Егейська культура
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Егейська культура, Крито-мікенська культура, загальна назва цивілізацій бронзової доби у 3000-1000 рр. до РХ на островах Егейського моря, Криті, у материковій Греції й Малій Азії (Анатолія).
Зміст |
[ред.] Розкопки
Перші центри відкриті розкопками Шлімана у Мікенах (1876), А. Еванса на Криті (з 1899). З 19 в. досліджено кілька сотень пам'ятників: могильники, поселення, великі міста типу Поліохни на о. Лемнос із кам'яною стіною висотою 5 м, Філакопи на о. Милос; царські резиденції — Троя, палаци Криту (Кнос, Маллія, Фест), акрополь у Микенах.
[ред.] Історія
[ред.] Опис міст
Міста, укріплені стінами з вежами й бастіонами, із суспільними будинками й храмами з'явилися в західній Анатолії в 3000-2000 рр. до РХ; укріплені поселення в материковій Греції — наприкінці 2300-2000 рр. до РХ; на Криті фортеці невідомі.
[ред.] Поділ культури
Виділяється кілька локальних археологічних культур (цивілізацій) (солунійська культура, македонська культура, західноанатолійська культура, еладська культура, кикладська культура, мінойська культура), що входять в Егейську культуру.
Хронологічно ці культури прийнята ділити на три основних періоди — ранній, середній і пізній, а кожний період — на 3 субпериода (І, ІІ, ІІІ): наприклад, раннеминойский І, середньосолунський ІІІ й так далі.
[ред.] Опис розвитку
Розвиток Егейської культури проходив нерівномірно, її центри переживали епохи занепаду й розквіту в різний час.
Процес формування Егейської культури був складним й тривалим:
- культури західної Анатолії й Середньої Греції виникли на основі місцевого неоліту,
- на островах східної частини Егейського моря переважав вплив культури Трої;
- західно-анатолійський вплив був сильним й на інших островах.
Близько 2300 до РХ Пелопоннес і північно-західна Анатолія піддалися ворожій навалі, про що свідчать сліди пожеж і руйнування на поселеннях. Під впливом прибульців (можливо, індоєвропейського походження) до 2000-1800 рр. до РХ змінилася матеріальна культура материкової Греції, Трої, деяких островів.
На Криті, не порушеному навалою, продовжувала розвиватися мінойська культура; на початку в 2000-1800 рр. до РХ. з'явилася ієрогліфічна писемність, з 1600 до РХ — лінійне письмо А.
Середнє бронзове століття (2000-1500 рр. до РХ) — період найбільшої консолідації Егейської культури, про що свідчить певну єдність матеріальної культури: кераміки, металевих виробів і іншого.
Близько 1600 до РХ вторгнення в материкову Грецію нових племен (можливо, ахейців), воїни яких використовували бойові колісниці, поклало початок виникненню невеликих держав мікенського періоду навколо інших центрів — Мікен, Тіринфа, Орхомена.
Близько 1470 до РХ деякі центри Егейської культури (особливо Крит) постраждали від виверження вулкана Санторин. На Криті з'явилося ахейське (мікенське) населення, що принесло нову культуру й лінійне письмо Б.
З 1220 р. до РХ Егейська культура переживає глибоку внутрішню кризу, що супроводжується навалою дорійців і "народів моря", що призводить Егейську культуру до загибелі.
[ред.] Мистецтво Егейської культури
Егейське мистецтво характеризується переходом провідної ролі в його розвитку від однієї області Егейського світу до іншої, додаванням місцевих стилів, взаємозв'язками з мистецтвом Давнього Єгипту, Сирії, Фінікії. У порівнянні з художніми культурами Древнього Сходу Егейське мистецтво відрізняється більше світським характером.
[ред.] Час Кикладського мистецтва
Серед пам'ятників 3000-2000 рр. до РХ виділяється похоронна пластика Киклад, "кикладські ідоли", — мармурові статуетки або голови (фрагменти статуй) геометризованих, лаконічних, монументальних форм із чітко вираженою архітектонікою ("скрипкоподібні" фігури, оголені жіночі статуетки).
[ред.] Час Критського мистецтва
Приблизно з 2300-2200 рр. до РХ провідним центром художньої культури став Крит (розквіт в 2000-1500 рр. до РХ). Мистецтво Криту поширило вплив на Кіклади й материкову Грецію. Найвищі досягнення критських зодчих — палаци (відкриті в Кносе, Фесте, Маллии, Като-Закро), у яких сполучення великих горизонтальних площин (двори) і комплексів 2-3-поверхових приміщень, світлових колодязів, пандусів, сходів створює ефект мальовничого перетікания простору, емоційно багатий, насичений нескінченною мінливістю вражень художній образ. На Криті був створений своєрідний тип колони, що розширюється догори. В образотворчому й декоративно-прикладному мистецтві Криту орнаментально-декоративний стиль (2000-1700 рр. до РХ, що досяг досконалості у вазописі камарес) переміняється в 1700-1500 рр. до РХ більше конкретною й безпосередньою передачею образів рослинного й тваринного миру й людини (фрески палацу в Кносі, вази із зображенням морських істот, виконання дрібної пластики, торевтики, гліптики); до 1400 р. до РХ (приблизно, у зв'язку із завоюванням ахейцями) наростають умовність, стилізація (фрески "тронного залу" і розфарбований рельєф зі стуко "цар-жрець" з палацу в Кносе, вазопись "палацового стилю").
[ред.] Час Ахейського мистацтва
1700-1200 рр. до РХ — період високого розквіту мистецтва ахейської Греції. Міста-фортеці (Мікени, Тіринф) будувалися на пагорбах, з потужними стінами циклопічної кладки (з кам'яних брил вагою до 12 тонн) і плануванням в двух рівнях — нижнє місто (місце притулку населення околиць) і акрополь із палацом правителя. В архітектурі житла (палаци й будинку, як і на Криті, будувалися на кам'яних цоколях із самана з дерев'яними зв'язками) складається тип прямокутного з портиком будинку — мегарона, прообраз давньогрецького "храму в антах". Краще інших розкопаний палац у Пілосі. Виділяються круглі в плані купольні гробниці-толоси з помилковим зводом і дромосом ("гробниця Атрея" біля Мікен, 1400-1200 рр. до РХ). Образотворче і декоративно-прикладне мистецтво ахейської Греції зазнало впливу від сильного мистецтва , особливо в 1700-1500 рр. до РХ (вироби із золота й срібла з "шахтових гробниць" у Мікенах). Місцевий стиль характеризується узагальненістю й лаконічністю форм (рельєфи на надгробних стелах "шахтових гробниць", похоронні маски, деякі посудини ("кубок Нестора") з поховань). Мистецтво 1500-1200 рр. до РХ, як і Критське мистецтво, велику увагу приділяло людині й природі (фрески палаців у Фівах, Тіринфі, Мікенах, Пілосі; вазопись, скульптура), але тяжіло до стійких симетричних форм і узагальнення (геральдична композиція з фігурами 2 левів рельєфу Левиних воріт у Мікенах).
[ред.] Мистецька галерея
"Соусник". Зі скарбу Пріама. Троя ІІ. Золото. 2500-2250 до РХ. |
|||
"Маска Агамемнона". Із гробниці V могильного кола "А" у Мsкенах. Золото. Золото. Близько 1500 до РХ. Національний археологічний музей, Атени. |
|||