Ізяслав Мстиславич
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ізясла́в Мстисла́вич (бл. 1097—1154) — Великий князь Київський (1146—1154). Старший син новгородського князя Мстислава Володимировича, онук Володимира Мономаха. З 1134 по 1143 княжив у Володимирі-Волинському, а в 1143—46 — у Переяславі. В результаті Київського повстання 1146 р. став Великим князем. У 1149 р. Юрій Долгорукий, князь владимиро-суздальський вигнав Ізяслава Мстиславича з Києва, але 1151 р. той знову став Великим князем і князював зі своїм дядьком Вячеславом Володимировичем до кінця свого життя. В 1147 р. Ізяслав розірвав церковний зв'язок з Константинополем і призначив київським митрополитом Климента Смолятича. Про нього описано у літописі, складеному боярином Петром Бориславичем, що частково зберігся в Іпатіївському списку.