Курщина
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Курщина - українсько-російська етнічна територія в Росії.
У більш істориному і етнічному розумінні - територія колишньої Курської губернії Російської Імперії, у більш сучасному розумінні - територія Курської області РФ.
Часто Курщину включають у Слобожанщину (наприклад в ЕУ).
Історично термін Курщина почав вживатися щодо краю де домінував Курськ. З набуттям ним адміністративних повноважень в Російській Імперії - центра Курського наміснитцтва (1779-1796) і центра Курської губернії (1796-1928).
Зміст |
[ред.] Історія
Найдавнішим історично відомим назвою населенням можливо були кіммерійці. В часи Київської Русі тут жили слов'янське плем'я сіверяни, а до них - можливо балтські (більш ймовірно) і угрофінські племена.
- до 883-885 - державне утворення сіверян, що були приєднані Рюріком
- (883-885) - 1360 у складі руських князівств
- 1360-1503 Курщина належала державі Велике князівство Литовське.
- З 1503 - у складі Московської держави
- 1779-1796 - Курське намісництво
- 1796-1928 - Курська губернія
- 1928-1934 - Центральночорноземна область
- 1934-... - Курська і Білгородська (виділена у 1954 році з Воронізької і Курської областей) області РФ
[ред.] Іван Мазепа на Курщині
Коли Мазепа ще був українським гетьманом і користувався всім впливом на російську владу, він протягом багатьох років добивався придбання земель в південно-західній частині Курщини. 13 грудня 1703 року вони були закріплені за ним грамотою Петра I. Головними селами його володінь були: Іванівське, Степанівка і Мазепівка, що були названі за іменем, по батькові і прізвищу гетьмана. Одночасно виникли селища Амонь, Гапоново, Кореневе, Крупець, Обухівка, Снагость, Студянка та інші. З них найбільшим було Іванівське, де Мазепа побудував садибу і зосередив в ній управління всіма своїми маєтками в Курській губернії. В цих селах залишилися його палаци. Довгий ряд багатих земель і сіл, через весь Льговський, Рильський і Путівльський повіти, до Сумщини надежали Мазепі. Згодом цей край був відданий роду князів Барятинських і Толстих. Село Іванівське, людне і багате, лежить майже посередині шляху між Льговом і Рильськом і було головним пунктом в управлінні маєтком.
[ред.] Населення
Етнічно населення є мішаним українсько-російським. Українці переважають на півдні і заході; росіяни - на півночі і в деяких районах центра.
Дані переписів 1897 і 1926 найбільш точно відображають національний склад Курщини. Найбільш українськими, де нащадки українців переважають є райони біля міст: Суджа, Рильськ, Льгов, Грайворон, Білгород, Щебекине, Валуйки, Новий Оскол, Олексіївка. Райони із значним українським населенням біля міст: Обоянь, Старий Оскол. Значна українська громада зосереджено біля і у самому Курську. Росіяни є переважаючою більшістю в північних районах Курської області (до 95%), а також значною (40-60%) у райні Старого Осколу, Льгова, Обояні. На півдні і заході росіяни складають 10-50%.
У 1930-их роках були закриті українські школи, організації, газети.
При подальших радянських переписах за установкою ігнорування наявності українців в краї і за політикою русіфікації офіційна чисельність українців зменшувалася. За новим російським переписом 2002 р. українці продовжують називати себе росіянами.
[ред.] Мова краю
Українська мова існує в селах півдня і заходу у формі слобідського діалекту, або суржику.
Російська мова є домінуючою в містах. Вона є мовою держави, школи, церкви. Це так званий південно-західний діалект російської мови, у який офіційно включені українські і білоруські говірки у Росії. Російська мова характерізується українським "геканням", і давніми україськими словами, що зрозуміли місцевим мешканцям.