Кіммерійці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кіммерійці (грец. κιμμέριοι) – стародавні кочовики, які жили на території Північного Причорномор’я і пізніше мандрували через Кавказ до Малої Азії.
Зміст |
[ред.] Походження
Їх походження невідоме, але вважається, що вони були Індоєвропейцями. Істориками вважається що мова кіммерійців належала до іранської мовної групи чи була фракійською, або принаймні, кіммерійці мали мали іранський правлячий клас, подібний до того яким були скіфи.
У археології дуже мало відомо про кіммерійців північного узбережжя Чорного Моря. Їх зв'язують з зрубною культурою, яка витіснила ранішу катакомбну культуру (2000-1200 до н.е.).
Декілька кам'яних стел, знайдених в Україні і північному Кавказі, були віднесені до кіммерійців. Їх стиль явно відмінний як від пізніших скіфських стел, так і раніших стел ямної культури.
[ред.] Історичні згадки
Кіммерійців пов'язують з біблійним Тоґарма, сином Ґомера, онука Ноя. Країну кіммерійців - Гамірр - поміщують на північному заході Малої Азії, в Каппадокії. Антична топоніміка пов’язує з кіммерійцями території Керченського і Таманського півостровів (Боспор Кіммерійський, Кіммерік, Кіммерійський вал, кіммерійські переправи тощо). Однак, зважаючи на ту роль, яку кіммерійці відіграли в історії названих країн Малої і Передньої Азії, є підстави гадати, що під кіммерійцями слід розглядати могутні об’єднання пастушо-землеробських племен, які населяли степи від Дністра до Дону.
Вперше згадуються в “Одіссеї” Гомера (бл. 8 ст. до РХ) та “Історії” Геродота (5 ст. до РХ), а під ім’ям “гімірра” – в ассирійських клинописних текстах кінця 8-7 ст. до РХ.
З ассирійських джерел відомо про перебування кіммерійців в Урарту, про їхні війни проти Ассирії, завоювання більшої частини Лідії, вторгнення до Каппадокії, Фрігії, Пафлагонії.
У 679-678 рр. до РХ кіммерійці були розгромлені ассирійським царем Асархаддоном. Більш успішними були їх військові дії на заході Малої Азії, в державі Лідія, де вони перебували до 60-х рр. до РХ.
Згодом вони змішалися з місцевим населенням. Можливо, частина кіммерійців залишилася в гірській частині Криму і стала предками таврів.
Матеріальна культура, господарство і побут кіммерійців відомі головним чином за похованнями, яких нараховується близько сотні. Ведучи кочовий спосіб життя, кіммерійці не залишили довготривалих поселень. Над своїми похованнями часто ставили кам'яні стели. Bідомі пам’ятки пізнього періоду зрубної культури, що датуються 10 – поч. 8 ст. до н. е.
Кіммерійці займалися скотарством, певною мірою і землеробством. Панівне становище серед кіммерійців посідали кінні воїни. Вони були озброєні луком, кинджалом, мечем, кам'яним або бронзовим молотком. Саме воїнів деякі дослідники вважали кіммерійцями часів походів до Малої і Передньої Азії.
За Геродотом, племена кіммерійців очолювали царі. Однак царських поховань в Українському Причорномор'ї не виявлено.
В 7 ст. до РХ кіммерійців витіснили і частково асимілювали скіфи.
[ред.] Тотожність сівери-кіммери
Сергій Наливайко, співробітник НДІ Українознавства висловився про тотожність сіверян з кіммерійцями.
Геродот, що записав негрецьку назву народу використав засоби тогочасної грецької мови, що не передавала всі звуки відповідно оригіналу. Так в слов'янських, германських чи індійських мовах с, ш — у грецькій передавалося к (укр. слава та санскр. шравас — гр. клеос; санскр. даша — гр. дека "десять"; "кельти" - — грецькою келтой, англійською звучить селтс), а іномовне "в" грецька мова часто передає як "м" (візантійський імператор та історик X сторіччя Костянтин Багрянородний передає назву Новгород як Немогардас). Особливості грецької мови вказують на можливу подібність передачі "сівери" грецькою "кіммери".
Наразі наукова критика, щодо цієї роботи не висунена і вона потребує подальших досліджень.
[ред.] Писемні джерела
- Гомер близько VIII ст. до РХ (автор безсмертних "Іліади" та "Одіссеї") згадує про кіммерійців: Там кімерійці живуть, і їх місто, і ціле їх царство...
- Геродот у V ст. до РХ, мовить про могили кімерійських царів на Дністрі.
А також автори початку першого тисячоліття після РХ:
- Прісциан (Priscian, 644-721): “ ...вони савромати живуть поблизу сарматської річки Танаїс, з ними межують також сінди й кімерійці” ;
- Руфій Фест Авіен (Ruf. Fest. Avien, 852-891): “ найближчі до Танаїсу місцевості займають кімерійці й сінди” ;
- Діонісій (Dion., 652-710): “ ...у Савроматії ж, як сусіди, живуть сінди, кімерійці, керкетії, торети…”
- Також існують вавилонські, урартські, іудейські, перські писемні джерела про кімерійців.
[ред.] Джерела
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.-Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
- Сергій Наливайко, До новітнього розв’язання кімерійської проблеми