Індоєвропейці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
[ред.] Індоєвропéйці
Індоєвропейці — носії індоєвропейскіх мов. Вважається, що індоєвропейскі мови відносяться до макросім'ї ностратичних мов.
До індоєвропейців відносяться багато давніх та сучасних народів: вірмени, балти, германці, греки, іллірійці, індійці, іранці, італіки, кельти, слов'яни, тохарці, фракійці, фрігійці, хетти.
При цьому до балтів відносяться сучасні латвійці та літовці, а також давні пруси та деякі інші племена, сучасні германскі народи — це австрійці, англійці, датчани, голландці, німці, норвежці, фризи, шведи, давні готи, вандали та багато інших давньогерманских племен. Іранске походження мають белуджи, гілянці, перси, курди, мазендаранці, осетини, памирскі народи, сарикольці, таджики, талиші, язгулямці. До італіків відносилися латини (предки римлян, від латинської мови яких походять романські мови, що включають італійську, французську, провансальську, ретороманську, іспанську, каталонську, португальську, румунську, молдавську мови), оски та умбри. Нащадками кельтів є шотландці, ірландці, бретонці та інші. До слов'ян відносяться сучасні українці, білоруси, болгари, лужичани, македонці, поляки, росіяни, серби, словенці, словаки, хорвати, чехи, давні полабскі та поморські слов'яни. Нащадками іллірійців або фракійців є сучасні албанці.
[ред.] Походження індоєвропейців
Найбільш розповсюджена серед лінгвістів та археологів "курганна гіпотеза" передбачає, що прабатьківщиною індоєвропейців була територія Північного Причорномор'я в междуріччі Дніпра та Волги, а сами вони являли собою напівкочове населення степних районів сучасних сходу України та півдня Росії, що жило в цих місцях в V-IV тис. до н.е. З предками індоєвропейців звичайно ідентифікується населення, що відносилося до средньостогівської, самарської та ямної культури. В подальшому у зв'язку з переходом цих племен до бронзового віку та прирученням коня почались інтенсивні міграції індоєвропейских племен у різних напрямках. При цьому проходила мовна асиміляція індоєвропейцями місцевого доіндоєвропейского населення, що призводило до того, що сучасні носії індоєвропейских мов значно відрізняються по расово-антропологічному типу.
В епоху Великих географічних відкриттів та наступній масовій європейській колонізації індоєвропейскі мови розповсюдились в Америці, Південній Африці, Австралії, Новій Зеландії та інших районах.