Магнітомеханічне відношення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Магнетомеханічне відношення (гиромагнетноє відношення) — відношення магнетного моменту елементарної частинки (або системи елементарних частинок) до її механічного моменту.

У системі СІ одиницею вимірювання магнетомеханічного відношення є с·а·кг-1 = с-1·тл-1. Часто розуміють, що магнетомеханічне відношення вимірюється в одиницях q/2mc, де q/2mc, где сшвидкість світла, q и m — заряд і маса частинки, відповідно. В цьому випадку воно виражається безрозмірною величиною.

Для різних станів атомної системи гіромагнетне відношення визначається формулою:

\gamma=g\gamma_0\,\!, де g, де g — множник Ланде, γ0 — одиниця магнетомеханічного відношення:
\gamma_0=\frac{-e}{2m_ec}\,\!, де e — елементарний заряд, me — маса електрона, с — швидкість світла.

У разі ядер, за одиницю магнетомеханічного відношення приймають величину

\gamma_0=\frac{e}{2m_pc}\,\!, де mp — масса протона.

Згідно з класичною теорією, гіромагнетне відношення є коефіцієнтом пропорційності між кутовою швидкістю прецесії магнетного моменту, поміщеного в зовнішнє магнетне поле, і вектором магнетної індукції.

\vec{\Omega}=\gamma\vec{B}

У квантовій теорії магнетомеханічним відношенням визначається величина розщеплювання рівнів в ефекті Зєємана.

[ред.] Див. також

[ред.] Посилання

Велика радянська енциклопедія

Іншими мовами