Зарічне (смт)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- Цей термін має також інші значення. Див. Погост (значення)
Зарі́чне (до 1946 року — Погост, Погост Зарічний) (пол. Pohost Zarzeczny, рос. Заречное) — селище міського типу (з 1959 року), центр селищної та районної рад, центр Зарічненеського району Рівненської області, розташоване на лівому березі річки Стиру, за 190 км від обласного центру і за 65 км від залізничної станції Домбровиця на лінії Сарни—Лунінєц. В селищі є станція вузькоколійної залізниці, маслоробний завод, лісозаготівля. Назва селища походить від старослов'янського апелятива погост — «поселення». Населення 6 929 мешканців (перепис 2001). Географічні координати: 51°49' пн.ш. 26°8' сх.д.
Селищній Раді підпорядковані села Іванчиці, Парська, Чернин.
Територія селища була заселена ще в давні часи. Тут виявлено ранньослов'янський могильник зарубинецької культури. На правому березі Стиру проти Зарічного збереглись рештки давньоруських поселень та городища.
Перша згадка про поселення датується 27 вересня 1480 року в грамоті короля Казиміра про дозвіл мінському купцеві Терешковичу вести в містечку Погост «торгівлю водою і сушею» без сплати мита. Ця грамота зберігається в Центральному державному архіві давніх актів Росії. Спочатку він входив до складу Литовського князівства, а з 1569 року до Польщі.
Вигідне розташування Погоста, природні умови сприяли розвиткові сільського господарства, ремесла й торгівлі. В 1561—1566 рр. тут налічувалося 6 дворищ (20 будинків).
З 1545 року містечко належало литовській королеві Боні. У другій половині XVI століття Погост належав князям Збаразьким — пізніше Нелюбовичам. Вигідне розташування Погоста, природні умови сприяли розвиткові сільського господарства, ремесла і торгівлі. Після 1795 року Волинське Полісся було возз'єднане з Росією, а Погост Зарічний включено до складу Пінського повіту Мінської губернії.
Погост Зарічний став державним володінням. 1802 року цар подарував село фельдмаршалу М. Рєпніну-Волконському, який незабаром продав його разом з фільварком Губином поміщику Церпітському.
За першим всеросійським переписом 1807 року в Погості Зарічному нараховувалось 108 дворів 647 жителів, православна церква і синагога, декілька млинів і винокурний завод.
До реформи 1861 року села, які входять нині до складу Зарічного, не раз перепродувались поміщикам. 1806 року до маєтку Муравин, розташованого в той час на території Зарічного було приписано 124 душі (44 тяглі двори).
На початку січня 1918 року в селі проголошено Радянську владу. Почала діяти Рада селянських депутатів. Але австро-німецькі війська разом з Центральною радою відновили буржуазно-поміщицький лад.
На початку 1919 року Погост Зарічний захопили петлюрівці, а згодом польські війська. Віддалене від міст, відрізане від інших населених пунктів бездоріжжям, село не мало найпотрібнішого — солі, борошна, взуття, одягу. Починався голод. Поширювались епідемії, зокрема чорна віспа. Медичної допомоги майже не було ніякої. Школи не працювали.
З 1921 року Погост Зарічний увійшов до складу Пінського повіту Поліського воєводства Польщі.
17 вересня 1939 року у Погості Зарічному встановлюється Радянська влада.
У роки Нім.-рад. війни на території району діяв обласний штаб партизанського руху, видавалась підпільна обласна газета «Червоний прапор». Після Нім.-рад. війни Погост Зарічний перейменований на селище Зарічне, а Морочнівський район — у Зарічненський, райцентр із Морочного перенесений до Зарічного.
[ред.] Дивись також
![]() |
Населені пункти Рівненської області |
||
---|---|---|---|
Міста: | Березне · Дубно · Дубровиця · Здолбунів · Корець · Костопіль · Кузнецовськ · Острог · Радивилів · Рівне · Сарни | ||
Смт: | Володимирець · Гоща · Демидівка · Зарічне · Квасилів · Клевань · Клесів · Мізоч · Млинів · Оржів · Рафалівка · Рокитне · Смига · Соснове · Степань · Томашгород |
![]() |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |