Газгольдер
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Газго́льдер (рос. газгольдер, англ. gasholder; ным. Gasbehälter m) — стаціонарне газосховище — металічний резервуар для нагромадження і зберігання газу.
За принципом роботи розрізнюють газгольдери змінного і постійного об'єму.
За формою — сферичні і циліндричні.
Газгольдери змінного об'єму поділяються на мокрі і сухі.
«Мокрі» — з водяним басейном і рухомим дзвоном, під яким збирається газ; «сухі» — з металевим поршнем або гнучкою мембраною. Працюють при тиску до 4 кПа, величина якого залишається практично незмінною в процесі наповнення або випорожнення газгольдери. Мокрі газгольдери являють собою вертикальну конструкцію, виконану з двох-трьох рухомих ланок, верх. пересувної частини (дзвону) і стаціонарної нижньої (водяного басейну). Об'єм мокрих газгольдерів 100—30 000 м3, сухих — до 110 000 м3.
Газгольдери змінного об'єму в Україні практично не застосовуються; поширені в країнах Західної Європи і США. Газгольдери постійного об'єму працюють при тиску 4 кПа — 3 МПа, величина якого, на відміну від газгольдерів першого типу, змінюється в процесі їх наповнення і випорожнення. Виконуються сферичними і циліндричними (горизонтальними або вертикальними). Об'єм перших 300—4000 м3 (діаметр 9—20 м), других — 50-270 м3 (діаметр 3,2 м).
Газгольдери є низького типу і високого типу, де газ зберігається під тиском 0,7…3 МПа.
Газгольдер застосовують у хімічній, нафтовій і газовій промисловості.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3