Глюкоза
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Глюкоза (виноградний цукор), С6Н12О6 - важливий моносахарид; білі кристали солодкі на смак, легко розчиняються у воді.
Знаходиться в соку винограду, в багатьох фруктах, а також у крові тварин і людей.
М’язова робота виконується головним чином за рахунок енергії, яка виділяється при окисленні глюкози.
Глюкоза отримується при гідролізі полісахаридів крохмалю і целюлози (під дією ферментів або мінеральних кислот).
Використовується як засіб посиленого харчування , або як лікарська речовина, при обробці тканини.
Природна кристалічна глюкоза (виноградний цукор) представляє собою циклічну альфа-формулу. При розчиненні в воді вона переходить в ланцюгову, а через неї в бета-форму; при цьому установлюється динамічна рівновага між усіма формами.
Бета-форма також може бути виділена в кристалічному вигляді; в водному розчині вона утворює рівноважну систему, яка має всі форми.
Ланцюгова форма існує лише в розчинах, причому в дуже невеликій кількості, а в вільному вигляді не виділена.
Ізомерні форми сполук, які здатні переходити один в одного називають таутомерними формами, чи таутомерами. А саме існують їх явища таутомерії. Вона дуже розповсюджена серед органічних сполук.