Гідра контрреволюції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гідра контрреволюції - соціально-політичне визначення, що виникло в Росії в перші роки після Великої Жовтневої революції. Застосовувалось для визначення ворогів революції, боротьба з якими загострюється по мірі просування до її перемоги; в терміні обіграно легенду про Лернейську гідру, у якої замість однієї відрубаної голови виростало кілька нових.

З часом епітет "гідра контрреволюції" став застосовуватись в якості самостійного об'єкту, якому притаманні власні властивості. Наприклад, увійшли в обіг (особливо в пропагандистській літературі) такі вирази, як "повзуча гідра контрреволюції", "брехлива гідра контрреволюції", "емігрантська гідра контрреволюції" і т.ін., які застосовувались як до соціальних груп, так і персонально до окермих осіб.

Історія виникнення

Термін "гідра контрреволюції" вперше було застосовано в ході масових страт, проведених більшовиками в Петрограді навесні 1919 року. При цьому, для прискорення процесу страти, приречених до неї відвозили в акваторію Фінської затоки на баржах, і там масово топили; для розваги катів, присуджених до страти зв'язували по кілька осіб, поставивши спина до спини, і кидали у воду, спостерігаючи, як вони деякий час ворушаться на дні.

Джерела:

  • Мельгунов С. П. Красный террор в России. 2-е изд. Берлин, 1922.
  • 20 лет ВЧК-ОГПУ-НКВД. М.: ОГИЗ, 1938.
  • Амбелен Р. Драмы и секреты истории. М.: Прогресс-Академия, 1993. С. 45 - 48.