Електричні гітари (гурт)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Elektryczne Gitary | |
---|---|
![]() |
|
Роки | з 1990 |
Країна | Польща |
Жанр(и) | Рок |
Лейбл(и) | Zic - Zac, PolyGram Polska, Universal Music Polska, Warner Music Polska |
Склад | Jakub Sienkiewicz Tomasz Grochowalski Aleksander Korecki Piotr Łojek Leon Paduch |
Колишні учасники | Rafał Kwaśniewski Marek Kanclerz Robert Wrona Jarosław Kopeć |
Зміст |
[ред.] Історія
Електричні Гітари (пол. Elektryczne Gitary) — польський рок-гурт‚ створений 1990 року завдяки Рафалу Квасьневському (пол. Rafał Kwaśniewski)‚ Пйотру Лоєку (пол. Piotr Łojek)‚ Кубі Сенкевичу (пол. Kuba Sienkiewicz). Перший концерт гурт заграв з ударником Марком Канцлєжем (пол. Mark Kanclerz) 10 березня 1990 року у варшавському клюбі «Hybrydy».
Група від початку грала головно твори Куби Сенкевича‚ і так само «черпала» з творчості таких артистів як Станіслав Сташевський (пол. Stanisław Staszewski)‚ Яцек Клєїф (пол. Jacek Kleyff)‚ Яцек Качмарський (пол. Jacek Kaczmarski) або ж Ян Кшиштоф Келюс (пол. Jan Krzysztof Kelus). Гурт, не зважаючи на непоказні мистецькі якості, став однією з найбільших зірок 90-х років XX століття.
1991 року група підписала контракт зі студією «Zic-Zac». Ефектом цієї взаємодії стала деб'ютна платівка «Велика радість» (Wielka Radość). Окрім відомих у Польщі за хвилями радіво-антен пісень «Jestem z miasta» («Я з міста») та «Włosy» («Волосся»), на тому диску з'явилося чимало нових пісень («Przewróciło się», «Koniec» («Кінець») тощо). На диску у двух піснях заграв Алєксандер Корецький (пол. Aleksander Korecki)‚ котрий пов'язав своє життя з гуртом у 1996 році. Протягом записування диска до колектива доєднався Томаш Ґроховальський (пол. Tomasz Grochowalski)‚ колишній учасник гурту «Closterkeller». Тоді ж перед записуванням деб'ютної платівки гурт покинув Марек Канцлєж (пол. Marek Kanclerz). На платівці його чути тільки в пісні «Волосся»‚ та й то лишень пробної. На концертах його заміняв новий ударник‚ що помер 2003 року — Роберт Врона (Robert Wrona)‚ раніше він поповнював ряди гурту «Immanuel».
1992 року з гурту йде Рафал Квасневський. Пйотр Лоєк уже грає лише на клавішних‚ на бас-гітарі грає Томас Гроховальський. У такому складі (Kuba Sienkiewicz‚ Piotr Lojek‚ Tomasz Grochowalski‚ Robert Wrona) група 1993 року записує платівку «A ty co». Від початку автори вирішили‚ що диск відрізнятиметься від деб'ютанської «Wielka Radość». І дійсно‚ вона набагато бурхливіша за значно скупішу в звуці попередницю. Звучання видається значно суворішим‚ хоча й у піснях з'явилися клявішні сола. Уласне‚ із того альбома ми маємо «Spokój grabarza», «Wyszków tonie», «Nie pij Piotrek», «Dylematy» і також беззаперечний найбільший гіт «Dzieci». Рік потому‚ Robert Wrona вже не грає в Електичних Гітарах‚ бо не зміг поєднати діяльність у банді з особистим життям. Його місце займає Ярослав Копечь (пол. Jarosław Kopeć) із Warszawska Opera Kameralna. Гурт по-новому аранжує пісні‚ деякі з'являються на концертах у дещо инших‚ розбулованих текстах (Włosy, Koniec).
У 1995 році «Гітари» видають черговий альбом — «Huśtawki» (Гойдалки)‚ у якому серед иншого була пісенька про Жолібож (пол. Żoliborz) (район Варшави) — «Marymoncki Dżon» зі словами Кжиштофа Б'єня (пол. Krzysztof Bień). Платівка включає зпольонізований твір Пола МакКартні (англ. Paul McCartney) — Serce jak pies. Щоправда плитка вийшла дещо гірша за 2 минулі‚ у чому видавець звинуватив Електичних Гітар. Зчеплення‚ що відбувалися на тому шляхові призвели до розірвання договору з Зіґ-Заком (Zig-Zac).
