mu3tunaiakh6s61vqijlq1 457702 457701 2022-08-05T02:36:38Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{left|46}}</noinclude>відваги православним, заохочуючи їх, аби унїї но приймали: обіцяв і оружною рукою буронити православної віри. Деякі з владиків, настрашивши ся тим, відкинули ся від унїї, инші ж знову, покладаючись на поміч короля та панів польських, далї стояли при унїї. В 1596 р. зложений був [[w:Берестейська унія|собор в Берестї]], і тут ті владики, що пристали до {{errata|котоликів|католиків}}, проголосили унїю. Але иньші, разом з православними панами священиками й депутатами з ріжних країв і від самого патріарха, заявили, що унїї не приймають. А тих владиків, що унїю прийняли, патріарші посли засудили, що вони не мають бути більше владиками. Так роздїлились владики на унїятів і православних. Унїятів з початку нїхто не хотів слухати: православні хотїли їх поскидати. Але король обстав за унїятами, скинути їх не позволив. Навпаки — велїв священикам і людям слухати тих владиків-унїятів, а непослушних їм священиків казав скидати. Брацькі церкви за непослух казав замикати, а як опорожнялось якесь місце владиче або архимандриче, то ті місця давав самим унїятам. І так незадовго всї старші місця були заняті унїятами, а як вмерли сї владики, що зістались при православних, то православні лишили ся зовсїм без владиків. [[File:Ілюстрована історія України (1921). c. 182.jpg|center]] {{c|{{smaller|Грецько-українська граматика, зложена в брацькій школї львівській і надрукована в брацькій друкарнї 1591 року.}}}}<noinclude></noinclude> jip3k67iri20fzx85n0w2i67eq62sqb 250 216506 457703 2022-08-05T03:40:35Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{rh|28|Життя краєзнавчих організацій|№ 1}} {{rule}}</noinclude>містечка Дунаївець і написано розвідку на цю тему. Крім того маємо декілька монографій окремих сел Поділля, зроблених студентами І. Н. О. і хемічних аналізів ґрунтів, корму, їжи, води і т. д., пророблених студентами Кам'янецьких Вузів (І. Н. О., С.-Г. І. і Хем. Тех.). Зроблено археологічні відкривки в с. Кадіївцях і Великій Мукші. Відкривка В. Мукшанська з огляду на погріб неолітичної людини, кістки, посуд і ин. має велике наукове значіння. В ботанічному садку при Інституті Нар. Освіти від двох років провадиться акліматизація цінних з економічного боку (лікарських, текстильних і фарбових) для Поділля, а Кам'янеччини зокрема, рослин. Минулого року зібрано вже насіння задля обміну і поширення цих рослин в окрузі. Назви цих рослин визначено в статті {{lang|la|Inciex seminum}}, поміщеній в записках Інституту Нар. Освіти в Кам'янці на Поділлі за рік 1926. Ось головніші: {{lang|la|Ricinus communis L.}} рицина, клещавина, з родини Молочаєвих — {{lang|la|Euphorbiaceae}}. З насіння виготовляють рицинову олію. {{lang|la|Atropa Belladonna L.}} — белладона, вовчі ягоди з род. Пасленових — {{lang|la|Solanaceae}} лікарська та отруйна рослина {{lang|la|Digitalis purpurea L.}} — наперсник з род. Ранникових — {{lang|la|Scrophulariaceae}}. Листя вживається як лік від хворіб серця. {{lang|la|Salvia officinalis L.}} Шальвія — з родини Губатих — {{lang|la|Labiatae}}. {{lang|la|Valeriana officinalis L.}} — одолян лікарський — з род. Одолянових — {{lang|la|Valerianaceae}}. Важлива лікарська рослина. Впливає на серце. {{lang|la|Althaea officinalis L.}} — Алтея — лікарська рослина з род. Слизових, — {{lang|la|Malvaceae}}. {{lang|la|Althaea rosenforma nigra}} рожа садова — з род. Слизових — {{lang|la|Malvaceae}}. Вживається для закрашення вина. {{lang|la|Foeniculum officinale All.}} Фенхель — з род. Окружкових — {{lang|la|Umbelliferae}}. Добувається фенхелева олія. {{lang|la|Borrago officinalis}} — з род. Шорстколистих, — {{lang|la|Borraginaceae}}. Огірошник — медодайна трава. {{lang|la|Phacelia tanacetifolia Benth.}} фецелія з род. Водолисткових — {{lang|la|Hydrofhyllaceae}} — медодайна рослина. {{lang|la|Asclepias Cornubi Decaisn}} — Ваточник — дає вату. {{lang|la|Alcanna tinctoria L.}}, альканна з род. Шорстколистих, — {{lang|la|Borraginaceae}} — корінь червонобарвник. {{lang|la|Isatis tinctoria}} — Вайда, род. Хрестоцвітні, — {{lang|la|Cruciferae}} дає синій барвник. {{lang|la|Rhus cotinus}} — скомпія. {{lang|la|Pirus forminalis}} — берека. {{lang|la|Prunus laurocerasus}}. {{lang|la|Amygdalus communis}}. Проф. Кам'янецького І. Н. О. — Н. Гаморак уложив порадник для культури і збору лікарських рослин, який вийшов друком в Кам'янці під наголовком: „Культура і збір лікарських рослин“. Гр. Турський (голова товариства рибалок і мисливців) провів значну роботу по вивченню рибальства і мисливства округи. Ефект цієї праці — часткове відновлення рибного і мисливського господарства округи. Задля використання пливучих вод для електрифікації округи визначено тов. Турським гіпсометричні дані яру річки Смотрича. Виявивши, що Кам'янеччина з боку природи і історичного минулого сконцентровує велику кількість наукових і науково-навчальних цінностей, яких немає в других країнах України і Спілки, ОКК ставить своїм завданням утворити з округи місце екскурсій широкого {{errata|маштабу|масштабу}}, що до певної міри може спричинитися до піднесення її господарства. Докладну записку на цю тему виготовлено проф. Гериновичем і передано голові ОВК і члену ЦВК тов. Са-<noinclude></noinclude> powghmh90wy3gjkf4qcf5h74zjgupsy 250 216507 457704 2022-08-05T04:14:34Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" />{{rh|№ 1|Життя краєзнавчих організацій|29}} {{rule}}</noinclude>мойлову, який задумує реалізувати це питання в наших центральних органах. Поширення краєзнавчої свідомости в окрузі вплинуло корисно на правильну постановку навчання серед учительства, утворило сприятливі умови для примінення активно-творчих методів навчання, та сприяє роботі других ділянок радянського будівництва, яким наші краєзнавці ідуть на зустріч. Необхідно зазначити й продукцію краєзнавців —свідомих радбудівників. {{right|''Др. Вол. Геринович.''