Базис ерозії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Базис ерозії — горизонтальна поверхня, на рівні якої водний потік (річка, струмок) втрачає живу силу, і нижче якої він не може поглиблювати своє ложе.

Розрізняють головний та місцевий базис ерозії. Головним зветься рівень водного басейну (здебільшого рівень моря, озера), куди впадає потік. Місцевий базис ерозії — рівень річки в місці впадіння в неї притоки. Від різниці висот положення верхів'я річки та її базису ерозії залежить величина живої сили річки. Зі збільшенням цієї різниці річка поглиблює своє русло, зі зменшенням — відкладає в руслі наноси. Періодична зміна положення базису ерозії або верхів'я річки призводить до утворення терас.


Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ.
Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо.