Википедия rskwiki https://rsk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D0%BA MediaWiki 1.47.0-wmf.17 first-letter Медий Окреме Розгварка Хаснователь Розгварка зоз хасновательом Википедия Розгварка о Википедиї Файл Розгварка о файлу МедияВики Розгварка о МедияВикию Шаблон Розгварка о шаблону Помоц Розгварка о помоци Катеґория Розгварка о катеґориї TimedText TimedText talk Модул Разговор о модулу Event Event talk 0 871 21099 19481 2026-08-30T07:55:24Z Sveletanka 20 катеґория 21099 wikitext text/x-wiki {|class="wikitable" align="right" width="300px" |- ! colspan="2" | Република Турска<br>''Türkiye Cumhuriyeti'' |- | colspan="2" align="center" | [[File:Flag of Turkey.svg|150px]] |- | colspan="2" align="center" | [[File:Turkey (orthographic projection).svg|250px]]<div style="text-align: center;"> '''Турска''' [[File:IstiklalMarsi-2013 (version 2).oga|right|thumb|280px|Гимна Турскей, Марш нєзависносци]] |- | '''Поверхносц''' | 783,562 км² |- | '''Интернет домен''' | .tr |- | '''Телефонски код''' | +90 |} '''Турска''' (tr. ''Türkiye''), урядово '''Република Турска''' (tr. ''Türkiye Cumhuriyeti''),то держава хтора ше находзи у югозаходней Азиї и юговосточней Европи, (односно Турска ґеоґрафски залапює два континенти). Векша часц ше находзи у Анадолиї, а менша часц у восточней Тракиї. На копну Турска ше гранїчи зоз осем державами зоз вкупну гранїцову длужину 2.648 km. На востоку гранїчи ше зоз Ґрузию, Єрмению, Азербейджаном и Ираном, на югу зоз Ираком и Сирию, а на заходзе зоз Греческу и Болгарску. На сиверу виходзи на Чарне морйо, на югу на Штредожене морє и на заходзе на Еґейске морє. Нєдалєко од побережя Турскей находзи ше и Кипар хтори политично подзелєни на медзинародно признату Кипарску Републику и Турску Републику Сиверни Кипар, хтору признава лєм Турска. Сивер Турскей єдно зоз сеизмично найактивнєйших подручйох на швеце зоз барз частима трешенями жеми. Векша часц Турскей териториї подложна жемотрешеньом.<ref>[https://www.ipkb.gov.tr/wp-content/uploads/2019/07/ISMEP4_GUCLENDIRME_EN140214.pdf „Retrofitting and Reconstruction Works”] Istanbul Seismic Risk Mitigation and Emergency Preparedness Project. бок. 10. ''„Taking a retrospective look at the earthquake records, it is observed that a major part of Turkey’s territory with high earthquake activity. Therefore, medium (and above) scale earthquakes frequently occur around the country.”'' </ref> Од векших варошох окреме зоз трешеньом жеми загрожени Истанбул. Турска ма прейґ 85 милиони жительох. Етнїчну векшину жительства творя Турци, а значну меньшину Курди. Главни город Анкара, а найвекши Истанбул. Други векши вароши то Измир, Бурса, Анталия. Тото подруче було населєне зоз рижнима цивилизациями як цо то Асирци, Греки, Трачанє, Фриґийци, Урартийци и Єрменє.<ref>Howard, Douglas Arthur (2001), [https://books.google.rs/books?id=Ay-IkMqrTp4C&pg=PA43&redir_esc=y The History of Turkey] Greenwood Publishing Group. ISBN 978-0-313-30708-9.</ref> <ref>Sharon R. Steadman; Gregory McMahon (2011).[https://books.google.rs/books?id=7ND_CE9If3kC&redir_esc=y ''The Oxford Handbook of Ancient Anatolia: (10,000-323 BC)''] Oxford University Press. бок. 3—11, 37. ISBN 978-0-19-537614-2.</ref><ref>Casson, Lionel (1977). [https://web.archive.org/web/20190503015440/https://www.metmuseum.org/pubs/bulletins/1/pdf/3258667.pdf.bannered.pdf The Thracians] The Metropolitan Museum of Art Bulletin. 35 (1): 2—6. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Me%C4%91unarodni_standardni_serijski_broj ISSN 0026-1521] [https://sr.wikipedia.org/wiki/JSTOR JSTOR][https://www.jstor.org/stable/ 3258667] [https://sr.wikipedia.org/wiki/Digitalni_identifikator_objekta doi] [https://www.jstor.org/stable/ 3258667] Архивоване зоз ориґинала (PDF) </ref> Геленизация започала под час Александра Велького, а наставена под час византийского периода.<ref>David Noel Freedman; Allen C. Myers; Astrid Biles Beck (2000). [https://books.google.rs/books?id=P9sYIRXZZ2MC&redir_esc=y Eerdmans Dictionary of the Bible] Wm. B. Eerdmans Publishing. бок. 61. ISBN 978-0-8028-2400-4. </ref> Селджуки ше почали досельовац у 11. вику, а їх побида над византийцами (битка 1071. року при Марцикету), означела початок снованя Турскей. == Релєф == [[File:The Lycian Way - 2014.10 - panoramio.jpg|right|thumb|319x319px|Ликийска драга за пешакох длугока 760 км (470 милї) у югозаходней Турскей]]Ґеоґрафски Турска подзелєна на седем реґиони. То: Мраморни регион, Еґейски , Чарноморски, Централна Анадолия, Штредожемни реґион, Восточна Анадолия и Юговосточна Анадолия. Тоти реґиони ше значно розликую по веґетациї и климатских условийох. У рижних реґионох розлична клима, та ше прето на тих [[поверхносц|поверхносцох]] пестую и рижнородни польопривредни култури. У Турскей заступене лєсарство, овоцарство, лєбо дзе погодує та розвити и туризем итд. На плодней жеми чарноморского реґиону ше пестую рижни чаї, доган, кукурица и [[лїсковец]]. Регион Штредожемного моря пресцера ше од горох Таурус на сиверу по гори Аманос на востоку и у тим реґионє преважно ше пестує лимун (цитруси), [[помаранче]], банани, парадичи, кикирики и памук. Юговосточна Анадолия найстарши реґион и найпознатши по култури Турскей а пресцера ше од горох Таурус. Ту ше находза рики Еуфрат и Тиґар. Найзаступенши польопривредни култури хтори ше пестую то жито, ярец, винова лоза, маслини и пистач. == Референци == [[Катеґория:Турска]] <references /> [[Катеґория:Держави у Европи]] [[Катеґория:Держави у Азиї]] [[Катеґория:Держави]] rzclbk1bnaiplyqucp1k5od4pyc01no 0 3448 21084 21083 2026-08-29T12:00:20Z Olirk55 19 21084 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: lightgreen | header1 = Мацерина душичка | label2 = | data2 = [[File:20150520Thymus serpyllum4.jpg| |center|300px|<div style="text-align: center;">Мацерина душичка]] | header3 = [[Таксономия (биолоґия)|Наукова класификация]] | label4 = Царство | data4 = Plantae | label5 = Кладус| data5 = Tracheophytes | label6 = Кладус | data6 = Angiospermae | label7 = Кладус | data7 = Eudicotidae | label8 = Кладус | data8 = asterids | label9 = Ряд| data9 = Lamiales | label10 = Фамилия | data10 = Lamiaceae | label11 = Род | data11 = Thymus | label12 = Файта | data12 = T. serpyllum | header13 = [[Биномна номенклатура|Биномни мена]] | label14 = | data14 = Thymus serpyllum | label15 = | data15 = L. | header16 = Синоними <ref>[https://powo.science.kew.org/ „Thymus serpyllum L., Sp. Pl.: 590 (1753).”] World Checklist. Royal Botanic Gardens, Kew. Приступљено 28. 12. 2016.</ref> | label17 = Список | data17= | label18 = | data18= * Cunila thymoides L. * Hedeoma thymoides (L.) Pers. * Origanum serpyllum (L.) Kuntze * Serpyllum angustifolium (Pers.) Fourr. * Serpyllum citriodora Pall. * Serpyllum vulgare Fourr. * Thymbra ciliata Ten. nom. illeg. * Thymus acicularis Besser nom. illeg. * Thymus adscendens Bernh. ex Link * Thymus affinis Vis. }}'''Мацерина''' '''(мацерова) душичка''' (лат. ''Thymus serpyllum;''<ref>Konjević, Radomir (2006). Rečnik naziva biljaka. Beograd: NNK Internacional. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Me%C4%91unarodni_standardni_broj_knjige ISBN 978-86-83635-59-7.][https://sr.wikipedia.org/wiki/COBISS COBISS.SR 134409484]</ref> у укр. диял. Закарпат&#39;я ''материна душка'', у лемк. ''мецеридушка'', у укр. диял. Словацкей ''мацерiна душка'', у вост. слц. ''macerina duška'', у ст. поль. ''macierzyna duszka'', у серб. ''мајк(ч)ина душица''). Назва праславянского походзеня зоз яснима словацкима прикметами. Мацерина душичка найвироятнєйше єдна з найпопуларнєйших рошлїнох хтори ше у нашим руским народзе хаснує у народней медицини. Ридше ше ю хаснує як присмачкову рошлїну.<ref>[https://www.mocbilja.rs/majkina-dusica-thymus-serpyllum-l/ MAJKINA DUŠICA (Thymus serpyllum L.)]</ref> == Розширеносц == Мацерина душичка походзи зоз централней Европи и заходного Сибиру,<ref>Tasić, Slavoljub (2004). Vodič kroz svet lekovitog bilja. Valjevo: Valjevac. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Me%C4%91unarodni_standardni_broj_knjige ISBN 978-86-83555-09-3.] [https://sr.wikipedia.org/wiki/COBISS COBISS.SR 116485644]</ref> алє є розширена по цалей Европи и Азиї. У нас є барз розширена самошейка, алє ше ю и пестує, углавним у [[Войводина|Войводини]] и восточней [[Сербия|Сербиї]]. == Випатрунок == Мацерина душичка лїсцаста вецейрочна рошлїна з єднорочним лїсцастим стеблом. Рошнє глїбоко до 30 центи. З кореня ше розвиваю велї вигнанци хтори лєжа у жеми, алє и нацинє, формуюци зрошлянку. '''Стебелко''' полєгнуте, у споднєй часци барз розконарене, формуюци так лєжаци черяк. Вирошнє до 30 центи. Мохоткаве є, оброснуте з лїсцом и округле на пререзу. '''Корень'''. Корень єй вецейрочни, барз розконарени, з вельким числом дробних жилкох. У дотику зоз глїну розвива адвентивни коренї. Бочни конарчки ценки, прости, з квитками хтори ґруповани на верху.  '''Лїсца''' крижно наспрамни на стеблу. Дробни су, видлужено ланцасти, длуги лєм 0,5- 1,5 центи. Рубец лїсца цали, а штредок закрити з мегкима, шивожелєнима мохотками, хтори виполнєти з етерским олєйом.  '''Квитки''' позберани на верху конарчкох и у пазухох лїсцох до округлїстих класкастих ґириздочкох (фалшиви класки). Квитк ише зявюю од мая по конєц лєта. Целово су, у ниянсох од блядей по цму [[Фарба|фарбу]]. Погарик цивкасти, а венчик двоустови.  '''Плод''' мерикарпиюм зоз штирома коморами. У каждей комори єст по єдно дробне, округлїсте нашенько цмокафовей фарби. Цала рошлїна ма приємни запах и смак. Запах интензивни окреме докмацерина душичка квитнє (од мая по септембер). Мацерина душичка медоносна файта. == Условия бивальнїку == [[File:THYMUS SERPYLLUM - BÒFIA - IB-419 (Serpoll).jpg|right|thumb|311x311px|Розквитнута мацерова душичка]]Мацерина душичка рошнє на сухих, цеплєйших теренох. Люби лєгку, препущуюцу глїну, а нє одвитує єй чежка и [[Влага|влажна]], як анї писковита и жимна. У природи ю найчастейше мож найсц на пажицох, пасовискох, на каменярох и сухих схилох деґрадованих лєсох, коло драгох и на лєсових орубенцох. Вжиме, у фази мированя, подноши нїзки [[Температура|температури]]. Добре подноши и сушу. === Пестованє === За квалитетни урожай мацерина душичка вимага вельо шветлосци и цеплоти. Одвитує єй лєгка, препущуюца жем зоз досц влаги. За задоволююци урожай найчастейше потребне и наводньованє. Розмножує ше з директну шатву, продукцию пресади и дзелєньом зрошлянки. == Хаснованє и состав == Хаснованє мацериней душички засноване на количестве етерского олєю. Суха герба ма коло 0,6% етерского олєю, у хторим єст найвецей цинеолу, док тимол заступени у меншим количестве. Окрем етерского олєю, суха герба ма ище и танини (коло 7%), флавоноїди, горки субстанциї, фенилбонски квашнїни и 40-50 милиґрами витамину Ц на 100 ґрами сухей дроґи. Обера ше цалу над&#39;жемну часц рошлїни док квитнє (''Serpylli herba''). Суши ше у хладку. После сушеня ше одруца груби конарчки. === Кулинарство === У кулинарстве мацерину душичку мож хасновац як присмачку до рижних єдлох, швижу або осушену. Додава ше ю до єдлох зоз желєняви, меса, ґу шалатом, юшком и мачанком. Найвецей ше ю хаснує у италиянскей кухнї. Трима ше же нєутрализує барз масни єдла. Мацерина душичка барз ароматична, та ше ю як присмачку хаснує лєм у малих количествох.<ref name=":0">[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%88%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A2%D1%83%D1%86%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2 Туцаков 1984], бок 452-455 ован (1984). Лечење биљем : Фитотерапија. Београд: Рад.[https://sr.wikipedia.org/wiki/COBISS COBISS.SR 38154759]</ref> Хаснує ше ю и за пририхтованє ароматичних тейох и напиткох.<ref>Grlić, Ljubiša (1986). Enciklopedija samoniklog jestivog bilja. Zagreb: "August Cesarec".[https://sr.wikipedia.org/wiki/COBISS COBISS.SR 29347079]</ref> При готовеню тих напиткох мацерину душичку нє треба вариц, алє лєм преляц з врацу воду. З вареньом, поготов у нєзакаритей судзини, лїковити состойки ше швидко и зошицким страца. Приємни є и нєопасни конзерванс, хтори зоз своїм етерским олєйом зопера вреце. === Медицина === [[File:Antiretroviral Drugs to Treat HIV Infection (31793869534).jpg|right|thumb|310x310px]]У народней медицини мацерина душичка барз популарна рошлїна, алє ше ю тиж так хаснує и у науковей медицини и фармацеутскей индустриї. Благи є експекторанс, бронхоспазмолитик и антисептик, та уходзи до составу велїх препаратох за викашльованє при бронхитису, як и при обичним и вельким кашлю. У народней медицини є барз популарна як стомахик, карминатив, ароматик и антисептик, та ше ю хаснує процив преганячки и корчох, за моцнєнє орґанох за претровйованє, као и звонка, за купки <ref name=":0" /> при реуматизме, рахитису, скрофулу и прехлади. За розлику од хаснованя у кулинарстве, дзе достаточне мале количество герби, за пририхтованє лїковитих напиткох би нє требало хасновац менєй як єдну ложку на 2 деци води. Менєй од того скоро нє ма нїяки ефект. === Етерски олєй === [[File:Tomando mate....JPG|right|thumb|373x373px]] {| class="wikitable sortable" ! colspan="2" |Состав етерского олєю: |- | '''Єдинєнє'''|| '''Процент (%)''' |- | пара-цимен || 14,20 |- | ґама-терпинен || 10,43 |- | ґераниол || 11,00 |- | линалоол || 4,56 |- | борнеол || 2,14 |- | бета-кариофилен || 3,11 |- | карвакрол || 15,36 |- | тимол || 14,95 |- | ґеранил ацетат || 3,93 |}Мацерина душичка (Thymus serpyllum) содержи 0,15 до 0,60% безфарбови або жовти олєй зоз пахом подобним тимияну и матичняка/мелиси. Етерски олєй мацериней душички (''Serpylli aetheroleum'') ше хаснує процив черевових паразитох и дзецинских хлїстох. У козметики ше ю хаснує за пасти за зуби и водички за виплокованє устох, бо прави приємни дих. У народней медицини тот олєй мож хасновац так же ше го накапка на коцку цукру. Окрем приємного диху, так хасновани [[олєй]] представя источашнє и защиту од велїх оберацих хоротох.<ref name=":0" /> == Хаснованє за ожелєньованє == Понеже мацерина душичка барз вариябилна файта, одховани и велї украсни вариєтети декоративних и рижно офарбених квиткох и лїсца.<ref>Stojčevski, Kire (2011). [https://web.archive.org/web/20161222222653/https://www.filmpublikart.net/biodesign/knjige/11_fpa_jt_uzgoj.html PRIRUČNIK ZA GAJENJE LEKOVITOG I AROMATIČNOG BILJA.] Sokobanja: Udruženje "Dr Jovan Tucakov". Архивирано из оригинала 22. 12. 2016. г. Приступљено 22. 12. 2016.</ref> Лєгко и швидко ше шири, закриваюци вельки [[Поверхносц|поверхносци]] жеми, та ю мож хасновац як одлични закривач жеми на сухих и [[Камень|каменїстох]] положеньох. == Ґалерия == <gallery> Файл:Thymus serpyllum var albus1.jpg|Мацерина душичка (''Thymus serpyllum 'albus''' ) Файл:Thymus serpyllum 'littoral atlantique' 5.JPG|''Thymus serpyllum 'littoral atlantique''<nowiki/>' Файл:Thymus serpyllum 'Pink Chintz' kz2.jpg|Початок квитнуца мацеровей душички (''Thymus serpyllum 'Pink Chintz')'' Файл:Thymus serpyllum 'minor' 5.jpg|Розквитнута Файта: ''Thymus serpyllum 'minor''' Файл:Thymus serpyllum 002.JPG|Квиток на верху стебелак мацеровей душички Файл:Blühender Sand-Thymian (Thymus serpyllum) im NSG "Hirschacker und Dossenwald" 02.jpg|''Thymus serpyllum'' </gallery> == Литература == * ''Словнїк руского народного язика I, А – М'', Нови Сад 2017, б. 706. * Островский Н. И. Лекарственный растения и пчёлы // Пчеловодство : журнал. — 1962. — № 9. — б. 28—31. * Самсонова И. Д. Медоносная ценность дикорастущего разнотравья // Пчеловодство : журнал. — 2011. — № 3. — б. 21. — [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%B6%D0%B4%D1%83%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80 ISSN 0369—8629.] * Tasić, Slavoljub (2004). Vodič kroz svet lekovitog bilja. Valjevo: Valjevac. ISBN 978-86-83555-09-3.[https://sr.wikipedia.org/wiki/COBISS COBISS.SR 116485644] == Вонкашнї вязи == * [https://www.stetoskop.info/lekovito-bilje/majcina-dusica Majčina dušica - čaj, lekovitost] * [https://biljnaalhemija.rs/2025/04/10/majcina-dusica-mala-biljka-sa-velikom-moci/ Majčina Dušica – Mala Biljka sa Velikom Moći] biljnaalhemija.rs * [https://totallywellness.rs/blog/majcina-dusica/ Majčina dušica – Za šta se koristi biljka, za šta čaj i kakva je kao začin?] totallywellness {{Commonscat}} == Референци == [[Катеґория:Лїковити рошлїни]] [[Катеґория:Рошлїни]] [[Катеґория:Присмачки]] 0a79htnm4kvychklfrhmmtgfqenb75i 0 3456 21100 21011 2026-08-30T08:14:13Z Olirk55 19 Референци (од 9. наставиц ушориц линки ) 21100 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background:lightblue | header1 = Гречка | label2 = | data2 = [[Файл: Illustration Fagopyrum esculentum0.jpg |250px]] | header3 = Наукова класификация | label4 = Царство | data4 = Plantae | label5 = ''Кладус'' | data5 = Tracheophytes | label6 = ''Кладус'' | data6 = Angiospermae | label7 = ''Кладус'' | data7 = Eudicotidae | label8 = Ряд| data8 = Caryophyllales | label9 = Фамилия| data9 = Polygonaceae | label10 = Род | data10 = ''[[Fagopyrum]]'' | label11 = Файта | data11 = F. Esculentum | header12 = Биномне мено | data13 = Fagopyrum esculentum | data14 = [[Moench]] | header15 = Синомими<ref> [https://web.archive.org/web/20191222073237/http://www.theplantlist.org/tpl1.1/record/kew-2807310 „The Plant List: A Working List of All Plant Species”.] Приступљено 3. октобар 2014</ref> | label16 = Список| data16 = *Polygonum fagopyrum L. 1753 *Fagopyrum cereale Raf. *Fagopyrum dryandrii Fenzl *Fagopyrum emarginatum (Roth) Meisn. 1840 *Fagopyrum emarginatum Moench 1802 *Fagopyrum fagopyrum (L.) H.Karst, invalid tautonym *Fagopyrum polygonum Macloskie *Fagopyrum sagittatum Gilib. *Fagopyrum sarracenicum Dumort. *Fagopyrum vulgare Hill ex Druce 1913 *Fagopyrum vulgare T.Nees 1853 *Polygonum emarginatum Roth }} '''Гречка''' (лат. ''Fagopyrum esculentum''; серб. ''хељда''; укр. ''гречка''; карп.укр. ''гречка''; слц. диял. ''hrečka''; поль. диял. ''hreczka''; од етнонима ''Грек'' гречка пришла до Славянох прейґ Грекох) єднорочна лїсцаста рошлїна з фамилиї пших травох (Polygonaceae).<ref>''T. Sharma; S. Jana (2002). „Species relationships in Fagopyrum revealed by PCR-based DNA fingerprinting”. Theoretical and Applied Genetics. '''105''' (2-3): 306—312. PMID https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/12582533''. doi:''https://doi.org/10.1007%2Fs00122-002-0938-9''.''</ref> Хова ше ю як [[Житарки|житарку]], а у костираню людзох и статку ше хаснує плод (синкарпни, медзи собу зроснути орещок).<ref>[https://web.archive.org/web/20120411045928/http://calshort-lamp.cit.cornell.edu/bjorkman/buck/handbook/main.php „Information for Buckwheat Growers”.] Архивирано из оригинала 11. 04. 2012. г. Приступљено 09. 04. 2012.</ref> Гречка богата з витаминами Б1 и Б2, як и з протеїнами.<ref>''Skrabanja, V; Kreft, I; Golob, T; Modic, M; Ikeda, S; Ikeda, K; Kreft, S; Bonafaccia, G; Knapp, M; Kosmelj K. (2004). [https://archive.org/details/sim_cereal-chemistry_march-april-2004_81_2/page/172/mode/2up „Nutrient content in buckwheat milling fractions”.] Cereal Chemistry. '''81''' (2): 172—176. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Digitalni_identifikator_objekta doi:] [https://onlinelibrary.wiley.com/doi/ 10.1094/CCHEM.2004.81.2.172] </ref> == Наменка == На Корейским полуострове гречка од давна барз почитована рошлїна. Окрем зарнох, хаснує ше єй млади лїсца як желєняву, алє и як лїковите средство у народней медицини. Гречку ше дараз хасновало и як статкову покарму (желєна рошлїна) и за дробинґ, алє и за гноєнє польох (зоз заорйованьом).<ref>Зиројевић Олга, ''Повратак хељде,'' Ужички зборника, Прилози, 39/2015. стр.383-284. УДК: 392.81641.56:633.12(091)</ref> У дальшим индустрийним преробку лупки гречки можу послужиц: * як сировина за доставанє рижних хемийних єдинєньох, * як биогориво високей енерґетскей вредносци, * за виробок велїх фармацеутских, козметичних (пилинґи, маски, беби-пудер) препаратох, * виробок посцелїни хтора ма антиалерґийне и антибактерийне дїйство, нє збива ше и ма добри термоизолацийни прикмети. == Розширеносц == На початку 2010-их у швеце ше гречку шало на коло три милиони гектарох. Найвекши продукователє були жеми бувшого Совєтского Союзу, потим Китай, Бразил, Польска, Французка, Япон и ЗАД. У [[Сербия|Серби]]<nowiki/>ї ше гречку шеє на малих [[Поверхносц|поверхносцох]], з векшей часци у бреговито-горским подручу югозаходней Сербиї, дзе єст вше векше интересованє польопривредних продуковательох за єй пестованє.<ref>Гламочлија, Ђ. Гламочлија, М. Цвијановић, Г. Хељда, монографија, Београд, 2011.</ref> == Гречка на тарґовищу Сербиї == На тарґовищу Сербиї гречку мож найсц у форми шлїдуюцих поживових продуктох:<ref>Лупа, Б. Б. Лексикон кулинарства, Београд, 2006.</ref> * мука з очисценого зарна, * интеґрална мука, * очисцене зарно гречки, * попражене очисцене зарно гречки, * гречково лупки и пахульки, * гречков ґрис. У Сербиї ше у новшим чаше вше частейме миши и [[хлєб]] зоз гречки, прави рижни файти печивох и галушкох чи резанкох, цесточка итд. == Култивация == [[Файл:Rijpend Boekweit in Salland 2013.jpg| thumb|250п|Гречково квитки и заренка]] Гречка шаце краткей сезони хторе добре рошнє на нїзкоплодней або квашней жеми; барз вельо гною – окреме азоту – зменшує урожай, и жем муши буц добре дренована. У цеплєйших крайох гречку мож пестовац лєм у позней шатви, же би квитла кед хвиля хладнєйша. Присуство опращковачох у велькей мири звекшує урожай. Нектар гречки цо квитнє дава мед цмей [[Фарба|фарби]].<ref>''Pasini, Federica; Gardini, Silvia; Marcazzan, Gian Luigi; Caboni, Maria Fiorenza (2013). „Buckwheat honeys: Screening of composition and properties”. Food Chemistry. '''141''' (3): 2802—2811. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Digitalni_identifikator_objekta doi:][https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0308814613007048?via%3Dihub 10.1016/j.foodchem.2013.05.102]</ref> Рошлїна гречки ма розконарену кореньову систему з примарним главним кореньом хтори уходзи глїбоко до влажней жеми.