Бородін Олександр Порфирійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Александр Порфирьевич Бородин
Александр Порфирьевич Бородин

Олександр Порфирійович Бородін (рос. Алекса́ндр Порфи́рьевич Бороди́н) (12 листопада 1833, Санкт-Петербург27 лютого 1887, Санкт-Петербург) — російський композитор і вчений-хімік.

Позашлюбний син грузинського князя Л. С. Гедіанова (Лука Гедеванішвілі). При народженні записаний як син кріпосного слуги князя — Порфирія Бородіна. В 1856 закінчив Медико-хірургічну академію, з 1858 доктор медицини. В 1860-і рр. в Петербурзі займався науковою, педагогічною й громадською діяльністю. З 1862 — ад'юнкт-професор, з 1864 — ординарний професор, з 1877 — академік; з 1874 — керівник хімічної лабораторії Медико-хірургічної академії. Був одним з організаторів і педагогів (1872-87) вищого навчального закладу для жінок — Жіночих лікарських курсів.

В 1850-і почав писати романси, фортепианнні п'єси, камерно-інструментальні ансамблі. В 1862 познайомився з М. А. Балакірєвим, увійшов у Балакірєвський кружок ("Могутню купку"). Під впливом Балакірєва, В. В. Стасова й інших «кучкистів» остаточно зложилися музичнно-естетичні погляди Бородіна як послідовника М. Глінки, прихильника російської національної школи в музиці, визначився самостійний зрілий стиль композитора.

Творча спадщина Бородіна порівняно невелика за обсягом. В своїй творчості Бородінчасто звертається до теми величі російського народу, любові до батьківщини, волелюбності. Музика його відрізняється епічною широтою, мужністю, у той же час глибоким ліризмом.

Найбільш значний твір Бородіна — опера «Князь Ігор», що є зразком національного героїчного епосу в музиці. Через велику завантаженість науковою й педагогічною роботою Бородін писав повільно. Опера створювалася протягом 18 років, не була закінчена (після смерті Бородіна оперу дописали й дооркестрували за матеріалами автора М. Римський-Корсаков і О. Глазунов; поставлена в 1890 р., Маріїнський театр, Петербург). Опера відрізняється монументальною цілісністю образів, потужністю й розмахом народних хорових сцен, яскравістю національного колориту. «Князь Ігор» розвиває традиції епічної опери Глинки "Руслан і Людмила".

Бородін — один із творців російських класичних симфонії та квартета. Його 1-а симфонія (1867), що з'явилася одночасно з першими зразками цього жанру у Римського-Корсакова і П. І. Чайковського, поклала початок героїко-епічному напрямку російського симфонізму. Вершиною російського й світового епічного симфонізму є його 2-а («Богатирська») симфонія (1876). До числа кращих створень камерно-інструментального жанру належать квартети Бородіна (1-й — 1879, 2-й — 1881).

Композитор — тонкий художник камерно-вокальної музики. Зразок його вокальної лірики — елегія «Для берегов отчизны дальней» на слова О. Пушкіна. Бородін уперше ввів у романс образи російського богатирського епоса, а з ними — визвольні ідеї 1860-х рр. ("Спящая княжна", «Песня тёмного леса» й ін.). Писав також сатиричні, гумористичні пісні («Пиха» й ін.). Для творчості Бородіна характерно глибоке проникнення в лад російської народної пісні, а також музики народів Сходу (в «Князі Ігорю», симфоніях, симфонічній картині «У Середній Азії»).

Творчість Бородіна, яскрава, самобутня, вплинула на російських і закордонних композиторів. Традиції Бородіна продовжили радянські композитори (Сергій Прокоф'єв, Ю. А. Шапорін, Георгій Свірідов, Арам Хачатурян та інші). Велике значення цих традицій для розвитку національних музичних культур народів Закавказзя й Середньої Азії.

Бородін — автор більше 40 робіт з хімії. Учень М. Зініна. Докторську дисертацію написав на тему: «Про аналогії фосфорної і миш'якової кислоти в хімічних і токсикологічних відносинах». Розробив оригінальний спосіб одержання бромзамещенных жирних кислот дією брома на срібні солі кислот; одержав перше фторорганічне з'єднання — фтористий бензоїл (1862); досліджував ацетальдегід, описав альдоль і реакцію альдольної конденсації.

Ім'ям Бородіна названий Російський Державний квартет імені А. П. Бородіна. До кінця 1970-х років ім'ям Бородіна називалась одна з вулиць в Києві, однак після реконструкції ця вулиця зникла[1].

[ред.] Джерела

  1. Див. www-енциклопедію Києва
Commons
ВікіМедія має мультимедійні дані за темою:

[ред.] Посилання