Любарт Гедимінович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Любарт Гедимінович (православне ім’я - Дмитрій; після 1300 - 4 серпня 1383) – литовсько-руський князь, наймолодший син Гедиміна. Князь луцький (бл.1323-1324, 1340-1383 рр.), любарський (східноволинський) (1323-1340 рр.), великий князь волинський (1340-1383 рр.), галицький (1340-1349, 1353-1354, 1376-1377 рр.)

[ред.] Біографія

У 1325 р., по смерті Лева Юрійовича Галицького, Любарт, за дослідженнями Антоновича, одержав Східну Волинь, як зять померлого, і ще за життя батька переселився в цю область. Після смерті галицько-волинського князя Юрія-Болеслава Тройденовича (1340 р.) бояри проголосили Любарта, по жіночій лінії дядька Юрія-Болеслава, галицько-волинським князем. Але польський король Казимир III Великий негайно зайняв Перемишльску землю, а потім опанував і Львовом. З цього часу у Любарта почалася багаторічна суперечка з Казимиром за спадщину галицьких князів. Подробиць цієї боротьби не дійшло до нас, але з більш пізніх літописних вказівок довідаємося, що Любарт встиг опанувати Володимиром Волинським, Кременцем та Белзом; потім він зрадою був захоплений Казимиром у полон, з якого звільнився за допомогою Великого князя литовського Кейстута. Зайняті ним міста він удержав за собою, але не був досить сильний для того, щоб відняти в поляків землі Львівську і Перемишльску.

До цієї пори (приблизно 1347 р.) відноситься дворічне перемир'я між Казимиром та князями литовськими, у тому числі й Любартом. B 1349 р. Казимир зайняв Волинь, але коли він розпустив військо і повернувся додому, Кейстут у союзі з Любартом витиснув польські гарнізони з замків Волинської, Холмської та Белзької земель, ввірвався в землю Львівську та спустошив польські прикордонні області. Литовських князів добре підбадьорювало зближення з великим князем московським Семеном Гордим: у 1350 р. за згодою останнього Любарт женився вдруге, на племінниці Семена, дочці князя ростовського Костянтина.

За князя Любарта в Луцьку було збудовано фортецю – т.зв. замок Любарта.

[ред.] Сім'я

У 1321/23 рр. одружився з Агрипиною-Бушою, дочкою луцького князя Льва Юрійовича († до 1349 р.). У 1349 р. Любарт одружився вдруге з Ольгою-Агафією, дочкою ростовського князя Костянтина Васильовича, яка померла після 1386 р. У Любарта буди сини :

  • Федір (* бл.1351 † після 1.06.1431) - Великий князь волинський (1383-1390), князь сіверський (1393-1405 рр.), жидачівський (бл.1405—1431 рр.), волинський (1431 р.).
  • Іван († кінець XIV ст.)
  • Лазар († після 1386)
  • Семен († після 1386)

Від Любарта пішли родини Сангушків, Сангушків-Каширських та Сангушків-Ковельських.

[ред.] Посилання

Іншими мовами