Вікіпедія ruewiki https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 MediaWiki 1.47.0-wmf.12 first-letter Медіа Шпеціална Діскузія Хоснователь Діскузія з хоснователём Вікіпедія Діскузія ку Вікіпедії Файл Діскузія ку файлу MediaWiki Діскузія ку MediaWiki Шаблона Діскузія ку шаблонї Поміч Діскузія ку помочі Катеґорія Діскузія ку катеґорії TimedText TimedText talk Модуль Обговорення модуля Подія Обговорення події 0 442 167861 163425 2026-07-28T13:22:34Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167861 wikitext text/x-wiki {{особа проста |Имя=Андрій Бачіньскый |Образчик=[[File:Bacsinszky András.jpg|250px]] |Образчика_подпис= Vasárnapi Ujság, 1859. január 16. |Категория_склада=Andriy Bachynskyi |Чинность=Епископ Мукачовскый |Уроджѣня={{birth date|1732|11|14}} |Мѣсто_роджѣня=[[Бенятина]] |Упокоеня={{death date and age|1809|12|19|1732|11|14}} |Мѣсто_смерти=[[Ужгород]] }} '''Андрій Бачіньскый''' (*[[14. новембер|14. новембра]] [[1732]], [[Бенятина|с. Бенятина]], нынї [[Словакія]] — †[[19. децембер|19. децембра]] [[1809]], [[Ужгород]]) — общественный дїятель, публіціста, доктор філозофії. Реформатор духовного образованія. Підпоровав публікації [[Иван Пастелий|Иоанна Пастелія]] i [[Иоанникий Базилович|Іоанікія Базиловіча]]. Є то вызначна особа як церьковной історії, так і світьска – про [[Русины|Русинів]] і про многы далшы народы. Много ся о ним пише в енціклопедіях, в реліґійній літературї, в історії єпархії, історії [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатьской Руси]], Історії Русинів, історії Україны, і історії [[Австро-Угорьско|Австро-Угорьска]], но самособов в днешній добі і на інтернетовых сторінках. Детайлный опис способу жывота єпіскопа Андрія Бачіньского зробив Даниїл Бендас, [[учитель]] Ужгородьской ґрекокатоліцькой богословской академії Блаженого [[Теодор Ромжa|Теодора Ромжы]]. == Біоґрафія == Народив ся 14. новембра 1732 в селї [[Бенятина]]. По скінчіню [[Ужгород]]ьской ґімназії ся 3. апріля 1753 Андрій Бачіньскый записує на богословьску факулту універзіты в [[Тырнавa|Тырнаві]]. Фінанчна сітуація го нутить зарабляти сі як домашнїй учителя дїтей грофа Майлата. Уже в 1756 роцї, єпископ Михайло Мануїл (Ольшавскый) высвячує клерика Андрія на священика і гнедь охаблять в [[Мукачово|Мукачові]]. Правда, такой по закінченю теологічных штудій – доктора теолоґії (1758) о. Андрій приходіть до міста [[Гайдудороґ]] (комітат [[Саболч]]) як співпрацовник містного архідіякона о. Юрія Сабадоша. Тоты функції выконавав продовж трёх років, а коли о. Сабадоша призвали до [[Мукачово|Мукачова]] як генералного [[Викарь|вікарія]] єпархії, скоро тридцятьрічный Бачіньскый ся стає [[парох]]ом [[Гайдудороґ]]а, а за час і архідіяконом комітату [[Саболч]]. З етнічного погляду [[Гайдудороґ]] (статус міста отримав в 1616 р.) ту жыли різны народы (Русины, [[Мадяре]], Волохы, Ромы, Сербы. Під впливом російской колонії, котра розмістнила ся поблиз [[Токай|Токая]], даякы вірникы, як повідомлёвав іщі в 1761 р. латиньскый єпископ Еґеру Ференц Баркоці, у публічных частях молять ся за російску імператорку. Місіонерство якогось московского схизматічного священика, што належав до російьской колонії, принесло свої плоди: 21 юла 1765 часть вірників Гайдудороґу одрекла ся унії і выслала делеґатів до Карловицького православного метрополиту, жебы їм призначів свого священика. Позад проведеня 1. - 2. септембра 1765 сондажы земплиньскым наджупаном І. Деріём і о. Андрієм Бачіньскым в Ніредьгазї і в самім Гайдудорозї, 16 септембра імператорка [[Марія Терезія]] забранила Карловицькому метрополитові выслати православного священика, а в писмі до [[Катарина II. Велика|Катaрины ІІ]]. просила одволати свого генерала і ёго околицї з [[Токай|Токая]]. Бачіньскый головну прічіну схизмы в Саболчскім (як і перед тым у [[Жупа Мараморош|Мараморошскім]]) комітатї видїв у зневыгодненій позіції мукачовскых єпископів, якых [[Папа римскый|Римскый престол]] меновав як апостольскых [[Викарь|вікарїв]], підрядженых латиньскым єпископом [[Еґер]]у, заты што остатнї одказуючї ся на резолуції [[Латераньскый собор|IV. Латераньского собору]] (1215) односили ся до Архімандритів [[Чернеча гора(Мукачово)|Чернечой горы]], як до своїх «ритуалных вікарїв». Так ся молодый священик Андрій Бачіньскый росстає із своёв гунґарьсков ідентічностёв і помалы входить до кола русиньскых „сепаратістів“, котры ся у єпископів Михайла Мануїла (Ольшавского) і Іоанна (Брадача) уже од 1749 рока у [[Відень|Відню]] домагають ослободжіня ся од духовной „старостливости“ латиньского [[Еґер]]у і добивають ся в [[Ватікан|Римі]] канонічного заложиня [[Мукачовска ґрекокатолицька єпархія|Мукачовской єпархії]]. В 1768 роцї, коли переходила реорґанізація [[Мукачовска ґрекокатолицька єпархія|Мукачовской єпархії]] подля моделу латиньскых дієцез, за ослаблїня тзв. схизматічного руху, Бачіньскый стає членом першой капітулы, котра была зложена з штирёх особ і актівно ся запоює до боя за емансіпацію од Еґеру. В звязї з тым, во фебруару 1770 рока го єпископ Іоанн (Брадач) посылать до [[Відень|Відню]], де 1. апріля отримав авдієнцію у самой [[Марія Терезія|Марії Терезії]], де детайлно высвітлив важность справы компетентным особам імператоркы в церьковных вопросах – її головному радцёви міністрови Каєтанови Пліміґенови, грофові Францискови Галлерови і імператорьскым сповідникам, [[монах]]ам Ігнатію Мюллерови і отцёві-єзуїтови Кампмюллерови. Наслїдом тых зустрічей офіціална позіція Відня была єднозначнов: канонічне заложиня Мукачевской єпархії. За дакілько днїв по приходї Бачіньского до Мукачева в половинї апріля 1770 рока пришов імператор [[Австрійска імперія|Австрії]] [[Йосиф ІІ]], головним церемоніяром котрого на вшыткых акціях, быв лем Бачіньскый. Заложиня [[Мукачовска ґрекокатолицька єпархія|Мукачовской єпархії]] было даякый час онескорене під впливом інтріґ, котры плїв еґерскысй латиньскый єпіскоп Карл Естергазі через австрійского нунція во [[Відень|Відню]], Антонія Вісконтія. Но в новембру 1770 рока уже папа Клімент XIV інформовав [[Марія Терезія|Марію Терезію]] о успокоївім рїшиню тых річі. Конечнї 19. септембра 1771 буллов „Eximia regalium principum“ папа канонічно заложыв Мукачовску єпархію споєну з ґрецькым обрядом, а 23. септембра выменовав за ордінарного єпіскопа Мукачевской єпархії, доты тітуларного єпіскопа Россеньского, Іоанна Брадача. Юрисдикція Мукачевского єпіскопа была підряджена Острїгомскому архієпіскопу латиньского обряду, котрый быв тыж примасом Католіцькой церькви в [[Угорьско|Угорьску]]. По смерти владыку Брадача (4. юла 1772) духовенство Мукачовской єпархії єдногласно выберать сорокрічного Андрія Бачіньского капітуларным вікаріём і дочасным справцём діецезы. Єдинов баръєров на пути канонічного менованя Бачіньского за єпіскопа было то, же претендент не мав римску богословску освіту із тзв. Урбаньской колеґії про шыриня віры. Затоже такого міджі духовенством Мукачовской єпархії не было, 5. авґуста 1772 імператорка своїм правом „iuris patronatus“ меновала Андрія Бачіньского мукачовскым єпіскопом. 25. септембра 1772 апостольскому нунціёви во Відню Бачіньскый зложыв „сповідь віры“ предложыв вшыткы потрібны документы і офіціялно просив апостольске освідчіня на єпіскопа. По доказованю в припадї менованя Андрія Бачіньского румуньскым манахом-васіліаном Ґріґоріом Майором Фоґарашом (пізнїшым ґрекокатоліцькым єпіскопом), віце-канцлером мукачевской єпіскопской анцеларії Іваном Шімоґіём і богословом Михайлом Брадачом, папскому нунціёви Антоніёви Е. Вісконіёви во [[Відень|Відню]], были вшыткы документы 4. октобра 1772 посланы до [[Рим]]а. Но і так, аж 8. марца 1773 Бачіньскый отримав од папы Клемента ХІV. апробачну буллу тыкаючу ся ёго менованя за Мукачовского єпіскопа. Цїлый тот час жыв Бачіньскый у [[Відень|Відню]], як бісідують дакотры дослїдницї, на укор Марії Терезії. Кідьже на шыриня схизматічного руху впливали реліґійны выданя, котры приходили із [[Львов]]а, Почаєва ці іншых монастырьско-церьковных центрів Києва, Марія Терезія 14. фебруара 1770 заложыла у Відню славяньску друкарню. „Буквар“ (1770) і „Сборник“ про ґрецькы обряды Угорьска (1771) авторства Іоанна Брадача выданы в друкарни Йозефа Курцбека спричінили великый атак на мукачевского владыку і цїлу Мукачовску єпархію. Были обвинены еґерьскым латиньскым єпіскопом Карлом Естергазім і Свідницькым уніатьскым єпіскопом ґрецького обряду в Хорватьску Васілём Божічковічом (пізнїше першым єпіскопом [[Крижевска грекокатолицка епархия|Крижевской ґрекокатолицькой єпархії]]) зо схизмы, а особито з умыселного выпущіня „filioque“ із Сімволу Віры св. Атаназія, т. з. у Святій Троїцї – „і Сына“. Во фебруарї 1773 року Марія Терезія скликала у звязї зо шкандалом синод уніатьскых єпіскопів Угорьска, на котрім новоменованый мукачевскый єпіскоп Андрій Бачіньскый мусїв одвернути обвіненя на адресу свого попередника зо схизмы. Вшыткы три єпіскопы – мукачевскый Андрій Бачіньскый, свідницькый Василь Божічковіч і фаґарашскый Ґріґорій Маёр (головный цензор вшытых літурґічных выдань выходного обряду в Угорьску) – зышли ся уже 6. марца 1773 в хорватьскій Колеґії во Відню на другім стрітнутю синоду. Єпіскопам допомагали вызначны богословцї трёх єпархій: Свідницькой – Йосафат Басташіч, Мукачевской – каноніцї Андрій Жеткей і Ґриґорій Боровскый і іґумены Мукачовского і Маріяповчаньского монастыря [[Чин св. Василія Великого|ЧСВВ]] Силвестер Ковейчак і Мартирій Кашпар і Фоґарашской – каноніцї Силвестер Ґаліяні, Іґнатій Дарабант і Самуїл Клан, а тыж [[професор]] філозофії Авґустин Кереші. Протокол синоду вів цісарьскый чіновник Йосиф Керестурі. Рішаючі детаїлный перебіг синоду і на ним принятых рїшень якый робив до 24. апріля 1773, береме до увагы, же у своїх арґументах єпіскоп Бачіньскый часто апеловав на знамого галіцького богословца Іґнатїя Кульчіньского і ёго роботы „Specimen Ecclesiae Ruthenicae“ опубліованой в Римі 1733 рока, хоць церьковна [[Галич|Галічіна]] не была представлена на синодї. Наконець аж 20. мая 1773 Андрій Бачіньскый отримав єпіскопске свяченя во Відню од Свівницького єпіскопа Василя Божічковіча, котрый найвеце обвинёвав ёго попередника зо схизмы, котрому асістовав Апостольскый [[Викарь|вікарій]] [[Варадин]]у, Мелетій Ковач. Мітру, сакос, єпіскопскый перстінь і хрест Бачіньскому даровала особито [[Марія Терезія]]. За обдержаня епіскопства даровала ёму і ёго наступникам маєток в біршодьскій жупі під меном: архімалдрія св. апостолов Петра і Павла із Теплиць. Великодушна цісарёвна ся старала і о потребы єпархії. Про єпіскопску резіденцію подаровала в Ужгородї монастырь Єзуітів з приналежным костолом а про духовну семінарію ужгородьскый замок Друґетів, котрый стратив свій воєньскый вызнам, наслїдком фалаткованя [[Польско|Польска]] і прикапчаня [[Галич|Галичі]] і [[Буковина|Буковины]] ку [[Габсбурьска монархія|монархії Габсбурґів]]. Заложыла і капітулу з 7 каноніками, дале богословскый ліцей з 5 професорами (3 преднашали на руськім языку а 2 на румуньскім). Заложыла і 3 вікаріяты: пряшовскыйе, мараморошскый і сатмарьскый. [[Марія Терезія]] дала не лем в церьковнім но і в світьскім одношиню русьому духовенству тоты права, котры хосновало латиньске духовенство. Бачіньскый дістасв місце в державнім сеймі а низше духовенство выло уволнене од данї, од воєньской повинности і од властництва землепанів. Єпархія то вшытко здобыла заслугов єпіскопа Бачіньского. Отворили ся діскузії о обновлїню Галічской метрополії, де хотіїли за метрополіту досадити Андрія Бачіньского, жебы помыгав утримовати русиньскый обряд добити ся єденакых прав, якы мали католікы і зато же хотїли, жебы галічску метрополію обновлёвав хтось галічского походжіня. Як повів каноник Ґудз на авдіенції у Марії Терезії: „…щоб утримати русинів у своєму обряді потрібно дозволити їм насолоджуватися тими ж законами, правилами, що і католики, слідуючи прикладу русинів із Угорщини“. Но [[Марія Терезія]] на позіції метрополіту відїла радше чуджу особу, зато не позволила меновати Бачіньского за галічского метрополіту. Діскузії ся тягли довшый час але не подарило ся вырїшыти тоту проблему. По смерти Марії Терезії ся на кус діскузії заставіли а повернули ся на сцену аж в роцї 