Антокольський Марко Матвійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Марко́ Матві́йович Антоко́льський (2 листопада 1843, Вільно — †9 липня 1902) — російський скульптор-реаліст.
Н. у Вільні, вчився у різьбаря по дереву.
З 1862 — вільний слухач Академії мистецтв. Під впливом Рєпіна, Кримського і Стасова зближується з передвижниками і створює ряд пластичних образів видатних діячів рос. історії.
Глибокою психологічною характеристикою відзначається скульптура «Іван Грозний» (1871), за яку А. присуджено звання академіка. Монумент, статуя «Петро І» (1872) належить до найкращих творів рос. реалістичної скульптури. З 1874, у зв'язку з хворобою, А. майже постійно жив в Італії і Франції, де працював над морально-етичними і філософськими темами («Христос перед народом», 1874; «Мефістофель», 1883). Образам людей, які боролися за високі людські ідеали, А. часом надавав рис надто пом'якшених, мало не сентиментальних («Сократ», 1875; «Спіноза», 1882). Звернувшись знову до тем рос. історії, створив видатні роботи—«Нестор-літописець» (1889), «Єрмак» (1891), де легендарний козак — покоритель Сибіру зображений людиною сміливою, відважною. Серед скульптурних портретів А. — погруддя Тургенєва, Стасова, лікаря С. Боткіна. Твори А. зберігаються в Третьяковській галереї, Рос. музеї (Ленінград), Музеї рос. мист. (Київ) та ін.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Марк Матвеевич Антокольский. Его жизнь, творення, письма и статьи. Под ред. В. В. Стасова. СПБ — М., 1905;
- Варшавский Л. Антокольский Марк Матвеевич. М.—Л., 1944.