Абстракція
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- Цей термін має також інші значення
Абстра́кція (лат. abstractio — відвернення) — одна з основних операцій мислення, а так само метод наукового дослідження, що полягає в тому, що суб'єкт, відокремлюючи які-небудь ознаки об'єкту, що вивчається, відволікається від інших, не враховуються його неістотні сторони і ознаки. Це дозволяє спрощувати картину явища, що вивчається, і розглядати його як би в "чистому вигляді".
Зміст |
[ред.] Сутність
А. є процес мисленого ізолювання, «виривання» окремого предмета, відношення властивості з сукупності предметів, підношень, властивостестей.
А. означає також результат процесу абстрагування — поняття, категорії, напр., якість і кількість, істина тощо). А. є проникненням мислення вглиб предмета, від явища до сутності, є способом перероблення споглядання і уявлень в поняття. А, розчленовує, розриває, омертвляє, огрубляє, схематизує цілісну, рухому дійсність, в окремо взятій А. суб'єкт підходить від дійсності. Але саме це забезпечує вивчення окремих сторін предмета в чистому вигляді і таким чином проникнення в їхню сутність.
-
«Усі наукові (правильні, серйозні, це безглузді) абстракції відображають природу глибше, правильніше, повніше» (Ленін В. І. Повне зібрання творів, т. 29, с. 142. )
[ред.] Види
Логіка розглядає конкретні види і способи Α.: ізолюючу, узагальнюючу, визначення через Α., А. ототожнення, А. потенціальної здійсненності, А. актуальної безконечності та ін.
Результатом цього процесу є побудова розумового продукту (поняття, моделі, теорії, опису, закону, класифікації та ін.).
Однобічність А. знімається розвитком пізнання в цілому, в якому А. становить лише момент, що зникає в процесі відображення конкретної дійсності в її загальному зв'язку і розвитку.
[ред.] Вияви
один з моментів пізнання, який полягає у мисленому відокремленні і виділенні в самостійні об'єкти окремих сторін, властивостей, відношень певних предметів пізнання.
Абстракція виступає при безпосередньому почуттєво-образному віддзеркаленні навколишнього середовища, коли одні властивості останнього стають орієнтирами для сприйняття і дії, а інші ігноруються.
Абстракція є необхідною умовою категоризації. За допомогою абстракції формуються узагальнені образи реальності, що дозволяють виділити в ній значущі для діяльності зв'язки і відносини об'єктів, відмежувавши їх від інших.
Коли ж відкидаються істотні ознаки, абстракція набуває малозмістовного, поверхневого характеру. В цьому випадку абстрактними називаються порожні, відірвані від реальності міркування і поняття.
Вірна дійсності абстракція, полягає в такому спрощенні нерозчленованого різноманіття явищ, яке робить думку більш ємкою завдяки її зосередженості на істотному для даної пізнавальної ситуації.
[ред.] Діалектика абстрактного
Матеріалістична діалектика розглядає А. в нерозривному зв'язку з аналізом і синтезом, узагальненням та ін. категоріями. А. є передумовою відтворення конкретного в мисленні (див. Сходження мислення від абстрактною до конкретного). Метафізична абсолютизація Α., перетворення їх на об'єктивно реальні сутності є одним з гносеологічних коренів ідеалізму.
[ред.] Обмеженість абстрагування
А. має межу, яка визначається природою самого об'єкта і завданнями пізнання. В разі виходу за ці межі А. стає хибною.
Правомірність тих чи ін. Α., істинність їх у кінцевому підсумку перевіряється практикою.
[ред.] Література
- Філософський словник
[ред.] Дивіться також
![]() |
Джерела, використані для підготовки цієї статті, можуть містити застарілі, неактуальні дані тощо, або такі, які можуть бути поповнені найсвіжішими.
Ви можете допомогти виправити статтю або безпосереднім редагуванням, або помістивши Ваші зауваження на сторінку обговорення. |