Абісаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Абіса́ль — (від грецького a'byssol — бездонний) — зона морських глибин, яка належить до ложа океану від підніжжя континентального схилу до глибин 6000-7000 метрів. Абісаль займає ~75 % площі дна океанів і вважається однією з найбільших екологічних одиниць.

Характеризується відсутністю сонячного світла, слабкою рухливістю водних мас, постійно низькою температурою (в середньому <2 °C), обмеженістю джерел харчування, бідністю тваринного світу. Внаслідок цього з просуванням на глибину населення Світового океану різко збіднюється як у видовому, так і в кількісному відношенні. З приблизно 200 тис. видів тварин, відомих для Світового океану на глибині 2.5 — 4.5 кілометри зустрічаються 900, на глибині 4.5 — 6 км — 307, 6 км і глибже — 290.

Кількісне багатство бентосу та планктону також різко змінюється. Так, на глибинах 2 — 3, 5 — 6, 7 — 9 км біомаса бентосу складає відповідно 7, 1.25 та 0.5 г/м2 (на глибині 100—200 м вона звичайно вимірюється десятками та сотнями грам на квадратний сантиметр).

Для організмів, частина ареалу яких лежить в абісалі, характерне явище абісального гігантизму.