Іберійські імена
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- Примітка: Ця стаття стосується Іберійських мов (мов Піренейського або Іберійського півострова), а не мов народу іберів, який жив на цьому півострові за часів розпаду Римської імперії.
У більшості іспано-, португальсько- і каталонськомовних районів світу люди мають щонайменше два прізвища. Перше успадкувється від батька, друге від матері. Батьки зазвичай надають своїм дітям прізвище, яке вони успадкували від свого батька.
У більшості іспаномовних країн прізвище, отримане від батька, пишеться перед прізвищем, отриманим від матері (хоча є винятки з цього правила), і саме батьківське прізвище використовується у скороченнях. Тому, наприклад, до людини з ім'ям Віcенте Фокс Кесада (ісп. Vicente Fox Quesada) слід звертатися «сеньйор Фокс» (ісп. señor Fox), а не сеньйор Кесада, а Фокс не є другим ім'ям або ім'ям по-батькові.
У більшості португальськомовних країн прізвище, отримане від батька, звичайно ставиться після материнського прізвища. У цих країнах дуже часто діти отримують по два прізвища від кожного з їх батьків, тому зазвичай мають останнє прізвище кожного зі своїх дідусів і бабусь.
Угоди з питань надавання імен зараз змінюються і повертаються до традиційних історичних норм, коли ці угоди біли більш гнучкими. Ці зміни викликаються змінами у відношенні до рівності статей. У Португалії, починаючи з 1977 року, прізвище дитини може походити як від батька, так і від матері. В Іспанії законодавчі зміни такі самі, але також із незначним ефектом на суспільство. Поточний іспанський закон вимагає, щоб усі діти в сім'ї мали таку ж саму систему прізвищ, тобто, якщо старша дитина має материнське прізвище першим, то решта дітей цих одних батьків повинна мати прізвища у тому ж порядку. Як і раніше, люди можуть змінити прізвище в особливих випадках, наприклад через питання спадкоємства.
Зміст |
[ред.] Іспанські імена
В іспаномовних країнах прізвище батька поміщається перед прізвищам матері. Ці два прізвища відомі як батьківське, або перше прізвище (ісп. apellido paterno або primer apellido) та материнське, або друге прізвище (ісп. apellido materno або segundo apellido).
[ред.] Частинка «de» у жіночих прізвищах
В латиноамериканських країнах, коли жінка одружується, вона може відкинути своє материнське прізвище та замінити його на батьківське свого чоловіка з частинкою «de» перед ним. Тому, якщо, наприклад, Анхела Лопес Саенс (Ángela López Sáenz) одружує Томаса Портільо Бланко (Tomás Portillo Blanco), вона може змінити своє повне ім'я на Анхела Лопес де Портільо (Ángela López de Portillo). Ця угода, проте, більше соціальна, ніж офіційна, яка має місце у багатьох країнах, включаючи Україну, в офіційних документах її ім'я залишається незмінним. У багатьох областях, проте, ця традиція зараз бачиться як застаріла форма дискримінації проти жінок («de» може читатися як ознака належності) і тому поступово зникає. Більш формальна версія — Анхела Лопес, сеньйора Портільо (Ángela López, Sra. de Portillo) («Sra.» — скорочення слова сеньйора — «пані»). У Іспанії жінка ніколи не змінює свого офіційного імені під час одруження.
[ред.] Передавання прізвищ
Якщо, як це звичайно трапляється, Анхела Лопес і Томас Портільо вирішать передати свої прізвища своїм дітям, їх діти матимуть прізвище Портільо Лопес.
При цьому прізвище жіночої гілки звичайно втрачається зі зміною поколінь. Якщо жіноче прізвище особливо престижне або комбінація неблагозвучна, порядок може бути змінений. Хоча Іспанія нещодавно ввела закон, що дає батькам волю у вирішенні порядку прізвищ незалежно від того, які прізвища передаються, переважна більшість іспанців продовжують наслідувати традиції. Слід зазначити, проте, що історично передача батьківського імені дитині не була угодою. До середини XVIII століття в багатьох іспаномовних країнах діти могли отримати материнське прізвище, і навіть, у деяких випадках, прізвище бабусі або дідуся, яке жодний із батьків не наслідував, з міркувань престижу або спадкоємства. Батьківсько-материнська комбінація прізвищ — традиція, яка розвилася протягом останніх двох століть.
