Болбочан Петро Федорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Болбочáн Петрó (1883—1919) — український військовий діяч, полковник Армії УНР.
Під час Першої світової війни — офіцер 38-го Тобольського полку. Вів боротьбу проти більшовиків під час їх наступу в період Центральної Ради.
Восени 1917 р. організував з українців 5-го армійського корпусу полк Української Республіки, який увійшов до складу Другої сердюцької дивізії в Києві.
З березня 1918 р. — командир 2-го Запорізького кінного полку в Запорізькій дивізії.
5 листопада 1918 р. отримав звання полковника армії Української Держави.
Під час протигетьманського повстання очолив Запорізьку дивізію, командував Лівобережною групою Армії УНР.
Після відступу з Лівобережжя усунутий від командування корпусом. У червні 1919 р. в Проскурові вдався до спроби самовільно обійняти командування цим з'єднанням і за вироком військово-польового суду розстріляний.