Берендеї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Берендеї – кочові тюркські племена. Згадуються в давньоруських літописах з 1097 р. до кінця 12 ст. як частина чорних клобуків. Берендеї виділилися, можливо, з племінного союзу огузів. З початку 12 ст. разом з тюрками і печенігами за згодою давньоруських князів берендеї селилися у південноруських степах поблизу Київського і Переяславського князівств, особливо в районі Поросся. Тут вони осіли і поступово асимілювалися. У 12 ст. у берендеїв почали зароджуватися феодальні відносини. Вони мали своїх князів, знать. У берендеїв були міста. Давньоруські князі використовували кінноту берендеїв для оборони Русі від половців, а також у князівських міжусобицях. Після монголо-татарської навали на Русь в середині 13 ст. частина берендеїв переселилася до Болгарії та Угорщини, решта - асимілювалися з основним кочовим населенням Золотої Орди. З 13 ст. берендеї не згадуються давньоруськими літописцями.

З берендеями можна пов’язувати походження деяких тюркських назв населених пунктів на півдні Київщини і на Черкащині (Таганча, Кошмак, Карапиші, Талдики).

ДЖЕРЕЛА:

1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.

2.Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.

Іншими мовами