Википедия rskwiki https://rsk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D0%BA MediaWiki 1.47.0-wmf.18 first-letter Медий Окреме Розгварка Хаснователь Розгварка зоз хасновательом Википедия Розгварка о Википедиї Файл Розгварка о файлу МедияВики Розгварка о МедияВикию Шаблон Розгварка о шаблону Помоц Розгварка о помоци Катеґория Розгварка о катеґориї TimedText TimedText talk Модул Разговор о модулу Event Event talk 0 449 21245 21240 2026-09-04T13:39:02Z Sveletanka 20 Понїщена пременка [[Special:Diff/21239|21239]] хаснователя [[Special:Contributions/~2026-47801-40|~2026-47801-40]] ([[User talk:~2026-47801-40|розгварка]]) 21245 wikitext text/x-wiki {| class=wikitable align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Ужгород</big> |- | colspan="2" |[[Файл:%D0%A3%D0%B6%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%2C_%D0%B0%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE_2.jpg|350px|center]] |- |Застава |Герб |- ||[[Файл:Flag_of_Uzhhorod.svg|alt=Застава вароша Ужгород|center|thumb|220x220px|Застава вароша Ужгород]] |[[Файл:Coat_of_arms_of_the_city_of_Uzhhorod.svg|alt=Герб вароша Ужгород|center|thumb|123x123px|Герб вароша Ужгород]] |- |'''Район''' |хуй соси Зеленский 69 |- |'''Координати''' |48°37′12″ с. ш. 22°18′00″ в. д. 48.62° с. ш. 22.3° в. д. (G) (O) (Я) |- |'''Варош од''' |1946. року |- |'''Поверхносц''' |40 км² |- |'''Жительство''' |115.542 |- |'''Национални состав''' |Русини, Українци, Руси, Словаци, Мадяре, Поляци, Жиди, Роми, Румунє |- |'''Конфесионални состав''' |православє, католїцтво, юдеїзем |- |'''Поволуюце число''' | +380-312 |- |'''Поштове число''' | 88000-88499 |} '''Ужгород''' (укр. ''Ужгород'', словац. ''Užhorod'', рум. ''Ujgorod,'' нєм. ''Uschgorod'', мадь. ''Ungvár'') то варош у України, ма 144.000 жительох (попис зоз 2025. року)<ref>https://www.prostir.ua/?news=rozpochato-projekt-dlya-vpo-ta-mistsevyh-meshkantsiv-mista-uzhhoroda-u-sferi-medytsyny</ref>, административни центер [[Закарпатска обласц|Закарпатскей обласци]]. Официйна назва Ужгород була установена 1919. року кед Подкарпатска Рус вошла до составу Чехословацкей. == История == Пред приходом Мадярох населєнє припадало до ґрупи славянским местох. Теди то була територия преважно населєна з Билима Горватами. Вони ту вибудовали населєнє вчасного валалского типу. На початку Х вику ше ту зявели Мадяре хтори ше, як и у цалей Панонскей нїзкоровнїни, теди змоцнєли. У штреднїм вику Ужгород бул мадярски варош. У нїм бул центер Ужскей жупаниї а ище коло 1910. року Мадяре ту творели коло 80% жительох. Од року 1776, кед з Мукачова ту була преселєна владическа резиденция, Ужгород постал центер русинскей култури. 1872. року ту сцигла з вибудову гайзибанска драга зоз Чопу а познєйше єй вибудов предлужена до Львова. Медзи роками 1919. и 1938. Ужгород бул главне место Подкарпатскей Руси, теди часци Чехословацкей<ref>PRECLÍK, Vratislav: "Profesor Masaryk a Podkarpatská Rus právě před sto lety" (Professor Masaryk and Subcarpatian Russia just hundred years ago). ''Čas: časopis Masarykova demokratického hnutí, leden - březen 2019, roč.XXVII. čís. 125''. ISSN 1210-1648, str.18 – 23</ref>. У тим периодзе варош ше швидко ширел и роснул, були теди збудовани велї будинки у типово чехословацким стилу, збудовани цалком нови часци варошу (як, наприклад, Мале Ґалаґо). Року 1938. Ужгород (и цали юг Подкарпатя) постал знова, на основу Бечкей арбитражи, часц Мадярскей. 27. октобра 1944. варош бул ошлєбодзени спод фашистичней окупациї. По Другей шветовей войни Подкарпатска Рус була придата Совєтскому Союзу, та так Ужгород постал часц Українскей ССР. Истого, 1945. року, бул основани Ужгородски народни универзитет. Року 1945. Ужгород меновани за главни варош Закарпатскей обласци, а од 1991. року варош часц нєзависней України. == Култура и памятнїки == У Ужгородзе туристох найчастейше прицагую архитектонски памятнїки рижних епохох. Найвекшу нащиву ма Ужгородски замок хтори стої на 30 м високим брещку. У нїм нєшка музей зоз даскелїма виставами. Нєдалєко од замку ше находзи скансен народней архитектури. Грекокатолїцка катедрала зоз двома турнями вибудована 1646. року и служела насампредз римокатолїком. Ужгородска синаґоґа и нєшка стої, наменка єй пременєта до филгармониї и з нєй однєшени шицки релиґийни предмети. У Ужгородзе єст ище велї церкви рижних релиґийох. [[Файл:Orienta%C4%8Dn%C3%AD_pl%C3%A1n_m%C4%9Bsta_U%C5%BEhorodu.jpg|565x565px|Мапа Ужгороду з часох першей чехословацкей републики|alt=Мапа Ужгороду з часох першей чехословацкей републики|thumb]] == Туризем == Варош ма 6 значни локациї: ч.1 Горянска ротунда, ч. 6 скансен, ч. 18 биста Т. Ґ. Масарика, ч. 70 синаґоґа, ч. 96 Ужгородски замок и ч. 136 карчма "Децо у нотаря". == Жительство == Од штреднього вику та по початок ХХ вику найчисленша националносц були Мадяре. Части политични и територийни пременки нєпреривно меняли етнїчни состав жительства. Спрам попису 2001. року ту жили 117.317 жителє, з чого були Українци<ref>У тим чишлє уключена и найвекша часц ужгородских Русинох</ref> 77,8%, Руси 9,6%, Мадяре 6,9%, Словаци 3,5%, и Роми 1,5%. Медзи релиґиями преовладовала грекокатолїцка и православна церква. == Вонкашнї вязи == * [https://www.britannica.com/place/Uzhhorod Uzhhorod //]Encyklopaedia Britannica, анг. * [https://www.dusekarpat.cz/ukrajina/uzhorod/ Ужгород] - преходзка по варошу + фотоґрафиї * [https://tourinform.org.ua/ Туристични информациї] * [https://www.karpatia.cz/ Karpatia] - общи актуални информациї о Закарпатю и України * [https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B6%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4 Ужгород], Вікіпедія на русиньским язику * [https://cs.wikipedia.org/wiki/U%C5%BEhorod?oldid=7373180 Užhorod], Википедия на ческим язику. == Референци == [[Катеґория:Закарпатска обласц|Ужгород]] [[Катеґория:Вароши у України]] stkgfj75268rbx8fdxk088qv8xt9ptx 0 629 21247 19412 2026-09-04T16:48:48Z Flipdot 61 21247 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Микола Мушинка</big> |- | colspan="2" | [[Файл:Мушинка.jpg|alt=Микола Мушинка|center|thumb|300x300px]] |- |'''Псевдоними''' |Микола Вірук, Микола Гнатюківський, Микола Пастушенко, Петро Ігорчук |- |'''Народзени''' |20. фебруара 1936. |- |'''Умар''' |12. септембра 2024. (88) |- |'''Державянство''' |чехословацке, словацке |- |'''Язик творох''' |українски, русински |- |'''Школа''' |Руска ґимназия, Прешов |- |'''Универзитет''' |Карлов универзитет, Прага |- |'''Наукови ступень''' |доктор филолоґийних наукох (1992) |- |'''Обласц''' |науки |- |'''Период твореня''' |1958—2022. |- |'''Поховани''' | |- |'''Припознаня Награди''' |П. Чубинського, Івана Франка, Д. Нитченка, В. Ґренджі-Донського, Корона Карпатика з Румуниї |} '''Микола Мушинка''' ([[Українски язик|укр]]. Микола Іванович Мушинка, [[Словацки язик|слц]]. Mikuláš Mušinka) (*[[20.&nbsp;фебруар]] 1936&nbsp;— †12.&nbsp;септембер 2024), словацки фолклориста и українознавец карпато-русинского походзеня, иножемни член Українскей академиї наукох. Виглєдовал лемковски и русински фолклор у Югославиї, Румуниї, Польскей, України, у заходней Ческей и у Моравскей. == Биоґрафия == Микола Мушинка ше народзел 20. фебруара 1936. року у валалє Куров, у Бардейовским округу, у селянскей фамелиї, котра мала пецеро дзеци. Микола бул треци по шоре, мал ище шестру Ану и братох Петра, Федора и Дмитра. Основну школу Микола закончел у Курове, а Руску ґимназию у [[Прешов|Прешове]]. У 1958. року Микола Мушинка закончел студиї на Карловим универзитету (Институт русийского язика и литератури) у Праги дзе, под руководством I. Панькевича и Є. Врабцова, почал виглєдовац фолклор южних Лемкох. Першу службу достал як наставнїк у стреднєй школи у валалє Маргань, округ Ґиралтовце, алє уж у октобре 1958. року бул поволани на одслуженє войска, а по одслуженю войска прияли го за наукового асистента у новооснованим Кабинету народней словесносци при Катедри українского язика и литератури Филозофского факултета Универзитета Павел Йозеф Шафарик у Прешове. Вєшенї 1963. року уписал наукову аспирантуру (постдипломски студиї). З оглядом на вибрану тему, вон у периодзе 1964–1966. рок студирал на универзитетох у Праги и у Києве (Україна). Здобул ступень кандидата наукох 1967. року. Медзитим, пре контакти зоз дисидентами нєодлуга бул послати назад до Словацкей. Уж концом авґуста 1968. року, под час познатих политичних подїйох у Чехословацкей, Микола Мушинка, пре политични причини (протестовал пре уход войскох Варшавского пакту до Чехословацкей), бул вишлїдзовани и 1971. року остал без роботи на факултету. Бул