Мова міжнаціонального спілкування
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мо́ва міжнаціона́льного спілкува́ння — мова, що використовується представниками різних народів або лінгвістичних груп для спілкування одне з одним, при цьому представники таких груп є носіями різних мов.
Мова міжнаціонального спілкування — це зазвичай мова, досить поширена в межах певного регіону або навіть всієї Землі. Статус мови міжнаціонального спілкування в масштабах планети відіграє англійська мова, а також великі світові мови: іспанська, французька, частково — німецька.
У різних регіонах Землі мовою міжнаціонального спілкування може бути французька, арабська, іспанська. У Центральній Африці такою мовою є мова хауса.
Мова набуває статусу мови міжнаціонального спілкування, як правило, завдяки історичним передумовам. Так, мовою міжнаціонального спілкування може стати мова:
- якою спілкуться панівний етнос на певній території (так було з давньоруською мовою у Великому Князівстві Литовському, де найбільшим етносом був давньоруський);
- якою спілкуються колонізатори (так було з російською, французькою, англійською, іспанською, арабською).
[ред.] Специфіка СРСР
У СРСР мовою міжнаціонального де-юре і де-факто спілкування була російська мова. Комуністичним режимом впроваджувався принцип «на зближення соціалістичних націй». Згідно з цим принципом, у недалекому майбутньому якась нова мова (розумілось, російська), повинна була замінити національні мови. Представники різних національних республік, що входили до складу СРСР у спілкуванні змушені були вживали російську мову. Під впливом розвалу СРСР та впливу Росії на колишні підконтрольні терени, становище російської мови як мови міжнародного спілкування, занепадає.
[ред.] Див. також
- Інтернаціоналізм чи русифікація
- Національна мова
- Світові мови