Верифікації принцип
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Верифіка́ції при́нцип (від лат. verus — істинний і facio — роблю) — принцип встановлення осмисленості висловлювань, висунутий логічним позитивізмом (див. Неопозитивізм). Сформульований Морітц Шліком та Л. Вітґенштейном і розвинутий у працях Віденського гуртка. За В. п., висловлювання вважається осмисленим, якщо можна встановити його істинність або хибність.
Зміст |
[ред.] Критерії
Істинність або хибність висловлювань встановлюється лише тоді, коли їхній зміст підтверджується або заперечується даними відчуттів, причому, якщо не можна встановити відповідність чи невідповідність змісту висловлювань і даних чуттєвих спостережень, принцип верифікації припускає можливість гіпотетико-логічної перевірки (див. Гіпотетико-дедуктивний метод).
[ред.] Обмеження
Принцип верифікації, через його суб'єктивно-ідеалістичну сутність, неприйнятний для науки. Визнанням наукової неспроможності принципу верифікації є й той факт, що його не раз модифікували навіть представники логічного позитивізму, зокрема, принцип верифікації вони модифікували у принцип фальсифікації.
[ред.] Література
- Філософський словник
[ред.] Дивіться також
- Неопозитивізм
- Верифікація
- Верифікація формальна — верифікація в розробці програм.