Анна Комніна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
А́нна Комніна́ (грец. Άννα Κομνηνή) (1 грудня 1083—†1153) — візантійська принцеса, старша дочка імператора Візантії Олексія I Комніна і Ірини Дукени. Одна з перших жінок-істориків.
У дитинстві Анна була обручена з Костянтином Дукой, сином і співправителем імператора Михайла VII Дуки і Марії Багратіоні, своїм далеким родичем. Передбачалося, що після смерті Олексія Костянтин успадкує престол Візантії, проте після того, як у імператора народився син Іоанн, необхідність в цьому політичному альянсі відпала, Костянтин був позбавлений всіх привілеїв, а Анна у віці 14 років вийшла заміж за кесаря Никифора Вріеннія. Анна після смерті отця (1118) брала участь в змові з метою усунення від влади свого брата Іоанна. За це була вислана в монастир. У 1137 р. після смерті чоловіка Анна продовжила історичну працю Никифора Вріеннія «Історичні записки».
Авторка «Олексіади», історичного оповідання про епоху правління у 1081—1118 рр. свого отця, Олексія Комніна. «Олексіада» є одним з найбільш відомих джерел по історії Візантії часів Хрестових походів.
[ред.] Шлюби і діти
У шлюбі з кесарем Нікіфором Врієннієм народила декількох дітей, зокрема:
- Олексій Вріенній Комнін (біля 1102 — між 1161 і 1167)
- Іоанн Дука (біля 1103 — не раніше 1173)
- Ірина II Дукена (біля 1105 — ?)
- Марія Вріенна Комніна (1107 — ?)
[ред.] Посилання
Візантійська імперія • Історичний Портал |
Візантійські імператори | Візантійська імперія Константинополь | Константинопольський патріархат | Фема |