Пятрас Ауштрявічюс

<mediawiki xmlns="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance" xsi:schemaLocation="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/ http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11.xsd" version="0.11" xml:lang="uk">
  <siteinfo>
    <sitename>Вікіцитати</sitename>
    <dbname>ukwikiquote</dbname>
    <base>https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0</base>
    <generator>MediaWiki 1.47.0-wmf.14</generator>
    <case>first-letter</case>
    <namespaces>
      <namespace key="-2" case="first-letter">Медіа</namespace>
      <namespace key="-1" case="first-letter">Спеціальна</namespace>
      <namespace key="0" case="first-letter" />
      <namespace key="1" case="first-letter">Обговорення</namespace>
      <namespace key="2" case="first-letter">Користувач</namespace>
      <namespace key="3" case="first-letter">Обговорення користувача</namespace>
      <namespace key="4" case="first-letter">Вікіцитати</namespace>
      <namespace key="5" case="first-letter">Обговорення Вікіцитат</namespace>
      <namespace key="6" case="first-letter">Файл</namespace>
      <namespace key="7" case="first-letter">Обговорення файлу</namespace>
      <namespace key="8" case="first-letter">MediaWiki</namespace>
      <namespace key="9" case="first-letter">Обговорення MediaWiki</namespace>
      <namespace key="10" case="first-letter">Шаблон</namespace>
      <namespace key="11" case="first-letter">Обговорення шаблону</namespace>
      <namespace key="12" case="first-letter">Довідка</namespace>
      <namespace key="13" case="first-letter">Обговорення довідки</namespace>
      <namespace key="14" case="first-letter">Категорія</namespace>
      <namespace key="15" case="first-letter">Обговорення категорії</namespace>
      <namespace key="710" case="first-letter">Субтитри</namespace>
      <namespace key="711" case="first-letter">Обговорення субтитрів</namespace>
      <namespace key="828" case="first-letter">Модуль</namespace>
      <namespace key="829" case="first-letter">Обговорення модуля</namespace>
      <namespace key="1728" case="first-letter">Подія</namespace>
      <namespace key="1729" case="first-letter">Обговорення події</namespace>
    </namespaces>
  </siteinfo>
  <page>
    <title>Пятрас Ауштрявічюс</title>
    <ns>0</ns>
    <id>39366</id>
    <revision>
      <id>161126</id>
      <parentid>135841</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T23:09:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>CommonsDelinker</username>
        <id>39</id>
      </contributor>
      <comment>Removing [[:c:File:Petras_Auštrevičius_(cropped).jpg|Petras_Auštrevičius_(cropped).jpg]], it has been deleted from Commons by [[:c:User:Infrogmation|Infrogmation]] because: [[:c:COM:NETCOPYRIGHT|Copyright violation]], found elsewhere on the web and unlike</comment>
      <origin>161126</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="6631" sha1="0pszpvjuwthgs40lfq8zybt1kuiix6j" xml:space="preserve">{{особа
 | ім'я = Пятрас Ауштрявічюс
 | Зображення =
 | Опис = 
 | wikipedia = Пятрас Ауштрявічюс
 | commons = 
}}
'''Пятрас Ауштрявічюс''' ({{lang-lt|Petras Auštrevičius}}; {{нар}} 16 травня 1963, [[:en:Juodšiliai|Чарни Бор]])&amp;nbsp;— [[Литва|литовський]] політик, віце-спікер Сейму Литви (від [[w:Союз лібералів і центру|Союзу лібералів і центру]]). Член парламентських делегацій Литви на [[Революція гідності|Революцію гідності]] у грудні-лютому 2014. Один із лобістів України в Європарламенті.

== Цитати ==
=== Про готовність України вступити до [[Європейський Союз|Європейського Союзу]] ===
{{Q|Цитата = ...Це досить нудна робота, це синхронізація європейського права з українським, тобто інтеграція європейського права в українське право. Друге – створення компетентних інституцій, які мають можливість працювати з інституціями Євросоюзу. Третє – це завершення всіх тих реформ, які й так мають ухвалюватися в нормальних державах, це й конкурентоспроможна економіка, це довкілля.
Не треба боятися цієї роботи – це виклик, але цікавий&lt;ref name=&quot;UWN&quot;&gt;[https://uworld.news/news/rosiia-tilky-i-chekaie-na-1002394.html Росія тільки й чекає на те, що ми відійдемо вбік і залишимо Україну одну, – євродепутат Ауштрявічус в інтерв'ю UWN]&lt;/ref&gt;.}}

=== Про трибунал над Путіним ===
{{Q|Цитата = Я особисто, впевнений, що ми маємо таку кількість доказів і стільки зроблено багато [[злочин]]ів різного роду, що чекати на закінчення [[Російсько-українська війна|війни]], як на мене, немає потреби. Я б почав діяльність цього трибуналу чим швидше, тим краще. Нумо говорити відверто, навіть діяльність цього трибуналу вже грає на зупинку та запобігання майбутніх злочинів&lt;ref name=&quot;UWN&quot;/&gt;.}}

=== Про допомогу Євросоюзу Україні та українцям ===
{{Q|Цитата = Співпраця між різними європейськими інституціями щодо України є дуже ефективною. Я сподіваюся, що розуміння того, що російська агресія проти української держави є найголовнішим викликом на сучасному етапі, не викликає сумнівів ні в кого&lt;ref name=&quot;UWN&quot;/&gt;.}}
{{Q|Цитата = Я дуже сподіваюся, що ми ніколи не залишимо Україну і не скажемо їй: «У нас є важливіші справи, Україна зачекає». Для України це було б трагедією та демонстрацією цинічного підходу з боку [[Європа|Європи]] та Заходу, бо Росія тільки й чекає на те, що ми відійдемо убік і залишимо Україну одну. Це була б певна зрада&lt;ref name=&quot;UWN&quot;/&gt;.}}

=== Про оборонну підтримку України ===
{{Q|Цитата = Створюючи та зміцнюючи європейську військову промисловість і відновлюючи наш потенціал, ми допомагаємо не тільки Україні, а й собі, тому що, дивлячись на риторику, дії та задуми російської сторони, ніхто не може сказати, що Росія не зробить інші агресивні кроки, і до цього ми маємо бути готові. Кремль не зупиниться лише за рахунок слів чи наших заяв, його треба зупинити зброєю. І нам треба робити цю зброю&lt;ref name=&quot;UWN&quot;/&gt;.}}

=== Про стратегічне партнерство України та Литви ===
{{Q|Цитата = У нас військовий бюджет не є безмежним, ми передавали те, що ми могли, я дуже сподіваюся, що ми продовжуватимемо передавати, без жодних зупинок.
Литва відновлює свій військовий потенціал, закупівлі продовжуються. Якщо говорити про бронетехніку і так далі – це займає час. В мене все ж таки є таке враження, що в критичних моментах ми знайдемо ще потенціал, який можна передавати&lt;ref name=&quot;UWN&quot;/&gt;.}}
{{Q|Цитата = Звичайно, ми відчуваємо подих агресора, тому що ми маємо досить довгий кордон з Білоруссю і Калінінградською областю. На Білорусь треба вже дивитися в принципі як на повністю інтегрованого воєнного союзника&lt;ref&gt;РФ&lt;/ref&gt;... Він активно ще не увійшов у військову фазу, але робить усе можливе, щоб допомагати російським агресором&lt;ref name=&quot;UWN&quot;/&gt;.}}

== Примітки ==
{{reflist}}

{{Поділитися}}

{{DEFAULTSORT:Ауштрявічюс, Пятрас}}
[[Категорія:Автори-П]]
[[Категорія:Литовські політики]]
[[Категорія:Литовські дипломати]]
[[Категорія:Члени Сейму Литви]]</text>
      <sha1>0pszpvjuwthgs40lfq8zybt1kuiix6j</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Трохнюк Руслан Васильович</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46551</id>
    <revision>
      <id>161107</id>
      <parentid>160982</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T13:40:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>~2026-43603-07</username>
        <id>21250</id>
      </contributor>
      <comment>+more info</comment>
      <origin>161107</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7242" sha1="354s6yp073m1hfx7wd1ru2n6i1kabeb" xml:space="preserve">{{Особа}}
'''Трохнюк Руслан Васильович''' (відомий також як '''Zippy Kid''' (1981—)— це український музикант-авангардист, джазовий гітарист та композитор, прозаїк, філософ, також відомий під псевдонімами Zippy Kid та Gouashe. Народився 9 березня 1981 року на Харківщині.
Основні відомості:Дата та місце народження: 9 березня 1981 року, село Протопопівка, Харківська область.
Руслан Трохнюк здобув вищу освіту &quot;журналістика&quot; на філологічному факультеті  у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна, який закінчив у 2006 році.

==Дискографія==
найактуальніші та популярні альбоми останніх років включають:«Apocalypse Wow» (2026),
«Rigid Shindy 4» (2025),«Pixel Generation», (2024)«Dead Potus», (2024)«Anti-Utopia», (2023)«Liaison», (2023)«C.I.Z.» (2023)Популярні міні-альбоми (EP) та концептуальні релізи«46th U.S. President USA Joe Biden's Lonely Hearts Club Band» (2024)«Weird Marginal» (2012)«His Majesty Zippy Kid, King of Abstract Hip-Hop» (2006)«The Return of Ziggy Stardust» (2012)

Rigid Shindy (2005) — ранній абстрактно-хіп-хоповий реліз.&lt;BR&gt;
04 (2004/2005) — авангардний студійний альбом.&lt;BR&gt;
Water (2005) — експериментальна платівка.&lt;BR&gt;
Telezippiq Analitique (2005) — електронне авангардне звучання.&lt;BR&gt;
Onward (2005) — мінімалістичні композиції.&lt;BR&gt;
His Majesty Zippy Kid, King of Abstract Hip-Hop (2006) — програмна робота в жанрі абстрактного хіп-хопу.&lt;BR&gt;
Руслан Трохнюк-самый главный артист в рэп-игре (2017) — сингл-випуск.&lt;BR&gt;
Дискографія українського незалежного проєкту Zippy Kid є однією з наймасштабніших у світі цифрової музики та налічує понад 100 студійних альбомів і більше ніж 1600 синглів. 
Студійні альбоми (Останні релізи)Оскільки повний список налічує понад сотню платівок, 
найактуальніші та популярні альбоми останніх років включають:«Apocalypse Wow» (2026),
«Rigid Shindy 4» (2025),«Pixel Generation», (2024)«Dead Potus», (2024)«Anti-Utopia», (2023)«Liaison», (2023)«C.I.Z.» (2023)Популярні міні-альбоми (EP) та концептуальні релізи«46th U.S. President USA Joe Biden's Lonely Hearts Club Band» (2024)«Weird Marginal» (2012)«His Majesty Zippy Kid, King of Abstract Hip-Hop» (2006)«The Return of Ziggy Stardust» (2012)
Офіційні сторінки для прослуховування
Повну дискографію проєкту, що постійно оновлюється, можна знайти на стрімінгових майданчиках:
Офіційні альбоми та сингли на Spotify Zippy Kid.https://open.spotify.com/artist/20heU8nsu0J8DiBgK1gYGg
Актуальний каталог треків на Apple Music Zippy Kid.https://music.apple.com/ua/artist/zippy-kid/497919051
Хронологічна дискографія та картки релізів на Deezer Zippy Kid.https://www.deezer.com/ru/artist/1600993
Незалежні та рідкісні записи артиста на платформi Bandcamp Zippy Kid.https://zippykidking.bandcamp.com

== Цитати ==

=== Ставлення до України ===

'''Космічний Сигнал: 
Код 380'''
Чумацький Шлях розсипався сіллюна заіржавілі колії Полтавщини.
Ми ловимо частоти,які не здатні зафіксувати антени НАСА.
Чорнозем — це теж космічний пил,тільки добре зволожений пам'яттю.
Корольов малював траєкторії ракетоносії
впрямо на стінах старої київської квартири,поки за вікномшуміли каштани, 
зациклені на вічності.
Слухай:«Зеніти» не злітають, вони повертаються додому.
Космос — це андеграундний клуб,де вхідний квиток — українська мова,
а замість діджея — пульсар,що грає фрі-джаз для супутників Січ-2-30.
Ми не шукаємо життя на Марсі.Ми просто знаємо,що коріння нашого соняшника
проростає крізь стратосферу,п'є радіоактивне світлоі 
транслює в порожнечу всесвітунаш глухий, але невпинний aбстрактний біт.
https://zippykid.fandom.com/wiki/Космічний_Сигнал:_Код_380


'''Слава Україні! Героям Слава!'''
У темряві ночі, де зорі палають,
Лунає заклик, що серце єднає:
Слава Україні! Героям Слава!  
Як мантра священна, грізна й ласкава.

Чорнії крила ворони кружляють,
Та світлом свободи душі сяють.
Ми — діти бурі, ми — вогонь і сталь,
Наш шлях — нескорений, наш дух — кришталь.

І навіть у тіні, де біль не вщухає,
Краса боротьби нас знов окриляє.
Бо в кожній сльозі — велич і сила,
Бо в кожній жертві — безсмертя й калина.

Слава Україні! Героям Слава!  
Це слово — меч, і пісня яскрава.
У готичнім сяйві, у гламурнім блиску
Ми творимо долю, ми пишемо список. https://zippykid.fandom.com/wiki/Слава_Україні!_Героям_Слава!

Horishni Plavni is the capital of all Universe.https://stihi.ru/2026/08/01/5503

== Примітки ==
{{reflist}}
{{DEFAULTSORT:Трохнюк Руслан}}
{{Твори Руслан Трохнюка}}
[[Категорія:Літературні твори]]
[[Категорія:Музиканти]]
[[Категорія:Філософи]]
[[Категорія:Автори пісень]]
[[Категорія:Письменники]]
[[Категорія:Поезія]]
[[Категорія:Митці]]
[[Категорія:Композитори]]</text>
      <sha1>354s6yp073m1hfx7wd1ru2n6i1kabeb</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161108</id>
      <parentid>161107</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T13:41:06Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>~2026-43603-07</username>
        <id>21250</id>
      </contributor>
      <comment>+</comment>
      <origin>161108</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7245" sha1="q6u40tfwyascfqwit8nh3mcclbnoo83" xml:space="preserve">{{Особа}}
'''Трохнюк Руслан Васильович''' (відомий також як '''Zippy Kid''' (1981—)— це український музикант-авангардист, джазовий гітарист та композитор, прозаїк, філософ, також відомий під псевдонімами Zippy Kid та Gouashe. Народився 9 березня 1981 року на Харківщині.
Основні відомості:Дата та місце народження: 9 березня 1981 року, село Протопопівка, Харківська область.
Руслан Трохнюк здобув вищу освіту &quot;журналістика&quot; на філологічному факультеті  у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна, який закінчив у 2006 році.

==Дискографія==
найактуальніші та популярні альбоми останніх років включають:«Apocalypse Wow» (2026),
«Rigid Shindy 4» (2025),«Pixel Generation», (2024)«Dead Potus», (2024)«Anti-Utopia», (2023)«Liaison», (2023)«C.I.Z.» (2023)Популярні міні-альбоми (EP) та концептуальні релізи«46th U.S. President USA Joe Biden's Lonely Hearts Club Band» (2024)«Weird Marginal» (2012)«His Majesty Zippy Kid, King of Abstract Hip-Hop» (2006)«The Return of Ziggy Stardust» (2012)

Rigid Shindy (2005) — ранній абстрактно-хіп-хоповий реліз.&lt;BR&gt;
04 (2004/2005) — авангардний студійний альбом.&lt;BR&gt;
Water (2005) — експериментальна платівка.&lt;BR&gt;
Telezippiq Analitique (2005) — електронне авангардне звучання.&lt;BR&gt;
Onward (2005) — мінімалістичні композиції.&lt;BR&gt;
His Majesty Zippy Kid, King of Abstract Hip-Hop (2006) — програмна робота в жанрі абстрактного хіп-хопу.&lt;BR&gt;
Руслан Трохнюк-самый главный артист в рэп-игре (2017) — сингл-випуск.&lt;BR&gt;

Дискографія українського незалежного проєкту Zippy Kid є однією з наймасштабніших у світі цифрової музики та налічує понад 100 студійних альбомів і більше ніж 1600 синглів. 
Студійні альбоми (Останні релізи)Оскільки повний список налічує понад сотню платівок, 
найактуальніші та популярні альбоми останніх років включають:«Apocalypse Wow» (2026),
«Rigid Shindy 4» (2025),«Pixel Generation», (2024)«Dead Potus», (2024)«Anti-Utopia», (2023)«Liaison», (2023)«C.I.Z.» (2023)Популярні міні-альбоми (EP) та концептуальні релізи«46th U.S. President USA Joe Biden's Lonely Hearts Club Band» (2024)«Weird Marginal» (2012)«His Majesty Zippy Kid, King of Abstract Hip-Hop» (2006)«The Return of Ziggy Stardust» (2012)
Офіційні сторінки для прослуховування

Повну дискографію проєкту, що постійно оновлюється, можна знайти на стрімінгових майданчиках:

Офіційні альбоми та сингли на Spotify Zippy Kid.https://open.spotify.com/artist/20heU8nsu0J8DiBgK1gYGg
Актуальний каталог треків на Apple Music Zippy Kid.https://music.apple.com/ua/artist/zippy-kid/497919051
Хронологічна дискографія та картки релізів на Deezer Zippy Kid.https://www.deezer.com/ru/artist/1600993
Незалежні та рідкісні записи артиста на платформi Bandcamp Zippy Kid.https://zippykidking.bandcamp.com

== Цитати ==

=== Ставлення до України ===

'''Космічний Сигнал: 
Код 380'''
Чумацький Шлях розсипався сіллюна заіржавілі колії Полтавщини.
Ми ловимо частоти,які не здатні зафіксувати антени НАСА.
Чорнозем — це теж космічний пил,тільки добре зволожений пам'яттю.
Корольов малював траєкторії ракетоносії
впрямо на стінах старої київської квартири,поки за вікномшуміли каштани, 
зациклені на вічності.
Слухай:«Зеніти» не злітають, вони повертаються додому.
Космос — це андеграундний клуб,де вхідний квиток — українська мова,
а замість діджея — пульсар,що грає фрі-джаз для супутників Січ-2-30.
Ми не шукаємо життя на Марсі.Ми просто знаємо,що коріння нашого соняшника
проростає крізь стратосферу,п'є радіоактивне світлоі 
транслює в порожнечу всесвітунаш глухий, але невпинний aбстрактний біт.
https://zippykid.fandom.com/wiki/Космічний_Сигнал:_Код_380


'''Слава Україні! Героям Слава!'''
У темряві ночі, де зорі палають,
Лунає заклик, що серце єднає:
Слава Україні! Героям Слава!  
Як мантра священна, грізна й ласкава.

Чорнії крила ворони кружляють,
Та світлом свободи душі сяють.
Ми — діти бурі, ми — вогонь і сталь,
Наш шлях — нескорений, наш дух — кришталь.

І навіть у тіні, де біль не вщухає,
Краса боротьби нас знов окриляє.
Бо в кожній сльозі — велич і сила,
Бо в кожній жертві — безсмертя й калина.

Слава Україні! Героям Слава!  
Це слово — меч, і пісня яскрава.
У готичнім сяйві, у гламурнім блиску
Ми творимо долю, ми пишемо список. https://zippykid.fandom.com/wiki/Слава_Україні!_Героям_Слава!

Horishni Plavni is the capital of all Universe.https://stihi.ru/2026/08/01/5503

== Примітки ==
{{reflist}}
{{DEFAULTSORT:Трохнюк Руслан}}
{{Твори Руслан Трохнюка}}
[[Категорія:Літературні твори]]
[[Категорія:Музиканти]]
[[Категорія:Філософи]]
[[Категорія:Автори пісень]]
[[Категорія:Письменники]]
[[Категорія:Поезія]]
[[Категорія:Митці]]
[[Категорія:Композитори]]</text>
      <sha1>q6u40tfwyascfqwit8nh3mcclbnoo83</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161109</id>
      <parentid>161108</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T13:43:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>~2026-43603-07</username>
        <id>21250</id>
      </contributor>
      <comment>+</comment>
      <origin>161109</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7421" sha1="ce6zxmld9zn4mlfgp6lyngr2w438eqb" xml:space="preserve">{{Особа}}
'''Трохнюк Руслан Васильович''' (відомий також як '''Zippy Kid''' (1981—)— це український музикант-авангардист, джазовий гітарист та композитор, прозаїк, філософ, також відомий під псевдонімами Zippy Kid та Gouashe. Народився 9 березня 1981 року на Харківщині.
Основні відомості:Дата та місце народження: 9 березня 1981 року, село Протопопівка, Харківська область.
Руслан Трохнюк здобув вищу освіту &quot;журналістика&quot; на філологічному факультеті  у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна, який закінчив у 2006 році.

==Дискографія==
найактуальніші та популярні альбоми останніх років включають:«Apocalypse Wow» (2026),
«Rigid Shindy 4» (2025),«Pixel Generation», (2024)«Dead Potus», (2024)«Anti-Utopia», (2023)«Liaison», (2023)«C.I.Z.» (2023)Популярні міні-альбоми (EP) та концептуальні релізи«46th U.S. President USA Joe Biden's Lonely Hearts Club Band» (2024)«Weird Marginal» (2012)«His Majesty Zippy Kid, King of Abstract Hip-Hop» (2006)«The Return of Ziggy Stardust» (2012)

Rigid Shindy (2005) — ранній абстрактно-хіп-хоповий реліз.&lt;BR&gt;
04 (2004/2005) — авангардний студійний альбом.&lt;BR&gt;
Water (2005) — експериментальна платівка.&lt;BR&gt;
Telezippiq Analitique (2005) — електронне авангардне звучання.&lt;BR&gt;
Onward (2005) — мінімалістичні композиції.&lt;BR&gt;
His Majesty Zippy Kid, King of Abstract Hip-Hop (2006) — програмна робота в жанрі абстрактного хіп-хопу.&lt;BR&gt;
Руслан Трохнюк-самый главный артист в рэп-игре (2017) — сингл-випуск.&lt;BR&gt;

Дискографія українського незалежного проєкту Zippy Kid є однією з наймасштабніших у світі цифрової музики та налічує понад 100 студійних альбомів і більше ніж 1600 синглів. 
Студійні альбоми (Останні релізи)Оскільки повний список налічує понад сотню платівок, 
найактуальніші та популярні альбоми останніх років включають:«Apocalypse Wow» (2026),
«Rigid Shindy 4» (2025),«Pixel Generation», (2024)«Dead Potus», (2024)«Anti-Utopia», (2023)«Liaison», (2023)«C.I.Z.» (2023)Популярні міні-альбоми (EP) та концептуальні релізи«46th U.S. President USA Joe Biden's Lonely Hearts Club Band» (2024)«Weird Marginal» (2012)«His Majesty Zippy Kid, King of Abstract Hip-Hop» (2006)«The Return of Ziggy Stardust» (2012)
Офіційні сторінки для прослуховування

Повну дискографію проєкту, що постійно оновлюється, можна знайти на стрімінгових майданчиках:

Офіційні альбоми та сингли на Spotify Zippy Kid.https://open.spotify.com/artist/20heU8nsu0J8DiBgK1gYGg
Актуальний каталог треків на Apple Music Zippy Kid.https://music.apple.com/ua/artist/zippy-kid/497919051
Хронологічна дискографія та картки релізів на Deezer Zippy Kid.https://www.deezer.com/ru/artist/1600993
Незалежні та рідкісні записи артиста на платформi Bandcamp Zippy Kid.https://zippykidking.bandcamp.com

== Цитати ==

=== Ставлення до України ===

'''Космічний Сигнал: 
Код 380'''
Чумацький Шлях розсипався сіллюна заіржавілі колії Полтавщини.
Ми ловимо частоти,які не здатні зафіксувати антени НАСА.
Чорнозем — це теж космічний пил,тільки добре зволожений пам'яттю.
Корольов малював траєкторії ракетоносії
впрямо на стінах старої київської квартири,поки за вікномшуміли каштани, 
зациклені на вічності.
Слухай:«Зеніти» не злітають, вони повертаються додому.
Космос — це андеграундний клуб,де вхідний квиток — українська мова,
а замість діджея — пульсар,що грає фрі-джаз для супутників Січ-2-30.
Ми не шукаємо життя на Марсі.Ми просто знаємо,що коріння нашого соняшника
проростає крізь стратосферу,п'є радіоактивне світлоі 
транслює в порожнечу всесвітунаш глухий, але невпинний aбстрактний біт.
https://zippykid.fandom.com/wiki/Космічний_Сигнал:_Код_380


'''Слава Україні! Героям Слава!'''
У темряві ночі, де зорі палають,
Лунає заклик, що серце єднає:
Слава Україні! Героям Слава!  
Як мантра священна, грізна й ласкава.

Чорнії крила ворони кружляють,
Та світлом свободи душі сяють.
Ми — діти бурі, ми — вогонь і сталь,
Наш шлях — нескорений, наш дух — кришталь.

І навіть у тіні, де біль не вщухає,
Краса боротьби нас знов окриляє.
Бо в кожній сльозі — велич і сила,
Бо в кожній жертві — безсмертя й калина.

Слава Україні! Героям Слава!  
Це слово — меч, і пісня яскрава.
У готичнім сяйві, у гламурнім блиску
Ми творимо долю, ми пишемо список. https://zippykid.fandom.com/wiki/Слава_Україні!_Героям_Слава!

Horishni Plavni is the capital of all Universe.https://stihi.ru/2026/08/01/5503
== Посилання ==
https://libruk.com.ua/users/1455/
https://www.discogs.com/artist/2582368-Zippy-Kid
https://musicbrainz.org/artist/6b656576-9504-432e-823d-8920139db2f0

== Примітки ==
{{reflist}}
{{DEFAULTSORT:Трохнюк Руслан}}
{{Твори Руслан Трохнюка}}
[[Категорія:Літературні твори]]
[[Категорія:Музиканти]]
[[Категорія:Філософи]]
[[Категорія:Автори пісень]]
[[Категорія:Письменники]]
[[Категорія:Поезія]]
[[Категорія:Митці]]
[[Категорія:Композитори]]</text>
      <sha1>ce6zxmld9zn4mlfgp6lyngr2w438eqb</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161110</id>
      <parentid>161109</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T13:45:03Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>~2026-43603-07</username>
        <id>21250</id>
      </contributor>
      <comment>+</comment>
      <origin>161110</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7442" sha1="qwxbtfb53ew8p7msv7w4v6uofbtwun4" xml:space="preserve">{{Особа}}
'''Трохнюк Руслан Васильович''' (відомий також як '''Zippy Kid''' (1981—)— це [[українці|український]] музикант-авангардист, джазовий гітарист та композитор, прозаїк, філософ, також відомий під псевдонімами Zippy Kid та Gouashe. Народився 9 березня 1981 року на Харківщині.
Основні відомості:Дата та місце народження: 9 березня 1981 року, село Протопопівка, Харківська область.
Руслан Трохнюк здобув вищу освіту &quot;журналістика&quot; на філологічному факультеті  у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна, який закінчив у 2006 році.

==Дискографія==
найактуальніші та популярні альбоми останніх років включають:«Apocalypse Wow» (2026),
«Rigid Shindy 4» (2025),«Pixel Generation», (2024)«Dead Potus», (2024)«Anti-Utopia», (2023)«Liaison», (2023)«C.I.Z.» (2023)Популярні міні-альбоми (EP) та концептуальні релізи«46th U.S. President USA Joe Biden's Lonely Hearts Club Band» (2024)«Weird Marginal» (2012)«His Majesty Zippy Kid, King of Abstract Hip-Hop» (2006)«The Return of Ziggy Stardust» (2012)

Rigid Shindy (2005) — ранній абстрактно-хіп-хоповий реліз.&lt;BR&gt;
04 (2004/2005) — авангардний студійний альбом.&lt;BR&gt;
Water (2005) — експериментальна платівка.&lt;BR&gt;
Telezippiq Analitique (2005) — електронне авангардне звучання.&lt;BR&gt;
Onward (2005) — мінімалістичні композиції.&lt;BR&gt;
His Majesty Zippy Kid, King of Abstract Hip-Hop (2006) — програмна робота в жанрі абстрактного хіп-хопу.&lt;BR&gt;
Руслан Трохнюк-самый главный артист в рэп-игре (2017) — сингл-випуск.&lt;BR&gt;

Дискографія українського незалежного проєкту Zippy Kid є однією з наймасштабніших у світі цифрової музики та налічує понад 100 студійних альбомів і більше ніж 1600 синглів. 
Студійні альбоми (Останні релізи)Оскільки повний список налічує понад сотню платівок, 
найактуальніші та популярні альбоми останніх років включають:«Apocalypse Wow» (2026),
«Rigid Shindy 4» (2025),«Pixel Generation», (2024)«Dead Potus», (2024)«Anti-Utopia», (2023)«Liaison», (2023)«C.I.Z.» (2023)Популярні міні-альбоми (EP) та концептуальні релізи«46th U.S. President USA Joe Biden's Lonely Hearts Club Band» (2024)«Weird Marginal» (2012)«His Majesty Zippy Kid, King of Abstract Hip-Hop» (2006)«The Return of Ziggy Stardust» (2012)
Офіційні сторінки для прослуховування

Повну дискографію проєкту, що постійно оновлюється, можна знайти на стрімінгових майданчиках:

Офіційні альбоми та сингли на Spotify Zippy Kid.https://open.spotify.com/artist/20heU8nsu0J8DiBgK1gYGg
Актуальний каталог треків на Apple Music Zippy Kid.https://music.apple.com/ua/artist/zippy-kid/497919051
Хронологічна дискографія та картки релізів на Deezer Zippy Kid.https://www.deezer.com/ru/artist/1600993
Незалежні та рідкісні записи артиста на платформi Bandcamp Zippy Kid.https://zippykidking.bandcamp.com

== Цитати ==

=== Ставлення до України ===

'''Космічний Сигнал: 
Код 380'''
Чумацький Шлях розсипався сіллюна заіржавілі колії Полтавщини.
Ми ловимо частоти,які не здатні зафіксувати антени НАСА.
Чорнозем — це теж космічний пил,тільки добре зволожений пам'яттю.
Корольов малював траєкторії ракетоносії
впрямо на стінах старої київської квартири,поки за вікномшуміли каштани, 
зациклені на вічності.
Слухай:«Зеніти» не злітають, вони повертаються додому.
Космос — це андеграундний клуб,де вхідний квиток — українська мова,
а замість діджея — пульсар,що грає фрі-джаз для супутників Січ-2-30.
Ми не шукаємо життя на Марсі.Ми просто знаємо,що коріння нашого соняшника
проростає крізь стратосферу,п'є радіоактивне світлоі 
транслює в порожнечу всесвітунаш глухий, але невпинний aбстрактний біт.
https://zippykid.fandom.com/wiki/Космічний_Сигнал:_Код_380


'''Слава Україні! Героям Слава!'''
У темряві ночі, де зорі палають,
Лунає заклик, що серце єднає:
Слава Україні! Героям Слава!  
Як мантра священна, грізна й ласкава.

Чорнії крила ворони кружляють,
Та світлом свободи душі сяють.
Ми — діти бурі, ми — вогонь і сталь,
Наш шлях — нескорений, наш дух — кришталь.

І навіть у тіні, де біль не вщухає,
Краса боротьби нас знов окриляє.
Бо в кожній сльозі — велич і сила,
Бо в кожній жертві — безсмертя й калина.

Слава Україні! Героям Слава!  
Це слово — меч, і пісня яскрава.
У готичнім сяйві, у гламурнім блиску
Ми творимо долю, ми пишемо список. https://zippykid.fandom.com/wiki/Слава_Україні!_Героям_Слава!

Horishni Plavni is the capital of all Universe.https://stihi.ru/2026/08/01/5503
== Посилання ==
https://libruk.com.ua/users/1455/
https://www.discogs.com/artist/2582368-Zippy-Kid
https://musicbrainz.org/artist/6b656576-9504-432e-823d-8920139db2f0

== Примітки ==
{{reflist}}
{{DEFAULTSORT:Трохнюк Руслан}}
{{Твори Руслан Трохнюка}}
[[Категорія:Літературні твори]]
[[Категорія:Музиканти]]
[[Категорія:Філософи]]
[[Категорія:Автори пісень]]
[[Категорія:Письменники]]
[[Категорія:Поезія]]
[[Категорія:Митці]]
[[Категорія:Композитори]]</text>
      <sha1>qwxbtfb53ew8p7msv7w4v6uofbtwun4</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161111</id>
      <parentid>161110</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T13:45:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>~2026-43603-07</username>
        <id>21250</id>
      </contributor>
      <comment>+</comment>
      <origin>161111</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7486" sha1="bpp9qc0zvu8xhy8j952x2jzgyu4qk7c" xml:space="preserve">{{Особа}}
'''Трохнюк Руслан Васильович''' (відомий також як '''Zippy Kid''' (1981—)— це [[українці|український]] музикант-авангардист, джазовий гітарист та композитор, прозаїк, філософ, також відомий під псевдонімами Zippy Kid та Gouashe. Народився 9 березня 1981 року на Харківщині.
Основні відомості:Дата та місце народження: 9 березня 1981 року, село Протопопівка, Харківська область.
Руслан Трохнюк здобув вищу освіту &quot;журналістика&quot; на філологічному факультеті  у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна, який закінчив у 2006 році.

==Дискографія==
найактуальніші та популярні альбоми останніх років включають:«Apocalypse Wow» (2026),
«Rigid Shindy 4» (2025),«Pixel Generation», (2024)«Dead Potus», (2024)«Anti-Utopia», (2023)«Liaison», (2023)«C.I.Z.» (2023)Популярні міні-альбоми (EP) та концептуальні релізи«46th U.S. President USA Joe Biden's Lonely Hearts Club Band» (2024)«Weird Marginal» (2012)«His Majesty Zippy Kid, King of Abstract Hip-Hop» (2006)«The Return of Ziggy Stardust» (2012)

Rigid Shindy (2005) — ранній абстрактно-хіп-хоповий реліз.&lt;BR&gt;
04 (2004/2005) — авангардний студійний альбом.&lt;BR&gt;
Water (2005) — експериментальна платівка.&lt;BR&gt;
Telezippiq Analitique (2005) — електронне авангардне звучання.&lt;BR&gt;
Onward (2005) — мінімалістичні композиції.&lt;BR&gt;
His Majesty Zippy Kid, King of Abstract Hip-Hop (2006) — програмна робота в жанрі абстрактного хіп-хопу.&lt;BR&gt;
Руслан Трохнюк-самый главный артист в рэп-игре (2017) — сингл-випуск.&lt;BR&gt;

Дискографія українського незалежного проєкту Zippy Kid є однією з наймасштабніших у світі цифрової музики та налічує понад 100 студійних альбомів і більше ніж 1600 синглів. 
Студійні альбоми (Останні релізи)Оскільки повний список налічує понад сотню платівок, 
найактуальніші та популярні альбоми останніх років включають:«Apocalypse Wow» (2026),
«Rigid Shindy 4» (2025),«Pixel Generation», (2024)«Dead Potus», (2024)«Anti-Utopia», (2023)«Liaison», (2023)«C.I.Z.» (2023)Популярні міні-альбоми (EP) та концептуальні релізи«46th U.S. President USA Joe Biden's Lonely Hearts Club Band» (2024)«Weird Marginal» (2012)«His Majesty Zippy Kid, King of Abstract Hip-Hop» (2006)«The Return of Ziggy Stardust» (2012)
Офіційні сторінки для прослуховування

Повну дискографію проєкту, що постійно оновлюється, можна знайти на стрімінгових майданчиках:

Офіційні альбоми та сингли на Spotify Zippy Kid.https://open.spotify.com/artist/20heU8nsu0J8DiBgK1gYGg
Актуальний каталог треків на Apple Music Zippy Kid.https://music.apple.com/ua/artist/zippy-kid/497919051
Хронологічна дискографія та картки релізів на Deezer Zippy Kid.https://www.deezer.com/ru/artist/1600993
Незалежні та рідкісні записи артиста на платформi Bandcamp Zippy Kid.https://zippykidking.bandcamp.com

== Цитати ==

=== Ставлення до України ===

'''Космічний Сигнал: 
Код 380'''
Чумацький Шлях розсипався сіллюна заіржавілі колії Полтавщини.
Ми ловимо частоти,які не здатні зафіксувати антени НАСА.
Чорнозем — це теж космічний пил,тільки добре зволожений пам'яттю.
Корольов малював траєкторії ракетоносії
впрямо на стінах старої київської квартири,поки за вікномшуміли каштани, 
зациклені на вічності.
Слухай:«Зеніти» не злітають, вони повертаються додому.
Космос — це андеграундний клуб,де вхідний квиток — українська мова,
а замість діджея — пульсар,що грає фрі-джаз для супутників Січ-2-30.
Ми не шукаємо життя на Марсі.Ми просто знаємо,що коріння нашого соняшника
проростає крізь стратосферу,п'є радіоактивне світлоі 
транслює в порожнечу всесвітунаш глухий, але невпинний aбстрактний біт.
https://zippykid.fandom.com/wiki/Космічний_Сигнал:_Код_380


'''Слава Україні! Героям Слава!'''
У темряві ночі, де зорі палають,
Лунає заклик, що серце єднає:
Слава Україні! Героям Слава!  
Як мантра священна, грізна й ласкава.

Чорнії крила ворони кружляють,
Та світлом свободи душі сяють.
Ми — діти бурі, ми — вогонь і сталь,
Наш шлях — нескорений, наш дух — кришталь.

І навіть у тіні, де біль не вщухає,
Краса боротьби нас знов окриляє.
Бо в кожній сльозі — велич і сила,
Бо в кожній жертві — безсмертя й калина.

