Електровоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Електровоз (рос. электровоз, англ. electric locomo-tive; нім. Elektrolokomotive f, E-Lok f) — локомотив, що приводиться в рух тя-говими електродвигунами, які живляться електричним струмом від контактної мережі. З контактною мережею з'єднується струмознімачем, а з рейками (зворотним проводом електричного кола) — колісними парами. Рух від електродвигунів до коліс електровоза передається механічною передачею. Розрізняють: кар'єрні електровози і тягові аґреґати, маневрові електровози для внутрішньозаводського транспорту і маневрово-вивізної роботи на підземних коліях крупних промислових підприємств, спеціальні та рудникові.

Кар’єрні Е. розрізняють змінного і постійного струму. На відкритих роботах Е. використовується для перевезення технологічних і допоміжних вантажів. Більшість кар'єрних Е. електрифіковані на постійному струмі напругою 1500 В. Виїзні колії мають уклон 40 0/00. Експлуатують електровози німецького (EL1, EL2) та чеського виробництва (21Е, 26Е) на постійному струмі, зчіпною масою 100….180 т. Складаються Е. із візків, кузова, гальмівного і пневматичного обладнання, тягових двигунів, допоміжних електричних машин, трансформаторів і статичних перетворювачів, електричних апаратів, джерел автономного живлення.

В основі локомотивного парку вітчизняних вугільних шахт — акумуляторні Е. (бл. 70 %), рудних — контактні Електровози (бл. 100 %). Застосовуються також безконтактні Е. змінного струму підвищеної частоти (50 кГц), які отримують електроенергію за рахунок індуктивного зв'язку струмоприймача Е. з кабельною тяговою мережею. Акумуляторні Е. зчіпної маси 2, 5, 7, 10, 14, 16 і 28 т розраховані на тривалі швидкості 5,5-18 км/год. За кордоном виготовляються шахтні контактні Е. зі зчіпною масою 4—45 т при тривалих швидкостях 5—25 км/год і акумуляторні Е. з відповідними параметрами 3—45 т і 5—15 км/год

[ред.] Література

Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3