Ліщинський Любарт
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ліщинський Любарт - (8 липня 1942 р - 17 червня 1998 р.) Львів'янин, похований у Львові. Реставратор, актор, поет, журналіст, художник, рецитатор. Останні роки свого життя проведені у США - знаний автор жіночих прикрас. Намиста, побудовані за зразком гуцульської зґарди, але складені з частинок культури цілого світу, як то Індія, Африка, Латинська Америка, Афганістан, Тибет чи Ефіопія стали його винаходом і замилуванням. Талант до цієї праці він отримав навчаючись в інституті Декоративного і Прикладного мистецтва, а в першу чергу через оточення, бо походив з мистецької родини.
Артистизм, виплеканий за двадцять років гри і Польському театрі у Львові допоміг йому втілитись в образи "Гриця Зозулі" пера Едварда Козака, чи інших авторів, твори яких рецитував на численних мистецьких вечорах у Нью-Йорку, Філадельфії, Гантері.
Працюючи в інституті "Укрзахідреставрація" впродовж довгих років, займався реставрацією архітектурних пам'яток Львова. Мистецькі багатства рідного міста і культурне минуле знав чудово і міг годинами проводити екскурсії і оповіді про місто де знав кожен камінь львівського бруку.
Зачарування містом яскраво позначилося на всіх починаннях: чи то ностальгічні старольвівські есе в газетах, чи медалі його роботи, чи будинки старого Ринку до якого доклалися його руки, чи бажання знайти між різними культурами часточки української зґарди. Зачарування містом змусило його повернутися до Львова. Назавжди.
[ред.] Роботи Любарта та Омеляна Ліщинських
Дані ювелірні роботи експонувалися у Львівському Національному музеї у липні 2002 р. Металеві деталі, які використані у прикрасах походять з країн Азії (Афганістан, Індія, Іран), виготовлені ймовірно у ХІХ ст. із сплаву, що зветься томпак (часом альпак) - це срібло з домішкою мосяжу. Тоді ж цей сплав був дуже популярний у майстрів на Гуцульщині.