Дідона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ДІДО́НА (лат. Dido) — первісно одне з фінікійських божеств. У IX ст. до н. е. — міфічна фінікійська цариця, небога й дружина володаря Тіру Сіхея, жерця Геракла. Коли її брат Пігмаліон убив Сіхея, щоб захопити його скарби, Д. втекла з Тіру й зі жменькою земляків оселилася на північному узбережжі Африки біля фінікійської колонії Утіки. Місцевий володар Ярбас пообіцяв віддати Д. стільки землі, скільки обніме шкура з вола; Д. порізала шкуру на вузькі пасочки й охопила ними територію, на якій заснувала могутнє місто Карфаген. Бувши не в змозі захиститися від ненависних залицянь Ярбаса, вкоротила собі віку. В «Енеїді» Вергілія заснування Карфагена збігається в часі з падінням Трої; як зазначає автор, Д. покінчила життя самогубством через те, що її покинув Еней, якому вона ладна була віддати серце і владу над Карфагеном.

Образ Д. використано в художній літературі (Вергілій, Л. Дольче, А. Арді, Я. Княжнін, М. Муравйов, І. Котляревський), музиці (Ф. Каваллі, А. Скарлатті, Г. Гендель, Л. Керубіні), живописі (А. Карраччі, Дж. Б. Тьєполо, Г. Рені та ін.).


[ред.] Література