Інтерполяція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Інтерполяція (рос. интерполяция, англ. interpolation, нім. Interpolation f, Einschaltung f) –

1) У математиці - спосіб, за допомогою якого за таблицею, що містить де-які числові дані, можна знайти проміжні результати, яких нема безпосередньо в таблиці. Напр., визначення функції f(X) для аргументів X, які знаходяться між значення-ми X0(Xi)…Xn, за відомими значеннями f(Xi), де Xі = Xo, X1 ,…,Xn. Якщо X лежить зовні інтервалу (X0...Xn ), аналогічна процедура називається екстраполяцією. Найбільш простою є лінійна інтерполяція, при якій приріст функції вважають пропорційним приросту аргументу.

2) В геодезії та маркшейдерській справі І. використовують для визначення проміжних значень функцій за математичними таблицями, визначення проміжних значень показника за даними ізоліній на графіках ізопотужностей, ізогіпс та ін.

3) Загально - при написанні термінів - неавторські вставки слів, речень або чисел у тексті під час переписування, опрацювання руко-писів, при копіюванні географічних карт тощо.

3) В статистиці - спосіб матем. обґрунтування невідомих значень динамічного ряду явищ за допомогою відомих сусідніх членів ряду або на основі встановленого взаємозв’язку інтерпольованого явища з іншими явищами, кількісний вираз яких відомий.

[ред.] Література