Аберація оптичних систем
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- Цей термін має також інші значення. Див. Аберація
Аберáція (лат. aberratio — відхилення) — дефект, похибка зображень, що формуються оптичними системами. А. о. с. проявляється в тому, що зображення втрачають чіткість і не точно відповідають зображеним об'єктам.
Найпоширенішими є такі види аберацій:
- сферична аберація — дефект зображення, при якому промені, випущені однією точкою, котрі проходять поблизу оптичної осі системи і промені котрі проходять на віддалі від оптичної осі не збираються в одну точку;
- кома — аберація, котра виникає при косому проходженні променів через оптичну систему;
- астигматизм — виникає при проходженні через систему сферичної світлової хвилі, у випадку, коли пучки променів з однієї точки не перетинаються в одній точці а розташовуються в двох взаємно перпендикулярних відрізках;
- дисторсія — аберація, що призводить до геометричної відповідності між об`єктом та його зображенням.
Також до аберацій відносять кривину поля зображення.
Оптичні системи можуть володіти кількома типами аберацій одночасно. Усунення аберацій часто є дуже складною проблемою. Вищенаведені типи аберацій називаються геометричними. Поряд з ними існують такі аберації як хроматична, зв'язана з коефіцієнтом заломлення світла, внаслідок хвильової структури світла аберації виникають також внаслідок дифракції світла. Такі аберації усунути неможливо, але впливають на якість зображення вони значно менше.
Див. також: Аберація світла (в астрономії).