Ембріофіти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ембріофіти
Папоротник
Папоротник
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eucaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Streptophytina
- Ембріофіти (Embryophyta)
Невизначені ранги
Посилання
NCBI: 3193

Ембріофіти (Embryophyta) або наземні рослини – найбільш відомий таксон царства Зелені рослини. У повсякденному житті ембріофіти інколи називають просто рослинами, на відміну від решти зелених рослин, відомих як зелені водорості, які, проте, не складають одного таксона. Ембоіофіти відносять до відділу (типу) Streptophyta та його підгрупи Streptophytina. Вони включають дерева, квіткові рослини, папороті, мохи та всі інші сухопутні рослини. Всі вони - багатоклітинні ядерні організми із спеціалізованими органами розмноження. З кількома виключеннями, ембріофіти отримують необхідну енергію через фотосинтез (тобто через поглинання світла) і синтезують живильні речовини з вуглекислоти. Ембріофіти можливо відрізнити від багатоклітинних зелених водоростей, які теж використовують фотосинтез, тим що вони мають стерильну тканину в органах розмноження. До того ж, ембріофіти перш за все пристосовані для життя на суші, хоча деякі види пізніше повернулися до водного навколишнього середовища, звідси і назва наземні рослини.

Ембріофіти розвинулися з складних зелених водоростей протягом Палеозойської ери. Їх найближчі сучасні родичі – хара або харові водорості (Charales). Ці рослини характеризуються чергуванням між гаплоїдними і диплоїдними поколіннями (відповідно гаметофіти і спорофіти). У перших ембріофітах, проте, спорофіти стали зовсім іншим за структурою і функцією, залишаючись невеликими і залежними від родительського організму протягом всього свого короткого життя. Такі рослини неофіційно називаються «бріофіти» та поділяються на три сучасні групи:

  • - Роголистникові (Anthocerotophyta)
  • - Мохи (Bryophyta)
  • - Печіночники (Marchantiophyta)

Все згадані вище бріофіти відносно мали і звичайно обмежені вологими навколишніми середовищами тому зо вони залежать від води щоб розповсюджувати свої спори. Інші рослини, краще пристосовані до наземних умов, з'явилися протягом Силурійського періоду. Протягом Девонського періоду, вони стали різноманітними і поширилися на багато наземних навколишніх середовищ, став Судинними рослинами (Tracheophyta). Судинні рослини мають судинні тканини або трахеїди, які транспортують воду через тіло, і зовнішній шар або кутикулу, яка чинить опір висиханню. У більшості судинних рослин спорофіти є домінуючими індивідуумами і розвивають дійсне листя, стебла і коріння, тоді як гаметофіти залишається малими.

Багатьох судинних рослин, проте, все ще розмножуються за допомогою спор. Вони включають наступні сучасні групи:

  • Плауноподібні (Lycopodiophyta)
  • Moniliformopses (хвощі та папороті)

Інша група, яка з'явилася наприкінці Палеозойської ери, розмножуються за допомогою насіння - капсул, стійких до висушування. Ця група відповідно називається Насінні рослини (Spermatophyta). У цих формах гаметофіт дуже малий, приймаючий форму одноклітинних пилку і яєць, тоді як спорофіт починає своє життя в межах сімені. Насіння деяких рослин може вижити в надзвичайно сухих умовах, на відміну від їх більш прив'язаних до води попередників. Насіння рослини включають наступні сучасні групи:

Перший чотири групи інколи називають голонасінними (раніше їх об’єднували до одного таксону) тому що ембріональний спорофіт не оточується оболонкою до запилення. На відміну від них, серед покритонасінних або квіткових рослин пилку доведеться виростити трубку, щоб проникнути крізь оболонку сімені. Покритонасінні розвилися з голонасінних протягом Юрського періоду, а потім швидко розповсюдилися протягом Крейдяного. Вони - домінуюча група рослин майже в усіх наземних біомах сьогодні.

Відзначте, класифікація груп рослин вищого рівня значно змінюється. Деякі автори обмежують царство рослин тільки ембріофітами, інші надають їм різні імена і ранги. Групи, перелічені в цієї статті часто класифікують як різні ранги, від відділів до класів.

На мікроскопічному рівні, клітини ембріофітів залишаються дуже подібними клітинам зелених водоростей. Вони - еукаріоти, з клітинною стінкою, складеною з целюлози і пластідами, оточеними двома мембранами. Пластіди звичайно приймають форму хлоропластів, які проводять фотосинтез і живільні речовини у формі крохмалю, і містять пігменти хлорофіл a і b, які загалом надають їм яскравий зелений колір. Ембріофіти також загалом мають збільшену центральну вакуоль або тонопласт, яка підтримує клітину і утримує всю рослину жорсткою. Вони не мають джгутиків і центріолей в усіх клітинах окрім певних статевих клітин.