Аптека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Апте́ка (грец. αποθηκη — комора) — мед.-сан. заклад, що виготовляє і відпускає ліки за рецептами, продає готові лікувальні засоби, які дозволено відпускати без рецепта, лікувальні мінеральні води, перев'язувальні матеріали, предмети догляду за хворими та інші мед. вироби.

[ред.] Генеза

Заклади типу аптек виникли в країнах стародавнього світу (Китай, Єгипет, Індія, Греція, Рим).

Вперше про аптеки в Росії згадується в л-рі 15 століття.

В Києві перша А. була відкрита 1715.

До Жовтн. перевороту в Україні були переважно приватні аптеки, які постачалися головним чином з-за кордону.

1919—20 в УРСР аптеки було націоналізовано.

К-сть аптек
за роками
Рік к-сть аптек
1913 1 067
1941 2 419
1945 1 843
1955 2 849
1958 3 007

За роки Рад. влади мережа А. в Україні збільшувалась (з 1 067 аптек в 1913 до 2 419 в 1941) Одночасно створювалась потужна медична промисловість. Під час тимчасової окупації України в період нім.-рад. війни нацистами було знищено 1 807 аптек, причому завдано збитків на 290 млн. крб. В післявоєнні роки кількість А. в УРСР щороку зростала: 1945 працювало 1 843 А., 1955 — 2 849, 1958 — 3 007. Крім госпрозрахункових А., які відпускають медикаменти за плату, при лікарнях працюють А. закритого типу (1958 таких А. в УРСР було 562). В УРСР А. підпорядковані Гол. аптечному управлінню М-ва охорони здоров'я.

[ред.] Література