Слава Україні! Героям Слава!  
Це слово — меч, і пісня яскрава.
У готичнім сяйві, у гламурнім блиску
Ми творимо долю, ми пишемо список. https://zippykid.fandom.com/wiki/Слава_Україні!_Героям_Слава!

Horishni Plavni is the capital of all Universe.https://stihi.ru/2026/08/01/5503
== Посилання ==
https://libruk.com.ua/users/1455/
https://www.discogs.com/artist/2582368-Zippy-Kid
https://musicbrainz.org/artist/6b656576-9504-432e-823d-8920139db2f0

== Примітки ==
{{reflist}}
{{DEFAULTSORT:Трохнюк Руслан}}
{{Твори Руслан Трохнюка}}
[[Категорія:Літературні твори]]
[[Категорія:Музиканти]]
[[Категорія:Філософи]]
[[Категорія:Журналісти]]
[[Категорія:Автори пісень]]
[[Категорія:Письменники]]
[[Категорія:Поезія]]
[[Категорія:Митці]]
[[Категорія:Композитори]]</text>
      <sha1>bpp9qc0zvu8xhy8j952x2jzgyu4qk7c</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Школьников Юхим Григорович</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46581</id>
    <revision>
      <id>161112</id>
      <timestamp>2026-08-08T18:33:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка:  '''Юхим Григорович Школьников''' (31 січня 1939, [[Чернігів]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] —  3 вересня 2009, Вудбрідж, Принц-Вільям, [[Вірджинія]], Сполучені Штати Америки|СШ...</comment>
      <origin>161112</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2726" sha1="5zf4lgdwdzhhz0kt0xmajg6vrex3xzo" xml:space="preserve">
'''Юхим Григорович Школьников''' (31 січня 1939, [[Чернігів]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] —  3 вересня 2009, Вудбрідж, Принц-Вільям, [[Вірджинія]], [[Сполучені Штати Америки|США]]) — український футболіст і тренер, майстер спорту, заслужений тренер України.

Виступав у команді «Десна» (Чернігів) — 1960–1968. Тренував команди «Хімік» (Чернігів), «Десна» (Чернігів), «Нива» (Вінниця), «Буковина» (Чернівці), «Тилігул» ([[Тирасполь]], [[Молдова]]), «Полісся» (Житомир).&lt;ref&gt;{{cite web|title=Shkolnykov Yukhym Hryhorovych|url=https://www.upl.ua/en/people/view/63003?id=63003|website=Ukrainian Premier League|access-date=2026-08-08}}&lt;/ref&gt;

Був старшим тренером команди «Система–Борекс» (Бородянка). Працював начальником команди ФК «Черкаси» та спортивним директором чернігівської «Десни».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Моєму запрошенню в Чернівці посприяли Володимир Ємець та Геннадій Жиздік, які впродовж багатьох років із успіхом працювали у дніпропетровському «Дніпрі». Коли вони дізналися, що Микола Нівалов буде першим секретарем Чернівецького обкому партії, то вони порекомендували запросити на Буковину мене. Зрештою, Нівалов, який обожнював футбол, сам звернувся до Ємця та Жиздіка з проханням знайти тренера для «Буковини». Так я вперше опинився у Чернівцях».
 | Коментар = про те, за яких обставини вперше став тренером чернівецької «Буковини» в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>5zf4lgdwdzhhz0kt0xmajg6vrex3xzo</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161113</id>
      <parentid>161112</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T18:50:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>161113</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="18042" sha1="gostabi7kz14nf59uebrb9z0wo4xi1k" xml:space="preserve">
'''Юхим Григорович Школьников''' (31 січня 1939, [[Чернігів]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] —  3 вересня 2009, Вудбрідж, Принц-Вільям, [[Вірджинія]], [[Сполучені Штати Америки|США]]) — український футболіст і тренер, майстер спорту, заслужений тренер України.

Виступав у команді «Десна» (Чернігів) — 1960–1968. Тренував команди «Хімік» (Чернігів), «Десна» (Чернігів), «Нива» (Вінниця), «Буковина» (Чернівці), «Тилігул» ([[Тирасполь]], [[Молдова]]), «Полісся» (Житомир).&lt;ref&gt;{{cite web|title=Shkolnykov Yukhym Hryhorovych|url=https://www.upl.ua/en/people/view/63003?id=63003|website=Ukrainian Premier League|access-date=2026-08-08}}&lt;/ref&gt;

Був старшим тренером команди «Система–Борекс» (Бородянка). Працював начальником команди ФК «Черкаси» та спортивним директором чернігівської «Десни».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Моєму запрошенню в Чернівці посприяли Володимир Ємець та Геннадій Жиздік, які впродовж багатьох років із успіхом працювали у дніпропетровському «Дніпрі». Коли вони дізналися, що Микола Нівалов буде першим секретарем Чернівецького обкому партії, то вони порекомендували запросити на Буковину мене. Зрештою, Нівалов, який обожнював футбол, сам звернувся до Ємця та Жиздіка з проханням знайти тренера для «Буковини». Так я вперше опинився у Чернівцях».
 | Коментар = про те, за яких обставини вперше став тренером чернівецької «Буковини» в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Велика група гравців «Буковини» вже завершувала виступи у командах майстрів. Тому нам довелося запрошувати інших футболістів. Ми виїхали на збори, де переглянули велику групу виконавців [тоді у «Буковину» прийшли воротар [[Чеботар Микола Акимович|Микола Чеботар]], захисник [[Походзіло Сергій Миколайович|Сергій Походзіло]], нападник [[Гузієнко Андрій Святославович|Андрій Гузієнко]], повернулися із запорізького «Металурга» [[Олійник Віктор Борисович|Віктор Олійник]] і [[Мглинець Віктор Іванович|Віктор Мглинець]]]. За підсумками сезону – 87 ми посіли четверте місце. До речі, у нас була можливість стати бронзовими призерами. На жаль, ми поступилися на виїзді харківській команді «Маяк» із рахунком 1:2. Як наслідок, третя сходинка дісталася івано – франківському «Прикарпаттю». Однак, погодьтеся, що четверте місце – це теж непогано. Найголовніше те, що вже тоді формувалася команда, яка могла боротися за чемпіонське звання.

У 1988 році чернівецький клуб таки став чемпіоном. Тоді ми витримали конкуренцію з боку полтавської «Ворскли» та одеського СКА. Нам вдалося підняти авторитет команди. Матчі за участю «Буковини» відвідувало багато уболівальників».
 | Коментар = про те, що коли прийшов у чернівецьку «Буковину», то у команді відбулися серйозні зміни в складі в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Сезон – 89 ми розпочали добре. Зокрема, «Буковина» виграла на виїзді у рівненської команди &quot;Авангард&quot; - 1:0. На жаль, через недосвідченість водія, наша команда потрапила в аварію. Це сталося у Збаражі Тернопільської області. Аварія неподалік Тернополя могла мати страшенні наслідки. На щастя, ніхто не загинув. Однак, найбільше постраждав я. Мені, як Олександрові Матросову, довелося приймати основний удар на себе. Найголовніше те, що команда пережила сильний шок. Тим часом клуб [[Кварцяний Віталій Володимирович|Віталія Кварцяного]] пішов у відрив. Ліквідувати відставання ми не змогли».
 | Коментар = про те, що d 1989 році «Буковина» програла чемпіонську гонку луцькій «Волині», яку також тоді тренував [[Кварцяний Віталій Володимирович|Віталій Кварцяний]] в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Дійсно, виступаючи у одній з буферних зон, ми виграли перше місце. Нам вдалося обійти таку сильну команду, як «Даугава» (Рига). А у першій лізі «Буковина» перемагала колективи «Нефтчі» (Баку), «Кайрат» (Алма – Ата), «Зеніт» (Санкт – Петербург)…»
 | Коментар = про те, що d сезоні – 1990 «Буковина» отримала шанс потрапити у першу союзну лігу без перехідного турніру в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тренерові важко працювати тривалий час в одній команді. Мої колеги вважають, що зміна колективу йде на користь. Для того, щоби вирішувати серйозні завдання, фахівцеві треба докладати максимум зусиль. Це сильно впливає на стан здоров’я. Також багато хто звик до перших місць. А тоді, коли команда посідала місце нижче першого, то це вже вважалося провалом у сезоні. Зрештою, я відчув прохолодне ставлення до себе. Тому і почав шукати іншу команду. Я повернувся у вінницьку «Ниву». Нам вдалося за підсумками сезону – 92/93 здобути путівку у вищу лігу українського футболу».
 | Коментар = про те,чому в 1992 році вперше залишив «Буковину» в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Президент «Тілігула» Григорій Корзун неодноразово кликав мене у свою команду. Однак, я плідно працював у Чернівцях і Вінниці. Тож на переїзд до Молдови не погоджувався. Врешті – решт, у 1994 році я приїхав у Тирасполь. До речі, «Тілігул» виступав під моїм керівництвом у єврокубках. На жаль, нам не вдалося пройти кіпрську «Омонію»».
 | Коментар = про те, що до повернення у чернівецьку «Буковину» попрацював у «Тілігулі» з Тирасполя в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Моя тодішня команда «Тілугул» проводила матч у Бєльцях. Я знав, що наступного дня «Буковина» гратиме у Чернівцях. Тож приїхав на Буковину, де пішов на поєдинок чернівчан із макіївським клубом «Бажановець». Чернівецька команда поступилася з рахунком 0:1. Під час гри сидів навпроти урядової трибуни, де перебував голова Чернівецької державної адміністрації [[Гнатишин Іван Миколайович|Іван Гнатишин]]. 

До мене підійшов міліціонер, який повідомив : «Юхиме Григоровичу, Вас запрошують на центральну трибуну». У перерві матчу Гнатишин сказав: «А чи не настав час повертатися у «Буковину» ? Давайте робити сильну команду. Я допоможу. Колектив повинен досягати максимальних результатів». Так я повернувся у Чернівці. А Гнатишин згодом поїхав послом у Молдову».
 | Коментар = про те, що напередодні другого кола сезону – 1994/95 вдруге прийшов у «Буковину», яка перебувала серед аутсайдерів першої ліги в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Вже у 1990–х роках полтавська «Ворскла» приїжджала на матчі з охороною. Це для нас було у диковинку. Зрозуміло, що «Ворскла» мала великі фінансові можливості. Тому ми і поступилися першим місцем. Хоча в особистих зустрічах «Буковина» стала кращою. У Полтаві гра завершилася з нічийним рахунком 1:1, а у Чернівцях перемогли мої підопічні – 2:1. Переможний гол у чернівецькому поєдинку забив Денис Філімонов».
 | Коментар = про те, що за підсумками сезону – 1995/96 чернівецька «Буковина» посіла друге місце у першій лізі, а путівку в елітний дивізіон здобула «Ворскла» з Полтави в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У «Спартак» мене запрошував [[Старостін Микола Петрович|Микола Старостін]]. Хоча моєї гри він не бачив. У 1965 році я у складі збірної України виступав у Індії, Бірмі та Таїланді. Наша команда зіграла пристойно. Зокрема, нам вдалося обіграти молодіжну збірну Індії – 3:0. Щодо моїх особистих показників, то я забив 8 голів. Думаю, що Микола Петрович дізнався про мене з радіорепортажів. Якраз тоді я розпочав зустрічатися зі своєю майбутньою дружиною Терезою Павлівною. Тож запрошення популярної команди не прийняв.

Мене також запрошували у харківський «Авангард». Представники цієї команди завітали у Чернігів, де розмовляли з моїми батьками. Обіцяли, що я матиму машину, гараж. Мав можливість перейти і у мінське «Динамо». І все ж, я залишився у Чернігові, бо у мене пішла гра за рідну команду. Мене добре приймали уболівальники, я грав перед друзями. Тому  не хотілося щось змінювати у своєму житті».
 | Коментар = про свою футбольну кар'єру в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Останнім часом мешкаю у США, бо там перебуває моя родина. Живу неподалік від Брукліна у маленькому містечку Молотан. Моя дружина займається господарством, а донька працює адвокатом. Онук у спорт не пішов, однак вже знімається у дитячих фільмах. Ми йому кажемо: «Ти у нас артист театру і кіно». Мій онук чудово спілкується зі старшими людьми, веде себе розкуто. Я ж Америку не сприйняв.

Я не володію англійською мовою. А без знання мови там нема чого робити. У Америці усі люди зайнятті справою. Я ж залишався на самоті. У мене не було можливості з кимось поспілкуватися. Мені здавалося, що усе повимирало. Упродовж тижня я не міг навіть з кимось привітатися, посваритися, посміятися. А для мене спілкування – це усе. Зараз приїхав у рідну Україну. Тому я отримав можливість поспілкуватися зі старими друзями, поринути у вир футбольних подій. Це мені допомагає побороти хворобу. Ви, напевно, відчуваєте, що у мене є проблеми зі здоров’ям. Однак, думаю, що після нашої розмови Ви зрозумієте – Юхим Школьников є оптимістом».
 | Коментар = про своє життя в США в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>gostabi7kz14nf59uebrb9z0wo4xi1k</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161114</id>
      <parentid>161113</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T18:50:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>161114</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="18078" sha1="ft457w6dodbtoddzoqk3pvo0dv6wfzl" xml:space="preserve">
'''Юхим Григорович Школьников''' (31 січня 1939, [[Чернігів]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] —  3 вересня 2009, Вудбрідж, Принц-Вільям, [[Вірджинія]], [[Сполучені Штати Америки|США]]) — український футболіст і тренер, майстер спорту, заслужений тренер України.

Виступав у команді «Десна» (Чернігів) — 1960–1968. Тренував команди «Хімік» (Чернігів), «Десна» (Чернігів), «Нива» (Вінниця), «Буковина» (Чернівці), «Тилігул» ([[Тирасполь]], [[Молдова]]), «Полісся» (Житомир).&lt;ref&gt;{{cite web|title=Shkolnykov Yukhym Hryhorovych|url=https://www.upl.ua/en/people/view/63003?id=63003|website=Ukrainian Premier League|access-date=2026-08-08}}&lt;/ref&gt;

Був старшим тренером команди «Система–Борекс» (Бородянка). Працював начальником команди ФК «Черкаси» та спортивним директором чернігівської «Десни».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Моєму запрошенню в Чернівці посприяли Володимир Ємець та Геннадій Жиздік, які впродовж багатьох років із успіхом працювали у дніпропетровському «Дніпрі». Коли вони дізналися, що Микола Нівалов буде першим секретарем Чернівецького обкому партії, то вони порекомендували запросити на Буковину мене. Зрештою, Нівалов, який обожнював футбол, сам звернувся до Ємця та Жиздіка з проханням знайти тренера для «Буковини». Так я вперше опинився у Чернівцях».
 | Коментар = про те, за яких обставини вперше став тренером чернівецької «Буковини» в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Велика група гравців «Буковини» вже завершувала виступи у командах майстрів. Тому нам довелося запрошувати інших футболістів. Ми виїхали на збори, де переглянули велику групу виконавців [тоді у «Буковину» прийшли воротар [[Чеботар Микола Акимович|Микола Чеботар]], захисник [[Походзіло Сергій Миколайович|Сергій Походзіло]], нападник [[Гузієнко Андрій Святославович|Андрій Гузієнко]], повернулися із запорізького «Металурга» [[Олійник Віктор Борисович|Віктор Олійник]] і [[Мглинець Віктор Іванович|Віктор Мглинець]]]. За підсумками сезону – 87 ми посіли четверте місце. До речі, у нас була можливість стати бронзовими призерами. На жаль, ми поступилися на виїзді харківській команді «Маяк» із рахунком 1:2. Як наслідок, третя сходинка дісталася івано – франківському «Прикарпаттю». Однак, погодьтеся, що четверте місце – це теж непогано. Найголовніше те, що вже тоді формувалася команда, яка могла боротися за чемпіонське звання.

У 1988 році чернівецький клуб таки став чемпіоном. Тоді ми витримали конкуренцію з боку полтавської «Ворскли» та одеського СКА. Нам вдалося підняти авторитет команди. Матчі за участю «Буковини» відвідувало багато уболівальників».
 | Коментар = про те, що коли прийшов у чернівецьку «Буковину», то у команді відбулися серйозні зміни в складі в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Сезон – 89 ми розпочали добре. Зокрема, «Буковина» виграла на виїзді у рівненської команди &quot;Авангард&quot; - 1:0. На жаль, через недосвідченість водія, наша команда потрапила в аварію. Це сталося у Збаражі Тернопільської області. Аварія неподалік Тернополя могла мати страшенні наслідки. На щастя, ніхто не загинув. Однак, найбільше постраждав я. Мені, як Олександрові Матросову, довелося приймати основний удар на себе. Найголовніше те, що команда пережила сильний шок. Тим часом клуб [[Кварцяний Віталій Володимирович|Віталія Кварцяного]] пішов у відрив. Ліквідувати відставання ми не змогли».
 | Коментар = про те, що d 1989 році «Буковина» програла чемпіонську гонку луцькій «Волині», яку також тоді тренував [[Кварцяний Віталій Володимирович|Віталій Кварцяний]] в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Дійсно, виступаючи у одній з буферних зон, ми виграли перше місце. Нам вдалося обійти таку сильну команду, як «Даугава» (Рига). А у першій лізі «Буковина» перемагала колективи «Нефтчі» (Баку), «Кайрат» (Алма – Ата), «Зеніт» (Санкт – Петербург)…»
 | Коментар = про те, що d сезоні – 1990 «Буковина» отримала шанс потрапити у першу союзну лігу без перехідного турніру в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тренерові важко працювати тривалий час в одній команді. Мої колеги вважають, що зміна колективу йде на користь. Для того, щоби вирішувати серйозні завдання, фахівцеві треба докладати максимум зусиль. Це сильно впливає на стан здоров’я. Також багато хто звик до перших місць. А тоді, коли команда посідала місце нижче першого, то це вже вважалося провалом у сезоні. Зрештою, я відчув прохолодне ставлення до себе. Тому і почав шукати іншу команду. Я повернувся у вінницьку «Ниву». Нам вдалося за підсумками сезону – 92/93 здобути путівку у вищу лігу українського футболу».
 | Коментар = про те,чому в 1992 році вперше залишив «Буковину» в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Президент «Тілігула» Григорій Корзун неодноразово кликав мене у свою команду. Однак, я плідно працював у Чернівцях і Вінниці. Тож на переїзд до Молдови не погоджувався. Врешті – решт, у 1994 році я приїхав у Тирасполь. До речі, «Тілігул» виступав під моїм керівництвом у єврокубках. На жаль, нам не вдалося пройти кіпрську «Омонію»».
 | Коментар = про те, що до повернення у чернівецьку «Буковину» попрацював у «Тілігулі» з Тирасполя в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Моя тодішня команда «Тілугул» проводила матч у Бєльцях. Я знав, що наступного дня «Буковина» гратиме у Чернівцях. Тож приїхав на Буковину, де пішов на поєдинок чернівчан із макіївським клубом «Бажановець». Чернівецька команда поступилася з рахунком 0:1. Під час гри сидів навпроти урядової трибуни, де перебував голова Чернівецької державної адміністрації [[Гнатишин Іван Миколайович|Іван Гнатишин]]. 

До мене підійшов міліціонер, який повідомив : «Юхиме Григоровичу, Вас запрошують на центральну трибуну». У перерві матчу Гнатишин сказав: «А чи не настав час повертатися у «Буковину» ? Давайте робити сильну команду. Я допоможу. Колектив повинен досягати максимальних результатів». Так я повернувся у Чернівці. А Гнатишин згодом поїхав послом у Молдову».
 | Коментар = про те, що напередодні другого кола сезону – 1994/95 вдруге прийшов у «Буковину», яка перебувала серед аутсайдерів першої ліги в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Вже у 1990–х роках полтавська «Ворскла» приїжджала на матчі з охороною. Це для нас було у диковинку. Зрозуміло, що «Ворскла» мала великі фінансові можливості. Тому ми і поступилися першим місцем. Хоча в особистих зустрічах «Буковина» стала кращою. У Полтаві гра завершилася з нічийним рахунком 1:1, а у Чернівцях перемогли мої підопічні – 2:1. Переможний гол у чернівецькому поєдинку забив Денис Філімонов».
 | Коментар = про те, що за підсумками сезону – 1995/96 чернівецька «Буковина» посіла друге місце у першій лізі, а путівку в елітний дивізіон здобула «Ворскла» з Полтави в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У «Спартак» мене запрошував [[Старостін Микола Петрович|Микола Старостін]]. Хоча моєї гри він не бачив. У 1965 році я у складі збірної України виступав у Індії, Бірмі та Таїланді. Наша команда зіграла пристойно. Зокрема, нам вдалося обіграти молодіжну збірну Індії – 3:0. Щодо моїх особистих показників, то я забив 8 голів. Думаю, що Микола Петрович дізнався про мене з радіорепортажів. Якраз тоді я розпочав зустрічатися зі своєю майбутньою дружиною Терезою Павлівною. Тож запрошення популярної команди не прийняв.

Мене також запрошували у харківський «Авангард». Представники цієї команди завітали у Чернігів, де розмовляли з моїми батьками. Обіцяли, що я матиму машину, гараж. Мав можливість перейти і у мінське «Динамо». І все ж, я залишився у Чернігові, бо у мене пішла гра за рідну команду. Мене добре приймали уболівальники, я грав перед друзями. Тому  не хотілося щось змінювати у своєму житті».
 | Коментар = про свою футбольну кар'єру в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Останнім часом мешкаю у США, бо там перебуває моя родина. Живу неподалік від Брукліна у маленькому містечку Молотан. Моя дружина займається господарством, а донька працює адвокатом. Онук у спорт не пішов, однак вже знімається у дитячих фільмах. Ми йому кажемо: «Ти у нас артист театру і кіно». Мій онук чудово спілкується зі старшими людьми, веде себе розкуто. Я ж Америку не сприйняв.

Я не володію англійською мовою. А без знання мови там нема чого робити. У Америці усі люди зайнятті справою. Я ж залишався на самоті. У мене не було можливості з кимось поспілкуватися. Мені здавалося, що усе повимирало. Упродовж тижня я не міг навіть з кимось привітатися, посваритися, посміятися. А для мене спілкування – це усе. Зараз приїхав у рідну Україну. Тому я отримав можливість поспілкуватися зі старими друзями, поринути у вир футбольних подій. Це мені допомагає побороти хворобу. Ви, напевно, відчуваєте, що у мене є проблеми зі здоров’ям. Однак, думаю, що після нашої розмови Ви зрозумієте – Юхим Школьников є оптимістом».
 | Коментар = про своє життя в США в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}</text>
      <sha1>ft457w6dodbtoddzoqk3pvo0dv6wfzl</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161115</id>
      <parentid>161114</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T18:50:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>161115</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="18964" sha1="s9xvmv9bvwnlhlej2ugzukj8r0bafh5" xml:space="preserve">
'''Юхим Григорович Школьников''' (31 січня 1939, [[Чернігів]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] —  3 вересня 2009, Вудбрідж, Принц-Вільям, [[Вірджинія]], [[Сполучені Штати Америки|США]]) — український футболіст і тренер, майстер спорту, заслужений тренер України.

Виступав у команді «Десна» (Чернігів) — 1960–1968. Тренував команди «Хімік» (Чернігів), «Десна» (Чернігів), «Нива» (Вінниця), «Буковина» (Чернівці), «Тилігул» ([[Тирасполь]], [[Молдова]]), «Полісся» (Житомир).&lt;ref&gt;{{cite web|title=Shkolnykov Yukhym Hryhorovych|url=https://www.upl.ua/en/people/view/63003?id=63003|website=Ukrainian Premier League|access-date=2026-08-08}}&lt;/ref&gt;

Був старшим тренером команди «Система–Борекс» (Бородянка). Працював начальником команди ФК «Черкаси» та спортивним директором чернігівської «Десни».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Моєму запрошенню в Чернівці посприяли Володимир Ємець та Геннадій Жиздік, які впродовж багатьох років із успіхом працювали у дніпропетровському «Дніпрі». Коли вони дізналися, що Микола Нівалов буде першим секретарем Чернівецького обкому партії, то вони порекомендували запросити на Буковину мене. Зрештою, Нівалов, який обожнював футбол, сам звернувся до Ємця та Жиздіка з проханням знайти тренера для «Буковини». Так я вперше опинився у Чернівцях».
 | Коментар = про те, за яких обставини вперше став тренером чернівецької «Буковини» в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Велика група гравців «Буковини» вже завершувала виступи у командах майстрів. Тому нам довелося запрошувати інших футболістів. Ми виїхали на збори, де переглянули велику групу виконавців [тоді у «Буковину» прийшли воротар [[Чеботар Микола Акимович|Микола Чеботар]], захисник [[Походзіло Сергій Миколайович|Сергій Походзіло]], нападник [[Гузієнко Андрій Святославович|Андрій Гузієнко]], повернулися із запорізького «Металурга» [[Олійник Віктор Борисович|Віктор Олійник]] і [[Мглинець Віктор Іванович|Віктор Мглинець]]]. За підсумками сезону – 87 ми посіли четверте місце. До речі, у нас була можливість стати бронзовими призерами. На жаль, ми поступилися на виїзді харківській команді «Маяк» із рахунком 1:2. Як наслідок, третя сходинка дісталася івано – франківському «Прикарпаттю». Однак, погодьтеся, що четверте місце – це теж непогано. Найголовніше те, що вже тоді формувалася команда, яка могла боротися за чемпіонське звання.

У 1988 році чернівецький клуб таки став чемпіоном. Тоді ми витримали конкуренцію з боку полтавської «Ворскли» та одеського СКА. Нам вдалося підняти авторитет команди. Матчі за участю «Буковини» відвідувало багато уболівальників».
 | Коментар = про те, що коли прийшов у чернівецьку «Буковину», то у команді відбулися серйозні зміни в складі в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Сезон – 89 ми розпочали добре. Зокрема, «Буковина» виграла на виїзді у рівненської команди &quot;Авангард&quot; - 1:0. На жаль, через недосвідченість водія, наша команда потрапила в аварію. Це сталося у Збаражі Тернопільської області. Аварія неподалік Тернополя могла мати страшенні наслідки. На щастя, ніхто не загинув. Однак, найбільше постраждав я. Мені, як Олександрові Матросову, довелося приймати основний удар на себе. Найголовніше те, що команда пережила сильний шок. Тим часом клуб [[Кварцяний Віталій Володимирович|Віталія Кварцяного]] пішов у відрив. Ліквідувати відставання ми не змогли».
 | Коментар = про те, що d 1989 році «Буковина» програла чемпіонську гонку луцькій «Волині», яку також тоді тренував [[Кварцяний Віталій Володимирович|Віталій Кварцяний]] в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Дійсно, виступаючи у одній з буферних зон, ми виграли перше місце. Нам вдалося обійти таку сильну команду, як «Даугава» (Рига). А у першій лізі «Буковина» перемагала колективи «Нефтчі» (Баку), «Кайрат» (Алма – Ата), «Зеніт» (Санкт – Петербург)…»
 | Коментар = про те, що d сезоні – 1990 «Буковина» отримала шанс потрапити у першу союзну лігу без перехідного турніру в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тренерові важко працювати тривалий час в одній команді. Мої колеги вважають, що зміна колективу йде на користь. Для того, щоби вирішувати серйозні завдання, фахівцеві треба докладати максимум зусиль. Це сильно впливає на стан здоров’я. Також багато хто звик до перших місць. А тоді, коли команда посідала місце нижче першого, то це вже вважалося провалом у сезоні. Зрештою, я відчув прохолодне ставлення до себе. Тому і почав шукати іншу команду. Я повернувся у вінницьку «Ниву». Нам вдалося за підсумками сезону – 92/93 здобути путівку у вищу лігу українського футболу».
 | Коментар = про те,чому в 1992 році вперше залишив «Буковину» в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Президент «Тілігула» Григорій Корзун неодноразово кликав мене у свою команду. Однак, я плідно працював у Чернівцях і Вінниці. Тож на переїзд до Молдови не погоджувався. Врешті – решт, у 1994 році я приїхав у Тирасполь. До речі, «Тілігул» виступав під моїм керівництвом у єврокубках. На жаль, нам не вдалося пройти кіпрську «Омонію»».
 | Коментар = про те, що до повернення у чернівецьку «Буковину» попрацював у «Тілігулі» з Тирасполя в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Моя тодішня команда «Тілугул» проводила матч у Бєльцях. Я знав, що наступного дня «Буковина» гратиме у Чернівцях. Тож приїхав на Буковину, де пішов на поєдинок чернівчан із макіївським клубом «Бажановець». Чернівецька команда поступилася з рахунком 0:1. Під час гри сидів навпроти урядової трибуни, де перебував голова Чернівецької державної адміністрації [[Гнатишин Іван Миколайович|Іван Гнатишин]]. 

До мене підійшов міліціонер, який повідомив : «Юхиме Григоровичу, Вас запрошують на центральну трибуну». У перерві матчу Гнатишин сказав: «А чи не настав час повертатися у «Буковину» ? Давайте робити сильну команду. Я допоможу. Колектив повинен досягати максимальних результатів». Так я повернувся у Чернівці. А Гнатишин згодом поїхав послом у Молдову».
 | Коментар = про те, що напередодні другого кола сезону – 1994/95 вдруге прийшов у «Буковину», яка перебувала серед аутсайдерів першої ліги в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Вже у 1990–х роках полтавська «Ворскла» приїжджала на матчі з охороною. Це для нас було у диковинку. Зрозуміло, що «Ворскла» мала великі фінансові можливості. Тому ми і поступилися першим місцем. Хоча в особистих зустрічах «Буковина» стала кращою. У Полтаві гра завершилася з нічийним рахунком 1:1, а у Чернівцях перемогли мої підопічні – 2:1. Переможний гол у чернівецькому поєдинку забив Денис Філімонов».
 | Коментар = про те, що за підсумками сезону – 1995/96 чернівецька «Буковина» посіла друге місце у першій лізі, а путівку в елітний дивізіон здобула «Ворскла» з Полтави в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У «Спартак» мене запрошував [[Старостін Микола Петрович|Микола Старостін]]. Хоча моєї гри він не бачив. У 1965 році я у складі збірної України виступав у Індії, Бірмі та Таїланді. Наша команда зіграла пристойно. Зокрема, нам вдалося обіграти молодіжну збірну Індії – 3:0. Щодо моїх особистих показників, то я забив 8 голів. Думаю, що Микола Петрович дізнався про мене з радіорепортажів. Якраз тоді я розпочав зустрічатися зі своєю майбутньою дружиною Терезою Павлівною. Тож запрошення популярної команди не прийняв.

Мене також запрошували у харківський «Авангард». Представники цієї команди завітали у Чернігів, де розмовляли з моїми батьками. Обіцяли, що я матиму машину, гараж. Мав можливість перейти і у мінське «Динамо». І все ж, я залишився у Чернігові, бо у мене пішла гра за рідну команду. Мене добре приймали уболівальники, я грав перед друзями. Тому  не хотілося щось змінювати у своєму житті».
 | Коментар = про свою футбольну кар'єру в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Останнім часом мешкаю у США, бо там перебуває моя родина. Живу неподалік від Брукліна у маленькому містечку Молотан. Моя дружина займається господарством, а донька працює адвокатом. Онук у спорт не пішов, однак вже знімається у дитячих фільмах. Ми йому кажемо: «Ти у нас артист театру і кіно». Мій онук чудово спілкується зі старшими людьми, веде себе розкуто. Я ж Америку не сприйняв.

Я не володію англійською мовою. А без знання мови там нема чого робити. У Америці усі люди зайнятті справою. Я ж залишався на самоті. У мене не було можливості з кимось поспілкуватися. Мені здавалося, що усе повимирало. Упродовж тижня я не міг навіть з кимось привітатися, посваритися, посміятися. А для мене спілкування – це усе. Зараз приїхав у рідну Україну. Тому я отримав можливість поспілкуватися зі старими друзями, поринути у вир футбольних подій. Це мені допомагає побороти хворобу. Ви, напевно, відчуваєте, що у мене є проблеми зі здоров’ям. Однак, думаю, що після нашої розмови Ви зрозумієте – Юхим Школьников є оптимістом».
 | Коментар = про своє життя в США в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Радянські футболісти]]
[[Категорія:Українські футболісти]]
[[Категорія:Футболісти «Десни»]]
[[Категорія:Українські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери ФК «Десна» Чернігів]]
[[Категорія:Тренери ФК «Буковина» Чернівці]]
[[Категорія:Тренери ФК «Тилігул-Тирас»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Інтер» Боярка]]
[[Категорія:Заслужені тренери України]]
[[Категорія:Українські футбольні тренери-легіонери]]
[[Категорія:Українські емігранти до США]]
[[Категорія:Спортивні директори України]]</text>
      <sha1>s9xvmv9bvwnlhlej2ugzukj8r0bafh5</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161120</id>
      <parentid>161115</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T19:13:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>161120</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="18978" sha1="ait2b4gayo086a1yo0knto5zi3jx53m" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Юхим Григорович Школьников''' (31 січня 1939, [[Чернігів]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] —  3 вересня 2009, Вудбрідж, Принц-Вільям, [[Вірджинія]], [[Сполучені Штати Америки|США]]) — український футболіст і тренер, майстер спорту, заслужений тренер України.

Виступав у команді «Десна» (Чернігів) — 1960–1968. Тренував команди «Хімік» (Чернігів), «Десна» (Чернігів), «Нива» (Вінниця), «Буковина» (Чернівці), «Тилігул» ([[Тирасполь]], [[Молдова]]), «Полісся» (Житомир).&lt;ref&gt;{{cite web|title=Shkolnykov Yukhym Hryhorovych|url=https://www.upl.ua/en/people/view/63003?id=63003|website=Ukrainian Premier League|access-date=2026-08-08}}&lt;/ref&gt;

Був старшим тренером команди «Система–Борекс» (Бородянка). Працював начальником команди ФК «Черкаси» та спортивним директором чернігівської «Десни».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Моєму запрошенню в Чернівці посприяли Володимир Ємець та Геннадій Жиздік, які впродовж багатьох років із успіхом працювали у дніпропетровському «Дніпрі». Коли вони дізналися, що Микола Нівалов буде першим секретарем Чернівецького обкому партії, то вони порекомендували запросити на Буковину мене. Зрештою, Нівалов, який обожнював футбол, сам звернувся до Ємця та Жиздіка з проханням знайти тренера для «Буковини». Так я вперше опинився у Чернівцях».
 | Коментар = про те, за яких обставини вперше став тренером чернівецької «Буковини» в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Велика група гравців «Буковини» вже завершувала виступи у командах майстрів. Тому нам довелося запрошувати інших футболістів. Ми виїхали на збори, де переглянули велику групу виконавців [тоді у «Буковину» прийшли воротар [[Чеботар Микола Акимович|Микола Чеботар]], захисник [[Походзіло Сергій Миколайович|Сергій Походзіло]], нападник [[Гузієнко Андрій Святославович|Андрій Гузієнко]], повернулися із запорізького «Металурга» [[Олійник Віктор Борисович|Віктор Олійник]] і [[Мглинець Віктор Іванович|Віктор Мглинець]]]. За підсумками сезону – 87 ми посіли четверте місце. До речі, у нас була можливість стати бронзовими призерами. На жаль, ми поступилися на виїзді харківській команді «Маяк» із рахунком 1:2. Як наслідок, третя сходинка дісталася івано – франківському «Прикарпаттю». Однак, погодьтеся, що четверте місце – це теж непогано. Найголовніше те, що вже тоді формувалася команда, яка могла боротися за чемпіонське звання.

У 1988 році чернівецький клуб таки став чемпіоном. Тоді ми витримали конкуренцію з боку полтавської «Ворскли» та одеського СКА. Нам вдалося підняти авторитет команди. Матчі за участю «Буковини» відвідувало багато уболівальників».
 | Коментар = про те, що коли прийшов у чернівецьку «Буковину», то у команді відбулися серйозні зміни в складі в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Сезон – 89 ми розпочали добре. Зокрема, «Буковина» виграла на виїзді у рівненської команди &quot;Авангард&quot; - 1:0. На жаль, через недосвідченість водія, наша команда потрапила в аварію. Це сталося у Збаражі Тернопільської області. Аварія неподалік Тернополя могла мати страшенні наслідки. На щастя, ніхто не загинув. Однак, найбільше постраждав я. Мені, як Олександрові Матросову, довелося приймати основний удар на себе. Найголовніше те, що команда пережила сильний шок. Тим часом клуб [[Кварцяний Віталій Володимирович|Віталія Кварцяного]] пішов у відрив. Ліквідувати відставання ми не змогли».
 | Коментар = про те, що d 1989 році «Буковина» програла чемпіонську гонку луцькій «Волині», яку також тоді тренував [[Кварцяний Віталій Володимирович|Віталій Кварцяний]] в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Дійсно, виступаючи у одній з буферних зон, ми виграли перше місце. Нам вдалося обійти таку сильну команду, як «Даугава» (Рига). А у першій лізі «Буковина» перемагала колективи «Нефтчі» (Баку), «Кайрат» (Алма – Ата), «Зеніт» (Санкт – Петербург)…»
 | Коментар = про те, що d сезоні – 1990 «Буковина» отримала шанс потрапити у першу союзну лігу без перехідного турніру в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тренерові важко працювати тривалий час в одній команді. Мої колеги вважають, що зміна колективу йде на користь. Для того, щоби вирішувати серйозні завдання, фахівцеві треба докладати максимум зусиль. Це сильно впливає на стан здоров’я. Також багато хто звик до перших місць. А тоді, коли команда посідала місце нижче першого, то це вже вважалося провалом у сезоні. Зрештою, я відчув прохолодне ставлення до себе. Тому і почав шукати іншу команду. Я повернувся у вінницьку «Ниву». Нам вдалося за підсумками сезону – 92/93 здобути путівку у вищу лігу українського футболу».
 | Коментар = про те,чому в 1992 році вперше залишив «Буковину» в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Президент «Тілігула» Григорій Корзун неодноразово кликав мене у свою команду. Однак, я плідно працював у Чернівцях і Вінниці. Тож на переїзд до Молдови не погоджувався. Врешті – решт, у 1994 році я приїхав у Тирасполь. До речі, «Тілігул» виступав під моїм керівництвом у єврокубках. На жаль, нам не вдалося пройти кіпрську «Омонію»».
 | Коментар = про те, що до повернення у чернівецьку «Буковину» попрацював у «Тілігулі» з Тирасполя в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Моя тодішня команда «Тілугул» проводила матч у Бєльцях. Я знав, що наступного дня «Буковина» гратиме у Чернівцях. Тож приїхав на Буковину, де пішов на поєдинок чернівчан із макіївським клубом «Бажановець». Чернівецька команда поступилася з рахунком 0:1. Під час гри сидів навпроти урядової трибуни, де перебував голова Чернівецької державної адміністрації [[Гнатишин Іван Миколайович|Іван Гнатишин]]. 

До мене підійшов міліціонер, який повідомив : «Юхиме Григоровичу, Вас запрошують на центральну трибуну». У перерві матчу Гнатишин сказав: «А чи не настав час повертатися у «Буковину» ? Давайте робити сильну команду. Я допоможу. Колектив повинен досягати максимальних результатів». Так я повернувся у Чернівці. А Гнатишин згодом поїхав послом у Молдову».
 | Коментар = про те, що напередодні другого кола сезону – 1994/95 вдруге прийшов у «Буковину», яка перебувала серед аутсайдерів першої ліги в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Вже у 1990–х роках полтавська «Ворскла» приїжджала на матчі з охороною. Це для нас було у диковинку. Зрозуміло, що «Ворскла» мала великі фінансові можливості. Тому ми і поступилися першим місцем. Хоча в особистих зустрічах «Буковина» стала кращою. У Полтаві гра завершилася з нічийним рахунком 1:1, а у Чернівцях перемогли мої підопічні – 2:1. Переможний гол у чернівецькому поєдинку забив Денис Філімонов».
 | Коментар = про те, що за підсумками сезону – 1995/96 чернівецька «Буковина» посіла друге місце у першій лізі, а путівку в елітний дивізіон здобула «Ворскла» з Полтави в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У «Спартак» мене запрошував [[Старостін Микола Петрович|Микола Старостін]]. Хоча моєї гри він не бачив. У 1965 році я у складі збірної України виступав у Індії, Бірмі та Таїланді. Наша команда зіграла пристойно. Зокрема, нам вдалося обіграти молодіжну збірну Індії – 3:0. Щодо моїх особистих показників, то я забив 8 голів. Думаю, що Микола Петрович дізнався про мене з радіорепортажів. Якраз тоді я розпочав зустрічатися зі своєю майбутньою дружиною Терезою Павлівною. Тож запрошення популярної команди не прийняв.

Мене також запрошували у харківський «Авангард». Представники цієї команди завітали у Чернігів, де розмовляли з моїми батьками. Обіцяли, що я матиму машину, гараж. Мав можливість перейти і у мінське «Динамо». І все ж, я залишився у Чернігові, бо у мене пішла гра за рідну команду. Мене добре приймали уболівальники, я грав перед друзями. Тому  не хотілося щось змінювати у своєму житті».
 | Коментар = про свою футбольну кар'єру в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Останнім часом мешкаю у США, бо там перебуває моя родина. Живу неподалік від Брукліна у маленькому містечку Молотан. Моя дружина займається господарством, а донька працює адвокатом. Онук у спорт не пішов, однак вже знімається у дитячих фільмах. Ми йому кажемо: «Ти у нас артист театру і кіно». Мій онук чудово спілкується зі старшими людьми, веде себе розкуто. Я ж Америку не сприйняв.

Я не володію англійською мовою. А без знання мови там нема чого робити. У Америці усі люди зайнятті справою. Я ж залишався на самоті. У мене не було можливості з кимось поспілкуватися. Мені здавалося, що усе повимирало. Упродовж тижня я не міг навіть з кимось привітатися, посваритися, посміятися. А для мене спілкування – це усе. Зараз приїхав у рідну Україну. Тому я отримав можливість поспілкуватися зі старими друзями, поринути у вир футбольних подій. Це мені допомагає побороти хворобу. Ви, напевно, відчуваєте, що у мене є проблеми зі здоров’ям. Однак, думаю, що після нашої розмови Ви зрозумієте – Юхим Школьников є оптимістом».
 | Коментар = про своє життя в США в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Радянські футболісти]]
[[Категорія:Українські футболісти]]
[[Категорія:Футболісти «Десни»]]
[[Категорія:Українські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери ФК «Десна» Чернігів]]
[[Категорія:Тренери ФК «Буковина» Чернівці]]
[[Категорія:Тренери ФК «Тилігул-Тирас»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Інтер» Боярка]]
[[Категорія:Заслужені тренери України]]
[[Категорія:Українські футбольні тренери-легіонери]]
[[Категорія:Українські емігранти до США]]
[[Категорія:Спортивні директори України]]</text>
      <sha1>ait2b4gayo086a1yo0knto5zi3jx53m</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161122</id>
      <parentid>161120</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T19:14:17Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>161122</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="19042" sha1="g41k7455kykvrejw7pqgi1mzzl5gsi0" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Юхим Григорович Школьников''' (31 січня 1939, [[Чернігів]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] —  3 вересня 2009, Вудбрідж, Принц-Вільям, [[Вірджинія]], [[Сполучені Штати Америки|США]]) — український футболіст і тренер, майстер спорту, заслужений тренер України.

Виступав у команді «Десна» (Чернігів) — 1960–1968. Тренував команди «Хімік» (Чернігів), «Десна» (Чернігів), «Нива» (Вінниця), «Буковина» (Чернівці), «Тилігул» ([[Тирасполь]], [[Молдова]]), «Полісся» (Житомир).&lt;ref&gt;{{cite web|title=Shkolnykov Yukhym Hryhorovych|url=https://www.upl.ua/en/people/view/63003?id=63003|website=Ukrainian Premier League|access-date=2026-08-08}}&lt;/ref&gt;

Був старшим тренером команди «Система–Борекс» (Бородянка). Працював начальником команди ФК «Черкаси» та спортивним директором чернігівської «Десни».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Моєму запрошенню в Чернівці посприяли Володимир Ємець та Геннадій Жиздік, які впродовж багатьох років із успіхом працювали у дніпропетровському «Дніпрі». Коли вони дізналися, що Микола Нівалов буде першим секретарем Чернівецького обкому партії, то вони порекомендували запросити на Буковину мене. Зрештою, Нівалов, який обожнював футбол, сам звернувся до Ємця та Жиздіка з проханням знайти тренера для «Буковини». Так я вперше опинився у Чернівцях».
 | Коментар = про те, за яких обставини вперше став тренером чернівецької «Буковини» в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Велика група гравців «Буковини» вже завершувала виступи у командах майстрів. Тому нам довелося запрошувати інших футболістів. Ми виїхали на збори, де переглянули велику групу виконавців [тоді у «Буковину» прийшли воротар [[Чеботар Микола Акимович|Микола Чеботар]], захисник [[Походзіло Сергій Миколайович|Сергій Походзіло]], нападник [[Гузієнко Андрій Святославович|Андрій Гузієнко]], повернулися із запорізького «Металурга» [[Олійник Віктор Борисович|Віктор Олійник]] і [[Мглинець Віктор Іванович|Віктор Мглинець]]]. За підсумками сезону – 87 ми посіли четверте місце. До речі, у нас була можливість стати бронзовими призерами. На жаль, ми поступилися на виїзді харківській команді «Маяк» із рахунком 1:2. Як наслідок, третя сходинка дісталася івано – франківському «Прикарпаттю». Однак, погодьтеся, що четверте місце – це теж непогано. Найголовніше те, що вже тоді формувалася команда, яка могла боротися за чемпіонське звання.

У 1988 році чернівецький клуб таки став чемпіоном. Тоді ми витримали конкуренцію з боку полтавської «Ворскли» та одеського СКА. Нам вдалося підняти авторитет команди. Матчі за участю «Буковини» відвідувало багато уболівальників».
 | Коментар = про те, що коли прийшов у чернівецьку «Буковину», то у команді відбулися серйозні зміни в складі в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Сезон – 89 ми розпочали добре. Зокрема, «Буковина» виграла на виїзді у рівненської команди &quot;Авангард&quot; - 1:0. На жаль, через недосвідченість водія, наша команда потрапила в аварію. Це сталося у Збаражі Тернопільської області. Аварія неподалік Тернополя могла мати страшенні наслідки. На щастя, ніхто не загинув. Однак, найбільше постраждав я. Мені, як Олександрові Матросову, довелося приймати основний удар на себе. Найголовніше те, що команда пережила сильний шок. Тим часом клуб [[Кварцяний Віталій Володимирович|Віталія Кварцяного]] пішов у відрив. Ліквідувати відставання ми не змогли».
 | Коментар = про те, що d 1989 році «Буковина» програла чемпіонську гонку луцькій «Волині», яку також тоді тренував [[Кварцяний Віталій Володимирович|Віталій Кварцяний]] в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Дійсно, виступаючи у одній з буферних зон, ми виграли перше місце. Нам вдалося обійти таку сильну команду, як «Даугава» (Рига). А у першій лізі «Буковина» перемагала колективи «Нефтчі» (Баку), «Кайрат» (Алма – Ата), «Зеніт» (Санкт – Петербург)…»
 | Коментар = про те, що d сезоні – 1990 «Буковина» отримала шанс потрапити у першу союзну лігу без перехідного турніру в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тренерові важко працювати тривалий час в одній команді. Мої колеги вважають, що зміна колективу йде на користь. Для того, щоби вирішувати серйозні завдання, фахівцеві треба докладати максимум зусиль. Це сильно впливає на стан здоров’я. Також багато хто звик до перших місць. А тоді, коли команда посідала місце нижче першого, то це вже вважалося провалом у сезоні. Зрештою, я відчув прохолодне ставлення до себе. Тому і почав шукати іншу команду. Я повернувся у вінницьку «Ниву». Нам вдалося за підсумками сезону – 92/93 здобути путівку у вищу лігу українського футболу».
 | Коментар = про те,чому в 1992 році вперше залишив «Буковину» в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Президент «Тілігула» Григорій Корзун неодноразово кликав мене у свою команду. Однак, я плідно працював у Чернівцях і Вінниці. Тож на переїзд до Молдови не погоджувався. Врешті – решт, у 1994 році я приїхав у Тирасполь. До речі, «Тілігул» виступав під моїм керівництвом у єврокубках. На жаль, нам не вдалося пройти кіпрську «Омонію»».
 | Коментар = про те, що до повернення у чернівецьку «Буковину» попрацював у «Тілігулі» з Тирасполя в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Моя тодішня команда «Тілугул» проводила матч у Бєльцях. Я знав, що наступного дня «Буковина» гратиме у Чернівцях. Тож приїхав на Буковину, де пішов на поєдинок чернівчан із макіївським клубом «Бажановець». Чернівецька команда поступилася з рахунком 0:1. Під час гри сидів навпроти урядової трибуни, де перебував голова Чернівецької державної адміністрації [[Гнатишин Іван Миколайович|Іван Гнатишин]]. 

До мене підійшов міліціонер, який повідомив : «Юхиме Григоровичу, Вас запрошують на центральну трибуну». У перерві матчу Гнатишин сказав: «А чи не настав час повертатися у «Буковину» ? Давайте робити сильну команду. Я допоможу. Колектив повинен досягати максимальних результатів». Так я повернувся у Чернівці. А Гнатишин згодом поїхав послом у Молдову».
 | Коментар = про те, що напередодні другого кола сезону – 1994/95 вдруге прийшов у «Буковину», яка перебувала серед аутсайдерів першої ліги в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Вже у 1990–х роках полтавська «Ворскла» приїжджала на матчі з охороною. Це для нас було у диковинку. Зрозуміло, що «Ворскла» мала великі фінансові можливості. Тому ми і поступилися першим місцем. Хоча в особистих зустрічах «Буковина» стала кращою. У Полтаві гра завершилася з нічийним рахунком 1:1, а у Чернівцях перемогли мої підопічні – 2:1. Переможний гол у чернівецькому поєдинку забив Денис Філімонов».
 | Коментар = про те, що за підсумками сезону – 1995/96 чернівецька «Буковина» посіла друге місце у першій лізі, а путівку в елітний дивізіон здобула «Ворскла» з Полтави в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У «Спартак» мене запрошував [[Старостін Микола Петрович|Микола Старостін]]. Хоча моєї гри він не бачив. У 1965 році я у складі збірної України виступав у Індії, Бірмі та Таїланді. Наша команда зіграла пристойно. Зокрема, нам вдалося обіграти молодіжну збірну Індії – 3:0. Щодо моїх особистих показників, то я забив 8 голів. Думаю, що Микола Петрович дізнався про мене з радіорепортажів. Якраз тоді я розпочав зустрічатися зі своєю майбутньою дружиною Терезою Павлівною. Тож запрошення популярної команди не прийняв.

Мене також запрошували у харківський «Авангард». Представники цієї команди завітали у Чернігів, де розмовляли з моїми батьками. Обіцяли, що я матиму машину, гараж. Мав можливість перейти і у мінське «Динамо». І все ж, я залишився у Чернігові, бо у мене пішла гра за рідну команду. Мене добре приймали уболівальники, я грав перед друзями. Тому  не хотілося щось змінювати у своєму житті».
 | Коментар = про свою футбольну кар'єру в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Останнім часом мешкаю у США, бо там перебуває моя родина. Живу неподалік від Брукліна у маленькому містечку Молотан. Моя дружина займається господарством, а донька працює адвокатом. Онук у спорт не пішов, однак вже знімається у дитячих фільмах. Ми йому кажемо: «Ти у нас артист театру і кіно». Мій онук чудово спілкується зі старшими людьми, веде себе розкуто. Я ж Америку не сприйняв.

Я не володію англійською мовою. А без знання мови там нема чого робити. У Америці усі люди зайнятті справою. Я ж залишався на самоті. У мене не було можливості з кимось поспілкуватися. Мені здавалося, що усе повимирало. Упродовж тижня я не міг навіть з кимось привітатися, посваритися, посміятися. А для мене спілкування – це усе. Зараз приїхав у рідну Україну. Тому я отримав можливість поспілкуватися зі старими друзями, поринути у вир футбольних подій. Це мені допомагає побороти хворобу. Ви, напевно, відчуваєте, що у мене є проблеми зі здоров’ям. Однак, думаю, що після нашої розмови Ви зрозумієте – Юхим Школьников є оптимістом».
 | Коментар = про своє життя в США в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-Ш]]
[[Категорія:Радянські футболісти]]
[[Категорія:Українські футболісти]]
[[Категорія:Футболісти «Десни»]]
[[Категорія:Українські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери ФК «Десна» Чернігів]]
[[Категорія:Тренери ФК «Буковина» Чернівці]]
[[Категорія:Тренери ФК «Тилігул-Тирас»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Інтер» Боярка]]
[[Категорія:Заслужені тренери України]]
[[Категорія:Українські футбольні тренери-легіонери]]
[[Категорія:Українські емігранти до США]]
[[Категорія:Спортивні директори України]]</text>
      <sha1>g41k7455kykvrejw7pqgi1mzzl5gsi0</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161124</id>
      <parentid>161122</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T19:14:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>161124</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="19059" sha1="q9uh81iyqe7katsmgcp6ph1e4oza13d" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Юхим Григорович Школьников''' (31 січня 1939,&amp;nbsp;[[Чернігів]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]&amp;nbsp;— 3 вересня 2009, Вудбрідж, Принц-Вільям, [[Вірджинія]], [[Сполучені Штати Америки|США]])&amp;nbsp;— український футболіст і тренер, майстер спорту, заслужений тренер України.

Виступав у команді «Десна» (Чернігів)&amp;nbsp;— 1960—1968. Тренував команди «Хімік» (Чернігів), «Десна» (Чернігів), «Нива» (Вінниця), «Буковина» (Чернівці), «Тилігул» ([[Тирасполь]], [[Молдова]]), «Полісся» (Житомир).&lt;ref&gt;{{cite web|title=Shkolnykov Yukhym Hryhorovych|url=https://www.upl.ua/en/people/view/63003?id=63003|website=Ukrainian Premier League|access-date=2026-08-08}}&lt;/ref&gt;

Був старшим тренером команди «Система–Борекс» (Бородянка). Працював начальником команди ФК «Черкаси» та спортивним директором чернігівської «Десни».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Моєму запрошенню в Чернівці посприяли Володимир Ємець та Геннадій Жиздік, які впродовж багатьох років із успіхом працювали у дніпропетровському «Дніпрі». Коли вони дізналися, що Микола Нівалов буде першим секретарем Чернівецького обкому партії, то вони порекомендували запросити на Буковину мене. Зрештою, Нівалов, який обожнював футбол, сам звернувся до Ємця та Жиздіка з проханням знайти тренера для «Буковини». Так я вперше опинився у Чернівцях».
 | Коментар = про те, за яких обставини вперше став тренером чернівецької «Буковини» в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Велика група гравців «Буковини» вже завершувала виступи у командах майстрів. Тому нам довелося запрошувати інших футболістів. Ми виїхали на збори, де переглянули велику групу виконавців [тоді у «Буковину» прийшли воротар [[Чеботар Микола Акимович|Микола Чеботар]], захисник [[Походзіло Сергій Миколайович|Сергій Походзіло]], нападник [[Гузієнко Андрій Святославович|Андрій Гузієнко]], повернулися із запорізького «Металурга» [[Олійник Віктор Борисович|Віктор Олійник]] і [[Мглинець Віктор Іванович|Віктор Мглинець]]]. За підсумками сезону – 87 ми посіли четверте місце. До речі, у нас була можливість стати бронзовими призерами. На жаль, ми поступилися на виїзді харківській команді «Маяк» із рахунком 1:2. Як наслідок, третя сходинка дісталася івано – франківському «Прикарпаттю». Однак, погодьтеся, що четверте місце – це теж непогано. Найголовніше те, що вже тоді формувалася команда, яка могла боротися за чемпіонське звання.

