Білгородська орда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Білгородська орда (Орда Малих ногаїв, або Буджацька, або Добруджська Орда)— татарська орда (15—18 ст.), що перебувала у васальній залежності від Кримського ханства і Туреччини. Назву дістала від м. Білгорода (тепер — Білгород-Дністровський). Кочувала в південноукраїнських степах між гирлами Дністра і Дунаю. Білгородська орда заснована тюркськими кочовиками — ногайськими татарами (20 000—30 000 чол.). Білгородська орда чинила грабіжницькі напади на Україну і південь Росії, продаючи в неволю захоплених у полон людей. Проти Білгородської орди ходили в походи запорозькі козаки. В 1770 після завоювання Південної України і Молдавії російськими військами Білгородська орда перейшла під протекторат Росії. Більшість кочовиків царський уряд переселив у приазовські степи між річкою Кам'янкою і містом Азовом, ліквідувавши цим Білгородську Орду.

[ред.] Джерела