Біляшівський Микола Федорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Біляшівський Микола Федорович (1867-1926) - український археолог, етнограф, мистецтвознавець, громадський діяч.
Один із засновників та дійсний член Української Академії Наук (з 1919 р.); член НТШ, Всеукраїнського археологічного комітету.
Походив із сім'ї священика.
По закінченні Новоросійського університету в Одесі (1891) присвятив своє життя дослідженню археологічних пам'яток на теренах України від кам'яного віку до раннього середньовіччя.
Був учасником багатьох археологічних з'їздів, членом редакції журналу "Киевская Старина".
1902-1923 - організатор і директор Київського міського художньо-промислового і наукового музею (тепер Національний історичний музей України).
У роки Першої світової війни - уповноважений Російської академії наук для охорони пам'яток культури у Галичині та Буковині, з 1917 р. голова Центрального комітету охоророни пам'яток старовини й мистецтва в Україні.
Був редактором журналу "Археологическая летопись Южной России".
В 1906 р. обраний членом російської Державної Думи, де належав до української фракції.
Проводив археологічні дослідження пам'яток Волині та Київщини, автор численних праць з музейництва, археології, нумізматики, багато зробив для розвитку музейної справи в Україні.
Похований у Каневі.
[ред.] Наукові праці
1889 - Монетные клады Киевской губернии
1890 - Следы первобытного человека на берегах р. Днепра вблизи Києва
![]() |
Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |