Коефіцієнт поглинання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Коефіціє́нт поглина́ння — це відношення інтенсивності поглиненого випромінювання до випромінювання, що падає на поверхню.

Прийняте позначення - α. Кефіцієнт поглинання вимірюється в обернених сантиметрах.

Кефіцієнт поглинання може характеризувати затухання випромінювання будь-якого роду, наприклад, світла чи звуку.

[ред.] Математичне формулювання

При розпосюдженні світла в середовищі, енергія поглинута в тонкому шарі пропорційна інтенсивності випромінювання I, яка падає на цей шар, і товщині шару dx. Таким чином інтенсивність випромінювання зменшується на величину

dI = − αIdx,

Розв'язок даного рівняння записується у вигляді

I(x) = I0e − αx,

де I(x) - інтенсивність випромінювання на глибині x, а I0 - інтенсивність випромінювання на поверхні.

Коефіцієнт поглинання залежить від частоти. Особливо сильне поглинання на частотах, які відповідають характерним частотам процесів, які відбуваються в середовищі.

[ред.] Поглинання світла різними поверхнями

Чорні матові поверхні поглинають майже все випромінювання, тоді як білі майже нічого не поглинають. Наприклад, коефіцієнт поглинання чистого скла — 2—4%, білого матового пластику — 10—20%. [1]

[ред.] Див. також

Альбедо

Стала Стефана-Больцмана


Показник заломлення

Іншими мовами