Кіік-Коба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кіік-Коба, Кіїк-Коба - двошарове середньопалеолітичне поселення в ґроті на ріці Зуя в Білогірському районі Криму

Нижній шар стоянки (бл. 130-110 тис. років тому) широко відомий знахідкою залишків поховання неандертальця, яке було зроблене у 1923-1924 рр. в штучно розширеній западині скелястого дна ґроту

Мешканці обох шарів Кіїк-Коби полювали на велетенського та благородного оленів, коня, віслюка, сайгака тощо, виготовляли кременеві знаряддя – гостроконечники, скребла, ножі

Під час існування поселення верхнього шару (бл. 60 тис. років тому) був побудований штучний заслін, який поліпшив умови існування в ґроті.

Грот Кіік-Коба утворився під впливом просочування ґрунтових вод і вивітрювання. Грот знаходиться під карнизом високого плоскогір'я одного з відрогів Долгоруківської Яйли, на висоті близько 90 м над гірською річкою Зуя, на її правому березі в 25 км на схід від Сімферополя (Крим). Грот схований у лісових заростях і серед скелястих обвалів. Недалеко від грота є джерело, яким користувалися найдавніші люди.

Відкрита й досліджувалася Гліб Бонч-Осмоловський в 1924-1926. У нижньому культурному шарі (ранньомустьєрський час) знайдені невеликі крем'яні знаряддя, кістки тварин - гігантського й шляхетного оленя, сайги, диких коней, осла й інших. Виявлені також залишки стінки, спорудженої в мустьєрський час для захисту мешканців грота від холодних вітрів. Збереглися сліди древніх вогнищ: у нижньому шарі виявлений одне вогнище, у верхньому - три очажка. Усюди в границях житлової площі зустрічаються розколотий кремінь, знаряддя, кістки тварин, вугіллячка.

У видовбаному в скелястому дні грота заглибленні знайдене поховання неандертальця-жінки так званого класичного типу, що лежала на правому боці зі злегка підігнутими ногами (збереглися кості стіп, гомілки, кисті й зуб). Поблизу розташовувалося поховання однорічної дитини, теж покладеної у скорченому, "утробному" положенні. Подібні поховання зустрічаються й на інших найдавніших стоянках Криму.

Належить до пам'яток східноєвропейського пара-мікока разом з такими стоянками: Орел, Ільска, Суха Мечетка, Баракаєвська, Кіік-Коба IV, Пролом I, Буран-Кая-III, ГАБО, Старосілля, Ріпічени-Ізвор і інші. Культура стоянки Мира має більша подібність із кіік-кобинською індустрією Східного Криму, підстава чого вбачається в технології (відщіпове розщеплення, технологія двосторонньої заготівлі) і типології (специфічні типи конвергентних знарядь двосторонньої обробки й виробів на відколах). Датування останніх виробів - біля 28,000 року до РХ. Після цього археологічні пам'ятки на території Криму маловідомі до 18,000 р. до РХ. Вбачається міграція населення, що асоціювалася з Кіік-коба на північ через дніпровську стоянку Орел, і початок ними Стрілецької культури.

Зовнішне посилання: [1]


Стоянки кам'яної доби в Україні
Розділи: Археологія

Межиріцька стоянкаМізинська стоянкаКирилівська стоянкаКоролевська стоянкаКіік-КобаШан-кобаЛука Врублевецька