Коефіцієнт корисної дії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Коефіцієнт корисної дії - відношення виконаної роботи до загальних енергетичних затрат на її виконання.

Коефіцієнт корисної дії - безрозмірна велична, яка вимірюється у відсотках. Він є важливою характеристикою машин та двигунів.

При виконанні будь-якої корисної роботи, частина зусиль витрачається на подолання опору й втрачається, переходячи у тепло. Будь-яка машина, будь-який пристрій із рухомими деталями повинні долати тертя. Проходження електричного струму через провідник теж супроводжується нагріванням провідника, при цьому втрачається частина корисної енергії.

[ред.] Коефіцієнт корисної дії теплових двигунів

Коефіцієнт корисної дії — у термодинаміці, величина для теплового двигуна, що характеризує частку теплової енергії перетворену у енергію механічну.

\eta={ \Delta Q_H - \Delta Q_C \over \Delta Q_H }

де ΔQH — теплота передана системі від нагрівача, ΔQC — частина теплоти системи, віддана холодильнику.

Другий закон термодинаміки стверджує, що теплота жодним чином не може бути перетворена у механічну роботу повністю, обмежуючи таким чином величину коефіцієнту корисної дії.

Максимальний коефіцієнт корисної дії досягається в циклі Карно.