оддалєни зоз наукових и литературних активносцох. Же би обезпечел средства за живот фамилиї, Микола Мушинка єден час робел у задруґи як чувар кравох, а познєйше як топяч у цепларнї у Прешове. Алє и под час нємилосци чехословацких власцох вон предлужел наукову роботу и путовал до Канади и ЗАД, дзе отримовал серию преподаваньох. Микола Мушинка бул регабилитовани аж 1990. року и достал роботу на Прешовским универзитету. У цеку 1992. року одбранєл докторску дисертацию на Институту уметносцох, фолклору и етноґрафиї у Києве. Национална академия наукох України вибрала го 1997. року за свойого иножемного члена. Мушинка здобул титулу универзитетского професора 1999. року. == Наукова творчосц == Др Микола Мушинка автор коло 200 наукових роботох, вецей як 1000 статьох, 350 рецензийох, вецей як 50 кнїжкох як автор и коавтор. Окреме значна улога Миколи Мушинки у виглєдованьох, збераню и публикованю материялох з архивских жридлох. Вон автор вецей як 70 наукових роботох о В. Гнатюкови. Вон континуовано публиковал свойо науково виглєдованя у ЗАД, Канади, Французкей, Нємецкей, Югославиї, Ческей и Австралиї, а после 1990 року и у Словацкей и України. Окреме замерковани тоти його библиоґрафски єдинки * З глибини віків. Антологія усної народної творчості українців Східної Словаччини (1967) * Володимир Гнатюк — дослідник фольклору Закарпаття (Париж, 1975) * Фольклор Пряшівщини в працях українських та російських вчених і сучасний стан його дослідження (1968) * Спільні і відмінні риси у фольклорі русинів Пряшівщини та Войводини (1971) * Фольклорні видання українців Пряшівщини, (Український календар на 1979 р., Варшава) * Флоріан Заплетал - маловідомий чеський дослідник сакральної архітектури Закарпаття, Народознавчі зошити 1-2, 2003, стор. 252-259 * Володимир Гнатюк: Життя та його діяльність в галузі фольклористики, літературознавства та мовознавства. — Париж — Нью-Йорк — Сідней: НТШ, Український архів, 1987. — Т. 207.— 332 с. (І видання) === Награди и припознаня === Награди П. Чубинського, І. Франка, Д. Нитченка, В. Ґренджі-Донського, припознанє з Румуниї Корона Карпатика. == Вязи и сотруднїцтво з [[Руснаци у Сербиї|Руснацами]] у [[Войводина|Войводини]] == Академик Мушинка на вецей заводи пребувал у наших крайох. Новинско-видавательна установа Руске слово видала два кнїжки Миколи Мушинки: ''Фолклор Руснацох Войводини'' (1988) и ''Од усней по писану литературу'' (2017). Наступал у руских емисийох Радия и Телевизиї. Вшадзи дзе бул, афирмативно бешедовал и писал о нас и о нашей култури аж по тамаль покля го чежка хорота нє звладала. Микола Мушинка ше упокоєл 12. септембра 2024. року у Прешове. == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20080105153350/http://www.studentske.sk/web.php?sk=Mikulas_Musinka.html&pred=osobnosti Біографія на сервері студентських рефератів], ''web.archive.com'' * [http://lemko.org/history/krasovskiy/diyache/1.html Біоґрафія на сайтї lemko.org] * [https://web.archive.org/web/20140106185845/http://www.ualogos.kiev.ua/text.html?id=289&category=2&skip=20 Микола Мушинка — видатний словак та великий українець], ''web.archive.com '' * [https://www.ua-reporter.com/uk/novosti/15621 Русин-українець Микола Мушинка (Словаччина) переконаний: дві гілки стародавнього народу зберегли свою культурну спадщину разом], ''www.ua-reporter.com'' * [https://www.youtube.com/watch?v=D9-JddVrAM8 Інтервю з Миколом Мушинком], ''youtube.com'' * [https://www.ruskeslovo.com/upokojel-se-akademik-mikola-musinka/ Упокоєл ше академик Микола Мушинка (1936–2024)], Дюра Латяк, ''Рутенпрес'', 13. септембер 2024. == Литература == * Благовісник праці. Науковий збірник на пошану академіка Миколи Мушинки. — Пряшів: Фундація „Карпатиˮ, 1998. — 438 с. * Зимомря М. Вчений, педагог, громадсько-культурний діяч: До 70-річчя від дня народження Миколи Мушинки // Народна творчість та етнографія. — 2006. — № 2. — С. 103. * Микола Мушинка // Українського цвіту по всьому світу. — К.: ТОВ „Світ Успіхуˮ, 2008. — С. 168–171. * Неврлий М. Всеукраїнський громадянин і науковець (До 60-ліття Миколи Мушинки) // Сучасність. — 1996. — № 6. — С. 133–134. * Мишанич О. Видатний дослідник українського фольклору (Штрихи до портрета члена-кореспондента НАН України Миколи Мушинки) // Народна творчість та етнографія. — 2002. — № 5- 6. — С. 14–19. * Федонюк В. „Справа гідна сил та трудуˮ // Народна творчість та етнографія. — 2005. — № 4. — С. 123–128. * Хаварівський Б. Мушинка Микола Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат „Збручˮ, 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 582. — ISBN 966-528-199-2. * Академік Микола Мушинка // Вісник НТШ. — Весна-літо 2016. — С. 69-74. {{DEFAULTSORT: Мушинка , Микола }} [[Катеґория:Словацка]] [[Катеґория:Фолклористи]] [[Катеґория:Академики]] [[Катеґория:Докторе наукох]] [[Катеґория:Професоре]] [[Катеґория:20. фебруар]] [[Катеґория:Народзени 1936]] [[Катеґория:12. септембер]] [[Катеґория:Умарли 2024]] axk1dsy3st6an3l2e4nd1xm1uz9rfa4 21248 21247 2026-09-04T16:49:00Z Flipdot 61 21248 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Микола Мушинка</big> |- | colspan="2" | [[Файл:Мушинка.jpg|alt=Микола Мушинка|center|thumb|300x300px]] |- |'''Псевдоними''' |Микола Вірук, Микола Гнатюківський, Микола Пастушенко, Петро Ігорчук |- |'''Народзени''' |20. фебруара 1936. |- |'''Умар''' |12. септембра 2024. (88) |- |'''Державянство''' |чехословацке, словацке |- |'''Язик творох''' |українски, русински |- |'''Школа''' |Руска ґимназия, Прешов |- |'''Универзитет''' |Карлов универзитет, Прага |- |'''Наукови ступень''' |доктор филолоґийних наукох (1992) |- |'''Обласц''' |науки |- |'''Период твореня''' |1958—2022. |- |'''Поховани''' | |- |'''Припознаня Награди''' |П. Чубинського, Івана Франка, Д. Нитченка, В. Ґренджі-Донського, Корона Карпатика з Румуниї |} '''Микола Мушинка''' ([[Українски язик|укр]]. Микола Іванович Мушинка, [[Словацки язик|слц]]. Mikuláš Mušinka) (*[[20.&nbsp;фебруар]] 1936&nbsp;– †12.&nbsp;септембер 2024), словацки фолклориста и українознавец карпато-русинского походзеня, иножемни член Українскей академиї наукох. Виглєдовал лемковски и русински фолклор у Югославиї, Румуниї, Польскей, України, у заходней Ческей и у Моравскей. == Биоґрафия == Микола Мушинка ше народзел 20. фебруара 1936. року у валалє Куров, у Бардейовским округу, у селянскей фамелиї, котра мала пецеро дзеци. Микола бул треци по шоре, мал ище шестру Ану и братох Петра, Федора и Дмитра. Основну школу Микола закончел у Курове, а Руску ґимназию у [[Прешов|Прешове]]. У 1958. року Микола Мушинка закончел студиї на Карловим универзитету (Институт русийского язика и литератури) у Праги дзе, под руководством I. Панькевича и Є. Врабцова, почал виглєдовац фолклор южних Лемкох. Першу службу достал як наставнїк у стреднєй школи у валалє Маргань, округ Ґиралтовце, алє уж у октобре 1958. року бул поволани на одслуженє войска, а по одслуженю войска прияли го за наукового асистента у новооснованим Кабинету народней словесносци при Катедри українского язика и литератури Филозофского факултета Универзитета Павел Йозеф Шафарик у Прешове. Вєшенї 1963. року уписал наукову аспирантуру (постдипломски студиї). З оглядом на вибрану тему, вон у периодзе 1964–1966. рок студирал на универзитетох у Праги и у Києве (Україна). Здобул ступень кандидата наукох 1967. року. Медзитим, пре контакти зоз дисидентами нєодлуга бул послати назад до Словацкей. Уж концом авґуста 1968. року, под час познатих политичних подїйох у Чехословацкей, Микола Мушинка, пре политични причини (протестовал пре уход войскох Варшавского пакту до Чехословацкей), бул вишлїдзовани и 1971. року остал без роботи на факултету. Бул оддалєни зоз наукових и литературних активносцох. Же би обезпечел средства за живот фамилиї, Микола Мушинка єден час робел у задруґи як чувар кравох, а познєйше як топяч у цепларнї у Прешове. Алє и под час нємилосци чехословацких власцох вон предлужел наукову роботу и путовал до Канади и ЗАД, дзе отримовал серию преподаваньох. Микола Мушинка бул регабилитовани аж 1990. року и достал роботу на Прешовским универзитету. У цеку 1992. року одбранєл докторску дисертацию на Институту уметносцох, фолклору и етноґрафиї у Києве. Национална академия наукох України вибрала го 1997. року за свойого иножемного члена. Мушинка здобул титулу универзитетского професора 1999. року. == Наукова творчосц == Др Микола Мушинка автор коло 200 наукових роботох, вецей як 1000 статьох, 350 рецензийох, вецей як 50 кнїжкох як автор и коавтор. Окреме значна улога Миколи Мушинки у виглєдованьох, збераню и публикованю материялох з архивских жридлох. Вон автор вецей як 70 наукових роботох о В. Гнатюкови. Вон континуовано публиковал свойо науково виглєдованя у ЗАД, Канади, Французкей, Нємецкей, Югославиї, Ческей и Австралиї, а после 1990 року и у Словацкей и України. Окреме замерковани тоти його библиоґрафски єдинки * З глибини віків. Антологія усної народної творчості українців Східної Словаччини (1967) * Володимир Гнатюк — дослідник фольклору Закарпаття (Париж, 1975) * Фольклор Пряшівщини в працях українських та російських вчених і сучасний стан його дослідження (1968) * Спільні і відмінні риси у фольклорі русинів Пряшівщини та Войводини (1971) * Фольклорні видання українців Пряшівщини, (Український календар на 1979 р., Варшава) * Флоріан Заплетал - маловідомий чеський дослідник сакральної архітектури Закарпаття, Народознавчі зошити 1-2, 2003, стор. 252-259 * Володимир Гнатюк: Життя та його діяльність в галузі фольклористики, літературознавства та мовознавства. — Париж — Нью-Йорк — Сідней: НТШ, Український архів, 1987. — Т. 207.