Киселівський Григорій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Григо́рій Іва́нович Киселі́вський (1776—1841) — останній київський війт (1826-34 рр.)

Народився у Києві на Подолі, у родині заможного купця. Батько Григорія був київським бурмистром, і син пішов по його слідах, займаючи послідовно різні магістратські посади, аж поки сам не став бурмистром у 1815 році. Того ж року був удостоєний золотої медалі за зразкове утримання кур'єрських коней на поштових станціях. Пошта взагалі була слабкістю Киселівського (яка, до того ж, давала чималий зиск), з 1828 року він утримував власним коштом київський поштовий двір. Робити це йому було, мабуть, неважко, бо загальна оцінка нерухомого майна Киселівського становила (на 1819 рік) 66500 рублів разом з вартістю крамниць у новому Гостинному дворі.

26 січня 1826 року Киселівський був обраний війтом. З'їздивши на коронацію Миколи І, повернувся назад із ще однією медаллю, цього разу срібною. Останню нагороду — орден Анни 3-го ступеня — заробив у 1832 році за «особливу діяльність, засвідчену начальством» (малася на увазі організація оборони міста під час польського повстання 1830-31 рр.). Але того ж року його, незважаючи на «наполегливу працю», притягли до судової відповідальності у знаменитій "справі Кравченка". Ще через два роки посаду війта було взагалі ліквідовано разом з усім Магдебурзьким правом.

Втім, як і більшість магістратських діячів, відбувся Киселівський легко, і у 1835 році заснував у Києві «Контору первоначального заведения дилижансов и транспортов», яка сполучала Київ диліжансами з Москвою та Петербургом. На Подолі Киселівському належало кілька дворів, зокрема родова садиба з двоповерховим будинком (до сьогоднішнього дня відомий як будинок Киселівського), а також великий, пізніше розібраний, будинок біля Воскресенської церкви (на його фундаментах збудовано будівлю палацу культури «Славутич»). Був похований на Щекавицькому цвинтарі.

[ред.] Джерела інформації


Герб Києва Голови міської влади Києва Прапор Києва

Герб Речі Посполитої Литовсько-польська доба: Яцько Балика | Федір Ходика-Кобизевич | Андрій Ходика-Кобизевич

Прапор Російської імперії у 1914—1917 рр. Російська імперія: Федір Тадрина | Ждан Тадрина | Ян Биковський | Федір Биковський | Георгій Рибальський | Пилип Лакерда | Григорій Киселівський | Парфентій Дегтерєв | Іван Ходунов | Федір Войтенко | Павло Демідов Сан-Донато | Густав Ейсман | Павло Демідов Сан-Донато | Микола Ренненкампф | Густав Ейсман | Іван Толлі | Степан Сольський | Василь Проценко | Іполит Дьяков | Федір Бурчак

Прапор Української Держави Українська Держава: Євген Рябцов | Іполит Дьяков

Прапор Української Радянської Соціалістичної Республіки УРСР: Ян Гамарник | Григорій Гринько | Пантелеймон Свистун | Юрій Войцехівський | Іван Воробйов | Василь Биструнов | Рафаїл Петрушанський | Павло Христич | Микола Пашко | Іван Шевцов

Прапор Третього Рейху Райхскомісаріат Україна: Олександр Оглоблин | Володимир Багазій | Леонтій Форостівський

Прапор Української Радянської Соціалістичної Республіки УРСР: Леонід Лебідь | Федір Мокієнко | Федір Чеботарьов | Олексій Давидов | Михайло Бурка | Володимир Гусєв | Валентин Згурський | Микола Лаврухін

Прапор України Незалежна Україна: Григорій Малишевський | Олександр Мосіюк | Іван Данкевич | Іван Салій | Леонід Косаківський | Олександр Омельченко | Леонід Черновецький