Вікіцитати ukwikiquote https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 MediaWiki 1.47.0-wmf.3 first-letter Медіа Спеціальна Обговорення Користувач Обговорення користувача Вікіцитати Обговорення Вікіцитат Файл Обговорення файлу MediaWiki Обговорення MediaWiki Шаблон Обговорення шаблону Довідка Обговорення довідки Категорія Обговорення категорії TimedText TimedText talk Модуль Обговорення модуля Подія Обговорення події Малофєєв Едуард Васильович 0 45259 159867 154280 2026-05-22T11:34:02Z Андрій Гриценко 6500 /* Примітки */ 159867 wikitext text/x-wiki {{особа}} '''Едуа́рд Васи́льович Малофє́єв''' ({{lang-be|Эдуард Васільевіч Малафееў}}; 2 червня 1942, Красноярськ, [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Російська РФСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&nbsp;— радянський футболіст, відомий виступами на позиції нападника насамперед в складі мінського «Динамо» та національної збірної СРСР. Також відомий тренерською роботою у низці команд, здебільшого білоруських та російських, очолював національні збірні СРСР (1984—1986) та Білорусі (2000—2003). == Цитати == {{Q | Цитата = «У мене була мета та завдання. Кілька років тому, відкриваючи стадіон «Динамо-Юні», наш [[Лукашенко Олександр Григорович|президент]] у своєму вступному слові сказав, що нам потрібен якісний футбол. Тричі це повторив. Ми, ветерани, сиділи там на краєчку, потім він підійшов до нас, до мене в першу чергу, і запитав: «Едуарде Васильовичу, ти ж обіцяв, що у нас буде міцний, хороший футбол». Я взяв на себе все і почав говорити при всьому народі. Розумієте, мене жодного разу нікуди не запрошували щодо футболу. Я не можу йому на місці все поясніть одразу. І тоді я сказав: «Александре Григоровичу, ви мене покличте – і я все поясню. Якщо хтось щось не розуміє, то ви кажете, щоб він йшов до Малофєєва, і я все поясню!». Чекав-чекав, а жодної реакції не було. Наразі відкривали стадіон, який подарували китайці. І я думав: «Нарешті зустрінуся з Олександром Григоровичем». Думав, там йому поясню чому футбол втратив позиції. А мене викреслили зі списку запрошених!» | Коментар = про те, чому не було серед запрошених на відкриття «національного» стадіону у Мінську в інтерв'ю сайту by.tribuna.com [https://by.tribuna.com/football/blogs/3281075-sam-by-poshel-voevat-esli-by-golova-ne-kruzhilas-malofeev-o-to/?utm_source=copy «Сам бы пошел воевать, если бы голова не кружилась». Малофеев – о том, как его не пускают к Лукашенко, и о войне в Украине] (22 липня 2025 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Я хотів би сказати, що мене нікуди не пускають. Я ходив і до [так званого] міністра спорту, і до федерації футболу. Скрізь ходив і пояснював, що треба робити для того, щоби футбол розвивався. Мені кажуть: «Надайте пропозиції». Чому я маю давати пропозиції, якщо ви нічого не робите? Треба, щоб кожен тренер мав слово, говорити про футбол, треба зустрічатися. Я все розповів, але я не потрібний. Мене не запросили до спорткомітету, нікуди не допускають! ...Тому що вони неосвічені люди і не знають, що робити! А я виступаю завжди відкрито, іноді критично до керівництва. Можливо, ці речі їх ображають». | Коментар = про те, що саме хотів би сказати [[Лукашенко Олександр Григорович|Олександру Лукашенку]] в інтерв'ю сайту by.tribuna.com [https://by.tribuna.com/football/blogs/3281075-sam-by-poshel-voevat-esli-by-golova-ne-kruzhilas-malofeev-o-to/?utm_source=copy «Сам бы пошел воевать, если бы голова не кружилась». Малофеев – о том, как его не пускают к Лукашенко, и о войне в Украине] (22 липня 2025 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Це треба особисто поговорити, ви під'їдете до мене, я живу за містом. Я вже все пояснив, у мене все записано. Ви всі завжди готуєте-готуєте, а мені потрібно самому донести особисто. Готували-готували, а зробили мені передінсультний стан. А хто за це відповідає? Розберіться, будь ласка, хто мене викреслив. Хотів би поговорити з цією молодою людиною, а може, досвідченою. Що тобі Едуард Васильович поганого зробив у житті, мій добрий? Я ж як гравець взяв срібло на чемпіонаті Європи 1964 року в Мадриді, 1966-го – малі бронзові на чемпіонаті світу в Англії, на Євро-1968 у Римі – знову малі бронзові медалі». | Коментар = про пропозиції щодо покращення білоруського футболу в інтерв'ю сайту by.tribuna.com [https://by.tribuna.com/football/blogs/3281075-sam-by-poshel-voevat-esli-by-golova-ne-kruzhilas-malofeev-o-to/?utm_source=copy «Сам бы пошел воевать, если бы голова не кружилась». Малофеев – о том, как его не пускают к Лукашенко, и о войне в Украине] (22 липня 2025 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Так я вже багато разів розмовляв і з головою федерації футболу, і з усіма іншими, хто питав мене. Зараз важкий час, навіщо брати капіталістів, б###ь? Чи зайві гроші, чи що з'явилися? Нині нам насамперед треба взяти під контроль Інститут фізкультури, кафедру футболу. Бо люди, які хочуть стати тренерами, провести заняття не можуть. Їхні знання абсолютно такі… Все треба брати під контроль! Нам потрібні молоді, порядні люди, ініціативні, котрі можуть працювати. Давайте їм ініціативу! Що казати, робити треба...» | Коментар = про оцінку гри збірної Білорусі в інтерв'ю сайту by.tribuna.com [https://by.tribuna.com/football/blogs/3281075-sam-by-poshel-voevat-esli-by-golova-ne-kruzhilas-malofeev-o-to/?utm_source=copy «Сам бы пошел воевать, если бы голова не кружилась». Малофеев – о том, как его не пускают к Лукашенко, и о войне в Украине] (22 липня 2025 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Я завжди за об'єднання. Було б непогано. Але у нас команд п'ять-шість тільки може грати там. А може, й менше. Можна зробити, як у хокеї. Але в хокеї мало одного «Динамо». Потрібно думати про це. Керівники скрізь мають проповідувати державну справу. А у нас вони найчастіше бояться. ...Та не чіпайте ви Олександра Григоровича! Він зіграв у моєму житті найпозитивнішу роль. Коли мені було тяжко наприкінці 1990-х, він запросив мене до Білорусі. Я, по суті, виконав тоді все, якби не зрада «київського напрямку». Як вони тоді захопили хлопців! Ми тоді були б на чемпіонаті світу!» | Коментар = про ставлення до об'єднання футбольних чемпіонатів Білорусі та Росії в інтерв'ю сайту by.tribuna.com [https://by.tribuna.com/football/blogs/3281075-sam-by-poshel-voevat-esli-by-golova-ne-kruzhilas-malofeev-o-to/?utm_source=copy «Сам бы пошел воевать, если бы голова не кружилась». Малофеев – о том, как его не пускают к Лукашенко, и о войне в Украине] (22 липня 2025 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Усі знають про це! Так! Нічого я тоді їм не казав. ‎Не спійманий – не злодій. Я ж не слідчий. Я, як істинний християнин, пробачив їм це. Там зовсім інші обставини. Там діти були на кін поставлені. Якби ви хотіли, то все б впізнали. Ці речі знають багато людей, нічого нового тут немає. Ой, бляха-муха… На трибунах сиділи такі тварюки, б###ь, яких сюди не можна було пускати. Київські тварюки! Чи годиться вам така відповідь? Усі знають цю справу. І Олександр Григорович, певен, знає цей момент. Він мені подякував за роботу, сказав, що ми ще не готові грати на таких турнірах, і я заспокоївся. До речі, наркотики київське «Динамо» завжди використовувало, їх і ловили. І наших упіймали, коли їх тренував киянин [[Базилевич Олег Петрович|Базилевич]]». | Коментар = про ситуацію з [[Хацкевич Олександр Миколайович|Олександром Хацкевичем]] та [[Белькевич Валентин Миколайович|Валентином Белькевичем]] у 2001 році під час матчу Білорусь – Україна в інтерв'ю сайту by.tribuna.com [https://by.tribuna.com/football/blogs/3281075-sam-by-poshel-voevat-esli-by-golova-ne-kruzhilas-malofeev-o-to/?utm_source=copy «Сам бы пошел воевать, если бы голова не кружилась». Малофеев – о том, как его не пускают к Лукашенко, и о войне в Украине] (22 липня 2025 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «З київськими ніколи стосунків не підтримував! Київ мене запрошував наприкінці 1963 року. Я вдячний долі, що там не виявився. [[Машеров Петро Миронович|Машеров]] мені сказав: «Нікуди не йди». Він мене називав «ведмежа». Так і сказав: «Ведмедик, не йди». І я не дозволив собі. Мені і гроші пропонували, і інше, але я ніколи не зраджу свою республіку та свою команду. Ішов лише тоді, коли не потрібен виявлявся. А роботу завжди легко знаходив». | Коментар = про відсутність стосунків із київським "Диномо" в інтерв'ю сайту by.tribuna.com [https://by.tribuna.com/football/blogs/3281075-sam-by-poshel-voevat-esli-by-golova-ne-kruzhilas-malofeev-o-to/?utm_source=copy «Сам бы пошел воевать, если бы голова не кружилась». Малофеев – о том, как его не пускают к Лукашенко, и о войне в Украине] (22 липня 2025 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Я знаю, що в Україні відбувається. Занадто багато було ситуацій неприпустимих, чого не можна було робити. Навіть у Білорусі грань дуже тонка. Я не маю права говорити про це, але моя інтуїція каже, що багато людей живуть за принципом: червоні прийшли – ми за червоних, білі прийшли – ми за білих. Ці люди найстрашніші. Такі панікери, які викликають занепокоєння скрізь. І вони є не лише у Білорусі, а й у Росії. Кожен має не боятися виступати, як я». | Коментар = про війну росії в Україні в інтерв'ю сайту by.tribuna.com [https://by.tribuna.com/football/blogs/3281075-sam-by-poshel-voevat-esli-by-golova-ne-kruzhilas-malofeev-o-to/?utm_source=copy «Сам бы пошел воевать, если бы голова не кружилась». Малофеев – о том, как его не пускают к Лукашенко, и о войне в Украине] (22 липня 2025 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} [[Категорія:Автори-М]] [[Категорія:Заслужені тренери СРСР]] [[Категорія:Заслужені майстри спорту СРСР]] [[Категорія:Радянські футболісти]] [[Категорія:Гравці збірної СРСР з футболу]] [[Категорія:Гравці чемпіонату Європи з футболу 1964]] {{Гравці чемпіонату Європи з футболу 1968}} [[Категорія:Тренери збірної СРСР з футболу]] [[Категорія:Тренери ФК «Динамо» Москва]] [[Категорія:Футбольні тренери СРСР]] [[Категорія:Російські футбольні тренери]] [[Категорія:Гравці чемпіонату світу з футболу 1966]] [[Категорія:Футболісти «Спартака» (Москва)]] [[Категорія:Футболісти «Динамо» (Мінськ)]] [[Категорія:Тренери ФК «Динамо-Берестя»]] [[Категорія:Тренери ФК «Динамо» (Мінськ)]] [[Категорія:Тренери ФК «Нарзан»]] [[Категорія:Тренери ФК «Тюмень»]] [[Категорія:Тренери ФК «Смена» (Мінськ)]] [[Категорія:Тренери ФК «Анжі»]] [[Категорія:Тренери ФК «Псков»]] [[Категорія:Тренери збірної Білорусі з футболу]] [[Категорія:Тренери ФК «Факел» Воронеж]] [[Категорія:Тренери ФК «Партизан» (Мінськ)]] [[Категорія:Тренери ФК «Каунас»]] [[Категорія:Тренери ФК «Гарт оф Мідлотіан»]] [[Категорія:Тренери ФК «Шилутє»]] [[Категорія:Тренери ФК «Динамо» Санкт-Петербург]] [[Категорія:Тренери ФК «Шахтар» (Солігорськ)]] [[Категорія:Тренери чемпіонів СРСР з футболу]] dy8l2qr4dtuq7gx3r3l39a9rz0zr8g3 159875 159867 2026-05-22T11:44:29Z Андрій Гриценко 6500 /* Примітки */ 159875 wikitext text/x-wiki {{особа}} '''Едуа́рд Васи́льович Малофє́єв''' ({{lang-be|Эдуард Васільевіч Малафееў}}; 2 червня 1942, Красноярськ, [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Російська РФСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&nbsp;— радянський футболіст, відомий виступами на позиції нападника насамперед в складі мінського «Динамо» та національної збірної СРСР. Також відомий тренерською роботою у низці команд, здебільшого білоруських та російських, очолював національні збірні СРСР (1984—1986) та Білорусі (2000—2003). == Цитати == {{Q | Цитата = «У мене була мета та завдання. Кілька років тому, відкриваючи стадіон «Динамо-Юні», наш [[Лукашенко Олександр Григорович|президент]] у своєму вступному слові сказав, що нам потрібен якісний футбол. Тричі це повторив. Ми, ветерани, сиділи там на краєчку, потім він підійшов до нас, до мене в першу чергу, і запитав: «Едуарде Васильовичу, ти ж обіцяв, що у нас буде міцний, хороший футбол». Я взяв на себе все і почав говорити при всьому народі. Розумієте, мене жодного разу нікуди не запрошували щодо футболу. Я не можу йому на місці все поясніть одразу. І тоді я сказав: «Александре Григоровичу, ви мене покличте – і я все поясню. Якщо хтось щось не розуміє, то ви кажете, щоб він йшов до Малофєєва, і я все поясню!». Чекав-чекав, а жодної реакції не було. Наразі відкривали стадіон, який подарували китайці. І я думав: «Нарешті зустрінуся з Олександром Григоровичем». Думав, там йому поясню чому футбол втратив позиції. А мене викреслили зі списку запрошених!» | Коментар = про те, чому не було серед запрошених на відкриття «національного» стадіону у Мінську в інтерв'ю сайту by.tribuna.com [https://by.tribuna.com/football/blogs/3281075-sam-by-poshel-voevat-esli-by-golova-ne-kruzhilas-malofeev-o-to/?utm_source=copy «Сам бы пошел воевать, если бы голова не кружилась». Малофеев – о том, как его не пускают к Лукашенко, и о войне в Украине] (22 липня 2025 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Я хотів би сказати, що мене нікуди не пускають. Я ходив і до [так званого] міністра спорту, і до федерації футболу. Скрізь ходив і пояснював, що треба робити для того, щоби футбол розвивався. Мені кажуть: «Надайте пропозиції». Чому я маю давати пропозиції, якщо ви нічого не робите? Треба, щоб кожен тренер мав слово, говорити про футбол, треба зустрічатися. Я все розповів, але я не потрібний. Мене не запросили до спорткомітету, нікуди не допускають! ...