Домінанта (музика)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Доміна́нта (від лат. domіnans — пануючий) — в теорії музики — тональність, тоніка якої є п'ятою ступінню по відношенню до даної. Домінантова тональність є тональністю першого ступеню спорідненості до даної.
Домінантою також називається і сама п'ята ступінь тональності. У європейській музиці домінантовій тональності завжди відводилася особлива роль, домінанта означала контраст до основної тональності. Серед всіх споріднених тональностей домінанта вважалася пануючою (звідси назва), найбільш напруженою тональністю, що вимагає розв'язання.
В натуральному мажорі домінанта мажорна (наприклад, C-dur — G-dur), в натуральному мінорі — мінорна (наприклад, a-moll — e-moll). У гармонічному мінорі домінантовий тризвук мажорний.
Гармонічний зворот, що містить тоніку і домінанту, називається автентичним. На відміну від плагальних зворотів, звороти з домінантою прийнято вважати напруженими і нестійкими.
Часто в експозиції сонатної форми побічна партія, якщо основна була написана в мінорі, пишеться в мажорної домінантової тональності.
[ред.] Література
- Музичний словник, М.1966
- Музична енциклопедія, М., 1973—82