Вольфрам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вольфрам (W)
Атомний номер 74
Зовнішній вигляд Тугоплавкий, міцний
метал стального або білого
кольору
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
183.84 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 141 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
769.7(7.98) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Xe] 4f14 5d4 6s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 130 пм
Радіус іона (+6e) 62 (+4e) 70 пм
Електровід'ємність
(за Полінгом)
1.7
Електродний потенціал W ←W 3+ 0.11В
W ←W 6+ 0.68В
Ступені окислення 6, 5, 4, 3, 2, 0
Термодинамічні властивості
Густина 19.3 г/см3
Питома теплоємність 0.133 Дж/(K моль)
Теплопровідність 173 Вт/(м К)
Температура плавлення 3680 K
Теплота плавлення (35) кДж/моль
Температура кипіння 5930 K
Теплота випаровування 824 кДж/моль
Молярний об'єм 9.53 см3/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки кубічна
об'ємноцентрована
Період ґратки 3.160 Å
Відношення c/a n/a
Температура Дебая 310.00 K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Uub Uut Uuq Uup Uuh Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Зміст

[ред.] Загальна інформація

Вольфрам (рос. вольфрам, англ. tungsten, нім. Wolfram n) – хімічний елемент. Символ W, ат. н. 74, ат. маса - 183,85. Сріблясто-білий метал. Найбільш характерними і стійкими є сполуки В. зі ступенем окиснення +6. В. має схильність до комплексоутворень. Металічний В. у звичайних умовах хімічно стійкий. З киснем починає взаємодіяти при т-рі вище 400 оС. Протистоїть дії води, але при т-рі червоного розжарювання легко окиснюється водяною парою. Найважливіші із сполук В.: триоксид WО3, вольфрамова к-та H2WO4 і її солі - вольфрамати.

[ред.] Історія

Відкритий і виділений у вигляді вольфрамового ангідриду в 1781 р. швед. хіміком К.Шеєле.

[ред.] Походження назви

[ред.] Поширення

В. мало поширений в природі; вміст в земній корі 1,3х10-4% (за масою). У вільному стані не зустрічається. Утворює власні мінерали (вольфрамати Са, Fe, Мn, іноді РЬ, Zn, рідше оксиди WО3, H2WO4, ще рідше сульфіди WS2) або входить у вигляді ізоморфної домішки в інш. мінерали, переважно в мінерали Мо, Ti, а також в деякі силікати (слюда, польові шпати). Найбільш важливими мінералами В. є вольфраміт та шеєліт, які можуть утворюватися і нагромаджуватися до рівня пром. концентрацій у скарновому, ґрейзеновому і гідротермальному процесах. У природних мінеральних парагенезисах В. часто асоціює з Si, Мо, Sn, Be, Та, F, рідше - з Аu, Sb, Нg.

[ред.] Отримання

[ред.] Застосування

В. застосовують для легування сталі, як основу для сплавів В., в електротехніці та радіоелектроніці тощо.

[ред.] Біологічна роль

[ред.] Дивись також


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література

Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3