Битва під Корсунем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Битва під Корсунем (15-16 (25-26) травня 1648) - битва між військами Річі Посполитій і українськими козацько-селянськими військами Богдана Хмельницького та його татарськими союзниками під Корсунем.

По отриманню звістки про поразку війська Стефана Потоцького у битві під Жовтими Водами головні польські війська під проводом гетьмана великого коронного Миколи Потоцького і гетьмана польного Мартина Калиновського відступили з-під Чигирина до Корсуня. Військо Богдана Хмельницького з татарською кіннотою Тугай-бея рушили до Корсуня щоб протистояти війську Миколи Потоцького до підходу сил Яреми Вишневецького.

Польське військо 12 травня зупинилося табором на захід від Корсуня, під фільварками на лівому березі Росі. Узнавши про підход війська Хмельницького, Потоцький віддав Корсунь на грабунок жовнірам і водночас наказав копати шанці з трьох боків табору (з четвертого боку його захищав старий вал, який лише трохи поправили). Військо Потоцького складалося з 5500 кінноти і 1600 чол. піхоти при 30–40 гарматах. Разом з обозними і слугами загальна кількість людей у польському таборі становила понад 20 тис. чол.

[ред.] Хід битви

Хмельницький послав наперед полк Кривоноса та частину татар із наказом – затримати противника до підходу основних сил козацько-татарського війська. Увечері 14(24) травня загін Кривоноса діяв за Россю, в тилу Потоцького. Під Стеблевом, за милю на захід від Корсуня, козаки Кривоноса загатили ріку Рось, щоб полегшити доступ до польського табору. На світанку 15(25) травня у район Корсуня підійшли основні сили козаків і татар, почали переправлятися через Рось і скупчуватися в Корсуні. Військо Б.Хмельницького, яке вийшло у район Корсуня, мало понад 20 тис. козацької піхоти і не менше 20 тис. татарської кінноти; його артилерія мала 26 гармат. Потоцький наказав запалити фільварки. Вогонь швидко перекинувся на місто, й незабаром увесь Корсунь вигорів, за винятком замку та церкви. Увесь день 15 травня пройшов у дрібних сутичках невеликих загонів, розвідці та перестрілці.

Вранці, переконані у тому, що повстанці значно переважають їх, командувачі головних польських сил Калиновський та Потоцький залишили позиції під Корсунем і, почали відступати на захід. На світанку 16(26) травня польське військо під захистом табору з возів рушило з-під Корсуня по Богуславському шляху. Козаки і татари пропустили ворожий табір, супроводжуючи його із боків і позаду. Кілька разів зчинялася перестрілка. Опівдні поляки, зазнавши відчутних втрат, увійшли в балку, густо зарослу лісом і чагарником. Долаючи пагорби та яруги під постійним обстрілом козаків і татар, вони наблизились до пагорбів, між якими проходила широка і глибока балка. Польське військо, затиснуте ліворуч болотом , а праворуч кручами, наткнулося на перекоп і завали на шляху і змушене було зупинитися. Схил балки був таким урвистим, що під час спроб обійти перешкоду вози переверталися. Табір утратив порядок. Розгорнути до бою артилерію не вдавалося, бо вози застряли в багні. Тіснота не дозволила стати до бою кавалерійським хоругвам тилової частини. Спереду і з боків по поляках вдарили з гармат і самопалів козаки Кривоноса, які засіли в заздалегідь викопаних шанцях. З тилу польське військо атакували козаки самого Хмельницького і татари Тугай-бея. За кілька годин польське військо було повністю розгромлене.

Обидва польські гетьмани були поранені і захоплені у полон. З усього їх війська від полону й загибелі врятувалося тільки 1,5 тис. чол. Переможці захопили всю артилерію, обоз і військові припаси.

[ред.] Література

Іншими мовами