Виключеного третього закон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Формула |
---|
![]() |
Ви́ключеного тре́тього зако́н (поширена лат. назва tertium non datur) — один з основних законів формальної логіки, що забезпечує послідовність і иесуперечливість думки у випадках, коли стверджується (або заперечується) якась ознака у тому самому предметі чи явищі у той самий час у тому самому відношенні.
[ред.] Формулювання
В. т. з. формулюється так: з двох суперечливих суджень про одне і те саме — одне обов'язково істинне, друге хибне; третього бути не може. Людина може бути або доброю, або недоброю, третє виключається. Вперше цей закон сформулював Арістотель. У математичній логіці В. т. з. виражається формулою — ρ ν ~р, де ρ позначає судження, ν — диз'юнкцію, ~ — заперечення. Керуючись даною формулою, можна робити правильні висновки про хибність одного судження на підставі знання про істинність суперечливого йому другого і навпаки.
[ред.] Застосування
Застосування В. т. з. як вихідного принципу логічної системи перетворює її на двозначну логіку. В багатозначних системах логіки (див. Багатозначна логіка) цей закон місця не має.
[ред.] Література
- Філософський словник