Анексія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ане́ксія (лат. annexio — приєднання). Класичне визначення А. дав В. І. Ленін: «Під анексією або загарбанням чужих земель уряд розуміє... всяке приєднання до великої або сильної держави малої або слабої народності без точно, ясно і добровільно висловленої згоди і бажання цієї народності, незалежно від того, коли це насильствене приєднання вчинене, незалежно також від того, наскільки розвинутою чи відсталою є насильствено приєднувана або насильствено вдержувана в межах даної держави нація. Незалежно, нарешті, від того, в Європі чи в далеких заокеанських країнах ця нація живе» (Твори, т. 26, с. 214). А. випливає з самої суті капіталістичної держави як держави експлуататорської. Найганебнішими А. домонополістичного періоду капіталізму є загарбання Англією королівства Ауда в 1856, США — територій Мексіки в 1845, 1848, 1853, Німеччиною — Ельзасу і Лотарінгії в 1871. Імперіалізм веде до різкого загострення анексіоністської політики. Прикладом перших А. періоду імперіалізму є А. США Філіппінських островів в 1898, Англією — о. Кіпр в 1914, Японією — пд. частини о. Сахалін в 1905 і Кореї в 1910 та ін. Перемога Великої Жовтн. соціа-лістич. революції і здійснення в Країні Рад ленінського принципу права націй на самовизначення змусили імперіалістів вдатися до прихованих форм А. (мандатна система Ліги Націй, маріонеткові д-ви). В період заг. кризи капіталізму мають місце і відкриті акти А. (загарбання Італією Ефіопії в 1936 і Албанії в 1939, Німеччиною — Австрії в 1938). Рад. Союз, КНР, всі соціалістичні д-ви, а також інші миролюбні країни виступають проти А., за визнання права пригноблених імперіалізмом народів на самовизначення і політичну незалежність.

[ред.] Дивись також


Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ.
Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо.