Електромагнітна індукція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Електромагнітна індукція — виникнення електрорушійної сили у провіднику, що перебуває у змінному магнітному полі.

Закон І.е. відкритий Майклом Фарадеєм у 1831 описується рівнянням: \epsilon= - N{{d\Phi} \over dt} чи U= {-{d\Phi} \over dt}

де

ε — Електрорушійна сила (ЕРС) у вольтах
N — кількість витків у котушці
Φ — магнітний потік у веберах
U — наведена (індукована) напруга.

Явище електромагнітної індукції використовується у трансформаторах, динамо-машинах тощо.