Каолін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Каолін
Каолін

Каолі́н, H4Al2Si2O9, або Al2O3 • 2SiO2 • 2H2O; головна складова частина звичайної глини.

Родовища чистого каоліну (білої глини) зустрічаються порівняно рідко. Значно частіше каолін містить різні домішки — кварцовий пісок, карбонати кальцію та магнію і звичайно буває забарвлений оксидами заліза в жовтий колір (жовта глина).

Жовта глина служить сировиною керамічного і гончарного виробництва (палена цегла, дахова черепиця, дренажні і каналізаційні труби, горшки тощо). Після обпалення при 1200—1300°С керамічні вироби втрачають здатність поглинати воду і мають відносно високу механічну міцність.

[ред.] Вироби

Чистий каолін іде на виготовлення фарфорових і фаянсових виробів, які обпалюють при 1300—1400°С. Каолін застосовуют як наповнювач у паперовій промисловості.

[ред.] Джерела

  • Ф. А. Деркач "Хімія" Л. 1968
Іншими мовами