Ці правила поширені серед всіх іспаномовних країн, але з деякими відмінностіми. Наприклад, в Аргентині при народженні в документи записується тільки батьківське прізвище. Хоче можна почути, як Хорхе Луїса Борхеса (Jorge Luis Borges) інколи називають Хорхе Луїс Борхес Асеведо (Jorge Luis Borges Acevedo). З іншого боку, в деяких країнах, наприклад Гондурасі, потрібно писати два прізвища в паспорті, що може викликати труднощі у випадках, коли особа батька невідома, або для іммігрантів, які мають тільки одне прізвище.
У Іспанії, якщо батько невідомий або відмовляється визнати дитину, новонароджений бере обидва прізвища матері. Тому, якщо Марія Лопес Мартінес (María Lopez Martinez) матиме сина від невідомого батька та назве його Хосе (José), її син буде мати повне ім'я Хосе Лопес Мартінес. Оскільки це може привести до непорозуміння (таке ім'я виглядатиме як ім'я брата Марії Лопес Мартінес), порядок прізвищ може бути змінений на зворотний, тобто Хосе Мартінес Лопес.
[ред.] Частинка «y»
Як це робиться з каталонськими іменами, в іспанських іменах існує вибір об'єднати два прізвища за допомогою частинки «y» («і»), наприклад, Хосе Ортега-і-Гассет (José Ortega y Gasset). Тому замість «Томас Портійо Бланко» можна вибрати «Томас Портійо-і-Бланко», під загрозою показатися старомодним у сучасному світі. Таке використання «y», проте, зберігається на Філіппінах, де воно використовується, серед іншого, при зберіганні даних на злочинців.
[ред.] Скорочення
Часто, для стислості вказується тільки одна частина прізвища, зазвичай успадкована від батька. Тому скороченим варіантом імені Ґабріель Ґарсія Маркес (Gabriel García Márquez) буде Ґабріель Ґарсія (хоча в цьому випадку, якщо мається на увазі колумбійський письменник, застосовується прізвисько Ґабо (Gabo)). Іноді персона із дуже загальним батьківським прізвищем, але рідкісним материнським, стає відомою під своїм материнським прізвищем, наприклад художник Пабло Руїс Пікассо (Pablo Ruiz Picasso) більш відомий просто як Пікассо, а поет Федеріко Гарсіа Лорка (Federico García Lorca) як Лорка, та навіть прем'єр-міністр Іспанії Хосе Луїс Родрігес Сапатеро (José Luis Rodríguez Zapatero) як Сапатеро. З іншого боку, уругвайський журналіст Едуардо Х'юз Ґалеано (Eduardo Hughes Galeano) відомий як Ґалеано через те, що його батьківське прізвище іноземне для іспаномовних країн. У дитинстві він іноді підписувався як Едуардо Хіус (Eduardo Gius), намагаючись наблизити своє прізвище звичайним іспанським.
[ред.] Багатослівні прізвища
Не кожне прізвище — одне слово. Особливо престижні та знамениті комбінації батьківських і материнських прізвищ можуть передаватися наступним поколінням як подвійне батьківське прізвище, особливо коли одне батьківське прізвище вважалося б непримітним. Наприклад, колишній мексиканський президент Хосе Лопес Портільо (José López Portillo), прізвище матері якого було Пачеко (Pacheco), підписувався як Хосе Лопес Портільо-і-Пачеко (José López Portillo y Pacheco). Інший тип подвійних імен походить від церковних імен (звичайно імен св'ятих), таких як Сан-Хосе (San José). Якщо людина має таке подвійне прізвище як частину свого повного прізвища, більш звичайно використовувати «y» («і») між батьківською і материнською складовими частинами. У цьому випадку угода ставити дефіс перед і після чієї частки, щоб показати що це все — одне ім'я, може порушатися як через опускання дефісу, так і додаванням дефісу між всіма словами прізвища.
[ред.] Частка de в областях Кастилія та Алава
У прізвищах, що походять з іспанських провінцій Кастилія та Алава, прізвища часто формуються додаванням географічної назви, звідки походить це прізвище, відділеної часткою «de». У Іспанії, на відміну від сусідньої Франції, де приставка «de» (у значенні «з») зазвичай не вказує на благородне походження. Наприклад, у випадку Хосе Ігнасіо Лопеса де Арріортуа (José Ignacio López de Arriortúa) Лопес де Арріортуа — одне з двох прізвищ. Це може викликати непорозуміння, тому що і Лопес, і Арріортуа, зустрічаються як окремі прізвища. Частка «de» також може використовуватися для того, щоб відділити прізвище, яке може бути прийнятим за ім'я. Тому Луїс де Мігель Перес (Luis de Miguel Pérez) означає, що ім'я — тільки Луїс, а не Луїс Мігель. На відміну від французьких імен при скороченні частинка «de» залишається: конкістадор Ернандо де Сото (Hernando de Soto) відомий як «де Сото», але іспанський король Філіп де Бурбон (Felipe de Borbón) відомий як «Бурбон», а не «де Бурбон».
[ред.] Марія
Стосовно імен, з релігійних (католицьких) причин, існує традиція, зараз дещо меньш популярна, але все ще діюча, надавати дівчатам імена на честь Марії, матері Ісуса, з додаванням назви якогось з присвячених неї храмів, місця, де хто-небудь мав бачення її, або релігійного поняття. Щоб уникати плутаниці, само слово «Марія» часто опускається, крім офіційних документів і дуже формальних випадків. Так, імена Ангелес (Ángeles), Пілар (Pilar) і Лус (Luz) (буквально «ангели», «стовп» і «світло»), майже поза сумнівом означають імена Марія де лос Ангелес (María de los Ángeles), Марія дель Пілар (María del Pilar) і Марія де ла Лус (María de la Luz). Кожне з них вважається єдиним ім'ям. Проте, дівчинку могли би назвати і просто Марією.
Марія також може бути частиною чоловічого імені, якщо слідує за чоловічим іменем, наприклад, Хосе Марія Аснар (José María Aznar). З іншого боку, дівчинку могли би назвати Марія Хосе. Можливі й інші способи використання, наприклад Хосе дель Пілар (José del Pilar), якого можуть називати як Хосе, так і Пілар. Теке використання для чоловічих імен зараз швидко виходить із вживання.
[ред.] Число частин імені
В іспанських офіційних документах записується максимум два імені та два прізвища. Проте, людина може бути хрещеною з більш двома іменами, що часто робилося і робиться, особливо серед знаті. Люди також можуть мати більш ніж два прізвища. Це дуже поширене в іспанській Країні басків. Наприклад, засновник баскського націоналізму Сабіно Арана (Sabino Arana), вимагав від своїх послідовників утримувати як можливо більше прізвищ, щоб показати «чистоту» свого походження.
[ред.] Підкидьки
Підкидьки завжди створювали проблему для реєстраторів. Часто їх називали на честь святого, свято якого припадало на цей день, або на честь святого покровителя міста. Також у якості прізвища вони часто отримували слово Expósito («Підкидьок»), яке відзначало їх та їх нащадків як людей без генеалогії, або найзагальніше прізвище серед населення місто. У 1921 році іспанський закон дозволив безкоштовно заміняти прізвище Expósito.
[ред.] Іспанські прізвища серед філіппінців
21 листопада 1849 року іспанська адміністрація Філіппін під керівництвом Генерал-губернатора Нарсіско Клав'єріа видано декрет про систематичне розповсюдження іспанських прізвищ і введення іспанської системи імен для місцевого населення.
З декретом Клав'єріа був створений «Алфавітний каталог прізвищ» (ісп. Catálogo Alfabético de Apellidos). Він складався здебільшого з іспенських прізивщ, хоча було багато іспанізованих назв рослин, тварин і цифр філіппінською та китайською мовою. Саме тому зараз серед філіппінців так багато прізвищ, які звучать іспанськими, але не зустрічаються в інших частинах іспансько-мовного світу. Прізвища іспанського дворянства та представників колоніальної адміністратрації Філіппін, престижні серед населення, були заборонені.
Колоніальні власті здійсніли цей декрат переважно через те, що дуже багато конвертованих на христичнство філіппінців називали себе на честь релігійних інститутів і святих. Очевидно, перехід у християнство проходив дуже ефективно, тому що скоро багато людей були названі «de Los Santos», «de la Cruz», «del Rosario», «Bautista» тощо Це викликало переляк серед іспанських властей, оскільки додало труднощів адміністрації.
Ше одна традиція, яку так не любили іспанські власті, була в тому, що філіппінські діти одних батьків отримували різні прізвища, як вони це робили до іспанців. Всі ці «проблеми» приводили до менш ефективної системи збору податків. Із-за масового введення іспанської системи імен серед філіппінців, іспанське ім'я на Філіппінаї звичайно не вказує на іспанське походження. З філіппінського населення, тільки близько 3,6 % дійсно походять від іспанців (здебільш змішане населення).
[ред.] Інші мови Іспанії
Носії інших мов Іспанії (каталонської, баскійської, галіцийської, астуро-леонської, арагонської, аранської), чиї імена були змінені за іспанськими правилами завдяки мовної політиці ери Франко і хто зараз бажає повернути своє національне ім'я, можуть скористуватися спрощеною процедурою зміни імені у відповідному автономному суспільстві.
[ред.] Каталонські імена
Каталонська мова має угоди дуже схожі з іспанськими, за винятком того, що окремі прізвища звичайно відокремлюються за допомогою частинки «i». Наприклад, ім'я сучасного президента Каталонії (2004 рік) — Паскаль Маргалл-і-Міра (Pasqual Maragall i Mira).
[ред.] Португальські імена
Португальська система імен досить гнучка. При народженні дитині може бути надани одне або два імені та до чотирьох прізвищ. Діти отримують прізвища від своїх батьків. Звичайно материнське прізвище іде перед батьківським, але бувають і протилежні випадки.
Наприклад, якщо Жозе Сантус Алмейда (José Santos Almeida) і Марія Абреу Мелу (Maria Abreu Melo) матимуть дочку, її ім'я може бути Жуана Мелу Алмейда (ім'я + прізвище матері + прізвище батька). Проте, вони могли би надати їй два імені, наприклад, Жуана Мадалена і комбінувати прізвища різними шляхами, наприклад Жуана Мадалена Мелу Алмейда, Жуана Мадалена Абреу Мелу Алмейда (два прізвища від матері, одне від батька), Жуана Мадалена Абреу Мелу Сантус Алмейда (одне прізвмще від матері, два від батька) або навіть Дуана Мадалена Абреу Мелу Сантус Алмейда (по два прізвища від кожного з батьків). Ця дитина ймовірно стане відомою за своїм останнім прізвищем, в даному випадку Жуана Алмейда. Проте, її батьки могли би вирішити змінити порядок прізвищ і назвати її Жуана Алмейда Мелу і так далі. В даному випадку вона ймовірно стала б відомою як Жуана Мелу.
Відзначте, що це абсолютно звичайно для персони частіше використовувати прізвище яке не є «останнім», особливо, якщо інші прізвища дуже звичайні. Наприклад, португальський президент Анібал Кавако Сілва (Aníbal Cavaco Silva) відомий під іменем Кавако, а не Сілва. Те ж трапляється і в Бразилії, наприклад, гонщик Формули 1 Аіртон Сенна да Сілва (Ayrton Senna da Silva) відомий як Аіртон Сенна.
[ред.] Імена одружених жінок
В Португалії жінка може прийняти прізвище свого чоловіка, але вона завжди тримає свої прізвища, надані їй при народженні. Наприклад, коли Марія Абреу Мелу одружує Жозе Сантуса Алмейда, вона може вирішити стати Марією Абреу Мелу Алмейда або Марією Абреу Мелу Сантус Алмейда. Традиція змінювати прізвище при вступанні до шлюбу не існувала у Португалії і поширилася тільки в 20 столітті, особливо протягом «Нової держави», коли вона стала майже обов'язковою. Це іноді викликало деякі заплутуючі ситуації, наприклад, якщо жінка на ім'я Ана Ліма Сілва (Ana Lima Silva) захотіла б оженитися чоловіка на ім'я Жуан Ліма (João Lima), її ім'я стало б Ана Ліма Сілва Ліма (Ana Lima Silva Lima). На даний час, небагато жінок приймають, навіть офіційно, прізвища своїх чоловіків, і навіть ті хто так роблять зазвичай не використовувають його в професіональному та у приватному житті.
У Португалії починаючи з 1977 року чоловіки можуть принимати прізвище своєї дружини, і ця традиція також поширююється. Коли це трапляється, зазвичай обидва змінюють своє ім'я після браку (наприклад, Жозе Сантус Алмейда і Марія Абреу Мелу можуть стати Жозе Сантус Мелу Алмейда і Марія Абреу Мелу Алмейда).
У Бразилії до недавньої реформи цивільного права жінки повинні були брати прізвища своїх чоловіків, відмови виконувати це бачилася як свідоцтво позашлюбного співжиття. Обов'язкове прийняття нового прізвища приводило до незвичайних комбінацій, подібно тим що траплялися у випадку коли оба партнери мали те ж прізвище. Ця традиція поступово зникає починаючи з 1970-х років, і в даний час рідко зустрічається через незграбну необхідність бюрократичних процедур. Недавно прийнятий Цивільний кодекс вказує, що жінка має вибір змінювати своє ім'я після одруження чи ні, а чоловік також може взяти прізвище своєї жінки.
[ред.] Число імен
Це не є незвичайним, що одружена жінка має два імені та шість прізвищ, останні два від свого чоловіка. Крім того, деякі з цих імен можуть бути складними (більш ніж одним словом). Таким чином, повне жіноче ім'я може мати більш ніж 12 слів. Наприклад, ім'я Марія-ду-Кармо Ман-ді-Ферро і Кунья-ді-Алмейда Санта-Ріта Сантус Абреу (Maria do Carmo Mão de Ferro e Cunha de Almeida Santa Rita Santos Abreu) не є незвичайним для одруженої жінки. Ман-ді-Ферро (Mão de Ferro, «залізна рука») і Санта-Ріта (Santa Rita, за ім'ям Свята Ріта Каскії) вважаються одним прізвищем кожне. В даному випадку, прізвища Сантус та Абреу ймовірно надійшли від чоловіка цієї жінки.
У Португалії традиція надання дитині чотирьох прізвищ стає популярною, тому що таким чином дитина може мати прізвища кожного іх своїх дідусів та бабусь. Деякі розглядають це як ознаку снобізму, тому що ця традиція часто використовувалася благородними сімействами, які мали величезне число прізвищ. Для простоти, більшість португальців мають два прізвища. Наявність тільки одного прізвища рідкісна, і це зазвичай трапляється, коли обидва батьки мають те ж прізвище (щоб уникати створення комбінацій як Антоніу Сантус-і-Сантус, António Santos e Santos).
У Бразилії, через колишнє рабство, загальні правила більш кнучки і зустрічаються цікаві виключення. Ні раби, ні індіанці не мали іберійських прізвищ (рабам було навіть заборонено використовувати їх африканські імена, вони були охрещені з наданням португальського імені). Поки рабство зберегалося, рабам потрібно було мати відрізняємі імена тільки в межах плантації (fazenda або engenho), до якої вони належали. Це пояснює, чому так багато архаїчних або неприємних імен все ще існують в Бразилії. Звільнені раби принимали імена, що посилалися на їх професію (подібно до коваля «Ferreira», швеця «Serrador» або взуттєвщика «Sapateiro»). Після відміни рабства загальною практикою стало надання рабам одного з прізвищ їх колишнього власника, але це не гарантувало прізвищ для всіх, оскільки багато рабів вже втекли з ферми або були народжені у кіломбах. Люди без прізвищ були дуже звичайні в Бразилії протягом десятиліть, але вони кінець кінцем прийняли імена у якості прізвищ («Martinho», «Abraão», «Jorge» тощо) або отримали довільне прізвище. Серед них «Сілва» (від «Silva» — ліс) «[да] Коста» ([da] Costa, узбережжя) «[дос] Сантус» (dos Santos — святі) і «да Мата» (da Mata — з деревини) були найзагальнішими. Проте, до 1996 року ще можна було іноді зустрічати жінку з ім'ям просто «Марія» або чоловіка з ім'ям «Жозе Карлус».
[ред.] Ім'я Марія
Оскільки ім'я Марія було (особливо в минулому) надзвичайно популярним у якості першого з двох наданих імен, жінки на ім'я Марія зазвичай відомі за їх другим наданим ім'ям, яке може бути навіть чоловічим, або другою частиною складного імені. Наприклад, жінку з ім'ям Марія ді Лурдіс називатимуть Лурдіс (від назви Лурдіс, Lourdes, місця появи Діви Марії). Жозе — чоловіче ім'я, але багато жінок мають надане ім'я Марія Жозе і неофіційно зовуться просто Жозе. Ця традиція стала рідкісною за останні десятиліття.
[ред.] Частка de в португальських іменах
За португальськими угодами частка «ді» (de) використовується тільки перед топонімічним прізвищам. Наприклад, перед прізвищем «Коуту» (Couto), топонімом. Тому, «ді» використовується щоб вказати місце походження персони або родини. Приклад: Жозе (надане ім'я) Антуніс ді Коуту (буквально: з Коуту). Коли за топонімічним прізвищем слідує ще одне топонімічне прізвище, перед другим прізвищем може використовуватися як частка «ді», так і частка «і» (e). Приклад: Жозе Антуніс ді Коуту ді Соуза (José Antunes de Couto de Sousa, буквально: з Коуту з Соузи) або Жозе Антуніс ді Коуту і Соуза (José Antunes de Couto e Sousa, буквально, з Коуту і Соузи). «Ді» ніколи не ставиться перед нетопонімічними прізвищами, у цьому випадку, Антуніс.
Використання «ді» щоб вказати благородне походження — недавня і штучна афектація, що копіюється з системи імен інших європейських країн. Це технічно некоректно, і загалом вважається снобізмом. Частки «ді» або «да» (da = de + жіночий артикль) не є невід'ємними частинами прізвища і не повинні бути розташовані в алфавітному порядку в списках імен. Жозе да Сілва — це сеньйор Сілва (senhor Siva, пан Сілва), а не сеньйор да Сілва. Антоніу ді Кастру (Antônio de Castro) розташовується в алфавітному порядку як Кастру, Антоніу ді (Castro, Antônio de).
[ред.] Див. також
- Перелік називних угод (іншими мовами)
- Ім'я — загальна тема
[ред.] Ресурси Інтернет
- Іспанська геральдика — Інформація про іспанські прізвища (ісп. мовою).
- Каталонське суспільсьво геральдики — Інформація про каталонські прізвища (кат. мовою).
- Direcção Geral de Registos e Notariados - Nomes admitidos — Перелік імен дозволених у Португалії (порт. мовою).
- Територіальне поширення прізвищ (Дані перепису 2006, Національний інститут статистики Іспанії) (ісп. і англ. мовами).