Егірин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Егірин, акміт, (рос. эгирин, акмит; англ. aegirite, aegirine, acmite; нім. Ägirin n) – силікат натрію і заліза ланцюжкової будови з групи моноклінних піроксенів. Важливий породотвірний мінерал лужних комплексів.

Склад: NaFe3+[Si2O6]. Домішки: Са, Мn, Fe2+, AI. Пов'язаний переходами з авгітом, діопсидом-геденбергітом (проміжні члени рядів егірин-авгіт, егірин-діопсид).

Утворює огранічні тверді розчини з жадеїтом. Іноді присутні домішки Ti, Nb, Zr, V, Be, також Sc (до 100-150 г/т), Cu, Ni, Co. Склад у % (Є.Лазаренко): Na2О – 13,4; Fe2О3 – 34,6; SiO2 – 52. Форми виділень: коротко- і довгопризматичні тонкоголчасті кристали, радіально-променисті аґреґати (“сонця"), рідше паралельно-жердинисті або сплутано-волокнисті (повстеподібні). Забарвлення від чорного і зеленувато-чорного до яскраво-зеленого. Іноді майже безбарвні.

Блиск скляний. Тв. 6-6,5. Густина 3,5-3,6.

Спайність довершена за призмою. Е. - характерний породоутворюючий мінерал лужних порід; особливо часто приурочений до полевошпатових і кварц-полевошпатових жил, пегматитів, альбітитів.

Зустрічається в зонах лужних полевошпатових метасоматитів з рідкіснометальним зруденінням, а також в ураноносних альбітитах, в товщах залізистих кварцитів.

Поширений в лужних породах України, РФ (Хібіни, Урал, Тува, Прибайкалля), країн Сер. Азії, Скандинавії, в Канаді, Португалії і інш. Потенційне джерело отримання скандію. Використовується в будів. промисловості як декоративний камінь. Назва - від імені мор. велетня Егіра в сканд. міфології.

Розрізняють:

  • егірин-геденберґіт (мінерал, проміжний за складом між егірином і геденберґітом);
  • егірин-жадеїт (мінерал, проміжний за складом між егірином і жадеїтом);
  • егірин хромистий (відміна егірину, яка містить до 2 % Cr2O3).


[ред.] Література

Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3