Знищені українські лідери та активісти
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Знищені українські лідери та активісти. Впродовж історії відомо багато випадків знищення українців що своєю активною позицією так чи інакше сприяли розвитку українства. Це не тільки політичні лідери які відкрито виступали за національну державу, але й велике число просто активних осіб, зокрема меценати, митці, науковці, інтелігенція, що відкрито ставали на захист української культури, відмовлялися змінювати свої патріотичні переконання. Знащення подібних лідерів завжди є винятково ефективним у тактиці денаціоналізації та поневолення націй. Українські лідери знищувалися ідеологами нацистів, комуністів, польськими та жидівськими націоналістичними колами. Найбільш інтенсивно та ефективно знищували українських провідників спеціальні служби російського та комуністичного режимів: НКВС, КДБ. Існує точка зору, що планомірне винищення особливо активних про-українськи настроєних громадян подовжується. Знизу подається список найбільш відомих випадків. Багато з них до кінця так і не досліджено.
Зміст |
[ред.] 1926
- Симон Петлюра - державний та політичний діяч, публіцист, організатор українських збройних сил. Головний отаман військ УНР, голова Директорії УНР. Вбитий 26 травня 1926 р. анархiстом Самуїлом-Шльомою Шварцбардом, який нібито помстився за родичів, що загинули під час єврейських погромів. Деякі дослідники вважають, що він був агентом НКВС, а помста є лише приводом.
[ред.] 1938
- Євген Коновалець - Полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу Українських Націоналістів. Коновалець загинув у Роттердамі (Голландія)23 травня 1938 р., відкриваючи поштовий пакет, в якому знаходився вибуховий пристрій, переданий йому агентом радянських спецслужб Павлом Судоплатовим.
[ред.] 1942
- Олена Теліга — вiдома поетеса, лiтературний критик, дiяч української культури. Розстрiляно гестапо 22 лютого 1942 р. у Бабиному Яру разом з чоловiком та соратниками.
[ред.] 1944
- Олег Ольжич-Кандиба — український поет і археолог. 25.5.1944 заарештований гестапо у Львові. Був ув'язнений у концентраційному таборі Заксенгаузен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944 р.
[ред.] 1945
- Авґустин Волошин - президент Підкарпатської Русі. Заарештований радянськими спецслужбами. Помер під час допиту у московській Бутирській в'язниці 19 липня 1945 р.
[ред.] 1948
- Василь Вишиваний - український військовий діяч, політик, дипломат, поет, австрійський архикнязь (ерцгерцоґ), полковник Леґіону Українських Січових Стрільців. 26 серпня 1947 р. був заарештований радянськими спецслужбами у Відні і таємно вивезений в СРСР. Загинув у радянських концтаборах 18 серпня 1948 р.
[ред.] 1959
- Степан Бандера — український націоналіст, Голова Проводу ОУН. Вбитий 15 жовтня 1959 року в Мюнхені агентом КДБ Богданом Сташинським зі спеціального пістолета.
[ред.] 1979
- Володимир Івасюк — видатний український поет і композитор. Тіло Володимира Івасюка випадково знайдене в Брюховицькому лісі під Львовом 18 травня 1979 р.
[ред.] 1985
- Василь Стус - український поет і публіцист, один з найактивніших представників українського культурного руху 60-х років. Помер 4 вересня 1985 р. в концтаборі біля с. Кучино, Пермська обл..
[ред.] 1998
- Вадим Гетьман - український політик, видатний організатор банківської справи. Вбитий 22 квітня 1998.
[ред.] 1999
- В'ячеслав Чорновіл — літературний критик, публіцист, діяч руху опору проти русифікації та національної дискримінації українського народу. 25 березня 1999 року Вячеслав Чорновіл загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем.
[ред.] 2000
- Георгій Ґонґадзе — український опозиційний журналіст, відомий своїми критичними антивладними виступами. Зник без вісти в Києві 16 вересня 2000.
[ред.] 2002
- Володимир Побурінний — Заступник голови Іванівської регіональної організації української культури «Мрія» (Росія). Вбито в місті Тейково 19 листопада 2002 року перед дверима його дому [1].
[ред.] 2003
- Олександр Кривенко - Український журналіст. Загинув 9 квітня 2003 р. в автокатастрофі.
[ред.] 2004
- Анатолій Криль — Керівник музично-літературного центру «Горлиця» міста Владивостоку, голова першої зареєстрованої на Далекому Сході парафії Української православної церкви Київського патріархату. Жорстоко, до смерті побито 1 квітня 2004 року [2].