Вектор магнітної індукції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вектор магнітної індукції - це характеристика магнітного поля, створеного електричними струмами чи постійними магнітами.

Вектор магнітної індукції зазвичай позначають латинською літерою \mathbf{B}.

Вектор магнітної індукції визначає величину й напрямок дії магнітного поля в кожній точці простору.

[ред.] Третє рівняння Маквела

Вектор магнітної індукції входить у третє рівняння Максвела

\text{div} \ \mathbf{B} =0.

Це рівняння стверджує те, що не існує магнітних зарядів (монополів) аналогічних електричним зарядам.

В інтегральній формі третє рівняння Максвела ствержує, що потік вектора магнітної індукції через замкнену поверхню дорівнює нулю.

[ред.] Граничні умови

На розривній границі двох середовищ із різними магнітними сприйнятливостями нормальна складова вектора магнітної індукції залишається неперервною.

Bn1 = Bn2

Тангенційні складові мають розрив, величина якого визначається неперервністю тангенційних складових напруженості магнітного поля.


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.