<ref>''Stone, J.L. (1906). Buckwheat. Agricultural experiment station of the College of Agriculture Department of Agronomy (Извештај). Bulletin. '''238'''. Ithaca, NY: Cornell University. стр. 184—193.''</ref> Гречка нарошнє високо од 75 до 125 центи (30 до 50 инчи).<ref name=":0">''Björkman, T.; Bellinder, R.R.; Hahn, R.R.; Shail, J. (2008). ''http://www.hort.cornell.edu/bjorkman/lab/buck/handbook/main.php'' (Извештај). Ithaca, NY: Cornell University.''</ref> Вона ма троугласте нашенє и дава квет хтори звичайно били, алє може буц и целови або жовти. Гречка ше шлєбодно розконарює, цо оможлївює подполнєйшу адаптацию на животни штредок од других житаркох.<ref>''Stone, J.L. (1906). Buckwheat. Agricultural experiment station of the College of Agriculture Department of Agronomy (Извештај). Bulletin. '''238'''. Ithaca, NY: Cornell University. стр. 184—193.''</ref> Лупка нашеня менєй густа од води, та є прето лєгка за одстраньованє (плїва). Гречку ше шеє за зарно, дзе є лєм кратки час доступне за роснуце, прето же гречка вчасне або друге шаце, або прето же цала сезона роснуца огранїчена. Швидко рошнє, та поцискує лєтнє коровче, и може буц бизовна закриваюца култура през лєто хтора одвитує малей часци цеплей сезони.<ref>''Björkman, T.; Bellinder, R.R.; Hahn, R.R.; Shail, J. (2008). ''http://www.hort.cornell.edu/bjorkman/lab/buck/handbook/main.php'' (Извештај). Ithaca, NY: Cornell University.''</ref> Гречка ма период роснуца лєм 10–12 тижнї<ref>''Growing Buckwheat (Извештај). Ottawa, Canada: Canadian Department of Agriculture . 1978.''</ref> и мож ю пестовац на високих ґеоґрафских ширинох або у сиверних обласцох.<ref>''Quisenberry, K.S.; Taylor, J.W. (1939). Growing Buckwheat (Извештај). Farmers' bulletin. '''1835'''. Washington, DC: U.S. Department of Agriculture. стр. 1—17.''</ref> Гречку ше дзекеди хаснує як „желєни гной“, як рошлїну за контролу ерозиї, або як закривач и поживу за дзиви животинї.<ref>''Björkman, T.; Bellinder, R.R.; Hahn, R.R.; Shail, J. (2008). ''http://www.hort.cornell.edu/bjorkman/lab/buck/handbook/main.php'' (Извештај). Ithaca, NY: Cornell University .''</ref> === Продукция === {| class="wikitable sortable" style="float:right; margin-left:1em;" |+Продукция гречки – 2019 !Жем !Продукция <small>([[тони]])</small> |- |Русия |785.702 |- |Китай |430.166 |- |Україна |85.020 |- |ЗАД |84.225 |- |Бразил |65.255 |- |Казахстан |44.998 |- |Япон |42.600 |- |Танзания |22.443 |- |Канада |18.000 |- |Белґия |16.959 |- |Непал |11.464 |- |Французка |N/A |- |'''Вєдно:''' |1.612.235 |- | colspan="2" |<small>Жридло: FAOSTAT Зєдинєних нацийох</small> |} Историйно, Русийске царство було шветови лидер у продукциї гречки.<ref>''Pokhlyobkin, William. ''http://vkus.narod.ru/raznoe/grechiha.htm'' (на језику: руски).'' Title in Russian: Тяжёлая судьба русской гречихи</ref> Подруча пестованя у Русийскей империї преценєни на 2.600.000 гектари, а потим у Французка зоз 360.000 гектарами.<ref name=":0" /> Совєтски Союз 1970. року пестовал коло 1.800.000 гектари гречки. Спрам податкох зоз 2016. вона остава ключна житарка.<ref>https://www.fao.org/faostat/en/#data/QCL''. UN Food and Agriculture Organization , Corporate Statistical Database (FAOSTAT). 2019. Приступљено 17. 10. 2021.''</ref><ref>''Rosenberg, Steve (28. 11. 2014). ''https://www.bbc.co.uk/news/magazine-30248999. BBC News. Приступљено 28. 11. 2014.</ref> У 18. и 19. вику, гречка була призвичаєна култура на сиверовостоку ЗАД. Коло половки 20. вику култивация нагло опадла пре хаснованє азотного гною, на хтори кукурица и жито моцно реаґую. Вецей як 400.000 гектари пошати у ЗАД 1918. По 1954. рок, тото опадло на 60.703 гектари, а по 1964. рок, кед остатнїраз обявени статистични податки продукциї, лєм 20.000 гектари були зашати. Медзитим, пестованє гречки у ЗАД ше звекшало пре „експлозию популарносци такволаних старинских житаркох“ о хторей ше писало през 2009–2014. У 2017. шветова продукция виношела 3,8 милиони тони, а предводзела Русия зоз 40% цалей шветовей продукциї, потим Китай зоз 38% и Україна зоз 5%.<ref>https://www.fao.org/faostat/en/#data/QCL''. UN Food and Agriculture Organization, Corporate Statistical Database (FAOSTAT). 2019. Приступљено 17. 10. 2021.''</ref> === Биолоґийна контрола === ''F. esculentum'' ше часто преучує и хаснує як жридло полену и нектару за звекшанє природного числа предаторох за контролу чкодлївцох на шацох.<ref name=":1">''Gurr, Geoff M.; Wratten, Steve D.; Landis,'' Douglas A.; You, Minsheng (31. 1. 2017). „Habitat Management to Suppress Pest Populations: Progress and Prospects”. Annual Review of Entomology. Annual Reviews. 62 (1): 91—109. ISSN https://www.worldcat.org/issn/0066-4170''. PMID https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/27813664. doi:''https://doi.org/10.1146%2Fannurev-ento-031616-035050<nowiki/>.''<nowiki/>''</ref> Берндт и сотруднїки 2002. року одкрили же резултати нє були зошицким обецуюци на бази податкох хтори назберани у єдней винїци на Новим Зеланду,<ref>''Berndt, Lisa A.; Wratten, Steve D.; Hassan, Paul G. (2002). „Effects of buckwheat flowers on leafroller (Lepidoptera: Tortricidae) parasitoids in a New Zealand vineyard”. Agricultural and Forest Entomology. Royal Entomological Society (Royal Entomological Society (Wiley). '''4''' (1): 39—45. S2CID'' https://api.semanticscholar.org/CorpusID:85231915''. doi:''https://doi.org/10.1046%2Fj.1461-9563.2002.00126.x.''</ref><ref>''Suckling, D.M.; Brockerhoff, E.G. (2010). „Invasion Biology, Ecology, and Management of the Light Brown Apple Moth (Tortricidae)”. Annual Review of Entomology . Annual Reviews . '''55''' (1): 285—306. ISSN'' https://www.worldcat.org/issn/0066-4170''. PMID'' https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/19728834''. S2CID'' https://api.semanticscholar.org/CorpusID:36541192''. doi :''https://doi.org/10.1146%2Fannurev-ento-112408-085311.''</ref> алє иста екипа – Берндт et al. 2006, штири роки познєйше и преучуюци вельке число винїцох по цалим Новим Зеланду – одкрили значне звекшанє при 22 паразитоїдох, окреме ''Dolichogenidea tasmanica'',як цо Ирвин et al 1999 утвердзели за ''D. t.'' у овоцнїкох Кентерберия.<ref>''Landis, Douglas A.; Wratten, Stephen D.; Gurr, Geoff M. (2000). „Habitat Management to Conserve Natural Enemies of Arthropod Pests in Agriculture”. Annual Review of Entomology . Annual Reviews . '''45''' (1): 175—201. ISSN'' https://www.worldcat.org/issn/0066-4170''. PMID'' https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/10761575''. S2CID'' https://api.semanticscholar.org/CorpusID:6315523''. doi :''https://doi.org/10.1146%2Fannurev.ento.45.1.175''.''</ref> Гур et al. 1998. указали же квитково нектари – а нє склонїще або алтернативни домашнї на ''F. esculentum'' – були одвичательни за тото звекшанє, а Стивенс et al. 1998. за ''Anacharis'' spp. на ''Micromus tasmaniae''. Стивенс et al. 1998. тиж першираз указали вельке звекшанє ''A .'' spp. на ''M . t .'' (хтори тиж звичайно предходзи ''F . e .'').<ref>''Landis, Douglas A.; Wratten, Stephen D.; Gurr, Geoff M. (2000). „Habitat Management to Conserve Natural Enemies of Arthropod Pests in Agriculture”. Annual Review of Entomology . Annual Reviews . '''45''' (1): 175—201. ISSN'' https://www.worldcat.org/issn/0066-4170''. PMID'' https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/10761575''. S2CID'' https://api.semanticscholar.org/CorpusID:6315523''. doi :''https://doi.org/10.1146%2Fannurev.ento.45.1.175''.''</ref> Кулен et al. 2013. одкрили же винїци коло Вайпару нє предлужели шац гречку, цо указує на потребу за дальшим розвойом технїки же би ше гречка добре интеґровала зоз праксу винїцарства. Инглиш-Лоеб et al. 2003. одкрили же вона отримує векше число паразитоїдох ''Anagrus'' на патулькастих цверчкох - Erythroneura, а Балзан и Вакерс 2013. пренашли исте за ''Necremnus artynes'' и Ферацини et al. 2012 за ''Necremnus tutae'' на ''Tuta absoluta'', и же на тот способ дїйствую як знїщовач чкодлївцох на парадичох, кромпльох и у меншей мири у других гортикултурох зоз файтох Solanaceous и других.<ref>''Biondi, Antonio; Guedes, Raul Narciso C.; Wan, Fang-Hao; Desneux, Nicolas (7. 1. 2018). „Ecology, Worldwide Spread, and Management of the Invasive South American Tomato Pinworm, Tuta absoluta: Past, Present, and Future”. Annual Review of Entomology . Annual Reviews . '''63''' (1): 239—258. ISSN'' https://www.worldcat.org/issn/0066-4170''. PMID'' https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/28977774''. S2CID'' https://api.semanticscholar.org/CorpusID:207640103''. doi :''https://doi.org/10.1146%2Fannurev-ento-031616-034933''.''</ref> Калинова и Моудри 2003. року одкрили же дальше садзенє з другим квецом у погришним периодзе року тиж може привесц до загинуца ''F . esculentum'' од мразох хтора би иншак прежила, а Коли и Луна 2000. року одкрили же може одложиц свойо квитнуце же би ше нє поклопело зоз природним нєприятельом хтори зашата карми.<ref name=":1" /> Фоти et al. су 2016. року одкрили же значни варияциї карбоксилней квашнїни краткого ланцу найвироятнєйше пояшнєнє за варияциї у перформансох биоконтроли медзи сортами.<ref name=":1" /> == Референци == <references/> == Литература == * ''Словнїк руского народного язика I, А – Н'', Нови Сад 2017, б. 282. == Жридло == * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/ Хељда] {{Commonscat}} [[Катеґория: Житарки]] 1vjd8uyv59f8mk096f17sp9ajlvm2zw 21101 21100 2026-08-30T10:32:54Z Sveletanka 20 ушорйованє 21101 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background:lightblue | header1 = Гречка | label2 = | data2 = [[Файл: Illustration Fagopyrum esculentum0.jpg |250px]] | header3 = [[Таксономия (биолоґия)|Наукова класификация]] | label4 = Царство | data4 = Plantae | label5 = ''Кладус'' | data5 = Tracheophytes | label6 = ''Кладус'' | data6 = Angiospermae | label7 = ''Кладус'' | data7 = Eudicotidae | label8 = Ряд| data8 = Caryophyllales | label9 = Фамилия| data9 = Polygonaceae | label10 = Род | data10 = ''Fagopyrum'' | label11 = Файта | data11 = ''F. Esculentum'' | header12 = [[Биномна номенклатура|Биномне мено]] | data13 = ''Fagopyrum esculentum'' | data14 = Moench | header15 = Синомими<ref> [https://web.archive.org/web/20191222073237/http://www.theplantlist.org/tpl1.1/record/kew-2807310 „The Plant List: A Working List of All Plant Species”.] Приступљено 3. октобар 2014</ref> | label16 = Список| data16 = *''Polygonum fagopyrum'' [[Карл фон Лине|L. ]] 1753 *''Fagopyrum cereale'' Raf. *''Fagopyrum dryandrii'' Fenzl *''Fagopyrum emarginatum'' (Roth) Meisn. 1840 *''Fagopyrum emarginatum'' Moench 1802 *''Fagopyrum fagopyrum'' (L.) H.Karst, invalid tautonym *''Fagopyrum polygonum'' Macloskie *''Fagopyrum sagittatum'' Gilib. *''Fagopyrum sarracenicum'' Dumort. *''Fagopyrum vulgare'' Hill ex Druce 1913 *''Fagopyrum vulgare'' T.Nees 1853 *''Polygonum emarginatum'' Roth }} '''Гречка''' (лат. ''Fagopyrum esculentum''; серб. ''хељда''; укр. ''гречка''; карп.укр. ''гречка''; слц. диял. ''hrečka''; поль. диял. ''hreczka''; од етнонима ''Грек'' гречка пришла до Славянох прейґ Грекох) єднорочна лїсцаста рошлїна з фамилиї пших травох (Polygonaceae).<ref>''T. Sharma; S. Jana (2002). „Species relationships in Fagopyrum revealed by PCR-based DNA fingerprinting”. Theoretical and Applied Genetics. '''105''' (2-3): 306—312. PMID https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/12582533''. doi:''https://doi.org/10.1007%2Fs00122-002-0938-9''.''</ref> Хова ше ю як [[Житарки|житарку]], а у костираню людзох и статку ше хаснує плод (синкарпни, медзи собу зроснути орещок).<ref>[https://web.archive.org/web/20120411045928/http://calshort-lamp.cit.cornell.edu/bjorkman/buck/handbook/main.php „Information for Buckwheat Growers”.] Архивирано из оригинала 11. 04. 2012. г. Приступљено 09. 04. 2012.</ref> Гречка богата з витаминами Б1 и Б2, як и з протеїнами.<ref>''Skrabanja, V; Kreft, I; Golob, T; Modic, M; Ikeda, S; Ikeda, K; Kreft, S; Bonafaccia, G; Knapp, M; Kosmelj K. (2004). [https://archive.org/details/sim_cereal-chemistry_march-april-2004_81_2/page/172/mode/2up „Nutrient content in buckwheat milling fractions”.] Cereal Chemistry. '''81''' (2): 172—176. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Digitalni_identifikator_objekta doi:] [https://onlinelibrary.wiley.com/doi/ 10.1094/CCHEM.2004.81.2.172] </ref> == Наменка == На Корейским полуострове гречка од давна барз почитована рошлїна. Окрем зарнох, хаснує ше єй млади лїсца як желєняву, алє и як лїковите средство у народней медицини. Гречку ше дараз хасновало и як статкову покарму (желєна рошлїна) и за дробинґ, алє и за гноєнє польох (зоз заорйованьом).<ref>Зиројевић Олга, ''Повратак хељде,'' Ужички зборника, Прилози, 39/2015. стр.383-284. УДК: 392.81641.56:633.12(091)</ref> У дальшим индустрийним преробку лупки гречки можу послужиц: * як сировина за доставанє рижних хемийних єдинєньох, * як биогориво високей енерґетскей вредносци, * за виробок велїх фармацеутских, козметичних (пилинґи, маски, беби-пудер) препаратох, * виробок посцелїни хтора ма антиалерґийне и антибактерийне дїйство, нє збива ше и ма добри термоизолацийни прикмети. == Розширеносц == На початку 2010-их у швеце ше гречку шало на коло три милиони гектарох. Найвекши продукователє були жеми бувшого Совєтского Союзу, потим Китай, Бразил, Польска, Французка, Япон и ЗАД. У [[Сербия|Серби]]<nowiki/>ї ше гречку шеє на малих [[Поверхносц|поверхносцох]], з векшей часци у бреговито-горским подручу югозаходней Сербиї, дзе єст вше векше интересованє польопривредних продуковательох за єй пестованє.<ref>Гламочлија, Ђ. Гламочлија, М. Цвијановић, Г. Хељда, монографија, Београд, 2011.</ref> == Гречка на тарґовищу Сербиї == На тарґовищу Сербиї гречку мож найсц у форми шлїдуюцих поживових продуктох:<ref>Лупа, Б. Б. Лексикон кулинарства, Београд, 2006.</ref> * мука з очисценого зарна, * интеґрална мука, * очисцене зарно гречки, * попражене очисцене зарно гречки, * гречково лупки и пахульки, * гречков ґрис. У Сербиї ше у новшим чаше вше частейме миши и [[хлєб]] зоз гречки, прави рижни файти печивох и галушкох чи резанкох, цесточка итд. == Култивация == [[Файл:Rijpend Boekweit in Salland 2013.jpg| thumb|250п|Гречково квитки и заренка]] Гречка шаце краткей сезони хторе добре рошнє на нїзкоплодней або квашней жеми; барз вельо гною – окреме азоту – зменшує урожай, и жем муши буц добре дренована. У цеплєйших крайох гречку мож пестовац лєм у позней шатви, же би квитла кед хвиля хладнєйша. Присуство опращковачох у велькей мири звекшує урожай. Нектар гречки цо квитнє дава мед цмей [[Фарба|фарби]].<ref>''Pasini, Federica; Gardini, Silvia; Marcazzan, Gian Luigi; Caboni, Maria Fiorenza (2013). „Buckwheat honeys: Screening of composition and properties”. Food Chemistry. '''141''' (3): 2802—2811. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Digitalni_identifikator_objekta doi:][https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0308814613007048?via%3Dihub 10.1016/j.foodchem.2013.05.102]</ref> Рошлїна гречки ма розконарену кореньову систему з примарним главним кореньом хтори уходзи глїбоко до влажней жеми.<ref>''Stone, J.L. (1906). Buckwheat. Agricultural experiment station of the College of Agriculture Department of Agronomy (Извештај). Bulletin. '''238'''. Ithaca, NY: Cornell University. стр. 184—193.''</ref> Гречка нарошнє високо од 75 до 125 центи (30 до 50 инчи).<ref name=":0">''Björkman, T.; Bellinder, R.R.; Hahn, R.R.; Shail, J. (2008). [http://www.hort.cornell.edu/bjorkman/lab/buck/handbook/main.php Buckwheat Cover Crop Handbook](Извештај). Ithaca, NY: Cornell University.''</ref> Вона ма троугласте нашенє и дава квет хтори звичайно били, алє може буц и целови або жовти. Гречка ше шлєбодно розконарює, цо оможлївює подполнєйшу адаптацию на животни штредок од других житаркох.<ref>''Stone, J.L. (1906). Buckwheat. Agricultural experiment station of the College of'' Agriculture Department of Agronomy (Извештај). Bulletin. '''238'''. Ithaca, NY: Cornell University. стр. 184—193.</ref> Лупка нашеня менєй густа од води, та є прето лєгка за одстраньованє (плїва). Гречку ше шеє за зарно, дзе є лєм кратки час доступне за роснуце, прето же гречка вчасне або друге шаце, або прето же цала сезона роснуца огранїчена. Швидко рошнє, та поцискує лєтнє коровче, и може буц бизовна закриваюца култура през лєто хтора одвитує малей часци цеплей сезони.<ref name=":0" /> Гречка ма период роснуца лєм 10–12 тижнї<ref>''Growing Buckwheat (Извештај). Ottawa, Canada: Canadian Department of Agriculture . 1978.''</ref> и мож ю пестовац на високих ґеоґрафских ширинох або у сиверних обласцох.<ref>''Quisenberry, K.S.; Taylor, J.W. (1939). Growing Buckwheat (Извештај). Farmers' bulletin. '''1835'''. Washington, DC: U.S. Department of Agriculture. стр. 1—17.''</ref> Гречку ше дзекеди хаснує як „желєни гной“, як рошлїну за контролу ерозиї, або як закривач и поживу за дзиви животинї.<ref name=":0" /> === Продукция === {| class="wikitable sortable" style="float:right; margin-left:1em;" |+Продукция гречки – 2019 !Жем !Продукция <small>(тони)</small> |- |Русия |785.702 |- |Китай |430.166 |- |Україна |85.020 |- |ЗАД |84.225 |- |Бразил |65.255 |- |Казахстан |44.998 |- |Япон |42.600 |- |Танзания |22.443 |- |Канада |18.000 |- |Белґия |16.959 |- |Непал |11.464 |- |Французка |N/A |- |'''Вєдно:''' |1.612.235 |- | colspan="2" |<small>Жридло: FAOSTAT Зєдинєних нацийох</small> |} Историйно, Русийске царство було шветови лидер у продукциї гречки.<ref>''Pokhlyobkin, William. [http://vkus.narod.ru/raznoe/grechiha.htm „The Plight of Russian Buckwheat”] (на језику: руски).'' Title in Russian: Тяжёлая судьба русской гречихи</ref> Подруча пестованя у Русийскей империї преценєни на 2.600.000 гектари, а потим у Французка зоз 360.000 гектарами.<ref name=":0" /> Совєтски Союз 1970. року пестовал коло 1.800.000 гектари гречки. Спрам податкох зоз 2016. вона остава ключна житарка.<ref name=":2">Taylor, J. R. N.; Belton, P. S. (2002) [https://www.fao.org/faostat/en/#data/QCL ''Pseudocereals and Less Common Cereals UN Food and Agriculture Organization''] , Corporate Statistical Database (FAOSTAT). 2019. Приступљено 17. 10. 2021.''<nowiki/>''</ref><ref>''Rosenberg, Steve (28. 11. 2014). [https://www.bbc.co.uk/news/magazine-30248999 „How buckwheat sheds light on Russia's soul”] BBC News. Приступљено 28. 11. 2014.</ref> У 18. и 19. вику, гречка була призвичаєна култура на сиверовостоку ЗАД. Коло половки 20. вику култивация нагло опадла пре хаснованє азотного гною, на хтори кукурица и жито моцно реаґую. Вецей як 400.000 гектари пошати у ЗАД 1918. По 1954. рок, тото опадло на 60.703 гектари, а по 1964. рок, кед остатнїраз обявени статистични податки продукциї, лєм 20.000 гектари були зашати. Медзитим, пестованє гречки у ЗАД ше звекшало пре „експлозию популарносци такволаних старинских житаркох“ о хторей ше писало през 2009–2014. У 2017. шветова продукция виношела 3,8 милиони тони, а предводзела Русия зоз 40% цалей шветовей продукциї, потим Китай зоз 38% и Україна зоз 5%.<ref name=":2" /> === Биолоґийна контрола === ''F. esculentum'' ше часто преучує и хаснує як жридло полену и нектару за звекшанє природного числа предаторох за контролу чкодлївцох на шацох.<ref name=":1">''Gurr, Geoff M.; Wratten, Steve D.; Landis,'' Douglas A.; You, Minsheng (31. 1. 2017). „Habitat Management to Suppress Pest Populations: Progress and Prospects”. Annual Review of Entomology. Annual Reviews. 62 (1): 91—109. ISSN [https://www.worldcat.org/issn/0066-4170 0066-4170]. PMID [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/27813664 27813664.] doi:[https://doi.org/10.1146%2Fannurev-ento-031616-035050 10.1146/annurev-ento-031616-035050].</ref> Берндт и сотруднїки 2002. року одкрили же резултати нє були зошицким обецуюци на бази податкох хтори назберани у єдней винїци на Новим Зеланду,<ref>''Berndt, Lisa A.; Wratten, Steve D.; Hassan, Paul G. (2002). „Effects of buckwheat flowers on leafroller (Lepidoptera: Tortricidae) parasitoids in a New Zealand vineyard”. Agricultural and Forest Entomology. Royal Entomological Society (Royal Entomological Society (Wiley). '''4''' (1): 39—45. S2CID [https://api.semanticscholar.org/CorpusID:85231915 85231915]. doi:[https://doi.org/10.1046%2Fj.1461-9563.2002.00126.x. 10.1046/j.1461-9563.2002.00126.x ]</ref><ref>Suckling, D.M.; Brockerhoff, E.G. (2010). „Invasion Biology, Ecology, and Management of the Light Brown Apple Moth (Tortricidae)”. Annual Review of Entomology . Annual Reviews . '''55''' (1): 285—306. ISSN [https://www.worldcat.org/issn/0066-4170 0066-4170]. PMID[[https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/19728834 19728834]. S2CI[https://api.semanticscholar.org/CorpusID:36541192 36541192]. doi :[https://doi.org/10.1146%2Fannurev-ento-112408-085311. 10.1146/annurev-ento-112408-085311]</ref> алє иста екипа – Берндт et al. 2006, штири роки познєйше и преучуюци вельке число винїцох по цалим Новим Зеланду – одкрили значне звекшанє при 22 паразитоїдох, окреме ''Dolichogenidea tasmanica'',як цо Ирвин et al 1999 утвердзели за ''D. t.'' у овоцнїкох Кентерберия.<ref name=":3">Landis, Douglas A.; Wratten, Stephen D.; Gurr, Geoff M. (2000). „Habitat Management to Conserve Natural Enemies of''<nowiki/>'' Arthropod Pests in Agriculture”. Annual Review of Entomology . Annual Reviews . '''45''' (1): 175—201. ISSN [https://www.worldcat.org/issn/0066-4170 0066-4170]. PMID [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/10761575 10761575]. S2CID [https://api.semanticscholar.org/CorpusID:6315523 6315523 ]. doi :[https://doi.org/10.1146%2Fannurev.ento.45.1.175 10.1146/annurev.ento.45.1.175 ].</ref> Гур et al. 1998. указали же квитково нектари – а нє склонїще або алтернативни домашнї на ''F. esculentum'' – були одвичательни за тото звекшанє, а Стивенс et al. 1998. за ''Anacharis'' spp. на ''Micromus tasmaniae''. Стивенс et al. 1998. тиж першираз указали вельке звекшанє ''A .'' spp. на ''M . t .'' (хтори тиж звичайно предходзи ''F . e .'').<ref name=":3" /> Кулен et al. 2013. одкрили же винїци коло Вайпару нє предлужели шац гречку, цо указує на потребу за дальшим розвойом технїки же би ше гречка добре интеґровала зоз праксу винїцарства. Инглиш-Лоеб et al. 2003. одкрили же вона отримує векше число паразитоїдох ''Anagrus'' на патулькастих цверчкох - Erythroneura, а Балзан и Вакерс 2013. пренашли исте за ''Necremnus artynes'' и Ферацини et al. 2012 за ''Necremnus tutae'' на ''Tuta absoluta'', и же на тот способ дїйствую як знїщовач чкодлївцох на парадичох, кромпльох и у меншей мири у других гортикултурох зоз файтох Solanaceous и других.<ref>Biondi, Antonio; Guedes, Raul Narciso C.; Wan, Fang-Hao; Desneux, Nicolas (7. 1. 2018). „Ecology, Worldwide Spread, and Management of the Invasive South American Tomato Pinworm, Tuta absoluta: Past, Present, and Future”. Annual Review of Entomology . Annual Reviews . '''63''' (1): 239—258. ISSN [https://www.worldcat.org/issn/0066-4170 0066-4170]. PMID [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/28977774 28977774]. S2CID [https://api.semanticscholar.org/CorpusID:207640103 207640103]. doi :[https://doi.org/10.1146%2Fannurev-ento-031616-034933 10.1146/annurev-ento-031616-034933].</ref> Калинова и Моудри 2003. року одкрили же дальше садзенє з другим квецом у погришним периодзе року тиж може привесц до загинуца ''F . esculentum'' од мразох хтора би иншак прежила, а Коли и Луна 2000. року одкрили же може одложиц свойо квитнуце же би ше нє поклопело зоз природним нєприятельом хтори зашата карми.<ref name=":1" /> Фоти et al. су 2016. року одкрили же значни варияциї карбоксилней квашнїни краткого ланцу найвироятнєйше пояшнєнє за варияциї у перформансох биоконтроли медзи сортами.<ref name=":1" /> == Референци == <references/> == Литература == * ''Словнїк руского народного язика I, А – Н'', Нови Сад 2017, б. 282. == Вонкашнї вязи == * [https://www.zdravisimo.com/blog/heljda-zdravlje.html Šta je heljda i yaštoje dobro da je jedemo], ''www.zdravisimo.com'' * [https://smartfit.rs/kakva-je-heljda-biljka-priprema-koristi-za-zdravlje-mrsavljenje/ Kakva je heljda biljka, priprema, koristi za zdravlje i mršavljenje ], ''smartfit.rs'' {{Commonscat}} [[Катеґория: Житарки]] i4jk2yt6ycjgfi41x7pptobjx7smmr2 21102 21101 2026-08-30T11:54:23Z Olirk55 19 Корекция референци 2 21102 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background:lightblue | header1 = Гречка | label2 = | data2 = [[Файл: Illustration Fagopyrum esculentum0.jpg |250px]] | header3 = [[Таксономия (биолоґия)|Наукова класификация]] | label4 = Царство | data4 = Plantae | label5 = ''Кладус'' | data5 = Tracheophytes | label6 = ''Кладус'' | data6 = Angiospermae | label7 = ''Кладус'' | data7 = Eudicotidae | label8 = Ряд| data8 = Caryophyllales | label9 = Фамилия| data9 = Polygonaceae | label10 = Род | data10 = ''Fagopyrum'' | label11 = Файта | data11 = ''F. Esculentum'' | header12 = [[Биномна номенклатура|Биномне мено]] | data13 = ''Fagopyrum esculentum'' | data14 = Moench | header15 = Синомими<ref> [https://web.archive.org/web/20191222073237/http://www.theplantlist.org/tpl1.1/record/kew-2807310 „The Plant List: A Working List of All Plant Species”.] Приступљено 3. октобар 2014</ref> | label16 = Список| data16 = *''Polygonum fagopyrum'' [[Карл фон Лине|L. ]] 1753 *''Fagopyrum cereale'' Raf. *''Fagopyrum dryandrii'' Fenzl *''Fagopyrum emarginatum'' (Roth) Meisn. 1840 *''Fagopyrum emarginatum'' Moench 1802 *''Fagopyrum fagopyrum'' (L.) H.Karst, invalid tautonym *''Fagopyrum polygonum'' Macloskie *''Fagopyrum sagittatum'' Gilib. *''Fagopyrum sarracenicum'' Dumort. *''Fagopyrum vulgare'' Hill ex Druce 1913 *''Fagopyrum vulgare'' T.Nees 1853 *''Polygonum emarginatum'' Roth }} '''Гречка''' (лат. ''Fagopyrum esculentum''; серб. ''хељда''; укр. ''гречка''; карп.укр. ''гречка''; слц. диял. ''hrečka''; поль. диял. ''hreczka''; од етнонима ''Грек'' гречка пришла до Славянох прейґ Грекох) єднорочна лїсцаста рошлїна з фамилиї пших травох (Polygonaceae).<ref>T. Sharma; S. Jana (2002). [https://archive.org/details/theoretical-and-applied-genetics_2002-08_105_2-3/page/306/mode/2up „Species relationships in Fagopyrum revealed by PCR-based DNA fingerprinting”.] Theoretical and Applied Genetics. 105 (2-3): 306—312. PMID 12582533. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Digitalni_identifikator_objekta doi:10.1007/s00122-002-0938-9.]</ref> Хова ше ю як [[Житарки|житарку]], а у костираню людзох и статку ше хаснує плод (синкарпни, медзи собу зроснути орещок).<ref>[https://web.archive.org/web/20120411045928/http://calshort-lamp.cit.cornell.edu/bjorkman/buck/handbook/main.php „Information for Buckwheat Growers”.] Архивирано из оригинала 11. 04. 2012. г. Приступљено 09. 04. 2012.</ref> Гречка богата з витаминами Б1 и Б2, як и з протеїнами.<ref>''Skrabanja, V; Kreft, I; Golob, T; Modic, M; Ikeda, S; Ikeda, K; Kreft, S; Bonafaccia, G; Knapp, M; Kosmelj K. (2004). [https://archive.org/details/sim_cereal-chemistry_march-april-2004_81_2/page/172/mode/2up „Nutrient content in buckwheat milling fractions”.] Cereal Chemistry. '''81''' (2): 172—176. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Digitalni_identifikator_objekta doi:] [https://onlinelibrary.wiley.com/doi/ 10.1094/CCHEM.2004.81.2.172] </ref> == Наменка == На Корейским полуострове гречка од давна барз почитована рошлїна. Окрем зарнох, хаснує ше єй млади лїсца як желєняву, алє и як лїковите средство у народней медицини. Гречку ше дараз хасновало и як статкову покарму (желєна рошлїна) и за дробинґ, алє и за гноєнє польох (зоз заорйованьом).<ref>Зиројевић Олга, ''Повратак хељде,'' Ужички зборника, Прилози, 39/2015. стр.383-284. УДК: 392.81641.56:633.12(091)</ref> У дальшим индустрийним преробку лупки гречки можу послужиц: * як сировина за доставанє рижних хемийних єдинєньох, * як биогориво високей енерґетскей вредносци, * за виробок велїх фармацеутских, козметичних (пилинґи, маски, беби-пудер) препаратох, * виробок посцелїни хтора ма антиалерґийне и антибактерийне дїйство, нє збива ше и ма добри термоизолацийни прикмети. == Розширеносц == На початку 2010-их у швеце ше гречку шало на коло три милиони гектарох. Найвекши продукователє були жеми бувшого Совєтского Союзу, потим Китай, Бразил, Польска, Французка, Япон и ЗАД. У [[Сербия|Серби]]<nowiki/>ї ше гречку шеє на малих [[Поверхносц|поверхносцох]], з векшей часци у бреговито-горским подручу югозаходней Сербиї, дзе єст вше векше интересованє польопривредних продуковательох за єй пестованє.<ref>Гламочлија, Ђ. Гламочлија, М. Цвијановић, Г. Хељда, монографија, Београд, 2011.</ref> == Гречка на тарґовищу Сербиї == На тарґовищу Сербиї гречку мож найсц у форми шлїдуюцих поживових продуктох:<ref>Лупа, Б. Б. Лексикон кулинарства, Београд, 2006.</ref> * мука з очисценого зарна, * интеґрална мука, * очисцене зарно гречки, * попражене очисцене зарно гречки, * гречково лупки и пахульки, * гречков ґрис. У Сербиї ше у новшим чаше вше частейме миши и [[хлєб]] зоз гречки, прави рижни файти печивох и галушкох чи резанкох, цесточка итд. == Култивация == [[Файл:Rijpend Boekweit in Salland 2013.jpg| thumb|250п|Гречково квитки и заренка]] Гречка шаце краткей сезони хторе добре рошнє на нїзкоплодней або квашней жеми; барз вельо гною – окреме азоту – зменшує урожай, и жем муши буц добре дренована. У цеплєйших крайох гречку мож пестовац лєм у позней шатви, же би квитла кед хвиля хладнєйша. Присуство опращковачох у велькей мири звекшує урожай. Нектар гречки цо квитнє дава мед цмей [[Фарба|фарби]].<ref>''Pasini, Federica; Gardini, Silvia; Marcazzan, Gian Luigi; Caboni, Maria Fiorenza (2013). „Buckwheat honeys: Screening of composition and properties”. Food Chemistry. '''141''' (3): 2802—2811. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Digitalni_identifikator_objekta doi:][https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0308814613007048?via%3Dihub 10.1016/j.foodchem.2013.05.102]</ref> Рошлїна гречки ма розконарену кореньову систему з примарним главним кореньом хтори уходзи глїбоко до влажней жеми.<ref>''Stone, J.L. (1906). Buckwheat. Agricultural experiment station of the College of Agriculture Department of Agronomy (Извештај). Bulletin. '''238'''. Ithaca, NY: Cornell University. стр. 184—193.''</ref> Гречка нарошнє високо од 75 до 125 центи (30 до 50 инчи).<ref name=":0">''Björkman, T.; Bellinder, R.R.; Hahn, R.R.; Shail, J. (2008). [http://www.hort.cornell.edu/bjorkman/lab/buck/handbook/main.php Buckwheat Cover Crop Handbook](Извештај). Ithaca, NY: Cornell University.''</ref> Вона ма троугласте нашенє и дава квет хтори звичайно били, алє може буц и целови або жовти. Гречка ше шлєбодно розконарює, цо оможлївює подполнєйшу адаптацию на животни штредок од других житаркох.<ref>''Stone, J.L. (1906). Buckwheat. Agricultural experiment station of the College of'' Agriculture Department of Agronomy (Извештај). Bulletin. '''238'''. Ithaca, NY: Cornell University. стр. 184—193.</ref> Лупка нашеня менєй густа од води, та є прето лєгка за одстраньованє (плїва). Гречку ше шеє за зарно, дзе є лєм кратки час доступне за роснуце, прето же гречка вчасне або друге шаце, або прето же цала сезона роснуца огранїчена. Швидко рошнє, та поцискує лєтнє коровче, и може буц бизовна закриваюца култура през лєто хтора одвитує малей часци цеплей сезони.<ref name=":0" /> Гречка ма период роснуца лєм 10–12 тижнї<ref>''Growing Buckwheat (Извештај). Ottawa, Canada: Canadian Department of Agriculture . 1978.''</ref> и мож ю пестовац на високих ґеоґрафских ширинох або у сиверних обласцох.<ref>''Quisenberry, K.S.; Taylor, J.W. (1939). Growing Buckwheat (Извештај). Farmers' bulletin. '''1835'''. Washington, DC: U.S. Department of Agriculture. стр. 1—17.''</ref> Гречку ше дзекеди хаснує як „желєни гной“, як рошлїну за контролу ерозиї, або як закривач и поживу за дзиви животинї.<ref name=":0" /> === Продукция === {| class="wikitable sortable" style="float:right; margin-left:1em;" |+Продукция гречки – 2019 !Жем !Продукция <small>(тони)</small> |- |Русия |785.702 |- |Китай |430.166 |- |Україна |85.020 |- |ЗАД |84.225 |- |Бразил |65.255 |- |Казахстан |44.998 |- |Япон |42.600 |- |Танзания |22.443 |- |Канада |18.000 |- |Белґия |16.959 |- |Непал |11.464 |- |Французка |N/A |- |'''Вєдно:''' |1.612.235 |- | colspan="2" |<small>Жридло: FAOSTAT Зєдинєних нацийох</small> |} Историйно, Русийске царство було шветови лидер у продукциї гречки.<ref>''Pokhlyobkin, William. [http://vkus.narod.ru/raznoe/grechiha.htm „The Plight of Russian Buckwheat”] (на језику: руски).'' Title in Russian: Тяжёлая судьба русской гречихи</ref> Подруча пестованя у Русийскей империї преценєни на 2.600.000 гектари, а потим у Французка зоз 360.000 гектарами.<ref name=":0" /> Совєтски Союз 1970. року пестовал коло 1.800.000 гектари гречки. Спрам податкох зоз 2016. вона остава ключна житарка.<ref name=":2">Taylor, J. R. N.; Belton, P. S. (2002) [https://www.fao.org/faostat/en/#data/QCL ''Pseudocereals and Less Common Cereals UN Food and Agriculture Organization''] , Corporate Statistical Database (FAOSTAT). 2019. Приступљено 17. 10. 2021.''<nowiki/>''</ref><ref>''Rosenberg, Steve (28. 11. 2014). [https://www.bbc.co.uk/news/magazine-30248999 „How buckwheat sheds light on Russia's soul”] BBC News. Приступљено 28. 11. 2014.</ref> У 18. и 19. вику, гречка була призвичаєна култура на сиверовостоку ЗАД. Коло половки 20. вику култивация нагло опадла пре хаснованє азотного гною, на хтори кукурица и жито моцно реаґую. Вецей як 400.000 гектари пошати у ЗАД 1918. По 1954. рок, тото опадло на 60.703 гектари, а по 1964. рок, кед остатнїраз обявени статистични податки продукциї, лєм 20.000 гектари були зашати. Медзитим, пестованє гречки у ЗАД ше звекшало пре „експлозию популарносци такволаних старинских житаркох“ о хторей ше писало през 2009–2014. У 2017. шветова продукция виношела 3,8 милиони тони, а предводзела Русия зоз 40% цалей шветовей продукциї, потим Китай зоз 38% и Україна зоз 5%.<ref name=":2" /> === Биолоґийна контрола === ''F. esculentum'' ше часто преучує и хаснує як жридло полену и нектару за звекшанє природного числа предаторох за контролу чкодлївцох на шацох.<ref name=":1">''Gurr, Geoff M.; Wratten, Steve D.; Landis,'' Douglas A.; You, Minsheng (31. 1. 2017). „Habitat Management to Suppress Pest Populations: Progress and Prospects”. Annual Review of Entomology. Annual Reviews. 62 (1): 91—109. ISSN [https://www.worldcat.org/issn/0066-4170 0066-4170]. PMID [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/27813664 27813664.] doi:[https://doi.org/10.1146%2Fannurev-ento-031616-035050 10.1146/annurev-ento-031616-035050].</ref> Берндт и сотруднїки 2002. року одкрили же резултати нє були зошицким обецуюци на бази податкох хтори назберани у єдней винїци на Новим Зеланду,<ref>''Berndt, Lisa A.; Wratten, Steve D.; Hassan, Paul G. (2002). „Effects of buckwheat flowers on leafroller (Lepidoptera: Tortricidae) parasitoids in a New Zealand vineyard”. Agricultural and Forest Entomology. Royal Entomological Society (Royal Entomological Society (Wiley). '''4''' (1): 39—45. S2CID [https://api.semanticscholar.org/CorpusID:85231915 85231915]. doi:[https://doi.org/10.1046%2Fj.1461-9563.2002.00126.x. 10.1046/j.1461-9563.2002.00126.x ]</ref><ref>Suckling, D.M.; Brockerhoff, E.G. (2010). „Invasion Biology, Ecology, and Management of the Light Brown Apple Moth (Tortricidae)”. Annual Review of Entomology . Annual Reviews . '''55''' (1): 285—306. ISSN [https://www.worldcat.org/issn/0066-4170 0066-4170]. PMID[[https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/19728834 19728834]. S2CI[https://api.semanticscholar.org/CorpusID:36541192 36541192]. doi :[https://doi.org/10.1146%2Fannurev-ento-112408-085311. 10.1146/annurev-ento-112408-085311]</ref> алє иста екипа – Берндт et al. 2006, штири роки познєйше и преучуюци вельке число винїцох по цалим Новим Зеланду – одкрили значне звекшанє при 22 паразитоїдох, окреме ''Dolichogenidea tasmanica'',як цо Ирвин et al 1999 утвердзели за ''D. t.'' у овоцнїкох Кентерберия.<ref name=":3">Landis, Douglas A.; Wratten, Stephen D.; Gurr, Geoff M. (2000). „Habitat Management to Conserve Natural Enemies of''<nowiki/>'' Arthropod Pests in Agriculture”. Annual Review of Entomology . Annual Reviews . '''45''' (1): 175—201. ISSN [https://www.worldcat.org/issn/0066-4170 0066-4170]. PMID [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/10761575 10761575]. S2CID [https://api.semanticscholar.org/CorpusID:6315523 6315523 ]. doi :[https://doi.org/10.1146%2Fannurev.ento.45.1.175 10.1146/annurev.ento.45.1.175 ].</ref> Гур et al. 1998. указали же квитково нектари – а нє склонїще або алтернативни домашнї на ''F. esculentum'' – були одвичательни за тото звекшанє, а Стивенс et al. 1998. за ''Anacharis'' spp. на ''Micromus tasmaniae''. Стивенс et al. 1998. тиж першираз указали вельке звекшанє ''A .'' spp. на ''M . t .'' (хтори тиж звичайно предходзи ''F . e .'').<ref name=":3" /> Кулен et al. 2013. одкрили же винїци коло Вайпару нє предлужели шац гречку, цо указує на потребу за дальшим розвойом технїки же би ше гречка добре интеґровала зоз праксу винїцарства. Инглиш-Лоеб et al. 2003. одкрили же вона отримує векше число паразитоїдох ''Anagrus'' на патулькастих цверчкох - Erythroneura, а Балзан и Вакерс 2013. пренашли исте за ''Necremnus artynes'' и Ферацини et al. 2012 за ''Necremnus tutae'' на ''Tuta absoluta'', и же на тот способ дїйствую як знїщовач чкодлївцох на парадичох, кромпльох и у меншей мири у других гортикултурох зоз файтох Solanaceous и других.<ref>Biondi, Antonio; Guedes, Raul Narciso C.; Wan, Fang-Hao; Desneux, Nicolas (7. 1. 2018). „Ecology, Worldwide Spread, and Management of the Invasive South American Tomato Pinworm, Tuta absoluta: Past, Present, and Future”. Annual Review of Entomology . Annual Reviews . '''63''' (1): 239—258. ISSN [https://www.worldcat.org/issn/0066-4170 0066-4170]. PMID [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/28977774 28977774]. S2CID [https://api.semanticscholar.org/CorpusID:207640103 207640103]. doi :[https://doi.org/10.1146%2Fannurev-ento-031616-034933 10.1146/annurev-ento-031616-034933].</ref> Калинова и Моудри 2003. року одкрили же дальше садзенє з другим квецом у погришним периодзе року тиж може привесц до загинуца ''F . esculentum'' од мразох хтора би иншак прежила, а Коли и Луна 2000. року одкрили же може одложиц свойо квитнуце же би ше нє поклопело зоз природним нєприятельом хтори зашата карми.<ref name=":1" /> Фоти et al. су 2016. року одкрили же значни варияциї карбоксилней квашнїни краткого ланцу найвироятнєйше пояшнєнє за варияциї у перформансох биоконтроли медзи сортами.<ref name=":1" /> == Референци == <references/> == Литература == * ''Словнїк руского народного язика I, А – Н'', Нови Сад 2017, б. 282. == Вонкашнї вязи == * [https://www.zdravisimo.com/blog/heljda-zdravlje.html Šta je heljda i yaštoje dobro da je jedemo], ''www.zdravisimo.com'' * [https://smartfit.rs/kakva-je-heljda-biljka-priprema-koristi-za-zdravlje-mrsavljenje/ Kakva je heljda biljka, priprema, koristi za zdravlje i mršavljenje ], ''smartfit.rs'' {{Commonscat}} [[Катеґория: Житарки]] nrjmqnse6bnax2y8lza2ukilzsnk33k 21103 21102 2026-08-30T11:58:50Z Olirk55 19 21103 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background:lightblue | header1 = Гречка | label2 = | data2 = [[Файл: Illustration Fagopyrum esculentum0.jpg|center|300px]] | header3 = [[Таксономия (биолоґия)|Наукова класификация]] | label4 = Царство | data4 = Plantae | label5 = ''Кладус'' | data5 = Tracheophytes | label6 = ''Кладус'' | data6 = Angiospermae | label7 = ''Кладус'' | data7 = Eudicotidae | label8 = Ряд| data8 = Caryophyllales | label9 = Фамилия| data9 = Polygonaceae | label10 = Род | data10 = ''Fagopyrum'' | label11 = Файта | data11 = ''F. Esculentum'' | header12 = [[Биномна номенклатура|Биномне мено]] | data13 = ''Fagopyrum esculentum'' | data14 = Moench | header15 = Синомими<ref> [https://web.archive.org/web/20191222073237/http://www.theplantlist.org/tpl1.1/record/kew-2807310 „The Plant List: A Working List of All Plant Species”.] Приступљено 3. октобар 2014</ref> | label16 = Список| data16 = *''Polygonum fagopyrum'' [[Карл фон Лине|L. ]] 1753 *''Fagopyrum cereale'' Raf. *''Fagopyrum dryandrii'' Fenzl *''Fagopyrum emarginatum'' (Roth) Meisn. 1840 *''Fagopyrum emarginatum'' Moench 1802 *''Fagopyrum fagopyrum'' (L.) H.Karst, invalid tautonym *''Fagopyrum polygonum'' Macloskie *''Fagopyrum sagittatum'' Gilib. *''Fagopyrum sarracenicum'' Dumort. *''Fagopyrum vulgare'' Hill ex Druce 1913 *''Fagopyrum vulgare'' T.Nees 1853 *''Polygonum emarginatum'' Roth }} '''Гречка''' (лат. ''Fagopyrum esculentum''; серб. ''хељда''; укр. ''гречка''; карп.укр. ''гречка''; слц. диял. ''hrečka''; поль. диял. ''hreczka''; од етнонима ''Грек'' гречка пришла до Славянох прейґ Грекох) єднорочна лїсцаста рошлїна з фамилиї пших травох (Polygonaceae).<ref>T. Sharma; S. Jana (2002). [https://archive.org/details/theoretical-and-applied-genetics_2002-08_105_2-3/page/306/mode/2up „Species relationships in Fagopyrum revealed by PCR-based DNA fingerprinting”.] Theoretical and Applied Genetics. 105 (2-3): 306—312. PMID 12582533. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Digitalni_identifikator_objekta doi:10.1007/s00122-002-0938-9.]</ref> Хова ше ю як [[Житарки|житарку]], а у костираню людзох и статку ше хаснує плод (синкарпни, медзи собу зроснути орещок).<ref>[https://web.archive.org/web/20120411045928/http://calshort-lamp.cit.cornell.edu/bjorkman/buck/handbook/main.php „Information for Buckwheat Growers”.] Архивирано из оригинала 11. 04. 2012. г. Приступљено 09. 04. 2012.</ref> Гречка богата з витаминами Б1 и Б2, як и з протеїнами.<ref>''Skrabanja, V; Kreft, I; Golob, T; Modic, M; Ikeda, S; Ikeda, K; Kreft, S; Bonafaccia, G; Knapp, M; Kosmelj K. (2004). [https://archive.org/details/sim_cereal-chemistry_march-april-2004_81_2/page/172/mode/2up „Nutrient content in buckwheat milling fractions”.] Cereal Chemistry. '''81''' (2): 172—176. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Digitalni_identifikator_objekta doi:] [https://onlinelibrary.wiley.com/doi/ 10.1094/CCHEM.2004.81.2.172] </ref> == Наменка == На Корейским полуострове гречка од давна барз почитована рошлїна. Окрем зарнох, хаснує ше єй млади лїсца як [[Желєнява|желєняву]], алє и як лїковите средство у народней медицини. Гречку ше дараз хасновало и як статкову покарму (желєна рошлїна) и за дробинґ, алє и за гноєнє польох (зоз заорйованьом).<ref>Зиројевић Олга, ''Повратак хељде,'' Ужички зборника, Прилози, 39/2015. стр.383-284. УДК: 392.81641.56:633.12(091)</ref> У дальшим индустрийним преробку лупки гречки можу послужиц: * як сировина за доставанє рижних хемийних єдинєньох, * як биогориво високей енерґетскей вредносци, * за виробок велїх фармацеутских, козметичних (пилинґи, маски, беби-пудер) препаратох, * виробок посцелїни хтора ма антиалерґийне и антибактерийне дїйство, нє збива ше и ма добри термоизолацийни прикмети. == Розширеносц == На початку 2010-их у швеце ше гречку шало на коло три милиони гектарох. Найвекши продукователє були жеми бувшого Совєтского Союзу, потим Китай, Бразил, Польска, Французка, Япон и ЗАД. У [[Сербия|Серби]]<nowiki/>ї ше гречку шеє на малих [[Поверхносц|поверхносцох]], з векшей часци у бреговито-горским подручу югозаходней Сербиї, дзе єст вше векше интересованє польопривредних продуковательох за єй пестованє.<ref>Гламочлија, Ђ. Гламочлија, М. Цвијановић, Г. Хељда, монографија, Београд, 2011.