Відмовник за ідейними міркуваннями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Відмовник за ідейними міркуваннями[1] — це людина, що слухається свого релігійно, морально чи етично натренованого сумління і відмовляється від військової служби або будь-якої підтримки військових сил та участі в армії. Деякі відмовники погоджуються на нестройову службу в армії, тоді як інші повністю відмовляються від будь-якої форми військової служби. Не те саме, що пацифіст та антимілітарист.

Зміст

[ред.] Опис поняття

Будь-яка держава має повноваження змушувати підданих іти на війну. А проте, багато молодих людей мають серьозні сумніви щодо правельності рішення брати участь у війні. Це означає, що такі люди можуть стати відмовниками за ідейними міркуваннями. Вони можуть і не знати цього терміну або, що існує таке поняття як відмова від війни за ідейними міркуваннями.

Часто переконання відмовників від війни добре вґрунтовані і базуються на дослідженнях та глибокому знанні. Інколи переконання є простими та без особливих витлумачень. Багато-хто з них набув свої переконання в результаті релігійної приналежності, тоді як дехто дійшов до цього сам.[2]

Визначення та статус відмовників за ідейними міркуваннями інтерпретується по-різному в залежності від часу в історії та державного устрою. Всі вони мають право триматися свого переконання противитись війні і це право слід визнавати. Такі люди і є відмовниками за ідейними міркуваннями, хоч би як це пояснювали їхні держави.

Протягом історії було страчено і ув'язнено чимало відмовників за ідейними міркуваннями чи накладено на них санкцій, коли їхні переконання вели до дій, що суперечили законам їхніх держав та урядовим вказівкам.

[ред.] Історія виникнення

Це поняття у Західному суспільстві існує ще з початку християнської доби. Для ранніх християн в Римській імперії уникати віськової служби не було проблем оскільки римські легіони та інші збройні сили здебільшого складались з добровольців. Але з бігом часу після того, як загальновизнане християнство стало державною релігію імперії, дедалі частіше почали з'являтися відмовники за ідейними міркуваннями. Такий рух ставав очевидним у час воєн. В XI сторіччі з початком ведення хрестових походів, відмовниками ставали одиниці.[3] Згодом відмова за ідейними міркуваннями розвинулась у доктрину в менонітів (XVI сторіччя), у Товариства друзів, або квакерів (XVII сторіччя) та інших.[4] Однак питання відмови від армії особливо госторо стояло протягому Першої та Другої світової війни, коли воюючі уряди вельми потребували людської сили.

[ред.] Релігійна мотивація

[ред.] християн

Релігійні причини відмови від війська різняться. Члени деяких протестантських церков є пацифістами з доктринального погляду. Свідки Єгови, хоч і не пацифісти в прямому значенні цього слова, уникають служби в збройних силах на основі свого переконання, що християни повинні залишатися нейтральними у світських конфліктах. Ще інші посилаються на Римлян 12:19, де сказано: "Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь".[5]

[ред.] Альтернативи

[ред.] в Україні

Альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством.[6]

Право на проходження альтернативної (невійськової) служби мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і якщо вони належать до діючих відповідно українського законодавства релігійних організацій, віровчення яких не дозволяє користування зброєю. Перелік таких релігійних організацій затверджується Кабінетом Міністрів України. Цим правом користуються громадяни, які належать до зазначених релігійних організацій, що діють як із зареєстрованим статутом, так і без його реєстрації.

  • Адвентисти-реформисти
  • Адвентисти сьомого дня
  • Євангельські християни
  • Євангельські християни-баптисти
  • Покутники
  • Свідки Єгови
  • Харизматичні християнські церкви (та церкви, прирівнені до них згідно із зареєстрованими статутами)
  • Християни віри євангельської (та церкви, прирівнені до них згідно із зареєстрованими статутами)
  • Християни євангельської віри
  • Товариство Свідомості Крішни[7]

Повний текст Закону України “Про альтернативну (невійськову) службу” можна переглянути тут

[ред.] Дебати

Відповідно до Звіту 2005 року Квакерської Ради у Європейських Справах (Quaker Council for European Affairs), Закон 1999 року про альтернативну (невійськову) службу вимагає перегляду, оскільки він прямо обмежує право на відмову від військової служби релігійними переконаннями; ті, хто відмовляються служити з інших міркувань, не мають можливості проходження невійськової служби. У 2001 році, Комітет з прав людини ООН закликав уряд України «розширити в законі підстави для відмови від військової служби для поширення їх, без дискримінації, на всі релігійні вірування та інші переконання, і щоб будь-яка альтернативна служба для відмовників за ідейними міркуваннями здійснювалась без дискримінації». Проте, відсутня інформація про те, що органи влади України розглядають питання розширення леґітимних підстав для відмови від військової служби. Відповідно, ті, хто відмовляються від проходження військової служби не за релігійними переконаннями, можуть уникнути служби лише шляхом підкупу військових посадовців або ухиляючись від призову.[8]

[ред.] Приклади відмовників

Іван Максим'юк з дружиною Євдокією та його син Михайло поплатились життям 1944 року за відмову з ідейних міркувань
Іван Максим'юк з дружиною Євдокією та його син Михайло поплатились життям 1944 року за відмову з ідейних міркувань

Іван Максим'юк та його син Михайло жили ан Західній Україні і були Свідками Єгови. Під час війни на прикінці 1944 року вони відмовились взяти до рук зброю і за це були схоплені партизанами. Перед тим партизани захопили в полон радянського солдата. Вони наказали Івану Максим'юку вбити полоненого, сказавши, що тоді відпустять Івана на волю. Коли Максим'юк відмовився, вони садистично замордували його. Михайла, сина цього відмовника, вбили таким же чином.

Інші Свідки Єгови були страчені за те, що відмовлялися йти в радянську армію. У радянських в'язниціях такі відмовники мали дуже мало шансів вижити, оскільки в післявоєнний період голодували навіть ті, хто був на волі. У 1944 році семеро Свідків з одного буковинського збору відмовлись йти воювати, і за це всі вони отримали від трьох до чотирьох років ув'язнення. Четверо з них загинули голодною смертю у в'язниці. Того ж року п'ятеро Свідків із сусідного збору були засуджені на десять років ув'язнення в сибірських табора. Лише один з них повернувся додому живим, інші померли в Сибіру.[9]

[ред.] Відмовники Другої світової війни

"Ми все ще знаємо дуже мало про долю відмовників за ідейними міркуваннями під час Другої світової війни. На даний час відомо лише наступне: серед лютеран Германн Штор (Stöhr) та Мартін Ґауґер (Gauger)безкомпромісно відмовились од військової служби... Можна згадали семеро імен католиків... Німецькі меноніти, як правило пацифісти, вирішили не вдаватися до "принципу неспротиву" під час Третього Рейху, керуючись рішенням зібрання старійшин та служителів 10 січня 1938 року. Відомі два квакери у Німеччині, що відмовились від служби в армії... Сім членів адвентистів сьомого дня, котрі відмовились приняти клятву вірності, відомі поіменно... і їх було страчено. Серед Свідків Єгови (Дослідників Біблії) з сумом налічується найбільша кількість жертв. У 1939 році до цієї... релігійної організації на території "великого німецького рейху" належало близько 20000 чоловік. Вважається, що лише в самій Німеччині близько 6000 чи 7000 Свідків Єгови відмовились від виконання військових обов'язків під час Другої світової війни. З огляду на це гестапо та СС звертали особливу увагу на цю групу".[10]

[ред.] Цитати

  • Я був мусульманином... Я нікого не ненавидів. Я не проповідував ненасильство, але я не зумів зробити цей крок до армії. (Мухаммад Алі, американський боксер)
  • Я був палаючим католицьким відмовником за ідейними міркуваннями і зробив цю відчайдушну заяву, кажучи про це державі та президенту, і після чого мене посадили чекати вироку у бичаче стійло поруч з хлопчиною-негром зі скрутками марихуани у волоссі. (Роберт Ловелл, американський поет)[11]

[ред.] Полеміка

[ред.] Слабохарактерність чи героїзм?

Часто опоненти вважають, що, оскільки, відмовники не беруть в руки зброю з метою практичного дотримання своїх ідей, то це слабохарактерні люди, нездатні захистити самих себе. А втім, таке розуміння не зовсім віддзеркалює реальність. Відмовники за ідейними міркуваннями здебільшого є людьми твердого характеру з неабияким волевиявленням. Вони не хочуть, аби їх ставили в рамки.

