Коцюбинський Юрій Михайлович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Юрій Михайлович Коцюбинський (25.11.(7.12).1896, Вінниця 8.3.1937) — Радянський партійний, державний і військовий діяч. Входив з грудня 1917 р. до першого радянського уряду України — заступник, а потім народний секретар військових справ. Боровся за встановлення влади більшовиків в Україні. Репресований.
[ред.] Біографічні відомості
Н. у м. Вінниці. Син визначного українського письменника М. Коцюбинського. Навчався у Чернігівській гімназії. З 1913 став чл. РСДРП. Восени 1916 мобілізований в російську армію. Навчався в школі прапорщиків в Одесі, проходив службу в Петрограді. В жовтні 1917 брав участь у більшовицькому перевороті в столиці Російської імперії.
[ред.] Кар'єра
У грудні 1917 увійшов до складу Народного Секретаріату спочатку як заступник, а згодом — як виконуючий обов'язки народного секретаря військових справ. У січні 1918 призначений головнокомандуючим збройними силами т. зв. радянської «Української Народної Республіки», які в своїй абсолютній більшості складалися з петроградських і московських червоногвардійців. З березня 1918 — член більшовицького ЦВК, народний секретар внутрішніх справ, а з кінця листопада — Тимчасового робітничо-селянського уряду України. В 1919-20 керував більшовицькими державними і партійними органами в Чернігові і Полтаві. З 1920 — на дипломатичній роботі в Австрії (1920-22, 1925-27) та Польщі (1927-30). З лютого 1930 К. — заступник голови, а з лютого 1934 — голова Держплану і заступник голови Раднаркому УСРР. Входив до складу ЦККП(б)У, був членом ВУЦВК. У листопаді 1934 знятий з роботи, згодом виведений із складу ЦК КП(б)У і в березні 1935 виключений з більшовицької партії. В лютому 1935 заарештований, звинувачений в антирадянській діяльності і засуджений рішенням особливої наради при НКВС СРСР до 6 років заслання у Західному Сибіру. В жовтні 1936 був заарештований на засланні і перевезений в Київ. К. разом з В. Порайком, М. Голубенком, Титарем, Тирчуком, Логинівом, Плескачевським був звинувачений у організації за дорученням Г. П'ятакова і керівництві діяльністю контреволюційною троцькістською організацією в Україні («український троцкістський центр»). 8.3.1937 засуджений колегією Верховного суду СРСР до розстрілу і того ж дня вирок було виконано. В грудні 1955 реабілітований. Відомим є «Лист без конверта» С. Єфремова до К., в якому український вчений звинуватив його у кривавих злочинах проти власного народу.
![]() |
Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |