Кузякіна Наталія Борисівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кузякіна Наталія Борисівна (1928 - 1994) - українська театро- та літературознавець, доктор мистецтвознавства; досліджувала творчість Л. Курбаса, М. Куліша, О. Довженка.

народилася в 1928 р. в м. Києві. Батько мій, Кузякін Борис Іванович, був музичним майстром і помер в 1943 р. Мати Кузякіна Марія Василівна була хатньою господаркою, померла в 1931 р.

1936 почала навчатися в 1 кл. 83-ої школи м. Києва, а 1941 р. закінчила 5-й клас. В роки Великої Вітчизняної війни жила і вчилася в м. Ташкенті. В 1944 р. повернулася до м. Києва і в 1945 р. закінчила 10-й клас 5-ої вечірньої школи.

1946 р. вступила до Київського університету (філологічний факультет, російський відділ, заочне відділення). 1948 р. закінчила його екстерном.

1948 р. була прийнята до аспірантури Київського державного університету (кафедра української літератури) і в 1951 р. закінчила її. В 1952 р. закінчила кандидатську дисертацію на тему «Становлення української радянської драматургії. 1917-1934 рр.».

З 1952 р. по 1956 р. працювала завідуючою кафедрою літератури Ізмаїльського вчительського, а потім — педагогічного інституту.

1956 р. в зв’язку із переводом літературного факультету до Одеси, почала працювати в Одеському державному університеті на посаді доцента.

Звільнилася з цієї посади у вересні 1961 р. за власним бажанням в зв’язку із переїздом до м.Києва.

У Києві з листопада 1961 р. працювала заступником головного редактора Державного видавництва музичної літератури й образотворчого мистецтва УРСР (відділу театру і кіно).

Працювала в ІМФЕ ім. М.Рильського АН УРСР (1962 — 1967), звідки була звільнена за «ідейно помилкову статтю «Народжена революцією», в якій викривлено висвітлюється шлях розвитку української радянської драматургії», як зазначено у відповідному протоколі. 1962 — 1968 викладала в КДІТМ ім. І.Карпенка-Карого. Після звільнення змушена була залишити Україну. З 1972 викладала в Ленінградському інституті театру, музики та кінематографії. Досліджувала українську драматургію і режисуру, творчість І.Кочерги, Лесі Українки, Леся Курбаса, М.Куліша, О.Довженка. Написала сценарії документальних фільмів «Пастка» і «Тягар мовчання» (1991, «Київнаукфільм») – про останні дні життя Л.Курбаса і М.Куліша на Соловках. Наприкінці життя мріяла повернутися до Києва, але, на жаль, їй не вдалося це здійснити. Залишився її рукопис, присвячений Миколі Кулішу, видання якого чекає на спонсорську підтримку (зберігається в НаУКМА).


Персоналії Це незавершена стаття про персоналії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.