Народний Рух України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Зображення:Style-stub.gif Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!


Народний Рух України (НРУ, Рух) — громадсько-політична організація (з 1989), з 1993 — політична партія в Україні.

Зміст

[ред.] Заснування та становлення

Наприкінці 1988 в середовищі відомих українських письменників, науковців і колишніх правозахисників-дисидентів виникли ідея створити національну громадсько-політичну організацію — Народний Рух України за перебудову. Уперше проект програми майбутньої масової громадської організації України було надруковано 16 лютого 1989 в газеті Спілки письменників України «Літературна Україна».

8—10 вересня 1989 в Києві проходив Всеукраїнський установчий з'їзд НРУ. З вітальним словом до його учасників звернувся Олесь Гончар. З доповіддю «Про діяльність оргкомітету та завдання Народного Руху України за перебудову» виступив голова оргкомітету письменник Володимир Яворівський. Головою Руху було обрано письменника Івана Драча.

В ухваленій з'їздом Програмі НРУ обстоювалося питання відродження української мови і культури, порушувались екологічні проблеми, що повстали перед Україною, особливо після аварії на Чорнобильській АЕС, вказувалося на необхідність проведення демократизації політичної, економічної і соціальної системи республіки. Особливий наголос було зроблено на необхідності забезпечення прав національних меншостей і груп в Україні (невипадково чимало росіян, євреїв і представників інших етнічних груп приєдналися до Руху). В цей період Рух нараховував близько 280 тисяч членів. Від березня 1990 видавав друкований орган — «Народну Газету».

Наймасштабнішою акцією, організованою Рухом, став «живий ланцюг», проведений 21 січня 1990 на честь річниці Злуки УНР і ЗУНР в 1919, який продемонстрував силу новоствореної організації та солідарність українців. В акції взяло участь за офіційними даними близько 450 тисяч чоловік (за неофіціційними — близько 5 мільйонів).

Дальшим кроком на шляху зростання Руху і його впливу на громадсько-політичні процеси в Україні стала робота Других Всеукраїнських зборів Народного руху України, що відбулися в жовтні 1990. Збори заслухали й обговорили доповідь голови Руху Івана Драча «Політична ситуація в Україні і завдання Руху», внесли зміни та доповнення до Програми Руху, доповнення до Статуту Руху й обрали керівні органи Руху.

[ред.] Криза самовизначення

Проте наступний період в історії Руху був позначений кризою самовизначення. Деякі його лідери (зокрема, Іван Драч, Дмитро Павличко та Михайло Горинь) виступали за збереження Руху як об'єднання демократичних організацій та партій, першочерговим завданням якого було б створення тривкої політичної бази для розбудови нової Української держави. На їх думку, Рух повинен був перейти від політики опозиції діям уряду та президента до співробітництва з ними. Інша група членів організації, очолена В'ячеславом Чорноволом, доводила, що оскільки нова держава, як і раніше, повністю контролюється старою комуністичною номенклатурою, справжні реформи будуть неможливі, поки вона не буде усунена від влади. Чорновіл та його прихильники закликали до перетворення Руху на опозиційну політичну партію. Ці розбіжності призвели до розчарування багатьох його членів і різкого скорочення чисельності організації.

На III Всеукраїнських зборах Народного Руху України (лютий-березень 1992), щоб уникнути розколу НРУ, обрано трьох співголів організації — Івана Драча, Михайла Гориня та В'ячеслава Чорновола. Вищим керівним органом Руху став обраний зборами Центральний провід.

[ред.] Перетворення на партію

На IV Всеукраїнських зборах НРУ (грудень 1992) Рух фактично перетворився на політичну партію. Збори абсолютною більшістю голосів проголосували за рух як «незалежну громадсько-політичну організацію». Єдиним головою НРУ було обрано Чорновола. Згодом з НРУ вийшла група членів, які заснували окрему організацію під назвою Всенародний Рух України (ВНРУ; голова — Лариса Скорик). 1993 V Збір НРУ проголосив Рух партією.

[ред.] Розкол

1999 у НРУ стався розкол. На Десятому позачерговому з'їзді НРУ новим головою було обрано Юрія Костенка. Інша частина рухівців провела альтернативні збори, на яких підтримувала Чорновола. Прихильники Костенка незабаром об'єдналися в Український народний рух (УНР), рухівці на чолі з Чорноволом зберегли за собою колишню назву.

Після загибелі Чорновола (1999) НРУ очолив Геннадій Удовенко.

[ред.] Сучасний Рух

2006 бере участь у парламенських виборах у складі виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша Україна». До складу блоку також увійшли Народний Союз «Наша Україна», Українська республіканська партія «Собор», Християнсько-Демократичний Союз, Конгрес українських націоналістів, Партія промисловців та підприємців

[ред.] Література

  • Марискевич Т. Народний Рух України // Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 498.
  • Ковтун Володимир. Історія Народного Руху України. — К., 1995. — 382 с.
Іншими мовами