Гіакінт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ГІАКІ́НТ, Гіаци́нт, Іакінф (гр. Hyakynthos) — догрецьке божество рослинності (пізніше його культ був витіснений культом Аполлона ). За новішими переказами, Г. — син спартанського царя Амікла, надзвичайно вродливий юнак, улюбленець Аполлона й Зефіра (варіант: Борея). Одного разу, коли Аполлон навчав Г. кидати диск, Зефір з ревнощів спрямував диск у голову юнака і вбив його. З юнакового тіла (варіант: із крові) Аполлон виростив квітку гіацинт. Оповідь про Г. — один з варіантів міфа про божество, що вмирає й воскресає. Культ Г. встановлено ще в мікенський період; його ім’ям названо місяць Пакінтіос на Кріті, Родосі, Косі, Тірі та в Спарті. В Аміклах відбувалися триденні свята — гіакінтії на честь Г. й Аполлона. Тут же була гробниця Г., розташована біля підніжжя статуї Аполлона. У міфі про Г. бачимо поєднання прадавнього образу з народною казкою про перетворення людей на рослини.


[ред.] Література