Місіонерство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Місіоне́рство (від лат. missio — доручення, надсилання) — діяльність релігійних організацій та їхніх членів, що офіційно спрямована на навернення іновірців до свого віровчення.

Зміст

[ред.] Завдання

М. ставить перед собою завдання сприяти здійсненню політ, мети класів або соціальних груп (найчастіше правлячої верхівки), на службі у яких місіонери фактично перебувають. М. завжди виступало як одна з форм ідеологіч. експансії колонізаторів.

[ред.] Генеза

Першими розгорнули місіонерську діяльність буддисти (3 століття до н. е.), пізніше М. стало характерним для християнства та ісламу. Насадження католицизму було ідеологіч. прикриттям нім. феод.-колонізаторського наступу на Схід, місіонери брали участь у хрестових походах, сприяючи здійсненню політ, і торговельних цілей зх.-європ. феодалів. У 15—19 ст. М., у тому числі протестантське, допомагало колонізаторам загарбувати й «освоювати» нові землі. В період краху колоніальної системи М. стало активним провідником політики неоколоніалізму.

[ред.] Новітня доба

У зв'язку із зростанням у сучас. бурж. країнах атеїзму, католицька і протестантська церкви почали створювати установи для «внутрішньої місії» — повернення в лоно церкви християн, що відійшли від неї.

[ред.] Див. також

[ред.] Література

  • Філософський словник