Дюма Олександр (батько)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олександр Дюма-батько (франц. Alexandre Dumas, père) (24 липня 1802, Вільє-Котре — 5 грудня 1870, П'юї) — відомий французький письменник, чиї пригодницькі романи зробили його одним з найбільш читаних французьких авторів у світі. Також був драматургом і журналістом.
Батько Олександра Дюма, Тома-Олександр, син маркіза Даві де Ла Пелетрі и чорношкірої рабині Кессетти Дюма, народився в Санто-Домінго і був єдиним з усіх позашлюбних дітей маркіза, якого той визнав і узаконив. Однак в подальшому Тома-Олександр посварився зі своїм батьком і взяв прізвище матері Дюма. Був генералом французької республиканської армії; помер у 1806, коли Олександру було лише чотири роки.
Незважаючи на бідність, сім'я мала добру репутацію і зв'язки серед аристократії, котрі допомогли двадцятирічному Олександру отримати посаду в Пале-Рояль в Парижі в канцелярії герцога Орлеанського.
Олександр розпочав писати статті для журналів і п'єси. Перша п'єса, «Генріх III и його двір» (Henri III et sa cour, 1829) мала великий успіх, зрештою як і друга, «Крістіна» (Christine ou Stockholm, Fontainebleau et Rome, 1830), після чого Дюма зміг заробляти собі на життя творчістю. У 1835 році вийшов його перший роман «Ізабелла Баварська» (Isabel de Bavière). З того часу газети почали друкувати його численні романи.
В 1840 році він одружився з актрисою Іді Фер'єр, але мав з інтимні стосунки з численними іншими жінками. Результатом стало троє позашлюбних дітей; один з них, узаконений батьком Олександр Дюма-син, також став успішним письменником і драматургом. Дюма заробляв значні гроші, але постіно тратив їх на розкішний спосіб життя і жінок. Видавав журнал і заснував театр — і те, й інше закінчилось невдачаею.
В опалі після перевороту 1851 року, втік до Брюсселя (Бельгія) від кредиторів. Провів два роки в Росії (1858–1859), брав участь в боротьбі за об'єднання Італії.
В 2002 році прах Дюма був перенесений до паризького Пантеону. Его твори були перекладені багатьма мовами и слугували основою для численних театральних постановок і фільмів.
[ред.] Найвідоміші книги
- Трилогія про трьох мушкетерів:
- «Три мушкетери» (Les Trois Mousquetaires, 1844)
- «Двадцать років згодом» (Vingt ans après, 1845)
- «Віконт де Бражелон, або Десять років згодом » (Le Vicomte de Bragelonne, ou Dix ans plus tard, 1847)
- «Граф Монте-Крісто» (Le Comte de Monte-Cristo, 1845–1846)
- «Дві Діани» (Les Deux Diane, 1846)
- Трилогія про Генріха Наварського:
- Серія про французьку революцію:
- «Чорний тюльпан» (La tulipe noire, 1850)