Водонапірний режим газових родовищ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Водонапірний режим газових родовищ (рос. водонапорный режим газовых месторождений; англ. water regime, hydrolycity; нім. Wassertrieb m, Wasserdruckregime n der Erdgaslagerstätten f pl) — режим, при якому приплив корисних копалин до вибоїв видобувних свердловин зумовлений енергією стисненого газу і напором контурної або підошовної води, яка просувається до газового покладу. Водонапірний режим характерний для більшості родовищ газу. Супроводжується надходженням пластової води до газового покладу, защемленням газу (внаслідок неповного витіснення його з пористого середовища, а також вибірного просування води по добре дренованих і найбільш проникних пропластках). Пов'язане з водонапірним режимом сповільнення темпу падіння пластового тиску збільшує тривалість періоду безкомпресорної експлуатації родовища, підвищує ефективність роботи устаткування низькотемпературної сепарації і т. д. Недолік водонапірного режиму — обводнення експлуатаційних свердловин, і, внаслідок цього, необхідність збільшення їх кількості; зниження коефіцієнта газовилучення із газового пласта (для теригенних колекторів 0,79; карбонатних — 0,7; дані, середньозважені по запасах). У зв'язку з цим особлива увага при В.р. надається контролю і регулюванню просування пластових вод у покладі. Останнє здійснюється розміщенням свердловин за спеціальною схемою на площі родовища, диференційованим відбиранням газу з різних частин родовища та ін.


[ред.] Література

Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3