Адигейська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Адигейська мова
Поширена в: Росія, Туреччина, Йорданія, Сирія, ізраїль, Македонія, Ірак
Регіон: Адигея
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-2 ady


Адиге́йська мо́ва — належить до абхазо-адигської сім'ї мов. Розповсюджена в Адигеї та у Лазаревському і Туапсинському районах Краснодарського краю Росії. Число мовців - близько 130 тисяч (2002). Має 4 діалекти: абадзехський (у цей час практично вимер), бжедухський, темиргойський, шапсугський. Літературна адигейська мова склалась й розвивається на основі темиргойського діалекту. Крім адигейців, адигейською мовою користуються кабардинці та черкеси.

Найхарактерніші особливості адигейської мови: фонетика багата на приголоснідіалектах до 70); у морфології відсутні розчленування іменників та прикметників, категорії роду і існує багатоособовість дієслів, напр.: «п-ф-а-р-и-гье-дигь» — «він спонукав їх пошити щось для тебе»; лексика насичена односкладовими коренями. Писемністькирилицею в основі алфавіту) і літературна мова створені за радянських часів.

А а Б б В в Г г Гу гу Гъ гъ Гъу гъу Д д
Дж дж Джъ джъ Дз дз Дзу дзу Е е Ё ё Ж ж Жъ жъ
Жъу жъу Жь жь З з И и Й й К к Ку ку Къ къ
Къу къу КI кI КIу кIу Л л Лъ лъ ЛI лI М м Н н
О о П п ПI пI ПIу пIу Р р С с Т т ТI тI
ТIу тIу У у Ф ф Х х Хъ хъ Хъу хъу Хь хь Ц ц
ЦI цI Ч ч ЧI чI Ш ш Щ щ Ъ ъ Ы ы Ь ь
Э э Ю ю Я я I


[ред.] Література