Апокаліпсис
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Апокалі́псис (грец. αποκαλυψις — відкриття, одкровення), «Одкровення Іоанна Богослова» — остання книга Нового завіту. А. написаний бл. 69 і є найдавнішим твором християнської літератури. Провіщаючи «кінець світу», «друге пришестя Христа», «тисячолітнє царство боже» після «страшного суду», апокаліпсис відбиває наївні фантастичні погляди ранніх християн на довколишній світ. Апокаліпсис — зразок містично-релігійної мішанини, яку Т. Г. Шевченко дуже влучно назвав «боговдохновенной галиматьей». Віддавна служителі реліг. культу використовують апокаліпсис для залякування віруючих моторошними картинами майбутнього, змальованими в апокаліпсису.
[ред.] Література
Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ. Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо. |