— 332 с. (І видання) === Награди и припознаня === Награди П. Чубинського, І. Франка, Д. Нитченка, В. Ґренджі-Донського, припознанє з Румуниї Корона Карпатика. == Вязи и сотруднїцтво з [[Руснаци у Сербиї|Руснацами]] у [[Войводина|Войводини]] == Академик Мушинка на вецей заводи пребувал у наших крайох. Новинско-видавательна установа Руске слово видала два кнїжки Миколи Мушинки: ''Фолклор Руснацох Войводини'' (1988) и ''Од усней по писану литературу'' (2017). Наступал у руских емисийох Радия и Телевизиї. Вшадзи дзе бул, афирмативно бешедовал и писал о нас и о нашей култури аж по тамаль покля го чежка хорота нє звладала. Микола Мушинка ше упокоєл 12. септембра 2024. року у Прешове. == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20080105153350/http://www.studentske.sk/web.php?sk=Mikulas_Musinka.html&pred=osobnosti Біографія на сервері студентських рефератів], ''web.archive.com'' * [http://lemko.org/history/krasovskiy/diyache/1.html Біоґрафія на сайтї lemko.org] * [https://web.archive.org/web/20140106185845/http://www.ualogos.kiev.ua/text.html?id=289&category=2&skip=20 Микола Мушинка — видатний словак та великий українець], ''web.archive.com '' * [https://www.ua-reporter.com/uk/novosti/15621 Русин-українець Микола Мушинка (Словаччина) переконаний: дві гілки стародавнього народу зберегли свою культурну спадщину разом], ''www.ua-reporter.com'' * [https://www.youtube.com/watch?v=D9-JddVrAM8 Інтервю з Миколом Мушинком], ''youtube.com'' * [https://www.ruskeslovo.com/upokojel-se-akademik-mikola-musinka/ Упокоєл ше академик Микола Мушинка (1936–2024)], Дюра Латяк, ''Рутенпрес'', 13. септембер 2024. == Литература == * Благовісник праці. Науковий збірник на пошану академіка Миколи Мушинки. — Пряшів: Фундація „Карпатиˮ, 1998. — 438 с. * Зимомря М. Вчений, педагог, громадсько-культурний діяч: До 70-річчя від дня народження Миколи Мушинки // Народна творчість та етнографія. — 2006. — № 2. — С. 103. * Микола Мушинка // Українського цвіту по всьому світу. — К.: ТОВ „Світ Успіхуˮ, 2008. — С. 168–171. * Неврлий М. Всеукраїнський громадянин і науковець (До 60-ліття Миколи Мушинки) // Сучасність. — 1996. — № 6. — С. 133–134. * Мишанич О. Видатний дослідник українського фольклору (Штрихи до портрета члена-кореспондента НАН України Миколи Мушинки) // Народна творчість та етнографія. — 2002. — № 5- 6. — С. 14–19. * Федонюк В. „Справа гідна сил та трудуˮ // Народна творчість та етнографія. — 2005. — № 4. — С. 123–128. * Хаварівський Б. Мушинка Микола Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат „Збручˮ, 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 582. — ISBN 966-528-199-2. * Академік Микола Мушинка // Вісник НТШ. — Весна-літо 2016. — С. 69-74. {{DEFAULTSORT: Мушинка , Микола }} [[Катеґория:Словацка]] [[Катеґория:Фолклористи]] [[Катеґория:Академики]] [[Катеґория:Докторе наукох]] [[Катеґория:Професоре]] [[Катеґория:20. фебруар]] [[Катеґория:Народзени 1936]] [[Катеґория:12. септембер]] [[Катеґория:Умарли 2024]] fob3rpyxo4jahpsommqsmhcsdjc9nxt 0 871 21246 21241 2026-09-04T13:41:00Z Sveletanka 20 Понїщена пременка [[Special:Diff/21241|21241]] хаснователя [[Special:Contributions/~2026-47801-40|~2026-47801-40]] ([[User talk:~2026-47801-40|розгварка]]) 21246 wikitext text/x-wiki {|class="wikitable" align="right" width="300px" |- ! colspan="2" | Република Турска<br>''Türkiye Cumhuriyeti'' |- | colspan="2" align="center" | [[File:Flag of Turkey.svg|150px]] |- | colspan="2" align="center" | [[File:Turkey (orthographic projection).svg|250px]]<div style="text-align: center;"> '''Турска''' [[File:IstiklalMarsi-2013 (version 2).oga|right|thumb|280px|Гимна Турскей, Марш нєзависносци <ref>[https://www.mfa.gov.tr/the-turkish-flag-and-the-turkish-national-anthem.en.mfa "The Turkish Flag and The Turkish National Anthem (Independence March)".] Republic of Türkiye, Ministry of Foreign Affairs. Retrieved 4 August 2024.</ref>]] |- | '''Поверхносц''' | 783,562 км² |- | '''Интернет домен''' | .tr |- | '''Телефонски код''' | +90 |} '''Турска''' (tr. ''Türkiye''), урядово '''Република Турска''' (tr. ''Türkiye Cumhuriyeti''),то держава хтора ше находзи у югозаходней Азиї и юговосточней Европи, (односно Турска ґеоґрафски залапює два континенти). Векша часц ше находзи у Анадолиї, а менша часц у восточней Тракиї. На копну Турска ше гранїчи зоз осем державами зоз вкупну гранїцову длужину 2.648 km. На востоку гранїчи ше зоз Ґрузию, Єрмению, Азербейджаном и Ираном, на югу зоз Ираком и Сирию, а на заходзе зоз Греческу и Болгарску. На сиверу виходзи на Чарне морйо, на югу на Штредожене морє и на заходзе на Еґейске морє. Нєдалєко од побережя Турскей находзи ше и Кипар хтори политично подзелєни на медзинародно признату Кипарску Републику и Турску Републику Сиверни Кипар, хтору признава лєм Турска. Сивер Турскей єдно зоз сеизмично найактивнєйших подручйох на швеце зоз барз частима трешенями жеми. Векша часц Турскей териториї подложна жемотрешеньом.<ref>[https://www.ipkb.gov.tr/wp-content/uploads/2019/07/ISMEP4_GUCLENDIRME_EN140214.pdf „Retrofitting and Reconstruction Works”] Istanbul Seismic Risk Mitigation and Emergency Preparedness Project. бок. 10. ''„Taking a retrospective look at the earthquake records, it is observed that a major part of Turkey’s territory with high earthquake activity. Therefore, medium (and above) scale earthquakes frequently occur around the country.”'' </ref> Од векших варошох окреме зоз трешеньом жеми загрожени Истанбул. Турска ма прейґ 85 милиони жительох. Етнїчну векшину жительства творя Турки, а значну меньшину Курди. Главни город Анкара, а найвекши Истанбул. Други векши вароши то Измир, Бурса, Анталия. Тото подруче було населєне зоз рижнима цивилизациями як цо то Асирци, Греки, Трачанє, Фриґийци, Урартийци и Єрменє.<ref>Howard, Douglas Arthur (2001), [https://books.google.rs/books?id=Ay-IkMqrTp4C&pg=PA43&redir_esc=y The History of Turkey] Greenwood Publishing Group. ISBN 978-0-313-30708-9.</ref> <ref>Sharon R. Steadman; Gregory McMahon (2011).[https://books.google.rs/books?id=7ND_CE9If3kC&redir_esc=y ''The Oxford Handbook of Ancient Anatolia: (10,000-323 BC)''] Oxford University Press. бок. 3—11, 37. ISBN 978-0-19-537614-2.</ref><ref>Casson, Lionel (1977). [https://web.archive.org/web/20190503015440/https://www.metmuseum.org/pubs/bulletins/1/pdf/3258667.pdf.bannered.pdf The Thracians] The Metropolitan Museum of Art Bulletin. 35 (1): 2—6. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Me%C4%91unarodni_standardni_serijski_broj ISSN 0026-1521] [https://sr.wikipedia.org/wiki/JSTOR JSTOR][https://www.jstor.org/stable/ 3258667] [https://sr.wikipedia.org/wiki/Digitalni_identifikator_objekta doi] [https://www.jstor.org/stable/ 3258667] Архивоване зоз ориґинала (PDF) </ref> Геленизация започала под час Александра Велького, а наставена под час византийского периода.