Дрофань Анатолій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Дрофа́нь Анато́лій Па́влович (17 листопада 1919, містечко Ічня, тепер місто Чергігівської області25 травня 1988, Київ) — український письменник. Член Спілки письменників України від 1958.

Народився в родині залізничника. 1935 закінчив Ічнянську семирічну школу, після чого продовжив освіту на робітничому факультеті при Ніжинському педагогічному інституті. 1938 вступив на філологічний факультет Київського університету. У зв'язку з війною закінчив його тільки 1945.

Працював у редакціях республіканських газет «Молодь України», «Колгоспне село» та журналі «Україна».

Друкувався з 1945. Першу книжку видав 1956.

З російської мови переклав низку творів Віталія Біанкі, Михайла Алексєєва.

Окремі твори Дрофаня перекладено російською, білоруською, казахською, німецькою мовами.

[ред.] Основні видання

  • Збірка оповідань для дітей середнього шкільного віку «Журка із Сонцеграда» (1956).
  • Збірка сатиричних оповідань «Іменини» (1957).
  • Книжка для дітей «Про барона, Мавру і мале вушко» (1959).
  • Документальна повість «Коли ми красиві» (1962).
  • Збірка оповідань «Троянди» (1963).
  • Книжка для дітей «Коли я виросту» (1963).
  • Книжка для дітей «Янехо» (1965).
  • Збірка оповідань «Альбіон» (1967).
  • Збірка оповідань «Земля для квітів» (1968).
  • Повість «У кожному камені — іскра» (1971).
  • Книжка для дітей «Загадка старої дзвіниці» (1971).
  • Повість «Біла криниця» (1975).
  • Історичний роман із часів гайдамаччини «Таїна голубого палацу» (1978).
  • Збірка оповідань «Сонцелюби» (1979).
  • Історико-біографічний роман «Буремна тиша» (1984) — про Степана Васильченка.

[ред.] Література

  • Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 136—137.
  • Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 78.
  • Міщенко Д. О. Дрофань Анатолій Павлович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 114.