Лінгва-франка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Лінгва-франка (lingua franca (іт.), «мова франків»).

  • Мова, яка використовується як засіб міжетнічного спілкування в певній сфері діяльності. Прикладом можуть служити такі мови, як суахілі чи хауса в Африці; часто в ролі лінгва-франка виступають піджини. Розширення сфери вжитку лінгва-франка може призвести до перетворенню його в койне.
  • Змішана (піджинізована) мова, яка виникла в середньовіччі в Середземномор’ї і слугувала головним чином для спілкування арабських і турецьких купців з європейськими (яких на Ближньому Сході називали «франками»); також відомий під назвою «сабір» (лат. sapere — «розуміти»). Основою її була італійська і провансальська лексика, до якої додались слова з іспанської, грецької, арабської, перської і турецької мов. Використовувалась аж до XIX сторіччя. Пізніше назву «лінгва-франка» почали вживати розширено, як мову міжнародного спілкування.