Завалля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

'Завалля'
Область Хмельницька
Район/міськрада Кам'янець-Подільський
Рада
Основні дані
Засноване/перша згадка 1565
Населення 582
Площа 1,507 км²
Щільність населення 386,2 осіб/км²
Поштовий індекс 32337
Телефонний код +380
Географічні координати _ _ _N_ _ _ _E_scale:30000 ° ′ ″N, ° ′ ″E
Водойма річка Збруч
Адреса місцевої ради


Зава́лля — село Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Розташувалося на лівому березі Збруча. Центр сільської ради (підпорядковані села — Вітківці, Кудринці, Червона Діброва). Сільську раду відновлено ухвалою облвиконкому від 26 лютого 1976.

Недалеко від села розташована карстова печера Атлантида.

У селі народився поет Іван Миколайович Васильчук (2 липня 1957) — автор збірок «Відлуння розіп’ятих скель» (1993), «Сонети» (2002), «Полонений птах» (2003), «Над вічним плином» (2005), «Кам’янець. Вінок сонетів» (2005). У селі є самодіяльний акторський колектив.

[ред.] Історія села

Село названо Заваллям через своє розташування біля старовинного валу. У документах Завалля відоме з 16 століття. До 18 століття було містечком.

1565 належало Язловецькому, який платив податок із дворів (сош) 7 злотих і від трьох плугів.

1578 у Заваллі було 49 будинків і 245 мешканців.

Після турецького панування (1672–1699) Завалля у 18 столітті належало послідовно Коссаковським, Вельєгорським, Канарським і Старжинським. Наприкінці 18 століття його придбав Фаустин Дверницький.

Перший поділ Польщі (1772) поділив завальський маєток на дві частини, причому за Збручем залишилося близько 200 десятин поля.

1818 власницею Завалля була полковниця Юліана Дверницька. Вона мала 292 селянина чоловічої статі.

Наприкінці 19 століття Заваллям володіли: пані Дверницька — 868 десятин (зокрема, 126 десятин лісу та 129 десятин непридатної землі), товариство селян — 520 десятин, церква — 43 десятини.

[ред.] Церкви та школа

Уже 1565 у Заваллі була церква. У 18 столітті це церква була Свято-Миколаївська церква. Документ за 1739 рік засвідчує, що вона була дерев’яна, покрита соломою, стара. 1748 тут була вже нова церква, теж дерев’яна, з трьома банями. У 17751777 збудовано й 1779 освячено нову церкву — кам’яну, з однією банею, хрещату. Збудовано її здебільшого коштом місцевого священика Якова Рудницького. 1896 встановлено новий іконостас. Дзвіниця була дерев’яною, стояла окремо від церкви. В церкві були ризи (білі, шовкові), пожертвувані імператрицею Катериною II.

Будинок священика збудували 1847. Службові приміщення священика й псаломщика та будинок псаломщика збудували 1880 коштом поміщика.

Церковнопарафіяльна школа діяла з 1887. Вона розмівалася в дерев’яному будинку, збудованому 1892 коштом селян при сприянні училищної ради.

[ред.] Література