Википедия rskwiki https://rsk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D0%BA MediaWiki 1.47.0-wmf.17 first-letter Медий Окреме Розгварка Хаснователь Розгварка зоз хасновательом Википедия Розгварка о Википедиї Файл Розгварка о файлу МедияВики Розгварка о МедияВикию Шаблон Розгварка о шаблону Помоц Розгварка о помоци Катеґория Розгварка о катеґориї TimedText TimedText talk Модул Разговор о модулу Event Event talk 0 3411 21056 20878 2026-08-27T14:43:51Z Olirk55 19 корекция у таблїчки 21056 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #90EE90; | header1 =<big>Нохцик</big> | label2 = | data2 = [[File:Ringelblume-orange-gelb.jpg|center|thumb|300px|<div style="text-align: center;">Нохцик помаранчецовей и жовтей фарби]] | header3 = [[Таксономия (биолоґия)|Наукова класификация]] | label4 = Царство | data4 = Plantae | label5 = Дивизия| data5 = | label6 = Дивизия| data6 = | label7 = Дивизия| data7 = Magnoliophyta | label8 = Класа | data8 =Magnoliopsida | label9 = Ряд | data9 =Asterales | label10 = Фамилия | data10 = Asteraceae | label11 = Племе | data11 =Calenduleae | label12 = Род | data12 =''Calendula'' | label13 = Файта | data13 =''C. officinalis'' | header14 = [[Биномна номенклатура|Биномне мено]] | label15 = | data15 =''Calendula officinalis'' [[Карл фон Лине|L. ]] }} '''Нохцик''' (лат. ''Calendula officinalis'', серб. ''невен'', жутељ, прстенчац, зимород, огњац, вртелни невен, рсй. ''келндула'', укр. ''нагíдкѝ'', на Волиню ''нюхтики'', слц. ''neshtík'') у сиверней Мадярскей зафиксована лексема '''''ногчик''')'' рошлїна з фамилиї главочкарох (''Asteraceae'').<ref> [https://npgsweb.ars-grin.gov/gringlobal/taxon/taxonomydetail?id=8457 "Calendula officinalis".] [https://en.wikipedia.org/wiki/Germplasm_Resources_Information_Ne23-01-04. Retrieved 2015-06-02. Germplasm Resources Information Network.] [https://en.wikipedia.org/wiki/Agricultural_Research_Service Agricultural Research Service], [https://en.wikipedia.org/wiki/United_States_Department_of_Agriculture United States Department of Agriculture.]</ref> Назва мотивована з подобносцу лїсткох на квитку и нохцох. == Опис рошлїни == Стебло нохцику просте, розконарчковане и вибраздоване. Високе є до 50 центи и закрите з краткима и твардима шерсцочками. '''Форма''' лїсцох ше розликує у зависносци од їх положеня: верхнї длуговасти або копиясти, штреднї обрацено вайцасти и облапяю стебелко, а споднї з кридлатим конарчком. Квитки позберани до главкастих, помаранчецовожовтих ґириздочкох. Периферию ґириздочкох правя язичкасти квитки наскладани до 2-3 шорох, а штредок цивасти квитки. Обмоток ґириздочки правя узки, желєни, лїпкаци и зоз шерсцочками закрити лїсточка. Ґириздочки барз интензивно пахню. Зависно од реґиї, нохцик квитнє од вчасней яри до позней єшенї. У приморских и цеплих крайох може квитнуц цали рок. [[File:Calendula officinalis-2.JPG|right|thumb|295x295px|Нохцик (густейши, заокруглєни лїстки квета]] [[File:Calendula Officinalis fax01.JPG|right|thumb|296x296px|Жовти нохцик зоз зубкастима лїстками на квету]] '''Стебло''' нохцику просте, розконарчковане и вибраздовано. Нохцик високи до 50 центи и закрити з краткима и твардима мохотками. Форма лїсцох ше розликує у зависносци од їх положеня: верхнї длуговасти або копиясти, штреднї обрацено вайцасти и облапяю стебло, а споднї маю кридлати конарчок. '''Квитки''' позберани до главкастей, помаранчецовожовтей, велькей ґириздочки. Периферию ґириздочки правя язичкасти квитки наскладани до 2-3 шотох, а штредок цивкасти квитки. Обмоток ґириздочки правя узки, желєни, лїпкаци и зоз шерсцочками закрити лїсцочка. Квитки барз пахню. Зависно од реґиї, нохцик квитнє од вчасней яри до позней єшенї. У приморских и цеплих крайох може квитнуц цали рок. '''Плод''' односно смнека дакус церньивити, скруцени-заокруглєни такв. ахена.<ref>The New RHS Dictionary of Gardening 1: 462.</ref> Ахени скруцени и маю лєм пo єдно семенко хторе нє прилїпене и кед є узрете лєгко випадує и так ше саме нашева. Прето нохцик як рошлїна спада до самошейкох. == Хемийни состав == Як дроґу ше хаснує квитки нохцику у хторих єст етеричного [[Олєй|олєю,]]танини, цукри, ликопену (хтори барз добри антиоксиданс и чува од рака гарлочка плоднїци), протеїни, пиґменти каротеноїдох (даваю [[Фарба|фарбу]] квитком), календулину, минерали (калиюм, сумпор и др.), горки субстанциї, субстанциї квашного характеру (волоксантин, цитроксантин, рубиксантин, флавоксантин), смоли, орґански квашнїни (яблукова, салицилна) и др. == Хаснованє == Нохцик ше барз широко применює. Хаснує ше го у форми теї, як додаток шалатом и другим єдлом, а звонка як [[олєй]], масц, облоги або теї за виплокованє. Тиж ше го хаснує и як природну [[File:Calendula officinalis 003.JPG|right|thumb|373x373px|Узрете нашенє]][[File:Calendula officinalis 004.JPG|right|thumb|281x281px]]фарбу у индустриї [[Пожива|поживи]] и козметики. Лїсца мож єсц швижи як додаток до шалатох, бо су богати з витаминами и минералами и по составе подобни [[Лампаш|лампащику]]. Швижи квитково лїсточка тиж мож додавац до шалатох, а осушени маю моцнєйши и концентрованши смак и мож их хасновац як присмачку до юшкох и колачох. Квитково лїсточка маю тиж и значни количества витаминох А и Ц и хаснує ше их за доставанє фарби за єдзенє хтору ше хаснує у индустриї поживи. Фарбу ше хаснує и як козметичне средство, и то за правенє фарби на власи. Нашенє нохцику ма до 37% протеїни и до 46% масносци, алє нєт податки же би ше го хасновало у поживи. == Хаснованє у народней медицини == Нохцик ше частейше хаснує у народней як у сучасней медицини. Препоручує ше го за чисценє и виплокованє ранох, вредох и опеклїнох. Хаснує ше го и за лїченє жалудка,<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=SwZz7bBlwQA NEVEN - ŠTA SVE LEČI BILJKA Za 100 BOLESTI]</ref> проблемох з черевами и у жовчовим мещку. Крему з нохцика ше хаснує за вонкашнє масценє ранох, вредох, пирщкох и напухнутих шлїжнїкох. Нохцикова масц з кожим [[Масло|маслом]] по народней медицини лїчи малиґни вреди, загноєни рани хтори чежко зарастаю. Облоги з лїтней нохцковей теї злєпшую вид. Спрам литератури русийскей народнй медицини,<ref>A Russian Herbal: Traditional Remedies for Health and Healing, Igor Vilevich Zevin. бок 46</ref> тею з нохцикових квиткох <ref>[https://web.archive.org/web/20150402115141/http://e-ljekarna.net/neven/ Чај од цвета невена”.] Архивирано из [https://web.archive.org/web/20150402115141/http://e-ljekarna.net/neven/ оригинала] 02. 04. 2015. г. Приступљено 29. 03. 2015.</ref> ше хаснує при кирвавеню з плоднїци и за хороти печинки,<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=SwZz7bBlwQA NEVEN - ŠTA SVE LEČI BILJKA Za 100 BOLESTI]</ref> шлїжинки, проблемох у жалудку и рахитису. == Лїковите дїйство == Нохцик дїйствує антисептично и антибактерийно, та є барз ефикасни процив рижних запалєньох, печарочкових инфекцийох, а найновши виглєдованя нависцую же є хасновити у борби процив ХИВ (вирус спричиньователь СИДИ). Хасновити є за одстраньованє токсинох (отровох) хтори провадза рижни хронїчни инфекциї, горучку, хороти скори як цо екцеми и акни.<ref>[https://www.zdravisimo.com/blog/neven-je-lek-za-kozu.html Neven je lek za kožu]</ref> Добри є як средство за умиренє корчох, процив астми, кашлю, лупаня шерца и кед нє мож спац. Од давна ше у народней медицини хаснує за залїчованє ранох, уджобнуцох, премарзнутих местох, вредох, брадавкох, курих рицох и др. Жемну тею з нохцику ше хаснує за виплокованє очох при кон&#39;ютивису або яснох после цаганя зуба. Пре благе естроґенске дїйство (естроґен - женски полни хормон) хаснує ше за установенє порядного менструалного циклусу и зменшанє менструалних больох при младих дзивкох або женох у [[Менопауза|климаксу]]. == Ґалерия == <gallery> Файл:Nagietek lekarski.JPG|Нохцик зашати на полю за медицински потреби. Файл:Calendula officinalis - Köhler–s Medizinal-Pflanzen-024.jpg|Ботанїцка илустрация нохцика. Файл:Indoor Asian breed.jpg|Азийска файта нохцика Файл:Zaaddoos van een goudsbloem (Calendula officinalis) 11-09-2020 (d.j.b.).jpg|Формоване узрете нашенє Файл:Calendula officinalis 3517.jpg|Розроснути и розбокорени нохцик Файл:2006-10-18Calendula04Samenstand.jpg|Желєне нєдозрете нашенє </gallery> == Литература == * Оксана Тимко Дїтко, ''Назви рошлїнох и животиньох у руским язику'', Вуковар 2016. * Wilfort,R., Ljekovito bilje i njegova upotreba,Zagreb 1974. * Dr. Enes Hasanagić, Ljekovito bilje i jetra, Svjetlost, Sarajevo, 1984. * Igor Vilevich Zevin, A Russian Herbal: Traditional Remedies for Health and Healing,Rochester 1996. == Вонкашнї вязи == * [https://volimoprirodno.net/neven/ Neven (Calendula officinalis) – ljekovitost, djelovanje i oblici primjene], ''volimoprirodno.net'' * [https://pfaf.org/user/Plant.aspx?LatinName=Calendula+officinalis Calendula officinalis - L.], ''pfaf.org'' * [https://www.youtube.com/watch?v=SwZz7bBlwQA NEVEN - ŠTA SVE LEČI BILJKA Za 100 BOLESTI], ''www.youtube.com'' * [https://dobrozdravlje.rs/2025/11/18/neven-cini-cuda-za-kozu/ Neven – čudesan čaj za kožu i unutrašnje organe | 2026], ''dobrozdravlje.rs'' == Референци == [[Катеґория:Лїковити рошлїни]] [[Катеґория:Рошлїни самошейки]] <references /> [[Катеґория:Квеце]] qckm9b9n4eqhf28axy74n6bq23v6s0o 0 3447 21057 20938 2026-08-27T14:49:13Z ~2026-46908-22 2500 21057 wikitext text/x-wiki '''Шишка''' то примитивна автохтона раса швиньох, достала мено найвироятнєйше по длугшей шерсци и ройтох хтори єй вишели на долнєй часци шиї. [[Народ]] их волал шишки, а були типични за директни потомки европскей дзивей швинї. Нєшка тота раса щезла зоз Балканских просторох.<ref>[https://web.archive.org/web/20210127001537/https://www.agromedia.rs/agro-teme/stocarstvo/autohtone-rase-srpskih-svinja-nekada-glavni-izvozni-adut-danas-im-preti-nestanak/ „Autohtone rase srpskih svinja: nekada glavni izvozni adut, danas im preti nestanak”.] ''Agromedia'' (на језику: српски). 2020-12-30. Архивирано из оригинала 27. 01. 2021. г. Приступљено 2021-03-02.</ref> История Дакеди швинї зоз меном Шишка мали барз вельке значенє нє лєм за Сербию, алє и за швинярство околних жемох. Ище у 18. и на почaтку 19. вику шишка була барз розширена нє лєм по цалей [[Горватска|Гoрватскей]] алє и по Мадярскей и других обласцох Балканского полуострова: Болгарскей, Румуниї, Босни и [[Сербия|Сербиї]]. Шишку у Мадярскей штредком прешлого вика поцисла сербска швиня - [[Шумадинка (раса швинї)|шумадинка]], зоз хторей настала мадярска [[манґулїца]]. У сиверней часци Горватскей шишку углавним заменєл єй продукт достати зоз крижаньом билих анґлийских швиньох, а познєйше у тей обласци були заступени, углавним, били швинї. На югу шишку заменєли швинї з єй крижаньом зоз манґулїцу (познєйше у тим подручу заступена була манґулїца, а потим чарни славонски швинї), так же, практично, нєшка у Горватскей нєт раси швиньох шишка. Подобне ше случовало и у других реґионох, та нєшка шишка вецей нє постої, окрем, можебуц, ище даґдзе у заруцених горских реґионох. Предпоставя ше же ище на почетку 70-их рокох були остатнї прикладнїки тей раси у Босни, илуструюци дакедишнї стари способ одховйованя швиньох. Збудова цела и випатрунок Шишка по випатрунку здогадує на дзиву швиню. Глава єй велька, узка и длугока, ма ровни профилни линиї. Уха кратки и видзвигнути, шия и крижи (серб. сапи) скляпчисцени, хрибет кус цифровани, ратици звичайно узши и оштрейши. Предня часц цела обачлїво баржей розвита. Шишка ше длужей розвива и за подполни розвой и "дозретосц<nowiki>''</nowiki> єй потребни и до три роки. Вихасновйованє поживи єй досц подле, а затитосц нє виражена. Плодносц При єдним прашеню могла опрашиц 4 - 6 прашата. По опрашеню прашатка маю по похребцини линиї (ливреї) як цо маю дзиви швинї, хтори познєйше, зоз роснуцом, нєставаю. == Литература == * Видовић, Витомир; Шевић, Радослав (2015): Мангулица, Асоцијација произвођача свиња и меса АПРОСИМ, Нови Сад. ISBN 978-86-7520-306-3 * Белић, др Јован; Гајић, др Живорад; Исаков, др Драгослав; Огњановић, др Александар; Штерк, др Владимир (1972): Савремено свињарство. Новинско-издавачко и штампарско предузеће "Привредни преглед", Београд. стр. 45. == Вонкашня вяза == * [https://www.agroklub.rs/baza-stocarstva/svinjarstvo/siska-114/ Шишка] agroklub.rs * [https://www.youtube.com/watch?v=3eNOD2jaXYE Bosanska Divlja Svinja - Šiška] * [https://www.cepib.org.rs/?page_id=161 Центар за очување аутохтоних раса] == Референци== pfsho4guwvd7v92kuh41rmfiry4y2jd 21059 21057 2026-08-27T16:54:35Z Olirk55 19 21059 wikitext text/x-wiki '''Шишка''' то примитивна автохтона раса швиньох, достала мено найвироятнєйше по длугшей шерсци и ройтох хтори єй вишели на долнєй часци шиї. [[Народ]] их волал шишки, а були типични за директни потомки европскей дзивей швинї. Нєшка тота раса щезла зоз Балканских просторох.<ref>[https://web.archive.org/web/20210127001537/https://www.agromedia.rs/agro-teme/stocarstvo/autohtone-rase-srpskih-svinja-nekada-glavni-izvozni-adut-danas-im-preti-nestanak/ „Autohtone rase srpskih svinja: nekada glavni izvozni adut, danas im preti nestanak”.] ''Agromedia'' (на језику: српски). 2020-12-30. Архивирано из оригинала 27. 01. 2021. г. Приступљено 2021-03-02.</ref> == История == Дакеди швинї зоз меном Шишка мали барз вельке значенє нє лєм за Сербию, алє и за швинярство околних жемох. Ище у 18. и на почaтку 19. вику шишка була барз розширена нє лєм по цалей [[Горватска|Гoрватскей]] алє и по Мадярскей и других обласцох Балканского полуострова: Болгарскей, Румуниї, Босни и [[Сербия|Сербиї]]. Шишку у Мадярскей штредком прешлого вика поцисла сербска швиня - [[Шумадинка (раса швинї)|шумадинка]], зоз хторей настала мадярска [[манґулїца]]. У сиверней часци Горватскей шишку углавним заменєл єй продукт достати зоз крижаньом билих анґлийских швиньох, а познєйше у тей обласци були заступени, углавним, били швинї. На югу шишку заменєли швинї з єй крижаньом зоз манґулїцу (познєйше у тим подручу заступена була манґулїца, а потим чарни славонски швинї), так же, практично, нєшка у Горватскей нєт раси швиньох шишка. Подобне ше случовало и у других реґионох, та нєшка шишка вецей нє постої, окрем, можебуц, ище даґдзе у заруцених горских реґионох. Предпоставя ше же ище на почетку 70-их рокох були остатнї прикладнїки тей раси у Босни, илуструюци дакедишнї стари способ одховйованя швиньох. == Збудова цела и випатрунок == Шишка по випатрунку здогадує на дзиву швиню. Глава єй велька, узка и длугока, ма ровни профилни линиї. Уха кратки и видзвигнути, шия и крижи (серб. сапи) скляпчисцени, хрибет кус цифровани, ратици звичайно узши и оштрейши. Предня часц цела обачлїво баржей розвита. Шишка ше длужей розвива и за подполни розвой и "дозретосц<nowiki>''</nowiki> єй потребни и до три роки. Вихасновйованє поживи єй досц подле, а затитосц нє виражена. == Плодносц == При єдним прашеню могла опрашиц 4 - 6 прашата. По опрашеню прашатка маю по похребцини линиї (ливреї) як цо маю дзиви швинї, хтори познєйше, зоз роснуцом, нєставаю. == Литература == * Видовић, Витомир; Шевић, Радослав (2015): Мангулица, Асоцијација произвођача свиња и меса АПРОСИМ, Нови Сад. ISBN 978-86-7520-306-3 * Белић, др Јован; Гајић, др Живорад; Исаков, др Драгослав; Огњановић, др Александар; Штерк, др Владимир (1972): Савремено свињарство. Новинско-издавачко и штампарско предузеће "Привредни преглед", Београд. стр. 45. == Вонкашня вяза == * [https://www.agroklub.rs/baza-stocarstva/svinjarstvo/siska-114/ Шишка] agroklub.rs * [https://www.youtube.com/watch?v=3eNOD2jaXYE Bosanska Divlja Svinja - Šiška] * [https://www.cepib.org.rs/?page_id=161 Центар за очување аутохтоних раса] == Референци== 1e8pah2aq9uzg714uww9qjpas6r24vq 0 3462 21053 21030 2026-08-27T13:44:44Z Olirk55 19 Уложена таблїчка, референци (ДОКОНЧИЦ вонк. вязи - линки ушориц) 21053 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: lightgreen | header1 = Шпинат | label2 = | data2 = [[File:Illustration Spinacia oleracea1.jpg|center|300px|]]<div style="text-align: center;"> Spinacia oleracea | header3 = [[Таксономия (биолоґия)|Наукова класификация]] | label4 = Царство | data4 = Plantae | label5 = Кладус| data5 = Embryophytes | label6 = Кладус | data6 = Tracheophytes | label7 = Кладус | data7 = Angiosperms | label8 = Кладус | data8 = Eudicots | label9 = Рyд| data9 = Caryophyllales | label10 = Фамилия | data10 = Amaranthaceae | label11 = Рoд | data11 = Spinacia | label12 = Файта | data12 = S. oleracea | header13 = Биномна мено| | label14 = | data14 = Spinacia oleracea | label15 = | data15 = L. }} '''Шпинат''' (лат. ''Spinacia oleracea'', фам. лат. ''Chenopodiaceae''; серб. ''спанаћ''; рсй. ''шпина́т огоро́дный''; поль. ''spinak warzywny''; укр. ''шпинат городнiй'') єднорочна або дворочна лїсцаста заградарска рошлїна. Ма ценки розконарени корень. Стебло просте, з воздлужнима браздами, баржей або менєй розконарене. Лїсца му цможелєней [[Фарба|фарби]], углавним вайцасти, троугласти або стриласти, цали и зменююцо поставени. Квитки єднополни и позберани до ґириздочки. Одвитує му место зоз надосц [[Слунко|слунка]]. Хлопски квитки правя терминални класки, а женски розпоредзени збоку и находза ше у пазухох лїсцох. Плод єдносеменьови орещок. Шпинат ше шеє ше го до лйох, хова ше през цали рок и барз є ценєни бо ма у себе бильчки, желєза, фосфору, калциюму и витамини. == История == Иснує думанє же шпинат походзи ище од 2.000. року зоз старей Персиї, а принєшени є до Индиї, познєйше до Китаю, прейґ Непала 647. року новей ери под меном ,,персийска желєнява,” <ref name=":0"> [https://www.vegetablefacts.net/vegetable-history/spinach-history/ "Spinach history - origins of different types of spinach".] Vegetable Facts. 2019. Retrieved 2 November 2019.</ref> Араби 827. року н. ери шпинат пренєсли на Сицилию.<ref>Rolland, Jacques L.; Sherman, Carol (2006). The Food Encyclopedia. Toronto: Robert Rose. pp. 335–338. ISBN 9780778801504.</ref> Перши писани докумнет о шпинату у Медитерану зазначени у трох часцох зоз 10. вику; у медицинскей часци ал-Разия и у двох часцох польпривредних трктатох; єдним од Ибн Вахиї, а другим од Кустуса ал-Румија. Поступо ше шпинат розширел и на реґион Европи. Шпинат до европскей кухнї пришол аж у 11. вику,<ref>Wright, Clifford A. Mediterranean Vegetables: A Cook's ABC of Vegetables and their Preparation in Spain, France, Italy, Greece, Turkey, the Middle East, and North Africa, with More than 200 Authentic Recipes for the Home Cook. (Boston: Harvard Common Press, 2001). pp. 300-301.</ref> кед го Маваре принєсли до Шпаниї. Вери ше же тота рошлїна походзи з Персиї, а же до Китаю пришла у 7. вику потим як ю там, як дарунок, послал краль Непалу. Першираз ше шпинат зявел у Анґлиї и Французкей у 14. вику, предпоставy ше же прейґ Иберийского полуострова, и почал буц досц швидко хасновани прето же му веґетация и приходзи як пожива вчас на яр, кед друга желєнява ище нє доступна.<ref name=":0" /> Шпинат ше спомина у першей познатей анґлискей кухарскей кнїжки, ''Forme of Cury'' (1390), под меном „spinnedge“ и „spynoches.“ <ref name=":0" /><ref>Rolland, Jacques; Sherman, Carol (2006). [https://web.archive.org/web/20110724195456/http://www.canadianliving.com/glossary/spinach.php The Food Encyclopedia: Over 8,000 Ingredients, Tools, Techniques and People.] Spinach. Toronto: Robert Rose. ISBN 9780778801504. Archived from [https://www.canadianliving.com/recipes/search?search%5Bquery%5D=spinach the original] on July 24, 2011. Retrieved March 7, 2010.</ref> Шпинат добре рошнє у умереней клими. Гоч є доступни цали рок, найлєпши смак и квалитет ма тот шпинат цо доходзи у марцу и маю, односно у септембру и октобру. Хаснує ше го як прилог ґу єдлом и за правенє питох и шалатох. == Маркетинґ и безпечносц  чуваня == Швижи шпинат ше предава ,,розтрешени,<nowiki>''</nowiki>  (такв. ринфуз), звязани до звязкох або запаковани у найлонових мещкох пре очуванє швижосци. Швижи шпинат траци вельку часц хранлївих поживових вредносцох з чуваньом и пакованьом длужей од даскельо дньох.<ref name=":1">Pennsylvania State University (23 March 2005). [https://www.sciencedaily.com/releases/2005/03/050323124809.htm "Storage time and temperature effects nutrients in spinach".] ScienceDaily. Retrieved 5 July 2008.</ref> Швижи шпинат ше пакує и чува на жимнєйшей [[Температура|температури]] [[Воздух|воздуху]] або зоз азотним [[Ґаз|ґазом]] же би ше предлужел рок тирваня. Док ше зоз хладзеньом спомалшує тот ефект на коло осем [[Дзень|днї]], швижи шпинат траци векшину своїх состойкох - фолатох и каротеноидох у цеку того часу.<ref name=":1" /> За длугше чуванє и одкладанє шпинату, найлєпше го конзервовац, бланшировац (побариц кратко з врацу воду) або увариц и змарзнуц. == Литература == * ''Словнїк руского народного язика II, О – Я'', Нови Сад 2017, б. 775. == Вонкашня вяза == * https://www.agroklub.rs/sortna-lista/povrce/spanac-183/ Spanać - Gajenje, Đubrenje, Sorte, Sadnja, Setva, Berba, ... * https://www.zdravisimo.com/blog/spanac-kao-lek.html Spanać kao lek * https://sepetka.rs/sve-o-spanacu/ Sve o spanaću {{Commonscat}} == Референци == <references responsive="0"></references> rbd00175wwalstubyuxpg8802basxa3 21066 21053 2026-08-28T10:55:20Z Sveletanka 20 ушорйованє и катеґория 21066 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: lightgreen | header1 = Шпинат | label2 = | data2 = [[File:Illustration Spinacia oleracea1.jpg|center|300px|]]<div style="text-align: center;"> ''Spinacia oleracea'' | header3 = [[Таксономия (биолоґия)|Наукова класификация]] | label4 = Царство | data4 = Plantae | label5 = Кладус| data5 = Embryophytes | label6 = Кладус | data6 = Tracheophytes | label7 = Кладус | data7 = Angiosperms | label8 = Кладус | data8 = Eudicots | label9 = Рyд| data9 = Caryophyllales | label10 = Фамилия | data10 = Amaranthaceae | label11 = Рoд | data11 = ''Spinacia'' | label12 = Файта | data12 = S. oleracea | header13 = [[Биномна номенклатура|Биномна мено]] | label14 = | data14 = ''Spinacia oleracea'' | label15 = | data15 =[[Карл фон Лине|L. ]] }} '''Шпинат''' (лат. ''Spinacia oleracea'', фам. лат. ''Chenopodiaceae''; серб. ''спанаћ''; рсй. ''шпина́т огоро́дный''; поль. ''spinak warzywny''; укр. ''шпинат городнiй'') єднорочна або дворочна лїсцаста заградарска рошлїна. Ма ценки розконарени корень. Стебло просте, з воздлужнима браздами, баржей або менєй розконарене. Лїсца му цможелєней [[Фарба|фарби]], углавним вайцасти, троугласти або стриласти, цали и зменююцо поставени. Квитки єднополни и позберани до ґириздочки. Одвитує му место зоз надосц [[Слунко|слунка]]. Хлопски квитки правя терминални класки, а женски розпоредзени збоку и находза ше у пазухох лїсцох. Плод єдносеменьови орещок. Шпинат ше шеє ше го до лйох, хова ше през цали рок и барз є ценєни бо ма у себе бильчки, желєза, фосфору, калциюму и витамини. == История == Иснує думанє же шпинат походзи ище од 2.000. року зоз старей Персиї, а принєшени є до Индиї, познєйше до Китаю, прейґ Непала 647. року новей ери под меном ,,персийска желєнява,” <ref name=":0"> [https://www.vegetablefacts.net/vegetable-history/spinach-history/ "Spinach history - origins of different types of spinach".] Vegetable Facts. 2019. Retrieved 2 November 2019.</ref> Араби 827. року н. ери шпинат пренєсли на Сицилию.<ref>Rolland, Jacques L.; Sherman, Carol (2006). The Food Encyclopedia. Toronto: Robert Rose. pp. 335–338. ISBN 9780778801504.</ref> Перши писани докумнет о шпинату у Медитерану зазначени у трох часцох зоз 10. вику; у медицинскей часци ал-Разия и у двох часцох польпривредних трктатох; єдним од Ибн Вахиї, а другим од Кустуса ал-Румија. Поступо ше шпинат розширел и на реґион Европи. Шпинат до европскей кухнї пришол аж у 11. вику,<ref>Wright, Clifford A. Mediterranean Vegetables: A Cook's ABC of Vegetables and their Preparation in Spain, France, Italy, Greece, Turkey, the Middle East, and North Africa, with More than 200 Authentic Recipes for the Home Cook. (Boston: Harvard Common Press, 2001). pp. 300-301.</ref> кед го Маваре принєсли до Шпаниї. Вери ше же тота рошлїна походзи з Персиї, а же до Китаю пришла у 7. вику потим як ю там, як дарунок, послал краль Непалу. Першираз ше шпинат зявел у Анґлиї и Французкей у 14. вику, предпоставy ше же прейґ Иберийского полуострова, и почал буц досц швидко хасновани прето же му веґетация и приходзи як пожива вчас на яр, кед друга желєнява ище нє доступна.<ref name=":0" /> Шпинат ше спомина у першей познатей анґлискей кухарскей кнїжки, ''Forme of Cury'' (1390), под меном „spinnedge“ и „spynoches.“ <ref name=":0" /><ref>Rolland, Jacques; Sherman, Carol (2006). [https://web.archive.org/web/20110724195456/http://www.canadianliving.com/glossary/spinach.php The Food Encyclopedia: Over 8,000 Ingredients, Tools, Techniques and People.] Spinach. Toronto: Robert Rose. ISBN 9780778801504. Archived from [https://www.canadianliving.com/recipes/search?search%5Bquery%5D=spinach the original] on July 24, 2011. Retrieved March 7, 2010.</ref> Шпинат добре рошнє у умереней клими. Гоч є доступни цали рок, найлєпши смак и квалитет ма тот шпинат цо доходзи у марцу и маю, односно у септембру и октобру. Хаснує ше го як прилог ґу єдлом и за правенє питох и шалатох. == Маркетинґ и безпечносц  чуваня == Швижи шпинат ше предава „розтрешени“  (такв. ринфуз), звязани до звязкох або запаковани у найлонових мещкох пре очуванє швижосци. Швижи шпинат траци вельку часц хранлївих поживових вредносцох з чуваньом и пакованьом длужей од даскельо дньох.<ref name=":1">Pennsylvania State University (23 March 2005). [https://www.sciencedaily.com/releases/2005/03/050323124809.htm "Storage time and temperature effects nutrients in spinach".] ScienceDaily. Retrieved 5 July 2008.</ref> Швижи шпинат ше пакує и чува на жимнєйшей [[Температура|температури]] [[Воздух|воздуху]] або зоз азотним [[Ґаз|ґазом]] же би ше предлужел рок тирваня. Док ше зоз хладзеньом спомалшує тот ефект на коло осем [[Дзень|днї]], швижи шпинат траци векшину своїх состойкох - фолатох и каротеноидох у цеку того часу.<ref name=":1" /> За длугше чуванє и одкладанє шпинату, найлєпше го конзервовац, бланшировац (побариц кратко з врацу воду) або увариц и змарзнуц. == Литература == * ''Словнїк руского народного язика II, О – Я'', Нови Сад 2017, б. 775. == Вонкашня вяза == * [https://www.agroklub.rs/sortna-lista/povrce/spanac-183/ Spanać - Gajenje, Đubrenje, Sorte, Sadnja, Setva, Berba], ''www.agroklub.rs'' * [https://www.zdravisimo.com/blog/spanac-kao-lek.html Spanać kao lek], ''www.zdravisimo.com'' * [https://sepetka.rs/sve-o-spanacu/ Sve o spanaću], ''sepetka.rs'' {{Commonscat}} == Референци == <references responsive="0"></references> [[Катеґория:Желєнява]] [[Катеґория:Лїковити рошлїни]] lzzm1b89n1nu7tpy83fi69tysdw66uc 0 3464 21058 21023 2026-08-27T15:32:19Z Olirk55 19 Креировнає ґалериї 21058 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #90EE90; | header1 =<big>Габза</big> | label2 = | data2 = [[File:Sambucus nigra - Köhler–s Medizinal-Pflanzen-127.jpg|center|thumb|300px|<div style="text-align: center;"> Sambucus nigra]] | header3 = [[Таксономия (биолоґия)|Наукова класификация]] | label4 = Царство | data4 = Plantae | label5 = Дивизия | data5 = Magnoliophyta | label6 = Класа | data6 = Magnoliopsida | label7 = Дивизия | data7 = | label8 = Ряд | data8 = Dipsacales | label9 = Фамилия| data9 = Capryfoliaceae | label10 = Род | data10 = Sambucus | label11 = Файта | data11 = S. nigra | header12 = [[Биномна номенклатура|Биномне мено]] | label13 = | data13 = Sambucus nigra | Label16= | data16= L. 1753 | Label17= | data17= [[File:Sambucus nigra range.svg|300px|center|thumb|<div style="text-align: center;">Розширеносц габзи у швеце]] }} '''Габза''' (лат. ''Sambuсus L''., серб. ''зова''; найвецей славянски назви за габзу виведзени од праслав. ''bъzъ'', хторе у славянских язикох дало форми ''баз(а)'', ''без(а)'', ''бузина'': слц. ''baza'' и ''beza'', чес. ''bez'' (ґен. ''bza'' и ''bzu''), поль. ''bez'' (ґен. ''bzu''), укр. и рсй. ''бузина''. У форми ''габза'' тот меновнїк ше хаснує на огранїченей териториї – у заходноукраїнских и восточнословацких бешедох: карп.укр. ''габза'', всл. ''habza''; тоти други форми виведзени од праслав. ''habъ'' = нєприємни, бридки, понеже габза ма нєприємни запах) Габза вецейрочна древаста рошлїна з фамилиї ''Caprifoliaceae''. == Опис рошлїни == Габза нїзке древо або черяк з воздлужну шивокафову лупу, лїсцопадно рошнє 3 до 10 [[Метер|метери]] висини. Млади конари желєни, преткани з блядима смугами хтори знука виполнєти з билу масу (млязґу). Лїсца нєпарно пирясти, процивлєжни з лїсточками хтори на орубенцох пилкасто назубени. Квитки жовкастобили, дробенки, прємного паху и позберани до вельких, щитастих, кляпчистих ґириздох чия ширина досцигує 20 центи, а квитнє од априла до юния. Плод округла, спочатку желєна, а познєйше чарна [[Кошарка|кошарочка]] зоз 3-4 нашеньками. Почина дозревац од авґуста. == Хаснованє и состав == [[File:Sambucus nigra 3c.JPG|right|thumb|300x300px|Квет габзи]] Хаснує ше квет, а дакус ридше плод (узрети) и лїсце. У квиткох єст етерского [[Олєй|олєю]] хтори ма коло 40 материї: флавоноїди, ґликозиди, хлороґенску квашнїну, млязґу, танини, пектини и др. У плоду присутни ґликозиди, танини, дакус етерского лєю, цукер, овоцово квашнїни, витамин Ц и др. Подобного составу и лїсца. Шицки часци богати з минералнима материями (желєзо, натриюм, калиюм) и їх солями. Квиток габзи ше хаснує при горучки, синузитису, стимулує роботу знойових шлїжнїкох (окреме у комбинациї з [[Лїпа|лїпу]]), зоз чим ше знїжує тїлесну [[Температура|температуру]]. Зоз квиткох габзи ше прави тею и сок хтори ше препоручує при прехлади, кашлю и бронхитису, початного запалєня плюцох и при туберкулози, астми и регоми. [[File:Elderflower cordial in bottles.jpg|right|thumb|Сок зоз габзи|301x301px]]Плод ше хаснує як лаксанс и средство за змоцнєне мокренє и зноєнє, потим при неуралґиї и ишиясу. Окрем у медицини, плод ше хаснує и у поживовей индустриї за виправянє фарби. Швижи плоди ше хаснує и за ярнє чисценє орґанизма. ''У Заходней Европи єст присловка хтора гвари же пред габжину треба зняц калап, бо вона лїчи барз велї хороти.'' Остатнїх деценийох ше екстракат габзи часто хаснує и у козметичней индустриї за продукти за ублажованє гиперпиґментацийох и пегох. Черяк габзи ше вола '''габжина''': ''Габжина ше вируци даґдзе у полю и рошнє''. (Виведзене од ''габза'' зоз суфиксом -ин-а, хтори у славянских язикох значи гущави, як напр. у наших словох ''черячина'', ''тарчини''; карп.укр. ''габзина'' „исте”, лемк. ''хабзина'' „исте”; всл. ''habźina'' „габзов квет”). == Галерия == <gallery> Файл:Sambucus nigra 004.jpg|Черяк габзи Файл:Sambucus nigra 0001.JPG|Габза у природи Файл:Квіти бузини.JPG|Габзово квитки Файл:Hyczka RB1.JPG|Розквитнута габза Файл:Sambucus nigra-fruit001.jpg|Узрети бобки габзи Файл:Sambucus nigra or elder bark at Chapeltoun, North Ayrshire.jpg|Лупа габзи Файл:Sambucus Nigra 'Guincho Purple'. Locatie, Tuinen Mien Ruys 02.jpg|Пурпурна габза Файл:Sambucus nigra Black Beauty 'Gerda' Leaves 2800px.jpg|Лїсточка чарней габзи ''Sambucus nigra en 'Gerda''' Файл:Sambucus nigra f. porphyrophylla 'Black Tower' kz03.jpg|Черяк пурпурней габзи Файл:Sambucus nigra sl4.jpg|Жимске мированє габзи Файл:Sambucus nigra2.jpg|Ґиризда узретих бобкох </gallery> == Литература == * ''Словнїк руского народного язика I, А – Н, Нови Сад 2017, б. 235-236.'' == Вонкашнї вязи == * [https://www.mocbilja.rs/zova-sambucus-nigra-l/ Zova sambucus nigra 1] * [https://www.agroklub.rs/ukrasno-lekovito-bilje/sok-od-zove-osvezava-ali-i-leci-evo-kako-da-ga-napravite/95503/ Sok od zove osvežava ali i leči evo kako da ga sami napravite/95503/] * [https://www.dobrojutro.co.rs/pekmez-dzem-marmelada-od-zove/ Pekmez džem marmelada od zove] {{Commonscat}} [[Катеґория:Лїковити рошлїни]] [[Катеґория:Черяки]] mr0ymc4iqvr73f60ehaeljgbwzvk1q2 21069 21058 2026-08-28T11:39:01Z Sveletanka 20 ушорйованє 21069 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #90EE90; | header1 =<big>Габза</big> | label2 = | data2 = [[File:Sambucus nigra - Köhler–s Medizinal-Pflanzen-127.jpg|center|thumb|300px|<div style="text-align: center;"> ''Sambucus nigra'']] | header3 = [[Таксономия (биолоґия)|Наукова класификация]] | label4 = Царство | data4 = Plantae | label5 = Дивизия | data5 = Magnoliophyta | label6 = Класа | data6 = Magnoliopsida | label7 = Дивизия | data7 = | label8 = Ряд | data8 = Dipsacales | label9 = Фамилия| data9 = Capryfoliaceae | label10 = Род | data10 = ''Sambucus'' | label11 = Файта | data11 = ''S. nigra'' | header12 = [[Биномна номенклатура|Биномне мено]] | label13 = | data13 = ''Sambucus nigra'' | Label16= | data16= [[Карл фон Лине|L. ]] 1753 | Label17= | data17= [[File:Sambucus nigra range.svg|300px|center|thumb|<div style="text-align: center;">Розширеносц габзи у швеце]] }} '''Габза''' (лат. ''Sambuсus'' L., серб. ''зова''; найвецей славянски назви за габзу виведзени од праслав. ''bъzъ'', хторе у славянских язикох дало форми ''баз(а)'', ''без(а)'', ''бузина'': слц. ''baza'' и ''beza'', чес. ''bez'' (ґен. ''bza'' и ''bzu''), поль. ''bez'' (ґен. ''bzu''), укр. и рсй. ''бузина''. У форми ''габза'' тот меновнїк ше хаснує на огранїченей териториї – у заходноукраїнских и восточнословацких бешедох: карп.укр. ''габза'', всл. ''habza''; тоти други форми виведзени од праслав. ''habъ'' = нєприємни, бридки, понеже габза ма нєприємни запах) Габза вецейрочна древаста рошлїна з фамилиї ''Caprifoliaceae''. == Опис рошлїни == Габза нїзке древо або черяк з воздлужну шивокафову лупу, лїсцопадно рошнє 3 до 10 [[Метер|метери]] висини. Млади конари желєни, преткани з блядима смугами хтори знука виполнєти з билу масу (млязґу). Лїсца нєпарно пирясти, процивлєжни з лїсточками хтори на орубенцох пилкасто назубени. Квитки жовкастобили, дробенки, прємного паху и позберани до вельких, щитастих, кляпчистих ґириздох чия ширина досцигує 20 центи, а квитнє од априла до юния. Плод округла, спочатку желєна, а познєйше чарна [[Кошарка|кошарочка]] зоз 3-4 нашеньками. Почина дозревац од авґуста. == Хаснованє и состав == [[File:Sambucus nigra 3c.JPG|right|thumb|300x300px|Квет габзи]] Хаснує ше квет, а дакус ридше плод (узрети) и лїсце. У квиткох єст етерского [[Олєй|олєю]] хтори ма коло 40 материї: флавоноїди, ґликозиди, хлороґенску квашнїну, млязґу, танини, пектини и др. У плоду присутни ґликозиди, танини, дакус етерского лєю, цукер, овоцово квашнїни, витамин Ц и др. Подобного составу и лїсца. Шицки часци богати з минералнима материями (желєзо, натриюм, калиюм) и їх солями. Квиток габзи ше хаснує при горучки, синузитису, стимулує роботу знойових шлїжнїкох (окреме у комбинациї з [[Лїпа|лїпу]]), зоз чим ше знїжує тїлесну [[Температура|температуру]]. Зоз квиткох габзи ше прави тею и сок хтори ше препоручує при прехлади, кашлю и бронхитису, початного запалєня плюцох и при туберкулози, астми и регоми. [[File:Elderflower cordial in bottles.jpg|right|thumb|Сок зоз габзи|301x301px]]Плод ше хаснує як лаксанс и средство за змоцнєне мокренє и зноєнє, потим при неуралґиї и ишиясу. Окрем у медицини, плод ше хаснує и у поживовей индустриї за виправянє фарби. Швижи плоди ше хаснує и за ярнє чисценє орґанизма. ''У Заходней Европи єст присловка хтора гвари же пред габжину треба зняц калап, бо вона лїчи барз велї хороти.'' Остатнїх деценийох ше екстракат габзи часто хаснує и у козметичней индустриї за продукти за ублажованє гиперпиґментацийох и пегох. Черяк габзи ше вола '''габжина''': ''Габжина ше вируци даґдзе у полю и рошнє''. (Виведзене од ''габза'' зоз суфиксом -ин-а, хтори у славянских язикох значи гущави, як напр. у наших словох ''черячина'', ''тарчини''; карп.укр. ''габзина'' „исте”, лемк. ''хабзина'' „исте”; всл. ''habźina'' „габзов квет”). == Галерия == <gallery> Файл:Sambucus nigra 004.jpg|Черяк габзи Файл:Sambucus nigra 0001.JPG|Габза у природи Файл:Квіти бузини.JPG|Габзово квитки Файл:Hyczka RB1.JPG|Розквитнута габза Файл:Sambucus nigra-fruit001.jpg|Узрети бобки габзи Файл:Sambucus nigra or elder bark at Chapeltoun, North Ayrshire.jpg|Лупа габзи Файл:Sambucus Nigra 'Guincho Purple'. Locatie, Tuinen Mien Ruys 02.jpg|Пурпурна габза Файл:Sambucus nigra Black Beauty 'Gerda' Leaves 2800px.jpg|Лїсточка чарней габзи ''Sambucus nigra en 'Gerda''' Файл:Sambucus nigra f. porphyrophylla 'Black Tower' kz03.jpg|Черяк пурпурней габзи Файл:Sambucus nigra sl4.jpg|Жимске мированє габзи Файл:Sambucus nigra2.jpg|Ґиризда узретих бобкох </gallery> == Литература == * ''Словнїк руского народного язика I, А – Н, Нови Сад 2017, б. 235-236.'' == Вонкашнї вязи == * [https://www.mocbilja.rs/zova-sambucus-nigra-l/ Zova sambucus nigra 1] * [https://www.agroklub.rs/ukrasno-lekovito-bilje/sok-od-zove-osvezava-ali-i-leci-evo-kako-da-ga-napravite/95503/ Sok od zove osvežava ali i leči evo kako da ga sami napravite/95503/] * [https://www.dobrojutro.co.rs/pekmez-dzem-marmelada-od-zove/ Pekmez džem marmelada od zove] {{Commonscat}} [[Катеґория:Лїковити рошлїни]] [[Катеґория:Черяки]] 3iixf5o1noqgfmkclo8okbaurxyjcbf 0 3466 21055 21050 2026-08-27T14:19:32Z Saslavik 1716 Уруцена мапа 21055 wikitext text/x-wiki [[Файл:Etna eruption seen from the International Space Station.jpg|мини |Ерупция Етни 2002. року]] {{Location map | Italy | width = 250 | float = right | caption = Етна на мапи Италиї | label = Етна | lat_deg = 37.431 | lon_deg = 15.017}} '''Етна''' (''Muncibeddhu'', Αἴτνη<ref>[https://www.cs.uky.edu/~raphael/sol/sol-entries/alphaiota/375 Suda, alphaiota, 375]</ref> або просто ''iddhu'' на сицилиянским) то активни вулкан у Италиї хтори ше находзи на восточним побрежю Сицилиї, нєдалєко од Месини и Катаниї. Етна найвисши вулкан у Европи, на 3.357 m <ref name=":0">Pezzella, Francesca.[https://web.archive.org/web/20210810155613/https:/www.ingv.it/it/stampa-e-urp/stampa/comunicati-stampa/4910-l-etna-si-supera-nuovo-record-di-altezza-a-3357-metri „L'Etna si supera. Nuovo record di altezza a 3357 metri”]. ''www.ingv.it'' (на језику: италијански). Архивирано из [https://www.ingv.it/it/stampa-e-urp/stampa/comunicati-stampa/4910-l-etna-si-supera-nuovo-record-di-altezza-a-3357-metri Оригинала] 10. 08. 2021. г. Приступљено 2021-08-10.</ref><ref>[https://www.ct.ingv.it/index.php/formazione-e-divulgazione/news/303-l-etna-si-supera-nuovo-record-di-altezza-a-3357-metri „L'Etna si supera. Nuovo record di altezza a 3357 metri”](на језику: италијански). 2021-08-10. Приступљено 2021-08-11.</ref><ref>Laura Geggel (16. 8. 2021). [https://www.space.com/mount-etna-grows-100-feet. „Mount Etna is 100 feet taller than it was 6 months ago”] ''Space.com.''</ref> То тиж так найвисша гора у Италиї южно од Алпох<ref>[http://www.volcano.group.cam.ac.uk/volcanoes/etna/ „Etna & Aeolian Islands 2012 – Cambridge Volcanology”] ''www.volcano.group.cam.ac.uk.'' октобар 2012.</ref> и закрива подруче 1.190 km². Етна три раз висша од Везува, хтори ше тиж находзи у Италиї. Етна закрива [[поверхносц]] 1.190 km<ref name=":0" /> (459 sq mi) з базовим [[Обсяг|обсяго]]<nowiki/>м 140 km (87 miles). Прето є найвекши спомедзи трох активних вулканох у Италиї, коло два и пол раз висши од шлїдуюцого по велькосци, Везува. Лєм гора Теиде на Тенерифох на Канарских островох висша у цалим европско-сиверноафрицким реґионє заходно од Чарного моря. У греческей митолоґиї, шмерцоносне чудовиско, Тифона, зарабровал под тоту гору Зевс, бог нєба и грома и краль богох, а за Гефестово ковальнї ше тиж приповедало же ше находза под ню. Етна єден з найактивнєйших вулканох на швеце и скоро же є у нєпреривней фази ерупциї. Гоч на вецей заводи спричиньовала огромни чкоди, Етну ше нє трима за барз опасни вулкан и тисячи людзе жию коло нєй. Плодна вулканска жем потримує екстензивну польопривреду, з винїцами и овоцнїками хтори ше пресцераю прейґ нїзших схилох гори и широкей ровнїни Катаниї на югу.<ref>Thomaidis, Konstantinos; Troll, Valentin R.; Deegan, Frances M.; Freda, Carmela; Corsaro, Rosa A.; Behncke, Boris; Rafailidis, Savvas (2021). [https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1111/gto.12362. „A message from the 'underground forge of the gods': history and current eruptions at Mt Etna”], Geology Today (на језику: енглески). '''37''' (4): 141—149. doi:[https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/gto.12362 10.1111%2Fgto.12362].</ref> Пре свою нєдавну активносц и жительство, Зєдинєни нациї<ref>[https://web.archive.org/web/20120603153614/http:/vulcan.wr.usgs.gov/Volcanoes/DecadeVolcanoes/framework.html „Decade Volcanoes”], United States Geological Survey.Приступљено 27.08.2026. године</ref> преглашели Етну за вулкан децениї. У юнию 2013. року додата є на Унескову лїстину шветового скарбу.<ref>[http://www.italymagazine.com/news/mount-etna-becomes-world-heritage-site Mount Etna Becomes a World Heritage Site], Italy Magazine, 4. 5. 2013</ref> == Наставанє == Етна зрозмирно млади вулкан. Зявела ше з моря пред коло милион роками, а єй перша ерупция була дас пол милиона роки познєйше.<ref name=":1">Appleton, Geoffrey., Morgan, Vernon., Mkt Print) (2005). Sva čuda sveta '': [vodič kroz najveće prirodne lepote]. ''Beograd: Mladinska knjiga. стр. 135. ISBN 86-84213-07-6. OCLC [https://search.worldcat.org/title/448032399 448032399]</ref> == Випатрунок == [[File:EtnaAvió.JPG|right|thumb|292x292px|Випатрунок Етни зоз воздухa]]Природна структура од подножя по верх Етни: нїзши схили закриваю винїци, овоцнїки помаранчатох и пистацийох, а потим их поступнє заменюю черешнї и яблонї. Потим, над нїма ше находза схили з дубами, брезами, [[Лїсковец|лїсковцами]] и ґестинями, а ище висше ше пресцера подруче розлятей окаменєней лави хтору оформели климатски пременки. У тей часци нєт вельо рошлїни; ту рошнє лєм горске квеце. На тим вулкану єст и предлїли з вичним [[Ляд|лядом]]. Вше блїжей ґу верху ше находза подруча хтори нєвигодни нї за яки живот - шива, нєфурмаста пустош, под вулканску трозґу, ґаром и лаву, през хтору на дзепоєдних местох пребива пара. Розтворени пажерак кратера офарбени зоз сулфатами и оксидами, а його глїбина ше нєпреривно меня у зависносци од дзвиганя и спущованя затикача од лави.<ref name=":1" /> == История вулканских ерупцийох == === Моцни ерупциї === [[File:Paroxysm at Etna, 16-17 November 2013.webm|right|thumb|300px|Знїмок ерупциї (видео)16-17 новембра 2013.року]]Єст зачувани писани жридла о вельких ерупцийох 475. и 396. року пред нову еру, потим, 812. и 1169. року, та у 14. вику. Року 1669. ше Етна розпукла од верху по дно, и з нєй ше виляли на милиони тони лави. Менши и части ерупциї поряднє знїщую польопривредни поверхносци и спалюю валали. Заш лєм, обриви Етни єдно з найгустейше населєних подручох на Сицилиї. Гоч рики вулканскей лави маю огромну руйнуюцу моц хтора знїщує хижи и драги, вони чечу помали та ше ридко случи же дахто з людзох настрада.<ref name=":1" /> === Ґеолоґийна история === [[File:Mount Etna, Sicily ISS013-E-62714.JPG|right|thumb|300px|Централни кратер вулкана Етна приказує молги пари и дробного ґару хтори уключує и два секундарни кратери (Вораджина и Бока Нуова).]]Вулканска активносц першираз була на Етни пред коло 500.000 роками, з ерупциями под морйом при старим побрежю Сицилиї.<ref>Martin-Schutz, Alicia. [https://web.archive.org/web/20130225070620/http://vulcan.wr.usgs.gov/Volcanoes/Italy/description_italy_volcanics.html „Mt. Etna”], ''vulcan.wr.usgs.gov'', Приступљено 27.08.2026. године</ref> Пред коло 300.000 роками, вулканизем ше почал зявйовац югозаходно од верху (штреднї верх вулкану), а потим ше активносц поцагла ґу терашньому центру пред 170.000 роками. Ерупциї у тим чаше направели перше векше вулканске зданиє, формуюци стратовулкан у зменююцих експлозивних и ефузивних ерупцийох. Роснуце гори з часу на час претарговане з велькима ерупциями, цо приведло до завальованя верху и формованя калдера. Од пред коло 35.000 до 15.000 роками, Етна дожила даєдни барз експлозивни ерупциї и створела вельки пирокластични цеки, хтори зохабели вельки насклади иґнимбриту. Ґар од тих ерупцийох пренайдзени аж и южно од гранїци Риму, 800 km (497 mi) сиверно. Пред даскельо тисячи роками, восточни бок гори дожил катастрофални колапс, хтори направел огромни шлїзкаци терен, подобни тому цо бул у ерупциї гори Сент Геленс 1980. року. Шлїзкаци терен зохабел вельку депресию на боку вулкана, познату як ''Вале дел Бове'' (Долїна волох). Єдно виглєдованє обявене 2006. року суґерує же ше то збуло пред коло 8.000 роками и же спричинєло огромни цунами, хтори зохабел шлїди на даскелїх местох у восточним Медитеранє.<ref>It has been suggested that this was the reason why the settlement of Atlit Yam (Israel), now below sea level, was suddenly abandoned around that time. See ''Pareschi, M. T.; Boschi, E.; Favalli, M. (2007), „Holocene tsunamis from Mount Etna and the fate of Israeli Neolithic communities”, Geophysical Research Letters, '''34''' (16): L16317, S2CID: [https://api.semanticscholar.org/CorpusID:129407252 129407252], doi:[https://doi.org/10.1029%2F2007GL030717 10.1029/2007GL030717]. This claim has been contested, however, as "there is no evidence of tsunami deposits, nor of sudden and catastrophic changes such as damaged structures, whole animal carcases or evidence of traumatic injury, such as might be expected to result from a tsunami event" (Galili E., Rosen B., Evron M.W., Hershkovitz I., Eshed V., Horwitz L.K. (2020) [https://doi.org/10.1007/978-3-030-37367-2_23 Israel: Submerged Prehistoric Sites and Settlements on the Mediterranean Coastline—the Current State of the Art] In: Bailey G., Galanidou N., Peeters H., Jöns H., Mennenga M. (eds). ''The Archaeology of Europe’s Drowned Landscapes. Coastal Research Library.'', Vol. 35. Springer, Cham). See also, Galili, E., Horwitz, L. K., Hershkovitz, I., Eshed, V., Salamon, A., Zviely, D., Weinstein‐Evron, M., and Greenfield, H. (2008), [https://doi.org/10.1029/2008GL033445 Comment on “Holocene tsunamis from Mount Etna and the fate of Israeli Neolithic communities” by Maria Teresa Pareschi, Enzo Boschi, and Massimiliano Favalli] ''Geophysical Research Letters'', 35, L08311.</ref> Гора Етна ше руша ґу Штредожемному морю зоз штредню швидкосцу 14 mm (0,55 in) рочнє, а масив ше шлїзка по нєконсолидованим пасме над старшим нагнутим тереном.<ref>Murray, J.B.; van Wyk de Vries, B.; Pitty, A. (април 2018). [http://oro.open.ac.uk/54264/1/445_2018_Article_1209.pdf Gravitational sliding of the Mt. Etna massif along a sloping basement](PDF). Bulletin of Volcanology. 80 (4): 40. Bibcode:[http://adsabs.harvard.edu/abs/2018BVol...80...40M 2018BVol...80...40M] . PMC [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6560784 6560784]. PMID [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/31258237 31258237], doi:[https://link.springer.com/article/10.1007/s00445-018-1209-1 10.1007/s00445-018-1209-1]</ref><ref>[https://www.science.org/doi/10.1126/sciadv.aat9700 Gravitational collapse of Mount Etna’s southeastern flank]</ref> == Жем == На добре наводньованих обривох Етни, вулкански ґар прави єдну з найплоднєйших файтох жеми. Там мож витвориц аж и до 5 жатви желєняви рочнє. Тиж жем вигодна и за [[овоц]], а и за винїци.<ref name=":1" /> == Ґалерия == <gallery> Файл:Cole Thomas Mount Aetna from Taormina 1844.jpg|Етна, Попатрунок зоз места Таормине (автор:Кол Томас 1843) Файл:Catania-Etna-Sicilia-Italy-Castielli CC0 HQ1.JPG|Поднож'є Етни Файл:Etna - P7160063 (9698945529).jpg|Етна, екструзивна маґматска стина. Файл:Mount Etna in wintertime.jpg|Попатрунок на верх Етни прикириту зоз шнїгом Файл:Etna 2008 IMG 1813b.jpg|Вулкан Етна - Сицилия, Италия Вилєт по погоренїску нєдавного кратера вулкана Файл:Mount Etna 2021 eruption.jpg|Ерупция у фебруару 2021. року </gallery> == Референци == <references/> == Литература == * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/ Етна] == Вонкашня вяза == {{Commonscat}} [[Катеґория:Природни зявеня]] [[Катеґория:Вулкани]] tdt6nc5di0xelwzh9ztsqhkyauh82yh 0 3469 21068 21051 2026-08-28T11:34:51Z Sveletanka 20 ушорйованє 21068 wikitext text/x-wiki [[File:Kibbutz shluhot.jpg|thumb|right|291x291px|Кибуц Шлухот у сиверним Израїлу]] '''Кибуц''' (євр. ''קיבוץ'', сход, схадзка) то дружтвена, часто землєдїлска комуна у Израїлу зоз заєднїцким маєтком и демократскима структурами. Кибуци мали важну улогу у наставаню Израїлу и у ционистичним руху, а спочатку були под моцним уплївом социялистичних идейох. Нєшка землєдїлска продукция у кибуцох дополнєна з другима економскима конарами, од индустрийних засадох по високотехнолоґийну продукцию. Менєй як пейц проценти Израїлцох жию у кибуцох.<ref name=":0">[https://www.britannica.com/topic/kibbutz   ''„kibbutz Israeli commune”''] ''Britannica.'' Приступљено 28.08. 2026.</ref><ref>[https://aardvarkisrael.com/life-on-a-kibbutz/    ''„Life on a Kibbutz”''].'' Aardvark Israel.'' Приступљено 28.08. 2026.</ref> Кибуци по причинох свойого наставаня и способе живота у заєднїци здабу на сербски задруґи. == Ґенерално == Нєшка єст коло 270 кибуц-валали з найвецей 1700 жителями. Нови снованя кибуцох вецей скоро анї нєт. Под час твореня держави Израїл у кибуцох жили коло 8% Израїлци, а нєшка дакус менєй як 3%. Було и висельованя з кибуцох, окреме младих, алє ше тото зменшало з присельованьом людзох насампредз зоз ЗАД.<ref name=":0" /> Кибуцом подобни комуни типу мошавим (коло 400 валали), хтори за розлику од кибуцох маю баржей виражену приватну власносц. Треци тип землєлїлских комунох то мошавот (коло 100 валали) хтори маю европски характер. Член кибуцу ше вола хавер (у плуралу хаверим) або кибуцнїк (у плуралу кибуцнїкс). [[File:EinGev2005.jpg|thumb|right|292x292px|Еин Ґев, кибуц на восточнимпобрежю Ґалилейского озера]] == История == Перши кибуц основани 1910. року од єдней ционистичней ґрупи по походзеню з Билорусиї на югу Ґалилейского озера. Поняце кибуц походзи од Јехуда Јари, єврейского [[Поета|поети]] по походзеню з нєшкайшей України.<ref name=":0" /> Кибуци мали виталну улогу у єврейским насельованю Израїлу. Предносц кибуцох на їх початку була у лєгким снованю и евентуалней одбрани (напр. од Арабох) у реґионох хтори були до теди слабо населєни и розвити. Жем на хторей основани кибуц звичайно припадала такволаному єврейскому националному фонду. Под час наставаня держави Израїл 1948. року, настала и габа нових основаних кибуцох. Источашнє, кибуци страцели даєдни улоги скорейшого часу, насампредз у насельованю и у одбрани, цо прешло на державу Израїл. Нєшка кибуци досц страцели од скорейшого часу: у населєньох нєт младши ґенерациї хтори ше селя до варошох. Велї кибуци пробовали крачац у складзе з часом, правени реформи у приватних власносцох, до того же у даєдних кибуцох вецей нєт заєднїцки маєток, а члени доставаю звичайну плацу. Кибуци ше вше баржей розвиваю до нормалних валалох, так же вецей анї нє мож бешедовац о социялистичних комунох скорейшого часу. Нєставанє кибуцох у будучносци барз можлїве. Процивни рух такей будучносци то пробованя пренєсц идею кибуцох до варошох (варошски кибуци).<ref name=":0" /> == Вонкашнї вязи == * [https://www.bbc.com/serbian/lat/srbija-52798770 Šta sve možeš da naučiš o kibucu] ,''www.bbc.com'' * [https://www.enciklopedija.hr/clanak/kibuc kibuc – Hrvatska enciklopedija], ''www.enciklopedija.hr'' * [http://www.makabijada.com/dopis/kibuca.htm 100 godina Kibuca], ''www.makabijada.com'' == Референци == i0g5ah1u5lmgdm0h4kfablk3p2qxzdr 828 3471 21052 2026-08-27T13:32:41Z Saslavik 1716 Нови бок: „return { name = 'Italy', top = 47.4, bottom = 35.3, left = 6.2, right = 19.0, image = 'Italy location map.svg', image1 = 'Italy relief location map.jpg', defaultscale = 1000000 }“ 21052 Scribunto text/plain return { name = 'Italy', top = 47.4, bottom = 35.3, left = 6.2, right = 19.0, image = 'Italy location map.svg', image1 = 'Italy relief location map.jpg', defaultscale = 1000000 } hc1hfey155rjnjt3hw8ze84hwbp0dp9 21054 21052 2026-08-27T13:48:32Z Saslavik 1716 21054 Scribunto text/plain return { name = 'Italy', top = 47.4, bottom = 35.3, left = 6.2, right = 19.0, image = 'Italy relief location map.jpg', defaultscale = 1000000 } l8x21ibcwxcpjqwjy6wul4hvxcsgnbu 0 3472 21060 2026-08-27T16:56:46Z Olirk55 19 Г. Медєши 21060 wikitext text/x-wiki Лампащик (лат. Taraxacum officinale, серб. маслачак) рошлїнска файта з истоменового роду фамилиї Asteraceae. Рошнє у часцох умереней клими, на травових поверхносцох, коло драгох, побрежйох и других обласцох дзе жем влажна. Опис Випатрунок рошлїни завиши од еколоґийних условийох бивальнїка. Корень осовински, углавним нєрозконарени, досцигує длужину коло пол метера. На тот способ тота рошлїна, дзекуюци кореньовей системи, толерантна на розлични условия штредку. Стебло просто ориєнтоване, без лїсца, дзираве, округле, високе коло 20 центи и ма по єден квиток. Лїсца видлужено ланцетасти, ставцави або нє, ґруповани до лїсцовей розети. Квитки барз жовтей фарби, язичкасти, ґруповани до главкастей коруни, пречнїку до 5 центи. Рошлїна двополна и фотосензитивна, односно квитки ше завераю кед слунко зайдзе або кед похмарене. Период квитнуца од априла по октобер. Плод множество шивих, шерсцавих, єднонашенькових ахенийох зоз папусом (ципсела), хтори ше барз лєгко розшевю з витром. Експеримент з нашеньом цо закопане на 20 центи до иловачи указал же нашенє зошицким страцело ключкавосц после 12 рокох, а у писковитей иловачи после 8 рокох. Цала рошлїна богата з млєчним соком. Ламшащик дикотиледонова рошлїна. Наукова класификация Царство: Plantae Кладус: Tracheophytes Кладус: Angiospermae Кладус: Eudicotidae Кладус: Asterids Ряд: Asterales Фамилия: Asteraceae Род: Taraxacum Файта: T. officinale Биномне мено Taraxacum officinale (L.) Weber ex F.H. Wigg Синоними  Crepis taraxacum (L.) Stokes  Leontodon taraxacum L.  Leontodon vulgare Lam.  Taraxacum campylodes G.E.Haglund  Taraxacum dens-leonis Desf.  Taraxacum mexicanum DC.  Taraxacum retroflexum Lindl.  Taraxacum subspathulatum A.J. Richards  Taraxacum sylvanicum R. Doll  Taraxacum taraxacum (L.) H. Karst.  Taraxacum tenejapense A.J. Richards  Taraxacum vulgare Schrank Розшеванє и розмножованє Лампащик ш опращкує з витром и инсектами, док ше розмножованє окончує з нашеньом. Хемийни состав и хаснованє Лампащик, окрем по лїковитосци, барз поживна рошлїна богата з витаминами Ц и А, орґанскима квашнїнами, минералами (окреме з калиюмом, натриюмом и маґнезиюмом). Ярню шалату ше прави зоз барз младих лїсцох хтори ше обера скорей як лампачики розвитню, и то звонка населєного подруча. У народней медицини ше лампащик хаснує за обще моцнєнє орґанизма и ярнє чисценє креви. З нього мож вариц тею, направиц сируп, мед або ламшащиково вино. Корень лампащика ма зложени хемийни состав. У млєчним соку єст гетерозиди, угльово гидрати и минерали, та ше го хаснує за лїченє запалєня и каменкох жовчового мещка, жовтачки, зменшаного вилучованя мочу, поремеценя у костираню итд. Стебло ше хаснує у терапиї диябетесу. Литература Словнїк руского народного язика I, А – Н, Нови Сад 2017, б. 666. Вонкашнї вязи https://sr.wikipedia.org/sr- ec/%D0%9C%D0%B0%D1%81%D0%BB%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%B A 4yt3tihuq19mfpfts19pgeara377xms 21062 21060 2026-08-27T17:26:47Z Olirk55 19 Форматированє бока, уложена таблїчка 21062 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: lightgreen | header1 = Лампащик | label2 = | data2 = [[File: ФОТОҐРАФИЯ| |center|300px|]]<div style="text-align: center;"> Taraxacum officinale | header3 = [[Таксономия (биолоґия)|Наукова класификация]] | label4 = Царство | data4 = Plantae | label5 = Кладус| data5 = Tracheophytes | label6 = Кладус | data6 = Angiospermae | label7 = Кладус | data7 = Eudicotidae | label8 = Кладус | data8 = asterids | label9 = Ряд| data9 = Asterales | label10 = Фамилия | data10 = Asteraceae | label11 = Род | data11 = Taraxacum | label12 = Файта | data12 = T. officinale | header13 = [[Биномна номенклатура|Биномни мена]] | label14 = | data14 = Taraxacum officinale | label15 = | data15 = (L.) Weber ex F.H. Wigg | header16 = Синоними (1)(2) | label17 = | data17= • Crepis taraxacum (L.) Stokes • Leontodon taraxacum L. • Leontodon vulgare Lam. • Taraxacum campylodes G.E.Haglund • Taraxacum dens-leonis Desf. • Taraxacum mexicanum DC. • Taraxacum retroflexum Lindl. • Taraxacum subspathulatum A.J. Richards • Taraxacum sylvanicum R. Doll • Taraxacum taraxacum (L.) H. Karst. • Taraxacum tenejapense A.J. Richards • Taraxacum vulgare Schrank }} '''Лампащик''' (лат. Taraxacum officinale, серб. маслачак) рошлїнска файта з истоменового роду фамилиї Asteraceae. Рошнє у часцох умереней клими, на травових [[Поверхносц|поверхносцох]], коло [[Драга|драгох]], побрежйох и других обласцох дзе жем [[Влага|влажна]]. Опис Випатрунок рошлїни завиши од еколоґийних условийох бивальнїка. Корень осовински, углавним нєрозконарени, досцигує длужину коло пол метера. На тот способ тота рошлїна, дзекуюци кореньовей системи, толерантна на розлични условия штредку. Стебло просто ориєнтоване, без лїсца, дзираве, округле, високе коло 20 центи и ма по єден квиток. Лїсца видлужено ланцетасти, ставцави або нє, ґруповани до лїсцовей розети. Квитки барз жовтей [[Фарба|фарби]], язичкасти, ґруповани до главкастей коруни, пречнїку до 5 центи. Рошлїна двополна и фотосензитивна, односно квитки ше завераю кед [[слунко]] зайдзе або кед похмарене. Период квитнуца од априла по октобер. Плод множество шивих, шерсцавих, єднонашенькових ахенийох зоз папусом (ципсела), хтори ше барз лєгко розшевю з витром. Експеримент з нашеньом цо закопане на 20 центи до иловачи указал же нашенє зошицким страцело ключкавосц после 12 рокох, а у писковитей иловачи после 8 рокох. Цала рошлїна богата з млєчним соком. Ламшащик дикотиледонова рошлїна. '''Наукова класификация''' Царство: Plantae Кладус: Tracheophytes Кладус: Angiospermae Кладус: Eudicotidae Кладус: Asterids Ряд: Asterales Фамилия: Asteraceae Род: Taraxacum Файта: T. officinale Биномне мено Taraxacum officinale (L.) Weber ex F.H. Wigg '''Синоними'''  Crepis taraxacum (L.) Stokes  Leontodon taraxacum L.  Leontodon vulgare Lam.  Taraxacum campylodes G.E.Haglund  Taraxacum dens-leonis Desf.  Taraxacum mexicanum DC.  Taraxacum retroflexum Lindl.  Taraxacum subspathulatum A.J. Richards  Taraxacum sylvanicum R. Doll  Taraxacum taraxacum (L.) H. Karst.  Taraxacum tenejapense A.J. Richards  Taraxacum vulgare Schrank Розшеванє и розмножованє Лампащик ш опращкує з витром и инсектами, док ше розмножованє окончує з нашеньом. Хемийни состав и хаснованє Лампащик, окрем по лїковитосци, барз поживна рошлїна богата з витаминами Ц и А, орґанскима квашнїнами, минералами (окреме з калиюмом, натриюмом и маґнезиюмом). Ярню шалату ше прави зоз барз младих лїсцох хтори ше обера скорей як лампачики розвитню, и то звонка населєного подруча. У народней медицини ше лампащик хаснує за обще моцнєнє орґанизма и ярнє чисценє креви. З нього мож вариц тею, направиц сируп, мед або ламшащиково вино. Корень лампащика ма зложени хемийни состав. У млєчним соку єст гетерозиди, угльово гидрати и минерали, та ше го хаснує за лїченє запалєня и каменкох жовчового мещка, жовтачки, зменшаного вилучованя мочу, поремеценя у костираню итд. Стебло ше хаснує у терапиї диябетесу. == Литература == * <nowiki>''Словнїк руского народного язика I, А – Н''</nowiki>, Нови Сад 2017, б. 666. * Вонкашнї вязи * https://sr.wikipedia.org/sr-<nowiki/>ec/%D0%9C%D0%B0%D1%81%D0%BB%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%B A ftzijbjg0gzaz9wd6fxsl17thurny69 21067 21062 2026-08-28T11:12:31Z Sveletanka 20 ушорйованє 21067 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: lightgreen | header1 = Лампащик | label2 = | data2 = [[File:Taraxacum officinale - Köhler–s Medizinal-Pflanzen-135.jpg|center|thumb|300px|<div style="text-align: center;">''Taraxacum officinale'']] | header3 = [[Таксономия (биолоґия)|Наукова класификация]] | label4 = Царство | data4 = Plantae | label5 = Кладус| data5 = Tracheophytes | label6 = Кладус | data6 = Angiospermae | label7 = Кладус | data7 = Eudicotidae | label8 = Кладус | data8 = asterids | label9 = Ряд| data9 = Asterales | label10 = Фамилия | data10 = Asteraceae | label11 = Род | data11 = ''Taraxacum'' | label12 = Файта | data12 = ''T. officinale'' | header13 = [[Биномна номенклатура|Биномни мена]] | label14 = | data14 = ''Taraxacum officinale'' | label15 = | data15 = ([[Карл фон Лине|L. ]]) Weber ex F.H. Wigg | header16 = Синоними (1)(2) | label17 = | data17= • ''Crepis taraxacum'' (L.) Stokes • ''Leontodon taraxacum'' L. • ''Leontodon vulgare'' Lam. • ''Taraxacum campylodes'' G.E.Haglund • ''Taraxacum dens-leonis'' Desf. • ''Taraxacum mexicanum'' DC. • ''Taraxacum retroflexum'' Lindl. • ''Taraxacum subspathulatum'' A.J. Richards • ''Taraxacum sylvanicum'' R. Doll • ''Taraxacum taraxacum'' (L.) H. Karst. • ''Taraxacum tenejapense'' A.J. Richards • ''Taraxacum vulgare'' Schrank }} '''Лампащик''' (лат. Taraxacum officinale, серб. маслачак) рошлїнска файта з истоменового роду фамилиї Asteraceae. Рошнє у часцох умереней клими, на травових [[Поверхносц|поверхносцох]], коло [[Драга|драгох]], побрежйох и других обласцох дзе жем [[Влага|влажна]]. == Опис == Випатрунок рошлїни завиши од еколоґийних условийох бивальнїка. Корень осовински, углавним нєрозконарени, досцигує длужину коло пол метера. На тот способ тота рошлїна, дзекуюци кореньовей системи, толерантна на розлични условия штредку. Стебло просто ориєнтоване, без лїсца, дзираве, округле, високе коло 20 центи и ма по єден квиток. Лїсца видлужено ланцетасти, ставцави або нє, ґруповани до лїсцовей розети. Квитки барз жовтей [[Фарба|фарби]], язичкасти, ґруповани до главкастей коруни, пречнїку до 5 центи. Рошлїна двополна и фотосензитивна, односно квитки ше завераю кед [[слунко]] зайдзе або кед похмарене. Период квитнуца од априла по октобер. Плод множество шивих, шерсцавих, єднонашенькових ахенийох зоз папусом (ципсела), хтори ше барз лєгко розшевю з витром. Експеримент з нашеньом цо закопане на 20 центи до иловачи указал же нашенє зошицким страцело ключкавосц после 12 рокох, а у писковитей иловачи после 8 рокох. Цала рошлїна богата з млєчним соком. Ламшащик дикотиледонова рошлїна. == Розшеванє и розмножованє == Лампащик ш опращкує з витром и инсектами, док ше розмножованє окончує з нашеньом. == Хемийни состав и хаснованє == Лампащик, окрем по лїковитосци, барз поживна рошлїна богата з витаминами Ц и А, орґанскима квашнїнами, минералами (окреме з калиюмом, натриюмом и маґнезиюмом). Ярню шалату ше прави зоз барз младих лїсцох хтори ше обера скорей як лампачики розвитню, и то звонка населєного подруча. У народней медицини ше лампащик хаснує за обще моцнєнє орґанизма и ярнє чисценє креви. З нього мож вариц тею, направиц сируп, мед або ламшащиково вино. Корень лампащика ма зложени хемийни состав. У млєчним соку єст гетерозиди, угльово гидрати и минерали, та ше го хаснує за лїченє запалєня и каменкох жовчового мещка, жовтачки, зменшаного вилучованя мочу, поремеценя у костираню итд. Стебло ше хаснує у терапиї диябетесу. == Литература == * ''Словнїк руского народного язика I, А – Н'', Нови Сад 2017, б. 666. == Вонкашнї вязи == * [https://www.stetoskop.info/lekovito-bilje/maslacak Lekovita svojstva maslačka], ''www.stetoskop.info'' * [https://www.mocbilja.rs/maslacak-taraxacum-officinale-web/ Institut Dr Josif Pančić], BLOG, ''www.mocbilja.rs'' mw40td0t0rcjkssro4xes8xo14u12qn 0 3473 21061 2026-08-27T17:25:09Z Ksenija234 1651 Укладанє фотографиї ( Г. Медєши) 21061 wikitext text/x-wiki '''Латинка''' (або ''латинїчна абецеда'', тиж позната и як ''римска абецеда''), найхаснованша алфабетска система на швеце. Ориґинално є хаснована у античним Риме за писанє у латинским язику. Латински алфабет еволуовал з визуално подобней куманскей греческей верзиї греческого писма. Етрурци, хтори пановали з вчасним Римом, прилапели кумански гречески, хтори з часом модификовани и постал етрурски алфабет. Tот алфабет потим прилапели и далєй модификовали Римянє, з чим формовани латински алфабет. Термин ''латински алфабет'' ше може одношиц на гоч хтори алфабет хтори ше хаснує за писанє латинского, або на други алфабети базовани на латинским писме, хторе основа заєднїцких буквох за рижни алфабети хтори ушлїдзели з класичного латинского алфабету, як цо то анґлийски алфабет. == Букви абецеди == Основни букви абецеди таки яки ше хаснує у анґлийским язику, и состоя ше зоз шлїдуюцих ґрафемох: '''Вельки букви''' (лат. majuscules) A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z '''Мали букви''' (лат. ''minuscules'') a b c d e f g h i j k l m n o p r s t u v w x y z '''Инши букви''' Лиґатури '''Æ''', '''Œ''' и символ '''ß''', кед ше хаснує у анґлийским, французким и нємецким, нє рахую ше до окремних буквох, алє су вариянти '''AE''', '''OE''' и '''ss''', шором. Шицки букви з диякритиками ше тиж нє рахує як окремни у тих язикох, цо нє случай з даєднима другима язиками хтори хасную таки букви. Наприклад, '''å''', '''ä''' и '''ö''' окремни букви у шведским язику. == Еволуция == [[File:Duenos inscription.jpg|right|thumb|300px|Дуенов запис з 6 вику п.н.е. приклад найвчаснєйшого старолатинкового писма]] Абецеда яку хасновали Римянє мала лєм вельки букви (на латинским ''majuscula'', мн. ''majuscules''). Мали букви (лат. ''minuscula'', мн. ''minuscules'') ше розвили аж у штреднїм вику од курзивного писаня, перше як унцияла, а потим и як подполни мали букви. Стари римски букви зачувани у формалних записох и за наглашованє у писаних документох. Язики хтори хасную латинку, углавним хасную вельки букви за початок виреченя, пасуса и власних менох. Правила вельких буквох ше з часом пременєли и розлични су у велїх язикох. Так ше, наприклад, у нємецким язику шицки меновнїки пишу з вельку букву на гоч хторим месце у виреченю. == Ширенє латинки == Латинка ше преширела з Италиї вєдно з латинским язиком у обласци коло Штредожемного моря зоз ширеньом Римского царства. Восточна часц Царства, уключуюци Греческу, Малу Азию, Левант и Єгипет, предлужела хасновац гречески язик як каждодньови, алє латински постал бешедни язик у заходней часци дзе заходноромански язики, то єст шпански, французки, каталонски, портуґалски и италиянски язик еволуовали з латинского и прилапели латинку. Вона ше потим преширела на ґермански [[Народ|народи]] сиверней Европи вєдно з християнством, заменююци скорейше рунске писмо. У штреднїм вику, латинка сцигла и медзи заходно ориєнтовани славянски народи, и то медзи Поляцох, Чехох, [[Горватска|Горватох]], Словенцох и Словацох, односно гевти народи хтори прилапели римски католїцизем; восточни славянски народи затримали кирилку. Балтицки народи, Литванци и Летонци, як и нєиндоевропянє, Финци, Естонци и Мадяре, прилапели латинку. По позни 15. вик, латинка була огранїчена на народи восточней и штреднєй Европи. Православни Славянє восточней и юговосточней Европи хасновали [[Кирилка|кирилку]], а гречески алфабет ше ище хасновало у восточним Штредожемю. Арабске писмо ше ширело з исламом, як медзи арабскима, так и медзи туркийскима и иранскима народами. Остаток Азиї хасновал верзиї браманского або китайского писма. У прешлих пейцох викох латинка ше преширела на цали швет. З европску колонизацию ше преширела на Америку, Австралию, часци Азиї, Африки и Пацифику зоз шпанским, портуґалским, анґлийским, французким и голандским язиком. У 18. вику Румунє прилапюю латинку, бо, гоч су романски народ, як з векшей часци православна жем, до теди хасновали кирилку. Виєтнам, под французку власцу, прилапює латинку за виєтнамски язик, хтори по теди хасновал китайски знаки. Латинка ше хаснує и у велїх австронезийских язикох, уключуюци таґалоґ и други язики Филипинох, як и урядови малезийски и индонежански язик, хтори по теди хасновали арабске, односно браманске писмо. Року 1928, як часц Ататуркових реформох, Турска прилапює латинку за свой язик место арабского писма. Векшина нєславянского и нєхристиянского жительства Совєтского Союзу, Татаре, Башкире, Азере, Казаки, Кирґизи и други, хасновали униформне турикийске писмо 1930-их рокох, а 1940-их шицким тим народом надрилєна кирилка. Медзитим, после колапсу держави 1991, вецей туркийски народи ше врацели на латинку. 1970-их рокох Народна Република Китай уведла латинку за систему транскрибциї мандаринского диялекту китайского язика под меном пинїн, алє китайске писмо и далєй примарне. Заходнославянски язики и векша часц южнославянских нєшка хаснує латинку. Польски язик ма широки дияпазон диякритикох и диґрафох хтори представяю рижни фонетски вредносци, як и ґрафему '''ł''' хтора ма фонетску вредносц блїзку гласу '''w'''. Чески, словацки и горватски язик и сербска латинка хасную квачку на буквох '''č''', '''š''', '''ž''' (словацки на вельких '''Ď''', '''Ň''', '''Ť''' и, дакус вименєне, на '''Ľ''', а чески ище и на '''ě''' и '''ř'''). Окрем того, чески и словацки означую длуги вокали и полувокали з акутним акцентом ('''á é í ó ú ĺ''' '''ŕ''') и хасную диярезу '''ä''', тераз уж виєдначене зоз '''е''', як и циркумфлекс на '''ô''' за дифтонґ '''uo'''. У горватским и у сербскей латинки, хаснує ше '''đ''', за палатализовани глас '''d'''. == Вонкашнї вязи == * [https://rtvparacin.rs/2020/07/28/istorija-latinicnog-pisma/ Istorija latiničnog pisma] lo82tgc0fb34e7mhef7a6lqmgfxtsuh 21063 21061 2026-08-27T21:45:10Z Olirk55 19 Форматированє референцох УНЄСЦ их до текста 21063 wikitext text/x-wiki '''Латинка''' (або ''латинїчна абецеда'', тиж позната и як ''римска абецеда''), найхаснованша алфабетска система на швеце.<ref>[https://www.britannica.com/topic/Latin-alphabet Latin-alphabet]</ref> Ориґинално є хаснована у античним Риме за писанє у латинским язику.(2) (3) Латински алфабет еволуовал з визуално подобней куманскей греческей верзиї греческого писма.(4) Етрурци, хтори пановали з вчасним Римом, прилапели кумански гречески, хтори з часом модификовани и постал етрурски алфабет. (5) (6) Tот алфабет потим прилапели и далєй модификовали Римянє, з чим формовани латински алфабет. Термин ''латински алфабет'' ше може одношиц на гоч хтори алфабет хтори ше хаснує за писанє латинского, або на други алфабети базовани на латинским писме, хторе основа заєднїцких буквох за рижни алфабети хтори ушлїдзели з класичного латинского алфабету, як цо то анґлийски алфабет. == Букви абецеди == Основни букви абецеди таки яки ше хаснує у анґлийским язику, и состоя ше зоз шлїдуюцих ґрафемох: {| class="wikitable" |+ ! colspan="13" |Вельки букви (лат. majuscules) |- |A |B |C | | | | | | | | | | |- |N |O | | | | | | | | | | | |- ! colspan="13" |'''Мали букви''' (лат. ''minuscules'') |- |a |b |c | | | | | | | | | | |- |n |o | | | | | | | | | | | |} '''Вельки букви''' (лат. majuscules) A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z '''Мали букви''' (лат. ''minuscules'') a b c d e f g h i j k l m n o p r s t u v w x y z '''Инши букви''' Лиґатури '''Æ''', '''Œ''' и символ '''ß''', кед ше хаснує у анґлийским, французким и нємецким, нє рахую ше до окремних буквох, алє су вариянти '''AE''', '''OE''' и '''ss''', шором. Шицки букви з диякритиками ше тиж нє рахує як окремни у тих язикох, цо нє случай з даєднима другима язиками хтори хасную таки букви. Наприклад, '''å''', '''ä''' и '''ö''' окремни букви у шведским язику. == Еволуция == [[File:Duenos inscription.jpg|right|thumb|300px|Дуенов запис з 6 вику п.н.е. приклад найвчаснєйшого старолатинкового писма]] Абецеда яку хасновали Римянє мала лєм вельки букви (на латинским ''majuscula'', мн. ''majuscules''). Мали букви (лат. ''minuscula'', мн. ''minuscules'') ше розвили аж у штреднїм вику од курзивного писаня, перше як унцияла, а потим и як подполни мали букви. Стари римски букви зачувани у формалних записох и за наглашованє у писаних документох. Язики хтори хасную латинку, углавним хасную вельки букви за початок виреченя, пасуса и власних менох. Правила вельких буквох ше з часом пременєли и розлични су у велїх язикох. Так ше, наприклад, у нємецким язику шицки меновнїки пишу з вельку букву на гоч хторим месце у виреченю. == Ширенє латинки == Латинка ше преширела з Италиї вєдно з латинским язиком у обласци коло Штредожемного моря зоз ширеньом Римского царства. Восточна часц Царства, уключуюци Греческу, Малу Азию, Левант и Єгипет, предлужела хасновац гречески язик як каждодньови, алє латински постал бешедни язик у заходней часци дзе заходноромански язики, то єст шпански, французки, каталонски, портуґалски и италиянски язик еволуовали з латинского и прилапели латинку. Вона ше потим преширела на ґермански [[Народ|народи]] сиверней Европи вєдно з християнством, заменююци скорейше рунске писмо. У штреднїм вику, латинка сцигла и медзи заходно ориєнтовани славянски народи, и то медзи Поляцох, Чехох, [[Горватска|Горватох]], Словенцох и Словацох, односно гевти народи хтори прилапели римски католїцизем; восточни славянски народи затримали кирилку. Балтицки народи, Литванци и Летонци, як и нєиндоевропянє, Финци, Естонци и Мадяре, прилапели латинку. По позни 15. вик, латинка була огранїчена на народи восточней и штреднєй Европи. Православни Славянє восточней и юговосточней Европи хасновали [[Кирилка|кирилку]], а гречески алфабет ше ище хасновало у восточним Штредожемю. Арабске писмо ше ширело з исламом, як медзи арабскима, так и медзи туркийскима и иранскима народами. Остаток Азиї хасновал верзиї браманского або китайского писма. У прешлих пейцох викох латинка ше преширела на цали швет. З европску колонизацию ше преширела на Америку,(7)(8) Австралию,(9)(10) часци Азиї, Африки (15) и Пацифику зоз шпанским, портуґалским, анґлийским, французким и голандским язиком. У 18. вику Румунє прилапюю латинку, бо, гоч су романски народ, як з векшей часци православна жем, до теди хасновали кирилку. Виєтнам, под французку власцу, прилапює латинку за виєтнамски язик, хтори по теди хасновал китайски знаки. Латинка ше хаснує и у велїх австронезийских язикох, уключуюци таґалоґ и други язики Филипинох, як и урядови малезийски и индонежански язик, хтори по теди хасновали арабске, односно браманске писмо. Року 1928, як часц Ататуркових реформох, [[Турска]] прилапює латинку за свой язик место арабского писма. Векшина нєславянского и нєхристиянского жительства Совєтского Союзу, Татаре, Башкире, Азере, Казаки, Кирґизи и други, хасновали униформне турикийске писмо 1930-их рокох, а 1940-их шицким тим народом надрилєна кирилка. Медзитим, после колапсу держави 1991, вецей туркийски народи ше врацели на латинку. 1970-их рокох Народна Република Китай уведла латинку за систему транскрибциї мандаринского диялекту китайского язика под меном пинїн, алє китайске писмо и далєй примарне. Заходнославянски язики и векша часц южнославянских нєшка хаснує латинку. Польски язик ма широки дияпазон диякритикох и диґрафох хтори представяю рижни фонетски вредносци, як и ґрафему '''ł''' хтора ма фонетску вредносц блїзку гласу '''w'''. Чески, словацки и горватски язик и сербска латинка хасную квачку на буквох '''č''', '''š''', '''ž''' (словацки на вельких '''Ď''', '''Ň''', '''Ť''' и, дакус вименєне, на '''Ľ''', а чески ище и на '''ě''' и '''ř'''). Окрем того, чески и словацки означую длуги вокали и полувокали з акутним акцентом ('''á é í ó ú ĺ''' '''ŕ''') и хасную диярезу '''ä''', тераз уж виєдначене зоз '''е''', як и циркумфлекс на '''ô''' за дифтонґ '''uo'''. У горватским и у сербскей латинки, хаснує ше '''đ''', за палатализовани глас '''d'''. == Вонкашнї вязи == * [https://rtvparacin.rs/2020/07/28/istorija-latinicnog-pisma/ Istorija latiničnog pisma] * [https://sloven.org.rs/srb/?p=15808 ЛАТИНИЦА ЈЕ ПИСМО ЛАТИНСКОГ ЈЕЗИКА] sloven.org.rs == Референци - порихтани == 1 https://www.britannica.com/topic/Latin-alphabet Latin-alphabet 2. Baldi, Philip (2002). The foundations of Latin. Berlin: Mouton de Gruyter. 3. Wheelock, Frederic (2005). Latin: An Introduction (6th изд.). Collins. ISBN 978-0-06-078423-2. 4.Jeffery, Lilian H. (1961). [https://archive.org/details/localscriptsofar0000lhje/page/n5/mode/2up The local scripts of archaic Greece.] Oxford: Clarendon. 5. Fischer, Steven Roger (2004). A history of writing. Reaktion Books. бок 90. 6. Howard, Michael C. (2012). [https://books.google.rs/books?id=6QPWXrCCzBIC&pg=PA23&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false Transnationalism in Ancient and Medieval Societies: The Role of Cross-Border Trade and Travel.] McFarland. стр. 23. ISBN 978-0-7864-9033-2. 7. Greenberg, Joseph (1987). [https://books.google.rs/books?id=rdbEBricFRUC&redir_esc=y Language in the Americas.] Stanford University Press. ISBN 978-0-8047-1315-3. 8 Campbell, Lyle (2000). [https://books.google.rs/books?id=h36tPYqAZPwC&redir_esc=y American Indian Languages: The Historical Linguistics of Native America.] Oxford University Press. ISBN 978-0-19-534983-2. 9. Dixon, R.M.W. (1980). [https://archive.org/details/languagesofaustr0000dixo The languages of Australia.] Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-29450-8. 10. Romaine, Suzanne (1991). [https://books.google.rs/books?id=odXuIsxHaOYC&pg=PA27&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false Language in Australia Cambridge University Press. стр. 27. ISBN 978-0-521-33983-4. 11 Heine, Bernd; Heine, Bernd, ур. (2000). African Languages: an Introduction. Cambridge University Press. == Референци == ff750kv41zm80rd2t0kk8bkejpz3gxd 21064 21063 2026-08-27T21:46:31Z Olirk55 19 21064 wikitext text/x-wiki '''Латинка''' (або ''латинїчна абецеда'', тиж позната и як ''римска абецеда''), найхаснованша алфабетска система на швеце.<ref>[https://www.britannica.com/topic/Latin-alphabet Latin-alphabet]</ref> Ориґинално є хаснована у античним Риме за писанє у латинским язику.(2) (3) Латински алфабет еволуовал з визуално подобней куманскей греческей верзиї греческого писма.(4) Етрурци, хтори пановали з вчасним Римом, прилапели кумански гречески, хтори з часом модификовани и постал етрурски алфабет. (5) (6) Tот алфабет потим прилапели и далєй модификовали Римянє, з чим формовани латински алфабет. Термин ''латински алфабет'' ше може одношиц на гоч хтори алфабет хтори ше хаснує за писанє латинского, або на други алфабети базовани на латинским писме, хторе основа заєднїцких буквох за рижни алфабети хтори ушлїдзели з класичного латинского алфабету, як цо то анґлийски алфабет. == Букви абецеди == Основни букви абецеди таки яки ше хаснує у анґлийским язику, и состоя ше зоз шлїдуюцих ґрафемох: {| class="wikitable" |+ ! colspan="13" |Вельки букви (лат. majuscules) |- |A |B |C | | | | | | | | | | |- |N |O | | | | | | | | | | | |- ! colspan="13" |'''Мали букви''' (лат. ''minuscules'') |- |a |b |c | | | | | | | | | | |- |n |o | | | | | | | | | | | |} '''Вельки букви''' (лат. majuscules) A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z '''Мали букви''' (лат. ''minuscules'') a b c d e f g h i j k l m n o p r s t u v w x y z '''Инши букви''' Лиґатури '''Æ''', '''Œ''' и символ '''ß''', кед ше хаснує у анґлийским, французким и нємецким, нє рахую ше до окремних буквох, алє су вариянти '''AE''', '''OE''' и '''ss''', шором. Шицки букви з диякритиками ше тиж нє рахує як окремни у тих язикох, цо нє случай з даєднима другима язиками хтори хасную таки букви. Наприклад, '''å''', '''ä''' и '''ö''' окремни букви у шведским язику. == Еволуция == [[File:Duenos inscription.jpg|right|thumb|300px|Дуенов запис з 6 вику п.н.е. приклад найвчаснєйшого старолатинкового писма]] Абецеда яку хасновали Римянє мала лєм вельки букви (на латинским ''majuscula'', мн. ''majuscules''). Мали букви (лат. ''minuscula'', мн. ''minuscules'') ше розвили аж у штреднїм вику од курзивного писаня, перше як унцияла, а потим и як подполни мали букви. Стари римски букви зачувани у формалних записох и за наглашованє у писаних документох. Язики хтори хасную латинку, углавним хасную вельки букви за початок виреченя, пасуса и власних менох. Правила вельких буквох ше з часом пременєли и розлични су у велїх язикох. Так ше, наприклад, у нємецким язику шицки меновнїки пишу з вельку букву на гоч хторим месце у виреченю. == Ширенє латинки == Латинка ше преширела з Италиї вєдно з латинским язиком у обласци коло Штредожемного моря зоз ширеньом Римского царства. Восточна часц Царства, уключуюци Греческу, Малу Азию, Левант и Єгипет, предлужела хасновац гречески язик як каждодньови, алє латински постал бешедни язик у заходней часци дзе заходноромански язики, то єст шпански, французки, каталонски, портуґалски и италиянски язик еволуовали з латинского и прилапели латинку. Вона ше потим преширела на ґермански [[Народ|народи]] сиверней Европи вєдно з християнством, заменююци скорейше рунске писмо. У штреднїм вику, латинка сцигла и медзи заходно ориєнтовани славянски народи, и то медзи Поляцох, Чехох, [[Горватска|Горватох]], Словенцох и Словацох, односно гевти народи хтори прилапели римски католїцизем; восточни славянски народи затримали кирилку. Балтицки народи, Литванци и Летонци, як и нєиндоевропянє, Финци, Естонци и Мадяре, прилапели латинку. По позни 15. вик, латинка була огранїчена на народи восточней и штреднєй Европи. Православни Славянє восточней и юговосточней Европи хасновали [[Кирилка|кирилку]], а гречески алфабет ше ище хасновало у восточним Штредожемю. Арабске писмо ше ширело з исламом, як медзи арабскима, так и медзи туркийскима и иранскима народами. Остаток Азиї хасновал верзиї браманского або китайского писма. У прешлих пейцох викох латинка ше преширела на цали швет. З европску колонизацию ше преширела на Америку,(7)(8) Австралию,(9)(10) часци Азиї, Африки (11) и Пацифику зоз шпанским, портуґалским, анґлийским, французким и голандским язиком. У 18. вику Румунє прилапюю латинку, бо, гоч су романски народ, як з векшей часци православна жем, до теди хасновали кирилку. Виєтнам, под французку власцу, прилапює латинку за виєтнамски язик, хтори по теди хасновал китайски знаки. Латинка ше хаснує и у велїх австронезийских язикох, уключуюци таґалоґ и други язики Филипинох, як и урядови малезийски и индонежански язик, хтори по теди хасновали арабске, односно браманске писмо. Року 1928, як часц Ататуркових реформох, [[Турска]] прилапює латинку за свой язик место арабского писма. Векшина нєславянского и нєхристиянского жительства Совєтского Союзу, Татаре, Башкире, Азере, Казаки, Кирґизи и други, хасновали униформне турикийске писмо 1930-их рокох, а 1940-их шицким тим народом надрилєна кирилка. Медзитим, после колапсу держави 1991, вецей туркийски народи ше врацели на латинку. 