Користувач:Mooz

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Селище міського типу Рокитне — центр району. Розташоване в мальовничому куточку Полісся в північно-східній частині області, за 133 км від обласного центру міста. Рівне Рівненської області. Площа селища — 561,3 га. Населення — 120300 тис. чоловік (на 2001 р.) Має надійне залізничне та автошляхове сполучення. Через райцентр проходить залізниця Київ — Ковель та автомобільна дорога Київ — Варшава. Виникнення селища міського типу Рокитне припадає на час промислового пожвавлення 80-х років ХІХ століття. До 1922 року село було відоме під назвою Охотникове, що походило від прізвища власника землі, в якого бельгійський склозаводчик Розенберг у 1888 році купив невелику ділянку кварцевих пісків, придатних для скловаріння, і відкрили тут примітивну гуту. Поштовхом до швидкого розвитку села стало спорудження в 1898 році заводу і прокладання на початку 1900 року залізничної колії Київ – Ковель. Лінія пройшла через селище, і тут спорудили залізничну станцію Рокитне. Охотникове входило до Кисорицької волості Овруцького повіту Волинської губернії. За Ризьким мирним договором в1921 році Охотникове відійшло до Польщі В1922 році селище перейменоване на Рокитне, а залізнична станція стала називатись Рокитне – Волинське. З вересня 1919 року по вересень 1939 року селище знаходилось під владою Польщі. У вересні 1939 року Рокитне в складі Західної України було приєднане до СРСР. Після возз’єднання Західної і Східної України проводилась робота по розмежуванню районів і в 1940 році був утворений Рокитнівський район. Почали працювати перші державні органи влади. Головою виконавчого комітету районної Ради депутатів трудящих працював Поляков, головою селищної Ради — Зак. У квітні 1986 року селище постраждало від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і відноситься до 3-ї категорії населених пунктів, потерпілих від цієї катастрофи.

Станом на грудень 2002 року в селищі працює 5 промислових підприємств, 3 будівельні організації, 3 сільськогосподарські, 2 автотранспортні, 2 підприємства зв’язку, 2 комунальні та інші. 37 підприємств — приватні. Пріоритетною галуззю промисловості в селищі є скляна промисловість. Серед промислових підприємств відомими за межами України є відкрите акціонерне товариство “Рокитнівський скляний завод”, який в 1998 році святкував свій ювілей — 100-річчя з дня заснування. Питома вага продукції цієї галузі в загальному об’ємі промислового виробництва становить 80-82 %. Сьогодні склозавод – це: —підприємство, на якому річне виробництво пляшок різного асортименту складає понад 180 млн. штук, —виробник, що здійснює більше 60% експортних поставок своєї продукції в країни СНД, —володар більше десяти запатентованих власних розробок пляшок. Суттєво наповнює бюджет селища Рокитнівський держлісгосп, який випускає в рік товарної продукції на суму більше 5 млн. гривень. Це, в основному, пиловник хвойний і листяний, рубостійкий, стовпи на ДВП, фанера сировинна, дрова паливні, техсировина, тара ящична, заготовки пилені та ін. Значну долю у випуску продукції займають товари народного споживання - дверні і віконні блоки, ліжка, карнизи, штахетник, дранка штукатурна, консервна продукція. Продукція підприємства знаходить ринки збуту, в основному, в Україні, але держлісгосп займається і зовнішньоекономічною діяльністю, що становить майже 16 % реалізованої продукції. Це співпраця з фірмами Австралії, Німеччини, Польщі, Білорусі щодо експортних поставок заготовок пилених, дров технологічних, балансів соснових, живиці та ін. В селищі триває процес приватизації та роздержавлення підприємств. Більше половини з них стали акціонерними товариствами. Славиться рокитнівська земля своєю промисловістю будівельних нерудних матеріалів. На території району працюють 5 щебеневих заводів, серед них ВАТ “Рокитнівський спецкар’єр”. В Рокитному функціонують дві середні школи, гімназія та три дитячих садки. Є в селищі медичне училище, яке готує фельдшерів, медсестер, стоматологів, та професійно-технічне, яке готує трактористів машиністів широкого профілю, слюсарів-ремонтників, монтажників, електрозварювальників, мулярів-штукатурів, столярів. В культурному житті селища важливе значення відіграють будинок культури, музична школа, 7 бібліотек. Славиться Рокитнівщина своїми фольклорними колективами. Знають їх не тільки в районі, а й далеко за його межами. Народний аматорський ансамбль української пісні та Народний академічний хор селища неодноразово виступали на сценах Рівного та Києва. На території селища діють три релігійні організації: українська православна церква, римсько-католицька та християн віри євангельської. 20 травня 1997 року Рокитнівська селищна рада своїм рішенням затвердила сучасний герб і прапор Рокитного (автори проектів - Ю. Терлецький і А. Гречило). Герб: щит скошений зліва, у верхньому синьому полі золоті рушниця та мисливський ріжок, у нижньому золотому полі - зелені вербові віти; щит увінчує срібна міська корона. Прапор: квадратне полотнище; на зеленому тлі - жовта квітка азалії; лінії, що відходять від середини сторін прапора, відсікають білі трикутники. Рушниця і мисливський ріжок символізують давню назву поселення - Охотникове, зелені вербові віти вказують на сучасну назву селища (рокита - верба), синій колір у гербі та білий у прапорі означають річки й озера, якими багатий цей край, а квітка азалії підкреслює своєрідність місцевої флори. Зелений колір - ліси, які оточують селище.


                                                                                                       --mooz--