Вікіджерела:Стрічка новин

<mediawiki xmlns="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.10/" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance" xsi:schemaLocation="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.10/ http://www.mediawiki.org/xml/export-0.10.xsd" version="0.10" xml:lang="uk">
  <siteinfo>
    <sitename>Вікіджерела</sitename>
    <dbname>ukwikisource</dbname>
    <base>https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0</base>
    <generator>MediaWiki 1.39.0-wmf.23</generator>
    <case>first-letter</case>
    <namespaces>
      <namespace key="-2" case="first-letter">Медіа</namespace>
      <namespace key="-1" case="first-letter">Спеціальна</namespace>
      <namespace key="0" case="first-letter" />
      <namespace key="1" case="first-letter">Обговорення</namespace>
      <namespace key="2" case="first-letter">Користувач</namespace>
      <namespace key="3" case="first-letter">Обговорення користувача</namespace>
      <namespace key="4" case="first-letter">Вікіджерела</namespace>
      <namespace key="5" case="first-letter">Обговорення Вікіджерел</namespace>
      <namespace key="6" case="first-letter">Файл</namespace>
      <namespace key="7" case="first-letter">Обговорення файлу</namespace>
      <namespace key="8" case="first-letter">MediaWiki</namespace>
      <namespace key="9" case="first-letter">Обговорення MediaWiki</namespace>
      <namespace key="10" case="first-letter">Шаблон</namespace>
      <namespace key="11" case="first-letter">Обговорення шаблону</namespace>
      <namespace key="12" case="first-letter">Довідка</namespace>
      <namespace key="13" case="first-letter">Обговорення довідки</namespace>
      <namespace key="14" case="first-letter">Категорія</namespace>
      <namespace key="15" case="first-letter">Обговорення категорії</namespace>
      <namespace key="102" case="first-letter">Автор</namespace>
      <namespace key="103" case="first-letter">Обговорення автора</namespace>
      <namespace key="116" case="first-letter">Архів</namespace>
      <namespace key="117" case="first-letter">Обговорення архіву</namespace>
      <namespace key="250" case="first-letter">Сторінка</namespace>
      <namespace key="251" case="first-letter">Обговорення сторінки</namespace>
      <namespace key="252" case="first-letter">Індекс</namespace>
      <namespace key="253" case="first-letter">Обговорення індексу</namespace>
      <namespace key="710" case="first-letter">TimedText</namespace>
      <namespace key="711" case="first-letter">TimedText talk</namespace>
      <namespace key="828" case="first-letter">Модуль</namespace>
      <namespace key="829" case="first-letter">Обговорення модуля</namespace>
      <namespace key="2300" case="first-letter">Gadget</namespace>
      <namespace key="2301" case="first-letter">Gadget talk</namespace>
      <namespace key="2302" case="case-sensitive">Gadget definition</namespace>
      <namespace key="2303" case="case-sensitive">Gadget definition talk</namespace>
    </namespaces>
  </siteinfo>
  <page>
    <title>Вікіджерела:Стрічка новин</title>
    <ns>4</ns>
    <id>20862</id>
    <revision>
      <id>458412</id>
      <parentid>457942</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:08:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="11963" xml:space="preserve">&lt;br&gt;
&lt;!-- Пишіть у стрічку нижче цього рядка --&gt;
* {{Export|Вінницький Замок}} {{smaller|09.08.2022, ''[[Автор:Микола Білінський|Микола Білінський]]'', [[Вінницький Замок]], 1926}}
* {{Export|Ілюстрована історія України}} {{smaller|06.08.2022, ''[[Автор:Михайло Грушевський|Михайло Грушевський]]'', [[Ілюстрована історія України]], 1921}}
----
* {{Export|Книги битія українського народу (1921)}} {{smaller|31.07.2022, ''[[Автор:Микола Костомаров|Микола Костомаров]]'', [[Книги битія українського народу (1921)|Книги битія українського народу]], 1921}}
* {{Export|Матура (збірка)}} {{smaller|31.07.2022, ''[[Автор:Володимир Бірчак|Володимир Бирчак]]'', [[Матура (збірка)|Матура]], 1902}}
* {{Export|Чигиринскій кобзарь и Гайдамаки}} {{smaller|25.07.2022, ''[[Автор:Тарас Шевченко|Тарас Шевченко]]'', [[Чигиринскій кобзарь и Гайдамаки]], 1844}}
* {{Export|Три мушкетери (1929)}} {{smaller|23.07.2022, ''[[Автор:Александр Дюма (батько)|Александр Дюма]]'', [[Три мушкетери (1929)|Три мушкетери]], 1929}}
* {{Export|Напад на млин (1901)}} {{smaller|22.07.2022, ''[[Автор:Еміль Золя|Еміль Золя]]'', [[Напад на млин (1901)|Напад на млин]], 1901}}
* {{Export|Хроніка Гречок}} {{smaller|20.07.2022, ''[[Автор:Володимир Леонтович|Володимир Леонтович]]'', [[Хроніка Гречок]], 1931}}
* {{Export|Австро-руські спомини (1867–1877)}} {{smaller|09.07.2022, ''[[Автор:Михайло Драгоманов|Михайло Драгоманов]]'', [[Австро-руські спомини (1867–1877)]], 1889–1892}}
* {{Export|Украінські пісні}} {{smaller|09.07.2022, [[Украінські пісні]], 1863}}
----
* {{Export|Рай і поступ (1899)}} {{smaller|22.06.2022, ''[[Автор:Михайло Драгоманов|Михайло Драгоманов]]'', [[Рай і поступ (1899)|Рай і поступ]], 1899}}
* {{Export|Декалог українського націоналіста (1948)}} {{smaller|21.06.2022, [[Декалог українського націоналіста (1948)|Декалог українського націоналіста]], 1948}}
* {{Export|Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії}} {{smaller|21.06.2022, ''[[Автор:Степан Рудницький|Степан Рудницький]]'', [[Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії]], 1923}}
* {{Export|Наша пісня (1917)}} {{smaller|20.06.2022, [[Наша пісня (1917)|Наша пісня]], 1917}}
* {{Export|Українська літературна мова й правопис}} {{smaller|10.06.2022, [[Українська літературна мова й правопис]], 1922}}
* {{Export|Життя й відносини на Радянській Україні}} {{smaller|05.06.2022, ''[[Автор:Іван Герасимович|Іван Герасимович]]'', [[Життя й відносини на Радянській Україні]], 1922}}
* {{Export|Програми для збирання етнографічних матеріялів}} {{smaller|03.06.2022, ''[[Автор:Олена Курило|Олена Курило]]'', [[Програми для збирання етнографічних матеріялів]], 1923}}
----
* {{Export|Хома Дубило}} {{smaller|31.05.2022, ''[[Автор:Володимир Островський|Володимир Островський]]'', [[Хома Дубило]], 1921}}
* {{Export|Історія Слободської України}} {{smaller|30.05.2022, ''[[Автор:Дмитро Багалій|Д. І. Багалій]]'', [[Історія Слободської України]], 1918}}
* {{Export|Відповідь на критику жіночого альманаха в «Зорі» з р. 1887}} {{smaller|26.05.2022, ''[[Автор:Наталія Кобринська|Н. Кобриньска]]'', [[Відповідь на критику жіночого альманаха в «Зорі» з р. 1887]], 1888}}
* {{Export|Григорій Савич Сковорода (український фільософ)}} {{smaller|17.05.2022, ''[[Автор:Гнат Хоткевич|Гнат Хоткевич]]'', [[Григорій Савич Сковорода (український фільософ)]], 1920}}
* {{Export|Народні оповідання (1858)}} {{smaller|13.05.2022, ''[[Автор:Марко Вовчок|Марко Вовчок]]'', [[Народні оповідання (1858)|Народні оповідання]], 1858}}
* {{Export|Хуторна поэзія}} {{smaller|08.05.2022, ''[[Автор:Пантелеймон Куліш|П. А. Куліш]]'', [[Хуторна поэзія]], 1882}}
----
* {{Export|Запорожці (Нечуй-Левицький, 1940))}} {{smaller|21.04.2022, ''[[Автор:Іван Нечуй-Левицький|Іван Левицький-Нечуй]]'', [[Запорожці (Нечуй-Левицький, 1940)|Запорожці]], 1940}}
* {{Export|Бог його батьків)}} {{smaller|21.04.2022, ''[[Автор:Джек Лондон|Джек Лондон]]'', [[Бог його батьків]], 1927}}
* {{Export|Байки (Свєнціцький, 1874)}} {{smaller|19.04.2022, ''[[Автор:Павлин Свєнціцький|Павло Свій]]'', [[Байки (Свєнціцький, 1874)|Байки]], 1874}}
* {{Export|Перекотиполе (1874)}} {{smaller|13.04.2022, ''[[Автор:Григорій Квітка-Основ'яненко|Григорій Квѣтка]]'', [[Перекотиполе (1874)|Перекотиполе]], 1874}}
* {{Export|Фармазоны (1874)}} {{smaller|11.04.2022, ''[[Автор:Осип-Юрій Федькович|Ю. Федьковичь]]'', [[Фармазоны (1874)|Фармазоны]], 1874}}
* {{Export|Як совітська Москва звоювала Україну?}} {{smaller|06.04.2022, ''[[Автор:Аркадій Животко|Аркадій Животко]]'', [[Як совітська Москва звоювала Україну?]], 1934}}
* {{Export|Вибір з творів Осипа Юрія Федьковича}} {{smaller|06.04.2022, [[Вибір з творів Осипа Юрія Федьковича]], 1916}}
* {{Export|Вибір поезій (Федькович, 1922)}} {{smaller|01.04.2022, ''[[Автор:Осип-Юрій Федькович|О. Федькович]]'', [[Вибір поезій (Федькович, 1922)|Вибір поезій]], 1922}}
* {{Export|Вибір поезій (Федькович, 1920)}} {{smaller|01.04.2022, ''[[Автор:Осип-Юрій Федькович|О. Федькович]]'', [[Вибір поезій (Федькович, 1920)|Вибір поезій]], 1920}}
----
* {{Export|Як Москва нищила Україну}} {{smaller|13.03.2022, ''[[Автор:В'ячеслав Будзиновський|Вячеслав Будзиновський]]'', [[Як Москва нищила Україну]], 1917}}
* {{Export|Квітка на багні}} {{smaller|09.03.2022, ''[[Автор:Іван Зубенко|Іван Зубенко]]'', [[Квітка на багні]], 1937}}
----
* {{Export|Люкреція Борджія}} {{smaller|25.02.2022, ''[[Автор:Віктор Гюґо|Віктор Гюґо]]'', [[Люкреція Борджія]], 1920}}
* {{Export|Душа на сторожі}} {{smaller|20.02.2022, ''[[Автор:Олена Теліга|Олена Теліга]]'', [[Душа на сторожі]], 1946}}
* {{Export|Літопис політики, письменства і мистецтва/7}} {{smaller|20.02.2022, [[Літопис політики, письменства і мистецтва/7|Літопис політики, письменства і мистецтва, Ч.7]], 1924}}
* {{Export|Моя популярність та иньші оповіданя}} {{smaller|15.02.2022, ''[[Автор:Орест Авдикович|Орест Авдикович]]'', [[Моя популярність та иньші оповіданя]], 1905}}
* {{Export|Орися (1947)}} {{smaller|13.02.2022, ''[[Автор:Пантелеймон Куліш|П. Куліш]]'', [[Орися (1947)|Орися]], 1947}}
* {{Export|Оповіданя (Куліш, 1917)}} {{smaller|13.02.2022, ''[[Автор:Пантелеймон Куліш|Пантелеймон Кулїш]]'', [[Оповіданя (Куліш, 1917)|Оповіданя]], 1917}}
* {{Export|Кармелюк (Марко Вовчок, 1940)}} {{smaller|07.02.2022, ''[[Марко Вовчок]]'', [[Кармелюк (Марко Вовчок, 1940)|Кармелюк]], 1940}}
* {{Export|Кармелюк (Марко Вовчок, 1917)}} {{smaller|07.02.2022, ''[[Марко Вовчок]]'', [[Кармелюк (Марко Вовчок, 1917)|Кармелюк]], 1917}}
* {{Export|Оліверъ Твістъ}} {{smaller|06.02.2022, ''[[Автор:Чарлз Дікенс|Кароль Дікенсъ]]'', [[Оліверъ Твістъ]], 1891}}
* {{Export|Українські твори}} {{smaller|01.02.2022, ''[[Автор:Євген Гребінка|Євген Гребінка]]'', [[Вибрані твори (Гребінка)|Вибрані твори]], 1935}}
* {{Export|Українські твори}} {{smaller|01.02.2022, ''[[Автор:Євген Гребінка|Євген Гребінка]]'', [[Українські твори]], 1906}}
{{----}}
* {{Export|Баба Параска та баба Палажка}} {{smaller|28.01.2022, ''[[Автор:Іван Нечуй-Левицький|І. Нечуй-Левицький]]'', [[Баба Параска та баба Палажка]], 1940}}
* {{Export|Орися (1901)}} {{smaller|26.01.2022, ''[[Автор:Пантелеймон Куліш|П. Кулїш]]'', [[Орися (1901)|Орися]], 1901}}
* {{Export|Иванъ Золотаренко}} {{smaller|24.01.2022, ''[[Автор:Євген Гребінка|Е. Гребинка]]'', [[Иванъ Золотаренко]], 1899}}
* {{Export|Шалений день або одружіння Фіґаро}} {{smaller|23.01.2022, ''[[Автор:П'єр Бомарше|Бомарше]]'', [[Шалений день або одружіння Фіґаро]], 1930}}
* {{Export|Все не в лад}} {{smaller|15.01.2022, ''[[Автор:Мольєр|Ж. Мольєр]]'', [[Все не в лад]], 1924}}
* {{Export|Орися (1940)}} {{smaller|09.01.2022, ''[[Автор:Пантелеймон Куліш|Пантелеймон Куліш]]'', [[Орися (1940)|Орися]], 1940}}
{{----}}
{{right|''[[Вікіджерела:Стрічка новин/2015|2015]]'', ''[[Вікіджерела:Стрічка новин/2016|2016]]'', ''[[Вікіджерела:Стрічка новин/2017|2017]]'', ''[[Вікіджерела:Стрічка новин/2018|2018]]'', ''[[Вікіджерела:Стрічка новин/2019|2019]]'', ''[[Вікіджерела:Стрічка новин/2020|2020]]'', ''[[Вікіджерела:Стрічка новин/2021|2021]]'' }}
&lt;noinclude&gt;
[[Категорія:Вікіджерела]]
&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8aw42vwyha2fvyup8hvhgfs5qpoz0xd</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/10</title>
    <ns>250</ns>
    <id>21070</id>
    <revision>
      <id>458380</id>
      <parentid>110191</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T19:53:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1489" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Arxivist&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{uc|{{x-larger|'''Приповѣдки.'''}}}}}}


{{rule|3em|height=2px}}


&lt;section begin=&quot;А&quot;/&gt;{{c|{{uc|{{larger|'''А.'''}}}}}}

{{x-larger|'''А'''}}бо {{sp|грай}}, або грошѣ во̂ддай.&lt;br/&gt;
Або дай, або выдру.&lt;br/&gt;
Або добути, або дома не бути.&lt;br/&gt;
Або зелене {{sp|жати}}, або нѣчог' не мати.&lt;br/&gt;
Або зыськ, або {{tooltip|страта|витрата}}.&lt;br/&gt;
Або {{sp|пій}}, або ся бій.&lt;br/&gt;
Або так, або сяк.&lt;br/&gt;
Або ты {{sp|старый}}, абы'м тя просив.&lt;br/&gt;
Абы Бо̂г ласкав, а бато̂г {{tooltip|тряскав|ляскав}}.&lt;br/&gt;
Абы були {{tooltip|{{sp|побрязкачи}}|прикраси або монети (перен.)}}, то будуть и послухачи.&lt;br/&gt;
Абы вам гарбуз не покотився.&lt;br/&gt;
Абы день передновати, та но̂чь переначовати.&lt;br/&gt;
Абы {{sp|здоровьє}}, будуть руки на му́ки.&lt;br/&gt;
Абы зубы, то {{sp|хлѣб}} буде.&lt;br/&gt;
Абы лиха не знати, треба {{sp|{{errata|сбоим|своим}}}} плугом та на своѣй нивѣ орати.&lt;br/&gt;
Абы моя голова {{sp|здорова}}, то все гаразд буде.&lt;br/&gt;
Абы на мене {{sp|мѣсяць}} свѣтив, а я звѣзды кругом побью.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;А&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8u3xq7fapg9v5np4q14ja68bj01fuee</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458385</id>
      <parentid>458380</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T19:58:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1298" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{x-larger|'''ПРИПОВѢДКИ.'''}}}}
{{dhr}}
{{rule|5em}}
{{dhr}}
&lt;section begin=&quot;А&quot;/&gt;{{c|{{x-larger|'''А.'''}}}}

&lt;poem&gt;{{largeinitial|'''А'''|2em}}бо {{sp|грай}}, або грошѣ во̂ддай.
Або дай, або выдру.
Або добути, або дома не бути.
Або зелене {{sp|жати}}, або нѣчог' не мати.
Або зыськ, або страта.
Або {{sp|пій}}, або ся бій.
Або так, або сяк.
Або ты {{sp|старый}}, абы'м тя просив.
Абы Бо̂г ласкав, а бато̂г тряскав.
Абы були {{sp|побрязкачи}}, то будуть и послухачи.
Абы вам гарбуз не покотився.
Абы день передновати, та но̂чь переначовати.
Абы {{sp|здоровьє}}, будуть руки на му́ки.
Абы зубы, то {{sp|хлѣб}} буде.
Абы лиха не знати, треба {{sp|{{errata|сбоим|своим}}}} плугом та на своѣй нивѣ орати.
Абы моя голова {{sp|здорова}}, то все гаразд буде.
Абы на мене {{sp|мѣсяць}} свѣтив, а я звѣзды кругом побью.&lt;/poem&gt;&lt;section end=&quot;А&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>54va5l066t4am54gtwg8t0zpfmm06ci</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458386</id>
      <parentid>458385</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T19:59:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1305" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{x-larger|'''{{sp|ПРИПОВѢДК}}И.'''}}}}
{{dhr}}
{{rule|5em}}
{{dhr}}
&lt;section begin=&quot;А&quot;/&gt;{{c|{{x-larger|'''А.'''}}}}

&lt;poem&gt;{{largeinitial|'''А'''|2em}}бо {{sp|грай}}, або грошѣ во̂ддай.
Або дай, або выдру.
Або добути, або дома не бути.
Або зелене {{sp|жати}}, або нѣчог' не мати.
Або зыськ, або страта.
Або {{sp|пій}}, або ся бій.
Або так, або сяк.
Або ты {{sp|старый}}, абы'м тя просив.
Абы Бо̂г ласкав, а бато̂г тряскав.
Абы були {{sp|побрязкачи}}, то будуть и послухачи.
Абы вам гарбуз не покотився.
Абы день передновати, та но̂чь переначовати.
Абы {{sp|здоровьє}}, будуть руки на му́ки.
Абы зубы, то {{sp|хлѣб}} буде.
Абы лиха не знати, треба {{sp|{{errata|сбоим|своим}}}} плугом та на своѣй нивѣ орати.
Абы моя голова {{sp|здорова}}, то все гаразд буде.
Абы на мене {{sp|мѣсяць}} свѣтив, а я звѣзды кругом побью.&lt;/poem&gt;&lt;section end=&quot;А&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>fi7l5r757cpnwt745li29604nribsmk</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458388</id>
      <parentid>458386</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T20:04:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1328" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{x-larger|'''{{sp|ПРИПОВѢДК}}И.'''}}}}
{{dhr}}
{{rule|5em}}
{{dhr}}
&lt;section begin=&quot;А&quot;/&gt;{{c|{{x-larger|'''А.'''}}}}

&lt;poem&gt;{{largeinitial|'''А'''|2em}}бо {{sp|грай}}, або грошѣ во̂ддай.
Або дай, або выдру.
Або добути, або дома не бути.
Або зелене {{sp|жати}}, або нѣчог' не мати.
Або зыськ, або страта.
Або {{sp|пій}}, або ся бій.
Або так, або сяк.
Або ты {{sp|старый}}, абы'м тя просив.
Абы Бо̂г ласкав, а бато̂г тряскав.
Абы були {{sp|побрязкачи}}, то будуть и послухачи.
Абы вам гарбуз не покотився.
Абы день передновати, та но̂чь переначовати.
Абы {{sp|здоровьє}}, будуть руки на му́ки.
Абы зубы, то {{sp|хлѣб}} буде.
Абы лиха не знати, треба {{sp|{{errata|сбоим|своим}}}} плугом та на своѣй нивѣ орати.
Абы моя голова {{sp|здорова}}, то все гаразд буде.
Абы на мене {{sp|мѣсяць}} свѣтив, а я звѣзды кругом побью.&lt;/poem&gt;&lt;section end=&quot;А&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bktyqjgq18guzcc9nqs1frh229j97ct</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/11</title>
    <ns>250</ns>
    <id>21081</id>
    <revision>
      <id>458381</id>
      <parentid>110202</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T19:53:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1925" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 4 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;А&quot;/&gt;Абы що до губы, будуть ѣсти зубы.&lt;br/&gt;
А бѣло? — бѣло. А чорно? — чорно.&lt;br/&gt;
А голено? голено. А стрижено? стрижено.&lt;br/&gt;
Ажь му в лытках застигло.&lt;br/&gt;
Ангелскій голосок, а {{sp|чортова}} думка.&lt;br/&gt;
Андрею, не будьте свинею, коли вас люде {{tooltip|величають|вшановують, вихваляють}}.&lt;br/&gt;
Андрушку, будешь ѣв юшку, а я мясце́, бо мене детина ссе.&lt;br/&gt;
Анѣ бе́, анѣ ме́ не знає.&lt;br/&gt;
Анѣ вбій, анѣ влѣй.&lt;br/&gt;
Анѣ {{sp|видком}} не видати, анѣ {{sp|чутком}} не чувати.&lt;br/&gt;
Анѣ в студеній водѣ не умыєшься.&lt;br/&gt;
Анѣ го во̂дмолитися, анѣ го во̂дхреститися.&lt;br/&gt;
Анѣ дзень, анѣ кукурѣку.&lt;br/&gt;
Анѣ до {{sp|рады}}, анѣ до {{tooltip|звады|незгоди, ворожнечі}}.&lt;br/&gt;
Анѣ злому кары, нѣ доброму нагороды.&lt;br/&gt;
Анѣ каменя не дадуть голову провалити.&lt;br/&gt;
Анѣ {{sp|ладу}}, анѣ складу.&lt;br/&gt;
Анѣ {{sp|лопата}}, анѣ {{sp|мотыка}} их не розлу­чить.&lt;br/&gt;
Анѣ на нитку, анѣ на выритку.&lt;br/&gt;
Анѣ нашь, анѣ вашь.&lt;br/&gt;
Анѣ на селѣ, анѣ в мѣстѣ не вѣрь {{sp|невѣстѣ}}.&lt;br/&gt;
Анѣ пе́чи, анѣ лавы.&lt;br/&gt;
Анѣ по̂сла, анѣ {{tooltip|хо̂сна|користі}}.&lt;br/&gt;
Анѣ пришити, анѣ прилатати.&lt;br/&gt;
Анѣ продати, анѣ промѣняти; лучше було не брати.&lt;br/&gt;
Анѣ {{sp|священна}} вода не поможе.&lt;br/&gt;&lt;section end=&quot;А&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>htxfc1t1hwyc4plnle7ca9njkivwsin</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458387</id>
      <parentid>458381</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T20:04:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1669" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 4 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Абы що до губы, будуть {{sp|ѣсти}} зубы.
А бѣло? — бѣло. А чорно? — чорно.
А голено? голено. А стрижено? стрижено.
Ажь му в лытках застигло.
Ангелскій голосок, а {{sp|чортова}} думка.
Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають.
Андрушку, будешь ѣв юшку, а я мясце́, бо мене детина ссе.
Анѣ бе́, анѣ ме́ не знає.
Анѣ вбій, анѣ влѣй.
Анѣ {{sp|видком}} не видати, анѣ {{sp|чутком}} не чувати.
Анѣ в студеній водѣ не умыєшься.
Анѣ го во̂дмолитися, анѣ го во̂дхреститися.
Анѣ дзень, анѣ кукурѣку.
Анѣ до {{sp|рады}}, анѣ до звады.
Анѣ злому кары, нѣ доброму нагороды.
Анѣ каменя не дадуть голову провалити.
Анѣ {{sp|ладу}}, анѣ складу.
Анѣ {{sp|лопата}}, анѣ {{sp|мотыка}} их не розлучить.
Анѣ на нитку, анѣ на выритку.
Анѣ нашь, анѣ вашь.
Анѣ на селѣ, анѣ в мѣстѣ не вѣрь {{sp|невѣстѣ}}.
Анѣ пе́чи, анѣ лавы.
Анѣ по̂сла, анѣ хо̂сна.
Анѣ пришити, анѣ прилатати.
Анѣ продати, анѣ промѣняти; лучше було не брати.
Анѣ {{sp|священна}} вода не поможе.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>6jnuluz2zc2kuq8aschmf4o7u1lh96d</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/12</title>
    <ns>250</ns>
    <id>21107</id>
    <revision>
      <id>458382</id>
      <parentid>110213</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T19:54:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1806" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 5 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;А&quot;/&gt;Анѣ {{sp|священною}} водою не во̂дхристишься.&lt;/br&gt;
Анѣ суди {{sp|Боже}}.&lt;/br&gt;
Анѣ я ся в-ѣв, анѣ я ся впив.&lt;/br&gt;
Анѣ ѣвши, анѣ пивши, скачи {{sp|дурню}} ошалѣвши.&lt;/br&gt;
А пророкови що?&lt;/br&gt;
„А робив бысь”&amp;nbsp;— „{{tooltip|Найко|най — хай, нехай}}.”&amp;nbsp;— „А ѣв бысь?”&amp;nbsp;— „Дайко”&amp;nbsp;— „Оженив бысь ся?”&amp;nbsp;— „Ого!”&amp;nbsp;— „А сорочка де?”&amp;nbsp;— „Мовчи”.&lt;/br&gt;
А ты з во̂дки? — „Я не з во̂дки, я з до­брои горѣлки.”&lt;/br&gt;

&lt;section end=&quot;А&quot;/&gt;
&lt;section begin=&quot;Б&quot;/&gt;{{c|{{uc|{{larger|'''Б.'''}}}}}}

{{sp|Баба}} а чорт, то собѣ ро̂дня.&lt;/br&gt;
Баба виновата, що дѣвка черевата.&lt;/br&gt;
Баба з воза, коням легше.&lt;/br&gt;
Баба с пекла родом.&amp;nbsp;— Баба як тур.&lt;/br&gt;
Бабина гривна всѣм людем дивна.&lt;/br&gt;
Бабина {{sp|донька}} а {{tooltip|окомоко̂в|економів}} ко̂нь усе гладоньки̂.&lt;/br&gt;
Баране! не мути воду {{sp|вовкови}}.&lt;/br&gt;
Баришь {{sp|дурному}} товаришь.&lt;/br&gt;
Бас гуде, скрипка грає, Гнат мовчить, а все знає.&lt;/br&gt;
Батога с пѣску не уплетешь.&lt;/br&gt;
Бачили очѣ, що куповали.&lt;/br&gt;
Без {{sp|Бога}} анѣ до порога.&lt;/br&gt;
Без {{sp|божои}} во́ли и волос з головы не спаде.&lt;/br&gt;
Без {{sp|грошій}} до мѣста, без соли до дому.&lt;/br&gt;&lt;section end=&quot;Б&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7611u278ueew0v3cacw323ytqomdlap</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458389</id>
      <parentid>458382</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T20:11:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1641" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 5 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;А&quot;/&gt;&lt;poem&gt;Анѣ {{sp|священною}} водою не во̂дхристишься.
Анѣ суди {{sp|Боже}}.
Анѣ я ся в-ѣв, анѣ я ся впив.
Анѣ ѣвши, анѣ пивши, скачи {{sp|дурню}} ошалѣвши.
А пророкови що?
„А робив бысь” — „Найко.” — „А ѣв бысь?” — „Дайко” — „Оженив бысь ся?” — „Ого!” — „А сорочка де?” — „Мовчи”.
А ты з во̂дки? — „Я не з во̂дки, я з доброи горѣлки.”&lt;/poem&gt;&lt;section end=&quot;А&quot;/&gt;


&lt;section begin=&quot;Б&quot;/&gt;{{c|{{x-larger|'''Б.'''}}}}

&lt;poem&gt;{{sp|Баба}} а чорт, то собѣ ро̂дня.
Баба виновата, що дѣвка черевата.
Баба з воза, коням легше.
Баба с пекла родом. — Баба як тур.
Бабина гривна всѣм людем дивна.
Бабина {{sp|донька}} а окомоко̂в ко̂нь усе гладоньки̂.
Баране! не мути воду {{sp|вовкови}}.
Баришь {{sp|дурному}} товаришь.
Бас гуде, скрипка грає, Гнат мовчить, а все знає.
Батога с пѣску не уплетешь.
Бачили очѣ, що куповали.
Без {{sp|Бога}} анѣ до порога.
Без {{sp|божои}} во́ли и волос з головы не спаде.
Без {{sp|грошій}} до мѣста, без соли до дому.&lt;/poem&gt;&lt;section end=&quot;Б&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4ixjaiv7nvygtkxm661acc3ufz4mx6n</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Галицкіи приповѣдки и загадки/Приповѣдки/Б</title>
    <ns>0</ns>
    <id>21671</id>
    <revision>
      <id>458391</id>
      <parentid>57163</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T20:14:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="659" xml:space="preserve">&lt;div style=&quot;font-family:Lucida Sans Unicode, Cambria, Constantia, Calibri;&quot;&gt;
{{заголовок
 | назва = [[../../]]
 | автор =
 | перевизначити_автора = зо̂браніи [[Автор:Григорій Ількевич|Григорим Илькєвичом]]
 | секція = [[../|Приповѣдки]]&lt;br/&gt;Б
 | попередня = [[../А/]]
 | наступна = [[../В/]]
 | рік = 1841
 | місто = Вѣдень
 | правопис = М
 | примітки =
}}

&lt;pages index=&quot;Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf&quot; from=12 to=18 fromsection=&quot;Б&quot; tosection=&quot;Б&quot; /&gt;
&lt;/div&gt;</text>
      <sha1>tu2nsksgeq45tsgpjvpzkdha5ofjwth</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Галицкіи приповѣдки и загадки/Приповѣдки/В</title>
    <ns>0</ns>
    <id>21672</id>
    <revision>
      <id>458392</id>
      <parentid>57164</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T20:15:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="679" xml:space="preserve">&lt;div style=&quot;font-family:Lucida Sans Unicode, Cambria, Constantia, Calibri;&quot;&gt;
{{заголовок
 | назва = [[../../]]
 | автор =
 | перевизначити_автора = зо̂браніи [[Автор:Григорій Ількевич|Григорим Илькєвичом]]
 | секція = [[../|Приповѣдки]]&lt;br/&gt;В
 | попередня = [[../Б/]]
 | наступна = [[../Г/]]
 | рік = 1841
 | місто = Вѣдень
 | правопис = М
 | примітки =
}}

&lt;pages index=&quot;Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf&quot; from=18 to=24 fromsection=&quot;В&quot; tosection=&quot;В&quot; /&gt;
{{bar}}
{{reflist}}
&lt;/div&gt;</text>
      <sha1>nux9qzv62gq6tq5jvhcqrwyy6ra7ppx</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/13</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22083</id>
    <revision>
      <id>458383</id>
      <parentid>110224</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T19:54:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1958" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 6 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Б&quot;/&gt;Без {{sp|грошій}} чоловѣк не хорошій.&lt;br/&gt;
Без {{sp|грошій}}, як без рук.&lt;br/&gt;
Без {{tooltip|{{sp|когута}}|півня}} хата глуха.&lt;br/&gt;
Без му́ки нема {{sp|науки}}.&lt;br/&gt;
Без {{sp|мѣры}} нема вѣры.&lt;br/&gt;
Без по̂дпалу и дрова не горять.&lt;br/&gt;
Без {{sp|силы}} {{tooltip|надаремний|марний}} гнѣв.&lt;br/&gt;
Без {{sp|соли}}, без {{sp|хлѣба}} худая {{sp|бесѣда}}.&lt;br/&gt;
Без суду, без {{sp|права}} повѣсили.&lt;br/&gt;
Без ямы гребля, а без {{tooltip|накладу|збиток}} {{tooltip|{{sp|зыськ}}|прибуток, користь}} не буде.&lt;br/&gt;
Бере Лесько, хочь не лехко.&lt;br/&gt;
Бери Петре на {{sp|розум}}.&lt;br/&gt;
Бере як во̂л на роги.&lt;br/&gt;
Бесѣды богато, а {{sp|розуму}} мало.&lt;br/&gt;
Бзди (пробачте ми чесни̂ люди) тому, що носа не має.&lt;br/&gt;
{{sp|Бити}}, не купити.&lt;br/&gt;
Бій {{tooltip|бриндзю|бринзу}} в дѣраву дѣжку.&lt;br/&gt;
Бій забій на него.&lt;br/&gt;
Бій пса, най буде добрым.&lt;br/&gt;
Бійся в груди&amp;nbsp;— {{sp|лайся}} в мать.&lt;br/&gt;
Бій тя сила {{sp|божа}}!&lt;br/&gt;
Блаженна {{sp|вода}} не мутяща ума.&lt;br/&gt;
Ближча {{sp|сорочка}}, як жупан.&lt;br/&gt;
Ближша {{sp|сорочка}} тѣлу, як ро̂дная тѣтка.&lt;br/&gt;
{{sp|Блуд}} мя допытався.&lt;br/&gt;
{{sp|Бо̂г}} Богом, а люди людьми.&lt;br/&gt;
{{sp|Бо̂г}} до уроды розуму не привязав.&lt;br/&gt;
{{sp|Бо̂г}} заплать за обѣд, же наѣвся дармоѣд.&lt;br/&gt;
Бо̂йся Левку, коли пса бьють.
&lt;section end=&quot;Б&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gd8n9p4bo3fnebsv0wc8m1tlnk193x9</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458393</id>
      <parentid>458383</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T20:22:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1668" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 6 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Без {{sp|грошій}} чоловѣк не хорошій.
Без {{sp|грошій}}, як без рук.
Без {{sp|когута}} хата глуха.
Без му́ки нема {{sp|науки}}.
Без {{sp|мѣры}} нема вѣры.
Без по̂дпалу и дрова не горять.
Без {{sp|силы}} надаремний гнѣв.
Без {{sp|соли}}, без {{sp|хлѣба}} худая {{sp|бесѣда}}.
Без суду, без {{sp|права}} повѣсили.
Без ямы гребля, а без накладу {{sp|зыськ}} не буде.
Бере Лесько, хочь не лехко.
Бери Петре на {{sp|розум}}.
Бере як во̂л на роги.
Бесѣды богато, а {{sp|розуму}} мало.
Бзди (пробачте ми чесни̂ люди) тому, що носа не має.
{{sp|Бити}}, не купити.
Бій бриндзю в дѣраву дѣжку.
Бій за́бій на него.
Бій пса, най буде добрым.
Бійся в груди — {{sp|лайся}} в мать.
Бій тя сила {{sp|божа}}!
Блаженна {{sp|вода}} не мутяща ума.
Ближча {{sp|сорочка}}, як жупан.
Ближша {{sp|сорочка}} тѣлу, як ро̂дная тѣтка.
{{sp|Блуд}} мя допытався.
{{sp|Бо̂г}} Богом, а люди людьми.
{{sp|Бо̂г}} до уроды розуму не привязав.
{{sp|Бо̂г}} заплать за обѣд, же наѣвся дармоѣд.
Бо̂йся Левку, коли пса бьють.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>02giby750chpn71tdrchykfkp5b1nmz</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/14</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22084</id>
    <revision>
      <id>458394</id>
      <parentid>110229</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T20:36:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1903" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 7 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Б&quot;/&gt;Бо̂льшая {{sp|громада}}, як єдна баба.&lt;br/&gt;
Бо̂льше {{sp|Бо̂г}} має, як роздав.&lt;br/&gt;
Бо̂льше в него розуму в пятѣ, як у тебе в головѣ.&lt;br/&gt;
Бо̂льше днѣв, як ковбас.&lt;br/&gt;
Бо̂льше заходу, нѣжь празнику.&lt;br/&gt;
Бо̂льше страху, як переполоху.&lt;br/&gt;
Бо̂льше, як шмат&amp;nbsp;— бо̂льше, як много.&lt;br/&gt;
Бо̂льшій росхо̂д, нѣжь прихо̂д.&lt;br/&gt;
Бо̂льшій чоловѣк {{sp|громада}}, як пан.&lt;br/&gt;
{{sp|Бога}} взывай, а руки прикладай.&lt;br/&gt;
{{sp|Бога}} не гнѣви, а чорта не дразни.&lt;br/&gt;
Багато воды до моря уплине, {{tooltip|заким|поки}} ся то стане.&lt;br/&gt;
Богато говорить, а нема що слухати.&lt;br/&gt;
{{sp|Богатого}} и серп голить, а {{sp|убогого}} и бритва не хоче.&lt;br/&gt;
Богатого покута, убогого бесѣда.&lt;br/&gt;
Богатого с {{sp|хвастливим}} не роспо̂знаєшь.&lt;br/&gt;
Богато два грибы в {{sp|борщ}}.&lt;br/&gt;
Богато злого на одного.&lt;br/&gt;
{{sp|Богатому}} чорт дѣти колыше.&lt;br/&gt;
{{sp|Богачь}}, а свиня по смерти скотина.&lt;br/&gt;
{{sp|Богачь}} крає дро̂бно.&lt;br/&gt;
{{sp|Богачь}} рѣдко в гараздѣ жіє́.&lt;br/&gt;
Богачь ся дивує, чим {{sp|убогій}} дѣти годує.&lt;br/&gt;
Богачь ся дивує, що {{sp|бѣдный}} обѣдує.&lt;br/&gt;
Богачь ѣсть колачь, а {{sp|бѣдный}} и хлѣба не має.&lt;br/&gt;
{{sp|Бог}} высоко, {{sp|царь}} далеко.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Б&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kfciaw53gp2f79flmw69powlz8oy04j</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458399</id>
      <parentid>458394</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T20:41:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1750" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 7 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Бо̂льшая {{sp|громада}}, як єдна баба.
Бо̂льше {{sp|Бо̂г}} має, як роздав.
Бо̂льше в него розуму в пятѣ, як у тебе в головѣ.
Бо̂льше днѣв, як ковбас.
Бо̂льше заходу, нѣжь празнику.
Бо̂льше страху, як переполоху.
Бо̂льше, як шмат — бо̂льше, як много.
Бо̂льшій росхо̂д, нѣжь прихо̂д.
Бо̂льшій чоловѣк {{sp|громада}}, як пан.
{{sp|Бога}} взывай, а руки прикладай.
{{sp|Бога}} не гнѣви, а чорта не дразни.
Багато воды до моря уплине, заким ся то стане.
Богато говорить, а нема що слухати.
{{sp|Богатого}} и серп голить, а {{sp|убогого}} и бритва не хоче.
Богатого покута, {{sp|убогого}} бесѣда.
Богатого с {{sp|хвастливым}} не роспо̂знаєшь.
Богато два грибы в {{sp|борщ}}.
Богато злого на одного.
{{sp|Богатому}} чорт дѣти колыше.
{{sp|Богачь}}, а свиня по смерти скотина.
{{sp|Богачь}} крає дро̂бно.
{{sp|Богачь}} рѣдко в гараздѣ жіє́.
Богачь ся дивує, чим {{sp|убогій}} дѣти годує.
Богачь ся дивує, що {{sp|бѣдный}} обѣдує.
Богачь ѣсть колачь, а {{sp|бѣдный}} и хлѣба не має.
{{sp|Бог}} высоко, {{sp|царь}} далеко.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>l0mpummrwvrh915luvs08h7bag3e2ye</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/15</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22088</id>
    <revision>
      <id>458395</id>
      <parentid>110230</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T20:36:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2079" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 8 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Б&quot;/&gt;{{sp|Бог}} дав, Бог взяв.&lt;br/&gt;
{{sp|Бог}} знає, що дѣлає.&lt;br/&gt;
{{sp|Бог}} людій не бракує.&lt;br/&gt;
{{sp|Бог}} не детина, слухати дурного {{sp|Литвина}}.&lt;br/&gt;
{{sp|Бог}} не карає прутом.&lt;br/&gt;
{{sp|Бог}} не скорый, але лучен.&lt;br/&gt;
{{sp|Бог}} не трубить, коли чоловѣка губить.&lt;br/&gt;
{{sp|Богом}} ся свѣдчить, а чортови душу запродав.&lt;br/&gt;
{{sp|Богу}} хвала, що ся душа напхала.&lt;br/&gt;
Бодай єсь богато видѣв; а не мав за що купити.&lt;br/&gt;
Бодай {{sp|жартовати}}, а не {{tooltip|хоровати|хорувати — хворіти}}.&lt;br/&gt;
Бодай и пес свою {{sp|хату}} мав.&lt;br/&gt;
Бодай мо̂й {{sp|ворог}} знав, що нынѣ за день.&lt;br/&gt;
Бодай так пси траву ѣли по тій правдѣ.&lt;br/&gt;
Бодай тя качки {{tooltip|здоптали|стоптали}}.&lt;br/&gt;
Бодай тя пан Бо̂г мав&amp;nbsp;— в чужій коморѣ.&lt;br/&gt;
Бодай умерати, а в {{sp|сво̂й}} горщок зазирати.&lt;br/&gt;
Божево̂льный Марку, ходишь по ярмарку; нѣ купуєшь, нѣ торгуєшь, тилько робишь {{sp|сварку}}.&lt;br/&gt;
Боже дай {{sp|добре}}, та не довго ждати.&lt;br/&gt;
Боже поможи, а ты небоже не {{sp|лежи}}.&lt;br/&gt;
{{sp|Бойки}}, що роблять мало, а ходять {{tooltip|по легойки|швидко, проворно, легко}}.&lt;br/&gt;
Боится, щобы му заяць дороги не перебѣг.&lt;br/&gt;
Боится як {{sp|чорт}} свяченои воды.&lt;br/&gt;
Болить горло {{sp|спѣвати}} дурно.&lt;br/&gt;
{{sp|Борг}} умер, {{sp|зачекай}} не жіє, хто не має грошей, най не пьє.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Б&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gv7l3hg6y4nv1w5zwchu9anfnjc9ewk</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458401</id>
      <parentid>458395</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T20:53:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1813" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 8 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;{{sp|Бог}} дав, Бог взяв.
{{sp|Бог}} знає, що дѣлає.
{{sp|Бог}} людій не бракує.
{{sp|Бог}} не детина, слухати дурного {{sp|Литвина}}.
{{sp|Бог}} не карає прутом.
{{sp|Бог}} не скорый, але лучен.
{{sp|Бог}} не трубить, коли чоловѣка губить.
{{sp|Богом}} ся свѣдчить, а чортови душу запродав.
{{sp|Богу}} хвала, що ся душа напхала.
Бодай єсь богато видѣв; а не мав за що купити.
Бодай {{sp|жартовати}}, а не хоровати.
Бодай и пес свою {{sp|хату}} мав.
Бодай мо̂й {{sp|ворог}} знав, що нынѣ за день.
Бодай так пси траву ѣли по тій правдѣ.
Бодай тя качки здоптали.
Бодай тя пан Бо̂г мав — в чужій коморѣ.
Бодай умерати, а в {{sp|сво̂й}} горщок зазирати.
Божево̂льный Марку, ходишь по ярмарку; нѣ купуєшь, нѣ торгуєшь, тилько робишь {{sp|сварку}}.
Боже дай {{sp|добре}}, та не довго ждати.
Боже поможи, а ты небоже не {{sp|лежи}}.
{{sp|Бойки}}, що роблять мало, а ходять по легойки.
Боится, щобы му заяць дороги не перебѣг.
Боится як {{sp|чорт}} свяченои воды.
Болить горло {{sp|спѣвати}} дурно.
{{sp|Борг}} умер, {{sp|зачекай}} не жіє, хто не має грошей, най не пьє.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8gvqvzw57dix9u1dm9krpprq2mz07we</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/16</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22090</id>
    <revision>
      <id>458396</id>
      <parentid>110231</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T20:36:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1975" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 9 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Б&quot;/&gt;Борода велика, а {{sp|розуму}} мало.&lt;br/&gt;
{{sp|Борода}} не робить мудрым чоловѣка.&lt;br/&gt;
Борода як у владыки, а {{sp|сумлѣнье}} як у шибеника.&lt;br/&gt;
Борода як у старого, а {{sp|розуму}} нѣт и за малого.&lt;br/&gt;
{{sp|Борщ}} а {{sp|капуста}}, хата не пуста.&lt;br/&gt;
Бо то не грушку, {{sp|вкусити}} Марушку.&lt;br/&gt;
Боятися вовка, та у лѣс не йти.&lt;br/&gt;
Брат {{sp|собѣ}} рад, а сестра собѣ несла.&lt;br/&gt;
{{sp|Брехати}}, не цѣпом махати.&lt;br/&gt;
{{sp|Брехливу}} собаку далше чути.&lt;br/&gt;
{{tooltip|Бридится|відчувати огиду}}, як ко̂т салом.&lt;br/&gt;
Бував в Буваличох.&lt;br/&gt;
Бував на кони и по̂д конем, на столѣ и по̂д столом.&lt;br/&gt;
Бувай здорова як рыба, гожа як вода, весела як весна, робоча як пчола, а богата як земля святая.&lt;br/&gt;
Бувай здоров, колим {{sp|змолов}}.&lt;br/&gt;
Бувай здоров {{sp|розуме}}, не {{tooltip|зобачимося|зобачитись, забачитись — побачитись}} ажь савтря.&lt;br/&gt;
Був вовк в {{sp|сѣти}} и перед сѣтью.&lt;br/&gt;
Буде {{sp|добре}}, як мине зле.&lt;br/&gt;
Буде́ (досить) {{sp|єдного}} сонця на небѣ.&lt;br/&gt;
Буде {{sp|дощ}}, бо {{sp|Жиди}} волочатся.&lt;br/&gt;
Будем мати весѣлье, тато маму выдає.&lt;br/&gt;
Будемося гостити&amp;nbsp;— то у {{sp|вас}}, то в {{sp|тебе}}.&lt;br/&gt;
{{sp|Будешь}} дула, будешь ѣла; не будешь дула, {{sp|не будешь}} ѣла.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Б&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qgxkjuq28ksq8k68bk94a6v1of5ouuy</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458404</id>
      <parentid>458396</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T20:57:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1728" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 9 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Борода велика, а {{sp|розуму}} мало.
{{sp|Борода}} не робить мудрым чоловѣка.
Борода як у владыки, а {{sp|сумлѣнье}} як у шибеника.
Борода як у старого, а {{sp|розуму}} нѣт и за малого.
{{sp|Борщ}} а {{sp|капуста}}, хата не пуста.
Бо то не грушку, {{sp|вкусити}} Марушку.
Боятися вовка, та у лѣс не йти.
Брат {{sp|собѣ}} рад, а сестра собѣ несла.
{{sp|Брехати}}, не цѣпом махати.
{{sp|Брехливу}} собаку далше чути.
Бридится, як ко̂т салом.
Бував в Буваличох.
Бував на кони и по̂д конем, на столѣ и по̂д столом.
Бувай здорова як рыба, гожа як вода, весела як весна, робоча як пчола а богата як земля святая.
Бувай здоров, колим {{sp|змолов}}.
Бувай здоров {{sp|розуме}}, не зобачимося ажь савтря.
Був вовк в {{sp|сѣти}} и перед сѣтью.
Буде {{sp|добре}}, як мине зле.
Буде́ (досить) {{sp|єдного}} сонця на небѣ.
Буде {{sp|дощ}}, бо {{sp|Жиди}} волочатся.
Будем мати весѣлье, тато маму выдає.
Будемося гостити — то у {{sp|вас}}, то в {{sp|тебе}}.
{{sp|Будешь}} дула, будешь ѣла; {{sp|не будешь}} дула, не будешь ѣла.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>opf0v0m402r6j1p99vzkp7v0olovojy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/17</title>
    <ns>250</ns>
    <id>22100</id>
    <revision>
      <id>458397</id>
      <parentid>110232</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T20:36:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2264" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Artem.komisarenko&quot; /&gt;{{c|— 10 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Б&quot;/&gt;Будь добрым выслухачом, будешь добрым {{sp|повѣдачом}}.&lt;br/&gt;
{{tooltip|{{sp|Бурлак}}|бурлак, бурлака&amp;nbsp;— людина без постіного місця проживання та роботи}} свѣчки до церквы не всуче.&lt;br/&gt;
Бути козѣ на {{sp|торзѣ}}.&lt;br/&gt;
Бьєся за {{sp|масляни̂}} вышкварки.&lt;br/&gt;
Бьють, и плакати не дають.&lt;br/&gt;
Бѣгає, як ко̂т {{tooltip|загореный|букв. отруєний, учаділий; перен. — дуже активний}}.&lt;br/&gt;
{{sp|Бѣда}} {{sp|бѣдному}} и без наймита.&lt;br/&gt;
{{sp|Бѣда}} бѣду породила, а бѣду чортова мати.&lt;br/&gt;
{{sp|Бѣда}} бѣду породила, а бѣды и чорт не возьме.&lt;br/&gt;
{{sp|Бѣда}} бѣду тримає.&lt;br/&gt;
{{sp|Бѣда}} бѣдѣ на слободѣ.&lt;br/&gt;
{{sp|Бѣда}} з бѣдою ходить.&lt;br/&gt;
{{sp|Бѣда}} на {{tooltip|престолѣ|тут: перен., йдеться про голову сім'ї}}, коли нема ничого в {{tooltip|студолѣ|стодола — будівля для зберігання снопів, сіна, для молотіння тощо}}.&lt;br/&gt;
{{sp|Бѣда}} не знає приказу.&lt;br/&gt;
{{sp|Бѣда}} не спить, але по людех ходить.&lt;br/&gt;
{{sp|Бѣда}} не ходить по лѣсѣх, але по людьох.&lt;br/&gt;
Бѣда тіи {{sp|курцѣ}}, що на нѣй {{sp|сокола}} заправляють на ловы&lt;br/&gt;
Бѣда, у кого жѣнка {{sp|блѣда}}, а в кого {{sp|румяна}}, то кажуть що пяна.&lt;br/&gt;
Бѣда учить хлѣба.&lt;br/&gt;
{{sp|Бѣда}} чоловѣка найде, хочь и сонце зайде.&lt;br/&gt;
{{sp|Бѣда}}, як дуда, куда йде, то реве.&lt;br/&gt;
Бѣдному всюды {{sp|бѣда}}.&lt;br/&gt;
{{sp|Бѣды}} и гро̂м не забьє.&lt;br/&gt;
{{sp|Бѣды}} нѣ продати, анѣ промѣняти.&lt;br/&gt;
Бѣжить, як {{sp|швець}} с чобо̂тми на торг.&lt;br/&gt;
&lt;section end=&quot;Б&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>j6qpcovpn2upc2lct00aklajtf79t33</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458410</id>
      <parentid>458397</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:07:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1690" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;div class=&quot;max&quot;&gt;{{c|— 10 —}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Будь добрым выслухачом, будешь добрым {{sp|повѣдачом}}.
{{sp|Бурлак}} свѣчки до церквы не всуче.
Бути козѣ на {{sp|торзѣ}}.
Бьєся за {{sp|масляни̂}} вышкварки.
Бьють, и плакати не дають.
Бѣгає, як ко̂т загореный.
{{sp|Бѣда бѣдному}} и без наймита.
{{sp|Бѣда}} бѣду породила, а бѣду чортова мати.
{{sp|Бѣда}} бѣду породила, а бѣды и чорт не возьме.
{{sp|Бѣда}} бѣду тримає.
{{sp|Бѣда}} бѣдѣ на слободѣ.
{{sp|Бѣда}} з бѣдою ходить.
{{sp|Бѣда}} на престолѣ, коли нема ничого в студолѣ.
{{sp|Бѣда}} не знає приказу.
{{sp|Бѣда}} не спить, але по людех ходить.
{{sp|Бѣда}} не ходить по лѣсѣх, але по людьох.
Бѣда тіи {{sp|курцѣ}}, що на нѣй {{sp|сокола}} заправляють на ловы{{errata||.}}
Бѣда, у кого жѣнка {{sp|блѣда}}, а в кого {{sp|румяна}}, то кажуть що пяна.
Бѣда учить хлѣба.
{{sp|Бѣда}} чоловѣка найде, хочь и сонце зайде.
{{sp|Бѣда}}, як дуда, куда йде, то реве.
Бѣдному всюды {{sp|бѣда}}.
{{sp|Бѣды}} и гро̂м не забьє.
{{sp|Бѣды}} нѣ продати, анѣ промѣняти.
Бѣжить, як {{sp|швець}} с чобо̂тми на торг.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/div&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>l0vb1d55462f33qdqlqj4az5h7qix4z</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/286</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26392</id>
    <revision>
      <id>458458</id>
      <parentid>110779</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T22:27:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4621" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;Війна 1630-го року.&quot;/&gt;{{block center|&lt;poem&gt;Червоною гадюкою несе Альта вісти.
Що б летїли крюки з поля Ляшків панків їсти.
Налетіли чорні крюки — вельможних будити;
Зібрало ся козачество — Богу помолитись.
Закрякали чорні крюки, виймаючи очі;
Заспівали козаченьки пісню тії ночи —
Тії ночи крівавої, що славою стала
Тарасови, козачеству — Ляхів що приспала.&lt;/poem&gt;}}

Київський лїтописець записує про неї так: Лащ, а за ним і Конєцпольский, помітивши чату козацьку, вийшли з обозу, щоб її погромити, і загнали ся від обозу досить далеко. Якісь два гайдуки, перебігши до козаків, сповістили їх, що Конєцпольского нема в обозї. Тодї козаки напали на обоз і розгромили, забрали гармати і гаківницї і до свого табору притягли. Наспів на те Конєцпольский, але і його взяли так, що мусїв просити згоди, і на тім битва перестала.

Звістки очевидцїв потверджують, що Поляків сильно погромлено в сїй битві: розбито обоз, перервано дорогу до Днїпра, і Конєцпольский мусїв помирити ся з козаками. Козаки не вважали за добре доводити його до останнього. Згодили ся на тім, що все забуваєть ся: і козаки що збунтували ся, і тих трохи реєстрових що зістали ся при Поляках (було їх, кажуть, коло двох тисяч) не будуть одні одним докоряти. Реєстр збільшено до 8 тисяч, а що найважнїйше — його непереведено вже, так що не знати хто був козак, а хто нї — кожний, значить, міг користувати ся вільностями козацькими.&lt;section end=&quot;Війна 1630-го року.&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;Безкоролївє&quot;/&gt;'''75. Безкоролївє.''' Що козаччина не програла переяславської війни, а навпаки ще сильнїйшою ногою стала на Українї, се було дуже корисне в тодїшнїх українських відносинах: наближала ся хвиля, коли українське громадянство збирало ся дати рішучу і властиво вже останню битву за справу народню на полї парляментарнім, соймовім. Виступити могла тут сама тільки українська шляхта, її слабкі останки які ще тримали ся при своїй народности; але важно було, щоб вони чули за собою широкі круги громадянства українського, реальну силу козачу і щоб польська суспільність теж відчула се.

Доживав свої останнї днї король Жиґимонт, сей невблаганний ворог народнїх змагань українських, і все на Українї й Білоруси готовило ся до рішучої боротьби, що мала бути зведена по його смерти, при виборах нового короля і виготовленню pacta conventa, себто тих умов, що мали бути йому при виборі предложені і ним прийняті та присягою потверджені, по конституції польській. Ще за житя його українські посли, бачучи, що не можуть нїчого добити ся на соймі против завзятя Жиґимонта, казали унїатам: „бачимо, що нїчого не&lt;section end=&quot;Безкоролївє&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1b7npup9td26x17xiw3juum0xdh3995</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/287</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26514</id>
    <revision>
      <id>458460</id>
      <parentid>110780</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T22:33:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3470" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;здобудемо, поки живе сей король, але під час безкоролївя ми всїми силами повстанемо на вас“. І коли пішли вістки, що король догорає, король вмирає, — українське громадянство, шляхта, духовенство, брацтва, міщанство, козацька старшина — всї почали готовити ся, шоб натиснути на Поляків і на будучого короля, аби вже раз скінчили ся ті незносні кривди, які дїяли ся українській народности, церкві, культурному і національному житю.

[[File:Ілюстрована історія України 224.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|224. Петро Могила.}}]]

Король умер в місяці квітні 1632 р. Хоч у нього були сини, і старший з них Володислав вперед уже вважав ся батківським наслїдником, про те по польській конституції треба було його вибирати, і то насамперед скликати сойм конвокаційний, шоб завести порядок на час безкоролївя, потім сойм елєкційний для вибору і вироблення pacta conventa, і нарештї сойм коронаційний для короновання. Сойм конвокаційний був скликаний зараз лїтом того року і вже на нїм українські депутати — а серед них особливо старі парляментаристи волинський депутат Древинський, браславський Кропивницький і поруч них новий дїяч Адам Кисіль — всїми силами добивали ся, щоб українська справа була полагоджена насамперед, а без того щоб не приступати до вибору королївського. Подтримували їх також посли від козацького війська, вислані тодїшнїм гетьманом Петражицьким-Кулагою: добивали ся заспокоєння віри, а для себе — права участи в виборі короля, нарівнї з шляхтою. Се була важна справа, вона висувала питаннє про участь козаків в соймованню взагалї, а се дало б їм важний вплив на полїтичне житє. Але шляхта спротивила ся допущенню козаків до вибору, а посли козацькі якось не вміли постояти перед високими панами; дарма, що Кулага для сильнїйшого вражіння посунув з військом на Волинь і тут маєткам козацьких неприхильників дав почути на собі козацьку руку. Справу ж віри православної відложено на сойм елєкційний. Се дуже не сподо-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>iesbqmwbypg3yrwup9169ilfd0lkkkn</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458461</id>
      <parentid>458460</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T22:33:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3470" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;здобудемо, поки живе сей король, але під час безкоролївя ми всїми силами повстанемо на вас“. І коли пішли вістки, що король догорає, король вмирає, — українське громадянство, шляхта, духовенство, брацтва, міщанство, козацька старшина — всї почали готовити ся, шоб натиснути на Поляків і на будучого короля, аби вже раз скінчили ся ті незносні кривди, які дїяли ся українській народности, церкві, культурному і національному житю.

[[File:Ілюстрована історія України 224.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|224. Петро Могила.}}]]

Король умер в місяці квітні 1632 р. Хоч у нього були сини, і старший з них Володислав вперед уже вважав ся батківським наслїдником, про те по польській конституції треба було його вибирати, і то насамперед скликати сойм конвокаційний, щоб завести порядок на час безкоролївя, потім сойм елєкційний для вибору і вироблення pacta conventa, і нарештї сойм коронаційний для короновання. Сойм конвокаційний був скликаний зараз лїтом того року і вже на нїм українські депутати — а серед них особливо старі парляментаристи волинський депутат Древинський, браславський Кропивницький і поруч них новий дїяч Адам Кисіль — всїми силами добивали ся, щоб українська справа була полагоджена насамперед, а без того щоб не приступати до вибору королївського. Подтримували їх також посли від козацького війська, вислані тодїшнїм гетьманом Петражицьким-Кулагою: добивали ся заспокоєння віри, а для себе — права участи в виборі короля, нарівнї з шляхтою. Се була важна справа, вона висувала питаннє про участь козаків в соймованню взагалї, а се дало б їм важний вплив на полїтичне житє. Але шляхта спротивила ся допущенню козаків до вибору, а посли козацькі якось не вміли постояти перед високими панами; дарма, що Кулага для сильнїйшого вражіння посунув з військом на Волинь і тут маєткам козацьких неприхильників дав почути на собі козацьку руку. Справу ж віри православної відложено на сойм елєкційний. Се дуже не сподо-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>i1cjs83vmt52oboyk8rsmlvwkr1h87z</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/288</title>
    <ns>250</ns>
    <id>26528</id>
    <revision>
      <id>458463</id>
      <parentid>110781</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T22:37:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4757" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;бало ся в українських кругах і з тим більшим завзятєм ставили ся вони на елєкційнім соймі, скликанім на осінь.

На першім плянї стояла справа владиків. Православні хотїли добити ся того, щоб старі православні владицтва, монастирі, церкви відібрано від унїатів і віддано православним; але так далеко іти не важили ся навіть ті що хотїли православних задоволити, в тім і сам королевич Володислав. І так йому приходило ся йти супроти польського духовенства і завзятих католиків, що були поміж сенаторами й иньшими діячами Польщі. Нарештї стало на тім, щоб роздїлити владицтва і всяке иньше добро давнійшої православної церкви між православними й унїатами. Постановлено зробити дві митрополії, православну і унїатську, а владицтва подїлити по половинї: православним дати владицтва: львівське, перемиське і луцьке на Вкраїнї та зробити їм одно нове владицтво на Білоруси, а унїатам віддати давнїйше владицтво полоцько-витебське на Білоруси і три українські: володимирське, холмське, пинсько-турівське; мали бути роздїлені між ними також церкви й монастирі — осібними королївськими комісарами. Православні хоч не хоч мусіли згодити ся на се. І то королевич тільки своїм особистим впливом переводив сей закон, против виразного супротивлення духовних і богатьох світських сенаторів, що не хотіли згодити ся на се без дозволу папи, — ну а папа певно не дав би на те дозволу. Володислав посилав ся на те, що треба задоволити Українцїв і козаків з огляда на Москву: з Москвою він збирав ся воювати, бо кінчало ся перемирє, а як не задоволити православної справи, то козаки не схочуть помагати, або й під Москву підуть. Справдї між козаками Копинський, тодїшнїй митрополит, пускав такі гадки, що в Польщі однаково нїчого не добють ся: треба йти під московського царя. Кінець кінцем Володиславу вдало ся прихилити богатьох сенаторів до тих уступок для православних. Мали бути також видані закони про рівноправність православних по містах то що — але про се шкода говорити, бо то все зістало ся на папері тільки.

Які б не великі були ті здобутки українські, та все таки й вони значили дуже багато; при тих слабких силах православних Українцїв, якими вони могли роспорядити на соймі, і то була велика побіда — остання парляментарна побіда, здобута останками української шляхти, що слїдом змалїли й росплили ся майже до решти серед шляхти польської.

Українці рішили кувати зелїзо поки горяче, і зараз узяли ся до вибору митрополита. Тих самовільно поставлених владиків і митрополита Копинського правительство не хотїло прийняти, і в тім православні мусїли уступити. На митрополїю тут же на місці вибрано Петра Могилу,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>if7kupe7me0pr5twb5sd0w285op3c0i</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Ілюстрована історія України/Безкоролївє</title>
    <ns>0</ns>
    <id>26540</id>
    <revision>
      <id>458459</id>
      <parentid>63630</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T22:28:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="484" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = Безкоролївє  
 | попередня = [[../Війна 1630-го року/]]
 | наступна = [[../Сулима і Павлюк/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu&quot; from=286 to=291 fromsection=&quot;Безкоролївє&quot; tosection=&quot;Безкоролївє&quot; /&gt;</text>
      <sha1>bthjqibtpf3oorlcl3u36cv3l1u9dke</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Богдан Остап'юк. Давній Тернопіль (1984).djvu/9</title>
    <ns>250</ns>
    <id>35724</id>
    <revision>
      <id>458536</id>
      <parentid>82665</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T09:11:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Yuri V.</username>
        <id>2685</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3241" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Arxivist&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;'''Д-р Степан Росоха'''
{{c|'''75-ЛІТТЯ БОГДАНА ОСТАП’ЮКА'''}}
Богдан Остап’юк народився 20 грудня 1907 р. в Тернополі в міщанській сім’ї. Початкову і середню школу закінчив в Тернополі. Студіював філософію (відділ хемії) в університеті у Кракові. При цьому ходив на виклади української літератури професора Богдана Лепкого: часто бував у його домі на мистецько-літературних вечорах. В Кракові брав участь у житті Студентської Громади”, був співосновником студентської корпорації ”Чорне море” та належав до п’ятки УВО (Української Військової Організації), провідником якої був Богдан Кабарівський. Ця п’ятка виконала замах у грудні 1929 р. на редакцію ”Ілюстрованого Кур’єра Щоденного” в Кракові. Згодом він переїхав на студії фармації до Ґрацу в Австрії. Повернувшись до Тернополя, одружився 22 жовтня 1938 р. з панною Євгенією Бекесевич, батько якої був управителем народніх шкіл.

В Тернополі Б. Остап’юк належав до товариства ”Молода Громада” (від початку її оснування), до ”Просвіти”, ”Рідної Школи”, ”Сокола”. На провесні 1944 р. залишив Тернопіль і подався на скитальщину разом з дружиною Євгенією та трьома дітьми. У таборі для переселених осіб (ДП) в Ганакері, округа Реґенсбурґ, був керівником Суспільної Опіки. В 1950 р. переїхав до ЗСА і поселився в Маямі на Фльоріді.

В Маямі працював фармацевтом 25 років у найбільшій шпитальній аптеці, до переходу на пенсію в 1977 році. При цьому був співорганізатором маямських товариств. Був секретарем Церковної Ради, секретарем 368 відділу УНС, УККА і головою Комітету Українських Громадських Організацій міста Маямі. Є членом Спілки Українських Журналістів в Америці. Від 1957 р. був співробітником видання перших двох томів регіонального збірника ”Шляхами Золотого Поділля”, а від 1970 р. членом редколегії третього тому цього збірника.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>14m3ynvhgofoxfk1o4oxhx9v370xmfz</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/105</title>
    <ns>250</ns>
    <id>38202</id>
    <revision>
      <id>458568</id>
      <parentid>262085</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T10:33:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5601" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;живий (або, принаймні, так гадали, зокрема Кочубей) р. 1708. Де він перебував і що він міг робити?

Події 90-х років XVII ст., безперечно звязали Петрика з політикою Кримського ханства. Кримський уряд мав дозволити йому побудувати „городок“ у Криму, де він мав-би свою резиденцію і з прибутків тієї околиці жив&lt;ref&gt;„Было уж… беспутнику (= Петрикові) указано за Перекопъ… у {{sp|озера Ханского}} мѣсто, чтоб там се… (зотліло — О.) {{sp|городокъ построилъ}}“ — писав полтавський полковник Герцик гетьманові 9 вересня р. 1692 (Арх. Мін. Зак. Справ, „Дѣла Малор.“, 1692 р. №18) „А Петриковы велено {{sp|город осаживати в Кардашинѣ, для соли, чтоб соль под его началством была}}, и чтоб своеволные к нему збирались“ — писав переволоченський дозорця Рутковський гетьманові 21 травня р. 1693 (Арх. Мін. Зак. Спр. {{errata||„}}Діла Малор.“, 1693 р., №39).&lt;/ref&gt;. Але незабаром здибуємо Петрика на Білгородщині. Там, десь коло Тягиню (Бендери) він і жив&lt;ref&gt;Татарські бранці казали р. 1695 (у квітні), що Петрик „{{sp|в бѣлогороцкихъ селахъ, блиско Тягин}} (= Бендери) обрѣтаетца {{sp|и с волоховъ тамошнихъ}} по приказу ханскому {{sp|мѣсечной кормъ себѣ беретъ}}“ ({{sp|Яворницький}}, Источники, I, 586). До речи „Стефанъ Івановичь, гетманъ от хана“ (р. 1692) звався „Стецик Тягинскій“ (Арх. Мін. Юст., „Дѣла Мал. Пр.“, ст. №6095/214 арк. 71–73).&lt;/ref&gt;. Цікаво, що підчас походу р. 1696 Петрик іде з Білогородською ордою і з нею-ж, певне, вертає&lt;ref&gt;Зап. Іст.-Філ. Відд. ВУАН, XIX, 228–230; Крим. Зб. ст. 97.&lt;/ref&gt;. Цілком можливо, що і дальші роки після 1696 року Петрик перебував на Білогородщині, де йому мабуть призначено було резиденцію. Що могло спонукати його там отаборитися? Передусім, безперечно, близькість до Правобережної України, надто-ж Правобережної Наддніпрянщини, що на неї особливу увагу й надію покладав Петрик у своїй політиці&lt;ref&gt;Див. Юб. Зб. Багалія, ст. 737–738; Крим. Зб. ст. 56. Петрик ще з р. 1693, здається, брав участь у татарських акціях (походах) на Правобережжі ({{sp|Яворницький}} Источники, I, 502– 503, 506).&lt;/ref&gt;. Далі, перебуваючи на Білогородщині, Петрик близько був до Туреччини, Молдави й Польщі&lt;ref&gt;Р. 1691, гетьмана повідомляли про те, що „Петрушка хочет ітти к королю“ (Арх. Мін. Юст., „Дѣла Мал. Пр.“, кн. 62, опис, серпень).&lt;/ref&gt;, де мабуть сподівався знайти собі підтримку, щоб утворити міцний осередок антимосковської політики й пропаганди. В той-же час територія Білогородщини до дружнього йому Кримського Панства належала. Нарешті, тут Петрик був цілком по-за всякою небезпекою з боку Москви, що після подій рр. 1695–1696 мало не аби-яке значіння. Як жив там Петрик і що робив — не знаємо. Цікава, до речи, звістка р. 1694, переказана від гетьмана до Москви, про те, що Петрик ніби-то побусурманився, себ-то прийняв мусулманство&lt;ref&gt;Відд. рукоп. бібл. Київ. Унів. збірка Судієнка, №97, ч. V, ст. 1018 („которой (= Петрик) уже в Крыму обусурманілся“).&lt;/ref&gt;. Московський уряд добре зрозумів вагу цієї звістки. З Москви писали гетьманові: „а буде воръ и измѣникъ Петрушко подлинно обусурманился, и потому чаять, что впред прелести ево воровской запорожцы и легкомысленные люди вѣрить не будуть и вмѣнять ево ни во что“&lt;ref&gt;Ibid., ст. 1021.&lt;/ref&gt;. Будь-що-будь, Петрик тоді, одірваний і ізольований&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0866qvo4qmr0qizi28zsnwprpl8v061</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458569</id>
      <parentid>458568</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T10:33:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5600" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;живий (або, принаймні, так гадали, зокрема Кочубей) р. 1708. Де він перебував і що він міг робити?

Події 90-х років XVII ст., безперечно звязали Петрика з політикою Кримського ханства. Кримський уряд мав дозволити йому побудувати „городок“ у Криму, де він мав-би свою резиденцію і з прибутків тієї околиці жив&lt;ref&gt;„Было уж… беспутнику (= Петрикові) указано за Перекопъ… у {{sp|озера Ханского}} мѣсто, чтоб там се… (зотліло — О.) {{sp|городокъ построилъ}}“ — писав полтавський полковник Герцик гетьманові 9 вересня р. 1692 (Арх. Мін. Зак. Справ, „Дѣла Малор.“, 1692 р. №18) „А Петриковы велено {{sp|город осаживати в Кардашинѣ, для соли, чтоб соль под его началством была}}, и чтоб своеволные к нему збирались“ — писав переволоченський дозорця Рутковський гетьманові 21 травня р. 1693 (Арх. Мін. Зак. Спр. {{errata||„}}Діла Малор.“, 1693 р., №39).&lt;/ref&gt;. Але незабаром здибуємо Петрика на Білгородщині. Там, десь коло Тягиню (Бендери) він і жив&lt;ref&gt;Татарські бранці казали р. 1695 (у квітні), що Петрик „{{sp|в бѣлогороцкихъ селахъ, блиско Тягин}} (= Бендери) обрѣтаетца {{sp|и с волоховъ тамошнихъ}} по приказу ханскому {{sp|мѣсечной кормъ себѣ беретъ}}“ ({{sp|Яворницький}}, Источники, I, 586). До речи „Стефанъ Івановичь, гетманъ от хана“ (р. 1692) звався „Стецик Тягинскій“ (Арх. Мін. Юст., „Дѣла Мал. Пр.“, ст. №6095/214 арк. 71–73).&lt;/ref&gt;. Цікаво, що підчас походу р. 1696 Петрик іде з Білогородською ордою і з нею-ж, певне, вертає&lt;ref&gt;Зап. Іст.-Філ. Відд. ВУАН, XIX, 228–230; Крим. Зб. ст. 97.&lt;/ref&gt;. Цілком можливо, що і дальші роки після 1696 року Петрик перебував на Білогородщині, де йому мабуть призначено було резиденцію. Що могло спонукати його там отаборитися? Передусім, безперечно, близькість до Правобережної України, надто-ж Правобережної Наддніпрянщини, що на неї особливу увагу й надію покладав Петрик у своїй політиці&lt;ref&gt;Див. Юб. Зб. Багалія, ст. 737–738; Крим. Зб. ст. 56. Петрик ще з р. 1693, здається, брав участь у татарських акціях (походах) на Правобережжі ({{sp|Яворницький}} Источники, I, 502–503, 506).&lt;/ref&gt;. Далі, перебуваючи на Білогородщині, Петрик близько був до Туреччини, Молдави й Польщі&lt;ref&gt;Р. 1691, гетьмана повідомляли про те, що „Петрушка хочет ітти к королю“ (Арх. Мін. Юст., „Дѣла Мал. Пр.“, кн. 62, опис, серпень).&lt;/ref&gt;, де мабуть сподівався знайти собі підтримку, щоб утворити міцний осередок антимосковської політики й пропаганди. В той-же час територія Білогородщини до дружнього йому Кримського Панства належала. Нарешті, тут Петрик був цілком по-за всякою небезпекою з боку Москви, що після подій рр. 1695–1696 мало не аби-яке значіння. Як жив там Петрик і що робив — не знаємо. Цікава, до речи, звістка р. 1694, переказана від гетьмана до Москви, про те, що Петрик ніби-то побусурманився, себ-то прийняв мусулманство&lt;ref&gt;Відд. рукоп. бібл. Київ. Унів. збірка Судієнка, №97, ч. V, ст. 1018 („которой (= Петрик) уже в Крыму обусурманілся“).&lt;/ref&gt;. Московський уряд добре зрозумів вагу цієї звістки. З Москви писали гетьманові: „а буде воръ и измѣникъ Петрушко подлинно обусурманился, и потому чаять, что впред прелести ево воровской запорожцы и легкомысленные люди вѣрить не будуть и вмѣнять ево ни во что“&lt;ref&gt;Ibid., ст. 1021.&lt;/ref&gt;. Будь-що-будь, Петрик тоді, одірваний і ізольований&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kjxf3ku24q0bykx51q97crhagqz2kok</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/1</title>
    <ns>116</ns>
    <id>49109</id>
    <revision>
      <id>458494</id>
      <parentid>453728</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:40:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2307" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту (частина 1)
 | рік = 1795
 | примітки = [[c:File:ДАКО фонд 280, опис 2, справа 1. 1795 рік. Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту (частина 1-ша).pdf|версія 1]], [[c:File:ДАКО 280-2-1. 1795. Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту (частина 1).pdf|версія 2]]
}}
[[File:ДАКО фонд 280, опис 2, справа 1. 1795 рік. Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту (частина 1-ша).pdf|thumb|Версія 1]]
[[File:ДАКО 280-2-1. 1795. Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту (частина 1).pdf|thumb|Версія 2]]

:2 м. Васильков, дворовые люди
:4 Архангельская, о великороссийских крестьянах
:5 м. Васильков, Григорович
:7 с. Мотовиловка, Сербиненко
:53 д. Альферной (Офирной ?), Скоблий
:67 с. Плисецкое, Улинский
:110 д. Салтановка, Корниенко
:114 с. Вильшаница (Ольшаницы), Браницкий... 
:166 м-ко Белая церковь
:518 с. Дулицкое
:554 с. Фурсы
:595 д. Беспечная
:609 с. Чмировка
:630 д. Щербаки
:636 х. Хрямовой
:638 д. Скребыши
:670 д. Олейники
:692 д. Клочки
:700 д. Коржовка
:714 д. Пищана
:730 д. Глыбочка
:742 д. Пугачевка
:754 м-ко Рокитно
:820 с. Потиевка
:858 с. Коженики
:884 с. Озерна
:912 с. Бирюки
:932 с. Пилипча
:948 с. Пищики
:1004 с. Матюши
:1058 с. Шамраевка
:1128 с. Насташка

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1795 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>fo37hbv6nukp3byoi94iwi0pgbt602o</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Книги благодійного товариства видання загальнокорисних і дешевих книг</title>
    <ns>0</ns>
    <id>51707</id>
    <revision>
      <id>458355</id>
      <parentid>396314</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T17:11:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="11432" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = Книги [[w:Благодійне товариство видання загальнокорисних і дешевих книг|благодійного товариства видання загальнокорисних і дешевих книг]]
 | автор =
 | перекладач =
 | секція =
 | попередня =
 | наступна =
 | рік =
 | примітки = Видавниче товариство, засноване 1898 р. у Санкт-Петербурзі з ініціативи генерала Миколи Федоровського
 | категорії =
}}
== Книги ==
{| class=&quot;wikitable sortable&quot;
!№||Автор/Редактор||Назва||Рік
|-
|1||[[Автор:Олександр Комаров|О. Степовыкъ]]||Корыстни звирятка (кажанъ, ижакъ та критъ)&lt;br/&gt;[http://shron1.chtyvo.org.ua/Komarov_Oleksandr/Korysni_zviriatka_Kazhan_izhak_ta_krit.pdf Вид. друге]||&lt;br/&gt;1902
|-
|2||[[Автор:Олександр Комаров|О. Степовыкъ]]||Про городыну&lt;br/&gt;Вид. друге||&lt;br/&gt;1902
|-
|3||[[Автор:Ганна Барвінок|Ганна Барвінок]]||{{L2s|Молодыча боротьба|Молодыча боротьба 1899.pdf}}||1899
|-
|4||[[Автор:Пантелеймон Куліш|Пантелеймон Куліш]]||Орыся||
|-
|5||[[Автор:Ганна Барвінок|Ганна Барвінок]]||Вирна пара||1900
|-
|6||[[Автор:Пилип Немоловський|Пилип Немоловський]]||Бжильныцтво&lt;br/&gt;вид. друге||&lt;br/&gt;1904
|-
|7||[[Автор:Михайло Комаров|М. Комарь]]||Оповидання про Антона Головатого [https://diasporiana.org.ua/proza/komar-m-opovydannya-pro-antona-golovatogo-ta-pro-pochatok-chornomorskogo-kozaczkogo-vijska/ Diasporiana]||1901
|-
|8||[[Автор:Олександр Кониський|Олександр Кониський]]||Оповидання про Тараса Шевченка: з портретамы и малюнкамы||1901
|-
|9||[[Автор:Євген Чикаленко|Євген Чикаленко]]||Розмова про сельске хазяйство. Кн. IV. Выноградъ||
|-
|10||С. Ваганов||Розмова про сухоты на рогатій худоби||
|-
|11||[[Автор:Пантелеймон Куліш|Пантелеймон Куліш]]||Выговщына||
|-
|12||[[Автор:Михайло Комаров|М. Комарь]]||Оповидання про Богдана Хмельныцького||1904
|-
|13||[[Автор:Григорій Коваленко|Григорій Коваленко]]||Видъ чого вмерла Мелася (про дифтеритъ)||
|-
|14||[[Автор:Борис Грінченко|Борис Грінченко]]||Оповидання про Ивана Котляревського||
|-
|15||[[Автор:Євген Чикаленко|Євген Чикаленко]]||Розмова про сельске хазяйство. Кн. III. Сіяни травы||
|-
|16||[[Автор:Марія Грінченко|М. Загирня]]||Добра порада (про скаженыну)&lt;br/&gt;[https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=8708 Вид. друге]||&lt;br/&gt;1902
|-
|17||[[Автор:Борис Грінченко|Борис Грінченко]]||[http://www.nibu.kiev.ua/elfond/Grinchenko_Grebinka_1903/Grinchenko_Grebinka_1903.pdf Оповидання про Евгена Гребинку]||1902
|-
|18||В. Імшенецький||Про пошести або лихи хворобы||
|-
|19||[[Автор:Євген Чикаленко|Євген Чикаленко]]||Розмова про сельске хазяйство. Кн. II. Худоба||
|-
|20||[[Автор:Євген Чикаленко|Євген Чикаленко]]||Розмова про сельске хазяйство. Кн. V. Сад||1903
|-
|21||[[Автор:Борис Грінченко|Борис Грінченко]]||Хто робить, той и мае (про Гарфильда)||
|-
|22||[[Автор:Євген Чикаленко|Євген Чикаленко]]||Розмова про сельске хазяйство. Кн. I. Чорный паръ та плодозминъ||
|-
|23||[[Автор:Марія Грінченко|М. Загирня]]||Мудрый учитель (оповидання про Сократа)||
|-
|24||[[Автор:Марія Грінченко|М. Загирня]]||Якъ выгадано машиною йиздыты||
|-
|25||М. Ганько||Якъ дбаешъ, такъ и маешъ (про господарство)||
|-
|26||[[Автор:Тарас Шевченко|Тарас Шевченко]]||Наймычка||1904
|-
|27||[[Автор:Олександр Русов|Олександр Русов]]||[http://library.kr.ua/elib/rusov/prugodu.pdf Прыгода на хутори]||1904
|-
|28||[[Автор:Софія Русова|Софія Русова]]||Божа искра, оповидання про Рафаэля||1904
|-
|29||[[Автор:Тарас Шевченко|Тарас Шевченко]]||Катерына||
|-
|30||[[Автор:Олександр Кониський|Олександр Кониський]]||Ходимо за Нымъ||
|-
|31||[[Автор:Олександр Лотоцький|О. Билоусенко]]||Винокъ (чытанка)||
|-
|32||[[Автор:Тадей Рильський|Тадей Рильський]]||Сильськи прыгоды (про выпасы)||
|-
|33||Г. Задера||У дытыны головка болыть — у матери серце (якъ годуваты та доглядаты малыхъ дитей)||
|-
|34||[[Автор:Марія Грінченко|М. Загирня]]||Пидъ землею, опов. про шахты||
|-
|35||[[Автор:Марія Грінченко|М. Загирня]]||[http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001866 Оборонець покрывдженыхъ]||1905
|-
|36||П. Е.||[http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/0001862 Мале та розумне]||1905
|-
|37||[[Автор:Софія Русова|Софія Русова]], [[Автор:Федір Вовк|Федір Вовк]]||{{L2s|Середъ выноградаривъ пивденнои Франціи|Середъ выноградаривъ пивденнои Франціи.pdf}}||1905
|-
|38||[[Автор:Дмитро Дорошенко|Дмитро Дорошенко]]||Якъ видкрыто Новый Свитъ||
|-
|39||[[Автор:Василь Доманицький|Василь Доманицький]]||Товарыськи крамныци||
|-
|40||[[Автор:Дмитро Дорошенко|Дмитро Дорошенко]]||На громадській роботи (про П. Кулиша)||
|-
|41||А. Ст-кий||Первоучытели славянськи||
|-
|42||[[Автор:Климент Квітка|Климент Квітка]]||Права що до виборів. Кн. I||
|-
|43||[[Автор:Климент Квітка|Климент Квітка]]||[http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/0001860 Права що до виборів. Кн. II]||1906
|-
|44||[[Автор:Модест Левицький|Модест Левицький]]||Петрусивъ сонъ||
|-
|45||[[Автор:Віктор Василенко|Віктор Василенко]]||Вжитки селянські по Полтавщині||
|-
|46||[[Автор:Софія Русова|Софія Русова]]||Український букварь (по підручнику [[Автор:Олександр Потебня|А. Потебні]])||1906
|-
|47||[[Автор:Климент Квітка|Климент Квітка]]||[http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001439 Початки науки про права конституційні]||1906
|-
|48||[[Автор:Софія Русова|Софія Русова]]||Як люде живуть у Норвегії||1906
|-
|49||А. Веретельник||Оповідання про Вука Караджича||1906
|-
|50||[[Автор:Василь Доманицький|Василь Доманицький]]||Смерть за правду (про І. Гуса)||
|-
|51||[[Автор:Михайло Грушевський|Михайло Грушевський]]||[https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10324 Про старі часи на Україні]||1907
|-
|52||А. Снаренко||Про народоправство кн. І||
|-
|53||Павло Бородаєвський||{{L2s|Як розвести на піску сосновий бір|Бородаєвський П. Як розвести на піску сосновий бір (С.Петербург, 1908).djvu}}||1909
|-
|54||Вас. П. Мазуренко||[http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/13670/file.pdf Про химію]||1908
|-
|55/а||В. Корольов||Ветеринарні поради, кн. I — Зверхні хвороби||
|-
|55/б||В. Корольов||Ветеринарні поради, кн. II — Хвороби на копити||
|-
|55/в||В. Корольов||Ветеринарні поради, кн. III — Хвороби шкури||
|-
|55/г||В. Корольов||Ветеринарні поради, кн. IV — Внутрішні хвороби||
|-
|55/д||В. Корольов||Ветеринарні поради, кн. V — Пошесті на худобі||
|-
|55||В. Корольов||Скотолічебник (Ветеринарні поради) — всі 5 книжок вкупі, з додатком (з 40 малюнками)||
|-
|56||Гр. Сьогобочній||[https://diasporiana.org.ua/ukrainica/sogobochnij-gr-pro-zhyttya-pavla-grybovskogo/ Про життя Павла Грабовського]||1908
|-
|57||С. Бородаєвський||Про кредітні кооперації||
|-
|58||М. Кулжинський||Роберт Овен||
|-
|59||Г. Коваленко||Клопіт у селі Білашівці||
|-
|60||[[Автор:Софія Русова|Софія Русова]]||Початкова географія||
|-
|61||В. Корольов||Домашня птиця||
|-
|62||[[Автор:Тарас Шевченко|Тарас Шевченко]]||[http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0006705 Маленький кобзарь]||1911
|-
|63||[[Автор:Олександр Комаров|О. Степовик]]||Оповідання про рослини||1911
|-
|64||В. Лункевич||Підземне царство||
|-
|65||[[Автор:Спиридон Черкасенко|С. Черкасенко]]||Рідна школа||
|-
|66||Гр. Наш||Мораль||
|-
|67||В. Лункевич||Історія землі||
|-
|68||[[Автор:Сергій Єфремов|Сергій Єфремов]]||[http://www.library.lviv.ua/fondy/Ukrainika/%D0%A0%D0%9B-1930.pdf Борис Грінченко] : Про життя його та діла||1913
|-
|69||[[Автор:Модест Левицький|М. Левицький]]||Лікарський порадник||1913
|-
| || ||TODO||
|-
|80|| || ||
|}

[[Категорія:Книжкові серії]]</text>
      <sha1>4fusgn0hrvcj4viex5hh32rzt28zm9h</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/3</title>
    <ns>116</ns>
    <id>56498</id>
    <revision>
      <id>458493</id>
      <parentid>454152</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:38:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2118" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту (частина 3)
 | рік = 1795
 | попередня = 2а
 | примітки = [[c:File:ДАКО фонд 280, опис 2, справа 3. 1795 рік. Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту (частина 3).pdf]]
}}
[[File:ДАКО фонд 280, опис 2, справа 3. 1795 рік. Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту (частина 3).pdf|thumb]]

:2 с. Барахты
:64 с. Палянычицы
:106 с. Ксаверовка
:150 с. Устимовка
:190 с. Пинчуки
:236 с. Тростинка
:299 с. Митниця
:313 с. Дрозды
:357 с. Дзюдиновка
:365 сл. Монастырий
:383 с. Руда
:400 с. Дучино
:426 с. Сухолесы
:439 с. Кожанка (частково втрачений двір 15)
:467 с. Зубары
:479 с. Марьяновка
:500 с. Краснолесы
:535 с. Лосятин
:577 с. Чупира
:591 с. М. Ольшанка
:627 д. Троицкая
:642 с. Яблоновка
:664 д. Фесюры
:680 д. Сорокотяга
:704 д. Поправка
:712 х. Однорогов
:722 с. Черное
:754 х. Юдчин
:762 с. Узино
:803 с. Быкова Гребля
:817 с. Севериновка
:851 с. Антоновка
:869 с. Юшков Рог
:889 с. Янковка
:926 с. Аксентовка
:937 с. Саварка
:961 с. Тетеровка
:977 с. Городища
:996 д. Бакалы
:1008 с. Кадлубинцы
:1018 с. Деремезное (дворовые люди)
:1020 с. М. Ольшанка (дворовые люди)
:1022 с. Казаринова (дворовые люди)

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1795 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>rau9iswaona89q0tkg1ugad2627z3si</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/398</title>
    <ns>116</ns>
    <id>59757</id>
    <revision>
      <id>458464</id>
      <parentid>455914</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T22:53:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="56448" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки однодворців Васильківського повіту
 | рік = 1832
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-398. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-398. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf|thumb]]

&lt;poem&gt;
Антонівка 99,
Безпечна 478, Бортники 203, Бикова Гребля 460, Біла Церква містечко 109, Бірюки 386, Блощинці 500,
Василів містечко 380, Васильків місто 7, Велика Снітинка 324,
Веприк 73, Вільшанка Білоцерківська  490, Волиця 466,
Глушки 300, Городище 494, Гребінки 310,
Деремезна 149, Дмитрівка 336, Дорогинка 400, 
Житні Гори 232,
Кожанка 376, Коженики 390, Кощіївка 440, Красноліси 272, Куделі хутір 522,
Ліщинка 137,
Мазепинці 316, Макіївка 153, Малополовецьке 278, Мар’янівка 57, Матюші 330, Митниця 159, Мотовилівка казенна 19, Мотовилівка поміщицька 23,
Озерна (Езерна) 354, Оксентівка (Луб'янка) 141, Олійникова Слобода 492, Ольшаниця 394, 
Острів 456, Офірна Біскупа 514,
Паляничинці 518, Пилипча 510, Півні 306, Піщана 288, Пологи 39, Потіївка 404, 
Пришивальня 254, Пруси 426,
Розаліївка 143, Рокитна 238, Ромашки 304,
Саварка 434, Савинці 444, Салиха 448, Синява 195, Скригалівка 228, Снігурівка 91, 
Соколівка 502, Ставки 217, Сухоліси 464,
Телешівка 294, Триліси 282, Тростинка 302, Троцке 107,
Узин 173, Устимівка 352,
Фастівка 506, Фастів містечко181, Фастівець 165, 
Чепеліївка 47, Червона 213,
Черкас 270, Чмирівка 462, Чорногородка 33, Чупира 81,
Шарки 145, Шкарівка 474, Шпендовка 67,
Щербаки 264, Яблунівка Білоцерківська 260, Яблунівка Чорногородська 221, Янківка 346, Яхни 458, Яцьки 298.

/номер сторінки вказано в pdf форматі/
Мужской пол, Женский пол, Имя отчество и прозвание, лета, избираемые, звание, место прописки
Сторінка : 7
Васильков одиноких
Уездный список
об однодворцах жительствующих в городе Василькове на общественных землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан
1. Гаварский Антон Семенов;
2. Невядомский Тадеуш Андреев;
3. Матусевич Семен Осипов;
4. Арцимович Евдоким Антонов;
5. Ендржеевский Иван Иванов;
6. Лисецкий Осип Григорьев;
7. Подбильский Станислав Григорьев;
8. Янишевский Яким Каетанов;
9. Качуровский Александр Мартинов;
10. Жигмановский Лювик Флориев;
11. Ржечицкий Николай Мартинов;

Сторінка : 8
Васильков одиноких
1. Якубовский Антон Григорьев;
2. Комаровский Матвей Карлов; 
3. Данилевский Ефим Семенов; 
4. Михальский Архип Трофимов;

Васильков посемейных
1. Дидковский Матвей Онисимов;

Сторінка : 13
Васильков посемейных
1. Гаевский Иван Иванов;
2. Гаевский Захарий Иванов;
3. Шиманский Лукьян Алексеев;
4. Рачинский Петр Яковлев;
5. Маевский Иван Осипов;
6. Созанович Ксаверий Викторов;
7. Пащынский Лукьян Юрьев;
8. Ластовецкий Иван Геронимов;
9. Рожановский Яков Иванов;
10. Ходаковский Иван Иванов;
11. Грабовский Карл Иванов;
12. Прудзиньский Николай Иванов;
13. Недзелский Андрей Осипов;
14. Созон Яков Степанов;
15. Зелинский Иван Данилов;

Сторінка : 19
Мотовиловка Казенная посемейных
1. Станкевич Александр Осипов;
2. Станкевич Федор Александров;
3. Станкевич Антон Александров;
4. Сикорский Аполинарий Осипов;

Сторінка : 23
Мотовиловка Помещичья одиноких
1. Гемский Иван Александров
2. Витковский Михаил Антонов

Сторінка : 24 та 31
Мотовиловка Помещичья Почетные граждане
1. Станькевич Феликс Николаев Казимиров;

Сторінка : 25
Мотовиловка помещичья посемейных
1. Бедько Прокофий Захариев;
2. Подвисоцкий Фома Антонов;
3. Море  Доминик Иванов;
4. Ордовский Станислав Казимиров;
5. Шыманский Михаил Антонов;
6. Волотовский Иван Григориев;
7. Эбергарт Иван Иванов;
8. Барвинский Иван Андреев;
9. Завадский Станислав Филипов;
10. Комаровский Викентий Степанов;
11. Сулятицкий Яков Войцехов;
12. Голембиовский Матвей Викентиев;
13. Кревель, родственница Плавинская;
14. Михальский Михаил Варфтоломеев;
15. Красовский Константин Александров;
16. Богуславский Иван Антонов;
17. Проскуровский Григорий Давидов;
18. Копчинский Станислав Мартинов;
19. Мегедовский Григорий Максимов;

Сторінка : 33
Черногородка одиноких
1. Зилинский Каспер Михайлов
2. Свенцицкий Петр Михайлов
3. Орловский Яков Васильев 

Черногородка посемейных
1. Сташкевич Степан Иванов;
2. Зиленский Франц Михайлов; 
3. Ильницкий Адам Иванов;
4. Воронович Иван Антонов;
5. Новицкий Осип Григорьев;
6. Новицкий Димитрий Николаев;

Сторінка : 39
Пологи одиноких
Уездный список
об однодворцах жительствующих в Васильковского уезде в селении Пологах на помещичьих землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан

1. Петровский Людвик Фадеев 28
2. Ходаковский Иван Иванов 22

Сторінка : 40
Пологи посемейных
Уездный список
об однодворцах жительствующих Васильковского уезда в селении Пологах на помещичьих землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 2$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан

1. Ходаковский Людвик Иванов 30; жена Марцияна Иванова Ходаковская 30;
сын Томаш 10; дочь Фекла 6
2. Липницкий Андрей Иванов 48; жена его Анна Павлова Липницкая 33;
сыновья его Лаврентий 15; Осип 5; дочь Александра 9;
3. Зелинский Николай Мартинов 38; жена его Федора Василева Зелинская 25; сын Осип 2; 
4. Бурдзиловский Владимир Варфтоломеев 29; жена его Наталия Геронимова 23;
сын Иван 3; дочь Мария 1/2; племянник Владимира Степан 13;
5. Лисовский Гавриил Мартынов 60 вдов; сыновья Игнатий  холост 25; Казимир 21;
6. Ильницкий Александр Матеушов 40; жена его Францишка Матеушова 40; сын Войцех 12;
7. Органовский Федор Иванов 40; жена его Феодосия Федорова 35; дочери Ева 3; Пелагея ½;
брат Федоров Степан 30; жена его Елисавета Михайлова 25; сын Осип 1;
сестра Федорова Александра Васильева вдова 45; сыновья Александры Прокопий Федоров 16; Григорий 4; дочь ее Дарья ¼;

8. Сохацкий Феликс Иванов 32; жена его Аполония Михайлова 30; дочь Ядвига 8;
9. Василевскй Иван Матвеев 26; жена его Юстина Осипова Василевская 26; сын его Петр 2;
10. Круликовский Павел Васильев 45; жена его Александра Матвеева 30; дочери Елисавета 11; Ягнешка 5; Настасия 3;
11. Круликовский Иван Варфтоломеев 65; жена его Марциянна Семенова 50; 
сыновья Иван 25; Антон 15; Иван 14; Никифор 12; дочь Мария 24;
брат Иванов Александр 50;
12. Гриневич Григорий Петров 17 холост; братья Григорьевы родные Иван 16; Демьян 8; сестра Григория Мария 20;
13. Шмогоржевский Гавриил Александров 26 холост; Братья Гаврииловы родные Александр 23; Иван 15; Каетан 12; сестра Цецилия 18;
14. Шмогоржевский Констан Васильев 35; жена Терезия Павлова 25; дочери Регина 8; Марцияна 2;
15. Смогоржевский Михаил Васильев 45; жена его Францишка Григорьева 40; сыновья Михаил 12; Даниил 8; дочь Варвара 1;

16. Чарковский Иван Михайлов 60; жена его Фекла Мартынова 45; 
сыновья Семен 15; Павел 13; Иван 7; дочери Александра 17; Анна 8; Мария ½;
17. Василевский Игнатий Матвеев 30; жена его Фекла Константинова 20;
18. Пеньский Иван Фадеев 15; мать Иванова Иоанна Александрова 45.

Сторінка : 47 
Чепелиевка одиноких 
1. Вольский Николай Васильев

Чепелиевка посемейных
1. Березецкий Семен Николаев;
2. Замлинский Войцех Иванов;
3. Врублевский Казимир Мартынов;
4. Антонович Демян Демянов;
5. Ротовский Тимофей Павлов;
6. Мотилевич Михаил Андреев;
7. Женвоцкий Михаил Максимов;
8. Мотилевич Николай Степанов;
9. Янковский Григорий Мартынов;
10. Рудковский Дорош Васильев;
11. Звержковский Михаил Ильин
12. Барецкий Иматий Осипов;
13. Галацан Степан Петров;
14. Рудковский Иван Антонов;
15. Чернолуцкий Иван Вицентиев;
16. Ляхович Захарий Григориев;
17. Бакуновский Осип Федоров, Реутова Мария Васильева теща;
18. Бакуновский Григорий Лукьянов, Мария Ясиньская вдова;
19. Круликовский Данил Валентиев;
20. Галацан Иван Петров;
21. Кончаковский Михаил Антонов;
22. Барановский Никита Васильев;
23. Волотовский Казимир Семенов;
24. Барановский Матвей Иванов;
25. Кондратович Степан Васильев
26. Москалевич Михаил Иванов;
27. Васильев Гавриил Николаев;

Сторінка : 57
Марьяновка одиноких
1. Голиневич Иван Фомин;
2. Янишевич Яков Иванов;
3. Косинский Иван Иванов;
4. Вольский  Станислав Войцехов;
5. Винецкий Филип Иванов;

Сторінка : 58
Марьяновка посемейных
1. Уляницкий
2. Дабежа
3. Стефанский
4. Трипольский
5. Ронгер
6. Крушельницкий
7. Холодовский
8. Саврицкий
9. Крижановский Андрей Петров
10. Томашевский
11. Барщевский
12. Романовский
13. Юрковский
14 Саврицкий
15. Лаговский Антон Осипов 
16. Щепановский
17. Голембиовский
18. Сташевский
19. Новицкий
20. Архипский Иосип Иванов 
21. Юрковский
22. Томашевский
23. Родкевич Войцех Григорьев
24. Словиковский, Гербут Юлианна вдова
25. Липский
26. Зиневич
27. Дроздальский
28. Тржасковский
29. Стефанский
30. Лубковский Максимилиян Андреев;
31. Вржесниовский Каспер Михайлов; 
32. Голеневич Макар Павлов;

Сторінка : 67
Спендовка одиноких
1. Романовский Гавриил Яковлев

Сторінка : 68
Спендовка посемейных
1. Ланевский
2. Чайковский
3. Топольский
4. 5. Волошиновский

Сторінка : 73
Веприк одиноких
1. Белецкий Павел Фомин
2. Савицкий Мирон Иванов

Сторінка : 74 
Веприк посемейных
1. Житкевич
2. Мостицкий Иван Матвеев 
3. Мечковский
4. Ивановский
5. 6. Ковальский
7. Кобилинский
8. Цыбульский
9. Червинский
10. Домбский Антон Клементьев
11. 12. Водерацкий
13. Карчевский
14. Кобилинский
15. Котовский
16. Котасевич
17. Стржелецкий Игнат Яковлев;
18. Рашкевич 

Сторінка : 81
Чупира одиноких
1. Гловацкий Иван Карлов 

Сторінка : 82
Чупира посемейных
1. Пискорский
2. Олшевский
3. Шульковский 
4. Скрипковский
5. Харатанский
6. Вишневский
7. Сичинский
8. Войцеховский
9. Пальковский
10. Скальский
11. Лясковский
12. Скрипковский
13. Крупский
14. Вольский
15. Скрипковский
16. 17 Чудецкий
18. Лосецкий
19. Ивашкевич
20. Ястрежемский
21. Издебский, Скрипковский
22. Волковский
23. Квятковский
24. Медушевский, Дембицкий
25. Соколовский
26. Забавский
27. Кондратевич
28. Клоцко, Боребская Мария Федорова
29. Рачковский
30. Чудецкий 

Сторінка : 91 
Снигоровка Снігурівка одиноких
1. Ярошевич Леон Иванов;
2. Козловский Иван Иванов;
3. Чехович Семен Казимиров;

Снигоровка посемейных
1. Губский Мартин Борисов

Сторінка : 95
Снигоровка посемейных
1. Войславицкий
2. Корчиньский
3. Клосовский Каспер Павлов
4. Избицкий
5. Масло
6. Избицкий Станислав Францов; 

Сторінка : 99
Антоновка одиноких
1. Шиманский Петр Иванов

2. Новицкий  Матвей Викентиев
3. Доманский  Францишек Войцехов

Сторінка : 100
Антоновка посемейных
1. Лузановский
2. Скржичевский
3. Щырский 
4. Островский
5. Янковский
6. Домбек
7. Хоцяновский
8. Лузановский
9. Шуляковский
10. Мышковский
11. Рудзинский
12. Пашиньский
13. Янковский
14. Бурковский
15. Крепковский
16. Гловацкий Гавриил Павлов 
17. Лаговский
18. Гонсиоровский
19. Чехович Матвей Войцехов 65 вдов; 
сыновья 1й Яков 20; жена его Мария Павлова 20;  2й Иван 16; дочери Матвеевы Фекла 25; Крестина 22
20. Менжинский
21. Бурковский
22. Тарнавский, Мария Павлова из Арцимович Тарнавская;

Сторінка : 107
Троцкое посемейных
1. Седлецкий    

Сторінка : 109
Белая Церковь посемейных
1. Воверко
2. Рудницкий
3. Дабкевич
4. Жураковский
5. 6. Рудковский
7. Новацкий
8. Кузминский
9. Гуцевич
10. Толочко
11. Пенионжко
12. Вонсальский
13. Кручковский
14. Чарнецкий Матвей Мартинов 

15. Сломчинский Иосиф Войцехов 48; жена его Катерина Антонова 42;
сыновья  Михаил 9; Павел 2; дочери Ягнешка 12; Каролина 7
братья Осиповы 1й Иван 45; жена его Елисавета Павлова 35; сын его Николай 11; дочь Елена 8;
2й Кароль 27; жена его Екатерина Иванова 25;

16. Сломчинский Павел Войцехов 40; жена его Францишка Станиславова 35; сыновья Леон 8; Симон 6;
брат Павлов Матеуш 29; жена его Оксана Павлова 23; сын его Елияш 1;

17. Волинский Александр Еваристов
18. Порадовский
19. Винницкий
20. Лойко
21. Ястржембский
22. Червинский
23. Сосновский
24. Миржевский
25. Левицкий
26. Рожановский
Сторінка : 116
27. Тарнавский
28. 29. Савицкий
30. Олексевич
31. Соколовский
32. Мочульский
33. Шостаковский
34. Ижаковский
35. Зарембский
36. Романовский
37. Шимановский
38. Олиховский Франц Казимиров
39. Лещинский
40. Козяровский
41. Левицкий
42. Концевич
43. Гловацкий
44. Ольшевский
Сторінка : 120
45. Вишниовский Карл Александров 
46. Винарский
47. Сикорский
48. Червинский
49. Домбровский Максим Варфтоломеев 37; жена его Александра Артемова 20;
50. Гловацкий
51. Ракоч Игнатий Ганзелов;
52. Степанский Александр Осипов
53. Боровской
54. Галицкий
55. Ягминович Матеуш Фадеев
56. Сикорский
57. 58. Мижевский
59. Гонсовский Амброзий Игнатов;
60. Издебский
Сторінка : 123
61. Рудзевич
62. Осовский
63. Крупский
64. Аксутинский Андрей Михайлов
65. Янишевский
66. Савицкий
67. Самборский
68. Рачковский
69. Дрончковский
70. 71. Роецкий
72. Инкотовский
73. Зарембский
74. Янушкевич
75. Залевский
76. Островский
77. Якубович
78. Зверховский
Сторінка : 126
79. Огоновский
80. Богдашевский
81. Ястржембский
82. Подгурский
83. Бульковский
84. Ильницкий
85. Бартосевич Осип Андреев
86. Дручковский
87. Лужецкий
88. Гозовский
89. Гловацкий
90. Богдашевский
91. Подгурский
92. Здановский 

Сторінка : 133
Белая Церковь одиноких
1. Макаревич Викентий Игнатьев
2. Маньковский Владислав Осипов
3. Липский Петр Антонов
4. Жоль Карл Лоранов 
5. Загоровский Степан Иванов
6. Рожнятовский Франц Андреев
7. Улятовский Андрей Войцехов
8. Березовский Петр Леонтьев
9. Ковальский Яков Осипов
10. Тржасковский Карл Иванов

Сторінка : 134 
Белая Церковь Посемейных
1. Горецкий Иван Антонов        

Сторінка : 137
Лещинка посемейных
1. Рачинский
2. Гутовский
3. Балашкевич
4. Копчинский
5. Дыдинский
6. Здеховский Иван Михайлов;
7. Доманьский
8. Вишниовецкий Даниил Михайлов;
9. Ярмусевич
10. Оксентий Иван Григориев;

Сторінка : 141
Оксентовка (Лубянка)  посемейных
1. Барицкий Флориян Осипов; Ефимия Иванова из Ельских Барецкая; 

Сторінка : 143
Розалиевка посемейных
1. Мирецкий
2. Пташинский
3. Любанский
4. Добровольский
5. Стобецкий
6. Здановский 

Сторінка : 145
Шарки посемейных
1. Деренговский Василий Семенов;
2. Розвадский Федор Васильев;
3. Руциньский Лаврентий Степанов;
4. Сокоровский Иван Семенов;
5. Домбровский Иосиф Лукиянов 50; жена его Фекла Иванова 40; сын его Иван 16; дочь Ефросиния 18;
брат Иосифов Василий 35; жена его Марьянна Иванова 25; сыновья Игнатий 15; Феликс 9; Иван 3; дочь Агафия ½;
сестра Иосифа Агафия Домбровская 15;
6. Ястржембовский Яков Федоров;
7. Ивановский Игнатий Иванов;
8. Каминский Севастиян Иванов 35; жена его Мария Емельянова 23; дочь Мария 2; 

Сторінка : 149
Деремезна Одиноких
1. Тишковский Фортунат Осипов

Сторінка : 150
Деремезна посемейных
1. Улятовский
2. Щыгольский Мартин Иванов;
3. Зашулиц 
4. Островский 

Сторінка : 153 и 158
Макиевка Макі́ївка посемейных
Киевской губернии Васильковского уезда селение помещика Проскуры Макиевка
1. Гродский
2. Стржельницкий
3. Малишевский
4. Костржицкий
5. Плотницкий
6. Каминский Матвей Васильев 50; жена его Мариянна Карлова 48;
сыновья его 1й Франц 23, жена его Оршуля Никодимова 22, сын Иван 2;
2й Каетан 21; 3й Роман 19; дочери Францишка 16; Фекла 12;

Сторінка : 154 
Макиевка посемейных
1. Карпинский Нестер Григорьев;
2. Кржижановский Гавриил Войцехов, жительствует при нем: 
Гловацкая Мария Фомина, 
Соломицкая Мария Мартинова;
3. Дидковский Василий Антонов;

Сторінка : 159 
Мытница одиноких
1. Войновский Яков Антонов;

Сторінка : 160 
Мытница одиноких
1. Бутковский Кондрат Иванов;

Сторінка : 161 
Мытница посемейных
1. Ильницкий
2. Ольховский

Сторінка : 165 
Фастовец одиноких
1. Скаржинский Василий Ильин
2. Пиотровский Казимир Иванов
3. Лисовецкий Михил Лукьин

Фастовец посемейных
1. Марцинкевич Иван Григорьев;
2. Цедревич
3. Мышевский
4. Гораин
5. Балинский Адам Семенов;
6. Гораин
7. Соврицкий
8. Кобылинский
9. Липский
10. Гаеновский
11. Красинский
12. Илюшко Степан Деомидов;
13. Свирский
14. Марценькевич Осип Иванов;
15. Горчинский Фома Осипов 24лет; брат его Иван 23лет; Иван 18лет; сестра Фомы Антонина 16лет
16. Кадебский
17. Рублевский
18. Кобылинский
19. Лисовецкий Осип Григорьев;
20. Крупчинский
21. Иваницкий

Сторінка : 173 
Узин посемейных
1. Зенькевич Фома Елияшев;
2. 3. 4. Кржижановский 
5. Бржозовский
6. Барвинский Федор Константинов;
7. Словиковский

Сторінка : 177 
Узин одиноких
1. Мочульский Лукиян Севастиянов 

Узин посемейных
1. Демецкий Семен Иванов;

Сторінка : 181 
Фастов посемейных
1. Пясецкий
2. Михайловский
3. Росинский
4. Мацкевич
5. Полеский
6. Калужинский
7. Стемпковский
8. Улятовский
9. Полеский
10. Следкевич
11. Добровольский
12. Швидовский
13. Нялецкий
14. Жуковский
15.-17. Лясоцкий
18. Седзиковский 
Сторінка : 185
19. Денефельт
20. Бернацкий
21. Кульчицкий
22. Троецкий
23. Островский
24. Кондратович
25. Карпинский
26. Шацило
27. Топольский
28. Покорницкий
29. Подвисоцкий
30. Лясоцкий
31. Янушевский
32. Мокржицкий
33. Перегуда
34. Роецкий
35. Бочковский
36. Войцеховский
37. Козакевич
38. Саржинский

Сторінка : 189 
Фастов Почетные граждане
1. Вантенбур

Фастов одиноких
1. Можаровский Иван Томашев
2. Чарнецкий Петр Яковлев
3. Булгак Ефим Петров

Фастов посемейных
1. Рогальский Лювик Андреев

Сторінка : 195 
Синява одиноких
1. Скотницкий Фадей Андреев 

Синява одиноких
1. Кузминский Павел Семенов

Сторінка : 197 
Сынява посемейных
1. Ольшевский
2. Ивиньский
3. Павловский
4. Единский
5. Стржалковский
6. Ивинский
7. Годлевский
8. Дембский

Сторінка : 203
Бертники посемейных
1. Вишневский
2. Ковба
3. Гернат
4. Василевский
5. Мрочковский
6. Зиленский 
7. Бочковский
8. Кисилевский
9. Хржановский
10. Хойнацкий
11. 12. 13. Парчевский
14. Окушко
15. Самборский
16. Мацкевич
17. Перегуда
18. Пожарницкий, 
Гурская Мария Иванова 50 жительствующая в них доме; дочери ее Мария 15; Александра 13
19. Меляновский

Сторінка : 209 
Бертники одиноких
1. Гернат Иван Осипов
2. Орловский Францишек Константинов
3. Гернат Игнатий Иванов

Сторінка : 210 
Бертники посемейных
1. Зелинский Иван Васильев;

Сторінка : 213 
Червона посемейных
1. Пабировский
2. Созанович
3. Кузминский
4. Савицкий
5. Ольшевский
6. Кржтинский
7. 8. Маньковский
9. Гловацкий
10. Крушинский
11. Кобылинский


Сторінка : 217 
Ставки посемейных
1. Аркушинский
2. Ровинский
3. 4. 5. Стоцкий
6. Трембицкий
7. Кобылинский
8. Стоцкий

Сторінка : 221 
Яблуновка Черногородкая одиноких
1. Лавринович Клементий Лаврентьев
2. Можаровский Петро Матвеев
3. Борковский Мойсей Дмитриев

Яблуновка Черногородская посемейных
1. Горжковский
2. Мазуркевич
3. Квятковский
4. Монтрезор
5. Милевский
6. Политовский
7. Грембецкий
8. Сливинский
9. Севрук
10. 11. 12. 13. Стаховский
14. Сухоребский
15. Шуневич-Жицкий, Севрук

Сторінка : 228 
Скригалевка посемейных
1. Чайковский
2. 3. Шпакович
4. Новицкий
5. Кобылинский
6. Буневич

Сторінка : 232 
Житнигоры Житнегоры одиноких
1. Сошинский

Житнигоры посемейных
1. Потомский
2. Филиповский
3. 4. Войцеховский
5. Мошинский
6. Гринджевский
7. 8. Новицкий
9. Некрашевкий

Сторінка : 238 
Рокитна посемейных
1. Ходецкий Либорий Гаврилов
2. Будзиньский
3. Буйновский
4. Залевский Григорий Иванов 
5. Рудницкий
6. Юхновский
7. Вацмановский
8. 9. Кульчицкий
10. Витковский
11. Бобриневич
12. Богатко
13. Дзевановский
14. Москалевский
15. Левенский
16. Москалевский
17. Витковский
18. Ходкевич
19. Давидовский
20. Нежинский
21. Рембецкий
Сторінка : 243 
22. 23. Бартушевич
24. Барановский
25. Краевский Адам Романов 53; жена его Фекля Иванова Краевская 35;
сын Гипполит 1; дочь Дионизия 12
пасынки Адамовы 1.Станислав Лукиянов 30; жена его Домицеля Климентьева 29
дочери Станислава Юлия 4; Фекля 1
2й Антон Лукиянов холост 28
Красуцкий Станислава Симон Климентьев 12 зять
26. Павловский, Балинский
27. Суский
28. 29. 31. Балинский
30. Татуревич
32. Рудницкий
33. Паустовский
34. Белевский
35. 36. Арцимович
37. Арцимович, Мошковский, Ходкевич, Залевская
Сторінка : 246 
38. Лаговский
39. Зелинский, Здебский
40. Зелинский
41. Казмирский
42. Рай
43. Вишниовский
44. Зелинский
45. Кульчицкий

Сторінка : 250
Рокитна одиноких
1. Гутовский Яков Матвеев
2. Белинский Иван Иванов
3. Доманский Николай Яковлев
4. Войцеховский Мартин Францишков
5. Чекерлан гавриил Семенов

Рокитна посемейных
1. Дроздовский,  Мостовицкая, Суская, Морозович

Сторінка : 254
Пришивальня одиноких
1. Цыбульский
2. Яблуновский

Пришивальня посемейных
1. Унрок
2. Венгурский
3. Мацкевич
4. Жураковский
5. Молчановский
6. Краснодомбский
7. Студзинский
8. Янишевский
9. Сукурский

Сторінка : 260
Яблуновка Белоцерковская посемейных
1. Новаковский
2. Грабовецкий
3. 5. Тульвинский
4. Барабановский
6. Клевицкий
7. Бобраницкий
8. Бульковский
9. Шайковский

Сторінка : 264
Щербаки одиноких
1. Пуцелевич Венедикт Станиславов

Щербаки посемейных
1. Ляхоцкий
2. Рибчинский
3. Пуцелевич
4. Рудковский
5. Пархомович, Пожарский
6. Цвиловский

Сторінка : 270
Черкас посемейных
1. Баржинский

Сторінка : 272
Краснолесы одиноких
1. Почтаренко
2. Оранский
3. Подвысоцкий

Краснолесы посемейных
1. Гурский Андрей Григорьев 27; братья родные Андреевы1й Василий 25;2й Роман 20; 3й Лука 15;
мать Андреева Катерина Гурская 30;
2. Станкевич
3. Новаковский
4. Липский
5. Домбровский Дорофтей Иванов 30; жена его Настасия Романова 25;
6. Навроцкий
7. Кобилинский
8. Полянский
9. Гаевский
10. 11. Новицкий
12. Стецкевич
13. Козловский
14. Ярмоловский

Сторінка : 278
Мало-Половецкое посемейных
1. Домбровский Григорий Яковлев 65; жена его Агафия Иванова 60; 
сын его Петр 39; жена его София Яковлева 25; сын Василий 6; дочери Мария 3; Ульяна 1

2. Домбровский Василий Иванов 55; . жена его Агафия Яковлева 40;
сыновья Моисей 11; Федор 2; дочери Олена 20; Терезия 4

3. Домбровский Иван Яковлев 50 Вдовь; 
сыновья Платон 14; Максим 7; дочери Ивановы Мария 20; Ярина 12; Анна 9

4. Домбровский Климент Александров 37; жена его Настасия Иванова 25;
сын его Аврам 10; дочери Матрона 7; Анна 4

5. Домбровский Ефим Иванов 30; жена его Катерина Яковлева 29

6. Домбровский Иван Иванов 80 Вдовь;
сыны его 1й Улас 50; жена его Александра Иванова 30;
сын Василий 10; дочери Анна 12; Софья11; Татияна 8; Агафия 4; Параскевия 2;
2й Алексадр 25; жена его Юстина Яковлева 20;
7. Гилевич

Сторінка : 282
Трилесы одиноких
1. Стоша Григорий Иванов
2. Гловацкий Фома Александров

Трилесы посемейных
1. Дашкевич
2. Короленко
3. Стронский
4. Гилевич
5. Залевский
6. Бернатович
7. Криницкий
8. Сапинский, 
Рубицкая Агафия Иванова, ее дочь Елисавета жительствующая у него дома 
9. Бутельский
10. Пожарницкий

Сторінка : 288
Пищана посемейных
1. Пенионжко Станислав Михайлов
2. Домарецкий, Тышкевич
3. Пикарский

Пищана посемейных
1. Свирский Антон Яковлев

Сторінка : 294
Телешовка одиноких
1. Галицкий
2. Кухарский

Телешовка посемейных
1. Добровольский
2. Невмержицкий
3. Доманьский

Сторінка : 298
Яцки посемейных
1. Попель

Сторінка : 300
Глушки посемейных
1. Синькевич
2. Колапский
3. Миколаевский

Сторінка : 302
Тростинка посемейных
1. Бялецкий
2. Вольский

Сторінка : 304
Ромашки посемейных
1. Соколовский

Сторінка : 306
Пивни посемейных
1. 2. Павловский
3. Можаровский

Сторінка : 310
Гребенки одиноких
1. Рожицкий Войцех Фомин
2. Осецкий Прокофий Михайлов

Гребенки одиноких
1. Оборский Игнатий Игнатьев

Гребенки посемейных
1. Война
2. Цешкевич
3. Плотницкий
4. Избицкий

Сторінка : 316
Мазепинцы одиноких
1. Бурковский Василий Федоров
2. Кржижановски Осип Иванов
3. Песляк Осип Степанов

Мазепинцы посемейных
1. 3. Красоцкий
2. Милькевич
4. Минаковский
5. Домбровский Осип Иванов 48; жена его Мария Михайлова 50
сыновья его Поликарп 20; Федор 17; Петр 13; Семеон 9
6. Лисовецкий Игнатий Иванов
7. Боркуновский
8. Стебельский
9. Пашкевич
10. Масло
11. Кржештофанский
12. 13. 14. Дембковский
15. Нездимовский
16. Милькевич
17. Дембковский
18. Дембицкий, 
Дембковская Терезия Игнатьева, дочь Доминикия жительствующая в соседях,
Вадовская Аполония Михайлова

Сторінка : 324
Снетинка Великая одиноких
1. Долинский
2. Горжальский
3. Островский

Снетинка Великая посемейных
1. Столыга
2. Боржимский
3. Крушинский
4. Хилькевич
5. Арцимович
6. Модзилевский
7. Поплавский

Сторінка : 330
Матюши одиноких
1. Подгаевский

Матюши посемейных
1. Бернацкий
2. Медзяновский
3. 4. Кобилинский
5. Тарасевич
6. Бартковский
7. Студзинский

Сторінка : 336
Дмитровка одиноких
1. Сосницкий Андрей Ильин

Дмитровка посемейных
1. Лозинский
2. Шенявский
3. Тичина
4. Рудницкий, племянник Калусовский
5. Масло
6. Осмоловский
7. Мартишевский
8. Есман
9. Задзерский
10. Кульчицкий
11. Матусевич
12. Зелинский
13. 14. Кобилинский
Сторінка : 341
15. Дидковский
16. Тичина
17. Мошковский
18. Кобилинский
19. Тичина
20. Буневич
21. Кульчицкий
22. Яворский

Сторінка : 346
Янковка одиноких
1. Ястржембский Феликс Варфтоломеев;
2. Рачковский Андрей Андреев;
3. Домбржанский Иван Каетанов

Янковка посемейных
1. Соломей
2. Ижевский
3. Сташкевич
4. Вечорковский
5. Войцеховский
6. Людвиновский
7. Зиленский
8. Войцеховский
9. Дроздовский
10. Рачевский

Сторінка : 352
Устимовка посемейных
1. 2. Козловский
3. Луханский
4. Андржеевский

Сторінка : 354
Езерна одиноких
1. Войцеховский
2. Грегурка
3. Балицкий
4. Филькевич
5. 6. Кулицкий

Езерна одиноких
1. Рудковский Казимир Иванов

Сторінка : 356
Езерна посемейных
1. Жуковский
2. Щирский Яков Осипов 
3. 4. Николаевский
5. Гурский
6. Княжницкий
7. Лозицкий
8. Цвиловский
9. Капусценский
10. Бернацкий
11. Шташевский
12. Пашковский
13. Ластовецкий
Сторінка : 359
14. Черпицкий
15. Добрановский
16. Тарнавска
17. Гроховский
18. Ендержевский
19. Куликовский
20. Пенкальский
21. Хижевский
22. Репелиовский
23. Коскевич
24.Коськевич
25. Кулеша
26. Магульский
27. Дашковский
28. Чижевский
Сторінка : 362
29. Кулеша
30. Домбровский Андрей Осипов 80; жена его Зофия Фомина 56
сыновья его Иван 22; Василий 16; Григорий 12; Федор 11; дочь Мариянна 17
31. Гринивецкий
32. Михайловский
33. Голембиовский
34. Кржижановский
35. Линчевский
36. Репелевский
37. Вольский
Сторінка : 364
38. 39. Тарновский
40. 41. Репинский
42. Шалуха
43. Святецкий
44. 45. Святецкий
46. Волковинский
47. Вечорковский
48. Подольский
49. 50. Гловацкий
49. Пожарницкий Иван Григорьев зять
51. Голембиовский
52. Выговский
53. Волотовский
54. Грохольский
55. Пикульский
Сторінка : 367
56. Пашковский
57. Волотовский
58. Паустовский
59. Сплавский
60. Избицки
61. Кучевский
62. Жураковский
63. Сливинский
64. Стаховский
65. Лозовский
66. Николаевский
67.-72. Клецкий
73. Ломачанский
Сторінка : 370
74. Буханевич
75. Домарацкий
76. Грушецкий
77. 78. Меляновский
79. Грозицкий
80.-82. Бокун
83. Ильницкий
84. Ендреежевский
85. 86. Рачинский
87. Закревский
88. Смолевский?

Сторінка : 376
Кожанка посемейных
1. Чайковский
2. Горай, Папроцкий
3. Павловский
4. Кобилинский

Сторінка : 380
Василев местечко одиноких
1. Кржижановский

Василев одиноких
Уездный список
об однодворцах жительствующих в местечке Василиове на владельческой земле и к оной припысанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии
Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан

1. Вишниовский Николай Иванов;
2. Легоцкий Иван Фадеев;

Сторінка : 282
Василев посемейных
Уездный список
об однодворцах жительствующих Васильковского уезда в местечке Васильове на владельческой земле и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 2$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан

1. Каминский Иван Василиев 38; жена его Магдалена Андреева Каминская 35
сыновья его Степан 12; Петр 8; дочери Францишка 18; Анна 16; Гертруда 13; Елена 2
2. Легоцкий
3. Недзельский
однодворчество; Киевской губернии Васильковского уезда местечко помещика Проскуры Васильов

Сторінка : 386
Бирюки одиноких
1. Левандовский

Бирюки посемейных
1. Гурский Григорий Осипов 40; жена его Доминикия Петрова Гурская 30
сын его Яков 8; дочери Ульяна 12; Степанида 3; Ульяна 1/2
2. Гурский Лукян Варфтоломеев 70; жена его второбрачная Ульяна Иванова Гурская 65
дочери Агафия 18; Домникия 17; Феврония 11
сын его Гаврил 49; жена Гаврилова Домникия Василева Гурская 40
сын Александр 4; дочери Феодосия 10; Мария 6; Ульяна 1
3. Ханецкий

Сторінка : 390
Кожаники о посемейных
1. Хмелиовский
2. Ханецкий
3. Балицкий
4. Юхневич

Сторінка : 394
Ольшаница одиноких
1. Гостовицкий

Ольшаница посемейных
1. Струтинский
2. Уляновский
3. Зарицкий
4. Малиновский
5. Жуковский, Мошинский
6. Барановский

Сторінка : 400
Дорогинка посемейных
1. Малешевский
2. Аксан
3. Николаевский

Сторінка : 404
Потиевка одиноких
1. Мультан
2. Залузкий
3. Маковский
4. Мацеевский

Потиевка посемейных
1. Бржезинский Василий Феликсов;
2. Стенжицкий
3. Городецкий
4. Маковский
5. Гаскевич
6. 8. Бритвич
7. Конофицкий
9. Гараз
10. Ребрент
11. Новоселецкий
12. Ярмолинский
13. Ломинский
Сторінка : 409
14. Барановский
15. Винарецкий
16. Смолевский
17. Уляницкий
18. Волотовский
19. Уляницкий
20. Матушевич
21. Бржезицкий Иван Григорьев;
22. Вольский
23. Лемешинский Семен Юрьев;
24. Лемишинский Яков Юрьев;
25. Панькевич
26. Олишевский Артем Алексеев;
Сторінка : 412
27. Шавлович
28. Липчевский
29. Ястржембский
30. Пишка
31. Филицкий
32. 33. Вертилецкий
34. Коскевич
35. 36. Компан
37. Вольский
38. Ольшевский Степан Гаврилов;
39. Островский
40. Растовецкий
Сторінка : 415
41. Растовецкий
42. Минарецкий
43. Паустовский
44. Новосельский
45. Зинькевич
46. Конофацкий
47. Санкевич
48. Суский
49. Мошынский
50. Ножинский
51. Воляницкий
52. Мошинский, пасынок Каплинский
53. Ольшевский
Сторінка : 418
54. Меляновский
55. Перловский
56. 57. Вертилецкий
58. Компань
59. Растовецкий
60. Ковальский
61. Пашинский
62. Блендовский
63. Ягодзинский
64. Бельский
Сторінка : 421
63. Погорецкий
66. Шишковский
67. 68. 69. Селецкий
70. Осовский
71. Растовский Лукьян Петров;
72. Уляницкий
73. Безкошевский
74. Конофацкий, Мультан
75. Шишковский
76. Пеньковский, Токарская Ядвига Андреева 60лет
77. Сымон
78. 79. 80. Горал
81. Косминский
82. Могорит
83. Ольшевский

Сторінка : 426
Прусы посемейных
1. Яблуновский
2. Боровицкий
3. Скальский
4. Павловский
5. Пухальская
6. Мошинский
7. Янишевский
8. Ломинский
9. Гаевский
10. Козловский
11. Турский, Жураковская
12. Иваницкий

Прусы одиноких
1. Лозовицкий Юрий Андреев
2. Папроцкий Пилип Лукянов

Сторінка : 434
Саварка одиноких
1. Тарковский Людвик Иванов

Саварка посемейных
1. Мокрицкий
2. Ломинский
3. 4. Янишевский
5. Балицкий

Сторінка : 440 
Кощиевка одиноких
1. Михальский

Кощиевка посемейных
1. Сафияновский
2. Кульчицкий
3. Летовский

Сторінка : 444
Савинцы одиноких
1. Незабитовский

Савинцы посемейных
1. Бенескул
2. Глоговский

Сторінка : 448
Салиха одиноких
1. Зборовский Иван Петров;


Салиха посемейных
1.Чайковский
2. Якубович
3. Михаиловский
4. Скржинский
5. Домбровский Михаил Михайлов 60; жена его Марцияна Иванова 57; сын его Петр 20; дочь Людвика 13;
6. Збаровский
7. Романовский
8. Винярский
9. Мотолевич
10. Романовский
11. Гудимович
12. Новосельский
13. Чайковский
14. Рогозинский
15. Булатович

Сторінка : 456
Остров посемейных
1. Свиригоцкий

Сторінка : 458
Яхны посемейных
1. Зелинский

Сторінка : 460
Быкова Гребля посемейных
1. Пиотровский
2. Филиовский

Сторінка : 462
Чмировка посемейных
1. Гучкевич

Сторінка : 464
Сухолесы посемейных
1. Ивановский
2. Зборовский

Сторінка : 466
Волица одиноких
1. 2. 4. Грушецкий
3. Дидковский

Волица посемейных
1. Добровольский Федор Сергеев

Волица посемейных
1. Ступницкий
2. Топоровский
3. Каневский
4. Кульчицкий
5. Шыманьский
6. Каминский Михаил Михайлов 35 Вдовь; сын Паладий 8; дочери Иоанна 10; Домицеля 4;
брат Михайлов Моисей 40; жена его Анна Иванова 35; дочери Александра 8; Мария 4
7. Трембицкий
8. Коржениовский

Сторінка : 474
Шкаровка одиноких
1. Ракович

Шкаровка посемейных
1. Яворский
2. Ракович

Сторінка : 478
Беспечна посемейных
1. Кособуцкий
2. Ферез
3. Шулятицкий
4. Розбицкий
5. Лещинский
6. Борецкий
7. Тарнавский
8. Буханевич
9. Буханевич Карл Степанов, Недашковский Андрей Степанов;
10. Евтуховский
11. Ситко Крыштоф Данилов;
12. Самборский
13. Розбицкий

Беспечна одиноких
1. Домбровский Павел Антонов;

Беспечна одиноких
1. Михалевский Михаил Петров
2. Добровольский Павел Григориев

Беспечна посемейных
1. Волотовский Ефим Яковлев, 
Якубовская Евдокия Григорьева


Сторінка : 490
Ольшанка Белоцерковская посемейных
1. Перловский
2. Кручковский
3. Закаблуковский
4. Кофел

Сторінка : 492
Олейникова Слобода посемейных
1. Добранский

Сторінка : 494
Городище посемейных
1. Каминьский Пантелеймон Яковлев 50; жена его Агафия Яковлева 20;
сын его Степан 1; дочери Регина 10; Мария 8; Мария 5;
2. Ковальский, Бурчаковский
3. Бачинский
4. 5. Павловский
6. Милькевич
7. Павстовский
8. Кобылинский
9. Кощевский
10. Кобылинский
11. 12. Меляновский

Сторінка : 500
Блощинцы посемейных
1. Чарнецкий

Сторінка : 502
Соколовка посемейных
1. Жуковский
2. Мукановский

Соколовка посемейных
1. Калапский Иван Иванов

Сторінка : 506
Фастовка посемейных
1.-3. Бобровницкий
4. Маковский
5. Викул

Сторінка : 510
'''Пилипча''' одиноких
1. Некраш

Пилипча посемейных
1. Любарский
2. Павловский
3. Кощевский

Сторінка : 514
'''Офирна Бискупа''' посемейных
1. Езерский
2. Юзефович
3. 4. Ляхоцкий
5. Барицкий

Сторінка : 518
'''Паляниченцы''' посемейных
1. Стебельский
2. 3. 4. Масляковский

Сторінка : 522
'''Хутор Кудели''' посемейных
1. Корженский

&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]</text>
      <sha1>4jbjnrgrhulpb2s4macjoickq2oiwdx</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458465</id>
      <parentid>458464</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T22:58:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="56591" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки однодворців Васильківського повіту
 | рік = 1832
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-398. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-398. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf|thumb]]

&lt;poem&gt;
Антонівка 99,
Безпечна 478, Бортники 203, Бикова Гребля 460, Біла Церква містечко 109, Бірюки 386, Блощинці 500,
Василів містечко 380, Васильків місто 7, Велика Снітинка 324,
Веприк 73, Вільшанка Білоцерківська  490, Волиця 466,
Глушки 300, Городище 494, Гребінки 310,
Деремезна 149, Дмитрівка 336, Дорогинка 400, 
Житні Гори 232,
Кожанка 376, Коженики 390, Кощіївка 440, Красноліси 272, Куделі хутір 522,
Ліщинка 137,
Мазепинці 316, Макіївка 153, Малополовецьке 278, Мар’янівка 57, Матюші 330, Митниця 159, Мотовилівка казенна 19, Мотовилівка поміщицька 23,
Озерна (Езерна) 354, Оксентівка (Луб'янка) 141, Олійникова Слобода 492, Ольшаниця 394, 
Острів 456, Офірна Біскупа 514,
Паляничинці 518, Пилипча 510, Півні 306, Піщана 288, Пологи 39, Потіївка 404, 
Пришивальня 254, Пруси 426,
Розаліївка 143, Рокитна 238, Ромашки 304,
Саварка 434, Савинці 444, Салиха 448, Синява 195, Скригалівка 228, Снігурівка 91, 
Соколівка 502, Ставки 217, Сухоліси 464,
Телешівка 294, Триліси 282, Тростинка 302, Троцке 107,
Узин 173, Устимівка 352,
Фастівка 506, Фастів містечко 181, Фастівець 165, 
Чепеліївка 47, Червона 213,
Черкас 270, Чмирівка 462, Чорногородка 33, Чупира 81,
Шарки 145, Шкарівка 474, Шпендовка 67,
Щербаки 264, Яблунівка Білоцерківська 260, Яблунівка Чорногородська 221, Янківка 346, Яхни 458, Яцьки 298.

/номер сторінки вказано в pdf форматі/
Мужской пол, Женский пол, Имя отчество и прозвание, лета, избираемые, звание, место прописки

Сторінка : 7
'''Васильков''' одиноких
Уездный список
об однодворцах жительствующих в городе Василькове на общественных землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан
1. Гаварский Антон Семенов;
2. Невядомский Тадеуш Андреев;
3. Матусевич Семен Осипов;
4. Арцимович Евдоким Антонов;
5. Ендржеевский Иван Иванов;
6. Лисецкий Осип Григорьев;
7. Подбильский Станислав Григорьев;
8. Янишевский Яким Каетанов;
9. Качуровский Александр Мартинов;
10. Жигмановский Лювик Флориев;
11. Ржечицкий Николай Мартинов;

Сторінка : 8
Васильков одиноких
1. Якубовский Антон Григорьев;
2. Комаровский Матвей Карлов; 
3. Данилевский Ефим Семенов; 
4. Михальский Архип Трофимов;

Васильков посемейных
1. Дидковский Матвей Онисимов;

Сторінка : 13
Васильков посемейных
1. Гаевский Иван Иванов;
2. Гаевский Захарий Иванов;
3. Шиманский Лукьян Алексеев;
4. Рачинский Петр Яковлев;
5. Маевский Иван Осипов;
6. Созанович Ксаверий Викторов;
7. Пащынский Лукьян Юрьев;
8. Ластовецкий Иван Геронимов;
9. Рожановский Яков Иванов;
10. Ходаковский Иван Иванов;
11. Грабовский Карл Иванов;
12. Прудзиньский Николай Иванов;
13. Недзелский Андрей Осипов;
14. Созон Яков Степанов;
15. Зелинский Иван Данилов;

Сторінка : 19
Мотовиловка Казенная посемейных
1. Станкевич Александр Осипов;
2. Станкевич Федор Александров;
3. Станкевич Антон Александров;
4. Сикорский Аполинарий Осипов;

Сторінка : 23
'''Мотовиловка Помещичья''' одиноких
1. Гемский Иван Александров
2. Витковский Михаил Антонов

Сторінка : 24 та 31
Мотовиловка Помещичья Почетные граждане
1. Станькевич Феликс Николаев Казимиров;

Сторінка : 25
Мотовиловка помещичья посемейных
1. Бедько Прокофий Захариев;
2. Подвисоцкий Фома Антонов;
3. Море  Доминик Иванов;
4. Ордовский Станислав Казимиров;
5. Шыманский Михаил Антонов;
6. Волотовский Иван Григориев;
7. Эбергарт Иван Иванов;
8. Барвинский Иван Андреев;
9. Завадский Станислав Филипов;
10. Комаровский Викентий Степанов;
11. Сулятицкий Яков Войцехов;
12. Голембиовский Матвей Викентиев;
13. Кревель, родственница Плавинская;
14. Михальский Михаил Варфтоломеев;
15. Красовский Константин Александров;
16. Богуславский Иван Антонов;
17. Проскуровский Григорий Давидов;
18. Копчинский Станислав Мартинов;
19. Мегедовский Григорий Максимов;

Сторінка : 33
'''Черногородка''' одиноких
1. Зилинский Каспер Михайлов
2. Свенцицкий Петр Михайлов
3. Орловский Яков Васильев 

Черногородка посемейных
1. Сташкевич Степан Иванов;
2. Зиленский Франц Михайлов; 
3. Ильницкий Адам Иванов;
4. Воронович Иван Антонов;
5. Новицкий Осип Григорьев;
6. Новицкий Димитрий Николаев;

Сторінка : 39
'''Пологи''' одиноких
Уездный список
об однодворцах жительствующих в Васильковского уезде в селении Пологах на помещичьих землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан

1. Петровский Людвик Фадеев 28
2. Ходаковский Иван Иванов 22

Сторінка : 40
Пологи посемейных
Уездный список
об однодворцах жительствующих Васильковского уезда в селении Пологах на помещичьих землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 2$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан

1. Ходаковский Людвик Иванов 30; жена Марцияна Иванова Ходаковская 30;
сын Томаш 10; дочь Фекла 6
2. Липницкий Андрей Иванов 48; жена его Анна Павлова Липницкая 33;
сыновья его Лаврентий 15; Осип 5; дочь Александра 9;
3. Зелинский Николай Мартинов 38; жена его Федора Василева Зелинская 25; сын Осип 2; 
4. Бурдзиловский Владимир Варфтоломеев 29; жена его Наталия Геронимова 23;
сын Иван 3; дочь Мария 1/2; племянник Владимира Степан 13;
5. Лисовский Гавриил Мартынов 60 вдов; сыновья Игнатий  холост 25; Казимир 21;
6. Ильницкий Александр Матеушов 40; жена его Францишка Матеушова 40; сын Войцех 12;
7. Органовский Федор Иванов 40; жена его Феодосия Федорова 35; дочери Ева 3; Пелагея ½;
брат Федоров Степан 30; жена его Елисавета Михайлова 25; сын Осип 1;
сестра Федорова Александра Васильева вдова 45; сыновья Александры Прокопий Федоров 16; Григорий 4; дочь ее Дарья ¼;

8. Сохацкий Феликс Иванов 32; жена его Аполония Михайлова 30; дочь Ядвига 8;
9. Василевскй Иван Матвеев 26; жена его Юстина Осипова Василевская 26; сын его Петр 2;
10. Круликовский Павел Васильев 45; жена его Александра Матвеева 30; дочери Елисавета 11; Ягнешка 5; Настасия 3;
11. Круликовский Иван Варфтоломеев 65; жена его Марциянна Семенова 50; 
сыновья Иван 25; Антон 15; Иван 14; Никифор 12; дочь Мария 24;
брат Иванов Александр 50;
12. Гриневич Григорий Петров 17 холост; братья Григорьевы родные Иван 16; Демьян 8; сестра Григория Мария 20;
13. Шмогоржевский Гавриил Александров 26 холост; Братья Гаврииловы родные Александр 23; Иван 15; Каетан 12; сестра Цецилия 18;
14. Шмогоржевский Констан Васильев 35; жена Терезия Павлова 25; дочери Регина 8; Марцияна 2;
15. Смогоржевский Михаил Васильев 45; жена его Францишка Григорьева 40; сыновья Михаил 12; Даниил 8; дочь Варвара 1;

16. Чарковский Иван Михайлов 60; жена его Фекла Мартынова 45; 
сыновья Семен 15; Павел 13; Иван 7; дочери Александра 17; Анна 8; Мария ½;
17. Василевский Игнатий Матвеев 30; жена его Фекла Константинова 20;
18. Пеньский Иван Фадеев 15; мать Иванова Иоанна Александрова 45.

Сторінка : 47 
'''Чепелиевка''' одиноких 
1. Вольский Николай Васильев

Чепелиевка посемейных
1. Березецкий Семен Николаев;
2. Замлинский Войцех Иванов;
3. Врублевский Казимир Мартынов;
4. Антонович Демян Демянов;
5. Ротовский Тимофей Павлов;
6. Мотилевич Михаил Андреев;
7. Женвоцкий Михаил Максимов;
8. Мотилевич Николай Степанов;
9. Янковский Григорий Мартынов;
10. Рудковский Дорош Васильев;
11. Звержковский Михаил Ильин
12. Барецкий Иматий Осипов;
13. Галацан Степан Петров;
14. Рудковский Иван Антонов;
15. Чернолуцкий Иван Вицентиев;
16. Ляхович Захарий Григориев;
17. Бакуновский Осип Федоров, Реутова Мария Васильева теща;
18. Бакуновский Григорий Лукьянов, Мария Ясиньская вдова;
19. Круликовский Данил Валентиев;
20. Галацан Иван Петров;
21. Кончаковский Михаил Антонов;
22. Барановский Никита Васильев;
23. Волотовский Казимир Семенов;
24. Барановский Матвей Иванов;
25. Кондратович Степан Васильев
26. Москалевич Михаил Иванов;
27. Васильев Гавриил Николаев;

Сторінка : 57
'''Марьяновка''' одиноких
1. Голиневич Иван Фомин;
2. Янишевич Яков Иванов;
3. Косинский Иван Иванов;
4. Вольский  Станислав Войцехов;
5. Винецкий Филип Иванов;

Сторінка : 58
Марьяновка посемейных
1. Уляницкий
2. Дабежа
3. Стефанский
4. Трипольский
5. Ронгер
6. Крушельницкий
7. Холодовский
8. Саврицкий
9. Крижановский Андрей Петров
10. Томашевский
11. Барщевский
12. Романовский
13. Юрковский
14 Саврицкий
15. Лаговский Антон Осипов 
16. Щепановский
17. Голембиовский
18. Сташевский
19. Новицкий
20. Архипский Иосип Иванов 
21. Юрковский
22. Томашевский
23. Родкевич Войцех Григорьев
24. Словиковский, Гербут Юлианна вдова
25. Липский
26. Зиневич
27. Дроздальский
28. Тржасковский
29. Стефанский
30. Лубковский Максимилиян Андреев;
31. Вржесниовский Каспер Михайлов; 
32. Голеневич Макар Павлов;

Сторінка : 67
'''Спендовка''' одиноких
1. Романовский Гавриил Яковлев

Сторінка : 68
Спендовка посемейных
1. Ланевский
2. Чайковский
3. Топольский
4. 5. Волошиновский

Сторінка : 73
'''Веприк''' одиноких
1. Белецкий Павел Фомин
2. Савицкий Мирон Иванов

Сторінка : 74 
Веприк посемейных
1. Житкевич
2. Мостицкий Иван Матвеев 
3. Мечковский
4. Ивановский
5. 6. Ковальский
7. Кобилинский
8. Цыбульский
9. Червинский
10. Домбский Антон Клементьев
11. 12. Водерацкий
13. Карчевский
14. Кобилинский
15. Котовский
16. Котасевич
17. Стржелецкий Игнат Яковлев;
18. Рашкевич 

Сторінка : 81
'''Чупира''' одиноких
1. Гловацкий Иван Карлов 

Сторінка : 82
Чупира посемейных
1. Пискорский
2. Олшевский
3. Шульковский 
4. Скрипковский
5. Харатанский
6. Вишневский
7. Сичинский
8. Войцеховский
9. Пальковский
10. Скальский
11. Лясковский
12. Скрипковский
13. Крупский
14. Вольский
15. Скрипковский
16. 17 Чудецкий
18. Лосецкий
19. Ивашкевич
20. Ястрежемский
21. Издебский, Скрипковский
22. Волковский
23. Квятковский
24. Медушевский, Дембицкий
25. Соколовский
26. Забавский
27. Кондратевич
28. Клоцко, Боребская Мария Федорова
29. Рачковский
30. Чудецкий 

Сторінка : 91 
'''Снигоровка''' одиноких
1. Ярошевич Леон Иванов;
2. Козловский Иван Иванов;
3. Чехович Семен Казимиров;

Снигоровка посемейных
1. Губский Мартин Борисов

Сторінка : 95
Снигоровка посемейных
1. Войславицкий
2. Корчиньский
3. Клосовский Каспер Павлов
4. Избицкий
5. Масло
6. Избицкий Станислав Францов; 

Сторінка : 99
'''Антоновка''' одиноких
1. Шиманский Петр Иванов

2. Новицкий  Матвей Викентиев
3. Доманский  Францишек Войцехов

Сторінка : 100
Антоновка посемейных
1. Лузановский
2. Скржичевский
3. Щырский 
4. Островский
5. Янковский
6. Домбек
7. Хоцяновский
8. Лузановский
9. Шуляковский
10. Мышковский
11. Рудзинский
12. Пашиньский
13. Янковский
14. Бурковский
15. Крепковский
16. Гловацкий Гавриил Павлов 
17. Лаговский
18. Гонсиоровский
19. Чехович Матвей Войцехов 65 вдов; 
сыновья 1й Яков 20; жена его Мария Павлова 20;  2й Иван 16; дочери Матвеевы Фекла 25; Крестина 22
20. Менжинский
21. Бурковский
22. Тарнавский, Мария Павлова из Арцимович Тарнавская;

Сторінка : 107
'''Троцкое''' посемейных
1. Седлецкий    

Сторінка : 109
'''Белая Церковь''' посемейных
1. Воверко
2. Рудницкий
3. Дабкевич
4. Жураковский
5. 6. Рудковский
7. Новацкий
8. Кузминский
9. Гуцевич
10. Толочко
11. Пенионжко
12. Вонсальский
13. Кручковский
14. Чарнецкий Матвей Мартинов 

15. Сломчинский Иосиф Войцехов 48; жена его Катерина Антонова 42;
сыновья  Михаил 9; Павел 2; дочери Ягнешка 12; Каролина 7
братья Осиповы 1й Иван 45; жена его Елисавета Павлова 35; сын его Николай 11; дочь Елена 8;
2й Кароль 27; жена его Екатерина Иванова 25;

16. Сломчинский Павел Войцехов 40; жена его Францишка Станиславова 35; сыновья Леон 8; Симон 6;
брат Павлов Матеуш 29; жена его Оксана Павлова 23; сын его Елияш 1;

17. Волинский Александр Еваристов
18. Порадовский
19. Винницкий
20. Лойко
21. Ястржембский
22. Червинский
23. Сосновский
24. Миржевский
25. Левицкий
26. Рожановский
Сторінка : 116
27. Тарнавский
28. 29. Савицкий
30. Олексевич
31. Соколовский
32. Мочульский
33. Шостаковский
34. Ижаковский
35. Зарембский
36. Романовский
37. Шимановский
38. Олиховский Франц Казимиров
39. Лещинский
40. Козяровский
41. Левицкий
42. Концевич
43. Гловацкий
44. Ольшевский
Сторінка : 120
45. Вишниовский Карл Александров 
46. Винарский
47. Сикорский
48. Червинский
49. Домбровский Максим Варфтоломеев 37; жена его Александра Артемова 20;
50. Гловацкий
51. Ракоч Игнатий Ганзелов;
52. Степанский Александр Осипов
53. Боровской
54. Галицкий
55. Ягминович Матеуш Фадеев
56. Сикорский
57. 58. Мижевский
59. Гонсовский Амброзий Игнатов;
60. Издебский
Сторінка : 123
61. Рудзевич
62. Осовский
63. Крупский
64. Аксутинский Андрей Михайлов
65. Янишевский
66. Савицкий
67. Самборский
68. Рачковский
69. Дрончковский
70. 71. Роецкий
72. Инкотовский
73. Зарембский
74. Янушкевич
75. Залевский
76. Островский
77. Якубович
78. Зверховский
Сторінка : 126
79. Огоновский
80. Богдашевский
81. Ястржембский
82. Подгурский
83. Бульковский
84. Ильницкий
85. Бартосевич Осип Андреев
86. Дручковский
87. Лужецкий
88. Гозовский
89. Гловацкий
90. Богдашевский
91. Подгурский
92. Здановский 

Сторінка : 133
Белая Церковь одиноких
1. Макаревич Викентий Игнатьев
2. Маньковский Владислав Осипов
3. Липский Петр Антонов
4. Жоль Карл Лоранов 
5. Загоровский Степан Иванов
6. Рожнятовский Франц Андреев
7. Улятовский Андрей Войцехов
8. Березовский Петр Леонтьев
9. Ковальский Яков Осипов
10. Тржасковский Карл Иванов

Сторінка : 134 
Белая Церковь Посемейных
1. Горецкий Иван Антонов        

Сторінка : 137
'''Лещинка''' посемейных
1. Рачинский
2. Гутовский
3. Балашкевич
4. Копчинский
5. Дыдинский
6. Здеховский Иван Михайлов;
7. Доманьский
8. Вишниовецкий Даниил Михайлов;
9. Ярмусевич
10. Оксентий Иван Григориев;

Сторінка : 141
'''Оксентовка''' (Лубянка)  посемейных
1. Барицкий Флориян Осипов; Ефимия Иванова из Ельских Барецкая; 

Сторінка : 143
'''Розалиевка''' посемейных
1. Мирецкий
2. Пташинский
3. Любанский
4. Добровольский
5. Стобецкий
6. Здановский 

Сторінка : 145
'''Шарки''' посемейных
1. Деренговский Василий Семенов;
2. Розвадский Федор Васильев;
3. Руциньский Лаврентий Степанов;
4. Сокоровский Иван Семенов;
5. Домбровский Иосиф Лукиянов 50; жена его Фекла Иванова 40; сын его Иван 16; дочь Ефросиния 18;
брат Иосифов Василий 35; жена его Марьянна Иванова 25; сыновья Игнатий 15; Феликс 9; Иван 3; дочь Агафия ½;
сестра Иосифа Агафия Домбровская 15;
6. Ястржембовский Яков Федоров;
7. Ивановский Игнатий Иванов;
8. Каминский Севастиян Иванов 35; жена его Мария Емельянова 23; дочь Мария 2; 

Сторінка : 149
'''Деремезна''' Одиноких
1. Тишковский Фортунат Осипов

Сторінка : 150
Деремезна посемейных
1. Улятовский
2. Щыгольский Мартин Иванов;
3. Зашулиц 
4. Островский 

Сторінка : 153 и 158
'''Макиевка'''  посемейных
Киевской губернии Васильковского уезда селение помещика Проскуры Макиевка
1. Гродский
2. Стржельницкий
3. Малишевский
4. Костржицкий
5. Плотницкий
6. Каминский Матвей Васильев 50; жена его Мариянна Карлова 48;
сыновья его 1й Франц 23, жена его Оршуля Никодимова 22, сын Иван 2;
2й Каетан 21; 3й Роман 19; дочери Францишка 16; Фекла 12;

Сторінка : 154 
Макиевка посемейных
1. Карпинский Нестер Григорьев;
2. Кржижановский Гавриил Войцехов, жительствует при нем: 
Гловацкая Мария Фомина, 
Соломицкая Мария Мартинова;
3. Дидковский Василий Антонов;

Сторінка : 159 
'''Мытница''' одиноких
1. Войновский Яков Антонов;

Сторінка : 160 
Мытница одиноких
1. Бутковский Кондрат Иванов;

Сторінка : 161 
Мытница посемейных
1. Ильницкий
2. Ольховский

Сторінка : 165 
'''Фастовец''' одиноких
1. Скаржинский Василий Ильин
2. Пиотровский Казимир Иванов
3. Лисовецкий Михил Лукьин

Фастовец посемейных
1. Марцинкевич Иван Григорьев;
2. Цедревич
3. Мышевский
4. Гораин
5. Балинский Адам Семенов;
6. Гораин
7. Соврицкий
8. Кобылинский
9. Липский
10. Гаеновский
11. Красинский
12. Илюшко Степан Деомидов;
13. Свирский
14. Марценькевич Осип Иванов;
15. Горчинский Фома Осипов 24лет; брат его Иван 23лет; Иван 18лет; сестра Фомы Антонина 16лет
16. Кадебский
17. Рублевский
18. Кобылинский
19. Лисовецкий Осип Григорьев;
20. Крупчинский
21. Иваницкий

Сторінка : 173 
'''Узин''' посемейных
1. Зенькевич Фома Елияшев;
2. 3. 4. Кржижановский 
5. Бржозовский
6. Барвинский Федор Константинов;
7. Словиковский

Сторінка : 177 
Узин одиноких
1. Мочульский Лукиян Севастиянов 

Узин посемейных
1. Демецкий Семен Иванов;

Сторінка : 181 
'''Фастов''' посемейных
1. Пясецкий
2. Михайловский
3. Росинский
4. Мацкевич
5. Полеский
6. Калужинский
7. Стемпковский
8. Улятовский
9. Полеский
10. Следкевич
11. Добровольский
12. Швидовский
13. Нялецкий
14. Жуковский
15.-17. Лясоцкий
18. Седзиковский 
Сторінка : 185
19. Денефельт
20. Бернацкий
21. Кульчицкий
22. Троецкий
23. Островский
24. Кондратович
25. Карпинский
26. Шацило
27. Топольский
28. Покорницкий
29. Подвисоцкий
30. Лясоцкий
31. Янушевский
32. Мокржицкий
33. Перегуда
34. Роецкий
35. Бочковский
36. Войцеховский
37. Козакевич
38. Саржинский

Сторінка : 189 
Фастов Почетные граждане
1. Вантенбур

Фастов одиноких
1. Можаровский Иван Томашев
2. Чарнецкий Петр Яковлев
3. Булгак Ефим Петров

Фастов посемейных
1. Рогальский Лювик Андреев

Сторінка : 195 
Синява одиноких
1. Скотницкий Фадей Андреев 

Синява одиноких
1. Кузминский Павел Семенов

Сторінка : 197 
'''Сынява''' посемейных
1. Ольшевский
2. Ивиньский
3. Павловский
4. Единский
5. Стржалковский
6. Ивинский
7. Годлевский
8. Дембский

Сторінка : 203
'''Бертники''' посемейных
1. Вишневский
2. Ковба
3. Гернат
4. Василевский
5. Мрочковский
6. Зиленский 
7. Бочковский
8. Кисилевский
9. Хржановский
10. Хойнацкий
11. 12. 13. Парчевский
14. Окушко
15. Самборский
16. Мацкевич
17. Перегуда
18. Пожарницкий, 
Гурская Мария Иванова 50 жительствующая в них доме; дочери ее Мария 15; Александра 13
19. Меляновский

Сторінка : 209 
Бертники одиноких
1. Гернат Иван Осипов
2. Орловский Францишек Константинов
3. Гернат Игнатий Иванов

Сторінка : 210 
Бертники посемейных
1. Зелинский Иван Васильев;

Сторінка : 213 
'''Червона''' посемейных
1. Пабировский
2. Созанович
3. Кузминский
4. Савицкий
5. Ольшевский
6. Кржтинский
7. 8. Маньковский
9. Гловацкий
10. Крушинский
11. Кобылинский


Сторінка : 217 
'''Ставки''' посемейных
1. Аркушинский
2. Ровинский
3. 4. 5. Стоцкий
6. Трембицкий
7. Кобылинский
8. Стоцкий

Сторінка : 221 
'''Яблуновка Черногородкая''' одиноких
1. Лавринович Клементий Лаврентьев
2. Можаровский Петро Матвеев
3. Борковский Мойсей Дмитриев

Яблуновка Черногородская посемейных
1. Горжковский
2. Мазуркевич
3. Квятковский
4. Монтрезор
5. Милевский
6. Политовский
7. Грембецкий
8. Сливинский
9. Севрук
10. 11. 12. 13. Стаховский
14. Сухоребский
15. Шуневич-Жицкий, Севрук

Сторінка : 228 
'''Скригалевка''' посемейных
1. Чайковский
2. 3. Шпакович
4. Новицкий
5. Кобылинский
6. Буневич

Сторінка : 232 
'''Житнигоры'''  одиноких
1. Сошинский

Житнигоры посемейных
1. Потомский
2. Филиповский
3. 4. Войцеховский
5. Мошинский
6. Гринджевский
7. 8. Новицкий
9. Некрашевкий

Сторінка : 238 
'''Рокитна''' посемейных
1. Ходецкий Либорий Гаврилов
2. Будзиньский
3. Буйновский
4. Залевский Григорий Иванов 
5. Рудницкий
6. Юхновский
7. Вацмановский
8. 9. Кульчицкий
10. Витковский
11. Бобриневич
12. Богатко
13. Дзевановский
14. Москалевский
15. Левенский
16. Москалевский
17. Витковский
18. Ходкевич
19. Давидовский
20. Нежинский
21. Рембецкий
Сторінка : 243 
22. 23. Бартушевич
24. Барановский
25. Краевский Адам Романов 53; жена его Фекля Иванова Краевская 35;
сын Гипполит 1; дочь Дионизия 12
пасынки Адамовы 1.Станислав Лукиянов 30; жена его Домицеля Климентьева 29
дочери Станислава Юлия 4; Фекля 1
2й Антон Лукиянов холост 28
Красуцкий Станислава Симон Климентьев 12 зять
26. Павловский, Балинский
27. Суский
28. 29. 31. Балинский
30. Татуревич
32. Рудницкий
33. Паустовский
34. Белевский
35. 36. Арцимович
37. Арцимович, Мошковский, Ходкевич, Залевская
Сторінка : 246 
38. Лаговский
39. Зелинский, Здебский
40. Зелинский
41. Казмирский
42. Рай
43. Вишниовский
44. Зелинский
45. Кульчицкий

Сторінка : 250
Рокитна одиноких
1. Гутовский Яков Матвеев
2. Белинский Иван Иванов
3. Доманский Николай Яковлев
4. Войцеховский Мартин Францишков
5. Чекерлан гавриил Семенов

Рокитна посемейных
1. Дроздовский,  Мостовицкая, Суская, Морозович

Сторінка : 254
'''Пришивальня''' одиноких
1. Цыбульский
2. Яблуновский

Пришивальня посемейных
1. Унрок
2. Венгурский
3. Мацкевич
4. Жураковский
5. Молчановский
6. Краснодомбский
7. Студзинский
8. Янишевский
9. Сукурский

Сторінка : 260
'''Яблуновка Белоцерковская''' посемейных
1. Новаковский
2. Грабовецкий
3. 5. Тульвинский
4. Барабановский
6. Клевицкий
7. Бобраницкий
8. Бульковский
9. Шайковский

Сторінка : 264
Щербаки одиноких
1. Пуцелевич Венедикт Станиславов

Щербаки посемейных
1. Ляхоцкий
2. Рибчинский
3. Пуцелевич
4. Рудковский
5. Пархомович, Пожарский
6. Цвиловский

Сторінка : 270
Черкас посемейных
1. Баржинский

Сторінка : 272
Краснолесы одиноких
1. Почтаренко
2. Оранский
3. Подвысоцкий

Краснолесы посемейных
1. Гурский Андрей Григорьев 27; братья родные Андреевы1й Василий 25;2й Роман 20; 3й Лука 15;
мать Андреева Катерина Гурская 30;
2. Станкевич
3. Новаковский
4. Липский
5. Домбровский Дорофтей Иванов 30; жена его Настасия Романова 25;
6. Навроцкий
7. Кобилинский
8. Полянский
9. Гаевский
10. 11. Новицкий
12. Стецкевич
13. Козловский
14. Ярмоловский

Сторінка : 278
Мало-Половецкое посемейных
1. Домбровский Григорий Яковлев 65; жена его Агафия Иванова 60; 
сын его Петр 39; жена его София Яковлева 25; сын Василий 6; дочери Мария 3; Ульяна 1

2. Домбровский Василий Иванов 55; . жена его Агафия Яковлева 40;
сыновья Моисей 11; Федор 2; дочери Олена 20; Терезия 4

3. Домбровский Иван Яковлев 50 Вдовь; 
сыновья Платон 14; Максим 7; дочери Ивановы Мария 20; Ярина 12; Анна 9

4. Домбровский Климент Александров 37; жена его Настасия Иванова 25;
сын его Аврам 10; дочери Матрона 7; Анна 4

5. Домбровский Ефим Иванов 30; жена его Катерина Яковлева 29

6. Домбровский Иван Иванов 80 Вдовь;
сыны его 1й Улас 50; жена его Александра Иванова 30;
сын Василий 10; дочери Анна 12; Софья11; Татияна 8; Агафия 4; Параскевия 2;
2й Алексадр 25; жена его Юстина Яковлева 20;
7. Гилевич

Сторінка : 282
Трилесы одиноких
1. Стоша Григорий Иванов
2. Гловацкий Фома Александров

Трилесы посемейных
1. Дашкевич
2. Короленко
3. Стронский
4. Гилевич
5. Залевский
6. Бернатович
7. Криницкий
8. Сапинский, 
Рубицкая Агафия Иванова, ее дочь Елисавета жительствующая у него дома 
9. Бутельский
10. Пожарницкий

Сторінка : 288
Пищана посемейных
1. Пенионжко Станислав Михайлов
2. Домарецкий, Тышкевич
3. Пикарский

Пищана посемейных
1. Свирский Антон Яковлев

Сторінка : 294
Телешовка одиноких
1. Галицкий
2. Кухарский

Телешовка посемейных
1. Добровольский
2. Невмержицкий
3. Доманьский

Сторінка : 298
Яцки посемейных
1. Попель

Сторінка : 300
Глушки посемейных
1. Синькевич
2. Колапский
3. Миколаевский

Сторінка : 302
Тростинка посемейных
1. Бялецкий
2. Вольский

Сторінка : 304
Ромашки посемейных
1. Соколовский

Сторінка : 306
Пивни посемейных
1. 2. Павловский
3. Можаровский

Сторінка : 310
Гребенки одиноких
1. Рожицкий Войцех Фомин
2. Осецкий Прокофий Михайлов

Гребенки одиноких
1. Оборский Игнатий Игнатьев

Гребенки посемейных
1. Война
2. Цешкевич
3. Плотницкий
4. Избицкий

Сторінка : 316
Мазепинцы одиноких
1. Бурковский Василий Федоров
2. Кржижановски Осип Иванов
3. Песляк Осип Степанов

Мазепинцы посемейных
1. 3. Красоцкий
2. Милькевич
4. Минаковский
5. Домбровский Осип Иванов 48; жена его Мария Михайлова 50
сыновья его Поликарп 20; Федор 17; Петр 13; Семеон 9
6. Лисовецкий Игнатий Иванов
7. Боркуновский
8. Стебельский
9. Пашкевич
10. Масло
11. Кржештофанский
12. 13. 14. Дембковский
15. Нездимовский
16. Милькевич
17. Дембковский
18. Дембицкий, 
Дембковская Терезия Игнатьева, дочь Доминикия жительствующая в соседях,
Вадовская Аполония Михайлова

Сторінка : 324
Снетинка Великая одиноких
1. Долинский
2. Горжальский
3. Островский

Снетинка Великая посемейных
1. Столыга
2. Боржимский
3. Крушинский
4. Хилькевич
5. Арцимович
6. Модзилевский
7. Поплавский

Сторінка : 330
Матюши одиноких
1. Подгаевский

Матюши посемейных
1. Бернацкий
2. Медзяновский
3. 4. Кобилинский
5. Тарасевич
6. Бартковский
7. Студзинский

Сторінка : 336
Дмитровка одиноких
1. Сосницкий Андрей Ильин

Дмитровка посемейных
1. Лозинский
2. Шенявский
3. Тичина
4. Рудницкий, племянник Калусовский
5. Масло
6. Осмоловский
7. Мартишевский
8. Есман
9. Задзерский
10. Кульчицкий
11. Матусевич
12. Зелинский
13. 14. Кобилинский
Сторінка : 341
15. Дидковский
16. Тичина
17. Мошковский
18. Кобилинский
19. Тичина
20. Буневич
21. Кульчицкий
22. Яворский

Сторінка : 346
Янковка одиноких
1. Ястржембский Феликс Варфтоломеев;
2. Рачковский Андрей Андреев;
3. Домбржанский Иван Каетанов

Янковка посемейных
1. Соломей
2. Ижевский
3. Сташкевич
4. Вечорковский
5. Войцеховский
6. Людвиновский
7. Зиленский
8. Войцеховский
9. Дроздовский
10. Рачевский

Сторінка : 352
Устимовка посемейных
1. 2. Козловский
3. Луханский
4. Андржеевский

Сторінка : 354
Езерна одиноких
1. Войцеховский
2. Грегурка
3. Балицкий
4. Филькевич
5. 6. Кулицкий

Езерна одиноких
1. Рудковский Казимир Иванов

Сторінка : 356
Езерна посемейных
1. Жуковский
2. Щирский Яков Осипов 
3. 4. Николаевский
5. Гурский
6. Княжницкий
7. Лозицкий
8. Цвиловский
9. Капусценский
10. Бернацкий
11. Шташевский
12. Пашковский
13. Ластовецкий
Сторінка : 359
14. Черпицкий
15. Добрановский
16. Тарнавска
17. Гроховский
18. Ендержевский
19. Куликовский
20. Пенкальский
21. Хижевский
22. Репелиовский
23. Коскевич
24.Коськевич
25. Кулеша
26. Магульский
27. Дашковский
28. Чижевский
Сторінка : 362
29. Кулеша
30. Домбровский Андрей Осипов 80; жена его Зофия Фомина 56
сыновья его Иван 22; Василий 16; Григорий 12; Федор 11; дочь Мариянна 17
31. Гринивецкий
32. Михайловский
33. Голембиовский
34. Кржижановский
35. Линчевский
36. Репелевский
37. Вольский
Сторінка : 364
38. 39. Тарновский
40. 41. Репинский
42. Шалуха
43. Святецкий
44. 45. Святецкий
46. Волковинский
47. Вечорковский
48. Подольский
49. 50. Гловацкий
49. Пожарницкий Иван Григорьев зять
51. Голембиовский
52. Выговский
53. Волотовский
54. Грохольский
55. Пикульский
Сторінка : 367
56. Пашковский
57. Волотовский
58. Паустовский
59. Сплавский
60. Избицки
61. Кучевский
62. Жураковский
63. Сливинский
64. Стаховский
65. Лозовский
66. Николаевский
67.-72. Клецкий
73. Ломачанский
Сторінка : 370
74. Буханевич
75. Домарацкий
76. Грушецкий
77. 78. Меляновский
79. Грозицкий
80.-82. Бокун
83. Ильницкий
84. Ендреежевский
85. 86. Рачинский
87. Закревский
88. Смолевский?

Сторінка : 376
Кожанка посемейных
1. Чайковский
2. Горай, Папроцкий
3. Павловский
4. Кобилинский

Сторінка : 380
Василев местечко одиноких
1. Кржижановский

Василев одиноких
Уездный список
об однодворцах жительствующих в местечке Василиове на владельческой земле и к оной припысанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии
Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан

1. Вишниовский Николай Иванов;
2. Легоцкий Иван Фадеев;

Сторінка : 282
Василев посемейных
Уездный список
об однодворцах жительствующих Васильковского уезда в местечке Васильове на владельческой земле и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 2$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан

1. Каминский Иван Василиев 38; жена его Магдалена Андреева Каминская 35
сыновья его Степан 12; Петр 8; дочери Францишка 18; Анна 16; Гертруда 13; Елена 2
2. Легоцкий
3. Недзельский
однодворчество; Киевской губернии Васильковского уезда местечко помещика Проскуры Васильов

Сторінка : 386
Бирюки одиноких
1. Левандовский

Бирюки посемейных
1. Гурский Григорий Осипов 40; жена его Доминикия Петрова Гурская 30
сын его Яков 8; дочери Ульяна 12; Степанида 3; Ульяна 1/2
2. Гурский Лукян Варфтоломеев 70; жена его второбрачная Ульяна Иванова Гурская 65
дочери Агафия 18; Домникия 17; Феврония 11
сын его Гаврил 49; жена Гаврилова Домникия Василева Гурская 40
сын Александр 4; дочери Феодосия 10; Мария 6; Ульяна 1
3. Ханецкий

Сторінка : 390
Кожаники о посемейных
1. Хмелиовский
2. Ханецкий
3. Балицкий
4. Юхневич

Сторінка : 394
Ольшаница одиноких
1. Гостовицкий

Ольшаница посемейных
1. Струтинский
2. Уляновский
3. Зарицкий
4. Малиновский
5. Жуковский, Мошинский
6. Барановский

Сторінка : 400
Дорогинка посемейных
1. Малешевский
2. Аксан
3. Николаевский

Сторінка : 404
Потиевка одиноких
1. Мультан
2. Залузкий
3. Маковский
4. Мацеевский

Потиевка посемейных
1. Бржезинский Василий Феликсов;
2. Стенжицкий
3. Городецкий
4. Маковский
5. Гаскевич
6. 8. Бритвич
7. Конофицкий
9. Гараз
10. Ребрент
11. Новоселецкий
12. Ярмолинский
13. Ломинский
Сторінка : 409
14. Барановский
15. Винарецкий
16. Смолевский
17. Уляницкий
18. Волотовский
19. Уляницкий
20. Матушевич
21. Бржезицкий Иван Григорьев;
22. Вольский
23. Лемешинский Семен Юрьев;
24. Лемишинский Яков Юрьев;
25. Панькевич
26. Олишевский Артем Алексеев;
Сторінка : 412
27. Шавлович
28. Липчевский
29. Ястржембский
30. Пишка
31. Филицкий
32. 33. Вертилецкий
34. Коскевич
35. 36. Компан
37. Вольский
38. Ольшевский Степан Гаврилов;
39. Островский
40. Растовецкий
Сторінка : 415
41. Растовецкий
42. Минарецкий
43. Паустовский
44. Новосельский
45. Зинькевич
46. Конофацкий
47. Санкевич
48. Суский
49. Мошынский
50. Ножинский
51. Воляницкий
52. Мошинский, пасынок Каплинский
53. Ольшевский
Сторінка : 418
54. Меляновский
55. Перловский
56. 57. Вертилецкий
58. Компань
59. Растовецкий
60. Ковальский
61. Пашинский
62. Блендовский
63. Ягодзинский
64. Бельский
Сторінка : 421
63. Погорецкий
66. Шишковский
67. 68. 69. Селецкий
70. Осовский
71. Растовский Лукьян Петров;
72. Уляницкий
73. Безкошевский
74. Конофацкий, Мультан
75. Шишковский
76. Пеньковский, Токарская Ядвига Андреева 60лет
77. Сымон
78. 79. 80. Горал
81. Косминский
82. Могорит
83. Ольшевский

Сторінка : 426
Прусы посемейных
1. Яблуновский
2. Боровицкий
3. Скальский
4. Павловский
5. Пухальская
6. Мошинский
7. Янишевский
8. Ломинский
9. Гаевский
10. Козловский
11. Турский, Жураковская
12. Иваницкий

Прусы одиноких
1. Лозовицкий Юрий Андреев
2. Папроцкий Пилип Лукянов

Сторінка : 434
Саварка одиноких
1. Тарковский Людвик Иванов

Саварка посемейных
1. Мокрицкий
2. Ломинский
3. 4. Янишевский
5. Балицкий

Сторінка : 440 
Кощиевка одиноких
1. Михальский

Кощиевка посемейных
1. Сафияновский
2. Кульчицкий
3. Летовский

Сторінка : 444
Савинцы одиноких
1. Незабитовский

Савинцы посемейных
1. Бенескул
2. Глоговский

Сторінка : 448
Салиха одиноких
1. Зборовский Иван Петров;


Салиха посемейных
1.Чайковский
2. Якубович
3. Михаиловский
4. Скржинский
5. Домбровский Михаил Михайлов 60; жена его Марцияна Иванова 57; сын его Петр 20; дочь Людвика 13;
6. Збаровский
7. Романовский
8. Винярский
9. Мотолевич
10. Романовский
11. Гудимович
12. Новосельский
13. Чайковский
14. Рогозинский
15. Булатович

Сторінка : 456
Остров посемейных
1. Свиригоцкий

Сторінка : 458
Яхны посемейных
1. Зелинский

Сторінка : 460
Быкова Гребля посемейных
1. Пиотровский
2. Филиовский

Сторінка : 462
Чмировка посемейных
1. Гучкевич

Сторінка : 464
Сухолесы посемейных
1. Ивановский
2. Зборовский

Сторінка : 466
Волица одиноких
1. 2. 4. Грушецкий
3. Дидковский

Волица посемейных
1. Добровольский Федор Сергеев

Волица посемейных
1. Ступницкий
2. Топоровский
3. Каневский
4. Кульчицкий
5. Шыманьский
6. Каминский Михаил Михайлов 35 Вдовь; сын Паладий 8; дочери Иоанна 10; Домицеля 4;
брат Михайлов Моисей 40; жена его Анна Иванова 35; дочери Александра 8; Мария 4
7. Трембицкий
8. Коржениовский

Сторінка : 474
Шкаровка одиноких
1. Ракович

Шкаровка посемейных
1. Яворский
2. Ракович

Сторінка : 478
Беспечна посемейных
1. Кособуцкий
2. Ферез
3. Шулятицкий
4. Розбицкий
5. Лещинский
6. Борецкий
7. Тарнавский
8. Буханевич
9. Буханевич Карл Степанов, Недашковский Андрей Степанов;
10. Евтуховский
11. Ситко Крыштоф Данилов;
12. Самборский
13. Розбицкий

Беспечна одиноких
1. Домбровский Павел Антонов;

Беспечна одиноких
1. Михалевский Михаил Петров
2. Добровольский Павел Григориев

Беспечна посемейных
1. Волотовский Ефим Яковлев, 
Якубовская Евдокия Григорьева


Сторінка : 490
Ольшанка Белоцерковская посемейных
1. Перловский
2. Кручковский
3. Закаблуковский
4. Кофел

Сторінка : 492
Олейникова Слобода посемейных
1. Добранский

Сторінка : 494
Городище посемейных
1. Каминьский Пантелеймон Яковлев 50; жена его Агафия Яковлева 20;
сын его Степан 1; дочери Регина 10; Мария 8; Мария 5;
2. Ковальский, Бурчаковский
3. Бачинский
4. 5. Павловский
6. Милькевич
7. Павстовский
8. Кобылинский
9. Кощевский
10. Кобылинский
11. 12. Меляновский

Сторінка : 500
Блощинцы посемейных
1. Чарнецкий

Сторінка : 502
Соколовка посемейных
1. Жуковский
2. Мукановский

Соколовка посемейных
1. Калапский Иван Иванов

Сторінка : 506
Фастовка посемейных
1.-3. Бобровницкий
4. Маковский
5. Викул

Сторінка : 510
'''Пилипча''' одиноких
1. Некраш

Пилипча посемейных
1. Любарский
2. Павловский
3. Кощевский

Сторінка : 514
'''Офирна Бискупа''' посемейных
1. Езерский
2. Юзефович
3. 4. Ляхоцкий
5. Барицкий

Сторінка : 518
'''Паляниченцы''' посемейных
1. Стебельский
2. 3. 4. Масляковский

Сторінка : 522
'''Хутор Кудели''' посемейных
1. Корженский

&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]</text>
      <sha1>aajqm2m5ntcu71wra30b1lucov76ia3</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458466</id>
      <parentid>458465</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T23:04:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="56872" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки однодворців Васильківського повіту
 | рік = 1832
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-398. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-398. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf|thumb]]

&lt;poem&gt;
Антонівка 99,
Безпечна 478, Бортники 203, Бикова Гребля 460, Біла Церква містечко 109, Бірюки 386, Блощинці 500,
Василів містечко 380, Васильків місто 7, Велика Снітинка 324,
Веприк 73, Вільшанка Білоцерківська  490, Волиця 466,
Глушки 300, Городище 494, Гребінки 310,
Деремезна 149, Дмитрівка 336, Дорогинка 400, 
Житні Гори 232,
Кожанка 376, Коженики 390, Кощіївка 440, Красноліси 272, Куделі хутір 522,
Ліщинка 137,
Мазепинці 316, Макіївка 153, Малополовецьке 278, Мар’янівка 57, Матюші 330, Митниця 159, Мотовилівка казенна 19, Мотовилівка поміщицька 23,
Озерна (Езерна) 354, Оксентівка (Луб'янка) 141, Олійникова Слобода 492, Ольшаниця 394, 
Острів 456, Офірна Біскупа 514,
Паляничинці 518, Пилипча 510, Півні 306, Піщана 288, Пологи 39, Потіївка 404, 
Пришивальня 254, Пруси 426,
Розаліївка 143, Рокитна 238, Ромашки 304,
Саварка 434, Савинці 444, Салиха 448, Синява 195, Скригалівка 228, Снігурівка 91, 
Соколівка 502, Ставки 217, Сухоліси 464,
Телешівка 294, Триліси 282, Тростинка 302, Троцке 107,
Узин 173, Устимівка 352,
Фастівка 506, Фастів містечко 181, Фастівець 165, 
Чепеліївка 47, Червона 213,
Черкас 270, Чмирівка 462, Чорногородка 33, Чупира 81,
Шарки 145, Шкарівка 474, Шпендовка 67,
Щербаки 264, Яблунівка Білоцерківська 260, Яблунівка Чорногородська 221, Янківка 346, Яхни 458, Яцьки 298.

/номер сторінки вказано в pdf форматі/
Мужской пол, Женский пол, Имя отчество и прозвание, лета, избираемые, звание, место прописки

Сторінка : 7
'''Васильков''' одиноких
Уездный список
об однодворцах жительствующих в городе Василькове на общественных землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан
1. Гаварский Антон Семенов;
2. Невядомский Тадеуш Андреев;
3. Матусевич Семен Осипов;
4. Арцимович Евдоким Антонов;
5. Ендржеевский Иван Иванов;
6. Лисецкий Осип Григорьев;
7. Подбильский Станислав Григорьев;
8. Янишевский Яким Каетанов;
9. Качуровский Александр Мартинов;
10. Жигмановский Лювик Флориев;
11. Ржечицкий Николай Мартинов;

Сторінка : 8
Васильков одиноких
1. Якубовский Антон Григорьев;
2. Комаровский Матвей Карлов; 
3. Данилевский Ефим Семенов; 
4. Михальский Архип Трофимов;

Васильков посемейных
1. Дидковский Матвей Онисимов;

Сторінка : 13
Васильков посемейных
1. Гаевский Иван Иванов;
2. Гаевский Захарий Иванов;
3. Шиманский Лукьян Алексеев;
4. Рачинский Петр Яковлев;
5. Маевский Иван Осипов;
6. Созанович Ксаверий Викторов;
7. Пащынский Лукьян Юрьев;
8. Ластовецкий Иван Геронимов;
9. Рожановский Яков Иванов;
10. Ходаковский Иван Иванов;
11. Грабовский Карл Иванов;
12. Прудзиньский Николай Иванов;
13. Недзелский Андрей Осипов;
14. Созон Яков Степанов;
15. Зелинский Иван Данилов;

Сторінка : 19
Мотовиловка Казенная посемейных
1. Станкевич Александр Осипов;
2. Станкевич Федор Александров;
3. Станкевич Антон Александров;
4. Сикорский Аполинарий Осипов;

Сторінка : 23
'''Мотовиловка Помещичья''' одиноких
1. Гемский Иван Александров
2. Витковский Михаил Антонов

Сторінка : 24 та 31
Мотовиловка Помещичья Почетные граждане
1. Станькевич Феликс Николаев Казимиров;

Сторінка : 25
Мотовиловка помещичья посемейных
1. Бедько Прокофий Захариев;
2. Подвисоцкий Фома Антонов;
3. Море  Доминик Иванов;
4. Ордовский Станислав Казимиров;
5. Шыманский Михаил Антонов;
6. Волотовский Иван Григориев;
7. Эбергарт Иван Иванов;
8. Барвинский Иван Андреев;
9. Завадский Станислав Филипов;
10. Комаровский Викентий Степанов;
11. Сулятицкий Яков Войцехов;
12. Голембиовский Матвей Викентиев;
13. Кревель, родственница Плавинская;
14. Михальский Михаил Варфтоломеев;
15. Красовский Константин Александров;
16. Богуславский Иван Антонов;
17. Проскуровский Григорий Давидов;
18. Копчинский Станислав Мартинов;
19. Мегедовский Григорий Максимов;

Сторінка : 33
'''Черногородка''' одиноких
1. Зилинский Каспер Михайлов
2. Свенцицкий Петр Михайлов
3. Орловский Яков Васильев 

Черногородка посемейных
1. Сташкевич Степан Иванов;
2. Зиленский Франц Михайлов; 
3. Ильницкий Адам Иванов;
4. Воронович Иван Антонов;
5. Новицкий Осип Григорьев;
6. Новицкий Димитрий Николаев;

Сторінка : 39
'''Пологи''' одиноких
Уездный список
об однодворцах жительствующих в Васильковского уезде в селении Пологах на помещичьих землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан

1. Петровский Людвик Фадеев 28
2. Ходаковский Иван Иванов 22

Сторінка : 40
Пологи посемейных
Уездный список
об однодворцах жительствующих Васильковского уезда в селении Пологах на помещичьих землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 2$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан

1. Ходаковский Людвик Иванов 30; жена Марцияна Иванова Ходаковская 30;
сын Томаш 10; дочь Фекла 6
2. Липницкий Андрей Иванов 48; жена его Анна Павлова Липницкая 33;
сыновья его Лаврентий 15; Осип 5; дочь Александра 9;
3. Зелинский Николай Мартинов 38; жена его Федора Василева Зелинская 25; сын Осип 2; 
4. Бурдзиловский Владимир Варфтоломеев 29; жена его Наталия Геронимова 23;
сын Иван 3; дочь Мария 1/2; племянник Владимира Степан 13;
5. Лисовский Гавриил Мартынов 60 вдов; сыновья Игнатий  холост 25; Казимир 21;
6. Ильницкий Александр Матеушов 40; жена его Францишка Матеушова 40; сын Войцех 12;
7. Органовский Федор Иванов 40; жена его Феодосия Федорова 35; дочери Ева 3; Пелагея ½;
брат Федоров Степан 30; жена его Елисавета Михайлова 25; сын Осип 1;
сестра Федорова Александра Васильева вдова 45; сыновья Александры Прокопий Федоров 16; Григорий 4; дочь ее Дарья ¼;

8. Сохацкий Феликс Иванов 32; жена его Аполония Михайлова 30; дочь Ядвига 8;
9. Василевскй Иван Матвеев 26; жена его Юстина Осипова Василевская 26; сын его Петр 2;
10. Круликовский Павел Васильев 45; жена его Александра Матвеева 30; дочери Елисавета 11; Ягнешка 5; Настасия 3;
11. Круликовский Иван Варфтоломеев 65; жена его Марциянна Семенова 50; 
сыновья Иван 25; Антон 15; Иван 14; Никифор 12; дочь Мария 24;
брат Иванов Александр 50;
12. Гриневич Григорий Петров 17 холост; братья Григорьевы родные Иван 16; Демьян 8; сестра Григория Мария 20;
13. Шмогоржевский Гавриил Александров 26 холост; Братья Гаврииловы родные Александр 23; Иван 15; Каетан 12; сестра Цецилия 18;
14. Шмогоржевский Констан Васильев 35; жена Терезия Павлова 25; дочери Регина 8; Марцияна 2;
15. Смогоржевский Михаил Васильев 45; жена его Францишка Григорьева 40; сыновья Михаил 12; Даниил 8; дочь Варвара 1;

16. Чарковский Иван Михайлов 60; жена его Фекла Мартынова 45; 
сыновья Семен 15; Павел 13; Иван 7; дочери Александра 17; Анна 8; Мария ½;
17. Василевский Игнатий Матвеев 30; жена его Фекла Константинова 20;
18. Пеньский Иван Фадеев 15; мать Иванова Иоанна Александрова 45.

Сторінка : 47 
'''Чепелиевка''' одиноких 
1. Вольский Николай Васильев

Чепелиевка посемейных
1. Березецкий Семен Николаев;
2. Замлинский Войцех Иванов;
3. Врублевский Казимир Мартынов;
4. Антонович Демян Демянов;
5. Ротовский Тимофей Павлов;
6. Мотилевич Михаил Андреев;
7. Женвоцкий Михаил Максимов;
8. Мотилевич Николай Степанов;
9. Янковский Григорий Мартынов;
10. Рудковский Дорош Васильев;
11. Звержковский Михаил Ильин
12. Барецкий Иматий Осипов;
13. Галацан Степан Петров;
14. Рудковский Иван Антонов;
15. Чернолуцкий Иван Вицентиев;
16. Ляхович Захарий Григориев;
17. Бакуновский Осип Федоров, Реутова Мария Васильева теща;
18. Бакуновский Григорий Лукьянов, Мария Ясиньская вдова;
19. Круликовский Данил Валентиев;
20. Галацан Иван Петров;
21. Кончаковский Михаил Антонов;
22. Барановский Никита Васильев;
23. Волотовский Казимир Семенов;
24. Барановский Матвей Иванов;
25. Кондратович Степан Васильев
26. Москалевич Михаил Иванов;
27. Васильев Гавриил Николаев;

Сторінка : 57
'''Марьяновка''' одиноких
1. Голиневич Иван Фомин;
2. Янишевич Яков Иванов;
3. Косинский Иван Иванов;
4. Вольский  Станислав Войцехов;
5. Винецкий Филип Иванов;

Сторінка : 58
Марьяновка посемейных
1. Уляницкий
2. Дабежа
3. Стефанский
4. Трипольский
5. Ронгер
6. Крушельницкий
7. Холодовский
8. Саврицкий
9. Крижановский Андрей Петров
10. Томашевский
11. Барщевский
12. Романовский
13. Юрковский
14 Саврицкий
15. Лаговский Антон Осипов 
16. Щепановский
17. Голембиовский
18. Сташевский
19. Новицкий
20. Архипский Иосип Иванов 
21. Юрковский
22. Томашевский
23. Родкевич Войцех Григорьев
24. Словиковский, Гербут Юлианна вдова
25. Липский
26. Зиневич
27. Дроздальский
28. Тржасковский
29. Стефанский
30. Лубковский Максимилиян Андреев;
31. Вржесниовский Каспер Михайлов; 
32. Голеневич Макар Павлов;

Сторінка : 67
'''Спендовка''' одиноких
1. Романовский Гавриил Яковлев

Сторінка : 68
Спендовка посемейных
1. Ланевский
2. Чайковский
3. Топольский
4. 5. Волошиновский

Сторінка : 73
'''Веприк''' одиноких
1. Белецкий Павел Фомин
2. Савицкий Мирон Иванов

Сторінка : 74 
Веприк посемейных
1. Житкевич
2. Мостицкий Иван Матвеев 
3. Мечковский
4. Ивановский
5. 6. Ковальский
7. Кобилинский
8. Цыбульский
9. Червинский
10. Домбский Антон Клементьев
11. 12. Водерацкий
13. Карчевский
14. Кобилинский
15. Котовский
16. Котасевич
17. Стржелецкий Игнат Яковлев;
18. Рашкевич 

Сторінка : 81
'''Чупира''' одиноких
1. Гловацкий Иван Карлов 

Сторінка : 82
Чупира посемейных
1. Пискорский
2. Олшевский
3. Шульковский 
4. Скрипковский
5. Харатанский
6. Вишневский
7. Сичинский
8. Войцеховский
9. Пальковский
10. Скальский
11. Лясковский
12. Скрипковский
13. Крупский
14. Вольский
15. Скрипковский
16. 17 Чудецкий
18. Лосецкий
19. Ивашкевич
20. Ястрежемский
21. Издебский, Скрипковский
22. Волковский
23. Квятковский
24. Медушевский, Дембицкий
25. Соколовский
26. Забавский
27. Кондратевич
28. Клоцко, Боребская Мария Федорова
29. Рачковский
30. Чудецкий 

Сторінка : 91 
'''Снигоровка''' одиноких
1. Ярошевич Леон Иванов;
2. Козловский Иван Иванов;
3. Чехович Семен Казимиров;

Снигоровка посемейных
1. Губский Мартин Борисов

Сторінка : 95
Снигоровка посемейных
1. Войславицкий
2. Корчиньский
3. Клосовский Каспер Павлов
4. Избицкий
5. Масло
6. Избицкий Станислав Францов; 

Сторінка : 99
'''Антоновка''' одиноких
1. Шиманский Петр Иванов

2. Новицкий  Матвей Викентиев
3. Доманский  Францишек Войцехов

Сторінка : 100
Антоновка посемейных
1. Лузановский
2. Скржичевский
3. Щырский 
4. Островский
5. Янковский
6. Домбек
7. Хоцяновский
8. Лузановский
9. Шуляковский
10. Мышковский
11. Рудзинский
12. Пашиньский
13. Янковский
14. Бурковский
15. Крепковский
16. Гловацкий Гавриил Павлов 
17. Лаговский
18. Гонсиоровский
19. Чехович Матвей Войцехов 65 вдов; 
сыновья 1й Яков 20; жена его Мария Павлова 20;  2й Иван 16; дочери Матвеевы Фекла 25; Крестина 22
20. Менжинский
21. Бурковский
22. Тарнавский, Мария Павлова из Арцимович Тарнавская;

Сторінка : 107
'''Троцкое''' посемейных
1. Седлецкий    

Сторінка : 109
'''Белая Церковь''' посемейных
1. Воверко
2. Рудницкий
3. Дабкевич
4. Жураковский
5. 6. Рудковский
7. Новацкий
8. Кузминский
9. Гуцевич
10. Толочко
11. Пенионжко
12. Вонсальский
13. Кручковский
14. Чарнецкий Матвей Мартинов 

15. Сломчинский Иосиф Войцехов 48; жена его Катерина Антонова 42;
сыновья  Михаил 9; Павел 2; дочери Ягнешка 12; Каролина 7
братья Осиповы 1й Иван 45; жена его Елисавета Павлова 35; сын его Николай 11; дочь Елена 8;
2й Кароль 27; жена его Екатерина Иванова 25;

16. Сломчинский Павел Войцехов 40; жена его Францишка Станиславова 35; сыновья Леон 8; Симон 6;
брат Павлов Матеуш 29; жена его Оксана Павлова 23; сын его Елияш 1;

17. Волинский Александр Еваристов
18. Порадовский
19. Винницкий
20. Лойко
21. Ястржембский
22. Червинский
23. Сосновский
24. Миржевский
25. Левицкий
26. Рожановский
Сторінка : 116
27. Тарнавский
28. 29. Савицкий
30. Олексевич
31. Соколовский
32. Мочульский
33. Шостаковский
34. Ижаковский
35. Зарембский
36. Романовский
37. Шимановский
38. Олиховский Франц Казимиров
39. Лещинский
40. Козяровский
41. Левицкий
42. Концевич
43. Гловацкий
44. Ольшевский
Сторінка : 120
45. Вишниовский Карл Александров 
46. Винарский
47. Сикорский
48. Червинский
49. Домбровский Максим Варфтоломеев 37; жена его Александра Артемова 20;
50. Гловацкий
51. Ракоч Игнатий Ганзелов;
52. Степанский Александр Осипов
53. Боровской
54. Галицкий
55. Ягминович Матеуш Фадеев
56. Сикорский
57. 58. Мижевский
59. Гонсовский Амброзий Игнатов;
60. Издебский
Сторінка : 123
61. Рудзевич
62. Осовский
63. Крупский
64. Аксутинский Андрей Михайлов
65. Янишевский
66. Савицкий
67. Самборский
68. Рачковский
69. Дрончковский
70. 71. Роецкий
72. Инкотовский
73. Зарембский
74. Янушкевич
75. Залевский
76. Островский
77. Якубович
78. Зверховский
Сторінка : 126
79. Огоновский
80. Богдашевский
81. Ястржембский
82. Подгурский
83. Бульковский
84. Ильницкий
85. Бартосевич Осип Андреев
86. Дручковский
87. Лужецкий
88. Гозовский
89. Гловацкий
90. Богдашевский
91. Подгурский
92. Здановский 

Сторінка : 133
Белая Церковь одиноких
1. Макаревич Викентий Игнатьев
2. Маньковский Владислав Осипов
3. Липский Петр Антонов
4. Жоль Карл Лоранов 
5. Загоровский Степан Иванов
6. Рожнятовский Франц Андреев
7. Улятовский Андрей Войцехов
8. Березовский Петр Леонтьев
9. Ковальский Яков Осипов
10. Тржасковский Карл Иванов

Сторінка : 134 
Белая Церковь Посемейных
1. Горецкий Иван Антонов        

Сторінка : 137
'''Лещинка''' посемейных
1. Рачинский
2. Гутовский
3. Балашкевич
4. Копчинский
5. Дыдинский
6. Здеховский Иван Михайлов;
7. Доманьский
8. Вишниовецкий Даниил Михайлов;
9. Ярмусевич
10. Оксентий Иван Григориев;

Сторінка : 141
'''Оксентовка''' (Лубянка)  посемейных
1. Барицкий Флориян Осипов; Ефимия Иванова из Ельских Барецкая; 

Сторінка : 143
'''Розалиевка''' посемейных
1. Мирецкий
2. Пташинский
3. Любанский
4. Добровольский
5. Стобецкий
6. Здановский 

Сторінка : 145
'''Шарки''' посемейных
1. Деренговский Василий Семенов;
2. Розвадский Федор Васильев;
3. Руциньский Лаврентий Степанов;
4. Сокоровский Иван Семенов;
5. Домбровский Иосиф Лукиянов 50; жена его Фекла Иванова 40; сын его Иван 16; дочь Ефросиния 18;
брат Иосифов Василий 35; жена его Марьянна Иванова 25; сыновья Игнатий 15; Феликс 9; Иван 3; дочь Агафия ½;
сестра Иосифа Агафия Домбровская 15;
6. Ястржембовский Яков Федоров;
7. Ивановский Игнатий Иванов;
8. Каминский Севастиян Иванов 35; жена его Мария Емельянова 23; дочь Мария 2; 

Сторінка : 149
'''Деремезна''' Одиноких
1. Тишковский Фортунат Осипов

Сторінка : 150
Деремезна посемейных
1. Улятовский
2. Щыгольский Мартин Иванов;
3. Зашулиц 
4. Островский 

Сторінка : 153 и 158
'''Макиевка'''  посемейных
Киевской губернии Васильковского уезда селение помещика Проскуры Макиевка
1. Гродский
2. Стржельницкий
3. Малишевский
4. Костржицкий
5. Плотницкий
6. Каминский Матвей Васильев 50; жена его Мариянна Карлова 48;
сыновья его 1й Франц 23, жена его Оршуля Никодимова 22, сын Иван 2;
2й Каетан 21; 3й Роман 19; дочери Францишка 16; Фекла 12;

Сторінка : 154 
Макиевка посемейных
1. Карпинский Нестер Григорьев;
2. Кржижановский Гавриил Войцехов, жительствует при нем: 
Гловацкая Мария Фомина, 
Соломицкая Мария Мартинова;
3. Дидковский Василий Антонов;

Сторінка : 159 
'''Мытница''' одиноких
1. Войновский Яков Антонов;

Сторінка : 160 
Мытница одиноких
1. Бутковский Кондрат Иванов;

Сторінка : 161 
Мытница посемейных
1. Ильницкий
2. Ольховский

Сторінка : 165 
'''Фастовец''' одиноких
1. Скаржинский Василий Ильин
2. Пиотровский Казимир Иванов
3. Лисовецкий Михил Лукьин

Фастовец посемейных
1. Марцинкевич Иван Григорьев;
2. Цедревич
3. Мышевский
4. Гораин
5. Балинский Адам Семенов;
6. Гораин
7. Соврицкий
8. Кобылинский
9. Липский
10. Гаеновский
11. Красинский
12. Илюшко Степан Деомидов;
13. Свирский
14. Марценькевич Осип Иванов;
15. Горчинский Фома Осипов 24лет; брат его Иван 23лет; Иван 18лет; сестра Фомы Антонина 16лет
16. Кадебский
17. Рублевский
18. Кобылинский
19. Лисовецкий Осип Григорьев;
20. Крупчинский
21. Иваницкий

Сторінка : 173 
'''Узин''' посемейных
1. Зенькевич Фома Елияшев;
2. 3. 4. Кржижановский 
5. Бржозовский
6. Барвинский Федор Константинов;
7. Словиковский

Сторінка : 177 
Узин одиноких
1. Мочульский Лукиян Севастиянов 

Узин посемейных
1. Демецкий Семен Иванов;

Сторінка : 181 
'''Фастов''' посемейных
1. Пясецкий
2. Михайловский
3. Росинский
4. Мацкевич
5. Полеский
6. Калужинский
7. Стемпковский
8. Улятовский
9. Полеский
10. Следкевич
11. Добровольский
12. Швидовский
13. Нялецкий
14. Жуковский
15.-17. Лясоцкий
18. Седзиковский 
Сторінка : 185
19. Денефельт
20. Бернацкий
21. Кульчицкий
22. Троецкий
23. Островский
24. Кондратович
25. Карпинский
26. Шацило
27. Топольский
28. Покорницкий
29. Подвисоцкий
30. Лясоцкий
31. Янушевский
32. Мокржицкий
33. Перегуда
34. Роецкий
35. Бочковский
36. Войцеховский
37. Козакевич
38. Саржинский

Сторінка : 189 
Фастов Почетные граждане
1. Вантенбур

Фастов одиноких
1. Можаровский Иван Томашев
2. Чарнецкий Петр Яковлев
3. Булгак Ефим Петров

Фастов посемейных
1. Рогальский Лювик Андреев

Сторінка : 195 
Синява одиноких
1. Скотницкий Фадей Андреев 

Синява одиноких
1. Кузминский Павел Семенов

Сторінка : 197 
'''Сынява''' посемейных
1. Ольшевский
2. Ивиньский
3. Павловский
4. Единский
5. Стржалковский
6. Ивинский
7. Годлевский
8. Дембский

Сторінка : 203
'''Бертники''' посемейных
1. Вишневский
2. Ковба
3. Гернат
4. Василевский
5. Мрочковский
6. Зиленский 
7. Бочковский
8. Кисилевский
9. Хржановский
10. Хойнацкий
11. 12. 13. Парчевский
14. Окушко
15. Самборский
16. Мацкевич
17. Перегуда
18. Пожарницкий, 
Гурская Мария Иванова 50 жительствующая в них доме; дочери ее Мария 15; Александра 13
19. Меляновский

Сторінка : 209 
Бертники одиноких
1. Гернат Иван Осипов
2. Орловский Францишек Константинов
3. Гернат Игнатий Иванов

Сторінка : 210 
Бертники посемейных
1. Зелинский Иван Васильев;

Сторінка : 213 
'''Червона''' посемейных
1. Пабировский
2. Созанович
3. Кузминский
4. Савицкий
5. Ольшевский
6. Кржтинский
7. 8. Маньковский
9. Гловацкий
10. Крушинский
11. Кобылинский


Сторінка : 217 
'''Ставки''' посемейных
1. Аркушинский
2. Ровинский
3. 4. 5. Стоцкий
6. Трембицкий
7. Кобылинский
8. Стоцкий

Сторінка : 221 
'''Яблуновка Черногородкая''' одиноких
1. Лавринович Клементий Лаврентьев
2. Можаровский Петро Матвеев
3. Борковский Мойсей Дмитриев

Яблуновка Черногородская посемейных
1. Горжковский
2. Мазуркевич
3. Квятковский
4. Монтрезор
5. Милевский
6. Политовский
7. Грембецкий
8. Сливинский
9. Севрук
10. 11. 12. 13. Стаховский
14. Сухоребский
15. Шуневич-Жицкий, Севрук

Сторінка : 228 
'''Скригалевка''' посемейных
1. Чайковский
2. 3. Шпакович
4. Новицкий
5. Кобылинский
6. Буневич

Сторінка : 232 
'''Житнигоры'''  одиноких
1. Сошинский

Житнигоры посемейных
1. Потомский
2. Филиповский
3. 4. Войцеховский
5. Мошинский
6. Гринджевский
7. 8. Новицкий
9. Некрашевкий

Сторінка : 238 
'''Рокитна''' посемейных
1. Ходецкий Либорий Гаврилов
2. Будзиньский
3. Буйновский
4. Залевский Григорий Иванов 
5. Рудницкий
6. Юхновский
7. Вацмановский
8. 9. Кульчицкий
10. Витковский
11. Бобриневич
12. Богатко
13. Дзевановский
14. Москалевский
15. Левенский
16. Москалевский
17. Витковский
18. Ходкевич
19. Давидовский
20. Нежинский
21. Рембецкий
Сторінка : 243 
22. 23. Бартушевич
24. Барановский
25. Краевский Адам Романов 53; жена его Фекля Иванова Краевская 35;
сын Гипполит 1; дочь Дионизия 12
пасынки Адамовы 1.Станислав Лукиянов 30; жена его Домицеля Климентьева 29
дочери Станислава Юлия 4; Фекля 1
2й Антон Лукиянов холост 28
Красуцкий Станислава Симон Климентьев 12 зять
26. Павловский, Балинский
27. Суский
28. 29. 31. Балинский
30. Татуревич
32. Рудницкий
33. Паустовский
34. Белевский
35. 36. Арцимович
37. Арцимович, Мошковский, Ходкевич, Залевская
Сторінка : 246 
38. Лаговский
39. Зелинский, Здебский
40. Зелинский
41. Казмирский
42. Рай
43. Вишниовский
44. Зелинский
45. Кульчицкий

Сторінка : 250
Рокитна одиноких
1. Гутовский Яков Матвеев
2. Белинский Иван Иванов
3. Доманский Николай Яковлев
4. Войцеховский Мартин Францишков
5. Чекерлан гавриил Семенов

Рокитна посемейных
1. Дроздовский,  Мостовицкая, Суская, Морозович

Сторінка : 254
'''Пришивальня''' одиноких
1. Цыбульский
2. Яблуновский

Пришивальня посемейных
1. Унрок
2. Венгурский
3. Мацкевич
4. Жураковский
5. Молчановский
6. Краснодомбский
7. Студзинский
8. Янишевский
9. Сукурский

Сторінка : 260
'''Яблуновка Белоцерковская''' посемейных
1. Новаковский
2. Грабовецкий
3. 5. Тульвинский
4. Барабановский
6. Клевицкий
7. Бобраницкий
8. Бульковский
9. Шайковский

Сторінка : 264
'''Щербаки''' одиноких
1. Пуцелевич Венедикт Станиславов

Щербаки посемейных
1. Ляхоцкий
2. Рибчинский
3. Пуцелевич
4. Рудковский
5. Пархомович, Пожарский
6. Цвиловский

Сторінка : 270
'''Черкас''' посемейных
1. Баржинский

Сторінка : 272
'''Краснолесы''' одиноких
1. Почтаренко
2. Оранский
3. Подвысоцкий

Краснолесы посемейных
1. Гурский Андрей Григорьев 27; братья родные Андреевы1й Василий 25;2й Роман 20; 3й Лука 15;
мать Андреева Катерина Гурская 30;
2. Станкевич
3. Новаковский
4. Липский
5. Домбровский Дорофтей Иванов 30; жена его Настасия Романова 25;
6. Навроцкий
7. Кобилинский
8. Полянский
9. Гаевский
10. 11. Новицкий
12. Стецкевич
13. Козловский
14. Ярмоловский

Сторінка : 278
'''Мало-Половецкое''' посемейных
1. Домбровский Григорий Яковлев 65; жена его Агафия Иванова 60; 
сын его Петр 39; жена его София Яковлева 25; сын Василий 6; дочери Мария 3; Ульяна 1

2. Домбровский Василий Иванов 55; . жена его Агафия Яковлева 40;
сыновья Моисей 11; Федор 2; дочери Олена 20; Терезия 4

3. Домбровский Иван Яковлев 50 Вдовь; 
сыновья Платон 14; Максим 7; дочери Ивановы Мария 20; Ярина 12; Анна 9

4. Домбровский Климент Александров 37; жена его Настасия Иванова 25;
сын его Аврам 10; дочери Матрона 7; Анна 4

5. Домбровский Ефим Иванов 30; жена его Катерина Яковлева 29

6. Домбровский Иван Иванов 80 Вдовь;
сыны его 1й Улас 50; жена его Александра Иванова 30;
сын Василий 10; дочери Анна 12; Софья11; Татияна 8; Агафия 4; Параскевия 2;
2й Алексадр 25; жена его Юстина Яковлева 20;
7. Гилевич

Сторінка : 282
'''Трилесы''' одиноких
1. Стоша Григорий Иванов
2. Гловацкий Фома Александров

Трилесы посемейных
1. Дашкевич
2. Короленко
3. Стронский
4. Гилевич
5. Залевский
6. Бернатович
7. Криницкий
8. Сапинский, 
Рубицкая Агафия Иванова, ее дочь Елисавета жительствующая у него дома 
9. Бутельский
10. Пожарницкий

Сторінка : 288
'''Пищана''' посемейных
1. Пенионжко Станислав Михайлов
2. Домарецкий, Тышкевич
3. Пикарский

Пищана посемейных
1. Свирский Антон Яковлев

Сторінка : 294
'''Телешовка''' одиноких
1. Галицкий
2. Кухарский

Телешовка посемейных
1. Добровольский
2. Невмержицкий
3. Доманьский

Сторінка : 298
'''Яцки''' посемейных
1. Попель

Сторінка : 300
'''Глушки''' посемейных
1. Синькевич
2. Колапский
3. Миколаевский

Сторінка : 302
'''Тростинка''' посемейных
1. Бялецкий
2. Вольский

Сторінка : 304
'''Ромашки''' посемейных
1. Соколовский

Сторінка : 306
'''Пивни''' посемейных
1. 2. Павловский
3. Можаровский

Сторінка : 310
'''Гребенки''' одиноких
1. Рожицкий Войцех Фомин
2. Осецкий Прокофий Михайлов

Гребенки одиноких
1. Оборский Игнатий Игнатьев

Гребенки посемейных
1. Война
2. Цешкевич
3. Плотницкий
4. Избицкий

Сторінка : 316
'''Мазепинцы''' одиноких
1. Бурковский Василий Федоров
2. Кржижановски Осип Иванов
3. Песляк Осип Степанов

Мазепинцы посемейных
1. 3. Красоцкий
2. Милькевич
4. Минаковский
5. Домбровский Осип Иванов 48; жена его Мария Михайлова 50
сыновья его Поликарп 20; Федор 17; Петр 13; Семеон 9
6. Лисовецкий Игнатий Иванов
7. Боркуновский
8. Стебельский
9. Пашкевич
10. Масло
11. Кржештофанский
12. 13. 14. Дембковский
15. Нездимовский
16. Милькевич
17. Дембковский
18. Дембицкий, 
Дембковская Терезия Игнатьева, дочь Доминикия жительствующая в соседях,
Вадовская Аполония Михайлова

Сторінка : 324
'''Снетинка Великая''' одиноких
1. Долинский
2. Горжальский
3. Островский

Снетинка Великая посемейных
1. Столыга
2. Боржимский
3. Крушинский
4. Хилькевич
5. Арцимович
6. Модзилевский
7. Поплавский

Сторінка : 330
'''Матюши''' одиноких
1. Подгаевский

Матюши посемейных
1. Бернацкий
2. Медзяновский
3. 4. Кобилинский
5. Тарасевич
6. Бартковский
7. Студзинский

Сторінка : 336
'''Дмитровка''' одиноких
1. Сосницкий Андрей Ильин

Дмитровка посемейных
1. Лозинский
2. Шенявский
3. Тичина
4. Рудницкий, племянник Калусовский
5. Масло
6. Осмоловский
7. Мартишевский
8. Есман
9. Задзерский
10. Кульчицкий
11. Матусевич
12. Зелинский
13. 14. Кобилинский
Сторінка : 341
15. Дидковский
16. Тичина
17. Мошковский
18. Кобилинский
19. Тичина
20. Буневич
21. Кульчицкий
22. Яворский

Сторінка : 346
'''Янковка''' одиноких
1. Ястржембский Феликс Варфтоломеев;
2. Рачковский Андрей Андреев;
3. Домбржанский Иван Каетанов

Янковка посемейных
1. Соломей
2. Ижевский
3. Сташкевич
4. Вечорковский
5. Войцеховский
6. Людвиновский
7. Зиленский
8. Войцеховский
9. Дроздовский
10. Рачевский

Сторінка : 352
'''Устимовка''' посемейных
1. 2. Козловский
3. Луханский
4. Андржеевский

Сторінка : 354
'''Езерна''' одиноких
1. Войцеховский
2. Грегурка
3. Балицкий
4. Филькевич
5. 6. Кулицкий

Езерна одиноких
1. Рудковский Казимир Иванов

Сторінка : 356
Езерна посемейных
1. Жуковский
2. Щирский Яков Осипов 
3. 4. Николаевский
5. Гурский
6. Княжницкий
7. Лозицкий
8. Цвиловский
9. Капусценский
10. Бернацкий
11. Шташевский
12. Пашковский
13. Ластовецкий
Сторінка : 359
14. Черпицкий
15. Добрановский
16. Тарнавска
17. Гроховский
18. Ендержевский
19. Куликовский
20. Пенкальский
21. Хижевский
22. Репелиовский
23. Коскевич
24.Коськевич
25. Кулеша
26. Магульский
27. Дашковский
28. Чижевский
Сторінка : 362
29. Кулеша
30. Домбровский Андрей Осипов 80; жена его Зофия Фомина 56
сыновья его Иван 22; Василий 16; Григорий 12; Федор 11; дочь Мариянна 17
31. Гринивецкий
32. Михайловский
33. Голембиовский
34. Кржижановский
35. Линчевский
36. Репелевский
37. Вольский
Сторінка : 364
38. 39. Тарновский
40. 41. Репинский
42. Шалуха
43. Святецкий
44. 45. Святецкий
46. Волковинский
47. Вечорковский
48. Подольский
49. 50. Гловацкий
49. Пожарницкий Иван Григорьев зять
51. Голембиовский
52. Выговский
53. Волотовский
54. Грохольский
55. Пикульский
Сторінка : 367
56. Пашковский
57. Волотовский
58. Паустовский
59. Сплавский
60. Избицки
61. Кучевский
62. Жураковский
63. Сливинский
64. Стаховский
65. Лозовский
66. Николаевский
67.-72. Клецкий
73. Ломачанский
Сторінка : 370
74. Буханевич
75. Домарацкий
76. Грушецкий
77. 78. Меляновский
79. Грозицкий
80.-82. Бокун
83. Ильницкий
84. Ендреежевский
85. 86. Рачинский
87. Закревский
88. Смолевский?

Сторінка : 376
'''Кожанка''' посемейных
1. Чайковский
2. Горай, Папроцкий
3. Павловский
4. Кобилинский

Сторінка : 380
'''Василев''' местечко одиноких
1. Кржижановский

Василев одиноких
Уездный список
об однодворцах жительствующих в местечке Василиове на владельческой земле и к оной припысанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии
Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан

1. Вишниовский Николай Иванов;
2. Легоцкий Иван Фадеев;

Сторінка : 282
Василев посемейных
Уездный список
об однодворцах жительствующих Васильковского уезда в местечке Васильове на владельческой земле и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 2$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан

1. Каминский Иван Василиев 38; жена его Магдалена Андреева Каминская 35
сыновья его Степан 12; Петр 8; дочери Францишка 18; Анна 16; Гертруда 13; Елена 2
2. Легоцкий
3. Недзельский
однодворчество; Киевской губернии Васильковского уезда местечко помещика Проскуры Васильов

Сторінка : 386
'''Бирюки''' одиноких
1. Левандовский

Бирюки посемейных
1. Гурский Григорий Осипов 40; жена его Доминикия Петрова Гурская 30
сын его Яков 8; дочери Ульяна 12; Степанида 3; Ульяна 1/2
2. Гурский Лукян Варфтоломеев 70; жена его второбрачная Ульяна Иванова Гурская 65
дочери Агафия 18; Домникия 17; Феврония 11
сын его Гаврил 49; жена Гаврилова Домникия Василева Гурская 40
сын Александр 4; дочери Феодосия 10; Мария 6; Ульяна 1
3. Ханецкий

Сторінка : 390
'''Кожаники''' о посемейных
1. Хмелиовский
2. Ханецкий
3. Балицкий
4. Юхневич

Сторінка : 394
'''Ольшаница''' одиноких
1. Гостовицкий

Ольшаница посемейных
1. Струтинский
2. Уляновский
3. Зарицкий
4. Малиновский
5. Жуковский, Мошинский
6. Барановский

Сторінка : 400
'''Дорогинка''' посемейных
1. Малешевский
2. Аксан
3. Николаевский

Сторінка : 404
'''Потиевка''' одиноких
1. Мультан
2. Залузкий
3. Маковский
4. Мацеевский

Потиевка посемейных
1. Бржезинский Василий Феликсов;
2. Стенжицкий
3. Городецкий
4. Маковский
5. Гаскевич
6. 8. Бритвич
7. Конофицкий
9. Гараз
10. Ребрент
11. Новоселецкий
12. Ярмолинский
13. Ломинский
Сторінка : 409
14. Барановский
15. Винарецкий
16. Смолевский
17. Уляницкий
18. Волотовский
19. Уляницкий
20. Матушевич
21. Бржезицкий Иван Григорьев;
22. Вольский
23. Лемешинский Семен Юрьев;
24. Лемишинский Яков Юрьев;
25. Панькевич
26. Олишевский Артем Алексеев;
Сторінка : 412
27. Шавлович
28. Липчевский
29. Ястржембский
30. Пишка
31. Филицкий
32. 33. Вертилецкий
34. Коскевич
35. 36. Компан
37. Вольский
38. Ольшевский Степан Гаврилов;
39. Островский
40. Растовецкий
Сторінка : 415
41. Растовецкий
42. Минарецкий
43. Паустовский
44. Новосельский
45. Зинькевич
46. Конофацкий
47. Санкевич
48. Суский
49. Мошынский
50. Ножинский
51. Воляницкий
52. Мошинский, пасынок Каплинский
53. Ольшевский
Сторінка : 418
54. Меляновский
55. Перловский
56. 57. Вертилецкий
58. Компань
59. Растовецкий
60. Ковальский
61. Пашинский
62. Блендовский
63. Ягодзинский
64. Бельский
Сторінка : 421
63. Погорецкий
66. Шишковский
67. 68. 69. Селецкий
70. Осовский
71. Растовский Лукьян Петров;
72. Уляницкий
73. Безкошевский
74. Конофацкий, Мультан
75. Шишковский
76. Пеньковский, Токарская Ядвига Андреева 60лет
77. Сымон
78. 79. 80. Горал
81. Косминский
82. Могорит
83. Ольшевский

Сторінка : 426
'''Прусы''' посемейных
1. Яблуновский
2. Боровицкий
3. Скальский
4. Павловский
5. Пухальская
6. Мошинский
7. Янишевский
8. Ломинский
9. Гаевский
10. Козловский
11. Турский, Жураковская
12. Иваницкий

Прусы одиноких
1. Лозовицкий Юрий Андреев
2. Папроцкий Пилип Лукянов

Сторінка : 434
'''Саварка''' одиноких
1. Тарковский Людвик Иванов

Саварка посемейных
1. Мокрицкий
2. Ломинский
3. 4. Янишевский
5. Балицкий

Сторінка : 440 
'''Кощиевка''' одиноких
1. Михальский

Кощиевка посемейных
1. Сафияновский
2. Кульчицкий
3. Летовский

Сторінка : 444
'''Савинцы''' одиноких
1. Незабитовский

Савинцы посемейных
1. Бенескул
2. Глоговский

Сторінка : 448
'''Салиха''' одиноких
1. Зборовский Иван Петров;

Салиха посемейных
1.Чайковский
2. Якубович
3. Михаиловский
4. Скржинский
5. Домбровский Михаил Михайлов 60; жена его Марцияна Иванова 57; сын его Петр 20; дочь Людвика 13;
6. Збаровский
7. Романовский
8. Винярский
9. Мотолевич
10. Романовский
11. Гудимович
12. Новосельский
13. Чайковский
14. Рогозинский
15. Булатович

Сторінка : 456
'''Остров''' посемейных
1. Свиригоцкий

Сторінка : 458
'''Яхны''' посемейных
1. Зелинский

Сторінка : 460
'''Быкова Гребля''' посемейных
1. Пиотровский
2. Филиовский

Сторінка : 462
'''Чмировка''' посемейных
1. Гучкевич

Сторінка : 464
'''Сухолесы''' посемейных
1. Ивановский
2. Зборовский

Сторінка : 466
'''Волица''' одиноких
1. 2. 4. Грушецкий
3. Дидковский

Волица посемейных
1. Добровольский Федор Сергеев

Волица посемейных
1. Ступницкий
2. Топоровский
3. Каневский
4. Кульчицкий
5. Шыманьский
6. Каминский Михаил Михайлов 35 Вдовь; сын Паладий 8; дочери Иоанна 10; Домицеля 4;
брат Михайлов Моисей 40; жена его Анна Иванова 35; дочери Александра 8; Мария 4
7. Трембицкий
8. Коржениовский

Сторінка : 474
'''Шкаровка''' одиноких
1. Ракович

Шкаровка посемейных
1. Яворский
2. Ракович

Сторінка : 478
'''Беспечна''' посемейных
1. Кособуцкий
2. Ферез
3. Шулятицкий
4. Розбицкий
5. Лещинский
6. Борецкий
7. Тарнавский
8. Буханевич
9. Буханевич Карл Степанов, Недашковский Андрей Степанов;
10. Евтуховский
11. Ситко Крыштоф Данилов;
12. Самборский
13. Розбицкий

Беспечна одиноких
1. Домбровский Павел Антонов;

Беспечна одиноких
1. Михалевский Михаил Петров
2. Добровольский Павел Григориев

Беспечна посемейных
1. Волотовский Ефим Яковлев, 
Якубовская Евдокия Григорьева


Сторінка : 490
'''Ольшанка Белоцерковская''' посемейных
1. Перловский
2. Кручковский
3. Закаблуковский
4. Кофел

Сторінка : 492
'''Олейникова Слобода''' посемейных
1. Добранский

Сторінка : 494
'''Городище''' посемейных
1. Каминьский Пантелеймон Яковлев 50; жена его Агафия Яковлева 20;
сын его Степан 1; дочери Регина 10; Мария 8; Мария 5;
2. Ковальский, Бурчаковский
3. Бачинский
4. 5. Павловский
6. Милькевич
7. Павстовский
8. Кобылинский
9. Кощевский
10. Кобылинский
11. 12. Меляновский

Сторінка : 500
'''Блощинцы''' посемейных
1. Чарнецкий

Сторінка : 502
'''Соколовка''' посемейных
1. Жуковский
2. Мукановский

Соколовка посемейных
1. Калапский Иван Иванов

Сторінка : 506
'''Фастовка''' посемейных
1.-3. Бобровницкий
4. Маковский
5. Викул

Сторінка : 510
'''Пилипча''' одиноких
1. Некраш

'''Пилипча''' посемейных
1. Любарский
2. Павловский
3. Кощевский

Сторінка : 514
'''Офирна Бискупа''' посемейных
1. Езерский
2. Юзефович
3. 4. Ляхоцкий
5. Барицкий

Сторінка : 518
'''Паляниченцы''' посемейных
1. Стебельский
2. 3. 4. Масляковский

Сторінка : 522
'''Хутор Кудели''' посемейных
1. Корженский

&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]</text>
      <sha1>m4eayazuwlrcsdkxdv9naaq5hzcygfx</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458467</id>
      <parentid>458466</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T23:05:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="56878" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки однодворців Васильківського повіту
 | рік = 1832
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-398. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-398. 1832. Посімейні списки однодворців Васильківського повіту.pdf|thumb]]

&lt;poem&gt;
Антонівка 99,
Безпечна 478, Бортники 203, Бикова Гребля 460, Біла Церква містечко 109, Бірюки 386, Блощинці 500,
Василів містечко 380, Васильків місто 7, Велика Снітинка 324,
Веприк 73, Вільшанка Білоцерківська  490, Волиця 466,
Глушки 300, Городище 494, Гребінки 310,
Деремезна 149, Дмитрівка 336, Дорогинка 400, 
Житні Гори 232,
Кожанка 376, Коженики 390, Кощіївка 440, Красноліси 272, Куделі хутір 522,
Ліщинка 137,
Мазепинці 316, Макіївка 153, Малополовецьке 278, Мар’янівка 57, Матюші 330, Митниця 159, Мотовилівка казенна 19, Мотовилівка поміщицька 23,
Озерна (Езерна) 354, Оксентівка (Луб'янка) 141, Олійникова Слобода 492, Ольшаниця 394, 
Острів 456, Офірна Біскупа 514,
Паляничинці 518, Пилипча 510, Півні 306, Піщана 288, Пологи 39, Потіївка 404, 
Пришивальня 254, Пруси 426,
Розаліївка 143, Рокитна 238, Ромашки 304,
Саварка 434, Савинці 444, Салиха 448, Синява 195, Скригалівка 228, Снігурівка 91, 
Соколівка 502, Ставки 217, Сухоліси 464,
Телешівка 294, Триліси 282, Тростинка 302, Троцке 107,
Узин 173, Устимівка 352,
Фастівка 506, Фастів містечко 181, Фастівець 165, 
Чепеліївка 47, Червона 213,
Черкас 270, Чмирівка 462, Чорногородка 33, Чупира 81,
Шарки 145, Шкарівка 474, Шпендовка 67,
Щербаки 264, Яблунівка Білоцерківська 260, Яблунівка Чорногородська 221, Янківка 346, Яхни 458, Яцьки 298.

/номер сторінки вказано в pdf форматі/
Мужской пол, Женский пол, Имя отчество и прозвание, лета, избираемые, звание, место прописки

Сторінка : 7
'''Васильков''' одиноких
Уездный список
об однодворцах жительствующих в городе Василькове на общественных землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан
1. Гаварский Антон Семенов;
2. Невядомский Тадеуш Андреев;
3. Матусевич Семен Осипов;
4. Арцимович Евдоким Антонов;
5. Ендржеевский Иван Иванов;
6. Лисецкий Осип Григорьев;
7. Подбильский Станислав Григорьев;
8. Янишевский Яким Каетанов;
9. Качуровский Александр Мартинов;
10. Жигмановский Лювик Флориев;
11. Ржечицкий Николай Мартинов;

Сторінка : 8
Васильков одиноких
1. Якубовский Антон Григорьев;
2. Комаровский Матвей Карлов; 
3. Данилевский Ефим Семенов; 
4. Михальский Архип Трофимов;

Васильков посемейных
1. Дидковский Матвей Онисимов;

Сторінка : 13
Васильков посемейных
1. Гаевский Иван Иванов;
2. Гаевский Захарий Иванов;
3. Шиманский Лукьян Алексеев;
4. Рачинский Петр Яковлев;
5. Маевский Иван Осипов;
6. Созанович Ксаверий Викторов;
7. Пащынский Лукьян Юрьев;
8. Ластовецкий Иван Геронимов;
9. Рожановский Яков Иванов;
10. Ходаковский Иван Иванов;
11. Грабовский Карл Иванов;
12. Прудзиньский Николай Иванов;
13. Недзелский Андрей Осипов;
14. Созон Яков Степанов;
15. Зелинский Иван Данилов;

Сторінка : 19
'''Мотовиловка Казенная''' посемейных
1. Станкевич Александр Осипов;
2. Станкевич Федор Александров;
3. Станкевич Антон Александров;
4. Сикорский Аполинарий Осипов;

Сторінка : 23
'''Мотовиловка Помещичья''' одиноких
1. Гемский Иван Александров
2. Витковский Михаил Антонов

Сторінка : 24 та 31
Мотовиловка Помещичья Почетные граждане
1. Станькевич Феликс Николаев Казимиров;

Сторінка : 25
Мотовиловка помещичья посемейных
1. Бедько Прокофий Захариев;
2. Подвисоцкий Фома Антонов;
3. Море  Доминик Иванов;
4. Ордовский Станислав Казимиров;
5. Шыманский Михаил Антонов;
6. Волотовский Иван Григориев;
7. Эбергарт Иван Иванов;
8. Барвинский Иван Андреев;
9. Завадский Станислав Филипов;
10. Комаровский Викентий Степанов;
11. Сулятицкий Яков Войцехов;
12. Голембиовский Матвей Викентиев;
13. Кревель, родственница Плавинская;
14. Михальский Михаил Варфтоломеев;
15. Красовский Константин Александров;
16. Богуславский Иван Антонов;
17. Проскуровский Григорий Давидов;
18. Копчинский Станислав Мартинов;
19. Мегедовский Григорий Максимов;

Сторінка : 33
'''Черногородка''' одиноких
1. Зилинский Каспер Михайлов
2. Свенцицкий Петр Михайлов
3. Орловский Яков Васильев 

Черногородка посемейных
1. Сташкевич Степан Иванов;
2. Зиленский Франц Михайлов; 
3. Ильницкий Адам Иванов;
4. Воронович Иван Антонов;
5. Новицкий Осип Григорьев;
6. Новицкий Димитрий Николаев;

Сторінка : 39
'''Пологи''' одиноких
Уездный список
об однодворцах жительствующих в Васильковского уезде в селении Пологах на помещичьих землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан

1. Петровский Людвик Фадеев 28
2. Ходаковский Иван Иванов 22

Сторінка : 40
Пологи посемейных
Уездный список
об однодворцах жительствующих Васильковского уезда в селении Пологах на помещичьих землях и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 2$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан

1. Ходаковский Людвик Иванов 30; жена Марцияна Иванова Ходаковская 30;
сын Томаш 10; дочь Фекла 6
2. Липницкий Андрей Иванов 48; жена его Анна Павлова Липницкая 33;
сыновья его Лаврентий 15; Осип 5; дочь Александра 9;
3. Зелинский Николай Мартинов 38; жена его Федора Василева Зелинская 25; сын Осип 2; 
4. Бурдзиловский Владимир Варфтоломеев 29; жена его Наталия Геронимова 23;
сын Иван 3; дочь Мария 1/2; племянник Владимира Степан 13;
5. Лисовский Гавриил Мартынов 60 вдов; сыновья Игнатий  холост 25; Казимир 21;
6. Ильницкий Александр Матеушов 40; жена его Францишка Матеушова 40; сын Войцех 12;
7. Органовский Федор Иванов 40; жена его Феодосия Федорова 35; дочери Ева 3; Пелагея ½;
брат Федоров Степан 30; жена его Елисавета Михайлова 25; сын Осип 1;
сестра Федорова Александра Васильева вдова 45; сыновья Александры Прокопий Федоров 16; Григорий 4; дочь ее Дарья ¼;

8. Сохацкий Феликс Иванов 32; жена его Аполония Михайлова 30; дочь Ядвига 8;
9. Василевскй Иван Матвеев 26; жена его Юстина Осипова Василевская 26; сын его Петр 2;
10. Круликовский Павел Васильев 45; жена его Александра Матвеева 30; дочери Елисавета 11; Ягнешка 5; Настасия 3;
11. Круликовский Иван Варфтоломеев 65; жена его Марциянна Семенова 50; 
сыновья Иван 25; Антон 15; Иван 14; Никифор 12; дочь Мария 24;
брат Иванов Александр 50;
12. Гриневич Григорий Петров 17 холост; братья Григорьевы родные Иван 16; Демьян 8; сестра Григория Мария 20;
13. Шмогоржевский Гавриил Александров 26 холост; Братья Гаврииловы родные Александр 23; Иван 15; Каетан 12; сестра Цецилия 18;
14. Шмогоржевский Констан Васильев 35; жена Терезия Павлова 25; дочери Регина 8; Марцияна 2;
15. Смогоржевский Михаил Васильев 45; жена его Францишка Григорьева 40; сыновья Михаил 12; Даниил 8; дочь Варвара 1;

16. Чарковский Иван Михайлов 60; жена его Фекла Мартынова 45; 
сыновья Семен 15; Павел 13; Иван 7; дочери Александра 17; Анна 8; Мария ½;
17. Василевский Игнатий Матвеев 30; жена его Фекла Константинова 20;
18. Пеньский Иван Фадеев 15; мать Иванова Иоанна Александрова 45.

Сторінка : 47 
'''Чепелиевка''' одиноких 
1. Вольский Николай Васильев

Чепелиевка посемейных
1. Березецкий Семен Николаев;
2. Замлинский Войцех Иванов;
3. Врублевский Казимир Мартынов;
4. Антонович Демян Демянов;
5. Ротовский Тимофей Павлов;
6. Мотилевич Михаил Андреев;
7. Женвоцкий Михаил Максимов;
8. Мотилевич Николай Степанов;
9. Янковский Григорий Мартынов;
10. Рудковский Дорош Васильев;
11. Звержковский Михаил Ильин
12. Барецкий Иматий Осипов;
13. Галацан Степан Петров;
14. Рудковский Иван Антонов;
15. Чернолуцкий Иван Вицентиев;
16. Ляхович Захарий Григориев;
17. Бакуновский Осип Федоров, Реутова Мария Васильева теща;
18. Бакуновский Григорий Лукьянов, Мария Ясиньская вдова;
19. Круликовский Данил Валентиев;
20. Галацан Иван Петров;
21. Кончаковский Михаил Антонов;
22. Барановский Никита Васильев;
23. Волотовский Казимир Семенов;
24. Барановский Матвей Иванов;
25. Кондратович Степан Васильев
26. Москалевич Михаил Иванов;
27. Васильев Гавриил Николаев;

Сторінка : 57
'''Марьяновка''' одиноких
1. Голиневич Иван Фомин;
2. Янишевич Яков Иванов;
3. Косинский Иван Иванов;
4. Вольский  Станислав Войцехов;
5. Винецкий Филип Иванов;

Сторінка : 58
Марьяновка посемейных
1. Уляницкий
2. Дабежа
3. Стефанский
4. Трипольский
5. Ронгер
6. Крушельницкий
7. Холодовский
8. Саврицкий
9. Крижановский Андрей Петров
10. Томашевский
11. Барщевский
12. Романовский
13. Юрковский
14 Саврицкий
15. Лаговский Антон Осипов 
16. Щепановский
17. Голембиовский
18. Сташевский
19. Новицкий
20. Архипский Иосип Иванов 
21. Юрковский
22. Томашевский
23. Родкевич Войцех Григорьев
24. Словиковский, Гербут Юлианна вдова
25. Липский
26. Зиневич
27. Дроздальский
28. Тржасковский
29. Стефанский
30. Лубковский Максимилиян Андреев;
31. Вржесниовский Каспер Михайлов; 
32. Голеневич Макар Павлов;

Сторінка : 67
'''Спендовка''' одиноких
1. Романовский Гавриил Яковлев

Сторінка : 68
Спендовка посемейных
1. Ланевский
2. Чайковский
3. Топольский
4. 5. Волошиновский

Сторінка : 73
'''Веприк''' одиноких
1. Белецкий Павел Фомин
2. Савицкий Мирон Иванов

Сторінка : 74 
Веприк посемейных
1. Житкевич
2. Мостицкий Иван Матвеев 
3. Мечковский
4. Ивановский
5. 6. Ковальский
7. Кобилинский
8. Цыбульский
9. Червинский
10. Домбский Антон Клементьев
11. 12. Водерацкий
13. Карчевский
14. Кобилинский
15. Котовский
16. Котасевич
17. Стржелецкий Игнат Яковлев;
18. Рашкевич 

Сторінка : 81
'''Чупира''' одиноких
1. Гловацкий Иван Карлов 

Сторінка : 82
Чупира посемейных
1. Пискорский
2. Олшевский
3. Шульковский 
4. Скрипковский
5. Харатанский
6. Вишневский
7. Сичинский
8. Войцеховский
9. Пальковский
10. Скальский
11. Лясковский
12. Скрипковский
13. Крупский
14. Вольский
15. Скрипковский
16. 17 Чудецкий
18. Лосецкий
19. Ивашкевич
20. Ястрежемский
21. Издебский, Скрипковский
22. Волковский
23. Квятковский
24. Медушевский, Дембицкий
25. Соколовский
26. Забавский
27. Кондратевич
28. Клоцко, Боребская Мария Федорова
29. Рачковский
30. Чудецкий 

Сторінка : 91 
'''Снигоровка''' одиноких
1. Ярошевич Леон Иванов;
2. Козловский Иван Иванов;
3. Чехович Семен Казимиров;

Снигоровка посемейных
1. Губский Мартин Борисов

Сторінка : 95
Снигоровка посемейных
1. Войславицкий
2. Корчиньский
3. Клосовский Каспер Павлов
4. Избицкий
5. Масло
6. Избицкий Станислав Францов; 

Сторінка : 99
'''Антоновка''' одиноких
1. Шиманский Петр Иванов

2. Новицкий  Матвей Викентиев
3. Доманский  Францишек Войцехов

Сторінка : 100
Антоновка посемейных
1. Лузановский
2. Скржичевский
3. Щырский 
4. Островский
5. Янковский
6. Домбек
7. Хоцяновский
8. Лузановский
9. Шуляковский
10. Мышковский
11. Рудзинский
12. Пашиньский
13. Янковский
14. Бурковский
15. Крепковский
16. Гловацкий Гавриил Павлов 
17. Лаговский
18. Гонсиоровский
19. Чехович Матвей Войцехов 65 вдов; 
сыновья 1й Яков 20; жена его Мария Павлова 20;  2й Иван 16; дочери Матвеевы Фекла 25; Крестина 22
20. Менжинский
21. Бурковский
22. Тарнавский, Мария Павлова из Арцимович Тарнавская;

Сторінка : 107
'''Троцкое''' посемейных
1. Седлецкий    

Сторінка : 109
'''Белая Церковь''' посемейных
1. Воверко
2. Рудницкий
3. Дабкевич
4. Жураковский
5. 6. Рудковский
7. Новацкий
8. Кузминский
9. Гуцевич
10. Толочко
11. Пенионжко
12. Вонсальский
13. Кручковский
14. Чарнецкий Матвей Мартинов 

15. Сломчинский Иосиф Войцехов 48; жена его Катерина Антонова 42;
сыновья  Михаил 9; Павел 2; дочери Ягнешка 12; Каролина 7
братья Осиповы 1й Иван 45; жена его Елисавета Павлова 35; сын его Николай 11; дочь Елена 8;
2й Кароль 27; жена его Екатерина Иванова 25;

16. Сломчинский Павел Войцехов 40; жена его Францишка Станиславова 35; сыновья Леон 8; Симон 6;
брат Павлов Матеуш 29; жена его Оксана Павлова 23; сын его Елияш 1;

17. Волинский Александр Еваристов
18. Порадовский
19. Винницкий
20. Лойко
21. Ястржембский
22. Червинский
23. Сосновский
24. Миржевский
25. Левицкий
26. Рожановский
Сторінка : 116
27. Тарнавский
28. 29. Савицкий
30. Олексевич
31. Соколовский
32. Мочульский
33. Шостаковский
34. Ижаковский
35. Зарембский
36. Романовский
37. Шимановский
38. Олиховский Франц Казимиров
39. Лещинский
40. Козяровский
41. Левицкий
42. Концевич
43. Гловацкий
44. Ольшевский
Сторінка : 120
45. Вишниовский Карл Александров 
46. Винарский
47. Сикорский
48. Червинский
49. Домбровский Максим Варфтоломеев 37; жена его Александра Артемова 20;
50. Гловацкий
51. Ракоч Игнатий Ганзелов;
52. Степанский Александр Осипов
53. Боровской
54. Галицкий
55. Ягминович Матеуш Фадеев
56. Сикорский
57. 58. Мижевский
59. Гонсовский Амброзий Игнатов;
60. Издебский
Сторінка : 123
61. Рудзевич
62. Осовский
63. Крупский
64. Аксутинский Андрей Михайлов
65. Янишевский
66. Савицкий
67. Самборский
68. Рачковский
69. Дрончковский
70. 71. Роецкий
72. Инкотовский
73. Зарембский
74. Янушкевич
75. Залевский
76. Островский
77. Якубович
78. Зверховский
Сторінка : 126
79. Огоновский
80. Богдашевский
81. Ястржембский
82. Подгурский
83. Бульковский
84. Ильницкий
85. Бартосевич Осип Андреев
86. Дручковский
87. Лужецкий
88. Гозовский
89. Гловацкий
90. Богдашевский
91. Подгурский
92. Здановский 

Сторінка : 133
Белая Церковь одиноких
1. Макаревич Викентий Игнатьев
2. Маньковский Владислав Осипов
3. Липский Петр Антонов
4. Жоль Карл Лоранов 
5. Загоровский Степан Иванов
6. Рожнятовский Франц Андреев
7. Улятовский Андрей Войцехов
8. Березовский Петр Леонтьев
9. Ковальский Яков Осипов
10. Тржасковский Карл Иванов

Сторінка : 134 
Белая Церковь Посемейных
1. Горецкий Иван Антонов        

Сторінка : 137
'''Лещинка''' посемейных
1. Рачинский
2. Гутовский
3. Балашкевич
4. Копчинский
5. Дыдинский
6. Здеховский Иван Михайлов;
7. Доманьский
8. Вишниовецкий Даниил Михайлов;
9. Ярмусевич
10. Оксентий Иван Григориев;

Сторінка : 141
'''Оксентовка''' (Лубянка)  посемейных
1. Барицкий Флориян Осипов; Ефимия Иванова из Ельских Барецкая; 

Сторінка : 143
'''Розалиевка''' посемейных
1. Мирецкий
2. Пташинский
3. Любанский
4. Добровольский
5. Стобецкий
6. Здановский 

Сторінка : 145
'''Шарки''' посемейных
1. Деренговский Василий Семенов;
2. Розвадский Федор Васильев;
3. Руциньский Лаврентий Степанов;
4. Сокоровский Иван Семенов;
5. Домбровский Иосиф Лукиянов 50; жена его Фекла Иванова 40; сын его Иван 16; дочь Ефросиния 18;
брат Иосифов Василий 35; жена его Марьянна Иванова 25; сыновья Игнатий 15; Феликс 9; Иван 3; дочь Агафия ½;
сестра Иосифа Агафия Домбровская 15;
6. Ястржембовский Яков Федоров;
7. Ивановский Игнатий Иванов;
8. Каминский Севастиян Иванов 35; жена его Мария Емельянова 23; дочь Мария 2; 

Сторінка : 149
'''Деремезна''' Одиноких
1. Тишковский Фортунат Осипов

Сторінка : 150
Деремезна посемейных
1. Улятовский
2. Щыгольский Мартин Иванов;
3. Зашулиц 
4. Островский 

Сторінка : 153 и 158
'''Макиевка'''  посемейных
Киевской губернии Васильковского уезда селение помещика Проскуры Макиевка
1. Гродский
2. Стржельницкий
3. Малишевский
4. Костржицкий
5. Плотницкий
6. Каминский Матвей Васильев 50; жена его Мариянна Карлова 48;
сыновья его 1й Франц 23, жена его Оршуля Никодимова 22, сын Иван 2;
2й Каетан 21; 3й Роман 19; дочери Францишка 16; Фекла 12;

Сторінка : 154 
Макиевка посемейных
1. Карпинский Нестер Григорьев;
2. Кржижановский Гавриил Войцехов, жительствует при нем: 
Гловацкая Мария Фомина, 
Соломицкая Мария Мартинова;
3. Дидковский Василий Антонов;

Сторінка : 159 
'''Мытница''' одиноких
1. Войновский Яков Антонов;

Сторінка : 160 
Мытница одиноких
1. Бутковский Кондрат Иванов;

Сторінка : 161 
Мытница посемейных
1. Ильницкий
2. Ольховский

Сторінка : 165 
'''Фастовец''' одиноких
1. Скаржинский Василий Ильин
2. Пиотровский Казимир Иванов
3. Лисовецкий Михил Лукьин

Фастовец посемейных
1. Марцинкевич Иван Григорьев;
2. Цедревич
3. Мышевский
4. Гораин
5. Балинский Адам Семенов;
6. Гораин
7. Соврицкий
8. Кобылинский
9. Липский
10. Гаеновский
11. Красинский
12. Илюшко Степан Деомидов;
13. Свирский
14. Марценькевич Осип Иванов;
15. Горчинский Фома Осипов 24лет; брат его Иван 23лет; Иван 18лет; сестра Фомы Антонина 16лет
16. Кадебский
17. Рублевский
18. Кобылинский
19. Лисовецкий Осип Григорьев;
20. Крупчинский
21. Иваницкий

Сторінка : 173 
'''Узин''' посемейных
1. Зенькевич Фома Елияшев;
2. 3. 4. Кржижановский 
5. Бржозовский
6. Барвинский Федор Константинов;
7. Словиковский

Сторінка : 177 
Узин одиноких
1. Мочульский Лукиян Севастиянов 

Узин посемейных
1. Демецкий Семен Иванов;

Сторінка : 181 
'''Фастов''' посемейных
1. Пясецкий
2. Михайловский
3. Росинский
4. Мацкевич
5. Полеский
6. Калужинский
7. Стемпковский
8. Улятовский
9. Полеский
10. Следкевич
11. Добровольский
12. Швидовский
13. Нялецкий
14. Жуковский
15.-17. Лясоцкий
18. Седзиковский 
Сторінка : 185
19. Денефельт
20. Бернацкий
21. Кульчицкий
22. Троецкий
23. Островский
24. Кондратович
25. Карпинский
26. Шацило
27. Топольский
28. Покорницкий
29. Подвисоцкий
30. Лясоцкий
31. Янушевский
32. Мокржицкий
33. Перегуда
34. Роецкий
35. Бочковский
36. Войцеховский
37. Козакевич
38. Саржинский

Сторінка : 189 
Фастов Почетные граждане
1. Вантенбур

Фастов одиноких
1. Можаровский Иван Томашев
2. Чарнецкий Петр Яковлев
3. Булгак Ефим Петров

Фастов посемейных
1. Рогальский Лювик Андреев

Сторінка : 195 
Синява одиноких
1. Скотницкий Фадей Андреев 

Синява одиноких
1. Кузминский Павел Семенов

Сторінка : 197 
'''Сынява''' посемейных
1. Ольшевский
2. Ивиньский
3. Павловский
4. Единский
5. Стржалковский
6. Ивинский
7. Годлевский
8. Дембский

Сторінка : 203
'''Бертники''' посемейных
1. Вишневский
2. Ковба
3. Гернат
4. Василевский
5. Мрочковский
6. Зиленский 
7. Бочковский
8. Кисилевский
9. Хржановский
10. Хойнацкий
11. 12. 13. Парчевский
14. Окушко
15. Самборский
16. Мацкевич
17. Перегуда
18. Пожарницкий, 
Гурская Мария Иванова 50 жительствующая в них доме; дочери ее Мария 15; Александра 13
19. Меляновский

Сторінка : 209 
Бертники одиноких
1. Гернат Иван Осипов
2. Орловский Францишек Константинов
3. Гернат Игнатий Иванов

Сторінка : 210 
Бертники посемейных
1. Зелинский Иван Васильев;

Сторінка : 213 
'''Червона''' посемейных
1. Пабировский
2. Созанович
3. Кузминский
4. Савицкий
5. Ольшевский
6. Кржтинский
7. 8. Маньковский
9. Гловацкий
10. Крушинский
11. Кобылинский


Сторінка : 217 
'''Ставки''' посемейных
1. Аркушинский
2. Ровинский
3. 4. 5. Стоцкий
6. Трембицкий
7. Кобылинский
8. Стоцкий

Сторінка : 221 
'''Яблуновка Черногородкая''' одиноких
1. Лавринович Клементий Лаврентьев
2. Можаровский Петро Матвеев
3. Борковский Мойсей Дмитриев

Яблуновка Черногородская посемейных
1. Горжковский
2. Мазуркевич
3. Квятковский
4. Монтрезор
5. Милевский
6. Политовский
7. Грембецкий
8. Сливинский
9. Севрук
10. 11. 12. 13. Стаховский
14. Сухоребский
15. Шуневич-Жицкий, Севрук

Сторінка : 228 
'''Скригалевка''' посемейных
1. Чайковский
2. 3. Шпакович
4. Новицкий
5. Кобылинский
6. Буневич

Сторінка : 232 
'''Житнигоры'''  одиноких
1. Сошинский

Житнигоры посемейных
1. Потомский
2. Филиповский
3. 4. Войцеховский
5. Мошинский
6. Гринджевский
7. 8. Новицкий
9. Некрашевкий

Сторінка : 238 
'''Рокитна''' посемейных
1. Ходецкий Либорий Гаврилов
2. Будзиньский
3. Буйновский
4. Залевский Григорий Иванов 
5. Рудницкий
6. Юхновский
7. Вацмановский
8. 9. Кульчицкий
10. Витковский
11. Бобриневич
12. Богатко
13. Дзевановский
14. Москалевский
15. Левенский
16. Москалевский
17. Витковский
18. Ходкевич
19. Давидовский
20. Нежинский
21. Рембецкий
Сторінка : 243 
22. 23. Бартушевич
24. Барановский
25. Краевский Адам Романов 53; жена его Фекля Иванова Краевская 35;
сын Гипполит 1; дочь Дионизия 12
пасынки Адамовы 1.Станислав Лукиянов 30; жена его Домицеля Климентьева 29
дочери Станислава Юлия 4; Фекля 1
2й Антон Лукиянов холост 28
Красуцкий Станислава Симон Климентьев 12 зять
26. Павловский, Балинский
27. Суский
28. 29. 31. Балинский
30. Татуревич
32. Рудницкий
33. Паустовский
34. Белевский
35. 36. Арцимович
37. Арцимович, Мошковский, Ходкевич, Залевская
Сторінка : 246 
38. Лаговский
39. Зелинский, Здебский
40. Зелинский
41. Казмирский
42. Рай
43. Вишниовский
44. Зелинский
45. Кульчицкий

Сторінка : 250
Рокитна одиноких
1. Гутовский Яков Матвеев
2. Белинский Иван Иванов
3. Доманский Николай Яковлев
4. Войцеховский Мартин Францишков
5. Чекерлан гавриил Семенов

Рокитна посемейных
1. Дроздовский,  Мостовицкая, Суская, Морозович

Сторінка : 254
'''Пришивальня''' одиноких
1. Цыбульский
2. Яблуновский

Пришивальня посемейных
1. Унрок
2. Венгурский
3. Мацкевич
4. Жураковский
5. Молчановский
6. Краснодомбский
7. Студзинский
8. Янишевский
9. Сукурский

Сторінка : 260
'''Яблуновка Белоцерковская''' посемейных
1. Новаковский
2. Грабовецкий
3. 5. Тульвинский
4. Барабановский
6. Клевицкий
7. Бобраницкий
8. Бульковский
9. Шайковский

Сторінка : 264
'''Щербаки''' одиноких
1. Пуцелевич Венедикт Станиславов

Щербаки посемейных
1. Ляхоцкий
2. Рибчинский
3. Пуцелевич
4. Рудковский
5. Пархомович, Пожарский
6. Цвиловский

Сторінка : 270
'''Черкас''' посемейных
1. Баржинский

Сторінка : 272
'''Краснолесы''' одиноких
1. Почтаренко
2. Оранский
3. Подвысоцкий

Краснолесы посемейных
1. Гурский Андрей Григорьев 27; братья родные Андреевы1й Василий 25;2й Роман 20; 3й Лука 15;
мать Андреева Катерина Гурская 30;
2. Станкевич
3. Новаковский
4. Липский
5. Домбровский Дорофтей Иванов 30; жена его Настасия Романова 25;
6. Навроцкий
7. Кобилинский
8. Полянский
9. Гаевский
10. 11. Новицкий
12. Стецкевич
13. Козловский
14. Ярмоловский

Сторінка : 278
'''Мало-Половецкое''' посемейных
1. Домбровский Григорий Яковлев 65; жена его Агафия Иванова 60; 
сын его Петр 39; жена его София Яковлева 25; сын Василий 6; дочери Мария 3; Ульяна 1

2. Домбровский Василий Иванов 55; . жена его Агафия Яковлева 40;
сыновья Моисей 11; Федор 2; дочери Олена 20; Терезия 4

3. Домбровский Иван Яковлев 50 Вдовь; 
сыновья Платон 14; Максим 7; дочери Ивановы Мария 20; Ярина 12; Анна 9

4. Домбровский Климент Александров 37; жена его Настасия Иванова 25;
сын его Аврам 10; дочери Матрона 7; Анна 4

5. Домбровский Ефим Иванов 30; жена его Катерина Яковлева 29

6. Домбровский Иван Иванов 80 Вдовь;
сыны его 1й Улас 50; жена его Александра Иванова 30;
сын Василий 10; дочери Анна 12; Софья11; Татияна 8; Агафия 4; Параскевия 2;
2й Алексадр 25; жена его Юстина Яковлева 20;
7. Гилевич

Сторінка : 282
'''Трилесы''' одиноких
1. Стоша Григорий Иванов
2. Гловацкий Фома Александров

Трилесы посемейных
1. Дашкевич
2. Короленко
3. Стронский
4. Гилевич
5. Залевский
6. Бернатович
7. Криницкий
8. Сапинский, 
Рубицкая Агафия Иванова, ее дочь Елисавета жительствующая у него дома 
9. Бутельский
10. Пожарницкий

Сторінка : 288
'''Пищана''' посемейных
1. Пенионжко Станислав Михайлов
2. Домарецкий, Тышкевич
3. Пикарский

Пищана посемейных
1. Свирский Антон Яковлев

Сторінка : 294
'''Телешовка''' одиноких
1. Галицкий
2. Кухарский

Телешовка посемейных
1. Добровольский
2. Невмержицкий
3. Доманьский

Сторінка : 298
'''Яцки''' посемейных
1. Попель

Сторінка : 300
'''Глушки''' посемейных
1. Синькевич
2. Колапский
3. Миколаевский

Сторінка : 302
'''Тростинка''' посемейных
1. Бялецкий
2. Вольский

Сторінка : 304
'''Ромашки''' посемейных
1. Соколовский

Сторінка : 306
'''Пивни''' посемейных
1. 2. Павловский
3. Можаровский

Сторінка : 310
'''Гребенки''' одиноких
1. Рожицкий Войцех Фомин
2. Осецкий Прокофий Михайлов

Гребенки одиноких
1. Оборский Игнатий Игнатьев

Гребенки посемейных
1. Война
2. Цешкевич
3. Плотницкий
4. Избицкий

Сторінка : 316
'''Мазепинцы''' одиноких
1. Бурковский Василий Федоров
2. Кржижановски Осип Иванов
3. Песляк Осип Степанов

Мазепинцы посемейных
1. 3. Красоцкий
2. Милькевич
4. Минаковский
5. Домбровский Осип Иванов 48; жена его Мария Михайлова 50
сыновья его Поликарп 20; Федор 17; Петр 13; Семеон 9
6. Лисовецкий Игнатий Иванов
7. Боркуновский
8. Стебельский
9. Пашкевич
10. Масло
11. Кржештофанский
12. 13. 14. Дембковский
15. Нездимовский
16. Милькевич
17. Дембковский
18. Дембицкий, 
Дембковская Терезия Игнатьева, дочь Доминикия жительствующая в соседях,
Вадовская Аполония Михайлова

Сторінка : 324
'''Снетинка Великая''' одиноких
1. Долинский
2. Горжальский
3. Островский

Снетинка Великая посемейных
1. Столыга
2. Боржимский
3. Крушинский
4. Хилькевич
5. Арцимович
6. Модзилевский
7. Поплавский

Сторінка : 330
'''Матюши''' одиноких
1. Подгаевский

Матюши посемейных
1. Бернацкий
2. Медзяновский
3. 4. Кобилинский
5. Тарасевич
6. Бартковский
7. Студзинский

Сторінка : 336
'''Дмитровка''' одиноких
1. Сосницкий Андрей Ильин

Дмитровка посемейных
1. Лозинский
2. Шенявский
3. Тичина
4. Рудницкий, племянник Калусовский
5. Масло
6. Осмоловский
7. Мартишевский
8. Есман
9. Задзерский
10. Кульчицкий
11. Матусевич
12. Зелинский
13. 14. Кобилинский
Сторінка : 341
15. Дидковский
16. Тичина
17. Мошковский
18. Кобилинский
19. Тичина
20. Буневич
21. Кульчицкий
22. Яворский

Сторінка : 346
'''Янковка''' одиноких
1. Ястржембский Феликс Варфтоломеев;
2. Рачковский Андрей Андреев;
3. Домбржанский Иван Каетанов

Янковка посемейных
1. Соломей
2. Ижевский
3. Сташкевич
4. Вечорковский
5. Войцеховский
6. Людвиновский
7. Зиленский
8. Войцеховский
9. Дроздовский
10. Рачевский

Сторінка : 352
'''Устимовка''' посемейных
1. 2. Козловский
3. Луханский
4. Андржеевский

Сторінка : 354
'''Езерна''' одиноких
1. Войцеховский
2. Грегурка
3. Балицкий
4. Филькевич
5. 6. Кулицкий

Езерна одиноких
1. Рудковский Казимир Иванов

Сторінка : 356
Езерна посемейных
1. Жуковский
2. Щирский Яков Осипов 
3. 4. Николаевский
5. Гурский
6. Княжницкий
7. Лозицкий
8. Цвиловский
9. Капусценский
10. Бернацкий
11. Шташевский
12. Пашковский
13. Ластовецкий
Сторінка : 359
14. Черпицкий
15. Добрановский
16. Тарнавска
17. Гроховский
18. Ендержевский
19. Куликовский
20. Пенкальский
21. Хижевский
22. Репелиовский
23. Коскевич
24.Коськевич
25. Кулеша
26. Магульский
27. Дашковский
28. Чижевский
Сторінка : 362
29. Кулеша
30. Домбровский Андрей Осипов 80; жена его Зофия Фомина 56
сыновья его Иван 22; Василий 16; Григорий 12; Федор 11; дочь Мариянна 17
31. Гринивецкий
32. Михайловский
33. Голембиовский
34. Кржижановский
35. Линчевский
36. Репелевский
37. Вольский
Сторінка : 364
38. 39. Тарновский
40. 41. Репинский
42. Шалуха
43. Святецкий
44. 45. Святецкий
46. Волковинский
47. Вечорковский
48. Подольский
49. 50. Гловацкий
49. Пожарницкий Иван Григорьев зять
51. Голембиовский
52. Выговский
53. Волотовский
54. Грохольский
55. Пикульский
Сторінка : 367
56. Пашковский
57. Волотовский
58. Паустовский
59. Сплавский
60. Избицки
61. Кучевский
62. Жураковский
63. Сливинский
64. Стаховский
65. Лозовский
66. Николаевский
67.-72. Клецкий
73. Ломачанский
Сторінка : 370
74. Буханевич
75. Домарацкий
76. Грушецкий
77. 78. Меляновский
79. Грозицкий
80.-82. Бокун
83. Ильницкий
84. Ендреежевский
85. 86. Рачинский
87. Закревский
88. Смолевский?

Сторінка : 376
'''Кожанка''' посемейных
1. Чайковский
2. Горай, Папроцкий
3. Павловский
4. Кобилинский

Сторінка : 380
'''Василев''' местечко одиноких
1. Кржижановский

Василев одиноких
Уездный список
об однодворцах жительствующих в местечке Василиове на владельческой земле и к оной припысанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 1$ Серебром Учинен в Комиссии
Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан

1. Вишниовский Николай Иванов;
2. Легоцкий Иван Фадеев;

Сторінка : 282
Василев посемейных
Уездный список
об однодворцах жительствующих Васильковского уезда в местечке Васильове на владельческой земле и к оним приписанных подлежащих к платежу подымного Сбора по 2$ Серебром Учинен в Комиссии Учрежденной в Городе Василькове для приведения в известность Однодворцев и Граждан

1. Каминский Иван Василиев 38; жена его Магдалена Андреева Каминская 35
сыновья его Степан 12; Петр 8; дочери Францишка 18; Анна 16; Гертруда 13; Елена 2
2. Легоцкий
3. Недзельский
однодворчество; Киевской губернии Васильковского уезда местечко помещика Проскуры Васильов

Сторінка : 386
'''Бирюки''' одиноких
1. Левандовский

Бирюки посемейных
1. Гурский Григорий Осипов 40; жена его Доминикия Петрова Гурская 30
сын его Яков 8; дочери Ульяна 12; Степанида 3; Ульяна 1/2
2. Гурский Лукян Варфтоломеев 70; жена его второбрачная Ульяна Иванова Гурская 65
дочери Агафия 18; Домникия 17; Феврония 11
сын его Гаврил 49; жена Гаврилова Домникия Василева Гурская 40
сын Александр 4; дочери Феодосия 10; Мария 6; Ульяна 1
3. Ханецкий

Сторінка : 390
'''Кожаники''' о посемейных
1. Хмелиовский
2. Ханецкий
3. Балицкий
4. Юхневич

Сторінка : 394
'''Ольшаница''' одиноких
1. Гостовицкий

Ольшаница посемейных
1. Струтинский
2. Уляновский
3. Зарицкий
4. Малиновский
5. Жуковский, Мошинский
6. Барановский

Сторінка : 400
'''Дорогинка''' посемейных
1. Малешевский
2. Аксан
3. Николаевский

Сторінка : 404
'''Потиевка''' одиноких
1. Мультан
2. Залузкий
3. Маковский
4. Мацеевский

Потиевка посемейных
1. Бржезинский Василий Феликсов;
2. Стенжицкий
3. Городецкий
4. Маковский
5. Гаскевич
6. 8. Бритвич
7. Конофицкий
9. Гараз
10. Ребрент
11. Новоселецкий
12. Ярмолинский
13. Ломинский
Сторінка : 409
14. Барановский
15. Винарецкий
16. Смолевский
17. Уляницкий
18. Волотовский
19. Уляницкий
20. Матушевич
21. Бржезицкий Иван Григорьев;
22. Вольский
23. Лемешинский Семен Юрьев;
24. Лемишинский Яков Юрьев;
25. Панькевич
26. Олишевский Артем Алексеев;
Сторінка : 412
27. Шавлович
28. Липчевский
29. Ястржембский
30. Пишка
31. Филицкий
32. 33. Вертилецкий
34. Коскевич
35. 36. Компан
37. Вольский
38. Ольшевский Степан Гаврилов;
39. Островский
40. Растовецкий
Сторінка : 415
41. Растовецкий
42. Минарецкий
43. Паустовский
44. Новосельский
45. Зинькевич
46. Конофацкий
47. Санкевич
48. Суский
49. Мошынский
50. Ножинский
51. Воляницкий
52. Мошинский, пасынок Каплинский
53. Ольшевский
Сторінка : 418
54. Меляновский
55. Перловский
56. 57. Вертилецкий
58. Компань
59. Растовецкий
60. Ковальский
61. Пашинский
62. Блендовский
63. Ягодзинский
64. Бельский
Сторінка : 421
63. Погорецкий
66. Шишковский
67. 68. 69. Селецкий
70. Осовский
71. Растовский Лукьян Петров;
72. Уляницкий
73. Безкошевский
74. Конофацкий, Мультан
75. Шишковский
76. Пеньковский, Токарская Ядвига Андреева 60лет
77. Сымон
78. 79. 80. Горал
81. Косминский
82. Могорит
83. Ольшевский

Сторінка : 426
'''Прусы''' посемейных
1. Яблуновский
2. Боровицкий
3. Скальский
4. Павловский
5. Пухальская
6. Мошинский
7. Янишевский
8. Ломинский
9. Гаевский
10. Козловский
11. Турский, Жураковская
12. Иваницкий

Прусы одиноких
1. Лозовицкий Юрий Андреев
2. Папроцкий Пилип Лукянов

Сторінка : 434
'''Саварка''' одиноких
1. Тарковский Людвик Иванов

Саварка посемейных
1. Мокрицкий
2. Ломинский
3. 4. Янишевский
5. Балицкий

Сторінка : 440 
'''Кощиевка''' одиноких
1. Михальский

Кощиевка посемейных
1. Сафияновский
2. Кульчицкий
3. Летовский

Сторінка : 444
'''Савинцы''' одиноких
1. Незабитовский

Савинцы посемейных
1. Бенескул
2. Глоговский

Сторінка : 448
'''Салиха''' одиноких
1. Зборовский Иван Петров;

Салиха посемейных
1.Чайковский
2. Якубович
3. Михаиловский
4. Скржинский
5. Домбровский Михаил Михайлов 60; жена его Марцияна Иванова 57; сын его Петр 20; дочь Людвика 13;
6. Збаровский
7. Романовский
8. Винярский
9. Мотолевич
10. Романовский
11. Гудимович
12. Новосельский
13. Чайковский
14. Рогозинский
15. Булатович

Сторінка : 456
'''Остров''' посемейных
1. Свиригоцкий

Сторінка : 458
'''Яхны''' посемейных
1. Зелинский

Сторінка : 460
'''Быкова Гребля''' посемейных
1. Пиотровский
2. Филиовский

Сторінка : 462
'''Чмировка''' посемейных
1. Гучкевич

Сторінка : 464
'''Сухолесы''' посемейных
1. Ивановский
2. Зборовский

Сторінка : 466
'''Волица''' одиноких
1. 2. 4. Грушецкий
3. Дидковский

Волица посемейных
1. Добровольский Федор Сергеев

Волица посемейных
1. Ступницкий
2. Топоровский
3. Каневский
4. Кульчицкий
5. Шыманьский
6. Каминский Михаил Михайлов 35 Вдовь; сын Паладий 8; дочери Иоанна 10; Домицеля 4;
брат Михайлов Моисей 40; жена его Анна Иванова 35; дочери Александра 8; Мария 4
7. Трембицкий
8. Коржениовский

Сторінка : 474
'''Шкаровка''' одиноких
1. Ракович

Шкаровка посемейных
1. Яворский
2. Ракович

Сторінка : 478
'''Беспечна''' посемейных
1. Кособуцкий
2. Ферез
3. Шулятицкий
4. Розбицкий
5. Лещинский
6. Борецкий
7. Тарнавский
8. Буханевич
9. Буханевич Карл Степанов, Недашковский Андрей Степанов;
10. Евтуховский
11. Ситко Крыштоф Данилов;
12. Самборский
13. Розбицкий

Беспечна одиноких
1. Домбровский Павел Антонов;

Беспечна одиноких
1. Михалевский Михаил Петров
2. Добровольский Павел Григориев

Беспечна посемейных
1. Волотовский Ефим Яковлев, 
Якубовская Евдокия Григорьева


Сторінка : 490
'''Ольшанка Белоцерковская''' посемейных
1. Перловский
2. Кручковский
3. Закаблуковский
4. Кофел

Сторінка : 492
'''Олейникова Слобода''' посемейных
1. Добранский

Сторінка : 494
'''Городище''' посемейных
1. Каминьский Пантелеймон Яковлев 50; жена его Агафия Яковлева 20;
сын его Степан 1; дочери Регина 10; Мария 8; Мария 5;
2. Ковальский, Бурчаковский
3. Бачинский
4. 5. Павловский
6. Милькевич
7. Павстовский
8. Кобылинский
9. Кощевский
10. Кобылинский
11. 12. Меляновский

Сторінка : 500
'''Блощинцы''' посемейных
1. Чарнецкий

Сторінка : 502
'''Соколовка''' посемейных
1. Жуковский
2. Мукановский

Соколовка посемейных
1. Калапский Иван Иванов

Сторінка : 506
'''Фастовка''' посемейных
1.-3. Бобровницкий
4. Маковский
5. Викул

Сторінка : 510
'''Пилипча''' одиноких
1. Некраш

'''Пилипча''' посемейных
1. Любарский
2. Павловский
3. Кощевский

Сторінка : 514
'''Офирна Бискупа''' посемейных
1. Езерский
2. Юзефович
3. 4. Ляхоцкий
5. Барицкий

Сторінка : 518
'''Паляниченцы''' посемейных
1. Стебельский
2. 3. 4. Масляковский

Сторінка : 522
'''Хутор Кудели''' посемейных
1. Корженский

&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]</text>
      <sha1>5e7z36yue6b7rhcnp92xo1obwatn6bs</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Вікіджерела:Нові обкладинки</title>
    <ns>4</ns>
    <id>64458</id>
    <revision>
      <id>458523</id>
      <parentid>458261</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T08:48:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Mahnka</username>
        <id>11765</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="9851" xml:space="preserve">* [[Вінницький Замок]]
* [[Ілюстрована історія України]]
* [[Книги битія українського народу (1921)]]
* [[Матура (збірка)|Матура]]
* [[Чигиринскій кобзарь и Гайдамаки]]
* [[Три мушкетери (1929)]]
* [[Напад на млин (1901)]]
* [[Хроніка Гречок]]
* [[Украінські пісні]]
* [[Наша пісня (1916)]]
* [[Рай і поступ (1899)]]
* [[Декалог українського націоналіста (1948)]]
* [[Українська літературна мова й правопис]]
* [[Наша пісня (1917)]]
* [[Українська літературна мова й правопис]]
* [[Життя й відносини на Радянській Україні]]
* [[Програми для збирання етнографічних матеріялів]]
* [[Хома Дубило]]
* [[Відповідь на критику жіночого альманаха в «Зорі» з р. 1887]]
* [[Григорій Савич Сковорода (український фільософ)]]
* [[Народні оповідання (1858)]]
* [[Хуторна поэзія]]
* [[Запорожці (Нечуй-Левицький, 1940)]]
* [[Бог його батьків]]
* [[Байки (Свєнціцький, 1874)]]
* [[Перекотиполе (1874)]]
* [[Фармазоны (1874)]]
* [[Як совітська Москва звоювала Україну?]]
* [[Вибір з творів Осипа Юрія Федьковича]]
* [[Вибір поезій (Федькович, 1920)]]
* [[Як Москва нищила Україну]]
* [[Квітка на багні]]
* [[Люкреція Борджія]]
* [[Душа на сторожі]]
* [[Літопис політики, письменства і мистецтва/7]]
* [[Орися (1947)]]
* [[Оповіданя (Куліш, 1917)]]
* [[Кармелюк (Марко Вовчок, 1917)]]
* [[Кармелюк (Марко Вовчок, 1940)]]
* [[Оліверъ Твістъ]]
* [[Вибрані твори (Гребінка)]]
* [[Українські твори]]
* [[Баба Параска та баба Палажка]]
* [[Иванъ Золотаренко]]
* [[Шалений день або одружіння Фіґаро]]
* [[Все не в лад]]
* [[Орися (1940)]]
* [[Ріккі-Тіккі-Таві]]
* [[Одно слово (1930)]]
* [[Мої спогади про центральну раду]]
* [[Спогади (1861–1907)/3]]
* [[Коляди і щедрівки (1919)]]
* [[Три портрети]]
* [[Вінок]]
* [[Казки й байки (Грімм, 1940)]]
* [[Доробок]]
* [[Кубань у кривому дзеркалі]]
* [[Шурган]]
* [[Кубань (Лісовий)]]
* [[Т. Шевченко й А. Міцкевич]]
* [[Нариси з історії революції на Кубані]]
* [[За кавказькими хребтами]]
* [[Смок Беллю]]
* [[Левень (1918)]]
* [[Осетинські казки]]
* [[Княженко (1917)]]
* [[Чарівна Коза. Мені моє]]
* [[Кавказ. Етноґрафічно-історична розвідка]]
* [[Вина і кара]]
* [[Крилатий рейд]]
* [[Польот над Кавказом]]
* [[Твори (Дніпрова Чайка, 1919–1920)/1]]
* [[Вибрані вірші (Йогансен)]]
* [[Кроковеє коло (збірка)]]
* [[Ясен]]
* [[Статут Товариства письменників і журналістів ім. Івана Франка]]
* [[Плавання]]
* [[Як будується оповідання]]
* [[Величина і будова звіздяного сьвіта]]
* [[Олеся (1948)]]
* [[Елементарні закони версифікаціі (віршування)]]
* [[Баляди про війну і відбудову]]
* [[Оповідання про Майкла Паркера]]
* [[Ведмеді]]
* [[Три подорожі]]
* [[Солоні зайці]]
* [[Помилування Проступника]]
* [[Життя Гая Сергійовича Шайби (збірка)]]
* [[Пролог до Комуни (збірка)]]
* [[17 хвилин]]
* [[Виріб вин]]
* [[Луб'яне решето]]
* [[Під парусом на дубі]]
* [[Орися (1928)|Орися]]
* [[Сестра-жалібниця]]
* [[Первісні люде]]
* [[Енцикліка про христіянське виховання молоді]]
* [[Ксьондзівські найми]]
* [[Девять братів і десята сестриця Галя]]
* [[Подорож довкола землї в 80 днях]]
* [[На перші гулі]]
* [[Княжна Галиця]]
* [[Дикі лебеді]]
* [[На Спокійнім Океані]]
* [[Вифлеємські діти]]
* [[Подонь (Українська Вороніжчина) в культурному житті України]]
* [[Вертеп (Луцик, 1928)]]
* [[Іван Франко з близька]]
* [[Іменини]]
* [[До світла (1913)]]
* [[Коні не винні (19??)]]
* [[Зіля королевич]]
* [[Юнацькі серця]]
* [[Пожалували — за пізно!..]]
* [[Маруся Орлівна. Бизюківна. Леся]]
* [[Пан писар]]
* [[Заяць і Медвідь (1940)]]
* [[Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка (1925)]]
* [[Чоловік з близною]]
* [[Захований клєйнод]]
* [[Пестра стяжка]]
* [[Душогубство в Абей Ґрендж]]
* [[Відтятий палець]]
* [[Шість Наполєонів]]
* [[Робінзон Крузо (1930)]]
* [[Танцюючі фіґурки]]
* [[Галина]]
* [[Одинокий вломник на селі]]
* [[Селянська духова сушарня]]
* [[Українське мистецтво (Вступ до історії)]]
* [[Злодій (Мірбо)]]
* [[За Україну]]
* [[Малороссійскія приказки]]
* [[Конрад Валлєнрод]]
* [[Байки (1864)]]
* [[Кавказскій плінник]]
* [[Пе-коптьор. Посол від чорного царя. Відьма]]
* [[Звідки взяли ся і що значать назви «Русь» і «Україна»?]]
* [[Украдений син]]
* [[Козацька помста]]
* [[За сестрою]]
* [[Байки (Глібов, 1918)]]
* [[Камена]]
* [[Історичні піснї українського народа]]
* [[Український співаник]]
* [[Молодыча боротьба]]
* [[Boa Constrictor (1943)]]
* [[Козацькі діти]]
* [[Boa Constrictor (1907)]]
* [[Лїтература галицко-руска і М. Шашкевич]]
* [[Чому жінки жадають полїтичних прав]]
* [[Твори (Шашкевич, 1960)]]
* [[Казка про салдатську душу]]
* [[Поезії (Свідзінський, 1940)]]
* [[Борці за правду (1947)]]
* [[Теорія нації]]
* [[Сині етюди (1923)]]
* [[Вибрані твори (Едгар По)]]
* [[Доля (1897)]]
* [[Кайдашева сімя̀|Кайдашева сім'я]]
* [[Інститутка (1929)|Інститутка]]
* [[Україна і Москва в історичних взаєминах]]
* [[Пропащий час. Українцї під Московським царством (1654–1876)]]
* [[Весняні бурі]]
* [[Дитинство (1929)|Дитинство]]
* [[Пес Баскервілів]]
* [[Заспів (Чумак)]]
* [[Отаман Хмара (1934)|Отаман Хмара]]
* [[Дурень і Смерть]]
* [[Багряний листопад]]
* [[Смерть Тіціяна]]
* [[Перша читанка (1921)]]
* [[Пригоди статечної миші]]
* [[Українські народні казки (1920)|Українські народні казки]]
* [[Словянські народні казки]]
* [[Убогий та багатий і дівка-чорнявка. Безщасний Данило й розумна жінка]]
* [[На стрічу сонцю золотому]]
* [[Як Михась, син мельника, ходив до неба по діямант]]
* [[Галицькі анекдоти]]
* [[Хрунь і чорт]]
* [[Не-читальник. Оповідання]]
* [[Червона корчма (збірка)]]
* [[Назва України. З картами]]
* [[Пригоди запорожців]]
* [[Сталінізм]]
* [[Універсалізм у хліборобскій ідеольоґії (лист до проф. Яворського)]]
* [[Перехресні стежки]]
* [[Дика панї і иньші оповіданя]]
* [[Дорош і інші оповідання]]
* [[Страждання молодого Вертера]]
* [[Золотий лев (Опільський)]]
* [[Верховина і інші оповідання]]
* [[Панські жарти (1919)]]
* [[Манїпулянтка й иньші оповідання]]
* [[Про українських козаків, татар та турків]]
* [[Дівоче серце]]
* [[Українське мистецтво]]
* [[Словник польських скорочень]]
* [[Політика Наркомосвіти в галузі мистецтв]]
* [[Козацька помста]]
* [[ЗДДП Галревкому]]
* [[Давні килими Украіни]]</text>
      <sha1>l8gpzodh7goczd2bidmymdzq7a8zkze</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Індекс:Аркадій Зекцер. 1905 рік на Поділлі. 1925.pdf</title>
    <ns>252</ns>
    <id>67562</id>
    <revision>
      <id>458416</id>
      <parentid>379550</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:15:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-index</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="543" xml:space="preserve">{{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template
|Type=book
|Title=[[1905. рік на Поділлі]]
|Subtitle=[[Праці Кабінету виучування Поділля|Кабінет виучування Поділля]]. Випуск 3
|Language=uk
|Volume=
|Author=Аркадій Зекцер
|Translator=
|Editor=
|Illustrator=
|Publisher=Вінницька філія Всенародньої бібліотеки України при ВУАН
|Address=Вінниця
|Year=1925
|Key=
|ISBN=
|OCLC=
|irbis=
|LCCN=
|BNF_ARK=
|ARC=
|Source=pdf
|Image=3
|Progress=V
|Pages=&lt;pagelist 1to4=- 3=Cvr 5=1 50=TOC 51to58=- 53to54=Adv 56=Adv /&gt;
|Volumes={{Кабінет виучування Поділля}}
|Remarks={{Сторінка:Аркадій Зекцер. 1905 рік на Поділлі. 1925.pdf/50}}
|Width=
|Css=
|Header=
|Footer=
|Categories=
}}</text>
      <sha1>rptglnex10eekil0x2opt8q0suvuo8n</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Праці Кабінету виучування Поділля</title>
    <ns>0</ns>
    <id>70124</id>
    <revision>
      <id>458414</id>
      <parentid>390065</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:10:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5947" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = Праці Кабінету виучування Поділля
 | автор =
 | перевизначити_автора = [[w:Кабінет виучування Поділля|Кабінет виучування Поділля]]
 | рік = 1924–1929
 | місто = Вінниця
 | примітки = [https://library.vn.ua/news-and-events/novini/2019-news/berezen-news-2019/praczi-kabinetu-viuchuvannya-podillya library.vn.ua]
}}

{| class=&quot;wikitable sortable&quot;
!№||Автор/Редактор||Назва||Рік
|-
|1||[[Автор:Леонід Данилов|Данилов Л.]]||[https://library.vn.ua/e-library/katalog/danilov-leonid.-klimat-podillya Клімат Поділля]||1924
|-
|2||[[Автор:Олександр Савостіянов|Савостіянов О.]]||[https://library.vn.ua/e-library/katalog/savostiyanov-o.-dika-roslinnist-podillya Дика рослинність Поділля]||1925
|-
|3||[[Автор:Аркадій Зекцер|Зекцер А.]]||[[1905. рік на Поділлі]]||1925
|-
|4||[[Автор:Василь Храневич|Храневич В.]]||[https://library.vn.ua/e-library/katalog/xranevich-v.-ssavczi-podillya Ссавці Поділля]||1925
|-
|5||[[Автор:Василь Храневич|Храневич В.]]||[https://library.vn.ua/e-library/katalog/xranevich-v.-ptaxi-podillya Птахи Поділля]||1925
|-
|6||[[Автор:Василь Храневич|Храневич В.]]||[https://library.vn.ua/e-library/katalog/xranevich-v.-minule-favni-podillya Минуле фавни Поділля]||1926
|-
|7||[[Автор:Василь Храневич|Храневич В.]]||[https://library.vn.ua/e-library/katalog/xranevich-v.-naris-favni-podillya Нарис фавни Поділля] Ч. 1. Ссавці та птахи||1926
|-
|8||[[Автор:Валентин Отамановський|Отамановський В. Д.]]||[https://library.vn.ua/e-library/katalog/otamovskij-kraeznavstvo-na-podilli Краєзнавство на Поділлі]. Найближчі його завдання та потреби й роля в краєзнавчій праці Кабінету виучування Поділля||1926
|-
|9||||Звідомлення Вінницької Філії Всенародної Бібліотеки України та Кабінету виучування Поділля з 1 жовтня 1925 р. до 1 жовтня 1926 р.||1926
|-
|10||[[Автор:Микола Білінський|Білінський М.]]||[[Вінницький Замок]] : Історичний нарис з доби 16.–18. століть||1926
|-
|11||||Опис Вінницької округи||1927
|-
|12||Сіцінський Є.||[https://library.vn.ua/e-library/katalog/siczinskij-e.-narisi-z-istoriii-podillya Нариси з історії Поділля]. Ч. 1||1927
|-
|13||[[Автор:Валентин Отамановський|Отамановський В. Д.]] (ред.)||[https://library.vn.ua/e-library/katalog/vinniczya-iiii-okoliczi-ta-vinniczka-okruga Вінниця, її околиці та Вінницька округа]||1927
|-
|14||Єфремов С.|| Михайло Коцюбинський, український письменник||1927
|-
|15||||Звідомлення Вінницької філії Всенародної бібліотеки України та Кабінету виучування Поділля з 01.10.1926 до 01.10.1927 р.||1927
|-
|16||Білінський М.|| Часописи Поділля (в межах УСРР) : іст. нарис з доби 1838–1927 рр.||1927
|-
|17||Співачевська Н.||[https://library.vn.ua/e-library/katalog/spivachevska-n.-bibliografiya-chasopisiv-podillya Бібліографія часописів Поділля (в межах УСРР) : покажч. від р. 1838 до р. 1927]||1928
|-
|18||Бируля О.||[https://library.vn.ua/e-library/katalog/birulya-oleksander.-rika-bog-ta-iiii-stochishhe Ріка Бог та її сточище]: матеріали до гідрології ріки та використання її енергії||1928
|-
|19||Кревецький І.||[https://library.vn.ua/e-library/katalog/kreveczkij-i.-chasopisi-galiczkogo-podillya Часописи Галицького Поділля]: історико-бібліогр. матеріали (1882–1927)||1928
|-
|20||Білінський М.||[https://library.vn.ua/e-library/katalog/bilinskij-m.-chasopisi-podillya Часописи Поділля: історико-бібліогр. зб. з нагоди 150-ліття першої газети на Україні (1776–1926) та 10-ліття існування УСРР]||1928
|-
|21|| ||Звідомлення Бібліографічної секції Кабінета виучування Поділля з 1/IV 1926 р. до 1/IV 1928 р.||1928
|-
|22||Морейнис Л.||Етерові олії: до питання про організацію виробництва у Вінниці етерових олій||1929
|-
|23||Хращевський М.||Михайло Коцюбинський під час свого навчання в Бару||1929
|-
|24||Городецький С.||[https://library.vn.ua/e-library/katalog/gorodeczkij-s.-silske-gospodarstvo-podillya-pered-svitovoyu-vijnoyu Сільське господарство Поділля перед світовою війною]||1929
|-
|25||Мерков А.||[https://library.vn.ua/e-library/katalog/merkov-a.-naris-sanitarnogo-stanu-suchasnogo-podillya Нарис санітарного стану сучасного Поділля]||1929
|-
|26||Рот В.||Жовтнева революція на Поділлі: матеріали до бібліогр.||1929
|}


[[Категорія:Книжкові серії]]</text>
      <sha1>jyg3sr525b04zate84v646p383aos18</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Індекс:Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf</title>
    <ns>252</ns>
    <id>71236</id>
    <revision>
      <id>458415</id>
      <parentid>253497</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:15:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-index</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="525" xml:space="preserve">{{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template
|Type=book
|Title=[[Вінницький Замок]]
|Subtitle=[[Праці Кабінету виучування Поділля|Кабінет виучування Поділля]]. Випуск 10
|Language=uk
|Volume=
|Author=[[Автор:Микола Білінський|Микола Білінський]]
|Translator=
|Editor=
|Illustrator=
|Publisher=Вінницька філія Всенародньої бібліотеки України при ВУАН
|Address=Вінниця
|Year=1926
|Key=
|ISBN=
|OCLC=
|irbis=
|LCCN=
|BNF_ARK=
|ARC=
|Source=pdf
|Image=1
|Progress=V
|Pages=&lt;pagelist 1to2=- 3=1 3to7=highroman 8=- 9=1 27=1 27to34=highroman 35to38=- 36=Adv /&gt;
|Volumes={{Кабінет виучування Поділля}}
|Remarks=
|Width=
|Css=
|Header=
|Footer=
|Categories=
}}</text>
      <sha1>c3v3pab8pnb7vhi54z1zfqchz6pao9o</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458417</id>
      <parentid>458415</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:15:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-index</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="525" xml:space="preserve">{{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template
|Type=book
|Title=[[Вінницький Замок]]
|Subtitle=[[Праці Кабінету виучування Поділля|Кабінет виучування Поділля]]. Випуск 10
|Language=uk
|Volume=
|Author=[[Автор:Микола Білінський|Микола Білінський]]
|Translator=
|Editor=
|Illustrator=
|Publisher=Вінницька філія Всенародньої бібліотеки України при ВУАН
|Address=Вінниця
|Year=1926
|Key=
|ISBN=
|OCLC=
|irbis=
|LCCN=
|BNF_ARK=
|ARC=
|Source=pdf
|Image=3
|Progress=V
|Pages=&lt;pagelist 1to2=- 3=1 3to7=highroman 8=- 9=1 27=1 27to34=highroman 35to38=- 36=Adv /&gt;
|Volumes={{Кабінет виучування Поділля}}
|Remarks=
|Width=
|Css=
|Header=
|Footer=
|Categories=
}}</text>
      <sha1>6h4m95tacq9twcwiz96v9rqr4s82t4m</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Індекс:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf</title>
    <ns>252</ns>
    <id>71240</id>
    <revision>
      <id>458559</id>
      <parentid>444708</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T09:35:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-index</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="516" xml:space="preserve">{{:MediaWiki:Proofreadpage_index_template
|Type=book
|Title=[[Археологічна минувшина Київщини]]
|Subtitle=[[Збірник історично-філологічного відділу]] №31
|Language=uk
|Volume=
|Author=[[Автор:Василь Данилевич|Василь Данилевич]]
|Translator=
|Editor=
|Illustrator=
|Publisher=Українська Академія Наук
|Address=Київ
|Year=1925
|Key=
|ISBN=
|OCLC=
|irbis=
|LCCN=
|BNF_ARK=
|ARC=
|Source=pdf
|Image=3
|Progress=C
|Pages=&lt;pagelist 1to2=- 3=Cvr 4=Adv 5=- 6=Pic 7=1 181to182=Adv 183to184=- /&gt;
|Volumes={{Зміст ЗІФВ}}
|Remarks={{Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/157}}
|Width=
|Css=
|Header=
|Footer=
|Categories=
}}</text>
      <sha1>3n1g0hwh6pdev9jeqxks4qq94r3ovzv</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Красне (Тиврівська селищна громада)</title>
    <ns>0</ns>
    <id>86062</id>
    <revision>
      <id>458361</id>
      <parentid>178522</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T18:25:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Madvin перейменував сторінку з [[Красне (Тиврівський район)]] на [[Красне (Тиврівська селищна громада)]]</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="8" xml:space="preserve">{{НП}}</text>
      <sha1>d7nt9ke94z3zpes3ztzuy4ynwn0d1b8</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сокиринці (Прилуцький район)</title>
    <ns>0</ns>
    <id>97008</id>
    <revision>
      <id>458323</id>
      <parentid>189478</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T14:25:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Madvin перейменував сторінку з [[Сокиринці (Срібнянський район)]] на [[Сокиринці (Прилуцький район)]]</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="8" xml:space="preserve">{{НП}}</text>
      <sha1>d7nt9ke94z3zpes3ztzuy4ynwn0d1b8</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Черкасівка (Хмельницький район)</title>
    <ns>0</ns>
    <id>100438</id>
    <revision>
      <id>458365</id>
      <parentid>192928</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T18:39:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>Madvin перейменував сторінку з [[Черкасівка (Віньковецький район)]] на [[Черкасівка (Хмельницький район)]]</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="8" xml:space="preserve">{{НП}}</text>
      <sha1>d7nt9ke94z3zpes3ztzuy4ynwn0d1b8</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/1016</title>
    <ns>116</ns>
    <id>102186</id>
    <revision>
      <id>458489</id>
      <parentid>457037</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:34:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1587" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки поміщицьких селян Сквирського повіту (владельцы сел на буквы А, Б, В, Г)
 | рік = 1850
 | примітки = [[c:File:Fond 280 Opys 2 Sprava 1016.pdf|(Чубинці)]]
}}
[[File:Fond 280 Opys 2 Sprava 1016.pdf|thumb|Чубинці]]

:с.Буки Бакожина
:с.Чубинцы
:сл.Цыприяновка (прозванная Краснянка)
:с.Страково
:с.Мохначка
:м.Володарка
:с.Новоселица
:с.Воробьёвка
:д.Саварец
:с.Рогозная
:с.Гнилец
:с.Великий Ерчик
:д.Малая Чернявка
:с.Новоселица
:с.Рогозная
:с.Беляевка
:с.Рогозная
:с.Берки
:с.Кривое
:с.Андрушки
:с.Яроповцы
:с.Старостинцы
:с.Бухны
:д.Иванки
:д.Соколовый брод
:д.Рыбчинцы
:с.Новоселица
:с.Яроповцы
:д.Терешки
:с.Бурковцы Соколовка
:с.Хейлово
:с.Василёвка
:д.Великая Чернявка
:д.Лозовики
:д.Малые Горлячки
:д.Ведикая Чернявка
:с.Жидовцы
:д.Ерчики Жидовецкие
:с.Белки
:с.Жидовцы
:с.Ерчики Жидовецкие
:с.Белки

[[Категорія:Сквирський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1850 року|Сквирський]]</text>
      <sha1>7cmk81zbu3y9tsomie861ttfqps9ml4</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/1374</title>
    <ns>116</ns>
    <id>102187</id>
    <revision>
      <id>458486</id>
      <parentid>284211</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:30:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="623" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки поміщицьких селян графа Браницкого Васильківського повіту (населенные пункты на О,П)
 | рік = 1857
 | примітки = [[c:File:Fond 280 Opys 2 Sprava 1374.pdf]]
}}
Відскановано казку жителів с. Пищики

[[File:Fond 280 Opys 2 Sprava 1374.pdf|thumb]]

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1858 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>3cpnea6srgztbyhjlwcg2uwy1cyy7w6</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/1376</title>
    <ns>116</ns>
    <id>124015</id>
    <revision>
      <id>458487</id>
      <parentid>284212</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:30:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="913" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки поміщицьких селян графа Браницького Васильківського повіту (населені пункти У–Я)
 | рік = 1858
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-1376. 1858 рік. Ревізькі казки поміщицьких селян графа Браницкого Васильківського повіту (населені пункти У-Я).pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-1376. 1858 рік. Ревізькі казки поміщицьких селян графа Браницкого Васильківського повіту (населені пункти У-Я).pdf|thumb]]

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1858 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>kkegrzb4r78qeu7zptzfoo8qhhx8upm</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/455</title>
    <ns>116</ns>
    <id>126171</id>
    <revision>
      <id>458488</id>
      <parentid>457456</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:32:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1073" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту. Поміщики на Р, Т. Книга 14
 | рік = 1834
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-455. 1834. Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту. Поміщики на Р, Т. Книга 14.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-455. 1834. Ревізькі казки поміщицьких селян Васильківського повіту. Поміщики на Р, Т. Книга 14.pdf|thumb]]

:11 Велика Снитинка
:97 Великая Салтановка
:117 Геленовка
:205 село Мотовиловка
:366 Парадово
:399 Малой Салтановки
:448 С
:494 С
:502 Бакумовка
:538 Ромашек

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1834 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>jwjgwm0ebusfj5n4hvpj3rlyfjjd0pg</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Модуль:ProofreadStats/Data</title>
    <ns>828</ns>
    <id>130411</id>
    <revision>
      <id>458413</id>
      <parentid>457909</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:08:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <model>Scribunto</model>
      <format>text/plain</format>
      <text bytes="7260" xml:space="preserve">-- [ '' ] = { [0]=0,0,0,0,0,t=1 },

return {
date=1606838712,

[ 'Короткий словник синонімів української мови. 1975.pdf' ] = { [0]=4,0,0,15,13,t=226 },
[ 'Терлецька З. Українські страви (давні приписи з Галицької України).pdf' ] = { [0]=1,0,0,169,4,t=213 },
[ 'Українсько-польський словник. 1920.pdf' ] = { [0]=8,0,0,28,6,t=198 },
[ 'Українське мовознавство. №1. 1973.pdf' ] = { [0]=0,1,5,18,28,t=129 },
[ 'Українське мовознавство. №2. 1974.pdf' ] = { [0]=0,0,0,6,0,t=97 },
[ 'Українське мовознавство. №3. 1975.pdf' ] = { [0]=0,0,0,10,0,t=136 },
[ 'Українське мовознавство. №11. 1983.pdf' ] = { [0]=0,0,0,11,4,t=161 },
[ 'Українське мовознавство. №12. 1984.pdf' ] = { [0]=0,0,0,12,3,t=130 },
[ 'Українське мовознавство. №13. 1985.pdf' ] = { [0]=0,0,0,8,0,t=130 },
[ 'Українське мовознавство. №27-28. 2003.pdf' ] = { [0]=0,0,0,8,0,t=233 },
[ 'Українське мовознавство. №31. 2004.pdf' ] = { [0]=0,0,0,4,0,t=90 },
[ 'Українське мовознавство. №32-33. 2004.pdf' ] = { [0]=0,0,0,6,1,t=191 },

[ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu' ] = { [0]=21,553,0,1,11,t=586 },
[ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu' ] = { [0]=46,312,1,119,45,t=523 },
[ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu' ] = { [0]=9,323,0,0,93,t=425 },
[ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu' ] = { [0]=7,21,0,407,19,t=454 },
[ 'Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu' ] = { [0]=15,498,0,1,18,t=532 },

[ 'Гуржій І. О., Русанов Ю. А. Дворянство Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст (2017).pdf' ] = { [0]=0,0,0,169,3,t=172 },
[ 'Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf' ] = { [0]=8,0,0,168,6,t=251 },
[ 'Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1 (2009).pdf' ] = { [0]=0,0,0,175,9,t=184 },
[ 'Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 (2010).pdf' ] = { [0]=0,0,0,198,54,t=252 },
[ 'Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 (2012).pdf' ] = { [0]=0,0,0,256,59,t=315 },
[ 'Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. – Випуск 4 (2013).pdf' ] = { [0]=0,0,0,315,42,t=357 },

[ '20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu' ] = { [0]=5,0,1,0,228,t=234 },
[ 'Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu' ] = { [0]=10,0,0,208,32,t=250 },
[ 'Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu' ] = { [0]=11,0,0,141,12,t=164 },
[ 'Микола Костомаров. Руіна II. Гетьманованнє Многогрішного (1893).djvu' ] = { [0]=13,0,0,124,11,t=148 },
[ 'Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu' ] = { [0]=12,0,0,207,15,t=234 },
[ 'Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu' ] = { [0]=2,0,0,63,92,t=157 },
[ 'Іван Франко. Перехрестні стежки (б.р.).djvu' ] = { [0]=3,0,1,461,18,t=483 },
[ 'Мартович Лесь. Не-читальник. Оповідання (Едмонтон).djvu' ] = { [0]=2,0,0,74,2,t=78 },
[ 'Оповіданє про Сорок Розбійників, котрих повбивала одна дівчина. 1915.pdf' ] = { [0]=1,0,1,71,5,t=78 },
[ 'Колцуняк Марія. На стрічу сонцю золотому (Скрентон, 1918).djvu' ] = { [0]=0,0,0,132,4,t=136 },

[ 'PL Układ o repatriacji zawarty między Polską z jednej strony a Rosją i Ukrainą z drugiej strony.djvu' ] = { [0]=5,0,0,8,7,t=52 },
[ 'Подорож довкола землї в 80 днях.pdf' ] = { [0]=0,0,1,0,238,t=239 },
[ 'Гомерова Одиссея. Гексаметром на мову українсько-руську (1889).pdf' ] = { [0]=17,0,2,13,19,t=354 },
[ 'Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf' ] = { [0]=1,0,0,326,79,t=406 },
[ 'Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf' ] = { [0]=12,0,0,2,37,t=152 },
[ 'Енцикліка про христіянське виховання молоді.pdf' ] = { [0]=0,0,0,27,3,t=30 },
[ 'Глитай абож Павук.pdf' ] = { [0]=2,0,0,25,0,t=75 },
[ 'Виріб вин. 1927.pdf' ] = { [0]=0,0,0,9,5,t=14 },
[ 'Едвард Жарський. Плавання.pdf' ] = { [0]=0,0,0,9,13,t=22 },
[ 'Коляди і щедрівки на Різдво Христове і Богоявленє з додатком коляд чисто народних (Торонто, 1919).pdf' ] = { [0]=0,0,0,59,3,t=62 },
[ 'Пачовський М. Ілюстроване українське письменство в житєписях (Вінніпеґ, 1917).pdf' ] = { [0]=0,0,0,5,5,t=144 },

[ 'Нова книга. №9-10. Майк Йогансен. Огляд підручників української мови. 1925.pdf' ] = { [0]=0,0,1,0,0,t=1 },
[ 'Корнило Устиянович. Кавказ. Етноґрафічно-історична розвідка (Львів, 1902).pdf' ] = { [0]=5,0,1,39,95,t=140 },
[ 'Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані. 1926.djvu' ] = { [0]=1,0,4,199,0,t=204 },
[ 'Бич Л. Кубань у кривому дзеркалі. 1927.djvu' ] = { [0]=1,0,0,84,5,t=90 },
[ 'Багдановіч Максим. Вінок (Київ, 1929).djvu' ] = { [0]=8,0,0,91,3,t=102 },
[ 'Чикаленко Євген. Спогади (1861-1907). Частина III (Львів, 1926).djvu' ] = { [0]=7,0,0,131,2,t=140 },
[ 'Бомарше П\'єр. Шалений день або одружіння Фіґаро. (Харків, 1930).djvu' ] = { [0]=3,0,0,177,5,t=185 },
[ 'Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu' ] = { [0]=9,0,0,26,87,t=122 },
[ 'Гребінка Євген. Українські твори (Київ, 1906).djvu' ] = { [0]=9,0,0,101,0,t=110 },
[ 'Гребинка Е. Иванъ Золотаренко (Черкаси, 1899).djvu' ] = { [0]=1,0,0,31,0,t=32 },
[ 'Дікенс К. Оліверъ Твістъ (Львів, 1891).pdf' ] = { [0]=0,0,0,394,3,t=397 },
[ 'Валер\'ян Підмогильний. Місто (1929).pdf' ] = { [0]=5,0,0,63,18,t=260 },


}
--</text>
      <sha1>p45mu7jsj183wacp41z1gjcwoknmncc</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/399</title>
    <ns>250</ns>
    <id>137676</id>
    <revision>
      <id>458539</id>
      <parentid>445649</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T09:27:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4875" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{c|{{x-larger|Оглав 1-ої частини}}}}
{{dhr}}
{{fine block/s}}
{{c|{{sp|Передмова.}}}}
{{right|Стр.}}
{{TOC page listing|'''[[Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода/Передмова. Ювілеї Г. C. Сковороди; завдання, характер і зміст праці|Ювілей Сковороди, завдання, характер і зміст праці]]'''|5}}
{{dhr}}
{{c|{{sp|Розділ перший}}}}
{{dhr}}
{{TOC page listing|'''[[Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода/Критичний життєпис Г. С. Сковороди|Критичний життєпис Г. С. Сковороди]].''' Г. С. Сковорода, його доба і соціяльне оточення. Огляд і оцінка попередніх розвідок про Сковороду — Гр. П. Данилевського, Вол. Ерна. Джерела для життєпису Сковороди: „{{errata|жизнь|Жизнь}} Сковороди“ М. І. Ковалинського й оцінка складеного ним життєпису що до змісту й літературної форми; инші джерела про Сковороду. Життя Сковороди в с. Чорнухах і місцеві українські впливи на нього; спомини про нього старих людей, записані Ізм. Срезневським; гра на сопілці. Наука у Київській Академії і шкільні впливи. В царській капелі в Петербурзі. Закордонна подорож. Поворот на Україну. Вчительська праця в Переяславській духовній школі. Вчительська праця у Тамари в Кавраї Переяславського повіту на Полтавщині. Подорож до Москви, поворот до Тамари. Закохання природою самозаглиблення і внутрішня боротьба, як вона виявлялася в його тодішніх творах. Переселення на Слобідську Україну. Педагогічна діяльність у Харківському колегіумі і казенній школі. Чверть сторіччя мандрівного життя, філософської думки і філософської творчости. Його друзі; любов до Харкова, Харківські його приятелі і його добрий на них вплив. Подорож до Хотетова, до друга й учня М. І. Ковалинського. Кінець мандрівкам — смерть і похорон. Могила його в с. Пан-Івановці Харківського повіту. Треба поставити йому пам'ятник в Харкові. Пам'ятники в Лохвиці і {{errata|Чернухах|Чорнухах}}|11―91|hi=0.5em}}
{{dhr}}
{{c|{{sp|Розділ другий}}}}
{{dhr}}
{{TOC page listing|'''[[Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода/Погляди на особу Г. С. Сковороди|Погляди на особу Г. С. Сковороди]].''' Погляди сучасників — М. І. Ковалинського, Масловича, Гес де-Кальне і Вернета. Характеристика Сковороди у Снегирьова, Ізм. Ів. Срезневського, Хіджеу, Г. П. Данилевського, акад. М. Ф. Сумцова, О. Я. Єфименковой, П. І. Житецького, Вол. Ерна; критичні спостереження про книжку Ерна М. Ф. Сумцова та їх критика|92―136|hi=0.5em}}
{{dhr}}
{{c|{{sp|Розділ третій}}}}
{{dhr}}
{{TOC page listing|'''[[Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода/Відповідність життя та науки|Відповідність життя та науки]].''' Свідоме обрання життєвого шляху. Теорія „неделания“. Задоволення обраним шляхом. Велике значіння його життя. Повня відповідність науки та життя (учив як жив). Стан життя. Теорія та практика виховання. Внутрішня віра. Розуміння життя.|137―151|hi=0.5em}}&lt;noinclude&gt;{{fine block/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>tgaxzfua0kbcx9ctyih5h1a7hke4kfa</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/401</title>
    <ns>250</ns>
    <id>137728</id>
    <revision>
      <id>458540</id>
      <parentid>445651</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T09:28:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2627" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;{{fine block/s}}&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
{{c|{{sp|Розділ четвертий}}}}
{{#ifeq:{{NAMESPACENUMBER}}|250|{{right|Стр.}}|{{dhr}}}}
{{TOC page listing|'''[[Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода/Погляди на науку Г. С. Сковороди|Погляди на науку Г. С. Сковороди]].''' Погляди його сучасників і колишніх біографів. Оцінки його філософії у Філарета і коротенькі замітки у нових біографів. Оцінка філософії Сковороди у проф. Ф. О. Зеленовського, проф. А. С. Лебедева, Ф. Кудринського, Краснюк, Вол. Ерна, В. Бонч-Бруєвича, П. Милюкова. Моя паралель Г. С. Сковороди і Л. Н. Толстого. Оцінка А. Товкачевського, проф. Гордієвського, проф. Шпета, проф. Яворського|320—354|hi=0.5em}}
{{dhr}}
{{c|{{sp|Розділ п'ятий}}}}
{{dhr}}
{{TOC page listing|'''[[Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода/Загальна філософська концепція Г. С. Сковороди, вивчена з його творів|Загальна філософська концепція Г. С. Сковороди, вивчена з його творів]].''' Філософія Сковороди є його віра і навпаки. Спекулятивна філософія Сковороди. Дуалізм та монізм і наука про три світи — великий, малий і символічний. Внутрішнє самопізнання. Розум та віра. Практична філософія Сковороди — наука про щастя. Теорія виховання. Символічне розуміння біблії. Значіння особи і філософії Сковороди для сучасного моменту|355—374|hi=0.5em}}
{{dhr}}
{{c|{{sp|Розділ шостий}}}}
{{dhr}}
{{Dotted TOC page listing||'''[[Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода/Бібліографічний покажчик розвідок про Сковороду|Бібліографічний покажчик розвідок про Сковороду]]'''|377—393|3|col3-width=5em}}
{{fine block/e}}
{{dhr|2em}}
{{rule|height=2px|5em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>iok6epui52smmf6s8q3efmtnbqb1jsx</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/179</title>
    <ns>250</ns>
    <id>174826</id>
    <revision>
      <id>458538</id>
      <parentid>341038</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T09:24:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1759" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|'''Пролог.'''}}

{{block center/s}}&lt;poem&gt;На романтичного коня сідаю.
Крилатий звірю, не пручайсь, не ржи!
Неси мене, куди я загадаю,
На фантастичні ті шпилі біжи,
Де вихор грає, стогне гомін гаю,
Де на вузькій, мов ниточка, межі
Фантазія і дійсність спина в спину
Глядять у мрій квітчастую країну.

Неси мене у ліс, той ліс казочний,
Високий, темний, що мов море гра,
Що зелені вдягав стрій святочний,
І широко свій килим простира,
Що пахощами дише, свіжий, сочний,
Де в таємничій тіні б'є нора,
Де між корчів потік біжить до ціли,
Коряві вільхи озірце обсіли.

Той ліс — зразок ще первісного світа,
Де нікому природу маскувать:
Морозом бита, ярим сонцем гріта,
Вона лиш те живить, що має міць тривать.
У всю красу, у весь свій страх одіта, —
Однако їй кормить і руйнувать;
Життя і смерть тут ходять без розлуки,
Крик розкоші й важкі конання муки.
На пнях гнилих зелена брость пишаєсь,
Серед кісток вовчиця кормить плід;
У тіні дуба рій комашок граєсь,
І того ж дуба підгриза їх рід;&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>6n4x1yu24h7i6yh6ruv4vgddbre06dy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/180</title>
    <ns>250</ns>
    <id>174829</id>
    <revision>
      <id>458560</id>
      <parentid>341039</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T09:38:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2105" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Ось гадина на сонці вигрівавсь,
Метелик треплесь, медом дише цвіт,
А по верхів'ях тиха дума ходить, —
Одно тут лоно і вбиває й родить.

В той ліс як часто я літав думками,
Коли було нестерпно між людьми!
Тут дикими втішався я квітками,
Тут віддихав я повними грудьми,
Тут доторкавсь тремтючими руками
Великих тайн: хто ми і пощо ми?
Тут силогізмів сіть думок не ловить,
Природа серцю щиру правду мовить.

І був той ліс мені як рідна мати,
Що вцитькує тривогу навісну.
У спеку клав під тінь розкішну спати,
І свистом дрозда знов будив зі сну…
Я плакав, як прийшлось його лишати,
І шлях верстать по груді та терну.
Я знав: хоч де кораблик мій приб'ється, —
Найкраще тут минуло й не вернеться.

І я пішов. Літа йшли за літами…
Я сивію, вогонь згасає мій…
Чимало сил потратив я без тями,
Чимало я похоронив надій!
Лиш ліс отой пахучими вітками
Махав мені, бринів, мов мушок рій,
Що п'є, мов сонця блиски золотаві, —
Так він все свіжий був в моїй уяві.

Сьогодні я вернув. Мене додолу
Зігнуло невідрадних сорок літ;
Пройшов життя тяжку, жорстоку школу,
І коштував знання чудовний плід,
І душу з мрій обдерту, наче голу,
З пожежі виніс я в холодний світ,&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4pqrp373lp97d4oum8t1b2m4xqkn3e9</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Автор:Богдан Остап'юк</title>
    <ns>102</ns>
    <id>196149</id>
    <revision>
      <id>458524</id>
      <parentid>407021</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T08:49:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Yuri V.</username>
        <id>2685</id>
      </contributor>
      <comment>/* Роботи */ [[Індекс:Богдан Остап'юк. Давній Тернопіль (1984).djvu]]</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="753" xml:space="preserve">{{автор
|ім'я= Богдан
|прізвище= Остап'юк
|зображення=Давній Тернопіль. Богдан Остап’юк.jpg
|рік_народження =1907
|рік_смерті = 1988
|опис=Український громадський та культурний діяч}}
== Роботи ==
* [[Індекс:Богдан Остап'юк. Давній Тернопіль (1984).djvu|Давній Тернопіль]]. {{fine|Торонто—Маямі, 1984}}
{{fine block|style=margin-left:2em|
* [[Давній Тернопіль/Тернопільські міщани|Тернопільські міщани]]
}}

{{PD-auto}}
{{Authority control}}
[[Категорія:Українські автори]]</text>
      <sha1>c99xx42aiocoo2owyenada06g395ue2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/138</title>
    <ns>116</ns>
    <id>197130</id>
    <revision>
      <id>458322</id>
      <parentid>411146</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T14:24:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2102" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Триліс
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-138. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Триліс.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-138. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Триліс.pdf|thumb]]

село [[Триліси (Фастівський район)|Трилесы]]
&lt;poem&gt;
1. Подгурски;
2. Делевич;
3. Прилуцки;
4. Сапински;
5. Зелинский;
6. Барнатович;
7. Бутельский;
8. Талешевский;
9. Обремский;
10. Варвары Федоровой дочеры Кравчиновой вдовы дети;
11. Стронский написан ошибочно Мазуром;
12. Криницкий;
13. Коханский;
14. Рачинский;
15. Вербицкий; матери жены Михайловой Евы Войцишевской вдовы внук;
16. Разушевский в неизвестной отлучке;
17. Сакорский;
18. Думанский;
19. Дилевич напмсан по ревизии 1795 года ошибочно Дулевичем;
20. Мазур;
21. Удала; зять Езерский;
22. Бинковский;
23. Петровский;
24. Войнаровский;
25. Неведомский;
26. Березовский;
27. Дачевский;
28. Ковальский;
29. Гурский;
30. Станькевич;
31. Роналевский;
32. Парчевский;
33. Врублевский;
34. Малаховский;
35. Шкуратовский;
36. Карчевский;
37. Красенский;
38. Телешевский;
39. Бладковский.
&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Триліси (Фастівський район)]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>4qluhg152udbxn6l03ltt4i9uwbybfu</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458326</id>
      <parentid>458322</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T14:28:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2102" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Триліс
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-138. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Триліс.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-138. 1811. Шляхетська відомість Васильківського повіту с. Триліс.pdf|thumb]]

село [[Триліси (Фастівський район)|Трилесы]]
&lt;poem&gt;
1. Подгурски;
2. Делевич;
3. Прилуцки;
4. Сапински;
5. Зелинский;
6. Барнатович;
7. Бутельский;
8. Талешевский;
9. Обремский;
10. Варвары Федоровой дочеры Кравчиновой вдовы дети;
11. Стронский написан ошибочно Мазуром;
12. Криницкий;
13. Коханский;
14. Рачинский;
15. Вербицкий; матери жены Михайловой Евы Войцишевской вдовы внук;
16. Разушевский в неизвестной отлучке;
17. Сакорский;
18. Думанский;
19. Гилевич напмсан по ревизии 1795 года ошибочно Гулевичем;
20. Мазур;
21. Удала; зять Езерский;
22. Бинковский;
23. Петровский;
24. Войнаровский;
25. Неведомский;
26. Березовский;
27. Дачевский;
28. Ковальский;
29. Гурский;
30. Станькевич;
31. Роналевский;
32. Парчевский;
33. Врублевский;
34. Малаховский;
35. Шкуратовский;
36. Карчевский;
37. Красенский;
38. Телешевский;
39. Бладковский.
&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Триліси (Фастівський район)]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>2udn29ozdwj6ddvmsnqwahfzom0vifd</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/159</title>
    <ns>116</ns>
    <id>197503</id>
    <revision>
      <id>458321</id>
      <parentid>457795</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T14:16:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2386" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізька казка шляхти д. Котлубиць Ксензовської Васильківського повіту
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-159. 1811. Ревізька казка шляхти д. Котлубиць Ксензовської Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-159. 1811. Ревізька казка шляхти д. Котлубиць Ксензовської Васильківського повіту.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt;
Шляхетская ведомость
1811го года сентября дня Киевской губернии Васильковского повета '''в деревне Котлубице ксензовской''' 
о состоящей мужеска пола чиншовой шляхте

лета
по последней ревизии состояли
из того числа выбыли
ныне налицо с прибывшими и вновь рожденными

1. Ян Янов '''Тхоревский''' умер 1810 года;
2. Марцин '''Плонский''', Марцина дети Захарий, Варфтоломей, Ян вновь рожден;
3. Петр Антонов '''Крушинский''' умер 1797 года,
Петровы дети 
Томаш, Томаша сын Стефан вновь рожден,
Станислав, Станислава сын Кашпер вновь рожден,
Мартин Петров;
4. Антоний '''Маевский''' умер 1803 года,Антония дети Томаш, Захарий вновь рожденные;
5. Стефан Сидоров '''Жуковский''' умер 1803 года;
6. Ян Григориев '''Чижевский''' умер 1799 года,
Петр Войцехов '''Сельвестрович''' вышел 1800 года неизвестно куда;
Игнатий Войцехов '''Чаплеч''' вышел 1800 года неизвестно куда;
7. Якуб Янов '''Топольский''', Якуба сын Доменик вновь рожден.

&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>ct3t42gk6pfkrku8l48ludrrk1yvalp</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/182</title>
    <ns>116</ns>
    <id>197577</id>
    <revision>
      <id>458428</id>
      <parentid>458175</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:42:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2543" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізька казка чиношової шляхти с. Ольшанець Васильківського повіту
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-182. 1811. Ревізька казка чиношової шляхти с. Ольшанець Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-182. 1811. Ревізька казка чиношової шляхти с. Ольшанець Васильківського повіту.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt;
Ревизская Сказка 1811 года … о чиншевой шляхте жительствующей… в селах Ольшаница, Саварка и Оксентовка

Сторінка: 1
в селе [[Ольшаниця|Ольшанице]]
№1 - №21

Сторінка: 8
в селе [[Саварка|Саварки]]
№22 - №29

Сторінка: 10
в деревне [[Луб'янка (Білоцерківський район)|Оксентовке]]
№30 - №38


Сторінка: 1
1. Краковецкий
  Кониковский
2. Малиновский

Сторінка: 3
   Павеселицкий ?
3. Паповский
   Ведмецкий

Сторінка: 4
4. Жуковский
5. Скибинский
Черепанский
6. Гричина

Сторінка: 5
7. Блищинский
   Березовский

Сторінка: 6
8. Барановская
9. Раецкий
   Лисовский
10. Дунаевский 
11. Ильич
12. Мошинский

Сторінка: 7
13. Левицкий
14. Землицкий
15. Струтинский
16. Зарицкий
17. Кушнеревич

Сторінка: 8
18. Соборевский
19. Яшинский
20. Башко
    Якубович
21. Пуликовский
22. Малевский ?

Сторінка: 9
    Янишевский
23. Пашинский
24. Шавлович
25. Заплатинский
26. Балицкий

Сторінка: 10
27. Кухарский
28. Яроцкий
29. Заиончковский
30. Вербицкий
31. Смолеский 
32. Денбравский


Сторінка: 11
33. Волковинский ?
34. Хойнацкий
35. Осовкий
36. Даевский ?
37. Высоцкий
38. Акся...?

&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>i6kvh1sr12as1hepeq87sdygdzwi6iz</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458436</id>
      <parentid>458428</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:49:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2542" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізька казка чиношової шляхти с. Ольшанець Васильківського повіту
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-182. 1811. Ревізька казка чиношової шляхти с. Ольшанець Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-182. 1811. Ревізька казка чиношової шляхти с. Ольшанець Васильківського повіту.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt;
Ревизская Сказка 1811 года … о чиншевой шляхте жительствующей… в селах Ольшаница, Саварка и Оксентовка

Сторінка: 1
в селе [[Ольшаниця|Ольшанице]]
№1 - №21

Сторінка: 8
в селе [[Саварка|Саварки]]
№22 - №29

Сторінка: 10
в деревне [[Луб'янка (Білоцерківський район)|Оксентовке]]
№30 - №38


Сторінка: 1
1. Краковецкий
  Кониковский
2. Малиновский

Сторінка: 3
   Новоселицкий 
3. Паповский
   Ведмецкий

Сторінка: 4
4. Жуковский
5. Скибинский
Черепанский
6. Гричина

Сторінка: 5
7. Блищинский
   Березовский

Сторінка: 6
8. Барановская
9. Раецкий
   Лисовский
10. Дунаевский 
11. Ильич
12. Мошинский

Сторінка: 7
13. Левицкий
14. Землицкий
15. Струтинский
16. Зарицкий
17. Кушнеревич

Сторінка: 8
18. Соборевский
19. Яшинский
20. Башко
    Якубович
21. Пуликовский
22. Малевский ?

Сторінка: 9
    Янишевский
23. Пашинский
24. Шавлович
25. Заплатинский
26. Балицкий

Сторінка: 10
27. Кухарский
28. Яроцкий
29. Заиончковский
30. Вербицкий
31. Смолеский 
32. Денбравский


Сторінка: 11
33. Волковинский ?
34. Хойнацкий
35. Осовкий
36. Даевский ?
37. Высоцкий
38. Акся...?

&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>fuyehz7jrz1mt1o3btd3sajm8of791v</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458438</id>
      <parentid>458436</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:50:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2542" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізька казка чиношової шляхти с. Ольшанець Васильківського повіту
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-182. 1811. Ревізька казка чиношової шляхти с. Ольшанець Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-182. 1811. Ревізька казка чиношової шляхти с. Ольшанець Васильківського повіту.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt;
Ревизская Сказка 1811 года … о чиншевой шляхте жительствующей… в селах Ольшаница, Саварка и Оксентовка

Сторінка: 1
в селе [[Ольшаниця|Ольшанице]]
№1 - №21

Сторінка: 8
в селе [[Саварка|Саварки]]
№22 - №29

Сторінка: 10
в деревне [[Луб'янка (Білоцерківський район)|Оксентовке]]
№30 - №38


Сторінка: 1
1. Краковецкий
  Кониковский
2. Малиновский

Сторінка: 3
   Новоселицкий 
3. Паповский
   Ведмецкий

Сторінка: 4
4. Жуковский
5. Скибинский
Черепанский
6. Гричина

Сторінка: 5
7. Блищинский
   Березовский

Сторінка: 6
8. Барановская
9. Раецкий
   Лисовский
10. Дунаевский 
11. Ильич
12. Мошинский

Сторінка: 7
13. Левицкий
14. Землицкий
15. Струтинский
16. Зарицкий
17. Кушнеревич

Сторінка: 8
18. Соборевский
19. Яшинский
20. Бошко
    Якубович
21. Пуликовский
22. Малевский ?

Сторінка: 9
    Янишевский
23. Пашинский
24. Шавлович
25. Заплатинский
26. Балицкий

Сторінка: 10
27. Кухарский
28. Яроцкий
29. Заиончковский
30. Вербицкий
31. Смолеский 
32. Денбравский


Сторінка: 11
33. Волковинский ?
34. Хойнацкий
35. Осовкий
36. Даевский ?
37. Высоцкий
38. Акся...?

&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>l6sbfko1rc93oee4vt9s2b1cw9q5ses</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458441</id>
      <parentid>458438</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:52:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2540" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізька казка чиношової шляхти с. Ольшанець Васильківського повіту
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-182. 1811. Ревізька казка чиношової шляхти с. Ольшанець Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-182. 1811. Ревізька казка чиношової шляхти с. Ольшанець Васильківського повіту.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt;
Ревизская Сказка 1811 года … о чиншевой шляхте жительствующей… в селах Ольшаница, Саварка и Оксентовка

Сторінка: 1
в селе [[Ольшаниця|Ольшанице]]
№1 - №21

Сторінка: 8
в селе [[Саварка|Саварки]]
№22 - №29

Сторінка: 10
в деревне [[Луб'янка (Білоцерківський район)|Оксентовке]]
№30 - №38


Сторінка: 1
1. Краковецкий
  Кониковский
2. Малиновский

Сторінка: 3
   Новоселицкий 
3. Паповский
   Ведмецкий

Сторінка: 4
4. Жуковский
5. Скибинский
Черепанский
6. Гричина

Сторінка: 5
7. Блищинский
   Березовский

Сторінка: 6
8. Барановская
9. Раецкий
   Лисовский
10. Дунаевский 
11. Ильич
12. Мошинский

Сторінка: 7
13. Левицкий
14. Землицкий
15. Струтинский
16. Зарицкий
17. Кушнеревич

Сторінка: 8
18. Соборевский
19. Яшинский
20. Бошко
    Якубович
21. Пуликовский
22. Малевский ?

Сторінка: 9
    Янишевский
23. Пашинский
24. Шавлович
25. Заплатинский
26. Балицкий

Сторінка: 10
27. Кухарский
28. Яроцкий
29. Заиончковский
30. Вербицкий
31. Смолеский 
32. Денбравский


Сторінка: 11
33. Волковенский
34. Хойнацкий
35. Осовкий
36. Даевский ?
37. Высоцкий
38. Акся...?

&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>jl3h77qm666sfn5nhjda29stv115895</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458452</id>
      <parentid>458441</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T22:03:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2543" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізька казка чиношової шляхти с. Ольшанець Васильківського повіту
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-182. 1811. Ревізька казка чиношової шляхти с. Ольшанець Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-182. 1811. Ревізька казка чиношової шляхти с. Ольшанець Васильківського повіту.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt;
Ревизская Сказка 1811 года … о чиншевой шляхте жительствующей… в селах Ольшаница, Саварка и Оксентовка

Сторінка: 1
в селе [[Ольшаниця|Ольшанице]]
№1 - №21

Сторінка: 8
в селе [[Саварка|Саварки]]
№22 - №29

Сторінка: 10
в деревне [[Луб'янка (Білоцерківський район)|Оксентовке]]
№30 - №38


Сторінка: 1
1. Краковецкий
  Кониковский
2. Малиновский

Сторінка: 3
   Новоселицкий 
3. Паповский
   Ведмецкий

Сторінка: 4
4. Жуковский
5. Скибинский
Черепанский
6. Гричина

Сторінка: 5
7. Блищинский
   Березовский

Сторінка: 6
8. Барановская
9. Раецкий
   Лисовский
10. Дунаевский 
11. Ильич
12. Мошинский

Сторінка: 7
13. Левицкий
14. Землицкий
15. Струтинский
16. Зарицкий
17. Кушнеревич

Сторінка: 8
18. Соборевский
19. Яшинский
20. Бошко
    Якубович
21. Пуликовский
22. Малевский ?

Сторінка: 9
    Янишевский
23. Пашинский
24. Шавлович
25. Заплатинский
26. Балицкий

Сторінка: 10
27. Кухарский
28. Яроцкий
29. Заиончковский
30. Вербицкий
31. Смолеский 
32. Денбравский


Сторінка: 11
33. Волковенский
34. Хойнацкий
35. Осовкий
36. Даевский 
37. Высоцкий
38. Оксентий

&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1811 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>kaludcdoycch7bug56iawk95tbwqt9g</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/51</title>
    <ns>250</ns>
    <id>198976</id>
    <revision>
      <id>458506</id>
      <parentid>413279</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:58:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4387" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;якої, оздоблений самоцвітами, був вартий коло 200 пістолей. Навіть підчас найбільших злиднів Атос не згоджувався ані продати, ані заставити її. На цю шпаду завжди зазіхав Портос. Він охоче віддав би 10 років життя, аби вона належала йому. Тут же висів старовинний портрет вельможі з орденом. Вельможа мав з Атосом щось спільне, якусь родинну подібність. Очевидно, цей великий пан, кавалер королівських орденів, був його предок. Нарешті, на коминку стояла скринька, багато оздоблена і з гербом, таким, як на шпаді та на портреті, що зовсім не пасувала до решти обстави кімнати. Одного разу він відкрив її при Портосі, і той міг упевнитись, що там були тільки листи та папери; безсумнівно, любовні листи й родинні папери.

Портос мешкав у занадто просторій і на позір занадто розкішній квартирі на вулиці Старого голубника. Приятелі ніколи не заставали його вдома, бо він нікого до себе не запрошував, і ніхто не міг уявити собі, які скарби переховувались під цією розкішною зовнішністю.

Араміс займав невеличке помешкання, що складалося з будуару, їдальні та спальні. Ця остання, як і інші кімнати, містилась на першому поверсі, виходила в маленький садок, свіжий, зелений, тінястий й непроникливий для сусідських очей.

Як улаштувався Д'Артаньян ми вже знаємо. Познайомилися ми і з його льокаєм — паном Пілянше. Д'Артаньян, занадто цікавий, вживав усіх заходів, аби довідатись, хто такі в дійсності Атос, Портос і Араміс, бо під цими запозиченими іменами кожний з молодих людей ховав своє шляхетське прізвище; особливо Атос, що в ньому ще за милю чути було вельможного пана. Він звернувся до Портоса, щоб довідатись про Атоса, і до Араміса й Атоса, щоб узнати про Портоса.

На жаль, Портос знав про життя свого мовчазного друга тільки те, що було відомо й усім. Переказували, що він був нещасний у коханні і що якась жахлива зрада отруїла йому життя.

Щодо Портоса, то, за винятком його справжнього ймення, відомого, як і ймення його товаришів самому панові Де-Тревію, життя його не мало нічого таємного. Він був гонористий, нескромний і його було видно наскрізь, як скло.

Араміс, здавалося, не мав жадних таємниць, а насправді був повний їх. Він мало відповідав на запитання про інших і уникав розмови про себе.

Як не домагався Д'Артаньян, та ні про що більше йому не пощастило довідатись. Він поклав тимчасом вірити всьому, що казали про їхнє минуле, сподіваючись у майбутньому здобути вірніших та докладніших відомостей.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0vmr00camlns3kvjalb8vc8enzcg494</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/52</title>
    <ns>250</ns>
    <id>198977</id>
    <revision>
      <id>458508</id>
      <parentid>413280</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T08:04:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4195" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;А втім, молодим людям жилося весело, Атос грав і все нещасливо, але ніколи не позичав ані шеляга в своїх друзів, хоч його гаманець був завжди до їхніх послуг. Коли ж він грав на віру, то підіймав свого кредитора о шостій ранку, щоб віддати гроші, програні напередодні.

З Портосом було інакше: виграючи, він був чванько й мотовило. Коли програвав, зникав кудись на чимало днів і повертався з грошима в кешені.

Щодо Араміса, то той ніколи не грав і був найпоганший мушкетер і дуже нудний товариш по випивці. Йому завжди треба було займатись. Іноді серед обіду, коли кожен з бесідників, захоплений вином і розпалений розмовою, гадав посидіти біля столу ще 2—3 години, Араміс дивився на годинника, з чемною усмішкою підводився з стільця й прощався, щоб, як він казав, піти порадитись до казуїста, який призначив йому побачення. Іншим разом він ішов додому писати дисертацію і просив друзів не заважати йому.

До цього Араміс мав сумну усмішку, що так пасувала до його шляхетного обличчя; а Портос, випивши, присягався, що Араміс ніколи не піде далі сільського панотця.

Плянше, слуга Д'Артаньяна, стійко зносив добру годину: він мав щодня 30 су і на протязі місяця повертав додому веселий та уважний до свого господаря. Але, коли на вулиці Могильників подув противний вітер, тобто майже всі 40 пістолей короля Людовика ХПІ були витрачені, він почав нарікати.

— Справа серйозна — зауважили  друзі. — Це питання хатнього порядку. Льокая, як і дружину, треба відразу поставити в таке становище, в якому, на вашу думку, вони повинні перебувати. Отже, поміркуйте.

Д'Артаньян поміркував і вирішив насамперед одлупцювати Плянше, що й виконав із своєю звичайною сумлінністю, а потім заборонив йому кидати службу без панського дозволу.

— Бо — казав він, — майбутнє не втече від мене. Я неодмінно дочекаюся кращої години. Отже, і тебе не мине щастя, якщо ти залишишся зо мною. А я надто добрий господар, щоб попсувати твою долю, звільнивши тебе з твого прохання.

Така система примусила мушкетерів поставитись з великою повагою до політики Д'Артаньяна. Плянше й собі був у надпориві і більше вже не знимав розмови про звільнення.

Чотири молоді чоловіки зажили спільним життям, Д'Артаньян, що не мав жадних традицій, бо прибув з провінції і потрапив до товариства, цілком для нього нового, наслідував усі навички своїх друзів.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>20pu3loijn1jx54d1nmrsng5m8drq6s</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/53</title>
    <ns>250</ns>
    <id>199040</id>
    <revision>
      <id>458510</id>
      <parentid>413435</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T08:08:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3852" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;7&quot; /&gt;Узимку вставали коло восьмої, а влітку — коло шостої й прямували до пана Де-Тревія розвідатись про пароль та загальне становище. Д'Артаньян хоч і не був мушкетер, виконував їхню службу із зворушливою точністю. Він завжди був на варті, бо товаришував тому з своїх друзів, що його була черга. Його всі знали в касарнях мушкетерів і вважали за доброго товариша. Пан Де-Тревій, з першого погляду, склав йому належну ціну, був до нього щиро прихильний, і раз-у-раз казав про нього королеві.

Троє мушкетерів теж дуже полюбили свого молодого приятеля. Приязнь, що об'єднала цих четверо людей, та потреба бачитись по три, а то й по чотири рази на день, то з-за дуелі, то в якій-небудь справі, то для розваги, примушувала їх бігати один за одним, подібно до тіней. Нерозлучних завжди можна було зустріти між Люксембурґом та площею Сен-Сюльпіс, або між вулицею Старого голубника та Люксембурґом, де вони шукали один одного.

Між тим, пан Де-Тревій додержував свого слова. Одного дня король наказав панові Дезесару прийняти Д'Артаньяна до ґвардійської роти. Д'Артаньян, зідхаючи, одяг мундира й ладний був віддати десять років життя, аби замінити його на мушкетерський плащ.

Пан Де-Тревій обіцяв йому цю ласку не раніш, як по двохрічному іспиті.

Прийшов тепер ряд Атосові, Портосові й Арамісові ходити вартувати разом із приятелем. Таким чином, коли вступив Д'Артаньян, рота пана Дезесара збільшилась на чотири чоловіки.
{{dhr}}
{{rule|4em}}&lt;section end=&quot;7&quot; /&gt;
{{dhr|2em}}
&lt;section begin=&quot;8&quot; /&gt;{{c|РОЗДІЛ VIII}}
{{dhr}}
{{c|{{larger|ДВІРСЬКА ІНТРИГА}}}}
{{dhr}}
Тимчасом сорок пістолей були витрачені. Протягом, деякого часу Атос утримував товариство своїм коштом. Йому наслідував Портос. Він спершу зник, до чого його друзі вже звикли, а повернувшися, коло двох тижнів задовольняв їхні потреби. Нарешті, черга дійшла й до Араміса. Той старанно виконував свої обов'язки, кажучи, що розстарався на кілька пістолей, продавши свої богослівські книжки.

Потім, як звичайно, звернулися до пана Де-Тревія і взяли в нього трохи грошей в рахунок платні. Та що могли дати ці аванси трьом мушкетерам, які мали старі борги, і одному ґвардійцеві, який, правда, не мав ще боргу?{{nop}}&lt;section end=&quot;8&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8kn4cnwigcja20r7g72jxnnw90q863l</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/54</title>
    <ns>250</ns>
    <id>199042</id>
    <revision>
      <id>458527</id>
      <parentid>413437</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T08:58:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3981" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Кінець-кінцем, на мілині, вони через силу нашкрябали ще вісім чи десять пістолей, і Портос пішов з ними грати. Як на те, йому не пощастило; він програв усе та ще залишився винуватий двадцать п'ять пістолей.

Тоді становище обернулось у справжні злидні. Голодні друзі в супроводі своїх льокаїв, бігали по цілому місту, шукаючи обіду в товаришів, бо, як повчав Араміс, у щасті треба сіяти обіди праворуч і ліворуч, щоб пожати їх десь, як прийде лиха година.

Атоса запрошено чотири рази, і кожного разу він приводив своїх друзів з їхніми льокаями; Портосові пощастило шість разів, що й з них так само скористувалися його товариші; Арамісові — вісім; ця людина мало казала й багато робила.

Щодо Д'Артаньяна, який нікого не знав у столиці, то він знайшов тільки один сніданок, та й те шоколядою, у земляка-панотця та ще раз — у ґвардійського корнета. Він повів свою армію до панотця, де вони знищили  двохмісячний запас, і до корнета, який почастував їх якнайкраще. Проте, на думку Плянше, хоч як добре ні поїси, а все ж таки їси тільки раз.

Д'Артаньянові було дуже соромно, бо він міг запропонувати товаришам тільки півтора обіди. Він міркував, що чотири чоловіки, молоді, розумні, відважні та діяльні повинні мати якусь іншу мету, крім гулянок, фехтування та більш-менш утішних забавок.

Він серйозно клопотав собі голову, вишукуючи спосіб прикласти кудись цю незрівняну чотирну силу, що нею, як підоймою, можна було б підважити всесвіт; аж ось несподівано хтось тихенько постукав до нього в двері. Д'Артаньян збудив Плянше й наказав йому відчинити.

Плянше спав удень, бо був голодний, обідав він теж уві сні.

Чоловік, що увійшов, мав досить звичайний вигляд і скидався на городянина. Плянше кортіло підслухати розмову замість ласощів, але гість попередив Д'Артаньяна, що прийшов у дуже важливій і таємній справі, а тому хоче залишитись із ним насамоті.

Д'Артаньян одіслав слугу.

Спочатку господар і гість мовчки перезиралися, ніби бажаючи наперед ознайомитись один з одним. Трохи згодом Д'Артаньян уклонився, готовий слухати.

