Гермайзе Йосип Юрійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Йо́сип Ю́рійович Герма́йзе (тж. Ґермайзе Осип; Самуїл-Йосиф 1892, Київ — 1958(?)). Український історик єврейського походження. Народився у Києві, в міщанській родині. Навчався у 3-й києвській гімназії (1910), вищу освіту отримав у Київському університеті. Під час навчання брав участь у соціал-демократичних організаціях, вступив до Української соціал-демократичної робітничої партії, зазнав переслідувань, ув'язнення.
З 1920 працював у Київському інституті народної освіти (професор), з 1927 керівник Археографічної комісії ВУАН; автор наукових публікацій у галузі історії України («Нариси з історії революційного руху в Україні», «Рух декабристів і українство», «З історії господарства в Лівобережній Україні XVIII ст.», «М. П. Драгоманов в українській історіографії» тощо).
У 1929 р. арештований за сфабрикованою органами Державного політичного управління УРСР (ДПУ) справою Спілки визволення України (СВУ), 1930 р. засуджений разом з іншими представниками української інтеллігенції (С. Єфремов, М. Слабченко та ін) до 5 років ув'язнення. Після звільнення (1934) перебував на засланні. У 1937 отримав новий строк ув'язнення, який у 1944 був продовжений. Помер у таборі.
11 серпня 1989 р. Пленум Верховного суду України скасував судове рішення у справі та припинив її у зв'язку з відсутністю у діях засуджених складу злочину. Усіх членів членів так званої Спілки визволення України реабілітовано.