Гіссаро-Алай
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гіссаро-Алай – гірська система у Середній Азії, між Паміром і Ферганською котловиною у Киргизії, Таджикистані та Узбекистані. З півдня обмежується Каршинським степом, Таджикською депресією і Алайською долиною.
Довжина з заходу на схід близько 900 км, ширина до 150 км.
Переважають висоти близько 5000 м, у р-ні гірського вузла Матча – 5621 м. Г.-А. – складчасте утворення герцинського віку, укладене осадовими та мета-морфічними породами з включенням ґранітів, діоритів.
З інтрузіями пов’язані родовища вольфраму, молібдену, арсену, золота, ртуті (Хайдаркан, Чаувай, Кадамджай), стибію (Шінг-Магіан, Джіжікрут), вугілля (Сулюкта, Шураб, Кизил-Кія).
Найвищі гірські ланцюги і хребти знаходяться у західній і середній частинах Г.-А. (Туркестансь-кий, Зеравшанський, Гіссарський та Алайський) і мають високогірний рельєф.
Поширений карст – г.ч. печери та провалля (Кан-і-Гут, Київська та ін.).
У західній частині переважають середньовисотні хребти (Мальгузар, Нуратау та ін.), масиви низьких гір. Розвинуті лесові передгір’я (адири). Клімат обумовлений висотною поясністю.
Річки належать г.ч. до басейну Зеравшана та Амудар’ї.
Озера: Маргузор, Іскандеркуль та ін.
Найбільший льодовик – Зеравшанський (довж. бл. 25 км).
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3