Лавринович Олександр Володимирович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лавринович Олександр Володимирович - український політик і державний діяч.
Народився 28 червня 1956 року у Овручі Житомирської області. Батько Володимир Павлович (1929) і мати Валентина Павлівна (1928), дружина Світлана Григорівна (1956) - математик-програміст Головного обчислювального центру Міносвіти, син Максим (1978) - юрист, син Віталій (1983).
У 1978 році закінчив Київський державний університет ім.Т.Г.Шевченка (фізичний факультет) за спеціальністю "оптичні прилади і спектроскопія". У 1987 році закінчив аспірантуру Київського політехнічного інституту за спеціальністю „лазерна техніка та технологія”, у 1988 році захистив дисертацію „Інтенсифікація обробки надтвердої кераміки лазерним випромінюванням”. У 1998 році закінчив Національну юридичну академію України ім.Ярослава Мудрого за спеціальністю „правознавство” з відзнакою, у 2001 році захистив кандидатську дисертацію „Виборче законодавство України та проблеми його вдосконалення” на спецілізованій Раді Інституту держави і права ім.В.Корецького Національної академії наук України.
Трудову біографію розпочав у 1978 році – на посаді інженера, згодом - молодший науковий співробітник, науковий співробітник, старший науковий співробітник Інституту надтвердих матеріалів АН УРСР.
1981-84 - служба в армії (начальник радіолокаційної станції).
У 1990-1992 р.р. – старший викладач (за сумісництвом) факультету хімічного машинобудування Київського політехнічного інституту.
Член Народного Руху України з часу його заснування. У 1989 р. обраний заступником Голови Ради представників НРУ. У 1990-1997 р.р. на 2,3,4,5,6,7 Зборах Руху обирався заступником, першим заступником Голови Народного Руху України. У 1998 році на 8-х Зборах Народного Руху України звільнений з посади заступника Голови Руху й виведений із складу всіх керівних органів Руху.
У 1990 році обраний членом Центральної виборчої комісії, у 1991 р. - заступником Голови ЦВК, у 1993-1994 роках виконував обов'язки Голови Центрвиборчкому.
У 1994-1998 р.р. – народний депутат України 2-го скликання, обраний у 274 виборчому окрузі (Львівська область). Заступник Голови комітету з питань правової політики і судово-правової реформи. Координатор парламентської фракції Народного Руху України. У 1998-2001 р.р. народний депутат України 3-го скликання, обраний у 121 виборчому окрузі (Львівська область). Секретар комітету з питань правової реформи. Член Фракції Народного Руху України. Склав депутатські повноваження 18.10.2001 р.
У 2001-2002 р.р. Державний секретар Міністерства юстиції України.
У 2002 році обраний народним депутатом України 4-го скликання за виборчим списком блоку „Наша Україна”. Від реєстрації народним депутатом України відмовився.
У 2002-2005 р.р. міністр юстиції України.
У 2005-2006 р.р. заступник Голови правління ВАТ „Укрнафта”.
З серпня 2006 року – перший заступник Міністра Кабінету Міністрів - начальник Управління правового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України.
1 листопада 2006 року знову призначений міністром юстиції України.
Нагороджений : Орденами "Ярослава Мудрого" V ступеня, "За заслуги" ІІІ ступеня, "Заслужений юрист України", Почесної грамотою Кабінету Міністрів України, відзнакою "За служіння закону" Верховного Суду України, відзнаками відомств та громадських організацій України. Автор та співавтор 12 винаходів, 4 монографій, 48 наукових праць в галузі лазерної технології. Автор понад 20-ти наукових праць в галузі конституційного права. Автор і співавтор близько 50 –ти законопроектів, автор концепції Конституційного договору. Співавтор Конституції України.