Ізоелектрична точка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ізоелектричною точкою речовини називають значення pH, при якому максимальна доля іонів цієї речовини в розчині набуває нульового електричного заряду. При такому рН речовина найменш рухлива в електричному полі, і дану властивість можна використовувати для очищення та розділення розчинних речовин шляхом електрофорезу і т. ін.

Такий підхід до розділення речовин особливо широко застосовується при роботі з органічними, особливо високомолекулярними, сполуками - амінокислотами, протеїнами, порфірінами тощо.

Для амінокислот, у яких іонізуються лише карбоксильна та аміногрупа, ізоелектричну точку можна обчислити за наступною формулою:

pI = {{pK_{COOH} + pK_{NH3^+}} \over 2}

Для речовин, які в розчині мають три і більше заряджених групи, при обчисленні значення ізоелектричної точки використовують узагальнене рівняння:

pI = {{\sum pK_a} \over 2},

де pKa - значення константи кислотної іонізації.

[ред.] Ресурси мережі Інтернет