Загорський Іван Оникійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Іва́н Они́кійович Заго́рський (26 листопада 18581904) — український актор.

Сценічну діяльність розпочав у російських провінціальних трупах. Працював в театрах Кропивницького, Садовського, Карпенка-Карого; ролі у виставах (Олеся, Доки сонце зійде..., По ревізії).

У 1889 році, коли один з таких театрів перебував у Єлизаветграді, Загорський побував на виставі театру Кропивницького. Він відразу переконався, яке провалля існує між справжнім мистецтвом і "халтурою". Загорський попросився у трупу Марка Лукича. Тут він познайомився з Любов'ю Ліницькою, незабаром вони побралися. Шлюб їхній щасливим не назвеш, вони недовго жили разом.

Іван Загорський не досягнув вершин своєї знаменитої дружини. Він ні разу не виступав у головній ролі, хоча брав участь у виставах за творами Кропивницького, а також у виставі "Шельменко-денщик" за п'єсою Квітки-Основ'яненка. Загорський був актором комічного плану. Звичайно, скласти конкуренцію у цьому плані Федору Левицькому, не кажучи вже про Панаса Саксаганського, він не міг. І все ж він залишив помітний слід в історії українського театру, хоча прожив на світі усього 46 років. 15 із них віддав професійному театру.

Ролі: Шпак (“Шельменко-денщик” Квітки-Основ'яненка), Писар, Павло, Мартин Хандоля, Гордій Поваренко (“По ревізії”, “Олеся”, “Глитай, або ж Павук”, “Доки сонце зійде, роса очі виїсть” Кропивницького), Голохвостий (“За двома зайцями” Старицького).