Володимир Володаревич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Володи́мир (Владі́мірко) Володаре́вич — син Володаря Ростиславовича, князя Перемишльського, спершу князь Звенигородській, потім галицький. Головною метою політики Володимира було з'єднання в його руках всієї галицької землі. В 1124 р. помер Володарь, і Володимир сів на княження в Звенигороді. В 1129 р., по смерті брата Ростислава він узяв Перемишль собі, а племіннику, Івану Ростиславовичу (Берладнику), віддав Звенигород. В 1141 р. помер двоюрідний брат Володимира, Іван Василькович, і Володимир, по праву спадку, зайняв Теребовль і Галич. Спочатку Володимир допомагав великому князю Всеволоду Олеговичу проти волинського князя Ізяслава Мстиславича, але потім пішов на явний з ним розрив (1144). У відсутність Володимира галичани прийняли до себе Івана Берладника, але потім вимушені відчинити Володимиру коміра: останній жорстоко покарав зрадників. Берладник біг до Києва. Коли почалася боротьба за Київ між Юрієм Долгоруким і Ізяславом, Володимир прийняв сторону першого. Двічі розбитий Ізяславом за допомогою угорців, Володимир зобов'язався хресним цілуванням повернути узяті їм у Ізяслава міста, але не виконав зобов'язання, заявивши, що мститиме Ізяславу за наведення угорців на галицьку землю. Помер в 1152 р.