Магнітомеханічне відношення
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Магнетомеханічне відношення (гиромагнетноє відношення) — відношення магнетного моменту елементарної частинки (або системи елементарних частинок) до її механічного моменту.
У системі СІ одиницею вимірювання магнетомеханічного відношення є с·а·кг-1 = с-1·тл-1. Часто розуміють, що магнетомеханічне відношення вимірюється в одиницях q/2mc, де q/2mc, где с — швидкість світла, q и m — заряд і маса частинки, відповідно. В цьому випадку воно виражається безрозмірною величиною.
Для різних станів атомної системи гіромагнетне відношення визначається формулою:
, де g, де g — множник Ланде, γ0 — одиниця магнетомеханічного відношення:
, де e — елементарний заряд, me — маса електрона, с — швидкість світла.
У разі ядер, за одиницю магнетомеханічного відношення приймають величину
, де mp — масса протона.
Згідно з класичною теорією, гіромагнетне відношення є коефіцієнтом пропорційності між кутовою швидкістю прецесії магнетного моменту, поміщеного в зовнішнє магнетне поле, і вектором магнетної індукції.
У квантовій теорії магнетомеханічним відношенням визначається величина розщеплювання рівнів в ефекті Зєємана.
[ред.] Див. також
- Ефект Лармора
- Магнетон Бора
- Спін
- Фундаментальні фізичні постійні