Галицька складчастість
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Галицька складчастість – те ж саме, що й Байкальська складчастість. Вона завершила тектонічний розвиток геосинкліналі, яка облямовувала Східно-Європейську платформу з півдня та півд. заходу.
Байкаліди (галициди) відслонюються у Мармароському масиві і у вигляді окремих виходів на півн. схилі Добруджинської складчасто-брилової системи (Румунія та частково на Одещині).
Байкальські (галицькі) складки неодноразово перебудовувалися пізнішими фазами тектогенезу, зокрема герцинською складчастістю та альпійською складчастістю.
Вони беруть участь у глибинних структурах Карпат і рівнинної частини Криму.
В межах платформенної частини України Г.с. відповідають недислоковані відклади венду та кембрію.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3