Користувач:Revi C.

<mediawiki xmlns="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance" xsi:schemaLocation="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/ http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11.xsd" version="0.11" xml:lang="uk">
  <siteinfo>
    <sitename>Вікіцитати</sitename>
    <dbname>ukwikiquote</dbname>
    <base>https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0</base>
    <generator>MediaWiki 1.47.0-wmf.13</generator>
    <case>first-letter</case>
    <namespaces>
      <namespace key="-2" case="first-letter">Медіа</namespace>
      <namespace key="-1" case="first-letter">Спеціальна</namespace>
      <namespace key="0" case="first-letter" />
      <namespace key="1" case="first-letter">Обговорення</namespace>
      <namespace key="2" case="first-letter">Користувач</namespace>
      <namespace key="3" case="first-letter">Обговорення користувача</namespace>
      <namespace key="4" case="first-letter">Вікіцитати</namespace>
      <namespace key="5" case="first-letter">Обговорення Вікіцитат</namespace>
      <namespace key="6" case="first-letter">Файл</namespace>
      <namespace key="7" case="first-letter">Обговорення файлу</namespace>
      <namespace key="8" case="first-letter">MediaWiki</namespace>
      <namespace key="9" case="first-letter">Обговорення MediaWiki</namespace>
      <namespace key="10" case="first-letter">Шаблон</namespace>
      <namespace key="11" case="first-letter">Обговорення шаблону</namespace>
      <namespace key="12" case="first-letter">Довідка</namespace>
      <namespace key="13" case="first-letter">Обговорення довідки</namespace>
      <namespace key="14" case="first-letter">Категорія</namespace>
      <namespace key="15" case="first-letter">Обговорення категорії</namespace>
      <namespace key="710" case="first-letter">Субтитри</namespace>
      <namespace key="711" case="first-letter">Обговорення субтитрів</namespace>
      <namespace key="828" case="first-letter">Модуль</namespace>
      <namespace key="829" case="first-letter">Обговорення модуля</namespace>
      <namespace key="1728" case="first-letter">Подія</namespace>
      <namespace key="1729" case="first-letter">Обговорення події</namespace>
    </namespaces>
  </siteinfo>
  <page>
    <title>Користувач:Revi C.</title>
    <ns>2</ns>
    <id>7727</id>
    <revision>
      <id>160998</id>
      <parentid>142128</parentid>
      <timestamp>2026-08-01T23:57:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Pathoschild</username>
        <id>252</id>
      </contributor>
      <comment>global user pages ([[m:Synchbot|requested by Revi C.]])</comment>
      <origin>160998</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="728" sha1="rx1vh8j7sssz1ym0d4h2dq412t6rlex" xml:space="preserve">__NOINDEX__&lt;div class=&quot;mw-content-ltr&quot; lang=&quot;en&quot; dir=&quot;ltr&quot;&gt;{{#babel:ko|en-3|uk-0}} [[File:Revi wikimedia image.jpg|thumb|center|middle|If you are here to talk about CommonsDelinker removing a deleted image, please [[:c:User talk:Revi C.|go here]].]]
Hello! I am [[:m:User:Revi C.|revi]]. I edit to [[m:SWMT|revert vandals]], do Wikidata stuff&lt;!--(I am a Wikidata Admin! &lt;small&gt;([{{fullurl:wikidata:Special:ListUsers/Revi C.|limit=1}} Verify])&lt;/small&gt;)--&gt;, or do [[:c:COM:FR|Commons Filemoving stuff]] (I am Commons Admin too! &lt;small&gt;([{{fullurl:c:Special:ListUsers/Revi C.|limit=1}} Verify])&lt;/small&gt;). Come to [[:m:User:Revi C.|my Meta userpage]] or [[:c:User:Revi C.|my Commons userpage]] for more information. Thank you.&lt;/div&gt;</text>
      <sha1>rx1vh8j7sssz1ym0d4h2dq412t6rlex</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення користувача:Revi C.</title>
    <ns>3</ns>
    <id>7728</id>
    <revision>
      <id>160997</id>
      <parentid>142127</parentid>
      <timestamp>2026-08-01T23:17:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Pathoschild</username>
        <id>252</id>
      </contributor>
      <comment>global user pages ([[m:Synchbot|requested by Revi C.]])</comment>
      <origin>160997</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1120" sha1="esxe13mcstpjlux1bt2hqwxr2v8t8mn" xml:space="preserve">__NOINDEX__&lt;div class=&quot;mw-content-ltr&quot; lang=&quot;en&quot; dir=&quot;ltr&quot;&gt;[[File:Revi logo (pink).png|thumb|center|&lt;span style=&quot;color:red&quot;&gt;PLEASE DO NOT LEAVE MESSAGE HERE!&lt;/span&gt;]]

''' &lt;span style=&quot;color:red&quot;&gt; BEFORE YOU BLOCK MY ACCOUNT: IF MY EDIT SUMMARY INCLUDE PREFIX &lt;/span&gt;''(Script)''&lt;span style=&quot;color:red&quot;&gt;, DON'T BLOCK ME, JUST TELL ME TO SLOW DOWN AT COMMONS' TALK PAGE. IT IS AN AUTOMATED SCRIPT BEING USED ON COMMONS TO MOVE FILES.&lt;/span&gt;

Instead, please leave your message following site:
&lt;br /&gt;
[[File:Wikidata-logo-en.svg|45px|link=d:User talk:Revi C.]] [[d:User talk:Revi C.]] for Wikidata (Interwiki links) stuff &lt;!--(I am {{int:Group-sysop}} there)--&gt;
&lt;br /&gt;
[[File:Commons-logo.svg|45px|link=commons:User talk:Revi C.]] [[commons:User talk:Revi C.]] for renaming stuff or [[User:CommonsDelinker|CommonsDelinker]] action (I am {{int:Group-sysop}} there)
&lt;br /&gt;
[[File:Wikimedia Community Logo optimized.svg|45px|link=m:User talk:Revi C.]] [[meta:User talk:Revi C.]] for other stuff (User right notification, revert message, etc...)

Messages left on this page may be reverted or moved without any response.&lt;/div&gt;</text>
      <sha1>esxe13mcstpjlux1bt2hqwxr2v8t8mn</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Користувач:Hym411</title>
    <ns>2</ns>
    <id>8841</id>
    <redirect title="Користувач:Revi C." />
    <revision>
      <id>160999</id>
      <parentid>145256</parentid>
      <timestamp>2026-08-02T00:35:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Pathoschild</username>
        <id>252</id>
      </contributor>
      <comment>global user pages ([[m:Synchbot|requested by Hym411]])</comment>
      <origin>160999</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="26" sha1="88g0cv17whfgb1wkeh281mptujwtlut" xml:space="preserve">#REDIRECT [[User:Revi C.]]</text>
      <sha1>88g0cv17whfgb1wkeh281mptujwtlut</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення користувача:Hym411</title>
    <ns>3</ns>
    <id>8842</id>
    <redirect title="Обговорення користувача:Revi C." />
    <revision>
      <id>161000</id>
      <parentid>145259</parentid>
      <timestamp>2026-08-02T01:04:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Pathoschild</username>
        <id>252</id>
      </contributor>
      <comment>global user pages ([[m:Synchbot|requested by Hym411]])</comment>
      <origin>161000</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="31" sha1="o9z79lcc9a9pfmqmrod5w3eyk4q9i0o" xml:space="preserve">#REDIRECT [[User talk:Revi C.]]</text>
      <sha1>o9z79lcc9a9pfmqmrod5w3eyk4q9i0o</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Трохнюк Руслан Васильович</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46551</id>
    <revision>
      <id>160982</id>
      <parentid>160963</parentid>
      <timestamp>2026-08-01T13:50:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>RuslanTroknyukVasilyovich</username>
        <id>21234</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>+more</comment>
      <origin>160982</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4886" sha1="p3u5fzvglstxz6dw87n2beckhmceu9j" xml:space="preserve">{{Особа}}
'''Трохнюк Руслан Васильович''' (відомий також як '''Zippy Kid''' (1981—)— це український музикант-авангардист, джазовий гітарист та композитор, прозаїк, філософ, також відомий під псевдонімами Zippy Kid та Gouashe. Народився 9 березня 1981 року на Харківщині.
Основні відомості:Дата та місце народження: 9 березня 1981 року, село Протопопівка, Харківська область.
Руслан Трохнюк здобув вищу освіту &quot;журналістика&quot; на філологічному факультеті  у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна, який закінчив у 2006 році.

==Вибрані альбоми та проєкти==
Rigid Shindy (2005) — ранній абстрактно-хіп-хоповий реліз.&lt;BR&gt;
04 (2004/2005) — авангардний студійний альбом.&lt;BR&gt;
Water (2005) — експериментальна платівка.&lt;BR&gt;
Telezippiq Analitique (2005) — електронне авангардне звучання.&lt;BR&gt;
Onward (2005) — мінімалістичні композиції.&lt;BR&gt;
His Majesty Zippy Kid, King of Abstract Hip-Hop (2006) — програмна робота в жанрі абстрактного хіп-хопу.&lt;BR&gt;
Руслан Трохнюк-самый главный артист в рэп-игре (2017) — сингл-випуск.&lt;BR&gt;


== Цитати ==

=== Ставлення до України ===

'''Космічний Сигнал: 
Код 380'''
Чумацький Шлях розсипався сіллюна заіржавілі колії Полтавщини.
Ми ловимо частоти,які не здатні зафіксувати антени НАСА.
Чорнозем — це теж космічний пил,тільки добре зволожений пам'яттю.
Корольов малював траєкторії ракетоносії
впрямо на стінах старої київської квартири,поки за вікномшуміли каштани, 
зациклені на вічності.
Слухай:«Зеніти» не злітають, вони повертаються додому.
Космос — це андеграундний клуб,де вхідний квиток — українська мова,
а замість діджея — пульсар,що грає фрі-джаз для супутників Січ-2-30.
Ми не шукаємо життя на Марсі.Ми просто знаємо,що коріння нашого соняшника
проростає крізь стратосферу,п'є радіоактивне світлоі 
транслює в порожнечу всесвітунаш глухий, але невпинний aбстрактний біт.
https://zippykid.fandom.com/wiki/Космічний_Сигнал:_Код_380


'''Слава Україні! Героям Слава!'''
У темряві ночі, де зорі палають,
Лунає заклик, що серце єднає:
Слава Україні! Героям Слава!  
Як мантра священна, грізна й ласкава.

Чорнії крила ворони кружляють,
Та світлом свободи душі сяють.
Ми — діти бурі, ми — вогонь і сталь,
Наш шлях — нескорений, наш дух — кришталь.

І навіть у тіні, де біль не вщухає,
Краса боротьби нас знов окриляє.
Бо в кожній сльозі — велич і сила,
Бо в кожній жертві — безсмертя й калина.

Слава Україні! Героям Слава!  
Це слово — меч, і пісня яскрава.
У готичнім сяйві, у гламурнім блиску
Ми творимо долю, ми пишемо список. https://zippykid.fandom.com/wiki/Слава_Україні!_Героям_Слава!

Horishni Plavni is the capital of all Universe.https://stihi.ru/2026/08/01/5503

== Примітки ==
{{reflist}}
{{DEFAULTSORT:Трохнюк Руслан}}
{{Твори Руслан Трохнюка}}
[[Категорія:Літературні твори]]
[[Категорія:Музиканти]]
[[Категорія:Філософи]]
[[Категорія:Автори пісень]]
[[Категорія:Письменники]]
[[Категорія:Поезія]]
[[Категорія:Митці]]
[[Категорія:Композитори]]</text>
      <sha1>p3u5fzvglstxz6dw87n2beckhmceu9j</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Дем'яненко Олена Вікторівна</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46567</id>
    <revision>
      <id>160983</id>
      <timestamp>2026-08-01T16:41:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка:  '''Оле́на Ві́кторівна Дем'я́ненко''' (8 травня 1966, [[Львів]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — українська кінорежисерка, кінопродюсерка, сценаристка. Член Національної с...</comment>
      <origin>160983</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4775" sha1="53dlrbjiyilmlhlpdg3qd6yzsepnsfo" xml:space="preserve">
'''Оле́на Ві́кторівна Дем'я́ненко''' (8 травня 1966, [[Львів]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — українська кінорежисерка, кінопродюсерка, сценаристка. Член Національної спілки кінематографістів України, Української кіноакадемії (з 2017) та Європейської кіноакадемії (з 2018)&lt;ref name=&quot;buk_1&quot;&gt;{{cite web|url= http://kinobuk.com/cine-process/novi-chleny-efa-ukraine/|назва= Нові члени Європейської кіноакадемії від України|автор= |вебсайт= Бюро української кіножурналістики|мовою= |розміщення= 06.10.2018|url-архіву= https://web.archive.org/web/20220217210706/http://kinobuk.com/cine-process/novi-chleny-efa-ukraine/|дата-архіву= 17 лютого 2022|дата-доступу= 06.10.2018}}&lt;/ref&gt;. 

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Ми не шукаємо легких шляхів! «Казароза» — екранізація роману [[Юзефович Леонід Абрамович|Леоніда Абрамовича Юзефовича]]. Він же був і автором сценарію. А Юзефович — не лише дуже гарний письменник, а й професійний історик. Відбулося цілковите занурення у той час — 20-ті роки минулого століття. Потім, як ти пригадала, трапився  проект «Маяковський. Два дні». І в мене з’явилося відчуття того, як працювати з цим історичним матеріалом.

Початок минулого століття дуже вабить мене, тому що, здається, не надто відрізняється від сьогоднішнього дня. Якщо, припустімо, до подій останніх років в Україні ми могли говорити про Жовтневу революцію, громадянську війну в Росії 1918—1920-х як про далеке минуле, відоме нам лише з книжок і фільмів, домислювати ситуації, психологію вчинків героїв, то зараз все абсолютно інакше. Мене приголомшило, коли під час Майдану ми зайшли до арт-бару «Бактерія», і там сиділи художники, письменники — вони відпочивали, розмовляли, поруч вантажили патрони, і хтось із присутніх сказав: «Ось до революції...», маючи на увазі наш час. Я подумала —  це ж просто «Біла гвардія»!  Ми, сьогоднішні, перенеслися в ті, здавалося, далекі дні, що назавжди минули... Історія разом з війною увійшла в наше життя і стала актуальною.

Коли ми починали роботу над фільмом,  говорили про загальніші речі:  що таке міф, а що — історична правда, як  розібратися в цих поняттях, якщо протягом одного людського життя трактування події може переписуватися багато разів. Тому не думаю, що це я обирала той час. Він сам обрав нас. І «накрив», на жаль».
 | Коментар = про те, що дія фільму «Моя бабуся Фанні Каплан» відбувається у 1918-му році, як продовження дії міні-серіалу «Казароза» — кримінальної драми про події 1920-х минулого століття та чим манить себе початок ХХ століття в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>53dlrbjiyilmlhlpdg3qd6yzsepnsfo</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>160984</id>
      <parentid>160983</parentid>
      <timestamp>2026-08-01T17:01:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>160984</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="25700" sha1="dy65gccbus03bfb2odjzj3y8dqd0eo7" xml:space="preserve">
'''Оле́на Ві́кторівна Дем'я́ненко''' (8 травня 1966, [[Львів]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — українська кінорежисерка, кінопродюсерка, сценаристка. Член Національної спілки кінематографістів України, Української кіноакадемії (з 2017) та Європейської кіноакадемії (з 2018)&lt;ref name=&quot;buk_1&quot;&gt;{{cite web|url= http://kinobuk.com/cine-process/novi-chleny-efa-ukraine/|назва= Нові члени Європейської кіноакадемії від України|автор= |вебсайт= Бюро української кіножурналістики|мовою= |розміщення= 06.10.2018|url-архіву= https://web.archive.org/web/20220217210706/http://kinobuk.com/cine-process/novi-chleny-efa-ukraine/|дата-архіву= 17 лютого 2022|дата-доступу= 06.10.2018}}&lt;/ref&gt;. 

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Ми не шукаємо легких шляхів! «Казароза» — екранізація роману [[Юзефович Леонід Абрамович|Леоніда Абрамовича Юзефовича]]. Він же був і автором сценарію. А Юзефович — не лише дуже гарний письменник, а й професійний історик. Відбулося цілковите занурення у той час — 20-ті роки минулого століття. Потім, як ти пригадала, трапився  проект «Маяковський. Два дні». І в мене з’явилося відчуття того, як працювати з цим історичним матеріалом.

Початок минулого століття дуже вабить мене, тому що, здається, не надто відрізняється від сьогоднішнього дня. Якщо, припустімо, до подій останніх років в Україні ми могли говорити про Жовтневу революцію, громадянську війну в Росії 1918—1920-х як про далеке минуле, відоме нам лише з книжок і фільмів, домислювати ситуації, психологію вчинків героїв, то зараз все абсолютно інакше. Мене приголомшило, коли під час Майдану ми зайшли до арт-бару «Бактерія», і там сиділи художники, письменники — вони відпочивали, розмовляли, поруч вантажили патрони, і хтось із присутніх сказав: «Ось до революції...», маючи на увазі наш час. Я подумала —  це ж просто «Біла гвардія»!  Ми, сьогоднішні, перенеслися в ті, здавалося, далекі дні, що назавжди минули... Історія разом з війною увійшла в наше життя і стала актуальною.

Коли ми починали роботу над фільмом,  говорили про загальніші речі:  що таке міф, а що — історична правда, як  розібратися в цих поняттях, якщо протягом одного людського життя трактування події може переписуватися багато разів. Тому не думаю, що це я обирала той час. Він сам обрав нас. І «накрив», на жаль».
 | Коментар = про те, що дія фільму «Моя бабуся Фанні Каплан» відбувається у 1918-му році, як продовження дії міні-серіалу «Казароза» — кримінальної драми про події 1920-х минулого століття та чим манить себе початок ХХ століття в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Розпочнімо з того, що серіал «Казароза» було знято  для російського телебачення (ми тоді працювали в Москві), а у них з форматами не надто пограєшся. «Моя бабуся Фанні Каплан», звичайно,  неформат. Але дуже завуальований. Тому що зовні там є всі ознаки певного жанру — історія кохання героїні. А далі — хто що зможе узяти для себе, тому що починається гра з глядачем — у фільмі багато іронії, самоіронії. 

На подив, деякі спірні речі у стрічці глядачі сприймають дуже спокійно, не намагаючись щодо цього рефлексувати. Розуміють, що лінію стосунків Каплан (Катерина Молчанова) з анархістом Віктором  Гарським (Іван Бровін) показано так, як її бачить Фанні. Тому полегшену казкову форму і застосовано до цих епізодів. Завваж, історію Фанні Каплан і Дмитра Ульянова ([[Слабошпицький Мирослав Михайлович|Мирослав Слабошпицький]]) розказано вже складнішою кіномовою, ніж фантазії дівчинки, яка побачила Гарського, почула його голос і — пропала. І навіть після розставання й зради романтична казка живе в ній».
 | Коментар = про те, що жанр фільму «Моя бабуся Фанні Каплан»», як і в «Казарозі», сюжет якої будується   в  тих самих історичних декораціях, існує жанрова чистота (кримінальна драма) з окресленою чіткою   мелодраматичною лінією в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Якоїсь миті ми зрозуміли, що, по-перше, нам у кадрі потрібні особистості, а по-друге, потрібно, щоб вони існували на екрані максимально органічно. Начебто нічого і не грали. А найкращого актора перенавчити  складно. Та й не потрібно, і неправильно».
 | Коментар = про те, що в стрічці багато ролей грають непрофесійні актори, але відомі киянам (кінематографістам передусім) особистості — [[Слабошпицький Мирослав Михайлович|Мирослав Слабошпицький]], [[Троїцький Владислав Юрійович|Влад Троїцький]], [[Кофман Геннадій Леонідович|Геннадій  Кофман]], [[Ширман Роман Натанович|Роман Ширман]], [[Войтюк Іван Семенович|Іван Войтюк]], [[Трофіменко Вікторія Миколаївна|Вікторія Трофименко]] в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми пішли своїм шляхом, оскільки ще під час проб зловили, відчули інтонацію фільму, і потім вже вона сама повела нас за собою. Адже це лише здається, що ми знімаємо кіно, певної миті воно само себе починає знімати, а ми лише обслуговуємо його».
 | Коментар = про рівень творсчоітс під час зйомок в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, біда сталося, коли не було ще знято одну сцену з Олексієм, але ми змогли вийти зі становища. А познайомилися на зйомках фільму [[Томашпольський Дмитро Львович|Дмитра]] про [[Ахматова Анна Андріївна|Анну Ахматову]] «Місяць у зеніті», [[Девотченко Олексій Валерійович|Девотченко]] пробувався на одну з ролей. Тоді щось не склалося з термінами, але ми потоваришували, і коли виник «Маяковський. Два дні», він залюбки відгукнувся на пропозицію зіграти роль [[Велемир Хлєбников|Велимира Хлєбнікова]]. Це було дуже нервово, дуже здорово. Тому, коли  розпочали роботу над  проектом  «Моя бабуся Фанні Каплан», вже знали, хто має грати [[Ленін Володимир Ілліч|Леніна]]. Окрім того, ми з Олексієм однаково ставимося до цієї особи».
 | Коментар = про те, що роль [[Ленін Володимир Ілліч|В. Леніна]] гротескно зіграв гарний, але маловідомий українським  глядачам  російський актор [[Девотченко Олексій Валерійович|Олексій  Девотченко]], який трагічно загинув під час зйомок фільму в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Я вважаю, що його потрібно негайно закопати, і буду дуже рада, якщо це станеться за мого життя.

...Ні, некрофілів люблю лише як течію в кінематографі!

Розумієш, я росла у Львові, в дуже своєрідному середовищі. Його навіть не можна було назвати антирадянським. Воно просто було не радянським. Там панував культ свободи. Був, наприклад, один чудовий дім — інтелектуала Сашка Корольова. Для мене — просто людини епохи Відродження, видатного лікаря, інтелектуала. У нього, по суті, цілодобово тусувалися музиканти, художники — [[Аксінін Олександр Дмитрович|Олександр Аксінін]], [[Кузьминський Сергій Леонідович|Кузя з «Братів Гадюкіних»]]. Мені тоді було 14 років, і  я   пропадала в цьому домі».
 | Коментар = про валсне ставлення до постаті Леніна в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Вони  були спокійними: нічим поганим я там не займалася — книжки читала, музику слухала, спілкувалася з цікавими людьми. Це було чудово, тому що мені завжди було куди втекти зі школи. Завдяки дому Сашка Корольова  я могла дозволити собі ставитися до всієї совкової нісенітниці як до поганої погоди —  адже вона не страшна, якщо  є дах, під яким можна сховатися. У мене такий дах був. 

Тому в мене не відбулося кардинальної зміни світогляду: мовляв, усе життя думала, що дідусь Ленін хороший, а він виявився поганим. Щоправда, згадую, дуже сміялася, коли прочитала історію про Леніна в журналі «Огонек». Приїхали двоє британських учених до перебудовного Радянського Союзу, що розвалювався, і почали подорожувати ленінськими місцями. А потім написали  кумедний огляд. Відвідали вони, напевно, 25 музеїв Леніна (адже в нас тоді в кожному селі був музей Леніна), і дійшли висновку, що Ленін, Володимир Ілліч, вочевидь, років з чотирьох достеменно знав, що стане вождем світового пролетаріату, тому що ніколи нічого не викидав. У країні налічили десятки табелів за всі його шкільні роки, прописи, дитячі черевички, повзунки, іграшки, паровозики. До того ж гардероб Леніна налічував, певно, 25 пальт, і в нього 25 разів стріляла [[Фанні Каплан|Каплан]], оскільки в кожному музеї було пальто з дірками від куль! Британських учених тоді це дуже вразило, а мене надзвичайно розсмішило!»
 | Коментар = про ставлення батьків до оточення доньки в період юнацтва в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Розумієш,  у нас зі всієї цієї офіційної справи, що була вивезена генерал-майором КДБ Олегом Кулагіним до [[Сполучені Штати Америки|США]] з пачкою інших документів, є у фільмі пряма цитата. Цю фразу виголошує слідчий, який веде справу Каплан. Він каже: «Каплан стояла під ліхтарем, в одній руці у неї був саквояж, а в другій — парасолька. Як вона тоді стріляла?». 

У 90-ті роки минулого століття група ентузіастів  намагалася  офіційно, через суд, реабілітувати Фанні Каплан, але не вийшло. Але, власне, кіно не про це...»
 | Коментар = про постать Ф. Каплан в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ні, це 1939-й. Ми викупили права на оперету [[Барнич Ярослав Васильович|Ярослава Барнича]] «Гуцулка Ксеня». Дія відбувається в селі Говерла, у Ворохті. Туди приїжджають американці, емігранти з України, щоб знайти наречену для молодого Яро. Хлопець народився вже в Америці, і його батько спантеличений тим, що в синові мало українського духу. Він залишає Яро у спадок мільйон доларів, які той зможе отримати, якщо протягом року одружиться зі «свідомою українкою». Рік добігає кінця, й остання надія — ця сама Ворохта, бо там живе легендарна красуня «гуцулка Ксеня».

Це жанрове, веселе кіно. Дія фільму закінчується  напередодні анексії Західної України — якраз там, десь у районі Говерли, проходила лінія розділу. Тобто події  відбуваються на території, яка буде потім  приєднана до Совєтів. Хоч куди ткни пальцем — історія повторюється».
 | Коментар = про те, відразу почала займатися новим проєктом у кіно в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Скажу тобі, напевно, несподівану річ. У Москві я ніколи не відчувала поблажливого ставлення до себе. А от удома, в Україні, мене вже давно приголомшували деякі моменти. Як приклад: одного дня перед Новим роком ми з українськими співаками й артистами знімали кліп на пісню, що мала йти в ефірі після привітання президента [[Кучма Леонід Данилович|Кучми]]. Працювали дві доби в холоднючому павільйоні за скромний гонорар. А незабаром наша країна замовила за шалені гроші кліп на гімн України... у Москві. 

Мені здається, відчуття власної гідності необхідне людині для виживання. У мене не було жодних проблем у Росії через те, що я українка, а в Україні часто відчувала підлесливість — готовність здати своїх  заради того, щоб москвичі погладили тебе по голівці. Гідність і самодостатність — наріжний камінь повноцінності людини.  І тоді ніхто не зможе ставитися до тебе звисока».
 | Коментар = про те, як доводилося працювати у Москві в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми завжди знімали фільми окремо. Спільна режисерська  практика — лише два проекти: «Маяковський. Два дні», він був гігантським за обсягом, один режисер просто б не впорався, і «F 63,9 Хвороба кохання». На всіх інших фільмах (навіть якщо працюємо разом) чітко ділимо обов’язки: хто — продюсер, хто — режисер».
 | Коментар = про те, хто лідер у тандемі з Дімою Томашпольським в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Наші творчі стосунки існують уже стільки років тому, що кожен дозволяє існувати іншому, бути самостійною особою. Це дуже важливо. Ми — не брати Васильєви. Швидше, тандем по життю, а тому ставимося до проектів іншого як до своїх власних».
 | Коментар = про те, як в сім'ї живуть дві творчі особистості в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Любимо зустрічати Новий рік удвох, бо вважаємо його родинним святом. Нинішнього році нас буде троє, бо в домі з’явилося кошеня: воно прийшло з лісу в будинок друзів і залізло в пташину годівницю. Його підібрали, вилікували й передали нам до Києва.

Знайда виявилася дівчинкою (їй зараз два з половиною місяці,  росте на очах). Назвали...  Фейга. Забавне пестливе ім’я вийшло — Фегуся. Але нашій кішці воно категорично не сподобалося. Не хотіла відгукуватися на нього, довелося перейменувати (у реальної Фейги, до речі, теж було кілька імен — Фанні, Фані, Дора). Тепер кішку  звати Еллі. Ім’я припало їй до душі. Думаю, на ньому й зупинимося. Ось такою маленькою дружною компанією ми й хочемо зустріти Новий 2017-й рік».
 | Коментар = про сімейні традиції в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>dy65gccbus03bfb2odjzj3y8dqd0eo7</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>160985</id>
      <parentid>160984</parentid>
      <timestamp>2026-08-01T17:02:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>160985</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="25736" sha1="6chc5eboe6b6qc0y3dpipqiw2diy5kd" xml:space="preserve">
'''Оле́на Ві́кторівна Дем'я́ненко''' (8 травня 1966, [[Львів]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — українська кінорежисерка, кінопродюсерка, сценаристка. Член Національної спілки кінематографістів України, Української кіноакадемії (з 2017) та Європейської кіноакадемії (з 2018)&lt;ref name=&quot;buk_1&quot;&gt;{{cite web|url= http://kinobuk.com/cine-process/novi-chleny-efa-ukraine/|назва= Нові члени Європейської кіноакадемії від України|автор= |вебсайт= Бюро української кіножурналістики|мовою= |розміщення= 06.10.2018|url-архіву= https://web.archive.org/web/20220217210706/http://kinobuk.com/cine-process/novi-chleny-efa-ukraine/|дата-архіву= 17 лютого 2022|дата-доступу= 06.10.2018}}&lt;/ref&gt;. 

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Ми не шукаємо легких шляхів! «Казароза» — екранізація роману [[Юзефович Леонід Абрамович|Леоніда Абрамовича Юзефовича]]. Він же був і автором сценарію. А Юзефович — не лише дуже гарний письменник, а й професійний історик. Відбулося цілковите занурення у той час — 20-ті роки минулого століття. Потім, як ти пригадала, трапився  проект «Маяковський. Два дні». І в мене з’явилося відчуття того, як працювати з цим історичним матеріалом.

Початок минулого століття дуже вабить мене, тому що, здається, не надто відрізняється від сьогоднішнього дня. Якщо, припустімо, до подій останніх років в Україні ми могли говорити про Жовтневу революцію, громадянську війну в Росії 1918—1920-х як про далеке минуле, відоме нам лише з книжок і фільмів, домислювати ситуації, психологію вчинків героїв, то зараз все абсолютно інакше. Мене приголомшило, коли під час Майдану ми зайшли до арт-бару «Бактерія», і там сиділи художники, письменники — вони відпочивали, розмовляли, поруч вантажили патрони, і хтось із присутніх сказав: «Ось до революції...», маючи на увазі наш час. Я подумала —  це ж просто «Біла гвардія»!  Ми, сьогоднішні, перенеслися в ті, здавалося, далекі дні, що назавжди минули... Історія разом з війною увійшла в наше життя і стала актуальною.

Коли ми починали роботу над фільмом,  говорили про загальніші речі:  що таке міф, а що — історична правда, як  розібратися в цих поняттях, якщо протягом одного людського життя трактування події може переписуватися багато разів. Тому не думаю, що це я обирала той час. Він сам обрав нас. І «накрив», на жаль».
 | Коментар = про те, що дія фільму «Моя бабуся Фанні Каплан» відбувається у 1918-му році, як продовження дії міні-серіалу «Казароза» — кримінальної драми про події 1920-х минулого століття та чим манить себе початок ХХ століття в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Розпочнімо з того, що серіал «Казароза» було знято  для російського телебачення (ми тоді працювали в Москві), а у них з форматами не надто пограєшся. «Моя бабуся Фанні Каплан», звичайно,  неформат. Але дуже завуальований. Тому що зовні там є всі ознаки певного жанру — історія кохання героїні. А далі — хто що зможе узяти для себе, тому що починається гра з глядачем — у фільмі багато іронії, самоіронії. 

На подив, деякі спірні речі у стрічці глядачі сприймають дуже спокійно, не намагаючись щодо цього рефлексувати. Розуміють, що лінію стосунків Каплан (Катерина Молчанова) з анархістом Віктором  Гарським (Іван Бровін) показано так, як її бачить Фанні. Тому полегшену казкову форму і застосовано до цих епізодів. Завваж, історію Фанні Каплан і Дмитра Ульянова ([[Слабошпицький Мирослав Михайлович|Мирослав Слабошпицький]]) розказано вже складнішою кіномовою, ніж фантазії дівчинки, яка побачила Гарського, почула його голос і — пропала. І навіть після розставання й зради романтична казка живе в ній».
 | Коментар = про те, що жанр фільму «Моя бабуся Фанні Каплан»», як і в «Казарозі», сюжет якої будується   в  тих самих історичних декораціях, існує жанрова чистота (кримінальна драма) з окресленою чіткою   мелодраматичною лінією в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Якоїсь миті ми зрозуміли, що, по-перше, нам у кадрі потрібні особистості, а по-друге, потрібно, щоб вони існували на екрані максимально органічно. Начебто нічого і не грали. А найкращого актора перенавчити  складно. Та й не потрібно, і неправильно».
 | Коментар = про те, що в стрічці багато ролей грають непрофесійні актори, але відомі киянам (кінематографістам передусім) особистості — [[Слабошпицький Мирослав Михайлович|Мирослав Слабошпицький]], [[Троїцький Владислав Юрійович|Влад Троїцький]], [[Кофман Геннадій Леонідович|Геннадій  Кофман]], [[Ширман Роман Натанович|Роман Ширман]], [[Войтюк Іван Семенович|Іван Войтюк]], [[Трофіменко Вікторія Миколаївна|Вікторія Трофименко]] в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми пішли своїм шляхом, оскільки ще під час проб зловили, відчули інтонацію фільму, і потім вже вона сама повела нас за собою. Адже це лише здається, що ми знімаємо кіно, певної миті воно само себе починає знімати, а ми лише обслуговуємо його».
 | Коментар = про рівень творсчоітс під час зйомок в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, біда сталося, коли не було ще знято одну сцену з Олексієм, але ми змогли вийти зі становища. А познайомилися на зйомках фільму [[Томашпольський Дмитро Львович|Дмитра]] про [[Ахматова Анна Андріївна|Анну Ахматову]] «Місяць у зеніті», [[Девотченко Олексій Валерійович|Девотченко]] пробувався на одну з ролей. Тоді щось не склалося з термінами, але ми потоваришували, і коли виник «Маяковський. Два дні», він залюбки відгукнувся на пропозицію зіграти роль [[Велемир Хлєбников|Велимира Хлєбнікова]]. Це було дуже нервово, дуже здорово. Тому, коли  розпочали роботу над  проектом  «Моя бабуся Фанні Каплан», вже знали, хто має грати [[Ленін Володимир Ілліч|Леніна]]. Окрім того, ми з Олексієм однаково ставимося до цієї особи».
 | Коментар = про те, що роль [[Ленін Володимир Ілліч|В. Леніна]] гротескно зіграв гарний, але маловідомий українським  глядачам  російський актор [[Девотченко Олексій Валерійович|Олексій  Девотченко]], який трагічно загинув під час зйомок фільму в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Я вважаю, що його потрібно негайно закопати, і буду дуже рада, якщо це станеться за мого життя.

...Ні, некрофілів люблю лише як течію в кінематографі!

Розумієш, я росла у Львові, в дуже своєрідному середовищі. Його навіть не можна було назвати антирадянським. Воно просто було не радянським. Там панував культ свободи. Був, наприклад, один чудовий дім — інтелектуала Сашка Корольова. Для мене — просто людини епохи Відродження, видатного лікаря, інтелектуала. У нього, по суті, цілодобово тусувалися музиканти, художники — [[Аксінін Олександр Дмитрович|Олександр Аксінін]], [[Кузьминський Сергій Леонідович|Кузя з «Братів Гадюкіних»]]. Мені тоді було 14 років, і  я   пропадала в цьому домі».
 | Коментар = про валсне ставлення до постаті Леніна в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Вони  були спокійними: нічим поганим я там не займалася — книжки читала, музику слухала, спілкувалася з цікавими людьми. Це було чудово, тому що мені завжди було куди втекти зі школи. Завдяки дому Сашка Корольова  я могла дозволити собі ставитися до всієї совкової нісенітниці як до поганої погоди —  адже вона не страшна, якщо  є дах, під яким можна сховатися. У мене такий дах був. 

