Національна академія наук України
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Національна академія наук України (НАНУ) — вища наукова установа України з самоврядною організацією. НАНУ об'єднує дійсних членів, членів-кореспондентів та іноземних членів, а також всіх наукових працівників, що працюють у її наукових установах, здійснюючи дослідження у галузі природничих, гуманітарних, суспільних та технічних наук з метою всебічного розвитку духовної і матеріальної культури народу України.
Зміст |
[ред.] Назви
Назви Академії | |
---|---|
Українська академія наук | 1918—1921 |
Всеукраїнська академія наук | 1921—1936 |
Академія наук УРСР | 1936—1991 |
Академія наук України | 1991—1993 |
Національна академія наук України | від 1994 |
Назва Академії неодноразово зазнавала змін. У 1918—1921 рр. вона іменувалася Українська академія наук (УАН), з 1921 по 1936 р. — Всеукраїнська академія наук (ВУАН), у 1936—1991 рр. — Академія наук Української РСР, з 1991 по 1993 р. — Академія наук України, а з 1994 р. — Національна академія наук України.
[ред.] Заснування академії
Закон про заснування Української академії наук і наказ про призначення першого складу академіків були підписані гетьманом П.Скоропадським 14.11.1918. Згідно зі статутом Академія мала 3 відділи:
- історико-філологічний,
- фізико-математичний,
- соціально-економічний.
У перший рік діяльності Академія складалася з трьох наукових відділів — історико-філологічного, фізико-математичного і соціальних наук, які охоплювали 3 інститути, 15 комісій і національну бібліотеку.
Засновниками стали визначні українські вчені Д. Багалій, А. Кримський, М.Петров, С. Смаль-Стоцький, В. Вернадський, М. Кащенко, С. Тимошенко, П. Тутковський, М.Туган-Барановський, Ф. Тарановський, В.Косинський, О.Левицький. Нові члени УАН обиралися на загальних зборах шляхом таємного голосування. Установче спільне зібрання 27.11.1918 обрало президентом УАН В.Вернадського. До першого складу дійсних членів УАН увійшли також історики Д.Багалій і О.Левицький, економісти М.Туган-Барановський і В.Косинський, сходознавець М.Петров, лінгвіст С.Смаль-Стоцький, правознавець Ф.Тарановський, біолог М.Кащенко, механік С. Тимошенко, геолог П. Тутковський. Гетьманський уряд виділив кошти для організації перших науково-дослідних кафедр, інститутів та ін. установ академії.
Згодом президентами Академії обиралися М. П. Василенко (1921—1922), О.І.Левицький (1922), В.І.Липський (1922—1928), Д. К. Заболотний (1928—1929), О. О. Богомолець (1930—1946), О. В. Палладін (1946—1962), Б.Є.Патон (з 1962 року).
[ред.] Перший радянський період
З приходом радянської влади УАН дістала у користування садибу пансіону графині Левашової у Києві (тепер резиденція президента НАН України).
У червні 1921 РНК УСРР схвалила положення, згідно з яким Академія визнавалася найвищою науковою державною установою республіки. Академію було перейменовано на Всеукраїнську (таким чином декларувався намір об'єднати в рамках однієї організації наукову інтелігенцію всіх українських земель) і підпорядковано наркомату освіти. Відносини ВУАН з керівництвом були напруженими, оскільки вчені не бажали коритися диктату. Зв'язки із західноукраїнськими вченими швидко зійшли нанівець, тому що СРСР відгородився від оточуючого світу «залізною завісою». Після від'їзду В.Вернадського з України президентом Академії у липні 1921 було обрано М.Василенка (наркомат освіти не затвердив його на посаду, і він був змушений подати у відставку).
У березні 1922 президентом став О.Левицький, а в травні 1922 — B.Лuпcькuй.
Протягом 1919-30 було обрано 103 академіки ВУАН. У 1924-25 Академія вперше провела вибори іноземних членів, але їх не затвердив нарком освіти.
У 1920 роках у ВУАН існували три відділи — історико-філологічний, фізико-математичний і соціально-економічний. У першому з них плідно працювали Інститут української наукової мови, Етнографічна та Археографічна комісії. З 1921 організовано Археологічний інститут. Після приїзду в Україну в 1924 М.Грушевського істотно розширилися дослідження з вітчизняної історії. У фізико-математичному працювала найбільша кількість академічних кафедр — 30. На світовому рівні проводилися дослідження на кафедрах прикладної математики (Г.Пфейффер), математичної фізики (М.Крилов), експериментальної зоології (І.Шмальгаузен) та ін. У соціально-економічному відділі особливо плідно працювала перша у світі науково-дослідна установа з проблем демографії-Демографічний інститут під керівництвом М.Птухи.
[ред.] Початок репресій
Майже до кін. 1920 років ВУАН зберігала певну автономність. Проте з 1929 через зміну процедури виборів і посилення репресій влада повністю взяла під контроль діяльність ВУАН. Вибори 1929 проводилися на розширеному засіданні нового Органу-Ради ВУАН, до складу якої входили представники наркомосвіти. Кількість вакансій було істотно розширено (до 34), щоб поряд з ученими, які мали об'єктивні підстави для обрання, проштовхнути партвисуванців. Процедура голосування по кандидатурах проходила відкрито. В умовах газетної і профспілкової істерії, яка піднялася навколо виборчої кампанії, до складу Академії були прийняті народні комісари О.Шліхтер, М.Скрипник, В.Затонський, голова Держплану СРСР Г.Кржижановський. За списком кандидатів, рекомендованих до обрання ЦК КП(6)У, пройшли в академіки комуністи-суспільники С.Семковський, В.Юринець, М.Яворський. На перевиборах президії були підтверджені повноваження обраного у травні 1928 на вимогу влади президента Д.Заболотного. У 1928 усунено від обов'язків незмінного секретаря ВУАН А. Кримського.
Влітку 1929 заарештовані два члени Академії (С.Єфремов і М.Слабченко) і 24 співробітники ВУАН, яких було звинувачено у приналежності до неіснуючої контрреволюційної організації «Спілка визволення України» і згодом засуджено до тривалих термінів ув'язнення. У 1930-31 «чистки» співробітників ВУАН продовжувались. Повного розгрому зазнали історичні установи, створені у ВУАН під керівництвом М.Грушевського, а його самого заарештовано і примушено жити у Москві.
У липні 1930 президентом Академії став О.Богомолець. Новообраний президент здійснив докорінну структурну реорганізацію. Замість колишніх трьох відділів Академії було створено два нові — природничо-технічний і соціально-економічний. У 1931 ВУАН налічувала 164 науково-дослідні установи, в яких працювало лише 242 наукових співробітники, з них 79 академіків. Чимало кафедр мало 1-2 штатних працівників, практично не існувало лабораторно-експериментальної бази досліджень, бракувало коштів для експедиційних і натурних робіт. Після січневої сесії ВУАН у 1934 основною структурною одиницею став науково-дослідний інститут, що сприяло концентрації наукових сил.
У 1934 ВУАН було передано у безпосереднє підпорядкування РНК УСРР. Тоді ж із наркомосвіти передали у підпорядкування президії ВУАН інститути фізики, ботаніки, мікробіології та епідеміології, біохімії, геології, водного господарства, а також створено нові інститути: електрозварювання, гірничої механіки, хімічної технології, клінічної фізіології; раду з вивчення продуктивних сил УСРР, геофізичну обсерваторію. У 1935 ВУАН передано Дніпропетровський інститут фізичної хімії.
[ред.] Передвоєнні роки
У лютому 1936 ВУАН перейменували в АН УСРР. До її складу увійшли інститути історії України, економіки, української літератури і українського фольклору. У 1920-30-х роках в АН УСРР розвивалися всесвітньовідомі наукові школи Д.Граве (алгебра), М.Крилова (математична фізика), Л.Писаржевського (хімія), О.Динника (механіка і теорія пружності), О.Богомольця (експериментальна патологія), Є.Патона (електрозварювання), М.Федорова (гірнича механіка), М.Холодного і О.Фоміна (ботаніка), І.Шмальгаузена (зоологія) та ін. У 1938 до АН УРСР увійшов Харківський фізико-технічний інститут, який займав провідні позиції в розробці ряду напрямів ядерної фізики. Вперше в СРСР тут провели ядерну реакцію шляхом розщеплення ядра літію. В Інституті фізичної хімії 1934 одержано важку воду (О.Бродський).
На поч. 1941 у складі АН УРСР існувало 26 інститутів. У них працювало 3092 співробітники, серед яких 60 академіків, 66 членів-кореспондентів, 164 доктори і 325 кандидатів наук. Інститути розміщувалися в Києві, Харкові, Дніпропетровську та Львові.
[ред.] Війна та окупація
Під час війни інститути були евакуйовані в Уфу, Свердловськ, Нижній Тагіл, Челябінськ, Златоуст та інші міста на Сході СРСР. Кількість наукових співробітників скоротилася утричі, але ядро кваліфікованих спеціалістів було збережене. Першочергове місце посіли наукові розробки в галузі оборонної промисловості, поліпшення методики лікування поранених тощо.
Під час німецької окупації у Києві у 1941 р. зусиллями ректора Київського університета та члена Київської міської управи К. Т. Штеппи було створено паралельну Українську академію наук, яку очолив В. О. Плотніков. Втім, вже у 1942 діяльність академії було практично паралізовано внаслідок того, що німці розподілили всіх вчених на 4 категорії — від «найважливіших» до «неповноцінних» та «шкідливих».
[ред.] Другий радянський період
3 1944 почала відновлюватися робота академічних інститутів безпосередньо в Україні. Після смерті О. Богомольця президентом став у листопаді 1946 видатний біохімік О.Палладін.
У післявоєнні роки АН УРСР швидко розбудовувалася. До 1960 були створені 20 нових інститутів (всього існувало 44). У 1954 засновано Кримський філіал АН УРСР. Найбільших успіхів у післявоєнний період досягнуто в галузі фізико-математичних 1 хімічних наук. У 1950 під керівництвом С.Лебедєва побудовано першу електронно-обчислювальну машину. У 1956 створена лабораторія моделювання та обчислювальної техніки (очолив В.Глушков), яка через рік перетворилася на обчислювальний центр АН УРСР. В інституті фізики, очолюваному О.Лейпунським, розроблялися перспективні наукові напрями, на основі яких виникли інститути металофізики, напівпровідників, теоретичної фізики, ядерних досліджень. Великий внесок у створення ракетно-ядерної техніки зробили Харківський фізико-технічний інститут, а також створений на базі частини його відділів Інститут низьких температур та Інститут механіки. На світовий рівень вийшли розробки електрозварювальників (Б.Патон), ливарників (А.Горшков), металофізиків (Г.Курдюмов). Розвиток біологічних наук було істотно загальмовано некомпетентним втручанням влади, зокрема, її боротьбою проти генетиків. Не менш руйнівний вплив компартійні структури здійснювали на інститути гуманітарного профілю. З лютого 1962 HAH України очолив Б.Патон. У ці десятиліття найбільш прискореними темпами розвивалися технічні інститути. З 1970 років в АН УРСР почали створюватися науково-технічні комплекси, які складалися з інститутів, конструкторських бюро, дослідних виробництв і заводів. У 1962 Обчислювальний центр було перетворено на Інститут кібернетики. Незабаром він завоював провідне становище в СРСР в галузі створення автоматизованих систем управління виробництвом. У Фізико-технічному інституті споруджено найбільший в Європі лінійний прискорювач електронів. У матеріалознавчих інститутах успішно розроблялися технологічні процеси, які давали можливість по-новому спрямувати розвиток цілих галузей економіки. Вагомі наукові результати одержано в інститутах хімії та хімічної технології, біохімії, фізіології і теоретичної медицини, загальної біології. У 1980 роках більшість наукових співробітників Академії була зосереджена у Секції фізико-технічних і математичних наук (у 1986-76 % працюючих), у Секції хіміко-технологічних і біологічних наук (19 %), у Секції суспільних наук (5 %). Загальна кількість наукових співробітників зросла до 15340. У складі АН УРСР налічувалося 143 академіки і 203 члени-кореспонденти, 1394 доктори наук, 8141 кандидат наук. Вони працювали в 78 наукових установах і 72 підприємствах дослідно-конструкторської і виробничої бази. Вчені багатьох академічних інститутів зробили істотний внесок у подолання тяжких наслідків Чорнобильської катастрофи. Зусилля їх координувалися комісією президії АН УРСР під головуванням академіків В.Трефілова, В.Скока, В.Бар'яхтара. Після досягнення незалежності НАН України вперше стала справді самоврядною організацією з правами власності на матеріальну базу, якою вона користувалася. Перед вченими, особливо в галузі гуманітарних наук, розкрилися великі перспективи творчої праці. Юристи, історики, соціологи, економісти взяли активну участь у процесах державотворення. Якісно поліпшилися умови спілкування вчених із колегами за рубежем.
[ред.] Теперішній стан
Розпочавши свою діяльність з кількох інститутів і комісій, Академія нині налічує понад 160 наукових інститутів і установ, де працює 37 тисяч співробітників, з них понад 10 тисяч докторів і кандидатів наук. У складі Академії 478 академіків і членів-кореспондентів.
Найвищий орган НАН України — Загальні збори її членів, що складаються нині з 512 академіків і членів-кореспондентів та 130 іноземних членів. У час між сесіями Загальних зборів керівництво роботою Академії здійснює Президія НАН України у складі президента, віце-президентів, головного ученого секретаря і членів Президії, які обираються через кожні 5 років. До Президії входять академіки-секретарі відділень наук і голови регіональних наукових центрів.
У Національній академії наук діють три секції, що об'єднують 13 відділень наук: математики; інформатики; механіки; фізики і астрономії; наук про Землю; фізико-технічних проблем матеріалознавства; фізико-технічних проблем енергетики; хімії; молекулярної біології, біохімії, експериментальної і клінічної фізіології; загальної біології; економіки; історії, філософії та права; літератури, мови та мистецтвознавства. Працюють 6 регіональних наукових центрів. Основною ланкою структури НАН України є науково-дослідні інститути та прирівняні до них інші наукові установи. Вони діють на підставі власних статутів, затверджених і зареєстрованих у НАН України.
Дослідно-виробнича та конструкторська база Академії охоплює дослідні підприємства, конструкторсько-технологічні організації, інженерні та обчислювальні центри. При установах НАН України функціонують малі та спільні підприємства, які сприяють комерціалізації результатів наукових досліджень. За активної участі установ НАН України працюють 8 технопарків, на які законодавчо поширено спеціальний режим інноваційної та інвестиційної діяльності.
До структури Академії входить Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського, яка є депозитарієм ООН і фонди якої містять майже 10 млн. книг, рукописів, та Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника. Академія має видавництва «Наукова думка» і «Академперіодика».
[ред.] Наукові школи
В Академії сформувалося чимало наукових шкіл. Їх засновниками були видатні вчені-математики Д. О. Граве, М. М. Крилов, М. М. Боголюбов, механіки О. М. Динник і М. О. Лаврентьєв, фізики К. Д. Синельников, Л. В. Шубников, В.Є.Лашкарьов, О.І.Ахієзер, О. С. Давидов, А. Ф. Прихотько, О. Я. Усиков, С. Я. Брауде, геолог П. А. Тутковський, хіміки Л. В. Писаржевський, О.І.Бродський, А. В. Думанський, біологи і медики Д. К. Заболотний, О. О. Богомолець, В. П.Філатов, М. Г. Холодний, І.І.Шмальгаузен. У всьому світі відомі українські школи електрозварювання Є.О.Патона і кібернетики В. М. Глушкова. Набули широкого визнання економічні й гуманітарні школи, які очолювали економісти М. В. Птуха і К. Г. Воблий, історики М. С.Грушевський і Д.І.Яворницький, сходознавець А. Ю. Кримський, мовознавець Л. А. Булаховський, літературознавці С. О.Єфремов і О.І.Білецький.
[ред.] УРЕ
АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР --вища наукова установа УРСР. Президія і більшість інститутів перебувають у Києві. Президент — акад. О. В. Палладін. Створення АН УРСР формально було проголошено наприкінці 1918 Проект організації АН, розроблений влітку 1918 групою вчених на чолі з акад. В. І. Вернадським, було здійснено лише на початок 1919, після відновлення Рад. влади в Києві. Акад. В. І. Вернадський став першим президентом АН УРСР. У 1919 почали працювати три відділи АН: істор.-філол., фіз.-матем. і соц.-економіч. наук з рядом кафедр.
До Відділу фізико-математичних наук входили тех. і мед. кафедри, Ін-т тех. механіки, Комісія по вивченню природ. багатств України. Відділи істор.-філол. і соц.-економіч. наук охоплювали 14 кафедр, 15 комісій і два інститути. В перші роки існування АН УРСР головна увага в її роботі приділялась питанням сусп. наук. У 1920 почали виходити «Записки відділів Академії». 14 червня 1921 Раднарком УРСР затвердив «Положення про Українську Академію наук». У 1922 президентом АН УРСР обрано видатного ботаніка акад. В. І. Липського. Відбудова і розвиток народ. г-ва республіки поставили перед вченими АН УРСР нові великі завдання. Тому поряд з розвитком суспільних наук в АН УРСР починають активно розвиватись тех., геол., хім., фіз., біол. науки. 1928 президентом АН УРСР був обраний видатний бактеріолог і епідеміолог акад. Д. К. Заболотний. У цьому ж році складено перший п'ятирічний план наук. роботи АН УРСР, пов'язаний з п'ятирічним планом розвитку народ. г-ва республіки. АН УРСР почала відігравати велику роль у поданні наук.-тех. допомоги соціалістич. будівництву, в справі популяризації наук. і тех. знань.
В 1930 президентом АН УРСР було обрано видатного патофізіолога акад. О. О. Богомольця Установи АН УРСР активно включилися в розробку проблем машинобудування, електрозварювання, нафтоносності, водного г-ва, удосконалення технологіч. процесів хім. і металург, промисловості, підвищення ефективності використання місцевих видів палива. Установи Відділу біол. наук розгорнули широкі дослідження, спрямовані на вивчення природних рослинних і тваринних ресурсів, на підвищення врожайностісільськогосподарських культур і на розробку ефективних методів профілактики та лікування захворювань людини.
Великі зміни в діяльності і структурі АН УРСР сталися 1934. Вона була передана у безпосереднє відання Ради Народних Комісарів УРСР. Затвердження РНК УРСР планів наукової роботи академії мало важливе значення для налагодження зв'язку науки з виробництвом Був значно поповнений склад академії новообраними дійсними членами і член-кореспондент У 1936 РНК УРСР затвердила новий статут АН УРСР, за яким вищим органом академії стали Загальні збори, основними осередками науково-дослідної роботи — її наукові інститути.
В 1940, після возз'єднання Західної України з Радянською Україною, у Львові було засновано ряд відділів наук. установ АН УРСР Вчені Львова, об'єднані в місцевих установах АН УРСР, розгорнули широкий комплекс досліджень, спрямованих на розвиток продуктивних сил зх. земель УРСР.
Віроломний напад фашистської Німеччини на СРСР примусив евакуювати установи АН УРСР. Більшість інститутів та Президія АН УРСР переїхали до Уфи; Ін-т електрозварювання — до Нижнього Тагіла. В роки Великої Вітчизн. війни установи АН УРСР спрямували свою наук. роботу на подання допомоги фронту і тилу. Під керівництвом акад. АН УРСР 6. О. Патона були розроблені і впроваджені в практику високоефективні методи зварювання металів під шаром флюсу. Під час війни широко впроваджувалась в лік. практику антиретикулярна цитотоксична сиворотка акад. О. О. Богомольця. Акад. О. В. Пал-ладін і його учні запропонували високоефективний кровоспинний препарат вікасол. За самовіддану роботу в роки Великої Вітчизн. війни і цінні наук. досягнення багато вчених АН УРСР були удостоєні високих урядових нагород. Почесно звання Героя
<img src="part4-25.jpg" alt="part4-25.jpg" width="309" height="179">
Будинок Академії наук Української РСР у Києві.
Соціалістичної Праці присвоєно президентові АН У РСР акад. О. О. Богомольцю і акад. АН УРСР Є. О. Патону.
Восени 1943 АН УРСР була тимчасово переведена до Москви, а в березні 1944 почалась реевакуація її інститутів до Києва. Фашистські загарбники заподіяли величезних збитків установам АН УРСР. Було знищено або вивезено цінностей АН УРСР на суму 150 млн. крб., в т. ч. бл. 1 млн. книг і цілий ряд унікальних музейних експонатів; вивезено рідкісні слов'янські євангелії 14 ст., унікальні колекції комах та ін. тварин, гербарії, лабораторне устаткування тощо. Радянський уряд УРСР, ЦК КП України подали АН УРСР велику матеріальну допомогу і створили всі необхідні умови для якнайшвидшого відбудування зруйнованих приміщень і придбання найновішого обладнання. 1945 в системі АН УРСР було створено ряд нових лабораторій: швидкісних машин і механізмів (згодом реорганізовано в лабораторію гідравлічних машин), машинознавства і проблем с.-г. механіки, металофізики. Розпочала роботу Комісія по історії Великої Вітчизн. війни в Україні.
