Володимир-Іван Василькович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Володимир-Іван Василькович (? - 10 грудня 1288) — син Василька Романовича, князь волинський. До заняття ним Волинського князівства після смерті батька літописи відзначають участь його в походах на литовців та поляків і шлюб із князівною брянською Ольгою Романівною. У 1269 році помер Василько Романович, і Володимир-Іван зайняв його місце. У 1273 р. він воював з ятвягами, яких примусив просити миру. У 1274 році Володимир змушений був воювати з литовським князем Тройденом, що розоряв володимирські волості, помщаючись Володимиру, за словами літописця, за те, що батько його убив трьох братів Тройдена. Через деякий час вороги примирилися. Однак у наступному році ця мирна угода була порушена проти волі російських князів. До Володимира та його двоюрідного брата Лева галицького без будь-якого прохання з їх боку хан Ногай надіслав своє військо для війни з Литвою. Володимир-Іван змушений був виступити до Новогрудка. Так як в Бересті (Брест) він довідався, що татари вже там, то за нарадою зі своїми союзниками, князем луцьким Мстиславом та Юрієм Львовичем, він пішов до Городні (Гродно). Мстислав та Юрій таємно від Володимира вступили в бій з литовцями, взяли в полон їхнього воєводу та бояр. Володимир сильно обурювався на цих князів за їхнє легкодумство, але поправив їхню помилку взяттям фортечної вежі перед воротами Городні, чим примусив жителів склонитися до миру. У наступному році (1280) проти свого бажання, "татарскою неволею", Володимир змушений був допомагати Леву Даниловичу, що хотів зайняти польський престол, у війні його з Лешком Чорним. У 1282 р. Ногай та Телебуга зажадали, щоб Володимир разом з іншими князями йшов на угорців. Володимир за станом здоров'я залишився вдома, а військо своє послав з Юрієм Львовичем. Під час цього походу Болеслав мазовецький нападав на Галицкую область, і Лев Данилович, повернувшись з угорського походу, запропонував Володимиру підняти на Болеслава Литву. Війська литовське та володимирське здобули повну перемогу над поляками. У наступному 1283 р. за вимогою Телебуги Володимир-Іван знову повинен був йти на поляків, але незабаром відступив. Він вже був хворий: у нього гнила нижня частина обличчя. Не маючи дітей й не люблячи Лева за його жорстокість та властолюбство, а сина його Юрія — за лукавство й інтриги, Володимир хотів віддати свою волость Мстиславу Даниловичу луцькому, котрого покликав до себе й учинив з ним ряду: йому віддавав він князівство, а "милій дружині своїй" й названій дочці Ізяславі м. Кобрин; зобов'язав Мстислава не кривдити княгиню свою й Изяславу, не видавати без згоди княгині її заміж. 10 грудня 1288 (1289) Володимир-Іван Василькович помер.