Анди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Дорога семи озер на кордоні Аргентини і Чилі.
Дорога семи озер на кордоні Аргентини і Чилі.

А́нди, найдовша (довжина 9000 км) і одна з найвищих (г. Аконкагуа, 6960 м) гірських систем земної кулі, яка облямовує з півночі та заходу всю Південну Америку; є південною частиною Кордильєр. Анди — молода гірська система на півночі і заході Південної Америки, тягнуться вздовж узбережжя Тихого океану, від Карибського моря до острова Вогняна Земля; через Колумбію, Венесуелу, Еквадор, Перу, Болівію, Чилі й Аргентину. Довжина 9000 км, ширина 200—800 км, середня висота гір 3600 км, найвища вершина Аконкаґуа — 6960 м. Діючі вулкани: Санґай, Пурасе, Котопахі, Льюльяйльяко (найвищий на Землі); землетруси; льодовики; межа вічних снігів від 600 м на півдні до 6300 м на півночі; видобуток руд міді, олова, антимонію, цинку, свинцю, срібла, золота, нітратину (чилійської селітри). По А. проходить міжокеанічний водорозділ, в них беруть початок Амазонка з притоками, притоки Оріноко, Парагваю, Парани, Магдалени, а також річки Патагонії. У А. знаходиться велике високогірне озеро Тітікака. Для рослинності характерна висотна поясність.

А. — відроджені гори, які утворені найновішими підняттями на місці Андського (Кордильєрського) геосинклінального складчастого поясу. Багаті на руди кольорових металів (Центр. А.), у передових і передгірських прогинах є нафта та газ (Карибські, Центр. А.). А. складаються переважно з субмеридіональних паралельних хребтів — Східні Кордильєри Анд, Центральні Кордильєри Анд, Західна Кордильєра Анд, Берегові Кордильєри Анд, між якими лежать внутрішні плоскогір'я та плато (Пуна, Альтиплано — у Болівії та Перу) та западини. Частими є землетруси, багато вулканів. За сукупністю природних особливостей та орографією виділяють Північні, Центральні та Південні А.

Північні Анди поділяються на Карибські А., Північно-Західні А., представлені трьома основними Кордильєрами (Сх., Зах., Центр.) та Екваторіальні А., які складаються з двох основних Кордильєр — Західної та Східної.

Центральні Анди (до 28о півд. широти) включають Перуанські та власне Центральні А. (Центральноандське нагір'я).

У Південних Анди виділяють Чилійсько-Аргентинські (Субтропічні) А. та Патагонські А. А. лежать у 6 кліматичних поясах (екв., півн. та півд. субекв., півд. тропіч., субтропіч. та помірному) і, особливо у центральній частині, характеризуються різкими контрастами вологості східних та західних схилів. Заледеніння є найбільш значним у Патагонських А. (понад 20 тис.км2).



УРЕ: (від перуанського anta—мідь; мідні гори) — гірська система, що простяглася вздовж зх. берега Пд. Америки на 9 тис. км— від мису Галінас на березі Карібського м. до мису Горн на Вогняній Землі і пересікає країни: Венесуелу, Колумбію, Еквадор, Перу, Болівію, Аргентіну та Чілі. Висота А. до 7014 м (г. Ільямпу). А. складаються з кількох паралельних хребтів. Найбільш розширена частина А. між 11 і 27° пд. ш., де вони облямовують Болівійське, Перуанське та ін. плосковершинні нагір'я висотою до 4200 м. Південніше 40° пд. ш. А. зливаються в одне пасмо. А. сформувалися в основному за альпійської фази складчастості (у сх. ч. включені древніші структури). З молодістю гірської системи пов'язана велика сейсмічність А. та значний розвиток вулканізму. В А. бл. 70 вулканів, серед яких 30 діючих (Котопахі, Осорно, Сангай, Бьорні та ін.). А. багаті на корисні копалини, особливо рідкісні та кольорові метали (золото, платина, срібло, мідь, олово, вольфрам, цинк, сурма, ванадій, вісмут та ін.). З нерудних копалин є селітра, сірка, азбест. А. є важливим кліматоподілом, затримуючи проникнення вологи з Атлантичного ок. на пустельне узбережжя зх. та внутр. плато центр, частини гір. На сх. схилах А. беруть початок багато рік (Амазонка і більшість її приток, Оріноко, Ріо-Негро та ін.). В центр, частині А., на нагір'ях—високогірні озера Тітікака, Поопо. Лінія вічного снігу в А. в пн. та серед, частинах лежить на висоті 4700—6300 м, на Пд.— 1000—1500 м. В пн. і серед, ч. А. клімат вологий, екваторіальний, між 5 і 30° пд. ш.—пустельний. На Пд. А. клімат помірний, вологий Для грунтово-рослинного покриву А. типова вертикальна зональність. На високогірних плато Колумбії і Еквадору поширені гірські луки «парамос»; плато Перу вкрите сухими степами та напівпустелями. На решті ділянок нижньої та серед, зон до висота 1000— 2500 м — вічнозелені і хвойні ліси. В Чілі між 30 і 18° пд. ш. (в Атакамі) пустельна рослинність. В Аргентинських А. схили гір вкриті листопадними і хвойними лісами.



[ред.] Література



Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.