Гранично допустима концентрація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гранично допустима концентрація (ГДК), (рос. предельно допустимая концентрация (ПДК), англ. maximum allowable concentration, maximum permissible concentration; нім. höchst zulässige Konzentration f, Toleranzkonzentration f) – показник безпечного рівня вмісту шкідливих речовин в навколишньому середовищі. Відповідає максимальній к-сті шкідливої речовини в одиниці об'єму або маси, яка при щоденному впливі протягом необмеженого часу не викликає будь-яких змін в організмі людини і несприятливих спадкових змін у потомства, а також не приводить до порушення нормального відтворення осн. ланок екологічної системи природного об'єкта. Як правило, ГДК розробляються державними органами охорони здоров'я.


[ред.] Література