Горук Семен
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Семе́н (Се́нь) Гору́к (13 вересня 1873; за ін. даними — 12 вересня 1875 — †1920) — журналіст, отаман Легіону Українських Січових Стрільців і Української Галицької Армії. Народився в м. Снятині (тепер Івано-Франківська обл.). Навчався у Коломийській гімназії, згодом — львівському університеті. В довоєнний період був активним членом «Молодої України» та Християнсько-Суспільної Партії, редагував часопис «Руслан». Став одним з організаторів товариства «Сокіл» в Галичині. В роки першої світової війни — командир сотні, з листопада 1914 — куреня Легіону Українських Січових Стрільців. Стрілецькі військові підрозділи під командуванням Г. визначалися в боях на Маківці над Стрипою і на Лисоні. Поранений під Потуторами.
В листопаді 1918 входив до складу Українського Генерального Військового Комісаріату, який очолив підготовку і проведення Листопадового повстання 1918 у Львові.
З 5.11. до 10.12. 1918 Г — начальник штабу Начальної Команди УГА.
Брав участь в українсько-польській війні 1918-19 і українсько-більшовицькій війні 1917-21.
Заарештований більшовиками в квітні 1920 в Києві.
З весни 1920 Г. перебував у більшовицькому полоні у концтаборі Кожухов недалеко від Москви.
В червні 1920 Г. разом з іншими галичанами був перевезений у табір особливого призначення на Соловецьких островах, де і загинув.