Алани
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Алáни (староруська назва яси) - іраномовні племена сарматського походження, які жили з І ст. н. е. на території між Нижнім Дніпром і Південним Уралом, а також на Північному Кавказі.
З II ст. до н. е. вони відомі також під назвою роксолани.
Основним заняттям аланів було кочове скотарство в поєднанні з землеробством, а згодом - і з ремеслами.
Створили власну культуру, позначену окремими видами поховань, які збереглись у катакомбах і курганах, переважно з II-IV ст.
В 372 році аланів розбили гуни, в VI ст. - авари. Частина аланів взяла участь у Великому переселенні народів - через Галлію потрапила на Піренейський півострів і в Північну Африку. Інша частина в VI-IX ст. ст. відступила у передгір'я Кавказу, де потрапила під владу хозарів.
У IX-X ст. між аланами поширилося християнство з Візантії і Грузії.
У XIII ст. у чорноморських степах з'явилася нова хвиля аланів, постали їхні поселення міського типу в Криму й Молдавії, але невдовзі вони загинули під ударами монголів.
Кавказькі алани - предки сучасних осетин.
[ред.] Джерела інформації
[ред.] Література
- Миллер В. Осетинские этюды, ч. 3. - М., 1887
- Кулаковский Ю. Аланы по сведению классических и византийских писателей. - К., 1889
- Абаев В. Осетинский язык и фольклор. 1. - М.-П., 1949.
- Бернард С. БАХРАХ. ИСТОРИЯ АЛАН НА ЗАПАДЕ(рос.)