Курщина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Курщина - українсько-російська етнічна територія в Росії.

У більш істориному і етнічному розумінні - територія колишньої Курської губернії Російської Імперії, у більш сучасному розумінні - територія Курської області РФ.

Часто Курщину включають у Слобожанщину (наприклад в ЕУ).

Історично термін Курщина почав вживатися щодо краю де домінував Курськ. З набуттям ним адміністративних повноважень в Російській Імперії - центра Курського наміснитцтва (1779-1796) і центра Курської губернії (1796-1928).

Зміст

[ред.] Історія

Найдавнішим історично відомим назвою населенням можливо були кіммерійці. В часи Київської Русі тут жили слов'янське плем'я сіверяни, а до них - можливо балтські (більш ймовірно) і угрофінські племена.

  • до 883-885 - державне утворення сіверян, що були приєднані Рюріком
  • (883-885) - 1360 у складі руських князівств
  • 1360-1503 Курщина належала державі Велике князівство Литовське.
  • З 1503 - у складі Московської держави
  • 1779-1796 - Курське намісництво
  • 1796-1928 - Курська губернія
  • 1928-1934 - Центральночорноземна область
  • 1934-... - Курська і Білгородська (виділена у 1954 році з Воронізької і Курської областей) області РФ

[ред.] Іван Мазепа на Курщині

Коли Мазепа ще був українським гетьманом і користувався всім впливом на російську владу, він протягом багатьох років добивався придбання земель в південно-західній частині Курщини. 13 грудня 1703 року вони були закріплені за ним грамотою Петра I. Головними селами його володінь були: Іванівське, Степанівка і Мазепівка, що були названі за іменем, по батькові і прізвищу гетьмана. Одночасно виникли селища Амонь, Гапоново, Кореневе, Крупець, Обухівка, Снагость, Студянка та інші. З них найбільшим було Іванівське, де Мазепа побудував садибу і зосередив в ній управління всіма своїми маєтками в Курській губернії. В цих селах залишилися його палаци. Довгий ряд багатих земель і сіл, через весь Льговський, Рильський і Путівльський повіти, до Сумщини надежали Мазепі. Згодом цей край був відданий роду князів Барятинських і Толстих. Село Іванівське, людне і багате, лежить майже посередині шляху між Льговом і Рильськом і було головним пунктом в управлінні маєтком.

[ред.] Населення

Етнічно населення є мішаним українсько-російським. Українці переважають на півдні і заході; росіяни - на півночі і в деяких районах центра.

Дані переписів 1897 і 1926 найбільш точно відображають національний склад Курщини. Найбільш українськими, де нащадки українців переважають є райони біля міст: Суджа, Рильськ, Льгов, Грайворон, Білгород, Щебекине, Валуйки, Новий Оскол, Олексіївка. Райони із значним українським населенням біля міст: Обоянь, Старий Оскол. Значна українська громада зосереджено біля і у самому Курську. Росіяни є переважаючою більшістю в північних районах Курської області (до 95%), а також значною (40-60%) у райні Старого Осколу, Льгова, Обояні. На півдні і заході росіяни складають 10-50%.

У 1930-их роках були закриті українські школи, організації, газети.

При подальших радянських переписах за установкою ігнорування наявності українців в краї і за політикою русіфікації офіційна чисельність українців зменшувалася. За новим російським переписом 2002 р. українці продовжують називати себе росіянами.

[ред.] Мова краю

Українська мова існує в селах півдня і заходу у формі слобідського діалекту, або суржику.

Російська мова є домінуючою в містах. Вона є мовою держави, школи, церкви. Це так званий південно-західний діалект російської мови, у який офіційно включені українські і білоруські говірки у Росії. Російська мова характерізується українським "геканням", і давніми україськими словами, що зрозуміли місцевим мешканцям.