Барвінок Ганна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Га́нна Барві́нок (насправді — Олекса́ндра Михай́лівна Білозе́рська-Кулі́ш; 23 квітня (5 травня) 1828, хутір Мотронівка, нині у складі с. Оленівка Борзнянського району Чернігівської області — 23 червня (6 липня) 1911, там же) — українська письменниця. Ще один псевдонім — А. Нечуй-Вітер.
[ред.] Біографічні дані
Сестра українського громадського та літературного діяча, журналіста Василя Білозерського, українського фольклориста й етнографа Миколи Білозерського.
Вчилася в приватних пансіонах (село Кропивне на Полтавщині, місто Конотоп). Підтримувала дружні контакти з Тврасом Шевченком, залишила про нього спогади.
Після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства виїхала до Тули, куди було заслано її чоловіка — Пантелеймона Куліша. Від 1854 жили в Петербурзі. 1883 оселилася в Мотронівці.
[ред.] Творчість
Автор оповідань із селянського життя: «П'яниця», «Хатнє лихо», «Молодича боротьба», «Русалка» та ін.
[ред.] Література
- Український Радянський Енциклопедичний Словник. — Т. 1. — К., 1966. — С. 147.
- Міщук Р. С. Барвінок Ганна // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 129.