Індустрія Голокосту

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Індустрія Голокосту — книга американського автора, політолога Нормана Фінкельштейна. Після появи цієї книги цей термін також використовується в деяких колах переважно для критики зловживання пам’яттю Голокосту. В своїй, дещо контроверсійній книзі «Індустрія Голокосту. Міркування про експлуатацію страждання євреїв» (англ. The Holocaust Industry: Reflections on the Exploitation of Jewish Suffering) Норман Фінкельштейн стверджує, що певні кола в США та Ізраїлі зловживають та експлуатують пам’ять Голокосту для свого власного збагачення і виправдовування дій Ізраїлю на Близькому Сході. Ці твердження і книга набули неабиякого розглосу, схвальних відгуків та гострої критики як в США так і в інших країнах світу.

Зміст

[ред.] Твердження автора

В своїй книзі Норман Фінкельштейн пояснює, що ця тема для нього — сина жертв Голокосту має велике персональне значення і називає написання її справою честі.[1] Він пояснює необхідність написання цієї книги тим фактом, що на його думку виникла ціла індустрія, яка займається відвертою експлуатацією пам’яті Голокосту і тим самим плюндрує та спотворює пам’ять про страждання людей, а також цим самим сприяє зростанню антисемітизму в світі.[2] Він зокрема стверджує, що:

  • впливові єврейські організації експлуатують трагедію Голокосту задля політичного та фінансового зиску.
  • існують численні шахраї, які приписують себе до жертв Голокосту і що сама кількість жертв штучно завищується.
  • звинувачує Індустрію Голокосту в монополізації страждання; стверджує, що трагедія єврейського Голокосту штучно перебільшується як незрівняна трагедія людства, гірша за всі інші.
  • деякі організації, які представляли інтереси жертв Голокосту не завжди виплачували всі кошти компенсацій потерпілим, привласнили деякі кошти і використовують гроші для увіковічення індустрії Голокосту.
  • інші народи загалом і безпідставно звинувачуються у неприродній ненависті до євреїв і в активній участі у їх винищенні.
  • піддає критиці той факт, що компенсація вимагається від німців і швейцарців і ігнорується така ж практика американських банків під час війни.

[ред.] Реакція критиків

Ця книга Нормана Фінкельштейна отримала часом дуже суперечливу реакцію критиків. Схвально оцінили його працю такі провідні науковці, як Ноам Чомскі, Майкл Бреннер, Александер Кокберн та навіть відомий дослідник Голокосту Рауль Гільберґ. Вони, зокрема відзначали що книга дійсно висвітлила глибинні проблеми зі сприйняттям Голокосту у деяких колах, і що більшість висновків автора, незважаючи на його стиль відповідають дійсності.

У своїй книзі Норман Фінкельштейн відзначав, що поштовхом для написання цієї книги, крім іншого, був твір іншого американського політолога Пітера Новіка «Голокост в американському житті», в якій автор теж висловлював подібні сумніви щодо відношення до цієї трагедії в США. Однак Пітер Новік був одним з його критиків і навіть назвав цю книжку і діяльність автора "кампанією розповсюдження ненависті" [3]. Подібної думки дотримувалися декілька інших особистостей, науковців і діячів єврейської діаспори США. Основне звинувачення проти книжки і її автора в тому, що вона живить давні стереотипи антисемітів, щодо єврейської жадності і теорії всесвітньої сіоністської змови [4]. Низка інших критиків відмічають також занадто різкий і образливий тон книжки, який не сприяє діалогові і спрямований тільки на розпалювання ворожнечі.

[ред.] Примітки

[ред.] Джерела

Іншими мовами