Літки (Броварський район)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|||
Область | Київська область | ||
Район/міськрада | Броварський район | ||
Рада | Літківська | ||
Основні дані | |||
---|---|---|---|
Засноване/перша згадка | 1426 р. | ||
Населення | 2 499 | ||
Площа | 6,5 км² | ||
Щільність населення | 384 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 07411 | ||
Телефонний код | +380 4494 | ||
Географічні координати | 50°70' пн.ш. 30°75' сх.д. | ||
Адреса місцевої ради | |||
07411, Київська обл., Броварський район, с.Літки, вул. Шевченка, 63 |
Літки — село Броварського району Київської обл. Територія Літківської сільської ради. Річки Десна і Любич. Сільський голова - Пінчук Лідія Аркадіївна.
Зміст |
[ред.] Історія
[ред.] Найдавніші часи
Офіційна дата заснування - 1426 р. За деякими даними ("Статистически-историческое описание Черниговский епархии", 1874 р.) Літки (Літковичі) разом із сусіднім Зазимов'єм (нині - Зазим’я) засновано 1128 р. удільним остерським (городець-остерським) князем Всеволодом Городецьким - зятем великого князя Володимира Мономаха (чоловіком доньки останнього Агаф'ї).
[ред.] Походження географічних назв
Ймовірно, що назва села вказує на розташування тут літньої князівської резиденції (за іншою версією, назва походить від від "літування" – літнього випасу худоби). Є гіпотеза про переселення до Літок мешканців Любеча, про що може свідчити назва місцевої річки Любич - притоки/старого русла Десни. Цікавою є назва місцевості Дарниця, що також може мати домонгольське походження і вказувати (як і київська Дарниця) на місце збору "дарів" - податків.
[ред.] Середні віки
Перша письмова згадка про Літки післятатарського періоду – як володіння друцького князя Дмитра Сокири, подароване литовським князем Вітовтом - належить до 1392 р.
Середньовічна історія Літок (в різних джерелах - Літковичі, Великі Літки, Літківці, "маленький Остер") була тісно пов'язана з Остром і Остерським князівством/староством. Тут жили українські бояри і польська шляхта. За даними ревізії староств 1622 р. 14 літківських боярських дворів служили Остерському старості на 14 конях, тобто поставляли по коневі від двору ("Архив Юго-Западной России" - ч. 7, т. 1, с. 305).
З XVII ст. Літки мали статус містечка. Давні традиції мало літківське чумацтво. Майже сто років тут працювала велика монастирська гута Видубицького монастиря. Сотні років на Покрову функціонував літківський ярмарок.
[ред.] Літківське Братство
Вже у середньовіччі в Літках були розвинуті ремесла. Братство і об'єднаний ковальсько-бондарсько-римарський цех утворені при літківській церкві Св. Миколая Чудотворця грамотою Св. Феодосія Углицького (на той час ігумена Видубицького монастиря) від 10 лютого 1687 р.:
"Хотячи мати в містечку нашом Літковичах, а при храмі Святителя і Чудотворця Миколая, звичайний межи братствами порядок, постановили-м і приказали-м, аби всі ковальського, бондарського і римарського ремесла господарі були з собою в єдином братстві і в єдином цеху, і аби таковий порядок межи собою заховали, яковий везді заховується, то єсть повинни напрод пильноє міти о церкві Божой і о украшенії єї старане і о інших учинках."
За деякими данними пізніше створено окремі ремісничі цехи ткачів, ковалів, мельників, бондарів, шевців, гончарів, різників, кравців, музик, пічників, рибалок. Всі вони мали свої цехові символи й традиції.
[ред.] Літківське Євангеліє
При церкві Св. Миколи Чудотворця зберігалося знамените Літківське Євангеліє (бл. 1595 p.), одне з чотирьох відомих волинських рукописних Євангелій ХVI ст. (три інші - Пересопницьке, Волинське, Хорошівське), яке містить дві вставки українською мовою. Під час руйнування церкви у 30-і р.р. ХХ ст. Літківське Євангеліє зникло, хоча є дані про те, що воно було сховане мешканцями села.
[ред.] ХХ ст.
У Літках знаходиться братська могила 18 бійців армії Української Народної Республіки, Чорних Гайдамаків Слобідського Коша, що в січні 1918 р. обороняли підступи до Києва від більшовицької армії Муравйова.
У 1920 р. містечко брало участь у повстанні проти регулярних частин Червоної Армії. Було проголошено Літківську республіку. Повстання жорстоко придушили, понад 100 повстанців розстріляно. Пізніше багато його учасників репресували.
З початку 20-х років Літки втратили статус містечка і далі згадуються як село. У 1929 р. створено перший колгосп, куди літківці, які ніколи не знали кріпацтва, вступали без особливого ентузіазму.
Багато літківців померло під час Голодомору. Досі частина центрального кладовища (всього їх у Літках чотири) носить назву "тридцять третій".
Під час німецько-фашистської окупації частину села було спалено. Відбувалися страти місцевого населення, зокрема 7 осіб повішено, 10 — спалено, 12 — розстріляно. З січня 1942 року масового характеру набрала примусова депортація працездатних людей до Німеччини. В контексті подій війни Літки згадуються у романі Павла Загребельного "Диво".
На літківському пам'ятнику загиблим в роки війни викарбувано 597 імен і прізвищ...
4 жовтня 1943 р. в районі с. Літок почалася переправа через Десну танків 5 гвардійського танкового корпусу генерал-лейтенанта Андрія Кравченка - вперше по дну ріки. Після приходу Червоної армії налагоджується мирне життя. «У Літках відновили свою роботу артілі кравців, ткачів, лозоплетів, рибалок та артіль по випуску цвяхів .... (а також) артіль художньої вишивки» (газета «Стахановець» від 25.06.1944 р.).
[ред.] Природа та екологія
Літки межують з Літківським лісництвом знаменитої "Резиденції "Залісся" - донедавна заповідного мисливського угіддя старої радянської і нової української номенклатури.
Десна і її притока Любич (що насправді є старим руслом Десни) утворюють біля Літок найбільший на Десні острів Великий Луг (довжиною понад 8 км).
З метою забезпечення збереження популяції стерляді в Десні Київським еколого-культурним центром підготовлено наукові обґрунтування і картографічні матеріали для створення в Літках іхтіологічного заказника місцевого значення "Літківський" у місці злиття р. Десна та притоки Любич - площею 35 га.
Біля Літок знаходиться полігон твердих побутових відходів ТОВ "Десна-2".
[ред.] Економіка
З давніх-давен Літки називали "містечком майстрів". Про середньовічні ремісничі цехи і Братство згадано вище.
З 1924 р. і до наших часів працює фабрика вишивальниць (нині - АТЗТ Літківська швейна фабрика “Любич”). З 1997 р. це єдиний в Україні виробник джинсів. З 1960 р. існує також ЗАТ "Літківська фабрика художніх виробів ім.Т.Г.Шевченка". Літківське АТ "Полімер-ПАК" випускає поліетиленову плівку і труби. З 2003 року в Літках знаходиться офіс і виробництво ТОВ «Юко Україна» - українського представництва польської компанії "JUCO", відомого виробника ручних інструментів.
Літки - перспективний курорт. Ще з радянських часів тут існує багато відомчих баз відпочинку, зокрема "Сонячний берег", "Любич", "Метро" (КП "Київський метрополітен"), "Весна", "Будівельник", "Гусарський стан", кіностудії ім. Довженка.
В останні роки, у зв'язку з безпосередньою (23 км) близькістю Києва, спостерігається притік переселенців з південно-східних областей України і пов'язане з цим пожвавлення житлового будівництва.
[ред.] Літки і Київ
Біля Літок знаходиться київське Північне кладовище. У Києві є вул. Літківська (Деснянський район).
[ред.] Символіка
Літки мають свою символіку - герб і хоругву.
[ред.] Сучасний герб
Щит чотиричасний з хвилястою срібною нитяною балкою. В першій червоній частині - золоте Євангеліє з червоним хрестом. В другій зеленій - золота соснова гілка. В третій зеленій і четвертій червоній частинах - золотий коронований бик, як символ скотарства і чумацтва. Щит облямований декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною. Гілка сосни розповідає про багаті місцеві ліси, а срібна хвиляста смуга символізує водні багатства: річки Десну, Любич, численні озера.
[ред.] Хоругва
Хоругва являє собою прямокутне полотнище, поділене на чотири квадрати - червоний, зелений, зелений і червоний. В центрі хоругви - золотий коронований бик.
[ред.] Відомі літківці
У Літках народилися:
- 1701 р. - видатний письменник і мандрівник Василь Григорович-Барський, автор книги "Мандри по святих місцях Сходу з 1723 по 1747 рік" ("Странствованія"), брат геніального архітектора доби українського барокко Івана Григоровича-Барського.
- 1898 р. - Погиба Федір Данилович - поручик (за ін. даними хорунжий) армії УНР, під час Другого Зимового походу - ройовий 3-ї сотні 4-го куреня 4-ї Київської дивізії. Потрапив у більшовицький полон 16 листопада 1921 р. коло с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
- 1919 р. (31 серпня) - Костенко Микола Григорович, суддя Верховного Суду України у 1962-1985 р.р.
- 1927 р. - Софія Чумаченко (Пунько) - мати Катерини Ющенко, дружини Президента України Віктора Ющенка. У віці 14 років разом з багатьма своїми односельцями вивезена на рабську працю до нацистської Німеччини, де познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Михайлом Чумаченком.
"Мій тесть Чумаченко Михайло Андрійович народився в селі Зайцівка. Це один із американських штатів на півночі Донецької області. Теща в селі Літки – це теж така назва американська – під Києвом". (Віктор Ющенко у відповідь на закиди щодо американського походження своєї дружини, 2004 р.)
- 1929 р. - Микола Рєзник (15.04.1929 - 03.03.2001), художник українського кіно.
- 1941 р. - Ільченко Михайло Юхимович, член-кореспондент НАН України, доктор техн. наук, професор, проректор з наукової роботи НТУУ "КПІ", директор Iнституту телекомунікаційних систем.
- 1946 р. - Вячеслав Прокопенко, соліст Львівської Опери.
- 1950 (30 травня) - Моця Олександр Петрович, член-кореспондент НАН України, доктор іст. наук, професор, завідувач відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту Археології НАН України.
- 1959 р. - Омельчук Валерій Олексійович, голова правління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву при Кабінеті Міністрів України.
До ІІ Світової війни в місцевій школі в різний час вчителювали письменники Михайло Стельмах (нині школа носить його ім'я) і Яків Качура.
[ред.] Зовнішні посилання
- Літки на сайті Броварського району
- АТЗТ "Любич" на сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України
- Біографія Катерини Ющенко на офіційному Iнтернет-представництві Президента України
- Василь Григорович-Барський "СТРАНСТВОВАНІЯ" (Уривки)
- Обґрунтування створення іхтіологічного заказника місцевого значення "Літківський"
- Рукописні пам'ятки православного життя Волині
- Микола Рєзник в енциклопедії кінопорталу KINOKOLO.UA
![]() |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |