Андієвська Емма
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Емма Андієвська (19 березня 1931, м. Сталіно, нині Донецьк) — українська письменниця (поетеса, прозаїк), малярка. Член Національної спілки письменників України (від 1994). Член Міжнародного ПЕН-клубу.
Зміст |
[ред.] Біографічні дані
Від 1943 живе в еміграції: у Франції (Париж), США (Нью-Йорк), від 1961 — у ФРН (Мюнхен).
1957 закінчила Український Вільний Університет.
1955—1995 — режисер і редактор українського відділу радіо «Свобода».
Від 1958 — представник Нью-Йоркської групи.
1984 стала лауреатом літературної премії Фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів.
[ред.] Творчість
Для творчості Андієвської характерна поетика сюрреалізму, ускладненість композиції й тексту в прозі.
Художниця-авангардистка. Як живописець працює від 1956 — дебютувала виставкою в Мюнхені. Наступні виставки відбулися США, Канаді, Франції, Німеччині, Австралії, Бразилії, Швейцарії.
Від 1992 відбуваються виставки в Україні — Київ, Львів, Івано-Франківськ. 23 квітня 1994 у картинній галереї Кам’яняя-Подільського відбулася презентація виставки, на якій було, зокрема, представлено й роботи Андієвської.
[ред.] Видані книги
- Поетичні збірки
- «Поезія» (Новий Ульм, 1951),
- «Народження ідола» (Нью-Йорк, 1958),
- «Риба і розмір» (Нью-Йорк, 1961),
- «Кути опостінь» (Нью-Йорк, 1963),
- «Первні» (Мюнхен, 1964),
- «Базар» (Мюнхен, 1967),
- «Пісні без тексту» (Мюнхен, 1968),
- «Наука про землю» (Мюнхен, 1975),
- «Каварня» (Мюнхен, 1983),
- «Спокуси святого Антонія» (Мюнхен, 1985),
- «Вігілії» (Мюнхен, 1987),
- «Архітектурні ансамблі» (1989, із власними ілюстраціями),
- «Знаки. Тарок» (Київ, 1995),
- «Мкжиріччя. Сонети» (Київ, 1998).
- Збірки новел
- «Подорож» (Мюнхен, 1955; перевидано 1995 у Києві),
- «Тигри» (Нью-Йорк, 1962),
- «Джалапіта» (Нью-Йорк, 1962).
- Романи
- «Герострати» (Мюнхен, 1971),
- «Роман про добру людину» (Мюнхен, 1977; перевидано 1993 у Києві),
- «Роман про людське призначення» (Мюнхен, 1982; перевидано 1992 у Києві).
- Збірка «Казки» (Париж, Львів, Цвікау, 2000).
[ред.] Картини
- «Зелені квіти» (1989).
- «Гномики» (1990).
- «Шатле» (1991).
- «Одаліска» (1994).
- «Сім'я» (1995).
- «Мати з дитиною» (1995).
- «Сніданок» (1995).
- «Портрет» (1995).
- «Батьки і діти» (1995).
- «Хліб і вино» (1995).
- «Колоністи» (1996).
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Перевидання в Україні. — Т. 1. — Львів, 1993. — С. 44.
- Драч І. Андієвська Емма // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — С. 62 (дата народження — 13 березня 1933).
- Коптілов В. В., Астаф’єв О. Г. Андієвська Емма // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 473.
- Письменники України: Довідник. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 258; портрет.
- Современная украинская энциклопедия. — Т. 1. — Харьков: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга», 2005. – С. 203.
- Мацько В. На народних традиціях // Кам’янець-Подільський вісник. — 1994. — 28 квітня. — С. 1.
- Українське слово. — Т. 3. — С. 216.
- Стех М. Пошуки істини крізь інтелектуальну візію всесвіту: Дещо про поезії Емми Андієвської // Сучасність. — 1989. — № 2.
- Возняк Т. «Небуття хамелеон» в поезії Емми Андієвської // Сучасність. — 1992. — № 5. — С. 144—147.
- Фізер І. Емма Андієвська (1931) // Поза традиції: Антологія української модерної поезії в діяспорі. — Київ, Торонто, Едмонтон, Оттава, 1993. — С. 170—172.
- Андієвська Е. Перетинки // Золотий гомін: Українська поезія світу. — К., 1991. — С. 4—6; біографічна довідка.
- Андієвська Е. Ходіння по візу: Новела // Сучасність. — 1992. — № 4. — С. 16—17.
- Андієвська Е. Нічний інтер’єр; Встановлення рівноваги; З циклу «Гравюри» (Стілець. Мольберт. І копіткий копіст...»); «На скелі місто блима, мов вітряк...»; «Весь краєвид — тоненьку оболонку...»; «Пів-оселедця, келишок, коньяк...»; Початок нового циклю // Сучасність. — 1992. — № 5. — С. 5—8.
- Андієвська Е. [Із збірок «Наука про землю», «Каварня», «Спокуси святого Антонія», «Вігілії»] // Поза традиції: Антологія української модерної поезії в діяспорі. — Київ, Торонто, Едмонтон, Оттава, 1993. — С. 173—185.