Державний Комітет України по нагляду за охороною праці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Держнаглядохоронпраці — Державний Комітет України по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики. Поділяється на територіальні управління. Має експертно-технічний центр.

Зміст

[ред.] Функції

Здійснює державний нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною, а також використанням і переробкою мінеральної сировини (державний гірничий нагляд).

Органи державного гірничого нагляду перевіряють:

  • повноту вивчення родовищ корисних копалин, гірничо-технічних, інженерно-геологічних, гідрогеологічних та інших умов їх розробки, будівництва та експлуатації підземних споруд, заховання шкідливих речовин і відходів виробництва;
  • своєчасність та правильність введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин;
  • виконання вимог щодо охорони надр при веденні робіт по їх вивченню, встановленні кондицій на мінеральну сировину та експлуатації родовищ корисних копалин;
  • правильність розробки родовищ корисних копалин;
  • повноту видобування оцінених запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;
  • додержання встановленого порядку обліку запасів корисних копалин, обґрунтованість і своєчасність їх списання;
  • додержання правил проведення геологічних і маркшейдерських робіт під час розробки родовищ корисних копалин;
  • додержання правил та технологій переробки мінеральної сировини з метою забезпечення більш повного вилучення корисних компонентів та поліпшення якості кінцевої продукції;
  • правильність і своєчасність проведення заходів, що гарантують безпеку людей, майна і довкілля, гірничих виробок і свердловин від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами;
  • вирішення інших питань щодо нагляду за використанням та охороною надр у межах своєї компетенції.

Органи державного гірничого нагляду мають право:

  • давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень норм і правил ведення робіт під час геологічного вивчення надр, їх використання та охорони;
  • в порядку, встановленому законодавством України, припиняти роботи, пов'язані з користуванням надрами, у разі порушень відповідних норм і правил;
  • вимагати від користувачів надр обґрунтування списання запасів корисних копалин;
  • давати рекомендації щодо впровадження нових прогресивних технологій переробки мінеральної сировини.

Органам державного гірничого нагляду законодавством України може бути надано й інші права з метою запобігання порушенням законодавства про надра та їх припинення. Порядок здійснення державного гірничого нагляду визначається Кабінетом Міністрів України.

[ред.] Територіальне управління Держнаглядохоронпраці по Донецькій області

Територіальне управління Держнаглядохоронпраці по Донецькій області — найбільше серед аналогічних у вугільнодобувних регіонах України. Створене в 1948 р. як Управління Донецького гірничого округу для здійснення нагляду за безпечним виконанням робіт у вугільній промисловості Донецької, Луганської та Ростовської областей. У зв'язку з підвищенням техногенної небезпеки та необхідністю посилення контролю за виконанням правил безпеки та охорони праці практично у всіх головних сферах виробництва в 1961 р. Донецький гірничий округ реорганізовано в Управління Донецького округу Держгіртехнагляду України. Після прийняття Закону України «Про охорону праці» в 1993 р. його перейменовано в Донецьке територіальне управління Держгіртехнагляду України і передано під нагляд за охороною та безпекою праці всі підприємства, що займаються загальногосподарською діяльністю.

З 1996 р. — територіальне управління Держнаглядохоронпраці по Донецькій області. До його складу входять 28 державних районних інспекцій та 7 галузевих відділів, в яких працює близько 450 чол (1999 p.). Управління контролює діяльність понад 28 000 підприємств.

[ред.] Адреса

Україна, Донецьк, 83000, вул. Артема, 97.
Тел. +380 (622) 90-37-91.
Факс +380 (622) 93-92-42.

[ред.] Джерела

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X