Герб Львова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

[ред.] Сучасний герб

Сучасний герб
Сучасний герб

5 липня 1990 р. сесія Львівської міської ради затвердила сучасний герб: у синьому полі золоті кам'яні ворота з трьома баштами, середня з яких вища від бічних. Башти завершуються трьома зубцями, мають по одній бійниці. У воротах йде в правий (геральдичний) бік золотий лев.

Сучасний герб (великий)
Сучасний герб (великий)

Великий герб Львова: щит з гербом міста, увінчаний срібною міською короною з трьома вежками як символом адміністративного центру області. Щит тримають лев і давньоруський воїн.

Розробили за мотивами старого герба А.Ґречило, В.Турецький, І.Турецький і І.Сварник.

[ред.] Історія

Польский герб Львова
Польский герб Львова
Герб австрійського періоду
Герб австрійського періоду

Вперше зображення лева зустрічається на печатці галицько-волинських князів Андрія та Лева ІІ, котрі називали себе правителями усієї Русі, Галича і Володимира. Лев був знаком династії Романовичей і територіальним гербом Галицько-Волинської держави.

Найстарша міська печатка прикріплена до пергаментної грамоти Львівського магістрату 1359 р. На ній зображено лева, що крокує у відчиненій міській брамі з трьома зубчастими баштами і бійницями. Зображення поєднало символ назви (тотожний з іменем сина засновника, Лева Романовича) і старовинну емблему князівства. У 1526 р. польський король Сигизмунд формально затвердив цей герб.

Після аудієнції львівського архієпископа Соліковського у папи Сікста V 1586 р. місто отримало право користуватися папським гербом - лев, що стоїть на задніх лапах і тримає в передніх три пагорбки та восьмипроменеву зірку. 6 листопада 1789 р. імператор Йозеф ІІ затвердив саме такий герб Львова.

Герб радянського періоду
Герб радянського періоду

Радянський герб затверджений 15 липня 1967 р.

У лазуровому щиті - червоні відчинені міські ворота з трьома вежами, в арці стоїть золотий лев, обернений вправо. На центральній вежі воріт - золоті серп і молот.

Автори - І.Картушенко, З.Кецало, Л.Левицький, Є.Мисько, Я.Новаківський.

[ред.] Посилання

Іншими мовами