Княжа доба
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Княжа доба - період історичного розвитку Київської Русі та князівств, що виникли на її землях, де правили різні династії з дому Рюриковичів, деякі українські історики об’єднують під назвою "княжа доба". Термін "княжа доба" неоднозначний, але у всякому разі він добре віддзеркалює визначальний для тієї доби факт, що тодішня державність персоніфікувалася в особі володарів — князів: вірність князеві була свідченням лояльності до держави, зміни державного устрою та права здійснювалися князями або від їхнього імені. Втрата суверенного князя сприймалася як втрата державного статусу територією, якою він володів.
Для більшості істориків України здається очевидним, що княжа доба тривала тільки до підкорення українських земель іноземними державами. Вважається, що від часу, коли перестало існувати Галицько-Волинське князівство, починається "литовсько-польська доба" або "період іноземного поневолення".
У ІХ-Х ст. сформувалася перша східнослов’янська держава зі столицею в Києві під владою династії Рюриковичів - Київська Русь. Перші згадки про Русь ("хакан Рос", 839 р.) належать Бертинським анналам. За літописним оповіданням варязький ватажок Олег здобуває Київ 882 року і робить його столицею держави, яка об’єднує Русь та Новгород. Протягом наступних ста років Київська Русь підбиває навколишні східнослов’янські племена та деякі фінські племена на північному сході. Київський князь Святослав підкорив в’ятичів і розгромив Хозарський каганат, агресивне утворення на сході. Володимир Великий 988 року оголосив прийняття християнства з Візантії. Найбільшої централізації Київська держава досягає за Ярослава Мудрого (1019-54). Згодом відбувається поступове роздроблення на окремі князівства. З 1187 в літописах з'являється назва Україна, вжита до Переяславщини та пізніше Галичини. Первісне значення назви дискусійне: одні пов'язують її походження з поняттям околиці, прикордонної території, інші - країни, вітчизни. Після Батиєвої навали 1237-41 і погрому Києва головним осередком державності в Русі залишилося Галицько-Волинське князівство (1199-1340).