Електроліз
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Електро́ліз (від електро... і ...ліз) (рос. электролиз, англ. electrolysis, нім. Elektrolyse f) – розклад речовин (напр., води, розчинів кислот, лугів, розчинених або розплавлених солей тощо) постійним електричним струмом.
Е. полягає в електрохімічних процесах окиснення та відновлення на електродах. При Е. позитивно заряджені йони (катіони) рухаються до катода, на якому електрохімічно відновлюються. Негативно заряджені йони (аніони) рухаються до анода, де електрохімічно окиснюються. В результаті електролізу на електродах виділяються речовини в кількостях, пропорційних кількості пропущеного струму. Е. застосовується для одержання багатьох речовин (металів, водню, хлору та ін.), при гальваностегії (нанесенні металічних покриттів), гальванопластиці (відтворенні форми предметів), а також у хімічному аналізі (полярографія).
[ред.] Генеза
Відкриття електролізу стало можливим лише після створення Вольт батареї гальванічних елементів (1799).
У 1800 р. англійські дослідники Нікольсон і Карлейль відкрили електроліз: вони встановили, що під час проходження постійного струму у воді чи водних розчинах вода розкладається на водень і кисень. Пізніші дослідження були завершені у 1833 р. Майклом Фарадеєм у вигляді законів.
Виділення на електродах складових електроліту під час проходження струму в ньому називається електролізом.
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3
- Словник іншомовних слів. За ред. Мельничука