Керницький Іван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Керницький Іван (літературні псевдоніми Ґзимс, Ікер) - письменник, фейлетоніст і гуморист; співробітник пресових видань Тиктора у Львові. Народився 12 серпня 1913 року селі Суходолі Бібрського повіту (тепер Перемишлянський район) у незаможній сім'ї. Батьки вирішили віддати сина на навчання до львівської "Рідної школи" ім. Бориса Грінченка на вулиці Городоцькій, де директором на той час був колишній січовий стрілець Іван Макітра. Він першим помітив талановитого сільського юнака, який малював шаржі на усіх вчителів і підписував їх невеличкими новелками. Директор порадив Іванові писати. Справжнє визнання Іван Керницький отримав 1934 року, коли у Львові вийшла у світ збірка новел "Святоіванські вогні".

У 1930-і роки Іван Керницький належав до модерністського середовища галицької літератури, яке гуртувалося довкола часопису «Назустріч» (його редакторами в різний час були блискучий критик Михайло Рудницький, літературознавець і мовознавець Василь Сімович, поет і маляр Святослав Гординський). Цих письменників називали «демо-лібералами». Вони відстоювали орієнтацію на західноєвропейські літератури, заперечували застарілі народництво і реалізм, плекали естетизм. Сюди належали Богдан-Ігор Антонич, Ірина Вільде, Анатоль Курдидик, Ярослав Курдидик, Василь Софронів-Левицький, Юрій Косач та ін.

Під час німецької окупації Іван Керницький працює у різних редакціях, заробляє на життя виготовленням реклами.

По війні виїхав до Австрії. В 1947 році у Західній Німеччині вийшла книжка гуморесок "Циганськими дорогами". У 1949 переїздить до Америки і оселяється в Нью-Йорку. Письменник пише статті про долю еміґрантів, гуморески (для "Лиса Микити"), новели, фейлетони (для газети "Свобода"), п'єси, працює у редакціях коректором, бере участь у створенні рекламних буклетів. Творчість та громадська діяльність відомого гумориста зробила його одним із найпопулярніших українських письменників на чужині. З великим успіхом на американській землі йшли п'єси Ікера.

Помер Іван Керницький у Нью-Йорку. 15 лютого 1984 року українська громада Північної Америки багатолюдним похороном проводила в останню путь свого земляка.

[ред.] Джерела