Корінф
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кори́нф, (грец. Κόρινθος, Korinthos), - найважливіше торгівельне місто Стародавньої Греції, завдяки розташуванню на перешийку, на дорозі з Пелопонеса до північної Греції, між Корінфською і Сардонічною затоками, з гаванями Лехеон на заході, Схенос і Кенхреї на сході; перші дві з'єднувалися Діолькосом - широкою дорогою. У 1858 р., посля землетрусу, перенесений на 5 км на північний схід, поблизу колишнього Лехеона. Корінфский канал починається за 2 км на схід від Нового Корінфа, перетинає найвужче місце перешийку (5,8 км) і закінчується в Егінській затоці, поблизу новозакладеного міста Істмії. Про прориття каналу думав ще Нерон. У 1881 р. грецький уряд дав концесію на прориття каналу товариству під керівництвом генерала Тюрра; канал відкрито у 1893 р.
[ред.] Історія
Заснування Корінфу відноситься до доісторичної епохи. В дуже віддалені часи на його місці оселилися фінікійці, які принесли сюди свою освіченість і релігійний культ. Найдавніше грецьке населення Корінфу було Іонічне і еолійське; потім прийшли доряни і завоювали Корінф. Влада над містом перейшла до третьої корінфської династії, Гераклідів (дві перших династії - Геліади і Сізіфіди). Першим Гераклідом в Корінфі греки називали Алета, сина Гіппота. Доряни складали в Корінфі меншу частину населення, що поділялося на 8 філ, причому доряни розпадалися, як і в інших місцях, на три племенні філи. З 747 року до Р. Х. в Корінфі затвердилася олігархія роду Бакхіадів (що належав до Гераклідів). Бакхіади тримались ізольовано від інших фамілій, забороняючи членам свого роду шлюби з представниками інших родів, і правили, щорічно обираючи з свого середовища прітана. Близько 657 року до Р. Х. їх влада була скинута Кіпселом, що встановив в Корінфі тиранію. При Кіпселі і особливо його сині Періандрі могутність, торгівля і колонії Корінфа досягли високого ступеня розвитку.
Надзвичайно вигідне географічне положення забезпечувало Корінфу можливість широко розвивати торгівельні відносини зі Сходом і Заходом. Вже наприкінці VIII ст. до Р.Х. він був багатим торгівельним містом, через яке йшла і транзитна торгівля, так як мореплавці надавали перевагу перетаскуванню вантажів через перешийок, чим об'їзджати навколо Пелопонеса, повз небезпечний мис Малеї. Вже в достатньо ранню епоху корінфяни заснували в різних місцях цілий ряд колоній: Молікрію і Халкіду при виході з Корінфської затоки, Соллій в Акарнанії, Анакторій, Левкадію, Амбракію, Коркіру, Аполлонію, Сіракузи, Потідею та ін. Коркіра досягла незабаром повної незалежності від Корінфа і стала його небезпечним торгівельним суперником. Крім торгівлі, мешканці Корінфа (кількість яких в кращі часи досягала, очевидно, до 300 тисяч), довели до високого ступеня розвитку багато галузей промисловості і мистецтва. Так, Корінф славився тканням і фарбуванням шерстяних матерій, бронзовими виробами (особливо судинами і зброєю), глиняними судинами (корінфські вази), розмальованими або прикрашеними рельєфними зображеннями, будуванням суден (корінфянам приписують винахід триреми). Архітектура також багато чим зобов'язана Корінфу. Нарешті, їм же приписували дифірамб і початок драми. Незабаром після смерті Періандра (686 - 585) його племінника Псамметіха було вбито, тиранія повалена і встановилася помірна олігархія. Завідування справами перейшло до восьми пробулів і до ради. Ворогуючи з Аргосом, Корінф примкнув до Спарти і в другій половині VI ст. вже належав до пелопонеського союзу, в котрому зайняв видатне положення. Коли спартанці хотіли повернути Гіппія в Афіни, корінфяни, які не бажали надмірного підсилення Спарти; стали проти цього плану на з'їзді; але коли Мегара увійшла до числа афінських союзників і афіняни розповсюдили, таким чином, свій вплив до самих кордонів Корінфа, корінфяни почали прагнути до послаблення Афін, які суперничали з ними і у торгівлі.
