Ковалевська Любов
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ковалевська Любов (народ. 1952(?) в Сибіру, Росія) — журналістка, що стала широко відомою (в тому числі за межами України) після публікацій, що фактично стали передбаченням Чорнобильської аварії. За ці публікації, а також за подальшу багаторічно роботу по збиранню матеріалів, в тому числі з численними (понад 30 разів) відвідуваннями зони відчудження в жовтні 1991 р. була нагороджена міжнародною премією за мужність в журналістиці.
Л. Ковалевська походить з сім'ї, що має польскі "корені" (за її власними спогадами). За освітою - філософ (диплом з німецької філософії). Переїхала до України зі своїм першим чоловіком в 70-ті роки. Спочатку працювала як шкільна вчителька літератури та писала поезії у вільний час, потім її було запрошено до місцевої (м. Прип'ять) газети "Трибуна енергетика", де вона з часом стала редактором.
У 1985 р. в газеті "Трибуна енергетика" вона зробила публікацію, в якій містився висновок, що катастрофа на Чорнобильскій АЕС - лише "питання часу". Більшість джерел сходяться на думці, що основою для публікації слугував звіт 6-го управління КДБ по м. Києву та Київській області, що вислітлював проблеми з якістю будівництва та можливі наслідки та якимось чином потрапив до Л. Ковалевської.
26 квітня (за іншими даними - 27 квітня) 1986 р. (тобто рівно за місяць до катастрофи!) статтю було передруковано в газеті "Літературна Україна" (за спогадами самої Л. Ковалевської - без розуміння, про що йдеться, а лише як "приємне" авторці). Саме ця публікація (після катастрофи) набула надзвичайно широкого розголосу та зробила авторку відомою у всьому світі - наприклад, під час відвідин м. Києва у 1998 р. віце-президент США Альберт Гор декілька разів згадав Л. Ковалевську у своєму виступі (у Музеї Чорнобильскої катастрофи).
Починаючи з вищезгаданих публікацій Л. Ковалевська почала мати "проблеми з КДБ", але наслідками (крім численних "бесід") було лише те, що вона стала "невиїздною" на декілька років.
В момент аварії Л. Ковалевська та її рідні перебували у м. Прип'ять, звідки були евакуйовані "на загальних засадах". Після аварії вона продовжила збір матеріалів, що стосувалися катастрофи (її причин та наслідків) та працювала як незалежний журналіст. В результаті перебування на місці аварії та численних поїздок "в зону" для збору матеріалів захворіла на рак щитовидної залози, в результаті чого практично престала давати усні інтерв'ю.
Не дивлячись на публікацію у 1995 р. ґрунтовної книги про аварію, Л. Ковалевську в Україні практично забули.
За станом на кінець листопада 1998 р. вона збиралася виїхати в Росію, де сподівалася як знайти роботу, так і отримати лікування. Судячи з наявних даних - залишилася в Україні.
Знову Л. Ковалевська опинилася "в фокусі суспільної уваги" після серії публікацій у газеті «День» (друга половина 2000 р. - перша половина 2001 р.), присвячених як темі Чорнобилької аварії, так і більш широким темам - від менталітету українців (та його визначального впливу на майбутнє України) до ролі еліти (зокрема інтелігенції як "інтелектуальної еліти") у суспільстві. Саме тема про металітет українців, подана Л. Ковалевською надзвичайно гостокритично (залишається невідомим, чи критичність відображала точку зору авторки, чи була умисною провокацією) викликала широкий (і не менш гострокритичний щодо позиції авторки, почасти занадто емоційні на шкоду ґрунтовності контр-аргументації) резонанс - особливо починаючи від статті «Розвиток — не наша ідея?». В цілому ж дискусія, що була далеко не ідеальною (як саме ґрунтовна дискусія), видається одним з найбільш яскравих і достатньо позитивних прикладів спроби суспільного обговорення гострої (суперечливої, "дражливої"), актуальної і складної проблеми.
[ред.] Джерела інформації
- Lyubov' Kovalevskaya was in Pripyat the night of the accident…
- David R. Marples «CHERNOBYL: A REASSESSMENT»
- IWMF 1991 Courage Award Winners
- The IWMF Courage in Journalism Awards
- Любовь Ковалевская. «Чернобыль ДСП» (відома в англомовних джерелах також як «Chernobyl FUS (For Official Use). Aftereffects of Chernobyl.» Киев, "Абрис" 1995. (на рос. мові).
- Не приватна справа Любові Ковалевської. Знову, через 14 років (про книгу «Чернобыль ДСП»)
- «ЖИВАЯ ЛЕГЕНДА МЕРТВОГО ГОРОДА» (Діалог (інтерв'ю) з Евгений ТЕРНЕЙ, 29.04.1995)
- Любовь КОВАЛЕВСКАЯ «ПОМОГИТЕ РЕБЕНКУ УМЕРЕТЬ!» (28.10.1995)
- Любов КОВАЛЕВСЬКА «РОЗВИТОК — НЕ НАША IДЕЯ?» (10.11.2000 р. - ПОЧАТОК дискусії)
- Микола ОНИЩЕНКО «Носії комуновірусів обираються комуноінфікованими» (28.11.2000)
- Олена МАРЧУК «Я живу для того, щоб утвердити Україну як державу» (08.12.2000)
- Юлія СИДОРОВА «У наших селян та ж проблема, що і в невизнаних геніїв» (23.12.2000)
- Сергій МАХУН «Одна нація — два патріотизми?» (18.01.2001)
- Анатолій ЦІПКО «Лабіринти і глухі кути безнаціональності» (04.05.2001)
- Любов КОВАЛЕВСЬКА «НАВIЩО?» (28.05.2001 - ЗАВЕРШЕННЯ дискусії)