Горобець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Зображення:Style-stub.gif Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Горобець

Горобець - жвавий, життєрадісний, спритний і товариський птах. Без нього міський пейзаж як би затягнуть нальотом смутності.

Зображення:Горобець.jpg


Який же він - наш сусід горобець?
Він завжди й скрізь на очах, але ні багатовікове сусідство, ні спеціальне вивчення не дали дотепер повного подання про його сімейний і суспільний уклад. Він зовсім не переносить пильного до себе уваги. Сусідимо давно, а що знаємо про цього птаха? Відомо, що за сезон самка відкладає втроє й навіть учетверо більше яєць, чим потрібно для продовження роду при спокійному житті. Дійсно, життя в місті поруч із людиною повна непередбачених поворотів, небезпек. Протистояти будь-яким несподіванкам, можливо, горобцеві допомагає строгий сімейний уклад. Так-так, не посміхайтеся.
Батьківське поводження горобця заслуговує визнання й похвали. Такого сім'янина й батька треба ще пошукати в пташиному світі. Не можу точно згадати, кому належить думка, що, створюючи родину в сучасному виді, людина чимало корисного із сімейного й батьківського поводження запозичила в птахів, у тому числі в найближчого сусіда - горобця. Зовнішні прояви подружньої прихильності й вірності в будинкового горобця ще стриманіше й непомітніше, ніж у горобця польового. Навіть осінні заручини, коли все горобине плем'я живе зграями, відбувається непомітно, як говориться, без свідків, гостей, танців і співу.
Але що ж тоді являє собою гучне, чи ледве не круглорічне, з невеликими перервами, вуличне токування дорослих самців? У всіх місцевих перелітних й осілих птахів токування обмежене в строках і в часі, у горобця ж воно починається в першу послу зимового сонцестояння відлига, наростаючи до весни; загасає, коли самки сідають на яйця; розпалюється з новою силою після вильоту пташенят. Але отут горобчихи знову стають квочками, хоча вже не так синхронно, як у перший раз, і присмирнілі самці поводяться тихіше. А коли в липні починається линяння, міняється вбрання, заспокоюються все: не до цього. У новому ж платті самцями знову опановує прямо-таки весняне порушення, що не вгасає до пізньої осені..
Горобине токування без усяких натяжок можна назвати залицянням, тому що воно завжди відбувається тільки навколо самки. Якщо справа вершиться один на один, то все виглядає благопристойно. Горобець, побачивши самотню горобчиху на землі, на дереві, на даху, рішуче підлітає до неї й, немов миттєво завмер, скинувши голову, приспустивши крила й піднявши хвіст, починає з голосним цвіріньканням скакати навколо: от, мол, я який! Однак є якась грань, переступати яку не можна: можна одержати тріпання, причому нежартівливу.
Зовнішність залицяльника не має ніякого значення. Він може бути чистий, як сонячний зайчик, або чорний від грубної сажі, у засаленому від недоїдків пері, може кинутися до самки, що сподобалася, прямо з дорожньої калюжі: результат буде однаковий.
Частенько до однієї горобчихи разом підскакують, анітрошки не обертаючи уваги один на одного, двоє, і, випнувши груди, скакають, тільки-но не чіпляючи її наполовину розпущеними крильми. Один насідає попереду, іншої - із хвоста. Від двох відбитися сутужніше, і самка, неголосно й загрозливо покрякуючи, крутиться на місці. Самці по черзі смикають її за хвіст, поки вона не вистачає одного з них за чуб. Тому, напевно, боляче, і він, вивернувшись, летить ладь. Летить і вона, але другий летить слідом, тримаючись за її хвіст. Однак не допомагає й такий спосіб здобути хоча б натяк на прихильність.
Ну, а коли втрьох, вп’ятеро, цілим десятком горлаті самці накидаються на одну самку, від чемності й шанобливої галантності не залишається й сліду: розігрується потворна сцена з лементом, щипками, смиканням за пір'я. Люди приймають цей пташиний обряд за вуличну бійку. (Тут до місця буде сказати, що б'ються горобці звичайно один на один або, рідко, пари на парі й мовчком, а в сусідів ніколи не виникає інтересу ні до самої бійки, ні до її результату: не наше, мол, справа.) Побачивши цієї сцени непосвяченому спадає на думку, що розлютована якимсь учинком, несумісним із пташиною мораллю, горобина громада влаштувала нещасній горобчисі показовий прочухан. Але лементи й щипки замість смиренності й покірності викликають у горобчихи таку лють, що через п'ять-шість секунд вся ця куп-мала розлітається хто куди.

Зображення:Горобець2.jpg


Восени другого року, коли молоді самки нового покоління стануть самостійні мі птахами, старі холостяки (горобця на другому році життя цілком припустимо називати старим) свого вже не упустять. Але багато ровесників цих самок, горобці-перволітки, виявляться в положенні своїх "дядьків" і будуть намагатися, як і ті, затягти ту горобчиху, що здасться їм вільною. Зовнішньо неодружена самка нічим не відрізняється від сімейної, але замужня своїм поводженням відразу дає зрозуміти, яке вона займає положення. Тому так швидкоплинно це "сватання": весь запал згоряє швидше сірника.
Втім, невдача горобця з колії не вибиває, і часу попусту він намагається не губити. Він і поодинці може скласти гніздо по всіх родових правилах, ще не обзавівшись родиною. Ще не весь сніг стаял, ще із землі підібрати нема чого, а він уже смикає мачулу на сухій гілці, підбирає пір'я на місці голубиної бійки, м'ятий білетик на трамвайній зупинці. Будує ґрунтовно, не аби як, і у хвилини коротких перерв голосно викрикує своє запрошення - "Чим-чим-Чілі". Це вся його весняна пісня. Сімейна пара працює спільно, а влітку, готуючись до другого або до третього виводка, самка нерідко обходиться без допомоги самця. У готовому гнізді вона господарка. Коли їй під час насідки доводиться відлучитися із гнізда, він як страж залишається у входу.
Сміливий і безстрашний горобець при захисті будинку. Він може дати таку відсіч сильному й небезпечному загарбникові чужих гнізд й убивці - стрижеві, що той боягузливо втече від розлютованого хазяїна. Сміло відбивається від шпака, буває жорстоко біт, але не покоряється великому й сильному агресорові. Розпачливі бійки між самими горобцями не так часті, як у птахів, що захищають гніздову територію, і причини їх зрозумілі тільки самим забіякам, але, здається, ревнощі, якщо і є приводом для сутички, коштує далеко не на першому місці. Горобець якось без інтересу дивиться на залицяння холостяків за його самкою, будучи впевнений у її неприступності й вірності. Але коли залицяльників стає не два й не три, він кидається рятуйте ! відтягаючи за пір'я самих настирних, але не перетворює цю допомогу в бійку. Не замічено дійсних бійок і через корм, отут справа не йде далі дріб'язкових погроз. Якщо шматок горобцеві під силу, то він, схопивши його, летить, і за ним ніхто не женеться, як у ворон. Ніхто не спробує відібрати видобуток у сусіда, якщо він просто з її в дзьобі: це його власність. Але якщо упустить, кинуться все. А якщо корму дуже багато, те горобець не поспішить надзьобатися проса або пшона поодинці - спочатку злітає за своїми.
Горобине життя багате більшими й маленькими подіями, яких ми не зауважуємо, про які не догадуємося. Наприклад, "дядька", які навесні можуть бути суперниками молодих самців, улітку опікують зграйки молодняку. Вони не карають нікого за неслухняність, вони вчать всіх і терпляче доводять до миттєвого виконання команди "Тривога!" й "Відбій!". Саме в цьому віці, поки молоді ще в дитячому платті, виховується велика горобина обережність. Можна приручити того горобця, що вилупився на долоні, але підліток, що пройшов коротку горобину школу, так і залишиться до кінця днів своїх диким. Це не чижик. Горобці не знають, що таке смерть родича, і байдужні до мертвого горобця. Загибель одного або декількох на очах в усіх теж нічому не вчить. Це не ворони.
Горобці з величезної для себе вигодою скористалися всенародним заступництвом безпородним голубам після московського фестивалю п'ятдесят сьомого року. Десятки тисяч їх нахлібнічали всюди, де годували голубів. Вечорами, нікуди не летячи на ніч, вони своїм цвіріньканням заглушали гуркіт старих трамваїв. Ранком асфальт під місцем ночівлі був немов підлогу під сідалом у курятнику. Але незабаром любов до жадібного й неохайному "символу миру" стала остигати, і замість мішків зерна голубам стали сипати горсточки. І отут домосіди-горобці виявилися в програші. Потім стало ще гірше. Але хоча колишніх зграй ми вже не бачимо, не вгасає галасливе плем'я, і влітку багатьом з нас, як і раніше, не дає догледіти досвітні сни бадьоре чирікання під вікнами.
Кравців 13:33, 17 березня 2007 (UTC)