Залізці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Заложціселище міського типу на півночі Тернопілля, в 17 км на південь від Підкаменя, 35 км на північ від обласного центру. У 1939-41 та у 1944-1962 роках районний центр Тернопільської області. Проживає 2,7 тис. жителів за даними перепису 1999 року. Навколишні жителі (а також в деяких статтях) вживаються майже однакові назви цього старовинного містечка Заложці, Залізці, Залісці. Заложці розташовані на річці Серет, яка утворила велике озеро на півночі містечка. Перша письмова згадка про містечко датується 1483 роком. В 1520 році Заложцям надане магдебурзьке право. На гербі Заложців австрійського періоду зображена Матір Божа з дитиною на руках [1]. У 1830 році велика пожежа майже винищила містечко. У путівникові Тернопільщиною за 1924 рік приводяться дані що на початку ХХ століття у містечку проживало 8000 чоловік.


Замок

В 1516 році у Заложцях Мартином Кам'янецьким зведений замок. Побудований з пісковика, в плані[2] чотирикутний з чотирьохярусними баштами і комірами з підйомним мостом, перекинутим через рів з водою. Житлові будови розташовувались по периметру стін — північної і південної. У північній частині був двоповерховий палац. У північно-західній частині розташовувалися двоярусні каземати з арочним проїздом головних воріт по центральній осі фасаду та кутовою, неправильною в плані п'ятигранною баштою. В‘їздна брама мала білокам‘яний портал з рустованих пілястрів, що несли антаблемент тосканського ордеру. Підвальний ярус башти, перекритий полуциркульным зведенням[3], вів з двору замку вузьким довгим коридор і сполучається з казематами[4]. Перебудовувався замок на прикінці XVI ст. та в першій половині ХVІІІ ст. Замок обороняв жителів від татар та турків, захищав поляків від облог козаків.

За хазяйнування тут Вишнівецьких та Потоцьких замок перетворюється на панську резиденцію. З цього замку в 1604 році ЛжеДмитро за підтримки Сигизмунда ІІІ та власника замку князя Константего Вишневецького готував похід на Москву.

Після того, як Потоцькі залишили Заложці, нові власники замку перетворюють замок на фабрику сукна, потім влаштовують в старовинних стінах бровар.

На сьогоднішній день збереглися фрагменти північної та західної стіни, напівпідвальний поверх з вузьким коридором.

З замком пов'язана легенда: "Літом 1675 року замок взяли в облогу турки та татарами. Після двох невдалих спроб взяти замок приступом, вирішили поворожити. Мовляв, як Аллах скаже - так і буде. Для ворожби взяли чорну курку, її завдання полягало визначати в яку сторону потрібно рухатись війську. Курка, побігла туди, звідки її принесли, в турецький табір. Це сприйняли, як знак до відступу і облога була знята."


Костел св. Антонія

Костел був побудований з пісковика в ХV ст. Собою поєднував стилі пізньої готики та ренесансу. В 1730 році перебудовується Юзефом Потоцьким в бароковому стилі. Тут в криптах знайшли свій спочинок князі Константи та Януш Вишнівецькі.

На сьогоднішній день перебуває в руїнах. Подекуди проступають залишки поліхромії на стінах, де-не-де збереглися вітражні решітки.


Покровська церква[5] і Дзвіниця[6]

Зведена в 1740 році, як костел. В другій половині XIX ст. над нефом зведений декоративний розділ, а бічні фасади увінчані щипцями.

Дзвіниця розташована на південь від церкви, є архітектурним твіром в стилі пізнього бароко. Складається з чотирьох пілонов, об'єднаних арками і несучих антаблемент з фігурним фронтоном, завершеним сегментним зламом багатопрофільного карниза.


[ред.] Джерела


Література

  • Пам'ятники містобудування і архітектури Української РСР «Будівельник» 1983-1986 рр



Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.