Белладонна лікарська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Белладонна лікарська

Біологічна класифікація
Царство: Рослини
Клас: Пасльонові (Solanaceae)
Вид: Белладонна лікарська
Біноміальна назва
Белладонна лікарська

Белладо́нна лі́карська (лат. Atropa belladonna L.)


Зміст

[ред.] Ботанічні характеристики

Багаторічна дуже отруйна трав'яниста рослина заввишки до 1,5 м.

[ред.] Поширення

Росте в листяних лісах між чагарниками, на молодих лісосіках переважно на відкритих місцях. Природні зарості можна використати як насіннєву базу для селекційної роботи.

[ред.] Фармакологічні властивості

З лікувальною метою використовують листки (лат. Folia belladonnae), корені (Radix belladonnae ) і траву (Herba belladonnae). Листки містять в собі алкалоїди, переважно гіосциамін, а також скополамін (гіосцин), глюкозид метилескулін, аспарагін, смолисті речовини. Корінь містить до 1,5% алкалоїду, в основному гіосциаміну, глюкозид метилескулін і до 12% дубильних речовин. З листя белладони виготовляють фармацевтичні препарати — екстракти і настойки, новогаленові препарати, які вживають як болезаспокійливий і протиспазматичний засоби при бронхіальній астмі, шлунковокишкових захворюваннях, а також при отруєнні морфієм. Гіосциамін розширює зіниці.

[ред.] Медичне застосування

Міцний відвар коренів призначають при паркінсонізмі. З коренів і листків одержують атропін.

[ред.] Заготівля

Листки збирають в період цвітіння, в червні — липні, 3—4 рази, в міру їх відростання. Общипують біля основи листкової пластинки. Сушать негайно в тіні.

Коріння збирають восени (вересень — жовтень) з рослин другого року. Заготовляють тільки м'ясисті, соковиті, бічні корені, видаляючи дерев'янисту основу головного кореня. Сушать в затінених, добре провітрюваних місцях.

Вся рослина отруйна, що слід враховувати під час її збирання і сушіння: не торкатися носа, очей, губ, а після закінчення роботи мити руки.

Commons
ВікіМедія має мультимедійні дані за темою:
Іншими мовами