Австрійська школа
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Австрі́йська шко́ла (в політичній економії) — суб'єктивний напрям в політичній економії.
Зміст |
[ред.] Ідеї
Представники А. ш. проповідували неіснуючу при капіталізмі «гармонію класових інтересів», протиставляли теорії вартості К. Маркса антинаук. теорію «граничної корисності». За цією теорією вартість товару визначається не суспільною працею, затраченою на його виробництво, і не взагалі його корисністю, як твердили і раніше вульгарні економісти Е.-Б. Кондільяк і Ж.-Б. Сей, а корисністю «останньої» одиниці запасу даного товару, що задовольняє найменш насущну потребу індивіда. Ця теорія ставить величину вартості в залежність від відносної рідкості товару. Оцінка покупця визначає максимальний, а продавця—мінім. рівень ціни.
-
На ділі ця теорія нічого не пояснює. Цілком очевидно, напр., що суб'єктивна оцінка 1 кг хліба с в корені різна у пересиченого буржуа і у голодного безробітного, проте обидва платять за хліб однакову ціну.
[ред.] Марксистське протиставлення
Марксовій теорії додаткової вартості представники А. ш. протиставляли антинаук. теорію «продуктивності капіталу», яка розглядав прибуток капіталіста як плату за «участь» капіталу у виробництві продуктів. Бем-Баверк, на відміну від інших, доводив, що джерело прибутку і відсотка слід шукати у властивому людині нахилі вище цінувати теперішні блага в порівнянні з майбутніми. До перших він відносить готові речі споживання, до других — фактори виробництва: засоби виробництва і працю. А. ш. заперечувала соціально-історичну суть економіч. категорій, говорячи, що корінь мінової вартості, ціни, заробітної плати, прибутку, ренти криється в психології ізольованого «господарського суб'єкта».
[ред.] Представники
Гол. представники цієї школи — К. Менгер, Е. Вем-Баверк, Ф. Візер — професори австр. університетів (звідси назва «А. ш.»). А. ш. називають також віденською школою, психологіч. школою. Сформувалася в 70-х рр. 19 ст. як ідеологічна реакція австро-німецької буржуазії проти революц. пролетаріату та його наук. теорії — марксизму.
Сучас. представники А. ш. — Л. Мізес, Ф. Гайєк, Л. Роббінс — найреакційніша група бурж. економістів. Вони твердять, що суспільство— це сума господарських атомів; економічні закони — результат зіткнення індивідуальних інтересів; приватна власність, ринок, стихійний розвиток г-ва — «природні» і вічні категорії. Звідси робиться висновок про вічність капіталізму. Марксизм-ленінізм в теорії, а успіхи планового г-ва країн соціалізму на практиці довели цілковиту неспроможність домислів буржуазних теоретиків.
[ред.] Література
Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ. Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо. |
- Маркс К. Капітал, т. 1. К., 1954; Ленін В. І. Марксизм і ревізіонізм. Твори. Вид. 4, т. 15.