Вогнестійкість
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вогнесті́йкість — властивість матеріалів, виробів, конструкцій, будівель та споруд чинити опір дії вогню та високих температур, не піддаватися загоранню, не деформуватися, зберігати свої несучі та захисні засоби.
Зміст |
[ред.] Характеристики вогнестійкості
Властивість будівель та споруд чинити опір руйнівній дії вогню характеризується межами вогнестійкості основних будівельних конструкцій та межами вогнестійкості вогню в них.
[ред.] Межа вогнестійкості
Межа вогнестійкості — це час, на протязі якого конструкція може витримати дію вогню, а потім вже починається деформація.
Всі будівлі і споруди за ступенем вогнестійкості за СниП 2.01.02—85[1] поділяють на 5 ступенів.
Будинок може належати до того або іншого ступеня вогнестійкості, якщо значення меж вогнестійкості і меж поширення вогню усіх конструкцій не перевищує значень вимог СниП 2.01.02—85.
[ред.] Випробування на в.
Випробування будівельних конструкцій на вогнестійкість та розповсюдження вогню в них проводять за методиками, розробленими інститутами пожежної безпеки, а також за ГОСТ 30247—94 "Конструкции строительные. Методы испытаний на огнестойкость".
[ред.] Залежність в. від матеріалу
Вогнестійкість стін та перегородок з цегли, бетону, гіпсового каменю підвищується із збільшенням їх товщини, а стояків та колон з цегли, бетону та залізобетону — їх перерізу.
Сталеві незахищені колони та інші металеві конструкції, хоч і відносяться до вогнетривких, мають дуже низькі межі вогнестійкості, а в умовах пожежі вони навіть менш стійкі, ніж спалимі дерев'яні. Це пояснюється тим, що внаслідок високої теплопровідності та текучості межа вогнестійкості таких конструкцій суттєво не підвищується при збільшенні товщини чи перерізу, а при температурі 500 — 600°C всі металеві конструкції втрачають несучі властивості, деформуються й руйнуються.
[ред.] Вимоги щодо в.
Основні будівельні конструкції повинні забезпечувати межу вогнестійкості — 2.5 — 3 год., а підземні будівельні конструкції наземних будівель — до 3 год. і більше. В період з'єднання полум'я з температурою, яка змінюється протягом часу, вони мають зберігати свої несучі та захисні властивості за стандартним режимом.
[ред.] Засоби збільшення в.
Захист металевих конструкцій штукатуркою, цеглою, гіпсовими чи керамзито-бетонними плитами значно підвищує їх вогнестійкість.
[ред.] Матеріали для збільшення в.
Останнім часом для вогнезахисту будівельних конструкцій і споруд широко запроваджуються фосфатні сполуки на основі рідкого скла, які наносяться безпосередньо на поверхню конструкцій методом набризку. Але, незважаючи на уявну простоту, цей метод має недоліки, що ускладнюють його застосування при підвищених вимогах до вогнестійкості: велика трудомісткість робіт; низький рівень надійності та довговічності, особливо при великій товщині шару; складність відновлювання, ремонту та інше.
[ред.] Література
- Базальтоволокнисті матеріали для вогнезахисту будівельних конструкцій та споруд//Сергєєв В. П. Божко В. І. Ященко О. М. Темчишин С. В. Базальтоволокнисті матеріали для вогнезахисту будівельних конструкцій та споруд // Будівництво України. 1999. №6. C.26—27.
[ред.] Примітки
- ↑ Слід перевірити чинність нормативу