Гончар Іван Макарович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іва́н Мака́рович Гонча́р (14 січня (27 січня) 1911, с. Лип'янка, нині Шполянського району Черкаської області — 18 червня 1993, Київ) — український скульптор, історик, графік, маляр, етнограф.
Зміст |
[ред.] Біографічні дані
1930 закінчив Київську художньо-промислову школу.
[ред.] Творчість
Працював у галузі станкової та монументальної пластики. Скульптурним творам Гончара притаманні сміливе моделювання форми, динамічні композиції, портрети — чітко окреслені характери.
[ред.] Твори
- Пам'ятники
- Максиму Горькому в Ялті (1956).
- Тарасу Шевченку в селі Шешори Івано-Франківської області (1964).
- Степану Васильченку в м. Ічня Чернігівської області (1978).
[ред.] Звання та премії
- 1991 — народний художник УРСР.
- 1989 — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка за багаторічну творчу й дослідницьку роботу по збиранню та популяризації народного мистецтва.
[ред.] Література
- Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 101—103.
- Митці України: Енциклопедичний довідник. — К., 1992. — С. 175.
- Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 165.
- Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. — Перевидання в Україні. — Т. 2. — Львів, 1993. — С. 409—410.
- Сис Т. Глибокий слід Івана Гончара // Кам’янець-Подільський вісник. — 1995. — 2 вересня. — С. 5.
- [Некролог] // Літературна Україна. — 1993. — 24 червня. — С. 4.
- Скалій Р. Розмаїття творчої снаги: [Про виставку Івана Гончара] // Літературна Україна. — 1988. — 4 лютого. — С. 7, 8.
- Перша персональна: Рядки з книги вражень // Наука і культура. Україна: Щорічник. — Випуск 23. — К., 1989. — С. 502—506.