Бондарчук Сергій Федорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бондарчук Сергій Федорович (25 вересня 1920 - 20 жовтня 1994) - режисер, актор
Сергій Бондарчук народився на Херсонщині, в селищі Білозерці, 25 вересня 1920 року. Спочатку він навчався у театральному училищі Ростова-на-Дону. В 1948 році закінчив ВДІК, де навчався у майстерні С. Герасимова і Т. Макарової. Того ж року відбувся його дебют у кіно, де молодий актор зіграв у культовому для свого часу фільмі “Молода гвардія” (режисер — С. Герасимов) роль підпільника Валька. Із цієї роботи почалася карє'ра у кіномистецтві. Широке суспільне визнання принесла Сергієві Бондарчуку провідна роль у фільмі “Тарас Шевченко” (1951), за яку він був відзначений Сталінською (пізніше названою Державною) премією. В 1952 став народним артистом СРСР.
Світову славу Сергієві Бондарчукові принесла режисерська діяльність, розпочата наприкінці 1950-х років. Його дебютом як кінорежисера став фільм “Доля людини” (1959), що одразу ж був потрактований як етапна подія у вітчизняному кінематографі постсталінської доби й засвідчив посилення гуманістичних, людинолюбних тенденцій у мистецтві. В Бондарчук став лауреатом Ленінської премії. По-справжньому епохальною подією стала чотирисерійна стрічка С. Бондарчука “Війна і мир” (1966—1967), що здобула низку премій на різноманітних кінофестивалях, найпочеснішою і найвизначнішою з яких став “Оскар”, вручений українцеві 1968 року.
Наступною вагомою кінороботою Сергія Бондарчука став батально-психологічний фільм “Вони захищали Батьківщину” (1975), в якому зіграли тодішні “зірки” вітчизняного кіно: В. Шукшин, Ю. Нікулін, Г. Бурков, В. Тихонов та ін. Лірико-філософський талант кіномислення С. Бондарчука втілився у стрічці “Степ” (1977), знятій за творами А. Чехова.
1982 року в творчому поступі Сергія Бондарчука стається ще одна важлива подія — за значний внесок у кінокультуру його відзначають престижною Міжнародною премією Академії Сімба (Італія), підкреслюючи значення українського митця для традицій європейського кіно, спрямованого на дослідження й вираження глибинних людських поривань, переживань, прагнень.
Сергій Бондарчук став фундатором кінематографічної династії. У 70-ті роки справжньою кінозіркою стала його донька Наталя Бондарчук, зігравши у низці солідних теле- і кінофільмів, а нині, активною кіно- і телевізійною діяльністю займається Федір, його син.
[ред.] Акторські роботи
- Молода гвардія (1948)
- Кавалер Золотої Зірки (1950)
- Кораблі штурмують бастіони (1953)
- Адмірал Ушаков (1953)
- Незакінчена повість (1955)
- Отело (1955)
- Попрыгунья (1955)
- Йшли солдати (1958)
- Доля людини (1959)
- Сірьожа (1960)
- Тарас Шевченко (1964)
- Війна і мир (1965-67)
- Золоті ворота (1969)
- Дядя Ваня (1970)
- Мовчання доктора Івенса (1973)
- Вібір цілі (1974)
- Такі високі гори (1974)
- Вони захищали Батьківщину (1975)
- Пошехонська старовина (1977)
- Степ (1977)
- Бархатний сезон (1978)
- Батюшка Сергій (1978)
- Зліт (1979)
- Овод (1980)
- Борис Годунов (1986)
- Випадок в аеропорті (1988)
- Битва трьох королів (1990)
- Гроза над Руссю (1992)
- Сергій Бондарчук (2000) документальний
[ред.] Режисерські роботи
- Доля людини (1959)
- Війна і мир (1965-67)
- Ватерлоо (1970) СРСР/Италия
- Вони захищали Батьківщину (1975)
- Степ (1977)
- Червоні дзвони (1982)
- Борис Годунов (1986)
- Тихий Дон (1992)
[ред.] Джерела
- Ярослав Голобородько Бондарчук, визнання, «Оскар»" // Тижневик "Слово Просвіти" ч. 40 (313)
- Сергій Бондарчук