Валленштайн Альбрехт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Валленштайн герцог Фрідладський, гравюра 1625 року
Валленштайн герцог Фрідладський, гравюра 1625 року

А́льбрехт Венцель Ойзебіус фон Ва́льдштайн більш відомий як Валленштайн (нім. Albrecht Wenzel Eusebius von Waldstein, чеськ. Albrecht z Valdštejna; 24 вересня 158325 лютого 1634) — герцог Фридландський та Мекленбурзький, князь Саґанський, генералісимус, один з головнокомандувачів військ Священної Римської Імперії під час Тридцятилітньої війни (16181648).

Зміст

[ред.] Походження

Народився в родині дрібного шляхтича в Германічах у Чехії. Закінчив єзуїтський колегіум в Оломоуці. В 1599 розпочав навчання в університетах Болоньї і Павії. Після завершення навчання вступив до армії Рудольфа II в Угорщині, служив під керівництвом Джорджіо Басти. У 1606 році повернувся до Чехії і одружився з Лукрецією Нікоші фон Ландек, підстаркуватою, проте дуже багатою вдовою. Після її смерті 1616 успадкував маєтки в Моравії. Спадщина дозволила йому створити і екіпірувати кавалерійський відділ у 200 шабель, з яким він у 1617 році найнявся на службу до герцога Штірії, майбутнього короля Чехії і імператора Фердинанда II Габсбурга, який саме воював з Венецією. Того ж року він знову одружується, його дружиною стає Ізабелла Катерина — дочка графа Гарраха.

[ред.] Початок кар'єри

Від самого початку тридцятирічної війни Валенштайн виступив на боці імператора. Після захоплення його маєтків повстанцями, втікає до Відня, забравши з собою значну суму грошей.

Генералісімус Альбрехт фон Валленштайн
Генералісімус Альбрехт фон Валленштайн

Самостійно організував загін важко озброєної кавалерії і під командування Бюкуа вирізнився в битвах проти загонів графа Мансфельда і армії Бетлена Габора в Моравії. Після битви на Білій Горі повернув собі маєтки і зайняв частину земель протестантських дворян. Його нові володіння охопили значну територію в північній Чехії. Вони були названі Фрідландом. Після серії воєнних перемог в 1622—1625 роках Валленштайн отримав титул герцога Фрідладського.

[ред.] Створення армії

В 1626 Валенштан запропонував імператору Фердинанду утворення армії, яка буде боротись з протестантами в Священній Римській Імперії і стала б противагою до армії Католицької Ліги, на чолі з графом Тіллі.

Альбрехт фон Валленштайн
Альбрехт фон Валленштайн

При цьому армія не потребувала фінансування від імператора — Валенштайн запропонував фінансувати її за рахунок контрибуцій з захоплених територій. Цивільне населення під загрозою використання військової сили примушували сплачувати величезні сумми, за які власне і утримувались загони Валенштайна. Його військові загони перебували на самофінансуванні, чи як тоді говорили: "війна годувала війну". Репутація вдалого полководця дозволила йому швидко зібрати 30, 000 солдат, а за короткий період часу наростити армію до 50,000 Вже наступного року армія Валенштайна і армія Тіллі вели війну проти протестантських загонів Мансфельда. Після розгрому Мансфельда в битві при Десау Валенштайн в 1627 очистив Сілезію. Викупив в імператора князівство Саган. Далі прилучився до Тіллі, який саме воював з Крістіаном IV Данським, за що отримав князівство Меклебург. Його попередні власники були вигнані за допомогу данському королю. В 1628 Валенштайна спіткала невдача — йому не вдалося оволодіти Штральзундом, який отримав допомогу від шведів і данців. Імперські війська не змогли закріпитись на побережжі Балтики. Валенштайну ще вдалося нанести датчанам поразку в битві під Волгастом 12 серпня 1628 року, але ситуація почала змінюватись на гірше для прихильників імператора. Після оголошення Фердинандом II едикту про реституцію до війни вступила Швеція.

[ред.] Опала

Гороскоп Валленштайна, складений Іоганом Кеплером
Гороскоп Валленштайна, складений Іоганом Кеплером

Перемоги Валенштайна і реквізиції його армії створили йому безліч ворогів. Імператор запідозрив його в планах захоплення влади над Священною Римською Імперією, а його радники радили чим швидше прибрати Валленштайна з армії. У вересні 1630 року імператор підписав відповідний наказ, Валленштайн предав армію під командування Тіллі, і виїхав в свої маєтки у Фрідланд. Вже невдовзі імператор змушений був просити допомоги у Валленштайна. Перемоги Густава II Адольфа над Тіллі під Брейтенфельдом у 1631 році, і в битві на Рейні в 1632 році, захоплення Мюнхена і практично всієї Чехії, загибель Тіллі, все це вимагало рішучих дій. Імператор звернувся по домомогу до Валленштайна.

