Аналітичні мови
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аналіти́чні мо́ви (грец. αναλυσις — роз'єднання) — тип мов, у яких зв'язки між самостійними словами виражаються не зміною закінчень або звуків у коренях, а за допомогою службових частин мови (прийменників, часток, артиклів) та порядку слів.
До аналітичних мов належать: англійська, французська, новоперська, болгарська та інші мови.
Твердження деяких мовознавців, що аналітичні мови — прогресивні, а синтетичні — примітивні, є антинаукове, бо обидва типи мов однаково можуть виражати найрізноманітніші смислові відтінки. Форми аналітичних мов зустрічаються паралельно з формами синтетичних мов ще в старолатинській, староіндійській та інших мовах.
[ред.] Джерела інформації
[ред.] Дивіться також
- Синтетичні мови