Газорідинна хроматографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Газорідинна хроматографія (рос. газожидкостная хроматография, англ. gas-liquid chromatography, нім. Gasflüssigkeits-Chromatographie f) – метод розділення й аналізу сумішей газо- або пароподібних речовин, оснований на їх різній розчинності в тонкому шарі рідини, нанесеної на твердий носій.

Метод Г.х. запропонований англ. вченими А. Джеймсом і А. Мартіном у 1952.

Відносна похибка визначень коливається від 2 до 5%.

Г.х. широко застосовують для аналізу газів, рідин і твердих речовин.

[ред.] Література