Історія Норвегії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ІV в. - поява на території Норвегії німецьких племен.

[ред.] Середньовіччя

VІІІ - XІ вв. - "епоха вікінгів" - завойовницькі і грабіжницькі походи в країни Європи.

X в. - утворення Норвезького королівства на чолі з Харальдом Прекрасноволосим.

1262 - 1264 р. - норвежці завоювали Ісландію.

1319 р. - укладена особиста унія зі Швецією.

1380 р. - аналогічна унія підписана з Данією.

1397 р. - Кальмарська унія, що об'єднала три скандинавських королівства під егідою Данії.

1537 р. - Норвегія втратила самостійність і стала провінцією Данії.

[ред.] Новий час

1814 р. - Данія передала Норвегію шведам "у повну власність".

[ред.] XX вік

1905 р. - розірвання унії зі Швецією й утворення самостійного Норвезького королівства.

1914 - 1918 р. - в І світовій війні Норвегія дотримувала нейтралітету.

1940 - 1945 р. - у ході ІІ світової війни країна була окупована німецькими військами.

1949 р. - вступ Норвегії в НАТО, до Північної Ради в 1952, ЄС в 1972, але вийшла після референдуму. У 1988 Гро Харлем Брундланд був нагороджений премією Третього світу. У 1991 король Олаф V помер, йому успадковував його син Харальд V. У 1982 Норвегія ігнорувала заборону на китовий промисел. На референдумі 28 листопада 1994 норвежці знову відмовилися приєднатися до ЄС, однак Норвегія залишається активним членом європейских організацій (ЄЕС, Шенгенські домовленності та ін.).