Голокост
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Голокост (від англ. holocaust) — систематичне переслідування і знищення людей за ознакою їх расової, етнічної, національної приналежності,сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.
Зміст |
[ред.] Етимологія терміну
Слово "голокост" походить з грецької мови (грец. Oλόκαυστον) — і складається з двох частин (holos), що означає "випалений", або "спалелений повністю" та (kaustos), що означає "жертвоприношення". Спочатку слово голокост мало релігійний підтест але також вживалося на протязі сторіч по відношенню до катастроф та великого лиха переважно пов’язаних з пожежами. Наприклад, крім іншого, його використовували для позначення геноциду вірменів турками в 1909 р., для опису великих пожеж в Міннесоті (США), 1918 р, тощо.[1] Вже в середині 20 сторіччя слово "голокост" вживалося в пресі по відношенню до хвилі террору проти єврейського населення Європи початого Адольфом Гітлером. З середини 50-х років 20 сторіччя слово Голокост стало загальновживаним по відношенню до політики винищення нацистами під час Другої Світової Війни євреїв та інших народів Європи. В такому сенсі сучасне слово Голокост на відміну від іншого його значнення пишеться з великої літери.
[ред.] Характерні риси Голокосту
На відміну від інших трагедій людства Голокост мав декілька характерних рис, які відрізняють його від голокостів інших сторіч.
- На відміну від голокостів минулих сторіч, під час нацистського Голокосту були знищені, досить часто планомірно мільйони людей на великому географічному просторі. Для цієї цілі були збудовані табори смерті в багатьох країнах Європи де запроваджувалась система винищення людей.
- Іншою характерною рисою Голокосту є використання расистських теорій та псевдонаукових теорій про неповноцінність чи недорозвиненість певних груп людей, які підлягали знищенню. Широко використовувалася також теорія т. зв. "соціального дарвінізму" — твердження що винищування людей було продовженням Теорії Еволюції Дарвіна. Сильні народи чи раси згідно цієї теорії, нібито природньо прагнули знищити неповноцінних, які згідно теорії еволюції мали зникнути і поступитися життєвим простором сильним расам.
- Для здійснення Голокосту використовувалися ефектифні та нові на той час методи знищення людей. Наприклад, вживалися нові види хімічних та механічних засобів вбивства людей, будувалися крематорії, використовувалися рахувальні машини з перфокартами для контролю над кількістю знищених, тощо.[2]
- Нацистский Голокост також відрізняється своєю жорстокістю. Існують числені приклади використання полонених для медичних експериментів, тортур, тощо. Характерною рисою Голокосту є також террор проти всіх верств мирного населення, включаючи дітей. В намаганні підтримувати "чистоту раси", террору та винищенню підлягали деякі види хворих, люди з психічними вадами та гомосексуалісти.
[ред.] Жертви Голокосту
[ред.] Шоа — Катастрофа європейського єврейства
Шоа́ (гебр. שואה — лихо, катастрофа) — термін, який використовується євреями для визначення політики німецьких нацистів по планомірному знищенню єврейського етноса.
Євреї були однією із найбільших груп, яка підлягала знищенню (як і слов'яни і радянські військовополонені. Традиційно жертвами Шоа рахуються 6 мільйонів євреїв Європи. В той же час, повного поіменного списку жертв не існує. На прикінці війни нацисти розпочали знищення слідів своїх злочинів: вони руйнували табори смерті, існують свідчення про вивезення або остаточне знищення вже похованих останків замордованих. В музеї Голокосту Яд ва-Шем (Yad Vashem) в Єрусалимі зберігаються особисті документи і дані біля 3 мільйонів жертв. Відсутність повної інформації пояснюється тим, що у більшості випадків єврейські громади знищувались повністю і не залишалось ні рідних, ні близьких, які могли б повідомити імена загиблих. Війна розкидала людей по усьому світу.
