Верв
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ВЕРВ – сільська територіальна община в Київській Русі та у південних слов’ян (хорватів), відповідала польському "ополю", сербському "околині" чи новгородському "погостові". Термін походить від слов’янського слова "верв", що означало мотузку, якою вимірювали ту ділянку землі, на якій жили члени В. Об’єднувала населення одного або кількох селищ. Згадується в "Руській правді" та "Полоцькому статуті" (15-17 ст.). Виникла В. як родова община, що об’єднувала групу родичів зі спільним господарством. Але з розпадом родового ладу вона розвивалась на територіальній основі. Зв’язки громадського характеру у В. стали переважати над родовими. Пережитки родових відносин зберігались у В. й пізніше, що було приводом для деяких істориків вважати їх родовою організацією. Але більшість статей "Руської правди", які згадують або мають на увазі В. (їх близько 15), змальовують цю форму суспільної організації, як територіальну общину, в яку входили одне або кілька близьких сіл і яка об’єднувала селян, що вели самостійне господарство. Органом управління В. була копа (копні збори) або віче. Територія В. дорівнювала території однієї або, іноді, кількох волостей. Крім землеробів, членами В. були також ремісники, що жили на її території. У В. існувало общинне володіння лісами, випасами та іншими угіддями, обов’язкова для всіх членів В. сівозміна, періодичні переділи орної землі. Члени В. були пов’язані круговою порукою і несли взаємну відповідальність за сплату феодалові данини та за злочини, вчинені на території В. В. зобов’язана була в разі злочину почати слідство ("гонити слід"), а якщо винного не знаходили, вона як громада відповідала за злочин на її території (див. Вира). В. судилася так званим вервним судом, виконувала також інші публічні функції: збирання податків для князя, військова оборона. В християнські часи В. мала свою церкву.
ДЖЕРЕЛА:
1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
2.Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.