Горілі гірські породи
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Горі́лі гірські́ поро́ди, (рос. горелые горные породы, горельники, глиежи, обожженные горные породы, порцелланит, англ. burnt rock, нім. Porzellanite m pl) — осадові гірські породи, обпалені внаслідок природного вигорання вугільних пластів або горіння породних відвалів (териконів).
Склад і властивості Г.п. дуже мінливі і залежать від складу первинних порід та ступеня їх випалення.
Характерні мінеральні новоутворення: муліт, кордієрит, воластоніт. Оксиди заліза відновлюються до магнітного залізняка, а іноді до природного чавуну. Глибина зон вигорання не перевищує звичайно 50 м, максимальна — 200 м. Площі розвитку зон Г.п. іноді досягають десятків км2. Напр., об'єм Г.п. на Абанському род. Кансько-Ачинського бас. бл. 1,6 млрд. м3, а площі окр. ділянок вигоряння 20 км2. Найбільшу пром. цінність мають середньообпалені глинисті породи (глієжі), що мають високу активність. Вони використовуються в цементній промисловості як наповнювачі для асфальтобетону.
Піскові Г.п. застосовуються в дорожньому буд. як основа шляхових покриттів.
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3