Житомир
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Житомир | |||||
---|---|---|---|---|---|
|
|||||
![]() |
|||||
Основні дані | |||||
Регіон: | Житомирська область | ||||
Район/міськрада: | Житомирська міська рада | ||||
Засноване/перша згадка: | |||||
Населення | 299 000 | ||||
Площа: | 65 км² | ||||
Поштові індекси: | 10000-10036 | ||||
Телефонний код: | +380-412 | ||||
Географічні координати: | 50°15' пн.ш. 28°40' сх.д. | ||||
Відстань | |||||
Найближча залізнична станція: | {{{станція}}} | ||||
До обл.центру: - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
— км 0 км 0 км |
||||
До Києва: - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
— км км 130 км |
||||
Міська влада | |||||
Веб-сторінка: | Сторінка м.Житомир | ||||
Міський голова: | Віра Шелудченко |
Жито́мир - місто в Україні, обласний центр Житомирської області.
Українською Житомир, рос. Житомир [житомір], пол. Żytomierz [житомєж], чеськ. Žitomír [жітоміір].
Зміст |
[ред.] Історія
Житомир належить до найдавніших міст України. Ще з часів середньовіччя і до сьогодні Житомир був і є адміністративним центром регіону, а в 1918 році тут протягом кількох тижнів працював уряд Української Народної Республіки.
Археологами виявлені поблизу міста поселення і кургани епохи бронзи, раннього залізного віку. В межах міста розкопано також могильники VII сторіччя та залишки староруського городища Х — XIII століть.
За місцевою легендою, яку записав історик ХІХ століття, священик Микола Трипольський, місто започатковано близько 884 року, і свою назву одержало від імені руського дружинника київських князів Аскольда та Діра - Житомира, що ніби-то відмовився служити Олегу, сховався в лісах і оселився на високій скелі при злитті рік Кам'янки й Тетерева. Згодом над глибоким (близько 30 метрів) урвищем над Кам’янкою збудували дерев'яний замок (зараз Замковій горі, у цьому місці розташований філіал обласного архіву).
Відомий чеський вчений-славіст Павло Йосиф Шафарик, доводив, що древнє городище - майбутній Житомир - виникло як центр племені житичів, що входило в племінний союз древлян. Назва міста - мир житичів, як і самого племені, основним заняттям якого було хліборобство, виникла від важливої в цьому краї культури - жита, що культивується тут із незапам'ятних часів. Є свідчення про те, що в давнину навіть у центрі міста сіяли жито, ячмінь. Про місто говорили: «мир і жито», «мир житичів». Можливо також, що Житомир - це скорочена форма від слова «животомир», тобто символ мирного спокійного життя.
У Житомирі, як і на всій древлянській землі в 945 році спалахнуло повстання, яке описане в Іпатіївському літописі. Незабаром, після цього древлянські землі остаточно ввійшли до складу володінь Київської Русі.
Перша літописна згадка про ґород Житомир відноситься до 1240 року, у зв‘язку з походом на захід війська Батия, після розгрому Києва. Житомир, під час монголо-татарського нашестя, було цілком розорено й зруйновано. Житомир страждав від татар ще кілька разів, до XVII століття.
У 1320 році житомирську фортецю захопив литовський князь Гедимін, таким чином звільнив з-під влади Золотої орди та приєднав його до складу Великого князівства Литовського. В наслідок цього почастішали набіги татар, і місцеве населення будувало оборонні спорудження з підземними ходами, залишки яких знаходять ще й досі.
У 1399 році золотоординський хан Едигей розгромив військо литовського князя Витовта, захопив і розграбував Житомир. За словами літописця, «...без меры много зла сотвориша» набіг кримських татар у 1469 році. Вщент зруйнували місто орди хана Менгли-Гирея в 1482 році.
У 1444 році Житомир одержав магдебурзьке право. Місто поступово росло, будувалося, розвивалися ремесла, торгівля. Його центром і самим значним спорудженням був замок. У 40-х рр. XVI сторіччя він був перемурований і укріплений за проектом місцевого зодчого Семена Бабинського. Його товсті стіни були оточені оборонним ровом, заповненим водою. Після Люблінської унії 1569 року Житомир потраплив під владу польських магнатів.
