Гірський віск
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гірськи́й віск (рос. горный воск, англ. mineral wax, ozocerite; нім. Bergwachs, Erdwachs, Montanwachs, Ozokerit) — мінерал, основу якого складають органічні сполуки, одна із складових частин торф'яних та бурову-гільних бітумів, яка залишається після розчинення бі-тумних смол в ацетоні. Кількість воску у бітумах верхових торфів 16,6-55,7 %, низинних — 42,4-80,9 %.
Зміст |
[ред.] Одержання
Одержують гірський віск хімічною переробкою торфу та бурого вугілля, шляхом екстракції бітумів органічними розчинниками і наступного очищення від смол.
[ред.] Застосування
Широке застосування гірського воску обумовлене унікальністю його фізико-хімічних властивостей: високою вологостійкістю, хімічною стійкістю до кислот та різних окисників, механічною міцністю і здатністю створювати тверді блискучі покриття, відносно високою температурою плавлення (до 90°С), високою розчинністю в органічних розчинниках, малою електропровідністю, здатністю давати стійкі композиції з парафіном, стеарином, що підвищує температуру плавлення суміші.
Гірський віск застосовують більш ніж у 20 галузях промисловості, він входить до складу багатьох продуктів побутової хемії (паст, кремів, фарб, лаків тощо).
Гірським воском називають також озокерит.
[ред.] Видобування в Україні
В Україні у 1959 р. було введено в експлуатацію Семенівський з-д Г.в. в м. Олександрії (Кіровоградщина).
Як сировина для виробництва Г.в. тут використовується буре вугілля Дніпровського буровугільного басейну, яке має до 25 % смоли в продуктах екстракції.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3