Егоїзм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Егої́зм (від лат. ego - я) — ціннісна орієнтація суб'єкта, що характеризується переважанням в його життєдіяльності самокорисливих особистих інтересів і потреб відносно до інтересів інших людей і соціальних груп.
Проявам егоїзму властиво відношення суб'єкта до іншої людини як до об'єкту і засобу досягнення самокорисливої мети. Розвиток егоїзму і перетворення його в домінуючу спрямованість особи пояснюється серйозними дефектами виховання. Якщо тактика сімейного виховання об'єктивно направлена на закріплення таких проявів, як завищена самооцінка і егоцентризм особи дитини, то у неї може сформуватися стійка ціннісна орієнтація, при якій враховуються лише її власні інтереси, потреби, переживання тощо. У зрілому віці подібна концентрація на власному Я, себелюбство і повна байдужість до внутрішнього світу іншої людини або соціальної групи може привести до відчуження, як переживання суб'єктом самоти у ворожому йому світі.
У деяких психологічних і этико-психологічних концепціях егоїзм розглядається як природжена властивість людини, завдяки якій забезпечується захист її життєдіяльності. У буденному слововживанні егоїзм виступає як протилежність альтруїзму.
![]() |
Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |