Вікіпедія:Грамайданчик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ласкаво просимо до Грамайданчику Вікіпедії! Ця сторінка дозволяє Вам експериментувати. Щоб редагувати, натискніть тут або редагуйте цю сторінку вгорі, зробіть Ваші зміни і натискніть Зберегти статтю.
Скорочення:
ВП:Г


this is our City
P =  \frac{R^2}{B}\Delta\ \,
R_m =  \frac{G}{F}\ \,

--Minia 21:46, 29 березня 2007 (UTC)

Напівавтоматичний багаторізцевий верстат, модель 1730.
Напівавтоматичний багаторізцевий верстат, модель 1730.


P^D(Q^*) = P^S(Q^*) = P^*(Q^*) \!

ГВир

Шаблон:Картка:ВНЗ

Агрохі́мія (агрономічна хімія) — наука, завданням якої є вивчення круговороту речовин у землеробстві і виявлення таких a * заходів впливу на хімічні й біологічні процеси, що відбуваються в ґрунті та рослині, які сприяють підвищенню врожайності сільськогосподарських культур і

Докладніше у статті: поліпшенню якості сільськогосподарської продукції.

Агрохімя — галузь науки, яка вивчає кругообіг речовин у системі «ґрунт — рослина — добрива», а також їх вплив на якість сільськогосподарської продукції та проблеми охорони довкілля в зоні ведення аграрного сектора. Агрохімчні дослідження стосуються питань відтворення родючості ґрунтів, високоефективного використання мінеральних, органічних добрив, мікроелементів на фоні інших засобів хімзації, вивчення агрохімчної, економічної, енергетичної й екологічної ефективності добрив, їх фізико-хімчних та агрохімчних властивостей, організації системи хімзації галузей АПК та управління агроценозами.

Основні розділи агрохімії:

  • живлення рослин, хімія ґрунту і добрив,
  • взаємодія добрив з ґрунтом та мікроорганізмами,
  • застосування добрив під окремі рослини,
  • система удобрення в сівозміні,
  • методика агрохімчних досліджень,
  • хімічні засоби боротьби з бур'янами, хворобами та шкідниками сільськогосподарських культур.

Агрохімя є науковою основою хімзації сільського господарства. Вона розвивається під впливом вимог землеробства і покликана сприяти підвищенню його культури. Агрохімя застосовує у своїх дослідженнях методику хімічного аналізу рослин, ґрунту й добрив, широко користується методами лабораторного і польового досліду, мічених атомів, спектроскопії й хроматографії.

Зміст

[ред.] Зародження агрохімії

Початок вивченню круговороту речовин у землеробстві був покладений у 30-х рр. 19 ст. французьким ученим Ж. Буссенго. Він встановив, що конюшина і люцерна здатні збагачувати ґрунт на азот. У 1866 російський учений М. С. Воронін відкрив, що азот нагромаджується в бульбочках, які утворюються на коренях рослин під впливом життєдіяльності мікроорганізмів. Німецький агрохімк Г. Гельрігель остаточно встановив, що азот повітря засвоюють мікроорганізми, які живуть у бульбочках на коренях бобових рослин. Німецький учений Ю. Лібіх (1840) створив теорію мінерального живлення рослин, яка відіграла велику роль у розвитку уявлень про живлення рослин і про добрива.

[ред.] Агрохімія в Російській імперії

У Росії розвиток агрохімії зв'язаний з працями О. М. Енгельгардта (1888) по використанню фосфоритного борошна; Д. І. Менделєєва — ініціатора вивчення в ґрунтових умовах ефективності кісткового борошна, суперфосфату і вапна; А. Є. Зайкевича (1888), який запропонував рядковий спосіб внесення суперфосфату; П. А. Костичева (1884), автора першого посібника з агрохімії. Великий вплив на розвиток агрохімії зробив К. А. Тімірязєв. У 90-х рр. 19 ст. за його пропозицією були збудовані перші вегетаційні будиночки, в яких ставились досліди по вивченню живлення рослин та їх удобрення. Відкриття в кінці 19 ст. великих покладів фосфоритів дало новий поштовх розвитку агрохімії. Була доведена можливість безпосереднього застосування розмелених фосфоритів як добрива і використання їх для вироблення суперфосфату. Велика заслуга в цьому належить радянському агрохімку Д. М. Прянішнікову, а також П. С. Коссовичу.

