Абазинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Абазинці
Загальна кількість 44 000
Найбільші розселення Росія:
38 000
Карачаєво-Черкесія:
27 500

Адигея:

Мова абазинська
Релігія мусульмани
Етнографічні групи

Абазинці (самоназва — абаза) — народність, що живе в Карачаєво-Черкесії, а також в Адигеї та в районі Кисловодська Російської Федерації.

Живуть також в Туреччині, Сирії, Йорданії, Лівані (близько 10 тис. чоловік).

Зміст

[ред.] Мова

Мова абазинська абхазько-адигейської групи північнокавказької сім'ї. Має два діалекти:

  • тапантский (лежить в основі літературної мови)
  • ашхарский.

В Кабардино-Черкесії поширена російська мова. Писемність на російській графічній основі.

[ред.] Релігія

За релігійними поглядами віруючі абазинці — мусульмани-суніти.

[ред.] Історія

Абазинці — європеоїди. Поділяються на дві групи — та­панта і шкарауа.

Абазинці — корінні жителі Кавказу. Їх предки були північними сусідами абхазів і, вже в 1-му тисячолітті нашої ери частково з ними асимілювалися. У 14-17 століттях абазинці, що жили на чорноморському побережжі між річками Туапсе і Бзибь, переселилися на Північний Кавказ, де осіли по сусідству з адигськими племенами. Надалі значна частина абазинів була асимілювала адигами, інша випробувала їх сильний культурний вплив.

До середини 19 століття традиційні заняття, побут і народна творчість абазинців мало відрізнялися від адигських, разом з тим деякі риси традиційної культури абазинців зближують їх з абхазцями (розвинене садівництво і бджільництво, особливості фольклору і орнаментики і ін.). У 1860-х роках Російським урядом було здійснене переселення абазинів на рівнину.

До переселення головною галуззю господарства було випасне скотарство (головним чином мала, а також велика рогата худоба, коні; коняр — престижне заняття), з 2-ї половини 19 століття стало переважати землеробство (просо, ячмінь, кукурудза; садівництво, овочівництво).

Домашні промисли і ремесла: обробка шерсті (виготовлення сукна, повсті — гладких і візерункових, бурок, повстяних капелюхів, ноговиць, поясів, попон і т.д.), обробка шкір, деревообробка, ковальство.

[ред.] Традиції

Традиційна соціальна організація — сільські громади, великі і малі сім'ї, патроніми.

Традиційні аули ділилися на патронімічні квартали, на рівнині — скупчені, в горах розкидані. Стародавнє житло — кругле, плетене, поширені були також прямокутні одно- і багатокамерні будинки з плітня; в кінці 19 століття став застосовуватися саман. З 2-ї половини 19 століття з'явилися цегляні і дерев'яні рубані будинки під залізним або черепичним дахом. Традиційна садиба включала один або декілька житлових будинків, зокрема приміщення для гостей — кунацьку, і, на віддалі від них, комплекс господарських споруд.

Традиційний одяг загальнокавказького типу.

Основу традиційної кухні складають рослинні, молочні і м'ясні продукти. Улюблене блюдо — білий соус з курятиною, заправлений часником і прянощами. Пили слабкоалкогольний напій (буза).

Характерні звичаї і обряди, пов'язані з річним циклом. Зберігається фольклор: нартский епос, різні жанри казок, пісень.

Особливості традиційно-побутової культури понад усе зберігаються в їжі, сімейній і іншій обрядовості, етикеті, народній творчості. Продовжується асиміляція абазинців, зокрема за рахунок частих змішаних шлюбів з черкесами; в той же час посилюється рух за культурне відродження і національну автономію.

[ред.] Абазинці в Україні

Згідно з переписом населення 2001 року, в Україні проживало 128 абазинів.

[ред.] Література