Електроліз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Електро́ліз (від електро... і ...ліз) (рос. электролиз, англ. electrolysis, нім. Elektrolyse f) – розклад речовин (напр., води, розчинів кислот, лугів, розчинених або розплавлених солей тощо) постійним електричним струмом.

Е. полягає в електрохімічних процесах окиснення та відновлення на електродах. При Е. позитивно заряджені йони (катіони) рухаються до катода, на якому електрохімічно відновлюються. Негативно заряджені йони (аніони) рухаються до анода, де електрохімічно окиснюються. В результаті електролізу на електродах виділяються речовини в кількостях, пропорційних кількості пропущеного струму. Е. застосовується для одержання багатьох речовин (металів, водню, хлору та ін.), при гальваностегії (нанесенні металічних покриттів), гальванопластиці (відтворенні форми предметів), а також у хімічному аналізі (полярографія).

[ред.] Генеза

Відкриття електролізу стало можливим лише після створення Вольт батареї гальванічних елементів (1799).

У 1800 р. англійські дослідники Нікольсон і Карлейль відкрили електроліз: вони встановили, що під час проходження постійного струму у воді чи водних розчинах вода розкладається на водень і кисень. Пізніші дослідження були завершені у 1833 р. Майклом Фарадеєм у вигляді законів.

Виділення на електродах складових електроліту під час проходження струму в ньому називається електролізом.

[ред.] Література


  • Словник іншомовних слів. За ред. Мельничука