Тому що вони неосвічені люди і не знають, що робити! А я виступаю завжди відкрито, іноді критично до керівництва. Можливо, ці речі їх ображають». | Коментар = про те, що саме хотів би сказати [[Лукашенко Олександр Григорович|Олександру Лукашенку]] в інтерв'ю сайту by.tribuna.com [https://by.tribuna.com/football/blogs/3281075-sam-by-poshel-voevat-esli-by-golova-ne-kruzhilas-malofeev-o-to/?utm_source=copy «Сам бы пошел воевать, если бы голова не кружилась». Малофеев – о том, как его не пускают к Лукашенко, и о войне в Украине] (22 липня 2025 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Це треба особисто поговорити, ви під'їдете до мене, я живу за містом. Я вже все пояснив, у мене все записано. Ви всі завжди готуєте-готуєте, а мені потрібно самому донести особисто. Готували-готували, а зробили мені передінсультний стан. А хто за це відповідає? Розберіться, будь ласка, хто мене викреслив. Хотів би поговорити з цією молодою людиною, а може, досвідченою. Що тобі Едуард Васильович поганого зробив у житті, мій добрий? Я ж як гравець взяв срібло на чемпіонаті Європи 1964 року в Мадриді, 1966-го – малі бронзові на чемпіонаті світу в Англії, на Євро-1968 у Римі – знову малі бронзові медалі». | Коментар = про пропозиції щодо покращення білоруського футболу в інтерв'ю сайту by.tribuna.com [https://by.tribuna.com/football/blogs/3281075-sam-by-poshel-voevat-esli-by-golova-ne-kruzhilas-malofeev-o-to/?utm_source=copy «Сам бы пошел воевать, если бы голова не кружилась». Малофеев – о том, как его не пускают к Лукашенко, и о войне в Украине] (22 липня 2025 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Так я вже багато разів розмовляв і з головою федерації футболу, і з усіма іншими, хто питав мене. Зараз важкий час, навіщо брати капіталістів, б###ь? Чи зайві гроші, чи що з'явилися? Нині нам насамперед треба взяти під контроль Інститут фізкультури, кафедру футболу. Бо люди, які хочуть стати тренерами, провести заняття не можуть. Їхні знання абсолютно такі… Все треба брати під контроль! Нам потрібні молоді, порядні люди, ініціативні, котрі можуть працювати. Давайте їм ініціативу! Що казати, робити треба...» | Коментар = про оцінку гри збірної Білорусі в інтерв'ю сайту by.tribuna.com [https://by.tribuna.com/football/blogs/3281075-sam-by-poshel-voevat-esli-by-golova-ne-kruzhilas-malofeev-o-to/?utm_source=copy «Сам бы пошел воевать, если бы голова не кружилась». Малофеев – о том, как его не пускают к Лукашенко, и о войне в Украине] (22 липня 2025 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Я завжди за об'єднання. Було б непогано. Але у нас команд п'ять-шість тільки може грати там. А може, й менше. Можна зробити, як у хокеї. Але в хокеї мало одного «Динамо». Потрібно думати про це. Керівники скрізь мають проповідувати державну справу. А у нас вони найчастіше бояться. ...Та не чіпайте ви Олександра Григоровича! Він зіграв у моєму житті найпозитивнішу роль. Коли мені було тяжко наприкінці 1990-х, він запросив мене до Білорусі. Я, по суті, виконав тоді все, якби не зрада «київського напрямку». Як вони тоді захопили хлопців! Ми тоді були б на чемпіонаті світу!» | Коментар = про ставлення до об'єднання футбольних чемпіонатів Білорусі та Росії в інтерв'ю сайту by.tribuna.com [https://by.tribuna.com/football/blogs/3281075-sam-by-poshel-voevat-esli-by-golova-ne-kruzhilas-malofeev-o-to/?utm_source=copy «Сам бы пошел воевать, если бы голова не кружилась». Малофеев – о том, как его не пускают к Лукашенко, и о войне в Украине] (22 липня 2025 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Усі знають про це! Так! Нічого я тоді їм не казав. ‎Не спійманий – не злодій. Я ж не слідчий. Я, як істинний християнин, пробачив їм це. Там зовсім інші обставини. Там діти були на кін поставлені. Якби ви хотіли, то все б впізнали. Ці речі знають багато людей, нічого нового тут немає. Ой, бляха-муха… На трибунах сиділи такі тварюки, б###ь, яких сюди не можна було пускати. Київські тварюки! Чи годиться вам така відповідь? Усі знають цю справу. І Олександр Григорович, певен, знає цей момент. Він мені подякував за роботу, сказав, що ми ще не готові грати на таких турнірах, і я заспокоївся. До речі, наркотики київське «Динамо» завжди використовувало, їх і ловили. І наших упіймали, коли їх тренував киянин [[Базилевич Олег Петрович|Базилевич]]». | Коментар = про ситуацію з [[Хацкевич Олександр Миколайович|Олександром Хацкевичем]] та [[Белькевич Валентин Миколайович|Валентином Белькевичем]] у 2001 році під час матчу Білорусь – Україна в інтерв'ю сайту by.tribuna.com [https://by.tribuna.com/football/blogs/3281075-sam-by-poshel-voevat-esli-by-golova-ne-kruzhilas-malofeev-o-to/?utm_source=copy «Сам бы пошел воевать, если бы голова не кружилась». Малофеев – о том, как его не пускают к Лукашенко, и о войне в Украине] (22 липня 2025 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «З київськими ніколи стосунків не підтримував! Київ мене запрошував наприкінці 1963 року. Я вдячний долі, що там не виявився. [[Машеров Петро Миронович|Машеров]] мені сказав: «Нікуди не йди». Він мене називав «ведмежа». Так і сказав: «Ведмедик, не йди». І я не дозволив собі. Мені і гроші пропонували, і інше, але я ніколи не зраджу свою республіку та свою команду. Ішов лише тоді, коли не потрібен виявлявся. А роботу завжди легко знаходив». | Коментар = про відсутність стосунків із київським "Диномо" в інтерв'ю сайту by.tribuna.com [https://by.tribuna.com/football/blogs/3281075-sam-by-poshel-voevat-esli-by-golova-ne-kruzhilas-malofeev-o-to/?utm_source=copy «Сам бы пошел воевать, если бы голова не кружилась». Малофеев – о том, как его не пускают к Лукашенко, и о войне в Украине] (22 липня 2025 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Я знаю, що в Україні відбувається. Занадто багато було ситуацій неприпустимих, чого не можна було робити. Навіть у Білорусі грань дуже тонка. Я не маю права говорити про це, але моя інтуїція каже, що багато людей живуть за принципом: червоні прийшли – ми за червоних, білі прийшли – ми за білих. Ці люди найстрашніші. Такі панікери, які викликають занепокоєння скрізь. І вони є не лише у Білорусі, а й у Росії. Кожен має не боятися виступати, як я». | Коментар = про війну росії в Україні в інтерв'ю сайту by.tribuna.com [https://by.tribuna.com/football/blogs/3281075-sam-by-poshel-voevat-esli-by-golova-ne-kruzhilas-malofeev-o-to/?utm_source=copy «Сам бы пошел воевать, если бы голова не кружилась». Малофеев – о том, как его не пускают к Лукашенко, и о войне в Украине] (22 липня 2025 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} [[Категорія:Автори-М]] [[Категорія:Заслужені тренери СРСР]] [[Категорія:Заслужені майстри спорту СРСР]] [[Категорія:Радянські футболісти]] [[Категорія:Гравці збірної СРСР з футболу]] [[Категорія:Гравці чемпіонату Європи з футболу 1964]] [[Категорія:Гравці чемпіонату Європи з футболу 1968]] [[Категорія:Тренери збірної СРСР з футболу]] [[Категорія:Тренери ФК «Динамо» Москва]] [[Категорія:Футбольні тренери СРСР]] [[Категорія:Російські футбольні тренери]] [[Категорія:Гравці чемпіонату світу з футболу 1966]] [[Категорія:Футболісти «Спартака» (Москва)]] [[Категорія:Футболісти «Динамо» (Мінськ)]] [[Категорія:Тренери ФК «Динамо-Берестя»]] [[Категорія:Тренери ФК «Динамо» (Мінськ)]] [[Категорія:Тренери ФК «Нарзан»]] [[Категорія:Тренери ФК «Тюмень»]] [[Категорія:Тренери ФК «Смена» (Мінськ)]] [[Категорія:Тренери ФК «Анжі»]] [[Категорія:Тренери ФК «Псков»]] [[Категорія:Тренери збірної Білорусі з футболу]] [[Категорія:Тренери ФК «Факел» Воронеж]] [[Категорія:Тренери ФК «Партизан» (Мінськ)]] [[Категорія:Тренери ФК «Каунас»]] [[Категорія:Тренери ФК «Гарт оф Мідлотіан»]] [[Категорія:Тренери ФК «Шилутє»]] [[Категорія:Тренери ФК «Динамо» Санкт-Петербург]] [[Категорія:Тренери ФК «Шахтар» (Солігорськ)]] [[Категорія:Тренери чемпіонів СРСР з футболу]] jafwtfb6xzzruhjajjwlaxbvk30v29y Лавер Георгій Михайлович 0 46401 159860 2026-05-21T18:39:22Z Андрій Гриценко 6500 Створена сторінка: '''Георгій Михайлович Лавер''' (7 березня 1923, с. Зняцьово, сучасний Мукачівський район, [[Закарпатська область]] — 16 серпня 2017, Ужгород, [[Закарпатська область]], [[Україна]]) — [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]] футболіст. Правий захисни... 159860 wikitext text/x-wiki '''Георгій Михайлович Лавер''' (7 березня 1923, с. Зняцьово, сучасний Мукачівський район, [[Закарпатська область]] — 16 серпня 2017, Ужгород, [[Закарпатська область]], [[Україна]]) — [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]] футболіст. Правий захисник, півзахисник, виступав за СК «Русь» (Ужгород), «Спартак» (Ужгород), «Динамо» (Київ) та «Динамо» (Мінськ). Перший представник численної групи закарпатських футболістів, що поповнила «Динамо» (Київ) у після воєнні роки. Член комісії з етики та чесної гри Федерації футболу Закарпаття<ref>{{Cite web |url=http://ffz.org.ua/komitet_ffz/ |title=Постійно діючі комітети федерації футболу Закарпаття |accessdate=2026-05-21 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120424020142/http://ffz.org.ua/komitet_ffz/ |archivedate=24 квітня 2012 |deadurl=yes }}</ref>. == Цитати == {{Q | Цитата = «Я в «дублі» теж інколи грав. Скажімо, в 1949 році наші «дублери» в Києві повинні були зіграти вирішальний матч проти московського ЦБЧА. Тренер резервістів [[Натаров Іван Андрійович|Іван Натаров]], який мав розмову з головним нашим наставником [[Окунь Михайло Осипович|Михайлом Окунем]], запросив єдиного з «основи» зайняти місце опорного захисника. Згідно з положенням Всесоюзного комітету в разі потреби з «основи» за «дубль» міг грати один із футболістів. А нашим тренерам стало відомо, що москвичі підсилили напад своїх резервістів досвідченим форвардом [[Соловйов В'ячеслав Дмитрович|В’ячеславом Соловйовим]]. Ми той важкий матч звели внічию (2:2). До того ж травму отримав наш головний форвард [[Коман Михайло Михайлович|Михайло Коман]] із Виноградова, а за 15 хвилин до завершення поєдинку у ворота нашого Олега Макарова був призначений одинадцятиметровий удар. Поки динамівці переконували арбітра у полі, що не було пенальті, я тим часом організував проти Соловйова так звану «психологічну атаку». Дійшло до того, що сказав йому: «Б’юся об заклад, що ти не заб’єш пенальті». Арбітр дав свисток – і Соловйов так «врізав» по м’ячу, що той від поперечини відлетів аж до середини поля. Ось так у майбутнього тренера київського «Динамо» В. Соловйова я виграв пляшку коньяку. А у завершальному матчі «дублери» легко і впевнено переграли ленінградських одноклубників із хокейним результатом 7:0 і вперше в історії київського клубу завоювали малі золоті медалі. Це був перший тріумф. І стократ приємно, що цю перемогу кували здебільшого прості закарпатські хлопці, яких у команді було аж 9». | Коментар = про те, що один із перших закарпатців, який одягнув футболку київського «Динамо» і перший вписався в ансамбль цього славного клубу в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} 4mcfwe1223u8uzbwx4eo9ilb8wjd16m 159861 159860 2026-05-21T19:14:30Z Андрій Гриценко 6500 /* Цитати */ 159861 wikitext text/x-wiki '''Георгій Михайлович Лавер''' (7 березня 1923, с. Зняцьово, сучасний Мукачівський район, [[Закарпатська область]] — 16 серпня 2017, Ужгород, [[Закарпатська область]], [[Україна]]) — [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]] футболіст. Правий захисник, півзахисник, виступав за СК «Русь» (Ужгород), «Спартак» (Ужгород), «Динамо» (Київ) та «Динамо» (Мінськ). Перший представник численної групи закарпатських футболістів, що поповнила «Динамо» (Київ) у після воєнні роки. Член комісії з етики та чесної гри Федерації футболу Закарпаття<ref>{{Cite web |url=http://ffz.org.ua/komitet_ffz/ |title=Постійно