</ref> == Гречка на тарґовищу Сербиї == На тарґовищу Сербиї гречку мож найсц у форми шлїдуюцих поживових продуктох:<ref>Лупа, Б. Б. Лексикон кулинарства, Београд, 2006.</ref> * мука з очисценого зарна, * интеґрална мука, * очисцене зарно гречки, * попражене очисцене зарно гречки, * гречково лупки и пахульки, * гречков ґрис. У Сербиї ше у новшим чаше вше частейме миши и [[хлєб]] зоз гречки, прави рижни файти печивох и галушкох чи резанкох, цесточка итд. == Култивация == [[Файл:Rijpend Boekweit in Salland 2013.jpg| thumb|280x280px|Гречково квитки и заренка]] Гречка шаце краткей сезони хторе добре рошнє на нїзкоплодней або квашней жеми; барз вельо гною – окреме азоту – зменшує урожай, и жем муши буц добре дренована. У цеплєйших крайох гречку мож пестовац лєм у позней шатви, же би квитла кед хвиля хладнєйша. Присуство опращковачох у велькей мири звекшує урожай. Нектар гречки цо квитнє дава мед цмей [[Фарба|фарби]].<ref>''Pasini, Federica; Gardini, Silvia; Marcazzan, Gian Luigi; Caboni, Maria Fiorenza (2013). „Buckwheat honeys: Screening of composition and properties”. Food Chemistry. '''141''' (3): 2802—2811. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Digitalni_identifikator_objekta doi:][https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0308814613007048?via%3Dihub 10.1016/j.foodchem.2013.05.102]</ref> Рошлїна гречки ма розконарену кореньову систему з примарним главним кореньом хтори уходзи глїбоко до влажней жеми.<ref>''Stone, J.L. (1906). Buckwheat. Agricultural experiment station of the College of Agriculture Department of Agronomy (Извештај). Bulletin. '''238'''. Ithaca, NY: Cornell University. стр. 184—193.''</ref> Гречка нарошнє високо од 75 до 125 центи (30 до 50 инчи).<ref name=":0">''Björkman, T.; Bellinder, R.R.; Hahn, R.R.; Shail, J. (2008). [http://www.hort.cornell.edu/bjorkman/lab/buck/handbook/main.php Buckwheat Cover Crop Handbook](Извештај). Ithaca, NY: Cornell University.''</ref> Вона ма троугласте нашенє и дава квет хтори звичайно били, алє може буц и целови або жовти. Гречка ше шлєбодно розконарює, цо оможлївює подполнєйшу адаптацию на животни штредок од других житаркох.<ref>''Stone, J.L. (1906). Buckwheat. Agricultural experiment station of the College of'' Agriculture Department of Agronomy (Извештај). Bulletin. '''238'''. Ithaca, NY: Cornell University. стр. 184—193.</ref> Лупка нашеня менєй густа од води, та є прето лєгка за одстраньованє (плїва). Гречку ше шеє за зарно, дзе є лєм кратки час доступне за роснуце, прето же гречка вчасне або друге шаце, або прето же цала сезона роснуца огранїчена. Швидко рошнє, та поцискує лєтнє коровче, и може буц бизовна закриваюца култура през лєто хтора одвитує малей часци цеплей сезони.<ref name=":0" /> Гречка ма период роснуца лєм 10–12 тижнї<ref>''Growing Buckwheat (Извештај). Ottawa, Canada: Canadian Department of Agriculture . 1978.''</ref> и мож ю пестовац на високих ґеоґрафских ширинох або у сиверних обласцох.<ref>''Quisenberry, K.S.; Taylor, J.W. (1939). Growing Buckwheat (Извештај). Farmers' bulletin. '''1835'''. Washington, DC: U.S. Department of Agriculture. стр. 1—17.''</ref> Гречку ше дзекеди хаснує як „желєни гной“, як рошлїну за контролу ерозиї, або як закривач и поживу за дзиви животинї.<ref name=":0" /> === Продукция === {| class="wikitable sortable" style="float:right; margin-left:1em;" |+Продукция гречки – 2019 !Жем !Продукция <small>(тони)</small> |- |Русия |785.702 |- |Китай |430.166 |- |Україна |85.020 |- |ЗАД |84.225 |- |Бразил |65.255 |- |Казахстан |44.998 |- |Япон |42.600 |- |Танзания |22.443 |- |Канада |18.000 |- |Белґия |16.959 |- |Непал |11.464 |- |Французка |N/A |- |'''Вєдно:''' |1.612.235 |- | colspan="2" |<small>Жридло: FAOSTAT Зєдинєних нацийох</small> |} Историйно, Русийске царство було шветови лидер у продукциї гречки.<ref>''Pokhlyobkin, William. [http://vkus.narod.ru/raznoe/grechiha.htm „The Plight of Russian Buckwheat”] (на језику: руски).'' Title in Russian: Тяжёлая судьба русской гречихи</ref> Подруча пестованя у Русийскей империї преценєни на 2.600.000 гектари, а потим у Французка зоз 360.000 гектарами.<ref name=":0" /> Совєтски Союз 1970. року пестовал коло 1.800.000 гектари гречки. Спрам податкох зоз 2016. вона остава ключна житарка.<ref name=":2">Taylor, J. R. N.; Belton, P. S. (2002) [https://www.fao.org/faostat/en/#data/QCL ''Pseudocereals and Less Common Cereals UN Food and Agriculture Organization''] , Corporate Statistical Database (FAOSTAT). 2019. Приступљено 17. 10. 2021.''<nowiki/>''</ref><ref>''Rosenberg, Steve (28. 11. 2014). [https://www.bbc.co.uk/news/magazine-30248999 „How buckwheat sheds light on Russia's soul”] BBC News. Приступљено 28. 11. 2014.</ref> У 18. и 19. вику, гречка була призвичаєна култура на сиверовостоку ЗАД. Коло половки 20. вику култивация нагло опадла пре хаснованє азотного гною, на хтори кукурица и жито моцно реаґую. Вецей як 400.000 гектари пошати у ЗАД 1918. По 1954. рок, тото опадло на 60.703 гектари, а по 1964. рок, кед остатнїраз обявени статистични податки продукциї, лєм 20.000 гектари були зашати. Медзитим, пестованє гречки у ЗАД ше звекшало пре „експлозию популарносци такволаних старинских житаркох“ о хторей ше писало през 2009–2014. У 2017. шветова продукция виношела 3,8 милиони тони, а предводзела Русия зоз 40% цалей шветовей продукциї, потим Китай зоз 38% и Україна зоз 5%.<ref name=":2" /> === Биолоґийна контрола === ''F. esculentum'' ше часто преучує и хаснує як жридло полену и нектару за звекшанє природного числа предаторох за контролу чкодлївцох на шацох.<ref name=":1">''Gurr, Geoff M.; Wratten, Steve D.; Landis,'' Douglas A.; You, Minsheng (31. 1. 2017). „Habitat Management to Suppress Pest Populations: Progress and Prospects”. Annual Review of Entomology. Annual Reviews. 62 (1): 91—109. ISSN [https://www.worldcat.org/issn/0066-4170 0066-4170]. PMID [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/27813664 27813664.] doi:[https://doi.org/10.1146%2Fannurev-ento-031616-035050 10.1146/annurev-ento-031616-035050].</ref> Берндт и сотруднїки 2002. року одкрили же резултати нє були зошицким обецуюци на бази податкох хтори назберани у єдней винїци на Новим Зеланду,<ref>''Berndt, Lisa A.; Wratten, Steve D.; Hassan, Paul G. (2002). „Effects of buckwheat flowers on leafroller (Lepidoptera: Tortricidae) parasitoids in a New Zealand vineyard”. Agricultural and Forest Entomology. Royal Entomological Society (Royal Entomological Society (Wiley). '''4''' (1): 39—45. S2CID [https://api.semanticscholar.org/CorpusID:85231915 85231915]. doi:[https://doi.org/10.1046%2Fj.1461-9563.2002.00126.x. 10.1046/j.1461-9563.2002.00126.x ]</ref><ref>Suckling, D.M.; Brockerhoff, E.G. (2010). „Invasion Biology, Ecology, and Management of the Light Brown Apple Moth (Tortricidae)”. Annual Review of Entomology . Annual Reviews . '''55''' (1): 285—306. ISSN [https://www.worldcat.org/issn/0066-4170 0066-4170]. PMID[[https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/19728834 19728834]. S2CI[https://api.semanticscholar.org/CorpusID:36541192 36541192]. doi :[https://doi.org/10.1146%2Fannurev-ento-112408-085311. 10.1146/annurev-ento-112408-085311]</ref> алє иста екипа – Берндт et al. 2006, штири роки познєйше и преучуюци вельке число винїцох по цалим Новим Зеланду – одкрили значне звекшанє при 22 паразитоїдох, окреме ''Dolichogenidea tasmanica'',як цо Ирвин et al 1999 утвердзели за ''D. t.'' у овоцнїкох Кентерберия.<ref name=":3">Landis, Douglas A.; Wratten, Stephen D.; Gurr, Geoff M. (2000). „Habitat Management to Conserve Natural Enemies of''<nowiki/>'' Arthropod Pests in Agriculture”. Annual Review of Entomology . Annual Reviews . '''45''' (1): 175—201. ISSN [https://www.worldcat.org/issn/0066-4170 0066-4170]. PMID [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/10761575 10761575]. S2CID [https://api.semanticscholar.org/CorpusID:6315523 6315523 ]. doi :[https://doi.org/10.1146%2Fannurev.ento.45.1.175 10.1146/annurev.ento.45.1.175 ].</ref> Гур et al. 1998. указали же квитково нектари – а нє склонїще або алтернативни домашнї на ''F. esculentum'' – були одвичательни за тото звекшанє, а Стивенс et al. 1998. за ''Anacharis'' spp. на ''Micromus tasmaniae''. Стивенс et al. 1998. тиж першираз указали вельке звекшанє ''A .'' spp. на ''M . t .'' (хтори тиж звичайно предходзи ''F . e .'').<ref name=":3" /> Кулен et al. 2013. одкрили же винїци коло Вайпару нє предлужели шац гречку, цо указує на потребу за дальшим розвойом технїки же би ше гречка добре интеґровала зоз праксу винїцарства. Инглиш-Лоеб et al. 2003. одкрили же вона отримує векше число паразитоїдох ''Anagrus'' на патулькастих цверчкох - Erythroneura, а Балзан и Вакерс 2013. пренашли исте за ''Necremnus artynes'' и Ферацини et al. 2012 за ''Necremnus tutae'' на ''Tuta absoluta'', и же на тот способ дїйствую як знїщовач чкодлївцох на парадичох, кромпльох и у меншей мири у других гортикултурох зоз файтох Solanaceous и других.<ref>Biondi, Antonio; Guedes, Raul Narciso C.; Wan, Fang-Hao; Desneux, Nicolas (7. 1. 2018). „Ecology, Worldwide Spread, and Management of the Invasive South American Tomato Pinworm, Tuta absoluta: Past, Present, and Future”. Annual Review of Entomology . Annual Reviews . '''63''' (1): 239—258. ISSN [https://www.worldcat.org/issn/0066-4170 0066-4170]. PMID [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/28977774 28977774]. S2CID [https://api.semanticscholar.org/CorpusID:207640103 207640103]. doi :[https://doi.org/10.1146%2Fannurev-ento-031616-034933 10.1146/annurev-ento-031616-034933].</ref> Калинова и Моудри 2003. року одкрили же дальше садзенє з другим квецом у погришним периодзе року тиж може привесц до загинуца ''F . esculentum'' од мразох хтора би иншак прежила, а Коли и Луна 2000. року одкрили же може одложиц свойо квитнуце же би ше нє поклопело зоз природним нєприятельом хтори зашата карми.<ref name=":1" /> Фоти et al. су 2016. року одкрили же значни варияциї карбоксилней квашнїни краткого ланцу найвироятнєйше пояшнєнє за варияциї у перформансох биоконтроли медзи сортами.<ref name=":1" /> == Референци == <references/> == Литература == * ''Словнїк руского народного язика I, А – Н'', Нови Сад 2017, б. 282. == Вонкашнї вязи == * [https://www.zdravisimo.com/blog/heljda-zdravlje.html Šta je heljda i zašto je dobro da je jedemo], ''www.zdravisimo.com'' * [https://smartfit.rs/kakva-je-heljda-biljka-priprema-koristi-za-zdravlje-mrsavljenje/ Kakva je heljda biljka, priprema, koristi za zdravlje i mršavljenje], ''smartfit.rs'' {{Commonscat}} [[Катеґория: Житарки]] [[Катеґория:Лїковити рошлїни]] klp8vuwx87vmm4jbvbrkqzjoye3560l 0 3469 21086 21068 2026-08-29T15:11:23Z Sveletanka 20 катеґория 21086 wikitext text/x-wiki [[File:Kibbutz shluhot.jpg|thumb|right|291x291px|Кибуц Шлухот у сиверним Израїлу]] '''Кибуц''' (євр. ''קיבוץ'', сход, схадзка) то дружтвена, часто землєдїлска комуна у Израїлу зоз заєднїцким маєтком и демократскима структурами. Кибуци мали важну улогу у наставаню Израїлу и у ционистичним руху, а спочатку були под моцним уплївом социялистичних идейох. Нєшка землєдїлска продукция у кибуцох дополнєна з другима економскима конарами, од индустрийних засадох по високотехнолоґийну продукцию. Менєй як пейц проценти Израїлцох жию у кибуцох.<ref name=":0">[https://www.britannica.com/topic/kibbutz   ''„kibbutz Israeli commune”''] ''Britannica.'' Приступљено 28.08. 2026.</ref><ref>[https://aardvarkisrael.com/life-on-a-kibbutz/    ''„Life on a Kibbutz”''].'' Aardvark Israel.'' Приступљено 28.08. 2026.</ref> Кибуци по причинох свойого наставаня и способе живота у заєднїци здабу на сербски задруґи. == Ґенерално == Нєшка єст коло 270 кибуц-валали з найвецей 1700 жителями. Нови снованя кибуцох вецей скоро анї нєт. Под час твореня держави Израїл у кибуцох жили коло 8% Израїлци, а нєшка дакус менєй як 3%. Було и висельованя з кибуцох, окреме младих, алє ше тото зменшало з присельованьом людзох насампредз зоз ЗАД.<ref name=":0" /> Кибуцом подобни комуни типу мошавим (коло 400 валали), хтори за розлику од кибуцох маю баржей виражену приватну власносц. Треци тип землєлїлских комунох то мошавот (коло 100 валали) хтори маю европски характер. Член кибуцу ше вола хавер (у плуралу хаверим) або кибуцнїк (у плуралу кибуцнїкс). [[File:EinGev2005.jpg|thumb|right|292x292px|Еин Ґев, кибуц на восточнимпобрежю Ґалилейского озера]] == История == Перши кибуц основани 1910. року од єдней ционистичней ґрупи по походзеню з Билорусиї на югу Ґалилейского озера. Поняце кибуц походзи од Јехуда Јари, єврейского [[Поета|поети]] по походзеню з нєшкайшей України.<ref name=":0" /> Кибуци мали виталну улогу у єврейским насельованю Израїлу. Предносц кибуцох на їх початку була у лєгким снованю и евентуалней одбрани (напр. од Арабох) у реґионох хтори були до теди слабо населєни и розвити. Жем на хторей основани кибуц звичайно припадала такволаному єврейскому националному фонду. Под час наставаня держави Израїл 1948. року, настала и габа нових основаних кибуцох. Источашнє, кибуци страцели даєдни улоги скорейшого часу, насампредз у насельованю и у одбрани, цо прешло на державу Израїл. Нєшка кибуци досц страцели од скорейшого часу: у населєньох нєт младши ґенерациї хтори ше селя до варошох. Велї кибуци пробовали крачац у складзе з часом, правени реформи у приватних власносцох, до того же у даєдних кибуцох вецей нєт заєднїцки маєток, а члени доставаю звичайну плацу. Кибуци ше вше баржей розвиваю до нормалних валалох, так же вецей анї нє мож бешедовац о социялистичних комунох скорейшого часу. Нєставанє кибуцох у будучносци барз можлїве. Процивни рух такей будучносци то пробованя пренєсц идею кибуцох до варошох (варошски кибуци).<ref name=":0" /> == Вонкашнї вязи == * [https://www.bbc.com/serbian/lat/srbija-52798770 Šta sve možeš da naučiš o kibucu] ,''www.bbc.com'' * [https://www.enciklopedija.hr/clanak/kibuc kibuc – Hrvatska enciklopedija], ''www.enciklopedija.hr'' * [http://www.makabijada.com/dopis/kibuca.htm 100 godina Kibuca], ''www.makabijada.com'' == Референци == <references /> [[Катеґория:Дружтво]] idpblh9335btwtvqkeqlt4jbhr8idw5 21087 21086 2026-08-29T16:01:26Z Olirk55 19 Уложена таблїчка, и фотоґрафия 21087 wikitext text/x-wiki [[File:Kibbutz shluhot.jpg|thumb|right|300x300px|Кибуц Шлухот у сиверним Израїлу]] '''Кибуц''' (євр. ''קיבוץ'', сход, схадзка) то дружтвена, часто землєдїлска комуна у Израїлу зоз заєднїцким маєтком и демократскима структурами. Кибуци мали важну улогу у наставаню Израїлу и у ционистичним руху, а спочатку були под моцним уплївом социялистичних идейох. Нєшка землєдїлска продукция у кибуцох дополнєна з другима економскима конарами, од индустрийних засадох по високотехнолоґийну продукцию. Менєй як пейц проценти Израїлцох жию у кибуцох.<ref name=":0">[https://www.britannica.com/topic/kibbutz   ''„kibbutz Israeli commune”''] ''Britannica.'' Приступљено 28.08. 2026.</ref><ref>[https://aardvarkisrael.com/life-on-a-kibbutz/    ''„Life on a Kibbutz”''].'' Aardvark Israel.'' Приступљено 28.08. 2026.</ref> Кибуци по причинох свойого наставаня и способе живота у заєднїци здабу на сербски задруґи. == Ґенерално == Нєшка єст коло 270 кибуц-валали з найвецей 1700 жителями. Нови снованя кибуцох вецей скоро анї нєт. Под час твореня держави Израїл у кибуцох жили коло 8% Израїлци, а нєшка дакус менєй як 3%. Було и висельованя з кибуцох, окреме младих, алє ше тото зменшало з присельованьом людзох насампредз зоз ЗАД.<ref name=":0" /> Кибуцом подобни комуни типу мошавим (коло 400 валали), хтори за розлику од кибуцох маю баржей виражену приватну власносц. Треци тип землєлїлских комунох то мошавот (коло 100 валали) хтори маю европски характер.[[File:EinGev2005.jpg|thumb|right|296x296px|Еин Ґев, кибуц на восточним побрежю Ґалилейского озера]] Член кибуцу ше вола хавер (у плуралу хаверим) або кибуцнїк (у плуралу кибуцнїкс). == История == Перши кибуц основани 1910. року од єдней ционистичней ґрупи по походзеню з Билорусиї на югу Ґалилейского озера. Поняце кибуц походзи од Єхуда Яри, єврейского [[Поета|поети]] по походзеню з нєшкайшей України.<ref name=":0" /> == Число кибуцох и їх жительох == {| class="wikitable" |----- align="center" ! Рок !! Число жительох !! Число кибуцох !У процентох од населєня Израїла |----- align="center" | 1910. || 10 || 1 | |----- align="center" | 1920. || 805 || 12 | |----- align="center" | 1940. || 26.554 || 82 | |----- align="center" | 1950.* || 66.708 || 214 |4.9 % |----- align="center" | 1970. || 85.110 || 229 |2.8 % |- align="center" |1989. |129 000 |270 |2.8 % |----- align="center" | 1990. || 125.100 || 270 |2.6 % |----- align="center" | 2001. || 115.500 || 267 |1.8 % |----- align="left" | colspan="3" | * После основаней держави, Израїл 1949. року основал 50 нови кибуци | |} Кибуци мали виталну улогу у єврейским насельованю Израїлу. Предносц кибуцох на їх початку була у лєгким снованю и евентуалней одбрани (напр. од Арабох) у реґионох хтори були до теди слабо населєни и розвити. Жем на хторей основани кибуц звичайно припадала такволаному єврейскому националному фонду. Под час наставаня держави Израїл 1948. року, настала и габа нових основаних кибуцох. Источашнє, кибуци страцели даєдни улоги скорейшого часу, насампредз у насельованю и у одбрани, цо прешло на державу Израїл. Нєшка кибуци досц страцели од скорейшого часу: у населєньох нєт младши ґенерациї хтори ше селя до варошох. Велї кибуци пробовали крачац у складзе з часом, правени реформи у приватних власносцох, до того же у даєдних кибуцох вецей нєт заєднїцки маєток, а члени доставаю звичайну плацу. Кибуци ше вше баржей розвиваю до нормалних валалох, так же вецей анї нє мож бешедовац о социялистичних комунох скорейшого часу. Нєставанє кибуцох у будучносци барз можлїве. Процивни рух такей будучносци то пробованя пренєсц идею кибуцох до варошох (варошски кибуци).<ref name=":0" /> [[File:Kibbutz Barkai panorama 01a.jpg|center|thumb| <div style="text-align: center;">Фотоґрафия панорами, (композитни) поля слунечнїку у кибуцу Баркай, Израїл (20. май 2006.рок)|980x971п]] == Вонкашнї вязи == * [https://www.bbc.com/serbian/lat/srbija-52798770 Šta sve možeš da naučiš o kibucu] ,''www.bbc.com'' * [https://www.enciklopedija.hr/clanak/kibuc kibuc – Hrvatska enciklopedija], ''www.enciklopedija.hr'' * [http://www.makabijada.com/dopis/kibuca.htm 100 godina Kibuca], ''www.makabijada.com'' == Референци == <references /> [[Катеґория:Дружтво]] tpf0wgptjq8ywara0lzf20140eysp6q 21096 21087 2026-08-30T07:27:43Z Sveletanka 20 катеґория 21096 wikitext text/x-wiki [[File:Kibbutz shluhot.jpg|thumb|right|300x300px|Кибуц Шлухот у сиверним Израїлу]] '''Кибуц''' (євр. ''קיבוץ'', сход, схадзка) то дружтвена, часто землєдїлска комуна у Израїлу зоз заєднїцким маєтком и демократскима структурами. Кибуци мали важну улогу у наставаню Израїлу и у ционистичним руху, а спочатку були под моцним уплївом социялистичних идейох. Нєшка землєдїлска продукция у кибуцох дополнєна з другима економскима конарами, од индустрийних засадох по високотехнолоґийну продукцию. Менєй як пейц проценти Израїлцох жию у кибуцох.<ref name=":0">[https://www.britannica.com/topic/kibbutz   ''„kibbutz Israeli commune”''] ''Britannica.'' Приступљено 28.08. 2026.</ref><ref>[https://aardvarkisrael.com/life-on-a-kibbutz/    ''„Life on a Kibbutz”''].'' Aardvark Israel.'' Приступљено 28.08. 2026.</ref> Кибуци по причинох свойого наставаня и способе живота у заєднїци здабу на сербски задруґи. == Ґенерално == Нєшка єст коло 270 кибуц-валали з найвецей 1700 жителями. Нови снованя кибуцох вецей скоро анї нєт. Под час твореня держави Израїл у кибуцох жили коло 8% Израїлци, а нєшка дакус менєй як 3%. Було и висельованя з кибуцох, окреме младих, алє ше тото зменшало з присельованьом людзох насампредз зоз ЗАД.<ref name=":0" /> Кибуцом подобни комуни типу мошавим (коло 400 валали), хтори за розлику од кибуцох маю баржей виражену приватну власносц. Треци тип землєлїлских комунох то мошавот (коло 100 валали) хтори маю европски характер.[[File:EinGev2005.jpg|thumb|right|296x296px|Еин Ґев, кибуц на восточним побрежю Ґалилейского озера]] Член кибуцу ше вола хавер (у плуралу хаверим) або кибуцнїк (у плуралу кибуцнїкс). == История == Перши кибуц основани 1910. року од єдней ционистичней ґрупи по походзеню з Билорусиї на югу Ґалилейского озера. Поняце кибуц походзи од Єхуда Яри, єврейского [[Поета|поети]] по походзеню з нєшкайшей України.<ref name=":0" /> == Число кибуцох и їх жительох == {| class="wikitable" |----- align="center" ! Рок !! Число жительох !! Число кибуцох !У процентох од населєня Израїла |----- align="center" | 1910. || 10 || 1 | |----- align="center" | 1920. || 805 || 12 | |----- align="center" | 1940. || 26.554 || 82 | |----- align="center" | 1950.* || 66.708 || 214 |4.9 % |----- align="center" | 1970. || 85.110 || 229 |2.8 % |- align="center" |1989. |129 000 |270 |2.8 % |----- align="center" | 1990. || 125.100 || 270 |2.6 % |----- align="center" | 2001. || 115.500 || 267 |1.8 % |----- align="left" | colspan="3" | * После основаней держави, Израїл 1949. року основал 50 нови кибуци | |} Кибуци мали виталну улогу у єврейским насельованю Израїлу. Предносц кибуцох на їх початку була у лєгким снованю и евентуалней одбрани (напр. од Арабох) у реґионох хтори були до теди слабо населєни и розвити. Жем на хторей основани кибуц звичайно припадала такволаному єврейскому националному фонду. Под час наставаня держави Израїл 1948. року, настала и габа нових основаних кибуцох. Источашнє, кибуци страцели даєдни улоги скорейшого часу, насампредз у насельованю и у одбрани, цо прешло на державу Израїл. Нєшка кибуци досц страцели од скорейшого часу: у населєньох нєт младши ґенерациї хтори ше селя до варошох. Велї кибуци пробовали крачац у складзе з часом, правени реформи у приватних власносцох, до того же у даєдних кибуцох вецей нєт заєднїцки маєток, а члени доставаю звичайну плацу. Кибуци ше вше баржей розвиваю до нормалних валалох, так же вецей анї нє мож бешедовац о социялистичних комунох скорейшого часу. Нєставанє кибуцох у будучносци барз можлїве. Процивни рух такей будучносци то пробованя пренєсц идею кибуцох до варошох (варошски кибуци).