Авагян Олександр Беніамінович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Олекса́ндр Беніамі́нович Авагя́н (12 листопада 1944, Київ26 липня 1988, смт Меджибіж Летичівського району Хмельницької області) — український археолог, спелеолог, музикант і поет.

Закінчив 1981 історичний факультет Київського педагогічного інституту.

Зміст

[ред.] Археолог і спелеолог

Працював 1981–1984 в Архітектурно-археологічному загоні Інституту археології АН УРСР, 1985–1988 — археологом в Українському спеціалізованому науково-реставраційному проектному інституті.

Авагян — один із засновників української скелеоархеології (скелеїстики). Автор першої наукової систематизації давньоукраїнських печерних споруд, ініціатор та керівник археологічних досліджень Лаврських і Звіринецьких печер, підземних споруд Кирилівської церкви (всі — Київ), Острозького замку (Рівненська область), Ліавадійського палацу (Ялта).

Проводив розкопки на Подолі в Києві, у Старокостянтинові Хмельницької області, Тульчині Вінницької області,Святогородському монастирі на Волині, у Бахчисараї в ханському палаці, у Феодосії, Луцьку, Кам’янці-Подільському та ін.

Першим дослідив Меджибізьку фортецю. Саме в Меджибожі Авагян трагічно загинув (Олександра по-звірячому вбив його вихованець).

Організував експедиції для дослідження печер «Озерна» та «Оптимістична» (Тернопільська область). Проведені експедиції виявили, що ці печери — одні з найбільших у світі.

Ґрот у печері «Голубі озера» названо на честь Авагяна.

[ред.] Музикант і поет

1962 організував рок-ансамбль «Березень». У співавторстві з М. Ніколаєвим і В. Криштофовичем створив рок-оперу «Марія Оранта», до якої увійшли пісні Авагяна «Чумацький шлях», «Ганка», «Мельник», «Чом на склі краплі...».

Пам'яті Авагяна присвячено щорічний всеукраїнський фестиваль авторської пісні «Чумацький шлях».

[ред.] Твори

  • Чумацький шлях: Пісні. — К., 1993.
  • Пыль золотая: Сборник поэзии археологов. — М., 1994.

[ред.] Література

  • Бобровський Т. А., Жолдак Б. О. Авагян Олександр Беніамінович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 45.
  • Некрасова М. Вдова // Натали. — 1998. — № 5.

[ред.] Дивись також

[1]