діючі комітети федерації футболу Закарпаття |accessdate=2026-05-21 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120424020142/http://ffz.org.ua/komitet_ffz/ |archivedate=24 квітня 2012 |deadurl=yes }}</ref>. == Цитати == {{Q | Цитата = «Я в «дублі» теж інколи грав. Скажімо, в 1949 році наші «дублери» в Києві повинні були зіграти вирішальний матч проти московського ЦБЧА. Тренер резервістів [[Натаров Іван Андрійович|Іван Натаров]], який мав розмову з головним нашим наставником [[Окунь Михайло Осипович|Михайлом Окунем]], запросив єдиного з «основи» зайняти місце опорного захисника. Згідно з положенням Всесоюзного комітету в разі потреби з «основи» за «дубль» міг грати один із футболістів. А нашим тренерам стало відомо, що москвичі підсилили напад своїх резервістів досвідченим форвардом [[Соловйов В'ячеслав Дмитрович|В’ячеславом Соловйовим]]. Ми той важкий матч звели внічию (2:2). До того ж травму отримав наш головний форвард [[Коман Михайло Михайлович|Михайло Коман]] із Виноградова, а за 15 хвилин до завершення поєдинку у ворота нашого Олега Макарова був призначений одинадцятиметровий удар. Поки динамівці переконували арбітра у полі, що не було пенальті, я тим часом організував проти Соловйова так звану «психологічну атаку». Дійшло до того, що сказав йому: «Б’юся об заклад, що ти не заб’єш пенальті». Арбітр дав свисток – і Соловйов так «врізав» по м’ячу, що той від поперечини відлетів аж до середини поля. Ось так у майбутнього тренера київського «Динамо» В. Соловйова я виграв пляшку коньяку. А у завершальному матчі «дублери» легко і впевнено переграли ленінградських одноклубників із хокейним результатом 7:0 і вперше в історії київського клубу завоювали малі золоті медалі. Це був перший тріумф. І стократ приємно, що цю перемогу кували здебільшого прості закарпатські хлопці, яких у команді було аж 9». | Коментар = про те, що один із перших закарпатців, який одягнув футболку київського «Динамо» і перший вписався в ансамбль цього славного клубу в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «...Відразу після війни грав за ужгородський «Спартак». Суперником були футболісти мінського ОБО. 9 вересня було професійне свято у танкістів. Першу половину гри програємо 0:2. У перерві матчу до нас у роздягальню зайшов сам Іван Туряниця (голова Народної Ради Закарпатської України) і попросив: «Хлопці, що з вами?! Не ганьбіть моє сиве волосся! Ану, зберіться й покажіть крумпленикам, хто такі закарпатці!» Уже на початку другого тайму ми скоротили результат, а ще через 10 хвилин мінчани знову розпочинали гру з центра поля (2:2). А приблизно в середині другого тайму ми вже були попереду (3:2). Стадіон ревів. У гостей після такого повороту, звичайно, здали нерви. Назрівав конфлікт. І тут наш Дімка Калинич, до речі, напрочуд технічний гравець із села Велятино Хустського району, випадково збив з ніг одного із суперників. А начальник команди мінчан, у чині майор, який був напідпитку, як рявкне до солдат-танкістів, які стояли поруч із ним: «Ребята, посмотрите, как эти сволочи нас обижают?!». Солдати лише цього й чекали. Вони табуном вибігли на поле і стали ганятися за спартаківськими футболками, як бики за червоним. Наш капітан [[Товт Дезидерій Людвігович|Д. Товт]] перескочив огорожу і побіг уздовж річки. Там цигани якраз випасали коней і, звичайно, миттєво оцінили ситуацію: «Дежо-бачі, сідайте на коня!» і як уперіщили батогом, то кінь аж у Горянах зупинився. Але нашому Айхерту не поталанило. Він став бігти по насипу до електростанції. Його таки наздогнали й добряче відлупцювали: понад тиждень в лікарні перебував. А я з Раковцієм петляли між уболівальниками. Мене врятував лікар Куті, який зняв із себе піджак і накинув на мене. А ті, хто встиг забігти в роздягальню, почали барикадуватися: столи, шафи до дверей стягли. Інцидент вичерпався лише тоді, коли приїхав комендант Ужгорода Кругляков… Інший аналогічний інцидент стався у грі з київським ОБО. Я опікував центрального форварда [[Балакін Микола Олександрович|М. Балакіна]], який був старшим від мене на 10 років. Пізніше він стане арбітром ФІФА. Після першої половини гри ми були попереду (3:1). У другій 45-хвилинці киянин почав проти мене «психологічну атаку», кидаючи у мій бік слівця: «бандерівець», «фашист», іспанський тореадор. В одному з епізодів я його спеціально вдарив головою. Той простягнувся на зеленому газоні наче зміюка. Арбітр показав мені червону картку, а я з поля не йду. Він підбіг до міліціонера, але той популярно йому пояснив, що він спостерігає, аби порядок був на трибунах, а не на полі. Він тоді до начальника нашої команди Ф. Куруца кричить: «Виведіть свого порушника». [[Куруц Федір Михайлович|Федір Михайлович]] зрозумів ситуацію і пояснив арбітру, що М. Балакін спровокував мене на грубу гру. Тоді арбітр показав червону картку і Балакіну. З поля, звісно, пішов і я...» | Коментар = про те, що чимало футбольних матчів, на жаль, завершувалися бійками в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «У той період кияни перебували на 14-му місці й могли «вилетіти» з елітного дивізіону. Терміново шукали центрального захисника. Не хвалюся, але, прибувши в Київ, категорично заявив: «Я студент і не бажаю займатися футболом на професійній основі». Тоді мені запропонували вчитися в Київському університеті. Довго мене агітували, але безрезультатно. Навіть у республіканському КДБ побував. Я таких мордатих генералів ніколи не бачив! І зарплату пропонували досить солідну. А коли зрозуміли, що не зможуть мене переконати, дали зворотний квиток на потяг. До його відправлення було понад 20 годин. Тоді вирішив зайти до свого цімбори Юрія Титенка. Прийшов і про все розповів його мамі. «Боже, — сказала вона, — ви вже дорослий, а такий наївний! Хіба не хочете спробувати свої сили у нашому «Динамо», у вищій лізі?», — розпалювала моє самолюбство. Подумав я години зо дві й... вирішив залишитися в Києві. У клубі всі остовпіли від несподіванки. Та я не признався, хто мене переконував залишитися у «Динамо»...» | Коментар = про те, як «відфутболили» в київське «Динамо» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «У Києві майже подвійну зарплату нараховували. Якщо в нашому обласному центрі футболісти «основи» мали по 1200 карбованців, запасні гравці — 1000, то в «Динамо» отримували відповідно 1800 та 1600 карбованців. Крім того, кожний гравець був ще додатково оформлений на якусь міліціонерську посаду. Я, скажімо, мав капітанську посаду й на папері вважався охоронцем одного начальника, який мав військове звання генерал-майор». | Коментар = про те, яку зарплату мав в ужгородському «Спартаку», а яку в «Динамо» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Відразу хочу сказати, що спорт виховує в дітей і силу, і бадьорість, робить юну людину стійкою та вольовою. І я завжди намагався, аби кожна дитина до цього дійшла сама. Адже при вмілому поєднанні фізичного виховання й навчання – ефект обопільний: здорова дитина й успішна наука». | Коментар = про те, що був не тільки футболістом але й педагогом в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Це здебільшого траплялося тоді, коли не вивчили урок. Коли розповідав дітям про київське «Динамо», усі 45 хвилин сиділи тихо, мов заворожені. Правда, якщо відчували, що я завершую свою розповідь, відразу було море запитань, і я знову продовжував. Правда, на другий урок усі, як один, вивчили домашнє завдання. Як кажуть, тут коментарі зайві...» | Коментар = про те, що учні намагалися на уроках історії нав’язувати розмову про легендарну команду з Києва в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Про легендарний матч 1943 року, після якого буцімто всіх київських динамівців розстріляли? Реалії такі: німецька команда, що була сформована з вояків повітряних сил, вирішила зіграти футбольний матч із динамівцями. Один бік трибун виділили для фашистів, другий — нашим уболівальникам. Матч, як відомо, закінчився з рахунком 3:1 на користь киян. Після гри хлопці пішли у баню. Сюди ж навідалися німецький офіцер із двома есесівцями й забрали двох динамівців. Через тиждень їх розстріляли. Чому? Інкримінували участь у підпіллі. Підтвердити це можу хоча б тим, що половину гравців тієї команди я знав особисто: скажімо, Ідзковського, Ліфшиця, Щегоцького, Пивоварова. Радянська історіографія вимагала міфу. Його і створила...» | Коментар = про так званий «матч-смерті» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Сучасний футбол у технічному плані не відрізняється від футболу 50-их років, але темп гри, навантаження, експлуатація гравців зросли досить сильно. По-друге, футбол став дуже високооплачуваним, команди купують гравців за величезні гроші, а раніше такого не було. А нашестя легіонерів у наші клуби несе велику шкоду для розвитку національного футболу. Тому і не маємо хорошої збірної України, бо у провідних наших командах грають заморські футболісти. Великі гроші та легіонери «загубили» і нашу «Говерлу», бо власник клубу уже не міг платити гравцям та тренерам захмарні суми. Парадокс та й годі. В учителя та лікаря зарплата 2000 – 2500 грн, а у рядового футболіста 100–200 тисяч грн. І це не межа… У принципі я відповів вам і на друге запитання. Я просто ненавиджу нашу команду майстрів. Це не наша команда, бо там нема наших хлопців. Там є шушваль з інших країн, яка не підійшла місцевим клубам. Мені не віриться, що у нас нема здібних гравців. Просто окремі ділки, які є при команді, на трансферах заколочують великі гроші». | Коментар = про сучасний футбол в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} 6gx7gcg4jwnpozvkhd6cedrqa3xulgp 159862 159861 2026-05-21T19:14:56Z Андрій Гриценко 6500 /* Цитати */ 159862 wikitext text/x-wiki '''Георгій Михайлович Лавер''' (7 березня 1923, с. Зняцьово, сучасний Мукачівський район, [[Закарпатська область]] — 16 серпня 2017, Ужгород, [[Закарпатська область]], [[Україна]]) — [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]] футболіст. Правий захисник, півзахисник, виступав за СК «Русь» (Ужгород), «Спартак» (Ужгород), «Динамо» (Київ) та «Динамо» (Мінськ). Перший представник численної групи закарпатських футболістів, що поповнила «Динамо» (Київ) у після воєнні роки. Член комісії з етики та чесної гри Федерації футболу Закарпаття<ref>{{Cite web |url=http://ffz.org.ua/komitet_ffz/ |title=Постійно діючі комітети федерації футболу Закарпаття |accessdate=2026-05-21 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120424020142/http://ffz.org.ua/komitet_ffz/ |archivedate=24 квітня 2012 |deadurl=yes }}</ref>. == Цитати == {{Q | Цитата = «Я в «дублі» теж інколи грав. Скажімо, в 1949 році наші «дублери» в Києві повинні були зіграти вирішальний матч проти московського ЦБЧА. Тренер резервістів [[Натаров Іван Андрійович|Іван Натаров]], який мав розмову з головним нашим наставником [[Окунь Михайло Осипович|Михайлом Окунем]], запросив єдиного з «основи» зайняти місце опорного захисника. Згідно з положенням Всесоюзного комітету в разі потреби з «основи» за «дубль» міг грати один із футболістів. А нашим тренерам стало відомо, що москвичі підсилили напад своїх резервістів досвідченим форвардом [[Соловйов В'ячеслав Дмитрович|В’ячеславом Соловйовим]]. Ми той важкий матч звели внічию (2:2). До того ж травму отримав наш головний форвард [[Коман Михайло Михайлович|Михайло Коман]] із Виноградова, а за 15 хвилин до завершення поєдинку у ворота нашого Олега Макарова був призначений одинадцятиметровий удар. Поки динамівці переконували арбітра у полі, що не було пенальті, я тим часом організував проти Соловйова так звану «психологічну атаку». Дійшло до того, що сказав йому: «Б’юся об заклад, що ти не заб’єш пенальті». Арбітр дав свисток – і Соловйов так «врізав» по м’ячу, що той від поперечини відлетів аж до середини поля. Ось так у майбутнього тренера київського «Динамо» В. Соловйова я виграв пляшку коньяку. А у завершальному матчі «дублери» легко і впевнено переграли ленінградських одноклубників із хокейним результатом 7:0 і вперше в історії київського клубу завоювали малі золоті медалі. Це був перший тріумф. І стократ приємно, що цю перемогу кували здебільшого прості закарпатські хлопці, яких у команді було аж 9». | Коментар = про те, що один із перших закарпатців, який одягнув футболку київського «Динамо» і перший вписався в ансамбль цього славного клубу в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «...