Авари
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ава́ри (у руських джерелах - обри) — великий племінний союз, в якому провідну роль відігравали тюркомовні племена.
Зміст |
[ред.] Перші згадки
Уперше авари згадуються у давньогрецьких авторів V-VІ ст. - Пріска Понтійського, Феофілакта Сімокатти, Менандра Протектора та ін.
[ред.] Політична історія
Авари стали авангардом великої групи племен, які просувались в Україну з території Центральної Азії та складали основу Тюркського каганату. Уперше з'явилися на території сучасної України у 558 р., напавши на населення Приазов'я. Наприкінці 50 - на початку 60-х аварські орди спустошили землі антів. У 558-568 авари, просуваючись на захід, розбили племена гепідів і захопили їхні землі в колишній римській провінції Паннонії (басейн серед, течії Дунаю та його приток Сави і Драви). На цій території після численних походів і підкорення кількох слов'янських племен заснували у 560-х Аварський каганат. Очолював державу хан Баян. Паннонія стала центром каганату, звідки авари постійно нападали на слов'ян, франків, лангобардів.
У 601-602 вели запеклу війну проти Візантійської імперії, союзниками якої у цій боротьбі були анти.
[ред.] Економіка
Основним заняттям аварів було скотарство, хоча економічно вони залежали від підкорених ними народів.
[ред.] Занепад
У І пол. VІ ст. зазнали ряд поразок від Візантії, слов'ян, франків. У VІІ ст. авари були витіснені з українського Причорномор'я. У 790-х були розгромлені франками, а наприкінці ІХ ст. аварська держава остаточно занепала під ударами угорців. Частина аварських племен відкочувала на схід, і про них більше в літописах згадки немає.