Електрична розвідка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Електрична розвідка, електророзвідка, (рос. электрическая разведка, электроразведка; англ. electric prospecting, electric exploration, geophysical prospecting by electric means; нім. elektrische Erkundung f) – група методів розвідувальної геофізики, що базуються на вивченні природних або штучних електромагнітних полів, які збуджуються в земній корі.
Електромагнітне поле, що досліджується в землі і на її поверхні, залежить від властивостей гірських порід (їх пит. електрич. опору, магнітної і діелектрич. проникності, поляризовності), що дозволяє по зміні його параметрів вивчати геол. будову територій і виявляти поклади корисних копалин.
Застосовується понад 100 модифікацій Е.р., що поділяються на такі осн. групи методів:
- уявних опорів,
- електрохімічної поляризації,
- магнітотелуричного поля,
- електромагнітного зондування,
- індуктивні і
- радіохвильові.
Електророзвідувальна апаратура складається з джерел струму (батареї, ґенератори тощо), живильних (заземлена на кінцях лінія, замкнений одновитковий або багатовитковий контур та ін.) і вимірювальних (датчики поля, набір проміжних перетворювачів сигналу) пристроїв. Для вивчення малих глибин (до одного км) застосовується, як правило, переносна апаратура. Для глибинних досліджень використовують електророзвідувальні станції.
У гірн. справі шахтні, свердловинні і кар'єрні модифікації Е.р. використовуються при експлуатаційній розвідці, технол. картуванні, дослідженні стійкості гірн. виробок та ін.
[ред.] Література
Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3