Любачівський Мирослав Іван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

кардинал М.І.Любачівський
кардинал М.І.Любачівський

Блаженніший Миросла́в Іва́н Любачі́вський (1914 — †2000) — Верховний Архієпископ Львівський, кардинал, Глава Української Греко-Католицької Церкви з 1984 до 2000 року.

Мирослав Іван Любачівський народився 24 червня 1914 року в містечку Долина на Івано-Франківщині. Його батьки — Євстахій Любачівський та Анна Олійник — мали трьох синів, з яких Мирослав був найстаршим. Дбайливе родинне й релігійне виховання було ґрунтом для подальшого духовного зросту. Після початкової освіти з 1934 по 1937 рік навчався в українській греко-католицькій богословській академії у Львові, на факультеті філософії, а потім на факультеті теології. У 1937 році розпочав дальші богословські студії в університеті Канізіанум в Іннсбруці (Австрія). 21 вересня 1938 року приїжджає на короткий час до Львова, де приймає ієрейські свячення з рук Митрополита Андрея Шептицького. Це відбулося в каплиці митрополичих палат катедрального собору св. Юра у Львові. Після свячень продовжує навчання в Іннсбруці. У 1939 році, у зв'язку з початком ІІ світової війни, університет був змушений перенестися до Швейцарії. Саме там, у 1941 році, о. Мирослав Любачівський захистив свою докторську працю з богослов'я на тему: «Боротьба св. Василія Великого з аріанізмом, виражена в його літургії». Після того, з 1942 до 1945 року, він студіює в Біблійному інституті в Римі, де в 1944 році здобуває ліценціат з біблістики, і в Григоріанському університеті (19451947), де отримав ліценціат з філософії. З 1945 до 1947 року студіює медицину в Королівському Італійському університеті в Римі.

У 1947 році о. Любачівський виїхав до США для опіки над українськими емігрантами-католиками в Стемфорді. Був душпастирем церкви св. Петра і Павла та опікувався школою в Клівленді, штат Огайо. Тут також розпочалася його письменницька діяльність. Серед ранніх творів і публікацій о. Любачівського є кілька недільних проповідей та переклад Катехизму Тридентійського Собору, а пізніше появилися такі його праці: «Вірую в єдиного Бога», «Десять заповідей Божих», «Ранішні розважання», недільні проповіді та багато богословських статей. У 1968 році о. Любачівський став духівником Української Католицької Семінарії св. Йосафата у Вашингтоні. Пастирював у Манасі та Річмонді (штат Вірджинія). У 1971 році його призначено професором Академії св. Василія у Філадельфії (штат Пенсильванія). У 1973 р. о. Любачівський був призначений духівником семінарії св. Василія у Стемфорді, штат Коннектикут. У квітні 1978 року Його Святість Папа Павло VI (папа римський) надав о. Любачівському ступінь почесного прелата.

13 вересня 1979 року Папа Іван Павло II призначив його Архієпископом і Митрополитом Філадельфійським і 12 листопада 1979 року, разом з Верховним Архієпископом Йосифом Сліпим і Митрополитом Максимом Германюком, у Сикстинській Капеллі в Римі хіротонізував його на єпископа. 27 березня 1980 року, після Синоду Єпископів УГКЦ отримав призначення на коад'ютора Верховного Архієпископа з правом спадкоємності. Після смерті Йосифа кардинала Сліпого 7 вересня 1984 року владика Мирослав Любачівський став Верховним Архієпископом Львівським. 25 травня 1985 року його призначено членом колегії кардиналів з титулом церкви св. Софії а Віа Боччеа в Римі.

Після легалізації УГКЦ в Україні, 31 березня 1991 року її глава Блаженніший Мирослав Іван урочисто повернувся в Україну, до свого законного престолу Верховних Архієпископів Львівських, який він обіймав аж до своєї смерті. 1996 р., у зв'язку з поганим станом здоров'я М.І.Любачівського, Синод Єпископів УГКЦ обрав владику Любомира Гузара єпископом-помічником глави УГКЦ.

Помер 14 грудня 2000 р. о 4.00 год.

На його місце Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви обрав Верховним Архієпископом УГКЦ єпископа Любомира Гузара.

Попередник:
Кардинал з титулом Санта-Софія а Віа Боккеа
1985-2000
Наступник:
Створений Любомир Гузар
2001- —