Верхня Канада
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Верхня Канада (англ. Upper Canada) так у 1791—1841 роках назвалася британська колонія, що містилася на півдні сучасної провінції Онтаріо (Канада). З політичної та культурної точки зору сучасне Онтаріо можна вважати спадкоємцем Верхньої Канади.
[ред.] Історія
У XVII—XVIII століттях ця територія є частиною Нової Франції. За Паризьким договором 1963 року Канада переходить під владу Великої Британії. За Квебекським актом 1774 року беріги Великих Озер приєднують до провінції Квебек. Після визнання незалежності Сполучених Штатів у Канаду переселяються тисячи американських лоялістів. Оскільки беріги ріки Сен-Лоран (сучасний Квебек) вже заселено франкоканадцями, більшість новоприбулих осідає там, де тепер знаходиться південь провінції Онтаріо. Їх незадовільняє французьке законодавство та землеустрій («сеньоріальна система»), що все ще існують у провінції Квебек. Тому у 1791 році провінцію Квебек розділено на дві частини — Верхню Канаду та Нижню Канаду. Верхня Канада майже повністю англомовна (на відміну від Нижньої, франкомовної). У 1837—1838 роках у обидвох Канадах починається збройна боротьба за незалежність. У обидвох випадках повстанці зазнають поразки. Щоб зменшити незадоволення населення та прискорити асиміляцію франкоканадців, Верхню та Нижню Канади об'єднують у єдину колонію — Канаду — й надають їй реальне внутрішнє самоуправління. У 1867 році Канаду знов буде розділено на Верхню (Онтаріо) та Нижню (Квебек), після чого обидві провінції увійдуть у новоутворену Канадську конфедерацію, що існує до цього часу.
Провінції: Альберта • Британська Колумбія • Квебек • Манітоба • Нова Шотландія • Нью-Брансвік • Ньюфаундленд і Лабрадор • Онтаріо • Острів Принца Едварда • Саскачеван
Території: Нунавут • Північно-західні території •
Юкон