[ред.] Агрохімія в СРСР

Після революції розпочався новий етап у розвитку агрохімії. Індустріалізація країни і колективізація на селі викликали необхідність широкої хімзації землеробства. Незабаром після революції було створено Комітет по хімізації народного господарства, в 1919 — науковий інститут добрив, у 1928 — кафедри агрохімії при ряді вищих учбових сільськогосподарських закладів. В 1931 у складі Всесоюзної академії сільськогосподарських наук організовано Всесоюзний науково-дослідний інститут добрив, агротехніки і агроґрунтознавства. Перед інститутом та іншими науковими установами було поставлено завдання вивчити ефективність мінеральних і органічних добрив у різних ґрунтово-кліматичних та виробничих умовах і на цій основі розробити принципи раціонального розміщення і застосування добрив.

[ред.] Агрохімія в Україні

В Україні важливі агрохімчні дослідження були проведені на дослідних полях, на дослідних станціях, в університетах, вищих учбових сільськогосподарських закладах і в науково-дослідних установах. Зокрема, було встановлено ефективність на чорноземах мінерадьних добрив, особливо фосфорних, і вивчено динаміку поживних речовин у ґрунті. Було розв'язано важливі проблеми біологічної фіксації в ґрунті елементів живлення, вивчено склад гною, компостів і умови їх застосування, досліджено закономірності надходження до різних рослин поживних речовин.

Вперше було встановлено, що цукрові буряки засвоюють поживні речовини протягом усього періоду вегетації. В УРСР спочатку для зони бурякосіяння, а тепер для всіх зон складено карти ґрунтів, вивчено ефективність зелених і різних форм мінеральних добрив, налагоджено виробництво гранульованого манганізованого суперфосфату, розроблено метод осолонцювання ґрунтів звичайними калійними солями і сильвінітом. Велика увага приділяється гіпсуванню солонцюватих і вапнуванню дерново-підзолистих ґрунтів. Інститутом фізіології рослин і агрохімії АН УРСР (тепер Інститут фізіології рослин Української академії сільськогосподарських наук) розроолено і запропоновано використання відходів буровугільної промисловості для регулювання живлення рослин і підвищення якості біологічно збагачених на азот компостів і звичайного гною.

[ред.] Напрямки досліджень

Напрямки досліджень:

  • Теоретичні моделі процесів живлення й удобрення сільськогосподарських культур.
  • Теоретичні та практичні основи системи застосування добрив.
  • Вивчення механізму засвоєння, трансформації поживних речовин ґрунту й добрив, розроблення методів і способів регулювання умов живлення, формування врожаю.
  • Теоретичне обґрунтування агрохімчного забезпечення хімзації галузей АПК.
  • Агрохімчне й екологічне обґрунтування процесів розроблення, використання та встановлення ефективності нових видів, форм добрив.
  • Теоретичне й експериментальне обґрунтування впливу фізико-хімчних, агрохімчних та біологічних властивостей ґрунтів на врожайність, якість і збереження сільськогосподарської продукції.
  • Теоретичне обґрунтування рівня ефективності добрив та інших засобів хімзації при їх тривалому застосуванні.
  • Сортогенетичні, біологічні особливості живлення й удобрення сільськогосподарських культур.
  • Розроблення та вдосконалення методів встановлення оптимальних норм добрив, прийомів програмування врожайності й оптимізації живлення рослин.
  • Розроблення і вдосконалення методів агрохімчних досліджень і проведення агрохімчного, екологічного моніторингу ґрунтів.
  • Розроблення теоретичних та експериментальних моделей для обґрунтування процесів відтворення родючості ґрунтів.
  • Вивчення закономірностей, практичне здійснення формування екологічно стійких агроландшафтів. Виділення екологічно чистих регіонів і виробництво чистої продукції рослинництва.
  • Розроблення нових та вдосконалення наявних агрохімчних методів зменшення вмісту радіонуклідів у ґрунті та їх надходження до сільськогосподарських рослин.
        Література
  • Українська радянська енциклопедія широкополосний
  • Лисенко Т. Д. Агробіологія. К., 1952
  • англ. Мічуріні І. В. Вибрані твори. К.—X., 1949;
  • Прянішнінов Д. М. Агрохімія. К., 1954;
  • Тімірязєв К. А. Вибрані твори, т. 2. К., 1949;
  • Власюк П. А. Розвиток агрономічної хімії та ґрунтознавства нашої Вітчизни. К., 1954.
  • ВАК України. Паспорт спеціальності.

Нижній індекс