Лао-цзи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Лао-цзи (кит.: 老子 – «Стара дитина» чи «Старий мудрець») — китайський філософ 6—5 століть до Р.Х., засновник даосизму. Відомий також як Лі Ер (李耳). Традиційно вважається автором даоського трактату «Дао де цзін» (《道德經》 - «Канон шляху і благодаті», який також має назву «Лао-цзи»).

Як пише китайський історик Сима Цянь, Лао-цзи був хранителем бібліотеки у царстві Чжоу, де зустрічався з Конфуцієм. У похилих літах він покинув батьківщину та відправився на захід. На прикордонній заставі, на прохання її начальника, Лао-цзи написав трактат «Дао де цзін», де розказав про принципи свого вчення. В цьому трактаті пропонується «у-вей» (無為, "не-дія") як засіб досягнення «дао» (道, "шляху").

Багато сучасних вчених вважають, що Лао-цзи не існував.