У 1988 році чернівецький клуб таки став чемпіоном. Тоді ми витримали конкуренцію з боку полтавської «Ворскли» та одеського СКА. Нам вдалося підняти авторитет команди. Матчі за участю «Буковини» відвідувало багато уболівальників».
 | Коментар = про те, що коли прийшов у чернівецьку «Буковину», то у команді відбулися серйозні зміни в складі в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Сезон – 89 ми розпочали добре. Зокрема, «Буковина» виграла на виїзді у рівненської команди &quot;Авангард&quot; - 1:0. На жаль, через недосвідченість водія, наша команда потрапила в аварію. Це сталося у Збаражі Тернопільської області. Аварія неподалік Тернополя могла мати страшенні наслідки. На щастя, ніхто не загинув. Однак, найбільше постраждав я. Мені, як Олександрові Матросову, довелося приймати основний удар на себе. Найголовніше те, що команда пережила сильний шок. Тим часом клуб [[Кварцяний Віталій Володимирович|Віталія Кварцяного]] пішов у відрив. Ліквідувати відставання ми не змогли».
 | Коментар = про те, що d 1989 році «Буковина» програла чемпіонську гонку луцькій «Волині», яку також тоді тренував [[Кварцяний Віталій Володимирович|Віталій Кварцяний]] в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Дійсно, виступаючи у одній з буферних зон, ми виграли перше місце. Нам вдалося обійти таку сильну команду, як «Даугава» (Рига). А у першій лізі «Буковина» перемагала колективи «Нефтчі» (Баку), «Кайрат» (Алма – Ата), «Зеніт» (Санкт – Петербург)…»
 | Коментар = про те, що d сезоні – 1990 «Буковина» отримала шанс потрапити у першу союзну лігу без перехідного турніру в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тренерові важко працювати тривалий час в одній команді. Мої колеги вважають, що зміна колективу йде на користь. Для того, щоби вирішувати серйозні завдання, фахівцеві треба докладати максимум зусиль. Це сильно впливає на стан здоров’я. Також багато хто звик до перших місць. А тоді, коли команда посідала місце нижче першого, то це вже вважалося провалом у сезоні. Зрештою, я відчув прохолодне ставлення до себе. Тому і почав шукати іншу команду. Я повернувся у вінницьку «Ниву». Нам вдалося за підсумками сезону – 92/93 здобути путівку у вищу лігу українського футболу».
 | Коментар = про те,чому в 1992 році вперше залишив «Буковину» в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Президент «Тілігула» Григорій Корзун неодноразово кликав мене у свою команду. Однак, я плідно працював у Чернівцях і Вінниці. Тож на переїзд до Молдови не погоджувався. Врешті – решт, у 1994 році я приїхав у Тирасполь. До речі, «Тілігул» виступав під моїм керівництвом у єврокубках. На жаль, нам не вдалося пройти кіпрську «Омонію»».
 | Коментар = про те, що до повернення у чернівецьку «Буковину» попрацював у «Тілігулі» з Тирасполя в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Моя тодішня команда «Тілугул» проводила матч у Бєльцях. Я знав, що наступного дня «Буковина» гратиме у Чернівцях. Тож приїхав на Буковину, де пішов на поєдинок чернівчан із макіївським клубом «Бажановець». Чернівецька команда поступилася з рахунком 0:1. Під час гри сидів навпроти урядової трибуни, де перебував голова Чернівецької державної адміністрації [[Гнатишин Іван Миколайович|Іван Гнатишин]]. 

До мене підійшов міліціонер, який повідомив : «Юхиме Григоровичу, Вас запрошують на центральну трибуну». У перерві матчу Гнатишин сказав: «А чи не настав час повертатися у «Буковину» ? Давайте робити сильну команду. Я допоможу. Колектив повинен досягати максимальних результатів». Так я повернувся у Чернівці. А Гнатишин згодом поїхав послом у Молдову».
 | Коментар = про те, що напередодні другого кола сезону – 1994/95 вдруге прийшов у «Буковину», яка перебувала серед аутсайдерів першої ліги в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Вже у 1990–х роках полтавська «Ворскла» приїжджала на матчі з охороною. Це для нас було у диковинку. Зрозуміло, що «Ворскла» мала великі фінансові можливості. Тому ми і поступилися першим місцем. Хоча в особистих зустрічах «Буковина» стала кращою. У Полтаві гра завершилася з нічийним рахунком 1:1, а у Чернівцях перемогли мої підопічні – 2:1. Переможний гол у чернівецькому поєдинку забив Денис Філімонов».
 | Коментар = про те, що за підсумками сезону – 1995/96 чернівецька «Буковина» посіла друге місце у першій лізі, а путівку в елітний дивізіон здобула «Ворскла» з Полтави в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У «Спартак» мене запрошував [[Старостін Микола Петрович|Микола Старостін]]. Хоча моєї гри він не бачив. У 1965 році я у складі збірної України виступав у Індії, Бірмі та Таїланді. Наша команда зіграла пристойно. Зокрема, нам вдалося обіграти молодіжну збірну Індії – 3:0. Щодо моїх особистих показників, то я забив 8 голів. Думаю, що Микола Петрович дізнався про мене з радіорепортажів. Якраз тоді я розпочав зустрічатися зі своєю майбутньою дружиною Терезою Павлівною. Тож запрошення популярної команди не прийняв.

Мене також запрошували у харківський «Авангард». Представники цієї команди завітали у Чернігів, де розмовляли з моїми батьками. Обіцяли, що я матиму машину, гараж. Мав можливість перейти і у мінське «Динамо». І все ж, я залишився у Чернігові, бо у мене пішла гра за рідну команду. Мене добре приймали уболівальники, я грав перед друзями. Тому  не хотілося щось змінювати у своєму житті».
 | Коментар = про свою футбольну кар'єру в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Останнім часом мешкаю у США, бо там перебуває моя родина. Живу неподалік від Брукліна у маленькому містечку Молотан. Моя дружина займається господарством, а донька працює адвокатом. Онук у спорт не пішов, однак вже знімається у дитячих фільмах. Ми йому кажемо: «Ти у нас артист театру і кіно». Мій онук чудово спілкується зі старшими людьми, веде себе розкуто. Я ж Америку не сприйняв.

Я не володію англійською мовою. А без знання мови там нема чого робити. У Америці усі люди зайнятті справою. Я ж залишався на самоті. У мене не було можливості з кимось поспілкуватися. Мені здавалося, що усе повимирало. Упродовж тижня я не міг навіть з кимось привітатися, посваритися, посміятися. А для мене спілкування – це усе. Зараз приїхав у рідну Україну. Тому я отримав можливість поспілкуватися зі старими друзями, поринути у вир футбольних подій. Це мені допомагає побороти хворобу. Ви, напевно, відчуваєте, що у мене є проблеми зі здоров’ям. Однак, думаю, що після нашої розмови Ви зрозумієте – Юхим Школьников є оптимістом».
 | Коментар = про своє життя в США в інтерв’ю вебсайту Букінфо  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-2114 Юхим Школьников: &quot;На Буковині я провів незабутні роки&quot;] (14 травня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-Ш]]
[[Категорія:Радянські футболісти]]
[[Категорія:Українські футболісти]]
[[Категорія:Футболісти «Десни»]]
[[Категорія:Українські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери ФК «Десна» Чернігів]]
[[Категорія:Тренери ФК «Буковина» Чернівці]]
[[Категорія:Тренери ФК «Тилігул-Тирас»]]
[[Категорія:Тренери ФК «Інтер» Боярка]]
[[Категорія:Заслужені тренери України]]
[[Категорія:Українські футбольні тренери-легіонери]]
[[Категорія:Українські емігранти до США]]
[[Категорія:Спортивні директори України]]</text>
      <sha1>q9uh81iyqe7katsmgcp6ph1e4oza13d</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сосенко Костянтин Федорович</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46582</id>
    <revision>
      <id>161116</id>
      <timestamp>2026-08-08T19:07:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка:  '''Костянтин Федорович Сосенко''' (26 вересня 1969, м. [[Кропивницький|Кіровоград]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — [[Україна|український]] футболіст та футбольний агент, в...</comment>
      <origin>161116</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3785" sha1="2gauli8kx4rjs9tyyxayqyee2m80w22" xml:space="preserve">
'''Костянтин Федорович Сосенко''' (26 вересня 1969, м. [[Кропивницький|Кіровоград]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — [[Україна|український]] футболіст та футбольний агент, виступав за національну збірну Туркменістану. У 1996 та 1997 роках грав у фінальних матчах Кубка України. 

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Таке буває нерідко. За своє футбольне життя я брав участь у трьох фіналах національного Кубку. Два в Україні, ще один раз — в Узбекистані, із Пахтакором. Але вихід до фіналу із Нивою — це особлива історія, про яку можна написати цілу книгу.

Особливо пригадується шалений півфінал і перемога в серії пенальті проти донецького Шахтаря. А ось в фіналі проти київського Динамо розуміли, що практично не маємо шансів не успіх. Тому виходили на поле, вже виконавши головну задачу на кубковий турнір – вихід до єврокубків. 

Сезон 1996 року – важлива частина мого життя, життєвого сценарію. Якщо бачу людину, яка була пов’язана із «золотим сезоном», незмінно зав’язується розмова. Бо 1996 рік був просто незабутнім! Скільки тоді було емоцій, кіпішу, нервів! У нашому колективу тоді постійно спостерігалося «бродіння», але це був позитивний процес. 

...Ми дійшли до фінального матчу Кубку України за рахунок бажання і внутрішніх ресурсів. Бо клуб тоді боровся за виживання у Вищій лізі чемпіонату України. І при цьому досяг пікового результату для вінницького футболу. У нас з’явився шанс увійти до футбольної історії, і ми його не згаяли. 

Далися взнаки й успішна організаторська діяльність начальника команди [[Гатауллін Ірек Фархатович|Ігоря Гатаулліна]] і вдалі тренерські ідеї Сергія Морозова. Адже в Ниві тоді грали пересічні для України футболісти».
 | Коментар = про «золотий сезон» вінницької Ниви 1995/96 років у ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>2gauli8kx4rjs9tyyxayqyee2m80w22</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161117</id>
      <parentid>161116</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T19:11:56Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>161117</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="16024" sha1="n0qeim0mpjk6gi97jxqadb7pxdbuet7" xml:space="preserve">
'''Костянтин Федорович Сосенко''' (26 вересня 1969, м. [[Кропивницький|Кіровоград]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — [[Україна|український]] футболіст та футбольний агент, виступав за національну збірну Туркменістану. У 1996 та 1997 роках грав у фінальних матчах Кубка України. 

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Таке буває нерідко. За своє футбольне життя я брав участь у трьох фіналах національного Кубку. Два в Україні, ще один раз — в Узбекистані, із Пахтакором. Але вихід до фіналу із Нивою — це особлива історія, про яку можна написати цілу книгу.

Особливо пригадується шалений півфінал і перемога в серії пенальті проти донецького Шахтаря. А ось в фіналі проти київського Динамо розуміли, що практично не маємо шансів не успіх. Тому виходили на поле, вже виконавши головну задачу на кубковий турнір – вихід до єврокубків. 

Сезон 1996 року – важлива частина мого життя, життєвого сценарію. Якщо бачу людину, яка була пов’язана із «золотим сезоном», незмінно зав’язується розмова. Бо 1996 рік був просто незабутнім! Скільки тоді було емоцій, кіпішу, нервів! У нашому колективу тоді постійно спостерігалося «бродіння», але це був позитивний процес. 

...Ми дійшли до фінального матчу Кубку України за рахунок бажання і внутрішніх ресурсів. Бо клуб тоді боровся за виживання у Вищій лізі чемпіонату України. І при цьому досяг пікового результату для вінницького футболу. У нас з’явився шанс увійти до футбольної історії, і ми його не згаяли. 

Далися взнаки й успішна організаторська діяльність начальника команди [[Гатауллін Ірек Фархатович|Ігоря Гатаулліна]] і вдалі тренерські ідеї Сергія Морозова. Адже в Ниві тоді грали пересічні для України футболісти».
 | Коментар = про «золотий сезон» вінницької Ниви 1995/96 років у ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді я грав у першоліговій Поліграфтехніці (Олександрія, Кіровоградська область). Щоб забрати мене до Ниви, начальник команди Ігор Гатауллін з іншими представникам тренерського штабу Віталієм Спицею і Юрієм Ковалем заїхали до мене (по дорозі із Запоріжжя, після матчу із Торпедо) додому вночі. Одразу з ними, зрозуміло, я до Вінниці не поїхав. Потім все ж вирішив пристати на цю пропозицію.

...Олександрія тоді була стабільним і надійним клубом (завдяки президенту [[Лавренко Микола Миколайович|Миколі Лавренку]]). Мені там все подобалося. Але це все ж був колектив Першої ліги. А мені запропонували підвищитися в класі. Ця ситуація «дозріла» і була вчасною, як це нерідко буває у житті. Адже я вже обмірковував можливість виступів у Вищій лізі. 

Про пропозицію від Ниви я повідомив Миколі Лавренку. Кілька днів ходив до нього, аби вирішити це питання. Врешті-решт я опинився у Вінниці. 

Тоді у Ниві були зібрані гравці різного рівня і потенціалу. Але прихід до тренерського керма Сергія Морозова нас всіх об’єднав однією метою».
 | Коментар = про те, як опинився у вінницькій Ниві в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми особливо нічого не вигадували на футбольному полі. Плюсами Ниви тоді були мобільність, функціональна готовність і сильна тактична підготовка. Добре грали й у захисті. До фіналу Кубку із Динамо не пропускали м’ячів, грали «на нуль»».
 | Коментар = про ігровий малюнок &quot;Ниви&quot; в в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Серед іншого, ми тоді практикували «штучний офсайд» під час розіграшу «стандартів», і досить вдало. Для цього мала бути гарна взаємодія і взаєморозуміння захисної ланки. Тоді у Ниви на захист працювали не лише чотири оборонці, але й лінія півзахисту. 

Величезна відповідальність лягала на нашого воротаря [[Циткін Володимир Борисович|Володимира Циткіна]]. Адже він мав вчасно грати на виходах. Вся футбольна Україна тоді, так би мовити, «плакала» від цих наших дій в захисті. 

Так, дійсно, Нива тоді переважно грала від оборони. Водночас багато що залежало і від суперника. Тренерський штаб готував стратегію на матч, і найчастіше вона спрацьовувала».
 | Коментар = про тренерську установку грати від оборони в в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді у мене було багато цікавих пропозицій щодо продовження спортивної кар’єри. В тому числі й дуже серйозних у фінансовому плані. Мене умовляли представники різних команд. 

Але ситуація тоді дозріла для переходу саме в Дніпро, один із провідних на той момент футбольних клубів країни. У середині 1990-х в Україні ще не було, як зараз, офіційних трансферів. Переходи гравців до інших клубів відбувалися за значно спрощеною системою. 

У Вінниці я провів чудових півтора роки. Це моє улюблене місто й досі. Там лишилася частинка мого серця».
 | Коментар = про те, що в єврокубках за Ниву тоді так і не довелося зіграти через перехід до Дніпра в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ніхто в моїй родині не має відношення до Туркменістану. Запрошення до цієї збірної сталося для мене цілком несподівано. Я тоді був дома, дивився Лігу чемпіонів. У тут мені зателефонував тодішній наставник збірної Туркменістану [[Пожечевський Віктор Олександрович|Віктор Пожечевський]] і запропонував виступати за цю збірну. Я тоді грав за столичний Борисфен. Тому погодив цю пропозицію із президентом київського клубу Ігорем Ковалевичем і головним тренером Сергієм Морозовим. 

Загалом грати за збірну Туркменістану запросили п’ять українців. Окрім мене, це вже покійний Андрій Хомин, [[Кислов Ігор Миколайович|Ігор Кислов]], [[Бондаренко Роман Дмитрович|Роман Бондаренко]] і [[Зав'ялов Андрій Олександрович|Андрій Зав’ялов]]. Ще в аеропорту нам видали туркменські паспорти. 

Цей період кар’єри вважаю позитивним. Серед іншого, я в 1998 році грав за Азіатських іграх в Таїланді. Ми дійшли там до 1/4 фіналу, де поступилися Китаю. Керівництво збірної Туркменістану оцінило наші виступи, як достойні. 

Загалом провів за збірну цієї країни 6-7 офіційних поєдинків та ще кілька підготовчих».
 | Коментар = про те, як виступав за національну збірну Туркменістану в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Коли ми виходили на цю гру, північні корейці із подивом дивилися на наші бутси, бо вони такого раніше ніколи не бачили! Вже цей факт свідчить про те, яким тоді був футбол КНДР».
 | Коментар = про те, що на Азіатських іграх зіграли проти збірної Північної Кореї в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Можу назвати себе сором’язливим футбольним агентом. Адже намагаюся працювати м’яко, ввічливо, не тиснути на партнерів. Серед моїх останніх успішних трансферів – гравець олімпійської і молодіжної збірних України [[Крупський Ілля Олексійович|Ілля Крупський]] (Ворскла, Полтава). До речі, він родом із Вінниці.

Взагалі намагаюся цю тему не коментувати. Адже моє професійне кредо –— «людина за кадром»».
 | Коментар = про особливості роботи футбольним агентом в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>n0qeim0mpjk6gi97jxqadb7pxdbuet7</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161118</id>
      <parentid>161117</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T19:12:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>161118</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="16060" sha1="laqoo5x0wai87pvf4tqm4wlfrwpfzx5" xml:space="preserve">
'''Костянтин Федорович Сосенко''' (26 вересня 1969, м. [[Кропивницький|Кіровоград]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — [[Україна|український]] футболіст та футбольний агент, виступав за національну збірну Туркменістану. У 1996 та 1997 роках грав у фінальних матчах Кубка України. 

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Таке буває нерідко. За своє футбольне життя я брав участь у трьох фіналах національного Кубку. Два в Україні, ще один раз — в Узбекистані, із Пахтакором. Але вихід до фіналу із Нивою — це особлива історія, про яку можна написати цілу книгу.

Особливо пригадується шалений півфінал і перемога в серії пенальті проти донецького Шахтаря. А ось в фіналі проти київського Динамо розуміли, що практично не маємо шансів не успіх. Тому виходили на поле, вже виконавши головну задачу на кубковий турнір – вихід до єврокубків. 

Сезон 1996 року – важлива частина мого життя, життєвого сценарію. Якщо бачу людину, яка була пов’язана із «золотим сезоном», незмінно зав’язується розмова. Бо 1996 рік був просто незабутнім! Скільки тоді було емоцій, кіпішу, нервів! У нашому колективу тоді постійно спостерігалося «бродіння», але це був позитивний процес. 

...Ми дійшли до фінального матчу Кубку України за рахунок бажання і внутрішніх ресурсів. Бо клуб тоді боровся за виживання у Вищій лізі чемпіонату України. І при цьому досяг пікового результату для вінницького футболу. У нас з’явився шанс увійти до футбольної історії, і ми його не згаяли. 

Далися взнаки й успішна організаторська діяльність начальника команди [[Гатауллін Ірек Фархатович|Ігоря Гатаулліна]] і вдалі тренерські ідеї Сергія Морозова. Адже в Ниві тоді грали пересічні для України футболісти».
 | Коментар = про «золотий сезон» вінницької Ниви 1995/96 років у ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді я грав у першоліговій Поліграфтехніці (Олександрія, Кіровоградська область). Щоб забрати мене до Ниви, начальник команди Ігор Гатауллін з іншими представникам тренерського штабу Віталієм Спицею і Юрієм Ковалем заїхали до мене (по дорозі із Запоріжжя, після матчу із Торпедо) додому вночі. Одразу з ними, зрозуміло, я до Вінниці не поїхав. Потім все ж вирішив пристати на цю пропозицію.

...Олександрія тоді була стабільним і надійним клубом (завдяки президенту [[Лавренко Микола Миколайович|Миколі Лавренку]]). Мені там все подобалося. Але це все ж був колектив Першої ліги. А мені запропонували підвищитися в класі. Ця ситуація «дозріла» і була вчасною, як це нерідко буває у житті. Адже я вже обмірковував можливість виступів у Вищій лізі. 

Про пропозицію від Ниви я повідомив Миколі Лавренку. Кілька днів ходив до нього, аби вирішити це питання. Врешті-решт я опинився у Вінниці. 

Тоді у Ниві були зібрані гравці різного рівня і потенціалу. Але прихід до тренерського керма Сергія Морозова нас всіх об’єднав однією метою».
 | Коментар = про те, як опинився у вінницькій Ниві в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми особливо нічого не вигадували на футбольному полі. Плюсами Ниви тоді були мобільність, функціональна готовність і сильна тактична підготовка. Добре грали й у захисті. До фіналу Кубку із Динамо не пропускали м’ячів, грали «на нуль»».
 | Коментар = про ігровий малюнок &quot;Ниви&quot; в в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Серед іншого, ми тоді практикували «штучний офсайд» під час розіграшу «стандартів», і досить вдало. Для цього мала бути гарна взаємодія і взаєморозуміння захисної ланки. Тоді у Ниви на захист працювали не лише чотири оборонці, але й лінія півзахисту. 

Величезна відповідальність лягала на нашого воротаря [[Циткін Володимир Борисович|Володимира Циткіна]]. Адже він мав вчасно грати на виходах. Вся футбольна Україна тоді, так би мовити, «плакала» від цих наших дій в захисті. 

Так, дійсно, Нива тоді переважно грала від оборони. Водночас багато що залежало і від суперника. Тренерський штаб готував стратегію на матч, і найчастіше вона спрацьовувала».
 | Коментар = про тренерську установку грати від оборони в в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді у мене було багато цікавих пропозицій щодо продовження спортивної кар’єри. В тому числі й дуже серйозних у фінансовому плані. Мене умовляли представники різних команд. 

Але ситуація тоді дозріла для переходу саме в Дніпро, один із провідних на той момент футбольних клубів країни. У середині 1990-х в Україні ще не було, як зараз, офіційних трансферів. Переходи гравців до інших клубів відбувалися за значно спрощеною системою. 

У Вінниці я провів чудових півтора роки. Це моє улюблене місто й досі. Там лишилася частинка мого серця».
 | Коментар = про те, що в єврокубках за Ниву тоді так і не довелося зіграти через перехід до Дніпра в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ніхто в моїй родині не має відношення до Туркменістану. Запрошення до цієї збірної сталося для мене цілком несподівано. Я тоді був дома, дивився Лігу чемпіонів. У тут мені зателефонував тодішній наставник збірної Туркменістану [[Пожечевський Віктор Олександрович|Віктор Пожечевський]] і запропонував виступати за цю збірну. Я тоді грав за столичний Борисфен. Тому погодив цю пропозицію із президентом київського клубу Ігорем Ковалевичем і головним тренером Сергієм Морозовим. 

Загалом грати за збірну Туркменістану запросили п’ять українців. Окрім мене, це вже покійний Андрій Хомин, [[Кислов Ігор Миколайович|Ігор Кислов]], [[Бондаренко Роман Дмитрович|Роман Бондаренко]] і [[Зав'ялов Андрій Олександрович|Андрій Зав’ялов]]. Ще в аеропорту нам видали туркменські паспорти. 

Цей період кар’єри вважаю позитивним. Серед іншого, я в 1998 році грав за Азіатських іграх в Таїланді. Ми дійшли там до 1/4 фіналу, де поступилися Китаю. Керівництво збірної Туркменістану оцінило наші виступи, як достойні. 

Загалом провів за збірну цієї країни 6-7 офіційних поєдинків та ще кілька підготовчих».
 | Коментар = про те, як виступав за національну збірну Туркменістану в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Коли ми виходили на цю гру, північні корейці із подивом дивилися на наші бутси, бо вони такого раніше ніколи не бачили! Вже цей факт свідчить про те, яким тоді був футбол КНДР».
 | Коментар = про те, що на Азіатських іграх зіграли проти збірної Північної Кореї в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Можу назвати себе сором’язливим футбольним агентом. Адже намагаюся працювати м’яко, ввічливо, не тиснути на партнерів. Серед моїх останніх успішних трансферів – гравець олімпійської і молодіжної збірних України [[Крупський Ілля Олексійович|Ілля Крупський]] (Ворскла, Полтава). До речі, він родом із Вінниці.

Взагалі намагаюся цю тему не коментувати. Адже моє професійне кредо –— «людина за кадром»».
 | Коментар = про особливості роботи футбольним агентом в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}</text>
      <sha1>laqoo5x0wai87pvf4tqm4wlfrwpfzx5</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161119</id>
      <parentid>161118</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T19:12:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>161119</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="17266" sha1="ob2cwoas6ctizv05uc2d98hwk0abq3j" xml:space="preserve">
'''Костянтин Федорович Сосенко''' (26 вересня 1969, м. [[Кропивницький|Кіровоград]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — [[Україна|український]] футболіст та футбольний агент, виступав за національну збірну Туркменістану. У 1996 та 1997 роках грав у фінальних матчах Кубка України. 

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Таке буває нерідко. За своє футбольне життя я брав участь у трьох фіналах національного Кубку. Два в Україні, ще один раз — в Узбекистані, із Пахтакором. Але вихід до фіналу із Нивою — це особлива історія, про яку можна написати цілу книгу.

Особливо пригадується шалений півфінал і перемога в серії пенальті проти донецького Шахтаря. А ось в фіналі проти київського Динамо розуміли, що практично не маємо шансів не успіх. Тому виходили на поле, вже виконавши головну задачу на кубковий турнір – вихід до єврокубків. 

Сезон 1996 року – важлива частина мого життя, життєвого сценарію. Якщо бачу людину, яка була пов’язана із «золотим сезоном», незмінно зав’язується розмова. Бо 1996 рік був просто незабутнім! Скільки тоді було емоцій, кіпішу, нервів! У нашому колективу тоді постійно спостерігалося «бродіння», але це був позитивний процес. 

...Ми дійшли до фінального матчу Кубку України за рахунок бажання і внутрішніх ресурсів. Бо клуб тоді боровся за виживання у Вищій лізі чемпіонату України. І при цьому досяг пікового результату для вінницького футболу. У нас з’явився шанс увійти до футбольної історії, і ми його не згаяли. 

Далися взнаки й успішна організаторська діяльність начальника команди [[Гатауллін Ірек Фархатович|Ігоря Гатаулліна]] і вдалі тренерські ідеї Сергія Морозова. Адже в Ниві тоді грали пересічні для України футболісти».
 | Коментар = про «золотий сезон» вінницької Ниви 1995/96 років у ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді я грав у першоліговій Поліграфтехніці (Олександрія, Кіровоградська область). Щоб забрати мене до Ниви, начальник команди Ігор Гатауллін з іншими представникам тренерського штабу Віталієм Спицею і Юрієм Ковалем заїхали до мене (по дорозі із Запоріжжя, після матчу із Торпедо) додому вночі. Одразу з ними, зрозуміло, я до Вінниці не поїхав. Потім все ж вирішив пристати на цю пропозицію.

...Олександрія тоді була стабільним і надійним клубом (завдяки президенту [[Лавренко Микола Миколайович|Миколі Лавренку]]). Мені там все подобалося. Але це все ж був колектив Першої ліги. А мені запропонували підвищитися в класі. Ця ситуація «дозріла» і була вчасною, як це нерідко буває у житті. Адже я вже обмірковував можливість виступів у Вищій лізі. 

Про пропозицію від Ниви я повідомив Миколі Лавренку. Кілька днів ходив до нього, аби вирішити це питання. Врешті-решт я опинився у Вінниці. 

Тоді у Ниві були зібрані гравці різного рівня і потенціалу. Але прихід до тренерського керма Сергія Морозова нас всіх об’єднав однією метою».
 | Коментар = про те, як опинився у вінницькій Ниві в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми особливо нічого не вигадували на футбольному полі. Плюсами Ниви тоді були мобільність, функціональна готовність і сильна тактична підготовка. Добре грали й у захисті. До фіналу Кубку із Динамо не пропускали м’ячів, грали «на нуль»».
 | Коментар = про ігровий малюнок &quot;Ниви&quot; в в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Серед іншого, ми тоді практикували «штучний офсайд» під час розіграшу «стандартів», і досить вдало. Для цього мала бути гарна взаємодія і взаєморозуміння захисної ланки. Тоді у Ниви на захист працювали не лише чотири оборонці, але й лінія півзахисту. 

Величезна відповідальність лягала на нашого воротаря [[Циткін Володимир Борисович|Володимира Циткіна]]. Адже він мав вчасно грати на виходах. Вся футбольна Україна тоді, так би мовити, «плакала» від цих наших дій в захисті. 

Так, дійсно, Нива тоді переважно грала від оборони. Водночас багато що залежало і від суперника. Тренерський штаб готував стратегію на матч, і найчастіше вона спрацьовувала».
 | Коментар = про тренерську установку грати від оборони в в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді у мене було багато цікавих пропозицій щодо продовження спортивної кар’єри. В тому числі й дуже серйозних у фінансовому плані. Мене умовляли представники різних команд. 

Але ситуація тоді дозріла для переходу саме в Дніпро, один із провідних на той момент футбольних клубів країни. У середині 1990-х в Україні ще не було, як зараз, офіційних трансферів. Переходи гравців до інших клубів відбувалися за значно спрощеною системою. 

У Вінниці я провів чудових півтора роки. Це моє улюблене місто й досі. Там лишилася частинка мого серця».
 | Коментар = про те, що в єврокубках за Ниву тоді так і не довелося зіграти через перехід до Дніпра в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ніхто в моїй родині не має відношення до Туркменістану. Запрошення до цієї збірної сталося для мене цілком несподівано. Я тоді був дома, дивився Лігу чемпіонів. У тут мені зателефонував тодішній наставник збірної Туркменістану [[Пожечевський Віктор Олександрович|Віктор Пожечевський]] і запропонував виступати за цю збірну. Я тоді грав за столичний Борисфен. Тому погодив цю пропозицію із президентом київського клубу Ігорем Ковалевичем і головним тренером Сергієм Морозовим. 

Загалом грати за збірну Туркменістану запросили п’ять українців. Окрім мене, це вже покійний Андрій Хомин, [[Кислов Ігор Миколайович|Ігор Кислов]], [[Бондаренко Роман Дмитрович|Роман Бондаренко]] і [[Зав'ялов Андрій Олександрович|Андрій Зав’ялов]]. Ще в аеропорту нам видали туркменські паспорти. 

Цей період кар’єри вважаю позитивним. Серед іншого, я в 1998 році грав за Азіатських іграх в Таїланді. Ми дійшли там до 1/4 фіналу, де поступилися Китаю. Керівництво збірної Туркменістану оцінило наші виступи, як достойні. 

Загалом провів за збірну цієї країни 6-7 офіційних поєдинків та ще кілька підготовчих».
 | Коментар = про те, як виступав за національну збірну Туркменістану в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Коли ми виходили на цю гру, північні корейці із подивом дивилися на наші бутси, бо вони такого раніше ніколи не бачили! Вже цей факт свідчить про те, яким тоді був футбол КНДР».
 | Коментар = про те, що на Азіатських іграх зіграли проти збірної Північної Кореї в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Можу назвати себе сором’язливим футбольним агентом. Адже намагаюся працювати м’яко, ввічливо, не тиснути на партнерів. Серед моїх останніх успішних трансферів – гравець олімпійської і молодіжної збірних України [[Крупський Ілля Олексійович|Ілля Крупський]] (Ворскла, Полтава). До речі, він родом із Вінниці.

Взагалі намагаюся цю тему не коментувати. Адже моє професійне кредо –— «людина за кадром»».
 | Коментар = про особливості роботи футбольним агентом в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Українські футболісти]]
[[Категорія:Уродженці Кропивницького]]
[[Категорія:Футболісти «Дніпра» (Дніпро)]]
[[Категорія:Футболісти «Зірки» (Кропивницький)]]
[[Категорія:Футболісти ЦСКА (Київ)]]
[[Категорія:Футболісти «Олександрії»]]
[[Категорія:Футболісти «Ниви» (Вінниця)]]
[[Категорія:Футболісти «Борисфена»]]
[[Категорія:Футболісти «Спартака» (Івано-Франківськ)]]
[[Категорія:Футболісти «Ніки-Вовчинець»]]
[[Категорія:Футболісти «Пахтакора»]]
[[Категорія:Українські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Узбекистані]]
[[Категорія:Футбольні агенти]]
[[Категорія:Туркменські футболісти]]
[[Категорія:Гравці збірної Туркменістану з футболу]]</text>
      <sha1>ob2cwoas6ctizv05uc2d98hwk0abq3j</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161121</id>
      <parentid>161119</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T19:13:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>161121</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="17280" sha1="q04se5nydyvf6w0znp63aczy116fjfb" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Костянтин Федорович Сосенко''' (26 вересня 1969, м. [[Кропивницький|Кіровоград]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — [[Україна|український]] футболіст та футбольний агент, виступав за національну збірну Туркменістану. У 1996 та 1997 роках грав у фінальних матчах Кубка України. 

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Таке буває нерідко. За своє футбольне життя я брав участь у трьох фіналах національного Кубку. Два в Україні, ще один раз — в Узбекистані, із Пахтакором. Але вихід до фіналу із Нивою — це особлива історія, про яку можна написати цілу книгу.

Особливо пригадується шалений півфінал і перемога в серії пенальті проти донецького Шахтаря. А ось в фіналі проти київського Динамо розуміли, що практично не маємо шансів не успіх. Тому виходили на поле, вже виконавши головну задачу на кубковий турнір – вихід до єврокубків. 

Сезон 1996 року – важлива частина мого життя, життєвого сценарію. Якщо бачу людину, яка була пов’язана із «золотим сезоном», незмінно зав’язується розмова. Бо 1996 рік був просто незабутнім! Скільки тоді було емоцій, кіпішу, нервів! У нашому колективу тоді постійно спостерігалося «бродіння», але це був позитивний процес. 

...Ми дійшли до фінального матчу Кубку України за рахунок бажання і внутрішніх ресурсів. Бо клуб тоді боровся за виживання у Вищій лізі чемпіонату України. І при цьому досяг пікового результату для вінницького футболу. У нас з’явився шанс увійти до футбольної історії, і ми його не згаяли. 

Далися взнаки й успішна організаторська діяльність начальника команди [[Гатауллін Ірек Фархатович|Ігоря Гатаулліна]] і вдалі тренерські ідеї Сергія Морозова. Адже в Ниві тоді грали пересічні для України футболісти».
 | Коментар = про «золотий сезон» вінницької Ниви 1995/96 років у ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді я грав у першоліговій Поліграфтехніці (Олександрія, Кіровоградська область). Щоб забрати мене до Ниви, начальник команди Ігор Гатауллін з іншими представникам тренерського штабу Віталієм Спицею і Юрієм Ковалем заїхали до мене (по дорозі із Запоріжжя, після матчу із Торпедо) додому вночі. Одразу з ними, зрозуміло, я до Вінниці не поїхав. Потім все ж вирішив пристати на цю пропозицію.

...Олександрія тоді була стабільним і надійним клубом (завдяки президенту [[Лавренко Микола Миколайович|Миколі Лавренку]]). Мені там все подобалося. Але це все ж був колектив Першої ліги. А мені запропонували підвищитися в класі. Ця ситуація «дозріла» і була вчасною, як це нерідко буває у житті. Адже я вже обмірковував можливість виступів у Вищій лізі. 

Про пропозицію від Ниви я повідомив Миколі Лавренку. Кілька днів ходив до нього, аби вирішити це питання. Врешті-решт я опинився у Вінниці. 

Тоді у Ниві були зібрані гравці різного рівня і потенціалу. Але прихід до тренерського керма Сергія Морозова нас всіх об’єднав однією метою».
 | Коментар = про те, як опинився у вінницькій Ниві в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми особливо нічого не вигадували на футбольному полі. Плюсами Ниви тоді були мобільність, функціональна готовність і сильна тактична підготовка. Добре грали й у захисті. До фіналу Кубку із Динамо не пропускали м’ячів, грали «на нуль»».
 | Коментар = про ігровий малюнок &quot;Ниви&quot; в в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Серед іншого, ми тоді практикували «штучний офсайд» під час розіграшу «стандартів», і досить вдало. Для цього мала бути гарна взаємодія і взаєморозуміння захисної ланки. Тоді у Ниви на захист працювали не лише чотири оборонці, але й лінія півзахисту. 

Величезна відповідальність лягала на нашого воротаря [[Циткін Володимир Борисович|Володимира Циткіна]]. Адже він мав вчасно грати на виходах. Вся футбольна Україна тоді, так би мовити, «плакала» від цих наших дій в захисті. 

Так, дійсно, Нива тоді переважно грала від оборони. Водночас багато що залежало і від суперника. Тренерський штаб готував стратегію на матч, і найчастіше вона спрацьовувала».
 | Коментар = про тренерську установку грати від оборони в в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді у мене було багато цікавих пропозицій щодо продовження спортивної кар’єри. В тому числі й дуже серйозних у фінансовому плані. Мене умовляли представники різних команд. 

Але ситуація тоді дозріла для переходу саме в Дніпро, один із провідних на той момент футбольних клубів країни. У середині 1990-х в Україні ще не було, як зараз, офіційних трансферів. Переходи гравців до інших клубів відбувалися за значно спрощеною системою. 

У Вінниці я провів чудових півтора роки. Це моє улюблене місто й досі. Там лишилася частинка мого серця».
 | Коментар = про те, що в єврокубках за Ниву тоді так і не довелося зіграти через перехід до Дніпра в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ніхто в моїй родині не має відношення до Туркменістану. Запрошення до цієї збірної сталося для мене цілком несподівано. Я тоді був дома, дивився Лігу чемпіонів. У тут мені зателефонував тодішній наставник збірної Туркменістану [[Пожечевський Віктор Олександрович|Віктор Пожечевський]] і запропонував виступати за цю збірну. Я тоді грав за столичний Борисфен. Тому погодив цю пропозицію із президентом київського клубу Ігорем Ковалевичем і головним тренером Сергієм Морозовим. 

Загалом грати за збірну Туркменістану запросили п’ять українців. Окрім мене, це вже покійний Андрій Хомин, [[Кислов Ігор Миколайович|Ігор Кислов]], [[Бондаренко Роман Дмитрович|Роман Бондаренко]] і [[Зав'ялов Андрій Олександрович|Андрій Зав’ялов]]. Ще в аеропорту нам видали туркменські паспорти. 

