Довгович Василь
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Довгович Василь (справжнє прізвище Довганич, (1783-1849))— священик, філософ, поет, перший закарпатського академіка. Народився він у с.Золотарьово Хустського району у березні 1783 р. (точного дня народження досі не встановлено у родині простого селянина. Середню освіту здобував у м. Великий Варадин в Угорщині.Тут він займався репетиторством, а його учиницею стала донька покійного головного нотаріуса міста Агнеш Візер. З її допомогою талановитий студент опанував угорську мову і присвятив Агнеш цілу низку ліричних поезій. Але кохання поета було безнадійним і у його творчості невипадково вриваються філософські нотки. Поряд з віршами угорською мовою він продовжував писати і латинською і тут вперше створив вірш “Союз любве” українською народною мовою.
Вищу теологічну освіту В.Довгович здобував у м.Трнава в Словаччині (два класи філософії), а завершив її в Ужгородській духовній семінарії.
У Трнаві поет активно творив вірші латинською мовою, захоплювався філософією. Спеціально вивчив німецьку мову, щоб в оригіналі читати філософські праці Канта. Після 14-річної мавдрівки по світу він повернувся в Ужгород, де після закінчення семінарії одружився з Ганною Ляхович і став на шлях священика. З 1811 до 1824 року жив в о.Довге на Іршавщині і тут прибрав собі псевдонім – Довгович. З 1824 до 1828 працював в с. Великі Лучки на Мукачівщині, а з 1828 до 1844 – у самому Мукачеві.
У 1831 р. він став першим серед вчених краю членом-кореспондентом новоствореної Угорської Академії наук за наукові праці з історії, етнографії та теології. У 1832 р. упорядкував свої поезії у збірник під назвою “Поеми Василя Довговича”, у якому вміщено 19 віршів українською, 41 – угорською і 131 – латинською мовами. У Науковому збірнику Музею української культури у Свиднику (Словаччина) у 1982 р. вперше надрукована ця рукописна збірка поезій В.Довговича. Але і досі не перекладені на українську мову всі його твори як поетичні, так і наукові. Довгович є зачинателем латинської поезії на Закарпатті. Помер поет у Хусті 14 грудня 1849 р. і похований на Замковій горі.