Dead Can Dance (гурт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Dead Can Dance на концерті у Мюнхені у 2005 році.
Dead Can Dance на концерті у Мюнхені у 2005 році.

Dead Can Dance - австралійський рок-гурт. Створений у 1981 році в Мельбурні. У дуже своєрідній музиці гурту, який інколи зараховують до жанрів дарквейв або готичний рок, поєднуються впливи електронної музики, альтернативного року, неокласики, середньовічних хоралів а також етно (переважно східноєвропейського і арабського походження). Члени гурту - Лайза Джеррард та Брендан Перрі. Початково Dead Can Dance був квінтетом, а під час гастролей та студійних записів у його складі виступало до 15 музикантів. Пісні гурту здебільшого мають містичні та символічні сюжети. Манеру співу Лайзи Джеррард інколи порівнюють з вокалом Елізабет Фрейзер з Cocteau Twins. Гурт проіснував до 1998 року, у 2005 музиканти ще раз об’єдналися для всесвітнього концертного турне.

Зміст

[ред.] Історія

Лайза Джеррард та Брендан Перрі - обидва англо-ірландського походження - познайомилися у 1980 році в Мельбурні. У травні 1983 року музиканти переїжджають до Лондона, де незабаром підписують контракт з незалежною студією 4 AD. У лютому 1984 року виходить перший альбом гурту Dead Can Dance, який містить композиції чотирьох попередніх років, однак Джеррард та Перрі залишилися невдоволеними якістю запису. У другому альбом Spleen and Ideal, який вийшов у листопаді 1985 року і зайняв друге місце у гіт-парадах indie, музиканти відмовляються від електрогітар і використовують натомість класичні інструменти, зокрема, віолончель, литаври та тромбони. На Within the Realm of a Dying Sun Перрі намагається повністю відійти від загальноприйнятих моделей рок-музики. Він зосереджує свою увагу на класичній музиці, головно на музиці барокко з її контрапунктовими структурами. Музиканти вирішують працювати надалі лише з класичними інструментами у супроводі семплерів та комп’ютерів. Ці нові впливи проявляються вже на четвертому альбомі гурту The Serpent's Egg, у якому елементи етномузики поєднуються з електронними. Після цього Джеррард та Перрі переїжджають на деякий час до Іспанії, де пишуть музику до фільму Авґустіна Вілларонґи (Augustin Villaronga) El Nino De La Luna. У цьому фільмі, який показали на Канському фестивалі у 1989 році, Джеррард вперше виступила в ролі акторки. У 1990 році Dead Can Dance вперше виїжджають на гастролі до США. На альбомі Aion, який виходить у цьому ж році, помітний вплив сакральної та літургійної музики епохи Ренесансу, музиканти використовують середньовічні музичні іструменти. Для Into the Labyrinth характерне поєднання примітивного етно з електронною музикою. Цей альбом став одним найуспішнішим у комерційному плані (поруч з Spiritchaser) і увійшов до Top 50 британських гіт-парадів.

[ред.] Склад гурту

[ред.] Цікаві факти

  • Назва гурту ("Мертве може танцювати") інтерпретується зазвичай як здатність повертати життя чомусь, що було мертвим або забутим. Інструменти, які використовують музиканти, є старовинними, забутими або недоступними для широкого вжитку. За іншою інтерпретацією назва базується на алегорії "Танку смерті" (франц. danse macabre). Ще однією інтерпретацією є ідея надання життя неживим предметам.
  • На обкладинці першого альбому Dead Can Dance зображено ритульну маску з Папуа-Нової Ґвінеї. У цій візуалізації втілено головну музичну ідею - перехід неживого у живе і навпаки: маска була частиною дерева, яке перетворилося у неживу матерію. Однак вправність митця надала масці нового життя у її ритуальному використанні.

[ред.] Дискографія

[ред.] Альбоми (LP)

  • Dead Can Dance (1984)
  • Spleen and Ideal (1985)
  • Within the Realm of a Dying Sun (1987)
  • The Serpent's Egg (1988)
  • Aion (1990)
  • Into the Labyrinth (1993)
  • Toward the Within (1994)
  • Spiritchaser (1996)

[ред.] Альбоми (EP)

  • Garden of the Arcane Delights (1984)

[ред.] Зовнішні посилання