Вікіпедія ruewiki https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 MediaWiki 1.47.0-wmf.17 first-letter Медіа Шпеціална Діскузія Хоснователь Діскузія з хоснователём Вікіпедія Діскузія ку Вікіпедії Файл Діскузія ку файлу MediaWiki Діскузія ку MediaWiki Шаблона Діскузія ку шаблонї Поміч Діскузія ку помочі Катеґорія Діскузія ку катеґорії TimedText TimedText talk Модуль Обговорення модуля Подія Обговорення події 0 829 168864 163520 2026-08-30T01:39:48Z InternetArchiveBot 22034 Rescuing 1 sources and tagging 0 as dead.) #IABot (v2.0.9.5 168864 wikitext text/x-wiki {{Локалита |статус = Cело в регионѣ [[Жупа Шаріш|Шариш]] |руська назва = Микова |оригинална назва = Mikova ''слов.'' |застава = Villages14Slovakia566.JPG |опис заставы = Выгляд на входѣ до села |ширина заставы = 300<!-- в пикселах, нп.: 150 --> |герб = <!-- назва файла, нп.: Herb.jpg --> |опис герба = <!-- появить ся над фотков --> |ширина герба = <!-- в пикселах, нп.: 100, 150… --> |вид крайны = Штат <!--2.гарадича администрации --> |крайна = Словакия |lat_dir = N |lat_deg = 49 |lat_min = 18 |lat_sec = 00 <!-- землеписна ширка --> |lon_dir = E |lon_deg = 21 |lon_min = 50 |lon_sec = 00 <!-- землеписна довжка --> |CoordAddon = |CoordScale = 300000 <!-- мапы укажуть ся в масштабѣ 3 км/цм --> |размер карты страны = 280 <!-- 0 затлумить выдачу мапы под рамов --> |давны назвы = Mikó ''мад.'' |вид региона = [[Краї Словеньска|Край]] |регион = Пряшовскый |вид района = Окрес |район = Стропков |вид общины = Сельскый уряд <!--5.гарадича администрации --> |община = Микова |площа = 12,72 <!-- в квадр. км --> |вид высоты = Надморска вышка <!--(Найвысша точка, Высота центра …--> |высота = 415 <!-- в метрах --> |население = 158 <!-- лем само число --> |год переписи = 2011 |часовый пояс = +1 |DST = перевод годинкы <!—пустый параметер значить, же час не переводять --> |телефонный код = +421-54 |почтовый индекс = 090 24 |вид идентификатора = ŠÚJ |цифровой идентификатор = 527572 |категория в Commons = Miková |сайт = http://www.mikova.sk |язык сайта = (слов.) }} [[File:Miková - Andy Warhol.jpg|thumb|305px|На честь Е. Варгола в селѣ держать фестивалы.]] '''Микова''' — село в [[Словеньско|Словакии]] в окресѣ [[Стропков]]. Староста Душан Джула<ref>{{Список старостів і пріматорів 2010|Dušan Džula}}</ref> (политична партия [[СДКУ-ДС]]). ==Полога== Село лежить на краю храненой краинной области Восточны Карпаты (''слов.'' Východné Karpaty) под польсков границьов. Найблизшы населены пункты: [[Владыча]], [[Габура]], [[Міджілабірцї|Межилаборцѣ]]. Од окресного центра оддалене на 20 км. ==История== Перва упоминка о селѣ походить з року 1430. Церковь Св. Архангела Михаила высвячена року 1760. Року 1851 мадярскый землеписець Елек Феньеш (Fényes Elek) писав: ''"Микова, руське село, ...обывателе: 8 римокатоликох, 421 грекокатолик, 19 юдеох, грекокатолицка церковь, 737 [[голд]]ы ораницѣ. Землепан гроф Баркоци. <ref>Fényes Е.</ref> == Обывательство == {{SK|pop}} ==Вызначны родаци== * Зоз села вывандровали до [[США]] Андрѣй Вархола и Юлия Завадска, отець и мати [[Енді Варгол|Енди Варгола]], америцкого филмового режисера, продуцента и маляря. * [[Василь Хома]] — чехословацкый дипломат, литературознатель, русинскый активиста. На честь Енди Варгола в селѣ держать фестивалы. ==Жерела== * Fényes Elek: Magyarország geographiai szótára, mellyben minden város, falu és puszta, betürendben körülményesen leiratik. Pest, 1851. == Одказы == * [https://web.archive.org/web/20170320233914/http://www.mikova.sk/ Официалный сайт села] * [https://web.archive.org/web/20170203051240/http://www.praveorechove.com/newsread2.php?newsid=390 Росширена информация о селѣ] * [https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-prjashovshchiny/rundesova-tanya/ Таня Рундесова о Миковскых фестивалах] == Референции == {{reflist}} {{Окрес Стропков}} {{Русиньскы села на Словеньску}} [[Катеґорія:Населены пункты Словакии]] gyiktwwz6vceyhf30ck11qjo2kbz0bp 0 1138 168855 168016 2026-08-30T00:15:00Z Halajkovič 33393 +доповнїня 168855 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс язык | name = Україньскый язык | nativename = {{lang|uk|українська мова}} | pronunciation = {{IPA|[ʊkrɐˈjinʲsʲkɐ ˈmɔwɐ]}} | states = [[Україна|Українї]] | ethnicity = [[Українцї]] | speakers = [[материньскый язык|L1]]: {{sigfig|32.124580|2}} міліонів | date = 2023 | ref = <ref>{{e28|ukr}}</ref> | speakers2 = [[другый язык|L2]]: {{sigfig|6.895280|2}} міліонів (2023)<ref>{{e28|ukr}}</ref><br/>Цїлком: {{sigfig|39.019860|2}} міліонів (2023)<ref>{{e28|ukr}}</ref> | speakers_label = Говорячі | familycolor = Indo-European | fam1 = [[Індоевропскы языкы]] | fam2 = [[Балтославяньскы языкы]] | fam3 = [[Славяньскы языкы]] | fam4 = [[Выходославяньскы языкы]] | ancestor = [[Індоевропскый праязык]] | ancestor2 = [[Балтославяньскый праязык]] | ancestor3 = [[Праславяньскый язык]] | ancestor4 = [[Староруськый язык]] | ancestor5 = [[Рутеньскый язык|Рутеньскый]] (староукраїньскый язык) | ancestor6 = | dia1 = [[южновыходны наріча україньского языка|южновыходны діалекты]] ([[балачка]]) | dia2 = [[южнозападны наріча україньского языка|южнозападны наріча]] ([[канадьскый діалект україньского языка]]) | dia3 = [[северны наріча україньского языка|северны наріча]] | dia4 = (поз. тыж: [[україньскы діалекты]]) | script = {{ubli|[[кіріліця]] ([[україньскый алфавіт]])|[[україньске Брайллове писмо]]}} | nation = {{ubl|[[Україна|Українї]]|[[Придністровська Молдавська Републіка|Приднїстрові]]{{efn|Неузнаный сепаратістічный штат окупованый Росіёв, меджінародно узнаваный як часть Молдовы}}|[[Републіка Крым|Крымскій републіцї]]{{efn|name=russian-occupied-ukraine|Окупованы теріторії, на котры Росія претендує як на федералный субєкт. Тоту претензію підпорує холем єден членьскый штат ОСН, хоць векшына з них узнавать тоту теріторію за часть Україны.}}}} | minority = {{ubl|[[Білорусь|Білоруси]]|[[Росія|Росії]]|[[Босна і Герцеґовина|Боснї і Герцеґовинї]]<ref name="treaty" />|[[Хорватія|Хорватії]]<ref name="treaty" />|[[Чехія|Чехії]]<ref name="languages">{{cite web |url=http://www.vlada.cz/en/pracovni-a-poradni-organy-vlady/rnm/historie-a-soucasnost-rady-en-16666/ |title=National Minorities Policy of the Government of the Czech Republic |website=Vlada.cz |access-date=2012-05-22 |archive-date=7 June 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120607051111/http://www.vlada.cz/en/pracovni-a-poradni-organy-vlady/rnm/historie-a-soucasnost-rady-en-16666/ |url-status=live }}</ref>|[[Мадярьско|Мадярьску]]<ref>{{cite web |url=http://languagecharter.eokik.hu/sites/StatesParties/Hungary.htm |title=Implementation of the Charter in Hungary |work=Database for the European Charter for Regional or Minority Languages |publisher=Public Foundation for European Comparative Minority Research |access-date=16 June 2014 |url-status=dead |archive-url=https://web.archive.org/web/20140227004902/http://languagecharter.eokik.hu/sites/StatesParties/Hungary.htm |archive-date=27 February 2014 }}</ref>|[[Молдова|Молдові]]|[[Польско|Польску]]<ref name="treaty"/>|[[Румунія|Румунії]]<ref name="treaty" />|[[Сербія|Сербії]]<ref name="treaty">{{cite web |url=http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/ListeDeclarations.asp?NT=148&CM=8&DF=23/01/05&CL=ENG&VL=1 |title=List of declarations made with respect to treaty No. 148 (Status as of: 21/9/2011) |publisher=[[Council of Europe]] |access-date=2012-05-22 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120118142916/http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/ListeDeclarations.asp?NT=148&CM=8&DF=23/01/05&CL=ENG&VL=1 |archive-date=18 January 2012 |url-status=dead}}</ref>|[[Словакія|Словакії]]<ref name="treaty" />}} | agency = [[Націонална академія наук Україны]]: [[Інштітут україньского языка]], [https://web.archive.org/web/20110926095038/http://www.ulif.com.ua/UMIF/ Фонд інформацій о україньскім языку], [http://www.inmo.org.ua/ Інштітут языкознательства Потебнї] | iso1 = uk | iso2 = ukr | iso3 = ukr | lingua = 53-AAA-ed < [[Выходославяньскы языкы|53-AAA-e]]<br />(варіанты: 53-AAA-eda і 53-AAA-edq) | map2 = Idioma ucraniano.png | mapcaption2 = Світ, в котрім ся говорять україньскым языком, высвітлїня: {{Legend|#0080FF|теріторія, де є україньскый язык главным языком}} {{Legend|#88C4FF|теріторія, де є україньскый язык меншыновым языком}} | notice = IPA | glotto = ukra1253 | glottoname = Ukrainian | region = [[Выходна Европа]] }} '''Украї́ньскый язы́к'''<ref>{{cite book |last1=Плїшкова |first1=Анна |last2=Копорова |first2=Кветослава |last3=Ябур |first3=Василь |title=Русиньскый язык: Комплексный опис языковой сістемы в контекстї кодіфікації |publisher=Vydavateľstvo Prešovskej univerzity |location=[[Пряшів]] |year=2019 |isbn=978-80-555-2243-2 |page=15 |series=Acta Universitatis Prešoviensis}}</ref> є [[выходославяньскы языкы|выходославяньскый язык]] [[Індоевропскы языкы|індоевропской языковой родины]], єдиный штатный язык [[Україна|Україны]].<ref>{{cite web |url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр |title=Конституція України, Стаття 10 |website=Верховна Рада України |date=1996-06-28 |accessdate=2026-08-29}}</ref> Є єдным з найрозшыренїшых языків на світї. == Історія == Історія вывоя україньского языка є комплікована і проходила в дакількох етапах; є вузко повязана з етноґенезов Українцїв і формованём їх штатности. === Походжіня і рання фаза === Україньскый язык мать своє походжіня од праславяньского языка. Подля науковцїв Юрія Шевелёва ся шпеціфічны фонетічны рисы, котры творили основу україньского языка, зачали формовати уж в 7.–8. сторочу.<ref>{{cite book |author=Шевельов Ю. |title=Історична фонологія української мови |location=Харків |publisher=Акта |year=2002 |page=54 |isbn=966-7021-62-9}}</ref> В періодї [[Кієвска Русь|Кієвской Руси]] ся на теріторії сучасной Україны хосновали містны діалекты (кієвско-полїськы, галічско-подольскы), котры ся поступно крішталізовали до самостатного языкового масіву, одлишного од северных (новґородьскых) і выходных говорів. === Староукраїньскый період (14.–18. стороча) === По зачленїню векшыны україньскых теріторій до [[Литовске великокнязївство|Литовского великокнязївства]] і пізнїше до [[Польско-литовска уния (1569–1795)|Польско-литовской унії]] ся сформовав староукраїньскый літературный язык, котрый ся в тогочасных документах означовав як „руськый язык“. Став ся урядным языком штатной адміністратівы, судництва (Литовскы штатуты) і набоженьской полемікы. Вызначнов памнятков того періоду є [[Пересопницьке євангеліє]] (1556–1561), першый знамый переклад біблічного тексту до жывого народного языка. === Взник нового літературного языка === К формованю сучасной літературной нормы дішло на концї 18. – в 19. сторочу. За зачаток ся поважує выданя поемы „Енеїда“ од [[Іван Котляревскый|Івана Котляревского]] (1798), написаной на основі полтавскых говорів. Ключову задачу при кодіфіцікації і розшырены штіловых граніць языка зограв [[Тарас Шевченко]], котрый сінтетізовав южновыходны наріча з елементами іншых діалектів. В 19. сторочу быв язык выставеный крутым репресіям зо стороны Російской імперії: [[Валуєвскый ціркулярь]] (1863) і [[Емскый вынос]] (1876) в резултатї заказовали друкованя, учіня і театралны выставы в україньскім языку.<ref>{{cite book |author=Огієнко І. |title=Історія української літературної мови |location=К. |publisher=Либідь |year=1995 |page=214}}</ref> == Алфавіт і правопис == Сучасный україньскый алфавіт є створеный на основі кіріліцї і мать 33 букв. Унікатныма ґрафічныма знаками, котры ю одлишують од остатнїх кірілічных алфавітів, суть буквы '''Ґ''', '''Є''', '''І''', '''Ї'''. На означіня твердости согласных перед йотованыма согласныма ся хоснує апостроф ('). Правопис ся базує переважно на фонетічных і морфолоґічных прінціпах: векшына слов ся пише так, як ся высловлює, зо захованём штруктуры морфем. == Діалекты == Україньскый язык ся дїлить на три главны наріча: * '''Северне (полїське):''' заховала много архаічных рис, переважно діфтонґы намісто етімолоґічных звуків ''о, е''. * '''Южновыходне:''' творить основу сучасного літературного языка (середнёнадднїпряньскы, слобожаньскы і степовы говоры). * '''Южнозападне:''' вызначує ся найвекшов розмаїтостёв, обсягує волыньскы, подольскы, галічскы, буковиньскы, закарпатьскы і лемківскы говоры. == Література == * ''Півторак Г. П.'' Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. — К.: Академія, 2001. — 152 с. — ISBN 966-580-082-5. * ''Русанівський В. М.'' Історія української літературної мови. — К.: АртЕк, 2001. — 392 с. * ''Шевельов Ю.'' Історична фонологія української мови. — Харків: Акта, 2002. — 400 с. == Поз. тыж == * [[Україньскый алфавіт]] * [[Україньскы діалекты]] * [[Історія україньского языка]] == Референції == {{референції}} {{Славяньскы языкы}} [[Катеґорія:Україньскый язык]] [[Катеґорія:Выходославяньскы языкы]] [[Катеґорія:Языкы Україны]] ehn1bberfg18xzdz0wb4xgtail588yr 168857 168855 2026-08-30T00:26:14Z Halajkovič 33393 168857 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс язык | name = Україньскый язык | nativename = {{lang|uk|українська мова}} | pronunciation = {{IPA|[ʊkrɐˈjinʲsʲkɐ ˈmɔwɐ]}} | states = [[Україна|Українї]] | ethnicity = [[Українцї]] | speakers = [[материньскый язык|L1]]: {{sigfig|32.124580|2}} міліонів | date = 2023 | ref = <ref>{{e28|ukr}}</ref> | speakers2 = [[другый язык|L2]]: {{sigfig|6.895280|2}} міліонів (2023)<ref>{{e28|ukr}}</ref><br/>Цїлком: {{sigfig|39.019860|2}} міліонів (2023)<ref>{{e28|ukr}}</ref> | speakers_label = Говорячі | familycolor = Indo-European | fam1 = [[Індоевропскы языкы]] | fam2 = [[Балтославяньскы языкы]] | fam3 = [[Славяньскы языкы]] | fam4 = [[Выходославяньскы языкы]] | ancestor = [[Індоевропскый праязык]] | ancestor2 = [[Балтославяньскый праязык]] | ancestor3 = [[Праславяньскый язык]] | ancestor4 = [[Староруськый язык]] | ancestor5 = [[Рутеньскый язык|Рутеньскый]] (староукраїньскый язык) | ancestor6 = | dia1 = [[южновыходны наріча україньского языка|южновыходны діалекты]] ([[балачка]]) | dia2 = [[южнозападны наріча україньского языка|южнозападны наріча]] ([[канадьскый діалект україньского языка]]) | dia3 = [[северны наріча україньского языка|северны наріча]] | dia4 = (поз. тыж: [[україньскы діалекты]]) | script = {{ubli|[[кіріліця]] ([[україньскый алфавіт]])|[[україньске Брайллове писмо]]}} | nation = {{ubl|[[Україна|Українї]]|[[Придністровська Молдавська Републіка|Приднїстрові]]{{efn|Неузнаный сепаратістічный штат окупованый Росіёв, меджінародно узнаваный як часть Молдовы.}}|[[Републіка Крым|Крымскій републіцї]]{{efn|name=russian-occupied-ukraine|Тота теріторія є окупована і Росія єй поважує за свій федералный субєкт. Тоту претензію підпорує холем єден членьскый штат ОСН, хоць векшына з них узнавать тоту теріторію за часть Україны.}}}} | minority = {{ubl|[[Білорусь|Білоруси]]|[[Росія|Росії]]|[[Босна і Герцеґовина|Боснї і Герцеґовинї]]<ref name="treaty" />|[[Хорватія|Хорватії]]<ref name="treaty" />|[[Чехія|Чехії]]<ref name="languages">{{cite web |url=http://www.vlada.cz/en/pracovni-a-poradni-organy-vlady/rnm/historie-a-soucasnost-rady-en-16666/ |title=National Minorities Policy of the Government of the Czech Republic |website=Vlada.cz |access-date=2012-05-22 |archive-date=7 June 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120607051111/http://www.vlada.cz/en/pracovni-a-poradni-organy-vlady/rnm/historie-a-soucasnost-rady-en-16666/ |url-status=live }}</ref>|[[Мадярьско|Мадярьску]]<ref>{{cite web |url=http://languagecharter.eokik.hu/sites/StatesParties/Hungary.htm |title=Implementation of the Charter in Hungary |work=Database for the European Charter for Regional or Minority Languages |publisher=Public Foundation for European Comparative Minority Research |access-date=16 June 2014 |url-status=dead |archive-url=https://web.archive.org/web/20140227004902/http://languagecharter.eokik.hu/sites/StatesParties/Hungary.htm |archive-date=27 February 2014 }}</ref>|[[Молдова|Молдові]]|[[Польско|Польску]]<ref name="treaty"/>|[[Румунія|Румунії]]<ref name="treaty" />|[[Сербія|Сербії]]<ref name="treaty">{{cite web |url=http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/ListeDeclarations.asp?NT=148&CM=8&DF=23/01/05&CL=ENG&VL=1 |title=List of declarations made with respect to treaty No. 148 (Status as of: 21/9/2011) |publisher=[[Council of Europe]] |access-date=2012-05-22 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120118142916/http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/ListeDeclarations.asp?NT=148&CM=8&DF=23/01/05&CL=ENG&VL=1 |archive-date=18 January 2012 |url-status=dead}}</ref>|[[Словакія|Словакії]]<ref name="treaty" />}} | agency = [[Націонална академія наук Україны]]: [[Інштітут україньского языка]], [https://web.archive.org/web/20110926095038/http://www.ulif.com.ua/UMIF/ Фонд інформацій о україньскім языку], [http://www.inmo.org.ua/ Інштітут языкознательства Потебнї] | iso1 = uk | iso2 = ukr | iso3 = ukr | lingua = 53-AAA-ed < [[Выходославяньскы языкы|53-AAA-e]]<br />(варіанты: 53-AAA-eda і 53-AAA-edq) | map2 = Idioma ucraniano.png | mapcaption2 = Світ, в котрім ся говорять україньскым языком, высвітлїня: {{Legend|#0080FF|теріторія, де є україньскый язык главным языком}} {{Legend|#88C4FF|теріторія, де є україньскый язык меншыновым языком}} | notice = IPA | glotto = ukra1253 | glottoname = Ukrainian | region = [[Выходна Европа]] }} '''Украї́ньскый язы́к'''<ref>{{cite book |last1=Плїшкова |first1=Анна |last2=Копорова |first2=Кветослава |last3=Ябур |first3=Василь |title=Русиньскый язык: Комплексный опис языковой сістемы в контекстї кодіфікації |publisher=Vydavateľstvo Prešovskej univerzity |location=[[Пряшів]] |year=2019 |isbn=978-80-555-2243-2 |page=15 |series=Acta Universitatis Prešoviensis}}</ref> є [[выходославяньскы языкы|выходославяньскый язык]] [[Індоевропскы языкы|індоевропской языковой родины]], єдиный штатный язык [[Україна|Україны]].<ref>{{cite web |url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр |title=Конституція України, Стаття 10 |website=Верховна Рада України |date=1996-06-28 |accessdate=2026-08-29}}</ref> Є єдным з найрозшыренїшых языків на світї. == Історія == Історія вывоя україньского языка є комплікована і проходила в дакількох етапах; є вузко повязана з етноґенезов Українцїв і формованём їх штатности. === Походжіня і рання фаза === Україньскый язык мать своє походжіня од праславяньского языка. Подля науковцїв Юрія Шевелёва ся шпеціфічны фонетічны рисы, котры творили основу україньского языка, зачали формовати уж в 7.–8. сторочу.<ref>{{cite book |author=Шевельов Ю. |title=Історична фонологія української мови |location=Харків |publisher=Акта |year=2002 |page=54 |isbn=966-7021-62-9}}</ref> В періодї [[Кієвска Русь|Кієвской Руси]] ся на теріторії сучасной Україны хосновали містны діалекты (кієвско-полїськы, галічско-подольскы), котры ся поступно крішталізовали до самостатного языкового масіву, одлишного од северных (новґородьскых) і выходных говорів. === Староукраїньскый період (14.–18. стороча) === По зачленїню векшыны україньскых теріторій до [[Литовске великокнязївство|Литовского великокнязївства]] і пізнїше до [[Польско-литовска уния (1569–1795)|Польско-литовской унії]] ся сформовав староукраїньскый літературный язык, котрый ся в тогочасных документах означовав як „руськый язык“. Став ся урядным языком штатной адміністратівы, судництва (Литовскы штатуты) і набоженьской полемікы. Вызначнов памнятков того періоду є [[Пересопницьке євангеліє]] (1556–1561), першый знамый переклад біблічного тексту до жывого народного языка. === Взник нового літературного языка === К формованю сучасной літературной нормы дішло на концї 18. – в 19. сторочу. За зачаток ся поважує выданя поемы „Енеїда“ од [[Іван Котляревскый|Івана Котляревского]] (1798), написаной на основі полтавскых говорів. Ключову задачу при кодіфіцікації і розшырены штіловых граніць языка зограв [[Тарас Шевченко]], котрый сінтетізовав южновыходны наріча з елементами іншых діалектів. В 19. сторочу быв язык выставеный крутым репресіям зо стороны [[Російска імперія|Російской імперії]]: [[Валуєвскый ціркулярь]] (1863) і [[Емскый вынос]] (1876) в резултатї заказовали друкованя, учіня і театралны выставы в україньскім языку.<ref>{{cite book |author=Огієнко І. |title=Історія української літературної мови |location=К. |publisher=Либідь |year=1995 |page=214}}</ref> == Алфавіт і правопис == Сучасный україньскый алфавіт є створеный на основі кіріліцї і мать 33 букв. Унікатныма ґрафічныма знаками, котры ю одлишують од остатнїх кірілічных алфавітів, суть буквы '''Ґ''', '''Є''', '''І''', '''Ї'''. На означіня твердости согласных перед йотованыма согласныма ся хоснує апостроф ('). Правопис ся базує переважно на фонетічных і морфолоґічных прінціпах: векшына слов ся пише так, як ся высловлює, зо захованём штруктуры морфем. == Діалекты == [[Файл:Map of Ukrainian dialects-ru.png|left|300px|thumb|Україньскы діалекты (2011)]] Україньскый язык ся дїлить на три главны наріча: * '''Северне (полїське):''' заховала много архаічных рис, переважно діфтонґы намісто етімолоґічных звуків ''о, е''. * '''Южновыходне:''' творить основу сучасного літературного языка (середнёнадднїпряньскы, слобожаньскы і степовы говоры). * '''Южнозападне:''' вызначує ся найвекшов розмаїтостёв, обсягує волыньскы, подольскы, галічскы, буковиньскы, закарпатьскы і лемківскы говоры. == Література == * ''Півторак Г. П.'' Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. — К.: Академія, 2001. — 152 с. — ISBN 966-580-082-5. * ''Русанівський В. М.'' Історія української літературної мови. — К.: АртЕк, 2001. — 392 с. * ''Шевельов Ю.'' Історична фонологія української мови. — Харків: Акта, 2002. — 400 с. == Поз. тыж == * [[Україньскый алфавіт]] * [[Україньскы діалекты]] * [[Історія україньского языка]] == Референції == {{референції}} {{Славяньскы языкы}} [[Катеґорія:Україньскый язык]] [[Катеґорія:Выходославяньскы языкы]] [[Катеґорія:Языкы Україны]] 6qs9ri353xp88hbpd86sboyeqnh53dt 168858 168857 2026-08-30T00:28:27Z Halajkovič 33393 168858 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс язык | name = Україньскый язык | nativename = {{lang|uk|українська мова}} | pronunciation = {{IPA|[ʊkrɐˈjinʲsʲkɐ ˈmɔwɐ]}} | states = [[Україна|Українї]] | ethnicity = [[Українцї]] | speakers = [[материньскый язык|L1]]: {{sigfig|32.124580|2}} міліонів | date = 2023 | ref = <ref>{{e28|ukr}}</ref> | speakers2 = [[другый язык|L2]]: {{sigfig|6.895280|2}} міліонів (2023)<ref>{{e28|ukr}}</ref><br/>Цїлком: {{sigfig|39.019860|2}} міліонів (2023)<ref>{{e28|ukr}}</ref> | speakers_label = Говорячі | familycolor = Indo-European | fam1 = [[Індоевропскы языкы]] | fam2 = [[Балтославяньскы языкы]] | fam3 = [[Славяньскы языкы]] | fam4 = [[Выходославяньскы языкы]] | ancestor = [[Індоевропскый праязык]] | ancestor2 = [[Балтославяньскый праязык]] | ancestor3 = [[Праславяньскый язык]] | ancestor4 = [[Староруськый язык]] | ancestor5 = [[Рутеньскый язык|Рутеньскый]] (староукраїньскый язык) | ancestor6 = | dia1 = [[южновыходны наріча україньского языка|южновыходны діалекты]] ([[балачка]]) | dia2 = [[южнозападны наріча україньского языка|южнозападны наріча]] ([[канадьскый діалект україньского языка]]) | dia3 = [[северны наріча україньского языка|северны наріча]] | dia4 = (поз. тыж: [[україньскы діалекты]]) | script = {{ubli|[[кіріліця]] ([[україньскый алфавіт]])|[[україньске Брайллове писмо]]}} | nation = {{ubl|[[Україна|Українї]]|[[Придністровська Молдавська Републіка|Приднїстрові]]{{efn|Неузнаный сепаратістічный штат окупованый Росіёв, меджінародно узнаваный як часть Молдовы.}}|[[Републіка Крым|Крымскій републіцї]]{{efn|name=russian-occupied-ukraine|Тота теріторія є окупована і Росія єй поважує за свій федералный субєкт. Тоту претензію підпорує холем єден членьскый штат ОСН, хоць векшына з них узнавать тоту теріторію за часть Україны.}}}} | minority = {{ubl|[[Білорусь|Білоруси]]|[[Росія|Росії]]|[[Босна і Герцеґовина|Боснї і Герцеґовинї]]<ref name="treaty" />|[[Хорватія|Хорватії]]<ref name="treaty" />|[[Чехія|Чехії]]<ref name="languages">{{cite web |url=http://www.vlada.cz/en/pracovni-a-poradni-organy-vlady/rnm/historie-a-soucasnost-rady-en-16666/ |title=National Minorities Policy of the Government of the Czech Republic |website=Vlada.cz |access-date=2012-05-22 |archive-date=7 June 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120607051111/http://www.vlada.cz/en/pracovni-a-poradni-organy-vlady/rnm/historie-a-soucasnost-rady-en-16666/ |url-status=live }}</ref>|[[Мадярьско|Мадярьску]]<ref>{{cite web |url=http://languagecharter.eokik.hu/sites/StatesParties/Hungary.htm |title=Implementation of the Charter in Hungary |work=Database for the European Charter for Regional or Minority Languages |publisher=Public Foundation for European Comparative Minority Research |access-date=16 June 2014 |url-status=dead |archive-url=https://web.archive.org/web/20140227004902/http://languagecharter.eokik.hu/sites/StatesParties/Hungary.htm |archive-date=27 February 2014 }}</ref>|[[Молдова|Молдові]]|[[Польско|Польску]]<ref name="treaty"/>|[[Румунія|Румунії]]<ref name="treaty" />|[[Сербія|Сербії]]<ref name="treaty">{{cite web |url=http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/ListeDeclarations.asp?NT=148&CM=8&DF=23/01/05&CL=ENG&VL=1 |title=List of declarations made with respect to treaty No. 148 (Status as of: 21/9/2011) |publisher=[[Council of Europe]] |access-date=2012-05-22 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120118142916/http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/ListeDeclarations.asp?NT=148&CM=8&DF=23/01/05&CL=ENG&VL=1 |archive-date=18 January 2012 |url-status=dead}}</ref>|[[Словакія|Словакії]]<ref name="treaty" />}} | agency = [[Націонална академія наук Україны]]: [[Інштітут україньского языка]], [https://web.archive.org/web/20110926095038/http://www.ulif.com.ua/UMIF/ Фонд інформацій о україньскім языку], [http://www.inmo.org.ua/ Інштітут языкознательства Потебнї] | iso1 = uk | iso2 = ukr | iso3 = ukr | lingua = 53-AAA-ed < [[Выходославяньскы языкы|53-AAA-e]]<br />(варіанты: 53-AAA-eda і 53-AAA-edq) | map2 = Idioma ucraniano.png | mapcaption2 = Світ, в котрім ся говорять україньскым языком, высвітлїня: {{Legend|#0080FF|теріторія, де є україньскый язык главным языком}} {{Legend|#88C4FF|теріторія, де є україньскый язык меншыновым языком}} | notice = IPA | glotto = ukra1253 | glottoname = Ukrainian | region = [[Выходна Европа]] }} '''Украї́ньскый язы́к'''<ref>{{cite book |last1=Плїшкова |first1=Анна |last2=Копорова |first2=Кветослава |last3=Ябур |first3=Василь |title=Русиньскый язык: Комплексный опис языковой сістемы в контекстї кодіфікації |publisher=Vydavateľstvo Prešovskej univerzity |location=[[Пряшів]] |year=2019 |isbn=978-80-555-2243-2 |page=15 |series=Acta Universitatis Prešoviensis}}</ref> є [[выходославяньскы языкы|выходославяньскый язык]] [[Індоевропскы языкы|індоевропской языковой родины]], єдиный штатный язык [[Україна|Україны]].<ref>{{cite web |url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр |title=Конституція України, Стаття 10 |website=Верховна Рада України |date=1996-06-28 |accessdate=2026-08-29}}</ref> Є єдным з найрозшыренїшых языків на світї. == Історія == Історія вывоя україньского языка є комплікована і проходила в дакількох етапах; є вузко повязана з етноґенезов Українцїв і формованём їх штатности. === Походжіня і рання фаза === Україньскый язык мать своє походжіня од праславяньского языка. Подля науковцїв Юрія Шевелёва ся шпеціфічны фонетічны рисы, котры творили основу україньского языка, зачали формовати уж в 7.–8. сторочу.<ref>{{cite book |author=Шевельов Ю. |title=Історична фонологія української мови |location=Харків |publisher=Акта |year=2002 |page=54 |isbn=966-7021-62-9}}</ref> В періодї [[Кієвска Русь|Кієвской Руси]] ся на теріторії сучасной Україны хосновали містны діалекты (кієвско-полїськы, галічско-подольскы), котры ся поступно крішталізовали до самостатного языкового масіву, одлишного од северных (новґородьскых) і выходных говорів. === Староукраїньскый період (14.–18. стороча) === По зачленїню векшыны україньскых теріторій до [[Литовске великокнязївство|Литовского великокнязївства]] і пізнїше до [[Польско-литовска уния (1569–1795)|Польско-литовской унії]] ся сформовав староукраїньскый літературный язык, котрый ся в тогочасных документах означовав як „руськый язык“. Став ся урядным языком штатной адміністратівы, судництва (Литовскы штатуты) і набоженьской полемікы. Вызначнов памнятков того періоду є [[Пересопницьке євангеліє]] (1556–1561), першый знамый переклад біблічного тексту до жывого народного языка. === Взник нового літературного языка === К формованю сучасной літературной нормы дішло на концї 18. – в 19. сторочу. За зачаток ся поважує выданя поемы „Енеїда“ од [[Іван Котляревскый|Івана Котляревского]] (1798), написаной на основі полтавскых говорів. Ключову задачу при кодіфіцікації і розшырены штіловых граніць языка зограв [[Тарас Шевченко]], котрый сінтетізовав южновыходны наріча з елементами іншых діалектів. В 19. сторочу быв язык выставеный крутым репресіям зо стороны [[Російска імперія|Російской імперії]]: [[Валуєвскый ціркулярь]] (1863) і [[Емскый вынос]] (1876) в резултатї заказовали друкованя, учіня і театралны выставы в україньскім языку.<ref>{{cite book |author=Огієнко І. |title=Історія української літературної мови |location=К. |publisher=Либідь |year=1995 |page=214}}</ref> == Алфавіт і правопис == Сучасный україньскый алфавіт є створеный на основі кіріліцї і мать 33 букв. Унікатныма ґрафічныма знаками, котры ю одлишують од остатнїх кірілічных алфавітів, суть буквы '''Ґ''', '''Є''', '''І''', '''Ї'''. На означіня твердости согласных перед йотованыма согласныма ся хоснує апостроф ('). Правопис ся базує переважно на фонетічных і морфолоґічных прінціпах: векшына слов ся пише так, як ся высловлює, зо захованём штруктуры морфем. == Діалекты == [[Файл:Map of Ukrainian dialects-ru.png|left|300px|thumb|Україньскы діалекты (2011)]] Україньскый язык ся дїлить на три главны наріча: * '''Северне (полїське):''' заховала много архаічных рис, переважно діфтонґы намісто етімолоґічных звуків ''о, е''. * '''Южновыходне:''' творить основу сучасного літературного языка (середнёнадднїпряньскы, слобожаньскы і степовы говоры). * '''Южнозападне:''' вызначує ся найвекшов розмаїтостёв, обсягує волыньскы, подольскы, галічскы, буковиньскы, закарпатьскы і лемківскы говоры. == Література == * ''Півторак Г. П.'' Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. — К.: Академія, 2001. — 152 с. — ISBN 966-580-082-5. * ''Русанівський В. М.'' Історія української літературної мови. — К.: АртЕк, 2001. — 392 с. * ''Шевельов Ю.'' Історична фонологія української мови. — Харків: Акта, 2002. — 400 с. == Поз. тыж == * [[Україньскый алфавіт]] * [[Україньскы діалекты]] * [[Історія україньского языка]] == Позначкы == {{notelist}} == Референції == {{референції}} {{Славяньскы языкы}} [[Катеґорія:Україньскый язык]] [[Катеґорія:Выходославяньскы языкы]] [[Катеґорія:Языкы Україны]] ixmnnn3i83yefb56pjhhvft9g9d2vno 0 2172 168849 168819 2026-08-29T21:10:24Z Halajkovič 33393 168849 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс язык | pronunciation = {{IPA|[bʲe̞ɫɐˈruskɐjɐ ˈmo̞vɐ]}} | altname = | name = Білоруськый язык | nativename = {{lang|be|беларуская мова}} | states = [[Білорусь|Білоруси]] | ethnicity = [[Білорусы]] | speakers = {{sigfig|5.094|4}} міліон<ref name="belstat.gov.by">{{cite web|url=https://census.belstat.gov.by/saiku/?guest=true&lang=en&default_view_state=edit#query/open//public/F503N_en.saiku|title=Distribution of the population by native language and language normally spoken at home|website=Belstat.gov.by|access-date=4 September 2024|archive-date=14 February 2025|archive-url=https://web.archive.org/web/20250214065813/https://census.belstat.gov.by/saiku/?guest=true&lang=en&default_view_state=edit#query/open//public/F503N_en.saiku|url-status=dead}}</ref> | date = списованя обывателїв 2019 | speakers2 = {{sigfig|1.287|2}} міліонів говорячіх, про котрых є білоруськый язык другым языком (списованя обывателїв 2009)<ref name="belstat.gov.by" /> | familycolor = Indo-European | fam1 = [[Індоевропскы языкы]] | fam2 = [[Балтославяньскы языкы]] | fam3 = [[Славяньскы языкы]] | fam4 = [[Выходославяньскы языкы]] | fam5 = [[Рутеньскый язык]] | ancestor = [[Індоевропскый праязык]] | ancestor2 = [[Балтославяньскый праязык]] | ancestor3 = [[Праславяньскый язык]] | ancestor4 = [[Староруськый язык]] | ancestor5 = [[Рутеньскый язык|Рутеньскый]] (старобілоруськый язык) | ancestor6 = | script = [[кіріліця]] ([[білоруськый алфавіт]])<br />[[латиніка]] ([[білоруська латиніка]])<br />[[Брайллове писмо]] ([[білоруське Брайллове писмо]])<br />[[перзьско-арабске писмо]] ([[білоруськый арабскый алфавіт]]) | nation = [[Білорусь]]<br />5 [[Двойязычны ґміны в Польску|двойязычных ґмін]] в [[Польско|Польску]] | minority = {{ublist|[[Польско|Польску]]|[[Чесько|Чеську]]<ref>{{cite web|author=Jan Jiřička |url=http://zpravy.idnes.cz/vietnamci-oficialni-narodnostni-mensinou-fiq-/domaci.aspx?c=A130703_133019_domaci_jj |title=Česko má nové oficiální národnostní menšiny. Vietnamce a Bělorusy – iDNES.cz |website=Zpravy.idnes.cz |date = 3 July 2012 |access-date=2017-01-10}}</ref>|[[Україна|Українї]]<ref>{{cite web |title=To which languages does the Charter apply?|page=3 |url=http://hub.coe.int/c/document_library/get_file?uuid=d74fc9bd-0c0c-40ac-9e47-26d4887daf8e&groupId=10227 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120818143617/http://hub.coe.int/c/document_library/get_file?uuid=d74fc9bd-0c0c-40ac-9e47-26d4887daf8e&groupId=10227|url-status=dead|archive-date=2012-08-18|work=European Charter for Regional or Minority Languages|publisher=Council of Europe|access-date=2014-04-03}}</ref><ref>{{cite web|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/670-2024-п |title=Про затвердження переліку мов національних меншин (спільнот) та корінних народів України, яким загрожує зникнення |date=7 June 2024 |website=Official webportal of the Verkhovna Rada of Ukraine}}</ref>}} | agency = [[Білоруська народна академія наук]] | iso1 = be | iso2 = bel | iso3 = bel | glotto = bela1254 | glottorefname = Belarusian | lingua = 53-AAA-eb < [[Выходославяньскы языкы|53-AAA-e]]<br />(варіанты: <br />53-AAA-eba to 53-AAA-ebg) язык меншыны<ref>''[[Єфім Карьскій]]''. "Belarusians. II. The language of Belarusian people". В. 1. — [S.l.], 1908.</ref> | notice = IPA | map = Idioma bielorruso.png | mapcaption = Світ, в котрім ся говорять білоруськым языком, высвітлїня: {{Legend|#0080FF|теріторія, де є білоруськый язык главным языком}} {{Legend|#88C4FF|теріторія, де є білоруськый язык меншыновым языком}} | map2 = Lang Status 80-VU.svg | mapcaption2 = {{center|Білоруськый язык є в „[[Атлас огрозеных языків світа|Атласї огрозеных языків світа]]“ (2023) орґанізації UNESCO зарядженый до катеґорії „огрозеный“.<ref>{{cite web|url=http://belstat.gov.by/en/perepis-naseleniya/perepis-naseleniya-2009-goda/main-demographic-and-social-characteristics-of-population-of-the-republic-of-belarus/population-classified-by-knowledge-of-the-belarusian-and-russian-languages-by-region-and-minsk-city |title=Population classified by knowledge of the Belarusian and Russian languages by region and Minsk City |publisher=Belstat.gov.by |access-date=2 December 2018 |archive-date=3 August 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170803170716/http://www.belstat.gov.by/en/perepis-naseleniya/perepis-naseleniya-2009-goda/main-demographic-and-social-characteristics-of-population-of-the-republic-of-belarus/population-classified-by-knowledge-of-the-belarusian-and-russian-languages-by-region-and-minsk-city/ |url-status=dead}}</ref>}} | image = Шыльда ў менскім мэтро.JPG | imagecaption = Єдноязычный білоруськый надпис при станіцї метра в [[Мінск]]у. }} '''Білору́ськый язы́к'''<ref>{{cite book |last1=Плїшкова |first1=Анна |last2=Копорова |first2=Кветослава |last3=Ябур |first3=Василь |title=Русиньскый язык: Комплексный опис языковой сістемы в контекстї кодіфікації |publisher=Vydavateľstvo Prešovskej univerzity |location=[[Пряшів]] |year=2019 |isbn=978-80-555-2243-2 |page=15 |series=Acta Universitatis Prešoviensis}}</ref> ({{lang-be|беларуская мова}}) є [[Выходославяньскы языкы|выходославяньскый язык]], народный язык [[Білорусы|Білорусів]] і єден з двох урядных языків [[Білорусь|Білоруси]]. == Історія == === Старовік і золотый вік === Білоруськый язык мать сполочне походжіня з україньскым і вывинув ся з діалектів [[Кієвска Русь|Кієвской]] і Полоцькой Руси. В 14.–16. сторочу ся на основі тых говорів сформовав писомный язык Литовского великокнязївства ([[старобілоруськый язык]]). Здобыв штатут штатного языка: в нём ся писали лїтопиcы, метрікы і штатуты Литовского великокнязївства (1529, 1566, 1588). Великый вклад к розвою языка мав першый тіпоґраф [[Франтїшек Скоріна]], котрый в роцї 1517 выдав першу друковану книгу в тім языку.<ref>{{cite book |author=Свяжынскі У. |title=Гісторыя беларускай мовы |location=Мінск |year=2001 |page=112}}</ref> === Упадок і ренесанція === Од конця 17. стороча, по приятю закона польскым Сеймом о переходї урядной корешпонденції на польскый язык (1696), старобілоруськый язык перешов твердов полонізаціёв і пізнїше русіфікаціёв у рамках [[Російска імперія|Російской імперії]]. Жывый язык ся заховав переважно у сельскых областях. Нове літературне ожывіня ся зачало на переломі 19. і 20. стороча вдяка чінности писателїв [[Франтїшек Богушевіч|Франтїшка Богушевіча]], [[Янка Купала|Янкы Купалы]], [[Якуб Колас|Якуба Коласа]] і кругу около новин „Наша Ніва“. В роцї 1918 выдав Броніслав Тарашкевіч першу комплексну ґраматіку, котра штандартізовала языка. === Сучасны правописны нормы === В роцї 1933 перебігла в [[Білоруська совєтьска соціалістічна републіка|Білоруській совєтьскій соціалістічній републіцї]] політічно мотівована реформа правопису, котрой цїлём было умело приближіня білоруського языка к [[Російскый язык|російскому]] („наркамавка“). В резултатї того дошло к розколу. Днесь екзістують паралелно два штандарты: * '''Офіціалный правопис''': поужывать ся в штатных інштітуціях і в освітї Білоруси. * '''Класічный правопис („тарашкевіця“):''' заховала тіпічны фонетічны особливости (асімілачну мягкость), актівно го поужывать діаспора і незалежны медіумы.<ref>{{cite web |url=http://www.slounik.org/ |title=Беларускія слоўнікі і энцыкляпэдыі |accessdate=2026-08-29}}</ref>. == Алфавіт і писмо == Сучасный білоруськый язык офіціално поужывать кіріліцю (32 буквы). Єй характерістічным знаком є буква '''Ў''' (у нескладове), котре означує перово-перовый сонант [w]. В алфавітї тыж хыбать буква ''И'', на місто котрого ся поужывать ''І''. Історічно мали Білорусы унікатну скушеность з поужыванём трёх алфавітів: # '''Кіріліця:''' главный ґрафічный штандарт. # '''Білоруська латиніка (Łacinka):''' выходить з польского алфавіту з чеськыма управами (буквы ''č, š, ž, ў''). Была популарна в 19. і на зачатку 20. стороча. # '''Арабське писмо (Кітабы):''' поужывали го литовскы Татары в 15.–17. сторочу на записованя білоруськых текстів фонетічным способом. == Діалекты == [[Файл:Dialects of Belarusian language be-tarask.png|thumb|300px|Наріча і говоры білоруського языка: {{Legend|#70BEC5|Северовыходне наріча}} {{Legend|#FFAAAA|Южнозападне наріча}} {{Legend|#D29FE6|Середнёбілоруськы говоры}} {{Legend|#FFFF99|Полїськы (западополъськы) говоры}} Лінії: {{Legend|#FF0000|Граніця білоруськых говорів (1903, Карьскій)}} {{Legend|#3333FF|Выходна граніця западной ґрупы російскых говорів (1967, Захарова, Орлова)}} {{Legend|#339900|Граніця білоруськых і україньскых говорів (1980, Бевзенко)}}]] Діалектална штруктура білоруського языка ся дїлить на два главны наріча, оддїлены переходнов зонов: * '''Северовыходне наріча:''' характерізує ся дісімілачным [[Аканя|аканём]] і мягкым звуком [р']. * '''Южнозападне наріча:''' мать недісімілачне „аканя“, близше к україньскым говорам полїського тіпу. * '''Середнёбілоруськы говоры:''' переходна зона, на основі котрой (конкретно на основі міньско-маладзєчнаньскых говорів) ся сформовала літературна норма. == Література == * ''Суднік М. Р.'' Беларуская мова // Энцыклапедыя літаратуры і мастацтва Беларусі. — Мн., 1984. * ''Тарашкевіч Б.'' Беларуская граматыка для школ. — Вільня: Беларуская друкарня ім. Ф. Скарыны, 1929. * ''Czekman V.'' З гісторыі беларускай мовы. — Мінск, 1999. == Поз. тыж == * [[Тарашкевіця]] * [[Білоруська латиніка]] * [[Трасянка]] == Референції == {{референції}} {{Славяньскы языкы}} [[Катеґорія:Білоруськый язык]] [[Катеґорія:Выходославяньскы языкы]] [[Катеґорія:Языкы Білоруси]] n8sxyou1bigqztpm899iz8nz1pm7sik 168852 168849 2026-08-29T22:24:30Z Halajkovič 33393 168852 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс язык | pronunciation = {{IPA|[bʲe̞ɫɐˈruskɐjɐ ˈmo̞vɐ]}} | altname = | name = Білоруськый язык | nativename = {{lang|be|беларуская мова}} | states = [[Білорусь|Білоруси]] | ethnicity = [[Білорусы]] | speakers = {{sigfig|5.094|4}} міліон<ref name="belstat.gov.by">{{cite web|url=https://census.belstat.gov.by/saiku/?guest=true&lang=en&default_view_state=edit#query/open//public/F503N_en.saiku|title=Distribution of the population by native language and language normally spoken at home|website=Belstat.gov.by|access-date=4 September 2024|archive-date=14 February 2025|archive-url=https://web.archive.org/web/20250214065813/https://census.belstat.gov.by/saiku/?guest=true&lang=en&default_view_state=edit#query/open//public/F503N_en.saiku|url-status=dead}}</ref> | date = списованя обывателїв 2019 | speakers2 = {{sigfig|1.287|2}} міліонів говорячіх, про котрых є білоруськый язык другым языком (списованя обывателїв 2009)<ref name="belstat.gov.by" /> | familycolor = Indo-European | fam1 = [[Індоевропскы языкы]] | fam2 = [[Балтославяньскы языкы]] | fam3 = [[Славяньскы языкы]] | fam4 = [[Выходославяньскы языкы]] | fam5 = [[Рутеньскый язык]] | ancestor = [[Індоевропскый праязык]] | ancestor2 = [[Балтославяньскый праязык]] | ancestor3 = [[Праславяньскый язык]] | ancestor4 = [[Староруськый язык]] | ancestor5 = [[Рутеньскый язык|Рутеньскый]] (старобілоруськый язык) | ancestor6 = | script = [[кіріліця]] ([[білоруськый алфавіт]])<br />[[латиніка]] ([[білоруська латиніка]])<br />[[Брайллове писмо]] ([[білоруське Брайллове писмо]])<br />[[перзьско-арабске писмо]] ([[білоруськый арабскый алфавіт]]) | nation = [[Білорусь]]<br />5 [[Двойязычны ґміны в Польску|двойязычных ґмін]] в [[Польско|Польску]] | minority = {{ublist|[[Польско|Польску]]|[[Чесько|Чеську]]<ref>{{cite web|author=Jan Jiřička |url=http://zpravy.idnes.cz/vietnamci-oficialni-narodnostni-mensinou-fiq-/domaci.aspx?c=A130703_133019_domaci_jj |title=Česko má nové oficiální národnostní menšiny. Vietnamce a Bělorusy – iDNES.cz |website=Zpravy.idnes.cz |date = 3 July 2012 |access-date=2017-01-10}}</ref>|[[Україна|Українї]]<ref>{{cite web |title=To which languages does the Charter apply?