— Мені казали про пана Д'Артаньяна, як про людину надзвичайно відважну, — почав городянин, — і ця слава, цілком заслужена, спонукнула мене довірити йому одну таємницю.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>r98kphfe6x7ebqanlp0s8sspi88jasb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/250</title>
    <ns>116</ns>
    <id>199082</id>
    <revision>
      <id>458571</id>
      <parentid>458126</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T11:01:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7951" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізька казка шляхти Васильківського повіту
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-250. 1811. Ревізька казка шляхти Васильківського повіту.pdf]]
}}

[[File:ДАКО 280-2-250. 1811. Ревізька казка шляхти Васильківського повіту.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt; 
3  (280-2-87) Белая Церковь местечко , Соколовка деревня;
4 Оксентовка (Лубянка) село; Блощинцы село; Мало-Половецое село;
Темберщина (Узин) село; Насташка село; Ольшанка Барахтянская село; Саварка село; Пологи село;
5 Мазепинцы село; Савинцы село; Чупыра село; Пищана село;
Винцентовка село; Лопатынщина (Янковка) село; Красный Лес (Краснолесы) село; Синява село; Безпечная деревня; Езерна село;
6 Марьяновка село; Житни Горы село;
Ольшаница село; Мытница село; Рейментарщина село (Антоновка);
7 Прусы село; Салиха село; Трилесы село; Кожаники село; Фастовка деревня;
Рокитна местечко;
8 Савинцы село; Яблуновка село; Потиевка село;
Чупыра село; Макиевка село; Василев местечко; Яцки село; Станиславка деревня; Мотовиловка помещичья село; Розалеевка село; Шкаровка село;
9 Фастов местечко;
Кощиевка деревня; Веприк село;
10 Волица деревня; Дорогинка село; Офирна деревня; Ставки деревня; Бертники деревня;
Червона деревня; Снетинка Великая село; Фастовец деревня; Пришивальня село; Новая Слобода Фастовского ключа; Дмитровка село;
11 Скригалевка село; Шарки село;
Ромашки село; Щербаки село.
13 Белая Церковь местечко 280-2-200;
68 Червона деревня 280-2-100;
70 Ольшаница село 280-2-182;
76 Саварка село 280-2-182;
77 Оксентовка деревня 280-2-182
80 при местечке Фастове Кадлубица 280-2-93
83 Езерна село 280-2-107
115 Телешовка село 280-2-103
117 Городище деревня 280-2-89
120 Потиевка село 280-2-194 
173 Бертники деревня 280-2-105
177 Ставки село 280-2-104
180 Марьяновка деревня, Лосятин село, Глушки село, Серединной Слобода деревня, Саливонки село, Соколовка деревня, Пологи село, Гребенки село, Ксаверовка село, Митница село 280-2-88;
193 Розалиевка деревня 280-2-134;
200 Безпечна село;
217 Яблуновка село;
221 Черногородка село 280-2-106;
223 Паляничинцы село 280-2-150
225 Черкас село 280-2-95;
227 підрахункова відомість
232 Мотовиловка село, Большая Солтановка село 280-2-109;
235 Снигоровка село 280-2-135;
237 перечневая ведомость...Радомысльский уезд;
241 Дулицкое село 280-2-111;
244 Пришивальня 280-2-97;
246 перечневая ведомость;
248 Прошение ... Григорий Пилькевич, Антоний Шандыревский;
250 Чупыра село 1812го года, Пилькевич;
253 прошение Пилькевич;
257 объявления;
260 Черногородка село;
261 Объявление;
263 Рибчинский - из Овруцкий, Васильковский поветов;
267 Сынява село, Прусы село, Саловка деревня 280-2-113;
276 Скригалевка село 286-2-136;
279 Чупира село 286-2-102;
290 Лопатынщина (Янковка) село 286-2-150 та 151
296 Трилесы село 286-2-138;
303 Малая Ольшанка село;
306 Дорогинка село;
309 Шамраевка село 280-2-118;
315 Криштофовка (Шпендовка) село 280-2-110;
317 Матюши село 280-2-147;
321 Красна деревня 280-2-149;
327 рапорт;
328 Мацей Якубов сын Липиньский находится на жительстве в селе Черногородке, упражняется хозяйством;
331 Трушки село 280-2-117;
333 Мало-Половецкое село 280-2-184;
335 Василев местечко, Деремезна село 280-2-90;
337 Ромашки село, Бакумовка село 280-2-137;
339 Блощинцы село, Чепелиевка село с приселком Новоянов 280-2-242;
343 Троцкое деревня 280-2-155;
349 Сухолесы село 280-2-91;
352 Веприк село 280-2-108;
354 Ковалевка село 280-2-161;
356 Рейментарщина (Антоновка) село, Темберщина (Узин) село 280-2-92;
362 Рокитна местечко, Юзефовка деревня 280-2-114;
371 Велико-Половецкое село;
376 Коржовка деревня 280-2-244;
377 Фастовка село 282-2-94; 
380 Прошение и свидетельство Кароль Тимофеев Лещинский д.Безпечна;
388 Остров село;
392 Быкова Гребля деревня 280-2-96;
394 Савинцы село 280-2-101;
396 Устимовка село 280-2-185;
398 Пивни село 280-2-150;
400 Яхны село 280-2-178;
402 Королевка село 280-2-179;
404 Шкаровка село 280-2-119;
406 Кожанка село 280-2-243;
408 Пищана деревня 280-2-112;
410 Пищики село 280-2-145;
412 Чмировка деревня 280-2-115;
414 Пилипча село 280-2-148;
416 Насташка село 280-2-120;
422 Барахты село 280-2-98;
424 Ольшанка Барахтянская село 280-2-99;
426 Напрасники (Безугляки) село; 
428 Офирна деревня 280-2-122;
430 Котлубица ксензовска деревня 280-2-159;
432 Щербаки деревня;
436 Винцентовка село, Лещинка село 280-2-160;
440 Руда село 280-2-116;
443 Красный Лес (Краснолесы) село 280-2-121;
452 Великая Снетинка село;
454 Мазепинцы село 280-2-176;
458 Фастовец деревня 280-2-292;
464 Григорий Иванов сын Ивановский;
466 Дмитровка деревня 280-2-162;
474 в киевскую казенную палату...
477 Михайло Яковлев сын Пиотровский, женат на Юзефе с Яворских, с.Перегоновка;
483 Томаш Федоров сын Телерук Черкас;
484 прощение
487 Белая Церковь местечко
Вицентий Иосифов сын Маньковский; брат его родной Войцех Иосифов сын Маньковский.
491 Борткевич;
495 Жураковский;
499 Сопковский;
502 рапорт
505 отчет?
&lt;/poem&gt; 


[[Категорія:Васильківський повіт]]</text>
      <sha1>042c8y35oa14ofh1g99rosaegq1cr1w</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458572</id>
      <parentid>458571</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T11:01:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7952" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізька казка шляхти Васильківського повіту
 | рік = 1811
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-250. 1811. Ревізька казка шляхти Васильківського повіту.pdf]]
}}

[[File:ДАКО 280-2-250. 1811. Ревізька казка шляхти Васильківського повіту.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt; 
3  (280-2-87) Белая Церковь местечко , Соколовка деревня;
4 Оксентовка (Лубянка) село; Блощинцы село; Мало-Половецое село;
Темберщина (Узин) село; Насташка село; Ольшанка Барахтянская село; Саварка село; Пологи село;
5 Мазепинцы село; Савинцы село; Чупыра село; Пищана село;
Винцентовка село; Лопатынщина (Янковка) село; Красный Лес (Краснолесы) село; Синява село; Безпечная деревня; Езерна село;
6 Марьяновка село; Житни Горы село;
Ольшаница село; Мытница село; Рейментарщина село (Антоновка);
7 Прусы село; Салиха село; Трилесы село; Кожаники село; Фастовка деревня;
Рокитна местечко;
8 Савинцы село; Яблуновка село; Потиевка село;
Чупыра село; Макиевка село; Василев местечко; Яцки село; Станиславка деревня; Мотовиловка помещичья село; Розалеевка село; Шкаровка село;
9 Фастов местечко;
Кощиевка деревня; Веприк село;
10 Волица деревня; Дорогинка село; Офирна деревня; Ставки деревня; Бертники деревня;
Червона деревня; Снетинка Великая село; Фастовец деревня; Пришивальня село; Новая Слобода Фастовского ключа; Дмитровка село;
11 Скригалевка село; Шарки село;
Ромашки село; Щербаки село.

13 Белая Церковь местечко 280-2-200;
68 Червона деревня 280-2-100;
70 Ольшаница село 280-2-182;
76 Саварка село 280-2-182;
77 Оксентовка деревня 280-2-182
80 при местечке Фастове Кадлубица 280-2-93
83 Езерна село 280-2-107
115 Телешовка село 280-2-103
117 Городище деревня 280-2-89
120 Потиевка село 280-2-194 
173 Бертники деревня 280-2-105
177 Ставки село 280-2-104
180 Марьяновка деревня, Лосятин село, Глушки село, Серединной Слобода деревня, Саливонки село, Соколовка деревня, Пологи село, Гребенки село, Ксаверовка село, Митница село 280-2-88;
193 Розалиевка деревня 280-2-134;
200 Безпечна село;
217 Яблуновка село;
221 Черногородка село 280-2-106;
223 Паляничинцы село 280-2-150
225 Черкас село 280-2-95;
227 підрахункова відомість
232 Мотовиловка село, Большая Солтановка село 280-2-109;
235 Снигоровка село 280-2-135;
237 перечневая ведомость...Радомысльский уезд;
241 Дулицкое село 280-2-111;
244 Пришивальня 280-2-97;
246 перечневая ведомость;
248 Прошение ... Григорий Пилькевич, Антоний Шандыревский;
250 Чупыра село 1812го года, Пилькевич;
253 прошение Пилькевич;
257 объявления;
260 Черногородка село;
261 Объявление;
263 Рибчинский - из Овруцкий, Васильковский поветов;
267 Сынява село, Прусы село, Саловка деревня 280-2-113;
276 Скригалевка село 286-2-136;
279 Чупира село 286-2-102;
290 Лопатынщина (Янковка) село 286-2-150 та 151
296 Трилесы село 286-2-138;
303 Малая Ольшанка село;
306 Дорогинка село;
309 Шамраевка село 280-2-118;
315 Криштофовка (Шпендовка) село 280-2-110;
317 Матюши село 280-2-147;
321 Красна деревня 280-2-149;
327 рапорт;
328 Мацей Якубов сын Липиньский находится на жительстве в селе Черногородке, упражняется хозяйством;
331 Трушки село 280-2-117;
333 Мало-Половецкое село 280-2-184;
335 Василев местечко, Деремезна село 280-2-90;
337 Ромашки село, Бакумовка село 280-2-137;
339 Блощинцы село, Чепелиевка село с приселком Новоянов 280-2-242;
343 Троцкое деревня 280-2-155;
349 Сухолесы село 280-2-91;
352 Веприк село 280-2-108;
354 Ковалевка село 280-2-161;
356 Рейментарщина (Антоновка) село, Темберщина (Узин) село 280-2-92;
362 Рокитна местечко, Юзефовка деревня 280-2-114;
371 Велико-Половецкое село;
376 Коржовка деревня 280-2-244;
377 Фастовка село 282-2-94; 
380 Прошение и свидетельство Кароль Тимофеев Лещинский д.Безпечна;
388 Остров село;
392 Быкова Гребля деревня 280-2-96;
394 Савинцы село 280-2-101;
396 Устимовка село 280-2-185;
398 Пивни село 280-2-150;
400 Яхны село 280-2-178;
402 Королевка село 280-2-179;
404 Шкаровка село 280-2-119;
406 Кожанка село 280-2-243;
408 Пищана деревня 280-2-112;
410 Пищики село 280-2-145;
412 Чмировка деревня 280-2-115;
414 Пилипча село 280-2-148;
416 Насташка село 280-2-120;
422 Барахты село 280-2-98;
424 Ольшанка Барахтянская село 280-2-99;
426 Напрасники (Безугляки) село; 
428 Офирна деревня 280-2-122;
430 Котлубица ксензовска деревня 280-2-159;
432 Щербаки деревня;
436 Винцентовка село, Лещинка село 280-2-160;
440 Руда село 280-2-116;
443 Красный Лес (Краснолесы) село 280-2-121;
452 Великая Снетинка село;
454 Мазепинцы село 280-2-176;
458 Фастовец деревня 280-2-292;
464 Григорий Иванов сын Ивановский;
466 Дмитровка деревня 280-2-162;
474 в киевскую казенную палату...
477 Михайло Яковлев сын Пиотровский, женат на Юзефе с Яворских, с.Перегоновка;
483 Томаш Федоров сын Телерук Черкас;
484 прощение
487 Белая Церковь местечко
Вицентий Иосифов сын Маньковский; брат его родной Войцех Иосифов сын Маньковский.
491 Борткевич;
495 Жураковский;
499 Сопковский;
502 рапорт
505 отчет?
&lt;/poem&gt; 


[[Категорія:Васильківський повіт]]</text>
      <sha1>e3oxuzipvd0l1bcc9p2ti7jfdn92sut</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/55</title>
    <ns>250</ns>
    <id>199130</id>
    <revision>
      <id>458562</id>
      <parentid>414629</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T09:44:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3104" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;— Далі, пане, далі, — мовив Д'Артаньян, відчувши в цій справі поживу.

Городянин знов зупинився і провадив далі:

— Дружина моя працює за кастеляншу в королеви й може похвалитися і розумом, і вродою. Мене оженили з нею років три тому. Проте, посаг у неї був невеликий, бо дарма, що пан Де-Ля-Порт, камердинер королеви — її хрещений батько й охороняє її…

— Та в чому ж річ, пане? — нетерпляче питав Д'Артаньян.

— У тому, що дружину мою вкрадено учора ранком, коли вона виходила з своєї робочої кімнати.

— Та хто ж її вкрав?

— Точно не знаю, пане, але підозрюю одну людину.

— На кого ж саме маєте ви підозру?

— На одну особу, що здавна вже за нею стежить.

— А-а!

— Проте, мушу вам сказати, — вів далі гість, — що, на мою думку, в цій справі менше кохання, як політики.

— Менше кохання, як політики, — повторив Д'Артаньян, замислившись, — а що ви гадаєте?

— Не знаю, чи можу я сказати вам те, що думаю.

— Мушу запевнити вас, пане, що я зовсім не питав вас. Ви сами прийшли до мене, сами сказали, що маєте бажання звіритись на мене. Робіть, як хочете, Маєте ще час повернути назад.

— Ні, ні, пане; мені здається, ви чесна людина, і я ставлюся до вас із довірою. Я гадаю, що дружину мою вкрадено не заради неї самої, а заради любовних справ значно вельможнішої пані.

— А! Чи не через любощі пані Де-Буа-Трасі? — спитав Д'Артаньян, бажаючи довести гостеві, що йому відомі всі двірські справи.

— Вище, пане, вище.

— Пані Д'Егійон?

— Ще вище.

— Де-Шеврез?

— Вище, значно вище.

— То, може… — Д'Артаньян спинився.

— Так, пане, — ледве чутно відповів переляканий гість.

— А з ким?

— Та з ким же, як не з герцоґом.

— З герцоґом…

— Так, пане, — промовив гість ще тихше.

— Гаразд, але звідки ви це знаєте?

— О, боже мій, звідки я знаю?{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bhuouxmptrph32otsh7oulucssi1z6p</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/302</title>
    <ns>116</ns>
    <id>200434</id>
    <revision>
      <id>458491</id>
      <parentid>456154</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:35:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="813" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки селян Васильківського повіту
 | рік = 1816–1818
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-302. 1816-1818. Ревізькі казки селян Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-302. 1816-1818. Ревізькі казки селян Васильківського повіту.pdf|thumb]]

:3
:8 деревня Перевоза
:24 Мотовиловка
:60 Мотовиловка
:62 Салтановка
:68 Васильков
:99 Фастовец
:105 Митниця

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1816 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>gyztdvm1goidxymfe5en8dyhnx61km2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/303</title>
    <ns>116</ns>
    <id>200435</id>
    <revision>
      <id>458490</id>
      <parentid>456162</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:34:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1270" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки селян Васильківського повіту
 | рік = 1816
 | наступна = 303а
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-303. 1816. Ревізькі казки селян Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-303. 1816. Ревізькі казки селян Васильківського повіту.pdf|thumb]]

:3 Белая Церковь
:205 Белая Церковь
:239 Соколовка
:246 д.Пищаная
:231 Белая Церковь
:265 Быковой гребли
:299 Винницких ставов
:346 д.Щербаковка
:354 Пологов
:418 д.Троицкой
:432 Житних гор
:481 Ксаверовка
:553 Ставов
:578 Острек
:650 Глушок
:655 д. Оксентовка
:666 Однорогового футора
:674 Клочков
:684 Погребов
:719 Пугачовки
:734 Футор фроимов
:735 Томиловка
:765 Юзефовка
:784 Новоянова

[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1816 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>hvzo4q3m9qa79u33c1a2il4889cdjxi</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/451</title>
    <ns>116</ns>
    <id>201226</id>
    <revision>
      <id>458462</id>
      <parentid>456239</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T22:33:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1548" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки однодворців, які мешкають на поміщицьких землях Васильківського повіту. Села О–С. Книга 4
 | рік = 1834
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-451. 1834. Ревізькі казки однодворцsів, мешкаючих на поміщічих землях Васильківського повіту. Села О-С. Книга 4.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-451. 1834. Ревізькі казки однодворцsів, мешкаючих на поміщічих землях Васильківського повіту. Села О-С. Книга 4.pdf|thumb]]
&lt;poem&gt; 
5 Оксентовка
8 Ольшаница
19 Ольшанка Барахтянская
34 Ольшанка Белоцерковская
41 Олейникова Слобода
44 Пологи
85 Пришивальня
108 Велико-Половецкое
113 Мало-Половецкое
120 Пищана
131 Пивни
134 Потиевка
291 Прусы
320 Пилипча
325 Паляниченцы
336 Розалиевка
349 Рокитна
452 Ромашки
455 Спендовка
468 Снигоровка
487 Синява
508 Ставки
521 Скригалевка
534 Снетинка Великая
553 Саварка
566 Салиха
599 Савинцы
606 Сухолесы
611 Соколовка
616 Сорокотяги
&lt;/poem&gt; 

[[Категорія:Васильківський повіт]]</text>
      <sha1>sza5hoz126i5194ug8ld5v6ir4q8ect</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/476</title>
    <ns>116</ns>
    <id>201359</id>
    <revision>
      <id>458319</id>
      <parentid>458158</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T12:41:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Walentyna2020</username>
        <id>9886</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7364" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки однодворців та селян Васильківського повіту
 | рік = 1834
 | примітки = [[c:File:ДАКО 280-2-476. 1834. Ревізькі казки однодворців та селян Васильківського повіту.pdf]]
}}
[[File:ДАКО 280-2-476. 1834. Ревізькі казки однодворців та селян Васильківського повіту.pdf|thumb]]

&lt;poem&gt; 
'''ОДНОДВОРЦЫ'''
'''2 Потиевка'''
Липчевский Сидор Данилов;
Гаекевич Иван Антонов;
Залузкий Яков Фелициянов;
Вольский Павел Матвеев;
Стенжицкий Осип Николаев;
Паустовский Федор Михайлов;
Мациевский Иван Федоров;
Ярмолинский Мойсей Иванов;
Маковский Федор Александров;
Маковский Антон Иванов;
Ковальский Николай Федоров;
Рудковский Андрей Захариев;
Панкевич Фома Иванов,
Гембаржевский Владимир Иванов;
Растовецкий Антон Семенов;
Растовецкий Степан Яковлев;
Бржицкий Иван Григорьев;
Ребрент Иван Васильев;
Городецкий Василий Александров;
Ольшевский Степан Гаврилов;
Ольшевский Артем Алексеев;
Лемишинский Яков Юрьев;
Лемишинский Семен Юрьев;
Минарецкий Петр Александров;
Матушевич Теофил Лаврентиев;
Винарецкий Даниил Павлов;
Селецкий Григорий Францов;
Бельский Иван Фелициянов;
Ольшевский Антон Карлов;
Смолевский Леонтий Иванов;
Островский Роман Фомин,
Скопинская Мария Иванова;
Ольшевский Григорий Романов,
Николаевская Доминикия Николаева,
Невядомская Юлия Андреева;
Новоселецкий Григорий Фомин;
Новоселецкий Фома Федоров;
Гараз Афанасий Иванов;
Мошинский Феликс Яковлев,
Коплинский Самоил Павлов,
Рогуцкая Пелагея Иванова;
Мошинский Антон Феликсов;
Бржезицкий Василий Феликсов;
Ростовский Лукьян Петров;
Вертилецкий Семен Фомин;
Вертилецкий Филип Фомин;
Волотовский Трофим Геронимов;
Уляницкий Петр Фомин;
Воляницкий Роман Кононов,
Пиотровский Фома Васильев;
Санкевич Иван Иванов;
Мультан Димитрий Андреев;
Зинкевич Урбан Фомин;
Вертилецкий Федор Иванов;
Вертилецкий Павел Петров;
Блендовский Михаил Андреев;
Филицкий Александр Григориев;
Шавлович Гавриил Демянов;
Шишковский Федор Фомин;
Обидзинский Афанасий Иванов;
Уляницкий Василий Андреев;

57 '''город Васильков'''
Кржижановский Николай Емельянов;
Созон Яков Степанов;
Созанович Ксаверий Викторов;
Арцимович Евдоким Антонов;
63 Указ
Дидковский Матвей Осипов;
Гаевский Захарий Иванов;
Рожановский Яков Иванов;
Шиманский Лукьян Алексеев;
Недзелский Андрей Осипов;
Михальский Архип Трофимов;
Ендржеевский Иван Иванов;
Якубовский Антон Григорьев;
Грабовский Карл Иванов;
Рачинский Петр Яковлев,
Конфорович Илия Антонов,
Войцеховская Акулина Ефимова;
Ластовецкий Иван Геронимов;
Прудзиньский Николай Иванов;


'''КРЕСТЬЯНЕ'''
078 часть села Кадлубица принадлежащая до фастовского римско католического костела
094 Фастовец
117 Червона
131 местечко Рокитна
169 Рокитна, Житни Горы, Ольшаница, Оксентовка, Антоновка, Узин
172 Рокитна
175 Ольшаница
251 Узин
305 Блощинцы
326 Винницкие Ставы
373 Кадлубица
424 Фастов
427 Яков Павлов Липецкий из евреев д.Кощиевка;
431 Фастов;
450 м.Фастов, с.Черногородка;
456 м.Фастов, с.Кадлубица;
461 Фастов;
463 воспитаник общества призрения
474 Евдокия Евстахиева Полянская, Федор Ромашка;
476 Указ…
478 воспитаник общества призрения
501 Тростинка;
566 Житнигоры;

'''ОДНОДВОРЦЫ'''
630 местечко Белая Церковь
Издебский Петр Николаев;
Ильницкий Войцех Матвеев;
Домбровский Максим Варфтоломеев;
Крупский Каспер Антонов;
Вонсальский Войцех Матвеев;
Островский Кондрат Федоров;
Улятовский Андрей Войцехов;
Ягминович Матвей Фадеев;
Бартошевич Осип Андреев;

'''КРЕСТЬЯНЕ'''
640 Янковка;
695 Черногородка;
719 Великая Солтановка;
733 переведены из деревни Геленовка в деревню Порадовку;
переведены из селения Большая Солтановка в деревню Порадова;
736 переведены из селения Большая Солтановка в селение Малая Солтановка;
743 Великая Солтановка;
760 Погребы;
788 Саливонки;
827 УКАЗ ...с.Красна Карп Торбенко, с.Саливонки Влас Григоренко;
829 Саливонки;
832 Олейникова Слобода;
853 Скребыши;
880 Соколовка;
895 Марьяновка;
926 с.Марьяновка Кобзаренко, с.Ксаверовка Ткач, с.Пологи Мудрый;
929 Марьяновка;
934 Марьяновка, с.Кодаки;
935 деревня Юзефовка помещика Проскуры;
952 Юзефовка графа Браницкого;
965 Фурсы;
1006 Трушки.
&lt;/poem&gt; 


[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1834 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>mjhxp7fyliri30yeajv7lrtblkmbque</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/112</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202558</id>
    <revision>
      <id>458327</id>
      <parentid>423797</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T14:39:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2345" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Зимою було як доживеш різдвяних свят, тут тобі і одна, і друга кутя, тут тобі і новий год тут водохрище! «Гуляй душа без кунтуша, лиха прикупивши!» мовляли запорожці. Ні, я вам кажу, що немає на світі кращого місця, як Полтавська губернія! Як згадаєш про неї, тільки здвинеш плечима, цмокнеш та і замовчиш!.. Отже послухайте. Жив я там довго, веселивсь дуже, а скучав, чи ви повірите цьому? скучав часом іще дужче! Бувало, зимою, як підніметься завірюха — батечки мої! світа божого невидно!.. замурує тобі вікна, засипле снігом двері, хоть не виходь, та суток троє, четверо гуля, а далі хоть стихне, то все тобі не легше; сніг завалить по степу усі шляхи, ні вийти, ні виїхать, сидиш собі, то спиш, то їси — нема другої роботи, бозна як обрадовався б, коли б хто приїхав. Та ні, хіба кому душі не треба, або їсти нічого, щоб кинув хату. Було загавкають собаки, завалують як на вовка — прохукаєш вікно, глянеш на двір, аж лізе якась рогожана халабуда, здоровенний коняка насилу тирить її по снігу, а в халабуді москаль сидить; борода йому забузована снігом, патли тож, а шия гола. Як глянуть на нього собаки — мов у котлі закиплять. Носить же, подумаєш, чоловіка нечиста сила: десь у нього своєї хати нема. «Хлопче, а зови лиш сюди москаля, здається, воно купець, чи що!»

Увійде москаль у хату, мотне патлами, пере-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>r9ztgniyae6n0jk5wfo76ny0ey95553</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458331</id>
      <parentid>458327</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T14:59:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2345" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Зимою було як доживеш різдвяних свят, тут тобі і одна, і друга кутя, тут тобі і новий год тут водохрище! «Гуляй душа без кунтуша, лиха прикупивши!» мовляли запорожці. Ні, я вам кажу, що немає на світі кращого місця, як Полтавська губернія! Як згадаєш про неї, тільки здвинеш плечима, цмокнеш та і замовчиш!.. Отже послухайте. Жив я там довго, веселивсь дуже, а скучав, чи ви повірите цьому? скучав часом іще дужче! Бувало, зимою, як підніметься завірюха — батечки мої! світа божого невидно!.. замурує тобі вікна, засипле снігом двері, хоть не виходь, та суток троє, четверо гуля, а далі хоть стихне, то все тобі не легше; сніг завалить по степу усі шляхи, ні вийти, ні виїхать, сидиш собі, то спиш, то їси — нема другої роботи, бозна як обрадовався б, коли б хто приїхав. Та ні, хіба кому душі не треба, або їсти нічого, щоб кинув хату. Було загавкають собаки, завалують як на вовка — прохукаєш вікно, глянеш на двір, аж лізе якась рогожана халабуда, здоровенний коняка насилу тирить її по снігу, а в халабуді москаль сидить; борода йому забузована снігом, патли тож, а шия гола. Як глянуть на нього собаки — мов у котлі закиплять. Носить же, подумаєш, чоловіка нечиста сила: десь у нього своєї хати нема. «Хлопче, а зови лиш сюди москаля, здається, воно купець, чи що!»

Увійде москаль у хату, мотне патлами, пере-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>luy3g8f1pqf6ddupkga7eszynbhtx50</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/113</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202559</id>
    <revision>
      <id>458332</id>
      <parentid>423799</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T14:59:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1806" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;хреститься та і питає: «''не завгодно ли товару?''» «А що ж там у тебе є?» Тут він тобі й тиче у руки бумагу, писану чисто по-московськи, так що наш брат — простий чоловік то дечого і не розбере; вони усі на один шталт, ось як вони починаються:

{{fine block|{{block center|{{gap|1em}}{{sp|Рѣестъ купца Ивана Иванова}}
&lt;poem&gt;Изюмъ.
Картини разніе.
Узори по канве.
Апойки хлебавскія.
Чай лясинъ — цветочнай.
Купаросъ жѣлезнай.
Андре, ладилаванъ.
Щоточки зубніе.
Трупки всякія.
Ладиколонъ.
Щоточки для зубофъ.
Подсвѣшники и шипцы обликѣ.
Книги {{errata|московськія|московскія}}.&lt;/poem&gt;}}}}

Та оттак цілий лист спише. Що тільки є на світі, усе у його у дияволовій халабуді є! Було читаєш-читаєш, розбираєш, розбираєш, що там до чого приходиться, та як дійшов до ''Книги московскія'', то і гукнеш: «а давай їх сюди!» Принесе тобі коробку книжок, і великих і маленьких, і жовтих, і чорних, вибирай яку хоч. Даси москалеві рублів п'ять грошей, мірок зо дві вівса, та печеного хліба, та масла, та меду, та ще чого, а собі оставиш півдесятка книжок. При-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>fl7pn5tzfb0ccjngbmp3v4pcjax41vz</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/114</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202560</id>
    <revision>
      <id>458333</id>
      <parentid>423800</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T14:59:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2360" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;йшов вечір, стало скушно, от і візьмеш книжку, прочитав листочок — ні, не бере! другий — ще гірше; третій — аж у голові закрутиться: таки нічогісінько не розбереш. Щось таке чудне, матері його лихо! почне з одного, приміром, од воздухів, од планети, а переведе на шило, або на гвіздок; думаєш і так і сяк, і з того боку зайдеш, і з другого — шкода! не второпаєш нічого! мов тобі щонебудь розказує от той цесарець, що в козубеньці лікарство носить. Візьмеш другу — теж, третю, четверту, п'яту — усе теж! А здається, знаєш московську мову, і з крамарями, з щетинниками, і з животинниками балакаєш як слід, і торгуєшся, і гроші розсчитаєш, а дійшло діло до книжки — як одрізано. Уже було позову Демида, він чоловік грамотний, покличу й Куця, та і прочитаю їм листків зо два: «а що, хлопці, поняли?» — «ні, добродію, хоч би тобі слово!» — а вони і виросли по ярмарках! — Нічого робить, положиш на полицю новенькі книжечки: хай полежать, поки порозумнішаю — та і станеш у сто десятий раз читать Котляревського «Енея», або повісті Грицька Основ'яненка — і читаєш, і смієшся, і плачеш…

Усе оце я згадав колись — здається позавчора — та й задумався. Добре, що мене привела доля у столицю, що і поскучать ніколи, що не знаєш гаразд, коли середа, коли п'ятниця, коли свято, коли будень, крутишся, як той медведик у млині:&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>sg2hfx3idxhza4mp46oolig9oxtudau</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/115</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202561</id>
    <revision>
      <id>458334</id>
      <parentid>423801</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T14:59:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="803" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;не сам він крутиться — вода його крутить. Що ж то роблять земляки оцими довгими темними, зимніми вечорами? Давай зіб'ю їм книжку. Позбирав, що було у мене писано по-нашому, і своє, і добрих людей, що, спасибі їм, наприсилали, одніс у друкарню — от вам і книжка! Читайте, хлопці, коли уподобаєте, а ні — як зволите, усе таки папір у хазяйстві здасться, коли часом кабаку завернете, або люльку запалите — і то добре…

{{fine|7 Янв. 1841 г.&lt;br/&gt;С-Петербург.}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bq9ou18ljs453o7ktaxopo227h9jiup</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/116</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202562</id>
    <revision>
      <id>458335</id>
      <parentid>425742</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T14:59:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1361" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
&lt;section begin=&quot;вп&quot;/&gt;{{c|{{sp|ДО ЗОБАЧЕННЯ|0.2em}}}}
{{dhr|2em}}
От, слава тобі господи, і кінець книжці! Читайте її, панове добродійство, коли уподобаєте, а ні, так мовчіть — і без вас мене вилають, собаки, не за книжку, ні, вони книжки не поймуть, а за те, що я чоловік: така у них поведенція. На улиці, де я живу, чортів тиск, мовляв тієї собачні, тільки вийдеш з хати, зараз зза причілка на тебе: ''гав! гав!'' а там спід воріт, а там зза комори, та усе: ''гав та гав!'' Оттака стане голова! Махнеш рукою та й підеш дальш. Часом у руках і ціпок є, може б де котру заїдливішу зачепив би чи по морді, чи по боку, звісно, як би там прийшлось краще, так не такі! Муштровані, бодай їх! гавкають у захисті, а очей не покажуть!.. Далебі!

Хотів було я вам, панове, пустить свою книжку&lt;section end=&quot;вп&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7z45r7pe6z85p0cg6h9hw5f7vypofje</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/117</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202563</id>
    <revision>
      <id>458336</id>
      <parentid>425743</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T14:59:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2365" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;вп&quot;/&gt;зимою, та як одніс у друкарню, як стали москалі друкарювать, так я вам кажу, і сміх, і горе! Чи ви повірите, що над одним листком та б'ються тиждень або і більше. Ти напишеш — {{sp|гілля}}, — а він видруковує — {{sp|гѣллѣ}}, это стало бить, каже красивей. «Та мовчи, будь ласка, москалю, та роби те, що тобі кажуть, за що гроші береш». От він як почує гроші, зараз і схаменеться. Що ж? трохи згодом знов уже перевертає посвоєму!.. Бивсь, бивсь я з ними, а тут уже і на весну повернуло, швидко і теплого Олексія…&lt;section end=&quot;вп&quot;/&gt; У вас, земляки, уже геть тепло; як де, то часом і верби розпускаються; швидко і ластівки прилетять, трохи чи не разом з моєю книжкою — от од того я її і назвав «Ластівкою». Нехай летить до вас, нехай собі щебече по хуторам: після зими і її весело слухать!.. Полюбіте же, земляки, нашу «Ластівочку», читайте її швидше, бо незабаром може прилетять солов'ї, тоді хто стане слухать ластівку?

Прощайте, панове! Дай вам господь милосердний усякого щастя: коли хто нежонатий — добру жінку, та ще й не сердиту, коли у кого у кишені неблагополушно — повнісіньку шапку грошей, коли хто охочий по судам тягаться — задирливого сусіда; а усім вам, щоб добре пилось і їлось, щоб у ваших садах було щогоду багацько і слив, і вишень, і терну задля різних наливок, щоб степи ваші багато родили жита і пшениці&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5yv0oeysmrvxbtnr47nv02d9o47ahx5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/118</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202564</id>
    <revision>
      <id>458337</id>
      <parentid>423805</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T14:59:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="624" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;і всякої, як той казав, пашниці, щоб винниці давали вам з кожного пуда відро пінної горілки, щоб ваші коні добре куповали ремонтирщики, щоб ваша шерсть дорого платилась по ярмаркам, а сухар щоб був дешевший, щоб… та усього і до завтрього не переговориш! А тут ніколи. Прощавайте, земляки, може і я швидко до вас навідаюсь. До зобачення!

{{fine|1841 р.}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>szrzp1u8wmz5vjar3ifq0909cokeoqm</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/6</title>
    <ns>250</ns>
    <id>202603</id>
    <revision>
      <id>458329</id>
      <parentid>423907</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T14:57:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1835" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
{{c|ЄВГЕН ГРЕБІНКА}}
{{dhr|2em}}
В історії української літератури XIX сторіччя донині ще залишаються багато моментів, або зовсім невисвітлених або невірно, перекручено освітлених буржуазним націоналістичним літературознавством. В усій величезності стоїть перед марксо-ленінською наукою завдання наново дослідити першоджерела, розглядаючи життя і творчість письменників в світлі класової боротьби в дану історичну добу, — коли писав письменник, — і визначаючи місце, роль, вагу і значення його творчості в процесі тієї боротьби.

Найпильнішу увагу в цій роботі дослідник повинен приділяти не тільки критиці тих реакційно-ідеалістичних, попівських та націоналістичних методологічних позицій, з яких розглядали літературу та її представників буржуазні літературознавці, але й викриттю методів фальсифікації історичного процесу, конкретних перекручувань, замовчувань, довільних тенденційних припущень та домислів, до яких вдавалися буржуазно-націоналістичні літературознавці, щоб приховати кла-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>h7pfdsn010qdcc3y9tibbdiguywe9u4</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458330</id>
      <parentid>458329</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T14:58:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1835" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
{{c|ЄВГЕН ГРЕБІНКА}}
{{dhr|2em}}
В історії української літератури XIX сторіччя донині ще залишаються багато моментів, або зовсім невисвітлених або невірно, перекручено освітлених буржуазним націоналістичним літературознавством. В усій величезності стоїть перед марксо-ленінською наукою завдання наново дослідити першоджерела, розглядаючи життя і творчість письменників в світлі класової боротьби в дану історичну добу, — коли писав письменник, — і визначаючи місце, роль, вагу і значення його творчості в процесі тієї боротьби.

Найпильнішу увагу в цій роботі дослідник повинен приділяти не тільки критиці тих реакційно-ідеалістичних, попівських та націоналістичних методологічних позицій, з яких розглядали літературу та її представників буржуазні літературознавці, але й викриттю методів фальсифікації історичного процесу, конкретних перекручувань, замовчувань, довільних тенденційних припущень та домислів, до яких вдавалися буржуазно-націоналістичні літературознавці, щоб приховати кла-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>s94jgyqja4ejuwwds4k6makdgq97hzk</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/390</title>
    <ns>250</ns>
    <id>206074</id>
    <revision>
      <id>458377</id>
      <parentid>438594</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T19:23:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2189" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;'''хрунь''' — свиня; виборець, що продає свій голос за ковбасу

'''Цаи́ґ''' — дешева фабрична матерія
'''ца́ра''' — юрба
'''ци́нтель''' — до цинтля — дощенту
'''циру́лик''' — фельдшер
'''цізо́рик''' — складаний ножик
'''ціпені́ти''' — застигати, замерзати
'''ціпко''' — дуже міцно
'''цу́кнутися''' — підступити, присусідитися

'''Че́лядь''' — жіноцтво
'''чень''' — може
'''чиліди́нка''' — челядь, жіноцтво
'''чипі́ти''' — стояти нерухомо, сторожити
'''чі́чка''' — квітка
'''чу́пер''' — чуприна

'''Шанда́р''' — жандарм
'''ши́беник''' — повішеник, гульвіса
'''ши́нквас''' — прилавок у корчмі
'''ші́фа''' — корабель
'''шля́к''' — удар; „шляк трафить“ — хай поб'є лиха година
'''шморга́ти''' — злегка торкати
'''шпіхлі́р''' — маґазин збіжжя, комірчина, де селяни переховують збіжжя, муку і т. п.
'''шпо́татися''' — спотикатися
'''шпурну́ти, шпу́рити''' — кинути
'''ште́рно''' — зірка, військові знаки, „втєти штерна“ — звільнити зі служби
'''штраф''' — грошева кара, гривна
'''штуба́к''' — дурень, йолоп, дитина, учень найнижчих кляс
'''штуде́рний''' — хитрий
'''шурува́ти''' — терти, натирати
'''шуру́й(те)!''' — геть! забирайтеся!
'''шу́стка''' — десять крайцарів, вартости яких десяти копійок

'''Ще́зник''' — чорт

'''Якура́т''' — са́ме&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{c|— 378 —}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>l522oge95q8zlujdvljapqb2fm361ad</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/364</title>
    <ns>250</ns>
    <id>206093</id>
    <revision>
      <id>458373</id>
      <parentid>438613</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T19:02:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2337" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;дили до нас та гостилиси. То якіс такі люди, шо револьверами грают до данцу, шо в кожді кишени мают бомби, шо якіс блискучі ножі ховают помежи ребра, таких ніхто не видів. Кажут, шо нагнали нас з нашої землі, шо будем міститиси на смерть, а житє наше фурєти будем ворогови під ноги, як вушиву сорочку на войні… Та тут і нахвалили, аби спалити двір. Та й підпалили з моїм чоловіком. Та панови нічо, а половина села розсипаласи на сажу.

Марта простягнулася і заперла очі, жінки приступили до постелі, обливали водою, та вода спливала з лиця, як з каменя. Марія здоймила з сволока жовту свічку і всі шукали сірників, а як засвітили, то поклали до Мартиних рук і вона ожила.

— Я ще не вмерла, але зараз буду вмирати. Коби вмерло зо мнов і сумлінє моє! Це Бог добре вчинив, шо сумлінє не говорит голосно. Най си сховают товариші мого чоловіка з бомбами і револьверами. О, то як сумлінє заговорит, то такі слова палючі в кожді жилці, шо ті слова скалу розсиплют на дрібен порох. Найстрашніще то слово від сумліня. Я тих слів ніколи не знала, ніколи-м не чула. Відки вони си в мині взєли, це лиш Бог міг пустити своїми руками в мене. Блискавка по небі не така страшна. То слово то проклін, який задушит всьо, шо на земли жиє.

— Марійко, буду вмирати. Кажи людем, най собі розберут мій маєток і мого чоловіка. Я їм&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>afbyj5h9eopoije421wdbme0f77zxvg</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/381</title>
    <ns>250</ns>
    <id>206094</id>
    <revision>
      <id>458378</id>
      <parentid>438585</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T19:44:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3363" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Львів, 1933. Стефаник залишив лише підзаголовок. Всі три новелі написані при кінці 1926 і на початку 1927 р.

64. СЕРЦЕ: Цей автобіографічний нарис друкувався вперше в газеті „Громадський Голос“, Львів, 22 січня 1927, № 4, звідкіля передруковується. Дата написання: січень 1927 р.

65. ГРІХ: Новеля появилася вперше в журналі „Вапліте“, Харків, 1927, № 3, стор. 42—44, звідкіля її передруковуємо. Приблизна дата написання: перша половина 1927 р.

66. МАТИ: Ця новеля друкувалася вперше в журналі „Вапліте“, Харків, 1927, № 3, стор. 45—46. Пізніше Стефаник зовсім перередаґував її текст, і вже в новій редакції вона ввійшла у ювілейний збірник „Твори“, Львів, 1933, стор. 208—209; звідтіля її передруковуємо.

67. РОСА: Новеля появилася вперше друком у календарі тов. „Просвіта“ на 1928 рік, Львів, 1927, стор. 132—133, звідкіля її передруковуємо. Письменник присвятив цю новелю „Просвіті“, бо в 1928 р. це товариство святкувало 50-літній ювілей своєї діяльности. Час написання: травень 1927 р.

68. ДУРНІ БАБИ: Оповідання друкувалося вперше в журналі „Проти хвиль“, Львів, 1929, січень, № 1, стор. 1—2, звідки її передруковуємо. Воно розказує правдиву {{errata|нодію|подію}}, що трапилася восени 1928 р. в м. Снятині. Героїня оповідання це мати політичного в'язня, члена Орґанізації Українських Націоналістів, Дмитра Печенюка. Тому оповідання присвячене політичним в'язням. Час написання: грудень 1928 р.

69. ШКІЛЬНИК: Ця новеля появилася вперше друком у журналі „Рідна Школа“, Львів, 1 січня 1932, № 1, стор. 2—4, звідкіля її передруковується. Час написання: осінь 1931 р.

70. ЧЕРВОНИЙ ВЕКСЕЛЬ, 71. У НАС ВСЕ СВЯТО. 72. ГРІХ: Всі ці три новелі друкувалися вперше в ювілейному збірному виданні „Твори“, Львів, 1933, стор. 213—222, звідки їх передруковуємо. Це останні оповідання письменника, які він подиктував одного дня восени 1933 р., приневолений написати щось нове комітетом, що влаштовував йому ювілей.{{nop}}&lt;noinclude&gt;{{c|— 369 —}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jevk5fa0851vzgl90ypnjke47y3mnn0</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458379</id>
      <parentid>458378</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T19:45:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3363" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Львів, 1933. Стефаник залишив лише підзаголовок. Всі три новелі написані при кінці 1926 і на початку 1927 р.

64. СЕРЦЕ: Цей автобіографічний нарис друкувався вперше в газеті „Громадський Голос“, Львів, 22 січня 1927, № 4, звідкіля передруковується. Дата написання: січень 1927 р.

65. ГРІХ: Новеля появилася вперше в журналі „Вапліте“, Харків, 1927, № 3, стор. 42—44, звідкіля її передруковуємо. Приблизна дата написання: перша половина 1927 р.

66. МАТИ: Ця новеля друкувалася вперше в журналі „Вапліте“, Харків, 1927, № 3, стор. 45—46. Пізніше Стефаник зовсім перередаґував її текст, і вже в новій редакції вона ввійшла у ювілейний збірник „Твори“, Львів, 1933, стор. 208—209; звідтіля її передруковуємо.

67. РОСА: Новеля появилася вперше друком у календарі тов. „Просвіта“ на 1928 рік, Львів, 1927, стор. 132—133, звідкіля її передруковуємо. Письменник присвятив цю новелю „Просвіті“, бо в 1928 р. це товариство святкувало 50-літній ювілей своєї діяльности. Час написання: травень 1927 р.

68. ДУРНІ БАБИ: Оповідання друкувалося вперше в журналі „Проти хвиль“, Львів, 1929, січень, № 1, стор. 1—2, звідки її передруковуємо. Воно розказує правдиву {{errata|нодію|подію}}, що трапилася восени 1928 р. в м. Снятині. Героїня оповідання це мати політичного в'язня, члена Орґанізації Українських Націоналістів, Дмитра Печенюка. Тому оповідання присвячене політичним в'язням. Час написання: грудень 1928 р.

69. ШКІЛЬНИК: Ця новеля появилася вперше друком у журналі „Рідна Школа“, Львів, 1 січня 1932, № 1, стор. 2—4, звідкіля її передруковується. Час написання: осінь 1931 р.

70. ЧЕРВОНИЙ ВЕКСЕЛЬ, 71. У НАС ВСЕ СВЯТО, 72. ГРІХ: Всі ці три новелі друкувалися вперше в ювілейному збірному виданні „Твори“, Львів, 1933, стор. 213—222, звідки їх передруковуємо. Це останні оповідання письменника, які він подиктував одного дня восени 1933 р., приневолений написати щось нове комітетом, що влаштовував йому ювілей.{{nop}}&lt;noinclude&gt;{{c|— 369 —}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9trdhduxuaythzhqv3nd7pxdexy9a57</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/360</title>
    <ns>250</ns>
    <id>206352</id>
    <revision>
      <id>458453</id>
      <parentid>438618</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T22:04:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="466" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;пане навчитель, як пани є в нас, то мужики свєткуют і ходє по-світошному. А ви фасуєте пенції, то можете ходити подерті.“

{{c|{{x-larger|&amp;#65121;}}}}

Так, панове колєґи, це є найцікавіше, що я вам мав вповісти, а більше нічого не знаю, бо вже-м дуже старий, но, і дурний.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>beizjy4cr6toerxeird58z32n0knh2q</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/361</title>
    <ns>250</ns>
    <id>206353</id>
    <revision>
      <id>458367</id>
      <parentid>438616</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T18:49:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1619" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{sp|ГРІХ|0.3em}}


Вдова Марта давно хора, хоче вмирати, бо закликала до себе свої дві сестри і приятельки. Гості посідали на лаву коло постелі і під вікнами, а Марта з подушок каже:

— Не набула-м си на цім світі, не натішила-м си, а нагрішила-м… Дохтор каже, шо кожда моя година дарована, та тому вібачєйте, шо-м вас закликала від роботи.

Відкинула від рота жмут сивого волосся, роззявила білі губи, аби надихатися.

— Смерть, сестри, болюча, а моя смерть проклєта буде навіки межи людьми. Гріх маємо такий, шо ні мій чоловік негоден був вітримати, ані я, жилава баба, негодна-м го донести до краю.

Роззявила рот і пальцями хльопала з миски воду в нього, аби могти своє сказати.

— Знаєте, шо-м кликала ксьондза вже кілька раз, аби сповідатиси, та й сповідала-м си, але правди-м не сказала, відай, тому, шо шелестит на нім риза, або тому, шо дуже дивитси в очи, або тому, шо язик не повертаєси… Сказати другому&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>sricvkeofx4jqt7xpuqautq4g93mfih</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458370</id>
      <parentid>458367</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T19:02:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1619" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{sp|ГРІХ|0.3em}}


Вдова Марта давно хора, хоче вмирати, бо закликала до себе свої дві сестри і приятельки. Гості посідали на лаву коло постелі і під вікнами, а Марта з подушок каже:

— Не набула-м си на цім світі, не натішила-м си, а нагрішила-м… Дохтор каже, шо кожда моя година дарована, та тому вібачєйте, шо-м вас закликала від роботи.

Відкинула від рота жмут сивого волосся, роззявила білі губи, аби надихатися.

— Смерть, сестри, болюча, а моя смерть проклєта буде навіки межи людьми. Гріх маємо такий, шо ні мій чоловік негоден був вітримати, ані я, жилава баба, негодна-м го донести до краю.

Роззявила рот і пальцями хльопала з миски воду в нього, аби могти своє сказати.

— Знаєте, шо-м кликала ксьондза вже кілька раз, аби сповідатиси, та й сповідала-м си, але правди-м не сказала, відай, тому, шо шелестит на нім риза, або тому, шо дуже дивитси в очи, або тому, шо язик не повертаєси… Сказати другому&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ancpcc4eguas83pfad52k9icqbrm244</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/362</title>
    <ns>250</ns>
    <id>206356</id>
    <revision>
      <id>458369</id>
      <parentid>438615</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T18:52:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2311" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;свій гріх, людский гріх, такий гріх, шо всі люди ним грішні, але аби мій сказати, то траба зуби розважити червоними кліщами, аби палахкотіли, як ладан на Різдво…

Її сестра Марія підоймила голову з подушок та заспокоювала, приятельки поспирали руки на коліна і пігнулися.

— То вже вам буду сповідатиси, бо видите, яка-м суха, то в найбільше деревище не влізуси і таке гирке тіло земля негодна пролиґнути… Хлоп все від баби слабший, то мій чоловік лиш рік вітримав, а я вже роки. Ми мали спілний гріх, та він по році лишив мене саму, аби-м го двигала без него, а то й моя пайка така тєжка, шо залізо під нев пішло би в порох…

— Ми обоє спалили село, знаєте? В саме полудне пішло кровйов попід небо, кров заслонила ясне сонце. Нашої хати якос не доцєгнуло. Він, аби не кричєти, сипав порох у рот з землі, але зойк з серца роздував порох з рота, то він сів коло коновки з водов та й тримав заєдно повний рот води, а потім викидало з него воду, а він знов пив, або не кричєти… Село курилоси, почорніло, чорні люди голосили, а він сидів коло води добу, чорний, мокрий, склонивси та й заснув в болоті. Хотіла-м го стєгнути на сухе, та як ні вдарив коновков, то й я лєгла в болото коло него; так си належєло.

Всі жінки посхоплювалися з лав, гляділи на Марту здурілими очима, стояли, як з дуба витеса-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>hg8wymmb8dydc2s3z96ddrdywzsgwb4</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458371</id>
      <parentid>458369</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T19:02:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2311" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;свій гріх, людский гріх, такий гріх, шо всі люди ним грішні, але аби мій сказати, то траба зуби розважити червоними кліщами, аби палахкотіли, як ладан на Різдво…

Її сестра Марія підоймила голову з подушок та заспокоювала, приятельки поспирали руки на коліна і пігнулися.

— То вже вам буду сповідатиси, бо видите, яка-м суха, то в найбільше деревище не влізуси і таке гирке тіло земля негодна пролиґнути… Хлоп все від баби слабший, то мій чоловік лиш рік вітримав, а я вже роки. Ми мали спілний гріх, та він по році лишив мене саму, аби-м го двигала без него, а то й моя пайка така тєжка, шо залізо під нев пішло би в порох…

— Ми обоє спалили село, знаєте? В саме полудне пішло кровйов попід небо, кров заслонила ясне сонце. Нашої хати якос не доцєгнуло. Він, аби не кричєти, сипав порох у рот з землі, але зойк з серца роздував порох з рота, то він сів коло коновки з водов та й тримав заєдно повний рот води, а потім викидало з него воду, а він знов пив, або не кричєти… Село курилоси, почорніло, чорні люди голосили, а він сидів коло води добу, чорний, мокрий, склонивси та й заснув в болоті. Хотіла-м го стєгнути на сухе, та як ні вдарив коновков, то й я лєгла в болото коло него; так си належєло.

Всі жінки посхоплювалися з лав, гляділи на Марту здурілими очима, стояли, як з дуба витеса-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jiipm8xot4d101zpzgipp0p13xd5hu8</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/363</title>
    <ns>250</ns>
    <id>206357</id>
    <revision>
      <id>458372</id>
      <parentid>438614</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T19:02:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2312" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ні. Сестра не втримала голови, пустила. А хора носила долонею воду з миски в рот та не доносила. Розливала по пазухах.

— То ви лиш від цеї мови ніби дураєте, шо-сте тверді мужики, а як таку сповідь перед чужим ксьондзом тримати… А хоть би-сте про мене і зараз всіма дорогами по селу порозбігалиси, то я вже не боюси, а хоть дзвоніт на ґвавт в дзвони, то я також не боюси, хоть ні тєгніт всіма дорогами по груді та закопайте розтрєсені кісточки по нечистих місцах селом, то вже я лекшу муку буду мати, як тепер. Цес гріх я вже двигати не годна. Маріє, душуси, підопри голову, най докінчу сповідь. Чи пече ца голова, як смола, в руки?

Жінки мовчали. Від цієї тиші оглух би навіки дзвін.

— А зайшло з цего. Як прийшли до села вже по войні, то повісили чоловічого брата, шо дес був довго на Україні. Ми єго відрубали з чоловіком та привезли в рантухах додому та спорєдили парубка, як паву, але язик негодни були заправити в рот. А мій дурний вхапив ніж та хотів відрубати. Добре, що-м руков сперла, розрубав аж по кістку, а як закривала-м лице єго братови червонов платинов, та моя кров закровавила платину, то дала-м другу. Ви знаєте, шо мій чоловік від похорону замовк, не сказав відтогди ані одного слова, ходив селами та розшукував братних товаришів з тої войни, а потім тоті товариші прихо-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8m7fuwfn01258yvp1fax1unnwg2lk7c</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/2</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216489</id>
    <revision>
      <id>458316</id>
      <parentid>457675</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T12:01:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2552" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{xx-larger|ВИДАВНИЦТВО ДНІПРОСОЮЗУ}}}}
{{потрібне зображення}}

{{c|{{larger|Випустило, починаючи з 1918 року, такі книжки:}}}}
{{dhr}}
{{c|{{larger|I відділ. Кооперативна література:}}}}
{{dhr}}
# '''Я. Бертран'''. Кооперація і соціялізм (2-ге видання).
# '''Л. Бертран'''. Що повинен знати кождий споживач (2-ге видання.)
# '''В. Тотоміанц'''. Принціпи і теорія кооперації.
# '''Ш. Жід.''' Майбутність кооперації.
# '''Проф. М. {{errata|Тугань|Туган}}-Барановський'''. Кооперація, соціяльно-економична природа її та мета.
# '''К. Шеметів'''. Орґанізація торґовлі в споживчих товариствах.
# '''Є. Єгоров'''. Рахівництво для сільських споживчих товариств.
# '''З. Ленський'''. По кооперативній Європі. (З ілюстраціями.)
# '''Проф. М. Туган-Барановський'''. Політична економія. Популярний курс.
# '''Труди 1-го Всеукраїнського зїзду''' представників союзів споживчих кооперативів у Київі.
# '''П. Гере'''. Робітнича кооперація в Німеччині.
# '''Дніпровський Союз Споживчих Союзів України'''. (Справочно-інформаційне видання з ілюстраціями.)
# '''Календарь-книжечка''' на 1918 рік „Товариш“.
# '''О. Касау'''. Орґанізація та практика споживчої кооперації в Анґлії.
# '''Ш. Жід'''. Кооперація.
# '''С. Андрієнко'''. Про загальні збори товариств.
# '''О. Юркевич'''. Кооперативні оповідання.
# Національне відродження і кооперація (збірник).
# '''І. Прихоженко'''. Про споживче товариство.
# '''A. Serbinenko'''. Die ukrainischen Konsumvereine und deren Zentral verband.
# '''A. Serbinenko'''. Die Genossenschaftsbewegung in der Ukraine.
# '''S. Andriénko'''. Les sociétés cooperatives en Ukraïne.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>2y97qw1r3k4r7cqsgml9b5qf8r8y2s2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/377</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216635</id>
    <revision>
      <id>458338</id>
      <parentid>458242</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T15:12:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3590" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;морак з датою „Краків, 12. IV. 1900“, який устійнює також час написання новелі — навесну 1900 р.:

{{left|„Я тепер борикаюся з пролетарем сільським, з палієм, з анархістом. Пишу за нього, а властиво за себе. Бо можна свої муки і розпуки класти комунебудь на плечі, аби ними зівав на світ, як великою раною. Має то бути річ далеко довша, як я дотепер писав. При довших оповіданнях треба багато зуживати сили на то, аби читача тягнути дальше. Отак вислухуватися я дуже не люблю і буду старатися „льокайство“ зредукувати до мінімума. Хто знає, чи я буду годен цю річ завершити так, як хочу. Я не можу цілими днями дрижати в гарячці, ані не можу мозком так обертати, аби видіти все, і найменшу ґримасу пролетаря. Я такий дуже змучений.“|style=line-height:1.4}}

Друкувався вперше „Палій“ в ЛНВ, 1900, червень, т. X, кн. 6, стор. 249—261. Передруковуємо з автографа, що зберігається в архіві І. Франка в бібліотеці Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові, ч. 118, стор. 80—95, при чому ми ввели ті зміни в тексті, які ввів сам автор в останній редакції новелі та подаємо їх за текстом збірки „Дорога“, 1901, стор. 25—42.

40. КЛЕНОВІ ЛИСТКИ: Ця новеля коштувала Стефаника дуже багато праці, про що свідчить аж сім, не раз дуже далеких один від одного варіянтів, більшість з них з наголовком „Мужичка“. Письменник любив цю новелю найбільше з усіх своїх передвоєнних творів. Вона появилася вперше в ЛНВ, 1900, грудень, т. XII, кн. 12, стор. 330—337. Передруковується з автографа, що зберігається в бібліотеці Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові, № 517, стор. 2—27, там бракує лише першої сторінки. Решта тексту подається за текстом збірки „Дорога“, 1901, стор. 43—53. Письменник написав новелю в селі Чортовець біля Городенки в місяцях липень—серпень—вересень 1900 р.

41. ВІСТУНИ: Ця новеля була надрукована вперше в збірці „Дорога“, 1901, стор. 15—18, звідкіля передруковується. Приблизний час написання 1900 р.

42. МАЙ, 43. ПОХОРОН, 44. СОН: Вперше друкувалися ці три новелі в збірці „Дорога“, 1901, Май, стор. 19—24, {{sp|По}}-&lt;noinclude&gt;{{c|— 365 —}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>pw9tmbqr0abb62w52087ggr0e6shk23</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/338</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216636</id>
    <revision>
      <id>458339</id>
      <parentid>458243</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T15:17:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1675" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{sp|РОСА|0.4em}}

{{right|{{fine|Присвячую „Просвіті“}}}}

Старий Лазар досвітком сапав грядки. Досвітні пасма витягали сонце на землю, а Лазар потрясав сивим волоссям і, спершися на сапу, усміхався, бо дуже любив цей ярий переддень. В сутінках світанку він все малював будучність своїх дітей, внуків і правнуків.

Тихо, птахи співають, а роса їсть ноги. Але цю росу кожда стеблинка так радо двигає на собі, мов божий трунок.

— Ей, ти росо, їла ти мене від дитини; я коло овец плакав від тебе. А як був молодий, то мусів підкочувати білі штани, йдучи від дівки, шоби мама не сварила, а як став ґаздою і заходив в збіжє косити, то ти жерла мене і кусала і боронила перед косою кожде стебло, аби їх ще завтра напоїти своїм різким напитком, але восени ти найгірша, бо забирают від тебе все, кому ти шодня лице мила. Ти так як мама, шо не дає своїх дітий.

— Ото-м си, росо, находив по тобі, ото-с мене си наїла, але твоя їдь була як мід, шо щипає&lt;noinclude&gt;{{c|— 326 —}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>fbq1n7d6f47p1l0yq89imm7l5pwgiik</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/339</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216637</id>
    <revision>
      <id>458340</id>
      <parentid>458244</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T15:21:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2329" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;і смакує. Я тебе сімдесєть років не проминув ані одного дня, я все чекав ясного сонца і воно велике та ласкаве вісушувало мене, а тебе, росо, забирало до неба, шоби вечером зливати, як умліває вся травинка. Ти, Боже, поливаєш всю землю росою, так як ми росадник. Ех, ти, божа водице, ти давала дужість і здоровлє пшеницам та житам, але і я був від тебе дужий та різкий. Баную дуже, шо ти мене не будеш заросювати, як ти, світе сонце, родишси.
{{StrRepChars|6}}
Глянув на свою білу хату.

— О, я з тебе, мій палацу, тихонько дуже віходжу, аби не будити купи внуків. Вони так файно сплє, порозкидаютси, шо гріх рипнути дверима; їх сон світий, бо їх Бог взєв на свої коліна, на колінах божих вони ростут. А стара зараз за мнов встає, накриває діти і ходит тихо, як кітка, та лагодит їм сніданок. Мій ласкавий Боже, чим я годен відплатити Твою ласку? Ти мене своїм сонцем, дощем і бурею тримав у силі довгі роки, аби мої діти і їх діти жили і росли!

— Але внуки инші, як давно були, в них книжки, в них співанки инші. А дурна стара радуєси ними та будує Україну; здуріла стара від внуків. Видурюют від неї гроші на театр та на книжки та тєгают стару коробку по читальнях, а вона вертає з ними додому та радуєси, як дівка. „Мой, старий, каже, але аби ти видів, який козак наш Тома, у сивій кучмі, у синих гачах, а люди&lt;noinclude&gt;{{c|— 327 —}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>siq5vcj8boba1j6u4ph13bhukyxsjsv</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/340</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216638</id>
    <revision>
      <id>458341</id>
      <parentid>458245</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T15:25:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2164" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;плещут єму в долоні, а він так говорит як у книжці, а сорочка горит на нім. Ей, якби ти си хоть раз подивив на них!“ „Я, кажу, старий, шоби си дивити на таке і не винен тому, шо ти з своїми внуками наново дівочиш. Але ти мені скажи, відки ти гроші маєш на кучми та на сине сукно, та на вогневі сорочки, бо ти така сліпа, як кертица, ти їм не вішила, відколи ти здуріла з тою Україною, то мені в мошенці все гроші хибуют.“

— Але внуки не п'ют, не гуляют і до коршми не йдут, а гудут, як бджола: Україна, Україна. Малий Кирило підходит мене, як дитину: „Діду, діду, я прочитаю таке файне“.

— Та читає, та добре там написано, але я письма не знаю, а лиш через охоту малого сідаю з ним та потакую.

— Вони в мене чемні, най їх Бог благословит з їх надіями. Вони хотє нового, на то вони і молоді.

З цих дум вирвало його сонце, що зійшло, як золото, і стара, що кликала на сніданок.

— Ти вічне сонце, ти знов благословиш мене на сніданок. Та-м слабий; роса, твоя донька, не має вже на мені шо пити, самі кости. Але в мене внуків багато. Роса має кого обливати своїми перлами. А ти мамо наша, ясне сонечко, все благослови їх до сніданку.

Старий Лазар росяним листком обтер свої мокрі очі і пішов до хати між внуків.{{nop}}&lt;noinclude&gt;{{c|— 328 —}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>btksesngh9p3di5vyvopaw9s6mxv6et</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/74</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216676</id>
    <revision>
      <id>458495</id>
      <parentid>458303</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:41:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3951" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|73}}&lt;/noinclude&gt;від Перемишля аж до Путивля, — так йому Турки обіцяли. Дорошенка тодї держала ся Київщина, полуднева Полтавщина й Запороже. На Запорожі тодї верховодив [[w:Іван Сірко|Сїрко]], славний лицар — він Москві дуже протививсь, особливо відколи на Сибіру побував, боярами засланий без вини й права. Він тримав з Дорошенком. Але як люди довідали ся, що Дорошенко піддавсь Туркови, богато людей від нього відкинулось. Бо люде Турків боялись і ненавиділи як бісурменів, татарських братів, і з Київщини богато людей стало тїкати за Днїпро. В 1672 р. [[w:Польско-турецкая война (1672—1676)|прийшли Турки]] Дорошенкови в поміч, вигнали Поляків з Київщини, Браславщини й Поділя, й віддали сї землї Дорошенкови. Але сей похід турецький ще більше настрашив тутешнїх людей. Особливо то їх гнївало й страшило, що турки малих хлопцїв забирали, турчили їх і в турецьке військо потім записували. Тому люде тїкали від Дорошенка.

{{потрібне зображення}}&lt;!--&gt;[[Файл:Пам'ятник Івану Сірку.jpg|380px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|Могила Сїрка на Запорожу.}}}}&lt;--&gt;

Дорошенко переговорював з Москвою, що піддав сяб їй, як би вона його хоч на самім правім березї гетьманом лишила і в тутешнї справи не мішалась. Але Самойлович відмовляв московських бояр від того — бояв ся Дорошенка.

Та й Польща не приставала на те, щоб правобічна Україна була під Дорошенком, і протестувалась перед Москвою, а Москва недовго перед тим, в 1667 р., таку [[w:Андрусівське перемир'я|угоду]] з Польщею зробила, що крім Київа самого, вся Україна на правім боці Днїпра зістаєть ся Польщі, тільки лївобічна під Москвою має бути. Дуже Українцї за се на Москву тодї жалували, що вона Україною з Польщею подїлилась — против умови з Богданом Хмельницьким. І се правда, що як би Москва схотїла була Україну при її свободї держати, то Україна цїлаб Москви трималась, і не прийшло сяб їй з Польщею дїлитись.

Дорошенко ще кілька років держав ся на правім боцї. Завзятий козак був, не хотїв піддати ся Москві. Все думав якось тої свободи дійти. Але що мало не всї його покинули, за Днїпро повтїкали, не хотячи під Турком жити, то й він в [[w:Московсько-турецька війна (1676—1681)|1676 р.]] піддавсь, як Самойлович з московським військом прийшов його з Чигирина виганяти.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>imuxcaq8pcevxqkhyth6mm0f99pcqtf</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/75</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216677</id>
    <revision>
      <id>458317</id>
      <parentid>458305</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T12:02:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4450" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|74}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;20&quot;/&gt;Хотїв в спокою свою старість дожити, коли не вдалось те, що він думав — Україну визволити, цїлу до купи злучити й над нею гетьманувати. Але Москва казала йому в московські краї їхати, і там він і умер:

{{Multicol||align=center}}
{{fine block|&lt;poem&gt;Мов орел той приборканий
Без крил та без волї
Знеміг славний Дорошенко,
Сидячи в неволї:
&lt;/poem&gt;}}
{{Multicol-break}}
{{fine block|&lt;poem&gt;Тай умер з нудьги.
Остило Волочить кайдани!
І забули на Вкраїнї
Славного гетьмана.&lt;/poem&gt;}}
{{Multicol-end}}

Забули тодї, а тепер спомянули за його {{errata|завзатє|завзятє}}!

Тодї Самойлович паном зістав ся, й решту людей з Київщини за Днїпро зігнав, і Київщина зістала ся пусткою. Москва відступила полудневу Київщину й теперішню Херсонщину Туркам, аби з ними помиритись. Одначе недовго по тім кілька полковників, між ними [[w:Семен Палій|Семен Палїй]], славний полковник фастівський, стали знову людей в Київщинї й Браславщинї садити, козаччину заводити, з Татарами та Поляками воювати, і знову віджила трохи країна. Навіть з Лївобіча люде стали туди тїкати, бо в лївобічній гетьманщинї також не солодко людям ставало.
{{rule|5em}}&lt;section end=&quot;20&quot;/&gt;
&lt;section begin=&quot;21&quot;/&gt;{{c|{{larger|'''21. Мазепині часи.'''}}}}

Самойлович іще десять лїт був гетьманом по тім, як піддав ся Дорошенко. Але таки не потрапив московським боярам і вони казали старшинї його скинути, а вибрати на його місце ґенерального осаула [[w:Іван Мазепа|Івана Мазепу]]. Самойловичаж на Сибір заслано, як Многогрішного перед тим, хоч вини нїякої анї за сим, анї за тим не було.

І Мазепа довго потрапляв Москві, хоч то й дуже тяжко було бо тодї новий цар Петро загадував Українцям ріжну небувалу службу: казав козацькі полки в далекі сторони посилати кріпости будувати, потім канали коло Петербургу копати, де сила силенна козаків погинула від незвичайного повітря й нездорової води. Дуже за те люде відказували на Москву й на Мазепу, що вислужуєть ся їй. Не любили також Мазепу, як і Самойловича за те, що дуже з новими панами-старшиною тримає, помагає їй панство на Українї заводити.

[[w:Петро Іваненко (Петрик)|Петрик Іваненко]], канцелярист військовий пробував з Запорожцями й Татарами Мазепу скинути, визволити Україну від тих нових панів та від Москви. Але Мазепу Москва боронила, а народ уже так від тих віковічних війн і повстань притомивсь, що й не рушив ся на панів.

Але Мазепа не був Українї ворог, навпаки любив її і в дечім добре для неї робив, Приміром, за школи дбав і їм помагав, любив мистецтво, будівництво, набудував гарних і роскішних церков на славу&lt;section end=&quot;21&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>6fmce9xxyzjn4xbkvhtcae4jl8dzy4i</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Про старі часи на Українї (1919)</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216683</id>
    <revision>
      <id>458352</id>
      <parentid>458313</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T17:00:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3501" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = Про старі часи на Українї
 | версії = Про старі часи на Україні
 | автор = Михайло Грушевський
 | рік = 1919
 | обкладинка = Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu
 | сторінка_обкладинки = 1
 | місто = Відень
 | видавець = Дніпросоюз
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu&quot; include=1 /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;section begin=&quot;ToC&quot; /&gt; 
{{Додатковий зміст|заголовок=|коментар=|
:1. [[/Про наш край і народ/]]
:2. [[/Про найдавнїйші часи/]]
:3. [[/Про київську державу/]]
:4. [[/Володимир і Ярослав. Християнство на Українї/]]
:5. [[/Київська держава розпадаєть ся/]]
:6. [[/Татарський погром. Галицька держава/]]
:7. [[/Литва та Польща забирають собі українські землї/]]
:8. [[/Польські порядки на Українї/]]
:9. [[/Козаччина/]]
:10. [[/Правительство польське хоче робити порядки у козаків/]]
:11. [[/Перші війни козаків з панами та державою Польською/]]
:12. [[/Українцї боронять своєї віри/]]
:13. [[/Козаки боронять віру і права українського народу/]]
:14. [[/Козацькі війни перед Хмельниччиною/]]
:15. [[/Хмельниччина/]]
:16. [[/Україна відриваєть ся від Польщі/]]
:17. [[/Україна обєднуєть ся з Московщиною/]]
:18. [[/Україна не хоче бути під Москвою/]]
:19. [[/Незгода на Українї/]]
:20. [[/Руїна/]]
:21. [[/Мазепині часи/]]
:22. [[/Український устрій і московські порядки/]]
:23. [[/Нове поневоленнє українського народу/]]
:24. [[/Гайдамаччина. Кінець Польщі/]]
:25. [[/Українство підупадає/]]
:26. [[/Українство відживає/]]
:27. [[/Шевченко й його товариші/]]
:28. [[/Український рух в 1860 і 1870-х роках/]]
:29. [[/Українство під забороною. Робота на галицькім ґрунті/]]
:30. [[/Перша свобода українського слова/]]
:31. [[/Велика війна і нищеннє українства/]]
:32. [[/Революція і визволеннє України/]]
:33. [[/Українська народня Республїка/]]
}}
&lt;section end=&quot;ToC&quot; /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu&quot; include=&quot;2,122-123&quot; /&gt;


{{PD-auto
|країна=AT
|рік-публікації=1919
|рік-смерті=1934
}}</text>
      <sha1>5uzuoiiuxsgrgn48rklqazw0b6uhrpc</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf/5</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216684</id>
    <revision>
      <id>458318</id>
      <timestamp>2022-08-08T12:41:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4683" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block right|style=min-width:40%; max-width:25em|Уміщуючи оцей життєпис і фотоґрафію, Каб. виуч. Поділля хоче т. чином відзначити відхід на цілком {{sp|заслужену}} пенсію '''ВПов. Миколи Білінського''' — одного з могиканів українського визвольного руху й одного з найпрацьовитіших співробітників Філії протягом понад 5 років}}

{{потрібне зображення}}
{{c|{{x-larger|{{sc|Микола Білінський}}}}}}
{{c|'''Автобіоґрафія.'''}}

Я народився 16. Січня року 1852 у Вінниці, а по закінченню р. 1869 чотирьох загально-освітніх клясів Кам'янецької семинарії вищу освіту здобув у Київськім Університеті на історико-фільольоґічному факультеті. Бувши студентом я передав проф. Антоновичу, лекції якого я слухав, розвідку з етноґрафії, і її було надруковано в I т. „Зап. Кіев. Отд. Рус. {{errata|Георг|Геогр}}. О-тва.“ р. 1874 під назвою „Пѣсня про панщину“. На цю розвідку посилається М. Драгоманов у своїй праці „[[Нові українські пісні про громадські справи]]“, що вийшла у Женеві. Я одержував в Університеті Кирило-Методієвську стипендію й тому по скінченню курса р. 1875 мене зараз-же призначено було на посаду вчителя до ґімназії в Кам'янці. Пробув я на цій посаді всього два роки до м-ця Червня 1877 р., коли несподівано для мене з розпорядження „свыше“ мене переведено було на службу до м. Уральска, до Росії. Другого вчителя Кам'янецької ґімназії Т. Біленького тоді-ж таки переведено було до Пермі.

Такій карі ми підлягали за українські симпатії й цю систему переслідувань прикладено було ще в Одесі — до вчителя Олексія Андрієвського, якого перевели до Арханґельска (ніби-то теж до приморського міста); із Глухова тоді-ж учителя Іродіона Житецького перевели до Вятки. Робилось це все за часів лютого міністра Народньої освіти ґр. Дм. Толстого. Я не поїхав до Уральска й звільнився. Те саме зробив і І. Житецький, що після цього вступив на медичний факультет у Київі. Зоставшись у Київі, почав я заробляти на прожиття приватніми лєкціями.

Того часу, себ-то рр. 1878–1879, з'явилося й жіноче студенство через відкриття „Высшихъ женскихъ курсовъ“. З цього мішаного студенства заснувався гурток; на чолі його став І. Житецький, а межи членами були Дм. Багалій, Катерина Мельник (згодом дружина проф. Антоновича) та инші. Пристав і я до цього гуртка. Завданням нашим було скласти читанку з творів видатніших українських письменників для вжитку більш менш розвиненої молоди; приймали також і власні добре складені статті. Серед молоди прихильники такого напрямку одержали назву „культурників“; їм протиставляли „політиків“, себ-то тих, що прагнули до безпосередньої діяльности серед народа, відсовуючи на далекий плян власну освіту.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9x3l798if4y6hs7phhopub31kppk3ia</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458320</id>
      <parentid>458318</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T13:50:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4787" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block right|style=min-width:40%; max-width:25em|Уміщуючи оцей життєпис і фотоґрафію, Каб. виуч. Поділля хоче т. чином відзначити відхід на цілком {{sp|заслужену}} пенсію '''ВПов. Миколи Білінського''' — одного з могиканів українського визвольного руху й одного з найпрацьовитіших співробітників Філії протягом понад 5 років}}

{{потрібне зображення}}
{{c|{{x-larger|{{sc|Микола Білінський}}}}}}
{{c|'''Автобіоґрафія.'''}}

Я народився 16. Січня року 1852 у Вінниці, а по закінченню р. 1869 чотирьох загально-освітніх клясів Кам'янецької семинарії вищу освіту здобув у Київськім Університеті на історико-фільольоґічному факультеті. Бувши студентом я передав проф. [[Автор:Володимир Антонович|Антоновичу]], лекції якого я слухав, розвідку з етноґрафії, і її було надруковано в I т. „Зап. Кіев. Отд. Рус. {{errata|Георг|Геогр}}. О-тва.“ р. 1874 під назвою „Пѣсня про панщину“. На цю розвідку посилається [[Автор:Михайло Драгоманов|М. Драгоманов]] у своїй праці „[[Нові українські пісні про громадські справи]]“, що вийшла у Женеві. Я одержував в Університеті Кирило-Методієвську стипендію й тому по скінченню курса р. 1875 мене зараз-же призначено було на посаду вчителя до ґімназії в Кам'янці. Пробув я на цій посаді всього два роки до м-ця Червня 1877 р., коли несподівано для мене з розпорядження „свыше“ мене переведено було на службу до м. Уральска, до Росії. Другого вчителя Кам'янецької ґімназії Т. Біленького тоді-ж таки переведено було до Пермі.

Такій карі ми підлягали за українські симпатії й цю систему переслідувань прикладено було ще в Одесі — до вчителя Олексія Андрієвського, якого перевели до Арханґельска (ніби-то теж до приморського міста); із Глухова тоді-ж учителя Іродіона Житецького перевели до Вятки. Робилось це все за часів лютого міністра Народньої освіти ґр. Дм. Толстого. Я не поїхав до Уральска й звільнився. Те саме зробив і І. Житецький, що після цього вступив на медичний факультет у Київі. Зоставшись у Київі, почав я заробляти на прожиття приватніми лєкціями.

Того часу, себ-то рр. 1878–1879, з'явилося й жіноче студенство через відкриття „Высшихъ женскихъ курсовъ“. З цього мішаного студенства заснувався гурток; на чолі його став І. Житецький, а межи членами були Дм. Багалій, Катерина Мельник (згодом дружина проф. Антоновича) та инші. Пристав і я до цього гуртка. Завданням нашим було скласти читанку з творів видатніших українських письменників для вжитку більш менш розвиненої молоди; приймали також і власні добре складені статті. Серед молоди прихильники такого напрямку одержали назву „культурників“; їм протиставляли „політиків“, себ-то тих, що прагнули до безпосередньої діяльности серед народа, відсовуючи на далекий плян власну освіту.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gqyb3z8ink4ukehjwd7cgqbhoovvfgw</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сокиринці (Срібнянський район)</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216685</id>
    <redirect title="Сокиринці (Прилуцький район)" />
    <revision>
      <id>458324</id>
      <timestamp>2022-08-08T14:25:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Madvin перейменував сторінку з [[Сокиринці (Срібнянський район)]] на [[Сокиринці (Прилуцький район)]]</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="88" xml:space="preserve">#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Сокиринці (Прилуцький район)]]</text>
      <sha1>3r6rjt6sve6vuwxni84ukf99w20o5p4</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf/6</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216686</id>
    <revision>
      <id>458325</id>
      <timestamp>2022-08-08T14:27:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="9814" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Праця нашого гуртка не мала реальних наслідків. Житецького скоро вислали, як тоді говорилося „адміністративним порядком“, до Вятської губ. — до Нолінська; де-хто виїхав із Київа, а серед них і я. Вернувся я до Київа в кінці 1880 р. Це була пора, коли після вибуху в Зімовому палаці в Петербурзі, у загальній політиці в Росії почали проводитись ріжні більш-менш ліберальні акти. Вільніше стало й у журналістиці. У Київі заснували часопис „[[w:Газета «Труд» (1881)|Труд]]“, що виходив тричі на тиждень. Негласним {{errata|редакторем|редактором}} часопису був. [[Автор:Олександр Русов|Ол. Русов]]; став постійним співробітником і я. Між иншим було надруковано в №№ 3 і 4 за 1882 р. мій нарис „Сельск. ссудо-сберег. т-во им. П. Галагана в с. [[Сокиринці (Прилуцький район)|Сокиренцах]], Прил. уезда, Полт. губ. — Очерк десятилетней дѣятельности“. Цей нарис було випущено окремою відбиткою. До часопису „Труд“ давали свої статті: [[Автор:Софія Русова|Софія Русова]], [[Автор:Олена Пчілка|Олена Пчілка]], член Київської громади [[w:Лоначевський Олександр Іванович|Олекс. Лоначевський]], а раз прислав свою статтю і [[Автор:Микола Костомаров|М. Костомаров]]. „Труд“ був ніби офіціозом Київського українського громадянства. Мізерні фінансові засоби примусили редактора-видавця Г. Корчак-Новицького припинити в червні місяці р. 1882 видання „Труда“. В кінці 1883 р. я став співробітником другої київської газети „Заря“ — орґана ліберального напрямку, що провадив постійну боротьбу з ворожою до всього українського газетою „Кіевлянинъ“.

Від кінця 1880 р. я брав участь у колективній праці над підготовленням матеріялів для словника української мови. Великою діяльністю в цій роботі відзначався проф. В. Антонович. Здається не пропустив він жаднаго зібрання; це він завжди приносив з собою необхідні матеріяли, напр. тодішні словники Піскунова, а також приносив і окремі картки з записаними вже словами. Збирались по черзі в помешканнях Антоновича, Мищенка, Науменка, Михальчука, д-ра Панченка і здається в Олени Пчілки. Не знаю напевне, що сталося з заготовленими картками. Думаю, що їх було передано Б. Грінченкові.

Року 1882 мене обрано було на члена Старої Громади. Вона провадила свою діяльність з великою обережністю, бо були тоді часи страшної реакції. Головним ділом Громади за тих часів було заготовлення грошової допомоги М. Драгоманову, якому Громада при його виїзді за кордон року 1876 гарантувала висилку що-року суми рівної його утриманню доцента, себ-то 1200 карб. Потім Громада обмірковувала ріжні біжучі справи: улаштування святкування роковин на честь Шевченка, охорону пам'ятника на його могилі і т. и. Редаґування Русовим часопису „Труд“, досить часті виступи проф. Ф. Мищенка у часопису „Заря“ — визнавалось також за виконування реальних обов'язків.

Проте частина членів Громади визнавала, що Громада ухилялась од втручання в життя суспільства, що вона провадить цілком кабінетну працю, що вона дуже відокремлюється від опозиційних груп, що вели свою працю в загально- російському маштабі. На чолі цієї частини стояв [[Автор:Микола Ковалевський|Микола Ковалевський]], викладач Кадетського корпусу, людина освічена, розумна, енерґійна. Ковалевський визначався хистом особливо талановитого пропаґатора тої чи иншої ідеї і йому вдавалось, як нікому иншому, збирати немалі кошти на ріжні справи.

