Асинхронна машина
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Асинхро́нна маши́на (грец. α — не і συγχρονος — одночасний) — електрична машина змінного струму, у якої швидкість обертання ротора не дорівнює швидкості обертання магнітного поля статора (асинхронна).
Розрізняють колекторні і безколекторні (індукційні), однофазні і багатофазні асинхронні машини.
Найчастіше застосовуються трифазні асинхронні машини, які працюють як електродвигуни потужністю від частки вата до десятків тисяч кіловат.
Перший трифазний асинхронний двигун створив у 1888 М. О. Доліво-Добровольський. Він відмовився від двигуна з виступаючими полюсами, розмістивши обмотку статора по всій його колу, кільцевий тип обмотки замінив барабанним. У 1889 Доліво-Добровольський винайшов асинхронний двигун з короткозамкненим ротором («білячою кліткою»), конструктивна форма якого збереглася в сучасних асинхронних машинах. Є також асинхронні машини з трифазним ротором. Швидкість обертання ротора асинхронної машини завжди менша від швидкості обертового магнітного поля і визначається за формулою

де f — частота змінного струму джерела живлення,
- p — кількість пар полюсів первинної обмотки А. м.,
- S — ковзання ротора,
- f•60/p — швидкість обертання магнітного поля.
При f — 50 гц ця швидкість може бути різною, напр., може дорівнювати 3 000, 1 500, 1 000 об/хв залежно від кількості пар полюсів первинної обмотки (p = 1; p = 2; p = 3 і т. д.). Щоб досягти більшої швидкості обертання магнітного поля, первинну обмотку А. м. живлять струмом підвищеної частоти (100—500 гц). Швидкість обертання асинхронної машини регулюють зміною частоти струму живлення або кількості пар полюсів первинної обмотки (ступінчасте регулювання), а також зміною ковзання. Ковзання змінюють за допомогою активного опору, який вводять у вторинне коло асинхронної машини, каскадних схем або способом зміни напруги, підведеної до первинної обмотки асинхронної машини.
Трифазну асинхронну машину можна використовувати не тільки як асинхронний електродвигун, але й як генератор змінного струму, електромагнітне гальмо, перетворювач частоти, трансформатор з обертовим магнітним полем (див. Перетворювач частоти).
Застосування асинхронної машини як генератора дуже обмежене, оскільки треба мати джерело намагнечувального змінного струму для утворення магнітного поля в машині. Крім того, важко регулювати напругу такого генератора. Асинхронні машини з живленням від однофазної мережі широко застосовують у схемах автоматики і побутових приладах. Здебільшого це двигуни малої потужності (мікродвигуни).
Особливістю однофазних асинхронних машин є наявність пускової обмотки для утворення обертового магнітного поля під час пуску. Основні схеми їх такі:
- 1) схема з підвищеним активним опором пускової обмотки;
- 2) схема з увімкненою ємністю в коло пускової обмотки і
- 3) схема з екрануючим короткозамкненим витком на полюсі.
Трифазні асинхронні машини в порівнянні з однофазними мають кращі пускові та робочі характеристики і вищі економічні показники.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Костенко М. П., Пиотровский Л. М. Электрические машины, ч. 2. М.—Л., 1958;
- Постников И. М. Проектирование электрических машин. К., 1952.