Антонюк Андрій Данилович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Андрі́й Дани́лович Антоню́к (15 жовтня 1943, м. Первомайськ Миколаївської області) — український живописець. Член Національної спілки художників України (від 1970).
Зміст |
[ред.] Біографічні дані
1962 закінчив Одеське художнє училище (в Олександра Ацманчука та Т. Єгорової).
1965—1971 працював в Одесі в Художньому фонді. Від 1971 — у Миколаєві.
[ред.] Творчість
Творчості Антонюка притаманні вплив наївного народного мистецтва, символіка експресіонізму та еститика модерну.
Персональні виставки: Волгоград, Женева, Київ, Львів, Миколаїв, Нью-Йорк, Новосибірськ, Одеса, Торонто, Херсон та ін.
Твори зберігаються у провідних музеях України, Державній Третьяковській галереї у Москві, Мадридській галереї.
[ред.] Твори
- «Карпатський мотив» (1966).
- «Рідна земля» (1969).
- «Вікно» (1970).
- «Весна» (1974).
- «Моя Венеція» (1980).
- «На Бузі» (1987).
- «На Голгофу. Екологія» (1987).
- «Хорали Максима Березовського» (1988).
- «Прийдіть і поклоніться» (1992).
[ред.] Звання та премії
- 1989 — заслужений художник УРСР.
- 1994 — Державна премія України імені Тараса Шевченка за серію картин останніх років:
- «Митрополит Іларіон»,
- «Феофан Прокопович»,
- «В казематі (Тарас Шевченко)»,
- Учителю, хто ми?»,
- «Поклоніння землі та водам»,
- «Богопільська мадонна»,
- «Розмова з Всесвітом»,
- «Сурми глас. Пересторога».
[ред.] Література
- Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 23.
- Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 24.
- Малина В. В., Катюха О. О. Антонюк Андрій Данилович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 587.