Грицай Олексій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Олексі́й Миха́йлович Грица́й (22 лютого (7 березня) 1914, Санкт-Петербург, Росія1998, Москва) — російський живописець-пейзажист.

[ред.] Біографічні дані

Навчався в Ленінграді в Інституті живопису, скульптури та архітектури Всеросійської Академії мистецтв (1932—1939) в Ісака Бродського та Василя Яковлєва.

Викладав у Московському художньому інституті імені Василя Сурикова (1948—1952, від 1964; професор від 1966).

У пейзажах розвивав традиції російського пейзажного живопису другої половини 19 століття.

Картини Грицая зберігаються, зокрема, в Третьяковській галереї (Москва).

Став прообразом червоноармійця Олексія Горскова з книги Сергія Баруздіна «Само по собі». У книзі, зокрема, зображено події перших днів війни в Кам’янці-Подільському та на Кам’янеччині, в яких брав участь Грицай.

[ред.] Звання, відзнаки

  • Народний художник РРФСР (1963).
  • Народний художник СРСР (1974).
  • Дійсний член Академії мистецтв СРСР (1964).
  • Сталінська премія (1951) за картину «В Жигулях. Буряний день» (1948—1950).
  • Сталінська премія (1952) за картину «Засідання Президії АН СРСР» (1951; співавтори Василь Єфанов та ін.).
  • Державна премія СРСР (1978) за цикл пейзажів.
  • Державна премія РРФСР імені Іллі Рєпіна (1973).
  • Бронзова медаль Всесвітньої виставки в Брюсселі (1958).
  • Ордени Вітчизняної війни другого ступеня, Трудового Червоного Прапора, медалі.

[ред.] Література

  • Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание.
  • 225 лет Академии художеств СССР: Каталог выставки. — 2-е издание. — Т. 2: 1917—1982. — М., 1985. – С. 122—123; портрет.
  • Большой энциклопедический словарь. — М.: Советская энциклопедия, 1991. — Т. 1. — С. 342.
  • Большой энциклопедический словарь. — М.: Астрель, 2005. — С. 295.
  • Ковнер О. Днів тих слава не зів’яне: Далеке — близьке // Прапор Жовтня (Кам’янець-Подільський). — 1988. — 4 червня. — С. 2—3.