Аеродинамічний опір гірничих виробок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Аеродинамічний опір гірничих виробок (рос. аэродинамическое сопротивление горных выработок, англ. aerodynamic resistance of mine working, нім. aerodynamischer Grubenbauwiderstand) — опір, котрий долає повітря під час руху по мережі гірничих виробок.

Розрізняють опір тертя, лобовий опір та місцевий.

Враховується при визначенні депресій окремих виробок, всієї шахти, при виборі головних вентиляторів і вентиляторів місцевого провітрювання. Залежить від довжини виробки, площі поперечного перетину, периметра, режиму руху повітря. Визначається експериментально в шахтних умовах або аналітично з допомогою напівемпіричних залежностей.

Зниження аеродинамічного опору гірничих виробок в шахтах досягається:

  • збільшенням площі поперечного перетину виробки,
  • зменшенням її довжини,
  • виконанням плавних входів і виходів у виробки,
  • застосуванням у стовбурах шахт обтічних розстрілів,
  • зменшенням шорсткості кріплення виробок та ін.

[ред.] Література