Дегтерьов Юрій Віталійович

<mediawiki xmlns="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance" xsi:schemaLocation="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/ http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11.xsd" version="0.11" xml:lang="uk">
  <siteinfo>
    <sitename>Вікіцитати</sitename>
    <dbname>ukwikiquote</dbname>
    <base>https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0</base>
    <generator>MediaWiki 1.47.0-wmf.23</generator>
    <case>first-letter</case>
    <namespaces>
      <namespace key="-2" case="first-letter">Медіа</namespace>
      <namespace key="-1" case="first-letter">Спеціальна</namespace>
      <namespace key="0" case="first-letter" />
      <namespace key="1" case="first-letter">Обговорення</namespace>
      <namespace key="2" case="first-letter">Користувач</namespace>
      <namespace key="3" case="first-letter">Обговорення користувача</namespace>
      <namespace key="4" case="first-letter">Вікіцитати</namespace>
      <namespace key="5" case="first-letter">Обговорення Вікіцитат</namespace>
      <namespace key="6" case="first-letter">Файл</namespace>
      <namespace key="7" case="first-letter">Обговорення файлу</namespace>
      <namespace key="8" case="first-letter">MediaWiki</namespace>
      <namespace key="9" case="first-letter">Обговорення MediaWiki</namespace>
      <namespace key="10" case="first-letter">Шаблон</namespace>
      <namespace key="11" case="first-letter">Обговорення шаблону</namespace>
      <namespace key="12" case="first-letter">Довідка</namespace>
      <namespace key="13" case="first-letter">Обговорення довідки</namespace>
      <namespace key="14" case="first-letter">Категорія</namespace>
      <namespace key="15" case="first-letter">Обговорення категорії</namespace>
      <namespace key="710" case="first-letter">Субтитри</namespace>
      <namespace key="711" case="first-letter">Обговорення субтитрів</namespace>
      <namespace key="828" case="first-letter">Модуль</namespace>
      <namespace key="829" case="first-letter">Обговорення модуля</namespace>
      <namespace key="1728" case="first-letter">Подія</namespace>
      <namespace key="1729" case="first-letter">Обговорення події</namespace>
    </namespaces>
  </siteinfo>
  <page>
    <title>Дегтерьов Юрій Віталійович</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46706</id>
    <revision>
      <id>162139</id>
      <parentid>162138</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T12:58:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>162139</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="52821" sha1="ghnn23i7ii02r318gnbpt8hbtizgwwj" xml:space="preserve">
'''Юрій Віталійович Дегтерьов''' (5 жовтня 1948, [[Донецьк|Сталіно]], [[Донецька область|Сталінська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — [[9 жовтня]] [[2022]], [[Донецьк]], [[Донецька область]], [[Україна]]) — радянський футболіст, воротар. Майстер спорту СРСР — 1966, Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1968). Легенда футбольного клубу «Шахтар (Донецьк)», у складі якого провів всю кар'єру. Гравець збірної СРСР. Учасник установчої конференції «Футбольного союзу ДНР]]»&lt;ref&gt;{{Cite web |url=http://cherkassy-sport.com/futbol/7934-zhah-igor-petrov-stav-golovoju-futbolnogo-sojuzu-dnr |title=Ігор Петров став головою Футбольного союзу ДНР |accessdate=2026-10-09 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180320171023/http://cherkassy-sport.com/futbol/7934-zhah-igor-petrov-stav-golovoju-futbolnogo-sojuzu-dnr |archivedate=20 березня 2018 |deadurl=yes }}&lt;/ref&gt;&lt;ref&gt;{{Cite web |url=https://fakty.ictv.ua/ua/sport/20170531-russkyj-kak-legendy-shahtera-vozrozhdayut-futbol-v-dnr/ |title=Як легенди Шахтаря «відроджують» футбол у «ДНР» |accessdate=2026-10-09 |archive-date=20 березня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180320180810/https://fakty.ictv.ua/ua/sport/20170531-russkyj-kak-legendy-shahtera-vozrozhdayut-futbol-v-dnr/ }}&lt;/ref&gt;

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Москва, як кажуть, Москвою, але ми самі десь трохи недотягли. У деяких виїзних матчах, зокрема в Мінську, Ростові-на-Дону, Ташкенті, Тбілісі нам треба було зіграти сильніше і не втрачати очки. Думаю, тоді б все було в порядку і «золото» від нас не вислизнуло би, тим більше, того сезону ми були гідні виграти звання найкращої команди Союзу».
 | Коментар = про те, що «Шахтар» ніколи не ставав чемпіоном СРСР. Але 1979 року в команди був зоряний час, проте золоті медалі дісталися «Спартаку», який випередив «гірників» усього на два очки. Москва не дозволила другій після луганської «Зорі» команді з обласного центру виграти чемпіонат в інтерв’ю вебсайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ Юрій ДЕГТЕРЬОВ: «… Ми випиваємо, яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Навіть, незважаючи на це, ми могли стати чемпіонами. Але я хотів би згадати інший епізод, що трапився під час півфінального матчу на Кубок СРСР 1980 року, коли ми в Москві у присутності 68 тисяч глядачів завдяки єдиному голу [[Соколовський Михайло Григорович|Михайла Соколовського]] взяли гору над «Спартаком». Ту зустріч судив суто «спартаківський» (у футбольному середовищі всі про це знали) арбітр [[Юшка Ромуальдас Зігмович|Ромуальдас Юшка]]. Як тільки міг, він допомагав москвичам, посадивши нас на «свисток». Але з нами вони нічого зробити не змогли, «Шахтар» довів, що сильніший. 

Після фінального свистка, заходячи в підтрибунне приміщення «Лужників», і проходячи повз братів Старостіних і [[Бєсков Костянтин Іванович|Бєскова]], Юшка звернувся до головного тренера «Спартака». «Костянтин, ти бачив? — крикнув арбітр. «Бачив!» — відповів Бєсков. — «І я бачив, але ні х… не розумію», — резюмував підсумковий результат матчу Ромуальдас Юшка».
 | Коментар = про суддівство та перемогу «Шахтаря» над московським «Спартаком» у півфіналі Кубка СРСР 1980 року в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно. Команді з обласного центру змагатися зі столичним опонентом було дуже важко. Ми мали бути на голову сильніше «Спартака», щоб їм і суддя не зміг допомогти. Своїми успіхами з 1975 року, коли завойовували медалі, брали Кубок СРСР, ми були для Москви, як кістка в горлі. А щодо арбітражу, то грамотний суддя може легко зламати гру. Заведе необґрунтованими рішеннями гравців, а потім почне видаляти з поля… 

І пішло — поїхало… Ламали судді 1979 року і «Шахтар». Були матчі, де ми нічого не змогли вдіяти проти свавілля арбітрів…»
 | Коментар = про те, що «Спартак» сильно «тягли за вуха» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Їх можна вважати рівноцінними, враховуючи, що за винятком двох-трьох гравців, за складом це була одна і та ж команда. Як Олег Базилевич зібрав кістяк в 1973 році, так колектив і грав. Осьова лінія в «Шахтарі» була просто божевільна. А по осі вже підбирали крила. Формування нашої команди тоді можна було порівняти з будівництвом літака.»
 | Коментар = про те, яка команда часів «єдиного непорушного» — «Шахтар»-75 чи «Шахтар»-79 — була сильнішою в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мабуть, сюди можна віднес­ти колектив початку 1960-х, що поклав початок кубкової слави «Шахтаря», а також команду другої половини 1970-х (1975–1979 років), яка зібрала багатий урожай трофеїв клубу в радянський період, і колектив 2009 року, який виграв Кубок УЄФА. Яка черговість, нехай кожен вирішує для себе сам.

Якби машина часу допомогла, особисто мені було б цікаво взяти участь у такому матчі: наш склад 1970-х проти нинішнього «Шахтаря». Хто переміг би? Не знаю, але впевнений, що ми би не поступилися (сміється).»
 | Коментар = про те, якою була трійка найкращих складів команди в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це київський динамівець [[Блохін Олег Володимирович|Олег Блохін]] і [[Абдураїмов Берадор Хасанович|Берадор Абдураїмов]] з ташкентського «Пахтакора». У Абдураїмова ніжка маленька була, удари — кострубаті, «шкіряна сфера» летіла з незрозумілої траєкторії. У Блохіна теж удар підйомом був такий, що м’яч летів, як на мотузці, не зрозумієш куди стрибати. Воротарі в таких випадках кажуть: «М’яч, немов радіокерований».»
 | Коментар = про те, хто з форвардів для воротаря Дегтерьова був найбільш незручним, непередбачуваним в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = ««[[Старухін Віталій Володимирович|Бабуся]]» на тренуваннях до кінця не викладався, тому про якісь дуелі між форвардом і голкіпером говорити не доводиться. Свою майстерність він демонстрував в офіційних іграх. А феномен «Бабусі» заключався, на мій погляд, в тому, що він на диво тонко відчував ритм гри: знав, коли притримати м’яч, а коли швидко переадресувати партнеру. І, звичайно, його коник — це фантастична гра на другому поверсі. Незважаючи на те, що Старухін був не такий вже стрибучий, він практично завжди вигравав верхові дуелі в захисників. Він, як ніхто інший, відчував траєкторію польоту м’яча, і раніше інших вистрибував і зависав у повітрі. І залишав, таким чином, в дурнях таких досвідчених захисників, як, наприклад, [[Капличний Володимир Олександрович|Володимир Капличний]] або [[Антоневич Микола Михайлович|Микола Антоневич]], і багатьох інших. 

Пік бомбардирського таланту «Бабусі» припав на 1979 рік, коли він забивав майже в кожному матчі, встановивши клубний снайперський рекорд — 26 голів. Тільки минулого сезону [[Мхітарян Генріх Гамлетович|Генріх Мхітарян]] зміг наблизитися до нього, відзначившись 25 разів, але досягнення Віталія Старухіна встояло.»
 | Коментар = А в чому, на ваш погляд, полягав феномен Віталія Старухіна? На чию користь найчастіше закінчувалися ваші дуелі на тренуваннях в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ні. Якось мене запитали: якби можна було повернутися назад, що би змінили? Я відповів приблизно так: кардинально нічого не став би змінювати, тільки тренувався би поменше.»
 | Коментар = про те, що дебют у футболі вийшов просто приголомшливим, коли за підсумками 1968 року в 20 років був уключений в трійку кращих голкіперів СРСР разом із динамівцем [[Яшин Лев Іванович|Левом Яшиним]] і вірменом [[Пшеничников Юрій Павлович|Юрієм Пшеничниковим]] в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тому, що з-за колосальних перевантажень у мене в свій час «полетіли» меніски. Адже у нас після зимової паузи у підготовці активно використовувалися штанги, гирі. У підсумку на колінних суглобах мені видалили три меніска. Через це я не поїхав у складі збірної СРСР на чемпіонат світу 1970 року в Мексику.»
 | Коментар = про те, чому не потрппив на чемпріонат світу 1970 року в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ну, тоді у всіх були відкриті ставки і розмір доплат футболісти приблизно знали. Золотих гір не обіцяли, але квартири дати і в Москві, і в Києві мені обіцяли. Рівень зарплат в командах не сильно відрізнявся. У «Шахтарі» гравці отримували не менше, ніж у московському «Динамо». Динамівці навіть нам говорили: «на вас ще люди на шахтах працюють. Доплати, преміальні у вас непогані. А ми де візьмемо?» Коли з 1975 по 1980 рік ми почали регулярно перемагати московські команди, так їхні вболівальники своїм футболістам кричали: «Куди вам до «Шахтаря». Він грає на салі, а ви — на кефірі!»»
 | Коментар = про те, що знаменитий Лев Яшин хотів бачити своїм наступником а через сім років відмовив [[Лобановський Валерій Васильович|Валерію Лобановському]] й іншим тренерам незліченних московських команд в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Виникли. Вважаю, [[Лобановський Валерій Васильович|Васильович]] був неправий в тому, що після того, як я відмовився переходити в київське «Динамо», перестав викликати мене в збірну СРСР, зробивши її на базі очолюваної ним клубної команди. Але в підсумку я все одно довів, що як воротар можу бути в країні найсильнішим. Правда, для досягнення цієї мети мені довелося пройти через колосальні перевантаження.»
 | Коментар = про те, як виникли проблем після того, як відмовився прийняти запрошення від Валерія Лобановського в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тут я вас виправлю: за моїми плечима 20 (!) сезонів у «Шахтарі». В команду мене взяли 1964 року. Мені тоді було 16 років, але за законом працювати можна було тільки з 18-ти. Тому ставку 19-річного [[Шевлюк Володимир Миколайович|Володі Шевлюка]] (рідний брат відомого у футболі [[Шевлюк Валерій Миколайович|Валерія Шевлюка]]), 190 рублів, ми ділили навпіл. Але за клубними відомостями я став проходити тільки з 1966 року… 

Що ж стосується футбольного довголіття і вірності одному клубу, то, звичайно, на початку свого шляху не знав, що все так складеться.»
 | Коментар = Коли починали кар’єру, могли уявити, що в одному клубі проведете 17 сезонів, що є рекордом за всі роки існування «Шахтаря» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року) | Оригінал = | Автор    = }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Лобановський Валерій Васильович|Лобановський]] був дуже амбітним. Він часто з [[Олег Коверко|Ошенковим]] сперечався, висуваючи свою модель так званої «рваної» гри зі зміною ритму і використанням пресингу. Але якому тренеру сподобається, що гравець знає більше за нього? Тому Лобановський змушений був піти. Але він вже, судячи з усього, знав, що очолить «Дніпро». У дніпропетровському клубі, який вивів у вищу лігу, а потім в «Динамо» він і реалізував всі свої тренерські ідеї.»
 | Коментар = про те, що з Валерієм Лобановським протягом двох років був одноклубниками в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Через травми. Москва навіть після відмов у переході не йшла на принцип. Хоча, звичайно, мені говорили, що, перейшовши в московське «Динамо», будеш на виду в збірній, — все поруч. Я їм відповідав: «І так буду в збірній». Хто сильніший, той і буде стояти у воротах. Я вважав, що будь-який тренер собі не ворог і повинен запрошувати найкращих гравців у країні.»
 | Коментар = про те, як у 19 років у матчі проти шведів дебютував у національній збірній СРСР [[Якушин Михайло Йосипович|Михайла Якушина]], провівши за клуб всього 15 матчів, а свій другий матч за національну команду зіграв потім аж навесні 1977 року, майже через дев’ять років в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Особливо запам’ятався відбірковий матч до чемпіонату світу-78 проти збірної Греції в Салоніках. Незважаючи на те, що поступилися 0:1 (гол, як зараз пам’ятаю, забив Папаіоанну), грали чудово, але це був саме той випадок, коли просто не пощастило. З того відбіркового турніру можна згадати нашу перемогу над угорцями — 2:0, в якій мені пощастило взяти участь. Але, як би не було, ми якимось дивом не пробилися на чемпіонат світу в Аргентину, хоча команда у нас була дуже сильна.»
 | Коментар = про те, що за збірну СРСР зіграв у 17 матчах, з яких десять на «0» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я дотримувався режиму і дуже хотів грати у збірній. Бажання бути кращим і рухало мною. Так, до того ж, з [[Яшин Лев Іванович|Левом Івановичем]] як поговориш, так відразу сили додавалися…»
 | Коментар = про свою працьовитість в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Він не втомлювався повторювати: в діях воротаря повинна бути простота, яка і забезпечує надійність. Треба грати не так, як [[Банніков Віктор Максимович|Вітьок Банников]], який часто стрибає, роблячи кульбіти на публіку… 

Лев Іванович наставляв: «Наше завдання — відбити м’яч рукою, носом, вухом. Головне — не пропустити, будь-якою ціною відстояти свої ворота».»
 | Коментар = про те чого великий воротар Лев Яшин навчив в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Спілкуємося за будь-якого зручного випадку. Наприклад, коли ЦСКА приїжджав грати з «Шахтарем» в Донецьк. Нам є що згадати…»
 | Коментар = про те, що багаторічним дублером в «Шахтарі» був [[Чанов В'ячеслав Вікторович|В’ячеслав Чанов]], який так і не отримав жодного шансу витіснити із воріт в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Як зазвичай, посиділи з партнерами по команді».
 | Коментар = про те, як 1977 року визнали найкращим голкіпером країни та як відзначили цю подію в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно. Шампанське в кінці сезону.»
 | Коментар = про традиції виставлятися в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так. Подарували спеціальний кришталевий кубок і 500 рублів. До речі, Віталія Старухіна за те, що він став найкращим гравцем і бомбардиром Союзу 1979 року, відзначили аналогічно.»
 | Коментар = про те, як «Шахтарі» преміювали в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Значного розходження в зарплатах серед футболістів у той час не було. Ну, може, хтось отримував карбованців на 50–100 більше, ніж інші. Кажучи на сьогоднішній манер, найбільш високооплачуваними в «Шахтарі» були Валерій Лобановський та [[Базилевич Олег Петрович|Олег Базилевич]], але повторюся, розбіжності в доходах не перевищували 100 карбованців на місяць.»
 | Коментар = про те, хто в «Шахтарі» 1970-х років був найбільш високооплачуваним футболістом в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Узагалі-то, ми — однофамільці, тобто розбіжності в написанні прізвища Дегтярьов спочатку не було. Але наш адміністратор [[Гарбар Василь Юхимович|Василь Юхимович Гарбар]], який був родом з Західної України, в 1970 році «постарався». Спочатку він взагалі в написанні мого прізвища робив три помилки. Писав так: Дехтеров замість Дегтярьов. Коли я йому про це нагадував, Юхимович віджартовувався: «Не біда, головне, що я тобі гроші плачу». 

Тим не менш, коли він оформляв мені новий паспорт, все одно приліпив до прізвища «е», тобто Дегтерьов. Тому, мені тоді й довелося вже під один стандарт всі свої документи переробляти. Ось така історія.»
 | Коментар = про те, що в союзні часи покровителем «Шахтаря» значний період був перший секретар Донецького обкому партії Володимир Дегтярьов та те чому в написанні прізвища розбіжність всього в одну букву в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Він жартував: «Коли «Шахтар» виграє, ти — мій син, а коли програє — я тебе не знаю»».
 | Коментар = про те, що на цей рахунок говорив сам Володимир Іванович Дегтярьов в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Наприкінці 1960-х — початку 1970-х років за збірну Північної Ірландії виступав нападник [[Дерек Дуган]]. Як і всі британці, він добре грав головою. А вийшло так, що збірна СРСР перетиналася з північноірландцями у двох поспіль відбіркових циклах — до чемпіонату світу-1970 і чемпіонату Європи-1972. І Дуган, хоча і не забив у тих матчах, але приніс нам дуже багато неприємностей. Я, коли зі збірної повернувся, розповів про нього хлопцям. 

А ми в «Шахтарі» перед кожною грою проводили розминку, яка закінчувалася двосторонкою на маленькому полі. І воротарі зазвичай любили пограти попереду. І ось я якось раз зіграв головою, другий, а потім хтось із хлопців кричить: «Вантаж на Дугана!». Так прізвисько і «приклеїлося».»
 | Коментар = про те, чому в команді було прізвисько «Дуган» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так склалося: ніхто «Зорю» не сприймав всерйоз, багато думали її на напівзігнутих обіграти, а хлопці виходили на футбольне поле і опиралися, працювали: на виїзді робили нічию, вдома вигравали. Результат — по Лобановському. Хороша команда у них підібралася з місцевих вихованців: [[Ткаченко Олександр Миколайович (футболіст)|Ткаченко]], [[Малигін Володимир Ілліч|Малигін]], [[Журавльов Олександр Никифорович|Журавльов]], [[Куксов Анатолій Якович|Куксов]]… 

Один за одного стояли горою. У мене, до речі, теж у «Шахтарі» не було проблем з нерозумінням на полі. Тільки дам команду захисникам: «фас», вони готові були зупинити будь-якого гравця суперника.»
 | Коментар = про те, як «Зоря» могла стати чемпіоном, якщо треба було б очки Києву віддавати в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Було таке, правда, отримав «Бабуся» не бутсами… якби бутсами, то я б його просто вбив. Але виховну роботу тоді я все-таки провів. 

І ми в Києві взяли гору над динамівцями. Це саме було в той час, коли нинішній президент ФФУ, а тоді гравець [[Коньков Анатолій Дмитрович|Анатолій Коньков]] з «Шахтаря» в «Динамо» перейшов…»
 | Коментар = про те, як одна з легенд свідчить, що, нібито в одному з так званих договірних матчів, коли з Києва прийшла «вказівка» здати матч, в першому таймі «Шахтар» програвав 0:1 динамівцям, а Старухін не забивав з вигідних положень в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, це правда. Зі Старухіним в дотепності, якою його щедро наділила природа, не міг ніхто зрівнятися.»
 | Коментар = про те, що головними спеціалістами з розіграшів в команді були разом з Віталієм Старухінгим в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Будь ласка. Поїхали ми якось на збори до Одеси у складі збірної України готуватися до Спартакіади народів СРСР. Я в двомісному номері жив із [[Роговський Володимир Григорович|Володимиром Роговським]], а Старухіна поселили з… маловідомим на той момент молодим гравцем, який став згодом знаменитим футболістом. З етичних міркувань не буду називати його прізвище. 

А у «Бабусі» в тумбочці була заначка. Він приберіг її до пори до часу. Прийшов він якось до нас в номер, перекурив і відправився відпочивати перед тренуванням. І незабаром раптом знову до нас залітає з криками: «Хто зі мною в кімнаті живе, маленький-маленький такий?». Треба сказати, що за прізвищем він взагалі гравців не знав. Ми йому сказали, хто. На що почули: «Так він, б…, більше мене п’є. Я прийшов, відкрив тумбочку, глянув — пляшка порожня». Ми впали від реготу…»
 | Коментар = про цікаву історію, яку нікому не розповідав у інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це — окрема історія. Старухін підійшов якось до головного тренера нашої збірної Лобановського і прямо сказав: «Валерію Васильовичу, мені треба в місто з’їздити». На що почув резонне: «Навіщо?». «Пляшку горілки купити», — випалив «Бабуся». «Ти що, серйозно?», — не повірив Лобановський. «Так, серйозно», — відповів Старухін. «Ну, їдь!», — прозвучало не менш несподіване у відповідь. 

Лобановський же не думав, що Старухін не жартує, а говорить правду. Тим більше, наплів ще, що йому подзвонити комусь терміново треба. Василь­ович йому: «Дзвони звідси, я вийду», на що «Бабуся» парирував: «Та не треба, телефони прослуховуються»…»
 | Коментар = про те, де ж можна було тоді на закритій спортивній базі спиртне дістати в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Траплялися. Одного разу Лобановський обізвав «Бабусю» гравцем кам’яного віку. Потім запитав у нього: «Віталію, ти знаєш, як «Динамо» грає і яку гру я намагаюся прищепити збірній?» — «Звичайно, Васильовичу! Я знаю. Всі — вперед, всі — назад!», — сказав Старухін. «Молодець, правильно! — залишився задоволений тренер. Ну, а потім почалася гра. А кістяк української збірної команди складали кияни. «Бабуся» тільки добігає до штрафної, а ті вже мчать назад. Він тільки назад, а вони — вперед… Плюнув Віталік і каже: «Так, куди ж тікати?» Лобановський: «На лавку». «Бабуся», не довго думаючи, пішов з поля, прибіг до Лобановського і сів з ним поряд. Той каже: «Ти що, серйозно?» А «Бабуся» і оком не моргнувши: «Ви ж сказали до вас сісти». Ось таким тонким гумором він володів.»
 | Коментар = про те, як між Лобановським і Старухіним були ще комічні ситуації в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ви знаєте, ні. Пам’ятаю, після гри, коли Лев Іванович приїздив ще умовляти мене перейти в московське «Динамо», ми посиділи у мене вдома. Крім Яшина за столом був і тодішній директор стадіону «Шахтар» Олександр Шпак, Царство йому Небесне. Ну, ми випиваємо, Лев Іванович запитує мене: «Скажи відверто, поїдеш до Москви?». Я кажу, що на цей рахунок є різні думки. 

Потім Яшин, шукаючи підтримки у Шпака, звертається до нього: «Саша, ну скажи Юрі, що йому краще перейти в «Динамо». Ми вже підняли чарки, тримаємо їх у руках, і тут Шпак видав: «Леве Івановичу, я одне скажу: жити в Москві, возити вапно, так є… сь, Москва, ти в дошку!

У Яшина нижня щелепа так і відвисла: «Я на тебе сподівався, а ти так підвів». І наступного ранку Лев Іванович поїхав з Донецька в Дніпропетровськ за [[Пільгуй Володимир Михайлович|Володею Пільгуєм]].»
 | Коментар = про останній матч у кар’єрі, який провів за місяць до свого 35-річчя — проти команди, в яку колись кликав Лев Яшин в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я жив у одному будинку з [[Гладуш Іван Дмитрович|Іваном Дмитровичем Гладушем]], який в той час був начальником УВС Донецької області, а потім став міністром внутрішніх справ України. Ми часто ввечері разом прогулювалися: я після ігор, він після своєї роботи. І одного разу Іван Дмитрович порадив мені спробувати сили в новій для мене системі. Я не боявся ніякої роботи, і зважився. У Донецьку закінчив спецшколу ДШСМ, отримав звання лейтенанта. А потім поступив у київську національну Академію МВС…»
 | Коментар = про те, як закінчивши Вищу школу міліції, після завершення кар’єри футболіста працював у органах МВС і пішов зі служби в званні полковника міліції в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Працював я з [[Шутков Дмитро Анатолійович|Дмитром Шутковим]], двома Андріями — [[Нікітін Андрій Дмитрович|Нікітіним]] і [[Кураєв Андрій Вадимович|Кураєвим]]. Шутков свого часу нарікав: «Віталійовичу, багато ви мене ганяє­те!» Я йому казав, що сам через це пройшов і впевнений, що Діма буде грати до 35 років. Так і вийшло. Дуже перспективним воротарем був Кураєв, хоч і лінькуватим…

Зазначу, що я страждав на аерофобію, яка розвинулася сама по собі. Сідаєш в літак — і раптом піт як пол­лється… панічна атака. В команду як тренер воротарів я прийшов 1995 року. Спочатку все було нормально, адже останнім часом я їздив на машині, до послуг літаків не вдавався. Але 1999 року, коли ми летіли на збори в Ізраїль, і був сильний боковий вітер, мене прихопило, напад накрив. Хоча хлопці заспокоювали: «Дуган, якщо ти з нами, не розіб’ємося». Але все одно я незабаром залишив команду, хоча все це співпало ще й зі зміною тренерського штабу…»
 | Коментар = про те, як протягом п’яти років працював тренером воротарів у «Шахтарі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Трійку найкращих визначити дуже важко, адже сильних воротарів за всю історію футболу було чимало. [[Яшин Лев Іванович|Яшин]], [[Котрікадзе Катерина Бесікіївна|Котрікадзе]], [[Кавазашвілі Анзор Амберкович|Кавазашвілі]], [[Астаповський Володимир Олександрович|Астаповський]], Банников, Чанови, Дегтерьов… 

Складно визначити трійку. Зараз ось мені прикро за державу. Розчаровують в певному сенсі наші воротарі. Хоча є перспективні хлопці. Ось, наприклад, [[Бандура Олександр Вікторович|Олександр Бандура]] з донецького «Металурга». Якщо правильно з ним працювати, то він далеко може піти. Відзначу також [[Безотосний Дмитро Олександрович|Дмитра Безотосного]] з «Чорноморця». Але, з іншого боку, не збагну, що відбувається з [[Коваль Максим Анатолійович|Максимом Ковалем]]. Грати грає, але не виручає. Хоча буває так, що один голкіпер у 20 років уже дозріває для хорошої стабільної гри, а інший, як, наприклад, Лев Іванович, — у двадцять шість.»
 | Коментар = про те, якою має бути трійка найкращих воротарів за всю історію футболу в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}</text>
      <sha1>ghnn23i7ii02r318gnbpt8hbtizgwwj</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162140</id>
      <parentid>162139</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T14:06:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>162140</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="52857" sha1="b1igfkv8qw8s209u8bg89x011944ktt" xml:space="preserve">
'''Юрій Віталійович Дегтерьов''' (5 жовтня 1948, [[Донецьк|Сталіно]], [[Донецька область|Сталінська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — [[9 жовтня]] [[2022]], [[Донецьк]], [[Донецька область]], [[Україна]]) — радянський футболіст, воротар. Майстер спорту СРСР — 1966, Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1968). Легенда футбольного клубу «Шахтар (Донецьк)», у складі якого провів всю кар'єру. Гравець збірної СРСР. Учасник установчої конференції «Футбольного союзу ДНР]]»&lt;ref&gt;{{Cite web |url=http://cherkassy-sport.com/futbol/7934-zhah-igor-petrov-stav-golovoju-futbolnogo-sojuzu-dnr |title=Ігор Петров став головою Футбольного союзу ДНР |accessdate=2026-10-09 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180320171023/http://cherkassy-sport.com/futbol/7934-zhah-igor-petrov-stav-golovoju-futbolnogo-sojuzu-dnr |archivedate=20 березня 2018 |deadurl=yes }}&lt;/ref&gt;&lt;ref&gt;{{Cite web |url=https://fakty.ictv.ua/ua/sport/20170531-russkyj-kak-legendy-shahtera-vozrozhdayut-futbol-v-dnr/ |title=Як легенди Шахтаря «відроджують» футбол у «ДНР» |accessdate=2026-10-09 |archive-date=20 березня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180320180810/https://fakty.ictv.ua/ua/sport/20170531-russkyj-kak-legendy-shahtera-vozrozhdayut-futbol-v-dnr/ }}&lt;/ref&gt;

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Москва, як кажуть, Москвою, але ми самі десь трохи недотягли. У деяких виїзних матчах, зокрема в Мінську, Ростові-на-Дону, Ташкенті, Тбілісі нам треба було зіграти сильніше і не втрачати очки. Думаю, тоді б все було в порядку і «золото» від нас не вислизнуло би, тим більше, того сезону ми були гідні виграти звання найкращої команди Союзу».
 | Коментар = про те, що «Шахтар» ніколи не ставав чемпіоном СРСР. Але 1979 року в команди був зоряний час, проте золоті медалі дісталися «Спартаку», який випередив «гірників» усього на два очки. Москва не дозволила другій після луганської «Зорі» команді з обласного центру виграти чемпіонат в інтерв’ю вебсайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ Юрій ДЕГТЕРЬОВ: «… Ми випиваємо, яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Навіть, незважаючи на це, ми могли стати чемпіонами. Але я хотів би згадати інший епізод, що трапився під час півфінального матчу на Кубок СРСР 1980 року, коли ми в Москві у присутності 68 тисяч глядачів завдяки єдиному голу [[Соколовський Михайло Григорович|Михайла Соколовського]] взяли гору над «Спартаком». Ту зустріч судив суто «спартаківський» (у футбольному середовищі всі про це знали) арбітр [[Юшка Ромуальдас Зігмович|Ромуальдас Юшка]]. Як тільки міг, він допомагав москвичам, посадивши нас на «свисток». Але з нами вони нічого зробити не змогли, «Шахтар» довів, що сильніший. 

Після фінального свистка, заходячи в підтрибунне приміщення «Лужників», і проходячи повз братів Старостіних і [[Бєсков Костянтин Іванович|Бєскова]], Юшка звернувся до головного тренера «Спартака». «Костянтин, ти бачив? — крикнув арбітр. «Бачив!» — відповів Бєсков. — «І я бачив, але ні х… не розумію», — резюмував підсумковий результат матчу Ромуальдас Юшка».
 | Коментар = про суддівство та перемогу «Шахтаря» над московським «Спартаком» у півфіналі Кубка СРСР 1980 року в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно. Команді з обласного центру змагатися зі столичним опонентом було дуже важко. Ми мали бути на голову сильніше «Спартака», щоб їм і суддя не зміг допомогти. Своїми успіхами з 1975 року, коли завойовували медалі, брали Кубок СРСР, ми були для Москви, як кістка в горлі. А щодо арбітражу, то грамотний суддя може легко зламати гру. Заведе необґрунтованими рішеннями гравців, а потім почне видаляти з поля… 

І пішло — поїхало… Ламали судді 1979 року і «Шахтар». Були матчі, де ми нічого не змогли вдіяти проти свавілля арбітрів…»
 | Коментар = про те, що «Спартак» сильно «тягли за вуха» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Їх можна вважати рівноцінними, враховуючи, що за винятком двох-трьох гравців, за складом це була одна і та ж команда. Як Олег Базилевич зібрав кістяк в 1973 році, так колектив і грав. Осьова лінія в «Шахтарі» була просто божевільна. А по осі вже підбирали крила. Формування нашої команди тоді можна було порівняти з будівництвом літака.»
 | Коментар = про те, яка команда часів «єдиного непорушного» — «Шахтар»-75 чи «Шахтар»-79 — була сильнішою в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мабуть, сюди можна віднес­ти колектив початку 1960-х, що поклав початок кубкової слави «Шахтаря», а також команду другої половини 1970-х (1975–1979 років), яка зібрала багатий урожай трофеїв клубу в радянський період, і колектив 2009 року, який виграв Кубок УЄФА. Яка черговість, нехай кожен вирішує для себе сам.

Якби машина часу допомогла, особисто мені було б цікаво взяти участь у такому матчі: наш склад 1970-х проти нинішнього «Шахтаря». Хто переміг би? Не знаю, але впевнений, що ми би не поступилися (сміється).»
 | Коментар = про те, якою була трійка найкращих складів команди в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це київський динамівець [[Блохін Олег Володимирович|Олег Блохін]] і [[Абдураїмов Берадор Хасанович|Берадор Абдураїмов]] з ташкентського «Пахтакора». У Абдураїмова ніжка маленька була, удари — кострубаті, «шкіряна сфера» летіла з незрозумілої траєкторії. У Блохіна теж удар підйомом був такий, що м’яч летів, як на мотузці, не зрозумієш куди стрибати. Воротарі в таких випадках кажуть: «М’яч, немов радіокерований».»
 | Коментар = про те, хто з форвардів для воротаря Дегтерьова був найбільш незручним, непередбачуваним в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = ««[[Старухін Віталій Володимирович|Бабуся]]» на тренуваннях до кінця не викладався, тому про якісь дуелі між форвардом і голкіпером говорити не доводиться. Свою майстерність він демонстрував в офіційних іграх. А феномен «Бабусі» заключався, на мій погляд, в тому, що він на диво тонко відчував ритм гри: знав, коли притримати м’яч, а коли швидко переадресувати партнеру. І, звичайно, його коник — це фантастична гра на другому поверсі. Незважаючи на те, що Старухін був не такий вже стрибучий, він практично завжди вигравав верхові дуелі в захисників. Він, як ніхто інший, відчував траєкторію польоту м’яча, і раніше інших вистрибував і зависав у повітрі. І залишав, таким чином, в дурнях таких досвідчених захисників, як, наприклад, [[Капличний Володимир Олександрович|Володимир Капличний]] або [[Антоневич Микола Михайлович|Микола Антоневич]], і багатьох інших. 

Пік бомбардирського таланту «Бабусі» припав на 1979 рік, коли він забивав майже в кожному матчі, встановивши клубний снайперський рекорд — 26 голів. Тільки минулого сезону [[Мхітарян Генріх Гамлетович|Генріх Мхітарян]] зміг наблизитися до нього, відзначившись 25 разів, але досягнення Віталія Старухіна встояло.»
 | Коментар = А в чому, на ваш погляд, полягав феномен Віталія Старухіна? На чию користь найчастіше закінчувалися ваші дуелі на тренуваннях в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ні. Якось мене запитали: якби можна було повернутися назад, що би змінили? Я відповів приблизно так: кардинально нічого не став би змінювати, тільки тренувався би поменше.»
 | Коментар = про те, що дебют у футболі вийшов просто приголомшливим, коли за підсумками 1968 року в 20 років був уключений в трійку кращих голкіперів СРСР разом із динамівцем [[Яшин Лев Іванович|Левом Яшиним]] і вірменом [[Пшеничников Юрій Павлович|Юрієм Пшеничниковим]] в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тому, що з-за колосальних перевантажень у мене в свій час «полетіли» меніски. Адже у нас після зимової паузи у підготовці активно використовувалися штанги, гирі. У підсумку на колінних суглобах мені видалили три меніска. Через це я не поїхав у складі збірної СРСР на чемпіонат світу 1970 року в Мексику.»
 | Коментар = про те, чому не потрппив на чемпріонат світу 1970 року в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ну, тоді у всіх були відкриті ставки і розмір доплат футболісти приблизно знали. Золотих гір не обіцяли, але квартири дати і в Москві, і в Києві мені обіцяли. Рівень зарплат в командах не сильно відрізнявся. У «Шахтарі» гравці отримували не менше, ніж у московському «Динамо». Динамівці навіть нам говорили: «на вас ще люди на шахтах працюють. Доплати, преміальні у вас непогані. А ми де візьмемо?» Коли з 1975 по 1980 рік ми почали регулярно перемагати московські команди, так їхні вболівальники своїм футболістам кричали: «Куди вам до «Шахтаря». Він грає на салі, а ви — на кефірі!»»
 | Коментар = про те, що знаменитий Лев Яшин хотів бачити своїм наступником а через сім років відмовив [[Лобановський Валерій Васильович|Валерію Лобановському]] й іншим тренерам незліченних московських команд в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Виникли. Вважаю, [[Лобановський Валерій Васильович|Васильович]] був неправий в тому, що після того, як я відмовився переходити в київське «Динамо», перестав викликати мене в збірну СРСР, зробивши її на базі очолюваної ним клубної команди. Але в підсумку я все одно довів, що як воротар можу бути в країні найсильнішим. Правда, для досягнення цієї мети мені довелося пройти через колосальні перевантаження.»
 | Коментар = про те, як виникли проблем після того, як відмовився прийняти запрошення від Валерія Лобановського в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тут я вас виправлю: за моїми плечима 20 (!) сезонів у «Шахтарі». В команду мене взяли 1964 року. Мені тоді було 16 років, але за законом працювати можна було тільки з 18-ти. Тому ставку 19-річного [[Шевлюк Володимир Миколайович|Володі Шевлюка]] (рідний брат відомого у футболі [[Шевлюк Валерій Миколайович|Валерія Шевлюка]]), 190 рублів, ми ділили навпіл. Але за клубними відомостями я став проходити тільки з 1966 року… 

Що ж стосується футбольного довголіття і вірності одному клубу, то, звичайно, на початку свого шляху не знав, що все так складеться.»
 | Коментар = Коли починали кар’єру, могли уявити, що в одному клубі проведете 17 сезонів, що є рекордом за всі роки існування «Шахтаря» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року) | Оригінал = | Автор    = }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Лобановський Валерій Васильович|Лобановський]] був дуже амбітним. Він часто з [[Олег Коверко|Ошенковим]] сперечався, висуваючи свою модель так званої «рваної» гри зі зміною ритму і використанням пресингу. Але якому тренеру сподобається, що гравець знає більше за нього? Тому Лобановський змушений був піти. Але він вже, судячи з усього, знав, що очолить «Дніпро». У дніпропетровському клубі, який вивів у вищу лігу, а потім в «Динамо» він і реалізував всі свої тренерські ідеї.»
 | Коментар = про те, що з Валерієм Лобановським протягом двох років був одноклубниками в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Через травми. Москва навіть після відмов у переході не йшла на принцип. Хоча, звичайно, мені говорили, що, перейшовши в московське «Динамо», будеш на виду в збірній, — все поруч. Я їм відповідав: «І так буду в збірній». Хто сильніший, той і буде стояти у воротах. Я вважав, що будь-який тренер собі не ворог і повинен запрошувати найкращих гравців у країні.»
 | Коментар = про те, як у 19 років у матчі проти шведів дебютував у національній збірній СРСР [[Якушин Михайло Йосипович|Михайла Якушина]], провівши за клуб всього 15 матчів, а свій другий матч за національну команду зіграв потім аж навесні 1977 року, майже через дев’ять років в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Особливо запам’ятався відбірковий матч до чемпіонату світу-78 проти збірної Греції в Салоніках. Незважаючи на те, що поступилися 0:1 (гол, як зараз пам’ятаю, забив Папаіоанну), грали чудово, але це був саме той випадок, коли просто не пощастило. З того відбіркового турніру можна згадати нашу перемогу над угорцями — 2:0, в якій мені пощастило взяти участь. Але, як би не було, ми якимось дивом не пробилися на чемпіонат світу в Аргентину, хоча команда у нас була дуже сильна.»
 | Коментар = про те, що за збірну СРСР зіграв у 17 матчах, з яких десять на «0» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я дотримувався режиму і дуже хотів грати у збірній. Бажання бути кращим і рухало мною. Так, до того ж, з [[Яшин Лев Іванович|Левом Івановичем]] як поговориш, так відразу сили додавалися…»
 | Коментар = про свою працьовитість в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Він не втомлювався повторювати: в діях воротаря повинна бути простота, яка і забезпечує надійність. Треба грати не так, як [[Банніков Віктор Максимович|Вітьок Банников]], який часто стрибає, роблячи кульбіти на публіку… 

Лев Іванович наставляв: «Наше завдання — відбити м’яч рукою, носом, вухом. Головне — не пропустити, будь-якою ціною відстояти свої ворота».»
 | Коментар = про те чого великий воротар Лев Яшин навчив в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Спілкуємося за будь-якого зручного випадку. Наприклад, коли ЦСКА приїжджав грати з «Шахтарем» в Донецьк. Нам є що згадати…»
 | Коментар = про те, що багаторічним дублером в «Шахтарі» був [[Чанов В'ячеслав Вікторович|В’ячеслав Чанов]], який так і не отримав жодного шансу витіснити із воріт в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Як зазвичай, посиділи з партнерами по команді».
 | Коментар = про те, як 1977 року визнали найкращим голкіпером країни та як відзначили цю подію в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно. Шампанське в кінці сезону.»
 | Коментар = про традиції виставлятися в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так. Подарували спеціальний кришталевий кубок і 500 рублів. До речі, Віталія Старухіна за те, що він став найкращим гравцем і бомбардиром Союзу 1979 року, відзначили аналогічно.»
 | Коментар = про те, як «Шахтарі» преміювали в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Значного розходження в зарплатах серед футболістів у той час не було. Ну, може, хтось отримував карбованців на 50–100 більше, ніж інші. Кажучи на сьогоднішній манер, найбільш високооплачуваними в «Шахтарі» були Валерій Лобановський та [[Базилевич Олег Петрович|Олег Базилевич]], але повторюся, розбіжності в доходах не перевищували 100 карбованців на місяць.»
 | Коментар = про те, хто в «Шахтарі» 1970-х років був найбільш високооплачуваним футболістом в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Узагалі-то, ми — однофамільці, тобто розбіжності в написанні прізвища Дегтярьов спочатку не було. Але наш адміністратор [[Гарбар Василь Юхимович|Василь Юхимович Гарбар]], який був родом з Західної України, в 1970 році «постарався». Спочатку він взагалі в написанні мого прізвища робив три помилки. Писав так: Дехтеров замість Дегтярьов. Коли я йому про це нагадував, Юхимович віджартовувався: «Не біда, головне, що я тобі гроші плачу». 

Тим не менш, коли він оформляв мені новий паспорт, все одно приліпив до прізвища «е», тобто Дегтерьов. Тому, мені тоді й довелося вже під один стандарт всі свої документи переробляти. Ось така історія.»
 | Коментар = про те, що в союзні часи покровителем «Шахтаря» значний період був перший секретар Донецького обкому партії Володимир Дегтярьов та те чому в написанні прізвища розбіжність всього в одну букву в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Він жартував: «Коли «Шахтар» виграє, ти — мій син, а коли програє — я тебе не знаю»».
 | Коментар = про те, що на цей рахунок говорив сам Володимир Іванович Дегтярьов в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Наприкінці 1960-х — початку 1970-х років за збірну Північної Ірландії виступав нападник [[Дерек Дуган]]. Як і всі британці, він добре грав головою. А вийшло так, що збірна СРСР перетиналася з північноірландцями у двох поспіль відбіркових циклах — до чемпіонату світу-1970 і чемпіонату Європи-1972. І Дуган, хоча і не забив у тих матчах, але приніс нам дуже багато неприємностей. Я, коли зі збірної повернувся, розповів про нього хлопцям. 

А ми в «Шахтарі» перед кожною грою проводили розминку, яка закінчувалася двосторонкою на маленькому полі. І воротарі зазвичай любили пограти попереду. І ось я якось раз зіграв головою, другий, а потім хтось із хлопців кричить: «Вантаж на Дугана!». Так прізвисько і «приклеїлося».»
 | Коментар = про те, чому в команді було прізвисько «Дуган» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так склалося: ніхто «Зорю» не сприймав всерйоз, багато думали її на напівзігнутих обіграти, а хлопці виходили на футбольне поле і опиралися, працювали: на виїзді робили нічию, вдома вигравали. Результат — по Лобановському. Хороша команда у них підібралася з місцевих вихованців: [[Ткаченко Олександр Миколайович (футболіст)|Ткаченко]], [[Малигін Володимир Ілліч|Малигін]], [[Журавльов Олександр Никифорович|Журавльов]], [[Куксов Анатолій Якович|Куксов]]… 

Один за одного стояли горою. У мене, до речі, теж у «Шахтарі» не було проблем з нерозумінням на полі. Тільки дам команду захисникам: «фас», вони готові були зупинити будь-якого гравця суперника.»
 | Коментар = про те, як «Зоря» могла стати чемпіоном, якщо треба було б очки Києву віддавати в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Було таке, правда, отримав «Бабуся» не бутсами… якби бутсами, то я б його просто вбив. Але виховну роботу тоді я все-таки провів. 

І ми в Києві взяли гору над динамівцями. Це саме було в той час, коли нинішній президент ФФУ, а тоді гравець [[Коньков Анатолій Дмитрович|Анатолій Коньков]] з «Шахтаря» в «Динамо» перейшов…»
 | Коментар = про те, як одна з легенд свідчить, що, нібито в одному з так званих договірних матчів, коли з Києва прийшла «вказівка» здати матч, в першому таймі «Шахтар» програвав 0:1 динамівцям, а Старухін не забивав з вигідних положень в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, це правда. Зі Старухіним в дотепності, якою його щедро наділила природа, не міг ніхто зрівнятися.»
 | Коментар = про те, що головними спеціалістами з розіграшів в команді були разом з Віталієм Старухінгим в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Будь ласка. Поїхали ми якось на збори до Одеси у складі збірної України готуватися до Спартакіади народів СРСР. Я в двомісному номері жив із [[Роговський Володимир Григорович|Володимиром Роговським]], а Старухіна поселили з… маловідомим на той момент молодим гравцем, який став згодом знаменитим футболістом. З етичних міркувань не буду називати його прізвище. 

А у «Бабусі» в тумбочці була заначка. Він приберіг її до пори до часу. Прийшов він якось до нас в номер, перекурив і відправився відпочивати перед тренуванням. І незабаром раптом знову до нас залітає з криками: «Хто зі мною в кімнаті живе, маленький-маленький такий?». Треба сказати, що за прізвищем він взагалі гравців не знав. Ми йому сказали, хто. На що почули: «Так він, б…, більше мене п’є. Я прийшов, відкрив тумбочку, глянув — пляшка порожня». Ми впали від реготу…»
 | Коментар = про цікаву історію, яку нікому не розповідав у інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це — окрема історія. Старухін підійшов якось до головного тренера нашої збірної Лобановського і прямо сказав: «Валерію Васильовичу, мені треба в місто з’їздити». На що почув резонне: «Навіщо?». «Пляшку горілки купити», — випалив «Бабуся». «Ти що, серйозно?», — не повірив Лобановський. «Так, серйозно», — відповів Старухін. «Ну, їдь!», — прозвучало не менш несподіване у відповідь. 

Лобановський же не думав, що Старухін не жартує, а говорить правду. Тим більше, наплів ще, що йому подзвонити комусь терміново треба. Василь­ович йому: «Дзвони звідси, я вийду», на що «Бабуся» парирував: «Та не треба, телефони прослуховуються»…»
 | Коментар = про те, де ж можна було тоді на закритій спортивній базі спиртне дістати в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Траплялися. Одного разу Лобановський обізвав «Бабусю» гравцем кам’яного віку. Потім запитав у нього: «Віталію, ти знаєш, як «Динамо» грає і яку гру я намагаюся прищепити збірній?» — «Звичайно, Васильовичу! Я знаю. Всі — вперед, всі — назад!», — сказав Старухін. «Молодець, правильно! — залишився задоволений тренер. Ну, а потім почалася гра. А кістяк української збірної команди складали кияни. «Бабуся» тільки добігає до штрафної, а ті вже мчать назад. Він тільки назад, а вони — вперед… Плюнув Віталік і каже: «Так, куди ж тікати?» Лобановський: «На лавку». «Бабуся», не довго думаючи, пішов з поля, прибіг до Лобановського і сів з ним поряд. Той каже: «Ти що, серйозно?» А «Бабуся» і оком не моргнувши: «Ви ж сказали до вас сісти». Ось таким тонким гумором він володів.»
 | Коментар = про те, як між Лобановським і Старухіним були ще комічні ситуації в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ви знаєте, ні. Пам’ятаю, після гри, коли Лев Іванович приїздив ще умовляти мене перейти в московське «Динамо», ми посиділи у мене вдома. Крім Яшина за столом був і тодішній директор стадіону «Шахтар» Олександр Шпак, Царство йому Небесне. Ну, ми випиваємо, Лев Іванович запитує мене: «Скажи відверто, поїдеш до Москви?». Я кажу, що на цей рахунок є різні думки. 

Потім Яшин, шукаючи підтримки у Шпака, звертається до нього: «Саша, ну скажи Юрі, що йому краще перейти в «Динамо». Ми вже підняли чарки, тримаємо їх у руках, і тут Шпак видав: «Леве Івановичу, я одне скажу: жити в Москві, возити вапно, так є… сь, Москва, ти в дошку!

У Яшина нижня щелепа так і відвисла: «Я на тебе сподівався, а ти так підвів». І наступного ранку Лев Іванович поїхав з Донецька в Дніпропетровськ за [[Пільгуй Володимир Михайлович|Володею Пільгуєм]].»
 | Коментар = про останній матч у кар’єрі, який провів за місяць до свого 35-річчя — проти команди, в яку колись кликав Лев Яшин в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я жив у одному будинку з [[Гладуш Іван Дмитрович|Іваном Дмитровичем Гладушем]], який в той час був начальником УВС Донецької області, а потім став міністром внутрішніх справ України. Ми часто ввечері разом прогулювалися: я після ігор, він після своєї роботи. І одного разу Іван Дмитрович порадив мені спробувати сили в новій для мене системі. Я не боявся ніякої роботи, і зважився. У Донецьку закінчив спецшколу ДШСМ, отримав звання лейтенанта. А потім поступив у київську національну Академію МВС…»
 | Коментар = про те, як закінчивши Вищу школу міліції, після завершення кар’єри футболіста працював у органах МВС і пішов зі служби в званні полковника міліції в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Працював я з [[Шутков Дмитро Анатолійович|Дмитром Шутковим]], двома Андріями — [[Нікітін Андрій Дмитрович|Нікітіним]] і [[Кураєв Андрій Вадимович|Кураєвим]]. Шутков свого часу нарікав: «Віталійовичу, багато ви мене ганяє­те!» Я йому казав, що сам через це пройшов і впевнений, що Діма буде грати до 35 років. Так і вийшло. Дуже перспективним воротарем був Кураєв, хоч і лінькуватим…

Зазначу, що я страждав на аерофобію, яка розвинулася сама по собі. Сідаєш в літак — і раптом піт як пол­лється… панічна атака. В команду як тренер воротарів я прийшов 1995 року. Спочатку все було нормально, адже останнім часом я їздив на машині, до послуг літаків не вдавався. Але 1999 року, коли ми летіли на збори в Ізраїль, і був сильний боковий вітер, мене прихопило, напад накрив. Хоча хлопці заспокоювали: «Дуган, якщо ти з нами, не розіб’ємося». Але все одно я незабаром залишив команду, хоча все це співпало ще й зі зміною тренерського штабу…»
 | Коментар = про те, як протягом п’яти років працював тренером воротарів у «Шахтарі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Трійку найкращих визначити дуже важко, адже сильних воротарів за всю історію футболу було чимало. [[Яшин Лев Іванович|Яшин]], [[Котрікадзе Катерина Бесікіївна|Котрікадзе]], [[Кавазашвілі Анзор Амберкович|Кавазашвілі]], [[Астаповський Володимир Олександрович|Астаповський]], Банников, Чанови, Дегтерьов… 

Складно визначити трійку. Зараз ось мені прикро за державу. Розчаровують в певному сенсі наші воротарі. Хоча є перспективні хлопці. Ось, наприклад, [[Бандура Олександр Вікторович|Олександр Бандура]] з донецького «Металурга». Якщо правильно з ним працювати, то він далеко може піти. Відзначу також [[Безотосний Дмитро Олександрович|Дмитра Безотосного]] з «Чорноморця». Але, з іншого боку, не збагну, що відбувається з [[Коваль Максим Анатолійович|Максимом Ковалем]]. Грати грає, але не виручає. Хоча буває так, що один голкіпер у 20 років уже дозріває для хорошої стабільної гри, а інший, як, наприклад, Лев Іванович, — у двадцять шість.»
 | Коментар = про те, якою має бути трійка найкращих воротарів за всю історію футболу в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

== Примітки ==
{{reflist}}</text>
      <sha1>b1igfkv8qw8s209u8bg89x011944ktt</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162141</id>
      <parentid>162140</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T14:06:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>162141</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="53503" sha1="sqhqovz5bkbb42ykgjgwap5oepdasi9" xml:space="preserve">
'''Юрій Віталійович Дегтерьов''' (5 жовтня 1948, [[Донецьк|Сталіно]], [[Донецька область|Сталінська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — [[9 жовтня]] [[2022]], [[Донецьк]], [[Донецька область]], [[Україна]]) — радянський футболіст, воротар. Майстер спорту СРСР — 1966, Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1968). Легенда футбольного клубу «Шахтар (Донецьк)», у складі якого провів всю кар'єру. Гравець збірної СРСР. Учасник установчої конференції «Футбольного союзу ДНР]]»&lt;ref&gt;{{Cite web |url=http://cherkassy-sport.com/futbol/7934-zhah-igor-petrov-stav-golovoju-futbolnogo-sojuzu-dnr |title=Ігор Петров став головою Футбольного союзу ДНР |accessdate=2026-10-09 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180320171023/http://cherkassy-sport.com/futbol/7934-zhah-igor-petrov-stav-golovoju-futbolnogo-sojuzu-dnr |archivedate=20 березня 2018 |deadurl=yes }}&lt;/ref&gt;&lt;ref&gt;{{Cite web |url=https://fakty.ictv.ua/ua/sport/20170531-russkyj-kak-legendy-shahtera-vozrozhdayut-futbol-v-dnr/ |title=Як легенди Шахтаря «відроджують» футбол у «ДНР» |accessdate=2026-10-09 |archive-date=20 березня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180320180810/https://fakty.ictv.ua/ua/sport/20170531-russkyj-kak-legendy-shahtera-vozrozhdayut-futbol-v-dnr/ }}&lt;/ref&gt;

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Москва, як кажуть, Москвою, але ми самі десь трохи недотягли. У деяких виїзних матчах, зокрема в Мінську, Ростові-на-Дону, Ташкенті, Тбілісі нам треба було зіграти сильніше і не втрачати очки. Думаю, тоді б все було в порядку і «золото» від нас не вислизнуло би, тим більше, того сезону ми були гідні виграти звання найкращої команди Союзу».
 | Коментар = про те, що «Шахтар» ніколи не ставав чемпіоном СРСР. Але 1979 року в команди був зоряний час, проте золоті медалі дісталися «Спартаку», який випередив «гірників» усього на два очки. Москва не дозволила другій після луганської «Зорі» команді з обласного центру виграти чемпіонат в інтерв’ю вебсайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ Юрій ДЕГТЕРЬОВ: «… Ми випиваємо, яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Навіть, незважаючи на це, ми могли стати чемпіонами. Але я хотів би згадати інший епізод, що трапився під час півфінального матчу на Кубок СРСР 1980 року, коли ми в Москві у присутності 68 тисяч глядачів завдяки єдиному голу [[Соколовський Михайло Григорович|Михайла Соколовського]] взяли гору над «Спартаком». Ту зустріч судив суто «спартаківський» (у футбольному середовищі всі про це знали) арбітр [[Юшка Ромуальдас Зігмович|Ромуальдас Юшка]]. Як тільки міг, він допомагав москвичам, посадивши нас на «свисток». Але з нами вони нічого зробити не змогли, «Шахтар» довів, що сильніший. 

Після фінального свистка, заходячи в підтрибунне приміщення «Лужників», і проходячи повз братів Старостіних і [[Бєсков Костянтин Іванович|Бєскова]], Юшка звернувся до головного тренера «Спартака». «Костянтин, ти бачив? — крикнув арбітр. «Бачив!» — відповів Бєсков. — «І я бачив, але ні х… не розумію», — резюмував підсумковий результат матчу Ромуальдас Юшка».
 | Коментар = про суддівство та перемогу «Шахтаря» над московським «Спартаком» у півфіналі Кубка СРСР 1980 року в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно. Команді з обласного центру змагатися зі столичним опонентом було дуже важко. Ми мали бути на голову сильніше «Спартака», щоб їм і суддя не зміг допомогти. Своїми успіхами з 1975 року, коли завойовували медалі, брали Кубок СРСР, ми були для Москви, як кістка в горлі. А щодо арбітражу, то грамотний суддя може легко зламати гру. Заведе необґрунтованими рішеннями гравців, а потім почне видаляти з поля… 

І пішло — поїхало… Ламали судді 1979 року і «Шахтар». Були матчі, де ми нічого не змогли вдіяти проти свавілля арбітрів…»
 | Коментар = про те, що «Спартак» сильно «тягли за вуха» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Їх можна вважати рівноцінними, враховуючи, що за винятком двох-трьох гравців, за складом це була одна і та ж команда. Як Олег Базилевич зібрав кістяк в 1973 році, так колектив і грав. Осьова лінія в «Шахтарі» була просто божевільна. А по осі вже підбирали крила. Формування нашої команди тоді можна було порівняти з будівництвом літака.»
 | Коментар = про те, яка команда часів «єдиного непорушного» — «Шахтар»-75 чи «Шахтар»-79 — була сильнішою в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мабуть, сюди можна віднес­ти колектив початку 1960-х, що поклав початок кубкової слави «Шахтаря», а також команду другої половини 1970-х (1975–1979 років), яка зібрала багатий урожай трофеїв клубу в радянський період, і колектив 2009 року, який виграв Кубок УЄФА. Яка черговість, нехай кожен вирішує для себе сам.

Якби машина часу допомогла, особисто мені було б цікаво взяти участь у такому матчі: наш склад 1970-х проти нинішнього «Шахтаря». Хто переміг би? Не знаю, але впевнений, що ми би не поступилися (сміється).»
 | Коментар = про те, якою була трійка найкращих складів команди в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це київський динамівець [[Блохін Олег Володимирович|Олег Блохін]] і [[Абдураїмов Берадор Хасанович|Берадор Абдураїмов]] з ташкентського «Пахтакора». У Абдураїмова ніжка маленька була, удари — кострубаті, «шкіряна сфера» летіла з незрозумілої траєкторії. У Блохіна теж удар підйомом був такий, що м’яч летів, як на мотузці, не зрозумієш куди стрибати. Воротарі в таких випадках кажуть: «М’яч, немов радіокерований».»
 | Коментар = про те, хто з форвардів для воротаря Дегтерьова був найбільш незручним, непередбачуваним в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = ««[[Старухін Віталій Володимирович|Бабуся]]» на тренуваннях до кінця не викладався, тому про якісь дуелі між форвардом і голкіпером говорити не доводиться. Свою майстерність він демонстрував в офіційних іграх. А феномен «Бабусі» заключався, на мій погляд, в тому, що він на диво тонко відчував ритм гри: знав, коли притримати м’яч, а коли швидко переадресувати партнеру. І, звичайно, його коник — це фантастична гра на другому поверсі. Незважаючи на те, що Старухін був не такий вже стрибучий, він практично завжди вигравав верхові дуелі в захисників. Він, як ніхто інший, відчував траєкторію польоту м’яча, і раніше інших вистрибував і зависав у повітрі. І залишав, таким чином, в дурнях таких досвідчених захисників, як, наприклад, [[Капличний Володимир Олександрович|Володимир Капличний]] або [[Антоневич Микола Михайлович|Микола Антоневич]], і багатьох інших. 

Пік бомбардирського таланту «Бабусі» припав на 1979 рік, коли він забивав майже в кожному матчі, встановивши клубний снайперський рекорд — 26 голів. Тільки минулого сезону [[Мхітарян Генріх Гамлетович|Генріх Мхітарян]] зміг наблизитися до нього, відзначившись 25 разів, але досягнення Віталія Старухіна встояло.»
 | Коментар = А в чому, на ваш погляд, полягав феномен Віталія Старухіна? На чию користь найчастіше закінчувалися ваші дуелі на тренуваннях в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ні. Якось мене запитали: якби можна було повернутися назад, що би змінили? Я відповів приблизно так: кардинально нічого не став би змінювати, тільки тренувався би поменше.»
 | Коментар = про те, що дебют у футболі вийшов просто приголомшливим, коли за підсумками 1968 року в 20 років був уключений в трійку кращих голкіперів СРСР разом із динамівцем [[Яшин Лев Іванович|Левом Яшиним]] і вірменом [[Пшеничников Юрій Павлович|Юрієм Пшеничниковим]] в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тому, що з-за колосальних перевантажень у мене в свій час «полетіли» меніски. Адже у нас після зимової паузи у підготовці активно використовувалися штанги, гирі. У підсумку на колінних суглобах мені видалили три меніска. Через це я не поїхав у складі збірної СРСР на чемпіонат світу 1970 року в Мексику.»
 | Коментар = про те, чому не потрппив на чемпріонат світу 1970 року в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ну, тоді у всіх були відкриті ставки і розмір доплат футболісти приблизно знали. Золотих гір не обіцяли, але квартири дати і в Москві, і в Києві мені обіцяли. Рівень зарплат в командах не сильно відрізнявся. У «Шахтарі» гравці отримували не менше, ніж у московському «Динамо». Динамівці навіть нам говорили: «на вас ще люди на шахтах працюють. Доплати, преміальні у вас непогані. А ми де візьмемо?» Коли з 1975 по 1980 рік ми почали регулярно перемагати московські команди, так їхні вболівальники своїм футболістам кричали: «Куди вам до «Шахтаря». Він грає на салі, а ви — на кефірі!»»
 | Коментар = про те, що знаменитий Лев Яшин хотів бачити своїм наступником а через сім років відмовив [[Лобановський Валерій Васильович|Валерію Лобановському]] й іншим тренерам незліченних московських команд в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Виникли. Вважаю, [[Лобановський Валерій Васильович|Васильович]] був неправий в тому, що після того, як я відмовився переходити в київське «Динамо», перестав викликати мене в збірну СРСР, зробивши її на базі очолюваної ним клубної команди. Але в підсумку я все одно довів, що як воротар можу бути в країні найсильнішим. Правда, для досягнення цієї мети мені довелося пройти через колосальні перевантаження.»
 | Коментар = про те, як виникли проблем після того, як відмовився прийняти запрошення від Валерія Лобановського в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тут я вас виправлю: за моїми плечима 20 (!) сезонів у «Шахтарі». В команду мене взяли 1964 року. Мені тоді було 16 років, але за законом працювати можна було тільки з 18-ти. Тому ставку 19-річного [[Шевлюк Володимир Миколайович|Володі Шевлюка]] (рідний брат відомого у футболі [[Шевлюк Валерій Миколайович|Валерія Шевлюка]]), 190 рублів, ми ділили навпіл. Але за клубними відомостями я став проходити тільки з 1966 року… 

Що ж стосується футбольного довголіття і вірності одному клубу, то, звичайно, на початку свого шляху не знав, що все так складеться.»
 | Коментар = Коли починали кар’єру, могли уявити, що в одному клубі проведете 17 сезонів, що є рекордом за всі роки існування «Шахтаря» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року) | Оригінал = | Автор    = }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Лобановський Валерій Васильович|Лобановський]] був дуже амбітним. Він часто з [[Олег Коверко|Ошенковим]] сперечався, висуваючи свою модель так званої «рваної» гри зі зміною ритму і використанням пресингу. Але якому тренеру сподобається, що гравець знає більше за нього? Тому Лобановський змушений був піти. Але він вже, судячи з усього, знав, що очолить «Дніпро». У дніпропетровському клубі, який вивів у вищу лігу, а потім в «Динамо» він і реалізував всі свої тренерські ідеї.»
 | Коментар = про те, що з Валерієм Лобановським протягом двох років був одноклубниками в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Через травми. Москва навіть після відмов у переході не йшла на принцип. Хоча, звичайно, мені говорили, що, перейшовши в московське «Динамо», будеш на виду в збірній, — все поруч. Я їм відповідав: «І так буду в збірній». Хто сильніший, той і буде стояти у воротах. Я вважав, що будь-який тренер собі не ворог і повинен запрошувати найкращих гравців у країні.»
 | Коментар = про те, як у 19 років у матчі проти шведів дебютував у національній збірній СРСР [[Якушин Михайло Йосипович|Михайла Якушина]], провівши за клуб всього 15 матчів, а свій другий матч за національну команду зіграв потім аж навесні 1977 року, майже через дев’ять років в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Особливо запам’ятався відбірковий матч до чемпіонату світу-78 проти збірної Греції в Салоніках. Незважаючи на те, що поступилися 0:1 (гол, як зараз пам’ятаю, забив Папаіоанну), грали чудово, але це був саме той випадок, коли просто не пощастило. З того відбіркового турніру можна згадати нашу перемогу над угорцями — 2:0, в якій мені пощастило взяти участь. Але, як би не було, ми якимось дивом не пробилися на чемпіонат світу в Аргентину, хоча команда у нас була дуже сильна.»
 | Коментар = про те, що за збірну СРСР зіграв у 17 матчах, з яких десять на «0» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я дотримувався режиму і дуже хотів грати у збірній. Бажання бути кращим і рухало мною. Так, до того ж, з [[Яшин Лев Іванович|Левом Івановичем]] як поговориш, так відразу сили додавалися…»
 | Коментар = про свою працьовитість в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Він не втомлювався повторювати: в діях воротаря повинна бути простота, яка і забезпечує надійність. Треба грати не так, як [[Банніков Віктор Максимович|Вітьок Банников]], який часто стрибає, роблячи кульбіти на публіку… 

Лев Іванович наставляв: «Наше завдання — відбити м’яч рукою, носом, вухом. Головне — не пропустити, будь-якою ціною відстояти свої ворота».»
 | Коментар = про те чого великий воротар Лев Яшин навчив в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Спілкуємося за будь-якого зручного випадку. Наприклад, коли ЦСКА приїжджав грати з «Шахтарем» в Донецьк. Нам є що згадати…»
 | Коментар = про те, що багаторічним дублером в «Шахтарі» був [[Чанов В'ячеслав Вікторович|В’ячеслав Чанов]], який так і не отримав жодного шансу витіснити із воріт в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Як зазвичай, посиділи з партнерами по команді».
 | Коментар = про те, як 1977 року визнали найкращим голкіпером країни та як відзначили цю подію в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно. Шампанське в кінці сезону.»
 | Коментар = про традиції виставлятися в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так. Подарували спеціальний кришталевий кубок і 500 рублів. До речі, Віталія Старухіна за те, що він став найкращим гравцем і бомбардиром Союзу 1979 року, відзначили аналогічно.»
 | Коментар = про те, як «Шахтарі» преміювали в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Значного розходження в зарплатах серед футболістів у той час не було. Ну, може, хтось отримував карбованців на 50–100 більше, ніж інші. Кажучи на сьогоднішній манер, найбільш високооплачуваними в «Шахтарі» були Валерій Лобановський та [[Базилевич Олег Петрович|Олег Базилевич]], але повторюся, розбіжності в доходах не перевищували 100 карбованців на місяць.»
 | Коментар = про те, хто в «Шахтарі» 1970-х років був найбільш високооплачуваним футболістом в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Узагалі-то, ми — однофамільці, тобто розбіжності в написанні прізвища Дегтярьов спочатку не було. Але наш адміністратор [[Гарбар Василь Юхимович|Василь Юхимович Гарбар]], який був родом з Західної України, в 1970 році «постарався». Спочатку він взагалі в написанні мого прізвища робив три помилки. Писав так: Дехтеров замість Дегтярьов. Коли я йому про це нагадував, Юхимович віджартовувався: «Не біда, головне, що я тобі гроші плачу». 

Тим не менш, коли він оформляв мені новий паспорт, все одно приліпив до прізвища «е», тобто Дегтерьов. Тому, мені тоді й довелося вже під один стандарт всі свої документи переробляти. Ось така історія.»
 | Коментар = про те, що в союзні часи покровителем «Шахтаря» значний період був перший секретар Донецького обкому партії Володимир Дегтярьов та те чому в написанні прізвища розбіжність всього в одну букву в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Він жартував: «Коли «Шахтар» виграє, ти — мій син, а коли програє — я тебе не знаю»».
 | Коментар = про те, що на цей рахунок говорив сам Володимир Іванович Дегтярьов в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Наприкінці 1960-х — початку 1970-х років за збірну Північної Ірландії виступав нападник [[Дерек Дуган]]. Як і всі британці, він добре грав головою. А вийшло так, що збірна СРСР перетиналася з північноірландцями у двох поспіль відбіркових циклах — до чемпіонату світу-1970 і чемпіонату Європи-1972. І Дуган, хоча і не забив у тих матчах, але приніс нам дуже багато неприємностей. Я, коли зі збірної повернувся, розповів про нього хлопцям. 

А ми в «Шахтарі» перед кожною грою проводили розминку, яка закінчувалася двосторонкою на маленькому полі. І воротарі зазвичай любили пограти попереду. І ось я якось раз зіграв головою, другий, а потім хтось із хлопців кричить: «Вантаж на Дугана!». Так прізвисько і «приклеїлося».»
 | Коментар = про те, чому в команді було прізвисько «Дуган» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так склалося: ніхто «Зорю» не сприймав всерйоз, багато думали її на напівзігнутих обіграти, а хлопці виходили на футбольне поле і опиралися, працювали: на виїзді робили нічию, вдома вигравали. Результат — по Лобановському. Хороша команда у них підібралася з місцевих вихованців: [[Ткаченко Олександр Миколайович (футболіст)|Ткаченко]], [[Малигін Володимир Ілліч|Малигін]], [[Журавльов Олександр Никифорович|Журавльов]], [[Куксов Анатолій Якович|Куксов]]… 

Один за одного стояли горою. У мене, до речі, теж у «Шахтарі» не було проблем з нерозумінням на полі. Тільки дам команду захисникам: «фас», вони готові були зупинити будь-якого гравця суперника.»
 | Коментар = про те, як «Зоря» могла стати чемпіоном, якщо треба було б очки Києву віддавати в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Було таке, правда, отримав «Бабуся» не бутсами… якби бутсами, то я б його просто вбив. Але виховну роботу тоді я все-таки провів. 

І ми в Києві взяли гору над динамівцями. Це саме було в той час, коли нинішній президент ФФУ, а тоді гравець [[Коньков Анатолій Дмитрович|Анатолій Коньков]] з «Шахтаря» в «Динамо» перейшов…»
 | Коментар = про те, як одна з легенд свідчить, що, нібито в одному з так званих договірних матчів, коли з Києва прийшла «вказівка» здати матч, в першому таймі «Шахтар» програвав 0:1 динамівцям, а Старухін не забивав з вигідних положень в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, це правда. Зі Старухіним в дотепності, якою його щедро наділила природа, не міг ніхто зрівнятися.»
 | Коментар = про те, що головними спеціалістами з розіграшів в команді були разом з Віталієм Старухінгим в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Будь ласка. Поїхали ми якось на збори до Одеси у складі збірної України готуватися до Спартакіади народів СРСР. Я в двомісному номері жив із [[Роговський Володимир Григорович|Володимиром Роговським]], а Старухіна поселили з… маловідомим на той момент молодим гравцем, який став згодом знаменитим футболістом. З етичних міркувань не буду називати його прізвище. 

А у «Бабусі» в тумбочці була заначка. Він приберіг її до пори до часу. Прийшов він якось до нас в номер, перекурив і відправився відпочивати перед тренуванням. І незабаром раптом знову до нас залітає з криками: «Хто зі мною в кімнаті живе, маленький-маленький такий?». Треба сказати, що за прізвищем він взагалі гравців не знав. Ми йому сказали, хто. На що почули: «Так він, б…, більше мене п’є. Я прийшов, відкрив тумбочку, глянув — пляшка порожня». Ми впали від реготу…»
 | Коментар = про цікаву історію, яку нікому не розповідав у інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це — окрема історія. Старухін підійшов якось до головного тренера нашої збірної Лобановського і прямо сказав: «Валерію Васильовичу, мені треба в місто з’їздити». На що почув резонне: «Навіщо?». «Пляшку горілки купити», — випалив «Бабуся». «Ти що, серйозно?», — не повірив Лобановський. «Так, серйозно», — відповів Старухін. «Ну, їдь!», — прозвучало не менш несподіване у відповідь. 

Лобановський же не думав, що Старухін не жартує, а говорить правду. Тим більше, наплів ще, що йому подзвонити комусь терміново треба. Василь­ович йому: «Дзвони звідси, я вийду», на що «Бабуся» парирував: «Та не треба, телефони прослуховуються»…»
 | Коментар = про те, де ж можна було тоді на закритій спортивній базі спиртне дістати в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Траплялися. Одного разу Лобановський обізвав «Бабусю» гравцем кам’яного віку. Потім запитав у нього: «Віталію, ти знаєш, як «Динамо» грає і яку гру я намагаюся прищепити збірній?» — «Звичайно, Васильовичу! Я знаю. Всі — вперед, всі — назад!», — сказав Старухін. «Молодець, правильно! — залишився задоволений тренер. Ну, а потім почалася гра. А кістяк української збірної команди складали кияни. «Бабуся» тільки добігає до штрафної, а ті вже мчать назад. Він тільки назад, а вони — вперед… Плюнув Віталік і каже: «Так, куди ж тікати?» Лобановський: «На лавку». «Бабуся», не довго думаючи, пішов з поля, прибіг до Лобановського і сів з ним поряд. Той каже: «Ти що, серйозно?» А «Бабуся» і оком не моргнувши: «Ви ж сказали до вас сісти». Ось таким тонким гумором він володів.»
 | Коментар = про те, як між Лобановським і Старухіним були ще комічні ситуації в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ви знаєте, ні. Пам’ятаю, після гри, коли Лев Іванович приїздив ще умовляти мене перейти в московське «Динамо», ми посиділи у мене вдома. Крім Яшина за столом був і тодішній директор стадіону «Шахтар» Олександр Шпак, Царство йому Небесне. Ну, ми випиваємо, Лев Іванович запитує мене: «Скажи відверто, поїдеш до Москви?». Я кажу, що на цей рахунок є різні думки. 

Потім Яшин, шукаючи підтримки у Шпака, звертається до нього: «Саша, ну скажи Юрі, що йому краще перейти в «Динамо». Ми вже підняли чарки, тримаємо їх у руках, і тут Шпак видав: «Леве Івановичу, я одне скажу: жити в Москві, возити вапно, так є… сь, Москва, ти в дошку!

У Яшина нижня щелепа так і відвисла: «Я на тебе сподівався, а ти так підвів». І наступного ранку Лев Іванович поїхав з Донецька в Дніпропетровськ за [[Пільгуй Володимир Михайлович|Володею Пільгуєм]].»
 | Коментар = про останній матч у кар’єрі, який провів за місяць до свого 35-річчя — проти команди, в яку колись кликав Лев Яшин в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я жив у одному будинку з [[Гладуш Іван Дмитрович|Іваном Дмитровичем Гладушем]], який в той час був начальником УВС Донецької області, а потім став міністром внутрішніх справ України. Ми часто ввечері разом прогулювалися: я після ігор, він після своєї роботи. І одного разу Іван Дмитрович порадив мені спробувати сили в новій для мене системі. Я не боявся ніякої роботи, і зважився. У Донецьку закінчив спецшколу ДШСМ, отримав звання лейтенанта. А потім поступив у київську національну Академію МВС…»
 | Коментар = про те, як закінчивши Вищу школу міліції, після завершення кар’єри футболіста працював у органах МВС і пішов зі служби в званні полковника міліції в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Працював я з [[Шутков Дмитро Анатолійович|Дмитром Шутковим]], двома Андріями — [[Нікітін Андрій Дмитрович|Нікітіним]] і [[Кураєв Андрій Вадимович|Кураєвим]]. Шутков свого часу нарікав: «Віталійовичу, багато ви мене ганяє­те!» Я йому казав, що сам через це пройшов і впевнений, що Діма буде грати до 35 років. Так і вийшло. Дуже перспективним воротарем був Кураєв, хоч і лінькуватим…

Зазначу, що я страждав на аерофобію, яка розвинулася сама по собі. Сідаєш в літак — і раптом піт як пол­лється… панічна атака. В команду як тренер воротарів я прийшов 1995 року. Спочатку все було нормально, адже останнім часом я їздив на машині, до послуг літаків не вдавався. Але 1999 року, коли ми летіли на збори в Ізраїль, і був сильний боковий вітер, мене прихопило, напад накрив. Хоча хлопці заспокоювали: «Дуган, якщо ти з нами, не розіб’ємося». Але все одно я незабаром залишив команду, хоча все це співпало ще й зі зміною тренерського штабу…»
 | Коментар = про те, як протягом п’яти років працював тренером воротарів у «Шахтарі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Трійку найкращих визначити дуже важко, адже сильних воротарів за всю історію футболу було чимало. [[Яшин Лев Іванович|Яшин]], [[Котрікадзе Катерина Бесікіївна|Котрікадзе]], [[Кавазашвілі Анзор Амберкович|Кавазашвілі]], [[Астаповський Володимир Олександрович|Астаповський]], Банников, Чанови, Дегтерьов… 

Складно визначити трійку. Зараз ось мені прикро за державу. Розчаровують в певному сенсі наші воротарі. Хоча є перспективні хлопці. Ось, наприклад, [[Бандура Олександр Вікторович|Олександр Бандура]] з донецького «Металурга». Якщо правильно з ним працювати, то він далеко може піти. Відзначу також [[Безотосний Дмитро Олександрович|Дмитра Безотосного]] з «Чорноморця». Але, з іншого боку, не збагну, що відбувається з [[Коваль Максим Анатолійович|Максимом Ковалем]]. Грати грає, але не виручає. Хоча буває так, що один голкіпер у 20 років уже дозріває для хорошої стабільної гри, а інший, як, наприклад, Лев Іванович, — у двадцять шість.»
 | Коментар = про те, якою має бути трійка найкращих воротарів за всю історію футболу в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Радянські футболісти]]
[[Категорія:Гравці збірної СРСР з футболу]]
[[Категорія:Майстри спорту СРСР міжнародного класу]]
[[Категорія:Українські футбольні голкіпери]]
[[Категорія:Футболісти «Шахтаря» (Донецьк)]]
[[Категорія:Українські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери ФК «Шахтар» Донецьк]]
[[Категорія:Українські колаборанти з Росією (з 2014)]]</text>
      <sha1>sqhqovz5bkbb42ykgjgwap5oepdasi9</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162152</id>
      <parentid>162141</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T20:22:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>162152</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="53517" sha1="3imvu6jezjx3zpocrn24hfnvnazjxfo" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Юрій Віталійович Дегтерьов''' (5 жовтня 1948, [[Донецьк|Сталіно]], [[Донецька область|Сталінська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — [[9 жовтня]] [[2022]], [[Донецьк]], [[Донецька область]], [[Україна]]) — радянський футболіст, воротар. Майстер спорту СРСР — 1966, Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1968). Легенда футбольного клубу «Шахтар (Донецьк)», у складі якого провів всю кар'єру. Гравець збірної СРСР. Учасник установчої конференції «Футбольного союзу ДНР]]»&lt;ref&gt;{{Cite web |url=http://cherkassy-sport.com/futbol/7934-zhah-igor-petrov-stav-golovoju-futbolnogo-sojuzu-dnr |title=Ігор Петров став головою Футбольного союзу ДНР |accessdate=2026-10-09 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180320171023/http://cherkassy-sport.com/futbol/7934-zhah-igor-petrov-stav-golovoju-futbolnogo-sojuzu-dnr |archivedate=20 березня 2018 |deadurl=yes }}&lt;/ref&gt;&lt;ref&gt;{{Cite web |url=https://fakty.ictv.ua/ua/sport/20170531-russkyj-kak-legendy-shahtera-vozrozhdayut-futbol-v-dnr/ |title=Як легенди Шахтаря «відроджують» футбол у «ДНР» |accessdate=2026-10-09 |archive-date=20 березня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180320180810/https://fakty.ictv.ua/ua/sport/20170531-russkyj-kak-legendy-shahtera-vozrozhdayut-futbol-v-dnr/ }}&lt;/ref&gt;

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Москва, як кажуть, Москвою, але ми самі десь трохи недотягли. У деяких виїзних матчах, зокрема в Мінську, Ростові-на-Дону, Ташкенті, Тбілісі нам треба було зіграти сильніше і не втрачати очки. Думаю, тоді б все було в порядку і «золото» від нас не вислизнуло би, тим більше, того сезону ми були гідні виграти звання найкращої команди Союзу».
 | Коментар = про те, що «Шахтар» ніколи не ставав чемпіоном СРСР. Але 1979 року в команди був зоряний час, проте золоті медалі дісталися «Спартаку», який випередив «гірників» усього на два очки. Москва не дозволила другій після луганської «Зорі» команді з обласного центру виграти чемпіонат в інтерв’ю вебсайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ Юрій ДЕГТЕРЬОВ: «… Ми випиваємо, яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Навіть, незважаючи на це, ми могли стати чемпіонами. Але я хотів би згадати інший епізод, що трапився під час півфінального матчу на Кубок СРСР 1980 року, коли ми в Москві у присутності 68 тисяч глядачів завдяки єдиному голу [[Соколовський Михайло Григорович|Михайла Соколовського]] взяли гору над «Спартаком». Ту зустріч судив суто «спартаківський» (у футбольному середовищі всі про це знали) арбітр [[Юшка Ромуальдас Зігмович|Ромуальдас Юшка]]. Як тільки міг, він допомагав москвичам, посадивши нас на «свисток». Але з нами вони нічого зробити не змогли, «Шахтар» довів, що сильніший. 

Після фінального свистка, заходячи в підтрибунне приміщення «Лужників», і проходячи повз братів Старостіних і [[Бєсков Костянтин Іванович|Бєскова]], Юшка звернувся до головного тренера «Спартака». «Костянтин, ти бачив? — крикнув арбітр. «Бачив!» — відповів Бєсков. — «І я бачив, але ні х… не розумію», — резюмував підсумковий результат матчу Ромуальдас Юшка».
 | Коментар = про суддівство та перемогу «Шахтаря» над московським «Спартаком» у півфіналі Кубка СРСР 1980 року в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно. Команді з обласного центру змагатися зі столичним опонентом було дуже важко. Ми мали бути на голову сильніше «Спартака», щоб їм і суддя не зміг допомогти. Своїми успіхами з 1975 року, коли завойовували медалі, брали Кубок СРСР, ми були для Москви, як кістка в горлі. А щодо арбітражу, то грамотний суддя може легко зламати гру. Заведе необґрунтованими рішеннями гравців, а потім почне видаляти з поля… 

І пішло — поїхало… Ламали судді 1979 року і «Шахтар». Були матчі, де ми нічого не змогли вдіяти проти свавілля арбітрів…»
 | Коментар = про те, що «Спартак» сильно «тягли за вуха» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Їх можна вважати рівноцінними, враховуючи, що за винятком двох-трьох гравців, за складом це була одна і та ж команда. Як Олег Базилевич зібрав кістяк в 1973 році, так колектив і грав. Осьова лінія в «Шахтарі» була просто божевільна. А по осі вже підбирали крила. Формування нашої команди тоді можна було порівняти з будівництвом літака.»
 | Коментар = про те, яка команда часів «єдиного непорушного» — «Шахтар»-75 чи «Шахтар»-79 — була сильнішою в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мабуть, сюди можна віднес­ти колектив початку 1960-х, що поклав початок кубкової слави «Шахтаря», а також команду другої половини 1970-х (1975–1979 років), яка зібрала багатий урожай трофеїв клубу в радянський період, і колектив 2009 року, який виграв Кубок УЄФА. Яка черговість, нехай кожен вирішує для себе сам.

Якби машина часу допомогла, особисто мені було б цікаво взяти участь у такому матчі: наш склад 1970-х проти нинішнього «Шахтаря». Хто переміг би? Не знаю, але впевнений, що ми би не поступилися (сміється).»
 | Коментар = про те, якою була трійка найкращих складів команди в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це київський динамівець [[Блохін Олег Володимирович|Олег Блохін]] і [[Абдураїмов Берадор Хасанович|Берадор Абдураїмов]] з ташкентського «Пахтакора». У Абдураїмова ніжка маленька була, удари — кострубаті, «шкіряна сфера» летіла з незрозумілої траєкторії. У Блохіна теж удар підйомом був такий, що м’яч летів, як на мотузці, не зрозумієш куди стрибати. Воротарі в таких випадках кажуть: «М’яч, немов радіокерований».»
 | Коментар = про те, хто з форвардів для воротаря Дегтерьова був найбільш незручним, непередбачуваним в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = ««[[Старухін Віталій Володимирович|Бабуся]]» на тренуваннях до кінця не викладався, тому про якісь дуелі між форвардом і голкіпером говорити не доводиться. Свою майстерність він демонстрував в офіційних іграх. А феномен «Бабусі» заключався, на мій погляд, в тому, що він на диво тонко відчував ритм гри: знав, коли притримати м’яч, а коли швидко переадресувати партнеру. І, звичайно, його коник — це фантастична гра на другому поверсі. Незважаючи на те, що Старухін був не такий вже стрибучий, він практично завжди вигравав верхові дуелі в захисників. Він, як ніхто інший, відчував траєкторію польоту м’яча, і раніше інших вистрибував і зависав у повітрі. І залишав, таким чином, в дурнях таких досвідчених захисників, як, наприклад, [[Капличний Володимир Олександрович|Володимир Капличний]] або [[Антоневич Микола Михайлович|Микола Антоневич]], і багатьох інших. 

Пік бомбардирського таланту «Бабусі» припав на 1979 рік, коли він забивав майже в кожному матчі, встановивши клубний снайперський рекорд — 26 голів. Тільки минулого сезону [[Мхітарян Генріх Гамлетович|Генріх Мхітарян]] зміг наблизитися до нього, відзначившись 25 разів, але досягнення Віталія Старухіна встояло.»
 | Коментар = А в чому, на ваш погляд, полягав феномен Віталія Старухіна? На чию користь найчастіше закінчувалися ваші дуелі на тренуваннях в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ні. Якось мене запитали: якби можна було повернутися назад, що би змінили? Я відповів приблизно так: кардинально нічого не став би змінювати, тільки тренувався би поменше.»
 | Коментар = про те, що дебют у футболі вийшов просто приголомшливим, коли за підсумками 1968 року в 20 років був уключений в трійку кращих голкіперів СРСР разом із динамівцем [[Яшин Лев Іванович|Левом Яшиним]] і вірменом [[Пшеничников Юрій Павлович|Юрієм Пшеничниковим]] в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тому, що з-за колосальних перевантажень у мене в свій час «полетіли» меніски. Адже у нас після зимової паузи у підготовці активно використовувалися штанги, гирі. У підсумку на колінних суглобах мені видалили три меніска. Через це я не поїхав у складі збірної СРСР на чемпіонат світу 1970 року в Мексику.»
 | Коментар = про те, чому не потрппив на чемпріонат світу 1970 року в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ну, тоді у всіх були відкриті ставки і розмір доплат футболісти приблизно знали. Золотих гір не обіцяли, але квартири дати і в Москві, і в Києві мені обіцяли. Рівень зарплат в командах не сильно відрізнявся. У «Шахтарі» гравці отримували не менше, ніж у московському «Динамо». Динамівці навіть нам говорили: «на вас ще люди на шахтах працюють. Доплати, преміальні у вас непогані. А ми де візьмемо?» Коли з 1975 по 1980 рік ми почали регулярно перемагати московські команди, так їхні вболівальники своїм футболістам кричали: «Куди вам до «Шахтаря». Він грає на салі, а ви — на кефірі!»»
 | Коментар = про те, що знаменитий Лев Яшин хотів бачити своїм наступником а через сім років відмовив [[Лобановський Валерій Васильович|Валерію Лобановському]] й іншим тренерам незліченних московських команд в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Виникли. Вважаю, [[Лобановський Валерій Васильович|Васильович]] був неправий в тому, що після того, як я відмовився переходити в київське «Динамо», перестав викликати мене в збірну СРСР, зробивши її на базі очолюваної ним клубної команди. Але в підсумку я все одно довів, що як воротар можу бути в країні найсильнішим. Правда, для досягнення цієї мети мені довелося пройти через колосальні перевантаження.»
 | Коментар = про те, як виникли проблем після того, як відмовився прийняти запрошення від Валерія Лобановського в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тут я вас виправлю: за моїми плечима 20 (!) сезонів у «Шахтарі». В команду мене взяли 1964 року. Мені тоді було 16 років, але за законом працювати можна було тільки з 18-ти. Тому ставку 19-річного [[Шевлюк Володимир Миколайович|Володі Шевлюка]] (рідний брат відомого у футболі [[Шевлюк Валерій Миколайович|Валерія Шевлюка]]), 190 рублів, ми ділили навпіл. Але за клубними відомостями я став проходити тільки з 1966 року… 

Що ж стосується футбольного довголіття і вірності одному клубу, то, звичайно, на початку свого шляху не знав, що все так складеться.»
 | Коментар = Коли починали кар’єру, могли уявити, що в одному клубі проведете 17 сезонів, що є рекордом за всі роки існування «Шахтаря» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року) | Оригінал = | Автор    = }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Лобановський Валерій Васильович|Лобановський]] був дуже амбітним. Він часто з [[Олег Коверко|Ошенковим]] сперечався, висуваючи свою модель так званої «рваної» гри зі зміною ритму і використанням пресингу. Але якому тренеру сподобається, що гравець знає більше за нього? Тому Лобановський змушений був піти. Але він вже, судячи з усього, знав, що очолить «Дніпро». У дніпропетровському клубі, який вивів у вищу лігу, а потім в «Динамо» він і реалізував всі свої тренерські ідеї.»
 | Коментар = про те, що з Валерієм Лобановським протягом двох років був одноклубниками в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Через травми. Москва навіть після відмов у переході не йшла на принцип. Хоча, звичайно, мені говорили, що, перейшовши в московське «Динамо», будеш на виду в збірній, — все поруч. Я їм відповідав: «І так буду в збірній». Хто сильніший, той і буде стояти у воротах. Я вважав, що будь-який тренер собі не ворог і повинен запрошувати найкращих гравців у країні.»
 | Коментар = про те, як у 19 років у матчі проти шведів дебютував у національній збірній СРСР [[Якушин Михайло Йосипович|Михайла Якушина]], провівши за клуб всього 15 матчів, а свій другий матч за національну команду зіграв потім аж навесні 1977 року, майже через дев’ять років в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Особливо запам’ятався відбірковий матч до чемпіонату світу-78 проти збірної Греції в Салоніках. Незважаючи на те, що поступилися 0:1 (гол, як зараз пам’ятаю, забив Папаіоанну), грали чудово, але це був саме той випадок, коли просто не пощастило. З того відбіркового турніру можна згадати нашу перемогу над угорцями — 2:0, в якій мені пощастило взяти участь. Але, як би не було, ми якимось дивом не пробилися на чемпіонат світу в Аргентину, хоча команда у нас була дуже сильна.»
 | Коментар = про те, що за збірну СРСР зіграв у 17 матчах, з яких десять на «0» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я дотримувався режиму і дуже хотів грати у збірній. Бажання бути кращим і рухало мною. Так, до того ж, з [[Яшин Лев Іванович|Левом Івановичем]] як поговориш, так відразу сили додавалися…»
 | Коментар = про свою працьовитість в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Він не втомлювався повторювати: в діях воротаря повинна бути простота, яка і забезпечує надійність. Треба грати не так, як [[Банніков Віктор Максимович|Вітьок Банников]], який часто стрибає, роблячи кульбіти на публіку… 

Лев Іванович наставляв: «Наше завдання — відбити м’яч рукою, носом, вухом. Головне — не пропустити, будь-якою ціною відстояти свої ворота».»
 | Коментар = про те чого великий воротар Лев Яшин навчив в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Спілкуємося за будь-якого зручного випадку. Наприклад, коли ЦСКА приїжджав грати з «Шахтарем» в Донецьк. Нам є що згадати…»
 | Коментар = про те, що багаторічним дублером в «Шахтарі» був [[Чанов В'ячеслав Вікторович|В’ячеслав Чанов]], який так і не отримав жодного шансу витіснити із воріт в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Як зазвичай, посиділи з партнерами по команді».
 | Коментар = про те, як 1977 року визнали найкращим голкіпером країни та як відзначили цю подію в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно. Шампанське в кінці сезону.»
 | Коментар = про традиції виставлятися в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так. Подарували спеціальний кришталевий кубок і 500 рублів. До речі, Віталія Старухіна за те, що він став найкращим гравцем і бомбардиром Союзу 1979 року, відзначили аналогічно.»
 | Коментар = про те, як «Шахтарі» преміювали в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Значного розходження в зарплатах серед футболістів у той час не було. Ну, може, хтось отримував карбованців на 50–100 більше, ніж інші. Кажучи на сьогоднішній манер, найбільш високооплачуваними в «Шахтарі» були Валерій Лобановський та [[Базилевич Олег Петрович|Олег Базилевич]], але повторюся, розбіжності в доходах не перевищували 100 карбованців на місяць.»
 | Коментар = про те, хто в «Шахтарі» 1970-х років був найбільш високооплачуваним футболістом в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Узагалі-то, ми — однофамільці, тобто розбіжності в написанні прізвища Дегтярьов спочатку не було. Але наш адміністратор [[Гарбар Василь Юхимович|Василь Юхимович Гарбар]], який був родом з Західної України, в 1970 році «постарався». Спочатку він взагалі в написанні мого прізвища робив три помилки. Писав так: Дехтеров замість Дегтярьов. Коли я йому про це нагадував, Юхимович віджартовувався: «Не біда, головне, що я тобі гроші плачу». 

