Алиськевич Андрій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Андрі́й Алиське́вич (17 грудня 1870, с. Залуква, нині Галицького району Івано-Франківської області25 березня 1949, Прага) — український педагог, науковий і громадский діяч, германіст.

Вищу освіту (класична німецька та слов'янська філологія, історія мистецтв) зобув у Відні, Львові та Стирськім Градці.

Зміст

[ред.] Педагогічна діяльність. Перший період

Учителював у Львові (1895—1896) та Бродах (1896—1900). У цей період видав два наукові дослідження з історії німецької літератури (1898, 1900).

Від 1900 — директор третьої, а згодом четвертої гімназій у Львові.

Член Руського педагогічного товариства, голова його редакційної комісії (1909).

Співзасновник і почесний член товариства «Взаємна поміч українського вчительства».

Редактор дитячого журналу «Дзвінок» у Львові (1904, 1906–1908).

1909 — директор жіночої учительської семінарії і горожанської школи імені Тараса Шевченка у Львові, а в серпні 1910 — директор гімназії в Перемишлі.

Голова Товариства шкільної допомоги для бідних учнів імені святого Кирила.

Під час російської облоги Перемишля (1914—1915) вів учительський семінар і школу права у Відні, відтак знову повернувся до Перемишля, де працював до 1917.

1918—1919 — директор гімназії в Дрогобичі.

[ред.] У Міністерстві народної освіти УНР

Під час польсько-української війни разом з урядом і армією перейшов Збруч і працював у Міністерстві народної освіти УНР в Кам’янці-Подільському. 1919 — член Комітету для реформ середього шкільництва. 12 вересня 1919 зробив заяву про відмову брати участь у роботі комісії для технічного проведення реформи школи в Україні.

У травні 1919 призначено радником міністерства та направлено делегатом до Відня й Праги для організації видання шкільних підручників.

[ред.] На Закарпатті

Залишився в Чехії, згодом переїхав до Закарпаття, де був директором гімназій у Берегові (1920—1922), Ужгороді (1922—1938) та Великому Бичкові (1938—1939).

Від 1921 розпочав пластову діяльність у Берегові, а зголом в Ужгороді. Був заступником начальника Пласту Підкарпатської Русі.

Працював у різних культурних і педагогічних товариствах на Закарпатті. Від 1925 — член головного відділення й касир педагогічного товариства.

На Закарпатті у 1920—1930-х співпрацював із педагогічною та дитячою періодикою. У дитячому журналі «Пчілка» публікував статті на просвітницькі теми.

Після угорської окупації Карпатської України 1939 виїхав до Моравії (Чехія).

[ред.] Шкільні підручники з німецької мови

У співавторстві з Р. Гамчикевичем написав кілька підручників із німецької мови:

  • «Вправи німецкі для IV кляси середних шкіл» (Львів, 1913).
  • «Німецка препарація для IV кляси шкіл середних» (Львів, 1913).
  • «Німецкі вправи. Для другої кляси шкіл середних» (Львів, 1914).
  • «Німецкі вправи для першої кляси шкіл середних» (Львів, 1915).
  • «Німецкі вправи для ІІІ кляси середних шкіл», частина 1 (Перемишль, 1917).
  • «Словарець до вправ німецких для ІІІ кляси середних шкіл» (Перемишль, 1918).

[ред.] Література

  • Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Т. 1. — С. 37.
  • Кутинський М. Некрополь України // Дніпро. — 1990. — № 1. — С. 137.
  • Габор В. В. Алиськевич Андрій // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 382.
  • Директор Андрій Алиськевич // Пластовий альманах. — Рим, 1976.
  • Габор В. Алиськевич Андрій // Українська журналістика в іменах. — Випуск 3. — Львів, 1996.
  • Телячий Ю. Педагогічна діяльність галицького вчительства на Поділлі // Кам'янеччина в контнксті історії Поділля: Науковий збірник. — Т. 1. — Кам'янець-Подільський, 1997. — С. 17.
  • Телячий Ю. Освітнє життя м. Кам’янець-Подільський за часів Директорії УНР: з хроніки подій (червень — листопад 1919 р.) // Матеріали X Подільської історико-краєзнавчої конференції. — Кам’янець-Подільський, 2000. — С. 387.