Дрофань Анатолій Павлович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дрофа́нь Анато́лій Па́влович (17 листопада 1919, містечко Ічня, тепер місто Чергігівської області — 25 травня 1988, Київ) — український письменник. Член Спілки письменників України від 1958.
Народився в родині залізничника. 1935 закінчив Ічнянську семирічну школу, після чого продовжив освіту на робітничому факультеті при Ніжинському педагогічному інституті. 1938 вступив на філологічний факультет Київського університету. У зв'язку з війною закінчив його тільки 1945.
Працював у редакціях республіканських газет «Молодь України», «Колгоспне село» та журналі «Україна».
Друкувався з 1945. Першу книжку видав 1956.
З російської мови переклав низку творів Віталія Біанкі, Михайла Алексєєва.
Окремі твори Дрофаня перекладено російською, білоруською, казахською, німецькою мовами.
[ред.] Основні видання
- Збірка оповідань для дітей середнього шкільного віку «Журка із Сонцеграда» (1956).
- Збірка сатиричних оповідань «Іменини» (1957).
- Книжка для дітей «Про барона, Мавру і мале вушко» (1959).
- Документальна повість «Коли ми красиві» (1962).
- Збірка оповідань «Троянди» (1963).
- Книжка для дітей «Коли я виросту» (1963).
- Книжка для дітей «Янехо» (1965).
- Збірка оповідань «Альбіон» (1967).
- Збірка оповідань «Земля для квітів» (1968).
- Повість «У кожному камені — іскра» (1971).
- Книжка для дітей «Загадка старої дзвіниці» (1971).
- Повість «Біла криниця» (1975).
- Історичний роман із часів гайдамаччини «Таїна голубого палацу» (1978).
- Збірка оповідань «Сонцелюби» (1979).
- Історико-біографічний роман «Буремна тиша» (1984) — про Степана Васильченка.
[ред.] Література
- Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 136—137.
- Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 78.
- Міщенко Д. О. Дрофань Анатолій Павлович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 114.