Левицький Леопольд Іванович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Левицький Леопольд Іванович (7 серпня 1906 - 14 травня 1973) - графік і живописець, заслужений діяч мистецтв України.
народився 7 серпня 1906 р. в с. Бурдяківці, нині - Борщівського району, в сім’ї сільського коваля. З часом Левицькі переїхали до Чорткова, де батько працював у залізничному депо, а Леопольд навчався у місцевій гімназії. Тут помітили й оцінили його малярські здібності. Батько хотів бачити сина адвокатом. Ця професія була на той час добре оплачувана і престижна. Тільки мати, проста селянка, без докорів зустріла вибір сина стати художником.
Л. Левицький у 19 років вступив до Краківської Академії Красних Мистецтв. Вчився у В. Яроцького, С. Сікульського, Ф. Паутча, К. Дуніковського, М. Мегоффера, Я. Войнарського. В 1932 р. з групою однодумців організував виставку, яка через свою соціальну спрямованість і гостру тематику творів (“Павук”, “Тюрма”, “Боротьба робітників з поліцією”) не сподобалася владі і була закрита. Леопольда на чотири місяці ув’язнили, а згодом виключили з Академії.
У тридцятих роках за ним і таємно, і явно наглядала поліція, польська влада його саджала в тюрму. Після вересня 1939 р. Л. Левицький очолив у Чорткові міську Раду. Проте він був передусім художником.
Л. Левицький - митець багатогранний: графік, живописець, скульптор. Вільно володіючи багатьма техніками, він уже на початку свого мистецького шляху створив високохудожні роботи. Художник увійшов у мистецтвo впевнено і надовго. Останнє можна стверджувати, оцінюючи мистецьку спадщину нашого краянина з позицій сьогодення. На привеликий жаль, більшість його ранніх творів загинула у роки воєнного лихоліття. Надбанням України залишилися твори пізнішого періоду.
На творчість художника, без сумніву, вплинуло середовище Львова, у якому Левицький оселився в 1946 р. У 1960-х роках художник виробив неповторну стилістичну манеру, в якій поєдналися безпосередність і технічність. Із гравюр “З оповідань мого батька”, “Старе і нове”, “Як ми жили за океаном” видно руку зрілого майстра.
Л. Левицький був надзвичайно вимогливим до себе. В останні десятиріччя життя створив велику серію картин карпатської тематики, зокрема “День навчання”. Є у нього цикл картин, присвячених Григорію Сковороді, що стали його лебединою піснею.
Л. Левицький досягнув визнання й авторитету серед своїх львівських колег-художників, старійшиною яких був багато літ. Тодішня влада нагородила його орденом. На жаль, за життя художник не мав жодної персональної виставки. Лише через pік після смерті, у 1974-у, відбулася виставка його творів у Львові.
Помер митець з різцем у руці за робочим столом 14 травня 1973 р. Похований у Львові.
![]() |
Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
[ред.] Джерела
- Герета І. Художники Тернопільщини кінця XIX- XX ст. Леопольд Левицький //Тернопіль. - 1994. - № 2 - 3. - С. 12 - 13.
- Левицький Леопольд Іванович (07. 08. 1906 - 14. 05. 1973) - укр. художник //Митці України: Енциклопедичний довідник. - К., 1992. - С. З54.