Вибухонебезпечні гази

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вибухонебезпе́чні га́зи (рос. взрывоопасные газы, англ. explosive gases, нім. explosive Gase, explosionsgefährdete Gase) — горючі гази, що здатні утворювати з повітрям вибухову суміш. В шахтній атмосфері можуть знаходитися такі В.г.: бутан, водень, метан, оксид вуглецю, пропан, сірководень, етан, етилен та ін. вуглецеві гази і пара.

Існує об'ємна концентрація горючого газу в суміші з повітрям, нижче якої (нижня концентраційна межа вибуховості) в гранично бідній горючій суміші і вище якої (верхня концентраційна межа вибуховості) в гранично багатій горючій суміші суміш не вибухає, а згорає спокійним полум'ям.

Ці межі вмісту (об'ємні %) природного газу (в суміші з повітрям) і його компонентів у повітряному середовищі відповідно становлять:

  • природний газ (з відносною густиною 0.6) — 4,5—14,5;
  • метан — 5,0—15,0;
  • етан — 2,9—13,0;
  • пропан — 2,1—9,5;
  • Н—бутан 1,8—8,4;
  • ізобутан — 1,8—8,4;
  • Н—пентан — 1,4—8,3;
  • ізопентан — 1,4—8,3;
  • гексан — 1,2—7,7;
  • гептан — 1,0—7,0;
  • октан — 0,96;
  • нонан — 0,87—2,9;
  • декан — 0,78—2,6.

[ред.] Література