|2em}} {{dhr}} {{c|'''Луганська округа.'''}} 1. Науково-краєзнавчий гурток по вивченню басейна середньої течії р. Донця на протязі 1926 р. таку роботу. Відбулося чотири засідання, яких заслухано доповіді: С. А. Локтюшов. — „Про краєзнавчі курси в м. Луганську“. „Про археологічні розкопки в околицях м. Луганська в-осени 1926 р.“. „Старовинне населення басейна р. Донця та зміни його за знахідками останків матеріяльної культури“. М. Г. Штам. — „Про знаходження вушастого їжака на території України“. В. А. Фесенко. — „Про заселення Луганська за архівними даними“. Біологічна секція гуртка під керуванням М. Г. Штама з'осереджувала свої наукові дослідження в басейні р.р. Лугані та Донця, де провадилося вивчення фавни стоячої води. Архівні секція під керуванням В. А. Фесенко провадила свою працю в місцевому Окрархіві та в заводських архівах, вивчаючи матеріяли, які торкаються перших моментів заводського життя Луганщини. Археологічна секція під керуванням С. А. Локтюшова провадила археологічні розвідки та розкопки в Луганській та сумежних округах. Перші провадилися в цілій низці пунктів в басейні середнього Донця. Тут були відкриті два городища пізнього типу. По дюнах знайдено де-кільки розвіяних неолітичних стоянок. Розкопки велися<ref>За кошт Соц. Музею Донбаса.</ref> в звязку з охороною пам'яток минулого, на сторожі чого пильно стоїть секція. На південній околиці Луганська під заселення були нарізані ділянки, на яких малося десять могил. В процесі застройки площи п'ять могил було зруйновано, в звязку з чим археологічна секція примушена була їх розкопати, аби зберегти все, що в них поховано. Відчит про ці розкопки передано до Всеукраїнського Археологічного Комітету при У. А. Н. Секція має в своєму розпорядженні археологічний музей-кабінет. 2. Другою організацією, що виникла недавно і потроху провадить краєзнавчу роботу, є „Наукове т-во Донеччини“. З доповідів, заслуханих на зборах товариства, для краєзнавців мають інтерес такі: М. Н. Гребенева. — „Флора Луганської округи“. С. Г. Грушевський. — „До характеристики окупації німцями України в 1918 р.“ (за матеріялами Луганського окрархіву). Членами наукового товариства вміщено в часопису „Радянська Школа“ такі статті: С. А. Локтюшов. — „Краєзнавство на Луганщині“, Н. І. Стефанович. — „Донецький басейн“, В. А. Фесенко. — „До історії виникнення м. Луганська“. 3. При біологічній лабораторії Донецького Інституту Народньої Освіти працює гурток педагогів-природни-<noinclude></noinclude> 690qtltvx9iw8ri016l9ewt1e48ws3s 0 216508 457705 2022-08-05T04:31:21Z AlexKozur 2731 Створена сторінка: {{заголовок | назва = [[../../../]]'''<br/>1927 – [[../|№ 1]]'''&nbsp; | автор = | секція = Бібліотечка для початкуючого краєзнавця | перевизначити_автора_секції = [[Автор:Антон Козаченко|А. Козаченко]] | попередня = [[../Життя краєзнавчих організацій/]] | наступна = ../Статут Кр... wikitext text/x-wiki {{заголовок | назва = [[../../../]]'''<br/>1927 – [[../|№ 1]]'''&nbsp; | автор = | секція = Бібліотечка для початкуючого краєзнавця | перевизначити_автора_секції = [[Автор:Антон Козаченко|А. Козаченко]] | попередня = [[../Життя краєзнавчих організацій/]] | наступна = [[../Статут Краєзнавчих Товариств/]] | рік = 1927 | місто = Харків | видавець = Український комітет краєзнавства | примітки = }} <pages index="Журнал «Краєзнавство», 1927. – Ч. 1.pdf" from=37 to=39/> {{bar}} {{reflist}} pjqgjz05d81xo4y8fjb0cia2ckz0mwl 250 216509 457707 2022-08-05T06:04:08Z AlexKozur 2731 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{c|{{larger|І. {{letter-spacing|0.5em|Лекція}}}}}} В широке розуміння Педаґоґіки, як загальної науки гармонійного виховання суцільної людини входить і <u>Дидактика</u>, або наука про навчання. Слово Дидактика вперше було введене в наукову термінольоґію німецьким педаґоґом Ратихієм, що Й сам себе, як учителя, називав дидактом, а його слухачі й товариші називали його виклади в Самінарії в Ґоті Дидактикою. Амос Коменський вживає вже цього терміну, як заголовка свого трактату про вміння навчати — "Велика Дідактика", яку він рекомендує читачам, як "загальне вміння всьому всіх навчити, примінюючи для того найкращих засобів по всіх школах для учнів обох полів". Монрое у свойому педаґоґічному 5-томовому словнику слово Дидактика пояснює як: "науку про вміння / або мистецтво-<span style="font-family: Segoe Script">'''art'''</span> / вчити", і додає, що в {{errata|ХУII|XVII}} ст. можна помітити загальну тендейцію шукати і для педаґоґіки і для фільософії якоїсьто єдиної, ясної <u>методи</u>, що заступила би велике число ріжноманітних емпіричних правил, провідних методів, закріплених традицією та звичкою. Під упливом Коменського термін дидактика введений був для визначення єдиної та загальної методи навчання. В Ґерманії, де особливо вироблена педаґоґічна термінольоґія — найбільш у школі Гербартіянців — термін "дидактика" вживається для визначення одного з числених відділів, на які поділена Педаґоґіка. Гербарт, не вживаючи самого терміну "дидактика", відносить навчання до прикладної педаґоґіки побіч із управлінням та дисципліною — <span style="font-family: Segoe Script">'''Regierung, Unterricht Zücht'''</span>. В нових систематиках педаґоґічних наук ми теж знаходимо, як видділ педаґоґіки, наукову або методичну педаґоґіку, себто, таку, що подає наукові методи для навчання. Одним із перших дидактів треба визнати Яна Луї Вівеса, що жив у першій половині {{errata|XУI|XVI}} стол. /1429–1540 р.р./. Талановитий гуманіст свого часу, він народився в Валенції, в Іспанії, але освіту дістав у Франції; 1509 року він вступає до Паризького Університету, а 1514 р. переходить у Бельґію до Лувену. Усе життя його проходить у мандрівках, перебуває ж він здебільшого у Бельґії та Анґлії. Оксфордський Університет надає йому званнє доктора, 1519 р. він пише свою першу працю, як протест проти середньовічної схоластики, став оборонцем Відродження й індуктивної методи для нав-<noinclude>{{right|3}}</noinclude> f3le8h3ivu5b1h6z8lep34fg7syhefa 457710 457707 2022-08-05T06:14:25Z AlexKozur 2731 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="AlexKozur" /></noinclude>{{c|{{larger|{{u|І. {{letter-spacing|0.5em|Лекція}}.