Квебек (провінція)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|||||
Девіз: Je me souviens (Я пам'ятаю) | |||||
![]() |
|||||
Офіційна мова(и) | французька | ||||
Столиця | Квебек | ||||
Найбільше місто | Монреаль | ||||
Лейтенант-губернатор | Ліз Тібо (Lise Thibault) |
||||
Прем'єр-міністр | Жан Шаре (Jean Charest) (PLQ) |
||||
Представників в парламенті - Палата Громад - Сенат |
75 24 |
||||
Площа - Загалом - Суші - Води (% від заг.) |
2 місце 1 542 056 км² 1 183 128 км² 176 928 км² (11,5%) |
||||
Населення - Загалом (2006) - Щільність |
2 місце 7,651,531 4,90/км² |
||||
ВВП (2005) - Загалом - На душу нас. |
$274.863 млрд. (2-га) $36,175 (9-та) |
||||
В конфедерації з | 1 червня, 1867 (1) | ||||
Часовий пояс | UTC-5, -4 | ||||
Інтернет-сторінка | www.gouv.qc.ca | ||||
Зв'язок |
|
Квебе́к (Québec) - провінція на сході Канади; столиця місто Квебек;
Міста: Монреаль (Montréal), Лава́ль (Laval), Шербрук (Sherbrooke), Ґатіно́ (Gatineau), Труа́-Рівьє́р (Trois-Rivières), Сагне́ (Saguenay), Рімускі́ (Rimouski), Рівьєр-дю-Лю;
Населення провінції - 7,598,100 чол. (2005). Квебек найбільша територіально провінція Канади (хоча Територія Нунавут є більшою). Друга за чисельністю населення у Канаді після Онтаріо. Найбільша щільність населення традиційно мешкає у гирлі річки Сен-Лоран (Saint-Laurent), на півночі провінції населення майже немає.
Абсолютну більшість населення складають етнічні квебекуа.
Мова французька (єдина державна мова з 1974). За інформацією Квебекського інституту статистики станом на 2001 рік, 80,9% населення визнають рідною мовою французьку, 7,8% - англійську, 10% - інші мови; 1,4% вважають рідними кілька мов одночасно [1]
Хартія французької мови (відома також як "Закон 101") захищає французьку мову. Державна організація - Офіс французької мови (Office québécois de la langue française) - слідкує за дотриманням цього закону.
Зміст |
[ред.] Політичні партії
Назва | Французькою | Вимовляється | Політична орієнтація |
---|---|---|---|
Квебекська партія | Parti québécois | Пірті́ кебекуа́ | Сувереністи (індепандантисти), соціал-демократи |
Ліберальна партія Квебеку | Parti libéral du Québec | Пірті́ лібера́ль дю Кебе́к | Федералісти, центристи |
Демократична дія Квебеку | Action démocratique du Québec | Аксьо́н демократі́к дю Кебе́к | Автономісти, право-центристи |
Солідарний Квебек | Québec solidaire | Кебе́к соліде́р | Сувереністи (індепандантисти), ліві |
[ред.] Парламентська система
Парламент - Національна асамблея Квебеку (франц. Assemblée nationale du Québec) - складається з 125 депутатів. У провінції діє британська парламентська система. Депутати обераються за мажоритарним принципом. Партія, більшість кандидатів якої стали депутатами, стає правлячою. Вона формує уряд. Міністри можуть бути обрані лише серед депутатів правлячої партії. Міністри не складають депутатських повноважень і залишаються діючими членами парламенту.
Друга за кількістю депутатів партія стає офіційною опозицією. Вона має право на представництво у всіх парламентських комітетах та комісіях.
Максимальна тривалість Асамблеї - 5 років. Прем'єр-міністр сам визначає дату наступних виборів (як правило, за 3-4 роки після попередніх). У разі, якщо більшість депутатів не підтримає урядовий проект бюджету, уряд мусить пійти у відставку, а прем'єр-міністр - негайно оголосити нові вибори.
[ред.] Історія
Історія: У 1534 році Жак Карть'є обслідує береги річки Сен-Лоран й оголошує їх "власністю" короля Франції. Проте, колонізація країни починається лише у 1608 році, з заснуванням міста Квебек. Канада (сучасні Квебек та Онтаріо) стає частиною колонії Нова Франція (Nouvelle France), до складу якої входять також долина ріки Міссісіпі (включаючи сучасні Луїзіану, Міссурі й Огайо), Акаді (Acadie, тепер - Новий Брансвік та Нова Шотландія), Нова Земля (тепер - Ньюфаундленд), береги Великих Озер (у тому числі форт Детруа - теперішній Детройт) й острів Св. Жана (тепер - Острів Принца Едварда). Але Франції не вдалося гідно колонізувати більшість цих володінь. Французькі поселенці мешкали лише біля Сен-Лорану (предки сучасних квебекуа) та у Акаді (де потім сформувався ще один франкомовний народ - акадійці). Захоплена Англією у 1759, стала провінцією Квебек в 1763-90.
У 1791-1841 роках Квебек назвається Нижньою Канадою. Після поразки повстання Патріотів провінцію об'єднали із Верхньою Канадою у єдину провінцією Канада. У 1867 році разом з трьома іншими провінціями (Онтаріо, Новий Брансвік та Нова Шотландія) Квебек стає засновником теперишньої канадської держави - Канадської Конфедерації.
Протягом англійського панування, франкоканадці зазнавали певної дискримінації: - при рівній кваліфікації, франкомовний робочий отримував меньшу заробітну платню, ніж англомовний; - у армії та у більшості федеральних установ користувалися винятково англійською; - очевидці повідомляють, що у 1950-ті роки у престижних магазинах продавщицям заборонялося спілкуватися з клієнтами французькою. Загалом же, переважна частина франко-квебекців жила значно бідніше від своїх англомовних співвіччизників.
З кінця ХVIII століття й до 60х років ХХ століття квебекське суспільство фактично було теократичним. Католицька церква контролювала майже всі сфери громадського життя. Школи, лікарні, соціальні служби й навіть університети знаходилися під контролем духовенства.
У 1960-ті роки, після смерті консервативного прем'єр-міністра Моріс ле Нобле Дюплессі, відбувається так звана "Тиха революція" (Révolution tranquille). За короткий період суспільство різко змінюється. Населення залишає церкви. Молодь не хоче повторювати долю батьків - жити бідно й бути громадянами другого сорту у власній країні. Уряд Жана Лесажа (Ліберальна партія Квебеку)разпочинає числені реформи. Створено мережу недорогих коледжів та університетів. Зроблені перші кроки для захисту французької мови й національних прав квебекців. У той самий час, поширюються національні виступи квебекців.
На початку 1960х з'являється навіть терористична організація - Фронт Визволення Квебеку (Front de Libération du Québec) - мета якої - незалежність Квебеку й перетворення його на соціалістичну державу. У 1970 році, організація викрадає британського дипломата й квебекського міністра труда Ляпорта (останнього потім вбивають). У відповідь, федеральний уряд вводить у Квебек війська (ці події увійшли до історії, як "Жовтнева криза"). З "Фронтом" покінчено й останні підпільники знаходять притулок на кастрістській Кубі. "Фронт" так ніколи й не набув серйозної популярності.
У 1968 році, підчас візиту до Канади, французький президент ДеГолль звертається до монреальців із закликом: "Хай живе вільний Квебек!". Англоканадська громадськість часто перебільшує значення цього вигуку, вважаючи що саме він спровокував появу незалежницьких рухів. Насправді ж, ідея незалежності Квебека з'явилася значно раніше й на момент візита генерала вже мала численних прихильників.
У 1976 році на виборах перемогає сувереністська Квебекської партії ([Парті квебекуа] - Parti québécois) під керівництвом Рене Левека (René Lévesque). У 1980 році вона проводить референдум щодо "суверенітету-ассоціації", тобто встановлення системи при якої Квебек стане рівноправним союзником англомовної Канади й сможе грати певну роль на міжнародній арені. Левек програє референдум: 40% "за", 60% "проти". У 1985 прийшли до влади ліберали і пом'якшили обмеження, накладені на англомовне населення. Право вето було поширене на всі провінції Канади. Квебекська партія зазнала поразки від Ліберальної партії Квебеку на виборах 1985-го року. Але у 1994 сувереністи знов повертаються до влади. У 1995 році відбувається новий референдум: цього разу - за незалежність. Підчас референдуму за незалежність висловлюється 49,4% жителів провінції.
Більшість нових громадян Канади (вчорашніх іммігрантів) проголосували проти незалежності. Численні квебекські інтелектуали вважають причиною такої тенденції незнання іммігрантами історії та культури Квебеку, а також - недостатнє володіння французькою ними мовою. Тому після 1995 роки уряд збільшив зусилля, спрямовані на інтеграцію іммігрантів.
У 2003 році Квебекська партія знов програє вибори. До влади приходить уряд Жана Шаре (Ліберальна партія Квебеку). Підчас виборчої компанії Шаре обіцяє знизити податки. Для цього він намагається зменшити витрати уряду. На цьому шляху на нього чекають невдачі. Чи не кожний крок нового уряду викликає багатолюдні демонстрації протесту. Закрема, спроба зменшити розміри студентської стипендії призводять у 2005 році до страйку у більшості університетів та коледжів Квебеку (після запеклих переговорів, Шаре вимушених відновити стипендії). Все це, а також певна кількість помилок та прорахунків, викликає масове незадоволення лібералами. У цьому зв'язку, багато хто вважає неминучою перемогу Квебекської партії на наступних виборах (не пізніше осені 2007 року).
Андре Буаклер, лідер Квебекської партії з 2005 року, обіцяв проведення нового референдума, як тільки "буде реальний шанс його виграти". Чимала мешканців провінції вважають, що у разі повернення Квебекської партії до влади, новий референдум скоріш за все матиме місце .
[ред.] Результати останніх парламентських виборів
Останні парламентські вибори відбулися 26 березня 2007 року. Результати: Ліберальна партія Квебеку (франц. ) отримала 33,08% голосів і обрала 48 депутатів. Зберегла статус правлячої. Демократична дія Квебеку (франц. ) отримала 30,80% голосів і обрала 41 депутатів. Квебекська партія (франц. ) отримала 28,32% голосів і обрала 36 депутатів.
[ред.] Економіка
Особливості: величезні водні ресурси (наприклад, затока Джеймса (Baie James)); Виробництво: залізо, сталь, золото, цинк, зернові, картопля, папір, текстиль, риба, кленовий сироп (70% світового виробництва), тощо.
[ред.] Зовнішні посилання
Уряд Квебеку - Gouvernement du Québec
Національна асамблея Квебеку - Assemblée nationale du Québec
![]() |
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
Провінції: Альберта • Британська Колумбія • Квебек • Манітоба • Нова Шотландія • Нью-Брансвік • Ньюфаундленд і Лабрадор • Онтаріо • Острів Принца Едварда • Саскачеван
Території: Нунавут • Північно-західні території •
Юкон