Антисемітизм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
антисемітизм, одна з форм національної нетерпимості (ксенофобії), що виражається у ворожому ставленні до євреїв (див. семіти), ідеологія та політика, спрямовані на обмеження або позбавлення євреїв громадських та інших прав. На території України першими відомими виявами антисемітизму були погроми 1113 р. у Києві та вигнання єврейського населення з міста за князівства Володимира Мономаха.
Антисемітизм був складовою частиною офіційної нацистської ідеології в гітлерівській Німеччині. За період 1933-1945 внаслідок здійснюваного нацистами геноциду (див. також Голокост) загинуло близько 6 млн євреїв – в концентраційних таборах, ґетто, під час таких акцій, як масові розстріли у Бабиному Ярі (Київ), або придушення повстання у Варшавському ґетто.
Після Другої світової війни створення Ізраїлю в 1948 викликало палестинський антисемітизм, підбурюваний арабським світом. У Європі, США, а також в мусульманських країнах, антисемітизм існує і пропагується неофашистськими групами. Деякі євреїські політичні і громадські діячі використовують прояви антисемітизму в корисних цілях.
УРЕ: — поширення ворожнечі до євреїв, характерне для класово-антагоністичних суспільств; різновидність буржуазного націоналізму. Ще в старод. світі, переважно на грунті реліг. фанатизму, мали місце досить бурхливі вияви А. Значно активізувався А. в період пізнього середньовіччя, причому в цей час він набрав яскраво вираженого класового характеру.
З розвитком бурж. суспільства і класової боротьби буржуазія дедалі більше вдається до розпалювання нац. ворожнечі, зокрема до цькування євр. народу. В деяких країнах були відроджені серед.-віч. гетто; у Франції з провокац. метою організовано справу Дрей-фуса; в Росії царизм встановив т. з. смугу осілості—територію, поза якою не дозволялось проживати євреям. Щоразу, як тільки наростав революц. рух, буржуазія та її лакеї — націоналісти, намагаючись відвернути увагу трудящих від соціальних завдань і підмінити класову боротьбу національною гризнею, активізували шовіністичну пропаганду, організовували міжнац. різанину, криваві євр. погроми. Подібною політикою вславились правлячі кола царської Росії. В роки нового революц. піднесення (1910—14) вони разом з бурж. партіями посилили націоналістичну пропаганду і сфабрикували в Києві справу Бейліса—яскравий прояв брудної антисемітської політики. Під час першої світової війни в усіх воюючих країнах, в т. ч. і в Росії, шовінізм досяг небачених розмірів. Укр. буржуазія, не спиняючись ні перед якими засобами, щоб насаджувати націоналізм серед найвідсталіших верств населення і провокувати нац. ворожнечу, активно поширювала А. Погромницьку політику захищали також усі укр. дрібнобурж. партії, в т. ч. й ті, що маскувалися під соціалістів. Об'єктивно поширенню А. сприяли і різні єврейські дрібнобуржуазні партії, сіоністи всіх мастей, зокрема Бунд.
Єдино правильні принципи в нац. питанні обстоювала в Росії більшовицька партія на чолі з В. І. Леніним. Більшовики викривали грубу шовіністичну політику націонал-реакціонерів, зривали маску з націонал-лібералів і націонал-демократів, які прикривалися фальшивими фразами, а на ділі проводили ту ж націоналістич. антисемітську політику. Більшовики виховували трудящих у дусі пролетарського інтернаціоналізму, рівноправності й дружби народів. В. І. Ленін багато разів виступав проти антисемітизму, відстоював право євр. народу на рівність серед народів багатонац. Росії. Йому належить розробка проекту закону про скасування всіх обмежень прав євреїв, який намічалось внести в Держ. думу через більшовиків-депутатів.
З перемогою Жовтн.перевороту була проголошена рівноправність усіх національностей. А. в нашій країні був ліквідований разом з його носіями — експлуататорськими класами. Євр. народ став цілком рівноправним серед народів СРСР. В соціалістич. суспільстві утвердилась ідеологія незламної дружби й братерства народів. Рівноправність громадян СРСР, незалежно від їх національності і раси, є непорушним законом. Будь-яке обмеження прав або встановлення переваг, а також проповідь расової чи національної винятковості, ненависті та зневаги караються законом.
У капіталістич. країнах, як і раніше, проповідується расизм, проводиться політика дискримінації нац. меншостей, зокрема євреїв. Найогидніших форм А. досяг у Німеччині з приходом до влади гітлерівців. Нім. фашисти проводили політику терору щодо євр. народу як у своїй країні, так і на окупов. територіях. Мільйони євреїв, а також людей ін. національностей було знищено в таборах смерті.
Поки існує капіталістич. світ з його расистською ідеологією, поки є пережитки капіталізму в свідомості окремих людей соціалістич. країн, доти можуть іззовні проникати і виявлятись різні елементи бурж. ідеології, в т. ч. й А. Комуністична партія закликає бути постійно пильними до ворожих проявів, викривати їх і нещадно викорчовувати, наполегливо виховуючи трудящих в дусі дружби народів, в дусі пролетарського інтернаціоналізму.
[ред.] Дивись також
[ред.] Література
Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ. Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо. |
- Ленін В. І. Твори. Вид. 4:
- т. 6. Чи потрібна «самостійна політична партія» єврейському пролетаріатові;
- т. 8. До єврейських робітників;
- т. 20. Законопроект про національну рівноправність; Проект закону про рівноправність націй і про захист прав національних меншостей;
- т. 25. Як боротися з контрреволюцією;
- т. 29. Про погромне цькування євреїв.