Качківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Село Качківка — населений пункт у східній частині Ямпільського району Вінницької обдасті, що межує з селами Томашпільського та Крижопільського районів. Перебуває у віданні Качківської сільської ради.


Зміст

[ред.] Історія

Це подільське село славиться не лиши мальовничими краєвидами, а й багатою історією та мужніми й мудрими людьми. Перша офіційна згадка про нього — позначення на карті Гійома де Боплана (початок ХVІІ століття), у якій фігурує сучасна назва населеного пункту.

Село належало поміщикам (за хронологією) Ржевуським, Корським, Віслуху, Гижицьким, Раковським [1:С. 1015]. У травні 1861 року відбувся виступ селян проти поміщика [2: С.736]. Цього ж року селяни Качківки, як і багато інших в царській Росії, одержали волю без землі, але все ж мали право відкупити землю у поміщика: "Всево удобной и неудобной земли 533 десятины 1579 сажней. …Начислено и разрешено главным выкупным учреждением выкупной ссуды 33504 рубля 16 копеек, в уплату которой в течении 49 лет, считая с первого сентября 1863 года, крестияне обязуются вносить в местное казначейство ежегодно по 2010 рублей и 25 копеек"[3].

У джерелі кінця ХІХ — початку ХХ століття (1901 р.) є такий опис села та його жителів: "Православних 1128 чоловіків та 1108 жінок. Біля 3 % населення становлять католики. Жителі — селяни-землероби; є ремісники: столярі, каменярі, кравці, шевці, ковалі… Стара церква побудована стараннями віруючих у 1715 році. На місці старої збудована у 1868 році нова кам'яна (зруйнована під час становлення більшовицької влади). Школа відкрита в 1862 році" [1:С. 1015—1016].
В травні 1918 року мешканці села організували більшовицький загін. Біля Качківки стався бій з австрійськими військами. Через кілька днів окупанти провели каральну операцію у Качківці: "Розгромлено та спалено селянських будинків айстро-угорськими військами — хат 198 та інших будинків 263, всього 551. Забрано коней 24, попалено та забрано возів 199, забрано та попалено речей в 385 господарствах, отруєно посівів 15 га, забито відповідальних осіб 2, забито чоловіків та жінок 27, разом вчинено втрат білими по селу на 1024630 крб золотом" [3].

8 серпня 1941 року біля Качківки стався бій між радянськими та німецькими військами: "Терен, де сьогодні з десятої години ранку до вечора тривав запеклий бій, сягає кінця рівнини, що простяглася аж до Качківки… Радянська частини зачепилася на краю долини в безнадійній для маневрування позиції, але захищеній від прицільного артилерійського вогню й тому зручній для оборони. Поки не потрапиш сюди, годі собі уявити маштаби м'ясорубки і шаленство борні — …мертві й сміття війни перемішалися в одну масу. Радянська частина, яка тримала тут оборону, була не велика, можливо, один батальйон. Солдати билися до останнього, жертвуючи собою, щоб прикрити відхід інших частин. Ніхто з цього загону не втік, ніхто не здався в полон, за винятком кількох тяжкопоранених" [4:С.118-119]. В роки Великої Вітчизняної війни, захищаючи свою батьківщину від німецьких загарбників, загинуло більше трьохсот качківчан.


[ред.] Топоніміка Качківки

Топоніміка населеного пункту різноманітна за своєю специфікою, походженням та вживанням. Назва села пояснюється наявністю водоймищ, де колись було багато птахів, зокрема, качок. Звідси — Качківка.
Широко розповсюджені у Качківці народні назви кутків. Зокрема, найбільш поширені такі (розташування з півночі на південь): Червоний Берег, Гиртопи, Горішній Міст, Смердячий Яр, Валяредина, Стоси, Валястин, Казьонний Міст. Рідше згадуються і виділяються такі кутки — Долина, Зірки, Левада, Совєтчина. Кожна з назв має своє походження. Здебільшого це похідні від назв урочищ, особливостей рельєфу, де знаходиться певна частина села. Зустрічаються і такі топоніми, як Зірки, Казьонний Міст та інші — це назви-аналогії від якоїсь споруди, що знаходиться у даній місцевості.

[ред.] Червоний Берег

Червоний Берег — куток, що є початком Качківки (по відношенню до течії річки Яланка). Ця частина села розташована біля річки, глиняні береги якої у даному місці мають специфічний червоний колір. Цим і пояснюється походження назви. Гиртопи — так називають куток села, що є частиною урочища Гиртопи. Найімовірніше назва даного топоніма походить від молдавського слова, що в перекладі на українську мову означає «яр, вибоїна». Молдавське хыртоп походить очевидно від болгарського вьртоп — «воронкоподібне заглиблення, гірська ущелина» [5: С. 509].

[ред.] Горішній Міст

Горішній Міст — назва кутка пов'язана з мостом, що має таку ж назву. Горішній міст — означає верхній, той, що знаходиться найвище за течією. Дехто з жителів пов'язує його назву з прізвищем Горішний, інші — з назвою дерева горіх. Правильність останніх двох версій є малоймовірною.

[ред.] Смердячий Яр

Смердячий Яр — куток, що розташований у яристій місцевості і є частиною урочища Смердячий Яр. Дехто з жителів стверджує, що раніше сюди масово привозили захоронювати трупи свійських тварин. Через неприємний запах, що йшов з яру, жителі села прозвали його Смердячим.

[ред.] Валядерина

Валяредина (Воляредина) — так називають ту частину села, що розташована недалеко від урочища Валяредина, назва якого походить від молдавських слів, що перекладаються як «квітуча долина, долина квітів».

[ред.] Стоси

Стоси — невеликий куток, який знаходиться біля кар'єру, де видобувають каміння, та насаджень, що мають назву Стоси. Стіс (стос) — велика кількість однорідних предметів вертикально складених один на одний. Рівно складений ряд дров, цегли, каміння і т. ін. Стоси — велика кількість чого-небудь [7:С.1197].

[ред.] Валястин

Волястин (Валястин) — частина села, що прилягає до урочища з такою ж назвою. Волястин перекладається з молдавської як «долина овець». У Волястині були знайдені рештки давніх поселень: гончарні вироби та вироби із золота (найімовірніше поселення уличів або тиверців).

[ред.] Казьонний міст

Казьонний міст — назва кутка пов'язана з назвою моста, що знаходиться в його межах. Казенний — від слова казна (державна скарбниця, гроші). Казенний, тобто зроблений за гроші з казни, зроблений за державний рахунок. Це найвіддаленіша частина села, його кінець.

[ред.] Інші назви

Долина (На долині) — частина села, що розташована у долині (на долині). Знаходиться біля кутка Червоний Берег. Зірки — так зветься невелика частина кутка Валяредина, де при в'їзді в село знаходиться специфічний знак. Тому й говорять «живе на зірках», або «живе коло зірок». Левада — частина села, розташована на леваді — долині над річкою. Левада — 1) рівна місцевість, вкрита травою, луг; 2) дугоподібний вигин русла річки, чи берега річки[7:С.497]. Куток Совєтчина — назва походить від слова совєти і пов'язана зі становленням радянськї влади. Маловживана. Частіше дану частину села відносять до кутка Казьонний Міст.
Побутують також народні назви вулиць. Нажаль, вдалося виявити лише одну таку назву — Дільниці. Дільниця — крайня, остання вулиця села. Назва походить від слова ділити (наділяти). Вулиць з такою назвою є кілька. Накладання назв кутків на вулиці не спостерігається. Станція — так називають присілок, що розташований за селом. Раніше на його місці була залізнична станція, тому й усталилось вживання такої назви. Можна почути «живе на станції», «ставок біля станції» та ін. Частовживаними є такі назви площ та перехресть: Тюльпани, Хрещатик, Базарна площа, які виникли відносно недавно і вживаються здебільшого молоддю. Хоча з часом ці топоніми стають все популярнішими. Назва центральної площі (перехрестя) Тюльпани пов'язана з наявністю металоконструкції у формі трьох тюльпанів. Назва іншого перехрестя — Хрещатик — аналогія із назвою центральної вулиці міста Києва. Базарною площею називають ту, де колись знаходився базар (ринок). Іноді так називають і площу Тюльпани, де зараз розташований сільський ринок . Нажаль, народні назви вулиць та площ, які побутують у населеному пункті не використовуються для надання офіційних назв. У селі залишаються назви радянського типу — вулиця Леніна, вулиця Кожедуба та ін. Мають свої топоніми і навколишні ліси та посадки. Вербецьким називають ліс, що територіально належить до села Вербка. За подібною аналогією названий і Качківський ліс. Насадження Сім Дубків знаходиться недалеко від Вербецького лісу. Біля нього ростуть сім дубків. Стінка — початок лісу, який ніби-то є «стіною» по відношенню до села. Стоси — частина насаджень, що «огортають» село з південно-західної сторони (див. куток Стоси). Насадження Іваськів Яр (Васьків Яр) є частиною урочища Волястин. На його території ніби-то колись був хутір якогось Василя. Насадження Жолоби розташоване не далеко від урочища Волястин. Жолобами називають місце, де напувають свійських тварин. Акаційки — насадження акацій в урочищі Волястин. Рідковживаним є топонім Свистункін Ліс, який походить від прізвиська Свистунка. Ліс цей росте біля кутка Червоний Берег. Дубками називають лісосмугу, засаджену дубами. Знаходиться недалеко від урочища Смердячий Яр.

