Антарктика
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анта́рктика — південна полярна область Землі, до складу якої входить Антарктида та дільниці Атлантичного, Індійського і Тихого океанів, що межують з Антарктидою (групи островів: Південна Георгія, Південні Сандвічеві, Південні Оркнейські, Шетлендські, Крозе, Кергелен, Баллені, Петра I тощо.
Умовна межа Антарктики проходить по 48—60 градусах південної широти. Площа біля 52,5 млн км², у тому числі площа материка Антарктида 13 975 000 км².
За міжнародною угодою від 1959 року територія південніше 60° півд.ш. — нейтралізована і демілітаризована зона, що використовується лише у мирних цілях при повній свободі наукової діяльності.
УРЕ:
— у вузькому розумінні це пд. полярна область світового океану, куди входять пд. частини Атлантичного, Тихого та Індійського океанів і ряд островів. В ширшому розумінні А. включає також і материк Антарктиду. Певних меж А. не має. їх проводять по ізотермі +10° найтеплішого місяця або по крайній пн. межі пакового льоду (на 1 листопада), по межі поширення айсбергів. В останній час за межі А. вважають зону антарктичної конвергенції, тобто зону збіжності полярних вод з водами помірних широт, яка розташована між 48 і 55° пд. ш. В цих межах площа А.— близько 60 млн. км2, з яких понад 45 млн. км2 припадає на водні простори з плаваючою морською кригою та айсбергами. Води окраїнної ч. А. розташовані у смузі пануючих зх. вітрів і беруть участь в існуючій тут коловій течії зх. вітрів, яка обмиває всю земну кулю з Зх. на Сх. Води А. характеризуються низькими температурами. Взимку в пд. частині температури поверхневих шарів коливаються в межах від —1,8 до —1,9°; у районі антарктичної конвергенції від +1 до +2°. Влітку у високих широтах температури води підвищуються до +2°, в районі антарктичної конвергенції до +3,5°. Дно антарктичної частини океану являє собою серію басейнів і западин (Австрало-Антарктична, Тихоокеансько-Антарктична та ін.), розділених підводними височинами і хребтами (Пд.-Антільський, Кергелен, Пд.-Тихоокеанський та ін.), увінчаними островами, переважно вулканічного походження (Баллені, Петра І, Пд. Сандвічеві, Кергелен, Скотта та ін.). Води А. багаті на китів, тюленів, рибу. На о-вах і узбережжі А.—велика кількість водоплаваючих птахів. У літні м-ці у води А. ряд країн опоряджує китобійні експедиції, які щорічно добувають тут десятки тисяч китів. Китобійні експедиції в А. щорічно посилає і СРСР, які, крім заготівлі цінних харч, і тех. продуктів, ведуть також наукові дослідження в Антарктиці. У 12-й експедиції в Антарктику брали участь наукові працівники АН УРСР.
Міжнародно-правовий статус. З погляду міжнародно-правового А. не перебуває ні під чиїм суверенітетом, а знаходиться в користуванні всіх держав. Води А. відкриті для мореплавства, наук, досліджень, китобійного та ін. промислів. Деякі капіталістич. країни робили необгрунтовані спроби поділити А. на сектори. Такі спроби були в період 1907—40 з боку Англії, Норвегії, Франції, Чілі, Аргентіни, Австралії і Нової Зеландії. СРСР офіційною нотою 27 січня 1939 заявив протест урядові Норвегії і резервував свою точку зору щодо держ. належності земель, відкритих росіянами. Резервували свою точку зору щодо суверенітету А. також США 1939 і Японія 1940. В серпні 1948 з метою встановлення своєї гегемонії в А. США розпочали неофіційні переговори з Аргентіною, Чілі, Норвегією, Австралією, Новою Зеландією, Великобританією і Францією про «інтернаціоналізацію» А. Але через наявність гострих суперечностей ця спроба не мала успіху. У меморандумі про режим А. 7 червня 1950 Рад. уряд заявив, що він не може вважати законним будь-яке рішення про режим А., прийняте без його участі.
На Міжнародній конференції по А. у Ва-шінгтоні (з участю СРСР, США, Англії, Франції, Бельгії, Норвегії, Аргентіни, Чілі, Японії, Австралії, Нової Зеландії, Пд.-Африканського Союзу) 1 грудня 1959 підписано договір про А. Згідно з договором, А. повинна використовуватися винятково для мирних цілей, і в цьому районі забороняються будь-які воєнні заходи (створення військ. баз і укріплень, проведення маневрів, випробування всякої зброї, в т. ч. ядерної).
[ред.] Дивись також
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Пургін А. В морях Антарктики. К., 1952;
- Левшин О. Н. Достижения советских ученых в освоении Арктики и Антарктики. Рекомендательный указатель литературы. М., 1957.
Регіони світу | |||
![]() |
Америка | Північна · Вест-Індія · Латинська · Центральна · Південна | |
---|---|---|---|
![]() |
Європа | Північна · Західна · Центральна · Східна · Південна | |
![]() |
Азія | Передня · Центральна · Східна · Південна · Південно-Східна · Близький Схід · Середний Схід · Далекий Схід |
|
![]() |
Африка | Північна · Західна · Центральна · Східна · Південна | |
![]() |
Океанія | Австралія · Нова Зеландія · Меланезія · Мікронезія · Полінезія | |
|
|||
![]() |
Полюси | Арктика · Антарктика | |
![]() |
Океани | Атлантичний · Індійський · Північний Льодовитий · Тихий |