Давид
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дави́д — один з найвідоміших персонажів Біблії, другий цар давнього Ізраїлю, правнук Боаза та Рут. Давид був наймолодшим з вісьмох синів Єссея, народився у місті Віфлеєемі біля 1085 року до н. е. Увійшов у історію як Цар, автор псалмів, пророк та Месія. За переказами Давид мав світле волосся, гарне обличчя та не дуже високий зріст, вмів приємно грати на музичніх інструментах.
Вперше згадується як молодий пастушок, котрий майже випадково попадає на війну з філістимлянами та долає велетня супротивників Голіафа, чим рятує своїх родичів-ізраїльтян.
Останній суддя Ізраїлю та пророк Самуїл помазує Давида на трон Царя Ізраїлю замість втратившого Боже благовоління Саула.
Давид привів народ Ізраїлю до багатьох перемог у війнах за незалежність та вплив серед сусідніх держав та народів, але більше він відомий своїми надхненними віршами-псалмами, що досі використовуються християнами та юдеями, як взірець віри та молитви.
Сином Давида та одної з його жінок Вірсавії був відомий своєю мудрістю цар Соломон.
Багатьма вченими Давид розглядається як прообраз майбутнього Месії Ісуса Христа. Сам Ісус часто згадує Давида та цитує його псалми у Новому Заповіті.