Бондарчук Сергій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бондарчук Сергій Федорович (25 вересня 1920 - 20 жовтня 1994) - режисер, актор

Сергій Бондарчук народився на Херсонщині, в селищі Білозерці, 25 вересня 1920 року. Спочатку він навчався у театральному училищі Ростова-на-Дону. В 1948 році закінчив ВДІК, де навчався у майстерні С. Герасимова і Т. Макарової. Того ж року відбувся його дебют у кіно, де молодий актор зіграв у культовому для свого часу фільмі “Молода гвардія” (режисер — С. Герасимов) роль підпільника Валька. Із цієї роботи почалася карє'ра у кіномистецтві. Широке суспільне визнання принесла Сергієві Бондарчуку провідна роль у фільмі “Тарас Шевченко” (1951), за яку він був відзначений Сталінською (пізніше названою Державною) премією. В 1952 став народним артистом СРСР.

Світову славу Сергієві Бондарчукові принесла режисерська діяльність, розпочата наприкінці 1950-х років. Його дебютом як кінорежисера став фільм “Доля людини” (1959), що одразу ж був потрактований як етапна подія у вітчизняному кінематографі постсталінської доби й засвідчив посилення гуманістичних, людинолюбних тенденцій у мистецтві. В Бондарчук став лауреатом Ленінської премії. По-справжньому епохальною подією стала чотирисерійна стрічка С. Бондарчука “Війна і мир” (1966—1967), що здобула низку премій на різноманітних кінофестивалях, найпочеснішою і найвизначнішою з яких став “Оскар”, вручений українцеві 1968 року.

Наступною вагомою кінороботою Сергія Бондарчука став батально-психологічний фільм “Вони захищали Батьківщину” (1975), в якому зіграли тодішні “зірки” вітчизняного кіно: В. Шукшин, Ю. Нікулін, Г. Бурков, В. Тихонов та ін. Лірико-філософський талант кіномислення С. Бондарчука втілився у стрічці “Степ” (1977), знятій за творами А. Чехова.

1982 року в творчому поступі Сергія Бондарчука стається ще одна важлива подія — за значний внесок у кінокультуру його відзначають престижною Міжнародною премією Академії Сімба (Італія), підкреслюючи значення українського митця для традицій європейського кіно, спрямованого на дослідження й вираження глибинних людських поривань, переживань, прагнень.

Сергій Бондарчук став фундатором кінематографічної династії. У 70-ті роки справжньою кінозіркою стала його донька Наталя Бондарчук, зігравши у низці солідних теле- і кінофільмів, а нині, активною кіно- і телевізійною діяльністю займається Федір, його син.

[ред.] Акторські роботи

  • Молода гвардія (1948)
  • Кавалер Золотої Зірки (1950)
  • Кораблі штурмують бастіони (1953)
  • Адмірал Ушаков (1953)
  • Незакінчена повість (1955)
  • Отело (1955)
  • Попрыгунья (1955)
  • Йшли солдати (1958)
  • Доля людини (1959)
  • Сірьожа (1960)
  • Тарас Шевченко (1964)
  • Війна і мир (1965-67)
  • Золоті ворота (1969)
  • Дядя Ваня (1970)
  • Мовчання доктора Івенса (1973)
  • Вібір цілі (1974)
  • Такі високі гори (1974)
  • Вони захищали Батьківщину (1975)
  • Пошехонська старовина (1977)
  • Степ (1977)
  • Бархатний сезон (1978)
  • Батюшка Сергій (1978)
  • Зліт (1979)
  • Овод (1980)
  • Борис Годунов (1986)
  • Випадок в аеропорті (1988)
  • Битва трьох королів (1990)
  • Гроза над Руссю (1992)
  • Сергій Бондарчук (2000) документальний

[ред.] Режисерські роботи

  • Доля людини (1959)
  • Війна і мир (1965-67)
  • Ватерлоо (1970) СРСР/Италия
  • Вони захищали Батьківщину (1975)
  • Степ (1977)
  • Червоні дзвони (1982)
  • Борис Годунов (1986)
  • Тихий Дон (1992)


[ред.] Джерела

  • Ярослав Голобородько Бондарчук, визнання, «Оскар»" // Тижневик "Слово Просвіти" ч. 40 (313)
  • Сергій Бондарчук