Альмандин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Альмандин (рос. альмандин, англ. almandine, нім. Almandin m) – типовий мінерал кристалічних сланців, які містять ґранат і утворилися при регіональному метаморфізмі глинистих порід. Залізисто-алюмініїстий силікат острівної будови. Склад: Fe2(3)+Al2[SiO4]3. Містить (%): FeО – 43,3; Al2О3 – 20,5; SiO2 – 36,2. Сингонія кубічна. Спайність недосконала. Густина 3,8-4,3. Твердість 7,0-7,5. Забарвлення фіолетово-червоне, рідше темно-коричневе, густо-червоне. Злом нерівний. Зустрічається також у пегматитах, інколи в ґранітах. Розмір кристалів від 5-6 мм до 5 см. Прозорі кристали А. - коштовні камені IV порядку, а дрібнозернисті виділення і непро-зорі відміни використовуються як абразивна сировина.

Розрізняють:

  • альмандин ітріїстий (відміна альмандину, яка містить до 2,6% Y i Th);
  • альмандин марганцевистий (відміна альмандину, яка містить Мn менше за Fe);
  • альмандин-піроп (алюмініїстий ґранат заліза й магнію (Fe, Mg)3Al2[SiO4]3; склад і властивості змінюються від залізистого різновиду – альмандину до магніїстого – піропу);
  • альмандин-спесартин (алюмініїстий ґранат заліза і марганцю (Fe, Mn)3Al2[SiO4]3; склад і властивості змінюються від залізистого різновиду – альмандину до марганцевистого – спесартину).

[ред.] Література