Лонг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ЛОНГ (Longos) (між ІІ і IV ст. н. е.), давньогрецький письменник, відомий своїм пастушачим романом, що дійшов до нас, "Дафніс і Хлоя" (Ta kata Dafnin kai Chloen). Дія роману відбувається на острові ЛесбосіГреції). Автор описує життя двох підкинутих дітей -- хлопчика і дівчинки, вихованих пастухами; їх знаходять батьки і повертають у лесбоське місто Мітілени, але життя в пастухів на лоні природи здається дітям набагато більш щасливим, ніж життя в місті; вони тікають назад до пастухів, де і улаштовують своє весілля. У романі фігурують німфи, ероти тощо. Увага автора зосереджена не на зовнішніх подіях, а на зображенні почуття. З епізодів цікаве в 2-ій книзі оповідання про сільські розваги, що дає нам уяву про античну народну пантоміму і про її виконання. Від пізніших європейських «пасторалей» XVII-XVIII ст. грецька повість відрізняється гострим відчуттям природи і низкою деталей, підказаних спостереженням живої дійсності. Стиль роману породжений психологією деяких вищих прошарків рабовласницького класу, яку у своїй пересиченості міською цивілізацією мріяли про ідилічну любов і життя на лоні природи; остання усвідомлювалася лише як красива декорація, позбавлена брутальності і вульґарності. У романі Лонга буколічний жанр майже зовсім витісняє звичайний авантюрний елемент грецького роману. В історії пасторалі роман Лонга займає значне місце. Його читали і любили вже у Візантії. Особливою популярністю він користувався в XV-XVI ст. у середовищі придворної аристократії, яка захоплювалася пастораллю. За новіших часів повість Лонга викликала захоплений відгук Ґете, а, починаючи з XVI ст., багато разів перекладалася всіма європейськими мовами. Західна Європа познайомилася з романом завдяки французькому перекладу Аміо (1559). Знаменитими послідовниками Лонга були Торквато Тассо (драма Амінта), Бернарден де Сен-П'єр (роман Поль і Віргінія) і насамперед Гесснер.


[ред.] Посилання

[ред.] Див. також