Курганних поховань культура
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Курганних поховань культура — група археологічних культур середнього й пізнього періодів бронзової доби.
Була поширена на великій частини території Центральної й Східної Європи в 1500- 1200 рр. до РХ.
Представлена могильниками, поселеннями (вивчені слабко), скарбами бронзових речей і злитків.
Виділяються головним чином на основі поховального обряду і ряду типів бронзових предметів, загальних для більшості місцевих субкультур.
Розпадається на кілька локальних груп, загальними рисами яких є:
- звичай насипати кургани,
- подібні форми бронзових виробів,
- у господарстві - ріст значення скотарства.
Могильники звичайно складаються з декількох десятків поховань (трупоположення, іноді трупоспалення в цисті під круглим насипом).
Бронзові вироби, що зустрічаються в могилах і скарбах, дуже різноманітні. В інвентарі виділяються пальштаби, сокири, мечі (рукояті із закраїнами або суцільнометалеві) кинджали, наконечники списів і серпи. Типовими прикрасами є довгі бронзові шпильки різних форм, спіральні наручи, диски із вдавлениями, браслети й бронзові підвіски, зброя й знаряддя праці, кераміка з різьбленим і штампованим орнаментом, іноді зустрічаються бурштинові пластини.
Центром Курганних поховань культури були Баварія, Вюртемберг і область, колись зайнята унетицькою культурою, поступово вона поширилася в Північну Німеччину й на захід до Ельзасу. Просування бронзових виробів косидерського обрію на південний схід принесло елементи Курганних поховань культури в Угорщину, Румунію і Югославію. Кремація, що спочатку зустрічалася рідко, здобувала все більше значення, на пізньому етапі вона домінує. Поява полів похоронних урн знаменує кінець Курганних поховань культури і средньобронзової доби в цілому.
Етнічно відносять до пращурів кельтів.