Елідо-еретрійська школа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Елі́до-еретрі́йська шко́ла — одна з сократичних шкіл, що існувала протягом 4—3 ст. до н. е.

Засн. учнем Сократа Федоном в Еліді, згодом Менедем перевів її в Еретрію (звідси назва).

Ін. представники школи — Анхіпіл та Асклепіад.

Оригінальних творів цієї школи не збереглося.

[ред.] Відомості

Про неї відомо, гол. чин., з праць Ціцерона та Діогена Лаертського. За філософ. спрямуванням Е.-е. ш. близька до мегарської школи.

Елідо-еретрійці займалися переважно питаннями діалектики, а також етики. Один з гол. представників школи Менедем, виходячи з положення про єдине й незмінне буття, твердив, ніби всі різноманітні доброчесності єдині за своєю основою і зводяться до добра, яке і є цим єдиним буттям. Добро, на думку Менедема, є осяжною розумом істиною. Менедемові також приписують погляд, ніби загальні властивості речей самостійно не існують, а виявляються в окремих конкретних речах.

[ред.] Література

  • Філософський словник