Амур (ріка)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Амур | |
---|---|
Довжина | 4 440 км |
Площа басейну | 1 855 тис. км2 |
Ріка Аму́р — (кит. 黑龍江, Хейлун-цзян, «Ріка чорного дракона»; мон. Хара-Мурэн, «Чорна ріка»; ман. Sahaliyan Ula, «Чорна ріка»; рос. Амур;) — 8-ма за довжино ріка Землі, що протікає на кордоні Російської федерації, КНР та Монголії. Утворюється злиттям рік Аргунь і Шилка, впадає в Амурський лиман Охотського моря.
Гирло в районі Ніколаєвська має ширину 16 км.
Довжина від витоку Аргуні — 4 440 км
Площа басейну — 1 855 тис. км2
По ріці проходить кордон Росії та Китаю.
Головні притоки: Сунґарі, Уссурі (праві), Зея, Бурея (ліві)
Підживлюється мусонними дощами (великі повені — 1897, 1928, 1956)
Найбільші міста на Амурі: Благовіщенськ, Хабаровськ, Комсомольськ-на-Амурі, Ніколаєвськ-на-Амурі.
УРЕ:
(монг. амур — спокійний, величний, кит. назва Хейлунцзян—ріка Чорного Дракона) — одна з найбільших річок СРСР та світу. Утворюється від злиття річок Шилки та Аргуні. Довжина власне А. 2846 км. Від витоків р. Онону довжина річкової системи А.— 4350 км (4-е місце в СРСР, 10-е місце у світі), площа басейну—1843 тис. км2 (4-е місце у СРСР, 12-е в світі). Через Амурський лиман А. впадає у Татарську протоку, що з'єднує Охотське та Японське моря. Має до 200 приток. Басейн А. асиметричний; до впадіння Сунгарі лівобережна частина у кілька разів більша від правобережної.
Найбільші притоки: ліві —Зея (1208 км), Бурея (623 км), Тунгуска (802 км), Амгунь (665 км); праві— Сунгарі (2110 км), Уссурі (588 км).
За гідрографічними особливостями А. поділяють на 3 частини. Верхня частина до гирла р. Зеї (до м. Благовєщенська, довжина 897 км) має гірський характер. А. тече переважно поміж високими скелястими берегами в горах Вел. Хінгану, що поступово відходять від ріки. У серед, частині (1003 км — від Благовєщенська до Хабаровська) А. тече Зейсько-Буреїнською рівниною. Течія спокійна, у руслі багато островів; береги то високі, круті, то низькі, пологі. Нижче гирла Буреї А. прорізує Буреїнський хребет та М. Хінган, протікає вузькою долиною. Від с. Катерино-Нікольського А. виходить з гір і далі до Хабаровська течо широкою Амуро-Сунгарійською рівниною. Береги тут переважно низькі, пологі. Ширина русла—1 км і більше. У нижній частині (бл. 950 км) А.—могутня ріка, шириною 1—2 км, тече Нижньо-Амурською низиною, що має багато озер, з'єднаних з А. протоками. Живлення переважно дощове. Влітку та восени звичайно буває декілька поводей. Весняна повідь незначна через малі снігові запаси. Пересічна річна витрата води А. в гирлі 11 000 м3/сек, що дає стік води за рік 347 км3. Льодостав з початку листопада до поч. травня у верхів'ях та з кінця грудня до кін. квітня в пониззі. Каламутність А. порядку 105—1102 г/м3. За хім. складом вода А. належить до гідрокарбонатного класу і має малу мінералізацію. А. багатий на рибу. Видова різноманітність риб А.(99) ставить його на перше місце серед річок СРСР. Основні промислові риби — лососеві (кета, горбуша— бл. 50% річного улову на А.), коропові (карась, сазан, товстолоб, верхогляд), амурський сом і щука. А. судноплавний на 3212 км, це— головна водна магістраль Далекого Сходу СРСР. Основні пристані: Благовєщенськ, Хабаровськ, Комсомольськ на Амурі, Ніколаєвськ на Амурі. Вздовж А. на протязі 900 км тягнеться держ. кордон СРСР з Китаєм.
Освоєння А. росіянами почалося з 1644— 51 (походи загонів Пояркова та Хабарова). Найвідомішим дослідником А. був Г. І. Невельський (Амурська експедиція 1849—55). Вчені СРСР і Китаю тепер розробляють плани комплексного освоєння А. як транспортної артерії та джерела гідроенергії.