Апостроф
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Апо́строф (грец. αποστροφος — звернений набік) — знак, за допомогою якого в українській мові відокремлюються йотовані голосні літери від попередніх губних приголосних та «р», наприклад: м’язи, бур’ян.
Апострофом також позначають пропущену кінцеву голосну попереднього слова перед початковою голосною наступного слова або розділяють приголосну префікса від кореня слова, наприклад: «Всіх панів до ’дної ями» (Павло Тичина).
У фонетичній транскрипції апострофом позначається пом’якшення приголосних — д’ад’ко (дядько).
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 1. — К., 1977. — С. 224.
- Бурячок А. А. Апостроф // Українська мова: Енциклопедія. — К., 2000. — С. 30—31.