Лапський Остап Васильович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Оста́п Ла́пський (*7 липня 1926, Гуцьки)— відомий український поет
Остап Лапський, наш сучасник, виходець з українського Полісся, де 7 липня 1926 року почався його життєвий шлях у селі Гуцьках, неподалік Кобриня на Берестейщині, у селянській сім'ї Василя і Дарії, перших учителів і напутників у світі рідного слова. Та й сам він за професією — вчитель. Вчителював у початковій, середній та у вищих школах. Як русист Вроцлавського університету та випускник україністики Варшавського університету, пропрацював з варшавськими україністами 24 роки, а згодом 15 років у Лінгвістичній редакції Польського Радіо та — як читаєо в автобіографічній довідці — " …звідки його за приналежність до Солідарності нагнали! 1981—1991: сидів удома! Після проголошення Україною незалежності його зв'язки з «Нашим словом», Варшавським університетом і Польським Радіо, але вже з українською в ньому службою, відновилися! "
Вся його поетична творчість пізнішого часу повністю підтвердила непохитне бажання промовляти власним, неповторним голосом, який є своєрідним сплавом спадкоємності та новаторства. Варто нагадати, що Лапський шукав свого самобутнього поетичного шляху як спадкоємець внутрішньої енергії та естетичної і духовної рушійної сили Шевченкового слова. Він же і є в українській поезії одним із найпослідовніших (поряд з В.Стусом) спадкоємців Шевченкових ідеалів духовного суверенітету, непокори й бунту проти всякого уярмлення, за прав людини на вільний злет і вільний пошук, зокрема й пошук своєї, неповторної мистецької форми. Шевченкове слово, як своєрідна енергетична наснага, часто присутнє в цій поезії у сплаві зі своїм: «Як ще були ми…/ Ні, ще будем!; Була, була ж у мандрівника/ своя земля,/ було де сісти?! / хліба з'їсти // Думи, мої думи, / мій Тарасе, / що без їх ми,/ що без нас вони?!» Отож Лапський постійно шукає своєї «найдзвінкішої думки» про Тараса Шевченка — як найповнішого виразника українства…"
Кредо О.Лапського в його словах: «Моя мрія: Відкинути Москву, відкинути Варшаву, не тому, що те Москва, а це, дивлюсь, Варшава! Хочу, щоб береза залишалася березою, а дуб щоб дубом був, а горобина горобиною! Росія щоб була Росією, а Польща, як співають, Польщею, а Україна, мрію: Україною!»
![]() |
Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |