Національний авіаційний університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Герб Національного авіаційного університету
Герб Національного авіаційного університету

Витоки університету — в авіаційних курсах, організованих київськими політехніками наприкінці XIX століття, а самостійна історія почалася в 1933 році: Постановою Ради Народних Комісарів СРСР на базі авіаційного факультету Київського політехнічного інституту був заснований Київський авіаційний інститут.

У подальшому його назва змінювалася: Київський інститут цивільного повітряного флоту (1947 рік), Київський інститут інженерів цивільної авіації (1965 рік), Київський міжнародний університет цивільної авіації (1994 рік), Національний авіаційний університет (2000 рік).

У різні роки університет очолювали М. Королько, В. Подпорінов, Д. Глінчук, Н. Таранюк, М. Горчаков, П. Подчасов. У 1954—1975 роках ректором працював М. Голего. Він зробив значний внесок у будівництво навчального комплексу, створення та розвиток його матеріально-технічної бази, організацію наукової роботи, формування науково-педагогічного колективу. У 1975—1988 роках університет очолює О. Аксьонов.

Враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності та вагомий внесок у розвиток національної вищої освіти і науки, Указом Президента України Л. Кучми у вересні 2000 року університету надано статус національного.

Сьогодні НАУ — один із найпотужніших авіаційних вищих навчальних закладів світу, де навчається понад 35 тисяч студентів із 50 країн світу.

Потужні науково-педагогічні школи дають можливість готувати не лише фахівців інженерного профілю, але й економістів, юристів, екологів, перекладачів, психологів, соціологів тощо.

Навчальний процес забезпечує висококваліфікований науково-педагогічний колектив, у складі якого 37 академіків та членів-кореспондентів НАН України, 220 докторів наук, професорів і понад 700 кандидатів наук, доцентів. До навчального процесу залучаються провідні спеціалісти авіакомпаній і промислових підприємств. Серед викладачів — 51 лауреат Державної премії та заслужених діячів науки і техніки.

У складі університету: чотирнадцять інститутів, чотири коледжі, технікум, три ліцеї, Центр повітряного та космічного права, Європейські регіональні центри Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО).

Територія університету становить 72 га, загальна площа навчальних корпусів — 140 тис. кв. м. У навчальному процесі використовуються 70 літаків та вертольотів, 42 авіаційнi двигуни, 3 комплекснi авіаційнi тренажери, 240 бортових систем, моделюючих стендів, понад 3000 сучасних комп’ютерів.

Книжковий фонд науково-технічної бібліотеки складає понад 2,6 млн. примірників. Університет має єдиний в світі навчальний ангар, навчальний аеродром, радіополігон та полігон авіаційної наземної техніки, аеродинамічний та тренажерний комплекси.

Ректор — Бабак Віталій Павлович

[ред.] Ресурси інтернет