Газовий поклад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Газовий поклад (рос. газовая залежь, англ. gas accumulation, gas deposit, нім. Gaslager n) – природне скупчення природного газу в пастці, утвореній пластом-колектором і бар’єром з непроникних порід.

Г.п. приурочений до пористих, тріщинуватих, кавернозних гірських порід (пісковиків, алевролітів, вапняків та ін.).

Г.п. класифікують за:

  • складом газу,
  • режимом розробки,
  • умовами залягання.

За останньою ознакою Г.п. поділяються на:

  • пластові,
  • склепінчасті,
  • екрановані (літологічно, стратиграфічно, тектонічно);
  • масивні та
  • літологічно обмежені.

Осн. параметри Г.п.: пластовий тиск, висотне положення газоводяного контакту, поверх газоносності (загальна газонасичена товщина), розміщення внутрішніх і зовнішніх контурів газоносності. Крім загальної газонасиченої виділяють ефективну газонасичену товщину, яка визначається виключенням з першої непродуктивних прошарків (напр., глинистих).

Розміри Г.п. - від десятків тисяч м3 до трлн. м3 газу. Сукупність покладів, приурочених до загальної ділянки земної поверхні і підпорядкованих єдиній тектонічній структурі, утворює газове родовище.

[ред.] Література