Андижанська область
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Андижанська область (вілоят) (узб. Andijon viloyati) — адміністративна одиниця на сході Узбекистану. Утворена 6 березня 1941 року. Розташована у Ферганській долині. Центр області — місто Андижан.
Площа 14,24 тис. км². Населення 2 216 500 мешканців (1996).
Межує на північному заході з Наманганською, на південному заході з Ферганською областями Узбекистану; на півночі, сході та півдні — з Киргизстаном.
Головна річка області — Карадар'я, на якій споруджене Андижанське водосховище (на крайньому сході області).
Зміст |
[ред.] Природа
Західна частина області являє собою рівнину (висота 400—500 м); на сході і південному сході місцевість поступово підвищується і переходить у зону передгір'я (горбів-адирів), висота до 1540 м. Адири розчленовані древніми руслами рік та численними, дуже розгалуженими ярами з крутими, прямовисними схилами. Для зони адирів характерна підвищена сейсмічність.
Корисні копалини: нафта, гази, озокерит, будматеріали.
Клімат сухий, різко континентальний, з жарким літом, м'якою зимою. Середньомісячні температури: січня —3°, липня +26°. Опадів від 200 (захід) до 300 (схід) мм на рік, максимум взимку і навесні. Головна ріка Карадар'я, від якої відходять канали: Андижан-Сай, Шаарихан-Сай та ін. Вода її приток розбирається на зрошення. Важливе значення мають Великий Ферганський і Південний Ферганський канали. На рівнині переважають родючі окультурені ґрунти. Поширені також сіроземи, що переходять на схилах адирів у каштанові, а ще вище — в чорноземовидні ґрунти. Рослинність напівпустельна, з перевагою на рівнині кураю і полину, в зоні адирів — ефемерів та полину. На крутих схилах — кущі фісташки і мигдалю. Природна рослинність у значній мірі витіснена культурною.
[ред.] Населення
Основне населення — узбеки. Живуть також росіяни, киргизи та ін. Андижанська область — одна 3 найбільш заселених областей країни.
[ред.] Господарство
Область входить до Ферганського економічного району. Це перший за бавовництвом і другий за шовківництвом район Узбекистану. Промисловість пов'язана головним чином із обслуговуванням бавовництва, переробкою бавовни та іншої сільськогосподарської продукції, видобуванням нафти. В області 8 великих бавовноочисних заводів (Андижан, Асака, Шахріхан, Кургантепа, Коканкишлак та ін.), масложиркомбінат з миловарним цехом (Андижан), гідролізний, гренажний, плодоконсервний (Андижан), дубильно-екстрактний (Ханабад), кисневий і олійно-екстрактний (Асака), цегельні заводи, низка промартілей. Машинобудівні заводи виробляють дизелі, машини для шляхового та іригаційного будівництва, для сільського господарства. За видобутком нафти Андижанська область посідає перше місце в країні (нафтопромисли: «Андижан», «Жанубій-Аламушук», «Палванташ», «Ходжаабад»). Одночасно видобувається газ. Газифіковані Андижан, Асака, низка сільських районів. Побудований газопровід Ходжаабад—Фергана. Низка електростанцій (в тому числі на каналах).
Посівна площа — 234,6 тис. га (на 1959 рік), 95 % її зрошується. Під бавовником 70 %, під кормовими культурами (головним чином люцерною) — 19,7 % , зерновими (рис, кукурудза та ін.) — 9,3 % посівної площі. За загальним збором бавовни область займає перше місце в Узбекистані: в 1957 році на всій площі зібрано по 28,5 ц/га, що становить 450 тис. тонн (16,4 % від збору по країні). Розвинуто садівництво, виноградарство і овочівництво.
Тваринництво м'ясо-молочного напряму базується на кормових травах і відходах бавовництва (жмихи), а також пасовиськах суміжних гірських районів Киргизстану. Поголів'я (на 1 жовтня 1958 року, в тисячах голів) великої рогатої худоби — 161 (в тому числі корів — 65), овець — 285, коней — 21, свиней — 26. У 1958 році заготовлено 2465 т шовкових коконів.
3алізниці сполучають Андижан з Уч-Курганом, Кара-Суу і Кокан-Кишлаком. Сітка шосейних шляхів (Ферганська кільцева дорога тощо). Транспортний вузол — Андижан. В області педагогічний, медичний інститути, сільськогосподарський технікум, медучилище, вечірній машинобудівний технікум (в Андижані), театр, телецентр.
[ред.] Адміністративний поділ
Область поділена на 14 районів і 5 міст обласного підпорядкування:
[ред.] Райони
- Андижанський (центр — с. Куйганяр)
- Алтинкульський (с. Алтинкуль)
- Асакинський (м. Асака)
- Баликчинський (с. Баликчі)
- Бозький (сел. Боз)
- Булакбашинський (с. Булакбаші)
- Джалалкудуцький (м. Ахунбабаєв)
- Ізбасканський (м. Пайтуг)
- Кургантепинський (м. Кургантепа)
- Мархаматський (м. Мархамат)
- Пахтаабадський (м. Пахтаабад)
- Улугнорський (сел. Акалтин)
- Ходжаабадський (м. Ходжаабад)
- Шахріханський (м. Шахріхан)
[ред.] Міста обласного підпорядкування
[ред.] Дивись також
- Андижан
- Ферганська долина
- Узбекистан
[ред.] Література
Міста Андижанської області |
---|
Андижан · Асака · Ахунбабаєв · Карасу · Кургантепа · Мархамат · Пахтаабад · Пайтуг · Ханабад · Ходжаабад · Шахріхан |