Варрава Микита Савич
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Варрава Микита Савич (бл. 1870 – 1939) Бандурист; учасник антибільшовицького руху в складі Кубанської армії. Народився в ст. Стародерев’янківська на Кубані. Характерний тип зрячого історичного кобзаря. Кобзарську науку пройшов у станичних кобзарів. Грав на власноручно сконструйованій діатонічній бандурі. Виступав багато і плідно, переважно на Північному Кавказі та Донщині. Любив ярмаркову аудиторію, зокрема в рідній станиці. В добу революції концертував у лавах Кубанської армії. В 1920-ті рр. в час українізації розгорнув активну концертну діяльність. У репертуарі переважали історичні пісні та думи, зокрема “Про козака Голоту”, “Невільницькі плачі” та ін. Улюбленою, майже біографічною, була пісня про каторжні роботи на побудові каналу: “Гей, дала, дала славним запорожцям Та цариця зарплату, Що понабивала на руки кайдани, Дала в руки лопати… Гей, ще й послала на “легку” роботу Та канали копати…” “Я запам’ятав цю пісню, бо дідусь співав і плакав”, – згадував онук бандуриста – поет Іван Варрава. У 1930-х рр. засуджений органами НКВД на 10 р. Соловецьких концтаборів. На допитах піддавався тортурам (“відбили легені”). В концтаборі занедужав на сухоти. Попри хворобу, втік із Соловків. Помер від сухот у рідній станиці. Помер у ст. Староменській.
Інструменти зберігаються в Музеї кобзарства Криму та Кубані.
[ред.] Література
- Польовий Ренат Кубанська Україна. К., Діокор, 2003;