Карський Юхим Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Карський Юхим (Єфимій) Федорович (20.12.1860 (01.01.1861) – 29.04.1931) – білоруський та російський мовознавець, етнограф, академік Російської АН (згодом АН СРСР) з 1916 р., дійсний член Чеської АН з 1929 р. Нар. у с. Лаша (нині Гродненського району, Гродненської обл.) у родині священника. У 1885 закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут. Протягом навчання займався слов’янською філологією під керівництвом професора Р. Ф. Брандта. У 1893 в Варшаві захистив магістерську дисертацію "К истории звуков и форм белорусской речи". Протягом 1894-1915 – професор (1905-10 – ректор) Варшавського університету. 1917-28 – професор Санкт-Петербурзького університету. К. – засновник білоруського мовознавства. Його праці присвячені здебільшого питанням розвитку білоруської мови, її діалектам та літературним пам’яткам, білоруському фольклору та етнографії. Серед них виділяють: "Обзор звуков и форм белорусской речи" (т. 10, 1886), "К вопросу о разработке старого западнорусского наречия" (1893), "Два памятника старого западнорусского наречия: лютеранский катехизис 1562 г. и католический катехизис 1585 г." (1893), "О языке так называемых литовских летописей" (1894), “Білоруська мова білоруського народу (т. 1-3, 1903-22). Низка досліджень К. присвячені проблемам вивчення церковнослов’янської мови та палеографії: “Граматика давньої церковнослов’янської мови” (1888), “Нарис слов’янської кириличної палеографії” (1901), “Зразки слов’янського кириличного письма з Х по ХVII ст.” (1901). К. належить також праця “Найголовніші течії в російській літературній мові” (1893). Декілька досліджень К. присвячені українській мові, її говіркам та зв’язкам з іншими слов’янськими мовами: “Матеріали для вивчення північно-малоруських говорів, а також перехідних від білоруських до малоруських” (1898), “З російської діалектології. До питання про ствердіння (непом’якшуваність) звуків е та і в малоруському наріччі” (1904), розділ “Малоруське наріччя (українська мова)” в книзі “Російська діалектологія” (1924). Творам української літератури присвячені праці К.: “Малоруський Луцидарій за рукописом ХVII ст.” (1905), “Три малоруські пісні з польського збірника XVII ст.” (1905), “”Наймичка” Шевченка. Матеріали до її наукового видання” (1907). К. належать численні рецензії на праці В. Гнатюка, М. Возняка, С. Смаль-Стоцького, А. Кримського, Є Тимченка, І. Свєнціцького та ін. Помер 29.04.1931 у м. Ленінграді.

Ця стаття або абзац не містить джерел (літератури, веб-посилань тощо) Допоможіть Вікіпедії поповнити їх.