Гідромеханічне буріння
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гідромеханічне буріння (рос. гидромеханическое бурение, англ. hydromechanical drilling, нім. hydromechanisches Bohren n, Wasserschlagbohrеn n) – спосіб обертового буріння свердловин, при якому гірські породи руйнуються під впливом стаціонарних високонапірних струменів промивальної рідини (води або бурового розчину) і механіч. породо-руйнуючих елементів. Перші експерименти з цієї технології проведені вітчизняним вченим А.П.Островським (1938).
Тиск рідини, необхідний для Г.б. пухких слабкозцементованих г.п., - 20-50 МПа, м'яких і сер. - 70-100 МПа, міцних - 150 МПа.
Раціональні окружні швидкості переміщення насадок 10-40 см/с, осьові навантаження на породоруйнуючий інстру-мент 1-2 кН на 1 см діаметра інструмента.
При Г.б. (тиск до 100 140 МПа) досягнуте перевищення в 2-4 рази швидкості роторного буріння в аналогічних геол. умовах.
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3