|page=3 |url=http://hub.coe.int/c/document_library/get_file?uuid=d74fc9bd-0c0c-40ac-9e47-26d4887daf8e&groupId=10227 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120818143617/http://hub.coe.int/c/document_library/get_file?uuid=d74fc9bd-0c0c-40ac-9e47-26d4887daf8e&groupId=10227|url-status=dead|archive-date=2012-08-18|work=European Charter for Regional or Minority Languages|publisher=Council of Europe|access-date=2014-04-03}}</ref><ref>{{cite web|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/670-2024-п |title=Про затвердження переліку мов національних меншин (спільнот) та корінних народів України, яким загрожує зникнення |date=7 June 2024 |website=Official webportal of the Verkhovna Rada of Ukraine}}</ref>}} | agency = [[Націонална академія наук Білоруси]] | iso1 = be | iso2 = bel | iso3 = bel | glotto = bela1254 | glottorefname = Belarusian | lingua = 53-AAA-eb < [[Выходославяньскы языкы|53-AAA-e]]<br />(варіанты: <br />53-AAA-eba to 53-AAA-ebg) язык меншыны<ref>''[[Єфім Карьскій]]''. "Belarusians. II. The language of Belarusian people". В. 1. — [S.l.], 1908.</ref> | notice = IPA | map = Idioma bielorruso.png | mapcaption = Світ, в котрім ся говорять білоруськым языком, высвітлїня: {{Legend|#0080FF|теріторія, де є білоруськый язык главным языком}} {{Legend|#88C4FF|теріторія, де є білоруськый язык меншыновым языком}} | map2 = Lang Status 80-VU.svg | mapcaption2 = {{center|Білоруськый язык є в „[[Атлас огрозеных языків світа|Атласї огрозеных языків світа]]“ (2023) орґанізації UNESCO зарядженый до катеґорії „огрозеный“.<ref>{{cite web|url=http://belstat.gov.by/en/perepis-naseleniya/perepis-naseleniya-2009-goda/main-demographic-and-social-characteristics-of-population-of-the-republic-of-belarus/population-classified-by-knowledge-of-the-belarusian-and-russian-languages-by-region-and-minsk-city |title=Population classified by knowledge of the Belarusian and Russian languages by region and Minsk City |publisher=Belstat.gov.by |access-date=2 December 2018 |archive-date=3 August 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170803170716/http://www.belstat.gov.by/en/perepis-naseleniya/perepis-naseleniya-2009-goda/main-demographic-and-social-characteristics-of-population-of-the-republic-of-belarus/population-classified-by-knowledge-of-the-belarusian-and-russian-languages-by-region-and-minsk-city/ |url-status=dead}}</ref>}} | image = Шыльда ў менскім мэтро.JPG | imagecaption = Єдноязычный білоруськый надпис при станіцї метра в [[Мінск]]у. }} '''Білору́ськый язы́к'''<ref>{{cite book |last1=Плїшкова |first1=Анна |last2=Копорова |first2=Кветослава |last3=Ябур |first3=Василь |title=Русиньскый язык: Комплексный опис языковой сістемы в контекстї кодіфікації |publisher=Vydavateľstvo Prešovskej univerzity |location=[[Пряшів]] |year=2019 |isbn=978-80-555-2243-2 |page=15 |series=Acta Universitatis Prešoviensis}}</ref> ({{lang-be|беларуская мова}}) є [[Выходославяньскы языкы|выходославяньскый язык]], народный язык [[Білорусы|Білорусів]] і єден з двох урядных языків [[Білорусь|Білоруси]]. == Історія == === Старовік і золотый вік === Білоруськый язык мать сполочне походжіня з україньскым і вывинув ся з діалектів [[Кієвска Русь|Кієвской]] і Полоцькой Руси. В 14.–16. сторочу ся на основі тых говорів сформовав писомный язык Литовского великокнязївства ([[старобілоруськый язык]]). Здобыв штатут штатного языка: в нём ся писали лїтопиcы, метрікы і штатуты Литовского великокнязївства (1529, 1566, 1588). Великый вклад к розвою языка мав першый тіпоґраф [[Франтїшек Скоріна]], котрый в роцї 1517 выдав першу друковану книгу в тім языку.<ref>{{cite book |author=Свяжынскі У. |title=Гісторыя беларускай мовы |location=Мінск |year=2001 |page=112}}</ref> === Упадок і ренесанція === Од конця 17. стороча, по приятю закона польскым Сеймом о переходї урядной корешпонденції на польскый язык (1696), старобілоруськый язык перешов твердов полонізаціёв і пізнїше русіфікаціёв у рамках [[Російска імперія|Російской імперії]]. Жывый язык ся заховав переважно у сельскых областях. Нове літературне ожывіня ся зачало на переломі 19. і 20. стороча вдяка чінности писателїв [[Франтїшек Богушевіч|Франтїшка Богушевіча]], [[Янка Купала|Янкы Купалы]], [[Якуб Колас|Якуба Коласа]] і кругу около новин „Наша Ніва“. В роцї 1918 выдав Броніслав Тарашкевіч першу комплексну ґраматіку, котра штандартізовала языка. === Сучасны правописны нормы === В роцї 1933 перебігла в [[Білоруська совєтьска соціалістічна републіка|Білоруській совєтьскій соціалістічній републіцї]] політічно мотівована реформа правопису, котрой цїлём было умело приближіня білоруського языка к [[Російскый язык|російскому]] („наркамавка“). В резултатї того дошло к розколу. Днесь екзістують паралелно два штандарты: * '''Офіціалный правопис''': поужывать ся в штатных інштітуціях і в освітї Білоруси. * '''Класічный правопис („тарашкевіця“):''' заховала тіпічны фонетічны особливости (асімілачну мягкость), актівно го поужывать діаспора і незалежны медіумы.<ref>{{cite web |url=http://www.slounik.org/ |title=Беларускія слоўнікі і энцыкляпэдыі |accessdate=2026-08-29}}</ref>. == Алфавіт і писмо == Сучасный білоруськый язык офіціално поужывать кіріліцю (32 буквы). Єй характерістічным знаком є буква '''Ў''' (у нескладове), котре означує перово-перовый сонант [w]. В алфавітї тыж хыбать буква ''И'', на місто котрого ся поужывать ''І''. Історічно мали Білорусы унікатну скушеность з поужыванём трёх алфавітів: # '''Кіріліця:''' главный ґрафічный штандарт. # '''Білоруська латиніка (Łacinka):''' выходить з польского алфавіту з чеськыма управами (буквы ''č, š, ž, ў''). Была популарна в 19. і на зачатку 20. стороча. # '''Арабське писмо (Кітабы):''' поужывали го литовскы Татары в 15.–17. сторочу на записованя білоруськых текстів фонетічным способом. == Діалекты == [[Файл:Dialects of Belarusian language be-tarask.png|thumb|300px|Наріча і говоры білоруського языка: {{Legend|#70BEC5|Северовыходне наріча}} {{Legend|#FFAAAA|Южнозападне наріча}} {{Legend|#D29FE6|Середнёбілоруськы говоры}} {{Legend|#FFFF99|Полїськы (западополъськы) говоры}} Лінії: {{Legend|#FF0000|Граніця білоруськых говорів (1903, Карьскій)}} {{Legend|#3333FF|Выходна граніця западной ґрупы російскых говорів (1967, Захарова, Орлова)}} {{Legend|#339900|Граніця білоруськых і україньскых говорів (1980, Бевзенко)}}]] Діалектална штруктура білоруського языка ся дїлить на два главны наріча, оддїлены переходнов зонов: * '''Северовыходне наріча:''' характерізує ся дісімілачным [[Аканя|аканём]] і мягкым звуком [р']. * '''Южнозападне наріча:''' мать недісімілачне „аканя“, близше к україньскым говорам полїського тіпу. * '''Середнёбілоруськы говоры:''' переходна зона, на основі котрой (конкретно на основі міньско-маладзєчнаньскых говорів) ся сформовала літературна норма. == Література == * ''Суднік М. Р.'' Беларуская мова // Энцыклапедыя літаратуры і мастацтва Беларусі. — Мн., 1984. * ''Тарашкевіч Б.'' Беларуская граматыка для школ. — Вільня: Беларуская друкарня ім. Ф. Скарыны, 1929. * ''Czekman V.'' З гісторыі беларускай мовы. — Мінск, 1999. == Поз. тыж == * [[Тарашкевіця]] * [[Білоруська латиніка]] * [[Трасянка]] == Референції == {{референції}} {{Славяньскы языкы}} [[Катеґорія:Білоруськый язык]] [[Катеґорія:Выходославяньскы языкы]] [[Катеґорія:Языкы Білоруси]] ktu3z9ae89repcg69gvqfsuqkkcbj8o 168853 168852 2026-08-29T22:40:38Z Halajkovič 33393 168853 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс язык | pronunciation = {{IPA|[bʲe̞ɫɐˈruskɐjɐ ˈmo̞vɐ]}} | altname = | name = Білоруськый язык | nativename = {{lang|be|беларуская мова}} | states = [[Білорусь|Білоруси]] | ethnicity = [[Білорусы]] | speakers = {{sigfig|5.094|4}} міліон<ref name="belstat.gov.by">{{cite web|url=https://census.belstat.gov.by/saiku/?guest=true&lang=en&default_view_state=edit#query/open//public/F503N_en.saiku|title=Distribution of the population by native language and language normally spoken at home|website=Belstat.gov.by|access-date=4 September 2024|archive-date=14 February 2025|archive-url=https://web.archive.org/web/20250214065813/https://census.belstat.gov.by/saiku/?guest=true&lang=en&default_view_state=edit#query/open//public/F503N_en.saiku|url-status=dead}}</ref> | date = списованя обывателїв 2019 | speakers2 = {{sigfig|1.287|2}} міліонів говорячіх, про котрых є білоруськый язык другым языком (списованя обывателїв 2009)<ref name="belstat.gov.by" /> | familycolor = Indo-European | fam1 = [[Індоевропскы языкы]] | fam2 = [[Балтославяньскы языкы]] | fam3 = [[Славяньскы языкы]] | fam4 = [[Выходославяньскы языкы]] | fam5 = [[Рутеньскый язык]] | ancestor = [[Індоевропскый праязык]] | ancestor2 = [[Балтославяньскый праязык]] | ancestor3 = [[Праславяньскый язык]] | ancestor4 = [[Староруськый язык]] | ancestor5 = [[Рутеньскый язык|Рутеньскый]] (старобілоруськый язык) | ancestor6 = | script = [[кіріліця]] ([[білоруськый алфавіт]])<br />[[латиніка]] ([[білоруська латиніка]])<br />[[Брайллове писмо]] ([[білоруське Брайллове писмо]])<br />[[перзьско-арабске писмо]] ([[білоруськый арабскый алфавіт]]) | nation = [[Білорусь]]<br />5 [[Двойязычны ґміны в Польску|двойязычных ґмін]] в [[Польско|Польску]] | minority = {{ublist|[[Польско|Польску]]|[[Чесько|Чеську]]<ref>{{cite web|author=Jan Jiřička |url=http://zpravy.idnes.cz/vietnamci-oficialni-narodnostni-mensinou-fiq-/domaci.aspx?c=A130703_133019_domaci_jj |title=Česko má nové oficiální národnostní menšiny. Vietnamce a Bělorusy – iDNES.cz |website=Zpravy.idnes.cz |date = 3 July 2012 |access-date=2017-01-10}}</ref>|[[Україна|Українї]]<ref>{{cite web |title=To which languages does the Charter apply?|page=3 |url=http://hub.coe.int/c/document_library/get_file?uuid=d74fc9bd-0c0c-40ac-9e47-26d4887daf8e&groupId=10227 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120818143617/http://hub.coe.int/c/document_library/get_file?uuid=d74fc9bd-0c0c-40ac-9e47-26d4887daf8e&groupId=10227|url-status=dead|archive-date=2012-08-18|work=European Charter for Regional or Minority Languages|publisher=Council of Europe|access-date=2014-04-03}}</ref><ref>{{cite web|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/670-2024-п |title=Про затвердження переліку мов національних меншин (спільнот) та корінних народів України, яким загрожує зникнення |date=7 June 2024 |website=Official webportal of the Verkhovna Rada of Ukraine}}</ref>}} | agency = [[Націонална академія наук Білоруси]] | iso1 = be | iso2 = bel | iso3 = bel | glotto = bela1254 | glottorefname = Belarusian | lingua = 53-AAA-eb < [[Выходославяньскы языкы|53-AAA-e]]<br />(варіанты: <br />53-AAA-eba to 53-AAA-ebg) язык меншыны<ref>''[[Єфім Карьскій]]''. "Belarusians. II. The language of Belarusian people". В. 1. — [S.l.], 1908.</ref> | notice = IPA | map = Idioma bielorruso.png | mapcaption = Світ, в котрім ся говорять білоруськым языком, высвітлїня: {{Legend|#0080FF|теріторія, де є білоруськый язык главным языком}} {{Legend|#88C4FF|теріторія, де є білоруськый язык меншыновым языком}} | map2 = Lang Status 80-VU.svg | mapcaption2 = {{center|Білоруськый язык є в „[[Атлас огрозеных языків світа|Атласї огрозеных языків світа]]“ (2023) орґанізації UNESCO зарядженый до катеґорії „огрозеный“.<ref>{{cite web|url=http://belstat.gov.by/en/perepis-naseleniya/perepis-naseleniya-2009-goda/main-demographic-and-social-characteristics-of-population-of-the-republic-of-belarus/population-classified-by-knowledge-of-the-belarusian-and-russian-languages-by-region-and-minsk-city |title=Population classified by knowledge of the Belarusian and Russian languages by region and Minsk City |publisher=Belstat.gov.by |access-date=2 December 2018 |archive-date=3 August 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170803170716/http://www.belstat.gov.by/en/perepis-naseleniya/perepis-naseleniya-2009-goda/main-demographic-and-social-characteristics-of-population-of-the-republic-of-belarus/population-classified-by-knowledge-of-the-belarusian-and-russian-languages-by-region-and-minsk-city/ |url-status=dead}}</ref>}} | image = Шыльда ў менскім мэтро.JPG | imagecaption = Єдноязычный білоруськый надпис при станіцї метра в [[Мінск]]у. }} '''Білору́ськый язы́к'''<ref>{{cite book |last1=Плїшкова |first1=Анна |last2=Копорова |first2=Кветослава |last3=Ябур |first3=Василь |title=Русиньскый язык: Комплексный опис языковой сістемы в контекстї кодіфікації |publisher=Vydavateľstvo Prešovskej univerzity |location=[[Пряшів]] |year=2019 |isbn=978-80-555-2243-2 |page=15 |series=Acta Universitatis Prešoviensis}}</ref> ({{lang-be|беларуская мова}}) є [[Выходославяньскы языкы|выходославяньскый язык]] [[Індоевропскы языкы|індоевропской языковой родины]], народный язык [[Білорусы|Білорусів]] і єден з двох урядных языків [[Білорусь|Білоруси]]. == Історія == === Старовік і золотый вік === Білоруськый язык мать сполочне походжіня з україньскым і вывинув ся з діалектів [[Кієвска Русь|Кієвской]] і Полоцькой Руси. В 14.–16. сторочу ся на основі тых говорів сформовав писомный язык Литовского великокнязївства ([[старобілоруськый язык]]). Здобыв штатут штатного языка: в нём ся писали лїтопиcы, метрікы і штатуты Литовского великокнязївства (1529, 1566, 1588). Великый вклад к розвою языка мав першый тіпоґраф [[Франтїшек Скоріна]], котрый в роцї 1517 выдав першу друковану книгу в тім языку.<ref>{{cite book |author=Свяжынскі У. |title=Гісторыя беларускай мовы |location=Мінск |year=2001 |page=112}}</ref> === Упадок і ренесанція === Од конця 17. стороча, по приятю закона польскым Сеймом о переходї урядной корешпонденції на польскый язык (1696), старобілоруськый язык перешов твердов полонізаціёв і пізнїше русіфікаціёв у рамках [[Російска імперія|Російской імперії]]. Жывый язык ся заховав переважно у сельскых областях. Нове літературне ожывіня ся зачало на переломі 19. і 20. стороча вдяка чінности писателїв [[Франтїшек Богушевіч|Франтїшка Богушевіча]], [[Янка Купала|Янкы Купалы]], [[Якуб Колас|Якуба Коласа]] і кругу около новин „Наша Ніва“. В роцї 1918 выдав Броніслав Тарашкевіч першу комплексну ґраматіку, котра штандартізовала языка. === Сучасны правописны нормы === В роцї 1933 перебігла в [[Білоруська совєтьска соціалістічна републіка|Білоруській совєтьскій соціалістічній републіцї]] політічно мотівована реформа правопису, котрой цїлём было умело приближіня білоруського языка к [[Російскый язык|російскому]] („наркамавка“). В резултатї того дошло к розколу. Днесь екзістують паралелно два штандарты: * '''Офіціалный правопис''': поужывать ся в штатных інштітуціях і в освітї Білоруси. * '''Класічный правопис („тарашкевіця“):''' заховала тіпічны фонетічны особливости (асімілачну мягкость), актівно го поужывать діаспора і незалежны медіумы.<ref>{{cite web |url=http://www.slounik.org/ |title=Беларускія слоўнікі і энцыкляпэдыі |accessdate=2026-08-29}}</ref>. == Алфавіт і писмо == Сучасный білоруськый язык офіціално поужывать кіріліцю (32 буквы). Єй характерістічным знаком є буква '''Ў''' (у нескладове), котре означує перово-перовый сонант [w]. В алфавітї тыж хыбать буква ''И'', на місто котрого ся поужывать ''І''. Історічно мали Білорусы унікатну скушеность з поужыванём трёх алфавітів: # '''Кіріліця:''' главный ґрафічный штандарт. # '''Білоруська латиніка (Łacinka):''' выходить з польского алфавіту з чеськыма управами (буквы ''č, š, ž, ў''). Была популарна в 19. і на зачатку 20. стороча. # '''Арабське писмо (Кітабы):''' поужывали го литовскы Татары в 15.–17. сторочу на записованя білоруськых текстів фонетічным способом. == Діалекты == [[Файл:Dialects of Belarusian language be-tarask.png|thumb|300px|Наріча і говоры білоруського языка: {{Legend|#70BEC5|Северовыходне наріча}} {{Legend|#FFAAAA|Южнозападне наріча}} {{Legend|#D29FE6|Середнёбілоруськы говоры}} {{Legend|#FFFF99|Полїськы (западополъськы) говоры}} Лінії: {{Legend|#FF0000|Граніця білоруськых говорів (1903, Карьскій)}} {{Legend|#3333FF|Выходна граніця западной ґрупы російскых говорів (1967, Захарова, Орлова)}} {{Legend|#339900|Граніця білоруськых і україньскых говорів (1980, Бевзенко)}}]] Діалектална штруктура білоруського языка ся дїлить на два главны наріча, оддїлены переходнов зонов: * '''Северовыходне наріча:''' характерізує ся дісімілачным [[Аканя|аканём]] і мягкым звуком [р']. * '''Южнозападне наріча:''' мать недісімілачне „аканя“, близше к україньскым говорам полїського тіпу. * '''Середнёбілоруськы говоры:''' переходна зона, на основі котрой (конкретно на основі міньско-маладзєчнаньскых говорів) ся сформовала літературна норма. == Література == * ''Суднік М. Р.'' Беларуская мова // Энцыклапедыя літаратуры і мастацтва Беларусі. — Мн., 1984. * ''Тарашкевіч Б.'' Беларуская граматыка для школ. — Вільня: Беларуская друкарня ім. Ф. Скарыны, 1929. * ''Czekman V.'' З гісторыі беларускай мовы. — Мінск, 1999. == Поз. тыж == * [[Тарашкевіця]] * [[Білоруська латиніка]] * [[Трасянка]] == Референції == {{референції}} {{Славяньскы языкы}} [[Катеґорія:Білоруськый язык]] [[Катеґорія:Выходославяньскы языкы]] [[Катеґорія:Языкы Білоруси]] bnz4m4sjppm8qw1y6a40vfr469dznqz 0 2620 168865 161949 2026-08-30T05:01:40Z Flipdot 23893 168865 wikitext text/x-wiki {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} {{Локалита |статус = [[Село]] [[Словакия|Словакии]] |руська назва = Няґів (Нягов) |оригинална назва = {{ref-sk}} Ňagov |застава = Nagov-medzilaborce-flag.svg |опис заставы = |ширина заставы = 120 |герб = <!-- назва файла, нп.: Herb.jpg --> |опис герба = <!-- появить ся над фотков --> |ширина герба = <!-- в пикселах, нп.: 100 --> |вид крайны = [[Держава]]<!--2.гарадича администрации --> |крайна = Словакия |lat_dir = N |lat_deg =49 |lat_min =15 |lat_sec =13 <!-- землеписна ширка--> |lon_dir = E |lon_deg =21 |lon_min =56 |lon_sec =14 <!-- землеписна довжка--> |CoordAddon = |CoordScale = 300000 <!-- мапы укажуть ся в маштабѣ (скалѣ) 3 км/цм --> |размер карты страны = 200 <!-- 0 затлумить выдачу мапы под рамов --> |давны назвы = |вид региона = Регион |регион = [[Земплин]] |вид района = [[Край (Словакия)|Край]] |район = [[Пряшовскый край|Пряшовскый]] |вид общины = Окрес |община = [[Окрес Міджілабірцї|Меджилаборце]] |площа = 9,64<ref name="ІС">Іванна Стракошова.</ref> |вид высоты = Надморска вышка <!-- або: Найвысша точка, Высота центра …--> |высота = 355<!-- в метрах --><ref name="Oficiál">Oficiálna stránka</ref> |население = 390<ref>{{Cite web |url= http://datacube.statistics.sk/#!/view/sk/VBD_DEM/om7101rr/v_om7101rr_00_00_00_sk |title= Počet obyvateľov podľa pohlavia - obce (ročne) |date= 2022-03-31 |publisher= Bratislava: Štatistický úrad SR |accessdate= 2023-01-31}}{{ref-sk}}</ref> |год переписи = 2021 |часовый пояс = +1 |глава= Vladimír Roháč |вид главы= Староста |DST = перевод годинкы <!—пусто значить, же час не переводять --> |телефонный код = +421-57 |почтовый индекс = 068 01 (pošta Medzilaborce) |вид идентификатора = ŠÚJ |цифровой идентификатор = 520519 |категория в Commons = Ňagov |сайт = http://www.nagov.sk |язык сайта = словац. }} [[File:Ňagov (kostol) 1.jpg|thumb|262px|{{center|Грекокатолицка церква Успіня пресвятой Богородицї}}]] '''Ня́ґів''' ({{lang-sk|Ňagov}})&nbsp;— [[село]] на [[Словеньско|Словеньску]] в [[окрес Меджілабірцї|окресї Меджілабірцї]]. Лежыть в оддалїню 5&nbsp;км од [[Меджілабірцї|Меджілаборцёх]] и мать статус русиньского села.<ref name="Oficiál"/> == Ґеоґрафія == Село ся находить в Низкых Бескидах в горскім масіві Лабірьска Верьховина, в долинї Няґівского потока в басейнї рїкы Лаборець, прямо за граніцями Охраненой краєвой области Выходны Карпаты, недалеко од штатной граніцї з [[Польско|Польском]]в. Центер села лежыть в надморскій вышцї 374&nbsp;м&nbsp;н.&nbsp;м. і од Меджілабірцїв є оддаленый на&nbsp;5&nbsp;км. Сусїднї села суть [[Меджілабірцї]] (окресы [[Окрес Меджілабірцї|Меджілабірцї]] і Выдрань) на северозападї і северї, [[Полата]] на северовыходї і выходї, [[Чабалівцї]] на юговыходї і [[Красный Брід]] на югу, югозападї і западї. == Історія == Первый письмовый споминок ся датує роком&nbsp;1543, в документах родины Друґетів, і втогды належало Гуменьскому панству; іщі є спомянуто в&nbsp;1557.&nbsp;роцї. Селяне ся занимали земледїлством, скотарством, роботами в лїсї, фурманков. В&nbsp;роцї&nbsp;1793 высвячена барокова церква. Перед заложіням самостатной [[Чеськословеньско|Чехословакії]] в&nbsp;роцї&nbsp;1918 Няґів быв частёв Земпліньской жупы в рамках [[Мадярске кральовство|Мадярьского кралёвства]]. В&nbsp;роцї&nbsp;1935 была выставлена закладна школа, што фунґовала до&nbsp;року&nbsp;1992, коли скончила свою функцію через недостаток дїтей. В роках 1939–1944 Няґів быв частёв Словацькой републікы. Дня 29.&nbsp;октобра 1944 Червена армада вытїснила Вермахт з Няґова, і село знову стало частёв Чехословакії.<ref name="ІС" /> Дале зостають в селї бібліотека, културный дім, фолклорна ґрупа „Заруба“.<ref name="ІС" /> == Обывательство == {{SK|pop}} {| class="wikitable" |+Обывательство подля народности (2011):<ref>[https://web.archive.org/web/20201008015433/https://slovak.statistics.sk/wps/wcm/connect/9c5ad996-02f4-4c1f-b33c-5baba2af317f/Tab_2_Obyvatelstvo_trvalo_byvajuce_v_obciach_SR_podla_narodnosti_SODB_2011.pdf?MOD=AJPERES&CVID=knLIczO&CVID=knLIczO Народностне зложіня обывательства подля списованя людей з 2011 р.] (по словеньскы). Штатістічный уряд Словеньской републікы. Одказ перевіреный 2020-08-26.</ref> !Народность !чол. !% |- |Русины |245 |56,2 |- |Словаци |157 |36,0 |- |Ромы |9 |2,1 |- |Українцї |1 |0,2 |- |''Остатнї'' |1 |0,2 |- |''Нестановлены'' |23 |5,3 |- |''Цїлково'' |436 | |} [[Русиньскый язык]] за материньскый означіли 348&nbsp;жытелїв (79,8%).<ref>[https://web.archive.org/web/20201026101340/https://slovak.statistics.sk/wps/wcm/connect/e285abec-6b1c-46ea-93de-0507fc844183/Tab_5_Obyv_trvalo_byvajuce_v_obciach_SR_podla_materinskeho_jazyka_SODB_2011.pdf?MOD=AJPERES&CVID=kKC5u9T&CVID=kKC5u9T Материньскый язык обывательства подля списованя людей з 2011 р.] (по словеньскы). Штатістічный уряд Словеньской републікы. Одказ перевіреный 2020-08-26.</ref> == Вызначны родаци == * [[Василь Караман]] (1903–1961), русиньскый політік [[Русофил|русофільской]] орьєнтації.<ref name="ІС"/> * [[Михайло Кудзей]] (1923–1973), сполоченьскый дїятель.<ref name="ІС"/> == Жрїдла == * Іванна Стракошова: Няґів – Ňagov //{{КСРУ}} С.&nbsp;454. == Одказы == * {{Cite web |url=http://www.nagov.sk |title=''Oficiálna stránka'' |accessdate=2023-01-31 }}{{ref-sk}} == Референції == {{reflist}} {{Окрес Міджілабірцї}}{{Русиньскы села на Словеньску}} [[Катеґорія:Населены пункты Словакии]] muqw3ioe4vym18mwnppjpjjsj6fv1t9 168874 168865 2026-08-30T08:54:25Z Flipdot 23893 168874 wikitext text/x-wiki {{Не поплетьте|Добрянске (Закарпатска область)||село на Словеньску}} {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} {{Локалита |статус = [[Село]] [[Словакия|Словакии]] |руська назва = Няґів (Нягов) |оригинална назва = {{ref-sk}} Ňagov |застава = Nagov-medzilaborce-flag.svg |опис заставы = |ширина заставы = 120 |герб = <!-- назва файла, нп.: Herb.jpg --> |опис герба = <!-- появить ся над фотков --> |ширина герба = <!-- в пикселах, нп.: 100 --> |вид крайны = [[Держава]]<!--2.гарадича администрации --> |крайна = Словакия |lat_dir = N |lat_deg =49 |lat_min =15 |lat_sec =13 <!-- землеписна ширка--> |lon_dir = E |lon_deg =21 |lon_min =56 |lon_sec =14 <!-- землеписна довжка--> |CoordAddon = |CoordScale = 300000 <!-- мапы укажуть ся в маштабѣ (скалѣ) 3 км/цм --> |размер карты страны = 200 <!-- 0 затлумить выдачу мапы под рамов --> |давны назвы = |вид региона = Регион |регион = [[Земплин]] |вид района = [[Край (Словакия)|Край]] |район = [[Пряшовскый край|Пряшовскый]] |вид общины = Окрес |община = [[Окрес Міджілабірцї|Меджилаборце]] |площа = 9,64<ref name="ІС">Іванна Стракошова.</ref> |вид высоты = Надморска вышка <!-- або: Найвысша точка, Высота центра …--> |высота = 355<!-- в метрах --><ref name="Oficiál">Oficiálna stránka</ref> |население = 390<ref>{{Cite web |url= http://datacube.statistics.sk/#!/view/sk/VBD_DEM/om7101rr/v_om7101rr_00_00_00_sk |title= Počet obyvateľov podľa pohlavia - obce (ročne) |date= 2022-03-31 |publisher= Bratislava: Štatistický úrad SR |accessdate= 2023-01-31}}{{ref-sk}}</ref> |год переписи = 2021 |часовый пояс = +1 |глава= Vladimír Roháč |вид главы= Староста |DST = перевод годинкы <!—пусто значить, же час не переводять --> |телефонный код = +421-57 |почтовый индекс = 068 01 (pošta Medzilaborce) |вид идентификатора = ŠÚJ |цифровой идентификатор = 520519 |категория в Commons = Ňagov |сайт = http://www.nagov.sk |язык сайта = словац. }} [[File:Ňagov (kostol) 1.jpg|thumb|262px|{{center|Грекокатолицка церква Успіня пресвятой Богородицї}}]] '''Ня́ґів''' ({{lang-sk|Ňagov}})&nbsp;— [[село]] на [[Словеньско|Словеньску]] в [[окрес Меджілабірцї|окресї Меджілабірцї]]. Лежыть в оддалїню 5&nbsp;км од [[Меджілабірцї|Меджілаборцёх]] и мать статус русиньского села.<ref name="Oficiál"/> == Ґеоґрафія == Село ся находить в Низкых Бескидах в горскім масіві Лабірьска Верьховина, в долинї Няґівского потока в басейнї рїкы Лаборець, прямо за граніцями Охраненой краєвой области Выходны Карпаты, недалеко од штатной граніцї з [[Польско|Польском]]в. Центер села лежыть в надморскій вышцї 374&nbsp;м&nbsp;н.&nbsp;м. і од Меджілабірцїв є оддаленый на&nbsp;5&nbsp;км. Сусїднї села суть [[Меджілабірцї]] (окресы [[Окрес Меджілабірцї|Меджілабірцї]] і Выдрань) на северозападї і северї, [[Полата]] на северовыходї і выходї, [[Чабалівцї]] на юговыходї і [[Красный Брід]] на югу, югозападї і западї. == Історія == Первый письмовый споминок ся датує роком&nbsp;1543, в документах родины Друґетів, і втогды належало Гуменьскому панству; іщі є спомянуто в&nbsp;1557.&nbsp;роцї. Селяне ся занимали земледїлством, скотарством, роботами в лїсї, фурманков. В&nbsp;роцї&nbsp;1793 высвячена барокова церква. Перед заложіням самостатной [[Чеськословеньско|Чехословакії]] в&nbsp;роцї&nbsp;1918 Няґів быв частёв Земпліньской жупы в рамках [[Мадярске кральовство|Мадярьского кралёвства]]. В&nbsp;роцї&nbsp;1935 была выставлена закладна школа, што фунґовала до&nbsp;року&nbsp;1992, коли скончила свою функцію через недостаток дїтей. В роках 1939–1944 Няґів быв частёв Словацькой републікы. Дня 29.&nbsp;октобра 1944 Червена армада вытїснила Вермахт з Няґова, і село знову стало частёв Чехословакії.<ref name="ІС" /> Дале зостають в селї бібліотека, културный дім, фолклорна ґрупа „Заруба“.<ref name="ІС" /> == Обывательство == {{SK|pop}} {| class="wikitable" |+Обывательство подля народности (2011):<ref>[https://web.archive.org/web/20201008015433/https://slovak.statistics.sk/wps/wcm/connect/9c5ad996-02f4-4c1f-b33c-5baba2af317f/Tab_2_Obyvatelstvo_trvalo_byvajuce_v_obciach_SR_podla_narodnosti_SODB_2011.pdf?MOD=AJPERES&CVID=knLIczO&CVID=knLIczO Народностне зложіня обывательства подля списованя людей з 2011 р.] (по словеньскы). Штатістічный уряд Словеньской републікы. Одказ перевіреный 2020-08-26.</ref> !Народность !чол. !% |- |Русины |245 |56,2 |- |Словаци |157 |36,0 |- |Ромы |9 |2,1 |- |Українцї |1 |0,2 |- |''Остатнї'' |1 |0,2 |- |''Нестановлены'' |23 |5,3 |- |''Цїлково'' |436 | |} [[Русиньскый язык]] за материньскый означіли 348&nbsp;жытелїв (79,8%).<ref>[https://web.archive.org/web/20201026101340/https://slovak.statistics.sk/wps/wcm/connect/e285abec-6b1c-46ea-93de-0507fc844183/Tab_5_Obyv_trvalo_byvajuce_v_obciach_SR_podla_materinskeho_jazyka_SODB_2011.pdf?MOD=AJPERES&CVID=kKC5u9T&CVID=kKC5u9T Материньскый язык обывательства подля списованя людей з 2011 р.] (по словеньскы). Штатістічный уряд Словеньской републікы. Одказ перевіреный 2020-08-26.</ref> == Вызначны родаци == * [[Василь Караман]] (1903–1961), русиньскый політік [[Русофил|русофільской]] орьєнтації.<ref name="ІС"/> * [[Михайло Кудзей]] (1923–1973), сполоченьскый дїятель.<ref name="ІС"/> == Жрїдла == * Іванна Стракошова: Няґів – Ňagov //{{КСРУ}} С.&nbsp;454. == Одказы == * {{Cite web |url=http://www.nagov.sk |title=''Oficiálna stránka'' |accessdate=2023-01-31 }}{{ref-sk}} == Референції == {{reflist}} {{Окрес Міджілабірцї}}{{Русиньскы села на Словеньску}} [[Катеґорія:Населены пункты Словакии]] r8o2s9ao7se0dg8duf08nzdu24rlprp 0 5440 168863 168117 2026-08-30T01:37:28Z InternetArchiveBot 22034 Rescuing 1 sources and tagging 0 as dead.) #IABot (v2.0.9.5 168863 wikitext text/x-wiki {{Діалект|Пряшівскый діалект русиньского языка|пряшівскым діалектом|пряшівскый}} {{Інфобокс язык | name = Меджіславяньскый язык | nativename = ''меджусловјанскы језык'', ''medžuslovjansky jezyk'', ⰿⰵⰴⰶⱆⱄⰾⱁⰲⱝⱀⱄⰽⱏⰹ ⰵⰸⱏⰹⰽ | creator = Ян ван Стенберґен, Войтєх Мерунка | region = [[Славяне]] | speakers = 7000 (2020)<ref name="Kocór, p. 21">Kocór, p. 21.</ref> | familycolor = constructed language | fam1 = [[умелый язык]] | fam2 = | fam3 = | fam4 = | fam5 = | fam6 = | script = [[латиніка]], [[кіріліця]] (даколи [[глаголіця]]) | nation = | minority = | agency = Меджіславяньскый комітет | iso1 = | iso2 = | iso3 = isv | notice = 0 | image = [[Файл:Flag of Interslavic.svg|127px|border]]<br/>[[Прапор меджіславяньского языка]] | map = }} '''Меджіславя́ньскый язы́к''' (''меджусловјанскы језык'', ''medžuslovjansky jezyk'', ⰿⰵⰴⰶⱆⱄⰾⱁⰲⱝⱀⱄⰽⱏⰹ ⰵⰸⱏⰹⰽ; тыж: ''novoslovjansky'', ''všeslovjansky'') є [[Славяньскы языкы|славяньскый]] натуралістічный плановый зоновый помічный язык, сконштруованый на основі цїлославяньскых ґраматічных і лексікалных елементів, котрый служыть на комунікацію меджі [[Славяне|Славянами]] розлічных народностей. Про не-Славянів може меджіславяньскый тыж наповнёвати школовану функцію. Язык є закорїненый нелем в [[Старославяньскый язык|старославяньскім языку]], але ай в розлічных імпровізованых нарічах, котрыма люде в областях з розмаїтым славяньскым обывательством хосновали почас сторочу. В резултатї того меджіславяньскый екзістує на двох уровнях: першов суть не научны формы спонтанной комунікації, другов суть научны кодіфікації предложены многыма языкознателями і іншыма одборниками.<ref>Ladislav Podmele, ''Revolucija v istoriji interlingvistiki.''</ref> Вшыткы формы мають сполочну характерістіку, же порозумілость без попереднёго учіня має пріоріту перед легкостёв. Зато є меджіславяньскый язык зоновым а не народным языком. Тот язык є писаный тыж [[Латиньскый алфавіт|латиніков]] і [[Кіріліця|кіріліцёв]]. Меджіславяньскый язык быв першыраз описаный в роках 1659–1666 хорватьскым сповідником [[Юрай Крижанич|Юраём Кріжанічом]]. Назва „меджіславяньскый“ першыраз предложыв Іґнац Гошек в роцї 1908.<ref>{{Lang|ru|Л.П. Рупосова, ''История межславянского языка''}}, v: {{Lang|ru|''Вестник Московского государственного областного университета'' (Московский государственный областной университет)}}, 2012 nr. 1, str. 55.</ref> Меджіславяньскый язык овладать дакілько тісяч людей.<ref name="iliev">{{Cite journal | first = Ivan G. | last = Iliev | url = http://www.ijors.net/issue2_2_2013/pdf/__www.ijors.net_issue2_2_2013_article_6_iliev.pdf | title = Short History of the Cyrillic Alphabet | journal = International Journal of Russian Studies | issue = nr. 2 (2013/2) | place = Plovdiv | year = 2012 | pages = 67 | language = en}} ([http://www.ijors.net/issue2_2_2013/articles/iliev.html versija {{-|HTML}}])</ref> Код ISO 639-3 про меджіславяньскый язык є isv, котрый му быв придїленый в роцї 2024.<ref>{{Cite web |url=https://iso639-3.sil.org/code/isv |title=isv |publisher={{-|SIL International: ISO 639-3}} |date=3 April 2024 |access-date=23 April 2024}}</ref> == Історія == [[File:Križanić - Gramatično izkazanje ob ruskom jeziku.png|thumb|„Грамати́чно изка̂занје об ру́ском јези́ку“ [[Юрай Крижанич|Юрая Кріжаніча]], перша меджіславяньска ґраматіка з року 1665]] Традічно быв меджіславяньскый язык узко повязаный з панславізмом. Приверженцї той ідеолоґії вірили, же вшыткы Славяне суть єден народ і вели к їх културно-політічному зъєдинїню. Вєдно з думков о сполочнім славяньскім штатї взникла ай ідея сполочного славяньского языка. Дакотры сі думали, же задачу цїлославяньского языка бы мав грати російскый язык, язык найвекшой і найсилнїшой славяньской країны, материньскый язык майже половины вшыткых Славянів і говореный приближно 15-20%. Сучасны ся панславісты в іншых славяньскых країнах бояли російской геґемонії і преферовали невтралнїшы рїшіня. Очівісным кандідатом быв [[старославяньскый язык]], язык узко близкый сполочному предкови вшыткых жывых славяньскых языків, котрый мав навыше довгу історію в православній літурґії. Непозераючі на тоты выгоды мав старославяньскый язык тыж свої проблемы, протоже тот язык має богатый правопис з буквами і звуками, котры днесь уж нихто не хоснує, таксамо богату і компліковану ґраматіку і выняткову архаічну словну засобу. Много старославяньскых слов не пережыло в сучасных языках, а на другій сторонї, в старославяньскім языку не суть слова про сучасны понятя. Жебы міг старославяньскый язык служыти звычайній каждоденній комунікації меджі людми, было бы потребно ю на самый перед змодернізовати. Резултат той модернізації є знамый під многыма назвами: меджіславяньскый ({{lang-isv|medzislovanský}}), всеславяньскый ({{lang-isv|všeslovanský}}), новославяньскый ({{lang-isv|novoslovanský}}) або просто славяньскый ({{lang-isv|slovanský}}). Мож ся повісти, же меджіславяньскый зачінать там, де кончіть старославяньскый. Першым автором, котрый публіковав меджіславяньску ґраматіку, є хорватьскый сповідник [[Юрай Крижанич|Юрай Кріжаніч]]. В період років 1659-1666 писав ґраматіку заложену головно на російскім выданю церьковнославяньского языка і на ікавскім нарічі хорватьского языка, але в меншій мірї ай на польскім і іншых славяньскых языка. Кріжаніч назвай свій проєкт „Ruský jazyk“, жебы успокоїв російского царя. Пізнїше приклад Кріжанічева наслїдовали ай многы іншы языкознателї і далшы.<ref>[http://steen.free.fr/interslavic/constructed_slavic_languages Umětne slovjanske jezyky]{{Dead link|date=April 2026 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }}</ref> Найважнїшыма меджі нима суть: * [[Ян Геркель]] — {{Lang|la|[[Universalis Lingua Slavica]]}} (1826) * [[Божідар Райч]] — Vseslavenščina (1853) * [[Вацеслав Бамбас]] — Vsjeslovianьskyь (1861) * [[Матія Маяр]] — Uzajemni Pravopis Slavjanski (1865) * [[Іґнац Гошек]] — Neuslawisch (1907) * [[Йозеф Конечный]] — Slavina (1912) * [[Боґуміл Голы]] — Slavski jezik (1920) * [[Ладіслав Подмеле]] — Mežduslavjanski jezik (50. рокы 20. стороча) На зачатку діґіталной еры были тоты стары проєкты уж давно зазначены. Таксамо інтернет способив дакотре ожывлїня панславістічной думкы, і окрем того ся в новім, ґлобалізованім світї обявила нова потреба комунікачного средству меджі Славянами розлічных народностей. Вдяка інтернету взникли розлічны новы проєкты меджіславяньского языка.<ref>{{Lang|de|Tilman Berger, [http://homepages.uni-tuebingen.de/tilman.berger/Publikationen/BergerPlansprachen.pdf ''Vom Erfinden Slavischer Sprachen'']}}, в: {{Lang|de|M. Okuka & U. Schweier}}, ред., {{Lang|de|''Germano-Slavistische Beiträge. Festschrift für P. Rehder zum 65. Geburtstag'' (München, 2004, ISBN 3-87690-874-4)}}, str. 25.</ref><ref>{{Lang|de|Tilman Berger, [http://homepages.uni-tuebingen.de/tilman.berger/Handouts/PanslavismusInternet.pdf ''Panslavismus und Internet'']}}, 2009, стор. 37.</ref> В роках 2001–2002 ся на інтернетї обявили штири новы проєкты projekty: * '''Slovo''' (тыж называный „Slověnskyj język“ або „Slověnščina“) быв сполупрацов трёх авторів (Штефан Вітєзслав Пілат, Пётр Мазур і Ґеорґі Оґнеслав Мігов), заложеный на реконштруованім праславяньскім языку. Язык Slovo мав сім падів, двоїну і розлишовав меджі твердыма і мнягкыма взорами. Алфавіт обсяговав буквы '''ě''', '''ę''', '''ǫ''', '''ă''' і мнягкы согласны '''ľ''', '''ń''', '''ť''' і '''ď'''. На сторінцї проєкту было множство інформації о етімолоґії і склонёваню назывників, придавників і містоназывників, але не было пописаны часованя [[Часослово|часослов]]. В ґрупї Yahoo! быв словник приближно 1700 слов. * '''Slovio''' быв проєкт словацького еміґранта в Швейцарії, Марка Гучка. Мав комплетну ґраматіку ай великый словник з тісячныма слов. На роздїл од множства попереднїх проєктів быв Slovio значно спрощеный язык і го схематічна ґраматічна штруктура была дуже подобна [[Есперанто|есперанту]]. Правопис быв обмедженый на знаковый набор ASCII і намісто '''š''', '''č''', '''ž''', '''dž''' і '''šč''' Гучко завів діґрафы '''sx''', '''cx''', '''zx''', '''gx''' і '''wx'''. Не є цалком ясно, ці быв Slovio досправды задуманый як всеславяньскый язык: з інтернетовой сторінкы мож выводити, же Slovio мав быти конкурентом есперанта як ґлобалный язык. * '''Proslava''' україньского Америчана, Юрая Дуді, мала быти „простым славяньскым языком про путників“. Сторінка проєкту обсяговала много нецїлого попису ґраматікы, єдну лекцію, дакілько прикладовых речінь і куртый словник приближно 550 слов. Язык вызерав, як кобы быв імпровізованый, а правопис быв заложеный на анґліцькім языку. * '''Glagolica''', проєкт чеського автора „Slavoboj“ Річарда Руйбара, писаный латиніков (з буквами '''ě''', '''ľ''', '''ň''', '''ť''', '''ď''', '''ŕ''', '''ś''' і довгыма гласныма) і тыж заложеный на праславяньскім, але силнїше овпливненый [[Чеськый язык|чеськым языком]]. Glagolica мала односно комплетну ґраматіку і куртый словник 635 слов. Одношіня меджі авторами тых проєктів были приятельскы і хвалили свої взаємны проєкты на своїх сторінках. Правдоподобно прото, же меджі нима быв найактивнїшым і найлїпше спрацованый проєкт Slovio, остатнї три проєкты были опущены своїма авторами а з часом счезнули зо сїти. В перебігу наслїдуючіх років быв Slovio єдиный доступный всеславяньскый язык і став за знамым проєктом, притяговав позорность медії і став ся першым всеславяньскым языком з комунітов 10-15 хоснователїв і дакотрыма десятками заінтересованых людей, головно панславістів в славяньскій еміґрації. Але чім веце языкознателї і Славяне в славяньскых країнах Slovio позоровали, тым веце было крітікы за го штучность і перевагу російскых слов в словнику. Гучко одмітав вшыткы представены реформы і намісто того обвинёвав своїх крітіків зо зависти і протиславяньской аґітації, в резултатї чого Slovio стратив много підпоры. В децембрї 2005 ся монопол скончів, кедь ся на інтернетї обявив новый схематічный язык під назвов Slavido (пізнїше: S-lingva, sloviensk). В марцї 2006 ся ґрупа людей розшмарила, же реформа языка Slovio не є можне, і зачала новый язык під назвов „'''Slovianski'''“. Цїлём было створити язык што найвекше подобный природным славяньскым языком помочов найпростїшых средств, котрый бы быв зрозумілый Славянам без попереднёго учіня.<ref name="balkaninsight">{{Lang|en|Bojana Barlovac, [http://www.balkaninsight.com/en/main/news/25946 ''Creation of 'One Language for All Slavs' Underway'']. BalkanInsight}}, 18 februara 2010.</ref> В першій фазї быв „Slovianski“ розвиваный в трёх розлічных варіантах: „Slovianski-N“ (натуралістічна верзія зо шістьма падами), „Slovianski-P“ (од „піджін“ або „простый“, верзія без падів) і „Slovianski-S“ (схематічна верзія). Вшыткы тоты ґраматічны „діалекты“ мали єднакый правопис, єдну фонолоґію і сполочну словну засобу. Головным прінціпом проєкту было рівноцїнне заступіня вшыткых трёх славяньскых обног помочов сістемы „голосованя“. Латиніка ай кіріліця были тыж рівномірно хоснованы. В роцї 2009 ґрупа розшмарила, же од той хвілї ся натуралістічна верзія буде офіціално называти „Slovianski“. „Slovianski“ быв найперше знамый з інтернетового часопису „Slovianska Gazeta“.<ref>{{Lang|uk|Н. М. Малюга, [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/PhSt/texts/2008-1.pdf "Мовознавство в питаннях і відповідях для вчителя й учнів 5 класу"]}}, в: {{Lang|uk|''Філологічні студії. <nowiki>Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету</nowiki>. Збірник наукових праць, випуск 1''}} (Кривий Ріг 2008, {{-|ISBN }} 978-966-17-7000-2), стор. 147.</ref><ref>{{Lang|ru|Алина Петропавловская, [http://eursa.eu/node/1337 ''Славянское эсперанто'']. Европейский русский альянс}}, 23. юнія 2007.</ref> В роцї 2010 ся „Slovianski“ став знамым вдяка статям, котры ся обявили в розлічных країнах в пресї, меджі іншыма на польскім порталї „Interia.pl“,<ref>{{Lang|pl|Ziemowit Szczerek, [http://www.ahistoria.pl/index.php/2010/02/jezyk-ktory-maja-zrozumiec-wšyscy-slowianie/ ''Jezyki, które mają zrozumieć wszyscy Słowianie'']. Interia.pl}}, 13. фебруара 2010.</ref> в сербскім деннику „Večernje Novosti“<ref>{{Lang|sr|Марко Прелевић}}, [http://www.novosti.rs/code/navigate.php?Id=10&status=jedna&vest=171149 ''{{Lang|sr|Словијански да свако разуме}}'']. {{Lang|sr|Вечерње Новости}}, 18. фебруара 2010.</ref> і в сербскім выданю „Reader's Digest“.<ref>{{Lang|hr|Gordana Kneževič, ''Slovianski bez muke''. Reader's Digest Srbija}}, юній 2010, стор. 13-15.</ref> Атмосфера меджі авторами „Sloviansko“ і „Slovio“ была ноторічны зла, але были ай пробы o зъєднинїню, котры комбіновали спрощену форму славяньской ґраматікы з векшым словником „Slovio“. В роцї 2008 хоснователь з призвіском „Hellerick“ представив проєкт „'''Rozumio'''“. Потім в фебруарї 2009 взникав новый проєкт, на зачатку під назвов „'''Slavju slovio'''“, потім під назвов „'''Slovioski'''“. Дослова так, як в припадї „Sloviansko“, „Slovioski“ быв сполупрацовный проєкт трёх авторів, выпрацованый в трёх верзіях („уровнях“). В роцї 2010 ся обявив новый проєкт під назвов „'''novoslovienskij'''“ (пізнїше „'''Novoslověnsky'''“). Автором проєкту быв чеськый компютеровый науковець Войтєх Мерунка. Цїлём того языка была модернізація старославяньского языка, але быв заложеный ай на проєктах „glagolica“ і „slovianski“.<ref>{{Lang|isv|Vojtěch Merunka, ''Jazyk novoslovienskij''}} (Praga 2010, {{-|ISBN}} 978-80-87313-51-0).</ref> Мав компліковану ґраматіку (сім падів, штирнадцять взорів назывників, двоїну, три минулы часы), але односно просту фонолоґію (на зачатку без '''y''', але з гласнов '''ě''' писанов '''ie'''). В роцї 2011 ся зачала близка сполупраца меджі проєктами „slovianski“, „slovioski“ і „novoslověnsky“ під сполочнов назвов „'''Medžuslovjansky'''“, што ся проявило окрем іншого сполочного словника і сполочнов інтернетовов новинов, „Izviestija.info“.<ref>[https://web.archive.org/web/20190219032533/http://www.izviestija.info/ Izviestija.info]</ref> В тім істім року „sloviosky“ перестав екзістовати як самостатный проєкт од „sloviansko“, а „slovianski“ быв переміненый на пружнїшый язык заложеный на „sloviansko'м“, „novoslověnsko'м“ і старшых проєктах. Почас років 2011–2017 „sloviansky“ (уж під назвов „medžuslovjanski“) і „novoslověnsky” екзістовали як дві, не цалком штандартізованы, верзії єдного языка, котры ся поступно приближовали к собі. В юнї 2017 по конференції CISLa 2017 представителї обох проєктів розшмарила заложыти комісію, котрой задачов было одстранити послїднї роздїлы в ґраматіцї, а уж в юлї взникла зъєдинена меджіславяньска ґраматіка. == Характерістіка == Непозераючі на роздїл меджі проєктами і авторами суть вшыткы верзії меджіславяньского языка сі взаємно дуже близкы. Вшыткы проєкты ся складають (скоро) вылучно з форм екзістуючіх в славяньской языковой области і суть заложены на предположіню, же славяньскы языкы суть сі взаємно достаточно близкы на то, жебы міг екзістовати компромісный язык, котрый каждый Славян може легко чітать і розуміти го без будьякого попереднёго учіня. Лемже погляды на уровень спрощіня ся розходять. Приїмать ся, же екстремны спрощіня і реґулація, характерістічны про множство меджінародных помічных языків, можуть способити, же язык є простїшый на учіня про не-Славянів, але єдночасно го оддалять од природных славяньскых языках і додають му дуже много сінтетічных характерів.<ref name="narodna pravda">{{Lang|uk|[http://narodna.pravda.com.ua/discussions/4a8f1e1b731fc/ ''Трошки про штучні мови: панслов'янська мова'']. Народна правда}}, 22. авґуста 2009.</ref> В каждім припадї є ґраматіка легша як у природных славяньскых языках; тот факт, же є заложена на елементах екзістуючіх в многых языках сполочно, способує тыж „природне спрощіня“. Резултатом є, же є єдночасно легка і приближна ку комплікованій ґраматіцї вшыткых природных славяньскых языків. Меджі бісїдуючіма тых языків екзістує схыл к розуміню меджіславяньского як стародавнёго або оддаленого діалекту властного языка або сусїднёго языка близко з ним повязаного. То істе платить ай о писателях. Прото є можне легко замішати слова і іншы елементы зо славяньскых языків до меджіславяньского, писаня в меджіславяньскім є як кобы ся писало во властнім языку з приданём змін. В практіцї каждый автор пише інакше, даколи доконця мішаючі елементы з розлічных меджіславяньскых проєктів, але язык є всягды тот істый. На роздїл од штучных языків як есперанто, меджіславяньскый ся вывивать здолы, од хоснователїв, а не керованый з верьху.<ref>[http://rnd.cnews.ru/liberal_arts/news/top/index_science.shtml?2007/07/25/260272 {{Lang|ru|''Панславизм не умер окончательно''}}]. {{-|CNews}}.</ref> == Алфавіт == Меджіславяньскый може быти писаный тыж [[Латиніка|латиніков]] і [[Кіріліця|кіріліцёв]]: {| class="wikitable" width="500px" ! Латиніка !! Кіріліця !! Алтернатіва !! Высловность |- | align="center" | '''A a''' || align="center" | '''A а''' || || {{IPA|a}} |- | align="center" | '''B b''' || align="center" | '''Б б''' || || {{IPA|b}} |- | align="center" | '''C c''' || align="center" | '''Ц ц''' || || {{IPA|ts}} |- | align="center" | '''Č č''' || align="center" | '''Ч ч''' || лат. '''cz''', '''cx''' || {{IPA|tʃ}} |- | align="center" | '''D d''' || align="center" | '''Д д''' || || {{IPA|d}} |- | align="center" | '''DŽ dž''' || align="center" | '''ДЖ дж''' || лат. '''dż''', '''dzs''', '''dzx''' || {{IPA|dʒ}} |- | align="center" | '''E e''' || align="center" | '''Е е''' || || {{IPA|e}} |- | align="center" | '''Ě ě''' || align="center" | '''Є є''' || лат. '''e''', кір. '''е''' (або '''ѣ''') ||{{IPA|je}} |- | align="center" | '''F f''' || align="center" | '''Ф ф''' || || {{IPA|f}} |- | align="center" | '''G g''' || align="center" | '''Г г''' || || {{IPA|ɡ}} |- | align="center" | '''H h''' || align="center" | '''Х х''' || || {{IPA|x}} |- | align="center" | '''I i''' || align="center" | '''И и''' || || {{IPA|i}} ~ {{IPA|ji}} |- | align="center" | '''J j''' || align="center" | '''Ј ј''' || кір. '''й''' || {{IPA|j}} |- | align="center" | '''K k''' || align="center" | '''К к''' || || {{IPA|k}} |- | align="center" | '''L l''' || align="center" | '''Л л''' || || {{IPA|l}} |- | align="center" | '''Lj lj''' || align="center" | '''Љ љ''' || кір. '''ль''' || {{IPA|lʲ}} |- | align="center" | '''M m''' || align="center" | '''М м''' || || {{IPA|m}} |- | align="center" | '''N n''' || align="center" | '''Н н''' || || {{IPA|n}} |- | align="center" | '''Nj nj''' || align="center" | '''Њ њ''' || кір. '''нь''' || {{IPA|nʲ}} |- | align="center" | '''O o''' || align="center" | '''О о''' || || {{IPA|o}} |- | align="center" | '''P p''' || align="center" | '''П п''' || || {{IPA|p}} |- | align="center" | '''R r''' || align="center" | '''Р р''' || || {{IPA|r}} |- | align="center" | '''S s''' || align="center" | '''С с''' || || {{IPA|s}} |- | align="center" | '''Š š''' || align="center" | '''Ш ш''' || лат. '''sz''', '''sx''' || {{IPA|ʃ}} |- | align="center" | '''T t''' || align="center" | '''Т т''' || || {{IPA|t}} |- | align="center" | '''U u''' || align="center" | '''У у''' || || {{IPA|u}} |- | align="center" | '''V v''' || align="center" | '''В в''' || || {{IPA|ʋ}} |- | align="center" | '''Y y''' || align="center" | '''Ы ы''' || лат. '''i''', кір. '''и''' || {{IPA|ɪ}} |- | align="center" | '''Z z''' || align="center" | '''З з''' || || {{IPA|z}} |- | align="center" | '''Ž ž''' || align="center" | '''Ж ж''' || лат. '''ż''', '''zs''', '''zx''' || {{IPA|ʒ}} |} == В културї == Персонажі філму Вацлава Маргула «Цвітна пташка» хоснують меджіславяньскый язык як незнамый славяньскый язык<ref>{{Cite web|title="Раскрашенная птица" – кинодебют межславянского языка|url=https://www.radio.cz/ru/rubrika/bogema/-raskrashennaya-ptica-kinodebyut-mezhslavyanskogo-yazyka|website=Radio Praha|access-date=28 January 2019|language=ru}}</ref>. Маргул зазначів, же выхосновав меджіславяньскый язык, жебы уникнути асоціацій із даякым реалным славяньскым народом.<ref name="Nabarvené ptáče aneb Bolestivé pochybnosti o poslání živočišného druhu Homo sapiens">{{Cite web |author=<!--Staff writer(s); no by-line.--> |title=Nabarvené ptáče aneb Bolestivé pochybnosti o poslání živočišného druhu Homo sapiens |url=https://www.kinobox.cz/clanek/17031-vaclav-marhoul-o-nabarvenem-ptaceti |website=Kinobox.cz |access-date=2 September 2019 |language=cs}}</ref> == Примір тексту ([[Отче наш]]) == {| class=wikitable ! '''Латиніка''' !! '''Кіріліця''' |- | : Otče naš, ktory jesi v nebesah, nehaj svęti sę imę Tvoje. : Nehaj prijde krålevstvo Tvoje, nehaj bųde volja Tvoja, kako v nebě tako i na zemji. : Hlěb naš vsjakodenny daj nam dneś, i odpusti nam naše grěhi, tako kako my odpušćajemo našim grěšnikam. : I ne vvedi nas v pokušeńje, : ale izbavi nas od zlogo. : Ibo Tvoje je krålevstvo i moć i slava, na věki. : Amin. | : Отче наш, кторы јеси в небесах, нехај свети се име Твоје. : Нехај пријде кралевство Твоје, нехај буде вольа Твоја, како в небе тако и на земји. : Хлеб наш всьакоденны дај нам днес, и одпусти нам наше грехи, тако како мы одпушчајемо нашим грешникам. : И не введи нас в покушенје, але избави нас од злого. : Ибо Твоје је кралевство и моч и слава, на веки. : Амин. |} == Література == * Barandovská-Frank, Věra. ''Panslawische Variationen''. Brosch, Ciril i Fiedler, Sabine (ed.), Florilegium Interlinguisticum. Festschrift für Detlev Blanke zum 70. Geburtstag. Peter Lang Internationaler Verlag der Wissenschaften, Frankfurt am Main, 2011, {{ISBN|978-3-631-61328-3}}, pp.&nbsp;209–236. * Duličenko, Aleksandr D. ''Pravigo de la slava interlingvistiko: slava reciprokeco kaj tutslava lingvo en la historio de Slavoj''. Grundlagenstudien aus Kybernetik und Geisteswissenschaft, no. 57:2, June 2016, Akademia Libroservo, ISSN 0723-4899, pp.&nbsp;75–101. * Kocór, Maria, et al. ''Zonal Constructed Language and Education Support of e-Democracy – The Interslavic Experience''. Sokratis K. Katsikas & Vasilios Zorkadis eds., E-Democracy – Privacy-Preserving, Secure, Intelligent E-Government Services. 7th International Conference, E-Democracy 2017, Athens, Greece, December 14-15, 2017, Proceedings (Communications in Computer and Information Science no. 792, Springer International Publishing, 2017, {{ISBN|978-3-319-71116-4}}, 978-3-319-71117-1), pp.&nbsp;15–30. * Meyer, Anna-Maria. [https://www.researchgate.net/publication/308041701_Slavic_constructed_languages_in_the_internet_age ''Slavic constructed languages in the internet age'']. Language Problems & Language Planning, vol. 40 no. 3 (January 2016), pp.&nbsp;287–315. * Meyer, Anna-Maria. ''Wiederbelebung einer Utopie. Probleme und Perspektiven slavischer Plansprachen im Zeitalter des Internets''. Bamberger Beiträge zur Linguistik 6, Bamberg: Univ. of Bamberg Press, 2014, {{ISBN|978-3-86309-233-7}}. * Merunka, Vojtěch, ''Interslavic zonal constructed language: an introduction for English-speakers'' (Lukáš Lhoťan, 2018, {{ISBN|9788090700499}}). * Merunka, Vojtěch. ''Neoslavonic zonal constructed language''. České Budějovice, 2012, {{ISBN|978-80-7453-291-7}}. * Merunka, Vojtěch; Heršak, Emil; Molhanec, Martin. ''Neoslavonic Language''. Grundlagenstudien aus Kybernetik und Geisteswissenschaft, no. 57:2, June 2016, Akademia Libroservo, ISSN 0723-4899, pp.&nbsp;114–134. * Рупосова, Л.П., [https://web.archive.org/web/20211006163505/https://evestnik-mgou.ru/en/Articles/Doc/176 ''История межславянского языка''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211006163505/https://evestnik-mgou.ru/en/Articles/Doc/176 |date=2021-10-06 }}. Вестник Московского государственного областного университета. Московский государственный областной университет, 2012 no. 1 ({{ISSN|2224-0209}}), pp.&nbsp;51–56. * Steenbergen, Jan van. ''Constructed Slavic languages in the 21st century''. Grundlagenstudien aus Kybernetik und Geisteswissenschaft, no. 57:2, June 2016, Akademia Libroservo, ISSN 0723-4899, pp.&nbsp;102–113. * Steenbergen, Jan van. ''[https://web.archive.org/web/20210701104031/http://jki.amu.edu.pl/files/04%20Steenbergen.pdf Język międzysłowiański jako lingua franca dla Europy Środkowej] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210701104031/http://jki.amu.edu.pl/files/04%20Steenbergen.pdf |date=2021-07-01 }}''. Ilona Koutny, Ida Stria (eds.): Język / Komunikacja / Informacja nr XIII (2018). Poznań: Wydawnictwo Rys, 2018. {{ISBN|978-83-65483-72-0}}, ISSN 1896-9585, pp.&nbsp;47–61. == Референції == {{reflist}} == Вонкашнї одказы == === О языку === * [http://steen.free.fr/interslavic/ Меджіславяньскый — офіціалный сайт] * [http://interslavic-language.org/ Портал меджіславяньского языка] * [https://interslavic-dictionary.com/ Многоязычный меджіславяньскый словник] * [https://interslavic.fun/ Меджіславяньска функція] * [https://teletype.in/@flame-ice/gQ2prxcbPBuc/ FAQ о меджіславяньскім языку на меджіславяньскім]{{Dead link|date=March 2026 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} * [https://web.archive.org/web/20241208080844/https://teletype.in/@flame-ice/m3CLfI4suCO FAQ зо меджіславяньскых четів] === На языку === * [https://isv.miraheze.org Medžuviki] — слободна енціклопедія на меджіславяньскім языку * [https://isv.miraheze.org/Sbornik:Glavna_stranica Vikisbornik] — зборник текстів на меджіславяньскім языку * [https://www.youtube.com/playlist?list=PLN7FF06VmIkkpWsnaRKitfJMx0Ngr8h-g/Playlist Філмы на меджіславяньскім] * [https://www.youtube.com/playlist?list=PL--S_Qi-XfGTs4Hpnukm4VyiymJJ5VZqF/Playlist Меджіславяньска музика] * [https://youtube.com/playlist?list=PLN7FF06VmIkni_M4__JF5Z5YDgPIbDs08&si=lIC4i7qLlZ2a0ZIz/Playlist Авдіокнигы на меджіславяньскім] * Переклады компютеровых гер: [https://store.steampowered.com/app/3001730/Bober_Bros_Its_Just_A_Prank/It's Just A Prank], [https://store.steampowered.com/app/972760/Secret_Saga_Xamadeon_Stone/Secret Saga], Minecraft, [https://youtube.com/shorts/wPphMHD_Jqw?si=nripPUsRL9WIXSQW/Sid Meier's Civilization BE] === Общіна === * [https://interslavicforum.org/our-team/ InterSlavic Linguistic Forum - Меджіславяньскый языковый форум] * [https://www.facebook.com/groups/interslavic/ Ґрупа на Facebook] * [https://discord.com/invite/n3saqm27QW Ґрупа на Discord] {{Славяньскы языкы}} [[Катеґорія:Меджіславяньскый язык]] [[Катеґорія:Славяньскы языкы]] [[Катеґорія:Умелы языкы]] [[Катеґорія:Панславизм]] i4mdd698dq970ccgzufx7bqfzv4tp1n 0 6726 168862 165077 2026-08-30T01:01:50Z InternetArchiveBot 22034 Rescuing 1 sources and tagging 0 as dead.) #IABot (v2.0.9.5 168862 wikitext text/x-wiki {{unibox}} '''Гіндустані'''&nbsp;— [[Індоіраньскы языкы|індоіраньскый]] [[язык]] або ґрупа близкых діалектів, якый домінує в [[Северна Індія|Северній Індії]] і [[Пакістан]]ї і звычайно ся лучіть на дві головны підґрупы: [[гінді]] і [[урду]]. Гіндустані в ёго двох варіантах (гінді й урду) є другым (з іншых даных - третїм) языком на світї по чіслї носителїв по кітайскім (може ай по анґліцькім).<ref>[https://web.archive.org/web/20110927062910/http://www2.ignatius.edu/faculty/turner/languages.htm The World's Most Widely Spoken Languages]</ref> == Референції == {{reflist}} {{Переклад|uk|Гіндустані|11213481}} == Тыж посмоть == * [[Гінді]] * [[Урду]] * [[Індоарійскі языкы]] == Література == === Словникы === * Henry Blochmann (1877). English and Urdu dictionary, romanized (8 ed.). Calcutta: Printed at the Baptist mission press for the Calcutta school-book society. pp. 215. * John Thompson Platts (1884). A dictionary of Urdū, classical Hindī, and English (reprint ed.). London: H. Milford. pp. 1259. * Platts J. T., A dictionary of Urdū, classical Hindī and English, Nataraj Books, ISBN: 1881338606 * Mānak hindī koṣ. Khaṇḍ 1—5, Prayāg, 1962—66; * Hindī śabdasāgar, Bhāg 1—11, Vārānasī, 1965—75. * Русско-хинди словарь, под ред. В. М. Бескровного, М., 1957; * Хинди-русский словарь, т. 1—2, под ред. В. М. Бескровного, М., 1972; * Русско-урду словарь, под ред. Зоэ Ансари и Л. М. Померанцева, М., 1959; * Урду-русский словарь, под ред. Зоэ Ансари, М., 1964; === Ґраматікы === * John Dowson (1872). A grammar of the Urdū or Hindūstānī language. London: Trübner & Co.. pp. 264. * John Thompson Platts (1874). A grammar of the Hindūstānī or Urdū language. Volume 6423 of Harvard College Library preservation microfilm program. London: W.H. Allen. pp. 399. * John Thompson Platts (1892). A grammar of the Hindūstānī or Urdū language. London: W.H. Allen. pp. 399. * John Dowson (1908). A grammar of the Urdū or Hindūstānī language (3 ed.). London: K. Paul, Trench, Trübner & Co., ltd.. pp. 264. * Platts J. T., A grammar of the Hindūstānī or Urdū language, London, 1920. === Общі огляды, підручники === * Asher, R. E. (1994). Hindi. In Asher (Ed.) (pp.&nbsp;1547–1549). * Asher, R. E. (Ed.). (1994). ''The Encyclopedia of language and linguistics''. Oxford: Pergamon Press. ISBN 0-08-035943-4. * Bailey, Thomas G. (1950). ''Teach yourself Hindustani''. London: English Universities Press. * Chatterji, Suniti K. (1960). ''Indo-Aryan and Hindi'' (rev. 2nd ed.). Calcutta: Firma K.L. Mukhopadhyay. * Dua, Hans R. (1992). Hindi-Urdu as a pluricentric language. In M. G. Clyne (Ed.), ''Pluricentric languages: Differing norms in different nations''. Berlin: Mouton de Gruyter. ISBN 3-11-012855-1. * Dua, Hans R. (1994). Hindustani. In Asher (Ed.) (pp.&nbsp;1554). * Rai, Amrit. (1984). ''A house divided: The origin and development of Hindi-Hindustani''. Delhi: Oxford University Press. ISBN 0-19-561643-X. * Зограф Г. А., Хинди, урду и хиндустани (об употреблении терминов), «Краткие сообщения института востоковедения», 1956, т. 18; * Зограф Г. А., Хиндустани на рубеже XVIII—XIX вв., М.. 1961; * Шаматов А. Н., Классический дакхини. (Южный хиндустани XVII в.), М., 1974. * Чернышёв В. А., Диалекты и литературный хинди, М., 1969. == Вонкашнї лінкы == * [http://www.ethnologue.com/show_family.asp?subid=1326-16 Hindustani] ''Ethnologue'' * [http://www.facebook.com/KhanAcademyHamariBoli Khan Academy (Hindi-Urdu): годины гінді і урду] * [http://dsal.uchicago.edu/dictionaries/shakespear/ Shakespear, John. A Dictionary, Hindustani and English. 3rd ed., much enl. London: Printed for the author by J.L. Cox and Son: Sold by Parbury, Allen, & Co., 1834.] * [http://encyclopedia.jrank.org/HIG_HOR/HINDOSTANI_properly_Hindustani_.html Encyclopædia Britannica, 11th Edition: Hindostani] * [https://web.archive.org/web/20030217173457/http://members.aol.com/yahyam/hindustani.html Hindi, Urdu, Hindustani, ''khaRî bolî''] * [https://web.archive.org/web/20060923205724/http://www.uiowa.edu/~incinema/Hindinote.html Hindi? Urdu? Hindustani? Hindi-Urdu?] * [https://web.archive.org/web/20110719045055/http://adaniel.tripod.com/hindustani.htm History of Hindustani] - Історія гіндустані * [https://web.archive.org/web/20190912023522/http://www.lexicool.com/dlink.asp?ID=0FW3HU5663&L1=34&L2=44 Hindi/Urdu-English-Kalasha-Khowar-Nuristani-Pashtu Comparative Word List] - порівнаваючі спискы лексікы * [https://web.archive.org/web/20060615203847/http://indolink.com/Poetry/ Hindustani Poetry] - поезія языком гіндустані * [https://web.archive.org/web/20060827233430/http://polyglot.lss.wisc.edu/lss/staff/erica/CALL/hindi.html Hindi-Urdu online resources] - інтернет-ресурсы про Гіндустані {{Стыржень}} [[Катеґорія:Языкы Пакістану]] [[Катеґорія:Языкы Індії]] [[Катеґорія:Індоевропскы языкы]] gx12i6a7g04bpanuq0727o69fer9hej 0 11687 168856 162024 2026-08-30T00:17:26Z InternetArchiveBot 22034 Rescuing 1 sources and tagging 0 as dead.) #IABot (v2.0.9.5 168856 wikitext text/x-wiki {{Водный ток |статус = Рѣка в [[Словеньско|Словакии]] и [[Мадярьско|Мадярщинѣ]] |назва = Бодрог |назва иншоязычна = ''мад., слов.'' Bodrog |образчик = [[File:River Tisza & Bodrog Tokaj.jpg|260px]] |образчика подпис = Бодрог (одгоры) вливать ся в Тису в [[Токай|Токаю]] |довжка току = 65 км |плоха базену = 13579 км² |проток середный = 115 м³/с |проток максималный = 1007 м³/с |выток = Суток [[Ондава|Ондавы]] и [[Латориця|Латорицѣ]]<br/>Надморска вышка 105 м<br/>{{Coord|48|27|17|N|21|49|10|E|format=dms}} |притокы = |устя = [[Тиса]] при [[Токай|Токаю]]<br/>Надморска вышка 90,7 м<br/>{{Coord|48|07|23|N|21|24|48|E|format=dms}} |путь до моря = [[Тиса]]→[[Дунай]]→[[Чорне море]] |категория склада = Bodrog }} '''Бодрог''' (''мад., слов.'' Bodrog) — рѣка в [[Словеньско|Словакии]] и [[Мадярьско|Мадярщинѣ]] правый приток [[Тиса|Тисы]], котрый зберать воды з [[Топля|Топлѣ]], [[Ондава|Ондавы]], [[Лаборець|Лаборця]], [[Уг (приток Лаборця)|Уга]] и [[Латориця|Латорицѣ]]. Басейн тых рѣк обнимать историчны жупы [[Жупа Берег|Берег]], [[Жупа Унг|Унг]], [[Жупа Земплин|Земплин]], [[Жупа Шариш|Шариш]]. ==Закладны информации== Рѣка Бодрог плавебна з даякыма ограничѣнями. Плавба ся дозвалять лем завидка, од выхода до западу сонця. Про великы лодѣ: максимална довжка 70 м, ширина 12 м; дозволена скорость хода 7 км/год. Про моторовы човны скорость ся не ограничать. Рѣка е около 30 м широка в горѣшном току. Кажду ярь обычайно ся выливать, при выливах уровень воды ся подойме на 4 и веце метры, а тогды не ясно, де главный тор плавбы. Нормално плавба ся зачинать в другой половцѣ мая.<ref name="Факты">Факты о Бодрогу.</ref> Найвекшы мѣста над Бодрогом: в [[Мадярьско|Мадярщинѣ]] — [[Калный поток]] и [[Токай]], в [[Словеньско|Словакии]] — [[Стреда над Бодрогом]]. Рѣка богата на рыбы. {{Цитат 2|Околиця, котров плыне Бодрог, славна на цѣлу Мадярщину и, мож повѣсти, на цѣлый свѣт, з вина и рыб, а краевиды не поступлять ся найкрасшым на мадярской земли.| Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tом I, с. 282.}} ==Регулация рѣкы== До ХХ. вѣка з причины низкых берегох и великых повеней корыто рѣкы мѣняло ся и кривуляло. Против повеней были выставлены охранны гатѣ в горѣшном току рѣкы, а в долушном выровнано корыто. В роках 1863-1887 были прорыты 13 каналы, выправляючы главне корыто в низинной части, де рѣка творила кривулѣ и рукавы. При довжцѣ долины 55 км, довжка корыта была 115–123 км. В резултатѣ той регулации плавебный тор став ся куртшый о 47,7 км.<ref>Révai nagy lexikona.</ref> Днесь довжка Бодрога 65 км.<ref name="Факты"/> ==Ток рѣкы== ===Словацка часть=== Глубина воды в плывном торѣ — од 230 цм до 510 цм. Дно рѣкы пѣскове або мулисте. Рѣка лишать територию [[Словеньско|Словакии]] в надморской вышцѣ 94,3 м,<ref>Клин над Бодрогом...</ref> а то е найнизше мѣсто в [[Словеньско|Словакии]]. Довжка словацкой части рѣкы чинить около 15 км, зо спадом 11 м. ===Мадярска часть=== В мадярской части при нынѣшной довжцѣ 50 км спад рѣкы чинить лем 3,5 м.<ref>A Pallas nagy lexikona.</ref> О 10–км од границѣ рѣка ся росширять до 50-100 м. ==Жерела и одказы== * [http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_I/272 Бодрог в Географичном словнику Кралевства Польского и другых славянскых земель ''поль.''] * [https://web.archive.org/web/20170203093237/http://praveorechove.com/newsread.php?newsid=1648 Клин над Бодрогом: найнизша точка Словакии ''слов.''] * Révai nagy lexikona. 1-21. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935. Т. 3, с. 439. * [https://web.archive.org/web/20140910214922/http://mek.niif.hu/00000/00060/html/014/pc001428.html#4 Бодрог в енциклопедии A Pallas nagy lexikona ''мад.''] * [http://www.bodrog.sk/ Факты о Бодрогу ''слов.''] == Референции == {{reflist}} [[Катеґорія:Рікы подля алфавиту]] [[Катеґорія:Рікы Мадярщины]] [[Катеґорія:Рікы Европы]] 69r251yd1m4t9yarzei89u0mfccbhfh 0 19616 168866 165726 2026-08-30T05:21:27Z Flipdot 23893 168866 wikitext text/x-wiki {{Локалита |статус = [[Село]] [[Украина|Украины]] |руська назва = Добрянске<!-- обычайно як назва статьи --> |оригинална назва = Добрянське {{ref-uk}}<!-- словацка, мадярска и т.п. --> |застава = Dobrianske.jpg<!-- назва файла, нп.: Zastava.png --> |опис заставы = Выгляд од выходу, од [[Тересва (рѣка)|Тересвы]]<!-- появить ся над фотков --> |ширина заставы = 300<!-- в пикселах, нп.: 150 --> |герб = <!-- назва файла, нп.: Herb.jpg --> |опис герба = <!-- появить ся над фотков --> |ширина герба = <!-- в пикселах, нп.: 100 --> |вид крайны = <!--2.гарадича администрации --> |крайна = Украина <!-- Do not put link here for the location map accuracy (if used)!--> |lat_dir = N |lat_deg =48 |lat_min =04 |lat_sec =03 <!-- землеписна ширка--> |lon_dir = E |lon_deg =23 |lon_min =42 |lon_sec =35 <!-- землеписна довжка--> |CoordAddon = |CoordScale = 300000 <!-- мапы укажуть ся в маштабѣ (скалѣ) 3 км/цм --> |карта страны = <!-- локачна мапа штату (имплицитно дасть мапу свѣта) --> |размер карты страны = 250 <!-- 0 затлумить выдачу мапы под рамов --> |давны назвы = |вид региона = Область<!--3.гарадича администрации--> |регион = [[Закарпатска область|Закарпатска]] |вид района = <!--4.гарадича администрации, предволено: Район --> |район = [[Тячовскый район|Тячовскый]] |вид общины = Громада<!--5.гарадича администрации ПОВИННЫЙ ПАРАМЕТЕР!--> |община = Вульховецка териториална |площа = <!-- в квадр. км --> |вид высоты = Надморска вышка <!-- або: Найвысша точка, Высота центра …--> |высота = 272<ref>[http://weather.in.ua/ua/zakarpatskaja/7003 Інформер: Добрянське (Закарпатська область)]</ref><!-- в метрах --> |население = 2714<!-- лем само число --> |год переписи = 2001 |часовый пояс = +2 |DST = перевод годинкы <!—пусто значить, же час не переводять --> |телефонный код = +380 3134 |почтовый индекс = 90560 |вид идентификатора = КОАТУУ<!-- локална система кодованя територии--> |цифровой идентификатор = 2124482501 |категория в Commons = Villages in Zakarpattia Oblast |сайт = |язык сайта = }} '''Добрянске''' (до року 1946 '''Нягово'''),<ref>Указ Президії Верховної Ради УРСР від 25.6.1946</ref> {{ref-uk}} ''Добрянське''&nbsp;— [[село]] в [[Тячовскый район|Тячовском районѣ]] [[Закарпатска область|Закарпатской области]] [[Украина|Украины]]. Административно належить ку Вульховецкой териториалной громадѣ (од року 2020, перед тым в роках 1946–1977&nbsp;— ку Вульховецкой сельской радѣ, од року 1977 достало властну сельску раду).<ref>Тронько П.Т.</ref><ref name="Fedaka">Сергій Федака</ref> == Полога == Лежить на правом березѣ [[Тересва (рѣка)|Тересвы]] о 14&nbsp;[[км]] од [[Тячово|Тячова]] и 8&nbsp;[[км]] од желѣзничной штации Тересва. Через село тече рѣка Млиновиця, в нижньом току котрой справлены рыбникы, вода ку ним тече водопадами.<ref name="Fedaka"/> == История == Перва исторична споминка задокументована под роком 1415 (Negova).<ref name="Sebestyén">Sebestyén Zsolt</ref><ref name="Fedaka"/> Од року 1751 ся споминать деревяна Михайловска, а в року 1902 высвячена мурована грекокатолицка Воздвиженска церква.<ref name="Fedaka"/> В року 1910 в селѣ были 1162 обывателе, з них 1012 [[Русины]], 139 [[Нѣмцѣ]], 11 [[Мадяре]]; подля вѣры 1023 грекокатолици, 138 израелиты. До [[Трианонскый мирный договор|Трианона]] Нягово належало ку Тересвянскому округу, {{ref-hu}} ''Taracvizi járás'', жупы [[Жупа Мараморош|Мараморош]].<ref>A történelmi Magyarország</ref> В року 1924 в селѣ створили православну громаду, а 1928 — тутешны майстры выставили з дуба Вознесенску церкву.<ref name="Fedaka"/> В року 1930 село мало 1279 обывательох, з них 1164 [[Русины]], 110 [[Евреи]], 5 [[Чехы]] и [[Словаци]], подля вѣры 811 грекокатолици, 345 православны. В селѣ была русинска школа (5 клас).<ref name="Dostal">Достал, Ярослав</ref> В року 1989 завершена выставба восямрочной школы, 1992 — отворили дѣтску школку, 2008 — учинили протиповодьову гать, 2011 — капитално одремонтовали двѣ найвекшы улицѣ, Садову и Борканюкову.<ref name="Fedaka"/> == Вызнамны родаци == * [[Юрий Думнич]] (1924–2017), [[Медик|дохтор]], организатор [[Медицина|медицины]], сполоченскый активиста, [[Публицистика|публициста]] * [[Гавриил Мирошай]] (1923–2007), [[диригент]] и [[хормайстер]] Старославянского грекокатолицкого катедралного хору св.&nbsp;Йоанна Хрестителя в [[Пряшов]]ѣ. == Жерела и одказы == * {{Cite book |title= A történelmi Magyarország atlasza és adattára 1914 |isbn= 963 85683 3 X |url= https://books.google.com.ua/books/about/A_történelmi_Magyarország_atlasza_és.html?id=y_QNYAAACAAJ&redir_esc=y}}{{ref-hu}} * {{Cite book |author= Sebestyén Zsolt |title= //Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára |location= Nyíregyháza |publisher= Bessenyei könyvkiadó, 2012 |isbn= 978-615-5097-53-9 |at= Old.&nbsp;101 |url= http://mek.oszk.hu/13200/13208/index.phtml }}{{ref-hu}} * {{Cite book |author= Достал, Ярослав |chapter= Ňagovo (Nyágova) |title= //Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938) |location= Ужгород |publisher= Карпати, 2014 |isbn= 978-966-671-374-5 |at= С.&nbsp;234 }}{{ref-uk}} [http://www.twirpx.com/file/1775048/ Доступне онлайн] * {{Cite book |chapter= Вільхівці |editor= Тронько П.Т. та ін. |title= //Історія міст і сіл України. Закарпатська область |location= Київ, 1969 |at= С.&nbsp;644 |url= http://ukrssr.com.ua/zakarp/tyachivskiy/vilhivtsi-tyachivskiy-rayon-zakarpatska-oblast }}{{ref-uk}} * [https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D0%B0%D0%B7_%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D1%96%D1%97_%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D0%A3%D0%A0%D0%A1%D0%A0_%D0%B2%D1%96%D0%B4_25.6.1946_%C2%AB%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C_%D1%82%D0%B0_%D1%83%D1%82%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%E2%80%A6_%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2_%E2%80%A6_%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96%C2%BB Указ Президії Верховної Ради УРСР від 25.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Закарпатської області» — Вікіджерела uk.wikisource.org] {{ref-uk}} * {{Cite book |author=Сергій Федака |title=Населені пункти і райони Закарпаття |language= |edition= |volume= |chapter= Добрянське |quote= |location=Ужгород |publisher=Поліграфцентр «Ліра», 2014 |series= |at=cc.&nbsp;74–75 |isbn=978-617-596-158-2}} {{ref-uk}} [https://books.google.com.ua/books?id=w4xGBAAAQBAJ&pg=PA74&lpg=PA74&dq=Добрянське+Тячівського+району+Федака&source=bl&ots=gEOzSzUGW2&sig=ACfU3U0ZHWImGbFwGMp4XeIxlc9KaSOgLQ&hl=uk&sa=X&ved=2ahUKEwjZguaB_vT8AhWN6CoKHSOYCz84ChDoAXoECAcQAw#v=onepage&q=Добрянське%20Тячівського%20району%20Федака&f=false Доступне онлайн] == Референции == {{reflist}} {{Тячовскый район}}{{Закарпатска область}} [[Катеґорія:Населены пункты Украины]] [[Катеґорія:Села Україны]] [[Катеґорія:Населены пункты Закарпатской области]] 1wt896yacpctusdnv6lorz4dzcsrgk0 168867 168866 2026-08-30T05:24:03Z Flipdot 23893 168867 wikitext text/x-wiki {{Не поплетьте|Няґів||село у Закарпатськуй области в Украйині}} {{Локалита |статус = [[Село]] [[Украина|Украины]] |руська назва = Добрянске<!-- обычайно як назва статьи --> |оригинална назва = Добрянське {{ref-uk}}<!-- словацка, мадярска и т.п. --> |застава = Dobrianske.jpg<!-- назва файла, нп.: Zastava.png --> |опис заставы = Выгляд од выходу, од [[Тересва (рѣка)|Тересвы]]<!-- появить ся над фотков --> |ширина заставы = 300<!-- в пикселах, нп.: 150 --> |герб = <!-- назва файла, нп.: Herb.jpg --> |опис герба = <!-- появить ся над фотков --> |ширина герба = <!-- в пикселах, нп.: 100 --> |вид крайны = <!--2.гарадича администрации --> |крайна = Украина <!-- Do not put link here for the location map accuracy (if used)!--> |lat_dir = N |lat_deg =48 |lat_min =04 |lat_sec =03 <!-- землеписна ширка--> |lon_dir = E |lon_deg =23 |lon_min =42 |lon_sec =35 <!-- землеписна довжка--> |CoordAddon = |CoordScale = 300000 <!-- мапы укажуть ся в маштабѣ (скалѣ) 3 км/цм --> |карта страны = <!-- локачна мапа штату (имплицитно дасть мапу свѣта) --> |размер карты страны = 250 <!-- 0 затлумить выдачу мапы под рамов --> |давны назвы = |вид региона = Область<!--3.гарадича администрации--> |регион = [[Закарпатска область|Закарпатска]] |вид района = <!--4.гарадича администрации, предволено: Район --> |район = [[Тячовскый район|Тячовскый]] |вид общины = Громада<!--5.гарадича администрации ПОВИННЫЙ ПАРАМЕТЕР!--> |община = Вульховецка териториална |площа = <!-- в квадр. км --> |вид высоты = Надморска вышка <!-- або: Найвысша точка, Высота центра …--> |высота = 272<ref>[http://weather.in.ua/ua/zakarpatskaja/7003 Інформер: Добрянське (Закарпатська область)]</ref><!-- в метрах --> |население = 2714<!-- лем само число --> |год переписи = 2001 |часовый пояс = +2 |DST = перевод годинкы <!—пусто значить, же час не переводять --> |телефонный код = +380 3134 |почтовый индекс = 90560 |вид идентификатора = КОАТУУ<!-- локална система кодованя територии--> |цифровой идентификатор = 2124482501 |категория в Commons = Villages in Zakarpattia Oblast |сайт = |язык сайта = }} '''Добрянске''' (до року 1946 '''Нягово'''),<ref>Указ Президії Верховної Ради УРСР від 25.6.1946</ref> {{ref-uk}} ''Добрянське''&nbsp;— [[село]] в [[Тячовскый район|Тячовском районѣ]] [[Закарпатска область|Закарпатской области]] [[Украина|Украины]]. Административно належить ку Вульховецкой териториалной громадѣ (од року 2020, перед тым в роках 1946–1977&nbsp;— ку Вульховецкой сельской радѣ, од року 1977 достало властну сельску раду).<ref>Тронько П.Т.</ref><ref name="Fedaka">Сергій Федака</ref> == Полога == Лежить на правом березѣ [[Тересва (рѣка)|Тересвы]] о 14&nbsp;[[км]] од [[Тячово|Тячова]] и 8&nbsp;[[км]] од желѣзничной штации Тересва. Через село тече рѣка Млиновиця, в нижньом току котрой справлены рыбникы, вода ку ним тече водопадами.<ref name="Fedaka"/> == История == Перва исторична споминка задокументована под роком 1415 (Negova).<ref name="Sebestyén">Sebestyén Zsolt</ref><ref name="Fedaka"/> Од року 1751 ся споминать деревяна Михайловска, а в року 1902 высвячена мурована грекокатолицка Воздвиженска церква.<ref name="Fedaka"/> В року 1910 в селѣ были 1162&nbsp;обывателе, з них 1012&nbsp;[[Русины]], 139&nbsp;[[Нѣмцѣ]], 11&nbsp;[[Мадяре]]; подля вѣры 1023&nbsp;грекокатолици, 138&nbsp;юдаисты. До [[Трианонскый мирный договор|Трианона]] Нягово належало ку Тересвянскому округу, {{ref-hu}} ''Taracvizi járás'', жупы [[Жупа Мараморош|Мараморош]].<ref>A történelmi Magyarország</ref> В року 1924 в селѣ створили православну громаду, а 1928 — тутешны майстры выставили з дуба Вознесенску церкву.<ref name="Fedaka"/> В року 1930 село мало 1279 обывательох, з них 1164&nbsp;[[Русины]], 110&nbsp;[[Евреи]], 5&nbsp;[[Чехы]] и [[Словаци]], подля вѣры 811&nbsp;грекокатолици, 345&nbsp;православны. В селѣ была русинска школа (5 клас).<ref name="Dostal">Достал, Ярослав</ref> В року 1989 завершена выставба восямрочной школы, 1992&nbsp;— отворили дѣтску школку, 2008&nbsp;— учинили протиповодьову гать, 2011&nbsp;— капитално одремонтовали двѣ найвекшы улицѣ, Садову и Борканюкову.<ref name="Fedaka"/> == Вызнамны родаци == * [[Юрий Думнич]] (1924–2017), [[Медик|дохтор]], организатор [[Медицина|медицины]], сполоченскый активиста, [[Публицистика|публициста]] * [[Гавриил Мирошай]] (1923–2007), [[диригент]] и [[хормайстер]] Старославянского грекокатолицкого катедралного хору св.&nbsp;Йоанна Хрестителя в [[Пряшов]]ѣ. == Жерела и одказы == * {{Cite book |title= A történelmi Magyarország atlasza és adattára 1914 |isbn= 963 85683 3 X |url= https://books.google.com.ua/books/about/A_történelmi_Magyarország_atlasza_és.html?id=y_QNYAAACAAJ&redir_esc=y}}{{ref-hu}} * {{Cite book |author= Sebestyén Zsolt |title= //Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára |location= Nyíregyháza |publisher= Bessenyei könyvkiadó, 2012 |isbn= 978-615-5097-53-9 |at= Old.&nbsp;101 |url= http://mek.oszk.hu/13200/13208/index.phtml }}{{ref-hu}} * {{Cite book |author= Достал, Ярослав |chapter= Ňagovo (Nyágova) |title= //Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938) |location= Ужгород |publisher= Карпати, 2014 |isbn= 978-966-671-374-5 |at= С.&nbsp;234 }}{{ref-uk}} [http://www.twirpx.com/file/1775048/ Доступне онлайн] * {{Cite book |chapter= Вільхівці |editor= Тронько П.Т. та ін. |title= //Історія міст і сіл України. Закарпатська область |location= Київ, 1969 |at= С.&nbsp;644 |url= http://ukrssr.com.ua/zakarp/tyachivskiy/vilhivtsi-tyachivskiy-rayon-zakarpatska-oblast }}{{ref-uk}} * [https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D0%B0%D0%B7_%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D1%96%D1%97_%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D0%A3%D0%A0%D0%A1%D0%A0_%D0%B2%D1%96%D0%B4_25.6.1946_%C2%AB%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C_%D1%82%D0%B0_%D1%83%D1%82%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%E2%80%A6_%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2_%E2%80%A6_%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96%C2%BB Указ Президії Верховної Ради УРСР від 25.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Закарпатської області» — Вікіджерела uk.wikisource.org] {{ref-uk}} * {{Cite book |author=Сергій Федака |title=Населені пункти і райони Закарпаття |language= |edition= |volume= |chapter= Добрянське |quote= |location=Ужгород |publisher=Поліграфцентр «Ліра», 2014 |series= |at=cc.&nbsp;74–75 |isbn=978-617-596-158-2}} {{ref-uk}} [https://books.google.com.ua/books?id=w4xGBAAAQBAJ&pg=PA74&lpg=PA74&dq=Добрянське+Тячівського+району+Федака&source=bl&ots=gEOzSzUGW2&sig=ACfU3U0ZHWImGbFwGMp4XeIxlc9KaSOgLQ&hl=uk&sa=X&ved=2ahUKEwjZguaB_vT8AhWN6CoKHSOYCz84ChDoAXoECAcQAw#v=onepage&q=Добрянське%20Тячівського%20району%20Федака&f=false Доступне онлайн] == Референции == {{reflist}} {{Тячовскый район}}{{Закарпатска область}} [[Катеґорія:Населены пункты Украины]] [[Катеґорія:Села Україны]] [[Катеґорія:Населены пункты Закарпатской области]] chvkhbm0cdtwgpxous2cbcvd3mukx16 0 22042 168822 168807 2026-08-29T13:00:19Z Flipdot 23893 168822 wikitext text/x-wiki {{Ученый |имя = Володимир Рошко |уроджѣня = [[26. юл|26.&nbsp;юлія]] [[1957]] |мѣсто роджѣня = [[Кальник (Мукачовскый район)|Калник]] |alma mater = [[Ужгородска народна универзита|Ужгородськый державный університет]] |одзнакы = Орден „За заслугы“ III.&nbsp;ступеня<br>Удмінник ошколованя Украйины |noyat = 1 |сферы наук = [[Зоология|зоолоґія]], ентомолоґія, [[Еколоґія|еколоґія]] |ученый ступень = [[Кандидат наук|кандидат біолоґічных наук]] }} {{Писатель |name=Володимир Рошко |image=[[Файл:roshko-volodymyr-2006-zag-edit.jpg]] |birthdate=[[26. юл|26.&nbsp;юлія]] [[1957]] |occupation=[[Поет|поет]] |citizenship=[[СССР]], [[Україна|Украйина]] |awards=Премія им.&nbsp;Ивана Петровція |birthplace=[[Кальник (Мукачовскый район)|Калник]]}} '''Володи́мир Рошко́''' ([[26. юл|26.&nbsp;юлія]] [[1957]], [[Кальник (Мукачовскый район)|Калник]]) є [[Русины|русинськый]] [[Зоология|зоолоґ]], ентомолоґ, [[Еколоґія|еколоґ]], [[Поет|поет]]. [[Кандидат наук|Кандидат біолоґічных наук]], доцент, выкладач катедры ентомолоґії тай усокоченя біорузноты біолоґічного факултета [[Ужгородска народна универзита|Ужгородського націоналного університета]]. Лавреат премії им.[[Іван Петровцій|&nbsp;Ивана Петровція]].<ref name=":0">{{Cite book|language=русинськы|editors=Юрій Шиповіч, Петро Медвідь|publisher=Обчаньске здружіня Русин Медія, Закарпатьске областне научно-културолоґічне общество імени Александра Духновіча, Русиньскый културолоґічный клуб|page=138|year=2022|title=Aлманах днешньой підкарпатьской русиньской літературы|url=https://www.rueportal.eu/knyhovnyca/almanach-22/}}</ref> Знає [[Русиньскый язык|русинськый]], [[Україньскый язык|украйинськый]], [[Російскый язык|російськый]], [[Анґліцькый язык|анґліцькый]] тай [[Словеньскый язык|словацькый]] языкы.<ref name=":1" /> == Ранньый живот == Родив ся 26.&nbsp;юлія 1957 в [[Кальник (Мукачовскый район)|Калнику]]. Кунчив спеціалізовану ошколу&nbsp;№1 в [[Ужгород|Ужгороді]] у році&nbsp;1974. == Научна карєра == У 1979.&nbsp;рокови матуровав біолоґічный факултет Ужгородського державного університета тай дустав диплом спеціаліста из удзнаков за спеціалностьов „Біолоґія“, кваліфікаційов „Біолоґ. Выкладач [[Біолоґія|біолоґії]] тай [[Хемія|хемії]]<nowiki/>“.<ref name=":1">{{Cite web |url=https://drive.google.com/file/d/11U5pouX1L6CNgmQtPIF_u299pESRsOeq/view?pli=1 |title=Володимир Рошко |language=украйинськы }}</ref> У 1991.&nbsp;рокови защитив [[Кандидат наук|кандидатську]] [[Дисертация|дисертацію]] на тему „Фавна тай еколоґія пластинчастовусых боґарув (Coleoptera, Scarabaeidae) Пудкарпатя“ за спеціалностьов 03.00.09 „Ентомолоґія“ у Інститутови зоолоґії им.&nbsp;И.&nbsp;И.&nbsp;Шмальгаузена АН [[Украинска ССР|УРСР]]. У 1997.&nbsp;рокови дустав ученоє званя доцента катедры ентомолоґії. Завідовач катедры ентомолоґії тай усокоченя біорузноты уд 1992.&nbsp;по 2021.&nbsp;рук.<ref name=":0" /> Уд 2011.&nbsp;по 2013.&nbsp;рук{{Жрідло}}&nbsp;— декан біолоґічного факултета. На днешньый день, Володимир Рошко має булше ги 150&nbsp;научных публікацій тай ошколовално-методичных робут, межи котрыма дві моноґрафії. Ун спувавтор двох учебникув из ґрифом Міністерства школованя тай наукы Украйины, двох ошколовалных руководств из ґрифом Міністерства школованя тай наукы Украйины тай чотырьох ошколовалных руководств из ґрифом Міністерства аґрарної політикы Украйины.<ref name=":1" /> Рошко поучаствовав у булше ги 50&nbsp;научных конференційох.<ref name=":1" /> Приладив шість кандидатув наук: А.&nbsp;В.&nbsp;Грабовського (2002), А.&nbsp;А.&nbsp;Сікуру (2005), А.&nbsp;М.&nbsp;Бокотея (2005), Е.&nbsp;В.&nbsp;Туриса (2010), В.&nbsp;В.&nbsp;Мірутенка (2010), Я.&nbsp;Варгу (громадянина [[Мадярьско|Мадярщины]], 2011).<ref name=":1" /> === Нагороды === У маї 2013.&nbsp;рока указом [[Презідент|президента]] [[Україна|Украйины]] Володимир Рошко быв нагороженый орденом „За заслугы“ III.&nbsp;ступеня „За читавый личный внесок у розвуй украйинської наукы, змоцненя научно-технолоґічного потенціала Украйины, многоручну совістну роботу, высокый професіоналізм тай на честь Дне наукы“.<ref>{{Cite web |language=украйинськы |url=https://zaholovok.com.ua/yanukovich-vidznachiv-derzhavnim-ordenom-uzhgorodskogo-naukovtsya |at=Zaholovok.com.ua |title=Янукович відзначив державним орденом ужгородського науковця }}</ref> Нагороженый знаком „Удмінника ошколованя Украйины“.<ref name=":0" /> == Краснописемство == Кромі научных творув Володимир Рошко щи ся занимат красным писемством&nbsp;— пише [[Верш|стихы]] [[Русиньскый язык|по русинськы]], головно [[Коміка|комічні]]. Має премію им.&nbsp;Ивана Петровція.<ref name=":0" /> Печатав ся у журналови „Отцюзнина“ тай „Алманахах днешньої русинської літературы“.<ref name=":0" /> Його стихы, наприклад „Чорный кавіль“, мавут читаву популарность тай розходят ся [[Інтернет|інтернетом]] у виді відей, де сам Рошко начитує свою поезію. === Зберькы === * Рошко В. Г. Я дуркаву у ваші двері: Збірка русинської поезії. — Ужгород: Вид-во ФОП Бреза А. Е., 2015.-190 с. * Рошко В. Н. Вірши Руснаків. — Румынія, 2020.<ref name=":0" /> == Научні роботы == === Моноґрафії тай учебникы === <small>(Тоту секцію мож листати — вчинено про компактный вызир сторінкы.)</small> <div class="reflist4" style="height: 400px; overflow: auto; padding: 3px" > * Сергиенко М. И., Загайкевич И. К., Рошко В. Г. и др. Почвенные членистоногие Украинских Карпат. — Киев: Наукова думка, 1988. — 244 с. * Примак І. Д., Вахній С. П., Бомба М. Я., Тимощук О. С., Гудзь В. П., Рошко В. Г. та інші Ерозія і дефляція ґрунтів та заходи боротьби з ними (навч. посібник). — Біла Церква: вид-во БДАУ, 2001. — 392 с. * Примак І. Д., Рошко В. Г., Гудзь В. П., Демидась Д. І., Танчик С. П., Мартинюк І. В., Бомба М. Я. та ін. Механічний обробіток ґрунту в землеробстві (навч. посібник). — Біла Церква: вид-во БДАУ, 2002. — 320 с. * Примак І. Д., Рошко В. Г., Демидась Г. І., Гудзь В. П., Каленська С. М., Мартинюк І. В., Вергунова І. М. та ін. Раціональні сівозміни в сучасному землеробстві (навч. посібник). — Біла Церква: вид-во БДАУ, 2003. — 384 с. * Примак І. Д., Вергунов В. А., Рошко В. Г., Мудрук О. С. та ін. Системи землеробства: історія їх розвитку і наукові основи (підручник МОНУ). — Біла Церква: вид-во БДАУ, 2004. — 528 с. * Примак І. Д., Вергунов В. А., Рошко В. Г., Купчик В. І., Демидась Г. І., Печенюк В. І., Козяр О. М. Наукові основи землеробства (підручник МОНУ). — Біла Церква: вид-во БДАУ, 2005. — 408 с. * Рошко В. Г., Різак В. М. Повінь — явище природне (що кожен повинен знати про повені). — Ужгород: Мистецька лінія, 2005. — 60 с. * Rosko V.H., Rizak V.M. Az arviz — termeszeti jelenseg (amit az arvizrol mindenkinek tudnia kell). — Ужгород: Мистецька лінія, 2005. — 59 с. * Примак І. Д., Вергунов В. А., Ковбасюк П. У., Андрієнко В. В., Іваніна В. В., Лі М., Метьюз Г., Ткачук В. М., Рошко В. Г., Гамалій І. П., Примак О. І. Несприятливі метеорологічні умови в землеробстві: захист від них культурних рослин (навчальний посібник МОНУ). — К.: Кондор, 2006. — 314 с. * Примак І. Д., Вергунов В. А., Рошко В. Г., Гамалій І. П., Польовий А. М., Гудзь В. П. Тлумачний словник із сільськогосподарської метеорології (навчальний посібник МОНУ). — Біла Церква: вид-во БДАУ, 2007. — 308 с. * Рошко В. Г., Ловас П. С., Чумак В. О., Мірутенко В. В., Мателешко О. Ю., Демчинська М. І. Медична біологія. Основи цитології. — Ужгород: Говерла, 2007. — 193 с. * Рошко В. Г., Ловас П. С., Чумак В. О., Мірутенко В. В., Мателешко О. Ю., Демчинська М. І. Медична біологія. Генетика людини і онтогенез. — Ужгород: Говерла, 2007. — 252 с. * Рошко В. Г., Ловас П. С., Чумак В. О., Мірутенко В. В., Мателешко О. Ю., Демчинська М. І. Медична біологія. Паразитологія з основами антропогенезу та екології людини. — Ужгород: Говерла, 2007. — 237 с. * Примак І. Д., Косолап М. П., Рошко В. Г., Мазуркевич І. В. Визначник сходів і насіння бур'янів (навчальний посібник МАПУ) — К: КВІЦ, 2008. — 150 с. * Рошко В. Г., Ловас П. С., Мірутенко В. В. Медична біологія з основами генетики. Частина 1. — Ужгород: Говерла, 2009. — 276 с. * Рошко В. Г., Ловас П. С., Мірутенко В. В. Медична біологія з основами генетики. Частина 2. — Ужгород: Говерла, 2009. — 200 с. </div> === Научні статі === <small>(Тоту секцію мож листати — вчинено про компактный вызир сторінкы.)