Агамемнон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
АГАМЕ́МНОН (гр. Ἀγαμέμνων, Agamemnon) — герой давньогрецьких міфів, син аргоського царя Атрея й Аеропи, брат Менелая, володар Мікен, вождь ахейського війська в Троянській війні. Коли Атрея вбив його небіж Егіст, батько якого, Тієст, став царем у Мікенах, А. і Менелай утекли в Спарту. Спартанський цар Тіндарей дав їм притулок і одружив із своїми дочками: А. — з Клітемнестрою, Менелая — з Єленою. Клітемнестра народила А. трьох доньок: Іфігенію, Хрісотеміду й Електру, а також сина Ореста. Після смерті Тіндарея царем Спарти став Менелай, разом з яким Агамемнон скинув Тієста з престолу й заволодів Мікенами.
Хоробрий і мудрий полководець (див. XI пісню «Іліади»), Агамемнон не міг стримувати власного честолюбства, чим не раз шкодив загальній справі. Через свою хвалькуватість (убивши якось на полюванні лань, він заявив, що влучності його пострілу могла б позаздрити сама Артеміда) Агамемнон мусить погодитися принести дочку Іфігенію в жертву розгніваній богині-мисливиці, яка позбавила ахейський флот попутного вітру; гонор і жадібність Агамемнон при розподілі бранок під час облоги Трої призводять до сварки з Ахіллесом. Агамемнон образив жерця Аполлона, накликавши гнів останнього на ахейське військо. Після падіння Трої Агамемнон дістав велику здобич і дочку Пріама Кассандру.
За відсутності Агамемнона Егіст став коханцем Клітемнестри і розпоряджався в Аргосі як володар. Повернувшись із-під Трої, Агамемнон став жертвою зрадливої дружини. Коли він мився в ванні, Клітемнестра накинула на нього покривало і за допомогою Егіста вбила його. (Варіант: Агамемнона вбив сам Егіст.)
Агамемнон був найбагатшим з усіх вождів, що брали участь у Троянській війні. Залишки фортеці й незліченні скарби, які знайшов Г. Шліман у Мікенах, свідчать, що то справді були «велезлоті», «велелюдні» Мікени, як їх називає давньогрецький епос, наймогутніша серед тогочасних держав Пелопоннесу. А. привів до Іліону сто кораблів — найбільше з усіх басилевсів (Гомер). У греків були мудріші, хоробріші, сильніші, завзятіші від А. вожді, але військо очолив він.
У Спарті, на Пелопоннесі і в Беотії існував культ А. Припускають, що в цих місцевостях А. шанували як бога, культ якого згодом був витіснений культом Зевса. Свідченням цього є одне з Зевсових імен — Зевс Агамемнон. У Херсонесі як священна річ зберігався скіпетр А. На пам’ятках мистецтва часто зустрічаються зображення А., але дуже рідко на першому плані. Зображували А. подібним до Зевса.
Життя і особливо трагічна смерть А. були улюбленою темою творів античної та європейської літератур (трагедії «А.» Есхіла, «Іфігенія в Авліді» Евріпіда, «Іфігенія» Расіна, «А.» Альфієрі тощо). Сюжет смерті А. використано також у музичному мистецтві Європи, зокрема в творах Н. Цінгареллі, Д. Треверса, С. Танєєва, Д. Мійо, Л. Керубіні.