<ref name=":0" /> [[File:Kibbutz Barkai panorama 01a.jpg|center|thumb| <div style="text-align: center;">Фотоґрафия панорами, (композитни) поля слунечнїку у кибуцу Баркай, Израїл (20. май 2006.рок)|980x971п]] == Вонкашнї вязи == * [https://www.bbc.com/serbian/lat/srbija-52798770 Šta sve možeš da naučiš o kibucu] ,''www.bbc.com'' * [https://www.enciklopedija.hr/clanak/kibuc kibuc – Hrvatska enciklopedija], ''www.enciklopedija.hr'' * [http://www.makabijada.com/dopis/kibuca.htm 100 godina Kibuca], ''www.makabijada.com'' == Референци == <references /> [[Катеґория:Дружтво]] [[Катеґория:Израїл]] 7kd1zznmlrkampo4rwgh1uoyfxem3lu 0 3473 21089 21071 2026-08-29T22:06:23Z Olirk55 19 Уложена таблїчка 21089 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #ccf; | header1 =<big> Латинка </big> | label2 = | data2 = [[File:A Specimen by William Caslon.jpg|center|thumb|300px| <div style="text-align: center;">Прикладнїк лїстини фонтох и язика, автор Вилијям Каслон I, снователь писма; датирани 1734. року.]] | label3 = Тип | data3 = Алфабет | label4 = Язики | data4 = латински и романски язики, велї европски язики, а правописни латинизациї постоя за скоро шицки познати язики | label5 = Часови период | data5 =~700. п. н. е. по терашньосц | label6 = Фамилия | data6 = єгиптянски хиєроґлифи * протосинаитски алфабет * феничански алфабет * гречески алфабет * староиталски алфабет * латинка | label7 = Виведзени системи | data7 = велї, опатриц: Алфабети на основи латинки | label8 = Шестирнски системи | data8 = кирилка коптски алфабет єрменски алфабет ґрузин(й)ски алфабет руне | label9 = Напрям писаня| data9 = злїва направо ISO 15924 Latn, 215 | label10 = Уникод назва | data10 = Latin | label11 = | data11 = | header12 = Тота статя содержи МФА фонетски симболи. Без одгвитуюцей потримовки, можебуц увидзице упитнїки, кутије? або други симболи место уникод характера. }} '''Латинка''' (або ''латинїчна абецеда'', тиж позната и як ''римска абецеда''), найхаснованша алфабетска система на швеце.<ref>1 [https://www.britannica.com/topic/Latin-alphabet Latin-alphabet], ''www.britannica.com'' </ref> Ориґинално є хаснована у античним Риме за писанє у латинским язику.<ref>Baldi, Philip (2002). The foundations of Latin. Berlin: Mouton de Gruyter.</ref><ref>Wheelock, Frederic (2005). Latin: An Introduction (6th изд.). Collins. <nowiki>ISBN 978-0-06-078423-2</nowiki>.</ref> Латински алфабет еволуовал з визуално подобней куманскей греческей верзиї греческого писма.<ref>Jeffery, Lilian H. (1961). [[iarchive:localscriptsofar0000lhje/page/n5/mode/2up|The local scripts of archaic Greece.]] Oxford: Clarendon.</ref> Етрурци, хтори пановали з вчасним Римом, прилапели кумански гречески, хтори з часом модификовани и постал етрурски алфабет. <ref>Fischer, Steven Roger (2004). A history of writing. Reaktion Books. бок 90.</ref><ref>Howard, Michael C. (2012). [https://books.google.rs/books?id=6QPWXrCCzBIC&pg=PA23&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false Transnationalism in Ancient and Medieval Societies: The Role of Cross-Border Trade and Travel.] McFarland. стр. 23. ISBN 978-0-7864-9033-2.</ref> Tот алфабет потим прилапели и далєй модификовали Римянє, з чим формовани латински алфабет. Термин ''латински алфабет'' ше може одношиц на гоч хтори алфабет хтори ше хаснує за писанє латинского, або на други алфабети базовани на латинским писме, хторе основа заєднїцких буквох за рижни алфабети хтори ушлїдзели з класичного латинского алфабету, як цо то анґлийски алфабет. == Букви абецеди == Основни букви абецеди таки яки ше хаснує у анґлийским язику, и состоя ше зоз шлїдуюцих ґрафемох: {| class="wikitable" |+ ! colspan="13" |Вельки букви (лат. majuscules) |- |A |B |C |D |E |F |G |H |I |J |K |L |M |- |N |O |P |Q |R |S |T |U |V |W |X |Y |Z |- ! colspan="13" |'''Мали букви''' (лат. ''minuscules'') |- |a |b |c |d |e |f |g |h |i |j |k |l |m |- |n |o |p |q |r |s |t |u |v |w |x |y |z |} '''Инши букви''' Лиґатури '''Æ''', '''Œ''' и символ '''ß''', кед ше хаснує у анґлийским, французким и нємецким, нє рахую ше до окремних буквох, алє су вариянти '''AE''', '''OE''' и '''ss''', шором. Шицки букви з диякритиками ше тиж нє рахує як окремни у тих язикох, цо нє случай з даєднима другима язиками хтори хасную таки букви. Наприклад, '''å''', '''ä''' и '''ö''' окремни букви у шведским язику. == Еволуция == [[File:Duenos inscription.jpg|right|thumb|300px|Дуенов запис з 6 вику п.н.е. приклад найвчаснєйшого старолатинкового писма]] Абецеда яку хасновали Римянє мала лєм вельки букви (на латинским ''majuscula'', мн. ''majuscules''). Мали букви (лат. ''minuscula'', мн. ''minuscules'') ше розвили аж у штреднїм вику од курзивного писаня, перше як унцияла, а потим и як подполни мали букви. Стари римски букви зачувани у формалних записох и за наглашованє у писаних документох. Язики хтори хасную латинку, углавним хасную вельки букви за початок виреченя, пасуса и власних менох. Правила вельких буквох ше з часом пременєли и розлични су у велїх язикох. Так ше, наприклад, у нємецким язику шицки меновнїки пишу з вельку букву на гоч хторим месце у виреченю. == Ширенє латинки == Латинка ше преширела з Италиї вєдно з латинским язиком у обласци коло Штредожемного моря зоз ширеньом Римского царства. Восточна часц Царства, уключуюци Греческу, Малу Азию, Левант и Єгипет, предлужела хасновац гречески язик як каждодньови, алє латински постал бешедни язик у заходней часци дзе заходноромански язики, то єст шпански, французки, каталонски, портуґалски и италиянски язик еволуовали з латинского и прилапели латинку. Вона ше потим преширела на ґермански [[Народ|народи]] сиверней Европи вєдно з християнством, заменююци скорейше рунске писмо. У штреднїм вику, латинка сцигла и медзи заходно ориєнтовани славянски народи, и то медзи Поляцох, Чехох, [[Горватска|Горватох]], Словенцох и Словацох, односно гевти народи хтори прилапели римски католїцизем; восточни славянски народи затримали кирилку. Балтицки народи, Литванци и Летонци, як и нєиндоевропянє, Финци, Естонци и Мадяре, прилапели латинку. По позни 15. вик, латинка була огранїчена на народи восточней и штреднєй Европи. Православни Славянє восточней и юговосточней Европи хасновали [[Кирилка|кирилку]], а гречески алфабет ше ище хасновало у восточним Штредожемю. Арабске писмо ше ширело з исламом, як медзи арабскима, так и медзи туркийскима и иранскима народами. Остаток Азиї хасновал верзиї браманского або китайского писма. У прешлих пейцох викох латинка ше преширела на цали швет. З европску колонизацию ше преширела на Америку,<ref>Greenberg, Joseph (1987). [https://books.google.rs/books?id=rdbEBricFRUC&redir_esc=y Language in the Americas.] Stanford University Press. ISBN 978-0-8047-1315-3.</ref><ref>Campbell, Lyle (2000). [https://books.google.rs/books?id=h36tPYqAZPwC&redir_esc=y American Indian Languages: The Historical Linguistics of Native America.] Oxford University Press. ISBN 978-0-19-534983-2.</ref> Австралию,<ref>Dixon, R.M.W. (1980). [[iarchive:languagesofaustr0000dixo|The languages of Australia.]] Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-29450-8.</ref><ref>Romaine, Suzanne (1991). [https://books.google.rs/books?id=odXuIsxHaOYC&pg=PA27&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false Language in Australia Cambridge University] Press. стр. 27.ISBN 978-0-521-33983-4.</ref> часци Азиї, Африки <ref>Heine, Bernd; Heine, Bernd, ур. (2000). African Languages: an Introduction. Cambridge University Press.</ref> и Пацифику зоз шпанским, портуґалским, анґлийским, французким и голандским язиком. У 18. вику Румунє прилапюю латинку, бо, гоч су романски народ, як з векшей часци православна жем, до теди хасновали кирилку. Виєтнам, под французку власцу, прилапює латинку за виєтнамски язик, хтори по теди хасновал китайски знаки. Латинка ше хаснує и у велїх австронезийских язикох, уключуюци таґалоґ и други язики Филипинох, як и урядови малезийски и индонежански язик, хтори по теди хасновали арабске, односно браманске писмо. Року 1928, як часц Ататуркових реформох, [[Турска]] прилапює латинку за свой язик место арабского писма. Векшина нєславянского и нєхристиянского жительства Совєтского Союзу, Татаре, Башкире, Азере, Казаки, Кирґизи и други, хасновали униформне турикийске писмо 1930-их рокох, а 1940-их шицким тим народом надрилєна кирилка. Медзитим, после колапсу держави 1991, вецей туркийски народи ше врацели на латинку. 1970-их рокох Народна Република Китай уведла латинку за систему транскрибциї мандаринского диялекту китайского язика под меном пинїн, алє китайске писмо и далєй примарне. Заходнославянски язики и векша часц южнославянских нєшка хаснує латинку. Польски язик ма широки дияпазон диякритикох и диґрафох хтори представяю рижни фонетски вредносци, як и ґрафему '''ł''' хтора ма фонетску вредносц блїзку гласу '''w'''. Чески, словацки и горватски язик и сербска латинка хасную квачку на буквох '''č''', '''š''', '''ž''' (словацки на вельких '''Ď''', '''Ň''', '''Ť''' и, дакус вименєне, на '''Ľ''', а чески ище и на '''ě''' и '''ř'''). Окрем того, чески и словацки означую длуги вокали и полувокали з акутним акцентом ('''á é í ó ú ĺ''' '''ŕ''') и хасную диярезу '''ä''', тераз уж виєдначене зоз '''е''', як и циркумфлекс на '''ô''' за дифтонґ '''uo'''. У горватским и у сербскей латинки, хаснує ше '''đ''', за палатализовани глас '''d'''. == Вонкашнї вязи == * [https://rtvparacin.rs/2020/07/28/istorija-latinicnog-pisma/ Istorija latiničnog pisma] * [https://sloven.org.rs/srb/?p=15808 ЛАТИНИЦА ЈЕ ПИСМО ЛАТИНСКОГ ЈЕЗИКА] sloven.org.rs == Референци == <references /> [[Катеґория:Линґвистика]] 24056xy44n9n9a3ilyppudrsiv8456p 21095 21089 2026-08-30T07:13:40Z Olirk55 19 Дроби виправки у таблїчки 21095 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #ccf; | header1 =<big> Латинка </big> | label2 = | data2 = [[File:A Specimen by William Caslon.jpg|center|thumb|300px| <div style="text-align: center;">Прикладнїк лїстини фонтох и язика, автор Вилијям Каслон I, снователь писма; датирани 1734. року.]] | label3 = Тип | data3 = Алфабет | label4 = Язики | data4 = латински и романски язики, велї европски язики, а правописни латинизациї постоя за скоро шицки познати язики | label5 = Часови период | data5 =~700. п. н. е. по терашньосц | label6 = Фамилия | data6 = єгиптянски хиєроґлифи * протосинаитски алфабет * феничански алфабет * гречески алфабет * староиталски алфабет * латинка | label7 = Виведзени системи | data7 = велї, опатриц: Алфабети на основи латинки | label8 = Шестирнски системи | data8 = *кирилка *коптски алфабет *єрменски алфабет *ґрузин(й)ски алфабет *руне | label9 = Напрям писаня| data9 = злїва направо ISO 15924 Latn, 215 | label10 = Уникод назва | data10 = Latin | label11 = | data11 = | header12 = Тота статя содержи МФА фонетски симболи. Без одгвитуюцей потримовки, можебуц увидзице упитнїки, кутије? або други симболи место уникод характера. }} '''Латинка''' (або ''латинїчна абецеда'', тиж позната и як ''римска абецеда''), найхаснованша алфабетска система на швеце.<ref>1 [https://www.britannica.com/topic/Latin-alphabet Latin-alphabet], ''www.britannica.com'' </ref> Ориґинално є хаснована у античним Риме за писанє у латинским язику.<ref>Baldi, Philip (2002). The foundations of Latin. Berlin: Mouton de Gruyter.</ref><ref>Wheelock, Frederic (2005). Latin: An Introduction (6th изд.). Collins. <nowiki>ISBN 978-0-06-078423-2</nowiki>.</ref> Латински алфабет еволуовал з визуално подобней куманскей греческей верзиї греческого писма.<ref>Jeffery, Lilian H. (1961). [[iarchive:localscriptsofar0000lhje/page/n5/mode/2up|The local scripts of archaic Greece.]] Oxford: Clarendon.</ref> Етрурци, хтори пановали з вчасним Римом, прилапели кумански гречески, хтори з часом модификовани и постал етрурски алфабет. <ref>Fischer, Steven Roger (2004). A history of writing. Reaktion Books. бок 90.</ref><ref>Howard, Michael C. (2012). [https://books.google.rs/books?id=6QPWXrCCzBIC&pg=PA23&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false Transnationalism in Ancient and Medieval Societies: The Role of Cross-Border Trade and Travel.] McFarland. стр. 23. ISBN 978-0-7864-9033-2.</ref> Tот алфабет потим прилапели и далєй модификовали Римянє, з чим формовани латински алфабет. Термин ''латински алфабет'' ше може одношиц на гоч хтори алфабет хтори ше хаснує за писанє латинского, або на други алфабети базовани на латинским писме, хторе основа заєднїцких буквох за рижни алфабети хтори ушлїдзели з класичного латинского алфабету, як цо то анґлийски алфабет. == Букви абецеди == Основни букви абецеди таки яки ше хаснує у анґлийским язику, и состоя ше зоз шлїдуюцих ґрафемох: {| class="wikitable" |+ ! colspan="13" |Вельки букви (лат. majuscules) |- |A |B |C |D |E |F |G |H |I |J |K |L |M |- |N |O |P |Q |R |S |T |U |V |W |X |Y |Z |- ! colspan="13" |'''Мали букви''' (лат. ''minuscules'') |- |a |b |c |d |e |f |g |h |i |j |k |l |m |- |n |o |p |q |r |s |t |u |v |w |x |y |z |} '''Инши букви''' Лиґатури '''Æ''', '''Œ''' и символ '''ß''', кед ше хаснує у анґлийским, французким и нємецким, нє рахую ше до окремних буквох, алє су вариянти '''AE''', '''OE''' и '''ss''', шором. Шицки букви з диякритиками ше тиж нє рахує як окремни у тих язикох, цо нє случай з даєднима другима язиками хтори хасную таки букви. Наприклад, '''å''', '''ä''' и '''ö''' окремни букви у шведским язику. == Еволуция == [[File:Duenos inscription.jpg|right|thumb|300px|Дуенов запис з 6 вику п.н.е. приклад найвчаснєйшого старолатинкового писма]] Абецеда яку хасновали Римянє мала лєм вельки букви (на латинским ''majuscula'', мн. ''majuscules''). Мали букви (лат. ''minuscula'', мн. ''minuscules'') ше розвили аж у штреднїм вику од курзивного писаня, перше як унцияла, а потим и як подполни мали букви. Стари римски букви зачувани у формалних записох и за наглашованє у писаних документох. Язики хтори хасную латинку, углавним хасную вельки букви за початок виреченя, пасуса и власних менох. Правила вельких буквох ше з часом пременєли и розлични су у велїх язикох. Так ше, наприклад, у нємецким язику шицки меновнїки пишу з вельку букву на гоч хторим месце у виреченю. == Ширенє латинки == Латинка ше преширела з Италиї вєдно з латинским язиком у обласци коло Штредожемного моря зоз ширеньом Римского царства. Восточна часц Царства, уключуюци Греческу, Малу Азию, Левант и Єгипет, предлужела хасновац гречески язик як каждодньови, алє латински постал бешедни язик у заходней часци дзе заходноромански язики, то єст шпански, французки, каталонски, портуґалски и италиянски язик еволуовали з латинского и прилапели латинку. Вона ше потим преширела на ґермански [[Народ|народи]] сиверней Европи вєдно з християнством, заменююци скорейше рунске писмо. У штреднїм вику, латинка сцигла и медзи заходно ориєнтовани славянски народи, и то медзи Поляцох, Чехох, [[Горватска|Горватох]], Словенцох и Словацох, односно гевти народи хтори прилапели римски католїцизем; восточни славянски народи затримали кирилку. Балтицки народи, Литванци и Летонци, як и нєиндоевропянє, Финци, Естонци и Мадяре, прилапели латинку. По позни 15. вик, латинка була огранїчена на народи восточней и штреднєй Европи. Православни Славянє восточней и юговосточней Европи хасновали [[Кирилка|кирилку]], а гречески алфабет ше ище хасновало у восточним Штредожемю. Арабске писмо ше ширело з исламом, як медзи арабскима, так и медзи туркийскима и иранскима народами. Остаток Азиї хасновал верзиї браманского або китайского писма. У прешлих пейцох викох латинка ше преширела на цали швет. З европску колонизацию ше преширела на Америку,<ref>Greenberg, Joseph (1987). [https://books.google.rs/books?id=rdbEBricFRUC&redir_esc=y Language in the Americas.] Stanford University Press. ISBN 978-0-8047-1315-3.</ref><ref>Campbell, Lyle (2000). [https://books.google.rs/books?id=h36tPYqAZPwC&redir_esc=y American Indian Languages: The Historical Linguistics of Native America.] Oxford University Press. ISBN 978-0-19-534983-2.</ref> Австралию,<ref>Dixon, R.M.W. (1980). [[iarchive:languagesofaustr0000dixo|The languages of Australia.]] Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-29450-8.</ref><ref>Romaine, Suzanne (1991). [https://books.google.rs/books?id=odXuIsxHaOYC&pg=PA27&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false Language in Australia Cambridge University] Press. стр. 27.ISBN 978-0-521-33983-4.</ref> часци Азиї, Африки <ref>Heine, Bernd; Heine, Bernd, ур. (2000). African Languages: an Introduction. Cambridge University Press.</ref> и Пацифику зоз шпанским, портуґалским, анґлийским, французким и голандским язиком. У 18. вику Румунє прилапюю латинку, бо, гоч су романски народ, як з векшей часци православна жем, до теди хасновали кирилку. Виєтнам, под французку власцу, прилапює латинку за виєтнамски язик, хтори по теди хасновал китайски знаки. Латинка ше хаснує и у велїх австронезийских язикох, уключуюци таґалоґ и други язики Филипинох, як и урядови малезийски и индонежански язик, хтори по теди хасновали арабске, односно браманске писмо. Року 1928, як часц Ататуркових реформох, [[Турска]] прилапює латинку за свой язик место арабского писма. Векшина нєславянского и нєхристиянского жительства Совєтского Союзу, Татаре, Башкире, Азере, Казаки, Кирґизи и други, хасновали униформне турикийске писмо 1930-их рокох, а 1940-их шицким тим народом надрилєна кирилка. Медзитим, после колапсу держави 1991, вецей туркийски народи ше врацели на латинку. 1970-их рокох Народна Република Китай уведла латинку за систему транскрибциї мандаринского диялекту китайского язика под меном пинїн, алє китайске писмо и далєй примарне. Заходнославянски язики и векша часц южнославянских нєшка хаснує латинку. Польски язик ма широки дияпазон диякритикох и диґрафох хтори представяю рижни фонетски вредносци, як и ґрафему '''ł''' хтора ма фонетску вредносц блїзку гласу '''w'''. Чески, словацки и горватски язик и сербска латинка хасную квачку на буквох '''č''', '''š''', '''ž''' (словацки на вельких '''Ď''', '''Ň''', '''Ť''' и, дакус вименєне, на '''Ľ''', а чески ище и на '''ě''' и '''ř'''). Окрем того, чески и словацки означую длуги вокали и полувокали з акутним акцентом ('''á é í ó ú ĺ''' '''ŕ''') и хасную диярезу '''ä''', тераз уж виєдначене зоз '''е''', як и циркумфлекс на '''ô''' за дифтонґ '''uo'''. У горватским и у сербскей латинки, хаснує ше '''đ''', за палатализовани глас '''d'''. == Вонкашнї вязи == * [https://rtvparacin.rs/2020/07/28/istorija-latinicnog-pisma/ Istorija latiničnog pisma] * [https://sloven.org.rs/srb/?p=15808 ЛАТИНИЦА ЈЕ ПИСМО ЛАТИНСКОГ ЈЕЗИКА] sloven.org.rs == Референци == <references /> [[Катеґория:Линґвистика]] qits5qklz2zm37seknx36apspmaywul 0 3474 21088 21075 2026-08-29T16:37:54Z Olirk55 19 Означени викивязи, уложена фотоґрафия 21088 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | name = Рошлїни | title = Наталийова рамонда | image = [[файл:Ramonda nathaliae.jpg|280п]] | headerstyle = background:lightblue | header1 = Наукова класификация | label1 = Царство: | data1 = Plantae | label2 = Дивизия: | data2 = Angiospermae | label3 = (нєранґоване): | data3 = Eudicotidae | label4 = (нєранґоване): | data4 = Asteridae | label5 = Ряд: | data5 = Lamiales | label6 = Фамилия: | data6 = Gesneriaceae | label7 = Род: | data7 = ''Ramonda'' | label8 = Файта: | data8 = '''R. nathaliae''' | header10 = Биномне мено | data11 = '''Ramonda nathaliae''' <small>Pančić & Petrović | data12 = <small>Pančić & Petrović | header13 = Синоними | data14 = * ''Chaixia nathaliae'' (Pančić & Petrović) O.Schwarz }} [[Файл:Natalijina ramonda.jpg|мини|290п|Наталийова рамонда як символ Дня примиря у Першей шветовей войни]] '''Наталийова рамонда''' (лат. ''Ramonda nathaliae''; '''колачик''' або '''квет феникс''') ендемска рошлїна централного Балкану з фамилиї Gesneriaceae.<ref>Vladimir Stevanović, Marjan Niketić, Branka Stevanović: Chorological differentiation of endemo-relic species ''Ramonda serbica'' Panč. and ''R. nathaliae'' Panč. & Petrov. (Gesneriaceae) on the Balkan Peninsula. In: Botanika Chronika (Patras). Band 10, 1991, S. 507–515.</ref> Остаток є субтропскей флори Европи и Медитерану. Рошлїна пренайдзена лєм у трох жемох: [[Сербия|Сербиї]], Сиверней Македониї и Греческей.<ref>''Royal Botanic Gardens, Kew. ''https://powo.science.kew.org/taxon/urn:lsid:ipni.org:names:382352-1#distributions''. Plants of the World Online (на језику: енглески). Приступљено 19. jun 2026.''</ref> Барз є подобна рошлїни ''Ramonda serbica'' за хтору ше трима же ше од файти ''Ramonda nathaliae'' оддвоєла до самостойней файти з полиплоидию под час терцияру.<ref>Vladimir Stevanović, Marjan Niketić, Branka Stevanović: Chorological differentiation of endemo-relic species Ramonda serbica Panč. and R. nathaliae Panč. & Petrov. (Gesneriaceae) on the Balkan Peninsula. In: Botanika Chronika (Patras). Band 10, 1991, S. 507–515.</ref><ref name=":0">http://pancic.bio.bg.ac.rs/Yu/Nomen/pages/129.html''. Приступљено 14. 4. 2013.''</ref> Рошлїну 1884. року нєдалєко од Нишу одкрил доктор Сава Петрович, дворски лїкар краля Милана Обреновча. Вєдно зоз Панчичом описал тоту файту и дал єй мено по кралїци Наталиї.<ref name=":1">http://www.blic.rs/Vesti/Reportaza/182680/Kap-vode-ih-vraca-u-zivot''. 28.'' 03. 2010. Приступљено 14. 4. 2013.''<nowiki/>''</ref> Наталийова рамонда вецейрочна, вичножелєна, лїсцаста рошлїна.<ref name=":0" /> Рошлїна ма моцни ризом. Лїсца єй позберани до прижемней розети, елиптично-вайцастей до вайцастей форми, з вираженим лїсцовим конарчком. По рубе, лїсца правилно и дробно назубени<ref name=":0" />. На верхнїм боку лїсцох ше находза розридзени кафовкасти шерсцочки, док ше на рубе лїсцох, на споднїм боку коло нервох и лїсцового конарчка находза длугоки кафовкасти шерсцочки.<ref name=":0" /> Квитков конарчок виходзи з центру розети и високи є до 10 cm зоз 1-3, ридше 4-5 квитками. Венчик углавним цми лилови, ридше билей фарби; танєрастей форми з помаранчецову основу. Найчастейше є зложени зоз 4, а ридше зоз 5-6 венчикових лїсцочкох.<ref name=":0" /> Плод ґалетка з вельким числом дробного нашеня.<ref name=":0" /> За тоту рошлїну характеристичне зявенє же гоч ше зошицким осуши, може знова ожиц кед ше ю залєє. Тоту можлївосц зоз стану анабиози ознова ше врациц до живота ма барз мале число рошлїнох квитнїчкох. У Европи окрем файтох роду ''Ramonda'' ище лєм два квитнїчки ше можу врациц з анабиози (''Haberlea'' ''rhodopensis'' и ''Jankaea'' ''heldreichii'').<ref name=":1" /> Число хромозомох: 2n = 48. == Бивальнїк и розширеносц == Бивальнїк тей рошлїни у розпуклїнох вапнянїкових стинох на надморскей висини од 350-2150 m. Населює углавним сиверно експоновани стини, алє ше ю стрета и на стинох у одвитуюцей лєсовей реликтней заєднїци як цо напр. Fago-Colurnetum на Сухей гори (Сува планина). ''Ramonda nathaliae'' з другима рошлїнами формує реликтни хазмофитски заєднїци як напр. ''Erysimo-Ramondetum nathaliae''.<ref name=":0" /> Тиж у бивальнїкох дзе ше преклопює з ''Ramonda serbica'', у зонох симпатриї, формує субасоцияцию Ceterachi-''Ramondetum serbicae ramondetosum nathaliae'' (на Радованским каменю над валалом Єлашница и на Облику у Сичевацкей клисури).<ref>Стевановић, В., Никетић, М., Стевановић, Б. 1987. http://botanicaserbica.bio.bg.ac.rs/arhiva/pdf/1987_21__361.pdf https://web.archive.org/web/20160305001337/http:/botanicaserbica.bio.bg.ac.rs/arhiva/pdf/1987_21__361.pdf на веб-сајту Wayback Machine (5. март 2016) Гласник Института за ботанику и Ботаничке баште Универзитета у Београду 21: 17–26.</ref> [[File:Ραμόνδα η νατάλειος (Ramonda nathaliae), Όρος Πάικο, Νομός Κιλκίς.jpg|right|thumb|300px|Розквитнута наталийова рамонда]] ''Ramonda nathaliae'' ендемит централней часци Балканского полуострова. Населює шлїдуюци жеми: Сиверну Македонию, сиверну Греческу и Сербию.<ref name=":0" /> У Сиверней Македониї є часта у клисурох правих притокох Вардару (Треска, Бабуна, Тополка, Чарна рика – Црна река) и околних горох (Якупица, Кожуф, Козяк и Нидже). У Греческей ше зявює у граничнїчних обласцох зоз Сиверну Македонию (гори Тзена, Вермион, Ворас), а зявює ше и у Епиру.<ref name=":0" /> У Сербиї ше зявює на Сухей гори (Трем, Мосор, Соколов камень, Ґолеш), у Єлашницкей клисури (Радовански [[Камень|камен]]<nowiki/>ь, над валалом Єлашница), у Сичевацкей клисури (Облик над валалом Островица), на Гори Шари(схили Люботену).<ref name=":0" /> == Загроженосц == Пре нєприступносц найвекшей часци бивальнїкох, нє обачене опадованє числовосци популацийох тей рошлїни. Медзитим, приступни часци бивальнїкох (стини коло драгох), як и мали локални популациї у велькей мири редуковани и загрожени пре експлоатацию тих цо ю таргаю.<ref name=":0" /> Колекционерске тарганє за гербарски збирки и ботанїчни загради представя єден з найзначнєйших факторох загрожованя.<ref name=":0" /> ''Ramonda nathaliae'' ше находзи на списку ридких, загрожених и ендемичних рошлїнох Европи, а у Сербиї є защицена зоз законом як природна ридкосц.<ref name=":0" /> == Символ == Наталийову рамонду ше хаснує як подобове ришенє за амблем хтори ше ноши у тижню пред Дньом примиря у Першей шветовей войни 11. новембра и на сам дзень швета у Сербиї.<ref>http://www.politika.rs/rubrike/Drustvo/Predsednistvo-Dan-primirja-obeleziti-vidljivo-i-upecatljivo.sr.html''. 8. новембар 2012. Приступљено 14. 4. 2013.''</ref><ref>http://www.novosti.rs/vesti/naslovna/aktuelno.293.html:404961-Natalijina-ramonda-u-cast-pobede''. 7. новембар 2012. Приступљено 14. 4. 2013.''</ref> == Референци == <references/> == Жридло == '''https://sr.wikipedia.org/wiki/Наталијина_рамонда''' [[Катеґория:Рошлїни]] n7vkyyptlkoshg5gwyn6cgznrklx1om 0 3475 21085 21080 2026-08-29T12:26:40Z Olirk55 19 Референци (потребно ище даскельо ДОКОНЧИЦ) 21085 wikitext text/x-wiki '''Мур плачу''', у юдаїзме познати як Заходни мур (гебр. הַכּוֹתֶל הַמַּעֲרָבִי, ''HaKotel HaMa'aravi''), а у исламе як Бураков мур (араб. حَائِط ٱلْبُرَاق, ''Ḥā'iṭ al-Burāq''), стари вапнянїкови мур у Старим варошу. То релативно мали сеґмент вельо длугшого старого подпорного мура, хтори у цалосци бул познати як Заходни мур.<ref>[https://madainproject.com/western_wall_(temple_mount) „Complete visual compendium of Western Wall”.] ''Madain Project''. Приступљено 28. 3. 2018.</ref> Мур бул перше справени у рамикох преширеня Другого храму хтори почал Ирод Вельки,<ref>[https://www.biblicalarchaeology.org/daily/biblical-sites-places/temple-at-jerusalem/the-temple-mount-in-the-herodian-period/ „The Temple Mount in the Herodian Period (37 BC–70 A.D.)”.] Biblical Archaeology Society. 21. 7. 2019. Приступљено 17. 7. 2020.</ref> цо приведло до завераня природного, прикрого брега хтори Єврейом и християном познати як Храмовна гора, у огромней правоугловей структури на верху з ровну платформу хтора так зохабяла вецей простору за сам Храм, його помоцни будинки и вельке число паломнїкох и нащивительох. У єдней спомедзи даскелїх розличних муслиманских традицийох, то место на хторим исламски пророк Мухамед привязал свойого кридлатого коня, Ел Бурака, на путованю Исра и Мирадж до Єрусалиму пред тим як ше вознєсол до раю, и представя восточну гранїцу Племенїтого святилїща (араб. الحرم الشريف‎, al-''Ḥaram al-Šarīf'') джамиї Ел Акса. Святосц Мура плачу у юдаїзме резултат його блїзкосци ґу Храмовней гори. Пре огранїченє виходзеня на Храмовну гору, Мур найсвятейше место на хторим Єврейом дошлєбодзене модлїц ше, гоч ше Фундаментални камень, найсвятейше место у юдаїзме, находзи под нїм. Першобутно, природна и нєправилна форма Храмовней гори поступнє преширйована же би ше на єй верху могло направиц цо векши храм. Тот поступок докончел Ирод, хтори брег завар скоро зоз правоугловим сетом подпорних мурох, направених же би подперали платформу Храму. Вони хасновали обсяжни подконструкциї и пополньовали их зоз глїну же би природному брегу дали ґеометрийно правилну форму. На тей структури цо здабе на шкатулу, Ирод справел огромну цегелковану платформу хтора окружовала Храм. Од штирох подпорних мурох, заходни ше трима як найблїзши ґу бувшей Святинї над святинями, прецо є найсвятейше место у юдаїзме звонка предходней платформи Храмовней гори. Дакус вецей од половки цалей висини мура, уключуюци його 17 шори под уровньом улїци, датирує з конца периоду Другого храму и трима ше же є направени у чаше Ирода Велького 19. року пред н.е., гоч нєдавни викопованя указую же робота нє була закончена док Ирод нє умар 4. року пред н.е. Барз вельки [[Камень|камени]] блоки долнїх шорох иродийски, шори каменя штреднєй велькосци над нїма додати под час Умаїда, а дробни каменьчки з найвисших шорох новшого датума, окреме з периоду Османлийох. Вираз Заходни мур и його варияциї ше углавним хаснує у узшим смислу за часц хтору Євреє традиционално хасную за молитву, а назва Мур плачу достата пре праксу Єврейох хтори плачу на тим месце пре знїщенє Храмох. Под час християнского римского панованя над Єрусалимом (коло 324-638), Єврейом бул зошицким забранєни приступ до Єрусалиму, окрем за Тиша беав, Дзень жалосци за Храмами, а на тот дзень Євреє би плакали над своїма святима местами. Вираз Мур плачу хасновали лєм християнє, а ожил под час нєєврейскей контроли медзи британским панованьом од 1920. по Шейсцдньову войну 1967. року. Вираз Мур палчу нє хасную релиґиозни Євреє, а керую го и гевти други хтори го тримаю за видрижнююци.<ref name=":0">Halkin, Hillel (2001). [https://jewishvirtuallibrary.org/jsource/History/wallname.html „"Western Wall" or "Wailing Wall"?”.] Forward. Приступљено 28. 9. 2015.</ref> У ширшим смислу, Заходни мур може представяц цали подпорни мур длугоки 488 [[Метер|метери]] на заходним боку Храмовней гори. Класична часц тераз обрацена ґу велькей площи у Єврейским кварту, нєдалєко од югозаходного угла Храмовней гори, а остаток мура скрити за будовнями у Муслиманским кварту, з малим винїмком часци од 8 метерох, ткв. Малого заходного мура. Сеґмент заходного подпорного мура хтори ше традиционално хаснує за єврейску Литурґию, познати и як Заходни мур або Мур плачу ма окремну важносц, бо нїґда нє бул зашицким заклонєни зоз штредньовиковнима будинками и приказує вельо вецей першобутно иродийского каменя як Мали заходни мур. У релиґийним смислу, предпоставя ше же Мали заходни мур бул ище блїжей при Святинї над сятинями, а з тим и Божому присуству (Шхина), як и под'жемни Вореново дзвери, хтори були нєдоступни Єврейом од 12. вику по часточне викопованє у 20. вику. Гоч ше Мур трима за муслимански маєток як состойну часц маєтку Племенїтого святилїща и вакуфу у Мароканским кварту, єврейске право на молитву и паломнїцтво постоя як часц ''status quo''.<ref>UN Conciliation Commission (1949). [https://commons.wikimedia.org/wiki/File:United_Nations_Conciliation_Commission_for_Palestine_Working_Paper_on_the_Holy_Places.djvu United Nations Conciliation Commission for Palestine Working Paper on the Holy Places. б. 26.] „The Palestine Administration interpreted the Status Quo in respect of the Wailing Wall as being that the Jewish Community had a right of access to the pavement in front of the Wall for their devotions, but that the Wall itself, the pavement in front of it and the adjacent Moroccan Quarter, were legally Moslem property. The Jews might bring to the Wall only those appurtenances of worship that were allowed under the Ottoman regime. This position was in general reaffirmed by the International Commission appointed by the British Government in 1930, with the approval of the Council of the League of Nations, to enquire into conflicting rights and claims concerning the Wailing Wall. The International Commission further ruled that although the Jews enjoyed no sort of proprietary rights to the Wall or the adjacent pavement, they should have free access to them at all times, subject to certain stipulations. The placing of benches and screens against the Wall was prohibited; the Moslems were similarly forbidden to carry out the Zikr ceremony during the progress of Jewish devotions or to cause annoyance to the Jews in any other way; no political speeches or demonstrations near the Wall were to be allowed; the Moslems' right to repair the pavement was affirmed, and if any repairs were not carried out by them in due time, the work was to be undertaken by the Government. The maintenance of the Wall itself was entrusted to the Government, but it was understood that repairs to it should be carried out only after consultation with the Supreme Moslem Council and the Chief Rabbinate.”</ref><ref>Cust, L. G. A. (1929). [https://en.wikisource.org/wiki/The_Status_Quo_in_the_Holy_Places The Status Quo in the Holy Places.] H.M.S.O. for the High Commissioner of the Government of Palestine. бок 44—45. „The immediate neighbourhood of the Wailing Wall is inhabited by a number of Moroccan families, who are the beneficiaries of the ancient Waqf dating from the thirteenth century of Abu Midian. Some of the dwellings are entered from the space in front of the Wall. The wall separating the garden to the north from the Wailing Wall was rebuilt without incident in 1929. The wall overlooking the Wailing Wall by the Bab-al-Mughrabi was also rebuilt at the same time. The Moslems wanted to erect a low wall, but it was ruled, to preserve the Status Quo, that the wall must be rebuilt to its former height. The Wailing Wall, as being one of the few relics of the Temple of Herod of undisputed authenticity, is held in very great veneration by the Jews. Jewish writers refer to it as "the Holiest possession of the fifteen millions of Jews throughout the world which they have not forgotten for one moment since the Dispersion." On Sabbaths and other Holy Days the Wall is thronged with worshippers, the American and European Jew mixing with the Orthodox Jew in his caftan and the Bokharan in his gorgeous silks. The Jewish custom of praying here is of considerable antiquity, being mentioned by Rabbi Benjamin of Tudela and has now become an established right. This right to pray has, however, become linked with the claim to the actual ownership of the Wall. The Moslems resist this on the ground that the Wall is an integral part of the enclosure wall of the Haram al Sharif, and that the space in front of it is a public way, and part of the premises of the Abu Midian Waqf. For this reason the Moslems have always protested against the placing of benches or chairs in front of the Wall by the Jews as causing an obstruction in this public way and implying possessory rights. Though benches have certainly from time to time been introduced, there is extant a resolution taken by the Administrative Council and confirmed by the Mutasarrif in 1912 that chairs or tents or curtains (to divide the women from the men) are not to be allowed. This is still enforced, but portable camp-stools or boxes or tins with cushions are permitted for the convenience of worshippers. This ruling was notified to the Jewish religious authorities and the Police by the District Governor in 1922, and confirmed in 1926 after a rather serious dispute </ref><ref>Yitzhak Reiter (7. 4. 2017). [https://books.google.rs/books?id=ieyfDgAAQBAJ&pg=PT26&redir_esc=y Contested Holy Places in Israel–Palestine: Sharing and Conflict Resolution.] Taylor & Francis. стр. 26—. ISBN 978-1-351-99884-0.</ref> Тото становиско потвердзене на медзинародней комисиї 1930. року у периодзе британского мандату. Найстарше жридло хторе тото место спомина як место єврейского богослуженя датирує зоз 17. вику.[7][8] Предходни места на хторих Євреє оплаковали знїщенє Храмох, кед им бул забранєни приступ до варошу, находзели ше на востоку, на Маслиновей гори <ref name=":0" /> и Кедронскей долїни у подножю. Од половки 19. вику надалєй, Євреє пробовали купиц права на Мур и його околїско, алє анї єдно пробованє нє було успишне. З напредованьом ционистичного руху на початку 20. вику, Мур постал жридло нємирох медзи єврейску и муслиманску заєднїцу, бо ше муслиманє старали чи би ше Мур могло хасновац за дальши єврейски претензиї на Храмовну гору, а з тим и на Єрусалим. У тим периодзе нємири у подножю Мура постали призвичаєни, спомедзи хторих ше видвоюю нємири зоз 1929, кед забити 133, а ранєти 339 Євреє. После Арабско-израїлскей войни 1948. року, восточну часц Єрусалиму завжал Йордан. Под йорданску контролу Євреє у подполносци вигнати зоз Старого варошу, уключуюци и Єврейски кварт, а Єврейом бул забранєни уход до Старого варошу 19 роки, зоз чим забранєна и єврейска молитва при Заходним муре. Тот период закончени 10. юния 1967. року, кед Израїл здобул контролу над Муром у Шейсцдньовей войни. Три днї по запровадзованю контроли над околїском Заходного мура, израїлски власци з булдожером розчисцели Марокански кварт же би ше створело вецей простору за терашню Площу Заходного мура.[9] Попатрунок на Мур плачу або Заходни мур == Референци == [[Катеґория:Обєкти]] kzctu7ff0klbehbyh6lrl20zq23ffn4 21097 21085 2026-08-30T07:51:16Z Sveletanka 20 укладанє фотоґрафиї 21097 wikitext text/x-wiki [[File:Westernwall2.jpg|thumb|right|280px|Попатрунок на Мур плачу або Заходни мур]] [[File:Wailing Wall by Gustav Bauernfeind.png|thumb|right|250px]] '''Мур плачу''', у юдаїзме познати як Заходни мур (гебр. הַכּוֹתֶל הַמַּעֲרָבִי, ''HaKotel HaMa'aravi''), а у исламе як Бураков мур (араб. حَائِط ٱلْبُرَاق, ''Ḥā'iṭ al-Burāq''), стари вапнянїкови мур у Старим варошу. То релативно мали сеґмент вельо длугшого старого подпорного мура, хтори у цалосци бул познати як Заходни мур.<ref>[https://madainproject.com/western_wall_(temple_mount) „Complete visual compendium of Western Wall”.] ''Madain Project''. Приступљено 28. 3. 2018.</ref> Мур бул перше справени у рамикох преширеня Другого храму хтори почал Ирод Вельки,<ref>[https://www.biblicalarchaeology.org/daily/biblical-sites-places/temple-at-jerusalem/the-temple-mount-in-the-herodian-period/ „The Temple Mount in the Herodian Period (37 BC–70 A.D.)”.] Biblical Archaeology Society. 21. 7. 2019. Приступљено 17. 7. 2020.</ref> цо приведло до завераня природного, прикрого брега хтори Єврейом и християном познати як Храмовна гора, у огромней правоугловей структури на верху з ровну платформу хтора так зохабяла вецей простору за сам Храм, його помоцни будинки и вельке число паломнїкох и нащивительох. У єдней спомедзи даскелїх розличних муслиманских традицийох, то место на хторим исламски пророк Мухамед привязал свойого кридлатого коня, Ел Бурака, на путованю Исра и Мирадж до Єрусалиму пред тим як ше вознєсол до раю, и представя восточну гранїцу Племенїтого святилїща (араб. الحرم الشريف‎, al-''Ḥaram al-Šarīf'') джамиї Ел Акса. Святосц Мура плачу у юдаїзме резултат його блїзкосци ґу Храмовней гори. Пре огранїченє виходзеня на Храмовну гору, Мур найсвятейше место на хторим Єврейом дошлєбодзене модлїц ше, гоч ше Фундаментални камень, найсвятейше место у юдаїзме, находзи под нїм. Першобутно, природна и нєправилна форма Храмовней гори поступнє преширйована же би ше на єй верху могло направиц цо векши храм. Тот поступок докончел Ирод, хтори брег завар скоро зоз правоугловим сетом подпорних мурох, направених же би подперали платформу Храму. Вони хасновали обсяжни подконструкциї и пополньовали их зоз глїну же би природному брегу дали ґеометрийно правилну форму. На тей структури цо здабе на шкатулу, Ирод справел огромну цегелковану платформу хтора окружовала Храм. Од штирох подпорних мурох, заходни ше трима як найблїзши ґу бувшей Святинї над святинями, прецо є найсвятейше место у юдаїзме звонка предходней платформи Храмовней гори. Дакус вецей од половки цалей висини мура, уключуюци його 17 шори под уровньом улїци, датирує з конца периоду Другого храму и трима ше же є направени у чаше Ирода Велького 19. року пред н.е., гоч нєдавни викопованя указую же робота нє була закончена док Ирод нє умар 4. року пред н.е. Барз вельки [[Камень|камени]] блоки долнїх шорох иродийски, шори каменя штреднєй велькосци над нїма додати под час Умаїда, а дробни каменьчки з найвисших шорох новшого датума, окреме з периоду Османлийох. Вираз Заходни мур и його варияциї ше углавним хаснує у узшим смислу за часц хтору Євреє традиционално хасную за молитву, а назва Мур плачу достата пре праксу Єврейох хтори плачу на тим месце пре знїщенє Храмох. Под час християнского римского панованя над Єрусалимом (коло 324-638), Єврейом бул зошицким забранєни приступ до Єрусалиму, окрем за Тиша беав, Дзень жалосци за Храмами, а на тот дзень Євреє би плакали над своїма святима местами. Вираз Мур плачу хасновали лєм християнє, а ожил под час нєєврейскей контроли медзи британским панованьом од 1920. по Шейсцдньову войну 1967. року. Вираз Мур палчу нє хасную релиґиозни Євреє, а керую го и гевти други хтори го тримаю за видрижнююци.<ref name=":0">Halkin, Hillel (2001). [https://jewishvirtuallibrary.org/jsource/History/wallname.html „"Western Wall" or "Wailing Wall"?”.] Forward. Приступљено 28. 9. 2015.</ref> У ширшим смислу, Заходни мур може представяц цали подпорни мур длугоки 488 [[Метер|метери]] на заходним боку Храмовней гори. Класична часц тераз обрацена ґу велькей площи у Єврейским кварту, нєдалєко од югозаходного угла Храмовней гори, а остаток мура скрити за будовнями у Муслиманским кварту, з малим винїмком часци од 8 метерох, ткв. Малого заходного мура. Сеґмент заходного подпорного мура хтори ше традиционално хаснує за єврейску Литурґию, познати и як Заходни мур або Мур плачу ма окремну важносц, бо нїґда нє бул зашицким заклонєни зоз штредньовиковнима будинками и приказує вельо вецей першобутно иродийского каменя як Мали заходни мур. У релиґийним смислу, предпоставя ше же Мали заходни мур бул ище блїжей при Святинї над сятинями, а з тим и Божому присуству (Шхина), як и под'жемни Вореново дзвери, хтори були нєдоступни Єврейом од 12. вику по часточне викопованє у 20. вику. Гоч ше Мур трима за муслимански маєток як состойну часц маєтку Племенїтого святилїща и вакуфу у Мароканским кварту, єврейске право на молитву и паломнїцтво постоя як часц ''status quo''.<ref>UN Conciliation Commission (1949). [https://commons.wikimedia.org/wiki/File:United_Nations_Conciliation_Commission_for_Palestine_Working_Paper_on_the_Holy_Places.djvu United Nations Conciliation Commission for Palestine Working Paper on the Holy Places. б. 26.] „The Palestine Administration interpreted the Status Quo in respect of the Wailing Wall as being that the Jewish Community had a right of access to the pavement in front of the Wall for their devotions, but that the Wall itself, the pavement in front of it and the adjacent Moroccan Quarter, were legally Moslem property. The Jews might bring to the Wall only those appurtenances of worship that were allowed under the Ottoman regime. This position was in general reaffirmed by the International Commission appointed by the British Government in 1930, with the approval of the Council of the League of Nations, to enquire into conflicting rights and claims concerning the Wailing Wall. The International Commission further ruled that although the Jews enjoyed no sort of proprietary rights to the Wall or the adjacent pavement, they should have free access to them at all times, subject to certain stipulations. The placing of benches and screens against the Wall was prohibited; the Moslems were similarly forbidden to carry out the Zikr ceremony during the progress of Jewish devotions or to cause annoyance to the Jews in any other way; no political speeches or demonstrations near the Wall were to be allowed; the Moslems' right to repair the pavement was affirmed, and if any repairs were not carried out by them in due time, the work was to be undertaken by the Government. The maintenance of the Wall itself was entrusted to the Government, but it was understood that repairs to it should be carried out only after consultation with the Supreme Moslem Council and the Chief Rabbinate.”</ref><ref>Cust, L. G. A. (1929). [https://en.wikisource.org/wiki/The_Status_Quo_in_the_Holy_Places The Status Quo in the Holy Places.] H.M.S.O. for the High Commissioner of the Government of Palestine. бок 44—45. „The immediate neighbourhood of the Wailing Wall is inhabited by a number of Moroccan families, who are the beneficiaries of the ancient Waqf dating from the thirteenth century of Abu Midian. Some of the dwellings are entered from the space in front of the Wall. The wall separating the garden to the north from the Wailing Wall was rebuilt without incident in 1929. The wall overlooking the Wailing Wall by the Bab-al-Mughrabi was also rebuilt at the same time. The Moslems wanted to erect a low wall, but it was ruled, to preserve the Status Quo, that the wall must be rebuilt to its former height. The Wailing Wall, as being one of the few relics of the Temple of Herod of undisputed authenticity, is held in very great veneration by the Jews. Jewish writers refer to it as "the Holiest possession of the fifteen millions of Jews throughout the world which they have not forgotten for one moment since the Dispersion." On Sabbaths and other Holy Days the Wall is thronged with worshippers, the American and European Jew mixing with the Orthodox Jew in his caftan and the Bokharan in his gorgeous silks. The Jewish custom of praying here is of considerable antiquity, being mentioned by Rabbi Benjamin of Tudela and has now become an established right. This right to pray has, however, become linked with the claim to the actual ownership of the Wall. The Moslems resist this on the ground that the Wall is an integral part of the enclosure wall of the Haram al Sharif, and that the space in front of it is a public way, and part of the premises of the Abu Midian Waqf. For this reason the Moslems have always protested against the placing of benches or chairs in front of the Wall by the Jews as causing an obstruction in this public way and implying possessory rights. Though benches have certainly from time to time been introduced, there is extant a resolution taken by the Administrative Council and confirmed by the Mutasarrif in 1912 that chairs or tents or curtains (to divide the women from the men) are not to be allowed. This is still enforced, but portable camp-stools or boxes or tins with cushions are permitted for the convenience of worshippers. This ruling was notified to the Jewish religious authorities and the Police by the District Governor in 1922, and confirmed in 1926 after a rather serious dispute </ref><ref>Yitzhak Reiter (7. 4. 2017). [https://books.google.rs/books?id=ieyfDgAAQBAJ&pg=PT26&redir_esc=y Contested Holy Places in Israel–Palestine: Sharing and Conflict Resolution.] Taylor & Francis. стр. 26—. ISBN 978-1-351-99884-0.</ref> Тото становиско потвердзене на медзинародней комисиї 1930. року у периодзе британского мандату. Найстарше жридло хторе тото место спомина як место єврейского богослуженя датирує зоз 17. вику.<ref>Ramon, Amnon (2002). Marshall J. Breger; Ora Ahimeir, ур. [https://books.google.rs/books?id=Ru7dqV3a-LUC&pg=PA300&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false ''Delicate balances at the Temple Mount, 1967-1999'']. ''Jerusalem: A City and Its Future''. Syracuse University Press for the Jerusalem Institute for Israel Studies. стр. 300. ISBN 9780815629139. Приступљено 30.08.2026.</ref><ref>Löfgren, Eliel; Barde, Charles; Van Kempen, J. (December 1930). [https://web.archive.org/web/20210621124457/https://unispal.un.org/unispal.nsf/9a798adbf322aff38525617b006d88d7/59a92104ed00dc468525625b00527fea  „Report of the Commission appointed by His Majesty's Government in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland, with the approval of the Council of the League of Nations, to determine the rights and claims of Moslems and Jews in connection with the Western or Wailing Wall at Jerusalem”].Приступљено 30.08.2026.(UNISPAL doc A/7057-S/8427, February 23, 1968)</ref> Предходни места на хторих Євреє оплаковали знїщенє Храмох, кед им бул забранєни приступ до варошу, находзели ше на востоку, на Маслиновей гори <ref name=":0" /> и Кедронскей долїни у подножю. Од половки 19. вику надалєй, Євреє пробовали купиц права на Мур и його околїско, алє анї єдно пробованє нє було успишне. З напредованьом ционистичного руху на початку 20. вику, Мур постал жридло нємирох медзи єврейску и муслиманску заєднїцу, бо ше муслиманє старали чи би ше Мур могло хасновац за дальши єврейски претензиї на Храмовну гору, а з тим и на Єрусалим. У тим периодзе нємири у подножю Мура постали призвичаєни, спомедзи хторих ше видвоюю нємири зоз 1929, кед забити 133, а ранєти 339 Євреє. После Арабско-израїлскей войни 1948. року, восточну часц Єрусалиму завжал Йордан. Под йорданску контролу Євреє у подполносци вигнати зоз Старого варошу, уключуюци и Єврейски кварт, а Єврейом бул забранєни уход до Старого варошу 19 роки, зоз чим забранєна и єврейска молитва при Заходним муре. Тот период закончени 10. юния 1967. року, кед Израїл здобул контролу над Муром у Шейсцдньовей войни. Три днї по запровадзованю контроли над околїском Заходного мура, израїлски власци з булдожером розчисцели Марокански кварт же би ше створело вецей простору за терашню Площу Заходного мура.<ref>Peters, F. E. (1984). ''Jerusalem''. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. стр. 357—359, 394—396. „One of the best documented endowments, one that embraced the entire quarter of Western Muslims or Maghrebis". </ref> == Референци == [[Катеґория:Обєкти]] <references /> [[Катеґория:Израїл]] b4g8bx9jvmcj0coy3a85cr9vdg7b0vn 0 3476 21090 2026-08-29T23:07:35Z Saslavik 1716 Нови бок: „{{Инфорамик | titlestyle = background:lightblue | title = Салмонела | image = [[Файл:SalmonellaNIAID.jpg|280п]] | caption = Електронски пояшнєна скенируюца електронска микроґрафия приказує Salmonella Typhimurum (червене) як напада културу чловечих клїтинкох | headerstyle = background:lightblue | header1…“ 21090 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | titlestyle = background:lightblue | title = Салмонела | image = [[Файл:SalmonellaNIAID.jpg|280п]] | caption = Електронски пояшнєна скенируюца електронска микроґрафия приказує Salmonella Typhimurum (червене) як напада културу чловечих клїтинкох | headerstyle = background:lightblue | header1 = Наукова класификация | label1 = Домен: | data1 = Bacteria | label2 = Тип: | data2 = Pseudomonadota | label3 = Класа: | data3 = Gammaproteobacteria | label4 = Ряд: | data4 = Enterobacterales | label5 = Фамилия: | data5 = Enterobacteriaceae | label6 = Род: | data6 = Enterobacteriaceae | header7 = Файти и подфайти<ref>''https://www.ncbi.nlm.nih.gov/Taxonomy/Browser/wwwtax.cgi?mode=Tree&id=590&lvl=3&keep=1&srchmode=1&unlock. NCBI taxonomy.'' Bethesda, MD: National Center for Biotechnology Information. Приступљено 27. 1. 2019.</ref> | style = "text-align:left;" | datastyle = text-align:left; | data8 = *''Salmonella bongori'' | data9 = *''Salmonella enterica'' | data10 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''arizonae'' | data11 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''diarizonae'' | data12 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''enterica'' | data13 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''houtenae'' | data14 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''indica'' | data15 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''salamae'' }} '''Салмонела''' (''лат.'' '''''Salmonella''''') то род палїчкастих ґрам-неґативних бактерийох хтори можу спричинїц тифоїдну горучку, паратифоидну горучку и трованє поживи.<ref>''Ryan, KJ; Ray, CG, ур. (2004). ''https://archive.org/details/sherrismedicalmi0000unse_q1i3'' (4. изд.). McGraw Hill. ISBN 978-0-8385-8529-0.</ref><ref>Jovana Matić (2009).'' https://www.tehnologijahrane.com/enciklopedija/patogene-bakterije-u-hrani-12.''</ref><ref>Мишић, Милан, ур. (2005). ''Енциклопедија Британика'' - С. Београд: Политика, Народна књига. стр. 19.</ref> Салмонели розкладаю вельке число угльових гидратохи творя квашнїну и ґаз. Серотип ''Salmonella'' ''typhi'' ма специфични биохемийни характеристики хтори ше розликую од других серотипох. Тота бактерия розклада ґлукозу и манитол без твореня ґазу, ферментує дулцитол, арабинозу, рамнозу, розклада мукати и ацетати, декарбоксилує лизин, алє нє и орнитин.<ref>Radanov Pelagić, Veselina (2000). ''Mikrobiologija stočne hrane''. Novi Sad: Univerzitet u Novom Sadu, Poljoprivredni fakultet. стр. 47.</ref> Салмонели нє розкладаю лактозу, сахарозу и урею, а продукую H₂S (водонїк-сулфид). Салмонели добре рошню и розмножую ше на вельким чишлє подлогох, та ше так можу розвивац и у вельким чишлє поживових артиклох розличного составу. Салмонели ше розмножую у температурним интервалу од 5 до 47 °C. Температури над 60 °C знїщую их за даскельо минути. Оптимални вредносци pH за салмонели у интервалу 6,5-7,5, а можу ше розмножовац и при вредносцох од 4,5-9,0. Можу прежиц у поживових артиклох у хторих активносц води a_w ≥ 0,94. Салмонели чувствительни на хлор, хлорово єдинєня и хлорамфеникол, а одпорни су на дїйство сулфонамиду и бензил-пеницилину. Даєдни адитиви, конзерванси, присмачки и стартер култури, сами або синерґистично з другима параметрами (pH, a_w (активносц води), температура) спомалшую або зопераю розмножованє салмонелох. У розпущенїни кухньовей солї салмонели можу прежиц даскельо мешаци, а у праху вецей як 80 днї. Салмонели можу буц присутни у рикох, одпадних водох, канализациї и других водох и гнойох.<ref>Radanov Pelagić, Veselina (2000). Mikrobiologija stočne hrane. Novi Sad: Univerzitet u Novom Sadu, Poljoprivredni fakultet. стр. 47.</ref> Поєдини файти ше находза у поживовох артиклох анималного походзеня, рибовей, косцовей и месовей муки. Салмонели синтетизую ендотоксин, хтори по своїм составе ґлицидо-липидо-полипептидни комплекс. Ридко синтетизую еґзотоксин. Донєдавна пановало думанє же нє шицки салмонели патоґени за людзох. Медзитим, искуства указали же практично шицки салмонели чкодлїви за чловека.<ref>Radanov Pelagić, Veselina (2000). Mikrobiologija stočne hrane. Novi Sad: Univerzitet u Novom Sadu, Poljoprivredni fakultet. стр. 47.</ref> При людзох спричинюю черевово инфекциї, менинґитиси, ендокардитиси и друге. Людзе ше найчастейше заража прейґ вайцох, меса и млєка, як и з воду. == Салмонелоза == '''Салмонелоза''' то охоренє жалудково-черевового тракту людзох и животиньох. Салмонелози примарно хороти домашнїх животиньох, хтори ше на чловека преноша з конзумованьом поживи анималного походзеня хтора контаминована зоз салмонелу и єй токсином. Салмонелоза першираз одкрита 1885. року у Нємецкей як охоренє людзох хторе настало после конзумованя меса зоз хорого коня. З того меса, а три роки познєйше и з меса хорей крави, изоловани по теди нєпознати микроорґанизем, наволани Salmonella enteritidis. После того, велї микроорґанизми подобни салмонели одкрити при хорих людзох и животиньох, алє и у поживи хтора спричинєла трованє людзох.<ref>''Radanov Pelagić, Veselina (2000). Mikrobiologija stočne hrane. Novi Sad: Univerzitet u Novom Sadu, Poljoprivredni fakultet. стр. 47.''</ref> ===Подзелєнє=== Салмонелози людзох мож подзелїц до шлїдуюцих ґрупох: *''' Общи цикличн и обераци охореня''', спомедзи хторих найзначнєйши тифоїд и паратифуси, а хтори спричинює ''S. enterica'' subsp. ''enterica'' *'''Алиментарни токсикоинфекциї''', спричинєни з ошлєбодзованьом ендотоксину после руйнованя бактерийней клїтинки у диґестивним тракту *'''Ентеритиси''', хтори ше розвиваю помали з преганячками. '''Як ше мож заражиц зоз салмонелу''' 1. Остатнїх рокох салмонела найдзена у огурки, динї, живинским месу, вайцох, пистачох, туни, термично нєобробеним месу (живинским найчастейше), желєняви, млєку, млєчних продуктох, риби, морских плодох, як и велїх других файтох поживи, та аж и у маслу з орехастих плодох. Заражена пожива звичайно випатра и пахнє нормално, та прето важне знац як зопрец инфекцию зоз салмонелу. 2. Салмонела частейше присутна у поживи влєце. Цеплєйша хвиля и пожива хтора нє стої у фрижидеру представяю добри условия за розвой салмонели. Обовязно треба тримац у фрижидеру або змарзнуц поживу хтора ше лєгко губи, уварени єдла або остатки поживи. 3. Салмонела може буц барз опасна за дзепоєдни ґрупи людзох. Симптоми инфекциї ше зявюю о 6 годзини до 6 дньох после конзумованя зараженей поживи. Найчастейше то диярея, температура и корчи у жалудку, кирвави фецес, дегидратация и круценє у галви при ставаню. Хорота углавним тирва 4–7 днї, после чого ше хори окрипя без хаснованя антибиотикох. Одредзени ґрупи людзох хтори подлєжни чежшей форми хороти хтора спричинєна зоз салмонелу то: особи старши як 65 роки, дзеци младши як 5 роки, особи хтори маю ослабену имуну систему або хронїчни хороти. 4. Салмонели причина за вецей случаї трованя як цо ше дума. На єден случай лабораторийно потвердзеного присуства салмонели, єст ище 30 нєпотвердзени случаї инфекциї з исту бактерию. Векшина людзох хтора достанє трованє з поживу нє пойдзе до дохтора, та прето анї нє знаю же су заражени зоз салмонелу. 5. Салмонела ше може шириц медзи животинями, а преноши ше и з чловека на чловека. Дзеци младши як 5 роки би нє требали дорушовац животинї при хторих єст високи ризик од салмонели як цо коритнявки, жаби, кури и качки. == Референци == <references/> == Жридло == https://sr.wikipedia.org/sr-ec/Салмонела == Литература == https://niv.ns.ac.rs/gde-vreba-salmonela/ [[Катеґория: Ентеробактериї]] dpcupdmalie98674p7w1gauubckqe91 21091 21090 2026-08-29T23:25:29Z Saslavik 1716 21091 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | titlestyle = background:lightblue | title = Салмонела | image = [[Файл:SalmonellaNIAID.jpg|280п]] | caption = Електронски пояшнєна скенируюца електронска микроґрафия приказує Salmonella Typhimurum (червене) як напада културу чловечих клїтинкох | headerstyle = background:lightblue | header1 = Наукова класификация | label1 = Домен: | data1 = Bacteria | label2 = Тип: | data2 = Pseudomonadota | label3 = Класа: | data3 = Gammaproteobacteria | label4 = Ряд: | data4 = Enterobacterales | label5 = Фамилия: | data5 = Enterobacteriaceae | label6 = Род: | data6 = Enterobacteriaceae | header7 = Файти и подфайти<ref>''https://www.ncbi.nlm.nih.gov/Taxonomy/Browser/wwwtax.cgi?mode=Tree&id=590&lvl=3&keep=1&srchmode=1&unlock. NCBI taxonomy.'' Bethesda, MD: National Center for Biotechnology Information. Приступљено 27. 1. 2019.</ref> | style = "text-align:left;" | datastyle = text-align:left; | data8 = *''Salmonella bongori'' | data9 = *''Salmonella enterica'' | data10 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''arizonae'' | data11 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''diarizonae'' | data12 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''enterica'' | data13 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''houtenae'' | data14 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''indica'' | data15 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''salamae'' }} '''Салмонела''' (''лат.'' '''''Salmonella''''') то род палїчкастих ґрам-неґативних бактерийох хтори можу спричинїц тифоїдну горучку, паратифоидну горучку и трованє поживи.<ref>''Ryan, KJ; Ray, CG, ур. (2004). ''https://archive.org/details/sherrismedicalmi0000unse_q1i3'' (4. изд.). McGraw Hill. ISBN 978-0-8385-8529-0.''</ref><ref>Jovana Matić (2009).'' https://www.tehnologijahrane.com/enciklopedija/patogene-bakterije-u-hrani-12.''</ref><ref>Мишић, Милан, ур. (2005). ''Енциклопедија Британика'' - С. Београд: Политика, Народна књига. стр. 19.</ref> Салмонели розкладаю вельке число угльових гидратохи творя квашнїну и ґаз. Серотип ''Salmonella'' ''typhi'' ма специфични биохемийни характеристики хтори ше розликую од других серотипох. Тота бактерия розклада ґлукозу и манитол без твореня ґазу, ферментує дулцитол, арабинозу, рамнозу, розклада мукати и ацетати, декарбоксилує лизин, алє нє и орнитин.<ref name=":0">Radanov Pelagić, Veselina (2000). ''Mikrobiologija stočne hrane''. Novi Sad: Univerzitet u Novom Sadu, Poljoprivredni fakultet. стр. 47.</ref> Салмонели нє розкладаю лактозу, сахарозу и урею, а продукую H₂S (водонїк-сулфид). Салмонели добре рошню и розмножую ше на вельким чишлє подлогох, та ше так можу розвивац и у вельким чишлє поживових артиклох розличного составу. Салмонели ше розмножую у температурним интервалу од 5 до 47 °C. Температури над 60 °C знїщую их за даскельо минути. Оптимални вредносци pH за салмонели у интервалу 6,5-7,5, а можу ше розмножовац и при вредносцох од 4,5-9,0. Можу прежиц у поживових артиклох у хторих активносц води a_w ≥ 0,94. Салмонели чувствительни на хлор, хлорово єдинєня и хлорамфеникол, а одпорни су на дїйство сулфонамиду и бензил-пеницилину. Даєдни адитиви, конзерванси, присмачки и стартер култури, сами або синерґистично з другима параметрами (pH, a_w (активносц води), температура) спомалшую або зопераю розмножованє салмонелох. У розпущенїни кухньовей солї салмонели можу прежиц даскельо мешаци, а у праху вецей як 80 днї. Салмонели можу буц присутни у рикох, одпадних водох, канализациї и других водох и гнойох.<ref>Radanov Pelagić, Veselina (2000). Mikrobiologija stočne hrane. Novi Sad: Univerzitet u Novom Sadu, Poljoprivredni fakultet. стр. 47.</ref> Поєдини файти ше находза у поживовох артиклох анималного походзеня, рибовей, косцовей и месовей муки. Салмонели синтетизую ендотоксин, хтори по своїм составе ґлицидо-липидо-полипептидни комплекс. Ридко синтетизую еґзотоксин. Донєдавна пановало думанє же нє шицки салмонели патоґени за людзох. Медзитим, искуства указали же практично шицки салмонели чкодлїви за чловека.<ref name=":0" /> При людзох спричинюю черевово инфекциї, менинґитиси, ендокардитиси и друге. Людзе ше найчастейше заража прейґ вайцох, меса и млєка, як и з воду. == Салмонелоза == '''Салмонелоза''' то охоренє жалудково-черевового тракту людзох и животиньох. Салмонелози примарно хороти домашнїх животиньох, хтори ше на чловека преноша з конзумованьом поживи анималного походзеня хтора контаминована зоз салмонелу и єй токсином. Салмонелоза першираз одкрита 1885. року у Нємецкей як охоренє людзох хторе настало после конзумованя меса зоз хорого коня. З того меса, а три роки познєйше и з меса хорей крави, изоловани по теди нєпознати микроорґанизем, наволани Salmonella enteritidis. После того, велї микроорґанизми подобни салмонели одкрити при хорих людзох и животиньох, алє и у поживи хтора спричинєла трованє людзох.<ref name=":0" /> ===Подзелєнє=== Салмонелози людзох мож подзелїц до шлїдуюцих ґрупох: *''' Общи цикличн и обераци охореня''', спомедзи хторих найзначнєйши тифоїд и паратифуси, а хтори спричинює ''S. enterica'' subsp. ''enterica'' *'''Алиментарни токсикоинфекциї''', спричинєни з ошлєбодзованьом ендотоксину после руйнованя бактерийней клїтинки у диґестивним тракту *'''Ентеритиси''', хтори ше розвиваю помали з преганячками. '''Як ше мож заражиц зоз салмонелу''' 1. Остатнїх рокох салмонела найдзена у огурки, динї, живинским месу, вайцох, пистачох, туни, термично нєобробеним месу (живинским найчастейше), желєняви, млєку, млєчних продуктох, риби, морских плодох, як и велїх других файтох поживи, та аж и у маслу з орехастих плодох. Заражена пожива звичайно випатра и пахнє нормално, та прето важне знац як зопрец инфекцию зоз салмонелу. 2. Салмонела частейше присутна у поживи влєце. Цеплєйша хвиля и пожива хтора нє стої у фрижидеру представяю добри условия за розвой салмонели. Обовязно треба тримац у фрижидеру або змарзнуц поживу хтора ше лєгко губи, уварени єдла або остатки поживи. 3. Салмонела може буц барз опасна за дзепоєдни ґрупи людзох. Симптоми инфекциї ше зявюю о 6 годзини до 6 дньох после конзумованя зараженей поживи. Найчастейше то диярея, температура и корчи у жалудку, кирвави фецес, дегидратация и круценє у галви при ставаню. Хорота углавним тирва 4–7 днї, после чого ше хори окрипя без хаснованя антибиотикох. Одредзени ґрупи людзох хтори подлєжни чежшей форми хороти хтора спричинєна зоз салмонелу то: особи старши як 65 роки, дзеци младши як 5 роки, особи хтори маю ослабену имуну систему або хронїчни хороти. 4. Салмонели причина за вецей случаї трованя як цо ше дума. На єден случай лабораторийно потвердзеного присуства салмонели, єст ище 30 нєпотвердзени случаї инфекциї з исту бактерию. Векшина людзох хтора достанє трованє з поживу нє пойдзе до дохтора, та прето анї нє знаю же су заражени зоз салмонелу. 5. Салмонела ше може шириц медзи животинями, а преноши ше и з чловека на чловека. Дзеци младши як 5 роки би нє требали дорушовац животинї при хторих єст високи ризик од салмонели як цо коритнявки, жаби, кури и качки. == Референци == <references/> == Жридло == https://sr.wikipedia.org/sr-ec/Салмонела == Литература == https://niv.ns.ac.rs/gde-vreba-salmonela/ [[Катеґория: Ентеробактериї]] lfvt2eix4x32l3m8y21aaog4crog4zp 21092 21091 2026-08-29T23:30:56Z Saslavik 1716 21092 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | titlestyle = background:lightblue | title = Салмонела | image = [[Файл:SalmonellaNIAID.jpg|280п]] | caption = Електронски пояшнєна скенируюца електронска микроґрафия приказує Salmonella Typhimurum (червене) як напада културу чловечих клїтинкох | headerstyle = background:lightblue | header1 = Наукова класификация | label1 = Домен: | data1 = Bacteria | label2 = Тип: | data2 = Pseudomonadota | label3 = Класа: | data3 = Gammaproteobacteria | label4 = Ряд: | data4 = Enterobacterales | label5 = Фамилия: | data5 = Enterobacteriaceae | label6 = Род: | data6 = Enterobacteriaceae | header7 = Файти и подфайти<ref>''https://www.ncbi.nlm.nih.gov/Taxonomy/Browser/wwwtax.cgi?mode=Tree&id=590&lvl=3&keep=1&srchmode=1&unlock. NCBI taxonomy.'' Bethesda, MD: National Center for Biotechnology Information. Приступљено 27. 