}}}}}} В широке розуміння Педаґоґіки, як загальної науки гармонійного виховання суцільної людини входить і {{u|Дидактика}}, або наука про навчання. Слово Дидактика вперше було введене в наукову термінольоґію німецьким педаґоґом Ратихієм, що Й сам себе, як учителя, називав дидактом, а його слухачі й товариші називали його виклади в Самінарії в Ґоті Дидактикою. Амос Коменський вживає вже цього терміну, як заголовка свого трактату про вміння навчати — "Велика Дідактика", яку він рекомендує читачам, як "загальне вміння всьому всіх навчити, примінюючи для того найкращих засобів по всіх школах для учнів обох полів". Монрое у свойому педаґоґічному 5-томовому словнику слово Дидактика пояснює як: "науку про вміння / або мистецтво-<span style="font-family: Segoe Script">'''art'''</span> / вчити", і додає, що в {{errata|ХУII|XVII}} ст. можна помітити загальну тендейцію шукати і для педаґоґіки і для фільософії якоїсьто єдиної, ясної {{u|методи}}, що заступила би велике число ріжноманітних емпіричних правил, провідних методів, закріплених традицією та звичкою. Під упливом Коменського термін дидактика введений був для визначення єдиної та загальної методи навчання. В Ґерманії, де особливо вироблена педаґоґічна термінольоґія — найбільш у школі Гербартіянців — термін "дидактика" вживається для визначення одного з числених відділів, на які поділена Педаґоґіка. Гербарт, не вживаючи самого терміну "дидактика", відносить навчання до прикладної педаґоґіки побіч із управлінням та дисципліною — <span style="font-family: Segoe Script">'''Regierung, Unterricht Zücht'''</span>. В нових систематиках педаґоґічних наук ми теж знаходимо, як видділ педаґоґіки, наукову або методичну педаґоґіку, себто, таку, що подає наукові методи для навчання. Одним із перших дидактів треба визнати Яна Луї Вівеса, що жив у першій половині {{errata|XУI|XVI}} стол. /1429–1540 р.р./. Талановитий гуманіст свого часу, він народився в Валенції, в Іспанії, але освіту дістав у Франції; 1509 року він вступає до Паризького Університету, а 1514 р. переходить у Бельґію до Лувену. Усе життя його проходить у мандрівках, перебуває ж він здебільшого у Бельґії та Анґлії. Оксфордський Університет надає йому званнє доктора, 1519 р. він пише свою першу працю, як протест проти середньовічної схоластики, став оборонцем Відродження й індуктивної методи для нав-<noinclude>{{right|3}}</noinclude> 6q4pa9o69lp8kv6kht6nrpq4f91knsl 457713 457710 2022-08-05T08:18:21Z Madvin 217 /* Схвалена */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude> {{c|{{larger|{{u|I. {{letter-spacing|0.5em|Лєкція}}.}}}}}} В широке розуміння Педаґоґіки, як загальної науки гармонійного виховання суцільної людини входить і {{u|Дидактика}}, або наука про навчання. Слово Дидактика вперше було введене в наукову термінольоґію німецьким педаґоґом Ратихієм, що й сам себе, як учителя, називав дидактом, а його слухачі й товариші називали його виклади в Самінарії в Ґоті Дидактикою. Амос Коменський вживає вже цього терміну, як заголовка свого трактату про вміння навчати — "Велика Дідактика", яку він рекомендує читачам, як "загальне вміння — всьому всіх навчити, примінюючи для того найкращих засобів по всіх школах для учнів обох полів". Монрое у свойому педаґоґічному 5-томовому словнику слово Дидактика пояснює як: "науку про вміння (або мистецтво — art) вчити", і додає, що в XVII ст. можна помітити загальну тенденцію шукати і для педаґоґіки і для фільософії якоїсьто єдиної, ясної {{u|методи}}, що заступила би велике число ріжноманітних емпіричних правил, провідних методів, закріплених традицією та звичкою. Під упливом Коменського термін дидактика введений був для визначення єдиної і загальної методи навчання. В Ґерманії, де особливо вироблена педаґоґічна термінольоґія — найбільш у школі Гербартіянців — термін "дидактика" вживається для визначення одного з числених відділів, на які поділена Педаґоґіка. [[w:Йоганн Фрідріх Гербарт|Гербарт]], не вживаючи самого терміну "дидактика", відносить навчання до прикладної педаґоґіки побіч із управлінням та дисципліною — Regierung, Unterricht, Zucht</span>. В нових систематиках педаґоґічних наук ми теж знаходимо, як {{errata|видділ|відділ}} педаґоґіки, наукову або методичну педаґоґіку, себто, таку, що подає наукові методи для навчання. Одним із перших дидактів треба визнати [[w:Хуан Луїс Вівес|Яна Луї Вівеса]], що жив у першій половині XVI стол. (1429–1540 р.р.). Талановитий гуманіст свого часу, він народився в Валенції, в Іспанії, але освіту дістав у Франції; 1509 року він вступає до Паризького Університету, а 1514 р. переходить у Бельґію до Лувену. Усе життя його проходить у мандрівках, перебуває ж він здебільшого у Бельґії та Анґлії. Оксфордський Університет надає йому званнє доктора, 1519 р. він пише свою першу працю, як протест проти середньовічної схоластики, став оборонцем Відродження й індуктивної методи для нав-<noinclude>{{right|3}}</noinclude> g7sp1i92jduo0spy1uny35qo9r0527x 457715 457713 2022-08-05T09:15:39Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude> {{c|{{larger|{{u|I. {{letter-spacing|0.5em|Лєкція}}.