Грицай Олексій Михайлович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олексі́й Миха́йлович Грица́й (22 лютого (7 березня) 1914, Санкт-Петербург, Росія — 1998, Москва) — російський живописець-пейзажист.
[ред.] Біографічні дані
Навчався в Ленінграді в Інституті живопису, скульптури та архітектури Всеросійської Академії мистецтв (1932—1939) в Ісака Бродського та Василя Яковлєва.
Викладав у Московському художньому інституті імені Василя Сурикова (1948—1952, від 1964; професор від 1966).
У пейзажах розвивав традиції російського пейзажного живопису другої половини 19 століття.
Картини Грицая зберігаються, зокрема, в Третьяковській галереї (Москва).
Став прообразом червоноармійця Олексія Горскова з книги Сергія Баруздіна «Само по собі». У книзі, зокрема, зображено події перших днів війни в Кам’янці-Подільському та на Кам’янеччині, в яких брав участь Грицай.
[ред.] Звання, відзнаки
- Народний художник РРФСР (1963).
- Народний художник СРСР (1974).
- Дійсний член Академії мистецтв СРСР (1964).
- Сталінська премія (1951) за картину «В Жигулях. Буряний день» (1948—1950).
- Сталінська премія (1952) за картину «Засідання Президії АН СРСР» (1951; співавтори Василь Єфанов та ін.).
- Державна премія СРСР (1978) за цикл пейзажів.
- Державна премія РРФСР імені Іллі Рєпіна (1973).
- Бронзова медаль Всесвітньої виставки в Брюсселі (1958).
- Ордени Вітчизняної війни другого ступеня, Трудового Червоного Прапора, медалі.
[ред.] Література
- Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание.
- 225 лет Академии художеств СССР: Каталог выставки. — 2-е издание. — Т. 2: 1917—1982. — М., 1985. – С. 122—123; портрет.
- Большой энциклопедический словарь. — М.: Советская энциклопедия, 1991. — Т. 1. — С. 342.
- Большой энциклопедический словарь. — М.: Астрель, 2005. — С. 295.
- Ковнер О. Днів тих слава не зів’яне: Далеке — близьке // Прапор Жовтня (Кам’янець-Подільський). — 1988. — 4 червня. — С. 2—3.