</small> <div class="reflist4" style="height: 400px; overflow: auto; padding: 3px" > * Рошко В. Г. До вивчення екологічних особливостей личинок-фітофагів пластинчатовусих жуків Закарпаття // Тези доповідей науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів Закарпатської обл. — Ужгород, 1980. — С. 130—131. * Рошко В. Г. Экология западного майского хруща в условиях Закарпатья и меры борьбы с ним // Рекомендации по охране природы Карпат. — Ужгород, 1982. — С. 143—144. * Рошко В. Г. Хрущик садовый — вредитель плодовых культур Закарпатья // Рекомендации по выполнению Продовольственной программы СССР в Закарпатской области. — Ужгород, 1984. — С. 166—167. * Рошко В. Г. Навозник Aphodius alpinus Scop. (Col., Scarabaeidae) характерный вид высокогорья Карпат // Тезисы IX Международного съезда энтомологов. — Киев, 1984. — Т. 2. С. 129. * Рошко В. Г. Влияние антропических факторов на пластинчатоусых жуков фауны Закарпатья // Тезисы III съезда Украинского энтомологического общества. — Киев, 1987. — С. 168—169. * Рошко В. Г. Распределение пластинчатоусых жуков в вертикально-растительных поясах Закарпатья и некоторые особенности влияния на них антропогенного фактора // Вопросы охраны и рационального использования, растительного и животного мира Украинских Карпат. — Ужгород, 1988. — С. 99-106. * Рошко В. Г. Некоторые аспекты биологии пластинчастоусых жуков /Coleoptera, Scarabaeidae/ Украинских Карпат // Экология и таксономия насекомых Украины. Сборник научных трудов. — Киев, 1988. — С. 70-73. * Рошко В. Г. К вопросу о трофике пластинчастоусых жуков: Тезисы докладов IV конференции молодых ученых. — Ужгород, 1989. — С. 135. * Загайкевич И. К., Харамбура И., Рошко В. Г. Пластинчастоусые подсемейства Ризотрогины, Афодиины (Coleoptera, Scarabaeidae, Rhizotroginae, Aphoidiinae) // Биосистематическая структура музейных фондов. — Львовский государственный природоведческий музей АН УССР. — Москва, 1989. — С. 83-98. — Деп. в ВИНИТИ, № 1634. * Рошко В. Г. Зоогеографический анализ пластинчастоусых жуков (Coleoptera, Scarabaeidae) Закарпаття // Материалы Х международного съезда энтомологов. — Ленинград, 1990. — С. 122—123. * Рошко В. Г., Сагарда В. В. Концепція екологічної освіти майбутнього вчителя біології в умовах університету. // Концепція підготовки педагога в умовах університету та її методичне забезпечення. — Ужгород, 1991. — С. 26-28. * Понін І. Я., Рошко В. Г. Питання екологічної освіти і виховання студентів університету // Концепція підготовки педагога в умовах університету та її методичне забезпечення. — Ужгород, 1991. — С. 47-49. * Рошко В. Г., Сагарда В. В. До питання самостійної роботи студентів-біологів у змісті їх педагогічної практики // Самостійна робота студентів: організація, форми і методи контролю. — Ужгород, 1992. — С. 56-58. * Бокотей І. І., Рошко В. Г. Кафедра ентомології у дослідженні ентомофауни Українських Карпат // Тези доповідей 49 наукової конференції УжДУ. — Ужгород, 1995. — С. 15-18. * Ніколайчук В. І., Рошко В. Г., Куруц Н. В. Концепція екологічного виховання в загальноосвітній школі і вузі // Тези доповідей 49 наукової конференції УжДУ. — Ужгород, 1995. — С. 64-65. * Рошко В. Г., Куруц Н. В. Загальнопедагогічні основи екологічної освіти і виховання // Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, № 2. — Ужгород, 1995. — С. 12-15. * Рошко В. Г., Роман В. В. Вплив електромагнітного поля ліній електропередач на покритонасінні рослини. // Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, № 4. — Ужгород, 1997. — С. 122—128. * Рошко В. Г. Вплив антропогенізації природних екосистем на фауну пластинчастовусих жуків Закарпаття // Матеріали міжнародного регіонального семінару «Охорона довкілля». — Ужгород, 1997. — С. 211—212. * Рошко В. Г., Роман В. В. Вплив електромагнітного поля ліній електропередач на деякі живі організми // Матеріали міжнародного регіонального семінару «охорона довкілля». — Ужгород, 1997. — С. 267—271. * Грабовський О, Рошко В. До питання про вплив солей свинцю на рослинні організми // Матеріали міжнародного регіонального семінару «Охорона довкілля». — Ужгород, 1997. — С. 170—172. * Рошко В. Г., Грабовський О. В. До питання про забруднення оточуючого середовища іонами металів // Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, № 5. — Ужгород, 1998. — С. 144—145. * Рошко В. Г., Грабовський О. В. Оцінка забруднення важкими металами агроценозів, межуючих з автомагістралями // Матеріали науково-практичної конференції «Збереження флористичного різноманіття Карпатського регіону». — Синевир, 1998. — С. 130—132. * Рошко В. Г., Деяк І. І., Ількова Н. П. Аналіз схожості скарабеїдофауни Закарпаття та суміжних регіонів. // Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, № 6 . — Ужгород, 1999. — С. 153—157. * Рошко В. Г., Грабовський О. В. Оцінка забруднення важкими металами агроценозів, межуючих з автомагістралями. // Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, № 6. — Ужгород, 1999. — С. 259—262. * Роман В. В., Рошко В. Г. До проблеми біологічного впливу електромагнітного поля на живі організми. // Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, № 6. — Ужгород, 1999. — С. 262—265. * Деяк І. І., Любушко В. В., Рошко В. Г. Стан забруднення урболандшафту міста Ужгород (Україна) важкими металами // Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, № 7. — Ужгород, 2000. — С. 144—146. * Грабовський О. В., Рошко В. Г., Ніколайчук В. І. Акумуляція важких металів ґрунтом та рослинністю в умовах значного автотранспортного навантаження // Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, № 8. — Ужгород, 2000. — С. 158—160. * Рошко В. Г., Вагерич О. О. Комплекс комах — шкідників виноградної лози в умовах низовини Закарпаття. // Материалы международного семинара по биологическому методу защиты плодовоягодных насаждений. — Ужгород: Патент, 2000, — С. 87-90. * Рошко В. Г., Грабовський О. В. Ентомофауна як біоіндикатор важких металів на примагістральних територіях // Тези міжнародної конференції «Проблеми сучасної екології». — Запоріжжя, 2000. — С. 12. * Рошко В. Г., Грабовський О. В. До проблеми забруднення агроценозів важкими металами в умовах Закарпаття // Сучасні екологічні проблеми Українського Полісся та суміжних територій (матер. Міжнародн. Нук.-практ. Конф. — Ніжин, 2001. — С. 102—104. * Ніколайчук В. І., Рошко В. Г., Грабовський О. В. Важкі метали та їх вплив на екологічну ситуацію в Закарпатській області // Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, № 9. — Ужгород, 2001. — С. 30-32. * Рошко В. Г., Грабовський О. В. Важкі метали та їх вплив на екологічний стан Закарпатської області // Матеріали міжнародної конференції «Гори і люди», т. ІІ. — Рахів, 2002. — С. 142—147. * Рошко В. Г., Крочко В. Ю., Чумак В. О., Ребрей В. В., Вагерич О. О. Підсумки дослідження шкідливої ентомофауни Закарпаття // Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, 12. — Ужгород, 2003. — С. 110—126. * Торохтін М. О., Рошко В. Г. Стан забруднення важкими металами ґрунтів, рослинних і тваринних компонентів заплавних екосистем ділянки р. Тиса в умовах Хустського району Закарпатської області // Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, 13. — Ужгород, 2003. — С. 96-98. * Рошко В. Г., Грабовський О. В. Реакція безхребетних придорожних біоценозів на підвищений вміст важких металів // VI з'їзд Українського ентомологічного товариства. — Ніжин, 2003. — С. 107. * Roshko V.H. Hemiptera-complex of beech forests in Transcarpathia // Natural Forests in the Temperate Zone of Europe — Values and Utilisation (International Conference in Mukachevo). — Birmensdorf — Rakhiv, 2003. — P. 240—241. * Рошко В. Г. Ентомокомплекси напівтвердокрилих комах (Hemiptera) основних лучних рослинних асоціацій субальпіки Українських Карпат //Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, 14. — Ужгород, 2004. — С. 165—168. * Крон А. А., Рошко В. Г. Вплив електромагнітного поля ліній електропередач високої напруги на живі організми в умовах урболандшафту //Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, 17. — Ужгород, 2005. — С. 64-66. * Волошин О. І., Крон А. А., Рошко В. Г. Загальний характер впливу електромагнітного поля ліній електропередач високої напруги на членистоногих тварин //Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, 19. — Ужгород, 2006. — С. 207—210. * Мателешко О. Ю., Рошко В. Г. Твердокрилі (Insecta, Coleoptera) м. Ужгорода //Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, 19. — Ужгород, 2006. — С. 231—242. * Рошко В. Г., Сымочко Л. Ю., Волошин О. И., Крон А. А. Влияние электромагнитного поля на функционирование разных эколого-трофических групп почвенных микроорганизмов //Экотоксикология: Современные биоаналитические системы, методы и технологии. — Тула-Пущино, 2006. — С. 127. * Arpad A. Kron, Olesja I. Voloshyn, Volodimir H. Roshko Response of some groups of Arthropoda to electromagnetic field effect of high-voltage power transmission lines //Landscape Architecture and Spatial Planning as the Basic Element in the Protection of Native Species. — Tuczno (Poland), 2007. — p. 108-113. * Симочко Л. Ю., Крон А. А., Рошко В. Г. Вплив електромагнітного поля на біологічну активність ґрунту //Екологія: наука, освіта, природоохоронна діяльність: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. — К: Науковий світ, 2007. — с. 63-64. * Symochko L., Roshko V. Influence of Electromagnetic Field on the Functioning of Microbial Soil Cenosis //Modern Problems of Microbiology and Biotechnology: Book of abstracts. — Odesa: Astroprint, 2007. — p. 25. * Волошин О. І., Крон А. А., Рошко В. Г. Вплив електромагнітного поля ліній електропередач високої напруги на окремі морфологічні показники покритонасінних рослин //Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, 22. — Ужгород, 2008. — С. 118—121. * Крон А. А., Волошин О. І., Меламуд В. В., Рошко В. Г. Загальний характер впливу електромагнітного поля ліній електропередач високої напруги на ґрунтових кліщів (Arachnida, Acarina) //Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, 23. — Ужгород, 2008. — С. 174—179. * Волошин О. І., Маргітай Л. Г., Рошко В. Г., Крон А. А. Динаміка накопичення фотосинтезуючих пігментів покритонасінними рослинами в умовах хронічного електромагнітного стресу //Охорона та раціональне використання природних ресурсів Українських Карпат: тези доповідей регіональної науково-практичної конференції, Колочава Закарпатської області. — Ужгород, 2008. — С. 22-23. * Крон А. А., Рошко В. Г., Волошин О. І. Оцінка чисельності дрібних ссавців (Micromammalia) в зоні дії електромагнітного поля ліній електропередач високої напруги // Охорона та раціональне використання природних ресурсів Українських Карпат: тези доповідей регіональної науково-практичної конференції, Колочава Закарпатської області. — Ужгород, 2008. — С. 68-69. * Крон А. А., Рошко В. Г. Влияние электромагнитного поля линий электропередач высокого напряжения на пространственное распределение насекомых //Труды Ставропольского отделения Русского энтомологического общества. Вып. 4: материалы Международной научно-практической конференции. — Ставрополь: АГРУС, 2008. — С. 208—211. * Крон А. А., Рошко В. Г. Реакції угруповань дрібних ссавців (Micromammalia) на вплив електромагнітного поля ліній електропередач високої напруги //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. — Вип. 416: Біологія. — Чернівці: Рута, 2008. — С. 94-99. * Маргітай Л., Волошин О., Рошко В., Крон А. Вплив електромагнітного поля ліній електропередач високої напруги на кількісні показники фотосинтезуючих пігментів покритонасінних рослин //Вісник Львівського університету, Серія біологічна. Вип. 47. — Львів, 2008. — С. 153—159. * Varga J., Naar Z., Roshko V. Influence of microhabitat on the selection of Collembolan species Tomocerus longicornis (Mull.) among fungi available in moss cushion //Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, 25. — Ужгород, 2009. — С. 164—166. * Рошко В. Г. Ужгородські ентомологічні читання //Матеріали міжнародної конференції присвяченої 20-ти річчю створення НПП «Синевир» (1-3 жовтня 2009 р., Синевир, Україна). — Синевир, 2009. — С. 94-95. * Крон А. А., Рошко В. Г., Капрусь І. Я. Реакція угруповань колембол (Collembola) на хронічний електромагнітний стрес //Матеріали міжнародної конференції присвяченої 20-ти річчю створення НПП «Синевир» (1-3 жовтня 2009 р., Синевир, Україна). — Синевир, 2009. — С. 120—121. </div> === Роботы за університет тай його робутникув === * Рошко В. Г. Історія біологічного факультету Ужгородського національного університету. — Ужгород: Мистецька лінія, 2004. — 140 с. * Колесник О. Б., Рошко В. Г. Ужгородський національний університет. Біологічний факультет. — Ужгород: Мистецька лінія, 2004. — 12 с. * Рошко В. Г. Гаврило Михайлович Рошко: 80-річчя з дня народження науковця, фауніста, еколога (1925—1979) //Календар краєзнавчих пам'ятних дат на 2005 рік: Рекомендаційний бібліографічний посібник. — Ужгород: вид-во В.Падяка, 2004. — С. 140—142. * Рошко В. Г. Пам'яті ужгородського ентомолога І. І. Бокотея //Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, 23. — Ужгород, 2008. — С. 268—269. * Рошко В. Г. Пам'яті ужгородського ентомолога В. О. Добея //Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, 26. — Ужгород, 2009. — С. 245—246. === Методична література === <small>(Тоту секцію мож листати — вчинено про компактный вызир сторінкы.)</small> <div class="reflist4" style="height: 400px; overflow: auto; padding: 3px" > * Понін І. Я., Рошко В. Г. Основи наукових досліджень (Методичні вказівки для студентів ІІІ-го курсу біологічного факультету). — Ужгород, 1992. — 29 с. * Рошко В. Г., Куруц Н. В. Еволюційне вчення. (Методичні вказівки до практичних занять з біології для слухачів підготовчого відділення). — Ужгород, 1994. — 22 с. * Рошко В. Г., Добей В. О. Ряд Лускокрилі — Lepidoptera (Методичний посібник з великого практикуму для студентів 4 курсу біологічного факультету). — Ужгород, 1995. — 17 с. * Куруц Н. В., Рошко В. Г. Основи екології (основні поняття). Для студентів природничих і гуманітарних факультетів. — Ужгород, 1995. — 39 с. * Куруц Н. В., Рошко В. Г. Основи екології (основні поняття). Довідник для студентів природничих і гуманітарних факультетів. — Ужгород, 1995. — 39 с. * Рошко В. Г., Сагарда В. В. Стратегія екологічної освіти школярів // Проблеми післядипломної освіти // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. — Ужгород, 1996. — С. 140—143. * Сагарда В., Рошко В. Стратегія екологічної освіти юнацтва // Культура і екологія юнацтва. — Хмельницький, 1996 — С. 137—139. * Ніколайчук В. І., Рошко В. Г., Куруц Н. В. Концепція екологічної освіти та виховання в загальноосвітній та вищій школах // Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, № 4. — Ужгород, 1997. — С. 3-8. * Крочко В. Ю., Рошко В. Г. Лабораторний практикум з ентомології (для студентів біологічного факультету УжДУ). — Ужгород, 1999. — 56 с. * Понін І. Я., Рошко В. Г., Крочко В. Ю. Методичні вказівки з курсу «Основи наукових досліджень». — Ужгород: УжНУ, 1999. — 30 с. * Рошко В. Г., Грабовський О. В. Тлумачний словник екологічної та природоохоронної тематики (термінології). — Ужгород, 2000. — 42 с. * Рошко В. Г. Методичні вказівки до семінарських занять і завдань самостійної роботи студентів з дисципліни «Теоретичні основи охорони і раціонального використання тваринного світу». — Ужгород: УжНУ, 2002. — 25 с. * Рошко В. Г., Чумак В. О. Методичні вказівки до написання і оформлення курсових та дипломних робіт для студентів біологічного факультету, спеціалізації «Ентомологія». — Ужгород: УжНУ, 2002. — 35 с. * Корчинський О. В., Петрусь Ю. Ю., Рошко В. Г., Фаринець С. І. Конкурсні тестові завдання для вступників. Біологія. — Ужгород: Патент, 2002. — 127 с. * Корчинський О. В., Петрус Ю. Ю., Рошко В. Г. Конкурсні тестові тестові завдання для вступників: Біологія. — Ужгород: ІВА, 2004. — 164 с. * Рошко В. Г., Корчинський О. В., Петрус Ю. Ю., Фекета В. П. Конкурсні тестові завдання для вступників. Біологія. — Ужгород: Ужгородський національний університет, 2006. — 256 с. * Корчинський О. В., Петрус Ю. Ю., Рошко В. Г. Конкурсні тестові завдання для вступників. Біологія. . Ужгород, 2005. — 194 с. * Рошко В. Г., Ловас П. С., Чумак В. О., Мірутенко В. В., Мателешко О. Ю., Демчинська М. І. Медична біологія. Паразитологія з основами антропогенезу та екології людини (тестові завдання). — Ужгород: Говерла, 2007. — 99 с. * Рошко В. Г., Корчинський О. В., Петрус Ю. Ю., Фекета В. П. Конкурсні тестові завдання для вступників. Біологія. — Ужгород: Говерла, 2007. — 256 с. * Рошко В. Г., Корчинський О. В., Петрус Ю. Ю., Фекета В. П. Конкурсні тестові завдання для вступників. Біологія. — Ужгород: Говерла, 2008. — 256 с. </div> == Удкликованя == * [https://orcid.org/0000-0001-9080-3664 ORCID ID: 0000-0001-9080-3664] * [https://scholar.google.com/citations?user=kqP2N3gAAAAJ Володимир Рошко на Google Scholar] * [https://www.researchgate.net/scientific-contributions/V-H-Roshko-2120958012 Володимир Рошко на ResearchGate] == Референції == <references />{{СТАНДАРТНЕ_СОРТУВАННЯ:Рошко, Володимир}} [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] lqieljtciyi35fwl3ts0ge443n639na 0 22427 168876 165843 2026-08-30T10:10:22Z Rue323 31002 /* Творба */ 168876 wikitext text/x-wiki  {{Othernames|Петров}}'''Петро́в Алексі́й Леоні́дович''' ({{Lang-ru|Петров Алексей Леонидович}}) (*[[16. марец|16. марца]] [[1859]]&nbsp;— †[[5. януар|5. януара]] [[1932]])&nbsp;— [[Російска імперія|російськый]] и [[Русины|русинськый]] [[Історік|історик]], [[Педагог|педаґоґ]] и [[Лінґвістіка|лінґвішта]]. {{Особа|Мѣсто_смерти=[[Прага]]}} == Біоґрафія == Родив ся Алексій Леонідович Петров [[16. марец|16. марца]] [[1859]]. року у [[Санкт-Петербурґ|Петербурґови]] у файті протоиєрея. Кӱнчив ґімназію у Санкт-Петербурґови ([[1876]]), історико-філолоґічный факултет Петербурзького універзитета ([[1880]]). Укладав історію у петербурзькых ґімназіях, а из [[1887]] професор славянознавства Вышшых жӱнськых курсӱв, а по тому&nbsp;— Петербурзького універзитета ([[1890]]–[[1922]]). У [[1922]]. році еміґровав у [[Чеськословеньско|Чехословенсько]], жив у [[Прага|Празі]]. Быв дійсным членом [[Научне товаришство Шевченка|«Научного общества им. Т. Шевченка»]] у [[Львів|Львовови]], почестным членом Общества им. А. Духновича. [[5. януар|5. януара]] [[1932]].&nbsp;року умер пӱсля тяжкої хвороты, захраненый вӱн быв на знаменитому Ольшанському тиметовови у [[Прага|Празі]]. == Творьба == Вись ёго научный доробок присяченый изучіню [[Історія|історії]] [[Карпатська Русь|Пудкарпатя]] и [[Угорска Русь|«Угорської Руси»]]. Первый раз прибыв у «<nowiki/>[[Угорска Русь|Угорську Русь]]<nowiki/>» у 1885. році, потӱм у 1890, 1897 и 1911. Из 1922 каждого року приїзджав на [[Підкарпатьска Русь|Пудкарпатстку Русь]] и [[Пряшӯвська Русь|Пряшӱвську Русь]], изучав туй книжні зберькы и архівні матеріалы. У резултатови довгої роботы из-пуд рукы А.&nbsp;Л.&nbsp;Петрова уходять 9 выпускӱв «Матеріалы для історії Угорської Руси» (СПб., 1905–1914, т. І-VII; Прага, 1923–1932, т. VIII-ІХ). За перві шість томӱв сёго вызданя вӱн одержує у Петербурзькому універзитетови, де робив, ученый ступінь маґістра (1907), а потӱм доктора славянознавства (1911). === Книгы === * «Материалы для истории Угорской Руси» (СПб., 1905–1914, т. І-VII; Прага, 1923–1932, т. VIII-ІХ) * «К вопросу о словенско-русской этнографической границе»&nbsp;— Ужгород, 1923 * [[Грамота 1404. року|«Древнѣйшая церковнославянская грамота 1404 г. о карпаторусской территоріи к основанию Грушевского монастыря св. архангела Михаила в Марамороше»]]&nbsp;— Ужгород, 1927 * «Древнѣйшая на Карпатской Руси шолтысская грамота 1329 г.»&nbsp;— Ужгород, 1929 * «Древнѣйшие грамоты по истории карпаторусской церкви и иерархии 1391–1498 гг.» (Прага, 1930) * «Задачи карпаторусской историографии»&nbsp;— Прага, 1930 * [http://www.slovakeana.sk/index.php?option=com_slovakiana_display&c=form&view=form&Itemid=1&rowid=4552 "Národopisná mapa Uher podle úředního lexikonu osad z roku 1773" - Praha, 1924] == Удкликованя == * ''Віднянськый С. В''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Petrov_O Петров Алексій Леонідович] // Енциклопедія історії Украйины : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії Украйины НАН Украйины. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 193. — <nowiki>ISBN 978-966-00-1142-7</nowiki>. * Иван Поп. Енциклопедія Підкарпатської Руси. Видавництво В. Падяка.&nbsp;— Ужгород, 2001 * Петров Алексій Леонідович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. [https://chtyvo.org.ua/authors/Varvartsev_Mykola/Ukraina_v_mizhnarodnykh_vidnosynakh_Entsyklopedychnyi_slovnyk-dovidnyk_Vypusk_6.pdf Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я] / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.102-103 * [https://web.archive.org/web/20120330060622/http://mediacentr.info/The_newspaper_Europa_Center/patriarh-karpatorusskoj-istoriografii-aleksej-petrov-k-80-letiju-so-dnja-smerti__30463 Патриарх карпаторусской историографии Алексей Петров (к 80-летию со дня смерти)] <references /> [[Катеґорія:Уродили ся 1859]] [[Катеґорія:Персоналії подля алфавіту]] [[Катеґорія:Умерли 1932]] [[Катеґорія:Умерли у Празі]] [[Катеґорія:Родакы Санкт-Петербурґа]] [[Катеґорія:Умерли 5. януара]] [[Катеґорія:Родили ся 16. марца]] [[Катеґорія:Історіци]] [[Катеґорія:Русиньскы історіци]] d0upir7ns7mbq6wn3pns9bl8o0ti877 2 24781 168846 168809 2026-08-29T17:28:16Z Gazdadev 36573 /* */ Пробно 168846 wikitext text/x-wiki Тымчасово неактивный на Вікіпедії бо занимауся збором інформації зза її нехваткы == Вклад у інформаційноє пространство тай культуру русинӱв в общому == <small>Я не знау як уто назвати такшто думаву пудобравим май ліпшу назву тому</small> '''Стікер-пак у Тилиґрамови.''' Нивиликый стікер-пак за Вікіпедію - https://t.me/addstickers/vicoxivivocicciruecicic_by_fStikBot dlfsqmw0fbk61bwm29lkez81x7g3q61 168847 168846 2026-08-29T17:43:15Z Gazdadev 36573 /* */ Шооууууу 168847 wikitext text/x-wiki Тымчасово неактивный на Вікіпедії бо занимауся збором інформації зза її нехваткы == Вклад у інформаційноє пространство тай культуру русинӱв в общому == <small>Я не знау як уто назвати такшто думаву пудобравим май ліпшу назву тому</small> '''Стікер-пак у Тилиґрамови.''' Нивиликый стікер-пак за Вікіпедію - https://t.me/addstickers/vicoxivivocicciruecicic_by_fStikBot. '''Стаття за Вермахт.''' [[Вермахт|Така значима стаття]] довгый час просто не еґзіштовала, но я ї зробив, пак управив бо мало была нидобра і типирь нив мош файно доповнити (ввыгляді гіперудкликуваня) другі статті зв'язані із другов світовов войнов. '''Редаґованя статті за танк Тиґр 1.''' Додано пару роздӱлӱв інтересных, [[Тіґер (танк)|иппен самі позирайте у лоґах]], то ниє ош стаття я ка ся часто редаґує. '''Стаття за танк Тиґр 2.''' ❗ Недороблена ❗[[Pz. Kpfw. VI Тиґр 2|Історичный наслідник танка Тиґр 1]], лиш ниє карточкы (шаблона) самого танка із його характеристиками. Я просто не знаву такоє робити! Помогти нико не хоче! Зато м і перестав тото робити. '''Постинг фіґль у Телеґрам-каналови Нео-ту́ман.''' Инколи штось пощу, обычно смішное хоть мало хаха. Лиш тамка ни витко ко постить та не думайте ош я ся чокнув. Нео-ту́ман - https://t.me/neotuman. '''Редаґованя статті за Загаття 1.''' Просто додана стара назва села - [[Загатя|Гатмег]]. '''Стаття за Бундесвер.''' ❗Недороблена❗[[Бундесвер|Дакотра базова інформація]]. 586efbihqb94m8gwp9jhpghkahpf8jp 0 24793 168844 168709 2026-08-29T17:17:27Z Gazdadev 36573 /* */ Додано пару гіперудкликувань, выправлено пару ґраматичных хыб і змінино ушиткі ї на і де тото треба было (тоїсть по УПРС) 168844 wikitext text/x-wiki <!-- Туйка місто пуд інфобокс (гербы і прапор, додастся пізніше) но ци фрац, закоментував--> '''Ве́рмахт''' (уд {{lang-de|2|Wehr}} — оборона, ''Macht'' — сила; ''Wehrmacht'') — збройні силы [[Націстічне Нїмецько|нацистської Німеччины]], што еґзіштовали упродовж 1935—1945 рокӱв. Вермахт было утворено [[16. марец|16 марца]] 1935. року.<ref>Müller, Rolf-Dieter. ''The Wehrmacht: The German Army in World War II, 1939-1945''. Oxford: Oxford University Press, 2008. ISBN 978-0199217152.</ref> Базов про образованя тай розгортаня збройных сил став [[Рейхсвер]], переименованый після ввода общої [[Воєнна повинность|воєнної повинности]]. Вермахт складався із [[Сухопутні войска|Сухопутных войск]], [[Воєнно-воздушні силы|Воєнно-воздушных сил]] ([[Луфтваффе|Люфтваффе]]) тай [[Воєнно-морськый флот|Воєнно-морського флота]] ([[Кріґсмаріне]])[[File:War ensign of Germany (1938–1945).svg|thumb|{{center| Бойовый прапор Вермахта}} ]] [[File:Balkenkreuz.svg|thumb|{{center|Тактичный ідентифікаційный знак Вермахта}} ]] Офіційно '''Вермахт''' было розпущено законом Контрольної рады союзникӱв №34 уд 20 [[Авґуст|авґуста]] 1946 року.<ref>Allied Control Authority Control Council Law No. 34: Dissolution of the Wehrmacht (20 August 1946).</ref> Збройні силы [[Нїмецько|Федеративної Републікы Німеччины]], які были учинині у 1955. році дӱстали назву [[Бундесвер]]. == Історія выникнення == Після [[Перша світова война|Первої світової войны]] тай [[Компєнськый мир|Компєнського мира]] 11 [[Новембер|новембра]] 1918 року реґуларні збройнї силы [[Нїмецько|Німеччины]] были розпущинї тай дӱстали назву ''Friedensheer'' (уд [[Нїмецькый язык|нім.]] — Армія миру). Айбо уже у [[Марец|марцови]] 1919 быв приятый [[закон]], якый передвижав учиненя переходных збройных сил на путьови удновленя реґуларної армїї. Умовы [[Версайскый договор|Версайського договора]] заказовали учиненя великої армії, учиненя воєнно-воздушных сил, танковых войськ тай тяжкої артилерії.<ref>Corum, James S. ''The Roots of Blitzkrieg: Hans von Seeckt and German Military Reform''. University Press of Kansas, 1992. ISBN 978-0700605415.</ref> Также быв заборониный призов уд армїї. Попри значноє обмеженя умовами сього договора, 23. марца 1921. року были учинені нові збройні силы Німеччины - [[Райхсвер|Рейхсвер]] ([[Нїмецькый язык|нім.]] ''Reichswehr''). Числинӱсть [[Рпйхсвер|Рейхсвера]] не мала была пиривищувати 100 000 сухопутных воякӱв тай 15 000 морськых. Значнї змїны у структурі збройных сил удбылися кой уд владї прийшов [[Адолф Гітлер]] і 2 авґуста 1934 году пїсля смиртї [[Пауль фон Гінденбурґ|призидента Гінденбурґа]] офіційно став головнокомандувачом збройными силами [[Країна|країны]]. Хоть [[Нїмецько|Нїмеччина]] і раньше активно удосконалювала свою [[Армада|армію]] из помоцьов СССР, приход [[Адолф Гітлер|Гітлера]] уд керівництвови збройными силами позначив новоє збїльшення армії тай удновлення воєнного призыва 16 марца 1935 году. Уже 16 марца 1935 году было офіційно учинено '''Вермахт''', і почато його увеличення усупереч [[Версайскый договор|Версальському миру]]. Емблемов новоі армїї быв убраный [[балкенройц]] ([[Нїмецькый язык|нім]]. Balkenkreuz), якый активно хосновали на самальотах і [[Танк|танках]] пуд час прошлої войны. == Командувачї == * [[Адолф Гітлер]] — везирь * [[Вілгелм Кайтел]] * [[Алфред Йодл]] * [[Валтер фон Браухіч]] * [[Герман Герінг]] * [[Еріх Редер]] * [[Карл Дёніц|Карл Дьоніц]] * [[Еріх фон Манштайн]] * [[Ервін Роммел]] * [[Герд фон Рундштедт]] * [[Гейнц Гудеріан]] * [[Франц Галдер]] * [[Федор фон Бок]] * [[Вілгелм фон Леєб]] * [[Валтер фон Райхенау]] == Жрїдла == {{референції}} 53cpsjb66qrzi8gk33nxd7b837ht6h8 0 24817 168861 168382 2026-08-30T00:34:34Z InternetArchiveBot 22034 Rescuing 0 sources and tagging 1 as dead.) #IABot (v2.0.9.5 168861 wikitext text/x-wiki [[Катеґорія:Села Закарпатьской области]] [[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]] [[Катеґорія:Населены пункты]] [[Катеґорія:Населены пункты Украины]] [[Катеґорія:Населены пункты Закарпатской области]] [[Катеґорія:Русиньскы села]] [[Катеґорія:Тячувськый район]] '''Вели́ка У́ґолька''' ({{Lang-hu|Nagyugolyka}}) ({{Lang-ro|Velîka Uholka}}) ({{Lang-uk|Велика Уголька}}) — [[село]] у [[Тячовскый район|Тячӱвському районови]], [[Закарпатска область|Закарпатської области]], [[Україна|Украйины]]. {{НП|этнохороним=Велико-уґольчане|год переписи=2001|население=2052}} == Назва == Назва села Велика Уґолька изъязано из [[Велика Уґолька (ріка)|єдноименныв ріков]]. У етимолоґічнӱм словникови топонімӱв удмічать ся, ож назва Уґолька є гідронімом, а опереділіня Велика покладено про удрозніня уд рікы [[Мала Уґолька (ріка)|Малої Уґолькы]]. Само слово ''Уґолька'' происходить уд слова [[угля]].<ref>https://history.org.ua/LiberUA/SlGidrUkr_1979/SlGidrUkr_1979.pdf?utm_</ref> == Ґеоґрафія == Велика Уґолька є розтягнута дас на 10 км вздовж [[Велика Уґолька (ріка)|рікы]]. Її окружавуть [[Бук|букові]] [[Лѣс|лісы]] и горы. [[Село]] на северови граничить из [[Карпатськый біосферный заповідник|Карпатськым біосферным заповідником]].<ref>https://travels.in.ua/uk-ua/locality/26395?utm_source=chatgpt.com</ref> На [[Сѣвер|север]] уд села є карстова пещера Молочный камінь, туды є прокладеный пішый туристичный маршрут.<ref>https://ukurier.gov.ua/uk/articles/turistichnij-biznes-u-simejnomu-vimiri/?utm_source=chatgpt.com</ref> == Історія == [[Село]] первый раз ся споминать у [[1610]]. році.<ref>https://www.karpaty.info/ua/uk/zk/tc/v.uholka/?utm_source=chatgpt.com</ref> Історія села тісно изъязана из долинами рік Мала и Велика Уґолька и сосідньым селом Уґля. Изслідованя реліґійної історії реґіона из [[XIII. стороча|XIII]] по [[XIX. стороча|XIX]]. стороча розниковує тоту долину ге єдиный мікрореґіон ([[Мала Уґолька]], [[Велика Уґолька]] и [[Уґля]]).<ref>https://m-church.org.ua/wp-content/files/2021/03/Zbirnuk3_2020fin.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> У [[1923]]. році у селі построєна цирьков Воскресіня Христова, улажена у традичному пудкарпатському стилёви. У [[1996]]. році коло тої же церкви учинена камляна цирьков Сятых Жон-мироносиць.<ref>https://travels.in.ua/uk-ua/locality/26395/velyka-uholka-village</ref> У [[1972]]. році село набыло и археолоґічного значіня. Товды у пещері Молочный камінь изслідовали палеолітичну и пӱзнёпалеолітичну стоянку.<ref>https://nasplib.isofts.kiev.ua/bitstream/handle/123456789/181698/01-Matskevoy.pdf?sequence=1&utm_source=chatgpt.com{{Dead link|date=August 2026 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }}</ref> == Обывательство == У [[Село|селі]] на [[2001]]. рӱк живе 2052 людий, из них подля языка:<ref>https://web.archive.org/web/20150403091757/http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Dialog/varval.asp?ma=19A050501_02_021&ti=19A050501_02_021.%20Distribution%20of%20the%20population%20by%20native%20language%2C%20Zakarpatska%20oblast%20%281%2C2%2C3%2C4%29&path=..%2FDatabase%2FCensus%2F05%2F01%2F01%2F&lang=2&multilang=en</ref> [[Україньскый язык|украйинськый]] — 100% == Знамі родакы == * [[Поп, Федор Петрович|Поп Федор Петрович]] (1941-2021) — дохтор, културный и общественный діятиль [[Подкарпатя|Пудкарпатя]]. Член рады краёвого удділеня общества "Просвіта".<ref>https://transkarpatia.net/transcarpathia/social/146122-vidijshov-u-vichnist-vidomij-likar-z-tjachivschini-fedir-pop-vichna-pamjat.html?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>https://transkarpatia.net/transcarpathia/hot-news/146105-pomer-vidomij-na-zakarpatti-likar-gromadskij-i-kulturnij-dijach.html</ref> == Удкликованя == 46z0heajb6azeszt5exwprzxwj4wmb5 0 24875 168836 168718 2026-08-29T13:43:03Z Rue323 31002 /* Економіка */ 168836 wikitext text/x-wiki {{Регион|обывательство=2,780,000|язык=[[Японьскый язык|Японськый язык]]|центер=Міто|имя ведучого=}} '''Ібара́кі''' ({{Lang-ja|茨城県}}; ''Ібаракі-кен; [[Діалект Ібаракі|ібар]]. いばらぎけん, Ібараґі-кен/えばらぎけん, Ебараґі-кен)''<ref>http://www1.tmtv.ne.jp/~kadoya-sogo/ibaraki-i.html</ref><ref>https://japanknowledge.com/articles/blognihongo/entry.html?entryid=387</ref> — [[кен]] у [[Канто (реґіон)|реґіонови Канто]], острӱв [[Хоншу]], [[Японія]]. Є на берегови [[Тихый океан|Тихого океана]], знама свойым розвоём, технолоґічностёв и [[Діалект Ібаракі|интересным діалектом]]. == Назва == Назва [[Кен|кена]] происходить уд історичного топоніма ''Ібаракі'', знамого щи у давньых японськых жерел. У тому числови споминать ся первый раз письмово у ''Хітачі-фудокі'' изкладеному у [[VIII. стороча|VIII. сторочови]].<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com Интернет-сайт кена Ібаракі]</ref> Назва 茨城 складать ся из знакӱв, первый то є «тирня» а другый є «за́мок», то є — «Тернистый замок». На офіціалнӱв символіці кена нарисована ружа, што є символом края.<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com Интернет-сайт кена Ібаракі]</ref> == Ґеоґрафія == Ібаракі-кен положеный на северо-выхолови реґіона Канто, у 30-150 км уд центры [[Токіо|Токё]]. На выход уходить у Тихый океан, на северови граничить из [[Фукушіма-кен]], а на западови из [[Тоґічі-кен]], на югови границя значныв міров проходить по ріці Тоне, што удділять Ібаракі уд [[Чіба-кен|Чібы]] и [[Сайтама-кен|Сайтамы]]. Адміністративный центр кена — варош [[Міто (Ібаракі)|Міто́]].<ref>https://visit.ibarakiguide.jp/en/?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/?utm_source=chatgpt.com</ref>. Площадь кена сягать 6.098 км². Север и северо-запад кена то суть у основі горы: туй суть южні удгоря горных систем Яміцо и Абукумы. Друга же часть кена то є почти лиш сама руня. Через ниї течуть рікы Тоне, Нака и Куджі. Єдным из майгрубых водозборӱв у Ібаракі-кен є озеро [[Кашуміґаура]], што є на ёго югови. Тыж значну роль у ґеоґрафії мать як берег Тихого океана, так и озера, рікы, горы, рунины. Погода у Ібаракі-кен удносно мняка руняно из северными районами Хоншю. Кодо Міто серидня рӱчна температура сягала 14.1 °C у 1991-2020. А у рӱк паде около 1368 мм осадкӱв. У варошови Дайґо, што є у горнӱв северо-западнӱв части кена, клімат май прохладный, там температура серидня за рӱк 12.6 °C.<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/?utm_source=chatgpt.com Погода у Ібаракі-кен]</ref> == Історія == Зимлі Ібаракі мавуть давню історію, ужек у [[VIII. стороча|VIII]]. сторочови край описав ся у єдному из немногых описӱв Японії у тот час — Хітачі-фудокі. Там Ібаракі описує ся теплыв и плодородныв зимлёв, котра богата на ресурсы и удобна про живӱт. У старовік бӱлша часть кена входила у состав провінції Хітачі. Особо важну роль играв край у період Едо. У Міто были опшаря рода Токуґава. Позад близости ид Едо и выгодного положіня на морськых и сухопутных путях Міто став важным політичным и културно-економічным центром Японії. Дале описує ся сись край у ''Дайніппонші'' (Велика Історія Японії) котрый ся писав 249 рокӱв, товды у Ібаракі розвивала ся култура и економіка, а [[Конфуцианство|конфуціанство]] шырило ся доста скоро. По [[Реставрація Мейджі|реставрації Мейджі]] адміністративный шор реґіона неєдноразово міняв ся. Нынішньый Ібаракі-кен учинив ся у резултатови адміністративної реформы у [[1871]]. році, у [[1875]]. році были утверждені и границі кена, котрі близкі ид днишньым.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Бігом [[XX. стороча|XX]]. стороча у Ібаракі-кен розвивать ся транспорт, промысел, туризм и енерґетика. Образовали ся промыслові центры Кашіма и Хітачі. У [[1998]]. році удкрыв ся морськый порт Хітачінака.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. Важным варошом став Цукуба, се є ''наукоград'' и туй є бӱлша часть изслідоватильськых офісӱв. То є ачий ци не главный научный центр [[Японія|Японії]]. Туй є знамый по цілому світови універзитет Цукуба.<ref>https://studyinjapan.krjc.kg/university/tsukuba-university</ref> == Адміністративноє діліня == Станом на наш час (2026. рӱк) Ібаракі-кен ділить ся на 44 ґуны, миже них вароші, ма́чі (варощикы) и му́ры (села). Адміністративный центр — Міто. Майвеликі вароші суть Міто, Хітачі, Цукуба, Цучіура, Хітачінака и Кашіма. === Вароші === Испис варошӱв кена: * [[Бандо (варош)|Бандо]]; * [[Дзёсо]]; * [[Інашікі]]; * [[Ішіока (варош)|Ішіока]]; * [[Ітако (варош)|Ітако]]; * [[Камішу]]; * [[Касама]]; * [[Кашіма (Ібаракі)|Кашіма]]; * [[Касуміґаура (варош)|Касуміґаура]]; * [[Кітаібаракі]]; * [[Коґа (Ібаракі)|Коґа]]; * [[Міто (Ібаракі)|Міто]]; * [[Мория (город)|Морія]]; * [[Нака (город)|Нака]]; * [[Намеґата]]; * [[Омітама]]; * [[Рюґасакі]]; * [[Сакураґава]]; * [[Шімоцума]]; * [[Такахаґі]]; * [[Тікусей]]; * [[Торіде]]; * [[Ушіку]]; * [[Хітачі (Ібаракі)|Хітачі]]; * [[Хітачінака]]; * [[Хітачіомія]]; * [[Хітачіота]]; * [[Хокота]]; * [[Цукуба]]; * [[Цукубамірай]]; * [[Цутіура]]; * [[Юкі (варош)|Юкі]]. === Ґуны === [[Мачі Японії|Мачі]] и [[Муры Японії|муры]] по ґунам: * [[Хіґашіібаракі]]; ** [[Ібаракі (мачі)|Ібаракі]]; ** [[Оараі]]; ** [[Шіросато]]; * [[Нака (Ібаракі)|Нака]]; ** [[Токай (мура)|Токай]]; * [[Куджі (ґун)|Куджі]]; ** [[Дайґо (мачі)|Дайґо]]; * [[Інашікі (уезд)|Інашікі]]; ** [[Амі (Японія)|Амі]]; ** [[Кавачі (Ібаракі)|Кавачі]]; ** [[Міхо (мура)|Міхо]]; * [[Юкі (ґун)|Юкі]]; ** [[Ятіё (мачі)|Ятіё]]; * [[Сашіма]]; ** [[Ґока]]; ** [[Сакаі (Ібаракі)|Сакаі]]; * [[Кітасома]]; ** [[Тоне (мачі)|Тоне]]. == Обывательство == На 1. юла 2026. року у Ібаракі-кен жило коло 2.78 млн чиляди, из них 101.790 суть иноземці. Обывательство кена у послідні дисятьроча маліє позад старіня, хоть міґрація у кен часточно покрывать тоту проблему. За юн 2026. року обывательство змаліло на 932 людий, 1602 умерло, 670 прийшло.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/kikaku/tokei/fukyu/tokei/betsu/jinko/getsu/jinko2607.html?utm_source=chatgpt.com</ref> По даным управы Ібаракі-кен число иноземцьӱв увеличує ся: из 88.829 у януарови 2025 до 101.790 у юлови 2026. У краёви живуть многі народности. Окрем [[Японці|японцьӱв]], сереґ майбӱлшых общин суть [[вьетнамці]], [[філіпінці]], [[китайці]], [[бразильці]] и [[индонезійці]].<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/gikai/report/mirai/05/setsumeichoshu4.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> == Економіка == Краёва економіка включать у ся великый промысел, научно-технічный сектор и сільськоє ґаздӱвство. Сам кен занимать дуже выгодну позицію, поблизь [[Токіо|Токё]], мать великі промыслові плошины, и єдну из майбӱлшых слободных територій здалых на заставбу. У Хітачі зформовав ся кластер машинарьськых и електротехнічных пудприємств, а побережя Кашімы є центром ропнохемічної и металурґічної промысловости.<ref>https://www.jetro.go.jp/en/invest/region/data/ibaraki.html?_previewDate_=null&_tmpCssPreview_=0&revision=0&viewForce=1&utm_source=chatgpt.com</ref> == Наука == [[Цукуба]] є главный научный центр края. Там є комплекс лабораторій, коледжӱв, універзитет и изслідоватильськых офісӱв. На [[2023]]. рӱк там обывало 17.084 изслідоватиля, из них 8.488 были у ступени доктора наук.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/news/mame/index.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Култура == Ібаракі-кен ге и уся Японія мать унікалну културу, наприклад, єдныв из майзнамых традицій є Касама-які. То є кераміка котру чинять у варошови Касама. Касама є главным центром гончарьства у Ібаракі-кен, и сокотить своє старовікоє ремесло. Каждорӱчно проходить фестівал керамікы у котрӱм беруть участь, часто бӱлше 200 майстерньӱв.<ref>https://www.ibarakiguide.jp/sp/special/kasama_himatsuri.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Тыж єдным из главных по значимости културных фестівалӱв є Хітачі-сакура-мацурі, што проходить кажду ярь, у варошови Хітачі. Главныв ёго културныв подіёв є Хітачі-фурюмоно — велика платформа высотов у 15 метрӱв котра зклавши ся, стає сценов про кукольноє представліня. Ся традиція взникла ищи у XVII. сторочови и входить у испис нематеріалного културного наслідя ЮНЕСКО. Современна же култура Ібаракі-кен, то суть умілицькі центры, музеї, театралні и літературні міроприємства, и особно то суть концерты и поп-култура. У кенови реґуларно проходить Ібаракійськый фестівал умілств. Є музей керамічного ремела Ібаракі-кен и музей и современного умілства. Културный портал кена публікує концерты, уставкы, и другоє. У послідні рокы общественность и власти Ібаракі розвивавуть проєкты на переділови културы и современної масової културы, включавучи уддільно проґрамы ге «Ібаракі × аніме».<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/event.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Знаменитости == Майзнамыми знаменитыми містами є сад [[Кайраку-ен]] у Міто, гора Цукуба, озеро Кашуміґаура и Народный парк Хітачі.<ref>https://visit.ibarakiguide.jp/en/?utm_source=chatgpt.com</ref>. [[Народный парк Хітачі]] є єдныв из майзнамых знаменитостий Ібаракі-кен. Там у великых полях цвітуть немофілы, челлені кохії и другі косиці. Подобні поля мож стрітити у другых "народных парках" Ібаракі-кен. А варош [[Оарай]], мать як популарні сереґ містных пляжі, так и реліґійні объекты. [[Сінтоїзм|Синтоістські]] храмы ге Оарай-Ісосакі, Каміісо-но-Торіі, и [[Будгізм|будгійськый]] храм Ґеншішіншу Ґанню.<ref>https://www.getyourguide.com/uk-ua/oarai-isosaki-shrine-l239971/?visitor-id=96OXJ8V0U12NVKAUZDWU08Z1OROAOGW3&locale_autoredirect_optout=true</ref> == Символы кена == [[Ґерб Ібаракі]] представлять собов штилізованый розкрывавущый ся бутон ружі. Мотив ґерба изъязаный из природов края и розвоём, творьбу, кываня уперед, стремліня ид будучности. Ґерб офіціално приятый 13. новембра 1991. року. Цвіт-символ кена є '''''«Ібаракі-блю»''''' — насыченый темно-синьый цвіт. Динь Ібаракі-кен удмічать ся 13. новембра, каждый рӱк. Иппен того дня кен быв образованый императором Мейджі, у чисть того є праздник у Ібаракі-кен.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/kenminnohi/kenmin/bosyu.html</ref> == Знамі родакы == * [[Мамія Ріндзо]] (1780-1844) — [[Японія|японськый]] [[Путованя|вандраш]] и [[картоґраф]], знамый свойыв експедиціёв на [[Сахалін]], и уложінём карт северної [[Японія|Японії]].<ref>https://www.nippon.com/en/guide-to-japan/pref08/?utm_source=chatgpt.com</ref> == Удкликованя == {{референції}} [[Катеґорія:Реґіон Канто]] [[Катеґорія:Кены Японії]] [[Катеґорія:Ібаракі-кен]] [[Катеґорія:Ібаракі]] [[Катеґорія:Япония]] [[Катеґорія:Адміністративноє діліня Японії]] mhfdrjdvnr7ep8cjfc4j3s2pn6ika6h 168838 168836 2026-08-29T14:20:27Z Rue323 31002 /* Економіка */ 168838 wikitext text/x-wiki {{Регион|обывательство=2,780,000|язык=[[Японьскый язык|Японськый язык]]|центер=Міто|имя ведучого=}} '''Ібара́кі''' ({{Lang-ja|茨城県}}; ''Ібаракі-кен; [[Діалект Ібаракі|ібар]]. いばらぎけん, Ібараґі-кен/えばらぎけん, Ебараґі-кен)''<ref>http://www1.tmtv.ne.jp/~kadoya-sogo/ibaraki-i.html</ref><ref>https://japanknowledge.com/articles/blognihongo/entry.html?entryid=387</ref> — [[кен]] у [[Канто (реґіон)|реґіонови Канто]], острӱв [[Хоншу]], [[Японія]]. Є на берегови [[Тихый океан|Тихого океана]], знама свойым розвоём, технолоґічностёв и [[Діалект Ібаракі|интересным діалектом]]. == Назва == Назва [[Кен|кена]] происходить уд історичного топоніма ''Ібаракі'', знамого щи у давньых японськых жерел. У тому числови споминать ся первый раз письмово у ''Хітачі-фудокі'' изкладеному у [[VIII. стороча|VIII. сторочови]].<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com Интернет-сайт кена Ібаракі]</ref> Назва 茨城 складать ся из знакӱв, первый то є «тирня» а другый є «за́мок», то є — «Тернистый замок». На офіціалнӱв символіці кена нарисована ружа, што є символом края.<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com Интернет-сайт кена Ібаракі]</ref> == Ґеоґрафія == Ібаракі-кен положеный на северо-выхолови реґіона Канто, у 30-150 км уд центры [[Токіо|Токё]]. На выход уходить у Тихый океан, на северови граничить из [[Фукушіма-кен]], а на западови из [[Тоґічі-кен]], на югови границя значныв міров проходить по ріці Тоне, што удділять Ібаракі уд [[Чіба-кен|Чібы]] и [[Сайтама-кен|Сайтамы]]. Адміністративный центр кена — варош [[Міто (Ібаракі)|Міто́]].<ref>https://visit.ibarakiguide.jp/en/?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/?utm_source=chatgpt.com</ref>. Площадь кена сягать 6.098 км². Север и северо-запад кена то суть у основі горы: туй суть южні удгоря горных систем Яміцо и Абукумы. Друга же часть кена то є почти лиш сама руня. Через ниї течуть рікы Тоне, Нака и Куджі. Єдным из майгрубых водозборӱв у Ібаракі-кен є озеро [[Кашуміґаура]], што є на ёго югови. Тыж значну роль у ґеоґрафії мать як берег Тихого океана, так и озера, рікы, горы, рунины. Погода у Ібаракі-кен удносно мняка руняно из северными районами Хоншю. Кодо Міто серидня рӱчна температура сягала 14.1 °C у 1991-2020. А у рӱк паде около 1368 мм осадкӱв. У варошови Дайґо, што є у горнӱв северо-западнӱв части кена, клімат май прохладный, там температура серидня за рӱк 12.6 °C.<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/?utm_source=chatgpt.com Погода у Ібаракі-кен]</ref> == Історія == Зимлі Ібаракі мавуть давню історію, ужек у [[VIII. стороча|VIII]]. сторочови край описав ся у єдному из немногых описӱв Японії у тот час — Хітачі-фудокі. Там Ібаракі описує ся теплыв и плодородныв зимлёв, котра богата на ресурсы и удобна про живӱт. У старовік бӱлша часть кена входила у состав провінції Хітачі. Особо важну роль играв край у період Едо. У Міто были опшаря рода Токуґава. Позад близости ид Едо и выгодного положіня на морськых и сухопутных путях Міто став важным політичным и културно-економічным центром Японії. Дале описує ся сись край у ''Дайніппонші'' (Велика Історія Японії) котрый ся писав 249 рокӱв, товды у Ібаракі розвивала ся култура и економіка, а [[Конфуцианство|конфуціанство]] шырило ся доста скоро. По [[Реставрація Мейджі|реставрації Мейджі]] адміністративный шор реґіона неєдноразово міняв ся. Нынішньый Ібаракі-кен учинив ся у резултатови адміністративної реформы у [[1871]]. році, у [[1875]]. році были утверждені и границі кена, котрі близкі ид днишньым.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Бігом [[XX. стороча|XX]]. стороча у Ібаракі-кен розвивать ся транспорт, промысел, туризм и енерґетика. Образовали ся промыслові центры Кашіма и Хітачі. У [[1998]]. році удкрыв ся морськый порт Хітачінака.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. Важным варошом став Цукуба, се є ''наукоград'' и туй є бӱлша часть изслідоватильськых офісӱв. То є ачий ци не главный научный центр [[Японія|Японії]]. Туй є знамый по цілому світови універзитет Цукуба.<ref>https://studyinjapan.krjc.kg/university/tsukuba-university</ref> == Адміністративноє діліня == Станом на наш час (2026. рӱк) Ібаракі-кен ділить ся на 44 ґуны, миже них вароші, ма́чі (варощикы) и му́ры (села). Адміністративный центр — Міто. Майвеликі вароші суть Міто, Хітачі, Цукуба, Цучіура, Хітачінака и Кашіма. === Вароші === Испис варошӱв кена: * [[Бандо (варош)|Бандо]]; * [[Дзёсо]]; * [[Інашікі]]; * [[Ішіока (варош)|Ішіока]]; * [[Ітако (варош)|Ітако]]; * [[Камішу]]; * [[Касама]]; * [[Кашіма (Ібаракі)|Кашіма]]; * [[Касуміґаура (варош)|Касуміґаура]]; * [[Кітаібаракі]]; * [[Коґа (Ібаракі)|Коґа]]; * [[Міто (Ібаракі)|Міто]]; * [[Мория (город)|Морія]]; * [[Нака (город)|Нака]]; * [[Намеґата]]; * [[Омітама]]; * [[Рюґасакі]]; * [[Сакураґава]]; * [[Шімоцума]]; * [[Такахаґі]]; * [[Тікусей]]; * [[Торіде]]; * [[Ушіку]]; * [[Хітачі (Ібаракі)|Хітачі]]; * [[Хітачінака]]; * [[Хітачіомія]]; * [[Хітачіота]]; * [[Хокота]]; * [[Цукуба]]; * [[Цукубамірай]]; * [[Цутіура]]; * [[Юкі (варош)|Юкі]]. === Ґуны === [[Мачі Японії|Мачі]] и [[Муры Японії|муры]] по ґунам: * [[Хіґашіібаракі]]; ** [[Ібаракі (мачі)|Ібаракі]]; ** [[Оараі]]; ** [[Шіросато]]; * [[Нака (Ібаракі)|Нака]]; ** [[Токай (мура)|Токай]]; * [[Куджі (ґун)|Куджі]]; ** [[Дайґо (мачі)|Дайґо]]; * [[Інашікі (уезд)|Інашікі]]; ** [[Амі (Японія)|Амі]]; ** [[Кавачі (Ібаракі)|Кавачі]]; ** [[Міхо (мура)|Міхо]]; * [[Юкі (ґун)|Юкі]]; ** [[Ятіё (мачі)|Ятіё]]; * [[Сашіма]]; ** [[Ґока]]; ** [[Сакаі (Ібаракі)|Сакаі]]; * [[Кітасома]]; ** [[Тоне (мачі)|Тоне]]. == Обывательство == На 1. юла 2026. року у Ібаракі-кен жило коло 2.78 млн чиляди, из них 101.790 суть иноземці. Обывательство кена у послідні дисятьроча маліє позад старіня, хоть міґрація у кен часточно покрывать тоту проблему. За юн 2026. року обывательство змаліло на 932 людий, 1602 умерло, 670 прийшло.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/kikaku/tokei/fukyu/tokei/betsu/jinko/getsu/jinko2607.html?utm_source=chatgpt.com</ref> По даным управы Ібаракі-кен число иноземцьӱв увеличує ся: из 88.829 у януарови 2025 до 101.790 у юлови 2026. У краёви живуть многі народности. Окрем [[Японці|японцьӱв]], сереґ майбӱлшых общин суть [[вьетнамці]], [[філіпінці]], [[китайці]], [[бразильці]] и [[индонезійці]].<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/gikai/report/mirai/05/setsumeichoshu4.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> == Економіка == Краёва економіка включать у ся великый промысел, научно-технічный сектор и сільськоє ґаздӱвство. Сам кен занимать дуже выгодну позицію, поблизь [[Токіо|Токё]], мать великі промыслові плошины, и єдну из майбӱлшых слободных територій здалых на заставбу. У [[Хітачі]] зформовав ся кластер [[Машинарьство|машинарьськых]] и [[Електротехніка|електротехнічных]] пудприємств, а побережя [[Кашімв|Кашімы]] є центром ропнохемічної и металурґічної промысловости.<ref>https://www.jetro.go.jp/en/invest/region/data/ibaraki.html?_previewDate_=null&_tmpCssPreview_=0&revision=0&viewForce=1&utm_source=chatgpt.com</ref> Сільськоє ґаздӱвство є и было ачий ци не майважным конарём економікы. Наприклад: у [[2024]]. році обща ціна усёї продукції што ю продали была 549,4 млрд єн, и из [[2018]]. року занимать тритёє місто по продажам сільґазд<ref>= ''сельхоз'' у [[Російскый язык|руському языкови]]. ''Куртанка'' из '''сільськоґаздӱ́вської'''</ref> продукції у крайні. Особо велика роль є зеленинарьства, садовины и косиць: на ростлинарьство у [[2024]]. році приходило ся 48% сільґазд продукції. Ібаракі-кен тыж є єдным из майгрубых уробникӱв [[Рис|риса]] и скотарьської продукції.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/nourinsuisan/noseisaku/senryaku/5sonota/sanshutsugaku.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Одліка Ібаракі — [[Цукуба]], єден из грубых научно-изслідоватильськых центрӱв [[Японія|Японії]]. Туй изконцентровані державні изслідоватильські институты, універзитеты и пудприємства высокотехнолоґічных конарьӱв. У варошови розвивавуть ся робототехніка, біотехнолоґії, еколоґічні технолоґії и передовоє продукованя; наприклад у [[Цукуба|Цукубі]] є Центр передовых изслідовань полупроводникӱв AIST, заложеный у [[2023]]. році про розвой технолоґій будущности.<ref>https://unit.aist.go.jp/sfrc/index_en.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Што лоґічно, важный є тыж и транспорно-лоґістичный сектор. Порты Ібаракі и Кашіма суть ге выходні и северні "ворота столичного реґіона": порт Ібаракі зъединять [[Хітачі]], [[Оарай]] и [[Хітачі-Нака]] и обслуговує навалочні грузы, контейнерові перевезіня, автомобілові паромы тай судна типа RORO. Уддільныв перевагов є добра комунікація из усьым реґіоном [[Канто (реґіон)|Канто]], и близость до [[Токіо|Токё]].<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/doboku/ibako/index.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. Ищи ге жрідло доходӱв росте туризм. У 2024. році туристичні траты у Ібаракі-кен сягли 444,7 млрд єн, што бӱлше на 24,4% уд 2023. року. == Наука == [[Цукуба]] є главный научный центр края. Там є комплекс лабораторій, коледжӱв, універзитет и изслідоватильськых офісӱв. На [[2023]]. рӱк там обывало 17.084 изслідоватиля, из них 8.488 были у ступени доктора наук.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/news/mame/index.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Култура == Ібаракі-кен ге и уся Японія мать унікалну културу, наприклад, єдныв из майзнамых традицій є Касама-які. То є кераміка котру чинять у варошови Касама. Касама є главным центром гончарьства у Ібаракі-кен, и сокотить своє старовікоє ремесло. Каждорӱчно проходить фестівал керамікы у котрӱм беруть участь, часто бӱлше 200 майстерньӱв.<ref>https://www.ibarakiguide.jp/sp/special/kasama_himatsuri.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Тыж єдным из главных по значимости културных фестівалӱв є Хітачі-сакура-мацурі, што проходить кажду ярь, у варошови Хітачі. Главныв ёго културныв подіёв є Хітачі-фурюмоно — велика платформа высотов у 15 метрӱв котра зклавши ся, стає сценов про кукольноє представліня. Ся традиція взникла ищи у XVII. сторочови и входить у испис нематеріалного културного наслідя ЮНЕСКО. Современна же култура Ібаракі-кен, то суть умілицькі центры, музеї, театралні и літературні міроприємства, и особно то суть концерты и поп-култура. У кенови реґуларно проходить Ібаракійськый фестівал умілств. Є музей керамічного ремела Ібаракі-кен и музей и современного умілства. Културный портал кена публікує концерты, уставкы, и другоє. У послідні рокы общественность и власти Ібаракі розвивавуть проєкты на переділови културы и современної масової културы, включавучи уддільно проґрамы ге «Ібаракі × аніме».<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/event.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Знаменитости == Майзнамыми знаменитыми містами є сад [[Кайраку-ен]] у Міто, гора Цукуба, озеро Кашуміґаура и Народный парк Хітачі.<ref>https://visit.ibarakiguide.jp/en/?utm_source=chatgpt.com</ref>. [[Народный парк Хітачі]] є єдныв из майзнамых знаменитостий Ібаракі-кен. Там у великых полях цвітуть немофілы, челлені кохії и другі косиці. Подобні поля мож стрітити у другых "народных парках" Ібаракі-кен. А варош [[Оарай]], мать як популарні сереґ містных пляжі, так и реліґійні объекты. [[Сінтоїзм|Синтоістські]] храмы ге Оарай-Ісосакі, Каміісо-но-Торіі, и [[Будгізм|будгійськый]] храм Ґеншішіншу Ґанню.<ref>https://www.getyourguide.com/uk-ua/oarai-isosaki-shrine-l239971/?visitor-id=96OXJ8V0U12NVKAUZDWU08Z1OROAOGW3&locale_autoredirect_optout=true</ref> == Символы кена == [[Ґерб Ібаракі]] представлять собов штилізованый розкрывавущый ся бутон ружі. Мотив ґерба изъязаный из природов края и розвоём, творьбу, кываня уперед, стремліня ид будучности. Ґерб офіціално приятый 13. новембра 1991. року. Цвіт-символ кена є '''''«Ібаракі-блю»''''' — насыченый темно-синьый цвіт. Динь Ібаракі-кен удмічать ся 13. новембра, каждый рӱк. Иппен того дня кен быв образованый императором Мейджі, у чисть того є праздник у Ібаракі-кен.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/kenminnohi/kenmin/bosyu.html</ref> == Знамі родакы == * [[Мамія Ріндзо]] (1780-1844) — [[Японія|японськый]] [[Путованя|вандраш]] и [[картоґраф]], знамый свойыв експедиціёв на [[Сахалін]], и уложінём карт северної [[Японія|Японії]].<ref>https://www.nippon.com/en/guide-to-japan/pref08/?utm_source=chatgpt.com</ref> == Удкликованя == {{референції}} [[Катеґорія:Реґіон Канто]] [[Катеґорія:Кены Японії]] [[Катеґорія:Ібаракі-кен]] [[Катеґорія:Ібаракі]] [[Катеґорія:Япония]] [[Катеґорія:Адміністративноє діліня Японії]] sqkjr81alk8bls4oksv9zasx4tqh2o6 168839 168838 2026-08-29T15:12:35Z Rue323 31002 /* Економіка */ 168839 wikitext text/x-wiki {{Регион|обывательство=2,780,000|язык=[[Японьскый язык|Японськый язык]]|центер=Міто|имя ведучого=}} '''Ібара́кі''' ({{Lang-ja|茨城県}}; ''Ібаракі-кен; [[Діалект Ібаракі|ібар]]. いばらぎけん, Ібараґі-кен/えばらぎけん, Ебараґі-кен)''<ref>http://www1.tmtv.ne.jp/~kadoya-sogo/ibaraki-i.html</ref><ref>https://japanknowledge.com/articles/blognihongo/entry.html?entryid=387</ref> — [[кен]] у [[Канто (реґіон)|реґіонови Канто]], острӱв [[Хоншу]], [[Японія]]. Є на берегови [[Тихый океан|Тихого океана]], знама свойым розвоём, технолоґічностёв и [[Діалект Ібаракі|интересным діалектом]]. == Назва == Назва [[Кен|кена]] происходить уд історичного топоніма ''Ібаракі'', знамого щи у давньых японськых жерел. У тому числови споминать ся первый раз письмово у ''Хітачі-фудокі'' изкладеному у [[VIII. стороча|VIII. сторочови]].<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com Интернет-сайт кена Ібаракі]</ref> Назва 茨城 складать ся из знакӱв, первый то є «тирня» а другый є «за́мок», то є — «Тернистый замок». На офіціалнӱв символіці кена нарисована ружа, што є символом края.<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com Интернет-сайт кена Ібаракі]</ref> == Ґеоґрафія == Ібаракі-кен положеный на северо-выхолови реґіона Канто, у 30-150 км уд центры [[Токіо|Токё]]. На выход уходить у Тихый океан, на северови граничить из [[Фукушіма-кен]], а на западови из [[Тоґічі-кен]], на югови границя значныв міров проходить по ріці Тоне, што удділять Ібаракі уд [[Чіба-кен|Чібы]] и [[Сайтама-кен|Сайтамы]]. Адміністративный центр кена — варош [[Міто (Ібаракі)|Міто́]].<ref>https://visit.ibarakiguide.jp/en/?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/?utm_source=chatgpt.com</ref>. Площадь кена сягать 6.098 км². Север и северо-запад кена то суть у основі горы: туй суть южні удгоря горных систем Яміцо и Абукумы. Друга же часть кена то є почти лиш сама руня. Через ниї течуть рікы Тоне, Нака и Куджі. Єдным из майгрубых водозборӱв у Ібаракі-кен є озеро [[Кашуміґаура]], што є на ёго югови. Тыж значну роль у ґеоґрафії мать як берег Тихого океана, так и озера, рікы, горы, рунины. Погода у Ібаракі-кен удносно мняка руняно из северными районами Хоншю. Кодо Міто серидня рӱчна температура сягала 14.1 °C у 1991-2020. А у рӱк паде около 1368 мм осадкӱв. У варошови Дайґо, што є у горнӱв северо-западнӱв части кена, клімат май прохладный, там температура серидня за рӱк 12.6 °C.<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/?utm_source=chatgpt.com Погода у Ібаракі-кен]</ref> == Історія == Зимлі Ібаракі мавуть давню історію, ужек у [[VIII. стороча|VIII]]. сторочови край описав ся у єдному из немногых описӱв Японії у тот час — Хітачі-фудокі. Там Ібаракі описує ся теплыв и плодородныв зимлёв, котра богата на ресурсы и удобна про живӱт. У старовік бӱлша часть кена входила у состав провінції Хітачі. Особо важну роль играв край у період Едо. У Міто были опшаря рода Токуґава. Позад близости ид Едо и выгодного положіня на морськых и сухопутных путях Міто став важным політичным и културно-економічным центром Японії. Дале описує ся сись край у ''Дайніппонші'' (Велика Історія Японії) котрый ся писав 249 рокӱв, товды у Ібаракі розвивала ся култура и економіка, а [[Конфуцианство|конфуціанство]] шырило ся доста скоро. По [[Реставрація Мейджі|реставрації Мейджі]] адміністративный шор реґіона неєдноразово міняв ся. Нынішньый Ібаракі-кен учинив ся у резултатови адміністративної реформы у [[1871]]. році, у [[1875]]. році были утверждені и границі кена, котрі близкі ид днишньым.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Бігом [[XX. стороча|XX]]. стороча у Ібаракі-кен розвивать ся транспорт, промысел, туризм и енерґетика. Образовали ся промыслові центры Кашіма и Хітачі. У [[1998]]. році удкрыв ся морськый порт Хітачінака.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. Важным варошом став Цукуба, се є ''наукоград'' и туй є бӱлша часть изслідоватильськых офісӱв. То є ачий ци не главный научный центр [[Японія|Японії]]. Туй є знамый по цілому світови універзитет Цукуба.<ref>https://studyinjapan.krjc.kg/university/tsukuba-university</ref> == Адміністративноє діліня == Станом на наш час (2026. рӱк) Ібаракі-кен ділить ся на 44 ґуны, миже них вароші, ма́чі (варощикы) и му́ры (села). Адміністративный центр — Міто. Майвеликі вароші суть Міто, Хітачі, Цукуба, Цучіура, Хітачінака и Кашіма. === Вароші === Испис варошӱв кена: * [[Бандо (варош)|Бандо]]; * [[Дзёсо]]; * [[Інашікі]]; * [[Ішіока (варош)|Ішіока]]; * [[Ітако (варош)|Ітако]]; * [[Камішу]]; * [[Касама]]; * [[Кашіма (Ібаракі)|Кашіма]]; * [[Касуміґаура (варош)|Касуміґаура]]; * [[Кітаібаракі]]; * [[Коґа (Ібаракі)|Коґа]]; * [[Міто (Ібаракі)|Міто]]; * [[Мория (город)|Морія]]; * [[Нака (город)|Нака]]; * [[Намеґата]]; * [[Омітама]]; * [[Рюґасакі]]; * [[Сакураґава]]; * [[Шімоцума]]; * [[Такахаґі]]; * [[Тікусей]]; * [[Торіде]]; * [[Ушіку]]; * [[Хітачі (Ібаракі)|Хітачі]]; * [[Хітачінака]]; * [[Хітачіомія]]; * [[Хітачіота]]; * [[Хокота]]; * [[Цукуба]]; * [[Цукубамірай]]; * [[Цутіура]]; * [[Юкі (варош)|Юкі]]. === Ґуны === [[Мачі Японії|Мачі]] и [[Муры Японії|муры]] по ґунам: * [[Хіґашіібаракі]]; ** [[Ібаракі (мачі)|Ібаракі]]; ** [[Оараі]]; ** [[Шіросато]]; * [[Нака (Ібаракі)|Нака]]; ** [[Токай (мура)|Токай]]; * [[Куджі (ґун)|Куджі]]; ** [[Дайґо (мачі)|Дайґо]]; * [[Інашікі (уезд)|Інашікі]]; ** [[Амі (Японія)|Амі]]; ** [[Кавачі (Ібаракі)|Кавачі]]; ** [[Міхо (мура)|Міхо]]; * [[Юкі (ґун)|Юкі]]; ** [[Ятіё (мачі)|Ятіё]]; * [[Сашіма]]; ** [[Ґока]]; ** [[Сакаі (Ібаракі)|Сакаі]]; * [[Кітасома]]; ** [[Тоне (мачі)|Тоне]]. == Обывательство == На 1. юла 2026. року у Ібаракі-кен жило коло 2.78 млн чиляди, из них 101.790 суть иноземці. Обывательство кена у послідні дисятьроча маліє позад старіня, хоть міґрація у кен часточно покрывать тоту проблему. За юн 2026. року обывательство змаліло на 932 людий, 1602 умерло, 670 прийшло.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/kikaku/tokei/fukyu/tokei/betsu/jinko/getsu/jinko2607.html?utm_source=chatgpt.com</ref> По даным управы Ібаракі-кен число иноземцьӱв увеличує ся: из 88.829 у януарови 2025 до 101.790 у юлови 2026. У краёви живуть многі народности. Окрем [[Японці|японцьӱв]], сереґ майбӱлшых общин суть [[вьетнамці]], [[філіпінці]], [[китайці]], [[бразильці]] и [[индонезійці]].<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/gikai/report/mirai/05/setsumeichoshu4.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> == Економіка == Краёва економіка включать у ся великый промысел, научно-технічный сектор и сільськоє ґаздӱвство. Сам кен занимать дуже выгодну позицію, поблизь [[Токіо|Токё]], мать великі промыслові плошины, и єдну из майбӱлшых слободных територій здалых на заставбу. У [[Хітачі]] зформовав ся кластер [[Машинарьство|машинарьськых]] и [[Електротехніка|електротехнічных]] пудприємств, а побережя [[Кашімв|Кашімы]] є центром ропнохемічної и металурґічної промысловости.<ref>https://www.jetro.go.jp/en/invest/region/data/ibaraki.html?_previewDate_=null&_tmpCssPreview_=0&revision=0&viewForce=1&utm_source=chatgpt.com</ref> Сільськоє ґаздӱвство є и было ачий ци не майважным конарём економікы. Наприклад: у [[2024]]. році обща ціна усёї продукції што ю продали была 549,4 млрд єн, и из [[2018]]. року занимать тритёє місто по продажам сільґазд<ref>= ''сельхоз'' у [[Російскый язык|руському языкови]]. ''Куртанка'' из '''сільськоґаздӱ́вської'''</ref> продукції у крайні. Особо велика роль є зеленинарьства, садовины и косиць: на ростлинарьство у [[2024]]. році приходило ся 48% сільґазд продукції. Ібаракі-кен тыж є єдным из майгрубых уробникӱв [[Рис|риса]] и скотарьської продукції.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/nourinsuisan/noseisaku/senryaku/5sonota/sanshutsugaku.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Одліка Ібаракі — [[Цукуба]], єден из грубых научно-изслідоватильськых центрӱв [[Японія|Японії]]. Туй изконцентровані державні изслідоватильські институты, універзитеты и пудприємства высокотехнолоґічных конарьӱв. У варошови розвивавуть ся робототехніка, біотехнолоґії, еколоґічні технолоґії и передовоє продукованя; наприклад у [[Цукуба|Цукубі]] є Центр передовых изслідовань полупроводникӱв AIST, заложеный у [[2023]]. році про розвой технолоґій будущности.<ref>https://unit.aist.go.jp/sfrc/index_en.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Што лоґічно, важный є тыж и транспорно-лоґістичный сектор. Порты Ібаракі и Кашіма суть ге выходні и северні "ворота столичного реґіона": порт Ібаракі зъединять [[Хітачі]], [[Оарай]] и [[Хітачі-Нака]] и обслуговує навалочні грузы, контейнерові перевезіня, автомобілові паромы тай судна типа RORO. Уддільныв перевагов є добра комунікація из усьым реґіоном [[Канто (реґіон)|Канто]], и близость до [[Токіо|Токё]].<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/doboku/ibako/index.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Ищи ге жрідло доходӱв росте туризм. У 2024. році туристичні траты у Ібаракі-кен сягли 444,7 млрд єн, што бӱлше на 24,4% уд 2023. року. Кен прияв 61,8 млн туристӱв; сереґ майнавщівленых міст суть [[Цукуба (гора)|гора Цукуба]], придорожна штація Мічі-но-Екі Джёсо и народный парк Хітачі-Кайхін.<ref>https://ibarakinews.jp/news/newsdetail.php?f_jun=17528442780412&utm_source=chatgpt.com</ref> == Наука == [[Цукуба]] є главный научный центр края. Там є комплекс лабораторій, коледжӱв, універзитет и изслідоватильськых офісӱв. На [[2023]]. рӱк там обывало 17.084 изслідоватиля, из них 8.488 были у ступени доктора наук.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/news/mame/index.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Култура == Ібаракі-кен ге и уся Японія мать унікалну културу, наприклад, єдныв из майзнамых традицій є Касама-які. То є кераміка котру чинять у варошови Касама. Касама є главным центром гончарьства у Ібаракі-кен, и сокотить своє старовікоє ремесло. Каждорӱчно проходить фестівал керамікы у котрӱм беруть участь, часто бӱлше 200 майстерньӱв.<ref>https://www.ibarakiguide.jp/sp/special/kasama_himatsuri.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Тыж єдным из главных по значимости културных фестівалӱв є Хітачі-сакура-мацурі, што проходить кажду ярь, у варошови Хітачі. Главныв ёго културныв подіёв є Хітачі-фурюмоно — велика платформа высотов у 15 метрӱв котра зклавши ся, стає сценов про кукольноє представліня. Ся традиція взникла ищи у XVII. сторочови и входить у испис нематеріалного културного наслідя ЮНЕСКО. Современна же култура Ібаракі-кен, то суть умілицькі центры, музеї, театралні и літературні міроприємства, и особно то суть концерты и поп-култура. У кенови реґуларно проходить Ібаракійськый фестівал умілств. Є музей керамічного ремела Ібаракі-кен и музей и современного умілства. Културный портал кена публікує концерты, уставкы, и другоє. У послідні рокы общественность и власти Ібаракі розвивавуть проєкты на переділови културы и современної масової културы, включавучи уддільно проґрамы ге «Ібаракі × аніме».<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/event.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Знаменитости == Майзнамыми знаменитыми містами є сад [[Кайраку-ен]] у Міто, гора Цукуба, озеро Кашуміґаура и Народный парк Хітачі.<ref>https://visit.ibarakiguide.jp/en/?utm_source=chatgpt.com</ref>. [[Народный парк Хітачі]] є єдныв из майзнамых знаменитостий Ібаракі-кен. Там у великых полях цвітуть немофілы, челлені кохії и другі косиці. Подобні поля мож стрітити у другых "народных парках" Ібаракі-кен. А варош [[Оарай]], мать як популарні сереґ містных пляжі, так и реліґійні объекты. [[Сінтоїзм|Синтоістські]] храмы ге Оарай-Ісосакі, Каміісо-но-Торіі, и [[Будгізм|будгійськый]] храм Ґеншішіншу Ґанню.<ref>https://www.getyourguide.com/uk-ua/oarai-isosaki-shrine-l239971/?visitor-id=96OXJ8V0U12NVKAUZDWU08Z1OROAOGW3&locale_autoredirect_optout=true</ref> == Символы кена == [[Ґерб Ібаракі]] представлять собов штилізованый розкрывавущый ся бутон ружі. Мотив ґерба изъязаный из природов края и розвоём, творьбу, кываня уперед, стремліня ид будучности. Ґерб офіціално приятый 13. новембра 1991. року. Цвіт-символ кена є '''''«Ібаракі-блю»''''' — насыченый темно-синьый цвіт. Динь Ібаракі-кен удмічать ся 13. новембра, каждый рӱк. Иппен того дня кен быв образованый императором Мейджі, у чисть того є праздник у Ібаракі-кен.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/kenminnohi/kenmin/bosyu.html</ref> == Знамі родакы == * [[Мамія Ріндзо]] (1780-1844) — [[Японія|японськый]] [[Путованя|вандраш]] и [[картоґраф]], знамый свойыв експедиціёв на [[Сахалін]], и уложінём карт северної [[Японія|Японії]].<ref>https://www.nippon.com/en/guide-to-japan/pref08/?utm_source=chatgpt.com</ref> == Удкликованя == {{референції}} [[Катеґорія:Реґіон Канто]] [[Катеґорія:Кены Японії]] [[Катеґорія:Ібаракі-кен]] [[Катеґорія:Ібаракі]] [[Катеґорія:Япония]] [[Катеґорія:Адміністративноє діліня Японії]] b1a4bzwgpcrhv74nr31i5dq19x07otp 168840 168839 2026-08-29T15:27:01Z Rue323 31002 /* Знамі родакы */ 168840 wikitext text/x-wiki {{Регион|обывательство=2,780,000|язык=[[Японьскый язык|Японськый язык]]|центер=Міто|имя ведучого=}} '''Ібара́кі''' ({{Lang-ja|茨城県}}; ''Ібаракі-кен; [[Діалект Ібаракі|ібар]]. いばらぎけん, Ібараґі-кен/えばらぎけん, Ебараґі-кен)''<ref>http://www1.tmtv.ne.jp/~kadoya-sogo/ibaraki-i.html</ref><ref>https://japanknowledge.com/articles/blognihongo/entry.html?entryid=387</ref> — [[кен]] у [[Канто (реґіон)|реґіонови Канто]], острӱв [[Хоншу]], [[Японія]]. Є на берегови [[Тихый океан|Тихого океана]], знама свойым розвоём, технолоґічностёв и [[Діалект Ібаракі|интересным діалектом]]. == Назва == Назва [[Кен|кена]] происходить уд історичного топоніма ''Ібаракі'', знамого щи у давньых японськых жерел. У тому числови споминать ся первый раз письмово у ''Хітачі-фудокі'' изкладеному у [[VIII. стороча|VIII. сторочови]].<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com Интернет-сайт кена Ібаракі]</ref> Назва 茨城 складать ся из знакӱв, первый то є «тирня» а другый є «за́мок», то є — «Тернистый замок». На офіціалнӱв символіці кена нарисована ружа, што є символом края.<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com Интернет-сайт кена Ібаракі]</ref> == Ґеоґрафія == Ібаракі-кен положеный на северо-выхолови реґіона Канто, у 30-150 км уд центры [[Токіо|Токё]]. На выход уходить у Тихый океан, на северови граничить из [[Фукушіма-кен]], а на западови из [[Тоґічі-кен]], на югови границя значныв міров проходить по ріці Тоне, што удділять Ібаракі уд [[Чіба-кен|Чібы]] и [[Сайтама-кен|Сайтамы]]. Адміністративный центр кена — варош [[Міто (Ібаракі)|Міто́]].<ref>https://visit.ibarakiguide.jp/en/?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/?utm_source=chatgpt.com</ref>. Площадь кена сягать 6.098 км². Север и северо-запад кена то суть у основі горы: туй суть южні удгоря горных систем Яміцо и Абукумы. Друга же часть кена то є почти лиш сама руня. Через ниї течуть рікы Тоне, Нака и Куджі. Єдным из майгрубых водозборӱв у Ібаракі-кен є озеро [[Кашуміґаура]], што є на ёго югови. Тыж значну роль у ґеоґрафії мать як берег Тихого океана, так и озера, рікы, горы, рунины. Погода у Ібаракі-кен удносно мняка руняно из северными районами Хоншю. Кодо Міто серидня рӱчна температура сягала 14.1 °C у 1991-2020. А у рӱк паде около 1368 мм осадкӱв. У варошови Дайґо, што є у горнӱв северо-западнӱв части кена, клімат май прохладный, там температура серидня за рӱк 12.6 °C.<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/?utm_source=chatgpt.com Погода у Ібаракі-кен]</ref> == Історія == Зимлі Ібаракі мавуть давню історію, ужек у [[VIII. стороча|VIII]]. сторочови край описав ся у єдному из немногых описӱв Японії у тот час — Хітачі-фудокі. Там Ібаракі описує ся теплыв и плодородныв зимлёв, котра богата на ресурсы и удобна про живӱт. У старовік бӱлша часть кена входила у состав провінції Хітачі. Особо важну роль играв край у період Едо. У Міто были опшаря рода Токуґава. Позад близости ид Едо и выгодного положіня на морськых и сухопутных путях Міто став важным політичным и културно-економічным центром Японії. Дале описує ся сись край у ''Дайніппонші'' (Велика Історія Японії) котрый ся писав 249 рокӱв, товды у Ібаракі розвивала ся култура и економіка, а [[Конфуцианство|конфуціанство]] шырило ся доста скоро. По [[Реставрація Мейджі|реставрації Мейджі]] адміністративный шор реґіона неєдноразово міняв ся. Нынішньый Ібаракі-кен учинив ся у резултатови адміністративної реформы у [[1871]]. році, у [[1875]]. році были утверждені и границі кена, котрі близкі ид днишньым.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Бігом [[XX. стороча|XX]]. стороча у Ібаракі-кен розвивать ся транспорт, промысел, туризм и енерґетика. Образовали ся промыслові центры Кашіма и Хітачі. У [[1998]]. році удкрыв ся морськый порт Хітачінака.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. Важным варошом став Цукуба, се є ''наукоград'' и туй є бӱлша часть изслідоватильськых офісӱв. То є ачий ци не главный научный центр [[Японія|Японії]]. Туй є знамый по цілому світови універзитет Цукуба.<ref>https://studyinjapan.krjc.kg/university/tsukuba-university</ref> == Адміністративноє діліня == Станом на наш час (2026. рӱк) Ібаракі-кен ділить ся на 44 ґуны, миже них вароші, ма́чі (варощикы) и му́ры (села). Адміністративный центр — Міто. Майвеликі вароші суть Міто, Хітачі, Цукуба, Цучіура, Хітачінака и Кашіма. === Вароші === Испис варошӱв кена: * [[Бандо (варош)|Бандо]]; * [[Дзёсо]]; * [[Інашікі]]; * [[Ішіока (варош)|Ішіока]]; * [[Ітако (варош)|Ітако]]; * [[Камішу]]; * [[Касама]]; * [[Кашіма (Ібаракі)|Кашіма]]; * [[Касуміґаура (варош)|Касуміґаура]]; * [[Кітаібаракі]]; * [[Коґа (Ібаракі)|Коґа]]; * [[Міто (Ібаракі)|Міто]]; * [[Мория (город)|Морія]]; * [[Нака (город)|Нака]]; * [[Намеґата]]; * [[Омітама]]; * [[Рюґасакі]]; * [[Сакураґава]]; * [[Шімоцума]]; * [[Такахаґі]]; * [[Тікусей]]; * [[Торіде]]; * [[Ушіку]]; * [[Хітачі (Ібаракі)|Хітачі]]; * [[Хітачінака]]; * [[Хітачіомія]]; * [[Хітачіота]]; * [[Хокота]]; * [[Цукуба]]; * [[Цукубамірай]]; * [[Цутіура]]; * [[Юкі (варош)|Юкі]]. === Ґуны === [[Мачі Японії|Мачі]] и [[Муры Японії|муры]] по ґунам: * [[Хіґашіібаракі]]; ** [[Ібаракі (мачі)|Ібаракі]]; ** [[Оараі]]; ** [[Шіросато]]; * [[Нака (Ібаракі)|Нака]]; ** [[Токай (мура)|Токай]]; * [[Куджі (ґун)|Куджі]]; ** [[Дайґо (мачі)|Дайґо]]; * [[Інашікі (уезд)|Інашікі]]; ** [[Амі (Японія)|Амі]]; ** [[Кавачі (Ібаракі)|Кавачі]]; ** [[Міхо (мура)|Міхо]]; * [[Юкі (ґун)|Юкі]]; ** [[Ятіё (мачі)|Ятіё]]; * [[Сашіма]]; ** [[Ґока]]; ** [[Сакаі (Ібаракі)|Сакаі]]; * [[Кітасома]]; ** [[Тоне (мачі)|Тоне]]. == Обывательство == На 1. юла 2026. року у Ібаракі-кен жило коло 2.78 млн чиляди, из них 101.790 суть иноземці. Обывательство кена у послідні дисятьроча маліє позад старіня, хоть міґрація у кен часточно покрывать тоту проблему. За юн 2026. року обывательство змаліло на 932 людий, 1602 умерло, 670 прийшло.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/kikaku/tokei/fukyu/tokei/betsu/jinko/getsu/jinko2607.html?utm_source=chatgpt.com</ref> По даным управы Ібаракі-кен число иноземцьӱв увеличує ся: из 88.829 у януарови 2025 до 101.790 у юлови 2026. У краёви живуть многі народности. Окрем [[Японці|японцьӱв]], сереґ майбӱлшых общин суть [[вьетнамці]], [[філіпінці]], [[китайці]], [[бразильці]] и [[индонезійці]].<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/gikai/report/mirai/05/setsumeichoshu4.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> == Економіка == Краёва економіка включать у ся великый промысел, научно-технічный сектор и сільськоє ґаздӱвство. Сам кен занимать дуже выгодну позицію, поблизь [[Токіо|Токё]], мать великі промыслові плошины, и єдну из майбӱлшых слободных територій здалых на заставбу. У [[Хітачі]] зформовав ся кластер [[Машинарьство|машинарьськых]] и [[Електротехніка|електротехнічных]] пудприємств, а побережя [[Кашімв|Кашімы]] є центром ропнохемічної и металурґічної промысловости.<ref>https://www.jetro.go.jp/en/invest/region/data/ibaraki.html?_previewDate_=null&_tmpCssPreview_=0&revision=0&viewForce=1&utm_source=chatgpt.com</ref> Сільськоє ґаздӱвство є и было ачий ци не майважным конарём економікы. Наприклад: у [[2024]]. році обща ціна усёї продукції што ю продали была 549,4 млрд єн, и из [[2018]]. року занимать тритёє місто по продажам сільґазд<ref>= ''сельхоз'' у [[Російскый язык|руському языкови]]. ''Куртанка'' из '''сільськоґаздӱ́вської'''</ref> продукції у крайні. Особо велика роль є зеленинарьства, садовины и косиць: на ростлинарьство у [[2024]]. році приходило ся 48% сільґазд продукції. Ібаракі-кен тыж є єдным из майгрубых уробникӱв [[Рис|риса]] и скотарьської продукції.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/nourinsuisan/noseisaku/senryaku/5sonota/sanshutsugaku.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Одліка Ібаракі — [[Цукуба]], єден из грубых научно-изслідоватильськых центрӱв [[Японія|Японії]]. Туй изконцентровані державні изслідоватильські институты, універзитеты и пудприємства высокотехнолоґічных конарьӱв. У варошови розвивавуть ся робототехніка, біотехнолоґії, еколоґічні технолоґії и передовоє продукованя; наприклад у [[Цукуба|Цукубі]] є Центр передовых изслідовань полупроводникӱв AIST, заложеный у [[2023]]. році про розвой технолоґій будущности.<ref>https://unit.aist.go.jp/sfrc/index_en.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Што лоґічно, важный є тыж и транспорно-лоґістичный сектор. Порты Ібаракі и Кашіма суть ге выходні и северні "ворота столичного реґіона": порт Ібаракі зъединять [[Хітачі]], [[Оарай]] и [[Хітачі-Нака]] и обслуговує навалочні грузы, контейнерові перевезіня, автомобілові паромы тай судна типа RORO. Уддільныв перевагов є добра комунікація из усьым реґіоном [[Канто (реґіон)|Канто]], и близость до [[Токіо|Токё]].<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/doboku/ibako/index.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Ищи ге жрідло доходӱв росте туризм. У 2024. році туристичні траты у Ібаракі-кен сягли 444,7 млрд єн, што бӱлше на 24,4% уд 2023. року. Кен прияв 61,8 млн туристӱв; сереґ майнавщівленых міст суть [[Цукуба (гора)|гора Цукуба]], придорожна штація Мічі-но-Екі Джёсо и народный парк Хітачі-Кайхін.<ref>https://ibarakinews.jp/news/newsdetail.php?f_jun=17528442780412&utm_source=chatgpt.com</ref> == Наука == [[Цукуба]] є главный научный центр края. Там є комплекс лабораторій, коледжӱв, універзитет и изслідоватильськых офісӱв. На [[2023]]. рӱк там обывало 17.084 изслідоватиля, из них 8.488 были у ступени доктора наук.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/news/mame/index.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Култура == Ібаракі-кен ге и уся Японія мать унікалну културу, наприклад, єдныв из майзнамых традицій є Касама-які. То є кераміка котру чинять у варошови Касама. Касама є главным центром гончарьства у Ібаракі-кен, и сокотить своє старовікоє ремесло. Каждорӱчно проходить фестівал керамікы у котрӱм беруть участь, часто бӱлше 200 майстерньӱв.<ref>https://www.ibarakiguide.jp/sp/special/kasama_himatsuri.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Тыж єдным из главных по значимости културных фестівалӱв є Хітачі-сакура-мацурі, што проходить кажду ярь, у варошови Хітачі. Главныв ёго културныв подіёв є Хітачі-фурюмоно — велика платформа высотов у 15 метрӱв котра зклавши ся, стає сценов про кукольноє представліня. Ся традиція взникла ищи у XVII. сторочови и входить у испис нематеріалного културного наслідя ЮНЕСКО. Современна же култура Ібаракі-кен, то суть умілицькі центры, музеї, театралні и літературні міроприємства, и особно то суть концерты и поп-култура. У кенови реґуларно проходить Ібаракійськый фестівал умілств. Є музей керамічного ремела Ібаракі-кен и музей и современного умілства. Културный портал кена публікує концерты, уставкы, и другоє. У послідні рокы общественность и власти Ібаракі розвивавуть проєкты на переділови културы и современної масової културы, включавучи уддільно проґрамы ге «Ібаракі × аніме».<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/event.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Знаменитости == Майзнамыми знаменитыми містами є сад [[Кайраку-ен]] у Міто, гора Цукуба, озеро Кашуміґаура и Народный парк Хітачі.<ref>https://visit.ibarakiguide.jp/en/?utm_source=chatgpt.com</ref>. [[Народный парк Хітачі]] є єдныв из майзнамых знаменитостий Ібаракі-кен. Там у великых полях цвітуть немофілы, челлені кохії и другі косиці. Подобні поля мож стрітити у другых "народных парках" Ібаракі-кен. А варош [[Оарай]], мать як популарні сереґ містных пляжі, так и реліґійні объекты. [[Сінтоїзм|Синтоістські]] храмы ге Оарай-Ісосакі, Каміісо-но-Торіі, и [[Будгізм|будгійськый]] храм Ґеншішіншу Ґанню.<ref>https://www.getyourguide.com/uk-ua/oarai-isosaki-shrine-l239971/?visitor-id=96OXJ8V0U12NVKAUZDWU08Z1OROAOGW3&locale_autoredirect_optout=true</ref> == Символы кена == [[Ґерб Ібаракі]] представлять собов штилізованый розкрывавущый ся бутон ружі. Мотив ґерба изъязаный из природов края и розвоём, творьбу, кываня уперед, стремліня ид будучности. Ґерб офіціално приятый 13. новембра 1991. року. Цвіт-символ кена є '''''«Ібаракі-блю»''''' — насыченый темно-синьый цвіт. Динь Ібаракі-кен удмічать ся 13. новембра, каждый рӱк. Иппен того дня кен быв образованый императором Мейджі, у чисть того є праздник у Ібаракі-кен.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/kenminnohi/kenmin/bosyu.html</ref> == Знамі родакы == * [[Токуґава Міцкуні]] (1628-1701) — [[даймё]] у [[Міто]] и єден из майзнамых представитильӱв рода Міто-Токуґава. Быв покровитилём історичных изслідовань и написаня “Дайніппонші”. Внӱс великый вклад у розвой [[Култура|културы]] у варошови [[Міто]].<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin.html?utm_source=chatgpt.com</ref> * [[Мамія Ріндзо]] (1780-1844) — [[Японія|японськый]] [[Путованя|вандраш]] и [[картоґраф]], знамый свойыв експедиціёв на [[Сахалін]], и уложінём карт северної [[Японія|Японії]].<ref>https://www.nippon.com/en/guide-to-japan/pref08/?utm_source=chatgpt.com</ref>. * [[Токуґава Наріакі]] (1800-1860) — даймё у Міто, реформатор періода Едо.<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin/senjin22.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. * [[Фуджіта Токо]] (1806-1855) — [[Японія|японськый]] ученый и політичный мыслитиль, быв близкый совітник Токуґавы Наріакі и провказав великый вплыв на ідеї зъязані из императорськый властёв и вонкашныв політиков Японії у період Едо.<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin/senjin22.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. * [[Ёкояма Тайкан]] (1868-1958) — єден из майзнамых японськых малярьӱв [[XX. стороча]], родив ся у Міто. Єден из основатильӱв Японської академії Красных Умілств и мав значиму роль у розвоёви современної японської живописи.<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin.html?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>https://www.nippon.com/en/guide-to-japan/pref08/?utm_source=chatgpt.com</ref> == Удкликованя == {{референції}} [[Катеґорія:Реґіон Канто]] [[Катеґорія:Кены Японії]] [[Катеґорія:Ібаракі-кен]] [[Катеґорія:Ібаракі]] [[Катеґорія:Япония]] [[Катеґорія:Адміністративноє діліня Японії]] 4prhf1hq48xww1g3m3ifnxmy2b27stz 168841 168840 2026-08-29T15:31:44Z Rue323 31002 ЄЄЄЄЄЄЄ!!!🎉❤️🥰. Статя готова, ачий! 168841 wikitext text/x-wiki {{Універзалный інфобокс}} '''Ібара́кі''' ({{Lang-ja|茨城県}}; ''Ібаракі-кен; [[Діалект Ібаракі|ібар]]. いばらぎけん, Ібараґі-кен/えばらぎけん, Ебараґі-кен)''<ref>http://www1.tmtv.ne.jp/~kadoya-sogo/ibaraki-i.html</ref><ref>https://japanknowledge.com/articles/blognihongo/entry.html?entryid=387</ref> — [[кен]] у [[Канто (реґіон)|реґіонови Канто]], острӱв [[Хоншу]], [[Японія]]. Є на берегови [[Тихый океан|Тихого океана]], знама свойым розвоём, технолоґічностёв и [[Діалект Ібаракі|интересным діалектом]]. == Назва == Назва [[Кен|кена]] происходить уд історичного топоніма ''Ібаракі'', знамого щи у давньых японськых жерел. У тому числови споминать ся первый раз письмово у ''Хітачі-фудокі'' изкладеному у [[VIII. стороча|VIII. сторочови]].<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com Интернет-сайт кена Ібаракі]</ref> Назва 茨城 складать ся из знакӱв, первый то є «тирня» а другый є «за́мок», то є — «Тернистый замок». На офіціалнӱв символіці кена нарисована [[ружа]], што є символом края.<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com Интернет-сайт кена Ібаракі]</ref> == Ґеоґрафія == Ібаракі-кен положеный на северо-выхолови реґіона Канто, у 30-150 км уд центры [[Токіо|Токё]]. На выход уходить у Тихый океан, на северови граничить из [[Фукушіма-кен]], а на западови из [[Тоґічі-кен]], на югови границя значныв міров проходить по ріці Тоне, што удділять Ібаракі уд [[Чіба-кен|Чібы]] и [[Сайтама-кен|Сайтамы]]. Адміністративный центр кена — варош [[Міто (Ібаракі)|Міто́]].<ref>https://visit.ibarakiguide.jp/en/?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/?utm_source=chatgpt.com</ref>. Площадь кена сягать 6.098 км². Север и северо-запад кена то суть у основі горы: туй суть южні удгоря горных систем Яміцо и Абукумы. Друга же часть кена то є почти лиш сама руня. Через ниї течуть рікы Тоне, Нака и Куджі. Єдным из майгрубых водозборӱв у Ібаракі-кен є озеро [[Кашуміґаура]], што є на ёго югови. Тыж значну роль у ґеоґрафії мать як берег Тихого океана, так и озера, рікы, горы, рунины. Погода у Ібаракі-кен удносно мняка руняно из северными районами Хоншю. Кодо Міто серидня рӱчна температура сягала 14.1 °C у 1991-2020. А у рӱк паде около 1368 мм осадкӱв. У варошови Дайґо, што є у горнӱв северо-западнӱв части кена, клімат май прохладный, там температура серидня за рӱк 12.6 °C.<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/?utm_source=chatgpt.com Погода у Ібаракі-кен]</ref> == Історія == Зимлі Ібаракі мавуть давню історію, ужек у [[VIII. стороча|VIII]]. сторочови край описав ся у єдному из немногых описӱв Японії у тот час — Хітачі-фудокі. Там Ібаракі описує ся теплыв и плодородныв зимлёв, котра богата на ресурсы и удобна про живӱт. У старовік бӱлша часть кена входила у состав провінції Хітачі. Особо важну роль играв край у період Едо. У Міто были опшаря рода Токуґава. Позад близости ид Едо и выгодного положіня на морськых и сухопутных путях Міто став важным політичным и културно-економічным центром Японії. Дале описує ся сись край у ''Дайніппонші'' (Велика Історія Японії) котрый ся писав 249 рокӱв, товды у Ібаракі розвивала ся култура и економіка, а [[Конфуцианство|конфуціанство]] шырило ся доста скоро. По [[Реставрація Мейджі|реставрації Мейджі]] адміністративный шор реґіона неєдноразово міняв ся. Нынішньый Ібаракі-кен учинив ся у резултатови адміністративної реформы у [[1871]]. році, у [[1875]]. році были утверждені и границі кена, котрі близкі ид днишньым.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Бігом [[XX. стороча|XX]]. стороча у Ібаракі-кен розвивать ся транспорт, промысел, туризм и енерґетика. Образовали ся промыслові центры Кашіма и Хітачі. У [[1998]]. році удкрыв ся морськый порт Хітачінака.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. Важным варошом став Цукуба, се є ''наукоград'' и туй є бӱлша часть изслідоватильськых офісӱв. То є ачий ци не главный научный центр [[Японія|Японії]]. Туй є знамый по цілому світови універзитет Цукуба.