<ref>David Noel Freedman; Allen C. Myers; Astrid Biles Beck (2000). [https://books.google.rs/books?id=P9sYIRXZZ2MC&redir_esc=y Eerdmans Dictionary of the Bible] Wm. B. Eerdmans Publishing. бок. 61. ISBN 978-0-8028-2400-4. </ref> Селджуки ше почали досельовац у 11. вику, а їх побида над византийцами (битка 1071. року при Марцикету), означела початок снованя Турскей. == Релєф == [[File:The Lycian Way - 2014.10 - panoramio.jpg|right|thumb|319x319px|Ликийска драга за пешакох длугока 760 км (470 милї) у югозаходней Турскей]]Ґеоґрафски Турска подзелєна на седем реґиони. То: Мраморни регион, Еґейски , Чарноморски, Централна Анадолия, Штредожемни реґион, Восточна Анадолия и Юговосточна Анадолия. Тоти реґиони ше значно розликую по веґетациї и климатских условийох. У рижних реґионох розлична клима, та ше прето на тих [[поверхносц|поверхносцох]] пестую и рижнородни польопривредни култури. У Турскей заступене лєсарство, овоцарство, лєбо дзе погодує та розвити и туризем итд. На плодней жеми чарноморского реґиону ше пестую рижни чаї, [[доган]], [[кукурица]] и [[лїсковец]]. Регион Штредожемного моря пресцера ше од горох Таурус на сиверу по гори Аманос на востоку и у тим реґионє преважно ше пестує лимун (цитруси), [[помаранче]], банани, парадичи, кикирики и памук. Юговосточна Анадолия найстарши реґион и найпознатши по култури Турскей а пресцера ше од горох Таурус. Ту ше находза рики Еуфрат и Тиґар. Найзаступенши польопривредни култури хтори ше пестую то [[жито]], ярец, винова лоза, маслини и пистач. == Клима == Побрежни подруча Турскей хтори ше гранїча зоз Еґейским и Штредожемним морйом маю умерену медитернску климу, цепли, сухи лєта и благи, лєм дакус жимнєйши жими. Побрежни подруча хтори коло Чарного моря маю океанску климу зоз цеплима, [[Влага|влажнима]] лєтами и дакус жимнєйшима и влажнима жимами. <ref name=":0">[https://web.archive.org/web/20140328192740/http://www.dmi.gov.tr/files/en-US/climateofturkey.pdf „Climate of Turkey”] (PDF). General Directorate of Meteorology. Архивирано из [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0 оригинала] (PDF) 28. 3. 2014. г. Приступљено 24. 1. 2014.</ref> У Турскей коло побрежя Чарного моря, то єдини реґион дзе єст найвецей паданя у цеку цалого рока.<ref name=":0" /> [[File:Köppen types of Turkey.jpg|right|thumb|321x321px|Климатски зони у Турскей спрам Кепеновей класификациї клими]] Побрежни подруча хтори ше гранїча зоз Мраморним морйом, хтори повязую Еґейске и Чарне морйо, маю преходну климу помедзи умерено медитеранскей клими и умерено океанскей клими зоз цеплима и горуцима, сухима лєтами и нєбарз жимнима влажнима жимами.<ref name=":0" /> Мож повесц же каждей жими на припобрежних часцох Мраморного и Чарного моря, пада [[шнїг]] алє ше за пар днї розпущує. Медзитим шнїг ридко пада на побрежйох Еґейского а ище ридше Штредожемного моря.<ref name=":0" /> Окреме знаю буц оштри жими на Анадолскей висоровнї. [[Температура|Температури]] ше рушаю од -30 по -40 ступнї (−22 — −40 °F) и зявяю у сиверновосточней Андадолиї, а нападани шнїг ше нє розпущує и по 120 днї у року, а на верхох найвисших горох стої и затримує ше цали рок. Гори блїзко при побрежю зопераю и онєможлївюю уплїв Медитерана же би клима предзерала до нукашньосци и так даваю централней висоровнї Анадолиї у Турскей континенталну климу зоз оштрима преходами рочних часцох.<ref> [https://web.archive.org/web/20140328192740/http://www.dmi.gov.tr/files/en-US/climateofturkey.pdf „Climate of Turkey”] (PDF). General Directorate of Meteorology. Архивирано из [https://sr.wikipedia.org/wiki/Турска оригинала] (PDF) 28. 3. 2014. г. Приступљено 24. 1. 2014.</ref> == Административне подзелєнє == Турска административно подзелєна на 81 вилаєти (тур. ''il''). Вилаєти у векшини случайох маю мено по своїм шедзиску, зоз трома винїмками: * Гатай — шедзиско Антиохия * Коджаели — шедзиско Измит * Сакаря — шедзиско Адапазар [[File:Turkey provinces blank gray.svg|center|thumb|679x679px|Мапа административних подзелєньох (празна-без назвох вилаєтох)]] '''Турски подзелєня на 81 вилаєти''' {| class=wikitable |- style="background:#fff;" | Агри (вилајет)|Аґри | Адана (вилајет)|Адана | Адияман (вилаєт)|Адияман | Айдин (вилајет)|Айдин | Аксарај (вилајет)|Аксарай | Амасија (вилајет)|Амасия | Анкарски вилајет|Анкара | Анталија (вилајет)|Анталия |- style="background:#fff;" | Ардахан (вилајет)|Ардахан | Артвин (вилајет)|Артвин | Афјонкарахисар (вилајет)|Афйонкарахисар | Бајбурт (вилајет)|Байбурт | Баликесир (вилајет)|Баликесир | Бартин (вилајет)|Бартин |[Батман (вилајет)|Батман | Билеџик (вилајет)|Биледжик |- style="background:#fff;" | Бингол (вилајет)|Бинґел | Битлис (вилајет)|Битлис | Болу (вилајет)|Болу | Бурдур (вилајет)|Бурдур | Бурса (вилајет)|Бурса | Ван (вилајет)|Ван | Газијантеп (вилајет)|Ґазиянтеп | Гумушхане (вилајет)|Ґумушхане |- style="background:#fff;" | Гиресун (вилајет)|Ґиресун | Денизли (вилајет)|Денизли | Дузџе (вилајет)|Дуздже | Дијарбакир (вилајет)|Диярбакир | Елазиг (вилајет)|Елазиґ | Ерзинџан (вилајет)|Ерзинджан | Ерзурум (вилајет)|Ерзурум | Једрене (вилајет)|Едирне |- style="background:#fff;" | Ескишехир (вилајет)|Ескишегир | Зонгулдак (вилајет)|Зонґулдак | Игдир (вилајет)|Иґдир | Измир (вилајет)|Измир | Испарта (вилајет)|Испарта | Истанбулски вилајет|Истанбул | Јалова (вилајет)|Ялова | Јозгат (вилајет)|Йозґат |- style="background:#fff;" | Кајсери (вилајет)|Кайсери | Карабик (вилајет)|Карабик | Караман (вилајет)|Караман | Карс (вилајет)|Карс | Кастамону (вилајет)|Кастамону | Кахраманмараш (вилајет)|Кахраманмараш | Килис (вилајет)|Килис | Кутахија (вилајет)|Китахия |- style="background:#fff;" | Конија (вилајет)|Кония | Коџаели (вилајет)|Коджаели | Кирикале (вилајет)|Кирикале | Киркларели (вилајет)|Киркларели | Киршехир (вилајет)|Киршехир | Малатија (вилајет)|Малатијя | Маниса (вилајет)|Маниса | Мардин (вилајет)|Мардин |- style="background:#fff;" | Мерсин (вилајет)|Мерсин | Мугла (вилајет)|Муґла | Муш (вилајет)|Муш | Невшехир (вилајет)|Невшехир | Нигде (вилајет)|Ниґде | Орду (вилајет)|Орду | Османије (вилајет)|Османиє | Ризе (вилајет)|Ризе |- style="background:#fff;" | Сакарија (вилајет)|Сакария | Самсун (вилајет)|Самсун | Сивас (вилајет)|Сивас | Сирт (вилајет)|Сирт | Синоп (вилајет)|Синоп | Текирдаг (вилајет)|Текирдаґ | Токат (вилајет)|Токат | Трабзон (вилајет)|Трабзон |- style="background:#fff;" | Тунџели (вилајет)|Тунджели | Ушак (вилајет)|Ушак | Хакари (вилајет)|Хакари | Хатај (вилајет)|Гатай | Чанакале (вилајет)|Чанакале | Чанкири (вилајет)|Чанкири | Чорум (вилајет)|Чорум | Шанлијурфа (вилајет)|Шанлиурфа |- style="background:#fff;" | Ширнак (вилајет)|Ширнак | | | | | | | |} {|style="margin:0 auto" | |} '''Мапа турских вилаєтох зоз пописанима менами''' <center> {{Мапа турских вилаєтох}} </center> == Жительство == Турки евроазийски [[народ]], точнєйше їх окремна ґрупа, зоз коло 83,81 милиони припаднїкох, хтори жию розпоредзени на двох континентох. Найвекша часц жительох жиє у Малей Азиї (Турска зоз коло 49 милиони), и на Балкану, и то у: Боларскей (815.000), Греческей (130.000), Македониї (81.000), Румуниї (150.000), и нєпознате число у жемох бувшей Югославиї, тиж и на Кипру (135.000). Векша часц Туркох жиє у Ираку (200.000 до 300.000), Сириї (100.000) и державох Азиї, дзе ше волаю Туркмени. Вецей од три милиони Туркох жиє у заходней Европи, од хторих 1,2 милиони у Нємецкей. Першираз ше Турки споминаю у 6. вику, а потомки су туркийского народа, хтори ше у 11. вику пребили и розширели ше по Анадолию, мишаюци ше поступно зоз другима народами у тей часци швета: Греками на захадзе, Єрменами и Курдами на востоку, и Ґрузинами на сиверовостоку, а з часци и зоз Славянами на юговостоку Европи. Нєшкайша Турска признава шицких Туркох за своїх державяанох, нє лєм державянох Турскей, алє є тиж так горда и на свою моцну дияспору, алє и „етнїцкима Турками“ (Турками у етнїцким смислу), хтори представяю [[Нация|национални]] меншини у сушедних державох. == Туризем == [[File:Marmaris harbor (aerial view), Muğla Province, southwest Turkey, Mediterranean.jpg|right|thumb|302x302px|Пристанїще Мармарис (погляд зоз воздуха), провинция Муґла, югозаходна Турска, Медитеран.]]Туризем у Турскей представя значну часц привреди а нагло ше розвивал пред конєц 20. и початком 21. вика,<ref>[https://web.archive.org/web/20190411212207/http://yigm.kulturturizm.gov.tr/Eklenti/62462,2018turizmgenelistatistiklerpdf.pdf?0 „Tourism Statistics”] (PDF). Culture and tourism Ministry. Архивирано из [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B 0оригинала (PDF)] 11. 4. 2019. г. Приступљено 27. 3. 2019.</ref> Турске Министерство култури и туризма хвильково интензивно промовує турски туризем у рамику проєкта ''Туркеи Хоме''. Турска єдна зоз дзешец найлєпших шветових дестинацийох, зоз найвекшим процентом иножемних нащивительох хтори приходза зоз Европи; окреме Нємецкей и Русиї остатнїх рокох. Турска 2019. року була шеста у швеце по чишлє медзинародних туристичних приходох нащивительох, такой за Италию, зоз 51,2 милиони иножемних туристох хтори нащивели тоту жем.<ref>World Tourism Organization. 2019. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Me%C4%91unarodni_standardni_broj_knjige ISBN 978-92-844-2115-2.] [https://sr.wikipedia.org/wiki/Digitalni_identifikator_objekta doi:10.18111/9789284421152]</ref>   Турска ма 19  Унесково локалитети шветового нашлїдства и 84 места шветового нашлїдства на пробней лїстини. У Турскей єст 519 плажи зоз ''Белаву заставу'', и по тим є на трецим месце у швеце. Истанбул  дзешати найнащивенши город на швеце зоз 13.433.000 нащивительох рочнє од 2018. Анталия други найнащивенши город у Турскей зоз прейґ 9 милиони туристох 2021. року. == Култура == Турска ма барз рижнородну културу хтора ,,мишанїна<nowiki>''</nowiki> розличних елементох турскей, анадолскей, византийскей и османскей култури (османска у велїх аспектох була наставок и греческо-римскей и исламскей култури) зоз заходну културу и традицию, зоз процесом хтори започал уплївовац ,,заходоизмом<nowiki>''</nowiki>  на Османске царство а предлужело ше по нєшка. Тото мишанє першобутно настало як резултат стретаня Туркох и їх култури зоз народами на хтори наишли у цеку своїх миґрацийох зоз централней Азиї ґу захаду. Сучасна турска култура у периодзе републики була продукт намаганя же би ше створело „модерне“ заходне дружтво, алє зоз отримованьом традицийних, вирских и историйних вредносцох.<ref>Ibrahim Kaya (2004). [https://books.google.rs/books?id=0Iy7pJBRgjYC&redir_esc=y Social Theory and Later Modernities: The Turkish Experience.] Liverpool University Press. стр. 57—58. ISBN 978-0-85323-898-0. Приступљено 12. 6. 2013.</ref> Турска култура тиж уплївовала на европску уметносц и моду, окреме медзи 16. и 18. виком, у чаше кулминованя отоманскей моци — феномен хтори наволани ''Turquerie''. '''Архитектура''' [[File:Selimiye... - panoramio.jpg|right|thumb|300px|Джамия Селимия у Єдрену, (збудовал Мимар Синан), приклад класичней османскей архитектури.]]Турска представя „дом“ числених насельох неолита, як цо то'' Чатал-Хоюк.<ref>[https://whc.unesco.org/en/tentativelists/5733/ Odunpazari Historical Urban Site".] [https://en.wikipedia.org/wiki/UNESCO UNESCO.] 13 April 2012.</ref><ref>Howard, Douglas A. (2016). [https://books.google.rs/books?id=hE28CwAAQBAJ&redir_esc=y The History of Turkey] (2nd ed.). Santa Barbara, Calif.: Greenwood. [https://en.wikipedia.org/wiki/ISBN ISBN 978-1-4408-3466-0] – via Google Books.</ref>''Зоз бронзовей епохи, важни архитектонски остатки уключую Аладжа-Хоюк и друге пасмо Трої. Исную рижни приклади старогреческей и староримскей архитектури, окреме у еґейским реґиону.<ref>[https://brill.com/edcollbook/title/60817 Sagona & Zimansky 2015,] б. 44–46, 82–86</ref> Византийска архитектура датує зоз 4. вика новей ери. Найлєпши єй приклад Свята София. Византийски архитектонски стил предлужел ше розвивац после освойованя Истанбула, як цо и архитектура византийского препородзеня.<ref>[https://en.wikipedia.org/wiki/Turkey#CITEREFMatthews2014 Matthews 2014], pp. 9–13</ref> У периодзе турскеого князовства, зявела ше окремна архитектура хтора уключовала византийску и єрменску архитектуру зоз архитектонскима стилами пренайдзених у захадней и централней Азиї.<ref> [https://en.wikipedia.org/wiki/Turkey#CITEREFMcMahonSteadman2012 Curl & Wilson 2021], Byzantine architecture</ref> Тота архитектура часто хасновала камень и цегли и створела числени караван-сараї, медреси и маузолеї.<ref>[https://en.wikipedia.org/wiki/Turkey#CITEREFBloomBlair2009 Bloom & Blair 2009], Architecture | V. c. 900–c. 1250 | C. Anatolia</ref>[''457]'' Османска архитектура ше зявела у северозахадней Анадолиї и Тракиї. Вщасна османска архитектура мишала „традицийну анадолску исламску архитектуру зоз локалнима будовательнима материялами и технїками“.[458] После заберня Истанбула, класична османска архитектура ше зявела у 16. и 17. вику.[459] Найважнєйши архитекта класичного периода бул Мимар Синан, чийо главни дїла уключую джамию Шехзади, джамию Сулейманиї (450) и джамию Селимиї. [[File:Istanbul asv2020-02 img05 Crowne Plaza Old City.jpg|right|thumb|300px|Хотел Краун Плаза Олд Сити, познати апартмани Тайєре, (приклад першей националней обнови) у Истанбулу, ]] Починаюци од 18. вику, османска архитектура була под увплївом европских елементох, а то резултовало розвой османского барокного стила. Европски уплїв ше предлужел и у 19. вику.<ref>[https://en.wikipedia.org/wiki/Turkey#CITEREFBloomBlair2009 Bloom & Blair 2009], Architecture | VII. c. 1500–c. 1900 | A. Ottoman Empire</ref><ref>[https://en.wikipedia.org/wiki/Turkey#CITEREFBloomBlair2009 Bloom & Blair 2009], Architecture | VII. c. 1500–c. 1900 | A. Ottoman Empire | 2. Turkey</ref> Од 1918. року, турска архитектура ше може подзелїц на три часци. Од 1918. по 1950. рок, перши облапя период Першого националного архитектонского руха, хтори прешол у модернистичну архитектуру. [[File:Eskisehir Odunpazarı tour in 2018 8523.jpg|right|thumb|300px| Традицийни турски хижи, хтори реновирани у округу Одунпазари у Ескишехиру, место шветового нашлїдства УНЕСКО-а.[452)]]Модерни и вельки будинки були преферирани за явни будинки, док народна архитектура типа „турскей хижи“ уплївовала на приватни хижи. Од 1950. по 1980.рок, друга часц залапює урбанизацию, модернизацию и интернационализацию. За бивальни обєкти, почало преовладовац „армиранобетонски, плочасти, квартелї штреднєй висини“. Од 1980. року, треца часц дефинована спрам навикох потрошачох и медзинародних трендох, як цо то тарґовецки центри и дїловни будинки такв.,,кули''. Луксузни резиденциї зоз „турским стилом хижох“ були ,,глєдани''. У 21. вику, проєкти урбаней обнови постали тренд.<ref>[https://en.wikipedia.org/wiki/Turkey#CITEREFBozdogan2009 Bozdogan 2009], Turkey, since 1918</ref> Роздумованє и отпорносц на природни катастрофи як цо трешеня жеми (хтори у Турскей части) єден з главних цильох проєктох урбаного будоватльства.<ref>[https://en.wikipedia.org/wiki/Turkey#CITEREFBozdoganAkcan2013 Bozdogan & Akcan 2013, б. 284</ref> Старим будинком стан ризични и потребне им у вельких процентох обнавянє-реновиранє. === Театер === Турски народни театер (-{''halk tiyatrosu''}-) составени зоз штирох розличних уплївох и напрямох розвою. То: традиция валалского театра, традиция народного театра, традиция дворского театра и традиция заходного театра.<ref>Ајкут, Ксенија (2017). Турски фолклор. Лапово: Колор Прец.</ref> [[File:Süreyya Opera House in Istanbul, Turkey.jpg|right|thumb|300px|Опера Сурея у Истанбулу, у Турскей.]] Популарни театер облапя представи зоз глумцами, бабкарски представи, представи зоз ,,цинями<nowiki>''</nowiki> тиж и ,,бешедне<nowiki>''</nowiki> приповеданє. Приклад за представи циньох ''Карадьоз и Хадживат''. Такв. дворски театер бул префинєна, субтилна верзия популарного театра. Починаюци од 19. вику, почала ше зявйовац заходна театрална традиция у Турскей. После основаней Турскей Републики, формовани державни конзерваториюм и Державна театрална компания.<ref>And, M. (1983). "Theatre in Turkey". Turkish Studies Association Bulletin. 7 (2): 20–31. [https://en.wikipedia.org/wiki/JSTOR#Content [https://en.wikipedia.org/wiki/JSTOR#Content JSTOR 43385121.]</ref> '''Литература''' [[File:Orhan Pamuk.jpg|right|thumb|300px|Орхан Памук, турски [[писатель]], добитнїк нобеловей награди. Турски романописатель и його турска анґорова мачка у власним роботним простре.]] Историйно литература/кнїжовносц Турскей иснує вецей як тисяч роки. Селджуцки и османски период залапює числени литературни и поетски дїла. Турски приповедки и поезия зоз Централней Азиї тиж ше отримовали. Приповедки ''Дїда Коркута'' приклад усней наративней традициї. ,,Дивански луґат<nowiki>''</nowiki> ал-Турк, зоз 11. вика, содержи турски язични информациї и поезию. Юнус Емре, под вплївом Румия, бул єден зоз найважнєйших писательох анадолскей турскей поезиї. Османска наративна поезия хасновала „префинєну дикцию“ и зложени словнїк. Уключовал суфийски мистицизем, романтизем и формални елементи.<ref>And, M. (1983). "Theatre in Turkey". Turkish Studies Association Bulletin. 7 (2): 20–31. [https://en.wikipedia.org/wiki/JSTOR#Content JSTOR 43385121.]</ref> '''Медиї и кино''' ('''биоскоп''') Коло сто телевизийних каналох, тисячи локалних и националних радио станїцох, даскельо дзешетки новини, продуктивна и профитoбилна национална биоскопия и швидки рост хаснованя широкопасмового интернета творя живу медийну индустрию у Турскей.<ref> [https://web.archive.org/web/20120716153048/http://www.tesev.org.tr/Upload/Publication/67e244dd-5c21-4d34-8361-4c7f3d003140/11461ENGmedya2WEB21_09_11.pdf"The Political Economy of the Media in Turkey: A Sectoral Analysis"] (PDF). tesev.org.tr. Archived from [https://www.tesev.org.tr/Upload/Publication/67e244dd-5c21-4d34-8361-4c7f3d003140/11461ENGmedya2WEB21_09_11.pdf the original] (PDF) on 16 July 2012. Retrieved 18 February 2015.