Друкарство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Зображення:Style-stub.gif Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!


Друкáрство - Принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення був відомий вже давньому Єгипті і державах Межиріччя, де за тисячі років до Р.Х. вироблялися печатки х ієрогліфічними знаками. У Китаї з 6-8-го ст. по Р.Х. способом ксілографії (різблення по дереву) виготовлялися цілі сторінки текстів. Пізніше китаєць Бі Шен у 1041 – 1049 використовував рухомі розбірні літери для друку з допомогою матриць і пуансонів. А 30 вересня 1452 року в друкарні Йогана Ґутенберґа вийшла в світ перша в Європі справжня солідна книга - Біблія. До того майстер друкував лише пробні маленькі книжечки типу підручників, а раніше перші невеликі книжечки друкував голландець Лауренс Костер і деякі інші майстри, та саме Ґутенберґ поставив друкарство на промислову базу. За першим разом було видруковано 180 примірників Біблії, з яких дотепер залишилося тільки 48. Приймаючи до уваги рівень освіти населення у Європі, тираж був немалий. Саме з того часу починається епоха „Зрілого Відродження”, бо рукописні "Комедія" Данте, сонети Петрарки, "Декамерон" Бокаччо ще не мали сили зрушити духовну культуру Західної Європи. А от після появи друкованої Біблії до масового читача дійшли не тільки релігійні видання, а і твори багатьох античних та тогочасних авторів. До кінця століття в Європі існувало вже біля тисячі друкарень у 246 містах, які випустили близько 40 тис. видань тиражем 12 млн. примірників. Таке масове читання книжок стимулювало розвиток філософської думки, і на початку 16-го століття вже з"являютья твори, які були визначальними для розвитку європейської культури і науки - "Похвала глупоті" Еразма Ротердамського (1509 р.), "Дзеркало для очей" (1511) і "Листи до знаменитих людей" (1514 р.) Йоганна Ройхліна, "Листи до темних людей" Ульриха фон Гутена (1515 р.), "Золота книга" про острів Утопію Томаса Мора (1516), "Гаргантюа і Пантагрюель" Франсуа Рабле (1532-1564), книги Джероламо Кардано з медицини і математики (1536-1545), книги з фізики і математики Нікколо Тартал"ї (1557), мистецтвознавчі трактати Бенвенуто Челліні (1540-1570 рр.). Без друкарства була би неможливою Реформація. Тези Мартіна Лютера тільки тому були підтримані широкими верствами суспільства, що були роздруковані масовим тиражем. Велике значення для розвитку науки мав вихід книги Миколи Коперника "Про обертання небесних сфер", яка було опублікована тиражем 1000 екземплярів у 1543. Всупереч поширеній думці, книга Коперника зацікавила католицьку Церкву, яка після нових розрахунків, складених на основі теорії Коперника, провела 1582 реформу календаря. Лише 1616, на домагання єзуїтів священна конгрегація ухвалила: книгу Коперніка тимчасово затримати "аж до її виправлення". Але процес вже пішов - ще до свого спалення Джордано Бруно опублікував велику книгу "Бенкет на попелі" (1584), а Галілео Галілей - "Зоряний вісник" (1609). А далі розкуті думки Гуго Гроція, Френсіса Бекона, Томмазо Кампанелли, Томаса Гобса, Джона Локка, Баруха Спінози формували суспільну свідомість цілої Європи, готуючи її до епохи Проствітительства. Попит на книги стимулював видавницьку діяльність як джерело прибутку. Першу видавничу компанію заснувала родина Мануціїв у Італії, яка існувала у 16 ст. Дещо пізніше у Франції добре ілюстровані книжки вадавав Плантеп. Відоме німецьке видавництво Брокгауза було зановане 1805. З 19-го ст. почалося вдосконалювання типографських машин. Німець Ф. Кеніг у 1811-14 побудував першу швидкісну друкарську машину, а американці Р. Хое (1856) і У. Буллок (1863) винайшли ротаційний верстат. Пізніше з'являється линотип – машина яка видливає цілі набірні матриці (винахідник – німець О. Моргенталер), а на початку 20-го ст. – офсетний друк, ксерографія і т.д.

[ред.] Друкарство у слов'ян

Слов'янські книги першим друковати почав німець Швайпольт Фіоль (бл.1460 – після 1526) у Кракові. Його книги були відомі в Україні ще у 20-х роках 17-го ст. А в Східній Європі першим слов'янським друкарем був білорус Франциск Скорина, який працював у Вільнюсі з 1525, а до того у Празі. В українському Бересті існувала друкарня вже в 60-х роках 16-го ст., а у 1574 Іван Федоров, вигнаний з Москви, надрукував у Львові книгу „Апостол”, хоча є дані, що років за 20 до того вже з'явилися книги невідомих львівських друкарів. Пізніше найвідомішими українськими друкарнями стала Львівська братська (заснована 1573), Острозька (1560), Києво-Печерська (1606), Почаївська (1618) та інші. З 1805 лідерство переходить до Харківської університетської друкарні, яка за перші 25 років надрукувала близько 300 книг. Пізніше до видавничої справи долучилися відомі українські культурні діячі. П. Куліш у 1860-62 видав 39 випусків „Сільської бібліотеки”, а І. Франко видав серію книг „Літературно-наукової бібліотеки”. Видавничою діяльнісю у Львові займалися „Народний дім”, „Ставропігійський інститут”, „Галицько-руська матиця”. В Наддніпрянській Україні в кінці 19-го – на початку 20-го ст. у Києві відмими видавцями були І. Самоненко, Л. Ідзиковський, О. Череповський, в Одесі – Ю. Фесенко. Також треба відзначити єврея Якова Оренштайна, який на власні гроші заснував на початку 20-го століття у Коломиї, а пізніше у Берліні видавництво “Українська накладня”. Видавництво публікувало ілюстровані твори українських класиків та тогочасних письменників, шкільні підручники, літературу для дітей та юнацтва. За популяризацію української книги Оренштайн, доля якого залишилася невідомою після 1939 року, заслужив щиру подяку від світового українства.

Разом з розвитком книгодрукарництва розвивалося і друкування газет. Прообразом газет були рукописні інформаційні бюлетні у Давньому Римі, а подібні до них стали поширені у Європі з 16-го ст. Першою справжньою газетою стала німецька „Aviso Relation und Zeitung”, яка вперше вийшла у 1606. Далі з'являються газети у Голландії (1616), Англії, Франції. Англійська „Weekly News from Italia and Germany” виходила з 1622, а назву газеті дала французька „La gazette”. В Росії перша газета “Ведомости” вийшла при Петрі І у 1702. На території України перша газета вийшла французькою мовою у Львові 1776 („Gazette de Leopol”) у друкарні Піллера. Російською мовою виходили газети „Харьковскіе ізвестія” (з 1817), „Одесский вестник” (з 1827). Під час революції 1848 у Львові починають виходити україномовні газети „Зоря галицька”, орган Головної Руської Ради і антагоністичний їй „Дневник руський”, орган Собору Руського, видаваний І. Вагилевичем. „Зоря галицька” видавалася до 1851 на кошти Ставропігійського інституту.

[ред.] Див. також

  • Друкарство у Львові
  • Друкарство у Києві