Адміністративний поділ Японії
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Адміністративний поділ Японії |
---|
Регіональний рівень |
Регіони Японії (地方 тіхо) |
Рівень префектур |
Префектури Японії (都道府県 тодофукен) |
Одиниці нижчого рівня |
Області Хоккайдо (支庁 сітьо) |
Особливі міста визначені указами уряду (政令指定都市 сейрей тосі) |
Повіти (郡 ґун) |
Муніципальний рівень |
Центральні міста (中核市 тюкаку сі) |
Особливі міста (特例市 токурей сі) |
Міста (市 сі) |
Спеціальні райони Токіо (特別区 токубецу ку) |
Райони (区 ку) |
Містечка (町 тьо / маті) |
Села (村 сон / мура) |
Зміст |
[ред.] Адміністративний поділ Японії
Японія офіційно поділяється на 47 адміністративних одиниць найвищого рівня. Вони об'єднанні у систему тодофукен (都道府県). За цією системою країна складається з однієї столиці то (都) - Токіо, одного краю до (道) - Хоккайдо, двох округів фу (府) - Кіото і Осаки, та сорока трьох префектур кен (県). Для зручності, у Західному японознавстві прийнято називати вищезгадані одиниці "префектурами".
Префектури поділяються на менші адміністративні одиниці. Це області, особливі міста визначені указами уряду, та повіти. Області, яких нараховуєтться 14, існують лише у префектурі Хоккайдо. Для решти префектур нижчою одиницею є повіт. До особливих міст, визначених урядовими указами, належать міста, населення яких перевищує 500 тисяч чоловік. Це - Кобе (1956), Кіото (1956), Наґоя (1956), Осака (1956), Йокохама (1956), Кітакюсю (1963), Фукуока (1972), Кавасакі (1972), Саппоро (1972), Хіросіма (1980), Сендай (1989), Тіба (1992), Сайтама (2003), Сідзуока (2005)та Сакаї (2006). Міста Ніїґата і Хамамацу будуть включені до списку особливих у 2007 році. Столиця Токіо до подібних міст не належить, бо є міським конгломератом, а не містом.
Сучасна система адміністративного поділу була запроваджена у 1871 році, в період Мейдзі, у результаті якої були ліквідовані князівства хан і утворено префектури (廃藩置県 - хайхан тікен). На початку кількість префектур дорівнювала кількості хан - понад 300 одиниць. Згдом їх скоротили до 72, а у 1888 році - до 47. Закон про місцеву автономію надав префектурами більше владних повноважень. Наразі, враховуючи стірмкий розвиток урбанізації в Японії, японський уряд розглядає проект реформування префектур у 10 більших адміністративних одиниць.
Окрім префектур і повітів, в країні існують адміністративні одиниці муніціпального рівня які користуються широкою автономією. Це центральні міста префектур, особливі міста, власне міста, 23 спеціальні райони Токіо, а також містечка і села.
[ред.] Історія типів префектур
До особливих префектур можна віднести Токіо, Кіото, Осаку, і Хоккайдо. У добу Едо (1603-1867), сьоґунат встановив 9 міських районів, якими керували урядники з центру (奉行支配地), та 302 районів містечок, якими керували міські чиновники (郡代支配地). З настанням епохи Мейдзі 9 міських центрів були перетворені на округи фу, а 302 райони містечок - на префектури кен. У 1871 році, після адміністративної реформи, в Японії було встановлено 3 округи фу - Токіо, Кіото та Осака. З 1943 року окуруг Токіо було перефменовано на столицю то (хоча закону про столицю затверджено не було).
У випадку з Хоккайдо обставини склалися по іншому. Цей острів, який японці називали Едзосіма - "острів айнів" - знаходився поза контролем сьоґунів. Виняток складали незначні володіння самурайських родів на півлні острова. З 1886 року він отримав назву "Хоккайдо", що означала "край північного моря". Її походження пов'язане із назвами стародавніх японських країв до (道), запроваджених у 7 ст. японським імператорським урядом. Оскільки на середину 19 століття більша частина острова Хоккайдо була не освоєна японцями, були встановлені 14 областей сітьо, своєрідних центрів японської колонізації.
[ред.] Список префектур
Таблиця показує загальноприйнятий поділ префектур з півночі на південь.
01. |
17. |
33. |
Префектури часто групують у регіони для зручності. Ці регіони, склалися історично, вони не мають адміністративного апарату і не є адміністративними одиницями.
Таблиця показує загальноприйнятий поділ префектур за регіонами з півночі на південь.
Регіон | Префектури |
---|---|
Хоккайдо (1) | Хоккайдо |
Тохоку | Акіта, Аоморі, Фукусіма, Івате, Міяґі, Ямаґата |
Канто | Тіба, Ґунма, Ібаракі, Канаґава, Сайтама, Тотіґі, Токіо |
Тюбу (2) | Аїті, Фукуї, Ґіфу, Ісікава, Наґано, Ніїґата, Сідзуока, Тояма, Яманасі |
Кінкі | Хьоґо, Кіото, Міє, Нара, Осака, Сіґа, Вакаяма |
Тюґоку | Хіросіма, Окаяма, Сімане, Тотторі, Ямаґуті |
Сікоку | Ехіме, Каґава, Коті, Токусіма |
Кюсю | Фукуока, Каґосіма, Кумамото, Міядзакі, Наґасакі, Оїта, Саґа |
Окінава | Окінава |
(1) Південна частина острова Сахалін та 4 південних острови Курильскої гряди (на карті не вказані) стали японською територією з 1907 року. По закінченню Другої світової війни вони були окуповані СРСР і досі лишаються під російською юрисдикцією. Японський уряд вважає ці території власністю Японії.
(2) Регіон Тюбу поділяється на менші субрегіони - Хокуріку, Косінтецу, Токай і Тюкю.
[ред.] Джерела та лінки
- Інформація про систему адміністративного поділу Японії тодофукен (яп.)
- Карта адміністративного поділу Японії
- До проблеми типологізації префектур (яп.)
Регіони Японії |
---|
Хоккайдо · Тохоку · Канто · Тюбу · Кінкі · Тюґоку · Сікоку · Кюсю · Окінава · |