</ref><ref> [https://veriportali.tuik.gov.tr/en/press/45587 "Survey on Information and Communication Technology (ICT) Usage in Households and by Individuals, 2022". data.tuik.gov.tr. Turkish Statistical Institute. 26 August 2022.]</ref> Векшина ТВ публики дзеля явни емитер ТРТ и мрежoво канали як цо Канал Д, Шоу ТВ, АТВ и Стар ТВ. '''Филм'''. Даскельо мена представнїки филма представели свой период у турскей кинематоґрафиї (Филиз Акин, Фатма Ґирик, Хуля Кочиїт и Туркан Шорай)[477] Турски редителє Метина Ерксана, Нурия Билґе Джейлана, Їлмаза Ґунея, Зекия Демиркубуза и Ферзана Озпетека достали числени медзинародни награди як цо то ''Златна палма'' и ''Златни медведз''.<ref>[https://web.archive.org/web/20200806210918/https://www.rtuk.gov.tr/en/about-rtuk/5297/5083/about-rtuk.html "About RTÜK".] The Radio and Television Supreme Council (RTÜK). Archived from the original on 6 August 2020. Retrieved 18 April 2020.</ref><ref> [https://en.wikipedia.org/wiki/Turkey#CITEREFAkser2018 Akser 2018], p. 156</ref>[478] Турски телевизийни драми постали вше популарнєйши и споза граници Турскей и спадаю медзи найважнєйши вивожени ,,продукти<nowiki>''</nowiki> тей жеми, и у поглядзе профита, так и одношеня зоз явносцу.[479] Нєшка Турска други найвекши вивожнїк на швеце телевизийских филмских серийох. (481, 482, 483) '''Музика и танєц''' [[File:Baris Manco.jpg|right|thumb|300px|Барис Манчо бул турски рок музичар и єдан зоз сновательох анадолского рок жанра.]]Гоч класификация жанрох турскей музики може буц проблематична, заш лєм ше можу спатрац три широки категориї. То „турска народна музика“, „турска уметнїцка музика“ и вецейнїсти популарни музични стили. Тоти популарни музични стили уключую арабску, поп и анадолски рок.<ref>[https://en.wikipedia.org/wiki/Martin_Stokes Stokes, Martin] (2010). [https://books.google.rs/books?id=uwnpAkCTo88C&redir_esc=y The Republic of Love: Cultural Intimacy in Turkish Popular Music.] Chicago Studies in Ethnomusicology. The University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-77506-7 – via Google Books.Stokes 2010, p. 14]</ref> Популарносц поп музики и ширенє истей принєсло медзинародну славу даскелїх турских поп гвиздох. == Образованє == У предходних  20-30 рокох, у Турскей ше злєпшал квалитет образованя и посцигнуте значне напредованє у приступу образованя.[430] Од 2011. по 2021. року, злепшанє и приступ ше одноши на роснуце стопи образованя и закончованя штреднього и високого образованя, уключуюци и орґанизованих штирираз вецей предшколски установи. Резулатати  PISA (28) тестох указую на константне злєпшованє образованя. (28)  Алє и далєй постої розкол зоз жемами ОЕЦД-а. Значни виволаня уключую розлики у резултатох ушколярох зоз розличних школох, розлики медзи руралнима и урбанима подручами, и приступ предшколскому образованю и приход школярох сирийских вибеженцох. 28 ) Министерство за националне образованє одвичательне за предтерциярне образованє.[431] Обовязне образованє безплатне у явних школох и тирва 12 роки, подзелєне є до трох часцох.[432][430] У Турскей исную 208 универзитети.[365] Студенти розпоредзелєни на универзитети на основи їх резултатох YKS и їх преференцийох, прейґ Центра за ранґированє, селекцию и пласман.[433] Шицки державни и приватни универзитети под контролу Одбору за високе образованє. Од 2016.року, предсидатель Турскей директно менує шицких ректорох, шицких державних и приватних универзитетох.[434] Спрам ранґ-лїстини часописа ''Times Higher Education'' зоз 2024. року, найлєпши универзитети були  Универзитет Коч, Технїцки универзитет Блїского востока, Универзитет Сабанджи и Технїцки универзитет у Истанбулу.[435] Спрам Академским ранґированю шветових универзитетох, найлепши универзитет бул Универзитет у Истанбулу, Универзитет здравствених наукох (Турска) и Универзитет Хаджетепе.[436] За иножемних студентох, Турска постала реґионални образовни штредок,[437] зоз вельким числом медзинародних студенатох[438] и медзинародних стипендийох.[439][440][441] == Релиґия == Джамия Султана Ахмеда, позната и як Белава джамия у Истанбулу, єдна є зоз найзначнєйших и найпопуларнєйших памятнїкох османлийскей архитектури. Турска секуларна держава без урядовей державней релиґиї; По уставу иснує шлєбоду виросповеданя и спрам власней совисци особох.<ref>Axel Tschentscher. [https://servat.unibe.ch/icl/tu00000_.html "International Constitutional Law: Turkey Constitution".] Servat.unibe.ch. Retrieved 1 November 2010.</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20081028211305/http://www.hsfk.de/downloads/prif78.pdf "Turkey: Islam and Laicism Between the Interests of State, Politics, and Society"] (PDF). [https://en.wikipedia.org/wiki/Peace_Research_Institute_Frankfurt Peace Research Institute Frankfurt.] Archived from [https://www.prif.org/downloads/prif78.pdf the original] (PDF) on 28 October 2008. Retrieved 19 October 2008.</ref> Спрам ''CIA World Factbook-''у, муслиманє творя 99,8% жительства, а векшина з нїх то сунити.<ref>[https://web.archive.org/web/20220618061436/https://www.cia.gov/the-world-factbook/countries/turkey-turkiye/#people-and-society "Turkey (Turkiye)".] [https://en.wikipedia.org/wiki/The_World_Factbook The World Factbook.] [https://en.wikipedia.org/wiki/Central_Intelligence_Agency Central Intelligence Agency.] Archived from [https://www.cia.gov/stories/story/spotlighting-the-world-factbook-as-we-bid-a-fond-farewell/#people-and-society the original] on 18 June 2022. Retrieved 19 May 2024.</ref> На основи анкети, преценєносц KONDA-е за муслиманох була 99,4% у 2006. року.<ref>[https://en.wikipedia.org/wiki/Turkey#CITEREFKONDA2006 KONDA 2006, p. 24]</ref> а алевитох медзи 10% и 40% жительства. Процент нємуслиманского жительства у нєшкайшей Турскей бул 19,1% 1914. року. Хвильково, нємуслиманє творя 0,2% жительства спрам Шветвей кнїжки фактох. [22]  Даєдни зоз нємуслиманских заєднїцох то Єрмени, Асирци, болгарски православци, католїки, Греки, Євреє и протестанти.[422] Жридла твердза же ше християнске жительство у Турскей руша медзи 180.000 и 320.000.[423][424] Турска ма найвекшу єврейску заєднїцу медзи жемами зоз муслиманску векшину. [23] Хвильково у Турскей єст 439 церкви и синаґоґи. [24] KONDA 2006. року оценєла же 0,47% жительства нє мало нїяку релиґию.[419] Спрам KONDA-и, часц одраснутих гражданох хтори ше идентификовали як нєверни поросло зоз 2% у 2011. на 6% у 2021. року.[380] Анкета ''Gezici Araştırma'' зоз 2020. року указала же ше 28,5% генерациї '''''Z''''' идентификує як нєрелиґиозни, нєвирни.<ref>[https://www.sozcu.com.tr/gezici-arastirma-merkezi-baskani-murat-gezici-sozcuye-acikladi-turkiyenin-kaderi-z-kusaginin-elinde-wp5867771 Gezici Araştırma Merkezi Başkanı Murat Gezici SÖZCÜ'ye açıkladı: Türkiye'nin kaderi Z kuşağının elinde".] sozcu.com.tr. 11 June 2020.</ref><ref> [https://www.gercekgundem.com/siyaset/188215/gezici-arastirma-merkezi-baskani-murat-gezici-turkiyenin-kaderi-z-kusaginin-elinde "Gezici Araştırma Merkezi Başkanı Murat Gezici: Türkiye'nin kaderi Z kuşağının elinde".] gercekgundem.com. 11 June 2020.</ref> == Турска кухня == Турска кафа зоз ратлуком (ґумова сланїнка) то асоцияция на турску кухню. Турска кафа постала часц нєматериялного културного нашлїдства Туркох на УНЕСКО-ей лїстини.[486][487] [[File:Turkish coffee in Istanbul.jpg|right|thumb|300px|Традицийне понукнуце у ресторанох у Истанбулу турска кафа и ратлук]] Турска ма рижнородну и богату кухню, хтора ше розликує по ґеоґрафских реґионох.[488] На турску кухню вплївовала анадолска, медитеранска, иранска, централноазийска и восточноазийска кухня.[489] Турска и османска кухня тиж уплївовали на кухнї других народох. Дивански луґат ал-Турк зоз 11. вику документує „давне походзенє векшей часци турскей кухнї“.[489] Дювеч, булґур и бурек єдни зоз найвчаснєйших зазначених прикладох єдлох турскей кухнї. Дальши информациї о кухнї у чаше селджуцкого и османского периоду походза зоз дїлох Румия и Евлиї Челебия. Остатнї описує „истанбулски еснафи вязани за єдла“.[489] Основна [[пожива]] у Турскей то [[хлєб]] и [[йоґурт]]. Познати файти хлєба то лаваш и пиде (файта питох-хлєба). Айран то напой направени зоз йоґурту. У заходних часцох Турскей хаснує ше маслинов [[олєй]]. [[Житарки]]; [[жито]], [[кукурица]], ярец, овес и просо. Пасуля, леблебия, орехи, белава парадича и баранчецина найчастейше хасновани у кухньох Турскей.(489) Єдла; долма и манти ше прави з полнєну [[Желєнява|желєняву]] або цестом. [489] Ту и сарма,[491] рижни юшки.