Баранович Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Олексі́й Іва́нович Барано́вич (1892, Старокостянтинів Волинської губ., тепер Хмельницької обл.— †3 травня 1961, Москва) — історик, д.і.н. (1951), педагог, гром. діяч.

З родини священика.


[ред.] Біографічні відомості

Закінчив Житомирську гімназію та іст. відділ іст.-філол. ф-ту Петроградського університету (1916).

  • 1916—1920 викладав історію у чоловічій та жіночій гімназіях м. Старокостянтинова.
  • 1918 — працівник архівного відділу Гол. управління у справах мистецтв та національної культури.
  • 1920—1921 — зав. відділом повітнаросвіти (м. Старокостянтинів).
  • 1922 — голова повітвідділу спілки Робітос.
  • 1920—1923 — зав.трудовою школою і одночасно (з 1921) — зав. педкурсами.
  • З 1923 — постійний нештатний співробітник Комісії для складання іст.-географічного словника укр. землі ВУАН, одночасно викл. райпартшколи (1923—1924), вчитель культурознавства трудшколи №102 і голова місцевкому Робос №247.
  • З жовтня 1924 до жовтня 1926 — аспірант каф. історії України ВУАН, одночасно керівник семінарів з укр. історії в КІНГу (1925—1926),
  • з 1926 — викл. історії господарства та культури України в тому ж вузі.

Протягом 1923—1926 прочитав шість доповідей на іст. та іст.-екон. секціях УАН та дві на кафедрі.

24.10.1926 захистив наук. працю — Нариси магнатського господарства на півдні Волині у ХVІІІ ст.", з 1927 став штатним науковим співробітником кафедри.

  • У 1927—1930 працював над темою — Магнатська верства та її господарство на Волині в ХVІІ—ХVІІІ ст.".

На протязі 1930—1933 прочитав у ВУАН п'ять доповідей, був активним дописувачем газети — «За радянську Академію» (1930—1932). Після розгрому ВУАН з 1934 працював у вузах і наук.-дослід. установах Москви, не полишаючи укр. тематики.

Після 1930 р. ще кілька років працював у ВУАН — в Археографічній та Історико-географічній комісіях і в Комісії для виучування соціально-економічної історії України, якою керував акад. Д. І. Багалій.

У 1934 р. він — науковий співробітник Історико-археографічного інституту, після закриття якого був звільнений з ВУАН і переїхав до Сімферополя, де став професорувати в місцевому Інституті народної освіти, а згодом перебрався до Москви. Там він працював у вузах, а згодом — в Інституті історії АН СРСР.

1946 захистив канд. дис. — «Помещичий город времен Речи Посполитой (Староконстантинов ХІV—XVIII ст.)».

Плідним періодом наук. діяльності Б. була праця в Ін-ті історії АН СРСР (з 1951), де вчений захистив докт. дис., продовжував вивчення укр. історії, зокрема рідного міста, брав активну участь у колективних наук. працях як автор і ред. Один із визначних дослідників соц.-екон. історії України, а також Білорусі, Польщі і Литви ХIV—XVIII ст., в яких Б. спростував хибні твердження про т.зв. —запустіння" України в середні віки, про начебто прогресивну місію польс. колонізації укр. земель та ін. Знавець архівів і архівної справи. Матеріали про життя і діяльність Б. зберігаються в музеї м.Старокостянтинова, в Ін-ті рукописів НБУ ім. В.Вернадського НАНУ (ф. Х) і в ЦДАВО України (ф.1235).


У 1946 р. науковець захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук, а у 1951 р. став доктором наук. Втім, навіть змінивши український ґрунт на російський, О. І. Баранович не полишав досліджувати історію України.

