Бєляєв Віктор Григорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ві́ктор Григо́рович Бєля́єв (5 вересня 1929, с. Даурія, нині Борзенського району Читинської області Росії) — український літературознавець, критик. Кандидат філологічних наук (1956).
Зміст |
[ред.] Біографічні дані
1952 закінчив Львівський університет. 1953 став членом КПРС.
Від 1952 працював в Інституті літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР: науковий співробітник (1973—1978), завідувач сектору (1986—1991).
1973—1979 — головний редактор журналу «Радянське літературознавство» (від січня 1990 — «Слово і час»), 1984—1989 — перший заступник головного редактора.
Дружина Лілія Вікентіївнва Бєляєва — бібліограф.
[ред.] Дослідження
Досліджує історію російської та української літератур, українсько-російські літературні зв'язки, питання теорії жанрів, становлення та розвитку українського історичного роману.
[ред.] Праці
- Відображення Жовтневої революції і громадянської війни в українській прозі (Київ, 1957).
Один з авторів колективних праць, колективних монографій:
- «Історія української радянської літератури» (1964),
- «Література дружби та єднання» (1972),
- «Взаємозбагачення і зближення літератур народів СРСР» (1977),
- «Історія українсько-російських літературних зв'язків» (т. 1—2, 1987).
Автор статей про Максима Горького, Олексія Толстого, Михайла Старицького, Данила Мордовця, Михайла Стельмаха, Степана Тудора, Юрія Смолича, Івана Ле та ін.
[ред.] Література
- Бажинов І. Д. Бєляєв Віктор Григорович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 160.
- Бажинов І. Д. Бєляєв Віктор Григорович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 2. — К., 2003. — С. 578—579.