Інститут мовознавства

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Інститу́т мовозна́вства імені О. О. Потебні НАН України — науково-дослідна установа в Києві.

Зміст

[ред.] Головні завдання

Інститут є провідною багатопрофільною науково-дослідною установою й основним в Україні координаційним центром, який розробляє теоретичні й методологічні основи загального, слов’янського, балтійського, германського мовознавства, структурно-математичної та прикладної лінгвістики.

Головним завданням інституту є здійснення фундаментальних і прикладних досліджень з метою одержання нових наукових знань, сприяння духовному розвитку суспільства.

Інститут очолює академік НАН України Віталій Григорович Скляренко. Заступник директора — Віктор Михайлович Брицин.

[ред.] Історія

Інститут мовознавства створено 1930 на базі Інституту української наукової мови. Тривалий період він був єдиною мовознавчою установою та центром багатоаспектного вивчення української мови, очолював усю мовознавчу роботу в Україні.

1991 на основі українстичних відділів Інституту мовознавства утворено Інститут української мови НАН України.

[ред.] Напрями роботи

Нині в Інституті мовознавства працюють відділи загального мовознавства, загальнославістичної проблематики і східнослов’янських мов, західно- і південнослов’янських мов, російської мови, відділ романських, германських і балтійських мов, відділ структурно-математичної лінгвістики. Їх робота зосереджена на п’ятьох важливих і необхідних для розвитку мовознавства напрямах, що формують теоретичні засади вирішення конкретних лінгвістичних завдань, створюють базу для вузівської науки, забезпечують підгрунтя для створення нових підручників, посібників, словників тощо.

Напрям «Теорія та методологія мовознавчих досліджень» забезпечує розроблення теоретичної бази мовознавчих досліджень, а також проблем соціолінгвістики, психолінгвістики, етнолінгвістики, когнітивної лінгвістики, зокрема визначення зв’язку між мовою й національним менталітетом, мовою і процесами пізнання навколишнього світу.

Основним завданням наукових пошуків у межах напряму «Порівняльне дослідження слов’янських мов» є розробка питань походження, розвитку та функціонування східно-слов’янських, західнослов’янських і південнослов’янських мов у контексті загально-славістичної проблематики, зіставне дослідження різних слов’янських мов у фонетичному, морфологічному, синтаксичному і словотвірному аспектах. Здійснюються також порівняльно-історичні, лексикологічні, етимологічні й акцентологічні дослідження української та інших слов’янських мов.

Актуальними й необхідними залишаються і зіставні дослідження таких близько-споріднених мов, як українська і російська, що здійснюються в межах напряму «Функціонування російської мови в Україні. Зіставне дослідження російської та української мов».

Унікальним у міжнародному масштабі є одночасне дослідження романських, германських, балтійських та слов’янських мов, що проводиться в межах напряму «Порівняльне дослідження романських, германських, балтійських та слов’янських мов».

[ред.] Література