Атаманюк Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Васи́ль Іва́нович Атаманю́к (*14 березня 1897, містечко Яблунів, нині смт Косівського району Івано-Франківської області1940, концтабір «Карлаг») — український письменник (поет, перекладач, літературознавець), політичний діяч. Псевдонім — В. Яблуненко.

Зміст

[ред.] Біографічні дані

Народився у бідній селянській родині. 1909—1915 навчався в Коломийській гімназії. Закінчив юридичний факультет Львівського університету.

У роки Першої світової війни служив в австрійській армії (від 1915). Був перекладачем у Пресбюро, згодом — у легіоні Українських Січових Стрільців.

1918—1920 мешкав у Катеринославі (нині Дніпропетровськ). Належав до партії боротьбистів. За Центральної Ради працював секретарем місцевої газети «Боротьба», завідувачем трудової школи.

1922 переїхав до Києва, прилучився до літературної організації «Західна Україна».

[ред.] Творчість

Перший друкований твір — вірш «Лист малого синка до батькв на війну» — з'явився 1915. Перша поетична збірка «Як сурми заграли до бою» (Відень, 1916) має антивоєнне спрямування. Вірші, оповідання, переклади та літературно-критичні статті друкував у газетах і журналах «Український пролетар», «Вісті», «Більшовик», «Пролетарська правда» та ін.

Згодом вийшли друком:

  • збірки поезій:
    • «Чари кохання» (1921),
    • «Хвилі життя» (1922),
    • «Жовтень» (1924),
    • «Дума про Степана Мельничука» (1924),
    • «Галичина» (1925),
    • «Зажурені флояри» (1928),
    • «За Збручем грози» (1930),
  • збірки оповідань:
    • «Тяжкі роки» (1930),
    • «Батіг і багнет» (1932),
    • «Крізь кривду і кров» (1932).

У цих збірках Атаманюк відобразив болі й страждання західноукраїнських селян в умовах польського гніту, наростання революційних настроїв, духовну спорідненість західних і східних українців.

Як перекладач видав антологію «Нова єврейська поезія» (1923).

Упорядкував збірники:

  • «Сатира і гумор» (1926),
  • «Літературні пародії» (1927),
  • «Революційні пісні Західної України» (1928),
  • «Революційна поезія Західної України» (1930),
  • «Антологія західноукраїнської поезії» (т. 1-3, 1930—1931).

Писав Василь Атаманюк і твори для дітей.

[ред.] Арешт, ув'язнення, розстріл

Заарештовано 31 січня 1933 в Києві. В обвинувальному висновку органами ДПУ йому інкриміновано такий злочин:

«Атаманюк був одним із керівників київської організації УВО (Українська військова організація). З його ініціативи і під його керівництвом була створена в Києві організація галицьких письменників — «За плуг», перейменована в 1923 р. в «Західну Україну», що ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил».

Письменника звинувачували в тому, що він вів «активну контрреволюційну діяльність, спрямовану на повалення радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки».

Вимучений на допитах тортурами Атаманюк вимушено визнав себе винним і звів на себе й на деяких інших письменників наклеп.

1 жовтня 1933 «судовою трійкою» ДПУ УРСР засуджено на п'ять років ув'язнення. Перебуваючи в концтаборі «Карлаг», звернувся 1 березня 1935 із проханням про помилування до особливого уповноваженого НКВС в Москві. У листі писав; «Після арешту неймовірними зусиллями деяких слідчих, які знущалися наді мною, били, двадцять діб не дозволяли спати і лягати, заставляли безперервно бігати, загрожували різними тортурами і т. ін., помістили серед польських шпигунів. Мене довели до безвольного несвідомого стану, і я вимушений був зізнатися під диктування в неіснуючих злочинах».

Прохання про помилування надіслав і до Йосифа Сталіна (19 травня 1937) та Андрія Вишинського (29 травня 1937). Проте вони не полегшили його долі. Навпаки, Особлива трійка УНВС 9 жовтня 1937 винесла йому новий вирок: «Атаманюка-Яблуненка Василя Івановича розстріляти».

Реабілітовано посмертно (1965). Іменем Атаманюка названо одну з вулиць Коломиї.

[ред.] Література