Кониський Григорій
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кониський Григорій (Георгій, Юрій) (* 20 (9) листопада 1717 р., Ніжин (тепер Чернігівська область) — + 13 (2) лютого 1795 р., Могильов, Білорусь) — визначний український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч.
Походив з шляхетської родини.
Освіту здобув у Київській Академії (1728-1743).
1745 - став професором цієї академії. Викладав піїтику, риторику, філософію.
1751 (за ін. даними, 1752) року став ректором Київської Академії.
1755 - переїхав до Могильова, де був єпископом могилівським.
З 1783 р. — архієпископ білоруський.
Заснував (1757) та опікувався Могилівською семінарією.
Автор віршів, надрукованих у підручнику поетики, драми «Воскресіння мертвих» (поставлена 1747 року у Київській Академії, опублікована в «Летописях русской литературы», 1860). До драми додано 5 інтермедій соціально-побутового змісту, в яких звучить жива народна мова, український гумор.
Йому належать численні проповіді, курс піїтики, два рукописні курси філософії.
Автор ряду історичних праць: «Prawa і wolnosci obywateluw korony Polskiey і w ks. Litewskiego...» (1767), «Историческое известие о Белорусской епархии» (1776), «Записка о том, что в России до конца XVI в. не было унии с Римской церковью» (1847).
Відстоював інтереси православної церкви, виступав проти унії і за навернення уніатів на православ'я.
Дослідники відзначають, що вірші Кониського написані в стилі барокко, а в проповідях він схилявся до простішого класичного стилю.
Твори Кониського були видані у Петербурзі (1835) у двох томах, а проповіді опубліковані окремим виданням 1892 року.
Деякі історики приписували Кониському авторство «Історії Русів».