Газовий поклад
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Газовий поклад (рос. газовая залежь, англ. gas accumulation, gas deposit, нім. Gaslager n) – природне скупчення природного газу в пастці, утвореній пластом-колектором і бар’єром з непроникних порід.
Г.п. приурочений до пористих, тріщинуватих, кавернозних гірських порід (пісковиків, алевролітів, вапняків та ін.).
Г.п. класифікують за:
- складом газу,
- режимом розробки,
- умовами залягання.
За останньою ознакою Г.п. поділяються на:
- пластові,
- склепінчасті,
- екрановані (літологічно, стратиграфічно, тектонічно);
- масивні та
- літологічно обмежені.
Осн. параметри Г.п.: пластовий тиск, висотне положення газоводяного контакту, поверх газоносності (загальна газонасичена товщина), розміщення внутрішніх і зовнішніх контурів газоносності. Крім загальної газонасиченої виділяють ефективну газонасичену товщину, яка визначається виключенням з першої непродуктивних прошарків (напр., глинистих).
Розміри Г.п. - від десятків тисяч м3 до трлн. м3 газу. Сукупність покладів, приурочених до загальної ділянки земної поверхні і підпорядкованих єдиній тектонічній структурі, утворює газове родовище.
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3