Миклухо-Маклай Микола Миколайович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Миклухо-Маклай Микола Миколайович (Миклуха-Маклай) (17 липня 1846 р., с. Рождественське, Новгородська губернія - 14 квітня 1888 р.) - український мандрівник, антрополог, етнограф, географ, гуманіст, дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії
1868 року закінчив Йєнський університет.
Вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії (1870-1980), у тому числі папуасів північно-східного берега Нової Гвінеї (тепер Берег Миклухо-Маклая).
Автор близько 160 наукових праць.
Був захисником колоніальних народів.
Мандрував також Україною, досліджував фауну Криму, Чорного моря.
Виступав проти расизму та колоніалізму.
Його батько, Микола Ілліч, народився 1818 р. у Стародубі Чернігівської губернії. Прадідові, запорозькому козакові Степану було пожалувано дворянське звання за героїзм при штурмі Очакова (під час російсько-турецької війни).
Щоденник подорожі Миклухо-Маклая “Серед дикунів Нової Гвінеї” був виданий українською мовою у Києві 1961 року.
Ім’ям вченого названо Інститут етнографії АН СРСР.