Демідов Сан-Донато Павло Павлович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Павло́ Па́влович Демі́дов Сан-Дона́то (1839—1885 рр.) — київський міський голова у 1871-74 рр.
Павло Демідов народився у 1839 році у Веймарі (Німеччина), здобув домашню освіту, у 1856-60 рр. навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету, захистив кандидатську дисертацію. Перебував на дипломатичній службі у Відні та Парижі. Після раптової смерті дружини (від пологів) повернувся до Росії, був радником губернського правління у Кам'янці-Подільському, а у 1871 році став київським міським головою.
Саме у той час, коли Демідов займав цю посаду у його житті трапилися чи не найвизначніші події: 21 травня 1871 року він одружився вдруге (з княжною Оленою Трубецькою) і отримав чин придворного єґермейстера, а 2 липня 1872 року успадкував від бездітного дядька Анатолія Демідова титул італійського князя Сан-Донато (на який, проте, мав право лише за кордоном). У Києві жив у власній садибі на Бібіковському бульварі (сучасний бульвар Шевченка). Сприяв будівництву нового будинку Міської думи. На кошти Демідова діяло Перше реальне училище, опікувався він Подільською чоловічою та Подільською жіночою гімназіями, Олександрівським ремісничим училищем, Музичною школою.
У 1874 році міг бути обраний на другий термін, але балотуватися відмовився і поїхав до свого князівства. Тим не менш, Демідову судилося ще раз повернутися до Києва — у статусі уповноваженого Червоного Хреста під час російсько-турецької війни 1877-78 рр. У Києві колишнього голову зустріли з пошаною, і він довів, що заслуговує на це: не обмежуючись державними субсидіями, допомогав пораненим солдатам з особистих коштів. Помер у 1885 році Італії.
[ред.] Джерела інформації
- Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року.