Левицький Дмитро Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Дмитро́ Григо́рович Леви́цький (17351822) — живописець, портретист.

Син відомого маляра і гравера Григорія. Ще як студент Київської академії, молодий Дмитро запопадливо рисував, не раз допомагаючи батькові при його графічних працях для лаврських видань. Потім дістався до Петербурга й тут учився спочатку в Антропова, а відтак у робітнях Лагрена й Валер'яні.

Вже в 1763 р. Левицький був модним портретистом аристократичних сфер Петербурга, дарма що тоді ж у столиці працювала ціла низка європейських знаменитостей. Цикл портретів вихованок Смольного інституту — це справжній шедевр тогочасного портретного малярства. В женевському музеї зберігається мальований Левицьким портрет Дідро — єдиний із портретів, що його великий французький енциклопедист визнав добрим. У цілому Левицький спортретував ледве не всіх помітніших представників свого часу. «Найбільшим російським митцем цього часу, — каже І. Грабар, — є учень Антропова — Левицький, твори якого належать до кращих подвигів європейського портретного мистецтва XVIII в. Успадкувавши від Антропова його серйозність і вдумливість, з'єднав їх Левицький із засліплюючою технікою. І коли в останньому він ще мав суперників на Заході, то в переданні інтимного, невловимого чару обличчя, що не виблискувало красою, не вирізнялося оригінальністю, в зображенні простого, пересічного, непомітного обличчя — не мав він собі пари. Поряд із ним не тільки мистецтво Рейнольдса виходить жорстким і холодним віртуозівством, але й музикальна творчість Гейнсборо здається надто підробленою, її чар — настирливим, а прийоми — завченими, деколи навіть банальними. Такі портрети, як портрет Борщевої, ритмом лінії, несподіваністю й викінченістю цілої композиції, легкої й незвичайно архітектурної під оглядом правдивості малярства, можна рівняти не з тогочасними портретами, а з архітворами Ренесансу».