Архімандрит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Архімандри́т (грец. αρχιμανδρίτες від αρχι, «головний, старший» + μάνδρα, «загін, кошара, огорожа»; у значенні «монастир») — титул управителів великих чоловічих монастирів, ректорів духовних семінарій, керівників духовних місій та монаших чинів.

Вперше титул архімандрита введено у християнській церкві в 5 ст., а у Київській Русі — з 12 ст. архімандрит обирався пожиттєво з правом уживати митру і жезл. В Україні було декілька архімандритів — архімандрит києво-печерський, почаївський та ін.

[ред.] Література