Вікіпедія ruewiki https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 MediaWiki 1.47.0-wmf.14 first-letter Медіа Шпеціална Діскузія Хоснователь Діскузія з хоснователём Вікіпедія Діскузія ку Вікіпедії Файл Діскузія ку файлу MediaWiki Діскузія ку MediaWiki Шаблона Діскузія ку шаблонї Поміч Діскузія ку помочі Катеґорія Діскузія ку катеґорії TimedText TimedText talk Модуль Обговорення модуля Подія Обговорення події Клара Балог 0 13241 168136 167281 2026-08-07T13:33:46Z Igor Kercsa 5504 доповненя 168136 wikitext text/x-wiki {{Особа проста |Имя=Клара Балог |Имя_оригиналне=родж. Клара Керечанин |Образчик= [[File:Клара Балог.jpg|250px]] |Чинность=хореографка, фолклористка |Уроджѣня={{Birth date|1928|07|17}} |Мѣсто_роджѣня=[[Ужгород]], [[Чехословакия]] |Упокоеня={{Death date and age|2018|06|09|1928|07|17}} |Мѣсто_смерти=[[Ужгород]], [[Украина]] |Мѣсто_погребу=[[Теметов Калвария|теметов Калвария]], [[Ужгород]] }} '''Клара Балог''' (*[[17. юл]] [[1928]], [[Ужгород]], [[Чехословакия]] — †[[9. юн]] [[2018]], Ужгород, [[Украина]])&nbsp;— [[хореограф]]ка и [[фолклор]]истка на [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] и [[Украина|Украинѣ]]. == Биография == Пришла на свѣт яко пята дѣтина зоз семерох в родинѣ школного беделуша (дозорцѣ) Федора Керечанина, котрый служив в престижной чешской школѣ в центрѣ [[Ужгород]]а (днешна школа №1), де родина достала двѣ комнаты в сутеренѣ.<ref name="КБ1516">Клара Балог: Мої роси і зорі, сс. 15-16.</ref> В родинѣ ся говорило трьома языками: з няньом [[Русиньскый язык|по русинскы]], з мамов [[Мадярскый язык|по мадярскы]], з бабов [[Німецькый язык|по нѣмецкы]],<ref name="Некролог">Клара Балог (видео, Тиса-1).</ref> а в школном дворѣ меджи дѣточыма забавами [[Чешскый язык|по чешскы]].<ref name="КБ1516"/> В шѣстьрочном вѣку пошла до русинской [[Народна школа (Мадярске кралевство)#зачаточна народна школа|зачаточной народной школы]], а в 10-рочном до русинско-мадярской [[Горожанска школа|горожанкы]] (1938-1942), пак абсолвовала чешско-мадярску учительску [[Семинария|семинарию]] (1943-1947). За час ей наукы в семинарии пережила въедно з [[Ужгород]]ом четыри державы, а матуровала уже в [[УССР|Украинѣ]], яко [[Українцї|Украинка]]. На тот час учительска семинария была переменована на музично-педагогичне училище.<ref name="КБ2427">Клара Балог: Мої роси і зорі, сс. 24-27.</ref> <ref name="Некролог"/> Первы хореографичны знаня достала в 6-рочном вѣку в штудию танця, котре вела солистка [[Прага|пражского]] балета Аврелия Кремницка.<ref name="Некролог"/> Од року 1945 Клара Балог уже солистка танечной групы [[Закарпатскый народный хор|Закарпатского державного ансамбла пѣснѣ и танцю]], а од року 1969&nbsp;— [[балетмайстер]]ка и [[режисер]]ка.<ref name="Илченко">Ільченко Л. О.</ref> Перве выступлѣня з колективом в [[Москва|Москвѣ]] мали [[23. новембра]] [[1948]], а уже в року 1951 по далшом выступлѣню в Москвѣ достала свое перве державне вызнаменаня&nbsp;— [[орден «Знак Пошани»]] (1951).<ref name="КБ2427"/> З тым ся зачала ей триумфална карьера хореографкы. Клара Балог штудировала в селах народны танцѣ, подробно описала их и выдала книгу «Танці Закарпаття». На основѣ того створила понад 30 хореографичных композиций. Вела курсы народного танця и режисерску хореографичну роботу в [[Киев]]ѣ, [[Пряшов]]ѣ, [[США]], [[Канада|Канадѣ]], [[Франция|Франции]].<ref name="Илченко"/> Мати ей умерла в року 1966, отець в року 1978.<ref>Клара Балог: Мої роси і зорі, с. 37.</ref> Муж, Василь Балог, режисер областной телевизии, о рок скорше од ней. Дѣтей не мали. Еще и 80-рочна каждоденно ходила на любену роботу, аж року 2013, коли серйозно охворѣла, мусѣла ся того лишити.<ref>Штефаньо О.</ref> Погребена на [[Теметов Калвария|теметовѣ Калвария]] 12. юна 2018. В конци своей книгы споминок лишила нам одказ: {{Цитат 2|Будьме людми, жийме в злагодѣ и взаимном честованю!|Клара Балог. Мої роси і зорі, с. 58.}} == Вызнаменаня == * 1951 — Орден «Знак Пошани»<ref name="КБ2427"/> * 1957 — Заслужена артистка [[УССР]] * 1960 — Орден Трудового Червоного Прапора<ref>Клара Балог: Мої роси і зорі, с. 30</ref> * 1974 — Народна артистка [[УССР]] * 1996 — Честна одзнака Президента [[Украина|Украины]]<ref>Указ Президента України від 22 серпня 1996 року № 739/96</ref> * 2000 — доживотна державна стипендия<ref name="Илченко"/> * 2003 — Орден княгині Ольги III ст.<ref>Указ Президента України від 6 жовтня 2003 року № 1159/2003</ref> * 2008 — Орден князя Ярослава Мудрого V ст.<ref>Указ Президента України від 10 вересня 2008 року № 824/2008</ref> == Жерела и одказы == * Клара Балог. Мої роси і зорі. / Літ. запис В.А. Качкана. — Ужгород: Карпати, 1988. 64 с. {{ISBN| 5-7757-0213-1}} {{ref-uk}} * Ільченко Л. О.: Балог Клара Федорівна. //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. «Гражда». Ужгород, 2007. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}} С. 26. {{ref-uk}} * {{cite web |author= |editor= |date=uploaded 2026.08.06 |url=https://www.academia.edu/171338061/Клара_Балоґ_Характеристика?email_work_card=view-paper |title=Клара Балоґ Характеристика |publisher=Михаил Капраль Mihály Káprály |format= |quote=За багаторічну роботу балетмейстером поставила більше тридцяти танців, як у Заслуженому Закарпатському народному хорі так і в ряді професійних та провідних самодіяльних колективах республіки та за кордоном, Серед кращих її робіт низка Закарпатських народних танців, поставлених у Закарпатському народному хорі, в Заслуженому Академічному ансамблі танцю {{nobr|ім. П. Вірського}}, в опері {{nobr|Г. Майбороди}} "Милана", у київському театрі опери та балету {{nobr|ім. Т. Шевченка}}. Це такі танці як: "Березнянка", "Бубнарський танець", "Раковецький кручений", "Дробойка", "Вівчарі на полонині", "Яроцька карічка", "Чотирянка", "Бойківські забави", "Ліщановий", "Кумлушський чардаш", "Сюїта угорських народних танців", "Інвертіта", "Румунський народний танець", "Васильово цифри", "Словацький нар. танець", вокально-хореографічні композиції: "Шовкова косиця", "Закарпатські орнаменти", "Свято на винограднику", "Вас вітає Верховина", "Чешська вокально-хореографічна композиція" та інші. |language={{ref-uk}} |accessdate= |archiveurl= |archivedate= }} * [https://web.archive.org/web/20230126204043/https://kiszo.news/2019/06/26/%D1%8F%D0%BA-%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B0-%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F%D0%BC-%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%80%D0%B0-%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B3-%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE/ Штефаньо О.: Як крокувала життям Клара Балог.] // KISZó {{ref-uk}} * [https://www.youtube.com/watch?v=8TOYGKHPjtw Тиса-1."Русинська родина". Клара Балог (17.11.2012)]{{ref-uk}} == Додаточны жерела == * Клара Балог. Танці Закарпаття. / Вступ. сл. В. Габорця. Ужгород, 1998. 143 с. {{ref-uk}} * Капраль М.: Балог Клара. // Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. {{ISBN| 978-966-387-044-1}} Сс. 37-38. {{ref-uk}} *[http://esu.com.ua/search_articles.php?id=40162 Конькова Г. В.: БА́ЛОГ Клара Федорівна.] // Енциклопедія сучасної України. {{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1928|2018|Балог, Клара}} [[Катеґорія:Хореографы]] [[Катеґорія:Балет]] iailw2gro2hzelse7g6quw9kw3awb3e Петро Лизанець 0 16605 168143 158074 2026-08-08T08:50:46Z Igor Kercsa 5504 актуализация 168143 wikitext text/x-wiki {{Ученый |имя = Петро Миколайович Лизанець |имя оригиналне = |образчик = {{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|pos=top|width=90 |link= https://www.uzhnu.edu.ua/uploads/root/news/2020/Foto_lizantsya.jpg }} |познатый як = мадярско-украинскый языкознатель, лексикограф |позната як = |имя при уроджѣню = |уроджѣня = {{Birth date|1930|7|2}} |мѣсто роджѣня = [[Родниковка (Свалявскый район)|Извор (днесь Родниковка)]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] |упокоеня = {{Death date and age|2026|8|8|1930|7|2}} |мѣсто смерти = [[Ужгород]] |причина смерти = |сферы наук = [[лингвистика]], [[лексикография]] |ученый ступень = доктор филологии |alma mater = [[Ужгородска народна универзита|УжДУ]] |главны роботы = |честны титулы = |членство в = |одзнакы = |категория склада = <!-- лем сама назва, напр.: Marie Curie --> }} '''Петро́ Ли́занець''', (*[[2. юл|2.]]&nbsp;[[2. юл|юл]] [[1930]], [[Родниковка (Закарпатска область)|Извор]] – †[[8. авґуст|8. август]] [[2026]], [[Ужгород]])&nbsp;— доктор филологии, [[професор]], Заслуженый дѣятель наукы и техникы [[Україна|Украины]], директор-закладатель Центра гунгарологии [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской универзиты]], мадярско-украинскый [[Лингвистика|лингвист]] и [[Лексикография|лексикограф]].<ref name=Nitka2018>Василь Нитка (2018)</ref><ref name=Magocsi>Павло Роберт Маґочій</ref><ref name=Chlanta>Хланта І. В.</ref> == Биография и научны роботы == Родив ся 2.&nbsp;юла 1930.&nbsp;рока в селѣ [[Родниковка (Закарпатска область)|Извор]] (днесь [[Родниковка (Закарпатска область)|Родниковка]]) другым из пяти дѣтей<ref name=Literati>Тетяна Літераті</ref> в родинѣ сельского газды, котра ся в року 1936 переселила до Береговского району в новоселицю Шом-Колония, де осушуючи болота мала можность достати землю и розгаздовати ся. Тут Петро Лизанець за­кончив зачаточну школу, пак три класы мукачовской горожанкы (1941–1944). З октобра 1944 продовжив науку в береговской гимназии, котру закончив в року 1948. Ладив слѣдами отця быти сельскым газдом, але того року зачала ся [[Колективізація|колективизация]], од родины забрали вшитко: землю, статок и серсамы, и за газдованя мусѣв забыти. Того ж року пошов на украинску филологию до недавно створеной [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской универзиты]], яку за­кон­чив з одзначѣньом в року 1953. Дале была ашпирантура (1953–1956), кандидатска на тему: ''„Українські говірки Затисся Виноградівського району Закарпатської області“'' (1959), пак в року 1966 быв выбраный за ведучого катедры мадярской филологии, котрым зоставав по рок 2015. В року 1971 з дисертациов на тему: ''„Угорські запозичення в українських говорах Закарпаття. Угорсько–українські міжмовні кон­такти“'' зыскав ступень доктора филологии. Дисертация, до року 1976 поступно опубликована в трьох томах, была высоко оцѣнена не лем в [[СССР]], але и в заграничу ([[Канада]], [[Германия]], [[Польща]], [[Словакия]], [[Мадярщина]], [[Югославия]]).<ref>{{cite web |author= |editor= |date= |url=https://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/76855 |title=ЛИЗАНЕЦЬ ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ |publisher=УжНУ |format= |quote= |language= |accessdate=28.05.2025 |archiveurl= |archivedate= }}</ref> Быв деканом филологичной факулты Ужгородской универзиты (1977–1984). В року 1988 став ся директором-закладательом Центра гунгарологии. В роках 1992–2003 опубликовав ''„Атлас угорських говорів Закарпаття“'' в трьох томах.<ref name=Nitka2018/> == Ужиткова лингвистика и краепис == Еще штудентом, маючи добры знаня [[латинскый язык|латины]], Лизанець занимав ся перекладом граматикы [[Михаил Лучкай|Лучкая]], што стало ся темов його дипломной роботы, а по вецей як 30&nbsp;роках выдав у ''Науковій думці'' еѣ фототипный оригинал (Grammatica slavo-ruthena. Budae, Typis Reg. Universitatis Pestiensis, 1830) и переклад по [[Україньскый язык|украинскы]], зоз приданым словничком и пояснѣнями, што зробило книжку доступнов широкому кругу читательох.<ref name=Nitka2018/><ref>Михайло Лучкай: Граматика слов'яно-руська. Київ, Наукова думка, 1989. Упорядкування, передмова, примітки та словник діалектних слів {{s|П. М. Лизанця}}. Переклад з латинської {{s|П. М. Лизанця}} та {{s|Ю. М. Сака}}.</ref> Петро Лизанець поважуе важным навернутя историчных назв сел [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]], котры были змѣнены (украинизованы) комунистичным режимом по ликвидации автономии края и перетворѣню його в область Украины (1946). Подля Лизанця, переименованя, зроблены з мотивох идеологии, во векшинѣ припадох суть фалшивы и з погляду филологии неграмотны.<ref name=Nitka2019>Василь Нитка (2019)</ref> Ку року 1991 по 2008 професорови Лизанцю великыма трудами и клопотами удало ся вернути историчны назвы 68 населеным пунктам [[Закарпатска область|Закарпатской области]], обываным переважно [[Мадяре|Мадярами]].<ref>Петро Лизанець</ref> Але не подарило ся му вернути ани историчну назву свого родного села.<ref name=Nitka2018/> == Жерела и одказы == * '''Павло Роберт Маґочій''': Лизанець Петро //{{ЕКР}} Сс.&nbsp;409–410. * '''Хланта І. В.''': Лизанець Петро Миколайович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}}{{ref-uk}} С.&nbsp;193. * {{cite web |date=2016 |author='''К. І. Горват''' |title=Лизанець Петро Миколайович |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=54613 |publisher=Енциклопедія Сучасної України |accessdate=2020-07-05}}{{ref-uk}}[http://esu.com.ua/images/article_images/17tom/tom16_2092.jpg] * {{cite web |author='''Тетяна Літераті''' |title=Петро Лизанець: «Наука мене ніколи не зрадить, бо я завжди був їй вірним» |date=21 липня 2010 |publisher=«Ужгород» |url=https://zakarpattya.net.ua/News/70323-Petro-Lyzanets- |accessdate=2020-07-07 }}{{ref-uk}} * {{cite web |author='''Петро Лизанець''' |title=Центру (інституту) гунгарології при УжНУ — 20 років |format=PDF |date=2008 |url=http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/achun_2005-2006_16-17_3.pdf |accessdate=2020-07-07}}{{ref-uk}} * {{cite web |date=13 вересня 2018 |author='''Василь Нитка''' |title=Слова Рильського про Лизанця стали пророчими |url=http://www.golos.com.ua/article/307459 |publisher=Голос України |accessdate=2020-07-05|quote=<br/>— '''Що із багатогранності зробленого вважаєте найбільш ціннісним?'''<br/>— У науковому плані таким вважаю тритомну монографію про угорсько-українські міжмовні контакти, яка побачила світ під егідою Угорської академії наук обсягом 684 друковані аркуші. Перший 1970-го і третій томи 1976 року віддруковані в Ужгороді, а другий том того ж 1976-го — у Будапешті. На цю монографію з’явилося понад 20 рецензій у різних країнах. Цей тритомник зробив мене відомим не тільки в межах колишнього СРСР, а й у Європі й світі. Він зберігається і в бібліотеці Ватикану.}}{{ref-uk}} * {{cite web |date=10 квітня 2019 |author='''Василь Нитка''' |title=Чому на Закарпатті не повертають історичні назви своїм містам і селам |url=http://prozak.info/IIstoriya/CHomu-na-Zakarpatti-ne-povertayut-istorichni-nazvi-svoyim-mistam-i-selam |publisher=ProZak |accessdate=2020-07-05}}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1930||Лизанець, Петро}} [[Катеґорія:Педаґоґы]] [[Катеґорія:Лингвисты]] [[Катеґорія:Лексикографы]] 7gv6gio7qjv4uf401uqburlnctw97zt 168144 168143 2026-08-08T09:25:28Z Igor Kercsa 5504 /* Жерела и одказы */ доповненя 168144 wikitext text/x-wiki {{Ученый |имя = Петро Миколайович Лизанець |имя оригиналне = |образчик = {{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|pos=top|width=90 |link= https://www.uzhnu.edu.ua/uploads/root/news/2020/Foto_lizantsya.jpg }} |познатый як = мадярско-украинскый языкознатель, лексикограф |позната як = |имя при уроджѣню = |уроджѣня = {{Birth date|1930|7|2}} |мѣсто роджѣня = [[Родниковка (Свалявскый район)|Извор (днесь Родниковка)]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] |упокоеня = {{Death date and age|2026|8|8|1930|7|2}} |мѣсто смерти = [[Ужгород]] |причина смерти = |сферы наук = [[лингвистика]], [[лексикография]] |ученый ступень = доктор филологии |alma mater = [[Ужгородска народна универзита|УжДУ]] |главны роботы = |честны титулы = |членство в = |одзнакы = |категория склада = <!-- лем сама назва, напр.: Marie Curie --> }} '''Петро́ Ли́занець''', (*[[2. юл|2.]]&nbsp;[[2. юл|юл]] [[1930]], [[Родниковка (Закарпатска область)|Извор]] – †[[8. авґуст|8. август]] [[2026]], [[Ужгород]])&nbsp;— доктор филологии, [[професор]], Заслуженый дѣятель наукы и техникы [[Україна|Украины]], директор-закладатель Центра гунгарологии [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской универзиты]], мадярско-украинскый [[Лингвистика|лингвист]] и [[Лексикография|лексикограф]].<ref name=Nitka2018>Василь Нитка (2018)</ref><ref name=Magocsi>Павло Роберт Маґочій</ref><ref name=Chlanta>Хланта І. В.</ref> == Биография и научны роботы == Родив ся 2.&nbsp;юла 1930.&nbsp;рока в селѣ [[Родниковка (Закарпатска область)|Извор]] (днесь [[Родниковка (Закарпатска область)|Родниковка]]) другым из пяти дѣтей<ref name=Literati>Тетяна Літераті</ref> в родинѣ сельского газды, котра ся в року 1936 переселила до Береговского району в новоселицю Шом-Колония, де осушуючи болота мала можность достати землю и розгаздовати ся. Тут Петро Лизанець за­кончив зачаточну школу, пак три класы мукачовской горожанкы (1941–1944). З октобра 1944 продовжив науку в береговской гимназии, котру закончив в року 1948. Ладив слѣдами отця быти сельскым газдом, але того року зачала ся [[Колективізація|колективизация]], од родины забрали вшитко: землю, статок и серсамы, и за газдованя мусѣв забыти. Того ж року пошов на украинску филологию до недавно створеной [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской универзиты]], яку за­кон­чив з одзначѣньом в року 1953. Дале была ашпирантура (1953–1956), кандидатска на тему: ''„Українські говірки Затисся Виноградівського району Закарпатської області“'' (1959), пак в року 1966 быв выбраный за ведучого катедры мадярской филологии, котрым зоставав по рок 2015. В року 1971 з дисертациов на тему: ''„Угорські запозичення в українських говорах Закарпаття. Угорсько–українські міжмовні кон­такти“'' зыскав ступень доктора филологии. Дисертация, до року 1976 поступно опубликована в трьох томах, была высоко оцѣнена не лем в [[СССР]], але и в заграничу ([[Канада]], [[Германия]], [[Польща]], [[Словакия]], [[Мадярщина]], [[Югославия]]).<ref>{{cite web |author= |editor= |date= |url=https://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/76855 |title=ЛИЗАНЕЦЬ ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ |publisher=УжНУ |format= |quote= |language= |accessdate=28.05.2025 |archiveurl= |archivedate= }}</ref> Быв деканом филологичной факулты Ужгородской универзиты (1977–1984). В року 1988 став ся директором-закладательом Центра гунгарологии. В роках 1992–2003 опубликовав ''„Атлас угорських говорів Закарпаття“'' в трьох томах.<ref name=Nitka2018/> == Ужиткова лингвистика и краепис == Еще штудентом, маючи добры знаня [[латинскый язык|латины]], Лизанець занимав ся перекладом граматикы [[Михаил Лучкай|Лучкая]], што стало ся темов його дипломной роботы, а по вецей як 30&nbsp;роках выдав у ''Науковій думці'' еѣ фототипный оригинал (Grammatica slavo-ruthena. Budae, Typis Reg. Universitatis Pestiensis, 1830) и переклад по [[Україньскый язык|украинскы]], зоз приданым словничком и пояснѣнями, што зробило книжку доступнов широкому кругу читательох.<ref name=Nitka2018/><ref>Михайло Лучкай: Граматика слов'яно-руська. Київ, Наукова думка, 1989. Упорядкування, передмова, примітки та словник діалектних слів {{s|П. М. Лизанця}}. Переклад з латинської {{s|П. М. Лизанця}} та {{s|Ю. М. Сака}}.</ref> Петро Лизанець поважуе важным навернутя историчных назв сел [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]], котры были змѣнены (украинизованы) комунистичным режимом по ликвидации автономии края и перетворѣню його в область Украины (1946). Подля Лизанця, переименованя, зроблены з мотивох идеологии, во векшинѣ припадох суть фалшивы и з погляду филологии неграмотны.<ref name=Nitka2019>Василь Нитка (2019)</ref> Ку року 1991 по 2008 професорови Лизанцю великыма трудами и клопотами удало ся вернути историчны назвы 68 населеным пунктам [[Закарпатска область|Закарпатской области]], обываным переважно [[Мадяре|Мадярами]].<ref>Петро Лизанець</ref> Але не подарило ся му вернути ани историчну назву свого родного села.<ref name=Nitka2018/> == Жерела и одказы == * '''Павло Роберт Маґочій''': Лизанець Петро //{{ЕКР}} Сс.&nbsp;409–410. * '''Хланта І. В.''': Лизанець Петро Миколайович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}}{{ref-uk}} С.&nbsp;193. * {{cite web |date=2016 |author='''К. І. Горват''' |title=Лизанець Петро Миколайович |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=54613 |publisher=Енциклопедія Сучасної України |accessdate=2020-07-05}}{{ref-uk}}[http://esu.com.ua/images/article_images/17tom/tom16_2092.jpg] * {{cite web |author='''Тетяна Літераті''' |title=Петро Лизанець: «Наука мене ніколи не зрадить, бо я завжди був їй вірним» |date=21 липня 2010 |publisher=«Ужгород» |url=https://zakarpattya.net.ua/News/70323-Petro-Lyzanets- |accessdate=2020-07-07 }}{{ref-uk}} * {{cite web |author='''Петро Лизанець''' |title=Центру (інституту) гунгарології при УжНУ — 20 років |format=PDF |date=2008 |url=http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/achun_2005-2006_16-17_3.pdf |accessdate=2020-07-07}}{{ref-uk}} * {{cite web |date=13 вересня 2018 |author='''Василь Нитка''' |title=Слова Рильського про Лизанця стали пророчими |url=http://www.golos.com.ua/article/307459 |publisher=Голос України |accessdate=2020-07-05|quote=<br/>— '''Що із багатогранності зробленого вважаєте найбільш ціннісним?'''<br/>— У науковому плані таким вважаю тритомну монографію про угорсько-українські міжмовні контакти, яка побачила світ під егідою Угорської академії наук обсягом 684 друковані аркуші. Перший 1970-го і третій томи 1976 року віддруковані в Ужгороді, а другий том того ж 1976-го — у Будапешті. На цю монографію з’явилося понад 20 рецензій у різних країнах. Цей тритомник зробив мене відомим не тільки в межах колишнього СРСР, а й у Європі й світі. Він зберігається і в бібліотеці Ватикану.}}{{ref-uk}} * {{cite web |date=10 квітня 2019 |author='''Василь Нитка''' |title=Чому на Закарпатті не повертають історичні назви своїм містам і селам |url=http://prozak.info/IIstoriya/CHomu-na-Zakarpatti-ne-povertayut-istorichni-nazvi-svoyim-mistam-i-selam |quote=— '''А якщо взяти конкретно ваше рідне село?'''<br/> — На його прикладі покажу, як різні політичні режими насильно змінювали його історичну назву.<br/><br/> Споконвіку це село звалося – Ізвор. Ця назва вперше зафіксована у писемних пам’ятках з 1610 року у варіанті Izber. З 1645 року – Izvor, 1693 – Zwor, 1770/1772 – Uzwora, 1773 – Izvor, Izvur, 1808 – Izvor, 1893 – Izvor, а вже з 1910 по 1944 рр. по-угорськи – Beregforrás, що дослідовно озна­чає “березьке джерело”, тобто джерело Березької жупи. У дру­гій половині 1944 р. угорська влада знову повернула селу його іс­то­рич­ну назву Izvor. Однак урядники Народної Ради Закарпатської України ру­со­філь­сько­го напряму в 1946 році назвали його Родниковкою від іменника родник утворили нову назву - Родниковка, потім в україн­ському варіанті – Родниківка. Скажіть, будь ласка, чи передає ця назва історію села, дух і мову його населення? Аж ніяк ні, бо й тепер у моєму рідному селі ні молодь, ні старше покоління на міне­ральне джерело чи просто джерело каже не родник, а кирниця.<br/><br/>Декілька слів про етимологію назви села Ізвор. Відомий росій­ський учений, академик Олег Трубачов у своїй монографії “Назви рік правообережної України” (1968, с. 272) відзначив, що Карпатський аре­ал має досить велику кількість річок, які походять від но­мен­кла­ту­р­но­го слова звір, ізвір, звор. Цей Карпатський ареал пов’язаний з бал­кан­ським гідронімним регіоном, і, слід гадати, вони становлять єдину сукупність цих назв, гідроосновою яких є слов’янське izvor “джерело”. Спочатку звір, ізвор використовувалися як загальні назви на позна­чен­ня джерела, звідки й пішла історична назва. Однак значення загального із­вор поступово розширювалося, про що читаємо в третьому томі “Ети­мологічного словника української мови” (1985, т. 2. с. 251): Звір, ізвор – яр, западина, видолинок; гірська річка в ущелині; скупчення кіль­кох сильних джерел на поверхні землі. Аналогічні назви знаходимо і в інших слов’янських мовах: польське zwor “гірська ущелина”, бол­гарське извор “джерело, виток річки”, сербохорватське извор “дже­рело, струмок”, словенське іzvir “джерело”. Цей слов’янізм запозичили і румуни; izvor “джерело”. Як бачимо, це – праслов’янська назва, і всі її значення повністю відповідають географічному розташуванню села: “багата на джерела місцевість”, “видолинок між стрімкими горами”, “гірська річка в ущелині між горами” тощо. |publisher=ProZak |accessdate=2020-07-05}}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1930||Лизанець, Петро}} [[Катеґорія:Педаґоґы]] [[Катеґорія:Лингвисты]] [[Катеґорія:Лексикографы]] kqz3dh928q3axcwuz6v4wdogtjcj4bm 168145 168144 2026-08-08T10:08:45Z Igor Kercsa 5504 одказ 168145 wikitext text/x-wiki {{Ученый |имя = Петро Миколайович Лизанець |имя оригиналне = |образчик = {{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|pos=top|width=90 |link= https://www.uzhnu.edu.ua/uploads/root/news/2020/Foto_lizantsya.jpg }} |познатый як = мадярско-украинскый языкознатель, лексикограф |позната як = |имя при уроджѣню = |уроджѣня = {{Birth date|1930|7|2}} |мѣсто роджѣня = [[Родниковка (Свалявскый район)|Извор (днесь Родниковка)]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] |упокоеня = {{Death date and age|2026|8|8|1930|7|2}} |мѣсто смерти = [[Ужгород]] |причина смерти = |сферы наук = [[лингвистика]], [[лексикография]] |ученый ступень = доктор филологии |alma mater = [[Ужгородска народна универзита|УжДУ]] |главны роботы = |честны титулы = |членство в = |одзнакы = |категория склада = <!-- лем сама назва, напр.: Marie Curie --> }} '''Петро́ Ли́занець''', (*[[2. юл|2.]]&nbsp;[[2. юл|юл]] [[1930]], [[Родниковка (Закарпатска область)|Извор]] – †[[8. авґуст|8. август]] [[2026]], [[Ужгород]])&nbsp;— доктор филологии, [[професор]], Заслуженый дѣятель наукы и техникы [[Україна|Украины]], директор-закладатель Центра гунгарологии [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской универзиты]], мадярско-украинскый [[Лингвистика|лингвист]] и [[Лексикография|лексикограф]].<ref name=Nitka2018>Василь Нитка (2018)</ref><ref name=Magocsi>Павло Роберт Маґочій</ref><ref name=Chlanta>Хланта І. В.</ref><ref>{{cite web |author=Kárpáti Igaz Szó |editor= |date= |url=https://kiszo.net/2026/08/08/elhunyt-dr-lizanec-peter-nyelveszprofesszor/ |title=Elhunyt Lizanec Péter nyelvészprofesszor |publisher= |format= |quote= |language= |accessdate= |archiveurl= |archivedate= }}</ref> == Биография и научны роботы == Родив ся 2.&nbsp;юла 1930.&nbsp;рока в селѣ [[Родниковка (Закарпатска область)|Извор]] (днесь [[Родниковка (Закарпатска область)|Родниковка]]) другым из пяти дѣтей<ref name=Literati>Тетяна Літераті</ref> в родинѣ сельского газды, котра ся в року 1936 переселила до Береговского району в новоселицю Шом-Колония, де осушуючи болота мала можность достати землю и розгаздовати ся. Тут Петро Лизанець за­кончив зачаточну школу, пак три класы мукачовской горожанкы (1941–1944). З октобра 1944 продовжив науку в береговской гимназии, котру закончив в року 1948. Ладив слѣдами отця быти сельскым газдом, але того року зачала ся [[Колективізація|колективизация]], од родины забрали вшитко: землю, статок и серсамы, и за газдованя мусѣв забыти. Того ж року пошов на украинску филологию до недавно створеной [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской универзиты]], яку за­кон­чив з одзначѣньом в року 1953. Дале была ашпирантура (1953–1956), кандидатска на тему: ''„Українські говірки Затисся Виноградівського району Закарпатської області“'' (1959), пак в року 1966 быв выбраный за ведучого катедры мадярской филологии, котрым зоставав по рок 2015. В року 1971 з дисертациов на тему: ''„Угорські запозичення в українських говорах Закарпаття. Угорсько–українські міжмовні кон­такти“'' зыскав ступень доктора филологии. Дисертация, до року 1976 поступно опубликована в трьох томах, была высоко оцѣнена не лем в [[СССР]], але и в заграничу ([[Канада]], [[Германия]], [[Польща]], [[Словакия]], [[Мадярщина]], [[Югославия]]).<ref>{{cite web |author= |editor= |date= |url=https://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/76855 |title=ЛИЗАНЕЦЬ ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ |publisher=УжНУ |format= |quote= |language= |accessdate=28.05.2025 |archiveurl= |archivedate= }}</ref> Быв деканом филологичной факулты Ужгородской универзиты (1977–1984). В року 1988 став ся директором-закладательом Центра гунгарологии. В роках 1992–2003 опубликовав ''„Атлас угорських говорів Закарпаття“'' в трьох томах.<ref name=Nitka2018/> == Ужиткова лингвистика и краепис == Еще штудентом, маючи добры знаня [[латинскый язык|латины]], Лизанець занимав ся перекладом граматикы [[Михаил Лучкай|Лучкая]], што стало ся темов його дипломной роботы, а по вецей як 30&nbsp;роках выдав у ''Науковій думці'' еѣ фототипный оригинал (Grammatica slavo-ruthena. Budae, Typis Reg. Universitatis Pestiensis, 1830) и переклад по [[Україньскый язык|украинскы]], зоз приданым словничком и пояснѣнями, што зробило книжку доступнов широкому кругу читательох.<ref name=Nitka2018/><ref>Михайло Лучкай: Граматика слов'яно-руська. Київ, Наукова думка, 1989. Упорядкування, передмова, примітки та словник діалектних слів {{s|П. М. Лизанця}}. Переклад з латинської {{s|П. М. Лизанця}} та {{s|Ю. М. Сака}}.</ref> Петро Лизанець поважуе важным навернутя историчных назв сел [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]], котры были змѣнены (украинизованы) комунистичным режимом по ликвидации автономии края и перетворѣню його в область Украины (1946). Подля Лизанця, переименованя, зроблены з мотивох идеологии, во векшинѣ припадох суть фалшивы и з погляду филологии неграмотны.<ref name=Nitka2019>Василь Нитка (2019)</ref> Ку року 1991 по 2008 професорови Лизанцю великыма трудами и клопотами удало ся вернути историчны назвы 68 населеным пунктам [[Закарпатска область|Закарпатской области]], обываным переважно [[Мадяре|Мадярами]].<ref>Петро Лизанець</ref> Але не подарило ся му вернути ани историчну назву свого родного села.<ref name=Nitka2018/> == Жерела и одказы == * Павло Роберт Маґочій: Лизанець Петро //{{ЕКР}} Сс.&nbsp;409–410. * Хланта І. В.: Лизанець Петро Миколайович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}}{{ref-uk}} С.&nbsp;193. * {{cite web |date=2016 |author=К. І. Горват |title=Лизанець Петро Миколайович |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=54613 |publisher=Енциклопедія Сучасної України |accessdate=2020-07-05}}{{ref-uk}}[http://esu.com.ua/images/article_images/17tom/tom16_2092.jpg] * {{cite web |author=Тетяна Літераті |title=Петро Лизанець: «Наука мене ніколи не зрадить, бо я завжди був їй вірним» |date=21 липня 2010 |publisher=«Ужгород» |url=https://zakarpattya.net.ua/News/70323-Petro-Lyzanets- |accessdate=2020-07-07 }}{{ref-uk}} * {{cite web |author=Петро Лизанець |title=Центру (інституту) гунгарології при УжНУ — 20 років |format=PDF |date=2008 |url=http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/achun_2005-2006_16-17_3.pdf |accessdate=2020-07-07}}{{ref-uk}} * {{cite web |date=13 вересня 2018 |author=Василь Нитка |title=Слова Рильського про Лизанця стали пророчими |url=http://www.golos.com.ua/article/307459 |publisher=Голос України |accessdate=2020-07-05|quote=<br/>— '''Що із багатогранності зробленого вважаєте найбільш ціннісним?'''<br/>— У науковому плані таким вважаю тритомну монографію про угорсько-українські міжмовні контакти, яка побачила світ під егідою Угорської академії наук обсягом 684 друковані аркуші. Перший 1970-го і третій томи 1976 року віддруковані в Ужгороді, а другий том того ж 1976-го — у Будапешті. На цю монографію з’явилося понад 20 рецензій у різних країнах. Цей тритомник зробив мене відомим не тільки в межах колишнього СРСР, а й у Європі й світі. Він зберігається і в бібліотеці Ватикану.}}{{ref-uk}} * {{cite web |date=10 квітня 2019 |author=Василь Нитка |title=Чому на Закарпатті не повертають історичні назви своїм містам і селам |url=http://prozak.info/IIstoriya/CHomu-na-Zakarpatti-ne-povertayut-istorichni-nazvi-svoyim-mistam-i-selam |quote=— '''А якщо взяти конкретно ваше рідне село?'''<br/> — На його прикладі покажу, як різні політичні режими насильно змінювали його історичну назву.<br/><br/> Споконвіку це село звалося – Ізвор. Ця назва вперше зафіксована у писемних пам’ятках з 1610 року у варіанті Izber. З 1645 року – Izvor, 1693 – Zwor, 1770/1772 – Uzwora, 1773 – Izvor, Izvur, 1808 – Izvor, 1893 – Izvor, а вже з 1910 по 1944 рр. по-угорськи – Beregforrás, що дослідовно озна­чає “березьке джерело”, тобто джерело Березької жупи. У дру­гій половині 1944 р. угорська влада знову повернула селу його іс­то­рич­ну назву Izvor. Однак урядники Народної Ради Закарпатської України ру­со­філь­сько­го напряму в 1946 році назвали його Родниковкою від іменника родник утворили нову назву - Родниковка, потім в україн­ському варіанті – Родниківка. Скажіть, будь ласка, чи передає ця назва історію села, дух і мову його населення? Аж ніяк ні, бо й тепер у моєму рідному селі ні молодь, ні старше покоління на міне­ральне джерело чи просто джерело каже не родник, а кирниця.<br/><br/>Декілька слів про етимологію назви села Ізвор. Відомий росій­ський учений, академик Олег Трубачов у своїй монографії “Назви рік правообережної України” (1968, с. 272) відзначив, що Карпатський аре­ал має досить велику кількість річок, які походять від но­мен­кла­ту­р­но­го слова звір, ізвір, звор. Цей Карпатський ареал пов’язаний з бал­кан­ським гідронімним регіоном, і, слід гадати, вони становлять єдину сукупність цих назв, гідроосновою яких є слов’янське izvor “джерело”. Спочатку звір, ізвор використовувалися як загальні назви на позна­чен­ня джерела, звідки й пішла історична назва. Однак значення загального із­вор поступово розширювалося, про що читаємо в третьому томі “Ети­мологічного словника української мови” (1985, т. 2. с. 251): Звір, ізвор – яр, западина, видолинок; гірська річка в ущелині; скупчення кіль­кох сильних джерел на поверхні землі. Аналогічні назви знаходимо і в інших слов’янських мовах: польське zwor “гірська ущелина”, бол­гарське извор “джерело, виток річки”, сербохорватське извор “дже­рело, струмок”, словенське іzvir “джерело”. Цей слов’янізм запозичили і румуни; izvor “джерело”. Як бачимо, це – праслов’янська назва, і всі її значення повністю відповідають географічному розташуванню села: “багата на джерела місцевість”, “видолинок між стрімкими горами”, “гірська річка в ущелині між горами” тощо. |publisher=ProZak |accessdate=2020-07-05}}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1930||Лизанець, Петро}} [[Катеґорія:Педаґоґы]] [[Катеґорія:Лингвисты]] [[Катеґорія:Лексикографы]] l47rhhzeu2odjqtvjodutf8d9d6z2z9 168146 168145 2026-08-08T11:11:54Z Halajkovič 33393 /* Референции */ +коректованя 168146 wikitext text/x-wiki {{Ученый |имя = Петро Миколайович Лизанець |имя оригиналне = |образчик = {{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|pos=top|width=90 |link= https://www.uzhnu.edu.ua/uploads/root/news/2020/Foto_lizantsya.jpg }} |познатый як = мадярско-украинскый языкознатель, лексикограф |позната як = |имя при уроджѣню = |уроджѣня = {{Birth date|1930|7|2}} |мѣсто роджѣня = [[Родниковка (Свалявскый район)|Извор (днесь Родниковка)]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] |упокоеня = {{Death date and age|2026|8|8|1930|7|2}} |мѣсто смерти = [[Ужгород]] |причина смерти = |сферы наук = [[лингвистика]], [[лексикография]] |ученый ступень = доктор филологии |alma mater = [[Ужгородска народна универзита|УжДУ]] |главны роботы = |честны титулы = |членство в = |одзнакы = |категория склада = <!-- лем сама назва, напр.: Marie Curie --> }} '''Петро́ Ли́занець''', (*[[2. юл|2.]]&nbsp;[[2. юл|юл]] [[1930]], [[Родниковка (Закарпатска область)|Извор]] – †[[8. авґуст|8. август]] [[2026]], [[Ужгород]])&nbsp;— доктор филологии, [[професор]], Заслуженый дѣятель наукы и техникы [[Україна|Украины]], директор-закладатель Центра гунгарологии [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской универзиты]], мадярско-украинскый [[Лингвистика|лингвист]] и [[Лексикография|лексикограф]].<ref name=Nitka2018>Василь Нитка (2018)</ref><ref name=Magocsi>Павло Роберт Маґочій</ref><ref name=Chlanta>Хланта І. В.</ref><ref>{{cite web |author=Kárpáti Igaz Szó |editor= |date= |url=https://kiszo.net/2026/08/08/elhunyt-dr-lizanec-peter-nyelveszprofesszor/ |title=Elhunyt Lizanec Péter nyelvészprofesszor |publisher= |format= |quote= |language= |accessdate= |archiveurl= |archivedate= }}</ref> == Биография и научны роботы == Родив ся 2.&nbsp;юла 1930.&nbsp;рока в селѣ [[Родниковка (Закарпатска область)|Извор]] (днесь [[Родниковка (Закарпатска область)|Родниковка]]) другым из пяти дѣтей<ref name=Literati>Тетяна Літераті</ref> в родинѣ сельского газды, котра ся в року 1936 переселила до Береговского району в новоселицю Шом-Колония, де осушуючи болота мала можность достати землю и розгаздовати ся. Тут Петро Лизанець за­кончив зачаточну школу, пак три класы мукачовской горожанкы (1941–1944). З октобра 1944 продовжив науку в береговской гимназии, котру закончив в року 1948. Ладив слѣдами отця быти сельскым газдом, але того року зачала ся [[Колективізація|колективизация]], од родины забрали вшитко: землю, статок и серсамы, и за газдованя мусѣв забыти. Того ж року пошов на украинску филологию до недавно створеной [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской универзиты]], яку за­кон­чив з одзначѣньом в року 1953. Дале была ашпирантура (1953–1956), кандидатска на тему: ''„Українські говірки Затисся Виноградівського району Закарпатської області“'' (1959), пак в року 1966 быв выбраный за ведучого катедры мадярской филологии, котрым зоставав по рок 2015. В року 1971 з дисертациов на тему: ''„Угорські запозичення в українських говорах Закарпаття. Угорсько–українські міжмовні кон­такти“'' зыскав ступень доктора филологии. Дисертация, до року 1976 поступно опубликована в трьох томах, была высоко оцѣнена не лем в [[СССР]], але и в заграничу ([[Канада]], [[Германия]], [[Польща]], [[Словакия]], [[Мадярщина]], [[Югославия]]).<ref>{{cite web |author= |editor= |date= |url=https://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/76855 |title=ЛИЗАНЕЦЬ ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ |publisher=УжНУ |format= |quote= |language= |accessdate=28.05.2025 |archiveurl= |archivedate= }}</ref> Быв деканом филологичной факулты Ужгородской универзиты (1977–1984). В року 1988 став ся директором-закладательом Центра гунгарологии. В роках 1992–2003 опубликовав ''„Атлас угорських говорів Закарпаття“'' в трьох томах.<ref name=Nitka2018/> == Ужиткова лингвистика и краепис == Еще штудентом, маючи добры знаня [[латинскый язык|латины]], Лизанець занимав ся перекладом граматикы [[Михаил Лучкай|Лучкая]], што стало ся темов його дипломной роботы, а по вецей як 30&nbsp;роках выдав у ''Науковій думці'' еѣ фототипный оригинал (Grammatica slavo-ruthena. Budae, Typis Reg. Universitatis Pestiensis, 1830) и переклад по [[Україньскый язык|украинскы]], зоз приданым словничком и пояснѣнями, што зробило книжку доступнов широкому кругу читательох.<ref name=Nitka2018/><ref>Михайло Лучкай: Граматика слов'яно-руська. Київ, Наукова думка, 1989. Упорядкування, передмова, примітки та словник діалектних слів {{s|П. М. Лизанця}}. Переклад з латинської {{s|П. М. Лизанця}} та {{s|Ю. М. Сака}}.</ref> Петро Лизанець поважуе важным навернутя историчных назв сел [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]], котры были змѣнены (украинизованы) комунистичным режимом по ликвидации автономии края и перетворѣню його в область Украины (1946). Подля Лизанця, переименованя, зроблены з мотивох идеологии, во векшинѣ припадох суть фалшивы и з погляду филологии неграмотны.<ref name=Nitka2019>Василь Нитка (2019)</ref> Ку року 1991 по 2008 професорови Лизанцю великыма трудами и клопотами удало ся вернути историчны назвы 68 населеным пунктам [[Закарпатска область|Закарпатской области]], обываным переважно [[Мадяре|Мадярами]].<ref>Петро Лизанець</ref> Але не подарило ся му вернути ани историчну назву свого родного села.<ref name=Nitka2018/> == Жерела и одказы == * Павло Роберт Маґочій: Лизанець Петро //{{ЕКР}} Сс.&nbsp;409–410. * Хланта І. В.: Лизанець Петро Миколайович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}}{{ref-uk}} С.&nbsp;193. * {{cite web |date=2016 |author=К. І. Горват |title=Лизанець Петро Миколайович |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=54613 |publisher=Енциклопедія Сучасної України |accessdate=2020-07-05}}{{ref-uk}}[http://esu.com.ua/images/article_images/17tom/tom16_2092.jpg] * {{cite web |author=Тетяна Літераті |title=Петро Лизанець: «Наука мене ніколи не зрадить, бо я завжди був їй вірним» |date=21 липня 2010 |publisher=«Ужгород» |url=https://zakarpattya.net.ua/News/70323-Petro-Lyzanets- |accessdate=2020-07-07 }}{{ref-uk}} * {{cite web |author=Петро Лизанець |title=Центру (інституту) гунгарології при УжНУ — 20 років |format=PDF |date=2008 |url=http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/achun_2005-2006_16-17_3.pdf |accessdate=2020-07-07}}{{ref-uk}} * {{cite web |date=13 вересня 2018 |author=Василь Нитка |title=Слова Рильського про Лизанця стали пророчими |url=http://www.golos.com.ua/article/307459 |publisher=Голос України |accessdate=2020-07-05|quote=<br/>— '''Що із багатогранності зробленого вважаєте найбільш ціннісним?'''<br/>— У науковому плані таким вважаю тритомну монографію про угорсько-українські міжмовні контакти, яка побачила світ під егідою Угорської академії наук обсягом 684 друковані аркуші. Перший 1970-го і третій томи 1976 року віддруковані в Ужгороді, а другий том того ж 1976-го — у Будапешті. На цю монографію з’явилося понад 20 рецензій у різних країнах. Цей тритомник зробив мене відомим не тільки в межах колишнього СРСР, а й у Європі й світі. Він зберігається і в бібліотеці Ватикану.}}{{ref-uk}} * {{cite web |date=10 квітня 2019 |author=Василь Нитка |title=Чому на Закарпатті не повертають історичні назви своїм містам і селам |url=http://prozak.info/IIstoriya/CHomu-na-Zakarpatti-ne-povertayut-istorichni-nazvi-svoyim-mistam-i-selam |quote=— '''А якщо взяти конкретно ваше рідне село?'''<br/> — На його прикладі покажу, як різні політичні режими насильно змінювали його історичну назву.<br/><br/> Споконвіку це село звалося – Ізвор. Ця назва вперше зафіксована у писемних пам’ятках з 1610 року у варіанті Izber. З 1645 року – Izvor, 1693 – Zwor, 1770/1772 – Uzwora, 1773 – Izvor, Izvur, 1808 – Izvor, 1893 – Izvor, а вже з 1910 по 1944 рр. по-угорськи – Beregforrás, що дослідовно озна­чає “березьке джерело”, тобто джерело Березької жупи. У дру­гій половині 1944 р. угорська влада знову повернула селу його іс­то­рич­ну назву Izvor. Однак урядники Народної Ради Закарпатської України ру­со­філь­сько­го напряму в 1946 році назвали його Родниковкою від іменника родник утворили нову назву - Родниковка, потім в україн­ському варіанті – Родниківка. Скажіть, будь ласка, чи передає ця назва історію села, дух і мову його населення? Аж ніяк ні, бо й тепер у моєму рідному селі ні молодь, ні старше покоління на міне­ральне джерело чи просто джерело каже не родник, а кирниця.<br/><br/>Декілька слів про етимологію назви села Ізвор. Відомий росій­ський учений, академик Олег Трубачов у своїй монографії “Назви рік правообережної України” (1968, с. 272) відзначив, що Карпатський аре­ал має досить велику кількість річок, які походять від но­мен­кла­ту­р­но­го слова звір, ізвір, звор. Цей Карпатський ареал пов’язаний з бал­кан­ським гідронімним регіоном, і, слід гадати, вони становлять єдину сукупність цих назв, гідроосновою яких є слов’янське izvor “джерело”. Спочатку звір, ізвор використовувалися як загальні назви на позна­чен­ня джерела, звідки й пішла історична назва. Однак значення загального із­вор поступово розширювалося, про що читаємо в третьому томі “Ети­мологічного словника української мови” (1985, т. 2. с. 251): Звір, ізвор – яр, западина, видолинок; гірська річка в ущелині; скупчення кіль­кох сильних джерел на поверхні землі. Аналогічні назви знаходимо і в інших слов’янських мовах: польське zwor “гірська ущелина”, бол­гарське извор “джерело, виток річки”, сербохорватське извор “дже­рело, струмок”, словенське іzvir “джерело”. Цей слов’янізм запозичили і румуни; izvor “джерело”. Як бачимо, це – праслов’янська назва, і всі її значення повністю відповідають географічному розташуванню села: “багата на джерела місцевість”, “видолинок між стрімкими горами”, “гірська річка в ущелині між горами” тощо. |publisher=ProZak |accessdate=2020-07-05}}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1930|2026|Лизанець, Петро}} [[Катеґорія:Педаґоґы]] [[Катеґорія:Лингвисты]] [[Катеґорія:Лексикографы]] 3w9w7maeqw57tmrkseetchjbqkyb4sw Нушател 0 17415 168137 137265 2026-08-07T15:35:41Z CommonsDelinker 9283 Replacing Neuchatel_city_coat_of_arms.svg with [[File:CHE_Neuchâtel_COA.svg]] (by [[:c:User:CommonsDelinker|CommonsDelinker]] because: [[:c:COM:FR|File renamed]]: [[:c:COM:FR#FR4|Criterion 4]] (harmonizing names of file set)). 168137 wikitext text/x-wiki {{Локалита |статус = Город в Швайцу |руська назва = Нушател |оригинална назва = Neuchâtel |застава = <!-- назва файла, нп.: Zastava.png --> |опис заставы = <!-- появить ся над фотков --> |ширина заставы = <!-- в пикселах, нп.: 150 --> |герб = CHE Neuchâtel COA.svg |опис герба = <!-- появить ся над фотков --> |ширина герба = 80 |вид крайны = Штат |крайна = Швайц<!-- Do not put link here for the location map accuracy (if used)!--> |lat_dir = N |lat_deg =46 |lat_min =59 |lat_sec =25 <!-- землеписна ширка--> |lon_dir = E |lon_deg =6 |lon_min =55 |lon_sec =50 <!-- землеписна довжка--> |CoordAddon = |CoordScale = 300000 <!-- мапы укажуть ся в маштабѣ (скалѣ) 3 км/цм --> |карта страны = <!-- локачна мапа штату (имплицитно дасть мапу свѣта) --> |размер карты страны = 250 <!-- 0 затлумить выдачу мапы под рамов --> |давны назвы = |вид региона = Кантон<!--3.гарадича администрации--> |регион = Нушател |вид района = Округ<!--4.гарадича администрации, предволено: Район --> |район = Нушател |вид общины = Мер<!--5.гарадича администрации ПОВИННЫЙ ПАРАМЕТЕР!--> |община = Fabio Bongiovanni |площа =30,08 <!-- в квадр. км --> |вид высоты = Надморска вышка центра<!-- або: Найвысша точка, Высота центра …--> |высота = 434<!-- в метрах --> |население = 33 475<!-- лем само число --><ref name=population>Ständige Wohnbevölkerung nach Staatsangehörigkeitskategorie Geschlecht und Gemeinde; Provisorische Jahresergebnisse; 2018</ref> |год переписи = 2018 |часовый пояс = +1 |DST = перевод годинкы <!—пусто значить, же час не переводять --> |телефонный код = +41 31 |почтовый индекс = 2000 |вид идентификатора = OFS Nr<!-- локална система кодованя територии--> |цифровой идентификатор = 6458 |категория в Commons = Neuchâtel |сайт = |язык сайта = {{ref-fr}} }} [[File:Château de Neuchâtel.jpg|thumb|290px|{{center|Нушателскый замок;<br>днесь сѣдло администрации кантона и архив}}]] '''Нушател''', {{ref-fr}} ''Neuchâtel'' — город з обывательством над {{nowrap|33 тыс. особ (2018)}} в [[Швайц|Швайцу]], в округу Нушател, административный центер кантона [[Нушател (кантон)|Нушател]].<ref name=population/> == Полога == Лежить на [[запад]]ѣ [[штат]]у, на сѣверозападном березѣ озера Нушател, в устю рѣкы Сейон, часточно на убочах горы Шомон ({{nowrap|1087 [[Метры над морьом|м н. м.]]}}), а часточно на землях, одвойованых од озера.<ref name=EB>Encyclopædia Britannica</ref> Оддаленый о {{nowrap|25 [[км]]}} од [[Франция|французской]] границѣ.<ref name=BRE>П. С. Павлинов, В. Н. Стрелецкий, И. С. Филиппов</ref> == История == Перва упоминка походить з року 1011, од року 1214 достав права вольного города. В року 1406 вступив до вѣчного союза зоз кантоном Берн. В роках 1512–1529 быв окупованый швайчарскым войском, и в том часѣ векшина обывательох прияла [[Калвинизм|калвинску вѣру]]. Подля [[Вестфалскый мир|Вестфалского миру (1648)]] грофство Нушател достало статус суверенного княжества, а од року 1707 по династичном спорѣ перешло под владу прусского краля. В року 1815 Нушател вступив до [[Швайц|Швайчарской конфедерации]], в року 1848 выголосив републику, в року 1857 прусскы монархы одказали ся од претензий на Нушател.<ref name=BRE/> == Култура и наука == Нушател надзвычайно богатый на културны и архитектурны памяткы. Научны и културны инштитуции: Нушателска универзита, основана в року 1838 як академия наук, Инштитут физикы, Нушателскый инштитут микротехнологий (IMT), Швайчарскый центер електроникы и микротехнологий (CSEM), Швайчарска лаборатория годинарства, археологичный музей (2001), етнографичный музей, публична универзитна библиотека (1835), Центер умѣня (1995), Центер [[Фридрих Дюрренматт|{{nowrap|Ф. Дюрренматта}}]] (2000), иншы музеи.<ref name=EB/><ref name=BRE/> Каждорочны фестивалы:<ref name=BRE/> * марец — карневал Нушатела * юн–юл — меджинародный филмовый фестивал фантастикы * септембер — фестивал винарства * октобер — швайчарскый годинковый ярмарок == Жерела и одказы == * {{cite web |title='''Ständige Wohnbevölkerung nach Staatsangehörigkeitskategorie Geschlecht und Gemeinde; Provisorische Jahresergebnisse; 2018''' |url=https://www.bfs.admin.ch/bfs/de/home/statistiken/bevoelkerung.assetdetail.7966022.html |publisher=Federal Statistical Office |date=9 April 2019 |accessdate=2021-01-04}}{{ref-de}} * {{cite web |title= Neuchâtel |publisher= '''Encyclopædia Britannica''' |date=July 31, 2013 |url=https://www.britannica.com/place/Neuchatel-Switzerland |accessdate= 05.01.2021}}{{ref-en}} * {{cite web |author='''{{nowrap|П. С. Павлинов, В. Н. Стрелецкий, И. С. Филиппов}}''' |title=НЕВШАТЕ́ЛЬ |date=2020 |publisher=Большая российская энциклопедия |url=https://old.bigenc.ru/geography/text/5703975 |accessdate= 05.01.2021}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} [[Категория:Населены пункты Швайца]] s0w10ay3ekzcuognxslpyhwsb0d4ned Врагу не сдаётся наш гордый «Варяг» 0 24800 168138 2026-08-07T20:39:38Z Rue323 31002 Створено шляхом перекладу сторінки «[[:ru:Special:Redirect/revision/153335005|Врагу не сдаётся наш гордый «Варяг»]]» 168138 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс пісня | name = }}   [[Файл:Variag_1904.jpg|міні|250x250пкс|«Варяг» после боя]] '''«Врагу не сдаётся наш гордый „Варяг“»''' ({{Lang-ru-dor|Врагу не сдается нашъ гордый „Варягъ“}}; ''«Варяг»'') — пісня на стихы австрійського поета Рудолфа Ґрейнца (товмачіня было учинегоЕ.&amp;nbsp;М.&amp;nbsp;Студенськыв), посячена подвигови крейсера «Варяґ» и канонірьського човна «Корєєц». == Сперед нив == Пуд час русско-японской войны крейсер русского флота «Варяг» и канонерская лодка «Кореец» вступили в неравный бой против шести японских крейсеров и восьми миноносцев в районе бухты Чемульпо. После того как тяжело повреждённый «Варяг», потеряв возможность продолжать бой, вернулся в гавань, он был затоплен собственной командой, а канонерская лодка была взорвана. == Історія пісні == После подвига экипажа крейсера «Варяг» австрийский писатель и поэт Рудольф Грейнц написал стихотворение «Der „Warjag“», посвящённое этому событию. Оно было опубликовано в десятом номере немецкого журнала «Югенд»<ref>{{Cite web |url=http://www.jugend-wochenschrift.de/index.php?id=23&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bpersonid%5D=10741&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Belement%5D=1904&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Btype%5D=date&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Baction%5D=nameFilter&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bcontroller%5D=PersonRegister&cHash=8d05363001848ff57c8855c07a9b0118 |title=Simplicissimus · die historische Satirezeitschrift · Personenliste |work=www.jugend-wochenschrift.de |access-date=2020-08-14 |archivedate=2021-03-30 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210330061901/http://www.jugend-wochenschrift.de/index.php?id=23&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bpersonid%5D=10741&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Belement%5D=1904&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Btype%5D=date&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Baction%5D=nameFilter&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bcontroller%5D=PersonRegister&cHash=8d05363001848ff57c8855c07a9b0118 }}</ref>. В апреле 1904 года Н. К. Мельников и Е.&amp;nbsp;М.&amp;nbsp;Студенская опубликовали переводы этого стихотворения, причём у каждого из них был свой вариант. Перевод Евгении Студенской русским обществом был признан более удачным. И вскоре музыкант 12-го гренадерского Астраханского полка А.&amp;nbsp;С.&amp;nbsp;Турищев, принимавший участие в торжественной встрече героев «Варяга» и «Корейца», положил эти стихи на музыку. Впервые песня была исполнена на торжественном приёме, устроенном императором [[Николай II. (Росія)|Николаем II]] в честь офицеров и матросов «Варяга» и «Корейца». Известный в настоящее время мотив — смешанного происхождения; наиболее распространённая версия, что он является результатом взаимодействия, по крайней мере, четырёх мелодий: А. Б. Виленского (его мелодекламация опубликована в марте 1904), И. Н. Яковлева, И. М. Корносевича и А. С. Турищева. Песня стала очень популярна в [[Російска імперія|России]]. Особенно её любили военные моряки. В годы [[Перша світова война|Первой мировой войны]] из песни был удалён третий куплет, так как [[Японія|Япония]] в этой войне была уже союзником. В современной песенной практике произведение обычно называется просто «Варяг»: так она озаглавлена и в популярных песенниках, и в аудиоальбомах конца XX века (см., например, CD «Митьковские песни. Материалы к альбому», 1996). А песня, которая раньше называлась «Варяг» или «Гибель „Варяга“», теперь чаще именуется по первым строчкам: «Плещут холодные волны…». Замалчивание авторства Грейнца началось, вероятнее всего, с вступлением России в Первую мировую войну и ростом в связи с этим антигерманских настроений в обществе. == Памнятні проспӱваня == * 29 октября 1955 года в Севастопольской бухте взорвался и перевернулся линкор «Новороссийск», погребя сотни моряков. Офицер в отставке М. Пашкин вспоминал: «Внизу, в бронированной утробе линкора, замурованные и обречённые на смерть моряки пели, они пели „Варяга“. На днище это не было слышно, но, приблизившись к динамику, можно было разобрать чуть слышные звуки песни. Это было ошеломляющее впечатление, такого состояния я никогда не испытывал. Никто не замечал слёз, все смотрели вниз на днище, как бы стараясь увидеть поющих внизу моряков. Все стояли без головных уборов, слов не было». * 25 февраля 1977 года во время пожара в гостинице «Россия» посетители ресторана, отрезанные огнём, пели хором песню «Варяг». Комментаторы западных СМИ в репортажах о пожаре ошибочно говорили об исполнении «<nowiki/>[[Интернационала (гимна)|Интернационала]]<nowiki/>». * 7 апреля 1989 года подводная лодка К-278 «Комсомолец» затонула вследствие пожара на борту после 6-часовой борьбы экипажа за плавучесть судна. Моряки, находящиеся в ледяной воде Норвежского моря, прощались со своим командиром и кораблём, исполнив песню «Варяг». == Пісня == {| class="wikitable" style="white-space: nowrap;" !Русский текст Студенской<ref>{{Cite web |url=https://books.google.ru/books?id=HMEbAAAAMAAJ&q=готовятся+к+бою+орудий+ряды&dq=готовятся+к+бою+орудий+ряды&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwizno_u3pvZAhXJCywKHSXzB0IQ6AEITzAJ |title=Хрестоматия по истории СССР; 1861—1917: Пособие для учителей — Сергей Сергеевич Дмитриев — Google Книги<!-- Заголовок добавлен ботом --> |access-date=2022-06-17 |archivedate=2021-03-30 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210330061906/https://books.google.ru/books?id=HMEbAAAAMAAJ&q=готовятся+к+бою+орудий+ряды&dq=готовятся+к+бою+орудий+ряды&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwizno_u3pvZAhXJCywKHSXzB0IQ6AEITzAJ }}</ref> !Оригинальный текст Грейнца !Дословный перевод Н. Заиченко |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Наверх, о товарищи, все по местам! Последний парад наступает! Врагу не сдается наш гордый «Варяг», Пощады никто не желает! </poem> |<poem> Auf Deck, Kameraden, all' auf Deck! Heraus zur letzten Parade! Der stolze Warjag ergibt sich nicht, Wir brauchen keine Gnade! </poem> |<poem> На палубу, товарищи, все на палубу! Наверх для последнего парада! Гордый «Варяг» не сдаётся, Нам не нужна пощада! </poem> |- style="vertical-align: baseline; border-top: 0; border-bottom: 0;" |<poem> Все вымпелы вьются, и цепи гремят, Наверх якоря поднимая. Готовятся к бою орудия в ряд, На солнце зловеще сверкая. </poem> |<poem> An den Masten die bunten Wimpel empor, Die klirrenden Anker gelichtet, In stürmischer Eil' zum Gefechte klar Die blanken Geschütze gerichtet! </poem> |<poem> На мачтах пёстрые вымпелы кверху, Звенящие якоря подняты, В бурной спешке к бою готовы Блестящие орудия! </poem> |- style="vertical-align: baseline; border-bottom: 0; border-top: 0;" |<poem> Из пристани верной мы в битву идем, Навстречу грозящей нам смерти, За Родину в море открытом умрем, Где ждут желтолицые черти! </poem> |<poem> Aus dem sichern Hafen hinaus in die See, Fürs Vaterland zu sterben Dort lauern die gelben Teufel auf uns Und speien Tod und Verderben! </poem> |<poem> Из надёжной гавани — в море За Отечество умереть. Там подстерегают жёлтые черти нас И извергают смерть и разрушения! </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Свистит, и гремит, и грохочет кругом Гром пушек, шипенье снаряда, И стал наш бесстрашный, наш верный «Варяг» Подобьем кромешного ада! </poem> |<poem> Es dröhnt und kracht und donnert und zischt, Da trifft es uns zur Stelle; Es ward der Warjag, das treue Schiff, Zu einer brennenden Hölle! </poem> |<poem> Гремит и грохочет, и громыхает, и шипит. Тут нас поражает на месте; Стал «Варяг», верный корабль, Горящим адом! </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> В предсмертных мученьях трепещут тела, Вкруг грохот, и дым, и стенанья, И судно охвачено морем огня, - Настала минута прощанья. </poem> |<poem> Rings zuckende Leiber und grauser Tod, Ein Ächzen, Röcheln und Stöhnen — Die Flammen flattern um unser Schiff Wie feuriger Rosse Mähnen! </poem> |<poem> Вокруг судорожно дёргающиеся тела и страшная смерть, Кряхтенье, хрипы умирающих и стенания. Языки пламени развеваются вокруг нашего корабля Как гривы огненных коней! </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Прощайте, товарищи! С Богом, ура! Кипящее море под нами! Не думали мы ещё с вами вчера, Что нынче умрём под волнами! </poem> |<poem> Lebt wohl, Kameraden, lebt wohl, hurra! Hinab in die gurgelnde Tiefe! Wer hätte es gestern noch gedacht, Dass er heut' schon da drunten schliefe! </poem> |<poem> Прощайте, товарищи, прощайте, ура! Вниз в клокочущую пучину! Кто бы ещё вчера подумал, Что уже сегодня он там внизу уснёт! </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Не скажут ни камень, ни крест, где легли Во славу мы русского флага, Лишь волны морские прославят вовек Геройскую гибель «Варяга»! </poem> |<poem> Kein Zeichen, kein Kreuz wird, wo wir ruh’n Fern von der Heimat, melden — Doch das Meer das rauschet auf ewig von uns, Von Warjag und seinen Helden! </poem> |<poem> Ни знак, ни крест не укажет, Где мы покоимся вдали от Родины, Однако море вечно будет рокотать о нас, О «Варяге» и его героях. </poem> |} == Иппен позерайте == * Плещут холодные волны * Крейсер «Варяґ» * Канонірька «Корєєц» == Удкликованя == [[Катеґорія:Руські балады]] [[Катеґорія:Пісні за Русько-Японську войну]] [[Катеґорія:Патріотичні пісні Росії]] [[Катеґорія:Пісні 1904. року]] [[Катеґорія:Пісні подля алфавіта]] [[Катеґорія:Пісні Росії]] pag3dnpbtlyxa6yk100he0u6at9fdii 168139 168138 2026-08-07T20:41:27Z Rue323 31002 168139 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс пісня | name = }}   [[Файл:Variag_1904.jpg|міні|250x250пкс|«Варяґ» по битці]] '''«Врагу не сдаётся наш гордый „Варяг“»''' ({{Lang-ru-dor|Врагу не сдается нашъ гордый „Варягъ“}}; ''«Варяґ»'') — пісня на стихы австрійського поета Рудолфа Ґрейнца (товмачіня было учинего Е. М. Студенськыв), посячена подвигови крейсера «Варяґ» и канонірьського човна «Корєєц». == Сперед нив == Пуд час рустко-японської войны крейсер руського флота «Варяґ» и канонірьськый човен «Корєєц» вступили в неравный бой против шести японских крейсеров и восьми миноносцев в районе бухты Чемульпо. После того как тяжело повреждённый «Варяг», потеряв возможность продолжать бой, вернулся в гавань, он был затоплен собственной командой, а канонерская лодка была взорвана. == Історія пісні == После подвига экипажа крейсера «Варяг» австрийский писатель и поэт Рудольф Грейнц написал стихотворение «Der „Warjag“», посвящённое этому событию. Оно было опубликовано в десятом номере немецкого журнала «Югенд»<ref>{{Cite web |url=http://www.jugend-wochenschrift.de/index.php?id=23&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bpersonid%5D=10741&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Belement%5D=1904&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Btype%5D=date&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Baction%5D=nameFilter&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bcontroller%5D=PersonRegister&cHash=8d05363001848ff57c8855c07a9b0118 |title=Simplicissimus · die historische Satirezeitschrift · Personenliste |work=www.jugend-wochenschrift.de |access-date=2020-08-14 |archivedate=2021-03-30 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210330061901/http://www.jugend-wochenschrift.de/index.php?id=23&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bpersonid%5D=10741&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Belement%5D=1904&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Btype%5D=date&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Baction%5D=nameFilter&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bcontroller%5D=PersonRegister&cHash=8d05363001848ff57c8855c07a9b0118 }}</ref>. В апреле 1904 года Н. К. Мельников и Е.&amp;nbsp;М.&amp;nbsp;Студенская опубликовали переводы этого стихотворения, причём у каждого из них был свой вариант. Перевод Евгении Студенской русским обществом был признан более удачным. И вскоре музыкант 12-го гренадерского Астраханского полка А.&amp;nbsp;С.&amp;nbsp;Турищев, принимавший участие в торжественной встрече героев «Варяга» и «Корейца», положил эти стихи на музыку. Впервые песня была исполнена на торжественном приёме, устроенном императором [[Николай II. (Росія)|Николаем II]] в честь офицеров и матросов «Варяга» и «Корейца». Известный в настоящее время мотив — смешанного происхождения; наиболее распространённая версия, что он является результатом взаимодействия, по крайней мере, четырёх мелодий: А. Б. Виленского (его мелодекламация опубликована в марте 1904), И. Н. Яковлева, И. М. Корносевича и А. С. Турищева. Песня стала очень популярна в [[Російска імперія|России]]. Особенно её любили военные моряки. В годы [[Перша світова война|Первой мировой войны]] из песни был удалён третий куплет, так как [[Японія|Япония]] в этой войне была уже союзником. В современной песенной практике произведение обычно называется просто «Варяг»: так она озаглавлена и в популярных песенниках, и в аудиоальбомах конца XX века (см., например, CD «Митьковские песни. Материалы к альбому», 1996). А песня, которая раньше называлась «Варяг» или «Гибель „Варяга“», теперь чаще именуется по первым строчкам: «Плещут холодные волны…». Замалчивание авторства Грейнца началось, вероятнее всего, с вступлением России в Первую мировую войну и ростом в связи с этим антигерманских настроений в обществе. == Памнятні проспӱваня == * 29 октября 1955 года в Севастопольской бухте взорвался и перевернулся линкор «Новороссийск», погребя сотни моряков. Офицер в отставке М. Пашкин вспоминал: «Внизу, в бронированной утробе линкора, замурованные и обречённые на смерть моряки пели, они пели „Варяга“. На днище это не было слышно, но, приблизившись к динамику, можно было разобрать чуть слышные звуки песни. Это было ошеломляющее впечатление, такого состояния я никогда не испытывал. Никто не замечал слёз, все смотрели вниз на днище, как бы стараясь увидеть поющих внизу моряков. Все стояли без головных уборов, слов не было». * 25 февраля 1977 года во время пожара в гостинице «Россия» посетители ресторана, отрезанные огнём, пели хором песню «Варяг». Комментаторы западных СМИ в репортажах о пожаре ошибочно говорили об исполнении «<nowiki/>[[Интернационала (гимна)|Интернационала]]<nowiki/>». * 7 апреля 1989 года подводная лодка К-278 «Комсомолец» затонула вследствие пожара на борту после 6-часовой борьбы экипажа за плавучесть судна. Моряки, находящиеся в ледяной воде Норвежского моря, прощались со своим командиром и кораблём, исполнив песню «Варяг». == Пісня == {| class="wikitable" style="white-space: nowrap;" !Русский текст Студенской<ref>{{Cite web |url=https://books.google.ru/books?id=HMEbAAAAMAAJ&q=готовятся+к+бою+орудий+ряды&dq=готовятся+к+бою+орудий+ряды&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwizno_u3pvZAhXJCywKHSXzB0IQ6AEITzAJ |title=Хрестоматия по истории СССР; 1861—1917: Пособие для учителей — Сергей Сергеевич Дмитриев — Google Книги<!-- Заголовок добавлен ботом --> |access-date=2022-06-17 |archivedate=2021-03-30 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210330061906/https://books.google.ru/books?id=HMEbAAAAMAAJ&q=готовятся+к+бою+орудий+ряды&dq=готовятся+к+бою+орудий+ряды&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwizno_u3pvZAhXJCywKHSXzB0IQ6AEITzAJ }}</ref> !Оригинальный текст Грейнца !Дословный перевод Н. Заиченко |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Наверх, о товарищи, все по местам! Последний парад наступает! Врагу не сдается наш гордый «Варяг», Пощады никто не желает! </poem> |<poem> Auf Deck, Kameraden, all' auf Deck! Heraus zur letzten Parade! Der stolze Warjag ergibt sich nicht, Wir brauchen keine Gnade! </poem> |<poem> На палубу, товарищи, все на палубу! Наверх для последнего парада! Гордый «Варяг» не сдаётся, Нам не нужна пощада! </poem> |- style="vertical-align: baseline; border-top: 0; border-bottom: 0;" |<poem> Все вымпелы вьются, и цепи гремят, Наверх якоря поднимая. Готовятся к бою орудия в ряд, На солнце зловеще сверкая. </poem> |<poem> An den Masten die bunten Wimpel empor, Die klirrenden Anker gelichtet, In stürmischer Eil' zum Gefechte klar Die blanken Geschütze gerichtet! </poem> |<poem> На мачтах пёстрые вымпелы кверху, Звенящие якоря подняты, В бурной спешке к бою готовы Блестящие орудия! </poem> |- style="vertical-align: baseline; border-bottom: 0; border-top: 0;" |<poem> Из пристани верной мы в битву идем, Навстречу грозящей нам смерти, За Родину в море открытом умрем, Где ждут желтолицые черти! </poem> |<poem> Aus dem sichern Hafen hinaus in die See, Fürs Vaterland zu sterben Dort lauern die gelben Teufel auf uns Und speien Tod und Verderben! </poem> |<poem> Из надёжной гавани — в море За Отечество умереть. Там подстерегают жёлтые черти нас И извергают смерть и разрушения! </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Свистит, и гремит, и грохочет кругом Гром пушек, шипенье снаряда, И стал наш бесстрашный, наш верный «Варяг» Подобьем кромешного ада! </poem> |<poem> Es dröhnt und kracht und donnert und zischt, Da trifft es uns zur Stelle; Es ward der Warjag, das treue Schiff, Zu einer brennenden Hölle! </poem> |<poem> Гремит и грохочет, и громыхает, и шипит. Тут нас поражает на месте; Стал «Варяг», верный корабль, Горящим адом! </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> В предсмертных мученьях трепещут тела, Вкруг грохот, и дым, и стенанья, И судно охвачено морем огня, - Настала минута прощанья. </poem> |<poem> Rings zuckende Leiber und grauser Tod, Ein Ächzen, Röcheln und Stöhnen — Die Flammen flattern um unser Schiff Wie feuriger Rosse Mähnen! </poem> |<poem> Вокруг судорожно дёргающиеся тела и страшная смерть, Кряхтенье, хрипы умирающих и стенания. Языки пламени развеваются вокруг нашего корабля Как гривы огненных коней! </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Прощайте, товарищи! С Богом, ура! Кипящее море под нами! Не думали мы ещё с вами вчера, Что нынче умрём под волнами! </poem> |<poem> Lebt wohl, Kameraden, lebt wohl, hurra! Hinab in die gurgelnde Tiefe! Wer hätte es gestern noch gedacht, Dass er heut' schon da drunten schliefe! </poem> |<poem> Прощайте, товарищи, прощайте, ура! Вниз в клокочущую пучину! Кто бы ещё вчера подумал, Что уже сегодня он там внизу уснёт! </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Не скажут ни камень, ни крест, где легли Во славу мы русского флага, Лишь волны морские прославят вовек Геройскую гибель «Варяга»! </poem> |<poem> Kein Zeichen, kein Kreuz wird, wo wir ruh’n Fern von der Heimat, melden — Doch das Meer das rauschet auf ewig von uns, Von Warjag und seinen Helden! </poem> |<poem> Ни знак, ни крест не укажет, Где мы покоимся вдали от Родины, Однако море вечно будет рокотать о нас, О «Варяге» и его героях. </poem> |} == Иппен позерайте == * Плещут холодные волны * Крейсер «Варяґ» * Канонірька «Корєєц» == Удкликованя == [[Катеґорія:Руські балады]] [[Катеґорія:Пісні за Русько-Японську войну]] [[Катеґорія:Патріотичні пісні Росії]] [[Катеґорія:Пісні 1904. року]] [[Катеґорія:Пісні подля алфавіта]] [[Катеґорія:Пісні Росії]] sl103rtz7lsk9nna9ks0p48hs831b46 168140 168139 2026-08-07T21:24:46Z Rue323 31002 /* Пісня */ 168140 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс пісня | name = }}   [[Файл:Variag_1904.jpg|міні|250x250пкс|«Варяґ» по битці]] '''«Врагу не сдаётся наш гордый „Варяг“»''' ({{Lang-ru-dor|Врагу не сдается нашъ гордый „Варягъ“}}; ''«Варяґ»'') — пісня на стихы австрійського поета Рудолфа Ґрейнца (товмачіня было учинего Е. М. Студенськыв), посячена подвигови крейсера «Варяґ» и канонірьського човна «Корєєц». == Сперед нив == Пуд час рустко-японської войны крейсер руського флота «Варяґ» и канонірьськый човен «Корєєц» вступили в неравный бой против шести японских крейсеров и восьми миноносцев в районе бухты Чемульпо. После того как тяжело повреждённый «Варяг», потеряв возможность продолжать бой, вернулся в гавань, он был затоплен собственной командой, а канонерская лодка была взорвана. == Історія пісні == После подвига экипажа крейсера «Варяг» австрийский писатель и поэт Рудольф Грейнц написал стихотворение «Der „Warjag“», посвящённое этому событию. Оно было опубликовано в десятом номере немецкого журнала «Югенд»<ref>{{Cite web |url=http://www.jugend-wochenschrift.de/index.php?id=23&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bpersonid%5D=10741&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Belement%5D=1904&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Btype%5D=date&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Baction%5D=nameFilter&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bcontroller%5D=PersonRegister&cHash=8d05363001848ff57c8855c07a9b0118 |title=Simplicissimus · die historische Satirezeitschrift · Personenliste |work=www.jugend-wochenschrift.de |access-date=2020-08-14 |archivedate=2021-03-30 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210330061901/http://www.jugend-wochenschrift.de/index.php?id=23&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bpersonid%5D=10741&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Belement%5D=1904&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Btype%5D=date&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Baction%5D=nameFilter&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bcontroller%5D=PersonRegister&cHash=8d05363001848ff57c8855c07a9b0118 }}</ref>. В апреле 1904 года Н. К. Мельников и Е.&amp;nbsp;М.&amp;nbsp;Студенская опубликовали переводы этого стихотворения, причём у каждого из них был свой вариант. Перевод Евгении Студенской русским обществом был признан более удачным. И вскоре музыкант 12-го гренадерского Астраханского полка А.&amp;nbsp;С.&amp;nbsp;Турищев, принимавший участие в торжественной встрече героев «Варяга» и «Корейца», положил эти стихи на музыку. Впервые песня была исполнена на торжественном приёме, устроенном императором [[Николай II. (Росія)|Николаем II]] в честь офицеров и матросов «Варяга» и «Корейца». Известный в настоящее время мотив — смешанного происхождения; наиболее распространённая версия, что он является результатом взаимодействия, по крайней мере, четырёх мелодий: А. Б. Виленского (его мелодекламация опубликована в марте 1904), И. Н. Яковлева, И. М. Корносевича и А. С. Турищева. Песня стала очень популярна в [[Російска імперія|России]]. Особенно её любили военные моряки. В годы [[Перша світова война|Первой мировой войны]] из песни был удалён третий куплет, так как [[Японія|Япония]] в этой войне была уже союзником. В современной песенной практике произведение обычно называется просто «Варяг»: так она озаглавлена и в популярных песенниках, и в аудиоальбомах конца XX века (см., например, CD «Митьковские песни. Материалы к альбому», 1996). А песня, которая раньше называлась «Варяг» или «Гибель „Варяга“», теперь чаще именуется по первым строчкам: «Плещут холодные волны…». Замалчивание авторства Грейнца началось, вероятнее всего, с вступлением России в Первую мировую войну и ростом в связи с этим антигерманских настроений в обществе. == Памнятні проспӱваня == * 29 октября 1955 года в Севастопольской бухте взорвался и перевернулся линкор «Новороссийск», погребя сотни моряков. Офицер в отставке М. Пашкин вспоминал: «Внизу, в бронированной утробе линкора, замурованные и обречённые на смерть моряки пели, они пели „Варяга“. На днище это не было слышно, но, приблизившись к динамику, можно было разобрать чуть слышные звуки песни. Это было ошеломляющее впечатление, такого состояния я никогда не испытывал. Никто не замечал слёз, все смотрели вниз на днище, как бы стараясь увидеть поющих внизу моряков. Все стояли без головных уборов, слов не было». * 25 февраля 1977 года во время пожара в гостинице «Россия» посетители ресторана, отрезанные огнём, пели хором песню «Варяг». Комментаторы западных СМИ в репортажах о пожаре ошибочно говорили об исполнении «<nowiki/>[[Интернационала (гимна)|Интернационала]]<nowiki/>». * 7 апреля 1989 года подводная лодка К-278 «Комсомолец» затонула вследствие пожара на борту после 6-часовой борьбы экипажа за плавучесть судна. Моряки, находящиеся в ледяной воде Норвежского моря, прощались со своим командиром и кораблём, исполнив песню «Варяг». == Пісня == {| class="wikitable" style="white-space: nowrap;" !Русский текст Студенской<ref>{{Cite web |url=https://books.google.ru/books?id=HMEbAAAAMAAJ&q=готовятся+к+бою+орудий+ряды&dq=готовятся+к+бою+орудий+ряды&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwizno_u3pvZAhXJCywKHSXzB0IQ6AEITzAJ |title=Хрестоматия по истории СССР; 1861—1917: Пособие для учителей — Сергей Сергеевич Дмитриев — Google Книги<!-- Заголовок добавлен ботом --> |access-date=2022-06-17 |archivedate=2021-03-30 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210330061906/https://books.google.ru/books?id=HMEbAAAAMAAJ&q=готовятся+к+бою+орудий+ряды&dq=готовятся+к+бою+орудий+ряды&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwizno_u3pvZAhXJCywKHSXzB0IQ6AEITzAJ }}</ref> !Оригинальный текст Грейнца ! Русинськоє товмачіня |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Наверх, о товарищи, все по местам! Последний парад наступает! Врагу не сдается наш гордый «Варяг», Пощады никто не желает! </poem> |<poem> Auf Deck, Kameraden, all' auf Deck! Heraus zur letzten Parade! Der stolze Warjag ergibt sich nicht, Wir brauchen keine Gnade! </poem> |<poem> Горі, вы, фатёве, вшыткі по містам, Послідньый парад нам наступать. Душманом не дасть ся наш гордый «Варяґ», Милости туй нико не жадать! </poem> |- style="vertical-align: baseline; border-top: 0; border-bottom: 0;" |<poem> Все вымпелы вьются, и цепи гремят, Наверх якоря поднимая. Готовятся к бою орудия в ряд, На солнце зловеще сверкая. </poem> |<poem> An den Masten die bunten Wimpel empor, Die klirrenden Anker gelichtet, In stürmischer Eil' zum Gefechte klar Die blanken Geschütze gerichtet! </poem> |<poem> Усі фанкы вьють ся и ланцы гримлять, Идгорі котвы пуднимавши, Парувуть ся на бӱй каноны у шор На сонцю зловіщо блистівши! </poem> |- style="vertical-align: baseline; border-bottom: 0; border-top: 0;" |<poem> Из пристани верной мы в битву идем, Навстречу грозящей нам смерти, За Родину в море открытом умрем, Где ждут желтолицые черти! </poem> |<poem> Aus dem sichern Hafen hinaus in die See, Fürs Vaterland zu sterben Dort lauern die gelben Teufel auf uns Und speien Tod und Verderben! </poem> |<poem> И з портоша вірного в бӱй идеме, На стрічу грозящӱв нам смерти, За Вӱтцьӱзну в морю удкрытӱм зомрем, Де ждуть жовтотварі невої! </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Свистит, и гремит, и грохочет кругом Гром пушек, шипенье снаряда, И стал наш бесстрашный, наш верный «Варяг» Подобьем кромешного ада! </poem> |<poem> Es dröhnt und kracht und donnert und zischt, Da trifft es uns zur Stelle; Es ward der Warjag, das treue Schiff, Zu einer brennenden Hölle! </poem> |<poem> Свистить и гримить, и гуркоче кругом Грим пушок, шипіня снарядӱв, И став наш безстрашный и гордый «Варяґ», Подобный готовому аду! </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> В предсмертных мученьях трепещут тела, Вкруг грохот, и дым, и стенанья, И судно охвачено морем огня, - Настала минута прощанья. </poem> |<poem> Rings zuckende Leiber und grauser Tod, Ein Ächzen, Röcheln und Stöhnen — Die Flammen flattern um unser Schiff Wie feuriger Rosse Mähnen! </poem> |<poem> У предсмертных мукох трясуть ся тіла, Грим пушок, и шум, и квіляня, И судно втопленоє морём огня — Уж стали минуты прощаня. </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Прощайте, товарищи! С Богом, ура! Кипящее море под нами! Не думали мы ещё с вами вчера, Что нынче умрём под волнами! </poem> |<poem> Lebt wohl, Kameraden, lebt wohl, hurra! Hinab in die gurgelnde Tiefe! Wer hätte es gestern noch gedacht, Dass er heut' schon da drunten schliefe! </poem> |<poem> Майте ся братове! Из Богом! Ура! Кыплячоє море пуд нами! Не думали, братці, мы з вами вчора, Ож ныні вмреме пуд габами. </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Не скажут ни камень, ни крест, где легли Во славу мы русского флага, Лишь волны морские прославят вовек Геройскую гибель «Варяга»! </poem> |<poem> Kein Zeichen, kein Kreuz wird, wo wir ruh’n Fern von der Heimat, melden — Doch das Meer das rauschet auf ewig von uns, Von Warjag und seinen Helden! </poem> |<poem> Не вповість ни камінь, ни крест, де лягли У славу мы Руського флаґа, Лиш габы морські прославлять єдні Вітязьську изгыбиль «Варяґа». </poem> |} == Иппен позерайте == * Плещут холодные волны * Крейсер «Варяґ» * Канонірька «Корєєц» == Удкликованя == [[Катеґорія:Руські балады]] [[Катеґорія:Пісні за Русько-Японську войну]] [[Катеґорія:Патріотичні пісні Росії]] [[Катеґорія:Пісні 1904. року]] [[Катеґорія:Пісні подля алфавіта]] [[Катеґорія:Пісні Росії]] 1yj0ib0chz9ze2upacmzj9efjo69acm 168141 168140 2026-08-07T21:27:21Z Rue323 31002 168141 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс пісня | name = }}   [[Файл:Variag_1904.jpg|міні|250x250пкс|«Варяґ» по битці]] '''«Врагу не сдаётся наш гордый „Варяг“»''' ({{Lang-ru-dor|Врагу не сдается нашъ гордый „Варягъ“}}; ''«Варяґ»'') — пісня на стихы австрійського поета Рудолфа Ґрейнца (товмачіня было учинего Е. М. Студенськыв), посячена подвигови крейсера «Варяґ» и канонірьського човна «Корєєц». == Сперед нив == Пуд час рустко-японської войны крейсер руського флота «Варяґ» и канонірьськый човен «Корєєц» вступили в неравный бой против шести японских крейсеров и восьми миноносцев в районе бухты Чемульпо. После того как тяжело повреждённый «Варяг», потеряв возможность продолжать бой, вернулся в гавань, он был затоплен собственной командой, а канонерская лодка была взорвана. == Історія пісні == После подвига экипажа крейсера «Варяг» австрийский писатель и поэт Рудольф Грейнц написал стихотворение «Der „Warjag“», посвящённое этому событию. Оно было опубликовано в десятом номере немецкого журнала «Югенд»<ref>{{Cite web |url=http://www.jugend-wochenschrift.de/index.php?id=23&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bpersonid%5D=10741&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Belement%5D=1904&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Btype%5D=date&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Baction%5D=nameFilter&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bcontroller%5D=PersonRegister&cHash=8d05363001848ff57c8855c07a9b0118 |title=Simplicissimus · die historische Satirezeitschrift · Personenliste |work=www.jugend-wochenschrift.de |access-date=2020-08-14 |archivedate=2021-03-30 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210330061901/http://www.jugend-wochenschrift.de/index.php?id=23&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bpersonid%5D=10741&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Belement%5D=1904&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Btype%5D=date&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Baction%5D=nameFilter&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bcontroller%5D=PersonRegister&cHash=8d05363001848ff57c8855c07a9b0118 }}</ref>. В апреле 1904 года Н. К. Мельников и Е.&amp;nbsp;М.&amp;nbsp;Студенская опубликовали переводы этого стихотворения, причём у каждого из них был свой вариант. Перевод Евгении Студенской русским обществом был признан более удачным. И вскоре музыкант 12-го гренадерского Астраханского полка А.&amp;nbsp;С.&amp;nbsp;Турищев, принимавший участие в торжественной встрече героев «Варяга» и «Корейца», положил эти стихи на музыку. Впервые песня была исполнена на торжественном приёме, устроенном императором [[Николай II. (Росія)|Николаем II]] в честь офицеров и матросов «Варяга» и «Корейца». Известный в настоящее время мотив — смешанного происхождения; наиболее распространённая версия, что он является результатом взаимодействия, по крайней мере, четырёх мелодий: А. Б. Виленского (его мелодекламация опубликована в марте 1904), И. Н. Яковлева, И. М. Корносевича и А. С. Турищева. Песня стала очень популярна в [[Російска імперія|России]]. Особенно её любили военные моряки. В годы [[Перша світова война|Первой мировой войны]] из песни был удалён третий куплет, так как [[Японія|Япония]] в этой войне была уже союзником. В современной песенной практике произведение обычно называется просто «Варяг»: так она озаглавлена и в популярных песенниках, и в аудиоальбомах конца XX века (см., например, CD «Митьковские песни. Материалы к альбому», 1996). А песня, которая раньше называлась «Варяг» или «Гибель „Варяга“», теперь чаще именуется по первым строчкам: «Плещут холодные волны…». Замалчивание авторства Грейнца началось, вероятнее всего, с вступлением России в Первую мировую войну и ростом в связи с этим антигерманских настроений в обществе. == Памнятні проспӱваня == * 29 октября 1955 года в Севастопольской бухте взорвался и перевернулся линкор «Новороссийск», погребя сотни моряков. Офицер в отставке М. Пашкин вспоминал: «Внизу, в бронированной утробе линкора, замурованные и обречённые на смерть моряки пели, они пели „Варяга“. На днище это не было слышно, но, приблизившись к динамику, можно было разобрать чуть слышные звуки песни. Это было ошеломляющее впечатление, такого состояния я никогда не испытывал. Никто не замечал слёз, все смотрели вниз на днище, как бы стараясь увидеть поющих внизу моряков. Все стояли без головных уборов, слов не было». * 25 февраля 1977 года во время пожара в гостинице «Россия» посетители ресторана, отрезанные огнём, пели хором песню «Варяг». Комментаторы западных СМИ в репортажах о пожаре ошибочно говорили об исполнении «<nowiki/>[[Интернационала (гимна)|Интернационала]]<nowiki/>». * 7. апріля 1989. року пудводный човкн К-278 «Комсомолєц» утопила ся у наслідкови пожара на бортови пӱсля 6. годинової борьбы екіпажа за плавучость судна. Морякы, што были у лёдянӱв водеі Норвезького моря, прощали ся из свойым командірём и кораблём, заспӱвавши пісню «Варяґ». == Пісня == {| class="wikitable" style="white-space: nowrap;" !Русский текст Студенской<ref>{{Cite web |url=https://books.google.ru/books?id=HMEbAAAAMAAJ&q=готовятся+к+бою+орудий+ряды&dq=готовятся+к+бою+орудий+ряды&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwizno_u3pvZAhXJCywKHSXzB0IQ6AEITzAJ |title=Хрестоматия по истории СССР; 1861—1917: Пособие для учителей — Сергей Сергеевич Дмитриев — Google Книги<!-- Заголовок добавлен ботом --> |access-date=2022-06-17 |archivedate=2021-03-30 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210330061906/https://books.google.ru/books?id=HMEbAAAAMAAJ&q=готовятся+к+бою+орудий+ряды&dq=готовятся+к+бою+орудий+ряды&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwizno_u3pvZAhXJCywKHSXzB0IQ6AEITzAJ }}</ref> !