Чудовив прикладом цього може бути американський боксер Мухаммад Алі. В кінці 60-х років минулого сторіччя його позбавили звання чемпіона у важкій категорії через спротив війні у В'єтнамі (1959-1975) та оголошення себе відмовником за ідейними міркуваннями. Іншим прикладом може стати лауреат нобелівської премії миру 1946 року Емілі Балч (Emily Greene Balch) (1867-1961), соціальний реформатор, економіст і пацифіст. Під час Першої світової війни Балч взяла відпустку, аби занятись пацифізмом. Вона вдалась до захисту прав відмовкників за ідейними міркуваннями та антивоєнних демонстрацій. У 1915 році була делегатом Міжнародного конгресу жінок в Гаазі (Нідерланди). Після повернення до Бостона вона продовжувала компанії протесту проти вступу США у до війни. У результаті її активізму за мир у 1918 році її відмовили у викладацькій праці.[12]

В обох вищенаведених випадках такі люди мали активне суспільне життя та вели далеко не пасивну боротьбу. Вони захищали себе і свої переконання. Лише подумати, який внесок вклали відмовники у людське суспільство. За деякими даними вважається, що підчас Другої світової війни загинуло близько 63 мільони людей, що складало приблизно 3% населення світу. На той час, нараховувалось близько 37000 відмовників за ідейними міркуваннями[13]. Скільки більше мільйонів життів було б забраною війною, якби задіялись у війну всі ці додаткові 37000! Багато-хто зних загилули через те, що міцно трималися своїх переконань на благо інших. Це герої, яких слід вшанувати! І хто знає, може дехто з читачів цієї статті живе лише тому, що його дід не був вбитий зброєю, яку міг взяти в руки один із відмовників того часу?

[ред.] Гіпотетичні ситуації

Як правило, під час слухання відповідних комісій, що визначають статус відмовника за ідейними міркуваннями, ставляться гіпотетичні ситуації. Для прикладу можна навести деякі з них:

  • Якщо б відмовник зазнав корабельної аварії і боровся за виживання, тримаючись за колоду, то як би він поступив, коли б ішна людина підпливла до цієї колоди для того аби врятувати своє життя? Якщо відмовник недопутив би людину до колоди заради свого життя, то, згідно комісії, такій відмовник в стані служити у війську. А якщо він готовий віддати своє життя заради порятунку тієї особи, то, отже, він є відмовником за ідейними міркуваннями.
  • Як відмовник повівся б, коли ня нього, на його друзів чи на його сім'ю напали б вороги. Чи він готовий захищати себе і їх і навіть вбити заради самозахисту?
  • Чому відмовник має посвідчення водія, адеж водіння автомобіля несе в собі ризик нещасного випадку та йомовірності вбивства людини?

З другого боку, деякі відмовники наводять протилежного характеру гіпотетичні ситуації. Ось деякі з них:

  • У Великобританії під час Першої світової війни один відмовник запитав у військового трибуналу чи всі, хто засідав були християнами. Коли почув схвальну відповідь, то відповів, ставлячи наступне запитання, чи вони можуть уявити собі Ісуса Христа в хакі, воюючи проти якоїсь країни. Після чого цього відмовника звільнили від притягнення у військо.
  • Якщо б всі стали стали відмовниками, то не було б від кого захищатися.

У багатьох країнах питання щодо правомірності використовування гіпотетичних ситуацій ставиться під сумнів, оскільки такі ситуації не стосуються даного конфлітку сумління відмовника, а можливих майбутніх вчинків, котрі праткично ніколи не відбудуться.

[ред.] Джерела і посилання

  1. Міністерство юстиції України
  2. Who is a Conscientious Objector?
  3. Britannica, Conscientious objector
  4. Переклад Огієнка
  5. Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» (12 грудня 1991 року № 1975-XII), стаття 1
  6. http://www.no-army.kiev.ua/alternativ.html
  7. Міністерство юстиції України
  8. Щорічник Свідків Єгови, 2002 рік, стор. 152-154
  9. Sterben für den Frieden, автор Eberhard Röhm, 1985 року видання
  10. Microsoft ® Encarta ® 2006., стаття conscientious objector
  11. Microsoft ® Encarta ® 2006.
  12. http://www.commondreams.org/headlines03/0415-11.htm