Через усе село протікає річка Яланка, що ніби-то ділить його на дві рівновеликі частини. З урочищ та ярів, система яких досить розгалужена у даній місцевості, витікають багато струмків. Яланка — притока р. Марківки (що є лівою притокою Дністра).
В історичних та топографічних працях ХVІІ-ХІХ століття назва річки фіксується переважно в тій же формі — з початковим Я (Яланец, Jaleniec), і лише деякі джерела наводять ще одну форму з початковим Є (Єланец, Jaleniec), як паралельну до основної [6:С.635].У Вінницькій області наявні три річки з подібними назвами (та похідні від них) з початковим Я. Є кілька назв (з початковим Є) і у Миколаївській області — Гнилий Єланець, Сухий Єланець, Єланець. Л. Т. Масенко пояснює походження назви Яланець (Яланка) від тюрської основи (пор. д-тюрк. Alan "плоский, рівний (про місцевість)", а також у багатьох сучасних тюрських мовах (тур. alan; татар. ялан; алт. йалан та ін.) із значенням "Рівна, відкрита місцевість; поле, лан, долина; відкритий, рівний") [8:С.83-85]. Назву річки іноді пов'язують зі словом "ланець" — одягнена в лахміття людина, старець; старі, поношені речі. На нашу думку таке трактування є малоймовірним.
У «Повідомленні української ономастичної комісії» згадуються такі назви струмків — Валяредина, Волястин, що протікають територією відповідних урочищ [6:С. 81, 121]. Назви урочищ, кутків та гідронімів у населеному пункті тісно пов'язані між собою. Це пояснюється територіальними, історичними та мовними особливостями. У Качківці є такі ставки — Валяредина, Волястин. А також, Мисливський ставок (Охотнічий), Сажавка, Ґалбани, Глібичок та Промсадок. Мисливський ставок — названий на честь мисливців, котрі побудували греблю. Сажавка — два ставки, збудовані ще за часів пана Раковського біля його маєтка (зберігся лише панський погріб). За розповідями жителів села, дно ставків було встелене спеціальними плитами, біля маєтку була велика оранжерея квітів та сад. «Сажівка (сажавка)» діалектне від «сажалка». Сажалка — штучне водоймище, в якому розводять рибу; копанка [7:С.1095]. Малоймовірним здається походження гідроніма від слів «саж», «сага», а також «саджати». Ґалбани — дана назва найімовірніше має молдавське коріння. Молд. і румун «ґалбен (galben)» означає «жовтий»[5:С.459]. Береги ставка жовтого кольору (мають глинисту основу). Глібичок — назва водоймища походить від слова «глибокий». Промсадок — абревіатура слів «промисловай садок». Недалеко від ставка знаходяться сільські садки. Довкола Качківки є місця, де раніше були хутори або інші поселення, які виникли внаслідок Столипінської реформи. Причинами зникнення цих поселень є розкуркулення та колективізація у першій половині ХХ століття. Присілок Прокопа знаходився за лісом. Залишився тільки занедбаний садок. Назва походить від імені Прокіп. Присілок Гнатовського знаходився біля лісу. Назва походить від прізвища власника — Гнатовського. Хутори — назва поселення, що знаходилося в урочищі Глібичок. В урочищі Волястин, за словами жителів, був колись «хутір Василя». Мругів хутір знаходився колись на сучасній межі сіл Качківка і Добрянка (недалеко від присілка Станція). Багато полів мають особові назви. Геройська площа — названа так в честь трудового подвигу за зібраний високий урожай цукрових буряків. Великі і Малі лаки. Лак — «озеро в плавнях», «низина, що не обробляється» (запозичення з молдавської або румунської мови) [5:С.,186]. Стадниця — означає «стоянка для худоби». Прокопове поле — похідна назва від імені колишнього власника (дивись «Присілок Прокопа»). Декілька полів мають спільну (однакову) назву "поле Гнатовського", «поля Гнатовського» («ідемо до Гнатовського» — мається на увазі «ідемо в ту сторону села», «ідемо на одне з полів Гнатовського»). Назва пов'язана з Присілком Гнатовського. Під час оранки на полі Гнатовського було розрито скарб Гнатовського (Великий артилерійський снаряд періоду першої світової війни, наповнений царськими червінцями).


