Лесич Вадим
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лесич Вадим — український поет, есеїст і публіцист, народився у 1909 році.
Перша збірка поезій В.Лесича «Сонцеблиски» з'явилася у Львові в 1930 році, а друкуватися він почав у 1929-у під псевдонімами Ярослав Ярий та Ярослав Дригинич. З того часу вийшли збірки: «Відчиняю вікно» (1932), «Різблю віддаль» (1935), «Ліричний зошит» (1953), «Поезії» (1954), «Розмова з батьком» (1957), «Крейдяне коло» (1960), «Кам'яні луни» (1963), поеми «Напередодні» (1960).
Поезія В.Лесича, як зафіксовано у «Енциклопедії українознавства», «глибока символами і драматичним ліризмом, поєднує своєрідну барокковість стилю з експресіоністичними елементами». Поезія автора втілює почування, думки та світогляд автора в його мандрівці крізь життя — від неспокійної молодості до вдумливої зрілости. У трьох ранніх збірках говорить молодий поет-романтик. Тут переважають мотиви радості життя і щастя молодості. У пізнішій творчості напрям ідилії поглиблюється, поет одягає природу в казкові, магічні символи. Короткі ліричні вірші досягають високої художньої майстерності і пронизані таємничою, гіпнотичною силою. Поруч цих ліричних нот ми бачимо політичні події сучасности, долю мандрівників-вигнанців і лихоліття Батьківщини, які поет подає в сильних, яскравих і широких мазках. Ці теми споріднені з філософськими роздумами — ліричним героям Лесича світ здається безнастанним колом перемін. Людині неможливо знайти ключі до ворожої загадковости Всесвіту, і в її свідомості зростає почуття самоти й порожнечі. У більш пізніх збірках поета цей екзистенціальний драматизм зростає і панує над всіма іншими світоглядними напрямками.
Крім власної поетичної творчости, Лесич дав українській літературі ряд майстерних перекладів із сучасної світової літератури, особливо з творчости Т. С. Еліота, Х. Р. Хіменеса та новітніх польських поетів. Він також публікував статті з літературної та образотворчої критики.
[ред.] Література
- Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.