Англійська буржуазна революція 17 століття
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Англі́йська буржуа́зна револю́ція 17 столі́ття революція 1640—60, яка привела до перемоги капіталістичного ладу в Англії; одна з перших буржуазних революцій. В 16 і на початку 17 ст. в Англії відносно швидко розвивався капіталістичний спосіб виробництва, зміцнювались економіч. позиції буржуазії і т. з. «нового дворянства», що стало на шлях капіталістич. підприємницької діяльності. Одночасно йшов процес масового обезземелення селянства.
Зміст |
[ред.] Суперечності
Економіч. розвиток призвів до загострення суперечностей між буржуазією і новим дворянством, з одного боку, і монархією та феод. дворянством — з другого.
Особливо гострого характеру ці суперечності набрали при Стюартах — Якові І (1603—25) і Карлі І (1625—49). Незадоволення буржуазії феод.-абсолютистськими порядками проявилось у русі пуритан і парламентській опозиції.
1629 Карл І, незадоволений опозицією парламенту, розпустив його і 11 років правив країною як самодержець. В 1640, потребуючи грошей для провадження війни проти Шотландії, король скликав парламент (Довгий парламент, 1640—53), що став органом бурж. революції.
В 1641 парламент змусив короля усунути від влади найактивніших прихильників абсолютизму, ліквідував надзвичайні королівські й церковні суди, скасував податки, запроваджені без згоди парламенту королівським урядом, ухвалив постанову про обов'язкове скликання парламенту кожні три роки і позбавив короля права самовільно розпускати парламент. Карл І, підтриманий феод. дворянством і англіканською церквою, в серпні 1642 став на шлях збройної боротьби проти парламенту.
Почалася перша громадянська війна.
[ред.] Громадянська війна
На чолі парламентської армії в перші роки війни стояли представники правого крила парламенту, не схильні до повного розриву з королем. Армія мала відносно слабу кавалерію, не було регулярного централізованого постачання військам продовольства і амуніції. У зв'язку з цим армія парламенту зазнавала поразок.
На початку 1645 командування армією парламенту перейшло до представників серед. верств буржуазії і нового дворянства — т. з. індепендентів, прихильників рішучої боротьби з королем, їх лідер Кромвель реорганізував армію, зробивши загони селян і міської бідноти її основною ударною силою.
Влітку 1645 військо Кромвеля в битві під Нейзбі 1645 вщент розгромило королівську армію. Ця битва визначила дальший хід громад. війни. Карл І, який 1646 втік до Шотландії, був виданий парламенту.
В 1648 Карл І зробив спробу знову розпочати громад. війну, але й на цей раз перемогла революц. армія.
[ред.] Довгий парламент
За час війни Довгий парламент видав ряд законів в інтересах буржуазії і нового дворянства.
Закон про скасування «рицарського держання» (1646) перетворив феодальну власність дворян на приватну капіталістичну власність. Селяни, однак, не звільнились від феод. повинностей. В боротьбі з роялістами Кромвель спирався на революц. маси. Під їх тиском він мусив задовольнити деякі вимоги представників дрібної буржуазії — левелерів («урівнювачів»), які вимагали встановлення бурж. республіки і запровадження широкого виборчого права.
30 січня 1649 було страчено Карла І, в лютому ліквідовано палату лордів, а в травні 1649 Англію було проголошено республікою. Дуже скоро після цього Кромвель розправився з левелерами. На поч. 50-х рр. 17 ст. він розгромив народні повстання в Ірландії і Шотландії.
В 1653 буржуазія і нове дворянство встановили військ. диктатуру Кромвеля, покликану придушити народні заворушення і не допустити реставрації феод. ладу. 1658 Кромвель помер.
Буржуазія і нове дворянство, налякані зростанням селянсько-плебейського руху, 1660 реставрували монархію Стюартів. Спроби Стюартів Карла II [1660—85] і особливо Якова II (1685—88] відновити в Англії дореволюц. порядки зустріли рішучий опір парламентської опозиції, очолюваної вігами. 1688—89 парламент здійснив держ. переворот (т. з. «Славну революцію»), закликавши на англ. престол штатгальтера Нідерландів Вільгельма Оранського. При владі в Англії стали великі землевласники і капіталісти.
[ред.] Чинники
Вирішальну роль в Англійській буржуазній революції відіграли селянство і трудящі маси міського населення. Але наслідками революції скористалися буржуазія і нове дворянство. Трудящі не поліпшили свого матеріального становища.
[ред.] Наслідки
Після А. б. р. прискорився процес розорення і обезземелення англ. селянства.
Проте А. б. р. була великим прогресивним фактором в історії. Це був початок загального краху феодалізму в Європі. Англійська буржуазна революція покінчила з феодально абсолютистським устроєм і привела до перемоги прогресивного на той час буржуазного ладу в Англії. Визволені продуктивні сили країни дістали широкий простір для свого розвитку. Буржуазні відносини, які встановилися після неї, поширилися на пн.-амер. колонії.
Англійська буржуазна революція висунула Англію далеко вперед в економіч. і політич. відношенні в порівнянні з іншими європ. державами.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Маркс К. Капітал, т. 1 [розд. 24]. К., 1954;
- Маркс К. и Энгельс Ф. Рецензия на книгу Гизо «Почему удалась английская революция?». В кн.: Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения, т. 7. М., 1956;
- Нова історія, т. 1. К., 1952;
- Лавровский В. М., Барг М. А. Английская буржуазная революция. М., 1958.