Кононович Леонід
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Леоні́д Кононо́вич (1958 ) - український письменник, перекладач, майстер детективного жанру. Член Асоціації українських письменників.
Народився 1958 року в селі Красилівка Ставищенського району на Київщині. В 1975 році вступив до філологічного факультету Київського університету. В 1977 році його відчислили за "небажання вивчати історію КПРС". В 1978 був заарештований органами КДБ за розповсюдження правозахисної літератури (самвидаву). В листопаді того ж року отримав офіційне попередження від обласного управління КДБ за ст. 62 ч.1 Карного кодексу (розповсюдження націоналістичної літератури). З 1981 по 1985 навчався на філологічному факультеті Київського педінституту іноземних мов ім. Горького, звідки був відчислений "за негативний вплив на молодіжний колектив. З 1991 по 1996 рік працював у приватній охоронній компанії "Сейкен ЛТД". З 1996 по 2001 рік займався підприємницькою діяльністю.
Перекладом почав займатися на початку 1980 років. Дебютував перекладом новели Андре Вермсера "Неждана зустріч" в газеті "Літературна Україна" (квітень 1984 року). Брав участь у перекладах тритомного зібрання творів Альберта Камю, котре вийшло у видавництві "Фоліо" (1998). Переклав соціологічне дослідження Еміля Дюркгайма, котре вийшло друком у видавництві "Основи" (1998).
У 1993 році дебютував у журналі «Сучасність». Кримінальний роман «Я — зомбі» став бестселером. Звичайно, не в сенсі продажу, а через те, що збурив читацький ажіотаж.
[ред.] Переклади
- Андре Вюрмсер "Неждана зустріч".
- Альберт Камю ??? ("Фоліо", 1998)
- Еміль Дюркгайм "Самогубство (соціологічне дослідження)" ("Основи", 1998)
- Жерар Мере "Принципи суверенітету" ("Кальварія", 2003)
- Baudrillard, Jean. L'echange symbolique et la mort ("Кальварія", 2003)
- Моріс Бланшо «Простір літератури»
[ред.] Твори
- Я, зомбі (1993)
- Мертва грамота
- Феміністка
- Кайдани для олігарха
- Повернення
- Тема для медитації (2003) - Книга про Голодомор 1932-33 років. Основне питання, порушене в романі, — це сплата боргів. Народ упав в амнезію. Скінчилася радянська епоха, і всі про все забули. У суспільній свідомості жах «тридцять третього» вже навіть не фігурує як факт. В 1960-х роках в селах ще все пам’ятали. Старі розповідали молодим, пам’ять не переривалася. За ці злочини треба сплатити! Насамперед — дати чітке визначення радянській системі. Це був просто окупаційний фашистський режим. Назвавши речі своїми іменами, можна апелювати до практичного вирішення.