Відразу після війни грав за ужгородський «Спартак». Суперником були футболісти мінського ОБО. 9 вересня було професійне свято у танкістів. Першу половину гри програємо 0:2. У перерві матчу до нас у роздягальню зайшов сам Іван Туряниця (голова Народної Ради Закарпатської України) і попросив: «Хлопці, що з вами?! Не ганьбіть моє сиве волосся! Ану, зберіться й покажіть крумпленикам, хто такі закарпатці!» Уже на початку другого тайму ми скоротили результат, а ще через 10 хвилин мінчани знову розпочинали гру з центра поля (2:2). А приблизно в середині другого тайму ми вже були попереду (3:2). Стадіон ревів. У гостей після такого повороту, звичайно, здали нерви. Назрівав конфлікт. І тут наш Дімка Калинич, до речі, напрочуд технічний гравець із села Велятино Хустського району, випадково збив з ніг одного із суперників. А начальник команди мінчан, у чині майор, який був напідпитку, як рявкне до солдат-танкістів, які стояли поруч із ним: «Ребята, посмотрите, как эти сволочи нас обижают?!». Солдати лише цього й чекали. Вони табуном вибігли на поле і стали ганятися за спартаківськими футболками, як бики за червоним. Наш капітан [[Товт Дезидерій Людвігович|Д. Товт]] перескочив огорожу і побіг уздовж річки. Там цигани якраз випасали коней і, звичайно, миттєво оцінили ситуацію: «Дежо-бачі, сідайте на коня!» і як уперіщили батогом, то кінь аж у Горянах зупинився. Але нашому Айхерту не поталанило. Він став бігти по насипу до електростанції. Його таки наздогнали й добряче відлупцювали: понад тиждень в лікарні перебував. А я з Раковцієм петляли між уболівальниками. Мене врятував лікар Куті, який зняв із себе піджак і накинув на мене. А ті, хто встиг забігти в роздягальню, почали барикадуватися: столи, шафи до дверей стягли. Інцидент вичерпався лише тоді, коли приїхав комендант Ужгорода Кругляков… Інший аналогічний інцидент стався у грі з київським ОБО. Я опікував центрального форварда [[Балакін Микола Олександрович|М. Балакіна]], який був старшим від мене на 10 років. Пізніше він стане арбітром ФІФА. Після першої половини гри ми були попереду (3:1). У другій 45-хвилинці киянин почав проти мене «психологічну атаку», кидаючи у мій бік слівця: «бандерівець», «фашист», іспанський тореадор. В одному з епізодів я його спеціально вдарив головою. Той простягнувся на зеленому газоні наче зміюка. Арбітр показав мені червону картку, а я з поля не йду. Він підбіг до міліціонера, але той популярно йому пояснив, що він спостерігає, аби порядок був на трибунах, а не на полі. Він тоді до начальника нашої команди Ф. Куруца кричить: «Виведіть свого порушника». [[Куруц Федір Михайлович|Федір Михайлович]] зрозумів ситуацію і пояснив арбітру, що М. Балакін спровокував мене на грубу гру. Тоді арбітр показав червону картку і Балакіну. З поля, звісно, пішов і я...» | Коментар = про те, що чимало футбольних матчів, на жаль, завершувалися бійками в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «У той період кияни перебували на 14-му місці й могли «вилетіти» з елітного дивізіону. Терміново шукали центрального захисника. Не хвалюся, але, прибувши в Київ, категорично заявив: «Я студент і не бажаю займатися футболом на професійній основі». Тоді мені запропонували вчитися в Київському університеті. Довго мене агітували, але безрезультатно. Навіть у республіканському КДБ побував. Я таких мордатих генералів ніколи не бачив! І зарплату пропонували досить солідну. А коли зрозуміли, що не зможуть мене переконати, дали зворотний квиток на потяг. До його відправлення було понад 20 годин. Тоді вирішив зайти до свого цімбори Юрія Титенка. Прийшов і про все розповів його мамі. «Боже, — сказала вона, — ви вже дорослий, а такий наївний! Хіба не хочете спробувати свої сили у нашому «Динамо», у вищій лізі?», — розпалювала моє самолюбство. Подумав я години зо дві й... вирішив залишитися в Києві. У клубі всі остовпіли від несподіванки. Та я не признався, хто мене переконував залишитися у «Динамо»...» | Коментар = про те, як «відфутболили» в київське «Динамо» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «У Києві майже подвійну зарплату нараховували. Якщо в нашому обласному центрі футболісти «основи» мали по 1200 карбованців, запасні гравці — 1000, то в «Динамо» отримували відповідно 1800 та 1600 карбованців. Крім того, кожний гравець був ще додатково оформлений на якусь міліціонерську посаду. Я, скажімо, мав капітанську посаду й на папері вважався охоронцем одного начальника, який мав військове звання генерал-майор». | Коментар = про те, яку зарплату мав в ужгородському «Спартаку», а яку в «Динамо» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Відразу хочу сказати, що спорт виховує в дітей і силу, і бадьорість, робить юну людину стійкою та вольовою. І я завжди намагався, аби кожна дитина до цього дійшла сама. Адже при вмілому поєднанні фізичного виховання й навчання – ефект обопільний: здорова дитина й успішна наука». | Коментар = про те, що був не тільки футболістом але й педагогом в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Це здебільшого траплялося тоді, коли не вивчили урок. Коли розповідав дітям про київське «Динамо», усі 45 хвилин сиділи тихо, мов заворожені. Правда, якщо відчували, що я завершую свою розповідь, відразу було море запитань, і я знову продовжував. Правда, на другий урок усі, як один, вивчили домашнє завдання. Як кажуть, тут коментарі зайві...» | Коментар = про те, що учні намагалися на уроках історії нав’язувати розмову про легендарну команду з Києва в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Про легендарний матч 1943 року, після якого буцімто всіх київських динамівців розстріляли? Реалії такі: німецька команда, що була сформована з вояків повітряних сил, вирішила зіграти футбольний матч із динамівцями. Один бік трибун виділили для фашистів, другий — нашим уболівальникам. Матч, як відомо, закінчився з рахунком 3:1 на користь киян. Після гри хлопці пішли у баню. Сюди ж навідалися німецький офіцер із двома есесівцями й забрали двох динамівців. Через тиждень їх розстріляли. Чому? Інкримінували участь у підпіллі. Підтвердити це можу хоча б тим, що половину гравців тієї команди я знав особисто: скажімо, Ідзковського, Ліфшиця, Щегоцького, Пивоварова. Радянська історіографія вимагала міфу. Його і створила...» | Коментар = про так званий «матч-смерті» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Сучасний футбол у технічному плані не відрізняється від футболу 50-их років, але темп гри, навантаження, експлуатація гравців зросли досить сильно. По-друге, футбол став дуже високооплачуваним, команди купують гравців за величезні гроші, а раніше такого не було. А нашестя легіонерів у наші клуби несе велику шкоду для розвитку національного футболу. Тому і не маємо хорошої збірної України, бо у провідних наших командах грають заморські футболісти. Великі гроші та легіонери «загубили» і нашу «Говерлу», бо власник клубу уже не міг платити гравцям та тренерам захмарні суми. Парадокс та й годі. В учителя та лікаря зарплата 2000 – 2500 грн, а у рядового футболіста 100–200 тисяч грн. І це не межа… У принципі я відповів вам і на друге запитання. Я просто ненавиджу нашу команду майстрів. Це не наша команда, бо там нема наших хлопців. Там є шушваль з інших країн, яка не підійшла місцевим клубам. Мені не віриться, що у нас нема здібних гравців. Просто окремі ділки, які є при команді, на трансферах заколочують великі гроші». | Коментар = про сучасний футбол в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} fyud34tsozyammyoufxvkmsnapmr2tp 159863 159862 2026-05-21T19:15:05Z Андрій Гриценко 6500 /* Примітки */ 159863 wikitext text/x-wiki '''Георгій Михайлович Лавер''' (7 березня 1923, с. Зняцьово, сучасний Мукачівський район, [[Закарпатська область]] — 16 серпня 2017, Ужгород, [[Закарпатська область]], [[Україна]]) — [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]] футболіст. Правий захисник, півзахисник, виступав за СК «Русь» (Ужгород), «Спартак» (Ужгород), «Динамо» (Київ) та «Динамо» (Мінськ). Перший представник численної групи закарпатських футболістів, що поповнила «Динамо» (Київ) у після воєнні роки. Член комісії з етики та чесної гри Федерації футболу Закарпаття<ref>{{Cite web |url=http://ffz.org.ua/komitet_ffz/ |title=Постійно діючі комітети федерації футболу Закарпаття |accessdate=2026-05-21 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120424020142/http://ffz.org.ua/komitet_ffz/ |archivedate=24 квітня 2012 |deadurl=yes }}</ref>. == Цитати == {{Q | Цитата = «Я в «дублі» теж інколи грав. Скажімо, в 1949 році наші «дублери» в Києві повинні були зіграти вирішальний матч проти московського ЦБЧА. Тренер резервістів [[Натаров Іван Андрійович|Іван Натаров]], який мав розмову з головним нашим наставником [[Окунь Михайло Осипович|Михайлом Окунем]], запросив єдиного з «основи» зайняти місце опорного захисника. Згідно з положенням Всесоюзного комітету в разі потреби з «основи» за «дубль» міг грати один із футболістів. А нашим тренерам стало відомо, що москвичі підсилили напад своїх резервістів досвідченим форвардом [[Соловйов В'ячеслав Дмитрович|В’ячеславом Соловйовим]]. Ми той важкий матч звели внічию (2:2). До того ж травму отримав наш головний форвард [[Коман Михайло Михайлович|Михайло Коман]] із Виноградова, а за 15 хвилин до завершення поєдинку у ворота нашого Олега Макарова був призначений одинадцятиметровий удар. Поки динамівці переконували арбітра у полі, що не було пенальті, я тим часом організував проти Соловйова так звану «психологічну атаку». Дійшло до того, що сказав йому: «Б’юся об заклад, що ти не заб’єш пенальті». Арбітр дав свисток – і Соловйов так «врізав» по м’ячу, що той від поперечини відлетів аж до середини поля. Ось так у майбутнього тренера київського «Динамо» В. Соловйова я виграв пляшку коньяку. А у завершальному матчі «дублери» легко і впевнено переграли ленінградських одноклубників із хокейним результатом 7:0 і вперше в історії київського клубу завоювали малі золоті медалі. Це був перший тріумф. І стократ приємно, що цю перемогу кували здебільшого прості закарпатські хлопці, яких у команді було аж 9». | Коментар = про те, що один із перших закарпатців, який одягнув футболку київського «Динамо» і перший вписався в ансамбль цього славного клубу в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «...Відразу після війни грав за ужгородський «Спартак». Суперником були футболісти мінського ОБО. 9 вересня було професійне свято у танкістів. Першу половину гри програємо 0:2. У перерві матчу до нас у роздягальню зайшов сам Іван Туряниця (голова Народної Ради Закарпатської України) і попросив: «Хлопці, що з вами?! Не ганьбіть моє сиве волосся! Ану, зберіться й покажіть крумпленикам, хто такі закарпатці!» Уже на початку другого тайму ми скоротили результат, а ще через 10 хвилин мінчани знову розпочинали гру з центра поля (2:2). А приблизно в середині другого тайму ми вже були попереду (3:2). Стадіон ревів. У гостей після такого повороту, звичайно, здали нерви. Назрівав конфлікт. І тут наш Дімка Калинич, до речі, напрочуд технічний гравець із села Велятино Хустського району, випадково збив з ніг одного із суперників. А начальник команди мінчан, у чині майор, який був напідпитку, як рявкне до солдат-танкістів, які стояли поруч із ним: «Ребята, посмотрите, как эти сволочи нас обижают?!». Солдати лише цього й чекали. Вони табуном вибігли на поле і стали ганятися за спартаківськими футболками, як бики за червоним. Наш капітан [[Товт Дезидерій Людвігович|Д. Товт]] перескочив огорожу і побіг уздовж річки. Там цигани якраз випасали коней і, звичайно, миттєво оцінили ситуацію: «Дежо-бачі, сідайте на коня!» і як уперіщили батогом, то кінь аж у Горянах зупинився. Але нашому Айхерту не поталанило. Він став бігти по насипу до електростанції. Його таки наздогнали й добряче відлупцювали: понад тиждень в лікарні перебував. А я з Раковцієм петляли між уболівальниками. Мене врятував лікар Куті, який зняв із себе піджак і накинув на мене. А ті, хто встиг забігти в роздягальню, почали барикадуватися: столи, шафи до дверей стягли. Інцидент вичерпався лише тоді, коли приїхав комендант Ужгорода Кругляков… Інший аналогічний інцидент стався у грі з київським ОБО. Я опікував центрального форварда [[Балакін Микола Олександрович|М. Балакіна]], який був старшим від мене на 10 років. Пізніше він стане арбітром ФІФА. Після першої половини гри ми були попереду (3:1). У другій 45-хвилинці киянин почав проти мене «психологічну атаку», кидаючи у мій бік слівця: «бандерівець», «фашист», іспанський тореадор. В одному з епізодів я його спеціально вдарив головою. Той простягнувся на зеленому газоні наче зміюка. Арбітр показав мені червону картку, а я з поля не йду. Він підбіг до міліціонера, але той популярно йому пояснив, що він спостерігає, аби порядок був на трибунах, а не на полі. Він тоді до начальника нашої команди Ф. Куруца кричить: «Виведіть свого порушника». [[Куруц Федір Михайлович|Федір Михайлович]] зрозумів ситуацію і пояснив арбітру, що М. Балакін спровокував мене на грубу гру. Тоді арбітр показав червону картку і Балакіну. З поля, звісно, пішов і я...» | Коментар = про те, що чимало футбольних матчів, на жаль, завершувалися бійками в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «У той період кияни перебували на 14-му місці й могли «вилетіти» з елітного дивізіону. Терміново шукали центрального захисника. Не хвалюся, але, прибувши в Київ, категорично заявив: «Я студент і не бажаю займатися футболом на професійній основі». Тоді мені запропонували вчитися в Київському університеті. Довго мене агітували, але безрезультатно. Навіть у республіканському КДБ побував. Я таких мордатих генералів ніколи не бачив! І зарплату пропонували досить солідну. А коли зрозуміли, що не зможуть мене переконати, дали зворотний квиток на потяг. До його відправлення було понад 20 годин. Тоді вирішив зайти до свого цімбори Юрія Титенка. Прийшов і про все розповів його мамі. «Боже, — сказала вона, — ви вже дорослий, а такий наївний! Хіба не хочете спробувати свої сили у нашому «Динамо», у вищій лізі?», — розпалювала моє самолюбство. Подумав я години зо дві й... вирішив залишитися в Києві. У клубі всі остовпіли від несподіванки. Та я не признався, хто мене переконував залишитися у «Динамо»...» | Коментар = про те, як «відфутболили» в київське «Динамо» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «У Києві майже подвійну зарплату нараховували. Якщо в нашому обласному центрі футболісти «основи» мали по 1200 карбованців, запасні гравці — 1000, то в «Динамо» отримували відповідно 1800 та 1600 карбованців. Крім того, кожний гравець був ще додатково оформлений на якусь міліціонерську посаду. Я, скажімо, мав капітанську посаду й на папері вважався охоронцем одного начальника, який мав військове звання генерал-майор». | Коментар = про те, яку зарплату мав в ужгородському «Спартаку», а яку в «Динамо» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Відразу хочу сказати, що спорт виховує в дітей і силу, і бадьорість, робить юну людину стійкою та вольовою. І я завжди намагався, аби кожна дитина до цього дійшла сама. Адже при вмілому поєднанні фізичного виховання й навчання – ефект обопільний: здорова дитина й успішна наука». | Коментар = про те, що був не тільки футболістом але й педагогом в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Це здебільшого траплялося тоді, коли не вивчили урок. Коли розповідав дітям про київське «Динамо», усі 45 хвилин сиділи тихо, мов заворожені. Правда, якщо відчували, що я завершую свою розповідь, відразу було море запитань, і я знову продовжував. Правда, на другий урок усі, як один, вивчили домашнє завдання. Як кажуть, тут коментарі зайві...» | Коментар = про те, що учні намагалися на уроках історії нав’язувати розмову про легендарну команду з Києва в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Про легендарний матч 1943 року, після якого буцімто всіх київських динамівців розстріляли? Реалії такі: німецька команда, що була сформована з вояків повітряних сил, вирішила зіграти футбольний матч із динамівцями. Один бік трибун виділили для фашистів, другий — нашим уболівальникам. Матч, як відомо, закінчився з рахунком 3:1 на користь киян. Після гри хлопці пішли у баню. Сюди ж навідалися німецький офіцер із двома есесівцями й забрали двох динамівців. Через тиждень їх розстріляли. Чому? Інкримінували участь у підпіллі. Підтвердити це можу хоча б тим, що половину гравців тієї команди я знав особисто: скажімо, Ідзковського, Ліфшиця, Щегоцького, Пивоварова. Радянська історіографія вимагала міфу. Його і створила...» | Коментар = про так званий «матч-смерті» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Сучасний футбол у технічному плані не відрізняється від футболу 50-их років, але темп гри, навантаження, експлуатація гравців зросли досить сильно. По-друге, футбол став дуже високооплачуваним, команди купують гравців за величезні гроші, а раніше такого не було. А нашестя легіонерів у наші клуби несе велику шкоду для розвитку національного футболу. Тому і не маємо хорошої збірної України, бо у провідних наших командах грають заморські футболісти. Великі гроші та легіонери «загубили» і нашу «Говерлу», бо власник клубу уже не міг платити гравцям та тренерам захмарні суми. Парадокс та й годі. В учителя та лікаря зарплата 2000 – 2500 грн, а у рядового футболіста 100–200 тисяч грн. І це не межа… У принципі я відповів вам і на друге запитання. Я просто ненавиджу нашу команду майстрів. Це не наша команда, бо там нема наших хлопців. Там є шушваль з інших країн, яка не підійшла місцевим клубам. Мені не віриться, що у нас нема здібних гравців. Просто окремі ділки, які є при команді, на трансферах заколочують великі гроші». | Коментар = про сучасний футбол в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} [[Категорія:Радянські футболісти]] [[Категорія:Футболісти «Говерли»]] [[Категорія:Футболісти «Динамо» (Київ)]] [[Категорія:Футболісти «Динамо» (Мінськ)]] fksncfwsvohm16ujr2bmf9upetl12af 159864 159863 2026-05-21T19:15:26Z Андрій Гриценко 6500 159864 wikitext text/x-wiki {{особа}} '''Георгій Михайлович Лавер''' (7 березня 1923, с. Зняцьово, сучасний Мукачівський район, [[Закарпатська область]] — 16 серпня 2017, Ужгород, [[Закарпатська область]], [[Україна]]) — [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]] футболіст. Правий захисник, півзахисник, виступав за СК «Русь» (Ужгород), «Спартак» (Ужгород), «Динамо» (Київ) та «Динамо» (Мінськ). Перший представник численної групи закарпатських футболістів, що поповнила «Динамо» (Київ) у після воєнні роки. Член комісії з етики та чесної гри Федерації футболу Закарпаття<ref>{{Cite web |url=http://ffz.org.ua/komitet_ffz/ |title=Постійно діючі комітети федерації футболу Закарпаття |accessdate=2026-05-21 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120424020142/http://ffz.org.ua/komitet_ffz/ |archivedate=24 квітня 2012 |deadurl=yes }}</ref>. == Цитати == {{Q | Цитата = «Я в «дублі» теж інколи грав. Скажімо, в 1949 році наші «дублери» в Києві повинні були зіграти вирішальний матч проти московського ЦБЧА. Тренер резервістів [[Натаров Іван Андрійович|Іван Натаров]], який мав розмову з головним нашим наставником [[Окунь Михайло Осипович|Михайлом Окунем]], запросив єдиного з «основи» зайняти місце опорного захисника. Згідно з положенням Всесоюзного комітету в разі потреби з «основи» за «дубль» міг грати один із футболістів. А нашим тренерам стало відомо, що москвичі підсилили напад своїх резервістів досвідченим форвардом [[Соловйов В'ячеслав Дмитрович|В’ячеславом Соловйовим]]. Ми той важкий матч звели внічию (2:2). До того ж травму отримав наш головний форвард [[Коман Михайло Михайлович|Михайло Коман]] із Виноградова, а за 15 хвилин до завершення поєдинку у ворота нашого Олега Макарова був призначений одинадцятиметровий удар. Поки динамівці переконували арбітра у полі, що не було пенальті, я тим часом організував проти Соловйова так звану «психологічну атаку». Дійшло до того, що сказав йому: «Б’юся об заклад, що ти не заб’єш пенальті». Арбітр дав свисток – і Соловйов так «врізав» по м’ячу, що той від поперечини відлетів аж до середини поля. Ось так у майбутнього тренера київського «Динамо» В. Соловйова я виграв пляшку коньяку. А у завершальному матчі «дублери» легко і впевнено переграли ленінградських одноклубників із хокейним результатом 7:0 і вперше в історії київського клубу завоювали малі золоті медалі. Це був перший тріумф. І стократ приємно, що цю перемогу кували здебільшого прості закарпатські хлопці, яких у команді було аж 9». | Коментар = про те, що один із перших закарпатців, який одягнув футболку київського «Динамо» і перший вписався в ансамбль цього славного клубу в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «...Відразу після війни грав за ужгородський «Спартак». Суперником були футболісти мінського ОБО. 9 вересня було професійне свято у танкістів. Першу половину гри програємо 0:2. У перерві матчу до нас у роздягальню зайшов сам Іван Туряниця (голова Народної Ради Закарпатської України) і попросив: «Хлопці, що з вами?! Не ганьбіть моє сиве волосся! Ану, зберіться й покажіть крумпленикам, хто такі закарпатці!» Уже на початку другого тайму ми скоротили результат, а ще через 10 хвилин мінчани знову розпочинали гру з центра поля (2:2). А приблизно в середині другого тайму ми вже були попереду (3:2). Стадіон ревів. У гостей після такого повороту, звичайно, здали нерви. Назрівав конфлікт. І тут наш Дімка Калинич, до речі, напрочуд технічний гравець із села Велятино Хустського району, випадково збив з ніг одного із суперників. А начальник команди мінчан, у чині майор, який був напідпитку, як рявкне до солдат-танкістів, які стояли поруч із ним: «Ребята, посмотрите, как эти сволочи нас обижают?!». Солдати лише цього й чекали. Вони табуном вибігли на поле і стали ганятися за спартаківськими футболками, як бики за червоним. Наш капітан [[Товт Дезидерій Людвігович|Д. Товт]] перескочив огорожу і побіг уздовж річки. Там цигани якраз випасали коней і, звичайно, миттєво оцінили ситуацію: «Дежо-бачі, сідайте на коня!» і як уперіщили батогом, то кінь аж у Горянах зупинився. Але нашому Айхерту не поталанило. Він став бігти по насипу до електростанції. Його таки наздогнали й добряче відлупцювали: понад тиждень в лікарні перебував. А я з Раковцієм петляли між уболівальниками. Мене врятував лікар Куті, який зняв із себе піджак і накинув на мене. А ті, хто встиг забігти в роздягальню, почали барикадуватися: столи, шафи до дверей стягли. Інцидент вичерпався лише тоді, коли приїхав комендант Ужгорода Кругляков… Інший аналогічний інцидент стався у грі з київським ОБО. Я опікував центрального форварда [[Балакін Микола Олександрович|М. Балакіна]], який був старшим від мене на 10 років. Пізніше він стане арбітром ФІФА. Після першої половини гри ми були попереду (3:1). У другій 45-хвилинці киянин почав проти мене «психологічну атаку», кидаючи у мій бік слівця: «бандерівець», «фашист», іспанський тореадор. В одному з епізодів я його спеціально вдарив головою. Той простягнувся на зеленому газоні наче зміюка. Арбітр показав мені червону картку, а я з поля не йду. Він підбіг до міліціонера, але той популярно йому пояснив, що він спостерігає, аби порядок був на трибунах, а не на полі. Він тоді до начальника нашої команди Ф. Куруца кричить: «Виведіть свого порушника». [[Куруц Федір Михайлович|Федір Михайлович]] зрозумів ситуацію і пояснив арбітру, що М. Балакін спровокував мене на грубу гру. Тоді арбітр показав червону картку і Балакіну. З поля, звісно, пішов і я...» | Коментар = про те, що чимало футбольних матчів, на жаль, завершувалися бійками в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «У той період кияни перебували на 14-му місці й могли «вилетіти» з елітного дивізіону. Терміново шукали центрального захисника. Не хвалюся, але, прибувши в Київ, категорично заявив: «Я студент і не бажаю займатися футболом на професійній основі». Тоді мені запропонували вчитися в Київському університеті. Довго мене агітували, але безрезультатно. Навіть у республіканському КДБ побував. Я таких мордатих генералів ніколи не бачив! І зарплату пропонували досить солідну. А коли зрозуміли, що не зможуть мене переконати, дали зворотний квиток на потяг. До його відправлення було понад 20 годин. Тоді вирішив зайти до свого цімбори Юрія Титенка. Прийшов і про все розповів його мамі. «Боже, — сказала вона, — ви вже дорослий, а такий наївний! Хіба не хочете спробувати свої сили у нашому «Динамо», у вищій лізі?», — розпалювала моє самолюбство. Подумав я години зо дві й... вирішив залишитися в Києві. У клубі всі остовпіли від несподіванки. Та я не признався, хто мене переконував залишитися у «Динамо»...» | Коментар = про те, як «відфутболили» в київське «Динамо» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «У Києві майже подвійну зарплату нараховували. Якщо в нашому обласному центрі футболісти «основи» мали по 1200 карбованців, запасні гравці — 1000, то в «Динамо» отримували відповідно 1800 та 1600 карбованців. Крім того, кожний гравець був ще додатково оформлений на якусь міліціонерську посаду. Я, скажімо, мав капітанську посаду й на папері вважався охоронцем одного начальника, який мав військове звання генерал-майор». | Коментар = про те, яку зарплату мав в ужгородському «Спартаку», а яку в «Динамо» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Відразу хочу сказати, що спорт виховує в дітей і силу, і бадьорість, робить юну людину стійкою та вольовою. І я завжди намагався, аби кожна дитина до цього дійшла сама. Адже при вмілому поєднанні фізичного виховання й навчання – ефект обопільний: здорова дитина й успішна наука». | Коментар = про те, що був не тільки футболістом але й педагогом в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Це здебільшого траплялося тоді, коли не вивчили урок. Коли розповідав дітям про київське «Динамо», усі 45 хвилин сиділи тихо, мов заворожені. Правда, якщо відчували, що я завершую свою розповідь, відразу було море запитань, і я знову продовжував. Правда, на другий урок усі, як один, вивчили домашнє завдання. Як кажуть, тут коментарі зайві...» | Коментар = про те, що учні намагалися на уроках історії нав’язувати розмову про легендарну команду з Києва в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Про легендарний матч 1943 року, після якого буцімто всіх київських динамівців розстріляли? Реалії такі: німецька команда, що була сформована з вояків повітряних сил, вирішила зіграти футбольний матч із динамівцями. Один бік трибун виділили для фашистів, другий — нашим уболівальникам. Матч, як відомо, закінчився з рахунком 3:1 на користь киян. Після гри хлопці пішли у баню. Сюди ж навідалися німецький офіцер із двома есесівцями й забрали двох динамівців. Через тиждень їх розстріляли. Чому? Інкримінували участь у підпіллі. Підтвердити це можу хоча б тим, що половину гравців тієї команди я знав особисто: скажімо, Ідзковського, Ліфшиця, Щегоцького, Пивоварова. Радянська історіографія вимагала міфу. Його і створила...» | Коментар = про так званий «матч-смерті» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Сучасний футбол у технічному плані не відрізняється від футболу 50-их років, але темп гри, навантаження, експлуатація гравців зросли досить сильно. По-друге, футбол став дуже високооплачуваним, команди купують гравців за величезні гроші, а раніше такого не було. А нашестя легіонерів у наші клуби несе велику шкоду для розвитку національного футболу. Тому і не маємо хорошої збірної України, бо у провідних наших командах грають заморські футболісти. Великі гроші та легіонери «загубили» і нашу «Говерлу», бо власник клубу уже не міг платити гравцям та тренерам захмарні суми. Парадокс та й годі. В учителя та лікаря зарплата 2000 – 2500 грн, а у рядового футболіста 100–200 тисяч грн. І це не межа… У принципі я відповів вам і на друге запитання. Я просто ненавиджу нашу команду майстрів. Це не наша команда, бо там нема наших хлопців. Там є шушваль з інших країн, яка не підійшла місцевим клубам. Мені не віриться, що у нас нема здібних гравців. Просто окремі ділки, які є при команді, на трансферах заколочують великі гроші». | Коментар = про сучасний футбол в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} [[Категорія:Радянські футболісти]] [[Категорія:Футболісти «Говерли»]] [[Категорія:Футболісти «Динамо» (Київ)]] [[Категорія:Футболісти «Динамо» (Мінськ)]] 2pnuzet8m4m0ffwvtwlbjpnqjdyj3dw 159865 159864 2026-05-21T19:16:18Z Андрій Гриценко 6500 /* Примітки */ 159865 wikitext text/x-wiki {{особа}} '''Георгій Михайлович Лавер''' (7 березня 1923, с. Зняцьово, сучасний Мукачівський район, [[Закарпатська область]] — 16 серпня 2017, Ужгород, [[Закарпатська область]], [[Україна]]) — [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]] футболіст. Правий захисник, півзахисник, виступав за СК «Русь» (Ужгород), «Спартак» (Ужгород), «Динамо» (Київ) та «Динамо» (Мінськ). Перший представник численної групи закарпатських футболістів, що поповнила «Динамо» (Київ) у після воєнні роки. Член комісії з етики та чесної гри Федерації футболу Закарпаття<ref>{{Cite web |url=http://ffz.org.ua/komitet_ffz/ |title=Постійно діючі комітети федерації футболу Закарпаття |accessdate=2026-05-21 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120424020142/http://ffz.org.ua/komitet_ffz/ |archivedate=24 квітня 2012 |deadurl=yes }}</ref>. == Цитати == {{Q | Цитата = «Я в «дублі» теж інколи грав. Скажімо, в 1949 році наші «дублери» в Києві повинні були зіграти вирішальний матч проти московського ЦБЧА. Тренер резервістів [[Натаров Іван Андрійович|Іван Натаров]], який мав розмову з головним нашим наставником [[Окунь Михайло Осипович|Михайлом Окунем]], запросив єдиного з «основи» зайняти місце опорного захисника. Згідно з положенням Всесоюзного комітету в разі потреби з «основи» за «дубль» міг грати один із футболістів. А нашим тренерам стало відомо, що москвичі підсилили напад своїх резервістів досвідченим форвардом [[Соловйов В'ячеслав Дмитрович|В’ячеславом Соловйовим]]. Ми той важкий матч звели внічию (2:2). До того ж травму отримав наш головний форвард [[Коман Михайло Михайлович|Михайло Коман]] із Виноградова, а за 15 хвилин до завершення поєдинку у ворота нашого Олега Макарова був призначений одинадцятиметровий удар. Поки динамівці переконували арбітра у полі, що не було пенальті, я тим часом організував проти Соловйова так звану «психологічну атаку». Дійшло до того, що сказав йому: «Б’юся об заклад, що ти не заб’єш пенальті». Арбітр дав свисток – і Соловйов так «врізав» по м’ячу, що той від поперечини відлетів аж до середини поля. Ось так у майбутнього тренера київського «Динамо» В. Соловйова я виграв пляшку коньяку. А у завершальному матчі «дублери» легко і впевнено переграли ленінградських одноклубників із хокейним результатом 7:0 і вперше в історії київського клубу завоювали малі золоті медалі. Це був перший тріумф. І стократ приємно, що цю перемогу кували здебільшого прості закарпатські хлопці, яких у команді було аж 9». | Коментар = про те, що один із перших закарпатців, який одягнув футболку київського «Динамо» і перший вписався в ансамбль цього славного клубу в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «...Відразу після війни грав за ужгородський «Спартак». Суперником були футболісти мінського ОБО. 9 вересня було професійне свято у танкістів. Першу половину гри програємо 0:2. У перерві матчу до нас у роздягальню зайшов сам Іван Туряниця (голова Народної Ради Закарпатської України) і попросив: «Хлопці, що з вами?! Не ганьбіть моє сиве волосся! Ану, зберіться й покажіть крумпленикам, хто такі закарпатці!» Уже на початку другого тайму ми скоротили результат, а ще через 10 хвилин мінчани знову розпочинали гру з центра поля (2:2). А приблизно в середині другого тайму ми вже були попереду (3:2). Стадіон ревів. У гостей після такого повороту, звичайно, здали нерви. Назрівав конфлікт. І тут наш Дімка Калинич, до речі, напрочуд технічний гравець із села Велятино Хустського району, випадково збив з ніг одного із суперників. А начальник команди мінчан, у чині майор, який був напідпитку, як рявкне до солдат-танкістів, які стояли поруч із ним: «Ребята, посмотрите, как эти сволочи нас обижают?!». Солдати лише цього й чекали. Вони табуном вибігли на поле і стали ганятися за спартаківськими футболками, як бики за червоним. Наш капітан [[Товт Дезидерій Людвігович|Д. Товт]] перескочив огорожу і побіг уздовж річки. Там цигани якраз випасали коней і, звичайно, миттєво оцінили ситуацію: «Дежо-бачі, сідайте на коня!» і як уперіщили батогом, то кінь аж у Горянах зупинився. Але нашому Айхерту не поталанило. Він став бігти по насипу до електростанції. Його таки наздогнали й добряче відлупцювали: понад тиждень в лікарні перебував. А я з Раковцієм петляли між уболівальниками. Мене врятував лікар Куті, який зняв із себе піджак і накинув на мене. А ті, хто встиг забігти в роздягальню, почали барикадуватися: столи, шафи до дверей стягли. Інцидент вичерпався лише тоді, коли приїхав комендант Ужгорода Кругляков… Інший аналогічний інцидент стався у грі з київським ОБО. Я опікував центрального форварда [[Балакін Микола Олександрович|М. Балакіна]], який був старшим від мене на 10 років. Пізніше він стане арбітром ФІФА. Після першої половини гри ми були попереду (3:1). У другій 45-хвилинці киянин почав проти мене «психологічну атаку», кидаючи у мій бік слівця: «бандерівець», «фашист», іспанський тореадор. В одному з епізодів я його спеціально вдарив головою. Той простягнувся на зеленому газоні наче зміюка. Арбітр показав мені червону картку, а я з поля не йду. Він підбіг до міліціонера, але той популярно йому пояснив, що він спостерігає, аби порядок був на трибунах, а не на полі. Він тоді до начальника нашої команди Ф. Куруца кричить: «Виведіть свого порушника». [[Куруц Федір Михайлович|Федір Михайлович]] зрозумів ситуацію і пояснив арбітру, що М. Балакін спровокував мене на грубу гру. Тоді арбітр показав червону картку і Балакіну. З поля, звісно, пішов і я...» | Коментар = про те, що чимало футбольних матчів, на жаль, завершувалися бійками в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «У той період кияни перебували на 14-му місці й могли «вилетіти» з елітного дивізіону. Терміново шукали центрального захисника. Не хвалюся, але, прибувши в Київ, категорично заявив: «Я студент і не бажаю займатися футболом на професійній основі». Тоді мені запропонували вчитися в Київському університеті. Довго мене агітували, але безрезультатно. Навіть у республіканському КДБ побував. Я таких мордатих генералів ніколи не бачив! І зарплату пропонували досить солідну. А коли зрозуміли, що не зможуть мене переконати, дали зворотний квиток на потяг. До його відправлення було понад 20 годин. Тоді вирішив зайти до свого цімбори Юрія Титенка. Прийшов і про все розповів його мамі. «Боже, — сказала вона, — ви вже дорослий, а такий наївний! Хіба не хочете спробувати свої сили у нашому «Динамо», у вищій лізі?», — розпалювала моє самолюбство. Подумав я години зо дві й... вирішив залишитися в Києві. У клубі всі остовпіли від несподіванки. Та я не признався, хто мене переконував залишитися у «Динамо»...» | Коментар = про те, як «відфутболили» в київське «Динамо» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «У Києві майже подвійну зарплату нараховували. Якщо в нашому обласному центрі футболісти «основи» мали по 1200 карбованців, запасні гравці — 1000, то в «Динамо» отримували відповідно 1800 та 1600 карбованців. Крім того, кожний гравець був ще додатково оформлений на якусь міліціонерську посаду. Я, скажімо, мав капітанську посаду й на папері вважався охоронцем одного начальника, який мав військове звання генерал-майор». | Коментар = про те, яку зарплату мав в ужгородському «Спартаку», а яку в «Динамо» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Відразу хочу сказати, що спорт виховує в дітей і силу, і бадьорість, робить юну людину стійкою та вольовою. І я завжди намагався, аби кожна дитина до цього дійшла сама. Адже при вмілому поєднанні фізичного виховання й навчання – ефект обопільний: здорова дитина й успішна наука». | Коментар = про те, що був не тільки футболістом але й педагогом в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Це здебільшого траплялося тоді, коли не вивчили урок. Коли розповідав дітям про київське «Динамо», усі 45 хвилин сиділи тихо, мов заворожені. Правда, якщо відчували, що я завершую свою розповідь, відразу було море запитань, і я знову продовжував. Правда, на другий урок усі, як один, вивчили домашнє завдання. Як кажуть, тут коментарі зайві...» | Коментар = про те, що учні намагалися на уроках історії нав’язувати розмову про легендарну команду з Києва в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Про легендарний матч 1943 року, після якого буцімто всіх київських динамівців розстріляли? Реалії такі: німецька команда, що була сформована з вояків повітряних сил, вирішила зіграти футбольний матч із динамівцями. Один бік трибун виділили для фашистів, другий — нашим уболівальникам. Матч, як відомо, закінчився з рахунком 3:1 на користь киян. Після гри хлопці пішли у баню. Сюди ж навідалися німецький офіцер із двома есесівцями й забрали двох динамівців. Через тиждень їх розстріляли. Чому? Інкримінували участь у підпіллі. Підтвердити це можу хоча б тим, що половину гравців тієї команди я знав особисто: скажімо, Ідзковського, Ліфшиця, Щегоцького, Пивоварова. Радянська історіографія вимагала міфу. Його і створила...» | Коментар = про так званий «матч-смерті» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Сучасний футбол у технічному плані не відрізняється від футболу 50-их років, але темп гри, навантаження, експлуатація гравців зросли досить сильно. По-друге, футбол став дуже високооплачуваним, команди купують гравців за величезні гроші, а раніше такого не було. А нашестя легіонерів у наші клуби несе велику шкоду для розвитку національного футболу. Тому і не маємо