Гельвін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гельвін
[[Зображення:|250px]]
Загальні відомості
Ідентифікація
Колір жовтий, сіро-жовтий, жовто-зелений, коричневий, червоно-коричневий
Сингонія кубічна
Прозорість Напівпрозорий
Оптичні властивості кристалів
Інші властивості
Особливі характеристики Піроелектричний. Ізотропний.

Ге́львін (рос. гельвин, англ. helvite, нім. Helvin n) — мінерал класу силікатів, член групи мінералів із загальною формулою Ме4[ВеSiO4]3S, де Ме — Мn, Fе, Zn. Вміст ВеО в мінералах цієї групи 8-15,5 %.

Cингонія кубічна.

Кристалічна структура близька до структури содаліту.

Колір жовтий, сіро-жовтий, жовто-зелений, коричневий, червоно-коричневий; забарвлення нерідко зональне. Напівпрозорий. Злом нерівний, раковистий. Піроелектричний. Ізотропний.

Твердість 5,5—6,5.

Густина 3,2—3,45.

Зустрічається у вигляді акцесорної вкрапленості в магматичних породах лужного складу.

Його скупчення відомі:

Найбільш поширений і важливий тип родовищ гельвіну — магнетит-флюоритові скарни.

Руда берилію.

[ред.] Див. також

[ред.] Література