Китайська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Китайська мова
Поширена в: Китайська_НР, Тайвань, Сінгапур, Таїланд, Малайзія,

Індонезія, В'єтнам.

Регіон: Азія
Кількість носіїв: 1,3 млрд.
Класифікація: Китайсько-тибетська
    Китайська мова
Офіційний статус
Офіційна: Китайська_НР, Тайвань, Сінгапур
Коди мови


Китайська мова (中文, чжунвень, чи 汉语, ханьюй) — мова сіно-тібетської мовної сім'ї, офіційна мова Китаю.

За кількістю мовців (1,3 млрд.) посідає перше місце у світі.

Зміст

[ред.] Діалекти китайської мови

Китайська мова має низку діалектів, що істотно відрізняються один від одного. Найбільш разючою є різниця між південними та північними діалектами китайської мови. Загальновідомо, що житель Пекіну практично не розуміє мешканця південних районів Китаю (якщо той розмовляє лише своєю власною говіркою). Часто діалекти китайської мови вважають окремими мовами. На користь цієї думки говорить той факт, що відмінності між китайськими діалектами можна порівняти з відмінностями між романськими мовами, наприклад між іспанською та італійською. З іншого боку, мовці всіх китайських діалектів належать до однієї китайської нації. Також усі діалекти використовують одне й те саме письмо. Найбільше відрізняються діалекти фонетично; існує багато лексичних відмінностей; є наявними деякі відмінності в граматиці.

Діалекти китайської мови (з півночі на південь):

1. Мандаринська 官话 guanhua — північні діалекти китайської мови, приблизно 70% носіїв мови
2. У 吴, включає шанхайський діалект
3. Ґань 赣
4. Сян 湘
5. Мінь 闽
6. Хакка 客家 kejia
7. Кантонська 粤 yue

[ред.] Путунхуа

Путунхуа 普通话(кит. «проста, звичайна мова») — сучасна літературна китайська мова. Вона базується на пекінському різновиді китайської мови. На цій мові ведеться викладання у всіх школах континентального Китаю; вона також є офіційною мовою Тайваню та Сінгапуру. На даний момент більшість китайців, для яких рідними є непівнічні діалекти китайської мови, достатньо добре володіє путунхуа.

[ред.] Китайське письмо

Китайське письмо є єдиним сучасним ідеографічним письмом. Кожна морфема в китайській мові позначається окремим символом. Загальна кількість знаків в системі китайського письма перевищує 80 тис., але більшість із них є застарілими або дублюються. Освічений китаєць знає близько 7 тис. ієрогліфів. Для читання офіційної китайської преси потрібно знати 3-4 тисячі.

Певна кількість ієрогліфів є стилізованими зображеннями понять, які позначаються ними, наприклад 日 «сонце», 月 «місяць», 女 «жінка» і інші. Вони також називаються графемами. Переважна більшість ієрогліфів складається з двох або більше графем. Значення такого ієрогліфа може випливати зі значення графем, з яких він складається, наприклад, 明 «яскравий» складається з графем 日 «сонце» і 月 «місяць»; ієрогліф 休 «відпочинок» містить 人 «людина» і 木 «дерево». Однак більшість ієрогліфів складається з ключової графеми та фонетичної частини, перша позначає, до якої категорії відноситься предмет, остання вказує на його приблизну вимову. Наприклад, ієрогліф 杆 gan «жердина» містить ключ 木 «дерево» (багато понять, що позначають предмети зроблені з дерева, містять цей ключ) і фонетичну частину 干 gan; 恨 hen «ненависть, ненавидіти» містить ключ 心 «серце» та фонетик 艮 gen.

[ред.] Фонетика

Склад в путунхуа має строго визначену структуру: початковий приголосний (ініціаль) — голосний, дифтонг чи трифтонг (фіналь).

