Арес
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
А́рес, Аре́й, Еніа́лій (гр. Ares, Enialios) — син Зевса й Гери, спочатку бог бур і гроз, пізніше бог війни, що виїздив на бойовій колісниці в золотому озброєнні. Його супроводили сестра Еріда («Сварка»), сини Деймос («Жах»), Фобос («Страх») і духи смерті кери. Сварливий та агресивний, бог війни не мав великої симпатії ні з боку людей, ні з боку богів. А. коханець Афродіти, що народила від нього Ероса, Антероса, Гармонію, Деймоса та Фобоса. Гомер розповідає про участь А. в Троянській війні на боці троянців; поранений Діомедом, він кричав від болю так голосно, як можуть кричати 9000 або 10 000 чоловіків («Іліада», V, 860). У сутичці А. здолала Афіна. А. двічі боровся з Гераклом і був поранений. З ревнощів А. убив коханця Афродіти Адоніса, обернувшись у кабана. А., єдиного з богів, не запросили на весілля Пейрітоя, через що він накликав війну між кентаврами й ланітами. Коли А. убив Посейдонового сина за зґвалтування сестри, Посейдон звинуватив його перед ареопагом в Афінах, але суд відхилив обвинувачення. В «Одіссеї» розповідається, як чоловік Афродіти Гефест зловив коханців під час любовного побачення в хитро розставлені тенета.
У Греції культ А. був поширений менше, як культ інших богів. Улюбленим місцем перебування А. була «країна бур» Фракія. У Колхіді, в діброві А., на дубі висіло золоте руно. У Спарті біля храму Посейдона спорудили статую А. У Фівах культ А. був поширений більше. В Афінах його йменням назвали пагорб Ареопаг, а біля підніжжя спорудили храм на його честь.
У давньогрецькому мистецтві А. не такий популярний, як інші боги Олімпу. Його зображували молодим гарним чоловіком із щитом і списом або мечем. Відома статуя А. в копії Лісіппа. В Ермітажі є римське погруддя А. в бойовому шоломі, гребінь якого підтримує сфінкс (мабуть, копія статуї роботи Поліклета). У мистецтві нового часу А. присвячені статуї Канови, Торвальдсена, картини Боттічеллі, Веласкеса та ін.
Стародавні римляни ототожнювали А. з Марсом. В осків і сабінів Марс називався Мамерс (Маворс). Спочатку його шанували як бога — опікуна пір року, особливо весни (звідси назва присвяченого йому місяця Martius — березень). Пастухи шанували його як захисника отар, котрі Марс охороняв від вовків. Після злиття його культу з культом А. Марса почали шанувати як бога війни: Mars Gradivus — «Марс, що крокує до бою». Його вважали батьком легендарних засновників Рима Ромула й Рема. Культом Марса відала колегія жерців-саліїв. Місце шанування було біля брами Порта Капена, на Марсовому полі, а також у Регії (в імператорському будинку на Форумі), де зберігався священний спис. Марсовим назвали (з XIX ст.) велике поле в Петербурзі, де раніше відбувалися військові паради.
У переносному розумінні Арес і Марс є синонімами слова «війна»; марсівський означає «військовий», «войовничий».