Архітектурні обломи
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Архітекту́рні обло́ми — профілі поперечних розрізів пластичних архітектурних деталей — гуртів. Класичні А.о. поділяються на прямолінійні і криволінійні.
До прямолінійних архітектурних обломів відносяться полиця та пілка (прямокутні або трапецієвидні виступи) і плінт (прямокутна база колони або виступ стіни).
[ред.] Види
Криволінійні архітектурні обломи, в свою чергу, поділяються на прості (окреслені з одного центра) і складні (окреслені з двох центрів).
До простих архітектурних обломів належать вал, валик та четвертний вал (випукла половина або чверть кола) і викружка (увігнута чверть кола).
До складних архітектурних обломів відносяться гусьок (сполучення випуклої нижньої та увігнутої верхньої дуг з однаковими радіусами), каблучок (сполучення увігнутої нижньої та опуклої верхньої дуг з різними радіусами). Сполучення полиці з валиком утворює астрагал.
Класичні архітектурні обломи створені в Стародавній Греції як складові частини карнизів, капітелей, колон, баз та ін. елементів архітектурних ордерів.
В епоху Відродження старогрецькі архітектурні обломи були теоретично обґрунтовані і широко застосовані в архітектурі європейських країн. Класичні архітектурні обломи творчо використовувалися в рос. і укр. архітектурі минулого, особливо в класицизмі (2-а пол. 18—1-а пол. 19 ст.), а також в рад. архітектурі.