Гальштатська культура
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гальшта́тська культу́ра — археологічна культура племен південної частини Середньої Європи в період раннього залізного віку (приблизно 900–400 до РХ). Названа по могильнику, розташованому біля м. Гальштат (Хальштатт, Hallstatt, південно-західна Австрія).
Можна виділити дві основні області поширення Гальштатської культури:
- східну (сучасна Австрія, Югославія, Албанія, почасти Чехія та Словаччина), яка збігається з територією розселення племен, яких відносять до древніх іллірійців, і
- західну (південні частини Німеччини, прирейнські департаменти Франції), де її зв'язують із племенами кельтів.
Гальштатська культура відома також
- у східній частині долини ріки По в Італії,
- в Угорщині і частині Західної України існував місцевий варіант — Ґава-голіградська культура, що наймовірніше належала фракійцям.
Для кожного з цих локальних типів Гальштатської культури характерні особливі форми поховального обряду. Перехід від бронзи до заліза відбувався поступово, причому на початковій стадії Гальштатської культури (900–700 до РХ) мало місце співіснування бронзових і залізних знарядь при усе більшій перевазі останніх. У господарстві усе більшого значення набувало землеробство. Розповсюдився плуг. У суспільних відносинах відбувалися розпад роду і перехід до відносин класового суспільства. Житла Гальштатської культури — дерев'яні стовпові будинки, а також напівземлянки і пальові будівлі. Найбільш розповсюджений тип поселення — слабко укріплене село з правильним плануванням вулиць. Добре досліджені соляні шахти, мідні рудники, залізоплавильні майстерні і кузні.
Характерні речі: бронзові і залізні мечі з руків'ям у вигляді дзвіночка або у вигляді дуги, зверненої нагору (т.зв. антена), кинджали, сокирки, ножі, залізні і мідні наконечники списів, бронзові конічні шоломи з широкими плоскими полями і з гребенями, панцири з окремих бронзових пластинок, що нашивалися на шкіру, різноманітної форми бронзові посудини, особливого типу фібули, ліпна кераміка, намиста із непрозорого скла, жовті с синіми вічками. Мистецтво племен Гальштатської культури було переважно прикладним й орнаментальним і тяжіло до мальовничості, розкоші, достаткового декору; різноманітні прикраси з бронзи, золота, скла, кості, фібули з фігурками звірів, бронзові поясні бляхи з вибитим візерунком, керамічні посудини — жовті або червоні, з поліхромним, урізним або штампованим геометричним орнаментом.
З'явилося й образотворче мистецтво: надгробні стели, статуетки з глини і бронзи, що прикрашали посудини або складали композицію (бронзова колісниця зі Штретвега в Австрії зі сценою жертвоприносини, 800–600 до РХ); гравіровані або тиснені фризи на глиняних посудинах, поясах і цебрах (сітулах) зображують бенкети, свята, воїнів і хліборобів, ходи людей або звірів, двобої, сцени війни і полювання, релігійні ритуали. Поховання Гальштатської культури свідчать про значне соціальне розшарування і виділення племінної знаті.
Гальштатська культура поступово змінювалася в західних районах латенською культурою.