Висококонцентрована водовугільна суспензія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Висококонцентрована водовугільна суспензія (ВВВС),(рос. высококонцентрированная водоугольная суспензия (ВВУС), англ. highly loaded coal-water slurrie) – водовугільна суспензія з підвищеною концентрацією вугільної речовини. Склад ВВВС: 62-65 % вугілля подрібненого до рівня 0-(100-250) мкм., 37-34 % води та біля 1% хімічних добавок - пластифікаторів. У деяких видах ВВВС вміст вугілля досягає 80%. В’язкість кондиційних ВВУС, як правило, знаходиться в межах 0,5-1,2 Пас, седиментаційна стабільність – 30 діб. Найбільш технологічним, економічним і сприятливим фактором для максимально щільної упаковки частинок твердої фази в одиниці об’єму суспензії, є бімодальний характер розподілу частинок за розмірами з певним співвідношенням крупної (100-250 мкм) і дрібної (менше 40 мкм) фракцій. Доцільна частка дрібної фракції від маси твердої фази суспензії – 30-40%. Забезпечення оптимального ґранулометричного складу розв’язується індивідуально для кожного виду вугілля і залежить від його марки і властивостей: зольності, вологості, ступеня окиснення, індексу твердості і т.і. Найбільш перспективною технологією одержання ВВВС є мокре подрібнення вугілля у млині. Найперспективнішими є домішки на основі технічних лігносульфонатів (відходи при виробництві паперу за сульфітною технологією), гуматні реаґенти (натрієві солі гумінових кислот різних фракцій), поліфосфати, які ефективно діють в лужному середовищі (при рН = 9-11). Виробництво седиментаційно стійкої ВВВС на основі збагаченого (малозольного) вугілля (зольністю менше 8%) потребує більш складної технології, зв’язаної з обов’язковим двостадійним помелом вугілля для забезпечення бімодального ґранулометричного складу, а також проведення процесу приготування ВВВС на двох паралельних технологічних лініях, на яких застосовуються неоднакові домішки-пластифікатори. Продукти двох паралельних технологічних ліній змішують з одержанням стабільної суспензії. ВВВС використовують для гідравлічного транспортування (переважно в магістральних гідротранспортних системах), транспортування в автомобільних та залізничних цистернах та як рідке паливо (див. також водовугільне паливо - ВВП).
В останні роки виділилося три напрямки в теорії і практиці ВВВС:
1. ВВВС зі звичайного енергетичного вугілля.
2. ВВВС з надчистого (низькозольного) вугілля.
3. ВВВС з вугільних шламів (високозольне вугілля).
[ред.] Література
Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3