Галицьке повстання 1219-1221

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Галицьке повстання 1219-1221 рр. – народне повстання у Волинсько-Галицькій державі проти угорських загарбників.

Після смерті Романа Мстиславича (1205 р.) галицькі бояри, скориставшись із малолітства його синів Данила і Василька, повели боротьбу проти зміцнення великокнязівської влади.

В усобиці почали втручатися чернігово-сіверські князі, а також Угорщина й Польща, які намагалися підкорити волинсько-галицькі землі.

В 1214 р. в Спиші краківський князь Лешко Білий та угорський король Андрій ІІ вирішили захопити і поділити між собою землі Волинсько-Галицького князівства.

Через деякий час Галичину окупувало угорське військо, а Польща загарбала Перемишль, Берестейщину і північно-західну частину Волині.

Галицький престол захопив Коломан, син Андрія ІІ.

У 1219 р. галичани підняли повстання проти загарбників, закликавши на допомогу новгородського князя Мстислава Удатного.

25 березня 1221 р. об’єднані сили волинського князя Данила Романовича Галицького, Мстислава Удатного і повсталих городян розбили під Галичем угорські війська, очолені королевичем Коломаном, який потрапив у полон і був висланий у Торчевськ.

[ред.] Джерела

[ред.] Див. також