Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Жида́чівський целюло́зно-паперо́вий комбіна́т (ЖЦПК) — підприємство, розташоване в місті Жидачів Львівської області. Відкрите акціонерне товариство. Єдиний в Україні виробник газетного паперу.

Зміст

[ред.] Історія підприємства

[ред.] У радянські часи

Первісно — Жидачівський целюлюзно-картонний завод. Будівництво розпочато 1945. Упродовж 19511953 введено в експлуатацію об'єкти першої черги, 1957 — другої, 1964 — третьої черги.

Від 1967 — імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції.

Упродовж 1968—1973 на заводі стали до ладу нові потужності з виробництва технічних видів продукції, тари та ін. На заводі провели значну роботу для того, щоб механізувати й автоматизувати виробничі процеси, також удосконалено технологію виробництва.

Основна продукція (перед розпадом СРСР):

  • небілена сульфатна целюлоза,
  • картон тарний, облицьовувальний, коробочний та ін.,
  • папір писальний, кольоровий, для книжкових обкладинок, обгортальний, друкарський.

[ред.] У незалежній Україні

Після розпаду СССР в Україні не було жоднієї фабрики, що виробляла газетний папір. ЖЦПК першим в Україні освоїв випуск газетного паперу. Для цього терміново перепрофілювали машину, куплену 1985 для виробництва книжково-журнального паперу, на виробництво газетного. Правда, якість цього виду жидачівської продукції була невисокою. Навіть не дуже вимогливі газетярі масових друкованих видань не хотіли її купувати, йдучи на переплату, щоб одержати якісніший товар.

1999, коли держава вирішила продати контрольний пакет акцій комбінату, підприємство перебувало на межі банкрутства. Складові кризи були такі: неконкурентоспроможна продукція, застарілі технології, велика кількість старого та зношеного устаткування, величезна дебіторська та кредиторська заборгованість. Борги перед бюджетом становили 3,5 млн. доларів США в еквіваленті, пені та штрафи — 3,2 млн. доларів. Підприємство лихоманило через брак оборотних коштів, і воно простоювало, працюючи на 57 % своєї проектної потужності через брак сировини, матеріалів і системи збуту. Усе майно комбінату перебувало в податковій заставі, що виключало можливість залучення кредитних ресурсів для підтримки ліквідності й інвестування в модернізацію. Балансовий збиток перевищував 1,2 млн. доларів, збитки і далі зростали.

У листопаді 1999 контрольний пакет акцій ВАТ «Жидачівський ЦПК» на конкурсній основі придбали нові власники. Невдовзі нова команда менеджерів під керівництвом голови спостережної ради ВАТ «Жидачівський ЦПК» Сергія Рубана почала керувати проектом виведення комбінату з кризи.

Було розглянуто близько 20 варіантів. Дізнавшись, що в Швейцаріі продається ціла паперова фабрика за доступною ціною, але з умовою — повністю демонтувати фабрику за три місяці, усе вивезти й залишити чисту територію, менеджери вирішили ризикнути — й купили фабрику. За два дні до призначеного тримісячного терміну на місці колишньої паперової фабрики в містечку Версуа залишився тільки розчищений майданчик.

У вересні 2002 устаткування запрацювало, видавши перший високоякісний газетний папір. Так в Україні з'явилася своя вітчизняна продукція, уже спроможна конкурувати і з російською, і з польською. Проте сьогодні цю сучасну папероробну машину перепрофільовано на випуск якісного паперу для виробництва гофротари. Причина така: український ринок «заполонив» газетний папір, що завозиться переважно з Росії і Польщі, де його собівартість нижча.

За даними Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку на вересень 2004, 23,22 % акцій Жидачівського ЦПК належали компанії Garelio Trading Limited, 15,33 % — Jersonet Group Inc (Британські Віргінські острови).

Жидачівський комбінат разом з Ізмаїльським целюлозно-картонним комбінатом входить до складу концерну «Основа-Папір».

2005 рік Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат закінчив із чистим прибутком 9,941 млн. гривень. Відповідно до стратегічного плану розвитку підприємства на 2006—2008 роки планується збільшити виробництво газетного паперу на 18 % — до 42 тис. тонн, флютингу й лайнера на 33 % — до 60 тис. тонн, гофротари на 37 % — до 137 млн. кв. м.

[ред.] Література