Барвінський Василь Олександрович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Васи́ль Барві́нський (20 лютого 1888, Тернопіль — †9 червня 1963, Львів) — композитор, піаніст, музичний критик, педагог, диригент, організатор музичного життя.
Василь Барвінський є визначним представником української музичної культури XX століття. В її історію він увійшов як композитор, піаніст, музичний критик, педагог, диригент, організатор музичного життя.
Зміст |
[ред.] Біографічні відомості
Народився В. Барвінський у Тернополі 20 лютого 1888 р. Батько майбутнього композитора Олександр Барвінський був невтомним діячем освіти, який впроваджував українську мову в середні та початкові школи тодішньої Галичини, видавав підручники з історії, літератури, випускав періодичні видання. Першою вчителькою музики Василя стала його мати, співачка і піаністка.
[ред.] Освіта
Професійну музичну освіту Василь Барвінський здобув у Львівській консерваторії. Після закінчення консерваторії у 1906 р. вступив на юридичний факультет Львівського університету, але у 1907 р. виїхав до Праги для продовження музичної освіти. Василь вступив на філософський факультет Карлового університету в Празі, де слухав лекції відомих чеських музикантів.
[ред.] Творчий життєпис
Перші творчі спроби В. Барвінського належать ще до часів перебування у Львові, але тільки під час навчання у Празі в проф. Вітезслава Новака він ступив на широкий творчий шлях. Цей знаменитий педагог і композитор заохочував В. Барвінського вивчати українські народні пісні, сприяв передовому спрямуванню його поглядів.
Особливістю творчості митця є нахил до мініатюрного та інструментального жанру, особливо до фортепіанного. Ще навчаючись у Празі, В. Барвінський написав великий твір «Українська рапсодія».
У 1912—1914 рр. виникли твори — фортепіанний, присвячений пам'яті М. Лисенка секстет і низка фортепіанних п'єс.
У 1915 р. композитор повернувся до Львова; працював на посаді директора і професора Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка. Не тільки вів педагогічну роботу, а й керував хором товариства «Боян», виступав з концертами. У 1917 р. створив «Урочисту кантату» й кантату «Заповіт» на слова Т. Шевченка. У 1929—1930 рр. В. Барвінський написав увертюру до опери «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» («Маруся»).
У 30-ті роки Барвінський склав збірку 38 українських народних пісень для фортепіано. Тоді ж виникли фортепіанна збірка колядок і щедрівок, а також популярна збірка з 20 дитячих п'єс. На теми українських пісень написав низку п'єс для скрипки і фортепіано («Пісня», «Гумореска», «Пісня і танок», «Елегія»), а також «Струнний квартет для молоді».
Василь Барвінський не залишив праці й у вокальному жанрі. У 1932—1933 рр. створив кантату «Наша пісня, наша туга» (сл. С. Черкасенка), працював над ораторією «Володимир Великий» (цей задум не було здійснено) та над обробкою народних пісень і наспівів. Серед останніх виділяються дві пісні на слова І. Франка — «Місяцю князю» і «Благословенна будь» та «Псалом Давида» для тенора з оркестром. Крім того, В. Барвінський опрацював та інструментував кантату М. Лисенка «Б'ють пороги», його солоспів «Не забудь юних днів», «До ластівки» О. Нижанківського, переклав для струнного квартету «Колискову» С. Людкевича. В. Барвінський був прекрасним піаністом. Яких би жанрів не торкався у своїй творчості —камерно-інструментального, сольного, хорового чи симфонічного —він постійно залишався собою. Як музикант був глибоким ліриком, який умів доторкнутися ніжних і потаємних закутків людської душі.
У 1937—1939 рр. у Львові видавали журнал «Українська Музика», до редколегії якого входив В. Барвінський. У цьому журналі, а також в іншій періодичній пресі були надруковані його музичні праці «Огляд історії української музики», «Українська музика», «Нова доба української музики», «Мої спогади про Миколу Лисенка», «Бела Барток у Львові», «Творчість В. Новака», «Українська народна пісня і українські композитори» та ін.
У Львові він часто виступав у лекціях-концертах та по радіо з бесідами про Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, Р. Глієра, О. Глазунова, доповіддю «Відродження музичної культури в 40-х роках XIX ст. в Західній Україні».
У 1938 р. святкували ювілей композиторської діяльності В. Барвінського. З цієї нагоди відбулися концерти і радіопередачі з творів композитора. Від Вільного Українського Університету в Празі він отримав почесний диплом доктора.
Перебуваючи на посаді директора Львівської консерваторії та голови Львівського відділення Спілки композиторів, В. Барвінський написав від 1945 до 1948 р. низку творів переважно вокального жанру. Були задумані ескізи до музичного портрета на основі пісень про О. Довбуша. На початку 1948 р. В. Барвінського заарештували. У в'язниці примусили підписати документ: «Дозволяю знищити мої рукописи». І НКВС, звичайно, зробив цю чорну справу. Отже, В. Барвінський змушений був підписати собі вирок творчої смерті, що для митця навіть гірше від фізичної. Потім було довге заслання на десять літ у Мордовію.
Після повернення із заслання (1958 р.) В. Барвінський усі свої сили зосередив на тому, щоб відновити з пам'яті ті твори, рукописи яких попалили під час його арешту. Над цим він працював до самої смерті.
Помер Василь Барвінський 9 червня 1963 р. у Львові.
У 1964 р. багаторічні зусилля львівських композиторів, особливо А. Кос-Анатольського, увінчалися успіхом: В. Барвінський був реабілітований. Та лиха доля продовжувала тяжіти над його іменем. Музика композитора майже скрізь була вилучена з концертів. Так тривало майже 25 років. Це була велика втрата для нашого культурного життя.
[ред.] Твори
- «Українська рапсодія»
[ред.] Музичні праці
- «Огляд історії української музики»,
- «Українська музика»,
- «Нова доба української музики»,
- «Мої спогади про Миколу Лисенка»,
- «Бела Барток у Львові»,
- «Творчість В. Новака»,
«Українська народна пісня і українські композитори».
[ред.] Література
- Барвінський В. Огляд історії української музики //Історія української культури. Видання І. Тиктора 1937 р. Зшиток 15. —С. 691—718.
- Василь Барвінський (1888—1963) //Княновська Л. Українська музична культура. —Тернопіль, 2000. —С. 89 —96.
- Василь Барвінський і українська музична культура: святкова академія, присвячена 110 -й річниці від дня народження В. Барвінського. 16 березня 1998 р. Статті та матеріали //Упоряд. О. Смоляк. —Тернопіль, 1998. —64 с.
- Василь Барвінський (1888—1963) —укр. композитор, піаніст, музикознавець //Лупій Г. Львівський історично-культурний музей-заповідник" Личаківський цвинтар": Путівник. —Львів, 1996. —С. 52.
- Василь Барвінський: Три сторінки життя: Публікації І. Герети, М. Яцишина, Я. Якуб'яка //Вільне життя. —1990. —13 січ.
- Віднайдено великий твір В. Барвінського: (Ноти концерту ф=моль для фортепіано й симфонічного оркестру) //Музика. —1993. —№ 6. —С. 23.
- Волощук Ю. Початок світової доби. Скрипкова музика композиторів Галичини 20 —30-х років у контексті розвитку українського імпресіонізму //Українська культура. —1999. —№10. —С. 34 —35.
- Дригуш Н. Карали за те, що був українцем //Тернопільська газета. —1998. —9 квіт. —С. 10.
- Дуда І. Тернопільщина мистецька: (В. Барвінський. Короткі відомості) //Свобода. —1993. —9 лют.
- Історія української музики: В 6-ти т. —К.,1990. —Т. 3. —С. 268—272; Т. 4. —С. 39, 83, 71, 72, 80, 124, 140, 141, 152, 229, 264, 265, 274, 276, 277, 279, 284—286, 312, 327, 343, 345, 436, 444, 543, 576, 580, 582, 584, 585, 588, 591, 592, 594.
- Кияновська Л. «Мої твори —найкращі оборонці його імені»: Рефлексії після концерту пам'яті В. Барвінського //Культура і життя. —1998. —6 трав.
- Конашевич-Сагайдачний В. Зустріч: (З композитором В. Барвінським у таборі) //Музика. —1991. —№ 5. —С. 19.
- Кравчук Г. Реалібітована музика: (110 років від дня народження В. Барвінського) //Урядовий кур'єр. —1998. —24 лют.
- Мазепа П. Трагічна доля митця: (В. Барвінський) //Музика. —1998. —№ 5. —С. 24—26.
- Медведик П. Композитор і піаніст: До 100-річчя з дня народження В. Барвінського //Вільне життя. —1988. —26 лют.
- Молчанова Т. Сила долі //Дзвін. —1999. —№ 3 —4. —С. 156—157
- Павлишин С. Василь Барвінський. —К.: Муз. Україна, 1990. —88 с.
- Попович Ж. Славний рід Барвінських //Тернопіль вечірній. —1999. —13 жовт.
- Розповідь Галини Грабець про композитора: (Перебування в таборах) //Літопис нескореної України.- Львів, 1993. —Кн. 1. — С. 430—434.
- Смоляк О. Я —композитор без нот //Свобода. —1998. —28 лют. —(До 110-ї річниці від дня народження В. Барвінського).
- «Я вибрав до життя боротьбу і працю»: До 112-річчя від дня народження В. Г. Барвінського //Знаменні дати: Календар 2000. —К., 2000. —С. 48 —50.
- Кияновська Л. Пам ’яті Василя Барвінського: (У Львові відзначали 105-у річницю з дня народження та 30 років від дня смерті укр. композитора) //Культура і життя. —1994. —19 лют.
- Нівельт М. Пам'яті Василя Барвінського: (В Тернополі відбувся конкурс піаністів) //Свобода. —1993. —15 черв.
- Павлишин С. Вшанування пам'яті Василя Барвінського //Культура і життя. —1996. —17 лип.