Інвентарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ІНВЕНТАРÍ (лат. inventarium - опис) – господарські описи міст, замків, королівських, старостинських і поміщицьких маєтностей на західноукраїнських землях, Правобережній Україні, в Білорусі, Литві і Польщі в 15 – 1-й пол. 19 ст.

І. міст, замків подають відомості про фортечні споруди, їхнє озброєння, про стан торгівлі, ремесла, про збір податей з міщан і феодальнозалежного населення тощо. І. маєтків містять дані про їхні земельні угіддя, про використання праці кріпаків, наявність у маєтках живого і мертвого реманенту, про доходи маєтків від продажу сільськогосподарської продукції і горілки, про майновий стан селян, забезпечення селянських господарств землею і робочою худобою, про виконання селянами панщини, натуральних і грошових данин, податей тощо.

Вперше господарські описи було запроваджено грамотами польських королів Ягайла (1413 р.) і Казимира ІV (1457 р.) в державних маєтках для визначення обсягу феодальних повинностей селян. У кінці 15 – на початку 16 ст. описи державних маєтків набули офіційної назви "інвентарів". Широкому застосуванню І. сприяв перехід державних і поміщицьких маєтків до волочної системи господарювання ("Устава на волоки", 1557 р.). В 1589 р. польський сейм запропонував поміщикам складати І. при здаванні маєтків в оренду, в заставу за борги, при переході маєтків під опіку. У 18 ст. І. повсюдно поширилися в поміщицьких маєтках. З виданням царським урядом інвентарних правил 1847-1848 рр. І. стали обов’язковими для всіх поміщицьких господарств Правобережної України.

Складання І. на західноукраїнських землях було скасовано селянською реформою 1848 р., на Правобережній Україні – селянською реформою 1861 р. І. – цінні документальні джерела до соціально-економічної історії, майнового та правового становища селянства західноукраїнських земель і Правобережної України в 15 – 1-й пол. 19 ст.

ДЖЕРЕЛА:

1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.

2.Рад. енциклопедія історії України.- К., 1970.- т.2.