В 1594-1596 роках спалахнуло народне повстання під керівництвом Северіна Наливайко і Григорія Лободи , житомиряни хоробро боролися в селянсько-козацьких загонах. Визвольна війна українського народу проти польсько-шляхецького панування, яку очолив Богдан Хмельницький, викликала новий підйом народного руху. У 1648 році військо Богдана Хмельницького штурмом узяло житомирський замок, а в 1651 році на північній околиці Житомира козацькі загони Івана Богуна розбили 17-тисячну армію польського князя Четвертинського. Шляхта обрала Житомир місцем судової розправи з повстанцями. У селі Кодня, біля Житомира, було страчено біля трьох тисяч учасників повстання. На одному із курганів, де поховані загиблі, установлений пам'ятний знак. Після цих трагічних подій з'явилося "побажання" найлютішим ворогам: "А щоб тебе свята Кодня не промайнула..."
[ред.] Економіка
Житомир – важливий економічний та науково-технічний центр регіону.
На підприємствах міста випускають верстати, скло, електронні прилади, хімволокно, тканини, меблі, взуття, авто деталі тощо. за 11 місяців 2005 року реалізовано споживачам промислової продукції – на 1225,5млн.грн.
[ред.] Транспорт
Житомир – великий транспортний вузол України.
Місто стоїть на здавна важливому історичному шляху з Києва на захід – Брест-Литовському. Тепер це дорога європейського значення Київ–Варшава. Через місто також проходять дороги Мінськ–Ізмаїл, а також місцеві - на Хмельницький, Сквиру.
Залізниці з’єднують Житомир з Києвом, Москвою, Санкт-Петербургом, Сімферополем, Львовом, Одесою, Ужгородом, Харковом.
В місті є міжнародний аеропорт, а також дві автостанції, що сполучають його з багатьма містами і селами області, України та зарубіжжя.
15 мостів і транспортних розв’язок споруджено на річках міста та автомагістралях, на 30-кілометровій окружній дорозі навколо “Великого Житомира”.
Ще 1899 року - одним із перших в Україні - в Житомирі розпочався рух трамваю. З 1962 року – тролейбусів. Щороку в місті 13 трамвайних і тролейбусних маршрутах перевозять майже 40 мільйонів пасажирів. Довжина цих маршрутів сягає 125 кілометрів.
[ред.] Культура
Житомир – батьківщина видатних вчених, письменників, композиторів. З містом пов’язані життя і діяльність багатьох відомих діячів вітчизняної науки і культури. Тут діють історико-краєзнавчий музей, картинна галерея, музей природи, літературно-меморіальний музей В.Г.Короленка та меморіальний будинок-музей академіка Сергія Корольова, літературний музей Житомирщини та музей історії пожежної охорони, єдиний в Україні музей історії космонавтики.
В місті встановлені пам’ятники і меморіальні дошки Тарасу Шевченку, Олександру Довженку, Борису Тену, Володимиру Короленку, Сергію Корольову, Віктору Косенку, Олегу Ольжичу, Михайлу Коцюбинському, Олександру Купріну та багатьом іншим видатним постатям.
[ред.] Ландшафт і структура міста
Унікальний природний ландшафт місцевості, в якій розташований Житомир, надає йому неповторності. Майже з усіх боків місто оточене лісовими масивами, через місто протікають річки Тетерів, Кам’янка Лісова, Кам’янка Польова, Ярошенка, Путятинка.
В місті багато парків, скверів. На західній околиці на берегах Тетерівського водоймища розкинувся чудовий гідропарк. В місті та приміській лісопарковій зоні розміщуються санаторії.
Старовинна частина Житомира розміщена на трьох скелястих пагорбах над річкою Кам’янкою - на горах Охрімовій, Замковій та Петровській. Старе місто оточують нові мікрорайони, назви яких запозичені від колишніх приміських сіл чи віддзеркалюють давні “професії” цих місцевостей: Хмільники, Крошня, Видумка, Довжик, Смоківка, Корбутівка, Смолянка, Левків, Поруб.
Окрасою міста є мости. Найцікавішим із них є Підвісний - через ріку Тетерів в парку ім. Гагаріна. Він утримується вантами, перекинутими через два 70-метрових пілони на висоті майже 40 метрів. З мосту відкривається чудовий краєвид на прибережні схили, старовинні райони міста Мальованку, Корбутівку та 37-метровий Монумент Слави.