Б (літера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Видозміна знаку «Б» в різних системах письма.
Видозміна знаку «Б» в різних системах письма.

Б — друга літера українського та ряду інших слов'янських алфавітів. У старослов'янській азбуці називалась «буки». Різне написання латинської В і слов'янської Б пояснюється тим, що римляни запозичили свій алфавіт у греків ще тоді, коли β означала звук «б». Під час створення слов'янського алфавіту (9 ст.) греки вимовляли β як «в», і так вона узвичаїлась у слов'янському алфавіті. Літері «Б» в українській мові відповідає звук «б», який є дзвінким, проривним, губно-губним.

В музиці B (латинською транскрипцією) — буквене позначення звука сі-бемоль. Застосовується, зокрема, в назвах музичних творів для визначення тональності, наприклад концерт b-moll (сі-бемоль мінор) П. І. Чайковського та ін.

[ред.] Джерела