Газогідратний поклад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Газогідратний поклад (рос. газогидратная залежь, англ. gas-hydrate deposit; нім. Erdgashydratlager n – поодиноке скупчення в осадовому чохлі земної кори гідратів вуглеводневих газів. Характеризується дуже низькою їх рухливістю навіть при наявності активної міграції пластових вод. Знизу Г.п. контактує з підошовною водою, газоконденсатним або нафт. покладом, зверху – з газовим покладом, газонепроникними пластами, а в акваторії океану - з водою.

Інтенсивність формування або руйнування Г.п. визначається швидкістю зміни термодинамічних умов в розрізі осадових порід, наявністю вільних вуглеводнів у зоні фазових переходів, величиною газонасиченості пластових вод, які контактують із зоною фазових переходів і швидкістю їх міграції. В акваторії Світового океану Г.п. формуються в природній частині осадового чохла з газів, які ґенеруються безпосередньо в зоні гідратоутворення (ЗГ), а також з газів, які мігрують в ЗГ з нижніх пластів і пластових вод, що контактують із ЗГ.

Поклади характеризуються відносно невеликою товщиною (до 100–400 м) і більшою поширеністю по площі (біля 320 млн. км2). У екваторіальній зоні виявлені на глиб. 400-600 м, в арктичних морях - починаючи з глиб. 100-250 м. Г.п. на материках приурочені до охолоджених зон земної кори, формуються, як правило, з покладів вільного газу при зміні їх термодинамічних параметрів, характеризуються відносною локалізацією і великою товщиною, яка відповідає товщині ЗГ 700–1500 м. Нижче Г.п. можуть знаходитися нафтові або газові поклади. Загальна площа суші, перспективна для формування Г.п., бл. 40 млн. км2. Ресурси газу в Г.п. на материках складають бл. 105 трлн. м3, в акваторії Світового ок. 2 • 107 трлн. м3. Сукупність Г.п. - газогідратне родовище.

Пошуки і розвідка Г.п. на суші можуть проводитися стандартними промислово-геофізичними методами, на морі – сейсмоакустичними (частоти 0,1–10 кГц) і геохімічними методами. Розробка Г.п. здійснюється через свердловини газу, переведеного у вільний стан підвищенням т-ри вище рівноважної введенням каталізаторів розкладання гідратів, а також електричними, акустичними, термохімічними та інш. методами впливу на пласт.

[ред.] Література