Гмиря Борис Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Борис Гмиря
Борис Гмиря
На вітчизняній марці
На вітчизняній марці

Бори́с Рома́нович Гми́ря (*23 липня (8 серпня) 1903, м. Лебедин, тепер Сумської області — †1 серпня 1969, Київ) — український оперний і камерний співак (бас-кантанте). Народний артист СРСР (1951).

Зміст

[ред.] Біографія

Народився у бідній родині в місті Лебедин. З раннього дитинства заробляв на хліб, працюючи де доведеться.

1930 вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту, який закінчив 1935.

1939 закінчив Харківську консерваторію. Навчався вокалу у відомого педагога Павла Голубєва, учня славнозвісного Федеріко Бугамеллі. Водночас (від 1936) став виступати на сцені Харківського оперного театру.

1939—1957 — у Київському театрі опери та балету (з перервою). Від 19 вересня 1943 до 1 червня 1944 працював у Кам’янці-Подільському: спочатку в переведеному сюди німцями Полтавському музично-драматичному театрі, а після визволення Кам’янця-Подільського — в міському музично-драматичному театрі. Так, 14 квітня 1944 у Кам'янці-Подільському брав участь у постановці опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, 30 квітня 1944 у великому концерті, присвяченому Першотравню, виконав пісню «Эй ухнем».

Мав голос широкого діапазону, м’якого, красивого тембру; був співаком високої вокальної культури. Відомий і як камерний співак. Гастролював за кордоном.

Поховано на Байковому цвинтарі. 1979 встановлено надгробок (скульптор К. Кузнєцов).

[ред.] Внесок у світову скарбницю

  • Понад 600 камерних творів:
    • 290 українських народних пісень і романсів;
    • 179 російських народних пісень і романсів;
    • понад 100 західних пісень і романсів.
  • 39 оперних партій (77 арій) української, російської та західної класики.
  • 85 фрагментів із вокально-сценічних і симфонічних творів.
  • 30 трансляційних концертів.
  • 200 платівкок, які видавалися понад 120 разів накладами від 100 тисяч до 600 тисяч примірників.
  • Епістолярна спадщина:
    • 150 рукописів науково-популярних і мистецьких статей.
    • 8 зошитів-щоденників обсягом 1865 сторінок(1939—1969).
    • 7 тисяч листів.

[ред.] Основні партії

  • Тарас Бульба («Тарас Бульба» Миколи Лисенка).
  • Трохим («Наймичка» Михайла Вериківського).
  • Сусанін («Іван Сусанін» («Життя за царя») Михайла Глинки).
  • Медьник («Русалка» Олександра Даргомижського).
  • Мефістофель («Фауст» Шарля Гуно).

[ред.] Вокальні цикли

[ред.] Відзнаки

[ред.] Література

  • Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Т. 1. — С. 389.
  • Українська радянська енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 3. — К., 1979. — С. 69.
  • Митці України: Енциклопедичний довідник. — К., 1992. — С. 164—165.
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 156.
  • Бондарчук П. М. Гмиря Борис Романович // Енциклопедія історії України. — Т. 2. — К., 2005. — С. 126.
  • Кириченко Т. О. Борис Романович Гмиря. — К., 1958.
  • Голубев П. В. Борис Романович Гмыря. — М., 1959.
  • Стебун И. Борис Романович Гмыря — народный артист СССР. — К., 1960.
  • Борис Гмиря. — К., 1975.
  • Архімович Л. Б. Борис Гмиря (в оперному репертуарі). — К., 1981.
  • І. М. Концерти театру // Бюлетень Кам’янець-Подільського міськкому КП(б)У та виконкому міської Ради депутатів трудящих. — 1944. — 12 квітня. — С. 2.
  • Атаманюк А. Назустріч 1 Травня // Бюлетень Кам’янець-Подільського міськкому КП(б)У та виконкому міської Ради депутатів трудящих. — 1944. — 29 квітня. — С. 2.
  • Борисевич Сергій. Борис Гмиря у нашому місті: Архівні знахідки // Подолянин плюс (Кам’янець-Подільський). — 1994. — 23 серпня. — С. 1.
  • «Великий Борис» // Мельничук Георгій. 1000 незабутніх імен України. — К.: Школа, 2005. — С. 217—219.

[ред.] Зовнішні посилання