Безполум’яне висадження
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Безполум’яне висадження (рос. беcпламенное подрывание, англ. nonflame blasting; нім. flammenloses Schiessien n, flammenloses Sprengen n) – спосіб висадження гірської породи без виникнення полум'я.
Полягає у використанні енергії інертних газів (кардокс), повітря (ердокс, аеродокс) або випарів води сукупно з інертними газами (гідрокс), стиснених в обмеженому просторі металевого патрону до високого заздалегідь заданого тиску. Б.в. застосовують в шахтах, небезпечних по газу і пилу; їх використання дозволяє механізувати процес відбійки вугілля і слабких порід в очисних і підгот. вибоях. Принцип дії сучасних патронів Б.в. оснований на хім. реакції порошкоподібного заряду, реакції миттєвого розширення твердих та скраплених газів, в результаті якої утворюється значна к-ть інертних газів, водяної пари, вуглекислого газу і азоту. За рахунок цього створюється високий тиск (180 МПа). Б.в. може застосовуватися і без залучення хім. реакції за рахунок компресорного нагнітання повітря до пневмопатрона.
Див. також гідрокс
[ред.] Література
Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3