Енергетична хартія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Енергетична хартія

Зміст

[ред.] Завдання і цілі Енергетичної Хартії

Договір до Енергетичної Хартії і Протокол до Енергетичної Хартії з питань Енергетичної Ефективності та Відповідним Екологічним Аспектам були підписані в грудні 1994 року і набрали чинності в квітні 1998 року.

Договір розроблено на основі Європейської Енергетичної Хартії 1991 року.

В той час як останні з названих документів був розроблений як декларація політичних намірів щодо стимулювання співробітництва між Сходом і Заходом в галузі енергетики, Договір до Енергетичної Хартії є юридично зобов'язуючим багатостороннім документом, єдиним у своєму роді, конкретно присвяченим міжурядовому співробітництву в енергетичному секторі.

Завданнями процесу Енергетичної Хартії є:

  • намагання до відкритих, ефективних і надійних енергетичних ринків;
  • сприяння забезпеченню клімату, який сприяє взаємозалежності в галузі енергетики, та базується на основі довіри між країнами.

Ці завдання будуть виконуватись за допомогою:

  • розширення і зміцнення "верховенства права" для сприяння розвитку ринку в енергетичному секторі;
  • встановленняправил поведінки, принципів і рекомендацій стосовно відкритих та ефективних енергетичних ринків;
  • розробка чітких загальноприйнятих правил по транзиту енергоносіїв; допомога країнам щодо розробки національної політики в галузі енергетичної ефективності;
  • розширення географічного охоплення процесу Енергетичної Хартії;

розвиток ролі Конференції з Енергетичної Хартії як найважливішого міжурядового форуму для політичних дискусій між Сходом і Заходом.

[ред.] Конференція з Енергетичної Хартії

Конференція з Енергетичної Хартії є незалежною міжурядовою організацією, керівним органом Енергетичної Хартії, який створений договором до Енергетичної Хартії 1994 року. Всі держави, які підписали Договір або приєднались до нього, є членами Конференції з енергетичної Хартії. Конференція збирається на регулярній основі - як правило двічі на рік - для обговорення політичних питань, які впливають на співробітництво в галузі енергетики між Сходом і Заходом; для огляду виконання положень Договору до Енергетичної Хартії; обговорення можливих майбутніх документів і проектів з питань енергетики.

[ред.] Члени (сторони, які підписали Договір до Енергетичної Хартії)

Австралія, Австрія, Азербайджан, Албанія, Білорусь, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Великобританія, Вірменія, Греція, Грузія, Данія, Естонія, Європейські Співтовариства, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Кіпр, Киргизтан, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Молдова, Монголія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Російська Федерація, Румунія, Словаччина, Словенія, Таджикистан, Туркменистан, Туреччина, Узбекистан, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія.

[ред.] Спостерігачі на Конференції з Енерегетичної Хартії

Алжир, Бахрейн, Венесуела, Канада*, Катар, Кувейт, Марокко, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Саудівська Аравія, Сполучені Штати Америки*, Туніс

(* позначені Держави, які підписали Європейську Енергетичну Хартію 1991 року).

[ред.] Енергетична хартія і Європейський Союз

У своїх стосунках з питань енергетики з країнами - не членами ЄС, як основу для співробітництва Європейський Союз значною мірою використовує Договір до Енергетичної Хартії.

Зобов'язання, які містяться у Договорі, є обов'язковими для виконання всіма країнами-членами Європейського Союзу, і стануть такими для тих країн, які подали заявки на членство в ЄС, оскільки Договір і Протокол є складовою частиною "загальних досягнень". Більше того, правила і принципи, які містяться в Договорі, включені до Угод про Партнерство і Співробітництво, підписані ЄС з усіма країнами СНД як одна з правових основ двостороннього співробітництва в галузі енергетики.

[ред.] Хронологія Енергетичної Хартії

1990 - Висунення ідеї Європейської Хартії. На нараді Європейського союзу в Дубліні Європейської комісії було доручено розробити пропозиції щодо вироблення Європейської Енергетичної Хартії.

1991 - Відкриття Європейської Енергетичної Хартії для підписання. Це політична декларація про міжнародне співробітництво, що базується на принципах ринкової економіки, взаємодопомоги і недискримінації.

1994 - Підписання Договору до Енергетичної Хартії і Протоколу до Енергетичної Хартії з Питань Енергетичної Ефективності та Відповідним Екологічним Аспектам. Ці документи є юридично зобов'язуючими "становим хребтом" процесу Енергетичної Хартії і спрямовані на створення відкритого енергетичного ринку серед держав-підписантів.

1995 - Секретаріат Енергетичної Хартії створено в Брюсселі для обслуговування керуючого органу Договору, Конференції з Енергетичної Хартії.

1998 - Вступ в силу Договору до Енергетичної Хартії. Прийняття Торгової Поправки, яка приводить торгові положення Договору у відповідність з нинішньою практикою СОТ і розширює їх охоплення, включаючи пов'язане з енергетикою обладнання.

[ред.] Україна й Енергетична хартія

Україна ратифікувала Договір та Протокол 6 лютого 1998 року.

Для України ці документи вступили в силу 27 січня 1999 року.

[ред.] Адреса Секретаріату ЕХ

Boulvard de la Woluwe, 56

B-1200 Brussels

Belgium

Telephone: 32 2 775 98 00

Telefax: 32 2 775 98 01

E-mail: Info@encharter.org

http://www.encharter.org

Іншими мовами