Асаф'єв Борис Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бори́с Володи́мирович Аса́ф'єв (літературний псевдонім — Ігор Глєбов; *29 липня 1884, Петербург — †27 січня 1949) — російський рад. музикознавець, композитор, музично-громадський діяч, академік (з 1943), нар. арт. СРСР (з 1946).

Народився в Петербурзі. Закінчив Петербурзький ун-т і консерваторію по класу композиції А. К. Лядова.

192543 — професор Ленінградської консерваторії, з 1943 очолював музичний сектор Інституту історії мистецтв АН СРСР у Москві. Голова правління Спілки радянських композиторів СРСР (з 1948).

[ред.] Твори

Асаф'єв — автор численних праць:

  • «Російська музика від початку 19 століття» (М.—Л., 1930),
  • «Музична форма як процес» (кн. 1—2, М.—Л., 1930— 47),
  • «Євгеній Онєгін» (М.—Л., 1944),
  • «Глінка» (М., 1947) та ін.

Праці Асаф'єва з історії і теорії музики мали великий вплив на розвиток радянського музикознавства.

Асаф'єв написав 27 балетів («Полум'я Парижа», 1932, «Бахчисарайський фонтан», 1934), 10 опер, 3 симфонії та ін.

[ред.] Відзнаки і нагороди

Сталінська премія, 1943, 1948.

[ред.] Література