Водоміцність гірських порід
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Водоміцність гірських порід (рос. водопрочность горных пород, англ. water stability of rock, rock's resistance to water; нім. Wasserbeständigkeit f der Gesteine n pl) – здатність гірських порід зберігати міцність при взаємодії з водою. Зниження міцності гірських порід зумовлене розклинюючим ефектом, який має місце при проникненні її в пори і тріщини, і набуханням окремих мінералів у породах. Ступінь зниження міцності гірських порід оцінюється коеф. розмокання, який дорівнює відношенню межі міцності при стисненні породи, максимально насиченої водою, до межі міцності в сухому стані. За величиною коеф. розмокання породи поділяються на: водоміцні, або водостійкі (Hр> 0,9), - базальти, ґраніти; зниженої водостійкості (0,7<Hр< 0,8) - пісковики, мармур; слабкостійкі (Нр<0,7) - вапняки, мергелі, вугілля; водонестійкі (р бл. 0) - глинисті вапняки, аргіліти, леси.
[ред.] Література
Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3