Вікіпедія ruewiki https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 MediaWiki 1.47.0-wmf.11 first-letter Медіа Шпеціална Діскузія Хоснователь Діскузія з хоснователём Вікіпедія Діскузія ку Вікіпедії Файл Діскузія ку файлу MediaWiki Діскузія ку MediaWiki Шаблона Діскузія ку шаблонї Поміч Діскузія ку помочі Катеґорія Діскузія ку катеґорії TimedText TimedText talk Модуль Обговорення модуля Подія Обговорення події Осиф Ґаґанець 0 1755 167480 163451 2026-07-16T14:26:19Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167480 wikitext text/x-wiki [[Файл:JosefGaganec.jpg|thumb|right|Осиф Ґаґанець]] [[Файл:Ґрецкокатолицькый алумней в Пряшові.png|альт=|міні|Ґрецкокатолицькый алумней в Пряшові 1862 - основаный Осифом Ґаґанцьом на основі рекомендації Александра Духновіча з думков підпорити худобых ґрецкокатоліцькых штудентів, будучіх священиків.]] '''Осиф Ґаґанець''' (*[[10. апріля]] [[1793]], [[Вышнїй Тварожець|Вышній Тварожець]] – †[[22. децембра]] [[1875]], [[Пряшів]]) — вызначный русиньскый народный обродженецькый дїятель, [[Народны будителї|будитель]] [[Русины|Русинів]], єпіскоп [[Пряшовска грекокатолицка архиепархия|Пряшівской ґрекокатолицькой єпархії]]. == Біоґрафія == О. Ґаґанець ся народив у [[Вышнїй Тварожець|Вышнїм Тварожцю]] и быв хрещеный 10. апріля 1793. Походив з родины желїзничаря, варташа [[Желѣзниця|желїзничной лінії]] [[Дукля]] – [[Горлицѣ|Ґорлицї]]. Учів ся в основній школї в [[Бардеёв]]і (1801–1804), ґімназіалны рокы провів у піарістічнім монастырю в столічным місті [[Шатораяуйгей]] (1805–1807). Штудовав філозофію на Великоварадиньскій академії (1811-12) і теолоґію на богословскій семінарії в [[Трнава|Трнаві]]. За священика быв высвяченый в р. 1816 і за єпіскопа быв менованый папов Ґреґором XVI. другого авґуста 1842 <ref>[http://www.grkatpo.sk/?jozef_gaganec Офіц. стор. Пряшовского ґрекокатолицького єпіскопства/слов.]</ref>. Высвяченый быв в цісарьскій капліцї у Відню, за участи цісарьского двора, мукачевскым єпіскопом Василём Поповічом. Старав ся о выхову священиків-патріотів, якы в часах твердой мадярізації бы доказали свому народови передавати як церьковны, так і народны традіції з ґенерації на ґенерацію. Снажив ся рішати ай соціалны проблемы в єпархії. Силно выступав проти мадярізації Русинів і підпоровав русиньскых народных дїятелїв [[Александер Духновіч|А. Духновіча]] і [[Адолф Добряньскый|А. Добряньского]]. В року 1849 го закликали до [[Дебрецен|Дебреціна]], де тогды мала резіденцію мадярьска влада і мусив їм пояснити своє дїйствованя. По неуспішній [[Революція в Австрійскій імперії|револуції]] 1848–49 брав участь на готовлїню меморанда [[Адолф Добряньскый|А. Добряньского]] з пожадавками русиньского народа. У септембрі р. 1862 довєдна з [[Александер Духновіч|А. Духновічом]] і [[Адолф Добряньскый|А. Добряньскым]] в [[Пряшів|Пряшові]] сполузасновав русиньску културну орґанізацію [[Общество св. Іоанна Крестителя]]. == Література == * {{книга|автор =[[Іван Поп]]|тітул =Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury|одказ = |місто =[[Прага]] |выдавательство =Libri |рік = [[2008]]|том = |сторінкы =89 |сторінок = |серія = |isbn =978-80-7277-370-1 |тіраж =1200 }} {{Lifetime|1793|1875|Ґаґанець, Осиф}} [[Катеґорія:Русиньскы єпіскопы]] == Жрідла == * [http://www.rusynacademy.sk/master_rus.html Академія русиньской културы в СР] == Референції == <references/> {{Lifetime|1793|1875|Ґаґанець, Осиф}} [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] [[Катеґорія:Русиньскы церьковны дїятелї]] [[Катеґорія:Грекокатолицкы епископы]] m2zom8145171ycxlua05yw0634nim20 Брестов (окрес Гуменне) 0 3551 167502 160270 2026-07-16T22:05:01Z Rue323 31002 167502 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс Словеньска обец |URL знаку = Coats of arms of None.svg |URL пологы = Mapa nie je.png |Край = [[Пряшівскый край|Пряшівскый]] |Окрес = [[Окрес Гуменне|Гуменне]] |Реґіон = |Северна шырка = 00° 00' 00<nowiki>"</nowiki> |Выходна довжка = 00° 00' 00<nowiki>"</nowiki> |Надморьска вышка = |Розлога = |Чісло жытелїв = 552 |Статус ку = |Густота жытельства = |Перша писемна змінка = 1567 |Код = 520063 |ЕЧВ = HE |ПСЧ = 066 01 (пошта [[Гуменне]] 1) |Передвольба = 057 |Адреса = Brestov 170 |Website = |Імейл = |Телефон = 057/7754709,7885890 |Факс = |Староста = Людміла Новакова<ref>{{Список старостів і пріматорів 2010|Людміла Новакова}}</ref> |Політічна партія = НЕКА |}} '''Бре́стов''' (по {{язык+sk|Brestov}}) є [[село]] в [[Окрес Гуменне|окресї Гуменне]] в [[Пряшівскый край|Пряшівскім краю]] на северовыходї [[Словакія|Словеньска]]. == Історія == == Ґеоґрафія == == Обывательство == {{SK|pop}} == Етніціта == == Реліґія == == Памяткы == == Вызначны родаци і жытелї == == Референції == <references/> {{Окрес Гуменне}} {{Стыржень}} 8599fo8tkkkrk4kr254zob913orus96 167503 167502 2026-07-16T22:06:04Z Rue323 31002 167503 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс Словеньска обец |URL знаку = Coats of arms of None.svg |URL пологы = Mapa nie je.png |Край = [[Пряшівскый край|Пряшівскый]] |Окрес = [[Окрес Гуменне|Гуменне]] |Реґіон = |Северна шырка = 00° 00' 00<nowiki>"</nowiki> |Выходна довжка = 00° 00' 00<nowiki>"</nowiki> |Надморьска вышка = |Розлога = |Чісло жытелїв = 552 |Статус ку = |Густота жытельства = |Перша писемна змінка = 1567 |Код = 520063 |ЕЧВ = HE |ПСЧ = 066 01 (пошта [[Гуменне]] 1) |Передвольба = 057 |Адреса = Brestov 170 |Website = |Імейл = |Телефон = 057/7754709,7885890 |Факс = |Староста = Людміла Новакова<ref>{{Список старостів і пріматорів 2010|Людміла Новакова}}</ref> |Політічна партія = НЕКА |}} '''Бре́стов''' (по {{язык+sk|Brestov}}) є [[село]] в [[Окрес Гуменне|окресї Гуменне]] в [[Пряшівскый край|Пряшівскім краю]] на [[Северовыход|северовыходї]] [[Словакія|Словеньска]]. == Історія == Перша змінка о [[Село|селї]], [[1567]]. рік. == Ґеоґрафія == == Обывательство == {{SK|pop}} == Етніціта == == Реліґія == == Памяткы == == Вызначны родаци і жытелї == == Референції == <references/> {{Окрес Гуменне}} {{Стыржень}} dz9jkeqo5lqpmf6xnwrxzqqy7ahczgv Боснія і Герцеґовина 0 6737 167496 150688 2026-07-16T19:20:52Z Rue323 31002 167496 wikitext text/x-wiki '''Боснія і Герцеґовина''', '''БіГ''' ({{lang2|bs|hr|Bosna i Hercegovina, BiH}}, {{lang-sr|Босна и Херцеговина, БиХ}}) — [[штат]] лежачій юговыходній [[Европа|Европі]] на [[Балканскый полуостров|Балканьскім півострові]]. [[Головне місто]] — [[Сараєво]]. {{Універзалный інфобокс}} По списованю 2020 року у Боснії і Герцеґовинї живе 3 475 000<ref>[http://ec.europa.eu/eurostat/tgm/table.do?tab=table&language=en&pcode=tps00001&tableSelection=1&footnotes=yes&labeling=labels&plugin=1 ec.europa.eu]</ref> людий. Густота залюдненя — 68,5/км². == Референції == <references/> {{Стыржень}} {{Штаты Европы}} [[Катеґорія:Країны|Боснія і Герцеґовина]] [[Катеґорія:Боснія і Герцеґовина]] [[Катеґорія:Країны Европы]] [[Катеґорія:Штаты і теріторії, котры основаны 1992]] jibr6npjxaut5xg7prirdpsl4fa1qcv Шаблона:Поп2001 10 18200 167484 163680 2026-07-16T14:50:06Z Igor Kercsa 5504 wikizacja 167484 wikitext text/x-wiki {{Cite book |author={{#if:{{{автор|}}}|<big>{{{автор|}}}</big>|<big>[[Иван Поп]]</big>}} |editor=Иван Поп |title=Энциклопедия Подкарпатской Руси |language= |edition= |volume= |chapter={{nowrap|{{{статья}}}}} |quote= |location=Ужгород |publisher={{nowrap|Изд-во В. Падяка, 2001}} |date= |series= |at={{nowrap|{{{позиция}}}}} |isbn=966-7838-23-4 |doi= |url=http://history.org.ua/LiberUA/966-7838-23-4/966-7838-23-4.pdf }}{{ref-ru}}<noinclude> {{Documentation}}</noinclude> 5qjeo6mkt7bmcu2fbmyck30im5pq53v Семан Мадзелян 0 18397 167476 166208 2026-07-16T13:35:44Z Igor Kercsa 5504 доповненя 167476 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Семан Мадзелян | image = Seman Madzelan.jpg | imagesize = 230px | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1922|02|18}} | birthplace = [[Білцарева|Билцарьова]], [[Польща]] | deathdate = {{Death date and age|2014|06|15|1922|02|18}}<ref name="ЕСУ">Заброварний С.</ref> | deathplace = [[Чмельов]], [[Долна Шлезия (воеводство)|Долна Шлезия]], [[Польща]] | resting_place = там же | occupation = [[проза]]ик, [[Публицистика|публициста]], [[поет]] | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = «Смак долі», 2000<ref name=Horbal/> | spouse = Евгения Галабурда | partner = | children = пятеро | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Семан Мадзелян''', {{ref-pl}} ''Szymon Madzelan'', *[[18. фебруар]] [[1922]], [[Білцарева|Билцарьова]], [[Польща]] – †[[17. юл]] [[2014]], [[Чмельов]], [[Долна Шлезия (воеводство)|Долна Шлезия]], [[Польща]] — русинскый [[проза]]ик и [[Публицистика|публициста]] меджи [[Лемкы|Лемками]] в [[Польща|Польщи]] и [[США]].<ref name=Horbal>Bogdan Horbal</ref><ref name=Kosovski>Севериян Косовскiй</ref> == Биография == Быв наймолодшым сыном Василя Мадзеляна и Александры Щамбур. Старшых братох родиче послали до школ, а Семана задумали лишити на газдовствѣ. А газдовство мало {{nobr |17 [[гектар]]ы}} ораницѣ и {{nobr |7 [[гектар]]ы}} [[лѣс]]а бо отець на то робив в Америцѣ 20 рокы. Коли пришли [[Нѣмцѣ]], Семана забрали на примушены роботы до [[Третий райх|райху]] (1940). По девятьох мѣсяцях утѣк, прятав ся дома, за што му грозив [[Концентрачный лагер|концлагер]]. Наконець го влапила полиция, але родичам ся удало го выслободити за цѣну трьох коров. Але и так мусѣв робити на нѣмецкых ставбах в [[Криниця|Криници]] и [[Новый Санч|Новом Санчу]] (1942–1944). 12. апрѣля 1945 забрали го «добровольцом» до Червеной армады, при штурмѣ [[Прага|Прагы]] быв тяжко раненый и девять мѣсяци лежав по шпиталях<ref name=Hraban>Володислав Грабан</ref> Коли вернув ся дому (1946), родичох уже не застав — тым часом их переселили на [[УССР|Украину]].<ref name=Horbal/><ref name=Kosovski/> Семан створив родину з Евгениов Галабурдов, а неодовго, 30. юна 1947, были они выселены на понѣмецкы землѣ и осѣли в Чмельовѣ коло Хоцянова в [[Долна Шлезия (воеводство)|Долной Шлезии]]. Там ся им родили пятеро дѣти.<ref name=Hraban/> В року 1984 цѣла родина выемигровала до [[США]].<ref name=Horbal/> В року 2005 вернув ся до Польщи.<ref name="ЕСУ"/> == Творба == Творы Мадзеляна были публикованы в украинском тыжденнику ''Наше Слово'', в его выдѣленой про [[Лемкы|Лемкох]] части «Лемківска Сторінка». А найперше зыскав популарность вдякы Ансамблю пѣснѣ и танця ''Лемковина'' з [[Білянка|Бѣлянкы]], якый за свою найпопуларнѣйшу мав пѣсню ''«Під Облачком»'' (слова Мадзеляна, музика на народных мотивах Ярослава Трохановского).<ref name=Kosovski/> Найповнѣйше автор представленый в зберцѣ ''«Смак долі»'', 2000.<ref name=Hraban/> Окрему увагу заслужують его критичны публикации о повойновой депопулации [[Лемковина|Лемковины]] (Smak doli, 1986; "Spowiedż z niepopelnionych grzechów," 1996).<ref name=Horbal/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |editor= Paul Robert Magocsi, Ivan Pop |author= <big>Bogdan Horbal</big> |chapter= Madzelian, Seman / Madzelan Szymon |title= //Encyclopedia of Rusyn History and Culture |location= Toronto Buffalo London |publisher= University of Toronto Press, 2005 |edition= Revised and expanded |doi= 10.3138/9781442674431 |isbn= 0-8020-3566-3 |pages= 312–313 }}{{ref-en}} * {{Cite book |editor= Семан Мадзелян |author= <big>Володислав Грабан</big> |chapter= Під вічно зеленом гором (про автора) |title= //Смак долі |location= Криниця |publisher= «Наша Загорода», 2000 |edition= |doi= |isbn= 89-910742-1-8 |pages= 7–9 |url= https://chtyvo.org.ua/authors/Madzelian_Seman/Smak_doli_zbirka/}} * {{Cite book |author=<big>С. Заброварний</big> |editor= І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] |title=Енциклопедія Сучасної України |language= |edition= |volume= |chapter=Мадзелян Семен |quote= |location= Київ|publisher=Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |date=2017 |series= |pages= |isbn= |doi= |url=https://esu.com.ua/article-60286 }} * {{Cite web |author= <big>Севериян Косовскiй</big> |title= «Під облачком явір похылений…» – 95 років Мадзеляна |date= 18. 2. 2017 |url= https://www.lem.fm/pid-oblachkom-yavir-pohyileniy-95-rokiv-madzelyana/ |publisher= lem.fm |accessdate= 2022-02-18}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1922|2014|Мадзелян, Семан}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] bos71v4g4yof42n1fp1xe3f5vix4fi8 Гаврило Глюк 0 18519 167477 144242 2026-07-16T13:41:40Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167477 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Гаврило Глюк |Имя_оригиналне= Glück Gábor {{ref-hu}} |Категория_склада= |Образчик= {{Фоторамка|Увидьте фото |align=center |width=90 |pos=top |link=https://esu.com.ua/images/article_images/G/g-1794746666-02.jpg}} |Чинность=Малярь и график |Уроджѣня={{Birth date|1912|05|19}} |Мѣсто_роджѣня= [[Сигет]], [[Мадярске кральовство]] |Упокоеня={{Death date and age|1983|11|2|1912|05|19}} |Мѣсто_смерти= [[Ужгород]], [[Закарпатска область]], [[Украина]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=[[теметов Калвария]], [[Ужгород]] }} {{Вонкове медиум | title = видео | topic = {{nowrap|'''110-роча уродин Г.&nbsp;Глюка'''}}<br>Канал 21TV Унгвар: Гаврило Глюк: спогади про життя і творчість художника / Європейське перепуття (30 мин.) | align = right | width = 270px | image1 = | image2 = | image3 = | audio1 = | audio2 = | audio3 = | video1 = https://www.youtube.com/watch?v=MuyI8CGlPD8 | video2 = | video3 = | model1 = | model2 = | model3 = }} {{Цитат збоку | Заглавье = | Заглавье долов = | Содержанье = Амплитуда его творчости была надзвычайно широка... Доминантна у него тема — жанровый образ... Быв и прекрасным портретистом. Его слово в розвою нашого локалного портретного жанру надзвычайно ваговите... З великым успѣхом творив и в жанрѣ пейзажу... Видить ся, же его пейзажы зотканы зо самого сонця, з воздуха, они надзвычайно ясны, чисты. Што до портретох, у него не увидиме акцентованой етнографичности, зрѣлищности, фарбистости, намѣсто того заводить детайлы окружѣня, обы схарактеризовати зображованого. Поетика живота, щастя бытя чоловѣка на родной земли — се лейтмотив его творчости. | Подпис = Олена Приходько, 110-роча уродин Г. Глюка | Полога = right | Ширина = 246px | Высота = | Розмѣр букв = 80% | Тло = | Без розрывов = }} '''Гаврило Глюк''', *[[19. май]] [[1912]], [[Сигет]], [[Мадярске кральовство]] (од [[Трианонскый мирный договор|Трианона]] — [[Румыния]]) – †[[2. новембер]] [[1983]], [[Ужгород]], [[Украина]] — подкарпатскый [[малярь]], Заслуженый умѣлець УССР (1963).<ref name="Pop2005">Ivan Pop</ref><ref name="Blumina">Блюміна І. М.</ref><ref name="Nebesnik">Небесник І. І.</ref> == Биография == ;Походжѣня и штудии:Походив з [[Евреи|еврейской]] родины.<ref name=Pop2005>Ivan Pop</ref> Закончив [[гимназия|гимназию]] в [[Сигет]]ѣ и штудовав на Высшой школѣ вытварного умѣня в [[Будапешт]]ѣ (1931–1933).<ref name="Nebesnik"/> В атмосферѣ наростаючого нацизма и ксенофобии мусѣв лишити [[Мадярске кральовство|Мадярщину]] и продовжовати штудии в [[Румыния|Румынии]], але там быв нараз поволаный на шорову военчину, котра тырвала до яри 1936. Тым часом его родина перенесла ся до [[Ужгород]]а, што быв натогды в демократичнѣйшой Чехословакии. Не доставши дозвол одыйти там, гледать можность закончити малярске образованя в Румынии, де ся намѣрять доучити в [[Кишиньов]]ѣ на умѣлецком училищу. Але ани ту не стиг зыскати диплому: по совѣтской анексии Басарабии (1940) быв мобилизованый до ставебной единкы Червеной армады и служив там до конця [[Друга світова война|войны]].<ref name="VirtualMuseum">Известные закарпатцы: Гавриил Глюк</ref> ;Дому, до Ужгороду:В часѣ войны его отець, мати и старша сестра пропали в нацистичных [[Концентрачный лагер|концентраках]].<ref name="110roca">110-роча уродин Г.&nbsp;Глюка</ref> По войнѣ малярь ся вернув до [[Кишиньов]]а (1946). Ту ся прилучив ку малярьской комунитѣ, став ся членом Сполку малярьох [[Молдова|Молдовы]].<ref name="VirtualMuseum"/> В року 1947, коли ся дознав, же в [[Ужгород]]ѣ ся найшов его брат, вернув ся там, по часѣ нашла ся в заграничу и середня сестра. Ту жив и творив до конця живота. Покоить ся на [[Теметов Калвария|ужгородском теметовѣ ''Калвария'']]. Зоставать неоддѣлнов частьов подкарпатской културы.<ref name="110roca"/> == Творба == Участнив ся на малярскых выставках од року 1946. Персоналны мав в [[Ужгород]]ѣ (1963), [[Киев]]ѣ (1982, 1983). Быв зрѣлым автором жанровых образох, портретох, пейзажи. Основна тематика – карпатска. Полотна Гаврила Глюка позначены радостным свѣтоприймованьом, достовѣрностьов зображеного, суть колоритнов гимнов животу и труду. Роботы автора суть в колекциях Националного умѣлецкого музея в Киевѣ, Закарпатского, Сумского, Полтавского, Одесского умѣлецкых музейох.<ref name="Blumina"/><ref name="Nebesnik"/> == Интересны факты == * Найславнѣйшым образом Г. Глюка став ся монументалный образ ''Лѣсорубы'' (1954), котрый мальовав три рокы. В року 1958 за образ ''Лѣсорубы'' достав велику стрѣберну медалию на Всесвѣтной выставцѣ в [[Брусел]]у. Тот образ пак путовав не лем по [[Главный город|главных городах]] [[Европа|Европы]] але и по свѣтѣ од [[Мексико Сити|Мексика]] до [[Токио|Токиа]].<ref name="110roca"/> * Образ ''Лѣсорубы'' (1954) закупила Державна Третьяковска галерия, а з часом го передала до Националной галерии в Киевѣ.<ref name="110roca"/> * В Ужгородском умѣлецком музею суть понад 120 образох Г.&nbsp;Глюка, меджи нима ''Лѣсорубы на стражи миру'' (1950), тематично и якостно барз близкый до свѣтославных ''Лѣсорубох'' (1954).<ref name="110roca"/> Тот образ тыж достав свѣтову одзнаку на венецианском биенале в року 1951.<ref>[https://web.archive.org/web/20220522203643/https://zakarpat.brovdi.art/publication/yak-gavrilo-glyuk-malyuvav-lisorubiv ЯК ГАВРИЛО ГЛЮК МАЛЮВАВ «ЛІСОРУБІВ»?]</ref> == Жерела и одказы == * {{Cite book |editor= Paul Robert Magocsi, Ivan Pop |author= '''Ivan Pop''' |chapter= Gliuk, Havrylo |title= //Encyclopedia of Rusyn History and Culture |location= Toronto Buffalo London |publisher= University of Toronto Press, 2005 |edition= Revised and expanded |pages= |doi= 10.3138/9781442674431 |isbn= 0-8020-3566-3 |page= 139}}{{ref-en}} * {{Cite web |author= '''Блюміна І. М.''' |title= Глюк Гаврило Мартинович |publisher= // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: {{nowrap|І. М. Дзюба}}, {{nowrap|А. І. Жуковський}}, {{nowrap|М. Г. Железняк}} та&nbsp;ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006 |url= https://esu.com.ua/search_articles.php?id=30574 |accessdate= 21.05.2022}}{{ref-uk}} * '''Небесник І. І.''': Глюк Гаврило Мартинович //{{ЕЗВО20}} С.&nbsp;94. * {{Cite web |title= '''Глюк Гаврило (1912-1983), укажка з творбы''' |publisher= Brovdi Art |url= https://zakarpat.brovdi.art/khudozhnyky/klasyky-zakarpatskoi-shkoly/glyuk-gavrilo-martinovich#parentHorizontalTab2 |date= |accessdate= 2022-05-21}}{{ref-uk}} * {{Cite web |url=http://jewish.uz.ua/index.php/famous-jewish-people/25-gluk |title='''Известные закарпатцы: Гавриил Глюк''' |accessdate=2022-05-21 |archivedate=2017-07-29 |publisher= Virtual museum jewish.uz.ua |archiveurl= https://web.archive.org/web/20170729232703/http://jewish.uz.ua/index.php/famous-jewish-people/25-gluk |deadlink=no }}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} [[Катеґорія:Маляре]] 318kdi9a2y3pdhu7vfcsssos1p96v5b Ян Францисци Римавскый 0 18534 167478 139816 2026-07-16T13:52:19Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167478 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Ян Францисци Римавскый |Имя_оригиналне= {{ref-sk}} ''Ján Francisci Rimavský'' |Категория_склада= Ján Francisci-Rimavský |Образчик=[[File:Ján Francisci 1862.png|230px]] |Образчика_подпис= портрет од незнатого автора, 1862 |Чинность= [[поет]], [[писатель]], |Уроджѣня= {{Birth date|1822|06|01}} |Мѣсто_роджѣня= [[Гнуштя]], [[Жупа Гемер|жупа Гемер]], [[Австрийска империя]] |Упокоеня= {{Death date and age|1905|03|07|1822|06|01}} |Мѣсто_смерти=[[Мартин]], [[Австро-Мадярщина]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=Národný cintorín, [[Мартин]] }} {{Вонкове медиум | title = | topic = '''Ján Francisci Rimavský (1822–1905)'''<br>RTVS, audio 15 min. {{ref-sk}} | align = | width = | image1 = | image2 = | image3 = | audio1 = https://www.rtvs.sk/clanok/84047/jan-francisci-rimavsky-1822-1905 | audio2 = | audio3 = | video1 = | video2 = | video3 = | model1 = | model2 = | model3 = }} [[File:Hnúšťa - Pomník J. F. Rimavského.jpg|thumb|262px|{{center|Памятник в Гнушти}}]] '''Ян Францисци Римавскый''', властнѣ ''Ян Францисци'', псевдоним ''Янко Римавскый'', {{ref-sk}} ''Ján Francisci-Rimavský''; {{nowrap|*[[1. юн]] [[1822]]}}, [[Гнуштя]], [[Жупа Гемер|жупа Гемер]], [[Австрийска империя]] – {{nowrap|†[[7. марец]] [[1905]]}}, [[Мартин]], [[Австро-Мадярщина]] — словацкый будитель и [[политик]], [[Фолклористика|фолкориста]], [[проза]]ик, [[поет]] и [[новинарь]].<ref name="Perný">Lukáš Perný</ref> == Биография == === Походжѣня и штудии === Отець му, тыж Ян Францисци, быв крайчир, а тоту професию мав ай дѣдо му. Мати, Мария Францисци, роджена Храпан, была дѣвка ремеселника, сукнаря. Учив ся в сельской школѣ в Гнушти (1827–1830), латинско-мадярской школѣ в [[Ождяны|Ождянох]] (1830–1834), нѣмецкой школѣ в [[Левоча|Левочи]] (1834–1839), евангелицком лицею в [[Прешпурк]]у (1939–1943), де ся выучовало по латинскы и мадярскы, але ту быв едным з професорох [[Юрай Палкович (професор)|Юрай Палкович]], котрый выучовав ай «славянскый» (словацкый) язык.<ref name="Francisci">Ján Francisci</ref> В [[Прешпурк]]у ся спознав з [[Людовит Штур|Людовитом Штуром]] и став ся его великым приятельом и помочником в дѣлѣ выпестованя словенчины на литературный язык. В року 1844 перейшов до [[Левоча|Левочѣ]] и там зорганизовав ''Словацкый инштитут'', подобный тому, якый нашов в [[Прешпурк]]у, де словацкы штуденты всякыма можныма способами пестовали материнскый язык и литературу. Коли му тот инштитут заказали, продовжовав выучовати словенчину в духу Штура яко приватный учитель.<ref name="Otto">J. Otto</ref> В роках 1845–1847 завершив свое образованя штудиями [[Право|права]] в [[Пряшов]]ѣ, чим зыскав можность урядницкой роботы, а такой достав мѣсто политично-юридичного практиканта у поджупана [[Жупа Гемер|Гемерской жупы]] Густава Фаи.<ref name="Perný"/> === Револучны рокы === По зачатку револуции в маю 1848 быв участником зобраня штуровцьох в [[Липтовскый Микулаш|Липтовском Микулашу]], де были прияты [[Жадости словацкого народа]]. Коли ся вернув одты до свого родиска, быв выбраный за капитана новоствореной там добровольницкой словацкой народной гарды. Створѣньом гард ся занимали тыж [[Штефан Марко Дакснер]] и [[Михал Милослав Бакулини]], а як од них мадярска револучна влада зажадала, жебы их гарды ишли против сербско-хорватскому войску Йелачича, што напало од юга, вшиткы трое ся спротивили.<ref name="Otto"/> За тото штатариалный суд в [[Плешивец, Словакия|Плешивцю]] зачатком новембра 1848 засудив вшиткых трьох на шибеницю. Але на то дошла вѣсть, же 30. октобра [[Йосип Йелачич|Йелачич]] розбив мадярске войско при [[Швехат]]у, а судцѣ пак не мали смѣлость россудкы дати выконати и дали то на высшу инштанцию, де им россудкы змягчили на 3 и 2 рокы вязбы, котру мали одбывати в [[Будапешт]]ѣ.<ref>[https://zlatyfond.sme.sk/dielo/1510/Kompis_Slovenske-povstanie-r-1848-49/2 Peter Kompiš: Slovenské povstanie r. 1848/49 ]</ref> В януарѣ 1949, коли австрийске войско добыло [[Будапешт]], Францисци з колегами достав слободу и вернув ся ку своим добровольникам, де вшиткы три гарды были злучены до едного прапора, котрого став ся велительом.<ref name="Otto"/> === По револуции === По удушѣню повстаня Францисци занимав высокы уряды: быв секретарь при окресном комисарствѣ во [[Зволен]]ѣ, од року 1853 — жупный комисарь в [[Дебрецен]]ѣ, од 1859 — штатный радник намѣстництва во [[Великый Варадин|Великом Варадинѣ]], од 1860 — в [[Будин]]ѣ, од 1863 повышеный до повного штатного радника угорского намѣстництва. При том не зрадив свои народностны идеалы. В роках 1851–1863 выдавав ''Pešťbudínske vedomosti'' (быв шефредактором). Од року 1861 быв предсѣдником Славянского згромаджѣня в [[Турчанскый Святый Мартин|Турчанском Святом Мартинѣ]], з котрого пак взникла [[Матиця словенска]], а дале быв доживотным честным подпредсѣдником.<ref name="Otto"/> В роках 1864–1865 быв жупаном [[Жупа Липтов|Липтова]], по австро-мадярском доеднаню (1867) пензионованый. Даякый час бывав в [[Ревуца|Ревуцой]], де быв дозорцьом высшой [[Гимназия|гимназии]]. В роках 1870–1898 быв предсѣдником Книговыдавательского акционерского сполку в [[Мартин]]ѣ. В року 1872 ся навсе осадив в Мартинѣ и зоставав в сторонѣ од сполоченского живота.<ref name="Perný"/> == Творба == Францисци зачав традицию казковых зберок в Словакии. Его поезия и проза были меджи первыма проявами литературного словацкого языка. В его творах переважать романтичный патос, фолклорны вплывы, мотивы словацкой природы, патриотизма. ;Выбране з творбы: * ''Slovenskje povesti'', Levoč 1845 * ''Janko Podgorski.Povest`zo XVI. stoletia'', Nitra 1846 * ''Poviedky pre slovenské dietky'', Martin 1871 * ''Iskry zo zaviatej záhräby'', Turč. sv. Martin 1889. * ''Vlasny zivotopis'', Martin 1909 == Жерела и одказы == * {{Cite web |author= '''Ján Francisci''' |title= Vlastný životopis |url= https://zlatyfond.sme.sk/dielo/988/Francisci_Vlastny-zivotopis/1 |publisher= Zlatý fond denníka SME}}{{ref-sk}} * {{Cite book |author= '''J. Otto''' |chapter= Francisci Jan |title= //Ottův slovník naučný |location= Praha |publisher= J.&nbsp;Otto, 1895 |at= T.&nbsp;9, ss.&nbsp;603–604 }}{{ref-cs}} * {{Cite web |author='''Lukáš Perný''' |title= Janko Francisci |url= https://matica.sk/janko-francisci/ |date= 2022-03-07 |accessdate= 2022-06-01 |publisher= Matica slovenská}}{{ref-sk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1822|1905|Францисци, Ян}} [[Катеґорія:Словацкы писателе]] [[Катеґорія:Словацкы поеты]] [[Катеґорія:Словацкы фолклористы]] [[Катеґорія:Словацкы политици]] kiryukdvljjjh7hpnwovsf7m0udw7ds Теодор Ройкович 0 18579 167479 139913 2026-07-16T14:01:30Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167479 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Теодор Ройкович |Имя_оригиналне= {{ref-hu}} ''Rojkovics Tivadar'',<ref name=Fedinec>Fedinec Csilla</ref><br>{{nowrap|{{ref-sk}} ''Teodor Rojkovič'', {{ref-uk}} ''Федор Ройкович''<ref name="Kicera">Віктор Кічера</ref>}} |Категория_склада= |Образчик= <!-- Вольный образок хыбить --> |Образчика_подпис= |Чинность=[[священик]], редактор русинскых периодикох |Уроджѣня={{Birth date|1877|06|27}} |Мѣсто_роджѣня=[[Дрениця]], [[Жупа Шариш|Шариш]],<br>[[Австро-Мадярщина]] |Упокоеня={{Death date and age|1963|10|31|1877|06|27}} |Мѣсто_смерти=[[Пряшов]],<br>[[Чехословакия]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=Hlavný cintorín, [[Пряшов]] }} '''Теодор Ройкович''', *[[27. юн]] [[1877]], [[Дрениця]], [[Жупа Шариш|Шариш]], [[Австро-Мадярщина]] – †[[31. октобер]] [[1963]], [[Пряшов]], [[Чехословакия]] — [[священик]], сполоченскый, културный и церковный дѣятель, публициста, редактор русинскых периодикох.<ref name="Kovac">ФедІр Ковач</ref> Познатый як пропагатор русинскых идей.<ref name="Kicera"/> == Штудии и священича служба == Закончив [[Гимназия|гимназию]] в [[Пряшов]]ѣ, богословску [[Семинария|семинарию]] в [[Будапешт]]ѣ (1901). Быв настоятельом храма в [[Джачів|Джачовѣ]], [[Лютина|Лютинѣ]] и [[Пряшов]]ѣ. Од року 1930 — [[каноник]] [[Пряшовска грекокатолицка архиепархия|Пряшовской епархии]].<ref name="Kovac"/> == Сполоченска и литературна робота == Од року 1931 быв головным редактором новинкы «Русское слово», в роках 1938–1939 новинкы «Пряшевская Русь». Быв в числѣ инициаторох основаня [[Русинска гимназия в Пряшовѣ|русинской гимназии в Пряшовѣ]] (1936). Автор гры «Из болота к счастью», брожуры «Отзывы карпаторусско-словацких отношений» (1936) тай иншых.<ref name="Kovac"/> В януарѣ 1922 в сполуавторствѣ з [[Антоний Бескид|Антонийом Бескидом]] и Виктором Берецкым склав ''Меморандум Пряшовской народной рады'', котрый подали до парламенту в Празѣ, де жадали, обы [[Жупа Спиш|Спиш]] быв злученый з [[Подкарпатска Русь|Подкарпатсков Русьов]], жебы в [[Ужгород]]ѣ была отворена универзита, жебы в русинскых школах язык выукы быв русинскый и неодкладно была выбрана автономна влада.<ref name=Fedinec/> В 1930-х роках Ройкович з групов колег ходили до [[Северна Америка|Америкы]] зберати грошѣ на сиротинець, монастырь и русинску гимназию, и их мисия была успѣшна, хоть чехословацка влада тому пробовала завадити. Быв тыж касирьом епархиалного освѣтового фонду, котрый успѣшно финанцовав русинскы школы и ведучым епархиалного фонду священичых вдов и сирот.<ref name="Kicera"/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |author='''Fedinec Csilla''' |title= A kárpátaljai magyarság történeti kronológiája 1918–1944 |location= Galánta–Dunaszerdahely, 2002 |publisher= Fórum Intézet, Lilium Aurum Könyvkiadó |at= С.&nbsp;102 |isbn= 80-8062-117-9 |url= https://core.ac.uk/download/pdf/20381516.pdf |date= |accessdate= 2022-06-24}}{{ref-hu}} * {{Cite book |author='''Віктор Кічера''' |title= Греко-Католицька Церква в Чехословаччині як соціальна інституція (1918–1939) |location= Пряшів, 2016 |at= Сс.&nbsp;8,&nbsp;63,&nbsp;69,&nbsp;75,&nbsp;90 |isbn= 978-80-555-1645-5 |url= https://www.academia.edu/33000330/Віктор_Кічера_Греко_Католицька_Церква_в_Чехословаччині_як_соціальна_інституція_1918_1939_Пряшів_2016_Viktor_Kičera_Gréckokatolícka_cirkev_v_Československu_ako_sociálna_inštitúcia_1918_1939_Prešov_2016_ISBN_978_80_555_1645_5_In_Ukrainian |date=2016 |accessdate= 2022-06-24}}{{ref-uk}} * '''ФедІр Ковач''': Ройкович Теодор //{{КСРУ}}, С.&nbsp;292 == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1877|1963|Ройкович, Теодор}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы церьковны дїятелї]] ijv8fxpdvqhlg0xdk6s0ymu7clb7o08 Михайло Вальковскый 0 18581 167481 161662 2026-07-16T14:33:38Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167481 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Михайло Вальковскый |Имя_оригиналне= |Категория_склада= |Образчик= {{Фоторамка|Фото хыбить|align=center|width=90}} |Образчика_подпис= |Чинность= [[священик]], [[педагог]], [[историк]] |Уроджѣня= {{Birth date|1837|06|24}} |Мѣсто_роджѣня= {{flagicon|Австрійска імперія}} [[Нехваль Полянкы]], [[Жупа Земплин|Земплин]],<br>[[Австрийска империя]] |Упокоеня= {{Death date and age|1890|04|04|1837|06|24}} |Мѣсто_смерти= {{flagicon|Австро-Мадярщина}} [[Пряшов]],<br>[[Австро-Мадярщина]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=<!