Верифікації принцип

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Верифіка́ції при́нцип (від лат. verus — істинний і facio — роблю) — принцип встановлення осмисленості висловлювань, висунутий логічним позитивізмом (див. Неопозитивізм). Сформульований Морітц Шліком та Л. Вітґенштейном і розвинутий у працях Віденського гуртка. За В. п., висловлювання вважається осмисленим, якщо можна встановити його істинність або хибність.

Зміст

[ред.] Критерії

Істинність або хибність висловлювань встановлюється лише тоді, коли їхній зміст підтверджується або заперечується даними відчуттів, причому, якщо не можна встановити відповідність чи невідповідність змісту висловлювань і даних чуттєвих спостережень, принцип верифікації припускає можливість гіпотетико-логічної перевірки (див. Гіпотетико-дедуктивний метод).

[ред.] Обмеження

Принцип верифікації, через його суб'єктивно-ідеалістичну сутність, неприйнятний для науки. Визнанням наукової неспроможності принципу верифікації є й той факт, що його не раз модифікували навіть представники логічного позитивізму, зокрема, принцип верифікації вони модифікували у принцип фальсифікації.

[ред.] Література

  • Філософський словник


[ред.] Дивіться також