Алофан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Алофан
[[Зображення:|250px]]
Загальні відомості
Ідентифікація
Колір блакитний, зелений, білий
Твердість за шкалою Мооса 3,0—3,5
Питома вага 1,87±0,20 г/см³
Оптичні властивості кристалів
Інші властивості

Алофа́н (рос. аллофан, англ. allophane, нім. Allophan, Kollyrit) — мінерал, водний силікат алюмінію непостійного складу, одночасно осаджений колоїд глинозему і кремнезему — m•Al2O3 n SiO2 p H2O.

Містить (%): Al2O3 — 40,5; SiO2 — 23,8; H2O — 35,7. Часто містить Fe2O3 (до 0,8 % в фероалофані), домішки МgO, СаО, К2O, Na2O, CuO, ZnO, P2O5, СО2, SO3. Аморфний.

Густина 1,87±0,20.

Твердість 3,0—3,5.

Колір блакитний, зелений, білий. Дуже крихкий. Гіпергенний. Ізотропний.

Зустрічається в зонах окиснення рудних родовищ (свинцево-цинкових, мідних та ін.) і в корі вивітрювання разом з галуазитом, хризоколою, кварцом, карбонатами.


Розрізняють:

  • алофан-евансит (суміш алофану з еванситом);
  • алофан залізний (відміна алофану з Подольска, Московської обл., яка містить 25 % Fe2O3);
  • алофан-опал (суміш алофану з варисцитом);
  • алофан фосфористий (відміна алофану, яка містить до 8 % Р2О5), алофан-хризокола (суміш алофану з хризоколою).

[ред.] Література