-- не знати --> }} '''Михайло Вальковскый''', *[[24. юн]] [[1837]], [[Нехваль Полянкы]], [[Жупа Земплин|Земплин]], [[Австрийска империя]] – †[[4. апріль|4. апрѣль]] [[1890]], [[Пряшов]],<br>[[Австро-Мадярщина]] — [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкый]] [[священик]], карпаторусинскый [[историк]], [[педагог]].<ref name="Kovac">Федір Ковач</ref><ref name="Almasi">М. Алмашій</ref> == Штудии и священицтво == Зачав школованя в родиску, продовжив в [[Унгвар]]ѣ (основна школа, низша гимназия) ай [[Пряшов|Еперьешу]] (7–8 класы гимназии). Высоку школу ([[Теология|теологию]], [[Филозофия|филозофию]], [[История|историю]] тай [[языкознательство]]) штудовав во [[Вѣдень|Вѣдню]] (1857–1862).<ref name="Kovac"/> == Педагогична робота == В року 1862 Михайло Вальковскый зостав помочным учительом истории тай филозофии на Пряшовськой католицкой гимназии. В року 1866 в Будапештѣ склав квалификачный испыт на гимназиалного [[професор]]а истории, географии тай филозофии и в том статусѣ продовжив роботу на Пряшовськой гимназии. Активно ся участнив русинского културного живота и быв меджи закладателями [[Общество св. Іоанна Крестителя|''Общества св. Йоанна Крестителя'']]. В роках 1865 и 1868 быв выбраный на члена управы Общества, а в року 1871 — секретаря. Быв тыж воспитательом в алумнею (интернатѣ) при гимназии, де зоз бывателями каждоденно комуниковав по русинскы и прискѣпльовав им патриотичну свѣдомость.<ref name="Almasi"/> == Учебник истории == Михайло Вальковскый яко гимназиалный [[професор]] написав и выдав учебник ''История Мадярщины'' про народны школы. Учебник подавав историю [[Мадярске кральовство|Мадярского кральовства]], ориентовану на русинского читателя. Книга мала ай друге выданя (1880), котре было доповнене подробнѣшыма знамостями о роли, участи Русинох в историчных подѣях, або вплывѣ тых подѣй на них.<ref name="Kovac"/><ref name="Almasi"/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |author= '''М. Алмашій''' |chapter= Вальковський Михайло |title= //Русинська педагогічна енциклопедія |location= Ужгород |publisher= Карпатська Вежа, 2005 |isbn= 966-2674-43-X |at= C.&nbsp;42}}{{ref-uk}} * '''Федір Ковач''': Вальковський Михайло //{{КСРУ}}, С.&nbsp;59 == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1837|1890|Вальковскый Михайло}} [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы історіци]] 1klj44sd0ivdhpy4em6y5o2navj10m1 Микола Сегеди 0 18585 167482 163547 2026-07-16T14:38:06Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167482 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Микола Сегеди |Имя_оригиналне= Микола Сеґеди{{ref-rsk}} |Категория_склада=Ruske Slovo |Образчик= [[File:Mikola Segedi.jpg|230px]] |Образчика_подпис= |Чинность= [[педагог]], [[новинарь]], [[писатель]] |Уроджѣня= {{Birth date|1927|07|03}} |Мѣсто_роджѣня= [[Дюрдьов]], [[Войводина]],<br>[[Кральовство Сербох, Хорватох и Словенцьох]] |Упокоеня= {{Death date and age|1988|02|08|1927|07|03}} |Мѣсто_смерти= [[Дюрдьов]], [[Войводина]]<br>[[Сербия]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=там же }} '''Микола Сегеди''', *[[3. юл]] [[1927]], [[Дюрдьов]], [[Войводина]], [[Кральовство Сербох, Хорватох и Словенцьох]] – †[[8. фебруар]] [[1988]], [[учитель]], [[новинарь]], [[писатель]]-[[гумор|гумориста]] меджи [[Руснаци у Войводини|Русинами Сербии]].<ref name="Segedi">Зденка Сегеди</ref> == Штудии и педагогична робота == Основну школу закончив в [[Дюрдьов]]ѣ. До низшой гимназии пошов в [[Бечей (город)|Бечею]], а закончив ю в [[Новый Сад|Новом Садѣ]]. Дале ходив до [[пѣвцоучитель]]ской школы в [[Ужгород]]ѣ, одкы ся вернув дому при зачатку [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]] и продовжив учительскы штудии в [[Срѣмскы Карловци|Срѣмскых Карловцях]]. В року 1944 яко 17-рочный пошов до народноослободительной войны, быв раненый. По войнѣ закончив школованя и зостав учительом в [[Руски Керестур|Руском Керестурѣ]], еден куртый час быв ту ай директором основной школы. Наступно учительовав в [[Коцур]]ѣ, [[Дюрдьов]]ѣ, [[Ново Орахово|Новом Ораховѣ]], а закончив педагогичну роботу в [[Мошорин]]ѣ, де быв директором школы.<ref name="Segedi"/> == Новинарство и писательство == Од року 1969 навсе оселять ся в родном [[Дюрдьов]]ѣ и працуе аж до пензии яко [[новинарь]] в [[Новый Сад|Новом Садѣ]], во выдавательствѣ ''Руске слово'', в тогдышном дѣтском [[часопис]]ѣ ''Пионирска заградка''. Окремы властны выданя не мав, векшину ним написаного подала ''Заградка''. Были там драматичны сценкы зоз котрых една з найпознатшых «''Мижо путує на Мешац''», тоту инсценизовала дѣтска драматична група Културно-умѣлецкого дружства ''Тарас Шевченко'' зоз [[Дюрдьов]]а. ''Заградка'' му тыж регуларно за даскельо рокы объявльовала и дѣтскы повѣданя о руснацкой прошлости под назвов «''Моя улїца дакеди''».<ref name="Segedi"/> Инша преферована тема Миколы Сегедия были обычайны люде, их живот, клопоты и радости. Свои скушености и пригоды на школованю, в роботѣ по многых мѣстох, зоз вшелиякыма людми — тото вшитко на свой способ перетопив до гумористичного сериала «''Кооперант Федор''». Гуморескы о Федорови мож было чути кажду другу недѣлю на габох ''Радио Нового Саду'' и то за цѣлы 14 рокы.<ref name="Segedi"/> Микола Сегеди робив и переклады драматичных текстох.<ref>Александра Лендєр</ref> == Жерела и одказы == * {{Cite book |author= '''Александра Лендєр''' |chapter= |title= Литературно – историйни дискурс драмского додатку часописа “Шветлосц” у периодзе од 1952. року по 2010. рок |location= Нови Сад |publisher= Завод за културу войводянских Руснацох, 2017 |isbn= 978-86-89945-15-7 |at= c.&nbsp;15 |url= https://zavod.rs/wp-content/uploads/2017/07/Master-rad-Aleksandra-Lendjer.pdf |accessdate= 2022-06-28 }} * {{Cite book |author= '''Зденка Сегеди''' |chapter= Микола Сегеди — 80 роки од народзеня |title= //STUDIA RUTHENICA 12 (25) |location= Нови Сад |publisher= Дружтво за руски язик, литературу и културу, 2007 |at= cc.&nbsp;134–135 |url= http://druztvo.org/radno/Studia%20ruthenica%2012.pdf |accessdate= 2022-06-28 }} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1927|1988|Сегеди, Микола}} [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Гумор]] i2azfch5sa7e7ntdrxeqn9txsj4sgt3 Йосиф Хромяк 0 18653 167483 137587 2026-07-16T14:45:51Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167483 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Йосиф Хромяк |Имя_оригиналне= |Категория_склада= |Образчик= |Образчика_подпис= |Чинность= педагог |Уроджѣня= {{Birth date|1887|07|17}} |Мѣсто_роджѣня= {{flagicon|Австро-Мадярщина}} [[Леґнава|Легнава]], [[жупа Шариш]], [[Австро-Мадярщина]] |Упокоеня= {{Death date and age|1937|03|26|1887|07|17}} |Мѣсто_смерти= {{flagicon|Чеськословеньско}} [[Мукачово]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=<!-- не знати --> }} '''Йосиф Хромяк''', *[[17. юн|17. юна]] [[1887]], [[Леґнава|Легнава]], [[жупа Шариш]], [[Австро-Мадярщина]] – †[[26. марец|26. марца]] [[1937]], [[Мукачово]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] — [[педагог]], културный и политичный дѣятель.<ref name="Almasi">Михайло Алмашій</ref><ref name="Pop">Иван Поп</ref><ref name="Kovac">Федір Ковач</ref> Йосиф Хромяк закончив духовну семинарию в [[Пряшов]]ѣ, в Будапештѣ склав квалификачный испыт на званя [[професор]]а середных школ. Быв професором на [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкой]] духовной семинарии в [[Пряшов]]ѣ (1914–1918), де выучовав [[церковнославянскый язык]], церковный и свѣтскый спѣв, церковный обряд.<ref name="Kovac"/> По роспадѣ [[Австро-Мадярщина|Австро-Мадярщины]] активно ся зучастнив на створѣню и роботѣ Руськой Народной Рады в [[Стара Любовня|Старой Любовни]]. Коли выслѣдком саботажа мадярскых урядникох и учительох в Подкарпатской Руси по ей прилучѣню ку [[Чехословакия|Чехословакии]] в краю настав острый недостаток педагогох, Йосифа Xромяка влада Чехословакии поклала директором Мукачовской русской гимназии (1919–1937). Хромяк на роботу до гимназии закликав вельо педагогох з числа [[Российска империя|российскых]] емигрантох, в минулости универзитных професорох.<ref name="Pop"/><ref name="Almasi"/> Быв тыж закладательом Мукачовской учительской семинарии, де довгы рокы выучовав [[Логика|логику]]. Быв добрым организатором позашколной роботы, самообразовных кружкох (научных, музичных, шпортовых). З обох тых школ вышло вельо вызнамных педагогох, сполоченскых дѣятельох, литераторох, диригентох. Быв меджи организаторами и ведучыма «Учительского товарищества». Честный доживотный член «Общества им. Александра Духновича» <ref name="Kovac"/><ref name="Almasi"/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |author= <big>Михайло Алмашій</big> |chapter= Хром'як Йосиф |title= //Русинська педагогічна енциклопедія — 304&nbsp;с |location= Ужгород |publisher= Карпатська Вежа, 2005 |isbn= 966-2674-43-X |at= С.&nbsp;283 }}{{ref-uk}} * <big>Федір Ковач</big>: Хром'як Йосиф //{{КСРУ|}} С.&nbsp;364 * {{Поп2001|статья= Хромяк Йосиф |позиция= Сс.&nbsp;391–392}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1887|1937|Хромяк, Йосиф}} [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] h20ress0o05kse3pfusv0am3ebgxs4t Силвестер Саламон 0 18679 167485 161139 2026-07-16T15:06:16Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167485 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Силвестер Саламон |Имя_оригиналне= |Категория_склада= |Образчик= [[File:Silvester Salamon 1912 1988.jpg|250px]] |Образчика_подпис= |Чинность= [[священик]], [[поет]] |Уроджѣня= {{Birth date|1912|08|05}} |Мѣсто_роджѣня= [[Беркасово]], [[Войводина]], [[Мадярске кральовство]] |Упокоеня= {{Death date and age|1988|01|21|1912|08|05}} |Мѣсто_смерти= [[Бербанк, Калифорния]], [[США]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=[[Лос Анджелес]] }} {{Цитат збоку |Полога=right |Без розрывов=1 |Тло=#eee9d9 |Розмѣр букв=85% |Содержанье=''Як живи предомну става воднє<br>Полни моци и задумох вельких...<br>И патриот и зраднїк в першей хвилї.<br>А кед могуче слово почнє сипац,<br>Осуд барз чежко процив нього зложиц.''|Ширина=246px |Подпис=<small>Силвестер Саламон: Гавриїлови Костельникови<ref name="Sylvester1973"/></small>}} '''Силвестер Саламон''', {{ref-en}} ''Sylvester Salamon''<ref name="Sylvester1973">Силвестер Саламон – Писнї (1973)</ref> *[[5. авґуст|5. август]] [[1912]], [[Беркасово]], [[Мадярске кральовство]] (дн. [[Сербия]]) — †[[21. януар]] [[1988]], [[Бербанк, Калифорния]], [[США]] — [[священик]] и [[поет]] з [[Руснаци у Сербиї|войводинскых Русинох]].<ref name="Magocsi">Paul Robert Magocsi</ref> == Биография == Абсолвовав класичну гимназию в [[Загреб]]ѣ (1925–1933) и грекокатолицку теологичну академию во [[Львов]]ѣ (1933–1936). Оженив ся з галичанков Мариов Иванчук. Быв высвяченый на священика (1937) и вернув ся до [[Кральовство Югославия|Югославии]], де служив по розличных грекокатолицкых парохиях, а наостанок во своем родном селѣ [[Беркасово|Беркасовѣ]] (1943–1953). В року 1953 з жонов и четырьома дѣтми емигровав до [[США]], раз до [[Огайо]], пак до [[Калифорния|Калифорнии]], де служив про Украинску Католицку Церкву до пензии. Его послѣдна адреса была: Rev.Sylvester Salamon, 1755 El Cerrito Place Los Angeles, California 90020.<ref name="Sylvester1973"/><ref name="Magocsi"/> == Творба == Саламон зачав писати ещи яко гимназиста (1925).<ref name="Sylvester1973"/> За 5 рокы во Львовѣ на него вплынув [[Гавриил Костельник]], котрый го пригваряв писати [[поезия|поезию]] и [[Проза|прозу]]. Ещи там выдав свою перву зберьку дѣточой поезии ''Нашим дзецом'' (1936). Вернувши ся до [[Войводина|Войводины]], публиковав розличны роботы в русинскых новинках и алманахах. Штил его писаня позначеный рафинованым поглядом на свѣт и податливостьов на вплывы сучасной ему авантгарды. Окрем поезии писав [[повѣданя]], [[Есей|есеи]], путны записы и литературну критику. Посмертно в [[Нови Сад|Новом Садѣ]] выданый его двотомник ''Вибрани твори'' (1988, 1989).<ref name="Magocsi"/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |editor= Paul Robert Magocsi, Ivan Pop |author= '''Paul Robert Magocsi''' |chapter= Salamon, Silvester |title= //Encyclopedia of Rusyn History and Culture |location= Toronto Buffalo London |publisher= University of Toronto Press, 2005 |edition= Revised and expanded |pages= |doi= 10.3138/9781442674431 |isbn= 0-8020-3566-3 |page= 446 }}{{ref-en}} * {{Cite web |url= https://zavod.rs/biblioteka/elektronska-baza/druge/ |format= pdf |publisher= Завод за културу войводянских Руснацох |title= '''Силвестер Саламон – Писнї (1973)''' |accessdate= 2022-08-03}} <!--* [https://rdsa.tripod.com/portreti/salamonsilvester.JPG Фото]--> == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1912|1988|Саламон, Силвестер}} [[Категория:Русиньскы поеты]] m0g1ughsqort690wnfvujp06l8r94qj Яков Головацкый 0 18691 167486 140491 2026-07-16T15:33:01Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167486 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Яков Головацкый |Имя_оригиналне=Яків Головацький |Чинность=лингвиста, етнограф, фольклориста, историк, поет, священик УГКЦ, педагог и активиста |Образчик=[[File:Yakiv Holovatsky 1871 Maixner.jpg|250px]] |Категория_склада=Yakiv Holovatskyi |Уроджѣня={{birth date|1814|10|17}} ||Мѣсто_роджѣня=Чепели, [[Австро-Мадярщина]] |Упокоеня={{death date and age|1888|05|13|1814|10|17}} |Мѣсто_смерти=[[Вільно|Вильно]] |Мѣсто_погребу=теметов Евфросиниевское, [[Вильнюс]] }} '''Я́ков Фе́доровыч Голова́цький''' (псевдоним ''Гаврило Русын''; *[[17. октобер]] [[1814]], с. Чепели, дн. Золочивськый район — †[[13. май]] [[1888]], [[Вільно|Вильно]]) — [[Лингвистика|лингвиста]], [[Етноґраф|етнограф]], фольклориста, [[историк]], [[поет]], [[священик]] УГКЦ, [[педагог]] и сполоченьскый активиста. [[File:Grave of Jakov Golovackij in the Euphrosyne Cemetery in Vilnius2.JPG|thumb|260px|{{center|Гроб Якова Головацкого, Вильнюс}} ]] {{Stub}} [[Катеґорія:Лингвисты]] [[Катеґорія:Етнографы]] [[Катеґорія:Фолклористы]] [[Катеґорія:Священици]] [[Катеґорія:Персоналии 19. стороча]] 5bpfoy7zjj84kavzw9tmkd5ln1wg8bf 167487 167486 2026-07-16T15:38:43Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 167487 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Яков Головацкый |Имя_оригиналне=Яків Головацький |Чинность=лингвиста, етнограф, фольклориста, историк, поет, священик УГКЦ, педагог и активиста |Образчик=[[File:Yakiv Holovatsky 1871 Maixner.jpg|250px]] |Категория_склада=Yakiv Holovatskyi |Уроджѣня={{birth date|1814|10|17}} ||Мѣсто_роджѣня=Чепели, [[Австро-Мадярщина]] |Упокоеня={{death date and age|1888|05|13|1814|10|17}} |Мѣсто_смерти=[[Вільно|Вильно]] |Мѣсто_погребу=теметов Евфросиниевское, [[Вилнюс]] }} '''Я́ков Фе́доровыч Голова́цький''' (псевдоним ''Гаврило Русын''; *[[17. октобер]] [[1814]], с. Чепели, дн. Золочивськый район — †[[13. май]] [[1888]], [[Вільно|Вильно]]) — [[Лингвистика|лингвиста]], [[Етноґраф|етнограф]], фольклориста, [[историк]], [[поет]], [[священик]] УГКЦ, [[педагог]] и сполоченьскый активиста. [[File:Grave of Jakov Golovackij in the Euphrosyne Cemetery in Vilnius2.JPG|thumb|260px|{{center|Гроб Якова Головацкого, Вилнюс}} ]] {{Stub}} [[Катеґорія:Лингвисты]] [[Катеґорія:Етнографы]] [[Катеґорія:Фолклористы]] [[Катеґорія:Священици]] [[Катеґорія:Персоналии 19. стороча]] 0jvd0ib9sd9qe9lgzrwh4mjtzwdu5t4 Гелена Сивч 0 18891 167488 163552 2026-07-16T18:06:22Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167488 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Гелена Сивч |Имя_оригиналне= |Категория_склада= |Образчик= {{Фоторамка|Увидьте фото |align=center |width=90 |pos=top |link= https://nar.org.rs/wp-content/uploads/2017/12/Helena-Sivc-225x300.jpg}} |Чинность= [[малярь]]ка |Уроджѣня= {{Birth date|1922|10|22}} |Мѣсто_роджѣня= [[Руски Керестур]], [[Войводина]], [[Кральовство Сербох, Хорватох и Словенцьох]] |Упокоеня= {{Death date and age|2016|11|04|1922|10|22}} |Мѣсто_смерти= [[Нови Сад]], [[Войводина]], [[Сербия]] |Мѣсто_погребу=теметов Gradsko groblje, [[Нови Сад]] }} '''Гелена Сивч''' *[[22. октобер]] [[1922]], [[Руски Керестур]], [[Войводина]], [[Кральовство Сербох, Хорватох и Словенцьох]] – †[[4. новембер]] [[2016]], [[Нови Сад]], [[Войводина]], [[Сербия]] — академична [[малярь]]ка, [[педагог]] и сполоченска активистка меджи войводянскыма Русинами.<ref name="Рутенпрес">ипа/дюл/зам</ref><ref name="Magocsi">Paul Robert Magocsi</ref> Старша сестра Якима Сивча.<ref>https://www.youtube.com/watch?v=w0Xj0bQQoIU&t=627s</ref> == Биография == Гелена Сивч в [[Руски Керестур|Руском Керестур]]ѣ закончила основну школу, а [[Гимназия|гимназию]] и учительску школу в [[Зомбор]]ѣ и [[Нови Сад|Новом Садѣ]] (1933–1941). Высшу педагогичну школу закончила в Новом Садѣ (1941–1943).<ref name="Рутенпрес"/><ref name="Magocsi"/> Педагогичну роботу зачала в [[Руски Керестур|Керестурѣ]], де при концю [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]] робила як [[учитель]]ка, а по войнѣ як административно-политичный роботник. Куртый час, 1946/1947. року робила як учителька [[математика|математикы]] и рисованя в руськой гимназии в Руском Керестурѣ.<ref name="Рутенпрес"/> В часѣ войны была участна в илегалном руху одпору и ослободжѣня, вступила до [[Комунистична партия|комунистичной партии]]. Ещи в штудентской добѣ была на куртый час арештована окупачнов мадярсков владов за свои лѣвы пересвѣдчѣня.<ref name="Magocsi"/> По войнѣ абсолвовала Вытварну академию в [[Загреб]]ѣ, а дипломовала в [[Београд]]ѣ 1951. року, в класѣ [[професор]]а Неделька Гвозденовича, де зыскала титул академичной малярькы. По закончѣню академии ей далшыма мѣстами роботы были [[Баня Лука]] и [[Сараево]], де была прията до Здружѣня вытварных умѣлцьох [[Социалистична република Босна и Герцеговина|Босны и Герцеговины]].<ref name="NAR">НАР-админ</ref> До [[Нови Сад|Нового Саду]] ся вернула в року [[1960]], де выучовала вытварну културу на гимназиох, а найвецей в Гимназии „Моша Пияде“, одкаль пошла и до пензии. Активно ся ангажовала в Дружствѣ вытварных педагогох Войводины, была инициаторков и организаторков вельох его акций. Членка Здружѣня вытварных умѣлцьох Войводины и Новосадского салону. За свою професийну роботу вецей разы вызнаменана, а як сполоченска активистка в року 1980 достала ''Орден заслуг про народ зоз стрибернов звѣздов''.<ref name="Рутенпрес"/> == Творба == Гелена Сивч во свойом малярьском выявѣ выразна акварелистка, а свою тематику напрямила на [[пейзаж]] ровнины и темы зоз свойого родного валалу. Ей акварелы мають субтилну лиричну штруктуру.<ref name="NAR"/> Окрем акварелох робила тыж малюнкы и [[гобелен]]ы. Попри колективных выставках ([[Сараєво|Сараево]], [[Баня Лука]], [[Београд]], [[Нови Сад]], [[Зомбор]], [[Руски Керестур]], [[Коцур]], [[Дюрдьов]]), мала и вецей самостойных в Новом Садѣ и Руском Керестурѣ. Была тыж и една зоз основательох и перва предсѣдателька Клубу вытварных умѣлцьох при Дружствѣ про руськый язык, литературу и културу, котрый основали 10. апрѣля 1996 в Новом Садѣ. Представлена в монографии ''„Подобова творчосц Руснацох“'', выдаватель: Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2003.<ref name="Рутенпрес"/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |editor= Paul Robert Magocsi, Ivan Pop |author= '''Paul Robert Magocsi''' |chapter= Sivch/Sivč, Helena |title= //Encyclopedia of Rusyn History and Culture |location= Toronto Buffalo London |publisher= University of Toronto Press, 2005 |edition= Revised and expanded |pages= |doi= 10.3138/9781442674431 |isbn= 0-8020-3566-3 |page= 461 }}{{ref-en}} * {{Cite web |author= '''ипа/дюл/зам''' |title= Умарла Гелена Сивч, нєшка хованє |date= 7. новембер 2016 |publisher= РУТЕНПРЕС, НВУ РУСКЕ СЛОВО |url= https://www.ruskeslovo.com/умарла-гелена-сивч-нєшка-хованє/ |accessdate= 2022-10-28}} * {{Cite web |author= '''НАР-админ''' |title= Гелена Сивч, подобова педаґоґиня, малярка |date= 28. децембер 2017 |publisher= НАР, Новинарска Асоцияция Руснацох |url= https://nar.org.rs/rue/gelena-sivcova/ |accessdate= 2022-10-28}} == Референции == <references /> {{Lifetime|1922|2016|Сивч, Гелена}} [[Катеґорія:Русиньскы малярї]] [[Катеґорія:Руски Керестур]] 1u82rjfcenoj8ct4kayzgbmsel8bni9 Пол Корню 0 18979 167489 139868 2026-07-16T18:12:10Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167489 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Пол Корню |Имя_оригиналне= Paul Cornu{{ref-fr}} |Категория_склада= Paul Cornu |Образчик=[[File:Paul-Cornu-1.jpg|230px]] |Образчика_подпис= Пол Корню за корманьов свого геликоптера |Чинность= механик, [[вынаходник]], пионер авиации |Уроджѣня= {{Birth date|1881|06|15}} |Мѣсто_роджѣня= [[Лизйо]], [[Нормандія|Нормандия]], [[Франция]] |Упокоеня= {{Death date and age|1944|06|06|1881|06|15}} |Мѣсто_смерти= тыж там |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=Cimetière communal de Lisieux }} '''Пол Корню́''', {{lang-fr|Paul Cornu}}; *[[15. юн]] [[1881]], [[Лизйо]], [[Нормандія|Нормандия]], [[Франция]] – †[[6. юн]] [[1944]], тыж там — [[Французы|французскый]] механик и [[вынаходник]]; пионер авиации; первый во свѣтѣ [[пилот]], што реализовав пилотованый вольный лет на [[геликоптер]]ѣ, называном тогды «лѣтаючым [[Бицикель|бицикльом]]» [[13. новембра]] [[1907]].<ref name="EB">Encyclopedia Britannica</ref><ref name="NTN">Normandy Then and Now</ref> == Биография == Пол Корню ся родив во днесь заниклой комунитѣ а мав 9&nbsp;рокы, коли родина ся перенесла до недалекого [[Лизйо]], де въедно з отцьом провадили торговлю и сервис ''Automobiles, Cycles and Motorcyles''. А принагодно ремонтовали там ай шивчѣ машинкы. Отець скоро увидѣв, же Пол мать чудесный инженерскый талент: яко 14-рочный вынайшов термостат про инкубаторы, а до року 1907 мав зарегистрованы далшы вынаходы: моторбицикель, роторный мотор (въедно з отцьом), теплову годинку, трицикел и моторку на парный погон. Выпроектовав тыж мале [[Автомобіл|авто]] з двома бензиновыма моторами а без ступньовкы. Але были добры вынаходникы, а слабы подузятникы, так же з того не мали жадный зыск, а родина ся поступно розростала, Пол быв старшый з 15&nbsp;дѣтей. Найвекшый его успѣхом была конштрукция [[геликоптер]]а, але не знав в том часѣ рѣшити проблему корманьованя, не достав финансованя и мусѣв ся того проекту лишити. Загынув в часѣ бомбардованя [[Лизйо]] въедно з иншыма членами родины при операции десантованя союзных войск в [[Нормандія|Нормадии]].<ref name="NTN"/> == Вынаходник геликоптера == Од року 1903 два французскы [[меценаш]]ы, Ернест Аршдек и Анри Дойч, выголосили рочный конкурз ''Grand Prix d’Aviation'' на лѣпшу конштрукцию лѣтаючой машины, котра мала перелетѣти замкнутым колом довжкы 1&nbsp;км. Награда была 50&nbsp;тысяч франкы, што в днешной добѣ еквивалент 150&nbsp;тысяч USD. Конштруктеры гектично ся взяли до роботы, але до року 1905 нико ся не приголосив до конкурзу.<ref name="Leishman">Leishman J. G., Jonson B.</ref> Пол Корню спроектовав и выготовив модел [[геликоптер]]а з мотором на двѣ [[Коньска сила|коньскы силы]] и вагов {{nowrap|13 [[Килограм|кило]]}}, подобну на великого комара, и на чудо, тото фунговало. [[4. октобра]] [[1906]], коли в [[Лизйо]] быв рочный ярмарок, Пол указав свой вынаход на дворѣ мѣстного коледжа. Малый [[геликоптер]] подскочив горѣ перед збудженыма позирачами и став ся сензациов. Город поддержав го финанчно, была выголошена зберька, и достав 12&nbsp;тысяч франкы на збудованя векшого геликоптера, котрый бы мав понести едну особу. Его зготовлѣня забрало майже рок, але в конци августа геликоптер уже подлетѣв, без пасажера. На [[13. новембра]] [[1907]], день пробы, геликоптер вызерав, як живый, доста было невеликого вѣтру, обы машинов заколысало туды-сюды, а Пол и брат му, Жак, усиловали ся, обы [[геликоптер]] не понесло через поле. Перва проба не удала ся. Далшый подув вѣтра нагнав ся на машину, Жак выпустив держаня, а Пол верг ся цѣлов вагов на ручкы, обы удержати геликоптер на земли, але на чудо, машина ся взнесла на еден [[метер]] и так зостала 20&nbsp;[[Секунда|секунд]]. Поль быв восторженый, свѣдкы одушевлены. То не быв елегантный лет, але то быв первый вертикалный штарт геликоптера з пасажером. Пол выграв того року награду Аршдека-Дойча. Одушевленый и финансованый имив ся правити далшый [[геликоптер]], на два пасажеры, маючи надѣю выграти ''Grand Prix d’Aviation'' ай в року 1908. В марцу 1908 нова машина подняла Пола и Жака на около повдруга метры перед очима 200&nbsp;свѣдкох. Але награду достав Анри Фарман, што на еропланѣ ''Voisin'' успѣшно перелетѣв [[Кілометер|километровым]] колом. Пол пробовав зыскати финанции на Свѣтовой выставцѣ 1908 в [[Париж]]у, але не успѣв. То значило конець проекта, бо мусѣв думати о животѣ родины.<ref name="NTN"/> == Жерела и одказы == * {{Cite web |title= Paul Cornu |publisher= '''Encyclopedia Britannica''' |date= 1 Jan. 2022 |url= https://www.britannica.com/biography/Paul-Cornu |accessdate= 2022-11-11}}{{ref-en}} * {{Cite book |author= '''Leishman J. G., Jonson B.''' |title= Engineering Analysis of the 1907 Cornu Helicopters |date= 2007 |location= Colledge Park, MD |publisher= University of Maryland, Department of Aerospace Engineering, Glenn&nbsp;L.&nbsp;Martin Institute of Technology, 2007 |url= https://www.normandythenandnow.com/wp-content/uploads/2014/11/Engineering-Analysis-of-the-1907-Cornu-Helicopter.pdf}}{{ref-en}} * {{Cite web |title= Incredible Cornu, The Helicopter Cyclist From Lisieux |url= https://www.normandythenandnow.com/incredible-cornu-the-helicopter-cyclist-from-lisieux/ |date= November 15, 2014 |publisher= '''Normandy Then and Now''' |accessdate= 2022-11-11}}{{ref-en}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1881|1944|Корню, Пол}} [[Катеґорія:Вынаходници]] 3d8sqrtt1yi2wxkpgmkujpy4tbjbflw Емилиан Грабовскый 0 19048 167490 154616 2026-07-16T18:17:54Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167490 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Емилиан Грабовскый |Имя_оригиналне={{ref-uk}} Еміліан Романович Грабовський |Категория_склада= 31 Sobranetska Street |Образчик={{Фоторамка|Увидьте портрет|width=110|align=center|pos=top |link=https://zakarpat.brovdi.art/media/zoo/images/grabovsky_4319f45181bb581419ed804abd471e24.png}} |Чинность=[[малярь]], график |Уроджѣня={{Birth date|1892|11|20}} |Мѣсто_роджѣня= [[Ужгород]], [[Угорска Русь]], [[Мадярске кральовство]] |Упокоеня={{Death date and age|1955|10|20|1892|11|20}} |Мѣсто_смерти= [[Ужгород]], [[Закарпатска область]], [[Украина]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=[[теметов Калвария]], [[Ужгород]] }} [[File:Будинок, в якому жив і працював Закарпатський художник Е.Р. Грабовський 1.JPG|thumb|260px|{{center|Ужгород, Собранецька 31}}]] '''Емилиан Грабовскый''', {{ref-uk}} ''Еміліан Романович Грабовський'', *&nbsp;[[20. новембер]] [[1892]], [[Ужгород]], [[Угорска Русь]], [[Мадярске кральовство]] – †&nbsp;[[20. октобер]] [[1955]], [[Ужгород]], [[Закарпатска область]], [[Украина]]— подкарпатскый [[малярь]] и график, польского походжѣня.<ref name="Pop2001">Иван Поп</ref><ref name="Pop2005">Ivan Pop</ref><ref name="Misanic">Володимир Мишанич</ref> == Биография == Походив зоз многодѣтной родины польского емигранта, участника повстаня 1863, и быв наймолодшым в родинѣ. Уже в зачаточной школѣ выказав наданость ку мальованю. В септембрѣ 1911, по закончѣню Ужгородской гимназии з одзначѣньом, склав вступный испыт до училища ужиткового умѣня в [[Будапешт]]ѣ (1911–1915). Продовжив штудии на Высшой школѣ вытварного умѣня в [[Будапешт]]ѣ (1915–1917), котру на третьом рочнику мусѣв лишити через финанчну тѣсню. До року 1918 жие во Великой Бани, {{ref-hu}} ''Nagybánya'', де ся прилучать ку богатой традициями великобанской малярской школѣ, але в року 1919 через смерть матери вертать ся до [[Ужгород]]у. Ту въедно з [[Адалберт Ерделий|Ерделийом]], [[Йосиф Бокшай|Бокшайом]] ай иншыми [[Малярь|малярями]] активно ся участнить творчого живота [[Подкарпатя]]. На улици Собранецькой в родичовском домѣ отварять свою майстерню. В {{nowrap|1920-х роках}} бере участь в малярскых выставках в [[Ужгород]]ѣ, [[Мукачово|Мукачовѣ]], [[Берегово|Береговѣ]]. [[Кошицѣ|Кошицях]], помалы доставать вызнаня.<ref name="Misanic"/> Несталы заробкы го примушують в року 1926 одыйти до [[Будапешт]]у, де бывали его братя, и прияти пост рештавратора образох в Мадярском кральовском земледѣлском музею. Але в {{nowrap|1930-х роках}} економична криза заберать од него ай тот заробок. До [[Ужгород]]у ся вертать ещи раз в року 1939, жие во великой худобности, заробляючи на живобытя як помочник библиотекаря мерии аж до року 1944. Аж послѣдне десятьроча свого живота, в повойновой добѣ, мав можность в повности оддати свою енергию умѣню. В року 1946 прияв го за члена Сполок совѣтскых малярьох УССР, образы Грабовского купуе Державна закупна комисия при Кабинетѣ Министрох УССР. Од року 1945 бере активну участь в областных, републичных и всесоюзных выставках. Зокрема, в року 1947 его образ ''Рѣка Латориця'' быв експонованый на Всесоюзной умѣлецкой выставцѣ в [[Москва|Москвѣ]].<ref name="Pop2005"/><ref name="Misanic"/> В децембрѣ 1953 в [[Ужгород]]ѣ ся отворила персонална выставка Грабовского, до котрой ся приготовляв довго й серйозно. Там представив 96 творы, з них — 32 мальбы, иншы — графика. В часѣ организации выставкы умѣлець быв уже тяжко хворый. 20. октобра 1955 Емилиан Грабовскый умер.<ref name="Misanic"/> == Творба == Умѣлецке наслѣдство Грабовського обсягуе понад 500 малярскы и графичны творы, переважно пейзажы. В них ся все усиловав точно, правдиво указати краину, майстерно передавав настрой, певный стан природы. Майстру ся удавало влапити и зафиксовати на полотнѣ тот момент, коли послѣдны лучи сонця падуть на землю, а пак уже настане змерьк, або ранну мряку в горах, яка туй-туй ся розыйде. Типовы назвы образох: «Лѣтный змерьк», «Зимова мряка», «Перед бурьов».<ref name="Misanic"/> Наперек тиску, котрый чинила комунистична влада на умѣлцьох, обы служили идеологичным потребам режиму, Грабовскый продовжовав творити во своем старом штилу, лем на вонок, ту-там додавав своим мальбам назвы, котры мали одбивати совѣтскы политичны реалии {{nowrap|1950-х}}: ''Колгоспны стогы'' (1950), ''Путик в колгоспных полях при Доманинцях'' (1950).<ref name="Pop2005"/> Окрем пейзажох [[Импресионизм|импресионистичного]] напряму быв автором карикатур, плакатох. Векша часть робот ся хранит в Закарпатском умѣлецком музею. На родичовской хыжи Грабовского была отворена памятна табла.<ref>К. Є. Стельмах</ref> ==Жерела и одказы== * {{Cite book |editor= Paul Robert Magocsi, Ivan Pop |author= '''Ivan Pop''' |chapter= Hrabovs'kyi, Emilian |title= //Encyclopedia of Rusyn History and Culture |location= Toronto Buffalo London |publisher= University of Toronto Press, 2005 |edition= Revised and expanded |pages= |doi= 10.3138/9781442674431 |isbn= 0-8020-3566-3 |page= 203 }}{{ref-en}} * {{Cite book |author= '''Володимир Мишанич''' |chapter= Еміліан Грабовський |title= // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2007 рік |location= Ужгород |publisher= Вид-во В. Падя­ка, 2006 |url= https://www.kolyba.org.ua/unikalne–zakarpattja/vidomi–zakarpatci/616–vidomiz3 }}{{ref-uk}} * {{Поп2001|статья= Грабовский Эмилиан |позиция=С.&nbsp;144}} * {{Cite book |author= '''К. Є. Стельмах''' |chapter= Грабовський Еміліан Романович |title= // Енциклопедія Сучасної України : енциклопедія [електронна версія] / ред.: І.&nbsp;М.&nbsp;Дзюба, А.&nbsp;І.&nbsp;Жуковський, М.&nbsp;Г.&nbsp;Железняк та ін.; НАН України, НТШ |location= Київ |publisher= Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006 |volume= Т.&nbsp;6. |url= https://esu.com.ua/article-26775 |accessdate= 28.11.2022}}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1892|1955|Грабовскый, Емилиан}} [[Катеґорія:Русиньскы малярї]] bok6ogcyi527iox4mz9whkyd3ywhfzu Григорий Сковорода 0 19071 167491 149697 2026-07-16T18:36:05Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167491 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Григорий Сковорода |Имя_оригиналне= {{ref-uk}}''Григорій Савич Сковорода'' |Образчик= [[File:Сковорода.png|230px]] |Образчика_подпис= |Категория_склада=Hryhoriy Skovoroda in art |Чинность= [[поет]], [[педагог]], вандровный [[филозоф]] |Уроджѣня= {{Birth date|1722|12|03}} |Мѣсто_роджѣня= [[Чорнухы]] |Упокоеня={{Death date and age|1794|11|09|1722|12|03}} |Мѣсто_смерти= [[Сковородинивка|Пан-Иванивка]] |Мѣсто_погребу=там же }} [[File:Могила Г.Скороводи.jpg|thumb|260px|{{center|Гроб Григория Сковороды}}]] '''Григо́рий Сковорода́''', {{ref-uk}} ''Григорій Савич Сковорода''; *[[3. децембер]] [[1722]] (22. новембер [[Юл. кал.]]),[[Чорнухы]], [[Киевска губерния]]<ref>Векшина биографий хыбно указуе на Полтавску губернию, котра была основана в року 1802, хоть ещи Михаил Ковалѣнскый, первый биограф филозофа, справедливо писав, же село Чорнухы належало ку Киевскому намѣстництву. В первой половцѣ [[XVIII. стороча|XVIII. ст.]] зоставало традичне сотенно-полкове дѣлѣня козацкых земель, зашто Чорнухы, де ся родив Сковорода, належали ку Чорнухынской сотни Лубенского полка. А подля административного дѣлѣня Российской империи, Чорнухы, як и вшиткы землѣ Лубенского полка належали ку Киевской губернии, створеной в року 1708 [[Петро Великый|Петром I]]. На провинции Киевска губерния тогды ся не дѣлила, бо там зоставали сотенно-полковы козацкы землѣ.</ref>, [[Российска империя]] — †[[9. новембер]] [[1794]] (29.октобер [[Юл. кал.]]), [[Сковородинивка|Пан-Иванивка]], Харьковске намѣстництво, [[Российска империя]] (днесь [[Харьковска область]], [[Украина]]) — украинскый [[поет]], [[педагог]], вандровный [[филозоф]].<ref name="Marcenko">Марченко О. В.</ref> == Биография == Походив з козацкой родины. В роках 1734–1753 (з перерывками) учив ся в Киево-Могылянской академии, де слухав лекции [[Георгий Конисскый|Георгия Конисского]]. В роках 1751, 1759–1769 преподавав в Переяславском и Харьковском колегиумах. Од року 1769 провадив живот вандровного филозофа («старчика»).<ref name="Marcenko"/> == Творба == Писав филозофскы диалогы и трактаты, байкы, вершы, писма, котры за его живота ся ширили лем в рукописных копиях. Первый раз были зобраны и опубликованы [[професор]]ом Багалейом в [[Харьков]]ѣ, 1894.<ref>''Багалей Д. И.'' Сочинения Григория Саввича Сковороды. — Харьков, 1894.</ref> Багалей не быв наклоненый преувеличовати вызнам филозофскых робот Сковороды и прямо писав, же его живот интересный о много вецей, неж его творы. «Общый смысел живота Сковороды, — подля Багалея, — цѣлком злагодный з его филозофиов», и тото чинить его цѣнность. Багалей зазначав, же того погляду быв и граф [[Лев Толстой|Лев Николаевич Толстой]].<ref>Багалей Д. И. (1923), стр.&nbsp;14</ref> ;Филозофия: В основѣ филозофии Сковороды — учѣня о «трьох свѣтах» — макрокозмѣ (Вселена) и двох микрокозмах: чоловѣкови и симболичом свѣтѣ, описаном в [[Библия|Библии]]. Свѣт, природа в обох «натурах» дають ся познати. Найвекшый вызнам давав Сковорода познаню сутности чоловѣка самого, самопознаню, из чого выходила его практична [[филозофия]] и [[етика]], главным вопросом котрой было учѣня о людском щастю. Основу щастя чинить «сродный труд», одвѣтуючый природным наклонностям чоловѣка; шастя не зависить од богатства, славы и подобного. Выходячи з того, Сковорода демасковав сполоченскы вады свого часу, такы як панованя владолюбства, експлуатации и гнету.<ref name="Machnovec">Махновец Л. Е.</ref> Ай сам во своем животѣ веце разы не прияв або зрюк ся скорше приятых посад, котры бы му забеспечовали богатство, сполоченскый статус, але и такых, де ся од него выжадовало змѣнити свои погляды, што посуджовав за утрату вольности. ;Поезия:Свои морално-етичны погляды вывинув в жанрѣ байок в прозѣ, створивши циклус «Басни Харьковскія» на властны и езоповскы сюжеты. 30 его верши склали зберьку «Сад божественных пѣсней» (написаны в роках {{nowrap|1757–1785}}). Сковорода быв выникаючым [[поет]]ом з тематичнов широтов, глубокостьов думкы и чутя, оригиналнов и силнов образностьов. Его поезия мать зложену строфику, в основѣ силабичну, писана староукраинчинов и по латинскы.<ref name="Machnovec"/> == Народностна идентификация == Сам Сковорода нигда не идентификовав себе як ''украинскый'' филозоф — «або му было вшитко едно, а може зато, бо доба национализмох ещи не пришла».<ref name="Artiuch">Артюх В'ячеслав</ref> Украинскы учены недолюбльовали Сковороду за его язык и повне одсутство националного патриотизма. Професор Грушевскый чудовав ся «з его ровнодушности ку народностному вопросу, повного одсутства националной свѣдомости».<ref name="Javorsky">М. И. Яворский</ref> Вытягованя Сковороды з «общерусскости» и перетворѣня на украинского филозофа ся зачало в конци [[XIX. стороча]]. А остаточно ставать ся ''чисто украинскым'' филозофом в часѣ, коли славили 200-роча его уродин (1922). Тогды в резултатѣ болшевицкой политикы «коренизации», котра в [[УССР]] достала форму «[[Украинизация|украинизации]]», Сковорода зачинать быти еднозначно украинскым филозофом. Лем меджи российскыма емигрантскыма ученыма ещи ай доднесь суть окреслѣня Сковороды як «первого филозофа на Руси», «первого вызнамного русского мыслителя» и подобны.<ref name="Artiuch"/> == Жерела и одказы == * {{Cite web |author= '''Артюх В'ячеслав''' |title= Григорій Сковорода: українізація образу |url= https://history.sumy.ua/research/article/9521-hryhorii-skovoroda-ukrainizatsiia-obrazu.html |date= 11 квітня 2022 |accessdate= 2022-12-08}}{{ref-uk}} * {{Cite book |author= '''Багалей Д. И.''' |title= Украинский странствующий философ Г. С. Сковорода / С прилож. статьи М.&nbsp;И.&nbsp;Яворского «Сковорода и его общество» |location= Харьков, 1923. — 66&nbsp;с |url= http://history.org.ua/LiberUA/BagUkrStrSkov_1923/BagUkrStrSkov_1923.pdf }}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''Марченко О. В.''' |chapter= СКОВОРОДА |title= // Большая российская энциклопедия |volume= Том&nbsp;30 |location= Москва, 2015 |at= стр.&nbsp;356 |url= https://old.bigenc.ru/philosophy/text/3623788}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''Махновец Л. Е.''' |chapter= СКОВОРОДА |title= // Краткая литературная энциклопедия / Гл.&nbsp;ред. А.&nbsp;А.&nbsp;Сурков |location= Москва |volume= Том&nbsp;6 |publisher= Сов. энцикл., 1971 |at= стр.&nbsp;891–892 |url= http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke6/ke6-8913.htm}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''М. И. Яворский''' |chapter= Сковорода и его общество |title= // Багалей Д. И.: Украинский странствующий философ Г. С. Сковорода |location= Харьков, 1923. — Сс&nbsp;45–65 |url= http://history.org.ua/LiberUA/BagUkrStrSkov_1923/BagUkrStrSkov_1923.pdf }}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1722|1794|Сковорода, Григорий}} [[Катеґорія:Поеты]] [[Катеґорія:Педаґоґы]] [[Катеґорія:Філозофы]] [[Катеґорія:Персоналии 18. стороча]] b3yakenb0pqqxumbuxenegu67iseuzg Степан Добош 0 19084 167492 144443 2026-07-16T18:46:12Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167492 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Степан Добош |Имя_оригиналне= {{ref-uk}} Степан Васильович Добош |Категория_склада= |Образчик= {{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|pos=top|width=90 |link=https://esu.com.ua/images/article_images/D/tom8-0103.jpg}} |Образчика_подпис= |Чинность= [[педагог]], [[литературознатель]] |Уроджѣня= {{Birth date|1912|12|08}} |Мѣсто_роджѣня= [[Обава]], [[Угорска Русь]], [[Мадярске кральовство]] |Упокоеня= {{Death date and age|1978|02|23|1912|12|08}} |Мѣсто_смерти= [[Пряшов]], [[Чехословакия]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=Олшанскый теметов, [[Пряшов]] }} '''Степан Добош''', {{ref-uk}} Степан Васильович Добош, *[[8. децембер]] [[1912]], [[Обава]], [[Угорска Русь]], [[Мадярске кральовство]], (днесь [[Украина]]) – †[[23. фебруар]] [[1978]], [[Пряшов]], [[Чехословакия]] — [[педагог]], [[литературознатель]], первый ректор [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской универзиты]].<ref name="Magocsi">Paul Robert Magocsi</ref><ref name="Kucov">Костянтин Куцов</ref><ref name="Peniak">П. С. Пеняк, М. І. Зимомря</ref><ref name="Chlanta">Хланта І. В.</ref> == Биография == Скончив русску гимназию в [[Мукачово|Мукачовѣ]] (1923–1931), де под вплывом професорох, русскых емигрантох, став ся твердым [[русофил]]ом, поважуючым себе и вшиткых подкарпатскых Русинох конарьом великорусского народа. Абсолвовав филозофску факулту [[Карлова универзита|Карловой универзиты]] в [[Прага|Празѣ]] (1932–1937), де штудовав русску историю, язык и литературу. Працовав професором гимназии в [[Берегово|Береговѣ]] (1937–1938), в [[Мукачово|Мукачовѣ]] (1939–1945). В часѣ войны написав «Исторію подкарпаторуськой литературы», (Мукачово, 1942), в котрой наголошовав ей самостойность, одлику од русской и украинской литератур. При основаню Ужгородской универзиты в октобрѣ 1945 став ся ей первым ректором. Пробовав зобрати там подкарпатску интелигенцию, але то не одповѣдало планам комунистичной влады [[СССР]]: его традичне подкарпатске русофилство протиречило комунистичной [[Украинизация|украинизации]] края. Еще перед зачатком выукового рока было му предложено, жебы ся того поста лишив, на што он мудро и пристав. В року 1946 выхосновавши факт, же его супруга была гражданка [[Чехословакия|ЧСР]], емигровав до [[Чехословакия|Чехословакии]]. Быв [[професор]]ом русской гимназии в [[Пряшов]]ѣ (1946–1949), [[Липтовскый Микулаш|Липтовском Микулашу]] (1949–1951), Медицинском инштитутѣ в [[Кошицѣ|Кошицях]] (1951–1952), в пряшовской Высшой педагогичной школѣ (1954–1959), около двадцять рокы ведучым катедры русского языка и литературы [[Универзита Павла Йозефа Шафарика|Универзиты П.&nbsp;Й.&nbsp;Шафарика]] в [[Пряшов]]ѣ (1959–1977), продекан (1969–1972), доцент (19б1). В добѣ [[Украинизация|украинизации]] Добош зостав при свойой русской ориентации. По русскы написав перву академичну биографию А.&nbsp;И.&nbsp;Добрянского (Адольф Иванович Добрянский: Очерк жизни и деятельности, 1956), а тыж монографию о творчости Ю.&nbsp;Ставровского-Полрадова (Юлий Иванович Ставровский-Попрадов: Очерк жизни и творчества, 1975).<ref name="Magocsi"/> == Основны публикации == Меджи основныма публикациями Степана Добоша суть *згледованя:<ref name="Chlanta"/> ** До автобіографії О.В.Духновича (1963) ** Русские книги в городе Пряшев (1965) ** Проблематика будителів та учительства в українській літературі Східної Словаччини (1967) ** О некоторых изобразительно-выразительных средствах а поэзии Ставровского-Попрадова (1967) ** Мотивы А. С. Пушкина в творчестве Ставровского-Попрадова (1968) ** Слово про письменника-лірика (1970) * монографии:<ref name="Peniak"/> ** А. И. Добрянский: Очерк жизни и деятельности, 1956 ** Ю. И. Ставровский-Попрадов: Очерк жизни и творчества, 1975 == Жерела и одказы == * {{Cite book |editor= Paul Robert Magocsi, Ivan Pop |author= '''Paul Robert Magocsi''' |chapter= Dobosh, Shtefan / Doboš, Štefan |title= //Encyclopedia of Rusyn History and Culture |location= Toronto Buffalo London |publisher= University of Toronto Press, 2005 |edition= Revised and expanded |pages= 92–93 |doi= 10.3138/9781442674431 |isbn= 0-8020-3566-3 |page= }}{{ref-en}} * {{Cite web |author= '''Костянтин Куцов''' |title= Степан Добош – фундатор Ужгородського університету |date= 10.12.2007 |publisher= mukachevo.net |url= http://www.mukachevo.net/ua/news/view/13180 |accessdate= 2022-12-10}}{{ref-uk}} * {{Cite book |author= '''П. С. Пеняк, М. І. Зимомря''' |chapter= Добош Степан Васильович |title= // Енциклопедія Сучасної України / ред.: І.&nbsp;М.&nbsp;Дзюба, А.&nbsp;І.&nbsp;Жуковський, М.&nbsp;Г.&nbsp;Железняк та ін.; НАН України, НТШ |location= Київ |publisher= Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008 |volume= Т.&nbsp;8 |url= https://esu.com.ua/article-22351 |accessdate= 10.12.2022}} * '''Хланта І. В.''' Добош Степан Васильович //{{ЕЗВО20}}, С.117 == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1912|1978|Добош, Степан}} [[Катеґорія:Педаґоґы]] biko8zw0y1diybtf1mkb7b2cmuzhhum Микола Лелекач 0 19137 167493 139031 2026-07-16T18:54:32Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167493 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Микола Лелекач |Имя_оригиналне= ''Микола Михайлович Лелекач''{{ref-uk}} |Категория_склада= Rusyn historians |Образчик= [[File:Лелекач М. М.jpg|230px]] |Образчика_подпис= |Чинность= [[историк]], [[педагог]], |Уроджѣня= {{Birth date|1907|12|19}} |Мѣсто_роджѣня= [[Корытняны]], [[жупа Унг]], [[Мадярске кральовство]] |Упокоеня= {{Death date and age|1975|09|06|1907|12|19}} |Мѣсто_смерти= [[Ужгород]], [[УССР]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=<!-- не знати --> }} '''Микола Лелекач''', {{ref-uk}} ''Микола Михайлович Лелекач'' (псевдоним «Леми Мишилко», криптонимы «Н. Л-кач», «Н. Л.»; {{nowrap|*[[19. децембер]] [[1907]]}}, [[Корытняны]], [[жупа Унг]], [[Мадярске кральовство]]&nbsp;– {{nowrap|†[[6. септембер]] [[1975]]}}, [[Ужгород]])&nbsp;— [[историк]], [[педагог]], [[литературознатель]], [[Библиография|библиограф]], културно-просвѣтный дѣятель [[Подкарпатя]] украинской ориентации.<ref name="AlmasiPop">Mykhailo Almashii, Ivan Pop</ref><ref name="Zvorski">Зворський Сергій Леонідович</ref> == Биография == Походив з роботницкой фамилии. Скоро зостав без отця, котрый загынув на зароботках в Америцѣ (1917). Учив ся в [[Народна школа (Мадярске кралевство)|народной школѣ]] в [[Корытняны|Корытнянох]] (1916–1921), Ужгородской гимназии (1921–1929), на филозофской факултѣ [[Карлова универзита|Карловой универзиты]] в [[Прага|Празѣ]] (1929–1934), де быв секретарьом «Союзу подкарпатскых руськых штудентох» (1931–1932). По шоровой службѣ в чехословацком войску (1934–1936) куртый час преподавав на [[хуст]]ской гимназии (1936), пак одышов до [[Ужгород]]у, де быв архиварьом Земского архиву [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] (1936–1939), секретарьом ''[[Подкарпатское Общество Наук|Подкарпатского общества наук]]'' и редактором выдань ПОН (1941–1942), професором Ужгородской учительской семинарии (1942–1944). В юну 1944 быв мобилизованый до мадярского войска. На выходном фронтѣ трафив до заятя и добровольно перейшов на бок Червеной армады, де до септембра 1945 служив товмачом з мадярского и чешского, а з фронтом дойшов до [[Прага|Прагы]]. По демобилизации став ся первым директором Централного державного историчного архиву [[Закарпатска Украина|Закарпатской Украины]] (1945–1946, теперь Державный архив Закарпатской области). Од року 1946 — на историчной факултѣ новоствореной [[Ужгородска народна универзита|Ужгородского державной универзиты]]: старшый преподавач (1946–1947), доцент (1947–1948, 1956–1969), ведучый катедры общой истории (1948–1956).<ref name="Zvorski"/><ref name="AlmasiPop"/> == Творба == Переважна часть робот Миколы Лелекача написана в добѣ, коли працовав в архивѣ и в [[ПОН]]. В совѣтском периодѣ мусѣв дати почестунок комунистичной идеологии и догмам и написав роботы, опубликованы в ''Науковых записках'' универзиты, в котрых «обосновав» «споконвѣчны» звязи [[Угорска Русь|Угорской Руси]] з восточным славянством:<ref name="AlmasiPop"/> * Про приналежність Закарпаття до Київської Русі в Х–ХI ст. Іп НЗ УжДУ, Ужгород, 1949, Т.2; * Культурні зв'язки з Україною і Росією в XVII–XVIII ст. Іп НЗ УжДУ, 1954, Т.9. Меджи найцѣннѣйшыма роботами суть «Загальна бібліо­графія Підкарпаття» (Унгвар, 1943), «Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область» (К., 1969), де выхоснованы в великой мѣрѣ его материалы.<ref>М. В. Олашин</ref> == Главнѣйшы публикации == * Зейканѣ (До исторіѣ фамиліѣ Зейкань) // Зоря-Hajnal. – 1942. – Ч. 1–2. – С.&nbsp;35–42; * Подкарпатское письменство на початку ХХ.&nbsp;вѣка / Николай Лелекачъ; Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. – Унгваръ: 1944. – 32&nbsp;с.; * Мункачевска богословска школа (1744–1776) / Николай Лелекачъ; Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. – Унгваръ: Друкарня Подкарпатского Общества Наукъ, 1943. – 24&nbsp;с.; * Загальна библіографія Подкарпатя / Зложили Лелекачъ&nbsp;Н., Гарайда&nbsp;И. = Kárpátalja általános bibliográfiája / Öszeállították Lelekács Miklós és Harajda János: З додатками: 1.&nbsp;Библіографія подкарпатской руськой литературы; 2.&nbsp;Библіографія подкарпатской руськой исторіѣ литературы = Загальна бібліографія Підкарпаття / Уклали Лелекач&nbsp;М., Гарайда&nbsp;І.: З додатками: 1.&nbsp;Бібліографія підкарпатської руської літератури; 2.&nbsp;Бібліографія підкарпатської руської історії літератури / Факс. вид. (на русинській та угорській мовах) ; Передмова Д.&nbsp;Данилюка; Післямова В.&nbsp;Падяка. – [Факсимільне вид. 1944]. – Ужгород : Вид-во В.&nbsp;Падяка, 2000. – 214&nbsp;с.; * Выборъ изъ старого руського письменства Подкарпатя (отъ найдавнѣйшихъ початковъ до середины ХІХ.&nbsp;в.) / сост. Н.&nbsp;Лелекач, М.&nbsp;Грига; Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. – Унгваръ: Друкарня Подкарпатского Общества Наукъ, 1943. – 136&nbsp;c. – На обкл. рік видання 1944. == Честь памяти == * 19. децембра 2012 в школѣ села [[Корытняны]] историци [[Ужгородска народна универзита|УжНУ]] славностно припомянули живот и творчость Миколы Лелекача. Участник славности познатый скулптор [[Михайло Белень|М.&nbsp;Белень]] приобѣцяв выготовити мемориалну таблу.<ref>[https://korytnjanyskol.at.ua/news/zanovo_vidkritij_mikola_lelekach/2012-12-24-51 Заново відкритий Микола Лелекач]</ref> * 20. децембра 2013 на фасадѣ Корытнянской школы отворена памятна табла од [[Михайло Белень|М.&nbsp;Беленя]] з портретом Миколы Лелекача, де е спомянутый яко вызнамный родак села и найславнѣйшый абитуриент школы.<ref name="Zvorski"/> == Интересны факты == * Укажка з полемикы Миколы Лелекача и [[Федор Потушняк|Федора Потушняка]] з добы [[ПОН]]: [https://rusin8.webnode.ru/news/o-poetakh-i-kritikakh/ О поетах и критиках (Русинська Веб-книга)] == Жерела и одказы == * {{Cite book |editor= Paul Robert Magocsi, Ivan Pop |author= '''Mykhailo Almashii, Ivan Pop''' |chapter= Lelekach, Mykola |title= //Encyclopedia of Rusyn History and Culture |location= Toronto Buffalo London |publisher= University of Toronto Press, 2005 |edition= Revised and expanded |pages= 284–285 |doi= 10.3138/9781442674431 |isbn= 0-8020-3566-3 |page= }}{{ref-en}} * {{Cite web |author= '''Зворський Сергій Леонідович''' |date= 2017 |url= https://ube.nlu.org.ua/article/Лелекач%20Микола%20Михайлович?fbclid=IwAR3FY9kfrtKbLTxO-83K8xaS8-lN_gwR9Joe5VZRZTfFXywSOb7i67OLiHE |title= Лелекач Микола Михайлович |publisher= // Українська бібліотечна енциклопедія |accessdate= 2022-12-21}}{{ref-uk}} * {{Cite book |author= '''М. В. Олашин''' |chapter= Лелекач Микола Михайлович |title= // Енциклопедія Сучасної України / ред.: І.&nbsp;М.&nbsp;Дзюба, А.&nbsp;І.&nbsp;Жуковський, М.&nbsp;Г.&nbsp;Железняк та ін.; НАН України, НТШ |location= Київ |publisher= Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016 |volume= Т.&nbsp;17 |url= https://esu.com.ua/article-54129 |accessdate= 22.12.2022}}{{ref-uk}} ==Референции== {{reflist}} {{Lifetime|1907|1975|Лелекач, Микола}} [[Катеґорія:Русиньскы історіци]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] 636gabadkxu49hutabvkn35bbiuovk3 Шандор Петефи 0 19395 167494 140015 2026-07-16T18:58:56Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167494 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Шандор Петефи |Имя_оригиналне= Petőfi Sándor{{ref-hu}} |Категория_склада= Sándor Petőfi |Образчик= [[File:Barabás Petőfi.jpg|230px]] |Образчика_подпис= Петефи, литография Миклоша Барабаша, 1848 |Чинность= мадярскый поет |Уроджѣня= {{Birth date|1823|01|01}}, {{nowrap|Petrovics Sándor}} |Мѣсто_роджѣня= Кишкереш, [[Мадярске кральовство]] |Упокоеня= {{Death date and age|1849|07|31|1823|01|01}} |Мѣсто_смерти= Шегешвар, [[Ардял]],<br>дн. Сигишоара, [[Румыния]] |Причина_смерти= пропав без вѣсти<br> в шегешварском бою |Мѣсто_погребу=<!-- не знати --> }} '''Ша́ндор Пе́тефі''', {{ref-hu}} ''Petőfi Sándor'', уродженый яко {{nowrap|Petrovics Sándor}}{{ref-hu}}, *[[1. януар]] [[1823]], Кишкереш, [[Мадярске кральовство]] – †[[31. юл]] [[1849]], Шегешвар, [[Ардял]] (днесь Сигишоара, [[Румыния]]) — вызнамный [[Мадяре|мадярскый]] [[поет]], ключова постава револуции 1848. року.<ref name="EB">Encyclopedia Britannica</ref><ref name="Gusev">Гусев Ю. П.</ref><ref name="Trikov">В. Триков</ref> За свой куртый живот написав около тысяч верши, з котрых ся заховали около 850, а вельо найпознатшых потовмачены на чужы языкы.<ref>[http://mek.oszk.hu/01000/01006/ Petőfi Sándor: Petőfi Sándor összes költeményei. Magyar Elektronikus Könyvtár{{ref-hu}} ]</ref> == Биография == Походив з мадярскоязычной родины мясаря Иштвана Пе́тровича (1791–1849) и Марии Грузовой (1791–1849). Родина мала корѣня на Горных Уграх (днесь Словакия). Петефи ся учив во восьмох розличных школах (до року 1839), де зачав писати вершы. Але скончити гимназию му не дав финанчный упадок отця, а тыж залюба ку театрови. В року 1839 — статист Народного театру, але худобность го змусила того ж року ся записати шоровым вояком. Во войску вельо хворѣв, зашто зачатком рока 1841 быв пропущеный зо службы. Одтогды вельо путовав по Мадярщинѣ, звекша пѣшо, жив полужебрацкым животом, пристав накурто ку вандровному театрови. Его первый верш ''Пияк'', ''A borozó''{{ref-hu}}, быв опубликованый [[21. май|21. мая]] [[1842]] в [[часопис]]ѣ ''Athenaeum''. В року 1844 выберать ся до [[Будапешт|Пешту]] з намѣром выдати свои [[верш]]ы. Ту достав помочь од найславнѣйшого в тот час мадярского поета Мигая Верешмарти, котрый го порекомендовав за помочного редактора часописа ''Pesti Divatlap'', а того ж року вышла и его перва поетична зберька, ''Versek'', котра го зробила нараз славным, хоть тон его поезии быв на тот час незвычный и вельох шоковав.<ref name="EB"/><ref name="Trikov"/> Петефи быв вызнамнов поставов в литературном животѣ свого часу и в Мадярской револуции 1848. Во своих вершах бичовав несправедливость социалного устрою, нападав привилегии [[немеш]]ства и [[монархия|монархии]]. З политичной стороны быв крайным радикалом и запаленым агитатором, але не быв скушеный и не удало ся му достати мѣсто посланця в парламентѣ. Его вершы дыхтѣли политичнов наремностьов, а еден з них, ''Talpra magyar'' (Встань, Мадяре), став ся гимнов револуции. Вступив до револучного войска и пропав без вѣсти в битвѣ при Шегешварѣ 31. юла 1849.<ref name="EB"/><ref name="Gusev"/> == Творба == Уже во своей первой книзѣ Петефи обертать ся ку жанрови людовой спѣванкы, наповненой пейзажныма образками, [[любов]]ныма темами и жанровыма сценками. Охаблять формалности [[Класицизм|класицистичной]] [[поезия|поезии]] и противопоставлять им простоту и природность людовой спѣванкы. Зображуе простых люди: селян, бирешох, пастухох. З выразовых способох [[романтизм|романтичной]] [[поезия|поезии]] вдячно хоснуе образ розбуреной природной стихии, котрый у него часто указуе не субъективный стан душѣ поета, але симболизуе силу народного духа. При том Петефи прекрасный пѣсник любови и природы, в его [[Лирика|лирицѣ]] ся органично споюють щирость чувств и непосредность их выражѣня.<ref name="Trikov"/> {{Цитат 2|<poem> За саньми— лем ся скурило, гет повезли мою милу, против волї сеґіницю, за другого удданицю. Ий, кебы я быв тым снїгом: попуд сани люг бых лїгом, извернув бых сани намах, щи раз милу мав у рамнях. Щи послїдный раз у рамнях, и притиск бых ся губами, вбы у сюм цюлунку смерти ростопити ся и вмерти. </poem>|За саньми ле ся скурило (Síkos a hó, szalad a szán)<ref name="Medve">Medve Zoltán</ref>}} Петефи — закладатель мадярской народностной формы реализму, якнайтѣснѣйше звязаной з [[фолклор]]ныма традициями и просвѣтенсков литературов. == Жерела и одказы == * {{Cite web |title= Sándor Petőfi |publisher= '''Encyclopedia Britannica''' |date= 1 Jan. 2023 |url= https://www.britannica.com/biography/Sandor-Petofi |accessdate= 2023-01-06}}{{ref-en}} * {{Cite book |author= '''Medve Zoltán''' |title= Pelőfi a ruszin nép nyelvén / Petőfi Sándor kárpátaljai ruszin fordításainak antológiája / szerk. Udvari István |location= Nyíregyháza |publisher= Nyíregyházi Főiskola Ukrán és Ruszin Filológiai Tanszéke, 2005 |isbn= 963 7336 29 X |at= old.&nbsp;136–137}}{{ref-hu}} * {{Cite book |author= '''Гусев Ю. П.''' |chapter= Петёфи |title= Большая российская энциклопедия |volume= Том&nbsp;26 |location= Москва, 2014 |at= стр.&nbsp;66 |url= https://old.bigenc.ru/literature/text/2777449 |accessdate= 2023-01-06}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''В. Триков''' |chapter= Петефі Шандор |title= Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник у 2&nbsp;т. / за ред. Н.&nbsp;Михальської та Б.&nbsp;Щавурського |location= Тернопіль |publisher= Навчальна книга – Богдан, 2006 |volume= Т.&nbsp;2&nbsp;Л–Я |isbn= 966-692-744-6 |at= С.&nbsp;327 |url= http://chtyvo.org.ua/authors/Schavurskyi_Borys/Zarubizhni_pysmennyky_Entsyklopedychnyi_dovidnyk_Tom_2.pdf |accessdate= 2023-01-06}}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1823|1849|Петефи, Шандор}} [[Катеґорія:Мадярскы поеты]] [[Катеґорія:Поеты Мадярщины]] 3aera6jhoijf7d4nuhqat6h9lule0dg Иван Туряниця (биохемик) 0 19463 167513 144407 2026-07-17T07:26:17Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167513 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Иван Туряниця |Имя_оригиналне= Іван Михайлович Туряниця{{ref-uk}} |Категория_склада= |Образчик= {{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|width=90|pos=top |link=https://www.uzhnu.edu.ua/uploads/news/20230410_1902_turyanitsya_Im_(foto).JPG}} |Образчика_подпис= |Чинность= професор УжНУ (биохемия), сполоченскый дѣятель |Уроджѣня= {{Birth date|1943|01|16}} |Мѣсто_роджѣня= [[Микуловцѣ]], [[Мадярске кральовство]] (дн. Украина) |Упокоеня= {{Death date and age|2023|04|09|1943|01|16}} |Мѣсто_смерти= [[Нѣтра]],<br>[[Словакия]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=<!-- [[теметов Калвария]], [[Ужгород]] --> }} '''Иван Туряниця''', {{ref-uk}} ''Іван Михайлович Туряниця'', *[[16. януар]] [[1943]], [[Микуловцѣ]], [[Мадярске кральовство]] (дн. Украина) – †[[9. апріль|9. апрѣль]] [[2023]], [[Нѣтра]], [[Словакия]] — [[професор]] [[Ужгородска народна универзита|УжНУ]] ([[биохемия]]), [[Русины|русинскый]] [[Сполоченство|сполоченскый]] дѣятель.<ref name="Magocsi">Paul Robert Magocsi</ref><ref name="Veselov158">Веселов Всеволод Игоревич, с. 158</ref><ref name="Obituary">Пам’яті професора Івана Михайловича Туряниці</ref> == Педагогична и научна робота == ;В Украинѣ:По скончѣню середньой школы в [[Мукачово|Мукачовѣ]] (1959) абсолвовав Черкасскый педагогичный инштитут (1959–1964) и затым выучовав [[Биология|биологию]] и [[хемия|хемию]] в [[школа]]х [[Закарпатска область|Закарпатской области]]. В року 1968 наступив до ашпирантуры медицинской факулты [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской державной универзиты]] и наступно зыскав мѣсто старшого научного сотрудника. В року 1971 оборонив кандидатску дизертацию з [[Биохемия|биохемии]], а в року 1988 дизертачну роботу доктора филозофии (Ph.D., на Универзитѣ приятельства народох в Москвѣ). Понад 30&nbsp;рокы преподавав биохемию на медицинской факултѣ [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской универзиты]] в статусѣ старшого научного сотрудника (1968), доцента (1988) и професора (1990–2000).<ref name="Magocsi"/><ref name="Veselov158"/> Опубликовав серию робот в области [[Биохемия|биохемии]] и е автором вецерох фармацевтичных патентох.<ref name="Magocsi"/> ;В Словакии:В року 2000 быв покликаный до [[Нѣтра|Нѣтры]] професором катедры живлѣня чоловѣка на Словацкой польногосподарской универзитѣ, де працовав до року 2018. Под його веджѣньом 4 ашпиранты здобыли докторат. Опубликовав понад 40 научных робот.<ref name="Obituary"/> ;Бечельованя:Резултатами научно-зглядовательской роботы професора Туряницѣ суть понад 400 научных публикаций и 25 патентох. В року 2004 Свѣтовый научный комитет в [[Кембриджска универзита|Кембриджу]] признав його выникаючы здобытя в области биохемии ай вызнаменав го ''дипломов Славы'', а в штудийном року 2008–2009 быв названый ''Чоловѣком року''.<ref name="Obituary"/> == Сполоченска чинность == Иван Туряниця в постсовѣтской добѣ припоив ся ку русинскому руху од самого его зачатку. Отворено выступовав за [[Автономия|автономию]] [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] в [[Украина|Украинѣ]] и вызнаня [[Русины|Русинох]] за окрему народность. Пропаговав свою позицию в часѣ визитох до [[Европска унія|европскых штатох]] и [[США]], а вдну [[Украина|Украины]] як выбраный репрезентант [[Русины|Русинох]].<ref name="Magocsi"/> 15. фебруара 1992 быв выбраный за предсѣдника ''Общества Карпатскых Русинох'' намѣсто [[Василь Сочка-Боржавин|В.&nbsp;Сочкы-Боржавина]].<ref name="Veselov158" /> В роках 1993–2001 быв членом выконного заряду ''Свѣтовой Рады Русинох''.<ref name="Magocsi" /> В року 1993 створив ''Дочасну владу републикы Подкарпатска Русь'' и став на ей челѣ. В роках 1994–1998 быв посланцьом Областной рады. В року 1999 году «Дочасну владу» розвязав. В року 2000 одступив з роботы в Ужгородской универзитѣ и выемигровав до словацкой [[Нѣтра|Нѣтры]]. Од {{nowrap|2000-х рокох}} фактично одстранив ся од участи в русинскых акциях.<ref name="Veselov158"/> == Литературна чинность == Иван Туряниця выдав властну поетичну зберьку ''Рудна земле пудкарпатська'' (1999).<ref name="Magocsi"/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |editor= Paul Robert Magocsi, Ivan Pop |author= '''Paul Robert Magocsi''' |chapter= Turianytsia, Ivan M. |title= //Encyclopedia of Rusyn History and Culture |location= Toronto Buffalo London |publisher= University of Toronto Press, 2005 |edition= Revised and expanded |pages= |doi= 10.3138/9781442674431 |isbn= 0-8020-3566-3 |page= 503 }}{{ref-en}} * {{Cite book |author= '''Веселов Всеволод Игоревич''' |title= Русины Закарпатской области Украины: институализация и функционирование общественных организаций в&nbsp;1989–2001&nbsp;гг. |url= https://www.hist.msu.ru/Science/Disser/Veselov.pdf |publisher= Московский государственный университет имени М.&nbsp;В.&nbsp;Ломоносова, исторический факультет, 2016 |location= Москва }}{{ref-ru}} * {{Cite web |title= '''Пам’яті професора Івана Михайловича Туряниці''' |url= https://www.uzhnu.edu.ua/uk/news/pamyati-profesora-Ivana-mihajlovicha-turyanitsi.htm |publisher= УжНУ, кафедра біохімії та фармакології |accessdate= 2023-04-11}}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1943|2023|Туряниця, Иван Михайлов}} [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] m0q0fe8g5m824x1dguw05yrerariaxe Анна Галгашова 0 19526 167515 144219 2026-07-17T07:33:19Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167515 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Анна Галгашова |Имя_оригиналне= {{ref-sk}} Anna Halgašová |Категория_склада= |Образчик= {{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|pos=top|width=90 |link=http://rusynlit.sk/wp-content/uploads/2021/04/halgasova1.jpg}} |Чинность= людова [[писатель]]ка, [[Фолклористика|фолклористка]] |Уроджѣня= {{Birth date|1923|02|20}} |Мѣсто_роджѣня= [[Острожніця|Остружниця]], [[Словакия]] |Упокоеня= {{Death date and age|1996|01|15|1923|02|20}} |Мѣсто_смерти= [[Пряшов]], [[Словакия]] |Мѣсто_погребу =<!-- не знати --> }} '''Анна Галгашова''', {{ref-sk}} ''Anna Halgašová'', *[[20. фебруар]] [[1923]], [[Острожніця|Остружниця]], [[Словакия]] – †[[15. януар]] [[1996]], [[Пряшов]], [[Словакия]] — людова [[писатель]]ка, [[Фолклористика|фолклористка]].<ref name="Plishkova">Anna Plishkova</ref><ref name="Koporova">К. Копорова</ref> == Биография == Анна Галгашова (в дѣвоцтвѣ Малиничова) ся рoдила в селѣ Остружниця, котре тогды належало [[окрес]]у [[Окрес Гуменне|Гуменне]], де люде говорили тзв. „пуйдяцкым“ диалектом. Ей отець, Иван Малинич, быв гайник панского [[лѣс]]у. Основну школу Анна Галгашова выходила в родном селѣ, де ей учитель Теодор Гренюк прискѣпив любов ку красной литературѣ, но передовшиткым ку [[фолклор]]у ай [[Етнография|етнографии]]. Тяжкый живот родины не дав Галгашовой можность ся проявльовати в тых сферах. Од дѣтинства служила в родном селѣ, в [[Старина (окрес Снина)|Старинѣ над Цирохов]], [[Стащін|Стащинѣ]], [[Гуменне|Гуменном]], аж и в [[Ужгород]]ѣ. 1. юна 1943 ся побрала з Иваном Галгашом, якый тыж немало скусив: ходив за роботов по [[Словакия|Словакии]], до [[Польща|Польщи]] аж и до [[Германия|Германии]]. Мали сына Микулу и дѣвку Марию.<ref name="Hirjak">Михайло Гиряк</ref> Як авторка ся Анна Галгашова проявила аж в зрѣлом вѣку, од {{nowrap|1980-ых}}. Ку своим творам черпала иншпирацию з властного живота ай зоз живота своих найблизшых, сосѣдох, знакомых и менше знакомых людей, котрых стрѣчала и котры повѣдали о своем животѣ.<ref name="Koporova"/> В року 1980 село [[Острожніця|Остружниця]], што мало лем 138&nbsp;обывательох, было выстяговане про выставбу водозбора [[Старина (водозбор)|Старина]]. По вымушеном одходѣ з родного села родина Галгашовых ся оселила в [[Пряшов]]ѣ, де собѣ купили хыжу з фалатком землѣ. А тото мале газдовство збавило Анну Галгашову од тяжкой роботы, и настав приязный час, коли могла зачати писати о традичном способѣ живота и звычаях свого родного села, котре вже было лем в споминах. Ей записы обсягують русинскы народны приповѣдкы, легенды, пословицѣ, спѣванкы и балады, з котрых велика часть была публикована в зберцѣ „Стружніцкыма пішниками“ (1993).<ref name="Plishkova"/><ref name="Koporova"/> == Творба == В особѣ Анны Галгашовой видиме значно талентовану носительку и зберательку народной културы [[Русины|Русинох]] выходной [[Словакия|Словакии]], котра розумѣла, же вшитко пережите, до найтоншых емоций, бы мала дати на папѣрь, жебы то зостало ай до будучности. Ещи в родном селѣ зачала записовати не лем пережите, але подля рады [[етнограф]]а {{nowrap|Др. Р. Манны}} зоз Словацкой академии наук (САН), котрый свого часу навщѣвив Стружницю, ай розличны людовы звычаи. В [[Пряшов]]ѣ, коли мала вецей часу, {{nowrap|Др. Манна}} понукнув, жебы тоты зошиты послала до Народописной сполочности САН до [[Братислава|Братиславы]], а в року 1984 ей етнографичны материалы были оцѣнены третѣм мѣстом в конкурзѣ. Далшы два зошиты были оцѣнены тыж так в року 1986 (еден з них — спомины на [[Друга світова война|Другу свѣтову войну]]). Быв то великый успѣх простой жены з маленького русинского села. Сила Анны Галгашовой — в широтѣ и систематичности поданого фолклорного и етнографичного материалу, а при том не гоносила ся своима зналостями, але охотно принимала рады фаховых експертох, што мало благодарный вплыв на уровень ей зберательской роботы. А так ся зродила книжка „Стружніцкыма пішниками“, в котрой найширше представлять людову прозу.<ref name="Hirjak"/><ref name="Koporova"/> Ей властны поетичны творы, повны реминисценций з минулого живота в селѣ и емоцийных зажиткох, котры были выкликаны мушенов адаптациов на нове варошске окружѣня, были публикованы в новинках, часописох и даскельо антологиох русинской поезии, як „Муза спід карпат“ (1996), „Русински/руски писнї“ (1997) ци „Терньова ружа“ (2002).<ref name="Plishkova"/><ref name="Koporova"/> == Интересны факты == * Зошиты Анны Галгашовой в оригиналѣ были писаны по русинскы, але латинков, а без знакох интерпункции, але чистотѣ языка, говора ей родного села, и логицѣ поданых думок годен бы позавидѣти не еден далеко школованѣйшый чоловѣк.<ref name="Hirjak"/> * Роботу своей теты, Анны Галгашовой, высоко цѣнив ай [[Юрко Харитун]], котрый сам тыж быв зберательом фолклора.<ref name="Hirjak"/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |editor= Paul Robert Magocsi, Ivan Pop |author= '''Anna Plishkova''' |chapter= Halgashova/Halgašová, Anna |title= //Encyclopedia of Rusyn History and Culture |location= Toronto Buffalo London |publisher= University of Toronto Press, 2005 |edition= Revised and expanded |pages= |doi= 10.3138/9781442674431 |isbn= 0-8020-3566-3 |page= 162 }}{{ref-en} * {{Cite book |author= '''Михайло Гиряк''' |chapter= Анна Галґашова і єй творча продукція |title= //Анна Галґашова: Стружніцкыма пішниками |location= Пряшов |publisher= Русиньска оброда, 1996 |at= сс.174–200}} * {{Cite web |author= '''К. Копорова''' |title= ГАЛҐАШОВА, АННА: Стружніцкыма пішниками (1993) |url= http://rusynlit.sk/index.php/2021/04/27/2451/ |accessdate= 2023-01-23}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1923|1996|Галгашова, Анна}} [[Катеґорія:Русиньскы фолклорісты]] [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] 29r40j5h1n27k9azrjw8grt92w5kaaa Гавриил Мирошай 0 19611 167516 165813 2026-07-17T07:39:50Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167516 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Гавриил Мирошай |Имя_оригиналне= |Категория_склада= |Образчик= |Образчика_подпис= |Чинность= диригент, хормайстер |Уроджѣня= {{Birth date|1923|02|13}} |Мѣсто_роджѣня= [[Нягово]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] |Упокоеня= {{Death date and age|2007|06|05|1923|02|13}} |Мѣсто_смерти= [[Пряшов]], [[Словакия]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу= [[Пряшов]], 13.06.2007 | }} '''Гавриил Мирошай''', *[[13. фебруар]] [[1923]], [[Нягово]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] – †[[5. юн]] [[2007]], [[Пряшов]], [[Словакия]] — [[диригент]] и [[хормайстер]] Старославянского грекокатолицкого катедралного хору св.&nbsp;Йоанна Хрестителя в [[Пряшов]]ѣ.<ref name="Krajniak">Др. Петро КРАЙНЯК</ref> == Биография == === Походжѣня и штудии === Уродив ся [[13. фебруар|13. фебруара]] [[1923]] в селѣ [[Нягово]] [[Тячовскый район|Тячовского округу]] на бывшой [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]], в родинѣ [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкого]] [[священик]]а. По гимназиалных штудиях в [[Ужгород]]ѣ, в року 1942 наступив до ужгородской семинарии,<ref>Михаил Капраль.</ref> пак продовжив теологичны штудии в [[Пряшов]]ѣ и [[Оломовц]]у. Ещи в часѣ теологичных штудий приобрѣв любов до хорового [[Литургия|литургичного]] спѣву, котра зостала му в сердцю на цѣлый живот.<ref name="Krajniak"/> === Музична чинность === Авшак его животна туга стати ся [[священик]]ом ся му не сповнила про знамы смутны подѣи, звязаны з наступом тоталитного режиму зачатком {{nowrap|1950-ых}} рокох. Вступив до цивилного живота, спершу учительовав, пак робив в розличных господарскых функциях. В року 1968 в [[Пряшов]]ѣ основав Старославянскый грекокатолицкый катедралный хор св.&nbsp;Йоанна Хрестителя и быв на его челѣ скоро 30&nbsp;рокы. Своим дѣятельством достав ся меджи найвызнамнѣйшых диригентох в [[Пряшов]]ѣ и в истории пряшовскых катедралных хорох. Хоровый спѣв под его веджѣньом ся став неоддѣлнов частьов божественных литургий в катедралном храмѣ св.&nbsp;Йоанна Хрестителя, вшиткых вызнамных церковных подѣй Пряшовской грекокатолицкой епархии, многых успѣшных културно-сполоченскых акций в [[Пряшов]]ѣ, в [[Словакия|Словакии]] и за ей границями.<ref name="Krajniak"/> === Конець живота === Гавриил Мирошай быв скромный, роботный, жертовный чоловѣк, своей [[Грекокатолицка Церковь|Грекокатолицкой Церкви]] одданый вѣруючый, в родинѣ старостливый и ласкавый отець. Не любив принимати слова хвалы при своих животных юбилеях. Умер [[5. юн|5. юна]] [[2007]]. Похованый в [[Пряшов]]ѣ 13. юна 2007. == Жерела и одказы == * {{Cite book |editor= '''Михаил Капраль''' |chapter= ''1942, 12. юлія'' |title= // Русинськый дайджест 1939–1944 |location= Нїредьгаза |publisher= Nyíregyházi Főiskola, Örökségünk Kiadó, 2011 |at= Cc.&nbsp;91–92}} * {{Cite web |author='''Др. Петро КРАЙНЯК''' я |title= Одышов у вічность Гавриїл Мірошай |publisher= rusynacademy |url= http://www.rusynacademy.sk/rusynski/rusyn_cirkev.html#Одышов_у_вічность_Гавриїл_Мірошай |accessdate= 2023-01-30}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1923|2007|Мирошай Гавриил}} [[Катеґорія:Русиньскы умелцї]] [[Катеґорія:Русиньскы церьковны дїятелї]] kckt1e9t3b5kgqmnfimvhshmtqfxruz Александер Суворов 0 19964 167517 163553 2026-07-17T07:45:45Z Igor Kercsa 5504 Зрушена верзія [[Special:Diff/140103|140103]] од хоснователя [[Special:Contributions/VitalRyabchuk|VitalRyabchuk]] ([[User talk:VitalRyabchuk|діскусія]]) 167517 wikitext text/x-wiki {{Особа |Имя = Александер Суворов |Имя_оригиналне = {{ref-ru}} Алекса́ндр Васи́льевич Суво́ров |Категория_склада = Alexander Suvorov |Образчик = [[File:Joseph Kreutzinger - Portrait of Count Alexander Suvorov - WGA12281.jpg|230px]] |Образчика_подпис = Гроф Суворов од Йозефа Кройцингера |Чинность = войвода, [[генералиссимус]] |Уроджѣня = {{Birth date|1729|11|24}} |Мѣсто_роджѣня= {{flagicon|Російска імперія}} [[Москва]], [[Российска империя]] |Упокоеня = {{Death date and age|1800|05|18|1729|11|24}} |Мѣсто_смерти = {{flagicon|Російска імперія}} [[Санкт-Петербург]], [[Российска империя]] |Причина_смерти = }} '''Александер Суворов''', {{ref-ru}} Алекса́ндр Васи́льевич Суво́ров, *[[24. новембер]] (13. [[Юл. кал.]]) [[1729]], [[Москва]]<ref>Подля дакотрых жерел 1730.</ref> – †[[18. май]] (6. [[Юл. кал.]]) [[1800]], [[Санкт-Петербург]] — российскый войвода, [[генералиссимус]] (1799), гроф Рымникскый и [[Священна римска империя|Священной римской империи]] (1789), князь Италийскый (1799).<ref name="BRE">Золотарёв В. А.</ref> == Походжѣня и зачаток карьеры == Походив з родины высшого офицера, бывшого ординанца [[Петро Великый|Петра Великого]], котрый мав дома богату военску библиотеку и учив сына военску науку. Хоть быв дѣтвак слабого здоровля, на його жаданя записав го отець в року 1742 простым солдатом в придворный Семеновскый полк. Так мав можность добрѣ спознати службу российского солдата и його психологию, што ся му барз придало в далшой военской карьерѣ. Суворов зачав чинну военску службу в шаржи [[десятник]]а (1748). В року 1754 быв повышеный на [[Поручник|поручник]]а.<ref name="Sikman">Шикман А. П.</ref><ref name="Otto">Papáček Pavel</ref> В ходѣ [[Сѣмрочна война|Сѣмрочной войны]] (1756–1763) заслужив ся при взятю [[Кральовство Пруссия|прусского]] Колберга и быв повышеный на [[полковник]]а (1762).<ref name="BRE"/> Служив велительом Астраханского полку, а од року 1863 Суздальского.<ref name="EIU">Чухліб Т. В.</ref> == Далша военска карьера == * 1769–70 придушовав [[Барска конфедерация|Барску конфедерацию]] ай [[Колийщина|козацко-гайдамацке повстаня в Правобережной Украинѣ]], за то аванжованый на [[генералмайор]]а.<ref name="EIU"/><ref name="Otto"/> * 1768–1774 велив 18-тысячному корпусу российского войска, якый розбив 40-тысячну турецку армаду в первой российско-турецкой войнѣ; зато достав шаржу [[генералпоручник]]а.<ref name="EIU"/><ref name="Sikman"/> * 1774–1785 на Крымѣ и на Кубани придушовав бунты и депортовав бунтовникох, змоцньовав фортификации про оборону перед [[Османска империя|Турками]].<ref name="EIU"/><ref name="Otto"/> * 1786 в шаржи [[генераланшеф]]а велив дивизии Катеринославского войска (юг и выход [[Україна|Украины]]).<ref name="EIU"/> * 1787–1791 в другой российско-турецкой войнѣ выграв важны биткы (Кинбурн, Очаков, Фокшаны, Рымник, Измаил); за побѣду при Румнику достав титулу грофа Рымникского од [[Катарина II. Велика|Катарины II.]] и грофа [[Священна римска империя|Священной римской империи]] од цѣсаря [[Йозеф II. Габсбург|Йозефа II.]]<ref name="BRE"/><ref name="Otto"/> * 1794 посланый придушити [[Тадеуш Косцюшко#Косцюшково повстаня|Косцюшково повстаня]] в [[Польско|Польщи]], за ус­пѣш­не докончѣня той кам­па­нии достав шаржу [[Маршал|генералфелд­мар­ша­ла]].<ref name="BRE"/><ref name="Sikman"/><ref name="Otto"/> * 1797 достав обшит и быв высланый на бываня до свого маетку, практично под домашный арешт. Причинов было неприятя прусскых порядкох во войску, котры жадав новый император Павел I.<ref name="BRE"/><ref name="Sikman"/> * 1799 на жадость военных споенцьох в антифранцузской коалиции, [[Кральовство Великой Британии|Англии]] и Франции, император Павел I. скасовав обшит и высланя, аванжовав Суворова на [[генералиссимус]]а и послав го, жебы на челѣ войск коалиции ослободив Италию од Французох. Суворов ослободив Италию скорше, неж ю завойовав [[Наполеон Бонапарт|Наполеон]], а достав од императора титулу князя Италийского. Наступно быв посланый до [[Швайц]]у на помочь тамошному российскому войску генерала Корсакова и перейшов [[Алпы]], але на тот час войско Корсакова уже было поражене, а 22-тысячне войско Суворова трафило до обключѣня 80&nbsp;тысячами французского войска. Але Суворову удало ся з бойом не лем выйти з обключѣня, а ещи ай вывести 1400 заятых Французох. Тота италско-швайцарска выправа стару славу Суворова ещи звекшила. Але и дале зоставав в немилости у императора Павла I. и быв одволаный ай зоз войском дому.<ref name="Otto"/><ref name="Sikman"/> == Конець живота == В дорозѣ дому, на котру нерадый мусѣв пристати, Суворов ся похворѣв, а немилость императора його немочь лем згоршовала. В [[Санкт-Петербург]]у ся ладили на его честь ославы, але, прикованый ку постели, мусѣв перервати дорогу и спочивати во своем литовском маетку. Неодовго по тому, як прибыв до главного города, умер. Вшиток [[Санкт-Петербург]] го проводжав до гробу, на котром быв лаконичный надпис «Ту лежить Суворов».<ref name="Otto"/> Погребеный в Александро-Невской лаврѣ.<ref name="BRE"/> == Интересны факты == [[Файл:Shevchenko portret Suvorov.jpg|thumb|230px|{{center|Портрет Суворова од [[Тарас Шевченко|Шевченка]], 1844}}]] * [[Немеш]]скый род Суворовых быв походжѣньом зоз [[Швеция|Швеции]].<ref name="EIU"/><ref name="Otto"/> * [[Тарас Шевченко]] намальовав портрет [[генералиссимус]]а Суворова про книгу российского историка М.&nbsp;Полевого "Двенадцать русских полководцев" (СПб., 1845) и тыж зобразив войводу на 32 илустрациях в книзѣ того ж автора "История князя Италийского, графа Суворова Рымникского, генералиссимуса российских войск" (СПб., 1842).<ref name="EIU"/> * Суворов быв носитель вшиткых можных российских орденох свого часу<ref>Окрем ордена Святой Екатерины, котрый в Российской империи давали лем женам.</ref>, а тыж семох чужоземных<ref>{{Cite book |title= Военная энциклопедия |volume= {{nowrap|8-й т}} |editor= {{nowrap|Гл. ред. комис. П. С. Грачев}} |location= Москва, 1995 |at= С.&nbsp;310}}{{ref-ru}}</ref><ref>{{Cite web |url= http://www.simvolika.org/mars_148.htm |title= Загадки наград великого Суворова |accessdate=2023-05-1q |archivedate= 2021-09-25 |archiveurl= https://web.archive.org/web/20210925203844/https://www.simvolika.org/mars_148.htm |deadlink= no }}{{ref-ru}}</ref><ref>{{Cite web |url= http://www.inkobrin.org/page-id-1888.html |title= Все награды А. В. Суворова. Сайт музея Суворова в Кобрине |accessdate= 2023-05-11 |archivedate= 2021-09-25 |archiveurl= https://web.archive.org/web/20210925203821/http://www.inkobrin.org/page-id-1888.html |deadlink=o }}{{ref-ru}}</ref>. * За свою 50-рочну карьеру войскового велителя дав 60 битв, а не програв ани едну.<ref>Fuller, William C. Jr. «Suvorov, Alexander» in The Reader’s Companion to Military History. Ed. by Robert Cowley & Geoffrey Parker. Houghton Mifflin Harcourt. 1996. p. 457</ref><ref>Goodwin, J. Lords of the Horizons, p. 244. Henry Holt and Company, 1998.</ref> == Жерела и одказы == * {{Cite book |author= '''Papáček Pavel''' |chapter= Suvorov, Aleksandr Vasiljevič |title= // Ottův slovník naučný |volume= Dvacátýčtvrtý díl |publisher= J.&nbsp;Otto |location= Praha,1906 |at= Ss.&nbsp;406–407}}{{ref-cs}} * {{Cite book |author= '''Золотарёв В. А.''' |chapter= СУВОРОВ |title= // Большая российская энциклопедия |volume= Том&nbsp;31 |location= Москва, 2016 |at= стр.&nbsp;370–371 |url= https://old.bigenc.ru/military_science/text/4171216}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''Чухліб Т. В.''' |chapter= СУВОРОВ Олександр Васильович |title= // ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ [Електронний ресурс] |volume= {{nowrap|Т. 9 (Прил–С)}} |location= Київ,&nbsp;2012 |publisher= Інститут історії України НАН України |at= {{nowrap|Сс. 881–882}} |isbn= 978-966-00-1290-5 |url= http://www.history.org.ua/?termin=Suvorov_O |accessdate= 09.05.2023}}{{ref-uk}} * {{Cite book |author= '''Шикман А. П.''' |chapter= СУВОРОВ |title= // Деятели отечественной истории. Биографический словарь-справочник |volume= {{nowrap|Т. 2 (Л–Я)}} |location= Москва,&nbsp;1997 |publisher= АСТ-ЛТД |at= {{nowrap|Сс. 302–305}} |isbn= 5-15-000089-2 }}{{ref-ru}} == Референції == {{reflist}} {{Lifetime|1729|1800|Суворов, Александер}} [[Катеґорія:Российскы генералове]] 8m6p2jwdxz6voe61ya2hlj62p942r85 167519 167517 2026-07-17T08:01:13Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167519 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя = Александер Суворов |Имя_оригиналне = {{ref-ru}} Алекса́ндр Васи́льевич Суво́ров |Категория_склада = Alexander Suvorov |Образчик = [[File:Joseph Kreutzinger - Portrait of Count Alexander Suvorov - WGA12281.jpg|230px]] |Образчика_подпис = Гроф Суворов од Йозефа Кройцингера |Чинность = войвода, [[генералиссимус]] |Уроджѣня = {{Birth date|1729|11|24}} |Мѣсто_роджѣня= {{flagicon|Російска імперія}} [[Москва]], [[Российска империя]] |Упокоеня = {{Death date and age|1800|05|18|1729|11|24}} |Мѣсто_смерти = {{flagicon|Російска імперія}} [[Санкт-Петербург]], [[Российска империя]] |Причина_смерти = |Мѣсто_погребу=[[Санкт-Петербург]], Благовещенска церква Александро-Невской лавры }} [[File:Suvorov Grave All.jpg|thumb|260px|{{center|«Здесь лежитъ Суворовъ»}}]] '''Александер Суворов''', {{ref-ru}} Алекса́ндр Васи́льевич Суво́ров, *[[24. новембер]] (13. [[Юл. кал.]]) [[1729]], [[Москва]]<ref>Подля дакотрых жерел 1730.</ref> – †[[18. май]] (6. [[Юл. кал.]]) [[1800]], [[Санкт-Петербург]] — российскый войвода, [[генералиссимус]] (1799), гроф Рымникскый и [[Священна римска империя|Священной римской империи]] (1789), князь Италийскый (1799).<ref name="BRE">Золотарёв В. А.</ref> == Походжѣня и зачаток карьеры == Походив з родины высшого офицера, бывшого ординанца [[Петро Великый|Петра Великого]], котрый мав дома богату военску библиотеку и учив сына военску науку. Хоть быв дѣтвак слабого здоровля, на його жаданя записав го отець в року 1742 простым солдатом в придворный Семеновскый полк. Так мав можность добрѣ спознати службу российского солдата и його психологию, што ся му барз придало в далшой военской карьерѣ. Суворов зачав чинну военску службу в шаржи [[десятник]]а (1748). В року 1754 быв повышеный на [[Поручник|поручник]]а.<ref name="Sikman">Шикман А. П.</ref><ref name="Otto">Papáček Pavel</ref> В ходѣ [[Сѣмрочна война|Сѣмрочной войны]] (1756–1763) заслужив ся при взятю [[Кральовство Пруссия|прусского]] Колберга и быв повышеный на [[полковник]]а (1762).<ref name="BRE"/> Служив велительом Астраханского полку, а од року 1863 Суздальского.<ref name="EIU">Чухліб Т. В.</ref> == Далша военска карьера == * 1769–70 придушовав [[Барска конфедерация|Барску конфедерацию]] ай [[Колийщина|козацко-гайдамацке повстаня в Правобережной Украинѣ]], за то аванжованый на [[генералмайор]]а.<ref name="EIU"/><ref name="Otto"/> * 1768–1774 велив 18-тысячному корпусу российского войска, якый розбив 40-тысячну турецку армаду в первой российско-турецкой войнѣ; зато достав шаржу [[генералпоручник]]а.<ref name="EIU"/><ref name="Sikman"/> * 1774–1785 на Крымѣ и на Кубани придушовав бунты и депортовав бунтовникох, змоцньовав фортификации про оборону перед [[Османска империя|Турками]].<ref name="EIU"/><ref name="Otto"/> * 1786 в шаржи [[генераланшеф]]а велив дивизии Катеринославского войска (юг и выход [[Україна|Украины]]).<ref name="EIU"/> * 1787–1791 в другой российско-турецкой войнѣ выграв важны биткы (Кинбурн, Очаков, Фокшаны, Рымник, Измаил); за побѣду при Румнику достав титулу грофа Рымникского од [[Катарина II. Велика|Катарины II.]] и грофа [[Священна римска империя|Священной римской империи]] од цѣсаря [[Йозеф II. Габсбург|Йозефа II.]]<ref name="BRE"/><ref name="Otto"/> * 1794 посланый придушити [[Тадеуш Косцюшко#Косцюшково повстаня|Косцюшково повстаня]] в [[Польско|Польщи]], за ус­пѣш­не докончѣня той кам­па­нии достав шаржу [[Маршал|генералфелд­мар­ша­ла]].<ref name="BRE"/><ref name="Sikman"/><ref name="Otto"/> * 1797 достав обшит и быв высланый на бываня до свого маетку, практично под домашный арешт. Причинов было неприятя прусскых порядкох во войску, котры жадав новый император Павел I.<ref name="BRE"/><ref name="Sikman"/> * 1799 на жадость военных споенцьох в антифранцузской коалиции, [[Кральовство Великой Британии|Англии]] и Франции, император Павел I. скасовав обшит и высланя, аванжовав Суворова на [[генералиссимус]]а и послав го, жебы на челѣ войск коалиции ослободив Италию од Французох. Суворов ослободив Италию скорше, неж ю завойовав [[Наполеон Бонапарт|Наполеон]], а достав од императора титулу князя Италийского. Наступно быв посланый до [[Швайц]]у на помочь тамошному российскому войску генерала Корсакова и перейшов [[Алпы]], але на тот час войско Корсакова уже было поражене, а 22-тысячне войско Суворова трафило до обключѣня 80&nbsp;тысячами французского войска. Але Суворову удало ся з бойом не лем выйти з обключѣня, а ещи ай вывести 1400 заятых Французох. Тота италско-швайцарска выправа стару славу Суворова ещи звекшила. Але и дале зоставав в немилости у императора Павла I. и быв одволаный ай зоз войском дому.<ref name="Otto"/><ref name="Sikman"/> == Конець живота == В дорозѣ дому, на котру нерадый мусѣв пристати, Суворов ся похворѣв, а немилость императора його немочь лем згоршовала. В [[Санкт-Петербург]]у ся ладили на его честь ославы, але, прикованый ку постели, мусѣв перервати дорогу и спочивати во своем литовском маетку. Неодовго по тому, як прибыв до главного города, умер. Вшиток [[Санкт-Петербург]] го проводжав до гробу, на котром быв лаконичный надпис «Ту лежить Суворов».<ref name="Otto"/> Погребеный в Александро-Невской лаврѣ.<ref name="BRE"/> == Интересны факты == [[Файл:Shevchenko portret Suvorov.jpg|thumb|230px|{{center|Портрет Суворова од [[Тарас Шевченко|Шевченка]], 1844}}]] * [[Немеш]]скый род Суворовых быв походжѣньом зоз [[Швеция|Швеции]].<ref name="EIU"/><ref name="Otto"/> * [[Тарас Шевченко]] намальовав портрет [[генералиссимус]]а Суворова про книгу российского историка М.&nbsp;Полевого "Двенадцать русских полководцев" (СПб., 1845) и тыж зобразив войводу на 32 илустрациях в книзѣ того ж автора "История князя Италийского, графа Суворова Рымникского, генералиссимуса российских войск" (СПб., 1842).<ref name="EIU"/> * Суворов быв носитель вшиткых можных российских орденох свого часу<ref>Окрем ордена Святой Екатерины, котрый в Российской империи давали лем женам.</ref>, а тыж семох чужоземных<ref>{{Cite book |title= Военная энциклопедия |volume= {{nowrap|8-й т}} |editor= {{nowrap|Гл. ред. комис. П. С. Грачев}} |location= Москва, 1995 |at= С.&nbsp;310}}{{ref-ru}}</ref><ref>{{Cite web |url= http://www.simvolika.org/mars_148.htm |title= Загадки наград великого Суворова |accessdate=2023-05-1q |archivedate= 2021-09-25 |archiveurl= https://web.archive.org/web/20210925203844/https://www.simvolika.org/mars_148.htm |deadlink= no }}{{ref-ru}}</ref><ref>{{Cite web |url= http://www.inkobrin.org/page-id-1888.html |title= Все награды А. В. Суворова. Сайт музея Суворова в Кобрине |accessdate= 2023-05-11 |archivedate= 2021-09-25 |archiveurl= https://web.archive.org/web/20210925203821/http://www.inkobrin.org/page-id-1888.html |deadlink=o }}{{ref-ru}}</ref>. * За свою 50-рочну карьеру войскового велителя дав 60 битв, а не програв ани едну.<ref>Fuller, William C. Jr. «Suvorov, Alexander» in The Reader’s Companion to Military History. Ed. by Robert Cowley & Geoffrey Parker. Houghton Mifflin Harcourt. 1996. p. 457</ref><ref>Goodwin, J. Lords of the Horizons, p. 244. Henry Holt and Company, 1998.</ref> == Жерела и одказы == * {{Cite book |author= '''Papáček Pavel''' |chapter= Suvorov, Aleksandr Vasiljevič |title= // Ottův slovník naučný |volume= Dvacátýčtvrtý díl |publisher= J.&nbsp;Otto |location= Praha,1906 |at= Ss.&nbsp;406–407}}{{ref-cs}} * {{Cite book |author= '''Золотарёв В. А.''' |chapter= СУВОРОВ |title= // Большая российская энциклопедия |volume= Том&nbsp;31 |location= Москва, 2016 |at= стр.&nbsp;370–371 |url= https://old.bigenc.ru/military_science/text/4171216}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''Чухліб Т. В.''' |chapter= СУВОРОВ Олександр Васильович |title= // ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ [Електронний ресурс] |volume= {{nowrap|Т. 9 (Прил–С)}} |location= Київ,&nbsp;2012 |publisher= Інститут історії України НАН України |at= {{nowrap|Сс. 881–882}} |isbn= 978-966-00-1290-5 |url= http://www.history.org.ua/?termin=Suvorov_O |accessdate= 09.05.2023}}{{ref-uk}} * {{Cite book |author= '''Шикман А. П.''' |chapter= СУВОРОВ |title= // Деятели отечественной истории. Биографический словарь-справочник |volume= {{nowrap|Т. 2 (Л–Я)}} |location= Москва,&nbsp;1997 |publisher= АСТ-ЛТД |at= {{nowrap|Сс. 302–305}} |isbn= 5-15-000089-2 }}{{ref-ru}} == Референції == {{reflist}} {{Lifetime|1729|1800|Суворов, Александер}} [[Катеґорія:Российскы генералове]] qwjnfaz7o1gsvu5xf4jjft8d3vhrbl5 Тит Ливий 0 19996 167520 139858 2026-07-17T08:09:58Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167520 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Тит Ливий |Имя_оригиналне= {{ref-la}} ''Titus Livius'' |Категория_склада= Titus Livius |Образчик=[[File:Titus Livius.png|230px]] |Образчика_подпис= |Чинность= [[историк]]<br>[[Римска империя|Римской империи]] |Уроджѣня= [[59 до н. е.]] |Мѣсто_роджѣня= [[Патавия]],<br>[[Римска република]] |Упокоеня= [[17]] (76 р.) |Мѣсто_смерти= [[Патавия]],<br>[[Римска империя]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=там же<ref>http://az.lib.ru/t/tit_l/text_about.shtml</ref> }} '''Тит Ли́вий''', {{ref-la}} ''Titus Livius''; *[[59 до н. е.]], [[Патавия]], [[Римска република]] – †[[17]], [[Патавия]], [[Римска империя]] — [[Старовікый Рим|давноримскый]] [[историк]].<ref name="Otto">Robert Novák</ref><ref name="EB">Ogilvie, Robert Maxwell</ref><ref name="BRE">Маяк И. Л.</ref> == Походжѣня и мѣсто в сполоченствѣ == Походив зоз Патавии (днесь [[Падуа]]), з родины честованой и заможной, и, доставши добре воспитаня дома, побрав ся до [[Рим]]а довершити ту свое образованя в [[Филозофия|филозофии]], [[Реторика|реторицѣ]] ай [[История|истории]]. Окрем того ся ту спознав з вельома важныма особностьми, аж и зоз самым цѣсарьом [[Октавиан Август|Августом]] и быв покликаный старати ся о литературны занятя молодого [[Клавдий|Клавдия]], будучого императора (41–54).<ref name="Otto"/><ref name="EB"/><ref name="BRE"/> Але сам Ливий не быв ближе звязаный зоз литераторами тогдышного Рима, [[Гораций|Горацием]], [[Вергилий|Вергилием]] и [[Овидий|Овидием]], ани з их патроном [[Гай Меценас|Меценасом]], быв доста заможный, а не потребовав патрона. Ай цѣсарь [[Октавиан Август|Август]] зазначав отвореность и независлость его суджѣнь. Его главным интересом зоставала история.<ref name="EB"/> == Животне дѣло == Од молодости до конця живота писав ''Историю Рима од основаня'', {{ref-la}} ''Ab urbe condita''. Тота история обсяговала 142 книгы (подля днешных понять ''капитолы книгы''), але до нас дошли лем книгы 1–10 и 21–45 (од основаня до [[292 до н. е.]], а пак од [[218 до н. е.]] до [[167 до н. е.]]), фрагменты иншых книг, а тыж курты выклады обсягу части страченых книг, котры чинив сам автор во формѣ вводного слова ай их переказы од иншых авторох.<ref name="Otto"/><ref name="BRE"/> Ливиева ''История Рима од основаня'' написана превосходным языком и штилом, захватуючо, живо, емоционално. Автор не старать ся о историчну точность фактох, але главнѣ о патриотичный дух, звеличѣня [[Старовікый Рим|Рима]], [[Реторика|реторично]] блискачы характеристикы историчных особ. Кладе собѣ дидактичну задачу, поважуючи, же позитивны историчны примѣры послужать выправлѣню нравох, што, своим чередом, приспѣе змоцнѣню державы. Ливия называли «римскым [[Геродот]]ом», його робота была огромнѣ популарна, была взором про наступных [[историк]]ох.<ref name="BRE"/><ref name="Otto"/> Въедно з [[Цицерон]]ом и [[Публий Корнелий Тацит|Тацит]]ом Ливий вывинув новый флексибилный штил латинского выкладу, придатный про опис розличных ситуаций. «Коли я пишу за античны збываня, мое думаня якось само ся чинить античным», — каже автор. Скупы архивалны зазначкы выкладуе сухым и формалным языком, але про битвы поужые поетичный и драматичный словник, выклад компонуе в духу найлѣпшых ораторох свого часу и досягуе ефект реалной атмосферы античности. Щире усилованя автора пояснити ход истории через моралность и характеры особ было його великым здобытком и вплынуло на позднѣйшых [[историк]]ох.<ref name="EB"/> == Критика == Хоть сам Ливий лишив критичны зазначкы о фалшованях официалных римскых хроник, в античной истории ку [[XX. стороча|XX. сторочу]] ся склала представа о небизовности автора. Але ганливы критикы Ливия од послѣдной третины [[XX. стороча]] зачали помалу утихати. Новы выгледованя в [[Археология|археологии]], [[Епиграфика|епиграфицѣ]], [[Лингвистика|лингвистицѣ]] потвердили вельо з фактох, поданых [[историк]]ом, котры ся поважовали за найменше бизовны. Роботу историка зачали вызнавати в цѣлому цѣнным жерелом зоз социалной, политичной [[История|истории]] и [[Религия|религии]] [[Старовікый Рим|старовѣкого Рима]] и разом высоумѣлецкым дѣлом.<ref name="BRE"/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |author= '''Robert Novák''' |chapter= Livius |title= // Ottův slovník naučný |volume= Šestnáctý díl |location= Praha |publisher= J. Otto, 1900 |at= S.&nbsp;202–203 |url= https://cs.wikisource.org/wiki/Ottův_slovník_naučný/Livius |accessdate= 2023-05-15}}{{ref-cs}} * {{Cite web |author= '''Ogilvie, Robert Maxwell''' |title= "Livy" |publisher= // Encyclopedia Britannica |date= 1 Jan. 2023 |url= https://www.britannica.com/biography/Livy |accessdate= 15 May 2023}}{{ref-en}} * {{Cite book |author= '''Маяк И. Л.''' |chapter= ЛИВИЙ |title= // Большая российская энциклопедия |volume= Том&nbsp;17 |location= Москва, 2010 |at= стр.&nbsp;417–418 |url= https://old.bigenc.ru/world_history/text/2650302 |accessdate= 2023-05-15}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|59 до н. е.|17|Ливий, Тит}} [[Катеґорія:Історіци]] [[Катеґорія:Старовікый Рим]] 4nz5ipvvby4rw63n4v2wxe5kc645un4 Яким Сивч 0 20025 167521 159735 2026-07-17T08:39:52Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167521 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Яким Сивч |Образчик=[[File:Jakim Sivč.jpg|230px]] |Категория_склада=Ruske Slovo |Чинность=[[педагог]], [[композитор]], [[шпорт|шпортовець]] |Уроджѣня= {{Birth date|1935|04|26}} |Мѣсто_роджѣня= [[Руски Керестур]] |Упокоеня={{Death date and age|1987|12|2|1935|4|26}} |Мѣсто_смерти=[[Руски Керестур]] |Мѣсто_погребу=[[Руски Керестур]] }} '''Яким Сивч''' (*[[26. април]] [[1935]], [[Руски Керестур]], [[Югославия]]—†[[2. децембер]] [[1987]], Руски Керестур, [[Войводина]], [[СФРЮ]]), музични педаґоґ, [[композитор]], [[Музикант|музичар]] и [[спорт]]иста. == Биоґрафия == Яким Сивч ше народзел 26. априла 1935. року у [[Руски Керестур]], як наймладши спомедзи троїх дзецох оца Якима и мацери Мелани (народзеней Чизмар). Шестри му Гелена (познєйше наставнїца и малярка) и Анґела (одата Колєсар). Основну школу и нїзшу ґимназию закончел у Руским Керестуре, висши класи ґимназиї започал у Оджаку, а вельку матуру закончел у Бачкей Паланки. После велькей матури пробовал ше уписац на Музичну академию у [[Белеград|Беоґрадзе]], алє го там нє прияли бо пред тим нє закончел штредню музичну школу та ше, по жаданю родичох, уписал на студиї права на Правним факултету у Беоґрадзе. Медзитим, и надалєй його преокупация була [[музика]]. Гармоника и под час студийох права була його стаємни провадзач. Под час студийох у Беоґрадзе бул член оркестрох у КУД Иво-Лола Рибар, Вукица Митрович, Мика Митрович и Брача Стаменкович. У тим чаше упознал ше и зоз Владимиром Горняком-Фицком, беоґрадским студентом ветерини з [[Коцур]]а, котри мал барз приємни глас и знал крашнє шпивац. Вони двоме на рижних концертох посциговали красни успихи, окреме у интерпретованю русийских писньох, котри у тедишнїм чаше були барз популарни. То ище баржей утвердзело Якима Сивча у опредзелєню же би музика постала його животна професия. После уписаного пиятого семестра на Правним факултету, дефинитивно напущує студиї права и одходзи одслужиц войско. Яким Сивч бул активни дружтвени и спортски роботнїк и зохабел глїбоки шлїди на планє пестованя атлетики, гокею на лядзе и корчоляню у Руским Керестуре. Яким Сивч ше оженєл зоз Смилю родз. Радойчин 26. марца 1961. року и у малженстве мали двойо дзеци, сина Владимира и дзивку Весну. У 1962. року почал робиц у керестурским Доме култури як шеф рахунководства, гоч за тото нє мал одвитуюци квалификациї, алє ше знало же як искусни музичар годзен вельо помогнуц у орґанизованю музичного живота. Теди вон паралелно почал робиц и у Школи за основне музичне образованє у Кули. Пошвидко и у Руским Керестуре отворене видвоєне оддзелєнє тей школи. То були фундаменти музичного образованя у валалє. == Музична и педаґоґийна робота == [[Файл:Jakim Sivc zoz harmunikasami.jpg|alt=Яким Сивч зоз гармоникашами|thumb|374x374px|Яким Сивч зоз гармоникашами''Стоя:'' Янко Колбас, Дюра Дудаш, Яким Сивч, Янко Папуґа,  Мижо Планчак, ''Шедза:'' Марча Джуня,  Верунка Тиркайла, Єлена Новта и Сенка Павлович]]То источасно и рок кед ше почало зоз пририхтованями фестивала Червена ружа, чий єден з орґанизаторох, сновательох и „кум“ бул праве Яким Сивч. Вон пририхтал за наступ на сцени шицких шпивачох на першей Червеней ружи, хторих провадзел праве його оркестер под назву ''Шкорванчки'', у составе Владислав Надьмитьо, Михайло Микита, Теофил Сабадош, Мирон Джуджар, Михал Чордаш и Яким Сивч. Уж на першей Ружи виведзени и перши три Сивчово ориґинални композициї забавного характера – ''Щешлїва ноц'', на його власни текст, ''Єшеньска ружа'' на слова Янка Грубенї и ''Модерна любов'' („Вше ше людзе любовали“) на слова Юлияна Каменїцкия. Прето з правом можеме повесц же Яким Сивч зачатнїк новшей рускей забавней музики. Попри тим, вон значне число композицийох зложел у народним духу як и велї композициї за дзеци а ма и вецей композициї обробени за хор. Яким Сивч друковал 1965. року кнїжочку ''Забавни мелодиї и романси'' у хторей обявени 22 його власни композициї. Видруковани му и зборнїк дзецинских писньочкох зоз провадзеньом на гармоники „''Весели'' ''гармоникаше''.” У 1966. року вон позарядово закончує штредню музичну школу и уписує ше на музични напрям Висшей педаґоґийней школи у [[Сараєво|Сараєве]], дзе з успихом дипломовал 26. септембра 1969. року и почал робиц як наставнїк музичного образованя у Основней школи Петро Кузмяк у Руским Керестуре. Яким Сивч бул одлични гармоникаш, знал и зашпивац, писал часто тексти за свойо композици, алє остал насампредз запаметани як композитор. Яким Сивч розпочал єдну нову обласц роботи у рамикох музичного скарбу Руснацох, а то було осучасньованє рускей шпиванки. Дзекуци велькому таланту Яким Сивч компоновал велї красни шпиванки хтори уж за його живота постали часц рускей народней музики. Тиж барз значна и його воспитна робота. Бо, велька векшина младих людзох котри ше у 70-тих и 80-тих рокох ХХ сторочя занїмали зоз твореньом рускей шпиванки, хтори ю виводзели и хтори ю насправди любели, перши сознаня о рускей музики доставали од їх наставнїка Якима Сивча. Як наставнїк и учаснїк велїх музичних акцийох Яша знал приблїжиц музику ґу людзом, а вони му, вецей генерациї, на тим окреме подзековни. На трох ґрамофонских плочох и вецей авдиокасетох находзи ше його музика; у штирох кнїжкох зазначени ноти його композицийох, а музични емисий наших радио-станїцох нє мож задумац без його популарних шпиванкох. У 1984. року, по нєполних 22 рокох роботного стажу, пре чежку хороту бул примушени пойсц до инвалидскей пензиї. Свидоми безвиходносци зоз такого стану, упокоєл ше 2. децембра 1987. року. Поховани є у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. == Композициї == {| class="wikitable" width=450px |+ ! colspan="3" |<big>У народним духу</big> |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1965 |[https://www.youtube.com/watch?v=3FaryZr0hls&t=38s Плїва хмарка] |Михайло Ковач |- |1965. |[https://www.youtube.com/watch?v=XLo___55txA У лєшику при валалє] |Силво Ерделї |- |1965. |[https://www.youtube.com/watch?v=GFRKrjAws9A Били орґони] |Єлена Солонар |- |1966. |Я тото дзивче сцем |Яким Сивч |- |1966. |[https://www.youtube.com/watch?v=THV6JMOvlCE Качмар, дай нам вино] |Теофил Сабадош |- |1969. |[https://www.youtube.com/watch?v=07B5ayJVutQ Ружи, червени ружи] |Яким Сивч |- |1969. |[https://www.youtube.com/watch?v=oHaI1R0eR6I Мой стари доме] |Теофил Сабадош |- |1970. |[https://www.youtube.com/watch?v=AXD7RkaxM9A О, врац ше, мили] |Михайло Ковач |- |1971. |[https://www.youtube.com/watch?v=iX7IZKf0Wms Грайце ми, гудаци, грайце] |Яков Салак |- |1972. |[https://www.youtube.com/watch?v=HzmnVh9DwQo&t=40s Мацерова мушкатла] |Теофил Сабадош |- |1975. |[https://www.youtube.com/watch?v=NTyTnln5rSo&t=71s Били тополї] |Михал Рамач |- |1978. |[https://www.youtube.com/watch?v=Mn3tW4B1WLI Стари салаши] |Яким Сивч |- |1979. |[https://www.youtube.com/watch?v=PxHmvrwvnhk Кед квитли овоци] |Яким Сивч |- |1984. |[https://www.youtube.com/watch?v=kRZeiIRJe1c Писня старей тополї] |Янко Фейса |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |<big>У забавним духу</big> |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1962. |Щешлїва ноц |Яким Сивч |- |1962. |Єшеньска ружа |Янко Грубеня |- |1962. |[https://www.youtube.com/watch?v=iese4DjvINM Модерна любов] |Юлиян Каменїцки |- |1964. |Иринка |Яким Сивч |- |1964. |[https://www.youtube.com/watch?v=wtwOUqb-84k Ноц] |Теофил Сабадош |- |1965. |Кед же ме стретнєш |Ирина Гарди (Ковачевич) |- |1971. |Валалу, врацам ци ше |Яким Сивч |- |1971. |[https://www.youtube.com/watch?v=Nx_uI-vyxGg Нє знєвер любов] |Дюра Латяк |- |1971. |На дражки живота |Любка Фалц |- |1972. |Моя перша любов |Мелания Кучмаш |- |1972. |[https://www.youtube.com/watch?v=SbNTD8pCo7c Керестурски тополї] |Дюра Латяк |- |1975. |За тебе |Ярослава Кочиш-Микита |- |1976. |Знам же ме чекаш |Ярослава Кошиш-Микита |- |1976. |Чловек сом и жадам вам шицко... |Юлиян Тамаш |- |1976. |Тей ноци |Ярослава Кочиш-Микита |- |1977. |Придзе час |Теофил Сабадош |- |1978. |[https://www.youtube.com/watch?v=_ADUZKlSbUo Нашмеяней дзивки] |Яким Сивч |- |1979. |[https://www.youtube.com/watch?v=XhNmat-Lo6k Пошла ши з витром] |Яким Сивч |- |1980. |Тримайме ше за руки |Яким Сивч |- |1981. |[https://www.youtube.com/watch?v=uHDSNDpPa2Y Як давно то було] |Яким Сивч |- |1985. |Ирена |Яким Сивч |} {| class="wikitable" width=450px |+ ! colspan="3" |<big>Червене пупче</big> |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1969. |Моя жем |Яша Баков |- |1969. |Наша писня |Микола М. Кочиш |- |1969. |Пшичок и мачичка |Янко Фейса |- |1970. |Наша Марча |Микола Скубан |- |1970. |Любичица |Ирина Гарди-Ковачевич |- |1970. |Лєдво чекам |Мелания Павлович |- |1970. |Май, май, май |Микола М. Кочиш |- |1973. |[https://www.youtube.com/watch?v=VWM8nU9xs9c Цихо, цихше] |Ангела Прокоп-Єздич |- |1973. |Мали Мижо |Яким Сивч |- |1974. |Синови |Владимир Бесерминї |- |1974. |Перши май |Мирон Будински |- |1975. |Май 1946 |Яша Баков |- |1975. |Косидба |Микола Скубан |- |1975. |До кола |Микола М.Кочиш |- |1976. |[https://www.youtube.com/watch?v=oYvrmOyDCyA Концерт животиньох] |Яким Сивч |- |1976. |Спали би уж твойо очка |Єлена Солонар |- |1979. |Чом любиме Републику |Микола Скубан |- |1979. |Приходзи яр |Микола Скубан |- |1979. |Априлска природа |Микола Скубан |- |1981. |Ошлєбодзени валал |Микола Скубан |- |1981. |Моя Република |Михайло Ковач |- |1983. |[https://www.youtube.com/watch?v=3FaryZr0hls&t=38s Плїва хмарка] |Михайло Ковач |- |1983. |Годзинка |Микола М. Кочиш |- |(?) |Дзень мацерох |Геленка Горняк |- |(?) |На вибдови |Василь Мудри |- |(?) |Новемберска шветочносц |Микола Скубан |- |(?) |Привит Дїдови Мразови |Микола Скубан |- |(?) |Пришла жима |Микола Скубан |} == Литература == * Тамаш, др Юлиян, "Яким Сивч (1935-1987)", ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок. * ''Яким Сивч поета нотох (1935–1987)'' нотни и текстуални записи – Видавателє НВУ Руске слово Нови Сад и Завод за културу войводянских Руснацох, ношитель проєкта Руске културно-просвитне дружтво Нови Сад, Н. Сад 2010, * Интервю Дю. Папгаргая з Я. Сивчом: ''ЗАБАВНУ МУЗИКУ МОЖЕМЕ И МИ ТВОРИЦ И ПЕСТОВАЦ,'' ''Руске слово'', 20. септембер 1963, бок 3 * Яким Сивч: ''Забавни мелодиї и романси.'' НВУ Руске слово, Руски Керестур, 1965. Боки 32. * „Яким Сивч Живот осудзени на музикуˮ, ''30 червени ружи,'' НВУ Руске слово, Нови Сад, 1991,  б. 118. == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf ''Яким Сивч,'' биоґрафия и реґистер композицийох на фестивалу], ''Червена ружа 1962-2011'', Том II, Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014, б.  534-536 * Гавриїл Колєсар: [http://ruskatube.x10host.com/rus/Rusnaci%20u%20svece%2010.pdf Яким Сивч, композитор, музични педаґоґ и инструменталиста], ''Руснаци у швеце, Рок IV, ч. 3, Септембер-Децембер 2005'', б. 18. * [https://www.youtube.com/watch?v=w0Xj0bQQoIU&t=627s ''Гелена Сивч и Яким Сивч''], ТВ Нови Сад, новембер 1988. року == Ґалерия == <gallery> Файл:Keresturski studenti u Bgdu.jpg|алт=Керестурски студенти у Беоґрадзе под час преходзки по Калемеґднє.|Керестурски студенти хтори студирали у Беоґрадзе под час преходзки по Калемеґднє. З лїва: Янко Сабадош Ганц, Владимир Новта Корпащик, Яким Сивч, Петро Хома, [[Йоаким Будински]] Будинєц и Янко Колошняї. Файл:Orkester Sivgamuriz.jpg|алт=Оркестер Сивґамуриз вежба у квартелю Ризничових|Оркестер ''Сивґамуриз'': Яким Сивч, гармоника, [[Владимир Мученски]], клавир, Владимир Новта, Владимир Ґаднянски, бас и Павле Ризнич, кларинет. Файл:Sivč Jelena Waldo.jpg|Яким Сивч, [[Єлена Солонар|Єлена]] и [[Владимир Солонар]] у Руским Керестуре Файл:Sivč i Miki Jevremović.jpg|алт=Яким Сивч и Миодраґ Мики Євремович|Яким Сивч и Миодраґ Мики Євремович у чаше кед Мики знял синґл ґрамфонску плочу зоз Сивчовима композициям. </gallery> {{Lifetime|1935|1987|Сивч, Яким}} [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Композіторы і музиканты]] [[Катеґорія:Диригенты]] [[Катеґорія:Руски Керестур]] r9siq75n2pmbe111lf0pvfno5yaikmh Валентина Терешкова 0 20036 167522 140127 2026-07-17T08:46:25Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167522 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Валентина Терешкова |Имя_оригиналне= |Категория_склада= Valentina Tereshkova |Образчик=[[File:RIAN archive 612748 Valentina Tereshkova.jpg|230px]] |Образчика_подпис= фото з року 1969 |Чинность= козмонавтка, политичка |Уроджѣня= {{Birth date and age|1937|03|06}} |Мѣсто_роджѣня= |Упокоеня= <!--{{Death date and age|20yy|mm|dd|1937|03|06}}--> |Мѣсто_смерти= |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу= }} '''Валентина Терешкова''', {{ref-ru}} ''Валенти́на Влади́мировна Терешко́ва'', *[[6. марец]] [[1937]], село [[Болшое Маслениково]], [[Ярославска область]], [[РСФСР]], [[СССР]]) — [[козмонавт]]ка, перва во свѣтѣ жена в той функции (1963), Геройка Совѣтского Союзу (1963), едина жена в росийском войску в шаржи генералмайор (1995)<ref name="BRE">Большая российская энциклопедия</ref> == Походжѣня и штудии == Походила з роботницкой родины: отець — тракториста, мати — роботниця в тестиловом промыслѣ. Мала о три рокы старшу сестру ай о три рокы молодшого брата. По закончѣню сѣмкласной основной школы в року 1953 наступила до роботы в текстиловом промыслѣ, як ей мати. Дале ся доучовала во вечерной школѣ, пак екстерно в промысловцѣ на майстра-технолога памутопрядѣня. Роботницку професию неодовго лишила, а од року 1960 была плаченов функционарьков в [[комсомол]]ѣ, од року 1962 — членка [[КПСС]].<ref name="Zelezniakov">А. Железняков</ref> В року 1958 вступила до аероклубу, 21. мая 1959 уже первый раз скочила з парашутом, а по козмичном летѣ [[Юрий Гагарин|Гагарина]] (1961) ся приголошовала до Москвы, жебы ей взяли на козмичну програму. В децембрѣ 1961 была покликана до Москвы на дохторскый пересмотр.<ref name="Encyclopedia">Encyclopedia.com</ref> == Козмичный лет == В марцу 1962 была прията на козмичну службу в приправну групу, а разом и до войскового летунства, в децембрѣ того року перейшла испытом и зыскала званя [[козмонавт]]кы и шаржу подпоручника. В групѣ з иншыма трьома козмонавтками зачала пряму приправу ку лету на козмичной лодѣ «Восток-6». [[16. юн|16. юна]] [[1963]] повышена на поручника и выштартовала яко едина выбрана до лету. Уже в току лету повышена на капитана. За три днѣ облетѣла [[Земля (планета)|Землю]] 48 разы и успѣшно пристала 19. юна 1963.<ref name="Zelezniakov"/> Приготовлѣня на лет были так затайнены, же ани родины выбраных до програмы дѣвок не знали о том. Терешкова повѣла домашным, же ся готовить на парашутных курзах. О том, же полетѣла до козмосу, они ся дознали лем з телевизии, а ей мати ся за тото на ню довго сердила.<ref name="Encyclopedia"/> == Далшый живот == [[File:RIAN archive 888102 Soviet cosmonauts.jpg|thumb|RIAN archive 888102 Soviet cosmonauts|thumb|290px|{{center|Гагарин и Николаева-Терешкова з мужом<br>в групѣ козмонавтох, 1965}}]] Терешкова уже вецей нигда не вылетѣла до козмосу. Была дале наставником в приготовцѣ новых козмонавтох аж до року 1997. Але главнѣ о ней было знати з ей чинности в штатных и партийных службах на высокых урядах, котрыма была звѣрена и репрезентативных путованях по цѣлому свѣтѣ. В року 1963 оддала ся за козмонавта Андриана Николаева и писала ся Николаева-Терешкова, мали дѣвку Елену (*1964). В року 1977 ся розышли.<ref name="Encyclopedia"/> Официално ся розвели в року 1982, як Елена уже была повнолѣтна, а тогды ся Терешкова побрала зоз хирургом генералом Юлием Шапошниковым, з котрым жили до его смерти (1999).<ref>Mary Dejevsky</ref> Од року 1997 пензионована з козмичной и военской службы, але на высокы сполоченскы функции выберана ай дале.<ref name="Zelezniakov"/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |url= https://www.theguardian.com/global-development-professionals-network/2017/mar/29/valentina-tereshkova-first-woman-in-space-people-waste-money-on-wars |title= The first woman in space: 'People shouldn't waste money on wars' |author= '''Mary Dejevsky''' |date=29 March 2017 |publisher=The Guardian |accessdate= 31 May 2023 |issn= 0261-3077}}{{ref-en}} * {{Cite web |url= https://www.encyclopedia.com/women/encyclopedias-almanacs-transcripts-and-maps/tereshkova-valentina-1937 |title= Tereshkova, Valentina (1937—) // Women in World History: A Biographical Encyclopedia |publisher= '''Encyclopedia.com''' |date= 25 May. 2023 |accessdate= 2023-05-31}}{{ref-en}} * {{Cite book |chapter= ТЕРЕШКОВА |title= // '''Большая российская энциклопедия''' |volume= Том&nbsp;32 |location= Москва, 2016 |at= стр.&nbsp;65 |url= https://old.bigenc.ru/technology_and_technique/text/4188688 |accessdate= 2023-05-30}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''А. Железняков''' |chapter= ТЕРЕШКОВА Валентина Владимировна |title= // Энциклопедия «Космонавтика» |url= http://www.cosmoworld.ru/spaceencyclopedia/tereshkova/index.shtml?tereshkova.html |accessdate= 2023-05-30}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1937||Терешкова, Валентина}} [[Катеґорія:Козмонавты]] [[Катеґорія:Політіци]] qr5ogys0hkzkefi7637g90sa2lo9sy7 Василь Караман 0 20047 167523 144234 2026-07-17T08:50:01Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167523 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя= Василь Караман |Имя_оригиналне= {{ref-sk}} Vasiľ Karaman |Категория_склада= |Образчик= {{Фоторамка|Увидьте фото |align=center |width=90 |pos=top |link=https://esu.com.ua/images/article_images/K/Karaman%20Vasily.jpg}} |Чинность= русинскый политичный дѣятель |Уроджѣня= {{Birth date|1903|05|21}} |Мѣсто_роджѣня= [[Нягов]], [[жупа Земплин]], [[Мадярске кральовство]] |Упокоеня= {{Death date and age|1961|12|25|1903|05|21}} |Мѣсто_смерти= [[Пряшов]], [[Чехословакия]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=<!-- не знати --> }} '''Василь Караман''', {{ref-sk}} ''Vasiľ Karaman'', *[[21. май]] [[1903]], [[Нягов]], [[жупа Земплин]], [[Мадярске кральовство]] – †[[25. децембер]] [[1961]], [[Пряшов]], [[Чехословакия]] — [[Русины|русинскый]] [[Политик|политичный дѣятель]] в [[Пряшовскый край|Пряшовском регионѣ]] и на [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]].<ref name="Magocsi">Paul Robert Magocsi</ref> По закончѣню торговой академии в [[Мукачово|Мукачовѣ]] (1924–1927) вернув ся до [[Словакия|Словакии]], де працовав яко штатный урядник (1927–1933) в [[Пряшов]]ѣ, быв секретарьом провладной Аграрной републиканской партии (1933–1938).<ref name="Magocsi"/> Редиговав новинкы «Русский земледѣлець» (1928–1929), «Пряшевская Русь» (1938–1939), «Слава Руси» (1939). В кабинетѣ [[Августин Волошин|А.&nbsp;Волошина]] быв секретарьом министра [[Едмунд Бачинскый|Е.&nbsp;Бачинского]].<ref name="Musinka">М. І. Мушинка</ref> Караман быв в опозиции ку проукраинской политицѣ [[Августин Волошин|А.&nbsp;Волошина]] и в новембрѣ 1938 быв выбраный на чело новоствореной в [[Хуст]]ѣ [[Центральная Русская Народная Рада (ЦРНР, Хуст)|Централной Русской Народной Рады (ЦРНР)]], алтернативной, загорнюючой [[русофил]]ох и [[русинофил]]ох, политичной организации, котра стояла за зостаньом в [[Чехословакия|Чехословакии]] и была устарана наростаючым «украинскым терором», уваленым на мѣстне русинске обывательство парамилитарнов Карпатсков Сѣчов. ЦРНР не досягла своей цѣли и Караман ся вернув до Пряшова в януарѣ 1939.<ref name="Magocsi"/> В року 1941 за антифашистичну чинность влада [[Йозеф Тисо#Перва Словацка република|Первой Словацкой републикы]] дала го на полдруга рокы до басы. По выслободжѣню быв фурт под дозором полиции.<ref name="Musinka"/> В року 1943 быв меджи закладателями [[КРАСНО|«Карпаторусского Автономного Совета Национального Освобождения» (КРАСНО)]] — илегалной организации, створеной в [[Пряшов]]ѣ, жебы помогати [[СССР|совѣтскым]] заятцям, котры утѣкали з [[Концентрачный лагер|концентрачных лагрох]], контактовати и сполупрацовати зоз словацкыма партизанами, иншыма антифашистичныма силами.<ref name="Magocsi"/><ref name="Musinka"/> Входив до Комитету антифашистичного Руху Одпору Выходной Словакии.<ref name="Musinka"/> В марцу року 1945 быв меджи закладателями [[Украинска народна рада Пряшовщины|Украинской народной рады Пряшовщины]], быв выбраный на ей чело (1945–1949) и на пост редактора ей официалного органа, русскоязычного тыжденника ''Пряшевщина''. В року 1949 быв одстраненый од тых урядох про то, же не быв членом [[Комунистична партия Чехословакии|комунистичной партии]], формално быв обвиненый, цѣлком абсурдно, як «антисовѣтскый украинскый буржоазный националиста». В далшых роках жив в повной изолации од политичного и културного живота Пряшовского региона.<ref name="Magocsi"/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |editor= Paul Robert Magocsi, Ivan Pop |author= '''Paul Robert Magocsi''' |chapter= Karaman, Vasiľ |title= //Encyclopedia of Rusyn History and Culture |location= Toronto Buffalo London |publisher= University of Toronto Press, 2005 |edition= Revised and expanded |pages= |doi= 10.3138/9781442674431 |isbn= 0-8020-3566-3 |page= 228 }}{{ref-en}} * {{Cite book |editor= {{nowrap|І. М. Дзюба}}, {{nowrap|А. І. Жуковський}}, {{nowrap|М. Г. Железняк}} та ін. |chapter= Караман Василь |author= '''М. І. Мушинка''' |title= //Енциклопедія Сучасної України (Електронний ресурс) |location= Київ |publisher= Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, НТШ, 2012 |url= https://esu.com.ua/article-9621 |volume= {{nowrap|ТОМ 12}} |isbn= 978-966-02-6472-4 |accessdate= 2023-06-06 }}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1903|1961|Караман, Василь}} [[Катеґорія:Русиньскы політіци]] bgsv0ecwfx3ml6imaw5o3kd8a7gbcxh Северин Обст 0 20281 167524 140158 2026-07-17T08:55:39Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167524 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Северин Обст |Имя_оригиналне= ''Seweryn Obst''{{ref-pl}} |Образчик= [[File:Obst Self-portrait.jpg|230px]] |Образчика_подпис= Автопортрет |Категория_склада=Severyn Obst |Чинность=[[малярь]] и [[етнограф]] |Уроджѣня= {{Birth date|1847|12|29}} |Мѣсто_роджѣня= Нижный Березов, [[Австрийска империя]] |Упокоеня= {{Death date and age|1917|01|02|1847|12|29}} |Мѣсто_смерти= [[Львов|Лемберг]], [[Австро-Мадярщина]] |Мѣсто_погребу=Лычаковскый теметов, [[Львів|Львов]] }} '''Северин Леополд Обст''' ({{lang-pl|Seweryn Leopold Obst}}; *[[29. децембер]] [[1847]], Нижный Березов, [[Австрийска империя]] – †[[2. януар]] [[1917]], [[Львов]], [[Австро-Мадярщина]])&nbsp;— польскый [[малярь]] и [[етнограф]], найвеце познатый своима роботами о [[Гуцулы|Гуцулах]].<ref name="Moroziuk">В. К. Морозюк</ref> == Штудии == По скончѣню школской наукы штудовав на Вѣденьской академии вытварного умѣня малярство, графику, историю културы и умѣня (1864–1871). В року 1874 вернув ся на отцюзнину и жив з мальованя портретох заможных люди.<ref name="Moroziuk"/><ref name="SL">{{Cite web |url = http://www.lwow.com.pl/lwowianie3.html |title = Urodzili sie, mieszkali, studiowali, tworzyli, działali we Lwowie... Seweryn Leopold Obst |accessdate = 2023-08-07 }} {{ref-pl}}</ref> == Творчость == Од малости полюбив гуцулскый край, а в зрѣлы рокы мальовав сцены из живота Гуцулох, зберав людовы казкы, домашны предметы и умѣня, доконця писав етнографичны штудии. Из увидженого створив два албумы шкицох декоративных мотивох из металовых выробкох, рѣзбарства, ткацтва и вышивкы. Од року 1883 бывав в [[Львов|Лембергу]]. Про музей Л.&nbsp;Вербицкого илустровав етнографичны выданя «Взоры промыслу домашнього» – «Металовы выробы селян на Руси» (1882), «Вышивкы селян на Руси» (1887), «Глиняны выробы селян на Руси (Косов ай Сокаль)» (1889). Илустровав книгу В.&nbsp;Шухевича ''Гуцулщина'' (1899–1908). В роках 1889–1898 мав свою майстерню, де выучовав малярству. Роботы Обста были експонованы на выставках в польскых городах и в [[Лондон]]ѣ, а в року 1912 мав персоналну выставку в [[Львов|Лембергу]] з нагоды 50-роча творчости. Од року 1910 бывав в старобинцю.<ref name="Moroziuk"/><ref name="SL"/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |chapter=Обст Северин-Леопольд |author='''В. К. Морозюк''' |title=// Енциклопедія Сучасної України / Редкол.: {{nowrap|І. М. Дзюба}}, {{nowrap|А. І. Жуковський}}, {{nowrap|М. Г. Железняк}} [та ін.] |location=Київ |publisher=Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022 |volume=том 24 |url=https://esu.com.ua/article-75127 |accessdate=2023-08-07}} {{ref-uk}} <gallery mode=packed heights=150px> Huculi 1902.png|Гуцулы Obst Hucul w poli 1916.jpg|Гуцул в полю Obst Hutsulka2.jpg|Гуцулка Obst Hutsul2.jpg|Гуцул Obst Hutsul na koni.jpg|Гуцул на коньови </gallery> == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1847|1917|Обст, Северин}} [[Катеґорія:Польскы етнографы]] [[Катеґорія:Маляре]] 7ftv8izsjpv9r3vcqnefpnp22a2ljse Василь Сарканич 0 20284 167525 164226 2026-07-17T09:26:20Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167525 wikitext text/x-wiki {{особа проста |Имя=Василь Сарканич |Образчик=[[File:Сарканич В.В.jpg|210px]] |Категория_склада=Vasyl Vasylovych Sarkanych |Чинность=[[педагог]] |Уроджѣня={{Birth date|1923|09|30}} |Мѣсто_роджѣня=[[Шелестово]] |Упокоеня={{Death date and age|2008|3|5|1923|09|30|}} |Мѣсто_смерти=[[Свалява]] |Мѣсто_погребу= }} [[Файл:Sarkanych V.V.jpg|міні|Меморіална табла на фасаді Свалявської варошської рады (2013 р.)|260px]] '''Васи́ль Сарка́нич''' ({{ДН|30.|09|1923}}, [[Шелестово]], [[Підкарпатьска Русь]], [[Чеськословеньско]]&nbsp;– {{ДС|5.|03|2008}}, [[Свалява]], [[Мукачівскый район]] [[Закарпатьска область]], [[Україна]])&nbsp;— именитый [[Закарпатьска область|закарпатськый]] [[педаґоґ]], локалный [[політік|політик]] [[варош]]а [[Свалява|Свалявы]], общественный дїятель Третього карпаторусинського ренесанса. == Животопис == Василь Сарканич ся родив 10.&nbsp;авґуста 1923.&nbsp;рока в селови [[Шелестово]] на Мукачувщині у багатодітнув родині, де было шестеро діти. В 1929.&nbsp;році фамілія Сарканичув переїхала жити в Сваляву (хоть перші 1,5&nbsp;рокы багатодітна родина жила в селі Драчино), де отець Василя ся устроив на роботу старшого кочегара хімзаводу фірмы «Сольва». У Сваляві малый Василь Сарканич учив ся в народнув школі, а пак штудійовав у горожанці. В 1941.&nbsp;році Василь Сарканич поступив у школу з обробкы метала в Севлюши, де ся вчив 3&nbsp;рокы. У 1943.