Безбородько Олександр Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Портрет Олександра Безбородька роботи Йогана Бабтиста Лампі старшого
Портрет Олександра Безбородька роботи Йогана Бабтиста Лампі старшого

Безбородько Олександр Андрійович (25 березня 1747 - 17 квітня 1799) - козацький полковник, член Російської Академії, почесний член Академії Мистецтв, царський сенатор, світліший князь Російської імперії, канцлер уряду Катерини II.

Народився 25 березня (14 березня ст. ст.) 1747 року в колишній гетьманській столиці - стародавньому українському місті Глухові у сiм'ї генерального писаря малороciйського казачого вiйська.

  • 1765 р. закінчив навчання в Києво-Могилянській академії
  • 1765 - 1772 рр. був бунчуковий товариш
  • 1767 -1768 рр. - член Генерального суду
  • Брав участь у російсько-турецькій війні 1768 - 1773 рр., де командував різними українськими полками, які входили до складу армії генерал-губернатора України П. О. Рум’янцева.
  • В переговорах, що закінчились підписанням у 1774 році Кючук-Кайнарджийського миру, Олександр Безбородько виявив виняткові дипломатичні здібності й домігся відмови Туреччини від її прав на Крим та Кубань
  • В листопаді 1780 р. був зарахований до Колегії іноземних справ
  • У жовтні 1784 року Безбородько був обраний членом Росiйської академії
  • у 1786 році отримав титул графа i був призначений членом Ради Її Імператорської Величності
  • З кінця 1780-х років був щоденним доповідачем Катерини II з усіх найважливіших питань
  • В кінці 1791 року Безбородько уклав з Туреччиною так званий Ясський мирний договір. За цим договором Туреччина відмовилась на користь Росії від земель між Бугом та Дніпром. За укладення Ясського мирного договору отримав найвищу нагороду Росії - орден Андрiя Первозванного
  • В квітні 1797 року Павло I надав Безбородьковi титул найсвітлішого князя Росiйської імперії і призначив його на найвищу державну посаду - канцлером. Безбородько мав великий вплив на Павла I i домігся від нього відновлення на УкраїНі Генерального суду й деяких інших установ Гетьманщини, скасованих Катериною II.

Безбородько зробив значний внесок i в розвиток культури своєї Батькiвщини. Кохаючись в українській історії, він склав повний список гетьманів України, генеральних суддів і підскарбіїв, генеральних осавулів, писарів, хорунжих, а також полковників дев'яти українських полків, які становили військо гетьмана. Він наводить близько трьохсот прізвищ людей, яи входили до вищих військових та цивільних органів управління України, даючи деяким з них короткі, але влучні характеристики. Ним зібрана унікальна колекція картин, бронзи й фарфору, яка, за відгуками сучасників, свідчила про витончений смак власника. На жаль, зараз більшість картин Безбородька перебуває в Росії в Ермітажі та Російському музеї Петербурга.

В 1805-1817 рр. на надані ним кошти в старовинному полковому місті Нiжині був заснований ліцей, пізніше перетворений на гімназію, а ще пізніше на історико-філологічний інститут ім. князя О. Безбородька (нині педінститут).

Олександр Безбородько помер 17 квітня (6 квітня ст. ст.) 1799 року і був похований в Олександро-Невській лаврі в Петербурзі.

Іншими мовами