Ніжин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Зображення:Місто картинка

Герб Ніжина

Девіз: ???
Міський голова Приходько М.В
Площа 43,2 км²
Населення 76 600 (2005)
Перша писемна згадка — 1078 р., Маґдебурзьке право1625 р.
Телефонний код + 380 4631
Поштовий індекс 16600
Географічні координати
Широта
Довгота
 
51°3′Пн.
31°54′Сх.

Ніжин - районний центр Ніжинського району Чернігівської області, мiсто обласного значення

Розташований на берегах ріки Остер за 80 км від обласного центру.

Вузол залізничних та автомобільних шляхів.

Населення - 76,6 тис. меш. (2005).

Зміст

[ред.] Історія

Місцевість, на якій розташовано сучасне місто, була заселена ще в глибокій старовині. Про це свідчить виявлене археологами стародавнє поселення (Х-ХІ ст.).

Вперше Ніжин згадується у Літописі Руському за Іпатіївським списком ("Повість временних літ") у 1078 р.: "І пішли насупроти. І коли були вони на містині на Нежатиній ниві і зійшлися обидва, сталася січа люта.". Вважається, що перша назва Ніжина була Нежатин, а місцевість Нежатина Нива.

З 1147 р. згадується як Уненіж ("Коли ж почули інші городи, — Уненіж, Біла Вежа, Бохмач, — що Всеволож узятий").

Уненіж у XII ст. був укріпленим пунктом Чернігівського князівства.

У жовтні 1239 р. загін монголського хана Менгу дорогою на Чернігів знищив укріплення Уненіж. Майже півтора століття тут кочували нікому не підлеглі ватаги бродників.

1320 Ніжин входив до складу Великого Князівства Литовського й мав назву Ніжинське городище.

Внаслідок московсько-литовської війни (1500-1503) Ніжин у складі чернігово-сіверських земель відійшов до Московії.

1514 р. має назву Ніжин (у літературі до 1941 року зустрічається під іншою назвою — Ніжен). Гетьман Євстафій Ружинський утворив Ніжинський козацкий полк.

1618 р. згідно з Деулінською угодою вся Сіверська земля з Черніговом і Ніжином потрапляє під владу Польщі й уходить до складу Київського воєводства. Польской король Сигізмунд ІІІ Ваза почав зміцнювати основні міста, і на місці старого городища зведено нове місто і земляну цитадель.

26 березня 1625 року Ніжину надали Маґдебурзьке право, земельні володіння та герб із зображенням Юрія Змієборця на коні, який списом вражає змія ("Святой великомученикъ и Побћдоносецъ Георгій на конћ, в зброяхъ убранный, копіемъ змћя поражающій").

В той час Ніжин уже мав власну символіку, король лише затвердив її. Озброєний вершник символізує захист рідної землі від ворогів, боротьбу добра із злом і перемогу добра. Зображення Св. Юрія розміщалося на головних брамах Ніжинської фортеці, на будинку міського маґістрату, на всьому міському майні, міській печатці, на свинцевій пластині (знаку гончарного цеху).

Створюється міське самоврядування на чолі з войтом.

В документах 1-ї чверті XVII ст. йдеться про Ніжин-фортецю з 11 баштами.

До 1648 року Ніжинське староство належало командувачу польськими військами Миколі Потоцькому і щороку виплачувало йому до 300 тис. злотих.

У червні 1648 р. війська Богдана Хмельницького визволили Ніжин від польсько-шляхетського панування. У цей час сформували Ніжинський козацький полк (10 тис. козаків). Козаки Ніжинського полку в 1649 р. брали участь в поході на Кодак. У 1653 р. під командуванням Івана Золотаренка воювали на півночі Чернігівщини, а у 1654-1655 рр. брали участь у визволенні Білорусії від польсько-литовських загарбників.

Відповідно до рішень Переяславської Ради та Березневих статей 1654 р., Ніжин, як і вся територія Лівобережжя, був приєднаний до Росії.

За переписом 1654 року, у Ніжині мешкали 11 600 осіб (у Києві тоді ж — 7 800 осіб).

З 1657 р. (після смерті Б.Хмельницького) і до початку 1670-х рр. (період Руїни) ніжинськи козаки брали участь у повстаннях, керованих М.Пушкарем (1658) та І.Богуном (1659).

17-18 червня 1663 р. в Ніжині відбулася "Чорна Рада" (за участю "черні" - козацької голоти) українського та запорізького козацтва для обрання гетьмана Лівобережної України, на якій були присутні понад 40 тис. козаків з усієї України. Під час обрання гетьмана відбулися масові сутички між прихильниками претендентів. Перемогу здобув Іван Брюховецький.

