Гемологія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гемологія, Ґемологія (рос. гемология, англ. gemmology, нім. Gemmologie f, Edelsteinkunde f) – наука про дорогоцінні камені, сукупність даних про коштовне і виробне каміння, г.ч. фіз. властивості, особливості хім. складу, декоративно-художні переваги мінералів і мінеральних аґреґатів, що використовуються в ювелірному і каменерізному виробництві. Ґ. тісно пов'язана з мінералогією, кристалофізикою і з геологією к.к. Ґ. зародилася в ранній період існування мінералогії.
Перші роботи присвячені дорогоцінному камінню, його особливим властивостям і способам як відрізнити від підробок (праці Плінія Старшого та в сер. віки - Біруні).
В Україні, імовірно, першою працею з Ґ. є трактат Ф.Прокоповича “Про камені й ґеми” (1705-1709 рр.), де описано ряд дорогоцінних, напівдорогоцінних каменів, виробного каміння, зокрема сапфір, гіацинт, сардій, ґранат, смарагд, адамант, карбункул, рубін, аметист, опал, топаз, берил, кришталь, яшму.
В сучасному вигляді Ґ. сформувалася до початку ХХ ст., після появи точних методів дослідження мінеральної речовини (поляризаційної оптики, рентгеноструктурного аналізу, спектрометрії та інш.).
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3