Вогнегасник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вогнега́сник (рос. огнетушитель, англ. fire extinguisher, нім. Feuerlöscher m, Feuerlöschgerät n, Feuerlöschapparat m ) — апарат для гасіння пожежі. Технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною.

Вогнега́сник являє собою ємкість із запірно-пусковим пристроєм і насадкою для формування струменя. Зокрема, на підприємствах гірничої промисловості застосовуються В. вуглекислотні, хімічні пінні, повітряно-пінні, аерозольні (хладонові), порошкові і комбіновані. У найпоширеніших хімічних пінних вогнегасниках використовується реакція між водними розчинами лугу і сірчаної кислоти з утворенням піни, що перекриває доступ кисню.

Запатентований у 1863 р. американцем Елансоном Крейґом.

[ред.] Література

Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3


Commons
ВікіМедія має мультимедійні дані за темою: