Велика рогата худоба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ця стаття/параграф відображає Становище в Україні.
Ви можете доповнити її/його даними, що стосуються інших країн. (І вилучити даний шаблон).


Рогата худоба (велика рогата худоба), група видів тварин бичачих, найважливіші свійські тварини, що постачають молоко, м'ясо, шкіру, органічні добрива, а також тяглову силу (перев. воли). На укр. землях Р. х. відома як свійські тварини з молодшого неоліту; за слов. доби і згодом була найважливішою свійською твариною. Від 15 в. відомий вивіз волів (на м'ясо і як робочу силу) до Зах. Європи, а згодом і до Московщини, у 18 в. Р. х. експортовано гол. з Лівобережжя й Поділля, пізніше перев. з Півд. України; У другій пол. 19 в. кормова база для Р. х. зазнала скорочення (через розорення степів при панівній системі трипілля; лише на Західній Україні панувала сівозміна), а разом з цим поголів'я Р. х. не зростало паралельно до приросту населення; за 1897 — 1912 воно навіть зменшилося на Центр. і Сх. Землях на 8%. 1912 на всіх укр. землях було понад 10 млн Р. х. Забезпечення людности Р. х. було найслабше на Правобережжі й Лівобережжі, найкраще на Поліссі (багато природних лук і пасовищ) і в Галичині (багато сіяних трав). 35,7% сел. господарств не мали зовсім корів. Одночасно змінився склад Р. х.: зменшилася її м'ясна і тяглова частка (вола замінив кінь), зросла — молочних корів. Плекання Р. х., не зважаючи на працю земств, було занедбане; молочна продуктивність корів у сіль. районах становила 600-1000 кг на рік. Хоч товарність Р. х. зменшилася, проте з укр. губ. вивозилося тваринницьких , продуктів на понад 50 млн карб. річно (гол. до Польщі).

Поголів'я Р. х. збільшилося на Центр. і Сх. землях у перші pp. світової війни (з 6,5 млн у 1912 до 7,7 у 1916) завдяки збільшенню перелогів, впало під час революції і знову піднеслося у роки НЕП (8,6 млн у 1928) у зв'язку зі збільшенням ч. сел. господарств (кожне з них хотіло бути забезпечене Р. х.), сильно зменшилося у роки колективізації і голоду (1933 — 3,4 млн). Щоб піднести кількість Р. х., сов. влада присвятила багато уваги розбудові тваринництва у колгоспах і радгоспах; при всіх колгоспах створено тваринницькі ферми, організовано тваринницькі радгоспи, багато зроблено для расового покращення Р. х. Одначе ці заходи не дали значних успіхів, бо хоч кількість Р. х. в УРСР (у межах до 1939) піднеслася 1938 до 7,8 млн, переважна більшість її була в приватних руках: 69% Р. х. належало колгоспникам і приватним особам (1941 лише 50,5%), 7% радгоспам, 24% колгоспам. На Західній Україні змін у кількості Р. х. не було.

1941 поголів'я Р. х. в УРСР становило 11 млн (на всіх укр. землях понад 13 млн). У наслідок сов.-нім. війни воно впало приблизно до пол. і щойно 1950 досягнуло стану 1941. Назагал піднесення тваринництва йшло з значно більшими труднощами, порівняно з ін. галузями сіль. господарства, і щораз більше відставало від зростаючих потреб все численнішого міськ. населення на тваринницькі продукти. Як раніше, незадовільна була ще кормова база, а також колгоспи були не зацікавлені матеріально у розвитку тваринництва. Ці огріхи намагалися усунути рішеннями пленумів ЦК КПСС (вересневого 1953, січневого 1955 й ін.), рядом ін. постанов партії й уряду, які визначали напрям розвитку тваринництва. Серед ін. створено солідну кормову базу збільшенням посівів кормових культур і кукурудзи, підвищено заготівельні та закупочні ціни на продукти тваринництва, поліпшено племінний склад тварин, виведено ряд нових порід Р. х. й поліпшено багато старих.

Зростання поголів'я Р. х. видно з таблиці. Воно зросло 1966 до 21,2 млн і відтоді залишилося без змін: 1972 — 22,3 млн (на всіх укр. землях приблизно 27 млн) або 21,8% поголів'я всього СРСР; ч. корів — 8,5 млн (41,5% всієї Р. х.).

Показником інтенсивности скотарства с число Р. х, на 100 га с.-г. угідь; в УРСР їх припадає 50,0 (проти 25,0 у 1941; у всьому СРСР на 1971 лише 18,2), у тому ч. корів — 20,7. Найбільшу густоту Р. х. виявляє Галичина, Волинь і Правобережний Лісостеп (55 — 67), сер. — Лівобережжя й Кубань, найнижчу — півд.зах. Степ (38); подробиці видно з карти.

Поголів'я Р. х. за категоріями господарств на різні pp. (у млн, у дужках у відсотках всієї Р. х.):


Поголів'я Р. х., виробництво яловичини, та молока (у тис. т) :


| Роки | Рогата худоба Вся | Корови | Яловичина і телятина | Молоко

1916 | 9132 | 4116 | 600,0 1)* | 4667 1)*

1928 | 9 928 | 4 938

1935 | 5113 | 2 514

1941 | 10996 | 5964 | 408,7 2) | 7114 2)*

1946 | 8275 | 4312 | | 4813

1950 | 11103 | 4796 | 552,3 | 6804

1955 | 11674 | 5727 | | 9670

1960 | 17040 | 7687 | 714,8 | 13995

1965 | 19777 | 8559 | 793,3 | 13629

1972 | 22955 | 8840 | 1 118,0 3)* | 18 947 3)*

1) — 1913, 2) — 1940, 3) — 1968, *) Чч. приблизні.


Господарства | 1941 | 1955 | 1960 | 1965 | 1972 | 1972 (у тому числі корови)

Колгоспи | 3,4 (31,2) | 5,8 (49,5) | 10,8 (63,5) | 12,3 (62,2) | 14,0 (62,7) | 4,5 (51,0)

Радгоспи й ін. держ. господарства | 0,6 (5,4) | 0,6 (5,0) | 1,6 (9,4) | 2,9 (14,6) | 3,7 (16,0) | 1,2 (13,6)

Особисті підсобні господарства | 7,0 (63,4) | 5,3 (45,5) | 4,6 (27,1) | 4,6 (23,2) | 4,6 (20,6) | 3,1 (35,4)

Всі категорії господарств | 11,0 (100) | 11,7 (100) | 17,0 (100) | 19,8 (100) | 22,3 (100) | 8,8 (100)


Збільшення поголів'я Р. х. стосується лише колгоспно-держ. сектора; в особистих підсобних господарствах ч. Р. х. залишилося за останні 10 pp. без змін, а то й зменшилося. Гол. причиною цього є відсутність відповідної кормової бази для Р. х. колгоспників; тому тепер лише пол. колгоспних дворів має власні корови. Напрям колгоспного й держ. тваринництва — м'ясо-молочний, приватного — гол. молочний: на 100 штук всієї Р. х. на корів (1972) припадало у колгоспах — 32,0%, у радгоспах — 32,2%, у приватних господарствах — 69,4%

Значно більше, ніж ч. Р. х., зростає кількість м'яса і молока в наслідок інтенсифікації тваринництва. У 1950 в УРСР вироблено 552 333 т яловичини і телятини, 1971 вже 1118, що становило 21,4% продукції всього СРСР. У 1950 вироблено 6 804100 т молока, 1971 — 18 947 100 т (у тому ч. у колгоспах і держ. господарствах 67,4%, в особистих господарствах — 32,6%, що становило 20,8% молочної продукції всього СРСР. На 100 га с.-г. угідь вироблено в УРСР у 1971 442 центнерів молока (1940 — 162,5; в СРСР на 1971 — 152), а сер. надій молока від однієї корови становив 2 198 кг (1955 1 569 кг; в СРСР на 1971 — 2 105 кг). Виробництво молока на 100 га с.-г. угідь було найштенсивніше, як і густота корів, на Західній Україні та в околицях великих м., поблизу "яких скотарство має молочарський характер. Продукція молока на 1 меш. в Україні 1971 становила 397 кг, м'яса 64 кг (в СРСР — 338 і 54 кг). Попри збільшення продукції м'яса, воно з трудом покриває попит населення міст.

За останні pp. вся велика Р. х. була породиста. Її відсоток зростав у колгоспах України так: 1951 — 62, 1955 — 96, 1966 — 100,0. На Україні поширені молочно-м'ясні і молочні породи: червона степ., симентальська (у колгоспах і радгоспах на ці породи припадає — 80% всієї Р. х.), червояо-ряба, лебединська, червона-поль. та ін.

Досл. роботу з Р. х. провадять Н.-Д. Ін-т Тваринництва степ, районів ім. М. Іванова («Асканія Нова»), Н.-Д. Ін-т Тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР (Харків), Н.-Д. Ін-т Землеробства і Тваринництва зах. районів УРСР (Львів), Укр. Н.-Д. Ін-т Експериментальної Ветеринарії (Харків), Укр. Н.-Д. Ін-т Фізіології і біохімії тварин (Львів), катедри с.-г. інститутів, досл. станції.


[ред.] Література

  • Енциклопедія українознавства
  • Широкий І. Велика рогата худоба. X. 1930; Романенко И. Развитие продуктивного животноводства Укр. ССР. К. 1957; Сіль. господарство УРСР. Статистичний збірник. К. 1969; Сєльское хозяйство СССР. Статистический сборник. М. 1971.


Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.