Мельники (Чигиринський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мельники
Область Черкаська
Район/міськрада Чигиринський
Рада Мельниківська сільська рада
Код КОАТУУ 7125484001
Основні дані
Населення 1050
Поштовий індекс 20933
Телефонний код +380 473066
Географічні координати 49°10′0″N, 32°19′0″E
Висота над рівнем моря 124 м
Водойма річка Сріблянка
Відстань до обласного центру 37 (фізична) км
Відстань до районного центру 40 км
Адреса місцевої ради
20933, Черкаська обл., Чигиринський район., с.Мельники

Мельники́село Чигиринського району Черкаської області на Україні. Центр сільської ради, якій підпорядковане також селище Буда. Населення — 1050 чоловік (2091 на 1972 рік).

Село розташоване вздовж Холодного Яру, по обидва боки річки Сріблянки (притока Тясьмину) за 40 км від районного центру — міста Чигирин та за 30 км від залізничної станції Фундукліївка.

На півночі село сусідить з селом Зам'ятниця, на сході з селом Медведівка, на півдні з селом Головківка та селищем Буда.

Зміст

[ред.] Історія

Місця поблизу Мельників були заселені здавна. Тут виявлено поселення доби бронзи, городище та кургани ранньоскіфської пори.

Троїцька церква Мотронинського монастиря

У районі городища в XI ст., до монголо-татарської навали, був споруджений відомий Мотронинський монастир, що водночас служив і фортецею. Ще й дотепер збереглися його оборонні вали. Пізніше монастир не раз руйнували завойовники. Навколишні жителі щоразу відбудовували його (останній раз у 1568 році).

[ред.] ХVII ст.

У писемних джерелах Мельники вперше згадуються під 1629 роком. За народними переказами мешканці села ставили на річці Сріблянці водяні млини і мірошникували. Звідси й назва села — Мельники.

Спершу воно належало до володінь Мотронинського монастиря. Спустошливі татарські наїзди, наступ магнатів на Придніпров'я не раз змушували мельниківців братися за зброю. В роки визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. вони входили до складу Медведівської сотні Чигиринського полку.

За Андрусівським перемир'ям 1667 року Мельники відійшли до Польщі. Потім за «Вічним миром» — до так званої нейтральної землі, яка не підлягала заселенню.

[ред.] ХVIIІ ст.

З 20 рр. XVIII ст. ця місцевість починає знову залюднюватися. На 1741 рік у 25 дворах села проживало 150 чоловік. Володів ним магнат Понятовський. Крім хліборобства та мірошництва, мешканці Мельників жили з гончарства та випалювання цегли. Поміщик нещадно визискував селян. До соціального долучався ще й релігійний гніт, який різко посилився в середині XVIII ст. Мотронинський монастир став одним із осередків боротьби проти унії. До Холодного Яру звідусіль сходилися невдоволені, знеможеш неволею. Вони поповнювали лави гайдамаків, їхній шлях пролягав через Мельники.

Звідси у 1768 році почало розпалюватися полум'я народного повстання — Коліївщини. Очолив його запорізький козак Максим Залізняк, послушник Мотронинського монастиря. Один з його сподвижників — Семен Неживий — до вступу в загін повстанців проживав у Мельниках [1].

Тут ще й зараз поширені перекази про «освячення ножів» гайдамаками в Мотронинському монастирі. А назви ярів в навколишньому лісі (Гайдамацький, Січ, Ратище, Склик) і прізвища жителів села (Холод, Атамась тощо) нагадують про героїчні події того часу. Тут (у с. Буди) стоїть тисячолітній дуб, відомий під назвою «дуб Залізняка». Стовбур цього патріарха має в обхваті на висоті грудей людини 8.65 м., а загальна маса деревини становить 37.5 куб. м.

