Карбонати

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Карбонати - солі карбонатної кислоти.

Усі карбонати, за винятком карбонатів лужних металів і амонію, у воді нерозчинні. Більшість карбонатів при нагріванні розкладаються, не плавлячись, на оксид відповідного металу і діоксид вуглецю. Наприклад:

  • MgCO3 = MgO + CO2

Карбонати лужних металів у термічному відношенні значно стійкіші і їх можна нагрівати до плавлення без розкладу.

Гідрокарбонати, на відміну від карбонатів, у воді розчинні. Вони можуть утворюватись при сумісній дії CO2 і H2O (H2CO3) на нормальні карбонати. Наприклад:

  • CaCO3 + CO2 + H2O = Ca(HCO3)2

У термічному відношенні гідрокарбонати менш стійкі за карбонати і вже при незначному нагріванні розкладаються, переходячи в нормальні солі:

  • 2NaHCO3 = Ka2CO3 + H2O + CO2
  • Ca(HCO3)2 = CaCO3 + H2O + CO2

При дії на карбонати і гідрокарбонати сильних кислот вони, як солі слабкої і нестійкої кислоти, легко розкладаються з виділенням діоксиду вуглецю:

  • BaCO3 + 2HCl = BaCl2 + H2O + CO2
  • KaHCO3 + HCl = NaCl + H2O + CO2

З солей карбонатної кислоти найбільше практичне значення мають карбонат натрію (сода) Na2CO3, карбонат калію (поташ) K2CO3, гідрокарбонат натрію (питтєва сода) NaHCO3 і карбонат кальцію (вапняк, крейда, мармур) CaCO3.

[ред.] Джерела

  • Ф. А. Деркач "Хімія" Л. 1968