Limba noastră
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Limba noastră ("Наша Мова") - пісня, яка стала у 1994 році національним гімном Республіки Молдова .
Слова гімну належать Алексею Матеєвичу (1888-1917), а музику до гімну створив Александру Крістя (1890-1942). Вірш Матеєвича має дванадцять строф, з яких у гімні використані лише п'ять. Їх виділено жирним шрифтом.
[ред.] Limba noastră
- Limba noastră-i o comoară
- În adâncuri înfundată
- Un şirag de piatră rară
- Pe moşie revărsată.
- Limba noastră-i foc ce arde
- Într-un neam, ce fără veste
- S-a trezit din somn de moarte
- Ca viteazul din poveste.
- Limba noastră-i numai cântec,
- Doina dorurilor noastre,
- Roi de fulgere, ce spintec
- Nouri negri, zări albastre.
- Limba noastră-i graiul pâinii,
- Când de vânt se mişcă vara;
- In rostirea ei bătrânii
- Cu sudori sfinţit-au ţara.
- Limba noastră-i frunză verde,
- Zbuciumul din codrii veşnici,
- Nistrul lin, ce-n valuri pierde
- Ai luceferilor sfeşnici.
- Nu veţi plânge-atunci amarnic,
- Că vi-i limba prea săracă,
- Şi-ţi vedea, cât îi de darnic
- Graiul ţării noastre dragă.
- Limba noastră-i vechi izvoade.
- Povestiri din alte vremuri;
- Şi citindu-le 'nşirate, -
- Te-nfiori adânc şi tremuri.
- Limba noastră îi aleasă
- Să ridice slava-n ceruri,
- Să ne spiue-n hram şi-acasă
- Veşnicele adevăruri.
- Limba noastra-i limbă sfântă,
- Limba vechilor cazanii,
- Care o plâng şi care o cântă
- Pe la vatra lor ţăranii.
- Înviaţi-vă dar graiul,
- Ruginit de multă vreme,
- Stergeţi slinul, mucegaiul
- Al uitării 'n care geme.
- Strângeţi piatra lucitoare
- Ce din soare se aprinde -
- Şi-ţi avea în revărsare
- Un potop nou de cuvinte.
- Răsări-va o comoară
- În adâncuri înfundată,
- Un şirag de piatră rară
- Pe moşie revărsată.
[ред.] Українська версія
- Наша мова - це скарб,
- Захований дуже глибоко,
- Намисто з рідкісних самоцвітів,
- Рознесених по Вітчизні.
- Наша мова - це вогонь, що палає
- У народі, що невідомо як,
- Прокинувся зі смертного сну,
- Немов казковий лицар.
- Наша мова - це самий спів,
- Дойна нашої туги,
- Рої блискавок, що розтинають
- Чорні хмари і ясну блакить.
- Наша мова - це мова хлібів,
- Які колишуться влітку від вітру,
- Наші діди, вирощуючи їх,
- Освятили цю землю своїм потом.
- Наша мова - це зелений листок,
- Шепотіння правічних кодр,
- Тихий Дністер, що губить у своїх хвилях
- Свічада світанкових зір.
- Ви вже не будете гірко плакати,
- Що у вас надто вбога мова,
- А побачите, яка плодовита
- Мова нашого любого краю.
- Наша мова - це прадавні літописи,
- Леґенди з минулих часів.
- І коли ти їх читаєш у ряд,
- То мимоволі тремтиш і здригаєшся.
- Наша мова - обрана,
- Щоб підносити молитви до небес,
- Промовляти вдома й у храмі
- Предвічні істини.
- Наша мова - це свята мова,
- Мова давніх казань,
- Які виплакують і виговорюють
- Селяни біля своїх ватр.
- Відродіть же знов вашу мову,
- Поржавілу за стільки часу,
- Зітріть з неї бруд, болото
- Забуття, в якому вона стогне.
- Зберіть осяйні самоцвіти,
- Що палають на сонці.
- І матимете у себе
- Новий потоп слів.
- І знов постане наш скарб,
- Захований дуже глибоко,
- Намисто з рідкісних самоцвітів,
- Рознесених по Вітчизні.