Підчас мого вступу Стара Громада була незадоволена діяльністю М. Драгоманова в Женеві. На думку Громади, {{errata|Драгаманов|Драгоманов}} багато уваги покладав на звязки з еміґрантськими російськими гуртками, працюючи в їхніх виданнях і залишав головне своє діло — видання українських народніх пісень, що повинні були бути продовженням виданих у Київі „Истор. пѣсенъ Малор. народа“. Для розвязання цих непорозумінь з Драгомановим Громада в січні 1884 р. відрядила мене за кордон до Відня, щоб не боячись перлюстрації листування я міг висловити Драгоманову бажання й погляди громади. При виїзді Ковалевський передав мені 800 карб. зібраних ним для Драгоманова, щоб він міг видавати для загальної публіки в Росії політичні памфлети на зразок випущеного ним в 1876 р. „Турки внутренние и внѣшніе“. Я у Відні зробив усе, що мені було доручено, і там же одержав од Драгоманова відповідь. Драгоманов був ображений докорами Громади в нехтуванню ним українських справ, висловлював необхідність для його як еміґранта не поривати звязку з людьми, що поставили собі метою вести боротьбу з режимом, що гнітив усіх, і в том числі й Українців; складав щиру подяку за гроші і сказав, що прислані 800 карб. це „бальзам на наші рани“. Оце признання Драгоманова показує, оскільки були тяжкі умови його матеріяльного становища.

З Київа я виїхав і вступив р. 1885 на службу до Контролю Поліських Залізниць. Пробув я тут два роки й у вересні 1887 р. перейшов на службу до Херсону — до Казенної Палати. Керуючим Палатою був тоді відомий в українському письменстві [[Автор:Іван Рудченко|Іван Рудченко]]. За рік мене було призначено на податного інспектора до Олександрії Херс. губ., а року 1893 переведено на таку-ж посаду до Одеси.

По приїзді до Одеси я ввійшов до складу Одеської Громади, як колишній член Київської громади. Року 1895 я й кілька членів Громади склали пайові внески й купили видання ілюстрованого тижневика „По морю и сушѣ“, але журнал не мав успіху: ми мусили його з початку 1897 р. припинити. Року 1897 Одеська громада постановила висилати вдові Драгоманова, Людмилі Драгомановій, допомогу 200 крб. річно. Того-ж року&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>f66u10f1bz86qj8wgwec5ruwx0jt389</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf/7</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216687</id>
    <revision>
      <id>458328</id>
      <timestamp>2022-08-08T14:49:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="8098" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;перебуваючи за кордоном, я вперше вислав цю суму Л. Драгомановій до Софії. Громада додержала слова й висилала цю допомогу весь час і припинила її, коли Л. {{errata|Драгаманова|Драгоманова}} переїхала до Київа й матеріальне становище її поліпшало.

Року 1898 я надрукував брошуру „Какія перемѣны в обложение торговли и промысловъ вводитъ Положение о государственномъ и промысловомъ налогѣ“. Одесса 1898 г. Типографія Акц. О-ва Печатн. Дѣла стор. 37.

Року 1906 заснувалося товариство „Просвіта“. Я і всі члени Громади ввійшли в члени Товариства. Кожних два тижні читано було на зібраннях реферати; нерідко улаштовувались вистави. Взагалі „Просвіта“ користувалася популярністю серед одеського українського громадянства, на вечірках бувало завжди багато народу. Кожного року „Просвіта“ випускала друкований звіт про свою діяльність.

Року 1910 я через хворість звільнився, мені призначено було 830 крб. пенсії на рік, і я переїхав на постійне життя до Вінниці, звідки року 1911 я здоручення одеських Українців виїздив до м. [[Ворошилівка|Ворошилівки]] (Він. пов.) і там встановив пам'ятника на могилі українського композитора [[Автор:Петро Ніщинський|Петра Ніщинського]]. Кошти для цього і самий текст напису українською мовою прислано було з Одеси. Я замовив був фотоґрафію пам'ятника й зі своїм дописом відіслав до редакції „Ради“, і в „Раді“ було все це надруковано з уміщенням фотографії.

Року 1911 я став співробітником у заснованій того часу адвокатом М. Мілеантом ґазеті „Винницкій Голос“. Ця газета ставилася цілком негативно до 3. Державної Думи, а також і до орґана Вінницького міського самоврядування „Юго-Зап. Край“. Було інформовано про це ґенерал-ґубернатора Трепова й репресії примусили М. Мілеанта ґазету припинити. З початком світової війни у Вінниці відновився „Комитет Россійскаго Общества Краснаго Креста“ і на загальних зборах мене вибрано було на скарбника Комітету; ці обов'язки я виконував безплатно. Того-ж року заснувалося з моєї ініціативи „Винницкое Общество дневныхъ пріютовъ для дѣтей рабочаго класса“. Мене було обрано на скарбника і також без плати. Товариство одкрило три притулки й утримувало їх цілком на пожертви самого населення, кожного року випускаючи відчит про свою діяльність. Притулки було закрито року 1918. З 1918 року „Комитет Рос. О-тва Красного Креста“ перестав існувати, а на його місце створено було „Управу Українського Червоного Хреста“; мене обрано було на скарбника й одержував вже я платню, бо після Жовтневої революції пенсії вже не видавали. Цього часу я був співробітником газети „Свободный Голосъ“ — орґану нового вже міського самоврядування. Після закриття „Свободного Голоса“ я працював у новій газеті „Слово Подоліи“ — заснованій гуртком осіб, що склали пайові внески. В Управі Червоного Хреста я пробув до її ліквідації — до Квітня 1921 року.

Року 1921 вступив я на службу до Вінницької Філії Всенародньої Бібліотеки України при ВУАН на посаду Бібліотекаря, а з 1923 р. мене призначено було за Старшого Бібліотекаря, спочатку відділу Ucrainica, а згодом відділу рукописів і стародруків та раритетів. На початку 1924 р. при Філії створено було Кабінет виучування Поділля і я чимало працював там яко науковий консультант історії та етноґрафії. Звільнивсь я від служби в Філії у квітні 1926 року через хворість. Наслідки своєї праці в Кабінеті виучування Поділля оголошував я на чергових зборах Вінницької Секції Наукових робітників у формі доповідів. Таким чином прочитав я ось які доповіді: року 1924 — „Назва Вінниці та її {{errata|транскриція|транскрипція}}“; року 1925 — „Вінницький Замок, нарис його {{errata|історіїї|історії}}“; року 1926 — „Життя й діяльність Кармалюка на підставі судових актів та народніх пісень“. Коли з доручення Академії Наук проф. [[w:Ярошевич Андрій Іванович|А. Ярошевич]] заснував Біоґрафічний Гурток для складання біоґрафій діячів Поділля, мене обрано було за секретаря Гуртка; моїм обов'язком було підготовлювати й можливо опрацьовувати матеріали для біоґрафій. За три роки Гурток виготував біоґрафії 44 діячів Поділля, прізвища яких починалися на літери А, Б, В і Г; відіслано було їх до Комісії для складення Біоґрафічного Словника при ВУАН до Київа. У м. травні ц. р., залишивши службу у Вінницькій Філії Всенародньої Бібліотеки, я переїхав до [[Кам'янець-Подільський|Кам'янця]], з яким мене звязували спогади про початкову пору мого самостійного життя, коли покладалося так багато надій на радіснү будуччину.

{{right|'''М. Білінський.'''|2em}}

Кам'янець на Поділлю 1926 р.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>t4viay4k9y30hnmxad1dfl6xujxtoe5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/4</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216688</id>
    <revision>
      <id>458342</id>
      <timestamp>2022-08-08T15:45:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="278" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{fine block|{{block center|
{{sp|Обгортк|0.2em}}а&lt;br/&gt;{{sp|МИРОНА ЛЕВИЦЬКОГ|0.2em}}О
{{dhr|6em}}
{{rule}}
{{sp|5 ДРУКАРНЯ ПОЛІГРАФТРЕСТУ ЛЬВІ|0.2em}}В, {{sp|ЗА|0.2em}}М. № 123. 5.}}
|style=text-align:center}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1q4i98h8gy61u2yul3r4wpdsmeqdiot</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458376</id>
      <parentid>458342</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T19:02:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="278" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
{{fine block|{{block center|
{{sp|Обгортк|0.2em}}а&lt;br/&gt;{{sp|МИРОНА ЛЕВИЦЬКОГ|0.2em}}О
{{dhr|6em}}
{{rule}}
{{sp|5 ДРУКАРНЯ ПОЛІГРАФТРЕСТУ ЛЬВІ|0.2em}}В, {{sp|ЗА|0.2em}}М. № 123. 5.}}
|style=text-align:center}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>fgr8rri7k7ue7xl1m0n6v5zzy42lv8a</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/3</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216689</id>
    <revision>
      <id>458343</id>
      <timestamp>2022-08-08T15:50:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="330" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s|style=text-align:center;}}
{{larger|ВАСИЛЬ СТЕФАНИК}}
{{dhr|6em}}
'''{{x-larger|{{xxxx-larger|{{sp|ТВОР|0.5em}}И}}}}'''
{{dhr|3em}}
{{fine|За редакцією}}

Ю. ГАМОРАКА
{{dhr|10em}}
{{larger|УКРАЇНСЬКЕ ВИДАВНИЦТВО&lt;br/&gt;ЛЬВІВ 1942}}
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qlr7e4pvuz9777m8ehpd2prh75wlkm5</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458375</id>
      <parentid>458343</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T19:02:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="330" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s|style=text-align:center;}}
{{larger|ВАСИЛЬ СТЕФАНИК}}
{{dhr|6em}}
'''{{x-larger|{{xxxx-larger|{{sp|ТВОР|0.5em}}И}}}}'''
{{dhr|3em}}
{{fine|За редакцією}}

Ю. ГАМОРАКА
{{dhr|10em}}
{{larger|УКРАЇНСЬКЕ ВИДАВНИЦТВО&lt;br/&gt;ЛЬВІВ 1942}}
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>8yv0hi8d21vqi3c3wg3c16y45tweodk</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/325</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216690</id>
    <revision>
      <id>458344</id>
      <timestamp>2022-08-08T15:56:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1482" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{sp|СЛАВА}} — {{sp|ЙСУ}}

{{right|{{fine|Присвячую Семенові Зінкевичеві}}}}

{{c|I}}

Я знаю Снятин від року 1881, як мене післали там учитися у другу нормальну клясу. По школі я вилазив на найвищу яблуню у сусідів-міщан і довго дивився на Русів, але його ніколи не бачив, бо він у долині. Моя мати приходила до мене і давала „шустку“, щоби я не вилізав високо на деревину, бо можу розбитися, а Русова однако не побачу.

Директор школи, як я мав до нього діло, не дозволяв мені іти з ним разом, лише з-заду за ним.

Я дуже дивувався.

Мій сусід у шкільній лавці Тавбер все приносив до школи оселедці. Ми оба так пересякли оселедцями, що учитель тікав від нашої лавки, а моя мама, як прала сорочку, то казала: „Боже, чого в тій школі бочки з оселедцями?“ Тавбер тепер у Відні має маґазин колоніяльних товарів і їсть солонину і шинку.{{nop}}&lt;noinclude&gt;{{c|— 313 —}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>76nbby55wqkbf93yjw0oek9w98icndt</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/326</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216691</id>
    <revision>
      <id>458345</id>
      <timestamp>2022-08-08T16:01:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2070" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Міщанин, в якого я був на кватирі, одного вечора розказав, що царя московського вбили. Я тоді не був монархістом і це мене ані трошки не зворушило.

Видко, що я тоді мав нещасливу фізіономію, бо як ішов на ринок шукати мами, то діставав від незнайомих жінок яблука, обарінки й цукор.

— На, небоже, це за мого Іванка, або Василька.

Всі ті дарунки я збирав у пазуху, а як уже здибався з мамою на ринку, то вона зараз сідала зо мною і вперед перебирала моє волосся, чи нема де „нендзи“. Потім цікавила її віддута пазуха.

— Хлопче, де ти це набрав, ци ти не крадеш?

Як я об'яснив мамі, відки стільки добра в мене набралося, то мама сказала, що за кождий обарінок і яблуко треба молитву говорити. Я так не любив говорити молитви і митися, що від милосердних жінок я тікав, як заяць.


{{c|II}}

Давні роки минулися у гімназії коломийській і дрогобицькій. По матурі я знов зблизився зі Снятином, треба було міщанам читати реферати, організувати товариства.

Міщани були завзяті і подобалися мені. Час університетських студій у Кракові не перервав моїх зв'язків з міщанами. Декілька часів в Снятині сидів стало Кирило Трильовський і Лесь Мартович.{{nop}}&lt;noinclude&gt;{{c|— 314 —}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>linern2cirxq05mwjazrresi6vhtimr</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458346</id>
      <parentid>458345</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T16:01:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2080" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Міщанин, в якого я був на кватирі, одного вечора розказав, що царя московського вбили. Я тоді не був монархістом і це мене ані трошки не зворушило.

Видко, що я тоді мав нещасливу фізіономію, бо як ішов на ринок шукати мами, то діставав від незнайомих жінок яблука, обарінки й цукор.

— На, небоже, це за мого Іванка, або Василька.

Всі ті дарунки я збирав у пазуху, а як уже здибався з мамою на ринку, то вона зараз сідала зо мною і вперед перебирала моє волосся, чи нема де „нендзи“. Потім цікавила її віддута пазуха.

— Хлопче, де ти це набрав, ци ти не крадеш?

Як я об'яснив мамі, відки стільки добра в мене набралося, то мама сказала, що за кождий обарінок і яблуко треба молитву говорити. Я так не любив говорити молитви і митися, що від милосердних жінок я тікав, як заяць.
{{dhr|2em}}
{{c|II}}

Давні роки минулися у гімназії коломийській і дрогобицькій. По матурі я знов зблизився зі Снятином, треба було міщанам читати реферати, організувати товариства.

Міщани були завзяті і подобалися мені. Час університетських студій у Кракові не перервав моїх зв'язків з міщанами. Декілька часів в Снятині сидів стало Кирило Трильовський і Лесь Мартович.{{nop}}&lt;noinclude&gt;{{c|— 314 —}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>hqjcad1wcpuo0doa7hdogmy6gufnxut</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458347</id>
      <parentid>458346</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T16:02:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2076" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Міщанин, в якого я був на кватирі, одного вечора розказав, що царя московського вбили. Я тоді не був монархістом і це мене ані трошки не зворушило.

Видко, що я тоді мав нещасливу фізіономію, бо як ішов на ринок шукати мами, то діставав від незнайомих жінок яблука, обарінки й цукор.

— На, небоже, це за мого Іванка, або Василька.

Всі ті дарунки я збирав у пазуху, а як уже здибався з мамою на ринку, то вона зараз сідала зо мною і вперед перебирала моє волосся, чи нема де „нендзи“. Потім цікавила її віддута пазуха.

— Хлопче, де ти це набрав, ци ти не крадеш?

Як я об'яснив мамі, відки стільки добра в мене набралося, то мама сказала, що за кождий обарінок і яблуко треба молитву говорити. Я так не любив говорити молитви і митися, що від милосердних жінок я тікав, як заяць.
{{dhr}}
{{c|II}}

Давні роки минулися у гімназії коломийській і дрогобицькій. По матурі я знов зблизився зі Снятином, треба було міщанам читати реферати, організувати товариства.

Міщани були завзяті і подобалися мені. Час університетських студій у Кракові не перервав моїх зв'язків з міщанами. Декілька часів в Снятині сидів стало Кирило Трильовський і Лесь Мартович.{{nop}}&lt;noinclude&gt;{{c|— 314 —}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kdvl1fjykh82bbwo3tofrtc5akx4ky5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/327</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216692</id>
    <revision>
      <id>458348</id>
      <timestamp>2022-08-08T16:18:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2218" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Міщани говорили, браталися з мужиками і робили партію радикальну. Вибори, маніфестації. Старого Грицька Запаренюка тягнуть жандарми під арешт, виборці-українці на ринку Снятина присягають вічну любов Україні, жандарми розганяють.

Трильовський впроваджує до Снятина тисячу січовиків у червоних лентах, польське правління непокоїться, та нічого не заказує.

Загальне голосування. Стаю кандидатом від радикальної партії до віденського парляменту. Мушу виголошувати кандидатські промови (хай мені боги дарують у своїй великій ласці цей великий гріх) і виходжу послом. Більшого упокорення не знав я, коли вислухував промови моїх колеґів у парляменті. Без знання мови, без програми, без темпераменту, все те робило на мене вражіння штубаків із першої кляси. Якби не чотири наші бесідники з клубу, які виголошували промови і розумні і гарні, то дійсно треба би було соромитися за українське представництво.
{{dhr}}
{{c|III}}

Я став головою філії „Сільського Господаря“, головою філії „Просвіти“, головою повітової управи радикальної партії і ще більше голов було в мене на шиї. Перед тисячами слухачів реферував про союз України з центральними {{errata|держажавами|державами}} з Берестя Литовського. Поляки знижили-&lt;noinclude&gt;{{c|— 315 —}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>nttqiv6j8x1lnb7ktwlti6fa7w0gkbm</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/328</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216693</id>
    <revision>
      <id>458349</id>
      <timestamp>2022-08-08T16:22:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1178" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ся й говорили кождому будячкові „Слава-йсу“. Я їх успокоюю: „Не бійтеся, ми лиш ваш ґрунт заберемо, а самі ви будете жити, як у раю, без податкових тягарів. Все те хай тверді мужики забирають на свої плечі.“

Війна. Львів наш. Мужики тікають з фронту. Треба покидати Львів, починається велика трагедія, яка дотепер триває.
{{dhr}}
IV
Тепер я ходжу по Снятині, купую щонайдешевше і вже ніхто з мужчин мене по дорозі не задержує. Одні з них пішли в підземелля, у ясний сховок, другі гріються на сонці теперішніх можновладців. А мене вітають лише жінки словом „Слава-йсу“. Лиш вони одні пам'ятають ще мене і я їм вдячний.

— „На віки слава“ жінки!{{nop}}&lt;noinclude&gt;{{c|— 316 —}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ehl16l998spouc14ogayy21v9709lwf</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458350</id>
      <parentid>458349</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T16:22:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1184" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ся й говорили кождому будячкові „Слава-йсу“. Я їх успокоюю: „Не бійтеся, ми лиш ваш ґрунт заберемо, а самі ви будете жити, як у раю, без податкових тягарів. Все те хай тверді мужики забирають на свої плечі.“

Війна. Львів наш. Мужики тікають з фронту. Треба покидати Львів, починається велика трагедія, яка дотепер триває.
{{dhr}}
{{c|IV}}
Тепер я ходжу по Снятині, купую щонайдешевше і вже ніхто з мужчин мене по дорозі не задержує. Одні з них пішли в підземелля, у ясний сховок, другі гріються на сонці теперішніх можновладців. А мене вітають лише жінки словом „Слава-йсу“. Лиш вони одні пам'ятають ще мене і я їм вдячний.

— „На віки слава“ жінки!{{nop}}&lt;noinclude&gt;{{c|— 316 —}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ejhx3qgcp9bpl6523rx4jbkkuwmafpo</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Твори (Стефаник, 1942)/Слава-Йсу</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216694</id>
    <revision>
      <id>458351</id>
      <timestamp>2022-08-08T16:26:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>.</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="446" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../|Твори]]
 | автор = Василь Стефаник
 | секція = Слава-Йсу
 | попередня = [[../Давня мелодія/]]
 | наступна = [[../Серце/]] 
 | рік = 1942
 | місто = Львів
 | видавець = Українське Видавництво
 | примітки =
}}

&lt;pages index=&quot;Твори (Стефаник 1942).pdf&quot; from=325 to=328 /&gt;</text>
      <sha1>nfyckd9xnoiwahldtmgo0wp31x1u6l0</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Про старі часи на Україні</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216695</id>
    <revision>
      <id>458353</id>
      <timestamp>2022-08-08T17:02:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{версії  | назва = Про старі часи на Україні  | автор = Михайло Грушевський  | nointro = так }} * [[Про старі часи на Українї (1919)|Про старі часи на Українї]]. Виданнє шесте. Відень: 1919</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="308" xml:space="preserve">{{версії
 | назва = Про старі часи на Україні
 | автор = Михайло Грушевський
 | nointro = так
}}
* [[Про старі часи на Українї (1919)|Про старі часи на Українї]]. Виданнє шесте. Відень: 1919</text>
      <sha1>cz5abu9v8i9tatdluhqd41tm32cqsp2</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458354</id>
      <parentid>458353</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T17:07:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="492" xml:space="preserve">{{версії
 | назва = Про старі часи на Україні
 | автор = Михайло Грушевський
 | nointro = так
}}
* [https://diasporiana.org.ua/istoriya/9486-grushevskiy-m-pro-stari-chasi-na-ukrayini-korotka-istoriya-ukrayini/ Про старі часи на Українї] Скрентон, 1916
* [[Про старі часи на Українї (1919)|Про старі часи на Українї]]. Виданнє шесте. Відень, 1919</text>
      <sha1>9zapav6jyfch5vzx76rpb2sdr2er4bq</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458356</id>
      <parentid>458354</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T17:13:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="621" xml:space="preserve">{{версії
 | назва = Про старі часи на Україні
 | автор = Михайло Грушевський
 | nointro = так
}}
* [https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10324 Про старі часи на Україні]. С.-Петербургъ, 1907
* [https://diasporiana.org.ua/istoriya/9486-grushevskiy-m-pro-stari-chasi-na-ukrayini-korotka-istoriya-ukrayini/ Про старі часи на Українї]. Скрентон, 1916
* [[Про старі часи на Українї (1919)|Про старі часи на Українї]]. Виданнє шесте. Відень, 1919</text>
      <sha1>p9t463kogda269t8fkick79tg87kk80</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Автор:Іван Любарський</title>
    <ns>102</ns>
    <id>216696</id>
    <revision>
      <id>458357</id>
      <timestamp>2022-08-08T17:46:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{автор}}  == Твори ==   {{PD-auto}} {{Authority control}}</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="68" xml:space="preserve">{{автор}}

== Твори ==


{{PD-auto}}
{{Authority control}}</text>
      <sha1>enzlbr3cfignz6shehpm1tki7et6mwy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Автор:Опанас Неселовський</title>
    <ns>102</ns>
    <id>216697</id>
    <revision>
      <id>458358</id>
      <timestamp>2022-08-08T18:07:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{автор}}  == Твори ==   {{PD-auto}} {{Authority control}}</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="68" xml:space="preserve">{{автор}}

== Твори ==


{{PD-auto}}
{{Authority control}}</text>
      <sha1>enzlbr3cfignz6shehpm1tki7et6mwy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/2</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216698</id>
    <revision>
      <id>458359</id>
      <timestamp>2022-08-08T18:17:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="232" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Leh Palych&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
[[Файл:Василь Стефаник (портрет з книги «Твори», 1942).jpg|320px|безрамки|центр]]
{{dhr}}
[[Файл:Vasyl Stefanyk signature.jpg|250px|безрамки|центр]]
{{dhr}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>938jim929i5d19q3mb5mrm2hbry7fhp</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458374</id>
      <parentid>458359</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T19:02:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LehBot</username>
        <id>11101</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="232" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;LehBot&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr}}
[[Файл:Василь Стефаник (портрет з книги «Твори», 1942).jpg|320px|безрамки|центр]]
{{dhr}}
[[Файл:Vasyl Stefanyk signature.jpg|250px|безрамки|центр]]
{{dhr}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7tahjb77bji4rjvrzkqp4y1c8r9jrst</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/76</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216699</id>
    <revision>
      <id>458360</id>
      <timestamp>2022-08-08T18:19:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3199" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|75}}&lt;/noinclude&gt;і похвалу собі, щоб духовні його славили та перемогали неохоту людську.

Нї перед Мазепою нї но нїм не було другого такого гетьмана, щоб так піклував ся київською академією: вона вважала його своїм особливим протектором і справдї богато йому завдячала. Він побудував їй нові, роскішні як на той час будинки. Так само [[w:Києво-Печерська лавра|монастиреви Печерському]] й иньшому славному київському монастиреви Никольському. По иньших містах також поставив гарні церкви й иньші будови. Замовляв для церков дорогоцїнні шати й прибори, спомагав видавництва, учених людей і мистцїв. За його прикладом ішла й старшина.

[[Файл:Ivan Mazepa 3.png|380px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|Мазепа.}}}}

Україна по тяжких війнах і усобицях прийшла в сих часах до деякого спокою й ладу: Правда, становище простого народу погіршувалось, свобода прикорочувалась, але був достаток, особливо в вищих верствах, і московщина не здавила ще так місцевого житя як пізнїйше. Українська держава не була ще зламана і давала опіку культурному українському житю. Тому в сїм часї особливо розвинулась та культура і мистецтво українське, яке освітило цїле XVIII столїтє й пройшовши в мистецтво народнє й досї прикрашує наше народне житє.

Розвиваєть ся ориґінальне українське будівництво, камяне й деревляне, (особливо церковне), малярство й особливо ґравюра. З течій старих, візантійсько-українських і східних під новими впливами західнього мистецтва вироблюєть ся той оздобний [[w:Український архітектурний стиль|український стиль]], український орнамент, що чарує нас в вишивках, на килимах і на всяких прикрасах. Тим ся доба має велику вагу в історії українського житя.

Національне, державне почутє в українськім громадянстві також було дійшло значного розвитку й сили в сих часах. Воно відбиваєть&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>natzuralsauyhj8n07dbphynvy42z0f</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Красне (Тиврівський район)</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216700</id>
    <redirect title="Красне (Тиврівська селищна громада)" />
    <revision>
      <id>458362</id>
      <timestamp>2022-08-08T18:25:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Madvin перейменував сторінку з [[Красне (Тиврівський район)]] на [[Красне (Тиврівська селищна громада)]]</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="101" xml:space="preserve">#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Красне (Тиврівська селищна громада)]]</text>
      <sha1>l26w9id8qkrvtkwz0auewwm7dhlfk1k</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Твори (Стефаник, 1942)</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216701</id>
    <revision>
      <id>458363</id>
      <timestamp>2022-08-08T18:38:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <comment>.</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="880" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = Твори
 | автор = Василь Стефаник
 | перевизначити_редактора = Ю. Гаморака
 | рік = 1942
 | місто = Львів
 | видавець = Українське Видавництво
 | правопис = ХП
 | обкладинка = Твори (Стефаник 1942).pdf
 | сторінка_обкладинки = 1
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Твори (Стефаник 1942).pdf&quot; include=3 /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Твори (Стефаник 1942).pdf&quot; include=2 /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Твори (Стефаник 1942).pdf&quot; include=4 /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Твори (Стефаник 1942).pdf&quot; from=391 to=392 /&gt;

{{PD-auto
 | країна = UA
 | рік-публікації = 1942
 | рік-смерті = 1936
}}</text>
      <sha1>59u8rotq3sdtqm4kpbnm6sg3yqdhey4</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458364</id>
      <parentid>458363</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T18:39:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Leh Palych</username>
        <id>5381</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="880" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = Твори
 | автор = Василь Стефаник
 | перевизначити_редактора = Ю. Гаморака
 | рік = 1942
 | місто = Львів
 | видавець = Українське видавництво
 | правопис = ХП
 | обкладинка = Твори (Стефаник 1942).pdf
 | сторінка_обкладинки = 1
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Твори (Стефаник 1942).pdf&quot; include=3 /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Твори (Стефаник 1942).pdf&quot; include=2 /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Твори (Стефаник 1942).pdf&quot; include=4 /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Твори (Стефаник 1942).pdf&quot; from=391 to=392 /&gt;

{{PD-auto
 | країна = UA
 | рік-публікації = 1942
 | рік-смерті = 1936
}}</text>
      <sha1>jihbud7hyz170wb1aoc8ssphenlvzxp</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Черкасівка (Віньковецький район)</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216702</id>
    <redirect title="Черкасівка (Хмельницький район)" />
    <revision>
      <id>458366</id>
      <timestamp>2022-08-08T18:39:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Madvin перейменував сторінку з [[Черкасівка (Віньковецький район)]] на [[Черкасівка (Хмельницький район)]]</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="94" xml:space="preserve">#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Черкасівка (Хмельницький район)]]</text>
      <sha1>cl9ompvz04uetpsxu9szs3toxhisd60</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf/28</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216703</id>
    <revision>
      <id>458368</id>
      <timestamp>2022-08-08T18:50:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="9516" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;* Кам'ян. Наук.-Досл. Катедра мала р. 1925/26 такі секції: а) мови (керовн. проф. [[Автор:Іван Любарський|І. Любарський]], він-же й керовник Катедри), б) Народ. Господарства (керовн. проф. [[w:Геринович Володимир Олександрович|В. Ґеринович]]), в) орґан. та неорґан. природи керовн. проф. Ол. Красівський); до них серед року додано було секцію — г) прикладної ботаніки (керовн. проф. [[w:Гаморак Нестор Теодорович|Н. Гаморак]]). У наслідок роботи членів НДК надруковано й є у друку: 1) Ів. Любарського, проф. — „До словотворного питання нов. зак“ Кам'янець-Под. 1926. р. 2) Ол. Мельника, проф. — „Суданська трава та її поживна вартість“. Кам'янець, 1926 р. 3) Вол. Ґериновича, проф. — „Ґеоґрафія та її місце в системі наук“. 4) Ол. Красівського, проф. — „Ґеольоґічні досліди на Ольгопільщині в 1921 р.“ Кам'янець, 1926. р. 5) [[Автор:Опанас Неселовський|А. Неселовського]] — „Наймити та наймички на Поділлю в XVIII ст.“ 6) А. Добуша, аспір. — „До харчового питання на Поділлю“.

* У Кам'ян. Наук. Т-ві 3. жовтня ц. р. відбулося засідання присвячене 40-літн. ювілею наук. праці акад. М. Грушевського. Проф. Ю. Сіцінський та Ю. Філь зачитали доповіді про праці ювілянта з історії Україти, зокрема з історії Поділля. 17/X К. Кржемінський зачитав доповідь „Про оздоби селян. будинків на Кам'янеччині кольоров. розписами та рельєфами“, ілюструвавши їх значною кількістю малюнків і фотоґрафій, що зробив підчас екскурсії з проф. Ю. Сіцінським у серпні-вересні ц. р.

* На Проскурівщині краєзн. працю від 1925–26 р. провадять: Бюро Краєзнавства, краєзн. семінар та гурток при Педтехнікумі під керовн. лекторів Л. Гаєвого, П. Альбера та Г. Кронберґа. Окрім метод. доповідів зачитано таку: „Сучасне життя с. Вовковинець на Проскурівщині“. Наслідки праці опубліковано буде в Бюлетені Технікума/ Бюро краєзнавства виконує завдання Етноґр. комісії ВУАН і є в звязку з Кам'ян. Окр. Краєзн. Т-вом. Актуальним завданням є утворення район. краєзн. осередків та краєзн. музею в [[Хмельницький|Проскурові]].

* Секрет. Він. Окр. Краєзн. Т-ва Дм. Шпанівський повідомляє, що його заходами у вересні ц. р. засновано район. бюра краєзн. Т-в в [[Дашів (смт)|Дашеві]], [[Липовець|Липівці]], [[Іллінці|Лінцях]], [[Межирів|Межирові]], [[Жмеринка|Жмеринці]], [[Літин (смт)|Літині]], [[Тиврів|Тиврові]], [[Калинівка (місто)|Калинівці]], [[Вороновиця|Вороновиці]], [[Красне (Тиврівська селищна громада)|Красному]] та инш. Райбюра мають працювати на статуті та за орієнтац. пляном, що їх склав Кабін. виуч. Поділля.

* 1. XI. ц. р. наук. консультанти Каб. виуч. Поділля на загальн. зборах Він. Секції Наук. Роб. зробили такі доповіді: а) О. Савостіянов — „До характеристики сірих лісових суглинків Поділля“; б) проф. [[Автор:Андрій Ярошевич|А. Ярошевич]] — „Птахівництво на Україні й на Поділлі“.

* Постановою Він. ОВК з 27/X ц. р. на клопотання Філії та Укр. Науки посаду вчен. бібліоґрафа Каб. виуч. Поділля та зав. євр. від. Філії протягом 1926/27 бюдж. р. прийнято на утримання місцев. бюджету.

{{c|{{larger|'''II. Вивчення продукційних сил.'''}}}}

* Зав. навч. част. Тульч. Центр. Труд. Школи К. Соколів з дружиною К. Соколовою-Шепелівською працюють над утворенням  гербарія Тульчинщини, до якого вже зібрано й визначено багато родів. Працю провадиться за допомогою Кам'ян. С.-Г. Інституту. Тульч. Окр. Краєзн. Т-во та Окр. Методком обіжником до всіх трудшкіл запропонували надсилати до цього гербарія гербаризовані рослини.

* Проф. В. Храневич закінчив статті: „Список Lepidoptera околиць Гайсина“ (за даними колекцій Л. Вінницького та В. Шафирова). 2. „Матеріяли до Microlepidoptera Поділля“ (попередні дані на підставі власних спостережень та збірок). 3. „Нові роди з Macrolepidoptera Поділля“, (що доповнюють опубліковані 1924 р. „Матеріяли до лепідоптерофавни Поділля“ — В. Храневича та Д. Богацького). 4. Опрацьовує й вивчає дані для роботи — „До біольоґії Chlorops taeniopus Man“.

* Український Ґеольоґ. Комітет (у Київі) провадить від 1924 р. ґеол. здіймання Наддністрянщини (керовник партії — ґеольоґ Р. Виржиковський). Р. р. 1921–23 ґеольоґи Р. Виржиковський, Р. Палій, Г. Буренін провадили вивчення фосфоритів з розвідкою родовищ ([[Вербка-Мурована|Вербка Мурована]], Джурівка, [[Черкасівка (Хмельницький район)|Черкасівка]], [[Лядова (Могилів-Подільський район)|Лядава]], [[Липчани]], та инш.) Ґеольоґ Різниченко дослідив 1921 р. жорнові пісковці Поділля та гідрольоґію допливів Дністра. Ґеольоґ О. Красівський переводив досліди сх. Поділля й розвідку Хощеватського родовища (на Гайсинщині) манґанових руд. Року 1926. Р. Виржиковському пощастило відкрити пасмо рифів (товтрів) у долині р. Кам'янки (150 клм. від Под. товтр.).

* Співр. Київськ. С.-Г. Музею Ю. Олександрович переводив дослідження кустарно-гончарної промисловости в с. [[Бубнівка (Гайсинський район)|Бубнівці]] (Тульчинщ.) („Пр. Пр.“)

* Проф. С. Городецький виготував до друку: „С.-г. досвідна справа на Поділлі{{errata|„|“}} (20 арк.) Зміст: 1. Історія с.-г. досвідн. справи на Под. 2. Проґрам та методика с.-г. досв. установ Поділля в минулому. 3. Висновки з наслідків діяльности с.-г. досв. установ Поділля. 4. Що дає здобутий досвід рільництву Поділля 5. Раціональна орґанізація досв. справи на Поділлі. Праця обіймає 1886–1926 р. р., і її буде ілюстровано низкою діяґрам, плянів дільниць то що.

* У вересні ц. р. співробітник ВУАН і член Укр. Ґеолоґ. Комітету ґеольоґ Василенко переводив протягом 3 тижнів ґеольоґ. розвідку вздовж річок Тульчинщини.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>rnfdsnvyj1226r609oobhhrm4yn3gs1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1925 рік. Відділ 1. Ч. 48-79.pdf/254</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216704</id>
    <revision>
      <id>458384</id>
      <timestamp>2022-08-08T19:54:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf/27</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216705</id>
    <revision>
      <id>458390</id>
      <timestamp>2022-08-08T20:13:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7277" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{right|[91 (061) (47.61)].}}

{{c|'''{{xx-larger|Інформаційний Огляд}}&lt;br/&gt;{{x-larger|дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі.}}'''}}
{{c|'''Видає Кабінет виучування Поділля Вінницької Філії Всенародньої Б-ки України при Українській Академії Наук.'''}}
{| border=1 align=&quot;center&quot;
 |{{larger|'''Ч° 2.'''}}
 |{{larger|'''На 1. грудня 1926 року.'''}}
 |{{larger|'''Ч° 2.'''}}
|}

{{right|„Україна мусить бути не тільки багатою, але й культурною“.}}
{{right|Заст. Нар. Ком. Осв. '''Я. Ряппо.'''}}
{{right|{{fine|(З промови р. 1925 на 2. Сесії ВУЦВК'а).}}}}

{{c|{{larger|'''I. Життя науково-краєзнавчих установ.'''}}}}

* Українська Академія Наук, згідно зі своїм Положенням, надала Філії право вживати спеціяльного ex libris'а, що символічно представляє наук. завдання, які УАН поклала на Філію. Ex libris артистично внконав відом. укр. художник — проф. [[w:Жук Михайло Іванович|М. Жук]] у стилі 16–17 ст. Побудовано його почасти на архітектурн. почасти на рослин. орнаменті. Наук. завдання в справі дослідження цілого Поділля виявляють: а) девіз латин. мовою: „Investigasse et descripsisse integram Podoliam sit pars operis nostri litterarum Ucrainensium“;&lt;ref&gt;„Внеском нашим до української науки нехай буде дослідження та описання цілого Поділля“.&lt;/ref&gt; б) символ давнього Поділля — сонце в оточенню алєґор. постатів (взято зі стародрука 16 ст., „Sarmatiae descriptio“) та в) опромінені в центрі малюнка — Мури (Вінниця), Кам'ян. твердиня й руїни Теребовельськ. замка.

* З огляду на виїзд із Вінниці голови Ради Філії І. Воробйова, на голову Ради Філії обрано голову Він. ОВК '''Ф. Маслюка'''. Укр. Акад. Наук листом з 22. листопада Ф. Маслюка на цій посаді затвердила.

* Ц. р. засновано Тульч. Краєзн. Т-во на статуті Кабін. виуч. Поділля. Фундатори — понад 20 місцев. робітн. освіти, Окрплану то що. Голова Т-ва — голова ОВК М. Голубятніков, а відпов. секретар — кореспон. Кабін. виуч. Поділля Гр. Зельдович. Т-во щільно звязане з Окрметодкомом, ОкрІНО та Окрпланом. Т-во брало участь в обліку місцевостей, що за постановою Уряду мають бути заповідниками. Найближче завдання Т-ва — утворення краєзн. Музею (ОВК має асиґнувати на це 2000 крб., і облік та охорона пам'яток старовини. Т-во працює під загальн. керовництвом Каб. виуч. Поділля та Кам'ян. Наук. Т-ва і є тепер одним із найкращих окр. краєзн. т-в Поділля.

* За участю директора Філії В. Отамановського 20. XI. ц. р. відбулися орґанізац. збори Він. Район. Краєзн. Т-ва.

* За [[ЗУРРСУУ/1925/1/66/Про розподіл творів друку УСРР, надсиланих до Української Книжкової Палати обов'язковим порядком|постан. РНК. з 31.-VIII-1925 р.]] Філія одержує 1 об. прим. усіх видань УСРР, з 9/IX 26 р. на неї поширено [[ЗУРРСУУ/1923/1/8/Про надання Українській і Російській Академії Наук і підвідомчим їм установам пільг що-до почтових посилок|пост. РНК з 9/III-23 р. про безплатне листування]]. На підставі цього закона пересилаються '''безплатно''' адресовані на ім'я Він. Філії Всенар. Б-ки, а також від неї — пошт. відправлення вагою до 16 кґр.: листи (відкриті й закриті), бандеролі й пакунки з наук. матеріялами.

* При Він. с.-г. досвідн. станції має бути незабаром відкрито відділ пристосування та підвідділ садівництва, а її Контр.-Насін. Станцію включено вже до державн. мережі контр. нас. станцій. Наслідки дворічн. праці станції. 1. дослідження всіх ґрунтів станції, 2. нівелювання, 3. облік досвідів та сортовипробування. Директор станції Є. Юровський.

* У м. [[Меджибіж|Межибожі]] (Проскурівщина) засновано район. краєзн. т-во з 22 учителів з О. Дядиком (с. [[Трибухівка]]) на чолі. Т-во вдалося по керовництво до Каб. виуч. Поділля.

* Улітку ц. р. у Немирові заходами Каб. виуч. Поділля через В. Нечая закладено район. краєзн. т-во. (Фундаторів 20, голова В. Нечай, секретар Л. Бойко). При т-ві є Євр. Секція.

* Под. Відділ Укрмета (у Вінниці) керує подільськ. мережею (коло 70 пунктів) і опрацьовує здобуті відомості, опубліковуючи це в друкованому на машинці (4–12 прим.) „Бюлетені Под. Від. Укр. Мета“; з 1923 р. вийшло 89 вип. „Бюлетеня“.

* Кам'ян. Окр. Краєзн. Т-во (існувало від жовтня 1925 р.) у липні ц. р. перетворено на Окр. Краєзн. Комітет, що має тепер коло 300 членів. Правління — 9 чл., плєнум — 16 чл. (представн. районів). Головою — М.  Андреєв (Гол. Окр. Пляну), заступники — проф. О. Красівський і проф. В. Ґеринович.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>r5byxvngaizsimeunr8enf24ia05t65</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf/3</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216706</id>
    <revision>
      <id>458398</id>
      <timestamp>2022-08-08T20:41:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1173" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center|style=text-align:center; width:100%; max-width:42em|{{narrow|{{larger|'''Вінницька Філія Всенародньої Бібліотеки України при Всеукраїнській Академії Наук'''}}}}

'''Кабінет виучування Поділля.'''

{{-=-|2em}}

'''Nationalbibliothek der Ukraina an der Ukrainischen Akademie der Wissenschaften.'''

{{smaller|'''Filialabteilung zu Winnytzja.'''}}

{{rh|Випуск 10.|{{sc|Büreau zur erforschung Podoliens.}}|Lieferung 10.}}

{{rh|{{smaller|Адр.: Україна, Вінниця (на Поділлі), Мури.}}||{{smaller|Adr.: Ukraina, Winnytzja (Podolien), Mury.}}}}


{{larger|'''Микола Білінський'''}}

Старш. бібліотекар Він. Філії Всенар. Б-ки


{{xxxx-larger|'''{{errata|Віииицький|Вінницький}} Замок'''}}

'''Історичний нарис з доби 16.–18. століть.'''

{{потрібне зображення}}
{{smaller|'''Спроба реконструкції Він. Замка за описом р. 1552.'''}}


'''У Вінниці — 1926 р.'''
}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>d1rpwycy4bri1od9m73e2122lgwvstu</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf/4</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216707</id>
    <revision>
      <id>458400</id>
      <timestamp>2022-08-08T20:46:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="262" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center|style=text-align:center; width:100%; max-width:42em|{{right|{{fine|[9(061) (47.61)].}}}}


{{потрібне зображення}}


{{rh|{{fine|Віндерждрукарня ім. Леніна 700–700.}}||{{fine|Окрліт Ч. 949.}}}}}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9lcbngzqcei5e24h2fd56yyxh6csisq</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Вінницький Замок</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216708</id>
    <revision>
      <id>458402</id>
      <timestamp>2022-08-08T20:55:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[Праці Кабінету виучування Поділля|Кабінет виучування Поділля. Випуск 10]]  | автор = Автор:Микола Білінський  | секція = Вінницький Замок  | рік = 1926  | місто = Вінниця  | видавець = Вінницька філія Всенародньої бібліотеки України при ВУАН...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1590" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[Праці Кабінету виучування Поділля|Кабінет виучування Поділля. Випуск 10]]
 | автор = Автор:Микола Білінський
 | секція = Вінницький Замок
 | рік = 1926
 | місто = Вінниця
 | видавець = Вінницька філія Всенародньої бібліотеки України при ВУАН
 | обкладинка = Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf
 | сторінка_обкладинки = 1
 | примітки   = 
}}
&lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; include=&quot;3&quot; /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; include=&quot;4&quot; /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;section begin=&quot;TOC&quot; /&gt;
{{Додатковий зміст|заголовок=|коментар=|
:[[/Микола Білінський. Автобіоґрафія/]]
:[[/Вінницький Замок/]]
:[[/Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі/2|Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі ч. 2]]
}}&lt;section end=&quot;TOC&quot; /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; include=&quot;36&quot; /&gt;


{{PD-auto
 | країна = UA
 | рік-публікації = 1926
 | рік-смерті = 1930
}}</text>
      <sha1>rerchhjzpkqad7jl1i450xnbe3t8kd1</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458403</id>
      <parentid>458402</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T20:56:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1579" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[Праці Кабінету виучування Поділля|Кабінет виучування Поділля. Випуск 10]]
 | автор = Микола Білінський
 | секція = Вінницький Замок
 | рік = 1926
 | місто = Вінниця
 | видавець = Вінницька філія Всенародньої бібліотеки України при ВУАН
 | обкладинка = Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf
 | сторінка_обкладинки = 1
 | примітки   = 
}}
&lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; include=&quot;3&quot; /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; include=&quot;4&quot; /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;section begin=&quot;TOC&quot; /&gt;
{{Додатковий зміст|заголовок=|коментар=|
:[[/Микола Білінський. Автобіоґрафія/]]
:[[/Вінницький Замок/]]
:[[/Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі/2|Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі ч. 2]]
}}&lt;section end=&quot;TOC&quot; /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; include=&quot;36&quot; /&gt;


{{PD-auto
 | країна = UA
 | рік-публікації = 1926
 | рік-смерті = 1930
}}</text>
      <sha1>9jyzjd78ak1saym94sqgk5ptcjxeszj</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458409</id>
      <parentid>458403</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:04:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1469" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[Праці Кабінету виучування Поділля|Кабінет виучування Поділля. Випуск 10]]
 | автор = Микола Білінський
 | секція = Вінницький Замок
 | рік = 1926
 | місто = Вінниця
 | видавець = Вінницька філія Всенародньої бібліотеки України при ВУАН
 | обкладинка = Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf
 | сторінка_обкладинки = 1
 | примітки   = 
}}
&lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; include=&quot;3&quot; /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; include=&quot;4&quot; /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;section begin=&quot;TOC&quot; /&gt;
{{Додатковий зміст|заголовок=|коментар=|
:[[/Микола Білінський. Автобіоґрафія/]]
:[[/Вінницький Замок/]]
:[[/Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі ч. 2/]]
}}&lt;section end=&quot;TOC&quot; /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; include=&quot;36&quot; /&gt;


{{PD-auto
 | країна = UA
 | рік-публікації = 1926
 | рік-смерті = 1930
}}</text>
      <sha1>nninuc56693d18ubhk5b94s2qwjf88s</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458411</id>
      <parentid>458409</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:07:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1469" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[Праці Кабінету виучування Поділля|Кабінет виучування Поділля. Випуск 10]]
 | автор = Микола Білінський
 | секція = Вінницький Замок
 | рік = 1926
 | місто = Вінниця
 | видавець = Вінницька філія Всенародньої бібліотеки України при ВУАН
 | обкладинка = Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf
 | сторінка_обкладинки = 3
 | примітки   = 
}}
&lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; include=&quot;3&quot; /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; include=&quot;4&quot; /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;section begin=&quot;TOC&quot; /&gt;
{{Додатковий зміст|заголовок=|коментар=|
:[[/Микола Білінський. Автобіоґрафія/]]
:[[/Вінницький Замок/]]
:[[/Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі ч. 2/]]
}}&lt;section end=&quot;TOC&quot; /&gt;
{{page break|label=}}
&lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; include=&quot;36&quot; /&gt;


{{PD-auto
 | країна = UA
 | рік-публікації = 1926
 | рік-смерті = 1930
}}</text>
      <sha1>qu8opzj4ii3gdvdpvjkm4lc97x9a2qm</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Вінницький Замок/Микола Білінський. Автобіоґрафія</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216709</id>
    <revision>
      <id>458405</id>
      <timestamp>2022-08-08T20:58:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Микола Білінський  | секція = Микола Білінський. Автобіоґрафія  | наступна = [[../Вінницький Замок/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; from=&quot;5&quot; to=&quot;7&quot; /&gt;   {{PD-auto  | країна = UA  | рік-публікації = 1926  | рік-сме...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="476" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Микола Білінський
 | секція = Микола Білінський. Автобіоґрафія
 | наступна = [[../Вінницький Замок/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; from=&quot;5&quot; to=&quot;7&quot; /&gt;


{{PD-auto
 | країна = UA
 | рік-публікації = 1926
 | рік-смерті = 1930
}}</text>
      <sha1>dbhn5wdkzd3pyhopp3mpf5n7o6yshpb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Вінницький Замок/Вінницький Замок</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216710</id>
    <revision>
      <id>458406</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:02:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Микола Білінський  | секція = Вінницький Замок  | поппередня = [[../Микола Білінський. Автобіоґрафія/]]  | наступна = [[../Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі ч. 2/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Микола Білінський....</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="658" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Микола Білінський
 | секція = Вінницький Замок
 | поппередня = [[../Микола Білінський. Автобіоґрафія/]]
 | наступна = [[../Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі ч. 2/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; from=&quot;9&quot; to=&quot;26&quot; /&gt;


{{bar}}
{{примітки}}


{{PD-auto
 | країна = UA
 | рік-публікації = 1926
 | рік-смерті = 1930
}}</text>
      <sha1>1ubbvn5ixpvbut89dnsifcffwruqmc5</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458407</id>
      <parentid>458406</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:02:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="656" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Микола Білінський
 | секція = Вінницький Замок
 | попередня = [[../Микола Білінський. Автобіоґрафія/]]
 | наступна = [[../Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі ч. 2/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; from=&quot;9&quot; to=&quot;26&quot; /&gt;


{{bar}}
{{примітки}}


{{PD-auto
 | країна = UA
 | рік-публікації = 1926
 | рік-смерті = 1930
}}</text>
      <sha1>gpm0g5uz3lg9iqamdcoyuob8ia35ugp</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Вінницький Замок/Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі ч. 2</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216711</id>
    <revision>
      <id>458408</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:04:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../]]  | автор = Микола Білінський  | секція = Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі ч. 2  | автор_секції =  | попередня = [[../Вінницький Замок/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; from=&quot;27&quot; to=&quot;35&quot; /&gt;...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="594" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../]]
 | автор = Микола Білінський
 | секція = Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі ч. 2
 | автор_секції =
 | попередня = [[../Вінницький Замок/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf&quot; from=&quot;27&quot; to=&quot;35&quot; /&gt;


{{bar}}
{{примітки}}


{{PD-auto
 | країна = UA
 | рік-публікації = 1926
 | рік-смерті = 1930
}}</text>
      <sha1>ax0qlyu4kjxqv4vmbtfm9b66o2691wg</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/77</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216712</id>
    <revision>
      <id>458418</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:16:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4719" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|76}}&lt;/noinclude&gt;ся і в лїтературних творах перших десятиліть XVIII в. таких, скажім, як [[Літопис Самійла Величка|Лїтопись Самійла Величка]], або драма [[Милость Божія|„Милость божая Україну свободившая“]] дає себе знати і в полїтицї. Хоч Мазепа всяко старав ся йти в лад московському правительству, про те й він сам і старшина були на Москву недобрі, що вона Українцями по свойому розпоряджає, нї за що вже має й гетьмана й українські права. В тім часї цар Петро [[w:Велика Північна війна|воював]] з королем шведським [[w:Карл XII|Карлом]], великим войовником. Здавало ся, що Карло [[w:Петро I|Петра]] побє і на Україну прийде. Старшина пригадувала свій давний до кінця недоведений союз з Шведами за Хмельницького і тепер думала, чи не краще їй пристати до Шведів, віддати ся під опіку шведського короля й забезпечити українську самостійність. Сам Мазепа довго вагавсь, не знаючи на яку ступити. Алеж Карло в осени 1708 р. прийшов на Україну і Мазепа послухав старшини і до нього прилучив ся. Запоріже теж до них пристало.

На чолї його стояв тодї завзятий оборонець української свободи [[w:Гордієнко Кость|Кость Гордієнко]], дуже за се поважаний у Запорожцїв. Давнїйше він ворогував з Мазепою, вважаючи його московським прислужником колиж Мазепа повстав против Москви, і Гордієнко з усею Сїчею пристали до Шведів.

Але народ на {{errata|Вкраїні|Вкраїнї}} не рушив ся: раз через те, що взагалї Мазепу не любив і йому не вірив, та й зробив се все Мазепа занадто несподївано: ще вчора Москві вислужувавсь, а тепер її покинув. А до того — військо московське на Українї стояло, й його всї бояли ся. І справдї зараз же на першу вість те військо здобуло гетьманську столицю — [[w:Батуринська трагедія|Батурин]], страшенно поруйнувало, людей побило, Сїч знищило. Не тільки живих, кого попало, люто катувало, але й з мертвих знущалось. Всїм тим великого страху, на людей нагнало.

Як же Україна не рушилась, то багато і з тої старшини, що з Мазепою до Шведів пішло, почало назад до Петра вертатись. Побачив Мазепа, що помилив ся; та вже не можна було поправити. На другий рік цар Петро Шведів [[w:Полтавська битва|під Полтавою]] побив — задалеко вони від свого краю відбились. Карло утїк до Туреччини, а з ним і Мазепа з старшиною.

Мазепа скоро вмер, а старшина, що з ним була, вибрала гетьманом [[w:Пилип Орлик|Филипа Орлика]], писаря ґенерального. Надїя була на Турків, що вони будуть воювати з Москвою й за Україну уступлять ся. Злиднї тодї не одному старшину навчили: вибираючи Орлика, вони зложили закони для України на конституційний спосіб. Все се дуже добре було — тільки що тій старшинї з тими законами не довелось уже вернутись на Україну!{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>r6v4knvhw57jusktbu5im21ehkjocr5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/342</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216713</id>
    <revision>
      <id>458419</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:28:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2200" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;я, питала, розвідувала, аж чую, а він у криміналі в Коломиї.

Жінок щораз більше.

— А хоть би-м і замерзла, то їду до него, то в мене наймиліща дитина, може він голоден, може єго нендза їст, може за ґратами замерзає. Старий кричит, на кого решта дітий маютси лишити. А я кажу єму: „Як не хочеш завезти ід колії, то я, біг-ме, на колінах піду“. Вздрів, шо нема зо мнов шо робити, запрєг коні та й повіз. Сіла я в ту колію, пудит, гадаю, зараз буду його видіти…

Жінок уже зібралася велика громада, вже й чоловіки позаду з батогами поставали і поліцай вже підслухує.

— Та нім я найшла тот кримінал, заки я там си добила, то най вас Бог боронит. Але трафивси якийс добрий панок та й каже до мене: „Чо ти, жінко, під цим муром замерзаєш?“ А я плачу. Розповіла я єму, шо так і так, і він завів мене в середину до криміналу. Стєгнули з мене протокул, як я си називаю, як він си називає, відки…

Жандарм пробував розгонити, але з бабами то так легко не йде.

— Та-м виділа сина, відай ним так, від коли він, не тішиласи. „І не журітси, мамо“, і веселий він і каже: „Тут нас сидит таких багато, нічо нам не буде; як який рік-два дістану, то ми молоді, та й відсидимо“. Отак він мене розважує. Дивлюси на ті мури, на малі вікна з ґратами та й кажу єму:&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bbwk4viohfotdnkw4sxxew9a46yo9tz</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/343</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216714</id>
    <revision>
      <id>458420</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:30:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2044" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;„А де ж ти тут, сину, годен два роки вітримати?“ Отак я з ним мінуточку побула та й „гай, бабо, забирайся“. Але мині і це добре…

Тут уже зробилася баталія, жандармів щораз більше, жінки не хотять розходитися, крик. Якась карлівська жінка кричить:

— Ви хочете всі наші діти, шо в школах вчутси, зогноїти по криміналах, аби потім мужиків запрєчи в ярем.

— Ви наші діти порозгонили по всім світі, мій утік на Україну та й не знаю, ци жиє він, ци пропав.

— А мій гине дес у Чехах…

— А мій у німца, аби вам так легко конати, як мені оплакувати мою дитину.

Жандармів щораз більше, крик росте. Чоловіки вже пробують успокоювати жандармів, що це дурні баби, що вони не знають припісу…

— То най лиш ті дві жінці виступлять, ми з ними зробимо протокул, а ці решта най розходяться.

— Ех, ми знаємо ці протокули. Беріт нас усіх!

Чи там довго, чи коротко правдалися жінки з жандармами, але за яку годину рушив похід жінок під маґістрат, а по боках жандарми. Мороз скрипів і скреготів під ногами, а ззаду йшли чоловіки з батогами.

Та кожда з них у червоній платині. Де вони годні пізнати та й який дідько з тільки бабами годен собі дати раду?…{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>g6h9ag651gfz7ruz1an6dvoayaby9ak</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/344</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216715</id>
    <revision>
      <id>458421</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:31:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="514" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;І це була правда. До самого вечора жінки мерзли на маґістратськім подвір'ю, перемінювали на собі хустки, аби їх не пізнати, і не мож їх було вигнати. Треба було аж просьби, щоби їх відти позбутися.

А як розсипалися вулицями, то реготалися, як з весілля йдучи.

Звичайно, дурні баби…{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>rwnmwekb0eihyxka6wchxrg5wxuuy73</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/78</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216716</id>
    <revision>
      <id>458422</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:33:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4952" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|77}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;1&quot;/&gt;Турки почали були [[w:Московсько-турецька війна (1710—1713)|війну]] з царем Петром і їм пощастило: тепер Петро задалеко загнавсь, як перед тим Карло. Турки його обступили з своїм військом і вже так як у руках мали. Мусїв Петро приставати на те, чого Турки хотїли. Між иньшим вони й сього вимагали, аби Москва від України відступилась. Та Петро підплатив турецького мінїстра, і умову про се написано так неясно, що Москва казала потім, що се не говорить ся про ту Україну, яка зістаєть ся під московською рукою. Туреччина за се почала знову війну, але з сеї другої війни вже зовсїм нїчого не вийшло, й зіставсь Орлик гетьманом на чужій сторонї.

Цар же Петро задумав скористати з прилучення Мазепи до Шведів, щоб зробити кінець гетьманщинї. Хоч Україна зовсїм не пішла за Мазепою, але Москва, як я вже казав, від давна того пильнувала, щоб українські права поволї вкорочувати і тепер та Мазепина історія давала їй нагоду, щоб „Малую Россію къ рукам прибрать“, як Петрові мінїстри та ґенерали казали.
{{rule|5em}}&lt;section end=&quot;1&quot;/&gt;
&lt;section begin=&quot;1&quot;/&gt;{{c|{{larger|'''22. Український устрій і московські порядки.'''}}}}

Устрій української держави по Хмельниччинї був такий. Україна, яка стояла під гетьманською управою, подїлялась на [[w:Полковий устрій Гетьманщини|полки]]. За Хмельницького, як списувано реєстр по Зборівській умові (1649), списано було девять полків на правім боцї Днїпра і сїм на лївім. Пізнїйше, як правобічна Україна відійшла під Польщу й спустїла, було на лївім боці в гетьманщинї десять полків: [[w:Стародубський полк|Стародубський]], [[w:Чернігівський полк|Чернигівський]], [[w:Ніжинський полк|Нїжинський]], [[w:Київський полк|Київський]] (він був переважно на лївім боцї, хоч сам Київ на правім), [[w:Прилуцький полк|Прилуцький]], [[w:Переяславський полк|Переяславський]], [[w:Лубенський полк|Лубенський]], [[w:Миргородський полк|Миргородський]], [[w:Гадяцький полк|Гадяцький]], [[w:Полтавський полк|Полтавський]].

Кожний полк подїлявсь на [[w:Сотня|сотнї]], так як тепер повіт подїляєть ся на волости, тільки до сотнї належали села й містечка, і менші міста (городи). В кожній сотнї козаки, що в тій сотнї жили, вибирали [[w:сотник|сотника]]. Сотники з иньшою полковою старшиною і з козаками того полку вибирали [[w:Полковник (Гетьманщина)|полковника]]. Старшина і козаки з усїх полків на радї військовій вибирали гетьмана. Таке було правило, хоч воно й не завсїди додержувалось: гетьмана часом вибирала сама старшина, полковників настановляв сам гетьман.

Сотник у своїй сотнї, а полковник у полку мали власть не над самими тільки козаками, а над всїми людьми, що жили в тій сотнї чи полку. Але міста мали свою власну управу і [[w:Козацький суд|суд]] (звавсь маґістрат або ратуш), і хиба відти якісь справи переносились до полковника або до гетьмана.{{nop}}&lt;section end=&quot;1&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>q3xtyexgw0ps5ira0di4cazkzk27i5t</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458439</id>
      <parentid>458422</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:51:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4956" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|77}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;21&quot;/&gt;Турки почали були [[w:Московсько-турецька війна (1710—1713)|війну]] з царем Петром і їм пощастило: тепер Петро задалеко загнавсь, як перед тим Карло. Турки його обступили з своїм військом і вже так як у руках мали. Мусїв Петро приставати на те, чого Турки хотїли. Між иньшим вони й сього вимагали, аби Москва від України відступилась. Та Петро підплатив турецького мінїстра, і умову про се написано так неясно, що Москва казала потім, що се не говорить ся про ту Україну, яка зістаєть ся під московською рукою. Туреччина за се почала знову війну, але з сеї другої війни вже зовсїм нїчого не вийшло, й зіставсь Орлик гетьманом на чужій сторонї.

Цар же Петро задумав скористати з прилучення Мазепи до Шведів, щоб зробити кінець гетьманщинї. Хоч Україна зовсїм не пішла за Мазепою, але Москва, як я вже казав, від давна того пильнувала, щоб українські права поволї вкорочувати і тепер та Мазепина історія давала їй нагоду, щоб „Малую Россію къ рукам прибрать“, як Петрові мінїстри та ґенерали казали.
{{rule|5em}}&lt;section end=&quot;21&quot;/&gt;
&lt;section begin=&quot;22&quot;/&gt;{{c|{{larger|'''22. Український устрій і московські порядки.'''}}}}

Устрій української держави по Хмельниччинї був такий. Україна, яка стояла під гетьманською управою, подїлялась на [[w:Полковий устрій Гетьманщини|полки]]. За Хмельницького, як списувано реєстр по Зборівській умові (1649), списано було девять полків на правім боцї Днїпра і сїм на лївім. Пізнїйше, як правобічна Україна відійшла під Польщу й спустїла, було на лївім боці в гетьманщинї десять полків: [[w:Стародубський полк|Стародубський]], [[w:Чернігівський полк|Чернигівський]], [[w:Ніжинський полк|Нїжинський]], [[w:Київський полк|Київський]] (він був переважно на лївім боцї, хоч сам Київ на правім), [[w:Прилуцький полк|Прилуцький]], [[w:Переяславський полк|Переяславський]], [[w:Лубенський полк|Лубенський]], [[w:Миргородський полк|Миргородський]], [[w:Гадяцький полк|Гадяцький]], [[w:Полтавський полк|Полтавський]].

Кожний полк подїлявсь на [[w:Сотня|сотнї]], так як тепер повіт подїляєть ся на волости, тільки до сотнї належали села й містечка, і менші міста (городи). В кожній сотнї козаки, що в тій сотнї жили, вибирали [[w:сотник|сотника]]. Сотники з иньшою полковою старшиною і з козаками того полку вибирали [[w:Полковник (Гетьманщина)|полковника]]. Старшина і козаки з усїх полків на радї військовій вибирали гетьмана. Таке було правило, хоч воно й не завсїди додержувалось: гетьмана часом вибирала сама старшина, полковників настановляв сам гетьман.

Сотник у своїй сотнї, а полковник у полку мали власть не над самими тільки козаками, а над всїми людьми, що жили в тій сотнї чи полку. Але міста мали свою власну управу і [[w:Козацький суд|суд]] (звавсь маґістрат або ратуш), і хиба відти якісь справи переносились до полковника або до гетьмана.{{nop}}&lt;section end=&quot;22&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kd4f73x7rqo3hevwqhcezllpycowff8</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/341</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216717</id>
    <revision>
      <id>458423</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:34:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1742" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{sp|ДУРНІ БАБИ|0.4em}}

{{right|{{fine|Присвячую політичним в'язням}}}}

Як то сталося, що жінки на ринку зробили недозволені збори, того ніхто добре не знає. Почалося від того, що стецівська жінка приїхала люта з Коломиї від сина, що сидить в криміналі.

— Мало-м під тими мурами не замерзла, не пускают та й решта. Хожу по морозі, душа в мині стигне, коби-м хоть з-поза гратів уздріла єго…

Жінок коло неї вже більше.

— Питаєте, за шо сидит. А лихо єго знає — за ґазети. Уздрів через вікно жандаря та й запхав мені в пазуху якіс папері. А жандар обшукав єго до голого тіла, перевернув хату догори ногами та й сів. Надумав, надумав та й каже йому чоловікови: „Ідіт за цев жидівков через дорогу, най зараз прийде“. Прийшла жидівка, а жандар каже: „Обшукай цу жінку, чи нема коло неї яких паперів“. І рихтіґ, вітєгла з пазухи ті папері, шо мині син дав. Жандар урадувавси, поперебирав ті папері та й каже хлопцеви: „Ходіт зі мною на постерунок“. Та й як пішов, то й до сегодни. Питала&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ngs2ok5k0l1g6iwpm1t5ehdghiwlspz</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/345</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216718</id>
    <revision>
      <id>458424</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:36:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1518" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{sp|ШКІЛЬНИК|0.4em}}

В громадській канцелярії купа неспокійних, крикливих жінок. Лише жандарм із карабіном сидить коло стола спокійно, і війт; на долівці за війтом у кутичку сидить дуже обдертий хлопчина й оглядає чорненькими очима публіку.

— І чого ви, жінки, хочете від цего бахура?

— Ми хочемо, аби єго приперли, бо через него ані нам, ані дітем нашим нема в цім селі житя…

Закричали, заломили руки.

— Та кажіт. Тофанко, таже ви бігали до шандаря…

— А вам ще багато вповідати траба за цего байстрюка? Він збирає малі хлопці по лугах та годує їх мухами та черваками. Писки їм напухают, спати через ті плачі не можна. Діти єму віносє, шо де в хаті подиблют. Він їст із циганами здохле мнєсо. Такого ще світ не видів. Відколи мама єго вмерла, то він здичів, ніхто єго не годує, ніхто не обначовує, ніхто не обпирає…

А хлопець з землі каже:{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5o7z5jbqv6845w591i6qg6jsqm4ommb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/346</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216719</id>
    <revision>
      <id>458425</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:38:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2264" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;— Це якас дурна Тофанка, та як маму прикидали глинов, то хто мене має годувати та обперати? Шо де йму в руки, то зім, та й не голоден, шо де вкраду з плота, та й си вбираю. Б'ют мене, і добре б'ют, але я терплю. Як нема мами, то мус терпіти…

— Дивітси лиш на него, аби си скривив, аби плакав, аби си покаєв, а він ще змудра вповідає…

— Та кажіт уже, Тофанко, шо він наробив?

— Та вірідила я свого Лукинка до школи, обмила, нагодувала, дала білу сорочку, а він собі каламарчик узєв та торбинку з книжками та й хліба в пазушину. А я чистю вовну перед хатов, нічо не гадаю. За якус там годину, ци пів убігає в ворота таке, як чорт, всілякими фарбами помальоване і плаче, аж крізь вуха си промикає. Лиш по голосі пізнаю, шо це мій хлопец. Вхопила-м на руки, занесла-м до хати, мию, б'ю, а він кричит. Рукави і пазухи в мене, як видите, закрашені всілякими красками…

Жінки оглядають фарби на сорочці Тофанки і міркують, чи фарба дасться відіпрати.

— Дитина захрипла від плачу та й вповідає мені, шо, як ішов до школи, цес копилюк перейшов єго лугами та й каже: „Так і так, Лукине, скинь сорочку, я тобі тіло намалюю всілякими фарбами. Хлопці будут за тобов бігати та й сміятиси“. Хлопец скинув сорочку, а він єго обмалював коло ставка всілякими фарбами. „Ану побігай“, каже,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>6zw93wwxlo8kns2vyygvdym8fjca10f</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/79</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216720</id>
    <revision>
      <id>458426</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:39:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3192" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|78}}&lt;/noinclude&gt;{{errata|Поковник|Полковник}} всякі важнїйші справи мав рішати по нарадї з полковою старшиною, а гетьман з ґенеральною. [[w:Генеральна старшина|Ґенеральна старшина]] була такаж, як полкова: обозний, судя, осаул і писар, тільки звались ґенеральними, то значить — що вони для цїлої України. В важнїйших справах гетьман скликав на пораду полковників й иньщу старшину, а в найважнїйших — [[w:Генеральна військова рада|військову раду]], то-б-то й простих козаків з полків. Військоваж рада й сама могла збиратись, як бачила, що недобре; могла й скинути самого гетьмана. Так бувало в ранїйших часах.

{{потрібне зображення}}&lt;!--&gt;Мазепина церква, св. Миколая в Київі&lt;--&gt;
Подібний лад мала й [[w:Слобідська Україна|Слобідська Україна]], теперішня Харківщина з сусїдними частями Воронїжчини та Курщини. Вона теж подїлялась на полки, але сї полки не належали до гетьмана, тільки московські бояри мали власть над тими полковниками.

Такий був лад на {{errata|Україні|Українї}} — виборний. По теперішньому сказавши Україна тодїшня була республїкою, тільки без правильно вироблених демократичних форм: були деякі основи демократичного ладу, але не розроблені й не переведені послїдовно. Правив не весь нарід, а тільки військо козацьке, і в нїм просте козацтво не мало способу постійно й правильно виявляти свою волю, а кермувала справами головно старшина. Та про те в порівнаню з Московщиною й се була велика свобода й демократія, якої не зносили московські правителї. Як Хмельницький до Москви приставав, то Москва обіцяла, що в той лад мішатись не буде й його переміняти не стане. Але навсправжки поволї, при кожній нагодї особливо при кожній змінї, як новий гетьман наставав, московські бояре все вкорочували українські права і все більше мішались до українського устрою.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>iizfa65rqz6r0hjfsa80x1z0ha8m8o7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/347</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216721</id>
    <revision>
      <id>458427</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:41:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2151" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;„по лузі; як мотиль будеш“. А сам хапнув єго сорочку і поясок і все, та й втік в кукурудзи. Убравси, розіллєв по собі антрамент і пішов байстрило до школи…

Тофанка по цім нагналася до хлопчини і хотіла бити, та жандарм заступив його.

— А я вам кажу, шо ца Тофанка дурна. То вона гадає, шо я її боюси, як тут є шандарь та віт? А на дорозі я також не боюси, бо втечу, як вітер. А на ставу також не боюси, бо трутю в став. Таже я доста набрав бучя, доки навчивси розуму. Та мені кров йшла з очий, з вух, з горла, нім я навчивси розуму та нім ноги дужі стали. Я тепер можу від кождого втечи…

— Це, люде добрі, покаяніє. Та ви, віте, робіт шо з цим чомбараном. Та він нам діти розволочує. Та дивітси, як він мріґає очима, він нас всіх на сміх побирає. О, який з себе контетний!!…

— Хлопче, но, а є в тебе вуйко, або тітка, або якас фамілія?

— Та є. Є багато, але як в похорон забирали гобортки та полотна, то ще брали мене до себе, а потім били та й нагонили та й не давали їсти. То я мусів красти. Та як було тепло, то я собі спав в збіжю або в кукурудзах, а як студено було, то я ховавси в ясла перед худобу, а худоба має горєчий дух та й дихала на мене. А хлопці давали їсти, а професорка дала кафтан, такий довгий…{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qmnm3lmqt64mo6se0zz2ofqlkel60sx</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/348</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216722</id>
    <revision>
      <id>458429</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:43:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2163" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;— А піди-ко до єго тітки, тої там під лісом. Кажи, аби зараз прийшла суди до канцелярії.

— Но, та й шо ви будете з цим байстрюком робити? Та карайте єго, замикайте 'го, таже ми невільні діти з хати пустити.

— То карайте, я відержу. О, який зад збитий. Дивітси, таже тут всілякі буки поприсихали…

І хлопчина підняв сорочку і показував жінкам своє тіло.

— Дивіт, дивіт! Ні встиду, ні сорому… — загуділи жінки.

— Йде вже єго тітка…

В цей мент малий хлопчина заліз між ноги жандармові.

— Ой, пані шандарь! Ца тітка буде бити. Ца дуже б'є. Я все вижу в селі та й видів якос, шо до неї ходит тот Басок. То як я сказав, то вона бігла за мнов аж у сіножєта та таков ковнев в мене попудила, шо мнєсо вірвало. Ца би мене вбила. Бо жінки за ніц так си не гнівают, як за то, шо до них хтос ходит. Я за це доста бучя си набрав, а найгірше від свої тітки. Як від них украсти сорочку або солонину, то так не б'ют…

Усі жінки звернулися до тітки байстрючка, почали шептати між собою, підсміхатись.

— Пані шандарь! Я всьо знаю, де є в селі. Я знаю, де солонина стоїт; знаю, де карабіни закопані; знаю, де в жидів дзиґарок стоїт, бо мене ніхто до хати не приймає, то я мусю ходити та й дивитиси. Ви можете мене й підвісити. Та я видів,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>paladqop1azi8mhtl1ewe97uj72yuur</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/349</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216723</id>
    <revision>
      <id>458430</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:44:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="486" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;як підвісив Лесь свого хлопца ногами догори. Але потім таких було шандарів та доктор рубав та потім файно поховали. Лиш ці тітці мене не дайте, бо вона за того Баска дуже люта. Як до криміналу, то до криміналу, як шибеница, то шибеница, а я мусю сам давати собі раду…{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>d002hu5urmgpdf7ht6us92rkmyq67d3</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/80</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216724</id>
    <revision>
      <id>458431</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:44:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3167" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Приміром, завели вони так, що без царського позволения не можна було скинути гетьмана й нового вибрати, і гетьман тільки тодї мав власть, як його цар затвердив. На дїлї се потім на те зійшло, що московські бояре з старшиною умовлялись, кому гетьманом бути, і настановляли його без правдивої військової ради, без козаків. По Самойловичу Мазепа пообіцяв хабара московському найстаршому {{errata|воєводі|воєводї}}, той сказав старшинї вибрати гетьманом Мазепу, і та так і зробила. Потім Мазепа, ставши гетьманом, заплатив ті гроші воєводї з маєтку Самойловича, що відібрано від нього немов би за зраду.

[[Файл:04. Polkovnik ukr polku.jpg|250px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|[[w:Козацька старшина|Козацька старшина]]: полковник.}}}}

Військову повну раду зовсїм не скликали. До полковників московські бояре писали поза гетьманом і приймали від них листи й скарги. Тому полковники більше дбали про ласку московську, а гетьмана часом ке дуже й слухали. Цар Петро став полковників призначати таки сам без гетьмана і без козацької ради; визначав людей навіть не тутешнїх, а московських офіцерів, і ті нї гетьмана нї кого иньшого на Українї не слухали, а робили що хотїли. Але й тим цар Петро не вдоволив ся, а намірив ся зовсїм знищити гетьманство.

Потім, як Мазепа пристав до Шведів, цар Петро позволив ще вибрати гетьмана, аби в тій небезпечній хвилї не дражнити Українцїв. Але нї в чім йому власти не давав, а сам скидав і назначав полковників та иньшу старшину. До гетьмана приставив двох комісарів, які мали наглядати за гетьманом. Держав при нїм своє, московське військо й казав мешкати не в Батуринї, як перше, а в Глухові, близше до московської границї.

Потім (1722 р.) визначив шість офіцерів і одного бріґадіра з московських полків і приставив їх до гетьмана, аби вони приймали&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>s1mlu7mq2z8c01r61s0efjvjb5j0otm</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458432</id>
      <parentid>458431</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:45:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3179" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|79}}&lt;/noinclude&gt;Приміром, завели вони так, що без царського позволения не можна було скинути гетьмана й нового вибрати, і гетьман тільки тодї мав власть, як його цар затвердив. На дїлї се потім на те зійшло, що московські бояре з старшиною умовлялись, кому гетьманом бути, і настановляли його без правдивої військової ради, без козаків. По Самойловичу Мазепа пообіцяв хабара московському найстаршому {{errata|воєводі|воєводї}}, той сказав старшинї вибрати гетьманом Мазепу, і та так і зробила. Потім Мазепа, ставши гетьманом, заплатив ті гроші воєводї з маєтку Самойловича, що відібрано від нього немов би за зраду.

[[Файл:04. Polkovnik ukr polku.jpg|250px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|[[w:Козацька старшина|Козацька старшина]]: полковник.}}}}

Військову повну раду зовсїм не скликали. До полковників московські бояре писали поза гетьманом і приймали від них листи й скарги. Тому полковники більше дбали про ласку московську, а гетьмана часом ке дуже й слухали. Цар Петро став полковників призначати таки сам без гетьмана і без козацької ради; визначав людей навіть не тутешнїх, а московських офіцерів, і ті нї гетьмана нї кого иньшого на Українї не слухали, а робили що хотїли. Але й тим цар Петро не вдоволив ся, а намірив ся зовсїм знищити гетьманство.

Потім, як Мазепа пристав до Шведів, цар Петро позволив ще вибрати гетьмана, аби в тій небезпечній хвилї не дражнити Українцїв. Але нї в чім йому власти не давав, а сам скидав і назначав полковників та иньшу старшину. До гетьмана приставив двох комісарів, які мали наглядати за гетьманом. Держав при нїм своє, московське військо й казав мешкати не в Батуринї, як перше, а в Глухові, близше до московської границї.

Потім (1722 р.) визначив шість офіцерів і одного бріґадіра з московських полків і приставив їх до гетьмана, аби вони приймали&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>sroemepyjjp4rnvbpco5cxl2u8jjep8</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/350</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216725</id>
    <revision>
      <id>458433</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:46:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1763" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{sp|ЧЕРВОНИЙ ВЕКСЕЛЬ|0.4em}}

Треба розповісти про смішну подію Івана Гусака, колійовця. Чи він не вдався, чи прокрався, ніхто в селі добре не знає, але всі знають, що службу стратив та дістав кількасот злотих відхідного. Молодий був, вуси добре підкручував вгору, убрання мав панське, синє, подобався жінкам та вмів говорити по-польськи та, кажуть, по-німецьки і в селі мав свою повагу. А була ще в селі вдова, вже старша, пряха добра; мала хатину і недавно піч переклала, та було тепло взимі. До кожівки треба теплої печі. А що перше, то мала вузли з грішми. То Іван пішов у комірне до неї, зимою старав вуголь і трохи горілки і булок, а пиво вже пив сам на стації.

Робив таку політику, що мужиків не мав заніщо, попам не кланявся та мав великий жаль до Польщі і до начальника стації. Та, видко, гроші мав невеликі, бо зачав присватуватися до своєї господині, Парасочки, аби цим способом дібратися до вузлів з грішми. Але у вдови — сім розумів, годила, забігала, до шлюбу повитягала зі&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>axgnz30s8takccllsqupeajlzewbn75</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/81</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216726</id>
    <revision>
      <id>458434</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:48:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4647" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|80}}&lt;/noinclude&gt;скарги на українську старшину й суди, переглядали всї писання, які виходять з [[w:Генеральна військова канцелярія|гетьманської канцелярії]], збирали самі всї податки й гроші. Звалось се [[w:Малоросійська колегія|„малороссійская коллегія“]]. Вона відібрала всяку власть від гетьмана і козацької управи, а щоб люде не нарікали, цар розписав, що се він заводить на те, аби від старшини не було людям кривди. Але від тої колєґії робились кривди ще гірші, і заразом по Українї ще більше ширили ся московські кріпацькі порядки за приводом самої Москви.

Та хоч за тою „малоросійською коллеґією“ гетьман вже не багато що значив, то Петро все таки навіть і того імени не хотїв. Як умер гетьман Скоропадський, що був гетьманом по Мазепі, то цар Петро видав такий манїфест, що гетьмана вибирати не будуть, бо цар мусить добре надуматись аби знайти на гетьманство вірного чоловіка, тому що попереднї гетьмани були, зрадники. Тим часом же буде Україною правити ґенеральна старшина разом з малороссійською колєґією. По правдїж рішив Петро так, що гетьмана більше на Українї не має бути, а правити буде власне малоросійська колєґія.

Се було нарушением умови Москви з Україною, уложеної за Б. Хмельницького. Так се розумів і цар Петро. Він сам признавав сю умову „трактатомъ учиненнымъ съ Хмельницкимъ“. Але він і його наступники надїялись на свою силу й ламали той „трактат“.

Перші наступники царя Петра одначе не були такі сміливі як він, боялись дуже дражнити, Українцїв, і ще два рази дозволяли вибирати гетьманів: в р. 1727 був вибраний гетьманом [[w:Данило Апостол|Данило Апостол]] і був на гетьманстві 7 лїт (умер в 1734 р.), а потім в р. 1750 був вибраний [[w:Кирило Розумовський|Кирило Розумовський]] і гетьманував до р. 1764.

Та то тільки слава була, що гетьмани ті були вибрані, бо старшина вибирала того, кого їм від царя чи царицї казано вибрати, а козаки до того вибору вже нїчого не мали. І в управі своїй ті гетьмани не мали великої сили, у всїм мусїли слухати, що їм царські мінїстри з Петербурга казали.

Та Українцї хотїли затримати бодай хоч таку обчухрану самоуправу — автономію, по теперішньому кажучи, коли кращої не можна було дістати. Але цариця Катерина не хотїла дальше держати й тої обчухраної. І хоч Розумовський був її вірний приятель, що поміг їй і на царство дістатись, скинувши чоловіка, все таки велїла вона йому проситись з гетьманського уряду на спокій.

Не хотїв того Розумовський, а мусїв послухати, і цариця його в 1764 р. з гетьманського уряду звільнила, а за послушність дала йому на вічність превеликі маєтности на Українї, що перед тим нале-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ku6b3rmfg5j160nn45z9v6zzrlbjrij</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/351</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216727</id>
    <revision>
      <id>458435</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:48:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2405" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;скрині такого плаття, що багачки зеленіли по снігові із зависти, бо це було по Різдві. Вони казали, що все це добро від них набрала, а весілля було гучне. Медових місяців довгих не було, бо Парасочка і вдова і тверда з натури та грошей не розв'язувала, а навіть не показувала. Щоправда, то нашила на чоловіка два селянські одіння, на свята і на будень, бо мала амбіцію, щоби свого чоловіка зробити ґаздою, аби не був лєнкою, що все смердів олієм від ліхтарки та замазаний був вуглем та все ходив пити пиво. Він молодий, можна з нього зробити ще господаря та привернути до людей.

Та це Парасці не пощастило і вона свої надії сховала в скриню між вузли. Давала чоловікові щораз меньше їсти, не дуже допирала сорочку, відпорювала гарні прошивки та пришивала старі до сорочки і на весну Іван вже не хотів сидіти дома, а Парасочка надумала інакше. Аби гроші не пропали, то купила в межу кавалок города, дозичила в жида дві сотки і з узору підписала вексель з ручителями. Поправиться Їван, то буде мати на чім робити, а ні, то її на старість хтобудь обійде за город.

Одного разу Парасочка вночі забила в п'яту такий заржавілий цвях, що спухла, як дуда, а треба нести векслеву рату до міста; вона брата не має і сестри не має, то вже кілька день перед ратою годувала Івана ліпше. Вона би намалювала вексель дома, а він пішов би з ручителями і за-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>atnwx28cdcjlx5sw65akbcz4zqrhv0j</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/352</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216728</id>
    <revision>
      <id>458437</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:50:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2396" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;платив би. Іван покмітив, що стара вертиться коло нього і був цему радий. Стара дасть гроші на рату, дасть на тринкар, налагодить добре їсти, а як жидові скаже, що стара не мала цілої рати, бо не встаралася, то може і пива випити і добре забавитися і стару за старі прошивки добре виріхтувати.

Осіннього досвітка Парасочка налагодила їди доброї і багато: хліб білий, п'ять злотих для ручителів і чоловіка на горілку, та ще для кождого по шклянці пива. Гроші для жида стояли на столі купками, добре пораховані. Парасочка зав'язала їх у вузлик, а гроші на трактамент всипала йому в кишеню, бо вбрався в колійницьке одіння. Харчі гарненько склала в писану тайстру, додала чистий шматочок сала і, як зачало розвидатися, пустила чоловіка в дорогу. Має повернути за ручителями і з ними йти до міста. Він так зробив, ручителі сказали: „Гай, гай, ідемо, ти наперед іди“, і так Іван подався лугами до міста.

Ішов, ішов, аж надибав двох жовнірів з ґверами; якби не. та писана тайстра, нічого би й не було, а так сталося паскудне й болюче.

— Марш, кабане, назад додому.

Іван зачав говорити по-польськи, що має платити вексель, що через те мусить іти до міста. Витягнув вексель з кишені, показував до очей жовнірам і не вертався. Та жовнір жовніром, чогось має ґвер…, як відвернув руку, як загатив у зуби, то мало Іван ними не вдавився; виплював&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>dl1jyqdtz7j0jwbid0zzyd6vyho8e1v</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/353</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216729</id>
    <revision>
      <id>458440</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:52:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2422" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;у долоню і зуби і кров. Зачав кричати і з червоним векслем у руках та з писаною тайстрою на плечах зачав утікати. Сам не знав, чи взад, чи вперед тікає. Аж оглянувся коло моста і спам'ятався, що він вже під містом. В роті пекло, зуби тримав у кулаці разом з векслем та, боли, вузол з грішми був у пазусі, лише треба було якось обмити кров та затамувати. Зліз до ріки, мив лице і полокав рот та намацував язиком порожні ясна. Став беззубий. Але відпочав на ріці, віддихався та й зараз думкою потішився: болить та переболить, в роті крім тих трьох зубів є ще багато, а гроші старої пропали, бо він не дурний признатися, що втік з грішми: жовніри забрали та й решта.

Він чоловік інтеліґентний, то повернув до доктора Подюка, аби дав йому свідоцтво лікарське. Навіть заплатив за лікарську пораду, докладно оповів, як то було, показував на долоні зуби, та лікар піджартував з нього, бо, видко, подібний до інших людей, яким все смішно, як ближньому висиплють кілька зубів з рота. На свідоцтві лікарськім нічого не було написано, лише, що Іванові вибили, як казав, три зуби і що доктор більше нічого не знає. Як жид прочитав йому в місті це свідоцтво, то Іван сказав, що кинув гроші в болото, що таке свідоцтво пусте.

І побавився Іван в місті добре. Трактував і напоював знайомих ще ліпше, оповідав багато про свою пригоду І цілком вдоволений вертав додому.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>q3ccu6vnlpd3hg79nonlcm8vk5rfw1r</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/354</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216730</id>
    <revision>
      <id>458442</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:53:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1387" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Але як доходив до села, то дізнався, що тої днини били ціле село. Йому лишилося ще трохи грошей, то він вернувся в луг, запорпав їх під корч і так з писаною тайстрою, але без трьох зубів вернувся додому. Оповідав старій довго страшну історію, як його тяжко позбиткували, як забрали всі гроші, роззявляв рот аж по вуха і показував пальцем порожне місце, де рано ще були зуби, презентував кривавий вексель, а тайстру дідько знає, хто спорожнив. Тому всьому лиш Парасочка винна, бо їй забагається міста, векслів. Парасочка зарюмала за грішми, але збоялася виходити з плачем перед хату, аби люди чули, так як треба би робити.

Вона цілий день надивилася на таке, що най і гроші пропадають. Але й вона була вдоволена потихоньки, що її пан так добре дістав від других панів.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>iw3o37m51jifqud6b97x7h4llb2c4ds</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/82</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216731</id>
    <revision>
      <id>458443</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:54:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3168" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|81}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;22&quot;/&gt;жали на гетьманську булаву, на розходи гетьманські ([[w:Гадяччина|Гадяччина]] і [[w:Биківська волость|Биківська волость]]). На Українуж призначила свого ґенералґубернатора, що мав правити нею з малоросійською колєґією.

[[Файл:09. Sotnyk.jpg|250px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|Козацький сотник.}}}}

Українцї дуже жалували за гетьманством і давнїйшими порядками. В 1767 р., як цариця скликала комісію для видання нових законів та казала висилати всякого стану людям своїх депутатів і давати їм наказ, чого мають старатись, то на Українї й пани, й козаки, міщане (від селян не було депутатів) — всї нагадували про „статї, Богдана Хмельницького“, се-б-то такі порядки, як за давнїйших часів були, —  щоб була на Українї автономія. Але правительство росийське на те не зважало. Катерина постановила, що гетьманам більше не бути, аби й память про них забула ся. Тим часом правила та малоросійська колєґія, а в нїй — трьох Українців і трьох Великоросиян, четвертий прокурор, теж Великоросиянин і пятий голова —  ґенералґубернатор, який властиво всїм і правив. А незадовго мало бути покасовано все чисто, що ще зіставало ся з українських порядків, в тім і сама колєґія, а мали завестись порядки зовсїм росийські.
{{rule|5em}}&lt;section end=&quot;22&quot;/&gt;
&lt;section begin=&quot;23&quot;/&gt;{{c|{{larger|'''23. Нове поневоленнє українського народу.'''}}}}

Правительство росийське так представляло, що в українськім устрою, в судах і канцеляріях були великі непорядки і для того воно заводить порядки росийські, аби людям не було кривди, щоб пани-старшини їх не утїсняли, в підданство та кріпацтво собі не переводили. Але як самі Українцї хотїли зробити собі кращий порядок, то в тім їм правительство не тільки не помагало, а перешкаджало, бо хотїло скасувати всї українські порядки, аби не було нїякої&lt;section end=&quot;23&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>emfl4ee2qw8xdgdyvkm06eaey02sbt4</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458444</id>
      <parentid>458443</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:54:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3103" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|81}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;22&quot;/&gt;жали на гетьманську булаву, на розходи гетьманські (Гадяччина і Биківська волость). На Українуж призначила свого ґенералґубернатора, що мав правити нею з малоросійською колєґією.

[[Файл:09. Sotnyk.jpg|250px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|Козацький сотник.}}}}

Українцї дуже жалували за гетьманством і давнїйшими порядками. В 1767 р., як цариця скликала комісію для видання нових законів та казала висилати всякого стану людям своїх депутатів і давати їм наказ, чого мають старатись, то на Українї й пани, й козаки, міщане (від селян не було депутатів) — всї нагадували про „статї, Богдана Хмельницького“, се-б-то такі порядки, як за давнїйших часів були, —  щоб була на Українї автономія. Але правительство росийське на те не зважало. Катерина постановила, що гетьманам більше не бути, аби й память про них забула ся. Тим часом правила та малоросійська колєґія, а в нїй — трьох Українців і трьох Великоросиян, четвертий прокурор, теж Великоросиянин і пятий голова —  ґенералґубернатор, який властиво всїм і правив. А незадовго мало бути покасовано все чисто, що ще зіставало ся з українських порядків, в тім і сама колєґія, а мали завестись порядки зовсїм росийські.
{{rule|5em}}&lt;section end=&quot;22&quot;/&gt;
&lt;section begin=&quot;23&quot;/&gt;{{c|{{larger|'''23. Нове поневоленнє українського народу.'''}}}}

Правительство росийське так представляло, що в українськім устрою, в судах і канцеляріях були великі непорядки і для того воно заводить порядки росийські, аби людям не було кривди, щоб пани-старшини їх не утїсняли, в підданство та кріпацтво собі не переводили. Але як самі Українцї хотїли зробити собі кращий порядок, то в тім їм правительство не тільки не помагало, а перешкаджало, бо хотїло скасувати всї українські порядки, аби не було нїякої&lt;section end=&quot;23&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>p6ot5965l1m9lgdmszl1t1cwyk43nrz</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/355</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216732</id>
    <revision>
      <id>458445</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:55:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1784" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{sp|У НАС ВСЕ СВЯТО|0.4em}}

Як почали просити старого Палату та й врешті упросили, аби оповів їм, молодим товаришам, яку цікаву історію з селянського життя. З його білих вусів курилася іронія.

— Я вже маю вісімдесят літ та й живу мабуть вісімдесят літ отут на однім місці. Були такі часи, коли я був паном, тоді, як служив у дворі писарчуком під рукою економа. А були такі часи, що я не вилазив з церкви, як був дяком, і тоді говорив так, як всі попи говорять, боявся потім всіляких духів. Як був музикантом, чи то нечищена горілка, чи то нервове заняття по ночах з циганами, все те наводило перед очі всіляку нечисту силу. Отак сидиш допізна з молодими парубками, байка іде така безконечна і страшна, що святі на образах ховаються у свої яскраві шати. А сопілка висотує з грудей такий сум, що молоді парубки хилять дуже широкі плечі додолу і брудними рукавами обтирають сльози, а потім складаємося на око горілки та посилаємо найсміливіших двох або трьох до корчми. За ними тягнуться всі чор-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jrc2sbw772yotolzkajndvwy8nz284x</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/356</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216733</id>
    <revision>
      <id>458446</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:56:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2554" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ти, визвані в хаті, там їх так багато, як на весіллю. А по дорозі пристають до них страхи з-під мостів, з нечистих місць, злітають з тих деревин, де повісився хто, йде з нарубками ціла банда. То вже як отворить арендар, то розливає зо страху горілку, бо руки йому трясуться, бо цих парубків ловила нечиста сила аж під його двері. Розповідають так докладно про тих дітьчиків, що все були існіські такі, як арендар. Жид рахує гроші або й без грошей вигонить їх з хати і засуває двері на всі спусти. Нераз заходили, як жид дуже скоро гасив, до його курника та що попало, тому крутили відразу в'язи. Гуска — не гуска, курка не курка. З горілкою і добиччю приходили веселі, бадьорі, здається, що чорти не хотіли брати участи в каригіднім ділі і вже не приходили з парубками до хати. Заслонювали веретами вікна, на сопілці не грали ані не співали, але ломили сусідські плоти, і піч незабавки гуділа від червоної полуміні. Господиня і сусідські дівки поралися та варили м'ясо, господар хати шукав келішка, але великого, і все йшло скоро вперед. За півтори години сиділи всі коло стола, пили та їли, але байок не вповідали. Дисципліна була коло стола велика, найдужчий мав власть і карав, хто лиш голосніше крикнув. Як різне по морді, то й кров ллється в порцію. Так мусіло бути, бо буки тоді ще давали. Піде злодюга-жид до війта, нанесе горілки йому, а той збере радних і, як знайдуть в хаті при забаві, то найменше по двадцять п'ять&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>thluym8y0wqyvntqrbpydogy3mzmosl</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/357</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216734</id>
    <revision>
      <id>458447</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:58:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2403" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;буків дістане кождий. Як бачите, дисципліна мусіла бути, небезпека перед ворогом велика…

— Та пийте ж цей чай, горілки тепер нема та й не можу пити, а ви не парубки, але учителі з високими пенсіями.

{{c|*}}

— А за теперішні часи, панове колеги, дійсно тяжко вам до забави розповісти. Я учителював по своїй карієрі музиканта довго, тридцять п'ять років, привик до неписьменних мужиків, то були діти і їх міг хтобудь повернути в свій бік. Ще боялися дуже панщини і панів, жидів отак не мали за ніщо, сміялися з них. Потім зачали заводити товариства тверезости, бо дуже стали ґрунти тратити. Зайдуть до мене, до школи, війт та й радні та й пленіпотенти, повигонять дітей зі школи, порозсідаються в лавки і п'ють та співають, що аж заля шкільна, п'ять метрів широка і п'ять довга, вилазить з вуглів. Досвітком приходять жінки шукати чоловіків, намовляють їх додому і намовляючи сідають та п'ють горілку з ними і знов на двадцять чотири години є мішане товариство. То тут аби вже був професор університету, то не видержить довше, як добу, так, що я не раз вставав з-під лавки, а на лавках, на катальозі валялися недоїджені оселедці, кавалки сала, а чути було горілкою катальоґи ще з місяць. Не то, що тепер, панове колеґи. Збереться бувало рада і ухвалить: „Так і так, це професор нелюдєний, він дітий нам не вчєє добре“, зберуться до старости,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5u28n2s8e727wni8u6lxav0gk1whycr</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458449</id>
      <parentid>458447</parentid>
      <timestamp>2022-08-08T21:59:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2403" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;буків дістане кождий. Як бачите, дисципліна мусіла бути, небезпека перед ворогом велика…

— Та пийте ж цей чай, горілки тепер нема та й не можу пити, а ви не парубки, але учителі з високими пенсіями.

{{c|*}}

— А за теперішні часи, панове колеґи, дійсно тяжко вам до забави розповісти. Я учителював по своїй карієрі музиканта довго, тридцять п'ять років, привик до неписьменних мужиків, то були діти і їх міг хтобудь повернути в свій бік. Ще боялися дуже панщини і панів, жидів отак не мали за ніщо, сміялися з них. Потім зачали заводити товариства тверезости, бо дуже стали ґрунти тратити. Зайдуть до мене, до школи, війт та й радні та й пленіпотенти, повигонять дітей зі школи, порозсідаються в лавки і п'ють та співають, що аж заля шкільна, п'ять метрів широка і п'ять довга, вилазить з вуглів. Досвітком приходять жінки шукати чоловіків, намовляють їх додому і намовляючи сідають та п'ють горілку з ними і знов на двадцять чотири години є мішане товариство. То тут аби вже був професор університету, то не видержить довше, як добу, так, що я не раз вставав з-під лавки, а на лавках, на катальозі валялися недоїджені оселедці, кавалки сала, а чути було горілкою катальоґи ще з місяць. Не то, що тепер, панове колеґи. Збереться бувало рада і ухвалить: „Так і так, це професор нелюдєний, він дітий нам не вчєє добре“, зберуться до старости,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>3qnogjyh0m3w2hc9446i3wr20ouqn2x</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/83</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216735</id>
    <revision>
      <id>458448</id>
      <timestamp>2022-08-08T21:59:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4505" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|82}}&lt;/noinclude&gt;ріжницї між Україною й Московщиною, й скрізь аби правили московські чиновники.

По смерти Скоропадського полковник чернигівський [[w:Павло Полуботок|Полуботок]], що був наказним гетьманом, себто заступав місце гетьмана, чуючи, як цар Петро закидає Українцям непорядки, й сам такі непорядки бачучи, почав робити кращий лад в судах і полковничій управі. Так щож, цар Петро зараз казав його забрати до Петербурга й тут його наче бунтівника до вязницї всадити. Там він сидїв, доки не вмер.

І иньші, хто хотїв боронити українські права, ті теж попадали у вязницї, уряд і маєтки їм відбирали, а що вже найменьше — тратили вони ласку правительства і не було їм нїякого добра. Тим же, що були правительству покірні, українські права не обороняли, або й самі помагали їх ламати, — тим всяка ласка була. Йшли їм царські грамоти на великі землї, на маєтки, що до їх урядів належали, а їм цар на власність віддавав. На ті землї, що вони загарбали, давали ся царські потвердженя й надання.

Так побачили люде, що правдою нїчого дійти не можна, окрім прикростей, а податливим ідуть маєтки та уряди. Тож хоч і бурила ся в них совість, затихали та під лад правительству йшли тому, щоб коли не можна вже свободи мати, то хоч кешенї собі й дїтям своїм наповнити. І так в міру того, як автономія українська пропадала, зростало українське панство.

Туди правительство Україну вело! Казало, що то воно для того в українські справи мішаєть ся, аби селян від панів, від старшини боронити, а на дїлї полекші з того людям не було нїякої. Від росийських властей такі-ж здирства й неправди дїяли ся, ще гірше нїж від козацьких. А послушній старшинї росийські власти помагали землї загарбувати, селян і козаків у піддані повертати. Панщинні порядки по московському позаводили, — і так в кінцї старшинї за те, що вона позволила знищити самоуправу та права українські, заплатило правительство селянською свободою, заступило ту свободу кріпацтвом.

Бо то треба знати: як за Богдана Хмельницького вигнано панів з України, то були всї люде вільні; тільки де-що трохи підданства лишило ся на землях манастирських та владиків православних. Заможнїйші люде писали ся в козаки й мали служити військову службу, а иньші в селяне — мали давати податок до скарбу військового. Землї було богато вільної, так що хто хотїв, займав її собі по силам під господарство, а богато землї зіставало ся за громадами спільної і нероздїленої. Та вже й тодї заможнїйші люде, особливо старшина, позаймала собі значнїйші частки землї.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0ha4vpzks8jc6pi303kxeil9dhlj6q6</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/358</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216736</id>
    <revision>
      <id>458450</id>
      <timestamp>2022-08-08T22:00:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2355" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;вернуть з папером, но і дадуть пару волів, заладують тебе з родиною і їдь в інше село годитися: кілько корців збіжжя дістанеш, кілько дров, чи маєш псалтир читати в церкві, чи цілу службу співати. Мука була, і тому треба було і пити, і терпіти, і вонітувати разом. Та, як кажу, прийшла тверезість, а потім парасолі, а як підросли хлопці ті, що навчилися читати, то й книжечки і ґазета, наука Наумовича, змінювався селянський світ, та поволі. А потім вибори та хрунівства та „Січи“, вже ні панів, ні жидів ніхто не боявся. Йшла така велика лава в червоних стяжках, що всі вступалися з дороги.

{{c|*}}

А найновішого інтересного я небагато годен розповісти. А отут дивіться через вікно. Це такий кутик мого села, навіть має назву. Цей кутик під панським лісом. Ліс шумить, навіває в душу всілякі забаганки; то платви треба, то оголоблів до саней, то молодої смерічки на деревце весільне, багато люди потребують ліса. А з того ревізії по хатах, процеси, кошти і кримінали. Тамті кути села не мають тих лісових навичок, а ці одідичили по предках. Дідичність, як знаєте, річ тяжка, аби її злизати параграфом. Десь давно по другім кінці села, того вже відси не видите, то був великий став, то там довгі роки, і я пам'ятаю, ще валялися сіті та неводи, але то давно, здається, що і той кут ставовий мав свою дідичність, але став&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>3rnhpr8anzrcakshrld4zw636pn803x</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/359</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216737</id>
    <revision>
      <id>458451</id>
      <timestamp>2022-08-08T22:03:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2505" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;висох та й дідичність також. А тут ліс росте і дідичність. Через то цей кутик, перед вікнами в мене, дивний є, розпроцесований, розжертий, щодня ліцитації, бо такої зажертости між властями і мужиками я не тямлю. Селяни всі ненавидять від маленького урядничка аж до великого, я того, що тепер, ніколи не бачив, йде боротьба безпощадна і отаку вам забавну історію скажу: Я вже і очей добрих не маю, але дивувало мене то, що майже щодня бачу вулицями людей святочно вбраних. І хлопці і жінки і діти. Чи пам'ятка, чи яке церковне свято, забогато свят. Питаю свого старого сусіда: „Даниле, а кажіть, чи таких багато свєт у нас настало?“ — „Ге, пане навчитель, такі свєтошні чєси настали, бо видите приходє з дзвінками пани та всю одежину хапают, котра добра, а коло церкви стоїт наш вартівник. Як лиш вздрит бричку з панами то біжит щодуху на цей кутик. Все, шо жиє, кидає з рук роботу і вбираєси в свєтошне, а на постели та й на лаві все дрантє стоїт так, шо пани то в руки не хотє брати. Отож пани спаціруют та й мужики спаціруют, та й таких свєт у нас кілька раз на тиждень, бо Бог знає до кого прийдут. Оден за кримінал, оден ручєв, тепер межи людьми нема рєду. Зразу то ховали в такого ґазди, шо він без мотилиці, але прийшли, такі зрадники, то як напали пани на того ґазду, то вівезли відти шос сім фір найкращої одежини. А шо млинків, січкарень і возів. Зойк під небо був, але не помогло, то відтогди,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>da2pg59k4pc4nykvl2jkecinjzjbzoh</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Твори (Стефаник, 1942)/Дурні баби</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216738</id>
    <revision>
      <id>458454</id>
      <timestamp>2022-08-08T22:06:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../|Твори]]  | автор = Василь Стефаник  | секція = Дурні баби  | попередня = [[../Роса/]]  | наступна = [[../Шкільник/]]   | рік = 1942  | місто = Львів  | видавець = Українське Видавництво  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Твори (Стефаник 1942).pdf&quot; from=341 to=344 /&gt;</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="436" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../|Твори]]
 | автор = Василь Стефаник
 | секція = Дурні баби
 | попередня = [[../Роса/]]
 | наступна = [[../Шкільник/]] 
 | рік = 1942
 | місто = Львів
 | видавець = Українське Видавництво
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Твори (Стефаник 1942).pdf&quot; from=341 to=344 /&gt;</text>
      <sha1>82ddzfbrkbbx49g0z1k9fbg5aa6743i</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Твори (Стефаник, 1942)/Шкільник</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216739</id>
    <revision>
      <id>458455</id>
      <timestamp>2022-08-08T22:07:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../|Твори]]  | автор = Василь Стефаник  | секція = Шкільник  | попередня = [[../Дурні баби/]]  | наступна = [[../Червоний вексель/]]   | рік = 1942  | місто = Львів  | видавець = Українське Видавництво  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Твори (Стефаник 1942).pdf&quot; from=345 to=349 /&gt;</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="459" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../|Твори]]
 | автор = Василь Стефаник
 | секція = Шкільник
 | попередня = [[../Дурні баби/]]
 | наступна = [[../Червоний вексель/]] 
 | рік = 1942
 | місто = Львів
 | видавець = Українське Видавництво
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Твори (Стефаник 1942).pdf&quot; from=345 to=349 /&gt;</text>
      <sha1>63dalybkmk99hfhmcm8209mfonoxhdo</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Твори (Стефаник, 1942)/Червоний вексель</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216740</id>
    <revision>
      <id>458456</id>
      <timestamp>2022-08-08T22:08:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../|Твори]]  | автор = Василь Стефаник  | секція = Червоний вексель  | попередня = [[../Шкільник/]]  | наступна = [[../У нас все свято/]]   | рік = 1942  | місто = Львів  | видавець = Українське Видавництво  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Твори (Стефаник 1942).pdf&quot; from=350 to...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="467" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../|Твори]]
 | автор = Василь Стефаник
 | секція = Червоний вексель
 | попередня = [[../Шкільник/]]
 | наступна = [[../У нас все свято/]] 
 | рік = 1942
 | місто = Львів
 | видавець = Українське Видавництво
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Твори (Стефаник 1942).pdf&quot; from=350 to=354 /&gt;</text>
      <sha1>nnticxsuyqnt4rq7hwwczylyildf1ir</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Твори (Стефаник, 1942)/У нас все свято</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216741</id>
    <revision>
      <id>458457</id>
      <timestamp>2022-08-08T22:09:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../|Твори]]  | автор = Василь Стефаник  | секція = У нас все свято  | попередня = [[../Червоний вексель/]]  | наступна = [[../Гріх («Вдова Марта давно хора…»)/]]  | рік = 1942  | місто = Львів  | видавець = Українське Видавництво  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Твор...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="509" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../|Твори]]
 | автор = Василь Стефаник
 | секція = У нас все свято
 | попередня = [[../Червоний вексель/]]
 | наступна = [[../Гріх («Вдова Марта давно хора…»)/]]
 | рік = 1942
 | місто = Львів
 | видавець = Українське Видавництво
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Твори (Стефаник 1942).pdf&quot; from=355 to=360 /&gt;</text>
      <sha1>9oda0o3hksw01lv8yf3h3nlz3h6tns6</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/84</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216742</id>
    <revision>
      <id>458468</id>
      <timestamp>2022-08-09T01:39:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2439" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|83}}&lt;/noinclude&gt;Потілі люде далї приходили з-за Днїпра, але вже для них землї вільної не було. Приходилось присїдати до заможнїйших козаків, що мали більше землї, а иньші просились до старшини, сїдали на її займанщинах, брали від неї допомогу на загосподареннє, а за те мали давати данину, чи в роботї помагати свому панови.
{{потрібне зображення}} 
&lt;!--&gt;[[|380px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|[[w:Козацька корогва|Козацька корогва]].}}}}&lt;--&gt;
Тої старшини, панів домородних, множило ся все більше і охоти до землї та підданих у неї прибувало, як вона бачила, що з того дохід іде. Розхапувала ґрунти громадські, або такі, що належали до урядів: [[w:Рангові маєтності|рангові]] звали ся. Се-б-то, приміром, з такого і такого села доходи мали йти на полковника чернигівського, хто на тім {{errata|урядї(рангу)|урядї (рангу)}} був, а котрийсь полковник забирав те село на вічність собі й своїм дїтям і випрошував собі потвердження гетьманське або царське.

Инші, особливо котрі високих урядів не мали, купували землю у козаків та селян. Та тільки говорило ся, що купували, а властиво відбирали, або змушували віддавати за дурничку під скрутну хвилю. Козацьких ґрунтів властиво не вільно було купувати, тому полковники та сотники переписували козаків в селян і купували чи забирали їх ґрунти, а ті безземельні селяне чи козаки вважали ся, що сидять на панських землях як панські піддані.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>or5ek08kv2a8dsw62zs8x8dwipw2tq8</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458469</id>
      <parentid>458468</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T01:39:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2437" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|83}}&lt;/noinclude&gt;Потім люде далї приходили з-за Днїпра, але вже для них землї вільної не було. Приходилось присїдати до заможнїйших козаків, що мали більше землї, а иньші просились до старшини, сїдали на її займанщинах, брали від неї допомогу на загосподареннє, а за те мали давати данину, чи в роботї помагати свому панови.
{{потрібне зображення}} 
&lt;!--&gt;[[|380px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|[[w:Козацька корогва|Козацька корогва]].}}}}&lt;--&gt;
Тої старшини, панів домородних, множило ся все більше і охоти до землї та підданих у неї прибувало, як вона бачила, що з того дохід іде. Розхапувала ґрунти громадські, або такі, що належали до урядів: [[w:Рангові маєтності|рангові]] звали ся. Се-б-то, приміром, з такого і такого села доходи мали йти на полковника чернигівського, хто на тім {{errata|урядї(рангу)|урядї (рангу)}} був, а котрийсь полковник забирав те село на вічність собі й своїм дїтям і випрошував собі потвердження гетьманське або царське.

Инші, особливо котрі високих урядів не мали, купували землю у козаків та селян. Та тільки говорило ся, що купували, а властиво відбирали, або змушували віддавати за дурничку під скрутну хвилю. Козацьких ґрунтів властиво не вільно було купувати, тому полковники та сотники переписували козаків в селян і купували чи забирали їх ґрунти, а ті безземельні селяне чи козаки вважали ся, що сидять на панських землях як панські піддані.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qj5rlj7rl78yc5021oph0asx8w3yt1g</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/85</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216743</id>
    <revision>
      <id>458470</id>
      <timestamp>2022-08-09T01:54:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4122" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|84}}&lt;/noinclude&gt;З початку ті піддані тільки щось небагато помагали в господарстві свому панови. А далї, вже з Мазепиних часів бачимо й панщину, і осип вівсом чималий давали, а далї — більше, так хоч би в Польщі або Московщинї.
{{потрібне зображення}}&lt;!--&gt;[[|300px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|[[w:Булава (клейнод)|Гетьманська булава]].}}}}&lt;--&gt;
Так ото не минуло сто лїт від Хмельниччини, а вже на {{errata|Україні|Українї}} тільки козаки та міщане ще були свобідні, а селяне — то всї в підданстві. І земля крім козацьких та церковних ґрунтів, вся за панами була — за тими новими панами з своєї таки козацької старшини, „дуками срібляниками“, як їх дума називала. Тільки все те ще не було міцне. Ще памятали люде недавні часи — звідки ті маєтки пішли і звідки ті пани взялись. І селяне ще своїх прав доходили. Вільно також було їм переходити від одного пана до другого і тому не можна було їх обтяжати так дуже.

Кріпкі та певні стали ті маєтки аж тодї, як ті пани-старшини подіставали грамоти царські ті на землї і на селян, котрих усякою неправдою загарбали, — або й на ті землї та селян, котрих ще не встигли загарбати. Діставали вони ті грамоти, мовляв, за свої „заслуги“, а заслуги їх були в тім, що ті пани-старшини прав українських не обороняли, нї в чім Москві не перешкоджали. За ті „заслуги“ загарбували вони землї й людей. А цариця [[w:Катерина II|Катерина]] заборонила переходити селянам з-під одного пана до другого а потім завела й затвердила всякі кріпацькі порядки, які були в Московщинї, всяке право панів до селян, і в [[w:Кріпацтво|кріпацтво]] селян своїми указами завела (р. 1783). Українські пани були зрівнані в усїх правах з дворянами росийськими.

Трохи вільного духу зіставилось ще до якогось часу на Сїчи Запорозькій і се Москву бентежило.

Як цар Петро Сїч зруйнував, то Запорожцї перейшли на татарські землї: в [[w:Олешківська Січ|Алешках]] заложили новий кіш. Але затужили за старими місцями і впросили ся, що їх цариця [[w:Анна Іванівна|Анна]] назад прийняла й позволила вернутись на Запоріже. Тут вони й жили та від Татар Україну боронили. Але як цариця Катерина постановила всї старі козацькі порядки [[w:Скасування козацького устрою в Слобідській Україні|скасувати]], то задумала знищити й Сїч. В 1775 р. вислала вона військові команди по запорозьских землях, аби повідбирали зброю від Запо-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ff7deeg3iqy90hrzv38hqv0y7nh6f0s</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/86</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216744</id>
    <revision>
      <id>458471</id>
      <timestamp>2022-08-09T02:05:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4250" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|85}}&lt;/noinclude&gt;рожців, що розійшлись на рибу та на пасїки. Потім вислала військо на саму Сїч.

Несподївано обступило воно Сїчу й ґенерал оголосив Запорожцям, що цариця Сїч касує: аби зложили зброю й розходились по своїх місцях на Україну. Як грім вдарило се Запорожцїв: не ждали вони того, нї гадали. Хотїли не даватись, а боронити Сїчи, але старий кошовий [[w:Петро Калнишевський|Калнишевський]] й иньші почали гамувати та радити піддатись. І піддались. Москалї забрали зброю, клейноти, грамоти козацькі, а старого Калнишевського з иншою старшиною закували в кайдани тай й відвезли до вязницї — дарма що він же намовляв Запорожцїв до згоди. Відвезли його на край світу, в Соловецький монастир, і він там 25 лїт просидїв в вязницї страшній, самітній і в нїй умер — на страх Українцям.
{{потрібне зображення}}&lt;!--&gt;[[|300px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|[[w:Пернач|Пернач]].}}}}&lt;--&gt;
Але богато Запорожцїв не хотїло гречкосїями стати, як вони казали. Пішли до Туреччини і там нову Сїч заложили над гирлами дунайськими, як у піснї співаєть ся:

{{block center|{{fine block|&lt;poem&gt;Ой не гаразд, Запорожцї, не гаразд зробили,
Що степ вільний, край веселий тай занапастили.
Наступила чорна хмара, і дощик із неба,
Зруйнували Запороже — буде колись треба!
Ой чи треба, чи не треба, нїчого робити!
Буде добре Запорожцям і піц Турком жити.&lt;/poem&gt;}}}}

Більшість тих Запорожцїв потім послухала московської поради, вернулась до Росії й їх оселили на Кубани — з того почались українські [[w:Кубанські козаки|кубанські козаки]]. Потім ті перейшли, що тодї ще на Дунаю лишились.

По [[w:Ліквідація Запорозької Січі (1775)|скасованню Сїчи]] за кілька лїт скасовано й козацькі полки на Українї, а заведено рекрутчину: мусїли Українцї служити в росийських полках. Весь козацький устрій скасовано, заведено на його місце ґубернії, такі як в Росії. З тої части України, що під Росією була, зроблено пять тих ґуберній, або намістничеств, як їх тодї називано: [[w:Київська губернія|Київську]], [[w:Чернигівська губернія|Чернигівську]], [[w:Новгородсіверська губернія|Новгородсїверську]], [[w:Слобідська губернія|Слобідську]] й [[w:Новоросийська губернія|Новоросийську]].

{{errata|Українці|Українцї}} дуже тим смутились. Деякі подумували навіть про те, чи не можна-б силою добитись, аби старі порядки вернено. Знаємо, що до Берлїна приїздив в 1791 р. від Українцїв оден пан, Капнист на імя, й питав ся, чи Прусія не помогла-б Українцям, що дуже&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>h50vhj3pw4qj5qsdmfchs3ftn7kmtbd</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458472</id>
      <parentid>458471</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T02:08:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4269" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|85}}&lt;/noinclude&gt;рожців, що розійшлись на рибу та на пасїки. Потім вислала військо на саму Сїч.

Несподївано обступило воно Сїчу й ґенерал оголосив Запорожцям, що цариця Сїч касує: аби зложили зброю й розходились по своїх місцях на Україну. Як грім вдарило се Запорожцїв: не ждали вони того, нї гадали. Хотїли не даватись, а боронити Сїчи, але старий кошовий [[w:Петро Калнишевський|Калнишевський]] й иньші почали гамувати та радити піддатись. І піддались. Москалї забрали зброю, клейноти, грамоти козацькі, а старого Калнишевського з иншою старшиною закували в кайдани тай й відвезли до вязницї — дарма що він же намовляв Запорожцїв до згоди. Відвезли його на край світу, в Соловецький монастир, і він там 25 лїт просидїв в вязницї страшній, самітній і в нїй умер — на страх Українцям.
{{потрібне зображення}}&lt;!--&gt;[[|300px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|[[w:Пернач|Пернач]].}}}}&lt;--&gt;
Але богато Запорожцїв не хотїло гречкосїями стати, як вони казали. Пішли до Туреччини і там нову Сїч заложили над гирлами дунайськими, як у піснї співаєть ся:

{{block center|{{fine block|&lt;poem&gt;Ой не гаразд, Запорожцї, не гаразд зробили,
Що степ вільний, край веселий тай занапастили.
Наступила чорна хмара, і дощик із неба,
Зруйнували Запороже — буде колись треба!
Ой чи треба, чи не треба, нїчого робити!
Буде добре Запорожцям і піц Турком жити.&lt;/poem&gt;}}}}

Більшість тих Запорожцїв потім послухала московської поради, вернулась до Росії й їх оселили на Кубани — з того почались українські [[w:Кубанські козаки|кубанські козаки]]. Потім ті перейшли, що тодї ще на Дунаю лишились.

По [[w:Ліквідація Запорозької Січі (1775)|скасованню Сїчи]] за кілька лїт скасовано й козацькі полки на Українї, а заведено рекрутчину: мусїли Українцї служити в росийських полках. Весь козацький устрій скасовано, заведено на його місце ґубернії, такі як в Росії. З тої части України, що під Росією була, зроблено пять тих ґуберній, або намістничеств, як їх тодї називано: [[w:Київська губернія|Київську]], [[w:Чернигівська губернія|Чернигівську]], [[w:Новгородсіверська губернія|Новгородсїверську]], [[w:Слобідська губернія|Слобідську]] й [[w:Новоросийська губернія|Новоросийську]].

{{errata|Українці|Українцї}} дуже тим смутились. Деякі подумували навіть про те, чи не можна-б силою добитись, аби старі порядки вернено. Знаємо, що до Берлїна приїздив в 1791 р. від Українцїв оден пан, Капнист на імя, й питав ся, чи [[w:Прусія|Прусія]] не помогла-б Українцям, що дуже&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>rr1euvr855z4f8x3fwimgr1ue9szu20</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/87</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216745</id>
    <revision>
      <id>458473</id>
      <timestamp>2022-08-09T02:12:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4359" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;23&quot;/&gt;тужать за своїми старими правами й хотїли-б вернути собі давний козацький устрій. Але Прусія, тодї не хотїла воювати з Росією. Та навряд, чи й богато знайшло ся-б таких на Українї, щоб відважились бунтувати. Навчились уже на попереднїм. Отже по-тиху жалувались, а самі московської ласки запобігали, на службу тислись та за московськими плечами скубли своїх підданих, як у піснї співаєть ся:

{{block center|{{fine block|&lt;poem&gt;Ой горе-біда, не гетьманщина,
Вже менї надокучила вража панщина,
Я на панщину йду, торбу хлїба несу,
А із панщини йду — спотикаю ся,
Дрібними слїзоньками умиваю ся.&lt;/poem&gt;}}}}
{{rule|5em}}&lt;section end=&quot;23&quot;/&gt;
&lt;section begin=&quot;24&quot;/&gt;{{c|{{larger|'''24. Гайдамаччина. Кінець Польщі.'''}}}}

Таке дїяло ся в Гетьманщинї, що під Росією була. В тій же Українї, що зіставалась під Польщею — в Галичинї, на Волини, на Поділю західнїм (де Камянець), повстаннє народнє за Хмельницького тільки перешуміло як коротка буря, і потім усе по давньому пішло. Ще сильнїйше по нїм стала Польща панувати, ще більше польщина почала все українське витискати. Бо хто був сміливійший і завзятїйший між тутешнїм українським людом, той пішов до козаків, на ту Україну, де боротьба з Польщею йшла, а лишило ся що плохійше та смирнїйше, та ще низче похилило голову перед Польщею.

В Київщинї та Браславщинї — по Случ, по Бар та Межибож — козаччина з Польщею сильно боролась, не хотїла даватись Полякам. Але як роздїлилась Україна на правобічну та лївобічну, як Москва відступила Польщі сама правобічну Україну, — трудно стало боротись. Люде, наскучивши тою війною, не хотячи під Польщею бути, стали тїкати за Днїпро. А як Дорошенко піддав ся, то козацьке та московське військо перегнали за Днїпро й решту людей, які ще зістали ся в полудневій Київщинї.

Потім, як то вже згадувалось, Семен Палїй, та иньші полковники почали тут заводити козаччину на ново, людей до неї скликати. Богато і з-за Днїпра сюди назад тїкало, скоштувавши нової заднїпрянської панщини. Як трохи змоглась та козаччина, задумав Палїй з під Польщі відірватись і пристав до Мазепи. Але Мазепа бояв ся Палїя, бо Палїя люде дуже любили: побоювавсь Мазепа, — ануж той на його місце гетьманом стане. Закликав його до себе нїби на пораду та й вхопив, вислав на [[w:Сибір|Сибір]]. Про се й піснї зложено:

{{block center|{{fine block|&lt;poem&gt;Ой не знав, не знав вельможний Мазепа як Палїя зазвати,
Ой став же вельможний Мазепа на бенкет запрашати.
Ой приїдь, Палїю Семене, да на бенкет до мене!&lt;/poem&gt;}}}}{{nop}}&lt;section end=&quot;24&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>36ztpnhxpgk46japllk50w5dlwkyezq</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458474</id>
      <parentid>458473</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T02:12:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4370" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|86}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;23&quot;/&gt;тужать за своїми старими правами й хотїли-б вернути собі давний козацький устрій. Але Прусія, тодї не хотїла воювати з Росією. Та навряд, чи й богато знайшло ся-б таких на Українї, щоб відважились бунтувати. Навчились уже на попереднїм. Отже по-тиху жалувались, а самі московської ласки запобігали, на службу тислись та за московськими плечами скубли своїх підданих, як у піснї співаєть ся:

{{block center|{{fine block|&lt;poem&gt;Ой горе-біда, не гетьманщина,
Вже менї надокучила вража панщина,
Я на панщину йду, торбу хлїба несу,
А із панщини йду — спотикаю ся,
Дрібними слїзоньками умиваю ся.&lt;/poem&gt;}}}}
{{rule|5em}}&lt;section end=&quot;23&quot;/&gt;
&lt;section begin=&quot;24&quot;/&gt;{{c|{{larger|'''24. Гайдамаччина. Кінець Польщі.'''}}}}

Таке дїяло ся в Гетьманщинї, що під Росією була. В тій же Українї, що зіставалась під Польщею — в Галичинї, на Волини, на Поділю західнїм (де Камянець), повстаннє народнє за Хмельницького тільки перешуміло як коротка буря, і потім усе по давньому пішло. Ще сильнїйше по нїм стала Польща панувати, ще більше польщина почала все українське витискати. Бо хто був сміливійший і завзятїйший між тутешнїм українським людом, той пішов до козаків, на ту Україну, де боротьба з Польщею йшла, а лишило ся що плохійше та смирнїйше, та ще низче похилило голову перед Польщею.

В Київщинї та Браславщинї — по Случ, по Бар та Межибож — козаччина з Польщею сильно боролась, не хотїла даватись Полякам. Але як роздїлилась Україна на правобічну та лївобічну, як Москва відступила Польщі сама правобічну Україну, — трудно стало боротись. Люде, наскучивши тою війною, не хотячи під Польщею бути, стали тїкати за Днїпро. А як Дорошенко піддав ся, то козацьке та московське військо перегнали за Днїпро й решту людей, які ще зістали ся в полудневій Київщинї.

Потім, як то вже згадувалось, Семен Палїй, та иньші полковники почали тут заводити козаччину на ново, людей до неї скликати. Богато і з-за Днїпра сюди назад тїкало, скоштувавши нової заднїпрянської панщини. Як трохи змоглась та козаччина, задумав Палїй з під Польщі відірватись і пристав до Мазепи. Але Мазепа бояв ся Палїя, бо Палїя люде дуже любили: побоювавсь Мазепа, — ануж той на його місце гетьманом стане. Закликав його до себе нїби на пораду та й вхопив, вислав на [[w:Сибір|Сибір]]. Про се й піснї зложено:

{{block center|{{fine block|&lt;poem&gt;Ой не знав, не знав вельможний Мазепа як Палїя зазвати,
Ой став же вельможний Мазепа на бенкет запрашати.
Ой приїдь, Палїю Семене, да на бенкет до мене!&lt;/poem&gt;}}}}{{nop}}&lt;section end=&quot;24&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>c11qg0s4erv2jhb83wl7q5ng969nb6f</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/88</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216746</id>
    <revision>
      <id>458475</id>
      <timestamp>2022-08-09T02:20:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3468" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|87}}&lt;/noinclude&gt;По сїм не довго й Палїєва козаччина простояла. Як по невдалій війнї з Турками цар Петро вдруге відступив ті краї Туреччини, то велїв знову людей перегнати за Днїпро. Забрала одначе ті краї не Туреччина, а Польща (в 1714 р.). Стали збиратись на тутешні краї знову польські пани, внуки та правнуки тих, що панували тут перед Хмельниччиною. Почали людей скликати, села та міста на ново закладати, обіцюючи їм ріжні полегкости на довгі лїта. Стали люде стягатись і незадовго залюднилась на ново та Київщина й Браславщина.

Але люде памятали про недавню козаччину й на тутешнїх панів лихим оком поглядали. Особливо, як проминули вільні лїта та позаводили пани панщину. Не мирили ся люди з нею. Збирались ватаги ріжного вільного люду, волочились по тутешнїх краях та панів розбивали. Прозвано їх [[w:Гайдамаки|гайдамаками]]. Як Запорожцї з-під Татар вернулись, то від них найбільше привідцї до таких ватаг гайдамацьких виходили, а до них ріжні люде приставали, як вони на Україну приходили, — палили та руйнували панські двори. Для оборони пани держали двірських козаків — з своїх підданних набирали та військовій муштрі вчили, але й сї не раз до гайдамаків приставали против своїх панів.
{{потрібне зображення}}
В 1734 р., як умер тодїшнїй польский король і пани сварились, між собою та бились, кому новим королем бути, так гайдамаччина тодї мало не цїлу Київщину, Браславщину й Поділє зайняла. Селянство піднялось на панів. В Браславщинї знайшов ся полковник [[w:Верлан (ватажок)|Верлан]]: він, був старшим над двірськими козаками у одного пана-пристав до повстання, заходивсь між селянами заводити козаччину, творити з селян козацькі полки. Насилу Поляки потім, як уже короля вибрано, задушили те повстаннє, і то не своєю силою, а упросивши до помочи московське військо.

Потім знову дуже сильна гайдамаччина і [[w:Гайдамацькі повстання|повстаннє народне]] було в 1750 р., а ще більше в 1768 р. Се було найбільше і звалось&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bj2vrhrhqvf41tkxny5yxl2sdvbs4o0</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/89</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216747</id>
    <revision>
      <id>458476</id>
      <timestamp>2022-08-09T03:11:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2876" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|88}}&lt;/noinclude&gt;[[w:Коліївщина|Колїївщиною]]. Описав її [[Автор:Тарас Шевченко|Шевченко]], з того як люде про неї повідали. Пісень про неї чимало зложено. Тодї Поляки пробували в Київщинї унїю завести, а православні не давались. У [[w:Медведівський Миколаївський монастир|медведівському монастирі]] коло [[w:Чигрин|Чигрина]] в послушниках був Запорожець [[w:Максим Залізняк|Максим Залїзняк]], так він зібрав запорозьку ватагу та з нею пішов на Україну панів бити. Сила людей тодї повстало.

Пішла поголоска, що від царицї Катерини прийшла така „золота грамота”, аби люде на {{errata|Україні|Українї}} повставали та побивали Ляхів та Євреїв. Стали вони тїкати, ховатись по сильнїйших кріпостях. Найбільше поховало ся в [[w:Умань|Умани]]. Але сотник — старший над двірськими козаками уманськими — [[w:Іван Гонта|Іван Гонта]] до гайдамаків пристав: думав, що прийшов час Україну визволяти, та що Москалї в тім будуть Українцям помагати. Тодї гайдамаки здобули Умань и побили чимало Поляків та Євреїв — хоч і не було воно так страшно й кріваво, як то люде потім оповідали. Але тим часом король польський знов удавсь до царицї Катерини, просив військо на гайдамаків прислати. Гайдамаки сподївались, що росийське військо буде їм помагати і самі до нього йшли, як їх кликали. Москаліж їх ловили та Полякам віддавали, а ті нелюдськими карами карали: стинали, руки, ноги рубали. З Гонти, кажуть, шкуру з живого здерли. Так повстаннє й задавили.

[[Файл:GontaIvan1768.jpg|380px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|Іван Гонта.}}}}

Скоро одначе прийшов кінець і Польщі. Сусїднї держави — Росія, Австрія і Прусія — бачили, що вона ослабла, не мав нї&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>nybqjg8sjbnblxp354hiaomytfcguzo</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458522</id>
      <parentid>458476</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T08:46:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2851" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{left|88}}&lt;/noinclude&gt;[[w:Коліївщина|Колїївщиною]]. Описав її [[Автор:Тарас Шевченко|Шевченко]], з того як люде про неї повідали. Пісень про неї чимало зложено. Тодї Поляки пробували в Київщинї унїю завести, а православні не давались. У [[w:Медведівський Миколаївський монастир|медведівському монастирі]] коло [[Чигирин|Чигрина]] в послушниках був Запорожець [[w:Максим Залізняк|Максим Залїзняк]], так він зібрав запорозьку ватагу та з нею пішов на Україну панів бити. Сила людей тодї повстало.

[[File:GontaIvan1768.jpg|thumb|left|upright=1.5|{{c|Іван Гонта.}}]]

Пішла поголоска, що від царицї Катерини прийшла така „золота грамота“, аби люде на {{errata|Україні|Українї}} повставали та побивали Ляхів та Євреїв. Стали вони тїкати, ховатись по сильнїйших кріпостях. Найбільше поховало ся в [[Умань|Умани]]. Але сотник — старший над двірськими козаками уманськими — [[w:Іван Гонта|Іван Гонта]] до гайдамаків пристав: думав, що прийшов час Україну визволяти, та що Москалї в тім будуть Українцям помагати. Тодї гайдамаки здобули Умань и побили чимало Поляків та Євреїв — хоч і не було воно так страшно й кріваво, як то люде потім оповідали.

Але тим часом король польський знов удавсь до царицї Катерини, просив військо на гайдамаків прислати. Гайдамаки сподївались, що росийське військо буде їм помагати і самі до нього йшли, як їх кликали. Москаліж їх ловили та Полякам віддавали, а ті нелюдськими карами карали: стинали, руки, ноги рубали. З Гонти, кажуть, шкуру з живого здерли. Так повстаннє й задавили.

Скоро одначе прийшов кінець і Польщі. Сусїднї держави — Росія, Австрія і Прусія — бачили, що вона ослабла, не має нї&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>fa39zv0licct6ewq4scde8990a37rvj</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/90</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216748</id>
    <revision>
      <id>458477</id>
      <timestamp>2022-08-09T03:26:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5105" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|89}}&lt;/noinclude&gt;війська, нї якої сили, і самі польські пани за гроші готові кождому на Польщу помагати — так зледащіли. От і [[w:Перший поділ Речі Посполитої|змовились розібрати]] між себе польські {{errata|землі|землї}}. В 1772 р. зробили так: [[w:Російська імперія|Росія]] взяла [[w:Білорусь|Білорусь]], [[w:Габсбурзька монархія|Австрія]] — [[w:Галичина|Галичину]], [[w:Пруссія|Прусія]] — землї коло [[w:Балтійське море|Балтійського моря]]. Иньші землї, в тім і Волинь та Київщина, зістались при польськім королї. Але двадцять лїт пізнїйше (1793 р.) Росія змовила ся з Прусією і знова від Польщі [[w:Другий поділ Речі Посполитої|землї забрали]]. Росія собі тодї взяла [[w:Волинь|Волинь]]. Поляки зробили [[w:Повстання Костюшка|повстаннє]], але те повстаннє росийські війська задавили, і по тім сусїди [[w:Третій поділ Речі Посполитої|подїлили Польщу]] до решти. Не стало Польщі зовсїм.

Але хоч не стало Польщі, то Українцям не стало через те лекше, особливо в тих землях, що перейшли до Росії. Польські пани далї панували над українським селянством, а навіть панованнє їх стало ще тяжше, бо тепер полїція й військо росийське чи австрійське тяжко карали селян за кожний непослух панам. На панів-поміщиків росийське правительство дивилось як на сторожів порядку, опору держави, і готове було задавити всяке противленнє їм з боку українського селянства. Стало панам ще лїпше та безпечнїйше, як за Польші, а людям — ще гірше. Як то в піснї співаєть ся:

{{block center|{{fine block|&lt;poem&gt;Була Польща, була Польща, а стала Росія,
Не заступить син за батька, а батько за сина.&lt;/poem&gt;}}}}

Селяне памятали свобідні часи й хотїли вернуть козаччину, щоб вирвати ся з панської власти. Як була [[w:Французько-російська війна (1812)|війна з Наполєоном]], і потім за [[w:Листопадове повстання (1830—1831)|польського повстання]] (1831) правительство кликало в Полтавщинї добровольцїв, аби в козаки йшли, й обіцяно було, що за те в козаках зістануть ся, не будуть рекрута давати. Богато йшло через се в козаки, але потім тих козаків на Кавказ погнали та й там оселили. В {{errata|Київщині|Київщинї}}, як [[w:Кримська війна|Кримська війна]] була (1855 р.), так люде просили ся в козаки: надїялись, що потім будуть вільні від панщини. Але не справдилось те все.

В Австрії вже цїсар (імператор) [[w:Франц Йосиф I|Йосиф]], скоро по тім, як Галичину під Австрію взято, хотїв селян з підданства увільнити, і де що вже зробив для їх полегкости. Але він скоро вмер, і се дїло по нїм припинилось, аж у 1848 р. [[w:Селянська реформа 1848|скасовано панщину]] в Галичинї та на Буковинї. В Росіїж тільки 1861 р. селяне з кріпаків [[w:Селянська реформа в Російській імперії (1861)|стали вільними людьми]]. Правда і в Галичинї, як і на тій Українї, що в Росії, і потім до тої волї богато ще де чого бракувало та бракує й досї її — аби селянин справдї був вільним і міг жити по людськи, але в порівнаннї з попереднїм була й то велика зміна на краще.
{{rule|5em}}{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gwec9rucqcionmxcqxer8a0wzhzdw3j</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458518</id>
      <parentid>458477</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T08:28:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5039" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{right|89}}&lt;/noinclude&gt;війська, нї якої сили, і самі польські пани за гроші готові кождому на Польщу помагати — так зледащіли. От і [[w:Перший поділ Речі Посполитої|змовились розібрати]] між себе польські землі. В 1772 р. зробили так: [[w:Російська імперія|Росія]] взяла [[w:Білорусь|Білорусь]], [[w:Габсбурзька монархія|Австрія]] — [[w:Галичина|Галичину]], [[w:Пруссія|Прусія]] — землї коло [[w:Балтійське море|Балтійського моря]]. Иньші землї, в тім і Волинь та Київщина, зістались при польськім королї. Але двадцять лїт пізнїйше (1793 р.) Росія змовила ся з Прусією і знова [[w:Другий поділ Речі Посполитої|від Польщі землї забрали]]. Росія собі тодї взяла [[w:Волинь|Волинь]]. Поляки зробили [[w:Повстання Костюшка|повстаннє]], але те повстаннє росийські війська задавили, і по тім сусїди [[w:Третій поділ Речі Посполитої|подїлили Польщу]] до решти. Не стало Польщі зовсїм.

Але хоч не стало Польщі, то Українцям не стало через те лекше, особливо в тих землях, що перейшли до Росії. Польські пани далї панували над українським селянством, а навіть панованнє їх стало ще тяжше, бо тепер полїція й військо росийське чи австрійське тяжко карали селян за кожний непослух панам. На панів-поміщиків росийське правительство дивилось як на сторожів порядку, опору держави, і готове було задавити всяке противленнє їм з боку українського селянства. Стало панам ще лїпше та безпечнїйше, як за Польші, а людям — ще гірше. Як то в піснї співаєть ся:

{{block center|{{fine block|&lt;poem&gt;Була Польща, була Польща, а стала Росія,
Не заступить син за батька, а батько за сина.&lt;/poem&gt;}}}}

Селяне памятали свобідні часи й хотїли вернуть козаччину, щоб вирвати ся з панської власти. Як була [[w:Французько-російська війна (1812)|війна з Наполєоном]], і потім за [[w:Листопадове повстання (1830—1831)|польського повстання]] (1831) правительство кликало в Полтавщинї добровольцїв, аби в козаки йшли, й обіцяно було, що за те в козаках зістануть ся, не будуть рекрута давати. Богато йшло через се в козаки, але потім тих козаків на Кавказ погнали та й там оселили. В Київщині, як [[w:Кримська війна|Кримська війна]] була (1855 р.), так люде просили ся в козаки: надїялись, що потім будуть вільні від панщини. Але не справдилось те все.

В Австрії вже цїсар (імператор) [[w:Йосиф II|Йосиф]], скоро по тім, як Галичину під Австрію взято, хотїв селян з підданства увільнити, і де що вже зробив для їх полегкости. Але він скоро вмер, і се дїло по нїм припинилось, аж у 1848 р. [[w:Селянська реформа 1848|скасовано панщину в Галичинї та на Буковинї]]. В Росіїж тільки 1861 р. [[w:Селянська реформа в Російській імперії (1861)|селяне з кріпаків стали вільними людьми]]. Правда і в Галичинї, як і на тій Українї, що в Росії, і потім до тої волї богато ще де чого бракувало та бракує й досї її — аби селянин справдї був вільним і міг жити по людськи, але в порівнаннї з попереднїм була й то велика зміна на краще.

{{rule|5em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0je16f5b58t5v4hkcxpeq7tphzkocob</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/91</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216749</id>
    <revision>
      <id>458478</id>
      <timestamp>2022-08-09T05:41:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4135" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{larger|'''25.	Українство підупадає.'''}}}}

Як пропала гетьманщина та Сїч-мати, здавалось, що вже українському народови прийшов кінець.

Знищено все те що довгою і тяжкою працею і потом і кровю своєю сотворили поколїння кращих українських людей для захисту свободи й свого національного житя. Зісталась українська маса народня розпорошена і беззахистна супроти натиску чужого права, чужої власти, чужого панства.

Галичину й Волинь давно опанувала вже польщина, тепер захопила й Київщину. Селянство працювало як худоба в ярмі на польських панів. Хто за його право хотїв упімнутись, тому була одна дорога — до вязницї, та до Сибіру. А що з українського люду хоч трошечки до гори підносилось, те зачинало говорити по польськи, присвоювало собі польські звичаї й поведїнки. Попи, ченцї ледве що читати вміли руське письмо і для них видавались славянські церковні книги з польськими поясненнями. Ледве не ледве коли виходила „руська“ книжка, українська себто, та й то церковна. В школах манастирських (так званих [[w:Василіяни|базилиянських]]) вчили по польськи. Тільки дяки-бакаляри вчили по селах руського читання та письма.

З кінцем XVII в. за Мазепиних часів галицькі владики завели унїю — потихеньку, непримітно: дістались на владицтва як православні, а помалу перевели церкви на унїю. Сим разом тутешній український люд був так пригнїчений, що й не пробував боротись. Боролось якийсь час львівське брацтво, та й воно згодом унїю прийняло. Була то велика побіда польщини. Тільки самі Поляки своє дїло попсували, бо унїю зневажили — мали її за щось низше від католицької віри, за віру мужичу.

Тому й унїя не затерла границї між польським і українським, і згодом, як народ привик до неї, стала унїя такою-ж „руською вірою“, прикметою тутешнього, галицького українського люду, а відміною від польського, як перед тим була віра православна. На Поділї-ж, на Волини і в Київщинї, де була завелась унїя, скасувало її росийське правительство, як сї землї перейшли до Польщі. Найдовше задержалась вона в Холмщинї й на Підляші, — аж 1876 р. скасовано її тут силоміць, против бажання народу, що встиг уже призвичаїтись до унії як до своєї віри. Тому багато людей, не хотячи стати православними, послухало Поляків і попереходило на католицьку віру і через те в значній части спольщилось.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>icvm48gcm4aj3srrvvkkcr1qy4ud8jb</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458481</id>
      <parentid>458478</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:23:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4146" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{larger|'''25.	Українство підупадає.'''}}}}

Як пропала гетьманщина та Сїч-мати, здавалось, що вже українському народови прийшов кінець.

Знищено все те що довгою і тяжкою працею і потом і кровю своєю сотворили поколїння кращих українських людей для захисту свободи й свого національного житя. Зісталась українська маса народня розпорошена і беззахистна супроти натиску чужого права, чужої власти, чужого панства.

Галичину й Волинь давно опанувала вже польщина, тепер захопила й Київщину. Селянство працювало як худоба в ярмі на польських панів. Хто за його право хотїв упімнутись, тому була одна дорога — до вязницї, та до Сибіру. А що з українського люду хоч трошечки до гори підносилось, те зачинало говорити по польськи, присвоювало собі польські звичаї й поведїнки. Попи, ченцї ледве що читати вміли руське письмо і для них видавались славянські церковні книги з польськими поясненнями. Ледве не ледве коли виходила „руська“ книжка, українська себто, та й то церковна. В школах манастирських (так званих [[w:Василіяни|базилиянських]]) вчили по польськи. Тільки дяки-бакаляри вчили по селах руського читання та письма.

З кінцем XVII в. за Мазепиних часів галицькі владики завели унїю — потихеньку, непримітно: дістались на владицтва як православні, а помалу перевели церкви на унїю. Сим разом тутешній український люд був так пригнїчений, що й не пробував боротись. Боролось якийсь час львівське брацтво, та й воно згодом унїю прийняло. Була то велика побіда польщини. Тільки самі Поляки своє дїло попсували, бо унїю зневажили — мали її за щось низше від католицької віри, за віру мужичу.

Тому й унїя не затерла границї між польським і українським, і згодом, як народ привик до неї, стала унїя такою-ж „руською вірою“, прикметою тутешнього, галицького українського люду, а відміною від польського, як перед тим була віра православна. На Поділї-ж, на Волини і в Київщинї, де була завелась унїя, скасувало її росийське правительство, як сї землї перейшли до Польщі. Найдовше задержалась вона в Холмщинї й на Підляші, — аж 1876 р. скасовано її тут силоміць, против бажання народу, що встиг уже призвичаїтись до унії як до своєї віри. Тому багато людей, не хотячи стати православними, послухало Поляків і попереходило на католицьку віру і через те в значній части спольщилось.{{nop}}&lt;noinclude&gt;{{left|90}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4ontuktnye9jxgjuy6wip0bmgfnwjun</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458482</id>
      <parentid>458481</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:23:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4146" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|90}}&lt;/noinclude&gt;{{c|{{larger|'''25.	Українство підупадає.'''}}}}

Як пропала гетьманщина та Сїч-мати, здавалось, що вже українському народови прийшов кінець.

Знищено все те що довгою і тяжкою працею і потом і кровю своєю сотворили поколїння кращих українських людей для захисту свободи й свого національного житя. Зісталась українська маса народня розпорошена і беззахистна супроти натиску чужого права, чужої власти, чужого панства.

Галичину й Волинь давно опанувала вже польщина, тепер захопила й Київщину. Селянство працювало як худоба в ярмі на польських панів. Хто за його право хотїв упімнутись, тому була одна дорога — до вязницї, та до Сибіру. А що з українського люду хоч трошечки до гори підносилось, те зачинало говорити по польськи, присвоювало собі польські звичаї й поведїнки. Попи, ченцї ледве що читати вміли руське письмо і для них видавались славянські церковні книги з польськими поясненнями. Ледве не ледве коли виходила „руська“ книжка, українська себто, та й то церковна. В школах манастирських (так званих [[w:Василіяни|базилиянських]]) вчили по польськи. Тільки дяки-бакаляри вчили по селах руського читання та письма.

З кінцем XVII в. за Мазепиних часів галицькі владики завели унїю — потихеньку, непримітно: дістались на владицтва як православні, а помалу перевели церкви на унїю. Сим разом тутешній український люд був так пригнїчений, що й не пробував боротись. Боролось якийсь час львівське брацтво, та й воно згодом унїю прийняло. Була то велика побіда польщини. Тільки самі Поляки своє дїло попсували, бо унїю зневажили — мали її за щось низше від католицької віри, за віру мужичу.

Тому й унїя не затерла границї між польським і українським, і згодом, як народ привик до неї, стала унїя такою-ж „руською вірою“, прикметою тутешнього, галицького українського люду, а відміною від польського, як перед тим була віра православна. На Поділї-ж, на Волини і в Київщинї, де була завелась унїя, скасувало її росийське правительство, як сї землї перейшли до Польщі. Найдовше задержалась вона в Холмщинї й на Підляші, — аж 1876 р. скасовано її тут силоміць, против бажання народу, що встиг уже призвичаїтись до унії як до своєї віри. Тому багато людей, не хотячи стати православними, послухало Поляків і попереходило на католицьку віру і через те в значній части спольщилось.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>46huxe0wti408k1kd876j2fjr2p5dr0</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458514</id>
      <parentid>458482</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T08:17:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4147" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{left|90}}&lt;/noinclude&gt;{{c|{{larger|'''25. Українство підупадає.'''}}}}

Як пропала гетьманщина та Сїч-мати, здавалось, що вже українському народови прийшов кінець.

Знищено все те що довгою і тяжкою працею і потом і кровю своєю сотворили поколїння кращих українських людей для захисту свободи й свого національного житя. Зісталась українська маса народня розпорошена і беззахистна супроти натиску чужого права, чужої власти, чужого панства.

Галичину й Волинь давно опанувала вже польщина, тепер захопила й Київщину. Селянство працювало як худоба в ярмі на польських панів. Хто за його право хотїв упімнутись, тому була одна дорога — до вязницї, та до Сибіру. А що з українського люду хоч трошечки до гори підносилось, те зачинало говорити по польськи, присвоювало собі польські звичаї й поведїнки. Попи, ченцї ледве що читати вміли руське письмо і для них видавались славянські церковні книги з польськими поясненнями. Ледве не ледве коли виходила „руська“ книжка, українська себто, та й то церковна. В школах манастирських (так званих [[w:Василіяни|базилиянських]]) вчили по польськи. Тільки дяки-бакаляри вчили по селах руського читання та письма.

З кінцем XVII в. за Мазепиних часів галицькі владики завели унїю — потихеньку, непримітно: дістались на владицтва як православні, а помалу перевели церкви на унїю. Сим разом тутешній український люд був так пригнїчений, що й не пробував боротись. Боролось якийсь час львівське брацтво, та й воно згодом унїю прийняло. Була то велика побіда польщини. Тільки самі Поляки своє дїло попсували, бо унїю зневажили — мали її за щось низше від католицької віри, за віру мужичу.

Тому й унїя не затерла границї між польським і українським, і згодом, як народ привик до неї, стала унїя такою-ж „руською вірою“, прикметою тутешнього, галицького українського люду, а відміною від польського, як перед тим була віра православна. На Поділї-ж, на Волини і в Київщинї, де була завелась унїя, скасувало її росийське правительство, як сї землї перейшли до Польщі. Найдовше задержалась вона в Холмщинї й на Підляші, — аж 1876 р. скасовано її тут силоміць, против бажання народу, що встиг уже призвичаїтись до унїї як до своєї віри. Тому багато людей, не хотячи стати православними, послухало Поляків і попереходило на католицьку віру і через те в значній части спольщилось.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5yq9wteb8t6jf6byz2wekt01cg0nug4</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАКО/280/2/1375</title>
    <ns>116</ns>
    <id>216750</id>
    <revision>
      <id>458479</id>
      <timestamp>2022-08-09T06:40:52Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>LarysaPa</username>
        <id>13897</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: с. Руды 45 м.Рокитной 120 д.Сидоров 193 д.Скребешов 224 д.Савинец 247 д.Саливонок 302 селение Салихи 333 селения Синявы 402 с.Саварки 439 д.Сорокопя 492 д.Соколовки 515 д.Слупова 528 селения Сухолис 551 с.Трушек 636 с.Трилис</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="363" xml:space="preserve">с. Руды
45 м.Рокитной
120 д.Сидоров
193 д.Скребешов
224 д.Савинец
247 д.Саливонок
302 селение Салихи
333 селения Синявы
402 с.Саварки
439 д.Сорокопя
492 д.Соколовки
515 д.Слупова
528 селения Сухолис
551 с.Трушек
636 с.Трилис</text>
      <sha1>cacq8j0npqz3on7xn2pu24ch2qucxd2</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458485</id>
      <parentid>458479</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:30:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="845" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки поміщицьких селян графа Браницкого Васильківського повіту (населені пункти на Р, С, Т)
 | рік = 1858
 | примітки =
}}
:с. Руды
:45 м.Рокитной
:120 д.Сидоров
:193 д.Скребешов
:224 д.Савинец
:247 д.Саливонок
:302 селение Салихи
:333 селения Синявы
:402 с.Саварки
:439 д.Сорокопя
:492 д.Соколовки
:515 д.Слупова
:528 селения Сухолис
:551 с.Трушек
:636 с.Трилис


[[Категорія:Васильківський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Київської губернії 1858 року|Васильківський]]</text>
      <sha1>mo5fygr4cd0m5qs4it90a2001l8mjqs</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/92</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216751</id>
    <revision>
      <id>458480</id>
      <timestamp>2022-08-09T07:11:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3804" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;По гетьманщинїж — на Українї лївобічній та Слобідщинї ширилась [[w:Російська мова|московщина]]. Про се всякими способами старалось росийське правительство: не тільки щоб на Українї не було инакшого устрою, але щоб Українцї нїчим не ріжнились від Великоросиян, прийняли їх мову, звичаї, й з ними зовсїм змішались. Ще як Мазепу настановлювано на гетьманство, то бояре московські наказали гетьманови й старшинї пильнувати того, щоб Українцї женили ся з Великоросиянками, і всякими иньшими способами дбати про те, щоб український народ тїснїйше злучити з великоросийським. Аби не було й знаку, що Україна — то щось осібне.

Цар Петро на те заборонив друкувати книжки українською мовою, або такою книжною мовою, що хоч трохи заносила українською, а ріжнилась від уживаної в великоросийських краях — щоб не було, велїв, в українських книжках нїякого „особаго нарѣчія“. До того визначено осібних наглядачів, „цензорів“, аби переглядали книжки. Навіть як схотїли в Київі видрукувати [[Акафіст до святої великомучениці Варвари|акафист св. Варварі]], написаний самим київським митрополитом, то наперед велено перекласти його на великоросийську мову.

І пізнїйше так було. За царицї Катерини лавра київська просила позволити їй українські букварі надрукувати, бо росийських люде на Українї не хочуть купувати, — то й того не позволено. По школах почали вчити по росийськи, і хлопцям учителї мали виправляти мову, аби говорили й вимовляли так, як Великороси. Навіть по церквах велено, читаючи або служачи, так слова вимовляти, як Великороси вимовляють. Хотїло правительство, щоб Українцї згодом зовсїм на великоросийську мову перейшли, а свою закинули.

{{потрібне зображення}}&lt;!--&gt;[[|300px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|Київська академія і єї студенти (з тодїшної ґравюри).}}}}&lt;--&gt;
Для того не позволяло, й не хотїло, щоб на Україні заводили ся свої вищі школи, унїверситети, чого Українцї добивались здавна, ще від часів Гадяцької унії. В 1760 р. українська старшина добивалась позволения, щоб київську академію перемінено на повний університет з богословським факультетом, а другий, світський унїверситет щоб&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4h45m96ycs4sfe8n0f04bv1zaju20f1</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458483</id>
      <parentid>458480</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:24:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3816" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|91}}&lt;/noinclude&gt;По гетьманщинїж — на Українї лївобічній та Слобідщинї ширилась [[w:Російська мова|московщина]]. Про се всякими способами старалось росийське правительство: не тільки щоб на Українї не було инакшого устрою, але щоб Українцї нїчим не ріжнились від Великоросиян, прийняли їх мову, звичаї, й з ними зовсїм змішались. Ще як Мазепу настановлювано на гетьманство, то бояре московські наказали гетьманови й старшинї пильнувати того, щоб Українцї женили ся з Великоросиянками, і всякими иньшими способами дбати про те, щоб український народ тїснїйше злучити з великоросийським. Аби не було й знаку, що Україна — то щось осібне.

Цар Петро на те заборонив друкувати книжки українською мовою, або такою книжною мовою, що хоч трохи заносила українською, а ріжнилась від уживаної в великоросийських краях — щоб не було, велїв, в українських книжках нїякого „особаго нарѣчія“. До того визначено осібних наглядачів, „цензорів“, аби переглядали книжки. Навіть як схотїли в Київі видрукувати [[Акафіст до святої великомучениці Варвари|акафист св. Варварі]], написаний самим київським митрополитом, то наперед велено перекласти його на великоросийську мову.

І пізнїйше так було. За царицї Катерини лавра київська просила позволити їй українські букварі надрукувати, бо росийських люде на Українї не хочуть купувати, — то й того не позволено. По школах почали вчити по росийськи, і хлопцям учителї мали виправляти мову, аби говорили й вимовляли так, як Великороси. Навіть по церквах велено, читаючи або служачи, так слова вимовляти, як Великороси вимовляють. Хотїло правительство, щоб Українцї згодом зовсїм на великоросийську мову перейшли, а свою закинули.

{{потрібне зображення}}&lt;!--&gt;[[|300px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|Київська академія і єї студенти (з тодїшної ґравюри).}}}}&lt;--&gt;
Для того не позволяло, й не хотїло, щоб на Україні заводили ся свої вищі школи, унїверситети, чого Українцї добивались здавна, ще від часів Гадяцької унії. В 1760 р. українська старшина добивалась позволения, щоб київську академію перемінено на повний університет з богословським факультетом, а другий, світський унїверситет щоб&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gva4uyn1chm6yfpixfeww04onn8adrs</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/93</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216752</id>
    <revision>
      <id>458484</id>
      <timestamp>2022-08-09T07:29:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3264" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|92}}&lt;/noinclude&gt;заложити в тодїшній українській столицї [[w:Батурин|Батуринї]]. Але росийською правительство не бажало, щоб українська молодь виховувалась у себе дома, в своїм духу і культурнім окружению. Краще хотїло, щоб вона йшла до шкіл росийських — набиралась росийського духу.

Правда, українську старшину й не приходилось до того дуже силувати та нагинати. Вона й сама тодї старалась як можна більше відріжнитись від українського люду, зпоміж котрого вийшла так недавно. Посилала своїх дїтей в школи московські, нїмецькі, навіть польські, не тільки для кращої науки, але також і для того щоб вони відзвичаїлись від української мови та українських навичок. Щоб люде справдї вірили, що то вони „благородні“, та забули, що їх дїди були такимиж самими гречкосїями, як ті їх „піддані“ котрими вони тепер торгували та міняли, як собак.

Через те, а токож і для того, аби піддобритись росийському правительству, заробити собі гарну службу або маєтність, тислись українські старшенята на службу до Петербурга, до Москви й там справдї ставали чистими Росиянами, яким потім уже українське слово й українські звичаї „смердїли дьогтем“, здавались „мужичими“. Працювали для культури й письменства росийського, збогачували його своєю працею, помагали йому піднятись, а про свої письменство й мову не дбали, бо тут нїчого не можна було добитись нїякої фортуни, а тільки біди від уряду.
&lt;!--&gt;[[|300px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|Грицько Сковорода.}}}}&lt;--&gt;
Здавалось, приходив уже кінець українській мові, а з нею й українському народови. Бо мова — се душа народу, і мало котрий народ живе й чує себе, стративши свою мову. А на Українї тодїшній навіть люде, що любили свій український народ і хотїли для нього добра приймали чужу мову, бо здавалось — українській мові вже прийшов край, уже вона вимирає, нї до чого не здатна.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>3f979ibmb3a29ux8n9nvmlje8zlrdvk</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458511</id>
      <parentid>458484</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T08:11:39Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3339" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|92}}&lt;/noinclude&gt;заложити в тодїшній українській столицї [[Батурин]]ї. Але росийське правительство не бажало, щоб українська молодь виховувалась у себе дома, в своїм духу і культурнім окруженню. Краще хотїло, щоб вона йшла до шкіл росийських — набиралась росийського духу.

Правда, українську старшину й не приходилось до того дуже силувати та нагинати. Вона й сама тодї старалась як можна більше відріжнитись від українського люду, зпоміж котрого вийшла так недавно. Посилала своїх дїтей в школи московські, нїмецькі, навіть польські, не тільки для кращої науки, але також і для того щоб вони відзвичаїлись від української мови та українських навичок. Щоб люде справдї вірили, що то вони „благородні“, та забули, що їх дїди були такимиж самими гречкосїями, як ті їх „піддані“, котрими вони тепер торгували та міняли, як собак.

{{потрібне зображення}}
&lt;!-- [[File:Грицько Сковорода.jpg|thumb|left|upright=1|{{c|Грицько Сковорода.}}]] --&gt;

Через те, а {{errata|токож|також}} і для того, аби піддобритись росийському правительству, заробити собі гарну службу або маєтність, тислись українські старшенята на службу до Петербурга, до Москви й там справдї ставали чистими Росиянами, яким потім уже українське слово й українські звичаї „смердїли дьогтем“, здавались „мужичими“. Працювали для культури й письменства росийського, збогачували його своєю працею, помагали йому піднятись, а про свої письменство й мову не дбали, бо тут нїчого не можна було добитись нїякої фортуни, а тільки біди від уряду.

Здавалось, приходив уже кінець українській мові, а з нею й українському народови. Бо мова — се душа народу, і мало котрий народ живе й чує себе, стративши свою мову. А на Українї тодїшній навіть люде, що любили свій український народ і хотїли для нього добра приймали чужу мову, бо здавалось — українській мові вже прийшов край, уже вона вимирає, нї до чого не здатна.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>22633tk5sbg122hs8937jsscfc7gyff</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/94</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216753</id>
    <revision>
      <id>458492</id>
      <timestamp>2022-08-09T07:35:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4483" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|93}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;25&quot;/&gt;На Українї лївобічній, в Чернигівщинї та Харківщинї, наприклад, в тих часах жив славний чоловік [[Автор:Григорій Сковорода|Григорій Сковорода]], перший український фільософ, себто такий чоловік, що роздумує над самими основами людського й світового житя, доходить всьому найперших причин. Він цуравсь панства, цуравсь богацтва, любив простий народ, ходив по Українї не маючи притулку та научав людей, як треба жити. Люде велико шанували його як мудрого і праведного чоловіка, любили слухати його піснї й байки й переймали з них багато. Але він складав їх не рідною українською мовою, а мішаною, близшою до росийської.

А в західнїй Українї — в Галичинї й на Волини — навіть ті люде, що вірно любили свій народ, сливе не писали вже инакше, як по польськи — бо здавалось їм, що українська мова нї нащо мудре нездатна, що то справдї проста, мужича мова, тай годї.

Здавалось, кажу, що справдї приходив кінець українству — в однїй части України від московщини, в другій від польщини. Але так не сталось, на щастє. І в самий той лютий, найгірший час, коли Україна так підупала, — починає справа повертати на лїпше, починає українство відроджуватись. Як дерево, що привяло було, здавалось — уже й засихати починає, а потім від повітря, від води починає знову приходити до сили, відживе, відмолодить ся, так почав оживати й український пень з його глибоким коріннєм, що сидїло в українськім ґрунтї, коли повіяло на нього животворне повітрє з европейського заходу.

{{rule|5em}}&lt;section end=&quot;25&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;26&quot;/&gt;{{c|{{larger|'''26. Українство відживає.'''}}}}

Перші познаки переміни на краще в українськім житю показали ся в Галичинї. Австрійське правительство, що забрало сей край силоміць від Польщі в 1772 р., побоювалось польських панів, що вони будуть тягнути до Польщі, до її відновлення.

Тому не хотїло, аби вони мали силу над українським народом і могли його вести за собою.

Вже згадувано було, що тодїшний цїсар австрійський Йосиф почав заходитись коло того, щоб визволити селян з підданства й укоротити власть панів над ними. Він же й його мати цїсарева [[w:Марія-Терезія|Марія-Тереса]] заходились піднести освіту та науку між Українцями, наказували заводити по Галичинї школи меньші й більші, а в них щоб учили „місцевою народньою мовою“, себто українською. Як у Львові закладано [[w:Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького|унїверситет]] (в 1784 р.), то визначено кілька професорів, аби викладали науку „руською“, себто українською мовою,&lt;section end=&quot;26&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>2ppd7u2xn025begsz2xl1ici4v1xes4</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458507</id>
      <parentid>458492</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T08:04:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4456" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{right|93}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;25&quot;/&gt;На Українї лївобічній, в Чернигівщинї та Харківщинї, наприклад, в тих часах жив славний чоловік [[Автор:Григорій Сковорода|Григорій Сковорода]], перший український фільософ, себто такий чоловік, що роздумує над самими основами людського й світового житя, доходить всьому найперших причин. Він цуравсь панства, цуравсь богацтва, любив простий народ, ходив по Українї не маючи притулку та научав людей, як треба жити. Люде велико шанували його як мудрого і праведного чоловіка, любили слухати його піснї й байки й переймали з них багато. Але він складав їх не рідною українською мовою, а мішаною, близшою до росийської.

А в західнїй Українї — в Галичинї й на Волини — навіть ті люде, що вірно любили свій народ, сливе не писали вже инакше, як по польськи — бо здавалось їм, що українська мова нї нащо мудре нездатна, що то справдї проста, мужича мова, тай годї.

Здавалось, кажу, що справдї приходив кінець українству — в однїй части України від московщини, в другій від польщини. Але так не сталось, на щастє. І в самий той лютий, найгірший час, коли Україна так підупала, — починає справа повертати на лїпше, починає українство відроджуватись. Як дерево, що привяло було, здавалось — уже й засихати починає, а потім від повітря, від води починає знову приходити до сили, відживе, відмолодить ся, так почав оживати й український пень з його глибоким коріннєм, що сидїло в українськім ґрунтї, коли повіяло на нього животворне повітрє з европейського заходу.

{{rule|5em}}&lt;section end=&quot;25&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;26&quot;/&gt;{{c|{{larger|'''26. Українство відживає.'''}}}}

Перші познаки переміни на краще в українськім житю показали ся в Галичинї. Австрійське правительство, що забрало сей край силоміць від Польщі в 1772 р., побоювалось польських панів, що вони будуть тягнути до Польщі, до її відновлення.

Тому не хотїло, аби вони мали силу над українським народом і могли його вести за собою.

Вже згадувано було, що тодїшний цїсар австрійський Йосиф почав заходитись коло того, щоб визволити селян з підданства й укоротити власть панів над ними. Він же й його мати цїсарева [[w:Марія-Терезія|Марія-Тереса]] заходились піднести освіту та науку між Українцями, наказували заводити по Галичинї школи меньші й більші, а в них щоб учили „місцевою народньою мовою“, себто українською. Як у Львові закладано [[w:Львівський національний університет імені Івана Франка|унїверситет]] (в 1784 р.), то визначено кілька професорів, аби викладали науку „руською“, себто українською мовою,&lt;section end=&quot;26&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ijwfqi82n5tvftfwt3bqd8vbb269noq</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/95</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216754</id>
    <revision>
      <id>458496</id>
      <timestamp>2022-08-09T07:42:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4825" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|94}}&lt;/noinclude&gt;а при унїверситетї зроблено [[w:Львівська академічна гімназія|„лїцей“]] (подібно як ґімназію), деб українських {{errata|хлопців|хлопцїв}} підучувано до унїверситетської науки, там наука вся мала вестись „руською“ мовою.

Але тутешнї Українцї тодї ще не вміли з того всього добре скористати. Вони вже відзвичаїлись від народньої мови, себто привикли за панами вважати її за мужицьку, нездатну для науки, для книжки. Тому замість чистої народньої мови уживали в тих школах і в книжках мову мішану з української, церковно-славянської, польської й росийської. Думали, що вона буде краща, делїкатнїйша, „образованїйша“. Тим часом була вона незрозуміла й чудернацька, через те негарна й до ужитку нездатна. Тому що її, а не народню мову пробували заводити в школах, се багато зашкодило освітї.

Про те богато знаходилось таких, що боронили такої ненародньої мови й дуже довго, аж до наших часів не хотїли прийняти мови народної, називали її мовою мужицькою, мовою пастухів і свинопасів. А того не розуміли, що до освіти й науки найкраще вживати мови природної, рідної, такої, якою дїти з-малку научають ся говорити. Се вже в XVI віцї тямущі люде на Українї розуміли, й тодї вже церковні й усякі книги „простою“ мовою толкували й перекладали. Аде пропав той розум потім між українським громадянством.

А тим часом не одно змінилось на гірше. Скоро потім як цїсар Йосиф умер, знов узяли пани велику силу та все, що робило ся для селян, і припинили. Постарались вони у властей і про те, що в школах народнїх, навіть найменьших, заведено замість української мови мову польську (1816). Всякі старання про народню просвіту стрічали ся з великими перешкодами. В Перемишлї завязане було таке [[w:Культурно-освітнє товариство греко-католицьких священників|просвітнє товариство]], то навіть і робити йому нїчого не дали. Але таки зовсїм спинити тої роботи не могли анї пани, анї власти, що їм помагали, бо вже повіяв новий вітер з України.