Під час звади між Коркірою і Корінфом коркіряни звернулися за допомогою в Афіни. Це призвело до Пелопонеської війни, в котрій корінфяни не приймали великої активної участі. Коли відбувся Нікіїв мир, Корінф, що думав про відновлення своєї могутності у Фракії і не бажав залишати в руках Афінян Анакторія, разом з деякими іншими державами відмовився визнати мир і скликав сейм для обговорення питання про заснування окремого від Спарти союзу. До Корінфа примкнули Аргос, Эліда і Мантінея, але подального успіху ця спроба не мала. Під час сіцилійської експедиції Корінф діяв у Спарті на користь Сіракуз і сам прийняв участь у війні з афінянами. Мир, що завершив війну, приніс Корінфу мало користі. Незадоволені надмірним підсиленням Спарти, жителі Корінфа, де тепер верх взяла демократична партія, вступили в союз з Аргосом, Фівами і, нарешті, Афінами. Почалася корінфська війна, в якій союзників підтримувала Персія. Спартанці, під проводом Агезілая, спустошили корінфську рівнину, заволоділи довгими стінами, що з'єднували Корінф з портом Лехеоном, і взяли сам порт. За Анталкідовим миром Корінф повинен був покинути свій тісний союз з Аргосом; аргівяни відкликали з Корінфа свій гарнізон. Вигнані прихильники Спарти повернулися в Корінф, і він знову примкнув до Спарти. Пізніше Корінф повинен був вступити в боротьбу з Фівами, що закінчилася у 366 року до Р.Х.. На цей же рік припадає тиранія Тімофана, вбитого його батьком Тімолеоном.
У 333 р. в Корінфі проходив сейм, на якому Філіп був проголошений гегемоном Греції; у 337 р. Акрокорінф - фортеця, що захищала Корінф - була зайнята македонським гарнізоном; у 336 р. Корінф знову був місцем з'їзду, що передав гегемонію Олександру. У 303 р. македонський гарнізон бул виведений з Корінфу, де було зібрано конгрес вільних грецьких держав, що визнав Дімітрія гегемоном у борьтьбі з Македонією. У 243 р. македонський гарнізон був знову вигнаний, і Корінф вступив в Ахейський союз. В Корінфі Фламінін проголосив (у 196 р.) свободу грецьких міст від Македонії. Коли римляни втрутилися в суперечку Спарти з ахейським союзом і зборам в Корінфі було оголошено, у 147 р., що ахейський союз повинен відмовитися від Спарти, Аргоса, Корінфа, Орхомена і Гераклеї, народ розлютився і образив римських послів. У 146 р. на зборах в Корінфі, римські посли знову зазнали наруги; тоді Муммій, посля битви при Левкопетрі, взяв Корінф приступом і зруйнував його. Римляни вивезли величезну здобич, у тому числі багато художніх виробів.
Корінф бул відновлений Юлієм Цезарем, що заснував у 44 році до Р.Х. Laos Julia Corinthus. Нове місто швидко виросло, ставши головним містом провінції Ахаї і було одним з перших центрів християнства. У візантійські часи Корінф був головним містом Пелопонеса. У III ст. він бул пограбований готами, у 396 р. - Аларіхом, у VIII ст. його спустошили слов'яни. Після 4-го крестового походу ним довго (до 1395 р.) володіли хрестоносці, а у 1458 р. він бул завойований турками. З 1682 по 1715 р. Корінф знаходився в руках венеціян. При турках Корінф перетворився в руїни, і значення його перейшло до Патрасу. Кілька колонн стародавнього храму та інші руїни вказують тепер місце давнього Корінфу.