Тому в мене не відбулося кардинальної зміни світогляду: мовляв, усе життя думала, що дідусь Ленін хороший, а він виявився поганим. Щоправда, згадую, дуже сміялася, коли прочитала історію про Леніна в журналі «Огонек». Приїхали двоє британських учених до перебудовного Радянського Союзу, що розвалювався, і почали подорожувати ленінськими місцями. А потім написали  кумедний огляд. Відвідали вони, напевно, 25 музеїв Леніна (адже в нас тоді в кожному селі був музей Леніна), і дійшли висновку, що Ленін, Володимир Ілліч, вочевидь, років з чотирьох достеменно знав, що стане вождем світового пролетаріату, тому що ніколи нічого не викидав. У країні налічили десятки табелів за всі його шкільні роки, прописи, дитячі черевички, повзунки, іграшки, паровозики. До того ж гардероб Леніна налічував, певно, 25 пальт, і в нього 25 разів стріляла [[Фанні Каплан|Каплан]], оскільки в кожному музеї було пальто з дірками від куль! Британських учених тоді це дуже вразило, а мене надзвичайно розсмішило!»
 | Коментар = про ставлення батьків до оточення доньки в період юнацтва в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Розумієш,  у нас зі всієї цієї офіційної справи, що була вивезена генерал-майором КДБ Олегом Кулагіним до [[Сполучені Штати Америки|США]] з пачкою інших документів, є у фільмі пряма цитата. Цю фразу виголошує слідчий, який веде справу Каплан. Він каже: «Каплан стояла під ліхтарем, в одній руці у неї був саквояж, а в другій — парасолька. Як вона тоді стріляла?». 

У 90-ті роки минулого століття група ентузіастів  намагалася  офіційно, через суд, реабілітувати Фанні Каплан, але не вийшло. Але, власне, кіно не про це...»
 | Коментар = про постать Ф. Каплан в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ні, це 1939-й. Ми викупили права на оперету [[Барнич Ярослав Васильович|Ярослава Барнича]] «Гуцулка Ксеня». Дія відбувається в селі Говерла, у Ворохті. Туди приїжджають американці, емігранти з України, щоб знайти наречену для молодого Яро. Хлопець народився вже в Америці, і його батько спантеличений тим, що в синові мало українського духу. Він залишає Яро у спадок мільйон доларів, які той зможе отримати, якщо протягом року одружиться зі «свідомою українкою». Рік добігає кінця, й остання надія — ця сама Ворохта, бо там живе легендарна красуня «гуцулка Ксеня».

Це жанрове, веселе кіно. Дія фільму закінчується  напередодні анексії Західної України — якраз там, десь у районі Говерли, проходила лінія розділу. Тобто події  відбуваються на території, яка буде потім  приєднана до Совєтів. Хоч куди ткни пальцем — історія повторюється».
 | Коментар = про те, відразу почала займатися новим проєктом у кіно в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Скажу тобі, напевно, несподівану річ. У Москві я ніколи не відчувала поблажливого ставлення до себе. А от удома, в Україні, мене вже давно приголомшували деякі моменти. Як приклад: одного дня перед Новим роком ми з українськими співаками й артистами знімали кліп на пісню, що мала йти в ефірі після привітання президента [[Кучма Леонід Данилович|Кучми]]. Працювали дві доби в холоднючому павільйоні за скромний гонорар. А незабаром наша країна замовила за шалені гроші кліп на гімн України... у Москві. 

Мені здається, відчуття власної гідності необхідне людині для виживання. У мене не було жодних проблем у Росії через те, що я українка, а в Україні часто відчувала підлесливість — готовність здати своїх  заради того, щоб москвичі погладили тебе по голівці. Гідність і самодостатність — наріжний камінь повноцінності людини.  І тоді ніхто не зможе ставитися до тебе звисока».
 | Коментар = про те, як доводилося працювати у Москві в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми завжди знімали фільми окремо. Спільна режисерська  практика — лише два проекти: «Маяковський. Два дні», він був гігантським за обсягом, один режисер просто б не впорався, і «F 63,9 Хвороба кохання». На всіх інших фільмах (навіть якщо працюємо разом) чітко ділимо обов’язки: хто — продюсер, хто — режисер».
 | Коментар = про те, хто лідер у тандемі з Дімою Томашпольським в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Наші творчі стосунки існують уже стільки років тому, що кожен дозволяє існувати іншому, бути самостійною особою. Це дуже важливо. Ми — не брати Васильєви. Швидше, тандем по життю, а тому ставимося до проектів іншого як до своїх власних».
 | Коментар = про те, як в сім'ї живуть дві творчі особистості в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Любимо зустрічати Новий рік удвох, бо вважаємо його родинним святом. Нинішнього році нас буде троє, бо в домі з’явилося кошеня: воно прийшло з лісу в будинок друзів і залізло в пташину годівницю. Його підібрали, вилікували й передали нам до Києва.

Знайда виявилася дівчинкою (їй зараз два з половиною місяці,  росте на очах). Назвали...  Фейга. Забавне пестливе ім’я вийшло — Фегуся. Але нашій кішці воно категорично не сподобалося. Не хотіла відгукуватися на нього, довелося перейменувати (у реальної Фейги, до речі, теж було кілька імен — Фанні, Фані, Дора). Тепер кішку  звати Еллі. Ім’я припало їй до душі. Думаю, на ньому й зупинимося. Ось такою маленькою дружною компанією ми й хочемо зустріти Новий 2017-й рік».
 | Коментар = про сімейні традиції в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}</text>
      <sha1>6chc5eboe6b6qc0y3dpipqiw2diy5kd</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>160986</id>
      <parentid>160985</parentid>
      <timestamp>2026-08-01T17:02:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>160986</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="26535" sha1="6aoe54nxixkr8lo1ofvhpwc8pkwaauk" xml:space="preserve">
'''Оле́на Ві́кторівна Дем'я́ненко''' (8 травня 1966, [[Львів]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — українська кінорежисерка, кінопродюсерка, сценаристка. Член Національної спілки кінематографістів України, Української кіноакадемії (з 2017) та Європейської кіноакадемії (з 2018)&lt;ref name=&quot;buk_1&quot;&gt;{{cite web|url= http://kinobuk.com/cine-process/novi-chleny-efa-ukraine/|назва= Нові члени Європейської кіноакадемії від України|автор= |вебсайт= Бюро української кіножурналістики|мовою= |розміщення= 06.10.2018|url-архіву= https://web.archive.org/web/20220217210706/http://kinobuk.com/cine-process/novi-chleny-efa-ukraine/|дата-архіву= 17 лютого 2022|дата-доступу= 06.10.2018}}&lt;/ref&gt;. 

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Ми не шукаємо легких шляхів! «Казароза» — екранізація роману [[Юзефович Леонід Абрамович|Леоніда Абрамовича Юзефовича]]. Він же був і автором сценарію. А Юзефович — не лише дуже гарний письменник, а й професійний історик. Відбулося цілковите занурення у той час — 20-ті роки минулого століття. Потім, як ти пригадала, трапився  проект «Маяковський. Два дні». І в мене з’явилося відчуття того, як працювати з цим історичним матеріалом.

Початок минулого століття дуже вабить мене, тому що, здається, не надто відрізняється від сьогоднішнього дня. Якщо, припустімо, до подій останніх років в Україні ми могли говорити про Жовтневу революцію, громадянську війну в Росії 1918—1920-х як про далеке минуле, відоме нам лише з книжок і фільмів, домислювати ситуації, психологію вчинків героїв, то зараз все абсолютно інакше. Мене приголомшило, коли під час Майдану ми зайшли до арт-бару «Бактерія», і там сиділи художники, письменники — вони відпочивали, розмовляли, поруч вантажили патрони, і хтось із присутніх сказав: «Ось до революції...», маючи на увазі наш час. Я подумала —  це ж просто «Біла гвардія»!  Ми, сьогоднішні, перенеслися в ті, здавалося, далекі дні, що назавжди минули... Історія разом з війною увійшла в наше життя і стала актуальною.

Коли ми починали роботу над фільмом,  говорили про загальніші речі:  що таке міф, а що — історична правда, як  розібратися в цих поняттях, якщо протягом одного людського життя трактування події може переписуватися багато разів. Тому не думаю, що це я обирала той час. Він сам обрав нас. І «накрив», на жаль».
 | Коментар = про те, що дія фільму «Моя бабуся Фанні Каплан» відбувається у 1918-му році, як продовження дії міні-серіалу «Казароза» — кримінальної драми про події 1920-х минулого століття та чим манить себе початок ХХ століття в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Розпочнімо з того, що серіал «Казароза» було знято  для російського телебачення (ми тоді працювали в Москві), а у них з форматами не надто пограєшся. «Моя бабуся Фанні Каплан», звичайно,  неформат. Але дуже завуальований. Тому що зовні там є всі ознаки певного жанру — історія кохання героїні. А далі — хто що зможе узяти для себе, тому що починається гра з глядачем — у фільмі багато іронії, самоіронії. 

На подив, деякі спірні речі у стрічці глядачі сприймають дуже спокійно, не намагаючись щодо цього рефлексувати. Розуміють, що лінію стосунків Каплан (Катерина Молчанова) з анархістом Віктором  Гарським (Іван Бровін) показано так, як її бачить Фанні. Тому полегшену казкову форму і застосовано до цих епізодів. Завваж, історію Фанні Каплан і Дмитра Ульянова ([[Слабошпицький Мирослав Михайлович|Мирослав Слабошпицький]]) розказано вже складнішою кіномовою, ніж фантазії дівчинки, яка побачила Гарського, почула його голос і — пропала. І навіть після розставання й зради романтична казка живе в ній».
 | Коментар = про те, що жанр фільму «Моя бабуся Фанні Каплан»», як і в «Казарозі», сюжет якої будується   в  тих самих історичних декораціях, існує жанрова чистота (кримінальна драма) з окресленою чіткою   мелодраматичною лінією в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Якоїсь миті ми зрозуміли, що, по-перше, нам у кадрі потрібні особистості, а по-друге, потрібно, щоб вони існували на екрані максимально органічно. Начебто нічого і не грали. А найкращого актора перенавчити  складно. Та й не потрібно, і неправильно».
 | Коментар = про те, що в стрічці багато ролей грають непрофесійні актори, але відомі киянам (кінематографістам передусім) особистості — [[Слабошпицький Мирослав Михайлович|Мирослав Слабошпицький]], [[Троїцький Владислав Юрійович|Влад Троїцький]], [[Кофман Геннадій Леонідович|Геннадій  Кофман]], [[Ширман Роман Натанович|Роман Ширман]], [[Войтюк Іван Семенович|Іван Войтюк]], [[Трофіменко Вікторія Миколаївна|Вікторія Трофименко]] в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми пішли своїм шляхом, оскільки ще під час проб зловили, відчули інтонацію фільму, і потім вже вона сама повела нас за собою. Адже це лише здається, що ми знімаємо кіно, певної миті воно само себе починає знімати, а ми лише обслуговуємо його».
 | Коментар = про рівень творсчоітс під час зйомок в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, біда сталося, коли не було ще знято одну сцену з Олексієм, але ми змогли вийти зі становища. А познайомилися на зйомках фільму [[Томашпольський Дмитро Львович|Дмитра]] про [[Ахматова Анна Андріївна|Анну Ахматову]] «Місяць у зеніті», [[Девотченко Олексій Валерійович|Девотченко]] пробувався на одну з ролей. Тоді щось не склалося з термінами, але ми потоваришували, і коли виник «Маяковський. Два дні», він залюбки відгукнувся на пропозицію зіграти роль [[Велемир Хлєбников|Велимира Хлєбнікова]]. Це було дуже нервово, дуже здорово. Тому, коли  розпочали роботу над  проектом  «Моя бабуся Фанні Каплан», вже знали, хто має грати [[Ленін Володимир Ілліч|Леніна]]. Окрім того, ми з Олексієм однаково ставимося до цієї особи».
 | Коментар = про те, що роль [[Ленін Володимир Ілліч|В. Леніна]] гротескно зіграв гарний, але маловідомий українським  глядачам  російський актор [[Девотченко Олексій Валерійович|Олексій  Девотченко]], який трагічно загинув під час зйомок фільму в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Я вважаю, що його потрібно негайно закопати, і буду дуже рада, якщо це станеться за мого життя.

...Ні, некрофілів люблю лише як течію в кінематографі!

Розумієш, я росла у Львові, в дуже своєрідному середовищі. Його навіть не можна було назвати антирадянським. Воно просто було не радянським. Там панував культ свободи. Був, наприклад, один чудовий дім — інтелектуала Сашка Корольова. Для мене — просто людини епохи Відродження, видатного лікаря, інтелектуала. У нього, по суті, цілодобово тусувалися музиканти, художники — [[Аксінін Олександр Дмитрович|Олександр Аксінін]], [[Кузьминський Сергій Леонідович|Кузя з «Братів Гадюкіних»]]. Мені тоді було 14 років, і  я   пропадала в цьому домі».
 | Коментар = про валсне ставлення до постаті Леніна в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Вони  були спокійними: нічим поганим я там не займалася — книжки читала, музику слухала, спілкувалася з цікавими людьми. Це було чудово, тому що мені завжди було куди втекти зі школи. Завдяки дому Сашка Корольова  я могла дозволити собі ставитися до всієї совкової нісенітниці як до поганої погоди —  адже вона не страшна, якщо  є дах, під яким можна сховатися. У мене такий дах був. 

Тому в мене не відбулося кардинальної зміни світогляду: мовляв, усе життя думала, що дідусь Ленін хороший, а він виявився поганим. Щоправда, згадую, дуже сміялася, коли прочитала історію про Леніна в журналі «Огонек». Приїхали двоє британських учених до перебудовного Радянського Союзу, що розвалювався, і почали подорожувати ленінськими місцями. А потім написали  кумедний огляд. Відвідали вони, напевно, 25 музеїв Леніна (адже в нас тоді в кожному селі був музей Леніна), і дійшли висновку, що Ленін, Володимир Ілліч, вочевидь, років з чотирьох достеменно знав, що стане вождем світового пролетаріату, тому що ніколи нічого не викидав. У країні налічили десятки табелів за всі його шкільні роки, прописи, дитячі черевички, повзунки, іграшки, паровозики. До того ж гардероб Леніна налічував, певно, 25 пальт, і в нього 25 разів стріляла [[Фанні Каплан|Каплан]], оскільки в кожному музеї було пальто з дірками від куль! Британських учених тоді це дуже вразило, а мене надзвичайно розсмішило!»
 | Коментар = про ставлення батьків до оточення доньки в період юнацтва в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Розумієш,  у нас зі всієї цієї офіційної справи, що була вивезена генерал-майором КДБ Олегом Кулагіним до [[Сполучені Штати Америки|США]] з пачкою інших документів, є у фільмі пряма цитата. Цю фразу виголошує слідчий, який веде справу Каплан. Він каже: «Каплан стояла під ліхтарем, в одній руці у неї був саквояж, а в другій — парасолька. Як вона тоді стріляла?». 

У 90-ті роки минулого століття група ентузіастів  намагалася  офіційно, через суд, реабілітувати Фанні Каплан, але не вийшло. Але, власне, кіно не про це...»
 | Коментар = про постать Ф. Каплан в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ні, це 1939-й. Ми викупили права на оперету [[Барнич Ярослав Васильович|Ярослава Барнича]] «Гуцулка Ксеня». Дія відбувається в селі Говерла, у Ворохті. Туди приїжджають американці, емігранти з України, щоб знайти наречену для молодого Яро. Хлопець народився вже в Америці, і його батько спантеличений тим, що в синові мало українського духу. Він залишає Яро у спадок мільйон доларів, які той зможе отримати, якщо протягом року одружиться зі «свідомою українкою». Рік добігає кінця, й остання надія — ця сама Ворохта, бо там живе легендарна красуня «гуцулка Ксеня».

Це жанрове, веселе кіно. Дія фільму закінчується  напередодні анексії Західної України — якраз там, десь у районі Говерли, проходила лінія розділу. Тобто події  відбуваються на території, яка буде потім  приєднана до Совєтів. Хоч куди ткни пальцем — історія повторюється».
 | Коментар = про те, відразу почала займатися новим проєктом у кіно в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Скажу тобі, напевно, несподівану річ. У Москві я ніколи не відчувала поблажливого ставлення до себе. А от удома, в Україні, мене вже давно приголомшували деякі моменти. Як приклад: одного дня перед Новим роком ми з українськими співаками й артистами знімали кліп на пісню, що мала йти в ефірі після привітання президента [[Кучма Леонід Данилович|Кучми]]. Працювали дві доби в холоднючому павільйоні за скромний гонорар. А незабаром наша країна замовила за шалені гроші кліп на гімн України... у Москві. 

Мені здається, відчуття власної гідності необхідне людині для виживання. У мене не було жодних проблем у Росії через те, що я українка, а в Україні часто відчувала підлесливість — готовність здати своїх  заради того, щоб москвичі погладили тебе по голівці. Гідність і самодостатність — наріжний камінь повноцінності людини.  І тоді ніхто не зможе ставитися до тебе звисока».
 | Коментар = про те, як доводилося працювати у Москві в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми завжди знімали фільми окремо. Спільна режисерська  практика — лише два проекти: «Маяковський. Два дні», він був гігантським за обсягом, один режисер просто б не впорався, і «F 63,9 Хвороба кохання». На всіх інших фільмах (навіть якщо працюємо разом) чітко ділимо обов’язки: хто — продюсер, хто — режисер».
 | Коментар = про те, хто лідер у тандемі з Дімою Томашпольським в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Наші творчі стосунки існують уже стільки років тому, що кожен дозволяє існувати іншому, бути самостійною особою. Це дуже важливо. Ми — не брати Васильєви. Швидше, тандем по життю, а тому ставимося до проектів іншого як до своїх власних».
 | Коментар = про те, як в сім'ї живуть дві творчі особистості в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Любимо зустрічати Новий рік удвох, бо вважаємо його родинним святом. Нинішнього році нас буде троє, бо в домі з’явилося кошеня: воно прийшло з лісу в будинок друзів і залізло в пташину годівницю. Його підібрали, вилікували й передали нам до Києва.

Знайда виявилася дівчинкою (їй зараз два з половиною місяці,  росте на очах). Назвали...  Фейга. Забавне пестливе ім’я вийшло — Фегуся. Але нашій кішці воно категорично не сподобалося. Не хотіла відгукуватися на нього, довелося перейменувати (у реальної Фейги, до речі, теж було кілька імен — Фанні, Фані, Дора). Тепер кішку  звати Еллі. Ім’я припало їй до душі. Думаю, на ньому й зупинимося. Ось такою маленькою дружною компанією ми й хочемо зустріти Новий 2017-й рік».
 | Коментар = про сімейні традиції в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Кінорежисери XX століття]]
[[Категорія:Кінорежисери XXI століття]]
[[Категорія:Кінорежисери України XX століття]]
[[Категорія:Кінорежисери України XXI століття]]
[[Категорія:Українські кінорежисерки]]
[[Категорія:Українські сценаристки]]
[[Категорія:Українські кінопродюсери]]
[[Категорія:Члени Національної спілки кінематографістів України]]
[[Категорія:Члени Української кіноакадемії]]
[[Категорія:Лауреати премії «Золота дзиґа»]]</text>
      <sha1>6aoe54nxixkr8lo1ofvhpwc8pkwaauk</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>160991</id>
      <parentid>160986</parentid>
      <timestamp>2026-08-01T19:19:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>160991</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="26549" sha1="l97gr6mt1pyydwvedxadxqfpar6no4p" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Оле́на Ві́кторівна Дем'я́ненко''' (8 травня 1966, [[Львів]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — українська кінорежисерка, кінопродюсерка, сценаристка. Член Національної спілки кінематографістів України, Української кіноакадемії (з 2017) та Європейської кіноакадемії (з 2018)&lt;ref name=&quot;buk_1&quot;&gt;{{cite web|url= http://kinobuk.com/cine-process/novi-chleny-efa-ukraine/|назва= Нові члени Європейської кіноакадемії від України|автор= |вебсайт= Бюро української кіножурналістики|мовою= |розміщення= 06.10.2018|url-архіву= https://web.archive.org/web/20220217210706/http://kinobuk.com/cine-process/novi-chleny-efa-ukraine/|дата-архіву= 17 лютого 2022|дата-доступу= 06.10.2018}}&lt;/ref&gt;. 

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Ми не шукаємо легких шляхів! «Казароза» — екранізація роману [[Юзефович Леонід Абрамович|Леоніда Абрамовича Юзефовича]]. Він же був і автором сценарію. А Юзефович — не лише дуже гарний письменник, а й професійний історик. Відбулося цілковите занурення у той час — 20-ті роки минулого століття. Потім, як ти пригадала, трапився  проект «Маяковський. Два дні». І в мене з’явилося відчуття того, як працювати з цим історичним матеріалом.

Початок минулого століття дуже вабить мене, тому що, здається, не надто відрізняється від сьогоднішнього дня. Якщо, припустімо, до подій останніх років в Україні ми могли говорити про Жовтневу революцію, громадянську війну в Росії 1918—1920-х як про далеке минуле, відоме нам лише з книжок і фільмів, домислювати ситуації, психологію вчинків героїв, то зараз все абсолютно інакше. Мене приголомшило, коли під час Майдану ми зайшли до арт-бару «Бактерія», і там сиділи художники, письменники — вони відпочивали, розмовляли, поруч вантажили патрони, і хтось із присутніх сказав: «Ось до революції...», маючи на увазі наш час. Я подумала —  це ж просто «Біла гвардія»!  Ми, сьогоднішні, перенеслися в ті, здавалося, далекі дні, що назавжди минули... Історія разом з війною увійшла в наше життя і стала актуальною.

Коли ми починали роботу над фільмом,  говорили про загальніші речі:  що таке міф, а що — історична правда, як  розібратися в цих поняттях, якщо протягом одного людського життя трактування події може переписуватися багато разів. Тому не думаю, що це я обирала той час. Він сам обрав нас. І «накрив», на жаль».
 | Коментар = про те, що дія фільму «Моя бабуся Фанні Каплан» відбувається у 1918-му році, як продовження дії міні-серіалу «Казароза» — кримінальної драми про події 1920-х минулого століття та чим манить себе початок ХХ століття в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Розпочнімо з того, що серіал «Казароза» було знято  для російського телебачення (ми тоді працювали в Москві), а у них з форматами не надто пограєшся. «Моя бабуся Фанні Каплан», звичайно,  неформат. Але дуже завуальований. Тому що зовні там є всі ознаки певного жанру — історія кохання героїні. А далі — хто що зможе узяти для себе, тому що починається гра з глядачем — у фільмі багато іронії, самоіронії. 

На подив, деякі спірні речі у стрічці глядачі сприймають дуже спокійно, не намагаючись щодо цього рефлексувати. Розуміють, що лінію стосунків Каплан (Катерина Молчанова) з анархістом Віктором  Гарським (Іван Бровін) показано так, як її бачить Фанні. Тому полегшену казкову форму і застосовано до цих епізодів. Завваж, історію Фанні Каплан і Дмитра Ульянова ([[Слабошпицький Мирослав Михайлович|Мирослав Слабошпицький]]) розказано вже складнішою кіномовою, ніж фантазії дівчинки, яка побачила Гарського, почула його голос і — пропала. І навіть після розставання й зради романтична казка живе в ній».
 | Коментар = про те, що жанр фільму «Моя бабуся Фанні Каплан»», як і в «Казарозі», сюжет якої будується   в  тих самих історичних декораціях, існує жанрова чистота (кримінальна драма) з окресленою чіткою   мелодраматичною лінією в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Якоїсь миті ми зрозуміли, що, по-перше, нам у кадрі потрібні особистості, а по-друге, потрібно, щоб вони існували на екрані максимально органічно. Начебто нічого і не грали. А найкращого актора перенавчити  складно. Та й не потрібно, і неправильно».
 | Коментар = про те, що в стрічці багато ролей грають непрофесійні актори, але відомі киянам (кінематографістам передусім) особистості — [[Слабошпицький Мирослав Михайлович|Мирослав Слабошпицький]], [[Троїцький Владислав Юрійович|Влад Троїцький]], [[Кофман Геннадій Леонідович|Геннадій  Кофман]], [[Ширман Роман Натанович|Роман Ширман]], [[Войтюк Іван Семенович|Іван Войтюк]], [[Трофіменко Вікторія Миколаївна|Вікторія Трофименко]] в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми пішли своїм шляхом, оскільки ще під час проб зловили, відчули інтонацію фільму, і потім вже вона сама повела нас за собою. Адже це лише здається, що ми знімаємо кіно, певної миті воно само себе починає знімати, а ми лише обслуговуємо його».
 | Коментар = про рівень творсчоітс під час зйомок в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, біда сталося, коли не було ще знято одну сцену з Олексієм, але ми змогли вийти зі становища. А познайомилися на зйомках фільму [[Томашпольський Дмитро Львович|Дмитра]] про [[Ахматова Анна Андріївна|Анну Ахматову]] «Місяць у зеніті», [[Девотченко Олексій Валерійович|Девотченко]] пробувався на одну з ролей. Тоді щось не склалося з термінами, але ми потоваришували, і коли виник «Маяковський. Два дні», він залюбки відгукнувся на пропозицію зіграти роль [[Велемир Хлєбников|Велимира Хлєбнікова]]. Це було дуже нервово, дуже здорово. Тому, коли  розпочали роботу над  проектом  «Моя бабуся Фанні Каплан», вже знали, хто має грати [[Ленін Володимир Ілліч|Леніна]]. Окрім того, ми з Олексієм однаково ставимося до цієї особи».
 | Коментар = про те, що роль [[Ленін Володимир Ілліч|В. Леніна]] гротескно зіграв гарний, але маловідомий українським  глядачам  російський актор [[Девотченко Олексій Валерійович|Олексій  Девотченко]], який трагічно загинув під час зйомок фільму в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Я вважаю, що його потрібно негайно закопати, і буду дуже рада, якщо це станеться за мого життя.

...Ні, некрофілів люблю лише як течію в кінематографі!

Розумієш, я росла у Львові, в дуже своєрідному середовищі. Його навіть не можна було назвати антирадянським. Воно просто було не радянським. Там панував культ свободи. Був, наприклад, один чудовий дім — інтелектуала Сашка Корольова. Для мене — просто людини епохи Відродження, видатного лікаря, інтелектуала. У нього, по суті, цілодобово тусувалися музиканти, художники — [[Аксінін Олександр Дмитрович|Олександр Аксінін]], [[Кузьминський Сергій Леонідович|Кузя з «Братів Гадюкіних»]]. Мені тоді було 14 років, і  я   пропадала в цьому домі».
 | Коментар = про валсне ставлення до постаті Леніна в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Вони  були спокійними: нічим поганим я там не займалася — книжки читала, музику слухала, спілкувалася з цікавими людьми. Це було чудово, тому що мені завжди було куди втекти зі школи. Завдяки дому Сашка Корольова  я могла дозволити собі ставитися до всієї совкової нісенітниці як до поганої погоди —  адже вона не страшна, якщо  є дах, під яким можна сховатися. У мене такий дах був. 

Тому в мене не відбулося кардинальної зміни світогляду: мовляв, усе життя думала, що дідусь Ленін хороший, а він виявився поганим. Щоправда, згадую, дуже сміялася, коли прочитала історію про Леніна в журналі «Огонек». Приїхали двоє британських учених до перебудовного Радянського Союзу, що розвалювався, і почали подорожувати ленінськими місцями. А потім написали  кумедний огляд. Відвідали вони, напевно, 25 музеїв Леніна (адже в нас тоді в кожному селі був музей Леніна), і дійшли висновку, що Ленін, Володимир Ілліч, вочевидь, років з чотирьох достеменно знав, що стане вождем світового пролетаріату, тому що ніколи нічого не викидав. У країні налічили десятки табелів за всі його шкільні роки, прописи, дитячі черевички, повзунки, іграшки, паровозики. До того ж гардероб Леніна налічував, певно, 25 пальт, і в нього 25 разів стріляла [[Фанні Каплан|Каплан]], оскільки в кожному музеї було пальто з дірками від куль! Британських учених тоді це дуже вразило, а мене надзвичайно розсмішило!»
 | Коментар = про ставлення батьків до оточення доньки в період юнацтва в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Розумієш,  у нас зі всієї цієї офіційної справи, що була вивезена генерал-майором КДБ Олегом Кулагіним до [[Сполучені Штати Америки|США]] з пачкою інших документів, є у фільмі пряма цитата. Цю фразу виголошує слідчий, який веде справу Каплан. Він каже: «Каплан стояла під ліхтарем, в одній руці у неї був саквояж, а в другій — парасолька. Як вона тоді стріляла?». 

У 90-ті роки минулого століття група ентузіастів  намагалася  офіційно, через суд, реабілітувати Фанні Каплан, але не вийшло. Але, власне, кіно не про це...»
 | Коментар = про постать Ф. Каплан в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ні, це 1939-й. Ми викупили права на оперету [[Барнич Ярослав Васильович|Ярослава Барнича]] «Гуцулка Ксеня». Дія відбувається в селі Говерла, у Ворохті. Туди приїжджають американці, емігранти з України, щоб знайти наречену для молодого Яро. Хлопець народився вже в Америці, і його батько спантеличений тим, що в синові мало українського духу. Він залишає Яро у спадок мільйон доларів, які той зможе отримати, якщо протягом року одружиться зі «свідомою українкою». Рік добігає кінця, й остання надія — ця сама Ворохта, бо там живе легендарна красуня «гуцулка Ксеня».

Це жанрове, веселе кіно. Дія фільму закінчується  напередодні анексії Західної України — якраз там, десь у районі Говерли, проходила лінія розділу. Тобто події  відбуваються на території, яка буде потім  приєднана до Совєтів. Хоч куди ткни пальцем — історія повторюється».
 | Коментар = про те, відразу почала займатися новим проєктом у кіно в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Скажу тобі, напевно, несподівану річ. У Москві я ніколи не відчувала поблажливого ставлення до себе. А от удома, в Україні, мене вже давно приголомшували деякі моменти. Як приклад: одного дня перед Новим роком ми з українськими співаками й артистами знімали кліп на пісню, що мала йти в ефірі після привітання президента [[Кучма Леонід Данилович|Кучми]]. Працювали дві доби в холоднючому павільйоні за скромний гонорар. А незабаром наша країна замовила за шалені гроші кліп на гімн України... у Москві. 

Мені здається, відчуття власної гідності необхідне людині для виживання. У мене не було жодних проблем у Росії через те, що я українка, а в Україні часто відчувала підлесливість — готовність здати своїх  заради того, щоб москвичі погладили тебе по голівці. Гідність і самодостатність — наріжний камінь повноцінності людини.  І тоді ніхто не зможе ставитися до тебе звисока».
 | Коментар = про те, як доводилося працювати у Москві в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми завжди знімали фільми окремо. Спільна режисерська  практика — лише два проекти: «Маяковський. Два дні», він був гігантським за обсягом, один режисер просто б не впорався, і «F 63,9 Хвороба кохання». На всіх інших фільмах (навіть якщо працюємо разом) чітко ділимо обов’язки: хто — продюсер, хто — режисер».
 | Коментар = про те, хто лідер у тандемі з Дімою Томашпольським в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Наші творчі стосунки існують уже стільки років тому, що кожен дозволяє існувати іншому, бути самостійною особою. Це дуже важливо. Ми — не брати Васильєви. Швидше, тандем по життю, а тому ставимося до проектів іншого як до своїх власних».
 | Коментар = про те, як в сім'ї живуть дві творчі особистості в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Любимо зустрічати Новий рік удвох, бо вважаємо його родинним святом. Нинішнього році нас буде троє, бо в домі з’явилося кошеня: воно прийшло з лісу в будинок друзів і залізло в пташину годівницю. Його підібрали, вилікували й передали нам до Києва.

Знайда виявилася дівчинкою (їй зараз два з половиною місяці,  росте на очах). Назвали...  Фейга. Забавне пестливе ім’я вийшло — Фегуся. Але нашій кішці воно категорично не сподобалося. Не хотіла відгукуватися на нього, довелося перейменувати (у реальної Фейги, до речі, теж було кілька імен — Фанні, Фані, Дора). Тепер кішку  звати Еллі. Ім’я припало їй до душі. Думаю, на ньому й зупинимося. Ось такою маленькою дружною компанією ми й хочемо зустріти Новий 2017-й рік».
 | Коментар = про сімейні традиції в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Кінорежисери XX століття]]
[[Категорія:Кінорежисери XXI століття]]
[[Категорія:Кінорежисери України XX століття]]
[[Категорія:Кінорежисери України XXI століття]]
[[Категорія:Українські кінорежисерки]]
[[Категорія:Українські сценаристки]]
[[Категорія:Українські кінопродюсери]]
[[Категорія:Члени Національної спілки кінематографістів України]]
[[Категорія:Члени Української кіноакадемії]]
[[Категорія:Лауреати премії «Золота дзиґа»]]</text>
      <sha1>l97gr6mt1pyydwvedxadxqfpar6no4p</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>160993</id>
      <parentid>160991</parentid>
      <timestamp>2026-08-01T19:19:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>160993</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="26613" sha1="k0n4ohpc3223ra7tzpllij6r5lj5ms0" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Оле́на Ві́кторівна Дем'я́ненко''' (8 травня 1966, [[Львів]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — українська кінорежисерка, кінопродюсерка, сценаристка. Член Національної спілки кінематографістів України, Української кіноакадемії (з 2017) та Європейської кіноакадемії (з 2018)&lt;ref name=&quot;buk_1&quot;&gt;{{cite web|url= http://kinobuk.com/cine-process/novi-chleny-efa-ukraine/|назва= Нові члени Європейської кіноакадемії від України|автор= |вебсайт= Бюро української кіножурналістики|мовою= |розміщення= 06.10.2018|url-архіву= https://web.archive.org/web/20220217210706/http://kinobuk.com/cine-process/novi-chleny-efa-ukraine/|дата-архіву= 17 лютого 2022|дата-доступу= 06.10.2018}}&lt;/ref&gt;. 

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Ми не шукаємо легких шляхів! «Казароза» — екранізація роману [[Юзефович Леонід Абрамович|Леоніда Абрамовича Юзефовича]]. Він же був і автором сценарію. А Юзефович — не лише дуже гарний письменник, а й професійний історик. Відбулося цілковите занурення у той час — 20-ті роки минулого століття. Потім, як ти пригадала, трапився  проект «Маяковський. Два дні». І в мене з’явилося відчуття того, як працювати з цим історичним матеріалом.

Початок минулого століття дуже вабить мене, тому що, здається, не надто відрізняється від сьогоднішнього дня. Якщо, припустімо, до подій останніх років в Україні ми могли говорити про Жовтневу революцію, громадянську війну в Росії 1918—1920-х як про далеке минуле, відоме нам лише з книжок і фільмів, домислювати ситуації, психологію вчинків героїв, то зараз все абсолютно інакше. Мене приголомшило, коли під час Майдану ми зайшли до арт-бару «Бактерія», і там сиділи художники, письменники — вони відпочивали, розмовляли, поруч вантажили патрони, і хтось із присутніх сказав: «Ось до революції...», маючи на увазі наш час. Я подумала —  це ж просто «Біла гвардія»!  Ми, сьогоднішні, перенеслися в ті, здавалося, далекі дні, що назавжди минули... Історія разом з війною увійшла в наше життя і стала актуальною.

Коли ми починали роботу над фільмом,  говорили про загальніші речі:  що таке міф, а що — історична правда, як  розібратися в цих поняттях, якщо протягом одного людського життя трактування події може переписуватися багато разів. Тому не думаю, що це я обирала той час. Він сам обрав нас. І «накрив», на жаль».
 | Коментар = про те, що дія фільму «Моя бабуся Фанні Каплан» відбувається у 1918-му році, як продовження дії міні-серіалу «Казароза» — кримінальної драми про події 1920-х минулого століття та чим манить себе початок ХХ століття в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Розпочнімо з того, що серіал «Казароза» було знято  для російського телебачення (ми тоді працювали в Москві), а у них з форматами не надто пограєшся. «Моя бабуся Фанні Каплан», звичайно,  неформат. Але дуже завуальований. Тому що зовні там є всі ознаки певного жанру — історія кохання героїні. А далі — хто що зможе узяти для себе, тому що починається гра з глядачем — у фільмі багато іронії, самоіронії. 

На подив, деякі спірні речі у стрічці глядачі сприймають дуже спокійно, не намагаючись щодо цього рефлексувати. Розуміють, що лінію стосунків Каплан (Катерина Молчанова) з анархістом Віктором  Гарським (Іван Бровін) показано так, як її бачить Фанні. Тому полегшену казкову форму і застосовано до цих епізодів. Завваж, історію Фанні Каплан і Дмитра Ульянова ([[Слабошпицький Мирослав Михайлович|Мирослав Слабошпицький]]) розказано вже складнішою кіномовою, ніж фантазії дівчинки, яка побачила Гарського, почула його голос і — пропала. І навіть після розставання й зради романтична казка живе в ній».
 | Коментар = про те, що жанр фільму «Моя бабуся Фанні Каплан»», як і в «Казарозі», сюжет якої будується   в  тих самих історичних декораціях, існує жанрова чистота (кримінальна драма) з окресленою чіткою   мелодраматичною лінією в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Якоїсь миті ми зрозуміли, що, по-перше, нам у кадрі потрібні особистості, а по-друге, потрібно, щоб вони існували на екрані максимально органічно. Начебто нічого і не грали. А найкращого актора перенавчити  складно. Та й не потрібно, і неправильно».
 | Коментар = про те, що в стрічці багато ролей грають непрофесійні актори, але відомі киянам (кінематографістам передусім) особистості — [[Слабошпицький Мирослав Михайлович|Мирослав Слабошпицький]], [[Троїцький Владислав Юрійович|Влад Троїцький]], [[Кофман Геннадій Леонідович|Геннадій  Кофман]], [[Ширман Роман Натанович|Роман Ширман]], [[Войтюк Іван Семенович|Іван Войтюк]], [[Трофіменко Вікторія Миколаївна|Вікторія Трофименко]] в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми пішли своїм шляхом, оскільки ще під час проб зловили, відчули інтонацію фільму, і потім вже вона сама повела нас за собою. Адже це лише здається, що ми знімаємо кіно, певної миті воно само себе починає знімати, а ми лише обслуговуємо його».
 | Коментар = про рівень творсчоітс під час зйомок в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, біда сталося, коли не було ще знято одну сцену з Олексієм, але ми змогли вийти зі становища. А познайомилися на зйомках фільму [[Томашпольський Дмитро Львович|Дмитра]] про [[Ахматова Анна Андріївна|Анну Ахматову]] «Місяць у зеніті», [[Девотченко Олексій Валерійович|Девотченко]] пробувався на одну з ролей. Тоді щось не склалося з термінами, але ми потоваришували, і коли виник «Маяковський. Два дні», він залюбки відгукнувся на пропозицію зіграти роль [[Велемир Хлєбников|Велимира Хлєбнікова]]. Це було дуже нервово, дуже здорово. Тому, коли  розпочали роботу над  проектом  «Моя бабуся Фанні Каплан», вже знали, хто має грати [[Ленін Володимир Ілліч|Леніна]]. Окрім того, ми з Олексієм однаково ставимося до цієї особи».
 | Коментар = про те, що роль [[Ленін Володимир Ілліч|В. Леніна]] гротескно зіграв гарний, але маловідомий українським  глядачам  російський актор [[Девотченко Олексій Валерійович|Олексій  Девотченко]], який трагічно загинув під час зйомок фільму в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Я вважаю, що його потрібно негайно закопати, і буду дуже рада, якщо це станеться за мого життя.

...Ні, некрофілів люблю лише як течію в кінематографі!

Розумієш, я росла у Львові, в дуже своєрідному середовищі. Його навіть не можна було назвати антирадянським. Воно просто було не радянським. Там панував культ свободи. Був, наприклад, один чудовий дім — інтелектуала Сашка Корольова. Для мене — просто людини епохи Відродження, видатного лікаря, інтелектуала. У нього, по суті, цілодобово тусувалися музиканти, художники — [[Аксінін Олександр Дмитрович|Олександр Аксінін]], [[Кузьминський Сергій Леонідович|Кузя з «Братів Гадюкіних»]]. Мені тоді було 14 років, і  я   пропадала в цьому домі».
 | Коментар = про валсне ставлення до постаті Леніна в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Вони  були спокійними: нічим поганим я там не займалася — книжки читала, музику слухала, спілкувалася з цікавими людьми. Це було чудово, тому що мені завжди було куди втекти зі школи. Завдяки дому Сашка Корольова  я могла дозволити собі ставитися до всієї совкової нісенітниці як до поганої погоди —  адже вона не страшна, якщо  є дах, під яким можна сховатися. У мене такий дах був. 

Тому в мене не відбулося кардинальної зміни світогляду: мовляв, усе життя думала, що дідусь Ленін хороший, а він виявився поганим. Щоправда, згадую, дуже сміялася, коли прочитала історію про Леніна в журналі «Огонек». Приїхали двоє британських учених до перебудовного Радянського Союзу, що розвалювався, і почали подорожувати ленінськими місцями. А потім написали  кумедний огляд. Відвідали вони, напевно, 25 музеїв Леніна (адже в нас тоді в кожному селі був музей Леніна), і дійшли висновку, що Ленін, Володимир Ілліч, вочевидь, років з чотирьох достеменно знав, що стане вождем світового пролетаріату, тому що ніколи нічого не викидав. У країні налічили десятки табелів за всі його шкільні роки, прописи, дитячі черевички, повзунки, іграшки, паровозики. До того ж гардероб Леніна налічував, певно, 25 пальт, і в нього 25 разів стріляла [[Фанні Каплан|Каплан]], оскільки в кожному музеї було пальто з дірками від куль! Британських учених тоді це дуже вразило, а мене надзвичайно розсмішило!»
 | Коментар = про ставлення батьків до оточення доньки в період юнацтва в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Розумієш,  у нас зі всієї цієї офіційної справи, що була вивезена генерал-майором КДБ Олегом Кулагіним до [[Сполучені Штати Америки|США]] з пачкою інших документів, є у фільмі пряма цитата. Цю фразу виголошує слідчий, який веде справу Каплан. Він каже: «Каплан стояла під ліхтарем, в одній руці у неї був саквояж, а в другій — парасолька. Як вона тоді стріляла?». 

У 90-ті роки минулого століття група ентузіастів  намагалася  офіційно, через суд, реабілітувати Фанні Каплан, але не вийшло. Але, власне, кіно не про це...»
 | Коментар = про постать Ф. Каплан в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ні, це 1939-й. Ми викупили права на оперету [[Барнич Ярослав Васильович|Ярослава Барнича]] «Гуцулка Ксеня». Дія відбувається в селі Говерла, у Ворохті. Туди приїжджають американці, емігранти з України, щоб знайти наречену для молодого Яро. Хлопець народився вже в Америці, і його батько спантеличений тим, що в синові мало українського духу. Він залишає Яро у спадок мільйон доларів, які той зможе отримати, якщо протягом року одружиться зі «свідомою українкою». Рік добігає кінця, й остання надія — ця сама Ворохта, бо там живе легендарна красуня «гуцулка Ксеня».

Це жанрове, веселе кіно. Дія фільму закінчується  напередодні анексії Західної України — якраз там, десь у районі Говерли, проходила лінія розділу. Тобто події  відбуваються на території, яка буде потім  приєднана до Совєтів. Хоч куди ткни пальцем — історія повторюється».
 | Коментар = про те, відразу почала займатися новим проєктом у кіно в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Скажу тобі, напевно, несподівану річ. У Москві я ніколи не відчувала поблажливого ставлення до себе. А от удома, в Україні, мене вже давно приголомшували деякі моменти. Як приклад: одного дня перед Новим роком ми з українськими співаками й артистами знімали кліп на пісню, що мала йти в ефірі після привітання президента [[Кучма Леонід Данилович|Кучми]]. Працювали дві доби в холоднючому павільйоні за скромний гонорар. А незабаром наша країна замовила за шалені гроші кліп на гімн України... у Москві. 

Мені здається, відчуття власної гідності необхідне людині для виживання. У мене не було жодних проблем у Росії через те, що я українка, а в Україні часто відчувала підлесливість — готовність здати своїх  заради того, щоб москвичі погладили тебе по голівці. Гідність і самодостатність — наріжний камінь повноцінності людини.  І тоді ніхто не зможе ставитися до тебе звисока».
 | Коментар = про те, як доводилося працювати у Москві в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми завжди знімали фільми окремо. Спільна режисерська  практика — лише два проекти: «Маяковський. Два дні», він був гігантським за обсягом, один режисер просто б не впорався, і «F 63,9 Хвороба кохання». На всіх інших фільмах (навіть якщо працюємо разом) чітко ділимо обов’язки: хто — продюсер, хто — режисер».
 | Коментар = про те, хто лідер у тандемі з Дімою Томашпольським в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Наші творчі стосунки існують уже стільки років тому, що кожен дозволяє існувати іншому, бути самостійною особою. Це дуже важливо. Ми — не брати Васильєви. Швидше, тандем по життю, а тому ставимося до проектів іншого як до своїх власних».
 | Коментар = про те, як в сім'ї живуть дві творчі особистості в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Любимо зустрічати Новий рік удвох, бо вважаємо його родинним святом. Нинішнього році нас буде троє, бо в домі з’явилося кошеня: воно прийшло з лісу в будинок друзів і залізло в пташину годівницю. Його підібрали, вилікували й передали нам до Києва.

Знайда виявилася дівчинкою (їй зараз два з половиною місяці,  росте на очах). Назвали...  Фейга. Забавне пестливе ім’я вийшло — Фегуся. Але нашій кішці воно категорично не сподобалося. Не хотіла відгукуватися на нього, довелося перейменувати (у реальної Фейги, до речі, теж було кілька імен — Фанні, Фані, Дора). Тепер кішку  звати Еллі. Ім’я припало їй до душі. Думаю, на ньому й зупинимося. Ось такою маленькою дружною компанією ми й хочемо зустріти Новий 2017-й рік».
 | Коментар = про сімейні традиції в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-Д]]
[[Категорія:Кінорежисери XX століття]]
[[Категорія:Кінорежисери XXI століття]]
[[Категорія:Кінорежисери України XX століття]]
[[Категорія:Кінорежисери України XXI століття]]
[[Категорія:Українські кінорежисерки]]
[[Категорія:Українські сценаристки]]
[[Категорія:Українські кінопродюсери]]
[[Категорія:Члени Національної спілки кінематографістів України]]
[[Категорія:Члени Української кіноакадемії]]
[[Категорія:Лауреати премії «Золота дзиґа»]]</text>
      <sha1>k0n4ohpc3223ra7tzpllij6r5lj5ms0</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>160995</id>
      <parentid>160993</parentid>
      <timestamp>2026-08-01T19:20:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>160995</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="26617" sha1="j5v3bt2urzdcflrilfnnbn0ilrblxx2" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Оле́на Ві́кторівна Дем'я́ненко''' (8 травня 1966, [[Львів]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&amp;nbsp;— українська кінорежисерка, кінопродюсерка, сценаристка. Член Національної спілки кінематографістів України, Української кіноакадемії (з 2017) та Європейської кіноакадемії (з 2018)&lt;ref name=&quot;buk_1&quot;&gt;{{cite web|url= http://kinobuk.com/cine-process/novi-chleny-efa-ukraine/|назва= Нові члени Європейської кіноакадемії від України|автор= |вебсайт= Бюро української кіножурналістики|мовою= |розміщення= 06.10.2018|url-архіву= https://web.archive.org/web/20220217210706/http://kinobuk.com/cine-process/novi-chleny-efa-ukraine/|дата-архіву= 17 лютого 2022|дата-доступу= 06.10.2018}}&lt;/ref&gt;.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Ми не шукаємо легких шляхів! «Казароза» — екранізація роману [[Юзефович Леонід Абрамович|Леоніда Абрамовича Юзефовича]]. Він же був і автором сценарію. А Юзефович — не лише дуже гарний письменник, а й професійний історик. Відбулося цілковите занурення у той час — 20-ті роки минулого століття. Потім, як ти пригадала, трапився  проект «Маяковський. Два дні». І в мене з’явилося відчуття того, як працювати з цим історичним матеріалом.

Початок минулого століття дуже вабить мене, тому що, здається, не надто відрізняється від сьогоднішнього дня. Якщо, припустімо, до подій останніх років в Україні ми могли говорити про Жовтневу революцію, громадянську війну в Росії 1918—1920-х як про далеке минуле, відоме нам лише з книжок і фільмів, домислювати ситуації, психологію вчинків героїв, то зараз все абсолютно інакше. Мене приголомшило, коли під час Майдану ми зайшли до арт-бару «Бактерія», і там сиділи художники, письменники — вони відпочивали, розмовляли, поруч вантажили патрони, і хтось із присутніх сказав: «Ось до революції...», маючи на увазі наш час. Я подумала —  це ж просто «Біла гвардія»!  Ми, сьогоднішні, перенеслися в ті, здавалося, далекі дні, що назавжди минули... Історія разом з війною увійшла в наше життя і стала актуальною.

Коли ми починали роботу над фільмом,  говорили про загальніші речі:  що таке міф, а що — історична правда, як  розібратися в цих поняттях, якщо протягом одного людського життя трактування події може переписуватися багато разів. Тому не думаю, що це я обирала той час. Він сам обрав нас. І «накрив», на жаль».
 | Коментар = про те, що дія фільму «Моя бабуся Фанні Каплан» відбувається у 1918-му році, як продовження дії міні-серіалу «Казароза» — кримінальної драми про події 1920-х минулого століття та чим манить себе початок ХХ століття в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Розпочнімо з того, що серіал «Казароза» було знято  для російського телебачення (ми тоді працювали в Москві), а у них з форматами не надто пограєшся. «Моя бабуся Фанні Каплан», звичайно,  неформат. Але дуже завуальований. Тому що зовні там є всі ознаки певного жанру — історія кохання героїні. А далі — хто що зможе узяти для себе, тому що починається гра з глядачем — у фільмі багато іронії, самоіронії. 

На подив, деякі спірні речі у стрічці глядачі сприймають дуже спокійно, не намагаючись щодо цього рефлексувати. Розуміють, що лінію стосунків Каплан (Катерина Молчанова) з анархістом Віктором  Гарським (Іван Бровін) показано так, як її бачить Фанні. Тому полегшену казкову форму і застосовано до цих епізодів. Завваж, історію Фанні Каплан і Дмитра Ульянова ([[Слабошпицький Мирослав Михайлович|Мирослав Слабошпицький]]) розказано вже складнішою кіномовою, ніж фантазії дівчинки, яка побачила Гарського, почула його голос і — пропала. І навіть після розставання й зради романтична казка живе в ній».
 | Коментар = про те, що жанр фільму «Моя бабуся Фанні Каплан»», як і в «Казарозі», сюжет якої будується   в  тих самих історичних декораціях, існує жанрова чистота (кримінальна драма) з окресленою чіткою   мелодраматичною лінією в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Якоїсь миті ми зрозуміли, що, по-перше, нам у кадрі потрібні особистості, а по-друге, потрібно, щоб вони існували на екрані максимально органічно. Начебто нічого і не грали. А найкращого актора перенавчити  складно. Та й не потрібно, і неправильно».
 | Коментар = про те, що в стрічці багато ролей грають непрофесійні актори, але відомі киянам (кінематографістам передусім) особистості — [[Слабошпицький Мирослав Михайлович|Мирослав Слабошпицький]], [[Троїцький Владислав Юрійович|Влад Троїцький]], [[Кофман Геннадій Леонідович|Геннадій  Кофман]], [[Ширман Роман Натанович|Роман Ширман]], [[Войтюк Іван Семенович|Іван Войтюк]], [[Трофіменко Вікторія Миколаївна|Вікторія Трофименко]] в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми пішли своїм шляхом, оскільки ще під час проб зловили, відчули інтонацію фільму, і потім вже вона сама повела нас за собою. Адже це лише здається, що ми знімаємо кіно, певної миті воно само себе починає знімати, а ми лише обслуговуємо його».
 | Коментар = про рівень творсчоітс під час зйомок в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, біда сталося, коли не було ще знято одну сцену з Олексієм, але ми змогли вийти зі становища. А познайомилися на зйомках фільму [[Томашпольський Дмитро Львович|Дмитра]] про [[Ахматова Анна Андріївна|Анну Ахматову]] «Місяць у зеніті», [[Девотченко Олексій Валерійович|Девотченко]] пробувався на одну з ролей. Тоді щось не склалося з термінами, але ми потоваришували, і коли виник «Маяковський. Два дні», він залюбки відгукнувся на пропозицію зіграти роль [[Велемир Хлєбников|Велимира Хлєбнікова]]. Це було дуже нервово, дуже здорово. Тому, коли  розпочали роботу над  проектом  «Моя бабуся Фанні Каплан», вже знали, хто має грати [[Ленін Володимир Ілліч|Леніна]]. Окрім того, ми з Олексієм однаково ставимося до цієї особи».
 | Коментар = про те, що роль [[Ленін Володимир Ілліч|В. Леніна]] гротескно зіграв гарний, але маловідомий українським  глядачам  російський актор [[Девотченко Олексій Валерійович|Олексій  Девотченко]], який трагічно загинув під час зйомок фільму в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Я вважаю, що його потрібно негайно закопати, і буду дуже рада, якщо це станеться за мого життя.

...Ні, некрофілів люблю лише як течію в кінематографі!

Розумієш, я росла у Львові, в дуже своєрідному середовищі. Його навіть не можна було назвати антирадянським. Воно просто було не радянським. Там панував культ свободи. Був, наприклад, один чудовий дім — інтелектуала Сашка Корольова. Для мене — просто людини епохи Відродження, видатного лікаря, інтелектуала. У нього, по суті, цілодобово тусувалися музиканти, художники — [[Аксінін Олександр Дмитрович|Олександр Аксінін]], [[Кузьминський Сергій Леонідович|Кузя з «Братів Гадюкіних»]]. Мені тоді було 14 років, і  я   пропадала в цьому домі».
 | Коментар = про валсне ставлення до постаті Леніна в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Вони  були спокійними: нічим поганим я там не займалася — книжки читала, музику слухала, спілкувалася з цікавими людьми. Це було чудово, тому що мені завжди було куди втекти зі школи. Завдяки дому Сашка Корольова  я могла дозволити собі ставитися до всієї совкової нісенітниці як до поганої погоди —  адже вона не страшна, якщо  є дах, під яким можна сховатися. У мене такий дах був. 

Тому в мене не відбулося кардинальної зміни світогляду: мовляв, усе життя думала, що дідусь Ленін хороший, а він виявився поганим. Щоправда, згадую, дуже сміялася, коли прочитала історію про Леніна в журналі «Огонек». Приїхали двоє британських учених до перебудовного Радянського Союзу, що розвалювався, і почали подорожувати ленінськими місцями. А потім написали  кумедний огляд. Відвідали вони, напевно, 25 музеїв Леніна (адже в нас тоді в кожному селі був музей Леніна), і дійшли висновку, що Ленін, Володимир Ілліч, вочевидь, років з чотирьох достеменно знав, що стане вождем світового пролетаріату, тому що ніколи нічого не викидав. У країні налічили десятки табелів за всі його шкільні роки, прописи, дитячі черевички, повзунки, іграшки, паровозики. До того ж гардероб Леніна налічував, певно, 25 пальт, і в нього 25 разів стріляла [[Фанні Каплан|Каплан]], оскільки в кожному музеї було пальто з дірками від куль! Британських учених тоді це дуже вразило, а мене надзвичайно розсмішило!»
 | Коментар = про ставлення батьків до оточення доньки в період юнацтва в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Розумієш,  у нас зі всієї цієї офіційної справи, що була вивезена генерал-майором КДБ Олегом Кулагіним до [[Сполучені Штати Америки|США]] з пачкою інших документів, є у фільмі пряма цитата. Цю фразу виголошує слідчий, який веде справу Каплан. Він каже: «Каплан стояла під ліхтарем, в одній руці у неї був саквояж, а в другій — парасолька. Як вона тоді стріляла?». 

У 90-ті роки минулого століття група ентузіастів  намагалася  офіційно, через суд, реабілітувати Фанні Каплан, але не вийшло. Але, власне, кіно не про це...»
 | Коментар = про постать Ф. Каплан в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ні, це 1939-й. Ми викупили права на оперету [[Барнич Ярослав Васильович|Ярослава Барнича]] «Гуцулка Ксеня». Дія відбувається в селі Говерла, у Ворохті. Туди приїжджають американці, емігранти з України, щоб знайти наречену для молодого Яро. Хлопець народився вже в Америці, і його батько спантеличений тим, що в синові мало українського духу. Він залишає Яро у спадок мільйон доларів, які той зможе отримати, якщо протягом року одружиться зі «свідомою українкою». Рік добігає кінця, й остання надія — ця сама Ворохта, бо там живе легендарна красуня «гуцулка Ксеня».

Це жанрове, веселе кіно. Дія фільму закінчується  напередодні анексії Західної України — якраз там, десь у районі Говерли, проходила лінія розділу. Тобто події  відбуваються на території, яка буде потім  приєднана до Совєтів. Хоч куди ткни пальцем — історія повторюється».
 | Коментар = про те, відразу почала займатися новим проєктом у кіно в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Скажу тобі, напевно, несподівану річ. У Москві я ніколи не відчувала поблажливого ставлення до себе. А от удома, в Україні, мене вже давно приголомшували деякі моменти. Як приклад: одного дня перед Новим роком ми з українськими співаками й артистами знімали кліп на пісню, що мала йти в ефірі після привітання президента [[Кучма Леонід Данилович|Кучми]]. Працювали дві доби в холоднючому павільйоні за скромний гонорар. А незабаром наша країна замовила за шалені гроші кліп на гімн України... у Москві. 

Мені здається, відчуття власної гідності необхідне людині для виживання. У мене не було жодних проблем у Росії через те, що я українка, а в Україні часто відчувала підлесливість — готовність здати своїх  заради того, щоб москвичі погладили тебе по голівці. Гідність і самодостатність — наріжний камінь повноцінності людини.  І тоді ніхто не зможе ставитися до тебе звисока».
 | Коментар = про те, як доводилося працювати у Москві в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми завжди знімали фільми окремо. Спільна режисерська  практика — лише два проекти: «Маяковський. Два дні», він був гігантським за обсягом, один режисер просто б не впорався, і «F 63,9 Хвороба кохання». На всіх інших фільмах (навіть якщо працюємо разом) чітко ділимо обов’язки: хто — продюсер, хто — режисер».
 | Коментар = про те, хто лідер у тандемі з Дімою Томашпольським в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Наші творчі стосунки існують уже стільки років тому, що кожен дозволяє існувати іншому, бути самостійною особою. Це дуже важливо. Ми — не брати Васильєви. Швидше, тандем по життю, а тому ставимося до проектів іншого як до своїх власних».
 | Коментар = про те, як в сім'ї живуть дві творчі особистості в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Любимо зустрічати Новий рік удвох, бо вважаємо його родинним святом. Нинішнього році нас буде троє, бо в домі з’явилося кошеня: воно прийшло з лісу в будинок друзів і залізло в пташину годівницю. Його підібрали, вилікували й передали нам до Києва.

Знайда виявилася дівчинкою (їй зараз два з половиною місяці,  росте на очах). Назвали...  Фейга. Забавне пестливе ім’я вийшло — Фегуся. Але нашій кішці воно категорично не сподобалося. Не хотіла відгукуватися на нього, довелося перейменувати (у реальної Фейги, до речі, теж було кілька імен — Фанні, Фані, Дора). Тепер кішку  звати Еллі. Ім’я припало їй до душі. Думаю, на ньому й зупинимося. Ось такою маленькою дружною компанією ми й хочемо зустріти Новий 2017-й рік».
 | Коментар = про сімейні традиції в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/olena-demyanenko-ya-vyrosla-u-lvovi-de-panuye-dukh-svobody Олена ДЕМ’ЯНЕНКО: «Я виросла у Львові, де панує дух свободи»] (23 грудня 2016 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-Д]]
[[Категорія:Кінорежисери XX століття]]
[[Категорія:Кінорежисери XXI століття]]
[[Категорія:Кінорежисери України XX століття]]
[[Категорія:Кінорежисери України XXI століття]]
[[Категорія:Українські кінорежисерки]]
[[Категорія:Українські сценаристки]]
[[Категорія:Українські кінопродюсери]]
[[Категорія:Члени Національної спілки кінематографістів України]]
[[Категорія:Члени Української кіноакадемії]]
[[Категорія:Лауреати премії «Золота дзиґа»]]</text>
      <sha1>j5v3bt2urzdcflrilfnnbn0ilrblxx2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Мосійчук Олег Петрович</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46568</id>
    <revision>
      <id>160987</id>
      <timestamp>2026-08-01T17:10:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка:  '''Оле́г Петро́вич Мосі́йчук''' (9 квітня 1960, с. Новопавлівка, Межівський район, [[Дніпропетровська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — [[Україна|український]] акт...</comment>
      <origin>160987</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2602" sha1="2n2cp32yy8cw5d24gtnsex8e2aj8ndb" xml:space="preserve">
'''Оле́г Петро́вич Мосі́йчук''' (9 квітня 1960, с. Новопавлівка, Межівський район, [[Дніпропетровська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — [[Україна|український]] актор театру і кіно, режисер, [[народний артист України]], головний режисер Тернопільського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка. Чоловік [[Мосійчук Ярослава Володимирівна|Ярослави Мосійчук]].

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Я виріс у таїні куліс театру, який заснував і був його незмінним поводирем мій батько. Народний колектив невеличкого селища Колки, що на Волині, власною репертуарною афішею, щорічними гастролями, участю в численних фестивалях багато років дарував глядачам своє щире, безпосереднє мистецтво. 

Тож, природно, що з вибором професії проблем не було. Після восьмирічки вступив до Дніпропетровського театрального училища, на той час єдиного в Україні спеціального навчального закладу, де готували професійних акторів».
 | Коментар = про те, що народилися в селі, де театру професійного, не було, хіба аматорський, але захотілося після школи піти навчатися в театральне училище, а потім і в інститут в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>2n2cp32yy8cw5d24gtnsex8e2aj8ndb</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>160988</id>
      <parentid>160987</parentid>
      <timestamp>2026-08-01T19:14:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>160988</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="19652" sha1="dgyoyp4b896vbhip7y6unwzeiyxyx38" xml:space="preserve">
'''Оле́г Петро́вич Мосі́йчук''' (9 квітня 1960, с. Новопавлівка, Межівський район, [[Дніпропетровська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — [[Україна|український]] актор театру і кіно, режисер, [[народний артист України]], головний режисер Тернопільського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка. Чоловік [[Мосійчук Ярослава Володимирівна|Ярослави Мосійчук]].

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Я виріс у таїні куліс театру, який заснував і був його незмінним поводирем мій батько. Народний колектив невеличкого селища Колки, що на Волині, власною репертуарною афішею, щорічними гастролями, участю в численних фестивалях багато років дарував глядачам своє щире, безпосереднє мистецтво. 

Тож, природно, що з вибором професії проблем не було. Після восьмирічки вступив до Дніпропетровського театрального училища, на той час єдиного в Україні спеціального навчального закладу, де готували професійних акторів».
 | Коментар = про те, що народилися в селі, де театру професійного, не було, хіба аматорський, але захотілося після школи піти навчатися в театральне училище, а потім і в інститут в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Факультет режисури Київського університету театру, кіно та телебачення ім. І. Карпенка-Карого закінчив уже пізніше, працюючи актором у Рівному, куди нас з [[Мосійчук Ярослава Володимирівна|дружиною]] запросив легендарний [[Опанасенко Володимир Дмитрович|Володимир Опанасенко]]. Кількох сезонів плідної співпраці з ним було достатньо, аби визріло рішення зайнятися чи не найскладнішою професією в царині театру».
 | Коментар = про те, що не відразу почав студіювати режисуру, бо волів спочатку все-таки бути актором в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Власне, після першої постановки (це була вистава «Українські бувальщини» за [[Кропивницький Марко Лукич|Марком Кропивницьким]] і [[Васильченко Степан Васильович|Степаном Васильченком]]) колектив театру з-поміж інших претендентів обрав мене головним режисером. І хоча тоді такої практики не існувало, керівників установ призначало винятково Міністерство культури України, Київ «благословив» на посаду. 

Опираючись на якісну, високу драматургію, досконало знаючи можливості акторської трупи, мені не довелося докладати великих зусиль, аби за короткий час ствердитися у власних естетичних уподобаннях. Отож вісім років, до переїзду в Чернівці, очолював художнє керівництво Рівненського драматичного театру. Без перебільшення скажу, це був один із найцікавіших періодів його творчості».
 | Коментар = про свою першу постановкк як режисера та з якого автора та п’єси починав у інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У найскладніші роки випробувань я не зраджував покликанню. Тим більше, що мав безліч запрошень на постановки до Івано-Франківська, Чернігова, Тернополя, Луганська, Львова, Хмельницького, Коломиї… Мої вистави й нині з успіхом йдуть на багатьох сценах українських театрів.

Звісно, були періоди надзвичайно складні. Відповідальність — не меншою, особливо, коли приймаєш той чи інший мистецький колектив і твоїм прізвищем підписують афішу.

Намагання бути максимально чесним до професії та людей, з якими ділив частинку серця у стінах театру, долало всі негаразди. Але більшої біди, ніж прийнятий кілька років тому сумнозвісний закон про контрактну систему та призначення в мистецькі установи керівників-одноосібників, український театр ще не знав. Творчі колективи донині сповна пожинають плоди горе-реформування. Безліч талановитих акторів, сценографів, режисерів, працівників інших творчих професій опинилися на вулиці… 

Це окрема історія, яка давно потребує негайних змін, тим більше, що вищезгаданий закон лобіювали та приймали далеко люди, які до театру не мали жодного причіпку. Наробивши біди, тепер вони не мають стосунку й до депутатства. Боляче… Сумно та боляче…»
 | Коментар = про те, як воно торувати той режисерський шлях в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Запорукою є висока драматургія. Я не прихильник художніх вибухів, в яких форма домінує над змістом, хоча зараз, на жаль, саме це в тренді. Форма заради форми. Жодним чином не заперечую експериментів, пошуків модернової естетики, але це не завжди новітній поступ, як модно тепер казати, «європеїзація» театру. Насправді втрачається сенс його призначення — дослідження глибин життя, пробудження людської свідомості, молитви душі. Саме це основа того, чи сотворена тобою робота хвилюватиме прихильників театру».
 | Коментар = про те, що театр повинен хвилювати й та бентега має виринати вже з п’єси в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, нам справді є чим пишатися — зала завжди переповнена. Скажімо, нещодавня прем’єра містерії непокори «Голгофа» (завважте, аж ніяк не касова бульварна комедійка) лише за півтора місяця зібрала 22 аншлаги. Але театр — репертуарна установа, тож і вистави йдуть різнопланові: за жанрами, стилістикою, манерою виконання».
 | Коментар = про те, що постановки «Вуйцьо з крилами», «Голгофа», йдуть з аншлагом, щоправда, жанрово одну ви визначили, як комедія-притча, другу — як містерія непокори, але глядач залишається в полоні переживань, життєвих складнощів і трагедій в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Можливо, дався взнаки багаторічний акторський досвід, коли деякі режисери власну безпорадність прикривали хамським поводженням, видаючи це за методи авторитарного керівництва. Я цього не терпів ніколи.

Звісно, театр — середовище взаємотворення. У процесі є час домовлятися, якою мовою говоритимемо з глядачем. Але, як у нас зазвичай кажуть, роботу зроблено зі смаком! Не зі смаками! Тому ніколи не поступаюся мистецькими засадами втілення задуму тієї чи іншої постановки. Усвідомлюючи аксіому, що все гідне народжується з любові, не маю права не ставитися з повагою та шаною до тих, з ким зібрався дивувати світ.

Нині з’явилося безліч сучасних проб пера на тему війни. Принаймні те, що потрапило мені до рук, не викристалізоване часом, не виболене, не переосмислене самими авторами. Це, як колись гасло було: «Зранку в газеті, а ввечері в куплеті»…

Теми є, а от ідея! З цим здебільшого не складається. Незагоєні рани нинішніх подій ятрять більше, ніж те, що нашвидкуруч ілюструється в художніх творах. Тож, гадаю, театр буде здебільшого послуговуватися класикою».
 | Коментар = про те, яким має бути сучасний режисер в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Після тривалої перерви, останнім десятиліттям мав утіху бавитися акторством на кінозйомках. Щоправда, цьогоріч через велику війну виробництво нових фільмів, по суті, зупинилося. Звісно, шкода, бо мав три дуже цікаві, глибокі роботи в нових проєктах. 

Проте щиро вірю, що дику наволоч «старших братів» скоро виб’ємо з України й повноцінне життя повернеться також у цю сферу діяльності».
 | Коментар = про те, що зіграв чимало різнопланових ролей на сцені в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Важливо, щоб у всіх суспільних сегментах, а в мистецтві тим більше, не було дилетантства. А ще — свідомої шкоди високопосадовців, яким ніколи не боліла душа за рідну землю. Уявіть, за пів року до російського вторгнення такі проєкти, як «Конотопська битва», «Мазепа», «Яків» (про Голодомор) не підтримали так звані експерти Мінкульту та Держкіно з простою відпискою: «Не на часі!». Певною мірою через подібну політику орда нині й прийшла в нашу країну.

Щиро сподіваюся, що в цьому питанні війна внесе свої корективи. Творити нове кіно прийдуть ті, хто сповідує рідне, українське, й наші діти, внуки через кінематограф дізнаватимуться не спотворену, а справжню, глибинну історію власного народу».
 | Коментар = про те, як доля, власне, звела з кінематографом в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Зізнаюся — не вистачає часу. Та й з кожним роком він біжить дедалі швидше. Малюванням хіба іноді по-дитячому насолоджуюся разом з онукою Євочкою — найціннішим дарунком долі».
 | Коментар = про те, що нечасто бере до рук пензель, хоча Бог дарував вам ще художній талант в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = « Страшенно люблю рибалити, хоча теж зараз не часто вдається вибратися на природу. Але саме там, на своїх апробованих місцях, у тихих заплавах річок надихаюся красою Божого світу. Ось по течії човником проплив багряний листочок верби. Отже — осінь. Знову нові роботи. Новий театральний сезон...»
 | Коментар = про те, як любить відпочивати в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>dgyoyp4b896vbhip7y6unwzeiyxyx38</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>160989</id>
      <parentid>160988</parentid>
      <timestamp>2026-08-01T19:17:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>160989</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="19687" sha1="17awgis2xfzjrcpl75r4hdqobjxm8y8" xml:space="preserve">
'''Оле́г Петро́вич Мосі́йчук''' (9 квітня 1960, с. Новопавлівка, Межівський район, [[Дніпропетровська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — [[Україна|український]] актор театру і кіно, режисер, [[народний артист України]], головний режисер Тернопільського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка. Чоловік [[Мосійчук Ярослава Володимирівна|Ярослави Мосійчук]].

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Я виріс у таїні куліс театру, який заснував і був його незмінним поводирем мій батько. Народний колектив невеличкого селища Колки, що на Волині, власною репертуарною афішею, щорічними гастролями, участю в численних фестивалях багато років дарував глядачам своє щире, безпосереднє мистецтво. 

Тож, природно, що з вибором професії проблем не було. Після восьмирічки вступив до Дніпропетровського театрального училища, на той час єдиного в Україні спеціального навчального закладу, де готували професійних акторів».
 | Коментар = про те, що народилися в селі, де театру професійного, не було, хіба аматорський, але захотілося після школи піти навчатися в театральне училище, а потім і в інститут в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Факультет режисури Київського університету театру, кіно та телебачення ім. І. Карпенка-Карого закінчив уже пізніше, працюючи актором у Рівному, куди нас з [[Мосійчук Ярослава Володимирівна|дружиною]] запросив легендарний [[Опанасенко Володимир Дмитрович|Володимир Опанасенко]]. Кількох сезонів плідної співпраці з ним було достатньо, аби визріло рішення зайнятися чи не найскладнішою професією в царині театру».
 | Коментар = про те, що не відразу почав студіювати режисуру, бо волів спочатку все-таки бути актором в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Власне, після першої постановки (це була вистава «Українські бувальщини» за [[Кропивницький Марко Лукич|Марком Кропивницьким]] і [[Васильченко Степан Васильович|Степаном Васильченком]]) колектив театру з-поміж інших претендентів обрав мене головним режисером. І хоча тоді такої практики не існувало, керівників установ призначало винятково Міністерство культури України, Київ «благословив» на посаду. 

Опираючись на якісну, високу драматургію, досконало знаючи можливості акторської трупи, мені не довелося докладати великих зусиль, аби за короткий час ствердитися у власних естетичних уподобаннях. Отож вісім років, до переїзду в Чернівці, очолював художнє керівництво Рівненського драматичного театру. Без перебільшення скажу, це був один із найцікавіших періодів його творчості».
 | Коментар = про свою першу постановкк як режисера та з якого автора та п’єси починав у інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У найскладніші роки випробувань я не зраджував покликанню. Тим більше, що мав безліч запрошень на постановки до Івано-Франківська, Чернігова, Тернополя, Луганська, Львова, Хмельницького, Коломиї… Мої вистави й нині з успіхом йдуть на багатьох сценах українських театрів.

Звісно, були періоди надзвичайно складні. Відповідальність — не меншою, особливо, коли приймаєш той чи інший мистецький колектив і твоїм прізвищем підписують афішу.

Намагання бути максимально чесним до професії та людей, з якими ділив частинку серця у стінах театру, долало всі негаразди. Але більшої біди, ніж прийнятий кілька років тому сумнозвісний закон про контрактну систему та призначення в мистецькі установи керівників-одноосібників, український театр ще не знав. Творчі колективи донині сповна пожинають плоди горе-реформування. Безліч талановитих акторів, сценографів, режисерів, працівників інших творчих професій опинилися на вулиці… 

Це окрема історія, яка давно потребує негайних змін, тим більше, що вищезгаданий закон лобіювали та приймали далеко люди, які до театру не мали жодного причіпку. Наробивши біди, тепер вони не мають стосунку й до депутатства. Боляче… Сумно та боляче…»
 | Коментар = про те, як воно торувати той режисерський шлях в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Запорукою є висока драматургія. Я не прихильник художніх вибухів, в яких форма домінує над змістом, хоча зараз, на жаль, саме це в тренді. Форма заради форми. Жодним чином не заперечую експериментів, пошуків модернової естетики, але це не завжди новітній поступ, як модно тепер казати, «європеїзація» театру. Насправді втрачається сенс його призначення — дослідження глибин життя, пробудження людської свідомості, молитви душі. Саме це основа того, чи сотворена тобою робота хвилюватиме прихильників театру».
 | Коментар = про те, що театр повинен хвилювати й та бентега має виринати вже з п’єси в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, нам справді є чим пишатися — зала завжди переповнена. Скажімо, нещодавня прем’єра містерії непокори «Голгофа» (завважте, аж ніяк не касова бульварна комедійка) лише за півтора місяця зібрала 22 аншлаги. Але театр — репертуарна установа, тож і вистави йдуть різнопланові: за жанрами, стилістикою, манерою виконання».
 | Коментар = про те, що постановки «Вуйцьо з крилами», «Голгофа», йдуть з аншлагом, щоправда, жанрово одну ви визначили, як комедія-притча, другу — як містерія непокори, але глядач залишається в полоні переживань, життєвих складнощів і трагедій в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Можливо, дався взнаки багаторічний акторський досвід, коли деякі режисери власну безпорадність прикривали хамським поводженням, видаючи це за методи авторитарного керівництва. Я цього не терпів ніколи.

Звісно, театр — середовище взаємотворення. У процесі є час домовлятися, якою мовою говоритимемо з глядачем. Але, як у нас зазвичай кажуть, роботу зроблено зі смаком! Не зі смаками! Тому ніколи не поступаюся мистецькими засадами втілення задуму тієї чи іншої постановки. Усвідомлюючи аксіому, що все гідне народжується з любові, не маю права не ставитися з повагою та шаною до тих, з ким зібрався дивувати світ.

Нині з’явилося безліч сучасних проб пера на тему війни. Принаймні те, що потрапило мені до рук, не викристалізоване часом, не виболене, не переосмислене самими авторами. Це, як колись гасло було: «Зранку в газеті, а ввечері в куплеті»…

Теми є, а от ідея! З цим здебільшого не складається. Незагоєні рани нинішніх подій ятрять більше, ніж те, що нашвидкуруч ілюструється в художніх творах. Тож, гадаю, театр буде здебільшого послуговуватися класикою».
 | Коментар = про те, яким має бути сучасний режисер в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Після тривалої перерви, останнім десятиліттям мав утіху бавитися акторством на кінозйомках. Щоправда, цьогоріч через велику війну виробництво нових фільмів, по суті, зупинилося. Звісно, шкода, бо мав три дуже цікаві, глибокі роботи в нових проєктах. 

Проте щиро вірю, що дику наволоч «старших братів» скоро виб’ємо з України й повноцінне життя повернеться також у цю сферу діяльності».
 | Коментар = про те, що зіграв чимало різнопланових ролей на сцені в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Важливо, щоб у всіх суспільних сегментах, а в мистецтві тим більше, не було дилетантства. А ще — свідомої шкоди високопосадовців, яким ніколи не боліла душа за рідну землю. Уявіть, за пів року до російського вторгнення такі проєкти, як «Конотопська битва», «Мазепа», «Яків» (про Голодомор) не підтримали так звані експерти Мінкульту та Держкіно з простою відпискою: «Не на часі!». Певною мірою через подібну політику орда нині й прийшла в нашу країну.

Щиро сподіваюся, що в цьому питанні війна внесе свої корективи. Творити нове кіно прийдуть ті, хто сповідує рідне, українське, й наші діти, внуки через кінематограф дізнаватимуться не спотворену, а справжню, глибинну історію власного народу».
 | Коментар = про те, як доля, власне, звела з кінематографом в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Зізнаюся — не вистачає часу. Та й з кожним роком він біжить дедалі швидше. Малюванням хіба іноді по-дитячому насолоджуюся разом з онукою Євочкою — найціннішим дарунком долі».
 | Коментар = про те, що нечасто бере до рук пензель, хоча Бог дарував вам ще художній талант в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Страшенно люблю рибалити, хоча теж зараз не часто вдається вибратися на природу. Але саме там, на своїх апробованих місцях, у тихих заплавах річок надихаюся красою Божого світу. Ось по течії човником проплив багряний листочок верби. Отже — осінь. Знову нові роботи. Новий театральний сезон...»
 | Коментар = про те, як любить відпочивати в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}</text>
      <sha1>17awgis2xfzjrcpl75r4hdqobjxm8y8</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>160990</id>
      <parentid>160989</parentid>
      <timestamp>2026-08-01T19:18:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>160990</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="20895" sha1="cajdr17wlr4n66hto74n1a3d3n0qhuk" xml:space="preserve">
'''Оле́г Петро́вич Мосі́йчук''' (9 квітня 1960, с. Новопавлівка, Межівський район, [[Дніпропетровська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — [[Україна|український]] актор театру і кіно, режисер, [[народний артист України]], головний режисер Тернопільського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка. Чоловік [[Мосійчук Ярослава Володимирівна|Ярослави Мосійчук]].

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Я виріс у таїні куліс театру, який заснував і був його незмінним поводирем мій батько. Народний колектив невеличкого селища Колки, що на Волині, власною репертуарною афішею, щорічними гастролями, участю в численних фестивалях багато років дарував глядачам своє щире, безпосереднє мистецтво. 

Тож, природно, що з вибором професії проблем не було. Після восьмирічки вступив до Дніпропетровського театрального училища, на той час єдиного в Україні спеціального навчального закладу, де готували професійних акторів».
 | Коментар = про те, що народилися в селі, де театру професійного, не було, хіба аматорський, але захотілося після школи піти навчатися в театральне училище, а потім і в інститут в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Факультет режисури Київського університету театру, кіно та телебачення ім. І. Карпенка-Карого закінчив уже пізніше, працюючи актором у Рівному, куди нас з [[Мосійчук Ярослава Володимирівна|дружиною]] запросив легендарний [[Опанасенко Володимир Дмитрович|Володимир Опанасенко]]. Кількох сезонів плідної співпраці з ним було достатньо, аби визріло рішення зайнятися чи не найскладнішою професією в царині театру».
 | Коментар = про те, що не відразу почав студіювати режисуру, бо волів спочатку все-таки бути актором в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Власне, після першої постановки (це була вистава «Українські бувальщини» за [[Кропивницький Марко Лукич|Марком Кропивницьким]] і [[Васильченко Степан Васильович|Степаном Васильченком]]) колектив театру з-поміж інших претендентів обрав мене головним режисером. І хоча тоді такої практики не існувало, керівників установ призначало винятково Міністерство культури України, Київ «благословив» на посаду. 

Опираючись на якісну, високу драматургію, досконало знаючи можливості акторської трупи, мені не довелося докладати великих зусиль, аби за короткий час ствердитися у власних естетичних уподобаннях. Отож вісім років, до переїзду в Чернівці, очолював художнє керівництво Рівненського драматичного театру. Без перебільшення скажу, це був один із найцікавіших періодів його творчості».
 | Коментар = про свою першу постановкк як режисера та з якого автора та п’єси починав у інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У найскладніші роки випробувань я не зраджував покликанню. Тим більше, що мав безліч запрошень на постановки до Івано-Франківська, Чернігова, Тернополя, Луганська, Львова, Хмельницького, Коломиї… Мої вистави й нині з успіхом йдуть на багатьох сценах українських театрів.

Звісно, були періоди надзвичайно складні. Відповідальність — не меншою, особливо, коли приймаєш той чи інший мистецький колектив і твоїм прізвищем підписують афішу.

Намагання бути максимально чесним до професії та людей, з якими ділив частинку серця у стінах театру, долало всі негаразди. Але більшої біди, ніж прийнятий кілька років тому сумнозвісний закон про контрактну систему та призначення в мистецькі установи керівників-одноосібників, український театр ще не знав. Творчі колективи донині сповна пожинають плоди горе-реформування. Безліч талановитих акторів, сценографів, режисерів, працівників інших творчих професій опинилися на вулиці… 

Це окрема історія, яка давно потребує негайних змін, тим більше, що вищезгаданий закон лобіювали та приймали далеко люди, які до театру не мали жодного причіпку. Наробивши біди, тепер вони не мають стосунку й до депутатства. Боляче… Сумно та боляче…»
 | Коментар = про те, як воно торувати той режисерський шлях в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Запорукою є висока драматургія. Я не прихильник художніх вибухів, в яких форма домінує над змістом, хоча зараз, на жаль, саме це в тренді. Форма заради форми. Жодним чином не заперечую експериментів, пошуків модернової естетики, але це не завжди новітній поступ, як модно тепер казати, «європеїзація» театру. Насправді втрачається сенс його призначення — дослідження глибин життя, пробудження людської свідомості, молитви душі. Саме це основа того, чи сотворена тобою робота хвилюватиме прихильників театру».
 | Коментар = про те, що театр повинен хвилювати й та бентега має виринати вже з п’єси в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, нам справді є чим пишатися — зала завжди переповнена. Скажімо, нещодавня прем’єра містерії непокори «Голгофа» (завважте, аж ніяк не касова бульварна комедійка) лише за півтора місяця зібрала 22 аншлаги. Але театр — репертуарна установа, тож і вистави йдуть різнопланові: за жанрами, стилістикою, манерою виконання».
 | Коментар = про те, що постановки «Вуйцьо з крилами», «Голгофа», йдуть з аншлагом, щоправда, жанрово одну ви визначили, як комедія-притча, другу — як містерія непокори, але глядач залишається в полоні переживань, життєвих складнощів і трагедій в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Можливо, дався взнаки багаторічний акторський досвід, коли деякі режисери власну безпорадність прикривали хамським поводженням, видаючи це за методи авторитарного керівництва. Я цього не терпів ніколи.

Звісно, театр — середовище взаємотворення. У процесі є час домовлятися, якою мовою говоритимемо з глядачем. Але, як у нас зазвичай кажуть, роботу зроблено зі смаком! Не зі смаками! Тому ніколи не поступаюся мистецькими засадами втілення задуму тієї чи іншої постановки. Усвідомлюючи аксіому, що все гідне народжується з любові, не маю права не ставитися з повагою та шаною до тих, з ким зібрався дивувати світ.

Нині з’явилося безліч сучасних проб пера на тему війни. Принаймні те, що потрапило мені до рук, не викристалізоване часом, не виболене, не переосмислене самими авторами. Це, як колись гасло було: «Зранку в газеті, а ввечері в куплеті»…

Теми є, а от ідея! З цим здебільшого не складається. Незагоєні рани нинішніх подій ятрять більше, ніж те, що нашвидкуруч ілюструється в художніх творах. Тож, гадаю, театр буде здебільшого послуговуватися класикою».
 | Коментар = про те, яким має бути сучасний режисер в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Після тривалої перерви, останнім десятиліттям мав утіху бавитися акторством на кінозйомках. Щоправда, цьогоріч через велику війну виробництво нових фільмів, по суті, зупинилося. Звісно, шкода, бо мав три дуже цікаві, глибокі роботи в нових проєктах. 

Проте щиро вірю, що дику наволоч «старших братів» скоро виб’ємо з України й повноцінне життя повернеться також у цю сферу діяльності».
 | Коментар = про те, що зіграв чимало різнопланових ролей на сцені в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Важливо, щоб у всіх суспільних сегментах, а в мистецтві тим більше, не було дилетантства. А ще — свідомої шкоди високопосадовців, яким ніколи не боліла душа за рідну землю. Уявіть, за пів року до російського вторгнення такі проєкти, як «Конотопська битва», «Мазепа», «Яків» (про Голодомор) не підтримали так звані експерти Мінкульту та Держкіно з простою відпискою: «Не на часі!». Певною мірою через подібну політику орда нині й прийшла в нашу країну.

Щиро сподіваюся, що в цьому питанні війна внесе свої корективи. Творити нове кіно прийдуть ті, хто сповідує рідне, українське, й наші діти, внуки через кінематограф дізнаватимуться не спотворену, а справжню, глибинну історію власного народу».
 | Коментар = про те, як доля, власне, звела з кінематографом в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Зізнаюся — не вистачає часу. Та й з кожним роком він біжить дедалі швидше. Малюванням хіба іноді по-дитячому насолоджуюся разом з онукою Євочкою — найціннішим дарунком долі».
 | Коментар = про те, що нечасто бере до рук пензель, хоча Бог дарував вам ще художній талант в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Страшенно люблю рибалити, хоча теж зараз не часто вдається вибратися на природу. Але саме там, на своїх апробованих місцях, у тихих заплавах річок надихаюся красою Божого світу. Ось по течії човником проплив багряний листочок верби. Отже — осінь. Знову нові роботи. Новий театральний сезон...»
 | Коментар = про те, як любить відпочивати в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Українські кіноактори]]
[[Категорія:Українські кінорежисери]]
[[Категорія:Українські театральні актори]]
[[Категорія:Українські театральні режисери]]
[[Категорія:Випускники Дніпропетровського театрального училища]]
[[Категорія:Випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого]]
[[Категорія:Режисери Тернопільського академічного обласного драматичного театру]]
[[Категорія:Режисери Чернівецького музично-драматичного театру]]
[[Категорія:Уродженці Новопавлівки (Межівський район)]]
[[Категорія:Лауреати конкурсу «Людина року» (Тернопільщина)]]
[[Категорія:Лауреати премії імені Леся Курбаса]]</text>
      <sha1>cajdr17wlr4n66hto74n1a3d3n0qhuk</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>160992</id>
      <parentid>160990</parentid>
      <timestamp>2026-08-01T19:19:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>160992</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="20909" sha1="omh9cgwp7lhk1d9bo2s5jlupmu6p9cz" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Оле́г Петро́вич Мосі́йчук''' (9 квітня 1960, с. Новопавлівка, Межівський район, [[Дніпропетровська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — [[Україна|український]] актор театру і кіно, режисер, [[народний артист України]], головний режисер Тернопільського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка. Чоловік [[Мосійчук Ярослава Володимирівна|Ярослави Мосійчук]].

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Я виріс у таїні куліс театру, який заснував і був його незмінним поводирем мій батько. Народний колектив невеличкого селища Колки, що на Волині, власною репертуарною афішею, щорічними гастролями, участю в численних фестивалях багато років дарував глядачам своє щире, безпосереднє мистецтво. 

Тож, природно, що з вибором професії проблем не було. Після восьмирічки вступив до Дніпропетровського театрального училища, на той час єдиного в Україні спеціального навчального закладу, де готували професійних акторів».
 | Коментар = про те, що народилися в селі, де театру професійного, не було, хіба аматорський, але захотілося після школи піти навчатися в театральне училище, а потім і в інститут в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Факультет режисури Київського університету театру, кіно та телебачення ім. І. Карпенка-Карого закінчив уже пізніше, працюючи актором у Рівному, куди нас з [[Мосійчук Ярослава Володимирівна|дружиною]] запросив легендарний [[Опанасенко Володимир Дмитрович|Володимир Опанасенко]]. Кількох сезонів плідної співпраці з ним було достатньо, аби визріло рішення зайнятися чи не найскладнішою професією в царині театру».
 | Коментар = про те, що не відразу почав студіювати режисуру, бо волів спочатку все-таки бути актором в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Власне, після першої постановки (це була вистава «Українські бувальщини» за [[Кропивницький Марко Лукич|Марком Кропивницьким]] і [[Васильченко Степан Васильович|Степаном Васильченком]]) колектив театру з-поміж інших претендентів обрав мене головним режисером. І хоча тоді такої практики не існувало, керівників установ призначало винятково Міністерство культури України, Київ «благословив» на посаду. 

Опираючись на якісну, високу драматургію, досконало знаючи можливості акторської трупи, мені не довелося докладати великих зусиль, аби за короткий час ствердитися у власних естетичних уподобаннях. Отож вісім років, до переїзду в Чернівці, очолював художнє керівництво Рівненського драматичного театру. Без перебільшення скажу, це був один із найцікавіших періодів його творчості».
 | Коментар = про свою першу постановкк як режисера та з якого автора та п’єси починав у інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У найскладніші роки випробувань я не зраджував покликанню. Тим більше, що мав безліч запрошень на постановки до Івано-Франківська, Чернігова, Тернополя, Луганська, Львова, Хмельницького, Коломиї… Мої вистави й нині з успіхом йдуть на багатьох сценах українських театрів.

Звісно, були періоди надзвичайно складні. Відповідальність — не меншою, особливо, коли приймаєш той чи інший мистецький колектив і твоїм прізвищем підписують афішу.

Намагання бути максимально чесним до професії та людей, з якими ділив частинку серця у стінах театру, долало всі негаразди. Але більшої біди, ніж прийнятий кілька років тому сумнозвісний закон про контрактну систему та призначення в мистецькі установи керівників-одноосібників, український театр ще не знав. Творчі колективи донині сповна пожинають плоди горе-реформування. Безліч талановитих акторів, сценографів, режисерів, працівників інших творчих професій опинилися на вулиці… 

Це окрема історія, яка давно потребує негайних змін, тим більше, що вищезгаданий закон лобіювали та приймали далеко люди, які до театру не мали жодного причіпку. Наробивши біди, тепер вони не мають стосунку й до депутатства. Боляче… Сумно та боляче…»
 | Коментар = про те, як воно торувати той режисерський шлях в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Запорукою є висока драматургія. Я не прихильник художніх вибухів, в яких форма домінує над змістом, хоча зараз, на жаль, саме це в тренді. Форма заради форми. Жодним чином не заперечую експериментів, пошуків модернової естетики, але це не завжди новітній поступ, як модно тепер казати, «європеїзація» театру. Насправді втрачається сенс його призначення — дослідження глибин життя, пробудження людської свідомості, молитви душі. Саме це основа того, чи сотворена тобою робота хвилюватиме прихильників театру».
 | Коментар = про те, що театр повинен хвилювати й та бентега має виринати вже з п’єси в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, нам справді є чим пишатися — зала завжди переповнена. Скажімо, нещодавня прем’єра містерії непокори «Голгофа» (завважте, аж ніяк не касова бульварна комедійка) лише за півтора місяця зібрала 22 аншлаги. Але театр — репертуарна установа, тож і вистави йдуть різнопланові: за жанрами, стилістикою, манерою виконання».
 | Коментар = про те, що постановки «Вуйцьо з крилами», «Голгофа», йдуть з аншлагом, щоправда, жанрово одну ви визначили, як комедія-притча, другу — як містерія непокори, але глядач залишається в полоні переживань, життєвих складнощів і трагедій в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Можливо, дався взнаки багаторічний акторський досвід, коли деякі режисери власну безпорадність прикривали хамським поводженням, видаючи це за методи авторитарного керівництва. Я цього не терпів ніколи.

Звісно, театр — середовище взаємотворення. У процесі є час домовлятися, якою мовою говоритимемо з глядачем. Але, як у нас зазвичай кажуть, роботу зроблено зі смаком! Не зі смаками! Тому ніколи не поступаюся мистецькими засадами втілення задуму тієї чи іншої постановки. Усвідомлюючи аксіому, що все гідне народжується з любові, не маю права не ставитися з повагою та шаною до тих, з ким зібрався дивувати світ.

Нині з’явилося безліч сучасних проб пера на тему війни. Принаймні те, що потрапило мені до рук, не викристалізоване часом, не виболене, не переосмислене самими авторами. Це, як колись гасло було: «Зранку в газеті, а ввечері в куплеті»…

Теми є, а от ідея! З цим здебільшого не складається. Незагоєні рани нинішніх подій ятрять більше, ніж те, що нашвидкуруч ілюструється в художніх творах. Тож, гадаю, театр буде здебільшого послуговуватися класикою».
 | Коментар = про те, яким має бути сучасний режисер в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Після тривалої перерви, останнім десятиліттям мав утіху бавитися акторством на кінозйомках. Щоправда, цьогоріч через велику війну виробництво нових фільмів, по суті, зупинилося. Звісно, шкода, бо мав три дуже цікаві, глибокі роботи в нових проєктах. 

Проте щиро вірю, що дику наволоч «старших братів» скоро виб’ємо з України й повноцінне життя повернеться також у цю сферу діяльності».
 | Коментар = про те, що зіграв чимало різнопланових ролей на сцені в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Важливо, щоб у всіх суспільних сегментах, а в мистецтві тим більше, не було дилетантства. А ще — свідомої шкоди високопосадовців, яким ніколи не боліла душа за рідну землю. Уявіть, за пів року до російського вторгнення такі проєкти, як «Конотопська битва», «Мазепа», «Яків» (про Голодомор) не підтримали так звані експерти Мінкульту та Держкіно з простою відпискою: «Не на часі!». Певною мірою через подібну політику орда нині й прийшла в нашу країну.

Щиро сподіваюся, що в цьому питанні війна внесе свої корективи. Творити нове кіно прийдуть ті, хто сповідує рідне, українське, й наші діти, внуки через кінематограф дізнаватимуться не спотворену, а справжню, глибинну історію власного народу».
 | Коментар = про те, як доля, власне, звела з кінематографом в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Зізнаюся — не вистачає часу. Та й з кожним роком він біжить дедалі швидше. Малюванням хіба іноді по-дитячому насолоджуюся разом з онукою Євочкою — найціннішим дарунком долі».
 | Коментар = про те, що нечасто бере до рук пензель, хоча Бог дарував вам ще художній талант в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Страшенно люблю рибалити, хоча теж зараз не часто вдається вибратися на природу. Але саме там, на своїх апробованих місцях, у тихих заплавах річок надихаюся красою Божого світу. Ось по течії човником проплив багряний листочок верби. Отже — осінь. Знову нові роботи. Новий театральний сезон...»
 | Коментар = про те, як любить відпочивати в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Українські кіноактори]]
[[Категорія:Українські кінорежисери]]
[[Категорія:Українські театральні актори]]
[[Категорія:Українські театральні режисери]]
[[Категорія:Випускники Дніпропетровського театрального училища]]
[[Категорія:Випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого]]
[[Категорія:Режисери Тернопільського академічного обласного драматичного театру]]
[[Категорія:Режисери Чернівецького музично-драматичного театру]]
[[Категорія:Уродженці Новопавлівки (Межівський район)]]
[[Категорія:Лауреати конкурсу «Людина року» (Тернопільщина)]]
[[Категорія:Лауреати премії імені Леся Курбаса]]</text>
      <sha1>omh9cgwp7lhk1d9bo2s5jlupmu6p9cz</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>160994</id>
      <parentid>160992</parentid>
      <timestamp>2026-08-01T19:20:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>160994</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="20973" sha1="7tw1zj7fxzdpdzv3gbybwt1wtgb8oy7" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Оле́г Петро́вич Мосі́йчук''' (9 квітня 1960, с. Новопавлівка, Межівський район, [[Дніпропетровська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — [[Україна|український]] актор театру і кіно, режисер, [[народний артист України]], головний режисер Тернопільського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка. Чоловік [[Мосійчук Ярослава Володимирівна|Ярослави Мосійчук]].

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Я виріс у таїні куліс театру, який заснував і був його незмінним поводирем мій батько. Народний колектив невеличкого селища Колки, що на Волині, власною репертуарною афішею, щорічними гастролями, участю в численних фестивалях багато років дарував глядачам своє щире, безпосереднє мистецтво. 

Тож, природно, що з вибором професії проблем не було. Після восьмирічки вступив до Дніпропетровського театрального училища, на той час єдиного в Україні спеціального навчального закладу, де готували професійних акторів».
 | Коментар = про те, що народилися в селі, де театру професійного, не було, хіба аматорський, але захотілося після школи піти навчатися в театральне училище, а потім і в інститут в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Факультет режисури Київського університету театру, кіно та телебачення ім. І. Карпенка-Карого закінчив уже пізніше, працюючи актором у Рівному, куди нас з [[Мосійчук Ярослава Володимирівна|дружиною]] запросив легендарний [[Опанасенко Володимир Дмитрович|Володимир Опанасенко]]. Кількох сезонів плідної співпраці з ним було достатньо, аби визріло рішення зайнятися чи не найскладнішою професією в царині театру».
 | Коментар = про те, що не відразу почав студіювати режисуру, бо волів спочатку все-таки бути актором в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Власне, після першої постановки (це була вистава «Українські бувальщини» за [[Кропивницький Марко Лукич|Марком Кропивницьким]] і [[Васильченко Степан Васильович|Степаном Васильченком]]) колектив театру з-поміж інших претендентів обрав мене головним режисером. І хоча тоді такої практики не існувало, керівників установ призначало винятково Міністерство культури України, Київ «благословив» на посаду. 

Опираючись на якісну, високу драматургію, досконало знаючи можливості акторської трупи, мені не довелося докладати великих зусиль, аби за короткий час ствердитися у власних естетичних уподобаннях. Отож вісім років, до переїзду в Чернівці, очолював художнє керівництво Рівненського драматичного театру. Без перебільшення скажу, це був один із найцікавіших періодів його творчості».
 | Коментар = про свою першу постановкк як режисера та з якого автора та п’єси починав у інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У найскладніші роки випробувань я не зраджував покликанню. Тим більше, що мав безліч запрошень на постановки до Івано-Франківська, Чернігова, Тернополя, Луганська, Львова, Хмельницького, Коломиї… Мої вистави й нині з успіхом йдуть на багатьох сценах українських театрів.

Звісно, були періоди надзвичайно складні. Відповідальність — не меншою, особливо, коли приймаєш той чи інший мистецький колектив і твоїм прізвищем підписують афішу.

Намагання бути максимально чесним до професії та людей, з якими ділив частинку серця у стінах театру, долало всі негаразди. Але більшої біди, ніж прийнятий кілька років тому сумнозвісний закон про контрактну систему та призначення в мистецькі установи керівників-одноосібників, український театр ще не знав. Творчі колективи донині сповна пожинають плоди горе-реформування. Безліч талановитих акторів, сценографів, режисерів, працівників інших творчих професій опинилися на вулиці… 

Це окрема історія, яка давно потребує негайних змін, тим більше, що вищезгаданий закон лобіювали та приймали далеко люди, які до театру не мали жодного причіпку. Наробивши біди, тепер вони не мають стосунку й до депутатства. Боляче… Сумно та боляче…»
 | Коментар = про те, як воно торувати той режисерський шлях в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Запорукою є висока драматургія. Я не прихильник художніх вибухів, в яких форма домінує над змістом, хоча зараз, на жаль, саме це в тренді. Форма заради форми. Жодним чином не заперечую експериментів, пошуків модернової естетики, але це не завжди новітній поступ, як модно тепер казати, «європеїзація» театру. Насправді втрачається сенс його призначення — дослідження глибин життя, пробудження людської свідомості, молитви душі. Саме це основа того, чи сотворена тобою робота хвилюватиме прихильників театру».
 | Коментар = про те, що театр повинен хвилювати й та бентега має виринати вже з п’єси в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, нам справді є чим пишатися — зала завжди переповнена. Скажімо, нещодавня прем’єра містерії непокори «Голгофа» (завважте, аж ніяк не касова бульварна комедійка) лише за півтора місяця зібрала 22 аншлаги. Але театр — репертуарна установа, тож і вистави йдуть різнопланові: за жанрами, стилістикою, манерою виконання».
 | Коментар = про те, що постановки «Вуйцьо з крилами», «Голгофа», йдуть з аншлагом, щоправда, жанрово одну ви визначили, як комедія-притча, другу — як містерія непокори, але глядач залишається в полоні переживань, життєвих складнощів і трагедій в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Можливо, дався взнаки багаторічний акторський досвід, коли деякі режисери власну безпорадність прикривали хамським поводженням, видаючи це за методи авторитарного керівництва. Я цього не терпів ніколи.

Звісно, театр — середовище взаємотворення. У процесі є час домовлятися, якою мовою говоритимемо з глядачем. Але, як у нас зазвичай кажуть, роботу зроблено зі смаком! Не зі смаками! Тому ніколи не поступаюся мистецькими засадами втілення задуму тієї чи іншої постановки. Усвідомлюючи аксіому, що все гідне народжується з любові, не маю права не ставитися з повагою та шаною до тих, з ким зібрався дивувати світ.

Нині з’явилося безліч сучасних проб пера на тему війни. Принаймні те, що потрапило мені до рук, не викристалізоване часом, не виболене, не переосмислене самими авторами. Це, як колись гасло було: «Зранку в газеті, а ввечері в куплеті»…

Теми є, а от ідея! З цим здебільшого не складається. Незагоєні рани нинішніх подій ятрять більше, ніж те, що нашвидкуруч ілюструється в художніх творах. Тож, гадаю, театр буде здебільшого послуговуватися класикою».
 | Коментар = про те, яким має бути сучасний режисер в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Після тривалої перерви, останнім десятиліттям мав утіху бавитися акторством на кінозйомках. Щоправда, цьогоріч через велику війну виробництво нових фільмів, по суті, зупинилося. Звісно, шкода, бо мав три дуже цікаві, глибокі роботи в нових проєктах. 

Проте щиро вірю, що дику наволоч «старших братів» скоро виб’ємо з України й повноцінне життя повернеться також у цю сферу діяльності».
 | Коментар = про те, що зіграв чимало різнопланових ролей на сцені в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Важливо, щоб у всіх суспільних сегментах, а в мистецтві тим більше, не було дилетантства. А ще — свідомої шкоди високопосадовців, яким ніколи не боліла душа за рідну землю. Уявіть, за пів року до російського вторгнення такі проєкти, як «Конотопська битва», «Мазепа», «Яків» (про Голодомор) не підтримали так звані експерти Мінкульту та Держкіно з простою відпискою: «Не на часі!». Певною мірою через подібну політику орда нині й прийшла в нашу країну.

Щиро сподіваюся, що в цьому питанні війна внесе свої корективи. Творити нове кіно прийдуть ті, хто сповідує рідне, українське, й наші діти, внуки через кінематограф дізнаватимуться не спотворену, а справжню, глибинну історію власного народу».
 | Коментар = про те, як доля, власне, звела з кінематографом в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Зізнаюся — не вистачає часу. Та й з кожним роком він біжить дедалі швидше. Малюванням хіба іноді по-дитячому насолоджуюся разом з онукою Євочкою — найціннішим дарунком долі».
 | Коментар = про те, що нечасто бере до рук пензель, хоча Бог дарував вам ще художній талант в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Страшенно люблю рибалити, хоча теж зараз не часто вдається вибратися на природу. Але саме там, на своїх апробованих місцях, у тихих заплавах річок надихаюся красою Божого світу. Ось по течії човником проплив багряний листочок верби. Отже — осінь. Знову нові роботи. Новий театральний сезон...»
 | Коментар = про те, як любить відпочивати в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-М]]
[[Категорія:Українські кіноактори]]
[[Категорія:Українські кінорежисери]]
[[Категорія:Українські театральні актори]]
[[Категорія:Українські театральні режисери]]
[[Категорія:Випускники Дніпропетровського театрального училища]]
[[Категорія:Випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого]]
[[Категорія:Режисери Тернопільського академічного обласного драматичного театру]]
[[Категорія:Режисери Чернівецького музично-драматичного театру]]
[[Категорія:Уродженці Новопавлівки (Межівський район)]]
[[Категорія:Лауреати конкурсу «Людина року» (Тернопільщина)]]
[[Категорія:Лауреати премії імені Леся Курбаса]]</text>
      <sha1>7tw1zj7fxzdpdzv3gbybwt1wtgb8oy7</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>160996</id>
      <parentid>160994</parentid>
      <timestamp>2026-08-01T19:20:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>160996</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="20978" sha1="2q4qurz8h5asedf7cmsergrpbwnzamn" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Оле́г Петро́вич Мосі́йчук''' (9 квітня 1960, с. Новопавлівка, Межівський район, [[Дніпропетровська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&amp;nbsp;— [[Україна|український]] актор театру і кіно, режисер, [[народний артист України]], головний режисер Тернопільського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка. Чоловік [[Мосійчук Ярослава Володимирівна|Ярослави Мосійчук]].