Тим не менш, коли він оформляв мені новий паспорт, все одно приліпив до прізвища «е», тобто Дегтерьов. Тому, мені тоді й довелося вже під один стандарт всі свої документи переробляти. Ось така історія.»
 | Коментар = про те, що в союзні часи покровителем «Шахтаря» значний період був перший секретар Донецького обкому партії Володимир Дегтярьов та те чому в написанні прізвища розбіжність всього в одну букву в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Він жартував: «Коли «Шахтар» виграє, ти — мій син, а коли програє — я тебе не знаю»».
 | Коментар = про те, що на цей рахунок говорив сам Володимир Іванович Дегтярьов в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Наприкінці 1960-х — початку 1970-х років за збірну Північної Ірландії виступав нападник [[Дерек Дуган]]. Як і всі британці, він добре грав головою. А вийшло так, що збірна СРСР перетиналася з північноірландцями у двох поспіль відбіркових циклах — до чемпіонату світу-1970 і чемпіонату Європи-1972. І Дуган, хоча і не забив у тих матчах, але приніс нам дуже багато неприємностей. Я, коли зі збірної повернувся, розповів про нього хлопцям. 

А ми в «Шахтарі» перед кожною грою проводили розминку, яка закінчувалася двосторонкою на маленькому полі. І воротарі зазвичай любили пограти попереду. І ось я якось раз зіграв головою, другий, а потім хтось із хлопців кричить: «Вантаж на Дугана!». Так прізвисько і «приклеїлося».»
 | Коментар = про те, чому в команді було прізвисько «Дуган» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так склалося: ніхто «Зорю» не сприймав всерйоз, багато думали її на напівзігнутих обіграти, а хлопці виходили на футбольне поле і опиралися, працювали: на виїзді робили нічию, вдома вигравали. Результат — по Лобановському. Хороша команда у них підібралася з місцевих вихованців: [[Ткаченко Олександр Миколайович (футболіст)|Ткаченко]], [[Малигін Володимир Ілліч|Малигін]], [[Журавльов Олександр Никифорович|Журавльов]], [[Куксов Анатолій Якович|Куксов]]… 

Один за одного стояли горою. У мене, до речі, теж у «Шахтарі» не було проблем з нерозумінням на полі. Тільки дам команду захисникам: «фас», вони готові були зупинити будь-якого гравця суперника.»
 | Коментар = про те, як «Зоря» могла стати чемпіоном, якщо треба було б очки Києву віддавати в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Було таке, правда, отримав «Бабуся» не бутсами… якби бутсами, то я б його просто вбив. Але виховну роботу тоді я все-таки провів. 

І ми в Києві взяли гору над динамівцями. Це саме було в той час, коли нинішній президент ФФУ, а тоді гравець [[Коньков Анатолій Дмитрович|Анатолій Коньков]] з «Шахтаря» в «Динамо» перейшов…»
 | Коментар = про те, як одна з легенд свідчить, що, нібито в одному з так званих договірних матчів, коли з Києва прийшла «вказівка» здати матч, в першому таймі «Шахтар» програвав 0:1 динамівцям, а Старухін не забивав з вигідних положень в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, це правда. Зі Старухіним в дотепності, якою його щедро наділила природа, не міг ніхто зрівнятися.»
 | Коментар = про те, що головними спеціалістами з розіграшів в команді були разом з Віталієм Старухінгим в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Будь ласка. Поїхали ми якось на збори до Одеси у складі збірної України готуватися до Спартакіади народів СРСР. Я в двомісному номері жив із [[Роговський Володимир Григорович|Володимиром Роговським]], а Старухіна поселили з… маловідомим на той момент молодим гравцем, який став згодом знаменитим футболістом. З етичних міркувань не буду називати його прізвище. 

А у «Бабусі» в тумбочці була заначка. Він приберіг її до пори до часу. Прийшов він якось до нас в номер, перекурив і відправився відпочивати перед тренуванням. І незабаром раптом знову до нас залітає з криками: «Хто зі мною в кімнаті живе, маленький-маленький такий?». Треба сказати, що за прізвищем він взагалі гравців не знав. Ми йому сказали, хто. На що почули: «Так він, б…, більше мене п’є. Я прийшов, відкрив тумбочку, глянув — пляшка порожня». Ми впали від реготу…»
 | Коментар = про цікаву історію, яку нікому не розповідав у інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це — окрема історія. Старухін підійшов якось до головного тренера нашої збірної Лобановського і прямо сказав: «Валерію Васильовичу, мені треба в місто з’їздити». На що почув резонне: «Навіщо?». «Пляшку горілки купити», — випалив «Бабуся». «Ти що, серйозно?», — не повірив Лобановський. «Так, серйозно», — відповів Старухін. «Ну, їдь!», — прозвучало не менш несподіване у відповідь. 

Лобановський же не думав, що Старухін не жартує, а говорить правду. Тим більше, наплів ще, що йому подзвонити комусь терміново треба. Василь­ович йому: «Дзвони звідси, я вийду», на що «Бабуся» парирував: «Та не треба, телефони прослуховуються»…»
 | Коментар = про те, де ж можна було тоді на закритій спортивній базі спиртне дістати в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Траплялися. Одного разу Лобановський обізвав «Бабусю» гравцем кам’яного віку. Потім запитав у нього: «Віталію, ти знаєш, як «Динамо» грає і яку гру я намагаюся прищепити збірній?» — «Звичайно, Васильовичу! Я знаю. Всі — вперед, всі — назад!», — сказав Старухін. «Молодець, правильно! — залишився задоволений тренер. Ну, а потім почалася гра. А кістяк української збірної команди складали кияни. «Бабуся» тільки добігає до штрафної, а ті вже мчать назад. Він тільки назад, а вони — вперед… Плюнув Віталік і каже: «Так, куди ж тікати?» Лобановський: «На лавку». «Бабуся», не довго думаючи, пішов з поля, прибіг до Лобановського і сів з ним поряд. Той каже: «Ти що, серйозно?» А «Бабуся» і оком не моргнувши: «Ви ж сказали до вас сісти». Ось таким тонким гумором він володів.»
 | Коментар = про те, як між Лобановським і Старухіним були ще комічні ситуації в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ви знаєте, ні. Пам’ятаю, після гри, коли Лев Іванович приїздив ще умовляти мене перейти в московське «Динамо», ми посиділи у мене вдома. Крім Яшина за столом був і тодішній директор стадіону «Шахтар» Олександр Шпак, Царство йому Небесне. Ну, ми випиваємо, Лев Іванович запитує мене: «Скажи відверто, поїдеш до Москви?». Я кажу, що на цей рахунок є різні думки. 

Потім Яшин, шукаючи підтримки у Шпака, звертається до нього: «Саша, ну скажи Юрі, що йому краще перейти в «Динамо». Ми вже підняли чарки, тримаємо їх у руках, і тут Шпак видав: «Леве Івановичу, я одне скажу: жити в Москві, возити вапно, так є… сь, Москва, ти в дошку!

У Яшина нижня щелепа так і відвисла: «Я на тебе сподівався, а ти так підвів». І наступного ранку Лев Іванович поїхав з Донецька в Дніпропетровськ за [[Пільгуй Володимир Михайлович|Володею Пільгуєм]].»
 | Коментар = про останній матч у кар’єрі, який провів за місяць до свого 35-річчя — проти команди, в яку колись кликав Лев Яшин в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я жив у одному будинку з [[Гладуш Іван Дмитрович|Іваном Дмитровичем Гладушем]], який в той час був начальником УВС Донецької області, а потім став міністром внутрішніх справ України. Ми часто ввечері разом прогулювалися: я після ігор, він після своєї роботи. І одного разу Іван Дмитрович порадив мені спробувати сили в новій для мене системі. Я не боявся ніякої роботи, і зважився. У Донецьку закінчив спецшколу ДШСМ, отримав звання лейтенанта. А потім поступив у київську національну Академію МВС…»
 | Коментар = про те, як закінчивши Вищу школу міліції, після завершення кар’єри футболіста працював у органах МВС і пішов зі служби в званні полковника міліції в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Працював я з [[Шутков Дмитро Анатолійович|Дмитром Шутковим]], двома Андріями — [[Нікітін Андрій Дмитрович|Нікітіним]] і [[Кураєв Андрій Вадимович|Кураєвим]]. Шутков свого часу нарікав: «Віталійовичу, багато ви мене ганяє­те!» Я йому казав, що сам через це пройшов і впевнений, що Діма буде грати до 35 років. Так і вийшло. Дуже перспективним воротарем був Кураєв, хоч і лінькуватим…

Зазначу, що я страждав на аерофобію, яка розвинулася сама по собі. Сідаєш в літак — і раптом піт як пол­лється… панічна атака. В команду як тренер воротарів я прийшов 1995 року. Спочатку все було нормально, адже останнім часом я їздив на машині, до послуг літаків не вдавався. Але 1999 року, коли ми летіли на збори в Ізраїль, і був сильний боковий вітер, мене прихопило, напад накрив. Хоча хлопці заспокоювали: «Дуган, якщо ти з нами, не розіб’ємося». Але все одно я незабаром залишив команду, хоча все це співпало ще й зі зміною тренерського штабу…»
 | Коментар = про те, як протягом п’яти років працював тренером воротарів у «Шахтарі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Трійку найкращих визначити дуже важко, адже сильних воротарів за всю історію футболу було чимало. [[Яшин Лев Іванович|Яшин]], [[Котрікадзе Катерина Бесікіївна|Котрікадзе]], [[Кавазашвілі Анзор Амберкович|Кавазашвілі]], [[Астаповський Володимир Олександрович|Астаповський]], Банников, Чанови, Дегтерьов… 

Складно визначити трійку. Зараз ось мені прикро за державу. Розчаровують в певному сенсі наші воротарі. Хоча є перспективні хлопці. Ось, наприклад, [[Бандура Олександр Вікторович|Олександр Бандура]] з донецького «Металурга». Якщо правильно з ним працювати, то він далеко може піти. Відзначу також [[Безотосний Дмитро Олександрович|Дмитра Безотосного]] з «Чорноморця». Але, з іншого боку, не збагну, що відбувається з [[Коваль Максим Анатолійович|Максимом Ковалем]]. Грати грає, але не виручає. Хоча буває так, що один голкіпер у 20 років уже дозріває для хорошої стабільної гри, а інший, як, наприклад, Лев Іванович, — у двадцять шість.»
 | Коментар = про те, якою має бути трійка найкращих воротарів за всю історію футболу в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Радянські футболісти]]
[[Категорія:Гравці збірної СРСР з футболу]]
[[Категорія:Майстри спорту СРСР міжнародного класу]]
[[Категорія:Українські футбольні голкіпери]]
[[Категорія:Футболісти «Шахтаря» (Донецьк)]]
[[Категорія:Українські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери ФК «Шахтар» Донецьк]]
[[Категорія:Українські колаборанти з Росією (з 2014)]]</text>
      <sha1>3imvu6jezjx3zpocrn24hfnvnazjxfo</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162154</id>
      <parentid>162152</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T20:23:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>162154</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="53581" sha1="4t7uolvijyzxxzphi82517ztlztbzuq" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Юрій Віталійович Дегтерьов''' (5 жовтня 1948, [[Донецьк|Сталіно]], [[Донецька область|Сталінська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — [[9 жовтня]] [[2022]], [[Донецьк]], [[Донецька область]], [[Україна]]) — радянський футболіст, воротар. Майстер спорту СРСР — 1966, Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1968). Легенда футбольного клубу «Шахтар (Донецьк)», у складі якого провів всю кар'єру. Гравець збірної СРСР. Учасник установчої конференції «Футбольного союзу ДНР]]»&lt;ref&gt;{{Cite web |url=http://cherkassy-sport.com/futbol/7934-zhah-igor-petrov-stav-golovoju-futbolnogo-sojuzu-dnr |title=Ігор Петров став головою Футбольного союзу ДНР |accessdate=2026-10-09 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180320171023/http://cherkassy-sport.com/futbol/7934-zhah-igor-petrov-stav-golovoju-futbolnogo-sojuzu-dnr |archivedate=20 березня 2018 |deadurl=yes }}&lt;/ref&gt;&lt;ref&gt;{{Cite web |url=https://fakty.ictv.ua/ua/sport/20170531-russkyj-kak-legendy-shahtera-vozrozhdayut-futbol-v-dnr/ |title=Як легенди Шахтаря «відроджують» футбол у «ДНР» |accessdate=2026-10-09 |archive-date=20 березня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180320180810/https://fakty.ictv.ua/ua/sport/20170531-russkyj-kak-legendy-shahtera-vozrozhdayut-futbol-v-dnr/ }}&lt;/ref&gt;

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Москва, як кажуть, Москвою, але ми самі десь трохи недотягли. У деяких виїзних матчах, зокрема в Мінську, Ростові-на-Дону, Ташкенті, Тбілісі нам треба було зіграти сильніше і не втрачати очки. Думаю, тоді б все було в порядку і «золото» від нас не вислизнуло би, тим більше, того сезону ми були гідні виграти звання найкращої команди Союзу».
 | Коментар = про те, що «Шахтар» ніколи не ставав чемпіоном СРСР. Але 1979 року в команди був зоряний час, проте золоті медалі дісталися «Спартаку», який випередив «гірників» усього на два очки. Москва не дозволила другій після луганської «Зорі» команді з обласного центру виграти чемпіонат в інтерв’ю вебсайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ Юрій ДЕГТЕРЬОВ: «… Ми випиваємо, яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Навіть, незважаючи на це, ми могли стати чемпіонами. Але я хотів би згадати інший епізод, що трапився під час півфінального матчу на Кубок СРСР 1980 року, коли ми в Москві у присутності 68 тисяч глядачів завдяки єдиному голу [[Соколовський Михайло Григорович|Михайла Соколовського]] взяли гору над «Спартаком». Ту зустріч судив суто «спартаківський» (у футбольному середовищі всі про це знали) арбітр [[Юшка Ромуальдас Зігмович|Ромуальдас Юшка]]. Як тільки міг, він допомагав москвичам, посадивши нас на «свисток». Але з нами вони нічого зробити не змогли, «Шахтар» довів, що сильніший. 

Після фінального свистка, заходячи в підтрибунне приміщення «Лужників», і проходячи повз братів Старостіних і [[Бєсков Костянтин Іванович|Бєскова]], Юшка звернувся до головного тренера «Спартака». «Костянтин, ти бачив? — крикнув арбітр. «Бачив!» — відповів Бєсков. — «І я бачив, але ні х… не розумію», — резюмував підсумковий результат матчу Ромуальдас Юшка».
 | Коментар = про суддівство та перемогу «Шахтаря» над московським «Спартаком» у півфіналі Кубка СРСР 1980 року в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно. Команді з обласного центру змагатися зі столичним опонентом було дуже важко. Ми мали бути на голову сильніше «Спартака», щоб їм і суддя не зміг допомогти. Своїми успіхами з 1975 року, коли завойовували медалі, брали Кубок СРСР, ми були для Москви, як кістка в горлі. А щодо арбітражу, то грамотний суддя може легко зламати гру. Заведе необґрунтованими рішеннями гравців, а потім почне видаляти з поля… 

І пішло — поїхало… Ламали судді 1979 року і «Шахтар». Були матчі, де ми нічого не змогли вдіяти проти свавілля арбітрів…»
 | Коментар = про те, що «Спартак» сильно «тягли за вуха» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Їх можна вважати рівноцінними, враховуючи, що за винятком двох-трьох гравців, за складом це була одна і та ж команда. Як Олег Базилевич зібрав кістяк в 1973 році, так колектив і грав. Осьова лінія в «Шахтарі» була просто божевільна. А по осі вже підбирали крила. Формування нашої команди тоді можна було порівняти з будівництвом літака.»
 | Коментар = про те, яка команда часів «єдиного непорушного» — «Шахтар»-75 чи «Шахтар»-79 — була сильнішою в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мабуть, сюди можна віднес­ти колектив початку 1960-х, що поклав початок кубкової слави «Шахтаря», а також команду другої половини 1970-х (1975–1979 років), яка зібрала багатий урожай трофеїв клубу в радянський період, і колектив 2009 року, який виграв Кубок УЄФА. Яка черговість, нехай кожен вирішує для себе сам.

Якби машина часу допомогла, особисто мені було б цікаво взяти участь у такому матчі: наш склад 1970-х проти нинішнього «Шахтаря». Хто переміг би? Не знаю, але впевнений, що ми би не поступилися (сміється).»
 | Коментар = про те, якою була трійка найкращих складів команди в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це київський динамівець [[Блохін Олег Володимирович|Олег Блохін]] і [[Абдураїмов Берадор Хасанович|Берадор Абдураїмов]] з ташкентського «Пахтакора». У Абдураїмова ніжка маленька була, удари — кострубаті, «шкіряна сфера» летіла з незрозумілої траєкторії. У Блохіна теж удар підйомом був такий, що м’яч летів, як на мотузці, не зрозумієш куди стрибати. Воротарі в таких випадках кажуть: «М’яч, немов радіокерований».»
 | Коментар = про те, хто з форвардів для воротаря Дегтерьова був найбільш незручним, непередбачуваним в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = ««[[Старухін Віталій Володимирович|Бабуся]]» на тренуваннях до кінця не викладався, тому про якісь дуелі між форвардом і голкіпером говорити не доводиться. Свою майстерність він демонстрував в офіційних іграх. А феномен «Бабусі» заключався, на мій погляд, в тому, що він на диво тонко відчував ритм гри: знав, коли притримати м’яч, а коли швидко переадресувати партнеру. І, звичайно, його коник — це фантастична гра на другому поверсі. Незважаючи на те, що Старухін був не такий вже стрибучий, він практично завжди вигравав верхові дуелі в захисників. Він, як ніхто інший, відчував траєкторію польоту м’яча, і раніше інших вистрибував і зависав у повітрі. І залишав, таким чином, в дурнях таких досвідчених захисників, як, наприклад, [[Капличний Володимир Олександрович|Володимир Капличний]] або [[Антоневич Микола Михайлович|Микола Антоневич]], і багатьох інших. 

Пік бомбардирського таланту «Бабусі» припав на 1979 рік, коли він забивав майже в кожному матчі, встановивши клубний снайперський рекорд — 26 голів. Тільки минулого сезону [[Мхітарян Генріх Гамлетович|Генріх Мхітарян]] зміг наблизитися до нього, відзначившись 25 разів, але досягнення Віталія Старухіна встояло.»
 | Коментар = А в чому, на ваш погляд, полягав феномен Віталія Старухіна? На чию користь найчастіше закінчувалися ваші дуелі на тренуваннях в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ні. Якось мене запитали: якби можна було повернутися назад, що би змінили? Я відповів приблизно так: кардинально нічого не став би змінювати, тільки тренувався би поменше.»
 | Коментар = про те, що дебют у футболі вийшов просто приголомшливим, коли за підсумками 1968 року в 20 років був уключений в трійку кращих голкіперів СРСР разом із динамівцем [[Яшин Лев Іванович|Левом Яшиним]] і вірменом [[Пшеничников Юрій Павлович|Юрієм Пшеничниковим]] в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тому, що з-за колосальних перевантажень у мене в свій час «полетіли» меніски. Адже у нас після зимової паузи у підготовці активно використовувалися штанги, гирі. У підсумку на колінних суглобах мені видалили три меніска. Через це я не поїхав у складі збірної СРСР на чемпіонат світу 1970 року в Мексику.»
 | Коментар = про те, чому не потрппив на чемпріонат світу 1970 року в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ну, тоді у всіх були відкриті ставки і розмір доплат футболісти приблизно знали. Золотих гір не обіцяли, але квартири дати і в Москві, і в Києві мені обіцяли. Рівень зарплат в командах не сильно відрізнявся. У «Шахтарі» гравці отримували не менше, ніж у московському «Динамо». Динамівці навіть нам говорили: «на вас ще люди на шахтах працюють. Доплати, преміальні у вас непогані. А ми де візьмемо?» Коли з 1975 по 1980 рік ми почали регулярно перемагати московські команди, так їхні вболівальники своїм футболістам кричали: «Куди вам до «Шахтаря». Він грає на салі, а ви — на кефірі!»»
 | Коментар = про те, що знаменитий Лев Яшин хотів бачити своїм наступником а через сім років відмовив [[Лобановський Валерій Васильович|Валерію Лобановському]] й іншим тренерам незліченних московських команд в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Виникли. Вважаю, [[Лобановський Валерій Васильович|Васильович]] був неправий в тому, що після того, як я відмовився переходити в київське «Динамо», перестав викликати мене в збірну СРСР, зробивши її на базі очолюваної ним клубної команди. Але в підсумку я все одно довів, що як воротар можу бути в країні найсильнішим. Правда, для досягнення цієї мети мені довелося пройти через колосальні перевантаження.»
 | Коментар = про те, як виникли проблем після того, як відмовився прийняти запрошення від Валерія Лобановського в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тут я вас виправлю: за моїми плечима 20 (!) сезонів у «Шахтарі». В команду мене взяли 1964 року. Мені тоді було 16 років, але за законом працювати можна було тільки з 18-ти. Тому ставку 19-річного [[Шевлюк Володимир Миколайович|Володі Шевлюка]] (рідний брат відомого у футболі [[Шевлюк Валерій Миколайович|Валерія Шевлюка]]), 190 рублів, ми ділили навпіл. Але за клубними відомостями я став проходити тільки з 1966 року… 

Що ж стосується футбольного довголіття і вірності одному клубу, то, звичайно, на початку свого шляху не знав, що все так складеться.»
 | Коментар = Коли починали кар’єру, могли уявити, що в одному клубі проведете 17 сезонів, що є рекордом за всі роки існування «Шахтаря» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року) | Оригінал = | Автор    = }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Лобановський Валерій Васильович|Лобановський]] був дуже амбітним. Він часто з [[Олег Коверко|Ошенковим]] сперечався, висуваючи свою модель так званої «рваної» гри зі зміною ритму і використанням пресингу. Але якому тренеру сподобається, що гравець знає більше за нього? Тому Лобановський змушений був піти. Але він вже, судячи з усього, знав, що очолить «Дніпро». У дніпропетровському клубі, який вивів у вищу лігу, а потім в «Динамо» він і реалізував всі свої тренерські ідеї.»
 | Коментар = про те, що з Валерієм Лобановським протягом двох років був одноклубниками в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Через травми. Москва навіть після відмов у переході не йшла на принцип. Хоча, звичайно, мені говорили, що, перейшовши в московське «Динамо», будеш на виду в збірній, — все поруч. Я їм відповідав: «І так буду в збірній». Хто сильніший, той і буде стояти у воротах. Я вважав, що будь-який тренер собі не ворог і повинен запрошувати найкращих гравців у країні.»
 | Коментар = про те, як у 19 років у матчі проти шведів дебютував у національній збірній СРСР [[Якушин Михайло Йосипович|Михайла Якушина]], провівши за клуб всього 15 матчів, а свій другий матч за національну команду зіграв потім аж навесні 1977 року, майже через дев’ять років в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Особливо запам’ятався відбірковий матч до чемпіонату світу-78 проти збірної Греції в Салоніках. Незважаючи на те, що поступилися 0:1 (гол, як зараз пам’ятаю, забив Папаіоанну), грали чудово, але це був саме той випадок, коли просто не пощастило. З того відбіркового турніру можна згадати нашу перемогу над угорцями — 2:0, в якій мені пощастило взяти участь. Але, як би не було, ми якимось дивом не пробилися на чемпіонат світу в Аргентину, хоча команда у нас була дуже сильна.»
 | Коментар = про те, що за збірну СРСР зіграв у 17 матчах, з яких десять на «0» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я дотримувався режиму і дуже хотів грати у збірній. Бажання бути кращим і рухало мною. Так, до того ж, з [[Яшин Лев Іванович|Левом Івановичем]] як поговориш, так відразу сили додавалися…»
 | Коментар = про свою працьовитість в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Він не втомлювався повторювати: в діях воротаря повинна бути простота, яка і забезпечує надійність. Треба грати не так, як [[Банніков Віктор Максимович|Вітьок Банников]], який часто стрибає, роблячи кульбіти на публіку… 

Лев Іванович наставляв: «Наше завдання — відбити м’яч рукою, носом, вухом. Головне — не пропустити, будь-якою ціною відстояти свої ворота».»
 | Коментар = про те чого великий воротар Лев Яшин навчив в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Спілкуємося за будь-якого зручного випадку. Наприклад, коли ЦСКА приїжджав грати з «Шахтарем» в Донецьк. Нам є що згадати…»
 | Коментар = про те, що багаторічним дублером в «Шахтарі» був [[Чанов В'ячеслав Вікторович|В’ячеслав Чанов]], який так і не отримав жодного шансу витіснити із воріт в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Як зазвичай, посиділи з партнерами по команді».
 | Коментар = про те, як 1977 року визнали найкращим голкіпером країни та як відзначили цю подію в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно. Шампанське в кінці сезону.»
 | Коментар = про традиції виставлятися в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так. Подарували спеціальний кришталевий кубок і 500 рублів. До речі, Віталія Старухіна за те, що він став найкращим гравцем і бомбардиром Союзу 1979 року, відзначили аналогічно.»
 | Коментар = про те, як «Шахтарі» преміювали в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Значного розходження в зарплатах серед футболістів у той час не було. Ну, може, хтось отримував карбованців на 50–100 більше, ніж інші. Кажучи на сьогоднішній манер, найбільш високооплачуваними в «Шахтарі» були Валерій Лобановський та [[Базилевич Олег Петрович|Олег Базилевич]], але повторюся, розбіжності в доходах не перевищували 100 карбованців на місяць.»
 | Коментар = про те, хто в «Шахтарі» 1970-х років був найбільш високооплачуваним футболістом в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Узагалі-то, ми — однофамільці, тобто розбіжності в написанні прізвища Дегтярьов спочатку не було. Але наш адміністратор [[Гарбар Василь Юхимович|Василь Юхимович Гарбар]], який був родом з Західної України, в 1970 році «постарався». Спочатку він взагалі в написанні мого прізвища робив три помилки. Писав так: Дехтеров замість Дегтярьов. Коли я йому про це нагадував, Юхимович віджартовувався: «Не біда, головне, що я тобі гроші плачу». 

Тим не менш, коли він оформляв мені новий паспорт, все одно приліпив до прізвища «е», тобто Дегтерьов. Тому, мені тоді й довелося вже під один стандарт всі свої документи переробляти. Ось така історія.»
 | Коментар = про те, що в союзні часи покровителем «Шахтаря» значний період був перший секретар Донецького обкому партії Володимир Дегтярьов та те чому в написанні прізвища розбіжність всього в одну букву в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Він жартував: «Коли «Шахтар» виграє, ти — мій син, а коли програє — я тебе не знаю»».
 | Коментар = про те, що на цей рахунок говорив сам Володимир Іванович Дегтярьов в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Наприкінці 1960-х — початку 1970-х років за збірну Північної Ірландії виступав нападник [[Дерек Дуган]]. Як і всі британці, він добре грав головою. А вийшло так, що збірна СРСР перетиналася з північноірландцями у двох поспіль відбіркових циклах — до чемпіонату світу-1970 і чемпіонату Європи-1972. І Дуган, хоча і не забив у тих матчах, але приніс нам дуже багато неприємностей. Я, коли зі збірної повернувся, розповів про нього хлопцям. 

