Волинська височина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Волинська височина - підняття на заході України, між ріками Буг і Корчик (басейн ріки Случ). На півночі уступом висотою 30-50 м обривається до Поліської низовини, з півдня Волинська височина обмежена рівниною Малого Полісся. Висота 220-250 м (максимальна до 341 м - Мизочський кряж). Переважає увалисто-балковий рельєф. Розвинутий карст. Річковими долинами Бугу, Стирі, Горині і їхніх притоків Волинська височина розчленована на окремі ділянки-плато.

Волинська височина разом з Подільською височиною часто називається Волино-Подільскою. Основою Волинської височини є відкладення Крейдового періоду, на заході під крейдовими відкладеннями залягають кам'яновугільні відкладення Львівсько-Волинського вугільного басейну. На межиріччях розвинені льосовидні суглинки, у західній частині під ними зустрічаються відкладення Дніпровського (максимального) заледеніння. На Волинській височині преважають лісостепові ландшафти. Родовища крейди, кам’яного вугілля, торфу та ін.


Джерело:

Іншими мовами