Легенда свідчить, що під розлогою кроною цього дуба-патріарха збиралися повстанці на чолі з Северином Наливайком, відпочивали керівники повстань Богдан Хмельницький, Максим Залізняк та Павлюк. Саме під цим дубом давали гайдамаки клятву, не шкодуючи життя боротися з польським засиллям. Збиралися тут і воїни Холодноярської республіки. В Холодному Яру, зокрема біля с. Мельники, до нашого часу збереглося чимало гіллястих дубів-ветеранів — «онуків» дуба Залізняка віком 300—500 років.

Після 1793 року, коли Правобережна Україна відійшла до Російської імперії, Мельники стали власністю польського поміщика І. Сабанського.

[ред.] ХІХ ст.

В 1808 році у 58 дворах села проживало 939 чоловік. Сабанський збудував у селі паровий та кілька водяних млинів, гуральню, а в 1837 році гуту (скляний завод).

У 40-х роках село стало власністю сенатора І.І.Фундуклея. На початку 1845 року у 123 дворах села налічувалося 1255 ревізійних душ.

В 1843 та в 1845 році на Чигиринщині побував Т.Г.Шевченко. Одне із вражень від краю відтворене в малюнку «Мотронський монастир».

Перед реформою 1861 року село вже мало церковнопарафіяльну школу.

Скасування кріпатства не принесло помітного покращення становища селян. За поміщиком залишалось 5897 лесятин кращої землі, а селянам на кабальних умовах викупу пан передав 992 десятин угідь, з яких 207 були майже не придатні до використання. Понад 40 років мешканці села мали виплачувати 22 922 карбованців викупу. Безземелля та бідність гнали їх у Крим на заробітки. Нерідко вони звідти не повертались.

В 1877 році багато мешканців села увійшли у "Таємну дружину", яка увійшла до історії, як Чигиринська змова.

В пореформенний період в селі починають формуватися капіталістичні відносини. В 1896 році в селі було вже декілька десятків підприємців, що володіли водяними млинами та вітряками. Вони охоче використовували найману працю.

[ред.] ХХ ст.

На початку століття село мало церковнопарафіяльну школу в якій навчалося 20 учнів.

Напередодні Першої світової війни більшість мельниківських селян були малоземельними. З 505 господарств села на 1912 рік 96 мали менше десятини, 97 від десятини до двох, 106 від двох до трьох десятин і тільки 7 — десять і більше десятин землі [2]. На 505 господарств було 90 коней і 160 волів.

Імперіалістична війна призвела до повного зубожіння селян. Чоловіків мобілізували на фронт, жінки і діти самі неспроможні були обробляти наділи. Земля пустувала.

У березні 1918 року село окупували кайзеровські війська.

[ред.] Радянська доба

Радянська влада була встановлена в селі у 1921 році.

В грудні 1928 року на зборах бідноти 16 фундаторів підписали статут комуни. Спочатку комуна мала 5 корів і двох коней, але вже через місяць після її утворення на її користь були передані землі і майно Мотронинського монастиря. 3 березня 1929 року сім'ї комунарів (всього 55 чоловік) оселилися в будинках монастирських служителів. Цей день став вважатися заснуванням комуни "Заповіт Леніна". На загальних зборах головою комуни було обрано жителя села П.Т. Деркача, але вже через рік партія направила в село робітника з Харкова — В.О. Мукіна, який очолив комуну.

За короткий час комунари побудували ряд тваринницьких приміщень, впорядкували сад, створили парникове господарство, налагодили водопостачання, елетрифікували житла, обладнали механічний млин і майстерню для виготовлення обіддя, відкрили їдальню, швейну і шевську майстерні. Почали працювати школа, дитячі ясла, клуб.

В 1930 році в селі створено два ТСОЗи — "Доля бідняка" та "Іскра", які згодом об'єдналися в артіль "Ударник".

В 1931 році утворено артіль "П'ятирічка", а в 1934 комуну "Заповіт Леніна" перетворено в сільськогосподарську артілью

У передвоєнні роки господарства села мали свої автомобілі, а поля обробляли трактори та інші машини Медведівської МТС. У місцевій неповній середній школі навчалося 400 дітей. При клубі працювали хоровий, струнний та драматичний гуртки.

