Китаївська пустинь
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Китаївська пустинь — монастир у Китаєві, підпорядкований Києво-Печерській лаврі. Діяв у XVIII — на початку XX ст. Відновлений у 1990-і роки.
Засвідчена документами історія обителі починається з 1716 р., і вже з цього ж століття Китаїв зажив слави київського Афону, ставши місцем паломництва. Найвідомішими з китаївських старців (подвижників-ченців) були Досифей і Феофіл.
До кінця XIX ст. остаточно склався архітектурний ансамбль монастирського подвір'я, яке мало форму шестикутника. До нього увійшли цегляна Троїцька церква, 45-метрова дзвіниця, трапезна з церквами Дванадцяти апостолів і Трьох російських святителів — Петра, Олексія та Іони, будинок настоятеля, братський корпус, двоповерховий дім для старих священнослужителів, келійні корпуси та цегляна огорожа з економічною брамою. З 1898 р. на території господарчого двору діяв лаврський свічний завод. До нового корпусу богодільні 1904 р. прибудовано церкву св.Серафима Саровського.
У 1920-і роки храми продовжували діяти, але сама пустинь ченцям вже не належала: у келіях розмістилася дитяча колонія, частина споруд використовувалася сільськогосподарськими закладами. 1930 р. пустинь було остаточно ліквідовано, територію та будівлі передано Всесоюзному дослідному інституту плодового та ягідного господарства (з 1954 р. — Український НДІ садівництва). Дзвіницю розібрали 1932 р., інші споруди сильно постраждали під час Другої світової війни. Після війни у пустині розміщувалися Республіканський навчально-виробничий комбінат бджільництва і Український науково-дослідний інститут захисту рослин.
Після реставрації на початку 1990-х років Троїцьку церкву як парафіяльну було передано УПЦ (1992) разом з відремонтованою трапезною з келіями. 1994 р. відродилося монастирське життя. Першим начальником відновленого скиту став архімандрит Пафнутій (Россоха, у схимі Феофіл; 1929—1996). Після археологічних досліджень 1993—94 рр. було впорядковано печери, де освячено храм в ім'я св.Досифея. З 1996 р. обитель має статус самостійного монастиря.
[ред.] Джерела
- Київ. Історична енциклопедія. 1917-2000 роки.
- Китаевская пустынь.— К., 2000.
- Енциклопедія Києва — wek.kiev.ua