Звук
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Звук — коливальний рух частинок пружного середовища, що поширюється у вигляді хвиль у газоподібному, рідкому чи твердому середовищі. Звук сприймаються вухом людини і тварин. Людина чує звук з частотами від 16 Гц до 20 кГц. Звуки з частотами до 16 Гц називаються інфразвуком, вище 20000 Гц - ультразвуком. Наука, що вивчає звуки, називається акустикою.
[ред.] Характеристики звуку
Характеристиками звуку є частота, довжина хвилі, амплітуда і швидкість. Швидкість звуку в повітрі при нормальних умовах становить 330 м/с, вона може змінюватися в залежності від температури. Висота звуку залежить від частоти коливань хвиль. Гучність залежить у першу чергу, від амплітуди коливань.
[ред.] Частота
Частота — це кількість коливань певної точки звукової хвилі в секунду. Одному циклу коливання в секунду відповідає величина 1 Гц (1/с).
[ред.] Класифікація звуків
За об'єктивними характеристиками акустичної хвилі розрізняють:
- простий тон (сінусоїдні коливання)
послухати
- складний тон
- гармонічний (визначеної звуковисотності, що складається з основного тону та обертонів)
- негармонічний(приблизно визначеної звуковисотності, що складається з основного тону та негармонічних обертонів)
послухати
- шум
- білий шум (хаотичні коливання, спектральні складові розміщуються рівномірно по всьому діапазону) послухати
- кольоровий шум (хаотичні коливання, спектральні складові розміщуються нерівномірно по всьому діапазону, як правило з поступовим зменшенням інтенсивності від низьких до високих частот)
послухати
Див. також Звук музичний