Монгольська література і Тарас Шевченко
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Твори Тараса Шевченка почали перекладати в Монголії в 30-их рр. ХХ ст. Першим до творів Шевченка звернувся Х. Перлее, який в 1939 році переклав його "Заповіт". Пізніше в переспівах Ц. Хасбаатарa кілька Шевченкових віршів під загальною назвою "Сльози бідняка" включено до підручника з літератури для середніх шкіл Монголії.
[ред.] Переклади Шевченка на монгольську мову
Протягом 40-60-их рр. ХХ століття на сторінках монгольських газет "Соел утга зохиол" ("Культура і література"), "Худулмур" ("Праця"), "Залучудын унэн" ("Молодіжна правда") з'явилися переклади поезій "І виріс я на чужині", "Породила мене мати", "Ой три шляхи широкії", "І золотої, і дорогої" та інші. Також було здійснено переклад уривку з балади "Тополя". В 1964 році поети Д. Гомбожав, М. Цедендорж та Ж. Намсрай видали збірку поетичних творів Шевченка монгольською мовою "Наймичка" (Улан-Батор, 196), до якої увійшли поеми "Кавказ", "Сова", "Єретик", "Наймичка". В передмові до книжки йдеться про життєвий і творчий шлях українського поета. В журналі "Цог" ("Вогник", 1964, №2) в перекладі Л. Нямжава надруковано повість Шевченка "Художник"
[ред.] Поети, які перекладали Шевченка на монгольську мову
- Б. Рінчен
- Ж. Намсрай
- О. Жигмідготов
- Б. Цендендамба
- Д. Гомбожав
- М. Цедендорж