Брацлавське воєводство
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Брацлавське воєводство - південно-східна частина давнього Поділля, створено у 1566 році у складі трьох повітів:
- Брацлавського,
- Вінницького
- і Звенигородського.
Брацлавське Поділля, до якого відносилася частина Кіровоградської області, розташована за р.Синюхою, остаточно ввійшла до складу Великого Литовського князівства на початку 1430-х років, в 1566р. ця литовська провінція була перетворена на Брацлавське воєводство.
За Люблінською унією 1569 року Брацлавське воєводство відійшло до Речі Посполитої.
За Білоцерківським мирним договором, укладеним між гетьманом України Богданом Хмельницьким і польським урядом 18 вересня 1651 р. козацькою теритирією визнавалося лише Київське воєводство, в Брацлавське воєводство повернулася польська адміністрація. В травні 1652 р. Богдан Хмельницький анулював умови цього договору.
Зміст |
[ред.] Брацлавщина перейшла під владу Речі Посполитої
По Люблинській унії 1569 року Брацлавщина перейшла під владу Речі Посполитої. і була перетворена в Брацлавське воєводство. Шляхта, що ринулася сюди, захоплювала кращі землі. У 1598 році у Вінницю були переведені всі урядові заклади, і вона стала столицею Брацлавського воєводства, тому що Брацлав ще частіше піддавався нападам татар, та й неспокійна Запорізька Січ знаходилася близько. Це обумовило наступний етап зросту Вінниці - забудову правого берега Бугу. Нове розташування замку, що зайняв найважливіше місце в структурі міста, сформувало і планувальну мережу вулиць Правобережжя, що пучком збігали до мосту, пізніше перекиненому на замковий острів Кемпа, а з його - на лівий берег. Ця схема вулиць існує і нині.
У 1610 році староста брацлавський Валентин Калиновський пожертвував тридцять тисяч злотих і два села для монастиря єзуїтів, що оселилися у Вінниці. Вони побудували величезний костьол, колегіум (школу), конвикт (гуртожиток), оточивши їх, подібно до фортеці, товстими цегельними стінами з вежами по кутах. Монастирський ансамбль розмістився в нагорній частині правого берега, видимий здалеку, що домінує над рікою. Його "муровані" будівлі у свій час робили сильне враження капітальністю і добротністю, і з тих пір за ними закріпилася назва Мури (від латинського murus - стіна).
У 1616 році, у противагу кляштору єзуїтів, був заснований православний Преображенський монастир. І почалося змагання двох віросповідань - жорстокою, непримиренною, прикритою маскою "благочиння" боротьба. У 1621 році у Вінниці з’являються домініканці, яким староста Ян Ордживольський дав місце в Мурах, поруч з єзуїтами, і великі маєтності. І вони побудували монастир. Ще через п’ять років відкривається другий православний монастир - жіночий Благовіщенський. Важливу роль грали православні церковні братерства, що повсюдно виникали тоді , у Вінниці - братерство Козьми і Дем’яна, організоване незабаром після Люблінської церковної унії, українська братерська школа проіснувала у Вінниці поруч з Мурами біля двохсот років. У 1632 році при сприянні видатного діяча української культури митрополита Петра Могили і брацлавського підсудка Михайла Кропивницького був відкритий православний колегіум при братерському Вознесенську монастирі. Але через сімох років підступ єзуїтів колегіум закрився. А в 1645 році при жіночому православному монастирі була створена братерська школа.
[ред.] Спустошення Брацлавщини в другої половини XVII ст
У Брацлавському воєводстві з 1629 по 1664 рр., згідно з підрахунками, кількість димів зменшилася з 71 471 до 6111, тобто в 11,6 раза, в тому числі на селі - з 22 656 до 3465, тобто у 6,5 раза. Брацлавське воєводство та центральна й південна частини Київського зазнали найбільшого спустошення, оскільки протягом тривалого періоду другої половини XVII ст. були "театром" військових дій.
Переселення та втечі представників різних верств населення у Брацлавське, Подільське та центральну й південну частини Київського воєводства в кінці XVII - на початку XVIII ст. зафіксовані також в актових книгах гродських судів.
[ред.] Брацлавщина і Поділля в складі Туреччини
в 1671 р. спалахнула війна між Польщею і Туреччиною, внаслідок якої, згідно Бучацького мирного договору 18 жовтня 1672 р., Поділля відійшло до Туреччини, власне Брацлавщина опинилася під владою залежного від турків гетьмана Петра Дорошенка. В квітні ж 1673 р. польський сейм відмовився затвердити умови Бучацького договору, що призвело до нової польсько-турецької війни. За Журавненським мирним договором 17 жовтня 1676 р., яким вона закінчилася, Поділля залишилося в складі Туреччини, значна частина Правобережної України, в тому числі і землі сучасного Ульяновського району, визнавалася козацькою територією під протекторатом Туреччини. Та й цей договір не був ратифікований польським сеймом. Бахчисарайський мирний договір 13 січня 1681 р., яким закінчилася російсько-турецька війна 1677 - 1681 рр., обумовив між цими двома державами закріплення Брацлавщини і південної Київщини за Туреччиною.
[ред.] У складі Росії
По другому розділі Речі Посполитої 1793 року Поділля і Брацлавщина відійшли до Росії й утворили Подільську губернію, до західної частини губернії увійшло власне Подільське воєводство, у східну - Брацлавське. Після приєднання Поділля до Росії Вінниця стала губернським містом, але після установи Подільської губернії з центром у Кам'янці була переведена в штат повітового міста.
В 1793 р. на територіальній основі Брацлавського і Київського воєводств було створене / 2 квітня 1795 р. / Брацлавське намісництво, в якому опинились частини Кіровоградщини, що входили раніше до складу цих воєводств.
За указом 27 січня 1795 р. з частини Брацлавського намісництва та, Єлисаветградського, Новомиргородського, Херсонського повітів і Очаківської області / відійшла до Росії за Трактатом вічного миру і дружби, укладеним між Росією і Туреччиною 29 грудня 1791 р., вже в середині 1792 р. розділялася на 4 повіти з центрами в Голті, Нових Дубосарах, Гаджибеї та Очакові / Катеринославського намісництва було створене Вознесенське намісництво, адміністративним центром якого в 1795 р. був тимчасово Новомиргород, в 1796 р. - спеціально побудоване біля містечка Соколів на р Південний Буг м. Возцесенськ. Вознесенське намісництво було відкрите ІЗ червня 1795 р. в складі 12 повітів: Вознесенського, Богопільського, Катеринопільського, Єленського, Єлисаветградського, Новомиргородського, Ольгопільського, Тираспольського, Уманського, Херсонського, Черкаського та Чигиринського.