Епігенетичні родовища

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Епігенетичні родовища (рос. эпигенетические месторождения, англ. epigenetic deposits; нім. еріgenetische Lagerstätten f pl) – поклади корисних копалин, які утворилися пізніше гірських порід, що їх вміщають. Вони, як правило, представлені січними жилами, лінзами, штоками і трубами. Їх мінеральний і хім. склад різко відрізняється від складу вмісних гірських порід.

До Е.р. належать магматичні родовища титано-магнетитів, хромітів, платиноїдів, алмазів, апатиту, а також деякі тіла сульфідних мідно-нікелевих руд.

Найширшу групу Е.р. утворюють гідротермальні жильні і метасоматичні родовища руд кольорових, рідкісних, благородних і радіоактивних металів, а також кварцу, бариту, флюориту і азбесту.

До Е.р, належать також інфільтраційні родовища руд заліза, міді і урану.

[ред.] Література

Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3