Коломиєць Юрій
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Коломиєць Юрій — поет, один з відомих членів Нью-Йоркської групи.
[ред.] З БІОГРАФІЇ ПОЕТА
Юрій Коломиєць народився в Кобиляках, на Полтавщині. Після війни перебував спершу в Західній Німеччині, а від 1947-ого року жив у Бельгії, в місті Льєж. Він працював там шахтарем, а потім учився в інженерно-технічному інституті. Після переїзду до США, закінчив технічну освіту в Чикаго, де працював інженером. Юрій Коломиєць дебютував на сторінках «Нових поезій» в половині шістдесятих років. Він — автор двох поетичних книжок. Його друга збірка «Білі теми». В 1984-у році, саме за цю збірку він був нагороджений Премією Антоновичів. Після неї, у вісімдесятих роках, поет кількаразово друкував свої вірші в часописі «Сучасність» (Мюнхен). Остання поетична добірка поезій Юрія Коломийця з’явилася на сторінках журналу «Світо-Вид» (Київ-Нью-Йорк) 1990-ого року. Юрій Коломиєць — член Національної спілки письменників України.
[ред.] ОБРАЗНІСТЬ — НАЙСИЛЬНІШИЙ МИСТЕЦЬКИЙ КОМПОНЕНТ ЮРІЯ КОЛОМИЙЦЯ
Літературознавець Оксана Роздольська в журналі "Сучасність (число 10 (282), 1984 р.) стверджує, що «образність… залишається найсильнішим мистецьким компонентом його (Юрія Коломийця — ред.) поезії. Загалом можна сказати, що образність безпосередньо пов’язана з тематичними основами збірки (поезій): у ній, в більшості, використані елементи, взяті з природи або з народного побуту. Якраз в поетичних образах здійснюється поєднання людини з природою. Ці образи — або антропоморфізована природа, або, рідше, прирівняна до природи людина, наприклад:
„полощуть клени жовті фартухи“, „дощ латає черепицю“, „сосни в сонці вишили остець гуцульським взором…“, „розумний дід, як стигле поле“. Не бракує в Юрія Коломийця також абстрактних понять, ужитих у метоніміях дії, зачерпнутих із природи, наприклад: „слово… гнило як дуб і виростало як гриби“, „аж доки зозулястий ранок крилом не вдарить в скло“. Не тільки народна лексика вжита максимально в образних конструкціях, а також дії, пов’язані з народним побутом, часто-густо використані в метоніміях дії, наприклад: „зате із мови перевеслом в’язався я у сніп рідні“, „млини і далі, як воли, без вітру тихо ремигали“.
Можна констатувати, що від часу своєї першої збірки поет поширив користування народними елементами в різних аспектах своєї творчості, черпаючи при тому не так з фольклорного багатства, як із мовних та побутових властивостей народу».
[ред.] Література
- Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.