Анархо-синдикалізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Анáрхо-синдикалíзм — одна із самостійних течій анархізму, яка вважає, що засоби виробництва мають перейти до найвищої форми організації робітників — профспілок. Виник наприкінці XIX ст. у Європі, прагнув об'єднати всіх робітників і за допомогою соціальної революції ліквідувати капіталістичне суспільство. На початку XX ст. синдикалізм був впливовим у міжнародному профспілковому русі та в соціалістичних партіях деяких країн.

Головна мета сучасного анархо-синдикалізму — ліквідація державних інститутів і створення вільного комуністичного суспільства (бездержавного соціалізму).



УРЕ:

— дрібнобуржуазна опортуністична течія в робітничому русі, що розвинулась під ідеологічним і політ, впливом анархізму. А.-с. склався в кін. 19 ст. і досяг найвищого розвитку на початку 20 ст., в епоху імперіалізму. Теоретиками А.-с. є Ж. Сорель, Ю. Лагардель та ін. Основні ідеї А.-с. викладено в Ам'єнській хартії, прийнятій 1906 на з'їзді Загальної конфедерації праці у Франції в м. Ам'єні. А.-с. заперечує боротьбу робітн. класу за політ, владу, за диктатуру пролетаріату, відкидає необхідність створення робітничим класом своїх політ. партій, вважаючи профспілки єдиними організаціями пролетаріату, які нібито здатні

взяти владу в свої руки і управляти виробництвом без партії і держави. Найбільш дійовою формою тиску на буржуазію А.-с. вважає т. з. безпосередню дію — страйки, бойкот, демонстрації, саботаж тощо. На протилежність марксизмові А.-с. заперечує необхідність пролетарської держави при переході від капіталізму до соціалізму, не визнає керівної ролі партії в боротьбі за побудову соціалістичного суспільства.

А.-с. є результатом впливу бурж. ідеології на робітничий клас. Він зародився і поширився переважно у Франції, Італії, Іспанії та країнах Латинської Америки, де існував значний дрібнобуржуазний прошарок населення, з якого постійно поповнювались ряди робітничого класу, і де робітничий рух був роздроблений. В Росії ідеї А.-с. великого впливу на профспілковий рух не мали, бо робітничий рух розвивався тут під керівництвом марксистсько-ленінської партії. Анар-хо-синдикалістські тенденції проявились, зокрема, в лозунгу меншовиків про скликання безпартійного «робітничого з'їзду». По суті анархо-синдикалістською була платформа т. з. «робітничої опозиції» в РКП(б), засудженої і розгромленої 1921 на X з'їзді партії [див. Анархо-синдикалістський ухил в РКП(б)]

Велика Жовтн. соціалістич. революція завдала нищівного удару А.-с, виявивши всю шкідливість і неспроможність його «ідей». Від А.-с. відійшла значна частина його прихильників. Вплив А.-с. на робітничий рух послабився. 1922 група прихильників А.-с. створила «Міжнародну асоціацію трудящих», яка об'єднувала лише 162 тис. членів (1928), а перед другою світовою війною розпалась. Після війни анархо-синдикалістські ідеї до деякої міри ще поширені в Іспанії, Франції, країнах Латинської Америки та ін.

Окремі риси А.-с. відбилися в прийнятій 1958 програмі і практичній діяльності Союзу комуністів Югославії. Югославські ревізіоністи принижують роль комуністичної партії і держави, виступають проти ленінського принципу демократичного централізму в керівництві економікою і підмінюють його самоуправлінням виробничників.

Комуністичні і робітничі партії ведуть непримиренну боротьбу проти будь-яких проявів анархо-синдикалізму.


[ред.] Див. також

[ред.] Література

  • Українська радянська енциклопедія
  • Маркс К. Злиденність філософії. К., 1958;
  • Ленин В. И. Против ревизионизма, в защиту марксизма. М., 1959;
  • Хрущов М. С. Про контрольні цифри розвитку народного господарства СРСР на 1959—1965 роки. К., 1959;
  • Фостер У. 3. Очерки мирового профсоюзного движения. Пер. с англ. М., 1956;
  • Против современного ревизионизма. Сборник статей. Л.,, 1958.