Калюжниця болотна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Калюжниця болотна
Калюжниця болотна
Калюжниця болотна
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Дводольні (Magnoliopsida)
Ряд: Ranunculales
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae)
Рід: Caltha
Вид: Калюжниця болотна

Калю́жниця боло́тна (лат. Caltha palustris L.) З родини жовтцевих — Ranunculaceae. Багаторічна трав'яниста рослина (10-40 см заввишки) з мичкуватою кореневою системою, що складається з численних товстих шнуроподібних коренів. Стебло м'ясисте, прямостояче або висхідне, як і вся рослина, голе. Звичайно вона просте або вгорі розгалужене. Листки чергові, темно-зелені, блискучі, гладенькі, зарубчасті і зарубчасто-зубчасті, рідше цілокраї. Нижні листки великі, черешкові, пластинка округло-серцеподібна. Середні й верхні листки дрібніші від нижніх, короткочерешкові або майже сидячі, напівстеблообгортні, з ниркоподібно-серцевидними листковими пластинками. Прилистки плівчасті, буруваті або зелені при основі. Квітки великі, правильні, розміщені на довгих квітконіжках у пазухах листків. Оцвітина проста, віночкоподібна, роздільнопелюсткова, складається з п'яти золотисто-жовтих, часом зісподу зеленуватих листочків (1,5-2,3 см завдовжки, 5-8 мм завширшки) . Тичинок багато, вона коротші за оцвітину. Маточок 2-12, стовпчики короткі, зав'язь верхня, при основі з неглибокими нектарними ямками. Плід - складна листянка, плодики 8-12 мм завдовжки, 2-3 мм завширшки з коротким носиком.

Росте калюжниця у вільшняках, на лісових болотах, заболочених луках. Рослина тіньовитривала. Цвіте у квітні - травні. Поширена по всій Україні.

[ред.] Практичне використання

Декоративна, отруйна, лікарська, харчова й медоносна рослина.

Калюжниця болотна як декоративна рослина дуже ефектна по берегах водойм, де утворює яскраву золотисту кайму рясним цвітінням і великими квітками. Її рекомендують також для вогких місць у парках і лісопарках.

Калюжниця болотна отруйна рослина. Містить невелику кількість алкалоїдів (0,1 %), серед них берберин; в усіх частинах калюжниці, в тому числі у квітках, недостиглому насінні та в кореневищі, містяться сапоніни, кількість яких збільшується до осені. Калюжниця містить холін, а також летку речовину протоанемонін, яка і є токсичним началом. Під час висушування калюжниця втрачае токсичність, тому отруюються нею коні та велика рогата худоба тільки на пасовищах, причому поїдають її тільки при відсутності ціннішого корму. Можливе отруєння силосом, в якому є калюжниця, яке виражається в порушенні функції нирок і шлунково-кишкового тракту (кольки, здуття, пронос) ; у корів після з'їдання такого силосу знижуються надої молока. Відомі смертельні отруєння коней і корів. Для кіз і овець вона не отруйна як у свіжому, так і у висушеному вигляді. Свині поїдають плоди.

У народній медицині застосовують листки калюжниці від опіків і ран.

Другорядний ранньовесняний медонос і пилконос.

Пуп’янки, що не розпустились, маринують у оцті, який витягує з них гіркі речовини, і вживають як гостру приправу. З квіток можна одержувати жовту фарбу.

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми


[ред.] Джерела

  • Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: «Урожай», 1979