Катафрактарії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Катафракта́́рії (від грец. κατάφρακτος катафрактос) — різновид важкої кінноти, розповсюджений у східних кочових іранських народів, їх династій та пізніше у деяких грецьких та латинських держав.

[ред.] Характеристики

Катафрактарії являли собою важкоозброєних та захищених важкою бронею вершників. Вперше вони з’явились в античні часи і існували у різних формах майже до кінця середніх віків. Спершу слово «катафрактос» позначала броню, яка повністю закривала вершника та коня, згодом так стали називати самого вершника, вбраного у таку броню.

[ред.] Значення

З військової точки зору за роллю, яку катафрактарії відігравали в бою, вони були тотожні середньовічній лицарській кінноті, хоча і дещо відрізнялись від неї за озброєнням та тактикою. Але політично катафрактарії були звичайними вояками і не становили окремої політично значущої верстви населення, на відміну від лицарів.

Римляни вперше зіткнулись з катафрактаріями під час війни з Пірром у 3 столітті до Р. Х. У 1 ст. до Р. Х., а ще більше під час війн династії Сіверів, коли сарматські та парфянські катафрактарії чимало шокували римлян тим, що виявились здатними надзвичайно ефективно протидіяти уславленій римській піхоті. Саме завдяки катафрактаріям парфянцями було розбито війська Красса у 53 р.до Р. Х.

Самі римляни вперше використали катафрактаріїв у 2 столітті по Р. Х. під час правління імператора Адріана (117—138). Більш масове впровадження важкої кінноти подібної до катафрактаріїв римлянами відбувалось у 3 та 4 століттях у відповідь на числені вторгнення варварів через північний кордон Імперії.