}}}}}} В широке розуміння Педаґоґіки, як загальної науки гармонійного виховання суцільної людини входить і {{u|Дидактика}}, або наука про навчання. Слово Дидактика вперше було введене в наукову термінольоґію німецьким педаґоґом Ратихієм, що й сам себе, як учителя, називав дидактом, а його слухачі й товариші називали його виклади в Самінарії в Ґоті Дидактикою. Амос Коменський вживає вже цього терміну, як заголовка свого трактату про вміння навчати — “Велика Дідактика”, яку він рекомендує читачам, як “загальне вміння — всьому всіх навчити, примінюючи для того найкращих засобів по всіх школах для учнів обох полів”. Монрое у свойому педаґоґічному 5-томовому словнику слово Дидактика пояснює як: “науку про вміння (або мистецтво — art) вчити”, і додає, що в XVII ст. можна помітити загальну тенденцію шукати і для педаґоґіки і для фільософії якоїсьто єдиної, ясної {{u|методи}}, що заступила би велике число ріжноманітних емпіричних правил, провідних методів, закріплених традицією та звичкою. Під упливом Коменського термін дидактика введений був для визначення єдиної і загальної методи навчання. В Ґерманії, де особливо вироблена педаґоґічна термінольоґія — найбільш у школі Гербартіянців — термін “дидактика” вживається для визначення одного з числених відділів, на які поділена Педаґоґіка. [[w:Йоганн Фрідріх Гербарт|Гербарт]], не вживаючи самого терміну “дидактика”, відносить навчання до прикладної педаґоґіки побіч із управлінням та дисципліною — Regierung, Unterricht, Zucht</span>. В нових систематиках педаґоґічних наук ми теж знаходимо, як {{errata|видділ|відділ}} педаґоґіки, наукову або методичну педаґоґіку, себто, таку, що подає наукові методи для навчання. Одним із перших дидактів треба визнати [[w:Хуан Луїс Вівес|Яна Луї Вівеса]], що жив у першій половині XVI стол. (1429–1540 р.р.). Талановитий гуманіст свого часу, він народився в Валенції, в Іспанії, але освіту дістав у Франції; 1509 року він вступає до Паризького Університету, а 1514 р. переходить у Бельґію до Лувену. Усе життя його проходить у мандрівках, перебуває ж він здебільшого у Бельґії та Анґлії. Оксфордський Університет надає йому званнє доктора, 1519 р. він пише свою першу працю, як протест проти середньовічної схоластики, став оборонцем Відродження й індуктивної методи для нав-<noinclude>{{right|3}}</noinclude> m790cyzuqwwhys8pu7l9b7tgryn5c9r 457721 457715 2022-08-05T09:47:07Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude> {{c|{{larger|{{u|I. {{letter-spacing|0.5em|Лєкція}}.}}}}}} В широке розуміння Педаґоґіки, як загальної науки гармонійного виховання суцільної людини входить і {{u|Дидактика}}, або наука про навчання. Слово Дидактика вперше було введене в наукову термінольоґію німецьким педаґоґом Ратихієм, що й сам себе, як учителя, називав дидактом, а його слухачі й товариші називали його виклади в Самінарії в Ґоті Дидактикою. Амос Коменський вживає вже цього терміну, як заголовка свого трактату про вміння навчати — “Велика Дідактика”, яку він рекомендує читачам, як “загальне вміння — всьому всіх навчити, примінюючи для того найкращих засобів по всіх школах для учнів обох полів”. [[en:Author:Paul Monroe|Монрое]] у свойому педаґоґічному 5-томовому словнику слово Дидактика пояснює як: “науку про вміння (або мистецтво — art) вчити”, і додає, що в XVII ст. можна помітити загальну тенденцію шукати і для педаґоґіки і для фільософії якоїсьто єдиної, ясної {{u|методи}}, що заступила би велике число ріжноманітних емпіричних правил, провідних методів, закріплених традицією та звичкою. Під упливом Коменського термін дидактика введений був для визначення єдиної і загальної методи навчання. В Ґерманії, де особливо вироблена педаґоґічна термінольоґія — найбільш у школі Гербартіянців — термін “дидактика” вживається для визначення одного з числених відділів, на які поділена Педаґоґіка. [[w:Йоганн Фрідріх Гербарт|Гербарт]], не вживаючи самого терміну “дидактика”, відносить навчання до прикладної педаґоґіки побіч із управлінням та дисципліною — Regierung, Unterricht, Zucht</span>. В нових систематиках педаґоґічних наук ми теж знаходимо, як {{errata|видділ|відділ}} педаґоґіки, наукову або методичну педаґоґіку, себто, таку, що подає наукові методи для навчання. Одним із перших дидактів треба визнати [[w:Хуан Луїс Вівес|Яна Луї Вівеса]], що жив у першій половині XVI стол. (1429–1540 р.р.). Талановитий гуманіст свого часу, він народився в Валенції, в Іспанії, але освіту дістав у Франції; 1509 року він вступає до Паризького Університету, а 1514 р. переходить у Бельґію до Лувену. Усе життя його проходить у мандрівках, перебуває ж він здебільшого у Бельґії та Анґлії. Оксфордський Університет надає йому званнє доктора, 1519 р. він пише свою першу працю, як протест проти середньовічної схоластики, став оборонцем Відродження й індуктивної методи для нав-<noinclude>{{right|3}}</noinclude> gtdyg7ili9cj2xv1a29io49oiszpc18 457722 457721 2022-08-05T09:47:34Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude> {{c|{{larger|{{u|I. {{letter-spacing|0.5em|Лєкція}}.}}}}}} В широке розуміння Педаґоґіки, як загальної науки гармонійного виховання суцільної людини входить і {{u|Дидактика}}, або наука про навчання. Слово Дидактика вперше було введене в наукову термінольоґію німецьким педаґоґом Ратихієм, що й сам себе, як учителя, називав дидактом, а його слухачі й товариші називали його виклади в Самінарії в Ґоті Дидактикою. Амос Коменський вживає вже цього терміну, як заголовка свого трактату про вміння навчати — “Велика Дідактика”, яку він рекомендує читачам, як “загальне вміння — всьому всіх навчити, примінюючи для того найкращих засобів по всіх школах для учнів обох полів”. [[:en:Author:Paul Monroe|Монрое]] у свойому педаґоґічному 5-томовому словнику слово Дидактика пояснює як: “науку про вміння (або мистецтво — art) вчити”, і додає, що в XVII ст. можна помітити загальну тенденцію шукати і для педаґоґіки і для фільософії якоїсьто єдиної, ясної {{u|методи}}, що заступила би велике число ріжноманітних емпіричних правил, провідних методів, закріплених традицією та звичкою. Під упливом Коменського термін дидактика введений був для визначення єдиної і загальної методи навчання. В Ґерманії, де особливо вироблена педаґоґічна термінольоґія — найбільш у школі Гербартіянців — термін “дидактика” вживається для визначення одного з числених відділів, на які поділена Педаґоґіка. [[w:Йоганн Фрідріх Гербарт|Гербарт]], не вживаючи самого терміну “дидактика”, відносить навчання до прикладної педаґоґіки побіч із управлінням та дисципліною — Regierung, Unterricht, Zucht</span>. В нових систематиках педаґоґічних наук ми теж знаходимо, як {{errata|видділ|відділ}} педаґоґіки, наукову або методичну педаґоґіку, себто, таку, що подає наукові методи для навчання. Одним із перших дидактів треба визнати [[w:Хуан Луїс Вівес|Яна Луї Вівеса]], що жив у першій половині XVI стол. (1429–1540 р.