  • Друга світова війна

5 серпня 1941 року в село було окуповане німецькими військами. Вони розграбували хліб, худобу, майно, а приміщення клубу і школи перетворили на стайню.

Та мельниківці не скорилися. На території Холодного Яру діяли партизанські загони П. Дубового та І. Боровикова. Вони тримали зв'язок з Великою землею, приймали звідти літаки, зброю, літературу. А в самому селі 1943 року протягом кількох місяців перебувала партизанська рота. В загонах народних месників боролися і мельниківці. Відомі своєю активною участю в партизанських діях С. П. Чучупака, Г. Л. Красота, В. Я. Вітько, В. І. Холод, та І. В. Чиж. Посиленню партизанського руху сприяв перехід через Буду (хутір, підпорядкований Мельникам) в березні 1943 року з'єднання партизанів під командуванням Героя Радянського Союзу М.І. Наумова.

Місцеві жителі активно допомагали холодноярським партизанам. Вони постачали їм харчі, одяг, взуття, медикаменти, здобували розвідувальні дані.

Фашисти зруйнували будівлі Мотронинського монастиря, спалили 352 хати, розстріляли понад 300 чоловік і вивезли на каторгу до Німеччини 240 юнаків та дівчат.

8-9 січня 1944 року мельниківські партизани разом з частинами 373-ї механізованої стрілецької дивізії 52-ї армії визволили село.

Понад 200 жителів села загинуло на фронтах війни. У братській могилі біля школи захоронені партизани і воїни Радянської Армії, що полягли у боях за визволення Мельників.

  • Післявоєнні часи
Мельники на топографічній мапі
Мельники на топографічній мапі

Після визволення села почалась відбудова господарства. В 1945 році крім грошових кредитів, господарство отримало від держави 120 голів великої рогатої худоби, 50 свиноматок, сільськогосподарські машини, посівний матеріал, мінеральні добрива.

В 1958 році артіль "Заповіт Леніна" вже мав свою тракторну бригаду.

В 1960 році всі три артілі села об'єдналися в колгосп "Заповіт Леніна", який в 1964 році було перейменовано на ім.Крупської. Господарство мало 3064 га землі.

За час з 1965-го по 1970 роки в господарстві споруджено 12 капітальних приміщень для тварин, склад мінеральних добрив, зерносховище. гараж на 18 автомашин. Село було повністю електифіковане і радіофіковане, діяла телеграфна лінія. Споруджено будинок культури на 300 місць, два клуби на 100 місць кожний, дві бібліотеки, будинок сільської Ради, восьмирічну та початкову школи, дитячий садок, два медичні пункти та пологовий будинок. В селі діяло поштове відділення, ощадна каса, чотири магазини, майстерня побутового обслуговування.

На 1971 рік у 8-річні школі працювало 20 вчителів, що навчали 203 учнів.

[ред.] Роки незалежної України

[ред.] Література

  • Історія міст і сіл УРСР. Головна редакція Української Радянської енциклопедії. Київ.

[ред.] Посилання

  • ^ Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст., стор. 422.
  • ^ Итоги переписи скота у сельского крестьянского населения Киевской губернии в 1912 году, стор. 531.


Населені пункти Чигиринського району

Міста: Чигирин
Села: БоровицяВдовичинеВершаціВітовеГалаганівкаГоловківкаДеменціЗам'ятницяІванівкаІвківціКрасносілляМатвіївкаМедведівкаМельникиНовоселицяПогорільціПолуднівкаРацевеРозсошинціРублівкаСтецівкаСуботівТарасо-ГригорівкаТінькиТопилівкаТрушівціХудоліївкаЧмирівка
Селища: БудаБуряковеГненнеКудашевеСкаржинкаСкелівкаЧернече