Архіви
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Архі́ви, місце зберігання документів (лат. archivum) — самостійні установи або відділи в установах, організаціях і на підприємствах, що зберігають документальні матеріали. В А. також зберігаються документальні матеріали приватних осіб (фамільні й особові фонди).
Архівні матеріали відбивають соціально-політичні та ідеологічні взаємовідносини суспільства тієї чи іншої історичної епохи і широко використовуються в наукових, політичних і практичних цілях. Архіви виникли з появою писемності і утворенням держав. Археологічні дослідження свідчать про існування
А. у рабовласницьких державах — в Китаї, Індії, Ассірії, Вавілоні, Єгипті, Греції, Римі та ін. країнах.
В добу середньовіччя документи зберігалися в замках королів, феодалів, у монастирях та церквах.
З перемогою капіталізму в Англії, Франції, Швеції та інших капіталістич. країнах були створені нац. архіви і органи управління держ. архівами. Але бурж. централізація архівної справи обмежилася лише концентрацією документів держ. установ.
Документи А. монополістичних об'єднань, банків, підприємств, громадських організацій є приватною власністю і знаходяться в повному розпорядженні їхніх власників.
Зміст |
[ред.] Архіви в Російськіі імперії
За часів Київської Русі (9—11 ст.) і в період феод. роздробленості (12—14 ст.) А. знаходилися при князівських дворах, у боярських садибах, монастирях та церквах. З виникненням Російської централізованої д-ви А. були організовані при держ. установах. У 16 ст. в Москві створено «Царський архів» для зберігання документів ліквідованих феодальних князівств. За Петра І А. були відокремлені від поточного діловодства і перетворені в окремі відділи при установах.
1724 в Росії засновано перший істор. архів «Генеральний архів старих справ» як самостійну установу для зберігання документів колишнього Посольського приказу.
В 1763 створено Моск. розрядно-сенатський архів, 1819— Моск. архів Головного штабу та ін. Проте єдиного управління і керівництва держ. А. в дореволюц. Росії не було.
[ред.] Архіви на Україні
Архіви на Україні в 14—15 ст. містилися в замках удільних князів і литовських воєвод. В 16 ст., коли Україна була поневолена шляхетською Польщею, А. створюються при гродських судах, магістратах, у маєтках магнатів і шляхти. З часу визвольної війни 1648—54 на Лівобережній Україні виникають А. гетьманських і російських держ. установ. Наприкінці 18 ст., після скасування автономії Лівобережної України і возз'єднання Правобережної України з Росією, А. ліквідованих держ. установ залишилися бездоглядними. Лише 1852 при Київ. ун-ті був організований Київський архів стародавніх актів, в якому було зосереджено 5883 актові книги і багато різних документів земських, гродських судів і магістратів Правобережної України 16—18 ст. В 1880 при Харківському ун-ті створюється Харківський історичний архів для зберігання документів гетьманських і російських держ. установ Лівобережної та Слобідської України 17— 18 ст. Наприкінці 19 ст. певну роботу по збиранню і охороні документів починають вести Полтавська, Катеринославська, Чернігівська і Таврійська губернські вчені архівні комісії. Становище архівної справи в Росії й на Україні до Жовтня 1917 і на тих укр. землях, які до возз'єднання з Українською РСР перебували під гнітом Австро-Угорщини, потім Польщі, Румунії, Угорщини і Чехословаччини, було вкрай незадовільним. Через відсутність централізації архівної справи і держ. піклування про А. документальні матеріали гинули і знищувалися.
