Бібліотека української літератури в Москві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бібліотека української літератури в Москві - українська бібліотека в Москві, що існувала з 1918 до 1949 року і знову була створена силами української громади Москви в 1989 й існує до сьогодні.

[ред.] 1918 - 1949

В 1920–1930-тих роках в Москві існувала Центральна українська бібліотека при робітничому клубі в Москві. Український робітничий клюб у Москві існував, очевидно, з 1918 року. Перша згадка про нього, знайдена нами в літературі, – у довіднику “Вся Москва на 1925 г.” (М., 1925) – “Центральный Украинский рабочий клуб, Тверская ул., 37/9, кв.9, зав. Ульяшенко Т.Е.” Ймовірно, що бібліотека при клубі працювала з самого початку його діяльності (принаймні, з 1922 року, як свідчать штемпелі на книжках). Остання згадка про бібліотеку – в книзі “Москва в новых районах” (М., 1936) – “Центральная украинская библиотека, ул.Горького, 37/9, 3 платных библиотечных работника, общее число книг – 11630”.

Бібліотека купувала їх у різних московських книгарнях, в тому числі й у магазині “Українська книга”, Літфонді СРСР, видавництвах, у приватних осіб. Читачами бібліотеки в різні роки були від 480 до 732 українців. Бібліотека мала до 14 пересувних пунктів на московських фабриках та в клубах.

У 1937 (1938?) році у зв'язку з реконструкцією вулиці Горького (колишньої та вже нинішньої Тверської), будинок, в якому розташовувалися клуб та бібліотека, було знесено. Це збіглося з так званою реорганізацією бібліотечної мережі в Москві, у результаті якої всі національні бібліотеки були фактично ліквідовані (товариства національних меншин, клуби, театри, газети припинили своє існування ще раніше, очевидно, до кінця 1936 року).

Після цього бібліотека української літератури стала “бібліотекою № 85 Радянського району Москви з українським відділом”. Із 1938 року вона розташовується в будинку по Великій Грузинській вулиці, 37 (ця будівля також не збереглася). Перетворившись у звичайну московську бібліотеку, вона неодноразово змінювала номер, переїздила з одного приміщення в інше; сьогодні умовно “правонаступницею” Центральної Української бібліотеки можна вважати бібліотеку № 47 Централізованої бібліотечної системи № 4 Центрального округу.

У 1991 році саме в цій бібліотеці було знайде документи (найдавніші з них датовано 1934 роком), які можуть розповісти про історію та долю української бібліотеки в Москві: статистичні звіти про склад фонду та кількість читачів, інвентарні книги, акти про вилучення книг за так званими списками “Главлита”. У списках – прізвища видатних українських поетів, прозаїків, перекладачів, літературознавців, репресованих радянською системою. Книги цих авторів вилучалися з фондів бібліотек та знищувалися (лише у великих бібліотеках вони збереглися у “спецсховищах” і стали доступними тільки недавно). У книгах, що залишилися в Бібліотеці, викреслено прізвища “неблагонадійних” перекладачів, упорядників, редакторів – Євгена Плужника, Валер'яна Підмогильного, Миколи Зерова, Сергія Єфремова.

Однак бібліотека, вже як відділ, продовжувала працювати, навіть у такий важкий час залишаючись осередком української культури в Москві. У 1943 році частину книг на прохання Народного комісаріату освіти УРСР було передано Українському державному університету, який на той час працював у евакуації в місті Кзил-Орда в Казахстані.

Під кінець 1940-х років влада остаточно вирішила знищити будь-які залишки національних осередків у столиці Радянського Союзу. У грудні 1949 року 6408 книг, що залишалися в фонді бібліотеки № 68, було передано до Наукової бібліотеки Львівського державного університету імені І.Франка.

У Львові близько півтори тисячі книг потрапили до основного фонду університетської бібліотеки, решта – до обмінного.

[ред.] Після 1988

Ідея створення сучасної української бібліотеки в Москві виникла у 1988 році. Цією ідеєю захопилась переважно молодь – члени вже згаданого Українського молодіжного клубу (студенти та аспіранти московських вузів, молоді науковці). Група ентузіастів звернулася через українські газети та журнали ("Друг читача", "Літературна Україна", “Дніпро” та інші) до видавництв, бібліотек України, до книголюбів та всіх щирих українців із проханням надіслати українські книги для майбутньої бібліотеки. Одночасно вона, за підтримки голови Товариства української культури “Славутич”, льотчика-космонавта СРСР Павла Поповича, попросила Головне управління культури Мосміськвиконкому відкрити в Москві українську бібліотеку. Начальник Калінінського районного відділу культури Москви К.М.Слєсарєва, запросила українців саме до центральної бібліотеки району, що мала гарне приміщення, і досить зручно розташованої. Було прийнято рішення відкрити при Центральній бібліотеці № 122 Калінінського району Бібліотеку української літератури на правах відділу. Його очолила Є.Л.Бердникова (Білошицька).

Із жовтня 1989 року почали надходити перші українські книги. Щодня бібліотека одержувала декілька, а то й десятки посилок з книгами – від бібліотек і видавництв, культурних товариств, шкіл, від окремих громадян, починаючи зі школярів, які надсилали улюблені книжки та, можливо, не такі улюблені підручники, і закінчуючи бібліофілами з великим стажем, які дарували цілі бібліотеки з власними екслібрисами. Велика кількість книг та періодики надходила й від українців діаспори – з Австралії, Аргентини, Білорусі, Бразилії, Ватикану, Великої Британії, Естонії, Італії, Канади, Латвії, Литви, Німеччини, Польщі, Румунії, Словаччини, США, Франції, Хорватії, Чехії, Югославії.

Урочисте відкриття Бібліотеки відбулося 17 грудня 1989 року в читальному залі Центральної бібліотеки № 122 Калінінського району Москви на шосе Ентузіастів, 20. У цьому приміщенні Бібліотека працювала до початку 1991 року; потім, до серпня 1993 року, – у бібліотеці-філії № 124 на Ухтомській вул., 21; надалі й до нинішнього часу – у бібліотеці-філії № 147 на Велозаводській вул., 11/1.

Значну допомогу в комплектуванні фонду у 1989–91 роках надали й бібліотеки Російської Федерації. Зокрема, понад 400 книг передав відділ літератур мовами народів СРСР Центральної міської бібліотеки Москви імені М.О.Некрасова. Значну частину видань було отримано з обмінних фондів Російської державної бібліотеки, Державної історичної бібліотеки та бібліотеки Центрального будинку літераторів. Сотні книг та літературно-художніх часописів було передано радою з питань української літератури Спілки письменників СРСР.

У 1994 році на прохання новоствореної бібліотека української літератури в Москві працівники бібліотеки ЛДУ розшукали та повернули до Бібліотеки української літератури в Москви ті видання, що збереглися. Із 1994 року Бібліотека є постійним учасником найбільшої в Україні книжкової виставки-ярмарку – Форуму видавців у Львові.

У подальшому комплектування фондів Бібліотеки здійснювалось, переважно, шляхом придбання літератури (коштом міського бюджету Москви), а також безоплатної передачі літератури бібліотеками та видавництвами України, дарунків громадських організацій та приватних осіб. Міжнародний фонд “Відродження” у 1997 та 1999 роках передав Бібліотеці велику кількість українських музичних компакт-дисків, а також книжкових видань, що вийшли за його підтримки.

Протягом багатьох років постійну допомогу Бібліотеці надають Публічна бібліотека імені Лесі Українки м.Києва, Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України, Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Державна бібліотека України для дітей, Державна бібліотека України для юнацтва, бібліотека Української Правничої Фундації, об’єднання „Укркнига”. Систематично надсилають свої нові книги в дарунок Бібліотеці видавництва “Каменяр”, “Либідь”, “Мистецтво”. Неоціненною є й допомога пошти України, зокрема Київського поштамту та державного підприємства “Преса”, а також Державної фельд'єгерської служби України в організації передплати української періодики та доставці книг, газет та журналів до Москви.

[ред.] Джерела