Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Володи́мир Олекса́ндрович Анто́нов-Овсіє́нко (1883—†1939) — більшовицький військовий діяч, дипломат.
Народився в Чернігові. Навчався в Воронезькому кадетському корпусі (1902—1904), потім у Петербурзькому юнкерському училищі.
Член Російської соціал-демократичної робітничої партії з 1903, більшовицької — з 1917; один з керівників жовтневого повстання 1917 в Петрограді
1918 року командував наступом більшовиків на Україну. Брав участь у розробці плану воєнних дій проти Української Народної Республіки. В грудні 1917 р., стягнувши до Харкова значну кількість військ, 26 грудня 1917 (за ін. даними — 22 грудня) захопив місто, перетворивши його на центр маріонеткового більшовицького уряду в Україні.
Початок 1918 р. — член Народного Секретаріату, головнокомандувач військ радянської України
1919 — командувач Українського фронту.
Початок 1920-х років — нарком військових справ України.
1923—1928 — у троцькістській опозиції
З 1925 р. — на дипломатичній роботі
1936—1937 (роки громадянської війни в Іспанії) — генеральний консул СРСР у Барселоні
Розстріляний як троцькіст
Автор записок про Громадянську війну.
УРЕ: Володимир Олександрович Антонов-Овсієнко (9. III 1884—1938) — професіональний революціонер, активний учасник Великої Жовтн. соціалістич. революції, військ. діяч, дипломат. Н. в Чернігові в сім'ї офіцера. В революційному русі з 1901, член РСДРП з 1902. В 1905—06 — один з організаторів військ, повстань у Ново-Александрії (Польща) і Севастополі. Пізніше проводив революційну роботу в Фінляндії, Петербурзі, Москві. Не раз зазнавав арештів. 1910 емігрував у Францію, примкнув до меншовиків. У травні 1917 вступив до партії більшовиків. 1917—член Гельсінгфорського к-ту РСДРГІ(б) і секретар Петроградського ВРК. Брав активну участь у штурмі Зимового палацу. На 2-му Всеросійському з'їзді Рад обраний членом к-ту у військ, і морськ. справах першого Радянського уряду. В період громадянської війни керував Українським фронтом і займав ряд інших відповідальних командних посад. 1922—24 — начальник ПУРу, звідки був знятий за активну участь у тро-цькістській опозиції. 1928 порвав з нею. 1925—33—повпред у Чехословаччині, Литві, Польщі, пізніше — прокурор РРФСР.