Герб
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Герб - усталене відповідно до законів геральдики зображення, відмітний символічний знак, що належить державі, місту, дворянському роду або окремій особі і зображений на прапорах, хоругвах, монетах, печатках, документах і т.ін. і передається у спадщину.
Бере початок з давніх-давен, коли люди на скелях, стінах печер робили різні символічні зображення сонця, води, вогню тощо. Так, наприклад, Г. шумерських держав був орел з левячою головою, Афін - сова, Стародавнього Риму - орел. Герби шляхетських домів виникли з попередніх домових знаків на початку ІІ тисячоліття по Христу і стали складатися в добу хрестових походів, набуваючи дальшого вдосконалення з розвитком феодального устрою. Спочатку Г. давав змогу закутим у броню лицарям під час бою пізнавати один одного. Пізніше Г. стали користуватися й у мирні часи, передавали їх нащадкам як ознаку давнього роду, аристократичності.
[ред.] Українські герби
Відомо, що Володимир Великий і його нащадки мали герби – тризуби і двозубці, Мстислав І – зображення святого Михайла, галицькі князі 14 ст. – лева. В литовсько-польську добу герби вживали численні шляхетські роди. Герби затверджувалися або надавалися, переважно разом із шляхетською гідністю (нобілітацією), державною владою. Атрибутами повного Г. є: щит, шолом, намет, корона, нашоломник, щитодержці, мантія і девіз (коротке речення з гаслом дому). Головна частина Г. – щит із зображенням на ньому – зветься титлом, емблемою або клейнотом.
В добу барокко герби і їх обрамлення набули складного, вишуканого вигляду. Свій Г. мало Військо Запорізьке. На ньому починаючи з кінця 16 ст. був зображений козак у шапці з шаблею при боці і рушницею на лівому плечі. Цей Г. був на печатках, прапорах гетьманів України. В добу козацько-гетьманської держави мали герби і вживали їх на своїх печатках численні козацькі старшинські роди.
На території України (в складі Росії) фамільні герби узаконив російський цар Петро І, який 1722 р. заснував при сенаті Герольдмейстерську контору. В кінці 18 ст. права української шляхти з її гербами визнала Катерина ІІ, а на західноукраїнських землях – Марія Терезія. Вивченням Г. та їхньої історії займається геральдика.
[ред.] Джерела
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.-Луцьк: Вежа, 2000.
- УРЕ.- К., 1962.- т. 3.