Бостон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бостон – місто в північно-східній частині США; столиця штату Массачусетс; центр реґіону Нова Англія; порт над Атлантичним океаном.

Одне з найдавніших міст країни, засноване 1630 року (також одне з найбагатших).

Зміст

[ред.] Географічне розташування

Бостон розташований над Массачусетською затокою (частини більшої затоки Мен), яка складається з безлічі малих гаваней, гирл річок, боліт і каналів та є захищеною від штормів природним скельним хвилерізом. Все це робить затоку ідеальним місцем для морського порту.

[ред.] Населення

Населення Бостона – 589 тисяч меш. (2000).

Є центром міської агломерації, що складається з Бостона та сусідніх міст: Кембридж, Сомервіл і Бруклін (населення – 3407 тисяч меш. (2000)).

Метрополія Бостон – Ворчестер – Лоуренс має 5819 тисяч мешканців (2000) і є 7-ю за розміром у США.

[ред.] Історія

[ред.] Заснування міста

Бостон завжди був нерозривно пов’язаний з морем. Його історія почалася в XVI столітті, коли іспанські та португальські рибалки запливали в Массачусетську затоку в пошуках риби або притулку від штормів. Але першу постійну оселю створив тут англієць Роберт Ґорджес (Robert Gorges) щойно 1623 року. Він іменем британської корони оголосив себе зверхником 10-мильної прибережної смуги від Наганту до Чарлстона.

Першими поселенцями на теренах сучасного Бостону були колоністи з міста Салем, які в липні 1629 року оселилися на мисі Чарлтон.

На березі невеликої затоки на початку 1630-х років селилися купці. Тут було створено першу гавань – так званий the Town Dock. Вона на довгі роки стала центром морської діяльності Бостону. Рибалки та суднобудівники поступово освоювали узбережжя, а фермери – території на південь і захід від поселення.

[ред.] Розвиток морської торгівлі та суднобудування

Колоністи намагалися займатися землеробством, але швидко виявилося, що місцеві природні умови цьому мало сприяють. Тому багато бостонців зайнялися рибальством і бартерною торгівлею з індіанцями. Згодом пожвавилася внутрішня торгівля між поселеннями, розташованими над Массачусетською затокою.

Зростаюча морська активність бостонців викликала постійну потребу у поліпшенні прибережної інфраструктури. Оскільки місцева влада цим не займалася, ініціативу побудови портових споруд брали на себе підприємливі купці. Зі зростанням торгівлі і, відповідно, заможності комерсантів, зростала кількість причалів. У 1708 році їх було вже 78, що свідчить про масштаби діяльності порту. В 1710 році капітан Олівер Ноєс отримав дозвіл спорудити найдовший причал Long Wharf, який на тривалий час став центром портової діяльності Бостона. Причали дозволяли обслуговувати найбільші тогочасні судна. У XVIII столітті доказом зростаючого значення місцевого порту був власний морський маяк – перший у британських колоніях.

Для зміцнення обороноздатності зростаючого порту в 1632 році на Фортському пагорбі виникли перші фортифікації, а через два роки вони з’явилися також на острові Castle. Узбережжя було укріплене валом довжиною у півмилі.

Торгівельний флот Бостона, почавши свою діяльність комерційними операціями з британською метрополією, поступово зміцнював торгівельні обміни з іншими колоніями східного узбережжя Америки. Вже 1631 року такі контакти було встановлено з Вірджинією, звідки до Бостона надходили кукурудза, цукор, мідь, боброве хутро тощо.

Іншою основою економіки Бостона було суднобудування. Першим судном, збудованим у Бостоні, був Blessing of the Bay (корабельня „Медфорд”, 1631). Через 30 років бостонські купці мали близько 300 суден місцевого виробництва, задіяних в океанському та каботажному плаванні. Протягом 1674-1714 років бостонські корабели продали 1332 судна. Звичною практикою стала продаж у чужих портах вантажу разом із кораблем.

