Аеродинамічний опір гірничих виробок
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аеродинамічний опір гірничих виробок (рос. аэродинамическое сопротивление горных выработок, англ. aerodynamic resistance of mine working, нім. aerodynamischer Grubenbauwiderstand) — опір, котрий долає повітря під час руху по мережі гірничих виробок.
Розрізняють опір тертя, лобовий опір та місцевий.
Враховується при визначенні депресій окремих виробок, всієї шахти, при виборі головних вентиляторів і вентиляторів місцевого провітрювання. Залежить від довжини виробки, площі поперечного перетину, периметра, режиму руху повітря. Визначається експериментально в шахтних умовах або аналітично з допомогою напівемпіричних залежностей.
Зниження аеродинамічного опору гірничих виробок в шахтах досягається:
- збільшенням площі поперечного перетину виробки,
- зменшенням її довжини,
- виконанням плавних входів і виходів у виробки,
- застосуванням у стовбурах шахт обтічних розстрілів,
- зменшенням шорсткості кріплення виробок та ін.
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3