Андижанська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Андижанська область (вілоят) (узб. Andijon viloyati) — адміністративна одиниця на сході Узбекистану. Утворена 6 березня 1941 року. Розташована у Ферганській долині. Центр області — місто Андижан.

Площа 14,24 тис. км². Населення 2 216 500 мешканців (1996).

Межує на північному заході з Наманганською, на південному заході з Ферганською областями Узбекистану; на півночі, сході та півдні — з Киргизстаном.

Головна річка області — Карадар'я, на якій споруджене Андижанське водосховище (на крайньому сході області).

Зміст

[ред.] Природа

Західна частина області являє собою рівнину (висота 400—500 м); на сході і південному сході місцевість поступово підвищується і переходить у зону передгір'я (горбів-адирів), висота до 1540 м. Адири розчленовані древніми руслами рік та численними, дуже розгалуженими ярами з крутими, прямовисними схилами. Для зони адирів характерна підвищена сейсмічність.

Корисні копалини: нафта, гази, озокерит, будматеріали.

Клімат сухий, різко континентальний, з жарким літом, м'якою зимою. Середньомісячні температури: січня —3°, липня +26°. Опадів від 200 (захід) до 300 (схід) мм на рік, максимум взимку і навесні. Головна ріка Карадар'я, від якої відходять канали: Андижан-Сай, Шаарихан-Сай та ін. Вода її приток розбирається на зрошення. Важливе значення мають Великий Ферганський і Південний Ферганський канали. На рівнині переважають родючі окультурені ґрунти. Поширені також сіроземи, що переходять на схилах адирів у каштанові, а ще вище — в чорноземовидні ґрунти. Рослинність напівпустельна, з перевагою на рівнині кураю і полину, в зоні адирів — ефемерів та полину. На крутих схилах — кущі фісташки і мигдалю. Природна рослинність у значній мірі витіснена культурною.

[ред.] Населення

Основне населення — узбеки. Живуть також росіяни, киргизи та ін. Андижанська область — одна 3 найбільш заселених областей країни.

[ред.] Господарство

Область входить до Ферганського економічного району. Це перший за бавовництвом і другий за шовківництвом район Узбекистану. Промисловість пов'язана головним чином із обслуговуванням бавовництва, переробкою бавовни та іншої сільськогосподарської продукції, видобуванням нафти. В області 8 великих бавовноочисних заводів (Андижан, Асака, Шахріхан, Кургантепа, Коканкишлак та ін.), масложиркомбінат з миловарним цехом (Андижан), гідролізний, гренажний, плодоконсервний (Андижан), дубильно-екстрактний (Ханабад), кисневий і олійно-екстрактний (Асака), цегельні заводи, низка промартілей. Машинобудівні заводи виробляють дизелі, машини для шляхового та іригаційного будівництва, для сільського господарства. За видобутком нафти Андижанська область посідає перше місце в країні (нафтопромисли: «Андижан», «Жанубій-Аламушук», «Палванташ», «Ходжаабад»). Одночасно видобувається газ. Газифіковані Андижан, Асака, низка сільських районів. Побудований газопровід Ходжаабад—Фергана. Низка електростанцій (в тому числі на каналах).

Посівна площа — 234,6 тис. га (на 1959 рік), 95 % її зрошується. Під бавовником 70 %, під кормовими культурами (головним чином люцерною) — 19,7 % , зерновими (рис, кукурудза та ін.) — 9,3 % посівної площі. За загальним збором бавовни область займає перше місце в Узбекистані: в 1957 році на всій площі зібрано по 28,5 ц/га, що становить 450 тис. тонн (16,4 % від збору по країні). Розвинуто садівництво, виноградарство і овочівництво.

Тваринництво м'ясо-молочного напряму базується на кормових травах і відходах бавовництва (жмихи), а також пасовиськах суміжних гірських районів Киргизстану. Поголів'я (на 1 жовтня 1958 року, в тисячах голів) великої рогатої худоби — 161 (в тому числі корів — 65), овець — 285, коней — 21, свиней — 26. У 1958 році заготовлено 2465 т шовкових коконів.

3алізниці сполучають Андижан з Уч-Курганом, Кара-Суу і Кокан-Кишлаком. Сітка шосейних шляхів (Ферганська кільцева дорога тощо). Транспортний вузол — Андижан. В області педагогічний, медичний інститути, сільськогосподарський технікум, медучилище, вечірній машинобудівний технікум (в Андижані), театр, телецентр.

[ред.] Адміністративний поділ

Область поділена на 14 районів і 5 міст обласного підпорядкування:

[ред.] Райони

[ред.] Міста обласного підпорядкування

[ред.] Дивись також

[ред.] Література

Зображення:View-refresh.svg Джерела, використані для підготовки цієї статті, можуть містити застарілі, неактуальні дані тощо, або такі, які можуть бути поповнені найсвіжішими.

Ви можете допомогти виправити статтю або безпосереднім редагуванням, або помістивши Ваші зауваження на сторінку обговорення.



Міста Андижанської області
Андижан · Асака · Ахунбабаєв · Карасу · Кургантепа · Мархамат · Пахтаабад · Пайтуг · Ханабад · Ходжаабад · Шахріхан


Іншими мовами