&nbsp;році Василь Сарканич пуйшов на роботу в Будапешт на ливарный завод Вайса Манфріда. Мавучи добру освіту, робив не простым робочым, а контрольором фунґованя станкув. Позад сього заробляв доста файно (750&nbsp;пенґывув на місяць) на вті часы. В Будапешті пережив бомбардованя вароша. На отцюзнину Василь Сарканич ся вернув такой по войні, в 1945.&nbsp;році. Вже восени того ж года продовжив свої наукы на 4.&nbsp;курсі Севлюської школы металообробкы, котра на тот час яла ся звати Виноградівськым технікумом. Послїдь штудованя в Селюши быв направленый на роботу в депо Чоп, де робив техніком при майстрови по ремонту паровозув. Туй доста добрі ся ознакомив из совецьков системов фунґованя желїзничного транспорта. Майпотум Василь Сарканич зачав робити началником механічного цеха на заводі им. С. Кірова у селі Кольчино, што на Мукачувщині. Из 1.&nbsp;септембра 1949.&nbsp;рока Василь Сарканич зачав свуй пятьдесятгудньый карьєрный путь у Свалявському профтехучилищи. Туйка проробив ипен до 1999.&nbsp;года. Спершу ги майстер выробничого ученя, пак&nbsp;– старшый майстер, майпотум&nbsp;– заступник директора, директор професійно-технічного училища № 9 (ныні&nbsp;– Свалявськый професійный будовничый ліцей). За час 30-рочного перебываня Василя Сарканича на посаді директора Свалявського професійно-технічного училища было збудовано учебный корпус (1970), інтернат, адмінкорпус, проведено реконструкцію майстерень выробничого ученя (1972). Ученикы училища&nbsp;– призеры областних спортивных олімпіад, конкурсув технічної и художньої творчости (1972–1982). Духовому оркестру училища присвоєно званя «Народный» (1986). Наладжені ипні межинародні партнерські контакты з аналогічными учебными установами [[Словакия|Словакії]] (1972), [[Литва|Литвы]] (1973) й [[Росія|Росії]] (1973). Василь Сарканич&nbsp;– отличник профтехничного образованя СРСР (1973) и УРСР (1982). Одзначеный орденом Трудового Черленого прапора (1981), многыма медаліями. == Общественно-културна робота == У 1990.&nbsp;роках Василь Сарканич активно зачав ся анґажовати у карпаторусинськоє общественноє двиганя. Майже 11&nbsp;рокув возглавляв Свалявськоє общество подкарпатськых русинув. Быв такой и заступником головы Свалявського районного Общества им. А. Духновича, членом Правліня Сойму подкарпатськых русинув. У 2003–2004.&nbsp;учебному році за пудпоры Карпато-русинського общества США, под веденьом головы Свалявського общаства подкарпатськых русинув Василя Сарканича и координатора Проґрамы русинськых неділных школ у Закарпаті [[Павел Роберт Маґочій|Павла Роберта Маґочія]] отворили ся перші пробні 9&nbsp;класув, де 200&nbsp;ученикув учили історію и културну дїдузнину своих предкув&nbsp;– карпатськых русинув. Василь Сарканич&nbsp;– делеґат чотырьох Світовых Конґресув Русинув. Василь Сарканич быв депутатом Свалявської варошської рады 5-ти скликань. Почесный горожанин Свалявы (2003). Василь Сарканич умер 5.&nbsp;марта 2008.&nbsp;года. У 2013.&nbsp;році, на день Свалявы (21.&nbsp;септембра, храмовоє сято Руздва Богородиці), на будові Свалявської варошської рады Василю Сарканичу была одкрыта памнятна табла. Позер.: https://web.archive.org/web/20230811020623/http://novzak.uz.ua/news/svalyava-vidznachila-svoie-777-richchya/ == Родина == Супруга, Терезія Василівна (15.05.1929), робила касірьом, нормовалницьов у Свалявському професійно-технічному училищі № 9. Сыны: Михаил (12.11.1957) – головный инженер ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод», голова Свалявської районної орґанізації «Союз Чорнобиль України» (1997); удостоєный ордена «За заслуги» III-го ступеня; Александр (10.09.1959) – дохтор-терапевт, головный дохтор ТОВ «Сузір’я» (санаторій «Квітка полонини», с. Солочин). == Жерела == * Сарканич Василь Васильович. Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Закарпатській області. Персоналії. URL: http://zpto.ues.net.ua/index.php/about-us/personalities/item/993-personalii{{Dead link|date=March 2025 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} * Федикович Павло, Тидір Федір. Професія людяності Василя Сарканича. ''Свалявська формула успіху. Нариси'' / Упорядкування, вступна стаття Павла Федиковича. Ужгород: Карпати, 2008. С. 251–265. * Зан Михайло. Сторочный юбілей славного карпаторусина из Свалявы. Дата оновлення: 09.08.2023. ''Лем. FM.'' URL: https://www.lem.fm/storochnyj-yubilej-slavnoho-karpatorusina-iz-svalyavy/?fbclid=IwAR3jJ_Hc9YLcTeqMHM18ulmkITTfZw91l_tq0RTni6nOudgZucaQ16viL7o * Зан Михайло. Сарканич Василь Васильович. ''rueportal.'' Дата оновлення: 09.08.2023. URL: https://rueportal.eu/wiki/sarkanyc-vasyl-vasylovyc.html?fbclid=IwAR3nR4tBdbe_fEzgDwwc3HhhFOVro6ZS4_W34VQOaCnQ02NuObgUuKDbRoE * Рішко Микола. Від простого викладача - до директора. ''Новини Закарпаття.'' 2023. 12 серпня (№ 31 (5046). С. 8. URL: http://novzak.uz.ua/news/vid-prostogo-vykladacha-do-dyrektora-vasyl-sarkanych-kotromu-vypovnylosya-by-100-pratsyuvav-u-systemi-ptu-50-rokiv/?fbclid=IwAR1mCAI3TCcQGBYV6G1oQmYWLw4kF-HXG-2iF32Q24pWRbHTLrtomI54zd8{{Dead link|date=November 2023 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} {{Lifetime|1923|2008|Сарканич, Василь}} [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] ffbdj3ujcq3ukk55h4a8b5m4s0osjda 167526 167525 2026-07-17T09:30:17Z Igor Kercsa 5504 /* Общественно-културна робота */ одказ 167526 wikitext text/x-wiki {{особа проста |Имя=Василь Сарканич |Образчик=[[File:Сарканич В.В.jpg|210px]] |Категория_склада=Vasyl Vasylovych Sarkanych |Чинность=[[педагог]] |Уроджѣня={{Birth date|1923|09|30}} |Мѣсто_роджѣня=[[Шелестово]] |Упокоеня={{Death date and age|2008|3|5|1923|09|30|}} |Мѣсто_смерти=[[Свалява]] |Мѣсто_погребу= }} [[Файл:Sarkanych V.V.jpg|міні|Меморіална табла на фасаді Свалявської варошської рады (2013 р.)|260px]] '''Васи́ль Сарка́нич''' ({{ДН|30.|09|1923}}, [[Шелестово]], [[Підкарпатьска Русь]], [[Чеськословеньско]]&nbsp;– {{ДС|5.|03|2008}}, [[Свалява]], [[Мукачівскый район]] [[Закарпатьска область]], [[Україна]])&nbsp;— именитый [[Закарпатьска область|закарпатськый]] [[педаґоґ]], локалный [[політік|політик]] [[варош]]а [[Свалява|Свалявы]], общественный дїятель Третього карпаторусинського ренесанса. == Животопис == Василь Сарканич ся родив 10.&nbsp;авґуста 1923.&nbsp;рока в селови [[Шелестово]] на Мукачувщині у багатодітнув родині, де было шестеро діти. В 1929.&nbsp;році фамілія Сарканичув переїхала жити в Сваляву (хоть перші 1,5&nbsp;рокы багатодітна родина жила в селі Драчино), де отець Василя ся устроив на роботу старшого кочегара хімзаводу фірмы «Сольва». У Сваляві малый Василь Сарканич учив ся в народнув школі, а пак штудійовав у горожанці. В 1941.&nbsp;році Василь Сарканич поступив у школу з обробкы метала в Севлюши, де ся вчив 3&nbsp;рокы. У 1943.&nbsp;році Василь Сарканич пуйшов на роботу в Будапешт на ливарный завод Вайса Манфріда. Мавучи добру освіту, робив не простым робочым, а контрольором фунґованя станкув. Позад сього заробляв доста файно (750&nbsp;пенґывув на місяць) на вті часы. В Будапешті пережив бомбардованя вароша. На отцюзнину Василь Сарканич ся вернув такой по войні, в 1945.&nbsp;році. Вже восени того ж года продовжив свої наукы на 4.&nbsp;курсі Севлюської школы металообробкы, котра на тот час яла ся звати Виноградівськым технікумом. Послїдь штудованя в Селюши быв направленый на роботу в депо Чоп, де робив техніком при майстрови по ремонту паровозув. Туй доста добрі ся ознакомив из совецьков системов фунґованя желїзничного транспорта. Майпотум Василь Сарканич зачав робити началником механічного цеха на заводі им. С. Кірова у селі Кольчино, што на Мукачувщині. Из 1.&nbsp;септембра 1949.&nbsp;рока Василь Сарканич зачав свуй пятьдесятгудньый карьєрный путь у Свалявському профтехучилищи. Туйка проробив ипен до 1999.&nbsp;года. Спершу ги майстер выробничого ученя, пак&nbsp;– старшый майстер, майпотум&nbsp;– заступник директора, директор професійно-технічного училища № 9 (ныні&nbsp;– Свалявськый професійный будовничый ліцей). За час 30-рочного перебываня Василя Сарканича на посаді директора Свалявського професійно-технічного училища было збудовано учебный корпус (1970), інтернат, адмінкорпус, проведено реконструкцію майстерень выробничого ученя (1972). Ученикы училища&nbsp;– призеры областних спортивных олімпіад, конкурсув технічної и художньої творчости (1972–1982). Духовому оркестру училища присвоєно званя «Народный» (1986). Наладжені ипні межинародні партнерські контакты з аналогічными учебными установами [[Словакия|Словакії]] (1972), [[Литва|Литвы]] (1973) й [[Росія|Росії]] (1973). Василь Сарканич&nbsp;– отличник профтехничного образованя СРСР (1973) и УРСР (1982). Одзначеный орденом Трудового Черленого прапора (1981), многыма медаліями. == Общественно-културна робота == У 1990.&nbsp;роках Василь Сарканич активно зачав ся анґажовати у карпаторусинськоє общественноє двиганя. Майже 11&nbsp;рокув возглавляв Свалявськоє общество подкарпатськых русинув. Быв такой и заступником головы Свалявського районного Общества им. А. Духновича, членом Правліня Сойму подкарпатськых русинув. У 2003–2004.&nbsp;учебному році за пудпоры Карпато-русинського общества США, под веденьом головы Свалявського общаства подкарпатськых русинув Василя Сарканича и координатора Проґрамы русинськых неділных школ у Закарпаті [[Павел Роберт Маґочій|Павла Роберта Маґочія]] отворили ся перші пробні 9&nbsp;класув, де 200&nbsp;ученикув учили історію и културну дїдузнину своих предкув&nbsp;– карпатськых русинув. Василь Сарканич&nbsp;– делеґат чотырьох Світовых Конґресув Русинув. Василь Сарканич быв депутатом Свалявської варошської рады 5-ти скликань. Почесный горожанин Свалявы (2003). Василь Сарканич умер 5.&nbsp;марта 2008.&nbsp;года. У 2013.&nbsp;році, на день Свалявы (21.&nbsp;септембра, храмовоє сято Руздва Богородиці), на будові Свалявської варошської рады Василю Сарканичу была одкрыта памнятна табла.<ref>https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Sarkanych_V.V.jpg</ref> == Родина == Супруга, Терезія Василівна (15.05.1929), робила касірьом, нормовалницьов у Свалявському професійно-технічному училищі № 9. Сыны: Михаил (12.11.1957) – головный инженер ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод», голова Свалявської районної орґанізації «Союз Чорнобиль України» (1997); удостоєный ордена «За заслуги» III-го ступеня; Александр (10.09.1959) – дохтор-терапевт, головный дохтор ТОВ «Сузір’я» (санаторій «Квітка полонини», с. Солочин). == Жерела == * Сарканич Василь Васильович. Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Закарпатській області. Персоналії. URL: http://zpto.ues.net.ua/index.php/about-us/personalities/item/993-personalii{{Dead link|date=March 2025 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} * Федикович Павло, Тидір Федір. Професія людяності Василя Сарканича. ''Свалявська формула успіху. Нариси'' / Упорядкування, вступна стаття Павла Федиковича. Ужгород: Карпати, 2008. С. 251–265. * Зан Михайло. Сторочный юбілей славного карпаторусина из Свалявы. Дата оновлення: 09.08.2023. ''Лем. FM.'' URL: https://www.lem.fm/storochnyj-yubilej-slavnoho-karpatorusina-iz-svalyavy/?fbclid=IwAR3jJ_Hc9YLcTeqMHM18ulmkITTfZw91l_tq0RTni6nOudgZucaQ16viL7o * Зан Михайло. Сарканич Василь Васильович. ''rueportal.'' Дата оновлення: 09.08.2023. URL: https://rueportal.eu/wiki/sarkanyc-vasyl-vasylovyc.html?fbclid=IwAR3nR4tBdbe_fEzgDwwc3HhhFOVro6ZS4_W34VQOaCnQ02NuObgUuKDbRoE * Рішко Микола. Від простого викладача - до директора. ''Новини Закарпаття.'' 2023. 12 серпня (№ 31 (5046). С. 8. URL: http://novzak.uz.ua/news/vid-prostogo-vykladacha-do-dyrektora-vasyl-sarkanych-kotromu-vypovnylosya-by-100-pratsyuvav-u-systemi-ptu-50-rokiv/?fbclid=IwAR1mCAI3TCcQGBYV6G1oQmYWLw4kF-HXG-2iF32Q24pWRbHTLrtomI54zd8{{Dead link|date=November 2023 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} {{Lifetime|1923|2008|Сарканич, Василь}} [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] 1rq1e9eqck8a1nd2rn3v17f2vbb726s 167527 167526 2026-07-17T09:32:01Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 167527 wikitext text/x-wiki {{особа проста |Имя=Василь Сарканич |Образчик=[[File:Сарканич В.В.jpg|210px]] |Категория_склада=Vasyl Vasylovych Sarkanych |Чинность=[[педагог]] |Уроджѣня={{Birth date|1923|09|30}} |Мѣсто_роджѣня=[[Шелестово]] |Упокоеня={{Death date and age|2008|3|5|1923|09|30|}} |Мѣсто_смерти=[[Свалява]] |Мѣсто_погребу= }} [[Файл:Sarkanych V.V.jpg|міні|Меморіална табла на фасаді Свалявської варошської рады (2013 р.)|260px]] '''Васи́ль Сарка́нич''' ({{ДН|30.|09|1923}}, [[Шелестово]], [[Підкарпатьска Русь]], [[Чеськословеньско]]&nbsp;– {{ДС|5.|03|2008}}, [[Свалява]], [[Мукачівскый район]] [[Закарпатьска область]], [[Україна]])&nbsp;— именитый [[Закарпатьска область|закарпатськый]] [[педаґоґ]], локалный [[політік|політик]] [[варош]]а [[Свалява|Свалявы]], общественный дїятель Третього карпаторусинського ренесанса. == Животопис == Василь Сарканич ся родив 10.&nbsp;авґуста 1923.&nbsp;рока в селови [[Шелестово]] на Мукачувщині у багатодітнув родині, де было шестеро діти. В 1929.&nbsp;році фамілія Сарканичув переїхала жити в Сваляву (хоть перші 1,5&nbsp;рокы багатодітна родина жила в селі Драчино), де отець Василя ся устроив на роботу старшого кочегара хімзаводу фірмы «Сольва». У Сваляві малый Василь Сарканич учив ся в народнув школі, а пак штудійовав у горожанці. В 1941.&nbsp;році Василь Сарканич поступив у школу з обробкы метала в Севлюши, де ся вчив 3&nbsp;рокы. У 1943.&nbsp;році Василь Сарканич пуйшов на роботу в Будапешт на ливарный завод Вайса Манфріда. Мавучи добру освіту, робив не простым робочым, а контрольором фунґованя станкув. Позад сього заробляв доста файно (750&nbsp;пенґывув на місяць) на вті часы. В Будапешті пережив бомбардованя вароша. На отцюзнину Василь Сарканич ся вернув такой по войні, в 1945.&nbsp;році. Вже восени того ж года продовжив свої наукы на 4.&nbsp;курсі Севлюської школы металообробкы, котра на тот час яла ся звати Виноградівськым технікумом. Послїдь штудованя в Селюши быв направленый на роботу в депо Чоп, де робив техніком при майстрови по ремонту паровозув. Туй доста добрі ся ознакомив из совецьков системов фунґованя желїзничного транспорта. Майпотум Василь Сарканич зачав робити началником механічного цеха на заводі им. С. Кірова у селі Кольчино, што на Мукачувщині. Из 1.&nbsp;септембра 1949.&nbsp;рока Василь Сарканич зачав свуй пятьдесятгудньый карьєрный путь у Свалявському профтехучилищи. Туйка проробив ипен до 1999.&nbsp;года. Спершу ги майстер выробничого ученя, пак&nbsp;– старшый майстер, майпотум&nbsp;– заступник директора, директор професійно-технічного училища № 9 (ныні&nbsp;– Свалявськый професійный будовничый ліцей). За час 30-рочного перебываня Василя Сарканича на посаді директора Свалявського професійно-технічного училища было збудовано учебный корпус (1970), інтернат, адмінкорпус, проведено реконструкцію майстерень выробничого ученя (1972). Ученикы училища&nbsp;– призеры областних спортивных олімпіад, конкурсув технічної и художньої творчости (1972–1982). Духовому оркестру училища присвоєно званя «Народный» (1986). Наладжені ипні межинародні партнерські контакты з аналогічными учебными установами [[Словакия|Словакії]] (1972), [[Литва|Литвы]] (1973) й [[Росія|Росії]] (1973). Василь Сарканич&nbsp;– отличник профтехничного образованя СРСР (1973) и УРСР (1982). Одзначеный орденом Трудового Черленого прапора (1981), многыма медаліями. == Общественно-културна робота == У 1990.&nbsp;роках Василь Сарканич активно зачав ся анґажовати у карпаторусинськоє общественноє двиганя. Майже 11&nbsp;рокув возглавляв Свалявськоє общество подкарпатськых русинув. Быв такой и заступником головы Свалявського районного Общества им. А. Духновича, членом Правліня Сойму подкарпатськых русинув. У 2003–2004.&nbsp;учебному році за пудпоры Карпато-русинського общества США, под веденьом головы Свалявського общаства подкарпатськых русинув Василя Сарканича и координатора Проґрамы русинськых неділных школ у Закарпаті [[Павел Роберт Маґочій|Павла Роберта Маґочія]] отворили ся перші пробні 9&nbsp;класув, де 200&nbsp;ученикув учили історію и културну дїдузнину своих предкув&nbsp;– карпатськых русинув. Василь Сарканич&nbsp;– делеґат чотырьох Світовых Конґресув Русинув. Василь Сарканич быв депутатом Свалявської варошської рады 5-ти скликань. Почесный горожанин Свалявы (2003). Василь Сарканич умер 5.&nbsp;марта 2008.&nbsp;года. У 2013.&nbsp;році, на день Свалявы (21.&nbsp;септембра, храмовоє сято Руздва Богородиці), на будові Свалявської варошської рады Василю Сарканичу была одкрыта памнятна табла.<ref>https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Sarkanych_V.V.jpg</ref> == Родина == Супруга, Терезія Василівна (15.05.1929), робила касірьом, нормовалницьов у Свалявському професійно-технічному училищі № 9. Сыны: Михаил (12.11.1957) – головный инженер ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод», голова Свалявської районної орґанізації «Союз Чорнобиль України» (1997); удостоєный ордена «За заслуги» III-го ступеня; Александр (10.09.1959) – дохтор-терапевт, головный дохтор ТОВ «Сузір’я» (санаторій «Квітка полонини», с. Солочин). == Жерела == * Сарканич Василь Васильович. Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Закарпатській області. Персоналії. URL: http://zpto.ues.net.ua/index.php/about-us/personalities/item/993-personalii{{Dead link|date=March 2025 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} * Федикович Павло, Тидір Федір. Професія людяності Василя Сарканича. ''Свалявська формула успіху. Нариси'' / Упорядкування, вступна стаття Павла Федиковича. Ужгород: Карпати, 2008. С. 251–265. * Зан Михайло. Сторочный юбілей славного карпаторусина из Свалявы. Дата оновлення: 09.08.2023. ''Лем. FM.'' URL: https://www.lem.fm/storochnyj-yubilej-slavnoho-karpatorusina-iz-svalyavy/?fbclid=IwAR3jJ_Hc9YLcTeqMHM18ulmkITTfZw91l_tq0RTni6nOudgZucaQ16viL7o * Зан Михайло. Сарканич Василь Васильович. ''rueportal.'' Дата оновлення: 09.08.2023. URL: https://rueportal.eu/wiki/sarkanyc-vasyl-vasylovyc.html?fbclid=IwAR3nR4tBdbe_fEzgDwwc3HhhFOVro6ZS4_W34VQOaCnQ02NuObgUuKDbRoE * Рішко Микола. Від простого викладача - до директора. ''Новини Закарпаття.'' 2023. 12 серпня (№ 31 (5046). С. 8. URL: http://novzak.uz.ua/news/vid-prostogo-vykladacha-do-dyrektora-vasyl-sarkanych-kotromu-vypovnylosya-by-100-pratsyuvav-u-systemi-ptu-50-rokiv/?fbclid=IwAR1mCAI3TCcQGBYV6G1oQmYWLw4kF-HXG-2iF32Q24pWRbHTLrtomI54zd8{{Dead link|date=November 2023 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} == Референції == {{reflist}} {{Lifetime|1923|2008|Сарканич, Василь}} [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] dz4vkd2na0lgn0s4r9skl8c3c8aybc2 Юрий Думнич 0 21145 167528 165884 2026-07-17T09:36:29Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167528 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Юрий Думнич |Образчик={{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|pos=top|width=90 |link=https://pmg.ua/static/content/thumbs/688x/9/cd/46zqxg-70992315899fe5e867913236f7892cd9.jpg}} |Чинность=[[Медик|дохтор]], организатор [[Медицина|медицины]], сполоченскый активиста, [[Публицистика|публициста]] |Уроджѣня={{Birth date|1924|05|27}} |Мѣсто_роджѣня=[[Добрянске (Закарпатска область)|Нягово]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] |Упокоеня={{Death date and age|2017|12|18|1924|05|27}}<ref name="ДП">Повѣдомленя близкых. Датум погребу 21.12.2017.</ref> |Мѣсто_смерти=[[Ужгород]] |Ошкола= [[Ужгородска народна универзита|УжДУ]] (1945–1952) |Причина_смерти= }} {{Вонкове медиум|title=Вонковы образкы|image1=[http://rionews.com.ua/filelib/nws/prep/s800x0-news-1414917415.jpg] 90-рочный Юрий Думнич з женов|image2=}} Юрий Андрѣйов Думнич ({{ref-cs}} Jurij Dumnič, {{ref-uk}} Юрій Андрійович Думнич; *[[27. май]] [[1924]], [[Добрянске (Закарпатска область)|Нягово]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] – †[[18. децембер]]<ref name="ДП"/> [[2017]], [[Ужгород]], [[Україна|Украина]]) — [[Медик|дохтор]], организатор [[Медицина|медицины]], сполоченскый активиста, [[Публицистика|публициста]]. == Биография == Походив з родины простого селянина.<ref name="Данко">Дана Данко</ref> Закончив [[Горожанска школа|горожанку]] в Тячовѣ (1939), учительску [[Семинария|семинарию]] в [[Ужгород]]ѣ (1944) и медицинску факулту [[Ужгородска народна универзита|УжДУ]] (1945–1952).<ref name="Поп">Иван Поп</ref> То быв первый выпуск [[медик]]ох в новоотвореной универзитѣ.<ref name="Гурницька">Евеліна Гурницька</ref> Яко новак-абитуриент достав придѣл на роботу на юг Украины, де быв дохтором на вшиткы хвороты на зачатку в тайном лагру про политичных арештантох, а пак в сельском штатном маетку, а заслуживши добру оцѣну, быв повѣреный министерством на организацию санатория про хворых на [[Туберкулоза|туберкулозу]] на березѣ [[Чорне море|Чорного моря]]. Одслуживши повинный час, в децембрѣ 1953 достав пост дохтора-ординатора в Закарпатском областном тубдиспансерѣ. Од децембра 1956 став у чоло противотуберкулозной службы области и быв в той функции 22 рокы. [[File:Zasllikar.jpg|right]] Систематично звышовав свою квалификацию, быв участником Киевского протитуберкулозного семинара (1956), Всесоюзного зъѣзда фтизиатрох в Москвѣ (1957), пройшов курз шпециализации з костково-клубовой туберкулозы в Киевском инштитутѣ [[Туберкулоза|туберкулозы]] (1958).<ref name="Данко"/> В року 1970 обгаив дизертацию и зыскав ступень кандидата медицинскых наук з проблем [[Туберкулоза|туберкулозы]].<ref name="Поп"/> В значной мѣрѣ якраз дохтору Думничу треба дяковати за побореня туберкулозы в Закарпатю. В роках 1960–1962 в [[Ужгород]]ѣ за його планами и активной участи выбудовали новый тубдиспансер в микрорайонѣ ''Шахта'', а його персоналны контакты и просьбы помогли достати в дар из [[Прага|Прагы]] первый в области флуорографичный автобус, з котрым ходили по области и денно выявляли 10–20 хворых.<ref name="Данко"/> Наступно тубдиспансеры были створены во вшиткых районах области.<ref name="Поп"/><br/> Пропаговав здоровый способ живота, христианску моралность. Ай по сѣмдесятцѣ регуларно мож было видѣти дохтора Думнича на горсколыжных трасах.<ref name="Кобулей">Віра Кобулей</ref><br/> Працовав и конзултовав хворых до 90-рочного вѣку. Персоналный вклад Юрия Думнича в медицину оцѣненый высокым званьом ''Заслуженый дохтор Украины''.<ref name="Данко"/> == Сполоченска чинность == Од року 1990 активный участник русинского руху, предсѣдатель «Общества Подкарпатскых Русинох» (1994–1997), од року 1996 главный редактор печатного органа того общества, нерегуларной новинкы «Подкарпатска Русь», участник каждого Свѣтового Конгреса Русинох. Од року 1995 член середоевропского «Гелсинкского Комитета» ([[Прага]]). Член областной управы «Общества Подкарпатскых Русинох», член оргкомитета «Сойма Подкарпатскых Русинох». Яко член «Дочасной влады Подкарпатской Руси» опубликовав серию материалох о катастрофичной екологичной ситуации в Подкарпатской Руси, о резултатах унитаристской политики влады [[Україна|Украины]] в краю. На тоты темы выступовав на научных конференциях в [[Прага|Празѣ]], [[Брно|Брнѣ]], Оломоуцу ([[Чешска република]]), [[Будапешт]]ѣ, [[Дебрецен]]ѣ, [[Нѣредьгаза|Нѣредьгазѣ]] ([[Мадярщина]]), [[Кошицѣ|Кошицях]] ([[Словакия]]), [[Клуж-Напока|Коложварѣ]] ([[Румыния]]), [[Рим]]ѣ ([[Италия]]).<ref name="Поп"/> == Жерела и одказы == * {{cite web |author= Евеліна Гурницька |editor= |date=30.05.2014 |url= http://rionews.com.ua/newspaper/socio/now/n1414917415 |title= Його прізвище — ключ до всіх дверей |publisher= РІО, Закарпатська Народна Газета |format= |quote= |language= |accessdate=2024.05.28 |archiveurl= |archivedate= }} {{ref-uk}} * {{Cite book |author=Дана Данко |editor= |title= Календар краєзнавчих пам'ятних дат Закарпаття на 2024 рік |language= |edition= |volume= |chapter= Юрій Андрійович Думнич |quote= |location=Ужгород |publisher= Департамент культури Закарпатської ОДА |date= 2023 |series= |pages=178–180 |isbn= 978-617-8276-82-9 |doi= |url= }} {{ref-uk}} * {{cite web |author= Віра Кобулей |editor= |date= 2018|url=https://www.youtube.com/watch?v=kND38n_wHHw |title= Колесо життя Юрія Думнича|publisher= |format= |quote= |language= |accessdate=2026.06.12 |archiveurl= |archivedate= }} {{ref-uk}} * {{Cite book |author=[[Иван Поп]] |editor= |title=Энциклопедия Подкарпатской Руси |language= |edition= |volume= |chapter= |quote= |location=Ужгород |publisher=Издательство В.Падяка |date=2001 |series= |pages=167–168 |isbn=966-7838-23-4 |doi= |url= }} {{ref-ru}} * {{cite web |author= |editor= |date=21 ГРУДНЯ 2017 |url= https://pmg.ua/life/66240-pomer-vidomiy-zakarpatets-yuriy-dumnych |title= Помер відомий закарпатець Юрій Думнич |publisher= PMG.ua |format= |quote= |language= |accessdate=2024.05.28 |archiveurl= |archivedate= }} {{ref-uk}} * {{cite web |author= |editor= |date=21 ГРУДНЯ 2017 |url= https://uzhgorod.net.ua/news/119082 |title= В Ужгороді пішов із життя лікар Юрій Думнич... |publisher= Uzhgorod.net.ua |format= |quote= |language= |accessdate=2024.05.28 |archiveurl= |archivedate= }} {{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1924|2017|Думнич, Юрий}} [[Катеґорія:Медици]] [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] 0sjbc18cxl84ytuivb5sv4ylrs738dq Володимир Бѣланин 0 21340 167529 155801 2026-07-17T09:46:33Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167529 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Володимир Бѣланин |Имя_оригиналне={{ref-uk}} Володимир Федорович Біланін |Образчик={{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|pos=top|width=90 |link=https://www.lem.fm/wp-content/uploads/2024/06/bilanyn_front-750x536.jpg}} |Чинность= директор завода |Уроджѣня={{Birth date|1935|04|09}} |Мѣсто_роджѣня=[[Бовтрадь|Нова Бовтрадь]], [[Береговскый район|Береговскый округ]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] |Упокоеня={{Death date and age|2024|06|11|1935|04|09}} |Мѣсто_смерти=[[Ужгород]], [[Украина]] |Мѣсто_погребу=теметов Доманинцѣ, [[Ужгород]] }} '''Володимир Бѣланин''', {{ref-uk}} ''Володимир Біланін'',<ref>Подля П. Чучкы, тото суржикова форма, котрой «правилне» написаня ''Біланин'', походить з Межгорщины и Пряшовщины.</ref> ({{nowrap|*[[9. апріль|9. апрѣля]] [[1935]]}}, [[Бовтрадь|Нова Бовтрадь]], [[Береговскый район|Береговскый округ]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]]&nbsp;– {{nowrap|†[[11. юн]]а [[2024]]}}, [[Ужгород]], [[Закарпатска область]], [[Украина]])&nbsp;— быв организатор [[промысел|промыслу]], русинскый активиста, [[меценаш]] русинской културы.<ref name="Shipovich">Юрій Шипович</ref><ref name="Papish">Михайло Папіш</ref> == Походжѣня == Быв сыном Федора Бѣланина, незаможного обывателя высокогорского [[Село|села]] [[Синевирска Поляна]], [[Межгорскый район|Воловского округа]] [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] в [[Чехословакия|Чехословакии]], котрый, жебы заробив на прожитя родины, через довгы 12&nbsp;рокы робив в [[Чикаго|Чикагу]], [[США]]. Як ся вернув, уже мав за што купити телек в новоствореной в року&nbsp;1927 русинской колонии [[Бовтрадь|Нова Бовтрадь]] на землях вычищеных од [[лѣс]]а, перед тым належного мадярскым землепанам. Ту, на новы газдовства, селили ся люде з [[Воловое|Волового]], [[Свалява|Свалявы]], але ай [[Тячовскый район|тячовскы]] и и [[Великоберезнянскый район|березнянскы]]. [[Чехы]] поклали в селѣ [[Народна школа (Мадярске кралевство)|народну школу]] з квартельом про учителя. Школа была зроблена добротно, так же файно служить доднесь, было ай фотбалове поле и силна дружина. В року&nbsp;1939 вернули ся [[Мадяре]], але у [[Народна школа (Мадярске кралевство)|народной школѣ]] и надале дѣти ся учили в народном [[Русиньскый язык|карпаторуском языку]].<ref name="Shipovich"/><ref name="Papish"/> == Штудии == По [[Народна школа (Мадярске кралевство)|народной школѣ]] в [[Бовтрадь|Бовтради]] по традиции дале ишли ся учити векшинов до русской [[Гимназия|гимназии]] в [[Мукачово|Мукачовѣ]], а многы при [[Чехы|Чехах]] выштудовали [[Карлова универзита|Карлову универзиту]], а при [[Мадяре|Мадярах]]&nbsp;— [[Будапештска универзита|Будапештску]]. У Володимира Бѣланина склало ся иншак. На тот час Подкарпатска Русь перешла под [[УССР|совѣтску административу]], а отець му при колективизации зрек ся властного газдовства и пошов робити на фабрику до [[Берегово|Берегова]]. Жили пребѣдно. Сѣмрочну школу Володимир закончив у [[Батьово|Батьовѣ]], а до школы му давали здому на тыждень два литры молока и пять мелайных богачи. Дале до середньой школы ходив до [[Берегово|Берегова]]. В тых мадярскых осадах видѣв, як арештовують и одсылають до лагрох мѣстне обывательство и зачав о том говорити, за што трафив под дозор [[КГБ|беспекы]]. Наивно утѣк од того до [[Ужгород]]у, але там го до школы не взяли. Закончив середню школу в [[Довгое (Закарпатска область)|Довгому]], де достав бываня и кост задармо в интернатѣ. Дале во [[Львов]]ѣ Лѣсотехничный инштитут, Политехнику (машинарска факулта), и як молодый фахман быв загнаный на роботу до [[Кемерово|Кемерова]].<ref name="Shipovich"/> == УЕЗНО и русинска култура == По року удало ся му достати дозвол и вернути ся до родного краю, де на зачатку працовав в Межгорскому лѣспромгоспѣ, а пак му довѣрили створѣня Ужгородского експерименталного завода нестандартного обладунку, директором котрого быв 50&nbsp;рокы за рядом и тримав ся у когортѣ найлѣпшых ведучых города и области. Як было звыком в той добѣ, быв при заводѣ и аматерскый фолклорный колектив, котрый хранив и представляв русинску културу. По року&nbsp;1989, коли ся обродив русинскый дух, активно помагав выдавати русинскы книгы и новинкы, розвивати русинску телевизию.<ref name="Shipovich"/><ref name="Papish"/> == Жерела и одказы == * {{cite web |author='''Михайло Папіш''' |editor= |date=12.06.2024 |url=https://fenixslovo.com/2024/06/12/35195/ |title=Смерть великого закарпатського патріота. |publisher=Фенікс-слово |format= |quote= |language= |accessdate=24.06.2024 |archiveurl= |archivedate= }} * {{Cite book |author='''Павло Чучка''' |editor= |title=Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник |language= |edition= |volume= |chapter= |quote= |location=Львів |publisher=Видавництво «Світ» |date=2005 |series= |pages= 65 |isbn=966-603-279-1 |doi= |url= }} * {{Cite book |author='''Юрій Шипович''' |editor= |title=Часопис «Отцюзнина» |language= |edition= |volume= |chapter=Главноє про мене, обы русин знав, што ун русин, и гордив ся сим |quote= |location= |publisher= |date=2024 |series=2024/1 |pages=19-20 |isbn= |doi= |url= https://otcuznyna.com/glavnoje-pro-mene-oby-rusyn-znav-shto-un-rusyn-i-gordyv-sja-volodymyr-bilanyn/ }} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1935|2024|Біланин, Володимир}} [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] [[Катеґорія:Меценашы]] 7dumv40r8ifdxz2iof6h8cacde26s53 Владимир (Чорна Гора) 0 22177 167514 151653 2026-07-17T07:30:43Z Rue323 31002 167514 wikitext text/x-wiki '''Влади́мир''' ({{Lang-cnr|Vladimir/Владимир}}) ({{Lang-sr|Владимир}}) ({{Lang-sq|Katërkolla}})&nbsp;— [[село]] у [[Чорна Гора|Чорнӱв Горі]] котроє є у общині [[Улцинь (община)|Улцинь]]. [[Албанцѣ|Албанськоє]] [[село]] из [[Обывательство|обывательством]] 802 обывательӱв. Майнаселеноє [[село]] у общині [[Улцинь (община)|Улцинь]]. {{НП|прежние имена=Katërkolla|население=802|этнохороним=Владимиряне|год переписи=2003}} == Обывательство == <timeline> # Vladimir Colors = id:hellgrau value:gray(0.7) id:dunkelgrau value:gray(0.9) ImageSize = width:400 height:auto barincrement:25 PlotArea = left:40 right:20 bottom:25 top:10 AlignBars = justify DateFormat = yyyy Period = from:0 till:1100 TimeAxis = orientation:horizontal ScaleMajor = gridcolor:hellgrau unit:year increment:100 start:0 ScaleMinor = gridcolor:dunkelgrau increment:50 start:0 PlotData= color:skyblue width:19 shift:(20,-4) fontsize:S bar:1948 from:start till:459 text:"459" bar:1953 from:start till:528 text:"528" bar:1961 from:start till:657 text:"657" bar:1971 from:start till:774 text:"774" bar:1981 from:start till:971 text:"971" bar:1991 from:start till:1019 text:"1019" bar:2003 from:start till:802 text:"802" </timeline>У [[Село|селі]] на [[2003]]. рӱк живе 802 людий, из них: {| class="toccolours" border="1" cellpadding="4" cellspacing="0" style="align: left; margin: 0.5em 0 0 0; border-style: solid; border: 1px solid #999; border-right-width: 2px; border-bottom-width: 2px; border-collapse: collapse; font-size: 100%;" | style="background:#ddffdd;" |'''Народность''' | colspan="1" align="center" style="background:#ddffdd;" |'''Число подля народности''' | colspan="1" align="center" style="background:#ddffdd;" |'''%''' |- | style="background7:#f3fff3;" |[[Албанцѣ|албанци]] | align="right" |797 | align="right" |99,37 |- |[[боснякы]] |1 |0,15% |- | style="background:#f3fff3;" |инні | align="right" |4 | align="right" |0,62 |- |} == Референції == {{Reflist}} [[Катеґорія:Села]] [[Катеґорія:Населены пункты]] [[Катеґорія:Населены пункты Чорной Горы]] [[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]] [[Катеґорія:Населены пункты подля країны]] [[Катеґорія:Села подля краины]] pk2fk7m0sslkee2zy83hm2ir7du5l8u 167518 167514 2026-07-17T07:55:35Z Rue323 31002 167518 wikitext text/x-wiki '''Влади́мир''' ({{Lang-cnr|Vladimir/Владимир}}) ({{Lang-sr|Владимир}}) ({{Lang-sq|Katërkolla}})&nbsp;— [[село]] у [[Чорна Гора|Чорнӱв Горі]] котроє є у общині [[Улцинь (община)|Улцинь]]. [[Албанцѣ|Албанськоє]] [[село]] из [[Обывательство|обывательством]] 802 обывательӱв. Майнаселеноє [[село]] у общині [[Улцинь (община)|Улцинь]]. {{НП|прежние имена=Katërkolla|население=802|этнохороним=Владимиряне|год переписи=2003}} == Назва == Назва [[Село|села]] Владимир была закріплена по [[1912]]. році. Кой [[Улцинь (община)|Улциньщина]] войшла у состав [[Княжество Чорна Гора|Чорної Горы]]. Назву йӱв дав почитаємый балканськый сятый, князь Иоанн Владимир. До того у села была [[Албаньскый язык|албанська]] назва — Katërkollë (''Катєрколлє'') котра ся фіксує уд [[XVII. стороча|XVII]]. стороча.<ref>https://dijaspora.wordpress.com/2010/10/30/istorijsko-etimoloska-studija-pise-prof-dr-kaplan-burovic-akademik/?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>Каплан Буровић. Владимир, 2002 р.</ref> == Історія == Село первый раз ся споминать у 1614. році ге Cadorcho. Май пак хосновали ся назвы Katrokol, Katërkollë, Katërkolla. Назва происходить уд албанського слова "kater" — чотыри, и "koll" — форма имени Николай. Се зъязано з тым ож у давнину туй было ачий 4 храмы [[Микула Чудотвориць|ст. Николая]]. У [[XX. стороча|XX]]. сторочови село ся розвивало ге сільськоґаздӱвськый центр юго-выхода [[Улцинь (община)|общины Улцинь]].<ref>https://www.visit-montenegro.com/destinations/ulcinj/info/history/?utm_source=chatgpt.com</ref> == Обывательство == <timeline> # Vladimir Colors = id:hellgrau value:gray(0.7) id:dunkelgrau value:gray(0.9) ImageSize = width:400 height:auto barincrement:25 PlotArea = left:40 right:20 bottom:25 top:10 AlignBars = justify DateFormat = yyyy Period = from:0 till:1100 TimeAxis = orientation:horizontal ScaleMajor = gridcolor:hellgrau unit:year increment:100 start:0 ScaleMinor = gridcolor:dunkelgrau increment:50 start:0 PlotData= color:skyblue width:19 shift:(20,-4) fontsize:S bar:1948 from:start till:459 text:"459" bar:1953 from:start till:528 text:"528" bar:1961 from:start till:657 text:"657" bar:1971 from:start till:774 text:"774" bar:1981 from:start till:971 text:"971" bar:1991 from:start till:1019 text:"1019" bar:2003 from:start till:802 text:"802" </timeline>У [[Село|селі]] на [[2011]]. рӱк живе 757 людий, из них:<ref>https://monstat.org/eng/page.php?id=395&pageid=57&utm_source=chatgpt.com</ref> {| class="toccolours" border="1" cellpadding="4" cellspacing="0" style="align: left; margin: 0.5em 0 0 0; border-style: solid; border: 1px solid #999; border-right-width: 2px; border-bottom-width: 2px; border-collapse: collapse; font-size: 100%;" | style="background:#ddffdd;" |'''Народность''' | colspan="1" align="center" style="background:#ddffdd;" |'''Число подля народности''' | colspan="1" align="center" style="background:#ddffdd;" |'''Процент''' |- | style="background7:#f3fff3;" |[[Албанцѣ|албанци]] | align="right" |754 | align="right" |99,6% |- |[[Чорногорцѣ|чорногорци]] |1 |0,13% |- | style="background:#f3fff3;" |инні | align="right" |2 | align="right" |0,26% |- |} == Референції == {{Reflist}} [[Катеґорія:Села]] [[Катеґорія:Населены пункты]] [[Катеґорія:Населены пункты Чорной Горы]] [[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]] [[Катеґорія:Населены пункты подля країны]] [[Катеґорія:Села подля краины]] 6sfwz9l4vkvp8f9vk9rodnrgaa7jqfb Реч (Чорна Гора) 0 22257 167533 151546 2026-07-17T11:32:00Z Rue323 31002 167533 wikitext text/x-wiki '''Ре́ч''' авадь '''Ре́чь''' ({{Lang-cnr|Reč, Реч}}) ({{Lang-sr|Реч}}) ({{Lang-sq|Reç}}) — [[Албанцѣ|албанськоє]] [[село]] у общині [[Ульцинь (община)|Улцинь]], [[Чорна Гора]]. [[Село]] є на [[Юг|югови]] [[Чорна Гора|Чорної Горы]]. {{НП|население=61|год переписи=2011|прежние имена=Reç}} == Назва == Назва села Реч происходить уд албанської фамілії '''''Ке́речі'''''. Первым ґаздов села быв Ґьён Керечі ({{Lang-sq|Gjon Kereçi}}). Пак слово Керечі изкурило ся у Реч.<ref>Akademia e Shkencave e Republikës së Shqipërisë. Defteri osman i Shkodrës i vitit 1416–1417. Tiranë</ref> == Історія == [[Село]] первый раз ся споминать у [[1413]]. році.<ref>Akademia e Shkencave e Republikës së Shqipërisë. Defteri osman i Shkodrës i vitit 1416–1417. Tiranë</ref> == Обывательство == У [[Село|селі]] на [[2011]]. рӱк живе 61 чилядник, из них: [[Албанцѣ|Албанци]] — 60 Инні — 1 == Знамі родакы == * [[Марк Ґьёнай]] ({{Lang-en|Mark Gjonaj}}) (*[[1968]]) — [[Споєны Штаты Америцькы|америцькый]] [[Политик|політик]] [[Албанцѣ|албанського]] происхождіня.<ref>[https://www.nydailynews.com/2012/04/23/realtor-seeks-to-become-first-albanian-american-elected-in-bronx-but-assembly-incumbent-has-party-support/ https://www.nydailynews.com/2012/04/23/realtor-seeks-to-become-first-albanian-american-elected-in-bronx-but-assembly-incumbent-has-party-support/https://www.nydailynews.com/2012/04/23/realtor-seeks-to-become-first-albanian-american-elected-in-bronx-but-assembly-incumbent-has-party-support/]</ref> == Удкликованя == Тоты даны суть часточно або цалком основаны на [[Переклад (языконаука)|перекладі]] статі [https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%87_(%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F) Реч (Чорногорія)] на Украйиньскӯв Вікіпедії, (чісло ревізії не было становлене). 80ungh67d5dk15jg8nlnzrxlljbbv03 Улцинь 0 22261 167511 151571 2026-07-17T07:24:58Z Rue323 31002 Rue323 переменовав сторінку [[Ульцинь]] на [[Улцинь]] 151571 wikitext text/x-wiki '''У́льцинь''' ({{Lang-cnr|Улцињ/Ulcinj}}, {{lang-sq|Ulqin}}, {{Lang-tr|Ülgün}}; {{Lang-it|Dulcigno}})&nbsp;— [[Місто|варош]] у [[Чорна Гора|Чорнӯв Горі]] на берегови [[Ядранске море|Ядраньского моря]], адміністративный центр [[Ульцинь (община)|общины Ульцинь]]. {{Місто |прапор = Flag of Ulcinj.svg }} == Обывательство == Динаміка численности [[Обывательство|обывательства]] (''станом на 2011 рӯк''):<timeline> # Reč Colors = id:hellgrau value:gray(0.7) id:dunkelgrau value:gray(0.9) ImageSize = width:500 height:auto barincrement:25 PlotArea = left:40 right:20 bottom:25 top:10 AlignBars = justify DateFormat = yyyy Period = from:0 till:13000 TimeAxis = orientation:horizontal ScaleMajor = gridcolor:hellgrau unit:year increment:1000 start:0 ScaleMinor = gridcolor:dunkelgrau increment:500 start:0 PlotData= color:skyblue width:19 shift:(20,-4) fontsize:S bar:1948 from:start till:4385 text:"4385" bar:1953 from:start till:4919 text:"4919" bar:1961 from:start till:5705 text:"5705" bar:1971 from:start till:7459 text:"7459" bar:1981 from:start till:9149 text:"9149" bar:1991 from:start till:11144 text:"11144" bar:2003 from:start till:12827 text:"12827" bar:2011 from:start till:10828 text:"10828" </timeline> == Удкликованя == {{Reflist}} [[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]] [[Катеґорія:Населены пункты]] [[Катеґорія:Міста]] [[Катеґорія:Міста Чорной Горы]] [[Катеґорія:Міста подля країны]] [[Катеґорія:Міста подля алфавіту]] [[Катеґорія:Населены пункты подля країны]] [[Катеґорія:Села общины Ульцинь]] [[Катеґорія:Албаньскі села у Чорнӯв Горі]] d16y915375kvyv466dbzqxebrte0e7x Улцинь (община) 0 22283 167509 162663 2026-07-17T07:24:46Z Rue323 31002 Rue323 переменовав сторінку [[Ульцинь (община)]] на [[Улцинь (община)]] 162663 wikitext text/x-wiki '''У́льцинь''' ([[Чорногорьскый язык|чорн]]. Општина Улцињ/Opština Ulcinj) ([[Албаньскый язык|алб]]. Komuna e Ulqinit) ([[Серьбскый язык|серб]]. Општина Улцињ) — [[Общины Чорной Горы|община]] у [[Чорна Гора|Чорнӯв Горі]], на [[Юг|югови]] [[Штат|державы]]. Адміністративный центр — [[Ульцинь]]. Накурто та [[Общины Чорной Горы|община]] рахує ся [[Албанцѣ|Албаньскым]] анклавом у [[Чорна Гора|Чорнӯв Горі]]. {{Універзалный інфобокс}} [[Общины Чорной Горы|Община]] граничить из [[Албанія|Албаніёв]] и мать берегову лінію по [[Ядранске море|Ядраньскому морёви]]. == Обывательство == У [[Общины Чорной Горы|общині]] на [[2003]] рӯк живе 20,290 людий, из них:<ref>https://web.archive.org/web/20220610173937/http://monstat.org/cg/page.php?id=536&pageid=322</ref> {| class="wikitable" ! width="100px" |Народность ! width="80px" |Число по нації ! width="80px" |[[Процент]] |- |[[Албанцѣ|албанци]] | align="right" |14.638 | align="right" |72,14&nbsp;% |- |[[Чорногорцѣ|чорногорци]] | align="right" |2.421 | align="right" |11,93&nbsp;% |- |[[сербы]] | align="right" |1.509 | align="right" |7,43&nbsp;% |- |[[Мусулмане (народ)|мусулмане]] | align="right" |681 | align="right" |3,35&nbsp;% |- |[[боснякы]] | align="right" |297 | align="right" |1,46&nbsp;% |- |не узначили ся из націёв | align="right" |186 | align="right" |0,91&nbsp;% |- |неизнамі | align="right" |558 | align="right" |2,78&nbsp;% |- |'''Усёго''' | align="right" |'''20.290'' | align="right" |'''100,00&nbsp;%''' |} [[Катеґорія:Общины Чорной Горы]] [[Катеґорія:Чорна Гора]] [[Катеґорія:Албаньскі села у Чорнӯв Горі]] [[Катеґорія:Села общины Ульцинь]] [[Катеґорія:Административны части Чорной Горы]] == Населены пункты общины == {| | * '''[[Амбула]] ''(Ambula)'''''<nowiki/>'','' * [[Біла Гора (Чорногорія)|Біла Гора]] ''(Bijela Gora)'', * [[Бойке (Чорногорія)|Бойке]] ''(Bojke)'', * [[Брайше]] ''(Brajše)'', * [[Братиця (Чорногорія)|Братиця]] ''(Bratica)'', * [[Бріска Гора]] ''(Briska Gora)'', * [[Владимир (Чорна Гора)|Владимир]] ''(Vladimir)'', * [[Горішня Клезна|Горӯшня Клезна]] ''(Gornja Klezna)'', * [[Горішній Штой|Горӯшньый Штой]] ''(Gornji Štoj)'', * [[Джурке]] ''(Ćurke)'', | * [[Дарза]] ''(Darza)'', * [[Долішня Клезна|Доня Клезна]] ''(Donja Klezna)'', * [[Долішній Штой|Дойні Штой]] ''(Donji Štoj)'', * [[Драгінє (Чорногорія)|Драгінє]] ''(Draginje)'', * [[Зогань|Зоґань]] ''(Zoganj)'' * [[Каліман (Чорногорія)|Каліман]] ''(Kaliman)'', * [[Кодре]] ''(Kodre)'', * [[Колонза]] ''(Kolonza)'', * [[Косічі|Косіці]] ''(Kosići)'', * [[Краварі]] ''(Kravari)'', | * [[Круче]] ''(Kruče)'', * [[Крута (Чорногорія)|Крута]] ''(Kruta)'', * [[Круте (Чорногорія)|Круте]] ''(Krute)'', * [[Лесковац (Чорногорія)|Лесковац]] ''(Leskovac)'', * [[Лісний Бір (Чорногорія)|Лісный Бӯр]] ''(Lisna Bore)'', *[[Меджреч]] (Međreč), *[[Міде]] (''Mide''), *[[Можура]] (Možura), *[[Пістула]] (Pistula), | * * * [[Салч]] ''(Salč)'', * [[Светі Джордже]] ''(Sveti Đorđe)'', * [[Сукобін]] ''(Sukobin)'', * [[Сутєл]] ''(Sutjel)'', * [[Ульцинь]] (''Ulcinj'') * [[Фрасканьєл]] ''(Fraskanjel)'', * [[Шас]] ''(Šas)'', * [[Штодра]] ''(Štodra)'', |} == Удкликованя == [http://www.budva.net/ Сайт за тот реґіон]. tfho0b7blmxy66g615bjbd9mnntkzun Гаёвоє (Кропивницькый район) 0 22295 167504 151711 2026-07-16T22:06:33Z Rue323 31002 Rue323 переменовав сторінку [[Гайове (Кропивницькый район)]] на [[Гаёвоє (Кропивницькый район)]] 151711 wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Гайове}}'''Гайове́''' ([[Україньскый язык|укр]]. Гайове) ([[Російскый язык|рус]]. Гаёвое, Гаевое) — [[село]] у [[Кропивиницькый район|Кропивиницькому районови]], [[Кіровоградьска область|Кіровоградьской области]], [[Україна|Украйины]]. {{НП}} == Обывательство == У [[Село|селі]] на [[2001]] рӯк живе 259 людий, из них подля языка: [[Українцї|Украйинці]] — 98,07% [[Русы]] — 1,93% == Удкликованя == Тоты даны суть часточно або цалком основаны на [[Переклад (языконаука)|перекладі]] статі [https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B5_(%D0%9A%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD) Гайове (Кропивницький район)] на Украйиньскӯв Вікіпедії (чісло ревізії не было становлене). * [http://weather.in.ua/ua/kirovogradskaja/4803 Погода в селі Гайове] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111220180334/http://weather.in.ua/ua/kirovogradskaja/4803|date=20 грудня 2011}} [[Катеґорія:Села]] [[Катеґорія:Села Україны]] [[Катеґорія:Села Кіровоградьской области]] [[Катеґорія:Населены пункты]] [[Катеґорія:Населены пункты подля країны]] [[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]] [[Катеґорія:Села подля краины]] [[Катеґорія:Населены пункты Кіровоградьской области]] ajckh3trlgau6bj92ufzor8pndtouqo 167506 167504 2026-07-16T23:03:40Z Rue323 31002 167506 wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Гайове}}'''Гаёво́є''' авадь '''Гаёве́''' ([[Україньскый язык|укр]]. Гайове) ([[Російскый язык|рус]]. Гаёвое, Гаевое) — [[село]] у [[Кропивиницькый район|Кропивиницькому районови]], [[Кіровоградьска область|Кіровоградської области]], [[Україна|Украйины]]. {{НП|этнохороним=Гаёвляне|агломерация=Александровська|год переписи=2001|население=259|язык сайта 2=}} == Назва == Назва села Гаёвоє происходить уд [[Славяньскы языкы|славянського]] слова «гай», означавущого невелику гущу авадь хащу. Такі назвы суть широко шырені по [[Лісостеп|лісостепнӱв]] части [[Україна|Украйины]], и приязані напряму ид містности.<ref>Академфчный толмачный словник украйинського языка (СУМ-11)</ref><ref>https://sum.in.ua/</ref> == Історія == [[Село]] на ныні є у [[Александровська ЗТО|Александровськӱв ЗТО]], [[Кропивницькый район|Кропивницького района]], [[Кіровоградьска область|Кіровоградської области.]] До [[2020]]. року быв у составови [[Александровськый район (Кіровоградська область)|Александровського района]].<ref>https://decentralization.gov.ua/en/newgromada/4126/composition?utm_source=chatgpt.com</ref> == Обывательство == У [[Село|селі]] на [[2001]]. рӱк живе 259 людий, из них подля языка:<ref>http://db.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp</ref> [[Україньскый язык|украйинськый]] — 98,07% [[Російскый язык|руськый]] — 1,93% == Знамі родакы == * [[Швед, Євґеній Алексіёвич|Швед Євґеній Алексіёвич]] ([[1983]]—[[2024]]) — [[Україна|украйинськый]] вояк, солдат [[Вооружені силы Украйины|ВСУ]]. Родив ся [[4. апріль|4. апріля]] [[1983]]. року у селі Гаёвоє. У [[Децембер|децемброви]] [[2023]]. року быв мобілізованый у [[Вооружені силы Украйины|ВСУ]], служив ґранатометчиком. Убитый пиля села Водяноє, [[Донецька область|Донецької области]]. По пудтверждінёви особы через [[ДНК]] быв похороненый у рӱдному селі Гаёвоє. == Удкликованя == Тоты даны суть часточно або цалком основаны на [[Переклад (языконаука)|перекладі]] статі [https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B5_(%D0%9A%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD) Гайове (Кропивницький район)] на Украйиньскӯв Вікіпедії (чісло ревізії не было становлене). [[Катеґорія:Села]] [[Катеґорія:Села Україны]] [[Катеґорія:Села Кіровоградьской области]] [[Катеґорія:Населены пункты]] [[Катеґорія:Населены пункты подля країны]] [[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]] [[Катеґорія:Села подля краины]] [[Катеґорія:Населены пункты Кіровоградьской области]] 2rwu3jprb2ol6l83tyisfy7cbddqw5m 167507 167506 2026-07-16T23:04:25Z Rue323 31002 /* Назва */ 167507 wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Гайове}}'''Гаёво́є''' авадь '''Гаёве́''' ([[Україньскый язык|укр]]. Гайове) ([[Російскый язык|рус]]. Гаёвое, Гаевое) — [[село]] у [[Кропивиницькый район|Кропивиницькому районови]], [[Кіровоградьска область|Кіровоградської области]], [[Україна|Украйины]]. {{НП|этнохороним=Гаёвляне|агломерация=Александровська|год переписи=2001|население=259|язык сайта 2=}} == Назва == Назва села Гаёвоє происходить уд [[Славяньскы языкы|славянського]] слова «гай», означавущого невелику гущу авадь хащу. Такі назвы суть широко шырені по [[Лісостеп|лісостепнӱв]] части [[Україна|Украйины]], и приязані напряму ид містности.<ref>Академічный толмачный словник украйинського языка (СУМ-11)</ref><ref>https://sum.in.ua/</ref> == Історія == [[Село]] на ныні є у [[Александровська ЗТО|Александровськӱв ЗТО]], [[Кропивницькый район|Кропивницького района]], [[Кіровоградьска область|Кіровоградської области.]] До [[2020]]. року быв у составови [[Александровськый район (Кіровоградська область)|Александровського района]].<ref>https://decentralization.gov.ua/en/newgromada/4126/composition?utm_source=chatgpt.com</ref> == Обывательство == У [[Село|селі]] на [[2001]]. рӱк живе 259 людий, из них подля языка:<ref>http://db.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp</ref> [[Україньскый язык|украйинськый]] — 98,07% [[Російскый язык|руськый]] — 1,93% == Знамі родакы == * [[Швед, Євґеній Алексіёвич|Швед Євґеній Алексіёвич]] ([[1983]]—[[2024]]) — [[Україна|украйинськый]] вояк, солдат [[Вооружені силы Украйины|ВСУ]]. Родив ся [[4. апріль|4. апріля]] [[1983]]. року у селі Гаёвоє. У [[Децембер|децемброви]] [[2023]]. року быв мобілізованый у [[Вооружені силы Украйины|ВСУ]], служив ґранатометчиком. Убитый пиля села Водяноє, [[Донецька область|Донецької области]]. По пудтверждінёви особы через [[ДНК]] быв похороненый у рӱдному селі Гаёвоє. == Удкликованя == Тоты даны суть часточно або цалком основаны на [[Переклад (языконаука)|перекладі]] статі [https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B5_(%D0%9A%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD) Гайове (Кропивницький район)] на Украйиньскӯв Вікіпедії (чісло ревізії не было становлене). [[Катеґорія:Села]] [[Катеґорія:Села Україны]] [[Катеґорія:Села Кіровоградьской области]] [[Катеґорія:Населены пункты]] [[Катеґорія:Населены пункты подля країны]] [[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]] [[Катеґорія:Села подля краины]] [[Катеґорія:Населены пункты Кіровоградьской области]] smyuenjbwzj34340fepffe6ommthqnb 167508 167507 2026-07-16T23:07:34Z Rue323 31002 /* Знамі родакы */ 167508 wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Гайове}}'''Гаёво́є''' авадь '''Гаёве́''' ([[Україньскый язык|укр]]. Гайове) ([[Російскый язык|рус]]. Гаёвое, Гаевое) — [[село]] у [[Кропивиницькый район|Кропивиницькому районови]], [[Кіровоградьска область|Кіровоградської области]], [[Україна|Украйины]]. {{НП|этнохороним=Гаёвляне|агломерация=Александровська|год переписи=2001|население=259|язык сайта 2=}} == Назва == Назва села Гаёвоє происходить уд [[Славяньскы языкы|славянського]] слова «гай», означавущого невелику гущу авадь хащу. Такі назвы суть широко шырені по [[Лісостеп|лісостепнӱв]] части [[Україна|Украйины]], и приязані напряму ид містности.<ref>Академічный толмачный словник украйинського языка (СУМ-11)</ref><ref>https://sum.in.ua/</ref> == Історія == [[Село]] на ныні є у [[Александровська ЗТО|Александровськӱв ЗТО]], [[Кропивницькый район|Кропивницького района]], [[Кіровоградьска область|Кіровоградської области.]] До [[2020]]. року быв у составови [[Александровськый район (Кіровоградська область)|Александровського района]].<ref>https://decentralization.gov.ua/en/newgromada/4126/composition?utm_source=chatgpt.com</ref> == Обывательство == У [[Село|селі]] на [[2001]]. рӱк живе 259 людий, из них подля языка:<ref>http://db.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp</ref> [[Україньскый язык|украйинськый]] — 98,07% [[Російскый язык|руськый]] — 1,93% == Знамі родакы == * [[Швед, Євґеній Алексіёвич|Швед Євґеній Алексіёвич]] ([[1983]]—[[2024]]) — [[Україна|украйинськый]] вояк, солдат [[Вооружені силы Украйины|ВСУ]]. Родив ся [[4. апріль|4. апріля]] [[1983]]. року у селі Гаёвоє. У [[Децембер|децемброви]] [[2023]]. року быв мобілізованый у [[Вооружені силы Украйины|ВСУ]], служив ґранатометчиком. Убитый пиля села Водяноє, [[Донецька область|Донецької области]]. По пудтверждінёви особы через [[ДНК]] быв похороненый у рӱдному селі Гаёвоє.<ref>https://suspilne.media/kropyvnytskiy/1339838-zaginuv-na-doneccini-v-oleksandrivci-na-kirovogradsini-poprosalis-z-evgeniem-svedom/?utm_source=chatgpt.com</ref> == Удкликованя == Тоты даны суть часточно або цалком основаны на [[Переклад (языконаука)|перекладі]] статі [https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B5_(%D0%9A%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD) Гайове (Кропивницький район)] на Украйиньскӯв Вікіпедії (чісло ревізії не было становлене). [[Катеґорія:Села]] [[Катеґорія:Села Україны]] [[Катеґорія:Села Кіровоградьской области]] [[Катеґорія:Населены пункты]] [[Катеґорія:Населены пункты подля країны]] [[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]] [[Катеґорія:Села подля краины]] [[Катеґорія:Населены пункты Кіровоградьской области]] bofif6w3dwzga6kwhoudroq1p0qi90x Ґеоґрафія Северної Кореї 0 22571 167495 167452 2026-07-16T19:11:38Z Rue323 31002 167495 wikitext text/x-wiki '''Ґеоґра́фія Се́верної Коре́ї''' — є природні баръеры и части у межох [[Корейска Людова Демократична Република|Северної Кореї]]. Северна Корея граничить из: [[Кітайска Народна Републіка|Китаём]], [[Южна Корея|Южныв Кореёв]] и [[Росія|Росіёв]]. Мать выход до [[Японськоє море|Японського]] и [[Жовтоє море|Жовтого моря]]. {{Універзалный інфобокс}} == Ґеоґрафічноє положіня == [[Корейска Людова Демократична Република|Северна Корея]] лежить у выходнӱв части [[Азія|Азії]], занимать северный бӱк [[Корейськый полуостров|Корейського полуострова]]. На северови держава граничить из [[Китайска людова република|Китаём]], на северо-выходови из [[Росія|Росіёв]] ([[Приморськый край]]), на югови из [[Южна Корея|Републіков Корея]]. Западный берег омывать ся [[Жовтоє море|Жовтым]] и [[Корейськоє море|Корейськым морём]], выходні же [[Выходноє море|Выходным морём]]. Обща площадь [[Корейска Людова Демократична Република|державы]] изкладать 120.538 км², из них 120.408 км² паде на [[Суша|сушу]], а 130 км² на [[Територіалні воды|воды]].<ref>https://theworldfactbook.org/country/north-korea.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Рельєф == Пиля 80% території Северної Кореї тото суть горы и горбы, розділені глубокыми річными долинами. Май широкі рунины суть на западови державы. Выход же є практично фурт гӱрськый. Серидня вышка над морём — ~600 метрӱв.<ref>https://geographic.org/world_fact_book_2013/korea_north/korea_north_geography.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Ґеолоґія == == Клімат == == Водні ресурсы == == Ростлинный и Звіринный світ == == Природні ресурсы == == Иппен позерайте == * [[Ґеоґрафія Републікы Корея]] * Ґеолоґія Корейського полуострова * Гідроґеолоґія Корейського полуострова * Сейсмічность Корейського полуострова. == Удкликованя == * [[Катеґорія:Ґеоґрафія Северной Кореї]] {{stub}} 4dprrg5ah2051238hd1w6neb8qshama 167497 167495 2026-07-16T19:29:23Z Rue323 31002 167497 wikitext text/x-wiki '''Ґеоґра́фія Се́верної Коре́ї''' — є природні баръеры и части у межох [[Корейска Людова Демократична Република|Северної Кореї]]. Северна Корея граничить из: [[Кітайска Народна Републіка|Китаём]], [[Южна Корея|Южныв Кореёв]] и [[Росія|Росіёв]]. Мать выход до [[Японськоє море|Японського]] и [[Жовтоє море|Жовтого моря]]. {{Універзалный інфобокс}} == Ґеоґрафічноє положіня == [[Корейска Людова Демократична Република|Северна Корея]] лежить у выходнӱв части [[Азія|Азії]], занимать северный бӱк [[Корейськый полуостров|Корейського полуострова]]. На северови держава граничить из [[Китайска людова република|Китаём]], на северо-выходови из [[Росія|Росіёв]] ([[Приморськый край]]), на югови из [[Южна Корея|Републіков Корея]]. Западный берег омывать ся [[Жовтоє море|Жовтым]] и [[Корейськоє море|Корейськым морём]], выходні же [[Выходноє море|Выходным морём]]. Обща площадь [[Корейска Людова Демократична Република|державы]] изкладать 120.538 км², из них 120.408 км² паде на [[Суша|сушу]], а 130 км² на [[Територіалні воды|воды]].<ref>https://theworldfactbook.org/country/north-korea.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Рельєф == Пиля 80% території Северної Кореї тото суть горы и горбы, розділені глубокыми річными долинами. Май широкі рунины суть на западови державы. Выход же є практично фурт гӱрськый. Серидня вышка над морём — ~600 метрӱв.<ref>https://geographic.org/world_fact_book_2013/korea_north/korea_north_geography.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Майвышша точка Северної Кореї є вулкан [[Пектусан]], высокый 2744 метры, є на граници из Китайськыв Народныв Републіков. Овӱн рахує ся історично активным вулканом и є єдным из май изнамых природных объектӱв на Корейському полуостровови.<ref>https://www.worldfactbook.co/edition.php?country=north-korea&year=2025&utm_source=chatgpt.com</ref> == Ґеолоґія == Основу території изкладавуть давні докембрійські кристалічні породы. За міліоны рокӱв горні системы силно ся нищили, у наслідок чого у Севернӱв Кореї у основі невысокі горні хребты и плато. У державі суть шырені залягы угле, цинка, свинця, міди, ґрафіта, маґнезіта и желізної руды.<ref>https://www.worldfactbook.co/country.php?slug=north-korea&utm_source=chatgpt.com</ref> == Клімат == == Водні ресурсы == == Ростлинныйостлинный и Звіринный світ == == Природні ресурсы == == Иппен позерайте == * [[Ґеоґрафія Републікы Корея]] * Ґеолоґія Корейського полуострова * Гідроґеолоґія Корейського полуострова * Сейсмічность Корейського полуострова. == Удкликованя == * [[Катеґорія:Ґеоґрафія Северной Кореї]] {{stub}} q5fefjkp2g2x319slco0v5qoqrnr7ez 167498 167497 2026-07-16T20:18:35Z Rue323 31002 167498 wikitext text/x-wiki '''Ґеоґра́фія Се́верної Коре́ї''' — є природні баръеры и части у межох [[Корейска Людова Демократична Република|Северної Кореї]]. Северна Корея граничить из: [[Кітайска Народна Републіка|Китаём]], [[Южна Корея|Южныв Кореёв]] и [[Росія|Росіёв]]. Мать выход до [[Японськоє море|Японського]] и [[Жовтоє море|Жовтого моря]]. {{Універзалный інфобокс}} == Ґеоґрафічноє положіня == [[Корейска Людова Демократична Република|Северна Корея]] лежить у выходнӱв части [[Азія|Азії]], занимать северный бӱк [[Корейськый полуостров|Корейського полуострова]]. На северови держава граничить из [[Китайска людова република|Китаём]], на северо-выходови из [[Росія|Росіёв]] ([[Приморськый край]]), на югови из [[Южна Корея|Републіков Корея]]. Западный берег омывать ся [[Жовтоє море|Жовтым]] и [[Корейськоє море|Корейськым морём]], выходні же [[Выходноє море|Выходным морём]]. Обща площадь [[Корейска Людова Демократична Република|державы]] изкладать 120.538 км², из них 120.408 км² паде на [[Суша|сушу]], а 130 км² на [[Територіалні воды|воды]].<ref>https://theworldfactbook.org/country/north-korea.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Рельєф == Пиля 80% території Северної Кореї тото суть горы и горбы, розділені глубокыми річными долинами. Май широкі рунины суть на западови державы. Выход же є практично фурт гӱрськый. Серидня вышка над морём — ~600 метрӱв.<ref>https://geographic.org/world_fact_book_2013/korea_north/korea_north_geography.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Майвышша точка Северної Кореї є вулкан [[Пектусан]], высокый 2744 метры, є на граници из Китайськыв Народныв Републіков. Овӱн рахує ся історично активным вулканом и є єдным из май изнамых природных объектӱв на Корейському полуостровови.<ref>https://www.worldfactbook.co/edition.php?country=north-korea&year=2025&utm_source=chatgpt.com</ref> == Ґеолоґія == Основу території изкладавуть давні докембрійські кристалічні породы. За міліоны рокӱв горні системы силно ся нищили, у наслідок чого у Севернӱв Кореї у основі невысокі горні хребты и плато. У державі суть шырені залягы угле, цинка, свинця, міди, ґрафіта, маґнезіта и желізної руды.<ref>https://www.worldfactbook.co/country.php?slug=north-korea&utm_source=chatgpt.com</ref> == Клімат == [[Клімат Северної Кореї]] уміреный [[Монсун|монсуновый]]. [[Зима]] продовга и студена пуд вплывом сибірського антициклона, а [[літо]] теплоє и вогкоє. Бӱлшина упадӱв паде у час літнёго [[Монсун|монсуна]], то є місяці из [[Юн|юна]] по [[септембер]]. Серидня температура у [[Януар|януарови]] значно ся рознить по крайні, кой на северови -20 °C та на [[Юг|югови]] и на побережёви буде значно май бӱлш. Май теплый місяць є [[юл]], товды уд 20 до 27 °C. Вшытко тото зависить уд высоты и близости моря.<ref>[https://www.cia.gov/stories/story/spotlighting-the-world-factbook-as-we-bid-a-fond-farewell/ https://www.cia.gov/stories/story/spotlighting-the-world-factbook-as-we-bid-a-fond-farewell/https://www.cia.gov/stories/story/spotlighting-the-world-factbook-as-we-bid-a-fond-farewell/]</ref><ref>ЦРУ. Публічный звіт уд 4. фебруара 2026. року</ref> == Водні ресурсы == == Ростлинныйостлинный и Звіринный світ == == Природні ресурсы == == Иппен позерайте == * [[Ґеоґрафія Републікы Корея]] * Ґеолоґія Корейського полуострова * Гідроґеолоґія Корейського полуострова * Сейсмічность Корейського полуострова. == Удкликованя == * [[Катеґорія:Ґеоґрафія Северной Кореї]] {{stub}} q4bsnkdtdob1k0xpvwqm74o5jh3ysv0 167499 167498 2026-07-16T20:25:47Z Rue323 31002 167499 wikitext text/x-wiki '''Ґеоґра́фія Се́верної Коре́ї''' — є природні баръеры и части у межох [[Корейска Людова Демократична Република|Северної Кореї]]. Северна Корея граничить из: [[Кітайска Народна Републіка|Китаём]], [[Южна Корея|Южныв Кореёв]] и [[Росія|Росіёв]]. Мать выход до [[Японськоє море|Японського]] и [[Жовтоє море|Жовтого моря]]. {{Універзалный інфобокс}} == Ґеоґрафічноє положіня == [[Корейска Людова Демократична Република|Северна Корея]] лежить у выходнӱв части [[Азія|Азії]], занимать северный бӱк [[Корейськый полуостров|Корейського полуострова]]. На северови держава граничить из [[Китайска людова република|Китаём]], на северо-выходови из [[Росія|Росіёв]] ([[Приморськый край]]), на югови из [[Южна Корея|Републіков Корея]]. Западный берег омывать ся [[Жовтоє море|Жовтым]] и [[Корейськоє море|Корейськым морём]], выходні же [[Выходноє море|Выходным морём]]. Обща площадь [[Корейска Людова Демократична Република|державы]] изкладать 120.538 км², из них 120.408 км² паде на [[Суша|сушу]], а 130 км² на [[Територіалні воды|воды]].<ref>https://theworldfactbook.org/country/north-korea.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Рельєф == Пиля 80% території Северної Кореї тото суть горы и горбы, розділені глубокыми річными долинами. Май широкі рунины суть на западови державы. Выход же є практично фурт гӱрськый. Серидня вышка над морём — ~600 метрӱв.<ref>https://geographic.org/world_fact_book_2013/korea_north/korea_north_geography.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Майвышша точка Северної Кореї є вулкан [[Пектусан]], высокый 2744 метры, є на граници из Китайськыв Народныв Републіков. Овӱн рахує ся історично активным вулканом и є єдным из май изнамых природных объектӱв на Корейському полуостровови.<ref>https://www.worldfactbook.co/edition.php?country=north-korea&year=2025&utm_source=chatgpt.com</ref> == Ґеолоґія == Основу території изкладавуть давні докембрійські кристалічні породы. За міліоны рокӱв горні системы силно ся нищили, у наслідок чого у Севернӱв Кореї у основі невысокі горні хребты и плато. У державі суть шырені залягы угле, цинка, олова, міди, ґрафіта, маґнезіта и желізної руды.<ref>https://www.worldfactbook.co/country.php?slug=north-korea&utm_source=chatgpt.com</ref> == Клімат == [[Клімат Северної Кореї]] уміреный [[Монсун|монсуновый]]. [[Зима]] продовга и студена пуд вплывом сибірського антициклона, а [[літо]] теплоє и вогкоє. Бӱлшина упадӱв паде у час літнёго [[Монсун|монсуна]], то є місяці из [[Юн|юна]] по [[септембер]]. Серидня температура у [[Януар|януарови]] значно ся рознить по крайні, кой на северови -20 °C та на [[Юг|югови]] и на побережёви буде значно май бӱлш. Май теплый місяць є [[юл]], товды уд 20 до 27 °C. Вшытко тото зависить уд высоты и близости моря.<ref>[https://www.cia.gov/stories/story/spotlighting-the-world-factbook-as-we-bid-a-fond-farewell/ https://www.cia.gov/stories/story/spotlighting-the-world-factbook-as-we-bid-a-fond-farewell/https://www.cia.gov/stories/story/spotlighting-the-world-factbook-as-we-bid-a-fond-farewell/]</ref><ref>ЦРУ. Публічный звіт уд 4. фебруара 2026. року</ref> == Водні ресурсы == == Ростлинный и Звіринный світ == == Природні ресурсы == [[Корейска Людова Демократична Република|Северна Корея]] мать значні запасы хосенных копалин. Ка май є на угиль, ґрафіт, мідь, олово, звисть, драґомітні металы, цинк, желізна руда, маґнезіт. Окрем того дякувучи горному рельєфови, держава мать великый гідроенерґетичный потенціал.<ref>https://theworldfactbook.org/country/north-korea.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Иппен позерайте == * [[Ґеоґрафія Републікы Корея]] * Ґеолоґія Корейського полуострова * Гідроґеолоґія Корейського полуострова * Сейсмічность Корейського полуострова. == Удкликованя == * [[Катеґорія:Ґеоґрафія Северной Кореї]] {{stub}} l8epw495avulsj1i4ivwze9swj4pa91 167500 167499 2026-07-16T22:03:14Z Rue323 31002 167500 wikitext text/x-wiki '''Ґеоґра́фія Се́верної Коре́ї''' — є природні баръеры и части у межох [[Корейска Людова Демократична Република|Северної Кореї]]. Северна Корея граничить из: [[Кітайска Народна Републіка|Китаём]], [[Южна Корея|Южныв Кореёв]] и [[Росія|Росіёв]]. Мать выход до [[Японськоє море|Японського]] и [[Жовтоє море|Жовтого моря]]. {{Універзалный інфобокс}} == Ґеоґрафічноє положіня == [[Корейска Людова Демократична Република|Северна Корея]] лежить у [[Восток|выходнӱв]] части [[Азія|Азії]], занимать северный бӱк [[Корейськый полуостров|Корейського полуострова]]. На северови держава граничить из [[Китайска людова република|Китаём]], на северо-выходови из [[Росія|Росіёв]] ([[Приморськый край]]), на югови из [[Южна Корея|Републіков Корея]]. Западный берег омывать ся [[Жовтоє море|Жовтым]] и [[Корейськоє море|Корейськым морём]], выходні же [[Выходноє море|Выходным морём]]. Обща площадь [[Корейска Людова Демократична Република|державы]] изкладать 120.538 км², из них 120.408 км² паде на [[Суша|сушу]], а 130 км² на [[Територіалні воды|воды]].<ref>https://theworldfactbook.org/country/north-korea.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Рельєф == Пиля 80% території Северної Кореї тото суть горы и горбы, розділені глубокыми річными долинами. Май широкі рунины суть на западови державы. Выход же є практично фурт гӱрськый. Серидня вышка над морём — ~600 метрӱв.<ref>https://geographic.org/world_fact_book_2013/korea_north/korea_north_geography.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Майвышша точка Северної Кореї є вулкан [[Пектусан]], высокый 2744 метры, є на граници из Китайськыв Народныв Републіков. Овӱн рахує ся історично активным вулканом и є єдным из май изнамых природных объектӱв на Корейському полуостровови.<ref>https://www.worldfactbook.co/edition.php?country=north-korea&year=2025&utm_source=chatgpt.com</ref> == Ґеолоґія == Основу території изкладавуть давні докембрійські кристалічні породы. За міліоны рокӱв горні системы силно ся нищили, у наслідок чого у Севернӱв Кореї у основі невысокі горні хребты и плато. У державі суть шырені залягы угле, цинка, олова, міди, ґрафіта, маґнезіта и желізної руды.<ref>https://www.worldfactbook.co/country.php?slug=north-korea&utm_source=chatgpt.com</ref> == Клімат == [[Клімат Северної Кореї]] уміреный [[Монсун|монсуновый]]. [[Зима]] продовга и студена пуд вплывом сибірського антициклона, а [[літо]] теплоє и вогкоє. Бӱлшина упадӱв паде у час літнёго [[Монсун|монсуна]], то є місяці из [[Юн|юна]] по [[септембер]]. Серидня температура у [[Януар|януарови]] значно ся рознить по крайні, кой на северови -20 °C та на [[Юг|югови]] и на побережёви буде значно май бӱлш. Май теплый місяць є [[юл]], товды уд 20 до 27 °C. Вшытко тото зависить уд высоты и близости моря.<ref>[https://www.cia.gov/stories/story/spotlighting-the-world-factbook-as-we-bid-a-fond-farewell/ https://www.cia.gov/stories/story/spotlighting-the-world-factbook-as-we-bid-a-fond-farewell/https://www.cia.gov/stories/story/spotlighting-the-world-factbook-as-we-bid-a-fond-farewell/]</ref><ref>ЦРУ. Публічный звіт уд 4. фебруара 2026. року</ref> == Водні ресурсы == ==== Рікы ==== Майвелика ріка Северної Кореї є ріка [[Амноккан]], котра тече вздовж почти цілої границі из [[Китайска людова република|Китаём]]. Ищи суть великі рікы то [[Туманґан]] што є границёв из [[Росія|Росіёв]], тай [[Тендоґан]], [[Імджінґан]], [[Чхончхонґан]]. Бӱлша часть рік бере начало из кырничок у горах и мать быстрый ток, што благоприємствує воднӱв енерґетиці.<ref>https://theworldfactbook.org/country/north-korea.html?utm_source=chatgpt.com</ref> ==== Озера ==== Природных грубых озер у крайні доста немного. Май изнамым є озеро [[Чхонджі (озеро)|Чхонджі]] (Небесноє озеро), на вирьхови [[Пектусан|Пектусана]]. Значну роль у водно-ресурсному аспектови ґеоґрафії играть и наявность искусственных водозборӱв, хоснованых про добытя едектроенерґії и орошіня сільськоґаздӱвськых земиль.<ref>https://geographic.org/world_fact_book_2013/korea_north/korea_north_geography.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Ростлинный и Звіринный світ == ==== Ростлины ==== Хащі заяли 64% території [[Корейска Людова Демократична Република|Северної Кореї]]. У гӱрськых районах много є иппен хвойных хащ из ялинками, соснов, піхтов. У май нижых краях май ростуть широколисті [[Лѣс|хащі]], де суть [[Дуб|дубы]], [[липа]], [[клен]].<ref>https://theworldfactbook.org/country/north-korea.html?utm_source=chatgpt.com</ref> ==== Звірі ==== Звіриный світ [[Корейска Людова Демократична Република|Северної Кореї]] (у актуаліті так иппен) май гӱрше знамый позад запертости державы. Изнамо ож живуть там [[Медвідь бурый|бурі медведі]], чорні ґімалайські медведі, [[Козуля|козулі]], [[Выдра|выдры]], [[Кабан|дикуны]], [[Олень цятнистый|цятнисті олені]], и многочисленні виды [[Птахы|птиць]]. Шор рідкых видӱв перебывавуть пуд державныв охранов позад угрозы удумираня и зменшіня території обываня.<ref>https://geographic.org/world_fact_book_2013/korea_north/korea_north_geography.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Природні ресурсы == [[Корейска Людова Демократична Република|Северна Корея]] мать значні запасы хосенных копалин. Ка май є на угиль, ґрафіт, мідь, олово, звисть, драґомітні металы, цинк, желізна руда, маґнезіт. Окрем того дякувучи горному рельєфови, держава мать великый гідроенерґетичный потенціал.<ref>https://theworldfactbook.org/country/north-korea.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Иппен позерайте == * [[Ґеоґрафія Републікы Корея]] * Ґеолоґія Корейського полуострова * Гідроґеолоґія Корейського полуострова * Сейсмічность Корейського полуострова. == Удкликованя == * [[Катеґорія:Ґеоґрафія Северной Кореї]] {{stub}} bpu3adgrd52p7t97zs6g281kxckjg88 167501 167500 2026-07-16T22:04:26Z Rue323 31002 /* Иппен позерайте */ 167501 wikitext text/x-wiki '''Ґеоґра́фія Се́верної Коре́ї''' — є природні баръеры и части у межох [[Корейска Людова Демократична Република|Северної Кореї]]. Северна Корея граничить из: [[Кітайска Народна Републіка|Китаём]], [[Южна Корея|Южныв Кореёв]] и [[Росія|Росіёв]]. Мать выход до [[Японськоє море|Японського]] и [[Жовтоє море|Жовтого моря]]. {{Універзалный інфобокс}} == Ґеоґрафічноє положіня == [[Корейска Людова Демократична Република|Северна Корея]] лежить у [[Восток|выходнӱв]] части [[Азія|Азії]], занимать северный бӱк [[Корейськый полуостров|Корейського полуострова]]. На северови держава граничить из [[Китайска людова република|Китаём]], на северо-выходови из [[Росія|Росіёв]] ([[Приморськый край]]), на югови из [[Южна Корея|Републіков Корея]]. Западный берег омывать ся [[Жовтоє море|Жовтым]] и [[Корейськоє море|Корейськым морём]], выходні же [[Выходноє море|Выходным морём]]. Обща площадь [[Корейска Людова Демократична Република|державы]] изкладать 120.538 км², из них 120.408 км² паде на [[Суша|сушу]], а 130 км² на [[Територіалні воды|воды]].<ref>https://theworldfactbook.org/country/north-korea.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Рельєф == Пиля 80% території Северної Кореї тото суть горы и горбы, розділені глубокыми річными долинами. Май широкі рунины суть на западови державы. Выход же є практично фурт гӱрськый. Серидня вышка над морём — ~600 метрӱв.<ref>https://geographic.org/world_fact_book_2013/korea_north/korea_north_geography.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Майвышша точка Северної Кореї є вулкан [[Пектусан]], высокый 2744 метры, є на граници из Китайськыв Народныв Републіков. Овӱн рахує ся історично активным вулканом и є єдным из май изнамых природных объектӱв на Корейському полуостровови.<ref>https://www.worldfactbook.co/edition.php?country=north-korea&year=2025&utm_source=chatgpt.com</ref> == Ґеолоґія == Основу території изкладавуть давні докембрійські кристалічні породы. За міліоны рокӱв горні системы силно ся нищили, у наслідок чого у Севернӱв Кореї у основі невысокі горні хребты и плато. У державі суть шырені залягы угле, цинка, олова, міди, ґрафіта, маґнезіта и желізної руды.<ref>https://www.worldfactbook.co/country.php?slug=north-korea&utm_source=chatgpt.com</ref> == Клімат == [[Клімат Северної Кореї]] уміреный [[Монсун|монсуновый]]. [[Зима]] продовга и студена пуд вплывом сибірського антициклона, а [[літо]] теплоє и вогкоє. Бӱлшина упадӱв паде у час літнёго [[Монсун|монсуна]], то є місяці из [[Юн|юна]] по [[септембер]]. Серидня температура у [[Януар|януарови]] значно ся рознить по крайні, кой на северови -20 °C та на [[Юг|югови]] и на побережёви буде значно май бӱлш. Май теплый місяць є [[юл]], товды уд 20 до 27 °C. Вшытко тото зависить уд высоты и близости моря.<ref>[https://www.cia.gov/stories/story/spotlighting-the-world-factbook-as-we-bid-a-fond-farewell/ https://www.cia.gov/stories/story/spotlighting-the-world-factbook-as-we-bid-a-fond-farewell/https://www.cia.gov/stories/story/spotlighting-the-world-factbook-as-we-bid-a-fond-farewell/]</ref><ref>ЦРУ. Публічный звіт уд 4. фебруара 2026. року</ref> == Водні ресурсы == ==== Рікы ==== Майвелика ріка Северної Кореї є ріка [[Амноккан]], котра тече вздовж почти цілої границі из [[Китайска людова република|Китаём]]. Ищи суть великі рікы то [[Туманґан]] што є границёв из [[Росія|Росіёв]], тай [[Тендоґан]], [[Імджінґан]], [[Чхончхонґан]]. Бӱлша часть рік бере начало из кырничок у горах и мать быстрый ток, што благоприємствує воднӱв енерґетиці.<ref>https://theworldfactbook.org/country/north-korea.html?utm_source=chatgpt.com</ref> ==== Озера ==== Природных грубых озер у крайні доста немного. Май изнамым є озеро [[Чхонджі (озеро)|Чхонджі]] (Небесноє озеро), на вирьхови [[Пектусан|Пектусана]]. Значну роль у водно-ресурсному аспектови ґеоґрафії играть и наявность искусственных водозборӱв, хоснованых про добытя едектроенерґії и орошіня сільськоґаздӱвськых земиль.<ref>https://geographic.org/world_fact_book_2013/korea_north/korea_north_geography.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Ростлинный и Звіринный світ == ==== Ростлины ==== Хащі заяли 64% території [[Корейска Людова Демократична Република|Северної Кореї]]. У гӱрськых районах много є иппен хвойных хащ из ялинками, соснов, піхтов. У май нижых краях май ростуть широколисті [[Лѣс|хащі]], де суть [[Дуб|дубы]], [[липа]], [[клен]].<ref>https://theworldfactbook.org/country/north-korea.html?utm_source=chatgpt.com</ref> ==== Звірі ==== Звіриный світ [[Корейска Людова Демократична Република|Северної Кореї]] (у актуаліті так иппен) май гӱрше знамый позад запертости державы. Изнамо ож живуть там [[Медвідь бурый|бурі медведі]], чорні ґімалайські медведі, [[Козуля|козулі]], [[Выдра|выдры]], [[Кабан|дикуны]], [[Олень цятнистый|цятнисті олені]], и многочисленні виды [[Птахы|птиць]]. Шор рідкых видӱв перебывавуть пуд державныв охранов позад угрозы удумираня и зменшіня території обываня.<ref>https://geographic.org/world_fact_book_2013/korea_north/korea_north_geography.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Природні ресурсы == [[Корейска Людова Демократична Република|Северна Корея]] мать значні запасы хосенных копалин. Ка май є на угиль, ґрафіт, мідь, олово, звисть, драґомітні металы, цинк, желізна руда, маґнезіт. Окрем того дякувучи горному рельєфови, держава мать великый гідроенерґетичный потенціал.<ref>https://theworldfactbook.org/country/north-korea.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Иппен позерайте == * [[Ґеоґрафія Републікы Корея]] * [[Ґеолоґія Корейського полуострова]] * [[Гідроґеолоґія Корейського полуострова]] * [[Сейсмічность Корейського полуострова]]. == Удкликованя == * [[Катеґорія:Ґеоґрафія Северной Кореї]] {{stub}} f4nll7vau9p5k9tr2zwgdbz9zvxayct Ярослав Сисак 0 23524 167530 158850 2026-07-17T09:59:26Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167530 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Ярослав Сисак |Имя_оригиналне={{ref-sk}} Jaroslav Sisák |Категория_склада= |Образчик={{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|pos=top|width=90 |link=https://www.rusyn.sk/data/images/57434.jpg}} |Образчика_подпис= На фото; Директор ТАД Ярослав Сисак проголошуе Декларацию о кодификации русинского языка на Словенску<br/> (автор фото M.&nbsp;Borodáčová, 27.&nbsp;januára 1995, archív TASR)<ref>https://www.rusyn.sk/nas-jubilant-jaroslav-sisak/ Náš jubilant. Jaroslav Sisák</ref> |Чинность=актер, режисер, директор театру |Уроджѣня={{Birth date|1939|05|28}} |Мѣсто_роджѣня=[[Пыхнї|Пыхнѣ]], [[Чехословакія|Чехословакия]] |Упокоеня={{Death date and age|2025|06|27|1939|05|28}} |Мѣсто_смерти=[[Пряшов]], [[Словакия]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=[[Пряшов]], 2.7.2025<ref>https://www.ruskeslovo.com/upokojel-se-jaroslav-sisak-1939-2025/</ref> }} '''Ярослав Сисак''', {{ref-sk}} Jaroslav Sisák (*[[28. май|28. мая]] [[1939]], [[Пыхнї|Пыхнѣ]], [[Чехословакія|Чехословакия]] – †[[27. юн|27. юна]] [[2025]], [[Пряшів|Пряшов]], [[Словакия]]) — [[актер]], [[Театер|театралный]] [[режисер]], [[Tеатер Александра Духновіча|директор театру]] и дѣятель културы межи Русинами Словакии.<ref name="Медвѣдь">Медвідь, Петро</ref> Сисак учив ся в Педагогичном училищу в [[Пряшів|Пряшовѣ]] (1953–1957); по абсолвованю середной освѣты яко восѣмнадцятьрочный в року 1957 прийшов до драматичного колективу тогдышного {{ref-uk}} "Україньского націоналного театру в Пряшові", де быв актером аж до року 1966, а пак довершив театралну выуку на украинском Инштитутѣ театралного умѣня им. Карпенка-Карого в [[Киев]]ѣ (1966–1971) и вернув ся до театру уже яко режисер. Понад сорок рокы быв працовником "Украинского народного театра в Пряшовѣ": як [[актер]] (1957–1966), [[режисер]] (1971–1981) и директор (1982–1998). Под его веденьом [[театер]] зачав представляти драматизации в [[Русиньскый язык|русинском языку]] (1986), пак быв переименованый на [[Tеатер Александра Духновіча|Театер Александра Духновича]] (1990) и вшиток репертоар поступно перейшов на [[Русиньскый язык|русинскый язык]]. Ярослав Сисак зачав практику з театром Духновича выступати серед [[Русины|Русинох]] в сосѣдных штатах, и доконця гастроловав з русинскым репертоаром по в Западной Европѣ. Сисак быв ай предсѣдником [[Русиньска оброда|Русинской оброды]] (1995–1996).<ref name="Магочи">Маґочій, Павло Роберт</ref><ref name="Медвѣдь"/> Року 2022 у выдавательствѣ В.&nbsp;Падяка вышла книжка под назвов ''Театер Александра Духновіча у перекладах Ярослава Сысака'', в котрой представлена перекладательска творчость Сисака. Переклады про театер робив до самого высокого вѣку, В аннотации до того выданя суть такы слова: "Єдным из майплодных перекладачів, котры актівно наповнёвали репертоар Театру А.&nbsp;Духновіча творами із многых літератур, быв ... Ярослав Сысак... Книжне выданя репрезентує важну часть перекладацького наслїдства Я.&nbsp;Сысака – дванадцять драматічных творів із словацькой, чеськой, україньской, польской, французьской, російской и другых літератур, а тыж языковы адаптації войводинорусиньскых драматічных творів."<ref>Видавництво Валерія Падяка https://padyak.com/catalog.aspx?type=3</ref> Быв православным вѣруючым, а лишив колегам одказ: "Не плачте, же ем одышов, радуйте ся, же ем быв."<ref>https://www.istream.sk/wp-content/uploads/2025/06/514005358_1551605742780805_8205059452030820596_n-1-768x558.jpg</ref><ref>JAROSLAV SISÁK (*1938 †2025) https://www.rusyn.sk/jaroslav-sisak-1938-2025/</ref> == Жерела == * '''Маґочій, Павло Роберт''': Сисак Ярослав //{{ЕКР}} Стор. 688. * '''Медвідь, Петро''': Вмер Ярослав Сисак. Вызначна особность русиньского театру і возродного руху [https://www.lem.fm/vmer-yaroslav-sisak-vyznachna-osobnost-rusinskoho-teatru-i-vozrodnoho-rukhu/] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1939|2025|Сисак, Ярослав}} [[Катеґорія:Персоналії подля алфавіту]] [[Катеґорія:Театер]] [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] 2mw8x70msl4tct6uok27i5kqioxwo8a 167531 167530 2026-07-17T10:03:23Z Igor Kercsa 5504 фото 167531 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Ярослав Сисак |Имя_оригиналне={{ref-sk}} Jaroslav Sisák |Категория_склада= |Образчик=[[File:Jaroslav Sisak.jpg|250px]] |Образчика_подпис= |Категория_склада=Ruske Slovo |Чинность=актер, режисер, директор театру |Уроджѣня={{Birth date|1939|05|28}} |Мѣсто_роджѣня=[[Пыхнї|Пыхнѣ]], [[Чехословакія|Чехословакия]] |Упокоеня={{Death date and age|2025|06|27|1939|05|28}} |Мѣсто_смерти=[[Пряшов]], [[Словакия]] |Причина_смерти= |Мѣсто_погребу=[[Пряшов]], 2.7.2025<ref>https://www.ruskeslovo.com/upokojel-se-jaroslav-sisak-1939-2025/</ref> }} '''Ярослав Сисак''', {{ref-sk}} Jaroslav Sisák (*[[28. май|28. мая]] [[1939]], [[Пыхнї|Пыхнѣ]], [[Чехословакія|Чехословакия]] – †[[27. юн|27. юна]] [[2025]], [[Пряшів|Пряшов]], [[Словакия]]) — [[актер]], [[Театер|театралный]] [[режисер]], [[Tеатер Александра Духновіча|директор театру]] и дѣятель културы межи Русинами Словакии.<ref name="Медвѣдь">Медвідь, Петро</ref> Сисак учив ся в Педагогичном училищу в [[Пряшів|Пряшовѣ]] (1953–1957); по абсолвованю середной освѣты яко восѣмнадцятьрочный в року 1957 прийшов до драматичного колективу тогдышного {{ref-uk}} "Україньского націоналного театру в Пряшові", де быв актером аж до року 1966, а пак довершив театралну выуку на украинском Инштитутѣ театралного умѣня им. Карпенка-Карого в [[Киев]]ѣ (1966–1971) и вернув ся до театру уже яко режисер. Понад сорок рокы быв працовником "Украинского народного театра в Пряшовѣ": як [[актер]] (1957–1966), [[режисер]] (1971–1981) и директор (1982–1998). Под его веденьом [[театер]] зачав представляти драматизации в [[Русиньскый язык|русинском языку]] (1986), пак быв переименованый на [[Tеатер Александра Духновіча|Театер Александра Духновича]] (1990) и вшиток репертоар поступно перейшов на [[Русиньскый язык|русинскый язык]]. Ярослав Сисак зачав практику з театром Духновича выступати серед [[Русины|Русинох]] в сосѣдных штатах, и доконця гастроловав з русинскым репертоаром по в Западной Европѣ. Сисак быв ай предсѣдником [[Русиньска оброда|Русинской оброды]] (1995–1996).<ref name="Магочи">Маґочій, Павло Роберт</ref><ref name="Медвѣдь"/> Року 2022 у выдавательствѣ В.&nbsp;Падяка вышла книжка под назвов ''Театер Александра Духновіча у перекладах Ярослава Сысака'', в котрой представлена перекладательска творчость Сисака. Переклады про театер робив до самого высокого вѣку, В аннотации до того выданя суть такы слова: "Єдным из майплодных перекладачів, котры актівно наповнёвали репертоар Театру А.&nbsp;Духновіча творами із многых літератур, быв ... Ярослав Сысак... Книжне выданя репрезентує важну часть перекладацького наслїдства Я.&nbsp;Сысака – дванадцять драматічных творів із словацькой, чеськой, україньской, польской, французьской, російской и другых літератур, а тыж языковы адаптації войводинорусиньскых драматічных творів."<ref>Видавництво Валерія Падяка https://padyak.com/catalog.aspx?type=3</ref> Быв православным вѣруючым, а лишив колегам одказ: "Не плачте, же ем одышов, радуйте ся, же ем быв."<ref>https://www.istream.sk/wp-content/uploads/2025/06/514005358_1551605742780805_8205059452030820596_n-1-768x558.jpg</ref><ref>JAROSLAV SISÁK (*1938 †2025) https://www.rusyn.sk/jaroslav-sisak-1938-2025/</ref> == Жерела == * '''Маґочій, Павло Роберт''': Сисак Ярослав //{{ЕКР}} Стор. 688. * '''Медвідь, Петро''': Вмер Ярослав Сисак. Вызначна особность русиньского театру і возродного руху [https://www.lem.fm/vmer-yaroslav-sisak-vyznachna-osobnost-rusinskoho-teatru-i-vozrodnoho-rukhu/] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1939|2025|Сисак, Ярослав}} [[Катеґорія:Персоналії подля алфавіту]] [[Катеґорія:Театер]] [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] hqcpum55i21hv9nw3qc4jb0bb4trvx7 Иштван Бочкай 0 23602 167532 166550 2026-07-17T10:18:02Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167532 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Иштван Бочкай |Чинность=князь [[Ардял]]а |Образчик=[[File:4k ref portre bocskai.jpg|230px]] |Категория_склада=Stephen Bocskay |Уроджѣня={{Birth date|1557|01|01}} |Мѣсто_роджѣня=[[Коложвар]] |Упокоеня={{Death date and age|1606|12|29|1557|01|01}} |Мѣсто_погребу=Gyulafehérvár }} '''Иштван Бочкай''' ({{lang-hu|Bocskai István}}; *[[1. януар]] [[1557]], [[Коложвар]]&nbsp;— {{s|†[[29. децембер]] [[1606]],}} [[Кошицѣ]])&nbsp;— князь [[Ардял]]а (1605–1606).<ref name="MEL">Magyar életrajzi lexikon</ref> Бочкаѣ належали до середнього немешства. Отець Дьердь Бочкай (Bocskai György de Kismárja), мати Кристина Шуйок (Sulyok Krisztina de Leckcse). В молодости быв чуром при вѣденьском дворѣ. Вернувши ся до [[Ардял]]у (1576), од року 1592 капитан вародского замку и една з вызнамных особ противотурецкого табора.<ref name="MEL"/> Його уйчаник, Жигмонд Батори, князь [[Ардял]]а (1581–1602)<ref>На князя выбраный яко 9-рочный, по дѣдичному праву, за повнолѣтного выголошеный року 1588.</ref> подля рады уйка Иштвана року 1595 завязав союз из [[Священна римска империя|императором]] Рудолфом Габсбургом,<ref name="Ласло Маккаї">Коротка історія Угорщини</ref><ref>Рудолф&nbsp;II. яко нѣмецко-римскый, а Рудолф&nbsp;I. яко мадярскый и чешскый краль</ref> котрый на тот час уже быв в станѣ войны з [[Османска империя|Османсков империов]].<ref name="EB">Encyclopaedia Britannica</ref> Авшак австрийска помоч на дѣлѣ обернула ся тым, же император Рудолф пробовав забрати од Мадярох их конституцию, од землепанства маеткы, а од протестантох религийны слободы, в краю зачали контрреформацию, австрийскы генералы розвязали терор. Наростала недовольность в широкых верстях сполочности. Иштван Бочкай уже пошкодовав, же свого часу порадив вступити до союзу з [[Габсбурьска монархія|Габсбургами]], и теперь быв готовый глядати помоч и од противной стороны, але император Рудолф, дознавши ся о його планах, послав против нього велике войско, в котром были и 5000 гайдукох, з котрых плановали зробити ядро мадярского кральовского войска. {{s|[[15. октобра]] [[1604]]}} тоты [[гайдукы]] "не хотячи быти катами свого народу" перейшли на сторону Бочкая и розбили чиселно векше австрийске войско.<ref name="Ласло Маккаї"/> Иштван Бочкай року 1605 быв выбраный мадярскым соймом за князя [[Ардял]]у.<ref name="EB"/> Гайдуцке войско зачало просувати ся горѣ током [[Тиса|Тисы]], выганяючи австрийскы гарнизоны з едного замка за другым. Але император Рудолф не хотѣв ани чути за даякы уступкы "бунтовникам". Обы захранити австрийскы провинции Мадярщины, принц Матяш, тайно од свого брата-императора Рудолфа, зачав ся догваряти з Бочкайом, и наконець быв подписаный Вѣденьскый мир {{s|([[23. юн]] [[1606]]),}} гарантовавшый вшиткы конституцийны и религийны права и привилегии Мадярох як в [[Ардял]]ѣ, так и в имперской Мадярщинѣ. Бочкай быв вызнаный австрийскым двором князьом Ардяла, ай официално было вызнане право [[Ардял]]а надале выбирати своих независимых князьох. Замок Токай и жупы [[Жупа Берег|Берег]], [[Жупа Сатмар|Сатмар]] и [[Жупа Угоча|Угоча]] были одступлены Бочкаям з правом наверненя [[Австрийска империя|Австрии]] в припадѣ його бездѣтности.<ref name="EB"/> Приблизно 10 тысяч гайдукох Бочкай поселив на своих землях. Они не платили данѣ, не служили панщину, лем военску службу. Але через ранну смерть князя не было завершене ани поселеня гайдукох, ани вступлѣня в силу Вѣденьского миру. Император надале одмѣтовав жаданя "бунтовникох". Тогды гайдуцке войско продовжило бой, а император наконець вздав ся престолу. На його мѣсто выбрали Матяша&nbsp;ІІ. (1608–1619), а на соймѣ в року 1608 Вѣденьскый мир ратификовали.<ref name="Ласло Маккаї"/><ref>Безмала по трьох сторочах енциклопедия Брокгауза и Ефрона писала: "Это победоносное восстание повело к Венскому миру от 29 июня 1606, который еще и поныне считается основой государственного права в Венгрии". [https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Бочкай,_Стефан]</ref> == Жерела == * '''Encyclopaedia Britannica''', Volume 4. Bocskay, Stephen by Robert Nisbet Bain [https://en.wikisource.org/wiki/1911_Encyclopædia_Britannica/Bocskay,_Stephen] * '''Magyar életrajzi lexikon''' [https://mek.oszk.hu/00300/00355/html/ABC00523/01887.htm] Ред.&nbsp;Kenyeres,&nbsp;Ágnes — Budapest: Akadémiai Kiadó, 1967. * '''Ласло Маккаї''' та інші. Коротка історія Угорщини. Ніредьгаза, 1997. Упорядник українського видання [[Иштван Удвари|Іштван Удварі]]. {{s|Сс. 42, 45–47.}} {{ISBN| 963 7170 88 X}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1557|1606|Бочкай Иштван}} dysp08cxw0dp0qu2bywyxig9iaa2a0m Гайове (Кропивницькый район) 0 24733 167505 2026-07-16T22:06:33Z Rue323 31002 Rue323 переменовав сторінку [[Гайове (Кропивницькый район)]] на [[Гаёвоє (Кропивницькый район)]] 167505 wikitext text/x-wiki #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Гаёвоє (Кропивницькый район)]] 412ujfkqam2di3wuspd7utbw0b3a0p2 Ульцинь (община) 0 24734 167510 2026-07-17T07:24:46Z Rue323 31002 Rue323 переменовав сторінку [[Ульцинь (община)]] на [[Улцинь (община)]] 167510 wikitext text/x-wiki #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Улцинь (община)]] nyfz5i5pmqi2v7er8l0lnl5rnxl7vrw Ульцинь 0 24735 167512 2026-07-17T07:24:59Z Rue323 31002 Rue323 переменовав сторінку [[Ульцинь]] на [[Улцинь]] 167512 wikitext text/x-wiki #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Улцинь]] azqrn5765s7k2njkpqaivst2ivvzpr8