[ред.] Твори

  • З історії заселення Південної Волині // ЗІФВ УАН. — 1925. — Т.VІ; З проблем марксівської теорії пізнання // Життя і революція. — 1925. — №9;
  • Нариси магнатського господарства на півдні Волині у ХVІІІ ст. // Студії з історії України. — 1926. — Т.І. — С.1—90; 1930. — Т.3. — С.61—116; Окр.вид.: К., 1926; —Пан Тадеуш“ Міцкевича як історичний документ // Україна. — 1928. — Кн.4(29). — С.34—35; * Панське господарство в ключі Володарськім за часів Коліївщини// Ювілейний збірник на пошану академікові М. С. Грушевському. — К., 1928. — Т.1. — С.274—279;
  • Панське місто за часів Польської держави: Старий Костянтинів // ЗІФВУАН. — 1928. — Т.ХVІІ. — С.1—63; Окр.вид.: К., 1928;
  • Залюднення Волинського воєводства в першій половині ХVІІст. — К., 1930;
  • Залюднення України перед Хмельниччиною. — К., 1931; Історія на службі колоніальної політики Польщі // Зап. іст.-археогр. інституту. — К., 1934. — С.227—249;
  • Помещичий город времен Речи Посполитой (Староконстантинов ХІV — ХVІІІ ст.): Автореф. // Изв. АН СССР. Сер. ист. и филос. — М., 1947. — Т.ІV. — С.183—185;
  • Упадок города Речи Посполитой: Староконстантинов в ХVІІІ в. // Вопросы истории. — 1947. — №8. — С.30—49;
  • Население предстепной Украины в ХVІ в. // Ист. зап. — М., 1950. — Т.32. — С.198—232;
  • Новый город западной Украины ХVІ в.: Основание Староконстантинова // Уч. зап. Ин-та славяноведения АН СССР. — 1951. — Т.3. — С.236—263;
  • Фольварки Вишневецкого ключа во второй половине ХVІІІ в. // Академику Б. Д. Грекову ко дню 70-летия. — М., 1952. — С.303—310;
  • Хозяйство фольварка на юге Волыни в ХVІІІ в. // Материалы по истории земледелия СССР. — М., 1952. — Т.1. — С.411—458;
  • Магнатское хозяйство на юге Волыни в ХVІІІ в. — М., 1955; Украина // Очерки истории СССР: Период феодализма. Конец ХV в. — начало ХVІІ в. — М., 1955. — С.710—735;
  • Украина и Белоруссия; Воссоединение Украины с Россией // Очерки истории СССР: Период феодализма. ХVІІ в. — М., 1955. — С.667—712 (у співавт.);
  • К изучению магнатских архивов Украины // Проблемы источниковедения. — М., 1956. — Т.5. — С.146—158; Правобережная Украина // Очерки истории СССР: Период феодализма. Россия во второй половине ХVІІІ в. — М., 1956. — С.593—600;
  • Украина накануне освободительной войны середины ХVІІ в.: Соц.-экон. предпосылкивойны. — М., 1959;
  • Опустошение и восстановление Правобережной Украины во второй пол. ХVІІ и начале ХVІІІ вв. // История СССР. — 1960. — №5. — С.148—158;
  • К вопросу о запустении и заселении украинских земель в ХVІ — начале ХVІІ вв. // Вопросы социально-экономической истории и источниковедения периода феодализма в России. — М., 1961. — С.40—42.

[ред.] Література

  • ЕУ. — 1955. — Т.1. — С.91;
  • А. И. Баранович: Некролог // История СССР. — 1961. — №5. — С.246;
  • О. І. Баранович: Некролог // УІЖ. — 1961. — №5. — С.173;
  • А. И. Баранович: Некролог // Вопросы истории. — 1961. — №8. — С.214;
  • Полонська-Василенко Н. Історична наука в Україні за совєтської доби та доля істориків // Збірник на пошану українських учених, знищених большевицькою Москвою. — Париж; Чікаго, 1962. — С.9, 63, 70, 284 (ЗНТШ. — Т.173);
  • Сарбей В. Г. // РЕІУ. — 1969. — Т.1. — С.109;
  • Швидько А. К. Вопросы социально-исторического развития Правобережной Украины 16—18 вв. в трудах А.И.Барановича // Некоторые вопросы отечественной историографии и источниковедения. — Днепропетровск, 1976. — Вып.3. — С.112—118;
  • УРЕ. — К., 1977. — Т.1. — С.353;
  • ЕU. — 1984. — Vol.I. — P.176—177;
  • Санцевич А. В., Комаренко Н. В. Развитие исторической науки в Академии Наук УССР, 1936—1986 гг. — К., 1986. — С.66;
  • Євтушок М. О. І. Баранович: учений, людина // Рад. Поділля. — 1992. — 12 лют.;

Історія АН України, 1918—1923: Док. і мат. — К., 1993. — С.515;

  • [Особова справа О. І. Барановича] / Публ. С. І. Білоконя // УІЖ. — 1996. — №5. — С.108—115;
  • Верба І., Юркова О. Київська історична школа М.Грушевського // Укр. історик. — 1996. — №1/4;
  • Юркова О. Дослідження О. І. Барановичем магнатського господарства Волині ХV——ХVІІІ ст. На терені науково-дослідчої кафедри історії України в Києві (1924—1930) // Там само. — С.314—318;
  • Ворончук І. // Українські архівісти. — К., 1999. — Вип.1. — С.37—40.

Галина Герасимова