Дужий Микола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Микола Дужий
Микола Дужий

Мико́ла Атана́сійович Ду́жий (*13 грудня 1901 — †18 травня 1955) - найстарший син сім’ї Дужих, підхорунжий УГА, секретар Головної Управи товариства “Просвіта”, секретар призидії УГВР.


(псевдоніми «Вировий», «Мирон», «Мирон Карівський»;

Зміст

[ред.] Біографія

[ред.] Дитячі та юнацькі роки (перше бойове хрещення в УГА)

Микола Дужий у формі УГА 1918р.
Микола Дужий у формі УГА 1918р.

Народився в селі Карів, Рава-Руського району, Львівської області. Був найстаршим сином у сім'ї Дужих. Після закінчення початкової школи навчався в гімназії. У сімнадцять років (1918) пішов до Української Галицької Армії, де дослужився до звання підхорунжого. Воював у Галичині і Правобережній Україні. Був у “чотирикутнику смерті”, переніс тиф. Після відходу УГА від Петлюри і переходу її до Червоної армії був командиром роти ЧУГА. При відриві УГА від Червоної армії і поверненні її до Галичини кавалерійський підрозділ під командою Котовського заступив їм дорогу, але був розбитий ротою Миколи Дужого. У 1921 році вступив на історичний факультет Львівського Таємного Українського університету, який закінчив у 1924 році. Цього ж року його забрали до польського війська. Тут він закінчив школу підхорунжих і у 1926 році став командиром роти Польського війська. Перед демобілізацією із строкової служби відмовився йти на навчання до Французької військової академії. Демобілізувавшись вступає до Львівського державного університету. Закінчує університетське навчання у 1932 році, здобувши звання магістра філософії.

[ред.] Суспільно політична діяльність

[ред.] Діяльність в "Просвіті"

З 1926 року член УВО. У 1931 році редактор журналу “Студенський шлях”. Тоді ж у 1931 році (ще за Галущинського) входить до складу Головного відділу товариства “Просвіта”. А наступного року, після закінчення університету, був обраний секретарем Головної Управи товариства “Просвіта” і працював на цій посаді до 1939 року. Увесь час був у найближчих взаєминах з чільними націоналістичними діячами і проводив у “Просвіта” курс виховання кадрів у націоналістичному дусі. Працюючи за невелику платню секретарем Головної Управи “Просвіти”, він одночасно, на громадських засадах, був редактором календарів “Просвіти”.

[ред.] Діяльність в УЦК, УГВР, ОУН і УПА

Брати Микола та Петро Дужі на вул.Академічні у Львові (1937р)
Брати Микола та Петро Дужі на вул.Академічні у Львові (1937р)

Після окупації Західної України більшовиками у жовтні 1939 року переходить кордон і поселяється у Кракові. Там займає пост керманича культурної праці в Українському Центральному Комітеті. У 1941 році стає членом ОУН. Далі працює в УЦК у Львові до 1944 року. В цей період разом з іншими військовими спеціалістами - членами ОУН розпрацьовував концепцію військових відділів. Був членом делегації Ради Закордонних Зв’язків на переговорах з румунами і угорцями. У липні був учасником і секретарем Першого Збору Української Головної Визвольної Ради. Там обраний секретарем Президії УГВР. Категорично відмовився виїжджати за кордон. Пішов у підпілля і працював у Головному штабі УПА. Редактор журналу “Повстанець” та інших військово-політичних видань Головного військового штабу УПА, в тому числі бойового статуту піхоти УПА. Після арешту Голови Президії УГВР Кирила Осьмака (12 вересня 1944 року) виконував його обов’язки, як єдиний на той час член Президії УГВР в Україні. Відзначений Бронзовим Хрестом заслуги. 15 квітня 1945 року йому присвоєно звання сотника УПА. Загазований у криївці, 4 червня 1945 року потрапив у полон НКГБ. Під час слідства не признався про своє членство в УГВР. Засуджений на кару смерті, що пізніше замінено на 20 років каторги.

[ред.] 12 днів після ув’язнення

У травні 1955 року звільнений за станом здоров’я з ув’язнення, повернувся до Львова, де і помер, проживши “вільним” 12 днів. Похований на Личакцівському цвинтарі. За клопотанням Марії Дужої (дружини брата Петра Дужого) та Львівського обласного товариства політичних в'язнів у 2000 році Миколу Дужого перепоховано на поле почесних поховань №67 Личаківського кладовища поблизу поховання Петра Дужого, поруч із могилою Михайла Сороки та Катрусі Зарицької.

[ред.] Родина Дужих

[ред.] Брати Дужі