<ref>https://studyinjapan.krjc.kg/university/tsukuba-university</ref> == Адміністративноє діліня == Станом на наш час (2026. рӱк) Ібаракі-кен ділить ся на 44 ґуны, миже них вароші, ма́чі (варощикы) и му́ры (села). Адміністративный центр — Міто. Майвеликі вароші суть Міто, Хітачі, Цукуба, Цучіура, Хітачінака и Кашіма. === Вароші === Испис варошӱв кена: * [[Бандо (варош)|Бандо]]; * [[Дзёсо]]; * [[Інашікі]]; * [[Ішіока (варош)|Ішіока]]; * [[Ітако (варош)|Ітако]]; * [[Камішу]]; * [[Касама]]; * [[Кашіма (Ібаракі)|Кашіма]]; * [[Касуміґаура (варош)|Касуміґаура]]; * [[Кітаібаракі]]; * [[Коґа (Ібаракі)|Коґа]]; * [[Міто (Ібаракі)|Міто]]; * [[Мория (город)|Морія]]; * [[Нака (город)|Нака]]; * [[Намеґата]]; * [[Омітама]]; * [[Рюґасакі]]; * [[Сакураґава]]; * [[Шімоцума]]; * [[Такахаґі]]; * [[Тікусей]]; * [[Торіде]]; * [[Ушіку]]; * [[Хітачі (Ібаракі)|Хітачі]]; * [[Хітачінака]]; * [[Хітачіомія]]; * [[Хітачіота]]; * [[Хокота]]; * [[Цукуба]]; * [[Цукубамірай]]; * [[Цутіура]]; * [[Юкі (варош)|Юкі]]. === Ґуны === [[Мачі Японії|Мачі]] и [[Муры Японії|муры]] по ґунам: * [[Хіґашіібаракі]]; ** [[Ібаракі (мачі)|Ібаракі]]; ** [[Оараі]]; ** [[Шіросато]]; * [[Нака (Ібаракі)|Нака]]; ** [[Токай (мура)|Токай]]; * [[Куджі (ґун)|Куджі]]; ** [[Дайґо (мачі)|Дайґо]]; * [[Інашікі (уезд)|Інашікі]]; ** [[Амі (Японія)|Амі]]; ** [[Кавачі (Ібаракі)|Кавачі]]; ** [[Міхо (мура)|Міхо]]; * [[Юкі (ґун)|Юкі]]; ** [[Ятіё (мачі)|Ятіё]]; * [[Сашіма]]; ** [[Ґока]]; ** [[Сакаі (Ібаракі)|Сакаі]]; * [[Кітасома]]; ** [[Тоне (мачі)|Тоне]]. == Обывательство == На 1. юла 2026. року у Ібаракі-кен жило коло 2.78 млн чиляди, из них 101.790 суть иноземці. Обывательство кена у послідні дисятьроча маліє позад старіня, хоть міґрація у кен часточно покрывать тоту проблему. За юн 2026. року обывательство змаліло на 932 людий, 1602 умерло, 670 прийшло.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/kikaku/tokei/fukyu/tokei/betsu/jinko/getsu/jinko2607.html?utm_source=chatgpt.com</ref> По даным управы Ібаракі-кен число иноземцьӱв увеличує ся: из 88.829 у януарови 2025 до 101.790 у юлови 2026. У краёви живуть многі народности. Окрем [[Японці|японцьӱв]], сереґ майбӱлшых общин суть [[вьетнамці]], [[філіпінці]], [[китайці]], [[бразильці]] и [[индонезійці]].<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/gikai/report/mirai/05/setsumeichoshu4.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> == Економіка == Краёва економіка включать у ся великый промысел, научно-технічный сектор и сільськоє ґаздӱвство. Сам кен занимать дуже выгодну позицію, поблизь [[Токіо|Токё]], мать великі промыслові плошины, и єдну из майбӱлшых слободных територій здалых на заставбу. У [[Хітачі]] зформовав ся кластер [[Машинарьство|машинарьськых]] и [[Електротехніка|електротехнічных]] пудприємств, а побережя [[Кашімв|Кашімы]] є центром ропнохемічної и металурґічної промысловости.<ref>https://www.jetro.go.jp/en/invest/region/data/ibaraki.html?_previewDate_=null&_tmpCssPreview_=0&revision=0&viewForce=1&utm_source=chatgpt.com</ref> Сільськоє ґаздӱвство є и было ачий ци не майважным конарём економікы. Наприклад: у [[2024]]. році обща ціна усёї продукції што ю продали была 549,4 млрд єн, и из [[2018]]. року занимать тритёє місто по продажам сільґазд<ref>= ''сельхоз'' у [[Російскый язык|руському языкови]]. ''Куртанка'' из '''сільськоґаздӱ́вської'''</ref> продукції у крайні. Особо велика роль є зеленинарьства, садовины и косиць: на ростлинарьство у [[2024]]. році приходило ся 48% сільґазд продукції. Ібаракі-кен тыж є єдным из майгрубых уробникӱв [[Рис|риса]] и скотарьської продукції.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/nourinsuisan/noseisaku/senryaku/5sonota/sanshutsugaku.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Одліка Ібаракі — [[Цукуба]], єден из грубых научно-изслідоватильськых центрӱв [[Японія|Японії]]. Туй изконцентровані державні изслідоватильські институты, універзитеты и пудприємства высокотехнолоґічных конарьӱв. У варошови розвивавуть ся робототехніка, біотехнолоґії, еколоґічні технолоґії и передовоє продукованя; наприклад у [[Цукуба|Цукубі]] є Центр передовых изслідовань полупроводникӱв AIST, заложеный у [[2023]]. році про розвой технолоґій будущности.<ref>https://unit.aist.go.jp/sfrc/index_en.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Што лоґічно, важный є тыж и транспорно-лоґістичный сектор. Порты Ібаракі и Кашіма суть ге выходні и северні "ворота столичного реґіона": порт Ібаракі зъединять [[Хітачі]], [[Оарай]] и [[Хітачі-Нака]] и обслуговує навалочні грузы, контейнерові перевезіня, автомобілові паромы тай судна типа RORO. Уддільныв перевагов є добра комунікація из усьым реґіоном [[Канто (реґіон)|Канто]], и близость до [[Токіо|Токё]].<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/doboku/ibako/index.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Ищи ге жрідло доходӱв росте туризм. У 2024. році туристичні траты у Ібаракі-кен сягли 444,7 млрд єн, што бӱлше на 24,4% уд 2023. року. Кен прияв 61,8 млн туристӱв; сереґ майнавщівленых міст суть [[Цукуба (гора)|гора Цукуба]], придорожна штація Мічі-но-Екі Джёсо и народный парк Хітачі-Кайхін.<ref>https://ibarakinews.jp/news/newsdetail.php?f_jun=17528442780412&utm_source=chatgpt.com</ref> == Наука == [[Цукуба]] є главный научный центр края. Там є комплекс лабораторій, коледжӱв, універзитет и изслідоватильськых офісӱв. На [[2023]]. рӱк там обывало 17.084 изслідоватиля, из них 8.488 были у ступени доктора наук.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/news/mame/index.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Култура == Ібаракі-кен ге и уся Японія мать унікалну културу, наприклад, єдныв из майзнамых традицій є Касама-які. То є кераміка котру чинять у варошови Касама. Касама є главным центром гончарьства у Ібаракі-кен, и сокотить своє старовікоє ремесло. Каждорӱчно проходить фестівал керамікы у котрӱм беруть участь, часто бӱлше 200 майстерньӱв.<ref>https://www.ibarakiguide.jp/sp/special/kasama_himatsuri.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Тыж єдным из главных по значимости културных фестівалӱв є Хітачі-сакура-мацурі, што проходить кажду ярь, у варошови Хітачі. Главныв ёго културныв подіёв є Хітачі-фурюмоно — велика платформа высотов у 15 метрӱв котра зклавши ся, стає сценов про кукольноє представліня. Ся традиція взникла ищи у XVII. сторочови и входить у испис нематеріалного културного наслідя ЮНЕСКО. Современна же култура Ібаракі-кен, то суть умілицькі центры, музеї, театралні и літературні міроприємства, и особно то суть концерты и поп-култура. У кенови реґуларно проходить Ібаракійськый фестівал умілств. Є музей керамічного ремела Ібаракі-кен и музей и современного умілства. Културный портал кена публікує концерты, уставкы, и другоє. У послідні рокы общественность и власти Ібаракі розвивавуть проєкты на переділови културы и современної масової културы, включавучи уддільно проґрамы ге «Ібаракі × аніме».<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/event.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Знаменитости == Майзнамыми знаменитыми містами є сад [[Кайраку-ен]] у Міто, гора Цукуба, озеро Кашуміґаура и Народный парк Хітачі.<ref>https://visit.ibarakiguide.jp/en/?utm_source=chatgpt.com</ref>. [[Народный парк Хітачі]] є єдныв из майзнамых знаменитостий Ібаракі-кен. Там у великых полях цвітуть немофілы, челлені кохії и другі косиці. Подобні поля мож стрітити у другых "народных парках" Ібаракі-кен. А варош [[Оарай]], мать як популарні сереґ містных пляжі, так и реліґійні объекты. [[Сінтоїзм|Синтоістські]] храмы ге Оарай-Ісосакі, Каміісо-но-Торіі, и [[Будгізм|будгійськый]] храм Ґеншішіншу Ґанню.<ref>https://www.getyourguide.com/uk-ua/oarai-isosaki-shrine-l239971/?visitor-id=96OXJ8V0U12NVKAUZDWU08Z1OROAOGW3&locale_autoredirect_optout=true</ref> == Символы кена == [[Ґерб Ібаракі]] представлять собов штилізованый розкрывавущый ся бутон ружі. Мотив ґерба изъязаный из природов края и розвоём, творьбу, кываня уперед, стремліня ид будучности. Ґерб офіціално приятый 13. новембра 1991. року. Цвіт-символ кена є '''''«Ібаракі-блю»''''' — насыченый темно-синьый цвіт. Динь Ібаракі-кен удмічать ся 13. новембра, каждый рӱк. Иппен того дня кен быв образованый императором Мейджі, у чисть того є праздник у Ібаракі-кен.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/kenminnohi/kenmin/bosyu.html</ref> == Знамі родакы == * [[Токуґава Міцкуні]] (1628-1701) — [[даймё]] у [[Міто]] и єден из майзнамых представитильӱв рода Міто-Токуґава. Быв покровитилём історичных изслідовань и написаня “Дайніппонші”. Внӱс великый вклад у розвой [[Култура|културы]] у варошови [[Міто]].<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin.html?utm_source=chatgpt.com</ref> * [[Мамія Ріндзо]] (1780-1844) — [[Японія|японськый]] [[Путованя|вандраш]] и [[картоґраф]], знамый свойыв експедиціёв на [[Сахалін]], и уложінём карт северної [[Японія|Японії]].<ref>https://www.nippon.com/en/guide-to-japan/pref08/?utm_source=chatgpt.com</ref>. * [[Токуґава Наріакі]] (1800-1860) — даймё у Міто, реформатор періода Едо.<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin/senjin22.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. * [[Фуджіта Токо]] (1806-1855) — [[Японія|японськый]] ученый и політичный мыслитиль, быв близкый совітник Токуґавы Наріакі и провказав великый вплыв на ідеї зъязані из императорськый властёв и вонкашныв політиков Японії у період Едо.<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin/senjin22.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. * [[Ёкояма Тайкан]] (1868-1958) — єден из майзнамых японськых малярьӱв [[XX. стороча]], родив ся у Міто. Єден из основатильӱв Японської академії Красных Умілств и мав значиму роль у розвоёви современної японської живописи.<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin.html?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>https://www.nippon.com/en/guide-to-japan/pref08/?utm_source=chatgpt.com</ref> == Удкликованя == {{референції}} [[Катеґорія:Реґіон Канто]] [[Катеґорія:Кены Японії]] [[Катеґорія:Ібаракі-кен]] [[Катеґорія:Ібаракі]] [[Катеґорія:Япония]] [[Катеґорія:Адміністративноє діліня Японії]] 5ftj3xfjcy9ke1t0s8ixp40iey3h3kv 168842 168841 2026-08-29T15:32:11Z Rue323 31002 168842 wikitext text/x-wiki '''Ібара́кі''' ({{Lang-ja|茨城県}}; ''Ібаракі-кен; [[Діалект Ібаракі|ібар]]. いばらぎけん, Ібараґі-кен/えばらぎけん, Ебараґі-кен)''<ref>http://www1.tmtv.ne.jp/~kadoya-sogo/ibaraki-i.html</ref><ref>https://japanknowledge.com/articles/blognihongo/entry.html?entryid=387</ref> — [[кен]] у [[Канто (реґіон)|реґіонови Канто]], острӱв [[Хоншу]], [[Японія]]. Є на берегови [[Тихый океан|Тихого океана]], знама свойым розвоём, технолоґічностёв и [[Діалект Ібаракі|интересным діалектом]]. {{Універзалный інфобокс}} == Назва == Назва [[Кен|кена]] происходить уд історичного топоніма ''Ібаракі'', знамого щи у давньых японськых жерел. У тому числови споминать ся первый раз письмово у ''Хітачі-фудокі'' изкладеному у [[VIII. стороча|VIII. сторочови]].<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com Интернет-сайт кена Ібаракі]</ref> Назва 茨城 складать ся из знакӱв, первый то є «тирня» а другый є «за́мок», то є — «Тернистый замок». На офіціалнӱв символіці кена нарисована [[ружа]], што є символом края.<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com Интернет-сайт кена Ібаракі]</ref> == Ґеоґрафія == Ібаракі-кен положеный на северо-выхолови реґіона Канто, у 30-150 км уд центры [[Токіо|Токё]]. На выход уходить у Тихый океан, на северови граничить из [[Фукушіма-кен]], а на западови из [[Тоґічі-кен]], на югови границя значныв міров проходить по ріці Тоне, што удділять Ібаракі уд [[Чіба-кен|Чібы]] и [[Сайтама-кен|Сайтамы]]. Адміністративный центр кена — варош [[Міто (Ібаракі)|Міто́]].<ref>https://visit.ibarakiguide.jp/en/?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/?utm_source=chatgpt.com</ref>. Площадь кена сягать 6.098 км². Север и северо-запад кена то суть у основі горы: туй суть южні удгоря горных систем Яміцо и Абукумы. Друга же часть кена то є почти лиш сама руня. Через ниї течуть рікы Тоне, Нака и Куджі. Єдным из майгрубых водозборӱв у Ібаракі-кен є озеро [[Кашуміґаура]], што є на ёго югови. Тыж значну роль у ґеоґрафії мать як берег Тихого океана, так и озера, рікы, горы, рунины. Погода у Ібаракі-кен удносно мняка руняно из северными районами Хоншю. Кодо Міто серидня рӱчна температура сягала 14.1 °C у 1991-2020. А у рӱк паде около 1368 мм осадкӱв. У варошови Дайґо, што є у горнӱв северо-западнӱв части кена, клімат май прохладный, там температура серидня за рӱк 12.6 °C.<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/?utm_source=chatgpt.com Погода у Ібаракі-кен]</ref> == Історія == Зимлі Ібаракі мавуть давню історію, ужек у [[VIII. стороча|VIII]]. сторочови край описав ся у єдному из немногых описӱв Японії у тот час — Хітачі-фудокі. Там Ібаракі описує ся теплыв и плодородныв зимлёв, котра богата на ресурсы и удобна про живӱт. У старовік бӱлша часть кена входила у состав провінції Хітачі. Особо важну роль играв край у період Едо. У Міто были опшаря рода Токуґава. Позад близости ид Едо и выгодного положіня на морськых и сухопутных путях Міто став важным політичным и културно-економічным центром Японії. Дале описує ся сись край у ''Дайніппонші'' (Велика Історія Японії) котрый ся писав 249 рокӱв, товды у Ібаракі розвивала ся култура и економіка, а [[Конфуцианство|конфуціанство]] шырило ся доста скоро. По [[Реставрація Мейджі|реставрації Мейджі]] адміністративный шор реґіона неєдноразово міняв ся. Нынішньый Ібаракі-кен учинив ся у резултатови адміністративної реформы у [[1871]]. році, у [[1875]]. році были утверждені и границі кена, котрі близкі ид днишньым.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Бігом [[XX. стороча|XX]]. стороча у Ібаракі-кен розвивать ся транспорт, промысел, туризм и енерґетика. Образовали ся промыслові центры Кашіма и Хітачі. У [[1998]]. році удкрыв ся морськый порт Хітачінака.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. Важным варошом став Цукуба, се є ''наукоград'' и туй є бӱлша часть изслідоватильськых офісӱв. То є ачий ци не главный научный центр [[Японія|Японії]]. Туй є знамый по цілому світови універзитет Цукуба.<ref>https://studyinjapan.krjc.kg/university/tsukuba-university</ref> == Адміністративноє діліня == Станом на наш час (2026. рӱк) Ібаракі-кен ділить ся на 44 ґуны, миже них вароші, ма́чі (варощикы) и му́ры (села). Адміністративный центр — Міто. Майвеликі вароші суть Міто, Хітачі, Цукуба, Цучіура, Хітачінака и Кашіма. === Вароші === Испис варошӱв кена: * [[Бандо (варош)|Бандо]]; * [[Дзёсо]]; * [[Інашікі]]; * [[Ішіока (варош)|Ішіока]]; * [[Ітако (варош)|Ітако]]; * [[Камішу]]; * [[Касама]]; * [[Кашіма (Ібаракі)|Кашіма]]; * [[Касуміґаура (варош)|Касуміґаура]]; * [[Кітаібаракі]]; * [[Коґа (Ібаракі)|Коґа]]; * [[Міто (Ібаракі)|Міто]]; * [[Мория (город)|Морія]]; * [[Нака (город)|Нака]]; * [[Намеґата]]; * [[Омітама]]; * [[Рюґасакі]]; * [[Сакураґава]]; * [[Шімоцума]]; * [[Такахаґі]]; * [[Тікусей]]; * [[Торіде]]; * [[Ушіку]]; * [[Хітачі (Ібаракі)|Хітачі]]; * [[Хітачінака]]; * [[Хітачіомія]]; * [[Хітачіота]]; * [[Хокота]]; * [[Цукуба]]; * [[Цукубамірай]]; * [[Цутіура]]; * [[Юкі (варош)|Юкі]]. === Ґуны === [[Мачі Японії|Мачі]] и [[Муры Японії|муры]] по ґунам: * [[Хіґашіібаракі]]; ** [[Ібаракі (мачі)|Ібаракі]]; ** [[Оараі]]; ** [[Шіросато]]; * [[Нака (Ібаракі)|Нака]]; ** [[Токай (мура)|Токай]]; * [[Куджі (ґун)|Куджі]]; ** [[Дайґо (мачі)|Дайґо]]; * [[Інашікі (уезд)|Інашікі]]; ** [[Амі (Японія)|Амі]]; ** [[Кавачі (Ібаракі)|Кавачі]]; ** [[Міхо (мура)|Міхо]]; * [[Юкі (ґун)|Юкі]]; ** [[Ятіё (мачі)|Ятіё]]; * [[Сашіма]]; ** [[Ґока]]; ** [[Сакаі (Ібаракі)|Сакаі]]; * [[Кітасома]]; ** [[Тоне (мачі)|Тоне]]. == Обывательство == На 1. юла 2026. року у Ібаракі-кен жило коло 2.78 млн чиляди, из них 101.790 суть иноземці. Обывательство кена у послідні дисятьроча маліє позад старіня, хоть міґрація у кен часточно покрывать тоту проблему. За юн 2026. року обывательство змаліло на 932 людий, 1602 умерло, 670 прийшло.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/kikaku/tokei/fukyu/tokei/betsu/jinko/getsu/jinko2607.html?utm_source=chatgpt.com</ref> По даным управы Ібаракі-кен число иноземцьӱв увеличує ся: из 88.829 у януарови 2025 до 101.790 у юлови 2026. У краёви живуть многі народности. Окрем [[Японці|японцьӱв]], сереґ майбӱлшых общин суть [[вьетнамці]], [[філіпінці]], [[китайці]], [[бразильці]] и [[индонезійці]].<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/gikai/report/mirai/05/setsumeichoshu4.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> == Економіка == Краёва економіка включать у ся великый промысел, научно-технічный сектор и сільськоє ґаздӱвство. Сам кен занимать дуже выгодну позицію, поблизь [[Токіо|Токё]], мать великі промыслові плошины, и єдну из майбӱлшых слободных територій здалых на заставбу. У [[Хітачі]] зформовав ся кластер [[Машинарьство|машинарьськых]] и [[Електротехніка|електротехнічных]] пудприємств, а побережя [[Кашімв|Кашімы]] є центром ропнохемічної и металурґічної промысловости.<ref>https://www.jetro.go.jp/en/invest/region/data/ibaraki.html?_previewDate_=null&_tmpCssPreview_=0&revision=0&viewForce=1&utm_source=chatgpt.com</ref> Сільськоє ґаздӱвство є и было ачий ци не майважным конарём економікы. Наприклад: у [[2024]]. році обща ціна усёї продукції што ю продали была 549,4 млрд єн, и из [[2018]]. року занимать тритёє місто по продажам сільґазд<ref>= ''сельхоз'' у [[Російскый язык|руському языкови]]. ''Куртанка'' из '''сільськоґаздӱ́вської'''</ref> продукції у крайні. Особо велика роль є зеленинарьства, садовины и косиць: на ростлинарьство у [[2024]]. році приходило ся 48% сільґазд продукції. Ібаракі-кен тыж є єдным из майгрубых уробникӱв [[Рис|риса]] и скотарьської продукції.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/nourinsuisan/noseisaku/senryaku/5sonota/sanshutsugaku.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Одліка Ібаракі — [[Цукуба]], єден из грубых научно-изслідоватильськых центрӱв [[Японія|Японії]]. Туй изконцентровані державні изслідоватильські институты, універзитеты и пудприємства высокотехнолоґічных конарьӱв. У варошови розвивавуть ся робототехніка, біотехнолоґії, еколоґічні технолоґії и передовоє продукованя; наприклад у [[Цукуба|Цукубі]] є Центр передовых изслідовань полупроводникӱв AIST, заложеный у [[2023]]. році про розвой технолоґій будущности.<ref>https://unit.aist.go.jp/sfrc/index_en.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Што лоґічно, важный є тыж и транспорно-лоґістичный сектор. Порты Ібаракі и Кашіма суть ге выходні и северні "ворота столичного реґіона": порт Ібаракі зъединять [[Хітачі]], [[Оарай]] и [[Хітачі-Нака]] и обслуговує навалочні грузы, контейнерові перевезіня, автомобілові паромы тай судна типа RORO. Уддільныв перевагов є добра комунікація из усьым реґіоном [[Канто (реґіон)|Канто]], и близость до [[Токіо|Токё]].<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/doboku/ibako/index.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Ищи ге жрідло доходӱв росте туризм. У 2024. році туристичні траты у Ібаракі-кен сягли 444,7 млрд єн, што бӱлше на 24,4% уд 2023. року. Кен прияв 61,8 млн туристӱв; сереґ майнавщівленых міст суть [[Цукуба (гора)|гора Цукуба]], придорожна штація Мічі-но-Екі Джёсо и народный парк Хітачі-Кайхін.<ref>https://ibarakinews.jp/news/newsdetail.php?f_jun=17528442780412&utm_source=chatgpt.com</ref> == Наука == [[Цукуба]] є главный научный центр края. Там є комплекс лабораторій, коледжӱв, універзитет и изслідоватильськых офісӱв. На [[2023]]. рӱк там обывало 17.084 изслідоватиля, из них 8.488 были у ступени доктора наук.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/news/mame/index.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Култура == Ібаракі-кен ге и уся Японія мать унікалну културу, наприклад, єдныв из майзнамых традицій є Касама-які. То є кераміка котру чинять у варошови Касама. Касама є главным центром гончарьства у Ібаракі-кен, и сокотить своє старовікоє ремесло. Каждорӱчно проходить фестівал керамікы у котрӱм беруть участь, часто бӱлше 200 майстерньӱв.<ref>https://www.ibarakiguide.jp/sp/special/kasama_himatsuri.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Тыж єдным из главных по значимости културных фестівалӱв є Хітачі-сакура-мацурі, што проходить кажду ярь, у варошови Хітачі. Главныв ёго културныв подіёв є Хітачі-фурюмоно — велика платформа высотов у 15 метрӱв котра зклавши ся, стає сценов про кукольноє представліня. Ся традиція взникла ищи у XVII. сторочови и входить у испис нематеріалного културного наслідя ЮНЕСКО. Современна же култура Ібаракі-кен, то суть умілицькі центры, музеї, театралні и літературні міроприємства, и особно то суть концерты и поп-култура. У кенови реґуларно проходить Ібаракійськый фестівал умілств. Є музей керамічного ремела Ібаракі-кен и музей и современного умілства. Културный портал кена публікує концерты, уставкы, и другоє. У послідні рокы общественность и власти Ібаракі розвивавуть проєкты на переділови културы и современної масової културы, включавучи уддільно проґрамы ге «Ібаракі × аніме».<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/event.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Знаменитости == Майзнамыми знаменитыми містами є сад [[Кайраку-ен]] у Міто, гора Цукуба, озеро Кашуміґаура и Народный парк Хітачі.<ref>https://visit.ibarakiguide.jp/en/?utm_source=chatgpt.com</ref>. [[Народный парк Хітачі]] є єдныв из майзнамых знаменитостий Ібаракі-кен. Там у великых полях цвітуть немофілы, челлені кохії и другі косиці. Подобні поля мож стрітити у другых "народных парках" Ібаракі-кен. А варош [[Оарай]], мать як популарні сереґ містных пляжі, так и реліґійні объекты. [[Сінтоїзм|Синтоістські]] храмы ге Оарай-Ісосакі, Каміісо-но-Торіі, и [[Будгізм|будгійськый]] храм Ґеншішіншу Ґанню.<ref>https://www.getyourguide.com/uk-ua/oarai-isosaki-shrine-l239971/?visitor-id=96OXJ8V0U12NVKAUZDWU08Z1OROAOGW3&locale_autoredirect_optout=true</ref> == Символы кена == [[Ґерб Ібаракі]] представлять собов штилізованый розкрывавущый ся бутон ружі. Мотив ґерба изъязаный из природов края и розвоём, творьбу, кываня уперед, стремліня ид будучности. Ґерб офіціално приятый 13. новембра 1991. року. Цвіт-символ кена є '''''«Ібаракі-блю»''''' — насыченый темно-синьый цвіт. Динь Ібаракі-кен удмічать ся 13. новембра, каждый рӱк. Иппен того дня кен быв образованый императором Мейджі, у чисть того є праздник у Ібаракі-кен.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/kenminnohi/kenmin/bosyu.html</ref> == Знамі родакы == * [[Токуґава Міцкуні]] (1628-1701) — [[даймё]] у [[Міто]] и єден из майзнамых представитильӱв рода Міто-Токуґава. Быв покровитилём історичных изслідовань и написаня “Дайніппонші”. Внӱс великый вклад у розвой [[Култура|културы]] у варошови [[Міто]].<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin.html?utm_source=chatgpt.com</ref> * [[Мамія Ріндзо]] (1780-1844) — [[Японія|японськый]] [[Путованя|вандраш]] и [[картоґраф]], знамый свойыв експедиціёв на [[Сахалін]], и уложінём карт северної [[Японія|Японії]].<ref>https://www.nippon.com/en/guide-to-japan/pref08/?utm_source=chatgpt.com</ref>. * [[Токуґава Наріакі]] (1800-1860) — даймё у Міто, реформатор періода Едо.<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin/senjin22.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. * [[Фуджіта Токо]] (1806-1855) — [[Японія|японськый]] ученый и політичный мыслитиль, быв близкый совітник Токуґавы Наріакі и провказав великый вплыв на ідеї зъязані из императорськый властёв и вонкашныв політиков Японії у період Едо.<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin/senjin22.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. * [[Ёкояма Тайкан]] (1868-1958) — єден из майзнамых японськых малярьӱв [[XX. стороча]], родив ся у Міто. Єден из основатильӱв Японської академії Красных Умілств и мав значиму роль у розвоёви современної японської живописи.<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin.html?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>https://www.nippon.com/en/guide-to-japan/pref08/?utm_source=chatgpt.com</ref> == Удкликованя == {{референції}} [[Катеґорія:Реґіон Канто]] [[Катеґорія:Кены Японії]] [[Катеґорія:Ібаракі-кен]] [[Катеґорія:Ібаракі]] [[Катеґорія:Япония]] [[Катеґорія:Адміністративноє діліня Японії]] 5lwhq8ka2t1m11tqj8yy83rnuaqv94x 168848 168842 2026-08-29T18:46:04Z Rue323 31002 168848 wikitext text/x-wiki '''Ібара́кі''' ({{Lang-ja|茨城県}}; ''Ібаракі-кен; [[Діалект Ібаракі|ібар]]. いばらぎけん, Ібараґі-кен/えばらぎけん, Ебараґі-кен)''<ref>http://www1.tmtv.ne.jp/~kadoya-sogo/ibaraki-i.html</ref><ref>https://japanknowledge.com/articles/blognihongo/entry.html?entryid=387</ref> — [[кен]] у [[Канто (реґіон)|реґіонови Канто]], острӱв [[Хоншу]], [[Японія]]. Є на берегови [[Тихый океан|Тихого океана]], знама свойым розвоём, технолоґічностёв и [[Діалект Ібаракі|интересным діалектом]]. {{Універзалный інфобокс}} == Назва == Назва [[Кен|кена]] происходить уд історичного топоніма ''Ібаракі'', знамого щи у давньых японськых жерел. У тому числови споминать ся первый раз письмово у ''Хітачі-фудокі'' изкладеному у [[VIII. стороча|VIII. сторочови]].<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com Интернет-сайт кена Ібаракі]</ref> Назва 茨城 складать ся из знакӱв, первый то є «тирня» а другый є «за́мок», то є — «Тернистый замок». На офіціалнӱв символіці кена нарисована [[ружа]], што є символом края.<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com Интернет-сайт кена Ібаракі]</ref> == Ґеоґрафія == Ібаракі-кен положеный на северо-выхолови реґіона Канто, у 30-150 км уд центры [[Токіо|Токё]]. На выход уходить у Тихый океан, на северови граничить из [[Фукушіма-кен]], а на западови из [[Тоґічі-кен]], на югови границя значныв міров проходить по ріці Тоне, што удділять Ібаракі уд [[Чіба-кен|Чібы]] и [[Сайтама-кен|Сайтамы]]. Адміністративный центр кена — варош [[Міто (Ібаракі)|Міто́]].<ref>https://visit.ibarakiguide.jp/en/?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/?utm_source=chatgpt.com</ref>. Площадь кена сягать 6.098 км². Север и северо-запад кена то суть у основі горы: туй суть южні удгоря горных систем Яміцо и Абукумы. Друга же часть кена то є почти лиш сама руня. Через ниї течуть рікы Тоне, Нака и Куджі. Єдным из майгрубых водозборӱв у Ібаракі-кен є озеро [[Кашуміґаура]], што є на ёго югови. Тыж значну роль у ґеоґрафії мать як берег Тихого океана, так и озера, рікы, горы, рунины. Погода у Ібаракі-кен удносно мняка руняно из северными районами Хоншю. Кодо Міто серидня рӱчна температура сягала 14.1 °C у 1991-2020. А у рӱк паде около 1368 мм осадкӱв. У варошови Дайґо, што є у горнӱв северо-западнӱв части кена, клімат май прохладный, там температура серидня за рӱк 12.6 °C.<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/?utm_source=chatgpt.com Погода у Ібаракі-кен]</ref> == Історія == Зимлі Ібаракі мавуть давню історію, ужек у [[VIII. стороча|VIII]]. сторочови край описав ся у єдному из немногых описӱв Японії у тот час — Хітачі-фудокі. Там Ібаракі описує ся теплыв и плодородныв зимлёв, котра богата на ресурсы и удобна про живӱт. У старовік бӱлша часть кена входила у состав провінції Хітачі. Особо важну роль играв край у період Едо. У Міто были опшаря рода Токуґава. Позад близости ид Едо и выгодного положіня на морськых и сухопутных путях Міто став важным політичным и културно-економічным центром Японії. Дале описує ся сись край у ''Дайніппонші'' (Велика Історія Японії) котрый ся писав 249 рокӱв, товды у Ібаракі розвивала ся култура и економіка, а [[Конфуцианство|конфуціанство]] шырило ся доста скоро. По [[Реставрація Мейджі|реставрації Мейджі]] адміністративный шор реґіона неєдноразово міняв ся. Нынішньый Ібаракі-кен учинив ся у резултатови адміністративної реформы у [[1871]]. році, у [[1875]]. році были утверждені и границі кена, котрі близкі ид днишньым.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Бігом [[XX. стороча|XX]]. стороча у Ібаракі-кен розвивать ся транспорт, промысел, туризм и енерґетика. Образовали ся промыслові центры Кашіма и Хітачі. У [[1998]]. році удкрыв ся морськый порт Хітачінака.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. Важным варошом став Цукуба, се є ''наукоград'' и туй є бӱлша часть изслідоватильськых офісӱв. То є ачий ци не главный научный центр [[Японія|Японії]]. Туй є знамый по цілому світови універзитет Цукуба.<ref>https://studyinjapan.krjc.kg/university/tsukuba-university</ref> == Адміністративноє діліня == Станом на наш час (2026. рӱк) Ібаракі-кен ділить ся на 44 [[Шічёсон|шічёсоны]], миже них вароші, ма́чі (варощикы) и му́ры (села). Адміністративный центр — Міто. Майвеликі вароші суть Міто, Хітачі, Цукуба, Цучіура, Хітачінака и Кашіма. === Вароші === Испис варошӱв кена: * [[Бандо (варош)|Бандо]]; * [[Дзёсо]]; * [[Інашікі]]; * [[Ішіока (варош)|Ішіока]]; * [[Ітако (варош)|Ітако]]; * [[Камішу]]; * [[Касама]]; * [[Кашіма (Ібаракі)|Кашіма]]; * [[Касуміґаура (варош)|Касуміґаура]]; * [[Кітаібаракі]]; * [[Коґа (Ібаракі)|Коґа]]; * [[Міто (Ібаракі)|Міто]]; * [[Мория (город)|Морія]]; * [[Нака (город)|Нака]]; * [[Намеґата]]; * [[Омітама]]; * [[Рюґасакі]]; * [[Сакураґава]]; * [[Шімоцума]]; * [[Такахаґі]]; * [[Тікусей]]; * [[Торіде]]; * [[Ушіку]]; * [[Хітачі (Ібаракі)|Хітачі]]; * [[Хітачінака]]; * [[Хітачіомія]]; * [[Хітачіота]]; * [[Хокота]]; * [[Цукуба]]; * [[Цукубамірай]]; * [[Цутіура]]; * [[Юкі (варош)|Юкі]]. === Ґуны === [[Мачі Японії|Мачі]] и [[Муры Японії|муры]] по ґунам: * [[Хіґашіібаракі]]; ** [[Ібаракі (мачі)|Ібаракі]]; ** [[Оараі]]; ** [[Шіросато]]; * [[Нака (Ібаракі)|Нака]]; ** [[Токай (мура)|Токай]]; * [[Куджі (ґун)|Куджі]]; ** [[Дайґо (мачі)|Дайґо]]; * [[Інашікі (уезд)|Інашікі]]; ** [[Амі (Японія)|Амі]]; ** [[Кавачі (Ібаракі)|Кавачі]]; ** [[Міхо (мура)|Міхо]]; * [[Юкі (ґун)|Юкі]]; ** [[Ятіё (мачі)|Ятіё]]; * [[Сашіма]]; ** [[Ґока]]; ** [[Сакаі (Ібаракі)|Сакаі]]; * [[Кітасома]]; ** [[Тоне (мачі)|Тоне]]. == Обывательство == На 1. юла 2026. року у Ібаракі-кен жило коло 2.78 млн чиляди, из них 101.790 суть иноземці. Обывательство кена у послідні дисятьроча маліє позад старіня, хоть міґрація у кен часточно покрывать тоту проблему. За юн 2026. року обывательство змаліло на 932 людий, 1602 умерло, 670 прийшло.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/kikaku/tokei/fukyu/tokei/betsu/jinko/getsu/jinko2607.html?utm_source=chatgpt.com</ref> По даным управы Ібаракі-кен число иноземцьӱв увеличує ся: из 88.829 у януарови 2025 до 101.790 у юлови 2026. У краёви живуть многі народности. Окрем [[Японці|японцьӱв]], сереґ майбӱлшых общин суть [[вьетнамці]], [[філіпінці]], [[китайці]], [[бразильці]] и [[индонезійці]].<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/gikai/report/mirai/05/setsumeichoshu4.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> == Економіка == Краёва економіка включать у ся великый промысел, научно-технічный сектор и сільськоє ґаздӱвство. Сам кен занимать дуже выгодну позицію, поблизь [[Токіо|Токё]], мать великі промыслові плошины, и єдну из майбӱлшых слободных територій здалых на заставбу. У [[Хітачі]] зформовав ся кластер [[Машинарьство|машинарьськых]] и [[Електротехніка|електротехнічных]] пудприємств, а побережя [[Кашімв|Кашімы]] є центром ропнохемічної и металурґічної промысловости.<ref>https://www.jetro.go.jp/en/invest/region/data/ibaraki.html?_previewDate_=null&_tmpCssPreview_=0&revision=0&viewForce=1&utm_source=chatgpt.com</ref> Сільськоє ґаздӱвство є и было ачий ци не майважным конарём економікы. Наприклад: у [[2024]]. році обща ціна усёї продукції што ю продали была 549,4 млрд єн, и из [[2018]]. року занимать тритёє місто по продажам сільґазд<ref>= ''сельхоз'' у [[Російскый язык|руському языкови]]. ''Куртанка'' из '''сільськоґаздӱ́вської'''</ref> продукції у крайні. Особо велика роль є зеленинарьства, садовины и косиць: на ростлинарьство у [[2024]]. році приходило ся 48% сільґазд продукції. Ібаракі-кен тыж є єдным из майгрубых уробникӱв [[Рис|риса]] и скотарьської продукції.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/nourinsuisan/noseisaku/senryaku/5sonota/sanshutsugaku.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Одліка Ібаракі — [[Цукуба]], єден из грубых научно-изслідоватильськых центрӱв [[Японія|Японії]]. Туй изконцентровані державні изслідоватильські институты, універзитеты и пудприємства высокотехнолоґічных конарьӱв. У варошови розвивавуть ся робототехніка, біотехнолоґії, еколоґічні технолоґії и передовоє продукованя; наприклад у [[Цукуба|Цукубі]] є Центр передовых изслідовань полупроводникӱв AIST, заложеный у [[2023]]. році про розвой технолоґій будущности.<ref>https://unit.aist.go.jp/sfrc/index_en.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Што лоґічно, важный є тыж и транспорно-лоґістичный сектор. Порты Ібаракі и Кашіма суть ге выходні и северні "ворота столичного реґіона": порт Ібаракі зъединять [[Хітачі]], [[Оарай]] и [[Хітачі-Нака]] и обслуговує навалочні грузы, контейнерові перевезіня, автомобілові паромы тай судна типа RORO. Уддільныв перевагов є добра комунікація из усьым реґіоном [[Канто (реґіон)|Канто]], и близость до [[Токіо|Токё]].<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/doboku/ibako/index.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Ищи ге жрідло доходӱв росте туризм. У 2024. році туристичні траты у Ібаракі-кен сягли 444,7 млрд єн, што бӱлше на 24,4% уд 2023. року. Кен прияв 61,8 млн туристӱв; сереґ майнавщівленых міст суть [[Цукуба (гора)|гора Цукуба]], придорожна штація Мічі-но-Екі Джёсо и народный парк Хітачі-Кайхін.<ref>https://ibarakinews.jp/news/newsdetail.php?f_jun=17528442780412&utm_source=chatgpt.com</ref> == Наука == [[Цукуба]] є главный научный центр края. Там є комплекс лабораторій, коледжӱв, універзитет и изслідоватильськых офісӱв. На [[2023]]. рӱк там обывало 17.084 изслідоватиля, из них 8.488 были у ступени доктора наук.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/news/mame/index.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Култура == Ібаракі-кен ге и уся Японія мать унікалну културу, наприклад, єдныв из майзнамых традицій є Касама-які. То є кераміка котру чинять у варошови Касама. Касама є главным центром гончарьства у Ібаракі-кен, и сокотить своє старовікоє ремесло. Каждорӱчно проходить фестівал керамікы у котрӱм беруть участь, часто бӱлше 200 майстерньӱв.<ref>https://www.ibarakiguide.jp/sp/special/kasama_himatsuri.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Тыж єдным из главных по значимости културных фестівалӱв є Хітачі-сакура-мацурі, што проходить кажду ярь, у варошови Хітачі. Главныв ёго културныв подіёв є Хітачі-фурюмоно — велика платформа высотов у 15 метрӱв котра зклавши ся, стає сценов про кукольноє представліня. Ся традиція взникла ищи у XVII. сторочови и входить у испис нематеріалного културного наслідя ЮНЕСКО. Современна же култура Ібаракі-кен, то суть умілицькі центры, музеї, театралні и літературні міроприємства, и особно то суть концерты и поп-култура. У кенови реґуларно проходить Ібаракійськый фестівал умілств. Є музей керамічного ремела Ібаракі-кен и музей и современного умілства. Културный портал кена публікує концерты, уставкы, и другоє. У послідні рокы общественность и власти Ібаракі розвивавуть проєкты на переділови културы и современної масової културы, включавучи уддільно проґрамы ге «Ібаракі × аніме».<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/event.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Знаменитости == Майзнамыми знаменитыми містами є сад [[Кайраку-ен]] у Міто, гора Цукуба, озеро Кашуміґаура и Народный парк Хітачі.<ref>https://visit.ibarakiguide.jp/en/?utm_source=chatgpt.com</ref>. [[Народный парк Хітачі]] є єдныв из майзнамых знаменитостий Ібаракі-кен. Там у великых полях цвітуть немофілы, челлені кохії и другі косиці. Подобні поля мож стрітити у другых "народных парках" Ібаракі-кен. А варош [[Оарай]], мать як популарні сереґ містных пляжі, так и реліґійні объекты. [[Сінтоїзм|Синтоістські]] храмы ге Оарай-Ісосакі, Каміісо-но-Торіі, и [[Будгізм|будгійськый]] храм Ґеншішіншу Ґанню.<ref>https://www.getyourguide.com/uk-ua/oarai-isosaki-shrine-l239971/?visitor-id=96OXJ8V0U12NVKAUZDWU08Z1OROAOGW3&locale_autoredirect_optout=true</ref> == Символы кена == [[Ґерб Ібаракі]] представлять собов штилізованый розкрывавущый ся бутон ружі. Мотив ґерба изъязаный из природов края и розвоём, творьбу, кываня уперед, стремліня ид будучности. Ґерб офіціално приятый 13. новембра 1991. року. Цвіт-символ кена є '''''«Ібаракі-блю»''''' — насыченый темно-синьый цвіт. Динь Ібаракі-кен удмічать ся 13. новембра, каждый рӱк. Иппен того дня кен быв образованый императором Мейджі, у чисть того є праздник у Ібаракі-кен.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/kenminnohi/kenmin/bosyu.html</ref> == Знамі родакы == * [[Токуґава Міцкуні]] (1628-1701) — [[даймё]] у [[Міто]] и єден из майзнамых представитильӱв рода Міто-Токуґава. Быв покровитилём історичных изслідовань и написаня “Дайніппонші”. Внӱс великый вклад у розвой [[Култура|културы]] у варошови [[Міто]].<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin.html?utm_source=chatgpt.com</ref> * [[Мамія Ріндзо]] (1780-1844) — [[Японія|японськый]] [[Путованя|вандраш]] и [[картоґраф]], знамый свойыв експедиціёв на [[Сахалін]], и уложінём карт северної [[Японія|Японії]].<ref>https://www.nippon.com/en/guide-to-japan/pref08/?utm_source=chatgpt.com</ref>. * [[Токуґава Наріакі]] (1800-1860) — даймё у Міто, реформатор періода Едо.<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin/senjin22.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. * [[Фуджіта Токо]] (1806-1855) — [[Японія|японськый]] ученый и політичный мыслитиль, быв близкый совітник Токуґавы Наріакі и провказав великый вплыв на ідеї зъязані из императорськый властёв и вонкашныв політиков Японії у період Едо.<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin/senjin22.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. * [[Ёкояма Тайкан]] (1868-1958) — єден из майзнамых японськых малярьӱв [[XX. стороча]], родив ся у Міто. Єден из основатильӱв Японської академії Красных Умілств и мав значиму роль у розвоёви современної японської живописи.<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin.html?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>https://www.nippon.com/en/guide-to-japan/pref08/?utm_source=chatgpt.com</ref> == Удкликованя == {{референції}} [[Катеґорія:Реґіон Канто]] [[Катеґорія:Кены Японії]] [[Катеґорія:Ібаракі-кен]] [[Катеґорія:Ібаракі]] [[Катеґорія:Япония]] [[Катеґорія:Адміністративноє діліня Японії]] c90v5wu39om3490rz6qmo9xcb023m0i 168854 168848 2026-08-29T22:42:18Z Halajkovič 33393 +мале коректованя 168854 wikitext text/x-wiki {{Універзалный інфобокс}} '''Ібара́кі''' ({{Lang-ja|茨城県}}; ''Ібаракі-кен; [[Діалект Ібаракі|ібар]]. いばらぎけん, Ібараґі-кен/えばらぎけん, Ебараґі-кен)''<ref>http://www1.tmtv.ne.jp/~kadoya-sogo/ibaraki-i.html</ref><ref>https://japanknowledge.com/articles/blognihongo/entry.html?entryid=387</ref> — [[кен]] у [[Канто (реґіон)|реґіонови Канто]], острӱв [[Хоншу]], [[Японія]]. Є на берегови [[Тихый океан|Тихого океана]], знама свойым розвоём, технолоґічностёв и [[Діалект Ібаракі|интересным діалектом]]. == Назва == Назва [[Кен|кена]] происходить уд історичного топоніма ''Ібаракі'', знамого щи у давньых японськых жерел. У тому числови споминать ся первый раз письмово у ''Хітачі-фудокі'' изкладеному у [[VIII. стороча|VIII. сторочови]].<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com Интернет-сайт кена Ібаракі]</ref> Назва 茨城 складать ся из знакӱв, первый то є «тирня» а другый є «за́мок», то є — «Тернистый замок». На офіціалнӱв символіці кена нарисована [[ружа]], што є символом края.<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com Интернет-сайт кена Ібаракі]</ref> == Ґеоґрафія == Ібаракі-кен положеный на северо-выхолови реґіона Канто, у 30-150 км уд центры [[Токіо|Токё]]. На выход уходить у Тихый океан, на северови граничить из [[Фукушіма-кен]], а на западови из [[Тоґічі-кен]], на югови границя значныв міров проходить по ріці Тоне, што удділять Ібаракі уд [[Чіба-кен|Чібы]] и [[Сайтама-кен|Сайтамы]]. Адміністративный центр кена — варош [[Міто (Ібаракі)|Міто́]].<ref>https://visit.ibarakiguide.jp/en/?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/?utm_source=chatgpt.com</ref>. Площадь кена сягать 6.098 км². Север и северо-запад кена то суть у основі горы: туй суть южні удгоря горных систем Яміцо и Абукумы. Друга же часть кена то є почти лиш сама руня. Через ниї течуть рікы Тоне, Нака и Куджі. Єдным из майгрубых водозборӱв у Ібаракі-кен є озеро [[Кашуміґаура]], што є на ёго югови. Тыж значну роль у ґеоґрафії мать як берег Тихого океана, так и озера, рікы, горы, рунины. Погода у Ібаракі-кен удносно мняка руняно из северными районами Хоншю. Кодо Міто серидня рӱчна температура сягала 14.1 °C у 1991-2020. А у рӱк паде около 1368 мм осадкӱв. У варошови Дайґо, што є у горнӱв северо-западнӱв части кена, клімат май прохладный, там температура серидня за рӱк 12.6 °C.<ref>[https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/?utm_source=chatgpt.com Погода у Ібаракі-кен]</ref> == Історія == Зимлі Ібаракі мавуть давню історію, ужек у [[VIII. стороча|VIII]]. сторочови край описав ся у єдному из немногых описӱв Японії у тот час — Хітачі-фудокі. Там Ібаракі описує ся теплыв и плодородныв зимлёв, котра богата на ресурсы и удобна про живӱт. У старовік бӱлша часть кена входила у состав провінції Хітачі. Особо важну роль играв край у період Едо. У Міто были опшаря рода Токуґава. Позад близости ид Едо и выгодного положіня на морськых и сухопутных путях Міто став важным політичным и културно-економічным центром Японії. Дале описує ся сись край у ''Дайніппонші'' (Велика Історія Японії) котрый ся писав 249 рокӱв, товды у Ібаракі розвивала ся култура и економіка, а [[Конфуцианство|конфуціанство]] шырило ся доста скоро. По [[Реставрація Мейджі|реставрації Мейджі]] адміністративный шор реґіона неєдноразово міняв ся. Нынішньый Ібаракі-кен учинив ся у резултатови адміністративної реформы у [[1871]]. році, у [[1875]]. році были утверждені и границі кена, котрі близкі ид днишньым.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Бігом [[XX. стороча|XX]]. стороча у Ібаракі-кен розвивать ся транспорт, промысел, туризм и енерґетика. Образовали ся промыслові центры Кашіма и Хітачі. У [[1998]]. році удкрыв ся морськый порт Хітачінака.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/profile/history.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. Важным варошом став Цукуба, се є ''наукоград'' и туй є бӱлша часть изслідоватильськых офісӱв. То є ачий ци не главный научный центр [[Японія|Японії]]. Туй є знамый по цілому світови універзитет Цукуба.<ref>https://studyinjapan.krjc.kg/university/tsukuba-university</ref> == Адміністративноє діліня == Станом на наш час (2026. рӱк) Ібаракі-кен ділить ся на 44 [[Шічёсон|шічёсоны]], миже них вароші, ма́чі (варощикы) и му́ры (села). Адміністративный центр — Міто. Майвеликі вароші суть Міто, Хітачі, Цукуба, Цучіура, Хітачінака и Кашіма. === Вароші === Испис варошӱв кена: * [[Бандо (варош)|Бандо]]; * [[Дзёсо]]; * [[Інашікі]]; * [[Ішіока (варош)|Ішіока]]; * [[Ітако (варош)|Ітако]]; * [[Камішу]]; * [[Касама]]; * [[Кашіма (Ібаракі)|Кашіма]]; * [[Касуміґаура (варош)|Касуміґаура]]; * [[Кітаібаракі]]; * [[Коґа (Ібаракі)|Коґа]]; * [[Міто (Ібаракі)|Міто]]; * [[Мория (город)|Морія]]; * [[Нака (город)|Нака]]; * [[Намеґата]]; * [[Омітама]]; * [[Рюґасакі]]; * [[Сакураґава]]; * [[Шімоцума]]; * [[Такахаґі]]; * [[Тікусей]]; * [[Торіде]]; * [[Ушіку]]; * [[Хітачі (Ібаракі)|Хітачі]]; * [[Хітачінака]]; * [[Хітачіомія]]; * [[Хітачіота]]; * [[Хокота]]; * [[Цукуба]]; * [[Цукубамірай]]; * [[Цутіура]]; * [[Юкі (варош)|Юкі]]. === Ґуны === [[Мачі Японії|Мачі]] и [[Муры Японії|муры]] по ґунам: * [[Хіґашіібаракі]]; ** [[Ібаракі (мачі)|Ібаракі]]; ** [[Оараі]]; ** [[Шіросато]]; * [[Нака (Ібаракі)|Нака]]; ** [[Токай (мура)|Токай]]; * [[Куджі (ґун)|Куджі]]; ** [[Дайґо (мачі)|Дайґо]]; * [[Інашікі (уезд)|Інашікі]]; ** [[Амі (Японія)|Амі]]; ** [[Кавачі (Ібаракі)|Кавачі]]; ** [[Міхо (мура)|Міхо]]; * [[Юкі (ґун)|Юкі]]; ** [[Ятіё (мачі)|Ятіё]]; * [[Сашіма]]; ** [[Ґока]]; ** [[Сакаі (Ібаракі)|Сакаі]]; * [[Кітасома]]; ** [[Тоне (мачі)|Тоне]]. == Обывательство == На 1. юла 2026. року у Ібаракі-кен жило коло 2.78 млн чиляди, из них 101.790 суть иноземці. Обывательство кена у послідні дисятьроча маліє позад старіня, хоть міґрація у кен часточно покрывать тоту проблему. За юн 2026. року обывательство змаліло на 932 людий, 1602 умерло, 670 прийшло.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/kikaku/tokei/fukyu/tokei/betsu/jinko/getsu/jinko2607.html?utm_source=chatgpt.com</ref> По даным управы Ібаракі-кен число иноземцьӱв увеличує ся: из 88.829 у януарови 2025 до 101.790 у юлови 2026. У краёви живуть многі народности. Окрем [[Японці|японцьӱв]], сереґ майбӱлшых общин суть [[вьетнамці]], [[філіпінці]], [[китайці]], [[бразильці]] и [[индонезійці]].<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/gikai/report/mirai/05/setsumeichoshu4.pdf?utm_source=chatgpt.com</ref> == Економіка == Краёва економіка включать у ся великый промысел, научно-технічный сектор и сільськоє ґаздӱвство. Сам кен занимать дуже выгодну позицію, поблизь [[Токіо|Токё]], мать великі промыслові плошины, и єдну из майбӱлшых слободных територій здалых на заставбу. У [[Хітачі]] зформовав ся кластер [[Машинарьство|машинарьськых]] и [[Електротехніка|електротехнічных]] пудприємств, а побережя [[Кашімв|Кашімы]] є центром ропнохемічної и металурґічної промысловости.<ref>https://www.jetro.go.jp/en/invest/region/data/ibaraki.html?_previewDate_=null&_tmpCssPreview_=0&revision=0&viewForce=1&utm_source=chatgpt.com</ref> Сільськоє ґаздӱвство є и было ачий ци не майважным конарём економікы. Наприклад: у [[2024]]. році обща ціна усёї продукції што ю продали была 549,4 млрд єн, и из [[2018]]. року занимать тритёє місто по продажам сільґазд<ref>= ''сельхоз'' у [[Російскый язык|руському языкови]]. ''Куртанка'' из '''сільськоґаздӱ́вської'''</ref> продукції у крайні. Особо велика роль є зеленинарьства, садовины и косиць: на ростлинарьство у [[2024]]. році приходило ся 48% сільґазд продукції. Ібаракі-кен тыж є єдным из майгрубых уробникӱв [[Рис|риса]] и скотарьської продукції.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/nourinsuisan/noseisaku/senryaku/5sonota/sanshutsugaku.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Одліка Ібаракі — [[Цукуба]], єден из грубых научно-изслідоватильськых центрӱв [[Японія|Японії]]. Туй изконцентровані державні изслідоватильські институты, універзитеты и пудприємства высокотехнолоґічных конарьӱв. У варошови розвивавуть ся робототехніка, біотехнолоґії, еколоґічні технолоґії и передовоє продукованя; наприклад у [[Цукуба|Цукубі]] є Центр передовых изслідовань полупроводникӱв AIST, заложеный у [[2023]]. році про розвой технолоґій будущности.<ref>https://unit.aist.go.jp/sfrc/index_en.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Што лоґічно, важный є тыж и транспорно-лоґістичный сектор. Порты Ібаракі и Кашіма суть ге выходні и северні "ворота столичного реґіона": порт Ібаракі зъединять [[Хітачі]], [[Оарай]] и [[Хітачі-Нака]] и обслуговує навалочні грузы, контейнерові перевезіня, автомобілові паромы тай судна типа RORO. Уддільныв перевагов є добра комунікація из усьым реґіоном [[Канто (реґіон)|Канто]], и близость до [[Токіо|Токё]].<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/doboku/ibako/index.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Ищи ге жрідло доходӱв росте туризм. У 2024. році туристичні траты у Ібаракі-кен сягли 444,7 млрд єн, што бӱлше на 24,4% уд 2023. року. Кен прияв 61,8 млн туристӱв; сереґ майнавщівленых міст суть [[Цукуба (гора)|гора Цукуба]], придорожна штація Мічі-но-Екі Джёсо и народный парк Хітачі-Кайхін.<ref>https://ibarakinews.jp/news/newsdetail.php?f_jun=17528442780412&utm_source=chatgpt.com</ref> == Наука == [[Цукуба]] є главный научный центр края. Там є комплекс лабораторій, коледжӱв, універзитет и изслідоватильськых офісӱв. На [[2023]]. рӱк там обывало 17.084 изслідоватиля, из них 8.488 были у ступени доктора наук.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/news/mame/index.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Култура == Ібаракі-кен ге и уся Японія мать унікалну културу, наприклад, єдныв из майзнамых традицій є Касама-які. То є кераміка котру чинять у варошови Касама. Касама є главным центром гончарьства у Ібаракі-кен, и сокотить своє старовікоє ремесло. Каждорӱчно проходить фестівал керамікы у котрӱм беруть участь, часто бӱлше 200 майстерньӱв.<ref>https://www.ibarakiguide.jp/sp/special/kasama_himatsuri.html?utm_source=chatgpt.com</ref> Тыж єдным из главных по значимости културных фестівалӱв є Хітачі-сакура-мацурі, што проходить кажду ярь, у варошови Хітачі. Главныв ёго културныв подіёв є Хітачі-фурюмоно — велика платформа высотов у 15 метрӱв котра зклавши ся, стає сценов про кукольноє представліня. Ся традиція взникла ищи у XVII. сторочови и входить у испис нематеріалного културного наслідя ЮНЕСКО. Современна же култура Ібаракі-кен, то суть умілицькі центры, музеї, театралні и літературні міроприємства, и особно то суть концерты и поп-култура. У кенови реґуларно проходить Ібаракійськый фестівал умілств. Є музей керамічного ремела Ібаракі-кен и музей и современного умілства. Културный портал кена публікує концерты, уставкы, и другоє. У послідні рокы общественность и власти Ібаракі розвивавуть проєкты на переділови културы и современної масової културы, включавучи уддільно проґрамы ге «Ібаракі × аніме».<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/event.html?utm_source=chatgpt.com</ref> == Знаменитости == Майзнамыми знаменитыми містами є сад [[Кайраку-ен]] у Міто, гора Цукуба, озеро Кашуміґаура и Народный парк Хітачі.<ref>https://visit.ibarakiguide.jp/en/?utm_source=chatgpt.com</ref>. [[Народный парк Хітачі]] є єдныв из майзнамых знаменитостий Ібаракі-кен. Там у великых полях цвітуть немофілы, челлені кохії и другі косиці. Подобні поля мож стрітити у другых "народных парках" Ібаракі-кен. А варош [[Оарай]], мать як популарні сереґ містных пляжі, так и реліґійні объекты. [[Сінтоїзм|Синтоістські]] храмы ге Оарай-Ісосакі, Каміісо-но-Торіі, и [[Будгізм|будгійськый]] храм Ґеншішіншу Ґанню.<ref>https://www.getyourguide.com/uk-ua/oarai-isosaki-shrine-l239971/?visitor-id=96OXJ8V0U12NVKAUZDWU08Z1OROAOGW3&locale_autoredirect_optout=true</ref> == Символы кена == [[Ґерб Ібаракі]] представлять собов штилізованый розкрывавущый ся бутон ружі. Мотив ґерба изъязаный из природов края и розвоём, творьбу, кываня уперед, стремліня ид будучности. Ґерб офіціално приятый 13. новембра 1991. року. Цвіт-символ кена є '''''«Ібаракі-блю»''''' — насыченый темно-синьый цвіт. Динь Ібаракі-кен удмічать ся 13. новембра, каждый рӱк. Иппен того дня кен быв образованый императором Мейджі, у чисть того є праздник у Ібаракі-кен.<ref>https://www.pref.ibaraki.jp/bugai/koho/kenmin/kenminnohi/kenmin/bosyu.html</ref> == Знамі родакы == * [[Токуґава Міцкуні]] (1628-1701) — [[даймё]] у [[Міто]] и єден из майзнамых представитильӱв рода Міто-Токуґава. Быв покровитилём історичных изслідовань и написаня “Дайніппонші”. Внӱс великый вклад у розвой [[Култура|културы]] у варошови [[Міто]].<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin.html?utm_source=chatgpt.com</ref> * [[Мамія Ріндзо]] (1780-1844) — [[Японія|японськый]] [[Путованя|вандраш]] и [[картоґраф]], знамый свойыв експедиціёв на [[Сахалін]], и уложінём карт северної [[Японія|Японії]].<ref>https://www.nippon.com/en/guide-to-japan/pref08/?utm_source=chatgpt.com</ref>. * [[Токуґава Наріакі]] (1800-1860) — даймё у Міто, реформатор періода Едо.<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin/senjin22.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. * [[Фуджіта Токо]] (1806-1855) — [[Японія|японськый]] ученый и політичный мыслитиль, быв близкый совітник Токуґавы Наріакі и провказав великый вплыв на ідеї зъязані из императорськый властёв и вонкашныв політиков Японії у період Едо.<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin/senjin22.html?utm_source=chatgpt.com</ref>. * [[Ёкояма Тайкан]] (1868-1958) — єден из майзнамых японськых малярьӱв [[XX. стороча]], родив ся у Міто. Єден из основатильӱв Японської академії Красных Умілств и мав значиму роль у розвоёви современної японської живописи.<ref>https://www.bunkajoho.pref.ibaraki.jp/senjin.html?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>https://www.nippon.com/en/guide-to-japan/pref08/?utm_source=chatgpt.com</ref> == Удкликованя == {{референції}} [[Катеґорія:Реґіон Канто]] [[Катеґорія:Кены Японії]] [[Катеґорія:Ібаракі-кен]] [[Катеґорія:Ібаракі]] [[Катеґорія:Япония]] [[Катеґорія:Адміністративноє діліня Японії]] kvqljtjwz9uowuu4o4rcbdkuvqfi4vk 0 24917 168843 168798 2026-08-29T15:54:09Z Gazdadev 36573 /* */ 168843 wikitext text/x-wiki '''Бундесвер''' (уд [[Нїмецькый язык|нім]]. bundes - федеральный; wehr - оборона) - Збройні силы [[Нїмецько|Федеративної республікы Німеччины]]. Бундесвер розділиный на воєнну тай цивільну часті. Складовов воєнної є [[Сухопутні войска Німеччины|Сухопутні войска]], [[Воздушні силы Німеччины|Воздушных сил]], [[Воєнно-морські силы Німеччины|Воєнно-морського флота]], Уб'єднаної службы забизпечення, Центральної медичної службы тай службы кібер-інформаційної сферы. <!--Удкликуваня на послідні 3 пудрозділы будуть пізніше коли я мало інформації зберу щи--> [[Файл:Logo of the Bundeswehr.svg|thumb|Логотип Бундесвера]]Ізза занепокоєння після [[Російско-україньска война|російського вторгнення в Україну]], [[Нїмецько|Німеччина]] огласила о суттєвых змінах у політиці, поубіцявши уділити спеціальный фонд у розмірови 100 мільярдӱв євро на Бундесвер. Уто має у́правити рокы недофінансування і пудвыщити бюджет уд рівньови бӱльше 2% ВВП. g5n40urcug5kmb0m6czh92kr5tyajkk 168845 168843 2026-08-29T17:19:16Z Gazdadev 36573 /* */ Два слова типир стилізовано курсивом 168845 wikitext text/x-wiki '''Бундесвер''' (уд [[Нїмецькый язык|нім]]. ''Bundes'' - федеральный; ''Wehr'' - оборона) - Збройні силы [[Нїмецько|Федеративної республікы Німеччины]]. Бундесвер розділиный на воєнну тай цивільну часті. Складовов воєнної є [[Сухопутні войска Німеччины|Сухопутні войска]], [[Воздушні силы Німеччины|Воздушных сил]], [[Воєнно-морські силы Німеччины|Воєнно-морського флота]], Уб'єднаної службы забизпечення, Центральної медичної службы тай службы кібер-інформаційної сферы. <!--Удкликуваня на послідні 3 пудрозділы будуть пізніше коли я мало інформації зберу щи--> [[Файл:Logo of the Bundeswehr.svg|thumb|Логотип Бундесвера]]Ізза занепокоєння після [[Російско-україньска война|російського вторгнення в Україну]], [[Нїмецько|Німеччина]] огласила о суттєвых змінах у політиці, поубіцявши уділити спеціальный фонд у розмірови 100 мільярдӱв євро на Бундесвер. Уто має у́правити рокы недофінансування і пудвыщити бюджет уд рівньови бӱльше 2% ВВП. c6yq4ur9ogoy9r6rjs3tw71para7ssz 0 24921 168823 168821 2026-08-29T13:14:00Z Rue323 31002 Ниє етимолоґії, умажте ї гет 168823 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 168837 168823 2026-08-29T13:44:40Z Halajkovič 33393 +порожня статя 168837 wikitext text/x-wiki {{delete}} 35r2j9t4ectnt1cmb7mlgcqvwz6h5k6 10 24922 168824 2026-08-29T13:30:15Z Flipdot 23893 Напрямлїня на [[Шаблона:Country data Румуньско]] 168824 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Шаблона:Country data Румуньско]] gh4jbwefg97l6z9w3gdwkwvjr57keck 10 24923 168825 2026-08-29T13:30:46Z Flipdot 23893 Напрямлїня на [[Шаблона:Country data Сѣверна Македония]] 168825 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Шаблона:Country data Сѣверна Македония]] eup61yzrazop6e2zx74z2rjksqsjipx 10 24924 168826 2026-08-29T13:31:13Z Flipdot 23893 Напрямлїня на [[Шаблона:Country data Северна Корея]] 168826 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Шаблона:Country data Северна Корея]] l16o1b7in5l7u7d0ijluvjxlyuts5bz 10 24925 168827 2026-08-29T13:31:23Z Flipdot 23893 Напрямлїня на [[Шаблона:Country data Ізраел]] 168827 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Шаблона:Country data Ізраел]] g9p0b8udpcy5zp0n4fyjxmrfablk1dq 10 24926 168828 2026-08-29T13:31:39Z Flipdot 23893 Напрямлїня на [[Шаблона:Country data Нїмецько]] 168828 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Шаблона:Country data Нїмецько]] jlarndutidmm7nimpnb9vw51aoldi8i 10 24927 168829 2026-08-29T13:31:53Z Flipdot 23893 Напрямлїня на [[Шаблона:Country data Ґрузія]] 168829 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Шаблона:Country data Ґрузія]] 74b1czy2599epcx85d2f3cjjjpjmvvc 10 24928 168830 2026-08-29T13:32:15Z Flipdot 23893 Напрямлїня на [[Шаблона:Country data Кітай]] 168830 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Шаблона:Country data Кітай]] 2y8gttmi6odygeh88o374v78so2dn83 10 24929 168831 2026-08-29T13:32:29Z Flipdot 23893 Напрямлїня на [[Шаблона:Country data Чесько]] 168831 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Шаблона:Country data Чесько]] 20645nzcjl0z0pf3p8nu7jfgq4j83mn 10 24930 168832 2026-08-29T13:32:53Z Flipdot 23893 Напрямлїня на [[Шаблона:Country data Кітайска Републіка]] 168832 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Шаблона:Country data Кітайска Републіка]] silbe8e2jldq67kvaoeh4q8fv3igij6 10 24931 168833 2026-08-29T13:33:23Z Flipdot 23893 Напрямлїня на [[Шаблона:Country data Кітайска Републіка]] 168833 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Шаблона:Country data Кітайска Републіка]] silbe8e2jldq67kvaoeh4q8fv3igij6 10 24932 168834 2026-08-29T13:33:40Z Flipdot 23893 Напрямлїня на [[Шаблона:Country data Споєне кралёвство Великой Брітанії і Ірьска]] 168834 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Шаблона:Country data Споєне кралёвство Великой Брітанії і Ірьска]] lzthmeqb8dcpovsfi3rfiyir34bxi62 10 24933 168835 2026-08-29T13:33:54Z Flipdot 23893 Напрямлїня на [[Шаблона:Country data Споєны штаты америцькы]] 168835 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Шаблона:Country data Споєны штаты америцькы]] drbkxqnjd0n955rdq7e2olnwzgi6505 10 24934 168850 2026-08-29T22:18:17Z Halajkovič 33393 Створена сторінка: {{#invoke:list|unbulleted|list_style=margin-left:{{{in|{{{indent|1em}}}}}};text-indent:-{{{in|{{{indent|1em}}};{{{list_style|}}}}}}}}<noinclude> {{documentation}} <!-- Categories go on the /doc subpage, and interwikis go on Wikidata. --> </noinclude> 168850 wikitext text/x-wiki {{#invoke:list|unbulleted|list_style=margin-left:{{{in|{{{indent|1em}}}}}};text-indent:-{{{in|{{{indent|1em}}};{{{list_style|}}}}}}}}<noinclude> {{documentation}} <!-- Categories go on the /doc subpage, and interwikis go on Wikidata. --> </noinclude> e7g6r2fcww4yjx4nb1dqwr0bhklddpj 10 24935 168851 2026-08-29T22:19:15Z Halajkovič 33393 Напрямлїня на [[Шаблона:Unbulleted indent list]] 168851 wikitext text/x-wiki #redirect [[Шаблона:Unbulleted indent list]] 0qenfnvq1h2ibzp2si2ldonebjoj1m5 10 24936 168859 2026-08-30T00:29:25Z Halajkovič 33393 Створена сторінка: {{#if: {{{1|}}} |[https://www.ethnologue.com/language/{{{1|}}} {{{2|{{PAGENAME}}}}}] at ''[[Ethnologue]]'' (28th ed., 2025) {{closed access}} |{{cite book|editor-last1 = Eberhard| editor-first1 = David M.| editor-last2 = Simons| editor-first2 = Gary F.| editor-last3 = Fennig| editor-first3 = Charles D.| year=2025|title=Ethnologue: Languages of the World|edition=28th|location=Dallas, Texas|publisher=SIL International|url=https://www.ethnologue.com}} }}<inc... 168859 wikitext text/x-wiki {{#if: {{{1|}}} |[https://www.ethnologue.com/language/{{{1|}}} {{{2|{{PAGENAME}}}}}] at ''[[Ethnologue]]'' (28th ed., 2025) {{closed access}} |{{cite book|editor-last1 = Eberhard| editor-first1 = David M.| editor-last2 = Simons| editor-first2 = Gary F.| editor-last3 = Fennig| editor-first3 = Charles D.| year=2025|title=Ethnologue: Languages of the World|edition=28th|location=Dallas, Texas|publisher=SIL International|url=https://www.ethnologue.com}} }}<includeonly>[[Category:Language articles citing Ethnologue 28]]</includeonly><noinclude> {{documentation}} </noinclude> sjbntqwgl2gle069n1owa1ofc9j6pxa 10 24937 168860 2026-08-30T00:29:45Z Halajkovič 33393 Напрямлїня на [[Шаблона:Ethnologue28]] 168860 wikitext text/x-wiki #redirect [[Шаблона:Ethnologue28]] 5yer68mps8jmjrakrmu8iv5bjuzlzh4 0 24938 168868 2026-08-30T06:17:36Z Flipdot 23893 Напрямлїня на [[Санкт-Петербурґ]] 168868 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Санкт-Петербурґ]] 7kk9zx7dga3wejrwiqcj677yghd1w19 0 24939 168869 2026-08-30T06:52:08Z Flipdot 23893 Напрямлїня на [[Ласло Дежев]] 168869 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Ласло Дежев]] qljdkhgwgjdgkgmbbb0h51mlu3s5igq 0 24940 168870 2026-08-30T08:28:11Z Flipdot 23893 Створена сторінка: '''Ня́ґувська постила''' ({{Lang-hu|A Nyagovai Posztilla}}, {{Lang-ru|Няговские поучения}}, {{Lang-en|The Niagovo Postilla}}) тото реліґійный історичный документ, зберька повчань-[[Гомілія|гомілій]] на [[Християнство|християнськоє]] [[Єванґеліє]], датованый дас&nbsp;16.&nbsp;сторочом, котрый ся дер... 168870 wikitext text/x-wiki '''Ня́ґувська постила''' ({{Lang-hu|A Nyagovai Posztilla}}, {{Lang-ru|Няговские поучения}}, {{Lang-en|The Niagovo Postilla}}) тото реліґійный історичный документ, зберька повчань-[[Гомілія|гомілій]] на [[Християнство|християнськоє]] [[Єванґеліє]], датованый дас&nbsp;16.&nbsp;сторочом, котрый ся держит за майстару знаму письмову памнятку [[Русинськый язык|русинського языка]]. Ориґінал не дожыв до нашых днув; усокотили ся лиш дві копії, вчинені монахами в&nbsp;18.&nbsp;сторочу. Тримле ся, ож автором ориґінала быв православный сященник из Марамороша, из села [[Добрянске (Закарпатска область)|Няґово]] (уд&nbsp;1946.&nbsp;року&nbsp;— ''Добрянськоє'') вадь його околиці. Єдна з двох уцілілых копій была перепечатана російськым істориком [[Алєксєй Петров|Алєксєйом Петровом]] у 1914.&nbsp;році, а пак и в септембрі 1921.&nbsp;року в Петроґраді (ныні [[Санкт-Петєрбурґ]]) „по розпоряджіню Російської Академії Наук“ пуд назывков „Повчаня на Єванґеліє по Няґувському списку 1758.&nbsp;року“ ({{Lang-ru|Поученія на евангеліе по Няговскому списку 1758 г.}}). В 2006.&nbsp;році на базі кафедры украйинської и русинської філолоґії Ніредьгазької высшої школы пуд редакційов Ондраша Золтана уйшло [[факсіміле]] з уданя А.&nbsp;Петрова из вступнов статьов [[Ласлов Дежыв|Ласлова Дежыва]] и передсловом О.&nbsp;Золтана.<ref name=":0">{{Cite book|editor1-last=Zoltán|editor1-first=András|pages=74+12+226&nbsp;old.|title=A Nyagovai Posztilla / Няговские поучения / The Niagovo Postilla : Alekszej Petrov szövegkiadásának fakszimiléj, Dezső László bevezető tanulmányával, A kötetet szerkesztette és az előszót írta Zoltán András|year=2006|publisher=Nyíregyházi Főiskola Ukrán és Ruszin Filológiai Tanszék|location=[[Ніредьгаза|Nyíregyháza]]|ref=Zoltan2006}}</ref> Ондраш Золтан у передслові удзначує, ож петроґрадськоє уданя было удносно раритетом позад воєн и револуцій того часу&nbsp;— а в 1985.&nbsp;році єдиный екземпларь петроґрадського уданя на Мадярах, котрый сперед тым держали у Державнуй бібліотеці имени Сечені, стратив ся бігом переміщеня єї фондув у другу будову, айбо закладатель и першый завідовач кафедры [[Іштван Удварій]] купив копію за гатаром, и з неї ся ипен и вчинило факсіміле. Уданя присятили першым роковинам його смерти, 9.&nbsp;новембра 2006.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;VI–XV." /> Няґувська Постила обсягує 61&nbsp;повчаня, котрі ся удкликувут на вшылиякі дарабы Єванґелія через референції на [[Зачало (Єванґеліє)|єванґельські зачала]] у наголовках, айбо тексты самых зачал ся не наводят&nbsp;— подля Л.&nbsp;Дежыва тото не удповідат жаданям „учительного Єванґелія“, хоть автор и называт так свуй текст; ипен завто Дежыв хоснує термін „постила“.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXIX–XL." /> Повчаня вшорені за традиційов православного літурґійного календаря из приуроченями д недільным зборам вірникув и Христовым празникам; єдно повчаня присяченоє Богородиці, єдно мученикам; повчань до днув сятых не є.<ref name=":1" details="б.&amp;nbsp;46.">{{Cite paper|first1=Л.О.|last1=Стасюк|year=2004|title=Нягівські повчання як пам'ятка прореформатської літератури|url=http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrr_2004_30_7|work=[https://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9669265 Українське релігієзнавство]|language=uk|pages=С.&nbsp;45–55|issue=№&nbsp;30|ref=Stasiuk2004}}</ref> == Изглядованя == === Датованя и особа автора === Алєксєй Петров датує ориґінал 1559.&nbsp;роком, а тот список, на основі котрого вун чинив изглядованя&nbsp;— 1757–1758.&nbsp;роками.<ref name=":1" details="б.&amp;nbsp;45." /> У резултаті свого зглядованя Петров учинив такі выслідкы:<ref name=":2" />{{Rp-primitive|бук=101}}<ref name=":0" />{{Rp-primitive|бук=XLI}} {{Blockquote|# Автор постилы, православный руськый сященник из Марамороша вадь сосідньої карпаторуської території, и в основі свойих никань, и формално ''ся лишив сыном воспитавшої го православної церьквы'', хоть # ''пудчиняв ся'' в силнуй мірі ''вливу реформаційных ідей'', котрі го привели д усвідомленьови ''мусайности введеня народного языка в церьков и жывої на нюм проповіди'', а щи # ''д розуміньови реліґії уднушньым, духовным способом'', а не вонкашньым, обрядовым, што у значнуй мірі уддалило го уд товдышнього православного общества; дуже годно быти, ож # зближеня його з протестантизмом ся проявило и „''в даякому пристатьови на неправославный спосуб думаня'' не лиш удносно ''обрядового'' боку, айбо и ''доґматичного''“, айбо # ''не привело го ид переходу в даяку конкретну форму протестантизма'', наприклад у калвінізм — # автором быв ''приятый'' лиш ''общый дух реформації''.}}Тримле ся, ож автор ориґінала быв из села Няґово вадь його околиці. === Язык === Текст Няґувської постилы написаный у языкови, приближеному ид народнуй бесіді того часу, а не в [[Церьковнословянськый язык|церьковнословянському]]. Ласлов Дежыв припускає, ож тексты єванґельськых зачал у постилі удсутні завто, ож якраз їх автор зачитовав по церьковнословянськы.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXIX–XL." /> У 1985.&nbsp;році Дежыв удав у Дебрецені матеріалы свого зглядованя текста Няґувської постилы на основі зобратого словника тай його аналіза. У выслідках Дежыв указав: * 49% зобратого ним словника Няґувської постилы збігло ся из староукрайинськыми словниками;<ref name=":3">{{Cite book|author-link=Ласлов Дежыв|last=Дэже|first=Л.|publisher=Дебреценский государственный университет|ref=Deszo1985|year=1985|title=Украинская лексика сер. XVI века: Няговские Поучения (Словарь и анализ)|location=[[Дебрецен]]}}</ref>{{Rp-primitive|бук=509}} * 13% лексикы Няґувської постилы є у староукрайинськых словниках, айбо не у літературному украйинському языкови;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=509}} * 57% лексикы збігло ся из лексиков літературного російського языка&nbsp;— подля словника Д.&nbsp;Ушакова, почти половина з того зазначена ги книжні, церьковні, застарілі слова;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=510}} * 21% слув из Няґувської постилы не є ни в украйинському, ни в російському языках, причому ни в днешньых, ни в історичных їх інкарнаціях;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=512}} * 68% лексикы Няґувської постилы ся збігат из днешньым языком русинув.<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=513}} Як пише Дежыв, позаяк цільовов авдиторійов Няґувської постилы были селяне, ремеселникы, друбні дворяны, а пораз и сященникы, автор хоснує простый и порозумливый стиль, членорозділну структуру, май слобудну, близку ид уснуй бесіді будову речінь; часто ся дає до синонімув, антонімув и пуднимат звіданкы, за котрі слухачам треба ся было задумовати, бо за нима стояли обычні проблемы.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XLVI–XLVIII." /> === Протестантськый влив и удлика уд аналоґічных повчань === А.&nbsp;Петров изглядовав протестантськый (а май точно&nbsp;— калвіністськый) влив на Няґувську Постилу. Подля нього, як удзначує Дежыв, майвеликым наслідком такого вливу было якраз хоснованя народного языка в реліґійнуй и світськуй літературі тай споліганя на „Сященоє Писаня“ ги на єдиный авторитет.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXVIII–XLI." /> Ласлов Дежыв удкликує ся на аналіз, учиненый Петровом на основі порувняня Няґувської постилы тай аналоґічных мадярськоязычных и украйинськых (и наближеных ид народному языкови, и церьковнословянськоязычных) повчань и указує на такі удликы: наприклад, автор Няґувської постилы ся не дає до полемікы з другыми реліґіями и не фокусує ся на доґматичных вопросах, як тото ся просліжує у аналізованых аналоґах; а щи на удлику уд католицькых и протестантськых повчань, призначеных про школованых читачув, Няґувська постила є призначена про простых вірян. Подля Петрова, про постилы восточної церьквы были характерні вопросы ритуалув и чудес, удкликованя на історію церьквы, айбо „такого роду елементув у Няґувськых повчанях почти не стрічаєме“.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXVIII–XLI." /><ref name=":2">{{Cite book|last1=Петровъ|first1=А.|year=1923|title=Отзвукъ реформаціи въ Русскомъ Закарпатьи XVI в. Няговскіе поученія на евангеліе. Прага — Особый оттискъ изъ Вѣстника Чешскаго Королевскаго Общества Наукъ. Классъ философскій и историко-филологическій: 1921–1922|place=[[Прага]]|ref=Petrov1923}}</ref> == Література == * {{Cite book|editor1-last=Zoltán|editor1-first=András|pages=74+12+226&nbsp;old.|title=A Nyagovai Posztilla / Няговские поучения / The Niagovo Postilla : Alekszej Petrov szövegkiadásának fakszimiléj, Dezső László bevezető tanulmányával, A kötetet szerkesztette és az előszót írta Zoltán András|year=2006|publisher=Nyíregyházi Főiskola Ukrán és Ruszin Filológiai Tanszék|location=[[Ніредьгаза|Nyíregyháza]]|ref=Zoltan2006}} == Запяткы == {{Reflist|group=запятка}} == Референції == {{Reflist}} 5yziv93vw39el4gp9v01dpk0de4u873 168872 168870 2026-08-30T08:50:47Z Flipdot 23893 168872 wikitext text/x-wiki '''Ня́ґувська постила''' ({{Lang-hu|A Nyagovai Posztilla}}, {{Lang-ru|Няговские поучения}}, {{Lang-en|The Niagovo Postilla}}) тото реліґійный історичный документ, зберька повчань-[[Гомілія|гомілій]] на [[Християнство|християнськоє]] [[Єванґеліє]], датованый дас&nbsp;16.&nbsp;сторочом, котрый ся держит за майстару знаму письмову памнятку [[Русинськый язык|русинського языка]]. Ориґінал не дожыв до нашых днув; усокотили ся лиш дві копії, вчинені монахами в&nbsp;18.&nbsp;сторочу. Тримле ся, ож автором ориґінала быв православный сященник из Марамороша, из села [[Добрянске (Закарпатска область)|Няґово]] (уд&nbsp;1946.&nbsp;року&nbsp;— ''Добрянськоє'') вадь його околиці. Єдна з двох уцілілых копій была перепечатана російськым істориком [[Алєксєй Петров|Алєксєйом Петровом]] у 1914.&nbsp;році, а пак и в септембрі 1921.&nbsp;року в Петроґраді (ныні [[Санкт-Петєрбурґ]]) „по розпоряджіню Російської Академії Наук“ пуд назывков „Повчаня на Єванґеліє по Няґувському списку 1758.&nbsp;року“ ({{Lang-ru|Поученія на евангеліе по Няговскому списку 1758 г.}}). В 2006.&nbsp;році на базі кафедры украйинської и русинської філолоґії Ніредьгазької высшої школы пуд редакційов Ондраша Золтана уйшло [[факсіміле]] з уданя А.&nbsp;Петрова из вступнов статьов [[Ласлов Дежив|Ласлова Дежива]] и передсловом О.&nbsp;Золтана.<ref name=":0">{{Cite book|editor1-last=Zoltán|editor1-first=András|pages=74+12+226&nbsp;old.|title=A Nyagovai Posztilla / Няговские поучения / The Niagovo Postilla : Alekszej Petrov szövegkiadásának fakszimiléj, Dezső László bevezető tanulmányával, A kötetet szerkesztette és az előszót írta Zoltán András|year=2006|publisher=Nyíregyházi Főiskola Ukrán és Ruszin Filológiai Tanszék|location=[[Ніредьгаза|Nyíregyháza]]|ref=Zoltan2006}}</ref> Ондраш Золтан у передслові удзначує, ож петроґрадськоє уданя было удносно раритетом позад воєн и револуцій того часу&nbsp;— а в 1985.&nbsp;році єдиный екземпларь петроґрадського уданя на Мадярах, котрый сперед тым держали у Державнуй бібліотеці имени Сечені, стратив ся бігом переміщеня єї фондув у другу будову, айбо закладатель и першый завідовач кафедры [[Іштван Удварій]] купив копію за гатаром, и з неї ся ипен и вчинило факсіміле. Уданя присятили першым роковинам його смерти, 9.&nbsp;новембра 2006.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;VI–XV." /> Няґувська Постила обсягує 61&nbsp;повчаня, котрі ся удкликувут на вшылиякі дарабы Єванґелія через референції на [[Зачало (Єванґеліє)|єванґельські зачала]] у наголовках, айбо тексты самых зачал ся не наводят&nbsp;— подля Л.&nbsp;Дежива тото не удповідат жаданям „учительного Єванґелія“, хоть автор и называт так свуй текст; ипен завто Дежив хоснує термін „постила“.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXIX–XL." /> Повчаня вшорені за традиційов православного літурґійного календаря из приуроченями д недільным зборам вірникув и Христовым празникам; єдно повчаня присяченоє Богородиці, єдно мученикам; повчань до днув сятых не є.<ref name=":1" details="б.&amp;nbsp;46.">{{Cite paper|first1=Л.О.|last1=Стасюк|year=2004|title=Нягівські повчання як пам'ятка прореформатської літератури|url=http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrr_2004_30_7|work=[https://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9669265 Українське релігієзнавство]|language=uk|pages=С.&nbsp;45–55|issue=№&nbsp;30|ref=Stasiuk2004}}</ref> == Изглядованя == === Датованя и особа автора === Алєксєй Петров датує ориґінал 1559.&nbsp;роком, а тот список, на основі котрого вун чинив изглядованя&nbsp;— 1757–1758.&nbsp;роками.<ref name=":1" details="б.&amp;nbsp;45." /> У резултаті свого зглядованя Петров учинив такі выслідкы:<ref name=":2" />{{Rp-primitive|бук=101}}<ref name=":0" />{{Rp-primitive|бук=XLI}} {{Blockquote|# Автор постилы, православный руськый сященник из Марамороша вадь сосідньої карпаторуської території, и в основі свойих никань, и формално ''ся лишив сыном воспитавшої го православної церьквы'', хоть # ''пудчиняв ся'' в силнуй мірі ''вливу реформаційных ідей'', котрі го привели д усвідомленьови ''мусайности введеня народного языка в церьков и жывої на нюм проповіди'', а щи # ''д розуміньови реліґії уднушньым, духовным способом'', а не вонкашньым, обрядовым, што у значнуй мірі уддалило го уд товдышнього православного общества; дуже годно быти, ож # зближеня його з протестантизмом ся проявило и „''в даякому пристатьови на неправославный спосуб думаня'' не лиш удносно ''обрядового'' боку, айбо и ''доґматичного''“, айбо # ''не привело го ид переходу в даяку конкретну форму протестантизма'', наприклад у калвінізм — # автором быв ''приятый'' лиш ''общый дух реформації''.}}Тримле ся, ож автор ориґінала быв из села Няґово вадь його околиці. === Язык === Текст Няґувської постилы написаный у языкови, приближеному ид народнуй бесіді того часу, а не в [[Церьковнословянськый язык|церьковнословянському]]. Ласлов Дежив припускає, ож тексты єванґельськых зачал у постилі удсутні завто, ож якраз їх автор зачитовав по церьковнословянськы.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXIX–XL." /> У 1985.&nbsp;році Дежив удав у Дебрецені матеріалы свого зглядованя текста Няґувської постилы на основі зобратого словника тай його аналіза. У выслідках Дежив указав: * 49% зобратого ним словника Няґувської постилы збігло ся из староукрайинськыми словниками;<ref name=":3">{{Cite book|author-link=Ласлов Дежив|last=Дэже|first=Л.|publisher=Дебреценский государственный университет|ref=Deszo1985|year=1985|title=Украинская лексика сер. XVI века: Няговские Поучения (Словарь и анализ)|location=[[Дебрецен]]}}</ref>{{Rp-primitive|бук=509}} * 13% лексикы Няґувської постилы є у староукрайинськых словниках, айбо не у літературному украйинському языкови;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=509}} * 57% лексикы збігло ся из лексиков літературного російського языка&nbsp;— подля словника Д.&nbsp;Ушакова, почти половина з того зазначена ги книжні, церьковні, застарілі слова;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=510}} * 21% слув из Няґувської постилы не є ни в украйинському, ни в російському языках, причому ни в днешньых, ни в історичных їх інкарнаціях;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=512}} * 68% лексикы Няґувської постилы ся збігат из днешньым языком русинув.<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=513}} Як пише Дежив, позаяк цільовов авдиторійов Няґувської постилы были селяне, ремеселникы, друбні дворяны, а пораз и сященникы, автор хоснує простый и порозумливый стиль, членорозділну структуру, май слобудну, близку ид уснуй бесіді будову речінь; часто ся дає до синонімув, антонімув и пуднимат звіданкы, за котрі слухачам треба ся было задумовати, бо за нима стояли обычні проблемы.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XLVI–XLVIII." /> === Протестантськый влив и удлика уд аналоґічных повчань === А.&nbsp;Петров изглядовав протестантськый (а май точно&nbsp;— калвіністськый) влив на Няґувську Постилу. Подля нього, як удзначує Дежив, майвеликым наслідком такого вливу было якраз хоснованя народного языка в реліґійнуй и світськуй літературі тай споліганя на „Сященоє Писаня“ ги на єдиный авторитет.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXVIII–XLI." /> Ласлов Дежив удкликує ся на аналіз, учиненый Петровом на основі порувняня Няґувської постилы тай аналоґічных мадярськоязычных и украйинськых (и наближеных ид народному языкови, и церьковнословянськоязычных) повчань и указує на такі удликы: наприклад, автор Няґувської постилы ся не дає до полемікы з другыми реліґіями и не фокусує ся на доґматичных вопросах, як тото ся просліжує у аналізованых аналоґах; а щи на удлику уд католицькых и протестантськых повчань, призначеных про школованых читачув, Няґувська постила є призначена про простых вірян. Подля Петрова, про постилы восточної церьквы были характерні вопросы ритуалув и чудес, удкликованя на історію церьквы, айбо „такого роду елементув у Няґувськых повчанях почти не стрічаєме“.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXVIII–XLI." /><ref name=":2">{{Cite book|last1=Петровъ|first1=А.|year=1923|title=Отзвукъ реформаціи въ Русскомъ Закарпатьи XVI в. Няговскіе поученія на евангеліе. Прага — Особый оттискъ изъ Вѣстника Чешскаго Королевскаго Общества Наукъ. Классъ философскій и историко-филологическій: 1921–1922|place=[[Прага]]|ref=Petrov1923}}</ref> == Література == * {{Cite book|editor1-last=Zoltán|editor1-first=András|pages=74+12+226&nbsp;old.|title=A Nyagovai Posztilla / Няговские поучения / The Niagovo Postilla : Alekszej Petrov szövegkiadásának fakszimiléj, Dezső László bevezető tanulmányával, A kötetet szerkesztette és az előszót írta Zoltán András|year=2006|publisher=Nyíregyházi Főiskola Ukrán és Ruszin Filológiai Tanszék|location=[[Ніредьгаза|Nyíregyháza]]|ref=Zoltan2006}} == Запяткы == {{Reflist|group=запятка}} == Референції == {{Reflist}} aaomis9jithl58mpxnovthc7uf03631 168875 168872 2026-08-30T10:09:55Z Rue323 31002 168875 wikitext text/x-wiki '''Ня́ґувська постила''' ({{Lang-hu|A Nyagovai Posztilla}}, {{Lang-ru|Няговские поучения}}, {{Lang-en|The Niagovo Postilla}}) тото реліґійный історичный документ, зберька повчань-[[Гомілія|гомілій]] на [[Християнство|християнськоє]] [[Єванґеліє]], датованый дас&nbsp;16.&nbsp;сторочом, котрый ся держит за майстару знаму письмову памнятку [[Русинськый язык|русинського языка]]. Ориґінал не дожыв до нашых днув; усокотили ся лиш дві копії, вчинені монахами в&nbsp;18.&nbsp;сторочу. Тримле ся, ож автором ориґінала быв православный сященник из Марамороша, из села [[Добрянске (Закарпатска область)|Няґово]] (уд&nbsp;1946.&nbsp;року&nbsp;— ''Добрянськоє'') вадь його околиці. Єдна з двох уцілілых копій была перепечатана російськым істориком [[Петров, Алексій Леонідович|Алєксєйом Петровом]] у 1914.&nbsp;році, а пак и в септембрі 1921.&nbsp;року в Петроґраді (ныні [[Санкт-Петєрбурґ]]) „по розпоряджіню Російської Академії Наук“ пуд назывков „Повчаня на Єванґеліє по Няґувському списку 1758.&nbsp;року“ ({{Lang-ru|Поученія на евангеліе по Няговскому списку 1758 г.}}). В 2006.&nbsp;році на базі кафедры украйинської и русинської філолоґії Ніредьгазької высшої школы пуд редакційов Ондраша Золтана уйшло [[факсіміле]] з уданя А.&nbsp;Петрова из вступнов статьов [[Ласлов Дежив|Ласлова Дежива]] и передсловом О.&nbsp;Золтана.<ref name=":0">{{Cite book|editor1-last=Zoltán|editor1-first=András|pages=74+12+226&nbsp;old.|title=A Nyagovai Posztilla / Няговские поучения / The Niagovo Postilla : Alekszej Petrov szövegkiadásának fakszimiléj, Dezső László bevezető tanulmányával, A kötetet szerkesztette és az előszót írta Zoltán András|year=2006|publisher=Nyíregyházi Főiskola Ukrán és Ruszin Filológiai Tanszék|location=[[Ніредьгаза|Nyíregyháza]]|ref=Zoltan2006}}</ref> Ондраш Золтан у передслові удзначує, ож петроґрадськоє уданя было удносно раритетом позад воєн и револуцій того часу&nbsp;— а в 1985.&nbsp;році єдиный екземпларь петроґрадського уданя на Мадярах, котрый сперед тым держали у Державнуй бібліотеці имени Сечені, стратив ся бігом переміщеня єї фондув у другу будову, айбо закладатель и першый завідовач кафедры [[Іштван Удварій]] купив копію за гатаром, и з неї ся ипен и вчинило факсіміле. Уданя присятили першым роковинам його смерти, 9.&nbsp;новембра 2006.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;VI–XV." /> Няґувська Постила обсягує 61&nbsp;повчаня, котрі ся удкликувут на вшылиякі дарабы Єванґелія через референції на [[Зачало (Єванґеліє)|єванґельські зачала]] у наголовках, айбо тексты самых зачал ся не наводят&nbsp;— подля Л.&nbsp;Дежива тото не удповідат жаданям „учительного Єванґелія“, хоть автор и называт так свуй текст; ипен завто Дежив хоснує термін „постила“.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXIX–XL." /> Повчаня вшорені за традиційов православного літурґійного календаря из приуроченями д недільным зборам вірникув и Христовым празникам; єдно повчаня присяченоє Богородиці, єдно мученикам; повчань до днув сятых не є.<ref name=":1" details="б.&amp;nbsp;46.">{{Cite paper|first1=Л.О.|last1=Стасюк|year=2004|title=Нягівські повчання як пам'ятка прореформатської літератури|url=http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrr_2004_30_7|work=[https://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9669265 Українське релігієзнавство]|language=uk|pages=С.&nbsp;45–55|issue=№&nbsp;30|ref=Stasiuk2004}}</ref> == Изглядованя == === Датованя и особа автора === Алєксєй Петров датує ориґінал 1559.&nbsp;роком, а тот список, на основі котрого вун чинив изглядованя&nbsp;— 1757–1758.&nbsp;роками.<ref name=":1" details="б.&amp;nbsp;45." /> У резултаті свого зглядованя Петров учинив такі выслідкы:<ref name=":2" />{{Rp-primitive|бук=101}}<ref name=":0" />{{Rp-primitive|бук=XLI}} {{Blockquote|# Автор постилы, православный руськый сященник из Марамороша вадь сосідньої карпаторуської території, и в основі свойих никань, и формално ''ся лишив сыном воспитавшої го православної церьквы'', хоть # ''пудчиняв ся'' в силнуй мірі ''вливу реформаційных ідей'', котрі го привели д усвідомленьови ''мусайности введеня народного языка в церьков и жывої на нюм проповіди'', а щи # ''д розуміньови реліґії уднушньым, духовным способом'', а не вонкашньым, обрядовым, што у значнуй мірі уддалило го уд товдышнього православного общества; дуже годно быти, ож # зближеня його з протестантизмом ся проявило и „''в даякому пристатьови на неправославный спосуб думаня'' не лиш удносно ''обрядового'' боку, айбо и ''доґматичного''“, айбо # ''не привело го ид переходу в даяку конкретну форму протестантизма'', наприклад у калвінізм — # автором быв ''приятый'' лиш ''общый дух реформації''.}}Тримле ся, ож автор ориґінала быв из села Няґово вадь його околиці. === Язык === Текст Няґувської постилы написаный у языкови, приближеному ид народнуй бесіді того часу, а не в [[Церьковнословянськый язык|церьковнословянському]]. Ласлов Дежив припускає, ож тексты єванґельськых зачал у постилі удсутні завто, ож якраз їх автор зачитовав по церьковнословянськы.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXIX–XL." /> У 1985.&nbsp;році Дежив удав у Дебрецені матеріалы свого зглядованя текста Няґувської постилы на основі зобратого словника тай його аналіза. У выслідках Дежив указав: * 49% зобратого ним словника Няґувської постилы збігло ся из староукрайинськыми словниками;<ref name=":3">{{Cite book|author-link=Ласлов Дежив|last=Дэже|first=Л.|publisher=Дебреценский государственный университет|ref=Deszo1985|year=1985|title=Украинская лексика сер. XVI века: Няговские Поучения (Словарь и анализ)|location=[[Дебрецен]]}}</ref>{{Rp-primitive|бук=509}} * 13% лексикы Няґувської постилы є у староукрайинськых словниках, айбо не у літературному украйинському языкови;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=509}} * 57% лексикы збігло ся из лексиков літературного російського языка&nbsp;— подля словника Д.&nbsp;Ушакова, почти половина з того зазначена ги книжні, церьковні, застарілі слова;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=510}} * 21% слув из Няґувської постилы не є ни в украйинському, ни в російському языках, причому ни в днешньых, ни в історичных їх інкарнаціях;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=512}} * 68% лексикы Няґувської постилы ся збігат из днешньым языком русинув.<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=513}} Як пише Дежив, позаяк цільовов авдиторійов Няґувської постилы были селяне, ремеселникы, друбні дворяны, а пораз и сященникы, автор хоснує простый и порозумливый стиль, членорозділну структуру, май слобудну, близку ид уснуй бесіді будову речінь; часто ся дає до синонімув, антонімув и пуднимат звіданкы, за котрі слухачам треба ся было задумовати, бо за нима стояли обычні проблемы.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XLVI–XLVIII." /> === Протестантськый влив и удлика уд аналоґічных повчань === А.&nbsp;Петров изглядовав протестантськый (а май точно&nbsp;— калвіністськый) влив на Няґувську Постилу. Подля нього, як удзначує Дежив, майвеликым наслідком такого вливу было якраз хоснованя народного языка в реліґійнуй и світськуй літературі тай споліганя на „Сященоє Писаня“ ги на єдиный авторитет.