Ніжинська фортеця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Видається за доцільне, щоб цю статтю було об'єднано з Ніжинський замок,
але, можливо, варто це додатково обговорити


Ні́жинська форте́ця 1625—1797 рр.

План Ніжина кінця XVIII — початку ХІХ століття
План Ніжина кінця XVIII — початку ХІХ століття

1. Церква Архангела Михайла 1719—1729 р.
2. Всіхсвятська церква 1782 р. побудована на місці дерев'яного грецького храму. Має склепінчасті підвали, що використовувалися під склади. Поряд — будівля міського магістрату.
3. Олександрівське грецьке училище 1817 р. Займає майже цілий квартал, під ним глибокі підвали-склади.
4. Магістрат грецької общини, де зберігались печатка і документи.
5,6. Купецькі будинки на Грецькій вулиці.
7. Гімназія вищих наук князя Безбородька, збудована у 1805—1817 рр.
8. Грецька церква на Троїцькому кладовищі початку ХІХ ст., розташована серед гаю.
9. Будівля грецького купця кін. XVIII-поч. ХІХ ст. в т.зв. «Новому місті» на правому березі Остра. На першому поверсі, ймовірно, була крамниця.
10, 11, 12. Ярмаркові площі. Ярмарки тривали 2-3 тижні і збирались біля козацького собору Миколая — на Покрову 14 жовтня, на виїздах з міста — на Трійцю та Масляну.


У 1618 році згідно Деулінської угоди вся Сіверська земля з Черніговом і Ніжином потрапляє під владу Польщі. У 1625 році польской король Сигізмунд ІІІ Ваза почав укріплювати основні міста і на місці старого городища зведено нове місто з земляною цитаделью та укріпленням. В документах першої чверті XVII ст. йдеться про Ніжин «валами оборонный», фортецю з 11 баштами.

В 1667 р. Ромодановській вирушив на утихомирення козаків, що виганяли російських воєвод, й віддав Ніжин на розграбування солдатам, а потім спалив місто. За допомогою царя місто відбудувалося знов дуже скоро; декілька пізніше була відновлена і його фортеця.

В архівних матеріалах зберігся «План Нежинской крепости с ближним строением», датований 1749 р., на який нанесено також частину міської території з садибами. Підписаний він французьким інженером-підполковником Даніелем де Боскетом, котрий разом з комендатом цитаделі полковником Наковальніним керував її перебудовою в «манері Вобана». Укріплення вдосконалювались, глибшим і ширшим став рів, а землею з нього надсипали вал.

Найдокладніші відомості про укріплення міста і його замок, або, точніше, цитадель (оскільки він розташований в середині міста-фортеці), подані в описі, надісланому в 1766 р. до канцелярії Малоросійської колегії. «Главный полковой город Нежин. Лежит на низком месте, обнесен валом, кругом которого ров, шириною семь саженей, глубиною одна сажень… с четырьмя воротами. По Московской к Киеву дороге близ Московских ворот… в левую руку замок, сделаной по Вобанову манеру с фасами и филингами и с бастионами иррегулярными».

Вхід до цитаделі вів через міст над ровом і через бастіон проти теперішньої вулиці Гоголя. З північного боку з фортеці був вихід на берег Остра. Озброєння складалось з гармат. П'ять бастіонів або багатокутових виступів на рогах укріплення, призначались для ведення флангового вогню вздовж рову і валу цитаделі. Фаси, тобто частини оборонної огорожі, відповідали напрямку вогню. До цитаделі прибудували форт, який тримав під прицілом південно-східні, південні та південно-західні ділянки прилеглої місцевості, оскільки ця частина цитаделі не мала перед собою такої перепони для ворожого наступу, як річка.

На території розмістились два кам'яні порохові погреби, дві провіантські комори, караульне приміщення, гаупвахта, будинок коменданта з подвір'ям, житлові будинки і Богоявленська кам'яна церква, «которой прежде в замке не было». Дерев'яна церква під такою назвою існувала й раніше, але за межами цитаделі. Кам'яна ж, збудована в 1721 р., збереглася як свідок минулого до наших часів і відома більше під назвою «замкової».

За даними 1766 р., житлові будинки в цитаделі розташовувались на двох вулицях. Перша йшла від в'їзду до замку проти Миколаївського собору до бастіону проти Покровської церкви. На цій вулиці було 20 хат з подвір'ями і 13 без них, на другій вулиці, відповідно, 14 та 10. Мешкали там солдати, їх вдови, ремісники, купці тощо.

Поруч з планом подано список 63 міських будівель, які від замкового рову знаходились ближче 20 саженів і своєю наявністю порушували нові вимоги щодо оборонної зони перед укріпленням. Зокрема, із західного боку (від вул. Червоних Партизанів), неподалік рову, розташовувались «кузницы гарнизонные и солдатские дворы, построены прежними воеводами и комендантами от давних лет». Міський магістрат теж увійшов у заборонену зону, а отже підлягав знесенню! Отже, фортеця стала заважати місту, яке, буцімто, була покликана захищати.

За штатами 1764 р. було скасовано постійний гарнізон і посаду коменданта ніжинської фортеці, й вона повернулася у відання Ніжинського козацького полку. У 1782 р. він був реорганізований в регулярний карабінерський полк, а його адміністративна територія відійшла до складу Чернігівського намісництва. Фортеця поступово була занедбана, і у 1797 р. її знищила пожежа.