Козицький Пилип Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пили́п Омеля́нович Кози́цький (11 жовтня (23 жовтня) 1893, с. Летичівка, згодом Монастирищенського району Черкаської області, нині в складі міста Монастирище27 квітня 1960, Київ) — український композитор, музикознавець, педагог і громадський діяч.

Зміст

[ред.] Біографічні дані

1917 закінчив Київську духовну академію, 1920 — Київську консерватоію (клас композиції Болеслава Яворського, клас гармонії та інструментовки Рейнгольда Глієра).

19181924 викладав у Києвському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка.

1921—1928 — один з організаторів і керівників Музичного товариства імені Миколи Леонтовича.

Був головним редактором журналів «Музика» (1923—1927) і «Музика масам» (1928—1931).

У Харкові (1925—1935) був головою Вищого музичного комітету Народного комісаріату освіти УРСР, читав лекції з історії української музики в музично-драматичному інституті.

Від 1935 — викладач Київської консерваторії, від 1945 — її професор.

1938—1941 — художній керівник Української державної філармонії.

1952—1956 — голова правління Спілки композиторів України (нині Національна спілка композиторів України).

Був членом КПРС (від 1940).

[ред.] Творчість

Музика Козицького ґрунтується на народно-пісенній творчості, пов'язана з традиціями української музичної класики.

[ред.] Твори

  • Опери:
    • «Невідомі солдати» (1934), друга редакція — «Жан Жіранден» (1937),
    • «За Батьківщину» (1943).
  • Кантати:
    • «Пам'яті більшовика» (1951) — для хору а капела,
    • «Здрастуй, весно» (1952) — для дитячого хору.
  • Твори для симфонічного оркестру:
    • сюїта «Козак Голота» (1925),
    • поема «Дочка партизана» (1938).
  • Хори:
    • «Десять шкільних хорів» (1921),
    • «Вісім прелюдів пісень» (1924),
    • диптих «Дивний флот» (1925),
    • «Вісім українських народних новел» (1936).
  • Інсткментальні ансамблі.
  • Твори для фортепіано.
  • Романси, пісні:
  • Обробки народних пісень.
  • Музика до вистав «Березоля»:
    • «Король бавиться» Віктора Гюго (1927),
    • «Плацдарм» Мирослава Ірчана (1932) та ін.
  • Музика до кінофільмів:
    • «Стожари» (1939),
    • «Кубанці» (1939).

На слова Тараса Шевченка створив пісню «Ой по горі роман цвіте», дитячі хори без супроводу «Все упованіє моє», «Учітеся, брати мої», «На городі пастернак», «Ой одна я, одна» (стала народною піснею), хор русалок із «Причинної» (усі видано 1922).

Працював над симфонією «Тарас Шевченко», але не завершив її.

[ред.] Музикознавчі праці

[ред.] Звання та нагороди

  • 1943 — заслужений діяч мистецтв УРСР.
  • Нагороджено орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.

[ред.] Козицький і Київ

Київ. Інститутська, 20/8
Київ. Інститутська, 20/8
Меморіальна дошка Пилипу Козицькому
Меморіальна дошка Пилипу Козицькому

У Києві жив (1943—1960) на вулиці Інститутській (до 1992 — вулиця Жовтневої революції), № 20/8. Мешкав у трикімнатній квартирі № 10 на першому поверсі. 1962 на фасаді будинку встановлено гранітну меморіальну дошку з бронзовим барельєфним портретом Козицького (скульптор Олександр Ковальов, архітектор П. Захарченко).

Помер у Києві, поховано на Байковому кладовищі. 1961 на його честь у Києві названо вулицю.

[ред.] Література

[ред.] Електронні джерела