Бажанський Михайло
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Миха́йло Бажа́нський (псевд.: Михайло Вірлиний, Пелехатий, Кудеяр та ін.; *6 лютого 1910, Снятин, тепер Івано-Франківської обл. — †18 січня 1994, Детройт, США) — громад.політ. діяч, письменник, публіцист, краєзнавець.
[ред.] Біографічні відомості
Початкову освіту отримав у місцевій народній школі, гімназії та польській середній школі в Коломиї. Учасник (з 1921) та організатор пластунських організацій на Снятинщині (1922-1923). Член УВО, політв‘язень (1927—1928). З 1929 — в Чехо-Словаччині, слухач УВУ (Прага). Співорганізатор І з‘їзду Союзу Укр. Пластунів Емігрантів (СУПЕ, 1930), ред. — „Молодого Життя“ та — „Пластової Трибуни“; член та керівник пластових таборів в Карпатській Україні (1930—1938). Голова Укр.-Литовського Товариства в Празі (1936), курінний Старшо-пластунського Куреня ім. О. Вахнянина (Прага, 19361939), секретар Укр. Європейського Об‘єднання.
Член уряду Української Карпатської Держави (1938—1939).
Директор Дослідн. Інституту України у Львові (1941—1943), ред. видання — „Сурми“ (1941—1943). Референт Літ.-Мистецького Клубу (1941—1943) та член Культурної Ради м. Львова. В‘язень нім. таборів (з 1943), організатор табору для переміщених осіб (Ашаффенбург, 1945—1949), співробітник тижневика — „Неділя“, член Спілки Журналістів у Німеччині. Курінний VІ Куреня СУПЕ — „Закарпатці“ (з 1946), голова Контрольних Комісій СУПЕ (1945) та Головної Пластової Старшини (1946—1949), голова Пластової Області Ашаффенбург (до 1949).
З 1949 — в Детройті (США). Член т. зв. Дієвої Головної Пластової Старшини, голова її Контрольної Комісії (1950—1952).
Співробітник ряду укр. періодичних видань, ред. Бюлетеня — „За чаром Срібної Землі“ (1950—1958), тижневика — „Український Прометей“ та журналу —Снятин“ (з 1968). Голова Літ.-Мистецького Клубу в Детройті (1951—1956), ред. —Книги митців“ (1954). Член Головної Пластової Ради (1952—1958), член та генеральний секретар Головної Пластової пулави (1958—1962). Голова Метрополітального відділу Укр. Конгресового Комітету в США (1962—1965), голова Комітету Поневолених Народів (1962—1964). Фундатор музею-архіву та укр. бібліотеки (понад 12 тис. томів), переданих Укр. Наук. інституту Гарвардського університету (1974). Автор бл. 100 окремих творів та публікацій.
[ред.] Твори
- Краса Снятинщини: Ріки, потоки, ліси, луги, сади, міста і села та висока матеріальна і духова культура їхніх жителів:
Гаслова енциклопедія. — Дітройт, 1982;
- Творчий динамізм патріотизму моїх земляків: Від перших проявів організованих суспільних гуртків, церковних братств, ремісничих цехів — аж до —Січей“, —Соколів“, —Просвіт“, —Рідних Шкіл“ та бойових формацй і політичних партій: Гаслова енциклопедія. — Дітройт,1983;
- Вічно житимуть... Постаті від зарання історії аж до найновіших часів: Біограф. словник. — Дітройт, 1984;
- Бажанський М. Мемуарна мозаїка. — К., 1998.
[ред.] Література
- Король І. У вічну пам‘ять М. Бажанському // Свобода. — 1994. — 4 берез.; Касіян С. Св. п. М. Бажанський // Там само. — 19 берез.; * Керницька Д. У світлу пам‘ять М. Бажанського // Там само. — 10 трав.;
- Вірний син своєї землі:Некролог // Укр. слово. — 1994. — 24 лют.;
- Бажанський М. Мемуарна мозаїка (передмова). — К., 1998.
Василь Швидкий