[ред.] Стан євреїв в Німеччині у 1933—1939 роках
Незважаючи на, безумовно, дискримінаційну політику по відношенню до євреїв, геноцид розпочався насправді не зразу після приходу нацистів до влади. Нацисти намагались вижити євреїв з країни. В той же час євреям просто не було куди виїхати. Початком переслідуванню євреїв в Німеччині став бойкот евреїв з 1 квітня 1933 року і подальша низка расових законів, націлених на євреїв, які працювали в державних установах або займались певною професійною діяльністю. «Нюрнбергский закон» від 15 вересня 1935 року поклав край рівноправ'ю євреїв в Німеччині і визначав єврейство в расовых термінах. Антиєврейська істерія в Німеччині призвела у 1938 році (в ніч з 9 на 10 листопада) до масових погромів, які увійшли в історію як «Кришталева ніч» — із-за уламків скла, якими були всипані вулиці німецьких міст. У 1933—1939 роках з Німеччини і Австрії виїхало 330 тисяч євреїв. Близько 110 000 єврейських біженців вирвались з Німеччини і Австрії до сусідських країн. З початком Другої світової війни та приєднанням до Німеччини західної Польщі ускладнилися шляхи для легальної еміграції євреїв.
[ред.] Стан євреїв під час війни
З початком війни, нацисти захопили цілі регіони з компактним єврейським населенням — Польщу, Прибалтику, Україну, Белорусію. У великих містах (набагато рідше — в невеликих містах)створювались єврейські гетто, куди силоміць зганялося усе єврейське населення міста і околиць. Найбільше гетто було створено у Варшаві, у ньому утримувалось до 480 000 євреїв. Воно було ліквідовано у травні 1943 року, після масових депортацій в Треблінку влітку 1942 року і двох повстань у січні і квітні 1943.
В гетто міста Лодзь утримувалось до 160 000 євреїв. Це гетто було знищено поступово: перша хвиля депортацій в Холм відбувалася між січнем і травнем 1942 року, після цього кілька депортацій в Холм і інші табори, а 1 вересня 1944 року воно було остаточно ліквідовано. На території СРСР найкрупнішими гетто були гетто у Львові (409 тисяч чоловік, існувало з листопада 1941 по червень 1943 року), Мінську (біля 100 тисяч чоловік, ліквідовано 21 жовтня 1943 року). У Вільнюсі у гетто спочатку утримувалось 57 тисяч євреїв, більшість з них було розстріляно в ярах біля Понара. Після придушення повстання у вільнюському гетто, останні кілька тисяч євреїв були 23 вересня 1943 року відправлені у табори в Естонії. Гетто в Білостоці (Bialystok, зараз Польща), в якому налічувалось 50 000 євреїв, було ліквідовано 16 серпня 1943 року.
Єврейське населення маленьких міст СРСР знищувалось зразу і на місці так званими айнзацґрупами (Einsatzgruppen), а також українськими і прибалтійськими колаборціоністами. Знищенням євреїв в окупованій Одеській області займались румунські війська. В середині жовтня 1941 року розпочалась депортація євреїв з Німеччини, і через кілька днів була заборонена єврейська еміграція. Також у цей же час була побудована низка концентраційних таборів на території Німеччини та Польщі, де систематично знищували людей.
[ред.] Опір і "Праведники народів Світу"
На початку трагедії Голокосту мешканці гетто, розраховуючи вижити, намагались виконувати вимоги окупантів і співпрацювали з ними в таких установах, як Юденрат, Єврейська поліція. Тільки після того, як подальша участь стала очевидною у таборах і гетто розпочалися повстання. Найбільш відоме повстання у Варшавському гетто у січні 1943 року. Активним центром опору було Мінське гетто.
Серед переживших Шоа — невелика кількість тих, кого з великим ризиком для життя переховували місцеві жителі. Ці люди, не-євреї, названі «Праведниками світу», врятували від загибелі десятки тисяч євреїв. В Білорусії в партизанських загонах воювало близько 30 тисяч євреїв — число виживших білоруських євреїв з цією цифрою майже співпадає. Євреї воювали в партизанських загонах у Литві та в Північній Україні.
В Нідерландах, Норвегії, Бельгії і Франції існував рух спротиву, який також допомав євреям, головним чином у пошуку сховищ. У Данії датчани переправили на рибацьких човнах у Швецію 7000 з 8000 датських євреїв; усе датське суспільство, у тому числі і королівська сім'я, відкрито протестували проти расистських законів під час німецької окупації.
Опір Голокосту здійснювали і болгари. Болгарія, у той час була союзником Німеччини. Незважаючи на це, комуністи, громадські діячі, члени парламенту, священники православної церкви на чолі з патріархом встали на захист євреїв—громадян Болгарії. Цар Борис II неодноразово противився відправленню євреїв до таборів. В результаті вдалося врятувати біля 50 000 чоловік, які були вислані з столиці в провінцію, де їз переховували. У 1996 р. у Ізраїлі відбулося відкриття «Болгарського пам'ятного гаю», в якому встановлено плити на честь тих, хто сприяв врятуванню болгарських євреїв.
В окремих випадках допомагали євреям також і високопосадові німці. З цих рятівників найбільш відомий Оскар Шіндлер, німецький бізнесмен, який врятував тисячі євреїв з табору Пласов (Plaszow), влаштувавши їх працювати на свою фабрику. Є серед «праведників світу» дипломати і цивільні службовці. Найбільш відомі з них: Арістідес Соуса Мендес (Aristides Sousa Mendes, Португалія), Семпо Сугіхара (Sempo Sugihara, Японія) та Пауль Грунінгер (Paul Gruninger, Швейцарія), які ризикували своєю кар'єрою заради спасіння євреїв. Найбільш відомим став дипломат зі Швеції Рауль Валленберґ, який врятував десятки тисяч угорських євреїв. Не зважаючи на свою дипломатичну недоторканість, після взяття Будапешту, його було заарештовано радянськими спецслужбами і він зник.
У Польщі було страчено понад 2.000 чоловік, які врятували або допомагали євреям. Польский уряд у вигнанні створив спеціальне підпільне агентство Жигота (польск. Zegota) — Рада допомоги євреям на окупованій території Польщі 1942—1945), щоб організувати спасіння євреїв. Станом на початок 2005 року 20757 чоловіків і жінок отримали почесне звання «Праведники світу». Багаточисленні випадки спасіння з допомогою «праведників світу» підтверджують, що, незважаючи на усі небезпеки, спасіння було можливим.
[ред.] Цигани
![]() |
Ця стаття або абзац не містить джерел (літератури, веб-посилань тощо) Допоможіть Вікіпедії поповнити їх. |
Політика нацистів по відношенню до циган була непослідовною. В середині Німеччини нацисти вважали циган, інтегрованих у німецьке суспільство, соціально-небезпечними. В той же час на окупованих територіях Радянського Союзу асимільовані цигани не переслідувались, а знищувались тільки ті, які зберегли кочовий спосіб життя. [Джерело?] Дані про жертви Параімосу сильно різняться, оскільки громадські організації циган Східної Європи були менш організованими, достатньо тяжко оцінити фактичну кількість жертв. По різним оцінкам кількість жерт коливається від 200000 до 2000000. [Джерело?]