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Я виріс у таїні куліс театру, який заснував і був його незмінним поводирем мій батько. Народний колектив невеличкого селища Колки, що на Волині, власною репертуарною афішею, щорічними гастролями, участю в численних фестивалях багато років дарував глядачам своє щире, безпосереднє мистецтво. 

Тож, природно, що з вибором професії проблем не було. Після восьмирічки вступив до Дніпропетровського театрального училища, на той час єдиного в Україні спеціального навчального закладу, де готували професійних акторів».
 | Коментар = про те, що народилися в селі, де театру професійного, не було, хіба аматорський, але захотілося після школи піти навчатися в театральне училище, а потім і в інститут в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Факультет режисури Київського університету театру, кіно та телебачення ім. І. Карпенка-Карого закінчив уже пізніше, працюючи актором у Рівному, куди нас з [[Мосійчук Ярослава Володимирівна|дружиною]] запросив легендарний [[Опанасенко Володимир Дмитрович|Володимир Опанасенко]]. Кількох сезонів плідної співпраці з ним було достатньо, аби визріло рішення зайнятися чи не найскладнішою професією в царині театру».
 | Коментар = про те, що не відразу почав студіювати режисуру, бо волів спочатку все-таки бути актором в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Власне, після першої постановки (це була вистава «Українські бувальщини» за [[Кропивницький Марко Лукич|Марком Кропивницьким]] і [[Васильченко Степан Васильович|Степаном Васильченком]]) колектив театру з-поміж інших претендентів обрав мене головним режисером. І хоча тоді такої практики не існувало, керівників установ призначало винятково Міністерство культури України, Київ «благословив» на посаду. 

Опираючись на якісну, високу драматургію, досконало знаючи можливості акторської трупи, мені не довелося докладати великих зусиль, аби за короткий час ствердитися у власних естетичних уподобаннях. Отож вісім років, до переїзду в Чернівці, очолював художнє керівництво Рівненського драматичного театру. Без перебільшення скажу, це був один із найцікавіших періодів його творчості».
 | Коментар = про свою першу постановкк як режисера та з якого автора та п’єси починав у інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У найскладніші роки випробувань я не зраджував покликанню. Тим більше, що мав безліч запрошень на постановки до Івано-Франківська, Чернігова, Тернополя, Луганська, Львова, Хмельницького, Коломиї… Мої вистави й нині з успіхом йдуть на багатьох сценах українських театрів.

Звісно, були періоди надзвичайно складні. Відповідальність — не меншою, особливо, коли приймаєш той чи інший мистецький колектив і твоїм прізвищем підписують афішу.

Намагання бути максимально чесним до професії та людей, з якими ділив частинку серця у стінах театру, долало всі негаразди. Але більшої біди, ніж прийнятий кілька років тому сумнозвісний закон про контрактну систему та призначення в мистецькі установи керівників-одноосібників, український театр ще не знав. Творчі колективи донині сповна пожинають плоди горе-реформування. Безліч талановитих акторів, сценографів, режисерів, працівників інших творчих професій опинилися на вулиці… 

Це окрема історія, яка давно потребує негайних змін, тим більше, що вищезгаданий закон лобіювали та приймали далеко люди, які до театру не мали жодного причіпку. Наробивши біди, тепер вони не мають стосунку й до депутатства. Боляче… Сумно та боляче…»
 | Коментар = про те, як воно торувати той режисерський шлях в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Запорукою є висока драматургія. Я не прихильник художніх вибухів, в яких форма домінує над змістом, хоча зараз, на жаль, саме це в тренді. Форма заради форми. Жодним чином не заперечую експериментів, пошуків модернової естетики, але це не завжди новітній поступ, як модно тепер казати, «європеїзація» театру. Насправді втрачається сенс його призначення — дослідження глибин життя, пробудження людської свідомості, молитви душі. Саме це основа того, чи сотворена тобою робота хвилюватиме прихильників театру».
 | Коментар = про те, що театр повинен хвилювати й та бентега має виринати вже з п’єси в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, нам справді є чим пишатися — зала завжди переповнена. Скажімо, нещодавня прем’єра містерії непокори «Голгофа» (завважте, аж ніяк не касова бульварна комедійка) лише за півтора місяця зібрала 22 аншлаги. Але театр — репертуарна установа, тож і вистави йдуть різнопланові: за жанрами, стилістикою, манерою виконання».
 | Коментар = про те, що постановки «Вуйцьо з крилами», «Голгофа», йдуть з аншлагом, щоправда, жанрово одну ви визначили, як комедія-притча, другу — як містерія непокори, але глядач залишається в полоні переживань, життєвих складнощів і трагедій в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Можливо, дався взнаки багаторічний акторський досвід, коли деякі режисери власну безпорадність прикривали хамським поводженням, видаючи це за методи авторитарного керівництва. Я цього не терпів ніколи.

Звісно, театр — середовище взаємотворення. У процесі є час домовлятися, якою мовою говоритимемо з глядачем. Але, як у нас зазвичай кажуть, роботу зроблено зі смаком! Не зі смаками! Тому ніколи не поступаюся мистецькими засадами втілення задуму тієї чи іншої постановки. Усвідомлюючи аксіому, що все гідне народжується з любові, не маю права не ставитися з повагою та шаною до тих, з ким зібрався дивувати світ.

Нині з’явилося безліч сучасних проб пера на тему війни. Принаймні те, що потрапило мені до рук, не викристалізоване часом, не виболене, не переосмислене самими авторами. Це, як колись гасло було: «Зранку в газеті, а ввечері в куплеті»…

Теми є, а от ідея! З цим здебільшого не складається. Незагоєні рани нинішніх подій ятрять більше, ніж те, що нашвидкуруч ілюструється в художніх творах. Тож, гадаю, театр буде здебільшого послуговуватися класикою».
 | Коментар = про те, яким має бути сучасний режисер в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Після тривалої перерви, останнім десятиліттям мав утіху бавитися акторством на кінозйомках. Щоправда, цьогоріч через велику війну виробництво нових фільмів, по суті, зупинилося. Звісно, шкода, бо мав три дуже цікаві, глибокі роботи в нових проєктах. 

Проте щиро вірю, що дику наволоч «старших братів» скоро виб’ємо з України й повноцінне життя повернеться також у цю сферу діяльності».
 | Коментар = про те, що зіграв чимало різнопланових ролей на сцені в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Важливо, щоб у всіх суспільних сегментах, а в мистецтві тим більше, не було дилетантства. А ще — свідомої шкоди високопосадовців, яким ніколи не боліла душа за рідну землю. Уявіть, за пів року до російського вторгнення такі проєкти, як «Конотопська битва», «Мазепа», «Яків» (про Голодомор) не підтримали так звані експерти Мінкульту та Держкіно з простою відпискою: «Не на часі!». Певною мірою через подібну політику орда нині й прийшла в нашу країну.

Щиро сподіваюся, що в цьому питанні війна внесе свої корективи. Творити нове кіно прийдуть ті, хто сповідує рідне, українське, й наші діти, внуки через кінематограф дізнаватимуться не спотворену, а справжню, глибинну історію власного народу».
 | Коментар = про те, як доля, власне, звела з кінематографом в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Зізнаюся — не вистачає часу. Та й з кожним роком він біжить дедалі швидше. Малюванням хіба іноді по-дитячому насолоджуюся разом з онукою Євочкою — найціннішим дарунком долі».
 | Коментар = про те, що нечасто бере до рук пензель, хоча Бог дарував вам ще художній талант в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Страшенно люблю рибалити, хоча теж зараз не часто вдається вибратися на природу. Але саме там, на своїх апробованих місцях, у тихих заплавах річок надихаюся красою Божого світу. Ось по течії човником проплив багряний листочок верби. Отже — осінь. Знову нові роботи. Новий театральний сезон...»
 | Коментар = про те, як любить відпочивати в інтерв’ю газеті &quot;Урядовий кур'єр&quot;  [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/golovnij-rezhiser-ternopilskogo-dramteatru-narodni/ Головний режисер Тернопільського драмтеатру народний артист України Олег Мосійчук: «Усе гідне народжується з любові»] (29 жовтня 2022 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-М]]
[[Категорія:Українські кіноактори]]
[[Категорія:Українські кінорежисери]]
[[Категорія:Українські театральні актори]]
[[Категорія:Українські театральні режисери]]
[[Категорія:Випускники Дніпропетровського театрального училища]]
[[Категорія:Випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого]]
[[Категорія:Режисери Тернопільського академічного обласного драматичного театру]]
[[Категорія:Режисери Чернівецького музично-драматичного театру]]
[[Категорія:Уродженці Новопавлівки (Межівський район)]]
[[Категорія:Лауреати конкурсу «Людина року» (Тернопільщина)]]
[[Категорія:Лауреати премії імені Леся Курбаса]]</text>
      <sha1>2q4qurz8h5asedf7cmsergrpbwnzamn</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Мамонов Петро Миколайович</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46569</id>
    <revision>
      <id>161001</id>
      <timestamp>2026-08-02T10:29:43Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка:  '''Петро Миколайович Мамонов''' (14 квітня 1951, [[Москва]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — 15 липня 2021, [[Москва]], [[Росія]]&lt;ref&gt;{{Cite web |url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-mamonov-muzykant-aktor-rosiya-smert/31360533.html |title=У Росії помер актор і музикант Петро Мамонов /Радіо Своб...</comment>
      <origin>161001</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2916" sha1="bpgqwpooqsg7hgqgpdrzki67mpkoh8z" xml:space="preserve">
'''Петро Миколайович Мамонов''' (14 квітня 1951, [[Москва]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — 15 липня 2021, [[Москва]], [[Росія]]&lt;ref&gt;{{Cite web |url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-mamonov-muzykant-aktor-rosiya-smert/31360533.html |title=У Росії помер актор і музикант Петро Мамонов /Радіо Свобода, 15.07.2021/ |accessdate=2026-08-02 |archive-date=17 липня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210717150337/https://www.radiosvoboda.org/a/news-mamonov-muzykant-aktor-rosiya-smert/31360533.html }}&lt;/ref&gt;)&amp;nbsp;— російський рок-музикант, актор, поет. Відомий як музикант гурту «Звуки Му», автор кінофільмів і спектаклів.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Мені набридло одному. І я вирішив залучити кого-небудь, а тут саме хлопці підвернулися. Але, насправді, вийшло, на мій погляд, не дуже добре. Тому що хлопці по-своєму, а я по-своєму, у мене енергетика інша, а у них свій авангардний прикол, і глядачу незрозуміло, на що дивитися — чи на мене, чи на них. 

Цілого, на мій погляд, не вийшло. Це недолік вистави, і я цим незадоволений. Ідея взагалі у мене така є, щоб зробити з цього клубну версію, забрати їх і просто співати пісні. Тому виставу можна подивитися один раз — і все. Адже мої вистави звичайно цікаво дивитися кілька разів, тому що я то такий, то сякий, як стан організму змінюється — то так, то інакше йде, а тут ніби цього немає. І ось один раз подивився — я повідомляю вам відгуки публіки, яка нас любить у Москві, так вони говорять: «Петю, ну вдруге дивитися якось нудно, тому що все ясно вже»».
 | Коментар = про свою нову виставу «Миші, хлопчик Кай і Сніжна Королева» в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>bpgqwpooqsg7hgqgpdrzki67mpkoh8z</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161002</id>
      <parentid>161001</parentid>
      <timestamp>2026-08-02T10:41:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>161002</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="21134" sha1="k6xjf3a9ts9tikjika87tj2zroaf2q2" xml:space="preserve">
'''Петро Миколайович Мамонов''' (14 квітня 1951, [[Москва]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — 15 липня 2021, [[Москва]], [[Росія]]&lt;ref&gt;{{Cite web |url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-mamonov-muzykant-aktor-rosiya-smert/31360533.html |title=У Росії помер актор і музикант Петро Мамонов /Радіо Свобода, 15.07.2021/ |accessdate=2026-08-02 |archive-date=17 липня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210717150337/https://www.radiosvoboda.org/a/news-mamonov-muzykant-aktor-rosiya-smert/31360533.html }}&lt;/ref&gt;)&amp;nbsp;— російський рок-музикант, актор, поет. Відомий як музикант гурту «Звуки Му», автор кінофільмів і спектаклів.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Мені набридло одному. І я вирішив залучити кого-небудь, а тут саме хлопці підвернулися. Але, насправді, вийшло, на мій погляд, не дуже добре. Тому що хлопці по-своєму, а я по-своєму, у мене енергетика інша, а у них свій авангардний прикол, і глядачу незрозуміло, на що дивитися — чи на мене, чи на них. 

Цілого, на мій погляд, не вийшло. Це недолік вистави, і я цим незадоволений. Ідея взагалі у мене така є, щоб зробити з цього клубну версію, забрати їх і просто співати пісні. Тому виставу можна подивитися один раз — і все. Адже мої вистави звичайно цікаво дивитися кілька разів, тому що я то такий, то сякий, як стан організму змінюється — то так, то інакше йде, а тут ніби цього немає. І ось один раз подивився — я повідомляю вам відгуки публіки, яка нас любить у Москві, так вони говорять: «Петю, ну вдруге дивитися якось нудно, тому що все ясно вже»».
 | Коментар = про свою нову виставу «Миші, хлопчик Кай і Сніжна Королева» в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Рок-балет? А ви знаєте, як перекладається рок-н-рол? «Крути-верти». Ви подумайте, що ви запитали — а чому «крути- верти-балет»? У мене немає такої назви. У мене є — балет. Рок — у мене немає такого. Балет — тому що балет. Танці. Танці-шманці.».
 | Коментар = про те, навіщо у виставі рок-балет в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Нехай кажуть. Чи мало що вони скажуть. Криза, не криза. Звідки ж я знаю? Може, і криза, може, і взагалі кінець. Може, я взагалі в театрі більше не з’явлюся на сцені. Хто знає. Мені, наприклад, набридло скакати на цих дошках, якщо сказати чесно».
 | Коментар = про те, що московські критики кажуть, що ця вистава — криза середнього віку в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Я все чудово розумію. Але коли я роблю... Ви розумієте, як це відбувається: я тільки антенку виставляю, як приймач, і приймаю сигнал. А який сигнал йде, вже не знаю, — я просто його записую. Тому пояснити, що це за сигнал, що це означає — я не в змозі. Це справа критиків, журналістів, ваша справа».
 | Коментар = про те, як взагалі з’являються ідеї для сцени в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «А ніяк, — це також все музика. Не театр.

Ну постійно ж хочеться чогось нового, кудись рухатися, пробувати, експериментувати. Я ж не Том Джонс, щоб одне й те ж все життя. Хоча Тома Джонса я поважаю, — секс-символ. Він повинен бути один і той самий все життя. Його повинні любити жінки років 55, він для них повинен бути кумиром одним і тим же. Такий шахтар особистий із попкою, — і все».
 | Коментар = про те, як стався перехід до театру в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Для вас. І для себе, і взагалі... тому що не можу інакше жити...»
 | Коментар = про т е для кого взагалі грає в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Навіщо мені про це думати? Вибирати чи ні. Я не зрозумів питання. Добре... знаєте як? Жив один духовний авторитет на горі Афон у печерці. У нього відкривався вид на прекрасне Егейське море. А він загороджував віконце дощечкою. У нього запитували: «Старче, що ж ти такий божий вид, витвір божий загороджуєш?» Він відповідав: «Якби ви знали, яке світло в душі моїй, ви б не запитували. Це мені заважає». Тому якщо людина досягає такого світла душевного, їй все одно, де вона знаходиться — наяву, уві сні, в готелі в Каліфорнії. 

Байдуже, найголовніше — досягти в душі своїй ось цього єднання з Господом. Тоді все буде добре, по-доброму, мирно і благодатно, все чудово. А якщо цього не буде, то всюди буде погано, куди вас не посади. От [[Елвіс Преслі]] — в яких палатах жив, і однак пропав. А його друг, [[Джеррі Лі Льюїс]], переліз паркан із гвинтівкою і говорить: «Я цього падлу застрелю, якщо він не кине наркотики». Його арештувала поліція. Ось це друг справжній — [[Джеррі Лі]]. Справжня історія. З гвинтівкою поліз. Стріляти жирну скотину».
 | Коментар = про те, як вибирає стиль для тієї чи іншої появи на сцені в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Коли вдається хоч якось наблизитися до Бога. І чистоту знайти. Тому що чистота і Господь — це найцінніше, що може бути на землі. Решта — сміття. Ось так, мій друже, мій юний друже. Я це зрозумів надто пізно, коли всю душу свою змучив і потоптав, як губку, і нічим мені жити практично, і нічим мені співати. І тому пісні мої такі кострубаті й убогі і... ледве-ледве я їх співаю. Тому що нічим мені. 

Але я тим самим стараюся вам пояснити, що ось до чого може дійти людина, яка топче себе все життя — алкоголем, наркотиками, всім цим лайном. Ось до чого можна дійти. Хоча вогник горить. Слава Богу. Інакше б я загинув. Не фізично, а морально. Це жахливіше».
 | Коментар = про те, щор приносить радість в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Святих отців Східної православної церкви. Тільки. Ніякої белетристики, тому що все вигадки письменницькі. Чесне слово.

Хочу дізнатися, як жити далі. Відкриваєш книгу і прямо написано, як тобі далі жити, як тобі подолати ось це або це, причому не умоглядно, а через особистий досвід, — як у четвертому столітті в печері Антоній Великий долав. Що ви! Цікавішого і кориснішого читання бути не може».
 | Коментар = про те, що любить читати в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «[[Євангеліє від Матвія|Євангеліє]]. Частіше. Ось я був на Афоні, приїхав великим поромом. За зціленням поїхав. Приходжу на сповідь до монастиря, до сповідника, розповідаю йому про свій порок. Так він мені прямо закричав — «Євангеліє читай — і переможеш!!!» Я аж здригнувся — відразу мені закричав! Хвилини не думаючи! І минуло. Поки що. Не знаю, як далі буде. Але поки що все минуло».
 | Коментар = про поради до читання  в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ні. Белетристика. Що там? Ну ось дивіться. Беру улюблену книгу своїх зрілих років. «Обломов», наприклад. Ну, коли сцени в селі, ще нічого. Починаються стосунки з Ольгою. Не врубуюся, про що мова взагалі. Ну не розумію, про що базар. Що за проблема? Чому така трагедія, такі сльози, в чому взагалі річ?! Відкладаю. Беру листування [[Пушкін Олександр Сергійович|Пушкіна]] і Анни Керн. Починаю читати. Відчуваю — щось ламає мене. Розумію потім — адюльтер, перелюб. Не можу це читати. Гаразд. Беру улюбленого поета [[Пастернак Борис Леонідович|Пастернака]] «Про мистецтво», є у нього така книга. На кожному слові — «чорт забирай, чорт забирай». 

Ну не можу я читати, як людина, що повірила. Ламає мене. Відторгнення йде. Не те щоб я рисуюсь, такий я святий — просто неприємно. Неприємне все це, вигадки це все. Взагалі, як почалася ця італійщина, епоха Відродження, мистецтво закінчилося взагалі. У мене велика бібліотека духовна. Решту книжок я так залишив поки що. По одній беру, починаю гортати — е, думаю, ні — на горище. Другу відкриваю — е, ні. [[Бунін Іван Олексійович|Бунін]], [[Купрін Олександр Іванович|Купрін]], ось це все. На горище, на горище. Потихеньку».
 | Коментар = про те,що немає книги, за якою хотів би поставити виставу в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «В одного афонського мудреця була така притча про людей. Ось поклади в кімнаті шматочок лайна. А поряд — шматочок лукума. І запусти туди бджолу. Куди сяде бджола? На лукум. А якщо кімнату обкласти лукумом всю і в кутку покласти шматочок лайна, і запустити муху, — куди вона сяде? На лайно. Іншими словами, в кожній людині треба бачити хороше. У кожного воно є, навіть у найбридкішого злочинця, убивці. 

Ось у мене був такий випадок. Їду я в потязі. З Твері в Москву ходить експрес, дві години ходу. Переді мною сідають два дембелі п’яні. Ну і починається: мат-перемат, про бабів. Я думаю: «Ну, попав». Дві години я маю це слухати. Потім, пригадавши цю притчу, почав роздумувати. Думаю: ось хто такі ці хлопці? Із села, які не бачили нічого, крім п’яниці-батька, який бив свою матір, потім пішли до армії, де спочатку їх били «діди», потім вони самі стали «дідами» і били. І ось вони прийшли — нічого вони в своєму житті не бачили. Дивлюся — а ми вже приїхали. От як! Так що все в нас. Світом взагалі править любов. Інакше б прийшов кінець. Знаєте, як співвідносяться зло і добро? Сказав один розумний дядько, — коли виверження вулкану покрило все чорною лавою, все спалено, і пробився маленький зелененький листочок. Так ось зло не бореться з добром. А ось так вони співіснують. Добро просто є. Серед величезної великої кількості зла воно набагато цінніше, цей зелений листочок, ніж величезна спалена земля».
 | Коментар = про те, що бувають випадки коли люди роздратовують в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «...Продовжувати жити. Старатися, старатися, старатися, наскільки буде виходити. Може, і буде провалюватися. А може, Господь подасть якось чистіше, краще. Може, і радість подасть, і втіхи якісь. Ви знаєте, як це буває, коли прокинешся вранці, і день пішов, пішов, і добре, добре якось. І чекаєш, що зараз туга буде, а її немає, немає, і до вечора немає. І добре, і просто плачеш і дякуєш Господу: спасибі тобі. Ось бувають такі дні. І ось ні чому зараз. Ні за що. Просто так. Не тому, що музику написав, ні чому. Ось якби так було частіше, ох, було б добре жити».
 | Коментар = про своє творче життя в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, веселіше було, тому що п’яний весь час був. Веселіше, звичайно. Життя — важка річ. Коли по-чесному, працювати важко, і жити взагалі важко».
 | Коментар = про те, що раніше життя веселіше було, коли все починалося в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>k6xjf3a9ts9tikjika87tj2zroaf2q2</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161003</id>
      <parentid>161002</parentid>
      <timestamp>2026-08-02T10:41:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>161003</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="21170" sha1="0450ul6glqi35sioedmyy46yzdzwfti" xml:space="preserve">
'''Петро Миколайович Мамонов''' (14 квітня 1951, [[Москва]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — 15 липня 2021, [[Москва]], [[Росія]]&lt;ref&gt;{{Cite web |url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-mamonov-muzykant-aktor-rosiya-smert/31360533.html |title=У Росії помер актор і музикант Петро Мамонов /Радіо Свобода, 15.07.2021/ |accessdate=2026-08-02 |archive-date=17 липня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210717150337/https://www.radiosvoboda.org/a/news-mamonov-muzykant-aktor-rosiya-smert/31360533.html }}&lt;/ref&gt;)&amp;nbsp;— російський рок-музикант, актор, поет. Відомий як музикант гурту «Звуки Му», автор кінофільмів і спектаклів.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Мені набридло одному. І я вирішив залучити кого-небудь, а тут саме хлопці підвернулися. Але, насправді, вийшло, на мій погляд, не дуже добре. Тому що хлопці по-своєму, а я по-своєму, у мене енергетика інша, а у них свій авангардний прикол, і глядачу незрозуміло, на що дивитися — чи на мене, чи на них. 

Цілого, на мій погляд, не вийшло. Це недолік вистави, і я цим незадоволений. Ідея взагалі у мене така є, щоб зробити з цього клубну версію, забрати їх і просто співати пісні. Тому виставу можна подивитися один раз — і все. Адже мої вистави звичайно цікаво дивитися кілька разів, тому що я то такий, то сякий, як стан організму змінюється — то так, то інакше йде, а тут ніби цього немає. І ось один раз подивився — я повідомляю вам відгуки публіки, яка нас любить у Москві, так вони говорять: «Петю, ну вдруге дивитися якось нудно, тому що все ясно вже»».
 | Коментар = про свою нову виставу «Миші, хлопчик Кай і Сніжна Королева» в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Рок-балет? А ви знаєте, як перекладається рок-н-рол? «Крути-верти». Ви подумайте, що ви запитали — а чому «крути- верти-балет»? У мене немає такої назви. У мене є — балет. Рок — у мене немає такого. Балет — тому що балет. Танці. Танці-шманці.».
 | Коментар = про те, навіщо у виставі рок-балет в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Нехай кажуть. Чи мало що вони скажуть. Криза, не криза. Звідки ж я знаю? Може, і криза, може, і взагалі кінець. Може, я взагалі в театрі більше не з’явлюся на сцені. Хто знає. Мені, наприклад, набридло скакати на цих дошках, якщо сказати чесно».
 | Коментар = про те, що московські критики кажуть, що ця вистава — криза середнього віку в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Я все чудово розумію. Але коли я роблю... Ви розумієте, як це відбувається: я тільки антенку виставляю, як приймач, і приймаю сигнал. А який сигнал йде, вже не знаю, — я просто його записую. Тому пояснити, що це за сигнал, що це означає — я не в змозі. Це справа критиків, журналістів, ваша справа».
 | Коментар = про те, як взагалі з’являються ідеї для сцени в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «А ніяк, — це також все музика. Не театр.

Ну постійно ж хочеться чогось нового, кудись рухатися, пробувати, експериментувати. Я ж не Том Джонс, щоб одне й те ж все життя. Хоча Тома Джонса я поважаю, — секс-символ. Він повинен бути один і той самий все життя. Його повинні любити жінки років 55, він для них повинен бути кумиром одним і тим же. Такий шахтар особистий із попкою, — і все».
 | Коментар = про те, як стався перехід до театру в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Для вас. І для себе, і взагалі... тому що не можу інакше жити...»
 | Коментар = про т е для кого взагалі грає в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Навіщо мені про це думати? Вибирати чи ні. Я не зрозумів питання. Добре... знаєте як? Жив один духовний авторитет на горі Афон у печерці. У нього відкривався вид на прекрасне Егейське море. А він загороджував віконце дощечкою. У нього запитували: «Старче, що ж ти такий божий вид, витвір божий загороджуєш?» Він відповідав: «Якби ви знали, яке світло в душі моїй, ви б не запитували. Це мені заважає». Тому якщо людина досягає такого світла душевного, їй все одно, де вона знаходиться — наяву, уві сні, в готелі в Каліфорнії. 

Байдуже, найголовніше — досягти в душі своїй ось цього єднання з Господом. Тоді все буде добре, по-доброму, мирно і благодатно, все чудово. А якщо цього не буде, то всюди буде погано, куди вас не посади. От [[Елвіс Преслі]] — в яких палатах жив, і однак пропав. А його друг, [[Джеррі Лі Льюїс]], переліз паркан із гвинтівкою і говорить: «Я цього падлу застрелю, якщо він не кине наркотики». Його арештувала поліція. Ось це друг справжній — [[Джеррі Лі]]. Справжня історія. З гвинтівкою поліз. Стріляти жирну скотину».
 | Коментар = про те, як вибирає стиль для тієї чи іншої появи на сцені в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Коли вдається хоч якось наблизитися до Бога. І чистоту знайти. Тому що чистота і Господь — це найцінніше, що може бути на землі. Решта — сміття. Ось так, мій друже, мій юний друже. Я це зрозумів надто пізно, коли всю душу свою змучив і потоптав, як губку, і нічим мені жити практично, і нічим мені співати. І тому пісні мої такі кострубаті й убогі і... ледве-ледве я їх співаю. Тому що нічим мені. 

Але я тим самим стараюся вам пояснити, що ось до чого може дійти людина, яка топче себе все життя — алкоголем, наркотиками, всім цим лайном. Ось до чого можна дійти. Хоча вогник горить. Слава Богу. Інакше б я загинув. Не фізично, а морально. Це жахливіше».
 | Коментар = про те, щор приносить радість в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Святих отців Східної православної церкви. Тільки. Ніякої белетристики, тому що все вигадки письменницькі. Чесне слово.

Хочу дізнатися, як жити далі. Відкриваєш книгу і прямо написано, як тобі далі жити, як тобі подолати ось це або це, причому не умоглядно, а через особистий досвід, — як у четвертому столітті в печері Антоній Великий долав. Що ви! Цікавішого і кориснішого читання бути не може».
 | Коментар = про те, що любить читати в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «[[Євангеліє від Матвія|Євангеліє]]. Частіше. Ось я був на Афоні, приїхав великим поромом. За зціленням поїхав. Приходжу на сповідь до монастиря, до сповідника, розповідаю йому про свій порок. Так він мені прямо закричав — «Євангеліє читай — і переможеш!!!» Я аж здригнувся — відразу мені закричав! Хвилини не думаючи! І минуло. Поки що. Не знаю, як далі буде. Але поки що все минуло».
 | Коментар = про поради до читання  в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ні. Белетристика. Що там? Ну ось дивіться. Беру улюблену книгу своїх зрілих років. «Обломов», наприклад. Ну, коли сцени в селі, ще нічого. Починаються стосунки з Ольгою. Не врубуюся, про що мова взагалі. Ну не розумію, про що базар. Що за проблема? Чому така трагедія, такі сльози, в чому взагалі річ?! Відкладаю. Беру листування [[Пушкін Олександр Сергійович|Пушкіна]] і Анни Керн. Починаю читати. Відчуваю — щось ламає мене. Розумію потім — адюльтер, перелюб. Не можу це читати. Гаразд. Беру улюбленого поета [[Пастернак Борис Леонідович|Пастернака]] «Про мистецтво», є у нього така книга. На кожному слові — «чорт забирай, чорт забирай». 

Ну не можу я читати, як людина, що повірила. Ламає мене. Відторгнення йде. Не те щоб я рисуюсь, такий я святий — просто неприємно. Неприємне все це, вигадки це все. Взагалі, як почалася ця італійщина, епоха Відродження, мистецтво закінчилося взагалі. У мене велика бібліотека духовна. Решту книжок я так залишив поки що. По одній беру, починаю гортати — е, думаю, ні — на горище. Другу відкриваю — е, ні. [[Бунін Іван Олексійович|Бунін]], [[Купрін Олександр Іванович|Купрін]], ось це все. На горище, на горище. Потихеньку».
 | Коментар = про те,що немає книги, за якою хотів би поставити виставу в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «В одного афонського мудреця була така притча про людей. Ось поклади в кімнаті шматочок лайна. А поряд — шматочок лукума. І запусти туди бджолу. Куди сяде бджола? На лукум. А якщо кімнату обкласти лукумом всю і в кутку покласти шматочок лайна, і запустити муху, — куди вона сяде? На лайно. Іншими словами, в кожній людині треба бачити хороше. У кожного воно є, навіть у найбридкішого злочинця, убивці. 

Ось у мене був такий випадок. Їду я в потязі. З Твері в Москву ходить експрес, дві години ходу. Переді мною сідають два дембелі п’яні. Ну і починається: мат-перемат, про бабів. Я думаю: «Ну, попав». Дві години я маю це слухати. Потім, пригадавши цю притчу, почав роздумувати. Думаю: ось хто такі ці хлопці? Із села, які не бачили нічого, крім п’яниці-батька, який бив свою матір, потім пішли до армії, де спочатку їх били «діди», потім вони самі стали «дідами» і били. І ось вони прийшли — нічого вони в своєму житті не бачили. Дивлюся — а ми вже приїхали. От як! Так що все в нас. Світом взагалі править любов. Інакше б прийшов кінець. Знаєте, як співвідносяться зло і добро? Сказав один розумний дядько, — коли виверження вулкану покрило все чорною лавою, все спалено, і пробився маленький зелененький листочок. Так ось зло не бореться з добром. А ось так вони співіснують. Добро просто є. Серед величезної великої кількості зла воно набагато цінніше, цей зелений листочок, ніж величезна спалена земля».
 | Коментар = про те, що бувають випадки коли люди роздратовують в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «...Продовжувати жити. Старатися, старатися, старатися, наскільки буде виходити. Може, і буде провалюватися. А може, Господь подасть якось чистіше, краще. Може, і радість подасть, і втіхи якісь. Ви знаєте, як це буває, коли прокинешся вранці, і день пішов, пішов, і добре, добре якось. І чекаєш, що зараз туга буде, а її немає, немає, і до вечора немає. І добре, і просто плачеш і дякуєш Господу: спасибі тобі. Ось бувають такі дні. І ось ні чому зараз. Ні за що. Просто так. Не тому, що музику написав, ні чому. Ось якби так було частіше, ох, було б добре жити».
 | Коментар = про своє творче життя в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, веселіше було, тому що п’яний весь час був. Веселіше, звичайно. Життя — важка річ. Коли по-чесному, працювати важко, і жити взагалі важко».
 | Коментар = про те, що раніше життя веселіше було, коли все починалося в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}</text>
      <sha1>0450ul6glqi35sioedmyy46yzdzwfti</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161004</id>
      <parentid>161003</parentid>
      <timestamp>2026-08-02T10:41:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>161004</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="21917" sha1="0qysjzy7wzsfh4fswk6zdd9kx3xaenl" xml:space="preserve">
'''Петро Миколайович Мамонов''' (14 квітня 1951, [[Москва]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — 15 липня 2021, [[Москва]], [[Росія]]&lt;ref&gt;{{Cite web |url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-mamonov-muzykant-aktor-rosiya-smert/31360533.html |title=У Росії помер актор і музикант Петро Мамонов /Радіо Свобода, 15.07.2021/ |accessdate=2026-08-02 |archive-date=17 липня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210717150337/https://www.radiosvoboda.org/a/news-mamonov-muzykant-aktor-rosiya-smert/31360533.html }}&lt;/ref&gt;)&amp;nbsp;— російський рок-музикант, актор, поет. Відомий як музикант гурту «Звуки Му», автор кінофільмів і спектаклів.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Мені набридло одному. І я вирішив залучити кого-небудь, а тут саме хлопці підвернулися. Але, насправді, вийшло, на мій погляд, не дуже добре. Тому що хлопці по-своєму, а я по-своєму, у мене енергетика інша, а у них свій авангардний прикол, і глядачу незрозуміло, на що дивитися — чи на мене, чи на них. 

Цілого, на мій погляд, не вийшло. Це недолік вистави, і я цим незадоволений. Ідея взагалі у мене така є, щоб зробити з цього клубну версію, забрати їх і просто співати пісні. Тому виставу можна подивитися один раз — і все. Адже мої вистави звичайно цікаво дивитися кілька разів, тому що я то такий, то сякий, як стан організму змінюється — то так, то інакше йде, а тут ніби цього немає. І ось один раз подивився — я повідомляю вам відгуки публіки, яка нас любить у Москві, так вони говорять: «Петю, ну вдруге дивитися якось нудно, тому що все ясно вже»».
 | Коментар = про свою нову виставу «Миші, хлопчик Кай і Сніжна Королева» в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Рок-балет? А ви знаєте, як перекладається рок-н-рол? «Крути-верти». Ви подумайте, що ви запитали — а чому «крути- верти-балет»? У мене немає такої назви. У мене є — балет. Рок — у мене немає такого. Балет — тому що балет. Танці. Танці-шманці.».
 | Коментар = про те, навіщо у виставі рок-балет в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Нехай кажуть. Чи мало що вони скажуть. Криза, не криза. Звідки ж я знаю? Може, і криза, може, і взагалі кінець. Може, я взагалі в театрі більше не з’явлюся на сцені. Хто знає. Мені, наприклад, набридло скакати на цих дошках, якщо сказати чесно».
 | Коментар = про те, що московські критики кажуть, що ця вистава — криза середнього віку в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Я все чудово розумію. Але коли я роблю... Ви розумієте, як це відбувається: я тільки антенку виставляю, як приймач, і приймаю сигнал. А який сигнал йде, вже не знаю, — я просто його записую. Тому пояснити, що це за сигнал, що це означає — я не в змозі. Це справа критиків, журналістів, ваша справа».
 | Коментар = про те, як взагалі з’являються ідеї для сцени в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «А ніяк, — це також все музика. Не театр.

