Електрична розвідка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Електрична розвідка, електророзвідка, (рос. электрическая разведка, электроразведка; англ. electric prospecting, electric exploration, geophysical prospecting by electric means; нім. elektrische Erkundung f) – група методів розвідувальної геофізики, що базуються на вивченні природних або штучних електромагнітних полів, які збуджуються в земній корі.

Електромагнітне поле, що досліджується в землі і на її поверхні, залежить від властивостей гірських порід (їх пит. електрич. опору, магнітної і діелектрич. проникності, поляризовності), що дозволяє по зміні його параметрів вивчати геол. будову територій і виявляти поклади корисних копалин.

Застосовується понад 100 модифікацій Е.р., що поділяються на такі осн. групи методів:

  • уявних опорів,
  • електрохімічної поляризації,
  • магнітотелуричного поля,
  • електромагнітного зондування,
  • індуктивні і
  • радіохвильові.

Електророзвідувальна апаратура складається з джерел струму (батареї, ґенератори тощо), живильних (заземлена на кінцях лінія, замкнений одновитковий або багатовитковий контур та ін.) і вимірювальних (датчики поля, набір проміжних перетворювачів сигналу) пристроїв. Для вивчення малих глибин (до одного км) застосовується, як правило, переносна апаратура. Для глибинних досліджень використовують електророзвідувальні станції.

У гірн. справі шахтні, свердловинні і кар'єрні модифікації Е.р. використовуються при експлуатаційній розвідці, технол. картуванні, дослідженні стійкості гірн. виробок та ін.

[ред.] Література

Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3