Бааде Вальтер
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вальтер Бааде (Baade, Walter, 1893—1960) — німецький астроном.
Народився 24 березня 1893 в містечку Шреттінгхаузен (Вестфалія) в сім'ї вчителя. Після закінчення Геттингенського університету (1918) по рекомендації математика Ф.Клейна, у якого він працював асистентом, був прийнятий на роботу в обсерваторію Гамбургського університету. Одночасно викладав там же. У 1931 переїхав в США. Працював спочатку в обсерваторії Маунт-Вілсон, потім в обсерваторії Маунт-Паломар. У 1958 повернувся до Німеччини, працював в Геттингенському університеті.
Перші роботи Бааде, виконані їм в Гамбурськой обсерваторії, були присвячені кометам, астероїдам, змінним зіркам.
У 1923 він відкрив нову комету, в 1920 — астероїд Гідальго, з рекордним тоді видаленням від Сонця.
У 1949 відкрив астероїд Ікар, орбіта якого заходила всередину орбіти Меркурія.
Світову популярність принесла Бааде концепція існування двох основних типів зоряного населення галактик. Проводячи спостереження найближчих галактик (зокрема, галактики М31 в сузір'ї Андромеди) за допомогою найбільших тоді 100-дюймового, а потім 200-дюймового рефлекторів, він в 1944 розклав їх на зірки і розбив зоряне населення на дві групи залежно від віку зірок, їх хімічного складу і положення в галактичній системі. До групи I Бааде відніс молоді (106–108 років) гарячі зірки, що сформувалися з міжзоряного газу, який міг утворитися, наприклад, при вибуху найновіших. Ці зірки містять залізо, нікель, вуглець і деякі важчі елементи – приблизно в такій же пропорції, як Сонце, і теж складаються в основному з водню (90%) і гелію (9%). До групи II належать старіші зірки (1Ч109–15Ч109 років). Вони утворилися з міжзоряних газових хмар, що сформувалися після Великого Вибуху, в умовах надзвичайно високих температури і щільності, і складаються майже винятково з водню і гелію. Вміст важчих елементів в них в 10–100 разів менший, ніж в зірках групи I.
Концепція Бааде зіграла важливу роль в розвитку теорії еволюції зірок.
Вельми цінними були також результати Бааде, що торкалися найновіших. Він показав, що спалахуючі зірки, які спостерігали ще Тихо Браге (1572) і Іоганн Кеплер (1604), були насправді спалахами найновіших, і ототожнив їх із залишками спалахів – туманностями.
Бааде вперше висловив припущення (спільно з Ф.Цвіккі), що в результаті спалаху найновішої може утворитися нейтронна зірка (1934), ототожнив (спільно з Р.Мінковським) із залишками найновіших декілька дискретних джерел радіовипромінювання. Фотографуванням в монохроматичному світлі виявив тонковолокнисту структуру Крабовидної туманності.
Бааде був нагороджений Золотою медаллю Лондонського королівського астрономічного товариства (1954), медаллю Тихоокеанського астрономічного суспільства (1955).