Белянкеніт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Белянкеніт, Бєлянкеніт (рос. белянкинит, англ. belyankinite, нім. Beljankinit m) – мінерал, водний танталоніобат натрію, кальцію і цирконію острівної будови. Склад: (Ti, Ni, Zr, Ca) (O, OH)2 (1,5-2)H2O або СаТі6О13·11Н2О. Сингонія ромбічна або моноклінна. Спайність досконала в одному напрямі. Густина 2,32-2,4. Твердість 2-3,5. Колір жовто-коричневий. На площинах спайності перламутровий полиск. Крихкий. Аморфний. Зустрічається в нефелінсієнітових пегматитах Кольського півострова з мікрокліном, нефеліном, егірином. Крім того, зустрічається в асоціації з евдіалітом, лоренценітом, ромзаїтом і лампрофілітом.


Розрізняють:

бєлянкініт марганцевистий (відміна бєлянкініту, яка містить до 13% MnO);

бєлянкініт ніобіїстий (відміна бєлянкініту, яка містить ніобій).


[ред.] Література

Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3