Арсенальці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Арсена́льці — робітники Київського заводу «Арсенал» ім. В. І. Леніна, які йшли в перших рядах борців за пролетарську революцію, за побудову соціалізму, за свободу і незалежність своєї рідної Радянської країни.
Завод «Арсенал» засновано в 1764 як військове підприємство, що виготовляло різну зброю і спорядження. Спочатку на ньому працювали тільки солдати, а після розкріпачення селян — і вільнонаймані.
На поч. 20 століття «Арсенал» був найбільшим заводом у Києві. Тут працювало понад 750 чол., а 1917 — бл. 4 000.
Революційний рух А. в 80-х рр. був зв'язаний з Південноросійським робітничим союзом. Серед арсенальців було чимало членів цього союзу. Особливо активізується революц. робота серед А. після створення в 1897 марксистської організації — Київського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу».
В 1903 А. взяли активну участь в загальному київському страйку, висунувши вимогу про 8-годиннй робочий день. Страйком керував Київський комітет РСДРП, що стояв на позиціях ленінської «Искры» і з яким арсенальці були міцно зв'язані.
В 1905 страйковий рух київ. робітників значно посилився. На цей час на заводі діяв невеликий, але згуртований с.-д. осередок, який вів революц. агітацію серед робітників. Арсенальці беруть активну участь у Всеросійському страйку і в антиурядовій демонстрації 18 жовтня 1905. В листопаді 1905 арсенальці послали двох своїх представників у Київську раду робітничих депутатів. 18 листопада відбулося повстання саперів, до якого приєдналися понад 100 арсенальців і робітники інших підприємств. 12 грудня в Києві страйкувало 26 підприємств. У цьому страйку взяло участь 750 А. В. І. Ленін високо оцінив революційну боротьбу київського пролетаріату, а про повстання саперів 1905 писав, що воно має історичне значення як початок злиття революційних солдатських і робітничих мас для нових революційних битв.
Після Лютневої революції 1917 вплив більшовиків серед арсенальців швидко зростає. З утворенням Київської Ради робітничих депутатів арсенальці на своїх зборах обрали до її складу 15 чол. На цих же зборах були прийняті вимоги про поліпшення економічного становища арсенальців, про участь робітників в управлінні заводом, створено завком. Керуючись рішенням VI з'їзду РСДРП(б), більшовики-арсенальці готували робітників до збройного повстання. У вересні 1917 арсенальці мали 2 000 гвинтівок, кулемети і артилерію. Арсенальці були головною ударною силою повстання київського пролетаріату 29—31 жовтня 1917 проти військ Тимчасового буржуазного уряду. Керував повстанням Військово-революційний комітет, очолюваний більшовиком Андрієм Івановим. До повсталих робітників приєднались 3-й авіапарк, понтонний батальйон, телеграфна рота і групи солдатів з окремих військових частин. Після триденних боїв військо Тимчасового буржуазного уряду було розбите і втекло з Києва. В той час, коли революційні робітники і солдати вели боротьбу з урядовими військами, контрреволюційна Центральна рада стягнула надійні збройні сили в Київ і в листопаді захопила владу в свої руки.
Під час Київського січневого повстання 1918 арсенальців, керовані більшовиками, самовіддано боролися проти Центральної ради. «Арсенал» з його стінами і баштами повсталі робітники перетворили у фортецю.
22 січня 1918 через виснаження сил і вичерпання боєприпасів арсенальці припинили бої. 26 січня радянські війська ввійшли в Київ і звільнили сотні арештованих прсенальців.
750 загиблих було поховано в братській могилі в Марийському парку. Горде ім'я «арсеналець» звучить як символ вірного служіння робітн. класові, Комуністичній партії і соціалістичній Батьківщині, що успішно будує комунізм.
[ред.] Арсенальці в рад. культурі
Подвиги арсенальців прославлені в радянській літературі (Д. Бедзик, п'єса «Арсенальці», В. Суходольський, п'єса «Арсенал») та в кіномистецтві (фільми «Арсенал» О. Довженка та «Киянка» — за сценарієм І. Луковського, постановка Т. Левчука).
[ред.] Література
Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ. Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо. |
- Супруненко М. Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції на Україні. К., 1957;
- Сендерський А. Й. Жовтневе і січневе збройні повстання в Києві. К., 1957;
- Дорошенко А. Червона гвардія Київського Арсеналу. X., 1933;
- Киевский Арсенал в пролетарской революции. [Х.], 1928.