Магнітна сприйнятливість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Магнітна сприйнятливість (найчастіше позначається χm) характеризує здатність речовини намагнічуватись під дією зовнішнього магнітного поля:

\mathbf{M} = \chi_m \mathbf{H}

де

\mathbf{H} - вектор напруженості магнітного поля;
\mathbf{M} - вектор намагніченості середовища.

(Наведена формула справедлива лише у випадку статичного (постійнго у часі) магітного поля у середовищах, що не мають властивості магнітного гістерезису).


У залежності від значення магнітної сприйнятливості речовини класифікуються наступним чином:

При χm < 0 — речовина є діамагентиком
При χm > 0 — речовина є папрамагентиком
При χm > > 1 — речовина є феромагентиком.

Магнітна сприйнятливість пов'язана з магнітною проникністю:

μr = 1 + χm.

В анізотропних середовищах магнітна сприйнятливість є тензорною величиною, внаслідок чого вектори напруженості магнітного поля та намагніченості середовища можуть бути неколінеарними.