Гандзюк Яков Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гандзюк Яков Григорович
Гандзюк Яков Григорович

ГАНДЗЮК ЯКІВ ГРИГОРОВИЧ (21.03.1873-29.01.1918) - Генерал-майор російської армії (на фото ще полковник), видатний український військовий діяч. Під час першої світової командував 104-ю піхотною (пізніше стала Першою Українською) дивізією у складі 34-го армійського корпуса під командуванням генерала Скоропадського. Після виходу останнього у відставку в грудні 1917, зайняв посаду командира 1-го Українського Корпуса. За час війни був дев'ять разів поранений, після страшної контузії повернувся в стрій.

Зміст

[ред.] Нагороди:

Георгівска зброя, Ордена : Св. Георгія 4 ст., Св. Володимира 4 ст.. св. Володимира 3 ст., св. Анна 4 ст., св. Станіслава 3 ст.

[ред.] Сім’я:

Дружина: дочка дійсного статського радника Віра Олександрівна Чудинова

Син: Георгій

[ред.] Доля:

Народився 21 березня 1873 р. у Подільській губернії в селянській сім’ї відставного бомбардира. Закінчив 5 класів Вінницького реального училища, Одеське піхотне юнкерське училище по 2 розряду й окружні штабс-капітанські курси.

У службу вступив рядовим в 47-й піхотний Український полк - 5 листопада 1891 р.

У кінці 1917 року призначений командиром 1-го українського корпуса.

Наприкінці січня 1918 разом з нач.штабу корпуса генералом Я.Сафоновым прибув у Київ для наради в Ген.секретаріаті УНР. 25 січня 1918 року захоплений у полон і після відмови перейти на сторону більшовиків розстріляний (на тілі знайдено 12 багнетних ран).

Влітку 1918 р., після відбиття Києва у Муравйова, тіло генерала знайшли в загальній могилі на однім із кладовищ та перепоховали з військовими почестями на цвинтарі Видубицького монастиру м. Києва. Могила знищена в 50-і роки, відновлена в 90-і у вигляді пам’ятника із зображенням схрещених шабель з написом: «Нет больше той любови, как если кто положит душу свою за своих друзей».

[ред.] Див. також: