Віадук Мійо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Віадук Мійо у Франції, найвищий в світі транспортний міст
Віадук Мійо у Франції, найвищий в світі транспортний міст

Віадук Мійо́ (франц. le Viaduc de Millau) — вантовий дорожній міст, що проходить понад долиною річки Тарн поблизу міста Мійо в південній Франції. Авторами проекту моста є французький інженер Мішель Вірложо, відомий також проектом другого за довжиною вантового мосту в світі, — міст Нормандія — і англійський архітектор Норман Фостер, що є також автором проектів аеропорту в Гонконзі та реставрації будівлі Рейхстагу в Берліні. Зараз це найвищий транспортний міст в світі, одна з його опор має висоту 341 метр — це трохи вище, ніж Ейфелева вежа, і всього на 40 метрів нижче, ніж Empire State Building. Міст був урочисто відкритий 14 грудня 2004 року, а для руху автівок 16 грудня 2004 року.

[ред.] Розташування

Міст є заключною ланкою траси А75, що забезпечує швидкісний рух з Парижу через Клермон-Ферран до міста Безьє. До створення мосту рух здійснювався уздовж національної траси №9, що проходить поблизу Мійо, що, зазвичай, приводило до великих заторів в кінці літнього сезону. Багато туристів, що рухаються з південної Франції і Іспанії слідують саме цим шляхом, оскільки він один з найкоротших і, здебільшого, безкоштовний.

Панорама мосту з півдня. На фотографії, зробленій 29 червня 2004 року видно червоні тимчасові опори
Панорама мосту з півдня. На фотографії, зробленій 29 червня 2004 року видно червоні тимчасові опори

Траса A75 (la Méridienne) — проект, що розроблявся з метою збільшення швидкості і зниження вартості автомобільних пересувань з Парижа на південь, він абсолютно безкоштовний впродовж 340 км. між містами Клермон-Ферран і Безьє. Проте віадук був створений за контрактом французького уряду з «Ейфаж груп» — французькою будівельною компанією, що також створювала Ейфелеву вежу, — терміном дії на 75 років. Корпорація стягуватиме мито відповідно до тарифу: Шаблон:Евро для легкових автомоблів, за винятком пікових місяців — (6.60 у липні та серпні); і 20 для великих автомобілів.

Міст перетинає долину Тарн в найнижчій її точці, і пов'язує плато Ларзака з Червоним плато. Міст проходить внутрішньою стороною периметра природного парку Велике плато.

Стан будівництва (початок 2004 року)
Стан будівництва (початок 2004 року)

[ред.] Опис

Віадук Мійо складається з восьмипролітних сталевих конструкцій, що підтримуються сімома сталевими пілонамі. Пролітна конструкція важить 36 000 тонн, має довжину 2460 метрів, ширину 32 метри і висоту 4,2 метра. Кожен з шести центральних прольотів має довжину 342 метри, два крайніх — по 204 метри завдовжки. Дорога має невеликий ухил у 3%, нахилена з півдня на північ, і радіус викривлення 20 кілометрів, що дає водія кращий огляд. Рух здійснюється в дві смуги в кожному напрямі. Висота проміжних опор варіюється від 77 до 246 метрів, діаметр найвищої опори 24,5 метра у основи й 11 метрів на рівні пролітної конструкції. Кожна опора складається з 16 секцій, кожна секція важить 2230 тонн. Секції збиралися на місці з частин масою 60 тонн, 4 метри шириною і 17 метрів завдовжки. Кожна з опор підтримує пілони заввишки 97 метрів. Спочатку були зібрані проміжні опори, разом з тимчасовими опорами, потім зібрана пролітна конструкція, яка насувалася на опори за допомогою гідравлічних домкратів, керованих із супутника, зі швидкістю 600 міліметрів кожні 4 хвилини.

[ред.] Посилання

Commons
ВікіМедія має мультимедійні дані за темою: