Нічниця ставкова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Нічни́ця ставкова́, лилик ставковий (Myotis dasycneme Boie, 1825)

Ссавці Ряд Рукокрилі — Chiroptera Родина Звичайні кажани, Гладконосі кажани — Vespertilionidae

Таксономічна характеристика. Один з 66 видів роду; один з 9 видів роду у фауні України.

Статус. III категорія.

Поширення. Зустрiчається спорадично, переважно у Львiвськiй, Київськiй, Полтавськiй та Харкiвськiй областях; у Закарпатськiй областi було зареєстровано одну особину на прольотi (с. Сiль Великоберезнянського району, 8. IХ. 1965 р.). Ареал охоплює смугу мiж 49 i 60 ° пн. широти вiд Францiї, Голландiї i Данiї до Зх. Сибiру (долина Єнiсею).

Місця перебування. Селиться поблизу стоячих водойм або рівнинних рік. В горах з`являється лише під час сезонних міграцій і зимівлі. Вдень ховається на горищах, зрідка — у дуплах дерев. Зимує в тріщинах і щілинах будівель або в печерах.

Чисельність. Відмічені окремі знахідки (з 40-х рр. 20 ст.), головним чином узимку.

Причини зміни чисельності. Зменшення кількості схованок, забруднення природного середовища.

Особливості біології. Перелітний вид, на Передкарпатті живе осіло. На місцях зимівлі — з вересня. Зимує звичайно поодинці, їжу добуває з настанням сутінок і перед світанком; політ сильний, повільний та рівний. Живиться переважно дрібними метеликами, жуками, одноденками та двокрилими, яких ловить над водою на висоті 5 — 20 см. Розмножується раз на рік. Самка у 2-й пол. червня народжує одне маля. Вороги — сови.

Розмноження у неволі. Даних немає.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980) та Європейського Червоного списку (1991). Слід взяти під охорону місця можливого перебування виду.

[ред.] Джерела інформації

Кузякин А. П., 1950; Абелєнцев В. І., Підоплічко І. Г., Попов Б. М., 1956; Татаринов К. А., 1956; Громов И. М. (та т.), 1963.

Ю. І. Крочко.


Нічниця ставкова
Біологічна класифікація