р.). Талановитий гуманіст свого часу, він народився в Валенції, в Іспанії, але освіту дістав у Франції; 1509 року він вступає до Паризького Університету, а 1514 р. переходить у Бельґію до Лувену. Усе життя його проходить у мандрівках, перебуває ж він здебільшого у Бельґії та Анґлії. Оксфордський Університет надає йому званнє доктора, 1519 р. він пише свою першу працю, як протест проти середньовічної схоластики, став оборонцем Відродження й індуктивної методи для нав-<noinclude>{{right|3}}</noinclude> cag89ebn3v0dr2nk5ongm2kweh0wmv2 457727 457722 2022-08-05T10:33:35Z Leh Palych 5381 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="4" user="Madvin" /></noinclude> {{c|{{larger|{{u|I. {{letter-spacing|0.5em|Лєкція}}.}}}}}} В широке розуміння Педаґоґіки, як загальної науки гармонійного виховання суцільної людини входить і {{u|Дидактика}}, або наука про навчання. Слово Дидактика вперше було введене в наукову термінольоґію німецьким педаґоґом Ратихієм, що й сам себе, як учителя, називав дидактом, а його слухачі й товариші називали його виклади в Самінарії в Ґоті Дидактикою. Амос Коменський вживає вже цього терміну, як заголовка свого трактату про вміння навчати — “Велика Дідактика”, яку він рекомендує читачам, як “загальне вміння — всьому всіх навчити, примінюючи для того найкращих засобів по всіх школах для учнів обох полів”. [[:en:Author:Paul Monroe|Монрое]] у свойому педаґоґічному 5-томовому словнику слово Дидактика пояснює як: “науку про вміння (або мистецтво — art) вчити”, і додає, що в XVII ст. можна помітити загальну тенденцію шукати і для педаґоґіки і для фільософії якоїсьто єдиної, ясної {{u|методи}}, що заступила би велике число ріжноманітних емпіричних правил, провідних методів, закріплених традицією та звичкою. Під упливом Коменського термін дидактика введений був для визначення єдиної і загальної методи навчання. В Ґерманії, де особливо вироблена педаґоґічна термінольоґія — найбільш у школі Гербартіянців — термін “дидактика” вживається для визначення одного з числених відділів, на які поділена Педаґоґіка. [[w:Йоганн Фрідріх Гербарт|Гербарт]], не вживаючи самого терміну “дидактика”, відносить навчання до прикладної педаґоґіки побіч із управлінням та дисципліною — Regierung, Unterricht, Zucht. В нових систематиках педаґоґічних наук ми теж знаходимо, як {{errata|видділ|відділ}} педаґоґіки, наукову або методичну педаґоґіку, себто, таку, що подає наукові методи для навчання. Одним із перших дидактів треба визнати [[w:Хуан Луїс Вівес|Яна Луї Вівеса]], що жив у першій половині XVI стол. (1429–1540 р.р.). Талановитий гуманіст свого часу, він народився в Валенції, в Іспанії, але освіту дістав у Франції; 1509 року він вступає до Паризького Університету, а 1514 р. переходить у Бельґію до Лувену. Усе життя його проходить у мандрівках, перебуває ж він здебільшого у Бельґії та Анґлії. Оксфордський Університет надає йому званнє доктора, 1519 р. він пише свою першу працю, як протест проти середньовічної схоластики, став оборонцем Відродження й індуктивної методи для нав-<noinclude>{{right|3}}</noinclude> r1u7j989qrudgbc5ex3mb6itdy3gc3s 250 216510 457711 2022-08-05T07:27:14Z AlexKozur 2731 /* Проблематична */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="2" user="AlexKozur" /></noinclude>чання. Анґлійська королева Катерина доручає йому написати плян навчання для її дочки та сина. Підчас тодішних політичних розрух ув Анґлії його зарештовано, але за деякий час вій має змогу покинути Анґлію й пише цілу низку педаґоґічно-дидактичних праць, що принесли йому назву тогочасного Квинтиліяна. 3 цих творів-головні: <span style="font-family: Segoe Script">'''"De Disciplinis"'''</span> — 7 книг, в них є критика середньовічного навчання й поради, щодо реформи тогочасного навчання; <span style="font-family: Segoe Script">'''"De Anima"'''</span> /1539/, в якій він перший підносить питання про психольоґічний ґрунт для педаґоґіки. Він {{errata|торкнувсяся|торкнувся}} і жіночої освіти в <span style="font-family: Segoe Script">'''"De Institutione Feminae Christianae"'''</span> і морального виховання студентів. Французькі педаґоґи й досі шанують його дидактичні поради. Німецький педаґоґ Тоймер<ref name="p4">Бімайер дає Дидактиці иншу назву: <span style="font-family: Segoe Script">'''"Lehrwissenschaft"'''</span>, але в такому розумінні як і <span style="font-family: Segoe Script">'''"Unterrichtlehre"'''</span> — себто, науку про навчання, що має свої основні закони, які ма-</ref>поділює усю педаґоґіку на практику виховання і на практику навчання; {{нерозбірливо|texttip=праця}} остання опрацьована в Дидактиці. Багато сучасних педаґоґів не відділює навчання від виховання і, ставлячи ціле виховання на психольоґічний ґрунт, об'єднують розвиток, інтелекта з вихованням усіх духовних і фізичних сил дитини. Там Месмер у своїй ґрунтовній праці <span style="font-family: Segoe Script">'''"Grundiüge einer Allgemeine Pädagogik ünd moralische Errienŭng"'''</span> задля всунення всіляких можливих непорозумінь" /стр. 8/ поділює Педаґоґіку на {{u|фізичне виховання}} зміцнення мязів, вимоги здоровля, ґармонійний розвиток тіла; {{u|Психічне виховання}} — вироблення рухів та рухливости; {{u|Виховання розуму}} /<span style="font-family: Segoe Script">'''geist'''</span>/ в рамки якого входить вироблення волі. {{errata|Французські|Французькі}} педаґоґи, а з поміж них знаний Кляпаред, теж не виділюють ув окрему галузь науки про навчання. Дидактика, каже він, є підготовкою до акції. Дидактика й Педаґоґіка /як науки про виховання/ просякають одна одну й повинні мати взаїмний уплив. Ферер, що стоїть на чолі нової школи, не визнає у школі окремого завдання-навчання й окремої Науки для його переведення: "Lecole {{нерозбірливо|texttip=Are}} an milien Eaucatih-physige, intellectuel, moral. On ne fait pas entrer des nations, intellectuelles dans la tete d'un enfant, on le met en mesure de les acqueru" Всі ці думки видатних педаґоґів вказують нам на тісний звязок Дидактики з Педаґоґікою, як теорією, так і з історією, але саме визначення її нестале, так само, як і зміст її.