Геловітриніт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Геловітриніт (рос. геловитринит, англ. gelovitrinite, нім. Gelovitrinit m) – мацеральна підгрупа групи вітриніту, що складається з колоїдних заповнень пустот, які були раніше у вітринітовому матеріалі.

Зміст

[ред.] Історія

Термін введений в 1994 р. Міжнародним комітетом з петрології вугілля і органічної речовини (МКПВОР) для класифікації підгрупи мацералів, утворених в процесі желування гумусових розчинів, які не відповідають конкретним рослинним тканинам.

Походження слова: gelu, us (лат.) - мороз, твердіння (тіл з віком), vitrum (лат.) - скло. Синонім: гумоколініт (буре вугілля).

[ред.] Склад і властивості

Складається з мацералів корпогелініту і гелініту.

Корпогелініт має вигляд окремих тіл, що представляють, головним чином, первинні флобафенові заповнення порожнин клітин, що залягають in situ (лат. на місці, в місці знаходження) або ізольовано в межах вугільної або мінеральної материнської породи.

Гелініт являє собою вторинні гомогенні заповнення мікротріщин, щілин або інших раніше пустих порожнин. Розміри можуть варіювати.

Фізичні і хімічні властивості – як у вітриніту, корпогелініту, гелініту.

[ред.] Походження і розповсюдження

Г., ймовірно, має не одне походження, але, загалом, вважається, що він є похідним від рослинних клітин або гумусових рідин, що утворилися з рослинних тканин в процесі розкладання і діагенезу і які згодом відклалися як колоїдні гелі в пустотах або порожнинах всередині початкового матеріалу.

Залягання і практична значущість – аналогічні корпогелініту і гелініту.

[ред.] Література