Міська влада Бостона всіляко сприяла морській діяльності мешканців. Рибалки та судові теслі звільнялися від військової служби, рибальські судна – від податків і мит (на перші 7 років). Влада вимагала від корабелів об’єднання в більші підприємства для оптимізації виробництва.

У період громадянської війни в Англії (1642-1649) інтерес до американських колоній в метрополії впав – скоротилися торгівля та потік іміґрантів. Але активність бостонського торговельного флоту зростала. У сфері його діяльності були не лише Бермуди, Барбадос чи Ямайка, але й далекий Мадаґаскар. Це дещо компенсувало спад торгівлі з європейськими портами. Бостон був заанґажований навіть у работоргівлю.

У XVIII ст. Бостон вважали центром північноамериканської торгівлі. Про багатство міста свідчила безліч банків, торгових домів, складів і причалів, а також розкішні кам’яниці вздовж головної вулиці міста. У місті процвітало кравецтво, перукарство, ювелірне ремесло.

У 1660 р. англійський парламент ухвалив черговий „навігаційний акт”, призначений охоронити Англію та її колонії від іноземної конкуренції. Тепер всю заморську торгівлю мали вести лише англійські судна. Акт також давав перелік колоніальних товарів, дозволених до вивезення лише до англійських портів (або через них). Ухвалений через 3 роки Staples Act перетворив Англію на єдиного експортера європейських товарів до колоній (безпосередній імпорт з Франції, Іспанії чи Нідерландів було заборонено). Бостонські купці зігнорували ці акти – більша частина торгівлі Бостона у 1660-1675 рр. відбувалася нелегально.

[ред.] "Бостонське чаювання"

В 1773 р. через перевиробництво чаю ціни на нього на світових ринках впали. Британська Ост-Індська компанія, маючи великі запаси цього товару, отримала від британського уряду право продавати чай в американських колоніях без мит і податків. Це вдарило по місцевих імпортерах чаю. Британська протекціоністська політика викликала протест в американських колоністів.

16 грудня 1773 р. до Бостонського порту прибули три судна Британської Ост-Індської компанії, навантажені китайським чаєм. Найближчої ночі 60 членів підпільної патріотичної організації „Сини Свободи” на чолі зі Семюелем Адамсом (1722-1803), перебраних за індіанців, вдерлися на кораблі і викинули весь вантаж до моря. Реакцією британської влади стало закриття Бостонського порту, що призвело до місцевої торгівлі. Це сприяло радикалізації настроїв і зрештою призвело до американської революції 1775-1783 рр. Згадана подія ввійшла до історії як „Бостонське чаювання”.

[ред.] XIX-XX століття

Бостон дав ім’я породі собак (бостонтер'єр) і бальному танцю (вальс бостон).

У Бостоні 1865 року оселився український церковний та громадський діяч Агапій Гончаренко, який започаткував українську політичну еміграцію до США.

Тепер Бостон є важливим промисловим (електроніка, приладобудування), торговельно-банківським і науковим центром.

[ред.] Пам’ятки історії та культури

Музеї (зокрема, комп'ютерів); громадські будівлі та собори XVIII-XIX ст.; жилі будинки XVII-XIX ст.

[ред.] Освіта, наука, охорона здоров’я

У Кембриджі (передмістя Бостону) міститься найдавніший університет США – Гарвардський (заснований 1636 року), у структурі якого діє Український Науковий Інститут Гарвардського Університету.

Неподалік розташований Массачусетський технологічний інститут (Massachusetts Institute of Technology) – одна з найпрестижніших вищих технічних шкіл країни.

Бостон відомий дитячим опіковим центром Shriners Hospital – одним із небагатьох медичних осередків у світі, який володіє технологією штучного нарощування шкіри. Саме сюди в березні 2005 року доставили на лікування 5-річну Настю Овчар, яка, рятуючи від пожежі дворічну сестру, втратила 80% шкіри.Категория:Бостон Категория:Столицы штатов США