1796, но уже без Бачіньского. Іщі за жывота Марії Терезії в 1777 роцї ся єпіскоп Андрій Бачіньскый став леґітімным внуторным тайным радцём. Як імператорка, та і імператорьскый двір ся часто звертв на нёго, жебы порадив з внутрішнёв політіков [[Угорьско]]го кралёвства. В роцї 1789 быв позваный до Высшого сейму. В роцї 1777 Марія Терезія выголосила окремый школьскый штатут про Угры, „Ratio educationis“ (сістема освіты). В наслїдку того пришло ку реформованю, точнїше ку вытворїню од основы новой незавіслой освітной сістемы в Уграх, окремій од церькви і підрядженій комісії про освіту. Основне школьске навчаня од 6 до 12 років ся стало повинным. Штатут будовав штирі новы тіпы школ: сельска школа, двокласна школа трівіална в малых містах, в містах мали быти основны школы трикласны главно про дїти обходників і ремеселників, в центрах школьскых округів штиркласны школы класічны, котры приправлёвали учітелїв. Середнє школсвтво мало три тіпы: низшу середню школу, тзв. ґраматічну, дале ґімназію і тзв. академію, як поступінь ку універзітї. Угры были роздїлены до 9 школьскых обводів. Русиньскы комітаты Унґ, Береґ, Уґоча, Марамуреш были зачленены до Ужгородьского обводу. Заведжінём школьской реформы на Підкарпатю быв повіреный Андрій Бачіньскый. Піпоровав основаня класічной школы (учітельской семінарії) в [[Ужгород]]ї, задачов котрой была скора выхова учітелїв. Реорґанізовав учітельску семінарію в Корытнянах коло [[Ужгород]]а на ліцей. Дякуючі Бачіньскому было навчаня в ужгородьскых школах веджене в роднім русиньскім языку. [[Русиньскый язык]] ся тыж став языком [[епископ]]ской канцеларії. Бачіньскый выдав Біблію переложену до церьковнославяньского языка (реформованого, близкого русиньскому языку). Підписав договор з намістником рады в Братїславі о приписаню 3 гектарів землї і квартелю каждому учітелёви. Земля мала быти приписана окремыма панствами або штатом – комітатом. Село вєдно із верхностёв мало поставіти школьскы будовы. Штатны орґаны дали земию про учітелїв в комітатох Унґ і Мараморош. Довго ся повненю того договору сперала шляхта в комітатї Уґоча. В роцї 17¬0 [[епископ]] зробив далшый договор з намістницьтвом, подля котрого мав штат дати ненавратну піняжну пожычку і ставебный матеріял на будованя новых церьквей і оправу а перебудову старых. Но вєдно з тым сі штатны орґаны выградили право становляти архітектонічный тіп будовы. Про Мукачевску єпархію были приготовлены проєкты трёх тіпів будов, інакшы были заказаны. Перебудоваваны стары деревяны церькви в підкарпатьскых селах мусїли быти приспособлены тым проєктам, т. зн. барокізованы. V 1775 роцї перенїс резiденцію єпархії з Мукачева до Ужгорода. Кідь дав до порядку, резіденції, церьквы і семінарії лишив стародавну століцю мукачевскых [[епископ]]ів і в 1780 роцї ся з Мукачева переселив до Ужгорода. 15. октобра, в день менного свята Марії Терезії, за участи кралёвского комісаря ґрофа Стефана Андрашія, одбыло ся высвяченя катедралной церькви. Особиту заслугу має Бачіньскый зато, же основав бібліотеку, котра іщі за ёго жывота мала 9000 ехпонатів. Вытворив круг інтеліґенції ([[Иван Пастелий|І. Пастелій]], [[Базилович, Иоанникий|І. Базіловіч]], [[Йоанн Кутка|І. Кутка]], [[Арсеній Коцак|А. Коцак]]), котры робили учебникы про ново основаны школы і занимали ся історіев русиньской церькви. Вшыткы епархіалны церькви обдаровав старославяньскыма книгами і актівізовав духовенство, жебы їх інтензівно чітали. В архіпастырискім окружним листї напоминав духовенство, жебы ся научіло свій материньскый руськый язык. Двох [[монах]]ів послав до Києва, жебы відїли правила Києво-печерьской Лавры і могли такы правила вводити і до угро-руськых манастырів.Бачіньскый не лишыв што бы могло послужыти к утверджіню унії. Завершив роботу своїх попередників а аж од того часу ся зачало духовенство певно тримати унії. Бачіньскый здобыв так любов духовенства і свого народа, як і поважаня людей іншого віросповіданя. Справодливо го мож прирядити ку найзнаменїтїшым архієреём мукачевской єпархії. Період років 1773 – 1809 ся зве „золотым віком Андрія Бачіньского“. Мукачовску єпархію справовав 34 років а до вічности одышов 19. децембра 1809 рока як 77 річный. Похованый є в крипрї Катедралного храма Воздвіженія святого хреста в [[Ужгород]]ї. З ёго смертёв Мукачевска єпархія стратила єдного з найвызначнїшых народно-освітных, културно-реліґійных і соціално-політічных дїячів свого краю. == На честь єпіскопа == На честь [[епископ]]а є на містнім храмі в ёго роднім селї Бенятіна осаджена меморіална табла. В Ужгородї є меном Андрія Бачіньского назване намістя коло Катедралного храму і єдна уліця. На фасадї храму є осаджена меморіална табла з написом: „Єпископ А. Бачинський – великий духовний і громадський просвітитель нашого краю“. На предмістю Мішколца ся находить уліця названа на честь [[епископ]]а Андрія Бачіньского. І ту была на фасадї ґрекокатоліцькой церькви Покровы Пресвятой Богородицї в 1990 роцї осаджена меморіална табла з написом: „Андрію Бачинському милістю Божою Мукачовському єпископу Герембель-топольцькому абату“. В Герембелї компактно жыють потомкове переселенцїв з [[Підкарпатьска Русь|Підкарпатьской Рус]]и уже тристо років. == Барбареум, Штадтконвікт і Студіум Рутенум == Жебы підвышити уровень освіты ґрекокатоліцького духовенства была в роцї 1774 у Відню (і з ініціатівы Андрія Бачіньского) заложена Кралёвска ґенерална ґрекокатоліцька семінарія при храмі св. Варвары (Королевская общая грекокатолическая [[семинария]] в Вене при св. Варваре – Regium Generale Seminarium Greaco-Catholicum Viennae ad Sanctum Barbaram). Про каждоденну потребу а потім і офіціялно была прията скорочена назва [[Барбареум]] (Barbareum). Церьква св. Варвары ся стала про ґрекокатоліків парохіалным центром. Бачіньскый завів і навчаня русиньского языка в семінарії, якый ся став урядным языком і [[епископ]]ской канцеларії. За 10 років фунґованя ся в нім навчало 46 ґрекокатоліцькых штудентів. З того 11 місц было зарезервованых про семінарістів з Мукачевской єпархії, 6 про Перемиську єпархію і 6 про Крижевацьку єпархію. 6 абсолвентів семінарії ся стало [[епископ]]ами, 10 професорів універзіт і єпархіалных семінарії, 8 директорів семінарії і 8 писателїв. Міджі іншыма в Барбареу здобыли освіту і Ґріґорій Тарковіч, першый уніатьскый метрополіта А. Ангеловіч, [[Алексѣй Повчий|Алексій Повчій]], Михайло Щавницькый (першый ректор Ґенералной ґрекокатоліцькой семінарії у [[Львов]]і) і др. В 1784 роцї было [[Барбареум]] заперте. Священіцї церькви св. Варвары зіставали одповідныма за семінарістів з Пряшова, Мукачева і Перемышля, котры ся навчали в семінарії „Штадтконвікт“ фунґуючій міджі роками 1803 – 1848. Семінарія мала 368 учнїв. Дакілько абсолвентів ся стало дуже вызначныма дїячами русиньского народного возроджіня, напр. Михайло Лучкай, Віктор Добряньскый ці [[епископ]] і галічскый метрополіта Йосіф Сембратович. В часї фунґованя семінарії Штадтконвікт, ся в церькви св. Варвары сходив лінґвістічный кружок, головов котрого быв вызначный славіста – філолоґ Бартоломій Копітарь. В кружку ся тыж сходили вызначны русиньскы персоны, авторы русиньскых ґраматік Михайло Лучкай і Іван Фоґарашій. Міджі священіками церькви св. Варвары были тыж русиньскы културны актівісты Іван Ольшавскый і [[Николай Нодь]]. Аж в роцї 1852 было у Відню заложене друге Барбареум, котре єствовало до 13. авґуста 1893 рока. Обидві семінарії зограли велику роль не лем про розвиток церьковного, але і народно-політічного руху Русинів. В роцї 1784 была у Львові заложеный Ґенерална ґрекокатоліцька духовна семіїнарія, де галічскы штуденты віденьского Барбареа могли продовжовати в штудію. Першым ректором ся став Михайло Щавницькый (од 1784 до 1787). Вєдно із Львівсков універзітов прияв (на основі декрету цісаря Ёзефа ІІ.) заложыня „Студіум Рутенум“ (Studium Ruthenum) 9. марца 1787 рока, як першого світьского высшого научного інштітуту про Русинів Австрійской імперії. Щавницькый быв і орґанізатором штудія. На Студіум Рутенум могли наступовати кандідаты, котры уже мали 17 років, знали чітати і писати руськым языком і были з Галічіны. Уквартелёваны были в Ґенералній духовній семінарії. Студіум Рутенум дїяло до 1809 рока. За цїлый час фунґованя Студіум Рутенум закінчіло 470 штудентів. == Хоснована література == * ФЕНИЧ, В. Мукачівський єпископ Андрей (Бачинський) і відновлення Галицької митрополії: деміфологізація однієї патріотичної легенди. [online] [ціт. 2013-04-28]. Доступне на інтернетї: <http://www.religion.in.ua/zmi/ukrainian_zmi/20336-mukachivskij-yepiskop-andrej-bachinskij-i-vidnovlennya-galickoyi-mitropoliyi-demifologizaciya-odniyeyi-patriotichnoyi-legendi.html> * ЗАВОСИНСЬКИЙ, І. Єпископ Андрій Бачинський - просвітитель Закарпаття. [online] [ціт. 2013-04-28]. Доступне на інтернетї: <http://www.religion.in.ua/zmi/ukrainian_zmi/11047-yepiskop-andrij-bachinskij-prosvititel-zakarpattya.html> * КОНДРАТОВИЧ, М. 1924. Історія Подкарпатскоѣ Руси для народа. Ужгород : УНІО, 1924. с. 79 * ФЕНИЧ, В.: Мукачівський єпископ Андрей (Бачинський) і відновлення Галицької митрополії: деміфологізація однієї патріотичної легенди. [online] [ціт. 2013-04-28]. Доступне на інтернетї: <http://risu.org.ua/ua/index/studios/studies_of_religions/51056/> * POP, I. 2008. Podkarpatská Rus. Osobnosti její historie, vědy a kultury. Praha : Libri, 2008. с. 20-21. ІSBN 978-807277-370-1 * КОНЄЧНІ, С. 2009. Капітолы з історії Русинів на Словеньску. Пряшів : Русин і Народны новинкы, 2009. с. 72. {{ISBN| 978-80-88769-99-6}}. * Маґочій, П. Р. Штадтконвікт. // МАҐОЧІЙ, П. Р. - ПОП, І. 2010. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород : Видавництво В. Падяка, 2010, с. 823. {{ISBN| 978-966-387-044-1}}. * Barbareum. [online] [ціт. 2013-04-28]. Доступне на інтернетї: <http://pl.wikipedia.org/wiki/Barbareum> * Маґочій, П. Р. Щавницький Михайло. // МАҐОЧІЙ, П. Р. - ПОП, І. 2010. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород : Видавництво В. Падяка, 2010, с. 828. {{ISBN| 978-966-387-044-1}}. * Studium Ruthenum. [online] [ціт. 2013-04-28]. Доступне на інтернетї: <http://pl.wikipedia.org/wiki/Studium_ruthenum> {{Commonscat|Andreas Bačinsky}} {{Lifetime|1732|1809|Бачіньскый, Андрій}} [[Катеґорія:Русиньскы церьковны дїятелї]] [[Катеґорія:Русиньскы єпіскопы]] [[Катеґорія:Грекокатолицкы епископы]] [[Катеґорія:Персоналии 18. стороча]] [[Катеґорія:Ужгород]] ckglzocwf7oqnfeezqw3uoixf4ky320 0 534 167862 156359 2026-07-28T13:50:11Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167862 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Верґіліус ||Имя_оригиналне={{ref-la}} Publius Vergilius Maro |Образчик=[[File:Parco della Grotta di Posillipo5 (crop).jpg|200px]] |Категория_склада=Virgil |Чинность=давноримскый [[поет]] |Уроджѣня={{birth date|-70|10|15}} |Мѣсто_роджѣня=Андес |Упокоеня={{death date and age|-19|09|21|-70|10|15}} |Мѣсто_смерти=Бріндізі }} '''Пу́бліус Верґі́ліус Маро́ (Маро́н)''' ({{lang-la|Publius Vergilius Maro}}; {{ДН|15.|10|-70}}, в Андесї коло Мантовы — {{ДС|20.|09|-19}}, Бріндізі) — римскый поет тзв. золотого віку латиньской літературы. Вєдно з поетами Гораціусом і Овідіусом є уважованый за єдного з найвызначнїшых латиньскых авторів. Верґіліус написав три поетічны творы: Bucolica (Буколіка, співанка з пастырьсков тематіков), Georgica (Ґеорґіка, поема з сільсков тематіков) і героічный епос Aineis (Енеіда), котрый ся став народным римскым епосом. Верґіліусова творчость і жывот вызвали уж в стародавности ряд коментарїв. Міра іх автентичности і правдивости є днесь іщі діскусна. Особливо в пізнїй антіцї почас середновіку повстало много біоґрафій Верґіліуса (Vita Vergilii), котры гранічать аж з фантастічныма леґендами. Найзнамішый Верґіліусовов біоґрафіёв є Еліус Донатус, ґраматік з IV. стороча до н. е.. Верґіліусове дїло ся зберегло в середновіковых кодексах: Vergilius Augusteus, Vergilius Vaticanus і Vergilius Romanus. == Референції == {{Стыржень}} {{reflist}} {{Lifetime|-70|20 до н. е.|Марон, Верґіліус}} == Література == * CONTE, Gian Biagio. ''Dějiny římské literatury''. Preklad Dagmar Bartoňková et al. Vyd. 1. Praha : KLP, 2003. 790 s. {{ISBN|80-85917-87-4}} [[Катеґорія:Поеты]] jbuilkmmhss8yl35azfumasvltgpllq 167863 167862 2026-07-28T13:54:22Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 167863 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Верґіліус ||Имя_оригиналне={{ref-la}} Publius Vergilius Maro |Образчик=[[File:Parco della Grotta di Posillipo5 (crop).jpg|200px]] |Категория_склада=Virgil |Чинность=давноримскый [[поет]] |Уроджѣня={{birth date|-70|10|15}} |Мѣсто_роджѣня=Андес |Упокоеня={{death date and age|-19|09|21|-70|10|15}} |Мѣсто_смерти=Бріндізі }} '''Пу́бліус Верґі́ліус Маро́ (Маро́н)''' ({{lang-la|Publius Vergilius Maro}}; {{ДН|15.|10|-70}}, в Андесї коло Мантовы — {{ДС|20.|09|-19}}, Бріндізі) — римскый поет тзв. золотого віку латиньской літературы. Вєдно з поетами Гораціусом і Овідіусом є уважованый за єдного з найвызначнїшых латиньскых авторів. Верґіліус написав три поетічны творы: Bucolica (Буколіка, співанка з пастырьсков тематіков), Georgica (Ґеорґіка, поема з сільсков тематіков) і героічный епос Aineis (Енеіда), котрый ся став народным римскым епосом. Верґіліусова творчость і жывот вызвали уж в стародавности ряд коментарїв. Міра іх автентичности і правдивости є днесь іщі діскусна. Особливо в пізнїй антіцї почас середновіку повстало много біоґрафій Верґіліуса (Vita Vergilii), котры гранічать аж з фантастічныма леґендами. Найзнамішый Верґіліусовов біоґрафіёв є Еліус Донатус, ґраматік з IV. стороча до н. е.. Верґіліусове дїло ся зберегло в середновіковых кодексах: Vergilius Augusteus, Vergilius Vaticanus і Vergilius Romanus. == Референції == {{Стыржень}} {{reflist}} {{Lifetime|-70|-20|Марон, Верґіліус}} == Література == * CONTE, Gian Biagio. ''Dějiny římské literatury''. Preklad Dagmar Bartoňková et al. Vyd. 1. Praha : KLP, 2003. 790 s. {{ISBN|80-85917-87-4}} [[Катеґорія:Поеты]] 0hh72qvzwjlihbo3jjkrf9e6imrth6l 167886 167863 2026-07-28T18:59:22Z Igor Kercsa 5504 оправа хыбы 167886 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Верґіліус ||Имя_оригиналне={{ref-la}} Publius Vergilius Maro |Образчик=[[File:Parco della Grotta di Posillipo5 (crop).jpg|200px]] |Категория_склада=Virgil |Чинность=давноримскый [[поет]] |Уроджѣня={{birth date|-70|10|15}} |Мѣсто_роджѣня=Андес |Упокоеня={{death date and age|-19|09|21|-70|10|15}} |Мѣсто_смерти=Бріндізі }} '''Пу́бліус Верґі́ліус Маро́ (Маро́н)''' ({{lang-la|Publius Vergilius Maro}}; {{ДН|15.|10|-70}}, в Андесї коло Мантовы — {{ДС|20.|09|-19}}, Бріндізі) — римскый поет тзв. золотого віку латиньской літературы. Вєдно з поетами Гораціусом і Овідіусом є уважованый за єдного з найвызначнїшых латиньскых авторів. Верґіліус написав три поетічны творы: Bucolica (Буколіка, співанка з пастырьсков тематіков), Georgica (Ґеорґіка, поема з сільсков тематіков) і героічный епос Aineis (Енеіда), котрый ся став народным римскым епосом. Верґіліусова творчость і жывот вызвали уж в стародавности ряд коментарїв. Міра іх автентичности і правдивости є днесь іщі діскусна. Особливо в пізнїй антіцї почас середновіку повстало много біоґрафій Верґіліуса (Vita Vergilii), котры гранічать аж з фантастічныма леґендами. Найзнамішый Верґіліусовов біоґрафіёв є Еліус Донатус, ґраматік з IV. стороча до н. е.. Верґіліусове дїло ся зберегло в середновіковых кодексах: Vergilius Augusteus, Vergilius Vaticanus і Vergilius Romanus. == Референції == {{Стыржень}} {{reflist}} {{Lifetime|-70|-20|Верґіліус, Марон}} == Література == * CONTE, Gian Biagio. ''Dějiny římské literatury''. Preklad Dagmar Bartoňková et al. Vyd. 1. Praha : KLP, 2003. 790 s. {{ISBN|80-85917-87-4}} [[Катеґорія:Поеты]] e6fgw9c06pt3vngcgt9p0czb85hwqqn 0 563 167895 139576 2026-07-29T08:59:40Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167895 wikitext text/x-wiki {{особа проста |Имя=Вінстон Черчіл |Образчик=[[File:Churchill portrait NYP 45063.jpg|200px]] |Категория_склада=Winston Churchill |Чинность=[[політік]], [[писатель]] |Уроджѣня={{birth date|1874|11|30}} |Мѣсто_роджѣня=замок Бленгеім, [[Вудсток]] |Упокоеня={{death date and age|1965|1|24|1874|11|30}} |Мѣсто_смерти=[[Лондон]] }} [[File:Nobel prize medal.svg|50px]] Сір '''Вінстон Леонард Спенсер-Черчіл''' (''Winston Leonard Spencer-Churchill''; [[30. новембер]] [[1874]], замок Бленгеім, [[Вудсток]]&nbsp;— [[24. януар]] [[1965]], [[Лондон]])&nbsp;— брітаньскый [[політік]], премєр [[Велика Брітанія|Споєного кралёвства]] в роках 1940–1945 і 1951–1955. Тыж [[писатель]] ([[Нобелівска премія]] за літературу 1953, [[історік]], журналіста, вояк і законодавця. Є признаваный за єдного з найвызначнїшых штатників [[XX. стороча]]. == Референції == <references /> {{Стыржень}} {{lifetime|1874|1965|Черчіл, Вінстон}} [[Катеґорія:Політічны лідеры]] [[Катеґорія:Нобеловы лавреаты з литературы]] [[Катеґорія:Велика Брітанія]] heg1r085s828jt60jlotuyk8t7xh3s5 0 570 167865 139340 2026-07-28T14:55:23Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167865 wikitext text/x-wiki {{особа проста |Имя=Генрі Форд |Имя_оригиналне={{ref-en}} Henry Ford |Образчик=[[File:Henry Ford 1888.jpg|200px]] |Категория_склада=Henry Ford |Уроджѣня={{birth date|1863|7|30}} |Мѣсто_роджѣня= |Упокоеня={{death date and age|1947|4|7|1863|7|30}} |Мѣсто_смерти= }} '''Генрі Форд''' ({{lang-en|Henry Ford}}; [[30. юла]] [[1863]], Діньборн, {{iw|Мічіган||uk|Мічиган}}, [[США]]&nbsp;— [[7. апріля]] [[1947]], Діньборн, [[США]])&nbsp;— быв [[США|амеріцькый]] [[інженер]] и [[бізнісмен]], творця {{iw|автомобіловый промысл|автомобілового промыслу|d|Q190117}}. {{Lifetime|1863|1947|Форд, Генрі}} {{Стыржень}} [[Катеґорія:Инженеры]] [[Катеґорія:Бизнисмены]] [[Катеґорія:Персоналии:США]] [[Катеґорія:Автомобіловый промысл]] [[Катеґорія:Вынаходници]] o9fe68s7g4bvoxylsizgskmzd3gjfbb 167866 167865 2026-07-28T14:59:12Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167866 wikitext text/x-wiki {{особа проста |Имя=Генрі Форд |Имя_оригиналне={{ref-en}} Henry Ford |Образчик=[[File:Henry Ford 1888.jpg|200px]] |Категория_склада=Henry Ford |Уроджѣня={{birth date|1863|7|30}} |Мѣсто_роджѣня= |Упокоеня={{death date and age|1947|4|7|1863|7|30}} |Мѣсто_смерти= }} '''Генрі Форд''' ({{lang-en|Henry Ford}}; [[30. юла]] [[1863]], Діньборн, {{iw|Мічіган||uk|Мічиган}}, [[США]]&nbsp;— [[7. апріля]] [[1947]], Діньборн, [[США]])&nbsp;— быв [[США|амеріцькый]] [[інженер]] и [[бізнісмен]], творця [[автомобіл]]ового [[Промысел|промыслу]]. {{Lifetime|1863|1947|Форд, Генрі}} {{Стыржень}} [[Катеґорія:Инженеры]] [[Катеґорія:Бизнисмены]] [[Катеґорія:Персоналии:США]] [[Катеґорія:Вынаходници]] rnw9v6kyds4hqlejwwr8usrbqe5mvcd 0 764 167864 139838 2026-07-28T14:22:33Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167864 wikitext text/x-wiki {{особа проста |Имя=Лао Цзи |Образчик=[[Файл:Lao Tzu - Project Gutenberg eText 15250.jpg|200px]] |Категория_склада=Laozi |Чинность=[[філозоф]] |Уроджѣня= |Мѣсто_роджѣня= }} '''Лао Цзи''' ([[Кітайскый язык|кітайскы]] 老子 = Старый майстер) є єдна з найвыразнїшых постав [[кітай]]ской [[філозофія|філозофії]], котрых історічна екзістенція є але неясна. Кітайска традіція уміщує ёго жывот до 6. стороча п.н.е., много модерных школ але ёго екзістенцію давать до 4. стороча п.н.е., припаднї го шацує як компілацію веце [[Филозоф|філозофів]] з тых доб. == Референції == <references /> {{Стыржень}} [[Катеґорія:Філозофы]] [[Катеґорія:Кітай]] [[Катеґорія:1. тысячроча до н. е.]] aitzdyxlwbeqcf6ubkjognzkpdimplm 0 1091 167894 139507 2026-07-29T07:31:39Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167894 wikitext text/x-wiki {{особа проста |Имя=Сулейман Пышный |Чинность=пановник Османьской рішы {{nobr|в роках 1520 аж 1566}} |Уроджѣня={{birth date|1494|11|6}} |Мѣсто_роджѣня=Трабзон, [[Османьска імперія]] |Упокоеня={{death date and age|1566|9|6|1494|11|6}} |Мѣсто_смерти=Сигетвар, [[Мадярске кральовство]] |Категория_склада=Suleiman I |Образчик=[[File:EmperorSuleiman.jpg|250px]] |Образчика_подпис= Подля Тициана, около 1530 }} [[File:Suleiman2.jpg|thumb|220px|Сулейман Пышный]] Султан '''Сулейман I.''', 6. новембра 1494 (респ. апріль 1495) аж 5. септембра (респ. 6. септембра) 1566, быв пановником Османьской рішы в роках 1520 аж 1566.<ref>[http://24.hu/tudomany/2016/09/06/meghalt-szulejman-a-szive-magyarorszagon-maradt/ Meghalt Szulejmán, a szíve Magyarországon maradt], 24.hu</ref> == Референції == <references /> {{Стыржень}} [[Катеґорія:Пановници]] [[Катеґорія:Османьска імперія]] jt2fw9d06bnnyef2vu9e82rdnx5yff0 0 3918 167867 162003 2026-07-28T15:17:09Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167867 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Штєпан Рак |Образчик=[[File:Stěpán Rak, 2019.jpg|200px]] |Категория_склада=Štěpán Rak |Уроджѣня = 8. авґуста 1945 |Мѣсто_роджѣня = [[Духцов]], [[Чехословакія]] }} '''Штєпан Рак''' (*&nbsp;[[8. авґуста]] [[1945]], [[Духцов]], [[Чехословакія]]) є вызначный чеськый [[ґітара|ґітаріста]], музичный [[композітор]] і [[педаґоґ]] русиньского походжіня.<ref>{{cite web |url=http://www.stepanrak.cz/puvod-stepana-raka.html |title=Původ Štěpána Raka |author=Hana Marie Kábová |date=2021 |website=stepanrak.cz |access-date=21. новембра 2025}}</ref> В роцї 1963 по скінчіню штудій на середнїй школї образотворчого [[уменя]] в Радотінї абсолвовав штудіум гры на [[Ґітара|ґітару]] і штудіум компонованя на празькій конзерваторії під веджінём Штєпана Урбана і Зденька Гулу, штудіум завершено в роцї&nbsp;1970. На тото штудованя навязав в часї штудованя на Музичній факултї Академії музичных умень в [[Прага|Празї]]. Уж в часї штудії обтримав вызначне оцїнїня за перше місце в музичнім конкурзї молодых композіторів в [[Чеськословеньско|Чехословакії]] і то за складбу Гірошіма з року 1973 і 2.&nbsp;цену в далшім річнику за пісню „Аж“. По школї зачав робити як учітель музикы на народных школах уменя. == Жывотопис == В роцї 1975 го закликали до [[Фіньско|Фіньска]], жебы їм там поміг створити основу про їх штудіум ґітаровой гры. Концертовав практічно по цілім Фіньску, гостёвав у Фіньскім радію. До Чеськословеньска ся вернув в року 1980, як педаґоґ продовжовав з учінём ґітаровой гры на празькій конзерваторії: пізнїше тыж як одборный асістент на Педаґоґічній факултї в Чеськых Будєёвіцях. Дїйствовав і як член одборных порот на вшелиякых міджінародный музичных конкурзох. В роцї 1982 ся став першым педаґоґом АМУ, котрый ся там занимав ґітаровов гров. Там дїйствує до днесь. == Дїло == [[Файл:IMGP6554_Štěpán Rak.JPG|thumb|На концертї ''Vivat Comenius'', Подєбради 2010]] === Педаґоґічна дїятельность === Снажыть ся выпрацовати комплетну методіку ґітарового граня, про тоты цілї накрутив документ демонштруючій новы технікы граня на ґітару. Ёго найвекшый вклад є в розвиваню технікы такзваной пятьперстове граня (тота техніка є знама під назвов ''Ракове тремоло''). котра хоснує актівацію маличка грачовой правой рукы, што уможнює новы выразовы можности як в днешнїх складбах, так і у класічнім ґітаровім репертоварї. Дякувші міджінародній сполупрацї з другыма педаґоґами ся тота техніка росшырює і за граніцями [[Чеська републіка|Чеськой републікы]]. === Екстерны одказы === {{commonscat|Štěpán Rak}} * [http://www.stepanrak.cz/ Особны сторінкы Штєпана Рака] * [http://www.myspace.com/stepanrak/ Myspace сторінкы Штєпана Рака] * [http://www.facebook.com/pages/Stepan-Rak/136296820895?ref=search&sid=656099837.1873151172..1/ Facebook сторінкы Штєпана Рака] * [http://www.ceskatelevize.cz/ivysilani/209562210800001-13-komnata/ 13. komnata Štěpána Raka - iVysílání České televize - 13. фебруара 2009] {{DEFAULTSORT:Рак, Штєпан}} {{Lifetime|1945||Рак, Штєпан}} [[Катеґорія:Русины]] 527u8b44mf8xj0wdqa951y0bffefiwy 0 9787 167868 163457 2026-07-28T15:31:53Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167868 wikitext text/x-wiki {{особа проста |Имя=Мікулаш Горняк |Уроджѣня=1938 |Мѣсто_роджѣня= [[Габура]] |Чинность= [[співак]] і [[Гумор|гуморіста]] |Упокоеня=2008 |Мѣсто_смерти= [[Гуменне]] }} '''Мікі (Мікулаш) Горняк''' (* 1938, [[Габура]], † 2008, [[Гуменне]]) быв русиньскый [[співак]] і [[Гумор|гуморіста]] з [[Гуменне|Гуменного]], [[Словеньско]]. Мікі походить з [[Габура| Габуре]], [[окрес Міджілабірцї]]. Є основатель а довгорічний член [[Гуменьске співацьке тріё|Гуменьского трія]], з котрым ся в роцї 1989 став лавреатом [[Маковіцка струна |Маковіцкой струны]].<ref>[http://www.rusin.sk/makovicka-struna-znie-40-rokov/ Маковіцка струна звучіть 40 років] {{ref-sk}}</ref> Є заснователём [[Фолклорний ансамбель Хемлон|Фолклорной ґрупы Хемлон Гуменне]] (1971)<ref>[http://www.rusin.sk/v-humenskom-triu-odspieval-mikulas-hornak-rovnych-dvadsat-rokov/ Сторінка Rusyn.sk] {{ref-sk}}</ref>. В року 2004 ся став вытязём міджінародного фестівалу гумору і сатіры в Ужгороді<ref>[https://web.archive.org/web/20150417162524/http://www.fschemlon.sk/z-minulosti/ Сторінка Фолклорной ґрупы Хемлон Гуменне] {{ref-sk}}</ref>. == Референції == <references /> {{DEFAULTSORT:Горняк, Мікулаш}} {{Lifetime|1938|2008|Горняк, Мікулаш}} [[Катеґорія:Співаци]] [[Катеґорія:Русиньскы співаци]] [[Катеґорія:Гумор]] [[Катеґорія:Гуменне]] 6shknwe13mdqbrwlwugrgaq6tbvzpji 0 11644 167887 167237 2026-07-28T19:04:10Z Igor Kercsa 5504 доповненя 167887 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Максимильен Робеспьер |Имя_оригиналне=''фр.'' Maximilien François Marie Isidore de Robespierre |Образчик=[[File:Robespierre.jpg|250px]] |Образчика_подпис=Робеспьер од непознатого маляря, ок.1790 |Категория_склада=Maximilien de Robespierre |Чинность=[[адвокат]], дѣятель Великой французской револуции |Уроджѣня={{Birth date|1758|05|06}} |Мѣсто_роджѣня=Аррас, Па-де-Кале, Франция |Упокоеня={{Death date and age|1794|07|28|1758|05|06}} |Мѣсто_смерти=Париж, Франция |Причина_смерти=гилотинованя |Мѣсто_погребу = катакомбы Парижа }} '''Максимильен Франсуа Мари Изидор де Робеспьер''' (*[[Аррас]] (дн. департамент Па-де-Кале), [[6. май]] [[1758]]&nbsp;— †[[Паріж|Париж]], [[28. юл]] [[1794]])&nbsp;— [[адвокат]], [[Французы|французскый]] [[политик]], вызначный дѣятель [[Велика французьска револуція|Великой французской револуции]], проводна постава якобинской [[Диктатура|диктатуры]]. == Молоды лѣта == Отець му быв солидный [[правник]], а мати — дѣвка газды пивовара. Далшы предкы были нотаре в селѣ коло [[Аррас]]а. Максимильен быв старшый з четырьох дѣти, а мав еще двох сестер и найменшого брата Августина, котрый пак пошов его слѣдами. Осемрочну школу выходив в [[Аррас]]у, пак штудовав право на Lycée Louis-le-Grand в [[Паріж|Парижу]]. Ту запознав ся з идеями [[Жан-Жак Руссо|Жан-Жака Руссо]] и став ся их запаленым застанцьом. == Карьера == [[File:Place Robespierre Marseille.png|thumb|258px|Намѣстя Робеспьера, [[Марсей]], надпис пише: "Правник, родженый в Аррасу, 1758, гилотинованый без суда 27. юла 1794. Мав прозывку Неподкупный. Застанець народа. Автор девизы нашой републикы: Слобода, ровность, братство"]] По штудиях, од року 1781, быв успѣшным правником в [[Аррас]]у. В року 1789 быв выбраный за посланця до Народной Асамблеи, де спочатку выдѣльовав ся своим провинциализмом, але неодовга зыскав собѣ честь и авториту. Быв едным з главных авторох [[Декларациия прав чоловѣка и гражданина|Декларации прав чоловѣка и гражданина]] (1789) и став ся ведучым членом клуба якобинох. Од зачатку [[Велика французьска револуція|Великой французской револуции]] быв на главных ролях лѣвицѣ и быв автором револучного гесла «Слобода, ровность, братство», котрое ся пак стало девизов Французской републикы. Наслѣдно быв вѣрный своим принципам, жив скромно, як и в тых часах, коли быв лем простым адвокатом. В року 1793 став ся ведучов фигуров ''Комитету про сполоченске благо'' и зыскав собѣ велику популарность межи простым людом як некомпромисный прихылник [[Револуция|револучного]] террора против контрреволуции и политичных оппонентох, котрый быв установленый в тяжкой добѣ [[Револуция|револучных]] перемѣн и чужоземной интервенции. Рокы [[1793]]–[[1794]] достали у историкох означѣня '''Влада Терора''' (''фр.'' la Terreur). За тоты рокы число забитых подля засуду влады было около 17 тысяч особ,<ref>[https://web.archive.org/web/20170929102310/http://larevolution.ru/Guseva.html Гусева Ю.В. Террор в годы Великой французской революции]</ref><ref name="МИБТ">[https://web.archive.org/web/20170327142719/https://sputnikipogrom.com/europe/france/47683/la-grande-terreur/ Кирилл Каминец. Маленькая история Большого террора]</ref> а окрем того около 40 тысяч были забиты без всякого засуду, главнѣ высланныма до провинций всевладныма комисарами, 300 тысяч были выгнаны и збавлены маеткох и 500 тысяч были арештованы.<ref name="МИБТ"/> Наконець свою некомпромисность обернув и против своих бывшых сполочникох, [[Жак-Рене Ебер|Жака-Рене Ебера]] (марец 1794) и [[Жорж Дантон|Жоржа Дантона]] (апрѣль 1794).<ref>Révai nagy lexikona. Том 16, с. 298.</ref> Робеспьер зыскав собѣ вельо неприятельох в своем окружѣню. В ''Комитетѣ про сполоченске благо'' з 12 членох зостали лем двое (Сен-Жюст и Кутон), на кого годен быв ся сполягти. Од 1. юла Робеспьер перестав ся появляти в Комитетѣ. Появив ся 26. юла и выступив там з грозныма словами о неприятелях [[Револуция|револуции]] и комплотерах, але конкретны имена одказав ся назвати. Тото збудило еще векшый страх у его неприятельох. [[27. юл]]а [[1794]] быв организованый переворот. Робеспьер быв обвиненый за вшитку пролиту кровь и арештованый, не дали му ани слово повѣсти на свою оборону, а на другый день быв з еще 20 револуционерами, котрых поважовали за его прихылникох, гилотинованый без суда и без права обороны. == Заключѣня == Зо вшиткых ведучых особ револуции Робеспьер быв сам еден, котрый прошов цѣлу ей дорогу од зачатку до конця. Против него стояло множество неприятельскых груп. «Тиран, диктатор, деспота, кровожадный» — то суть лем дакотры з прозывок, котры му давали. По паду Робеспьера его прихылникы твердили, же были окламаны. Доднесь Робеспьер зоставать контроверзнов поставов. Дакотры го поважують за ниякого державного мужа, лем за файного оратора, котрый своим словом зыскав собѣ популарность и владу.<ref>Révai nagy lexikona. Том 16, с. 299.</ref> Иншы, напротив, поважують, же смерть того «великого штатника вела до скрахованя демократичной републикы».<ref>Albert Mathiez, с. 20.</ref> == Жерела и одказы == * Révai nagy lexikona. 1-21. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935. * Albert Mathiez (Pařiž). Robespierre a Danton. //Tvůrcové dějin. Čtyři tisícletí světových dějin v obrazech dob a osobností. Čtvrtý díl. Přítomnost. Čast 1. Red. Karel Stloukal. Nakladatel L. Mazáč. V Praze, 1936. Cc. 14-20. == Референции == <references /> {{Lifetime|1758|1794|Робеспьер, Максимильен}} {{Переклад|cs|Maximilien Robespierre|contents|ID=153889}} [[Катеґорія:Велика французьска револуція]] [[Катеґорія:Політіци]] [[Катеґорія:Правници]] [[Катеґорія:Державны урядници]] [[Катеґорія:Посланцьове парламента]] [[Катеґорія:Франція]] [[Катеґорія:Персоналии 18. стороча]] 6767a8fqy95l10vv2azqar3fpj66jl0 0 12473 167888 125993 2026-07-28T19:11:25Z Igor Kercsa 5504 доповненя 167888 wikitext text/x-wiki {{Шпортовець | name = Марк-Андре тер Штеґен | image = Marc-André ter Stegen.jpg | imagesize = 200px | alt = | caption = | nickname = | birthname = Marc-André ter Stegen | birthdate = {{Birth date and age|1992|04|30}} | birthplace = [[Мёнхенґладбах]], [[Німецько]] | deathdate = <!-- {{Death date and age|YYYY|MM|DD|YYYY|MM|DD}} --> | deathplace = | resting_place = | occupation = фотбал | specialization = бранкарь | nationality = | ethnicity = | citizenship = | club =[[ФК Барцелона]] | period = 2014- | height = 187 | weight = 84 | degree = | spouse = | website = | Commons =Marc-André ter Stegen }} '''Марк-Андре тер Штеґен''' ([[Німецькый язык|нім.]] Marc-André ter Stegen) - є [[Германия|німецькый]] професіоналный [[Фотбал|фотбаліста]], бранкарь, грач [[ФК Барцелона]], де играе под числом 1. == Клуб == 19. юла 2014 подписав 5-рочный контракт за 12 міліонув евро з [[ФК Барцелона]]. == Успіхы == === Клуб === ==== Барцелона ==== *Ла Ліґа: 2014–15, 2015–16 *[[Копа дел Рей]]: 2014–15, 2015–16, 2016–17 *Шпанєльскы суперпогар: 2016 == Одказы == *[https://www.fcbarcelona.com/football/first-team/staff/players/2017-2018/ter-stegen Сторона ФК Барцелона] *[https://int.soccerway.com/players/marc-andre-ter-stegen/102525/ на www.soccerbase.com] {{Lifetime|1992||Штеґен, Марк-Андре}} [[Катеґорія:Німецькы фотбалісти]] 7yqqq62bt7zszhrpwpehbvnv4dsbkdq 0 13066 167889 127487 2026-07-28T19:14:05Z Igor Kercsa 5504 доповненя 167889 wikitext text/x-wiki {{Шпортовець | name = Матео Ковачич | image = Mateo Kovačić (cropped).JPG | imagesize = 200px | alt = | caption = | nickname = | birthname = Mateo Kovačić | birthdate = {{Birth date and age|1994|05|36}} | birthplace = [[Лінц]], [[Австрія]] | deathdate = <!-- {{Death date and age|YYYY|MM|DD|YYYY|MM|DD}} --> | deathplace = | resting_place = | occupation = фотбал | specialization = полоборонець | nationality = | ethnicity = | citizenship = | club =[[ФК Дінамо Заґреб]]<br/>[[ФК Інтер]]<br/>[[ФК Реал Мадрід]] | period = 2010-2013<br/>2013–2015<br/>2015 | height = 178 | weight = 79 | degree = | spouse = | website = | Commons = Mateo Kovačić }} '''Матео Ковачич''' ([[Хорватьскый язык|хор.]] Mateo Kovačić) - є [[Хорватія|хорватьскый]] професіоналный [[Фотбал|фотбаліста]], полоборонець, грач [[ФК Реал Мадрід]], де играе под числом 23. == Успіхы == === Клуб === ==== ФК Реал Мадрід ==== *Ла Ліґа: 2016/17 *Шпанєльскы суперпогар: 2017 == Одказы == *[https://www.realmadrid.com/en/football/squad/mateo-kovacic Сторона ФК Реал Мадрід] *[https://web.archive.org/web/20181211025523/https://www.uefa.com/teamsandplayers/players/player=250023551/profile/index.html на www.uefa.com] {{Стыржень}} {{Lifetime|1994||Ковачич, Матео}} [[Катеґорія:Фотбалісты]] [[Катеґорія:Хорватьскы фотбалісти]] [[Катеґорія:Грачі ФК Реал Мадрід]] b7flyqqy2sce9l52hs11q9xvqxmk4uz 0 20920 167890 167145 2026-07-28T19:20:48Z Igor Kercsa 5504 доповненя 167890 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Образчик=[[File:Karel Svoboda (composer, 1969).jpg]] |Имя=Карел Свобода |Категория_склада=Karel Svoboda (composer) |Чинность=[[композитор]] |Уроджѣня= {{Birth date|1938|12|19}} |Мѣсто_роджѣня=[[Прага]] |Упокоеня={{Death date and age|2007|01|28|1938|12|19}} |Мѣсто_смерти=[[Йеваны]], [[Чехія|Чехия]]}} '''Карел Сво́бода''' ({{Lang-cs|Karel Svoboda}}; [[19. децембер|19. децембра]] [[1938]] — [[28. януар|28. януара]] [[2007]]) — чехословацькый и [[Чехы|чешськый]] композитор, якый писав естрадну музику. Автор музикы ид многым кінам и телефільмам в 1960—1970. годы. Творчый руководитель ансамбля інструментальної електронної музикы «<nowiki/>[[Elektrovox]]<nowiki/>». == Біографія == Карел Свобода родив ся в [[Прага|Празї]] ([[Чеськословеньско|Чехословакія]]). Зачав писати музику, лишив ученя на третьому курсі медицинського факультета. Участвовав в рок-групі «Mefisto» в 1963 годови (піанішта). Май тош писав музику для пражського театра «Laterna Magica» и для многых чешськых співаку. В 1965 годови уйшла пластинка з пісньов Свободы «Slunce za oknem» в исповнені Яроміра Маєра. Крехты май пузно в [[Нїмецько|Нїмеччині]] уйшла пластинка з інструментальнов композиційов Свободы «Navrat Gemini». Товгды на фестивалі в [[Ріо де Жанейро|Ріо-де-Жанейро]] пісню Свободы «Vzdaleny hlas» заспівала [[Гелена Вондрачкова]]. В 1969 годови. Свобода написав пісню «Леді карнавала» для чешського співака [[Карел Готт|Карела Готта]]. Всього для співака композитор написав музику ид 80. пісням. В 70. годы композитор сотрудовав з многыми чешськыми співаками — серед них Гана Загорова, Ева Піларова, Мілан Дробны, Вальдемар Матушка, Лешек Семелка, Іржи Шелінґер, Яна Кратохвілова. В 1980. в число исповнителю пісень Свободы входят Карел Зіх, Мигаль Давід, Івета Бартошова, Петро Спеши, Марцела Бржезінова и група [[OK Band]], Марцела Голанова, Петра Яну, Далібор Янда. Свобода сотрудовав з западнонїмецькым каналом ZDF бульше трьох десятилїтій. Писав саундтрекы ид многым телепередачам и серіалам. Сред них «Вікі вікінґ», «Пригоды пчолкы Маї», «Чудні пригоды Нільса». Так само написав музику ид популярному фільмови «Три уріха для Попелюшкы». Всього Свобода создав музику ид бульше чим 90. фільмам и телесеріалам. Є автором мюзиклу: * «Нуч на Карлштейні» (Noc na Karlštejně), 1973, фільм-мюзикл * «Dracula», Премєра в Празї 13. октовбра, 1995 * «Monte Christo», 2000 * «Golem», 2006, по книзї Зденека Зеленкы Свобода быв найденый убитым выстрілом из охотнячої пушкы в садови свойої хыжи в [[Прага|Празї]] 28. януара 2007 года, пушка лежала коло нього. Інцидент назвали самоубійством.