Дьяков Іполит Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Іполит Дьяков
Іполит Дьяков

Іполи́т Микола́йович Дья́ков (1865 — ?) — домовласник, Київський міський голова у 1906-16 рр. та у 1919 році.

Іполит Дьяков, потомствений дворянин Київської губернії, навчався у київській Першій гімназії. У 1889 році закінчив фізико-математичний факультет Київського університету. Служив чиновником при різних відомствах (зокрема, при Управлінні кіннозаводства). Судячи з документів, що дійшли до наших днів, цю людину знали й шанували в багатьох країнах світу. 1895 року він був уповноваженим Головного управління державного конярства з організації російської етнографічної виставки в Парижі, 1900-го працював над підготовкою імперської експозиції на Світовій виставці, за що французький уряд нагородив його орденом Почесного Легіону. Його було вшановано вищими державними нагородами Росії, Італії, Німеччини, Сербії, Болгарії.

З 1902 року обирався депутатом Міської думи, був головою театральної комісії. З 1906 року — міський голова. За переконаннями — центрист, ефективно керував Київською думою, сприяв динамічному розвитку Києва. Спортсмен-аматор, автомобіліст. Був членом оргкомітету Всеросійської виставки та Київської олімпіади 1913 року. За час його керівництва створено близько сорока моделей літаків, комерційний інститут прийняв перших студентів, відбулося відкриття Педагогічного музею.

Одружений був з Ольгою Смородиновою — онукою мільйонера, колишнього міського голови Густава Ейсмана. Разом з дружиною володів "Гранд-Отелем" на Хрещатику, садибами з капітальною забудовою по сучасних провулку Шевченка (будівля не зберіглася) та площі Франка (збереглася теперішня будівля «Київенерго»). Перебував на посаді міського голови до 1916 року, коли пішов у відставку. Знову обіймав цей пост під час денікінської окупації у 1919 році. Емігрував разом з «білими».

[ред.] Джерела інформації


Герб Києва Голови міської влади Києва Прапор Києва

Герб Речі Посполитої Литовсько-польська доба: Яцько Балика | Федір Ходика-Кобизевич | Андрій Ходика-Кобизевич

Прапор Російської імперії у 1914—1917 рр. Російська імперія: Федір Тадрина | Ждан Тадрина | Ян Биковський | Федір Биковський | Георгій Рибальський | Пилип Лакерда | Григорій Киселівський | Парфентій Дегтерєв | Іван Ходунов | Федір Войтенко | Павло Демідов Сан-Донато | Густав Ейсман | Павло Демідов Сан-Донато | Микола Ренненкампф | Густав Ейсман | Іван Толлі | Степан Сольський | Василь Проценко | Іполит Дьяков | Федір Бурчак

Прапор Української Держави Українська Держава: Євген Рябцов | Іполит Дьяков

Прапор Української Радянської Соціалістичної Республіки УРСР: Ян Гамарник | Григорій Гринько | Пантелеймон Свистун | Юрій Войцехівський | Іван Воробйов | Василь Биструнов | Рафаїл Петрушанський | Павло Христич | Микола Пашко | Іван Шевцов

Прапор Третього Рейху Райхскомісаріат Україна: Олександр Оглоблин | Володимир Багазій | Леонтій Форостівський

Прапор Української Радянської Соціалістичної Республіки УРСР: Леонід Лебідь | Федір Мокієнко | Федір Чеботарьов | Олексій Давидов | Михайло Бурка | Володимир Гусєв | Валентин Згурський | Микола Лаврухін

Прапор України Незалежна Україна: Григорій Малишевський | Олександр Мосіюк | Іван Данкевич | Іван Салій | Леонід Косаківський | Олександр Омельченко | Леонід Черновецький