Болбочан Петро Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Болбочáн Петрó (18831919) — український військовий діяч, полковник Армії УНР.

Під час Першої світової війни — офіцер 38-го Тобольського полку. Вів боротьбу проти більшовиків під час їх наступу в період Центральної Ради.

Восени 1917 р. організував з українців 5-го армійського корпусу полк Української Республіки, який увійшов до складу Другої сердюцької дивізії в Києві.

З березня 1918 р. — командир 2-го Запорізького кінного полку в Запорізькій дивізії.

5 листопада 1918 р. отримав звання полковника армії Української Держави.

Під час протигетьманського повстання очолив Запорізьку дивізію, командував Лівобережною групою Армії УНР.

Після відступу з Лівобережжя усунутий від командування корпусом. У червні 1919 р. в Проскурові вдався до спроби самовільно обійняти командування цим з'єднанням і за вироком військово-польового суду розстріляний.


Іншими мовами