Зевс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цей термін має також інші значення. Див. 5731 Зевс
Статуя Зевса. Олімпія
Статуя Зевса. Олімпія

ЗЕВС, Дій (гр. Zeus, род. відм. Dios) — син Кроноса й Реї, верховний бог греків, цар і батько богів та людей. Його постійне місцеперебування — гірське пасмо Олімп. Коли Зевс був ще немовлям, Рея за порадою Геї сховала його від чоловіка в гроті на горі Їда. Годувала Зевса коза Амальтея, а жерці-курети заглушали своїми піснями плач дитини, щоб не почув його Кронос. Коли Зевс підріс, він повстав проти батька, переміг його й став володарем богів. Від найдавніших часів пелазги шанували Зевса як символ природи. А в зв’язку з тим, що він мав оракул у Додоні, його звали також додонським або пелазгійським царем.

З розвитком еллінської цивілізації уявлення греків про Зевса змінювалися. Згідно з ученням орфіків, Зевс репрезентував найвищий шар повітря — ефір як символ фізичного явища, Гера — нижчий шар повітря — була для нього одночасно й сестрою, і дружиною. В епосі З. — батько богів і людей. Під іменем Горкій він виступав як покровитель законів, як Ксеній охороняв закон гостинності. Як З. Геркей він був опікуном дому, родини, майна народу та країни. Нарешті, він дістав ім’я Гелленій як національне божество, що об’єднує грецькі племена в одне ціле. Він вважався повелителем людської долі і тримав у своїх руках терези, на яких зважував добрі й погані вчинки смертних. У палаці 3. стояли дві урни: в одній містилось добро, у другій зло. Спершу в кожній області шанували своє окреме божество, якому підкорялися небесні світила і стихії, громи та блискавки. Таким, певне, були Амфітріон у Фівах, Агамемнон в Аргосі й ін. З виникненням загальногрецької культури місцеві божества злилися в народній уяві в один образ З. В окремих областях збереглися тільки деякі епітети бога: З. Амфіарай, З. Амфітріон, З. Агамемнон і под. Коли З. потрясає егідою, здіймається буря, падає дощ тощо. З. посилає попутний вітер, дарує погожі дні. Його влада над богами нагадує стосунки давніх мікенських царів із своїми підлеглими. Головним святилищем бога була Олімпія в Еліді, де стояв відомий храм З. і де на його честь були встановлені Олімпійські ігри. У культі З. збереглися пережитки тотемізму: його священними тваринами були орел та бик.

Атрибути Зевса — егіда, скіпетр, інколи молот; він дарує на війні і змаганнях перемогу. Владу над світом З. поділяв із звільненими з утроби Кроноса братами й сестрами: Посейдон був володарем моря, Аїд — підземного царства тіней, а сам він — верховним володарем людей та богів, царем Олімпу. Спочатку Гея розгнівалася на 3. за те, що він жорстоко покарав її дітей-титанів, які виступили проти Громовержця на стороні Кроноса, і породила гігантів, намовивши їх повстати проти богів. З. переміг гігантів за допомогою Геракла. Невблаганна Гея народила від Тартара Тіфона, якого З. теж здолав. Крім Метіди, Феміди й Гери, які в різний час були законними дружинами З., він закохувався в багатьох інших богинь, німф та смертних жінок і мав від них дітей. Діана народила від нього Афродіту, Мнемосіна — дев’ять муз, ДеметраПерсефону, ЛетоАполлона й Артеміду, МайяГермеса. Ніоба народила царя Арголіди Аргоса, ДанаяПерсея, ЕлектраДардана, СемелаДіоніса (Вакха), ЄвропаМіноса, Сарпедона й Радаманта, ЛедаЄлену й Полідевка, АлкменаГеракла і т. д. В основних рисах міф про З. викладено у Гомера та в Гесіодовій «Теогонії». У Римі З. злився з Юпітером.

Найвизначнішою скульптурою З. була статуя в Олімпії, яку спорудив Фідій. Статуя вважалась одним із семи чудес світу. На золотому троні сидів велетенський бог, у вісім разів більший за людину. У витягнутій лівій руці він тримав богиню Ніке (Перемогу), а правою спирався на жезл, на якому сидів золотий орел з розпростертими крилами. Перекинутий через ліве плече золотий плащ, оздоблений зображеннями тварин і квітів, прикривав йому ноги аж до ступень. Підніжок підтримували леви. З-під золотого маслинового вінка спадали кучері. Цю статую згодом перевезли до Константинополя, але вона згоріла там під час пожежі. Статуя роботи Фідія була для стародавнього світу священним зразком, і численні копії в сучасних музеях дають змогу здогадуватися про її справжній вигляд. Подібна статуя є і в Ермітажі. Найкраще погруддя 3. міститься у Ватікані (З. Отріколі). У живописі XVI — XVIII ст. відтворювалися сцени з міфів про З., пов’язані з Данаєю, Європою, Іо, Ледою, Семелою, Антіопою (Корреджо, Тіціан, Тінторетто, Рембрандт та ін.). У літературі до образу З. звертаються від античності до наших днів.

У переносному значенні Зевс, — визнаний ватажок, чільна постать, що не має собі рівних.

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми

[ред.] Література