Ернст Федір Людвігович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Федір Людвігович Ернст
Федір Людвігович Ернст

Фе́дір Лю́двігович Е́рнст (28 жовтня 1891— ?) — український історик і мистецтвознавець, автор найкращого довоєнного путівника по Києву (1930).

Народився 28 жовтня 1891 року у Києві у родині німецького колоніста. У 1909 році закінчив гімназію у Глухові, потім провчився два семестри у Берлінському університеті і у 1910 році вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет. Тут зблизився з Миколою Біляшівським і Дмитром Дорошенком, відвідував засідання "Старої громади", брав участь у революційних зібраннях. З початком Світової війни (1914) як неблагонадійний (та ще й німецький підданий) був заарештований та засланий до Сибіру, повернувся до Києва лише 1917 року.

За радянської влади Ернст став професором, видатним спеціалістом з історії української архітектури та образотворчого мистецтва. Але це не завадило двічі заарештувати його. Першого разу «ворог народу» відбувся трьома роками на Біломорканалі і висилкою до Уфи, а другого, вже під час війни — був розстріляний.

Освіту здобув на історико-філологічному факультеті Київського університету. Найбільший вплив на формування майбутнього вченого мав професор Г. Павлуцький, який спрямував науковий інтерес Е. на дослідження історії української архітектури та мистецтва. Фундаментальні праці «Київські архітектори XVIII ст.» (1918), «Українське мистецтво XVII—XVIII ст.» (1919) зробили ім`я Ернста широко відомим, і стали класичними в українському мистецтвознавстві. З 1922 р. Ернст працював у Всеукраїнському Історичному Музеї, згодом очолює його мистецький відділ. У 20-х рр. бере участь у численних експедиціях з метою пошуків, дослідження і збереження пам`яток української архітектури і мистецтва, проводить археологічні розкопки, організовує виставки, формує музейні експозиції. Плідним був цей період праці і для наукової діяльності вченого. Майже щороку виходять його наукові праці: «Український портрет ХVІІ-ХХ ст.» (1925), «Київська архітектура ХVІІ ст.», «Київ та його околиця…» (1926), «українське малярство ХVІІ- ХХ ст.» (1929), «Київський провідник» (1930) та ін. На початку 30-х рр. в Україні почалися чистки кадрів Наркомату освіти, що вилились у тотальний погром всього культурного життя в республіці. Всі головні музеї України були оголошені «осередком розташування націоналістичних сил.» У 1933 р. Ернста було звільнено з музею, заарештовано, а наступного року — засуджено та заслано. Під час нетривалого звільнення учений працював у музеях Алма-Ати та Уфи. У 1939 р. Ернста знову заарештовано і заслано.

Помер 7 серпня 1949 р. Більшість наукових праць Ернста не втратила наукової цінності. Він справедливо посідає місце одного з фундаторів українського мистецтвознавства.

[ред.] Джерела інформації

  • Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року.


Ця сторінка вимагає істотної переробки.
Можливо, її необхідно доповнити, переписати або вікіфікуваити.
Пояснення причин та обговорення — на сторінці Вікіпедія:Статті, що необхідно поліпшити.