Доменна система імен
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Доменна система імен (Domain Name System ,DNS) -
Кожен комп’ютер в Інтернет має свою власну унікальну адресу – число, яке складається з чотирьох байт. Оскільки запам'ятовування десятків чи навіть сотень – не досить приємна процедура, то всі (чи майже всі) машини мають імена, запам’ятати які (особливо якщо знати правила утворення імен) значно легше.
Вся система імен в Інтернет - ієрархічна. Це зроблено для того, щоб підтримувати одне централізоване джерело, а роздати владу на місця.
Познайомимося з правилами формування імен більш детально.
Повне доменне (від англ. domain) ім'я машини (FQDN, Fully Qualified Domain Name) можна розбити на дві частини – ім'я області-домена та власне ім'я машини. Наприклад, m30.ziet.zhitomir.ua – повна доменне ім’я машини m30, яка знаходиться у домені ziet.zhitomir.ua.
За порядок в доменах, як правило, відповідає певний комп’ютер, користувачі-адміністратори якого слідкують за тим, щоб не було, наприклад, різних машин з однаковими ІР-адресами. Наприклад, відповідальність за область-домен ziet.zhitomir.ua покладається на машину alpha.ziet.zhitomir.ua Ця влада делегується зверху вниз від машини ns.lucky.net, яка відповідає за домен zhitomir.ua. В свою чергу, відповідальність за область ua делегована машині зверху від так званих кореневих серверів (root server).
Всю цю систему можна уявити у вигляді перевернутого дерева. Нижче наведений список імен доменів верхнього рівня (далеко не повний). Повний список географічних областей, в основному, відповідає двобуквеним ISO-кодам країн і його можна знайти, наприклад, на WWW-сервері (http://www.isoc.org).
Необхідно розрізняти доменне ім'я, та поштову адресу. В поштовій адресі повинен бути знак “@”, якій розділяє поштову адресу на доменне ім'я, та ім'я поштової скриньки.
Коли мережа Інтернет була молода та невелика, таблиці відповідності імен та адрес зберігалися у звичайному текстовому файлі, який періодично просто розсилався всім учасникам електронною поштою. Після того, які кількість машин значно збільшилася, така схема перестала ефективно працювати і програмісти університету штату Каліфорнія в Берклі спроектували і написали програму BIND (Berkeley Internet Name Domain), яка відповідає на запити машин користувачів, які стосувалися імен та ІР-адресу.
Служба імен DNS (Domain Name System) – це розподілена база даних доволі простої структури. Для початкового знайомства можна вважати, що це кілька таблиць, у яких записано:
- яку ІР-адресу має машина з певним іменем;
- яке ім’я має машина з визначеною адресою;
- що це за комп’ютер і яка операційна система встановлена на ньому;
- куди потрібно направляти електронну пошту для користувачів цієї машини;
- які псевдоніми є у даної машини.
Для прикладу розглянемо випадок, коли користувач посилає пошту з машини polesye.zhitomir.ua користувачу за адресою rozhik@ziet.zhitomir.ua (знак “@” носить назву commercial “at” sign). При встановленні на машину протоколів TCP/IP системний адміністратор вказує ІР-адресу комп’ютера – найближчого серверу імен. Поштова програма подає цьому найближчому серверу запит: “Куди посилати пошту для ziet.zhitomir.ua” Якщо найближчий сервер не може відповісти, то він, в свою чергу, посилає запит до більш “старшого” серверу. Нарешті, стає зрозумілим, що всю пошту для області ziet.zhitomir.ua необхідно відправляти на машину alpha.ziet.zhitomir.ua або relay2.lucky.net. Разом з цим відповіді містять ще адресу цієї машини. Поштова програма зв’язується з цим комп'ютером (використовуючи не ім'я, а адресу) та передає йому пошту. Всі ці переговори та відправка пошти, як правило, відбувається протягом кількох секунд і користувач не помічає цього. Якщо машина ziet.zhitomir.ua недоступна то тоді пошта на час, в якій неможливо зв'язатися з машиною ziet.zhitomir.ua (наприклад під час профілактики каналу зв'язку) жде своєї черги на пересилку на машині relay2.lucky.net.
Це типова для Internet-програм поведінка. Як правило, поштові програми подають доволі багато запитів службі DNS, і ці питання доволі складні. У більшості випадків у програмах користувачів намагаються дізнатися лише одне – яка ІР-адреса у машини з відповідним іменем. Зрозуміло, що всередині цієї системи імен існує маса нюансів, правил та хитрощів. Більш докладніше з ними можна ознайомитися в описах стандартів Internet або в спеціальних книгах.