Воронько Платон Микитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Плато́н Мики́тович Воронько́ (18 листопада (1 грудня) 1913, с. Чернеччина, нині Охтирського району Сумської області10 серпня 1988, Київ) — український письменник, публіцист

Зміст

[ред.] Біографічні дані

Могила Платона Воронько на Байковому кладовищі в Києві.
Могила Платона Воронько на Байковому кладовищі в Києві.

Виховувався в Охтирському дитячому містечку. Працював на будовах Таджикистану. Служив у Радянській армії. 1938—1941 навчався в Літературному інституті імені Горького (Москва).

1939 добровольцем пішов на фронт, учасник радянсько-фінської війни. Учасник Другої світової війни — командир підрозділу партизанського з'єднання Сидора Ковпака. Вірші та пісні поета друкувалися як листівки, поширювалися серед партизанів і населення районів України, окупованих фашистами.

[ред.] Твори

  • З вокзалу в станцію метро
  • Казка про Чугайстра
  • Коваль Микита
  • Люблю я ліс
  • Пахне хліб
  • Солодка вода
  • Школа батьків

[ред.] Відзнаки

  • Сталінська премія (1951) за збірку «Славен мир» (1950).
  • Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1972) за збірку поезій «Повінь».
  • Літературна премія імені Лесі Українки (1976) за збірки для дітей «Читаночка» (1969), «Казка про Чугайстра» (1971), «Сніжна зіронька горить» (1973), «Облітав журавель» (1974), «Всім по сім» (1975).

[ред.] Література

  • Лауреати Шевченківської премії. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 80—81.