Верхратський Іван Григорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іва́н Григо́рович Верхра́тський (24 квітня 1846, Більче-Золоте — †29 листопада 1919) — природознавець, педагог, мовознавець, письменник.
[ред.] Біографічні відомості
Іван Григорович Верхратський (псевдоніми — Любарт Горовський, Лосун, Подоляк, Щипавка та ін.) народився 24 квітня 1846 року в селі Більче-Золоте Борщівського району. 1868 р. закінчив філософський факультет Львівського університету. Вчителював у гімназіях Дрогобича (там його учнем був І. Франко), Станіслава і Львова.
Був дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові і першим головою його математично-природничо-медичної секції.
Основоположник української наукової термінології з природознавства.
У 1880 році видавав журнал «Денниця».
29 листопада 1919 р. Іван Верхратський помер. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
[ред.] Публікації
Автор наукових праць з української діалектології й лексикології:
- «Знадоби до словаря южноруского» (1877);
- «Знадоби до пізнання угорсько-руских говорів» (1899 —1901),
- «Про говір галицьких лемків» (1902) та ін.
І. Верхратський заклав основи української науково-природничої термінології працею «Початки до уложення номенклатури й термінології природописної, народної» (1864 —1879).
Написав підручники для гімназій з ботаніки, зоології й мінералогії. Перекладав з польської й російської мов.
[ред.] Література
- Верхратський І. Два приятелі; Ворона і рак: [Вірші] // Тернопіль: Тернопільщина літературна. Дод. №4. — Тернопіль, 1992. — Вип. 2. — Ч. 1. — С. 16 —17.
- Вадзюк О. Видатні природодослідники — члени НТШ // Біологія і хімія в школі. — 1998. — № 3. — С. 53.
- Верхратський Іван // Українська література в портретах і довідках: Давня література — література ХІХ ст. — К., 2000. — С. 44 —45.
- Іван Верхратський (26.04.1846 —29.11.1919) — філолог, письменник, природознавець // Дивослово. — 2003. — № 12. — С. 51 —57; фотогр.
Курляк І. Зміст і методика викладання природничих наук у перших українських гімназіях // Шлях освіти. — 1997. — № 1. — С. 48 —51. С. 49: Про підручник біології І. Верхратського.
- Хомляк М., Шендеровський В. Іван Верхратський (1846 —1919) — природознавець, філолог, педагог, письменник // Визначні постаті Тернопілля: Біогр. зб. — К., 2003. — С. 34 —35; фотогр.
- Верхратський Іван Григорович (26.04.1846 —29.11.1919) — укр. природознавець, педагог, філолог // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1978. — Т. 2. — С. 201.
- Верхратський Іван (1846 —1919) // Енциклопедія українознавства / За ред. В. Кубійовича. — Львів, 1993. — Т. 1. — С. 234.
- Верхратський Іван (26.04.1846 —29.11.1919) — укр. природознавець, діалектолог, поет, перекладач // Ткачов С., Ханас В. 250 імен на карті Тернопілля: Польсько-укр. культ. взаємини. — Тернопіль, 1996. — С. 14.
- Парасин Н. Верхратський Іван Григорович (псевд. — Любарт Горовський, Любарт Співомир, Лосун, Петро Правдолюб, Подоляк, Іван Щипавка; 26.04.1846, с. Більче, нині Більче-Золоте Борщів. району — 29.11.1919, м. Львів) — педагог, мовознавець, природознавець // ТЕС. — Тернопіль, 2004. — Т. 1. А —Й. — С. 252 —253; фотогр.
- Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2001 рік / Уклад. М. Друневич. — Тернопіль: Астон, 2000. — 100 с. С. 28 —29: Про І. Верхратського.
Верхратський Іван (1846 - 1919) — український філолог, громадський діяч, педагог, дослідник мови і фольклору лемків.
Народився 26 квітня 1846 у с. Більче, тепер Більче-Золоте Тернопільської обл. Закінчив філологічний факультет Львівського університету (1868) і природничі курси в Кракові (1874). Викладав природознавство в українських гімназіях Дрогобича і Львова. Наполегливо працював над дослідженням південно-західних українських говорів.
Велику увагу приділяв вивченню фольклору лемків Словаччини, де здійснив подорожі у 1897 і 1899 рр. Перша праця, присвячена фольклору лемків південних схилів Карпат, «Гоя дюндя і собітки на Угорській Русі» (1899), в якій подано опис основних календарних звичаїв разом з весняними піснями із сіл Вапенник, Петрине, Дрічно, Збійне. Обряд собіток записаний у с. Бодружаль. Багатий матеріал, що охоплює 36 сіл Лабірщини, Бардіївщини і Спіша, подав у монографії «Знадоби до пізнання угорсько-руських говорів» (1901).
Мові лемків північних схилів Карпат присвятив монографію «Про говір галицьких лемків» (Львів, 1902), яка є найґрунтовнішою працею в цій ділянці, що не втратила наукової вартості. Книга складається зі вступу «Граматика», «Взірців бесіди галицьких лемків» (оповідання і приказки з різних сіл, загадки, приповідки, пісні), «Словаря».