<ref>{{Cite web |url=http://zpravy.idnes.cz/skladatel-karel-svoboda-se-zastrelil-dso-/domaci.asp?c=A070128_224742_domaci_ton |title=iDnes |access-date=2010-09-08 |archivedate=2009-02-07 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090207062027/http://zpravy.idnes.cz/skladatel-karel-svoboda-se-zastrelil-dso-/domaci.asp?c=A070128_224742_domaci_ton }}</ref> ==Одкликованя== {{Переклад|ru|Свобода, Карел}} {{Lifetime|1938|2007|Свобода, Карел}} [[Катеґорія:Умерли 2007]] [[Катеґорія:Уродили ся 1938]] mz3ogoqauwb8jpc5bu0i8zjmvxqzqrl 0 20996 167891 143603 2026-07-28T19:35:21Z Halajkovič 33393 +мале доповнїня 167891 wikitext text/x-wiki {{НП}} '''Букуре́шть''' ({{lang-ro|București}} {{Audio-IPA|LL-Q1860 (eng)-Vealhurl-Bucharest.wav|[bukuˈreʃtʲ]}}) є головне і найвекше місто [[Румуньско|Румуньска]], главный політічный, економічный, фінанчный, научный і културный центер штату.<ref>{{cite web |title=Bucharest |publisher=Encyclopedia Britannica |url=https://www.britannica.com/place/Bucharest |access-date=2026-07-28}}</ref> Місто мать особливый адміністратівный статус і не належить до жадного з жудцїв країны, чім творить самостатну адміністратівно-теріторіалну єдиніцю першого ступня. Подля чісла обывателїв є Букурешть єдным з найвекшых міст выходной і середнёй Европы меджі [[Европска унія|Европской унії]] занимать шесте місто подля чісла обывателїв у рамках міста (по [[Паріж]]і, [[Мадрід]]ї, [[Рим]]і, [[Берлін]]ї і [[Відень|Відню]]).<ref>{{cite web |title=Bucharest — Population & Demographics |publisher=Encyclopedia Britannica |url=https://www.britannica.com/place/Bucharest/People |access-date=2026-07-28}}</ref> == Етімолоґія == О етімолоґії назвы „Букурешть“ екзістує дакілько верзій. Подля найпопуларнїшой народной леґенды місто заложыв пастырь (або боярин) меном „Букук“ (''Bucur''). В румуньскім языку слово „bucurie“ значіть „радость“ а „bucuros“ – „радостный“ або „щастливый“. Прото языкознателї часто перекладають назву міста як „Місто радости“.<ref>{{cite book |author=Жукевич О. М. |title=Топографія та топоніміка |place=Київ |publisher=Вища школа |year=2009 |pages=112–114}}</ref> Іншы дослїдници споюють тоту назву зо старовікыма фракійскыма або славяньскыма корїнями, де закінчіня „-esti“ є тіпічна на означіня роду або осады. == Референції == {{референції}} {{Головны міста европскых країн}} [[Катеґорія:Букурешт|*]] [[Катеґорія:Головны міста|Букурешть]] [[Катеґорія:Міста в Румуньску]] 2yslzqkwdixis3xiy1sffszomnvnph2 0 22215 167885 151291 2026-07-28T18:49:14Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 167885 wikitext text/x-wiki {{Ученый |noyat = yes |имя = Міхал Вашічек |имя оригиналне = Michal Vašíček {{Реф-инфо|чеш.|по-чешськы}} |уроджѣня = {{Birth date and age|1985|10|25}}<ref>{{Cite web|url=http://hdl.handle.net/20.500.11956/83862|title=Dynamika jihokarpatských nářečí|publisher=Digitální repozitář UK|accessdate=18.10.2024|archiveurl=https://archive.ph/z8KMt|archivedate=18.10.2024}}</ref> |мѣсто роджѣня = [[Прага]], [[Чеськословеньско|Чехословакія]]<ref>{{Cite web|author=Marie Niček|date=5.3.2022|url=https://www.lidovky.cz/relax/valka-na-ukrajine-michal-vasicek-valka-ukrajinstina-fraze-slovnicek.A220304_153749_ln_magazin_ape|title=Ukrajinština je jeden z nejkrásnějších jazyků. Naučte se fráze, které by se vám mohly hodit|publisher=Lidové noviny|accessdate=18.10.2024|archiveurl=https://archive.ph/4782f|archivedate=8.3.2022}}</ref> |сферы наук = [[лінґвістіка|лінґвістика]] |ученый ступень = Ph.D. (філолоґія), 2016 |alma mater = [[Карлова универзита|Карлув університет]] |главны роботы = Dynamika jihokarpatských nářečí, 2020 }} '''Міхал Вашічек''' ([[чеськый язык|чеш.]] ''Michal Vašíček'', родив ся 25. октовбра 1985 у [[Прага|Празі]]) — [[Чехія|чешськый]] [[лінґвістіка|языкознатель]]-[[славистика|славіста]]. Занимать ся вопросами [[русинськый язык|русинського языка]], головно у сферах [[діалектолоґія|діалектолоґії]] и [[соціолінґвістіка|соціолінґвістикы]]. Выштудовав [[славистика|славістику]] на [[Карлова универзита|Карловум університеті]], де здобыв ступінь маґістра (2011) и доктора ([[Ph.D.]], 2016). Спершу ся занимав [[ляшськый язык|ляшськым мікроязыком]], май пак перейшов до [[русинськый язык|русинського]].<ref name="slu">{{Cite web|url=https://www.slu.cas.cz/cs/zamestnanec/michal-vasicek|title=Mgr. Michal Vašíček, Ph.D.|publisher=Slovanský ústav Akademie věd České republiky|accessdate=18.10.2024|archiveurl=https://archive.ph/ZrAEn|archivedate=18.10.2024}}</ref> У своюй докторськуй дисертації (выдана в 2020. році) описав динамічні процесы в [[діалекты русинського языка|русинськых діалектах]], майнаперед в історично близкых собі діалектах [[Убля|Ублі]] и [[Малый Березный|Малого Березного]], розділеных державным гатаром по [[Друга світова война|Другуй світовуй войні]].<ref>{{Cite book|author=Vašíček, M.|title=Dynamika jihokarpatských nářečí|location=Praha|publisher=Slovanský ústav AV ČR|date=2020|isbn=978-80-86420-74-5}}</ref> Окрем того выдав ай ряд статей — наприклад, за діалекты русинськых языковых островув у [[Пряшівска Русь|Словакії]],<ref>{{Citation|author=Vašíček, M.|year=2018|chapter=Specifika nářečí obce Pača (okr. Rožňava) v kontextu rusínských dialektů na Slovensku|title=Studium Carpatho-Ruthenorum 2018. Штудії з карпаторусиністікы 10.|place=Prešov|publisher=Prešovská univerzita|pages=45–61|editor=[[Кветослава Копорова|Koporová K.]]}}.</ref> проблему приятя русинського літературного языка<ref>{{Citation|author=Вашичек, М.|year=2017|chapter=К проблеме принятия кодифицированного русинского языка носителями карпаторусинских диалектов в Словакии|title=Миноритарные и региональные языки и культуры Славии|place=Москва|publisher=Институт славяноведения РАН|pages=98–115|editor=Скорвид, С.С.}}.</ref> и русинськый языковый активізм.<ref>{{Citation|author=Vašíček, M.|year=2024|title=Na YouTube „po našem“|newspaper=Podkarpatská Rus|number=3/2024|pages=4, 10|url=https://podkarpatskarus.cz/attach/pr_3_2024.pdf|accessdate=18.10.2024}}</ref> Уєдно з [[Ружена Шішкова|Руженов Шішковов]] обробив и опубліковав картотеку невыданого словника южнокарпатськых русинськых діалектув [[Иван Панькевич|Ивана Панькевича]] (2023).<ref>{{Citation|authors=Šišková, R., Vašíček, M. a kol.|title=Lexikální databáze jihokarpatských nářečí z materiálů I. Paňkevyče|place=Praha|publisher=Slovanský ústav AV ČR|year=2023|url=https://miracle.slu.cas.cz/ukrajina2/viewer.html|accessdate=18.10.2024}}</ref> Робутник Славянського інститута [[Чеська академія наук|Чеської академії наук]] (''Slovanský ústav AV ČR''),<ref name="slu"/> учить на Карловум університеті.<ref>{{Cite web|url=https://uves.ff.cuni.cz/cs/vyucujici|title=Vyučující|publisher=Ústav východoevropských studií, Filozofická fakulta, Univerzita Karlova|accessdate=18.10.2024|archiveurl=https://archive.ph/1n5kh|archivedate=18.10.2024}}</ref> == Бібліоґрафія == * ''Dynamika jihokarpatských nářečí'' (2020) * ''Chrestomatie jihokarpatských nářečí'' (2020) == Жерела и удказы == <references /> {{Lifetime|1985||Вашічек, Міхал}} [[Катеґорія:Лингвисты]] l88hbxc49kh3zykxzcsgj7pszlov2bo 0 22457 167877 152553 2026-07-28T17:54:45Z Halajkovič 33393 +доповнїня 167877 wikitext text/x-wiki {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} [[File:Brosen windrose.svg|thumb|right|200px|Югозапад на крижоватцї вітрів]] '''Югозáпад'''<ref>{{Русиньскый правопис|Югозапад|513}}</ref> є єдна зо штирёх меджілежачіх [[Стороны свѣта|cвітовых сторон]], котра ся находить точно меджі [[юг]]ом і [[запад]]ом. В картоґрафії, ґеоґрафії і морьскій навіґації ся на означіня того направлїня поужывають меджінародне скорочіня '''SW''' (з {{lang-en|southwest}}).<ref>{{cite book |author=Жукевич О. М. |title=Топографія з основами геодезії |place=Київ |publisher=Вища школа |year=2009 |pages=45–48 |isbn=978-966-642-399-8}}</ref> На 360-градусній шкалї [[компас]]у або на [[Вітрова ружіця|вітровій ружіцї]] тото напрямлїня одповідать [[азімут]]у точно 225°.<ref>{{cite web |title=Compass Rose |publisher=National Geographic Society |url=https://education.nationalgeographic.org/resource/compass-rose |access-date=2026-07-28}}</ref> Протилежным (о 180°) напрямлїнём є [[северовыход]]. == Поз. тыж == * [[Компас]] * [[Навіґація]] == Референції == {{референції}} [[Катеґорія:Стороны свѣта]] rgo1l4o2wmdhuya2jtars0qwhnj73de 167879 167877 2026-07-28T17:56:29Z Halajkovič 33393 167879 wikitext text/x-wiki {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} [[File:Brosen windrose.svg|thumb|right|200px|Югозапад на крижоватцї вітрів]] '''Югозáпад'''<ref>{{Русиньскый правопис|Югозапад|513}}</ref> є єдна зо штирёх меджілежачіх [[Стороны свѣта|cвітовых сторон]], котра ся находить точно меджі [[юг]]ом і [[запад]]ом. В картоґрафії, ґеоґрафії і морьскій навіґації ся на означіня того направлїня поужывають меджінародне скорочіня '''SW''' (з {{lang-en|southwest}}).<ref>{{cite book |author=Жукевич О. М. |title=Топографія з основами геодезії |place=Київ |publisher=Вища школа |year=2009 |pages=45–48 |isbn=978-966-642-399-8}}</ref> На 360-градусній шкалї [[компас]]у або на [[Вітрова ружіця|вітровій ружіцї]] тото напрямлїня одповідать [[азімут]]у точно 225°.<ref>{{cite web |title=Wind rose |publisher=Encyclopedia Britannica |url=https://www.britannica.com/science/wind-rose |access-date=2026-07-28}}</ref> Протилежным (о 180°) напрямлїнём є [[северовыход]]. == Поз. тыж == * [[Компас]] * [[Навіґація]] == Референції == {{референції}} [[Катеґорія:Стороны свѣта]] qqvixs3qu4h6ue0i1b83yvrryk5px46 0 22458 167876 152549 2026-07-28T17:54:39Z Halajkovič 33393 +доповнїня 167876 wikitext text/x-wiki {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} [[File:Brosen windrose.svg|thumb|right|200px|Юговыход на крижоватцї вітрів]] '''Юговы́ход'''<ref>{{Русиньскый правопис|Юговыход|513}}</ref> є єдна зо штирёх меджілежачіх [[Стороны свѣта|cвітовых сторон]], котра ся находить точно меджі [[юг]]ом і [[выход]]ом. В картоґрафії, ґеоґрафії і морьскій навіґації ся на означіня того направлїня поужывають меджінародне скорочіня '''SE''' (з {{lang-en|southeast}}).<ref>{{cite book |author=Жукевич О. М. |title=Топографія з основами геодезії |place=Київ |publisher=Вища школа |year=2009 |pages=45–48 |isbn=978-966-642-399-8}}</ref> На 360-градусній шкалї [[компас]]у або на [[Вітрова ружіця|вітровій ружіцї]] тото напрямлїня одповідать [[азімут]]у точно 135°.<ref>{{cite web |title=Compass Rose |publisher=National Geographic Society |url=https://education.nationalgeographic.org/resource/compass-rose |access-date=2026-07-28}}</ref> Протилежным (о 180°) напрямлїнём є [[северозапад]]. == Поз. тыж == * [[Компас]] * [[Навіґація]] == Референції == {{референції}} [[Катеґорія:Стороны свѣта]] dlfyalsd1j5gxunqwjudlyzegu1izeo 167881 167876 2026-07-28T17:56:55Z Halajkovič 33393 167881 wikitext text/x-wiki {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} [[File:Brosen windrose.svg|thumb|right|200px|Юговыход на крижоватцї вітрів]] '''Юговы́ход'''<ref>{{Русиньскый правопис|Юговыход|513}}</ref> є єдна зо штирёх меджілежачіх [[Стороны свѣта|cвітовых сторон]], котра ся находить точно меджі [[юг]]ом і [[выход]]ом. В картоґрафії, ґеоґрафії і морьскій навіґації ся на означіня того направлїня поужывають меджінародне скорочіня '''SE''' (з {{lang-en|southeast}}).<ref>{{cite book |author=Жукевич О. М. |title=Топографія з основами геодезії |place=Київ |publisher=Вища школа |year=2009 |pages=45–48 |isbn=978-966-642-399-8}}</ref> На 360-градусній шкалї [[компас]]у або на [[Вітрова ружіця|вітровій ружіцї]] тото напрямлїня одповідать [[азімут]]у точно 135°.