Бо на Українї хоч як московщили ся панські верхи, але все таки не вигасала зовсїм любов до української мови, до українських пісень, звичаїв і української старовини. Народу московщина не зачіпила, він далї держав ся своїх звичаїв і мови, співав свої піснї і „псальми“, й кожний тямущий чоловік мусїв признати, що мова та гарна, в звичаях є богато доброго й розумного, а що до пісень українських, то трудно й знайти щось рівне з ними у иньших народів. І не переводились між людьми більш освіченими й тямущими такі, що складали тою українською народньою мовою вірші, піснї й иньші річи, хоч у школах вчено їх мови росийської.

Вони почували, що на иньшій мові не потраплять так гарно зложити пісню, своє почутє виложити у влучних словах і тими&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0f6k3et9i55f0y0abye5pkhb5i4vxuv</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458505</id>
      <parentid>458496</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:58:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4799" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{left|94}}&lt;/noinclude&gt;а при унїверситетї зроблено [[w:Львівська академічна гімназія|„лїцей“]] (подібно як ґімназію), деб українських хлопців підучувано до унїверситетської науки, там наука вся мала вестись „руською“ мовою.

Але тутешнї Українцї тодї ще не вміли з того всього добре скористати. Вони вже відзвичаїлись від народньої мови, себто привикли за панами вважати її за мужицьку, нездатну для науки, для книжки. Тому замість чистої народньої мови уживали в тих школах і в книжках мову мішану з української, церковно-славянської, польської й росийської. Думали, що вона буде краща, делїкатнїйша, „образованїйша“. Тим часом була вона незрозуміла й чудернацька, через те негарна й до ужитку нездатна. Тому що її, а не народню мову пробували заводити в школах, се багато зашкодило освітї.

Про те богато знаходилось таких, що боронили такої ненародньої мови й дуже довго, аж до наших часів не хотїли прийняти мови народної, називали її мовою мужицькою, мовою пастухів і свинопасів. А того не розуміли, що до освіти й науки найкраще вживати мови природної, рідної, такої, якою дїти з-малку научають ся говорити. Се вже в XVI віцї тямущі люде на Українї розуміли, й тодї вже церковні й усякі книги „простою“ мовою толкували й перекладали. Аде пропав той розум потім між українським громадянством.

А тим часом не одно змінилось на гірше. Скоро потім як цїсар Йосиф умер, знов узяли пани велику силу та все, що робило ся для селян, і припинили. Постарались вони у властей і про те, що в школах народнїх, навіть найменьших, заведено замість української мови мову польську (1816). Всякі старання про народню просвіту стрічали ся з великими перешкодами. В Перемишлї завязане було таке [[w:Культурно-освітнє товариство греко-католицьких священників|просвітнє товариство]], то навіть і робити йому нїчого не дали. Але таки зовсїм спинити тої роботи не могли анї пани, анї власти, що їм помагали, бо вже повіяв новий вітер з України.

Бо на Українї хоч як московщили ся панські верхи, але все таки не вигасала зовсїм любов до української мови, до українських пісень, звичаїв і української старовини. Народу московщина не зачіпила, він далї держав ся своїх звичаїв і мови, співав свої піснї і „псальми“, й кожний тямущий чоловік мусїв признати, що мова та гарна, в звичаях є богато доброго й розумного, а що до пісень українських, то трудно й знайти щось рівне з ними у иньших народів. І не переводились між людьми більш освіченими й тямущими такі, що складали тою українською народньою мовою вірші, піснї й иньші річи, хоч у школах вчено їх мови росийської.

Вони почували, що на иньшій мові не потраплять так гарно зложити пісню, своє почутє виложити у влучних словах і тими&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>kccf2bmt49d1oc0fpv3us53ucafntya</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Про старі часи на Українї (1919)/Мазепині часи</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216755</id>
    <revision>
      <id>458497</id>
      <timestamp>2022-08-09T07:43:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../|Про старі часи на Українї]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = 21. Мазепині часи  | попередня = 20. [[../Руїна/]]  | наступна = 22. [[../Український устрій і московські порядки/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. Про старі часи на Укра...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="612" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../|Про старі часи на Українї]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = 21. Мазепині часи
 | попередня = 20. [[../Руїна/]]
 | наступна = 22. [[../Український устрій і московські порядки/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu&quot; from=75 fromsection=&quot;21&quot; to=78 tosection=&quot;21&quot; /&gt;</text>
      <sha1>oryuuq6rqzay3ytdrs9l5pxv6vm3awt</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Про старі часи на Українї (1919)/Український устрій і московські порядки</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216756</id>
    <revision>
      <id>458498</id>
      <timestamp>2022-08-09T07:44:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../|Про старі часи на Українї]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = 22. Український устрій і московські порядки  | попередня = 21. [[../Мазепині часи/]]  | наступна = 23. [[../Нове поневоленнє українського народу/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Груш...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="671" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../|Про старі часи на Українї]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = 22. Український устрій і московські порядки
 | попередня = 21. [[../Мазепині часи/]]
 | наступна = 23. [[../Нове поневоленнє українського народу/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu&quot; from=78 fromsection=&quot;22&quot; to=82 tosection=&quot;22&quot; /&gt;</text>
      <sha1>o7grcho2b2t2v7eugiarp6jk2ulc3b5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Про старі часи на Українї (1919)/Нове поневоленнє українського народу</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216757</id>
    <revision>
      <id>458499</id>
      <timestamp>2022-08-09T07:46:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../|Про старі часи на Українї]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = 23. Нове поневоленнє українського народу  | попередня = 22. [[../Український устрій і московські порядки/]]  | наступна = 24. [[../Гайдамаччина. Кінець Польщі/]]  | примітки =...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="697" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../|Про старі часи на Українї]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = 23. Нове поневоленнє українського народу
 | попередня = 22. [[../Український устрій і московські порядки/]]
 | наступна = 24. [[../Гайдамаччина. Кінець Польщі/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu&quot; from=82 fromsection=&quot;23&quot; to=87 tosection=&quot;23&quot; /&gt;</text>
      <sha1>jlxyb25fs3gqp1zh2fl2a3udnrwzku7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Про старі часи на Українї (1919)/Гайдамаччина. Кінець Польщі</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216758</id>
    <revision>
      <id>458500</id>
      <timestamp>2022-08-09T07:47:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../|Про старі часи на Українї]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = 24. Гайдамаччина. Кінець Польщі  | попередня = 23. [[../Нове поневоленнє українського народу/]]  | наступна = 25. [[../Українство підупадає/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевськ...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="647" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../|Про старі часи на Українї]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = 24. Гайдамаччина. Кінець Польщі
 | попередня = 23. [[../Нове поневоленнє українського народу/]]
 | наступна = 25. [[../Українство підупадає/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu&quot; from=87 fromsection=&quot;24&quot; to=90 /&gt;</text>
      <sha1>jed9kwrcqxarwb9cbah0iy16mim7isk</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/96</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216759</id>
    <revision>
      <id>458501</id>
      <timestamp>2022-08-09T07:48:43Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2923" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|95}}&lt;/noinclude&gt;словами промовити до розуму чи до почутя своїх земляків так, як на своїй рідній, українській мові. Знаємо з тих людей декотрих на імя а здебільшого імена їх загубились і забулись. Бо писання їх не були друковані, хоч знали їх люде, співали їх пісн], й чимало їх перейшло в народ, стали співатись по селах як піснї народнї.

Першим більшим писаннєм, що було зложене народньою українською мовою і не лишилось тільки в відписах, а було надруковане, була „[[w:Енеїда|Вірґілїєва Енеїда]], на українську мову перелицьована“. Написав її [[Автор:Іван Котляревський|Іван Котляревський]], син полтавського діякона. В тім писаннї своїм переробив він старий твір латинського поета [[Автор:Вергілій|Вірґілїя]] про мандрівку [[w:Еней|Енея]] й його товаришів Троян, писаний скоро по Рождестві Христовім.

[[File:Иван Котляревский.jpg|380px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|Іван Котляревський.}}}}

Така мода була тодї: переробляти старинні писання, на сміх прибираючи їх по своєму. От і Котляревський переробив так Енеїду, на сміх представивши Енея й його товаришів українськими волоцюгами — такими як Запорожцї з недавно зруйнованої Сїчи. Смішно й дотепно се він зробив, але не в тім сила, а в тім найбільше, що описав він там сучасну Україну. Нїби на сміх, а на правду з великим замилуваннєм описав, з любовю до українського житя, до української старовини, до українського народу, особливо простого, селянського.

Описуючи, наприклад, як Еней ходив у пекло й там оглядав ріжні муки, згадав Котляревський про сучасне панство українське; „що людям льготи не давало і ставило їх за скотів“. Описуючи війни латинські згадав недавню гетьманщину&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>atzpv96ooz4qyzp4dh7l4jm94lv32d5</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458503</id>
      <parentid>458501</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:55:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2900" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{right|95}}&lt;/noinclude&gt;словами промовити до розуму чи до почутя своїх земляків так, як на своїй рідній, українській мові. Знаємо з тих людей декотрих на імя а здебільшого імена їх загубились і забулись. Бо писання їх не були друковані, хоч знали їх люде, співали їх піснї, й чимало їх перейшло в народ, стали співатись по селах як піснї народнї.

[[File:Иван Котляревский.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|Іван Котляревський}}]]

Першим більшим писаннєм, що було зложене народньою українською мовою і не лишилось тільки в відписах, а було надруковане, була „[[Енеїда|Вірґілїєва Енеїда, на українську мову перелицьована]]“. Написав її [[Автор:Іван Котляревський|Іван Котляревський]], син полтавського діякона. В тім писаннї своїм переробив він старий твір латинського поета [[Автор:Вергілій|Вірґілїя]] про мандрівку [[w:Еней|Енея]] й його товаришів Троян, писаний скоро по Рождестві Христовім.

Така мода була тодї: переробляти старинні писання, на сміх прибираючи їх по своєму. От і Котляревський переробив так Енеїду, на сміх представивши Енея й його товаришів українськими волоцюгами — такими як Запорожцї з недавно зруйнованої Сїчи. Смішно й дотепно се він зробив, але не в тім сила, а в тім найбільше, що описав він там сучасну Україну. Нїби на сміх, а на правду з великим замилуваннєм описав, з любовю до українського житя, до української старовини, до українського народу, особливо простого, селянського.

Описуючи, наприклад, як Еней ходив у пекло й там оглядав ріжні муки, згадав Котляревський про сучасне панство українське; „що людям льготи не давало і ставило їх за скотів“. Описуючи війни латинські згадав недавню гетьманщину&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qtkugoo1xybgtiqg2ot3ooo6xf7cevw</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458504</id>
      <parentid>458503</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T07:55:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2901" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{right|95}}&lt;/noinclude&gt;словами промовити до розуму чи до почутя своїх земляків так, як на своїй рідній, українській мові. Знаємо з тих людей декотрих на імя а здебільшого імена їх загубились і забулись. Бо писання їх не були друковані, хоч знали їх люде, співали їх піснї, й чимало їх перейшло в народ, стали співатись по селах як піснї народнї.

[[File:Иван Котляревский.jpg|thumb|right|upright=1|{{c|Іван Котляревський.}}]]

Першим більшим писаннєм, що було зложене народньою українською мовою і не лишилось тільки в відписах, а було надруковане, була „[[Енеїда|Вірґілїєва Енеїда, на українську мову перелицьована]]“. Написав її [[Автор:Іван Котляревський|Іван Котляревський]], син полтавського діякона. В тім писаннї своїм переробив він старий твір латинського поета [[Автор:Вергілій|Вірґілїя]] про мандрівку [[w:Еней|Енея]] й його товаришів Троян, писаний скоро по Рождестві Христовім.

Така мода була тодї: переробляти старинні писання, на сміх прибираючи їх по своєму. От і Котляревський переробив так Енеїду, на сміх представивши Енея й його товаришів українськими волоцюгами — такими як Запорожцї з недавно зруйнованої Сїчи. Смішно й дотепно се він зробив, але не в тім сила, а в тім найбільше, що описав він там сучасну Україну. Нїби на сміх, а на правду з великим замилуваннєм описав, з любовю до українського житя, до української старовини, до українського народу, особливо простого, селянського.

Описуючи, наприклад, як Еней ходив у пекло й там оглядав ріжні муки, згадав Котляревський про сучасне панство українське; „що людям льготи не давало і ставило їх за скотів“. Описуючи війни латинські згадав недавню гетьманщину&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>6f903v1wjisfkuna21b3pxay2wkyk5w</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458521</id>
      <parentid>458504</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T08:46:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2903" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{right|95}}&lt;/noinclude&gt;словами промовити до розуму чи до почутя своїх земляків так, як на своїй рідній, українській мові. Знаємо з тих людей декотрих на імя а здебільшого імена їх загубились і забулись. Бо писання їх не були друковані, хоч знали їх люде, співали їх піснї, й чимало їх перейшло в народ, стали співатись по селах як піснї народнї.

[[File:Иван Котляревский.jpg|thumb|right|upright=1.5|{{c|Іван Котляревський.}}]]

Першим більшим писаннєм, що було зложене народньою українською мовою і не лишилось тільки в відписах, а було надруковане, була „[[Енеїда|Вірґілїєва Енеїда, на українську мову перелицьована]]“. Написав її [[Автор:Іван Котляревський|Іван Котляревський]], син полтавського діякона. В тім писаннї своїм переробив він старий твір латинського поета [[Автор:Вергілій|Вірґілїя]] про мандрівку [[w:Еней|Енея]] й його товаришів Троян, писаний скоро по Рождестві Христовім.

Така мода була тодї: переробляти старинні писання, на сміх прибираючи їх по своєму. От і Котляревський переробив так Енеїду, на сміх представивши Енея й його товаришів українськими волоцюгами — такими як Запорожцї з недавно зруйнованої Сїчи. Смішно й дотепно се він зробив, але не в тім сила, а в тім найбільше, що описав він там сучасну Україну. Нїби на сміх, а на правду з великим замилуваннєм описав, з любовю до українського житя, до української старовини, до українського народу, особливо простого, селянського.

Описуючи, наприклад, як Еней ходив у пекло й там оглядав ріжні муки, згадав Котляревський про сучасне панство українське; „що людям льготи не давало і ставило їх за скотів“. Описуючи війни латинські згадав недавню гетьманщину&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>cnbmlrx0xd2ro56yby6jsej6is65wf9</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Про старі часи на Українї (1919)/Українство підупадає</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216760</id>
    <revision>
      <id>458502</id>
      <timestamp>2022-08-09T07:49:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../|Про старі часи на Українї]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = 25. Українство підупадає  | попередня = 24. [[../Гайдамаччина. Кінець Польщі/]]  | наступна = 26. [[../Українство відживає/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. Про старі ча...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="613" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../|Про старі часи на Українї]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = 25. Українство підупадає
 | попередня = 24. [[../Гайдамаччина. Кінець Польщі/]]
 | наступна = 26. [[../Українство відживає/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu&quot; from=91 to=94 tosection=&quot;25&quot; /&gt;</text>
      <sha1>nbnchccv5z0hbqw1rbcyyv5qxbo9o02</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/97</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216761</id>
    <revision>
      <id>458509</id>
      <timestamp>2022-08-09T08:06:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4920" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|96}}&lt;/noinclude&gt;й добрим словом спомянув її „славнїї полки козацькі“, а сучасній зненавидженій салдацькій службі дорікнув її каторжною муштрою („Стій!“ „Не шевелись!“). Кому читав Котляревський свою Енеїду, всїм дуже сподобалось, що так гарно описана в нїй Україна. Списували її собі, а один список попав у руки богатому Українцеви [[Автор:Максим Парпура|Парпурі]], що жив у Петербурзї, і той надруковав Енеїду в 1798 роцї, без відомости навіть Котляревського. Пішла вона тодї ще більше в громаду. Потім оден книгар її надрукував у друге, і аж тодї сам Котляревський уже від себе надрукував її в третє, побачивши, як вона припала людям до смаку.

Хотїв він людей посмішити, а ненароком зробив велике дїло: показав своєю Енеїдою, як то гарно можна народньою українською мовою писати і яке те житє українське цїкаве — є про що написати! І почали за ним писати по українськи иньші. Через те величаємо Котляревського батьком нового народнього українського письменства, а Енеїду — його початком. Столїтє від видання Енеїди святкувала цїла Україна як національне свято і в ріднім містї Котляревського — Полтаві поставлено йому [[w:Пам'ятник Івану Котляревському (Полтава)|монумент]].

Богато значило й се, що саме тодї, як писав Котляревський, був такий час, що скрізь зачали цїкавитись народнім житєм, мовою, піснями й казками, переказами про старовину й старинним житєм. Почали збирати народнї піснї й оповідання та на їх взір свої укладати. Почалось воно в Анґлїї й Нїмеччинї, пішло потім по славянських землях: у Сербів, Поляків, Чехів, у Росії теж. Почали й на Українї збирати народнї піснї, перекази, учитись народньої мови, а з тим набирати більше поважання, більш любови й до простого народу й до своєї землї, до своєї народности.

Побачили, що під убогою сїльською стріхою можна знайти нераз більше щирости, справедливости й розуму, як у богатих палатах. Довідали ся, що той сїрий, поневіряний народ, ті піддані-кріпаки, що їх пани „ставили за скотів“, сотворив прегарні співанки, зложив чудові піснї й думи. Узріли чоловіка в тім підданім і стали думати за полїпшеннє долї його. А заразом одні за другим стали пробувати творити, писати на українській мові чи то на взір народнїх пісень, чи за прикладом чужих великих письменників. Стали описувати житє нашого народу й його минувшину, розбуджувати любов до свого слова, до свого народу, до України та кровію й слїзми политої історїї її.

В 1818 р. вийшла перша [[Грамматика Малороссійскаго нарѣчія|граматика народньої української мови]]; зложив її [[Автор:Олексій Павловський|Павловський]], так як по Харківщинї говорять. В 1818 р. вийшла перша збірка українських дум, зібрана [[Автор:Микола Цертелєв|Цертелевим]], а прийнята з великими похвалами всїми тямущими людьми.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>prcrkgnvr9dmais41xicgboajmlqm9z</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458531</id>
      <parentid>458509</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T09:02:57Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4920" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{left|96}}&lt;/noinclude&gt;й добрим словом спомянув її „славнїї полки козацькі“, а сучасній зненавидженій салдацькій службі дорікнув її каторжною муштрою („Стій!“ „Не шевелись!“). Кому читав Котляревський свою Енеїду, всїм дуже сподобалось, що так гарно описана в нїй Україна. Списували її собі, а один список попав у руки богатому Українцеви [[Автор:Максим Парпура|Парпурі]], що жив у Петербурзї, і той надруковав Енеїду в 1798 роцї, без відомости навіть Котляревського. Пішла вона тодї ще більше в громаду. Потім оден книгар її надрукував у друге, і аж тодї сам Котляревський уже від себе надрукував її в третє, побачивши, як вона припала людям до смаку.

Хотїв він людей посмішити, а ненароком зробив велике дїло: показав своєю Енеїдою, як то гарно можна народньою українською мовою писати і яке те житє українське цїкаве — є про що написати! І почали за ним писати по українськи иньші. Через те величаємо Котляревського батьком нового народнього українського письменства, а Енеїду — його початком. Столїтє від видання Енеїди святкувала цїла Україна як національне свято і в ріднім містї Котляревського — Полтаві поставлено йому [[w:Пам'ятник Івану Котляревському (Полтава)|монумент]].

Богато значило й се, що саме тодї, як писав Котляревський, був такий час, що скрізь зачали цїкавитись народнім житєм, мовою, піснями й казками, переказами про старовину й старинним житєм. Почали збирати народнї піснї й оповідання та на їх взір свої укладати. Почалось воно в Анґлїї й Нїмеччинї, пішло потім по славянських землях: у Сербів, Поляків, Чехів, у Росії теж. Почали й на Українї збирати народнї піснї, перекази, учитись народньої мови, а з тим набирати більше поважання, більш любови й до простого народу й до своєї землї, до своєї народности.

Побачили, що під убогою сїльською стріхою можна знайти нераз більше щирости, справедливости й розуму, як у богатих палатах. Довідали ся, що той сїрий, поневіряний народ, ті піддані-кріпаки, що їх пани „ставили за скотів“, сотворив прегарні співанки, зложив чудові піснї й думи. Узріли чоловіка в тім підданім і стали думати за полїпшеннє долї його. А заразом одні за другим стали пробувати творити, писати на українській мові чи то на взір народнїх пісень, чи за прикладом чужих великих письменників. Стали описувати житє нашого народу й його минувшину, розбуджувати любов до свого слова, до свого народу, до України та кровію й слїзми политої історїї її.

В 1818 р. вийшла перша [[Грамматика Малороссійскаго нарѣчія|граматика народньої української мови]]; зложив її [[Автор:Олексій Павловський|Павловський]], так як по Харківщинї говорять. В 1818 р. вийшла перша збірка українських дум, зібрана [[Автор:Микола Цертелєв|Цертелевим]], а прийнята з великими похвалами всїми тямущими людьми.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>h404gry7kbaalrd936r7lpwl4bz35d5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/98</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216762</id>
    <revision>
      <id>458512</id>
      <timestamp>2022-08-09T08:12:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4418" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|97}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;26&quot;/&gt;З тих, що самі писали по українськії, в тім часї визначив ся [[Автор:Петро Гулак-Артемовський|Гулак-Артемовський]] своїми гарними віршами. Між иньшим, в байцї [[Пан та Собака|„Пан та собака“]] представив він гірку долю селянина під видом собаки, якому все від панів біда, як він їм не служить. Перший почав перекладати на українське з світової лїтератури, і взагалї ставив ся до українського лїтературного дїла поважно. Котляревський в тім же часї написав дуже гарну оперету (представленнє з співами): [[Наталка Полтавка|„Наталка Полтавка“]], де описував щирість і добрі звичаї селянські. Від неї веде початок новий український театр.

Трохи пізнійше зачав писати оповідання про сїльське житє третїй великий письменник нової української лїтератури [[Автор:Григорій Квітка-Основ'яненко|Григорій Квітка]], теж представляючи добрі сторони українського селянина, його чесну, правдиву вдачу, вірність і щирість, особливо в жіноцтві.
{{потрібне зображення}}&lt;!--&gt;[[|300px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|Гр. Квітка.}}}}&lt;--&gt;
То був той новий вітер, що повіяв по всїм просторі України: повів народолюбства, любови до свого народу, до його житя, мови, до його минувшости. Він дав новий напрям і галицькому українському письменству — спровадив його на народню і народолюбну стежку.

{{rule|5em}}&lt;section end=&quot;26&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;27&quot;/&gt;{{c|{{larger|'''27. Шевченко й його товариші.'''}}}}

Були то одначе тільки початки, а дійшли вони своєї правди тодї, як між Українцями зявивсь такий великий поет як Шевченко, а поруч нього чимало иньших тямущих і високоталановитих людей, перейнятих горячою любовю до свого народу.

Вони почали розкривати й описувати сучасне житє українського народу, обясняти українську історію. Стали думати та шукати способу поправити долю українського селянина, піднести український народ з його занепаду, щоб став він рівно з иньшими народами освітою, достатком, повагою, а не був слугою, наймитом в роботї тих иньших народів. Зненавидївши ту неволю, в яку попала Україна під царським та польським панованнем, вони складали пляни її визволення і забезпечення її устрою вільного, народнього, виборного — щоб був він міцною охороною свободи, рівности й братерства, про яке мріяли найкращі голови в західнїй Европі, особливо у Франції.

Головою між тими людьми, не тільки своїм талантом, хистом поетичним, але й любовю до свого народу, завзятєм, відвагою та щирістю був [[Автор:Тарас Шевченко|Тарас Шевченко]]. Він був син кріпака з Київщини, з&lt;section end=&quot;27&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ljuw8pxemlq2mdz25tsf0nrgqkg1spj</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Валер'ян Підмогильний. Місто (1929).pdf/84</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216763</id>
    <revision>
      <id>458513</id>
      <timestamp>2022-08-09T08:15:28Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2818" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;теми, написав легко і швидко, трохи недбайливо, але захоплено.

— Та чого ти маринуєш їх? — спитав Борис. — В журнал жени.

— Е, ти нічого не розумієш!

І Степан розповів товаришеві, як перше оповідання був написав, як ім'я своє навіть на благородного Стефана переробляти збирався і як великий критик прохолодив його.

— Література — це делікатна річ, — додав він переконано. — Руку треба мати, а то й не підступайся. Того й письменників мало, я думаю.

Борис не згоджувався:

— То це, по-твоєму, як посада?

— Похоже.

— Дурний.

— Хай.

Борис засміявся:

{{errata||— }}А як ти додумався Стефан?

— Король був, чи що.

З того дня Борис прозвав його Стефочкою.

Одного вечора, коли Степан зосереджено вправлявся на переказах валюти й вираховував, скільки золотих карбованців буде в індійській рупії, якщо відомо, що фунтів стерлінгів у ній стількись, коли він такий далекий був від біжучої миті й оточення, до його кухні зайшов Максим у дуже піднесеному настрої.

— Я маю з вами поговорити, — сухо промовив він.

Голос йому тремтів, зморшки на чолі нервово ворушились, і Степана охопило передчуття чогось страшенно гидкого. Він тоскно догадувався, про що буде мова.

— Ви — нічний злодій, — сказав Максим, ставши проти нього край столу.

— Що?

— Ви нічний злодій, — тупо проказав Максим, упираючись руками в стола. — Ви злодій.

Степан підвівся, наляканий його тихим, стиснутим голосом.

— Про що це ви?

Але Максим зненацька хитнувся і, піднісши руку, якось хапливо, стурбовано вдарив хлопця просто в обличчя, від поспіху влучивши не в щоку, а в самий рот. Це був удар&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>dg7e589vp8m7d183zi3qzdsrou28cfr</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/99</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216764</id>
    <revision>
      <id>458515</id>
      <timestamp>2022-08-09T08:18:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4830" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|98}}&lt;/noinclude&gt;[[w:Звенигородський повіт|Звенигородського повіту]]. Виріс в бідї; за молоду взято його до панських покоїв, потім дали його в науку до маляра, бо до малярства мав він велику охоту і вдачу. Там же, молодим двадцятилїтнїм хлопцем, зачав він складати українські вірші. Довідались про його хист тямущі люде й зложили гроші та викупили його з кріпацтва. В 1840 року надруковано першу збірку його віршів — називав ся „[[Кобзар]]ь“. На другий рік вийшла його поема „[[Гайдамаки]]“. Як блискавка пронеслась його слава по всїй Українї. Не вірили собі люде, що по українськи може виходити всяка думка так гарно, а заразом так просто, як у Шевченка, що й простого чоловіка і ученого за серце хапає й до самої душі його промовляє, — „без хитрої мови, а голосна та правдива, як Господа слово“.

Гарно писали й попереднї письменники, як Котляревський, Артемовський, Квітка, але й порівняти того не можна з Шевченком. Ба, й у иньших народів не легко знайти поета такого, щоб писав так просто, щиро а так гарно і сильно. А що вже казати про Україну, по тій поневірцї безконечній, як уже не лишилось їй нїчого доброго на світї, як здавалось, що не буде вже їй нїчого, крім вічної неволї та смутку, коли вона, як той самий Шевченко казав — „[[До Основ'яненка|обідрана, сиротою, понад Днїпром плаче]]“!

Великою потїхою для неї було огненне слово Шевченкове. Вступив знов дух по довгих віках в українське серце. Подумали Українцї, що й вони між людьми не послїднї, коли між ними зявив ся такий поет — не з роскішних палат, а з-під убогої стріхи! Щож то за сила спить іще в тім українськім народї — аби тільки розбити ті кайдани, якими його оковано, дати йому волю, дати йому освіту, відкрити очі на себе й на світ, на свою минувшину! І мов зачаровані слухали, як пригадував їм Шевченко українську минувшину, славу козацьку, відвагу юнацьку.

Щоб у війнах, битвах кохатись — не такий був чоловік Шевченко. Він любив козаччину за її свободолюбність за завзяте й відвагу, з якою козаки боронили свій край, свій народ та його свободу. Та щож! Прогомонїла й затихла та слава козацька, блиснули й зникли блискучі клейноти! Забулись гетьмани з старшиною, що не вміли попровадити ту козаччину і свій народ, а увільняючи його з чужої неволї, задумували на його свій ретязь сплести. Розплилась і висохла кров тих борцїв за свободу України, що мали завзяте й відвагу, а не вміли з тою свободою ради дати, не вміли порядку на увільненій Україні завести, та вкінцї стали самі себе побивати, замість аби спільними силами боронити ся від лукавого ворога. І загнуздали той освободжений народ український не тільки чужі, а й свої. — &lt;nowiki&gt;„&lt;/nowiki&gt;[[І мертвим, і живим…|Гірше Ляха свої дїти її роспинають]].“{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>adc8b5gkq1ct71ib1cf61sjvh70vfda</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458537</id>
      <parentid>458515</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T09:11:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4872" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{left|98}}&lt;/noinclude&gt;[[Звенигородський повіт|Звенигородського повіту]]. Виріс в бідї; за молоду взято його до панських покоїв, потім дали його в науку до маляра, бо до малярства мав він велику охоту і вдачу. Там же, молодим двадцятилїтнїм хлопцем, зачав він складати українські вірші. Довідались про його хист тямущі люде й зложили гроші та викупили його з кріпацтва. В 1840 року надруковано першу збірку його віршів — називав ся „[[Кобзарь]]“. На другий рік вийшла його поема „[[Гайдамаки]]“. Як блискавка пронеслась його слава по всїй Українї. Не вірили собі люде, що по українськи може виходити всяка думка так гарно, а заразом так просто, як у Шевченка, що й простого чоловіка і ученого за серце хапає й до самої душі його промовляє, — „без хитрої мови, а голосна та правдива, як Господа слово“.

Гарно писали й попереднї письменники, як Котляревський, Артемовський, Квітка, але й порівняти того не можна з Шевченком. Ба, й у иньших народів не легко знайти поета такого, щоб писав так просто, щиро а так гарно і сильно. А що вже казати про Україну, по тій поневірцї безконечній, як уже не лишилось їй нїчого доброго на світї, як здавалось, що не буде вже їй нїчого, крім вічної неволї та смутку, коли вона, як той самий Шевченко казав — „[[До Основ'яненка|обідрана, сиротою, понад Днїпром плаче]]“!

Великою потїхою для неї було огненне слово Шевченкове. Вступив знов дух по довгих віках в українське серце. Подумали Українцї, що й вони між людьми не послїднї, коли між ними зявив ся такий поет — не з роскішних палат, а з-під убогої стріхи! Щож то за сила спить іще в тім українськім народї — аби тільки розбити ті кайдани, якими його оковано, дати йому волю, дати йому освіту, відкрити очі на себе й на світ, на свою минувшину! І мов зачаровані слухали, як пригадував їм Шевченко українську минувшину, славу козацьку, відвагу юнацьку.

Щоб у війнах, битвах кохатись — не такий був чоловік Шевченко. Він любив козаччину за її свободолюбність{{errata||,}} за завзятє й відвагу, з якою козаки боронили свій край, свій народ та його свободу. Та щож! Прогомонїла й затихла та слава козацька, блиснули й зникли блискучі клейноти! Забулись гетьмани з старшиною, що не вміли попровадити ту козаччину і свій народ, а увільняючи його з чужої неволї, задумували на його свій [[wikt:ретязь|ретязь]] сплести. Розплилась і висохла кров тих борцїв за свободу України, що мали завзятє й відвагу, а не вміли з тою свободою ради дати, не вміли порядку на увільненій {{errata|Україні|Українї}} завести, та вкінцї стали самі себе побивати, замість аби спільними силами боронити ся від лукавого ворога. І загнуздали той освободжений народ український не тільки чужі, а й свої. — „[[І мертвим, і живим…|Гірше Ляха свої дїти її роспинають]].“{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>2sv7no3rwplaihdb6u4sqwvxursjgkg</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/100</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216765</id>
    <revision>
      <id>458516</id>
      <timestamp>2022-08-09T08:26:43Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2506" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|99}}&lt;/noinclude&gt;Журив ся Шевченко над тою тяжкою долею, в яку впала Україна по стількох заходах, по тих морях крови, пролитої для визволення українського народу. Сам вийшовши з поміж кріпаків, знав він, яке лихо привалило той народ, і ганьбив тих паничів, що солоденькими словами красу [[w:Україна|України]], замовчуючи про те лихо, що на нїй панувало.
{{потрібне зображення}}&lt;!--&gt;[[|300px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|Тарас Шевченко.}}}}&lt;--&gt;
Нїхто перед Шевченком, анї потім навіть, не виступав так сміло против кріпацтва, проти панів, против царя, властей, що той панський лад підтримують та боронять. Инші лише десь, мов ненароком, або натяками — наздогад буряків, як то кажуть, сї справи зачіпали. Шевченко сміло й не ховаючись з усею силою, не прибираючи легших слів, ударяв на нелюдські порядки, які Україну обсїли, і накликав своїх земляків до боротьби за волю й кращу долю свого народу. Накликав сучасну [[w:Українська інтелігенція|українську інтелїґенцію]], аби щиро полюбила свій край і народ та доходила Українї свободи й добра — не для свого панування, а для щастя всього народу. Щоб не дивилась на той народ, як на своїх підданих і слуг, а як на своїх братів правдивих, і постаралась для них щиро всякого добра.

В 1844 р. Шевченко поїхав на Вкраїну. В Київі зійшов ся він і заприязнив ся з кількома Українцями, тямущими в ріжних справах українських і теж щирими для українського народу і українства. Був&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>iyd0qurkdqthb8h65yeaydgydgfw6ja</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Валер'ян Підмогильний. Місто (1929).pdf/85</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216766</id>
    <revision>
      <id>458517</id>
      <timestamp>2022-08-09T08:26:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3764" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;по губах, не міцний, але глибоко образливий, і Степан відчув його, як ляск батога по голому тілі. Його обличчя почервоніло, як рана, він увесь спахнув, пересмикнувся, кинувся просто, перекидаючи ногою стола, й повалив Максима на ліжко.

Якийсь час він товк його кулаками, грудьми, головою, нестямлячись від скаженої люті. Потім облишив і розігнувся, блимаючи очима, щоб розігнати з-перед них червоні кружала. Одкинув назад розпатлане волосся й хитаючись натяг шинелю та кашкета й вийшов із хати. Пішов геть, розхристаний, розбризкуючи калюжі, тремтячи від гніву й образи. Ця наволоч ударила його в обличчя! Може до герцю покликав би? На шаблях? На пистолях? Ач який
лицар об'явився своєї мами!

Він згадував з п'яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! на юшку потовкти! Бо не за саму тільки образу чином на Максима він палахкотів, а й за похитнутий спокій, матеріяльну руїну та втрату коханки. І щобільше свою катастрофу всвідомлював, то більша ненависть змагала його, ненависть безсила, безпорадна, гнітуща. Він сам обернувся в киплячий гнів, і коли б хто штовхнув його зараз, певно дістав би по шиї.

Вибігши вмить звиклою дорогою на Хрещатик, Степан мусів спинитися й поміркувати про свою найближчу ночівлю. Властиво, вибирати не було з чого, і Степан подався до Бориса на Львівську вулицю за Сінний базар. Швидка хода зморила й трохи заспокоїла його. Тіло йому починало щеміти від пережитого зруху, і він нервово позіхнув з притоми. Йому довелось довго стукати, бо було пізненько, і хоч Борис десь вартував комори, його до кімнати пустили, як звичайного гостя. Відсутність господаря його порадувала, і до ранку він сподівався вигадати достатню причину своєї візити. Знайшовши шмат хліба, повечеряв, і зразу ж ліг спати, кленучи Максима, що розбив йому життя.

Вранці Степан пішов до Інституту, і тільки ввечері побачився з Борисом, мусівши знову до нього вертатись, бо подітись не мав куди. Настрій у нього був найчорніший, цілий день ходив він тумою, але товаришеві весело заявив,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>m5cbxq4suln6h3y4w2iec9yuitntkei</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/101</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216767</id>
    <revision>
      <id>458519</id>
      <timestamp>2022-08-09T08:31:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4813" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|100}}&lt;/noinclude&gt;між ними [[Автор:Микола Костомаров|Костомарів]], що тодї був професором унїверситету в Київі й розбирав українську історію. Був Кулїш, що збирав тодї народнї піснї, перекази, а потім уславивсь як поет і письменник. Були й иньші визначні люде, все молоді, повні сил і завзятя; Шевченко мав тодї 30 лїт, його знайомі — ще від нього молодші. Зчаста сходились вони та щиро розмовляли між собою, до чого треба йти й яким способом помогти свому народови.

Завязали між собою таке брацтво, щоб приєднувати до того иньших щирих і тямущих людей, спільними силами доходити правди та добра свому народови й иньшим народам славянським. Назвали се „[[w:Кирило-Мефодіївське товариство|брацтвом Кирила і Мефодія]]“, первоучителїв славянських, що принесли до Славян письменство, освіту й слово Христове.

Постановили доходити того, аби не було неволї між людьми, щоб знесено було кріпацтво й одні люде не були підданими иньших. Щоб не було полегкостей для одних, а тягарів для других, не було ріжницї між мужиками й дворянами або купцями, а мали всї однакові права. Щоб кожній вірі й народности була свобода, аби не було так, що чоловіку не позволяють вірити так, як він хоче, а силоміць змушують його бути православним чи католиком, хоч він того не хоче. Щоб вільно було друкувати всякі книжки чи газети, без усякої перешкоди чи нагляду від начальства, всякі думки висловляти, й не можна булоб за се людей карати, що вони такі думки висловяють чи між людьми ширять — себ-то щоб була свобода сумлїння і слова.

Для забезпечення тої свободи і рівности братчики вважали найкращим способом, щоб кожний народ славянський, між ними й український, жив собі самостійно, по своїй волї, під своєю управою, вибираючи собі начальство по своїй волї. Щоб не було такого, що один народ другим володїє й над ним панує, але щоб жили кожний свобідно і тільки були в братськім союзі між собою — спільними силами собі помагали й боронили (се зветь ся „федерація“ — слово латинське, а значить спілку, товариство, союз).

Для того щоб доходити сього, почали приєднувати до свого брацтва кращих людей з українського громадянства, виготовляти листи і поклики для потайного поширення між людьми. Костомарів виготовив таке сміливе й горяче писание під назвою: „[[Книги битія українського народу|Книга битія українського народу]]“. Викладав у нїм давні основи рівности й братерства, свободи й народовластя, які були здавна в українськім житю, виявили ся в козацтві, в старих брацтвах українських, а задавлені були польським панством та московським царством.

Але лиха біда спіткала сї заходи братчиків. На початку 1847 р. донїс на них один чоловічок. Поарештували їх, захопили їх писання,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>lj4m8ughdmeclf5ozgqv6h561a6bg1y</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Валер'ян Підмогильний. Місто (1929).pdf/86</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216768</id>
    <revision>
      <id>458520</id>
      <timestamp>2022-08-09T08:32:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Erik tavr</username>
        <id>7610</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3626" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Erik tavr&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;що до хазяїв його раптом багато родичів наїхало, і він мусів поступитись на час ліжком.

— То ти зовсім у мене осідай, — сказав Борис. — Я ж, знаєш, мало вдома ночую. Собаче життя, але краще, ніж зовсім подихати з голоду. Я вже пробував — дуже неприємно.

Але Степан благородно відмовився, замість хапатись за таку вигідну пропозицію. Бо весь час його не покидала потайна сподіванка, що все якось обійдеться і він якось повернеться до рідного кубла. Як? Не знав! Велике «може» жило в нім, глибока віра в свою долю, що досі не була до нього занадто сувора. Невже мусінька сама носитиме воду? Таке варварство не вміщалось у його голові. Або цей Максим, будь він тричі проклятий, вправлятиме корови? Але мусів визнати, що господарство Гнідих квітнуло без нього, отже квітнутиме й далі. Мусінька поплаче й знайде собі зручнішого коханця. Ці думки нагонили на нього глибокий смуток. Він вирішив чекати. Чого? Може мусінька й написала б йому листа, так не знала адреси. А їй писати не зважувався, навіть соромився, бо ж, як не крути, а він відступив з поля бою, хоч і переможцем.

Два дні його гризла глуха туга за мусінькою, найбільше тому, що був з нею силоміць розлучений. Він, зрештою, терпіти не міг, коли щось не по-його робилося. Але ще через два дні помирився з становищем, і певно в Бориса лишився б, якби не нова прикрість, що знову його пляни зруйнувала.

Якось увечері Борис, збираючись на варту, звернув увагу на його невеселий вигляд.

— Ти запрацювався, Стефочко, — сказав він йому. — Навіть паровий казан лопається від перегріву, а він же чавунний! Ще Маркс сказав, що робочий чоловік должон спочивати.

— Я й сам бачу, — сказав Степан, — що зарвався з роботою.

— Найкращий спочинок — це жіноче товариство, або по-нашому вечорниці. Мене недавно водили, і я тебе поведу — тільки треба: півпляшки і чогось їстивного, наприклад, ковбаси. Ходити не дуже далеко, як на наші ноги, всього до Критого Ринку. Там є хата не хата, хлів не хлів, казнащо, словом, зате дівчат п'ятеро…

— П'ятеро? — спитав Степан.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5n4ewscmfeb5gikj4vua6de21lxdw59</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Про старі часи на Українї (1919)/Українство відживає</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216769</id>
    <revision>
      <id>458525</id>
      <timestamp>2022-08-09T08:53:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../|Про старі часи на Українї]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = 26. Українство відживає  | попередня = 25. [[../Українство підупадає/]]  | наступна = 27. [[../Шевченко й його товариші/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. Про старі часи н...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="624" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../|Про старі часи на Українї]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = 26. Українство відживає
 | попередня = 25. [[../Українство підупадає/]]
 | наступна = 27. [[../Шевченко й його товариші/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu&quot; from=94 fromsection=&quot;26&quot; to=98 tosection=&quot;26&quot; /&gt;</text>
      <sha1>3x5u2ck4j5fvmv089ucdji7ljz6w138</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Про старі часи на Українї (1919)/Шевченко й його товариші</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216770</id>
    <revision>
      <id>458526</id>
      <timestamp>2022-08-09T08:55:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{заголовок  | назва = [[../|Про старі часи на Українї]]  | автор = Михайло Грушевський  | секція = 27. Шевченко й його товариші  | попередня = 26. [[../Українство відживає/]]  | наступна = 28. [[../Український рух в 1860 і 1870-х роках/]]  | примітки = }} &lt;pages index=&quot;Грушевський М. Про с...</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="645" xml:space="preserve">{{заголовок
 | назва = [[../|Про старі часи на Українї]]
 | автор = Михайло Грушевський
 | секція = 27. Шевченко й його товариші
 | попередня = 26. [[../Українство відживає/]]
 | наступна = 28. [[../Український рух в 1860 і 1870-х роках/]]
 | примітки =
}}
&lt;pages index=&quot;Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu&quot; from=98 fromsection=&quot;27&quot; to=102 tosection=&quot;27&quot; /&gt;</text>
      <sha1>ghlklkslxof4xwbnpquk0gfe5bcxsk8</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/48</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216771</id>
    <revision>
      <id>458528</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:00:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Mahnka</username>
        <id>11765</id>
      </contributor>
      <comment>/* Skorygowana */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1719" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Mahnka&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;мав би чого бояти ся, хочби ви завели мене, хто зна куда. Не бояв би ся піти анї до пивницї, анї на стрих зі сїном!

{{c|ГАННА.}}
Відчепіть ся геть від мене. Знав куди трафити! Таких хортів маємо тут богато.

{{c|ЮРКО.}}
Молодице, можу вам помочи прати?

{{c|ГАННА.}}
Нї! Але як ви будете плести далї нїсенїтницї, то я вам поможу іще вибічи до гори!
{{c|{{fine|Витягає білє до половини з води.}}}}
Гарно буде виглядати ваш білий перед.

{{c|ЮРКО.}}
Ще чого! Не зробите чей з мене свинї? Ну, але! Так не можна. Але ми поговоримо іще про те. Правда молодице? Розумієть ся, розумієть ся. Поговоримо іще про те, як буду мати час, пізнійше, иньшим разом.
{{c|{{fine|Відходить знова горі сходами.}}}}

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ.}}
Він не заблукаєть ся мабуть сюди більше! Зібенгар покаже йому вже добре дорогу з їдальнї до кухнї. — Ганно, коли верне Геншель?

{{c|ГАННА.}}
В полудне. — А може сказати йому що?

{{c|ВЕРМЕЛЬСКІРХ.}}
Так. — Скажіть йому — не забудьте! — Скажіть йому, що я — казав поздоровити його.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>47mge3qtevogpweqsrqklct0c8fozue</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Богдан Остап'юк. Давній Тернопіль (1984).djvu/202</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216772</id>
    <revision>
      <id>458529</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:02:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Yuri V.</username>
        <id>2685</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */ оформлення</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1368" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Yuri V.&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ЗМІСТ:

Передмова	5
На стежині часу	 7
75-ліття Богдана Остап’юка 	 8

Історичні нариси — Постаті — Документи

Тернопільські міщани 	 11
Перший бій УСС-ів 	 26
Перша Галицька виставка	 28
Тернопільські театральні вечори	:	 33
“Молода Громада“ 	 53
Гаї Великі 	 67
Олександер Барвінський 	 72
Микола Бенцаль	 82
Мій Друг Василь з Дорошівки 	 90
Др. мед. Роман Мороз 	 94
Микола Ракуш 	 96
Документ ганьби 	 98
Образи хліборобської праці — Традиційні святкування
Жнива 	 105
Жнива на тернопільських полях	 106
Різдво на Дорошівці 	 114
Йордан у давньому Тернополі 	 117
Свят-Успенський Відпуст 	 120
Відпуст Св. Івана в Гаях Великих	 124
Перший Шевченківський концерт у Тернополі	 127

Спогади

Соломія Крушельницька 	 131
Зоріє образ Соломії	 135
“Соломія Крушельницька” 	 136
Листування 	 138

207&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>e8f569dnr90ps3zz4e00tousf7c1g8b</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458533</id>
      <parentid>458529</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T09:05:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Yuri V.</username>
        <id>2685</id>
      </contributor>
      <comment>оформлення</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1420" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Yuri V.&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ЗМІСТ:

: Передмова	5
: На стежині часу	 7
: 75-ліття Богдана Остап’юка 	 8

Історичні нариси — Постаті — Документи
: Тернопільські міщани 	 11
: Перший бій УСС-ів 	 26
: Перша Галицька виставка	 28
: Тернопільські театральні вечори	:	 33
: “Молода Громада“ 	 53
: Гаї Великі 	 67
: Олександер Барвінський 	 72
: Микола Бенцаль	 82
: Мій Друг Василь з Дорошівки 	 90
: Др. мед. Роман Мороз 	 94
: Микола Ракуш 	 96
: Документ ганьби 	 98

Образи хліборобської праці — Традиційні святкування
: Жнива 	 105
: Жнива на тернопільських полях	 106
: Різдво на Дорошівці 	 114
: Йордан у давньому Тернополі 	 117
: Свят-Успенський Відпуст 	 120
: Відпуст Св. Івана в Гаях Великих	 124
: Перший Шевченківський концерт у Тернополі	 127

Спогади

: Соломія Крушельницька 	 131
: Зоріє образ Соломії	 135
: “Соломія Крушельницька” 	 136
: Листування 	 138

207&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>cpo1onlkuwdnv78gwegltzt6wapmqpd</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458535</id>
      <parentid>458533</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T09:08:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Yuri V.</username>
        <id>2685</id>
      </contributor>
      <comment>[[Сторінка:Богдан Остап'юк. Давній Тернопіль (1984).djvu/9]]</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1602" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Yuri V.&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;ЗМІСТ:

: Передмова	5
: На стежині часу	 7
: [[Давній Тернопіль/75-ліття Богдана Остап’юка|75-ліття Богдана Остап’юка]] 	 [[Сторінка:Богдан Остап'юк. Давній Тернопіль (1984).djvu/9|8]]

Історичні нариси — Постаті — Документи
: Тернопільські міщани 	 11
: Перший бій УСС-ів 	 26
: Перша Галицька виставка	 28
: Тернопільські театральні вечори	:	 33
: “Молода Громада“ 	 53
: Гаї Великі 	 67
: Олександер Барвінський 	 72
: Микола Бенцаль	 82
: Мій Друг Василь з Дорошівки 	 90
: Др. мед. Роман Мороз 	 94
: Микола Ракуш 	 96
: Документ ганьби 	 98

Образи хліборобської праці — Традиційні святкування
: Жнива 	 105
: Жнива на тернопільських полях	 106
: Різдво на Дорошівці 	 114
: Йордан у давньому Тернополі 	 117
: Свят-Успенський Відпуст 	 120
: Відпуст Св. Івана в Гаях Великих	 124
: Перший Шевченківський концерт у Тернополі	 127

Спогади

: Соломія Крушельницька 	 131
: Зоріє образ Соломії	 135
: “Соломія Крушельницька” 	 136
: Листування 	 138

207&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>rv5cl1tt0wdis641jx5xfh9xjiupm0g</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/102</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216773</id>
    <revision>
      <id>458530</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:02:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4460" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;27&quot;/&gt;стали судити і позасуджували до ріжних тяжких кар. Шевченка, за те, що він на царя і правительство вірші скадав, віддали в салдати на віки, заборонивши писати й малювати, й заслали на азіятську границю. Костомарова й Кулїша, видержавши в вязницї, в ріжні московські городи позасилали, теж писати заборонивши. Й иньших тяжко покарали. Приборкали найкращі українські сили.

{{rule|5em}}&lt;section end=&quot;27&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;28&quot;/&gt;{{c|{{larger|'''28. Український рух в 1860 і 1870-х роках.'''}}}}

Так розігнано перше товариство, що зібралось працювати для України, — доходити свому народови свободи й щастя. Правительство взялось забороняти й нищити українські книги, українське слово, українську память про старовину. Навіть такі слова як: „Україна“, „Гетьманщина“ не позволяли ся в друкованих книгах. З старих памяток про козаччину пропускало ся те, що говорило про старі українські змагання до свободи. Одначе сміливі гадки Кирило-Мефодіївцїв, огненні слова Шевченка жили в громадянстві: ширили ся в писаних копіях.

Тим часом настали в Росії вільнїйші часи, після Кримської війни. Кирило-Мефодіївцїв увільнено з заслання й могли вони, хоч не всї, зібратись до купи. Зібрали ся в Петербурзї й стали там видавати українські книжки та місячник, журнал українсько-росийський, що звав ся „[[Основа]]“ (виходив в рр. 1861 і 1862), і в нїм поширювали свої гадки про українство.

За ті десять лїт багато змінило ся в Росії. В Кримській війнї побито росийські війська, й побачили люде, що годї такому порядкови бути далї: не давали людям свободи на те, мовляв, аби „государство“ (держава) було сильнїйше, а тим часом показало ся, що государство з того ледве не пропало, бо без свободи та освіти й держава не може бути сильна. Правительство схаменулось на якийсь час і метнулось до реформ (нових порядків). На першу чергу заходило ся коло скасовання кріпацтва, потім коло заведення кращих судів, городської та земської управи, народньої освіти.

Братчики кирило-мефодїївські, між ними й Шевченко, що тодї, одначе, вже доживав свої останнї днї (вмер в лютім 1861 {{errata|гоку|року}}), й иньші Українцї пристали всїм серцем до справи скасовання кріпацтва. Вже від давна, як знаємо, в письменстві українськім сильно били на кріпацтво, як на велику неправду (дуже гарні оповідання про те кріпацтво писала в тім часї в 1850—1860 роках [[Автор:Марко Вовчок|Марія Маркович]], підписуючи ся „Марко Вовчок“). Тепер, коли правительство само взялось до визволення кріпаків, богато з Українцїв мали в сїм велику&lt;section end=&quot;28&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ddmpd0peb2a67pehbiueaue8otls07e</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458532</id>
      <parentid>458530</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T09:03:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4473" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|101}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;27&quot;/&gt;стали судити і позасуджували до ріжних тяжких кар. Шевченка, за те, що він на царя і правительство вірші скадав, віддали в салдати на віки, заборонивши писати й малювати, й заслали на азіятську границю. Костомарова й Кулїша, видержавши в вязницї, в ріжні московські городи позасилали, теж писати заборонивши. Й иньших тяжко покарали. Приборкали найкращі українські сили.

{{rule|5em}}&lt;section end=&quot;27&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;28&quot;/&gt;{{c|{{larger|'''28. Український рух в 1860 і 1870-х роках.'''}}}}

Так розігнано перше товариство, що зібралось працювати для України, — доходити свому народови свободи й щастя. Правительство взялось забороняти й нищити українські книги, українське слово, українську память про старовину. Навіть такі слова як: „Україна“, „Гетьманщина“ не позволяли ся в друкованих книгах. З старих памяток про козаччину пропускало ся те, що говорило про старі українські змагання до свободи. Одначе сміливі гадки Кирило-Мефодіївцїв, огненні слова Шевченка жили в громадянстві: ширили ся в писаних копіях.

Тим часом настали в Росії вільнїйші часи, після Кримської війни. Кирило-Мефодіївцїв увільнено з заслання й могли вони, хоч не всї, зібратись до купи. Зібрали ся в Петербурзї й стали там видавати українські книжки та місячник, журнал українсько-росийський, що звав ся „[[Основа]]“ (виходив в рр. 1861 і 1862), і в нїм поширювали свої гадки про українство.

За ті десять лїт багато змінило ся в Росії. В Кримській війнї побито росийські війська, й побачили люде, що годї такому порядкови бути далї: не давали людям свободи на те, мовляв, аби „государство“ (держава) було сильнїйше, а тим часом показало ся, що государство з того ледве не пропало, бо без свободи та освіти й держава не може бути сильна. Правительство схаменулось на якийсь час і метнулось до реформ (нових порядків). На першу чергу заходило ся коло скасовання кріпацтва, потім коло заведення кращих судів, городської та земської управи, народньої освіти.

Братчики кирило-мефодїївські, між ними й Шевченко, що тодї, одначе, вже доживав свої останнї днї (вмер в лютім 1861 {{errata|гоку|року}}), й иньші Українцї пристали всїм серцем до справи скасовання кріпацтва. Вже від давна, як знаємо, в письменстві українськім сильно били на кріпацтво, як на велику неправду (дуже гарні оповідання про те кріпацтво писала в тім часї в 1850—1860 роках [[Автор:Марко Вовчок|Марія Маркович]], підписуючи ся „Марко Вовчок“). Тепер, коли правительство само взялось до визволення кріпаків, богато з Українцїв мали в сїм велику&lt;section end=&quot;28&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5h8pa4j2rt9htw0pnjflwseldhwrkfy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/49</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216774</id>
    <revision>
      <id>458534</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:07:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Mahnka</username>
        <id>11765</id>
      </contributor>
      <comment>/* Skorygowana */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1325" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Mahnka&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|ГАННА.}}
Все дурниця! Я погадала собі сe від разу.

ВЕРМЕЛЬСКІРХ
{{c|{{fine|кланяєть ся їй низько.}}}}
Кождий може думати, що собі хоче. До побаченя!
{{c|{{fine|Відходить.}}}}

{{c|ГАННА}}
{{c|{{fine|сама, пере завзято.}}}}
Коби то Геншель не був, лише такий дурний!
{{fine block|В горі з надвору клякає при вікнї купець Фабіґ та заглядає до середини.}}

{{c|ФАБІҐ.}}
Добрий-день, молодице! — Як вам ведеть ся, що чувати?

{{c|ГАННА.}}
Що-ж ви знов за один?

{{c|ФАБІҐ.}}
Ну: Фабіґ з Квальсдорфу. Ви мене не пізнаєте? Приношу вам привіт від батька. Казав вам також сказати… Чи може лїпше війти до середини?

{{c|ГАННА.}}
Добре! Я догадую ся вже; він хоче знов гроший; але я сама не маю нїчого.

{{c|ФАБІҐ.}}
Та я казав йому се, але він не хотів вірити. Ви самі молодице?

{{c|ГАННА.}}
Або шо?{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5ct8q67s1qn7wt08h48uxedhucenngm</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/176</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216775</id>
    <revision>
      <id>458541</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:29:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/178</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216776</id>
    <revision>
      <id>458542</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:29:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/162</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216777</id>
    <revision>
      <id>458543</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:29:50Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/164</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216778</id>
    <revision>
      <id>458544</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:29:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/166</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216779</id>
    <revision>
      <id>458545</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:29:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/183</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216780</id>
    <revision>
      <id>458546</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:30:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/184</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216781</id>
    <revision>
      <id>458547</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:30:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/1</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216782</id>
    <revision>
      <id>458548</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:30:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/2</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216783</id>
    <revision>
      <id>458549</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:30:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/5</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216784</id>
    <revision>
      <id>458550</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:30:43Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/180</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216785</id>
    <revision>
      <id>458551</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:30:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/168</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216786</id>
    <revision>
      <id>458552</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:31:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/170</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216787</id>
    <revision>
      <id>458553</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:31:15Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/172</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216788</id>
    <revision>
      <id>458554</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:31:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/174</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216789</id>
    <revision>
      <id>458555</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:31:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/158</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216790</id>
    <revision>
      <id>458556</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:31:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/156</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216791</id>
    <revision>
      <id>458557</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:32:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Без тексту */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="0" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;0&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>16whrlvuwt2imyvk9lto0rxd3bm30ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/160</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216792</id>
    <revision>
      <id>458558</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:33:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1096" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;навіть по давніших українських кладовищах (Київ, Батиїва гора; Вчорайше та Ягнятин, Сквир. п., то-що). Так само ми стріваємо його на Наддніпрянщині поруч з посудом типу городищ на давніх українських городищах (Липино, Курськ. п.; Манастирище, Ромен. п., то-що). Раніш київські археологи менували його скитським посудом. Молодша генерація київських археологів надас йому назву — посуд Білогрудівської культури. Байдуже, яка буде його назва. Треба дослідити насамперед саму культуру, поклавши її на окремі мапи з зазначенням на них умов, в яких знайдено той посуд, бо тая культура є суто українська.


{{rule|6em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4fpklsi55ssvlfqfo4bv128cqla7b0b</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Василь Данилевич. Археологічна минувшина Київщини. 1925.pdf/157</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216793</id>
    <revision>
      <id>458561</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:43:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1475" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center|{{c|{{sp|{{larger|ДЕ ЩО Є:}}}}}}
{{rule|3em}}
{{TOC page listing||{{x-smaller|СТОР.}}}}
{{Dotted TOC page listing||[[Археологічна минувшина Київщини/Попередні уваги|Попередні уваги]]|djvupage=3|djvupageoffset=6}}
{{Dotted TOC page listing||[[Археологічна минувшина Київщини/Реестр використаних друкованих та недрукованих матеріялів|Реестр використаних друкованих та недрукованих матеріялів]]|djvupage=6|djvupageoffset=6}}
{{Dotted TOC page listing||[[Археологічна минувшина Київщини/Археологічна минувшина Київщини|Археологічна минувшина Київщини]]|djvupage=15|djvupageoffset=6}}
{{Dotted TOC page listing||[[Археологічна минувшина Київщини/Le passé archéologique de la Kyïovie|''Le passé archéologique de la Kyïovie'']]|djvupage=131|djvupageoffset=6}}
{{Dotted TOC page listing||[[Археологічна минувшина Київщини/Покажчик до таблиць|Покажчик до таблиць]]|djvupage=145|djvupageoffset=6}}
{{Dotted TOC page listing||[[Археологічна минувшина Київщини/Покажчик мап|Покажчик мап]]|djvupage=149|djvupageoffset=6}}


{{rule|6em}}}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>j7bfsokfyprbrq0awsdj3dynfss3jvt</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>П'ятничани (Вінниця)</title>
    <ns>0</ns>
    <id>216794</id>
    <revision>
      <id>458563</id>
      <timestamp>2022-08-09T09:54:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: {{НП}}</comment>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="8" xml:space="preserve">{{НП}}</text>
      <sha1>d7nt9ke94z3zpes3ztzuy4ynwn0d1b8</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Олена Курило. Матеріали до української діалектології та фольклористики (1928).djvu/40</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216795</id>
    <revision>
      <id>458564</id>
      <timestamp>2022-08-09T10:04:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3849" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{c|{{larger|'''Вінницька округа.'''}}}}
{{c|'''с. П'ятничани.'''}}

Велике село [[П'ятничани (Вінниця)|П'ятничани]] лежить на Бозі, прилягає до самої Вінниці. Це одно з найдавніших селищ Брацлавщини; існувало вже в XV в.&lt;ref&gt;Див. „Историко-статистическое описаніе приходовъ Подольской епархіи“ під редакцією Є. О. Сіцінського, ст. 246.&lt;/ref&gt;

Подану тут казку я записала влітку 1925 року з уст 19–20 літньої дівчини Наталки Безули, місцевої неписьменної селянки. Вимовою Наталка Безула загалом не відбігає від вимови другого мого об'єкта для досліду п'ятничанської говірки, 12-літнього неписьменного хлопчика Григорка Загорулька, якщо не вважати на дуже незначні ухили. В лексиці Н. Б. помітний вплив російської мови.

Уваги до окремих звуків у вимові Наталки Безули.

''е'' — звук передньо-середнього ряду середнього положення широкого відтінку. Ширшому та глибшому відтінкові ''е'' сприяє позиція його після губних консонантів та заднього ''л''. Буває тільки в наголошеній позиції.

''и'' — переважно звук передньо-середнього ряду високого або високо-середнього положення. Сусідство (попереднє або наступне) губних консонантів та заднього ''л'', також ''р'' можуть наблизити цей звук до вузького ''е̂'' (таке обнижене творення ''и'' в Н. Б. рідко трапляється); так само впливає наступний склад з ''е'' або ''а''. Сусідство наступних паляталізованих консонантів та позиція складу з ''и'' перед складом з вузьким вокалем (''і'', рідше ''у'') можуть наблизити ''и'' до звука переднього ряду високого положення широкого відтінку.

''й'' — в позиції після вокаля того самого складу, що і ''й'', вокаль переднього ряду високого положення широкого відтінку. Найвужчий його відтінок чути в сполуці ''ї'' (= й + і), менш вузький у сполуках ''я йо ю''.

''о̂'' — вузький звук заднього ряду середнього положення, вужчий, як німецьке довге ''о''. В однакових формах може хитатися між вказаним відтінком і вужчим відтінком, що межує з категорією звуків ''у''. ''о̂'' перед складом з ''у'' вужчого відтінку, як ''о̂'' перед складом з ''і'', а надто як ''о̂'' перед ''в'' того самого складу (тоб-то перед нескладовим ''ў'', напр. пішо̂в).

у̊ — звук заднього ряду високого положення широкого відтінку{{errata|,|.}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>lz1t2egvg5mq3wl2zegus9zevrk3vab</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/103</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216796</id>
    <revision>
      <id>458565</id>
      <timestamp>2022-08-09T10:19:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4160" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|102}}&lt;/noinclude&gt;участь та піклувались про те, щоб визволеннє як найкраще було сповнене; ставали за мирових посередників, або працювали по селах.

Для того, щоб селяне знали свої права й могли за них упоминатись, Українцї заходились писати книжечки про закони й порядки державні. Брались також до поширення освіти між народом, упоминались за тим, щоб наука була в школї на мові українській — рідній, для дитини зрозумілій, аби та наука була легка й користна. Закладали школи для дорослих, такі, де можна було вчити ся вечерами та недїлями робітникам і слугам неписьменним. Складали й видавали книжки для шкільної науки, маленьких та дешевих — копійчаних „метеликів“, щоб поширювати між людьми. А разом з тим і в тім місячнику і деинде накликувано українську інтелїґенцію, освічених людей аби держались своєї народности й не занедбували працї для України та для народу українського, для мас трудящих, селянських.

Костомарів бувши тодї славним істориком, професором петербурського унїверситету, видавав на те цїнні й важні писання про українську історію, вияснюючи ті нахили й змагання, які були в українськім житю — до свободи і рівности, демократизму, народовластя і федеративного устрою, ще в княжих часах і потім в добі козацькій. Кулїш писав про українське письменство, вияснюючи його народолюбні й демократичні змагання.

[[File:Mykola Kostomarov by Petr Borel (cropped).jpg|380px|безрамки|центр]]
{{c|{{fine|Микола Костомарів.}}}}

Цїлий сей український рух 1850—1860-х років мав такий народолюбний, народницький характер. Полїтична проґрама кирило-мефодіївська відійшла на другий плян. Дїяльність українська мала характер вповнї законний, укладала ся в рамцї тодїшнього правительственого напряму. Невважаючи на те над українством уже чорні ворони крякали.

З одного боку пани польські зводили крик до властей, що Українцї підіймають народ на панів, так, що пани народнього повстання боять ся, житя свого не певні. Иньші знов як раз правили, що українство йде від Поляків, що то „польська інтриґа“ (штука), аби підняти Українцїв на Росію разом з Поляками — самеж 1863 р. піднялось [[w:Січневе повстання (1863)|польське повстаннє]]. Треті пригадувала правительству давні заборони царя Петра і Катерини на українську 
мову, аби нею нїчого не друковано — що так воно й треба, щоб, мовляв, Україна не відірвалась від Росії.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>f78oq4rkjekvlb81m4rc6hxx5d7lbmi</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>458570</id>
      <parentid>458565</parentid>
      <timestamp>2022-08-09T10:47:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <minor />
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4140" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|102}}&lt;/noinclude&gt;участь та піклувались про те, щоб визволеннє як найкраще було сповнене; ставали за мирових посередників, або працювали по селах.

Для того, щоб селяне знали свої права й могли за них упоминатись, Українцї заходились писати книжечки про закони й порядки державні. Брались також до поширення освіти між народом, упоминались за тим, щоб наука була в школї на мові українській — рідній, для дитини зрозумілій, аби та наука була легка й користна. Закладали школи для дорослих, такі, де можна було вчити ся вечерами та недїлями робітникам і слугам неписьменним. Складали й видавали книжки для шкільної науки, маленьких та дешевих — копійчаних „метеликів“, щоб поширювати між людьми. А разом з тим і в тім місячнику і деинде накликувано українську інтелїґенцію, освічених людей аби держались своєї народности й не занедбували працї для України та для народу українського, для мас трудящих, селянських.

[[File:Mykola Kostomarov by Petr Borel (cropped).jpg|thumb|left|upright=1.5|{{c|Микола Костомарів.}}]]

Костомарів бувши тодї славним істориком, професором петербурського унїверситету, видавав на те цїнні й важні писання про українську історію, вияснюючи ті нахили й змагання, які були в українськім житю — до свободи і рівности, демократизму, народовластя і федеративного устрою, ще в княжих часах і потім в добі козацькій. Кулїш писав про українське письменство, вияснюючи його народолюбні й демократичні змагання.

Цїлий сей український рух 1850—1860-х років мав такий народолюбний, народницький характер. Полїтична проґрама кирило-мефодіївська відійшла на другий плян. Дїяльність українська мала характер вповнї законний, укладала ся в рамцї тодїшнього правительственого напряму. Невважаючи на те над українством уже чорні ворони крякали.

З одного боку пани польські зводили крик до властей, що Українцї підіймають народ на панів, так, що пани народнього повстання боять ся, житя свого не певні. Иньші знов як раз правили, що українство йде від Поляків, що то „польська інтриґа“ (штука), аби підняти Українцїв на Росію разом з Поляками — самеж 1863 р. піднялось [[w:Січневе повстання (1863)|польське повстаннє]]. Треті пригадувала правительству давні заборони царя Петра і Катерини на українську 
мову, аби нею нїчого не друковано — що так воно й треба, щоб, мовляв, Україна не відірвалась від Росії.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>psisnaw6jhm113sl2oij7nlssj2w3ky</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/104</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216797</id>
    <revision>
      <id>458566</id>
      <timestamp>2022-08-09T10:25:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4606" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|103}}&lt;/noinclude&gt;Дурне було те говореннє про польську інтриґу, бо не дурні були Поляки підіймати українство на свою голову. В Галичинї польські пани навпаки казали, що се австрійське правительство, або Москалї видумали українство. А ще дурнїйша рада була заборонами запобігати тому, щоб Україна не відірвалась від Росії. Треба було старатись, щоб у державі був добрий лад, щоб усїм народам в нїй була свобода й право, і тодї нї Українцї, нї хто иньший не схоче відриватись від неї, а заборонами можна тільки знеохотити до держави.

Про те в горі тодї такі люде були, що тих немудрих осторог слухали, і в 1863 р. тодїшнїй мінїстер внутрішнїх справ видав таке [[w:Валуєвський циркуляр|розпорядженнє]], аби цензори не позволяли друкувати українською мовою нїяких книжок для народу, а особливо таких, що для науки, для школи, де подають ся якійсь відомости з науки. Пішла разом з тим нагінка за всїм, що пахло українством та роботою для народу українського. Школи недїльні закривали, учити по українськи забороняли; багато Українцїв повисилано з України в далекі, північні, московські городи. Так припинено всяку роботу для українського народу і для українства.

Потім трохи були попустили з того. Стали лекше пускати українські книжки, навіть і популярні, для народу. Осередком української роботи став Київ, де зібралось чимало талановитих і тямущих людей, з вихованцїв тутешнього унїверситету, що повиростали по розгромі Кирило-Мефодіївцїв. Головну увагу звертали вони на роботу культурну й наукову. Коли в Київі дозволено відкрити [[w:Південно-західний відділ Російського географічного товариства|віддїл ґеоґрафічного товариства]] (1872), коло нього й скупилась ся наукова робота. Стало розвиватись також красне письменство (повісти, поезії), появили ся перші початки соціяльного українського роману — такого що малював українське житє в нових обставинах, по знесенню кріпацтва.

Але знову знайшлись перевертнї з своїх же таки земляків, які почали говорити, що то все йде від ворогів Росії, що то все „[[w:сепаратизм|сепаратизм]]“&lt;ref&gt;Слово латинське, а значить охоту до відірвання, відлучення.&lt;/ref&gt; — Україна від Росії відірветь ся. Отже 1876 р. вийшов [[w:Емський указ|царський указ]], де заборонено в Росії видавати всякі книжки, окрім віршів та оповідань, і з-за границї привозити українські видання. Заборона та від того часу простояла аж до 1906 року, рівно тридцять лїт.

Не можна було нїякої наукової чи просвітньої книжки по українськи видати, чи про Україну та українську історію, чи про чужі краї, чи про природу, чи про господарство, чи про хороби&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>iroa13cknvvravcxhqjuks4wnxgmqpy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/105</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216798</id>
    <revision>
      <id>458567</id>
      <timestamp>2022-08-09T10:31:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4679" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|104}}&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;28&quot;/&gt;та здоровє. Рідко яка за десятки лїт якимсь чудом проскочила. Не можна було на українську мову перекладати якійсь писання з чужих мов. Не можна було видавати нїяких книжок для дїтей — аби не звикали читати по свойому, або для шкіл — щоб не вчились по українському.

Оповідання й вірші дозволяли ся теж лише такі, що от для забави тільки, а як в них була якась поважнїйша думка, або щось про Україну, про порядок громадський та державний, або щось на панів та на властей, то не позволяли. Не можна було якийсь час представляти українських представлень, анї навіть співати українських пісень, — уже потім дозволили знову, та й то з усякими труднощами та {{errata|вигадкаки|вигадками}}. І як бачили, що якийсь Українець українства сильно держить ся, то таких з служби скидали, висилали в московські городи, або арештували. Хотїли задавити українство до решти.

{{rule|5em}}&lt;section end=&quot;28&quot;/&gt;

&lt;section begin=&quot;29&quot;/&gt;{{c|{{larger|'''29. Українство під забороною. Робота на галицькім ґрунтї.'''}}}}

Коли Українцї побачили, що се хочуть зовсїм задавити українство, аби й знаку його не лишило ся, то багато їх почали свою роботу українську переносити за границю — до Галичини. Як в Росії не дають, то хоч аби там українство далї розвивалось, доки тут вільнїйші часи настануть. Бо в Галичинї якоїсь заборони на українську мову тодї не було.

Правда, Поляки відсунули українство від усього, і між самими Українцями верховодили темні люде, з митрополичої консісторії то що, народнїй мові і селянським інтересам не прихильні. Через те тим людям, що за прикладом росийських Українцїв хотїли і в Галичинї перевести письменство на чисто народнїй ґрунт, на перших початках прийшлось дуже бідувати. Перша така громадка зложилась в 1830-х роках між студентами львівської духовної семїнарїї. На передї її стояли три талановиті студенти, від котрих веде свій початок галицьке українство („[[w:Руська трійця|руська трійця]]“ як її називано) — [[Автор:Маркіян Шашкевич|Шашкевич]], [[Автор:Яків Головацький|Головацький]] і [[Автор:Іван Вагилевич|Вагилевич]]. Вони писали вірші й статї про місцеву старовину, збирали піснї й перекази народнї, але їх збірки забороняли, їх самих гнали як людей непевних.

Аж як в 1848 р. Поляки хотїли [[w:Революція в Галичині (1848)|бунтоватись]] на Австрію, то австрійське правительство звернулось до Русинів-Українцїв, хотїло підтримати українську мову, і школу і всякі установи. Серед Русинів галицьких тодї також народнїй напрям узяв гору. Не довго те все добро потрівало, й скоро польські пани забрали в свої руки всї справи в Галичинї. Але все таки йшло воно до волї, до конституції.&lt;section end=&quot;29&quot;/&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>2ob0wzusyi7zg40n3ntez2mcpzzrcnv</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/106</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216799</id>
    <revision>
      <id>458573</id>
      <timestamp>2022-08-09T11:16:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4124" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|105}}&lt;/noinclude&gt;Уже в 1848 р., як збунтовав ся народ, обіцяв імператор дати конституцію. Потім стали сю справу затягати, але в 1866 р., по [[w:Австро-прусська війна|нещасливій війні]] Австрії з Прусією, таки справдї [[w:Конституції Австрійської імперії|конституція]] настала. Признано рівне право всїм народам, свободу віри, слова, друку. До справ цїлої держави заведено державну раду (думу) у столиці (Віднї), а для справ поодиноких країв — сойми. Один такий сойм заведено у Львові, другий — в Чернівцях, і там виборні депутати мали порядкувати справи краєві.

Правда, при тім не було вселюдного, рівного і прямого виборчого права, так що і в парляментї і в соймі польські пани мали велику перевагу над Українцями. Бо українська Галичина була злучена в один край з польською, Краківською землею під назвою Галичини, з одною спільною управою й одним соймом. Українцї заходились коло того, аби роздїлити їх — щоб українська Галичина (або східня Галичина) мала осібну свою управу і осібний сойм. Але Поляки не приставали на се, хотячи мати перевагу над Українцями і в східнїй Галичинї.

[[File:Panteleimon Kulish. Reconstructsia.jpg|thumb|right|upright=1.5|{{c|[[Автор:Пантелеймон Куліш|Панталимон Куліш]].}}]]

Польській шляхтї правительство австрійське давало велику силу. Все начальство в Галичинї було в польських руках і правительство австрійське сливе не мішалось до тутешньої управи. Тому Українцям галицьким не можна було наладити такий порядок, щоб добре піднести тутешнїй український люд. А все таки хоч трохи свободи було — можна було хоч потрохи справу посувати наперед.

В школах народнїх наука була на українській мові; ґімназій таких, де вчать по українськи, хоч трудно і помалу (бо польські пани тому противились дуже), а все таки прибувало по троху; і в унїверситетї львівськім та чернівецькім деякі науки викладались по українськи. Можна було видавати по українськи всякі книжки й ґазети, відбувати всякі зібрання й про всякі справи радитись і говорити доволї свобідно, в порівнянню з тодїшньою Росією. Можна було свобідно засновувати товариства позичкові, торговельні, потребительські, просвітні, культурні, наукові, біблїотеки й читальнї і всякі иньші. Можна було чи до суду чи до иньшого уряду всякі листи чи прощення писати по українськи, й відповідати на них також повинні були по українськи.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bpgwfe4s3s2wfwhk1bi5nes0wx2u15a</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/107</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216800</id>
    <revision>
      <id>458574</id>
      <timestamp>2022-08-09T11:20:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4673" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{left|106}}&lt;/noinclude&gt;Отже, кажу, як стали забороняти все українське в Росії, то багато Українцїв стало переносити свою роботу до Галичини: посилало сюди свої писання з росийської України, або й переїздило до Галичини, щоб тут працювати. Почалось се з 1860-х років уже, особливо після того заборонного розпорядження 1863 р., а тепер після царського указу 1876 р. пішло ще сильнїйше.

Великою се було підмогою для українського житя в Австрії, бо ті сили й поміч з росийської України підтримали тут український рух і надали йому тойже демократичний, народолюбний характер, який він мав в Росії. І для України росийської се було важно, що українська національна робота не переривалась. Ті питання, яких не можна було обговорювати в Росії, обговорювались в виданнях галицьких, або иньших заграничних. Книжки не пропущені росийською цензурою друкувались в Галичинї, і відти діставались і на Україну, невважаючи на всї заборони.

На се ще перед указом 1876 р. за зібрані в Росії гроші куплено осібну друкарню і при нїй заложено у Львові „[[w:Наукове товариство імені Шевченка|Товариство імени Шевченка]]“ (на память і честь Шевченка), щоб воно займалось українським письменством і наукою, заходом Українцїв і Галичан. Згодом воно розвинулось і видало багато ріжних користних книжок в ріжних справах, наукових і лїтературних.

Після указу 1876 р. київські Українцї порішили, щоб оден з найбільш талановитих українських учених і письменників, професор київського унїверситету [[Автор:Михайло Драгоманов|Драгоманов]] осїв ся в Галичинї, або де инде за границею, і відти ширив серед европейського громадянства відомосте про Україну, її національні домагання, і утиски, які вона терпить. Се Драгоманову було під мисль, бо він був прихильником твердої боротьби за народнї права.

Тим часом як иньші земляки думали про те, що треба вибирати такі способи національної роботи, якіб меньше гнївали росийський уряд, та вимишляли, як би то „примирити з собою росийське правительство“, — Драгоманов доводив, що податливістю та покірністю тут нїчого не можна здобути. Треба сперти ся на народї, взяти своїм завданнєм соціальні реформи, якіб підняли нарід, його добробут, свідомість, дбати про освіту й усвідомленнє сього народу, розвинути для нього відповідну лїтературу і разом з його зростом і поступом розширяти рамцї національної української культури.

За порозуміннєм з земляками і за їх допомогою взяв ся він вести українські видання і пробував осїстись для сього в Галичинї. Одначе австрійська цензура була тодї ще доволї таки темна і страшенно боялась усього, що пахло соціялїзмом, тому Драгоманов&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>j0xjz63q5t4dh6xcl7dercwn6n818iv</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/108</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216801</id>
    <revision>
      <id>458575</id>
      <timestamp>2022-08-09T11:22:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4676" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{right|107}}&lt;/noinclude&gt;кінець кінцем рішивсь осїсти ся в свобіднїйшій Швайцарії, в Женеві, і тут за помічю молодших товаришів видавав в 1870 і 1880-х роках полїтичні збірники і другі иньші книжки, які ширились не тільки за границею, а і в росийськім громадянстві, особливо серед молодїжи. Війшов у тїсні зносини з галицькими громадянами більш поступовими, з молодїжю, і серед них старавсь поширити свої гадки — про потребу перебудови житя на европейський спосіб, щоб пересадити на галицький ґрунт европейські здобутки критичної, наукової мисли, соціялїстичні й полїтичні домагання.

Під виливом отсих европейських ідей, починаєть ся новий рух в українськім громадянстві Росії. Стає помітним уже в 1880-х, і потім ще виразнїйше в 1890-х і 1900-х роках. Чисто культурницькі інтереси, або [[w:Українофільство|українофільські]] („українолюбні“ себто), що цурались полїтичної боротьби, різкої опозиції правительству та радили займатись українознавством, або красним письменством, в межах дозволеного, — уступають своє місце полїтитичній, проґрамній роботї. Поруч народництва культурного й економічного — що дбало про освіту та добробут народнїй, наростає полїтичне: полїтичний і соціяльний радикалїзм, що накликає до глибокого перестрою і громадського і державного житя, до змін самих основ в відносинах, в яких люде живуть і працюють.

Українське громадянство вертаєть ся з новим завзятєм до старих проґрамних ідей Кирило-Мефодіївцїв. Розробляє їх, відкидаючи поетичні мрії й вибираючи те певне і реальне, що має послужити добру народньому й інтересам трудящого люду, на котрім опирає воно ще більш рішуче свою полїтичну проґраму. Зявляють ся початки партійного подїлу. В 1880-х роках в Галичинї народовцї, з культурної течії перетворившись в полїтичну партію, перейшли до орґанїзаційної полїтичної роботи. З початком 1890-х рр. з людей, що стояли під впливами Драгоманова, творить ся партія радикальна. Вона жваво заходилась коло полїтичної працї між народом і завзято виступила против проби порозуміння („угоди“) старших народовцїв з австрійським правительством і польською шляхтою.

Сим порозуміннєм народовцї хотїли у польської шляхти, що держала в своїх руках край, його сойм і його адмінїстрацію, купити ріжні уступки для української національної культури. Шляхта обіцяла напр. дати свою згоду ще на одну українську ґімназію, на катедру історії в львівськім унїверситеті і т. ин., — чого правительство без її згоди не хотїло, або не могло зробити. Радикали гаряче виступили против сеї згоди з панами, та ще за таку марну цїну, і під впливом їх протестів сю угоду розірвано.

{{rule|5em}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>m8mj8exlmd62h6hcdcii35u8yrj6a0y</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/42</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216802</id>
    <revision>
      <id>458576</id>
      <timestamp>2022-08-09T11:37:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="95" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{c|{{xx-larger|ПЕТРИК, ХАНСЬКИЙ ГЕТЬМАН УКРАЇНИ}}}}
{{c|(1692)}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>q4cdyq43h9vgf6o5gcml382kgh4lmkq</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Первісне громадянство та його пережитки на Україні. Випуск №1-2 (1926).djvu/3</title>
    <ns>250</ns>
    <id>216803</id>
    <revision>
      <id>458577</id>
      <timestamp>2022-08-09T11:42:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>AlexKozur</username>
        <id>2731</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="389" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;AlexKozur&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;{{dhr|2em}}
&lt;poem&gt;Дозволяється випустити в світ.
Неодмінний секретар Академії Наук.
Акад. ''Аг. Кримський''.
{{dhr|2em}}
Київськ. Окрліт № 232.
Держ. Трест «Київ-Друк»
1-ша фото-літо-друкарня.
Зам. № 712—8000.&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>lrxlptqskofs61ws4d2oq7ddyn6z9l0</sha1>
    </revision>
  </page>
</mediawiki>