Архетипи
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Архетип (грец. arche - початок і typos - образ; прототип, проформа) - прообраз, початковий образ, ідея. Це поняття, що походить від традиції платонізму і грає головну роль у "аналітичній психології", розробленої Юнґом. У філософії Платона під А. розумівся осягаємий розумом зразок, "ейдос", у схоластів - природний образ, відбитий у розумі, в Августина Блаженного - споконвічний образ, що лежить в основі людського пізнання.
Під шаром "особистісного несвідомого", що складали основний предмет вивчення в класичному психоаналізі Фройда, Юнґ виявляє "колективне несвідоме", що трактується як загальнолюдська основа ("грибниця") душевного життя індивідів, наслідувана, а не сформована на базі індивідуального досвіду. Якщо в особистісному несвідомому основну роль грають "комплекси" (наприклад, комплекс Едипа, комплекс неповноцінності), то структуроутворюючими елементами колективного несвідомого є "А." - універсальні моделі несвідомої психічної активності, котрі спонтанно визначають людське мислення і поведінку. А. можна порівняти з кантівськими "апріорними формами" пізнання, однак вони позбавлені їх абстрактності й емоційно насичені. Власне А. не мають конкретного психічного змісту (Юнґ уподібнював їх осям кристала); інша справа - архетипічні уявлення (символи) як результат спільної роботи свідомості і колективного несвідомого. Символи є єдність прозорого свідомості образа і стоящого за ним таємного і неексплікованого смислу, що веде в несвідомі глибини психіки.
Міфологія і релігія (оцінювані Юнґом надзвичайно високо) будують "захисну стіну символів", що дозволяє свідомості асимілювати небезпечно-самостійну енерґію А. несвідомого і гармонізучи тим самим людську психіку. За історичною мінливістю конкретних символів Юнґ вбачав інваріантість А., що пояснює разючі подібності в різних міфологічних і релігійних системах і факти відтворення в сновидіннях і психотичному маренні фрагментів древніх езотеричних систем.
Розроблена Юнґом концепція А. вплинула на сучасну культурологію.