<noinclude>{{нерозбірливо|texttip=O. Wendelis Foischer}} — Theoretische Pädagogik Pädagogik Allgemeine {{нерозбірливо|texttip=Bidaetie}}. 1912. {{нерозбірливо|texttip=Proget decole nravelle}}. 1909.</noinclude> mqrxy5kp1p8utrek8tfqiwfspss3pm5 457714 457711 2022-08-05T09:14:19Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>чання. Анґлійська королева Катерина доручає йому написати плян навчання для її дочки та сина. Підчас тодішних політичних розрух ув Анґлії його зарештовано, але за деякий час він має змогу покинути Анґлію й пише цілу низку педаґоґічно-дидактичних праць, що принесли йому назву тогочасного Квинтиліяна. З цих творів — головні: “De Disciplinis” — 7 книг, в них є критика середньовічного навчання й поради, щодо реформи тогочасного навчання; "De anima" (1539), в якій він перший підносить питання про психольоґічний ґрунт для педаґоґіки. Він {{errata|торкнувсяся|торкнувся}} і жіночої освіти в “De Institutione Feminae Christianae” і морального виховання студентів. Французькі педаґоґи й досі шанують його дидактичні поради. Німецький педаґоґ Тойшер<ref name="p4">Бімайер дає Дидактиці иншу назву: "Lehrwissenschaft", але в такому розумінні як і “Unterrichtlehre” — себто, науку про навчання, що має свої основні закони, які ма-</ref>поділює усю педаґоґіку на практику виховання і на практику навчання; ця остання опрацьована в Дидактиці<ref>[https://books.google.com/books/?id=jDUXAAAAYAAJ Wendelin Toischer — Theoretische Pädagogik und allgemeine Didaktik. 1912]</ref>. Багато сучасних педаґоґів не відділює навчання від виховання і, ставлячи ціле виховання на психольоґічний ґрунт, об'єднують розвиток інтелекта з вихованням усіх духовних і фізичних сил дитини. Там Месмер у своїй ґрунтовній праці “Grundlüge einer Allgemeine Pädagogik ünd moralische Errienüng” — “задля всунення всіляких можливих непорозумінь” (стр. 8) поділює Педаґоґіку на {{u|фізичне виховання}} — зміцнення мязів, вимоги здоровля, ґармонійний розвиток тіла; {{u|Психічне виховання}} — вироблення рухів та рухливости; {{u|Виховання розуму}} (geist), в рамки якого входить вироблення волі. Французські педаґоґи, а з поміж них знаний Кляпаред, теж не виділюють ув окрему галузь науки про навчання. Дидактика, каже він, є підготовкою до акції. Дидактика й Педаґоґіка (як науки про виховання) просякають одна одну й повинні мати взаїмний уплив. [[w:Адольф Фер'єр|Феріер]], що стоїть на чолі нової школи, не визнає у школі окремого завдання — навчання й окремої науки для його переведення: “L'école être un milieu éducatif — physique, intellectuel, moral. On ne fait pas entrer des nations intellectuelles dans la tête d'un enfant, on le met en mesure de les acquérir<ref>Projet d'école nouvelle. 1909.</ref>”. Всі ці думки видатних педаґоґів вказують нам на тісний звязок Дидактики з Педаґоґікою, як теорією, так і з історією, але саме визначення її нестале, так само, як і зміст її.{{nop}}<noinclude></noinclude> rkai0ymz83eo8q3pkzsm9xrm2bj1isw 457716 457714 2022-08-05T09:35:12Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>чання. Анґлійська королева Катерина доручає йому написати плян навчання для її дочки та сина. Підчас тодішних політичних розрух ув Анґлії його зарештовано, але за деякий час він має змогу покинути Анґлію й пише цілу низку педаґоґічно-дидактичних праць, що принесли йому назву тогочасного Квинтиліяна. З цих творів — головні: “De Disciplinis” — 7 книг, в них є критика середньовічного навчання й поради, щодо реформи тогочасного навчання; "De anima" (1539), в якій він перший підносить питання про психольоґічний ґрунт для педаґоґіки. Він {{errata|торкнувсяся|торкнувся}} і жіночої освіти в “De Institutione Feminae Christianae” і морального виховання студентів. Французькі педаґоґи й досі шанують його дидактичні поради. Німецький педаґоґ Тойшер<ref name="p4">Бімайер дає Дидактиці иншу назву: "Lehrwissenschaft", але в такому розумінні як і “Unterrichtlehre” — себто, науку про навчання, що має свої основні закони, які ма-</ref>поділює усю педаґоґіку на практику виховання і на практику навчання; ця остання опрацьована в Дидактиці<ref>[https://books.google.com/books/?id=jDUXAAAAYAAJ Wendelin Toischer — Theoretische Pädagogik und allgemeine Didaktik. 1912]</ref>. Багато сучасних педаґоґів не відділює навчання від виховання і, ставлячи ціле виховання на психольоґічний ґрунт, об'єднують розвиток інтелекта з вихованням усіх духовних і фізичних сил дитини. Там Месмер у своїй ґрунтовній праці “Grundzüge einer allgemeinen Pädagogik und moralische Erziehung” — “задля всунення всіляких можливих непорозумінь” (стр. 8) поділює Педаґоґіку на {{u|фізичне виховання}} — зміцнення мязів, вимоги здоровля, ґармонійний розвиток тіла; {{u|Психічне виховання}} — вироблення рухів та рухливости; {{u|Виховання розуму}} (geist), в рамки якого входить вироблення волі. Французські педаґоґи, а з поміж них знаний Кляпаред, теж не виділюють ув окрему галузь науки про навчання. Дидактика, каже він, є підготовкою до акції. Дидактика й Педаґоґіка (як науки про виховання) просякають одна одну й повинні мати взаїмний уплив. [[w:Адольф Фер'єр|Феріер]], що стоїть на чолі нової школи, не визнає у школі окремого завдання — навчання й окремої науки для його переведення: “L'école être un milieu éducatif — physique, intellectuel, moral. On ne fait pas entrer des nations intellectuelles dans la tête d'un enfant, on le met en mesure de les acquérir<ref>Projet d'école nouvelle. 