Інгібітор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Інгібітор (рос. ингибитор, англ. inhibitor, нім. Іnhibitor m) – речовина (присадка), що сповільнює чи зупиняє перебіг хімічних реакцій окиснення, полімеризації, корозії металів, а також біохімічних і фізіологічних процесів.

В гірництві застосовується для гальмування хім. реакцій при веденні вибухових робіт, бурінні свердловин, експлуа-тації родов. нафти і газу, а також при гідравлічному транспортуванні корисних копалин – для сповільнення корозії металів.

[ред.] Див. також

[ред.] Література