Горіння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Горі́ння (рос. горение, англ. burning, нім. Brennen n) — екзотермічна реакція окислення речовин, яка супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум'я і (або) свіченням.

Горіння за сучасними уявленнями - складний фіз.-хім. процес на основі екзотермічних реакцій окиснення-відновлення, який характеризується значною швидкістю перебігу, виділенням великої кількості тепла і світла, масообміном з навколишнім середови-щем. При Г., як правило, утворюється полум’я. Г. може початися спонтанно внаслідок самозаймання або бути ініційованим запалюванням. Стосовно до вибухових речовин розрізняють стаціонарне або нормальне Г. (постійна швидкість розповсюдження від часток см/с до сотень см/с) та нестаціонарне або вибухове (нестабільна швидкість до со-тень м/с).

Горіння виникає коли є горюча речовина, окислювач та джерело запалювання. Окислювачами можуть бути кисень, повітря, бертолетова сіль, пероксид натрію, азотна кислота, хлор, флуор, [бром], оксидли азоту тощо.

Зміст

[ред.] Види горіння

Горіння може бути повним і неповним.

Повне — при достатній або надлишковій кількості окислювача і при такому горінні виділяються натоксичні речовини.

Неповне — відбувається при недостатній кількості окислювача. При неповному горінні утворюються продукти неповного згорання,серед яких є токсичні речовини (чадний газ, водень).

[ред.] Продукти горіння

[ред.] Фізика горіння

При горінні однорідних горючих сумішей виникає кінетичне горіння, швидкість поширення якого залежить від швидкості передавання теплової енергії в суміші і може досягати сотень метрів на секунду і супроводжується вибухом.

[ред.] Спалювання

[ред.] Література



Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.