Біличі (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Біличі - історична місцевість, селище, житловий масив міста Києва. Розташовані між проспектами Перемоги, Академіка Палладіна, вул. Булаховського і лісом.

[ред.] Історія

Вперше згадане 1160 як поселення Буличі. Назва від імені Булич. Під сучасної назвою — з 16 ст. В 18 ст. належали Києво-Печерській лаврі. З утворенням Київської губернії (1797 р.), Біличі увійшли до складу Білогородської волості Київського повіту і губернії, з 1828 р. - до Петропавлівсько-Борщагівської волості, пізніше - знову до Білогородської волості. Після секуляризації церковних земель 1786 р. селяни с. Біличі потрапили до категорії казенних, тобто державних селян і сплачували державі податок та оброк у розмірі 3 крб. 53 коп. з душі на рік.

Перше включення Біличів до Києва відбулося в жовтні 1923 р. У зв'язку з частими реформами, статус села постійно змінювався. У 1923 - 1927 рр. село входило до Будаївського, а в 1927 - 1930 рр. - до Київського району Київського округу. У 1930 - 1937 рр. с. Біличі входило до Київської приміської смуги з безпосереднім підпорядкуванням міськраді, воно було центром Білицької сільради. У 1937 - 1966 рр. Біличі входили до Києво-Святошинського району Київської області. 2 лютого 1966 р. село Біличі включено до меж м. Києва, а 24 лютого 1966 р. - до складу Жовтневого району Києва. В 1973 р. утворено Ленінградський район Києва, куди увійшов масив Ново-Біличі. З 80-х рр. на знесеній частині Білич зводиться однойменний масив.

[ред.] Джерела

[ред.] Див. також