[ред.] Повернення

Битва під Лютценом, 16 листопада 1632
Битва під Лютценом, 16 листопада 1632

На весні 1632 року Валенштайн організував нову армію вибив загони саксонців з Чехії і рушив проти шведів. Йому вдалось на якийсь час заблокувати армію Густава Адольфа в Нюренберзі, але вже в листопаді імперська армія Валенштайна програла битву під Лютценом. Валленштай відійшов зимувати в Чехію.

Під час кампанії 1633 року Валенштайн намагався не вести активних бойових дій. Вже в той час вів переговори про перехід на бік протестантів, вважаючи Едикт про реституцію помилкою Фердинанда.

Валленштайн ставив за мету добитись миру в імперії в інтересах єдності усіх німців. До свої планів намагався втягнути Саксонію, Бранденбург, Швецію і Францію, проте розуміння з їх боку не знайшов. В тій ситуації побоюючись втратити вплив при імператорському дворі, активізував бойові дії і в листопаді 1633 року завдав шведам і саксонцям поразки в битві під Стенау. І знову вступив в переговори з протестантами. В грудні знову перейшов на зимівлю в Чехію. Тимчасом у Відні росли побоювання, що Валленштайн зрадить, і імператор шукав способів як його позбутися. Сам Валленштай усвідомлюючи небезпеку почувався доволі впевнено, переконаний у відданості армії.

[ред.] Загибель

Убивство Валленштайна в Егері, гравюра XVII соліття
Убивство Валленштайна в Егері, гравюра XVII соліття

24 січня 1634 імператор підписав таємний указ яким усував Валленштайна з командування, а 18 лютого звинуватив його у зраді. Укази було опубліковано в Празі. Втративши командування над армією Валленштайн 23 лютого з відданими офіцерами тікає в Егер (нині місто Хеб, в Чехії), сподіваючись зустріти там шведів. Проте вони не пішли з ним на переговори. Після прибуття в Егер Валенштайна зарубали підкупені офіцери особистої охорони. Тіло Валленштайна спочатку поховали в Штрібрі, в 1636 році перепоховали в костелі в Вальдицях, а в 1785 року ще раз перепоховано в Мніхових Градищах (Mnichovo Hradiště — ческьк.).

Під час Другої світової в складі німецької армії воювала дивізія Waffen-SS Wallenstein. Нині одна з дивізій чеської армії носить ім'я Valdštejn.

[ред.] Література

  • Алексеев В. М. Тридцатилетняя война. Л., 1961.
  • История Европы. От средневековья к новому времени. М., 1993. Т.3.
  • Шиллер И. К. История Тридцатилетней войны. Собр. соч. в 8 тт. М., 1957, т.5.
  • Benecke, G. Germany in the Thirty Years War. 1978.
  • Janachek J. Valdstein a jeho doba. Pr., 1978.
  • Kalista Z. Valdštejn : historie odcizení a snu. Praha : Vyšehrad, 2002.
  • Kavka F. Bila hora a ceske dejiny. Pr., 1962.
  • Kollmann J. Valdštejn a evropská politika 1625—1630 : historie 1. generalátu. Praha : Academia, 1999.
  • Morávek J. Valdštejnův Jičín : Příspěvek k dějinám barokního stavitelství v Čechách. Praha : Jan Štenc, 1946.
  • Hojda, Zdeněk: Albrecht Václav Eusebius z Valdštejna, mezníky života, in: HORYNA, MOJMÍR a kol.: Valdštejnský palác. Praha 2002
  • Hellmut Diwald. Wallenstein. Eine Biographie. Ullstein TB-Verlag, Berlin 1987, ISBN 3-548-27550-8.
  • Hans-Christian Huf. Mit Gottes Segen in die Hölle. List, Berlin 2004, ISBN 3-548-60500-1.
  • Golo Mann. Wallenstein. Sein Leben. S. Fischer, Frankfurt am Main 1971 ISBN 3-10-047903-3.
  • Josef Polišenský und Josef Kollmann: Wallenstein – Feldherr des Dreißigjährigen Krieges. Böhlau, Köln 1997, ISBN 3-412-03497-5.
  • Peter Milger. Der Dreißigjährige Krieg. Gegen Land und Leute. Niedernhausen 2001, ISBN 3-572-01270-8.
  • Pekař J. Valdštejn : 1630—1634 : (Dějiny valdštejnského spiknutí). 2 díly. Praha : Melantrich, 1933 a 1934.
  • Polišenský J. Valdštejn : ani císař, ani král. Praha : Academia, 2001.
  • Polisensky J. Tricetiletna valka a europska krize 17. stoleti. Pr., 1970.
  • Sindelar B. Vestfalsky mir a ceska otazka. Pr., 1968.
  • Cicely Veronica Wedgwood: Der 30-jährige Krieg. 8. Auflage, München 1995, ISBN 3-471-79210-4.

[ред.] Зовнішні посилання