Зарічне (Зарічненський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Зарічне
Область Рівненська
Район/міськрада Зарічненський
Рада Зарічненська селищна
Код КОАТУУ: 5622255100
Основні дані
Площа 0.09239
Населення 6 912 (01.01.2007 р.)
Щільність 74813.29 осіб/км²
Поштовий індекс 34000
Телефонний код +380 3632
Географічні координати 51°49′″N, 26°8′″E
Висота над рівнем моря 145
Водойма р. Стир
Відстань
Найближча залізнична станція:
До станції:
До райцентру:
 - фізична: км
 - залізницею: км
 - автошляхами: км
До обл. центру:
 - фізична: км
 - залізницею: км
 - автошляхами: км
Адреса селищної ради
смт. Зарічне вул. Фестивальна 22


Зарі́чне (до 1946 року — Погост, Погост Зарічний) (пол.: Pohost Zarzeczny, рос.: Заречное)— селище міського типу (з 1959 року) у Зарічненському районі Рівненської області.

Центр селищної та районної рад, розташоване на лівому березі річки Стиру, за 180 км від обласного центру і за 55 км від залізничної станції Домбровиця на лінії Сарни—Лунінєц. В селищі є станція вузькоколійної залізниці.

Населення станом на 1 січня 2007 року становить 6912 чол.

Назва селища походить від старослов'янського апелятива погост — «поселення».

Населення 6 929 мешканців (перепис 2001). Географічні координати: 51°49' пн.ш. 26°8' сх.д.

Селищній Раді підпорядковані села Іванчиці, Чернин.

Територія селища була заселена ще в давні часи. Тут виявлено ранньослов'янський могильник зарубинецької культури. На правому березі Стиру проти Зарічного збереглись рештки давньоруських поселень та городища.

Перша згадка про поселення датується 27 вересня 1480 року в грамоті короля Казиміра про дозвіл мінському купцеві Терешковичу вести в містечку Погост «торгівлю водою і сушею» без сплати мита. Ця грамота зберігається в Центральному державному архіві давніх актів Росії. Спочатку він входив до складу Литовського князівства, а з 1569 року до Польщі.

Вигідне розташування Погоста, природні умови сприяли розвиткові сільського господарства, ремесла й торгівлі. В 1561—1566 рр. тут налічувалося 6 дворищ (20 будинків).

З 1545 року містечко належало литовській королеві Боні. У другій половині XVI століття Погост належав князям Збаразьким — пізніше Нелюбовичам. Вигідне розташування Погоста, природні умови сприяли розвиткові сільського господарства, ремесла і торгівлі. Після 1795 року Волинське Полісся було возз'єднане з Росією, а Погост Зарічний включено до складу Пінського повіту Мінської губернії.

Погост Зарічний став державним володінням. 1802 року цар подарував село фельдмаршалу М. Рєпніну-Волконському, який незабаром продав його разом з фільварком Губином поміщику Церпітському.

За першим всеросійським переписом 1807 року в Погості Зарічному нараховувалось 108 дворів 647 жителів, православна церква і синагога, декілька млинів і винокурний завод.

До реформи 1861 року села, які входять нині до складу Зарічного, не раз перепродувались поміщикам. 1806 року до маєтку Муравин, розташованого в той час на території Зарічного було приписано 124 душі (44 тяглі двори).

На початку січня 1918 року в селі проголошено Радянську владу. Почала діяти Рада селянських депутатів. Але австро-німецькі війська разом з Центральною радою відновили буржуазно-поміщицький лад.

На початку 1919 року Погост Зарічний захопили петлюрівці, а згодом польські війська. Віддалене від міст, відрізане від інших населених пунктів бездоріжжям, село не мало найпотрібнішого — солі, борошна, взуття, одягу. Починався голод. Поширювались епідемії, зокрема чорна віспа. Медичної допомоги майже не було ніякої. Школи не працювали.

З 1921 року Погост Зарічний увійшов до складу Пінського повіту Поліського воєводства Польщі.

17 вересня 1939 року у Погості Зарічному встановлюється Радянська влада.

У роки Нім.-рад. війни на території району діяв обласний штаб партизанського руху, видавалась підпільна обласна газета «Червоний прапор». Після Нім.-рад. війни Погост Зарічний перейменований на селище Зарічне, а Морочнівський район — у Зарічненський, райцентр із Морочного перенесений до Зарічного.

Зарічне відбудовувалось і розвивалось відповідно до свого статусу районного центру сільськогосподарського регіону Радянської України.

Зарічне розширило свою територію. З ним злилися села Калець і Старі Коні, а згодом – Муравин. В 1959 році Зарічне було віднесене до категорії селищ міського типу.

З 1963 року, коли Зарічненський район було приєднано до Дубровицького, Зарічне стає центром селищної Ради. З грудня 1966 року воно знову центр відновленого Зарічненського району. У 60-і роки було проведено реконструкцію вузькоколійної залізниці, яка зв'язує селище з залізничною магістраллю КиївБрест, збудовано автошлях Дубровиця – Зарічне. Автошлях, річка Стир та залізниця відіграють велику роль у розвитку Зарічного.

8 серпня 1997 року Зарічненська селищна рада затвердила своїм рішенням сучасний герб і прапор Зарічного (автори проектів – А. Гречило і Ю. Терлецький).

Герб: щит перетятий; у верхньому синьому полі летить срібний лелека з червоним дзьобом і ногами та чорними пір'їнами на крилах і хвості; у нижньому золотому полі виростають три стеблини рогозу із зеленими стеблами та листками і чорними голівками; щит увінчує срібна міська корона. Прапор: квадратне полотнище, із двох рівновеликих горизонтальних смуг; на верхньому синьому тлі – білий лелека з червоним дзьобом і ногами та чорними пір'їнами на крилах і хвості; на нижньому жовтому – виростають три стеблини рогозу із зеленими стеблами та листками і чорними голівками. Нові знаки, у яких відображені характерні представники місцевої флори і фауни, підкреслюють розташування селища на Поліссі, а синій колір вказує на назву Зарічне і річку Стир.

Зображення:zarichne.jpg

Зарічне на мапі Генерального Штабу СРСР 1978 року.


Населені пункти Зарічненського району

Смт: Зарічне
Села: БірБоровеБродницяБутовеВичівкаВовчиціГолубнеГориничіДібрівськДідівкаДубчиціЖданьЗадовжеЗаозер'яЗелена ДіброваІванчиціКомориКоникКотираКутинКутинокКухітська ВоляКухчеЛисичинЛокницяЛюбиньМлинМлинокМорочнеМутвицяНеньковичіНиговищіНобельНоворічицяНовосілляОлександровеОмитОстрівськПерекалляПривітівкаПрикладникиРадовеРічицяРічкиСенчиціСерникиСоломирТиховижХрапинЧернин


Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Іншими мовами