Артикуляція (мовознавство)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Артикуляція, у мовознавстві — дії органів мови, що творять членороздільні звуки (фонеми), з яких оформляються значимі слова. Вся сукупність навиків артикуляції звуків, засвоюваних людиною з дитинства разом з оволодінням мовою, створює т. з. артикуляційну базу, властиву кожному мовному колективу.
Артикуляція здійснюється мовними зонами кори й підкіркових утворень головного мозку. При проголошенні певного звуку реалізується слуховий і кінестезичний контроль. Недорозвинення фонематичного слуху істотно утруднює оволодіння правильною артикуляцією.