Автоімунна патологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Автоімунні захворювання (патологія) - у медицині патологічний стан, коли імунітет організму мобілізується не проти сторонньої сполуки, біологічного організму (вірусів, мікроорганізмів тощо) (антигену), а проти клітин, тканин власного організму.

Внаслідок вироблення автоімунних антитіл, які з'єднуються із атнигеном (яким стають власні тканини) і комплементом, виникає процес запалення.

До автоімунних хвороб відносяться велика кількість системних хвороб сполучної тканини, наприклад: ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак та інших систем організму - розсіяний склероз, кардіоміопатія, дерматози тощо.

Схильність до автоімунних захворювань є успадкованою і контралюється системою людських лімфоцитарних антигенів (HLA).

Лікування автоімунних захворювань групується на реалізації імунодепресівної терапії із використанням кортикостероідних гормонів, імунодепресантів та елімінації (виведення) автоімунних комплексів із організму шляхом проведення гемосорбції.