Лещинський Станіслав
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Станіслав Лещинський (Stanisław_Leszczyński 20.11.1677 - 23.2.1766) - король Польщі (1704-1711, 1733-1734).
Н. у м. Львові. В 1699 - воєвода познансьский. 12.7.1704 Л. при підтримці шведського короля Карла XII, військо якого в той час знаходилось у Польщі, був обраний польським королем. В 1703-08 вів таємні переговори з гетьманом І. Мазепою про об'єднання України, Польщі і Литви у федеративну державу на засадах [[ Гадяцький договір|Гадяцького договору]] 1658, уклав угоду з гетьманом про спільну боротьбу проти Московського царства. Після поразки шведсько-українських військ у Полтавській битві 1709 Л. був змушений виїхати до Франції (його дочка Марія в 1725 стала дружиною французького короля Людовика XV). Весною 1711 вислав польський військовий відділ Й. Потоцького на допомогу гетьману П. Орлику, який зробив спробу звільнити Гетьманщину з-під московської влади. В 1733 при підтримці Франції вдруге став польським королем (коронувався 12.9.1733). Під час війни за польську спадщину 1733-35 (між Росією, Австрією і Саксонією - з одної сторони та військами Л. і Францією - з другої) Л. був розбитий і за умовами Віденського миру 1738 (прелімінарний з 3.10.1735) змушений остаточно відмовитися від претензій на польський престол на користь Августа III. Повернувся у Францію, де дістав у володіння герцогство Лотарінгію і князівство Бар. Помер і похований у Люневілі (Франція). Автор книги "Вільний голос, що забезпечує свободу" (1733), в якій виступав за проведення реформ з метою зміцнення Речі Посполитої.