Електронна музика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Електро́нна му́зика — це широкий термін, що позначає музику, створену з використанням електронного устаткування. За класичним визначення Е. Денисова Эелектронна музика - це «Музика, звукові об’єкти якої утворені електронними генераторами» [1]. Матеріальною основою електронної музики є електронно вироблені, препаровані та синтезовані звуки [2]

Будь-який звук, створений за допомогою електричного сигналу, може бути названий електронним. Тому термін електронна музика іноді помилково застосовують до музики, що виконується на звичайних акустичних інструментах, тільки тому, що в записі або при виконання використовувалися електронні підсилювачі (наприклад в джазі або в народній музиці).

Як маркетинговий термін, електронна музика означає музику, створену переважно за допомогою електронних засобів, таких як синтезатори, семплери, комп'ютери і драм-машини.

Вперше термін "електронна музика" з'явився в 1951 в декларації групи музикантів, що працювали в Кельнській студії RTF, як Elektronische Musik.

Зміст

[ред.] Історія

[ред.] Витоки

Ера електронної музики тісно пов'язана і в певному сенсі є продовженням ери звукозапису. Перший електронний інструмент - музичний телеграф, винайшов Еліша Грей в 1876 році. Наступне десятиліття принесло кілька подібних винаходів, однак початково вони сприймалися, як курйози і не отримували більшої значимості.

В 1907 Феруччо Бузоні опублікував есе "Нарис нової музичної естетики", в якому спрогнозував розвиток електромузичних інструментів і їх вплив на становлення нових напрямків сучасної музики. Цьому співзвучна нова ідеологія авангардної музики, найліпше висловлена в маніфесті італійського поета Ф. Маріонетті "Музиці Футуриста", проголошеному в 1912 році, в якому зазначалось:

"Метою є створення музики робочих мас, великих фабрик, залізниць, трансатлантичних лайнерів, автомобілів і літаків, яка поєднає музичний тематизм з царством машин і переможної електроенергії".

З самого початку електронна музика увійшла до найбільш авангардних течій мистецтва 20 століття.

Перший концерт "футуристичної музики" ("Art of Noises") відбувся в 1914 році в Мілані. 12 червня 1926 відбулася в Нью Йорку відбулася перша радіотрансляція першого поліфонічного електроінструменту Піанорад. Твори з класичного репертуару грав Ральф Крістман.

В 1919 російський винахідник Лев Термен сконстроював терменвокс.

В Парижі в 1928 було презентовано електромузичний інструмент Динафон. На концерті було зіграно два твори, спеціально написані для динафону: Характерні варіації для шести динафонів Ernesta Fromaigeata та балет "Металеві рози" Артура Онеггера.

В 1929 заснована перша студія електронної музики Studiogesellschaft für Elektroakustische Musik в Дармштадті (Німеччина), в якій використовувались інструменти, сконструйовані Jörga Megera, серед яких - електрофон.

В 1932 на Радіовиставці в Берліні виступав Електронний оркестр під керуванням Heinrich Hertz, даючи по десять концертів щоденно. Кожному з виступів передували лекції професора Gustawa Leithausera. До складу оркестру входили: 2 Терменвокси, Траутоніум, Гелертіон, електророяль, електропіаніно, електроскрипка та електрична віолончель.

В 1939 році Джон Кейдж створив Imaginary Landscape #1, який вважається першою композицією, в яких було використано попередньо записані немузичні звуки (відтворювані з двох грамофонів).

[ред.] Роки 1940-1960

1940-ві роки - новий етап розвитку електронних інструментів. Новітнє обладнання звукозапису намагаються використати для пошуків нових музичних форм, побудованих на перетворених звуках музичних інструментів або немузичних звуків. Цей напрямок пошуків дав початок т.зв. конкретній музиці. Піонером нового напрямку став французький композитор П'єр Шафер. Іншим напрямком була власне електронна музика, творці якої працювали над штучною електричною генерацією звуку, його перетвореннями та організацією в цілісні музичні твори. Першою значною композицією цього напрямку електронної музики стали твори Карлхайнца Штокхаузена (який раніше працював в напрямку конкретної музиці) в 1953-1954 роках - Studie I та Studie II. В 1950 синтезатор RCA MkII був переданий до музичного центру Princeton Electronic навколо якого гуртуються композитори Otto Luening, Vladimir Ussachevsky, Milton Babbit та інші, створюючи авангардних електронинх композицій.

