Вепси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вепси
Загальна кількість 12 501
Найбільші розселення Карелія, Ленінградська та Вологодська обл.
Мова вепська мова
Релігія православні
Етнографічні групи північна, східна, південна
Прапор вепсів

Ве́пси — фіно-угорський народ на північному сході Європи.

Вепсанма — земля вепсів.

Зміст

[ред.] Визначення

Самоназви — вепсь, бепся, людинікад, вепслайне. Росіяни, поряд з назвою "вєсь" уживали етнонім "чудь", що використовували для всіх прибалтійсько-фінських народів. Назва "північна чудь", імовірно відносилося до вепсів. Розмовляють вепською і російською мовами. Чисельність за даними перепису 1989 року — 12 500 осіб. Свою країну називають Вепсанма. В російському мовленні - Вепсія або Вепсария. В українському - Вепсляндія (Вепсландія).

[ред.] Мова і територія

Вепсія
Вепсія

Вепси мешкають на території Російської Федерації трьома окремими групами між озерами Ладозьким, Онезьким і Білим.

Вепська мова має три діалекти: північний (близький до людіковської мови карелів), середній і південний. Антропологічно вепси відносяться до біломорсько-балтійського типу великої європеоїдної раси.

Між їх південною і середньою групами підтримуються спорадичні зв'язки, але північних вепсів відокремлюють від інших ріка Свір. Найближчі мовні родичі вепсів — карели, іжора.

Пращурами вепсів є середньовічні фіномовні племена вєсі, значні групи якої відіграли важливу роль в етногенезі карелів, а також брали участь у формуванні північних росіян і західних комі.


Чисельність вепсів за даними переписів
Рік перепису/ Кількість вепсів/ , %
1897 25 284
1926 32 773
1939 32 000
1959 18 400 46
1970 8 281
1979 8 094 38,4
1989 12 501

Дані переписів були завжди занижені. Так по оцінці фінських дослідників кількість вепсів у 1934 році складала щонайменше 50 000 осіб.

[ред.] Народні риси

Вепсія
Вепсія

Вепси традиційно є хлібороби. Підсобні промисли рибальства, полювання і збору грибів і ягід. Різьба по каменю і дереву.

Традиційне житло і матеріальна культура вепсів близькі до північноросійських, але хати відрізняються Т-образним плануванням. Критий двоповерховим двір. Стіл займає фінське положення(біля стіни фасаду, а не в передньому куті ). Жіночий традиційний одяг має спідничний (спідниця і кофта) і сарафанний комплекси. Традиційна їжа — кислий хліб, пироги-рибники, рибні блюда; напої — пиво, хлібний квас.

До 1920-х роках зберігалися архаїчні соціальні інститути — сільська громада і велика родина. Сімейні обряди в цілому подібні із північноросійськими. Два типи похорону — з голосіннями і з "веселінням небіжчика".

У 1000—1200 роках поширилося православ'я, однак довго зберігалися паганські вірування.

Вепси мають оригінальні перекази про древню чудь. Не збереглися поеми, але записані декілька пісень. Відомий танець з ложками.

[ред.] Історія

Назва Vas, Vasіna у Хроніці готського історика Йордана (VІ ст. по РХ), імовірно, відносяться до вепсів. Руський літопис згадує весь серед тих народів, що покликали варягів (вікінгів) княжити в Новгороді. Можливо, назва {назву} "північна чудь" швидше за усе відносилося {ставилося} до вепсів. [[Б'ярмія]] у скандинавських сагах, на думку окремих вчених, пращури вепсів. Шляховий щоденник арабського мандрівника Ібн Фадлана (X ст.) згадує вепсів під ім'ям "вісові". Релігійний історик Адам Бременский у гамбурзькій історії церкви, написаної {написаній,написаною} в Х ст., і "Gesta Danorum" ("Діяння данов") Саксона Граматика XІІ ст. згадують народ vepse ("вепсі").

На південно-східному березі Ладозького озера, в усті рік Волхов і Свір, була виявлена безліч поховань епохи, що передувала заселенню цієї місцевості слов'янами, тобто датованої 950-1100 рр. Знайдена в могильних курганах скандинавські прикраси і зброя. Вепси підтримували зв'язки із вікінгами, слов'янами, комі-зирянами і меря.

Земля давньої Весі досягали східного берега озера Ладога.

Частина вепсів, що жили між Ладозьким і Онезьким озерами асимілювалася з карелами, і, таким чином, виникли олонецький і людиковський діалекти карельської мови (людиковський деякі лінгвісти вважають самостійною мовою).

У середині XІІ ст. вепси платили данину волзьким булгарам. Місто Бєлоозеро на Білому озері стали данниками Ростово-Суздальске князівствоРостово-Суздальского князівства, а пізніше, у 1238 році було створено Бєлозерське князівство. У XІ ст. князівство стало частиною Московське велике князівствоМосковського великого князівства. У середні сторіччя тут двічі лютували епідемії чуми.

На початку XVІ в. один мандрівник свідчив, що в околицях міста Білозерська жителі говорять по-вепськи. Цар Петро Великий заснував металургійні і збройні заводи біля Онезьк озера (Петрозаводськ).

У 1920-х роках у вепсів прокинулася національна самосвідомість, розгорнувся рух за відродження народу. 24 села одержали статус національних вепських і були створені два національних округи. Відкрилися національні вепські школи. Народилася вепська літературна мова і писемність на основі латинської абетки. Перша абетка з'явилася 1932 року. У 1932-1937 рр. видано 20—30 книг вепською мовою.

1937 року заборонили будь-яку вепську культурну діяльність. Вепськие школи були закриті, видані книги — спалені, інтелігенція — репресована.

У 19411944 роках фіни окупували території проживання північних вепсів на берегах Онезького озера. Добровільці-вепси служили в фінському батальйоні.

[ред.] Національне відродження вепсів останніх часів

1988 — вепська конференція у Петразаводську

1989 — створено Спілку вепської культури і відроджено національний вепський район над Онезьким озером. Почалося викладання мови у школі.

[ред.] Використані джерела