Вільде Ірина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Могила Ірини Вільде у Львові на Личаківському цвинтарі.
Могила Ірини Вільде у Львові на Личаківському цвинтарі.

Іри́на Ві́льде (5 травня 1907, Чернівці30 жовтня 1982, Львів) — українська письменниця. Спражні ім'я, по батькові, прізвище — Дарина Дмитрівна Макогон (по чоловікові — Полотнюк). Донька письменника й педагога Дмитра Макогона.

Зміст

[ред.] Біографія

Закінчала гімназію в м. Станіслав (нині — Івано-Франківськ).

1928—1933 — навчалася у Львівському університеті.

Працювала вчителькою, літературним співробітником журналу «Жіноча доля» в Коломиї (1933—1939), спецкором газети «Правда Украины» (1945—1949).

1947 обрано депутатом Верховної Ради Української РСР другого скликання.

Багато років очолювала Львівську організацію Спілки письменників України.

Нагороди: орден Трудового Червоного Прапора, орден «Знак Пошани».

Син Ярема Полотнюк — український сходознавець, перекладач.

[ред.] Творчість

Друкувалася з 1930 (новела «Повість життя», пізніша назва — «Поема життя»). 1940 стала членом Спілки письменників СРСР.

1965 Ірині Вільде за роман «Сестри Річинські» присуджено Шевченківську премію.

[ред.] Громадянська позиція

Як голова Львівського відділення Спілки письменників України разом з Іваном Іваничуком, Романом Лубківським, Яковом Стецюком, Володимиром Гжицьким, головою Львівського відділення Спілки художників України Еммануїлом Миськом просила суд віддати на поруки літературного критика й мистецтвознавця Богдана Гориня, якого судили «за антирадянську діяльність». Це був своєрідний протест проти арештів.

[ред.] Основні публікації

  • Повість «Метелики на шпильках» (1936).
  • Повість «Б'є восьма» (1936).
  • Збірка новел «Химерне серце» (1936).
  • Повість «Повнолітні діти» (1939).
  • «Історія одного життя» (1946).
  • «Наші батьки розійшлися» (1946).
  • «Ті з Ковальської» (1947).
  • «Її портрет» (1948).
  • «Стежинами життя» (1949).
  • «Яблуні зацвіли вдруге» (1949).
  • «Повісті та оповідання» (1949).
  • Одноактна п'єса «Сватання» (1950).
  • Роман «Повнолітні діти» (1952).
  • «Кури» (1953).
  • «Нова Лукавиця» (1953).
  • «Оповідання» (1954).
  • «На порозі» (1955).
  • Роман «Сестри Річинські» (книга 1 — 1958; книга 2 — 1964).
  • Собрание сочинений. — Т. 1—5. — М., 1958.
  • «Ти мене не любив» (1958).
  • «Винен тільки я» (1959).
  • «Життя тільки починається» (1961).
  • «Троянди і терня» (1961).
  • «Людське тепло» (1964).
  • Твори. — Т. 1—5. — К., 1967—1968.
  • Збірка ліричних мініатюр «Окрушини» (1969).

[ред.] Література

  • Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Т. 1. — С. 281.
  • Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 66—67.
  • Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 2. — К., 1978. — С. 293.
  • Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 34—35.
  • Волинський К. П. Вільде Ірина // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 321—322.
  • Шевченківські лауреати 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 74—75.
  • Вальо М. А. Ірина Вільде. — К., 1962.
  • Єфіменко Г. Г. Вільде Ірина // Енциклопедія історії України. — Т. 1. — К., 2005. — С. 557—558.
  • Урода Б., Спігер В. Місто зустрічає митців: Тиждень літератури і мистецтва на Поділлі // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1971. — 25 травня. — С. 1.
  • Спігер В., Бронін У. Єднання: Тиждень літератури і мистецтва на Поділлі // Прапор Жовтня. — 1971. — 26 травня. — С. 1.
  • Спігер В., Бронін У. До людських сердець: Тиждень літератури і мистецтва на Поділлі // Прапор Жовтня. — 1971. — 26 травня. — С. 1.