Агуф Марк Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ма́рк Миха́йлович Агу́ф (18 жовтня 1919, Харків — †26 серпня 1986) — український врхітектор. Член Спілки архітекторів України (нині Національна спілка архітекторів України) від 1950. Кандидат архітектури.

[ред.] Біографічні дані

1934 закінчив семирічку. У зв'язку з перенесенням столиці і переїздом на службу батька разом із сім'єю переїхав до Києва. Тут 1935 закінчив восьмий клас і вступив на підготовчі курси при Київському художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), де провчився два роки і 1937, склавши іспити, став студентом першого курсу архітектурного факультету.

1941 закінчив чотири курси. Наприкінці 1941 покликано в ряди Червоної Армії. Всю війну провів у 423-му стрілецькому полку 166-ої стрілецької дивізії як топограф-картограф і старший писар оперативної групи штабу полку. З полком воював на Північно-Західному, Воронезькому, Калінінському, Другому Прибалтійському фронтах. Закінчив війну на Ленінградському фронті в Латвії. 1943 на фронті став членом ВКП(б) (віл 1952 — КПРС). Нагороджено медалями «За відвагу» і «За бойові заслуги».

У жовтні 1945 відновив навчання в інституті в майстерні професора Володимира Заболотного. У 1946—1947 навчальному році отримував Сталінську стипендію (першу в історії Київського художнього інституту). У грудні 1947 захистив дипломний проект «Академія архітектури УРСР у Києві» і здобув звання архітектора-художника.

Від січня 1948 працював в Інституті архітектури споруд Академії архітектури УРСР. Виконав чимало дослідницьких і проектних робіт, зокрема конкурсних проектів, удостоєних різних премій і дипломів.

В Академії архітектури підготував і захистив кандидатську дисертацію «Засоби і прийоми архітектурної композиції масової міської житлової забудови».

Після ліквідації Академії опинився разом з Інститутом архітектури споруд у науковому відділенні новоутвореного Зонального науково-дослідного і проектного інституту типового і експериментального проектування житлових і громадських будівель на посаді старшого наукового співробітника.

1977 перейшов на роботу в Київський науково-дослідний інститут теорії, історії і перспективних проблем радянської архітектури — в сектор теорії архітектури. Тут вів науково-дослідну роботу над проблемами теорії архітектури в новій для себе галузі феномену масового житлового будівництва.

[ред.] Праці

  • Книги:
    • «Рекомендації по зовнішній обробці панельних житлових будинків» (1962),
    • «Композиция і обробка фасадів» (1969),
    • «Композиция і обробка великопанельних житлових будівель» (1975),
    • «Проблемы підвищення якості архітектури» (1979),
    • «Композиція міського житлового середовища» (1984).
  • Альбоми:
    • «Архитектурнае опорядження фасадів»,
    • «Рекомендації по формуванню житлових утворень» (1972),
    • «Формування житлової освіти» (альбом, 1978).
  • Брошури:
    • «Композиционные основи формування міського житлового середовища» (1977).

[ред.] Джерела