Коефіцієнт поглинання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Коефіціє́нт поглина́ння — це відношення інтенсивності поглиненого випромінювання до випромінювання, що падає на поверхню.
Прийняте позначення - α. Кефіцієнт поглинання вимірюється в обернених сантиметрах.
Кефіцієнт поглинання може характеризувати затухання випромінювання будь-якого роду, наприклад, світла чи звуку.
[ред.] Математичне формулювання
При розпосюдженні світла в середовищі, енергія поглинута в тонкому шарі пропорційна інтенсивності випромінювання I, яка падає на цей шар, і товщині шару dx. Таким чином інтенсивність випромінювання зменшується на величину
- dI = − αIdx,
Розв'язок даного рівняння записується у вигляді
- I(x) = I0e − αx,
де I(x) - інтенсивність випромінювання на глибині x, а I0 - інтенсивність випромінювання на поверхні.
Коефіцієнт поглинання залежить від частоти. Особливо сильне поглинання на частотах, які відповідають характерним частотам процесів, які відбуваються в середовищі.
[ред.] Поглинання світла різними поверхнями
Чорні матові поверхні поглинають майже все випромінювання, тоді як білі майже нічого не поглинають. Наприклад, коефіцієнт поглинання чистого скла — 2—4%, білого матового пластику — 10—20%. [1]