Апостроф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Апо́строф (грец. αποστροφος — звернений набік) — знак, за допомогою якого в українській мові відокремлюються йотовані голосні літери від попередніх губних приголосних та «р», наприклад: м’язи, бур’ян.

Апострофом також позначають пропущену кінцеву голосну попереднього слова перед початковою голосною наступного слова або розділяють приголосну префікса від кореня слова, наприклад: «Всіх панів до ’дної ями» (Павло Тичина).

У фонетичній транскрипції апострофом позначається пом’якшення приголосних — д’ад’ко (дядько).

[ред.] Література