Лімфатична система
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лімфати́чна систе́ма — мережа судин, тканин і органів, яка служить джерелом клітин, що забезпечують імунітет, фільтруючим комплексом, переносником жирів і інших речовин, а також дренажною системою, що сприяє поверненню надлишка тканинної рідини в кров.
Прозора безбарвна рідина, що заповнює лімфатичну систему і що протікає через неї, називається лімфою. Лімфа, що відтікала від кишковика, містить крапельки жиру, які додають їй молочно-білий колір.
Найдрібніші судини лімфатичної системи – лімфатичні капіляри – розташовуються майже у всіх органах тіла.
Капіляри об'єднуються в лімфатичні судини, які слідують звичайно по ходу вен, прямуючи до серця. Лімфатичні судини впадають в два головні лімфатичні стовбури, розташовані у області грудної клітки, – права лімфатична протока і грудна протока. Останні впадають у вени поблизу ключиці, об'єднуючи, таким чином, лімфатичну і кровоносну системи.
Зміст |
[ред.] Дренування рідини
Кров'яний тиск, підтримуваний серцем, забезпечує просочування рідини (у основі своїй — плазми крові) з кровоносних капілярів в тканини. У нормальних умовах надлишок тканинної рідини потрапляє в лімфатичні капіляри і таким чином віддаляється. Рідина (тепер вона називається лімфою), потрапивши в лімфатичну систему, просувається в ній в основному за рахунок скорочень скелетних м'язів і м'язів внутрішніх органів, а також коливань тиску в грудній порожнині при диханні. Клапани в лімфатичних судинах, проникні для лимфотоку лише в один бік, забезпечують його потрібний напрям.
Накопичення тканинної рідини виявляється у вигляді набряків; приклад тому – набряки кісток у жінок при вагітності, коли великий за розміром плід в матці перешкоджає нормальному відтоку лімфи від ніг. Інший приклад – поширена в тропіках т.з. слоняча хвороба: причинюючий її паразитичний черв'як-нематода Wucheria bancroftiпри потраплянні в тіло людини оселюється в лімфатичних вузлах пахової області або пахвових ямок, створюючи перешкоду для лімфотоку; в результаті такої блокади уражені кінцівки можуть розпухати до величезних розмірів.
[ред.] Імунітет і фільтрація
Лімфоцити, що відносяться до білих кліток крові, циркулюють в лімфі і крові і складають переважаючий тип кліток лімфоїдних органів. У їх функцію входить формування імунної відповіді на бактерії, що потрапляють в організм, і віруси. Крім того, вони оберігають від розвитку ракових захворювань, знищуючи ракові клітини при їх виникненні в організмі.
Лімфоцити утворюються в кістковому мозку із стовбурових клітин (клітин-попередників). Ще незрілими вони виходять з кісткового мозку і потрапляють в первинні лімфоїдні органи, де завершують розвиток.
До первинних лімфоїдних органів відносять тимус (вилочкову залозу), кістковий мозок (деякі лімфоцити залишаються в кістковому мозку і дозрівають в ньому), пеєрові бляшки в кишковику і т.з. фабріцієву сумку у птахів. Знаходячись в цих органах, лімфоцити піддаються певному відбору, і дозрівають тільки ті з них, які реагують на чужорідні речовини (антигени), а не на нормальні тканини організму.
Лімфоцити, що дозрівають в тимусі, називають Т-клітинами, а ті, що дозрівають в кістковому мозку, пеєрових бляшках або фабріцієвій сумці – B-клітками. B- і Т-клітки, стаючи зрілими, мігрують з первинних у вторинні лімфоїдні органи, які включають лімфатичні вузли, селезінку, лімфоїдні тканини кишковика, а також скупчення лімфоцитів, розкидані в багатьох органах і тканинах. Кожен вторинний лімфоїдний орган містить як B-, так і Т-клітки.
Лімфатичні вузли розташовані по ходу лімфатичних судин і фільтрують протікаючу лімфу. У людини їх налічується понад 400. Будь-які частинки, що потрапили в лімфу, затримуються у вузлах і стикаютьсяз лімфоцитами. Селезінка – великий лімфоїдний орган, розташований в черевній порожнині. Вона ділиться на дві області: червону пульпу – депо крову - і білу пульпу, що складається з лімфоїдної тканини. Біла пульпа – головне місце продукції антитіл; отже, вона реагує на чужорідні речовини, циркулюючі в крові.
Інші важливі лімфоїдні тканини включають кістковий мозок і лімфоїдні тканини на поверхнях тіла, такі, як пеєрові бляшки і мигдалини. Одні пеєрові бляшки є первинними лімфоїдними органами, інші – вторинними; функція останніх – уловлювання чужорідних речовин, що потрапляють в організм через кишковик. Аналогічні скупчення лімфоїдної тканини зустрічаються на задній стінці гортані (мигдалини) і вистилають бронхи, що несуть повітря до легенів.
B-клітини, потрапляючи у вторинні лімфоїдні органи, більше не мігрують і залишаються в них. Т-клітини, навпаки, циркулюють в організмі постійно, вони виходять з лімфатичних вузлів і разом з лімфою поступають в кровотік.
Через деякий час, опинившись в кровоносних капілярах лімфатичних вузлів, вони проходять через стінку капілярів і знову потрапляють в лімфатичний вузол. Таким чином, Т-клітки безперервно циркулюють між кров'ю і лімфою.
[ред.] Лімфатичні системи тварин
Лімфатична система ссавців істотно відрізняється від такої у інших хребетних. У риб, наприклад, немає порожнистих кісток, а тому не може бути і кісткового мозку.
Функціональним аналогом кісткового мозку і лімфатичних вузлів у них служить частина нирки (переднирки або пронефроса), яка втрачає функцію виділення і розвивається в лімфоїдну тканину, що містить лімфоцити і інші клітки. Тимусу або селезінки немає у круглоротих (міног), але вони з'являються у вищих риб і інших хребетних. Деяким рибам, земноводним, плазунам і птахам властиві т.з. лімфатичні серця – м'язові ущільнення, що проштовхують лімфу у вени. Однопрохідні (яйцеродні) ссавці, такі, як качконіс і єхидна, мають незвичайні лімфатичні вузли, що складаються з декількох маленьких лімфоїдних вузликів, які локалізуються в лімфатичному сплетенні.
[ред.] Захворювання лімфатичної системи
Коли бактерії або віруси з лімфи потрапляють в лімфатичні вузли, мигдалини або селезінку, там виникає інтенсивна у відповідь реакція лімфоцитів; в результаті ці органи опухають і запалюються.
Такий стан — лімфаденіт — розвивається при ангіні, інфекційному мононуклеозі і інших інфекційних хворобах, лімфовузлів, що супроводжуються збільшенням «залоз».
Лімфоцити можуть ставати злоякісними, при цьому значно зростає їх кількість в крові і вони запалюються. Лімфоми — пухлини лімфатичних вузлів — також приводять до їх збільшення.
СНІД обумовлений тим, що вірус імунодефіциту людини інфікує певну групу Т-клітин. Загибель цих клітин приводить до порушень в імунній системі, і організм поступово втрачає здатність чинити опір різним інфекціям.