Кудринці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|||
Область | Тернопільська | ||
Район/міськрада | Борщівський | ||
Рада | Курдринецька | ||
Основні дані | |||
---|---|---|---|
Засноване/перша згадка | кінць XV століття | ||
Населення | |||
Поштовий індекс | |||
Телефонний код | +380 | ||
Географічні координати | |||
Адреса місцевої ради | |||
Кудринці - село розташоване на правому березі Збруча, відоме з кінця XV ст. В 1518 році поселення отримало міські права.
За даними А.Шнайдера, гербом села був родовий знак графів Козьобродських "Козел І": у червоному полі срібний козел на зеленій базі.[1]
Поблизу села відкрито пам'ятки північно-фракійських племен, які заселяли X ст. до н.е. Західне Поділля.
[ред.] Кудринецький замок
Замок [2] побудований з пісковика на початку XVII ст. польськими шляхтичами Гербуртами герба «Павенжа». Реконструйований в XVIII ст. Розташовувався на плато високої крутої гори, яку називають «Стрілкою», над р. Збруч. В плані неправильний чотиригранник з трьома кутовими баштами. З трьох боків мав природну перешкоду, утворену гірським рельєфом. Найбільш неприступною була східна сторона, надійно захищена обривистим схилом гори і річкою біля її підніжжя. Північна сторона, звернена до плоскогір'я, була основним вузлом оборони, захищалася штучним ровом, валом і двома баштами, одна з яких — чотирикутна в плані — була надворотньою. Крупні розміри і форма башт були максимально пристосовані для ведення фронтального і флангового вогню. Другий в'їзд у вигляді арочного отвору знаходився в південній стіні. Житлова будівля розташовувалася уздовж східної стіни замку.
Зведення замку в цьому місці було цілком виправданим: село лежало недалеко від молдавського кордону, на татарському Волоському шляху. Татари нападали на ці замлі в XVI-XVII ст. часто.
Літом 1648 козацькі загони під керівництвом Максима Кривоноса та повсталі селяни вигнали польський гарнізон з кудринецького замку. Також замок здобували турки в 1672 та 1694 роках.
На початку XVIII ст. замок було перетворено в резиденцію Гуменецьких. Кам‘яні мури та вежі відремонтували, а до східної стіни прибудували житловий будинок із 6 кімнат.
Гуменецьких змінили нові власники - Козібродські, за яких кудринецька фортеця перетворилася на своєрідний музей. Стіни палацу прикрасили родинні (і не тільки) портрети та старовинні меблі. Фрагменти кудринецької колекції експонуються зараз в залах Тернопільського обласного краєзнавчого музею.
До нашого часу збереглися: південна, західна і північна стіни; частина об'єму південної п'ятигранної башти на висоту трьох ярусів; північно-західна шестигранна в плані триярусна башта; частина надвратной башти. Всі башти мають прямокутні бійниці і кубла від балок між'ярусних перекриттів в кладці стін. Підземний хід, що починався у п‘ятигранній південній башті, зараз засипаний камінням і землею. Біля південної стіни простежується аркоподібний проріз. Це - невелика хвіртка, яку використовували для несподіваних нападів на ворога. Неглибока западина біля шестигранної вежі вказує на місце, де колись була криниця. Найбільша довжина замку всередині - 70 м., а ширина - 25 м. Стіни мають 1,5 м. в товщину.
[ред.] Легенди
- Говорять про нещасну полонянку дівчину, яку колись турки замурували живцем в одну з стін замку, з того часу її душа, не знаходячи спокою, начебто бродить там і тут. Місцеві жителі стверджують, що дух дівчини можна побачити в ясні місячні ночі.
- Говорять, начебто власники замку залишили після себе великі скарби - і там де вони заховані, іноді під ногами гудить земля.
[ред.] Джерела
Література
- Алексієвець М.М.,Бармак М.В., Грищук М.В. Та ін. Тернопілля: сторінки історії. - Тернопіль, 1995.
- Археологія Української РСР: в 3-х т. - К.,1971.
- Бармак М.В., Бармак О.Я. Наш край – Тернопільщина. - Тернопіль,1998.
- Пам'ятники містобудування і архітектури Української РСР «Будівельник» 1983-1986 рр