Азовські походи 1695—96
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Азовські походи 1695—96 - походи московських військ і флоту та українських козацьких полків на Азов і пониззя Дніпра під час рос.-турецької війни 1686-99. Безпосередньою метою поході було здобуття фортеці Азова у гирлі р. Дон.
Перший А.п. розпочався весною 1695. Під Азов виступила московська армія (31 тис. чол., 170 гармат) на чолі з ген. О.Головіним, Ф.Лефортом і П.Гордоном. Одночасно з наступом на Азов українська армія (120 тис. чол.) на чолі з гетьманом І.Мазепою і невеликий московський загін під командуванням Б. Шереметєва захопили у липні 1695 турецько-татарські фортеці Кизикермен, Тавань та ін. Підійшовши до гирла Дону, московські війська 5 липня 1695 почали облогу Азова. Невдалі штурми фортеці 5 серпня і 25 вересня призвели до великих втрат і примусили московську армію в листопаді 1695 відступити.
Наприкінці 1695 розпочалась підготовка другого А.п. На верфях у Преображенську і Воронежі було збудовано бл. 30 військових кораблів. У квітні 1696 московські війська (75 тис. чол.) під командуванням А.Шеїна вирушили на кораблях і суходолом до Азова. Наприкінці квітня з України виступив український козацький корпус (15 тис. чол) на чолі з чернігівським полковником Я.Лизогубом. Друга частина московських військ і українська армія (70 тис. чол) діяли в пониззі Дніпра. В травні 1696 Азов був оточений з суші і блокований московським флотом під командуванням Ф.Лефорта. Після запеклого штурму фортеці 17-19(27-29) липня українськими полками гарнізон фортеці капітулював. Вирішальну роль у облозі та здобутті Азова відіграли українські козаки.
УРЕ: — частина розпочатого Росією в кінці 17 ст. наступу на Пд. для визволення загарбаних турками і татарами пд. земель і здобуття виходу до Азовського і Чорного морів. Безпосередньою метою А. п. було здобуття фортеці Азова у гирлі р.Дону. Навесні 1695 російське військо на чолі з Петром І почало облогу Азова. Однак спроби взяти штурмом фортецю в серпні і вересні не вдалися. Успішнішими були дії рос. війська і укр. козаків на Дніпрі. В липні 1695 вони взяли турецьку фортецю Казікермен (біля сучас. Берислава). Протягом зими 1695—96 рос. армія готувалась до нового походу на Азов. На верф'ях у Преображенському і Воронежі було збудовано бл. ЗО військ, і багато трансп. суден. Ранньої весни 1696 рос. 75-тис. армія пішла на Азов. В кінці квітня з України туди вирушило 15 тис. укр. козаків, очолюваних досвідченим полководцем — черніг. полк. Я. Лизогубом. Рос. військо і козаки збудували укріплений табір і постійно робили напади на фортецю. Рос. флот блокував Азов
3 моря. Фортеця капітулювала 18 липня 1696. Здобуття Азова було важливою подією в боротьбі за визволення чорноморського узбережжя. Петро І високо оцінив воєнне мистецтво укр. козаків і полк. Я. Лизогуба, «мужа доброчесного і в воєнних трудах умілого».
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Історія СРСР, т. 1. К., 1950;
- Очерки истории СССР. Период феодализма. М., 1954;
- Дядиченко В. Участь українських козацьких полків в Азовсько-Дніпровських походах 1695—1696 рр. «Наукові записки інституту історії України», 1952, т. 4.