Архітектурні ордери
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Архітекту́рні о́рдери (лат. ordo, франц. ordre — порядок) — певна структура і художня обробка складових частин стояково-балочної конструкції будівлі.
Зміст |
[ред.] Генеза
Архітектурні ордери своєрідних систем були ще в єгипетській, ассиро-вавилонській і староперській архітектурі. З давніх часів існує відомий китайський ордер «доу-гун». У 7—4 століття до н. е. створено грецькі архітектурні ордери — доричний, іонічний і корінфський, які завдяки своїй досконалості стали класичними.
[ред.] Види
Грецький ордер складається з 3 основних частин: колони, її підніжжя — стило-бата і антаблемента, шо спирається на колону і підтримує дах.
Колона (крім доричної) має базу і завершується капітеллю. Антаблемент по горизонталі поділяється на архітрав, фриз і карниз.
Доричний ордер — класичний зразок єдності конструктивних і художнього елементів архітектурної форми. Його колона, оформлена канелюрами (поздовжніми жолобками), не має бази і спирається безпосередньо на стилобат (цокольну основу будинку). Капітель колони складається з квадратної плити — абака та її круглої основи (подушки) — ехіна. Фриз розчленовано на рівні прямокутні відрізки— метопи за допомогою тригліфів (архітектурних деталей, що імітують оздоблені кінці балок). Метопи трохи западають щодо тригліфів і часом прикрашені барельєфом. Кращими є ордери храму Парфенон в Афінах (447—432 до н. е., арх. Іктін і Каллікрат), храму Зевса в Олімпії (468—460 до н. е., арх. Лібон) та ін.
Іонічний ордер за своїми пропорціями стрункіший. Його колона оздоблена канелюрами півкруглого перерізу і спирається на базу складного профілю, створеного з архітектурних обломів — двох валів і викружки між ними та плінту. Капітель замість ехіна прикрашена двома красивого обрису завитками — волютами. Архітрав поділяється на 3 горизонтальні смуги — фасції, які трохи нависають одна над одною. Фриз іноді прикрашений стрічкою барельєфа. Найкращим зразком є ордери храму Ніки Аптерос (бл. 421 до н. е., арх. Каллікрат) і Пропілеїв (437—432 до н. е., арх. Мнесікл) в Афінському акрополі та ін.
Корінфський ордер відрізняється від іонічного своїми пропорціями та складнішою формою бази і особливо капітелі, яка схожа на букет стилізованих листків аканта і має чотири невеличкі волюти, що підтримують тоненький абак. Найкращими прикладами його є ордери пам'ятника Лісікрата (335—334 до н. е.) та храму Зевса Олімпійського (2 століття до н. е., арх. Коссутій) в Афінах і ін.
Римські архітектурні ордери відрізняються від грецьких декоративним характером — вони рідко виконують функції несучої конструкції, а здебільшого прикрашають будівлю, розчленовуючи стіну по горизонталі. З'являються багатоярусні ордери, напр. в Колізеї (75—80 н. е.), де поєднано доричний, іонічний та корінфський архітектурні ордери. Ордери грецькі за походженням доповнюються тосканським ордером (подібним до доричного, але з колоною рівної поверхні) і складним, або композитним (що його капітель є поєднанням корінфської з іонічною).
В епоху Відродження класичні Архітектурні ордери вивчені і теоретично обгрунтовані в трактатах італ. арх. Вітрувія, Альберті, Віньйоли, Палладіо та ін. і були покладені в основу архітектури Відродження.
[ред.] Застосовчість
Досконало володіли ордерною композицією видатні російські архітектори В. І. Баженов, А. Д. Захаров, М. Ф. Казаков та ін. представники рос. класицизму.
Ордерна система була характерна для архітектури України 16 — поч. 18 ст.
Архітектурні ордери широко використовували радянські архітектори.
[ред.] Література