Виклинювання пласта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Викли́нювання (рос. выклинивание, англ. thinning, wedging out, pinching out, featheringout of layer; нім. Auskeilen n, Auskeilung f) — поступове або різке зменшення потужності пласта чи покладу за простяганням до повного його зникнення.

Причини виклинювання:

  • первинні — стратиграфічні (змив перед відкладенням верхнього пласта),
  • вторинні — тектонічні (розтяг, витискання тощо).

[ред.] Література

Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3