Оригинальный текст Грейнца ! Русинськоє товмачіня |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Наверх, о товарищи, все по местам! Последний парад наступает! Врагу не сдается наш гордый «Варяг», Пощады никто не желает! </poem> |<poem> Auf Deck, Kameraden, all' auf Deck! Heraus zur letzten Parade! Der stolze Warjag ergibt sich nicht, Wir brauchen keine Gnade! </poem> |<poem> Горі, вы, фатёве, вшыткі по містам, Послідньый парад нам наступать. Душманом не дасть ся наш гордый «Варяґ», Милости туй нико не жадать! </poem> |- style="vertical-align: baseline; border-top: 0; border-bottom: 0;" |<poem> Все вымпелы вьются, и цепи гремят, Наверх якоря поднимая. Готовятся к бою орудия в ряд, На солнце зловеще сверкая. </poem> |<poem> An den Masten die bunten Wimpel empor, Die klirrenden Anker gelichtet, In stürmischer Eil' zum Gefechte klar Die blanken Geschütze gerichtet! </poem> |<poem> Усі фанкы вьють ся и ланцы гримлять, Идгорі котвы пуднимавши, Парувуть ся на бӱй каноны у шор На сонцю зловіщо блистівши! </poem> |- style="vertical-align: baseline; border-bottom: 0; border-top: 0;" |<poem> Из пристани верной мы в битву идем, Навстречу грозящей нам смерти, За Родину в море открытом умрем, Где ждут желтолицые черти! </poem> |<poem> Aus dem sichern Hafen hinaus in die See, Fürs Vaterland zu sterben Dort lauern die gelben Teufel auf uns Und speien Tod und Verderben! </poem> |<poem> И з портоша вірного в бӱй идеме, На стрічу грозящӱв нам смерти, За Вӱтцьӱзну в морю удкрытӱм зомрем, Де ждуть жовтотварі невої! </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Свистит, и гремит, и грохочет кругом Гром пушек, шипенье снаряда, И стал наш бесстрашный, наш верный «Варяг» Подобьем кромешного ада! </poem> |<poem> Es dröhnt und kracht und donnert und zischt, Da trifft es uns zur Stelle; Es ward der Warjag, das treue Schiff, Zu einer brennenden Hölle! </poem> |<poem> Свистить и гримить, и гуркоче кругом Грим пушок, шипіня снарядӱв, И став наш безстрашный и гордый «Варяґ», Подобный готовому аду! </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> В предсмертных мученьях трепещут тела, Вкруг грохот, и дым, и стенанья, И судно охвачено морем огня, - Настала минута прощанья. </poem> |<poem> Rings zuckende Leiber und grauser Tod, Ein Ächzen, Röcheln und Stöhnen — Die Flammen flattern um unser Schiff Wie feuriger Rosse Mähnen! </poem> |<poem> У предсмертных мукох трясуть ся тіла, Грим пушок, и шум, и квіляня, И судно втопленоє морём огня — Уж стали минуты прощаня. </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Прощайте, товарищи! С Богом, ура! Кипящее море под нами! Не думали мы ещё с вами вчера, Что нынче умрём под волнами! </poem> |<poem> Lebt wohl, Kameraden, lebt wohl, hurra! Hinab in die gurgelnde Tiefe! Wer hätte es gestern noch gedacht, Dass er heut' schon da drunten schliefe! </poem> |<poem> Майте ся братове! Из Богом! Ура! Кыплячоє море пуд нами! Не думали, братці, мы з вами вчора, Ож ныні вмреме пуд габами. </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Не скажут ни камень, ни крест, где легли Во славу мы русского флага, Лишь волны морские прославят вовек Геройскую гибель «Варяга»! </poem> |<poem> Kein Zeichen, kein Kreuz wird, wo wir ruh’n Fern von der Heimat, melden — Doch das Meer das rauschet auf ewig von uns, Von Warjag und seinen Helden! </poem> |<poem> Не вповість ни камінь, ни крест, де лягли У славу мы Руського флаґа, Лиш габы морські прославлять єдні Вітязьську изгыбиль «Варяґа». </poem> |} == Иппен позерайте == * Плещут холодные волны * Крейсер «Варяґ» * Канонірька «Корєєц» == Удкликованя == [[Катеґорія:Руські балады]] [[Катеґорія:Пісні за Русько-Японську войну]] [[Катеґорія:Патріотичні пісні Росії]] [[Катеґорія:Пісні 1904. року]] [[Катеґорія:Пісні подля алфавіта]] [[Катеґорія:Пісні Росії]] nfx9c8ugqqssyciza5w3xh335tubqm8 168142 168141 2026-08-07T21:44:50Z Rue323 31002 168142 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс пісня | name = Варяґ | type = song | language = [[Руськый язык]] | published = 1904 | released = 1904 | composer = А. Турищев | lyricist = Е. М. Студенська, Рудолф Ґрейнц | year = 1904 }}   [[Файл:Variag_1904.jpg|міні|250x250пкс|«Варяґ» по битці]] '''«Врагу не сдаётся наш гордый „Варяг“»''' ({{Lang-ru-dor|Врагу не сдается нашъ гордый „Варягъ“}}; ''«Варяґ»'') — пісня на стихы австрійського поета Рудолфа Ґрейнца (товмачіня было учинего Е. М. Студенськыв), посячена подвигови крейсера «Варяґ» и канонірьського човна «Корєєц». == Сперед нив == Пуд час рустко-японської войны крейсер руського флота «Варяґ» и канонірьськый човен «Корєєц» вступили в неравный бой против шести японских крейсеров и восьми миноносцев в районе бухты Чемульпо. После того как тяжело повреждённый «Варяг», потеряв возможность продолжать бой, вернулся в гавань, он был затоплен собственной командой, а канонерская лодка была взорвана. == Історія пісні == Пӱсля подвига экипажа крейсера «Варяг» австрийский писатель и поэт Рудольф Грейнц написал стихотворение «Der „Warjag“», посвящённое этому событию. Оно было опубликовано в десятом номере немецкого журнала «Югенд»<ref>{{Cite web |url=http://www.jugend-wochenschrift.de/index.php?id=23&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bpersonid%5D=10741&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Belement%5D=1904&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Btype%5D=date&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Baction%5D=nameFilter&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bcontroller%5D=PersonRegister&cHash=8d05363001848ff57c8855c07a9b0118 |title=Simplicissimus · die historische Satirezeitschrift · Personenliste |work=www.jugend-wochenschrift.de |access-date=2020-08-14 |archivedate=2021-03-30 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210330061901/http://www.jugend-wochenschrift.de/index.php?id=23&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bpersonid%5D=10741&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Belement%5D=1904&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Btype%5D=date&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Baction%5D=nameFilter&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bcontroller%5D=PersonRegister&cHash=8d05363001848ff57c8855c07a9b0118 }}</ref>. В апреле 1904 года Н. К. Мельников и Е.&amp;nbsp;М.&amp;nbsp;Студенская опубликовали переводы этого стихотворения, причём у каждого из них был свой вариант. Перевод Евгении Студенской русским обществом был признан более удачным. И вскоре музыкант 12-го гренадерского Астраханского полка А.&amp;nbsp;С.&amp;nbsp;Турищев, принимавший участие в торжественной встрече героев «Варяга» и «Корейца», положил эти стихи на музыку. Впервые песня была исполнена на торжественном приёме, устроенном императором [[Николай II. (Росія)|Николаем II]] в честь офицеров и матросов «Варяга» и «Корейца». Известный в настоящее время мотив — смешанного происхождения; наиболее распространённая версия, что он является результатом взаимодействия, по крайней мере, четырёх мелодий: А. Б. Виленского (его мелодекламация опубликована в марте 1904), И. Н. Яковлева, И. М. Корносевича и А. С. Турищева. Песня стала очень популярна в [[Російска імперія|России]]. Особенно её любили военные моряки. В годы [[Перша світова война|Первой мировой войны]] из песни был удалён третий куплет, так как [[Японія|Япония]] в этой войне была уже союзником. В современной песенной практике произведение обычно называется просто «Варяг»: так она озаглавлена и в популярных песенниках, и в аудиоальбомах конца XX века (см., например, CD «Митьковские песни. Материалы к альбому», 1996). А песня, которая раньше называлась «Варяг» или «Гибель „Варяга“», теперь чаще именуется по первым строчкам: «Плещут холодные волны…». Замалчивание авторства Грейнца началось, вероятнее всего, с вступлением России в Первую мировую войну и ростом в связи с этим антигерманских настроений в обществе. == Памнятні проспӱваня == * 29 октября 1955 года в Севастопольской бухте взорвался и перевернулся линкор «Новороссийск», погребя сотни моряков. Офицер в отставке М. Пашкин вспоминал: «Внизу, в бронированной утробе линкора, замурованные и обречённые на смерть моряки пели, они пели „Варяга“. На днище это не было слышно, но, приблизившись к динамику, можно было разобрать чуть слышные звуки песни. Это было ошеломляющее впечатление, такого состояния я никогда не испытывал. Никто не замечал слёз, все смотрели вниз на днище, как бы стараясь увидеть поющих внизу моряков. Все стояли без головных уборов, слов не было». * 25 февраля 1977 года во время пожара в гостинице «Россия» посетители ресторана, отрезанные огнём, пели хором песню «Варяг». Комментаторы западных СМИ в репортажах о пожаре ошибочно говорили об исполнении «<nowiki/>[[Интернационала (гимна)|Интернационала]]<nowiki/>». * 7. апріля 1989. року пудводный човкн К-278 «Комсомолєц» утопила ся у наслідкови пожара на бортови пӱсля 6. годинової борьбы екіпажа за плавучость судна. Морякы, што были у лёдянӱв водеі Норвезького моря, прощали ся из свойым командірём и кораблём, заспӱвавши пісню «Варяґ». == Пісня == {| class="wikitable" style="white-space: nowrap;" !Русский текст Студенской<ref>{{Cite web |url=https://books.google.ru/books?id=HMEbAAAAMAAJ&q=готовятся+к+бою+орудий+ряды&dq=готовятся+к+бою+орудий+ряды&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwizno_u3pvZAhXJCywKHSXzB0IQ6AEITzAJ |title=Хрестоматия по истории СССР; 1861—1917: Пособие для учителей — Сергей Сергеевич Дмитриев — Google Книги<!-- Заголовок добавлен ботом --> |access-date=2022-06-17 |archivedate=2021-03-30 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210330061906/https://books.google.ru/books?id=HMEbAAAAMAAJ&q=готовятся+к+бою+орудий+ряды&dq=готовятся+к+бою+орудий+ряды&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwizno_u3pvZAhXJCywKHSXzB0IQ6AEITzAJ }}</ref> !Оригинальный текст Грейнца ! Русинськоє товмачіня |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Наверх, о товарищи, все по местам! Последний парад наступает! Врагу не сдается наш гордый «Варяг», Пощады никто не желает! </poem> |<poem> Auf Deck, Kameraden, all' auf Deck! Heraus zur letzten Parade! Der stolze Warjag ergibt sich nicht, Wir brauchen keine Gnade! </poem> |<poem> Горі, вы, фатёве, вшыткі по містам, Послідньый парад нам наступать. Душманом не дасть ся наш гордый «Варяґ», Милости туй нико не жадать! </poem> |- style="vertical-align: baseline; border-top: 0; border-bottom: 0;" |<poem> Все вымпелы вьются, и цепи гремят, Наверх якоря поднимая. Готовятся к бою орудия в ряд, На солнце зловеще сверкая. </poem> |<poem> An den Masten die bunten Wimpel empor, Die klirrenden Anker gelichtet, In stürmischer Eil' zum Gefechte klar Die blanken Geschütze gerichtet! </poem> |<poem> Усі фанкы вьють ся и ланцы гримлять, Идгорі котвы пуднимавши, Парувуть ся на бӱй каноны у шор На сонцю зловіщо блистівши! </poem> |- style="vertical-align: baseline; border-bottom: 0; border-top: 0;" |<poem> Из пристани верной мы в битву идем, Навстречу грозящей нам смерти, За Родину в море открытом умрем, Где ждут желтолицые черти! </poem> |<poem> Aus dem sichern Hafen hinaus in die See, Fürs Vaterland zu sterben Dort lauern die gelben Teufel auf uns Und speien Tod und Verderben! </poem> |<poem> И з портоша вірного в бӱй идеме, На стрічу грозящӱв нам смерти, За Вӱтцьӱзну в морю удкрытӱм зомрем, Де ждуть жовтотварі невої! </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Свистит, и гремит, и грохочет кругом Гром пушек, шипенье снаряда, И стал наш бесстрашный, наш верный «Варяг» Подобьем кромешного ада! </poem> |<poem> Es dröhnt und kracht und donnert und zischt, Da trifft es uns zur Stelle; Es ward der Warjag, das treue Schiff, Zu einer brennenden Hölle! </poem> |<poem> Свистить и гримить, и гуркоче кругом Грим пушок, шипіня снарядӱв, И став наш безстрашный и гордый «Варяґ», Подобный готовому аду! </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> В предсмертных мученьях трепещут тела, Вкруг грохот, и дым, и стенанья, И судно охвачено морем огня, - Настала минута прощанья. </poem> |<poem> Rings zuckende Leiber und grauser Tod, Ein Ächzen, Röcheln und Stöhnen — Die Flammen flattern um unser Schiff Wie feuriger Rosse Mähnen! </poem> |<poem> У предсмертных мукох трясуть ся тіла, Грим пушок, и шум, и квіляня, И судно втопленоє морём огня — Уж стали минуты прощаня. </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Прощайте, товарищи! С Богом, ура! Кипящее море под нами! Не думали мы ещё с вами вчера, Что нынче умрём под волнами! </poem> |<poem> Lebt wohl, Kameraden, lebt wohl, hurra! Hinab in die gurgelnde Tiefe! Wer hätte es gestern noch gedacht, Dass er heut' schon da drunten schliefe! </poem> |<poem> Майте ся братове! Из Богом! Ура! Кыплячоє море пуд нами! Не думали, братці, мы з вами вчора, Ож ныні вмреме пуд габами. </poem> |- style="vertical-align: baseline;" |<poem> Не скажут ни камень, ни крест, где легли Во славу мы русского флага, Лишь волны морские прославят вовек Геройскую гибель «Варяга»! </poem> |<poem> Kein Zeichen, kein Kreuz wird, wo wir ruh’n Fern von der Heimat, melden — Doch das Meer das rauschet auf ewig von uns, Von Warjag und seinen Helden! </poem> |<poem> Не вповість ни камінь, ни крест, де лягли У славу мы Руського флаґа, Лиш габы морські прославлять єдні Вітязьську изгыбиль «Варяґа». </poem> |} == Иппен позерайте == * Плещут холодные волны * Крейсер «Варяґ» * Канонірька «Корєєц» == Удкликованя == [[Катеґорія:Руські балады]] [[Катеґорія:Пісні за Русько-Японську войну]] [[Катеґорія:Патріотичні пісні Росії]] [[Катеґорія:Пісні 1904. року]] [[Катеґорія:Пісні подля алфавіта]] [[Катеґорія:Пісні Росії]] gwqywpj4w60lgwad0p27xwv6hk4t97x