Керенський Олександр Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Олекса́ндр Фе́дорович Ке́ренський (4 травня 188111 червня 1970) — російський політичний діяч, голова Тимчасового Уряду (1917)

Олександр Керенський народився у родині директора Симбірської гімназії. У 1899 р. вступив до історико-філософського факультету Санкт-Петербурзького університету, а згодом перейшов до юридичного факультету. По закінченні працював у судовій палаті. У 1905р. — співробітник есерівської газети «Буревісник». Був заарештований. У 1906 р. — на адвокатській практиці, а у 1909 р. був прийнятий у присяжні повірені. Брав участь у таких гучних політичних процесах, як Ленський розстріл, процес вірменської національної партії, «справа Бейліса». У 1912 р. обраний до Державної Думи від «Трудової групи», був головою фракції трудовиків. У 1912 р. прийнятий до масонської організації. У 1917 р. брав участь у створені і роботі Тимчасової політичної Державної Думи, був обраний товаришем голови Петроградської Ради робітничих депутатів від партії есерів. У Тимчасовому Уряді був міністром юстиції, військовим та морським міністром, міністром-головою, поєднував посади міністра-голови і верховного головнокомандуючого. Після Жовтневої революції перейшов на нелегальне становище у Фінляндії. У 1918 р. намагався брати участь в роботі Установчих зборів, але отримав відмову від есерів. У червні за дорученням «Спілки відродження Росії» виїхав до Франції і Англії для переговорів з західними урядами про підтримку. У 1922 р. — голова редакції есерівської газети «Дні», яка видавалась у Берліні та Парижі до 1932 року. З 1940 р. жив у США. У 1950-1960-ті рр. працював у Гуверовському інституті війни, революції і миру; підготував трьохтомник документів про діяльність Тимчасового Уряду. У 1963-1964 рр. надиктував останню редакцію книги спогадів, які вийшли у 1965 році. Похований у Нью-Йорку.