Агібалов Василь Іванович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Васи́ль Іва́нович Агіба́лов (8 квітня (21 квітня) 1913, с. Велика Гнилуша, нині с. Лозове Верхньомамонського райоеу Воронезької області Росії) — український скульптор.
Зміст |
[ред.] Біографічні дані
Навчався на робітничому факультеті при Київському художньому інституті (1932—1933), у Харківському художньому технікумі та Харківському художньому інституті (1933—1942). Викладачі Леонора Блох, Макс Гельман, Олександр Матвєєв.
1944—1949 викладав у Луганському художньому училищі. Серед учнів — скульптор Ілля Овчаренко.
1949—1954 викладав у Харківському державному художньому інституті.
Працював на Харківській скульптурній фабриці Художнього фонду УРСР.
Член Харківської організації Спілки художників України від 1942.
[ред.] Творчість
Агібалов — представник харківської школи скульптури. Його пам'ятники та монументи переважно пов'язані з темою Другої світової війни.
Численні портрети скульптора вирізняються психологічною насиченістю, в них відтворено узагальнений тип воїна, робітника, вченого. У творчому доробку є також зразки декоративної скульптури та архітектурно-декоративної пластики.
[ред.] Виставки
Учасник республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставок від 1942. Брав участь у численних художніх виставках у Києві та Москві, пересувних виставках радянського мистецтва у Болгарії, Румунії, Китаї (1950-і), українського мистецтва у Польщі та Німеччині (1960-і).
Персональна виставка: м. Лозова (Харківська область) — 1998.
[ред.] Твори
Працював у станковій і монументальній пластиці.
Твори зберігаються у музеях Києва (Національний художній музей), Харкова, Краснодона, Луганська, Санкт-Петербурга (Державний російський музей), Москви (Державна Третяковська галерея).
[ред.] Пам'ятники, монументи, меморіальні комплекси
- Героям «Молодої гвардії» у Краснодоні (споруджено 1954), співавтори Віктор Мухін, Василь Федченко.
- Монумент Вічної Слави у Дніпропетровську (1967), співавтори — скульптор Михайло Овсянкін, архітектори Анатолій Максименко та ін.
- Монумент на честь проголошення Радянської влади в Україні — у Харкові (1975), співавтори — скульптори Яків Рик, Михайло Овсянкін, Сергій Світлорусов, архітектори Ігор Алфьоров, Анатолій Максименко, Ерік Черкасов.
- Меморіальний комплекс Слави у Харкові (1977) — співавтор.
- Меморіальний комплекс Слави у Кіровограді (1994) — співавтор.
- Пам'ятник знак на честь 1000-ліття хрещення України-Русі (1998, встановлено в Харкові).
[ред.] Скульптурні портрети
- Молодогвардійців (1950—1954).
- Сталевара Я. Ткача (1954).
- Шахтаря Івана Бридька (1959).
- Тараса Шевченка (Думи мої, думи) (1961).
- Космонавта Юрія Гагаріна (1961).
- Знатного шахтаря Миколи Мамая (1963, шахта Червоноармійська Донецької області).
- Актора Михайла Щепкіна (1960-і).
- Селекціонера-генетика Василя Юр'єва (встановлено в Харкові).
- Астронома Миколи Барабашова (встановлено в Харкові).
- Підпільника, страченого гестапо, Олександра Зубарєва (встановлено в Харкові).
- Партійного діяча Станіслава Косіора (встановлено в Харкові).
- Головного конструктора танка Т-34 Михайла Кошкіна (встановлено в Київському танковому училищі).
- Мовознавця Олександра Потебні (1985).
- Співачки Оксани Петрусенко (1985).
[ред.] Звання, премії, нагороди
- 1956 — заслужений діяч мистецта УРСР.
- 1977 — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка як співавтору монументу на честь проголошення Радянської влади в Україні в Харкові.
- 1978 — народний художник УРСР.
- Нагороджено орденом «Знак Пошани».
[ред.] Література
- Український Радянський Енциклопедичний Словник. — Т. 1. — К., 1966. — С. 24.
- Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 1. — К., 1977. — С. 53.
- Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 8.
- Путятін В. Д. Агібалов Василь Іванович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 144.
- Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 16.
- Путятін В. Д. Творчий здобуток В. І. Агібалова // Вісник Харківського художньо-промислового інституту. — Харків, 1999.