Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ахейське князівство або Князівство Морея — держава хрестоносців, що виникла після Четвертого хрестового походу 1204 у 1205 році на території сучасної Греції. Вважалося вассалом Королівства Фессалоніки, а після його падіння — наймогутніша держава хрестоносців у Греції.
[ред.] Територія князівства
Князівство займало невилику територію. Йому належала частина внутрішнього Пелепоннесу, Еліда, Мессенія і частина Аркадії та декілька портів, подібних до Монемвазії. Через існування цих портів князівство було багате, що дало йому змогу допомогти Латинській імперії в її боротьбі з візантійськими нікейськими імператорами, що претендували на константинопольський престол. Зі всіх сторін територія Ахейського князівства була оточена володіннями Епірського деспотату та Венеції.
Столиця Мореї декілька разів змінювалась. Першою столицею була визначена Андравіда. В 1249 році Гільйом ІІ Віллардуен переніс столицю до Містри, та вже в 1262 він вимушений був передати Містру та більшу частину Мореї візантійцям.
[ред.] Історія
Герб Ахейського князівства
Під час Четвертого Хрестового походу, коли хрестоносці розділили між собою Візантійську імперію, Гільйом де Шамплітт та Жоффруа де Віллардуен висадились на Пелепоннес та захопили його частину в 1205 році. Першим правителем новоутвореної держави стає Гільйом де Шамплітт, а після його смерті в 1209 Жоффруа де Віллардуену вдається домогтися визнання своєї влади над князівством зі сторони місцевих феодалів, папи Іннокентія ІІІ та імператора та отримати титул князя Ахейського. В час правління сім'ї Віллардуенів князівство досягає свого найбільшого розквіту. Двір князя в Андравіді вважався одним з кращих та галантних у Європі. Князь Гільйом ІІ був відомим поетом та трубадуром. Князівство мало свій монетний двір. З'являється власна література та особлива форма французької мови. В цей час була написана Морейська хроніка — цінне джерело по історії Четвертого Хрестового походу.
Правова система Ахейського князівства створювалась на основі синтезу норм французького феодального права та норм візантійського права. Ці закони стали прикладом для всіх держав хрестоносців цього періоду. Морейська знать часто використовувала назви візантійських посад пристосовуючи до своїх потреб, наприклад: логофет та протовестарій. Була запозичена та прстосована візантійська система проної; селяни (парики) залишалися власниками своєї землі, але на них накладалися нові обов'язки та податки, що входили в рамки вищезгаданої системи.
В 1255 Гільйом ІІ почав війну проти венеціанських володінь для того, щоб захопити острів Евбею. В 1259 він об'єднався з Михаїлом ІІ, деспотом Епіру проти Михаїла VIII Палеолога, імператора Нікеї. Проте Михаїл ІІ Епірський перейшов на сторону нікейського імператора і в Пелаґонійській битві Гільйом ІІ був взятий у полон. В 1262 він був звільнений в обмін на Містру та більшу частину Пелепонессу, що став візантійським Деспотатом Мореї.
Після смерті Гільйома ІІ де Віллардуена в 1278 латинський імператор Балдуїн ІІ визнав права на Ахейське князівство за Карлом І Анжуйським, королем Сицилії та Неаполя. Правителі з Анжуйської династії самі не бували в Ахеї, але присилали гроші для боротьби з візантійцями. Реально ж справами в князівстві керували італійці. Така ситуація продовжувалась до поки Фома Палеолог, деспот Мореї в 1432 не захопив територію, що залишилась від князівства. А 1460 році сам деспотат Мореї був захоплений Османською імперією.
[ред.] Правителі Ахейського князівства
Правління |
Ім'я |
1205-1209 |
Гільйом I де Шамплітт |
1210-1228 |
Жоффруа I де Віллардуен |
1228-1246 |
Жоффруа II де Віллардуен |
1246-1278 |
Гільйом II де Віллардуен |
1278-1285 |
Карл I Анжуйський |
1285-1289 |
Карл II Анжуйський |
1289-1307 |
Ізабелла де Віллардуен разом
- з 1289 по 1297 її чоловіком був граф Флоренс Генауський
- з 1301 по 1307 її чоловіком був граф Філіпп Савойський (+1334)
|
Князі, що були залежні від королів Неаполя |
Претенденти на князівський престол |
Правління |
Ім'я |
Правління |
Ім'я |
1307-1313 |
Філіпп I Тарентійський |
1307-1334 |
Філіпп Савойський |
1313-1318 |
Матильда Генауська і її чоловік Людовик Бурґундський. |
1315-1316 |
Фердинанд Майоркський |
1318-1333 |
Жан Дураццо |
|
|
1333-1346 |
Катерина де Валуа-Куртене |
1334-1367 |
Жак Савойсько-Ахейський |
1346-1364 |
Роберт Тарентійський |
1338-1349 |
Хайме III Майоркський |
1364-1370 |
Марія де Бурбон,(+1387), Роберт Тарентійський |
1349-1375 |
Жак II |
1370-1373 |
Філіпп II Тарентійський |
1367-1402 |
Амадей Савойсько-Ахейський |
1373-1381 |
Іоанна I Анжуйська, передала права своєму чоловікові Жаку ІІ. |
1373-1381 |
Жак де Бо |
1381-1383 |
Жак де Бо |
|
|
1383-1386 |
Карл III Анжуйський |
1383-1384 |
Людовик I Анжуйський, усиновлений Іоанною І |
1386-1396 |
Владислав I Анжуйський,(+1414), син Карла ІІІ |
1384-1387 |
Людовик II Анжуйський, його мати Марія Бретонська продала всі права госпітильєрам в 1387 |
1396-1402 |
Педро Бордо де Сан Супе́ран, авантюрист |
|
|
1402-1404 |
Марія ІІ Заккарія, як регент за своїх дітей |
1402-1418 |
Луї Савойсько-Ахейський |
1404-1430 |
Чентуріоне ІІ Заккарія, (+1432) передав князівський престол своїй дочці Катерині |
|
|
1430-1460 |
Катерина Заккарія, (+1462) одружилася з Фомою Палеологом |
|
|
В 1460, султан Мехмед II захопив Пелепоннес, княгиня Катерина та її чоловік Фома Палеолог, деспот Морейський втікли на Корфу, а пізніше оселилися у Римі |