Атаманюк Василь Іванович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Васи́ль Іва́нович Атаманю́к (*14 березня 1897, містечко Яблунів, нині смт Косівського району Івано-Франківської області — 1940, концтабір «Карлаг») — український письменник (поет, перекладач, літературознавець), політичний діяч. Псевдонім — В. Яблуненко.
Зміст |
[ред.] Біографічні дані
Народився у бідній селянській родині. 1909—1915 навчався в Коломийській гімназії. Закінчив юридичний факультет Львівського університету.
У роки Першої світової війни служив в австрійській армії (від 1915). Був перекладачем у Пресбюро, згодом — у легіоні Українських Січових Стрільців.
1918—1920 мешкав у Катеринославі (нині Дніпропетровськ). Належав до партії боротьбистів. За Центральної Ради працював секретарем місцевої газети «Боротьба», завідувачем трудової школи.
1922 переїхав до Києва, прилучився до літературної організації «Західна Україна».
[ред.] Творчість
Перший друкований твір — вірш «Лист малого синка до батькв на війну» — з'явився 1915. Перша поетична збірка «Як сурми заграли до бою» (Відень, 1916) має антивоєнне спрямування. Вірші, оповідання, переклади та літературно-критичні статті друкував у газетах і журналах «Український пролетар», «Вісті», «Більшовик», «Пролетарська правда» та ін.
Згодом вийшли друком:
- збірки поезій:
- «Чари кохання» (1921),
- «Хвилі життя» (1922),
- «Жовтень» (1924),
- «Дума про Степана Мельничука» (1924),
- «Галичина» (1925),
- «Зажурені флояри» (1928),
- «За Збручем грози» (1930),
- збірки оповідань:
- «Тяжкі роки» (1930),
- «Батіг і багнет» (1932),
- «Крізь кривду і кров» (1932).
У цих збірках Атаманюк відобразив болі й страждання західноукраїнських селян в умовах польського гніту, наростання революційних настроїв, духовну спорідненість західних і східних українців.
Як перекладач видав антологію «Нова єврейська поезія» (1923).
Упорядкував збірники:
- «Сатира і гумор» (1926),
- «Літературні пародії» (1927),
- «Революційні пісні Західної України» (1928),
- «Революційна поезія Західної України» (1930),
- «Антологія західноукраїнської поезії» (т. 1-3, 1930—1931).
Писав Василь Атаманюк і твори для дітей.
[ред.] Арешт, ув'язнення, розстріл
Заарештовано 31 січня 1933 в Києві. В обвинувальному висновку органами ДПУ йому інкриміновано такий злочин:
«Атаманюк був одним із керівників київської організації УВО (Українська військова організація). З його ініціативи і під його керівництвом була створена в Києві організація галицьких письменників — «За плуг», перейменована в 1923 р. в «Західну Україну», що ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил».
Письменника звинувачували в тому, що він вів «активну контрреволюційну діяльність, спрямовану на повалення радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки».
Вимучений на допитах тортурами Атаманюк вимушено визнав себе винним і звів на себе й на деяких інших письменників наклеп.
1 жовтня 1933 «судовою трійкою» ДПУ УРСР засуджено на п'ять років ув'язнення. Перебуваючи в концтаборі «Карлаг», звернувся 1 березня 1935 із проханням про помилування до особливого уповноваженого НКВС в Москві. У листі писав; «Після арешту неймовірними зусиллями деяких слідчих, які знущалися наді мною, били, двадцять діб не дозволяли спати і лягати, заставляли безперервно бігати, загрожували різними тортурами і т. ін., помістили серед польських шпигунів. Мене довели до безвольного несвідомого стану, і я вимушений був зізнатися під диктування в неіснуючих злочинах».
Прохання про помилування надіслав і до Йосифа Сталіна (19 травня 1937) та Андрія Вишинського (29 травня 1937). Проте вони не полегшили його долі. Навпаки, Особлива трійка УНВС 9 жовтня 1937 винесла йому новий вирок: «Атаманюка-Яблуненка Василя Івановича розстріляти».
Реабілітовано посмертно (1965). Іменем Атаманюка названо одну з вулиць Коломиї.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Т. 1. — С. 76.
- Арсенич П. І. Атаманюк Василь Іванович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 97.
- Арсенич П. І. Атаманюк Василь Іванович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 775—776.
- Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 13.
- ...З порога смерті...: Письменники України — жертви сталінських репресій. — К., 1991. — С. 48—50.