Астарта
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
АСТА́РТА (грец. Ασταρτη, євр. עשתורת, Ашторет, ассір. Іштар; фінікійська), Іштар (ассіро-вавілонська) — головна богиня семітів, божественне уособлення планети Венери. Відповідає грецькій Афродіті і римській Венері, в її культ входила священна проституція[1].
Астарта — у міфології семітських народів богиня родючості, материнства й кохання; у деяких племен — богиня місяця, шлюбу, війни. Як богиню місяця Астарту називали «царицею небесною», зображували її з дитиною на руках.
Зміст |
[ред.] Астарта у вавилоно-асирійській період
Одна з богинь ханаанців, вважалась, що є дружиною Ваала. Часто її зображали оголонею з непристойно збільшеними статевими органами.
[ред.] Культ
Поклоніння цій богині було широко поширене серед різних народів античності, й ім'я Астарта, в різних формах, було загальнопринятим. Власне Астарта — це грецька форма її імені.
Филистимляни називали її Ашторет і вважали її богинею війни, як це видно з біблійної розповіді про поразку першого ізраїльського царя Саула. Там розповідається, що його зброю поклали в храм Астарти.[2] Професор Джон Носс (John B. Noss) у своїй книжці «Man's Religions» пише: «Інколи вона хапала в руку меча, стрибала оголеною на коня і стрімголов неслася на криваву різню». Але, в основному Астарта була богинею плодючості і найвидатнішою частиною її поклоніння були статеві оргії в її храмах або ж на пагорках присвячених поклонінню Ваалові, де прислуговували храмові утриманці, що займалися жіночою та чоловічою проституцією.[3]
[ред.] Дальше трактування
Пізніше християнська міфологія назвала «богородицю» Марію «царицею небесною», теж зображуючи її з дитиною[4].