Актинобактерії
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Актинобікрерії (Actinobacteria) | ||||
---|---|---|---|---|
![]() колонія Paenibacillus Dendritiformis |
||||
Біологічна класифікація | ||||
|
||||
Класи/Підкласи/Ряди/Підряди | ||||
|
Актинобактерії (застаріла назва - променисті грибки) – грам-позитивні бактерії, які характеризуються високим (більше 55%) вмістом гуаніна і цитозіна в ДНК та мають подібну грибам міцелярну будову. Найбільша підгрупа – актиноміцети (Actinomyceta), далі вся інформація стосується цієї підгрупи.
Товщина міцелія актиноміцетів - 0,5—1,0 мкм. При зростанні на щільних середовищах розрізняють субстратний і повітряний частині міцелія. Розмножуються вони фрагментами або спорами що утворюються у різних видів на повітряному і/або субстратному міцелії. Спори і спороносці мають різноманітну форму. Зрідка забезпечени джгутиками і здібні до пересування.
Подібно до грибів актиноміцети здатні утворювати позаклітинні ферменти гидролази, розкладаючі складні полімерні речовини (хітин, лігнін, гумусоподібні речовини). Поширені в ґрунті, мулі водоймищ, на рослинних залишках, основною екологічною роллю є розкладання органічної речовини. Є патогенні форми, що викликають актиномікоз.
Актиноміцети є активними продуцентами антибіотиків, утворюючи до половини відомих науці.
Зміст |
[ред.] Деякі члени класу
[ред.] Нокардіоформні актиноміцети
Аеробні організми, що мають в циклі розвитку міцеліальну стадію. Міцелій може розпадатися на елементи, утворюючи ланцюжки, подібні спорангіям. Справжніх спор немає. Сюди відносять рід Rhodococcus, здатний використовувати вуглеводні нафти.
[ред.] Геодерматофіли і франкії
Міцелій, що утворюється, ділиться на окремі коковидні клітини, рухомі у геодерматофілів і нерухомі у франкіев. Франкіі — азотфіксуючі симбіонти вільхи і інших небобових рослин, створюючі на їх корінні бульби. Житло: ґрунт, води і шкіра ссавців.
[ред.] Актіноплани
У циклі розвитку мають рухому стадію і стадію утворення розвиненого міцелія, розділеного перегородками. Розділяються на роди по типах спорангіїв. Сапротрофи і факультативні паразити. Поширені в ґрунті, лісовій підстилці, тваринних останках і воді природних джерел, часто розвиваючись на пилку рослин, що потрапили в неї.
[ред.] Стрептоміцети
Утворюють добре розвинений повітряний міцелій, що не розпадається в процесі розвитку на окремі клітки. Спорангії складаються з прямих або закручених спіраллю ланцюжків нерухомих спор. Мешкають в ґрунті, характеризуються сильною антибіотичною і хитінорозчинюющею активністю.
[ред.] Мадуроміцети
Міцелій також не розпадається на окремі клітки. Суперечки тільки на повітряному міцелії в ланцюжках або спорангіях, як рухомі так і немає. Група погано вивчена і вимагає ревізії.
[ред.] Термоактіноміцети і термоноспори
Термоактиноміцети утворюють типові ендоспори і за цією ознакою, а також по будові 16s рРНК повинні бути віднесені до бацил, проте утворюють розвинений міцелій. Термофіли, здатні рости в діапазоні 40—48 градусів за Цельсієм.