А ми в «Шахтарі» перед кожною грою проводили розминку, яка закінчувалася двосторонкою на маленькому полі. І воротарі зазвичай любили пограти попереду. І ось я якось раз зіграв головою, другий, а потім хтось із хлопців кричить: «Вантаж на Дугана!». Так прізвисько і «приклеїлося».»
 | Коментар = про те, чому в команді було прізвисько «Дуган» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так склалося: ніхто «Зорю» не сприймав всерйоз, багато думали її на напівзігнутих обіграти, а хлопці виходили на футбольне поле і опиралися, працювали: на виїзді робили нічию, вдома вигравали. Результат — по Лобановському. Хороша команда у них підібралася з місцевих вихованців: [[Ткаченко Олександр Миколайович (футболіст)|Ткаченко]], [[Малигін Володимир Ілліч|Малигін]], [[Журавльов Олександр Никифорович|Журавльов]], [[Куксов Анатолій Якович|Куксов]]… 

Один за одного стояли горою. У мене, до речі, теж у «Шахтарі» не було проблем з нерозумінням на полі. Тільки дам команду захисникам: «фас», вони готові були зупинити будь-якого гравця суперника.»
 | Коментар = про те, як «Зоря» могла стати чемпіоном, якщо треба було б очки Києву віддавати в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Було таке, правда, отримав «Бабуся» не бутсами… якби бутсами, то я б його просто вбив. Але виховну роботу тоді я все-таки провів. 

І ми в Києві взяли гору над динамівцями. Це саме було в той час, коли нинішній президент ФФУ, а тоді гравець [[Коньков Анатолій Дмитрович|Анатолій Коньков]] з «Шахтаря» в «Динамо» перейшов…»
 | Коментар = про те, як одна з легенд свідчить, що, нібито в одному з так званих договірних матчів, коли з Києва прийшла «вказівка» здати матч, в першому таймі «Шахтар» програвав 0:1 динамівцям, а Старухін не забивав з вигідних положень в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, це правда. Зі Старухіним в дотепності, якою його щедро наділила природа, не міг ніхто зрівнятися.»
 | Коментар = про те, що головними спеціалістами з розіграшів в команді були разом з Віталієм Старухінгим в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Будь ласка. Поїхали ми якось на збори до Одеси у складі збірної України готуватися до Спартакіади народів СРСР. Я в двомісному номері жив із [[Роговський Володимир Григорович|Володимиром Роговським]], а Старухіна поселили з… маловідомим на той момент молодим гравцем, який став згодом знаменитим футболістом. З етичних міркувань не буду називати його прізвище. 

А у «Бабусі» в тумбочці була заначка. Він приберіг її до пори до часу. Прийшов він якось до нас в номер, перекурив і відправився відпочивати перед тренуванням. І незабаром раптом знову до нас залітає з криками: «Хто зі мною в кімнаті живе, маленький-маленький такий?». Треба сказати, що за прізвищем він взагалі гравців не знав. Ми йому сказали, хто. На що почули: «Так він, б…, більше мене п’є. Я прийшов, відкрив тумбочку, глянув — пляшка порожня». Ми впали від реготу…»
 | Коментар = про цікаву історію, яку нікому не розповідав у інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це — окрема історія. Старухін підійшов якось до головного тренера нашої збірної Лобановського і прямо сказав: «Валерію Васильовичу, мені треба в місто з’їздити». На що почув резонне: «Навіщо?». «Пляшку горілки купити», — випалив «Бабуся». «Ти що, серйозно?», — не повірив Лобановський. «Так, серйозно», — відповів Старухін. «Ну, їдь!», — прозвучало не менш несподіване у відповідь. 

Лобановський же не думав, що Старухін не жартує, а говорить правду. Тим більше, наплів ще, що йому подзвонити комусь терміново треба. Василь­ович йому: «Дзвони звідси, я вийду», на що «Бабуся» парирував: «Та не треба, телефони прослуховуються»…»
 | Коментар = про те, де ж можна було тоді на закритій спортивній базі спиртне дістати в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Траплялися. Одного разу Лобановський обізвав «Бабусю» гравцем кам’яного віку. Потім запитав у нього: «Віталію, ти знаєш, як «Динамо» грає і яку гру я намагаюся прищепити збірній?» — «Звичайно, Васильовичу! Я знаю. Всі — вперед, всі — назад!», — сказав Старухін. «Молодець, правильно! — залишився задоволений тренер. Ну, а потім почалася гра. А кістяк української збірної команди складали кияни. «Бабуся» тільки добігає до штрафної, а ті вже мчать назад. Він тільки назад, а вони — вперед… Плюнув Віталік і каже: «Так, куди ж тікати?» Лобановський: «На лавку». «Бабуся», не довго думаючи, пішов з поля, прибіг до Лобановського і сів з ним поряд. Той каже: «Ти що, серйозно?» А «Бабуся» і оком не моргнувши: «Ви ж сказали до вас сісти». Ось таким тонким гумором він володів.»
 | Коментар = про те, як між Лобановським і Старухіним були ще комічні ситуації в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ви знаєте, ні. Пам’ятаю, після гри, коли Лев Іванович приїздив ще умовляти мене перейти в московське «Динамо», ми посиділи у мене вдома. Крім Яшина за столом був і тодішній директор стадіону «Шахтар» Олександр Шпак, Царство йому Небесне. Ну, ми випиваємо, Лев Іванович запитує мене: «Скажи відверто, поїдеш до Москви?». Я кажу, що на цей рахунок є різні думки. 

Потім Яшин, шукаючи підтримки у Шпака, звертається до нього: «Саша, ну скажи Юрі, що йому краще перейти в «Динамо». Ми вже підняли чарки, тримаємо їх у руках, і тут Шпак видав: «Леве Івановичу, я одне скажу: жити в Москві, возити вапно, так є… сь, Москва, ти в дошку!

У Яшина нижня щелепа так і відвисла: «Я на тебе сподівався, а ти так підвів». І наступного ранку Лев Іванович поїхав з Донецька в Дніпропетровськ за [[Пільгуй Володимир Михайлович|Володею Пільгуєм]].»
 | Коментар = про останній матч у кар’єрі, який провів за місяць до свого 35-річчя — проти команди, в яку колись кликав Лев Яшин в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я жив у одному будинку з [[Гладуш Іван Дмитрович|Іваном Дмитровичем Гладушем]], який в той час був начальником УВС Донецької області, а потім став міністром внутрішніх справ України. Ми часто ввечері разом прогулювалися: я після ігор, він після своєї роботи. І одного разу Іван Дмитрович порадив мені спробувати сили в новій для мене системі. Я не боявся ніякої роботи, і зважився. У Донецьку закінчив спецшколу ДШСМ, отримав звання лейтенанта. А потім поступив у київську національну Академію МВС…»
 | Коментар = про те, як закінчивши Вищу школу міліції, після завершення кар’єри футболіста працював у органах МВС і пішов зі служби в званні полковника міліції в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Працював я з [[Шутков Дмитро Анатолійович|Дмитром Шутковим]], двома Андріями — [[Нікітін Андрій Дмитрович|Нікітіним]] і [[Кураєв Андрій Вадимович|Кураєвим]]. Шутков свого часу нарікав: «Віталійовичу, багато ви мене ганяє­те!» Я йому казав, що сам через це пройшов і впевнений, що Діма буде грати до 35 років. Так і вийшло. Дуже перспективним воротарем був Кураєв, хоч і лінькуватим…

Зазначу, що я страждав на аерофобію, яка розвинулася сама по собі. Сідаєш в літак — і раптом піт як пол­лється… панічна атака. В команду як тренер воротарів я прийшов 1995 року. Спочатку все було нормально, адже останнім часом я їздив на машині, до послуг літаків не вдавався. Але 1999 року, коли ми летіли на збори в Ізраїль, і був сильний боковий вітер, мене прихопило, напад накрив. Хоча хлопці заспокоювали: «Дуган, якщо ти з нами, не розіб’ємося». Але все одно я незабаром залишив команду, хоча все це співпало ще й зі зміною тренерського штабу…»
 | Коментар = про те, як протягом п’яти років працював тренером воротарів у «Шахтарі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Трійку найкращих визначити дуже важко, адже сильних воротарів за всю історію футболу було чимало. [[Яшин Лев Іванович|Яшин]], [[Котрікадзе Катерина Бесікіївна|Котрікадзе]], [[Кавазашвілі Анзор Амберкович|Кавазашвілі]], [[Астаповський Володимир Олександрович|Астаповський]], Банников, Чанови, Дегтерьов… 

Складно визначити трійку. Зараз ось мені прикро за державу. Розчаровують в певному сенсі наші воротарі. Хоча є перспективні хлопці. Ось, наприклад, [[Бандура Олександр Вікторович|Олександр Бандура]] з донецького «Металурга». Якщо правильно з ним працювати, то він далеко може піти. Відзначу також [[Безотосний Дмитро Олександрович|Дмитра Безотосного]] з «Чорноморця». Але, з іншого боку, не збагну, що відбувається з [[Коваль Максим Анатолійович|Максимом Ковалем]]. Грати грає, але не виручає. Хоча буває так, що один голкіпер у 20 років уже дозріває для хорошої стабільної гри, а інший, як, наприклад, Лев Іванович, — у двадцять шість.»
 | Коментар = про те, якою має бути трійка найкращих воротарів за всю історію футболу в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-Д]]
[[Категорія:Радянські футболісти]]
[[Категорія:Гравці збірної СРСР з футболу]]
[[Категорія:Майстри спорту СРСР міжнародного класу]]
[[Категорія:Українські футбольні голкіпери]]
[[Категорія:Футболісти «Шахтаря» (Донецьк)]]
[[Категорія:Українські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери ФК «Шахтар» Донецьк]]
[[Категорія:Українські колаборанти з Росією (з 2014)]]</text>
      <sha1>4t7uolvijyzxxzphi82517ztlztbzuq</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162156</id>
      <parentid>162154</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T20:24:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>162156</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="53596" sha1="cz7knwu4ueih9h0bk0irhhp17fagpgu" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Юрій Віталійович Дегтерьов''' (5 жовтня 1948, [[Донецьк|Сталіно]], [[Донецька область|Сталінська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]&amp;nbsp;— [[9 жовтня]] [[2022]], [[Донецьк]], [[Донецька область]], [[Україна]])&amp;nbsp;— радянський футболіст, воротар. Майстер спорту СРСР&amp;nbsp;— 1966, Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1968). Легенда футбольного клубу «Шахтар (Донецьк)», у складі якого провів всю кар'єру. Гравець збірної СРСР. Учасник установчої конференції «Футбольного союзу ДНР]]»&lt;ref&gt;{{Cite web |url=http://cherkassy-sport.com/futbol/7934-zhah-igor-petrov-stav-golovoju-futbolnogo-sojuzu-dnr |title=Ігор Петров став головою Футбольного союзу ДНР |accessdate=2026-10-09 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180320171023/http://cherkassy-sport.com/futbol/7934-zhah-igor-petrov-stav-golovoju-futbolnogo-sojuzu-dnr |archivedate=20 березня 2018 |deadurl=yes }}&lt;/ref&gt;&lt;ref&gt;{{Cite web |url=https://fakty.ictv.ua/ua/sport/20170531-russkyj-kak-legendy-shahtera-vozrozhdayut-futbol-v-dnr/ |title=Як легенди Шахтаря «відроджують» футбол у «ДНР» |accessdate=2026-10-09 |archive-date=20 березня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180320180810/https://fakty.ictv.ua/ua/sport/20170531-russkyj-kak-legendy-shahtera-vozrozhdayut-futbol-v-dnr/ }}&lt;/ref&gt;

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Москва, як кажуть, Москвою, але ми самі десь трохи недотягли. У деяких виїзних матчах, зокрема в Мінську, Ростові-на-Дону, Ташкенті, Тбілісі нам треба було зіграти сильніше і не втрачати очки. Думаю, тоді б все було в порядку і «золото» від нас не вислизнуло би, тим більше, того сезону ми були гідні виграти звання найкращої команди Союзу».
 | Коментар = про те, що «Шахтар» ніколи не ставав чемпіоном СРСР. Але 1979 року в команди був зоряний час, проте золоті медалі дісталися «Спартаку», який випередив «гірників» усього на два очки. Москва не дозволила другій після луганської «Зорі» команді з обласного центру виграти чемпіонат в інтерв’ю вебсайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ Юрій ДЕГТЕРЬОВ: «… Ми випиваємо, яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Навіть, незважаючи на це, ми могли стати чемпіонами. Але я хотів би згадати інший епізод, що трапився під час півфінального матчу на Кубок СРСР 1980 року, коли ми в Москві у присутності 68 тисяч глядачів завдяки єдиному голу [[Соколовський Михайло Григорович|Михайла Соколовського]] взяли гору над «Спартаком». Ту зустріч судив суто «спартаківський» (у футбольному середовищі всі про це знали) арбітр [[Юшка Ромуальдас Зігмович|Ромуальдас Юшка]]. Як тільки міг, він допомагав москвичам, посадивши нас на «свисток». Але з нами вони нічого зробити не змогли, «Шахтар» довів, що сильніший. 

Після фінального свистка, заходячи в підтрибунне приміщення «Лужників», і проходячи повз братів Старостіних і [[Бєсков Костянтин Іванович|Бєскова]], Юшка звернувся до головного тренера «Спартака». «Костянтин, ти бачив? — крикнув арбітр. «Бачив!» — відповів Бєсков. — «І я бачив, але ні х… не розумію», — резюмував підсумковий результат матчу Ромуальдас Юшка».
 | Коментар = про суддівство та перемогу «Шахтаря» над московським «Спартаком» у півфіналі Кубка СРСР 1980 року в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно. Команді з обласного центру змагатися зі столичним опонентом було дуже важко. Ми мали бути на голову сильніше «Спартака», щоб їм і суддя не зміг допомогти. Своїми успіхами з 1975 року, коли завойовували медалі, брали Кубок СРСР, ми були для Москви, як кістка в горлі. А щодо арбітражу, то грамотний суддя може легко зламати гру. Заведе необґрунтованими рішеннями гравців, а потім почне видаляти з поля… 

І пішло — поїхало… Ламали судді 1979 року і «Шахтар». Були матчі, де ми нічого не змогли вдіяти проти свавілля арбітрів…»
 | Коментар = про те, що «Спартак» сильно «тягли за вуха» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Їх можна вважати рівноцінними, враховуючи, що за винятком двох-трьох гравців, за складом це була одна і та ж команда. Як Олег Базилевич зібрав кістяк в 1973 році, так колектив і грав. Осьова лінія в «Шахтарі» була просто божевільна. А по осі вже підбирали крила. Формування нашої команди тоді можна було порівняти з будівництвом літака.»
 | Коментар = про те, яка команда часів «єдиного непорушного» — «Шахтар»-75 чи «Шахтар»-79 — була сильнішою в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Мабуть, сюди можна віднес­ти колектив початку 1960-х, що поклав початок кубкової слави «Шахтаря», а також команду другої половини 1970-х (1975–1979 років), яка зібрала багатий урожай трофеїв клубу в радянський період, і колектив 2009 року, який виграв Кубок УЄФА. Яка черговість, нехай кожен вирішує для себе сам.

Якби машина часу допомогла, особисто мені було б цікаво взяти участь у такому матчі: наш склад 1970-х проти нинішнього «Шахтаря». Хто переміг би? Не знаю, але впевнений, що ми би не поступилися (сміється).»
 | Коментар = про те, якою була трійка найкращих складів команди в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це київський динамівець [[Блохін Олег Володимирович|Олег Блохін]] і [[Абдураїмов Берадор Хасанович|Берадор Абдураїмов]] з ташкентського «Пахтакора». У Абдураїмова ніжка маленька була, удари — кострубаті, «шкіряна сфера» летіла з незрозумілої траєкторії. У Блохіна теж удар підйомом був такий, що м’яч летів, як на мотузці, не зрозумієш куди стрибати. Воротарі в таких випадках кажуть: «М’яч, немов радіокерований».»
 | Коментар = про те, хто з форвардів для воротаря Дегтерьова був найбільш незручним, непередбачуваним в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = ««[[Старухін Віталій Володимирович|Бабуся]]» на тренуваннях до кінця не викладався, тому про якісь дуелі між форвардом і голкіпером говорити не доводиться. Свою майстерність він демонстрував в офіційних іграх. А феномен «Бабусі» заключався, на мій погляд, в тому, що він на диво тонко відчував ритм гри: знав, коли притримати м’яч, а коли швидко переадресувати партнеру. І, звичайно, його коник — це фантастична гра на другому поверсі. Незважаючи на те, що Старухін був не такий вже стрибучий, він практично завжди вигравав верхові дуелі в захисників. Він, як ніхто інший, відчував траєкторію польоту м’яча, і раніше інших вистрибував і зависав у повітрі. І залишав, таким чином, в дурнях таких досвідчених захисників, як, наприклад, [[Капличний Володимир Олександрович|Володимир Капличний]] або [[Антоневич Микола Михайлович|Микола Антоневич]], і багатьох інших. 

Пік бомбардирського таланту «Бабусі» припав на 1979 рік, коли він забивав майже в кожному матчі, встановивши клубний снайперський рекорд — 26 голів. Тільки минулого сезону [[Мхітарян Генріх Гамлетович|Генріх Мхітарян]] зміг наблизитися до нього, відзначившись 25 разів, але досягнення Віталія Старухіна встояло.»
 | Коментар = А в чому, на ваш погляд, полягав феномен Віталія Старухіна? На чию користь найчастіше закінчувалися ваші дуелі на тренуваннях в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ні. Якось мене запитали: якби можна було повернутися назад, що би змінили? Я відповів приблизно так: кардинально нічого не став би змінювати, тільки тренувався би поменше.»
 | Коментар = про те, що дебют у футболі вийшов просто приголомшливим, коли за підсумками 1968 року в 20 років був уключений в трійку кращих голкіперів СРСР разом із динамівцем [[Яшин Лев Іванович|Левом Яшиним]] і вірменом [[Пшеничников Юрій Павлович|Юрієм Пшеничниковим]] в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тому, що з-за колосальних перевантажень у мене в свій час «полетіли» меніски. Адже у нас після зимової паузи у підготовці активно використовувалися штанги, гирі. У підсумку на колінних суглобах мені видалили три меніска. Через це я не поїхав у складі збірної СРСР на чемпіонат світу 1970 року в Мексику.»
 | Коментар = про те, чому не потрппив на чемпріонат світу 1970 року в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ну, тоді у всіх були відкриті ставки і розмір доплат футболісти приблизно знали. Золотих гір не обіцяли, але квартири дати і в Москві, і в Києві мені обіцяли. Рівень зарплат в командах не сильно відрізнявся. У «Шахтарі» гравці отримували не менше, ніж у московському «Динамо». Динамівці навіть нам говорили: «на вас ще люди на шахтах працюють. Доплати, преміальні у вас непогані. А ми де візьмемо?» Коли з 1975 по 1980 рік ми почали регулярно перемагати московські команди, так їхні вболівальники своїм футболістам кричали: «Куди вам до «Шахтаря». Він грає на салі, а ви — на кефірі!»»
 | Коментар = про те, що знаменитий Лев Яшин хотів бачити своїм наступником а через сім років відмовив [[Лобановський Валерій Васильович|Валерію Лобановському]] й іншим тренерам незліченних московських команд в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Виникли. Вважаю, [[Лобановський Валерій Васильович|Васильович]] був неправий в тому, що після того, як я відмовився переходити в київське «Динамо», перестав викликати мене в збірну СРСР, зробивши її на базі очолюваної ним клубної команди. Але в підсумку я все одно довів, що як воротар можу бути в країні найсильнішим. Правда, для досягнення цієї мети мені довелося пройти через колосальні перевантаження.»
 | Коментар = про те, як виникли проблем після того, як відмовився прийняти запрошення від Валерія Лобановського в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Тут я вас виправлю: за моїми плечима 20 (!) сезонів у «Шахтарі». В команду мене взяли 1964 року. Мені тоді було 16 років, але за законом працювати можна було тільки з 18-ти. Тому ставку 19-річного [[Шевлюк Володимир Миколайович|Володі Шевлюка]] (рідний брат відомого у футболі [[Шевлюк Валерій Миколайович|Валерія Шевлюка]]), 190 рублів, ми ділили навпіл. Але за клубними відомостями я став проходити тільки з 1966 року… 

Що ж стосується футбольного довголіття і вірності одному клубу, то, звичайно, на початку свого шляху не знав, що все так складеться.»
 | Коментар = Коли починали кар’єру, могли уявити, що в одному клубі проведете 17 сезонів, що є рекордом за всі роки існування «Шахтаря» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року) | Оригінал = | Автор    = }}

{{Q
 | Цитата   = «Так, [[Лобановський Валерій Васильович|Лобановський]] був дуже амбітним. Він часто з [[Олег Коверко|Ошенковим]] сперечався, висуваючи свою модель так званої «рваної» гри зі зміною ритму і використанням пресингу. Але якому тренеру сподобається, що гравець знає більше за нього? Тому Лобановський змушений був піти. Але він вже, судячи з усього, знав, що очолить «Дніпро». У дніпропетровському клубі, який вивів у вищу лігу, а потім в «Динамо» він і реалізував всі свої тренерські ідеї.»
 | Коментар = про те, що з Валерієм Лобановським протягом двох років був одноклубниками в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Через травми. Москва навіть після відмов у переході не йшла на принцип. Хоча, звичайно, мені говорили, що, перейшовши в московське «Динамо», будеш на виду в збірній, — все поруч. Я їм відповідав: «І так буду в збірній». Хто сильніший, той і буде стояти у воротах. Я вважав, що будь-який тренер собі не ворог і повинен запрошувати найкращих гравців у країні.»
 | Коментар = про те, як у 19 років у матчі проти шведів дебютував у національній збірній СРСР [[Якушин Михайло Йосипович|Михайла Якушина]], провівши за клуб всього 15 матчів, а свій другий матч за національну команду зіграв потім аж навесні 1977 року, майже через дев’ять років в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Особливо запам’ятався відбірковий матч до чемпіонату світу-78 проти збірної Греції в Салоніках. Незважаючи на те, що поступилися 0:1 (гол, як зараз пам’ятаю, забив Папаіоанну), грали чудово, але це був саме той випадок, коли просто не пощастило. З того відбіркового турніру можна згадати нашу перемогу над угорцями — 2:0, в якій мені пощастило взяти участь. Але, як би не було, ми якимось дивом не пробилися на чемпіонат світу в Аргентину, хоча команда у нас була дуже сильна.»
 | Коментар = про те, що за збірну СРСР зіграв у 17 матчах, з яких десять на «0» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я дотримувався режиму і дуже хотів грати у збірній. Бажання бути кращим і рухало мною. Так, до того ж, з [[Яшин Лев Іванович|Левом Івановичем]] як поговориш, так відразу сили додавалися…»
 | Коментар = про свою працьовитість в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Він не втомлювався повторювати: в діях воротаря повинна бути простота, яка і забезпечує надійність. Треба грати не так, як [[Банніков Віктор Максимович|Вітьок Банников]], який часто стрибає, роблячи кульбіти на публіку… 

Лев Іванович наставляв: «Наше завдання — відбити м’яч рукою, носом, вухом. Головне — не пропустити, будь-якою ціною відстояти свої ворота».»
 | Коментар = про те чого великий воротар Лев Яшин навчив в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Спілкуємося за будь-якого зручного випадку. Наприклад, коли ЦСКА приїжджав грати з «Шахтарем» в Донецьк. Нам є що згадати…»
 | Коментар = про те, що багаторічним дублером в «Шахтарі» був [[Чанов В'ячеслав Вікторович|В’ячеслав Чанов]], який так і не отримав жодного шансу витіснити із воріт в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Як зазвичай, посиділи з партнерами по команді».
 | Коментар = про те, як 1977 року визнали найкращим голкіпером країни та як відзначили цю подію в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно. Шампанське в кінці сезону.»
 | Коментар = про традиції виставлятися в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так. Подарували спеціальний кришталевий кубок і 500 рублів. До речі, Віталія Старухіна за те, що він став найкращим гравцем і бомбардиром Союзу 1979 року, відзначили аналогічно.»
 | Коментар = про те, як «Шахтарі» преміювали в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Значного розходження в зарплатах серед футболістів у той час не було. Ну, може, хтось отримував карбованців на 50–100 більше, ніж інші. Кажучи на сьогоднішній манер, найбільш високооплачуваними в «Шахтарі» були Валерій Лобановський та [[Базилевич Олег Петрович|Олег Базилевич]], але повторюся, розбіжності в доходах не перевищували 100 карбованців на місяць.»
 | Коментар = про те, хто в «Шахтарі» 1970-х років був найбільш високооплачуваним футболістом в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Узагалі-то, ми — однофамільці, тобто розбіжності в написанні прізвища Дегтярьов спочатку не було. Але наш адміністратор [[Гарбар Василь Юхимович|Василь Юхимович Гарбар]], який був родом з Західної України, в 1970 році «постарався». Спочатку він взагалі в написанні мого прізвища робив три помилки. Писав так: Дехтеров замість Дегтярьов. Коли я йому про це нагадував, Юхимович віджартовувався: «Не біда, головне, що я тобі гроші плачу». 

Тим не менш, коли він оформляв мені новий паспорт, все одно приліпив до прізвища «е», тобто Дегтерьов. Тому, мені тоді й довелося вже під один стандарт всі свої документи переробляти. Ось така історія.»
 | Коментар = про те, що в союзні часи покровителем «Шахтаря» значний період був перший секретар Донецького обкому партії Володимир Дегтярьов та те чому в написанні прізвища розбіжність всього в одну букву в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Він жартував: «Коли «Шахтар» виграє, ти — мій син, а коли програє — я тебе не знаю»».
 | Коментар = про те, що на цей рахунок говорив сам Володимир Іванович Дегтярьов в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Наприкінці 1960-х — початку 1970-х років за збірну Північної Ірландії виступав нападник [[Дерек Дуган]]. Як і всі британці, він добре грав головою. А вийшло так, що збірна СРСР перетиналася з північноірландцями у двох поспіль відбіркових циклах — до чемпіонату світу-1970 і чемпіонату Європи-1972. І Дуган, хоча і не забив у тих матчах, але приніс нам дуже багато неприємностей. Я, коли зі збірної повернувся, розповів про нього хлопцям. 

А ми в «Шахтарі» перед кожною грою проводили розминку, яка закінчувалася двосторонкою на маленькому полі. І воротарі зазвичай любили пограти попереду. І ось я якось раз зіграв головою, другий, а потім хтось із хлопців кричить: «Вантаж на Дугана!». Так прізвисько і «приклеїлося».»
 | Коментар = про те, чому в команді було прізвисько «Дуган» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так склалося: ніхто «Зорю» не сприймав всерйоз, багато думали її на напівзігнутих обіграти, а хлопці виходили на футбольне поле і опиралися, працювали: на виїзді робили нічию, вдома вигравали. Результат — по Лобановському. Хороша команда у них підібралася з місцевих вихованців: [[Ткаченко Олександр Миколайович (футболіст)|Ткаченко]], [[Малигін Володимир Ілліч|Малигін]], [[Журавльов Олександр Никифорович|Журавльов]], [[Куксов Анатолій Якович|Куксов]]… 

Один за одного стояли горою. У мене, до речі, теж у «Шахтарі» не було проблем з нерозумінням на полі. Тільки дам команду захисникам: «фас», вони готові були зупинити будь-якого гравця суперника.»
 | Коментар = про те, як «Зоря» могла стати чемпіоном, якщо треба було б очки Києву віддавати в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Було таке, правда, отримав «Бабуся» не бутсами… якби бутсами, то я б його просто вбив. Але виховну роботу тоді я все-таки провів. 

І ми в Києві взяли гору над динамівцями. Це саме було в той час, коли нинішній президент ФФУ, а тоді гравець [[Коньков Анатолій Дмитрович|Анатолій Коньков]] з «Шахтаря» в «Динамо» перейшов…»
 | Коментар = про те, як одна з легенд свідчить, що, нібито в одному з так званих договірних матчів, коли з Києва прийшла «вказівка» здати матч, в першому таймі «Шахтар» програвав 0:1 динамівцям, а Старухін не забивав з вигідних положень в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, це правда. Зі Старухіним в дотепності, якою його щедро наділила природа, не міг ніхто зрівнятися.»
 | Коментар = про те, що головними спеціалістами з розіграшів в команді були разом з Віталієм Старухінгим в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Будь ласка. Поїхали ми якось на збори до Одеси у складі збірної України готуватися до Спартакіади народів СРСР. Я в двомісному номері жив із [[Роговський Володимир Григорович|Володимиром Роговським]], а Старухіна поселили з… маловідомим на той момент молодим гравцем, який став згодом знаменитим футболістом. З етичних міркувань не буду називати його прізвище. 

А у «Бабусі» в тумбочці була заначка. Він приберіг її до пори до часу. Прийшов він якось до нас в номер, перекурив і відправився відпочивати перед тренуванням. І незабаром раптом знову до нас залітає з криками: «Хто зі мною в кімнаті живе, маленький-маленький такий?». Треба сказати, що за прізвищем він взагалі гравців не знав. Ми йому сказали, хто. На що почули: «Так він, б…, більше мене п’є. Я прийшов, відкрив тумбочку, глянув — пляшка порожня». Ми впали від реготу…»
 | Коментар = про цікаву історію, яку нікому не розповідав у інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це — окрема історія. Старухін підійшов якось до головного тренера нашої збірної Лобановського і прямо сказав: «Валерію Васильовичу, мені треба в місто з’їздити». На що почув резонне: «Навіщо?». «Пляшку горілки купити», — випалив «Бабуся». «Ти що, серйозно?», — не повірив Лобановський. «Так, серйозно», — відповів Старухін. «Ну, їдь!», — прозвучало не менш несподіване у відповідь. 

Лобановський же не думав, що Старухін не жартує, а говорить правду. Тим більше, наплів ще, що йому подзвонити комусь терміново треба. Василь­ович йому: «Дзвони звідси, я вийду», на що «Бабуся» парирував: «Та не треба, телефони прослуховуються»…»
 | Коментар = про те, де ж можна було тоді на закритій спортивній базі спиртне дістати в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Траплялися. Одного разу Лобановський обізвав «Бабусю» гравцем кам’яного віку. Потім запитав у нього: «Віталію, ти знаєш, як «Динамо» грає і яку гру я намагаюся прищепити збірній?» — «Звичайно, Васильовичу! Я знаю. Всі — вперед, всі — назад!», — сказав Старухін. «Молодець, правильно! — залишився задоволений тренер. Ну, а потім почалася гра. А кістяк української збірної команди складали кияни. «Бабуся» тільки добігає до штрафної, а ті вже мчать назад. Він тільки назад, а вони — вперед… Плюнув Віталік і каже: «Так, куди ж тікати?» Лобановський: «На лавку». «Бабуся», не довго думаючи, пішов з поля, прибіг до Лобановського і сів з ним поряд. Той каже: «Ти що, серйозно?» А «Бабуся» і оком не моргнувши: «Ви ж сказали до вас сісти». Ось таким тонким гумором він володів.»
 | Коментар = про те, як між Лобановським і Старухіним були ще комічні ситуації в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ви знаєте, ні. Пам’ятаю, після гри, коли Лев Іванович приїздив ще умовляти мене перейти в московське «Динамо», ми посиділи у мене вдома. Крім Яшина за столом був і тодішній директор стадіону «Шахтар» Олександр Шпак, Царство йому Небесне. Ну, ми випиваємо, Лев Іванович запитує мене: «Скажи відверто, поїдеш до Москви?». Я кажу, що на цей рахунок є різні думки. 

