Городники
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Горо́дники – категорія феодально залежних селян в Україні в 14-19 ст. Вперше згадуються в документах кінця 14 ст. Були власниками присадибних ділянок (городів) і відбували шляхті пішу панщину. Наймитували у заможних селян або наймалися на строкову роботу до купців, багатих чумаків, цехових майстрів тощо. Становлячи значну частину сільської бідноти, Г. брали участь у селянсько-козацьких повстаннях 16-17 ст., у гайдамацькому русі 18 ст. проти польсько-шляхетського гніту, в селянських виступах проти поміщиків у 1-й пол. 19 ст. Після селянської реформи 1861 р. переважна більшість Г. дістала дарчі наділи.
[ред.] Джерела
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.-Луцьк: Вежа, 2000.
- УРЕ.- К., 1962.- т. 3.