1909.</ref>”. Всі ці думки видатних педаґоґів вказують нам на тісний звязок Дидактики з Педаґоґікою, як теорією, так і з історією, але саме визначення її нестале, так само, як і зміст її.{{nop}}<noinclude></noinclude> 3e1sxuan80r54g0ah21hyx2vdhzz79v 457717 457716 2022-08-05T09:35:30Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>чання. Анґлійська королева Катерина доручає йому написати плян навчання для її дочки та сина. Підчас тодішних політичних розрух ув Анґлії його зарештовано, але за деякий час він має змогу покинути Анґлію й пише цілу низку педаґоґічно-дидактичних праць, що принесли йому назву тогочасного Квинтиліяна. З цих творів — головні: “De Disciplinis” — 7 книг, в них є критика середньовічного навчання й поради, щодо реформи тогочасного навчання; "De anima" (1539), в якій він перший підносить питання про психольоґічний ґрунт для педаґоґіки. Він {{errata|торкнувсяся|торкнувся}} і жіночої освіти в “De Institutione Feminae Christianae” і морального виховання студентів. Французькі педаґоґи й досі шанують його дидактичні поради. Німецький педаґоґ Тойшер<ref name="p4">Бімайер дає Дидактиці иншу назву: "Lehrwissenschaft", але в такому розумінні як і “Unterrichtlehre” — себто, науку про навчання, що має свої основні закони, які ма-</ref>поділює усю педаґоґіку на практику виховання і на практику навчання; ця остання опрацьована в Дидактиці<ref>[https://books.google.com/books/?id=jDUXAAAAYAAJ Wendelin Toischer — Theoretische Pädagogik und allgemeine Didaktik. 1912]</ref>. Багато сучасних педаґоґів не відділює навчання від виховання і, ставлячи ціле виховання на психольоґічний ґрунт, об'єднують розвиток інтелекта з вихованням усіх духовних і фізичних сил дитини. Так Месмер у своїй ґрунтовній праці “Grundzüge einer allgemeinen Pädagogik und moralische Erziehung” — “задля всунення всіляких можливих непорозумінь” (стр. 8) поділює Педаґоґіку на {{u|фізичне виховання}} — зміцнення мязів, вимоги здоровля, ґармонійний розвиток тіла; {{u|Психічне виховання}} — вироблення рухів та рухливости; {{u|Виховання розуму}} (geist), в рамки якого входить вироблення волі. Французські педаґоґи, а з поміж них знаний Кляпаред, теж не виділюють ув окрему галузь науки про навчання. Дидактика, каже він, є підготовкою до акції. Дидактика й Педаґоґіка (як науки про виховання) просякають одна одну й повинні мати взаїмний уплив. [[w:Адольф Фер'єр|Феріер]], що стоїть на чолі нової школи, не визнає у школі окремого завдання — навчання й окремої науки для його переведення: “L'école être un milieu éducatif — physique, intellectuel, moral. On ne fait pas entrer des nations intellectuelles dans la tête d'un enfant, on le met en mesure de les acquérir<ref>Projet d'école nouvelle. 1909.</ref>”. Всі ці думки видатних педаґоґів вказують нам на тісний звязок Дидактики з Педаґоґікою, як теорією, так і з історією, але саме визначення її нестале, так само, як і зміст її.{{nop}}<noinclude></noinclude> caqhj2bhb12urd3yu60l0hwi0rde8ez 457718 457717 2022-08-05T09:37:45Z Madvin 217 proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>чання. Анґлійська королева Катерина доручає йому написати плян навчання для її дочки та сина. Підчас тодішних політичних розрух ув Анґлії його зарештовано, але за деякий час він має змогу покинути Анґлію й пише цілу низку педаґоґічно-дидактичних праць, що принесли йому назву тогочасного Квинтиліяна. З цих творів — головні: “De Disciplinis” — 7 книг, в них є критика середньовічного навчання й поради, щодо реформи тогочасного навчання; "De anima" (1539), в якій він перший підносить питання про психольоґічний ґрунт для педаґоґіки. Він {{errata|торкнувсяся|торкнувся}} і жіночої освіти в “De Institutione Feminae Christianae” і морального виховання студентів. Французькі педаґоґи й досі шанують його дидактичні поради. Німецький педаґоґ Тойшер<ref name="p4">Бімайер дає Дидактиці иншу назву: "Lehrwissenschaft", але в такому розумінні як і “Unterrichtlehre” — себто, науку про навчання, що має свої основні закони, які ма-</ref>поділює усю педаґоґіку на практику виховання і на практику навчання; ця остання опрацьована в Дидактиці<ref>[https://books.google.com/books/?id=jDUXAAAAYAAJ Wendelin Toischer — Theoretische Pädagogik und allgemeine Didaktik. 1912].</ref>. Багато сучасних педаґоґів не відділює навчання від виховання і, ставлячи ціле виховання на психольоґічний ґрунт, об'єднують розвиток інтелекта з вихованням усіх духовних і фізичних сил дитини. Так Месмер у своїй ґрунтовній праці “Grundzüge einer allgemeinen Pädagogik und moralische Erziehung” — “задля всунення всіляких можливих непорозумінь” (стр. 8) поділює Педаґоґіку на {{u|фізичне виховання}} — зміцнення мязів, вимоги здоровля, ґармонійний розвиток тіла; {{u|Психічне виховання}} — вироблення рухів та рухливости; {{u|Виховання розуму}} (geist), в рамки якого входить вироблення волі. Французські педаґоґи, а з поміж них знаний Кляпаред, теж не виділюють ув окрему галузь науки про навчання. Дидактика, каже він, є підготовкою до акції. Дидактика й Педаґоґіка (як науки про виховання) просякають одна одну й повинні мати взаїмний уплив. [[w:Адольф Фер'єр|Феріер]], що стоїть на чолі нової школи, не визнає у школі окремого завдання — навчання й окремої науки для його переведення: “L'école être un milieu éducatif — physique, intellectuel, moral. On ne fait pas entrer des nations intellectuelles dans la tête d'un enfant, on le met en mesure de les acquérir<ref>Projet d'école nouvelle. 1909.</ref>”. Всі ці думки видатних педаґоґів вказують нам на тісний звязок Дидактики з Педаґоґікою, як теорією, так і з історією, але саме визначення її нестале, так само, як і зміст її.{{nop}}<noinclude></noinclude> t1136stxaxpp009w0oai3sl9rkuh1yh 250 216511 457719 2022-08-05T09:40:45Z Madvin 217 /* Без тексту */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="0" user="Madvin" /></noinclude><noinclude></noinclude> 16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip 250 216512 457720 2022-08-05T09:41:26Z Madvin 217 /* Без тексту */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="0" user="Madvin" /></noinclude><noinclude></noinclude> 16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip 116 216513 457725 2022-08-05T10:29:05Z Олег Лисенко 10328 Створена сторінка: {{Архіви/опис | назва = Перше відділення, 1-ий стіл. Відомості про відкриття споживчих товариств, шкіл, кладовищ, про організацію пожежних дружин. Справи за ревізією книг сирітських судів | примітки = https://opisi.dako.gov.ua/opisi/list-files/index?folder=Fond_F-1&subfolder=opys_30 }} {| class="wi... wikitext text/x-wiki {{Архіви/опис | назва = Перше відділення, 1-ий стіл. Відомості про відкриття споживчих товариств, шкіл, кладовищ, про організацію пожежних дружин. Справи за ревізією книг сирітських судів | примітки = https://opisi.dako.gov.ua/opisi/list-files/index?folder=Fond_F-1&subfolder=opys_30 }} {| class="wikitable sortable" !№||Назва||Роки||Сторінки |- |[[/1060/]]||Закриття "питейних" закладів в Будаївці||1914||9 |- |} [[Категорія:Київська губернія]] c6qieqo5feifby5cipbzn80zrqpd7cc 116 216514 457728 2022-08-05T10:34:26Z Олег Лисенко 10328 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Закриття трактиру в Будаївці | рік = 1910 | примітки = [[c:ДАКО ф.1 о.26 спр.400 Закриття трактиру в Будаївці.pdf]] }} [[File:ДАКО ф.1 о.26 спр.400 Закриття трактиру в Будаївці.pdf|150px]] [[Категорія:Будаївка]] wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Закриття трактиру в Будаївці | рік = 1910 | примітки = [[c:ДАКО ф.1 о.26 спр.400 Закриття трактиру в Будаївці.pdf]] }} [[File:ДАКО ф.1 о.26 спр.400 Закриття трактиру в Будаївці.pdf|150px]] [[Категорія:Будаївка]] 3oyyw2vpq2y18342kkr2etkbtopsaib 116 216515 457729 2022-08-05T10:35:21Z Олег Лисенко 10328 Створена сторінка: {{Архіви/справа | назва = Закриття трактирів в Будаївці | рік = 1914 | примітки = [[c:ДАКО ф.1 о.30 спр.1060 Закриття питейних закладів в Будаївці.pdf]] }} [[File:ДАКО ф.1 о.30 спр.1060 Закриття питейних закладів в Будаївці.pdf|150px]] [[Категорія:Будаївка]] wikitext text/x-wiki {{Архіви/справа | назва = Закриття трактирів в Будаївці | рік = 1914 | примітки = [[c:ДАКО ф.1 о.30 спр.1060 Закриття питейних закладів в Будаївці.pdf]] }} [[File:ДАКО ф.1 о.30 спр.1060 Закриття питейних закладів в Будаївці.pdf|150px]] [[Категорія:Будаївка]] 9op1vuta6i0kgsuxl0o0wh4kyh6uufd 250 216516 457758 2022-08-05T11:32:43Z Madvin 217 /* Вичитана */ proofread-page text/x-wiki <noinclude><pagequality level="3" user="Madvin" /></noinclude>Заборони української мови на археолоґічних зїздах 1899 і 1903 рр. з новою силою підняли суперечки про культурну правосильність української мови, межі і завдання української культури. Здобутки культурного і національного руху, зроблені на галицькім ґрунті з участю росийських Українцїв, високо підіймали рівень їх змагань і в Росії. Українство ставить своїм завданнєм осягнути всю повноту національного житя по всїй лїнії. Заразом, рівно з партийною боротьбою в Галиччинї, виступають початки партийного ґруповання в росийській Українї, боротьби і полєміки ріжних суспільних і полїтичних течій. Ідеї Драгоманова і галицький радикальний рух знаходять сильний відгомін, особливо серед молодших поколїнь, уже з 1890-х років. Против культурництва і {{errata|льольяности|льояльности}} старших громадян наростає все сильнійша опозиція. „Українофільство“ стає докірливою назвою в її устах — нею означують же поверхове, не продумане до кінця відношеннє до українських національних домагань, хапаннє за зверхню, формальну, декоративну сторону, незрозуміннє полїтичних і соціальних завдань які випливають з національного постуляту, звужуваннє національних завдань і опортунїзм в відносинах до правительства. На сїм ґрунтї „{{errata|Укрїанцї|Українцї}}“ все різше і різше одмежовують ся від „українофілів“, при всїх ріжницях в своїх власних рядах. 1897 р. зроблено першу пробу орґанїзувати сї „українські“ елєменти з цїлої України на ґрунт боротьби за українські національні права. Елєменти були занадто ріжнородні, щоб обєднати ся в спільній програмі, або в спільній активній полїтицї, але почавши від сього часу нова орґанізаційна звязь між ними не перериваєть ся до нинїшньої революції. Проба дати їм партийну орґанїзацію, яко демократичній (1904), потім, „радикально-демократичній“ (1905) українській партії, не вдала ся через {{errata|ріжнманітність|ріжноманітність}} обєднаного в сїй орґанїзації громадянства. Вона вернула ся до ролї міжпартійної орґанїзації, зібрано на плятформі автономії України в федеративній Росийській державі і названо потім „[[w:Товариство українських поступовців|Товариством Українських Поступовцїв]]“ (ТУП). Не успішнїйші були проби обєднання і радикальнїйших з полїтичного чи соціального погляду елєментів — почавши від дуже хаотичної „[[w:Революційна українська партія|Революційної Української Партії]]“ (1900), що обєднала певні радикально-полїтичні елєменти серед молодїжи, і до більш виразних орґанїзацій як „[[w:Українська радикальна партія (1890)|У. Радикальна Партія]]“, з поміркованою народно-соціалістичною закраскою, і „[[w:Українська соціал-демократична робітнича партія|У. соціал-демократична робітнича партія]]“ (1905), що до загальної с.-д. проґрами вносила національні поправки. Обставини складали ся так, що не пріяли полїтичному розріжненню і суперництву, а навпаки нахиляли свідомі українські елєменти до всяких заходів коло обєднання на спільних гаслах, щоб не розпорошити ся серед загального росийського руху. Але зріст і рух в них був очевидний. З початком девятьсотих років рух сей стає дуже помітним. Неща-<noinclude></noinclude> owozzefrz6xcj9c1t5b1qm0mmvwpzjn