Дума про козака Голоту

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

«Дума про козака Голоту», основний образ думи — вірний син і захисник рідної землі — козак Голота.

Зміст

[ред.] Сюжет

У думі змальовано поєдинок, у якому козак Голота, людина смілива і відважна, перемагає татарина. Козак належить до запорізької черні, про що свідчить і його прізвисько, і його портрет, детально змальований в думі. Загалом, портрети відіграють в цій думі надзвичайно важливу роль. Вони є засобом характеристики героїв. Портрет татарина, теж докладно змальований, яскраво підкреслює риси зажерливого загарбника. Козак, по своїй суті людина миролюбна, що підкреслено в думі, але він сміливо виходить на поєдинок, бо основним обов'язком для себе вважає оборону Вітчизни.

[ред.] Музика

Стосовно думи «Про козака Голоту» Д. Ревуцький пише: «Народжується нині теж цікавий тип кобзаря-інтеліґента, що бере з книги тексти й сам вигадує музику до них. Як зразок такої інтеліґентської творчості подаємо мотив, записаний від Гната Мартиновича Хоткевича. Цей мотив, як казав сам автор, це перероблений голос народної пісні».
Г. Хоткевич сам склав мелодію. Уривок, котрий був поміщений у праці Д. Ревуцького, став основою обробки думи «Про козака Голоту», яку виконували пізніше бандуристи Микола Полотай, Зиновій Штокалко та Федір Жарко.
Про Козака Голоту — Г. Хоткевич зазначив що це найкраща з своїх дум. «Вже початок один, широкий, розлогий даємо розуміння, що мається діло і зі степом широким, і з такими широкими натурами: — уривок мелодії — Опис одежі козацької йде у веселих іронічних тонах під акомпанемент... Далі йшло збирання татарина, як ото він надіває багатий костюм хвалиться перед Жінкою, що вб'є козака Голоту. І мотив жінки — пів-український, пів-східний; сим робиться натяк, що може й жінка та була бранка. Козак убив татарина, стягає з нього дорогу одежу, іде до Січі і там п'яний від удачі і горілки, викликами славить поле Килиїмське».

[ред.] Виконавці

  • Кобзарі
  • Бандуристи

Г. Хоткевич, М. Полотай, З. Штокалко, Ф. Жарко, Т. Лазуркевич, Д. Губ’як.

  • Лірники

[ред.] Джерела

Ревуцький Д. - Українські думи та пісні історичні (Харків 1930), — с. 55