Надвірні козаки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

НАДВÍРНІ КОЗАКИ – феодально залежні селяни, що служили в збройних загонах польських магнатів на Україні в 16-18 ст. Існування формувань Н.к. веде свою традицію з часів Київської Русі, коли окремі удільні князі мали власні військові дружини. Польські та українські магнати для придушення селянських виступів у своїх маєтностях утримували власне, т.зв. надвірне, військо, сформоване переважно з селян-кріпаків, які за службу одержували платню, земельні наділи та звільнялися від виконання феодальних повинностей. Магнати Вишневецькі, Острозькі, Заславські, Корецькі, Потоцькі та ін. мали по декілька тисяч чоловік надвірного війська. У Н.К. служили С.Наливайко, М.Хмельницький та ін. Під час селянсько-козацьких повстань кінця 16 – 1-ї пол. 17 ст., народно-визвольної боротьби 2-ї пол. 17 – поч. 18 ст., гайдамацьких рухів 18 ст. чимало Н.К. переходило на бік повсталих народних мас. Зокрема, сотник Н.К. князів Любомирських Верлан керував гайдамацьким повстанням 1734 р., сотник надвірного війська Потоцьких І.Гонта разом із запорожцем М.Залізняком очолював Коліївщину 1768 р. та ін. Загони Н.К. були ліквідовані на Лівобережній Україні на початку народно-визвольної війни 1648-1654 рр., на Правобережній Україні - під час поділів Речі Посполитої, після приєднання 1793 р. до Росії, на Західній Україні – після її загарбання 1772 р. феодальною Австрією.

ДЖЕРЕЛА:

1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.

2.Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.