Зборівський договір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Зборівський договір — договіp підписаний між польськими і українськими військами 8 серпня 1649 року.

За умовами цього договору:

  • Українську державу — Гетьманщину — польський уряд визнавав у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Волинь і Поділля залишалися під владою польського короля.
  • у Гетьманщині влада належала гетьману, резиденція якого розміщувалась в Чигирині.
  • західний кордон Гетьманщини проходив уздовж р. Случ (так звана «козацька лінія»), і коронне польське військо не мало доступу на території, що лежать на Правобережжі Случі.
  • Зберігалися вольності Війська Запорізького.
  • Кількість реєстрових козаків встановлювалась в межах 40 тис. осіб (насправді військо Хмельницького налічувало до 150 тис. чол.).
  • Проголошувалась амністія всім учасникам національно-визвольної війни.
  • Селяни, які не потрапили до козацького реєстру, мали повернутися до панів.
  • Католицька і православна шляхта зрівнювались у правах.
  • Православний київський митрополит мав увійти до польського сенату.
  • Питання про унію передавалось на розгляд сейму.

Підписаний з поляками мирний договір не відповідав реальній розстановці сил у Національно-визвольній війні. Український народ не прийняв Зборівського миру і відповів на нього новими повстаннями проти поневолювачів. Було зрозуміло, що цей документ має тимчасовий1 характер. Обидві сторони почали підготовку до нового етапу війни після цього.

Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Іншими мовами