Мокрий Володимир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Володи́мир Мо́крий (Wlodzimierz Mokry; *18 квітня 1949, Дравє) — український науковець, політичний і громадський діяч з Польщі. Професор Ягеллонського університету (Краків, Польща).

Ресурс:http://pl.wikipedia.org/wiki/W%C5%82odzimierz_Mokry

[ред.] Біографічні відомості

Володимир Мокрий (Wlodzimierz Mokry) — професор Ягеллонського університету (Краків, Польща), славіст, публіцист, лідер українського громадського руху, фундатор і керівник Фундації Святого Володимира Хрестителя Київської Руси (Fundacji św. Włodzimierza Chrzciciela Rusi Kijowskiej).

Народився 18 квітня 1949 р. у Драві (Drawie), але його рідня була виселена. Початкову школу закінчив у Ольштині у 1962 р., а у 1966 р. — ліцей в Легніце. У 1972 р. у Ягеллонському університеті одержав магістерський диплом з історії східнослов'янської літератури. У 1978 р. отримав докторський ступінь з гуманітарних наук. Його творчі зацікавлення — культурно-літературне життя українців у Галіції у ХІХ ст. З 1997 р. — доктор габілітований. Тема його роботи — філософсько-релігійний романтизм Шевченка, Костомарова, Шашкевича. Титул професора одержав у 2002 році.

У 1987 році заснував у Кракові Фундацію Святого Володимира Хрестителя Київської Руси і за це, а також за багаторічну плідну наукову і громадську роботу спрямовану на українсько-польське порозуміння одержав нагороду Іоана Павла ІІ. Фундація створена для підтримки і популяризації української науки і християнської культури, що спрямовано на взаєморозуміння і поєднання поляків та українців. В рамках Фундації діє видавництво «Швальпольт (Святополк) Фіоль», Галерея українського образотворчого мистецтва, Музей ікон, бібліотека, читальня, книгарня «Нестор», українська кав'ярня.

Володимир Мокрий — лауреат міжнародної нагороди Фундації Крижанівських (1992), лауреат Незалежної Фундації Сприяння Польській Культурі POLCUL FOUNDATION (1997); за діяльність по українсько-польському зближенню має нагороду Krzyzem Kawalerskim Orderu Odrodzenia Polski (1998). Член Польського Сейму у 1989—1991 роках. Завідувач кафедри україністики Ягеллонського університету в 1999—2003 роках. Від 2004 року — керівник новоствореної кафедри українознавства на факультеті міжнародних і політичних студій Ягеллонського університету.

[ред.] творчий доробок Володимира Мокрого

В. Мокрий — багатогранний науковець, дослідник, організатор. Його праці торкаються літературознавства, історії українства на Західних землях, зокрема тих, що сьогодні є в складі Польщі. Мокрий — редактор ряду видань, основні з них ми перераховуємо нижче.

Книги (монографії, розвідки тощо):

Церква у житті українців (Львів 1993);

Література і філософсько-релігійна думка українського романтизму: Шевченко, Костомаров, Шашкевич (Literatura i mysl filozoficzno-religijna ukrainskiego romantyzmu. Szewczenko, Kostomarow, Szaszkiewicz (Krakow 1996));

Від Іларіона до Сковороди (Od Ilariona do Skoworody. Antologia poezji ukrainskiej XI—XVIII wieku (Krakow 1996));

Руська Трійця («Ruska Trojca» Karta z dziejow zycia literackiego Ukraincow w Galicji w pierwszej polowie XIX wieku (Krakow 1997));

Папські послання Яна Павла ІІ (Papieskie poslania Jana Pawla II do Ukraincow (Krakow 2001));

Україна Василя Стефаника (Ukraina Wasyla Stefanyka (Krakow 2001));

Апостольське слово Яна Павла ІІ в Україні 2001 року (Apostolskie Slowo Jana Pawla II na Ukrainie w 2001 roku (Krakow 2002));

Duchowe źródła pomarańczowej rewolucji na Ukrainie w 2004 roku (Kraków 2006).

Редактор періодичних видань: «Краківські українознавчі зошити» («Krakowskie Zeszyty Ukraino-znawcze»), альманахів «Між сусідами», «Краківські горизонти» («Między Sąsiadami», «Horyzonty Krakowskie»).


Володимр Мокрий реалізує сьогодні ряд видавничих проектів і має багато планів на майбутнє.

[ред.] Література