Бурдон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бурдо́н (франц. bourdon - букв. густий бас, від пізньолатинського bordunus) — постiйний звуковий тон на фонi мелодiї, частiше в вокальній або інструментальній фольковiй музиці.

Також бурдоном називаються:

  • розташовані поза грифом відкриті струни струнного інструменту (напр. колісної ліри), які відтворюють під час гри незмінний по висоті звук,
  • трубки, що підтримують постійний звук у волинках, дудах та ін. подібних інструментах
  • органний регістр лабіальної групи сімейства флейтових.

[ред.] Бурдони в слов'янському фольклорі

Бурдонна фактура характерна музичному фольклору Слобожанщини, верхнього Подніпров'я та Білгородщини.

[ред.] Бурдони в східній музиці

З усіх названих форм багатоголосся у східній музиці найміцніші позиції займає бурдон, який має глибоке історичне коріння. Бурдон існував не сам по собі, але був тісно пов'язаний з мелодією, по відношенню до якої він виконував підлеглу роль. Бурдон надавав мелодії особливу виразність, відтіняв її ладо-інтонаційні закономірності. За словами В.Віноградова, бурдон виконує в східній музиці важливі «конструктивні і естетичні функції, підсилює виразність мелодії, робить рельєфним її емоційний образ». Акумуляція духовного досвіду тюркомовних народів в бурдонному багатоголоссі не викликає сьогодні в музичній науці сумнівів. Адже саме в бурдонному багатоголоссі були закріплені певні досягнення музичного мислення.

В.Віноградов так описував звучання бурдонов в східній музиці: «Бурдон тут – це музична атмосфера, абсолютно необхідна в інструментальному жанрі (перш за все в його класичних формах). Крім того, що кращі виконавці ... ухитряються відтворити органний пункт одночасно з мелодією, їх гра ще супроводжується іншим інструментом, призначення якого полягає в тому, щоб видавати незамовкаючі ідеальні звуки... Вони ні на мить не гаснуть, виникають непомітно і як би висять у повітрі...

Такий органний пункт загострював контрастність нестійких і стійких звуків ладу. Соліст (особливо вокаліст) як би навмисне затягував неустої, довго зупинявся на них в каденціях, унаслідок чого на органний пункт нашаровувалися в одночасному звучанні великі і малі секунди то зверху, то знизу. Завдяки цьому в музиці створювалася напружена емоційна атмосфера. Соліст не поспішав розрядити її, проте через якісь миті його голос зливався з бурдоном. Потім знову домінували неустої, і знову вони вирішувалися»

Розгляд бурдонного багатоголосся тюркоязичних народів дозволяє, з одного боку, ввести цей пласт культури Сходу в світову цивілізацію, з іншої – затвердити приналежність бурдонного багатоголосся загальнолюдській культурі.[1]

[ред.] Див. також:

"Бурдон", Львівський фольк бенд


музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.