Кифішин Анатолій Георгійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анатолій Георгійович Кифішин (2 червня 1935, с. Біле Троїцького району Алтайського краю) — учений-сходознавець.
[ред.] Біографія
Народився на Алтаї. Родина незабаром переїхала в Україну, у м. Дашів, Іллінецький район Вінницької області. У березні 1944 року в дев'ятирічному віці підірвався на міні Другої світової війни, втративши руку й одне око. Закінчив Чернівецький університет за фахом історика (1958), потім Східний факультет Ленінградського університету. Учився в аспірантурі в академіка Струве, але захистити дисертацію не встиг через смерть свого вчителя.
Після смерті Струве Кифішин перебував у постійній опозиції до визнаного лідера радянського сходознавства, Ігоря Михайловича Дьяконова. Кифішин відстоював точку зору свого вчителя на переклади деяких слів, мав власну позицію по топографії міста Лагаш[1], що прямо суперечила позиції Дьяконова, не погоджувався з перекладами шумерських поем Дьяконова, вважаючи їх підігнаними під сучасне мислення. Кифішин надалі самостійно перевів десятки шумерських творів у менш художньому, але, на свою думку, у більше точному виді.
Авторитет Ігоря Михайловича Дьяконова був дуже високий, і Кифішин був змушений покинути Ленінградський університет. Кифішин переїхав у Москву, де закінчив аспірантуру при Інституті сходознавства АН СРСР. Кифішин надалі спеціалізувався на ритуалістиці у шумерів і геноструктурі шумерських міфів, на тематиці, що йшла врозріз із «позитивістською радянською історичною наукою». Протистояння з Дьяконовим досягло свого піка в 1969—1970 році, коли вчені обмінялися відкритими листами на сторінках журналу «Вісник древньої історії»[2][3]. У результаті Анатолій Георгійович був змушений залишити й московський інститут, а Дияконів, будучи членом безлічі редколегій, протягом багатьох років особисто стежив за тим, щоб Кифішина не публікували в наукових журналах. За публікацію робіт Кифішина постраждав і головний редактор Вісника древньої історії, історик античності Сергій Львович Утченко.
Однак Анатолій Георгійович не покинув Москви й не припинив заняття шумерологією. Відсутність прописки і постійного місця роботи його також не зупинили. У сімдесяті роки, незважаючи на інвалідність, він жив у власноручно вибудуваному курені в районі станції Перловка на Ярославській дорозі, а весь денний час проводив в Ленінській бібліотеці, пропуск у яку діставав по знайомству. Написав кілька книг, включаючи «Історію Шумеру», однак опублікувати їх в СРСР не зміг. З 1970 року аж до розпаду СРСР, Кифішин зміг опублікувати лише короткі, піддані цензурі популярні статті в журналі «Техніка - молоді», а також кілька робіт в Болгарії болгарською мовою .
У дев'яності роки Анатолій Георгійович вивчав пам'ятники Чатал-Гуюку в Туреччини й Кам'яна могила в Україні і прийшов до висновку, що обидва пам'ятники містять протошумерську писемність. У 2001 році опублікував велику монографію, де привів протошумерський словник, силлабарій Кам'яної могили й версію перекладів текстів Кам'яної могили[4]. Результати цих досліджень Кифішина одержали суперечливу оцінку в популярній літературі. З одного боку, Дияконів перед своєю смертю в 1999 році, ще до публікації праці Кифішина, встиг дискредитувати його припущення[5], з іншого боку, обережні припущення Кифішина були підхоплені деякими українськими публіцистами в перекрученому виді «Україна — батьківщина шумерів». Популістська полеміка привела до того, що багаторічна праця Кифішина дотепер не одержала наукової оцінки, і поки не можна сказати чи зробив Кифішин видатне відкриття або помилявся.
[ред.] Література
- Аквмова Л. И. Геніальний Ніхто // Древнє святилище Кам'яна Могила, «Аратта», Київ, 2001 ІSBN 9667865088
[ред.] Примітки
- ↑ Кифішин А. Г. Західні квартали Лагаша // Вісник древньої історії, 1968, № 3 ІSSN 0321-0391
- ↑ Дяконов И. М. Лист у редакцію: (Із приводу статті А. Г. Кифішина «Західні квартали Лагаша») // Вісник древньої історії, 1969, № 3 ІSSN 0321-0391
- ↑ Кифішин А. Г. Відповідь на лист И. М. Дьяконова в редакцію «Вісника древньої історії». // Вісник древньої історії", 1970, № 1 ІSSN 0321-0391
- ↑ Кифішин А. Г. Древнє святилище Кам'яна Могила. Досвід дешифрування протошумерського архіву XІІ-ІІІ тисячоріч до н. е. , «Аратта», Київ, 2001 ІSBN 9667865088
- ↑ Колинько В., Корец М. Шукають «Пуп землі» // газета «Труд», № 036 за 01.03.2002