Ахілія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ахі́лія (грец. αχυλος — позбавлений соку) — хворобливе явище, що зумовлюється пригніченням діяльності залоз стінки шлунку або т. з. зовнішньосекреторної частини підшлункової залози.
- Ахілія шлунку іноді розвивається як самостійне захворювання, пов'язане з атрофією залоз його слизової оболонки, але здебільшого вона супроводить інші захворювання (рак шлунку, туберкульоз, хронічну малярію, злоякісне недокрів'я тощо). При ахілії шлунку шлунковий сік позбавлений вільної соляної кислоти та ферментів (зокрема пепсину), які в звичайних умовах виділяють залози стінки шлунку. Це спричиняється до розладів травлення, в т. ч. — до посилення бактеріального гниття в кишечнику (з'являються проноси, загальне виснаження). Виявляють ахілія шлунка за допомогою лабораторного дослідження шлункового соку. Лікування спрямоване на усунення основного захворювання; добрий ефект дає приймання всередину соляної кислоти, пепсину, відповідне дієтичне харчування.
- Ахілія панкреатична (грец. πανκρεας — підшлункова залоза) виникає при недостатньому надходженні в кишечник травних ферментів, що виробляються підшлунковою залозою; іноді надходження цих ферментів припиняється зовсім. До панкреатичної ахілії здебільшого призводить запалення залози, рак її, закупорка вивідної протоки. Ознаки панкреатичної ахілії: тривалі проноси, світле забарвлення калу (багатий на нейтральний жир), здуття живота, швидко зростаюче виснаження. Лікування спрямоване на усунення основного захворювання; добрий ефект дає прийом всередину препаратів підшлункової залози тварин.