Абхазька мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Абха́зька мо́ва — північнокавказька мова абхазо-адигської сім'ї мов. Поширена на території Абхазії і Туреччини, перевежно серед абхазів. Складається з двох основних діалектів — абжуйського (в основі літературної мови) і бзибського.
Відноситься до абхазо-адигської сім'ї мов, яку разом з нахсько-дагестанською переважна більшість дослідників включають включають до північнокавказької надсім'ї мов.
Дієвідмінювання — багатоособове. Дієсловам властиві: особа, граматич. класи, час, спосіб. Відмінювання розвинене слабо. У граматичному класі особи виділяються підкласи — чоловічий і жіночий. Роль відсутніх відмінків виконують префікси. Ергативна конструкція речення. Післяйменники відіграють роль прийменників. Звуковий склад Абхазької мови багатий на приголосні звуки (в літ. мові — 56). Писемність на основі кирилиці з 1862, на латинській основі — з 1928, на грузинській — з 1938, знову на кирилиці — з 1954.
[ред.] Література
- Услар П. К. Этнография Кавказа. Языкознание, т. 1. Абхазский язык. Тифлис, 1887;
- Ломтатидзе К. В. Проблема склонения в абхазском языке. «Известия Института языка, истории и материальной культуры Груз. филиала АН СССР», 1942, т. 12;
- Бгажба X. С. Бзыбский диалект абхазского Языка. «Труды Абхазского института языка, литературы и истории», 1957, т. 28.
Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ. Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо. |