Горизонтальна система координат
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Горизонтальна система координат - одна з систем небесних координат.
В цій системі основною площиною є площина математичного горизонту. Однією координатою при цьому є або висота світила h, або його зенітна відстань z. Іншою координатою є азимут A.
- Висотою h світила називається дуга вертикального кола від математичного горизонту до світила, або кут між площиною математичного горизонту і напрямком на світило.
Висоти відраховуються в межах від 0° до +90° до зеніту і від 0° до −90° до надиру.
- Зенітною відстанню z світила називається дуга вертикального кола від зеніту до світила, або кут між прямовисною лінією і напрямком на світило.
Зенітні відстані відраховуються в мужах від 0° до 180° від зеніту до надиру.
- Азимутом A світила називається дуга математичного горизонту від точки півдня до вертикального кола світила, або кут між полудневою лінією та лінією перетину площини математичного горизонту з площиною вертикального кола світила.
Азимути відраховують в сторону добового обертання небесної сфери, тобто на захід від точки півдня, в межах від 0° до 360°. Іноді азимути відраховують від 0° до +180° на захід та від 0° до −180° на схід. (В геодезії азимути відраховують від точки півночі.)
- Використано матеріали зі статті в російській вікіпедії