Абат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

АБАТ (лат. abbas від арамейськ. або — батько) — почесне ім'я духовних осіб римо-католицької церкви, яке, починаючи з V ст. надавалося винятково настоятелям монастирів (абатств) і було назвою церковної посади.

Аналогічне звання з жіночим закінченням, абатиса, надавали настоятелькам жіночих монастирів.

В подальшому перетворилось на форму ввічливого звернення до всіх духовних осіб.

[ред.] Дивись також