Алани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Алáни (староруська назва яси) - іраномовні племена сарматського походження, які жили з І ст. н. е. на території між Нижнім Дніпром і Південним Уралом, а також на Північному Кавказі.

З II ст. до н. е. вони відомі також під назвою роксолани.

Основним заняттям аланів було кочове скотарство в поєднанні з землеробством, а згодом - і з ремеслами.

Створили власну культуру, позначену окремими видами поховань, які збереглись у катакомбах і курганах, переважно з II-IV ст.

В 372 році аланів розбили гуни, в VI ст. - авари. Частина аланів взяла участь у Великому переселенні народів - через Галлію потрапила на Піренейський півострів і в Північну Африку. Інша частина в VI-IX ст. ст. відступила у передгір'я Кавказу, де потрапила під владу хозарів.

У IX-X ст. між аланами поширилося християнство з Візантії і Грузії.

У XIII ст. у чорноморських степах з'явилася нова хвиля аланів, постали їхні поселення міського типу в Криму й Молдавії, але невдовзі вони загинули під ударами монголів.

Кавказькі алани - предки сучасних осетин.

[ред.] Джерела інформації

[ред.] Література

  • Миллер В. Осетинские этюды, ч. 3. - М., 1887
  • Кулаковский Ю. Аланы по сведению классических и византийских писателей. - К., 1889
  • Абаев В. Осетинский язык и фольклор. 1. - М.-П., 1949.
  • Бернард С. БАХРАХ. ИСТОРИЯ АЛАН НА ЗАПАДЕ(рос.)

[ред.] Ресурси Інтернет