Ічня
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ічня | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
||||||||
Основні дані | ||||||||
Країна: | Україна | |||||||
Область: | Чернігівська | |||||||
Район/міськрада: | Ічнянський | |||||||
Засноване: | 14 століття | |||||||
Магдебурзьке право: | невідомо | |||||||
Статус міста | з місто з 1957 року | |||||||
Населення - місто: |
16.400 (2006) |
|||||||
Поштові індекси | 16700 | |||||||
Телефонний код: | +380-4633 | |||||||
Географічні координати: | ??°??' пн.ш. ??°??' сх.д. | |||||||
Міська влада | ||||||||
Мер міста | Герасименко Григорій Васильович | |||||||
Ічня — районний центр Ічнянського району Чернігівської області, на березі р. Іченці. Населення — 16.400 мешканців (2006).
Зміст |
[ред.] Історія
Назва "Ічня" походить від річки Іченці, на берегах якої постало одноіменне поселення.
Перші відомості про Ічню належать до 14 століття. У 14–16 століттях вона перебувало під владою Великого князівства Литовського і Речі Посполитої. З 1590 року Ічнею володів князь К.Вишневецький. У середині 16 століття Ічня одержала статус містечка. Під час Хмельниччини місцеве населення підтримало козаків і повстанців.
У 1648-1649 роках Ічня стала адміністративним центром Ічнянського полку. Після входження останнього у склад Прилуцького полку у 1649, вона була перетворенна у сотенне містечко. Населення Ічні брало участь у повстання повстанні Пушкаря і Барабаша у 1657-1658.
У 1666 року у Ічні було зведено ратушу. Ймовірно в цей же час було споруджено Ічнянський замок. Жителі міста брали участь у боротьбі проти шведських військ Карла ХІІ.
На 1748 рік в Ічні 20 дворів належало князю Н.Саакадзе, 119 дворів — прилуцькому полковникові Г.Галагану. Містечко мало винокурню, 6 водяних млинів і цегельний завод. Частина ічнянців узяли участь у гайдамацькому русі у складі загону С.Гаркуші, післятого як у 1784 він зупинявся у містечку.
У 18 столітті в Ічні діяли 4 козацькі школи.
У 1812 році козаки Ічні в складі чернігівського полку билися проти наполеонівських військ.
На початку 19 століття поміщик Г.Галаган заснував в містечку суконну мануфактуру, а таокж цукровий, 2 винокурних, цегельний і селітровий заводи.
Під час реформи 1861 року відбулися селянські виступи. Того ж року в Ічні розміщувався волосний центр Борзнянського повіту.
1894 року у містечку побудували залізницю по лінії "Крути — Ічня — Прилуки".
1897 у Ічні існувало 4 муровані церкви — Воскресенська, Преображенська, Успенська (1889) і Миколаївська (1879). У 1908 році засновано Ічнянське вище початкове училище. В містечку діяли поштове відділення, лікарня, земська і міністерська школи, та бібліотека.
У 1870-х роках Ічня була місцем діяльності народників. У 1905 році тут відбулися селянські заворушення.
1924 року в Ічні діяло 6 державних, 19 кооперативних, 57 приватних підприємств.
У 1940 в Ічні організовано виставку творів народних майстрів художньої кераміки, різьблення по дереву.
У 1957 році Ічні було присвоєно статус міста.
[ред.] Економіка
У місті діють спиртовий, тарний, комбікормовий, консервний, маслопереобний і сухого молока, продовольчих товарів заводи. В Ічні розташована також філія прилуцької фабрики художніх виробів.
[ред.] Культура
У місті знаходиться Ічнянський історико-краєзнавчий музей та Станція захисту рослин.
[ред.] Персоналії
В Ічні народилися письменники Степан Васильченко, Анатолій Дрофань, Василь Чумак.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Т. 3. — С. 905.
- Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. — К., 1990. — С. 283—285.
![]() |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |