Борацит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Борацит (рос. борацит, англ. boracite, нім. Boracit) — мінерал, хлороборат магнію каркасної будови. Склад: 8[Mg6B14O26Cl2]. Містить (%): MgО — 31,4; B2О3 — 62,5; Cl — 7,9. Сингонія ромбічна. При т-рі понад 265 °C — кубічна. Спайності немає. Твердість 7. Густина 2,9-3. Блиск скляний. Прозорий до напівпрозорого. Колір білий, зелений, сірий або безбарвний. Утворюється в евапоритах разом з галітом, ангідритом, ґіпсом. Другорядне джерело бору.

Розрізняють: борацит залізистий (відміна борациту, яка містить до 36 % FeO); борацит марганцевий (відміна борациту з невеликою кількістю марганцю); альфа-борацит (1 — ромбічна низькотемпературна модифікація борациту; стійка при звичайній т-рі; вище 265оС переходить у борацит. 2 — те саме, що борацит); бета-борацит (те саме, що борацит).


[ред.] Література