Війт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ВІЙТ – у містах України (а також Литви і Польщі), заснованих на магдебурзькому праві, у 15-18 ст. обирана, здебільшого з заможного населення службова особа, що очолювала магістрат.

Посада В. спочатку була спадковою, але з часом стала виборною. За свою службу В. брав частину податків і судових оплат. Він міг свій уряд відступити або продати. Подекуди саме місто відкуплювало війтівство, і тоді В. був виборним. Прерогативи: загальна адміністрація, управління міською власністю і судові компетенції, виконувані за допомогою лави присяжних (див. Лавники). Свою владу В. ділив з міською радою, на вибір якої В. мав вплив.

В. у містах затверджував гетьман. На Лівобережній та Слобідській Україні В. (старости) були й у селах, де їх обирала сільська громада. Посада В. існувала в українських селах до 18 ст., а в містах – до скасування магдебурзького права на початку 19 ст. У Галичині в складі Австро-Угорщини В. очолював сільську громаду, а в 1921-39 на українських землях, окупованих Польщею, був керівником найменшої адміністративно-територіальної одиниці - гміни.

ДЖЕРЕЛА:

1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.

2.Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.


Див. також: