Єсенін Сергій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сергій Єсенін
Сергій Єсенін

Сергій Олександрович Єсенін (рос. Серге́й Алекса́ндрович Есе́нин, 3 жовтня 189528 грудня 1925) — один з найвідоміших російських поетів.


                                        Єсенін Сергій

Народився Сергій Олександрович Єсенін у селі Константинові (тепер Єсеніно) Рязанської області 3 жовтня 1895 року у селянській родині. Дитинство Сергія пройшло в діда та баби (по матері). Їх виховання було переважно релігійним, що у значній мірі відбилося на ранній творчості поета. “Вірші – з 8 років. Учився багато, але нічого не закінчив” – писав пізніше про себе. В школі написав чимало віршів, які надсилав у московські та петроградські журнали. Потім і сам приїхав до Москви, де відвідував заняття літературно-музичного гуртка ім. Івана Сурикова, який об'єднував поетів — вихідців з народу.

Хоча Москва була охоплена революційним рухом, молодий поет не захоплювався робітничим життям і не поклав його в основу своєї творчості. Він тягнувся до зображання патріархального минулого Русі, зокрема села.

Згодом Сергій Єсенін переїжджає до Петрограда, де особисто знайомиться з О.Блоком. Це знайомство окрилило юнака. Йому тоді важко було розібратися у складному петроградському літературному житті: тут існувало багато напрямів (імажинізм, футуризм). У літературних салонах, де Єсенін читав свої вірші, його називали "селянським пастушком".

Популярність С.Єсеніна зростала, особливо після появи його першої збірки поезії Проводи у 1916 році.

Жовтневу революцію поет зустрів з піднесенням. У статті "Про себе він писав: У рою революції був цілком на боці Жовтня, але приймав усе по-своєму, з селянським ухилом.

Важливою стороною життя і творчості поета було його перебування за кордоном (з травня 1922 року по серпень 1923 року). У своїй Автобіографії він писав: Об'їздив усю Європу і Північну Америку. Задоволений більш за все тим, що повернувся у радянську Росію. Мені подобається цивілізація. Але дуже не люблю Америки…” Характерно, що на Заході С.Єсєніна вразило духовне убозтво. Змінилися його погляди на рідну країну. Адже повернувшись, побачив багато нового. І у своїй творчості став частіше звертатися до тематики соціалістичних перетворень. Твори С.Єсєніна проникали й у журнали Західної України.

Думав улітку поїхати в Італію, до Максима Горького. Але цей задум залишився нездійсненним: у ніч на 28 грудня 1925 року Сергій Єсенін покінчив життя самогубством.

Про причини цього дещо говорять його листи й останні вірші. Очевидно, поет не знайшов друзів у Москві. Гнітюча атмосфера була створена навколо поета.

[ред.] Єсенін та Україна

Цікава сторінка у творчості С.Єсеніна пов'язана з його любов'ю до української літератури, до творів Тараса Шевченка. Відвідавши у 1922 році Харків, Сергій Єсенін, напевно, добре ознайомився з "Кобзарем" і захопився ним. Про це свідчить його вільний переклад російською мовою уривка з шевченкової поеми "Княжна":

Село! В душе моей покой,
Село в Украйне дорогой.
И полный сказок й чудес.
Кругом села зеленый лес
Цветут сады, белеют хаты,
А на горе стоят палаты.
И перед крашеным окном
В зеленых листьях тополя,
А там все лес и все поля,
И степь, и горы за Днепром,
И в небе темно-голубом
Сам Бог витает над селом.