Косіор Станіслав Вікентійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Косіо́р Станісла́в Віке́нтійович (18 листопада 1889 р. - 26 лютого 1939 р.) - більшовицький партійний і радянський діяч.
Народився у м. Венґрув (Польща).
Поляк за національністю.
Член РСДРП(б) з 1907 р.
1907-1918 — учасник більшовицького руху в Донбасі і на Дону.
Березень-квітень 1918 р. - входив до складу Народного Секретаріату як народний секретар у справах фінансів.
Був одним з організаторів КП(б)У.
1922-1928 - займав керівні посади в органах РКП(б).
1928-1938 - генеральний (з 1934 р. — перший) секретар ЦК КП(б)У.
У липні 1932 р. на III Всеукраїнській конференції КП(б)У, добре знаючи незадовільне становище з забезпеченням населення хлібом, активно підтримав вимогу Л.Кагановича і В.Молотова повністю виконати значно завищенні плани хлібоздачі в Україні. За його інціативою було створено колгоспні фонди (постанова ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р.). Вилучення на початку 1933 р. цих фондів (включно з насінневими) за директивою Й.Сталіна і В.Молотова і при безпосередній підтримці Косіора, у залік виконання плану хлібозаготівель стало однією з головних причин голодомору 1932-33 в Україні.
Косіор - безпосередній організатор і виконавець політики фізичного і духовного геноциду українського народу, що виявився в ліквідації «українізації» і проведенні політики русифікації, організації штучного голодомору 1932-1933 в Україні, розгортанні протиукраїнського терору, фабрикуванні численних політичних процесів та масовому винищенні національної інтелігенції.
В 1939 р. його заарештували, звинуватили у приналежності до т. зв. "Польської Військової Організації" і розстріляли.
Голови українських державних утворень з 1917 року | ![]() |
---|---|
![]()
|