Бобинський Василь Петрович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Васи́ль Петро́вич Боби́нський (11 березня 1898, м. Кристинопіль Львівського воєводства, нині Червоноград Львівської області — 2 січня 1938) — український поет, перекладач.
[ред.] Біографія
Навчався у гімназіях Львова та Відня. Учасник воєнних дій 1918—1920. 1920 у Червоній Українській Галицькій Армії (ЧУГА). Від 1923 працював у нелегальній комуністичній пресі Західної України. Видавав літературний тижневик «Світло» (1925—1927), був видавцем і редактором журналу «Вікна» (1927—1930). Одмн з організаторів групи революційних письменників «Горно».
Зазнав переслідувань польської влади. 1927 у польській в'язниці написав поему «Смерть Франка», яку було відзначено премією Народного комісаріату освіти УСРР напередодні 10-ої річниці подій жовтня 1917.
Від 1930 жив у Радянській Україні. Був членом літературної організації «Західна Україна» та ВУСПП. Заарештовано НКВС 1933 як члена УВО і 1934 засуджено до трьох років концтаборів. Працював на будівництві каналу Волга — Москва. 1937 знову заарештовано. Розстріляно. Реабілітовано 1956.
[ред.] Творчість
Одним із перших серед українських поетів виступив у жанрі еротичної поезії. Це вінок сонетів «Ніч кохання» (написано 1921—1922, а 1923 видано окремою книжкою у львівському видавництві «Молочний шлях»).
[ред.] Література
- Довгалюк П. М. Бобинський Василь Петрович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 199.
- Олійник О. І. Бобинський Василь Петрович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 3. — К., 2004. — С. 92.
- Дубина Микола. Слово поета бореться // Бобинський Василь. Поезії. — К., 1986. — С. 5—34.