<ref>{{cite web |title=Wind rose |publisher=Encyclopedia Britannica |url=https://www.britannica.com/science/wind-rose |access-date=2026-07-28}}</ref> Протилежным (о 180°) напрямлїнём є [[северозапад]]. == Поз. тыж == * [[Компас]] * [[Навіґація]] == Референції == {{референції}} [[Катеґорія:Стороны свѣта]] 4r2ffy27nzdv61u87umzwwiadqy1k6y 0 22459 167875 152551 2026-07-28T17:54:35Z Halajkovič 33393 +доповнїня 167875 wikitext text/x-wiki {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} [[File:Brosen windrose.svg|thumb|right|200px|Северозапад на крижоватцї вітрів]] '''Северозáпад'''<ref>{{Русиньскый правопис|Северозапад|444}}</ref> є єдна зо штирёх меджілежачіх [[Стороны свѣта|cвітовых сторон]], котра ся находить точно меджі [[север]]ом і [[запад]]ом. В картоґрафії, ґеоґрафії і морьскій навіґації ся на означіня того направлїня поужывають меджінародне скорочіня '''NW''' (з {{lang-en|northwest}}).<ref>{{cite book |author=Жукевич О. М. |title=Топографія з основами геодезії |place=Київ |publisher=Вища школа |year=2009 |pages=45–48 |isbn=978-966-642-399-8}}</ref> На 360-градусній шкалї [[компас]]у або на [[Вітрова ружіця|вітровій ружіцї]] тото напрямлїня одповідать [[азімут]]у точно 315°.<ref>{{cite web |title=Compass Rose |publisher=National Geographic Society |url=https://education.nationalgeographic.org/resource/compass-rose |access-date=2026-07-28}}</ref> Протилежным (о 180°) напрямлїнём є [[юговыход]]. == Поз. тыж == * [[Компас]] * [[Навіґація]] == Референції == {{референції}} [[Катеґорія:Стороны свѣта]] jgzmchsrqsljtrxw487zddsmyjmj69x 167880 167875 2026-07-28T17:56:46Z Halajkovič 33393 167880 wikitext text/x-wiki {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} [[File:Brosen windrose.svg|thumb|right|200px|Северозапад на крижоватцї вітрів]] '''Северозáпад'''<ref>{{Русиньскый правопис|Северозапад|444}}</ref> є єдна зо штирёх меджілежачіх [[Стороны свѣта|cвітовых сторон]], котра ся находить точно меджі [[север]]ом і [[запад]]ом. В картоґрафії, ґеоґрафії і морьскій навіґації ся на означіня того направлїня поужывають меджінародне скорочіня '''NW''' (з {{lang-en|northwest}}).<ref>{{cite book |author=Жукевич О. М. |title=Топографія з основами геодезії |place=Київ |publisher=Вища школа |year=2009 |pages=45–48 |isbn=978-966-642-399-8}}</ref> На 360-градусній шкалї [[компас]]у або на [[Вітрова ружіця|вітровій ружіцї]] тото напрямлїня одповідать [[азімут]]у точно 315°.<ref>{{cite web |title=Wind rose |publisher=Encyclopedia Britannica |url=https://www.britannica.com/science/wind-rose |access-date=2026-07-28}}</ref> Протилежным (о 180°) напрямлїнём є [[юговыход]]. == Поз. тыж == * [[Компас]] * [[Навіґація]] == Референції == {{референції}} [[Катеґорія:Стороны свѣта]] tm5ado9h5q4d0161uaxsue1v9q2568k 0 22460 167874 152552 2026-07-28T17:54:29Z Halajkovič 33393 +доповнїня 167874 wikitext text/x-wiki {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} [[File:Brosen windrose.svg|thumb|right|200px|Северовыход на крижоватцї вітрів]] '''Северовы́ход'''<ref>{{Русиньскый правопис|Северовыход|444}}</ref> є єдна зо штирёх меджілежачіх [[Стороны свѣта|cвітовых сторон]], котра ся находить точно меджі [[север]]ом і [[выход]]ом. В картоґрафії, ґеоґрафії і морьскій навіґації ся на означіня того направлїня поужывають меджінародне скорочіня '''NE''' (з {{lang-en|northeast}}).<ref>{{cite book |author=Жукевич О. М. |title=Топографія з основами геодезії |place=Київ |publisher=Вища школа |year=2009 |pages=45–48 |isbn=978-966-642-399-8}}</ref> На 360-градусній шкалї [[компас]]у або на [[Вітрова ружіця|вітровій ружіцї]] тото напрямлїня одповідать [[азімут]]у точно 45°.<ref>{{cite web |title=Compass Rose |publisher=National Geographic Society |url=https://education.nationalgeographic.org/resource/compass-rose |access-date=2026-07-28}}</ref> Протилежным (о 180°) напрямлїнём є [[югозапад]]. == Поз. тыж == * [[Компас]] * [[Навіґація]] == Референції == {{референції}} [[Катеґорія:Стороны свѣта]] 1tjqvxx09zmi3j7zbad4xkcbzhkosqf 167878 167874 2026-07-28T17:56:13Z Halajkovič 33393 167878 wikitext text/x-wiki {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} [[File:Brosen windrose.svg|thumb|right|200px|Северовыход на крижоватцї вітрів]] '''Северовы́ход'''<ref>{{Русиньскый правопис|Северовыход|444}}</ref> є єдна зо штирёх меджілежачіх [[Стороны свѣта|cвітовых сторон]], котра ся находить точно меджі [[север]]ом і [[выход]]ом. В картоґрафії, ґеоґрафії і морьскій навіґації ся на означіня того направлїня поужывають меджінародне скорочіня '''NE''' (з {{lang-en|northeast}}).<ref>{{cite book |author=Жукевич О. М. |title=Топографія з основами геодезії |place=Київ |publisher=Вища школа |year=2009 |pages=45–48 |isbn=978-966-642-399-8}}</ref> На 360-градусній шкалї [[компас]]у або на [[Вітрова ружіця|вітровій ружіцї]] тото напрямлїня одповідать [[азімут]]у точно 45°.<ref>{{cite web |title=Wind rose |publisher=Encyclopedia Britannica |url=https://www.britannica.com/science/wind-rose |access-date=2026-07-28}}</ref> Протилежным (о 180°) напрямлїнём є [[югозапад]]. == Поз. тыж == * [[Компас]] * [[Навіґація]] == Референції == {{референції}} [[Катеґорія:Стороны свѣта]] sfx661zeujeew6cisa397g389ncgoib 0 22482 167882 152682 2026-07-28T18:20:19Z Halajkovič 33393 167882 wikitext text/x-wiki [[Файл:F5_tornado_Elie_Manitoba_2007.jpg|праворуч|міні|280x280пкс|Торнадо категорії F5 (максимальна по шкалї Фудзіты) коло Елі (Манітоба), [[22. юн|22. инія]] [[2007|2007 года]]]] [[Файл:Elijah_the_Prophet_spins_a_vortex.jpg|праворуч|міні|Торнадо на давнюй ґравюрі (вознесеня Илі Пророка)]] '''Торна́до''', вадь '''смерч''' (уд {{Lang-es|tornar}} — «вертїти, крутити»<ref>{{Cite web |url=https://dictinary.ru/%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0/%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%BE.html |title=Значение слова торнадо |access-date=2017-01-18 |archivedate=2017-01-19 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170119050026/https://dictinary.ru/%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0/%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%BE.html }}</ref>), '''тромб''' (от {{Lang-it|tromba}} — «цївка»<ref>{{Книга|рік=2011|isbn=978-5-227-02479-4|сторінок=607|выдавательство=Центрполиграф|тітул=Школьный словарь иностранных слов|одказ=https://books.google.ru/books?id=EZnOAAAAQBAJ&pg=PA439&q=тромб#v=snippet|ответственный=сост. {{s|А. А. Медведев}}|місто=М.|сторінкы=439}}</ref>), '''ме́зо-урага́н''', — атмосферный віхор, настаючый у гомыласто-дощовуй (бурьовуй) хмарі и который роспространяє ся дулу, часто до самої землї, у видови хмарного рукава вадь хобота діаметром в дисяткы и сотнї метру. Розвитя торнадо из хмары рузнит його уд даякых вонкошно подобных и так само всякых по природї появлень, например, смерчо-віхру и піщаных віхру. Обычно діаметр воронкы смерча в нижнюй пересїчцї складає 300—400 м, хуть, якшо смерч касає ся поверхностї [[Вода|воды]], йся величина годна складати лиш 5—30 [[Метер|м]], а при прохоженьови воронкы над сушов годно достигати 1,5—4,2 км. В [[Метеорология|метеорології]] термін ''смерч'' хоснуют для віхру, сформірованых над воднов поверхньов, а сформованый над сушов называют ''тромбами'' вадь (в Сївернуй Америцї) ''торнадо''{{Sfn|Хромов, Петросянц|2006|pages=448}}. Айбо в неспеціальнуй літературі йсї терміны часто хоснуют як повнї [[Синоним|синонімы]]. == Удкликованя == {{Переклад|ru|Смерч|141948632}} {{референції}} [[Катеґорія:Метеоролоґія]] i7v8qksql78nq9vjopg0c2fgxhagpga 0 22696 167884 153845 2026-07-28T18:45:37Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 167884 wikitext text/x-wiki {{Ученый |имя = Маріан Токар |уроджѣня = 28.&nbsp;апріля 1973 |мѣсто роджѣня = [[Ужгород]] |alma mater = [[Ужгородска народна универзита|Ужгородськый націоналный університет]] |сферы наук = історія, політолоґія, соціолоґія |ученый ступень = кандидат історичных наук (2004) доктор наук из державного управліня (2021) |членство в = Націонална спулка журналістув Украйины (2001–днесь) Научно-изглядователный інститут політичної реґіоналістикы УжНУ (директор, 2013–днесь) Кафедра соціолоґії тай соціалної роботы факултета общественных наук УжНУ (професор, 2024–днесь) [[Русинськый културолоґічный клуб]] |noyat = yes |имя при уроджѣню = {{lang-uk|Маріан Юрійович Токар}} }} '''Маріа́н То́кар''' (28.&nbsp;апріля 1973, [[Ужгород]]) є [[Історік|історик]], [[Політолоґія|політолоґ]], [[Соціолоґія|соціолоґ]]. Кандидат історичных наук (2004), доктор наук из державного управліня (2021). Член Націоналної спулкы журналістув Украйины; директор НДІ політичної реґіоналістикы при [[Ужгородска народна универзита|Ужгородському націоналному університеті]];<ref name=":1">{{Cite web |url=https://www.uzhnu.edu.ua/uk/cat/fsusp-syssocio/staff |at=УжНУ |title=Кафедра соціології і соціальної роботи / Співробітники кафедри |language=украйинськы }}</ref> професор кафедры соціолоґії тай соціалної роботы факултета общественных наук УжНУ.<ref name=":0">{{Cite encyclopedia|url=https://esu.com.ua/article-884561|title=Маріан Токар|encyclopedia=Енциклопедія сучасної України|article=Маріан Токар|date=2024-06-21|author=Петро Габрин|editors=І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ|publisher=Інститут енциклопедичних досліджень НАН України|year=2024|publication-place=Київ}}</ref> Член [[Русинськый културолоґічный клуб|Русинського културолоґічного клуба]], частый дописовач тай член редакційної колеґії журнала „Отцюзнина“,<ref name=":2">{{Cite web |at=Отцюзнина |url=https://otcuznyna.com/za-nas/ |title=За нас |language=русинськы }}</ref> головный редактор журнала „Карпатознавство“.<ref name=":3">{{Cite web |url=https://www.lem.fm/pochav-vykhoditi-novyj-chasopis-karpatoznavstvo/ |at=lem.fm |title=Почав выходити новый часопис Карпатознавство |language=русинськы |date=15.&nbsp;юлія 2024 |author=Петро Медвідь }}</ref> == Жывотопис == Маріан Токар ся родив 28.&nbsp;апріля 1973.&nbsp;року в [[Ужгород|Ужгороді]]. Кунчив [[Ужгородска народна универзита|Ужгородськый націоналный університет]] на спеціалностьох „історія“ (1996) тай „політолоґія“ (2009).<ref name=":0" /> У 2004.&nbsp;рокови дустав ступінь [[Кандидат наук|кандидата історичных наук]] у спеціалности „Історія Украйины“ из [[Дисертация|дисертаційов]] на тему ''„Становлення і розвиток політичних партій Закарпаття в 1919–1939 роках“''. У 2007.&nbsp;рокови став доцентом; из 2009.&nbsp;року доктор філозофії з історії.<ref name=":1" /> У 2021.&nbsp;році дустав ступінь доктора наук из державного управліня на спеціалности „Механізмы державного управліня“ из дисертаційов: ''„Державна політика сприяння розвитку громадських організацій в Україні“''.<ref name=":1" /> У 1997–2000.&nbsp;роках робив учительом, а пак уд 2002.&nbsp;року робит в УжНУ. У 2007–2009 быв заступником декана факултета общественных наук из ошколовално-выховної роботы, уд 2013.&nbsp;року&nbsp;— директор Научно-изглядователного інститута політичної реґіоналістикы. У 2015–2016 быв завідовачом кафедры політолоґії тай державного управліня, а пак у 2024 став ся професором кафедры соціолоґії тай соціалної роботы.<ref name=":1" /><ref name=":0" /> == Творба == Научні інтересы Маріана Токаря чинят: соціолоґія громадянського общества; соціолоґія управліня; соціолоґія організацій; соціална взаємодія тай комунікація; реґіоналістика (крайознавство). Токар&nbsp;— автор поетичної зберькы ''„Чорно-білі дні..: поетичний триптих“'' (Ужгород, 2023), активный учасник Русинського културолоґічного клуба, частый дописовач тай член редакційної колеґії [[Русиньскый язык|русинськоязычного]] културно-белетричного журнала „Отцюзнина“,<ref name=":2" /> головный редактор [[Україньскый язык|украйинськоязычного]] [[Етноґрафія|етноґрафічного]] журнала „Карпатознавство“.<ref name=":3" /> === Основні роботы<ref name=":1" /><ref name=":0" /> === * ''Нариси історії національно-визвольної боротьби закарпатських українців. Уж., 2002;'' * ''Становлення і розвиток політичних партій Закарпаття в 1919–1939 роках. Уж., 2004;'' * ''Політичні партії Закарпаття в умовах багатопартійності (1919–1939). Уж., 2006;'' * ''Августин Волошин. Життя і помисли президента Карпатської України. 