Махно Василь Іванович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Махно Василь - сучасний український поет, літературознавець, есеїст, перекладач.
[ред.] З БІОГРАФІЇ ПОЕТА
Василь Махно народився у Чорткові в 1964 р., жив у Тернополі, викладав літературу у Тернопільському університеті, а згодом - у Ягеллонському (Краків). З 2000 р. проживає у Нью-Йорку, працює у НТШ-Америка, видав п'ять збірок поезій: "Схима" (1993), "Самотність цезаря" (1994), "Книга пагорбів та годин" (1996), "Лютневі елегії та інші вірші" ( 1998), "38 віршів про Нью-Йорк" (Київ, "Критика", 2004).
Його дисертація про Богдана Ігора Антонича вийшла окремою книжкою. Також вийшла книжка перекладів із польської, чеської, німецької, сербської, румунської, американської поезій. В.Махно уклав антологію про своїх ровесників-поетів та письменників під назвою "Дев’ятдесятники". Окремо вийшла друком книга перекладів із польського поета Збігнєва Герберта. Поезії Василя Махна перекладені в польську, сербську, англійську, німецьку, вірменську мови.
"Його поезія оригінальна, має довільну композицію, висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне й визначальне трактування теми. Він дбайливо ставиться до художньої форми, а логічне викладання думки наближає його поезію до наукової літератури. Поезія носить філософський, белетристичний характер. Вона світиться образністю, афористичністю, настановою на розмовну інтонацію й лексику," - так писала у відгуку на творчий вечір В.Махна в УІММ Ольга Винничук в "Українському слові" (число 22 від 24 жовтня - 6 листопада 2003 р.).
"Поезія Василя Махна… - це його враження з життя і побуту в Нью-Йорку. І це не тільки враження прекрасного, але також щоденне відчуття і бачення понурого, безнадійного, трагічного, сумного, безвихідного. І в цім відчувається універсальність стану людини." - проф. Віра Боднарук (Рідна Школа, № 138, травень 2004).
[ред.] Література
- Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.