Гужва Валерій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Валерій Гужва
Валерій Гужва

Вале́рій Фе́дорович Гужва́ (31 липня 1936, селище Постишеве, тепер м. Красноармійськ Донецької області) — український письменник (поет, прозаїк, публіцист). Член Національної спілки письменників України (від 1971).

[ред.] Біографічні дані

Середню освіту здобув в Ужгороді. 1958 закінчив факультет журналістики Київського університету. Друкується від 1962. Перші вірші надрукував у журналі «Прапор» (нині «Березіль»). Був членом КПРС (від 1964).

Працював на українському телебаченні, заступником головного редактора видавництва «Молодь», потім у видавництві «Український письменник».

Лауреат літературної премії Володимира Сосюри (2002).

[ред.] Твори

  • Збірки віршів:
    • «Огоньок» (1965),
    • «Дуель» (1969),
    • «Імена» (1972),
    • «Місто» (1974).
    • «Розмова» (1976),
    • «Вічна спрага» (1977),
    • «Біг часу» (казахською мовою),
    • «Темні меди» (1984),
    • «Крок» (1985),
    • «Озеро»,
    • «Метроном».
  • Повісті:
    • «Слвпий дощ» (1983),
    • «Забути, згадати» (1986),
    • «Нічого, крім зими»,
    • «Аркуш Мебіуса»,
    • «Плато над прірвою».
  • Романи:
    • «Рай».
  • Публіцистичні книжки:
    • «По двадцяти роках» (1965),
    • «Діалог про Україну» (1968, у співавторстві),
    • «Все життя — атака» (1974, у співавторстві).
  • Твори для дітей:
    • оповідання «Новий дім» (1966),
    • казка «Пригоди бувалого солдата» (1985).

Автор низки новел, сценаріїв документальних та анімаційного фільму «Котигорошко».

Працює в галузі художнього перекладу. Зокрема, переклав окремі поезії Белли Ахмадуліної.

Окремі твори Гужви перекладено російською, казахською, болгарською, словацькою, чеською мовами.

[ред.] Література