Інгібітори гідратоутворення
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інгібітори гідратоутворення (рос. ингибиторы гидратообразования; англ. hydrate inhibitors; нім. Hydratbildungsverzögerer m) – речовини, які запобігають утворенню гідратів вуглеводневих газів під час їх видобування, транспортування і підземного зберігання, а також первинного обробляння нафти і газу. Введення ін-гібіторів гідратоутворення в потік газу вологого змінює енергію взаємодії між молекулами води. Внаслідок цьо-го знижується тиск водяної пари над поверхнею води, що приводить до зменшення рівноважної температури гідратоутворення.
Діючи безпосередньо на процес відкладання гідратів, інгібітори гідратоутворення також знижують тиск пари води над ними і викликають поступове розкладання гідратів. Як інгібітори гідратоутво-рення застосовують спирти (метанол, моно-, ді- і триетиленгліколі) та, обмежено, водні розчини хлористого кальцію.
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3