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXVIII–XLI." /> Ласлов Дежив удкликує ся на аналіз, учиненый Петровом на основі порувняня Няґувської постилы тай аналоґічных мадярськоязычных и украйинськых (и наближеных ид народному языкови, и церьковнословянськоязычных) повчань и указує на такі удликы: наприклад, автор Няґувської постилы ся не дає до полемікы з другыми реліґіями и не фокусує ся на доґматичных вопросах, як тото ся просліжує у аналізованых аналоґах; а щи на удлику уд католицькых и протестантськых повчань, призначеных про школованых читачув, Няґувська постила є призначена про простых вірян. Подля Петрова, про постилы восточної церьквы были характерні вопросы ритуалув и чудес, удкликованя на історію церьквы, айбо „такого роду елементув у Няґувськых повчанях почти не стрічаєме“.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXVIII–XLI." /><ref name=":2">{{Cite book|last1=Петровъ|first1=А.|year=1923|title=Отзвукъ реформаціи въ Русскомъ Закарпатьи XVI в. Няговскіе поученія на евангеліе. Прага — Особый оттискъ изъ Вѣстника Чешскаго Королевскаго Общества Наукъ. Классъ философскій и историко-филологическій: 1921–1922|place=[[Прага]]|ref=Petrov1923}}</ref> == Література == * {{Cite book|editor1-last=Zoltán|editor1-first=András|pages=74+12+226&nbsp;old.|title=A Nyagovai Posztilla / Няговские поучения / The Niagovo Postilla : Alekszej Petrov szövegkiadásának fakszimiléj, Dezső László bevezető tanulmányával, A kötetet szerkesztette és az előszót írta Zoltán András|year=2006|publisher=Nyíregyházi Főiskola Ukrán és Ruszin Filológiai Tanszék|location=[[Ніредьгаза|Nyíregyháza]]|ref=Zoltan2006}} == Запяткы == {{Reflist|group=запятка}} == Референції == {{Reflist}} 1iacfgwsryamc1u164istm587pv9hni 168877 168875 2026-08-30T10:18:14Z Rue323 31002 168877 wikitext text/x-wiki '''Ня́ґувська постила''' ({{Lang-hu|A Nyagovai Posztilla}}, {{Lang-ru|Няговские поучения}}, {{Lang-en|The Niagovo Postilla}}) тото реліґійный історичный документ, зберька повчань-[[Гомілія|гомілій]] на [[Християнство|християнськоє]] [[Єванґеліє]], датованый дас&nbsp;16.&nbsp;сторочом, котрый ся держит за майстару знаму письмову памнятку [[Русинськый язык|русинського языка]].{{Жрідло}} Ориґінал не дожыв до нашых днув; усокотили ся лиш дві копії, вчинені монахами в&nbsp;18.&nbsp;сторочу. Тримле ся, ож автором ориґінала быв православный сященник из Марамороша, из села [[Добрянске (Закарпатска область)|Няґово]] (уд&nbsp;1946.&nbsp;року&nbsp;— ''Добрянськоє'') вадь його околиці. Єдна з двох уцілілых копій была перепечатана російськым істориком [[Петров, Алексій Леонідович|Алєксєйом Петровом]] у 1914.&nbsp;році, а пак и в септембрі 1921.&nbsp;року в Петроґраді (ныні [[Санкт-Петєрбурґ]]) „по розпоряджіню Російської Академії Наук“ пуд назывков „Повчаня на Єванґеліє по Няґувському списку 1758.&nbsp;року“ ({{Lang-ru|Поученія на евангеліе по Няговскому списку 1758 г.}}). В 2006.&nbsp;році на базі кафедры украйинської и русинської філолоґії Ніредьгазької высшої школы пуд редакційов Ондраша Золтана уйшло [[факсіміле]] з уданя А.&nbsp;Петрова из вступнов статьов [[Ласлов Дежив|Ласлова Дежива]] и передсловом О.&nbsp;Золтана.<ref name=":0">{{Cite book|editor1-last=Zoltán|editor1-first=András|pages=74+12+226&nbsp;old.|title=A Nyagovai Posztilla / Няговские поучения / The Niagovo Postilla : Alekszej Petrov szövegkiadásának fakszimiléj, Dezső László bevezető tanulmányával, A kötetet szerkesztette és az előszót írta Zoltán András|year=2006|publisher=Nyíregyházi Főiskola Ukrán és Ruszin Filológiai Tanszék|location=[[Ніредьгаза|Nyíregyháza]]|ref=Zoltan2006}}</ref> Ондраш Золтан у передслові удзначує, ож петроґрадськоє уданя было удносно раритетом позад воєн и револуцій того часу&nbsp;— а в 1985.&nbsp;році єдиный екземпларь петроґрадського уданя на Мадярах, котрый сперед тым держали у Державнуй бібліотеці имени Сечені, стратив ся бігом переміщеня єї фондув у другу будову, айбо закладатель и першый завідовач кафедры [[Іштван Удварій]] купив копію за гатаром, и з неї ся ипен и вчинило факсіміле. Уданя присятили першым роковинам його смерти, 9.&nbsp;новембра 2006.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;VI–XV." /> Няґувська Постила обсягує 61&nbsp;повчаня, котрі ся удкликувут на вшылиякі дарабы Єванґелія через референції на [[Зачало (Єванґеліє)|єванґельські зачала]] у наголовках, айбо тексты самых зачал ся не наводят&nbsp;— подля Л.&nbsp;Дежива тото не удповідат жаданям „учительного Єванґелія“, хоть автор и называт так свуй текст; ипен завто Дежив хоснує термін „постила“.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXIX–XL." /> Повчаня вшорені за традиційов православного літурґійного календаря из приуроченями д недільным зборам вірникув и Христовым празникам; єдно повчаня присяченоє Богородиці, єдно мученикам; повчань до днув сятых не є.<ref name=":1" details="б.&amp;nbsp;46.">{{Cite paper|first1=Л.О.|last1=Стасюк|year=2004|title=Нягівські повчання як пам'ятка прореформатської літератури|url=http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrr_2004_30_7|work=[https://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9669265 Українське релігієзнавство]|language=uk|pages=С.&nbsp;45–55|issue=№&nbsp;30|ref=Stasiuk2004}}</ref> == Изглядованя == === Датованя и особа автора === Алєксєй Петров датує ориґінал 1559.&nbsp;роком, а тот список, на основі котрого вун чинив изглядованя&nbsp;— 1757–1758.&nbsp;роками.<ref name=":1" details="б.&amp;nbsp;45." /> У резултаті свого зглядованя Петров учинив такі выслідкы:<ref name=":2" />{{Rp-primitive|бук=101}}<ref name=":0" />{{Rp-primitive|бук=XLI}} {{Blockquote|# Автор постилы, православный руськый сященник из Марамороша вадь сосідньої карпаторуської території, и в основі свойих никань, и формално ''ся лишив сыном воспитавшої го православної церьквы'', хоть # ''пудчиняв ся'' в силнуй мірі ''вливу реформаційных ідей'', котрі го привели д усвідомленьови ''мусайности введеня народного языка в церьков и жывої на нюм проповіди'', а щи # ''д розуміньови реліґії уднушньым, духовным способом'', а не вонкашньым, обрядовым, што у значнуй мірі уддалило го уд товдышнього православного общества; дуже годно быти, ож # зближеня його з протестантизмом ся проявило и „''в даякому пристатьови на неправославный спосуб думаня'' не лиш удносно ''обрядового'' боку, айбо и ''доґматичного''“, айбо # ''не привело го ид переходу в даяку конкретну форму протестантизма'', наприклад у калвінізм — # автором быв ''приятый'' лиш ''общый дух реформації''.}}Тримле ся, ож автор ориґінала быв из села Няґово вадь його околиці. === Язык === Текст Няґувської постилы написаный у языкови, приближеному ид народнуй бесіді того часу, а не в [[Церьковнословянськый язык|церьковнословянському]]. Ласлов Дежив припускає, ож тексты єванґельськых зачал у постилі удсутні завто, ож якраз їх автор зачитовав по церьковнословянськы.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXIX–XL." /> У 1985.&nbsp;році Дежив удав у Дебрецені матеріалы свого зглядованя текста Няґувської постилы на основі зобратого словника тай його аналіза. У выслідках Дежив указав: * 49% зобратого ним словника Няґувської постилы збігло ся из староукрайинськыми словниками;<ref name=":3">{{Cite book|author-link=Ласлов Дежив|last=Дэже|first=Л.|publisher=Дебреценский государственный университет|ref=Deszo1985|year=1985|title=Украинская лексика сер. XVI века: Няговские Поучения (Словарь и анализ)|location=[[Дебрецен]]}}</ref>{{Rp-primitive|бук=509}} * 13% лексикы Няґувської постилы є у староукрайинськых словниках, айбо не у літературному украйинському языкови;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=509}} * 57% лексикы збігло ся из лексиков літературного російського языка&nbsp;— подля словника Д.&nbsp;Ушакова, почти половина з того зазначена ги книжні, церьковні, застарілі слова;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=510}} * 21% слув из Няґувської постилы не є ни в украйинському, ни в російському языках, причому ни в днешньых, ни в історичных їх інкарнаціях;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=512}} * 68% лексикы Няґувської постилы ся збігат из днешньым языком русинув.<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=513}} Як пише Дежив, позаяк цільовов авдиторійов Няґувської постилы были селяне, ремеселникы, друбні дворяны, а пораз и сященникы, автор хоснує простый и порозумливый стиль, членорозділну структуру, май слобудну, близку ид уснуй бесіді будову речінь; часто ся дає до синонімув, антонімув и пуднимат звіданкы, за котрі слухачам треба ся было задумовати, бо за нима стояли обычні проблемы.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XLVI–XLVIII." /> === Протестантськый влив и удлика уд аналоґічных повчань === А.&nbsp;Петров изглядовав протестантськый (а май точно&nbsp;— калвіністськый) влив на Няґувську Постилу. Подля нього, як удзначує Дежив, майвеликым наслідком такого вливу было якраз хоснованя народного языка в реліґійнуй и світськуй літературі тай споліганя на „Сященоє Писаня“ ги на єдиный авторитет.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXVIII–XLI." /> Ласлов Дежив удкликує ся на аналіз, учиненый Петровом на основі порувняня Няґувської постилы тай аналоґічных мадярськоязычных и украйинськых (и наближеных ид народному языкови, и церьковнословянськоязычных) повчань и указує на такі удликы: наприклад, автор Няґувської постилы ся не дає до полемікы з другыми реліґіями и не фокусує ся на доґматичных вопросах, як тото ся просліжує у аналізованых аналоґах; а щи на удлику уд католицькых и протестантськых повчань, призначеных про школованых читачув, Няґувська постила є призначена про простых вірян. Подля Петрова, про постилы восточної церьквы были характерні вопросы ритуалув и чудес, удкликованя на історію церьквы, айбо „такого роду елементув у Няґувськых повчанях почти не стрічаєме“.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXVIII–XLI." /><ref name=":2">{{Cite book|last1=Петровъ|first1=А.|year=1923|title=Отзвукъ реформаціи въ Русскомъ Закарпатьи XVI в. Няговскіе поученія на евангеліе. Прага — Особый оттискъ изъ Вѣстника Чешскаго Королевскаго Общества Наукъ. Классъ философскій и историко-филологическій: 1921–1922|place=[[Прага]]|ref=Petrov1923}}</ref> == Література == * {{Cite book|editor1-last=Zoltán|editor1-first=András|pages=74+12+226&nbsp;old.|title=A Nyagovai Posztilla / Няговские поучения / The Niagovo Postilla : Alekszej Petrov szövegkiadásának fakszimiléj, Dezső László bevezető tanulmányával, A kötetet szerkesztette és az előszót írta Zoltán András|year=2006|publisher=Nyíregyházi Főiskola Ukrán és Ruszin Filológiai Tanszék|location=[[Ніредьгаза|Nyíregyháza]]|ref=Zoltan2006}} == Запяткы == {{Reflist|group=запятка}} == Референції == {{Reflist}} m8c4uexfd10d6j4zsn3b4bgxjz82htz 168880 168877 2026-08-30T10:45:40Z Rue323 31002 168880 wikitext text/x-wiki '''Ня́ґувська постила''' ({{Lang-hu|A Nyagovai Posztilla}}, {{Lang-ru|Няговские поучения}}, {{Lang-en|The Niagovo Postilla}}) тото реліґійный історичный документ, зберька повчань-[[Гомілія|гомілій]] на [[Християнство|християнськоє]] [[Єванґеліє]], датованый дас&nbsp;16.&nbsp;сторочом, котрый ся держит за майстару знаму письмову памнятку [[Русинськый язык|русинського языка]].{{Жрідло}} Ориґінал не дожыв до нашых днув; усокотили ся лиш дві копії, вчинені монахами в&nbsp;18.&nbsp;сторочу. Тримле ся, ож автором ориґінала быв православный сященник из Марамороша, из села [[Добрянске (Закарпатска область)|Няґово]] (уд&nbsp;1946.&nbsp;року&nbsp;— ''Добрянськоє'') вадь його околиці. Єдна з двох уцілілых копій была перепечатана російськым істориком [[Петров, Алексій Леонідович|Алєксєйом Петровом]] у 1914.&nbsp;році, а пак и в септембрі 1921.&nbsp;року в Петроґраді (ныні [[Санкт-Петербурґ|Санкт-Петєрбурґ]]) „по розпоряджіню Російської Академії Наук“ пуд назывков „Повчаня на Єванґеліє по Няґувському списку 1758.&nbsp;року“ ({{Lang-ru-dor|Поученія на евангеліе по Няговскому списку 1758 г.}}). В 2006.&nbsp;році на базі кафедры украйинської и русинської філолоґії Ніредьгазької высшої школы пуд редакційов Ондраша Золтана уйшло [[факсіміле]] з уданя А.&nbsp;Петрова из вступнов статьов [[Ласлов Дежив|Ласлова Дежива]] и передсловом О.&nbsp;Золтана.<ref name=":0">{{Cite book|editor1-last=Zoltán|editor1-first=András|pages=74+12+226&nbsp;old.|title=A Nyagovai Posztilla / Няговские поучения / The Niagovo Postilla : Alekszej Petrov szövegkiadásának fakszimiléj, Dezső László bevezető tanulmányával, A kötetet szerkesztette és az előszót írta Zoltán András|year=2006|publisher=Nyíregyházi Főiskola Ukrán és Ruszin Filológiai Tanszék|location=[[Ніредьгаза|Nyíregyháza]]|ref=Zoltan2006}}</ref> Ондраш Золтан у передслові удзначує, ож петроґрадськоє уданя было удносно раритетом позад воєн и револуцій того часу&nbsp;— а в 1985.&nbsp;році єдиный екземпларь петроґрадського уданя на Мадярах, котрый сперед тым держали у Державнуй бібліотеці имени Сечені, стратив ся бігом переміщеня єї фондув у другу будову, айбо закладатель и першый завідовач кафедры [[Іштван Удварій]] купив копію за гатаром, и з неї ся ипен и вчинило факсіміле. Уданя присятили першым роковинам його смерти, 9.&nbsp;новембра 2006.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;VI–XV." /> Няґувська Постила обсягує 61&nbsp;повчаня, котрі ся удкликувут на вшылиякі дарабы Єванґелія через референції на [[Зачало (Єванґеліє)|єванґельські зачала]] у наголовках, айбо тексты самых зачал ся не наводят&nbsp;— подля Л.&nbsp;Дежива тото не удповідат жаданям „учительного Єванґелія“, хоть автор и называт так свуй текст; ипен завто Дежив хоснує термін „постила“.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXIX–XL." /> Повчаня вшорені за традиційов православного літурґійного календаря из приуроченями д недільным зборам вірникув и Христовым празникам; єдно повчаня присяченоє Богородиці, єдно мученикам; повчань до днув сятых не є.<ref name=":1" details="б.&amp;nbsp;46.">{{Cite paper|first1=Л.О.|last1=Стасюк|year=2004|title=Нягівські повчання як пам'ятка прореформатської літератури|url=http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrr_2004_30_7|work=[https://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9669265 Українське релігієзнавство]|language=uk|pages=С.&nbsp;45–55|issue=№&nbsp;30|ref=Stasiuk2004}}</ref> == Изглядованя == === Датованя и особа автора === Алєксєй Петров датує ориґінал 1559.&nbsp;роком, а тот список, на основі котрого вун чинив изглядованя&nbsp;— 1757–1758.&nbsp;роками.<ref name=":1" details="б.&amp;nbsp;45." /> У резултаті свого зглядованя Петров учинив такі выслідкы:<ref name=":2" />{{Rp-primitive|бук=101}}<ref name=":0" />{{Rp-primitive|бук=XLI}} {{Blockquote|# Автор постилы, православный руськый сященник из Марамороша вадь сосідньої карпаторуської території, и в основі свойих никань, и формално ''ся лишив сыном воспитавшої го православної церьквы'', хоть # ''пудчиняв ся'' в силнуй мірі ''вливу реформаційных ідей'', котрі го привели д усвідомленьови ''мусайности введеня народного языка в церьков и жывої на нюм проповіди'', а щи # ''д розуміньови реліґії уднушньым, духовным способом'', а не вонкашньым, обрядовым, што у значнуй мірі уддалило го уд товдышнього православного общества; дуже годно быти, ож # зближеня його з протестантизмом ся проявило и „''в даякому пристатьови на неправославный спосуб думаня'' не лиш удносно ''обрядового'' боку, айбо и ''доґматичного''“, айбо # ''не привело го ид переходу в даяку конкретну форму протестантизма'', наприклад у калвінізм — # автором быв ''приятый'' лиш ''общый дух реформації''.}}Тримле ся, ож автор ориґінала быв из села Няґово вадь його околиці. === Язык === Текст Няґувської постилы написаный у языкови, приближеному ид народнуй бесіді того часу, а не в [[Церьковнословянськый язык|церьковнословянському]]. Ласлов Дежив припускає, ож тексты єванґельськых зачал у постилі удсутні завто, ож якраз їх автор зачитовав по церьковнословянськы.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXIX–XL." /> У 1985.&nbsp;році Дежив удав у Дебрецені матеріалы свого зглядованя текста Няґувської постилы на основі зобратого словника тай його аналіза. У выслідках Дежив указав: * 49% зобратого ним словника Няґувської постилы збігло ся из староукрайинськыми словниками;<ref name=":3">{{Cite book|author-link=Ласлов Дежив|last=Дэже|first=Л.|publisher=Дебреценский государственный университет|ref=Deszo1985|year=1985|title=Украинская лексика сер. XVI века: Няговские Поучения (Словарь и анализ)|location=[[Дебрецен]]}}</ref>{{Rp-primitive|бук=509}} * 13% лексикы Няґувської постилы є у староукрайинськых словниках, айбо не у літературному украйинському языкови;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=509}} * 57% лексикы збігло ся из лексиков літературного російського языка&nbsp;— подля словника Д.&nbsp;Ушакова, почти половина з того зазначена ги книжні, церьковні, застарілі слова;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=510}} * 21% слув из Няґувської постилы не є ни в украйинському, ни в російському языках, причому ни в днешньых, ни в історичных їх інкарнаціях;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=512}} * 68% лексикы Няґувської постилы ся збігат из днешньым языком русинув.<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=513}} Як пише Дежив, позаяк цільовов авдиторійов Няґувської постилы были селяне, ремеселникы, друбні дворяны, а пораз и сященникы, автор хоснує простый и порозумливый стиль, членорозділну структуру, май слобудну, близку ид уснуй бесіді будову речінь; часто ся дає до синонімув, антонімув и пуднимат звіданкы, за котрі слухачам треба ся было задумовати, бо за нима стояли обычні проблемы.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XLVI–XLVIII." /> === Протестантськый влив и удлика уд аналоґічных повчань === А.&nbsp;Петров изглядовав протестантськый (а май точно&nbsp;— калвіністськый) влив на Няґувську Постилу. Подля нього, як удзначує Дежив, майвеликым наслідком такого вливу было якраз хоснованя народного языка в реліґійнуй и світськуй літературі тай споліганя на „Сященоє Писаня“ ги на єдиный авторитет.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXVIII–XLI." /> Ласлов Дежив удкликує ся на аналіз, учиненый Петровом на основі порувняня Няґувської постилы тай аналоґічных мадярськоязычных и украйинськых (и наближеных ид народному языкови, и церьковнословянськоязычных) повчань и указує на такі удликы: наприклад, автор Няґувської постилы ся не дає до полемікы з другыми реліґіями и не фокусує ся на доґматичных вопросах, як тото ся просліжує у аналізованых аналоґах; а щи на удлику уд католицькых и протестантськых повчань, призначеных про школованых читачув, Няґувська постила є призначена про простых вірян. Подля Петрова, про постилы восточної церьквы были характерні вопросы ритуалув и чудес, удкликованя на історію церьквы, айбо „такого роду елементув у Няґувськых повчанях почти не стрічаєме“.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXVIII–XLI." /><ref name=":2">{{Cite book|last1=Петровъ|first1=А.|year=1923|title=Отзвукъ реформаціи въ Русскомъ Закарпатьи XVI в. Няговскіе поученія на евангеліе. Прага — Особый оттискъ изъ Вѣстника Чешскаго Королевскаго Общества Наукъ. Классъ философскій и историко-филологическій: 1921–1922|place=[[Прага]]|ref=Petrov1923}}</ref> == Література == * {{Cite book|editor1-last=Zoltán|editor1-first=András|pages=74+12+226&nbsp;old.|title=A Nyagovai Posztilla / Няговские поучения / The Niagovo Postilla : Alekszej Petrov szövegkiadásának fakszimiléj, Dezső László bevezető tanulmányával, A kötetet szerkesztette és az előszót írta Zoltán András|year=2006|publisher=Nyíregyházi Főiskola Ukrán és Ruszin Filológiai Tanszék|location=[[Ніредьгаза|Nyíregyháza]]|ref=Zoltan2006}} == Запяткы == {{Reflist|group=запятка}} == Референції == {{Reflist}} 36492yb7pchxfaswos3njaaz3v1p2pe 168884 168880 2026-08-30T11:12:34Z Flipdot 23893 168884 wikitext text/x-wiki '''Ня́ґувська постила''' ({{Lang-hu|A Nyagovai Posztilla}}, {{Lang-ru|Няговские поучения}}, {{Lang-en|The Niagovo Postilla}}) тото реліґійный історичный документ, зберька повчань-[[Гомілія|гомілій]] на [[Християнство|християнськоє]] [[Єванґеліє]], датованый дас&nbsp;16.&nbsp;сторочом, котрый ся держит за єдну из майстарых знамых письмовых памняток [[Русинськый язык|русинського языка]]. Ориґінал не дожыв до нашых днув; усокотили ся лиш дві копії, вчинені монахами в&nbsp;18.&nbsp;сторочу. Тримле ся, ож автором ориґінала быв православный сященник из Марамороша, из села [[Добрянске (Закарпатска область)|Няґово]] (уд&nbsp;1946.&nbsp;року&nbsp;— ''Добрянськоє'') вадь його околиці. Єдна з двох уцілілых копій была перепечатана російськым істориком [[Петров, Алексій Леонідович|Алексійом Петровом]] у 1914.&nbsp;році, а пак и в септембрі 1921.&nbsp;року в Петроґраді (ныні [[Санкт-Петєрбурґ]]) „по розпоряджіню Російської Академії Наук“ пуд назывков „Повчаня на Єванґеліє по Няґувському списку 1758.&nbsp;року“ ({{Lang-ru-dor|Поученія на евангеліе по Няговскому списку 1758 г.}}). В 2006.&nbsp;році на базі кафедры украйинської и русинської філолоґії Ніредьгазької высшої школы пуд редакційов Ондраша Золтана уйшло [[факсіміле]] з уданя А.&nbsp;Петрова из вступнов статьов [[Ласлов Дежив|Ласлова Дежива]] и передсловом О.&nbsp;Золтана.<ref name=":0">{{Cite book|editor1-last=Zoltán|editor1-first=András|pages=74+12+226&nbsp;old.|title=A Nyagovai Posztilla / Няговские поучения / The Niagovo Postilla : Alekszej Petrov szövegkiadásának fakszimiléj, Dezső László bevezető tanulmányával, A kötetet szerkesztette és az előszót írta Zoltán András|year=2006|publisher=Nyíregyházi Főiskola Ukrán és Ruszin Filológiai Tanszék|location=[[Ніредьгаза|Nyíregyháza]]|ref=Zoltan2006}}</ref> Ондраш Золтан у передслові удзначує, ож петроґрадськоє уданя было удносно раритетом позад воєн и револуцій того часу&nbsp;— а в 1985.&nbsp;році єдиный екземпларь петроґрадського уданя на Мадярах, котрый сперед тым держали у Державнуй бібліотеці имени Сечені, стратив ся бігом переміщеня єї фондув у другу будову, айбо закладатель и першый завідовач кафедры [[Іштван Удварій]] купив копію за гатаром, и з неї ся ипен и вчинило факсіміле. Уданя присятили першым роковинам його смерти, 9.&nbsp;новембра 2006.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;VI–XV." /> Няґувська Постила обсягує 61&nbsp;повчаня, котрі ся удкликувут на вшылиякі дарабы Єванґелія через референції на [[Зачало (Єванґеліє)|єванґельські зачала]] у наголовках, айбо тексты самых зачал ся не наводят&nbsp;— подля Л.&nbsp;Дежива тото не удповідат жаданям „учительного Єванґелія“, хоть автор и называт так свуй текст; ипен завто Дежив хоснує термін „постила“.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXIX–XL." /> Повчаня вшорені за традиційов православного літурґійного календаря из приуроченями д недільным зборам вірникув и Христовым празникам; єдно повчаня присяченоє Богородиці, єдно мученикам; повчань до днув сятых не є.<ref name=":1" details="б.&amp;nbsp;46.">{{Cite paper|first1=Л.О.|last1=Стасюк|year=2004|title=Нягівські повчання як пам'ятка прореформатської літератури|url=http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrr_2004_30_7|work=[https://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9669265 Українське релігієзнавство]|language=uk|pages=С.&nbsp;45–55|issue=№&nbsp;30|ref=Stasiuk2004}}</ref> == Изглядованя == === Датованя и особа автора === Алексій Петров датує ориґінал 1559.&nbsp;роком, а тот список, на основі котрого вун чинив изглядованя&nbsp;— 1757–1758.&nbsp;роками.<ref name=":1" details="б.&amp;nbsp;45." /> У резултаті свого зглядованя Петров учинив такі выслідкы:<ref name=":2" />{{Rp-primitive|бук=101}}<ref name=":0" />{{Rp-primitive|бук=XLI}} {{Blockquote|# Автор постилы, православный руськый сященник из Марамороша вадь сосідньої карпаторуської території, и в основі свойих никань, и формално ''ся лишив сыном воспитавшої го православної церьквы'', хоть # ''пудчиняв ся'' в силнуй мірі ''вливу реформаційных ідей'', котрі го привели д усвідомленьови ''мусайности введеня народного языка в церьков и жывої на нюм проповіди'', а щи # ''д розуміньови реліґії уднушньым, духовным способом'', а не вонкашньым, обрядовым, што у значнуй мірі уддалило го уд товдышнього православного общества; дуже годно быти, ож # зближеня його з протестантизмом ся проявило и „''в даякому пристатьови на неправославный спосуб думаня'' не лиш удносно ''обрядового'' боку, айбо и ''доґматичного''“, айбо # ''не привело го ид переходу в даяку конкретну форму протестантизма'', наприклад у калвінізм — # автором быв ''приятый'' лиш ''общый дух реформації''.}}Тримле ся, ож автор ориґінала быв из села Няґово вадь його околиці. === Язык === Текст Няґувської постилы написаный у языкови, приближеному ид народнуй бесіді того часу, а не в [[Церьковнословянськый язык|церьковнословянському]]. Ласлов Дежив припускає, ож тексты єванґельськых зачал у постилі удсутні завто, ож якраз їх автор зачитовав по церьковнословянськы.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXIX–XL." /> У 1985.&nbsp;році Дежив удав у Дебрецені матеріалы свого зглядованя текста Няґувської постилы на основі зобратого словника тай його аналіза. У выслідках Дежив указав: * 49% зобратого ним словника Няґувської постилы збігло ся из староукрайинськыми словниками;<ref name=":3">{{Cite book|author-link=Ласлов Дежив|last=Дэже|first=Л.|publisher=Дебреценский государственный университет|ref=Deszo1985|year=1985|title=Украинская лексика сер. XVI века: Няговские Поучения (Словарь и анализ)|location=[[Дебрецен]]}}</ref>{{Rp-primitive|бук=509}} * 13% лексикы Няґувської постилы є у староукрайинськых словниках, айбо не у літературному украйинському языкови;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=509}} * 57% лексикы збігло ся из лексиков літературного російського языка&nbsp;— подля словника Д.&nbsp;Ушакова, почти половина з того зазначена ги книжні, церьковні, застарілі слова;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=510}} * 21% слув из Няґувської постилы не є ни в украйинському, ни в російському языках, причому ни в днешньых, ни в історичных їх інкарнаціях;<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=512}} * 68% лексикы Няґувської постилы ся збігат из днешньым языком русинув.<ref name=":3" />{{Rp-primitive|бук=513}} Як пише Дежив, позаяк цільовов авдиторійов Няґувської постилы были селяне, ремеселникы, друбні дворяны, а пораз и сященникы, автор хоснує простый и порозумливый стиль, членорозділну структуру, май слобудну, близку ид уснуй бесіді будову речінь; часто ся дає до синонімув, антонімув и пуднимат звіданкы, за котрі слухачам треба ся было задумовати, бо за нима стояли обычні проблемы.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XLVI–XLVIII." /> === Протестантськый влив и удлика уд аналоґічных повчань === А.&nbsp;Петров изглядовав протестантськый (а май точно&nbsp;— калвіністськый) влив на Няґувську Постилу. Подля нього, як удзначує Дежив, майвеликым наслідком такого вливу было якраз хоснованя народного языка в реліґійнуй и світськуй літературі тай споліганя на „Сященоє Писаня“ ги на єдиный авторитет.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXVIII–XLI." /> Ласлов Дежив удкликує ся на аналіз, учиненый Петровом на основі порувняня Няґувської постилы тай аналоґічных мадярськоязычных и украйинськых (и наближеных ид народному языкови, и церьковнословянськоязычных) повчань и указує на такі удликы: наприклад, автор Няґувської постилы ся не дає до полемікы з другыми реліґіями и не фокусує ся на доґматичных вопросах, як тото ся просліжує у аналізованых аналоґах; а щи на удлику уд католицькых и протестантськых повчань, призначеных про школованых читачув, Няґувська постила є призначена про простых вірян. Подля Петрова, про постилы восточної церьквы были характерні вопросы ритуалув и чудес, удкликованя на історію церьквы, айбо „такого роду елементув у Няґувськых повчанях почти не стрічаєме“.<ref name=":0" details="бб.&amp;nbsp;XXXVIII–XLI." /><ref name=":2">{{Cite book|last1=Петровъ|first1=А.|year=1923|title=Отзвукъ реформаціи въ Русскомъ Закарпатьи XVI в. Няговскіе поученія на евангеліе. Прага — Особый оттискъ изъ Вѣстника Чешскаго Королевскаго Общества Наукъ. Классъ философскій и историко-филологическій: 1921–1922|place=[[Прага]]|ref=Petrov1923}}</ref> == Література == * {{Cite book|author-link=Ласлов Дежив|last=Дэже|first=Л.|publisher=Дебреценский государственный университет|ref=Deszo1985|year=1985|title=Украинская лексика сер. XVI века: Няговские Поучения (Словарь и анализ)|location=[[Дебрецен]]}} * {{Cite book|editor1-last=Zoltán|editor1-first=András|pages=74+12+226&nbsp;old.|title=A Nyagovai Posztilla / Няговские поучения / The Niagovo Postilla : Alekszej Petrov szövegkiadásának fakszimiléj, Dezső László bevezető tanulmányával, A kötetet szerkesztette és az előszót írta Zoltán András|year=2006|publisher=Nyíregyházi Főiskola Ukrán és Ruszin Filológiai Tanszék|location=[[Ніредьгаза|Nyíregyháza]]|ref=Zoltan2006}} == Запяткы == {{Reflist|group=запятка}} == Референції == {{Reflist}} sbaj8gvb83d4y4282nvdoaom68nt9dy 0 24941 168871 2026-08-30T08:34:09Z Flipdot 23893 Створена сторінка: '''Няґово''' годно значити: * [[Няґів]], село у [[Словакія|Словакії]]. * [[Добрянске (Закарпатска область)|Добрянськоє]], село в [[Закарпатська область|Закарпатськуй области]] в [[Украйина|Украйині]], котроє ся до 1946.&nbsp;року называло ''Няґово''. {{Чеперушка}} == Никай... 168871 wikitext text/x-wiki '''Няґово''' годно значити: * [[Няґів]], село у [[Словакія|Словакії]]. * [[Добрянске (Закарпатска область)|Добрянськоє]], село в [[Закарпатська область|Закарпатськуй области]] в [[Украйина|Украйині]], котроє ся до 1946.&nbsp;року называло ''Няґово''. {{Чеперушка}} == Никайте щи == * [[Няґувська постила]] rkqz5j5c4itxkfq9cnlpm2vkiflvaoy 168879 168871 2026-08-30T10:41:16Z Rue323 31002 /* Никайте щи */ 168879 wikitext text/x-wiki '''Няґово''' годно значити: * [[Няґів]], село у [[Словакія|Словакії]]. * [[Добрянске (Закарпатска область)|Добрянськоє]], село в [[Закарпатська область|Закарпатськуй области]] в [[Украйина|Украйині]], котроє ся до 1946.&nbsp;року называло ''Няґово''. {{Чеперушка}} == Никайте щи == * [[Няґувська Постила]] g281qgccz1czywc61hcrh1ho360dsbq 0 24942 168873 2026-08-30T08:51:22Z Flipdot 23893 Напрямлїня на [[Ласло Дежев]] 168873 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Ласло Дежев]] qljdkhgwgjdgkgmbbb0h51mlu3s5igq 1 24943 168878 2026-08-30T10:19:52Z Rue323 31002 /* "Первость" */ нова секція 168878 wikitext text/x-wiki == "Первость" == Такоє иппен утверждіня є у статі [[Грамота 1404. року]] "грамота традиційно рахує ся мастарыв письменныв памнятков русинського языка. Кому вірити? [[Хоснователь:Rue323|Rue323]] ([[Діскузія з хоснователём:Rue323|діскусія]]) 12:19, 30 авґуста 2026 (CEST) pqwms4vukw4ye8i0xc1d1gzxsx7keiy 0 24944 168881 2026-08-30T10:49:16Z Flipdot 23893 Створена сторінка: {{Інфобокс урядник |довжность=ґенералный секретарь Румынської комуністичної партії (1965–1989) предсіда Державної рады Соціалістичної республікы Румынії (1967–1974) президент Соціалістичної республікы Румынії (1974–1989)|дата уроженя=8.&nbsp;фебруара (26.&nbsp;януар... 168881 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс урядник |довжность=ґенералный секретарь Румынської комуністичної партії (1965–1989) предсіда Державної рады Соціалістичної республікы Румынії (1967–1974) президент Соціалістичної республікы Румынії (1974–1989)|дата уроженя=8.&nbsp;фебруара (26.&nbsp;януара) 1918|місто уроженя=Скорнічешті, [[Румынія]]|наступник=посада ліквідована|имня=Ніколае Чаушеску|образчик=[[Файл:Nicolae Ceaușescu (3x4 cropped).jpg|280пкс]]|пудпис образчика=Чаушеску в 1965|супруга=Елена Чаушеску|пудпис=[[Файл:Nicolae Ceaușescu Signature.svg|240пкс]]|діти={{hlist|Ніку Чаушеску|Валентін Чаушеску|Зоя Чаушеску}}|дата смерти=25.&nbsp;децембра 1989|місто смерти=[[Тырґовіште]], [[Румынія]]}} '''Нікола́е Чауше́ску''' ({{Lang-ro|Nicolae Ceaușescu}}; 8.&nbsp;фебруара [26.&nbsp;януара за старым стильом] 1918&nbsp;– 25.&nbsp;децембра 1989) быв румынськый [[політик]], другый и послідньый керовник [[Соціалістична республіка Румынія|Соціалістичної республікы Румынії]], ґенералный секретарь [[Румынська комуністична партія|Румынської комуністичної партії]] уд 1965. до його звергнутя тай [[Изгуба|изгубы]] в 1989.&nbsp;році. У 1967–1989.&nbsp;роках ун быв ай [[Голова державы|головов державы]], будучи предсідов Державної рады у 1967–1974 и президентом республікы в 1974–1989. Ніколае Чаушеску ся родив у малому селови Скорнічешті в біднуй селянськуй родині и в юні рокы ся прикапчав ид Румынськуй комуністичнуй партії; у рокы перед и бігом войны вун не єден раз быв арештованый за свуй комуністичный активізм. По [[Друга світова война|Другуй світовуй войні]], у часы правліня [[Ґеорґе Ґеорґіу-Деж|Ґеорґе Ґеорґіу-Дежа]], Чаушеску си вчинив карєру удну партії и з часом замінив його на посаді ґенералного секретаря. Дуставши власть Чаушеску полегшив [[Цензура пресы|цензуру пресы]] тай засудив [[Инвазия Варшавского пакта до Чехословакии|інвазію Варшавського пакта до Чехословакії]] у свойому выступі 21.&nbsp;авґуста 1968.&nbsp;року, што стало піком його популарности. Айбо період лібералізації быв куртый и скоро його режим став май строгым: Румынія пуд керовництвом Чаушеску ся держала єднов из майрепресивных держав у Восточному блокови. [[Тайна поліція]] Чаушескового режима, [[Секурітате]], масово слідила за громадянами тай хосновала жорстокі методы на досягнутя свойих цілий удну державы, контроловала медіа тай пресу. Його провбы пудняти рождаємость у крайині привела д масовому збулшеню числа пудполных абортув тай сирут у державных сиротинцях. Економічні провалы позад неуспішных нафтовых авантур у 1970.&nbsp;роках назбирали читаві вонкашні довгы. Провбы удплотити довгы через політику жорсткої економії были успішні, айбо дуже непопуларні. Його режим ся пуджывльовав [[Култ особы|култом особы]]. До кунця 1989.&nbsp;року недоволство ставом державы переросло у [[Румынська револуція|Румынську револуцію]]. Чаушеску чуствовав угрозу з боку демонстрацій у [[Тімішоара|Тімішоарі]] и 17.&nbsp;децембра наказав войськови удкрыти вгень, што привело ид ворохови смертий и ранень. Демонстрації дуйшли д столиці, Букурештьови, позад чого Чаушеску вєдно из свойов жонов Еленов попробовав утікнути гелікоптером, айбо їх имили вдяку переходови воєнных на бук протестувучых. Над Чаушесками справили демонстративный суд,<ref>{{Cite journal|last=Kozinski|first=Alex|date=1991|title=Death, Lies & VIDEOTAPE: The Ceausescu Show Trial and the Future of Romania|url=https://www.jstor.org/stable/20761362|journal=ABA Journal|volume=77|issue=1|pages=70–73|issn=0747-0088}}</ref> де їх обвинили в економічному саботажі тай ґеноциді, обох засудили на згубу через розстріл. Ніколае тай Елена были розстріляні 25.&nbsp;децембра 1989.&nbsp;року, што ознаменовало конець 42-ручного комуністичного режима.<ref>{{cite web |url=http://www.biography.com/people/nicolae-ceausescu-38355 |title=Nicolae Ceaușescu |website=Biography.com |date=December 2021 }}</ref><ref>{{cite encyclopedia|url=https://www.britannica.com/biography/Nicolae-Ceausescu|title=Nicolae Ceaușescu – president of Romania|encyclopedia=Encyclopædia Britannica|date=10 May 2023}}</ref><ref>{{cite news|url=https://www.thetimes.com/best-law-firms/profile-legal/article/ceausescu-looked-in-my-eyes-and-he-knew-that-he-was-going-to-die-n07wcxv22k9|location=London|work=The Times|first=Roger|last=Boyes|title=Ceaușescu looked in my eyes and he knew that he was going to die|date=24 December 2009}}</ref><ref>Ratesh, N. (1991). Romania: The Entangled Revolution. Praeger Publishers.</ref> Май пак того же дня кадры їхнього розстріла вказали на націоналнуй телевізії.<ref>{{Cite web |title=Der Diktator und sein Henker |url=https://www.stern.de/politik/ausland/ceausescus-scharfrichter-der-diktator-und-sein-henker-3293070.html |access-date=3 October 2020 |website=stern.de |date=20 October 2005 |language=de }}</ref> Чаушескы стали послідньыми засужеными на згубу в історії Румынії перед скасованьом смертної кары 7.&nbsp;януара 1990.&nbsp;року.<ref>{{cite web |url=http://www.cdep.ro/pls/legis/legis_pck.htp_act_text?idt=11033 |title=DECRET-LEGE nr.6 din 7 ianuarie 1990 pentru abolirea pedepsei cu moartea, pentru modificarea și abrogarea unor prevederi din Codul penal și alte acte normative |access-date=12 April 2016 |language=ro |archive-date=25 July 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180725112100/http://www.cdep.ro/pls/legis/legis_pck.htp_act_text?idt=11033 |url-status=dead }}</ref> Попри вшытко Чаушеску ся лишат єдным из майпопуларных межи румынами президентув; в обзвідованьови 2018.&nbsp;року 64% обзвіданых румынув мали позитивну опінію за період його правліня.<ref>{{Cite web |url=https://transylvanianow.com/ceausescu-still-most-beloved-president-of-romania/ |title=Ceaușescu still most beloved President of Romania |first=Dénes |last=Albert |access-date=16 September 2022 |date=27 December 2018 }}</ref> == Референції == {{Reflist}} 6ojs2m76qj6whr94gj8bdvc83urbo5n 168882 168881 2026-08-30T10:50:37Z Flipdot 23893 168882 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс урядник |довжность=ґенералный секретарь Румынської комуністичної партії (1965–1989) предсіда Державної рады Соціалістичної республікы Румынії (1967–1974) президент Соціалістичної республікы Румынії (1974–1989)|дата уроженя=8.&nbsp;фебруара (26.&nbsp;януара) 1918|місто уроженя=Скорнічешті, [[Румынія]]|наступник=посада ліквідована|имня=Ніколае Чаушеску|образчик=[[Файл:Nicolae Ceaușescu (3x4 cropped).jpg|280пкс]]|пудпис образчика=Чаушеску в 1965|супруга=Елена Чаушеску|пудпис=[[Файл:Nicolae Ceaușescu Signature.svg|240пкс]]|діти={{hlist|Ніку Чаушеску|Валентін Чаушеску|Зоя Чаушеску}}|дата смерти=25.&nbsp;децембра 1989|місто смерти=[[Тырґовіште]], [[Румынія]]}} '''Нікола́е Чауше́ску''' ({{Lang-ro|Nicolae Ceaușescu}}; 8.&nbsp;фебруара [26.&nbsp;януара за старым стильом] 1918&nbsp;– 25.&nbsp;децембра 1989) быв румынськый [[політик]], другый и послідньый керовник [[Соціалістична республіка Румынія|Соціалістичної республікы Румынії]], ґенералный секретарь [[Румынська комуністична партія|Румынської комуністичної партії]] уд 1965. до його звергнутя тай [[Изгуба|изгубы]] в 1989.&nbsp;році. У 1967–1989.&nbsp;роках ун быв ай [[Голова державы|головов державы]], будучи предсідов Державної рады у 1967–1974 и президентом республікы в 1974–1989. Ніколае Чаушеску ся родив у малому селови Скорнічешті в біднуй селянськуй родині и в юні рокы ся прикапчав ид Румынськуй комуністичнуй партії; у рокы перед и бігом войны вун не єден раз быв арештованый за свуй комуністичный активізм. По [[Друга світова война|Другуй світовуй войні]], у часы правліня [[Ґеорґе Ґеорґіу-Деж|Ґеорґе Ґеорґіу-Дежа]], Чаушеску си вчинив карєру удну партії и з часом замінив його на посаді ґенералного секретаря. Дуставши власть Чаушеску полегшив [[Цензура пресы|цензуру пресы]] тай засудив [[Инвазия Варшавского пакта до Чехословакии|інвазію Варшавського пакта до Чехословакії]] у свойому выступі 21.&nbsp;авґуста 1968.&nbsp;року, што стало піком його популарности. Айбо період лібералізації быв куртый и скоро його режим став май строгым: Румынія пуд керовництвом Чаушеску ся держала єднов из майрепресивных держав у Восточному блокови. [[Тайна поліція]] Чаушескового режима, [[Секурітате]], масово слідила за громадянами тай хосновала жорстокі методы на досягнутя свойих цілий удну державы, контроловала медіа тай пресу. Його провбы пудняти рождаємость у крайині привела д масовому збулшеню числа пудполных абортув тай сирут у державных сиротинцях. Економічні провалы позад неуспішных нафтовых авантур у 1970.&nbsp;роках назбирали читаві вонкашні довгы. Провбы удплотити довгы через політику жорсткої економії были успішні, айбо дуже непопуларні. Його режим ся пуджывльовав [[Култ особы|култом особы]]. До кунця 1989.&nbsp;року недоволство ставом державы переросло у [[Румынська револуція|Румынську револуцію]]. Чаушеску чуствовав угрозу з боку демонстрацій у [[Тімішоара|Тімішоарі]] и 17.&nbsp;децембра наказав войськови удкрыти вгень, што привело ид ворохови смертий и ранень. Демонстрації дуйшли д столиці, Букурештьови, позад чого Чаушеску вєдно из свойов жонов Еленов попробовав утікнути гелікоптером, айбо їх имили вдяку переходови воєнных на бук протестувучых. Над Чаушесками справили демонстративный суд,<ref>{{Cite journal|last=Kozinski|first=Alex|date=1991|title=Death, Lies & VIDEOTAPE: The Ceausescu Show Trial and the Future of Romania|url=https://www.jstor.org/stable/20761362|journal=ABA Journal|volume=77|issue=1|pages=70–73|issn=0747-0088}}</ref> де їх обвинили в економічному саботажі тай ґеноциді, обох засудили на згубу через розстріл. Ніколае тай Елена были розстріляні 25.&nbsp;децембра 1989.&nbsp;року, што ознаменовало конець 42-ручного комуністичного режима.<ref>{{cite web |url=http://www.biography.com/people/nicolae-ceausescu-38355 |title=Nicolae Ceaușescu |website=Biography.com |date=December 2021 }}</ref><ref>{{cite encyclopedia|url=https://www.britannica.com/biography/Nicolae-Ceausescu|title=Nicolae Ceaușescu – president of Romania|encyclopedia=Encyclopædia Britannica|date=10 May 2023}}</ref><ref>{{cite news|url=https://www.thetimes.com/best-law-firms/profile-legal/article/ceausescu-looked-in-my-eyes-and-he-knew-that-he-was-going-to-die-n07wcxv22k9|location=London|work=The Times|first=Roger|last=Boyes|title=Ceaușescu looked in my eyes and he knew that he was going to die|date=24 December 2009}}</ref><ref>Ratesh, N. (1991). Romania: The Entangled Revolution. Praeger Publishers.</ref> Май пак того же дня кадры їхнього розстріла вказали на націоналнуй телевізії.<ref>{{Cite web |title=Der Diktator und sein Henker |url=https://www.stern.de/politik/ausland/ceausescus-scharfrichter-der-diktator-und-sein-henker-3293070.html |access-date=3 October 2020 |website=stern.de |date=20 October 2005 |language=de }}</ref> Чаушескы стали послідньыми засужеными на згубу в історії Румынії перед скасованьом смертної кары 7.&nbsp;януара 1990.&nbsp;року.<ref>{{cite web |url=http://www.cdep.ro/pls/legis/legis_pck.htp_act_text?idt=11033 |title=DECRET-LEGE nr.6 din 7 ianuarie 1990 pentru abolirea pedepsei cu moartea, pentru modificarea și abrogarea unor prevederi din Codul penal și alte acte normative |access-date=12 April 2016 |language=ro |archive-date=25 July 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180725112100/http://www.cdep.ro/pls/legis/legis_pck.htp_act_text?idt=11033 |url-status=dead }}</ref> Попри вшытко Чаушеску ся лишат єдным из майпопуларных межи румынами президентув; в обзвідованьови 2018.&nbsp;року 64% обзвіданых румынув мали позитивну опінію за період його правліня.<ref>{{Cite web |url=https://transylvanianow.com/ceausescu-still-most-beloved-president-of-romania/ |title=Ceaușescu still most beloved President of Romania |first=Dénes |last=Albert |access-date=16 September 2022 |date=27 December 2018 }}</ref> == Референції == {{Reflist}} {{Lifetime|1918|1989}} {{СТАНДАРТНЕ_СОРТУВАННЯ:Чаушеску, Ніколае}} q94vmkiqc6xwry824lkbr535kzv132j 0 24945 168883 2026-08-30T10:53:30Z Flipdot 23893 Напрямлїня на [[Ніколае Чаушеску]] 168883 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Ніколае Чаушеску]] 4crjtmfnpfj5xri8i6zxuryig0b2gjy