хорошої збірної України, бо у провідних наших командах грають заморські футболісти. Великі гроші та легіонери «загубили» і нашу «Говерлу», бо власник клубу уже не міг платити гравцям та тренерам захмарні суми. Парадокс та й годі. В учителя та лікаря зарплата 2000 – 2500 грн, а у рядового футболіста 100–200 тисяч грн. І це не межа… У принципі я відповів вам і на друге запитання. Я просто ненавиджу нашу команду майстрів. Це не наша команда, бо там нема наших хлопців. Там є шушваль з інших країн, яка не підійшла місцевим клубам. Мені не віриться, що у нас нема здібних гравців. Просто окремі ділки, які є при команді, на трансферах заколочують великі гроші». | Коментар = про сучасний футбол в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} [[Категорія:Автори-Л]] [[Категорія:Радянські футболісти]] [[Категорія:Футболісти «Говерли»]] [[Категорія:Футболісти «Динамо» (Київ)]] [[Категорія:Футболісти «Динамо» (Мінськ)]] 36s7cuwof4ls04n8u57w467wwzejlde 159866 159865 2026-05-21T19:16:27Z Андрій Гриценко 6500 159866 wikitext text/x-wiki {{особа}} '''Георгій Михайлович Лавер''' (7 березня 1923, с. Зняцьово, сучасний Мукачівський район, [[Закарпатська область]]&nbsp;— 16 серпня 2017, Ужгород, [[Закарпатська область]], [[Україна]])&nbsp;— [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]] футболіст. Правий захисник, півзахисник, виступав за СК «Русь» (Ужгород), «Спартак» (Ужгород), «Динамо» (Київ) та «Динамо» (Мінськ). Перший представник численної групи закарпатських футболістів, що поповнила «Динамо» (Київ) у після воєнні роки. Член комісії з етики та чесної гри Федерації футболу Закарпаття<ref>{{Cite web |url=http://ffz.org.ua/komitet_ffz/ |title=Постійно діючі комітети федерації футболу Закарпаття |accessdate=2026-05-21 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120424020142/http://ffz.org.ua/komitet_ffz/ |archivedate=24 квітня 2012 |deadurl=yes }}</ref>. == Цитати == {{Q | Цитата = «Я в «дублі» теж інколи грав. Скажімо, в 1949 році наші «дублери» в Києві повинні були зіграти вирішальний матч проти московського ЦБЧА. Тренер резервістів [[Натаров Іван Андрійович|Іван Натаров]], який мав розмову з головним нашим наставником [[Окунь Михайло Осипович|Михайлом Окунем]], запросив єдиного з «основи» зайняти місце опорного захисника. Згідно з положенням Всесоюзного комітету в разі потреби з «основи» за «дубль» міг грати один із футболістів. А нашим тренерам стало відомо, що москвичі підсилили напад своїх резервістів досвідченим форвардом [[Соловйов В'ячеслав Дмитрович|В’ячеславом Соловйовим]]. Ми той важкий матч звели внічию (2:2). До того ж травму отримав наш головний форвард [[Коман Михайло Михайлович|Михайло Коман]] із Виноградова, а за 15 хвилин до завершення поєдинку у ворота нашого Олега Макарова був призначений одинадцятиметровий удар. Поки динамівці переконували арбітра у полі, що не було пенальті, я тим часом організував проти Соловйова так звану «психологічну атаку». Дійшло до того, що сказав йому: «Б’юся об заклад, що ти не заб’єш пенальті». Арбітр дав свисток – і Соловйов так «врізав» по м’ячу, що той від поперечини відлетів аж до середини поля. Ось так у майбутнього тренера київського «Динамо» В. Соловйова я виграв пляшку коньяку. А у завершальному матчі «дублери» легко і впевнено переграли ленінградських одноклубників із хокейним результатом 7:0 і вперше в історії київського клубу завоювали малі золоті медалі. Це був перший тріумф. І стократ приємно, що цю перемогу кували здебільшого прості закарпатські хлопці, яких у команді було аж 9». | Коментар = про те, що один із перших закарпатців, який одягнув футболку київського «Динамо» і перший вписався в ансамбль цього славного клубу в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «...Відразу після війни грав за ужгородський «Спартак». Суперником були футболісти мінського ОБО. 9 вересня було професійне свято у танкістів. Першу половину гри програємо 0:2. У перерві матчу до нас у роздягальню зайшов сам Іван Туряниця (голова Народної Ради Закарпатської України) і попросив: «Хлопці, що з вами?! Не ганьбіть моє сиве волосся! Ану, зберіться й покажіть крумпленикам, хто такі закарпатці!» Уже на початку другого тайму ми скоротили результат, а ще через 10 хвилин мінчани знову розпочинали гру з центра поля (2:2). А приблизно в середині другого тайму ми вже були попереду (3:2). Стадіон ревів. У гостей після такого повороту, звичайно, здали нерви. Назрівав конфлікт. І тут наш Дімка Калинич, до речі, напрочуд технічний гравець із села Велятино Хустського району, випадково збив з ніг одного із суперників. А начальник команди мінчан, у чині майор, який був напідпитку, як рявкне до солдат-танкістів, які стояли поруч із ним: «Ребята, посмотрите, как эти сволочи нас обижают?!». Солдати лише цього й чекали. Вони табуном вибігли на поле і стали ганятися за спартаківськими футболками, як бики за червоним. Наш капітан [[Товт Дезидерій Людвігович|Д. Товт]] перескочив огорожу і побіг уздовж річки. Там цигани якраз випасали коней і, звичайно, миттєво оцінили ситуацію: «Дежо-бачі, сідайте на коня!» і як уперіщили батогом, то кінь аж у Горянах зупинився. Але нашому Айхерту не поталанило. Він став бігти по насипу до електростанції. Його таки наздогнали й добряче відлупцювали: понад тиждень в лікарні перебував. А я з Раковцієм петляли між уболівальниками. Мене врятував лікар Куті, який зняв із себе піджак і накинув на мене. А ті, хто встиг забігти в роздягальню, почали барикадуватися: столи, шафи до дверей стягли. Інцидент вичерпався лише тоді, коли приїхав комендант Ужгорода Кругляков… Інший аналогічний інцидент стався у грі з київським ОБО. Я опікував центрального форварда [[Балакін Микола Олександрович|М. Балакіна]], який був старшим від мене на 10 років. Пізніше він стане арбітром ФІФА. Після першої половини гри ми були попереду (3:1). У другій 45-хвилинці киянин почав проти мене «психологічну атаку», кидаючи у мій бік слівця: «бандерівець», «фашист», іспанський тореадор. В одному з епізодів я його спеціально вдарив головою. Той простягнувся на зеленому газоні наче зміюка. Арбітр показав мені червону картку, а я з поля не йду. Він підбіг до міліціонера, але той популярно йому пояснив, що він спостерігає, аби порядок був на трибунах, а не на полі. Він тоді до начальника нашої команди Ф. Куруца кричить: «Виведіть свого порушника». [[Куруц Федір Михайлович|Федір Михайлович]] зрозумів ситуацію і пояснив арбітру, що М. Балакін спровокував мене на грубу гру. Тоді арбітр показав червону картку і Балакіну. З поля, звісно, пішов і я...» | Коментар = про те, що чимало футбольних матчів, на жаль, завершувалися бійками в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «У той період кияни перебували на 14-му місці й могли «вилетіти» з елітного дивізіону. Терміново шукали центрального захисника. Не хвалюся, але, прибувши в Київ, категорично заявив: «Я студент і не бажаю займатися футболом на професійній основі». Тоді мені запропонували вчитися в Київському університеті. Довго мене агітували, але безрезультатно. Навіть у республіканському КДБ побував. Я таких мордатих генералів ніколи не бачив! І зарплату пропонували досить солідну. А коли зрозуміли, що не зможуть мене переконати, дали зворотний квиток на потяг. До його відправлення було понад 20 годин. Тоді вирішив зайти до свого цімбори Юрія Титенка. Прийшов і про все розповів його мамі. «Боже, — сказала вона, — ви вже дорослий, а такий наївний! Хіба не хочете спробувати свої сили у нашому «Динамо», у вищій лізі?», — розпалювала моє самолюбство. Подумав я години зо дві й... вирішив залишитися в Києві. У клубі всі остовпіли від несподіванки. Та я не признався, хто мене переконував залишитися у «Динамо»...» | Коментар = про те, як «відфутболили» в київське «Динамо» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «У Києві майже подвійну зарплату нараховували. Якщо в нашому обласному центрі футболісти «основи» мали по 1200 карбованців, запасні гравці — 1000, то в «Динамо» отримували відповідно 1800 та 1600 карбованців. Крім того, кожний гравець був ще додатково оформлений на якусь міліціонерську посаду. Я, скажімо, мав капітанську посаду й на папері вважався охоронцем одного начальника, який мав військове звання генерал-майор». | Коментар = про те, яку зарплату мав в ужгородському «Спартаку», а яку в «Динамо» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Відразу хочу сказати, що спорт виховує в дітей і силу, і бадьорість, робить юну людину стійкою та вольовою. І я завжди намагався, аби кожна дитина до цього дійшла сама. Адже при вмілому поєднанні фізичного виховання й навчання – ефект обопільний: здорова дитина й успішна наука». | Коментар = про те, що був не тільки футболістом але й педагогом в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Це здебільшого траплялося тоді, коли не вивчили урок. Коли розповідав дітям про київське «Динамо», усі 45 хвилин сиділи тихо, мов заворожені. Правда, якщо відчували, що я завершую свою розповідь, відразу було море запитань, і я знову продовжував. Правда, на другий урок усі, як один, вивчили домашнє завдання. Як кажуть, тут коментарі зайві...» | Коментар = про те, що учні намагалися на уроках історії нав’язувати розмову про легендарну команду з Києва в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Про легендарний матч 1943 року, після якого буцімто всіх київських динамівців розстріляли? Реалії такі: німецька команда, що була сформована з вояків повітряних сил, вирішила зіграти футбольний матч із динамівцями. Один бік трибун виділили для фашистів, другий — нашим уболівальникам. Матч, як відомо, закінчився з рахунком 3:1 на користь киян. Після гри хлопці пішли у баню. Сюди ж навідалися німецький офіцер із двома есесівцями й забрали двох динамівців. Через тиждень їх розстріляли. Чому? Інкримінували участь у підпіллі. Підтвердити це можу хоча б тим, що половину гравців тієї команди я знав особисто: скажімо, Ідзковського, Ліфшиця, Щегоцького, Пивоварова. Радянська історіографія вимагала міфу. Його і створила...» | Коментар = про так званий «матч-смерті» в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Сучасний футбол у технічному плані не відрізняється від футболу 50-их років, але темп гри, навантаження, експлуатація гравців зросли досить сильно. По-друге, футбол став дуже високооплачуваним, команди купують гравців за величезні гроші, а раніше такого не було. А нашестя легіонерів у наші клуби несе велику шкоду для розвитку національного футболу. Тому і не маємо хорошої збірної України, бо у провідних наших командах грають заморські футболісти. Великі гроші та легіонери «загубили» і нашу «Говерлу», бо власник клубу уже не міг платити гравцям та тренерам захмарні суми. Парадокс та й годі. В учителя та лікаря зарплата 2000 – 2500 грн, а у рядового футболіста 100–200 тисяч грн. І це не межа… У принципі я відповів вам і на друге запитання. Я просто ненавиджу нашу команду майстрів. Це не наша команда, бо там нема наших хлопців. Там є шушваль з інших країн, яка не підійшла місцевим клубам. Мені не віриться, що у нас нема здібних гравців. Просто окремі ділки, які є при команді, на трансферах заколочують великі гроші». | Коментар = про сучасний футбол в інтерв'ю (2015) голові обласного відділення асоціації спортивних журналістів України Василю Гаджезі [https://rionews.com.ua/news/all/now/n2365143634 Георгій Лавер: «У 13 років з Мукачева до Ужгорода добрався пішки на матч СК «Русь» – СК «Батя»] (7 березня 2023 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} [[Категорія:Автори-Л]] [[Категорія:Радянські футболісти]] [[Категорія:Футболісти «Говерли»]] [[Категорія:Футболісти «Динамо» (Київ)]] [[Категорія:Футболісти «Динамо» (Мінськ)]] ge14oesrpv19oj22xm35nmt4vtinggu Морган Де Санктіс 0 46402 159868 2026-05-22T11:39:35Z Андрій Гриценко 6500 Створена сторінка: '''Морган Де Санктіс''' ({{lang-it|Morgan De Sanctis}}, 26 березня 1977, Гуардіагреле, [[Італія]]) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — спортивний функціонер. Виступав, зокрема, за клуби «Удінезе» та «Наполі», а також націон... 