Колорадський жук
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Колорадський жук | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() |
||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
||||||||||||||
Leptinotarsa decemlineata Say, 1824 |
||||||||||||||
|
Колорадський жук (Leptinotarsa decemlineata) економічно важливий шкідник картоплі. Довжина тіла приблизно 10 мм, забарвлення надкрил яскраво жовте або оранжеве з 5 поздовжніми темно-коричневими смугами на кожному з них. Вид було описано 1824 року Томасом Сеєм на матеріалах, зібраних у Скелястих горах на Solanum rostratum. Походження цього жука не зовсім ясне, але здається вірогідним, що Колорадо і Мексика є частиною його нативного ареалу на південному заході Північної Америки.
[ред.] Життєвий цикл

Природнім кормом для колорадського жука слугувало листя Solanum rostratum, але разом з інтродукцією картоплі в межі природнього ареалу виду сталася зміна харчової рослини. Інколи колорадський жук живиться також листям помідорів і баклажанів. Самка відкладає до 400 жовтувато-оранжевих яєць, довжиною приблизно 1,5 мм. Зазвичай яйця відкладаються купками (близько 30 яєць) на нижню сторону листка. Тривалість кожної стадії залежить від температури середовища. За 4-15 днів з яєць виходять червонувато-коричневі личинки з двома рядами темно-коричневих плям на кожному боці, які живляться листками. Стадія личинки має чотири віки (тобто личинки линяють тричі). Личинка першого віку близько 1,5 мм завдовжки, останнього четвертого - близько 8 мм. Розвиток личинок першого-третього віку триває по 2-3 дні, четвертого - 4-7. Перед заляльковуванням, кожна личинка протягом кількох діб не живиться (стадія передлялечки, яку можна впізнати через низьку активність та бліде забарвлення). Передлялечки падають на землю, зариваються в ґрунт на декілька сантиметрів, де і заляльковуються. В залежності від температури, світлового режиму та якості кормової рослини, імаго можуть з'явитися за кілька тижнів, або ж впасти в діапаузу до весни. Імаго повертаються на харчові рослини, де паруються. Залежно від температурного режиму можуть давати до 3 поколінь за сезон.
[ред.] Поява в Європі
1877 року колорадський жук потрапив до Німеччини, де його було знищено. Під час, або одразу після Першої світової війни він прижився неподалік американської військової бази в Бордо (Франція) та почав розповсюджуватися протягом Другої світової війни в Бельгію, Нідерланди та Іспанію. Під час та одразу після Війни його популяція надзвичайно зросла і він почав розповсюджуватися на схід, і тепер зустрічається майже по всій Європі. Під час Другої світової війни, фашистський режим в Німеччині використовував жука з пропагандистськими цілями, заявляючи, що жука було зкинуто американськими повітряними силами. Американців також звинувачувало і керівництво радянського окупаційного сектору Німеччини. До 1950 року колорадського жука було знайдено майже на половині картопляних полів в Німеччині. В Європейському союзі вид є карантинним в Великобританії, Ірландії, на Балеарських островах, Кіпрі, Мальті та в південній частині Швеції і Фінляндії (колорадського жука не було знайдено в цих країнах).