Галюциноген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Галюциногени, - речовини хімічного, або природнього походження, вживання яких викликає у людини зорові або слухові галюцинації. Часто такі стани супроводжуються змінами настрою – від депресії до невиправданої агресивності. Викликають більше психологічну залежність ніж фізичну, оскільки людині починає не вистачати яскравих почуттів у буденному житті. Більш точний термін – “препарати, що змінюють свідомість”, так як часто вони не викликають галюцинацій, а спотворюють самопочуття наркомана. І він відчуває зміненим не тільки оточуючий світ, а й себе. В групу галюциногенів також входять дуже різні за хімічним складом продукти, деякі з них – натурального виробництва. У наркоманів більшість галюциногенів носить об’єднуючу назву “кислота” (англійською – ’’acid’’).

[ред.] Хімічні галюциногени

  • ЛСД
  • РСР (читається ’’пі-сі-пі’’), він же фенциклідін. Зустрічається рідко, як і подібні до нього препарати, переважно у вигляді порошку. Деколи вводиться внутрішньовенно. Якщо вживається з алкоголем – викликає ретроградну амнезію. Всі препарати групи галюциногенів надзвичайно згубні для психічного здоров’я.

[ред.] Природні галюциногени

Саме природні галюциногени, на відміну від інших наркотиків, протягом тисячоріч використалися для одержання магічного досвіду, досвіду спілкування з вищими силами й трансцендентним пізнанням. Мерлін Добкін Де Ріос, відомий американський етнограф, у своїй монографії "Рослинні галюциногени", описала ритуальне використання галюциногени в одинадцятьох традиційних культурах Північної, Центральної, Південної Америки, Азії, Африки, Сибіру, Австралії, Нової Гвінеї у зв'язку із системами їхніх вірувань, космогонічних подань, анімістичними міфами, концепціями шаманства, тотемізмом, ієрархією суспільного устрою й т.д. Незважаючи на глибоку стародавність цих рослин, при ритуальному використанні не виявляється скільки-небудь значного зловживання ними. Почуття самозбереження, а також особливого благоговіння перед магічними речовинами вберігає племена від наркоманії. Дослідження 247 суспільних утворень показало відсутність усякого зловживання й наркоманії серед їхніх членів. Однак ритуальне вживання відрізняється від "дикого" європейського наркотизму рядом аспектів: мотивами, організацією, наявністю "режисера" і "провідника" і т.д.

  • Гриби роду лат. Psilotsibum містять псилоцин і псилоцибін. На сьогодні, мабуть, один з найбільш поширених галюциногенних препаратів на території України. Доступні тільки в кінці літа. Виглядають як маленькі коричневі поганки на тонкій ніжці, шляпка має фіолетовий відтінок.
  • Кактуси пейотль, або пейот, - містить сильний галюциноген мескалін. М'ясисті стеблі кактуса спочатку засушують, а потім розжовують. Має виразно гіркий смак.
  • Гриби лат. Amanita muscaria або червоний мухомор. Містить алкалоїди мускарін, мускарідін, мусцімол. Використовується у шаманських практиках народів сибіру. В Україні розповсюджений по всій території. Викликає посилення сприйняття та різноманітні образи. Аклалоїд не розчиняється в сечі, тому сеча людини, що вживала мухомор, має такі самі наркотичні властивості. Цей фокус часто сибірськими використовувася шаманами.
  • Лісова ліана лат. Banisteriopsis caapi використовується для приготування священного напою південноамериканських індіанців. Залежно від племені має назви натема, каапі, йаге, аяхуаска. Містить алкалоїди гармалін та гармін, що викликають галюцинації у вигляді фантастичних подорожей.
  • Західноафриканська рослина лат. Tabernanthe iboga, з корня якої готують сильний наркотичний напій, що викликає абсолютно реальні образи людей або вже пережитих ситуацій. Містить ібогаїн. У 1910 році були заборонені усі дослідження по ібозі.

[ред.] Виправдання галюциногенів

До тяжких наркотиків, таких як опіум або барбітурати, сучасне людство сформувало безумовно негативне відношення, і боротьба з героїном не викликає почуття протесту в жодної нормальної людини. Галюциногени-психоделіки дотепер не отримали однозначної негативної оцінки, більше того, час від часу ті або інші представники освіченого людства привселюдно виступають у їхній захист. Так, американський антрополог Карлос Кастанеда, під керівництвом свого наставника, індіанця племені яки, створив цілу школу вживання пейотля для досягнення мудрості й вищого знання. Відомий літератор Олдос Хакслі, описуючи в книжці „Двері сприйняття” свої досвіди з мескаліном - синтетичним аналогом активного алкалоїду пейотля, призиває використати мескалін у терапевтичних цілях людям, які не здатні до вільного споглядання, не можуть самостійно зійти з "торованої колії повсякденного сприйняття", звільнитися від влади дискурсу, від влади слів і понять, що визначають всі сфери людської життєдіяльності. Мескалін, за його переконанням, допомагає побачити світ таким, який він є, безпосередньо й, безумовно, у його органічній цілісності й вищій єдності. Тімоті Ліри, професор психології, визнаний науковий авторитет, призивав до вживання галюциногенів, зокрема ЛСД, для розширення свідомості й цілісного пізнання Всесвіту й свого місця в ньому, знаходження духовного просвітління. Разом з Олдосом Хакслі, Ліри став ідеологом і наставником руху хіпі в 60-і роки. Причина неоднозначного відношення до галюциногенів:

  • наявності багатовікових культурних традицій уживання галюциногенів різними народами;
  • їх здатності розширювати свідомість і дарувати особливо гострі езотеричні відчуття;
  • відсутність фізичної залежності й абстинентного синдрому в більшості випадків.