Ефективність грохочення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ефективність грохочення (грохотіння) (рос. эффективность грохочения, англ. screening efficiency, нім. Siebungswirkungsgrad) – міра (ступінь) повноти виділення дрібного матеріалу від крупного при грохоченні. Ефективність грохочення являє собою вилучення нижнього класу в підґратний продукт:

E = \varepsilon  = \frac{{\gamma \beta }}{\alpha } = 100\frac{{\left( {\alpha  - \theta } \right)\beta }}{{\left( {\beta  - \theta } \right)\alpha }},

де γ - вихід підґратного продукту; α, β, θ - вміст нижнього класу крупності відповідно у вихідному матеріалі, підґратному та надґратному продуктах, %.

[ред.] Джерела