Дюма Олександр (батько)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Олександр Дюма-батько
Олександр Дюма-батько

Олександр Дюма-батько (франц. Alexandre Dumas, père) (24 липня 1802, Вільє-Котре — 5 грудня 1870, П'юї) — відомий французький письменник, чиї пригодницькі романи зробили його одним з найбільш читаних французьких авторів у світі. Також був драматургом і журналістом.

Батько Олександра Дюма, Тома-Олександр, син маркіза Даві де Ла Пелетрі и чорношкірої рабині Кессетти Дюма, народився в Санто-Домінго і був єдиним з усіх позашлюбних дітей маркіза, якого той визнав і узаконив. Однак в подальшому Тома-Олександр посварився зі своїм батьком і взяв прізвище матері Дюма. Був генералом французької республиканської армії; помер у 1806, коли Олександру було лише чотири роки.

Незважаючи на бідність, сім'я мала добру репутацію і зв'язки серед аристократії, котрі допомогли двадцятирічному Олександру отримати посаду в Пале-Рояль в Парижі в канцелярії герцога Орлеанського.

Олександр розпочав писати статті для журналів і п'єси. Перша п'єса, «Генріх III и його двір» (Henri III et sa cour, 1829) мала великий успіх, зрештою як і друга, «Крістіна» (Christine ou Stockholm, Fontainebleau et Rome, 1830), після чого Дюма зміг заробляти собі на життя творчістю. У 1835 році вийшов його перший роман «Ізабелла Баварська» (Isabel de Bavière). З того часу газети почали друкувати його численні романи.

В 1840 році він одружився з актрисою Іді Фер'єр, але мав з інтимні стосунки з численними іншими жінками. Результатом стало троє позашлюбних дітей; один з них, узаконений батьком Олександр Дюма-син, також став успішним письменником і драматургом. Дюма заробляв значні гроші, але постіно тратив їх на розкішний спосіб життя і жінок. Видавав журнал і заснував театр — і те, й інше закінчилось невдачаею.

В опалі після перевороту 1851 року, втік до Брюсселя (Бельгія) від кредиторів. Провів два роки в Росії (18581859), брав участь в боротьбі за об'єднання Італії.

Помер 2 грудня 1870 року.

В 2002 році прах Дюма був перенесений до паризького Пантеону. Его твори були перекладені багатьма мовами и слугували основою для численних театральних постановок і фільмів.

[ред.] Найвідоміші книги

  • Трилогія про трьох мушкетерів:
    • «Три мушкетери» (Les Trois Mousquetaires, 1844)
    • «Двадцать років згодом» (Vingt ans après, 1845)
    • «Віконт де Бражелон, або Десять років згодом » (Le Vicomte de Bragelonne, ou Dix ans plus tard, 1847)
  • «Граф Монте-Крісто» (Le Comte de Monte-Cristo, 18451846)
  • «Дві Діани» (Les Deux Diane, 1846)
  • Трилогія про Генріха Наварського:
    • «Королева Марго» (La Reine Margot, 1845)
    • «Графиня де Монсоро» (La Dame de Monsoreau, 1846)
    • «Сорок п'ять» (Les Quarante-Cinq, 1847)
  • Серія про французьку революцію:
    • «Джузеппе Бальзамо або Записки лікаря» (Joseph Balsamo, 18461848)
    • «Кольє королеви» (Le Collier de la Reine,18491850)
    • «Анж Піту» (Ange Pitou, 1853)
    • «Графиня де Шарні» (La Comtesse de Charny,18531855)
    • «Шевал'є де Мезон-Руж» (Le Chevalier de Maison-Rouge, 1845)
  • «Чорний тюльпан» (La tulipe noire, 1850)