Лаврівський Юліан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Юліа́н Лаврі́вський (1821— 5.5.1873) —Суддя, культурний і політичний діяч, народовець, у 1848 р. — член "Руського собору" і "Собору руських учених". У 1861 р. заснував "Руську бесіду" і її театр. У 18701873 рр. був головою "Просвіти".

Підчас Революції 1848—49 в Австрійській імперії належав до “Руського Собору”. В 1848 брав участь у роботі Собору Руських Вчених, очолював засідання правничої секції. В 1861 зусилями Л. було засновано товариство “Руська Бесіда”, а в 1864 — Театр “Руської Бесіди”. В 1861 Л. був обраний послом галицького сейму, з 1870 — його віце-маршалом. Виступав за досягнення українсько-польського компромісу в Галичині, відстоював рівноправ'я українців в усіх сферах суспільно-політичного життя та крайової адміністрації. Протягом 1870—73 очолював культурно-освітнє товариство “Просвіта”. Л. як посол сейму і голова “Просвіти” активно домагався відкриття кафедри історії України в Львівському університеті, запровадження навчання українською мовою у всіх класах Академічної гімназії у Львові (вдалося реалізувати в 1874), сприяв розповсюдженню українських підручників на Буковині і Закарпатті, та налагодженню культурних зв'язків з Підросійською Україною. Л. дбав про створення при товаристві стипендійних фондів та розвиток благодійної діяльності. В 1870 Л. заснував народовецьку газету "Основа", що видавалася у Львові (1870—72, ред. Т. Леонтович і К. Климкевич). Переклав на українську мову австрійський цивільний кодекс.