2-е вид. Уж., 2009 (співавт.);'' * ''Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура. Уж., 2010 (співавт.);'' * ''Електоральні процеси України в регіональному вимірі: Буковина і Закарпаття. Уж., 2014 (співавт.);'' * ''Закарпаття: нариси боротьби за українську державність (з історії неурядових громадських організацій). Уж., 2018;'' * ''Громадські організації України в системі розвитку публічно-управлінських відносин. Л., 2020;'' * ''Державна політика сприяння розвитку громадських організацій в Україні. Уж., 2021.'' == Жерела == * {{Cite encyclopedia|url=https://esu.com.ua/article-884561|title=Маріан Токар|encyclopedia=Енциклопедія сучасної України|article=Маріан Токар|date=2024-06-21|author=Петро Габрин|editors=І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ|publisher=Інститут енциклопедичних досліджень НАН України|year=2024|publication-place=Київ}} == Референції == <references /> {{Lifetime|1973||Токар, Маріан}} h9aksuqudnh1ik8oebl3792778oz7x5 0 22840 167869 154718 2026-07-28T16:38:04Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 167869 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Михайло Балог |Чинность=[[Грекокатолицка Церковь|греко-католицькый]] вікарь<ref name="pim">Balogh Mihály adatai</ref> |Образчик=[[File:Balogh Mihaly.jpg|200px]] |Категория_склада=Mihály Balogh |Уроджѣня={{birth date|1857|12|28}}<ref name="pim"/> |Мѣсто_роджѣня=[[Великі Лазы]]<ref name="pim"/> |Упокоеня={{death date and age|1916|8|6|1857|12|28}}<ref name="pim"/> |Мѣсто_смерти=[[Сигет|Мараморошска Сиготь]]<ref name="pim"/> }} '''Михайло Балог''' (1857—1916)&nbsp;— [[Грекокатолицка Церковь|греко-католицькый]] [[священик]], громадськый чинитель, вікарь у [[Жупа Мараморош|Мараморошському]] [[Сигет|Сиготі]]. == Дітинство == Родив ся в Лазах пуд [[Ужгород|Ужгородом]] у родині сященика. Пусля народної школы ся ошколовав в ужгородськув ґімназії. Дале ся учив [[Теология|теолоґію]] тай ся усятив на сященика. == Церковна служба == Уже ги професор теолоґії быв направленый на фару у село [[Велика Копаня|В.Копаня]]. Дале єпископ [[Юлий Фирцак|Юлій Фірцак]] іменовав го головным парохом в Мараморошський Сигут. У 1898 р. назначеный вікарійом Маромороша. Михайло Балог енерґійно ся брав рішати проблемы прихожан свого вікаріята. Ініційовав закладаня кооперативув тай народного промысла. З його помочов была закладена ткальня у Сиготови, котра за 5 рокув помогла ушколовати із 45 сіл: 140 дівочок вышивці, а 186 - тканьови. Ги писав Клочурак: ''«…Дівчата зготовили за цей час 8538 кусів вишивок і килимів у ціні 80.692 [[Корона (монета)|корон»]]''. «Наука», редагована о. [[Авґустин Волошин|А.Волошином]] (1908) писала так: ''«Михаиль Балогь основав в Сиготі бурсу для синові, Мараморошского руського народа, в-ь котрой ежерочно 20 учениковь достає квартирь и кость за уміренну сумму, а З—4 из нихь совсім безплатно. Сей бурсі можно дяковати, же число синовії нашихь учившихся вь гимназіяхії бистро умножается и наші сины межи товаришами своими суть найліпші»''. == Політична чиннусть == * убрали го на выбрах у воловському окрузі послом угорського парламента * заставав за русинув, котрі были у час войны обвинені за шпіонаж * протестовав проти мадяризації літурґії == Жерела == * Степан Клочурак. «о. Михайло Балог» http://uk.wikisource.org/wiki/О._Михайло_Балог_(Клочурак) * «Наука», № 19, за 21 мая 1908 року * {{cite web |author= |editor= |date= |url=https://opac-nevter.pim.hu/record/-/record/PIM43662 |title=Balogh Mihály adatai |publisher=Magyar életrajzi index |format= |quote= |language= |accessdate=2026.7.28 |archiveurl= |archivedate= }} == Референції == {{reflist}} [[Катеґорія:Умерли 1916]] [[Катеґорія:Уродили ся 1857]] d150mpe0gc6z99pq9j7xxeldd2hbzhb 167870 167869 2026-07-28T16:40:11Z Igor Kercsa 5504 Igor Kercsa переменовав сторінку [[Балог Михайло]] на [[Михайло Балог (вікарь)]]: вецезначность 167869 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Михайло Балог |Чинность=[[Грекокатолицка Церковь|греко-католицькый]] вікарь<ref name="pim">Balogh Mihály adatai</ref> |Образчик=[[File:Balogh Mihaly.jpg|200px]] |Категория_склада=Mihály Balogh |Уроджѣня={{birth date|1857|12|28}}<ref name="pim"/> |Мѣсто_роджѣня=[[Великі Лазы]]<ref name="pim"/> |Упокоеня={{death date and age|1916|8|6|1857|12|28}}<ref name="pim"/> |Мѣсто_смерти=[[Сигет|Мараморошска Сиготь]]<ref name="pim"/> }} '''Михайло Балог''' (1857—1916)&nbsp;— [[Грекокатолицка Церковь|греко-католицькый]] [[священик]], громадськый чинитель, вікарь у [[Жупа Мараморош|Мараморошському]] [[Сигет|Сиготі]]. == Дітинство == Родив ся в Лазах пуд [[Ужгород|Ужгородом]] у родині сященика. Пусля народної школы ся ошколовав в ужгородськув ґімназії. Дале ся учив [[Теология|теолоґію]] тай ся усятив на сященика. == Церковна служба == Уже ги професор теолоґії быв направленый на фару у село [[Велика Копаня|В.Копаня]]. Дале єпископ [[Юлий Фирцак|Юлій Фірцак]] іменовав го головным парохом в Мараморошський Сигут. У 1898 р. назначеный вікарійом Маромороша. Михайло Балог енерґійно ся брав рішати проблемы прихожан свого вікаріята. Ініційовав закладаня кооперативув тай народного промысла. З його помочов была закладена ткальня у Сиготови, котра за 5 рокув помогла ушколовати із 45 сіл: 140 дівочок вышивці, а 186 - тканьови. Ги писав Клочурак: ''«…Дівчата зготовили за цей час 8538 кусів вишивок і килимів у ціні 80.692 [[Корона (монета)|корон»]]''. «Наука», редагована о. [[Авґустин Волошин|А.Волошином]] (1908) писала так: ''«Михаиль Балогь основав в Сиготі бурсу для синові, Мараморошского руського народа, в-ь котрой ежерочно 20 учениковь достає квартирь и кость за уміренну сумму, а З—4 из нихь совсім безплатно. Сей бурсі можно дяковати, же число синовії нашихь учившихся вь гимназіяхії бистро умножается и наші сины межи товаришами своими суть найліпші»''. == Політична чиннусть == * убрали го на выбрах у воловському окрузі послом угорського парламента * заставав за русинув, котрі были у час войны обвинені за шпіонаж * протестовав проти мадяризації літурґії == Жерела == * Степан Клочурак. «о. Михайло Балог» http://uk.wikisource.org/wiki/О._Михайло_Балог_(Клочурак) * «Наука», № 19, за 21 мая 1908 року * {{cite web |author= |editor= |date= |url=https://opac-nevter.pim.hu/record/-/record/PIM43662 |title=Balogh Mihály adatai |publisher=Magyar életrajzi index |format= |quote= |language= |accessdate=2026.7.28 |archiveurl= |archivedate= }} == Референції == {{reflist}} [[Катеґорія:Умерли 1916]] [[Катеґорія:Уродили ся 1857]] d150mpe0gc6z99pq9j7xxeldd2hbzhb 167883 167870 2026-07-28T18:40:52Z Igor Kercsa 5504 доповненя 167883 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Михайло Балог |Чинность=[[Грекокатолицка Церковь|греко-католицькый]] вікарь<ref name="pim">Balogh Mihály adatai</ref> |Образчик=[[File:Balogh Mihaly.jpg|200px]] |Категория_склада=Mihály Balogh |Уроджѣня={{birth date|1857|12|28}}<ref name="pim"/> |Мѣсто_роджѣня=[[Великі Лазы]]<ref name="pim"/> |Упокоеня={{death date and age|1916|8|6|1857|12|28}}<ref name="pim"/> |Мѣсто_смерти=[[Сигет|Мараморошска Сиготь]]<ref name="pim"/> }} '''Михайло Балог''' (1857—1916)&nbsp;— [[Грекокатолицка Церковь|греко-католицькый]] [[священик]], громадськый чинитель, вікарь у [[Жупа Мараморош|Мараморошському]] [[Сигет|Сиготі]]. == Дітинство == Родив ся в Лазах пуд [[Ужгород|Ужгородом]] у родині сященика. Пусля народної школы ся ошколовав в ужгородськув ґімназії. Дале ся учив [[Теология|теолоґію]] тай ся усятив на сященика. == Церковна служба == Уже ги професор теолоґії быв направленый на фару у село [[Велика Копаня|В.Копаня]]. Дале єпископ [[Юлий Фирцак|Юлій Фірцак]] іменовав го головным парохом в Мараморошський Сигут. У 1898 р. назначеный вікарійом Маромороша. Михайло Балог енерґійно ся брав рішати проблемы прихожан свого вікаріята. Ініційовав закладаня кооперативув тай народного промысла. З його помочов была закладена ткальня у Сиготови, котра за 5 рокув помогла ушколовати із 45 сіл: 140 дівочок вышивці, а 186 - тканьови. Ги писав Клочурак: ''«…Дівчата зготовили за цей час 8538 кусів вишивок і килимів у ціні 80.692 [[Корона (монета)|корон»]]''. «Наука», редагована о. [[Авґустин Волошин|А.Волошином]] (1908) писала так: ''«Михаиль Балогь основав в Сиготі бурсу для синові, Мараморошского руського народа, в-ь котрой ежерочно 20 учениковь достає квартирь и кость за уміренну сумму, а З—4 из нихь совсім безплатно. Сей бурсі можно дяковати, же число синовії нашихь учившихся вь гимназіяхії бистро умножается и наші сины межи товаришами своими суть найліпші»''. == Політична чиннусть == * убрали го на выбрах у воловському окрузі послом угорського парламента * заставав за русинув, котрі были у час войны обвинені за шпіонаж * протестовав проти мадяризації літурґії == Жерела == * Степан Клочурак. «о. Михайло Балог» http://uk.wikisource.org/wiki/О._Михайло_Балог_(Клочурак) * «Наука», № 19, за 21 мая 1908 року * {{cite web |author= |editor= |date= |url=https://opac-nevter.pim.hu/record/-/record/PIM43662 |title=Balogh Mihály adatai |publisher=Magyar életrajzi index |format= |quote= |language= |accessdate=2026.7.28 |archiveurl= |archivedate= }} == Референції == {{reflist}} {{Lifetime|1857|1916|Балог, Михайло (вікарь)}} [[Катеґорія:Умерли 1916]] [[Катеґорія:Уродили ся 1857]] dxx2yd0878wnjqnhvaeex7ndpwqgapm 1 22841 167872 154702 2026-07-28T16:40:12Z Igor Kercsa 5504 Igor Kercsa переменовав сторінку [[Діскузія:Балог Михайло]] на [[Діскузія:Михайло Балог (вікарь)]]: вецезначность 154702 wikitext text/x-wiki == Чат Русиньской Вікіпедії == Добрый динь, [[Хоснователь:Myter Erdeli| автор статі]], ци не хочете вы припойити ся ид чатови Русиньской Вікіпедії у соціалнӯв сети Телеґрам? Из уважінём. [[Хоснователь:Rue323|Rue323]] ([[Діскузія з хоснователём:Rue323|діскусія]]) 11:48, 4 марца 2025 (CET) 8aexqqexu3jyoyyhgi18cceoyecd0sr 0 24410 167892 167646 2026-07-28T21:06:44Z Halajkovič 33393 167892 wikitext text/x-wiki {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} {{Infobox | bodystyle = width: 23em; font-size: 89% | above = Undertale Yellow | titlestyle = | abovestyle = background-color: #E9EAEE | headerstyle = background-color: #E9EAEE | image = [[Файл:Undertale Yellow vector logo on black borders.svg|250px]] | caption = | label1 = Вывоярь | data1 = Team Undertale Yellow | label2 = Выдаватель | data2 = [[Game Jolt]] | label3 = Жанер | data3 = ролёва відеогра, пригоды | label4 = Платформа | data4 = [[Microsoft Windows]] | label5 = Датум выданя | data5 = 9. децембра 2023 | label6 = Режім гры | data6 = Гра єдного грача | label7 = Язык | data7 = [[Анґліцькый язык|анґліцькый]] | header10 = Творцёве | header10style = background-color: #e0e0e0; | label11 = Режісер | data11 = MasterSwordRemix | label12 = Сценаріста | data12 = Pippy V</br>MasterSwordRemix</br>AWildDaydreamer | label13 = [[Проґраматор]] | data13 = Spasco</br>MysteryRacer | label14 = Умелець | data14 = AWildDaydreamer</br>Fireburn02</br>Gaziter</br>Emmalume | label15 = Композітор | data15 = MasterSwordRemix</br>MyNewSoundtrack</br>NoteBlock | header20 = Технічны детайлы | header20style = background-color: #e0e0e0; | label21 = Мотор | data21 = GameMaker Studio }} '''Undertale Yellow''' є ролёва відеогра, котра вышла на [[Game Jolt]] про [[Microsoft Windows]] [[9. децембер|9. децембра]] [[2023]]. Гра, котру вывинув тім Team Undertale Yellow як фанушиковскый [[пріквел]] к грї [[Undertale]], розповідать сюжет о поставі Кловер — поставі зо жовтов душов з гры Undertale, котра путує незнамов дорогов, жебы ся вернути на поверьхность.<ref>{{Cite web|date=2023-12-11|title=Fan-Made Free-to-Play Undertale Prequel Has Been Released|url=https://80.lv/articles/fan-made-free-to-play-undertale-prequel-has-been-released/|accessdate=2023-12-21|website=80.lv|language=en}}</ref> == Грательность == Undertale Yellow є ролёва гра, котра хоснує подобны герны механікы як Undertale. Грач овладать поставу, котра ся очухать в Підземлї, величезна підземна країна повной монштрів. Подобно як в Undertale, грач дослїджує розлічны міста, стрїчать ся з множством постав і рїшать гаданкы на дорозї к замку краля Азґора. Окрем знамых локацій і постав зо свого передходцю гра понукать много оріґіналных реґіонів і монштрів. Окрем того быв захованый концепт, подля котрого діалоґы і обтяжность гры прямо залежать од рїшінь грача – забити або змиловати монштрів, з котрыма ся стрїчать. Єдным з ключовых роздїлів меджі гров Undertale Yellow і єй передходцём є герна постава, особа недефінованого поглавя<ref>{{Cite web|last=MasterSwordRemix|date=2023-12-01|title=Clover as well as frisk/chara will be asexual/they/them?|url=https://www.tumblr.com/undertale-yellow/735532411639791616/clover-as-well-as-friskchara-will-be|website=Tumblr|language=en-US}}</ref> меном Кловер, котра втїлює черту „Справедливости“. На роздїл од гры Undertale, де сі постава може вольно міняти выбаву, Кловер всягды носить ковбойскый капелюх і револвер. То до істой міры мінять механіку выбавы, протоже теперь грач не мінять збраню або панцірї, але розлічны тіпы муніції і додатків на посилнїня атакы ай обороны. Окрем того мать Кловер можность бігати по підземнім свїтї за помочі клавесы „Shift“ або „X“, тогды як постава в Undertale може лем ходити. Почас свого путованя грач бере участь в ходовых битках з монштрами. Почас ходу противника грач овладать малым сердцём, котре представлює душу Кловера, жебы обышов атаку тіпу „bullet hell“. Дакотры бої з босами вводять дочасны режімы, котры мінять рух і способности душі. Кедь грач програть з босом, може то дораз скусити зась на образовцї Game Over. Во своёму ходу сі грач може выбрати з можности FIGHT (БОЙ), ACT (ДЇЯ), ITEM (ПРЕДМЕТЫ) і MERCY (МІЛОСЕРДНОСТЬ), з котрых кажда фунґує подобно як в грї Undertale. Кедь є уж зволена можность FIGHT (БОЙ), намісто звычайного указовача вдарїню ся обявить терч на стрїльбу і грач мусить стиснути ґомбічку в істім часї, жебы міг овладати способованя шкоды. == Сюжет == Подїї гры Undertale Yellow ся одогравать во свїтї Undertale, де были монштры увязнены під горов Ебот по поражцї во войнї проти людей. Азґор, краль монштрів, назберав пять зо семох людьскых душ потребных на подоланя барьєры ведучой на поверьхность. Історія зачінать, кедь ся Кловер, людьске дїтя, лїзе на гору, жебы знайти пять страченых людей. По скоку до Підземля, кралёвства монштрів, стрїчать сочувствованого монштра меном Торіел. В містности з выпиначами єден з выпиначів в гаданцї ся ламать і пошле Кловера до Темных руїн. Теперь, кедь є постава сама, стрїчать Квітика, мудру квітку, котра му давать оглядом герных механік і рекомендує поставі Кловер, жебы ся выдав на дорогу до замку Азґора. Таксамо уможнює му выужыти свою рїшытельность на уложіня гры і записаня проґресу в потребній точцї. При путованю Підземлём Кловер дослїджує розлічны локаліты і стрїчать ся з многыма монштрами. В Темных руїнах постава стрїчать вампірьского монштра меном Давл, з котрого дому веде дорога до лїса Сновдіна. По опущіны Руїн стрїчать Кловер Мартлет, птаха члена Кралёвской варты. Кловер хоснує Мартлетів плїт на путованя зо Сновдіна до Хотленда, локаліты найблизшой к замку Азґора. Зражка з перепонов їх лемже одшмарить до пустынных Дюн. В містї під назвов Дикый выход постава стрїчать Старло, містьского шеріфа зо звіздами на голові, і Церобу, монштра подобного на кіцуне і Старлого приятеля з дїтства. Почас побытю там ся грач дізнав о умертім мужови Церобы, Чуджінови, і їх дївкы Канако, причім послїдня счезнула. Кловер поразить Старла в бою і потім ся дістане до опущеного поднику знамого як „Steamworks“, де жыє неприятельскый робот меном Аксіс. Кловер мусить через нёго пройти, жебы ся дістати до Хотленда. Каждый монштер, котрый ся обявить почас дорогы, вступить до боя з грачом і дає му на выбер: забити або змиловати. === Невтралный конець === Історія гры ся одвивать в залежности од того, як грачі справують стрїтнутя з монштрами. Рїшіня забити дакотрых, але не вшыткых монштрів веде к „невтралному“ концю. По проходжены Steamworks і перемозї над роботом Аксіс в дуелї єден на єдного дістане Кловер лист од Мартлет, жебы ся стрїтили на даху UG Apartments в Хотлендї. Там предложе Кловерови, жебы зістав в Підземлї і выгнув ся конфронтацій з Азґором. Кедь ся Кловер майже сугласить, Квітик їх обох забє, розъяреный тым, же ёго план дістати cя ку кралёви провалив. Розкрытём своєй правдивой формы Квітик признавать, же быв свідком того, як грач зістав або умерав в Підземлї в каждій попереднїй часовій лінії. Жебы змінити ход своєй історії, Квітик перепнув выпинач в Руїнах перед приходом Кловера. В Кловеровій голові ся одогровать ночна mora в подобі серії босів, кедь ся Квітик покушать ёго людьску душу. Лемже ся наконець Квітикови тот бой омерзить; з одкликанём ся на Кловерове одмітнутя вздати ся, верне часову лінію на повный зачаток в надїї, же постава досягне лїпшый конець в далшім покусї, і гра нагле кончіть, чім ся завершує цікл сюжету. === Добрый (паціфістічный) конець === Рїшіня не забити жадного з монштрів веде к „паціфістічному“ концю. Цероба розкрывать, же єй дївка Канако „схалїла“ до комы а єй тїло ся находить в лабораторії кралёвской ученкынї Алфіс в Хотлендї. Твердячі, же є то найскорша дорога, Цероба спроваджать Кловера через Steamworks; вєдно поступують локаціёв і мірно поразять робота Аксіс. Обявить ся Старло, котрый спохыбнює Церобіны мотівы, нашто вна в паніцї утїче і несвідомо опустить Кловера. Кедь Кловер і Мартлет дослїджують єй дім, розкрывать Чуджінів покус створити серум, котрый посилнює душу монштра, з помочі душы людей і „бос монстра“, чім розкрывать Церобін план привести дївку к розуму з помочі Кловеровой душі. По стрїтнуты на даху UG Apartments ся Кловер і Мартлет выдавають до Нового дому, де ся находять Цероба і Старло. Цероба, котра зразила до замлїтя двох далшых монштрів, атаковать протаґоніста в послїднїм бої. Cпоминкы Церобы почас биткы указують, же Канако упала до депресії потім, што пересвідчіла Церобу, жебы на нёй выпробовав серум. По поражцї од Кловера Цероба безнадїйно падать і просить Кловера, жебы ю добив. Кедь грачі забють Церобу, Старло выразить свою неволю проти поставы, як лем одыйде, а Мартлет одпроваджовать Кловера до тронной салы замку; гра кончіть тым, же Азґор сі в резултатї биткы возьме людьску душу. В другім концї Церобіне мілосердниство ю підбурює, жебы выразила жалость над своїма дїями, як ся змірить з ґрупов; гра кончіть тым, же Кловер ся вырїшив пожертвовати свою душу, жебы міг помочі ослободити монштрів. В такім припадї є по тітулках мож бачіти сцену, в котрій Далв, Мартлет, Старло і Цероба шмарять Кловерів капелюх і револвер на плоти в Вотерфоллї, котра на концї вымітує предметы на складку. Тот конець робить фанушиковскый пріквел канонічным Undertale, протоже в будучности найдуть ковбойскый капелюх і порожнїй піштоль на складцї одпаду іншы поставы гры. === Немілосердный (ґеноцідный) конець === Забитя каждого монштра, з котрым мож боёвати, головно посередництвом ґріндінґу, веде к концю „Ґеноціда“ або „Без мілосердниства“. Кедьже протаґоніста ся ставать штораз крутїшым і аґресівнїшым, історія гры набывать темны тоны. По зничіны вшыткых неприятелїв в Руїнах Кловер вымусить Мартлет утечі, нашто ся постава сама сїдать на плїт до Дюн. В Дюнах Кловер в дуелї на смерть застрїлить Старла і забє Церобу, кедь ся та покушать помстити за свого приятеля. В Steamworks постава терорізує робота Аксіс, як го зничіть силным выстрїлом зо свого револвера. На даху UG Apartments ся Мартлет з помочі серуму з лабораторії Алфіс перемінить на міцне бытя і покусить ся заставити Кловера. Потім, як Мартлет помре і розтопить ся в резултатї бочных ефектів серуму, Квітик ся видимо розгнївать на грача за ёго дїї, але трафунком розкрыть своє прагнїня вкрасти людьскы душы. Вдяка новій силї Кловер блокує способность Квітика захранити ся, чім перекрыть ёго утїк, і забє го. По вступі до тронной салы замку Кловер моментално поразить Азґора міцным лучом выстрїленым зо своєй душы. Гра кончіть тым, же Кловер абсорбовать душу краля і перекрочіть барьєру з пятёма захраненыма людьскыма душами. Взглядом на крутость подїї того конця є єдиный, котрый є цалком незлучітельный з каноном Undertale. == Вывой == Гра Undertale Yellow ся вывивала сім років по тім, што єй вывой схвалив Тобі Фокс, творця гры Undertale, на основі контакту з тімом Team Undertale Yellow.<ref>{{Cite news|last=Sullivan|first=Kean|date=19 січня 2022|title=Undertale Fan Prequel is Almost Done|language=en|work=Game Rant|url=https://gamerant.com/undertale-yellow-fan-prequel/|accessdate=15 грудня 2023}}</ref> Гра была створена з помочі мотору GameMaker Studio під веджінём і подля нападу сценарісту і композітора MasterSwordRemix. Офіціалный анонс гры ся одбыв в апрілї 2016 вєдно з трейлером, котрый створив Figburn, і планованым датумом выданя „скоро“.<ref>{{Citation|last=MasterSwordRemix|title=Undertale Yellow (Official Reveal Trailer)|date=30 квітня 2016|url=https://www.youtube.com/watch?v=Vru1B9snXoo|access-date=2023-12-20|language=en}}</ref> Одтогды ся тым вывоярїв быстро розросло, припоїло ся к нёму веце аніматорів, малярїв, композіторів і сценарістів, котры наконець створили тым з веце як двадцятёма членами. Undertale Yellow Soundtrack обсягує 135 оріґіналных складеб, з котрых дакотры выходять з композіцій гры Undertale. Хоць ся спочатку плановало, же гра выйде в зимі 2022, наконець была выдана безплатно 9. децембра 2023.<ref>{{Cite web|last=Fahey|first=Mike|date=2022-01-18|title=Undertale Fan Prequel Six Years In The Making Almost Done, Looks Fantastic|url=https://kotaku.com/undertale-fan-prequel-six-years-in-the-making-almost-do-1848375747|accessdate=2023-12-12|website=[[Kotaku]]|language=en}}</ref><ref>{{Citation|last=MasterSwordRemix|title=Undertale Yellow Launch Trailer|date=9 грудня 2023|url=https://www.youtube.com/watch?v=pr4OTPFtLrA|access-date=2023-12-21|language=en}}</ref> == Приятя == Гру з великым напятём очековали хоснователї YouTube і по выданю сі выслужыла позітівно одкликы. Вілл Нелсон з PCGamesN порекомендовав гру фанушикам Undertale, причім позначів, же [[Тобі Фокс]] зачінав з фанушиковсков гров EarthBound, і выразив ся, же „бачіти, як інша ґрупа вывоярїв завершать круг сюжету [...] є просто чудесно“.<ref>{{Cite web|last=Nelson|first=Will|date=2023-12-10|title=Steam's best indie game gets a colossal free prequel seven years in the making|url=https://www.pcgamesn.com/undertale/yellow|accessdate=2023-12-12|website=PCGamesN|language=en-US}}</ref> == Референції == {{референції}} == Одказы == * [https://gamejolt.com/games/UndertaleYellow/136925 Undertale Yellow] на [[Game Jolt]] * [https://www.indiedb.com/games/undertale-yellow Undertale Yellow] на [[IndieDB]] * [https://www.imdb.com/title/tt31539357/ Undertale Yellow] на [[IMDb]] {{Undertale|state=collapsed}} [[Катеґорія:Гры про Windows]] [[Катеґорія:Відеогры про єдного грача]] [[Катеґорія:Ролёвы відеогры]] [[Катеґорія:Відеогры в ретро штілї]] [[Катеґорія:Незалежны відеогры]] [[Катеґорія:Фанушиковскы гры]] [[Катеґорія:Відеогры з року 2023]] [[Катеґорія:Відеогерны пріквелы]] [[Катеґорія:Undertale]] [[Катеґорія:Портал фентезі]] b8c6vdumay7z0kk5d3r5f8tgomcbaux 0 24775 167871 2026-07-28T16:40:11Z Igor Kercsa 5504 Igor Kercsa переменовав сторінку [[Балог Михайло]] на [[Михайло Балог (вікарь)]]: вецезначность 167871 wikitext text/x-wiki #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Михайло Балог (вікарь)]] fkr2etm14zdvmwq5qpdsahikltgpfnv 1 24776 167873 2026-07-28T16:40:12Z Igor Kercsa 5504 Igor Kercsa переменовав сторінку [[Діскузія:Балог Михайло]] на [[Діскузія:Михайло Балог (вікарь)]]: вецезначность 167873 wikitext text/x-wiki #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Діскузія:Михайло Балог (вікарь)]] lgobzxhcjs4cslqyt5z0bpmyifbmvov 4 24777 167893 2026-07-28T21:51:02Z Halajkovič 33393 Створена сторінка: * мурянкы нїґда не сплять в змыслї, в якім тото понятя розуміють люде? * золото є натілько пластічне, же з єдного ґраму мож вытягнути дрот довгый 3 кілометры? * во весмірній безваговости не мож плакати, протоже слызы не можуть стїкати долов? * першов масово... 167893 wikitext text/x-wiki * мурянкы нїґда не сплять в змыслї, в якім тото понятя розуміють люде? * золото є натілько пластічне, же з єдного ґраму мож вытягнути дрот довгый 3 кілометры? * во весмірній безваговости не мож плакати, протоже слызы не можуть стїкати долов? * першов масово выдрукованов европсков книгов была „Ґутенберґова Біблія“? * корова мать штири жалудочны коморы про ефектівне [[травлїня]] [[травы]]? 8h6f0c178grf4jpm783qwzq6ryptd5f