Екотон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Термін «екотон» уведений у наукову літературу в першій половині ХІХ ст. для означення перехідних територій (зон) між біомами (тундра — хвойні ліси), а також для верхньої межі лісу в горах. Згодом, з розвитком екології і фітоценології, поняття екотона звузилось до територій стику або зон різкого переходу між двома і більше різними екологічними виділами.
[ред.] Властивості екотонів
Екотони, як реальні дискретні структурні одиниці рослинного покриву, мають специфічні властивості — в їхніх межах можуть формуватись особливі, часто зі складною мозаїчною екологічною структурою, типи оселищ. Ці особливості зумовлюють формування відповідних таким умовам видових комплексів і угруповань, які складаються з екологічно відмінних популяцій різних видів, що походять здебільшого (але не обов'язково) з суміжних фітоценозів.
В екотоні може проходити екологічна межа популяції, зміни параметрів яких за цих умов, зокрема розміщення, щільність тощо, можна використовувати під час визначення обсягів популяцій.
[ред.] Характеристики екотону
Екотонам властивий високий рівень біологічної різноманітності, особливо коли вони займають значні площі і є достатньо стабільними протягом тривалих проміжків часу, що пояснюють так званим явищем екотонного ефекту — підвищенням видової насиченості внаслідок перекривання екологічних амплітуд видів різних екологічних і систематичних груп. Найвиразніше екотонний ефект виявляється між екологічно контрастними оселищами — що більш відмінні умови оселищ фітоценозів, то відмінніші композиції видів екотону.
[ред.] Література
- Рослинність екотонів природних та антропогеннозмінених територій//А. Малиновський, В. Білонога; Вісник Львів. університету Серія біологічна. 2003. Вип. 33. С. 73 — 79
- Griggs R. F. Timberlibes in the northern Rocky Mountains. //Ecology. Vol. 19. P. 548-
- Livingston B. E. The distribution of the upland of Kent Country, Michigan. Bot. Gaz. 1903. Vol. 35. P. 36-55. 64.