Історія Кореї
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- Ця стаття описує історію Кореї до середини XX століття, коли відбувся поділ на Північну та Південну частини. Див. також статті: Історія Південної Кореї та Історія Північної Кореї.
Зміст |
[ред.] Рання історія
Археологічні знахідкі свідчать, що люди з'явились на території Корейського півостріва близько 700 тисяч років тому. У провінціях Хамгьон-Пукто, Пхьонан-Намдо, Кьонгідо і Чхунчхон-Пукто знайходять велику кількість кам'яного знаряддя, яке відноситься до епохи палеоліту. Люди тих часів жили у печерах та інколи будували примітивні будинки.
Найдрівніший корейський гончарний предмет відноситься до 8000 року до н.е. Керамічні предмети 3500-2000 років до Р.Х. (Гончарний період Чільмун) знайходять по всій території півостріва, а також у Приморському краї Росії, Монголії та Маньчжурії.
[ред.] Кочосон
За легендою, перша корейська держава була заснована сином жінкі-ведмедеці та небожителя Тангуном у 2333 році до Р.Х. Історики називають найраніший етап корейської історії періодом Кочосон (старий Чосон). Територія Кочосону знаходилася у північному районі Корейського півостріва та Маньчжурії. У 108 році до Р.Х. Кочосон був захоплений китайцями.
Вважається, що на початку свого розвитку Кочосон був міжплемінним утворенням, яке складалося з окремих міст-держав, а централізованою державою він став близько 4 століття до Р.Х. Приблизно в той же час на півдні півостріва утворилася держава Чін, яка стала попередником конфедерації Самхан.
[ред.] Ранні держави (108 до Р.Х. — 3 століття )

Після падіння Кочосону на території півостріва утворились три племенні об'єднання: Махан, Чінхан і Пьонхан (збірна назва Самхан).
На півночі виникла держава Когурьо, що проголосила себе спадкоємцем Пуьо. Також на території колишнього Кочосона виникло кілька невеликих держав, серед яких найбільш відомі Окчо і Тонйе (Східне Йе).
[ред.] Три царства
На початку нашої ери з племенні об'єднання, які залишилися після роспаду Кочосона, сформували три ранньофеодальні держави — Сілла, Пекче і Когурьо.
[ред.] Пархе і Об'єднання Сілла
Основні статті: Пархе, Об'єднання Сілла
Після завойовання Когурьо і Пекче у 676 році, виникла держава Об'єднана Сілла, яка у 935 році змінилася державою Корьо.
В той же час на півночі розвивалася держава Пархе (Бохай).
Цей період в історії Кореї був ознаменований розквітом буддизму.
[ред.] Пізні три королевства
У період пізних трьох королівств (892—936) на Корейському півострові було три держави: Сілла, Хупекче, («Пізне Пекче») та Тхебон (або Хукогурьо, «Пізне Когурьо»).
[ред.] Корьо
Корьо було засноване у 918 році і до 936 року об'єднало півострів. Слово «Корьо» стало прообразом сучасного «Корея». Правління династії продовжувалосья до 1392. У цей період було розроблено детальний звід законів. Буддизм поширився по всьому півостріву.
У 1231 році монголи почали набіеги на Корьо і після 25 років боротьби король Корьо був змушений стати монгольським данником. Наступні 80 років Корея провела під монгольським ігом. Перша сплата дані монголам припадає на 1241 рік; корейські керівники постійно з'являлися до двору монгольських імператорів. Там само жили і нащадки престолу, які поверталися в Корею тільки після смерті батька для вступу (з дозволу монгольського імператора) на престол. У деяких випадках корейський правитель і його свита носили монгольські костюми.
ї роздирали внутрішні чвари. Цим скористався корьоський король Конмін, який зміг позбутися монгольської залежності.
Коли у Китаї пала Юаньська династія і стала правити Мінська, Корьо опинилася на роздоріжжі. З одного боку корейці визнавали свою васальну залежність від нової династії (1368), а з другого боку, підтримували відносини з монголами, які полишили Китай. Врешті-решт Корьо відкрито прийняла бік останніх і відправила своє військо до кордонів Китаю. Таким станом справ скористався тесть останнього правителя династії Корьо і головнокомандувач корейською армією Лі Сонгьо(кит. Лі-чен-гуй або Лі-тань). Він скинув династію Корьо та заснував у 1392 році нову, відому під ім'ям Чосон.
[ред.] Чосон
Столиця Чосон була перенесена у Хансон, сучасний Сеул, а у 1394 році офіційною релігією було прийнято китайське конфуціанство. У 15 сторіччі був розроблений корейський алфавіт хангуль.
У період з 1592 до 1598 року Корея зазнала японських вторгненнь. Після агресії з Маньчжурії у 1627 та 1636 роках династія Чосон стала данником імперії Цін.
Внутрішня політика Чосона ціликом керувалася конфуціанською бюрократією. Попри спроби вестернізуватися, Корея залишилася закритою державою.
[ред.] Останні роки
У 1893-94 рр. почався революційний рух під керівництвом партії Тога-куто, що змусило корейського короля звернутися за допомогою до Китаю. Китайський уряд відправив свої війська у Корею, на що Японія відповіла відправкою своїх. Почалася Японсько-Китайська війна 1894-95 років. Корея у неї офіційно участі не брала, але бойові дії відбувалися на її терторії. Після війни Корея фактично перейшла у японську зону впливу.
Король керував з цього моменту під контролем Японії. 11 лютого 1896 року він втік з палацу і сховався у російській амбасаді, де прожив цілий рік. Лише у березні 1897 року він повернувся до свого палацу, після чого прийняв титул імператора, однак реальної влади він не мав, як власне і імпрерії.
У [1904]] році почалась Російсько-японська війна. Офіційно Корея у неї участі не брала, але війна, на початку морська, а потім сухопутна, велась на першому етапі у кордонів Кореї. Її гавані були місцями висадкі японських війск. Коли війна перекинулась на територию Маньчжурії, Корея залишилася окупованою японськими військами. 30 січня 1904 року російський посол Павлов утік з Сеулу. Згідно договіру 23 лютого 1904 року, Корея формально визнала себе васалом Японії. Вона залишилась у васальних стосунках і після заключення миру.
[ред.] Анексія Японією
Після російсько-японської війни 1904—05 рр. Японія встановила протекторат над Кореєю, а у 1910 році анексувала її. Японці проводили асиміляційну політику на півострові. Корейців зумушували вивчати корейську мову та змінювати корейські імена на японські. Окупаційна влада поширювала теоріою єдиного "японсько-корейського етносу". Велика кількість корейців переселилася до Японії на заробітки. Крім цього корейці активно брали участь у колонізації Маньчжурії і Сахаліну.
Поразка Японії у Другої світової війні поклала край японському пануванню у Кореї (з Кореї були також виселені усі японці). Півнична частина Корейського півострова була окупована Радянським Союзом, а південна — США.
[ред.] Розкол Кореї
У 1948 р. були утворени дві держави — КНДР на півночі та Республіка Корея на півдні. Корейська війна 1950—53 рр. закріпіла поділ країни. Тем не менше, обидві корейські держави впевнені, що країна об'єднається у майбутньому.
[ред.] Джерела та література
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997. - 464с
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія. — Київ: Либідь, 2000. - 624с.
- Пак М. Н. История Кореи. в 2 т., Москва, 1960.
[ред.] Див. також
- Історія Південної Кореї
- Історія Півничної Кореї