1970-их рокох Народна Република Китай уведла латинку за систему транскрибциї мандаринского диялекту китайского язика под меном пинїн, алє китайске писмо и далєй примарне. Заходнославянски язики и векша часц южнославянских нєшка хаснує латинку. Польски язик ма широки дияпазон диякритикох и диґрафох хтори представяю рижни фонетски вредносци, як и ґрафему '''ł''' хтора ма фонетску вредносц блїзку гласу '''w'''. Чески, словацки и горватски язик и сербска латинка хасную квачку на буквох '''č''', '''š''', '''ž''' (словацки на вельких '''Ď''', '''Ň''', '''Ť''' и, дакус вименєне, на '''Ľ''', а чески ище и на '''ě''' и '''ř'''). Окрем того, чески и словацки означую длуги вокали и полувокали з акутним акцентом ('''á é í ó ú ĺ''' '''ŕ''') и хасную диярезу '''ä''', тераз уж виєдначене зоз '''е''', як и циркумфлекс на '''ô''' за дифтонґ '''uo'''. У горватским и у сербскей латинки, хаснує ше '''đ''', за палатализовани глас '''d'''. == Вонкашнї вязи == * [https://rtvparacin.rs/2020/07/28/istorija-latinicnog-pisma/ Istorija latiničnog pisma] * [https://sloven.org.rs/srb/?p=15808 ЛАТИНИЦА ЈЕ ПИСМО ЛАТИНСКОГ ЈЕЗИКА] sloven.org.rs == Референци - порихтани !!! == 1 https://www.britannica.com/topic/Latin-alphabet Latin-alphabet 2. Baldi, Philip (2002). The foundations of Latin. Berlin: Mouton de Gruyter. 3. Wheelock, Frederic (2005). Latin: An Introduction (6th изд.). Collins. ISBN 978-0-06-078423-2. 4.Jeffery, Lilian H. (1961). [https://archive.org/details/localscriptsofar0000lhje/page/n5/mode/2up The local scripts of archaic Greece.] Oxford: Clarendon. 5. Fischer, Steven Roger (2004). A history of writing. Reaktion Books. бок 90. 6. Howard, Michael C. (2012). [https://books.google.rs/books?id=6QPWXrCCzBIC&pg=PA23&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false Transnationalism in Ancient and Medieval Societies: The Role of Cross-Border Trade and Travel.] McFarland. стр. 23. ISBN 978-0-7864-9033-2. 7. Greenberg, Joseph (1987). [https://books.google.rs/books?id=rdbEBricFRUC&redir_esc=y Language in the Americas.] Stanford University Press. ISBN 978-0-8047-1315-3. 8 Campbell, Lyle (2000). [https://books.google.rs/books?id=h36tPYqAZPwC&redir_esc=y American Indian Languages: The Historical Linguistics of Native America.] Oxford University Press. ISBN 978-0-19-534983-2. 9. Dixon, R.M.W. (1980). [https://archive.org/details/languagesofaustr0000dixo The languages of Australia.] Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-29450-8. 10. Romaine, Suzanne (1991). [https://books.google.rs/books?id=odXuIsxHaOYC&pg=PA27&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false Language in Australia Cambridge University Press. стр. 27. ISBN 978-0-521-33983-4. 11 Heine, Bernd; Heine, Bernd, ур. (2000). African Languages: an Introduction. Cambridge University Press. == Референци == jkx559myc37llmwris21qts1ywue5ef 21065 21064 2026-08-28T10:32:34Z Sveletanka 20 референци 21065 wikitext text/x-wiki '''Латинка''' (або ''латинїчна абецеда'', тиж позната и як ''римска абецеда''), найхаснованша алфабетска система на швеце.<ref>1 [https://www.britannica.com/topic/Latin-alphabet Latin-alphabet], ''www.britannica.com'' </ref> Ориґинално є хаснована у античним Риме за писанє у латинским язику.<ref>Baldi, Philip (2002). The foundations of Latin. Berlin: Mouton de Gruyter.</ref><ref>Wheelock, Frederic (2005). Latin: An Introduction (6th изд.). Collins. <nowiki>ISBN 978-0-06-078423-2</nowiki>.</ref> Латински алфабет еволуовал з визуално подобней куманскей греческей верзиї греческого писма.<ref>Jeffery, Lilian H. (1961). [[iarchive:localscriptsofar0000lhje/page/n5/mode/2up|The local scripts of archaic Greece.]] Oxford: Clarendon.</ref> Етрурци, хтори пановали з вчасним Римом, прилапели кумански гречески, хтори з часом модификовани и постал етрурски алфабет. <ref>Fischer, Steven Roger (2004). A history of writing. Reaktion Books. бок 90.</ref><ref>Howard, Michael C. (2012). [https://books.google.rs/books?id=6QPWXrCCzBIC&pg=PA23&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false Transnationalism in Ancient and Medieval Societies: The Role of Cross-Border Trade and Travel.] McFarland. стр. 23. ISBN 978-0-7864-9033-2.</ref> Tот алфабет потим прилапели и далєй модификовали Римянє, з чим формовани латински алфабет. Термин ''латински алфабет'' ше може одношиц на гоч хтори алфабет хтори ше хаснує за писанє латинского, або на други алфабети базовани на латинским писме, хторе основа заєднїцких буквох за рижни алфабети хтори ушлїдзели з класичного латинского алфабету, як цо то анґлийски алфабет. == Букви абецеди == Основни букви абецеди таки яки ше хаснує у анґлийским язику, и состоя ше зоз шлїдуюцих ґрафемох: {| class="wikitable" |+ ! colspan="13" |Вельки букви (лат. majuscules) |- |A |B |C | | | | | | | | | | |- |N |O | | | | | | | | | | | |- ! colspan="13" |'''Мали букви''' (лат. ''minuscules'') |- |a |b |c | | | | | | | | | | |- |n |o | | | | | | | | | | | |} '''Вельки букви''' (лат. majuscules) A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z '''Мали букви''' (лат. ''minuscules'') a b c d e f g h i j k l m n o p r s t u v w x y z '''Инши букви''' Лиґатури '''Æ''', '''Œ''' и символ '''ß''', кед ше хаснує у анґлийским, французким и нємецким, нє рахую ше до окремних буквох, алє су вариянти '''AE''', '''OE''' и '''ss''', шором. Шицки букви з диякритиками ше тиж нє рахує як окремни у тих язикох, цо нє случай з даєднима другима язиками хтори хасную таки букви. Наприклад, '''å''', '''ä''' и '''ö''' окремни букви у шведским язику. == Еволуция == [[File:Duenos inscription.jpg|right|thumb|300px|Дуенов запис з 6 вику п.н.е. приклад найвчаснєйшого старолатинкового писма]] Абецеда яку хасновали Римянє мала лєм вельки букви (на латинским ''majuscula'', мн. ''majuscules''). Мали букви (лат. ''minuscula'', мн. ''minuscules'') ше розвили аж у штреднїм вику од курзивного писаня, перше як унцияла, а потим и як подполни мали букви. Стари римски букви зачувани у формалних записох и за наглашованє у писаних документох. Язики хтори хасную латинку, углавним хасную вельки букви за початок виреченя, пасуса и власних менох. Правила вельких буквох ше з часом пременєли и розлични су у велїх язикох. Так ше, наприклад, у нємецким язику шицки меновнїки пишу з вельку букву на гоч хторим месце у виреченю. == Ширенє латинки == Латинка ше преширела з Италиї вєдно з латинским язиком у обласци коло Штредожемного моря зоз ширеньом Римского царства. Восточна часц Царства, уключуюци Греческу, Малу Азию, Левант и Єгипет, предлужела хасновац гречески язик як каждодньови, алє латински постал бешедни язик у заходней часци дзе заходноромански язики, то єст шпански, французки, каталонски, портуґалски и италиянски язик еволуовали з латинского и прилапели латинку. Вона ше потим преширела на ґермански [[Народ|народи]] сиверней Европи вєдно з християнством, заменююци скорейше рунске писмо. У штреднїм вику, латинка сцигла и медзи заходно ориєнтовани славянски народи, и то медзи Поляцох, Чехох, [[Горватска|Горватох]], Словенцох и Словацох, односно гевти народи хтори прилапели римски католїцизем; восточни славянски народи затримали кирилку. Балтицки народи, Литванци и Летонци, як и нєиндоевропянє, Финци, Естонци и Мадяре, прилапели латинку. По позни 15. вик, латинка була огранїчена на народи восточней и штреднєй Европи. Православни Славянє восточней и юговосточней Европи хасновали [[Кирилка|кирилку]], а гречески алфабет ше ище хасновало у восточним Штредожемю. Арабске писмо ше ширело з исламом, як медзи арабскима, так и медзи туркийскима и иранскима народами. Остаток Азиї хасновал верзиї браманского або китайского писма. У прешлих пейцох викох латинка ше преширела на цали швет. З европску колонизацию ше преширела на Америку,<ref>Greenberg, Joseph (1987). [https://books.google.rs/books?id=rdbEBricFRUC&redir_esc=y Language in the Americas.] Stanford University Press. ISBN 978-0-8047-1315-3.</ref><ref>Campbell, Lyle (2000). [https://books.google.rs/books?id=h36tPYqAZPwC&redir_esc=y American Indian Languages: The Historical Linguistics of Native America.] Oxford University Press. ISBN 978-0-19-534983-2.</ref> Австралию,<ref>Dixon, R.M.W. (1980). [[iarchive:languagesofaustr0000dixo|The languages of Australia.]] Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-29450-8.</ref><ref>Romaine, Suzanne (1991). [https://books.google.rs/books?id=odXuIsxHaOYC&pg=PA27&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false Language in Australia Cambridge University] Press. стр. 27.ISBN 978-0-521-33983-4.</ref> часци Азиї, Африки <ref>Heine, Bernd; Heine, Bernd, ур. (2000). African Languages: an Introduction. Cambridge University Press.</ref> и Пацифику зоз шпанским, портуґалским, анґлийским, французким и голандским язиком. У 18. вику Румунє прилапюю латинку, бо, гоч су романски народ, як з векшей часци православна жем, до теди хасновали кирилку. Виєтнам, под французку власцу, прилапює латинку за виєтнамски язик, хтори по теди хасновал китайски знаки. Латинка ше хаснує и у велїх австронезийских язикох, уключуюци таґалоґ и други язики Филипинох, як и урядови малезийски и индонежански язик, хтори по теди хасновали арабске, односно браманске писмо. Року 1928, як часц Ататуркових реформох, [[Турска]] прилапює латинку за свой язик место арабского писма. Векшина нєславянского и нєхристиянского жительства Совєтского Союзу, Татаре, Башкире, Азере, Казаки, Кирґизи и други, хасновали униформне турикийске писмо 1930-их рокох, а 1940-их шицким тим народом надрилєна кирилка. Медзитим, после колапсу держави 1991, вецей туркийски народи ше врацели на латинку. 1970-их рокох Народна Република Китай уведла латинку за систему транскрибциї мандаринского диялекту китайского язика под меном пинїн, алє китайске писмо и далєй примарне. Заходнославянски язики и векша часц южнославянских нєшка хаснує латинку. Польски язик ма широки дияпазон диякритикох и диґрафох хтори представяю рижни фонетски вредносци, як и ґрафему '''ł''' хтора ма фонетску вредносц блїзку гласу '''w'''. Чески, словацки и горватски язик и сербска латинка хасную квачку на буквох '''č''', '''š''', '''ž''' (словацки на вельких '''Ď''', '''Ň''', '''Ť''' и, дакус вименєне, на '''Ľ''', а чески ище и на '''ě''' и '''ř'''). Окрем того, чески и словацки означую длуги вокали и полувокали з акутним акцентом ('''á é í ó ú ĺ''' '''ŕ''') и хасную диярезу '''ä''', тераз уж виєдначене зоз '''е''', як и циркумфлекс на '''ô''' за дифтонґ '''uo'''. У горватским и у сербскей латинки, хаснує ше '''đ''', за палатализовани глас '''d'''. == Вонкашнї вязи == * [https://rtvparacin.rs/2020/07/28/istorija-latinicnog-pisma/ Istorija latiničnog pisma] * [https://sloven.org.rs/srb/?p=15808 ЛАТИНИЦА ЈЕ ПИСМО ЛАТИНСКОГ ЈЕЗИКА] sloven.org.rs == Референци == <references /> [[Катеґория:Линґвистика]] 12whowgar5hk0x9h2ys8zh64n3ebm3d