Наприкінці 1945 в системі АН УРСР було створено самостійний відділ с.-г. наук, на базі установ якого організовано Українську академію сільськогосподарських наук.
Після смерті акад. О. О. Богомольця в 1946 президентом АН УРСР було обрано видатного вченого-біохіміка акад. О. В. Палладіна. В післявоєнні роки АН УРСР поповнилась рядом нових інститутів: філософії (1947), використання газу (1950), металокераміки і спецсплавів (1955), радіофізики і електроніки (1956), металофізики (1955), обчислювальним центром (1957), інститутом полімерів і мономерів (1958) та ін. Ряд інститутів було реорганізовано. На кінець 1958 в АН УРСР налічувалося 60 наук, установ, розміщених у Києві, Харкові, Львові, Сімферополі, Сталіне, Дніпропетровську, Полтаві та в ін. містах УРСР.
АН УРСР належить провідна роль в підготовці й вихованні української радянської наукової інтелігенції. В 1959 в установах академії працювало 11 790 співробітників, у тому числі 2226 наукових працівників, серед них 87 акад., 121 член-кореспондент, та ін.
Найвищим керівним органом АН УРСР є Загальні збори академіків і членів-кореспон-дентів АН УРСР. У період між Загальними зборами вищим керівним органом АН УРСР є Президія. При Загальних зборах АН УРСР створені постійні установи: Рада по вивченню продуктивних сил Української РСР, Ред.-видавнича рада АН УРСР. При Президії АН УРСР постійно діють Рада науково-тех. пропаганди, Бібліотечна комісія, Рада по впровадженню наук. досягнень у виробництво, видавництво з друкарнями (у Києві і Львові), Комісія по проблемах фізіол. вчення акад. І. П. Павлова.
В 1959 в складі АН УРСР було п'ять відділів:
Відділ суспільних наук, до складу якого входять інститути: філософії, економіки, історії, археології (з відділом у Сімферополі), мовознавства ім. О. О. Потебні, літератури ім. Т. Г. Шевченка, мистецтвознавства, фольклору та етнографії, суспільних наук (у Львові), сектор держави та права, а також Держ. музей Т. Г. Шевченка, літ.-меморіальний буди-нок-музей Т. Г. Шевченка (с. Шевченкове Черк. обл.), музей-заповідник «Могила Т. Г. Шевченка» (Канів), Український держ. музей етнографії та художнього промислу (Львів), Держ. публічна б-ка, Львівська б-ка.
Відділ фіз.-матем. наук, до складу якого входять інститути: математики, фізики, радіофізики й електроніки, фізико-технічний (у Харкові), металофізики, Гол. астрономічна обсерваторія, обчислювальний центр, Полтавська гравіметрична обсерваторія.
Відділ хім. та геол. наук з інститутами: загальної і неорганічної хімії (з відділом в Одесі), органічної хімії, фізичної хімії ім. Л. В. Пи-саржевського, полімерів і мономерів, геол. наук, геології корисних копалин (у Львові), мінеральних ресурсів (у Сімферополі), а також сейсмічний сектор (у Львові) і комітет по метеоритах.
Відділ біол. наук, до складу якого входять інститути: ботаніки, зоології, гідробіології з Одес. біол. станцією; біохімії, фізіології ім. О. О. Богомольця, мікробіології, бот. сад, науково-природ. музей (у Львові), Карадаг-ська біол. станція. Відділ має експериментальні бази — «Феофанія», «Теремки», Старосіль-ська біол. станція; дендропарки — «Олександрія», «Софіївка», «Тростянець», «Устинівка» і заповідники — «Чорноморський», «Стрілецький степ», «Хомутовський степ», «Михайлівська цілина», «Кам'яні могили». При Відділі працюють Укр. т-во фізіологів, біохіміків і фармакологів, Укр. ботанічне т-во, Укр. респ. наукове т-во паразитологів, Укр. ентомологічне т-во, Укр. т-во охорони природи та сприяння розвитку природ. багатств, а також Комісія по охороні природи.
Відділ технічних наук з інститутами: гідрології і гідротехніки, будівельної механіки, ордена Трудового Червоного Прапора Ін-т електрозварювання ім. Є. О. Патона, машинознавства і автоматики (у Львові), гірничої справи ім. М. М. Федорова (у Сталіно) з відділами у
Харкові, Києві та Дніпропетровську; чорної металургії (у Дніпропетровську), електротехніки, теплоенергетики, використання газу в комунальному г-ві і промисловості, ливарного ви-робн., металокераміки і спец, сплавів. До складу Відділу входить лабораторія гідравлічних машин (у Харкові) і відділ історії техніки.
АН УРСР стала одним з визначних наукових центрів СРСР, збагативши вітчизняну і світову науку цінними відкриттями й винаходами. Так, вчені-фізики здійснили ряд важливих досліджень в галузі теоретичної фізики, зокрема ядерної фізики, в галузі вивчення напівпровідників (германійові діоди і тріоди). Широко відомі праці О. І. Лейпун-ського в галузі фізики ядра. Праці М. М. Кри-лова і М. М. Боголюбова та їхніх учнів є видатним вкладом в галузі дослідження наближених методів математичного аналізу і теорії динамічних систем. Українські математики створили новий відділ математичної фізики — нелінійну механіку. Значним вкладом в науку є праці Г. Ф. Проскури з аерогідродинаміки та дослідження М. О. Лаврентьева з геометричної теорії функцій комплексної змінної та її застосування до гідродинаміки й аеродинаміки. В Інституті електротехніки академії вперше в СРСР була створена мала електронна обчислювальна машина, яка стала прототипом великої обчисл. машини, створеної в АН СРСР. В обчислювальному центрі академії створено спеціалізовану машину «Київ» і ряд інших обчислювальних машин.
Вчені АН УРСР мають досягнення в галузі генерування надвисоких частот сантиметрового і міліметрового діапазонів радіохвиль, що знайшли широке застосування в новітній техніці. Здійснено важливі дослідження по вивченню поширення радіохвиль ультракороткохвильового діапазону в топосфері. В Інституті фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевського вперше в СРСР здійснені дослідження по застосуванню важкого ізотопу азоту для вивчення механізму хімічних процесів. 1934 в цьому інституті вперше в СРСР було одержано важку воду, що стало початком розвитку науки про стабільні ізотопи в Радянському Союзі. Видатні відкриття належать вченим АН УРСР в галузі органічної хімії, зокрема органічного синтезу (ненасичених спиртів, ціанінових барвників тощо). В Ін-ті органічної хімії АН УРСР синтезовано високоефективний антибіотик саназин, який широко використовується медициною СРСР для лікування туберкульозу очей, кісткового туберкульозу та ін. захворювань.
У післявоєнні роки вчені АН УРСР добилися значних успіхів у винайденні легуючих кольорових і рідких елементів. Створено ефективні й економічні технологічні схеми одержання з руд титану, цирконію та інших рідкісних металів. На основі розроблених АН УРСР даних на території республіки було виявлено нові родовища корисних копалин (вугілля, залізних руд, рідкісних металів, нафти тощо). Українські геологи внесли значний вклад у справу розширення меж видобутку корисних копалин Донецького басейну.
Зусиллями вчених АН УРСР розв'язано ряд важливих проблем автоматизації виробничих процесів, розроблено методи розрахунку машин на міцність, створено нові досконалі машини і механізми. Загальнонародне визнання здобула наукова діяльність Героя Соціалістичної Праці Є. О. Пагона, який зробив великий вклад у рад. мостобудування та автоматичне електрозварювання. В Інституті електрозварювання ім. Є. О. Пагона АН УРСР розроблено теорію зварювання та апаратуру для автоматичного і напівавтоматичного зварювання під флюсом для потреб машинобудування, суднобудування, апаратобудування і багатьох ін. галузей промисловості. Розроблені колективом інституту і удостоєні в 1958 Ленінської премії метод і апаратура електрошлакового зварювання металу великої товщини широко впроваджені на багатьох заводах важкого машинобудування. Успішно розвиваються в АН УРСР дослідження проблем порошкової металургії, що дозволило створити ряд металокерамічних виробів, які знайшли застосування в радіотех. промисловості і будівництві енергетичних систем. Ін-т чорної металургії АН УРСР з успіхом досліджує питання інтенсифікації металург. процесів, розробляє нові й удосконалює існуючі процеси, а Ін-т гірничої справи у творчій співдружності з працівниками виробництва створив гірничий комбайн для розробки слабких порід марганцьоворудних і буровугільних родовищ, а також оригінальний прилад — метангазоаналізатор безперервної дії Успішно впроваджуються в практику гідробудівництва розроблені науковими працівниками Інституту гідрології і гідротехніки нові методи будівництва гребель з кам'яного накиду.
Видатний мікробіолог і епідеміолог Д. К. Заболотний, засновник Міжнародного товариства мікробіологів, здійснив класичні дослідження в галузі профілактики і лікування ряду гостроінфекційних захворювань. Він вперше розробив ефективні методи протичумної вакцинації. Дослідження акад. О. О. Богомольця в галузі переливання крові, фізіологічної системи сполучних тканин, його антиретикулярна цитотоксична сиворотка широко використовуються в лікувальній практиці. Збагатили світову науку дослідження і багатьох інших працівників академії. Широко відомі фітогормональна теорія тропізмів та інші наслідки досліджень М Г. Холодного; праці Героя Соціалістичної Праці О. В. Пал-ладіна з біохімії головного мозку, м'язової діяльності та вітаміну К3 і вікасолу; до слідження В. М. Любименка з фізіології хлорофілу і фотосинтезу; праці А. О Сапєгіна з генетики; М. Д. Стражеска з патології кровообігу; праці Героя Соціалістичної Праці В. П. Філатова по пересаджуванню трупної рогівки, що зробили переворот у боротьбі з сліпотою. Розроблене В. П. Філатовим вчення про біогенні стимулятори сприяло новому піднесенню багатьох галузей біологічної і медичної науки в усьому світі. Інститут ботаніки АН УРСР видав капітальну працю «Флора УРСР», подібне видання «Фауна України» здійснює Інститут зоології АН УРСР.
Українські вчені внесли великий вклад у справу вивчення важливих проблем історії, економіки, літератури, мовознавства, філософії і т. ін. Розвиток суспільних наук в Україні відбувався в обстановці боротьби з різного типу носіями буржуазної ідеології — українськими буржуазними націоналістами, декадентами, космополітами. Керуючись настановами Комуністичної партії, діячі суспільних наук УРСР розгромили антинародні антинаукові спроби збити нашу науку з правильного, марксистсько-ленінського шляху.
Великими тиражами видано в Україні монографічні наук. праці з питань історії українського народу, розвитку народ. г-ва УРСР та ін. питань економіки, з проблем українського літературознавства, фольклору та мистецтвознавства. Вчені Академії наук УРСР розв'язали ряд практичних і теоретичних наукових питань в галузі історії, зокрема створено двотомний курс історії Української РСР. Широко ведуться археологічні дослідження на території УРСР. В Інституті літератури АН УРСР створено курс історії української літератури, видано твори класиків української літератури (Т. Шевченка, І. Франка, П. Мирного, Лесі Українки, П. Грабовського та ін.). Вчені Інституту мовознавства видали монографії про походження української мови, курс сучасної української літературної мови та її історії, ряд словників та ін.
АН УРСР випускає такі періодичні видання: «Вісник АН УРСР», «Доповіді АН УРСР», «Український біохімічний журнал», «Мікробіологічний журнал», «Геологічний журнал», «Украинский химический журнал», «Український ботанічний журнал», «Автоматическая сварка», «Украинский математический журнал», «Фізіологічний журнал», «Прикладна механіка», «Український фізичний журнал», «Автоматика», «Економіка Радянської України», «Український історичний журнал», «Радянське літературознавство», «Радянське право», «Народна творчість та етнографія». Установи АН УРСР мають широкі міжнародні наукові зв'язки. Регулярно проводиться обмін друкованими виданнями з усіма країнами народ. демократії, а також з наук. установами та б-ками США, Англії, Франції, Японії, Індії та ін. країн.
Літ.: Розвиток науки в Українській РСР за 40 років. К., 1957; Палладін О. В. Академія наук Української Радянської Соціалістичної Республіки (1919—1944). К., 1944; Семененко М. П. Досягнення науки в Україні за роки Радянської влади. «Вісник АН УРСР», 1958, № 1.