Воронка викиду
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Воронка викиду (рос. воронка выброса, англ. explosion cone, blasting cone, нім. Ausbruchtrichter m) – виїмка, що утворюється в масиві внаслідок руйнування і переміщення г.п. під час вибуху. Осн. параметр В.в. - показник дії вибуху: n = r/W, де r - радіус воронки, м; W - довжина лінії найменшого опору, м. Розрізняють В.в. нормального (n = 1, r = W, кут при вершині конуса 90о), посиленого (n = 1, r > W, кут більше 90о), зменшеного (0,7< n < 1, r < W, кут менше 90о) викидів. Об'єм В.в. в скельних породах при вибуху одиничного заряду визначається за формулою: v=n2W3. Параметри В.в. покладені в основу розрахунків зарядів при вибухах на викид і дроблення гірських порід.
[ред.] Література
Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3