Калина звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Калина звичайна
Калина звичайна
Калина звичайна
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Дводольні (Magnoliopsida)
Ряд: Dipsacales
Родина: Адоксові (Adoxaceae)
Рід: Viburnum
Вид: Калина звичайна
(Viburnum opulus L.)

Калина звичайна (Viburnum opulus L.) Місцеві назва - карина, калена, калинина. З родини жимолостевих - Caprifoliaceae. Високий гіллястий кущ 2-4 м висотою з сірою корою. Пагони зеленувато-сірі з супротивними, великими (до 57 мм) бруньками. Листки до 10 см завдовжки, супротивні, майже голі. Пластинка їх 3-5-лопатева з серцеподібною основою, зелена, з двома ниткоподібними прилистками, черешки довгі. Запашні квітки зібрані в плоскі кінцеві щиткоподібні суцвіття, крайові квітки великі, білі, безплідні, серединні - дрібніші, двостатеві. Чашечка з п'ятьма зубчиками, віночок (до 5 мм у діаметрі) п'ятироздільяий, тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик короткий з трироздільною приймочкою, зав'язь нижня. Плоди - ягодоподібні червоні, овальні кістянки (6,514 мм завдовжки і 4,5-12 мм завширшки), містять забарвлену червоним соком плоску тверду кісточку.

Калина звичайна росте в підліску мішаних і листяних лісів, по берегах рік і водойм. Рослина зимостійка, тіньовитривала. Цвіте у травні - червні, плоди достигають у вересні. Поширена майже по всій Україні. Основні райони заготівель - Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області та Крим. Запаси сировини значні.

Зміст

[ред.] Близький вид

Калина цілолиста, гордовина (Viburnum lantana L.). Відрізняється від калини звичайної опушеними пагонами, простими яйцеподібними дрібнозубчастими листками, зверху зморшкуватими темно-зеленими, знизу густоопушеними, часто повстистими. Стиглі кістянки чорні. Поширена переважно в Лісостепу і Степу. Росте в підліску листяних і мішаних лісів. Тіньовитривала рослина.

[ред.] Практичне використання

Лікарська, харчова, вітамінозна, медоносна, фарбувальна і декоративна рослина.

У науковій медицині застосовується кора калини Cortex Viburni як кровоспинний засіб при внутрішніх кровотечах, особливо маткових, як заспокійливий - при істерії, а також знижує кров'яний тиск. Кора містить глікозид вібурнін, дубильні речовини, солі валеріанової і капрілової кислот, смоли, цукри, фітостерин. Плоди використовують як сечогінний і вітамінний засіб, при шлункових і простудних хворобах.

У народній медицині кору застосовують при простуді, золотусі, носових кровотечах, плоди - при геморої, сік - горлових простудах, кашлі, хворобах шкіри, квітки і плоди - при склерозі, туберкульозі легень, гіпертонії, захворюванні нирок, серцевих хворобах і як потогінний засіб. С вказівки на позитивний вплив плодів при лікуванні ракових захворювань, діатезу, виразки шлунка.

У гомеопатії застосовують есенцію з свіжої кора. У ветеринарній практиці квітки й плоди використовують при лікуванні ящура, запалень слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і ротової порожнини тварин.

В їжу плоди калини вживають після проморожування, коли вони втрачають гіркий смак. У народі з плодів калини готують начинку для пирогів, киселі, приправи до м'ясних страв. Завдяки високому вмісту пектинів плоди калини використовують для виготовлення мармеладу, їх консервують, готують наливки, лікери, фруктово-ягідні вина, застосовують, як чайно-кавові сурогати.

Плоди калини містять цукри (5-6 %), білки (0,37 %), ізовалеріанову й оцтову кислоти (2,56% ), дубильні і фарбувальні речовини, вітамін С.

Калина - посередній пізньовесняний медо- і пилконос, що дає підтримуючий взяток. Медопродуктивність її до 30 кг з 1 га. Плоди калини дають червону фарбу, кора - чорно-зелену, придатну для фарбування шерсті.

Деревина жовтувато-бура з білою заболонню, використовується для дрібних виробів. Є дані про високу активність плодів проти деяких бактерій і вірусів. Калина звичайна має високі декоративні властивості як у період цвітіння, так і при достиганні плодів. Є декоративні форми калини, з яких особливо поширена форма бульденеж - Viburnum opulus L. var. sterile Hort. з великими повними сніжно-білими суцвіттями. Використовується у парках, для створення окремих груп і живоплотів. Калина звичайна ціниться в лісомеліоративних насадженнях як ґрунтозахисна порода, а також порода, що приваблює корисних птахів.

[ред.] Збирання, переробка та зберігання

Кору збирають з молодих пагонів у квітні - травні шляхом нанесення кільцевих надрізів, які з’єднують потім поздовжніми. Сушать на горищах, під наметами, розстилаючи тонким шаром. Вихід сировини - 34-40 %. Кору пресують і упаковують у тюки або пакети вагою по 50 або 75 кг. Строк зберігання - до чотирьох років.

Плоди збирають у вересні - жовтні, зрізуючи ножами або секаторами, складають у кошики. Сушать у печах або сушарках при температурі 50-60°. Потім обмолочують, сортують, відділяючи гілочки і плодоніжки. Сухі плоди пакують у мішки вагою по 20, 30, 40 кг і зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях, на стелажах.

Квітки калини звичайної збирають у період цвітіння, швидко сушать у затінку і зберігають у коробках, вистелених папером. Калина цілолиста має неїстівні плоди, але ціниться як підлісок в лісомеліоративних насадженнях на чорноземних ґрунтах.

[ред.] Джерела

  • Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: «Урожай», 1979
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми