Лучицький Іван Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Іван Лучицький
Іван Лучицький

Іва́н Васи́льович Лучи́цький (2 червня (14 червня) 1845, Кам'янець-Подільський22 серпня 1918, Київ) — український і російський історик. Член-кореспондент Петербурзької АН (1908).

Зміст

[ред.] Біографічні дані

Народився в сім’ї викладача семінарії, а потім гімназії. Навчався у Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії (1857—1861; вступив у третій клас; наприкінці 1861 перейшов у сьомий клас першої Київської гімназії).

1866 закінчив Київський університет.

1877—1907 — професор Київського університету.

Від 1908 — прфесор Вищих жіночих курсів у Петербурзі.

Належав до Конституційно-демократичної партії (тобто — був кадетом). 1907 — депутат ІІІ Державної Думи від Києва.

Був членом Старої Громади. Один із засновників Українського наукового товариства у Києві.

Досліджував переважно історію країн Європи.

[ред.] Сім'я

Родина Лучицьких на хуторі Каврай
Родина Лучицьких на хуторі Каврай

Дружина Марія Вікторівна Лучицька — перекладачка та громадська діячка, видавець.

У Лучицьких було троє дітей. Старший син — Володимир Лучицький — став геологом.

Микола, як і брат, закінчив також Київський університет, став юристом, як згадувала сестра, «слідчим з особливо важливих справ». Дочка Ольга закінчила Вищі жіночі курси.

Микола й Ольга добре знали чужоземні мови і навіть іноді допомагали матері в перекладах. У Ольги Іванівни згодом брав уроки французької майбутній письменник Віктор Некрасов.

Ольга вийшла заміж за адвоката й літератора, учасника Російсько-японської війни, кадета, громадського діяча Леонтія Чолганського, предком якого вважався осілий в Україні наполеонівський лікар (де ля Фліз), котрий жив в Україні й склав знамениті етнографічні альбоми.

[ред.] Праці

  • «Феодальна аристократія і квльвіністи у Франції» (1871).
  • «Католицька ліга і квльвіністи у Франції» (1877).
  • «Обющинне землеволодіння в Малоросії» (1882).
  • «Матеріали до історії землеволодіння в Полтавській губернії в 18 ст.» (1873).
  • «Робітниче населення і економічна політика німецьких міст 15—16 ст.» (1884).
  • «Селянське землеволодіння у Франції напередодні революції» (1900).
  • «Становище землеробських класів у Франції напередодні революції і аграрна реформа 1789—1793 рр.» (1912).

[ред.] Література

  • Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. — Т. 4. — С. 1389.
  • Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 6. — К., 1981. — С. 246.
  • Радянська енциклопедія історії України. — Т. 3. — С. 39.
  • Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 425—426.
  • Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XІX—XX ст. Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам’янець-Подільський, 1993. — С. 274.
  • Шкурко С. І. В. Лучицький: Наші славетні // Прапор Жовтня (Кам’янець-Подільський). — 1973. — 3 січня. — С. 4.
  • Кукурудзяк М. Кам’янчанин І. В. Лучицький — видатний історик нового часу // Кам’янеччина в контексті історії Поділля: Науковий збірник. — Т. 2. — Кам’янець-Подільський, 1997. — С. 105—106.
  • Новікова Олена. Втрачений світ // Дзеркало тижня. — 2005. — № 30.