Великоморавія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Велика Моравія (чеш. Velkomoravská říše) — історична держава західних слов'ян у басейні Середнього Дунаю та доходила до верхів'їв рік Лаби й Одеру, виникла наприкінці VIII — початку IX віків на території сучаних Словаччини й Моравії, що досягла розквіту в 860—880 роках.
На початку IX століття князівство на річці Північна Морава, лівому притоці Дунаю, у теперешній східній Чехії, приєднало або підкорило собі слов'янські землі, розташовані навколо нього й домоглося фактичної незалежності від імперії створенної Карлом Великим. Великоморавське князівство об'єднувало в той час слов'янські землі на середньому Дунаєві і його притоках − чехів, словаків, панонських слов'ян, східних словенців і східних хорватів і прагнуло звільнитися від верховенства й заступництва німецького імператора й баварських єпископів
Князі Моймир І (Mojmír) (818 р.) і Ростислав (846 – 880 рр.) виступили проти агресивної політики німецьких феодалів. Боротьба із зовнішньою експансією, підпорядкована логіці внутрішньодержавного будівництва, змусила Великоморавію прийняти християнство й створити власну церковну організацію. (Термін Великоморавія став уживатися починаючи з візантійського імператора Костянтина VІІ Багрянородного в його праці De Administrando Imperio (бл. 950 року).)
На прохання князя Ростислава сюди були спрямовані знамениті брати місіонери Кирило й Методій, слов'яни по походженню. Ці монахи, Кирило і Мефодій, що діяли у Великоморавії створили одну з слов'янських писемностей — кирилицю або глаголицю. Папа Адріан II висвятив Мефодія на єпископа Моравії та Паннонії, давши йому, як своєму легатові, всі місіонерські повноваження. По смерті князя Ростислава в країні правив князь Святополк (870-894), який провадив пролатинську політику. Приньму латинський обряд, поширюваний західними місіонерами, взяв гору над візантійським.
В 874 р. Людвіг Німецький був змушений визнати незалежність Великоморавії.
Як королівство Велика Моравія було заснована у 874 слов'янським князем Святополком, який правив ним до 894.
Столицею на Великоморавії було місто Велеґрад, чиє місцезнаходження, на сьогоднішній день, невідоме.
На початку X віку Великоморавська держава піддалася вторгненню угорських племен, найбільш великі міста були зруйновані й запустіли. Держава розпалася в результаті мадярського завоювання в 906—907. В Угорщині слов'янське населення було асимільовано. Невдовзі Моравія стала частиною Богемії.