Вимірювання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вимі́рювання (рос. измерение, англ. measurement, нім. Messung f) —
1. пізнавальний процес знаходження відношення між двома однорідними величинами — вимірюваною й умовною одиницею вимірювання.
2. Дія, знаходження значення фізичної величини дослідним шляхом, порівнюючи її з одиницею виміру за допомогою спеціальних технічних засобів. У більшості випадків вимірювання - це багаторазове спостереження величини, що вимірюється. При цьому одержують групу значень, які необхідно сумісно обробити для одержання результату. Виправлений результат вимірювання одержують шляхом виключення систематичних похибок. Остаточний результат отримують після виключення всіх похибок вимірювання. Якість результатів В. характеризується надійністю, правильністю і точністю. Існують три складові частини загальної похибки В. і відповідні їм показники якості результатів В.: грубі, систематичні і випадкові похибки. Відсутність грубих похибок (промахів) характеризує надійність результатів і досягається організацією В. Виключення систематичних похибок характеризує правильність результатів і досягається за допомогою введення спеціальних коефіцієнтів або поправок. Випадкові похибки є неминучими, а їх величини і закон розподілу характеризують точність результатів В.
Зміст |
[ред.] Сутність
В науці В. є одним з осн. засобів пізнання навколишнього світу.
[ред.] Природа
В. можливе через наявність кількісних характеристик в об'єктах матеріальної дійсності, здатності цих об єктів змінюватися в широких межах, не втрачаючи якісної своєрідності.
[ред.] Елементи
В. передбачає такі осн. складові елементи: об'єкт В., тобто вимірювану величину, спостерігача або тех. пристрій, що сприймає результати В., прилади для В., одиницю В., метод В. і остаточний результат В.
[ред.] Види
Розрізняють пряме й непряме В.
При прямому В. результат одержують безпосередньо внаслідок В. самої величини.
При непрямому В. числове значення величини відшукують не безпосередньо, а на основі В. ін. величин, пов'язаних з вимірюваною величиною математично вираженою залежністю.
По п. 2 В. класифікують: - за характеристиками точності – на В. однакової та неоднакової точності; - за числом вимірювань у ряді вимірювань – на разові та багаторазові; - за характером В. – на статичні та динамічні; - за призначенням – на технічні та метрологічні; - за відображенням результатів В. – абсолютні та відносні; - за загальними прийомами одержання результатів В. – прямі; непрямі; сумісні; сукупні.
[ред.] Ознаки
Важлива ознака В.— точність. Ступінь точності змінюється залежно від вимог, які ставлять до результату В. На практиці не тільки неминучі, а й допустимі різні похибки В. Розроблено спеціальні методи оцінки й компенсації цих похибок. Аналіз механізму В. має важливе гносеологічне значення в зв'язку з тим, що кількісні методи дослідження широко застосовуються в сучас. науці, охоплюючи сферу як природничих, так і соціальних явищ.
[ред.] Філософське бачення
Навколо філософ. змісту проблеми В. в науці точиться постійна боротьба між матеріалізмом та ідеалізмом. На розв'язання проблеми В. претендують інструменталізм, операціоналізм, логічний позитивізм (див. Неопозитивізм). Зразком діалектико-матеріалістичного розуміння й аналізу проблеми В. у наук. пізнанні є «Капітал» К. Маркса. Інтерес для філософії становить теоретико-пізнавальна природа В., методологічний аналіз конкретних методів В., які співвідносять за певними правилами матем. формалізм теорії й фіз. об'єкти, відповідність числових значень теоретич. величин і реальних показань вимірювальних приладів тощо.
[ред.] Різновиди
ВИМІРЮВАННЯ НЕРІВНОТОЧНІ – вимірювання, виконані при неоднакових умовах; вони характеризуються різними середніми квадратичними похибками.
ВИМІРЮВАННЯ РІВНОТОЧНІ – вимірювання, виконані з однаковими середніми квадратичними похибками; їх можна одержати тільки при вимірюванні однорідних величин одним чи одного класу приладами, тобто величин, що мають те саме найменування, ту саму розмірність.
[ред.] Див. також
- похибка вимірювання
[ред.] Література
- Філософський словник
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3
Категорії: МГЕ | Вимірювання | Філософія