Валки (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Валки
Основні дані
Регіон: Харківська область
Район/міськрада: Валківський район
Засноване/перша згадка: 1646
Населення 11 000
Поштові індекси: 63002
Телефонний код: +380-05753
Географічні координати: 49°50' пн.ш. 35°36' сх.д.
Відстань
Найближча залізнична станція: {{{станція}}}
До обл.центру:
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

— км
— км
48 км
До Києва:
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

— км
— км
— км
Міська влада
Міський голова:

Валки - місто Валківського району Харківської області.


Зміст

[ред.] Пам’ятні місця

Валківщина має такі визначні пам'ятки на території району: Дендропарк с.Яблунівка (дослідне поле). Валківський (Можеський) острог с.Ст.Валки. Перекопський вал с.Перекоп. Пам'ятник П.А.Грабовському м.Валки. Пам'ятники жертвам голодомору 1932-1933 р.р. (Валки, Сніжків, Кобзарівка).

Старомерчицький палац Шидловського (пам'ятник ХУШ ст.). Православний храм Х1Х ст. с.Високопілля.


[ред.] Ландшафт, рельєф

Гідрогеологічна мережа району представлена річкою Мжа з притоками: р. Турушка, р.Болгар, р. Орлик, р. Мерчик, р. Коломак, р. Чутівка та 159 ставками загальною площею біля 1000 га.

Валківський район розташований в південно-західній частині Харківської області. Він межує з півночі - з Богодухівським районом, з заходу - з Коломацьким і Краснокутським районами Харківської області та Чутівським районом Полтавської області, з півдня - з Красноградським та Нововодолазьким районами Харківської області і на сході - з Харківським сільським районом.

[ред.] Історія

Стародавня історія Валківщини бере свій початок у далекому минулому.

Завдяки археологічним дослідженням встановлено, що на нашій землі жили ще первісні мисливці 15-30 тис. літ тому, а в епоху пізнього кам'яного і бронзового віку (V- УI тисячоліття до н. е.) тут жили племена так званої Дніпро-Донецької культури.

Але особливо цікавою і багатою для археологів стала сторінка історії нашого краю скіфського періоду.

Археологи довели, що наші землі в ті часи були центром культури меланхленів. Ці племена займалися тваринництвом, землеробством і ремеслом.

В першій половині XII століття, під час татаро-монгольського набігу територія, на якій вони мешкали, зазнала нещадного спустошення і невдовзі перетворилась на так зване "дике поле", покрите лісами та степовими травами.

Саме тут, між лісами й болотами, проходив сумно відомий Муравський шлях - шлях із Криму на Московію, по якому здійснювали набіги за здобиччю та невільниками кримські та ногайські татари.

Для захисту від них на початку XVII століття серед "дикого поля" почали створюватися перші малочисельні укріплені пункти - невеликі фортеці та остроги - Царе-Борисів (1600 рік), Чугуїв (1638 рік), Валки (1646 рік).

На території теперішнього Валківського району, в ті часи, було відновлено (а збудовано було ще за скіфських часів) Перекіпський вал (глибокий рів з високим валом), що перетинав Муравський шлях між верхів'ями річок Мжі та Коломак. Імовірно, що і назва міста Валки походить від цього валу.

Роботи по спорудженню "рубленого города" почалися 21 травня 1646 року під керівництвом Бєлгородського воєводи Хілкова.

У 1665 році місто Валки було перенесено на береги річки Мжі, де воно стоїть і сьогодні.

У квітні 1780 року Валкам був наданий статус міста, яке стало центром повіту.

На той час населення міста становило 5446 чоловік, в тому числі 5019 військових обивателів.


На початку ХХ століття Валки і повіт були охоплені величезними селянськими повстаннями. У 1902 році селяни розгромили понад 25 поміщицьких економій. З особливою силою повстання проявилися в селах Сніжкові, Благодатному, Сидоренковому.

Царський уряд надзвичайно жорстоко придушив повстання.

Після лютневої революції в Петербурзі, у Валках та повіті посилився визвольний рух, яким керували українські націонал-демократи.

Радянська влада сюди була привнесена на багнетах тульських робітників, що "визволяли" наш край від петлюрівців" у 1919 році.

Саме вони і очолили у Валках повітову владу.

У 1923 році Валки стали районним центром Валківського району.

З ім'ям Валок пов'язане життя і діяльність багатьох видатних людей України. Зокрема, ще у позаминулому столітті торував по ній свої стежки мандрівний філософ-просвітитель, пророк землі української Г.С.Сковорода, якого саме Валківська земля зцілила від важкого недугу і дарувала солодкі хвилини кохання.

Тут свої перші проби пера робив літератор і журналіст першої половини ХІХ ст. Іван Петрович Вернет. Проти царської муштри відчайдушно виступав у Валках в середині позаминулого століття, одягнений в солдатську шинелю поет революціонер-демократ Павло Арсенійович Грабовський. Саме в той час, працюючи звичайним провізором у Валківській аптеці розвивав свій поетичний дар український поет Василь Степанович Кулик. В селі Черемушній народилася і виросла Маруся Вольвачівна, яка творила свої поетичні і прозові речі і зберігала їх у своїй пам'яті, доки не зустрілася з Іваном Франком, який записав і видрукував її твори у своєму «Науково-літературному віснику».

Земля валківська народила й подарувала нашому народові таких видатних майстрів художнього слова, як Петро Йосипович Панч, Гордій Максимович Коцюба та Олександр Юхимович Корж, який взяв на себе сміливість ще у 1940 році написати правдиву поему «Степова доля» про голодомор 1933 року.

На Валківщині народилися і пішли в літературу відомий драматург і прозаїк Василь Петрович Минко, критик Іван Дем'янович Момот та український поет Григорій Панасович Коляда. Після важких судових засідань тут у Валках писав свої гумористичні та сатиричні твори Сергій Петрович Чмельов, який також став жертвою сталінських репресій і загинув в ГУЛАЗі.

В селищі Ков'яги народився і виріс, закоханий у природу і людей письменник сучасності Віктор Пантелеймонович Гаман, в селі Черемушна - енциклопедист, автор "Словника співаків України" та «Валківської енциклопедії» Іван Максимович Лисенко, в селі Гришків - поет, перекладач з вірменської мови та каламбурист Віктор Васильович Кочевський.

В районі народився і виріс відомий математик ХІХ століття, ректор Харківського державного університету 1837-1839 рр. професор Андрій Федорович Павловський.

Не раз бував у Валках і подовгу жив, в родині свого тестя, академік-лінгвіст, директор інституту мовознавства НАН України Леонід Булахівський.

На Валківщині зросли і отримали путівку в життя академік НАН України, почесний доктор Нью-Йоркського університету США Володимир Сторіжко, академік НАН України В.Г. Манжелій. Тільки в післявоєнний час у Валках народилося і поповнило наукові кадри понад 90 відомих сьогодні докторів та кандидатів наук.

Валківщина виховала народних артистів України, оперних співаків Миколу Частія та Миколу Манойла, театру драми і комедії Миколу Андрусенка, естрадного співака Валентина Реуса. Тут народився скульптор Андрій Дараган, художники Василь Золочевський, Борис Жуков та Василь Вязьмітінов. У Валках народився один з керівників уряду України Григорій Іванович Ващенко, тут довгі роки працював керівником району відомий політик та державник України губернатор Олександр Степанович Масельський.


[ред.] Видатні особи

Звання Героя Радянського Союзу за подвиги у Вітчизняній війні удостоєні уродженці Валківщини: Буцький Йосип Іванович (с.Велика Лихівка). Лаврик Іван Іванович (с.Черемушна). Романенко Олексій Данилович (с.Сніжків). Коляда Василь Олексійович (м.Валки). Новіков Тит Парфенович (м.Валки). Вільхівський Семен Михайлович (с.Мельникове). Войтенко Іван Федорович (с.Заміське). Видренко Дмитро Олександрович (с.Литвинівка). Дзюба Іван Михайлович (с.Огульці). Катрич Олексій Миколайович (с.Олексіївка). Онопченко Микола Маркович (с.Маніли). Данильченко Іван Андрійович (с.Рудий Байрак).


  • Петро Панч - письменник
  • Віктор Кочевський - письменник
  • В.Минко - письменник
  • Шилованова Ольга - Міс Україна 2006

Юлія Булаховська - доктор філологічних наук, письменниця, Павло Грабовський - письменник, Марія Заньковецька -актриса, Григорій Сковорода - філософ


[ред.] Зовнішні посилання

www.valki.kharkov.ua

Іншими мовами