Елеватор (хомут)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Елева́тор — Пристосування для з'єднання бурильної колони або окремої свічки з механізмом, що здійснює спуск і підйом бурового інструмента.
Розрізнюють такі типи елеваторів:
- вертлюжні пробки, що застосовуються з легкими буровими верстатами,
- фарштули — для нафт. буріння,
- кільцеві елеватори — для спец. робіт у свердловинах і напівавтоматичні елеватори.
Вертлюжні пробки з'єднуються з трубами за допомогою різі, фарштули надіваються на трубу і підхоплюють її під замкове з'єднання.
Кільцеві елеватори мають корпус з виїмкою, спорядженою виступами, які входять у проріз замкового або ніпельного з'єднання і сприймають масу інструмента.
Найбільш перспективні напівавтоматичні елеватори, що надіваються на трубу вручну і від'єднуються від свічки автоматично при установці на свічник.
[ред.] Література
Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3