Аттіс
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
А́ТТІС (гр. Attis) — 1) син фрігійського володаря Калавса, культ якого пов’язувався з культом Реї Кібели і особливо процвітав у Пергамі. Німфа Нана зачала А. від плода мигдалевого (варіант: гранатового) дерева (мотив народження божества непорочною дівою). За переказом, А. був першим жерцем Кібели і її коханцем. За велінням Зевса на полюванні його поранив вепр, але на прохання Кібели воскресили боги. За фрігійським переказом, Кібела з ревнощів наслала на А. божевілля, він оскопив себе й помер. Після смерті А. відродився у вигляді сосни (варіант: фігового дерева). Культ А. 204 р. до н. е. перенесено до Риму. Святкування на його честь проходило навесні. 25 березня при церемонії похорону А. запалювали ясне світло, жрець проголошував воскресіння бога і сум змінювався радощами. Потім відбувалось обмивання зображень А. й Кібели в річці. Обряди включали священні трапези з хліба й вина (пор. християнське причастя). Відбувався також обряд тавроболій: учасник обряду спускався в рів під поміст, на якому заколювали бика, між щілинами настилу стікала кров і кропила людину. Особливо популярним культ А. був за владарювання Калігули та Клавдія; 2) син Геракла й Омфали (за Геродотом, син царя меонів Манеса), батько Тірренія й Лідія; 3) син лідійського царя Креза, відомий своєю незвичайною любов’ю до батька й відданістю йому. Був німий від народження; одного разу під час бою побачив воїна з піднесеним над головою батька мечем і закричав: «Воїне, не вбивай Креза!»; 4) молодий троянець, товариш Енея, який прибув з ним до Італії і став родоначальником аттідів.