Грабовський Леонід Олександрович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Леонід Олександрович Грабо́вський - український композитор.
Народився 28 січня 1935 року в Києві. Почав навчатися гри на фортепіано у 16-річному віці. Студіював економіку в Київському державному університеті ім.Т.Г.Шевченка (1951-1956), а водночас - фортепіано й теорію музики (приватно до 1954 року) та в Київській державній консерваторії ім. П.І.Чайковського - композицію як студент у проф.Л.Ревуцького (1954-1956), відтак як студент і аспірант у проф. Б.Лятошинського (1956-1962) Закінчив консерваторію (1959) й аспірантуру (1962), згодом там викладав теорію й композицію (1966-1969). Його дипломний твір, “Чотири українські народні пісні” для хору й оркестру, отримав І премію на Всесоюзному конкурсі молодих композиторів (1959) та був високо оцінений Д.Шостаковичем. На початку 1960-х років він разом з В.Сильвестровим, В.Годзяцьким, В.Загорцевим та іншими сформували групу музикантів, пізніш названу “Київським авангардом”, що вивчали творчість Стравінського, Бартока, композиторів Другої Віденської школи (Шенберґа, Веберна, Берґа), а також Вареза, Кейджа, Фельдмана, Ксенакіса, Беріо, Лютославського та інших пост-серійних |аванґардових композиторів (зокрема польських). Через розходження з ретроґрадними тенденціями офіційних музичних кіл СРСР члени “Київського авангарду” зазнавали різного роду утисків, що врешті-решт призвели до розпаду цієї групи. У 1970-х працював як вільний композитор у Києві, зокрема у жанрах театральної та кіномузики. 1981 року поїхав з України до Москви, де працював вільним композитором та перекладачем і редактором часопису “Советская музыка” (нині “Музыкальная академия”), а 1989 року - до США (на запрошення Українського Музичного Товариства), де був композитором-резидентом при Українському Інституті Америки в Нью-Йорку (1990-1994). Отримував замовлення від ансамблю Континуум, який дав концерт-ретроспективу його творів (Нью-Йорк, 1992), вивчав комп'ютерні музичні технології, виступав з гостьовими лекціями про сучасну укра-їнську музику в університетах Америки та інших країн. Зараз мешкає в Нью-Йорку, працюючи як композитор та церковний органіст. Оприлюднив декілька статей (“Советская музыка”, 1969, №2, та 1988, №10; “Die Musik”, 1989, Nо.1), зробив низку важливих перекладів на російську та українську мови (Е.Кренек “12-тоновий контрапункт”; Г.Єлінек “Введення до 12-тонової композиції”; тощо). Видав українсько-анґлійський та анґло-український словник. На початку періоду пошуків характерними рисами його музичного стилю були дисонансовий контрапункт і асиметричні поліритмічні комбінації. Після 1964 року він раптово відійшов від цього стилю, звернувшись до компонування циклів вокально-інструментальних та інструментальних п'єс в афористичній манері пост-веберніанців, з алеаторними ритмами, елементами часової нотації Лучано Беріо та сполученнями незвичних тембрів. Кульмінацією всієї його творчості 1960-х стала світова прем'єра одного з найамбітніших його творів мелодрами “Море” на Музичному тижні Ґаудеамус (Роттердам, Голландія, 1971). Водночас, у циклі п'єс “Гомеоморфії”, він почав розвивати стиль, який сам визначив як “структурний мінімалізм”. Пізніша його творчість позначена потягом до комплексного стилістичного синтезу, який він називає “стилістичною модуляцією”. Його доробок включає симфонічну, інструментальну та вокально-інструментальну музику, а також музику для театру та кінематографу. Хоч його музика і не часто виконувалася в СРСР, вона проламала кордони і посіла помітне місце на фестивалях Нової музики, зокрема на фестивалі “Варшавська Осінь”, де німецький піаніст Алоїс Контарскі виконав його твір “Гомеоморфія 2” (1970). Зараз його твори посідають важливе місце у програмах молодих українських та закордонних музикантів-виконавців. Член Національної Спілки композиторів України, який мешкає у США.
[ред.] В творчому доробку
1956 П'ять романсів на вірші А.Блока (російською мовою) для голосу та фортепіано
1957 "Ноктюрн" для скрипки соло
1958 "Інтермецо" для оркестру
1958 Струнний квартет №1
1959 "Чотири українські народні пісні" на українські народні тексти для мішаного хору та симфонічного оркестру опус 6
1959 Соната для скрипки соло опус 8
1961 "Симфонічні фрески" за мотивами серії малюнків художника Бориса Пророкова "Это не должно повториться" ("Це не має повторитись") для симфонічного оркестру опус 10
1962 "П'ять віршів Владимира Маяковського" (російською мовою) для баритона та фортепіано опус 9 1962 "П'ять характерних п'єс" для фортепіано опус 11-Б (нова однойменна версія для камерного оркестру: 1975)
1962 "Чотири двочастинні інвенції" для фортепіано опус 11-А (нова версія: "Чотири інвенції" для камерного оркестру, 1965)
1963 "Медведь"("Ведмідь"), одноактна камерна опера-буффа за п'єсою А.Чехова
1964 "Мікроструктури" для гобоя соло (нова версія: 1975)
1964 "Пастелі" на вірші П.Тичини (українською мовою) для жіночого голосу та 4-х струнних інструментів (скрипки, альта, віолончелі та контрабаса) (нова версія: 1975)
1964 "Предложение" ("Весільна пропозиція"), одноактна камерна опера-буффа за п'єсою А.Чехова
1964 "Три японські хайку" на вірші Басьо та інших японських поетів для тенора, флейти-піколо, фаґота і ксилофона (нова версія: 1975)
1964 Два хори на вірші В.Маяковського та Н.Асєєва (російською мовою) для мішаного хору а капела
1964 Секстет для валторн
1964 Тріо для скрипки, контрабаса та фортепіано (нова версія: 1975)
1964-1966 "Константи" для 11-ти інструменталістів (4-х фортепіано, 6-ти груп перкусії та скрипки соло)
1964-1970 "Море" - "Гіркота", мелодрама на поезію Сен-Жона Перса "Гіркоти" для читця, 2-х хорів, органа та великого симфонічного оркестру (світова прем'єра на Музичному тижні "Ґаудеамус", Роттердам, Голландія, 1971)
1965 "Епітафія Р. М. Рільке" для сопрано, арфи, челести, гітари та трубчастих дзвонів (нова версія: 1975)
1965 "Чотири інвенції" для камерного оркестру (оркестральна версія твору "Чотири двочастинні інвенції" для фортепіано опус 11-A, 1962)
1966 "Мала камерна музика №1" для 15-ти сольних струнних (1966)
1967 "Марґіналії до Гайсенбюттеля" на вірші Г.Гайсенбюттеля для читця та інструментального ансамблю (версії: 1- 2 tr, tn; prc; 2- 2 tr, 2 tn; 3- 3 tr, tn) (нова версія: 1975)
1968-1969 "Гомеоморфії 1-2" для фортепіано
1968-1969 "Гомеоморфія 3" для 2-х фортепіано
1969 "Візерунки" ("Орнаменти", "Узоры") для гобоя, альта та арфи (чи гітари) (нова версія: 1987): тривалість змінна
1970 "Musica mundana" для великого симфонічного оркестру
1970 "Гомеоморфія 4" для великого симфонічного оркестру
1971 "Мала камерна музика №2" для гобоя соло, арфи соло та 12-ти сольних струнних
1972 Дві п'єси ("Медитація", "Патетичний речитатив") для струнного оркестру
1973 Симфонія №1 "Rex" ("Цар")
1975 "П'ять характерних п'єс" для оркестру (оркестральна версія однойменного твору для фортепіано опус 11-Б: 1962)
1975 Симфонія №2
1976 "Буколічні строфи" для органа
1976 "Вечір на Івана Купала", симфонічна леґенда за повістю Н.Гоголя для великого симфонічного оркестру
1977 "Concerto Misterioso" (пам'яті Катерини Білокур) для 9-ти інструментів (флейти, кларнета, фаґота, античних тарілочок, клавесина, арфи, скрипки, альта й віолончелі) 1977 "Concorsuono" для валторни соло
1977 Симфонія №3 "Зодіак"
1980 Струнний квартет №2
1981 "Нічний блюз" для гітари
1981 "Присвяти", сім ретро-п'єс для гітари
1981 "Танго та фокстрот" для гітари
1981 "Три п'єси у старовинному стилі" для гітари
1982 "Присвяти 2" для скрипки та фортепіано
1987 "Когда", інтродукція та дев'ять мініатюр на тексти В.Хлєбнікова (російською мовою) для мецо-сопрано, скрипки (також альта), кларнета, фортепіано з додатковою перкусією та 12-ти струнних ad lib.
1988 "Fьr Elise - Zur Erinnerung" ("Елізі на згадку") для фортепіано
1990 "Глас 1" для віолончелі
1990 "Голоси" для віолончелі
1991 "Temnere Mortem" ("Зневажати смерть"), кантата на текст Г.Сковороди для 4-голосого мішаного камерного хору а капела
1992 "Ворзель", симфонічна елегія (пам'яті Б.Лятошинського) для 3-х оркестральних груп
1992 "Передвістя світла" на поеми В.Барки для сопрано, скрипки, кларнета, фортепіано та синтезатора
1993 "І буде так", вісім віршів для сопрано, скрипки, кларнета, фортепіано та синтезатора "Касіо 100" з додатковою перкусією
1994 "Глас 2", некролог Дмітрієві Шостаковичу для бас-кларнета соло
[ред.] Посилання
- Інтерв'ю з композитором(рос.)