Геохронологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Геохронологія - наука, яка визначає час утворення гірських порід, з яких складаються земні верстви. Розрізняють геохронологію відносну і абсолютну.

Відносний вік гірських порід визначають стратиграфічними та палеонтологічними методами. Стратиграфічні методи базуються на відносній послідовності утворення і залягання шарів земної кори. Палеонтологічні методи беруть до уваги викопні рештки організмів і послідовність їх еволюції.


Абсолютна геохронологія встановлюється радіологічними методами. Радіологія користується для визначення абсолютного віку ізотопним методом, який полягає у визначенні співвідношення у мінералі первинних радіоактивних ізотопів і продуктів їх розпаду. Швидкість розпаду радіоактивних ізотопів є постійною. Порівнюючи залишкову радіоактивність з природною, можна встановити час, протягом якого відбулася часткова втрата радіоактивності.

Існує декілька різних методів визначення абсолютного віку, напр., уран-торій-свинцевий, калій-аргоновий, радіовуглецевий та інші. Період напіврозпаду ізотопів, які використовуються в цих методах, різний (напр., торій -232 = 13,9 мільярда років, уран -233 = 162 тисячі років, калій -40 = 1,31 мільярда років, вуглець -14 = 5570 років). Тож, наприклад, орієнтуючись на вміст радіоактивних ізотопів вуглецю можна досліджувати геохімічні та геофізичні події, що мали місце на Землі протягом кількох десятків тисяч років, враховуючи вміст урану — протягом кількох сотень тисяч років, калію — мільйони, а торію — мільярди років.

[ред.] Дивіться також


Геологія Це незавершена стаття з геології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.