Евдіаліт
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Евдіаліт (эвдиалит, eudialyte, Eudialyt) – мінерал класу силікатів, підкласу кільцевих силікатів.
Силікат натрію, кальцію, заліза, цирконію кільцевої будови.
Хiмiчна формула Na4(Ca,Fe)2Zr[Si3O9]2. За іншою версією (К.Фрея): Na4(Ca, Се, Fe2+)2ZrSi6O17(OH, Cl)2. Часто містить домішку Y і лантаноїдів (до 7,5%). Склад у %: Na2О – 15,9; CaО – 10,57; FeО – 5,54; ZrО2 – 14,49; Н2О – 1,91; Сl – 1,04; SiO2 – 48,63.
Колір червоний або рожевий.
Напівпрозорий, блиск скляний.
Сингонія тригональна.
Густина 2,74-3,07.
Твердiсть 5,5-6.
Кристалічна структура субкаркасна і субшарувата.
Форми виділення - зернисті аґреґати, рідше - товстотаблитчасті, короткостовпчасті або бочкоподібні кристали.
Спайності немає. Крихкий. Типоморфний для агпаїтових нефелінових сієнітів і їх пегматитів. Руда цирконію.
Рідкісний мінерал лужних пегматитів. Породотвірний мінерал комплексу евдіалітових луявритів. Родовища евдіаліту є на Кольському пiвострові, в Туві, Ґренландії (Ілімаусак), на о. Мадагаскар, в Австралії (шт. Квінс-ленд), США (шт. Арканзас).
Використовується в чорній металургії (для модифікації сталей), у кераміці і інш.
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3