Боярка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цей термін має також інші значення


Боярка
Основні дані
Регіон: Київська область
Район/міськрада: Києво-Святошинський
Засноване/перша згадка: перша писемна згадка — XVI ст.
Статус міста з 1956 року
Населення 34 000
Площа: 13 км²
Поштові індекси: 08151
Телефонний код: +380-XXX
Географічні координати: ??°??' пн.ш. ??°??' сх.д.
Відстань
Найближча залізнична станція: {{{станція}}}
До обл.центру:
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

— км
— км
— км
До Києва:
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

— км
— км
— км
Міська влада
Міський голова:

Боярка — місто районного значення з населенням понад 34 тис.

Територія — 1300 га (550 га — під забудовою).

Свій статус Боярка отримала 30 грудня 1956 р., коли були об'єднані в єдине місто окремі населені пункти — Боярка, Будаївка, Нова Тарасівка та селище Газовиків. Населення міста на той час становило близько 10 000 чоловік.

Залізницею місто розподілено на дві частини. Південно-Східна (історична частина міста) — це житловий сектор приватної забудови (близько 7тис. житлових будинків), та Північно-Західна (Нова Боярка) — понад 300 багатоквартирних будинків та приватний сектор.

Зміст

[ред.] Походження назви

Назву місто дістало від сусіднього села, яке з 1926 р перейменовано на Тарасівку.

Назву міста «Боярка» етимологи пов'язують зі словом буєрак (байрак). На складеному І. Ушаковим плані Києва 1695 р. в його околицях трапляються назви Боярак, Бояраки. Село Тарасівка розміщене у ярах, у розмитій водою долині, а сусідня з ним Юрівка стоїть на горбаках, дослівно по-старослов'янському «на юру» Таким чином на юру Юрівка, на буєраках — Боярка.

[ред.] Історія

Територія сучасної Боярки заселена здавна. Поблизу міста виявлено поселення скіфських часів (VIII—VII ст. до н. е.). Збереглися залишки невеликого слов'янського городища часів Київської Русі. Це городище Будаївка — фортифікаційна споруда, що є нині пагорбом, на якому зараз стоїть місцева Свято-Михайлівська церква і розміщений старий цвинтар. Розмір, форма, навіть те, що городище з усіх боків омивається водою, є свiдченням штучного походження пагорба, та дає підстави вважати його оборонною спорудою для захисту від ворогів. Це городище охороняється державою, як історична пам'ятка.

Згодом на цьому місці виникло село Городище — Будаївка, перша згадка про яке в історичних документах відноситься до початку XVI ст. Тоді ця територія перебувала під владою Литви, а після Люблінської унії 1569 року її захопила Польща і Будаївка належала польським магнатам Корецьким. Згідно Андрусівського перемир'я, 1667 року село остаточно перейшло до Росії.

Спочатку ним володів Київський Михайлівський монастир, а потім — Києво-Печерська Лавра. Після секуляризації монастирських земель, Будаївка стала державним селом. З 1845 року воно входило до складу Білогородської волості Київського повіту.

Нова сторінка життя Боярки — Будаївки розпочалась з будівництва у 60-х роках ХІХ ст. залізниці Київ-Фастів, що проходила повз село Будаївку. Залізнична станція, що виникла тут, отримала назву від сусіднього села Боярки (нині Тарасівка). Біля станції Боярка почало зростати нове дачне селище, яке невдовзі злилося з с. Будаївка. З 80-х років ХІХ ст. ця місцевість стала відомою як лікувально-кліматичний курорт для хворих на легені.

У 1885 р. коштом селян-власників Марком і Гнатом Гирявцевими за допомогою односельчан була збудована Свято-Михайлівська церква (дерев'яна). З побудовою залізниці Київ-Фастів населення Будаївки зростає. Виникає необхідність у будівництві більшої церкви. У 1901 р. поруч із старою церквою будується нині діюча церква. 25 вересня 1901 р. вона освячується Преосвященним Сергієм Єпископом Уманським. Престольний день — 8 листопада в ім'я Архистратига Михайла. Стара ж церква в роки Радянської влади використовувалась як склад під зерно, а потім і геть була зруйнована.

З 1921 по 1927 рр. — Боярка-Будаївка є центром Будаївської волості Київського повіту. У 1927 році Боярка-Будаївка входить до складу Київського району, який у 1944 році був перейменований у Києво-Святошинський.

