Вовчуг польовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вовчуг польовий

Біологічна класифікація
Царство: Рослини
Відділ: бобові (Leguminosae)
Вид: O. arvensis
Біноміальна назва
Ononis arvensis

Вовчу́г польови́й (лат. Ononis arvensis L.)

Зміст

[ред.] Походження назви

Родова назва рослини походить від грецького слова "онен" — осел, бо ще Діоскорид відмітив, що осли охоче поїдають її, тим часом як інші тварини уникають. Популярним був вовчуг у XVI ст в Західній Європі як сечогінний засіб.

[ред.] Ботанічні характеристики

Це — багаторічна трав'яниста рослина. Стебла висхідні, прямі, опушені. Листки трійчасті, з великими прилистками. Квітки пазушні, метеликові, рожеві, на коротких квітконіжках, на кінці стебла утворюють колосоподібні суцвіття. Цвіте в червні — липні. Запах неприємний. Плід — біб. Підземна частина складається з темно-бурого, багатоголового кореневища і стрижневого, в нижній частині галузистого кореня.

[ред.] Поширення

Росте на луках, серед чагарників та по берегах річок.

[ред.] Фармакологічні властивості

Корені містять ізофлавоновий глікозид, солодкий глікозид не встановленої будови, тритерпеновий сапонін і трохи ефірної олії, яка осмолюється при зберіганні.

[ред.] Медичне застосування

Використовують відвар коренів вовчуга і 20%-ну настойку на 70%-ному спирті як кровоспинний, проносний, сечогінний і протигеморойний засіб, а також при лікуванні подагри, епілепсії, запаленні сечового міхура і нирок, каменях у нирках. Ванни із відвару трави призначають при лікуванні екземи. Тривале вживання вовчуга зменшує ламкість капілярів.

[ред.] Розмноження

Під вовчуг рекомендують відводити пухкі, багаті на гумус ґрунти. Восени вносять добрива: органічні — у вигляді гною або компосту (0,2 т/100 м2), мінеральні — з розрахунку 0,6 кг/100 м2 фосфорних і 0,3 кг калійних.

Розмножується насінням. Перед сівбою для підвищення схожості його стратифікують і перетирають з піском.


Висівають вовчуг рано навесні, як тільки дозволить стан ґрунту. Догляд за посівами починається зразу ж після появи сходів ( розпушують міжряддя). У фазі 6—8 листочків проводять букетування (якщо густота сходів понад 20 на 1 м погонної довжини) Протягом літа ґрунт розпушують 3—4 рази, видаляючи бур'яни.

[ред.] Заготівля

Урожай збирають у два прийоми: спочатку скошують надземну масу, яку виносять з ділянки, після чого викопують корені на глибині до ЗО см. Корені, зрізавши залишки стебел, миють у холодній воді і сушать у добре провітрюваних приміщеннях. Підв'ялені корені в суху сонячну погоду можна сушити на відкритому повітрі або на горищі. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні.

Commons
ВікіМедія має мультимедійні дані за темою: