Біологія розвитку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Біоло́гія ро́звитку — розділ біології, що вивчає причинні механізми і рушійні сили індивідуального розвитку (онтогенезу) організмів тварин і рослин.

Зміст

[ред.] Генеза

Біологія розвитку — спадкоємиця раніше виниклого в ембріології експериментального напрямку — механіки розвитку — сформувалася до середини 20 ст. на основі ембріології; на стику її з цитологією, генетикою, фізіологією і молекулярною біологією. Успіхи, досягнуті цими дисциплінами, уможливили об'єднання різних підходів і методів для вирішення таких фундаментальних проблем біології розвитку, як способи реалізації генетичної інформації в індивідуальному розвитку, молекулярно-генетичні основи диференціювання клітин, тканин і органів, механізми клітинних взаємодій і регуляторних процесів, що забезпечують цілісність організму, що розвиваються, молекулярні механізми нормального і пухлинного росту й інші. Досягнення біології розвитку відкривають великі перспективи для практики (керування розвитком тварин і рослин, регуляція статі, регуляція чисельності тварин і т. д.).

[ред.] Основні завдання

Основними завданнями біології розвитку є вивчення

  • способів реалізації генетичної інформації в індивідуальному розвитку,
  • молекулярно-генетичних механізмів диференціації клітин, тканин і органів,
  • механізмів клітинних взаємодій і регуляторних процесів, що забезпечують цілісність організму,
  • молекулярних механізмів нормального й аномального розвитку з метою розроблення ефективних методів керування ростом, розвитком і розмноженням організмів.

[ред.] Напрямки досліджень

Основні напрямки досліджень:

  • Біологія розвитку тварин.
  • Біологія розвитку рослин.
  • Експериментальна ембріологія.
  • Молекулярна біологія клітини.
  • Генетична регуляція розвитку.
  • Молекулярні механізми диференціації.
  • Розроблення нових методів біології розвитку.
  • Цитологічні основи онтогенезу.

[ред.] Джерела

  • Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Баев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1986.—831 с., ил., 29 л. ил.
  • ВАК України. Паспорт спеціяльности.