Мегалополіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мегалополіс (грець. Μεγαλόπολις, велике місто) — найбільша форма розселення, що утворюється при зрощенні великої кількості сусідніх міських агломерацій. Походить від назви давньогрецького міста Мегалополь, що виникло в результаті злиття більш 35 поселень Аркадії.

Мегалополіс — вкрай урбанізована, стихійна форма міського розселення в ряді високорозвинених країн, обумовлена високою концентрацією населення (щільність населення в мегалополісах США — 2,7 осіб/га, у Японії, Великобританії, Німеччині — 8—10 осіб/га). Мегалополіс не являє собою суцільної забудови, 9/10 його території — відкриті простори. Усі частини мегалополіса зв'язані економічно.

Уперше термін був застосований для позначення суцільної міської забудови (довжиною понад 1000 км і шириною місцями до 200 км) уздовж Атлантичного узбережжя США — мегалополіса Босваш, що об'єднує агломерації Бостона, Нью-Йорка, Філадельфії, Вашингтона та інших міст, концентруючи близько 50 млн. чоловік. Мегалополіс Токайдо об'єднує агломерації Токіо, Йокогами, Осаки - Кобе – Кіото; рейнсько-рурський (по нижній і середній течії Рейну) у Німеччині і Нідерландах; район Великих Озер у США і Канаді; Лондон-Ліверпуль у Великобританії; Сансан (Сан-Франциско і Сан-Дієго) у США.

Найбільшою міською агломерацією Латинської Америки є бразильський мегалополіс, утворений злиттям агломерацій Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу.