Мумія (фільм, 1932)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мумія | |
---|---|
The Mummy | |
![]() |
|
Жанр | Фільм жахів, кінофантастика |
Режисер | Карл Фройнд |
Продюсер | Карл Леммл мол. |
Автор сценарію |
Джон Л. Белдерстон |
У головних ролях |
Борис Карлофф Зіта Йоханн Девід Меннерс |
Кінокомпанія | Universal Pictures |
Тривалість | 73 хв. |
Бюджет | 000 млн. $ |
Країна | США |
Рік | 1932 |
IMDb | ID 0023245 |
"Мумія" (англ. The Mummy, 1932) - художній фільм Карла Фройнда, один з ряду знаменитих фільмів жахів студії Unіversal початку 1930-х років.
Зміст |
[ред.] Сюжет
У 1921 році археологічна експедиція Британського Музею під керівництвом сера Джозефа Уемпла (Артур Байрон) виявляє в Єгипті саркофаг з мумією жерця Імхотепа і закритий ящик, на якому написано попередження про прокльони тому, хто відкриє його. Каїрський лікар і містик доктор Мюллер (Едвард ван Слоун) умовляє Уемпла не йти проти давньої магії. Ральф (Бремвелл Флетчер), молодий асистент Уемпла, розкриває ящик і встигає переписати перші фрази давнього папірусу Тота, яким, за легендами, Ісіда оживила Озіріса. Прочитання навіть частини тексту виявляється досить, щоб Імхотеп ожив, викрав папірус і втік. Проклін збувається - побачивши ожилу мумію, Ральф божеволіє.
У 1932 році інша експедиція Британського Музею, учасником якої є Френк, син Джозефа Уемпла (Девід Меннерс), одержує від місцевого багатого історика-аматора Ардет-Бея (Борис Карлофф) вказівку на місце, де може бути знайдена гробниця принцеси Анксенамун. Гробниця дійсно знайдена, вона запечатана магічною печаткою Семи Шакалів і не розграбована. Археологи з тріумфом передають знайдені скарби і мумію принцеси в Каїрський Музей, де відкривається спеціальна експозиція.
Після закриття музею біля вітрини з тілом Анксенамун залишається Ардет-Бей (насправді він - ожилий Імхотеп), що розвертає папірус Тота і починає "кликати душу" принцеси. На цей заклик відгукується Хелен Гровенор (Зіта Йоханн), дочка губернатора Судану і єгиптянки з древнього роду. Вона входить у транс і, залишивши великосвітський бал, їде на таксі до Каїрського Музею. У цей час охоронець музею виявляє Ардет-Бея біля мумії, намагається викликати підмогу, але вмирає, устигнувши лише вирвати в Ардет-Бея папірус. Піднято тривогу; Ардет-Бей зникає, а папірус Тота попадає в руки до Джозефа Уемпла.
Хелен під дією закляття приїжджає до музею, однак двері замкнені, і Хелен відразу на ґанку втрачає свідомість. Френк, його батько і доктор Мюллер відвозять її в будинок до Уемплів. Залишаючись без свідомості, Хелен вимовляє кілька фраз давньоєгипетською, називаючи імена Імхотепа й Анксенамун. Джозеф Уемпл і доктор Мюллер встановлюють, що вона одержима древнім закляттям, зв'язують це зі знахідкою папірусу і здогадуються, що саме відбулося з мумією Імхотепа десять років тому.
Хелен повертається свідомість і вони з Френком миттєво закохуються один в одного. Однак незабаром у будинку з'являється Ардет-Бей, що бачить в Хелен нове втілення Анксенамун і намагається заволодіти її свідомістю. Його спробу припиняють Джозеф Уемпл і доктор Мюллер. Ардет-Бей змушений піти. Доктор Мюллер дає Френку, за життя якого він особливо турбується, давній талісман Ісіди, що оберігає від злого чаклунства. Хелен, знесилена боротьбою з чарами Ардет-Бея, змушена залишитися в будинку Уемплів.
Професор Уемпл намагається спалити папірус Тота, але заклинання Ардет-Бея убиває його. Папірус Тота знову виявляється в Ардет-Бея, що прикликає до себе Хелен і показує їй у магічному дзеркалі історію про Імхотепа й Анксенамун. Хелен повертається додому - Ардет-бею потрібен час, щоб підготувати обряд переносу душі Анксенамун у тіло Хелен. Незабаром він знову починає прикликати дівчину до себе - цього разу для того, щоб зробити обряд. Френк спочатку намагається утримати Хелен, але доктор Мюллер умовляє його відпустити її, щоб довідатися, де знаходиться Имхотеп і застати його зненацька.
Заклинання Імхотепа ледь не убиває Френка, але той устигає захиститися амулетом і всього лиш непритомніє. Хелен одна іде до Ардет-Бея; той будить у ній душу Анксенамун, веде в музей і переконує добровільно прийняти ритуальну смерть на вівтарі, щоб він міг за допомогою папірусу Тота і повернути її до життя в безсмертному тілі - зробити ожилою мумією, такою ж, як і він сам. Для того, щоб "звільнити душу" Анксенамун, він спалює мумію своєї коханої. Хелен не хоче вмирати, однак зворотного шляху в Імхотепа вже немає. Для того, щоб повернути Анксенамун, він повинний убити Хелен, і він готовий зробити це будь-що.
У цей момент у Музей уриваються Френк Уемпл і доктор Мюллер. Імхотеп намагається здолати їх, однак амулет оберігає англійців від його заклять. Хелен-Анксенамун зветрається до давньої магії Єгипту і звертає на Імхотепа гнів Ранніх Богів. Статуя Ісіди піднімає жезл. Проклятий папірус палає на вівтарі. Імхотеп умирає.
[ред.] Цікаві факти
- П'єса Ніни Уілкокс Патнем і Річарда Шайєра, за якою передбачалося поставити фільм, називалася "Каліостро" ("Caglіostro"). Згодом вона була переписана "під Єгипет" Джоном Балдерстоном з метою поексплуатувати цікавість публіки до знахідки знаменитої гробниці Тутанхамона.
- Ім'я "Імхотеп" було узято Джоном Балдерстоном з ієрогліфічного напису - це ім'я одного з давньоєгипетських архітекторів.
- Фільм став режисерським дебютом Карла Фройнда, оператора, що працював з камерою на зйомках в тому числі і таких німецьких фільмів, як "Голем" і "Метрополіс", а після переїзду до США - "На Західному фронті без змін" і "Дракула".
- Грим для ролі Імхотепа розробляв Джек Пірс. Ретельне накладення гриму для зйомок великих планів займало в нього і Бориса Карлоффа до восьми годин у день.
- Епізод спогадів Імхотепа про події давнини навмисно знятий у манері німого кіно - без реплік, з характерною виразною жестикуляцією і мімікою персонажів і навіть із дещо зміненою швидкістю зйомки.
- У початковому варіанті фільму був великий епізод, що показував почергові реінкарнації Анксенамун у різних епохах історії. Цей матеріал був цілком вилучений із прокатної версії фільму за вимогою цензури і вважається втраченим. Єдиним залишком цього епізоду є згадка в титрах Генрі Віктора, що так і не з'явився на екрані у ролі "саксонського воїна".
- Деякі ситуації і мізансцени фільму майже точно імітують ситуації і мізансцени фільму "Дракула" - першого надпопулярного звукового фільму жахів студії Unіversal.
- Ім'я "Імхотеп" стало настільки відомим серед кіноманів у зв'язку з темою Стародавнього Єгипту, що це викликало його пародійні згадки в кінокомедії "Астерікс і Обелікс: Місія Клеопатра" (Asterіx & Obelіx: Mіssіon Cleopatre, 2002) - воно використовується там у якості "давньоєгипетського вигуку" і як назва коктейлю.
[ред.] Продовження і рімейки
- У 1940-х роках було знято кілька прямих і непрямих продовжень і рімейків цього фільму:
- Поставлений Теренсом Фішером британський рімейк "Мумія" (The Mummy, 1959) (на наших теренах виходив також з назвою "Проклін фараонів"]]) за сюжетом є набагато ближчим до сиквелу "Рука мумії", аніж до оригінального фільму.
- Надпопулярний блокбастер Стівена Соммерса "Мумія" (The Mummy, 1999) доволі чітко дотримується сюжетної ідеї вихідного фільму, хоча по подійному ряду й інтонації пішов від нього дуже далеко.