Коковський Франц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Франц Коковський
Дата народження: 1885
Місце народження: Бережани
Дата смерті: 9 вересня 1940
Рід діяльності: *


Франц Коко́вський (1885, Бережани — †9 вересня 1940) — український письменник, журналіст, перекладач, мовознавець, етнограф, юрист.

[ред.] Біографічні відомості

Франц Коковський народився 1885 р. в м. Бережани у бідній ремісничо-міщанській сім'ї (згідно із записами в метричній книзі — 17 вересня, згідно з автобіографією — 17 березня). У нужді здобув початкову освіту, після чого в 1898 р. продовжив навчання у Бережанській гімназії.

Бережанський період — дуже багатий і результативний у творчому визріванні Ф. Коковського, який ще в молодших класах став одним із організаторів таємного літературно-освітнього гуртка «Молода Україна».

У 1906 р. Ф. Коковський вступив на філософський факультет Львівського університету. Звідси його виключили на початку 1907 р. за участь у студентській демонстрації протесту проти колонізації вищих шкіл. Освіту продовжував в австрійському університеті м. Грац, потім у Чернівецькому і, нарешті, в 1910—1911 рр. знову у Львівському, але вже на юридичному факультеті. Студентом активно співробітничав у газеті «Громадський голос».

За часів ЗУНР Ф. Коковський — державний комісар Козови. Згодом перейшов на державну службу адвоката у Бережанах (1921), потім — повітового судді у Підгайцях, а в 1928 р. — окружного судді у м. Сянок (Польща). У 1930 р. польська влада позбавила Ф. Коковського посади, і він із сім'єю повернувся до Бережан. Тут отримав посаду судового радника, очолив філію «Сільського господаря», у 1936 р. відкрив музей А. Чайковського.

Починаючи з 1903 р., з часу опублікування в «Руслані» вірша Ф. Коковського «Хвилі розкуті», твори його друкували багато часописів: той же «Руслан» (велика добірка сонетів у 1904—1905 рр., коли Ф. Коковський був ще гімназистом), «Діло», «Буковина», «Руська хата», «Дзвінок», «Бджола», «Громадський голос», «Рідна школа», «Розвага» та ін. Вийшли збірки поезій «Сердечні струни» (1907), «Настрої» (1909), дитячих віршів — «Малим другам» (1909), п'єс «В ніч св. Миколая». Неопублікованими залишилися поема «Богдан Хмельницький» (1904), балада «Над озером» (1906), збірка сонетів і терцин (1905). У 1909 р. видав популярну біографію «Оповідання про Тараса Шевченка». Як перекладач із Г. Гауптмана, Е. Ростана, Г. Бернштайна, Г. Бара та інших авторів значно збагатив репертуар українського театру «Руська бесіда».

У 1930-х рр. почався другий етап у творчості Ф. Коковського — письменника-реаліста, дотепного оповідача. Він видав збірки «В горошні дні. Веселі оповідання» (1931), «Людська вдячність та інші веселі оповідання» (1934), «Слідами забутих предків. Оповідання з минулого Лемківщини» (1935), «Лемківська слава», а також більший твір — «За землю. Лемківська повість» (1936).

Не випадково для прози і публіцистики Франца Коковського провідною стала ще одна актуальна тема — стрілецька. Її продиктувало саме життя. Він видав кілька книжок про подвиги дітей у битвах січовиків проти більшовицько-денікінських армій, збирав документальні матеріали, спогади про історію січового стрілецтва і надрукував багато статей на цю тему. Ще одна яскрава грань творчої біографії Франца Коковського — це його численні дослідження з етнографії, діалектології і топоніміки лемків, а також літературно-критичні статті про творчість своїх сучасників. Прихід більшовиків у вересні 1939 р. застав Франца Коковського в Бережанах за підготовкою повісті з лемківського життя «Марія». Але реалізувати свої плани йому вже не судилося. У ніч з 23 на 24 грудня 1939 р. його із сином Степаном та іншими діячами Бережанщини арештували і запроторили до тернопільської тюрми, де він загинув 9 вересня 1940 р. (за іншими даними, життя його обірвалося у листопаді, ще за іншими — у листопаді наступного року, у вагоні по дорозі на заслання).