Бах Олексій Миколайович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бах Олексій Миколайович - український та російський хімік і біохімік, академік АН СРСР (з 1929 р).
Народився 17 березня 1957 року в Золотоноші (нині Черкаська область).
Помер 13 травня 1946 року.
Навчався у Київському університеті (1975-1978) але був виключений за участь у політичних виступах студентів. У 1885 році виїхав за кордон. Вів наукову роботу в Колеж де Франс в Парижі (1890). Згодом працював у США (1891-1892), у 1894 році переїхав у Женеву і влаштував хімічну лабороторію у власній квартирі. Був головою Товариства фізичних та природничих наук у Женеві (1916), почесним доктором Лозанського університету (1917).
У 1918 році організував хімічну лабораторію в Москві, перетворену згодом у Хімічний інститут ім. Л.Я.Карпова. Директором якого був до кінця життя. У 1935 році заснував Інститут біохімії АН СРСР і був його директором до 1946 р.
Олексій Миколайович Бах по праву вважається засновником широковідомої школи біохімії. Його основні наукові роботи присвячені вивченню хімізму асиміляції вуглецю зеленими рослинами, проблемі окислювальних процесів в живій клітині, вченню про ферменти. Вчений пояснив хімізм процесу асиміляції вуглекислого газу хлорофільними рослинами з утворенням цукру тим, що в основі цього процесу лежить реакція, яка відбувається за рахунок елементів води. О.Бах прийшов до висновку, що перекиси грають винятково важливу роль і в процесі дихання, на основі чого він створив перекисну теорію.
Його ім'я присвоєне Інституту біохімії АН СРСР.
[ред.] Джерела
- Выдающиеся химики мира: Биогр.справочник. В.Волков,Е.Вонский,Г.Кузнецова.-М.,1991.