Голядь
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Го́лядь — балтомовне плем'я, що мешкало, за руським письмовим джерелам XI — XII століть, у верхів'ях річки Протви (на території сучасної Московської області), між землями вятичів і кривичів.
Перша згадка про голядь відноситься до 1058 року. "В літо 6566. Победи Изяславъ Голядь." Мається на увазі київський князь Ізяслав-Дмитрій Ярославич - (Іпатіївський літопис). Чернігівський князь Святослав Всеволодович ходив на голядь біля 1147 року - "Святослав же, шедъ, взя люди Голядь въверхъ Поротвы..." (Іпатіївський літопис).
До кінця XII століття голядь була повністю асимілювана слов'янськими племенами (головним чином, вятичами).
Предками голяді, можливо, були галінди, що жили в Прибалтиці (вони згадуються ще в II столітті Клавдієм Птолемєєм) в місцевості Галліндії, що дали ім'я, в Східній Прусії, в районі Мазурських озер.
В даний час в Дмітровському районі Московської області існує село з назвою Голяді.
[ред.] Посилання
Стаття В. В. Седова о голяди (рос. мовою)