В тому ж році італійський композитор Лучано Беріо відкриває студію електронної музики в Мілані. Через рік подібна студія відкривається в RTF, а в 1952 - в Кельні. В 1957 створена студія при Польському Радіо в Варшаві.

У 1958 році на Всесвітній виставці у Брюсселі Едгар Варез та архітектор Ле Корбюзьє (автор ідеї візуальної акустики) демонстрували свій грандіозний проект - «Електронну поему». Світлові ефекти, фотознімки, конструкція з ідеальною внутрішньою акустикою, величезна кількість гучномовців для кращої просторової організації звучання твору і найточнішого втілення задуму. Це одна з найперших спроб новими «молодими» засобами виразності втілити глибинні, загальнолюдські проблеми.

В 1959-1969 роках для німецьких музикантів (Мауріціо Кагель, Bengt Hambreus Miko Kelemen, Josef Riedl) отримують доступ до електромузичної студії Сіменса, початково створеної для прикладної музики.

В 1957 р. радянським інженером Є.В.Мурзіним був сконструйований фотооптичний синтезатор АНС. З 1967 по 1971 в Москві була відкрита спеціалізована Експериментальна студія електронної музики, в якій працювали композитори Альфред Шнітке, Софія Губайдуліна, Едісон Денисов та інші.

Одночасно, з розвитком комп'ютерних технологій винаходять алгоритми, що дозволяють комп'ютерного створення музики. Щоправда більшості комп'ютерним композиціям крім технічної коректності бракувало витонченості. Найбільших успіхів в цьому напрямку вдалося досягти Янісу Ксенакісу.

Найвидатнішими творцями електронної музики з часів її початку до 70-х років були: Едгар Варез, Олів'є Мессіан, Даріус Мійо, Артур Онеггер, Яніс Ксенакіс, Карлхайнц Штокхаузен, Джон Кейдж, Луїджі Ноно та інші.

[ред.] 1970-ті роки

З початком 70-х років електронна музика входить до масової культури. Записана в 1971 році Hot Butter'ом версія твору Popcorn стає першим сінгловим хітом в історії електронної музики. В 1974 ансамбль Tangerine Dream видає альбом Phaedra, перший в сфері електронної музики відомий широкій публіці настільки, щоб потрапити до переліку хітів. В 1976 стає популярним альбом Oxygene Жан Мішель Жарра. Інші альбоми цього напрямку, які дістали міжнародного успіху - Autobahn (1974) i Die Mensch-Maschine (1978) групи Kraftwerk.

В середині 70-х кристалізуються перші чисто електронні течії, спочатку в авангардному напрямку. В 1975-1978 роках Брайан Іно в своїй діяльності і записах визначає та просуває поняття ембіент на окреслення музики, що імітує або відтворює природні оточуючі звуки. В тому ж напрямку група англійських виконавців (Genesis P-Orridge, групи Throbbing Gristle, Cabaret Voltaire) починають використовувати синтезатори та семплери для створення агресивних, провокаційних звукових масивів, започаткувавши течію індастріал.

В той же час традиційні електронні техніки адаптуються до андеграундової танцювальної музики; народжується традиція семплінгу, що використовує в своїй музиці записаних і відтворених раніше інших виконавців - інструменталістів. В жанрі даб, що розвивався на Ямайці, отримані звуки утворюють цілі композиції, експонуючи ритмічну секціНароджений в США хіп-хоп використовує для творення ритмічної платсу склеювані разом або закольцовані короткі барабанні фрагменти - мистецтво перетворення раніше записаних звуків наживо, за допомогою грамофону.

Під кінець 70-х років в рамках рокового напрямку "Нова хвиля" починають з'являтися перші альбоми електронної популярної музики. До найзначніших творців цього напрямку належать DEVO, Ultravox, Gary Numan, Japan, Yellow Magic Orchestra, a також експерементатори Kraftwerk. МОжливості електорніки відкривають також музиканти, що працюють в диско. Найвище оцінений з них - Giorgio Moroder, його композиція I Feel Love, виконана Donnę Summer, часто вважається першою композицією в стилі техно.

[ред.] 1980-ті роки

На зламі 1970-х—80-х років наступає стрімкий розвиток технологій в галузі електроінструментів. З'являються перші масово вироблені секвенцери, а пізніше - програмувачі барабанів. В 1983 році впроваджується стандарт MIDI. Розвиток мікрокомп'ютерів на початку 1980-х років уможливив їх використання як програмних синтезаторів і секвенцерів.

З приходом 80-х років електронне звучання назавжди улаштовується в популярній музиці. Представники таких напрямків, як електропоп, new romantic, synthpop i italo disco створює цілу низку хітів, а їх музика стане пізніше символом того десятиліття.


[ред.] Жанри електронної музики

Сучасна електронна музика включає в себе цілу низку різних жанрів і напрямків:

  • Ambient
    • Ambient dub
    • Ambient house
    • Chillout
    • Dark ambient
    • Dronology
    • Illbient
    • Lowercase
    • New Age
    • Psybient
    • Sub Dub


  • Breakbeat/Breaks
    • Anthem breaks
    • Baltimore breaks
    • Big beat
    • Breakcore
    • Broken beat
    • Cut & paste
    • Florida breaks
    • Grime
    • Nu skool breaks
    • Progressive breaks
    • Raggacore


  • Disco
    • Euro disco
    • Italo disco
    • Spacesynth
    • Synthpop


  • Downtempo/IDM
    • Acid jazz
    • Balearic Beat
    • Bitpop
    • Chiptune
    • Minimal Electronica
    • Glitch
    • Nu jazz
    • Trip Hop (aka The Bristol Sound)
    • Turntablism


  • Electronic art music
    • Berlin School
    • Electroacoustic


  • Electro
    • Electro bass
    • Electroclash
    • Electropop
    • Eurodance
    • Indietronica
    • Miami bass
  • Hardcore
    • 4-beat
    • Bouncy techno
    • Breakbeat hardcore
    • Digital hardcore
    • Freeform hardcore
    • Gabber
    • Gabber house
    • Happy hardcore
    • Hardcore techno
    • Makina
    • Nu style gabber
    • Rave music
    • Speedcore
    • Terrorcore
    • Trancecore
    • UK Hardcore



  • House
    • 2Step
    • Acid house
    • Chicago house
    • Chicago hard house
    • Dark progressive house
    • Deep house
    • Eurodance
    • Electro house
    • French house
    • Freestyle house
    • Funky house
    • Garage
    • Ghetto house
    • Hi-NRG
    • Hip house
    • Italo house
    • Kwaito
    • Minimal house/Microhouse
    • Pumpin' house
    • Progressive house
    • Tribal house
    • Tech house


  • Jungle/Drum and Bass
    • Clownstep
    • Darkcore
    • Darkstep
    • Drill n bass
    • Drumfunk
    • Hardstep
    • Jump-Up
    • Liquid funk
    • Neurofunk
    • Oldschool jungle
    • Ragga jungle
    • Techstep
    • Trancestep/Electrostep


  • Techno
    • Acid techno
    • Assymetric techno
    • Detroit techno
    • Electroclash
    • Freetekno
    • Ghettotech
    • Hard techno
    • Jtek
    • Minimal techno
    • New beat
    • Nortec
    • Rave music
    • Schranz
    • Yorkshire Bleeps and Bass
    • Wonky techno


  • Trance
    • Acid trance
    • Classic trance
    • Dream trance
    • Euro-Trance
    • Electro trance
    • Hard trance
    • Hardcore trance
    • Hardstyle
    • Jumpstyle
    • Nu-NRG
    • Progressive trance
    • Tech trance
    • Tribal trance
    • Vocal trance
    • Uplifting trance
    • UK Hard house


  • Psychedelic trance
    • Goa trance
    • Dark psytrance
    • Melodic psytrance
    • Metallic psytrance
    • Nitzhonot
    • Progressive psytrance
    • Psytechno
    • Suomisaundi
    • British psytrance