Арабська каліграфія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
"Краса людини -- в красі його письма, а ще краще, коли воно в мудрого" (арабська мудрість)
"Письмо -- це половина знання" (пророк Мохаммад)
Арабська каліграфія, або мистецтво зображення слова, є ключовим елементом ісламської культури, такою ж невід'ємною її частиною, як мусульманство або арабська мова. В арабських країнах це мистецтво було доведено до абсолютного ступеня довершеності.
Зміст |
[ред.] Передумови до розвитку арабської каліграфії
На відміну від Європи, де каліграфія вже давно є другорядним мистецтвом, в країнах, що використвують арабський алфавіт, вона довгий час продовжувала успішно розвиватись не тільки в спеціальних документах, а й в художніх цілях. Одна з причин цього -- рукописна природа арабського письма, яка дуже складно пристосовувалась до друкованої форми, для чого в арабському світі знадобилось на декілька століть більше, ніж Гутенбергу в Європі, тому в той час, як на заході поширювалось друкарство, в арабському світі продовжувався розвиток рукопису.
Але набагато важливішою причиною розвитку художньої каліграфії була релігія. Коран не забороняє зображення людей та тварин на малюнках, але з розповсюдженням ісламу були успадковані і вкорінені в той час забобони проти образотворчого мистецтва. Усі чотири школи ісламського права заборонили створення образів, заявивши, що художник, який на це наважиться, буде проклятим в Судний день. Це обмеження призвело до розквіту декоративного та орнаментального мистецтва -- арабесок (композицій, в основі яких чіткі геометричні форми або зображення листя та квітів) або до каліграфії. Арабська каліграфія стала вживатись не тільки для створення копій Корана, але й в багатьох інших художніх цілях -- в розписі фарфору, в оформленні килимів та інших тканин, на монетах та в архітектурі (особливо в мечетях та на могилах).
Ступінь володіння каліграфією в арабських країнах з часом стала показником освіченості та духовної довершеності людини.
Каліграфію почали викладати в початковій школі та духовних училищах (медресах). Однак дійсними віртуозами ставали лише обрані каліграфи (хаттати), досвідчені в усіх тонкощах арабських почерків та накреслень.
[ред.] Стилі арабської каліграфії
Зважаючи на сказане вище, немає нічого дивного в тому, що стилі арабського письма були канонізовані. В основі такої канонізації була чітка система "статуного письма" (хатт мансуб), розроблена багдадським каліграфом Ібн-Муклою (886-940). Ця система пропорцій, які визначали співвідношення горизонтальних та вертикальних елементів букв, а також букв у рядку.
Найпершими з таких канонічних почерків вважаються куфі (від назви міста Куфа в Іраку), геометризовано-монументальний та тяжіє до прямих ліній та чітких геометричних форм. Його використовували, зокрема, для створення перших написаних рукою копій Корана.
Інший стиль -- насх ("листування"), горизонтальний, строгий почерк, який використовувався в листуванні та створенні ділових паперів, і для цих цілей продовжує вживатись дотепер в різних варіаціях. Вважається, що від нього ведуть свій родовід усі пізніші варіації арабської каліграфії.
Наступні стилі систематизовані Ібн-Муклою та похідні від насху такі: мухаккак ("правильний") -- жирне накреслення з широкими діагональними розчерками; сульс ("одна третина) -- більш курсивний різновид насха, де криволінійні та прямолінійні елементи співвідносяться в пропорції 1/3; таукі ("указ") -- різновид сульса, в якому букви іноді з'єднуються одна з одною; рукаї (рика) -- основний різновид рукописного шрифта і дотепер; райхані ("базиліковий") -- дуже витончений декоративний почерк, різновид сульса, який порівнювали з ароматом квітучого базиліку.
На базі цих канонічних стилів потім була розроблена безліч похідних. В Ірані, наприклад, використовується дуже елегантний та витончений шрифт -- таалік, в якому горизонтальні штрихи букв витягнуті під визначеним кутом. Від тааліку походить інший шрифт -- насталік, неперевершено легкий та чіткий шрифт.
Від обраного стилю письма залежав і спосіб застругування очеретового пера (калама).
Для документів, які видавались державними органами Оттоманської імперії, був розроблений спеціальний шрифт дивані (від "диван" -- державна рада). Це дуже витончений декоративний шрифт з великими діагональними завитками, але доволі легкий для читання. Зараз він використовується в офіціальних документах та в прикрашенні архітектурних споруд.
[ред.] Тугра
Ще одним цікавим витвором ісламських каліграфів, була тугра -- стилізоване зображення імен Оттоманських султанів, яке спочатку вживалось як віза для імператорських указів. Пізніше тугра використовувалась правителями як Турції, так і інших арабських країн в якості царської емблеми на монетах та печатках аналогічно тому, як європейські монархи використовували герби або монограми.
[ред.] Мусанна
Ще один різновид каліграфії -- мусанна ("подвійний"). Цей стиль не є шрифтом як таким, а складається з тексту, виконаного стандартним шрифтом, наприклад насхом, в формі де одна частина є дзеркальним відображенням іншою. Ще більш цікавою був різновид каліграфії, де текст (зазвичай вираз з Корану) розписаний в форму птиці, тварини, дерева або якогось іншого предмету.