Іваничук Роман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Роман Іванович Іваничук (27 травня 1929 ) - український письменник, поет, громадський діяч, один з організаторів Товариства української мови ім. Т.Шевченка, Народного Руху України; член Спілки письменників України (з 1960), депутат Веховної Ради України (1990-94).

Народився 27 травня 1929 в селі Трач Коломийського району Івано-Франківської області. Навчався в Коломийській гімназії і Коломийській СШ № 1 (1942-47), Львівському університеті ім.І.Франка. Учителював на Львівщині. З 1963 р. працює в редакції журналу "Дзвін" (до 1990 р. - "Жовтень"). Роман Іваничук - лауреат премії ім.А.Головка (1979), Національної премії України ім.Т.Шевченка (1985), ім.І.Мазепи (1999). У доробку письменника близько п'ятнадцяти історичних романів, якими він намагається заповнити білі плями в нашій історії. Його твори перекладені, зокрема, французькою, російською та іншими мовами.

Зміст

[ред.] Твори

[ред.] Збірки новел

  • Прут несе кригу (1958)
  • Не рубайте ясенів (1961)
  • Тополина заметіль (1965)
  • Дім на горі (1969)
  • Сиві ночі (1975)
  • На перевалі (1981)

[ред.] Романи та повісті

  • Край битого шляху (1964)
  • Мальви (1968)
  • Черлене вино (1977)
  • Місто (1977)
  • Манускрипт з вулиці Руської (1979)
  • Вода з каменю (1982)
  • Четвертий вимір (1984)
  • Сьоме небо (1985)
  • Шрами на скалі
  • Журавлиний крик
  • Бо війна-війною
  • Орда
  • Вогненні стовпи
  • Через перевал
  • Нещоденний щоденник

[ред.] Есе

  • Чистий метал людського слова
  • Благослови, душе моя, Господа
Іншими мовами