Монокорунд
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Монокорýнд – штучний корунд у вигляді монокристалів гексагональної системи; різновид електрокорунда. Вирізняється від корунда досконалішою будовою. Містить у зерні близько 97% ?-Al2O3. Твердість за Моссом 9. Густина 3.99 г/см3. Температура плавлення 2050°C. Показник заломлення: n0=1. 768, ne=1. 760. Монокорунд отримують з бокситів оксисульфідним методом, сплавляючи їх в електр. печі з сірчистим залізом та відновником (антрацитом чи коксом). Розчин окису алюмінію, що утворюється у розплаві при застиганні кристалізується у вигляді правильно розвинених кристалів корунду. Оптимальним для отримання М. є вміст у розплаві 4-7% сульфідів алюмінію і менше 3% сульфідів кальцію. М. використовують переважно як абразивний матеріал, рідше – для виготовлення вогнетривних та електрізоляційних виробів. М. випускають зернистістю від №5 до №80 за ГОСТ 3647-80*.