Мережковський Дмитро Сергійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мережковський Дмитро Сергійович (14 серпня (2 серпня) 1865 - 9 грудня 1941) - російський письменник, релігійний філософ; чоловік поетеси Зінаїди Гіппіус
Прадід Мережковського, Федір Мережко, був військовим старшиною на Україні в місті Глухові. Дід, Іван Федорович, в останні роки ХVІІІ ст., за царювання Павла І, приїхав до Петербурга і, як шляхтич, вступив до Ізмайлівського полку. Тоді, мабуть, і змінив він своє українське прізвище Мережко на російське - Мережковський. З Петербурга переведений був до Москви і брав участь у війні 1812 року. Батько, Сергій Іванович, народився в 1821 р. в Москві від другої жінки Івана Федоровича Курбської. Виховувався в пансіоні. Вступив на казенну службу в 1839 р.. Служив спочатку у оренбурзького губернатора, а потім в придворній конторі. В 1853 р. одружився з дочкою правителя канцелярії петербурзького обер-поліцмейстера.
Часто виїжджаючи в службові відрядження на Південий берег Криму, до Лівадії, батько іноді брав Дмитра з собою. У ноьго був маєток по дорозі на водоспад Учан-Су.
Перший вірш Дмитро Сергійович надрукував в 1882 році. Закінчивши гімназію в 1884 році вступив на історико-філологічний факультет Петербурзького університету. Після закінчення університету влітку зустрівся з З.М. Гіппітус і взимку одружився з нею.
В 1903 р. Д.С. Мережковський з дружиною стали збирати у себе вдома релігійно-філософські збори, але невдовзі ці збори були заборонені урядом. В 1905 р. він разом з дружиною написав звернення до російського народу - "Народе російський! Пам'ятай, що по милості своїй, а не по заслугам твоїм Господь нагородив тебе такою великою вітчизною, і не забувай, як багато племен зібрано під твоїм державним кровом. Як можеш ти, якщо носиш в серці своєму любов Христову, гнітити їх насиллям, озлоблювати образами. Нема тобі ніякого виправдання. Нема на то волі Господньої, щоб ти творив над ними насилля".
В своїх історичних романах Мережковський писав правду. Це були трилогія з російського життя "Царство Звіра", трилогія "Христос і Антихрист". Він вважав, що на початку ХVIІІ ст. в Росії з'явився Антихрист в постаті Петра І. На початку ХІХ ст. Антихрист перемагає і Росія перетворюється на Царство Звіра.
В 1914 - 1915 р.р. І.Д. Ситін видав твори Мережковського в 24 томах. Більшовицький переворот 1917 р. вони з жінкою не прийняли і в 1920 р. покинули Росію. Дмитро Сергійович писав: "Більшовики нічого не можуть створити, але все можуть зруйнувати. Люди забули Бога - ось причина всього, але і Бог забув людей".
Він помер 7 грудня 1941 року в Парижі.
[ред.] Твори
- 1892 - "Символи" (збірка віршів)
- трилогія "Христос і Антихрист"
- 1895–1896 - Смерть богів. Юліан Відступник (Смерть богов. Юлиан Отступник)
- 1901 - Воскреслі боги. Леонардо да Вінчі (Воскресшие боги. Леонардо да Винчи)
- 1904–1905 - Антихрист. Петро і Олексій (Антихрист. Пётр и Алексей)
- трилогія про російську історію
- 1908 - п'єса Павло I (Павел I)
- 1911–1913 - роман Олександр Перший (Александр Первый)
- 1918 - роман "14 грудня" (4 декабря),
- 1924 - Народження богів. Тутанкамон на Криті (Рождение богов. Тутанкамон на Крите)
- 1926–1927 - Месія (Мессия)
- 1939 - Данте (есе)
[ред.] Літературна критика
- 1897 - Вічні супутники (Вечные спутники) ()
- 1901–1902 - трактати Л.Толстой та Достоєвський (Л.Толстой и Достоевский)
- 1903 - Доля Гоголя (Судьба Гоголя)
[ред.] Джерела
![]() |
Це незавершена стаття з літератури. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |