Ісіда
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ІСІ́ДА, Ізі́да (давньоег. Jsj. t, гр. Isis) — одне з головних божеств єгипетської міфології. За найдавнішими міфами, дочка богині неба Нут та бога землі Геба або бога сонця Ра; за пізнішими — сестра й дружина бога Осіріса; богиня родючості й материнства. Єгипетський міф розповідає про вбивство Осіріса злим Сетом, який розкидав частини його тіла по світу; про страждання І., яка збирала частини чоловікового тіла, про воскресіння Осіріса, що став царем у світі мертвих. Культ І. рано поширився в Греції, а в добу еллінізму вона стала найшанованішою богинею. В Римі культ І. почав поширюватись у I ст. до н. е. У греко-римському світі її шанували як володарку землі, творця небесних світил, опікунку моряків, винахідницю вітрил. Свята на честь І. мали характер містерій. Утаємничені постили й молились І. ранком і ввечері, брали участь у процесії. Ці містерії нагадували елевсінські містерії на честь Деметри. У римлян 5 березня святкували «Плавання корабля І.»: до берега несли вітрильне судно й опускали його на воду. Імператор Калігула спорудив на Марсовому полі храм І. Зображували її у вигляді корови з сонячним диском між рогами або в образі жінки з рогами й сонячним диском на голові, інколи з сином Гором на руках (прообраз християнської богородиці).