Напруженість електричного поля
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Напру́женість електри́чного по́ля — це електростатична сила, яка діє на одиничний пробний заряд.
Напруженість електричного поля є векторною величиною, тобто характеризується значенням і напрямком у просторі.
Напруженість електричного поля — основна його характеристика.
Сила, яка діє на довільний заряд у електричному полі дорівнює.
де — сила, q — заряд,
— напруженість електричного поля.
В системі СІ вимірюється у В/м, на практиці здебільшого у В/см.
[ред.] Рівняння Максвела
Вектор напруженості електричного поля входить в рівняння Максвела.
Друге рівняння Максвела
гласить, що джерелом електричного поля може бути змінне магнетне поле (закон магнетної індукції).
[ред.] Поведінка на розривній границі
У випадку різкої границі між середовищами вектор напруженості електричного поля не може бути визначений із диференційних рівнянь Максвела, оскільки при розривах у полях похідні невизначені. В такому випадку використовуються граничні умови. Щодо напруженості електричного поля гранична умова Максвела вимагає тангенційних складових цього вектора.
.
Тут індекси вгорі характеризують середовища.
На поверхні ідеального провідника тангенційна складова вектора електричного поля дорівнює нулю.
Нормальна складова напруженості електричного поля в загальному випадку неперервною не є. Неперерервність зберігає нормальна складова вектора електричної індукції.