Анкер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цей термін має також інші значення


А́нкер (від нім. Anker — «якір»; рос. анкер; англ. anchor) —

  1. Вмурована у стіновий масив конструктивна металева або дерев'яна деталь для скріплення частин споруди або підтримки виступаючих елементів.
  2. Кілок з прив'язаною віцею або забитий у землю, щоб утримати одяг крутостей земляних фортець.
  3. Зв'язні болти, фундаментні болти. Основний елемент анкерного кріплення.

Розрізняють: анкер металевий, металеві стержні, анкер ґвинтовий, залізобетонний, дерев'яний, полімерний.

Анкер металевий — стальний стержень діаметром 0,02—0,025 м, довжиною 0,6—3 м з розпірною або клино-щілинною головкою на одному кінці для закріплення в шпурі, різьбленням і гайкою на іншому для закріплення підхвату або опорної шайби і натягу анкера. Металевий анкер як самостійне кріплення призначений для кріплення виробок, що проводяться в стійких і середньої стійкості породах (f ≥ 3) і по вугіллю. У поєднанні з рамним і суцільним кріпленням металевий анкер застосовують у виробках і з менш сприятливими гірничо-геологічними умовами як поза зоною, так і в зоні впливу очисних робіт.

Металеві стержні звичайно закріпляються по довжині шпуру хімічними складами або швидкодіючими сумішами на цементній або фосфоґіпсовій основі. Цей різновид анкера призначений для виробок, що проводяться у вугіллі і слабких породах (f ≥ 1) як поза зоною, так і в зоні впливу очисних робіт.

Анкер ґвинтовий — стержень з різьбленням спеціального профілю, зовнішній діаметр (0,032 м) якого більше, ніж діаметр пробуреного шпуру, в який заґвинчується стержень. Ці анкери широко застосовуються на калійних рудниках.

Анкер залізобетонний — металевий стержень, забетонований в шпурі, з різьбленням і гайкою для закріплення опорної плитки на іншому кінці.

Анкер дерев'яний — дерев'яний стержень діаметром 0,036—0,04 м, довжиною 0,5—1 м і більше, що має на кінцях прорізи для дерев'яних клинів; при розклинюванні останніх анкер закріпляється в шпурі і втримує підхват. Застосування цього анкера обмежене в основному підготовчими виробками з терміном служби до 1 року. Можливе його застосування як допоміжного кріплення.

Анкер полімерний — склопластиковий стержень, закріплений по довжині шпуру хімічним розчином. Його доцільно застосовувати в умовах, при яких би анкери легко руйнувалися виконавчим органом добувного і прохідницького комбайна, вибуховими роботами або ручним інструментом при руйнуванні закріпленого масиву. Як самостійне кріплення застосовується у підготовчих виробках, проведених в породах стійких і середньої стійкості, а також в очисних вибоях, особливо при камерній або камерностовповій системах розробки.

[ред.] Література

  • Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с.


Іншими мовами