Каолін
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Каолі́н, H4Al2Si2O9, або Al2O3 • 2SiO2 • 2H2O; головна складова частина звичайної глини.
Родовища чистого каоліну (білої глини) зустрічаються порівняно рідко. Значно частіше каолін містить різні домішки — кварцовий пісок, карбонати кальцію та магнію і звичайно буває забарвлений оксидами заліза в жовтий колір (жовта глина).
Жовта глина служить сировиною керамічного і гончарного виробництва (палена цегла, дахова черепиця, дренажні і каналізаційні труби, горшки тощо). Після обпалення при 1200—1300°С керамічні вироби втрачають здатність поглинати воду і мають відносно високу механічну міцність.
[ред.] Вироби
Чистий каолін іде на виготовлення фарфорових і фаянсових виробів, які обпалюють при 1300—1400°С. Каолін застосовуют як наповнювач у паперовій промисловості.
[ред.] Джерела
- Ф. А. Деркач "Хімія" Л. 1968