Ліфшиць Ілля Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ілля Ліфшиць
Ілля Ліфшиць

Ілля́ Миха́йлович Лі́фшиць (31 грудня 1916 (13 січня 1917), Харків23 жовтня 1982, Москва) — вчений-фізик. Академік АН СРСР (1970) і АН України (1967).

Зміст

[ред.] Біографічні дані

Брат фізика-теоретика Євгена Ліфшиця.

Закінчив 1936 Харківський унівеситет (нині Харківський національний університет імені Василя Каразіна), 1938 — Харківський механіко-машинобудівний (згодом — політехнічний) інститут.

1937—1968 працював у Фізико-технічному інституті АН УРСР (Харків), від 1968 — в Інституті фізичних проблем АН СРСР (Москва).

Від 1944 професор Харківського університету, від 1964 — професор Московського університету.

[ред.] Наукові досягнення

Автор фундаментальних праць із теорії фізики твердого тіла, зокрема із загальної теорії конденсованого стану речовини.

Розвинув теорію металевого стану, що ґрунтується на загальних уявленнях про симетрію кристала і про характер електронного енергетичного спектру, сформулював основні положення динамічної теорії реальних кристалів.

[ред.] Відзнаки і нагороди

  • Ленінська премія (1967) — за розробку спільно із співробітниками сучасної форми електронної теорії металів, що дозволило розшифрувати електронний енергетичний спектр металів.
  • Нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора та медалями.

[ред.] Література

Іншими мовами