Гігантопітек
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Gigantopithecus | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() Професор Фрідеман Шренк з кутнім зубом гігантопітека G. blacki
|
||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
||||||||||||||
Gigantopithecus blacki Gigantopithecus bilaspurensis Gigantipithecus giganteus |
Гігантопіте́к (Gigantopithecus) — рід людиноподібних мавп, який існував в пізньому міоцені, пліоцені і плейстоцені на території сучасних Індії, Китаю та В’єтнаму.
Наприкінці цього періоду гігантопітеки могли співіснувати тут з людьми виду Homo erectus, які почали проникати сюди з Африки через Близький Схід. Скам’янілі залишки свідчать, що гігантопітеки були найбільшими приматами всіх часів. Імовірно, вони були рослиноїдними і пересувалися на чотирьох ногах, харчуючись переважно бамбуком і, можливо, іноді додаючи до своєї дієти сезонні плоди; втім, існують теорії, які доводять всеїдність цих тварин. Хоча остаточно невідомо, що саме було причиною їх вимирання, більшість дослідників вважає, що серед головних причин були кліматичні зміни і конкуренція за джерела харчування з боку інших, більш пристосованих видів — панд та людей.
Відомо два види цього роду: Gigantopithecus bilaspurensis, який жив між 9 і 6 млн. років тому в Китаї, і Gigantopithecus blacki, який жив на півночі Індії принаймні 1 млн. років тому. Іноді виділяють третій вид, Gigantopithecus giganteus.
Гігантопітеки відомі в основному по знахідкам кутніх зубів (розміром 2,5 см), елементів нижньої щелепи та, можливо, фрагментів плечової кістки, які значно перевищують розміром свої відповідники у сучасних людиноподібних мавп. За оцінками спеціалістів гігантопітеки мали ріст під три метри і важили від 300 до 550 кг, тобто були найбільшими мавпами всіх часів. Однак ці оцінки не можуть вважатися остаточними, тому що базуються на дуже невеликій кількості скам’янілих знахідок і були обчислені на основі пропорцій, властивих будові кістяка сучасних приматів.
Вважається, що харчувались гігантопітеки в основному бамбуком; такий висновок робиться з будови їх зубів, які демонструють пристосування до пережовування рослинної їжі, а також того факту, що поруч з залишками гігантопітеків знаходили скам’янілості панд, відомих своєю звичкою харчуватися винятково пагінцями бамбуку. Найближчими родичами гігантопітеків вважаються значно менші розміром шивапітеки, які жили на північному сході Європи, в Азії і Африці. Найближчим родичем з нині існуючих видів є орангутанг, хоча деякі спеціалісти вважають гігантопітеків ближчими до горил.
Перші залишки гігантопітека знайшов німецький палеонтолог Густав фон Кенігсвальд, який в 1935 році купив в Гонконгу в китайській крамниці, що торгувала засобами традиційної медицини, мавпячі зуби вдвічі більші за зуби горили; китайські торговці називали їх «драконовими зубами». Ці зуби, хоча і дуже великі, мали деякі спільні риси з зубами людей, на підставі чого серед палеоантропологів виникла гіпотеза про гігантських предків людини. Знахідка повної щелепи гігантопітека в 1956 році переконливо довела, що вона належить великій людиноподібній мавпі.
[ред.] Посилання
- Гігантопітек в порівнянні з іншими приматами (англійською мовою)
- Історія відкриття гігантопітека (англійською мовою)
- Драконові зуби (англійською мовою)