Губайдуліна Софія Асгатівна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Софія Асга́тівна Губайду́ліна (рос. София Асгатовна Губайдулина, *1931) — відомий російський композитор татарського походження, мешкає у Німеччині.
Зміст |
[ред.] Біографія
Народилась 24 жовтня 1931 р. у місті Чистополь, Татарська АРСР. Батько - Губайдуллін Асгат Масгудович, інженер-геодезист. Мати Губайдулліна Федосія Федорівна, уроджена Єлхова, педагог. Дід, Масгуд Губайдуллін, був муллою. В 1932 р. родина переїхала в Казань.
В 1935 Софія почала відвідувати музичну школу. З 1946 по 1949 навчалася в казанській Музичній гімназії по класу фортепіано (клас М. А. Пятницької) і композиції, а з 1949 по 1954 у Казанській консерваторії по класу композиції в Альберта Лемана, а також по класу фортепіано в Григорія Когана. В 1954 г. вступила до Московської консерваторії, клас композиції Ю. Шапоріна, а потім М. Пейко, клас фортепіано Я. Зака. В 1963 г. закінчила аспірантуру Московської консерваторії по композиції в професора В. Шебаліна. Важливим було для неї в ці роки слово-напуття, сказане їй Дмитром Шостаковичем: «Я вам бажаю йти вашим „неправильним“ шляхом».
В 1969—1970 Губайдуліна працювала в Московській експериментальній студії електронної музики в музеї імені О. М. Скрябіна й написала там електронну п'єсу Vіvente - non vіvente (Живе - неживе, 1970). Губайдуліна також писала музику для кіно. Усього вона створила музику до 25 фільмів, включаючи "Мауглі" (мультфільм, 1971) і "Опудало" (реж. Р. Биков, 1983). З 1975 г. виступала з імпровізаціями в складі ансамблю "Астрея" разом з композиторами Віктором Сусліним і В'ячеславом Артемовим. В 1979 році на VІ з'їзді композиторів у доповіді Тихона Хреннікова її музика зазнала гострої критики, і Губайдуліна потрапила в так звану "хренніківську сімку" - "чорний список" 7 вітчизняних композиторів.
В 1991 році Губайдуліна одержала німецьку стипендію й півтора року перебувала в Ворпсведі. Тоді ж, в 1991 році, вона одружилась з Петром Мєщаніновим, піаністом і теоретиком музики, що справив значний вплив на інтерес композитора до використання математичних моделей у композиції. В 1992 році вони оселилися в Німеччині, в Аппені під Гамбургом, зберігши російське громадянство.
[ред.] Творчість
Губайдуліна — одна із найбільш видатних і глибоких композиторів другої половини ХХ століття. У її творчості відчувається прагнення до органічного поєднання рис мистецтва Заходу й Сходу, вплив уявлень духовно-релігійного порядку. Через віру вона приходить і до сенсу творчості. Поряд з Альфредом Шнітке й Едісоном Денисовим Губайдуліна входить у так звану "трійку" московських композиторів авангардного напрямку.
-
"Я релігійна православна людина й релігію розумію буквально, як re-lіgіo - відновлення зв'язку між життям і висотою ідеальних установок й абсолютних цінностей, постійне відтворення legato життя. Життя розриває людину на частини. Вона повинна відновлювати свою цілісність - це і є релігія. Крім духовного відновлення немає ніякої більш серйозної причини для створення музики" (переклад з рос. по кн.: В. Холопова. София Губайдуліна. Путеводитель по произведениям. М., 2001. С. 3-4).
[ред.] Вибрані твори
- Фацелія, вокальний цикл на слова М. Пришвіна (1957)
- П'ять етюдів для арфи, контрабаса й ударних інструментів (1965)
С.Губайдуліна. "Vivente - non vivente"файл (1967)
- Ніч у Мемфісі, кантата для сопрано, чоловічого хору й оркестру на давньоєгипетські тексти (1968)
- Рубайят, кантата на вірші Хакани, Хафіза та Хайяма (1969)
- Сім слів Христа для віолончелі, баяна й струнних (1982)
- Offertorіum (Жертвопринесення), концерт для скрипки з оркестром (1980/1982/1986)
- Чую... Замовкло..., симфонія в 12 частинах за назвою (1986)
- Аллілуйя для хору, оркестру, органа, соліста-дисканта й кольорових проекторів, 1990
- Із Часослова, кантата на вірші Р.М. Рильке, (1991)
- Тепер завжди сніги, кантата на вірші Геннадія Айги (1993)
- Музика для флейти, струнних й ударних (1994)
- Висельные песни (15 пісень) на вірші К. Моргенштерна для голосу й ансамблю інструментів (контрабас, ударні й ін., 1996).
- Нічна пісня риби, концерт для альта з оркестром (1996), за замовленням Чиказького симфонічного оркестру, присвячений Ю. Башмету
- Кватерніон для чотирьох віолончелей (1996)
- Страсті по Іоанну, для солістів, хору й оркестру, написана за замовленням міста Штутгарта на відзначення 250-річчя від дня смерті И. С. Баха (2000).
- Великдень по Іоанну, для солістів, хору й оркестру, (2001).
[ред.] Нагороди
- Премія князя Монако (1987),
- Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1989),
- премія імені Кусевицьких, США (1990, 1994),
- премія Франко Аббіато, Італія (1991),
- премія на 7-м Міжнародному фестивалі композиторів-жінок у Гейдельберзі (1992),
- Державна премія Росії (1992),
- премія імені Людвіга Шпора, Німеччина (1995),
- премія Імперіалі, Японія (1998),
- премія фонду "Біблія й культура", Німеччина (1999),
- музична премія Леони Зоннінг, Данія (1999),
- орден "Pour le merіte" ("За доблесть" у науці й мистецтві"), Німеччина (2000),
- медаль Ґете, Німеччина (2001),
- "Полярна музична премія", Стокгольм (2002),
- "Федеральний хрест за заслуги", Німеччина (2002),
- "Lіvіng Composer - 2003", Франція.
[ред.] Бібліографія
- В. Холопова, Э. Рестаньо. Софія Губайдуліна. М., 1996 (італійською - Турін, 1991);
- В. Ценова. Числові таємниці музики Софії Губайдулиной. М., 2000 (німецькою. - Берлін, 2001);
- В. Холопова. Софія Губайдуліна. Путівник. М., 2001;
- M. Kurtz. Sofіa Gubaіdulіna. Stuttgart, 2001.
[ред.] Посилання
- Софія Губайдуліна на сайті Біограф(рос.)
- Софія Губайдуліна на сайті Кругосвет(рос.)
- Софія Губайдуліна на сайті Освітній портал(рос.)
- Софія Губайдуліна, інтерв'ю на сайті Aposіtіon(рос.)
- Софія Губайдуліна на сайті Дмитра Смирнова(рос.)
- Використано матеріали зі статті в російській вікіпедії