Бурильний замок
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бурильний замок (рос. бурильный замок; англ. tool joint, tie rod; нім. Gestängeverbinder) – з’єднувальний елемент бурильних труб для зґвинчування їх у колону. Б.з. складається із ніпеля і муфти, які закріплені на кінцях бурильної труби. Б.з. з’єднується з трубою конічною різзю або з допомогою зварювання, в останньому випадку деталі Б.з. прийнято називати з’єднувальними кінцями, які складаються з ніпеля і розтруба. Наґвинчувані Б.з. звичайно монтують з трубами гарячим способом (нагрівання деталей Б.з. до 400–450°С). Бурильні труби зґвинчують між собою з допомогою замкової з’єднини, яка складається з конічної різьби з великим кроком і упорних поверхонь (торця муфти і виступу ніпеля), що забезпечує герметичність, а також швидкість його складання і розбирання. Для зменшення змінних напружень у нарізній з’єднині бурильного замка застосовують стабілізуючі пояски на трубі і розточки на замку.
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3