Дедал
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ДЕДА́Л (гр. Daidalos) — нащадок Ерехтея, славетний скульптор і будівничий, винахідник різних будівельних інструментів. Ім’я Д. первісно було епітетом Гефеста. В Афінах уже в історичний час існував рід (до нього належав Сократ), що виводився від Д. Свого небожа й учня Пердіка (варіант: Тала) Д. скинув з Акрополя за те, що він винайшов досконаліші будівельні інструменти. Засуджений ареопагом на вигнання, Д. утікає до Кріту. Тут для жінки царя Міноса Пасіфаї робить дерев’яну корову, за наказом царя споруджує лабіринт для потвори Мінотавра. Д. дав Аріадні клубок ниток, що допоміг Тесеєві вибратися з лабіринту. Переслідуваний Міносом, утік з Кріту, піднявшись у повітря на штучних крилах, які сам зробив собі й синові Ікару, й щасливо опустився в царстві Кокала на Сіцілії. Мінос, переслідуючи Д., теж прибув до Сіцілії. Дочки Кокала, що закохалися в Д., вбили Міноса. Д помер у Сіцілії (варіант: у Сардінії). За іншим переказом, Д. з Тесеєм повернувся з Кріту до Афін. На Кріті міф про Д. пустив глибоке коріння. Тут уперше розквітло мистецтво деревориту, яке розвивали так звані Дедаліди. З Кріту це мистецтво перенесли до Сікіону Денес та Скіпп. В «Іліаді » (XVIII, 591) згадується дереворит, що його Д. зробив для Аріадни. Павсаній твердить, що бачив цю роботу на мармуровому барельєфі. Д. начебто перший почав виготовляти дерев’яні статуї богів, подібні до мармурових статуй класичного періоду. У численних святилищах зберігалися дерев’яні скульптури богів, які вважалися творами Д. У різних місцевостях існували споруди, будування яких приписувано будівничому крітського лабіринту. Оскільки ці старожитності репрезентували різні ступені розвитку мистецтва (починаючи від грубих та примітивних спроб художньої творчості), вони, очевидно, не могли належати не тільки одному митцеві, а й навіть одній епосі. Саме ймення Д. (дієслово daidalein — «робити по-мистецькому») наводить на думку, що тут ідеться не про оповиту легендами історичну особу. Створена фантазією постать Д. символізує успіхи, досягнуті кількома поколіннями митців від глибокої давнини до VI ст. до н. е. У цьому міфі відбито давню мрію людини про опанування повітряного простору.
З античних часів збереглися сцени, що зображують приготування Д. й Ікара до польоту (фреска в Помпеях тощо). Мотиви міфа зустрічаються в живописі (Я. Тінторетто, X. Боль, П. П. Рубенс, Ш. Лебрен), літературі (Й. В. Гете, В. Брюсов), музиці (І. Маркевич, П. Санкан).