Ареф'єв Анатолій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Анато́лій Васи́льович Аре́ф'єв (24 листопада 1918, с. Ставрополь, нині м. Тольятті Самарської області Росії28 січня 1989, Дніпропетровськ) — український і російський художник театру.

Зміст

[ред.] Біографічні дані

Закінчив художньо-педагогічний технікум у Пензі (навчався 1936—1938).

Від 1947 працював у Киргизькому театрі опери та балету (Фрунзе, нині Бішкек): художником, а від 1949 — головним художником.

1971—1974 працював у Горьковському театрі опери та балету (Горький, нині Нижній Новгород).

1974—1989 — головний художник Дніпропетровського театру опери та балету.

Син Володимир Ареф'єв теж став художником театру.

Був членом КПРС (від 1945), 1967 обрано кандидатом у члени ЦК Комуністичної партії Киргизії.

[ред.] Творчість

Підсумкову енциклопедичну оцінку творчості художника дала мистецтвознавець Тетяна Шпаковська:

«Декорації Ареф'єва вирізнялися високим художнім смаком, лаконічністю, винахідливістю, чистотою і гармонійністю усіх пропорцій у вирішенні сценічного простору та відображали якісно нові знахідки майстра в осягненні суті вічних проблем буття, боротьби добра зі злом, життя зі смертю, милосердя зі жорстокістю».

[ред.] Оформлені вистави

[ред.] Відзнаки

[ред.] Література

  • Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 1. — К., 1977. — С. 242.
  • Кучеренко З. Ареф'єви // Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 25.
  • Шпаковська Т. А. Ареф'єв Анатолій Васильович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 637—638.
  • Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 26.
  • [Джусупова О. Н.] А. В. Арефьев. — Фрунзе, 1958.
  • Лупандина А. Анатолий и Владимир Арефьевы // Советские художники театра и кино. — Москва, 1980.
  • Борисова Н. Энергия и красота решений // Советский балет. — 1987. — № 3.
  • Анатолый Васильович Ареф'єв: [Некролог] // Радянська Україна. — 1989. — 29 січня.
  • Шпаковская Т. Мастер. Творчестао не знает границ // Театральная летопись длиною в четверть века. — Днепропетровськ, 1999.