[ред.] Криниці села Качівка

У населеному пункті та навколо нього є іменні та польові криниці: Іцькова, Ніцова, Плєшкова, Соборна, Ганушакова, Журавель та Маріїна Фігура. Досить цікавою є історія створення Ганушакової криниці, якій біля ста років. Недалеко від панського маєтку був ізвір (місце де перуть). Перучи, жінки голосно співали і розмовляли, чим заважали панові. Він звелів, щоб ізвір побудували трохи далі від маєтку. Названа криниця на честь людини, що її побудувала. Деякий час ця криниця вважалася святою і до неї ходили викликати дощ.

З криницею Маріїна Фігура (Маріїна криниця) пов'язана така історія: в одній сім'ї не було дітей і чоловікові порадили викопати криницю, бо це могло б задобрити сили природи (вода — символ життя, родючості). Жінку цього чоловіка звали Марія. Біля криниці був встановлений хрест, на якому було зображено образ Божої Матері Марії. Тому і говорять «Маріїна фігура».


[ред.] Визначні місця

У самому селі та прилеглих до нього територіях є місця, які шануються усіма жителями:

  • На сільському цвинтарі розташований пам'ятний знак односельчанам, розстріляних австро-угорськими військами у 1918 року.
  • На виїзді з села Качківка до села Писарівка знаходиться місце, де у 1918 році матроса Мруга австро-угорські солдати закопали заживо.
  • Недалеко від поселення Станція стоїть пам'ятний знак, де розбився радянський літак з двома льотчиками.
  • Біля центральної площі села розташований Меморіал Визволення, встановлений односельчанам, що загинули за період Великої Вітчизняної війни.
  • Місце, де був колись старовинний цвинтар та церковна каплиця (знаходиться біля Сажавки).


[ред.] Висновок

Як бачимо топоніміка села Качківка є досить багатою та своєрідною. Тут були наведені далеко не всі топоніми та гідроніми населеного пункту, а лише ті, які закріпилися у вживанні більшості жителів села.


[ред.] Використана література

  1. Труды Подольского епархиального историко- статистического комитета (под редакцией Е. Сецинского).- Вып. 9. — Каменец-Подольский., 1901.
  2. Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область. — К., 1972.
  3. Демченко О. Історія села Качківки // Більшовицька правда. — 1937. — 21 вересня.
  4. Курціо Малапарте. Червона війна // Всесвіт. — 2001. — №7-8.
  5. Етимологічний словник української мови в семи томах.- К., 1982.
  6. Словник гідронімів України. — К., 1979.
  7. Великий тлумачний словник сучасної української мови.- К., 2001.
  8. Масенко Л. Про походження і правопис назви Яланець// Мовознавство. — 1973. — №1.
  9. Сауляк А. В. Топоніміка села Качківка(Ямпільський район, Вінницька область).


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.