Система ініціалей: проривні p-b, t-d, k-g; африкати c-z, q-j, ch-zh; щілинні f, s, sh, r, h, x; носові m, n; боковий l. В путунхуа відсутнє характерне для української мови протиставлення приголосних за ознакою глухий/дзвінкий, пари p-b, t-d тощо розрізняються за іншою ознакою — наявністю/відсутністю придиху. Існують також склади, у яких відсутня ініціаль. Ініціаль складається лише з одного приголосного; збіг кількох приголосних неможливий.

Прості фіналі складаються з одного голосного. Складними фіналями є висхідні і низхідні дифтонги та трифтонги. Кінцевим елементом фіналі можуть бути також приголосні n, ŋ та r.

Кожен склад у китайській мові характеризується наявністю тону. У путунхуа існує 4 тони: високий, висхідний, низхідно-висхідний та низхідний. Ненаголошені склади (наприклад, суфікси) вимовляються нейтральним (редукованим) тоном.

Фонетика китайських діалектів може суттєво відрізняєтися від описаної вище фонетичної системи путунхуа. Наприклад, у кантонському діалекті менше початкових приголосних та дифтонгів, більше голосних та кінцевих приголосних (склад може закінчуватися на проривні p, t, k). Кількість тонів сягає шести. Кількість можливих складів майже удвічі перевищує їхню кількість у путунхуа.

Насьогодні найбільш поширеною системою транскрибування китайських слів засобами латинської абетки є ханью піньінь 汉语拼音. Вона використовується в якості транскрипції у словниках та для передачі китайських власних назв.

[ред.] Морфологія

Морфологічний склад китайських слів дуже прозорий: всі морфеми (лексично чи граматично значущі частини слова) являють собою цілі склади. Єдиним виключенням є широко поширений (особливо в розмовному варіанті мови) зменшувальний суфікс 儿 -r. У сучасній китайській мові часто вживаються суфікси, наприклад суфікси іменників 儿 -r, 子 zi, 头 tou; дієслівні суфікси 着 zhao, 到 dao тощо. Дуже поширеним є словоскладання. Найчастіше зустрічаються двоскладові слова, далі йдуть односкладові і багатоскладові слова. Приклад: двоскладові слова 树皮 shupi «кора» (树 «дерево», 皮 «шкіра»), 动物 dongwu «тварина» (动 «рухатися», 物 «істота, річ»); трискладове слово 动物园 dongwuyuan «зоопарк» (园 «парк, сад»).

[ред.] Граматика

Китайська мова належить до кореневих або ізолюючих мов. Слова не змінюються; велику роль грають порядок слів та допоміжні слова (прийменники, частки, класифікатори).

Число в китайській мові зазвичай не отримує граматичного вираження: 他吃苹果 ta chi pingguo «Він їсть яблуко/яблука». Існує показник множини для осіб 们 men: 学生们 xueshengmen «студенти» (学生 xuesheng «студент»).

Специфічною службовою частиною мови є класифікатор. Класифікатори вживаються між числівником або вказівним займенником та іменником. Кожен класифікатор пов'язується з певною групою іменників, які мають спільну рису: слова 词典 cidian «словник», 书 shu «книга», 杂志 zazhi «журнал» вживаються з класифікатором 本 ben: 这本词典 zhei ben cidian «цей словник», 三本书 san ben shu «три книги».

Дієслова не змінюються за особами та числами. До них можуть приєднюватися різноманітні видо-часові показники (суфікси):

-теперішній тривалий час: суфікс 着 zhe: 他看着报 «Він читає газету (у даний момент)»;
-минулий завершений час: суфікс 了 le: 昨天我买了一本书 «Учора я купив книгу» — дія протікала та закінчилася в минулому;
-минулий невизначений час: суфікс 过 guo: 我去过这儿 «Я тут бував» — дія відбувалася у невизначений час у минулому.

У сучасній китайській мові існує багато модальних часток, наприклад 了 le, яка вказує, що ситуація змінилася: 我不吸烟了 «Я кинув палити» (порівняйте 我不吸烟 «Я не палю»).


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.