Апеляція
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Апеляція (лат. appellatio — звернення))- одна з форм оскарження судових рішень у цивільних і кримінальних справах до суду вищої (апеляційної) інстанції, що має право переглядати справу. Апеляційне провадження як важлива гарантія справедливості судових рішень існує в переважній більшості сучасних держав, які належать до різних правових систем, як основна (наприклад, у Великобританії) або одна з основних форм перегляду судових рішень (у США, Франції, Німеччині та ін.). Апеляційна інстанція переглядає справу в повному обсязі або в певній її частині як з фактичних, так і з юридичних підстав, але в межах скарги, поданої стороною в процесі. Як і суд першої інстанції, апеляційна інстанція розглядає справу по суті і, провівши власне дослідження доказів, приймає рішення, яке замінює рішення нижчого суду, хоча за своїм змістом воно може бути таким самим.
УРЕ:
лат. appellatio — звернення) — діюча в бурж. судочинстві форма оскарження судових рішень до вищестоящого {апеляційного) суду. Апеляц. суд проводить у межах скарги повторний розгляд справи по суті з участю сторін; він може залишити попереднє рішення суду в силі або ухвалити нове. А. відмінна від касації — іншої форми оскарження в бурж. судочинстві, яка має місце тільки при формальних порушеннях закону. В А. відбиті негативні риси бюрокра-тич. бурж. судочинства: вона затягує суд. розгляд, дослідження доказів відбувається в гірших умовах, ніж у суді першої інстанції. Рад судочинство від А. відмовилося.