Вірлич Август Ернестович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Авгу́ст Ерне́стович Ві́рлич (*21 листопада 1931, Чаричанка)

Народився 21 листопад 1931 р. в с. Чаричанка Дніпропетровської обл. Освіта вища, у 1958 р. закінчив філологічний факультет Херсонського Державного Педагогічного Інституту. З 09.1943-05.1945 — в'язень німецько-фашиських концтаборів у Сілезії (міста Бреслау, Глатц, Оельс). З 11.1945-05.1954 — політично репресований. Висланий до м. Соль-Ілецьк Оренбурзької області (Росія). Реабілітований 1992 р. З 1946 р. — робітничий колгоспу, одночасно учень середньої школи. У 1952-54 рр. — навчання на фізико-математичному факультеті в Оренбурзькому педагогічному інституті. У травні 1954 р. — у зв'язку із 300-тою річницею Переяславської ради як українець (по матері) був достроково звільнений із спецтабору. У 1958-62 рр. — співробітник історичних музеїв у Новій Каховці (Херсонська область) та у місті Нікополь (Дніпропетровська область) у 1962-77 рр. — старший науковий співробітник, завідуючий відділом, заступник директора Херсонського краєзнавчого музею. У 1977 р. — створив Ленінський музей при Херсонському обласному палаці піонерів. У 1978-84 рр. — лаборант кафедри марксизму-ленінізму Херсонського сільськогосподарського інституту. У 1984-88 рр. — керівник туристично-краєзнавчих гуртків Обласної станції юних техніків, Херсон. У 1992-96 рр. — референт по зв'язках з політичними, партійними і громадськими організаціями Херсонської облдержадміністрації. З 1996 — відповідальний секретар редколегії серії книг «Реабілітовані історією». Полковник коша Українського козацтва, Херсон. З 2005 р. отримує пожиттєву іменну пенсію Президента України. Автор 5 книг.


А. Е. Вірлич [1]