Потім Яшин, шукаючи підтримки у Шпака, звертається до нього: «Саша, ну скажи Юрі, що йому краще перейти в «Динамо». Ми вже підняли чарки, тримаємо їх у руках, і тут Шпак видав: «Леве Івановичу, я одне скажу: жити в Москві, возити вапно, так є… сь, Москва, ти в дошку!

У Яшина нижня щелепа так і відвисла: «Я на тебе сподівався, а ти так підвів». І наступного ранку Лев Іванович поїхав з Донецька в Дніпропетровськ за [[Пільгуй Володимир Михайлович|Володею Пільгуєм]].»
 | Коментар = про останній матч у кар’єрі, який провів за місяць до свого 35-річчя — проти команди, в яку колись кликав Лев Яшин в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я жив у одному будинку з [[Гладуш Іван Дмитрович|Іваном Дмитровичем Гладушем]], який в той час був начальником УВС Донецької області, а потім став міністром внутрішніх справ України. Ми часто ввечері разом прогулювалися: я після ігор, він після своєї роботи. І одного разу Іван Дмитрович порадив мені спробувати сили в новій для мене системі. Я не боявся ніякої роботи, і зважився. У Донецьку закінчив спецшколу ДШСМ, отримав звання лейтенанта. А потім поступив у київську національну Академію МВС…»
 | Коментар = про те, як закінчивши Вищу школу міліції, після завершення кар’єри футболіста працював у органах МВС і пішов зі служби в званні полковника міліції в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Працював я з [[Шутков Дмитро Анатолійович|Дмитром Шутковим]], двома Андріями — [[Нікітін Андрій Дмитрович|Нікітіним]] і [[Кураєв Андрій Вадимович|Кураєвим]]. Шутков свого часу нарікав: «Віталійовичу, багато ви мене ганяє­те!» Я йому казав, що сам через це пройшов і впевнений, що Діма буде грати до 35 років. Так і вийшло. Дуже перспективним воротарем був Кураєв, хоч і лінькуватим…

Зазначу, що я страждав на аерофобію, яка розвинулася сама по собі. Сідаєш в літак — і раптом піт як пол­лється… панічна атака. В команду як тренер воротарів я прийшов 1995 року. Спочатку все було нормально, адже останнім часом я їздив на машині, до послуг літаків не вдавався. Але 1999 року, коли ми летіли на збори в Ізраїль, і був сильний боковий вітер, мене прихопило, напад накрив. Хоча хлопці заспокоювали: «Дуган, якщо ти з нами, не розіб’ємося». Але все одно я незабаром залишив команду, хоча все це співпало ще й зі зміною тренерського штабу…»
 | Коментар = про те, як протягом п’яти років працював тренером воротарів у «Шахтарі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Трійку найкращих визначити дуже важко, адже сильних воротарів за всю історію футболу було чимало. [[Яшин Лев Іванович|Яшин]], [[Котрікадзе Катерина Бесікіївна|Котрікадзе]], [[Кавазашвілі Анзор Амберкович|Кавазашвілі]], [[Астаповський Володимир Олександрович|Астаповський]], Банников, Чанови, Дегтерьов… 

Складно визначити трійку. Зараз ось мені прикро за державу. Розчаровують в певному сенсі наші воротарі. Хоча є перспективні хлопці. Ось, наприклад, [[Бандура Олександр Вікторович|Олександр Бандура]] з донецького «Металурга». Якщо правильно з ним працювати, то він далеко може піти. Відзначу також [[Безотосний Дмитро Олександрович|Дмитра Безотосного]] з «Чорноморця». Але, з іншого боку, не збагну, що відбувається з [[Коваль Максим Анатолійович|Максимом Ковалем]]. Грати грає, але не виручає. Хоча буває так, що один голкіпер у 20 років уже дозріває для хорошої стабільної гри, а інший, як, наприклад, Лев Іванович, — у двадцять шість.»
 | Коментар = про те, якою має бути трійка найкращих воротарів за всю історію футболу в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/exclusive/yuriy-degterov-mi-vipivaiemo-yashin-zapituie-poyidesh-do-moskvi/ : «… Ми випиваємо, Яшин запитує: «поїдеш до Москви?»] (31 січня 2014 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-Д]]
[[Категорія:Радянські футболісти]]
[[Категорія:Гравці збірної СРСР з футболу]]
[[Категорія:Майстри спорту СРСР міжнародного класу]]
[[Категорія:Українські футбольні голкіпери]]
[[Категорія:Футболісти «Шахтаря» (Донецьк)]]
[[Категорія:Українські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери ФК «Шахтар» Донецьк]]
[[Категорія:Українські колаборанти з Росією (з 2014)]]</text>
      <sha1>cz7knwu4ueih9h0bk0irhhp17fagpgu</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Малишев Максим Васильович</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46707</id>
    <revision>
      <id>162142</id>
      <timestamp>2026-10-09T15:17:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка:  '''Максим Васильович Малишев''' (24 грудня 1992, [[Донецьк]], [[Україна]]) — [[Українці|український]] футболіст, що грав на позиції півзахисника. Виступав за клуби Шахтар (Донецьк), Зоря (Луганськ) та збірну України з футболу.  == Цитати == {{Q  | Цитата   = «Найперше, що...</comment>
      <origin>162142</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1630" sha1="pde1dxsq8jz81i4b6yymhnk22yivkuj" xml:space="preserve">
'''Максим Васильович Малишев''' (24 грудня 1992, [[Донецьк]], [[Україна]]) — [[Українці|український]] футболіст, що грав на позиції півзахисника. Виступав за клуби Шахтар (Донецьк), Зоря (Луганськ) та збірну України з футболу.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Найперше, що згадую, — дуже високий рівень «Шахтаря», й те, як чудово налагоджений тренувальний процес у цьому клубі. Повірте, впродовж цього періоду, що я був у складі «гірників», мав достатньо часу, щоби у цьому переконатися на власні очі. Тому можу з упевненістю сказати, що я прос­то вражений, як усе організовано в донецькому колективі».
 | Коментар = про те, що після перших зборів у складі «Шахтаря» в Бразилії повернувся до розташування луганської «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим МАЛИШЕВ: «цей виклик, Напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>pde1dxsq8jz81i4b6yymhnk22yivkuj</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162143</id>
      <parentid>162142</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T15:23:07Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>162143</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="13925" sha1="c8388dbyhmaeq1idmdgte324lr3vxa6" xml:space="preserve">
'''Максим Васильович Малишев''' (24 грудня 1992, [[Донецьк]], [[Україна]]) — [[Українці|український]] футболіст, що грав на позиції півзахисника. Виступав за клуби Шахтар (Донецьк), Зоря (Луганськ) та збірну України з футболу.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Найперше, що згадую, — дуже високий рівень «Шахтаря», й те, як чудово налагоджений тренувальний процес у цьому клубі. Повірте, впродовж цього періоду, що я був у складі «гірників», мав достатньо часу, щоби у цьому переконатися на власні очі. Тому можу з упевненістю сказати, що я прос­то вражений, як усе організовано в донецькому колективі».
 | Коментар = про те, що після перших зборів у складі «Шахтаря» в Бразилії повернувся до розташування луганської «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим МАЛИШЕВ: «цей виклик, Напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Думаю, що цей виклик, напевне, заслужив своєю грою впродовж останнього часу. Про одне можу сказати напевно: я дуже щасливий, що потрапив на збори, й мені вдалося відчути цю незабутню атмосферу».
 | Коментар = про виклик до «Шахтаря» на турне до Латинської Америки в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, повністю погоджуюся з приводу уболівальників — вони там просто неймовірні. Навіть не можу передати вам на словах, яку підтримку мають бразильські клуби на своїх стадіонах завдяки рідним уболівальникам. На деяких наших матчах було 35–40 тисяч глядачів! Думаю, ви самі прекрасно розумієте, про який шалений ажіотаж до наших матчів із боку фанів говорять ці цифри».
 | Коментар = про підтримку бразильських клубів уболівальниками під час турне до Бразилії в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Окрім цього, деякі із цих контрольних зустрічей проти бразильських клубів були зовсім не товариськими — на полі панувала справжня інтрига та бажання битися за результат до останніх секунд».
 | Коментар = про напружений характер контрольних матчів проти бразильських клубів в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це були лише суто робочі моменти. Також пан Луческу підходив і питав, як почуваюся на заняттях. Тому, якщо говорити стисло, всі наші розмови стосувалися переважно тренувань команди».
 | Коментар = про спілкування з Мірчею Луческу під час тренувальних зборів «Шахтаря» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Певна річ, що тренувальний процес має свої відмінності. Але тут справа в іншому: в кожного тренера, фахівця — особистий підхід до справи й тренувань. У «Шахтарі» напрацьований свій метод тренувань, тоді як луганський клуб дотримується своєї системи. І це цілком нормально».
 | Коментар = про відмінності у тренувальних підходах «Шахтаря» та «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Якщо говорити детальніше саме про донецький колектив, то в «гірників» усе інтенсивніше, все побудовано на максимальних швидкостях. За час мого перебування в таборі «Шахтаря» були досить важкі тренування, до того ж, вистачало також багато й бігової роботи».
 | Коментар = про високу інтенсивність тренувального процесу в «Шахтарі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Безперечно! Для нас, молодих футболістів, це величезний досвід, який ми маємо скерувати на нашу майбутню роботу. У жодному разі не можна розслаблятися, навпаки, продовжуємо працювати далі з іще більшою мотивацією та наполегливістю».
 | Коментар = про значення бразильського турне для молодих футболістів і подальшу роботу в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Дуже радісно сприйняв цю новину, привітав нас у команді. Одне слово, Юрій Миколайович дуже задоволений, що ми продовжимо нашу спільну роботу в майбутньому».
 | Коментар = про реакцію Юрія Вернидуба на повернення гравців із «Шахтаря» до «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Скажу більше: ми також дуже раді, що залишаємося тут — у «Зорі», адже за цей досить тривалий час устигли скучити один за одним. У нас дуже хороший, дружний колектив».
 | Коментар = про атмосферу в команді «Зоря» після повернення з «Шахтаря» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Зараз ми вирушаємо на чергові збори до Туреччини, де будемо готуватися до весняної частини чемпіонату».
 | Коментар = про підготовку «Зорі» до весняної частини чемпіонату на тренувальних зборах у Туреччині в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Уявіть: багато чого! По-перше, прагну поліпшити свою гру. По-друге, дуже хочеться ще більше підняти й результати нашої команди, думаю, зараз це найголовніше. Ми маємо лише прогресувати й рухатись угору, не зупинятися на досягнутому».
 | Коментар = про особисті цілі та прагнення поліпшити результати «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно! Упевнений, наша команда докладе максимум зусиль для досягнення цієї мети. Більше того, на мою думку, з правильним ставленням і підходом до роботи в нас усе неодмінно вийде, й ми зможемо втілити плани у життя».
 | Коментар = про впевненість у можливості виходу «Зорі» до Ліги Європи за підсумками сезону в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Найперше, що згадую, — дуже високий рівень «Шахтаря», й те, як чудово налагоджений тренувальний процес у цьому клубі. Повірте, впродовж цього періоду, що я був у складі «гірників», мав достатньо часу, щоби у цьому переконатися на власні очі. Тому можу з упевненістю сказати, що я просто вражений, як усе організовано в донецькому колективі».
 | Коментар = про високий рівень «Шахтаря» та організацію тренувального процесу після повернення до розташування луганської «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}</text>
      <sha1>c8388dbyhmaeq1idmdgte324lr3vxa6</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162144</id>
      <parentid>162143</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T15:23:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>162144</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="13961" sha1="5hcow6q6akrnkeswspgwho6wtgvr16x" xml:space="preserve">
'''Максим Васильович Малишев''' (24 грудня 1992, [[Донецьк]], [[Україна]]) — [[Українці|український]] футболіст, що грав на позиції півзахисника. Виступав за клуби Шахтар (Донецьк), Зоря (Луганськ) та збірну України з футболу.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Найперше, що згадую, — дуже високий рівень «Шахтаря», й те, як чудово налагоджений тренувальний процес у цьому клубі. Повірте, впродовж цього періоду, що я був у складі «гірників», мав достатньо часу, щоби у цьому переконатися на власні очі. Тому можу з упевненістю сказати, що я прос­то вражений, як усе організовано в донецькому колективі».
 | Коментар = про те, що після перших зборів у складі «Шахтаря» в Бразилії повернувся до розташування луганської «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим МАЛИШЕВ: «цей виклик, Напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Думаю, що цей виклик, напевне, заслужив своєю грою впродовж останнього часу. Про одне можу сказати напевно: я дуже щасливий, що потрапив на збори, й мені вдалося відчути цю незабутню атмосферу».
 | Коментар = про виклик до «Шахтаря» на турне до Латинської Америки в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, повністю погоджуюся з приводу уболівальників — вони там просто неймовірні. Навіть не можу передати вам на словах, яку підтримку мають бразильські клуби на своїх стадіонах завдяки рідним уболівальникам. На деяких наших матчах було 35–40 тисяч глядачів! Думаю, ви самі прекрасно розумієте, про який шалений ажіотаж до наших матчів із боку фанів говорять ці цифри».
 | Коментар = про підтримку бразильських клубів уболівальниками під час турне до Бразилії в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Окрім цього, деякі із цих контрольних зустрічей проти бразильських клубів були зовсім не товариськими — на полі панувала справжня інтрига та бажання битися за результат до останніх секунд».
 | Коментар = про напружений характер контрольних матчів проти бразильських клубів в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це були лише суто робочі моменти. Також пан Луческу підходив і питав, як почуваюся на заняттях. Тому, якщо говорити стисло, всі наші розмови стосувалися переважно тренувань команди».
 | Коментар = про спілкування з Мірчею Луческу під час тренувальних зборів «Шахтаря» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Певна річ, що тренувальний процес має свої відмінності. Але тут справа в іншому: в кожного тренера, фахівця — особистий підхід до справи й тренувань. У «Шахтарі» напрацьований свій метод тренувань, тоді як луганський клуб дотримується своєї системи. І це цілком нормально».
 | Коментар = про відмінності у тренувальних підходах «Шахтаря» та «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Якщо говорити детальніше саме про донецький колектив, то в «гірників» усе інтенсивніше, все побудовано на максимальних швидкостях. За час мого перебування в таборі «Шахтаря» були досить важкі тренування, до того ж, вистачало також багато й бігової роботи».
 | Коментар = про високу інтенсивність тренувального процесу в «Шахтарі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Безперечно! Для нас, молодих футболістів, це величезний досвід, який ми маємо скерувати на нашу майбутню роботу. У жодному разі не можна розслаблятися, навпаки, продовжуємо працювати далі з іще більшою мотивацією та наполегливістю».
 | Коментар = про значення бразильського турне для молодих футболістів і подальшу роботу в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Дуже радісно сприйняв цю новину, привітав нас у команді. Одне слово, Юрій Миколайович дуже задоволений, що ми продовжимо нашу спільну роботу в майбутньому».
 | Коментар = про реакцію Юрія Вернидуба на повернення гравців із «Шахтаря» до «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Скажу більше: ми також дуже раді, що залишаємося тут — у «Зорі», адже за цей досить тривалий час устигли скучити один за одним. У нас дуже хороший, дружний колектив».
 | Коментар = про атмосферу в команді «Зоря» після повернення з «Шахтаря» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Зараз ми вирушаємо на чергові збори до Туреччини, де будемо готуватися до весняної частини чемпіонату».
 | Коментар = про підготовку «Зорі» до весняної частини чемпіонату на тренувальних зборах у Туреччині в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Уявіть: багато чого! По-перше, прагну поліпшити свою гру. По-друге, дуже хочеться ще більше підняти й результати нашої команди, думаю, зараз це найголовніше. Ми маємо лише прогресувати й рухатись угору, не зупинятися на досягнутому».
 | Коментар = про особисті цілі та прагнення поліпшити результати «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно! Упевнений, наша команда докладе максимум зусиль для досягнення цієї мети. Більше того, на мою думку, з правильним ставленням і підходом до роботи в нас усе неодмінно вийде, й ми зможемо втілити плани у життя».
 | Коментар = про впевненість у можливості виходу «Зорі» до Ліги Європи за підсумками сезону в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Найперше, що згадую, — дуже високий рівень «Шахтаря», й те, як чудово налагоджений тренувальний процес у цьому клубі. Повірте, впродовж цього періоду, що я був у складі «гірників», мав достатньо часу, щоби у цьому переконатися на власні очі. Тому можу з упевненістю сказати, що я просто вражений, як усе організовано в донецькому колективі».
 | Коментар = про високий рівень «Шахтаря» та організацію тренувального процесу після повернення до розташування луганської «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

== Примітки ==
{{reflist}}</text>
      <sha1>5hcow6q6akrnkeswspgwho6wtgvr16x</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162145</id>
      <parentid>162144</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T15:23:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>162145</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="14437" sha1="kxp6iiocqinubi0rfpkm8o5groqbvcq" xml:space="preserve">
'''Максим Васильович Малишев''' (24 грудня 1992, [[Донецьк]], [[Україна]]) — [[Українці|український]] футболіст, що грав на позиції півзахисника. Виступав за клуби Шахтар (Донецьк), Зоря (Луганськ) та збірну України з футболу.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Найперше, що згадую, — дуже високий рівень «Шахтаря», й те, як чудово налагоджений тренувальний процес у цьому клубі. Повірте, впродовж цього періоду, що я був у складі «гірників», мав достатньо часу, щоби у цьому переконатися на власні очі. Тому можу з упевненістю сказати, що я прос­то вражений, як усе організовано в донецькому колективі».
 | Коментар = про те, що після перших зборів у складі «Шахтаря» в Бразилії повернувся до розташування луганської «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим МАЛИШЕВ: «цей виклик, Напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Думаю, що цей виклик, напевне, заслужив своєю грою впродовж останнього часу. Про одне можу сказати напевно: я дуже щасливий, що потрапив на збори, й мені вдалося відчути цю незабутню атмосферу».
 | Коментар = про виклик до «Шахтаря» на турне до Латинської Америки в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, повністю погоджуюся з приводу уболівальників — вони там просто неймовірні. Навіть не можу передати вам на словах, яку підтримку мають бразильські клуби на своїх стадіонах завдяки рідним уболівальникам. На деяких наших матчах було 35–40 тисяч глядачів! Думаю, ви самі прекрасно розумієте, про який шалений ажіотаж до наших матчів із боку фанів говорять ці цифри».
 | Коментар = про підтримку бразильських клубів уболівальниками під час турне до Бразилії в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Окрім цього, деякі із цих контрольних зустрічей проти бразильських клубів були зовсім не товариськими — на полі панувала справжня інтрига та бажання битися за результат до останніх секунд».
 | Коментар = про напружений характер контрольних матчів проти бразильських клубів в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це були лише суто робочі моменти. Також пан Луческу підходив і питав, як почуваюся на заняттях. Тому, якщо говорити стисло, всі наші розмови стосувалися переважно тренувань команди».
 | Коментар = про спілкування з Мірчею Луческу під час тренувальних зборів «Шахтаря» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Певна річ, що тренувальний процес має свої відмінності. Але тут справа в іншому: в кожного тренера, фахівця — особистий підхід до справи й тренувань. У «Шахтарі» напрацьований свій метод тренувань, тоді як луганський клуб дотримується своєї системи. І це цілком нормально».
 | Коментар = про відмінності у тренувальних підходах «Шахтаря» та «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Якщо говорити детальніше саме про донецький колектив, то в «гірників» усе інтенсивніше, все побудовано на максимальних швидкостях. За час мого перебування в таборі «Шахтаря» були досить важкі тренування, до того ж, вистачало також багато й бігової роботи».
 | Коментар = про високу інтенсивність тренувального процесу в «Шахтарі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Безперечно! Для нас, молодих футболістів, це величезний досвід, який ми маємо скерувати на нашу майбутню роботу. У жодному разі не можна розслаблятися, навпаки, продовжуємо працювати далі з іще більшою мотивацією та наполегливістю».
 | Коментар = про значення бразильського турне для молодих футболістів і подальшу роботу в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Дуже радісно сприйняв цю новину, привітав нас у команді. Одне слово, Юрій Миколайович дуже задоволений, що ми продовжимо нашу спільну роботу в майбутньому».
 | Коментар = про реакцію Юрія Вернидуба на повернення гравців із «Шахтаря» до «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Скажу більше: ми також дуже раді, що залишаємося тут — у «Зорі», адже за цей досить тривалий час устигли скучити один за одним. У нас дуже хороший, дружний колектив».
 | Коментар = про атмосферу в команді «Зоря» після повернення з «Шахтаря» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Зараз ми вирушаємо на чергові збори до Туреччини, де будемо готуватися до весняної частини чемпіонату».
 | Коментар = про підготовку «Зорі» до весняної частини чемпіонату на тренувальних зборах у Туреччині в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Уявіть: багато чого! По-перше, прагну поліпшити свою гру. По-друге, дуже хочеться ще більше підняти й результати нашої команди, думаю, зараз це найголовніше. Ми маємо лише прогресувати й рухатись угору, не зупинятися на досягнутому».
 | Коментар = про особисті цілі та прагнення поліпшити результати «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно! Упевнений, наша команда докладе максимум зусиль для досягнення цієї мети. Більше того, на мою думку, з правильним ставленням і підходом до роботи в нас усе неодмінно вийде, й ми зможемо втілити плани у життя».
 | Коментар = про впевненість у можливості виходу «Зорі» до Ліги Європи за підсумками сезону в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Найперше, що згадую, — дуже високий рівень «Шахтаря», й те, як чудово налагоджений тренувальний процес у цьому клубі. Повірте, впродовж цього періоду, що я був у складі «гірників», мав достатньо часу, щоби у цьому переконатися на власні очі. Тому можу з упевненістю сказати, що я просто вражений, як усе організовано в донецькому колективі».
 | Коментар = про високий рівень «Шахтаря» та організацію тренувального процесу після повернення до розташування луганської «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Українські футболісти]]
[[Категорія:Гравці молодіжної збірної України з футболу]]
[[Категорія:Гравці збірної України з футболу]]
[[Категорія:Футболісти «Шахтаря» (Донецьк)]]
[[Категорія:Футболісти «Шахтаря-3»]]
[[Категорія:Футболісти «Зорі» (Луганськ)]]</text>
      <sha1>kxp6iiocqinubi0rfpkm8o5groqbvcq</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162150</id>
      <parentid>162145</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T20:21:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>162150</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="14451" sha1="h7g6p6uckn51zljbs662jck62cldarr" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Максим Васильович Малишев''' (24 грудня 1992, [[Донецьк]], [[Україна]]) — [[Українці|український]] футболіст, що грав на позиції півзахисника. Виступав за клуби Шахтар (Донецьк), Зоря (Луганськ) та збірну України з футболу.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Найперше, що згадую, — дуже високий рівень «Шахтаря», й те, як чудово налагоджений тренувальний процес у цьому клубі. Повірте, впродовж цього періоду, що я був у складі «гірників», мав достатньо часу, щоби у цьому переконатися на власні очі. Тому можу з упевненістю сказати, що я прос­то вражений, як усе організовано в донецькому колективі».
 | Коментар = про те, що після перших зборів у складі «Шахтаря» в Бразилії повернувся до розташування луганської «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим МАЛИШЕВ: «цей виклик, Напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Думаю, що цей виклик, напевне, заслужив своєю грою впродовж останнього часу. Про одне можу сказати напевно: я дуже щасливий, що потрапив на збори, й мені вдалося відчути цю незабутню атмосферу».
 | Коментар = про виклик до «Шахтаря» на турне до Латинської Америки в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, повністю погоджуюся з приводу уболівальників — вони там просто неймовірні. Навіть не можу передати вам на словах, яку підтримку мають бразильські клуби на своїх стадіонах завдяки рідним уболівальникам. На деяких наших матчах було 35–40 тисяч глядачів! Думаю, ви самі прекрасно розумієте, про який шалений ажіотаж до наших матчів із боку фанів говорять ці цифри».
 | Коментар = про підтримку бразильських клубів уболівальниками під час турне до Бразилії в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Окрім цього, деякі із цих контрольних зустрічей проти бразильських клубів були зовсім не товариськими — на полі панувала справжня інтрига та бажання битися за результат до останніх секунд».
 | Коментар = про напружений характер контрольних матчів проти бразильських клубів в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це були лише суто робочі моменти. Також пан Луческу підходив і питав, як почуваюся на заняттях. Тому, якщо говорити стисло, всі наші розмови стосувалися переважно тренувань команди».
 | Коментар = про спілкування з Мірчею Луческу під час тренувальних зборів «Шахтаря» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Певна річ, що тренувальний процес має свої відмінності. Але тут справа в іншому: в кожного тренера, фахівця — особистий підхід до справи й тренувань. У «Шахтарі» напрацьований свій метод тренувань, тоді як луганський клуб дотримується своєї системи. І це цілком нормально».
 | Коментар = про відмінності у тренувальних підходах «Шахтаря» та «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Якщо говорити детальніше саме про донецький колектив, то в «гірників» усе інтенсивніше, все побудовано на максимальних швидкостях. За час мого перебування в таборі «Шахтаря» були досить важкі тренування, до того ж, вистачало також багато й бігової роботи».
 | Коментар = про високу інтенсивність тренувального процесу в «Шахтарі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Безперечно! Для нас, молодих футболістів, це величезний досвід, який ми маємо скерувати на нашу майбутню роботу. У жодному разі не можна розслаблятися, навпаки, продовжуємо працювати далі з іще більшою мотивацією та наполегливістю».
 | Коментар = про значення бразильського турне для молодих футболістів і подальшу роботу в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Дуже радісно сприйняв цю новину, привітав нас у команді. Одне слово, Юрій Миколайович дуже задоволений, що ми продовжимо нашу спільну роботу в майбутньому».
 | Коментар = про реакцію Юрія Вернидуба на повернення гравців із «Шахтаря» до «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Скажу більше: ми також дуже раді, що залишаємося тут — у «Зорі», адже за цей досить тривалий час устигли скучити один за одним. У нас дуже хороший, дружний колектив».
 | Коментар = про атмосферу в команді «Зоря» після повернення з «Шахтаря» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Зараз ми вирушаємо на чергові збори до Туреччини, де будемо готуватися до весняної частини чемпіонату».
 | Коментар = про підготовку «Зорі» до весняної частини чемпіонату на тренувальних зборах у Туреччині в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Уявіть: багато чого! По-перше, прагну поліпшити свою гру. По-друге, дуже хочеться ще більше підняти й результати нашої команди, думаю, зараз це найголовніше. Ми маємо лише прогресувати й рухатись угору, не зупинятися на досягнутому».
 | Коментар = про особисті цілі та прагнення поліпшити результати «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно! Упевнений, наша команда докладе максимум зусиль для досягнення цієї мети. Більше того, на мою думку, з правильним ставленням і підходом до роботи в нас усе неодмінно вийде, й ми зможемо втілити плани у життя».
 | Коментар = про впевненість у можливості виходу «Зорі» до Ліги Європи за підсумками сезону в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Найперше, що згадую, — дуже високий рівень «Шахтаря», й те, як чудово налагоджений тренувальний процес у цьому клубі. Повірте, впродовж цього періоду, що я був у складі «гірників», мав достатньо часу, щоби у цьому переконатися на власні очі. Тому можу з упевненістю сказати, що я просто вражений, як усе організовано в донецькому колективі».
 | Коментар = про високий рівень «Шахтаря» та організацію тренувального процесу після повернення до розташування луганської «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Українські футболісти]]
[[Категорія:Гравці молодіжної збірної України з футболу]]
[[Категорія:Гравці збірної України з футболу]]
[[Категорія:Футболісти «Шахтаря» (Донецьк)]]
[[Категорія:Футболісти «Шахтаря-3»]]
[[Категорія:Футболісти «Зорі» (Луганськ)]]</text>
      <sha1>h7g6p6uckn51zljbs662jck62cldarr</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162153</id>
      <parentid>162150</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T20:23:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>162153</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="14515" sha1="8zliacm8gag0z9o876tilv9j91jsufh" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Максим Васильович Малишев''' (24 грудня 1992, [[Донецьк]], [[Україна]]) — [[Українці|український]] футболіст, що грав на позиції півзахисника. Виступав за клуби Шахтар (Донецьк), Зоря (Луганськ) та збірну України з футболу.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Найперше, що згадую, — дуже високий рівень «Шахтаря», й те, як чудово налагоджений тренувальний процес у цьому клубі. Повірте, впродовж цього періоду, що я був у складі «гірників», мав достатньо часу, щоби у цьому переконатися на власні очі. Тому можу з упевненістю сказати, що я прос­то вражений, як усе організовано в донецькому колективі».
 | Коментар = про те, що після перших зборів у складі «Шахтаря» в Бразилії повернувся до розташування луганської «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол»  [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим МАЛИШЕВ: «цей виклик, Напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Думаю, що цей виклик, напевне, заслужив своєю грою впродовж останнього часу. Про одне можу сказати напевно: я дуже щасливий, що потрапив на збори, й мені вдалося відчути цю незабутню атмосферу».
 | Коментар = про виклик до «Шахтаря» на турне до Латинської Америки в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так, повністю погоджуюся з приводу уболівальників — вони там просто неймовірні. Навіть не можу передати вам на словах, яку підтримку мають бразильські клуби на своїх стадіонах завдяки рідним уболівальникам. На деяких наших матчах було 35–40 тисяч глядачів! Думаю, ви самі прекрасно розумієте, про який шалений ажіотаж до наших матчів із боку фанів говорять ці цифри».
 | Коментар = про підтримку бразильських клубів уболівальниками під час турне до Бразилії в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Окрім цього, деякі із цих контрольних зустрічей проти бразильських клубів були зовсім не товариськими — на полі панувала справжня інтрига та бажання битися за результат до останніх секунд».
 | Коментар = про напружений характер контрольних матчів проти бразильських клубів в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Це були лише суто робочі моменти. Також пан Луческу підходив і питав, як почуваюся на заняттях. Тому, якщо говорити стисло, всі наші розмови стосувалися переважно тренувань команди».
 | Коментар = про спілкування з Мірчею Луческу під час тренувальних зборів «Шахтаря» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Певна річ, що тренувальний процес має свої відмінності. Але тут справа в іншому: в кожного тренера, фахівця — особистий підхід до справи й тренувань. У «Шахтарі» напрацьований свій метод тренувань, тоді як луганський клуб дотримується своєї системи. І це цілком нормально».
 | Коментар = про відмінності у тренувальних підходах «Шахтаря» та «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Якщо говорити детальніше саме про донецький колектив, то в «гірників» усе інтенсивніше, все побудовано на максимальних швидкостях. За час мого перебування в таборі «Шахтаря» були досить важкі тренування, до того ж, вистачало також багато й бігової роботи».
 | Коментар = про високу інтенсивність тренувального процесу в «Шахтарі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Безперечно! Для нас, молодих футболістів, це величезний досвід, який ми маємо скерувати на нашу майбутню роботу. У жодному разі не можна розслаблятися, навпаки, продовжуємо працювати далі з іще більшою мотивацією та наполегливістю».
 | Коментар = про значення бразильського турне для молодих футболістів і подальшу роботу в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Дуже радісно сприйняв цю новину, привітав нас у команді. Одне слово, Юрій Миколайович дуже задоволений, що ми продовжимо нашу спільну роботу в майбутньому».
 | Коментар = про реакцію Юрія Вернидуба на повернення гравців із «Шахтаря» до «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Скажу більше: ми також дуже раді, що залишаємося тут — у «Зорі», адже за цей досить тривалий час устигли скучити один за одним. У нас дуже хороший, дружний колектив».
 | Коментар = про атмосферу в команді «Зоря» після повернення з «Шахтаря» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Зараз ми вирушаємо на чергові збори до Туреччини, де будемо готуватися до весняної частини чемпіонату».
 | Коментар = про підготовку «Зорі» до весняної частини чемпіонату на тренувальних зборах у Туреччині в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Уявіть: багато чого! По-перше, прагну поліпшити свою гру. По-друге, дуже хочеться ще більше підняти й результати нашої команди, думаю, зараз це найголовніше. Ми маємо лише прогресувати й рухатись угору, не зупинятися на досягнутому».
 | Коментар = про особисті цілі та прагнення поліпшити результати «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Звичайно! Упевнений, наша команда докладе максимум зусиль для досягнення цієї мети. Більше того, на мою думку, з правильним ставленням і підходом до роботи в нас усе неодмінно вийде, й ми зможемо втілити плани у життя».
 | Коментар = про впевненість у можливості виходу «Зорі» до Ліги Європи за підсумками сезону в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Найперше, що згадую, — дуже високий рівень «Шахтаря», й те, як чудово налагоджений тренувальний процес у цьому клубі. Повірте, впродовж цього періоду, що я був у складі «гірників», мав достатньо часу, щоби у цьому переконатися на власні очі. Тому можу з упевненістю сказати, що я просто вражений, як усе організовано в донецькому колективі».
 | Коментар = про високий рівень «Шахтаря» та організацію тренувального процесу після повернення до розташування луганської «Зорі» в інтерв’ю вебсайту «Український футбол» [https://ukrfootball.ua/news/maksim-malishev-cey-viklik-napevne-zasluzhiv-svoieyu-groyu/ Максим Малишев: «Цей виклик, напевне, заслужив своєю грою»] (10 лютого 2015 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-М]]
[[Категорія:Українські футболісти]]
[[Категорія:Гравці молодіжної збірної України з футболу]]
[[Категорія:Гравці збірної України з футболу]]
[[Категорія:Футболісти «Шахтаря» (Донецьк)]]
[[Категорія:Футболісти «Шахтаря-3»]]
[[Категорія:Футболісти «Зорі» (Луганськ)]]</text>
      <sha1>8zliacm8gag0z9o876tilv9j91jsufh</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Лисенчук Геннадій Анатолійович</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46708</id>
    <revision>
      <id>162146</id>
      <timestamp>2026-10-09T15:42:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка:  '''Геннадій Анатолійович Лисенчук''' (або ''Лісенчук''; 18 грудня 1947, Жердєвка, Тамбовська область&lt;ref&gt;[http://www.kc-camapa.ru/cgi-bin/prntxt.cgi?20071224,40,9,,3506 Геннадию Лисенчуку&amp;nbsp;— 60! (офіційна сторінка «Крил Рад», 24 грудня 2007)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080303074402/http://www.kc-camapa.ru/cgi-bin/...</comment>
      <origin>162146</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3610" sha1="nhpb9xpf0zi6wusfuw211sv994ayduk" xml:space="preserve">
'''Геннадій Анатолійович Лисенчук''' (або ''Лісенчук''; 18 грудня 1947, Жердєвка, Тамбовська область&lt;ref&gt;[http://www.kc-camapa.ru/cgi-bin/prntxt.cgi?20071224,40,9,,3506 Геннадию Лисенчуку&amp;nbsp;— 60! (офіційна сторінка «Крил Рад», 24 грудня 2007)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080303074402/http://www.kc-camapa.ru/cgi-bin/prntxt.cgi?20071224,40,9,,3506 |date=3 березня 2008 }}&lt;/ref&gt;) — радянський футболіст, воротар, український футбольний і футзальний тренер. Грав, зокрема за «Зорю» (Ворошиловград), «Таврію» (Сімферополь) і «Крила Рад» (Куйбишев). Майстер спорту СРСР (1979). Завідувач кафедри футболу НУФВСУ, доктор наук з фізичного виховання і спорту, член-кореспондент Української академії наук. Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України, Відмінник освіти України.

