Кониський Олександр Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Олекса́ндр Я́кович Кони́ський (6(18).8.1836 - 29.11(12.12).1900) — український перекладач, письменник, лексикограф, педагог, громадський діяч ліберального напряму. Літ. псевд. О. Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин та ін.

Н. у с. Переходівка (тепер Ніжинського району Чернігівської обл.). Друкуватися почав у «Черниговском Листке» (1858). К. вів велику і різноманітну громадську роботу. У Полтаві, де він служив, організував недільні школи, писав для них підручники. В пресі опублікував ряд статей на церковні теми. Брав участь у роботі київської Громади, організовував недільні школи. Як член київської міської ради домагався введення у школах української мови. К. налагоджував зв'язки з українськими діячами у Галичині. У зв'язку з переслідуванням царизмом українських діячів (1863), К. був висланий у Вологду, а потім — Тотьму. З 1865 жив за кордоном. Тісно зійшовся з національними українськими діячами Галичини. У 1872 повернувся до Києва, де працював у «Киевском Телеграфе». К. був одним з фундаторів Літературного Товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873), а пізніше — ініціатором перетворення його у Наукове Товариство ім. Т. Шевченка. Літературну діяльність почав у 1858. У поезіях, повістях, драмах, опові­даннях обстоював українську національну ідею, проголошував теорію малих діл. Автор популярних поезій: «Я не боюсь тюрми і ката», «На похорони Т. Шевченка», ін. В оповіданнях К. піднімає проблему соціального й національного гноблення України у царській Росії («Півнів празник», «Млин», «Спокуслива нива»), народного побуту («Хвора душа», «Старці», «За кригою»). В повістях «Семен Жук і його родичі» та «Юрій Ґоровенко» подав образи українських національних інтелігентів, просвітян-культурників. Помер у Києві. К. — автор ґрунтовної біографії Шевченка, яка не втратила свого значення і нині: «Тарас Шевченко — Грушівський». Хроніка його життя», т. 1-2 (1818-1902). Для недільних шкіл К. видав популярні книжки й підручники («Українські прописи» (1862), «Арифметика, або щотриця» (1863), «Перша граматика, або читання» (1863). Від кін. 1920-х рр. твори К. в СРСР знаходились під забороною (за вийнятком кількох поезій), а радянське літературознавство відносило К. до «націоналістів».

Брав участь в організації недільних шкіл у Полтаві. Домагався введення в школах української мови. У 1861 р. засланий на північ. Із 1865 р. жив за кордоном. Був одним з фундаторів Наукового товариства ім. Шевченка.




Олекса́ндр Кони́ський (18361900) — письменник (псевдоніми Верниволя, Перебендя, Горовенко Ф., Хуторний О. та багато ін.), публіцист, громадський діяч. Родом з Чернігівщини. Друкуватися почав в «Черниговском листке» (1858). Займався організацією недільних шкіл, писав для них підручники. Як член міської Ради Києва домагався впровадження української мови в шкільництві. У 1863 р. засланий на північ. З 1865 р. за кордоном, зблизився з громадськими діячами Галичини. Повернувся до Києва і працював у «Киевском телеграфе». Був одним із фундаторів Товариства імені Шевченка у Львові (1873), а потім ініціатором його реорганізації в Наукове (1892). Автор багатьох літературних творів, гімну «Боже великий єдиний, нам Україну храни», ґрунтовної біографії Шевченка «Тарас Шевченко—Грушівський, хроніка його життя». Т. 1—2 (1898—1902), що не втратила свого значення до наших днів. Був людиною величезної енергії і оптимізму, віри у відродження українського народу.


Персоналії Це незавершена стаття про персоналії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Іншими мовами