Азовське море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вид Азовського та Чорного моря з орбіти.
Вид Азовського та Чорного моря з орбіти.

Азо́вське мо́ре (антична назва —Меотійське озеро, історична українська назва —Озівське море) — внутрішнє море басейну Атлантичного океану сполучене з Чорним морем Керченською протокою, між Україною та Росією; площа водного дзеркала 39 тис. км2, об'єм 290 м3, середня глибина 7,4 м, максимальна 15 м, середня солоність 13,8, найбільша у затоці Сиваш — до 250‰, середня температура води +11°C; рибальство: хамса, лящ, оселедець, осетрові.



УРЕ: (старорус. Сурозьке море) — внутрішнє море, розташоване в степовій зоні, між 45°16' і 47°17' пн. ш. та 33°36' і 39°21' сх. д. З Чорним морем сполучається Керченською протокою ширина 3—15 км і довжина близько 40 км. Азовське море наймілкіше море у світі. Береги Азовського моря низовинні. Берегова лінія хоч і має плавні вигини, але порізана численними затоками. Характерну рису північного, західного та східних берегів Азовського моря становлять намивні піщано-ракушнякові коси (Крива, Білосарайська, Бердянська, Обиточна, Федотова, Довга). Вузька коса — Арабатська стрілка — відокремлює мілку солоноводну затоку Сиваш, яка сполучається з Азовським морем Генічеською (Тонкою) протокою. Південний берег майже на всьому протязі має різко виявлений обрив, у деяких місцях над рівнем моря підіймаються загострені стрімчаки. На сході від Керченської протоки на протязі 100 км берег Азовського моря — це низовинна дельта Кубані. В Азовське море впадають річки: Кальміус, Міус, Дон, Кубань та інші; окремі ріки, впадаючи в Азовське море, утворюють широкі лимани: Утлюцький, Міуський, Єйський, Бейсугський. Іноді лимани відокремлюються від моря піщаними пересипами (озеро Молочне).

Найбільша затока Азовського моря — Таганрозька — лиман Дону.

Відкриті затоки Азовського моря: Обиточна, Арабатська, Темрюкська, Бердянська та інші.

Гідрологічний режим Азовського моря визначається його ізольованістю, мілководністю, відносно великим припливом річкових вод, обміном води з більш солоним Чорним морем та напрямом панівних вітрів над морем. В Азовському морі спостерігається загальна колова течія, спрямована проти стрілки годинника, місцями у прибережній смузі виникають часткові коловороти. Сумарний стік прісних вод в Азовське море становить пересічно 40,7 км3 за рік, річний об'єм води і атмосферних опадів — 15,5 км3, з Чорного моря надходить щороку 41 км3. Таким чином, загально-річний дебіт води становить 97,2 км3. З Азовського моря в Чорне море витікає через Керченську протоку 66,2 км3 і витрачається на випаровування 31 км3.

Внаслідок мілководності та невеликих розмірів Азовського моря відбувається відносно швидке нагрівання і охолодження всієї маси води, а також перемішування її на всю глибину, що зумовлює вирівнювання температури і солоності. Відносно великий приплив річкових вод знижує солоність східної частини Азовського моря (у Таганрозькій затоці солоність 2—3%), а обмін вод з Чорним морем і Сивашем збільшує її на півдні і заході Азовського моря (біля Керченської протоки солоність до 17,5%). Середня солоність Азовського моря 11%. Влітку води Азовського моря нагріваються до 25—28° в середній частині і до 30—31° біля берегів. Вміст кисню в усій товщі води достатній. Взимку температури води Азовського моря нижчі від нуля. Біля берегів море замерзає з грудня до березня, в дуже холодні зими замерзає на всій площі.

Прозорість води Азовського моря дуже мала. Бурхливий розвиток фіто- і зоопланктону в теплу пору року знижує прозорість і викликає явище «цвітіння» моря. Фауна Азовського моря відзначається відносною бідністю видового складу {до 350 видів) і винятково великим кількісним розвитком, за яким Азовського моря перевищує всі морські водойми світу. Промислова продуктивність Азовського моря досягає 80 кг риби з 1 га. Найбільше промислове значення мають: тюлька, хамса, судак, лящ, оселедці, осетер, тараня та інші. За рибними ресурсами Азовське море займає одне з перших місць серед морів Європи.

Зміст

[ред.] Транспортне значення

Азовське море має велике транспортне значення. Особливо зросла транспортна роль Азовського моря у зв'язку з побудовою Волго-Донського каналу. До великих портів (Ростов-на-Дону, Таганрог інші) прокладено морські канали.


У море впадають річки Кальміус, Міус, Дон, Кубань та ін. Деякі з річок утворюють при цьому широкі лимани.

[ред.] Порти

Українські порти: Бердянськ, Маріуполь, Генічеськ.

Російські порти: Таганрог, Азов, Ростов-на-Дону (на р. Дон), Єйськ.

[ред.] Література

[ред.] Посилання

Азовське море