Ну постійно ж хочеться чогось нового, кудись рухатися, пробувати, експериментувати. Я ж не Том Джонс, щоб одне й те ж все життя. Хоча Тома Джонса я поважаю, — секс-символ. Він повинен бути один і той самий все життя. Його повинні любити жінки років 55, він для них повинен бути кумиром одним і тим же. Такий шахтар особистий із попкою, — і все».
 | Коментар = про те, як стався перехід до театру в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Для вас. І для себе, і взагалі... тому що не можу інакше жити...»
 | Коментар = про т е для кого взагалі грає в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Навіщо мені про це думати? Вибирати чи ні. Я не зрозумів питання. Добре... знаєте як? Жив один духовний авторитет на горі Афон у печерці. У нього відкривався вид на прекрасне Егейське море. А він загороджував віконце дощечкою. У нього запитували: «Старче, що ж ти такий божий вид, витвір божий загороджуєш?» Він відповідав: «Якби ви знали, яке світло в душі моїй, ви б не запитували. Це мені заважає». Тому якщо людина досягає такого світла душевного, їй все одно, де вона знаходиться — наяву, уві сні, в готелі в Каліфорнії. 

Байдуже, найголовніше — досягти в душі своїй ось цього єднання з Господом. Тоді все буде добре, по-доброму, мирно і благодатно, все чудово. А якщо цього не буде, то всюди буде погано, куди вас не посади. От [[Елвіс Преслі]] — в яких палатах жив, і однак пропав. А його друг, [[Джеррі Лі Льюїс]], переліз паркан із гвинтівкою і говорить: «Я цього падлу застрелю, якщо він не кине наркотики». Його арештувала поліція. Ось це друг справжній — [[Джеррі Лі]]. Справжня історія. З гвинтівкою поліз. Стріляти жирну скотину».
 | Коментар = про те, як вибирає стиль для тієї чи іншої появи на сцені в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Коли вдається хоч якось наблизитися до Бога. І чистоту знайти. Тому що чистота і Господь — це найцінніше, що може бути на землі. Решта — сміття. Ось так, мій друже, мій юний друже. Я це зрозумів надто пізно, коли всю душу свою змучив і потоптав, як губку, і нічим мені жити практично, і нічим мені співати. І тому пісні мої такі кострубаті й убогі і... ледве-ледве я їх співаю. Тому що нічим мені. 

Але я тим самим стараюся вам пояснити, що ось до чого може дійти людина, яка топче себе все життя — алкоголем, наркотиками, всім цим лайном. Ось до чого можна дійти. Хоча вогник горить. Слава Богу. Інакше б я загинув. Не фізично, а морально. Це жахливіше».
 | Коментар = про те, щор приносить радість в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Святих отців Східної православної церкви. Тільки. Ніякої белетристики, тому що все вигадки письменницькі. Чесне слово.

Хочу дізнатися, як жити далі. Відкриваєш книгу і прямо написано, як тобі далі жити, як тобі подолати ось це або це, причому не умоглядно, а через особистий досвід, — як у четвертому столітті в печері Антоній Великий долав. Що ви! Цікавішого і кориснішого читання бути не може».
 | Коментар = про те, що любить читати в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «[[Євангеліє від Матвія|Євангеліє]]. Частіше. Ось я був на Афоні, приїхав великим поромом. За зціленням поїхав. Приходжу на сповідь до монастиря, до сповідника, розповідаю йому про свій порок. Так він мені прямо закричав — «Євангеліє читай — і переможеш!!!» Я аж здригнувся — відразу мені закричав! Хвилини не думаючи! І минуло. Поки що. Не знаю, як далі буде. Але поки що все минуло».
 | Коментар = про поради до читання  в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ні. Белетристика. Що там? Ну ось дивіться. Беру улюблену книгу своїх зрілих років. «Обломов», наприклад. Ну, коли сцени в селі, ще нічого. Починаються стосунки з Ольгою. Не врубуюся, про що мова взагалі. Ну не розумію, про що базар. Що за проблема? Чому така трагедія, такі сльози, в чому взагалі річ?! Відкладаю. Беру листування [[Пушкін Олександр Сергійович|Пушкіна]] і Анни Керн. Починаю читати. Відчуваю — щось ламає мене. Розумію потім — адюльтер, перелюб. Не можу це читати. Гаразд. Беру улюбленого поета [[Пастернак Борис Леонідович|Пастернака]] «Про мистецтво», є у нього така книга. На кожному слові — «чорт забирай, чорт забирай». 

Ну не можу я читати, як людина, що повірила. Ламає мене. Відторгнення йде. Не те щоб я рисуюсь, такий я святий — просто неприємно. Неприємне все це, вигадки це все. Взагалі, як почалася ця італійщина, епоха Відродження, мистецтво закінчилося взагалі. У мене велика бібліотека духовна. Решту книжок я так залишив поки що. По одній беру, починаю гортати — е, думаю, ні — на горище. Другу відкриваю — е, ні. [[Бунін Іван Олексійович|Бунін]], [[Купрін Олександр Іванович|Купрін]], ось це все. На горище, на горище. Потихеньку».
 | Коментар = про те,що немає книги, за якою хотів би поставити виставу в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «В одного афонського мудреця була така притча про людей. Ось поклади в кімнаті шматочок лайна. А поряд — шматочок лукума. І запусти туди бджолу. Куди сяде бджола? На лукум. А якщо кімнату обкласти лукумом всю і в кутку покласти шматочок лайна, і запустити муху, — куди вона сяде? На лайно. Іншими словами, в кожній людині треба бачити хороше. У кожного воно є, навіть у найбридкішого злочинця, убивці. 

Ось у мене був такий випадок. Їду я в потязі. З Твері в Москву ходить експрес, дві години ходу. Переді мною сідають два дембелі п’яні. Ну і починається: мат-перемат, про бабів. Я думаю: «Ну, попав». Дві години я маю це слухати. Потім, пригадавши цю притчу, почав роздумувати. Думаю: ось хто такі ці хлопці? Із села, які не бачили нічого, крім п’яниці-батька, який бив свою матір, потім пішли до армії, де спочатку їх били «діди», потім вони самі стали «дідами» і били. І ось вони прийшли — нічого вони в своєму житті не бачили. Дивлюся — а ми вже приїхали. От як! Так що все в нас. Світом взагалі править любов. Інакше б прийшов кінець. Знаєте, як співвідносяться зло і добро? Сказав один розумний дядько, — коли виверження вулкану покрило все чорною лавою, все спалено, і пробився маленький зелененький листочок. Так ось зло не бореться з добром. А ось так вони співіснують. Добро просто є. Серед величезної великої кількості зла воно набагато цінніше, цей зелений листочок, ніж величезна спалена земля».
 | Коментар = про те, що бувають випадки коли люди роздратовують в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «...Продовжувати жити. Старатися, старатися, старатися, наскільки буде виходити. Може, і буде провалюватися. А може, Господь подасть якось чистіше, краще. Може, і радість подасть, і втіхи якісь. Ви знаєте, як це буває, коли прокинешся вранці, і день пішов, пішов, і добре, добре якось. І чекаєш, що зараз туга буде, а її немає, немає, і до вечора немає. І добре, і просто плачеш і дякуєш Господу: спасибі тобі. Ось бувають такі дні. І ось ні чому зараз. Ні за що. Просто так. Не тому, що музику написав, ні чому. Ось якби так було частіше, ох, було б добре жити».
 | Коментар = про своє творче життя в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, веселіше було, тому що п’яний весь час був. Веселіше, звичайно. Життя — важка річ. Коли по-чесному, працювати важко, і жити взагалі важко».
 | Коментар = про те, що раніше життя веселіше було, коли все починалося в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Лауреати премії «Ніка»]]
[[Категорія:Лауреати премії «Золотий орел»]]
[[Категорія:Російські рок-музиканти]]
[[Категорія:Російські рок-співаки]]
[[Категорія:Радянські гітаристи]]
[[Категорія:Російські гітаристи]]
[[Категорія:Радянські поети]]
[[Категорія:Російські поети]]
[[Категорія:Радянські актори]]
[[Категорія:Російські актори]]
[[Категорія:Російські музиканти]]
[[Категорія:Померли від COVID-19 у Росії]]</text>
      <sha1>0qysjzy7wzsfh4fswk6zdd9kx3xaenl</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161009</id>
      <parentid>161004</parentid>
      <timestamp>2026-08-02T11:04:04Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>161009</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="21931" sha1="rwgjfxxdrdtzu4d5gv9j3htghk9zrkb" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Петро Миколайович Мамонов''' (14 квітня 1951, [[Москва]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — 15 липня 2021, [[Москва]], [[Росія]]&lt;ref&gt;{{Cite web |url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-mamonov-muzykant-aktor-rosiya-smert/31360533.html |title=У Росії помер актор і музикант Петро Мамонов /Радіо Свобода, 15.07.2021/ |accessdate=2026-08-02 |archive-date=17 липня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210717150337/https://www.radiosvoboda.org/a/news-mamonov-muzykant-aktor-rosiya-smert/31360533.html }}&lt;/ref&gt;)&amp;nbsp;— російський рок-музикант, актор, поет. Відомий як музикант гурту «Звуки Му», автор кінофільмів і спектаклів.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Мені набридло одному. І я вирішив залучити кого-небудь, а тут саме хлопці підвернулися. Але, насправді, вийшло, на мій погляд, не дуже добре. Тому що хлопці по-своєму, а я по-своєму, у мене енергетика інша, а у них свій авангардний прикол, і глядачу незрозуміло, на що дивитися — чи на мене, чи на них. 

Цілого, на мій погляд, не вийшло. Це недолік вистави, і я цим незадоволений. Ідея взагалі у мене така є, щоб зробити з цього клубну версію, забрати їх і просто співати пісні. Тому виставу можна подивитися один раз — і все. Адже мої вистави звичайно цікаво дивитися кілька разів, тому що я то такий, то сякий, як стан організму змінюється — то так, то інакше йде, а тут ніби цього немає. І ось один раз подивився — я повідомляю вам відгуки публіки, яка нас любить у Москві, так вони говорять: «Петю, ну вдруге дивитися якось нудно, тому що все ясно вже»».
 | Коментар = про свою нову виставу «Миші, хлопчик Кай і Сніжна Королева» в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Рок-балет? А ви знаєте, як перекладається рок-н-рол? «Крути-верти». Ви подумайте, що ви запитали — а чому «крути- верти-балет»? У мене немає такої назви. У мене є — балет. Рок — у мене немає такого. Балет — тому що балет. Танці. Танці-шманці.».
 | Коментар = про те, навіщо у виставі рок-балет в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Нехай кажуть. Чи мало що вони скажуть. Криза, не криза. Звідки ж я знаю? Може, і криза, може, і взагалі кінець. Може, я взагалі в театрі більше не з’явлюся на сцені. Хто знає. Мені, наприклад, набридло скакати на цих дошках, якщо сказати чесно».
 | Коментар = про те, що московські критики кажуть, що ця вистава — криза середнього віку в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Я все чудово розумію. Але коли я роблю... Ви розумієте, як це відбувається: я тільки антенку виставляю, як приймач, і приймаю сигнал. А який сигнал йде, вже не знаю, — я просто його записую. Тому пояснити, що це за сигнал, що це означає — я не в змозі. Це справа критиків, журналістів, ваша справа».
 | Коментар = про те, як взагалі з’являються ідеї для сцени в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «А ніяк, — це також все музика. Не театр.

Ну постійно ж хочеться чогось нового, кудись рухатися, пробувати, експериментувати. Я ж не Том Джонс, щоб одне й те ж все життя. Хоча Тома Джонса я поважаю, — секс-символ. Він повинен бути один і той самий все життя. Його повинні любити жінки років 55, він для них повинен бути кумиром одним і тим же. Такий шахтар особистий із попкою, — і все».
 | Коментар = про те, як стався перехід до театру в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Для вас. І для себе, і взагалі... тому що не можу інакше жити...»
 | Коментар = про т е для кого взагалі грає в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Навіщо мені про це думати? Вибирати чи ні. Я не зрозумів питання. Добре... знаєте як? Жив один духовний авторитет на горі Афон у печерці. У нього відкривався вид на прекрасне Егейське море. А він загороджував віконце дощечкою. У нього запитували: «Старче, що ж ти такий божий вид, витвір божий загороджуєш?» Він відповідав: «Якби ви знали, яке світло в душі моїй, ви б не запитували. Це мені заважає». Тому якщо людина досягає такого світла душевного, їй все одно, де вона знаходиться — наяву, уві сні, в готелі в Каліфорнії. 

Байдуже, найголовніше — досягти в душі своїй ось цього єднання з Господом. Тоді все буде добре, по-доброму, мирно і благодатно, все чудово. А якщо цього не буде, то всюди буде погано, куди вас не посади. От [[Елвіс Преслі]] — в яких палатах жив, і однак пропав. А його друг, [[Джеррі Лі Льюїс]], переліз паркан із гвинтівкою і говорить: «Я цього падлу застрелю, якщо він не кине наркотики». Його арештувала поліція. Ось це друг справжній — [[Джеррі Лі]]. Справжня історія. З гвинтівкою поліз. Стріляти жирну скотину».
 | Коментар = про те, як вибирає стиль для тієї чи іншої появи на сцені в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Коли вдається хоч якось наблизитися до Бога. І чистоту знайти. Тому що чистота і Господь — це найцінніше, що може бути на землі. Решта — сміття. Ось так, мій друже, мій юний друже. Я це зрозумів надто пізно, коли всю душу свою змучив і потоптав, як губку, і нічим мені жити практично, і нічим мені співати. І тому пісні мої такі кострубаті й убогі і... ледве-ледве я їх співаю. Тому що нічим мені. 

Але я тим самим стараюся вам пояснити, що ось до чого може дійти людина, яка топче себе все життя — алкоголем, наркотиками, всім цим лайном. Ось до чого можна дійти. Хоча вогник горить. Слава Богу. Інакше б я загинув. Не фізично, а морально. Це жахливіше».
 | Коментар = про те, щор приносить радість в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Святих отців Східної православної церкви. Тільки. Ніякої белетристики, тому що все вигадки письменницькі. Чесне слово.

Хочу дізнатися, як жити далі. Відкриваєш книгу і прямо написано, як тобі далі жити, як тобі подолати ось це або це, причому не умоглядно, а через особистий досвід, — як у четвертому столітті в печері Антоній Великий долав. Що ви! Цікавішого і кориснішого читання бути не може».
 | Коментар = про те, що любить читати в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «[[Євангеліє від Матвія|Євангеліє]]. Частіше. Ось я був на Афоні, приїхав великим поромом. За зціленням поїхав. Приходжу на сповідь до монастиря, до сповідника, розповідаю йому про свій порок. Так він мені прямо закричав — «Євангеліє читай — і переможеш!!!» Я аж здригнувся — відразу мені закричав! Хвилини не думаючи! І минуло. Поки що. Не знаю, як далі буде. Але поки що все минуло».
 | Коментар = про поради до читання  в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ні. Белетристика. Що там? Ну ось дивіться. Беру улюблену книгу своїх зрілих років. «Обломов», наприклад. Ну, коли сцени в селі, ще нічого. Починаються стосунки з Ольгою. Не врубуюся, про що мова взагалі. Ну не розумію, про що базар. Що за проблема? Чому така трагедія, такі сльози, в чому взагалі річ?! Відкладаю. Беру листування [[Пушкін Олександр Сергійович|Пушкіна]] і Анни Керн. Починаю читати. Відчуваю — щось ламає мене. Розумію потім — адюльтер, перелюб. Не можу це читати. Гаразд. Беру улюбленого поета [[Пастернак Борис Леонідович|Пастернака]] «Про мистецтво», є у нього така книга. На кожному слові — «чорт забирай, чорт забирай». 

Ну не можу я читати, як людина, що повірила. Ламає мене. Відторгнення йде. Не те щоб я рисуюсь, такий я святий — просто неприємно. Неприємне все це, вигадки це все. Взагалі, як почалася ця італійщина, епоха Відродження, мистецтво закінчилося взагалі. У мене велика бібліотека духовна. Решту книжок я так залишив поки що. По одній беру, починаю гортати — е, думаю, ні — на горище. Другу відкриваю — е, ні. [[Бунін Іван Олексійович|Бунін]], [[Купрін Олександр Іванович|Купрін]], ось це все. На горище, на горище. Потихеньку».
 | Коментар = про те,що немає книги, за якою хотів би поставити виставу в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «В одного афонського мудреця була така притча про людей. Ось поклади в кімнаті шматочок лайна. А поряд — шматочок лукума. І запусти туди бджолу. Куди сяде бджола? На лукум. А якщо кімнату обкласти лукумом всю і в кутку покласти шматочок лайна, і запустити муху, — куди вона сяде? На лайно. Іншими словами, в кожній людині треба бачити хороше. У кожного воно є, навіть у найбридкішого злочинця, убивці. 

Ось у мене був такий випадок. Їду я в потязі. З Твері в Москву ходить експрес, дві години ходу. Переді мною сідають два дембелі п’яні. Ну і починається: мат-перемат, про бабів. Я думаю: «Ну, попав». Дві години я маю це слухати. Потім, пригадавши цю притчу, почав роздумувати. Думаю: ось хто такі ці хлопці? Із села, які не бачили нічого, крім п’яниці-батька, який бив свою матір, потім пішли до армії, де спочатку їх били «діди», потім вони самі стали «дідами» і били. І ось вони прийшли — нічого вони в своєму житті не бачили. Дивлюся — а ми вже приїхали. От як! Так що все в нас. Світом взагалі править любов. Інакше б прийшов кінець. Знаєте, як співвідносяться зло і добро? Сказав один розумний дядько, — коли виверження вулкану покрило все чорною лавою, все спалено, і пробився маленький зелененький листочок. Так ось зло не бореться з добром. А ось так вони співіснують. Добро просто є. Серед величезної великої кількості зла воно набагато цінніше, цей зелений листочок, ніж величезна спалена земля».
 | Коментар = про те, що бувають випадки коли люди роздратовують в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «...Продовжувати жити. Старатися, старатися, старатися, наскільки буде виходити. Може, і буде провалюватися. А може, Господь подасть якось чистіше, краще. Може, і радість подасть, і втіхи якісь. Ви знаєте, як це буває, коли прокинешся вранці, і день пішов, пішов, і добре, добре якось. І чекаєш, що зараз туга буде, а її немає, немає, і до вечора немає. І добре, і просто плачеш і дякуєш Господу: спасибі тобі. Ось бувають такі дні. І ось ні чому зараз. Ні за що. Просто так. Не тому, що музику написав, ні чому. Ось якби так було частіше, ох, було б добре жити».
 | Коментар = про своє творче життя в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, веселіше було, тому що п’яний весь час був. Веселіше, звичайно. Життя — важка річ. Коли по-чесному, працювати важко, і жити взагалі важко».
 | Коментар = про те, що раніше життя веселіше було, коли все починалося в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Лауреати премії «Ніка»]]
[[Категорія:Лауреати премії «Золотий орел»]]
[[Категорія:Російські рок-музиканти]]
[[Категорія:Російські рок-співаки]]
[[Категорія:Радянські гітаристи]]
[[Категорія:Російські гітаристи]]
[[Категорія:Радянські поети]]
[[Категорія:Російські поети]]
[[Категорія:Радянські актори]]
[[Категорія:Російські актори]]
[[Категорія:Російські музиканти]]
[[Категорія:Померли від COVID-19 у Росії]]</text>
      <sha1>rwgjfxxdrdtzu4d5gv9j3htghk9zrkb</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161011</id>
      <parentid>161009</parentid>
      <timestamp>2026-08-02T11:04:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>161011</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="21995" sha1="pcaipd4mvxpcvm7p7t7tj6jsajojpqg" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Петро Миколайович Мамонов''' (14 квітня 1951, [[Москва]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — 15 липня 2021, [[Москва]], [[Росія]]&lt;ref&gt;{{Cite web |url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-mamonov-muzykant-aktor-rosiya-smert/31360533.html |title=У Росії помер актор і музикант Петро Мамонов /Радіо Свобода, 15.07.2021/ |accessdate=2026-08-02 |archive-date=17 липня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210717150337/https://www.radiosvoboda.org/a/news-mamonov-muzykant-aktor-rosiya-smert/31360533.html }}&lt;/ref&gt;)&amp;nbsp;— російський рок-музикант, актор, поет. Відомий як музикант гурту «Звуки Му», автор кінофільмів і спектаклів.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Мені набридло одному. І я вирішив залучити кого-небудь, а тут саме хлопці підвернулися. Але, насправді, вийшло, на мій погляд, не дуже добре. Тому що хлопці по-своєму, а я по-своєму, у мене енергетика інша, а у них свій авангардний прикол, і глядачу незрозуміло, на що дивитися — чи на мене, чи на них. 

Цілого, на мій погляд, не вийшло. Це недолік вистави, і я цим незадоволений. Ідея взагалі у мене така є, щоб зробити з цього клубну версію, забрати їх і просто співати пісні. Тому виставу можна подивитися один раз — і все. Адже мої вистави звичайно цікаво дивитися кілька разів, тому що я то такий, то сякий, як стан організму змінюється — то так, то інакше йде, а тут ніби цього немає. І ось один раз подивився — я повідомляю вам відгуки публіки, яка нас любить у Москві, так вони говорять: «Петю, ну вдруге дивитися якось нудно, тому що все ясно вже»».
 | Коментар = про свою нову виставу «Миші, хлопчик Кай і Сніжна Королева» в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Рок-балет? А ви знаєте, як перекладається рок-н-рол? «Крути-верти». Ви подумайте, що ви запитали — а чому «крути- верти-балет»? У мене немає такої назви. У мене є — балет. Рок — у мене немає такого. Балет — тому що балет. Танці. Танці-шманці.».
 | Коментар = про те, навіщо у виставі рок-балет в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Нехай кажуть. Чи мало що вони скажуть. Криза, не криза. Звідки ж я знаю? Може, і криза, може, і взагалі кінець. Може, я взагалі в театрі більше не з’явлюся на сцені. Хто знає. Мені, наприклад, набридло скакати на цих дошках, якщо сказати чесно».
 | Коментар = про те, що московські критики кажуть, що ця вистава — криза середнього віку в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Я все чудово розумію. Але коли я роблю... Ви розумієте, як це відбувається: я тільки антенку виставляю, як приймач, і приймаю сигнал. А який сигнал йде, вже не знаю, — я просто його записую. Тому пояснити, що це за сигнал, що це означає — я не в змозі. Це справа критиків, журналістів, ваша справа».
 | Коментар = про те, як взагалі з’являються ідеї для сцени в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «А ніяк, — це також все музика. Не театр.

Ну постійно ж хочеться чогось нового, кудись рухатися, пробувати, експериментувати. Я ж не Том Джонс, щоб одне й те ж все життя. Хоча Тома Джонса я поважаю, — секс-символ. Він повинен бути один і той самий все життя. Його повинні любити жінки років 55, він для них повинен бути кумиром одним і тим же. Такий шахтар особистий із попкою, — і все».
 | Коментар = про те, як стався перехід до театру в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Для вас. І для себе, і взагалі... тому що не можу інакше жити...»
 | Коментар = про т е для кого взагалі грає в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Навіщо мені про це думати? Вибирати чи ні. Я не зрозумів питання. Добре... знаєте як? Жив один духовний авторитет на горі Афон у печерці. У нього відкривався вид на прекрасне Егейське море. А він загороджував віконце дощечкою. У нього запитували: «Старче, що ж ти такий божий вид, витвір божий загороджуєш?» Він відповідав: «Якби ви знали, яке світло в душі моїй, ви б не запитували. Це мені заважає». Тому якщо людина досягає такого світла душевного, їй все одно, де вона знаходиться — наяву, уві сні, в готелі в Каліфорнії. 

Байдуже, найголовніше — досягти в душі своїй ось цього єднання з Господом. Тоді все буде добре, по-доброму, мирно і благодатно, все чудово. А якщо цього не буде, то всюди буде погано, куди вас не посади. От [[Елвіс Преслі]] — в яких палатах жив, і однак пропав. А його друг, [[Джеррі Лі Льюїс]], переліз паркан із гвинтівкою і говорить: «Я цього падлу застрелю, якщо він не кине наркотики». Його арештувала поліція. Ось це друг справжній — [[Джеррі Лі]]. Справжня історія. З гвинтівкою поліз. Стріляти жирну скотину».
 | Коментар = про те, як вибирає стиль для тієї чи іншої появи на сцені в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Коли вдається хоч якось наблизитися до Бога. І чистоту знайти. Тому що чистота і Господь — це найцінніше, що може бути на землі. Решта — сміття. Ось так, мій друже, мій юний друже. Я це зрозумів надто пізно, коли всю душу свою змучив і потоптав, як губку, і нічим мені жити практично, і нічим мені співати. І тому пісні мої такі кострубаті й убогі і... ледве-ледве я їх співаю. Тому що нічим мені. 

Але я тим самим стараюся вам пояснити, що ось до чого може дійти людина, яка топче себе все життя — алкоголем, наркотиками, всім цим лайном. Ось до чого можна дійти. Хоча вогник горить. Слава Богу. Інакше б я загинув. Не фізично, а морально. Це жахливіше».
 | Коментар = про те, щор приносить радість в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Святих отців Східної православної церкви. Тільки. Ніякої белетристики, тому що все вигадки письменницькі. Чесне слово.

Хочу дізнатися, як жити далі. Відкриваєш книгу і прямо написано, як тобі далі жити, як тобі подолати ось це або це, причому не умоглядно, а через особистий досвід, — як у четвертому столітті в печері Антоній Великий долав. Що ви! Цікавішого і кориснішого читання бути не може».
 | Коментар = про те, що любить читати в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «[[Євангеліє від Матвія|Євангеліє]]. Частіше. Ось я був на Афоні, приїхав великим поромом. За зціленням поїхав. Приходжу на сповідь до монастиря, до сповідника, розповідаю йому про свій порок. Так він мені прямо закричав — «Євангеліє читай — і переможеш!!!» Я аж здригнувся — відразу мені закричав! Хвилини не думаючи! І минуло. Поки що. Не знаю, як далі буде. Але поки що все минуло».
 | Коментар = про поради до читання  в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ні. Белетристика. Що там? Ну ось дивіться. Беру улюблену книгу своїх зрілих років. «Обломов», наприклад. Ну, коли сцени в селі, ще нічого. Починаються стосунки з Ольгою. Не врубуюся, про що мова взагалі. Ну не розумію, про що базар. Що за проблема? Чому така трагедія, такі сльози, в чому взагалі річ?! Відкладаю. Беру листування [[Пушкін Олександр Сергійович|Пушкіна]] і Анни Керн. Починаю читати. Відчуваю — щось ламає мене. Розумію потім — адюльтер, перелюб. Не можу це читати. Гаразд. Беру улюбленого поета [[Пастернак Борис Леонідович|Пастернака]] «Про мистецтво», є у нього така книга. На кожному слові — «чорт забирай, чорт забирай». 

Ну не можу я читати, як людина, що повірила. Ламає мене. Відторгнення йде. Не те щоб я рисуюсь, такий я святий — просто неприємно. Неприємне все це, вигадки це все. Взагалі, як почалася ця італійщина, епоха Відродження, мистецтво закінчилося взагалі. У мене велика бібліотека духовна. Решту книжок я так залишив поки що. По одній беру, починаю гортати — е, думаю, ні — на горище. Другу відкриваю — е, ні. [[Бунін Іван Олексійович|Бунін]], [[Купрін Олександр Іванович|Купрін]], ось це все. На горище, на горище. Потихеньку».
 | Коментар = про те,що немає книги, за якою хотів би поставити виставу в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «В одного афонського мудреця була така притча про людей. Ось поклади в кімнаті шматочок лайна. А поряд — шматочок лукума. І запусти туди бджолу. Куди сяде бджола? На лукум. А якщо кімнату обкласти лукумом всю і в кутку покласти шматочок лайна, і запустити муху, — куди вона сяде? На лайно. Іншими словами, в кожній людині треба бачити хороше. У кожного воно є, навіть у найбридкішого злочинця, убивці. 

Ось у мене був такий випадок. Їду я в потязі. З Твері в Москву ходить експрес, дві години ходу. Переді мною сідають два дембелі п’яні. Ну і починається: мат-перемат, про бабів. Я думаю: «Ну, попав». Дві години я маю це слухати. Потім, пригадавши цю притчу, почав роздумувати. Думаю: ось хто такі ці хлопці? Із села, які не бачили нічого, крім п’яниці-батька, який бив свою матір, потім пішли до армії, де спочатку їх били «діди», потім вони самі стали «дідами» і били. І ось вони прийшли — нічого вони в своєму житті не бачили. Дивлюся — а ми вже приїхали. От як! Так що все в нас. Світом взагалі править любов. Інакше б прийшов кінець. Знаєте, як співвідносяться зло і добро? Сказав один розумний дядько, — коли виверження вулкану покрило все чорною лавою, все спалено, і пробився маленький зелененький листочок. Так ось зло не бореться з добром. А ось так вони співіснують. Добро просто є. Серед величезної великої кількості зла воно набагато цінніше, цей зелений листочок, ніж величезна спалена земля».
 | Коментар = про те, що бувають випадки коли люди роздратовують в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «...Продовжувати жити. Старатися, старатися, старатися, наскільки буде виходити. Може, і буде провалюватися. А може, Господь подасть якось чистіше, краще. Може, і радість подасть, і втіхи якісь. Ви знаєте, як це буває, коли прокинешся вранці, і день пішов, пішов, і добре, добре якось. І чекаєш, що зараз туга буде, а її немає, немає, і до вечора немає. І добре, і просто плачеш і дякуєш Господу: спасибі тобі. Ось бувають такі дні. І ось ні чому зараз. Ні за що. Просто так. Не тому, що музику написав, ні чому. Ось якби так було частіше, ох, було б добре жити».
 | Коментар = про своє творче життя в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, веселіше було, тому що п’яний весь час був. Веселіше, звичайно. Життя — важка річ. Коли по-чесному, працювати важко, і жити взагалі важко».
 | Коментар = про те, що раніше життя веселіше було, коли все починалося в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-М]]
[[Категорія:Лауреати премії «Ніка»]]
[[Категорія:Лауреати премії «Золотий орел»]]
[[Категорія:Російські рок-музиканти]]
[[Категорія:Російські рок-співаки]]
[[Категорія:Радянські гітаристи]]
[[Категорія:Російські гітаристи]]
[[Категорія:Радянські поети]]
[[Категорія:Російські поети]]
[[Категорія:Радянські актори]]
[[Категорія:Російські актори]]
[[Категорія:Російські музиканти]]
[[Категорія:Померли від COVID-19 у Росії]]</text>
      <sha1>pcaipd4mvxpcvm7p7t7tj6jsajojpqg</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161013</id>
      <parentid>161011</parentid>
      <timestamp>2026-08-02T11:05:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>161013</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="22000" sha1="572wfhovy6i95fdldimodoxqyutkyll" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Петро Миколайович Мамонов''' (14 квітня 1951, [[Москва]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]&amp;nbsp;— 15 липня 2021, [[Москва]], [[Росія]]&lt;ref&gt;{{Cite web |url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-mamonov-muzykant-aktor-rosiya-smert/31360533.html |title=У Росії помер актор і музикант Петро Мамонов /Радіо Свобода, 15.07.2021/ |accessdate=2026-08-02 |archive-date=17 липня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210717150337/https://www.radiosvoboda.org/a/news-mamonov-muzykant-aktor-rosiya-smert/31360533.html }}&lt;/ref&gt;)&amp;nbsp;— російський рок-музикант, актор, поет. Відомий як музикант гурту «Звуки Му», автор кінофільмів і спектаклів.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Мені набридло одному. І я вирішив залучити кого-небудь, а тут саме хлопці підвернулися. Але, насправді, вийшло, на мій погляд, не дуже добре. Тому що хлопці по-своєму, а я по-своєму, у мене енергетика інша, а у них свій авангардний прикол, і глядачу незрозуміло, на що дивитися — чи на мене, чи на них. 

Цілого, на мій погляд, не вийшло. Це недолік вистави, і я цим незадоволений. Ідея взагалі у мене така є, щоб зробити з цього клубну версію, забрати їх і просто співати пісні. Тому виставу можна подивитися один раз — і все. Адже мої вистави звичайно цікаво дивитися кілька разів, тому що я то такий, то сякий, як стан організму змінюється — то так, то інакше йде, а тут ніби цього немає. І ось один раз подивився — я повідомляю вам відгуки публіки, яка нас любить у Москві, так вони говорять: «Петю, ну вдруге дивитися якось нудно, тому що все ясно вже»».
 | Коментар = про свою нову виставу «Миші, хлопчик Кай і Сніжна Королева» в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Рок-балет? А ви знаєте, як перекладається рок-н-рол? «Крути-верти». Ви подумайте, що ви запитали — а чому «крути- верти-балет»? У мене немає такої назви. У мене є — балет. Рок — у мене немає такого. Балет — тому що балет. Танці. Танці-шманці.».
 | Коментар = про те, навіщо у виставі рок-балет в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Нехай кажуть. Чи мало що вони скажуть. Криза, не криза. Звідки ж я знаю? Може, і криза, може, і взагалі кінець. Може, я взагалі в театрі більше не з’явлюся на сцені. Хто знає. Мені, наприклад, набридло скакати на цих дошках, якщо сказати чесно».
 | Коментар = про те, що московські критики кажуть, що ця вистава — криза середнього віку в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Я все чудово розумію. Але коли я роблю... Ви розумієте, як це відбувається: я тільки антенку виставляю, як приймач, і приймаю сигнал. А який сигнал йде, вже не знаю, — я просто його записую. Тому пояснити, що це за сигнал, що це означає — я не в змозі. Це справа критиків, журналістів, ваша справа».
 | Коментар = про те, як взагалі з’являються ідеї для сцени в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «А ніяк, — це також все музика. Не театр.

Ну постійно ж хочеться чогось нового, кудись рухатися, пробувати, експериментувати. Я ж не Том Джонс, щоб одне й те ж все життя. Хоча Тома Джонса я поважаю, — секс-символ. Він повинен бути один і той самий все життя. Його повинні любити жінки років 55, він для них повинен бути кумиром одним і тим же. Такий шахтар особистий із попкою, — і все».
 | Коментар = про те, як стався перехід до театру в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Для вас. І для себе, і взагалі... тому що не можу інакше жити...»
 | Коментар = про т е для кого взагалі грає в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Навіщо мені про це думати? Вибирати чи ні. Я не зрозумів питання. Добре... знаєте як? Жив один духовний авторитет на горі Афон у печерці. У нього відкривався вид на прекрасне Егейське море. А він загороджував віконце дощечкою. У нього запитували: «Старче, що ж ти такий божий вид, витвір божий загороджуєш?» Він відповідав: «Якби ви знали, яке світло в душі моїй, ви б не запитували. Це мені заважає». Тому якщо людина досягає такого світла душевного, їй все одно, де вона знаходиться — наяву, уві сні, в готелі в Каліфорнії. 

