Елісій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ЕЛІ́СІЙ, Елі́зій, Елі́зіум, Єлісе́йські поля́ (гр. Еіуsion pedion, лат. Elysium) — частина потойбічного світу, де перебувають душі блаженних і праведників; чудесна країна вічної весни на крайньому заході землі, де немає хвороб, страждань, де панує вічний мир. Е. уперше згадується в «Одіссеї » (IV, 563); там царює ясноволосий Радамант; туди після смерті мав переселитись Менелай як зять Зевса. Уявлення про Е. виникло, мабуть, під впливом єгипетської релігії і злилося з уявленням про «острови блаженних». Сюди слід віднести уявлення про острів Левку, де насолоджуються безсмертям Ахіллес та інші герої. У Гесіода (Роботи, 167 і наст.) на островах блаженних перебувають усі герої, що брали участь у славнозвісних війнах античності. Ці острови надзвичайно родючі, править на них Кронос. Цікавий розвиток поняття про острови блаженних знаходимо в Піндара, де воно підноситься до ступеня поняття про потойбічну нагороду, і в Платона, у якого справжнього мудреця відсилають до Радаманта на острів блаженних. Багато рис з міфа про Е. використало християнство, створюючи картину раю.

В поезії Е., Єлісейські поля часто є синонімами царства краси, спокою, щастя. «Піти (вирушити) на єлісейські поля» переносно означає «померти».


[ред.] Література