Історія Болгарії
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Назва країни - Болгарія — походить від болгар, войовничих тюркомовних кочівників з Центральної Азії, що змішалися зі слов'янськими племенами придунайських рівнин в VII – VIII століттях. Територія Болгарії була заселена ще в далеку давнину.
Зміст |
[ред.] Давні часи
Територія сучасної Болгарії була заселена ще у кам'яному віці. У бронзовому віці там жили фракійські племена, у 11-6 ст. до н.е. тут існувала фракійська держава. У 1 ст. до н.е. цей регіон був завойований римлянами, фракійці поступово романізувалися. Після поділу Римської імперії територія Болгарії залишилася за Візантією.
[ред.] Середньовіччя
З першої половини VII ст. на південь від Дунаю поселилися племена слов'ян. Разом з протоболгарами слов'янські племена в 681 році створили державу Болгарію, яка займала територію сучасної Північної Болгарії. На чолі держави став хан Аспарух, а її столицею - місто Пліска.
803-814 - хан Крум створює закони, завойовує Сердику (Софію), доходить до Цареграда.
Протягом 9-10 століть Болгарія значно розширила свої кордони, зміцнила військовий і політичний авторитет в Європі. Після створення Кирилом та Мефодієм слов'янської писемності та літератури (855 р.) Болгарія перетворилась в перший слов'янський культурний центр.
852-889 - правління князя Бориса I, хрестить усіх болгар (865) і приймає учнів Кирила і Мефодія. Прийняття християнства як офіційної релігії відіграло важливу роль у завершенні процесу створення болгарської народності.
893-927 - править цар Симеон I, "Золоте століття" Болгарської культури.
1331-1371 - править цар Іван-Олександр - розквіт Болгарської культури і поділяє Болгарію на Тирновську і Видинську.
1393 - турки завойовують Тирново.
1396 - турки завойовують Видин, Болгарія потрапляє під їхню владу. Протягом п'яти століть болгарський народ зазнавав жорстокої феодальної експлуатації, був позбавлений будь-яких політичних прав.
[ред.] Новий час
1762 – відродженець-монах Паїсій Хилендарський пише "Історію Слов'яноболгарську" - початок Болгарського відродження.
1868-1873 - Апостол болгарської волі Васил Левскі створює внутрішню революційну організацію Болгарії (за указом турецького султана повішений 19 лютого 1873 у Софії).
1876 - Квітневе повстання придушено масовими репресіями.
1877-1878 - Російсько-турецька визвольна війна. 3 березня 1878 - підписання Сан-стефанського мирного договору, відповідно до якого Болгарія одержує незалежність.
1879 - установчі збори голосують за Тирновську конституцію і вибирає князем Олександра Батенберга (1879-1886 роки правління).
1887 - князем обраний Фердинанд Сакс-Кобург-Готський (1887-1918).
[ред.] XX вік
1908 - проголошення Болгарії незалежним царством. Після першої та другої Балканських воєн (1912-1913 рр.), а згодом першої світової війни Болгарія втратила частину своїх територій (Північна Добруджа відійшла до Румунії, Македонія - до Греції, частково до Сербії, пізніше - до Югославії).
1918 - відмова від престолу царя Фердинанда на користь Бориса ІІІ.
1944 - англо-американські війська нападають на Софію, радянська армія входить у Болгарію 8 вересня, зроблено переворот (9 вересня) - Болгарія включається у війну проти Німеччини.
1947 - підписано мирний договір між Болгарією і державами-переможцями, опозицію ліквідовано, прийнята нова конституція, починається радянизація країни і тоталітарне керування.
1989 - початок демократизації Болгарії, прийнята нова конституція.
1991 - Болгарія стає членом Ради Європи.
1995 - одержує статус асоційованого члена Європейського Союзу.
1997 - Болгарія офіційно заявляє свою кандидатуру в членство в НАТО.
1999 - Болгарія одержує запрошення на переговори щодо питання приєднання до Європейського Союзу.
2005 - Вступ Болгарії до НАТО.
1 січня 2007 - Вступ Болгарії до ЄС.