Висота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Висота -

1. Відстань від основи предмета до найдальшої точки його вгорі по вертикалі.

2. Простір на великій віддалі від землі.

3. Частина земної поверхні, вища від навколишнього простору. Височина.

4 Високий рівень розвитку чого-небудь.

5. Величина, розмір, рівень чого-небудь.

6. (математика) Перпендикуляр, опущений з вершини фігури на його основу.

7. (астрономія) Кут між площиною горизонту і напрямком на світило.

[ред.] Приклади

ВИСОТА ВІДНОСНА, (рос. высота относительная, англ. relative height, relative altitude, нім. relative Höhe f) – різниця абсолютних висот будь-якої точки земної поверхні відносно іншої точки. Наприклад, висота гірської вершини над рівнем найближчої долини. В.в. відраховується від середньої рівневої поверхні, проведеної через довільний пункт, висота якого приймається рівною нулю; при цьому не враховується реальне гравітаційне поле сили тяжіння Землі.

ВИСОТА ГІДРАВЛІЧНОГО СТРИБКА, (рос. высота гидравлического прыжка; англ. height of hydraulic jump; нім. Höhe f des hydraulischen Sprunges m) – різниця спряжених глибин для гідравлічного стрибка, що утворюється в горизонтальному руслі.

ВИСОТА КАПІЛЯРНОГО ПІДНЯТТЯ, (рос. высота капиллярного поднятия; англ. height of capillary rise; нім. Kapillaraufstiegshohe f) – перевищення поверхні менісків (або меніска) для певного пористого тіла (або певної капілярної трубки), що мають необмежені висоти й утворені із змочуваних матеріалів, над горизонтальною площиною, проведеною в середині рідини, яка перебуває у стані спокою (в середовищі атмосферного тиску) і в кожній точці якої абсолютний гідростатичний тиск дорівнює атмосферному.

ВИСОТА НОРМАЛЬНА, (рос. высота нормальная, англ. standard height, нім. Normalhöhe f) – абсолютна висота, яка дорівнює відстані від даної точки до поверхні квазігеоїда. При визначенні цієї висоти приймають нормальний розподіл прискорення сили тяжіння по прямовисній лінії між даною точкою і середньою рівневою поверхнею. Нормальна висота даної точки може відрізнятися від висоти ортометричної на 2 м. Поблизу середньої рівневої поверхні нормальні висоти дорівнюють ортометричним і наближеним абсолютним, а поверхні геоїда і квазігеоїда збігаються.

ВИСОТА ОРТОМЕТРИЧНА, -(рос. высота ортометрическая, англ. orthometric height, нім. Orthometrikhöhe f) – абсолютна висота, яка дорівнює відстані від даної точки до поверхні геоїда. Для визначення цієї відстані необхідно знати прискорення сили тяжіння по прямовисній лінії між даною точкою і поверхнею геоїда. Визначити його для точок, розташованих на високих рівнях, без проведення спеціальних дорогих робіт неможливо, тому практично ортометричні висоти можуть бути отримані тільки для точок, розташованих на середній рівневій поверхні. Для таких точок ортометричні висоти дорівнюють нормальній і наближеній абсолютній висотам.

ВИСОТА П’ЄЗОМЕТРИЧНА, (рос. высота пьезометрическая; англ. piezometric head; нім. piezometrische Höhe f, Druckhöhe f) – вiдношення р /q·g, де р – тиск; q – густина рiдини; g – прискорення вiльного падiння.

ВИСОТА ПОВЕРХУ (ВЕРТИКАЛЬНА), (рос. высота этажа (вертикальная), англ. level height, нім. Sohlenhöhe f) – у гірництві - відстань по вертикалі між проекціями на вертикальну площину транспортного та вентиляційного штреків даного поверху. На відміну від похилої вертикальна висота поверху – величина постійна і не залежить від гіпсометрії пласта.

ВИСОТА ПРИЛАДУ, (рос. высота прибора, англ. device height, apparatus height, нім. Höhe f des Gerätes n) – відстань по вертикалі від геодезичної чи маркшейдерської точки до осі обертання труби приладу, встановленого в робоче положення над чи під цією точкою.

ВИСОТА РІВНЯ, (рос. высота уровня; англ. altitude; нім. Höhenlage f) – різниця між геодезичною висотою розглядуваної точки і площиною відліку по вертикалі вгору.


[ред.] Див. також

[ред.] Література

Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3