Жук-олень
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
'Жук-олень' | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() самець жука-оленя
|
||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
|
||||||||||||||||
|
||||||||||||||||
Lucanus cervus Linnaeus, 1758 |
||||||||||||||||
|
Жук-олень (Lucanus cervus) - найвідоміший вид з родини рогачів (Lucanidae), він є найбільшим з твердокрилих фауни Украйни. Живе в дуплах старих та мертвих дерев в лісах та лісопосадках. Лісове господарство, зменшуючи кількість старих та мертвих дерев в лісах, знищує також місця знаходження цих комах, як і багатьох інших ксилобіонтів. Колись жук-олень був звичайним видом по всій Європі, тепер же його популяція постійно зменшується. Вид відносять до тих, яким загрожує вимирання. В Україні вид також внесено до Червоної книги.
Імаго з'являються в травні, літ до початку серпня, переважно ввечері. Самки відкладають яйця на гниючу деревину. Личинки сліпі, С-подібні. Живляться гниючою деревиною стовбурів дерев, на кущах, в компості та опалому листі. Тіло личинки кремового кольору прозоре з помаранчевими ногами та головою. За допомогою ніг личинки здатні стрекотати, що забезпечує їх комунікацію між собою. Личинки линяють декілька разів, та перетворюються на лялечку. Тривалість личинкової стадії 4-6 років.
Самці та самки відрізняються за розмірами мандибул, що дозволяє дуже легко їх розрізняти.