Абаза Костянтин Костянтинович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Костянти́н Костянти́нович Абаза́ (18 травня (30 травня) 1841, село Докторовка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії — 5 серпня (18 серпня) 1905, Ізмаїл) — російський військовий історик, письменник і педагог.
[ред.] Біографічні дані
Закінчив Полтавський кадетський корпус (1859).
Під час служби в артилерії звернув на себе увагу завдяки успіхам його учнів-солдатів у засвоєнні грамотності та спеціальних знань.
1871—1875 викладав у Чугуївській центральній школі для нижніх чинів. Потім довго був інспектором у Санкт-Петербурзькому піхотному юнкерському училищі. Неодноразово читав лекції для вихованців військових навчальних закладів і офіцерів за методикою початкового навчання грамоті.
Від 1892 полковник у відставці.
[ред.] Найголовніші праці
- «Книга для початкового читання у військах» (1871) — уклав спільно з Миколою Петровичем Столп’янським.
- «Керівництво для навчання в початкових військових школах» (1873) — у співавторстві.
- «Книга для читання у військових школах і казармах, у школах недільних і вечірніх класах для дорослих» (1880).
- «Азбука для застосування в початкових військових школах і в школах для навчання грамоти дорослих узагалі» (1883).
- «Настанова, як вчити грамоті солдатів» (1887).
- «Загальнодоступна воєнно-історична хрестоматія» (1887). Перевидано як «Героїчні оповідання. Народи Сходу та Заходу» (1900) та «Вітчизняні героїчні оповідання» (1901).
- «Нариси зі стародавнього козачого побуту в загальнодоступному викладі» (1890).
- «Завоювання Туркестану» (1901).
- «Бесіди про японця» (1904, 1905) — два випуски, призначені для солдат.