В 1996 році Електричні Гітари підписують контракт зі студією PolyGram — Mercury (актуально Universal Music Polska) і під її наставництвом видають платівку Chałtury. Ця платівка є записом двох концертів, які відбулися 2 вересня 1995 на площі Красінських (пол. Krasińskich) у Варшаві та 7 січня 1996 у варшавському клубі Riviera-Remont. Крім загальновідових гітів Електричних Гітар і Куби Сєнкєвича, на платівці появляються два ковери у версіях на живо — Jestem odpadem atomowym (укр. я є атомним відходом) з репертуару культового гурту Zacier і Celina Станіслава Сташевського, яку в іншій версії грав також гурт Kult. На платівці заграв уже саксофоніст Алєксандер Корецький, котрий повернувся до гурту відразу після виданя Гойдалок — на стало.
У 1997 році гурт видає аж дві платівки. Першою з них є студійний альбом Na krzywy ryj (укр. На криве рило), що містить такі пісні як Ona jest pedałem, Zdemolowane sklepy (обидві Пйотр Льойк), Piosenka dla działacza, чи заголовна композиція Na krzywy ryj. Однак більшості осіб ця платівка асоціюється з, можливо, найбільшим гітом Електричних Гітар, піснею Co ty tutaj robisz (укр. Що ти тут робиш). Великої популярності сягяє теж пісня, яку не грали по радіо, Goń swego pawia. Платівка призводить до ренесансу популярності Електричних Гітар, а альбом чудово продається.
Відразу після прем'єри "Кривого Рила", рішення гурту, Електричні Гітари залишає Ярослав Копечь. Його заміняє Ле́он Падух(пол. Leon Paduch). Після цієї заміни склад гурту залишається незмінним. Наступним альбомом виданим у 1997 році була звукова доріжка до фільму Юліуша Мачульського (пол. Juliusz Machulski) Кілер (пол. Kiler). Ця платівка містила пісні відомі з ранішого студійного алюбому і дві нові пісні записані уже з новим перкусистом — інструментальна Pomyłka і великий гіт Kiler, який нібито був записаний за п'ять хвилин. Платівка з музикою до Кілера була найкраще продаваним саундтреком до польської продукції в фонографії.
Співпраця поміж гуртом і Юліушом Мачульським була настільки вдалою, що у 1999 Електричні Гітари записують звукову доріжку до наступної частини фільму, Kiler-ów 2-óch (укр. Кілер-ів 2-оє). Результатом цих праць були наступні гіти гурту — Co powie Ryba, Nie jestem sobą і менш відомий Ja mam szczęście.
В 2000 році Електричні Гітари мають вже за собою 10 років діяльності, а на ринку з'являється двоплатівковий альбом Słodka maska (укр. Солодка маска). Перша платівка містить студійні записи (включаючи два невідомі ширшій публіці утвори Казімєжа Ґжесков'яка (пол. Kazimierz Grześkowiak)), натомість друга платівка була зареєстрована під час концертів, які відбулися 27 травня 2000 в Познані та 10 червня 2000 Щеціні. Промо-піснею була композиція Nowa Gwiazda, до котрої знято кліп. Він висміював реалії виборів в Польщі, а саме дурність частини голосуючих. TVP (Польське телебачення) не хотіло показувати цього кліпу, що негативно вплинуло на продукцію платівки, котра мала усвятити 10-річчя гурту. Промуючим синглом була також пісня Napady зі словами Яцка Бояковського (пол. Jacka Bojakowskiego). Самі музики були не до кінця переконані щодо цього матеріалу, проте остаточно — після кількох переробок — вирішили опублікувати все.
У 2002 році Електричні Гітари втретє написали звукову доріжку до фільму. Йього разу це був комедійний фільм Яцка Бромського (пол. Jacek Bromski) Kariera Nikosia Dyzmy (укр. Кар'єра Нікося Дизми)) з Цезари Пазурою (пол. Cezary Pazura) у головній ролі. Платівку промувала композиція Doktor Dyzma. Музиканти переробили старі пісні гурту, але також створили кілька нових.
