Історія промисловості в Україні
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміст |
[ред.] 17 століття
Формувалося мануфактурне виробництво, засноване на дрібних селянських промислах і міській ремісничій техніці (з застосуванням найманої робочої сили).
[ред.] 18 століття
У зв'язу з розвитком товарно-грошових відносин в Україні починають вирощувати технічні культури (цукровий буряк тощо).
У 80-х роках на Лівобережжі було понад 3300 водяних млинів і 12 тис. вітряків, багато гуралень.
Наприкінці століття кількість поселень міського типу досягла 200.
[ред.] 19 століття
У 1824 р. в Україні (с. Трощино Канівського повіту на Київщині) було збудовано перший цукровий завод, а загалом у першій половині століття було збудовано близько 200 цукроварень. Цукрова галузь посідає перше місце у промисловості України і Україна забезпечує 80% виробництва цукру в Російській імперії.
Друге місце належало суконній промисловості (160 фабрик). Розвивалося також військова (завод «Арсенал» у Києві, порохові заводи у Шостці, корабельні у Херсоні та Миколаєві тощо), металургійна промисловість, машинобудування. Кількість промислових підприємств вже у першій половині століття сягнула 649.
Український експорт (зерно, вовна, цукор) складав 60% загальноімперського.
У 40-і рр. розгортається перехід від мануфактур до фабрик із застосуванням машин (парових тощо). У Києві, Луганську, Катеринославі, Ромнах, Кременчузі створюються перші машинобудівні заводи, наприклад вже у 1840 р. Яхненком і Симиренком засновано у Млієві фабрику сільскогосподарських машин.
На середину 19 століття розвиток ринкових відносин спричинив глибоку кризу феодальної системи, включно з поміщицькими мануфактурами.
1858 р. кількість підприємств зросла до 2473, у 1869 р. налічувалося вже 3712 промислових і кустарно-ремісничих закладів, у 1900 р. - 5301. Самих лише машинобудівних підприємств у 1884 р. налічувалося 75.
Реформи другої половини століття (відміна кріпосного права і т.п.) прискорили розвиток ринкових відносин, сприяли промисловому перевороту в Україні. Мануфактурне виробництво практично повністю було замінене на фабрично-заводське з використанням найманої робочої сили та різних машин (парових, потім двигунів внутрішнього згоряння та електричних).
Особливість промислового перевороту в Україні полягала , що з 60-х років у першу чергу почало розвиватися будівництво та використання залзниць. З 1865 р. почалося спорудження першої в Наддніпрянській Україні залізниці між Одесою і Балтою, а вже на кінець століття довжина залізничних колій в Україні становили 8400 км.
За 1861 - 1900 р.. видобуток вугілля в Україні зріс більш, як у 115 разів і становив 691,5 млн. пудів (70% всього видобутку в імперії), залізної руди - відповідно в 158 разів і 210 млн. пудів (більше половини всього видобутку в імперії), виплавка чавуну - досягла 92 млн. пудів (більше половини всього видобутку в імперії), трохи менше половини - заліза та сталі, 70% прокату металів.
Слабким місцем промисловості було те, що лише 15% промислових підприємств на території України випускали готову продукцію, решта - давали сировину та напівфабрикати, які вивозилися в інші частини імперії.
У сільскому господарстві товарне виробництво найінтенсивніше розвивалося на Правобережжі (родючі ґрунти, транспортні комунікації до морських портів). В Україні вирощувалося 90% експортної пшениці імперії, 43% світового врожаю ячменю, 20% - пшениці і 10% - кукурудзи. Інтенсифікація призвела до утворення надлишку робочої сили в сілському господарстві - 7,3 млн. чоловік з 10,7 працездатних.
Чисельність міського населення зросла у 2,5 рази і становила 1457 тис. чол. У 80-90-ті роки в Харкові, Києві, Одесі, Катеринославі з'явилися електростанції, в 1892 р. в Києві пущено перший в імперії трамвай, за ним - в Катеринославі, Житомирі, Єлісаветграді, Севастополі. На початку 80-х встановлено телефонний зв'язок в Одесі, пізніше - в Києві (перша в імперії державна телефонна станція), Маріуполі.
В 1987 р. на обліку знаходилося 1480 тис. робітників, з яких 84% були корінними жителями, з них понад 52% назвали рідною мовою українську.
[ред.] 20 століття
На початку століття територію України як і інші частини Російської імперії охопила економічна криза, яка тривала з 1900 по 1903 рр. і характеризувалася перевиробництвом продукції, відтак - зупинкою діяльності (частини) підприємств та накопиченням продукції на складах.
З 1910 р. розпочалося нове економічне піднесення. Щорічно економічне виробництво зростало приблизно на 10%.
В Україні з 1910 по 1913 р. видобуток вугілля підвищився в півтора, залізної руди - в два рази, марганцевої руди - в 4 рази. Продовжує зростати частка України в загальному промисловому виробництві Російської імперії - до 25%, частка в перевезеннях залізничним транспортом досягла 31%.
[ред.] Джерела інформації
- Л.Ф. Гайдуков, В.Ю. Крушинський "Історія України", К., "Либідь", 1999 р.
- В.Ю. Крушинський, Ю.А. Левенець. "Історія України. Події, факти, дати" К., "Тарнекс" 1992
- А. Чайковський, В. Шевченко. "Історія України", К. "А.С.К.", 1999 р.
![]() |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |