Гудрон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гудро́н (франц. goudron) — залишок, що утворюється в результаті перегонки із нафти при атмосферному тиску і під вакуумом фракцій, які википають до 450-600 °С (залежно від природи нафти).
Вихід гудрону — від 10 до 45 % від маси нафти. Гудрон — в'язка рідина або твердий асфальтоподібний продукт чорного кольору з блискучим зламом. Містить парафінові, нафтенові і ароматичні вуглеводні (45-95 %), асфальтени (3-17 %), а також нафтові смоли (2-38 %), адсорбовані силікагелем з деасфальтованого продукту.
Зольність гудрону зазвичай менше .5 %. Елементний склад (у % до маси): 85-87 С, 9.3-11.8 Н, .2-6.3 S, .2-.7 N, .08-1.25 О. Крім того, у гудроні концентруються практично усі присутні у нафті метали; так, вміст ванадію може сягати .046%, нікелю — .014%.
Залежно від природи нафти і ступеня витягу газойльових фракцій, щільність гудрону складає від .95 до 1.03 г/см³, коксованість від 8 до 26 % до маси, температура застигання 12-55 °С, температура спалаху від 290 до 350 °С. Гудрон використовують для виробництва дорожніх, покрівельних і будівельних бітумів, малозольного коксу, змащувальних масел, паливних газів і моторних палив.
Кислий гудрон це відходи, які утворюються при очищенні деяких нафтопродуктів (наприклад, змащувальних масел) концентрованою сірчаною кислотою. Є в'язкою рідиною чорного кольору, що містить, разом з органічними речовинами, 15-70 % сірчаної кислоти.