Національна заслужена академічна капела України "Думка"
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Національна українська мандрівна капела (скорочено - "Думка") створена у 1920 році в Києві. Заклала основи професійного хорового виконавства, створила взірці акапельного співу в Україні, одна з кращих інтерпретаторів народних пісень, в її репертуарі також твори української та світової класики.
Капела має славетну історію, в різні часи її очолювали найвидатніші українські хорові диригенти Н.Городовенко, М.Вериківський О.Сорока, П.Муравський, М.Кречко та інші. З 1984 року "Думку" очолює високо-професійний, талановитий митець, народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка, член-кореспондент Академії мистецтв України, голова хорового товариства України ім. М.Леонтовича, професор Євген Савчук. Під його орудою "Думка" стала конкурентом хорам світового рівня, яких у Європі небагато.
В репертуарі капели майже всі світові шедеври для хору з оркестром - реквієми, меси та інші знані твори Баха, Вівальді, Моцарта, Бетховена, Брамса, Верді: "Missa Solerrmis" та IX Симфонія Бетховена, "Реквієм" Верді, "Пори року" Гайдна, "Реквієм" Шнітке і "Credo" Пендерецького та ряд концертів a cappella.
"Думка" - це високопрофесійний хор, найскладніші сучасні твори вона виконує з дивовижною легкістю. Краса голосів зачаровує слухачів, а високий рівень професіоналізму робить бажаним виконавцем за кордоном. "Думка" успішно гастролювала багатьма країнами світу, співаючи на великих сценах самих престижних концертних залів Польщі, Австрії, Німеччини, Франції, Іспанії, Бельгії, Голландії, Італії, Швейцарії, Великобританії, США та Канади.
"Думка" випустила 6 компакт-дисків, які користуються великим попитом у слухачів. Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (1972), |Державною премією УРСР ім. Т.Г.Шевченка (1981).
[ред.] Посилання
[ред.] Бібліографія
- Михайлов М. Творчий шлях «Думки». — К., 1957;
- Вахняк Є. Олександр Сорока. — К., 1975;
- Лащенко А. Саме українська капела // Українська музична газета. — [К.,]. — 1994. — № 4.