Адигейці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Адигейці
Загальна кількість 600.000 - 700.000 чоловік
Найбільші розселення Росія— 200,000
Туреччина, Йорданія, Ізраїль, Македонія, Ліван, Сирія, США, Західна Європа
Мова адигейська, російська, турецька
Релігія Сунніти, шаманізм, православ'я
Етнографічні групи кабардинці, інші "Черкеські" народи


Адигейці (самоназва — адиге) — народність, корінне населення Адигейської автономної області. Живуть також в Лазоревському і Туапсинському районах Краснодарського краю. Чисельність разом із спорідненими їм черкесами — 88 тис. (1939). Мова — адигейська, абхазо-адигської групи іберійсько-кавказьких мов. Адигейці — європеоїди. Предки адигейців — племена ксркетів, зихів, меотів та ін. відомі ще з античних часів. На початку 19 ст. у східних племен адигейців (хатукаївців, бесленеївців, бжедугів) був, як і у споріднених з ними кабардинців, ієрархічний феодальний лад; західні племена (натухайці, шапсуги, абадзехи) князів не мали, тут переважали вільні селяни-общинники. В адигейців існували родові традиції. За релігійними поглядами віруючі адигейці — мусульмани. Старе житло — мазана плетена сакля. Одяг подібний до кабардинського. Наука, література, народна освіта рідною мовою розвинулись в 20 столітті. Основна частина адигейців — землероби, скотарі, садівники; працюють також на промислових підприємствах.

[ред.] Дивись також

[ред.] Джерела