Мазепа-Коваль Галина Ісааківна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мазепа-Коваль Галина Ісааківна (9 лютого 1910, Санкт-Петербург - ) - українська художник, ілюстратор.

Галина Мазепа народилася 9 лютого 1910 року як перша дитина в родині Ісаака Мазепи й Наталії з роду Сінґалевич. Прийшла вона на світ у Петербурзі, де її батьки тоді саме закінчували університетські студії. Ісаак Мазепа (1883-1952) походив з села Костобобрів на Чернігівщині, з тієї частини України, в якій довго зберігалися традиції Гетьманської держави. За фахом аґроном, він був більш відомий як політичний діяч, ставши головою уряду Української Народної Республіки (У. Н. Р.) в 1919 році

Ім’я Г. Мазепи відоме багатьом ще з-перед війни, коли вона кінцем 30-их років брала участь у різноманітних виставках у Львові. Вже тоді її мистецтво привертало увагу глядача модерним трактуванням теми. З полотнами мисткині в той час зустрічаємось на виставках в Римі, Берліні та Празі. В останньому з цих міст художниця жила довший час. Тут вона закінчила Державну мистецько-промислову школу у 1935 році. У майстернях Сергія Мако, Роберта Лісовського та передовсім у проф. Кратохвіля вона здобула ті основи в мистецтві, які сформували певний напрям в її майбутньому малярському житті.

З того часу Галину Мазепу бачимо як графіка-ілюстраторку літературних видань для дітей. В царині цієї галузі мистецтва вона зайняла поважне місце. Своїм вмінням і прикметами потрібними, ілюстраторці, вона оформила казки-п’єси О. Олеся “Пригоди бабусі”, “Бабуся у гостях у ведмедя”, “Ведмідь у гостях у бабусі”, опісля титульні сторінки “Школярика” й ”Школяра”, що їх видав Л. Полтава у 1945 році. Крім ілюстрування “Веселки” і “Крилатих” художниця оформляє “Квітку щастя” Т. Білецької , “Сонцебори” І. Смолія та ряд інших шкільних читанок, підручників та книжок: “Зуб часу” й “Івасик Телесик”.

Після вимушеного виїзду з Європи до Венесуели з родиною в кінці 1947 року, до держави тропічного клімату та яскравих кольорів, Г. Мазепа виявилася найбільш продуктивною. Її творчий доробок дуже великий. Про її плідну працю свідчать такі художні твори на українські теми, як: “Ворожіння” (1946), “Русалки” (1948), “Гуцульська мати” (1972), “Мавка” (1977), “Три жінки” (1977) та багато інших.

У Венесуелі Галина Мазепа працювала художником у кіностудії „Болівар-фільм”, де успішно творила ілюстрації для мультиплікаційних фільмів (cartoons), виставляла свої картини на чужинецьких форумах.

Картини Галини Мазепи були нагороджені й відзначені на багатьох конкурсах. 1956 року у Венесуелі в Національному салоні її твір одержав першу нагороду, яку їй вручив президент країни. Ця нагорода припала мисткині за її рельєфну картину, на якій була виліплена Божа Мати Покрова, що тримала рушник, яким прикривала човен-чайку з козаками. Цим твором, який дістав таке високе признання країни, у якій Галина Мазепа тоді жила, як й іншими своїми творами, мисткиня знайомила чужинецький світ з українською темою, українською традицією завдяки талантові, власним зусиллям і матеріальним засобом, які вона здобула тяжкою працею.