Колишній головний тренер національної та молодіжної збірних команд України з футзалу. Голова Асоціації міні-футболу (футзалу) України. Батько футбольного судді [[Лисенчук Сергій Геннадійович|Сергія Лисенчука]].

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Дитинство провів у Тамбовській області. Закінчив школу та технікум цукрової промисловості. Коли мені виповнилося 20 років, то приїхав до рідної сестри у Полтаву. Там пішов на ковзанку. Я дуже добре грав у хокей. До речі, я міг обіграти усіх гравців суперника та закинути шайбу. Мене замітив тренер Володимир Аксьонов (на жаль, нещодавно пішов із життя), який спитав: «Ти граєш у футбол?». Я відповів: «У футболі стою у воротах». 

І все ж, у 1967 році отримав запрошення у полтавську команду другої ліги «Сільбуд». У цьому колективові перебував на других ролях, бо у «Сільбуді» грали сильні голкіпери - Володимир Козлов і Віктор Діордієв. Ці воротарі виступали у армійських колективах Одеси та Ростова – на – Дону. Влітку мене передали у ще один клуб другої ліги - «Дніпро» (Кременчук), де і розпочався мій шлях у командах майстрів».
 | Коментар = про те, як пройшло дитинство в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: &quot;Бесков наполегливо кликав мене у &quot;Спартак&quot;] (3 квітня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>nhpb9xpf0zi6wusfuw211sv994ayduk</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162147</id>
      <parentid>162146</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T15:59:11Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <minor />
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>162147</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="33376" sha1="sedl3qybxsknwy87v6o1kbwmn95q5ot" xml:space="preserve">
'''Геннадій Анатолійович Лисенчук''' (або ''Лісенчук''; 18 грудня 1947, Жердєвка, Тамбовська область&lt;ref&gt;[http://www.kc-camapa.ru/cgi-bin/prntxt.cgi?20071224,40,9,,3506 Геннадию Лисенчуку&amp;nbsp;— 60! (офіційна сторінка «Крил Рад», 24 грудня 2007)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080303074402/http://www.kc-camapa.ru/cgi-bin/prntxt.cgi?20071224,40,9,,3506 |date=3 березня 2008 }}&lt;/ref&gt;) — радянський футболіст, воротар, український футбольний і футзальний тренер. Грав, зокрема за «Зорю» (Ворошиловград), «Таврію» (Сімферополь) і «Крила Рад» (Куйбишев). Майстер спорту СРСР (1979). Завідувач кафедри футболу НУФВСУ, доктор наук з фізичного виховання і спорту, член-кореспондент Української академії наук. Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України, Відмінник освіти України.

Колишній головний тренер національної та молодіжної збірних команд України з футзалу. Голова Асоціації міні-футболу (футзалу) України. Батько футбольного судді [[Лисенчук Сергій Геннадійович|Сергія Лисенчука]].

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Дитинство провів у Тамбовській області. Закінчив школу та технікум цукрової промисловості. Коли мені виповнилося 20 років, то приїхав до рідної сестри у Полтаву. Там пішов на ковзанку. Я дуже добре грав у хокей. До речі, я міг обіграти усіх гравців суперника та закинути шайбу. Мене замітив тренер Володимир Аксьонов (на жаль, нещодавно пішов із життя), який спитав: «Ти граєш у футбол?». Я відповів: «У футболі стою у воротах». 

І все ж, у 1967 році отримав запрошення у полтавську команду другої ліги «Сільбуд». У цьому колективові перебував на других ролях, бо у «Сільбуді» грали сильні голкіпери - Володимир Козлов і Віктор Діордієв. Ці воротарі виступали у армійських колективах Одеси та Ростова – на – Дону. Влітку мене передали у ще один клуб другої ліги - «Дніпро» (Кременчук), де і розпочався мій шлях у командах майстрів».
 | Коментар = про те, як пройшло дитинство в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: &quot;Бесков наполегливо кликав мене у &quot;Спартак&quot;] (3 квітня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У 1969 році я перейшов у команду «Шахтар» (Кадіївка), де мене помітило керівництво ворошиловградської «Зорі». У Ворошиловграді виступав три роки. Разом із «Зорею» став чемпіоном СРСР — 72. На золоту нагороду я не награв. У ворошиловградській команді виступали блискучі воротарі Олександр Ткаченко та Михайло Форкаш. Олександр був основним голкіпером, а Форкаш і я перебували в запасі».
 | Коментар = про виступи за ворошиловградську «Зорю» та чемпіонство СРСР 1972 року в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли мене відпустили з ворошиловського клубу, то у 1973 році вирішив стати гравцем сімферопольської «Таврії», де заграв дуже впевнено. Став чемпіоном України та був визнаний кращим воротарем серед колективів другої ліги. Однак, закінчивши заочно інститут, потрапив на рік у армію. Так я з’явився в одеському СКА. Потім повернувся у «Таврію». У сімферопольській команді грав до закінчення 1977 року. Ми стали бронзовими призерами першої союзної ліги, а чемпіонське звання здобув московський «Спартак»».
 | Коментар = про виступи за сімферопольську «Таврію» та здобутки команди в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У грудні 1977 року [[Бєсков Костянтин Іванович|Костянтин Бєсков]] наполегливо кликав мене у «Спартак». Я навіть приїхав у Москву. Московський клуб шукав заміну [[Прохоров Олександр Михайлович|Олександру Прохорову]]. Мені сказали: «У нас з’явився молодий воротар із Астрахані [[Дасаєв Рінат Файзрахманович|Рінат Дасаєв]]. Він ще „сирий“. Тому розраховуємо на тебе, як на основного голкіпера». У той час тренер із України [[Гулевський Олександр Петрович|Олександр Гулевський]] прийняв клуб «Крила Рад» (Куйбишев, нині — Самара). Олександр Петрович приїхав за мною у Москву зі своїми помічниками. Можна сказати, що Гулевський мене викрав. Я трохи жалкую, що не спробував себе у «Спартаку». І все ж, у Куйбишеві провів дуже вдалий сезон. Нам вдалося здобути путівку у вищу лігу».
 | Коментар = про запрошення до московського «Спартака» Костянтином Бесковим і перехід до «Крил Рад» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так. Мені було приємно пригадати те, як я виводив на поле куйбишевську команду з капітанською пов’язкою. Найцікавіше те, що наприкінці року місцева газета «Волзька комуна» проводила опитування щодо визначення кращого спортсмена Поволжя. Обійшовши титулованих Олександра Гусятникова та Олександра Аверіна (велосипедний спорт), кращим став я».
 | Коментар = про капітанство у «Крилах Рад» і визнання найкращим спортсменом Поволжя в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Відомий тренер Віктор Носов запрошував у донецький «Шахтар». А ось Анатолій Зубрицький хотів бачити мене у лавах «Чорноморця» з Одеси. Навіть Валентин Іванов кликав у столичне «Торпедо». Я вирішив залишитися у «Крилах Рад». Мені подобалося грати у цій команді. На матчах у Куйбишеві завжди був повний стадіон, я був капітаном колективу. До того ж мені сказали, що у 1979 році відбудеться Спартакіада народів СРСР. Я отримав можливість потрапити у склад збірної РСФСР».
 | Коментар = про запрошення до провідних футбольних клубів і рішення залишитися у «Крилах Рад» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми здобули бронзові нагороди та отримали звання „майстер спорту СРСР“. Почесне звання отримав тоді, коли мені вже йшов 33 рік. Пригадую, що матч за вихід у півфінал відбувався на московському стадіоні „Торпедо“. Йшов сильним дощ. Як що не помиляюся, то ми обіграли ленінградську збірну. Після перемоги зайшов у роздягальню, де мене обійняв славнозвісний гравець кемеровського клубу „Кузбас“ Віталій Раздаєв, який на півроку старший за мене. Зі сльозами на очах Віталік сказав: „Старий! Ми з тобою — майстри спорту“».
 | Коментар = про бронзові нагороди Спартакіади народів СРСР і здобуття звання майстра спорту в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Моя сім’я жила в Україні. Тому і вирішив повернутися. Вийшло так, що Олександр Гулевський прийняв запорізький «Металург». Я став гравцем цієї команди. Потім трохи виступав у дніпропетровському «Дніпрі». Завершив кар’єру футболіста у команді «Колос» (Нікополь). Вийшло так, що у командах майстрів я виступав 15 років».
 | Коментар = про повернення в Україну та завершення ігрової кар’єри в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У 35 років потрапив у Вищу школу тренерів. У ВШТ провчився два роки. Завершивши навчання, отримав пропозицію стати головним тренером нікопольської команди «Колос», де я працював до закінчення 1987 року».
 | Коментар = про навчання у Вищій школі тренерів і початок роботи головним тренером «Колоса» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Перший секретар Нікопольського райкому партії Володимир Остапченко був великим прихильником футболу. Він робив все для того, щоби Нікополь мав сильну команду. Володимир Іванович побудував чудову базу, де були майданчики, відновлювальний центр. Було також відкрито школу-інтернат. Звідти вийшли, на жаль, вже покійний [[Кудрицький Микола Михайлович|Микола Кудрицький]], відомий воротар [[Медін Микола Олександрович|Микола Медін]], [[Художилов Сергій Миколайович|Сергій Художилов]]. Щодо дорослої команди, то у нас знаходили можливість створювати пристойні матеріальні умови. Тому в Нікополь приїздили сильні гравці з вищої ліги. Ті хлопці, які хотіли жити в Нікополі, отримували квартири. Футболістам також виділялися машини».
 | Коментар = про розвиток футбольної інфраструктури та створення сильного «Колоса» в Нікополі в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Представники маленького Нікополя гідно грали з московськими клубами ЦСКА, „Локомотив“, ташкентським „Пахтакором“, ризькою „Даугавою“, волгоградським „Ротором“… У рідних стінах ми практично нікому не програвали. Фундаторами нікопольської команди „Колос“ були Володимир Ємець та Геннадій Жиздік».
 | Коментар = про виступи нікопольського «Колоса» проти відомих клубів і засновників команди в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми намагалися потрапити у вищу лігу. На жаль, зробити цього нам не вдалося. Навіщо був потрібний якийсь Нікополь у вищому дивізіоні… 

Я захотів попрацювати в обласному центрі. Тому опинився у миколаївському „Суднобудівнику“. Поспілкувався з першим секретарем обкому, побував у директора чорноморського заводу. Ці люди мені сказали: „Ви тільки приїжджайте. За Вами поїде молодь. Ми створимо усі умови для команди“. Я „клюнув“ на це. Зі мною поїхали багато пристойних футболістів, яким пообіцяли виділити квартири. На жаль, обіцянки не виконувалися. Попрацювавши півтора роки, вирішив залишити „Суднобудівник“. До речі, коли попрацював у Миколаєві, Полтаві та Кривому Розі, то зрозумів, що саме в Нікополі був справжній професійний клуб».
 | Коментар = про перехід до миколаївського «Суднобудівника» та умови роботи у футбольних клубах в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У мене від Чернівців і команди „Буковина“ залишилися лише приємні спомини. Ваше місто надзвичайно гарне. У Вас є затишний стадіон, який був завжди заповнений глядачами. Я приїздив у Чернівці ще тоді, коли був гравцем. У той час „Буковину“ тренував [[Медвідь Федір Йожефович|Федір Медвідь]]. Потім у чернівецькій команді працював Юхим Школьников. Раніше у Вас був колектив, який ставив перед собою високі цілі».
 | Коментар = про враження від Чернівців і футбольної команди «Буковина» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли [[Борзов Валерій Пилипович|Валерій Борзов]] став Міністром спорту України, я отримав запрошення відповідати за футбол. Тому незадовго до розпаду СРСР переїхав у Київ. До речі, після роботи в Миколаєві, мені вдалося захистити кандидатську дисертацію. Коли була вакансія на кафедрі футболу Київського національного університету фізичного виховання та спорту, то я у 1992 році пішов працювати у цей навчальний заклад. Зараз продовжую викладати трудитися в університеті. Вже доріс до доктора наук, професора… Для того, щоби досягти цього, працював навіть вночі».
 | Коментар = про переїзд до Києва, наукову кар’єру та викладацьку діяльність в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «В Україні існувало кілька футзальних команд. У Дніпропетровську вирішили провести установчу конференцію, бо виникла ідея створити організацію, яка б управляла футзалом у нашій державі. Конференція відбулася 10 березня 1993 року. Я поїхав як представник студентської команди. На посаду керманича українським футзалом висунули кандидатуру представника Дніпропетровська. Згодом хтось запропонував мою кандидатуру. У своєму виступі сказав: „Якщо Ви мені довіряєте, то готовий працювати“. За мене проголосувало 8 чоловік із 14. Я одразу запропонував своєму конкурентові стати першим віцепрезидентом. Він відмовився. Після цього я нічого не чув про конкурента».
 | Коментар = про обрання керівником українського футзалу та створення організації для управління цим видом спорту в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я вважаю, що вітчизняний футзал досягнув великих висот. Ми регулярно проводимо чемпіонати України, у яких беруть участь 14–16 професійних команд. У нас є найближчий резерв — 20 колективів першої ліги, яких розподілено за територіальним принципом (західна та східна зони). Проводимо також змагання серед колективів другого дивізіону. Чотири роки тому було створено дитячо-юнацьку футзальну лігу. У цих змаганнях беруть участь спортсмени від 9 до 17 років. На жаль, ще не всі території України приділяють увагу розвиткові футзалу. І все ж, у нашій державі з’являються нові дитячо-юнацькі футзальні спортивні школи. Відкриваються також відділення футзалу при футбольних ДЮСШ. Перші випускники цих шкіл — брати Іванови, Сергій Чепорнюк. Сьогодні вони вже гравці збірної України. Зараз підростають футзалісти 1989–1991 років народження».
 | Коментар = про розвиток українського футзалу, систему змагань і підготовку молодих спортсменів в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Президент ЛТК (Луганськ) Юрій Шацький відкрив Академію футзалу. Юрій Михайлович побудував чотириповерхове приміщення. Він збирає кращих хлопців із України. Дітвора має можливість займатися зранку до вечора в ідеальніших умовах. Зараз у Луганську будується Палац спорту на 3000 місць. Це чудово! До речі, перебуваючи у відрядженні, Президент України Віктор Ющенко вирішив відвідати саме Академію. Знаю, що Віктор Андрійович був дуже задоволеним тим, що у Луганській області приділяють увагу молоді. Завдяки зусиллям Миколи Хаймурзіна, Академія відкрилася і в Донецьку. Відзначив би також роботу президента львівської команди ТВД Мирона Кіндія. Колектив ТВД має у своєму розпорядженні чудові три майданчики. Мені відомо, що є проєкт будівництва на околиці міста Лева Палацу спорту, який вміщуватиме 3000 глядачів. Думаю, що у нашого футзалу непогане майбутнє».
 | Коментар = про розвиток академій футзалу та перспективи цього виду спорту в Україні в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми маємо підтримку з боку ФФУ. Тут я хочу подякувати [[Суркіс Григорій Михайлович|Григорію Суркісу]]. Однак, нам би хотілося мати постійного спонсора. Коли ми були у Санкт-Петербурзі на фіналі першого чемпіонату Європи серед молодіжних команд, то там на засіданні виступив головний тренер збірної Голландії. Він сказав, що у цій країні на футзал виділяється півтора мільйона євро. Це лише на рік! Зрозуміло, що голландський тренер проблем не має. Він може полетіти на контрольний матч у будь-яку країну, виплачувати гравцям зарплату, преміальні».
 | Коментар = про фінансування українського футзалу та потребу в постійному спонсорі в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Незважаючи на проблеми, національна збірна України двічі стала срібним призером чемпіонату Європи. А наша студентська збірна двічі здобувала чемпіонське звання європейського чемпіонату, одного разу виборювала срібні нагороди та чотири рази здобувала бронзу. Ми беремо участь практично в усіх фіналах чемпіонату світу та Європи. Це чудовий показник».
 | Коментар = про результати національної та студентської збірних України з футзалу в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Росіяни заманюють гравців великою зарплатою, яку не можуть платити наші команди. Один із пунктів контракту українських гравців — відмова від виступів за національну збірну. А у Росії існує ліміт на легіонерів. Тому і наші хлопці стають „росіянами“. Хлопці ж самі визнають, що хочуть трохи заробити. Хоча воротар Попов прагне повернутися у нашу збірну, бо у нього та інших українських гравців від збірної залишилися лише приємні спомини».
 | Коментар = про причини переходу українських футзалістів до російських клубів і відмову від виступів за збірну України в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У мене сім’я спортивна. Коли я грав у Луганську, то одружився на баскетболістці. У 1972 році у мене народився син Сергій, який, до речі, нещодавно дебютував арбітром футбольної Прем’єр-ліги. Він працював на матчі ФК „Харків“ — „Металург“ (Донецьк). А ось наприкінці 1990-х років мій син був арбітром ФІФА з футзалу. Зараз Сергій — делегат УЄФА та кандидат наук, доцент. Він, як батько, має три вищі освіти».
 | Коментар = про спортивну родину та кар’єру сина Сергія в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У нас також народилася донька, яка, на жаль, швидко померла. Через це, у моїй дружині стався інфаркт. Три роки ми жили вдвох із сином. Згодом знайшов собі супутницю життя. Моя дружина Оля родом із Москви. Вона грала у гандбольній команді „Луч“ (Москва) та була кандидатом у збірну. Ми живемо дуже щасливо. У сина також є вже своя сім’я. Моїй онуці 10 років. У пам’ять бабусі вирішили назвати доньку сина Наташею».
 | Коментар = про родину та особисте життя в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}</text>
      <sha1>sedl3qybxsknwy87v6o1kbwmn95q5ot</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162148</id>
      <parentid>162147</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T15:59:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>162148</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="33412" sha1="el3j49po3ghemzd4w1dlv3a00xps0e1" xml:space="preserve">
'''Геннадій Анатолійович Лисенчук''' (або ''Лісенчук''; 18 грудня 1947, Жердєвка, Тамбовська область&lt;ref&gt;[http://www.kc-camapa.ru/cgi-bin/prntxt.cgi?20071224,40,9,,3506 Геннадию Лисенчуку&amp;nbsp;— 60! (офіційна сторінка «Крил Рад», 24 грудня 2007)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080303074402/http://www.kc-camapa.ru/cgi-bin/prntxt.cgi?20071224,40,9,,3506 |date=3 березня 2008 }}&lt;/ref&gt;) — радянський футболіст, воротар, український футбольний і футзальний тренер. Грав, зокрема за «Зорю» (Ворошиловград), «Таврію» (Сімферополь) і «Крила Рад» (Куйбишев). Майстер спорту СРСР (1979). Завідувач кафедри футболу НУФВСУ, доктор наук з фізичного виховання і спорту, член-кореспондент Української академії наук. Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України, Відмінник освіти України.

Колишній головний тренер національної та молодіжної збірних команд України з футзалу. Голова Асоціації міні-футболу (футзалу) України. Батько футбольного судді [[Лисенчук Сергій Геннадійович|Сергія Лисенчука]].

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Дитинство провів у Тамбовській області. Закінчив школу та технікум цукрової промисловості. Коли мені виповнилося 20 років, то приїхав до рідної сестри у Полтаву. Там пішов на ковзанку. Я дуже добре грав у хокей. До речі, я міг обіграти усіх гравців суперника та закинути шайбу. Мене замітив тренер Володимир Аксьонов (на жаль, нещодавно пішов із життя), який спитав: «Ти граєш у футбол?». Я відповів: «У футболі стою у воротах». 

І все ж, у 1967 році отримав запрошення у полтавську команду другої ліги «Сільбуд». У цьому колективові перебував на других ролях, бо у «Сільбуді» грали сильні голкіпери - Володимир Козлов і Віктор Діордієв. Ці воротарі виступали у армійських колективах Одеси та Ростова – на – Дону. Влітку мене передали у ще один клуб другої ліги - «Дніпро» (Кременчук), де і розпочався мій шлях у командах майстрів».
 | Коментар = про те, як пройшло дитинство в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: &quot;Бесков наполегливо кликав мене у &quot;Спартак&quot;] (3 квітня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У 1969 році я перейшов у команду «Шахтар» (Кадіївка), де мене помітило керівництво ворошиловградської «Зорі». У Ворошиловграді виступав три роки. Разом із «Зорею» став чемпіоном СРСР — 72. На золоту нагороду я не награв. У ворошиловградській команді виступали блискучі воротарі Олександр Ткаченко та Михайло Форкаш. Олександр був основним голкіпером, а Форкаш і я перебували в запасі».
 | Коментар = про виступи за ворошиловградську «Зорю» та чемпіонство СРСР 1972 року в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли мене відпустили з ворошиловського клубу, то у 1973 році вирішив стати гравцем сімферопольської «Таврії», де заграв дуже впевнено. Став чемпіоном України та був визнаний кращим воротарем серед колективів другої ліги. Однак, закінчивши заочно інститут, потрапив на рік у армію. Так я з’явився в одеському СКА. Потім повернувся у «Таврію». У сімферопольській команді грав до закінчення 1977 року. Ми стали бронзовими призерами першої союзної ліги, а чемпіонське звання здобув московський «Спартак»».
 | Коментар = про виступи за сімферопольську «Таврію» та здобутки команди в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У грудні 1977 року [[Бєсков Костянтин Іванович|Костянтин Бєсков]] наполегливо кликав мене у «Спартак». Я навіть приїхав у Москву. Московський клуб шукав заміну [[Прохоров Олександр Михайлович|Олександру Прохорову]]. Мені сказали: «У нас з’явився молодий воротар із Астрахані [[Дасаєв Рінат Файзрахманович|Рінат Дасаєв]]. Він ще „сирий“. Тому розраховуємо на тебе, як на основного голкіпера». У той час тренер із України [[Гулевський Олександр Петрович|Олександр Гулевський]] прийняв клуб «Крила Рад» (Куйбишев, нині — Самара). Олександр Петрович приїхав за мною у Москву зі своїми помічниками. Можна сказати, що Гулевський мене викрав. Я трохи жалкую, що не спробував себе у «Спартаку». І все ж, у Куйбишеві провів дуже вдалий сезон. Нам вдалося здобути путівку у вищу лігу».
 | Коментар = про запрошення до московського «Спартака» Костянтином Бесковим і перехід до «Крил Рад» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так. Мені було приємно пригадати те, як я виводив на поле куйбишевську команду з капітанською пов’язкою. Найцікавіше те, що наприкінці року місцева газета «Волзька комуна» проводила опитування щодо визначення кращого спортсмена Поволжя. Обійшовши титулованих Олександра Гусятникова та Олександра Аверіна (велосипедний спорт), кращим став я».
 | Коментар = про капітанство у «Крилах Рад» і визнання найкращим спортсменом Поволжя в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Відомий тренер Віктор Носов запрошував у донецький «Шахтар». А ось Анатолій Зубрицький хотів бачити мене у лавах «Чорноморця» з Одеси. Навіть Валентин Іванов кликав у столичне «Торпедо». Я вирішив залишитися у «Крилах Рад». Мені подобалося грати у цій команді. На матчах у Куйбишеві завжди був повний стадіон, я був капітаном колективу. До того ж мені сказали, що у 1979 році відбудеться Спартакіада народів СРСР. Я отримав можливість потрапити у склад збірної РСФСР».
 | Коментар = про запрошення до провідних футбольних клубів і рішення залишитися у «Крилах Рад» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми здобули бронзові нагороди та отримали звання „майстер спорту СРСР“. Почесне звання отримав тоді, коли мені вже йшов 33 рік. Пригадую, що матч за вихід у півфінал відбувався на московському стадіоні „Торпедо“. Йшов сильним дощ. Як що не помиляюся, то ми обіграли ленінградську збірну. Після перемоги зайшов у роздягальню, де мене обійняв славнозвісний гравець кемеровського клубу „Кузбас“ Віталій Раздаєв, який на півроку старший за мене. Зі сльозами на очах Віталік сказав: „Старий! Ми з тобою — майстри спорту“».
 | Коментар = про бронзові нагороди Спартакіади народів СРСР і здобуття звання майстра спорту в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Моя сім’я жила в Україні. Тому і вирішив повернутися. Вийшло так, що Олександр Гулевський прийняв запорізький «Металург». Я став гравцем цієї команди. Потім трохи виступав у дніпропетровському «Дніпрі». Завершив кар’єру футболіста у команді «Колос» (Нікополь). Вийшло так, що у командах майстрів я виступав 15 років».
 | Коментар = про повернення в Україну та завершення ігрової кар’єри в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У 35 років потрапив у Вищу школу тренерів. У ВШТ провчився два роки. Завершивши навчання, отримав пропозицію стати головним тренером нікопольської команди «Колос», де я працював до закінчення 1987 року».
 | Коментар = про навчання у Вищій школі тренерів і початок роботи головним тренером «Колоса» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Перший секретар Нікопольського райкому партії Володимир Остапченко був великим прихильником футболу. Він робив все для того, щоби Нікополь мав сильну команду. Володимир Іванович побудував чудову базу, де були майданчики, відновлювальний центр. Було також відкрито школу-інтернат. Звідти вийшли, на жаль, вже покійний [[Кудрицький Микола Михайлович|Микола Кудрицький]], відомий воротар [[Медін Микола Олександрович|Микола Медін]], [[Художилов Сергій Миколайович|Сергій Художилов]]. Щодо дорослої команди, то у нас знаходили можливість створювати пристойні матеріальні умови. Тому в Нікополь приїздили сильні гравці з вищої ліги. Ті хлопці, які хотіли жити в Нікополі, отримували квартири. Футболістам також виділялися машини».
 | Коментар = про розвиток футбольної інфраструктури та створення сильного «Колоса» в Нікополі в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Представники маленького Нікополя гідно грали з московськими клубами ЦСКА, „Локомотив“, ташкентським „Пахтакором“, ризькою „Даугавою“, волгоградським „Ротором“… У рідних стінах ми практично нікому не програвали. Фундаторами нікопольської команди „Колос“ були Володимир Ємець та Геннадій Жиздік».
 | Коментар = про виступи нікопольського «Колоса» проти відомих клубів і засновників команди в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми намагалися потрапити у вищу лігу. На жаль, зробити цього нам не вдалося. Навіщо був потрібний якийсь Нікополь у вищому дивізіоні… 