Вже у 2003 році гурт починає працювати над новим матеріалом. Весь час грає також дуже багато концертів по цілій Польщі, на котрі, як згадує Куба Сенкевич, далі є великий попит. Однак небажання студії до видання нового алюбому, попри обширні демо-матеріали, доведе в кінці до розірвання умови з Юніверсалом.
Отож, 2006 року Електричні гітари, маючи вже приготовану платівку, записувану в 2005 і 2006, розривають умову з Universal Music Polska. Одночасно лишається підписаною умова з Warner Music Polska. 25 вересня 2006 появляється нова платівка під назвою Atomistyka (Атомістика), попереджена синглом Czasy średnie. Двома днями раніше у Варшаві, на Підзамчі, відбувається двогодинний концерт промуючий нову платівку, з якої в Інтернеті з'явлаються пізніше відео на пісню Czasy średnie з коментарями від музикантів. Сама платівка є призначена нагромадженням абсурду, а музичне виконання не є нічим новим для слухачів, хоча знову з'явилося соло на електричній гітарі. Авторами музики і слів були Куба Сенкевич, Пйотр Лоєк і Александер Корецький. В середині листопада з'являється нова промо-пісня, Kiedy mówisz człowiek, за якою знято кліп.
З весни 2007 гурт розпочинає наступний концертний сезон і вирушає на пленерні (на відкритому повітрі) виступи в Польщі.
Дискографію Електричних гітар доповнюють аж чотири збірки. Серед них є дві частини wyboru найважливіших пісень Електричних гітар з 1990—1997 років, Nie jestem z miasta — de best of та Sława — de best 2 видані Зіґ — Заком / BMG; збірка Gold 2000 складена переважно для закордонних слухачів (вона містила лише пісні, видані до 1995); а також платівка 2001 видана у циклі збірок польських зірок Niepokonani, що містила найбільші гіти гурту — в тому числі кілька в версіях на живо, вибрані з двох концертних альбомів і з долученим кліпом Nowa Gwiazda.
[ред.] Дискографія
[ред.] Студійні альбоми
- 1992 - Wielka Radość (Zic-Zac)
- 1993 - A Ty Co (Zic-Zac)
- 1995 - Huśtawki (Zic-Zac)
- 1996 - Chałtury (PolyGram Polska)
- 1997 - Na Krzywy Ryj (PolyGram Polska)
- 1997 - Kiler (PolyGram Polska)
- 1999 - Kiler-ów 2-óch (PolyGram Polska)
- 2000 - Słodka Maska (Universal Music Polska)
- 2002 - Kariera Nikosia Dyzmy (Universal Music Polska)
- 2006 - Atomistyka (Warner Music Polska)
[ред.] Збірки
- 1997 - Nie jestem z miasta - de best of (Zic-Zac/BMG)
- 1998 - Sława - de best 2 (Zic- Zac/BMG)
- 2000 - Gold (Koch International)
- 2001 - Niepokonani - The Best Of (Universal Music Polska)
[ред.] Хіти
- Jestem z miasta 1991
- Włosy 1991
- Przewróciło się 1992
- Człowiek z liściem 1992
- Koniec 1992
- Dzieci 1993
- Dylematy 1993
- Wyszków tonie 1993
- Nie pij Piotrek 1993
- Serce jak pies 1995
- Co ty tutaj robisz 1997
- Ona jest pedałem 1997
- Kiler 1997
- Co powie Ryba 1999
- Ja mam szczęście 1999
- Nie jestem sobą 1999
- Napady 2000
- Doktor Dyzma 2002
- Czasy średnie 2006
- Kiedy mówisz człowiek 2006
[ред.] Музиканти
[ред.] Теперішні
- Якуб Сенкевич (із 1990 дотепер) - спів, електро-гітара
- Пйотр Лоєк (із 1990 дотепер) - клявішні, гітара
- Томаш Ґроховальський (із 1992 дотепер) - бас-гітара
- Алєксандер Корецький (1991-го та з 1995 дотепер) - саксофон, флейта, ударні
- Леон Падух (із 1997 дотепер) - ударні
[ред.] Минулі
- Рафал Квасневський (із 1990 до 1992) - гітара соло
- Ярослав Копечь (із 1994 до 1997) - ударні
- Роберт Врона (із 1991 до 1994) - ударні
- Марек Канцлєж (із 1990 до 1991) - ударні
[ред.] Корисні посилання
[ред.] Джерела
- Elektryczne Gitary з польської Вікіпедії.