Комерційне найменування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Комерційне найменування — засіб індивідуалізації, що дозволяє відрізнити одну особу з-поміж інших. "Світоч", "Славутич" або "Оболонь" — все це комерційні наменування підприємств, які виробляють певну продукцію або надають послуги.

Зміст

[ред.] Умови надання правової охорони

Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої діяльності цієї особи[1].

[ред.] Співвідношення між комерціними найменуваннями та торговельними марками

Комерційне найменування може бути зареєстроване як словесний знак для товарів та послуг або як елемент графічного чи об'ємного знака. Однак не кожен знак для товарів та послуг є комерційним наменуванням. Підприємство може зареєструвати необмежену кількість торовельних марок, але при цьому його комерційне найменування залишиться єдиним.

Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють або реалізовують, та послуг, які ними надаються[2]. Існування двох однакових словесних знаків у одному і тому самому класі товарів та послуг не допускається.

[ред.] Момент виникнення прав

Права на комерційне найменування є чинними з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки[3]. В Україні права на комерційне найменування виникають здебільшого із моменту державної реєстрації підприємства та внесення даних про нього до ЄДРПОУ.

[ред.] Примітки

Із останніми версіями офіційних документів можна ознайомитись на Інформаційному сервері Верховної Ради України

  1. Див. пункт 1 cтатті 489 Цивільного кодексу України
  2. Див. пункт 4 cтатті 489 Цивільного кодексу України
  3. Див. пункт 2 cтатті 489 Цивільного кодексу України
Іншими мовами