Дії Апостолів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Дії Апостолів – назва, надана зараз п'ятій і останній з історичних книг Нового Заповіту. Автор називає її "книгою" чи "словом" (1:1). Спочатку її називали "Дії", "Євангеліє Святого Духу", і "Євангеліє Воскресіння". Вона не містить по суті ніяких відомостей про будь-якого з апостолів окрім Петра і Павла. Іван відмічений тільки тричі; і все, що записано про Якова, сина Зеведея, це його страта Іродом. Тому по суті це є не історія "Дій Апостолів", як назвали книгу пізніше, але правильніше, "Деякий Дій Певних Апостолів".

Що стосується авторства, це звичайно була робота Луки, "улюбленого лікаря" (порівн. Луки 1:1-4; Дії 1:1). Це загальноприйнята традиція давнини, не зважаючи на те, що автор ніде не згадує себе на ім'я. Стиль і особливості мови Євангелія від Луки і Дій, і використання в обох книгах загальних слів і фраз, підсилюють цю думку. Автор спочатку з'являється в розповіді в 16:11, а потім зникає до повернення Павла у Филипи за два роки, коли він і Павло залишили це місце разом (20:6), і обидва, здається, надалі були постійними супутниками до кінця. Звичайно він був з Павлом в Римі (28; Кол. 4:14). Таким чином він написав велику частину цієї історії з особистого спостереження. Для того, що лежало поза його власним досвідом, він мав вказівку Павла. Якщо, що дуже вірогідно, 2 Тимофію було написане протягом другого ув'язнення Павла в Римі, Лука тоді був з ним, як його вірний супутник до останнього (2 Тим. 4:11). Про його подальшу історію немає ніякої певної інформації.

Як видно з історії Євангелія від Луки, його метою було показати характер і роботу Христа до того, як Він вознісся на небо від Своїх учнів; і Дій, як його продовження - показати силу і роботу євангелія під час проповідування серед всіх народів, "від Єрусалиму почавши". Вступні речення Дій - тільки розширення і пояснення завершальних слів Євангелія. У цій книзі тільки продовження історії церкви після вознесіння Христа. Тут Лука продовжує історію в тому ж самому дусі, в якому він почав її. Це - тільки книга початків, історія заснування церков, початкових кроків у формуванні Християнських громад в різних місцях, відвіданих апостолами. В ній записаний період "показових подій".

Протягом всієї розповіді ми бачимо усюдисущну всеконтролюючу владу безсмертного Спасителя. Він працює скрізь і у всьому в розповсюдженні усюди своєї правди серед людей Своїм Духом і за допомогою Своїх апостолів.

Час написання цієї історії можна вивести з факту, що розповідь продовжується до завершення другого року першого ув'язнення Павла в Римі. Тому вона не могла бути написана ні раніше 61 або 62 н.е., ні пізніше кінця 63 н.е. Павло був ймовірно страчений протягом його другого ув'язнення, близько 64, або, як деякі думають, 66 року н.е..

Місцем написання книги був, ймовірно, Рим, до якого Лука супроводжував Павла.

Ключ до змісту книги знаходиться в 1:8, "Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі". Після посилання на те, що було записане в "першій книзі" про сказане і зроблене Ісусом Христом перед Його вознесінням, автор продовжує звітувати про обставини, пов'язані з цією подією, а потім записує провідні факти з посиланням на розповсюдження і тріумфи Християнства по світу протягом періоду приблизно тридцяти років. Запис починається з П'ятидесятниці (33 н.е.) і закінчується першим ув'язненням Павла (63 або 64 н.е.). Весь зміст книги можна поділити на такі три частини:

  1. Глави 1-12, що описують перші дванадцять років Християнської церкви. Ця секція була озаглавлена "З Єрусалиму до Антіохії". Вона містить історію заснування і розширення церкви серед євреїв під пастирством Петра.
  2. Глави 13-21, місіонерські подорожі Павла, що дають історію розширення і заснування церкви серед язичників.
  3. Глави 21-28, Павло в Римі, і події, які призвели до цього. Глави 13-28 були озаглавлені "З Антіохії до Риму".

Заслуговує на увагу те, що у цій книзі немає жодної згадки про написання Павлом будь-якого з його послань. Це можна пояснити тим фактом, що автор обмежився описанням історії заснування церкви, а не її вчення або системи поглядів. Проте зв'язок між цією історією і посланнями Павла такий, тобто виявляє так багато ненавмисних збігів, що доводить як непідробленість так і достовірність обох, як дуже вміло показано Пейлі в його Horae Paulіnae. "Ніяка стародавня робота не проходить так багато випробувань правдивості; оскільки ніяка інша не має таких численних точок зіткнення на всіх напрямках з сучасною історією, політикою, і топографією, чи Єврейською, чи Грецькою, чи Римською".

(Див. Павло).

Див. також Діяльність апостолів з розповсюдження християнства

[ред.] Джерело



Книги Нового Заповіту

Від Матвія, Від Марка, Від Луки, Від Івана, Дії, До Римлян, 1-е до Коринтян, 2-е до Коринтян, До Галатів, До Ефесян, До Филип'ян, До Колоссян, 1-е до Солунян, 2-е до Солунян, 1-е Тимофію, 2-е Тимофію, До Тита, До Филимона, До Євреїв, До Якова, 1-е Петра, 2-е Петра, 1-е Івана, 2-е Івана, 3-е Івана, До Юди, Об'явлення