Байкальська система рифтів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Байка́льська систе́ма рифті́в — система грабенів глибинного закладення, розташованих на південному заході околиці гірської області Прибайкалля.

Довжина близько 2000 км.

Найбільші з опущених її ланок — грабен-западини: Байкальська, Тункінська, Баргузинська, Хубсугульська. На північному сході та сході ця система продовжується в напрямі Станового хребта, на південному заході йде через Тункінську западину до озера Хубсугул. У одній з цих тектонічних западин розташоване найглибше континентальне водоймище світу — озеро Байкал з максимальної глибиною 1620 м, оточене гірськими хребтами висотою до 2000 м. Западина озера Байкал відрізняється асиметрією поперечного профілю з великою крутістю схилів західних берегів і більш пологих східних; глибина кристалічного фундаменту 4500 м.

Грабени Байкальської системи рифтів як і грабени інших рифтових зон Землі, пов'язані з великим, широким, але виразно лінійним підняттям з амплітудою до 3000-4000 м над рівнем моря. Це підняття істотно геоморфологічно виділилося в пліоцен-плейстоценовий період, тобто в епоху повсюдного гороутворення на території внутр. Азії.

[ред.] Орогенез

Розвиток Байкальської системи рифтів відбувався протягом неогену, місцями супроводячись вулканічною діяльністю (нині згаслою) і продовжується до сьогодні. Рифтові структури успадковують положення і простягання більш ранніх, олігоцен-ранньонеогенових прогинів.

[ред.] Характеристики

Глибинна структура Байкальської системи рифтів характеризується деяким зменшенням густини матеріалу і підйомом розігрітої основної магми з верхньої мантії, що може служити причиною високої рухливості земної кори в цьому регіоні.

[ред.] Література