Кацусіка Хокусай
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кацусіка Хокусай (яп. 葛飾 北斎; 31 жовтня 1760 — 10 травня 1849) — майстер укійо-е, художник та іллюстратор. Один із найбільш відомих митців домодерного японського мистецтва.
Зміст |
[ред.] Початок шляху
Вважається, що Хокусай народився у кварталі Варагесуй району Хондзе в Едо (суч. Токіо). Його справжнє ім'я було Токітаро, але протягом свого життя він творив під різними псевдонімами. У 18 років Хокусай поступив до школи Кацукави Сюнсе (1726—1792), відомого художника укійо-е, що прославився портретами акторів кабукі. У 1779 молодий митець зробив серію цілком впевнено скомпонованих театральних портретів.
У 1791 році Хокусая було запрошено зробити кілька гравюр для видавця Цутая Дзюдзабуро. Після смерті вчителя Сюнсе у 1792 році, школу Кацукава очолив інший учень Сюнсе, Кацукава Сюнэй (1762—1819), і Хокусай, ймовірно, припинив на деякий час малювати портрети акторів.
[ред.] Власний шлях. Сурімоно і публічні виступи
1793—1794 роки стали переломними в кар'єрі Хокусая. Художник відмовився потурати смакам тодішньої публіки, яка вимагала звичнайних робіт у жанрі укійо-е, і став виробляти свій власний стиль, запозичивши деякі прийоми японських шкіл живопису Рімпа й Тоса, а також застосувавши європейську перспективу.
У 1795 році вийшли його ілюстрації до поетичної антології «Кека Едо мурасакі». Між 1796 і 1799 роками Хокусай створив багато одиночних гравюр на альбомних аркушах. Останні називалися «сурімоно» і мали колосальний успіх. У результаті цього, інші художники відразу ж заходилися імітувати їх. Саме в 1796 році митець почав використовувати широко відомий псевдонім Хокусай. З 1798 року, він вже підписував гравюрні аркуші і художні роботи цим іменем. Твори, які виконанувалися на замовлення, майстер підписував псевдонімом Тацумаса, ілюстрації для комерційних романів виходили під іменем Токітаро, а інші багатотиражні гравюри й ілюстрації до книг були підписані як Како або Соробеку. У 1800 році , у віці 41 року, художник став називати себе Ґакедзін Хокусай — «Хокусай-малювальник».
Хоча Хокусай жив дистанціюючись від суспільства, приблизно з цього часу, завоювавши певний авторитет, він часто демонстрував своє мистецтво на публіці. У 1804 на території одного храму Едо художник намалював зображення Бодхідхарми розміром в 240 м². Між 1804 і 1813 роками Хокусай проілюстрував комічні повісті, т.зв. «еміхон», відомих авторів Кекутея Бакіна і Рютея Танехіко.
[ред.] Альбоми і серії. Усамітнення в Міура
З 1812 року почался його тісна дружба з художником Бокусеном (1775—1824), у результаті чого між 1814 і 1834 роками у місті Наґоя вийшла серія ілюстрованих альбомів «Хокусай манґа» («Веселі картинки Хокусая»). Знаменита серія пейзажних гравюр «Фуґаку сандзюроккей» («36 пезажів гори Фудзі») була опублікована у 1831, а на початку 1830-х років Хокусай створив гравюри відомих водоспадів, мостів, птахів і примар, тобто ті роботи, за якими він відомий найбільше в наш час. Наприкінці 1834 року, безпосередньо перед виходом його серії «Фуґаку хяккей» («100 пейзажів гори Фудзі»), шедевра його книжкової гравюри, художник полишив Едо і впродовж року жив у робочому районі поблизу Ураґа на півострові Міура, південніше Едо.
У це ж час, у 1835 році, почала видаватися його остання, серйозна серія гравюр «Хякунін іссю уба ґа етокі» — «Сто віршів у викладі няньки»(Ілюстрації до збірника «100 віршів 100 поетів»). Усього до цієї серії художник виконав 28 гравюр і 62 ескізв тушшю. Вихід серії ксилографій до поетичної антології «Хякунін іссю» був перерваний після публікації 28 робіт. Випуск серії так і залишився незавершеним.
[ред.] Знову в Едо. Бідність.
У 1836 році художник повернувся до Едо, коли місто було розгромлено місцевою біднотою, і йому довелося заробляти на їжу продажем власних картин. У 1839 у майстерні Хокусая трапилася пожежа, яка знищила всі ескізи і робочі матеріали. Після цього митець, як видно, малював зовсім небагато, і практично не випускав гравюр та книжкових ілюстрацій. Найвідомішим з його учнів, напевно, став Тотоя Хоккей (1780—1850), який ілюстрував книжки та «сурімоно».
[ред.] Смерть
Помер Хокусай у бідності, в оточенні своїх учнів. Розповідають, що перед смертю він вигукнув: «Якби я мав ще п'ять років життя, я би міг стти справжнім художником». Поховали митця у храмі Сейкьодзі у Едо.
[ред.] Дивіться також
[ред.] Посилання
- Бостонський музей мистецтва (близько 760 робіт Хокусая). Шукайте в каталозі Collections. (англійською)
- "Цунамі Канагави" у Музейї метрополітан в Нью-Йорку (англійською)
- Entry in LIFE Magazine — список100 видатних людей минулого тисячоліття. №85 — Хокусай. (англійською)
- Музей Хокусая в Обусе, Японія. (англійською)
- Кацусика Хокусай (російською)
- И. Смирнова: «Кацусика Хокусай» (російською)