1. 2019.</ref> | datastyle = text-align:left; | data8 = *''Salmonella bongori'' | data9 = *''Salmonella enterica'' | data10 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''arizonae'' | data11 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''diarizonae'' | data12 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''enterica'' | data13 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''houtenae'' | data14 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''indica'' | data15 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''salamae'' }} '''Салмонела''' (''лат.'' '''''Salmonella''''') то род палїчкастих ґрам-неґативних бактерийох хтори можу спричинїц тифоїдну горучку, паратифоидну горучку и трованє поживи.<ref>''Ryan, KJ; Ray, CG, ур. (2004). ''https://archive.org/details/sherrismedicalmi0000unse_q1i3'' (4. изд.). McGraw Hill. ISBN 978-0-8385-8529-0.''</ref><ref>Jovana Matić (2009).'' https://www.tehnologijahrane.com/enciklopedija/patogene-bakterije-u-hrani-12.''</ref><ref>Мишић, Милан, ур. (2005). ''Енциклопедија Британика'' - С. Београд: Политика, Народна књига. стр. 19.</ref> Салмонели розкладаю вельке число угльових гидратохи творя квашнїну и ґаз. Серотип ''Salmonella'' ''typhi'' ма специфични биохемийни характеристики хтори ше розликую од других серотипох. Тота бактерия розклада ґлукозу и манитол без твореня ґазу, ферментує дулцитол, арабинозу, рамнозу, розклада мукати и ацетати, декарбоксилує лизин, алє нє и орнитин.<ref name=":0">Radanov Pelagić, Veselina (2000). ''Mikrobiologija stočne hrane''. Novi Sad: Univerzitet u Novom Sadu, Poljoprivredni fakultet. стр. 47.</ref> Салмонели нє розкладаю лактозу, сахарозу и урею, а продукую H₂S (водонїк-сулфид). Салмонели добре рошню и розмножую ше на вельким чишлє подлогох, та ше так можу розвивац и у вельким чишлє поживових артиклох розличного составу. Салмонели ше розмножую у температурним интервалу од 5 до 47 °C. Температури над 60 °C знїщую их за даскельо минути. Оптимални вредносци pH за салмонели у интервалу 6,5-7,5, а можу ше розмножовац и при вредносцох од 4,5-9,0. Можу прежиц у поживових артиклох у хторих активносц води a_w ≥ 0,94. Салмонели чувствительни на хлор, хлорово єдинєня и хлорамфеникол, а одпорни су на дїйство сулфонамиду и бензил-пеницилину. Даєдни адитиви, конзерванси, присмачки и стартер култури, сами або синерґистично з другима параметрами (pH, a_w (активносц води), температура) спомалшую або зопераю розмножованє салмонелох. У розпущенїни кухньовей солї салмонели можу прежиц даскельо мешаци, а у праху вецей як 80 днї. Салмонели можу буц присутни у рикох, одпадних водох, канализациї и других водох и гнойох.<ref>Radanov Pelagić, Veselina (2000). Mikrobiologija stočne hrane. Novi Sad: Univerzitet u Novom Sadu, Poljoprivredni fakultet. стр. 47.</ref> Поєдини файти ше находза у поживовох артиклох анималного походзеня, рибовей, косцовей и месовей муки. Салмонели синтетизую ендотоксин, хтори по своїм составе ґлицидо-липидо-полипептидни комплекс. Ридко синтетизую еґзотоксин. Донєдавна пановало думанє же нє шицки салмонели патоґени за людзох. Медзитим, искуства указали же практично шицки салмонели чкодлїви за чловека.<ref name=":0" /> При людзох спричинюю черевово инфекциї, менинґитиси, ендокардитиси и друге. Людзе ше найчастейше заража прейґ вайцох, меса и млєка, як и з воду. == Салмонелоза == '''Салмонелоза''' то охоренє жалудково-черевового тракту людзох и животиньох. Салмонелози примарно хороти домашнїх животиньох, хтори ше на чловека преноша з конзумованьом поживи анималного походзеня хтора контаминована зоз салмонелу и єй токсином. Салмонелоза першираз одкрита 1885. року у Нємецкей як охоренє людзох хторе настало после конзумованя меса зоз хорого коня. З того меса, а три роки познєйше и з меса хорей крави, изоловани по теди нєпознати микроорґанизем, наволани Salmonella enteritidis. После того, велї микроорґанизми подобни салмонели одкрити при хорих людзох и животиньох, алє и у поживи хтора спричинєла трованє людзох.<ref name=":0" /> ===Подзелєнє=== Салмонелози людзох мож подзелїц до шлїдуюцих ґрупох: *''' Общи цикличн и обераци охореня''', спомедзи хторих найзначнєйши тифоїд и паратифуси, а хтори спричинює ''S. enterica'' subsp. ''enterica'' *'''Алиментарни токсикоинфекциї''', спричинєни з ошлєбодзованьом ендотоксину после руйнованя бактерийней клїтинки у диґестивним тракту *'''Ентеритиси''', хтори ше розвиваю помали з преганячками. '''Як ше мож заражиц зоз салмонелу''' 1. Остатнїх рокох салмонела найдзена у огурки, динї, живинским месу, вайцох, пистачох, туни, термично нєобробеним месу (живинским найчастейше), желєняви, млєку, млєчних продуктох, риби, морских плодох, як и велїх других файтох поживи, та аж и у маслу з орехастих плодох. Заражена пожива звичайно випатра и пахнє нормално, та прето важне знац як зопрец инфекцию зоз салмонелу. 2. Салмонела частейше присутна у поживи влєце. Цеплєйша хвиля и пожива хтора нє стої у фрижидеру представяю добри условия за розвой салмонели. Обовязно треба тримац у фрижидеру або змарзнуц поживу хтора ше лєгко губи, уварени єдла або остатки поживи. 3. Салмонела може буц барз опасна за дзепоєдни ґрупи людзох. Симптоми инфекциї ше зявюю о 6 годзини до 6 дньох после конзумованя зараженей поживи. Найчастейше то диярея, температура и корчи у жалудку, кирвави фецес, дегидратация и круценє у галви при ставаню. Хорота углавним тирва 4–7 днї, после чого ше хори окрипя без хаснованя антибиотикох. Одредзени ґрупи людзох хтори подлєжни чежшей форми хороти хтора спричинєна зоз салмонелу то: особи старши як 65 роки, дзеци младши як 5 роки, особи хтори маю ослабену имуну систему або хронїчни хороти. 4. Салмонели причина за вецей случаї трованя як цо ше дума. На єден случай лабораторийно потвердзеного присуства салмонели, єст ище 30 нєпотвердзени случаї инфекциї з исту бактерию. Векшина людзох хтора достанє трованє з поживу нє пойдзе до дохтора, та прето анї нє знаю же су заражени зоз салмонелу. 5. Салмонела ше може шириц медзи животинями, а преноши ше и з чловека на чловека. Дзеци младши як 5 роки би нє требали дорушовац животинї при хторих єст високи ризик од салмонели як цо коритнявки, жаби, кури и качки. == Референци == <references/> == Жридло == https://sr.wikipedia.org/sr-ec/Салмонела == Литература == https://niv.ns.ac.rs/gde-vreba-salmonela/ [[Катеґория: Ентеробактериї]] bbpyfvgidycz0plzgo0exv2mp6kjg4d 21093 21092 2026-08-29T23:33:49Z Saslavik 1716 21093 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | titlestyle = background:lightblue | title = Салмонела | image = [[Файл:SalmonellaNIAID.jpg|280п]] | caption = Електронски пояшнєна скенируюца електронска микроґрафия приказує Salmonella Typhimurum (червене) як напада културу чловечих клїтинкох | headerstyle = background:lightblue | header1 = Наукова класификация | label1 = Домен: | data1 = Bacteria | label2 = Тип: | data2 = Pseudomonadota | label3 = Класа: | data3 = Gammaproteobacteria | label4 = Ряд: | data4 = Enterobacterales | label5 = Фамилия: | data5 = Enterobacteriaceae | label6 = Род: | data6 = Enterobacteriaceae | header7 = Файти и подфайти<ref>''https://www.ncbi.nlm.nih.gov/Taxonomy/Browser/wwwtax.cgi?mode=Tree&id=590&lvl=3&keep=1&srchmode=1&unlock. NCBI taxonomy.'' Bethesda, MD: National Center for Biotechnology Information. Приступљено 27. 1. 2019.</ref> | datastyle = text-align:left; | data8 = *''Salmonella bongori'' | data9 = *''Salmonella enterica'' | data10 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''arizonae'' | data11 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''diarizonae'' | data12 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''enterica'' | data13 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''houtenae'' | data14 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''indica'' | data15 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''salamae'' }} '''Салмонела''' (''лат.'' '''''Salmonella''''') то род палїчкастих ґрам-неґативних бактерийох хтори можу спричинїц тифоїдну горучку, паратифоидну горучку и трованє поживи.<ref>''Ryan, KJ; Ray, CG, ур. (2004). ''https://archive.org/details/sherrismedicalmi0000unse_q1i3'' (4. изд.). McGraw Hill. ISBN 978-0-8385-8529-0.''</ref><ref>Jovana Matić (2009).'' https://www.tehnologijahrane.com/enciklopedija/patogene-bakterije-u-hrani-12.''</ref><ref>Мишић, Милан, ур. (2005). ''Енциклопедија Британика'' - С. Београд: Политика, Народна књига. стр. 19.</ref> Салмонели розкладаю вельке число угльових гидратохи творя квашнїну и ґаз. Серотип ''Salmonella'' ''typhi'' ма специфични биохемийни характеристики хтори ше розликую од других серотипох. Тота бактерия розклада ґлукозу и манитол без твореня ґазу, ферментує дулцитол, арабинозу, рамнозу, розклада мукати и ацетати, декарбоксилує лизин, алє нє и орнитин.<ref name=":0">Radanov Pelagić, Veselina (2000). ''Mikrobiologija stočne hrane''. Novi Sad: Univerzitet u Novom Sadu, Poljoprivredni fakultet. стр. 47.</ref> Салмонели нє розкладаю лактозу, сахарозу и урею, а продукую H₂S (водонїк-сулфид). Салмонели добре рошню и розмножую ше на вельким чишлє подлогох, та ше так можу розвивац и у вельким чишлє поживових артиклох розличного составу. Салмонели ше розмножую у температурним интервалу од 5 до 47 °C. Температури над 60 °C знїщую их за даскельо минути. Оптимални вредносци pH за салмонели у интервалу 6,5-7,5, а можу ше розмножовац и при вредносцох од 4,5-9,0. Можу прежиц у поживових артиклох у хторих активносц води a_w ≥ 0,94. Салмонели чувствительни на хлор, хлорово єдинєня и хлорамфеникол, а одпорни су на дїйство сулфонамиду и бензил-пеницилину. Даєдни адитиви, конзерванси, присмачки и стартер култури, сами або синерґистично з другима параметрами (pH, a_w (активносц води), температура) спомалшую або зопераю розмножованє салмонелох. У розпущенїни кухньовей солї салмонели можу прежиц даскельо мешаци, а у праху вецей як 80 днї. Салмонели можу буц присутни у рикох, одпадних водох, канализациї и других водох и гнойох.<ref>Radanov Pelagić, Veselina (2000). Mikrobiologija stočne hrane. Novi Sad: Univerzitet u Novom Sadu, Poljoprivredni fakultet. стр. 47.</ref> Поєдини файти ше находза у поживовох артиклох анималного походзеня, рибовей, косцовей и месовей муки. Салмонели синтетизую ендотоксин, хтори по своїм составе ґлицидо-липидо-полипептидни комплекс. Ридко синтетизую еґзотоксин. Донєдавна пановало думанє же нє шицки салмонели патоґени за людзох. Медзитим, искуства указали же практично шицки салмонели чкодлїви за чловека.<ref name=":0" /> При людзох спричинюю черевово инфекциї, менинґитиси, ендокардитиси и друге. Людзе ше найчастейше заража прейґ вайцох, меса и млєка, як и з воду. == Салмонелоза == '''Салмонелоза''' то охоренє жалудково-черевового тракту людзох и животиньох. Салмонелози примарно хороти домашнїх животиньох, хтори ше на чловека преноша з конзумованьом поживи анималного походзеня хтора контаминована зоз салмонелу и єй токсином. Салмонелоза першираз одкрита 1885. року у Нємецкей як охоренє людзох хторе настало после конзумованя меса зоз хорого коня. З того меса, а три роки познєйше и з меса хорей крави, изоловани по теди нєпознати микроорґанизем, наволани Salmonella enteritidis. После того, велї микроорґанизми подобни салмонели одкрити при хорих людзох и животиньох, алє и у поживи хтора спричинєла трованє людзох.<ref name=":0" /> ===Подзелєнє=== Салмонелози людзох мож подзелїц до шлїдуюцих ґрупох: *''' Общи цикличн и обераци охореня''', спомедзи хторих найзначнєйши тифоїд и паратифуси, а хтори спричинює ''S. enterica'' subsp. ''enterica'' *'''Алиментарни токсикоинфекциї''', спричинєни з ошлєбодзованьом ендотоксину после руйнованя бактерийней клїтинки у диґестивним тракту *'''Ентеритиси''', хтори ше розвиваю помали з преганячками. === Як ше мож заражиц зоз салмонелу === 1. Остатнїх рокох салмонела найдзена у огурки, динї, живинским месу, вайцох, пистачох, туни, термично нєобробеним месу (живинским найчастейше), желєняви, млєку, млєчних продуктох, риби, морских плодох, як и велїх других файтох поживи, та аж и у маслу з орехастих плодох. Заражена пожива звичайно випатра и пахнє нормално, та прето важне знац як зопрец инфекцию зоз салмонелу. 2. Салмонела частейше присутна у поживи влєце. Цеплєйша хвиля и пожива хтора нє стої у фрижидеру представяю добри условия за розвой салмонели. Обовязно треба тримац у фрижидеру або змарзнуц поживу хтора ше лєгко губи, уварени єдла або остатки поживи. 3. Салмонела може буц барз опасна за дзепоєдни ґрупи людзох. Симптоми инфекциї ше зявюю о 6 годзини до 6 дньох после конзумованя зараженей поживи. Найчастейше то диярея, температура и корчи у жалудку, кирвави фецес, дегидратация и круценє у галви при ставаню. Хорота углавним тирва 4–7 днї, после чого ше хори окрипя без хаснованя антибиотикох. Одредзени ґрупи людзох хтори подлєжни чежшей форми хороти хтора спричинєна зоз салмонелу то: особи старши як 65 роки, дзеци младши як 5 роки, особи хтори маю ослабену имуну систему або хронїчни хороти. 4. Салмонели причина за вецей случаї трованя як цо ше дума. На єден случай лабораторийно потвердзеного присуства салмонели, єст ище 30 нєпотвердзени случаї инфекциї з исту бактерию. Векшина людзох хтора достанє трованє з поживу нє пойдзе до дохтора, та прето анї нє знаю же су заражени зоз салмонелу. 5. Салмонела ше може шириц медзи животинями, а преноши ше и з чловека на чловека. Дзеци младши як 5 роки би нє требали дорушовац животинї при хторих єст високи ризик од салмонели як цо коритнявки, жаби, кури и качки. == Референци == <references/> == Жридло == https://sr.wikipedia.org/sr-ec/Салмонела == Литература == https://niv.ns.ac.rs/gde-vreba-salmonela/ [[Катеґория: Ентеробактериї]] fip88w5dp725pon3e4x9obd97an5l5f 21094 21093 2026-08-30T07:02:34Z Olirk55 19 Означени викивязи 21094 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | titlestyle = background:lightblue | title = Салмонела | image = [[Файл:SalmonellaNIAID.jpg|280п|center]] | caption = Електронски пояшнєна скенируюца електронска микроґрафия приказує ''Salmonella Typhimurum'' (червене) як напада културу чловечих клїтинкох | headerstyle = background:lightblue | header1 = Наукова класификация | label1 = Домен: | data1 = Bacteria | label2 = Тип: | data2 = Pseudomonadota | label3 = Класа: | data3 = Gammaproteobacteria | label4 = Ряд: | data4 = Enterobacterales | label5 = Фамилия: | data5 = Enterobacteriaceae | label6 = Род: | data6 = Enterobacteriaceae | header7 = Файти и подфайти<ref>''[https://www.ncbi.nlm.nih.gov/Taxonomy/Browser/wwwtax.cgi?mode=Tree&id=590&lvl=3&keep=1&srchmode=1&unlock „Salmonella.] NCBI taxonomy.'' Bethesda, MD: National Center for Biotechnology Information. Приступљено 27. 1. 2019.</ref> | datastyle = text-align:left; | data8 = *''Salmonella bongori'' | data9 = *''Salmonella enterica'' | data10 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''arizonae'' | data11 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''diarizonae'' | data12 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''enterica'' | data13 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''houtenae'' | data14 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''indica'' | data15 = *''Salmonella enterica'' subsp. ''salamae'' }} '''Салмонела''' (''лат.'' '''''Salmonella''''') то род палїчкастих ґрам-неґативних бактерийох хтори можу спричинїц тифоїдну горучку, паратифоидну горучку и трованє поживи.<ref>Ryan, KJ; Ray, CG, ур. (2004). [https://archive.org/details/sherrismedicalmi0000unse_q1i3 Ryan, KJ; Ray, CG, ур. (2004). Sherris Medical Microbiology] (4. изд.). McGraw Hill. ISBN 978-0-8385-8529-0.</ref><ref>Jovana Matić (2009). [https://www.tehnologijahrane.com/enciklopedija/patogene-bakterije-u-hrani-12.''Патогене бактерије у храни]</ref><ref>Мишић, Милан, ур. (2005). ''Енциклопедија Британика'' - С. Београд: Политика, Народна књига. стр. 19.</ref> Салмонели розкладаю вельке число угльових гидратох и творя квашнїну и [[ґаз]]. Серотип ''Salmonella'' ''typhi'' ма специфични биохемийни характеристики хтори ше розликую од других серотипох. Тота бактерия розклада ґлукозу и манитол без твореня ґазу, ферментує дулцитол, арабинозу, рамнозу, розклада мукати и ацетати, декарбоксилує лизин, алє нє и орнитин.<ref name=":0">Radanov Pelagić, Veselina (2000). ''Mikrobiologija stočne hrane''. Novi Sad: Univerzitet u Novom Sadu, Poljoprivredni fakultet. стр. 47.</ref> Салмонели нє розкладаю лактозу, сахарозу и урею, а продукую H₂S (водонїк-сулфид). Салмонели добре рошню и розмножую ше на вельким чишлє подлогох, та ше так можу розвивац и у вельким чишлє поживових артиклох розличного составу. Салмонели ше розмножую у температурним интервалу од 5 до 47 °C. [[Температура|Температури]] над 60 °C знїщую их за даскельо [[Минута|минути]]. Оптимални вредносци pH за салмонели у интервалу 6,5-7,5, а можу ше розмножовац и при вредносцох од 4,5-9,0. Можу прежиц у поживових артиклох у хторих активносц води a_w ≥ 0,94. Салмонели чувствительни на хлор, хлорово єдинєня и хлорамфеникол, а одпорни су на дїйство сулфонамиду и бензил-пеницилину. Даєдни адитиви, конзерванси, присмачки и стартер култури, сами або синерґистично з другима параметрами (pH, a_w (активносц води), температура) спомалшую або зопераю розмножованє салмонелох. У розпущенїни кухньовей солї салмонели можу прежиц даскельо мешаци, а у праху вецей як 80 днї. Салмонели можу буц присутни у рикох, одпадних водох, канализациї и других водох и гнойох.<ref>Radanov Pelagić, Veselina (2000). Mikrobiologija stočne hrane. Novi Sad: Univerzitet u Novom Sadu, Poljoprivredni fakultet. стр. 47.</ref> Поєдини файти ше находза у поживовох артиклох анималного походзеня, рибовей, косцовей и месовей муки. Салмонели синтетизую ендотоксин, хтори по своїм составе ґлицидо-липидо-полипептидни комплекс. Ридко синтетизую еґзотоксин. Донєдавна пановало думанє же нє шицки салмонели патоґени за людзох. Медзитим, искуства указали же практично шицки салмонели чкодлїви за чловека.<ref name=":0" /> При людзох спричинюю черевово инфекциї, менинґитиси, ендокардитиси и друге. Людзе ше найчастейше заража прейґ вайцох, меса и млєка, як и з воду. == Салмонелоза == '''Салмонелоза''' то охоренє жалудково-черевового тракту людзох и животиньох. Салмонелози примарно хороти домашнїх животиньох, хтори ше на чловека преноша з конзумованьом поживи анималного походзеня хтора контаминована зоз салмонелу и єй токсином. Салмонелоза першираз одкрита 1885. року у Нємецкей як охоренє людзох хторе настало после конзумованя меса зоз хорого коня. З того меса, а три роки познєйше и з меса хорей крави, изоловани по теди нєпознати микроорґанизем, наволани ''Salmonella enteritidis''. После того, велї микроорґанизми подобни салмонели одкрити при хорих людзох и животиньох, алє и у [[Пожива|поживи]] хтора спричинєла трованє людзох.<ref name=":0" /> ===Подзелєнє=== Салмонелози людзох мож подзелїц до шлїдуюцих ґрупох: *''' Общи циклични обераци охореня''', спомедзи хторих найзначнєйши тифоїд и паратифуси, а хтори спричинює ''S. enterica'' subsp. ''enterica'' *'''Алиментарни токсикоинфекциї''', спричинєни з ошлєбодзованьом ендотоксину после руйнованя бактерийней клїтинки у диґестивним тракту *'''Ентеритиси''', хтори ше розвиваю помали з преганячками. === Як ше мож заражиц зоз салмонелу === 1. Остатнїх рокох салмонела найдзена у огурки, динї, живинским месу, вайцох, пистачох, туни, термично нєобробеним месу (живинским найчастейше), желєняви, млєку, млєчних продуктох, риби, морских плодох, як и велїх других файтох поживи, та аж и у [[Масло|маслу]] з орехастих плодох. Заражена пожива звичайно випатра и пахнє нормално, та прето важне знац як зопрец инфекцию зоз салмонелу. 2. Салмонела частейше присутна у поживи влєце. Цеплєйша хвиля и пожива хтора нє стої у фрижидеру представяю добри условия за розвой салмонели. Обовязно треба тримац у фрижидеру або змарзнуц поживу хтора ше лєгко губи, уварени єдла або остатки поживи. 3. Салмонела може буц барз опасна за дзепоєдни ґрупи людзох. Симптоми инфекциї ше зявюю о 6 годзини до 6 дньох после конзумованя зараженей поживи. Найчастейше то диярея, температура и корчи у жалудку, кирвави фецес, дегидратация и круценє у галви при ставаню. Хорота углавним тирва 4–7 днї, после чого ше хори окрипя без хаснованя антибиотикох. Одредзени ґрупи людзох хтори подлєжни чежшей форми хороти хтора спричинєна зоз салмонелу то: особи старши як 65 роки, дзеци младши як 5 роки, особи хтори маю ослабену имуну систему або хронїчни хороти. 4. Салмонели причина за вецей случаї трованя як цо ше дума. На єден случай лабораторийно потвердзеного присуства салмонели, єст ище 30 нєпотвердзени случаї инфекциї з исту бактерию. Векшина людзох хтора достанє трованє з поживу нє пойдзе до дохтора, та прето анї нє знаю же су заражени зоз салмонелу. 5. Салмонела ше може шириц медзи животинями, а преноши ше и з чловека на чловека. Дзеци младши як 5 роки би нє требали дорушовац животинї при хторих єст високи ризик од салмонели як цо коритнявки, жаби, [[Кура|кури]] и качки. == Референци == <references/> == Жридло == * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/ Салмонела] == Литература == * [https://niv.ns.ac.rs/gde-vreba-salmonela/ Salmonela] niv.ns.ac.rs [[Катеґория: Ентеробактериї]] 2k40nlmnzczw0fu6q6mmlecbl457odg 14 3477 21098 2026-08-30T07:53:18Z Sveletanka 20 катеґория 21098 wikitext text/x-wiki [[Катеґория:Держави]] [[Катеґория:Держави у Азиї]] fs88v4xxc8e4vm5zakow5panpsckex6