Давидов Олексій Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Олексі́й Йо́сипович Дави́дов (1907-1963) – голова Київського міського виконавчого комітету у 1947-63 рр.

Олексій Давидов народився у 1907-му році у місті Климовичі (Республіка Білорусь) у родині робітника. З 1920-го року – учень профтехнікуму, слюсар на Климовичському заводі. У 1925-28 рр. працював слюсарем у Краматорську (Донбас). Член більшовицької партії з 1927-го року.

1930-го року закінчив робітфак Київського індустріального інституту, працював майстром, начальником цеху заводу "Червоний екскаватор", за сумісництвом – секретарем партбюро. З 1938 по 1941 рр. – перший секретар Жовтневого райкому партії міста Києва, стає професійним партфункціонером.

За часів Другої Світової війни – учасник оборони Києва (комісар правого сектору оборони), уповноважений військової ради Південного фронту, заступник начальника бронетанкового управління Закавказького фронту з політроботи, уповноважений військової ради 4-го Українського фронту.

З 6-го листопада 1943-го року – третій, а пізніше – другий секретар Київського міськкому КП(б)У. З грудня 1947 до жовтня 1963 р. – голова виконкому Київської міськради депутатів трудящих.

За час перебування Давидова при владі місто пережило голодні часи, руйнацію господарства і життя, страхіття Куренівської катастрофи. За бездіяльність, неспроможність керувати містом і злочинну поведінку під час вищезгаданої катастрофи був дуже непопулярний серед киян (але сам не звертав на це жодної уваги). У той же час саме за часів керівництва Давидова Києвом було відбудовано зруйноване місто. Виросли житлові масиви Нивки, Русанівка, Березняки. Найбільшого розвитку отримав Київський трамвай. Відбудовувалась промисловість, стали до ладу нові заводи та підприємства. У 1960 році Давидов разом з керівниками республіки перерізав стрічку на першій пусковій дільниці Київського метрополітену. За радянських часів влада назвала його іменем бульвар на Русанівці. За часів Незалежності неодноразово лунали заклики перейменувати вулицю.

[ред.] Джерела інформації

  • Київ. Історична енциклопедія. 1917-2000 рр.


Герб Києва Голови міської влади Києва Прапор Києва

Герб Речі Посполитої Литовсько-польська доба: Яцько Балика | Федір Ходика-Кобизевич | Андрій Ходика-Кобизевич

Прапор Російської імперії у 1914—1917 рр. Російська імперія: Федір Тадрина | Ждан Тадрина | Ян Биковський | Федір Биковський | Георгій Рибальський | Пилип Лакерда | Григорій Киселівський | Парфентій Дегтерєв | Іван Ходунов | Федір Войтенко | Павло Демідов Сан-Донато | Густав Ейсман | Павло Демідов Сан-Донато | Микола Ренненкампф | Густав Ейсман | Іван Толлі | Степан Сольський | Василь Проценко | Іполит Дьяков | Федір Бурчак

Прапор Української Держави Українська Держава: Євген Рябцов | Іполит Дьяков

Прапор Української Радянської Соціалістичної Республіки УРСР: Ян Гамарник | Григорій Гринько | Пантелеймон Свистун | Юрій Войцехівський | Іван Воробйов | Василь Биструнов | Рафаїл Петрушанський | Павло Христич | Микола Пашко | Іван Шевцов

Прапор Третього Рейху Райхскомісаріат Україна: Олександр Оглоблин | Володимир Багазій | Леонтій Форостівський

Прапор Української Радянської Соціалістичної Республіки УРСР: Леонід Лебідь | Федір Мокієнко | Федір Чеботарьов | Олексій Давидов | Михайло Бурка | Володимир Гусєв | Валентин Згурський | Микола Лаврухін

Прапор України Незалежна Україна: Григорій Малишевський | Олександр Мосіюк | Іван Данкевич | Іван Салій | Леонід Косаківський | Олександр Омельченко | Леонід Черновецький