Барельєф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Барельє́ф( франц. basнизький і франц. relief ) — скульптурна композиція виконана на площині і пов'язана з тлом. Відповідно до висоти розрізняють високий Р. (горельєф) і низький (барельєф або плоскорізьба).

Р. буває й поліхромований; перев. застосовується в архітектурній декорації і в мист. промислі.

На Україні Р. відомий з палеоліту.

З 1 в. до Хр. цікаві Р. з зображенням скіфських царів з Неаполя Скіфського.

Техніка Р. була поширена у Херсонесі, Ольвії та ін. м. Криму (Гераклеві подвиги та ін.).

З 1 тисячоліття по Хр. походить унікальний Р. на скелі з с. Буші (Вінничина).

Заборона у христ. Київ. державі круглої скульптури («кумиротворення») сприяло розвиткові Р. Збережені шиферні Р. з київ. храмів: Михайлівського Золотоверхого («Святі їздці»), Печерського монастиря (Р. з Гераклом і Кібелою) і Ірининської церкви (фраґмент Р. з воїном) усі з 11 в., з Борисоглібського собору в Чернігові (собако-птаха) та Успенського в Галичі (Р. — фриз у романському стилі) з 12 в.

Були поширені кам'яні, металеві й дерев'яні іконки, нерідко з Р. зображенням св. воїнів (11-14 вв.) і великі кам'яні ікони — барельєфи св. Юрій з Маріюполя 14-15 в., Оранта та Антоній і Теодосій Печерські у Лаврській дзвіниці з 1470).

Визначні пам'ятки орнаментального й фігурального Р. доби ренесансу, ампіру, класицизму збереглися перев. у Львові в декорації житлових будинків і церк. будівель роботи гол. нім. майстрів.

Високої майстерности в добу бароко досягла високорельєфна і барельєфна різьба іконостасів та архітектурних деталів дерев'яних будинків, палаців, меблів тощо.

У декоративио-рельєфній пластиці при оздобленні монастирів, церков, палаців у кін. 18 поч. 19 в. працювали народився мистці у Києві, Полтаві, Ніжені, Миргороді, Переяславі, Глухові, але їх творчість недостатньо досліджена.

Р.-плакети на постументах монументів дали І.Мартос (на пам'ятнику Рішельє в Одесі), В.Демут-Малиновський і П.Клодт (барельєф на постументі Володимира В. у Києві), Л.Позен (барельєфи на пам'ятнику І.Котляревському в Полтаві) та ін.

Низку Р. для будинків Києва на Поч. 20 в. виконав Ф.Балавенський і його учні. У 1930-х pp. в оздобній скульптурі працювали К.Бульдин, А.Дараган (Р. фриз «Оборона Луганського», 1935), Я.Ражба (барельєф для Роб. театру у Дніпропетровському, горельєф «З поля») та Ін.

У 1945—1970 декоративними Р. прикрашено бл. 100 будинків у Києві, Горлівці, Донецьку, Кадіївці, Кіровограді, Новій Кахівці та ін., роботи перев. молодих мистців, станції метрополітену в Києві — «Вокзальна» (карбування на бронзі О.Мизіна) і «Арсенальна» (Р. у мармурі І.Макогона, А.Німенка), декоративно оформлено концертну залю в Запоріжжі, палац піонерів у Києві (В.Бородай), стели з Р. обабіч монументу І.Франка у Львові та на постументах численних монументів Леніна, сов. «знатних» людей та іст. подій.

У Р. працюють також народний майстрі: П.Берна з Жмеринки («Енеїда», 1948), В.Свида («Опришки»), І.Барна (Р.-стела «Олекса Довбуш», 1960) з Закарпаття, лемківська майстрі: В.Одрехівський (Р.-портрети), А.Фіґоль (барельєф «Гуралі»), І. і В. Кіщаки та ін.

На еміґрації Р.-стели поряд пам'ятників Т.Шевченкові у Вашінґтоні (США) і в Буенос-Айресі (Арґентіна) створив Л.Молодожанин, а у Вінніпезі — А.Дараган.

Р.-зображення укр. іст. портретів на медальйонах (64) виконав В.Масютин.

[ред.] Література


Мистецтво Це незавершена стаття з мистецтва.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.