Гюґо Віктор-Марі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вікто́р-Марі Гюґо́ (Hugo; 26 лютого 1802, м. Безансон — 22 травня 1885, Париж) — французький письменник, публіцист, громадський діяч. Член Французької академії (1841).
Народився в сім'ї офіцера французької армії. Навчався в ліцеї Людовика Великого (Париж).
Схильність до поезії з’явилась ще в шкільні роки.
У період, попередній революції 1848, Гюґо майже повністю залишає художню творчість і активірується як політичний діяч. Стає переконаним республіканцем і після 1848 бере живу участь в боротьбі за збереження і зміцнення республіканського ладу.
Зміст |
[ред.] Творчість
[ред.] Романи
- «Собор Паризької богоматері» (1831).
- «Знедолені» (1862).
- «Тружівники моря» (1866).
- «Людина, що сміється» (1869).
- «Дев'яносто третій рік» (1874).
[ред.] «Собор Паризької Богоматері»
Задум роману «Собор Паризької Богоматері» з'явився 1828; саме цим роком датований план твору, в якому вже намічені образи циганки Есмеральди, закоханих в неї поета Гренгуа і абата Клода Фролло. По цьому первинному плану Гренгуа рятує Есмеральду, кинуту за наказом короля в залізну клітку, в той час, як Фролло, розшукавши Есмеральду в таборі циган, зраджує її в руки катів. Пізніше, Гюґо дещо змінив задум і план романа. На початку 1830 в замітках на полях рукопису вперше з’являеться ім'я капітана Феба де Шатопера.
[ред.] Українські переклади
Українською мовою перекладено майже всі романи, драми та вірші Гюґо. Багато зробив для популяризації його творчості в Україні Іван Франко, який високо цінив соціальні повісті «Останній день смертника» (1929), «Клод Ге» (1934). Франко переклав 8 віршів із збірки «Кари», 11 віршів із інших збірок, уривок із роману «Знедолені» під назвою «Ватерльо», фрагментр антиклерикальної драми «Торквамада». Він також написав статтю «Сотні роковини народження В. Гюго».
Твори Гюґо перекладали також Леся Українка, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Павло Грабовський, Максим Рильський, Микола Бажан, Борис Тен, Сава Голованівський та ін.
[ред.] Література
- Матвіїшин В. Г. Гюго Віктор Марі // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 529.
- Гюґо Віктор-Марі // УСЕ Універсальний словник-енциклопедія. — 4-е видання. — 2006. — С. 338.
![]() |
Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |