Агібалов Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Василь Агібалов. Портет Тараса Шевченка (Думи мої, думи). 1961. Гіпс, глина
Василь Агібалов. Портет Тараса Шевченка (Думи мої, думи). 1961. Гіпс, глина
Василь Агібалов, Михайло Овсянкін, Монумент Вічної Слави у Дніпропетровську. 1967.
Василь Агібалов, Михайло Овсянкін, Монумент Вічної Слави у Дніпропетровську. 1967.
Василь Агібалов, Віктор Мухін, Василь Федченко. Пам'ятник молодогвардійцям у Краснодоні. 1954
Василь Агібалов, Віктор Мухін, Василь Федченко. Пам'ятник молодогвардійцям у Краснодоні. 1954

Васи́ль Іва́нович Агіба́лов (8 квітня (21 квітня) 1913, с. Велика Гнилуша, нині с. Лозове Верхньомамонського райоеу Воронезької області Росії) — український скульптор.

Зміст

[ред.] Біографічні дані

Навчався на робітничому факультеті при Київському художньому інституті (1932—1933), у Харківському художньому технікумі та Харківському художньому інституті (1933—1942). Викладачі Леонора Блох, Макс Гельман, Олександр Матвєєв.

1944—1949 викладав у Луганському художньому училищі. Серед учнів — скульптор Ілля Овчаренко.

1949—1954 викладав у Харківському державному художньому інституті.

Працював на Харківській скульптурній фабриці Художнього фонду УРСР.

Член Харківської організації Спілки художників України від 1942.

[ред.] Творчість

Агібалов — представник харківської школи скульптури. Його пам'ятники та монументи переважно пов'язані з темою Другої світової війни.

Численні портрети скульптора вирізняються психологічною насиченістю, в них відтворено узагальнений тип воїна, робітника, вченого. У творчому доробку є також зразки декоративної скульптури та архітектурно-декоративної пластики.

[ред.] Виставки

Учасник республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставок від 1942. Брав участь у численних художніх виставках у Києві та Москві, пересувних виставках радянського мистецтва у Болгарії, Румунії, Китаї (1950-і), українського мистецтва у Польщі та Німеччині (1960-і).

Персональна виставка: м. Лозова (Харківська область) — 1998.

[ред.] Твори

Працював у станковій і монументальній пластиці.

Твори зберігаються у музеях Києва (Національний художній музей), Харкова, Краснодона, Луганська, Санкт-Петербурга (Державний російський музей), Москви (Державна Третяковська галерея).

[ред.] Пам'ятники, монументи, меморіальні комплекси

  • Героям «Молодої гвардії» у Краснодоні (споруджено 1954), співавтори Віктор Мухін, Василь Федченко.
  • Монумент Вічної Слави у Дніпропетровську (1967), співавтори — скульптор Михайло Овсянкін, архітектори Анатолій Максименко та ін.
  • Монумент на честь проголошення Радянської влади в Україні — у Харкові (1975), співавтори — скульптори Яків Рик, Михайло Овсянкін, Сергій Світлорусов, архітектори Ігор Алфьоров, Анатолій Максименко, Ерік Черкасов.
  • Меморіальний комплекс Слави у Харкові (1977) — співавтор.
  • Меморіальний комплекс Слави у Кіровограді (1994) — співавтор.
  • Пам'ятник знак на честь 1000-ліття хрещення України-Русі (1998, встановлено в Харкові).

[ред.] Скульптурні портрети

  • Молодогвардійців (1950—1954).
  • Сталевара Я. Ткача (1954).
  • Шахтаря Івана Бридька (1959).
  • Тараса Шевченка (Думи мої, думи) (1961).
  • Космонавта Юрія Гагаріна (1961).
  • Знатного шахтаря Миколи Мамая (1963, шахта Червоноармійська Донецької області).
  • Актора Михайла Щепкіна (1960-і).
  • Селекціонера-генетика Василя Юр'єва (встановлено в Харкові).
  • Астронома Миколи Барабашова (встановлено в Харкові).
  • Підпільника, страченого гестапо, Олександра Зубарєва (встановлено в Харкові).
  • Партійного діяча Станіслава Косіора (встановлено в Харкові).
  • Головного конструктора танка Т-34 Михайла Кошкіна (встановлено в Київському танковому училищі).
  • Мовознавця Олександра Потебні (1985).
  • Співачки Оксани Петрусенко (1985).

[ред.] Звання, премії, нагороди

[ред.] Література

[ред.] Дивись також