Єрхов Геннадій Петрович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Генна́дій Петро́вич Єрхо́в (1938, с. Самарське Хайбуллінського району Башкирської АРСР) — дослідник проблем історії КПРС і соц.-політ. життя Радянського Союзу, д. і. н. (1975), проф., педагог. Із службовців.
Закінчив Оренбурзький пед. інститут. Працював учителем історії, заст. дир. профтех-училища, був на комсомольській і партійній роботі.
Навчався в аспірантурі Саратовського університету.
1967 у Саратовському університеті захистив канд. дис. — Боротьба за союз робітників і селян на Південнім Уралі (1921—1925 рр.)“ (наук. кер. — д. і. н., проф. Я. А. Ельфонд, д.і.н., проф. П. А. Родіонов).
1975 в Акад. сусп. наук захистив докт. Дис. —Ленінський принцип демократичного централізму в розвитку КПРС в роки НЕПу (1921—1929 рр.)“.
Нині — зав.каф. нової й новітньої історії, проректор Донецького університету по навчальній частині. Автор 6 монографій, 7 книг, 11 брошур та бл. 100 статей, гол. ред. праці — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область“. — К., 1976.
[ред.] Твори
- Ленинский принцип демократического централизма в развитии КПСС (1921—29 гг.). — Донецк, 1973;
- Воспитательная работа по месту жительства. — М., 1973;
- За місцем проживання. — К., 1974;
- Демократический централизм — основа организационного строения КПСС(1917-1936 гг.). — К., 1976;
- Комплексная система управления производственным опытом в Донецкойобл. — Донецк, 1981;
- Политическая информация. - Катовице, 1986;
- О принципах партийного труда. — М., 1988;
- Первичная организация и перестройка. — Донецк, 1990.
Літ.: Анкета Єрхова Г.П.
Петро Бондарчук