Цей період кар’єри вважаю позитивним. Серед іншого, я в 1998 році грав за Азіатських іграх в Таїланді. Ми дійшли там до 1/4 фіналу, де поступилися Китаю. Керівництво збірної Туркменістану оцінило наші виступи, як достойні. 

Загалом провів за збірну цієї країни 6-7 офіційних поєдинків та ще кілька підготовчих».
 | Коментар = про те, як виступав за національну збірну Туркменістану в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Коли ми виходили на цю гру, північні корейці із подивом дивилися на наші бутси, бо вони такого раніше ніколи не бачили! Вже цей факт свідчить про те, яким тоді був футбол КНДР».
 | Коментар = про те, що на Азіатських іграх зіграли проти збірної Північної Кореї в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Можу назвати себе сором’язливим футбольним агентом. Адже намагаюся працювати м’яко, ввічливо, не тиснути на партнерів. Серед моїх останніх успішних трансферів – гравець олімпійської і молодіжної збірних України [[Крупський Ілля Олексійович|Ілля Крупський]] (Ворскла, Полтава). До речі, він родом із Вінниці.

Взагалі намагаюся цю тему не коментувати. Адже моє професійне кредо –— «людина за кадром»».
 | Коментар = про особливості роботи футбольним агентом в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Українські футболісти]]
[[Категорія:Уродженці Кропивницького]]
[[Категорія:Футболісти «Дніпра» (Дніпро)]]
[[Категорія:Футболісти «Зірки» (Кропивницький)]]
[[Категорія:Футболісти ЦСКА (Київ)]]
[[Категорія:Футболісти «Олександрії»]]
[[Категорія:Футболісти «Ниви» (Вінниця)]]
[[Категорія:Футболісти «Борисфена»]]
[[Категорія:Футболісти «Спартака» (Івано-Франківськ)]]
[[Категорія:Футболісти «Ніки-Вовчинець»]]
[[Категорія:Футболісти «Пахтакора»]]
[[Категорія:Українські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Узбекистані]]
[[Категорія:Футбольні агенти]]
[[Категорія:Туркменські футболісти]]
[[Категорія:Гравці збірної Туркменістану з футболу]]</text>
      <sha1>q04se5nydyvf6w0znp63aczy116fjfb</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161123</id>
      <parentid>161121</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T19:14:22Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>161123</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="17344" sha1="bsjuxd6aumlggbhu23ec2r5zubw0yv9" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Костянтин Федорович Сосенко''' (26 вересня 1969, м. [[Кропивницький|Кіровоград]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — [[Україна|український]] футболіст та футбольний агент, виступав за національну збірну Туркменістану. У 1996 та 1997 роках грав у фінальних матчах Кубка України. 

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Таке буває нерідко. За своє футбольне життя я брав участь у трьох фіналах національного Кубку. Два в Україні, ще один раз — в Узбекистані, із Пахтакором. Але вихід до фіналу із Нивою — це особлива історія, про яку можна написати цілу книгу.

Особливо пригадується шалений півфінал і перемога в серії пенальті проти донецького Шахтаря. А ось в фіналі проти київського Динамо розуміли, що практично не маємо шансів не успіх. Тому виходили на поле, вже виконавши головну задачу на кубковий турнір – вихід до єврокубків. 

Сезон 1996 року – важлива частина мого життя, життєвого сценарію. Якщо бачу людину, яка була пов’язана із «золотим сезоном», незмінно зав’язується розмова. Бо 1996 рік був просто незабутнім! Скільки тоді було емоцій, кіпішу, нервів! У нашому колективу тоді постійно спостерігалося «бродіння», але це був позитивний процес. 

...Ми дійшли до фінального матчу Кубку України за рахунок бажання і внутрішніх ресурсів. Бо клуб тоді боровся за виживання у Вищій лізі чемпіонату України. І при цьому досяг пікового результату для вінницького футболу. У нас з’явився шанс увійти до футбольної історії, і ми його не згаяли. 

Далися взнаки й успішна організаторська діяльність начальника команди [[Гатауллін Ірек Фархатович|Ігоря Гатаулліна]] і вдалі тренерські ідеї Сергія Морозова. Адже в Ниві тоді грали пересічні для України футболісти».
 | Коментар = про «золотий сезон» вінницької Ниви 1995/96 років у ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді я грав у першоліговій Поліграфтехніці (Олександрія, Кіровоградська область). Щоб забрати мене до Ниви, начальник команди Ігор Гатауллін з іншими представникам тренерського штабу Віталієм Спицею і Юрієм Ковалем заїхали до мене (по дорозі із Запоріжжя, після матчу із Торпедо) додому вночі. Одразу з ними, зрозуміло, я до Вінниці не поїхав. Потім все ж вирішив пристати на цю пропозицію.

...Олександрія тоді була стабільним і надійним клубом (завдяки президенту [[Лавренко Микола Миколайович|Миколі Лавренку]]). Мені там все подобалося. Але це все ж був колектив Першої ліги. А мені запропонували підвищитися в класі. Ця ситуація «дозріла» і була вчасною, як це нерідко буває у житті. Адже я вже обмірковував можливість виступів у Вищій лізі. 

Про пропозицію від Ниви я повідомив Миколі Лавренку. Кілька днів ходив до нього, аби вирішити це питання. Врешті-решт я опинився у Вінниці. 

Тоді у Ниві були зібрані гравці різного рівня і потенціалу. Але прихід до тренерського керма Сергія Морозова нас всіх об’єднав однією метою».
 | Коментар = про те, як опинився у вінницькій Ниві в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми особливо нічого не вигадували на футбольному полі. Плюсами Ниви тоді були мобільність, функціональна готовність і сильна тактична підготовка. Добре грали й у захисті. До фіналу Кубку із Динамо не пропускали м’ячів, грали «на нуль»».
 | Коментар = про ігровий малюнок &quot;Ниви&quot; в в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Серед іншого, ми тоді практикували «штучний офсайд» під час розіграшу «стандартів», і досить вдало. Для цього мала бути гарна взаємодія і взаєморозуміння захисної ланки. Тоді у Ниви на захист працювали не лише чотири оборонці, але й лінія півзахисту. 

Величезна відповідальність лягала на нашого воротаря [[Циткін Володимир Борисович|Володимира Циткіна]]. Адже він мав вчасно грати на виходах. Вся футбольна Україна тоді, так би мовити, «плакала» від цих наших дій в захисті. 

Так, дійсно, Нива тоді переважно грала від оборони. Водночас багато що залежало і від суперника. Тренерський штаб готував стратегію на матч, і найчастіше вона спрацьовувала».
 | Коментар = про тренерську установку грати від оборони в в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді у мене було багато цікавих пропозицій щодо продовження спортивної кар’єри. В тому числі й дуже серйозних у фінансовому плані. Мене умовляли представники різних команд. 

Але ситуація тоді дозріла для переходу саме в Дніпро, один із провідних на той момент футбольних клубів країни. У середині 1990-х в Україні ще не було, як зараз, офіційних трансферів. Переходи гравців до інших клубів відбувалися за значно спрощеною системою. 

У Вінниці я провів чудових півтора роки. Це моє улюблене місто й досі. Там лишилася частинка мого серця».
 | Коментар = про те, що в єврокубках за Ниву тоді так і не довелося зіграти через перехід до Дніпра в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ніхто в моїй родині не має відношення до Туркменістану. Запрошення до цієї збірної сталося для мене цілком несподівано. Я тоді був дома, дивився Лігу чемпіонів. У тут мені зателефонував тодішній наставник збірної Туркменістану [[Пожечевський Віктор Олександрович|Віктор Пожечевський]] і запропонував виступати за цю збірну. Я тоді грав за столичний Борисфен. Тому погодив цю пропозицію із президентом київського клубу Ігорем Ковалевичем і головним тренером Сергієм Морозовим. 

Загалом грати за збірну Туркменістану запросили п’ять українців. Окрім мене, це вже покійний Андрій Хомин, [[Кислов Ігор Миколайович|Ігор Кислов]], [[Бондаренко Роман Дмитрович|Роман Бондаренко]] і [[Зав'ялов Андрій Олександрович|Андрій Зав’ялов]]. Ще в аеропорту нам видали туркменські паспорти. 

Цей період кар’єри вважаю позитивним. Серед іншого, я в 1998 році грав за Азіатських іграх в Таїланді. Ми дійшли там до 1/4 фіналу, де поступилися Китаю. Керівництво збірної Туркменістану оцінило наші виступи, як достойні. 

Загалом провів за збірну цієї країни 6-7 офіційних поєдинків та ще кілька підготовчих».
 | Коментар = про те, як виступав за національну збірну Туркменістану в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Коли ми виходили на цю гру, північні корейці із подивом дивилися на наші бутси, бо вони такого раніше ніколи не бачили! Вже цей факт свідчить про те, яким тоді був футбол КНДР».
 | Коментар = про те, що на Азіатських іграх зіграли проти збірної Північної Кореї в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Можу назвати себе сором’язливим футбольним агентом. Адже намагаюся працювати м’яко, ввічливо, не тиснути на партнерів. Серед моїх останніх успішних трансферів – гравець олімпійської і молодіжної збірних України [[Крупський Ілля Олексійович|Ілля Крупський]] (Ворскла, Полтава). До речі, він родом із Вінниці.

Взагалі намагаюся цю тему не коментувати. Адже моє професійне кредо –— «людина за кадром»».
 | Коментар = про особливості роботи футбольним агентом в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-С]]
[[Категорія:Українські футболісти]]
[[Категорія:Уродженці Кропивницького]]
[[Категорія:Футболісти «Дніпра» (Дніпро)]]
[[Категорія:Футболісти «Зірки» (Кропивницький)]]
[[Категорія:Футболісти ЦСКА (Київ)]]
[[Категорія:Футболісти «Олександрії»]]
[[Категорія:Футболісти «Ниви» (Вінниця)]]
[[Категорія:Футболісти «Борисфена»]]
[[Категорія:Футболісти «Спартака» (Івано-Франківськ)]]
[[Категорія:Футболісти «Ніки-Вовчинець»]]
[[Категорія:Футболісти «Пахтакора»]]
[[Категорія:Українські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Узбекистані]]
[[Категорія:Футбольні агенти]]
[[Категорія:Туркменські футболісти]]
[[Категорія:Гравці збірної Туркменістану з футболу]]</text>
      <sha1>bsjuxd6aumlggbhu23ec2r5zubw0yv9</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>161125</id>
      <parentid>161123</parentid>
      <timestamp>2026-08-08T19:14:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>161125</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="17348" sha1="jrdqbyvywzgrtne2s9l8lh75n99vgga" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Костянтин Федорович Сосенко''' (26 вересня 1969, м. [[Кропивницький|Кіровоград]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&amp;nbsp;— [[Україна|український]] футболіст та футбольний агент, виступав за національну збірну Туркменістану. У 1996 та 1997 роках грав у фінальних матчах Кубка України.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Таке буває нерідко. За своє футбольне життя я брав участь у трьох фіналах національного Кубку. Два в Україні, ще один раз — в Узбекистані, із Пахтакором. Але вихід до фіналу із Нивою — це особлива історія, про яку можна написати цілу книгу.

Особливо пригадується шалений півфінал і перемога в серії пенальті проти донецького Шахтаря. А ось в фіналі проти київського Динамо розуміли, що практично не маємо шансів не успіх. Тому виходили на поле, вже виконавши головну задачу на кубковий турнір – вихід до єврокубків. 

Сезон 1996 року – важлива частина мого життя, життєвого сценарію. Якщо бачу людину, яка була пов’язана із «золотим сезоном», незмінно зав’язується розмова. Бо 1996 рік був просто незабутнім! Скільки тоді було емоцій, кіпішу, нервів! У нашому колективу тоді постійно спостерігалося «бродіння», але це був позитивний процес. 

...Ми дійшли до фінального матчу Кубку України за рахунок бажання і внутрішніх ресурсів. Бо клуб тоді боровся за виживання у Вищій лізі чемпіонату України. І при цьому досяг пікового результату для вінницького футболу. У нас з’явився шанс увійти до футбольної історії, і ми його не згаяли. 

Далися взнаки й успішна організаторська діяльність начальника команди [[Гатауллін Ірек Фархатович|Ігоря Гатаулліна]] і вдалі тренерські ідеї Сергія Морозова. Адже в Ниві тоді грали пересічні для України футболісти».
 | Коментар = про «золотий сезон» вінницької Ниви 1995/96 років у ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді я грав у першоліговій Поліграфтехніці (Олександрія, Кіровоградська область). Щоб забрати мене до Ниви, начальник команди Ігор Гатауллін з іншими представникам тренерського штабу Віталієм Спицею і Юрієм Ковалем заїхали до мене (по дорозі із Запоріжжя, після матчу із Торпедо) додому вночі. Одразу з ними, зрозуміло, я до Вінниці не поїхав. Потім все ж вирішив пристати на цю пропозицію.

...Олександрія тоді була стабільним і надійним клубом (завдяки президенту [[Лавренко Микола Миколайович|Миколі Лавренку]]). Мені там все подобалося. Але це все ж був колектив Першої ліги. А мені запропонували підвищитися в класі. Ця ситуація «дозріла» і була вчасною, як це нерідко буває у житті. Адже я вже обмірковував можливість виступів у Вищій лізі. 

Про пропозицію від Ниви я повідомив Миколі Лавренку. Кілька днів ходив до нього, аби вирішити це питання. Врешті-решт я опинився у Вінниці. 

Тоді у Ниві були зібрані гравці різного рівня і потенціалу. Але прихід до тренерського керма Сергія Морозова нас всіх об’єднав однією метою».
 | Коментар = про те, як опинився у вінницькій Ниві в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми особливо нічого не вигадували на футбольному полі. Плюсами Ниви тоді були мобільність, функціональна готовність і сильна тактична підготовка. Добре грали й у захисті. До фіналу Кубку із Динамо не пропускали м’ячів, грали «на нуль»».
 | Коментар = про ігровий малюнок &quot;Ниви&quot; в в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Серед іншого, ми тоді практикували «штучний офсайд» під час розіграшу «стандартів», і досить вдало. Для цього мала бути гарна взаємодія і взаєморозуміння захисної ланки. Тоді у Ниви на захист працювали не лише чотири оборонці, але й лінія півзахисту. 

Величезна відповідальність лягала на нашого воротаря [[Циткін Володимир Борисович|Володимира Циткіна]]. Адже він мав вчасно грати на виходах. Вся футбольна Україна тоді, так би мовити, «плакала» від цих наших дій в захисті. 

Так, дійсно, Нива тоді переважно грала від оборони. Водночас багато що залежало і від суперника. Тренерський штаб готував стратегію на матч, і найчастіше вона спрацьовувала».
 | Коментар = про тренерську установку грати від оборони в в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Тоді у мене було багато цікавих пропозицій щодо продовження спортивної кар’єри. В тому числі й дуже серйозних у фінансовому плані. Мене умовляли представники різних команд. 

Але ситуація тоді дозріла для переходу саме в Дніпро, один із провідних на той момент футбольних клубів країни. У середині 1990-х в Україні ще не було, як зараз, офіційних трансферів. Переходи гравців до інших клубів відбувалися за значно спрощеною системою. 

У Вінниці я провів чудових півтора роки. Це моє улюблене місто й досі. Там лишилася частинка мого серця».
 | Коментар = про те, що в єврокубках за Ниву тоді так і не довелося зіграти через перехід до Дніпра в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ніхто в моїй родині не має відношення до Туркменістану. Запрошення до цієї збірної сталося для мене цілком несподівано. Я тоді був дома, дивився Лігу чемпіонів. У тут мені зателефонував тодішній наставник збірної Туркменістану [[Пожечевський Віктор Олександрович|Віктор Пожечевський]] і запропонував виступати за цю збірну. Я тоді грав за столичний Борисфен. Тому погодив цю пропозицію із президентом київського клубу Ігорем Ковалевичем і головним тренером Сергієм Морозовим. 

Загалом грати за збірну Туркменістану запросили п’ять українців. Окрім мене, це вже покійний Андрій Хомин, [[Кислов Ігор Миколайович|Ігор Кислов]], [[Бондаренко Роман Дмитрович|Роман Бондаренко]] і [[Зав'ялов Андрій Олександрович|Андрій Зав’ялов]]. Ще в аеропорту нам видали туркменські паспорти. 

Цей період кар’єри вважаю позитивним. Серед іншого, я в 1998 році грав за Азіатських іграх в Таїланді. Ми дійшли там до 1/4 фіналу, де поступилися Китаю. Керівництво збірної Туркменістану оцінило наші виступи, як достойні. 

Загалом провів за збірну цієї країни 6-7 офіційних поєдинків та ще кілька підготовчих».
 | Коментар = про те, як виступав за національну збірну Туркменістану в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Коли ми виходили на цю гру, північні корейці із подивом дивилися на наші бутси, бо вони такого раніше ніколи не бачили! Вже цей факт свідчить про те, яким тоді був футбол КНДР».
 | Коментар = про те, що на Азіатських іграх зіграли проти збірної Північної Кореї в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Можу назвати себе сором’язливим футбольним агентом. Адже намагаюся працювати м’яко, ввічливо, не тиснути на партнерів. Серед моїх останніх успішних трансферів – гравець олімпійської і молодіжної збірних України [[Крупський Ілля Олексійович|Ілля Крупський]] (Ворскла, Полтава). До речі, він родом із Вінниці.

Взагалі намагаюся цю тему не коментувати. Адже моє професійне кредо –— «людина за кадром»».
 | Коментар = про особливості роботи футбольним агентом в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/kostyantin-sosenko-zabivshi-penalti-shakhtaryu-kapitan-vinnickoyi-nivi-gaidarzhi-pobig-u-naiblizhchi-mikroraioni/ Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»] (10 січня 2025 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-С]]
[[Категорія:Українські футболісти]]
[[Категорія:Уродженці Кропивницького]]
[[Категорія:Футболісти «Дніпра» (Дніпро)]]
[[Категорія:Футболісти «Зірки» (Кропивницький)]]
[[Категорія:Футболісти ЦСКА (Київ)]]
[[Категорія:Футболісти «Олександрії»]]
[[Категорія:Футболісти «Ниви» (Вінниця)]]
[[Категорія:Футболісти «Борисфена»]]
[[Категорія:Футболісти «Спартака» (Івано-Франківськ)]]
[[Категорія:Футболісти «Ніки-Вовчинець»]]
[[Категорія:Футболісти «Пахтакора»]]
[[Категорія:Українські футбольні легіонери]]
[[Категорія:Футбольні легіонери в Узбекистані]]
[[Категорія:Футбольні агенти]]
[[Категорія:Туркменські футболісти]]
[[Категорія:Гравці збірної Туркменістану з футболу]]</text>
      <sha1>jrdqbyvywzgrtne2s9l8lh75n99vgga</sha1>
    </revision>
  </page>
</mediawiki>