Гізель Інокентій
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гізель Інокентій (бл. 1600 - 18(28).11.1683, Київ) - український освітній і церковний діяч, вчений-богослов, історик.
Походив з Пруссії.
В 1642 р. закінчив Києво-Могилянську Колегію, згодом деякий час навчався за кордоном.
За дорученням православного київського митрополита П.Могили керував Печерською друкарнею.
1645-1650 - професор і ректор (з 1646 р.) Києво-Могилянської Колегії, де читав курси філософії, психології та ін. Першим з відомих професорів Києво-Могилянської Колегії у лекціях висував тезу про незнищенність речовини, суттєво випередивши цим у нові часи Лавуазьє і Ломоносова.
З 1656 р. - архімандрит Києво-Печерської Лаври.
Гізель був одним з найосвіченіших людей в Україні 17 століття.
Автор філософсько-богословських праць: «Твір про всю філософію» (1645-1647), «Мир з Богом людині» (1669) та полемічного трактату «Правдива віра» (1668).
Гізелю приписують авторство «Синопсиса» - першого нарису історії України.
Редагував «Києво-Печерський Патерик» (1661).