Історія промисловості в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Зміст

[ред.] 17 століття

Формувалося мануфактурне виробництво, засноване на дрібних селянських промислах і міській ремісничій техніці (з застосуванням найманої робочої сили).


[ред.] 18 століття

У зв'язу з розвитком товарно-грошових відносин в Україні починають вирощувати технічні культури (цукровий буряк тощо).

У 80-х роках на Лівобережжі було понад 3300 водяних млинів і 12 тис. вітряків, багато гуралень.

Наприкінці століття кількість поселень міського типу досягла 200.

[ред.] 19 століття

У 1824 р. в Україні (с. Трощино Канівського повіту на Київщині) було збудовано перший цукровий завод, а загалом у першій половині століття було збудовано близько 200 цукроварень. Цукрова галузь посідає перше місце у промисловості України і Україна забезпечує 80% виробництва цукру в Російській імперії.

Друге місце належало суконній промисловості (160 фабрик). Розвивалося також військова (завод «Арсенал» у Києві, порохові заводи у Шостці, корабельні у Херсоні та Миколаєві тощо), металургійна промисловість, машинобудування. Кількість промислових підприємств вже у першій половині століття сягнула 649.

Український експорт (зерно, вовна, цукор) складав 60% загальноімперського.

У 40-і рр. розгортається перехід від мануфактур до фабрик із застосуванням машин (парових тощо). У Києві, Луганську, Катеринославі, Ромнах, Кременчузі створюються перші машинобудівні заводи, наприклад вже у 1840 р. Яхненком і Симиренком засновано у Млієві фабрику сільскогосподарських машин.

На середину 19 століття розвиток ринкових відносин спричинив глибоку кризу феодальної системи, включно з поміщицькими мануфактурами.

1858 р. кількість підприємств зросла до 2473, у 1869 р. налічувалося вже 3712 промислових і кустарно-ремісничих закладів, у 1900 р. - 5301. Самих лише машинобудівних підприємств у 1884 р. налічувалося 75.

Реформи другої половини століття (відміна кріпосного права і т.п.) прискорили розвиток ринкових відносин, сприяли промисловому перевороту в Україні. Мануфактурне виробництво практично повністю було замінене на фабрично-заводське з використанням найманої робочої сили та різних машин (парових, потім двигунів внутрішнього згоряння та електричних).

Особливість промислового перевороту в Україні полягала , що з 60-х років у першу чергу почало розвиватися будівництво та використання залзниць. З 1865 р. почалося спорудження першої в Наддніпрянській Україні залізниці між Одесою і Балтою, а вже на кінець століття довжина залізничних колій в Україні становили 8400 км.

За 1861 - 1900 р.. видобуток вугілля в Україні зріс більш, як у 115 разів і становив 691,5 млн. пудів (70% всього видобутку в імперії), залізної руди - відповідно в 158 разів і 210 млн. пудів (більше половини всього видобутку в імперії), виплавка чавуну - досягла 92 млн. пудів (більше половини всього видобутку в імперії), трохи менше половини - заліза та сталі, 70% прокату металів.

Слабким місцем промисловості було те, що лише 15% промислових підприємств на території України випускали готову продукцію, решта - давали сировину та напівфабрикати, які вивозилися в інші частини імперії.

У сільскому господарстві товарне виробництво найінтенсивніше розвивалося на Правобережжі (родючі ґрунти, транспортні комунікації до морських портів). В Україні вирощувалося 90% експортної пшениці імперії, 43% світового врожаю ячменю, 20% - пшениці і 10% - кукурудзи. Інтенсифікація призвела до утворення надлишку робочої сили в сілському господарстві - 7,3 млн. чоловік з 10,7 працездатних.

Чисельність міського населення зросла у 2,5 рази і становила 1457 тис. чол. У 80-90-ті роки в Харкові, Києві, Одесі, Катеринославі з'явилися електростанції, в 1892 р. в Києві пущено перший в імперії трамвай, за ним - в Катеринославі, Житомирі, Єлісаветграді, Севастополі. На початку 80-х встановлено телефонний зв'язок в Одесі, пізніше - в Києві (перша в імперії державна телефонна станція), Маріуполі.

В 1987 р. на обліку знаходилося 1480 тис. робітників, з яких 84% були корінними жителями, з них понад 52% назвали рідною мовою українську.

[ред.] 20 століття

На початку століття територію України як і інші частини Російської імперії охопила економічна криза, яка тривала з 1900 по 1903 рр. і характеризувалася перевиробництвом продукції, відтак - зупинкою діяльності (частини) підприємств та накопиченням продукції на складах.

З 1910 р. розпочалося нове економічне піднесення. Щорічно економічне виробництво зростало приблизно на 10%.

В Україні з 1910 по 1913 р. видобуток вугілля підвищився в півтора, залізної руди - в два рази, марганцевої руди - в 4 рази. Продовжує зростати частка України в загальному промисловому виробництві Російської імперії - до 25%, частка в перевезеннях залізничним транспортом досягла 31%.

[ред.] Джерела інформації

  1. Л.Ф. Гайдуков, В.Ю. Крушинський "Історія України", К., "Либідь", 1999 р.
  2. В.Ю. Крушинський, Ю.А. Левенець. "Історія України. Події, факти, дати" К., "Тарнекс" 1992
  3. А. Чайковський, В. Шевченко. "Історія України", К. "А.С.К.", 1999 р.


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.