Мацинський Іван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Іван Мацинський (9 квітня 1922-1987) — український поет та перекладач зі Словаччини.

Народився Іван Мацинський у містечку Меджилабірці на Східній Словаччині в родині залізничника. Навчався в Руській учительській семінарії у Пряшеві, Вищій школі суспільних наук у Празі та на філософському факультеті Університету ім. П.Шафарика у Пряшеві. Спочатку писав російською мовою, але під впливом української літератури перейшов на українську мову. Працював директором Українського національного театру, завідував Відділом української літератури Словацького педагогічного видавництва у Пряшеві. Був одним з організаторів журналу “Дукля” та Української секції Спілки письменників Словаччини, яку довший час очолював. Активно працював в громадсько-культурному житті українців Пряшівщини. Автор шести поетичних збірок, прозових творів і наукових досліджень з карпатоукраїнської літератури, перекладів із словацької та чеської мов.

УКРАЇНСЬКА МОВА (уривок)

   З “Кобзаря” - у світ вікно,
   із “Русалки Дністрової”
   ще й сьогодні п’єм вино.
   Дивна п’янкість браги тої
   стала любою давно,
   і Шевченко, і Шашкевич
   біля рідного села
   це не шепіт комишевий
   і не лепет кришталевий
   заростів та джерела.
   Це їх слово, слово, слово,
   що запліднює пісні:
   наче бджоли клопітні,
   ті слова в погожі дні
   облітають гарячково
   луки й обшири земні.
   Звідусюди чуть нові
   ще незнані співи досі,
   бо земля, хребти її -
   пелюстки в чудовій рожі.