1668 - московські війска під командуванням князя Ромодановського спалили місто, разгромивши антимосковське повостання.

Ніжинці разом із московськими стрільцями ходили на Крим (1687 і 1689 рр.), на Азов (1695-1696), билися зі шведами під час Північної війни (1700-1721).

У XVII-XVIII ст., завдяки розташування на торгівельних шляхах між Польщею, Туреччиною, Москвою, Ніжин стає багатонаціональним містом. Крім українців, тут жили росіяни, греки, болгари, турки, перси, німці, поляки.

Важливу роль у житті Ніжина відігравали греки. Богдан Хмельницький запросив їхніх купців до Ніжина і спеціальним універсалом 1657 року надав великих пільг у торгівлі, підтверджуваних потім усіма наступними гетьманами й царями. 1675 року грецькі купці заснували тут свою колонію.

Оселившись у Ніжині, греки розпочали інтенсивну торгівлю (суконними виробами, тканинами, золотом, сріблом). Не володіючи спершу українською мовою, вони мали власний магістрат, суд, церкву, школу. Статистичні дані свідчать, що найбільше греків було у 1746 р. - 1800 осіб (7% населення міста). У 1696 р. було засноване Грецьке братство, яке у 1-й половині XVIII ст. реорганізували у грецьку купецьку громаду.

З 1675 р. Ніжин стає на ціле століття одним з найбільших торговельних центрів Лівоберіжжя. Найбільшими і найвідомішими тут були Троїцький, Покровський і Всеїдний (на Масляну) ярмарки, кожна з яких тривала по 2-3 тижня. На ніжинські ярмарки місцеві чумаки привозили сіль з Криму, тараню з Дону, а туди одвозили ніжинські огірки, по які й Потьомкін надсилав до Ніжина спеціальних гінців. Високо цінувалася майстерність ніжинських ковалів, зброярів, майстрів золотих справ, чоботарів, ткачів.

З 2-ї половини XVII ст. та в XVIII ст. Ніжин мав налагоджені зв'язки з ринками України, Росії, Молдавії, Криму, Німеччини, Австрії, Італії, Туреччини. О.Ф.Шафонський наприкінці XVIII сторіччя у своєму «Чернігівського намісництва топографічному описі» зазначав, що в Ніжин привозили з Москви й Сибіру хутра, шуби, мануфактуру, з Астрахані й Царицина — червону рибу й ікру, з Ґданська — тонкі голландські, французькі, англійські сукна та шампанське вино, з Кенігсберга — атлас, оксамит, панчохи, батист, полотна, хустки, з Лейпціга — саксонську порцеляну й галантерею, з Туреччини — шовк, кумач, ладан, тютюн, сап'ян, мило, з Угорщини й Молдавії — вина, чорнослив, волоські горіхи тощо.

Річний обіг ніжинських ярмарків становив тоді близько 1 млн. карбованців, що було дуже високим показником для тих часів. У 17 ст. місто займало переважне місце в торгівлі з Москвою і було одним із провідних центрів внутрішньої і зовнішньої торгівлі (1694 року Ніжин продав Москві товарів на суму 6970 крб., тоді як Київ - на 5102 крб.)

1780-ті роки - річний обсяг товарообігу трьох ніжинських ярмарків становив 1 млн. 800 тис. крб.

1704 - в Ніжині Іван Мазепа одержав гетьманські клейноди від польського короля.

1730 - Ніжинський полк, як адміністративна одиниця Гетьманщини отримує новий герб - щит, розділений на червоне і синє поле. У верхній, червоній частині зображено потиск двох рук - символ торгової угоди, а в нижній, синій - золотий жезл Меркурія, що засвідчувало торгівельне значення Ніжина. Місто в цей час продовжує використовувати історичний герб із Юрієм Змієборцем.

1782 - ліквідовано Ніжинський полк як адміністративно-територіальну одиницю. Ніжин позбувся статусу полкового міста. В цей час полковий герб стає міським, оскільки царському уряду було не довподоби схожість герба провінційного міста із гербом столичної Москви.

1831 - Магдебурзьке право юридично скасоване указом Миколи І. Поступово Ніжин перетворюється на провінційне містечко Російської держави.

У 1-й половині ХІХ ст. Ніжин стає освітнім і науковим центром України. Початкова освіта у місті розвивалася ще до ХVII ст. (першу школу відкрито 1687 року) - парафіяльні школи, школа грецького братстватва, мале народне та повітове училище давали перші знання ніжинцям.

1805 - у Ніжині заснували Гімназію вищих наук князя Безбородька, яка поклала початок вищій освіті в усій Лівобережній Україні. З часу її відкриття (1820) тут надавали широку гуманітарну освіту дітям дворян та духовенства. 1826 року при гімназії відкрили театр.

1869 - збудовано станцію Ніжин Києво-Курської залізниці.

1852 - на околиці міста, на Магерках, знайдений знаменитий Ніжинський скарб старовинних монет. Це були 200 срібних монет, одна частина яких відноситься до епохи київського князя Володимира, а інша частина - до епохи Ярослава Мудрого. 28 монет було відправлено до Ермітажу, 31 - до нумізматичної колекції київського університету.

1873 - в місті виявили найбільший в Україні скарб римських срібних динаріїв IV ст. (Пашковський скарб).

1913 - відбулися демонстраційні польоти Сергія Уточкіна, які спостерігав маленький Сергій Корольов, та рекордний переліт Петра Нестерова Київ-Остер-Козелець-Ніжин-Київ.

1915 Почав діяти кінний трамвай (конка). Існував до середини 20-х років.

В січні 1919 року в Ніжині розміщувався штаб Таращанського полку під командуванням В.Н.Боженка. У роки громадянської війни Ніжин був дуже сильно зруйнований.

Восени 1941 р. в районі міста точилися важкі оборонні бої.

1941-1943 - у місті діяла підпільна організація під керівництвом сліпого адвоката Я.П.Батюка.

1943 - Ніжин визволили від німецьких окупантів.

[ред.] Пам'ятки історії та культури

Ніжин - одне з небагатьох міст України, яке багато в чому зберегло планування та забудову XVII-XVIII ст. і характерні риси свого історичного минулого.

За підрахунками фахівців, тут є до 300 історичних будівель, з яких понад 70 мають велику культурну та історичну цінність. На державному обліку перебуває 6 пам'яток археології, 55 - історії, 12 - монументального мистецтва.

На правом березі Остра (урочище "Городок") збереглися сліди курганних могильників і городища періоду Київської Русі.

У 2-й половині ХVII ст. Ніжин, згідно зі статусом полкового міста, забудовували цегляними спорудами.

Старе місто
Старе місто

Земляні вали, що краями спиралися в береги Остра, ще наприкінці XVIII сторіччя стали затісними для зростаючого міста. Отож коли на початку XIX століття український поміщик князь О.Безбородько почав будувати Ніжинську гімназію вищих наук, місцем для останньої було обрано садибу Безбородьків на правому березі Остра. Річку в межах міста перетворили на канал (1809-1812), береги якого єднав дерев'яний міст, названий згодом Ліцейським.

Найдавнішими архітектурними пам'ятками є Миколаївський собор, Благовіщенський собор (1702-1716) та ансамбль грецьких храмів - Михайлівська, Всіхсвятська та Троїцька церкви.

Крім культових споруд, у місті збереглося чимало пам'яток часів розквіту торгівлі: мальовничі кам'яниці з кованими дверима й віконницями (більш ранні), крамниці з мезонінами й просторими торговельними залами (пізніші), криті масивні рундуки і класицистичні павільйони на широкій базарній площі, де й досі вирує у базарні дні ніжинський ринок.

У місті є краєзнавчий музей, картинна галерея, музей ім. М.В.Гоголя, єдиний в Україні комплекс поштової станції XVIII століття (в одному з колишніх флігелів розміщений Музей кінної пошти України), музей древньої і рідкісної книги, будівля аптеки ніжинського грека Михайла Лігди.

Графський парк, пам'ятка садово-паркового мистецтва XVIII століття, налічує близько 100 рідкісних порід дерев і кущів.


Грецька Михайлівська церква
Грецька Михайлівська церква
  • Грецька Михайлівська церква, Церква Архангела Михайла (1719-1729)
    Адреса: м. Ніжин, Гребінки вул., 19
    Архаїчна за типологією мурування пам'ятка. Тридільна й однобанна, з оригінальним вирішенням склепінь, з характерними, великого виносу карнизами й білими, майже позбавленими пишних оздоб, стінами церква нагадує архітектуру Балкан.
    В стіни церкви вмуровані брили з епітафіями грецькою мовою. При церкві була бібліотека зі стародруками.
    1951 зруйнована дзвіниця Михайлівської церкви - найвища дзвіниця міста на той час.
  • Троїцька церква (1733)
    Адреса: м. Ніжин, Гребінки вул., 19.
    Майже впритул до колишнього грецького монастиря, веде на її подвір'я мурована брама з навдивовиж гарними ґратчастими воротами й хвірткою. Перебудована з однобанного храму, церква наприкінці XIX ст. прибрала рис неокласицизму — з високою дзвіницею під шпилем, вишуканим оздобленням.
    Робота з реконструкції увічнена в ажурному написі, закомпонованому в грати огорожі: «При старости Буренко. 1888».
  • Миколаївська церква (1743) (мурована)
    Адреса: м. Ніжин, Подвойського вул., 23Д.
Церква Іоанна Богослова
Церква Іоанна Богослова
  • Церква Іоанна Богослова (1752)
    Адреса: м. Ніжин, Гоголя вул., 4
    Споруджена в XVIII в. на колишній Московській вулиці на місці дерев'яної церкви. Центричний храм. Хрещата в плані, однобанна й компактна. Двоповерхова - на першому була тепла церква, на другому - холодна, досить рідкісна межа для української храмової архітектури.
    За об'ємно-просторовим вирішенням вона належить до різновиду тетраконхових будівель. Гарні пропорції споруди підкреслено струнким, пірамідальним силуетом з видовженим світловим барабаном, стриманими оздобами в дусі пізнього українського барокко. Фахівці вбачають у цій пам'ятці риси творчості І.Г.Григоровича-Барського.
    При церкві діяли парафіяльна школа і лікарня. З балкона Іоанна-Богословської церкви благословив місто і його жителів святий прп. Іоанн Кронштадській, коли він відвідав Ніжин. Благословення всеросійського батечка нежінци відчувають і до цього дня. Реставрується в 1954-55 рр. В даний час в будівлі церкви розташовується архів. Ведуться багаторічні переговори про передачу будівлі Церкви.
  • Церква Василя (XVIII ст., однобанна)
Спаська церква
Спаська церква
  • Спасо-Преображенська церква (1757), Спаська церква, Преображенська церква
    Адреса: м. Ніжин, Московська вул., 14
    Побудована у стилі барокко на території передмістя Нове Місто.
    У 1857 із заходу була прибудована тепла церква, яка, як і трьохярусна дзвіниця, не збереглися. Преображенськая церква кам'яна, четирехстолпня, одноапсидна. У плані утворює квадрат із закругленими кутами і гранованими притворами з Півночі і Півдня. Рідкісний приклад з'єднання хрестового об'єму і традиційного для дерев'яної храмової архітектури західних областей тріверхового завершення - розміщення куполів по осі Схід-Захід. (із статті ециклопедічеського довідника "Чернігівщина").
    17 травня 1861 р. на подвір'ї Спасо-Преображенської церкви, де зупинялася похоронна процесія під час перевозу тіла Т. Г. Шевченко на Україну відбулася панахида.
    Під час Великої вітчизняної війни в церкві розміщувався збройовий склад гітлерівських військ. При відступі, німці намагалися висадити храм, але безуспішно.
Покровська церква
Покровська церква
  • Церква Покрови Пресвятої Богородиці, Покровська церква (1757—1765)
    Адреса: м. Ніжин, Подвойського вул., 23.
    Зовні збереглася майже в первісному вигляді, з рисами чистої конструкції, без зайвих прикрас. Будівля тетраконхового типу. Впритул до західного фасаду на початку XIX століття прибудовано двох'ярусну дзвіницю в стилі ампір, її оздоблено 4-колонними портиками й трикутними фронтонами з чітким ритмом зубчиків.


  • Введенський жіночий монастирь (XVIII-XIX ст.)
    Адреса: м. Ніжин, Авдіївська вул., 46.
    Типовий для монастирів строгий стиль, позбавлений яких-небудь прикрас. Тут знаходилися готель і школи живопису, різьблення по дереву і художньої вишивки.
    • Введенський собор однойменного жіночого монастиря (1775)
      Побудований 1775 року на місці згорілого дерев'яного монастиря. Тут відсутній нижній ярус — підкліть, але на прямокутних раменах є півкруглі абсиди, криті конхами. Так само, як і в Іоанно-Богословській церкві, в цеглі виконано тонко профільовані й оштукатурені тяги й наличники. Лише барабан не круглий, а восьмериком.
    • Дзвіниця введенського жіночого монастиря (1814, цегляна, триярусна)
    • Корпус келiй введенського жіночого монастиря (середина XIX ст.)
Аптека Михайла Лігди
Аптека Михайла Лігди
  • Аптека “Полковник Михайло Лігда”. (1777)
    Одна із перших на Лівобережній Україні аптека. Заснована у 1977 році відставним лікарем Изюмського гусарського полку ніжинським греком Михайлою Лігдою. На базі цієї аптеки діючий музей-аптека.
  • Грецька церква Всіх Святих Всіхсвятська церква (1782)
    Адреса: м. Ніжин, Гребінки вул., 19
    Розтошована за монументальними, набраними з довгих, списоподібних стержнів ґратами, що оточували колись подвір'я грецького монастиря.
    Побудована на місці дерев'яного грецького храму первісно за такою ж схемою, що й Михайлівська, але більша за розмірами і оздоблена наприкінці 19 століття гарними класичними портиками доричного ордера. Спаровані колони несуть антаблемент з трикутним фронтоном, кути центрального об'єму оздоблено тричвертними колонами. Високий, прикрашений ордерною системою барабан з видовженими вікнами надає інтер'єру відчуття простору й урочистості, посилене спокійним, рівним освітленням. Має склепінчасті підвали, що використовувалися під склади.
  • Грецька дзвіниця
    Втрачена. У минулому найвища споруда міста.
  • Миколаївська церква (XVIII ст.
    (зального типу, з великими, обрамованими гарними віконницями вікнами)
  • Грецька школа (XVIII ст.)
    В ті часи цей навчальний заклад виховував не тільки не тільки виходців з Греції. В ньому навчались відомі український і російський історик М.М.Бантиш-Каменського (1737-1814), український письменник, церковний і культурний діяч Г.Кониського.
    У бібліотеці школи були венеціанські видання 1504 року риторичних творів Демосфена, видання XVI століття творів Платона, Гомера, Софокла.
  • Будинок грецького маґістрату (1785)
    Адреса: м. Ніжин, Гребінки вул., 21
    Двоповерхова міщанська кам'яниця з залишками кованих гаків і грат у вікнах. Віконниці 1-го і 2-го поверхів перейняті грецької архітектури.
  • Вознесенська церква (1805) (руїни)
  • Олександрівське грецьке училище (1817р.) (під ним глибокі підвали-склади)
Електростанція
Електростанція
  • Електростанція (1914—1916)
    Пам'ятка архітектури початку XX століття. Автор споруди, відомий художник і архітектор О.Г.Сластіон надав фасадам характерних рис української народної архітектури: вежа з заломами й широко звисаючим дахом, полив'яні керамічні вставки в дусі народної орнаментики тощо.

[ред.] Персоналії

1623 народився Ракушка-Романовський Р.О..

До Ніжина приїздив Т.Г.Шевченко.

Ніжинську гімназію закінчило багато відомих людей.

1881 року в місті відкрили перший у Російській імперії пам'ятник М.В.Гоголю.

У Ніжині народився і провів дитячі роки видатний мореплавець Ю.Ф.Лисянський (1773-1836). Йому встановлено пам'ятник-погруддя на вулиці Гоголя, неподалік від будиночка, де він народився.

На ніжинській сцені грали видатні українські актори М.К.Заньковецька (у Ніжині вона жила і працювала), П.К.Саксаганський, М.К.Садовський, М.Л.Кропивницький.

1911 народився Марк Наумович Бернес.

Тут пройшли юнацькі роки академіка О.О.Богомольця, конструктора перших космічних кораблів С.П.Корольова. З Ніжином пов'язані імена відомих вчених — академіків Ю.М.Соколова, М.В.Нечкиної.

Під час гітлерівської окупації в місті діяла підпільна комсомольська організація, очолювана сліпим 25-річним адвокатом Яковом Батюком. Посмертно йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а в центрі міста встановлено пам'ятник. Неподалік — пам'ятник льотчиці Любові Губіній, уродженці Ніжина, яка загинула в повітряному бою 1943 року.

На честь визволителів міста від німецьких окупантів встановлено ще кілька пам'ятників і обелісків на братських могилах. На вулиці Шевченка — обеліск на могилі Героя Радянського Союзу С.П.Мохового, поруч — пам'ятник—танк Т-70 на честь гвардії майора І.Л.Хайтовича.

[ред.] Література



Чернігівська область

Райони БахмацькийБобровицькийБорзнянськийВарвинськийГороднянськийІчнянськийКозелецькийКоропськийКорюківськийКуликівськийМенськийНіжинськийНовгород-СіверськийНосівськийПрилуцькийРіпкинськийСеменівськийСосницькийСрібнянськийТалалаївськийЧернігівськийЩорський
Міста обласного значення НіжинПрилукиЧернігів
Іншими мовами