Антена
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анте́на, в радіо- і телемовленні, пристрій для прийому і передачі електромагнітних хвиль. Конструкція антени залежить від довжини хвилі сигналу. Довгі хвилі (довжина хвилі сотні метрів) можна приймати на довгих дротових антенах, середні хвилі (довжиною декілька сантиметрів) можна приймати на стержні або диполі, для прийому мікрохвиль також використовують диполі — часто з відбивачами в формі рамки або високо спрямованими параболічними тарілками. Одна з основних характеристик антени діаграма спрямованості, що обумовлює розподіл у просторі потужності електромагнітного поля, випромінюваного (прийнятого) антеною. Розрізняють ненаправлені і направлені антени. Різновиди антен: вібраторні, щілинні, рупорні, дзеркальні, лінзові, антенні решітки та інші.
УРЕ
(лат. antenna—рея)—пристрій для випромінювання електромагнітних хвиль під час радіопередач або для вловлювання енергії з поля цих хвиль при радіоприйманні. Приймальну А. у вигляді піднятого довгого проводу вперше застосував О. С. Попов (1895). Форма А. залежить від її призначення, довжини електромагнітних хвиль тощо. Напр., приймальна А. радіомовлення — середніх хвиль—здебільшого вертикальний провід довжиною до 20—30 м з горизонтальною частиною або котушка на феритовому стрижні. Передавальна А.—система проводів, піднятих на одній або кількох щоглах; для хвиль 200—500 м застосовують також А.-щогли.
Найпростіша А. коротких хвиль — горизонтальний або вертикальний напівхвильовий вібратор. На сантиметрових і частково дециметрових хвилях у радіолокації, релейному зв'язку, радіоастрономії і т. ін. застосовують, крім вібраторних і спіральних А., т. з. дифракційні А.: дзеркальні (рефлекторні), лінзові з металевими і діелектричними лінзами, рупорні, щілинні, діелектричні, поверхневі. На магістральних лініях радіозв'язку застосовують діапазонні А.—ромбічні, дзеркальні, А. біжучої хвилі. Особливі вимоги ставляться до А., застосовуваних на надзвукових літаках і в ракетній техніці.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Надененко С. И. Антенны. М., 1959;
- Фрадин А. З. Антенны сверхвысоких частот. М., 1957.