[489] Потим ше хаснує [[мед]], маджун, сушена [[Овоц|овоц,]] барз позната баклава [489] ратлук –(сланїнка).(494) УЛОЖИЦ фотоґрафию '''Державни швета''' :* [[1. януар]] — Нови рок :* [[23. април]] — Дзень дзецох :* [[19. май]] — Дзень нєзависносци, младежи и спорта :* 30. авґуст — Дзень побиди :* 29. октобер — Дзень републики :* вирски швета (и державни) — Рамазански байрам, Курбан-байрам == Референци == [[Катеґория:Турска]] <references /> [[Катеґория:Держави у Европи]] [[Катеґория:Держави у Азиї]] [[Катеґория:Держави]] 5dm3jh0grb4szknrgebb1qbskqgkkap 10 3509 21243 2026-09-04T12:49:11Z Keresturec 18 Шаблон за особи зоз културней дїялносци 21243 wikitext text/x-wiki {{ Уметнїки | мено = | слика =.jpg | ширина_слики = | опис_слики = | полне_мено = | назвиско = | датум_родзеня = | место_родзеня = | држава_родзеня = | датум_шмерци = | место_шмерци = | држава_шмерци = | државянство = | образованє = | супружнїк = | дзеци = | период = | польо = | напрям_традиция = | уплївовал = | уплївовали = | дїла = | награди_або_припознаня = | подпис = }} danubgm1nnk4rwpn65wbw3c3u3cjkjg 3 3510 21244 2026-09-04T13:31:25Z Sveletanka 20 /* Одвит */ нова тема 21244 wikitext text/x-wiki == Одвит == Пребачце, тото цо сце написали нє на нашим руским панонским язику,ми нє розумиме цо сце написали. Можеце дакому од нас тот текст послац алє на анґлийским язику, преложиме и додаме. Поздрав — [[Хаснователь:Sveletanka|Sveletanka]] ([[Розгварка зоз хасновательом:Sveletanka|розгварка]]) 15:31, 4. септембер 2026. (CEST) hj5gqids8fzvau8ckt5j3df6cbxgjid 0 3511 21249 2026-09-05T10:27:31Z Sveletanka 20 нова статя 21249 wikitext text/x-wiki Вавилонска турня (гебр. מִגְדַּל בָּבֶל‎ [Мигдал Бавел]) приповедка зоз старозавитней кнїжки Постаня, чий циль пояшнїц чом єст шветово народи и чом бешедую на розличних язикох.[1][2][3][4] Спрам традициї, зєдинєна людска раса у ґенерацийох после Потопу бешедовала на єдним язику. Миґруюци на восток, вона приходзи до жеми Сенар (שִׁנְעָר&lrm, [Шинар] Долня Месопотамия). Ту ше догварели же справя варош и турню досц високу же би досягли нєбо. Бог, припатраюци ше на їх роботу и турню, одлучел помишац їх бешеду так же ше вецей нє могли медзи собу розумиц и розошал их по швеце. У рижних жридлох ше спомина 72 (даґдзе 70) формовани розлични язики и исто тельо народи.[5] Даєдни сучасни науковци повязую Вавилонску турню з познатима структурами, окреме з Етеменанкийом, зиґуратом хтори пошвецени месопотамскому богови Мардукови у Вавилону. Сумерска приповедка з даєднима подобнима елементами находзи ше у приповедки Енмеркар и пан Арати.[6] Библия Єденасте поглавє кнїжки Постаня, стихи од 1 до 9:[7] 1 А бул на цалей жеми єден язик и єднаки слова. 2 А кед пошли з востоку, нашли ровнїну у жеми Сенарскей, и населєли ше там. 3 Та гварели медзи собу: гайде, правме плочи и печме их у огню. И були им цегли место каменя и смола глїняна место вапна. 4 После гварели: гайде, направме варош и турню, хторей верх будзе до нєба, здобудзме себе мено, же бизме ше нє розшевали по жеми. 5 А Господь зишол опатриц варош и турню хтору правели синове чловечи. 6 И гварел Господь: ниа, народ єден, и єден язик при шицких, и тото почали робиц, и нє будзе им завадзац нїч же би нє зробели тото цо надумали. 7 Гайде, зидзме и помишайме им язик най нє розумя єден другого цо гуторя. 8 Так их Господь розошал отамаль по цалей жеми, та нє справели варош. 9 Прето ше наволал Вавилон, бо там помишал Господь язик цалей жеми, и отамаль их розошал Господь по цалей жеми. Етимолоґия Фраза „Вавилонска турня” ше нє зявює у Библиї; вше ше наводзи як „варош и турня” (אֶת-הָעִיר וְאֶת-הַמִּגְדָּל) або лєм „варош” (הָעִיר). Першобутне походзенє назви Бавел (гебрейска назва за Вавилон) нє познате. Домашня, акадска назва варошу була Баб-илим, цо значи „дзвери бога”. Медзитим, за тоту форму и толкованє тераз ше звичайно трима же су резултат акадскей народней етимолоґиї хтора применєна на скорейшу форму мена, Бабила, нєпознатого значеня и найскорей нє семитского походзеня.[8][9] Спрам Библиї, варош достал мено „Бабел” од гебрейского дїєслова בָּלַ֥ל (балал), цо значи помишац або збунїц.[10] Историоґрафия Вавилонски краль Навукодоносор 570. року п.н.е. написал кратки текст о своїм подняцу обнови леґендарней вавилонскей турнї. При тим описал и катастрофални стан у яким ше находзела будовня у його чаше. Єден спомедзи кральох направел турню, алє єй нє закончел верх. Людзе ю без словох напущели и занєдзбали ... Потреси и блїскавки очкодовали будовню; глїна ше осушела, цегли роздвоєли, а глїна ше назберала у нукашньосци будовнї. Углядни Меродах потримал ме най обновим турню. Фундаментални каменї сом зохабел, а анї випатрунок сом нє пременєл: остал як тот у старих часох. Значи, пренашол сом и обновел турню. Дзвигнул сом ю до нєба. Навукодоносор Гречески историчар Геродот (484-425. п.н.е.), у своїх списох наводзи же коло половки 5. вику п.н.е. нащивел Навукодоносоров Вавилон и описал го же є таки велїчествени же му сучаснїки нє верели. Медзи другима, Геродот описал и познату Вавилонску турню. У Асириї єст велї други вельки вароши, а напознатши и набогатши медзи нїма бул Вавилон, дзе ше находзела по препасци Ниниви, кральовска палата, а тот варош випатрал так. Лєжи у велькей ровнїни, а справени є у форми штироугелнїка чия кажда страна длугока 120 стадиї: шицко у шицким, осяг варошу облапя 480 стадиї. Перше го окружує ярок, глїбоки, широки и полни з воду, а за нїм ше находзи мур широки пейдзешат кральовски локци, а високи двасто локци ... На верху мура направени з обидвох бокох велї кули на поверх, по пари так же патра єдна на другу: медзи кулами зохабени преход за штири упрагнути конї. Коло мура поставени сто дзевери, а шицки медово ... У штредку каждей з часцох варошу була справена будовня, у першей кральовска палата з вельку и моцну ограду хтора ю окружовала, а у другей святилїще Зевса з месинґовима дзверми, нєпременєне аж по нєшка, штварцастей форми з боками од 2 стадийох. У штредку святилїща направена тварда турня од єдного стадиюму до длужини и ширини, а на тей турнї справена друга турня, а на нєй треца и так далєй - вєдно 8 турнї, а на нїх ше виходзи звонка по кружних ґарадичох. На штредку ше находзи место за одпочивок з лавками на хтори можу шеднуц и одпочинуц ше тоти цо иду горе. На остатнєй турнї ше дзвига вельки храм: у храме поставена велька посцель з красним покровом, а коло нєй златан стол. Ту нє справена нїяка статуа божества: анї єден чловек ту нє препровадзує ноц, окрем єдней домашнєй жени хтору, спомедзи шицких, як гваря Халдейци хтори у ствари священїки того бога, вибрал бог. Геродот Виглєдованя нємецкого археолоґа Колдевея, на подручу дакедишнього Вавилону (нєшка околїско варошу Ал Хилах, южно од Баґдаду), 1913. року одкрили остатки можлївей Вавилонскей турнї. Утвердзене же найвироятнєйше слово о зиґурату Етеменанки хтори споминаю велї домашнї жридла (з периоду Асархадона, Набополассара и Навукодоносора). Зиґурат широки 90 метери и високи тиж 90 метери (Геродот у своїх списох спомина висину турнї скоро 200 метери!), мала 7 терасасти поверхи, а на верху бул храм за святу свадзбу бога Мардука, бога защитнїка варошу, и верховней священїци. Предпоставя ше же роботна моц були припаднїки велїх народносцох як цо Хурити, Касити и Еламити, та на тот способ мож пояшнїц тезу о медзисобним нєспорозумйованю будовательох, цо спричинєло напущованє проєкту. Гоч нєт бизовни жридла, трима ше же правенє турнї почало у 2. милениюме п.н.