Ісидор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ісидор (14 березня 1463/1472) - Митрополит Київський і всієї Русі.

Ісидор був греком за походженням і народився у Фессалоніках. До 1437 року був ігуменом монастиря на ім’я святого Димитрія в Константинополі, брав участь у посольстві імператора на Базельський Собор Католицької Церкви (1434 року), де було ухвалено рішення про скликання спеціального собору для об’єднання Греко-Православної й Католицької Церков.

1437 року митрополит Ісидор був призначений Константинопольським патріархом Іосифом на руську митрополію. Це рішення мало певну мету – схилити росіян і українців до участі в Соборі по об’єднанню Церков. У Москві Ісидор був прийнятий неохоче, тому що на Московську митрополію вже був обраний інший кандидат, з місцевих, якого відправили у Константинополь для возведення в сан. Прибувши до Москви, Ісидор відразу заговорив про майбутній Собор в Італії й висловив бажання поїхати на нього як представник Руської митрополії. Великий князь Василій Васильович Темний переконував Ісидора не їздити на латинську землю й навіть забороняв йому своєю владою. Нарешті, побачивши завзятість Ісидора, погодився, взявши з нього клятву, що той нічого не принесе від латинян і міцно стоятиме за Православ’я. Однак уже в Юр’єві (Дерпті) Ісидор став на бік латинян.

На засіданнях Собору у Феррарі, а потім у Флоренції він був на боці латинян і підписав соборне визначення Церков. Від папи Ісидор одержав сан кардинала й звання «легата від ребра апостольського» для всіх північних країн. Дорогою додому в Будині, Кракові та Львові він повідомляв про з’єднання Церков і проводив літургії в латинських храмах.

1441 року, коли він повернувся з Італії в Москву, перед ним несли латинський хрест. На першій літургії, яку проводив сам митрополит, на єктеніях замість східних патріархів поминали папу Євгенія I. Після закінчення служби архідиякон став читати з амвона визначення Флорентійського Собору. Прихожани мовчали, але великий князь виступив із викривальним словом. Він назвав Ісидора вовком-хижаком, лжепастирем, єретиком, згубником християнських душ і наказав посадити його у в’язницю в Чудов монастир. Потім скликав Собор ієрархів для розгляду Флорентійських соборних постанов. Останні були визнані противними Православному вченню. Було вирішено закликати Ісидора до каяття й виправлення, але даремно: з ув’язнення він встиг утекти у Твер, а звідти через Литву пробрався в Рим, де одержав місце в раді кардиналів.

Ісидор був учасником оборони Константинополя 1453 року, але йому вдалося уникнути полону. Помер, за одними джерелами, 14 березня 1463 року, за іншими – 1472 року.

Це був останній митрополит, обраний і поставлений для Русі в Константинополі. З митрополитом Ісидором закінчився той період, коли руські першосвятителі обиралися в Греції, Росії або Литві, коли на Русі з’являлося одночасно два і навіть три митрополити, й відбувалися різні беззаконня від шукачів митрополичої влади.

Попередник: Митрополит Київський
13371341
Наступник:
Герасим Іона (Одноушев)