Гідратація
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гідратація (рос. гидратация; англ. hydration, hydratatiоn; нім. Hydratation f) – оборотне приєднання води до речовин, що перебувають у розчиненому або вільному стані, з утворенням гідратів (кристалічні – кристалогідрати), де вона зберігає свою структурну цілість і здатна термічно або під дією дегідратуючих засобів відщеп-люватися (процес дегідратації). Г. є різновидом сольватації – приєднання до речовин будь-якого розчинника. Розрізняють Г. електролітів, молекул у розчинах, Г. з утворенням твердих гідратів, Г. оксидів, органічних, високомолекулярних сполук та ін. На відміну від гідролізу Г. не супроводжується утворенням водневих та гідроксильних йонів. Г. електролітів у розчинах є голо-вною причиною їх дисоціації на йони – вона зумовлює стійкість йонів у розчинах і утруднює асоціацію йонів. Г. найбільш виражена в сильних електролітів. Якщо про-цес гідратації супроводжується дисоціацією молекули води на Н+ і ОН– і їх приєднанням до кратних зв'язків (зокрема гетерозв'язків), то це так звана ковалентна гід-ратація, особливо характерна для гетероциклічних сполук.
Розрізняють різновиди:
ГІДРАТАЦІЯ МІНЕРАЛУ – процес адсорбції води, а також входження молекул води чи йонів Н3О+, ОН- у кристалічну ґратку мінералу.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3