Відродження мови
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Відродження мови — процес повернення вимерлої мови до повсякденного вжитку.
Цей процес є зворотним до вимирання мови, коли її носії поступово переходять до використання іншої мови у більшості життєвих ситуацій і перестають навчати старій мові своїх дітей. Відродження ставить метою повернути вимерлу чи вимираючу мову до загального повсякденного вжитку і створити умови її подальшого самостійного існування. Цей процес може запроваджуватися державною владою, суспільними чи культурно-освітніми організаціями і ентузіастами.
Мабуть найуспішнішим прикладом такої діяльності є іврит — відроджена давньоєврейська мова, яка була мертвою протягом двох тисячоліть і існувала лише як літургійна мова іудаїзму. Зараз іврит є державною мовою Ізраїлю, він вживається в усіх галузях суспільного і приватного життя, і його існуванню як розмовної мови нічого не загрожує. Інші проекти відродження мов, яким загрожує вимирання, наприклад, відродження ірландської мови в Ірландії, мали значно менший успіх.
Окрім івриту та ірландської, за різних часів державними установами чи громадськими організаціями і спільнотами ентузіастів проводилися кампанії по відродженню таких мов:
- білоруська;
- бретонська — кельтська мова північного заходу Франції;
- мова індіанського народу команчів;
- коптська — літургійна мова єгипетських християн, що є пізньою формою давньоєгипетської мови перших сторіч н.е.;
- корнуольська — кельтська мова південного заходу Англії, вимерла з XVIII ст.;
- фарерська — скандинавська мова мешканців Фарерських островів, що належать Данії, зараз є офіційною мовою на островах;
- фризька — германська мова північного сходу Нідерландів і суміжних областей Німеччини;
- грецька катаревуса — проект часткового відродження давньогрецької мови, доконечного успіху не мав, але здійснив значний вплив на розвиток народної новогрецької мови;
- ладіно — мова євреїв, що були вигнані з Іспанії в XVI ст., є результатом незалежного розвітку середньовічної іспанської мови;
- латинська — вимерла з раннього середньовіччя, але до XIX ст. була лінгва-франка у Європі і загальновизнаної мовою науки;
- менська — кельтська мова корінного населення острова Мен в Ірландському морі, що належить Великобританії, вимерла в XIX ст.
- нюношк — одна із двох офіційних форм норвезької мови
- провансальська — романська мова південного сходу Франції;
- шотландська — місцева форма англійської мови, що розвивалася окремо з середньовічних часів;
- шотландська гельська — мова кельтського населення Шотландії;
- тлінгіт — мова одного з індіанських народів Аляски;
- валійська — кельтська мова Уельсу;
- їдиш — германська мова євреїв Східної Європи.