е. Векшина историчарох ше склада же праве тот зиґурат инспировал леґенду о Вавилонскей турнї. Мотив турнї як цо Вавилонска присутни и у других цивилизацийох. Сумерска леґенда, позната як Енмеркар, бешедує о зраженю медзи двома богами, Енкийом и Енлилом, хторе ше закончело з мишаньом язикох медзи людзми и вельку чкоду у велїх варошох. У традицийох одредзених културох штреднєй Америки тиж мож найсц приповедки подобни тей о Вавилонскей турнї. Так, наприклад Кселхуа, єден зоз седем джинох виратованих од вилїву, ришел справиц велїчествену пирамиду же би ше розраховал з богами и знїщел нєбо. Богове зруйновали будовню, а будовательом помишали язики. Друга приповедка з леґенди народу Толтекох бешедує о ґрупи людзох хтори ше з будованьом турнї сцели защициц од шлїдуюцого вилїву, алє их нєспорозумйованє роздвоєло, та будовня нє направена. На подручу Непалу и сиверней Индиї при концу 19. вику записана ище єдна приповедка хтора компатибилна з библийну, а дохтор Ливинґстон записал подобну леґенду и у Африки, коло озера. Тиж подобна леґенда о помишаних язикох присутна и у естонскей традициї. У Несторовей Повести прешлих рокох ше бешедує о наставаню славянского язика, як єдного зоз 72 язикох хтори настали: „У правеню Турнї кед Бог подзелєл людзох на 72 народи (=язики), розошал их по жеми и Турню розвалял з вельким витром, остало медзи Сирию и Вавилоном 5433 сежанї, и до ширини тельо. И после вимишаносци язикох прияли Симово синове восточни боки, Хамово южни боки, а Яфетово заход и сиверни боки. И од седемдзешат и двох язикох бул єден славянски язик од племена Яфетового.” Язики хтори настали Исидор Севильски у своїх Етимолоґийох (коло 600. року) спомина число 72; медзитим, його список менох з Библиї вихабя Йоктанових синох и заменює их зоз синами Аврама и Лота, цо резултує лєм зоз коло 56 менами; потим додава список даяких народох хтори були познати у його чаше, як цо Лонґобарди и Франки. Укаже ше же тот список ма вельки уплїв на познєйши звити хтори гваря же Ломбарди и Франки потомки Яфетових унукох з истим меном, напр. История Британох (коло 833. року), Златни пажици од ал-Масудия (коло 947. року) и Кнїжка драгох и кральовствох од ал-Бакрия(1068. року), Лебор Ґаба ла Ерен зоз 11. вику и мидражски компилациї Йосипон (коло 950.року), Хронїки Єрахмеела и Сефер ха-Яшар. Други жридла споминаю 72 (або 70) язики розошати з Вавилону: то староирска писня Cu cen mathair од Лукрета Моку Кяри (коло 600); ирске монашеске дїло Auraicept na n-Éces; История пророкох и кральох од персийского историчара Мухамеда ибн Джарира ел-Табария (коло 915); анґлосаксонски диялог Соломон и Сатурн; Повест прешлих рокох (коло 1113); єврейске кабалистичне дїло Бахир (1174); Прозна Еда Снория Стурлусона (коло 1200); сирийска Кнїжка о пчоли (коло 1221); Gesta Hunnorum et Hungarorum (коло1284; спомина 22 за Сема, 31 за Хама и 17 за Яфета, вєдно 70); Виланийов звит зоз 1300. року; и рабински Мидраш ха-Гадол (14. вик). Вилани додава же є „почата 700 роки после Велького потопу, и же було 2.354 роки од почетку швета по замишательство Вавилонскей турнї. И находзиме же на тим робели 107 роки; и людзе длуго жили у тих часох“. Медзитим, спрам Gesta Hunnorum et Hungarorum, проєкт розпочати лєм 200 роки после Потопу. Традиция 72 язики ше отримала и у познєйших часох. И Хозе де Акоста у своїм трактату зоз 1576. року De procuranda indorum salute, и Антонио Виєира вик познєйше у своїм Sermão da Epifania, виражели нєсподзиванє же як барз тото „число язикох“ може буц нєточне, з оглядом на тото же єст стотки медзи собу нєразумлїви язики хтори автохтони лєм у Перуу и Бразилу. Литература Јеромонах Серафим Роуз, [https://web.archive.org/web/20160304133555/http://www.svetosavlje.org/biblioteka/Apologetika/SerafimRouzTumacenjePostanja/Lat_SerafimRouzTumacenjePostanja50.htm Постање, сртварање и рани човек], ''www.svetosavlje.org''. Приступљено 05.09.2026. године Референци h34lyixdel2tbci0nfzw5s2ijh4g4xk 0 3512 21250 2026-09-05T10:32:30Z Sveletanka 20 нова статя 21250 wikitext text/x-wiki Крива турня у Пизи (итал. Torre pendente di Pisa або єднoставно Torre di Pisa то дзвонїца Kатедрали у Пизи, Италия, на площи хтора ше вола Кампо де Мираколи (Campo dei Miracoli).[1] Дзвонїца мала буц зошицким вертикална, алє ше почала викривйовац такой кед ше ю почало правиц у авґусту 1173. року. Висина турнї од жеми по нїзши бок 55.86 метери, а од жеми по висши бок 56.7 метери. Грубина мурох при дну 4.09 m, а при верху 2.48 m. Турня викривена за 5.5%.[2] Маса турнї преценєна на коло 14.453 тони.[3] Дзвонїца ма 294 ґарадичи. Турня ше почала нагинац под час будованя у 12. вику пре мегку жем хтора нє могла адекватно поднєсц чежину конструкциї, и тото ше погоршало по законченє будованя у 14. вику. По 1990. рок нагнуце досцигло 5,5 ступнї.[4][5][6] Конструкция стабилизована зоз санируюцу роботу медзи 1993. и 2001. роком, зоз чим нагнуце зменшане на 3,97 ступнї.[7] Правенє Турнї Фундаменти турнї поставел познати архитекта Бонано Писано (Bonanno Pisano) 1173. року и на нєй робел по 1185. року кед нєсподзивано нєстал и зохабел будовню лєм зоз трома поверхносцами. Нєт точни податки о тим чи Бонано застановел роботи прето же похопел же ше Турня нагина, чи можебуц умар. Так Турня, до поли закончена, стала полни 90 роки, док ше други архитекта, Ґулєлємо де Инстрик, нє пошвецел тому проєкту. Року 1250. Аж даскельме архитекати пробовали випросциц Турню, алє ше вона и далєй викривйовала. Будованє законченє 1360. року. Випросцанє Турнї По 1990. рок, Турня у Пизи ше нательо викривела же ю урядово особи мушели заврец за нащивительох и почац санацийни роботи. Инженєром ше удало зменшац нагнуце за 44 центи и врациц Турню до положеня яке мала 1838. року. Крива турня у Пизи ознова отворена за нащивительох и туристох у децембре 2001. року. Кед инженєре почали робиц, перше ю пре обезпеченє опасали з моцнима челїчнима штранґами. Турня ше и далєй нагинала и єдини способ утвердзиц ю и у таким положеню зохабиц и у шлїдуюцим милениюме, бул ознова випросциц фундаменти. Фаховци барз домерковано копали под Турню и винїмали вельки количества глїни. Потим Турня випросцена з помоцу даскельо тони чежких кульох. "Врацели зме швету єдно з найвреднєйших уметнїцких дїлох", гварел архитекта Микеле Ямиолковски. „Ратуюца акция“ коштала вецей як 50 милиони нємецки марки. Преживйованє трешеня жеми Турня прежила найменєй штири моцни трешеня жеми од 1280. року. Инженєрске виглєдованє зоз 2018. року пришло до заключееня же Турня витримала потреси пре динамичну интеракцию медзи жему и структуру: висина и твардосц Турнї у комбинациї з мегкосцу фундаменталней жеми уплївую на вибрацийни характеристики на таки способ же вона нє резонує зоз рушаньом жеми при трешеню. Иста мегка жем хтора спричинєла нагинанє и скоро приведла Турню до валяня, помогла єй отримац ше.[8] Технїчни податки * Ґеоґрафски координати 43.7231° С; 10.3964° В * Надморска висина „Площи Чуда“ (Piazza dei Miracoli): коло 2 метери * Висина Турнї: 55,863 m (183 ft 3 5⁄16 in),[9] 8 поверхи[10] * Висина од фундаментного поверху: 58,36 m (191 ft 5 1⁄2 in)[11] * Вонкашнї пречнїк основи: 15,484 m (50 ft 9 5⁄8 in)[9] * Нукашнї пречнїк основи: 7,368 m (24 ft 2 1⁄16 in)[9] * Угел нагнуца: 3,97 ступнї[12] or 39 m (127 ft 11 in) from the vertical[13] * Чежина: 14.700 metric tons (16.200 short tons)[14] * Грубина мурох основи: 2,44 m (8 ft 0 in) * Напрам кривеня: 1173-1250 сиверно, 1272-1997 южно * Число дзвонох: 7, намесцени на музичней скали,[15] у напряме мунтатова на годзинки * Перши дзвон: L'assunta, направени 1654. року, маса 3.620 kg (7.981 lb). * Други дзвон: Il Crocifisso, направени 1572. року, маса 2.462 kg (5.428 lb). * Треци дзвон: San Ranieri, правел од 1719. по 1721. рок Дїовани Андреа Морени, маса 1.448 kg (3.192 lb). * Штварти дзвон: La Terza, направени 1473. року, маса 300 kg (661 lb). * Пияти дзвон: La Pasquereccia, направел 1262. року[16] Лотеринґ, маса 1.014 kg (2.235 lb). * Шести дзвон: Il Vespruccio, направел 1501. року Никола ди Якоп, маса 1.000 kg (2.205 lb). * Седми дзвон: Del Pozzetto, направени 1606. року, маса 652 kg (1.437 lb).[17] * Число ґарадичох по верх: 296[18] або 294 (остатнї поверх ма два ґарадичи менєй на северним-восточним боку). * Пияти дзвон ше вола Паскуареция, цо походзи од Велька ноц, бо дзвонєл на Вельку ноц. Медзитим, тот дзвон старши од самей дзвонїци и походзи з турнї Верґата у Палацо Преторио у Пизи, дзе ше волал Ла Ґиустизия (Правда). Зоз дзвоном ше давало знац забиванє злодїйох и зраднїкох, уключуюци ґрофа Уґолина 1289. року.[19] При концу 18. вику у дзвонїци поставени нови дзвон хтори заменєл поламану Паскуарецию. Кружна форма и велька висина дзвонїци були нєзвичайни за єй час, и крунска дзвонїца ше стилски розликує од остатку конструкциї. Тота дзвонїца уключує корекцию од 14 cm (5 1⁄2 in) за нагнуту осу попод. Поставянє дзвонїци на Пяца дел Дуомо одступа од аксиялного поровнаня катедрали и кресцальнї на Пяца дел Дуомо. Ґинисово шветово рекорди Два нємецки церкви приведли до питаня статус Турнї як найвикривеншей будовнї на швеце и наводза: квадратну Зукосу турню у Сургузену зоз 15. вику и дзвонїцу зоз 14. вику у варошу Бад Франкенгаузен.[20] Ґинисова кнїжка рекордох вимерала турнї у Пизи и Сургузену, та утвердзела же нагнуце першей 3,97 ступнї.[12] У юнию 2010, Ґинисова кнїжка рекордох утвердзела же будинок Капитал капура у Абу Дабию, ЗАЕ, як „Найбаржей нагнута турня на швеце хтору направел чловек“;[21] ма нагнуце 18 ступнї, скоро пейц раз векше од Турнї у Пизи, алє же є нароком конструована же би була нагнута. Зукоса турня Ванака на Новим Зеланду, тиж нароком правена закошена, и нагина ше на 53 ступнї ґу жеми.[22] Референци f4tnj9mdcenxgmsi7vsa4mxsdqerx94