Іваничук Роман
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Роман Іванович Іваничук (27 травня 1929 ) - український письменник, поет, громадський діяч, один з організаторів Товариства української мови ім. Т.Шевченка, Народного Руху України; член Спілки письменників України (з 1960), депутат Веховної Ради України (1990-94).
Народився 27 травня 1929 в селі Трач Коломийського району Івано-Франківської області. Навчався в Коломийській гімназії і Коломийській СШ № 1 (1942-47), Львівському університеті ім.І.Франка. Учителював на Львівщині. З 1963 р. працює в редакції журналу "Дзвін" (до 1990 р. - "Жовтень"). Роман Іваничук - лауреат премії ім.А.Головка (1979), Національної премії України ім.Т.Шевченка (1985), ім.І.Мазепи (1999). У доробку письменника близько п'ятнадцяти історичних романів, якими він намагається заповнити білі плями в нашій історії. Його твори перекладені, зокрема, французькою, російською та іншими мовами.
Зміст |
[ред.] Твори
[ред.] Збірки новел
- Прут несе кригу (1958)
- Не рубайте ясенів (1961)
- Тополина заметіль (1965)
- Дім на горі (1969)
- Сиві ночі (1975)
- На перевалі (1981)
[ред.] Романи та повісті
- Край битого шляху (1964)
- Мальви (1968)
- Черлене вино (1977)
- Місто (1977)
- Манускрипт з вулиці Руської (1979)
- Вода з каменю (1982)
- Четвертий вимір (1984)
- Сьоме небо (1985)
- Шрами на скалі
- Журавлиний крик
- Бо війна-війною
- Орда
- Вогненні стовпи
- Через перевал
- Нещоденний щоденник
[ред.] Есе
- Чистий метал людського слова
- Благослови, душе моя, Господа