Київське повстання 1113
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
КИЇВСЬКЕ ПОВСТÁННЯ 1113 р. (17 квітня - 21 квітня) – антифеодальне повстання міських низів Києва, холопів і, можливо, сільського населення Київської землі.
Вибухнуло після смерті князя Святополка Ізяславича, за князювання якого посилилися феодальні утиски і зросло лихварство.
Причиною повстання стало підвищення цін на хліб, голод, зловживання князівської адміністрації, яка спекулювала цими продуктами, та перетворення вільних городян на холопів за борги.
17 квітня обурені кияни з бою узяли двір боярина Путяти Вишатича та почали громити володіння лихварів-євреїв.
Налякана боярська верхівка Києва звернулася до переяславського князя Володимира Мономаха і запросила його на великокнязівський престол.
Ставши великим князем київським, Мономах видав нові закони (відомі під назвою Статут Володимира Мономаха), які містили деякі поступки повсталим. У статуті обмежувалися відсотки по позиці, були сформульовані права і обов'язки закупів, заборонялося перетворювати на раба купця-боржника, якщо він позбувся свого майна внаслідок війни або пожежі.
[ред.] ДЖЕРЕЛА
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. - Луцьк: Вежа, 2000
- Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста. - К.: Генеза, 1993