Гончаренко Андрій-Агапій
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
![]() |
Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
Андрій-Агапій Гончаренко (19 серпня 1832 - 7 травня 1916) - український громадський та церковний діяч, емігрант
Народився в селі Кривині на Київщині, в родині місцевого священика.
У рідному селі отримав початкову освіту, а згодом батько відвіз сина до Києва, до духовної семінарії.
Закінчивши її у 1853 році, стає ченцем Києво-Печерської Лаври і від того часу носить ім'я Агапія. Приглянувшись до нового ченця, митрополит Філарет взяв його працювати секретарем у канцелярії. Ця праця дала нагоду приглянутися до управління Російської Православної Церкви зсередини та стала підґрунтям для формування його настроїв, глибоко національного світогляду. Агапій знайомиться з Кулішем та Драгомановим, близькими за духом стають для нього вірші Тараса Шевченка. Це була доба приязні велетнів, кожен з яких віддавав себе вповні ідеї служінню Україні.
Самодержавна Росія не терпіла вільнодумства. 1857 року отця Агапія призначають священиком до посольської церкви в Атенах. Будучи вродженим лінгвістом, Агапій Гончаренко вивчає грецьку та інші мови східніх народів. Він підтримує зв'язки з групою російських емігрантів, що перебували в Англії та Франції. В часописах російських вільнодумців "Колокол" і "Полярная Звезда", що виходили в Лондоні, почали з'являтися статті Гончаренка. Царська охоронка уважно стежила за кореспондацією отця і, перехопивши одного з листів, передала послові Росії у Греції Олександрові Озєрову. Той, запросивши Гончаренка 16 лютого 1860 року пообідати на пароплаві "Русалка", вручив йому наказ про арешт і негайне повернення до Росії. На щастя, друзі, довідавшись про арешт, зуміли викрасти Агапія по дорозі до Росії, і вже 4 березня він виїхав до Лондону. Півторарічне перебування в Лондоні було наповнене цікавими знайомствами, подорожами, науковими розвідками. Агапій Гончаренко на короткий час відвідав Туреччину, побував на Атенській горі, де в одному з монастирів відшукав свого дядька, Дмитра Богуна. Він відвідав Єрусалим, побував в Ливанських горах і чудом врятувався в Єгипті, де на нього російська розвідка влаштувала замах. 18 жовтня 1864 року корабель з відважним козаком відплив з турецького порту Смирни. 1865 рік зустрів Гончаренко в Америці. За протекцією грецького консула Димитрія Ботассі, отець Агапій приступає до праці в грецькій церкві. Біблійне Товариство в Ню-Йорку прийняло Гончаренка до редакційної колегії. Він редагував видання біблії арабською мовою.
До приїзду в Америку серед кола його приятелів були Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Михайло Драгоманов, російські революціонери Герцен та Бакунін, італійські патріоти Мадзіні та Гарібальді. Високосвічений, обдарований Божим даром до мов, прекрасний знавець історії та культури Близького Сходу, отець Агапій розпочав свій перший день на новій землі служінням у грецькій православній церкві. Тут він відкрив школу, де навчав чужинців грецької мови. У віці 32 років розпочав свою месійну діяльність у Бостоні.
Думка мати власну друкарню не покидала його. 1867 року Росія продає Америці Аляску. Американський уряд робить старання, щоб слов'яни Аляски якнайшвидше ознайомилися з конституцією нової держави та вільним устроєм її життя. Агапій Гончаренко закупив друкарню з кирилицею. 1 березня 1868 року у Сан-Франциско вийшло перше число англійсько-російського тижневика "Аляска Гералд" за редакцією А.Гончаренка. Від липня 1868 року у російській частині часопису появився підзаголовок "Свобода", де поміщувалися статті українською мовою. Через 4 роки Агапій Гончаренко продає часопис американцеві Генрі Джорджеві. Зароблені гроші віддав на потреби друкарні Бенкрофт у Сан-Франциско, Бібліотеці Конгресу та Смітсонівському інститутові у Вашінґтоні. Разом з дружиною Альбіною Цітті, італійкою за походженням, яка у всьому підтримувала чоловіка, поселилися на хуторі в 5 милях від містечка Гайвардс.