Магнітний каротаж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Каротаж магнітний (рос. карот(т)аж магнитный, англ. magnetic logging; нім. Magnetkarot(t)age f, magnetische Bohrlochmessung f) – метод геофізичного дослідження у свердловині, який базується на вивченні магнітної сприйнятливості гірських порід.

При проведенні К.м. простим датчиком служить котушка індуктивності з феромагнітним осердям, при пересуванні якої її індуктивний опір змінюється пропорційно магнітній сприйнятливості порід. Реєстрація ведеться на поверхні синхронно пересуванню датчика. К.м. застосовують для уточнення глибини залягання і потужності покладів зал. руд (в осн. магнетитового складу), визначення в них вмісту заліза, а також для інтерпретації даних магніторозвідки.


[ред.] Література