Байдуже, найголовніше — досягти в душі своїй ось цього єднання з Господом. Тоді все буде добре, по-доброму, мирно і благодатно, все чудово. А якщо цього не буде, то всюди буде погано, куди вас не посади. От [[Елвіс Преслі]] — в яких палатах жив, і однак пропав. А його друг, [[Джеррі Лі Льюїс]], переліз паркан із гвинтівкою і говорить: «Я цього падлу застрелю, якщо він не кине наркотики». Його арештувала поліція. Ось це друг справжній — [[Джеррі Лі]]. Справжня історія. З гвинтівкою поліз. Стріляти жирну скотину».
 | Коментар = про те, як вибирає стиль для тієї чи іншої появи на сцені в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Коли вдається хоч якось наблизитися до Бога. І чистоту знайти. Тому що чистота і Господь — це найцінніше, що може бути на землі. Решта — сміття. Ось так, мій друже, мій юний друже. Я це зрозумів надто пізно, коли всю душу свою змучив і потоптав, як губку, і нічим мені жити практично, і нічим мені співати. І тому пісні мої такі кострубаті й убогі і... ледве-ледве я їх співаю. Тому що нічим мені. 

Але я тим самим стараюся вам пояснити, що ось до чого може дійти людина, яка топче себе все життя — алкоголем, наркотиками, всім цим лайном. Ось до чого можна дійти. Хоча вогник горить. Слава Богу. Інакше б я загинув. Не фізично, а морально. Це жахливіше».
 | Коментар = про те, щор приносить радість в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Святих отців Східної православної церкви. Тільки. Ніякої белетристики, тому що все вигадки письменницькі. Чесне слово.

Хочу дізнатися, як жити далі. Відкриваєш книгу і прямо написано, як тобі далі жити, як тобі подолати ось це або це, причому не умоглядно, а через особистий досвід, — як у четвертому столітті в печері Антоній Великий долав. Що ви! Цікавішого і кориснішого читання бути не може».
 | Коментар = про те, що любить читати в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «[[Євангеліє від Матвія|Євангеліє]]. Частіше. Ось я був на Афоні, приїхав великим поромом. За зціленням поїхав. Приходжу на сповідь до монастиря, до сповідника, розповідаю йому про свій порок. Так він мені прямо закричав — «Євангеліє читай — і переможеш!!!» Я аж здригнувся — відразу мені закричав! Хвилини не думаючи! І минуло. Поки що. Не знаю, як далі буде. Але поки що все минуло».
 | Коментар = про поради до читання  в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ні. Белетристика. Що там? Ну ось дивіться. Беру улюблену книгу своїх зрілих років. «Обломов», наприклад. Ну, коли сцени в селі, ще нічого. Починаються стосунки з Ольгою. Не врубуюся, про що мова взагалі. Ну не розумію, про що базар. Що за проблема? Чому така трагедія, такі сльози, в чому взагалі річ?! Відкладаю. Беру листування [[Пушкін Олександр Сергійович|Пушкіна]] і Анни Керн. Починаю читати. Відчуваю — щось ламає мене. Розумію потім — адюльтер, перелюб. Не можу це читати. Гаразд. Беру улюбленого поета [[Пастернак Борис Леонідович|Пастернака]] «Про мистецтво», є у нього така книга. На кожному слові — «чорт забирай, чорт забирай». 

Ну не можу я читати, як людина, що повірила. Ламає мене. Відторгнення йде. Не те щоб я рисуюсь, такий я святий — просто неприємно. Неприємне все це, вигадки це все. Взагалі, як почалася ця італійщина, епоха Відродження, мистецтво закінчилося взагалі. У мене велика бібліотека духовна. Решту книжок я так залишив поки що. По одній беру, починаю гортати — е, думаю, ні — на горище. Другу відкриваю — е, ні. [[Бунін Іван Олексійович|Бунін]], [[Купрін Олександр Іванович|Купрін]], ось це все. На горище, на горище. Потихеньку».
 | Коментар = про те,що немає книги, за якою хотів би поставити виставу в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «В одного афонського мудреця була така притча про людей. Ось поклади в кімнаті шматочок лайна. А поряд — шматочок лукума. І запусти туди бджолу. Куди сяде бджола? На лукум. А якщо кімнату обкласти лукумом всю і в кутку покласти шматочок лайна, і запустити муху, — куди вона сяде? На лайно. Іншими словами, в кожній людині треба бачити хороше. У кожного воно є, навіть у найбридкішого злочинця, убивці. 

Ось у мене був такий випадок. Їду я в потязі. З Твері в Москву ходить експрес, дві години ходу. Переді мною сідають два дембелі п’яні. Ну і починається: мат-перемат, про бабів. Я думаю: «Ну, попав». Дві години я маю це слухати. Потім, пригадавши цю притчу, почав роздумувати. Думаю: ось хто такі ці хлопці? Із села, які не бачили нічого, крім п’яниці-батька, який бив свою матір, потім пішли до армії, де спочатку їх били «діди», потім вони самі стали «дідами» і били. І ось вони прийшли — нічого вони в своєму житті не бачили. Дивлюся — а ми вже приїхали. От як! Так що все в нас. Світом взагалі править любов. Інакше б прийшов кінець. Знаєте, як співвідносяться зло і добро? Сказав один розумний дядько, — коли виверження вулкану покрило все чорною лавою, все спалено, і пробився маленький зелененький листочок. Так ось зло не бореться з добром. А ось так вони співіснують. Добро просто є. Серед величезної великої кількості зла воно набагато цінніше, цей зелений листочок, ніж величезна спалена земля».
 | Коментар = про те, що бувають випадки коли люди роздратовують в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «...Продовжувати жити. Старатися, старатися, старатися, наскільки буде виходити. Може, і буде провалюватися. А може, Господь подасть якось чистіше, краще. Може, і радість подасть, і втіхи якісь. Ви знаєте, як це буває, коли прокинешся вранці, і день пішов, пішов, і добре, добре якось. І чекаєш, що зараз туга буде, а її немає, немає, і до вечора немає. І добре, і просто плачеш і дякуєш Господу: спасибі тобі. Ось бувають такі дні. І ось ні чому зараз. Ні за що. Просто так. Не тому, що музику написав, ні чому. Ось якби так було частіше, ох, було б добре жити».
 | Коментар = про своє творче життя в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, веселіше було, тому що п’яний весь час був. Веселіше, звичайно. Життя — важка річ. Коли по-чесному, працювати важко, і жити взагалі важко».
 | Коментар = про те, що раніше життя веселіше було, коли все починалося в інтерв’ю газеті &quot;День&quot;  [https://day.kyiv.ua/article/kultura/petro-mamonov-koly-po-chesnomu-zhyty-vzahali-vazhko Петро МАМОНОВ: «Коли по-чесному — жити взагалі важко»] (2 березня 2005 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-М]]
[[Категорія:Лауреати премії «Ніка»]]
[[Категорія:Лауреати премії «Золотий орел»]]
[[Категорія:Російські рок-музиканти]]
[[Категорія:Російські рок-співаки]]
[[Категорія:Радянські гітаристи]]
[[Категорія:Російські гітаристи]]
[[Категорія:Радянські поети]]
[[Категорія:Російські поети]]
[[Категорія:Радянські актори]]
[[Категорія:Російські актори]]
[[Категорія:Російські музиканти]]
[[Категорія:Померли від COVID-19 у Росії]]</text>
      <sha1>572wfhovy6i95fdldimodoxqyutkyll</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Євген Гудзь</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46570</id>
    <revision>
      <id>161005</id>
      <timestamp>2026-08-02T10:49:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка:  '''Євге́н Гудзь''' ({{lang-en|Eugene Hütz}}, повне ім'я — '''Євген Олександрович Ніколаєв-Симонов'''; 6 вересня 1972, Боярка, [[Київська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — вокал...</comment>
      <origin>161005</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2203" sha1="e70bp8tg6j81frbwghzuctg5s5tqkb7" xml:space="preserve">
'''Євге́н Гудзь''' ({{lang-en|Eugene Hütz}}, повне ім'я — '''Євген Олександрович Ніколаєв-Симонов'''; 6 вересня 1972, Боярка, [[Київська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — вокаліст і засновник американського гурту Gogol Bordello, актор і діджей.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Передусім це фільм про спільноту іммігрантів. Я основний автор пісень і засновник Gogol Bordello, тож моя історія є рушієм для того, щоб розповідати інші історії [учасників гурту]...

Треба сказати, що ми знімали цю документалку впродовж 18 років. І ми зняли цей фільм не через війну, але в ньому є історії про Україну. Думаю, якби стрічку зняли через війну, дехто б просто уникав її, як щось типу пропаганди. Але [через Scream of My Blood] вони дізнаються про війну більш органічно. І є фестивалі, на які ми приїжджаємо, де ми єдиний фільм на тему України [в програмі]».
 | Коментар = про документальний фільм Scream of My Blood: A Gogol Bordello Story про гурт Gogol Bordello, який вийшов у 2023 році, після 18 років знімань в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>e70bp8tg6j81frbwghzuctg5s5tqkb7</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161006</id>
      <parentid>161005</parentid>
      <timestamp>2026-08-02T11:01:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>161006</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="20688" sha1="53uxcqbm8msle824fru1lswvkrnp6l7" xml:space="preserve">
'''Євге́н Гудзь''' ({{lang-en|Eugene Hütz}}, повне ім'я — '''Євген Олександрович Ніколаєв-Симонов'''; 6 вересня 1972, Боярка, [[Київська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — вокаліст і засновник американського гурту Gogol Bordello, актор і діджей.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Передусім це фільм про спільноту іммігрантів. Я основний автор пісень і засновник Gogol Bordello, тож моя історія є рушієм для того, щоб розповідати інші історії [учасників гурту]...

Треба сказати, що ми знімали цю документалку впродовж 18 років. І ми зняли цей фільм не через війну, але в ньому є історії про Україну. Думаю, якби стрічку зняли через війну, дехто б просто уникав її, як щось типу пропаганди. Але [через Scream of My Blood] вони дізнаються про війну більш органічно. І є фестивалі, на які ми приїжджаємо, де ми єдиний фільм на тему України [в програмі]».
 | Коментар = про документальний фільм Scream of My Blood: A Gogol Bordello Story про гурт Gogol Bordello, який вийшов у 2023 році, після 18 років знімань в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Gogol Bordello має свою аудиторію, а багато музикантів відчувають справжню солідарність з Україною. Коли почалася війна, то багато хто, пам’ятаючи, що я з України, зверталися до мене. [Запитували], як вони можуть допомогти, як висловити підтримку. Хтось використовував свою платформу, хтось ще якось допомагав. 

Але ми також вирішили зробити кілька колаборацій, щоби підкреслити свою єдність у цьому. Це для мене дуже багато значило, що нас вирішили підтримати такі музиканти, як [[Ел Юргенсен]] із гурту Ministry, такі корифеї альтернативної музики, як [[Лес Клейпул]] із Primus, а тепер і [[Бернард Самнер]]. Це справжні велети альтернативної музики. Або [[Патті Сміт]], яка заспівала гімн України, що вона сама переклала англійською мовою. Це було на заході буквально за десять днів після початку [повномасштабної] війни, ще коли люди на заході не знали, як реагувати. Відчуваєш, наскільки це важливо та круто».
 | Коментар = про те, що Gogol Bordello вже понад два роки використовує свою платформу для того, щоб висловлювати підтримку Україні в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ситуація, звичайно, змінюється, тому що перша емоційна хвиля вже пройшла. Але я б сказав, що підтримка не змінюється у своєму корінні. Може змінюватися висловлення цієї підтримки. [Адже] тепер прийшов час прагматичної підтримки. 

Як я бачу ситуацію на заході: багато людей, які спершу підтримували Україну емоційно, тепер підтримують її прагматично. Можливо, вони не розповідають про це на кожному кроці, але роблять певну справу, у якій відчувають себе ефективними, і продовжують це робити. Думаю, це адекватна реакція. Тому що зараз потрібні результати, а не емоції».
 | Коментар = про те, що складніше тепер переконувати людей висловлювати підтримку Україні в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми познайомилися з [[Бернард Самнер|Бернардом]] років 15 тому, граючи на фестивалях у Європі. New Order був хедлайнером, а ми з Gogol Bordello виступали прямо перед ними. У нас уже тоді був зв’язок, на бекстейджі. Звичайно, я запитав у [барабанника New Order] Стіва Морріса та Бернарда про все, що хотів почути про них, це був класний зв’язок. 

Але рік тому був дуже важливий виступ у Карнегі-хол у Нью-Йорку, ми грали з New Order, Патті Сміт, Філіпом Глассом – це був зірковий концерт на підтримку визвольного руху Тибету. На цьому івенті я сказав Бернарду, що роблю проєкт зі своїми друзями з Великої Британії, що це буде кавер на Angelic Upstarts. Тому що це реально монументальна пісня, написана англійцями на підтримку [польського руху «Солідарність»], десь там в Східній Європі. І це був крутий зв’язок, тому що трек написали не якісь там попзірки, а справжні панки. Тому я подумав, що було б круто поширити цю солідарність: [переосмислити] культову пісню разом із митцями, які мають глобальний світогляд. 

І Бернард одразу сказав, що це звучить круто, що це треба робити разом. Йому нічого не треба було пояснювати, він фактично сказав, що бачить, що зараз переживають українці, тож був радий висловити свою підтримку. Він написав дуже крутий стейтмент, за ним видно, що йому нічого не треба пояснювати. Бернард був для мене на такому ж рівні розуміння ситуації, як Девід Гілмор, Патті Сміт чи Ел Юргенсен. Україну треба підтримувати!»
 | Коментар = про те, що довелося було переконувати [[Бернард Самнер|Бернарда Самнера]] та як з’явилася ця можливість [зі спільним треком «Солідарність»] в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Лес Клейпул|Лес]], [[Шон Леннон]], [[Стюарт Коупленд]] із гурту Police… [Лес] просто зателефонував мені та сказав: «Чувак, я прочитав цю цитату [[Зеленський Володимир Олександрович|Зеленського]], що йому треба боєприпаси, а не таксі», пишу про це пісню, ти зі мною?». Звичайно, я був у ділі. 

Лес не боявся писати такі слова, причому ще тоді, коли не було зрозуміло, як це оцінять [у США]. І, взагалі-то, тоді було багато «вати», яка почала на нього нападати за це. Тож за це йому повага».
 | Коментар = про те, що тоді разом зібрали цілий супергурт в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, окрім того, що це відчутна допомога пораненим захисникам, я думаю, що допомога таким центрам реабілітації є гарним способом просвітлювати людей про цю [війну]. Люди [за кордоном] бачать лише телесюжети й мапи, для них це щось далеке й теоретичне. Але коли люди з Британії, Німеччини, США чи Канади бачать, як [українці] буквально вчаться ходити заново, це стає мотивацією їм допомогти. Може, ще вчора вони навіть були «ватою». А тепер думають: «Та що я роблю?» Може, дійсно пора дістати голову з жопи й почати розбиратися, що взагалі відбувається».
 | Коментар = про те, що під час поїздки в Україну ти також зробив виступ для українських військових, які проходять програму реабілітації в центрі Recovery та пожертвував апарат Diego для [майбутнього центру у Черкасах] в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Та ні. Думаю, це більше схоже на процес дистиляції чи кристалізації. Типу ти розумієш, із чого зроблені люди. І це відбувається в прискореному режимі, як оброблення плівки Polaroid: якщо раніше плівка була не проявлена, то тепер вона проявлена повністю. Я так бачу цю ситуацію. Люди, які були більш рішучі, показали себе як рішучі. Люди, які були нерішучі, проявили себе ще більш нерішучими. Тож це був такий процес, для мене також, як і для всіх. 

Тобто я не думаю, що люди насправді змінюються. Люди просто з’являються. Не знаю, чи дійсно може хтось змінитися або трансформуватися. Якщо хтось проявляє себе певним чином, такими вони і є насправді в цій нашій матриці.

Та вона вже була. Значно раніше, ніж 24 лютого, ще в серпні 1991 року. Коли ми з батьками приїхали в США, я свідомо взяв дівоче прізвище моєї мами, українське прізвище Ґудзь. Воно звучало круто, і я також хотів зберегти цей компонент нашої родини. Прізвище мого батька Ніколаєв, але ніхто не знає, як так вийшло, тому що ми всі українці, росіян у нашій родині ніколи не було».
 | Коментар = про філософський вимір та, що відкрив про себе після 24 лютого 2022 року в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, він крутий. І мої батьки завжди були проукраїнські, ми завжди розділяли любов до української музики. Мій батько був фанатом «Воплі Відоплясова», «Братів Гадюкіних», а ще «Колезького асесора». Він хотів робити українськість крутою, розумієш? А це була й місія українського панк-року. Ми не були великими прихильниками української попмузики, але ми поважали, наприклад, Тараса Петриненка чи Кирила Стеценка, які мали цей вайб української культури».
 | Коментар = про свого батька в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Воєнний час – це екстремальна ситуація, вона схиляє до екстремальних позицій, чи не так? Я розумію, як люди можуть підтримувати обидва боки [в цій дискусії]. Але я думаю, що це дискусія поза межами питання мови. Тобто на рівні держави це потрібно. Якщо це Україна, то офіційною мовою має бути українська, 100%. Усі послуги мають надаватися українською, 100%. Люди повинні мати можливість заповнити будь-який документ українською, 100%. І водночас в особистий час вони повинні мати змогу говорити навіть мовою суахілі, якщо хочуть. Це моя думка. 

Але я кажу, що це розмова не лише про мову, тому що [в темі [[Гоголь Микола Васильович|Гоголя]]] є різні аспекти: емоційний, історичний, міфологічний. Певною мірою мова – це просто технологія для того, щоб їх передавати. Особливо у випадку раннього Гоголя, який якраз передавав глибоко український, фольклорний меседж. Наприклад, це дуже помітно в його праці про українські пісні, які він любив і на яких добре знався. Це не якесь там забавка, а детальна праця, у якій він розшифровує українські пісні і їхні сенси. І це гарний інсайт для всіх, хто цікавиться, що там із Гоголем. Його коріння – в українських піснях, вертепі, українському синтаксисі, урешті-решт».
 | Коментар = про вплив воєнного часу на творчість в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, звісно, були. Але водночас, якщо детальніше подивитися на історію, то ми побачимо, що насправді [євреї виїжджали] через погроми, які санкціонувала [Російська імперія]. Це фактично були наймані загони смерті, [які організовували єврейські погроми]. Я теж вивчав цю тему. Щоразу, коли в США згадують так званих «козаків», [які нібито відповідали за погроми], завжди є це непорозуміння.  

Я зазвичай кажу так: «Гаразд, ви знаєте [команду з американського футболу] Minnesota Vikings? Ви ж знаєте, що вони не справжні вікінги, так? Це просто хлопці з Міннесоти, одягнені в футболки з написом «Вікінги». І ви ж знаєте, що вікінги насправді не з Міннесоти?» [сміється] І тут так само. Якихось нібито «козаків» наймають для того, щоб організувати погроми. І ми досі про це говоримо? Та порозумнішайте вже!»
 | Коментар = про те, чому українські євреї масово емігрували до США в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>53uxcqbm8msle824fru1lswvkrnp6l7</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161007</id>
      <parentid>161006</parentid>
      <timestamp>2026-08-02T11:02:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>161007</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="20724" sha1="6219g9n5e6anjdzd9qrq4flvyd7fw37" xml:space="preserve">
'''Євге́н Гудзь''' ({{lang-en|Eugene Hütz}}, повне ім'я — '''Євген Олександрович Ніколаєв-Симонов'''; 6 вересня 1972, Боярка, [[Київська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — вокаліст і засновник американського гурту Gogol Bordello, актор і діджей.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Передусім це фільм про спільноту іммігрантів. Я основний автор пісень і засновник Gogol Bordello, тож моя історія є рушієм для того, щоб розповідати інші історії [учасників гурту]...

Треба сказати, що ми знімали цю документалку впродовж 18 років. І ми зняли цей фільм не через війну, але в ньому є історії про Україну. Думаю, якби стрічку зняли через війну, дехто б просто уникав її, як щось типу пропаганди. Але [через Scream of My Blood] вони дізнаються про війну більш органічно. І є фестивалі, на які ми приїжджаємо, де ми єдиний фільм на тему України [в програмі]».
 | Коментар = про документальний фільм Scream of My Blood: A Gogol Bordello Story про гурт Gogol Bordello, який вийшов у 2023 році, після 18 років знімань в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Gogol Bordello має свою аудиторію, а багато музикантів відчувають справжню солідарність з Україною. Коли почалася війна, то багато хто, пам’ятаючи, що я з України, зверталися до мене. [Запитували], як вони можуть допомогти, як висловити підтримку. Хтось використовував свою платформу, хтось ще якось допомагав. 

Але ми також вирішили зробити кілька колаборацій, щоби підкреслити свою єдність у цьому. Це для мене дуже багато значило, що нас вирішили підтримати такі музиканти, як [[Ел Юргенсен]] із гурту Ministry, такі корифеї альтернативної музики, як [[Лес Клейпул]] із Primus, а тепер і [[Бернард Самнер]]. Це справжні велети альтернативної музики. Або [[Патті Сміт]], яка заспівала гімн України, що вона сама переклала англійською мовою. Це було на заході буквально за десять днів після початку [повномасштабної] війни, ще коли люди на заході не знали, як реагувати. Відчуваєш, наскільки це важливо та круто».
 | Коментар = про те, що Gogol Bordello вже понад два роки використовує свою платформу для того, щоб висловлювати підтримку Україні в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ситуація, звичайно, змінюється, тому що перша емоційна хвиля вже пройшла. Але я б сказав, що підтримка не змінюється у своєму корінні. Може змінюватися висловлення цієї підтримки. [Адже] тепер прийшов час прагматичної підтримки. 

Як я бачу ситуацію на заході: багато людей, які спершу підтримували Україну емоційно, тепер підтримують її прагматично. Можливо, вони не розповідають про це на кожному кроці, але роблять певну справу, у якій відчувають себе ефективними, і продовжують це робити. Думаю, це адекватна реакція. Тому що зараз потрібні результати, а не емоції».
 | Коментар = про те, що складніше тепер переконувати людей висловлювати підтримку Україні в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми познайомилися з [[Бернард Самнер|Бернардом]] років 15 тому, граючи на фестивалях у Європі. New Order був хедлайнером, а ми з Gogol Bordello виступали прямо перед ними. У нас уже тоді був зв’язок, на бекстейджі. Звичайно, я запитав у [барабанника New Order] Стіва Морріса та Бернарда про все, що хотів почути про них, це був класний зв’язок. 

Але рік тому був дуже важливий виступ у Карнегі-хол у Нью-Йорку, ми грали з New Order, Патті Сміт, Філіпом Глассом – це був зірковий концерт на підтримку визвольного руху Тибету. На цьому івенті я сказав Бернарду, що роблю проєкт зі своїми друзями з Великої Британії, що це буде кавер на Angelic Upstarts. Тому що це реально монументальна пісня, написана англійцями на підтримку [польського руху «Солідарність»], десь там в Східній Європі. І це був крутий зв’язок, тому що трек написали не якісь там попзірки, а справжні панки. Тому я подумав, що було б круто поширити цю солідарність: [переосмислити] культову пісню разом із митцями, які мають глобальний світогляд. 

І Бернард одразу сказав, що це звучить круто, що це треба робити разом. Йому нічого не треба було пояснювати, він фактично сказав, що бачить, що зараз переживають українці, тож був радий висловити свою підтримку. Він написав дуже крутий стейтмент, за ним видно, що йому нічого не треба пояснювати. Бернард був для мене на такому ж рівні розуміння ситуації, як Девід Гілмор, Патті Сміт чи Ел Юргенсен. Україну треба підтримувати!»
 | Коментар = про те, що довелося було переконувати [[Бернард Самнер|Бернарда Самнера]] та як з’явилася ця можливість [зі спільним треком «Солідарність»] в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Лес Клейпул|Лес]], [[Шон Леннон]], [[Стюарт Коупленд]] із гурту Police… [Лес] просто зателефонував мені та сказав: «Чувак, я прочитав цю цитату [[Зеленський Володимир Олександрович|Зеленського]], що йому треба боєприпаси, а не таксі», пишу про це пісню, ти зі мною?». Звичайно, я був у ділі. 

Лес не боявся писати такі слова, причому ще тоді, коли не було зрозуміло, як це оцінять [у США]. І, взагалі-то, тоді було багато «вати», яка почала на нього нападати за це. Тож за це йому повага».
 | Коментар = про те, що тоді разом зібрали цілий супергурт в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, окрім того, що це відчутна допомога пораненим захисникам, я думаю, що допомога таким центрам реабілітації є гарним способом просвітлювати людей про цю [війну]. Люди [за кордоном] бачать лише телесюжети й мапи, для них це щось далеке й теоретичне. Але коли люди з Британії, Німеччини, США чи Канади бачать, як [українці] буквально вчаться ходити заново, це стає мотивацією їм допомогти. Може, ще вчора вони навіть були «ватою». А тепер думають: «Та що я роблю?» Може, дійсно пора дістати голову з жопи й почати розбиратися, що взагалі відбувається».
 | Коментар = про те, що під час поїздки в Україну ти також зробив виступ для українських військових, які проходять програму реабілітації в центрі Recovery та пожертвував апарат Diego для [майбутнього центру у Черкасах] в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Та ні. Думаю, це більше схоже на процес дистиляції чи кристалізації. Типу ти розумієш, із чого зроблені люди. І це відбувається в прискореному режимі, як оброблення плівки Polaroid: якщо раніше плівка була не проявлена, то тепер вона проявлена повністю. Я так бачу цю ситуацію. Люди, які були більш рішучі, показали себе як рішучі. Люди, які були нерішучі, проявили себе ще більш нерішучими. Тож це був такий процес, для мене також, як і для всіх. 

Тобто я не думаю, що люди насправді змінюються. Люди просто з’являються. Не знаю, чи дійсно може хтось змінитися або трансформуватися. Якщо хтось проявляє себе певним чином, такими вони і є насправді в цій нашій матриці.

Та вона вже була. Значно раніше, ніж 24 лютого, ще в серпні 1991 року. Коли ми з батьками приїхали в США, я свідомо взяв дівоче прізвище моєї мами, українське прізвище Ґудзь. Воно звучало круто, і я також хотів зберегти цей компонент нашої родини. Прізвище мого батька Ніколаєв, але ніхто не знає, як так вийшло, тому що ми всі українці, росіян у нашій родині ніколи не було».
 | Коментар = про філософський вимір та, що відкрив про себе після 24 лютого 2022 року в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, він крутий. І мої батьки завжди були проукраїнські, ми завжди розділяли любов до української музики. Мій батько був фанатом «Воплі Відоплясова», «Братів Гадюкіних», а ще «Колезького асесора». Він хотів робити українськість крутою, розумієш? А це була й місія українського панк-року. Ми не були великими прихильниками української попмузики, але ми поважали, наприклад, Тараса Петриненка чи Кирила Стеценка, які мали цей вайб української культури».
 | Коментар = про свого батька в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Воєнний час – це екстремальна ситуація, вона схиляє до екстремальних позицій, чи не так? Я розумію, як люди можуть підтримувати обидва боки [в цій дискусії]. Але я думаю, що це дискусія поза межами питання мови. Тобто на рівні держави це потрібно. Якщо це Україна, то офіційною мовою має бути українська, 100%. Усі послуги мають надаватися українською, 100%. Люди повинні мати можливість заповнити будь-який документ українською, 100%. І водночас в особистий час вони повинні мати змогу говорити навіть мовою суахілі, якщо хочуть. Це моя думка. 

Але я кажу, що це розмова не лише про мову, тому що [в темі [[Гоголь Микола Васильович|Гоголя]]] є різні аспекти: емоційний, історичний, міфологічний. Певною мірою мова – це просто технологія для того, щоб їх передавати. Особливо у випадку раннього Гоголя, який якраз передавав глибоко український, фольклорний меседж. Наприклад, це дуже помітно в його праці про українські пісні, які він любив і на яких добре знався. Це не якесь там забавка, а детальна праця, у якій він розшифровує українські пісні і їхні сенси. І це гарний інсайт для всіх, хто цікавиться, що там із Гоголем. Його коріння – в українських піснях, вертепі, українському синтаксисі, урешті-решт».
 | Коментар = про вплив воєнного часу на творчість в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, звісно, були. Але водночас, якщо детальніше подивитися на історію, то ми побачимо, що насправді [євреї виїжджали] через погроми, які санкціонувала [Російська імперія]. Це фактично були наймані загони смерті, [які організовували єврейські погроми]. Я теж вивчав цю тему. Щоразу, коли в США згадують так званих «козаків», [які нібито відповідали за погроми], завжди є це непорозуміння.  

Я зазвичай кажу так: «Гаразд, ви знаєте [команду з американського футболу] Minnesota Vikings? Ви ж знаєте, що вони не справжні вікінги, так? Це просто хлопці з Міннесоти, одягнені в футболки з написом «Вікінги». І ви ж знаєте, що вікінги насправді не з Міннесоти?» [сміється] І тут так само. Якихось нібито «козаків» наймають для того, щоб організувати погроми. І ми досі про це говоримо? Та порозумнішайте вже!»
 | Коментар = про те, чому українські євреї масово емігрували до США в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}</text>
      <sha1>6219g9n5e6anjdzd9qrq4flvyd7fw37</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161008</id>
      <parentid>161007</parentid>
      <timestamp>2026-08-02T11:02:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>161008</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="21094" sha1="cudf1rk44stlzrli442tfnzrkqk1tpp" xml:space="preserve">
'''Євге́н Гудзь''' ({{lang-en|Eugene Hütz}}, повне ім'я — '''Євген Олександрович Ніколаєв-Симонов'''; 6 вересня 1972, Боярка, [[Київська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — вокаліст і засновник американського гурту Gogol Bordello, актор і діджей.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Передусім це фільм про спільноту іммігрантів. Я основний автор пісень і засновник Gogol Bordello, тож моя історія є рушієм для того, щоб розповідати інші історії [учасників гурту]...

Треба сказати, що ми знімали цю документалку впродовж 18 років. І ми зняли цей фільм не через війну, але в ньому є історії про Україну. Думаю, якби стрічку зняли через війну, дехто б просто уникав її, як щось типу пропаганди. Але [через Scream of My Blood] вони дізнаються про війну більш органічно. І є фестивалі, на які ми приїжджаємо, де ми єдиний фільм на тему України [в програмі]».
 | Коментар = про документальний фільм Scream of My Blood: A Gogol Bordello Story про гурт Gogol Bordello, який вийшов у 2023 році, після 18 років знімань в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Gogol Bordello має свою аудиторію, а багато музикантів відчувають справжню солідарність з Україною. Коли почалася війна, то багато хто, пам’ятаючи, що я з України, зверталися до мене. [Запитували], як вони можуть допомогти, як висловити підтримку. Хтось використовував свою платформу, хтось ще якось допомагав. 

Але ми також вирішили зробити кілька колаборацій, щоби підкреслити свою єдність у цьому. Це для мене дуже багато значило, що нас вирішили підтримати такі музиканти, як [[Ел Юргенсен]] із гурту Ministry, такі корифеї альтернативної музики, як [[Лес Клейпул]] із Primus, а тепер і [[Бернард Самнер]]. Це справжні велети альтернативної музики. Або [[Патті Сміт]], яка заспівала гімн України, що вона сама переклала англійською мовою. Це було на заході буквально за десять днів після початку [повномасштабної] війни, ще коли люди на заході не знали, як реагувати. Відчуваєш, наскільки це важливо та круто».
 | Коментар = про те, що Gogol Bordello вже понад два роки використовує свою платформу для того, щоб висловлювати підтримку Україні в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ситуація, звичайно, змінюється, тому що перша емоційна хвиля вже пройшла. Але я б сказав, що підтримка не змінюється у своєму корінні. Може змінюватися висловлення цієї підтримки. [Адже] тепер прийшов час прагматичної підтримки. 

Як я бачу ситуацію на заході: багато людей, які спершу підтримували Україну емоційно, тепер підтримують її прагматично. Можливо, вони не розповідають про це на кожному кроці, але роблять певну справу, у якій відчувають себе ефективними, і продовжують це робити. Думаю, це адекватна реакція. Тому що зараз потрібні результати, а не емоції».
 | Коментар = про те, що складніше тепер переконувати людей висловлювати підтримку Україні в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми познайомилися з [[Бернард Самнер|Бернардом]] років 15 тому, граючи на фестивалях у Європі. New Order був хедлайнером, а ми з Gogol Bordello виступали прямо перед ними. У нас уже тоді був зв’язок, на бекстейджі. Звичайно, я запитав у [барабанника New Order] Стіва Морріса та Бернарда про все, що хотів почути про них, це був класний зв’язок. 

Але рік тому був дуже важливий виступ у Карнегі-хол у Нью-Йорку, ми грали з New Order, Патті Сміт, Філіпом Глассом – це був зірковий концерт на підтримку визвольного руху Тибету. На цьому івенті я сказав Бернарду, що роблю проєкт зі своїми друзями з Великої Британії, що це буде кавер на Angelic Upstarts. Тому що це реально монументальна пісня, написана англійцями на підтримку [польського руху «Солідарність»], десь там в Східній Європі. І це був крутий зв’язок, тому що трек написали не якісь там попзірки, а справжні панки. Тому я подумав, що було б круто поширити цю солідарність: [переосмислити] культову пісню разом із митцями, які мають глобальний світогляд. 

І Бернард одразу сказав, що це звучить круто, що це треба робити разом. Йому нічого не треба було пояснювати, він фактично сказав, що бачить, що зараз переживають українці, тож був радий висловити свою підтримку. Він написав дуже крутий стейтмент, за ним видно, що йому нічого не треба пояснювати. Бернард був для мене на такому ж рівні розуміння ситуації, як Девід Гілмор, Патті Сміт чи Ел Юргенсен. Україну треба підтримувати!»
 | Коментар = про те, що довелося було переконувати [[Бернард Самнер|Бернарда Самнера]] та як з’явилася ця можливість [зі спільним треком «Солідарність»] в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Лес Клейпул|Лес]], [[Шон Леннон]], [[Стюарт Коупленд]] із гурту Police… [Лес] просто зателефонував мені та сказав: «Чувак, я прочитав цю цитату [[Зеленський Володимир Олександрович|Зеленського]], що йому треба боєприпаси, а не таксі», пишу про це пісню, ти зі мною?». Звичайно, я був у ділі. 

Лес не боявся писати такі слова, причому ще тоді, коли не було зрозуміло, як це оцінять [у США]. І, взагалі-то, тоді було багато «вати», яка почала на нього нападати за це. Тож за це йому повага».
 | Коментар = про те, що тоді разом зібрали цілий супергурт в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, окрім того, що це відчутна допомога пораненим захисникам, я думаю, що допомога таким центрам реабілітації є гарним способом просвітлювати людей про цю [війну]. Люди [за кордоном] бачать лише телесюжети й мапи, для них це щось далеке й теоретичне. Але коли люди з Британії, Німеччини, США чи Канади бачать, як [українці] буквально вчаться ходити заново, це стає мотивацією їм допомогти. Може, ще вчора вони навіть були «ватою». А тепер думають: «Та що я роблю?» Може, дійсно пора дістати голову з жопи й почати розбиратися, що взагалі відбувається».
 | Коментар = про те, що під час поїздки в Україну ти також зробив виступ для українських військових, які проходять програму реабілітації в центрі Recovery та пожертвував апарат Diego для [майбутнього центру у Черкасах] в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Та ні. Думаю, це більше схоже на процес дистиляції чи кристалізації. Типу ти розумієш, із чого зроблені люди. І це відбувається в прискореному режимі, як оброблення плівки Polaroid: якщо раніше плівка була не проявлена, то тепер вона проявлена повністю. Я так бачу цю ситуацію. Люди, які були більш рішучі, показали себе як рішучі. Люди, які були нерішучі, проявили себе ще більш нерішучими. Тож це був такий процес, для мене також, як і для всіх. 

