Збройні сили Естонії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Збройні Сили Естонії, які офіційно називаються Оборонними силами Естонської Республіки, було відновлено у Визвольну війну 1918-1920 рр.


До 1927 року тривалість військової служби складала 2 роки. У 1927 році парламент прийняв закон про військову повинність, відповідно до якого військовозобов'язаними вважалися усі чоловіки у віці від 17 до 55 років. Дійсна військова служба тривала 12 місяців у піхоті, артилерії і кавалерії, в інших родах військ - 18 місяців.

Оборонні сили мали у своєму складі дві основні частини: кадрові збройні сили (сухопутні війська, повітряні та морські сили) і добровільну військову організацію "Кайтселійт". Сухопутні війська до початку 1940 року мали 2 піхотні полки, 13 окремих піхотних батальйонів, 1 кавалерійський полк, 6 артилерійських груп (до 200 польових гармат), 4 протитанкові роти (50 гармат), 1 полк бронепоїздів (10 потягів), 1 авто-танковий полк (40 танків і бронеавто), батальйон зв'язку, інженерно-саперний батальйон. Усі військові частини були зведені у 4 дивізії. Військово-повітряні сили Естонії складалися з 3 авіаційних дивізіонів, в яких нараховувалися близько 100 літаків, та зенітно-артилерійського полку. Військово-морські сили мали у своєму складі 2 дивізіони кораблів та морську фортецю. У ВМС нараховувалося 2 підводних човни, 1 торпедний катер, 2 мінних тральщики, 2 мінних загороджувача, сторожеві та допоміжні катери, а також 13 батарей берегової і 1 зенітної артилерії. До початку Другої світової війни чисельність усієї армії сягла майже 17 тис. осіб, з них 1500 офіцерів та 2400 кадрових унтер-офіцерів. У військовий час країна мала спроможність мобілізувати 147 тис. осіб. Військова організація "Кайтселійт" мала 13 дружин.

До 1940 року в Естонії діяли ефективна поліцейська система, нечисленна, але добре навчена армія і цивільна гвардія (організація "Кайтселійт"), яка нараховувала 60 тис. осіб. Усі ці сили були розпущені після анексії країни Радянським Союзом, а їхній командний склад репресований.

[ред.] Сучасний стан

Восени 1991 року, після відновлення незалежності, Естонія приступила до створення системи внутрішньої безпеки й оборони. Оборонні сили Естонської Республіки у мирний час можна також поділити на дві частини: Оборонні війська, які мають у своєму складі сухопутні війська, повітряні та морські сили, і Кайтселійт.

Оборонні витрати Естонської Республіки здійснюються за рахунок державних субсидій з Держбюджету. Військові витрати складають близько 2% бюджету. Естонія активно бере участь у миротворчій діяльності ООН і регіональних організацій. 1994 Естонія приєдналася до програми НАТО "Партнерство заради миру".

Очолює державну оборону Президент Естонії, при ньому діє Рада державної оборони - дорадчий орган, який складається з голови Рійгікогу, прем'єр-міністра, командуючого Оборонними силами, міністрів оборони, внутрішніх справ та іноземних справ, голови комісії Рійгікогу з питань оборони. Державним центральним виконавчим органом, який здійснює оборонну політику естонської держави, є Міністерство оборони. Його основні завдання - фінансування та матеріально-технічне забезпечення Оборонних військ, а також розробка нормативних актів, необхідних для впровадження в життя державної оборонної політики. Командуючому Оборонними військами підпорядкований вищий орган оперативного військового управління - Головний штаб.

Оборонні війська комплектуються на основі 20-ї статті Закону про військову службу. Відповідно до цього закону, усі чоловіки, громадяни Естонії, у віці з 17 до 27 років зобов'язані пройти строкову військову службу у військах. Її тривалість не повинна перевищувати 12, але і не бути меншою від 8-ми місяців. Конституція передбачає військову повинність, але включає й альтернативну службу для осіб, які відмовляються служити в армії з релігійних та інших міркувань або переконань. З числа військовослужбовців строкової служби комплектуються деякі окремі частини Міністерства внутрішніх справ: прикордонна охорона, рятувальні підрозділи.

Чисельність Оборонних сил, за даними 1999 року, складала 5,8 тис. осіб, з них сухопутних військ - 5,2 тис., ВПС - 250 осіб, ВМС - 350 осіб. Сьогодні до складу Оборонних сил входять 8 батальйонів: окремі Тартуський, Пярнуський, Калевський, Віруський, Купер'яновський піхотні батальйони, окремий батальйон зв'язку, окремий сторожовий батальйон, батальйон тилового забезпечення, артилерійська група, зенітний дивізіон, Центр миротворчих операцій, Таллінська гарнізонна комендатура з окремими частинами та підрозділами.

Підготовка кадрів для Оборонних сил здійснюється в Балтійському коледжі оборони, в об'єднаних навчальних військових закладах Оборонних військ: вище військове училище, технічне училище, офіцерські курси удосконалення, школа бойової підготовки Оборонних військ.

На озброєнні ВМС Естонії знаходяться мінні тральщики "Сулєв", "Калєв", "Олєв", допоміжні кораблі "Ахти" і "Лайне".

Завданням ВПС є організація і проведення радіолокаційного спостереження за повітряним простором Естонії, а також обмін подібною інформацією з Латвією і Литвою у рамках балтійського проекту. Літаки Ан-2, Вілга-35 та вертольоти Мі-2 забезпечують транспортну та рятувальні операції Оборонних військ.

Кайтселійт - державна збройна громадська організація, до складу якої входять добровільні члени союзу та професійні військові. "Кайтселійт" формується на добровільних засадах, його членом може стати будь-який громадянин Естонії старший 17 років. Організація складається з 17 дружин, загальною чисельністю 8,1 тис. осіб, а також жіночих та молодіжних організацій (4 тис. осіб). Загальна чисельність "Кайтселійт" з усіма організаціями - близько 13 тис. осіб.

Крім сухопутних військ, ВМС та ВПС в Естонії створена морська прикордонна служба, служба безпеки (внутрішня і прикордонна).

[ред.] Прикордонна охорона

Естонська прикордонна охорона була заснована 1 листопада 1922 року. Відновлена у вересні 1990 року. Того ж року був прийнятий закон про економічний кордон. Основними законами, які регулюють діяльність прикордонної охорони, є прийняті 30 червня 1994 року "Закон про державний кордон" і "Закон про прикордонну охорону".

Завданнями прикордонної служби є охорона державного кордону на суходолі і на морі. З 1995 року прикордонники займаються також пошуковими та рятувальними операціями на морі. Департамент прикордонної охорони, який входить до складу Міністерства внутрішніх справ, має у своєму складі 8 прикордонних районів, 49 прикордонних "кордонів" (застав), 42 прикордонних пункти, окремий дивізіон прикордонних кораблів та прикордонний повітряний загін. На озброєнні знаходяться 11 сторожових кораблів, 24 катери і 35 моторних човна.

Естонська прикордонна служба має угоди про співробітництво з Фінляндією, Російською Федерацією і Латвією. Прикордонників готують у навчальному центрі в Нарва-Йиесуу та вищому військовому училищі. Особовий склад прикордонників нараховує близько 2,8 тис. осіб.

[ред.] Поліція

Днем створення поліції в Естонській Республіці вважається 12 листопада. З відновленням незалежності Парламент країни 20 вересня 1990 року прийняв Закон про поліцію, до якого у 1993 були внесені зміни та доповнення. 14 травня 1991 року Рійгікогу прийняв Закон про проходження служби в поліції. Зараз до складу естонської поліції входять: карний відділ, відділ охорони громадського порядку, центральна кримінальна поліція, охоронна поліція, центр судової експертизи та криміналістики. Згідно з адміністративним поділом, на території Естонської Республіки діє 17 префектур поліції. Освіту естонські поліцейські отримують в Поліцейському коледжі Академії внутрішньої оборони та Поліцейській школі в Пайкузі. Особовий склад поліції Естонії нараховує приблизно 4,1 тис. осіб.

Іншими мовами