[ред.] Гомосексуалісти
Представники сексуальних меншин переслідувались в нацистській Німеччині на підставі статті 175 кримінального кодексу Німеччини. Згідно редакції від 1 вересня 1935 року переслідувались "непристойні домагання" і "поведінка" серед чоловіків. Нацисти розрізняли гомосексуалістів, винних лишень в одному «злочині", і гомосексуалістів-"рецидівістів". У 1940 році «рецидивістів» розпочали відправляти у концтабори після винесення їм вироку. В концтаборах для гомосексуалістів створювались особливо нестерпні умови; навіть пізнавальний знак цієї категорії ув'язнених — рожевий трикутник (який став згодом головним символом гей-руху) — нашивався на їх одяг більшого розміру, ніж у інших категорій, щоб вартові здалеку розпізнавали в них першочергових жертв. За даними дослідників з Американського меморіального музею голокосту, в концтаборах утримувалось від 5 до 15 тис. засуджених за гомосексуалізм.[3] В той же час у суспільстві неоднознане ставлення до зарахування гомосексуалістів до жертв голокосту. Після закінчення війни більшість жертв гомосексуалістів не було реабілітовано і тим більше не отримали компенсацій. 10 травня 1957 року Федеральний конституційний суд визнає §175 в редакції 1935 року чинним. Судді Конституційного Суду виносять рішення: «Сексуальні дії між одностатевими партнерами однозначно суперечать нормам моралі»..[4]. Колишній в'язень концтабору Маутхаузен Ежен Цукерман протестує проти зарахування гомосексуалів до жертв нацистів. За його словами перші кілька тисяч гомосексуалів, ув'язнених в концтаборах, самі були членами нацистських формувань, зокрема штурмових загонів Ернста Рьома Sturm Abteilung і Nazi Storm Troopers. [5]
[ред.] "Свідки Єгови"
![]() |
Ця стаття або абзац не містить джерел (літератури, веб-посилань тощо) Допоможіть Вікіпедії поповнити їх. |
У 1933 році в Німеччині нараховувалось біля 25000 Свідків Єгови. [Джерело?] Тисячі з них стали першими ув'язненими нациських таборів смерті і тюрем. Вони заявляли про свою позицію нейтралітету в любих питаннях, які стосувались політики чи війни. Вони відмовлялись проголошувати «Хайль Гітлер!», визнавати шовіністичную ідеологію нацизма і бути частиною гітлерівської військової машини. Біля 2000 Свідків Ієгови, з них понад 250 було страчено.[Джерело?] Згодом у журналах «Сторожева башта» і «Прокиньтесь!», які доступні людям у всьому світі, Свідки Ієгови неодноразово друкували статті, в яких розповідалось про звірства нацистів і життя очевидців тих подій.[Джерело?]
[ред.] Слов'яни та радянські військовополонені
![]() |
Ця стаття або абзац не містить джерел (літератури, веб-посилань тощо) Допоможіть Вікіпедії поповнити їх. |
Німці усіх радянських військовополонених (за виключенням євреїв і циган, яких виділяли по зовншнім ознакам) називали росіянами, тому визначити кількість етнічних українців, білорусів, росіян, яких було знищено не має можливості. Загалом було знищено понад 3 млн. радянських військовополонених.[Джерело?] Радянські військовополонені масово гинули у таборах із-за відмови нацистської влади їх годувати, окрім того їх ціленаправлено знищували в таборах смерті. Інші слов'яни також вважались неповноцінними і підлягали частковому знищенню. Передбачалось їх поневолення. До слов'ян на окупованій нацистами території застосовувалась політика геноциду, планомірне знищення національної інтелігенії і національної культури, пригнобелння релігійного життя, насильна мобілізація на примусові роботи. Особливо жорсткій політиці геноциду піддались поляки.[Джерело?] Було заборонено польску мову, закрита уся польска преса, заарештовано майже усе духівництво, закриті усі польскі вузи і середні школи, ліквідовані польскі культурні заклади, велась планомірна політика по заміні польских назв, планомірно знищувалась польска інтелігенція і державні службовці.
[ред.] Джерела
[ред.] Примітки
- ↑ Джон Петрі. Мирське слово "голокост", значення в 20 сторіччі. (Англ.)
- ↑ Роберт С. Левенталь. Застосування технології під час Голокосту. (Англ.)
- ↑ Rose, Rick. «Museum of Pain». The Advocate, October 19, 1993
- ↑ Shaul, Elisheva. «Homosexuality in the Third Reich». In Gutman, Israel (Ed.). Encyclopedia of the Holocaust. Tel Aviv, Sifriat Poalim Publishing House
- ↑ New York Post, February 16, 1997