Магнітна проникність
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Магнітна проникність (найчастіше позначається літерою μ) пов'язує між собою вектори індукції та напруженості
статичного магнітного поля в середовищі:
.
(дана формула справедлива лише для статичного, тобто незмінного у часі, магнітного поля в середовищах, що не мають властивостей магнітного гістерезису).
В системі СІ величина μ у попередній формулі має назву абсолютної магнітної проникності і обчислюється як добуток магнітної проникності вакууму μ0 та відносної магнітної проникності середовища μr:
- μ = μ0μr.
Магнітна проникність середовища μ (μr у системі СІ) залежить від властивостей речовини, з якої утворене це середовище і пов'язана з магнітною сприйнятливістю χm:
- μ = 1 + χm.
У залежності від величини відносної магнітної проникності, речивони класифікуються наступним чином:
- При μ < 1 — матеріал є діамагнетиком
- При μ > 1 — матеріал є парамагнетиком
- При μ > > 1 — матеріал є магнітно упорядкованим (феромагнетиком, антиферомагнетиком, ферімагнетиком).
Магнітна проникність анізотропних середовищ є тензорною величиною, внаслідок чого напрямки векторів індукції та напруженості магнітного поля можуть відрізнятися один від одного.