Rush (гурт)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Раш (англ. Rush) - канадський рок-гурт. Утворений у вересні 1968 року в Торонто.
До першого складу гурту ввійшли: Алекс Лайбсон (Alex Lifeson), справжнє ім'я Алекс Животіч (Aleks Zivotic; 27 серпня 1953, Ферні, Британська Колумбія, Канада), — гітара, вокал; Джон Рутсі (John Rutsey) - ударні та Джефф Джонс (Jeff Jones) - бас. Майже відразу після двох виступів гурт залишив Джонс, а його місце зайняв Гедді Лі (Geddy Lee; 29 липня 1953. Вілловдейл, Торонто, Канада), — бас, вокал.
На короткий термін було також взято музиканта, що грав на клавішних. У період 1969-1972 років гурт зазнав багато персональних змін, однак незабаром його склад стабілізувався і 1973 року Лай-фсон, Лі та Рутсі вирушили у своє перше значне турне разом з New York Dolls.
Наступного року гурт записав платівку "Rush", яку спочатку було видано незалежною канадською фірмою "Moon Records". Завдяки цьому виданню на Rush звернула увагу солідна американська фірма "Mercury", яка, уклавши угоду з музикантами, швидко перевидала дебютний альбом. Того ж 1974 року через погіршення стану здоров'я гурт залишив Джон Рутсі, а на його місце прийшов Ніл Перт (Neil Peart), справжнє ім'я якого Нікола Петровіч (Nicola Petrovic; 19 вересня 1952, Хемілтон, Онтаріо, Канада), який незабаром також став штатним автором текстів Rush.
Характерними ознаками гурту з самого початку були неприродньо високий голос Гедді Лі, потужне, чітке звучання гітари Лайфсона, а також велике зацікавлення Перта науковою фантастикою. Ця остання особливо проявилась на четвертому альбомі гурту "2112", що спирався на роботи письменниці та філософа російського походження Ейн Ренд, яка своєю головною темою обрала розуміння свободи волі та індивідуалізму.
Вже у середині 70-х Rush здобули світову популярність, а 1979 року канадський уряд надав музикантам статус офіційних "музичних послів". З часом Rush змінили своє творче обличчя, перейшовши від творів, у яких домінувала наукова фантастика, до музики дуже вишуканої і без сумніву інтелектуальної. Однак деякі давні прихильники критикували гурт за такі виразні зміни, у той час як інші хвалили за новаторство та несподіваність.
Виданий 1981 року альбом "Moving Pictures" приніс групі комерційний успіх головним чином завдяки синглу "Tom Sawyer", який зайняв 25 місце у британському чарті. Незабаром гурт відмовився від свого хеві-металевого іміджу і поступово перетворився на зірку світового масштабу, граючи концерти не переповнених великих стадіонах. Цей період у діяльності Rush було зафіксовано на концертному альбомі "Exit-Stage Left", якому однак бракувало спонтанності виступів гурту.
Альбом "Signals", що з'явився 1982 року, своєю радикальністю (використання клавішних інструментів та звучання, як у Police) вразив багатьох фанів. Ця платівка виявилась останньою роботою, над якою Rush співпрацювали із своїм старим продюсером Террі Брауном. На лонгплеї 1984 року "Grace Under Pressure" його місце зайняв Пітер Хендерсон, що призвело до кардинальної зміни у звучанні групи, проте музиканти залишились незадоволеними цією співпрацею і 1985 року під час запису альбому "Power Windows" скористались послугами Пітера Коллінза, який зробив акцент на використання клавішних інструментів, а не гітарних соло. Співпраця з Коллінзом та майже технорокове звучання клавішних тривало на платівці "Hold Your Fire", що з'явилась 1987 року. Однак твір "Time Stand Still", який було вибрано для синглу, так і не здобув успіху.
На втіху прихильників 1989 року було видано третій у кар'єрі Rusn концертний альбом "A Show Of Hands", який записувався під час промоційного туру до лонгплею "Hold Your Fire". На цей час музиканти групи вже уклали нову угоду з фірмою "Atlantic Records", і саме під егідою цієї фірми 1989 року з'явився лонгплей "Presto". Продюсував цю роботу Руперт Хайн, якому все ж не до кінця вдалось виявити всі творчі можливості, приховані в музикантах. Гурт вирішив не влаштовувати інтенсивну концертну промоцію цієї платівки, як у попередні роки, і обмежилась коротким американським турне. Тому до запису наступного альбому "Roll The Bones" музиканти приступили повні сил, завдяки чому робота пройшла у рекордно короткий термін. Проте це ніяк не вплинуло на якість альбому і з часом його визнали одним з найслабших.
Музиканти розпрощались з Рупертом Хайном і на два роки затихли, поки восени 1993 року не нагадали про себе альбомом "Counterparts", зробленим знову у співпраці з Пітером Коллінзом, яким сповістили про повернення до повних винахідливості задумів. Звучання на цій платівці на перший план висувало гітарне соло. Цей альбом відразу потрапив до американського Тор 3, а через три роки гурт запропонував своїм прихильникам новий лонгплей "Test For Echo".
[ред.] Дискографія
- 1974:Rush
- 1975: Fly By Night
- 1975: Caress Of Steel
- 1976: 2112
- 1976: All The World Is A Stage
- 1977: A Farewell To Kings
- 1978: Hemispheres
- 1978: Archives
- 1979: Permanent Waves
- 1980: Rush - Through Time
- 1981: Moving Pictures
- 1981: Exit-Stage Left
- 1982: Signals
- 1984: Grace Under Pressure
- 1985: Power Windows
- 1987: Hold Your Fire
- 1987: Show Of Hands
- 1989: Presto
- 1990: Chronicles
- 1991: Roll The Bones
- 1993: Counterparts
- 1996: Test For Echo
- 1997: Retrospective Vol.1 (1974 - 1980)
- 1997: Retrospective Vol.2 (1981 - 1987)