Конфуцій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Конфуцій
Конфуцій

Конфу́цій (孔子 — Кун-цзи чи 孔夫子 — Кун Фу-цзи, латинською: Confucius; *551 до Р.Х. — † 479 до Р.Х.) — давньокитайський філософ дрібношляхетського роду, засновник конфуціанства. Добре освічений самоук, він намагався покращити людину і людське суспільство на основі традиційних цінностей. Але його впливи на людей були мінімальні і він подався у мандри з метою просвітництва. Своє вчення він виклав у творах, яке досі є каноном конфуціанства. Відповідно до нього праведне життя і особливо справедливе правління базуються на 5-ти «відносинах» — між правителем і урядовцем, між чоловіком і жінкою, між батьком і сином, старшим і молодшим братами, між друзями. Центральна роль належить родині як взірцю державного устрою. Вчення Конфуція набуло визнання лише через 200 років ро його смерті.

«Літературний збірник Конфуція», компіляція його вчення, був опублікований після його смерті. Через 300 років після смерті філософа його вчення було прийнято як доктрину китайської держави. Основні погляди викладені в книзі «Лунь юй» («Бесіди і судження»).

[ред.] Посилання

Конфуцій. Велике вчення.