159868 wikitext text/x-wiki '''Морган Де Санктіс''' ({{lang-it|Morgan De Sanctis}}, 26 березня 1977, Гуардіагреле, [[Італія]]) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — спортивний функціонер. Виступав, зокрема, за клуби «Удінезе» та «Наполі», а також національну збірну Італії. Володар Суперкубка Італії з футболу. Чемпіон Італії. Володар Суперкубка Іспанії з футболу. Володар Кубка Італії. Чемпіон Франції. Володар Кубка Інтертото. == Цитати == {{Q | Цитата = «Чому ми програли? Ми дуже шкодуємо, що не вдалося дістатися фіналу. Хотілося виграти Кубок, але тепер боротимемося за нього лише наступного року». | Коментар = про матч, який проходив у рамках півфіналу Кубка Італії, коли перша зустріч завершилася перемогою Роми з рахунком 3:2, а потім була поразка 0:3 в інтерв'ю веб-сайту Goal.com [https://football.ua/italy/229410-de-sanktys-sozhaleem-chto-ne-udalos-dobratsja-do-fynala.html Де Санктис: "Сожалеем, что не удалось добраться до финала"] (13 лютого 2014 року) | Оригінал = | Автор = }} 04b6wql2zrh87zxa5ihti8r9e9toxh2 159869 159868 2026-05-22T11:40:19Z Андрій Гриценко 6500 /* Цитати */ оформлення 159869 wikitext text/x-wiki '''Морган Де Санктіс''' ({{lang-it|Morgan De Sanctis}}, 26 березня 1977, Гуардіагреле, [[Італія]]) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — спортивний функціонер. Виступав, зокрема, за клуби «Удінезе» та «Наполі», а також національну збірну Італії. Володар Суперкубка Італії з футболу. Чемпіон Італії. Володар Суперкубка Іспанії з футболу. Володар Кубка Італії. Чемпіон Франції. Володар Кубка Інтертото. == Цитати == {{Q | Цитата = «Чому ми програли? Ми дуже шкодуємо, що не вдалося дістатися фіналу. Хотілося виграти Кубок, але тепер боротимемося за нього лише наступного року». | Коментар = про матч, який проходив у рамках півфіналу Кубка Італії, коли перша зустріч завершилася перемогою Роми з рахунком 3:2, а потім була поразка 0:3 в інтерв'ю веб-сайту Goal.com [https://football.ua/italy/229410-de-sanktys-sozhaleem-chto-ne-udalos-dobratsja-do-fynala.html Де Санктис: "Сожалеем, что не удалось добраться до финала"] (13 лютого 2014 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Ця поразка ніяк не повинна вплинути на нас у матчах Серії А...» | Коментар = про наслідки поразки для команди в інтерв'ю веб-сайту Goal.com [https://football.ua/italy/229410-de-sanktys-sozhaleem-chto-ne-udalos-dobratsja-do-fynala.html Де Санктис: "Сожалеем, что не удалось добраться до финала"] (13 лютого 2014 року) | Оригінал = | Автор = }} g23t7ed1gn7f7mfuiezszkz8eqgrm50 159870 159869 2026-05-22T11:40:52Z Андрій Гриценко 6500 /* Цитати */ 159870 wikitext text/x-wiki '''Морган Де Санктіс''' ({{lang-it|Morgan De Sanctis}}, 26 березня 1977, Гуардіагреле, [[Італія]]) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — спортивний функціонер. Виступав, зокрема, за клуби «Удінезе» та «Наполі», а також національну збірну Італії. Володар Суперкубка Італії з футболу. Чемпіон Італії. Володар Суперкубка Іспанії з футболу. Володар Кубка Італії. Чемпіон Франції. Володар Кубка Інтертото. == Цитати == {{Q | Цитата = «Чому ми програли? Ми дуже шкодуємо, що не вдалося дістатися фіналу. Хотілося виграти Кубок, але тепер боротимемося за нього лише наступного року». | Коментар = про матч, який проходив у рамках півфіналу Кубка Італії, коли перша зустріч завершилася перемогою Роми з рахунком 3:2, а потім була поразка 0:3 в інтерв'ю веб-сайту Goal.com [https://football.ua/italy/229410-de-sanktys-sozhaleem-chto-ne-udalos-dobratsja-do-fynala.html Де Санктис: "Сожалеем, что не удалось добраться до финала"] (13 лютого 2014 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Ця поразка ніяк не повинна вплинути на нас у матчах Серії А...» | Коментар = про наслідки поразки для команди в інтерв'ю веб-сайту Goal.com [https://football.ua/italy/229410-de-sanktys-sozhaleem-chto-ne-udalos-dobratsja-do-fynala.html Де Санктис: "Сожалеем, что не удалось добраться до финала"] (13 лютого 2014 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} 6dt4ftlci3tyu3nh4asq7g65r6eumv9 159871 159870 2026-05-22T11:41:02Z Андрій Гриценко 6500 /* Примітки */ оформлення 159871 wikitext text/x-wiki '''Морган Де Санктіс''' ({{lang-it|Morgan De Sanctis}}, 26 березня 1977, Гуардіагреле, [[Італія]]) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — спортивний функціонер. Виступав, зокрема, за клуби «Удінезе» та «Наполі», а також національну збірну Італії. Володар Суперкубка Італії з футболу. Чемпіон Італії. Володар Суперкубка Іспанії з футболу. Володар Кубка Італії. Чемпіон Франції. Володар Кубка Інтертото. == Цитати == {{Q | Цитата = «Чому ми програли? Ми дуже шкодуємо, що не вдалося дістатися фіналу. Хотілося виграти Кубок, але тепер боротимемося за нього лише наступного року». | Коментар = про матч, який проходив у рамках півфіналу Кубка Італії, коли перша зустріч завершилася перемогою Роми з рахунком 3:2, а потім була поразка 0:3 в інтерв'ю веб-сайту Goal.com [https://football.ua/italy/229410-de-sanktys-sozhaleem-chto-ne-udalos-dobratsja-do-fynala.html Де Санктис: "Сожалеем, что не удалось добраться до финала"] (13 лютого 2014 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Ця поразка ніяк не повинна вплинути на нас у матчах Серії А...» | Коментар = про наслідки поразки для команди в інтерв'ю веб-сайту Goal.com [https://football.ua/italy/229410-de-sanktys-sozhaleem-chto-ne-udalos-dobratsja-do-fynala.html Де Санктис: "Сожалеем, что не удалось добраться до финала"] (13 лютого 2014 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} [[Категорія:Італійські футболісти]] [[Категорія:Футбольні воротарі]] [[Категорія:Гравці збірної Італії з футболу]] [[Категорія:Гравці молодіжної збірної Італії з футболу]] [[Категорія:Гравці чемпіонату світу з футболу 2010]] [[Категорія:Футболісти «Пескари»]] [[Категорія:Футболісти «Ювентуса»]] [[Категорія:Футболісти «Удінезе»]] [[Категорія:Футболісти «Севільї»]] [[Категорія:Футболісти «Галатасарая»]] [[Категорія:Футболісти «Наполі»]] [[Категорія:Футболісти «Роми»]] [[Категорія:Футболісти «Монако»]] [[Категорія:Італійські футбольні легіонери]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Іспанії]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Туреччині]] [[Категорія:Футбольні легіонери у Франції]] mx07z9itph7xd5ms0bhrofmh2fteaai 159872 159871 2026-05-22T11:41:21Z Андрій Гриценко 6500 159872 wikitext text/x-wiki {{особа}} '''Морган Де Санктіс''' ({{lang-it|Morgan De Sanctis}}, 26 березня 1977, Гуардіагреле, [[Італія]]) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — спортивний функціонер. Виступав, зокрема, за клуби «Удінезе» та «Наполі», а також національну збірну Італії. Володар Суперкубка Італії з футболу. Чемпіон Італії. Володар Суперкубка Іспанії з футболу. Володар Кубка Італії. Чемпіон Франції. Володар Кубка Інтертото. == Цитати == {{Q | Цитата = «Чому ми програли? Ми дуже шкодуємо, що не вдалося дістатися фіналу. Хотілося виграти Кубок, але тепер боротимемося за нього лише наступного року». | Коментар = про матч, який проходив у рамках півфіналу Кубка Італії, коли перша зустріч завершилася перемогою Роми з рахунком 3:2, а потім була поразка 0:3 в інтерв'ю веб-сайту Goal.com [https://football.ua/italy/229410-de-sanktys-sozhaleem-chto-ne-udalos-dobratsja-do-fynala.html Де Санктис: "Сожалеем, что не удалось добраться до финала"] (13 лютого 2014 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Ця поразка ніяк не повинна вплинути на нас у матчах Серії А...» | Коментар = про наслідки поразки для команди в інтерв'ю веб-сайту Goal.com [https://football.ua/italy/229410-de-sanktys-sozhaleem-chto-ne-udalos-dobratsja-do-fynala.html Де Санктис: "Сожалеем, что не удалось добраться до финала"] (13 лютого 2014 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} [[Категорія:Італійські футболісти]] [[Категорія:Футбольні воротарі]] [[Категорія:Гравці збірної Італії з футболу]] [[Категорія:Гравці молодіжної збірної Італії з футболу]] [[Категорія:Гравці чемпіонату світу з футболу 2010]] [[Категорія:Футболісти «Пескари»]] [[Категорія:Футболісти «Ювентуса»]] [[Категорія:Футболісти «Удінезе»]] [[Категорія:Футболісти «Севільї»]] [[Категорія:Футболісти «Галатасарая»]] [[Категорія:Футболісти «Наполі»]] [[Категорія:Футболісти «Роми»]] [[Категорія:Футболісти «Монако»]] [[Категорія:Італійські футбольні легіонери]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Іспанії]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Туреччині]] [[Категорія:Футбольні легіонери у Франції]] 9qe8dfwnxh0umbs618h3ykchmrqw565 159873 159872 2026-05-22T11:43:42Z Андрій Гриценко 6500 /* Примітки */ 159873 wikitext text/x-wiki {{особа}} '''Морган Де Санктіс''' ({{lang-it|Morgan De Sanctis}}, 26 березня 1977, Гуардіагреле, [[Італія]]) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — спортивний функціонер. Виступав, зокрема, за клуби «Удінезе» та «Наполі», а також національну збірну Італії. Володар Суперкубка Італії з футболу. Чемпіон Італії. Володар Суперкубка Іспанії з футболу. Володар Кубка Італії. Чемпіон Франції. Володар Кубка Інтертото. == Цитати == {{Q | Цитата = «Чому ми програли? Ми дуже шкодуємо, що не вдалося дістатися фіналу. Хотілося виграти Кубок, але тепер боротимемося за нього лише наступного року». | Коментар = про матч, який проходив у рамках півфіналу Кубка Італії, коли перша зустріч завершилася перемогою Роми з рахунком 3:2, а потім була поразка 0:3 в інтерв'ю веб-сайту Goal.com [https://football.ua/italy/229410-de-sanktys-sozhaleem-chto-ne-udalos-dobratsja-do-fynala.html Де Санктис: "Сожалеем, что не удалось добраться до финала"] (13 лютого 2014 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Ця поразка ніяк не повинна вплинути на нас у матчах Серії А...» | Коментар = про наслідки поразки для команди в інтерв'ю веб-сайту Goal.com [https://football.ua/italy/229410-de-sanktys-sozhaleem-chto-ne-udalos-dobratsja-do-fynala.html Де Санктис: "Сожалеем, что не удалось добраться до финала"] (13 лютого 2014 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} [[Категорія:Автори-С]] [[Категорія:Італійські футболісти]] [[Категорія:Футбольні воротарі]] [[Категорія:Гравці збірної Італії з футболу]] [[Категорія:Гравці молодіжної збірної Італії з футболу]] [[Категорія:Гравці чемпіонату світу з футболу 2010]] [[Категорія:Футболісти «Пескари»]] [[Категорія:Футболісти «Ювентуса»]] [[Категорія:Футболісти «Удінезе»]] [[Категорія:Футболісти «Севільї»]] [[Категорія:Футболісти «Галатасарая»]] [[Категорія:Футболісти «Наполі»]] [[Категорія:Футболісти «Роми»]] [[Категорія:Футболісти «Монако»]] [[Категорія:Італійські футбольні легіонери]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Іспанії]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Туреччині]] [[Категорія:Футбольні легіонери у Франції]] q2o66i1n7grezxitl5vumfd8a29xlk6 159874 159873 2026-05-22T11:43:52Z Андрій Гриценко 6500 159874 wikitext text/x-wiki {{особа}} '''Морган Де Санктіс''' ({{lang-it|Morgan De Sanctis}}, 26 березня 1977, Гуардіагреле, [[Італія]])&nbsp;— італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри&nbsp;— спортивний функціонер. Виступав, зокрема, за клуби «Удінезе» та «Наполі», а також національну збірну Італії. Володар Суперкубка Італії з футболу. Чемпіон Італії. Володар Суперкубка Іспанії з футболу. Володар Кубка Італії. Чемпіон Франції. Володар Кубка Інтертото. == Цитати == {{Q | Цитата = «Чому ми програли? Ми дуже шкодуємо, що не вдалося дістатися фіналу. Хотілося виграти Кубок, але тепер боротимемося за нього лише наступного року». | Коментар = про матч, який проходив у рамках півфіналу Кубка Італії, коли перша зустріч завершилася перемогою Роми з рахунком 3:2, а потім була поразка 0:3 в інтерв'ю веб-сайту Goal.com [https://football.ua/italy/229410-de-sanktys-sozhaleem-chto-ne-udalos-dobratsja-do-fynala.html Де Санктис: "Сожалеем, что не удалось добраться до финала"] (13 лютого 2014 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Ця поразка ніяк не повинна вплинути на нас у матчах Серії А...» | Коментар = про наслідки поразки для команди в інтерв'ю веб-сайту Goal.com [https://football.ua/italy/229410-de-sanktys-sozhaleem-chto-ne-udalos-dobratsja-do-fynala.html Де Санктис: "Сожалеем, что не удалось добраться до финала"] (13 лютого 2014 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} [[Категорія:Автори-С]] [[Категорія:Італійські футболісти]] [[Категорія:Футбольні воротарі]] [[Категорія:Гравці збірної Італії з футболу]] [[Категорія:Гравці молодіжної збірної Італії з футболу]] [[Категорія:Гравці чемпіонату світу з футболу 2010]] [[Категорія:Футболісти «Пескари»]] [[Категорія:Футболісти «Ювентуса»]] [[Категорія:Футболісти «Удінезе»]] [[Категорія:Футболісти «Севільї»]] [[Категорія:Футболісти «Галатасарая»]] [[Категорія:Футболісти «Наполі»]] [[Категорія:Футболісти «Роми»]] [[Категорія:Футболісти «Монако»]] [[Категорія:Італійські футбольні легіонери]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Іспанії]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Туреччині]] [[Категорія:Футбольні легіонери у Франції]] hkjxa89uue4jk237q6cqx0v1m38bshn