У 30-х роках почалось будівництво лінії Київського укріпленого району (КУР) довжиною 55 км, що проходив повз Боярку. Згодом, у 1939 році після воз'єднання західних земель з УРСР, вона була законсервована. Але вже на третій день війни командуючий Південно-Західним фронтом генерал Кирпонос М. П. дав директиву про формування частин КУР. 8 липня будівництво I лінії, яка проходила через населені пункти Бірки- Білогородку-Боярку-Віту Поштову, було завершено.

Звільнено Боярку 5 листопада 1943 року.

Цілих два місяці точилися бої на території нашого району. Бояркою ворог заволодів 1 серпня 1941 року.

В 1947 р. поряд з містом було прокладено магістральний газопровід Дашава-Київ і збудовано компресорну станцію. Біля неї почалося будівництво селища газовиків. А з 1955 року вся територія між цим селищем і Бояркою була відведена під індивідуальну забудову.

Значно виросло місто за останні 30 років минулого століття. Протягом цих років побудовано і введено в дію машинобудівний завод «Іскра»; сучасні багатоповерхові житлові будинки (загальною площею понад 620 тис. кв. м.); середню загальноосвітню школу № 5; районну класичну гімназію; центр творчості дітей та молоді «Оберіг»; міську бібліотеку; районний Будинок урочистих подій; поліклініку та новий лікувальний корпус районної лікарні; обласну дитячу лікарню; спортивний зал; басейн «Прометей»; автоматичну телефону станцію; відділення зв'язку № 4; аптеку № 5.

В місті розташовано понад 40 об'єктів загальнодержавного, обласного і районного значення.

Основними виробничими підприємствами міста є: Боярське лінійне управління магістральних газопроводів; ВАТ «Іскра»; ВАТ «Арксі»; ЗАТ Боярська швейна фабрика"Мальва"; Боярська лісодослідна станція; ТОВ «Силует» та інші. Близько 900 підприємств займаються торгівельною діяльністю.

Вигідне місцезнаходження Боярки в півколі великих зелених масивів обумовлює сприятливий мікроклімат місцевості для розташування тут багатьох курортно-оздоровчих та лікувальних закладів загальнодержавного, обласного та районного значення. Серед них дитячий санаторій «Барвінок», обласна дитяча лікарня; обласний Будинок дитини, будинок відпочинку УТОС; центральна районна лікарня, обласна тублікарня.

У Боярці є краєзнавчий музей (створений на базі літературно-меморіального музею М. О. Островського), який займається збереженням історичних та культурних цінностей. Колекція музею налічує понад 9 тисяч предметів основного та науково-допоміжного фондів. Музей проводить просвітницько-виховну роботу, різноманітні виставки, презентації, творчі зустрічі, які сприяють перетворенню музею в осередок культурного життя міста та району. Значне місце в експозиції музею займають роботи художників К. Б. Полякової та В.І.Григор'єва. У фондах музею зберігається понад тисячу оригінальних робіт цих митців.

В місті встановлено кілька пам'ятників, що відображають історію міста: пам'ятник П. Корчагіну (арх. А.Харченко, скульп. А.Ігнащенко) — 1979 р.; паровоз К-15776 «Кукушка» — 1989 р., встановлений на вічну стоянку в Боярці, як символ порятунку Києва від паливної кризи в холодну зиму 1921 року. Він — єдиний представник цієї серії в Україні.

[ред.] Визначні особи

У місті Боярка народились такі визначні особи:

  • М. П. Диченко (27.01.1863 р. — 04.12.1932 р.), український астроном. Основні роботи стосуються астронометрії і теорії астрономії

[ред.] Посилання



Міста: БерезаньБіла ЦеркваБогуславБориспільБояркаБровариБучаВасильківВишгородВишневеІрпіньКагарликМиронівкаОбухівПереяслав-ХмельницькийПрип'ятьРжищівСквираСлавутичТаращаТетіївУзинУкраїнкаФастівЧорнобильЯготин
Смт: Бабинці • Баришівка • Борова • Бородянка • Велика Димерка • Володарка • Ворзель • Глеваха • ГостомельГребінкиДимер • Дослідницьке • Згурівка • Іванків • Калинівка (Броварський район) • Калинівка (Васильківський район) • Калита • Клавдієво-Тарасове • Кодра • Кожанка • Козин • Коцюбинське • Красятичі • Макарів • Немішаєве • Пісківка • РокитнеСтавище • Терезине • Чабани
Іншими мовами