Київське повстання 1113

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

КИЇВСЬКЕ ПОВСТÁННЯ 1113 р. (17 квітня - 21 квітня) – антифеодальне повстання міських низів Києва, холопів і, можливо, сільського населення Київської землі.

Вибухнуло після смерті князя Святополка Ізяславича, за князювання якого посилилися феодальні утиски і зросло лихварство.

Причиною повстання стало підвищення цін на хліб, голод, зловживання князівської адміністрації, яка спекулювала цими продуктами, та перетворення вільних городян на холопів за борги.

17 квітня обурені кияни з бою узяли двір боярина Путяти Вишатича та почали громити володіння лихварів-євреїв.

Налякана боярська верхівка Києва звернулася до переяславського князя Володимира Мономаха і запросила його на великокнязівський престол.

Ставши великим князем київським, Мономах видав нові закони (відомі під назвою Статут Володимира Мономаха), які містили деякі поступки повсталим. У статуті обмежувалися відсотки по позиці, були сформульовані права і обов'язки закупів, заборонялося перетворювати на раба купця-боржника, якщо він позбувся свого майна внаслідок війни або пожежі.

[ред.] ДЖЕРЕЛА