Ковалентний зв'язок
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ковалентний зв'язок є формою хімічного зв'язку, характерною особливістю якого є те, що задіяні атоми посідають одну чи більше спільних пар електронів що і спричиняють їх взаємне притяжіння що утримуєї їх у молекулі. Електрони при цьому, як правило, заповнюють зовнішні електронні оболонки задіяних атомів. Такий зв'язок є завжди сильніший ніж міжмолекулярний зв'язок та порівняльний за силою чи сильніший за іонний зв'язок.
Ковалентний зв'язок найчастіше виникає між атомами із схожою високою електровід'ємністю. Ковалентний зв'язок найчастіше виникає між не-металами, тоді як іонний зв'язок є найбільш поширеною формою зв'язку між атомами металів та не-металів.
Ковалентний зв'язок є, як правило, сильніший ніж інші типи зв'язку, такі як іонний. Справа в тім, що на відміну від іонного зв'язку, в котрому атоми утримуються ненаправленою сила Кулона, ковалентні зв'язки є направленими. Наслідком є те, що молекули із ковалентним утриманням мають тенденцію формувати відносно невелику кількість характерних форм, демонструючи специфічні кути зв'язку.
Ковалентний зв'язок поділяється на ковалентний неполярний і ковалентний полярний.
Ковалентний неполярний зв'язок.
При взаємодії атомів з однаковою електронегативністю утворяться молекули з ковалентним неполярним зв'язком. Такий зв'язок існує в молекулах наступних простих речовин: H2, F2, Cl2, O2, N2. Хімічні зв'язки в цих газах утворені за допомогою загальних електронних пар, тобто при перекритті відповідних електронних хмар, зумовленому електронно-ядерною взаємодією, які здійснює при зближенні атомів. Складаючи електронні формули речовин, потрібно пам'ятати, що кожна загальна електронна пара - це умовне зображення підвищеної електронної щільності, виникаючої внаслідок перекриття відповідних електронних хмар.
Ковалентний полярний зв'язок.
При взаємодії атомів, значення електронегативностей яких відрізняються, але не різко, відбувається зміщення загальної електронної пари до більш електронегативного атома. Це найбільш поширений тип хімічного зв'язку, який зустрічається як в неорганічних, так і органічних сполуках. До ковалентних зв'язків в повній мірі відносяться і ті зв'язки, які утворені по донорно-акцепторному механізму, наприклад в іонах гидроксонія і амонія.
[ред.] Історія
Оригінальна ідея ковалентного зв'язку належить Ґільберту Льюїсу, котрий описав спільне посідання електронів атомами у 1916 році. Він запропонував так звану нотацію Льюїсі в котрій валентні електрони (на зовнішніх орбіталях) представлені як точки навколо атомних символів. Пари електронів між атомами представляють ковалентні зв'язки.
Перше квантово-механічне тлумачення хімічного зв'язку, зокрема для молекулярного водню, було наведено Гайтлером та Лондоном у 1927 році. Їх праця базувалась на моделі валентного зв'язку, у якій припускається, що хімічний зв'язок формується у випадках коли накладаються зовнішні електронні орбіталі задіяних атомів. Відомо, що орбіталі утворюють специфічні кутові відносини одні із одними, тому модель валентного зв'язку виявилась у змозі успішно передбачити кути зв'язків між окремими молекулами.
[ред.] Новітні теорії
На сьогодні, модель валентного зв'язку поступилась місцем моделі молекулярних орбіталей. У цій моделі, коли атоми наближаються один до одного, атомні орбіталі взаємодіють між собою, та утворюють гібридні молекулярні орбіталі.
![]() |
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |