Збройні сили України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Емблема Збройних Сил України
Емблема Збройних Сил України

Зміст

[ред.] Історія

Після розпаду Радянського Союзу і проголошення в 1991 році незалежності, Україна успадкувала одне з найбільш потужних угруповань військ у Європі, оснащене ядерною зброєю та відносно сучасними зразками озброєння та військової техніки.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила рішення про взяття під свою юрисдикцію усіх розташованих на українських теренах військових формувань Збройних сил колишнього СРСР, та про створення одного з ключових відомств - Міністерства оборони України.

Уряд України приступив до створення Збройних Сил. Характерними ознаками того періоду були одночасне формування правової основи діяльності Збройних Сил, реорганізація їх структур, створення відповідних систем управління, забезпечення та інших елементів, необхідних для їх функціонування. Крім того, становлення Збройних Сил України супроводжувалося значним скороченням військових структур, чисельності особового складу, кількості озброєнь та військової техніки.

В основу процесу створення власного війська були закладені політичні рішення керівництва України стосовно без'ядерного і позаблокового статусу держави. При цьому враховувалися також обмеження, пов'язані з ратифікацією Договору "Про звичайні збройні сили в Європі" та виконанням Ташкентської Угоди 1992 року, якою встановлювалися не тільки максимальні рівні озброєння для кожної держави колишнього СРСР, а й для так званого "флангового району". В Україні до нього входили Миколаївська, Херсонська, Запорізька області та Автономна Республіка Крим.

У стислі терміни Верховною Радою України був прийнятий пакет законодавчих актів стосовно воєнної сфери: Концепція оборони і будівництва Збройних Сил України, постанова "Про Раду оборони України", Закони України "Про оборону України" , "Про Збройні Сили України", Воєнна доктрина України тощо.

На ті ж роки припадає й реалізація ядерного роззброєння України. Воно є однією із найбільш значних історичних подій кінця ХХ-го сторіччя. Вперше в історії людства держава добровільно відмовилася від володіння ядерною зброєю. На 1 червня 1996 року на території України не залишилося жодного ядерного боєзаряду або боєприпасу.

Так були закладені основи національного війська незалежної держави: за короткий термін були створені Міністерство оборони, Генеральний штаб, види Збройних Сил, системи управління, підготовки і всебічного забезпечення військ (сил) тощо.

Нині Українське військо бере активну участь у миротворчих операціях. Участь України у миротворчих операціях розпочалась із затвердженням Верховною Радою України Постанови від 3 липня 1992 року № 2538-ХII "Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії". На даний час понад 20 000 військовослужбовців Збройних Сил України беруть участь в операціях з підтримання миру у більше ніж 10 країнах світу.

[ред.] Перший бій

Перший бій регулярного підрозділу Збройних Сил України трапився 6 квітня 2004 р. в місті Аль-Кут (Ірак), коли українське миротворче з’єднання було заатаковане бойовиками "Армії Магді". Українці прийняли бій і протягом кількох годин утримували доручені під їхню охорону об’єкти.

[ред.] Керівництво

Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України є Президент України. Він, згідно зі статтею 106 Конституції України, призначає на посади і звільняє з посад вище командування Збройних сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави. Міноборони України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав.

Безпосереднє керівництво Збройними силами України в мирний та воєнний час здійснює Головнокомандувач Збройних сил України. Головнокомандувачем Збройних сил України є за посадою міністр оборони України, якого призначає і звільняє в установленому порядку Президент України і який очолює Міністерство оборони України.

Міністерство оборони України, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України, бере участь у реалізації державної політики з питань оборони і військового будівництва, координує діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони. Це міністерство також має аналізувати воєнно-політичну обстановку, визначати рівень воєнної загрози національній безпеці України, забезпечувати функціонування Збройних сил і їх готовність до виконання покладених на них функцій і завдань тощо.

Міноборони і Генштаб здійснюють керівництво через низку управлінь:

  • Головне управління кадрової політики
  • Головне управління розвідки
  • Головне фінансово-економічне управління
  • Правове управління
  • Департамент міжнародного співробітництва
  • Головне управління виховної роботи
  • Головне управління військової освіти
  • Тил Міністерства оборони
  • Головна інспекція
  • Головне управління розквартирування військ і капітального будівництва
  • Управління начальника військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту
  • Воєнно-наукове управління
  • Центр військового співробітництва та верифікації
  • Військово-оркестрова служба
  • Центральне управлiння метрологiї i стандартизацiї Мiнiстерства оборони України

[ред.] Структура

Військове управління Збройними силами здійснює Генеральний штаб.

Організаційно Збройні сили України складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

До складу Збройних сил України належать також об'єднання, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до зазначених вище видів.

Сьогодні до складу ЗС України входять:

[ред.] Сухопутні війська

180
Ракетний комплекс Р-300
Ракетний комплекс Р-300
Гаубиця МСТА-Б
Гаубиця МСТА-Б

Сухопутні війська України були сформовані у складі Збройних Сил України на підставі Указу Президента України відповідно до статті 4 Закону України "Про Збройні Сили України" у 1996 році.

Сухопутні війська Збройних Сил України є головним носієм бойової могутності Збройних Сил незалежної Української держави.

За своїм призначенням та обсягом покладених на них завдань вони відіграють вирішальну роль у виконанні Збройними Силами України своїх функцій я у мирний, так і воєнний час.

Вони включають оперативні командування:

  • Західне
  • Південне
  • Північне

Роди військ Сухопутних військ Збройних Сил України:

[ред.] Механізовані і танкові війська

Танк Т-72А
Танк Т-72А

Механізовані і танкові війська, що складають основу Сухопутних військ, виконують завдання щодо утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиття ударів противника, прориву оборони противника, розгрому його військ, захоплення важливих районів, рубежів і об'єктів, діють у складі морських та повітряних десантів.

[ред.] Ракетні війська й артилерія

РСЗО 9К58-”Смерч”
РСЗО 9К58-”Смерч”

Ракетні війська й артилерія Сухопутних військ складаються із з'єднань оперативно-тактичних і тактичних ракет, з'єднань і частин гаубичної, гарматної, реактивної та протитанкової артилерії, артилерійської розвідки, мінометних підрозділів та підрозділів протитанкових керованих ракет. Вони призначені для ураження живої сили, танків, артилерії, протитанкових засобів противника, авіації, об'єктів ППО та інших важливих об'єктів при веденні загальновійськової операції (бою).

[ред.] Армійська авіація

Гелікоптер Мі-26
Гелікоптер Мі-26

Армійська авіація є найбільш маневреним родом Сухопутних військ, призначеним для виконання завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою. Частини і підрозділи армійської авіації ведуть розвідку, знищують бойову техніку та живу силу противника, здійснюють вогневу підтримку під час наступу чи контратаки, висаджують тактичні десанти, доставляють у вказані райони бойову техніку та особовий склад, виконують інші важливі завдання.

[ред.] Аеромобільні війська

Аеромобільні війська - високомобільний компонент Сухопутних військ. До них відносяться з'єднання, частини та підрозділи зі складу сухопутних військ і армійської авіації, що цілеспрямовано підготовлені для спільних дій у тилу противника.

[ред.] Війська протиповітряної оборони

Війська протиповітряної оборони Сухопутних військ призначені для прикриття військ від ударів противника з повітря у всіх видах бойових дій, при перегрупуванні та розташуванні їх на місці.

[ред.] Повітряні сили

180
Бомбардувальник Су-24м
Бомбардувальник Су-24м
Винищувач МіГ-21біс
Винищувач МіГ-21біс

Військово-Повітряні Сили України - один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних Сил України. Цей високоманеврений вид Збройних Сил призначений, спільно з військами Протиповітряної оборони, для охорони повітряного простору держави, ураження з повітря об’єктів противника, авіаційної підтримки своїх військ (сил), висадки повітряних десантів, повітряного перевезення військ і матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки.

Основні завдання Військово-Повітряних Сил України :

  • завоювання переваги у повітрі;
  • прикриття угруповань військ і об’єктів від ударів противника з повітря;
  • авіаційна підтримка Сухопутних військ та забезпечення бойових дій Військово-Морських Сил зрив маневру військ противника та його перевезень
  • висадка повітряних десантів та боротьба з десантами противника на землі і у повітрі;
  • ведення повітряної розвідки;
  • здійснення повітряних перевезень своїх військ і матеріальних засобів;
  • руйнування та знищення військових, військово-промислових, енергетичних об’єктів, вузлів і комунікацій противника.

Військово-Повітряні Сили України включають роди авіації:

Штурмовик Су-25
Штурмовик Су-25

[ред.] Бомбардувальна

Має на озброєнні літаки Ту-22м3, Су-24м. Є основним ударним засобом ВПС і призначена для ураження угрупувань військ, авіації, ВМС, зруйнування важливих воєнних, воєнно-промислових, енергетичних об’єктів у стратегічній і оперативній глибині.

[ред.] Штурмова

Має на озброєнні літаки Су-25. Є засобом авіаційної підтримки військ і призначена для ураження військ, наземних (морських) об’єктів переважно на передньому краї у тактичній глибині.

[ред.] Винищувальна

Винищувач Міг-29
Винищувач Міг-29
Винищувач Су-27 українських ВПС
Винищувач Су-27 українських ВПС

Має на озброєнні літаки Су-27, МіГ-29. Є одним з основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження літаків, вертольотів, крилатих ракет у повітрі, а також ураження наземних (морських) об’єктів.

[ред.] Розвідувальна

Має на озброєнні літаки Су-24мр, Су-17м4р. Призначена для ведення повітряної розвідки противника, місцевості та погоди.

[ред.] Транспортна

Ан-24
Ан-24

Має на озброєнні літаки Іл-76, Ан-24. Призначена для десантування повітряних десантів, перевезення військ і матеріальних засобів повітрям.

[ред.] Військово-Морські сили

Військово-Морські Сили Збройних Сил України призначені для захисту суверенітету і державних інтересів України на морі, розгрому угруповань ВМС противника в своїй операційній зоні самостійно та у взаємодії з іншими видами Збройних Сил України, сприяння Сухопутним військам України на приморському напрямку.

Організаційно Військово-Морські Сили включають:

  • командування
  • ескадру різнорідних сил
  • дві військово-морські бази (Південна і Західна)
  • морську авіаційну бригаду
  • бригаду берегової оборони
  • частини та підрозділи спеціального призначення
  • частини і установи бойового, технічного, тилового та медичного забезпечення
  • Севастопольський військово-морський інститут, навчальний та науковий центри

Операційна зона ВМС ЗС України включає акваторії Чорного і Азовського морів, річки Дунай, Дністер, Дніпро, а також інші райони морів, які визначаються інтересами держави.

Головна база Військово-Морських Сил - м. Севастополь. Основні пункти базування ВМС ЗС України: Одеса, Новоозерне, Саки, Севастополь.

Військово-Морські Сили Збройних Сил України складаються з п'яти видів:

[ред.] Надводні сили

Надводні сили ВМС призначені для пошуку та знищення корабельних угруповань і підводних човнів противника, захисту пунктів базування і морських комунікацій, постановки мінних та сіткових загороджень, порушення морських комунікацій противника, участі у вогневій підтримці Сухопутних військ на узбережжі, забезпечення висадки морських десантів, ведення розвідки та радіоелектронної боротьби, пошуку та рятування екіпажів літальних апаратів, надводних суден, підводних човнів, які потерпіли аварію. Вони у своєму складі мають: багатоцільові кораблі, ракетні катери, артилерійські, мінно-тральні, десантні кораблі, катери, кораблі спеціального призначення, морські та рейдові судна і катери забезпечення. Основним тактичним з'єднанням надводних сил є бригада.

[ред.] Підводні сили

Підводні сили ВМС призначаються для пошуку і знищення підводних і надводних кораблів і суден противника, ведення розвідки, висадки диверсійних груп на узбережжя противника, виконання мінних постановок та вирішення інших завдань.

[ред.] Авіація ВМС

Морська авіація є тактичним з'єднанням, організаційно зведеним у морську авіаційну групу. Морська авіація має на озброєнні літаки та вертольоти наземного і корабельного базування і включає: протичовнову, транспортну та пошуково-рятувальну авіацію.

[ред.] Берегові ракетно-артилерійські війська

Берегові ракетно-артилерійські війська (БРАВ) мають стаціонарні рухомі ракетні і артилерійські комплекси оперативно-тактичного та тактичного призначення. Головним завданням БРАВ є: ураження надводних кораблів, десантних загонів, конвоїв і суден противника. Основним тактичним з'єднанням берегових ракетно-артилерійських військ є бригада.

[ред.] Морська піхота

Морська піхота ВМС України - передовий загін сил висадки - призначена для дії у складі тактичних і оперативно-тактичних десантів, а також для оборони пунктів базування ВМС, островів і ділянок узбережжя, портів, аеродромів та інших важливих об'єктів. Основним тактичним з'єднанням морської піхоти є окрема бригада.

[ред.] Військова освіта

Дивись докладніше статтю Військові навчальні заклади України

Система пiдготовки вiйськових фахiвцiв, яка створена в Українi, є складовою державної системи освiти. Вона включає в себе:

  • Вищi вiйськовi навчальнi заклади
  • Вiйськовi навчальнi пiдроздiли вищих навчальних закладiв
  • Вiйськовi коледжi
  • Вiйськовий лiцей та лiцеї з посиленою вiйськово-фiзичною пiдготовкою

[ред.] Професiйнi вiйськовi свята


Військові звання
Армія
Рядові: Рядовий • Старший солдат
Сержанти і старшини: Молодший сержант • Сержант • Старший сержант • Старшина
Прапорщики: Прапорщик • Старший прапорщик
Молодші офіцери:

Молодший лейтенант • Лейтенант • Старший лейтенант • Капітан

Старші офіцери: Майор • Підполковник • Полковник
Вищі офіцери: Генерал-майор • Генерал-лейтенант • Генерал-полковник • Генерал армії України
Флот
Рядові: Матрос • Старший матрос
Сержанти і старшини: Старшина ІІ статті • Старшина І статті • Головний старшина • Головний корабельний старшина
Мічмани: Мічман • Старший мічман
Молодші офіцери:

Молодший лейтенант • Лейтенант • Старший лейтенант • Капітан-лейтенант

Старші офіцери: Капітан ІІІ рангу • Капітан ІІ рангу • Капітан І рангу
Вищі офіцери: Контр-адмірал • Віце-адмірал • Адмірал
Іншими мовами