Інститут геофізики імені Серафіма Субботіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Основні дані
Назва: Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України
Засновано: 23 грудня 1960 року
Приналежність: НАН України
Контакт
Ключові особи: директор В. І. Старостенко, акад. НАНУ, д.ф.-м.н., проф.
Адреса: Київ-164, просп. Академіка Палладіна, 32.
Тел. +380(44) 444-01-12.
Факс: 450-25-20.
Веб-сторінка: http://www.igph.kiev.ua/
е-пошта: earth@igph.kiev.ua


Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України (англ. Institute of Geophysics National Academy of sciences of Ukraine) — створений 23 грудня 1960 року в м. Києві внаслідок об'єднання геофізичної лабораторії і магнітної станції Інституту геологічних наук АН УРСР, геофізичних відділів і станцій Інституту геології корисних копалин АН УРСР і Сейсмічного сектора АН УРСР. Мета створення інституту-об'єднання досліджень, передусім фундаментальної, експериментальної і прикладної геофізики.

Фундатором і першим директором Інституту (з 1960 по 1976 pp.) був видатний український геофізик С. І. Субботін.

[ред.] Напрямки діяльності

З 1962 року Інститут почав щорічно видавати «Геофізичний збірник», реформований з середини 1979 року в «Геофізичний журнал», що виходить з періодичністю 6 номерів на рік. З 1981 до 2000 року включно «Геофізичний журнал» перевидавався на англійській мові фірмою «Gordon and Breach Science Publishers Ltd».

З 1992 р. починається новий етап у розвитку міжнародних наукових зв'язків. Інститут бере участь у ряді програм і проектів: EUROPROBE, GEORIFT, EUROBRIDGE, PANCAPDI, DOBRE, INTAS, NARS-DEEP, IRIS, SCAR (Антарктичні дослідження) і інш. У 1995 р. станція «Київ» (результат співпраці Україна-США) була введена в систему Глобальної сейсмологічної мережі (ГСМ). Україна стала членом консорціуму IRIS (Incorporated Research Institutions for Seismology) і отримала доступ до матеріалів світового банку сейсмічних даних. Геологічна служба США та ІГФ співпрацюють у галузі вивчення фізики Землі, установленні і забезпеченні роботи сейсмологічного обладнання, обміні сейсмологічними даними і пов'язаними з ними науковими результатами. З 1995 р. Інститут бере участь у наукових дослідженнях, що проводяться Україною в Антарктиці (після передачі Великобританією наукової станції «Фарадей» Україні).

У 2003 році Президія НАН України затвердила наступні наукові напрями інституту:

  • вивчення тектоніки, структури, геодинаміки і еволюцій континентальної і океанічної літосфери;
  • побудова трьохмірних комплексних геофізичних і петрофізичних моделей геологічних структур з метою прогнозу корисних копалин;
  • розробка технологічних автоматизованих систем обробки і інтерпретації геофізичної інформації;
  • геофізичні дослідження навколишнього середовища з метою прогнозу сейсмічної небезпеки і інших загрозливих природних явищ.

[ред.] Структура

У структурі Інституту в 1990-х pp. було чотири наукових відділи і дві лабораторії:

  • відділ гравіметрії,
  • відділ сейсмометрії,
  • відділ електрометрії,
  • відділ інтерпретації й узагальнення геофізичних даних,
  • лабораторія фізичних властивостей речовини земної кори,
  • лабораторія магніторозвідки з магнітною станцією (Димер).

У 1966 p. Інститут фізики Землі АН СРСР передав Інституту геофізики АН УРСР кримські сейсмічні станції: «Алушта», «Сімферополь», «Феодосія» і «Ялта». У м. Сімферополі був створений і включений у структуру Інституту відділ сейсмології Кримської зони (нині відділ сейсмології) з чотирма сейсмічними станціями.

У 1975 р. організовано новий великий підрозділ — сектор геодинаміки вибуху. У 1997 р. створюється Міжвідомчий науково-дослідний госпрозрахунковий центр геодинамічних досліджень, головним завданням якого є виконання досліджень, що вимагають координації з підрозділами НАН України, Міністерства енергетики України і Головного управління геодезії, картографії і кадастру при Кабінеті Міністрів України, з питань організації і проведення сейсмологічних, гідрогеологічних, геодезичних та інженерно-геологічних робіт на геодинамічних полігонах атомних електростанцій, на гідротехнічних спорудах, у районах розміщення особливо важливих і екологічно небезпечних об'єктів.

На початку XXI ст. в структурі Інституту:

У інституті тринадцять наукових відділів:

  • глибинних процесів Землі і гравіметрії,
  • тектоносфери,
  • геотермії і сучасної геодинаміки,
  • тектонофізики,
  • сейсмометрії,
  • регіональних проблем геофізики,
  • геомагнетизму,
  • фізичних властивостей речовини Землі,
  • математичної геофізики,
  • математичного моделювання геофізичних полів,
  • сейсмічної небезпеки,
  • сейсмології,
  • сейсмічності Карпатського регіону.

З 1961 року при інституті працює аспірантура, а з 1990 року - докторантура за спеціальністю 04.00.22. Геофізика. Станом на 2004 p., у ІГФ працює 479 співробітників, в їх числі: 1 академік і 1 член-кореспондент НАН України, 23 доктори і 55 кандидатів наук.

[ред.] Джерела

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X