Довідка:Керівництво зі стилю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Зміст

[ред.] Типографіка

Оформлюючи статті, пам’ятайте про технічні правила набору текстів. Використовуйте знаки у вікні «Спецсимволи».

[ред.] Тире

[ред.] Знак тире

Як тире використовуйте кегельне тире (—), а в жодному разі не дефіс (-), два або три дефіси (--) чи мінус (–).

[ред.] Єднальне тире

1. Тире ставиться між двома чи кількома словами для позначення меж («від… до»):

а)  п р о с т о р о в и х,  наприклад: Переліт Одеса — Київ; слідувати шляхом Львів — Київ — Харків;
б)  ч а с о в и х,  наприклад: Хрестові походи XI—XIII століть; План на січень — березень;
в)  к і л ь к і с н и х,  наприклад: Рукопис обсягом десять — дванадцять сторінок (те ж цифрами: 10—12); Вантаж масою 300—500 кілограмів; 5—7-річна програма.

Примітка. Якщо між двома числами, що стоять поруч, можна за змістом вставити не слова «від… до», а слово або (чи), то вони поєднуються дефісом, наприклад: Буде у відрядження п’ять-шість днів (але при цифровому позначенні ставиться тире: 5—6 днів.

2. Тире ставиться між двома або кількома власними назвами, сукупністю яких називається яке-небудь учення, науковий заклад тощо, наприклад: Фізичний закон Бойля — Маріотта; Матч «Динамо» — «Шахтар».

3. Тире ставиться між окремими словами для показу внутрішнього зв’язку між ними, наприклад: Конференція «Архітектура — людина — навколишнє середовище»; Учора — сьогодні — завтра; «Міс Усесвіт — 2006», «Повернення Мухтара — 2», але «Мухтар-2».

[ред.] У розробці…

Дефіс

Номера телефонів. 516-84-77 (також вірно: 516 84 77).

Лапки

  • Замість друкарських лапок ("") використовуйте лапки малюнку «». Для другорядних лапок (лапок у лапках) використовуйте лапки малюнку „“.

Наголос

  • Якщо потрібно вказати наголос, використовуйте знак наголосу, а не жирний шрифт, апо'строф чи велИку лІтеру. Наголос в односкладних словах не потрібний.

Апостроф

  • Як апостроф використовуйте праву одинарну лапку (’), а не друкарський апостроф (').

Знаки номера й параграфа

  • Знаки номера й параграфа відбиваються від наступних цифр нерозривною прогалиною (№  5, §  7).

Знаки процентів, промілле, градуса, хвилини, секунди

  • Знаки процента (100%), промілле (23‰), градуса (12°), хвилини (33′), секунди (33″) від попередніх цифр не відбиваються. Градус від попереднього числа не відбивається, але відбивається від позначки шкали Цельсія: 8°  С, а не 8°С чи 8 °С. Якщо ж позначка шкали йде без числа, градус не відбивається від позначення шкали: t, °С.

Ініціали й графічні скорочення

  • Відбиваються нерозривними пробілами. О. І. Семенов, і т. д., і т. п..

Роздільник десяткового дробу

  • Кома (5,055), а не крапка.

Розбивка чисел у цифровій формі на групи

  • Багатозначні цифрові числа розбивають на класи за допомогою пропусків, наприклад: 20 705 149, 174 000, але не розбивають на групи цифри в чотиризначних числах (5460), цифри в числах, що позначають номер (№ 15789), у марках машин механізмів (МД-34578), у позначеннях нормативних документів (ДСТУ 30088—95 ), у десяткових дробах після коми (45 785,4563).

Позначення часу

  • Вірно 19:30 (19 годин 30 хвилин), а не 19.30. Форма встановлена в ГОСТ 7.64—90 «Представление дат и времени дня. Общие требования».

Знак долара

  • Знак долара, як знаки інших валют, пишеться після суми і відбивається від неї пробілом 500  $, а не $500 чи 500$.

Висічені слова

  • Висічені слова — слова, у яких висічено літери й (або) склади, крім початкових і останніх літер, а залишені літери стягнуті в скорочене слово (млн — м[і]л[ьйо]н, млрд — м[і]л[лья]рд, грн — гр[ив]н[я]). І хоча в непрямих відмінках у зв’язку з усіченими відмінковими закінченнями слід було б ставити крапку, оскільки слово закінчується не на останній літері, для єдності доцільніше зберігати форму без крапки й у непрямих відмінках. Млн, млрд, тис. рекомендується вживати замість нулів при круглих числах. Менш бажані ці скорочення перед назвами й позначеннями одиниць фізичних величин у виданнях для широкого читача. Неприпустимі ці скорочення перед цифрами (при інверсії) і у випадках, коли скорочення відділені від цифр словами.

[ред.] Граматика

[ред.] Евфонічні чергування

Українська мова — милозвучна й тому пильнує, щоб не скупчувалось поряд кілька голосних або кілька приголосних. Для того, щоб ці звуки гармонійно чергувались, є в українській граматиці правила евфонічного чергування. На жаль, про ці правила іноді забувають. Письменники, що дбають про високий рівень мовної культури у своїх творах, послідовно додержуються цих правил.

[ред.] Чергування У — В

1. Для досягнення милозвучності мови ненаголошений у на початку слова, а також прийменник у чергуються з в.

У вживаємо з метою уникнення збігу приголосних,важких для вимови:

а) між приголосними, наприклад: Наш учитель; Десь у хлібах кричав перепел;
б) на початку речення перед приголосним, наприклад: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко); Увійшли до хати; У лісі стояв гамір, пахло квітами;
в) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед звукосполученнями зв, св, дв, тв, гв, хв і под., наприклад: Сидимо у вагоні; Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Пішли у зворотному напрямку; Піти у світ; Склала тканину удвоє; Щастя у творчості; Разом служили у гвардійському полку; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга;
г) після паузи, що на письмі позначаємо комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним, наприклад: До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села; Галя побачила: усі вишні вкрилися білим цвітом; Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник); Це було… у Києві.

2. В уживаємо для того, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними, наприклад: У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний); Була в Одесі; Прочитали в оголошенні;
б) на початку речення перед голосними, наприклад: В імлі зникали дерева; В Антарктиді працюють наукові експедиції;
в) після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, сф, хв і под.), наприклад: Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко); Коники сюрчали в траві.

Примітка. У деяких словах чергуються ув у префіксі уз-: уздовж (вздовж), узгір’я (взгір'я).

3. УВ не чергуються:

а) у словах, уживаних тільки з в або тільки з у, наприклад: вдача, вклад, вникати, вправа, вступ (і удача, уклад, уникати, управа, уступ — з іншими значеннями); взаємини, влада, власний, властивість, вплив і под.; увага, узбережжя, указ, уламок, умова, усталений, установа, уява, а також у похідних утвореннях: вступний, владар, уважність, умовний, уникливий та ін.;
б) у власних іменах і в словах іншомовного походження, наприклад: Вдовенко, Власенко, Врубель, Владивосток; Угорщина, Удовиченко, Уляна, Уругвай, увертюра, університет, утопія та ін.

Примітка. У поезії поряд із звичайною формою Україна іноді вживається Вкраїна.

[ред.] Чергування І — Й

Сполучник і та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергуються з й у тих позиціях, що й ув.

1. І вживаємо, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

а) після приголосного або паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед словами з початковим приголосним звуком, наприклад: Вірю в пам’ять і серце людське (Б. Олійник); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Рильський); Оце тут з дерева виробляють всячину: і вози, і колеса… (Панас Мирний);
б) на початку речення, наприклад: І долом геть собі село Понад водою простяглось (Т. Шевченко); І приковують [гори] до себе очі, і ваблять у свою далечінь імлисту (М. Коцюбинський).

2. Й уживаємо, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними, наприклад: У садку співали Ольга й Андрій; Оце й уся врода (Панас Мирний); Квітли вишні й одцвітали (Ф. Малицький);
б) після голосного перед приголосним, наприклад: Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов); На траві й квітках росинки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки (Я. Щоголів).

Примітка. Так само чергується початковий ненаголошений і з й у словах: імення — ймення, імовірний — ймовірний, іти — йти, ітися — йтися (ідеться — йдеться).

3. Чергування ій не буває:

а) при зіставленні понять, наприклад: Дні і ночі; Батьки і діти; Війна і мир;
б) перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я, наприклад: Ольга і Йосип — друзі; І раптом людська тінь майнула. Куди, для чого, хто і як? (М. Рильський);
в) після паузи, наприклад:

Щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Т. Шевченко);

г) у власних іменах і словах іншомовного походження, наприклад: Іване Івановичу!; біля Інгулу; коло Ірландії; прийшла Ізабелла; не ідеальний; чудова ікебана.

Примітка. У художній літературі в іменах українців чергування ій допускається, наприклад: Й Маркові купила Святу шапочку в пещерах У Йвана святого (Т. Шевченко).

[ред.] Чергування З — ІЗ — ЗІ (ЗО)

Варіанти прийменника зіззі (рідше зо) чергуються так само, як ув, ій, щоб досягти милозвучності мови.

1. З уживаємо:

а) перед словом із початковим голосним незалежно від паузи та закінчення попереднього слова, наприклад: 3 одним рибалкою він дуже подружив (Л. Глібов); Диктант з української мови;
б) перед словом із початковим приголосним (крім с, ш), рідше — сполученням приголосних, якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після паузи, наприклад: Плугатарі з плугами йдуть (Т. Шевченко); Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький); 3 її приходом якось повеселіла хата (Леся Українка).

2. Варіант із уживаємо:

а) коли попереднє слово закінчується, а наступне починається на приголосний, наприклад:

Разів із шість Рябка водою одливали (П. Гулак-Артемовський); Десь із городу чути було голоси (А. Головко); Вискочив, як із пекла; Який він із себе?;

б) коли попереднє слово закінчується на голосний, а наступне починається свистячими й шиплячими приголосними з, с, ц, ч, ш, щ або сполученням приголосних, наприклад: Родина із шести осіб; І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав (Т. Шевченко);
в) здебільшого на початку речення перед сполученням будь-яких приголосних, а також перед приголосними с або ш, наприклад: Із сіней потягло вологою; Із шафи дістали пальто.

Примітка. У відповідних позиціях чергуються варіанти прийменника з-заіз-за, префікса з-із-, наприклад: вийшла з-за будинку, вийшов із-за будинку, зводити(ся) — ізводити(ся), звикнути — ізвикнути, згасати — ізгасати; зголодніти — ізголодніти, знайти — ізнайти та ін., звечора — ізвечора, здавна — іздавна, ззаду — іззаду, змалу — ізмалу, знов — ізнов тощо.

3. Зі вживаємо перед сполученням приголосних, коли початковими виступають з, с, ц, ч, ш, щ, наприклад: Бере книжку зі стола (Леся Українка); Ви зустріли ворога з палаючою ненавистю в очах, зі зброєю в руках (Ю. Яновський); Зі шкали на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Горить сльоза. Зі свічки капле віск (І. Жиленко); Балада зі знаком запитання (І. Драч); Зі щитом або на щиті.

Примітка. Зо як фонетичний варіант прийменника зі завжди виступає при числівниках два, три, наприклад: позичив зо дві сотні; не бачила зо три тижні; може виступати й при займеннику мною: зі (зо) мною, але тільки зі Львова.

Примітка. Уживаний у художньому мовленні архаїчний прийменник к у відповідній позиції має варіант ік, наприклад: Ще ж як руку притулив [він] к серцю ік свому (П. Тичина).

[ред.] Уживання літер Г і Ґ у словах іншомовного походження

Професор І. Вихованець описує місце фонеми Ґ в українській мові так:

«Фонема Ґ посідає периферійне місце в сукупності фонем української мови, що засвідчує її використання в порівняно небагатьох словах звуконаслідувального та іншомовного походження. Проте вона функціонує в українській мові, що й сприяло закріпленню літери Ґ. Звичайно, ідеться здебільшого про іншомовні слова».

Існують дві відмінні пропозиції впровадження літери Ґ, що їх представляють з одного боку професор Олександр Данилович Пономарів, а з іншого — професор Василь Васильович Німчук.

[ред.] Думка професора О. Д. Пономаріва

Проф. О. Д. Пономарів твердить: «У словникові щодо використання фонем Г та Ґ у словах іншомовного походження застосовано засади «Українського правопису» 1928 р. з деякими уточненнями, а саме:

  • проривний Ґ і фрикативний Г слов'янських мов завжди відтворюються українським Г, оскільки вживаються, як правило, в однокореневих лексемах (пол. głowa — голова, чес. mohutný — могутній та ін.);
  • у всіх грецизмах вживається тільки Г (агностик, агонія, Галилея, Голгофа, Гомора та ін.);
  • у запозиченнях з інших мов фонема H послідовно передається через Г, а не Х (гоббі, гумор (лат. humor), гуманіст (лат. humanist) та ін.);
  • G у давно засвоєних словах також відтворюється українським Г (гусар, гравюра та ін.). Із власних назв це стосується насамперед найменувань країн, міст, гір, річок, та інших ономастичних об'єктів (Англія, Голландія та ін.);
  • у неслов’янських антропонімах, а також у новіших загальних назвах розрізняємо H та G, що передаються відповідно через Г та Ґ: Hegel — Геґель, Copenhagen — Копенгаґен.

[ред.] Думка професора В. В. Німчука

Проф. В. В. Німчук вважає, що «на сучасному етапі доцільно вернутися до правил 1919—1921 р. і проекту Українського правопису 1926 року, що веліли в іншомовних запозиченнях — загальних назвах писати Г, незалежно від того, H чи G вони мають у мовах-джерелах, а в топонімах й антропонімах писати Г та Ґ відповідно до того, з H чи G звучить і пишеться назва в мові, з якої слово до нас прийшло (крім давно засвоєних, зокрема через грецьку мову, — Англія, Єгипет, Рига та ін.)».

[ред.] Чинний правопис

Український правопис. — К.: Наукова думка, 1993.

Не зловживати літерою Ґ і невмотивовано не розширювати її вжитку, зберігаючи фонологічну систему української мови.

  • У загальних і власних назвах (запозичених зі слов’янських мов, із грецької, латинської та інших) фонеми Г і Ґ передавати тільки буквою Г, не дивлячись на те, H чи G звучить і пишеться в назві в мові-джерелі. Виняток становлять тільки ті слова, що засвідчені з Ґ у Словнику іншомовних слів (Київ, 2000).

Слова з літерою Ґ: аґрус ґаблище ґаблі ґава ґазда ґалаґан ґандж ґанок ґатунок ґвалт Ґданськ (і Гданськ) ґеґати ґеґекати ґеґотати ґедзатися ґедзь ґелґотати ґерґотати ґердан ґерлиґа ґирлиґа Ґетеборг ґешефт ґиґнути Ґібралтар (і Гібралтар) ґлей (вишневий клей) ґніт (у свічці) ґоґель-моґель ґоґоль-моґоль ґонт ґонта ґражда ґрасувати ґрати (іменник) Ґренландія (і Гренландія) ґречний ґринджоли ґрунт ґрунь ґудзик ґудзь ґуля ґуральня джерґотати джиґнути дзиґа дзиґлик зиґзаґ леґінь фіґа фіґлі-міґлі шварґотіти