Задунайська Січ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Задуна́йська Січ

Після зруйнування царськими військами Нової Січі й ліквідації Запорізького козацького війська у червні 1775 року в нижній течії Дунаю, у його гирлі в дунайських плавнях виникла нова військово-державна організація колишніх запорозьких козаків. Запорожці оселилися спочатку на лівому березі, а потім турецька адміністрація переселила їх на правий берег. Задунайці зберігали звичаї і устрій Запоріжжя.

Козаки зобов'язані були нести прикордонну службу, брати участь у каральних походах турецьких військ проти болгар, сербів, греків, які боролися за свою незалежність. Не бажаючи миритися з цим, частина козаків переселилась на Кубань, влившись до складу Чорноморського козацького війська. На початку російсько-турецької війни 1828-1829 роках Стамбул наказав задунайцям виступити проти Росії 18 травня 1828 - 1829 року 1500 козаків на чолі з кошовим Йосипом Гладким перейшли на бік російської армії. У відповідь на це турки зруйнували Задунайську Січ і перебили козаків, що залишилися там. Після закінчення війни царський уряд поселив козаків на Азовському узбережжі, сформувавши з них Азовське козацьке військо. Проте багато козаків вирішило не йти під ярмо росіян і були оселені в Банаті й Воєводині, а також залишилися мешкати в гирлі Дунаю, згодом засиляючи міста Галац, Ізмаїл, Вилкове, Кілія.