[ред.] Архіви в СРСР
Радянська влада поклала кінець хаосові в архівній справі. 1 черв. 1918 В. І. Ленін підписав декрет «Про реорганізацію і централізацію архівної справи», за яким всі документ, матеріали державних і приватних А. оголошувалися всенародною власністю, створювався Єдиний державний архівний фонд і організовувалися органи управління держ. архівами. Державними архівами відало з 1918 Головне управління архівною справою (Головарх РСФРР), з 1922 — Центральний архів РРФСР, з 1929 — Центральне архівне управління (ЦАУ СРСР). В 1938 ЦАУ СРСР було перейменовано в Головне архівне управління і передано у відання НКВС (тепер ГАУ МВС СРСР), якому безпосередньо підпорядковані 9 центр. державних А. СРСР. З них 7 А. знаходяться в Москві: Центр, держ. архів Жовтневої революції та соціалістичного будівництва СРСР; Центр. держ. архів Червоної Армії СРСР; Центр. держ. історичний архів СРСР; Центр. держ. військово-історичний архів СРСР; Центр. держ. архів стародавніх актів СРСР; Центр. держ. архів фото-, фоно-, кінодокументів СРСР; Центр, держ. літературний архів СРСР. Два А.—в Ленінграді: Центр. держ. історичний архів СРСР; Центр. держ. архів військово-морського флоту СРСР. Науково-методичне керівництва архівними управліннями (відділами) союзних і автономних республік, яким підпорядков. центральні республіканські державні А., крайові і обласні архівні відділи, здійснює ГАУ МВС СРСР. Місцеві матеріали в союзних республіках зберігаються в крайових, обласних, міських і районних держ. А., куди установи, організації, підприємства здають після певних строків свої архівні документи. Документи про зовнішні зносини СРСР і дореволюц. Росії з іноземними д-вами зберігаються в архіві М-ва зак. справ СРСР, матеріали з історії Великої Вітчизн. війни — в архіві М-ва оборони СРСР. Окремо існує архів Академії наук СРСР в Ленінграді. Частина архівних фондів зберігається в музеях, б-ках, н.-д. ін-тах.
[ред.] Архіви УРСР
Ленінський декрет про реорганізацію і централізацію архівної справи на Україні почав здійснюватися після вигнання німецьких і австро-угорських окупантів у 1918. В січні 1919 для керівництва архівною справою створюється архівна секція при Всеукраїнському комітеті охорони пам'ятників старовини і мистецтва (ВУКОПСМ).
20 квітня 1920 РНК УРСР видала постанову про націоналізацію і централізацію архівної справи в УРСР, згідно з якою всі документи А. оголошено всенародною власністю і визначено структуру держ. архівів.
1921 ВУКОПСМ реорганізовано в Головне управління архівами (Головарх) при Наркомосвіті УРСР. 1923 Головарх перейшов у відання ВУЦВК УРСР; було затверджено положення про Центральне архівне управління УРСР, створено місцеві архівні органи (Губархи).
1925 уряд УРСР видав постанову про Єдиний державний архівний фонд УРСР, 1930—постанову, що визначала склад архівних документів Єдиного держ. архівного фонду УРСР.
1932 в зв'язку з адміністративно-територіальною реорганізацією УРСР створені обласні архівні управління, обласні істор. архіви і визначена мережа міських і районних держ. архівів. 1938 державні А. були передані у відання Народ. Комісаріату внутр. справ УРСР.
1958 Рада Міністрів УРСР затвердила Положення про структуру архівних установ, за яким організаційне, наук.-методичне керівництво і контроль над архівними органами і архівами здійснює Архівне управління (АУ) МВС УРСР. Йому підпорядковано 5 центр. республіканських А.:
- Центральний державний архів Жовтневої революції і соціалістичного будівництва УРСР (Харків);
- Центральний державний історичний архів УРСР (Київ) та його філіал у Харкові;
- Центральний державний історичний архів УРСР (Львів);
- Центральний державний архів фото-, фоно-, кінодокументів УРСР (Київ);
25 архівних відділів управління внутр. справ (УВС) виконкомів обласних Рад депутатів трудящих.
Архівні відділи УВС відають обласними держ. архівами, їх філіалами, міськими і районними держ. архівами, а також контролюють роботу відомчих архівів, установ, організацій і підприємств.
В УРСР є 25 обласних, 8 філіалів обласних, 622 районні і 83 міські держ. А.
Державні А. видають збірники істор. документів, путівники, описи, огляди документ. матеріалів, архівознавчу і довідкову л-ру. Фахівців архівної справи готують Московський історико-архівний інститут та кафедра архівознавства Київського державного університету.
[ред.] Література
Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ. Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо. |
- «Архівна справа». X., 1925—31; «Науково-інформаційний бюлетень [Архівного управління МВС УРСР]». К., 1947;
- Маяковский И. Л. Очерки по истории архивного дела в СССР, ч. 1. История архивного дела в СССР до Октябрьской социалистической революции. М., 1941;
- Государственные архивы Союза ССР. Кратний справочник. М., 1956.,