Мордовець Данило Лукич
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дани́ло Лу́кич Мордове́ць (Мордо́вцев) (7(19).12.1830, Данилівка-на-Дону — †10(23).6.1905, Кисловодськ) — український і російський письменник, історик.
[ред.] Біографічні відомості
Народився у слободі Данилівці-на-Дону (тепер Волгоградської обл., Росія). Походив зі старовинного козацького роду.
В 1854 закінчив історико-філологічний ф-тет Петербурзького університету.
Працював у Саратові та Петербурзі редактором газети, цензором. Згодом служив на відповідальних постах у міністерствах внутрішніх справ і шляхів сполучення. У 1886 вийшов у відставку. Літературну діяльність розпочав ще у студентські роки, переклавши у віршах українською мовою «Краледворський рукопис». Темі історичного минулого України присвячена поема "Козаки і море" (1859), історичні праці "Самозванці і низова вольниця" (1867), "Гайдамаччина" (1870), історичні романи "Дві долі", "Палій" (1902, обидва українською мовою), "Цар і гетьман" (1880), "Великий розкол" (1881), "Сагайдачний" (1882, всі — рос. мовою) та ін. У 1883 і 1886 М. побував в Україні (Київ, Харків). Свої враження від цих подорожей відтворив у нарисах "Під небом України", "За що ж?". Великий вплив на творчість М. мали зустрічі у Петербурзі з Т. Шевченком (1859), М. Драгомановим і М. Костомаровим. Про зустріч з Т. Шевченком Мордовець писав у спогадах «З минулого і пережитого» (1902). Мордовець сприяв виданню творів українських письменників у Петербурзі, виступав на захист українського театру від нападок російської шовіністичної преси.
Помер у Кисловодську, похований у Ростові-на-Дону.
![]() |
Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |