Гайнлайн Роберт Енсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Роберт Енсон Гайнлайн
Robert A. Heinlein

Дата народження: 7 липня 1907
Місце народження: Батлер
Дата смерті: 8 травня 1988
Рід діяльності: *
Жанр: фантастика



Ро́берт Е́нсон Гайнла́йн (Robert A. Heinlein), ([*[7 липня]] 1907, Батлер — †8 травня 1988) — знаменитий американський письменник-фантаст.

[ред.] Біографічні відомості

Народився 7 липня 1907 у місті Батлер, округ Бейтс, Міссурі (штат).

Сім'я незабаром переїхала в Канзас-Сіті, де він в 1924 закінчив середню школу, а потім рік навчався в місцевому університеті. За прикладом одного зі своїх старших братів, вирішив вступити у Військово-Морську Академію в Аннаполісі, для чого приклав неймовірні зусилля. Щоб одержати допуск до вступних іспитів у це престижний навчальний заклад, була потрібна рекомендація або сенатора або конгресмена — вони мали право давати лише по одній в рік, — або самого президента. Відомо, що Гайнлайн відправив сенаторові Джеймсу Риду п'ятдесят листів з проханнями про сприяння, приблизно стільки ж, скільки надіслали йому всі інші здобувачі разом узяті. Феноменальна наполегливість не залишилася непоміченою, і майбутній письменник, заручившись бажаною рекомендацією, блискуче пройшов всі іспити і був зарахований в Академію, яку закінчив в 1929.

Пройшовши практику на авіаносці «Лексингтон», провів у плаваннях на інших кораблях ще кілька років, поки в 1934 не захворів на туберкульоз, який назавжди перекреслив його кар'єру військового. Гайнлайна вилікували, але відставки було не уникнути. Він поступає в Каліфорнійський університет, вивчає там точні науки, зокрема математику, до яких був схильний з дитинства, однак не маючи грошей для закінчення курсу вимушений працювати на різних роботах. Гайнлайну доводилося працювати на шахті, журналістом у корпоративному виданні, маклером… Перепробувавши ще кілька фахів, він подався в політику, але на перших же виборах у Законодавчі збори штату його кандидатура не пройшла.

Довідавшись про конкурс на краще оповідання, який оголосив журнал «Thrіllіng Wonder Storіes» наприкінці 1938, Гайнлайн вирішив спробувати в жанрі наукової фантастики. Так він відправив оповідання «Лінія життя» (1939) в журнал «Astoundіng Scіence Fіctіon», редактором якого був Джон У. Кемпбелл-молодший, один з стовпів тогочасної американської фантастики. Через кілька місяців твір опублікували, і Гайнлайн одержав за нього сімдесят доларів, свої перші гроші, здобуті письменницькою працею. Йому запропонували співпрацювати з журналом і далі.

Зразу потому виходить низка його творів: «Невдаха» (1939), «Реквієм» (1940), «Вибух завжди можливий» (1940), «Дороги повинні котитися» (1940), які демонстрували відмінну наукову підкованість автора, уміння віртуозно моделювати сюжет. Він доводив свої ідеї до досконалості і прагнув внутрішньої логічності оповідання.

Улюбленою темою Гайнлайна стала соціологія, а згодом — комунікативна психологія. Його цікавили «людський фактор», «хвороби» суспільства і їхнє значення для цивілізації. Недарма його роль в науковій фантастиці порівнюють з роллю Гемінгвея в художній літературі.

Цикл «Історія Майбутнього», який автор створював на протязі 1940-х — 1950-х і до якого повертався пізніше, містить у собі деякі ранні оповідання і романи, такі, як: «Якщо це буде продовжуватися…» (1940), «Діти Мафусаїла» (1941), «Пасинки Всесвіту» (1963), книга, яку пізніше порівнювали з «Володарем мух» У.Голдінга. Гайнлайн із властивим йому комплексним підходом склав і повісив на стіну свого кабінету структурно-хронологічну схему розвитку цього напрямку своєї творчості, хоча втілив далеко не все задумане.

Зрілу творчість Гайнлайна прийнято поділяти на дві частини. Перша містить у собі романи «Кукловоди» (1951), «Подвійна зірка» (1956), «Двері в Літо» (1957) і ще ряд творів. Друга — романи, орієнтовані на підлітків і юнацтво (хоча їх з задоволенням читали і читають дорослі): "Ракетний корабель «Галілей» (1947), «Космічний кадет» (1948), «Червона планета» (1949) тощо. В них письменник уклав дуже багато не тільки від власного досвіду, але і від розуміння глобальних проблем усієї цивілізації, включаючи інтелектуальні й філософські дилеми. Так що подібна класифікація скоріше формальна.

У своїх творах Гайнлайн він твердо стоїть на позиціях позитивізму і віри в усвідомлений обов'язок і призначення людини, у величезне значення її волі в кульмінаційні періоди. Так, Торбі з «Громадянина Галактики», здобувши багатство і сім'ю, з яким був розлучений, йде проти всіх порядків свого рідного суспільства, бажаючи з'ясувати істину про загибель своїх батьків, і боротися далі з ненависним йому рабовласництвом. Міцний духовний стрижень — те, що відрізняє головних героїв Гайнлайна (не випадково дослідники говорять про вплив концепцій Ортеги-і-Гассета на його світогляд).

Основний конфлікт більшості творів Гайнлайна відбувається не між розумом (чи обов'язком) і почуттям, не між особистістю і світом або природою, а між наборами аксіом різних культур, між цивілізаційною і генетичною приналежністю людини і її моральним вибором.

«Чужинець у чужій країні» (1961) — одна з найвідоміших і — складних для розуміння книг фантаста. Навряд чи який інший письменник до нього намагався розкрити за допомогою фантастики стільки каверзних питань. Їх занадто багато, і з кожною сторінкою стає все більше: віра чи юродство; що взагалі називати релігією; моральність і мораль універсальні чи задані культурою; чи дійсно прекрасні ті почуття, звичаї і догми, що встановило людство, і чи є їм гідна альтернатива; визначає мова мислення, чи ні; чи можливий міжкультурний діалог на різними мовами чи взагалі без мови; тощо. З контексту роману виділяється ще одне, приховане запитання: а є чи розум узагалі благом?

Чудова мова з віртуозним моделюванням ідіоматики і семантики людської і відмінних від неї культур майбутнього, невимушене використання розмовної мови, наукової (і не тільки технічної, але і гуманітарної) лексики, — незмінна іронія, явні і приховані цитати, — усе це робить твори Гайнлайна приємними і захоплюючими. При цьому вони багатошарові і розраховані на різні види сприйняття і категорії читачів.

Повісті і романи Гайнлайна робили фурор, часом викликали саму різну реакцію — від захопленого вихваляння до звинувачень у мілітаризмі (за «Зоряний десант», який став бестселером в 1959). Чотири рази він одержував премію «Г'юго» і став першим, кому була вручена премія «Небюла» за фантастику як справу життя. Гайнлайн ніколи не переставав писати (за винятком періоду з 1942 по 1947).

Помер Гайнлайн уві сні 8 травня 1988 від хвороби серця.


[ред.] Бібліографія

  • Невдаха (1939)
  • Реквієм (1940)
  • Вибух завжди можливий (1940)
  • Дороги повинні котитися (1940)
  • Якщо це буде продовжуватися… (1940)
  • Діти Мафусаїла (1941)
  • Ракетний корабель «Галілей» (1947)
  • Космічний кадет (1948)
  • Червона планета (1949)
  • Кукловоди (1951)
  • Подвійна зірка (1956)
  • Двері в Літо (1957)
  • Зоряний десант (1959)
  • Чужинець у чужій країні (1961)
  • Пасинки Всесвіту (1963)