Ніндзя
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ніндзя (яп. 忍者 - ніндзя, "той, хто прокрадається") — наймані вбивці, диверсанти і розвідники в Японії 12-19 століття. Відомі під іншими історичними назвиськами — сіно́бі (忍び - "шпигун"), ра́ппа (乱破 - "громило"), су́ппа (素破・透破 - "крадій"), тощо.
Зміст |
[ред.] Короткі відомості
Ніндзя були членами секретних воєнізованих організацій середньовічної Японії, які існували за рахунок найму або традиційної підтримки того чи іншого володаря. Вони складали окрему військову верству на ряду з самураями, але на відміну від останніх ніколи не вважалися елітним прошарком японського суспільства. Під час виконання наказу господаря, ніндзя використовували особливі навики ніндзюцу (忍術 - "техніка прокрадання") та обладнання нінґу (忍具 - "обладнання для прокрадання"). Успішна реалізація наказу потребувала знань з різноманітних галузей - військової справи, хімії, ботаніки - , і це знання перетворювало ніндзя на першокласних шпигунів. Останні немали упереджень що до статі членів організації, тому часто використовували у своїй роботі агентів-жінок куно'іті (くノ一 — складові елементи ієрогліфа жінка "女").
[ред.] Історія
Походження ніндзя остаточно невстановлено. У 12 столітті вони сформували ряд центрів, що були розкидані по всій Японії. Особливо відомим стали організації в районах Іґа (суч. префектура Міє) та Коґа (суч. префектура Сіґа). В часи сьоґунату Камакура (1195-1333) групи нінідзя мали значні земельні володіння і були економічно незалежними. Проте з кінця 14 століття, коли традиційна система землеволодіння занепала і стартувало століття міжусобиць, вони почали відчувати фінансову скруту. Місцеві володарі підтримали сусідніх ніндзя, перетворивши їх на власні розвідні підрозділи.
Відносно вивченою є система організації нідзя з Іґа (друга половина 15 ст.). Її керівний апарат складали три роди "вищих шпигунів" - Фудзібаясі, Момоті та Хатторі. Організація мала деклька десятків родів "нижчої" ланки. Незважаючи на авторитет її голів, усі рішення приймалися на радах колективно, за участі представників кожної родини.
Головним зовнішнім ворогом ніндзя з Іґа того періоду був Ода Нобунаґа. Вони неодноразово брали участь у секретних операціях і відкритих битвах проти нього. Перше вторгнення військ противника до внунрішніх земель організації (1579) під керівництвом другого сина Нобунаґи, Оди Нобуо, закінчилось повним розгоромом нападників. Однак другий похід, яким командував Ода Нобунаґа (1581), знищив місцевих ніндзя. Лише одна сотня вцілілих "диверсантів" змогла утікти до провінції Кії (суч. префектура Вакаяма).
Після загибелм Нобунаґи рештки членів секретної організації були найняті Токуґавою Ієясу. За їхньої допомоги йому вдалося об'єднати "Піднебесну" і зайняти посаду сьоґуна. Ніндзя обіймали в сьоґунаті Токуґави (1603-1867) посади вартових, поліцейських та "державних" шпигунів.