Луллій Раймунд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Луллій Раймунд
Луллій Раймунд

ЛУЛЛІЙ Раймунд (Lullus, Lulі) (123529 червня 1315), іспанський філософ і богослов. Народився на о. Майорка, навчався в Парижі, у якості францисканського місіонера проповідував у Вірменії, на Кіпрі й Північній Африці, помер у Тунісі.

Луллій стверджував, що можливо зробити повне злиття філософії з теологією. Виходячи з цього положення, він полемізував не тільки з аверроїстами і їхньою теорією двоїстої істини, але і з тими релігійними філософами, котрі стверджували, що істини віри недоступні для розуму і не повинні бути предметом філософських доказів або пояснення. Як логік Луллій фактично поклав початок трактатам на тему "de consequentііs" (про проходження), що містить зачатки теорії формальної і матеріальної імплікації.

В основному творі "Велике мистецтво" ("Ars magna...", надруковане 1480) Луллій описував свої спроби механічно моделювати логічні операції у винайденій ним з цією метою "логічній машині", аналізував логічний характер питальних речень, вивчав взаємини логічних констант "і" та "або" (vel). Формальну логіку Луллій визначав як "мистецтво і науку, за допомогою яких істина і неправда розпізнаються розумом і відокремлюються друг від друга, — наука прийняття істини і відбраковування неправди". У наведеному визначенні міститься явна вказівка на двозначний характер логичних формалізмів. У "Великому мистецтві" Луллій описав також і техніку моделювання логичних. операцій — систему концентричних кіл, з яких кожний слугує для позначення групи понять. Так, одна таблиця дає дев'ять субстанцій: бог, ангел, небо, людина, уявлюване, почуттєве, рослинне, стихійне, інструментальне. Інша дає дев'ять абсолютних предикатів: милостивість, величина, тривалість, могутність, знання, прагнення, чеснота, істина, слава; третя дає ті ж предикати як відносні: милостиве, велике і т. д. Обертаючи одне коло щодо іншого, ми можемо одержувати такі сполучення понять: милостивий бог, великий бог і т. д., або ж: велика милостивість бога, тривала милостивість бога і т. д. Різні точки зору на предмет відзначені під рубриками: різниця, згода, протиріччя, початок, середина, кінець, перевищення, рівність, применшення. Є ще таблиці питань (чи? що? з чого? чому? як велико? якої якості? де? як і чим?), акциденцій (кількість, якість, відношення, діяльність, перетривалість, володіння, становище, час, місце). Логіка зведена Луллієм до оперування загальними знаками, висновок утворюється за допомогою механізму. Правила обертання, за допомогою яких субстанції дістають підходящі їм предикати, дають, на його думку, можливість вичерпати загальну науку, істину і всі конкретні предмети. У системі Луллія багато довільного, але основна ідея, що не має ніякого зв'язку з теологією Лулля, була сприйнята й удосконалена Бруно і Лейбніцем. Луллій — винахідник першої логічної машини, попередник комбінаторних методів у логіці й у цьому смислі — попередник математичної логіки. Луллій був автором філософського роману "Blanquerna" (виданий 1505).


[ред.] Твори

  • Obras..., v. 1—21, Barcelona, 1906—50.

[ред.] Література

Соловьев В., Лю(у)ллий, Новый энциклопедический словарь, т. 25, П., [б. г.]; Дpужинин В. Г., К вопросу об авторе сокращения «Великой науки» Р. Л., П., 1914; История философии, т. 1, [М.], 1940, с. 469; Перельман Я. И., Занимательная алгебра, 4 изд., М., 1949; Вarber W. T h. A., R. Lull , L., [1903]; Riber [Campins] L., R. Lulio (R. Llull), Barcelona, 1935; Menendez y Pelayo M., R. Luli (Raimundo Lulio), в кн.: Menendez y Pelayo M., La ciencia espanola, v. 3, B. Aires, [19471, p. 5—38; Esclasans A., La filosofia de R. L., v. 1—, Barcelona, [1952—]; Platzeck E. W., Die Lullsche Kombinatorik, «Franziskanische Studien», 1952, Jg 34, S. 32—60; его же, La combinatoria luliania, «Revista de Filosofia», 1953, v. 12, 1954, v. 13; Rogent E., Duran E., d'Alós-Moner R., Bibliografia de les impressions Lulljanes, Barcelona, 1927; Batllori M., Introduccion bibliográfica a los estudios lulianos, Mallorca, 1944.