Готи
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Готи (готською мовою: - Гутанс) - східногерманські народи, які, ймовірно, первісно заселяли південь Скандинавії.
У початку I столітті н. е. готи рушили на південь і зупинились у регіоні гирла Вісли. Їх прибуття ототожнюється з виникненням Вельбарськрї культури. Вони мігрували на південний схід уздовж Вісли протягом 2-го сторіччя і обгрунтовались на території біля Чорного моря. Вважається, що готи також взяли участь у формуванні Черняховської культури.
У III сторіччі готи розділюються на дві гілки: остготи (остроготи, гревтунги) і вестготи (візіготи, тервінги). Вестготи почали одне з перших головних "варварських" вторгнень до Римської Імперії у 263 р., пограбувавши Візантій 267 р. Роком пізніше, вони потерпіли нищівну поразку в Битві при Найсусі (Naissus) і були відтіснені за Дунай у 271 р. Вестготи потім оселилисяся на північ від Дунаю і встановили незалежне королівство у покинутій Римській провінції Дакія.
Протягом 4-го сторіччя під впливом торгівлі та війсьнових угод з Візантією остготи та вестготи були значно романізовані. Вони прийняли аріанство протягом цього часу. Остготи були завойовані гунами в 370-х рр. Під тиском гунів у 376 р. король вестготів Фрітигерн (Fritigern) запитав у Імператора Східного Риму Валента (Valens) дозволення поселитися з його людьми на південному березі Дунаю. Валент дозволив, і допоміг готам перетнути річку, ймовірно біля фортеці Дуросторум (Durostorum). Але внаслідок голоду почалась Готська війна (377 – 382), і Валент був убитий в битві під Адріанополем (Adrianople) 9 серпня 378 р.
Вестготи під проводом Аларіха (Alaric) захопили Рим в 410 р. У 418 р. Флавій Август Гонорій надав Аквитанию (Aquitania) вестготам, де вони завдали поразки вандалам і до 475 захопили більшість Іберійського півострова. Були вигнані з Аквитанії франками, заснували Іспанське королівство, що проіснувало до завоювання маврами (арабами) в 711 р.
Після поразки гуннів, очолюваних Аттілою, при Каталаунських полях у 451 р., остготи повернули собі незалежність (454) і при Теодоріху Великому завоювали Італію в 488-493 рр. Припинили існування як народ після завоювання візантійським імператором Юстиніаном Італії в 535-555 рр.