Глухів
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|||||
Герб міста |
|||||
Девіз: ??? | |||||
Керівний орган | ???? | ||||
Міський голова | ??? | ||||
Площа | ??? км² | ||||
Населення | 26 600 | ||||
Заснований | X століття, перша писемна згадка — 1174 р., Маґдебурзьке право — 1644 | ||||
Телефонний код | + 380 5444 | ||||
Поштовий індекс | 41400 | ||||
Географічні координати Широта Довгота |
51°13′Пн. 33°12′Сх. |
||||
Глухів - мiсто обласного підпорядкування в Сумській області, центр району.
Розташоване на ріці Есмань на відстані 146 км від обласного центру.
Населення (з підпорядкованими сільрадами) - 36 100 чол (2005).
В місті розвинена машинобудівна, легка та харчова промисловості. Найбільші підприємства міста - відкриті акціонерні товариства "Завод агрегатних вузлів", "Завод засобів обчислювальної техніки", "Сател", "Електропанель", "Глухівська текстильна фабрика", "Глухівський хлібокомбінат", "Глухівський маслосирзавод", "Глухівський м'ясокомбінат", "Глухівтехволокно", завод продовольчих товарів та інші підприємства.
В Глухові діють педагогічний інститут ім. С.М.Сергєєва-Ценського, агротехнічний коледж ім. С.А.Ковпака, медичне училище, два професійно-технічних училища, 6 загальноосвітніх шкіл та школа-інтернат ім. М.І.Жужоми. Значний вклад в науку вносить колектив Глухівського науково-дослідного інституту луб'яних культур.
У вересні 2006 р. за підсумками всеукраїнського конкурсу серед населених пунктів України за найкращий благоустрій і підтримання громадського порядку місто було удостоєне найвищої нагороди «Золотий Фенікс».
[ред.] Історія
Глухів - одне з найдавніших міст України. Перша згадка про нього як про місто Чернігівського князівства зустрічається в Іпатіївському літописі за 1152 рік.
Першим відомим нам глухівським князем був Сімеон Михайлович, син чернігівського князя Михайла Всеволодовича. Глухівським князям належали великі землі між Глуховом і Новосілем, а також землі на північ від Новосіля по верхоріччю Оки з містами Мценськ, Бєлєв, Новосіль, Воротинськ, Одоєв (тепер Росія).
Непрямі історичні джерела згадують місто під 992 роком, коли було створено Чернігівську єпархію і Глухів ввійшов до її складу. Першими поселенцями тут були сіверяни, які в цих лісових та болотистих місцях залишили після себе Глухівське городище VІ-VІІІ ст.
У середині XIII ст. Глухів захопили татаро-монголи.
У першій половині XIV ст. Литва приєднала Чернігівсько-Сіверську землю, куди входив і Глухів (існує припущення, що це могло статися 1320 року одночасно з підкоренням Великим литовським князем Гедиміном Києва і лівого берега Дніпра).
1503 року місто увійшло до Московської держави. За умовами Деулінського перемир'я 1618 р., Глухів відійшов до Речі Посполитої. У цей період він одержав Маґдебурзьке право.
Внаслідок національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Глухів одержав статус сотенного міста Ніжинського полку. У 1663-1665 рр. існував Глухівський полк на чолі з полковниками Кирилом Гуляницьким та Василем Черкащеницею.
У XVIII ст. Глухів опинився в центрі найважливіших історичних і політичних подій, пов'язаних з Північною війною (1700-1721).
На старшинській раді в Глухові наприкінці 1763 р. було ухвалено складену К.Розумовським і старшиною записку "Про відновлення старовинних прав Малоросії". У відповідь Катерина II усунула К.Розумовського з посади гетьмана і передала управління Україною другій Малоросійській колегії, "щоб вік і ім'я гетьманів зникло, ні токмо б персона, котра була зведена в тоє достоїнство".
Після скасування полкового і сотенного поділу (1782) Глухів став повітовим, а з 1920-х років - окружним та районним центром.
Замість козацьких військових сотень 1784 року сформували Глухівський карабінерський полк (з 1796 р. - кирасирський).
Глухівські кирасири відзначились у французько-російській війні 1812 р., особливо в битві за Шевардинський редут під Бородіном. 1813 року полк нагороджено Георгіївськими штандартами з написом "За отличие при поражении и изгнании неприятеля из пределов России 1812 г.".
1994 - у Глухові створено Державний історико-культурний заповідник.
[ред.] Пам'ятники
- Миколаївська церква - головна споруда Радного майдану, в якій наставляли на гетьманство Д.Апостола та К.Розумовського, а раніше виголосили анафему І.Мазепі.
- Трьоханастасіївська церква - споруджена завдяки місцевим меценатам братам М.Л. та Ф.А.Терещенкам.
- Спасо-Преображенська церква та Київська брама міської фортеці.
[ред.] Персоналії
У Глухові народились і одержали початкову музичну освіту в музично-співацькій школі видатні діячі світової музичної культури, засновники хорового співу українські композитори XVIII ст. М.С.Березовський і Д.С.Бортнянський. Існує припущення, що в ній навчався великий український філософ і поет Г.С.Сковорода.
З містом тісно пов'язані імена священиків-просвітників: Данила Туптала (Дмитра Ростовського) - автора "Четьї-Мінеї", духовного наставника гайдамацького повстання Мельхиседека Значко-Яворського, професора Київської академії Данила Нащинського, що познайомив Європу з творами Феофана Прокоповича.
Тут народились: ботанік і фармаколог Г.Ф.Соболевський, російський письменник і етнограф І.Г.Кульжинський (1803-1884), який навчав М.Гоголя і Є.Гребінку в Ніжинській гімназії, російський державний діяч канцлер О.Безбородько, відомий дипломат А.Розумовський, український живописець, педагог, директор Петербурзької академії мистецтв А.П.Лосенко (1737-1773), композитор Ю.О.Шапорін, астрофізик і радіоастроном Й.С.Шкловський, психіатр О.І.Ющенко, економіст М.Б.Гуревич, історик В.О.Романовський, художник К.М.Ломикін, археолог М.В.Сібілов. З Глуховом пов'язане життя дослідника української старовини, голови управління у справах мистецтва і національної культури в уряді П.Скоропадського П.Я.Дорошенка (1857-1919).
В навчальних закладах Глухова навчались український історик Я.М.Маркевич, художник Г.І.Нарбут, поет В.І.Нарбут (1888-1904), український історик мистецтва Ф.Л.Ернст (1891-1952), дослідник Криму М.Л.Ернст (1889-1956) історик, другий президент Української академії наук М.П.Василенко, ботанік Г.М.Висоцький.
![]() |
|||
---|---|---|---|
Райони | Білопільський • Буринський • Великописарівський • Глухівський • Конотопський • Краснопільський • Кролевецький • Лебединський • Липоводолинський • Недригайлівський • Охтирський • Путивльський • Роменський • Середино-Будський • Сумський • Тростянецький • Шосткинський • Ямпільський | ||
Міста обласного значення | Глухів • Конотоп • Лебедин • Охтирка • Ромни • Суми • Шостка |