Елевсінії
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ЕЛЕВСІ́НІІ (гр. Eleusinia) — хліборобські свята на честь Деметри, що дуже пишно відзначались у місті Елевсін. Е. святкували протягом 9 днів. Перший день присвячували зборам (Agyris); другий — очищенню; третій — жертвопринесенню проса, ячменю, маку тощо; четвертий — процесіям, під час яких красиві дівчата несли в освячених кошиках атрибути богині (зображення дитини, золотий вуж, тістечка); п’ятий — іграм та процесіям зі смолоскипами, що мали нагадувати розшуки Деметрою Персефони; шостий день присвячувався Інахові, що супроводив богиню в її мандрівках по світу; сьомий — гімнастичним вправам; восьмий — Асклепієві епідаврському; дев’ятий — алегоричним церемоніям, найважливішою з яких була церемонія наповнення вином двох посудин, що стояли з східного та західного боку; після проказування магічних слів ці посудини переверталися. Під час е. не можна було нікого ув’язнювати; на свято потрібно було йти пішки. Афіняни, лакедемоняни й крітяни поновлювали урочистості щороку, у деяких місцевостях їх улаштовували кожного четвертого року. Пізніше, з уявленням про вмирання й відродження зерна (міф про Персефону) виникло поняття безсмертя. Далі е. набувають таємничого, містичного характеру, супроводжуються особливими обрядами (е. містерії). Згодом на е. вплинули культи Діоніса й орфіків. До участі в святкуванні е. містерій допускалися тільки обрані. Присвячений очищався водою з Іліссу, а потім, уночі, вступав до храму Деметри (в Елевсіні), де переходив 8 однієї кімнати в іншу; пітьма змінювалася яскравим світлом, тиша — гуркотом грому. З розкопок виявлено, що в храмі були прилади для складних театральних ефектів. Учасники містерій присягалися не розголошувати нічого з того, що бачили або чули, тому наші відомості про зміст присвячення та обряди дуже неточні. Через рік присвячений допускався до Великих е. містерій, що відбувалися восени. Священнодійством керували жерці-Евмольпіди. У добу еллінізму е. містерії поступилися місцем містеріям Ісіди, Е. влаштовувались у Греції, пізніше — в Римі; після 1800-літнього існування ці свята заборонив Теодосій.