Клишоногість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Клишоногість займає перше місце серед інших вроджених захворюваннях опорно-рухової системи. Розділяють клишоногість вроджену і набуту, внутрішню і зовнішню. У хлопчиків вроджена клишоногість зустрічається у 2 рази частіше. Крім того, клишоногість частіше буває двохсторонньою (60%), переважає "внутрішній" її варіант.

Клінічна картина. При вродженій внутрішній клишоногості розміри стопи зменшуються, її передній відділ приведений, стопа і п'яткова кістка повернені всередину (супінація), вся стопа знаходиться в положенні згинання. Ступінь деформації може коливатись. Всі види рухів у суглобах стопи і гомілково-стопному суглобі різко обмежені.

Лікування. При вродженій формі слід починати якомога швидше. У дітей до 2 місяців усувають деформації редресуючими рухами з наступною фіксацією м'якою пов'язкою в положенні досягненої корекції. Від 3 місяців до 1.5 року застосовують редресації та етапні гіпсові пов'язки. Заміну пов'язки виконують спочатку через 2 тижні, потім через 3-4 тижні. Після цього призначають масаж, теплові процедури, лікувальну фізкультуру, ортопедичне взуття. Якщо лікування етапними гіпсовими пов'язками неефективне або деформація рецидивує, у дітей після 1.5-2 років завдаються до сухожильної пластики. Після операції показана фіксація гіпсовою пов'язкою на 6 місяців, а після її зняття - фізіомеханотерапія, на ніч тутор, вдень ортопедичне взуття.