Дисонанс (поезія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Дисона́нс (від лат. dissono – недоладно, негармонійно звучу) у віршуванні - вид римуючого співзвуччя, у якому збігаються приголосні, але не збігаються наголошені голосні, наприклад: слово - слава. Дисонанс увійшов у поетичну практику лише в 20 столітті як рідкий, але виразний прийом.

[ред.] Джерела

[ред.] Див. також