Золоте правило Фермі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Золоте правило Фермі - це математична формула, за якою обраховується ймовірність переходу квантовомеханічної системи із початкового стану <i| в кінцевий стан <f| під дією періодичного збурення \hat{V}e^{i\omega t} + к.с. із частотою ω.

T_{i\rightarrow f} = \frac{2\pi}{\hbar} \left| <i|\hat{V}|f> \right|^2 \delta(E_f - E_i \pm \hbar \omega),

де Ef - енергія кінцевого стану, Ei - енергія початкового стану, δ - дельта-функція Дірака, \hbar - приведена стала Планка.

Золоте правило Фермі ствердує, що при квантовомеханічних переходах виконується [[закон збереження енергії]], тож енергія кінцевого стану повинна дорівнювати сумі енергій початкового стану й поглинутого кванта або ж різниці енергій початкового стану й енергії випроміненого кванта.

Матричний елемент <i|\hat{V}|f> визначає додаткові правила відбору для кожної конкретної системи.

Важливим наслідком із золотого правила Фермі є те, що ймовірності поглинання й випромінювання кванта одинакові. Якщо система може перейти із стану <i| у стан <f|, то під дією того ж збурення вона може перейти зі стану <f| у стан <i|. Проте детальніший розгляд із врахуванням квантування поля збурення приводить до висновку, що поряд із вимушеним випромінюванням можливе також і спонтанне випромінювання, не враховане в наведеній вище формулі.


[ред.] Див. також

Перетин розсіяння

Іншими мовами