Тобто я не думаю, що люди насправді змінюються. Люди просто з’являються. Не знаю, чи дійсно може хтось змінитися або трансформуватися. Якщо хтось проявляє себе певним чином, такими вони і є насправді в цій нашій матриці.

Та вона вже була. Значно раніше, ніж 24 лютого, ще в серпні 1991 року. Коли ми з батьками приїхали в США, я свідомо взяв дівоче прізвище моєї мами, українське прізвище Ґудзь. Воно звучало круто, і я також хотів зберегти цей компонент нашої родини. Прізвище мого батька Ніколаєв, але ніхто не знає, як так вийшло, тому що ми всі українці, росіян у нашій родині ніколи не було».
 | Коментар = про філософський вимір та, що відкрив про себе після 24 лютого 2022 року в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, він крутий. І мої батьки завжди були проукраїнські, ми завжди розділяли любов до української музики. Мій батько був фанатом «Воплі Відоплясова», «Братів Гадюкіних», а ще «Колезького асесора». Він хотів робити українськість крутою, розумієш? А це була й місія українського панк-року. Ми не були великими прихильниками української попмузики, але ми поважали, наприклад, Тараса Петриненка чи Кирила Стеценка, які мали цей вайб української культури».
 | Коментар = про свого батька в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Воєнний час – це екстремальна ситуація, вона схиляє до екстремальних позицій, чи не так? Я розумію, як люди можуть підтримувати обидва боки [в цій дискусії]. Але я думаю, що це дискусія поза межами питання мови. Тобто на рівні держави це потрібно. Якщо це Україна, то офіційною мовою має бути українська, 100%. Усі послуги мають надаватися українською, 100%. Люди повинні мати можливість заповнити будь-який документ українською, 100%. І водночас в особистий час вони повинні мати змогу говорити навіть мовою суахілі, якщо хочуть. Це моя думка. 

Але я кажу, що це розмова не лише про мову, тому що [в темі [[Гоголь Микола Васильович|Гоголя]]] є різні аспекти: емоційний, історичний, міфологічний. Певною мірою мова – це просто технологія для того, щоб їх передавати. Особливо у випадку раннього Гоголя, який якраз передавав глибоко український, фольклорний меседж. Наприклад, це дуже помітно в його праці про українські пісні, які він любив і на яких добре знався. Це не якесь там забавка, а детальна праця, у якій він розшифровує українські пісні і їхні сенси. І це гарний інсайт для всіх, хто цікавиться, що там із Гоголем. Його коріння – в українських піснях, вертепі, українському синтаксисі, урешті-решт».
 | Коментар = про вплив воєнного часу на творчість в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, звісно, були. Але водночас, якщо детальніше подивитися на історію, то ми побачимо, що насправді [євреї виїжджали] через погроми, які санкціонувала [Російська імперія]. Це фактично були наймані загони смерті, [які організовували єврейські погроми]. Я теж вивчав цю тему. Щоразу, коли в США згадують так званих «козаків», [які нібито відповідали за погроми], завжди є це непорозуміння.  

Я зазвичай кажу так: «Гаразд, ви знаєте [команду з американського футболу] Minnesota Vikings? Ви ж знаєте, що вони не справжні вікінги, так? Це просто хлопці з Міннесоти, одягнені в футболки з написом «Вікінги». І ви ж знаєте, що вікінги насправді не з Міннесоти?» [сміється] І тут так само. Якихось нібито «козаків» наймають для того, щоб організувати погроми. І ми досі про це говоримо? Та порозумнішайте вже!»
 | Коментар = про те, чому українські євреї масово емігрували до США в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Музиканти США]]
[[Категорія:Українці США]]
[[Категорія:Персоналії:Нью-Йорк]]
[[Категорія:Радянські емігранти до США]]
[[Категорія:Люди з дошлюбним прізвищем матері]]
[[Категорія:Панк-рок співаки]]</text>
      <sha1>cudf1rk44stlzrli442tfnzrkqk1tpp</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161010</id>
      <parentid>161008</parentid>
      <timestamp>2026-08-02T11:04:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>161010</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="21108" sha1="pvm6jm7glzv16x2abmbshxpc9ucdvq0" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Євге́н Гудзь''' ({{lang-en|Eugene Hütz}}, повне ім'я — '''Євген Олександрович Ніколаєв-Симонов'''; 6 вересня 1972, Боярка, [[Київська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — вокаліст і засновник американського гурту Gogol Bordello, актор і діджей.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Передусім це фільм про спільноту іммігрантів. Я основний автор пісень і засновник Gogol Bordello, тож моя історія є рушієм для того, щоб розповідати інші історії [учасників гурту]...

Треба сказати, що ми знімали цю документалку впродовж 18 років. І ми зняли цей фільм не через війну, але в ньому є історії про Україну. Думаю, якби стрічку зняли через війну, дехто б просто уникав її, як щось типу пропаганди. Але [через Scream of My Blood] вони дізнаються про війну більш органічно. І є фестивалі, на які ми приїжджаємо, де ми єдиний фільм на тему України [в програмі]».
 | Коментар = про документальний фільм Scream of My Blood: A Gogol Bordello Story про гурт Gogol Bordello, який вийшов у 2023 році, після 18 років знімань в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Gogol Bordello має свою аудиторію, а багато музикантів відчувають справжню солідарність з Україною. Коли почалася війна, то багато хто, пам’ятаючи, що я з України, зверталися до мене. [Запитували], як вони можуть допомогти, як висловити підтримку. Хтось використовував свою платформу, хтось ще якось допомагав. 

Але ми також вирішили зробити кілька колаборацій, щоби підкреслити свою єдність у цьому. Це для мене дуже багато значило, що нас вирішили підтримати такі музиканти, як [[Ел Юргенсен]] із гурту Ministry, такі корифеї альтернативної музики, як [[Лес Клейпул]] із Primus, а тепер і [[Бернард Самнер]]. Це справжні велети альтернативної музики. Або [[Патті Сміт]], яка заспівала гімн України, що вона сама переклала англійською мовою. Це було на заході буквально за десять днів після початку [повномасштабної] війни, ще коли люди на заході не знали, як реагувати. Відчуваєш, наскільки це важливо та круто».
 | Коментар = про те, що Gogol Bordello вже понад два роки використовує свою платформу для того, щоб висловлювати підтримку Україні в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ситуація, звичайно, змінюється, тому що перша емоційна хвиля вже пройшла. Але я б сказав, що підтримка не змінюється у своєму корінні. Може змінюватися висловлення цієї підтримки. [Адже] тепер прийшов час прагматичної підтримки. 

Як я бачу ситуацію на заході: багато людей, які спершу підтримували Україну емоційно, тепер підтримують її прагматично. Можливо, вони не розповідають про це на кожному кроці, але роблять певну справу, у якій відчувають себе ефективними, і продовжують це робити. Думаю, це адекватна реакція. Тому що зараз потрібні результати, а не емоції».
 | Коментар = про те, що складніше тепер переконувати людей висловлювати підтримку Україні в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми познайомилися з [[Бернард Самнер|Бернардом]] років 15 тому, граючи на фестивалях у Європі. New Order був хедлайнером, а ми з Gogol Bordello виступали прямо перед ними. У нас уже тоді був зв’язок, на бекстейджі. Звичайно, я запитав у [барабанника New Order] Стіва Морріса та Бернарда про все, що хотів почути про них, це був класний зв’язок. 

Але рік тому був дуже важливий виступ у Карнегі-хол у Нью-Йорку, ми грали з New Order, Патті Сміт, Філіпом Глассом – це був зірковий концерт на підтримку визвольного руху Тибету. На цьому івенті я сказав Бернарду, що роблю проєкт зі своїми друзями з Великої Британії, що це буде кавер на Angelic Upstarts. Тому що це реально монументальна пісня, написана англійцями на підтримку [польського руху «Солідарність»], десь там в Східній Європі. І це був крутий зв’язок, тому що трек написали не якісь там попзірки, а справжні панки. Тому я подумав, що було б круто поширити цю солідарність: [переосмислити] культову пісню разом із митцями, які мають глобальний світогляд. 

І Бернард одразу сказав, що це звучить круто, що це треба робити разом. Йому нічого не треба було пояснювати, він фактично сказав, що бачить, що зараз переживають українці, тож був радий висловити свою підтримку. Він написав дуже крутий стейтмент, за ним видно, що йому нічого не треба пояснювати. Бернард був для мене на такому ж рівні розуміння ситуації, як Девід Гілмор, Патті Сміт чи Ел Юргенсен. Україну треба підтримувати!»
 | Коментар = про те, що довелося було переконувати [[Бернард Самнер|Бернарда Самнера]] та як з’явилася ця можливість [зі спільним треком «Солідарність»] в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Лес Клейпул|Лес]], [[Шон Леннон]], [[Стюарт Коупленд]] із гурту Police… [Лес] просто зателефонував мені та сказав: «Чувак, я прочитав цю цитату [[Зеленський Володимир Олександрович|Зеленського]], що йому треба боєприпаси, а не таксі», пишу про це пісню, ти зі мною?». Звичайно, я був у ділі. 

Лес не боявся писати такі слова, причому ще тоді, коли не було зрозуміло, як це оцінять [у США]. І, взагалі-то, тоді було багато «вати», яка почала на нього нападати за це. Тож за це йому повага».
 | Коментар = про те, що тоді разом зібрали цілий супергурт в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, окрім того, що це відчутна допомога пораненим захисникам, я думаю, що допомога таким центрам реабілітації є гарним способом просвітлювати людей про цю [війну]. Люди [за кордоном] бачать лише телесюжети й мапи, для них це щось далеке й теоретичне. Але коли люди з Британії, Німеччини, США чи Канади бачать, як [українці] буквально вчаться ходити заново, це стає мотивацією їм допомогти. Може, ще вчора вони навіть були «ватою». А тепер думають: «Та що я роблю?» Може, дійсно пора дістати голову з жопи й почати розбиратися, що взагалі відбувається».
 | Коментар = про те, що під час поїздки в Україну ти також зробив виступ для українських військових, які проходять програму реабілітації в центрі Recovery та пожертвував апарат Diego для [майбутнього центру у Черкасах] в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Та ні. Думаю, це більше схоже на процес дистиляції чи кристалізації. Типу ти розумієш, із чого зроблені люди. І це відбувається в прискореному режимі, як оброблення плівки Polaroid: якщо раніше плівка була не проявлена, то тепер вона проявлена повністю. Я так бачу цю ситуацію. Люди, які були більш рішучі, показали себе як рішучі. Люди, які були нерішучі, проявили себе ще більш нерішучими. Тож це був такий процес, для мене також, як і для всіх. 

Тобто я не думаю, що люди насправді змінюються. Люди просто з’являються. Не знаю, чи дійсно може хтось змінитися або трансформуватися. Якщо хтось проявляє себе певним чином, такими вони і є насправді в цій нашій матриці.

Та вона вже була. Значно раніше, ніж 24 лютого, ще в серпні 1991 року. Коли ми з батьками приїхали в США, я свідомо взяв дівоче прізвище моєї мами, українське прізвище Ґудзь. Воно звучало круто, і я також хотів зберегти цей компонент нашої родини. Прізвище мого батька Ніколаєв, але ніхто не знає, як так вийшло, тому що ми всі українці, росіян у нашій родині ніколи не було».
 | Коментар = про філософський вимір та, що відкрив про себе після 24 лютого 2022 року в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, він крутий. І мої батьки завжди були проукраїнські, ми завжди розділяли любов до української музики. Мій батько був фанатом «Воплі Відоплясова», «Братів Гадюкіних», а ще «Колезького асесора». Він хотів робити українськість крутою, розумієш? А це була й місія українського панк-року. Ми не були великими прихильниками української попмузики, але ми поважали, наприклад, Тараса Петриненка чи Кирила Стеценка, які мали цей вайб української культури».
 | Коментар = про свого батька в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Воєнний час – це екстремальна ситуація, вона схиляє до екстремальних позицій, чи не так? Я розумію, як люди можуть підтримувати обидва боки [в цій дискусії]. Але я думаю, що це дискусія поза межами питання мови. Тобто на рівні держави це потрібно. Якщо це Україна, то офіційною мовою має бути українська, 100%. Усі послуги мають надаватися українською, 100%. Люди повинні мати можливість заповнити будь-який документ українською, 100%. І водночас в особистий час вони повинні мати змогу говорити навіть мовою суахілі, якщо хочуть. Це моя думка. 

Але я кажу, що це розмова не лише про мову, тому що [в темі [[Гоголь Микола Васильович|Гоголя]]] є різні аспекти: емоційний, історичний, міфологічний. Певною мірою мова – це просто технологія для того, щоб їх передавати. Особливо у випадку раннього Гоголя, який якраз передавав глибоко український, фольклорний меседж. Наприклад, це дуже помітно в його праці про українські пісні, які він любив і на яких добре знався. Це не якесь там забавка, а детальна праця, у якій він розшифровує українські пісні і їхні сенси. І це гарний інсайт для всіх, хто цікавиться, що там із Гоголем. Його коріння – в українських піснях, вертепі, українському синтаксисі, урешті-решт».
 | Коментар = про вплив воєнного часу на творчість в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, звісно, були. Але водночас, якщо детальніше подивитися на історію, то ми побачимо, що насправді [євреї виїжджали] через погроми, які санкціонувала [Російська імперія]. Це фактично були наймані загони смерті, [які організовували єврейські погроми]. Я теж вивчав цю тему. Щоразу, коли в США згадують так званих «козаків», [які нібито відповідали за погроми], завжди є це непорозуміння.  

Я зазвичай кажу так: «Гаразд, ви знаєте [команду з американського футболу] Minnesota Vikings? Ви ж знаєте, що вони не справжні вікінги, так? Це просто хлопці з Міннесоти, одягнені в футболки з написом «Вікінги». І ви ж знаєте, що вікінги насправді не з Міннесоти?» [сміється] І тут так само. Якихось нібито «козаків» наймають для того, щоб організувати погроми. І ми досі про це говоримо? Та порозумнішайте вже!»
 | Коментар = про те, чому українські євреї масово емігрували до США в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Музиканти США]]
[[Категорія:Українці США]]
[[Категорія:Персоналії:Нью-Йорк]]
[[Категорія:Радянські емігранти до США]]
[[Категорія:Люди з дошлюбним прізвищем матері]]
[[Категорія:Панк-рок співаки]]</text>
      <sha1>pvm6jm7glzv16x2abmbshxpc9ucdvq0</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161012</id>
      <parentid>161010</parentid>
      <timestamp>2026-08-02T11:05:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>161012</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="21172" sha1="0gmgq3i3ebsx98t4shp7t5smh75f6ef" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Євге́н Гудзь''' ({{lang-en|Eugene Hütz}}, повне ім'я — '''Євген Олександрович Ніколаєв-Симонов'''; 6 вересня 1972, Боярка, [[Київська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — вокаліст і засновник американського гурту Gogol Bordello, актор і діджей.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Передусім це фільм про спільноту іммігрантів. Я основний автор пісень і засновник Gogol Bordello, тож моя історія є рушієм для того, щоб розповідати інші історії [учасників гурту]...

Треба сказати, що ми знімали цю документалку впродовж 18 років. І ми зняли цей фільм не через війну, але в ньому є історії про Україну. Думаю, якби стрічку зняли через війну, дехто б просто уникав її, як щось типу пропаганди. Але [через Scream of My Blood] вони дізнаються про війну більш органічно. І є фестивалі, на які ми приїжджаємо, де ми єдиний фільм на тему України [в програмі]».
 | Коментар = про документальний фільм Scream of My Blood: A Gogol Bordello Story про гурт Gogol Bordello, який вийшов у 2023 році, після 18 років знімань в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Gogol Bordello має свою аудиторію, а багато музикантів відчувають справжню солідарність з Україною. Коли почалася війна, то багато хто, пам’ятаючи, що я з України, зверталися до мене. [Запитували], як вони можуть допомогти, як висловити підтримку. Хтось використовував свою платформу, хтось ще якось допомагав. 

Але ми також вирішили зробити кілька колаборацій, щоби підкреслити свою єдність у цьому. Це для мене дуже багато значило, що нас вирішили підтримати такі музиканти, як [[Ел Юргенсен]] із гурту Ministry, такі корифеї альтернативної музики, як [[Лес Клейпул]] із Primus, а тепер і [[Бернард Самнер]]. Це справжні велети альтернативної музики. Або [[Патті Сміт]], яка заспівала гімн України, що вона сама переклала англійською мовою. Це було на заході буквально за десять днів після початку [повномасштабної] війни, ще коли люди на заході не знали, як реагувати. Відчуваєш, наскільки це важливо та круто».
 | Коментар = про те, що Gogol Bordello вже понад два роки використовує свою платформу для того, щоб висловлювати підтримку Україні в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ситуація, звичайно, змінюється, тому що перша емоційна хвиля вже пройшла. Але я б сказав, що підтримка не змінюється у своєму корінні. Може змінюватися висловлення цієї підтримки. [Адже] тепер прийшов час прагматичної підтримки. 

Як я бачу ситуацію на заході: багато людей, які спершу підтримували Україну емоційно, тепер підтримують її прагматично. Можливо, вони не розповідають про це на кожному кроці, але роблять певну справу, у якій відчувають себе ефективними, і продовжують це робити. Думаю, це адекватна реакція. Тому що зараз потрібні результати, а не емоції».
 | Коментар = про те, що складніше тепер переконувати людей висловлювати підтримку Україні в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми познайомилися з [[Бернард Самнер|Бернардом]] років 15 тому, граючи на фестивалях у Європі. New Order був хедлайнером, а ми з Gogol Bordello виступали прямо перед ними. У нас уже тоді був зв’язок, на бекстейджі. Звичайно, я запитав у [барабанника New Order] Стіва Морріса та Бернарда про все, що хотів почути про них, це був класний зв’язок. 

Але рік тому був дуже важливий виступ у Карнегі-хол у Нью-Йорку, ми грали з New Order, Патті Сміт, Філіпом Глассом – це був зірковий концерт на підтримку визвольного руху Тибету. На цьому івенті я сказав Бернарду, що роблю проєкт зі своїми друзями з Великої Британії, що це буде кавер на Angelic Upstarts. Тому що це реально монументальна пісня, написана англійцями на підтримку [польського руху «Солідарність»], десь там в Східній Європі. І це був крутий зв’язок, тому що трек написали не якісь там попзірки, а справжні панки. Тому я подумав, що було б круто поширити цю солідарність: [переосмислити] культову пісню разом із митцями, які мають глобальний світогляд. 

І Бернард одразу сказав, що це звучить круто, що це треба робити разом. Йому нічого не треба було пояснювати, він фактично сказав, що бачить, що зараз переживають українці, тож був радий висловити свою підтримку. Він написав дуже крутий стейтмент, за ним видно, що йому нічого не треба пояснювати. Бернард був для мене на такому ж рівні розуміння ситуації, як Девід Гілмор, Патті Сміт чи Ел Юргенсен. Україну треба підтримувати!»
 | Коментар = про те, що довелося було переконувати [[Бернард Самнер|Бернарда Самнера]] та як з’явилася ця можливість [зі спільним треком «Солідарність»] в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Лес Клейпул|Лес]], [[Шон Леннон]], [[Стюарт Коупленд]] із гурту Police… [Лес] просто зателефонував мені та сказав: «Чувак, я прочитав цю цитату [[Зеленський Володимир Олександрович|Зеленського]], що йому треба боєприпаси, а не таксі», пишу про це пісню, ти зі мною?». Звичайно, я був у ділі. 

Лес не боявся писати такі слова, причому ще тоді, коли не було зрозуміло, як це оцінять [у США]. І, взагалі-то, тоді було багато «вати», яка почала на нього нападати за це. Тож за це йому повага».
 | Коментар = про те, що тоді разом зібрали цілий супергурт в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, окрім того, що це відчутна допомога пораненим захисникам, я думаю, що допомога таким центрам реабілітації є гарним способом просвітлювати людей про цю [війну]. Люди [за кордоном] бачать лише телесюжети й мапи, для них це щось далеке й теоретичне. Але коли люди з Британії, Німеччини, США чи Канади бачать, як [українці] буквально вчаться ходити заново, це стає мотивацією їм допомогти. Може, ще вчора вони навіть були «ватою». А тепер думають: «Та що я роблю?» Може, дійсно пора дістати голову з жопи й почати розбиратися, що взагалі відбувається».
 | Коментар = про те, що під час поїздки в Україну ти також зробив виступ для українських військових, які проходять програму реабілітації в центрі Recovery та пожертвував апарат Diego для [майбутнього центру у Черкасах] в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Та ні. Думаю, це більше схоже на процес дистиляції чи кристалізації. Типу ти розумієш, із чого зроблені люди. І це відбувається в прискореному режимі, як оброблення плівки Polaroid: якщо раніше плівка була не проявлена, то тепер вона проявлена повністю. Я так бачу цю ситуацію. Люди, які були більш рішучі, показали себе як рішучі. Люди, які були нерішучі, проявили себе ще більш нерішучими. Тож це був такий процес, для мене також, як і для всіх. 

Тобто я не думаю, що люди насправді змінюються. Люди просто з’являються. Не знаю, чи дійсно може хтось змінитися або трансформуватися. Якщо хтось проявляє себе певним чином, такими вони і є насправді в цій нашій матриці.

Та вона вже була. Значно раніше, ніж 24 лютого, ще в серпні 1991 року. Коли ми з батьками приїхали в США, я свідомо взяв дівоче прізвище моєї мами, українське прізвище Ґудзь. Воно звучало круто, і я також хотів зберегти цей компонент нашої родини. Прізвище мого батька Ніколаєв, але ніхто не знає, як так вийшло, тому що ми всі українці, росіян у нашій родині ніколи не було».
 | Коментар = про філософський вимір та, що відкрив про себе після 24 лютого 2022 року в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, він крутий. І мої батьки завжди були проукраїнські, ми завжди розділяли любов до української музики. Мій батько був фанатом «Воплі Відоплясова», «Братів Гадюкіних», а ще «Колезького асесора». Він хотів робити українськість крутою, розумієш? А це була й місія українського панк-року. Ми не були великими прихильниками української попмузики, але ми поважали, наприклад, Тараса Петриненка чи Кирила Стеценка, які мали цей вайб української культури».
 | Коментар = про свого батька в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Воєнний час – це екстремальна ситуація, вона схиляє до екстремальних позицій, чи не так? Я розумію, як люди можуть підтримувати обидва боки [в цій дискусії]. Але я думаю, що це дискусія поза межами питання мови. Тобто на рівні держави це потрібно. Якщо це Україна, то офіційною мовою має бути українська, 100%. Усі послуги мають надаватися українською, 100%. Люди повинні мати можливість заповнити будь-який документ українською, 100%. І водночас в особистий час вони повинні мати змогу говорити навіть мовою суахілі, якщо хочуть. Це моя думка. 

Але я кажу, що це розмова не лише про мову, тому що [в темі [[Гоголь Микола Васильович|Гоголя]]] є різні аспекти: емоційний, історичний, міфологічний. Певною мірою мова – це просто технологія для того, щоб їх передавати. Особливо у випадку раннього Гоголя, який якраз передавав глибоко український, фольклорний меседж. Наприклад, це дуже помітно в його праці про українські пісні, які він любив і на яких добре знався. Це не якесь там забавка, а детальна праця, у якій він розшифровує українські пісні і їхні сенси. І це гарний інсайт для всіх, хто цікавиться, що там із Гоголем. Його коріння – в українських піснях, вертепі, українському синтаксисі, урешті-решт».
 | Коментар = про вплив воєнного часу на творчість в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, звісно, були. Але водночас, якщо детальніше подивитися на історію, то ми побачимо, що насправді [євреї виїжджали] через погроми, які санкціонувала [Російська імперія]. Це фактично були наймані загони смерті, [які організовували єврейські погроми]. Я теж вивчав цю тему. Щоразу, коли в США згадують так званих «козаків», [які нібито відповідали за погроми], завжди є це непорозуміння.  

Я зазвичай кажу так: «Гаразд, ви знаєте [команду з американського футболу] Minnesota Vikings? Ви ж знаєте, що вони не справжні вікінги, так? Це просто хлопці з Міннесоти, одягнені в футболки з написом «Вікінги». І ви ж знаєте, що вікінги насправді не з Міннесоти?» [сміється] І тут так само. Якихось нібито «козаків» наймають для того, щоб організувати погроми. І ми досі про це говоримо? Та порозумнішайте вже!»
 | Коментар = про те, чому українські євреї масово емігрували до США в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-Г]]
[[Категорія:Музиканти США]]
[[Категорія:Українці США]]
[[Категорія:Персоналії:Нью-Йорк]]
[[Категорія:Радянські емігранти до США]]
[[Категорія:Люди з дошлюбним прізвищем матері]]
[[Категорія:Панк-рок співаки]]</text>
      <sha1>0gmgq3i3ebsx98t4shp7t5smh75f6ef</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161014</id>
      <parentid>161012</parentid>
      <timestamp>2026-08-02T11:05:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>161014</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="21182" sha1="lovmbbxu8w2afj531art9o3e7ky9v14" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Євге́н Гудзь''' ({{lang-en|Eugene Hütz}}, повне ім'я&amp;nbsp;— '''Євген Олександрович Ніколаєв-Симонов'''; 6 вересня 1972, Боярка, [[Київська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&amp;nbsp;— вокаліст і засновник американського гурту Gogol Bordello, актор і діджей.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Передусім це фільм про спільноту іммігрантів. Я основний автор пісень і засновник Gogol Bordello, тож моя історія є рушієм для того, щоб розповідати інші історії [учасників гурту]...

Треба сказати, що ми знімали цю документалку впродовж 18 років. І ми зняли цей фільм не через війну, але в ньому є історії про Україну. Думаю, якби стрічку зняли через війну, дехто б просто уникав її, як щось типу пропаганди. Але [через Scream of My Blood] вони дізнаються про війну більш органічно. І є фестивалі, на які ми приїжджаємо, де ми єдиний фільм на тему України [в програмі]».
 | Коментар = про документальний фільм Scream of My Blood: A Gogol Bordello Story про гурт Gogol Bordello, який вийшов у 2023 році, після 18 років знімань в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Gogol Bordello має свою аудиторію, а багато музикантів відчувають справжню солідарність з Україною. Коли почалася війна, то багато хто, пам’ятаючи, що я з України, зверталися до мене. [Запитували], як вони можуть допомогти, як висловити підтримку. Хтось використовував свою платформу, хтось ще якось допомагав. 

Але ми також вирішили зробити кілька колаборацій, щоби підкреслити свою єдність у цьому. Це для мене дуже багато значило, що нас вирішили підтримати такі музиканти, як [[Ел Юргенсен]] із гурту Ministry, такі корифеї альтернативної музики, як [[Лес Клейпул]] із Primus, а тепер і [[Бернард Самнер]]. Це справжні велети альтернативної музики. Або [[Патті Сміт]], яка заспівала гімн України, що вона сама переклала англійською мовою. Це було на заході буквально за десять днів після початку [повномасштабної] війни, ще коли люди на заході не знали, як реагувати. Відчуваєш, наскільки це важливо та круто».
 | Коментар = про те, що Gogol Bordello вже понад два роки використовує свою платформу для того, щоб висловлювати підтримку Україні в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ситуація, звичайно, змінюється, тому що перша емоційна хвиля вже пройшла. Але я б сказав, що підтримка не змінюється у своєму корінні. Може змінюватися висловлення цієї підтримки. [Адже] тепер прийшов час прагматичної підтримки. 

Як я бачу ситуацію на заході: багато людей, які спершу підтримували Україну емоційно, тепер підтримують її прагматично. Можливо, вони не розповідають про це на кожному кроці, але роблять певну справу, у якій відчувають себе ефективними, і продовжують це робити. Думаю, це адекватна реакція. Тому що зараз потрібні результати, а не емоції».
 | Коментар = про те, що складніше тепер переконувати людей висловлювати підтримку Україні в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми познайомилися з [[Бернард Самнер|Бернардом]] років 15 тому, граючи на фестивалях у Європі. New Order був хедлайнером, а ми з Gogol Bordello виступали прямо перед ними. У нас уже тоді був зв’язок, на бекстейджі. Звичайно, я запитав у [барабанника New Order] Стіва Морріса та Бернарда про все, що хотів почути про них, це був класний зв’язок. 

Але рік тому був дуже важливий виступ у Карнегі-хол у Нью-Йорку, ми грали з New Order, Патті Сміт, Філіпом Глассом – це був зірковий концерт на підтримку визвольного руху Тибету. На цьому івенті я сказав Бернарду, що роблю проєкт зі своїми друзями з Великої Британії, що це буде кавер на Angelic Upstarts. Тому що це реально монументальна пісня, написана англійцями на підтримку [польського руху «Солідарність»], десь там в Східній Європі. І це був крутий зв’язок, тому що трек написали не якісь там попзірки, а справжні панки. Тому я подумав, що було б круто поширити цю солідарність: [переосмислити] культову пісню разом із митцями, які мають глобальний світогляд. 

І Бернард одразу сказав, що це звучить круто, що це треба робити разом. Йому нічого не треба було пояснювати, він фактично сказав, що бачить, що зараз переживають українці, тож був радий висловити свою підтримку. Він написав дуже крутий стейтмент, за ним видно, що йому нічого не треба пояснювати. Бернард був для мене на такому ж рівні розуміння ситуації, як Девід Гілмор, Патті Сміт чи Ел Юргенсен. Україну треба підтримувати!»
 | Коментар = про те, що довелося було переконувати [[Бернард Самнер|Бернарда Самнера]] та як з’явилася ця можливість [зі спільним треком «Солідарність»] в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Лес Клейпул|Лес]], [[Шон Леннон]], [[Стюарт Коупленд]] із гурту Police… [Лес] просто зателефонував мені та сказав: «Чувак, я прочитав цю цитату [[Зеленський Володимир Олександрович|Зеленського]], що йому треба боєприпаси, а не таксі», пишу про це пісню, ти зі мною?». Звичайно, я був у ділі. 

Лес не боявся писати такі слова, причому ще тоді, коли не було зрозуміло, як це оцінять [у США]. І, взагалі-то, тоді було багато «вати», яка почала на нього нападати за це. Тож за це йому повага».
 | Коментар = про те, що тоді разом зібрали цілий супергурт в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, окрім того, що це відчутна допомога пораненим захисникам, я думаю, що допомога таким центрам реабілітації є гарним способом просвітлювати людей про цю [війну]. Люди [за кордоном] бачать лише телесюжети й мапи, для них це щось далеке й теоретичне. Але коли люди з Британії, Німеччини, США чи Канади бачать, як [українці] буквально вчаться ходити заново, це стає мотивацією їм допомогти. Може, ще вчора вони навіть були «ватою». А тепер думають: «Та що я роблю?» Може, дійсно пора дістати голову з жопи й почати розбиратися, що взагалі відбувається».
 | Коментар = про те, що під час поїздки в Україну ти також зробив виступ для українських військових, які проходять програму реабілітації в центрі Recovery та пожертвував апарат Diego для [майбутнього центру у Черкасах] в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Та ні. Думаю, це більше схоже на процес дистиляції чи кристалізації. Типу ти розумієш, із чого зроблені люди. І це відбувається в прискореному режимі, як оброблення плівки Polaroid: якщо раніше плівка була не проявлена, то тепер вона проявлена повністю. Я так бачу цю ситуацію. Люди, які були більш рішучі, показали себе як рішучі. Люди, які були нерішучі, проявили себе ще більш нерішучими. Тож це був такий процес, для мене також, як і для всіх. 

Тобто я не думаю, що люди насправді змінюються. Люди просто з’являються. Не знаю, чи дійсно може хтось змінитися або трансформуватися. Якщо хтось проявляє себе певним чином, такими вони і є насправді в цій нашій матриці.

Та вона вже була. Значно раніше, ніж 24 лютого, ще в серпні 1991 року. Коли ми з батьками приїхали в США, я свідомо взяв дівоче прізвище моєї мами, українське прізвище Ґудзь. Воно звучало круто, і я також хотів зберегти цей компонент нашої родини. Прізвище мого батька Ніколаєв, але ніхто не знає, як так вийшло, тому що ми всі українці, росіян у нашій родині ніколи не було».
 | Коментар = про філософський вимір та, що відкрив про себе після 24 лютого 2022 року в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, він крутий. І мої батьки завжди були проукраїнські, ми завжди розділяли любов до української музики. Мій батько був фанатом «Воплі Відоплясова», «Братів Гадюкіних», а ще «Колезького асесора». Він хотів робити українськість крутою, розумієш? А це була й місія українського панк-року. Ми не були великими прихильниками української попмузики, але ми поважали, наприклад, Тараса Петриненка чи Кирила Стеценка, які мали цей вайб української культури».
 | Коментар = про свого батька в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Воєнний час – це екстремальна ситуація, вона схиляє до екстремальних позицій, чи не так? Я розумію, як люди можуть підтримувати обидва боки [в цій дискусії]. Але я думаю, що це дискусія поза межами питання мови. Тобто на рівні держави це потрібно. Якщо це Україна, то офіційною мовою має бути українська, 100%. Усі послуги мають надаватися українською, 100%. Люди повинні мати можливість заповнити будь-який документ українською, 100%. І водночас в особистий час вони повинні мати змогу говорити навіть мовою суахілі, якщо хочуть. Це моя думка. 

Але я кажу, що це розмова не лише про мову, тому що [в темі [[Гоголь Микола Васильович|Гоголя]]] є різні аспекти: емоційний, історичний, міфологічний. Певною мірою мова – це просто технологія для того, щоб їх передавати. Особливо у випадку раннього Гоголя, який якраз передавав глибоко український, фольклорний меседж. Наприклад, це дуже помітно в його праці про українські пісні, які він любив і на яких добре знався. Це не якесь там забавка, а детальна праця, у якій він розшифровує українські пісні і їхні сенси. І це гарний інсайт для всіх, хто цікавиться, що там із Гоголем. Його коріння – в українських піснях, вертепі, українському синтаксисі, урешті-решт».
 | Коментар = про вплив воєнного часу на творчість в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, звісно, були. Але водночас, якщо детальніше подивитися на історію, то ми побачимо, що насправді [євреї виїжджали] через погроми, які санкціонувала [Російська імперія]. Це фактично були наймані загони смерті, [які організовували єврейські погроми]. Я теж вивчав цю тему. Щоразу, коли в США згадують так званих «козаків», [які нібито відповідали за погроми], завжди є це непорозуміння.  

Я зазвичай кажу так: «Гаразд, ви знаєте [команду з американського футболу] Minnesota Vikings? Ви ж знаєте, що вони не справжні вікінги, так? Це просто хлопці з Міннесоти, одягнені в футболки з написом «Вікінги». І ви ж знаєте, що вікінги насправді не з Міннесоти?» [сміється] І тут так само. Якихось нібито «козаків» наймають для того, щоб організувати погроми. І ми досі про це говоримо? Та порозумнішайте вже!»
 | Коментар = про те, чому українські євреї масово емігрували до США в інтерв’ю веб-сайту village.com.ua  [https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/346335-eugene-hutz-gogol-bordello-interview-ukrainian-2023 Панк-рок проти «вати». Велике інтерв'ю Євгена Ґудзя (Gogol Bordello)] (27 грудня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-Г]]
[[Категорія:Музиканти США]]
[[Категорія:Українці США]]
[[Категорія:Персоналії:Нью-Йорк]]
[[Категорія:Радянські емігранти до США]]
[[Категорія:Люди з дошлюбним прізвищем матері]]
[[Категорія:Панк-рок співаки]]</text>
      <sha1>lovmbbxu8w2afj531art9o3e7ky9v14</sha1>
    </revision>
  </page>
</mediawiki>