Я захотів попрацювати в обласному центрі. Тому опинився у миколаївському „Суднобудівнику“. Поспілкувався з першим секретарем обкому, побував у директора чорноморського заводу. Ці люди мені сказали: „Ви тільки приїжджайте. За Вами поїде молодь. Ми створимо усі умови для команди“. Я „клюнув“ на це. Зі мною поїхали багато пристойних футболістів, яким пообіцяли виділити квартири. На жаль, обіцянки не виконувалися. Попрацювавши півтора роки, вирішив залишити „Суднобудівник“. До речі, коли попрацював у Миколаєві, Полтаві та Кривому Розі, то зрозумів, що саме в Нікополі був справжній професійний клуб».
 | Коментар = про перехід до миколаївського «Суднобудівника» та умови роботи у футбольних клубах в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У мене від Чернівців і команди „Буковина“ залишилися лише приємні спомини. Ваше місто надзвичайно гарне. У Вас є затишний стадіон, який був завжди заповнений глядачами. Я приїздив у Чернівці ще тоді, коли був гравцем. У той час „Буковину“ тренував [[Медвідь Федір Йожефович|Федір Медвідь]]. Потім у чернівецькій команді працював Юхим Школьников. Раніше у Вас був колектив, який ставив перед собою високі цілі».
 | Коментар = про враження від Чернівців і футбольної команди «Буковина» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли [[Борзов Валерій Пилипович|Валерій Борзов]] став Міністром спорту України, я отримав запрошення відповідати за футбол. Тому незадовго до розпаду СРСР переїхав у Київ. До речі, після роботи в Миколаєві, мені вдалося захистити кандидатську дисертацію. Коли була вакансія на кафедрі футболу Київського національного університету фізичного виховання та спорту, то я у 1992 році пішов працювати у цей навчальний заклад. Зараз продовжую викладати трудитися в університеті. Вже доріс до доктора наук, професора… Для того, щоби досягти цього, працював навіть вночі».
 | Коментар = про переїзд до Києва, наукову кар’єру та викладацьку діяльність в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «В Україні існувало кілька футзальних команд. У Дніпропетровську вирішили провести установчу конференцію, бо виникла ідея створити організацію, яка б управляла футзалом у нашій державі. Конференція відбулася 10 березня 1993 року. Я поїхав як представник студентської команди. На посаду керманича українським футзалом висунули кандидатуру представника Дніпропетровська. Згодом хтось запропонував мою кандидатуру. У своєму виступі сказав: „Якщо Ви мені довіряєте, то готовий працювати“. За мене проголосувало 8 чоловік із 14. Я одразу запропонував своєму конкурентові стати першим віцепрезидентом. Він відмовився. Після цього я нічого не чув про конкурента».
 | Коментар = про обрання керівником українського футзалу та створення організації для управління цим видом спорту в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я вважаю, що вітчизняний футзал досягнув великих висот. Ми регулярно проводимо чемпіонати України, у яких беруть участь 14–16 професійних команд. У нас є найближчий резерв — 20 колективів першої ліги, яких розподілено за територіальним принципом (західна та східна зони). Проводимо також змагання серед колективів другого дивізіону. Чотири роки тому було створено дитячо-юнацьку футзальну лігу. У цих змаганнях беруть участь спортсмени від 9 до 17 років. На жаль, ще не всі території України приділяють увагу розвиткові футзалу. І все ж, у нашій державі з’являються нові дитячо-юнацькі футзальні спортивні школи. Відкриваються також відділення футзалу при футбольних ДЮСШ. Перші випускники цих шкіл — брати Іванови, Сергій Чепорнюк. Сьогодні вони вже гравці збірної України. Зараз підростають футзалісти 1989–1991 років народження».
 | Коментар = про розвиток українського футзалу, систему змагань і підготовку молодих спортсменів в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Президент ЛТК (Луганськ) Юрій Шацький відкрив Академію футзалу. Юрій Михайлович побудував чотириповерхове приміщення. Він збирає кращих хлопців із України. Дітвора має можливість займатися зранку до вечора в ідеальніших умовах. Зараз у Луганську будується Палац спорту на 3000 місць. Це чудово! До речі, перебуваючи у відрядженні, Президент України Віктор Ющенко вирішив відвідати саме Академію. Знаю, що Віктор Андрійович був дуже задоволеним тим, що у Луганській області приділяють увагу молоді. Завдяки зусиллям Миколи Хаймурзіна, Академія відкрилася і в Донецьку. Відзначив би також роботу президента львівської команди ТВД Мирона Кіндія. Колектив ТВД має у своєму розпорядженні чудові три майданчики. Мені відомо, що є проєкт будівництва на околиці міста Лева Палацу спорту, який вміщуватиме 3000 глядачів. Думаю, що у нашого футзалу непогане майбутнє».
 | Коментар = про розвиток академій футзалу та перспективи цього виду спорту в Україні в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми маємо підтримку з боку ФФУ. Тут я хочу подякувати [[Суркіс Григорій Михайлович|Григорію Суркісу]]. Однак, нам би хотілося мати постійного спонсора. Коли ми були у Санкт-Петербурзі на фіналі першого чемпіонату Європи серед молодіжних команд, то там на засіданні виступив головний тренер збірної Голландії. Він сказав, що у цій країні на футзал виділяється півтора мільйона євро. Це лише на рік! Зрозуміло, що голландський тренер проблем не має. Він може полетіти на контрольний матч у будь-яку країну, виплачувати гравцям зарплату, преміальні».
 | Коментар = про фінансування українського футзалу та потребу в постійному спонсорі в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Незважаючи на проблеми, національна збірна України двічі стала срібним призером чемпіонату Європи. А наша студентська збірна двічі здобувала чемпіонське звання європейського чемпіонату, одного разу виборювала срібні нагороди та чотири рази здобувала бронзу. Ми беремо участь практично в усіх фіналах чемпіонату світу та Європи. Це чудовий показник».
 | Коментар = про результати національної та студентської збірних України з футзалу в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Росіяни заманюють гравців великою зарплатою, яку не можуть платити наші команди. Один із пунктів контракту українських гравців — відмова від виступів за національну збірну. А у Росії існує ліміт на легіонерів. Тому і наші хлопці стають „росіянами“. Хлопці ж самі визнають, що хочуть трохи заробити. Хоча воротар Попов прагне повернутися у нашу збірну, бо у нього та інших українських гравців від збірної залишилися лише приємні спомини».
 | Коментар = про причини переходу українських футзалістів до російських клубів і відмову від виступів за збірну України в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У мене сім’я спортивна. Коли я грав у Луганську, то одружився на баскетболістці. У 1972 році у мене народився син Сергій, який, до речі, нещодавно дебютував арбітром футбольної Прем’єр-ліги. Він працював на матчі ФК „Харків“ — „Металург“ (Донецьк). А ось наприкінці 1990-х років мій син був арбітром ФІФА з футзалу. Зараз Сергій — делегат УЄФА та кандидат наук, доцент. Він, як батько, має три вищі освіти».
 | Коментар = про спортивну родину та кар’єру сина Сергія в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У нас також народилася донька, яка, на жаль, швидко померла. Через це, у моїй дружині стався інфаркт. Три роки ми жили вдвох із сином. Згодом знайшов собі супутницю життя. Моя дружина Оля родом із Москви. Вона грала у гандбольній команді „Луч“ (Москва) та була кандидатом у збірну. Ми живемо дуже щасливо. У сина також є вже своя сім’я. Моїй онуці 10 років. У пам’ять бабусі вирішили назвати доньку сина Наташею».
 | Коментар = про родину та особисте життя в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

== Примітки ==
{{reflist}}</text>
      <sha1>el3j49po3ghemzd4w1dlv3a00xps0e1</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162149</id>
      <parentid>162148</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T16:00:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>162149</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="35030" sha1="sy0x1vxtadl2u8afwbyo9qkamlb18xy" xml:space="preserve">
'''Геннадій Анатолійович Лисенчук''' (або ''Лісенчук''; 18 грудня 1947, Жердєвка, Тамбовська область&lt;ref&gt;[http://www.kc-camapa.ru/cgi-bin/prntxt.cgi?20071224,40,9,,3506 Геннадию Лисенчуку&amp;nbsp;— 60! (офіційна сторінка «Крил Рад», 24 грудня 2007)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080303074402/http://www.kc-camapa.ru/cgi-bin/prntxt.cgi?20071224,40,9,,3506 |date=3 березня 2008 }}&lt;/ref&gt;) — радянський футболіст, воротар, український футбольний і футзальний тренер. Грав, зокрема за «Зорю» (Ворошиловград), «Таврію» (Сімферополь) і «Крила Рад» (Куйбишев). Майстер спорту СРСР (1979). Завідувач кафедри футболу НУФВСУ, доктор наук з фізичного виховання і спорту, член-кореспондент Української академії наук. Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України, Відмінник освіти України.

Колишній головний тренер національної та молодіжної збірних команд України з футзалу. Голова Асоціації міні-футболу (футзалу) України. Батько футбольного судді [[Лисенчук Сергій Геннадійович|Сергія Лисенчука]].

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Дитинство провів у Тамбовській області. Закінчив школу та технікум цукрової промисловості. Коли мені виповнилося 20 років, то приїхав до рідної сестри у Полтаву. Там пішов на ковзанку. Я дуже добре грав у хокей. До речі, я міг обіграти усіх гравців суперника та закинути шайбу. Мене замітив тренер Володимир Аксьонов (на жаль, нещодавно пішов із життя), який спитав: «Ти граєш у футбол?». Я відповів: «У футболі стою у воротах». 

І все ж, у 1967 році отримав запрошення у полтавську команду другої ліги «Сільбуд». У цьому колективові перебував на других ролях, бо у «Сільбуді» грали сильні голкіпери - Володимир Козлов і Віктор Діордієв. Ці воротарі виступали у армійських колективах Одеси та Ростова – на – Дону. Влітку мене передали у ще один клуб другої ліги - «Дніпро» (Кременчук), де і розпочався мій шлях у командах майстрів».
 | Коментар = про те, як пройшло дитинство в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: &quot;Бесков наполегливо кликав мене у &quot;Спартак&quot;] (3 квітня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У 1969 році я перейшов у команду «Шахтар» (Кадіївка), де мене помітило керівництво ворошиловградської «Зорі». У Ворошиловграді виступав три роки. Разом із «Зорею» став чемпіоном СРСР — 72. На золоту нагороду я не награв. У ворошиловградській команді виступали блискучі воротарі Олександр Ткаченко та Михайло Форкаш. Олександр був основним голкіпером, а Форкаш і я перебували в запасі».
 | Коментар = про виступи за ворошиловградську «Зорю» та чемпіонство СРСР 1972 року в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли мене відпустили з ворошиловського клубу, то у 1973 році вирішив стати гравцем сімферопольської «Таврії», де заграв дуже впевнено. Став чемпіоном України та був визнаний кращим воротарем серед колективів другої ліги. Однак, закінчивши заочно інститут, потрапив на рік у армію. Так я з’явився в одеському СКА. Потім повернувся у «Таврію». У сімферопольській команді грав до закінчення 1977 року. Ми стали бронзовими призерами першої союзної ліги, а чемпіонське звання здобув московський «Спартак»».
 | Коментар = про виступи за сімферопольську «Таврію» та здобутки команди в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У грудні 1977 року [[Бєсков Костянтин Іванович|Костянтин Бєсков]] наполегливо кликав мене у «Спартак». Я навіть приїхав у Москву. Московський клуб шукав заміну [[Прохоров Олександр Михайлович|Олександру Прохорову]]. Мені сказали: «У нас з’явився молодий воротар із Астрахані [[Дасаєв Рінат Файзрахманович|Рінат Дасаєв]]. Він ще „сирий“. Тому розраховуємо на тебе, як на основного голкіпера». У той час тренер із України [[Гулевський Олександр Петрович|Олександр Гулевський]] прийняв клуб «Крила Рад» (Куйбишев, нині — Самара). Олександр Петрович приїхав за мною у Москву зі своїми помічниками. Можна сказати, що Гулевський мене викрав. Я трохи жалкую, що не спробував себе у «Спартаку». І все ж, у Куйбишеві провів дуже вдалий сезон. Нам вдалося здобути путівку у вищу лігу».
 | Коментар = про запрошення до московського «Спартака» Костянтином Бесковим і перехід до «Крил Рад» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так. Мені було приємно пригадати те, як я виводив на поле куйбишевську команду з капітанською пов’язкою. Найцікавіше те, що наприкінці року місцева газета «Волзька комуна» проводила опитування щодо визначення кращого спортсмена Поволжя. Обійшовши титулованих Олександра Гусятникова та Олександра Аверіна (велосипедний спорт), кращим став я».
 | Коментар = про капітанство у «Крилах Рад» і визнання найкращим спортсменом Поволжя в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Відомий тренер Віктор Носов запрошував у донецький «Шахтар». А ось Анатолій Зубрицький хотів бачити мене у лавах «Чорноморця» з Одеси. Навіть Валентин Іванов кликав у столичне «Торпедо». Я вирішив залишитися у «Крилах Рад». Мені подобалося грати у цій команді. На матчах у Куйбишеві завжди був повний стадіон, я був капітаном колективу. До того ж мені сказали, що у 1979 році відбудеться Спартакіада народів СРСР. Я отримав можливість потрапити у склад збірної РСФСР».
 | Коментар = про запрошення до провідних футбольних клубів і рішення залишитися у «Крилах Рад» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми здобули бронзові нагороди та отримали звання „майстер спорту СРСР“. Почесне звання отримав тоді, коли мені вже йшов 33 рік. Пригадую, що матч за вихід у півфінал відбувався на московському стадіоні „Торпедо“. Йшов сильним дощ. Як що не помиляюся, то ми обіграли ленінградську збірну. Після перемоги зайшов у роздягальню, де мене обійняв славнозвісний гравець кемеровського клубу „Кузбас“ Віталій Раздаєв, який на півроку старший за мене. Зі сльозами на очах Віталік сказав: „Старий! Ми з тобою — майстри спорту“».
 | Коментар = про бронзові нагороди Спартакіади народів СРСР і здобуття звання майстра спорту в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Моя сім’я жила в Україні. Тому і вирішив повернутися. Вийшло так, що Олександр Гулевський прийняв запорізький «Металург». Я став гравцем цієї команди. Потім трохи виступав у дніпропетровському «Дніпрі». Завершив кар’єру футболіста у команді «Колос» (Нікополь). Вийшло так, що у командах майстрів я виступав 15 років».
 | Коментар = про повернення в Україну та завершення ігрової кар’єри в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У 35 років потрапив у Вищу школу тренерів. У ВШТ провчився два роки. Завершивши навчання, отримав пропозицію стати головним тренером нікопольської команди «Колос», де я працював до закінчення 1987 року».
 | Коментар = про навчання у Вищій школі тренерів і початок роботи головним тренером «Колоса» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Перший секретар Нікопольського райкому партії Володимир Остапченко був великим прихильником футболу. Він робив все для того, щоби Нікополь мав сильну команду. Володимир Іванович побудував чудову базу, де були майданчики, відновлювальний центр. Було також відкрито школу-інтернат. Звідти вийшли, на жаль, вже покійний [[Кудрицький Микола Михайлович|Микола Кудрицький]], відомий воротар [[Медін Микола Олександрович|Микола Медін]], [[Художилов Сергій Миколайович|Сергій Художилов]]. Щодо дорослої команди, то у нас знаходили можливість створювати пристойні матеріальні умови. Тому в Нікополь приїздили сильні гравці з вищої ліги. Ті хлопці, які хотіли жити в Нікополі, отримували квартири. Футболістам також виділялися машини».
 | Коментар = про розвиток футбольної інфраструктури та створення сильного «Колоса» в Нікополі в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Представники маленького Нікополя гідно грали з московськими клубами ЦСКА, „Локомотив“, ташкентським „Пахтакором“, ризькою „Даугавою“, волгоградським „Ротором“… У рідних стінах ми практично нікому не програвали. Фундаторами нікопольської команди „Колос“ були Володимир Ємець та Геннадій Жиздік».
 | Коментар = про виступи нікопольського «Колоса» проти відомих клубів і засновників команди в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми намагалися потрапити у вищу лігу. На жаль, зробити цього нам не вдалося. Навіщо був потрібний якийсь Нікополь у вищому дивізіоні… 

Я захотів попрацювати в обласному центрі. Тому опинився у миколаївському „Суднобудівнику“. Поспілкувався з першим секретарем обкому, побував у директора чорноморського заводу. Ці люди мені сказали: „Ви тільки приїжджайте. За Вами поїде молодь. Ми створимо усі умови для команди“. Я „клюнув“ на це. Зі мною поїхали багато пристойних футболістів, яким пообіцяли виділити квартири. На жаль, обіцянки не виконувалися. Попрацювавши півтора роки, вирішив залишити „Суднобудівник“. До речі, коли попрацював у Миколаєві, Полтаві та Кривому Розі, то зрозумів, що саме в Нікополі був справжній професійний клуб».
 | Коментар = про перехід до миколаївського «Суднобудівника» та умови роботи у футбольних клубах в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У мене від Чернівців і команди „Буковина“ залишилися лише приємні спомини. Ваше місто надзвичайно гарне. У Вас є затишний стадіон, який був завжди заповнений глядачами. Я приїздив у Чернівці ще тоді, коли був гравцем. У той час „Буковину“ тренував [[Медвідь Федір Йожефович|Федір Медвідь]]. Потім у чернівецькій команді працював Юхим Школьников. Раніше у Вас був колектив, який ставив перед собою високі цілі».
 | Коментар = про враження від Чернівців і футбольної команди «Буковина» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли [[Борзов Валерій Пилипович|Валерій Борзов]] став Міністром спорту України, я отримав запрошення відповідати за футбол. Тому незадовго до розпаду СРСР переїхав у Київ. До речі, після роботи в Миколаєві, мені вдалося захистити кандидатську дисертацію. Коли була вакансія на кафедрі футболу Київського національного університету фізичного виховання та спорту, то я у 1992 році пішов працювати у цей навчальний заклад. Зараз продовжую викладати трудитися в університеті. Вже доріс до доктора наук, професора… Для того, щоби досягти цього, працював навіть вночі».
 | Коментар = про переїзд до Києва, наукову кар’єру та викладацьку діяльність в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «В Україні існувало кілька футзальних команд. У Дніпропетровську вирішили провести установчу конференцію, бо виникла ідея створити організацію, яка б управляла футзалом у нашій державі. Конференція відбулася 10 березня 1993 року. Я поїхав як представник студентської команди. На посаду керманича українським футзалом висунули кандидатуру представника Дніпропетровська. Згодом хтось запропонував мою кандидатуру. У своєму виступі сказав: „Якщо Ви мені довіряєте, то готовий працювати“. За мене проголосувало 8 чоловік із 14. Я одразу запропонував своєму конкурентові стати першим віцепрезидентом. Він відмовився. Після цього я нічого не чув про конкурента».
 | Коментар = про обрання керівником українського футзалу та створення організації для управління цим видом спорту в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я вважаю, що вітчизняний футзал досягнув великих висот. Ми регулярно проводимо чемпіонати України, у яких беруть участь 14–16 професійних команд. У нас є найближчий резерв — 20 колективів першої ліги, яких розподілено за територіальним принципом (західна та східна зони). Проводимо також змагання серед колективів другого дивізіону. Чотири роки тому було створено дитячо-юнацьку футзальну лігу. У цих змаганнях беруть участь спортсмени від 9 до 17 років. На жаль, ще не всі території України приділяють увагу розвиткові футзалу. І все ж, у нашій державі з’являються нові дитячо-юнацькі футзальні спортивні школи. Відкриваються також відділення футзалу при футбольних ДЮСШ. Перші випускники цих шкіл — брати Іванови, Сергій Чепорнюк. Сьогодні вони вже гравці збірної України. Зараз підростають футзалісти 1989–1991 років народження».
 | Коментар = про розвиток українського футзалу, систему змагань і підготовку молодих спортсменів в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Президент ЛТК (Луганськ) Юрій Шацький відкрив Академію футзалу. Юрій Михайлович побудував чотириповерхове приміщення. Він збирає кращих хлопців із України. Дітвора має можливість займатися зранку до вечора в ідеальніших умовах. Зараз у Луганську будується Палац спорту на 3000 місць. Це чудово! До речі, перебуваючи у відрядженні, Президент України Віктор Ющенко вирішив відвідати саме Академію. Знаю, що Віктор Андрійович був дуже задоволеним тим, що у Луганській області приділяють увагу молоді. Завдяки зусиллям Миколи Хаймурзіна, Академія відкрилася і в Донецьку. Відзначив би також роботу президента львівської команди ТВД Мирона Кіндія. Колектив ТВД має у своєму розпорядженні чудові три майданчики. Мені відомо, що є проєкт будівництва на околиці міста Лева Палацу спорту, який вміщуватиме 3000 глядачів. Думаю, що у нашого футзалу непогане майбутнє».
 | Коментар = про розвиток академій футзалу та перспективи цього виду спорту в Україні в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми маємо підтримку з боку ФФУ. Тут я хочу подякувати [[Суркіс Григорій Михайлович|Григорію Суркісу]]. Однак, нам би хотілося мати постійного спонсора. Коли ми були у Санкт-Петербурзі на фіналі першого чемпіонату Європи серед молодіжних команд, то там на засіданні виступив головний тренер збірної Голландії. Він сказав, що у цій країні на футзал виділяється півтора мільйона євро. Це лише на рік! Зрозуміло, що голландський тренер проблем не має. Він може полетіти на контрольний матч у будь-яку країну, виплачувати гравцям зарплату, преміальні».
 | Коментар = про фінансування українського футзалу та потребу в постійному спонсорі в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Незважаючи на проблеми, національна збірна України двічі стала срібним призером чемпіонату Європи. А наша студентська збірна двічі здобувала чемпіонське звання європейського чемпіонату, одного разу виборювала срібні нагороди та чотири рази здобувала бронзу. Ми беремо участь практично в усіх фіналах чемпіонату світу та Європи. Це чудовий показник».
 | Коментар = про результати національної та студентської збірних України з футзалу в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Росіяни заманюють гравців великою зарплатою, яку не можуть платити наші команди. Один із пунктів контракту українських гравців — відмова від виступів за національну збірну. А у Росії існує ліміт на легіонерів. Тому і наші хлопці стають „росіянами“. Хлопці ж самі визнають, що хочуть трохи заробити. Хоча воротар Попов прагне повернутися у нашу збірну, бо у нього та інших українських гравців від збірної залишилися лише приємні спомини».
 | Коментар = про причини переходу українських футзалістів до російських клубів і відмову від виступів за збірну України в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У мене сім’я спортивна. Коли я грав у Луганську, то одружився на баскетболістці. У 1972 році у мене народився син Сергій, який, до речі, нещодавно дебютував арбітром футбольної Прем’єр-ліги. Він працював на матчі ФК „Харків“ — „Металург“ (Донецьк). А ось наприкінці 1990-х років мій син був арбітром ФІФА з футзалу. Зараз Сергій — делегат УЄФА та кандидат наук, доцент. Він, як батько, має три вищі освіти».
 | Коментар = про спортивну родину та кар’єру сина Сергія в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У нас також народилася донька, яка, на жаль, швидко померла. Через це, у моїй дружині стався інфаркт. Три роки ми жили вдвох із сином. Згодом знайшов собі супутницю життя. Моя дружина Оля родом із Москви. Вона грала у гандбольній команді „Луч“ (Москва) та була кандидатом у збірну. Ми живемо дуже щасливо. У сина також є вже своя сім’я. Моїй онуці 10 років. У пам’ять бабусі вирішили назвати доньку сина Наташею».
 | Коментар = про родину та особисте життя в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Доктори наук України з фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Заслужені тренери України]] 
[[Категорія:Заслужені працівники фізичної культури і спорту України]]
[[Категорія:Відмінники освіти України]]
[[Категорія:Радянські футболісти]]
[[Категорія:Футбольні воротарі]]
[[Категорія:Футбольні тренери СРСР]]
[[Категорія:Українські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери МФК «Миколаїв»]]
[[Категорія:Українські футзальні тренери]]
[[Категорія:Українські футзальні функціонери]]
[[Категорія:Футболісти «Кременя»]]
[[Категорія:Футболісти «Шахтаря» (Стаханов)]]
[[Категорія:Футболісти «Таврії» (Сімферополь)]]
[[Категорія:Футболісти «Крил Рад» (Самара)]]
[[Категорія:Футболісти «Металурга» (Запоріжжя)]]
[[Категорія:Футболісти «Електрометалурга-НЗФ»]]
[[Категорія:Футболісти «Зорі» (Луганськ)]]
[[Категорія:Тренери ФК «Кривбас» Кривий Ріг]]
[[Категорія:Тренери ФК «Електрометалург-НЗФ»]]</text>
      <sha1>sy0x1vxtadl2u8afwbyo9qkamlb18xy</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162151</id>
      <parentid>162149</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T20:21:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>162151</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="35044" sha1="hcgwfnmd91m4wudjso9uy1cvq37riuo" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Геннадій Анатолійович Лисенчук''' (або ''Лісенчук''; 18 грудня 1947, Жердєвка, Тамбовська область&lt;ref&gt;[http://www.kc-camapa.ru/cgi-bin/prntxt.cgi?20071224,40,9,,3506 Геннадию Лисенчуку&amp;nbsp;— 60! (офіційна сторінка «Крил Рад», 24 грудня 2007)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080303074402/http://www.kc-camapa.ru/cgi-bin/prntxt.cgi?20071224,40,9,,3506 |date=3 березня 2008 }}&lt;/ref&gt;) — радянський футболіст, воротар, український футбольний і футзальний тренер. Грав, зокрема за «Зорю» (Ворошиловград), «Таврію» (Сімферополь) і «Крила Рад» (Куйбишев). Майстер спорту СРСР (1979). Завідувач кафедри футболу НУФВСУ, доктор наук з фізичного виховання і спорту, член-кореспондент Української академії наук. Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України, Відмінник освіти України.

Колишній головний тренер національної та молодіжної збірних команд України з футзалу. Голова Асоціації міні-футболу (футзалу) України. Батько футбольного судді [[Лисенчук Сергій Геннадійович|Сергія Лисенчука]].

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Дитинство провів у Тамбовській області. Закінчив школу та технікум цукрової промисловості. Коли мені виповнилося 20 років, то приїхав до рідної сестри у Полтаву. Там пішов на ковзанку. Я дуже добре грав у хокей. До речі, я міг обіграти усіх гравців суперника та закинути шайбу. Мене замітив тренер Володимир Аксьонов (на жаль, нещодавно пішов із життя), який спитав: «Ти граєш у футбол?». Я відповів: «У футболі стою у воротах». 

І все ж, у 1967 році отримав запрошення у полтавську команду другої ліги «Сільбуд». У цьому колективові перебував на других ролях, бо у «Сільбуді» грали сильні голкіпери - Володимир Козлов і Віктор Діордієв. Ці воротарі виступали у армійських колективах Одеси та Ростова – на – Дону. Влітку мене передали у ще один клуб другої ліги - «Дніпро» (Кременчук), де і розпочався мій шлях у командах майстрів».
 | Коментар = про те, як пройшло дитинство в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: &quot;Бесков наполегливо кликав мене у &quot;Спартак&quot;] (3 квітня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У 1969 році я перейшов у команду «Шахтар» (Кадіївка), де мене помітило керівництво ворошиловградської «Зорі». У Ворошиловграді виступав три роки. Разом із «Зорею» став чемпіоном СРСР — 72. На золоту нагороду я не награв. У ворошиловградській команді виступали блискучі воротарі Олександр Ткаченко та Михайло Форкаш. Олександр був основним голкіпером, а Форкаш і я перебували в запасі».
 | Коментар = про виступи за ворошиловградську «Зорю» та чемпіонство СРСР 1972 року в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли мене відпустили з ворошиловського клубу, то у 1973 році вирішив стати гравцем сімферопольської «Таврії», де заграв дуже впевнено. Став чемпіоном України та був визнаний кращим воротарем серед колективів другої ліги. Однак, закінчивши заочно інститут, потрапив на рік у армію. Так я з’явився в одеському СКА. Потім повернувся у «Таврію». У сімферопольській команді грав до закінчення 1977 року. Ми стали бронзовими призерами першої союзної ліги, а чемпіонське звання здобув московський «Спартак»».
 | Коментар = про виступи за сімферопольську «Таврію» та здобутки команди в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У грудні 1977 року [[Бєсков Костянтин Іванович|Костянтин Бєсков]] наполегливо кликав мене у «Спартак». Я навіть приїхав у Москву. Московський клуб шукав заміну [[Прохоров Олександр Михайлович|Олександру Прохорову]]. Мені сказали: «У нас з’явився молодий воротар із Астрахані [[Дасаєв Рінат Файзрахманович|Рінат Дасаєв]]. Він ще „сирий“. Тому розраховуємо на тебе, як на основного голкіпера». У той час тренер із України [[Гулевський Олександр Петрович|Олександр Гулевський]] прийняв клуб «Крила Рад» (Куйбишев, нині — Самара). Олександр Петрович приїхав за мною у Москву зі своїми помічниками. Можна сказати, що Гулевський мене викрав. Я трохи жалкую, що не спробував себе у «Спартаку». І все ж, у Куйбишеві провів дуже вдалий сезон. Нам вдалося здобути путівку у вищу лігу».
 | Коментар = про запрошення до московського «Спартака» Костянтином Бесковим і перехід до «Крил Рад» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так. Мені було приємно пригадати те, як я виводив на поле куйбишевську команду з капітанською пов’язкою. Найцікавіше те, що наприкінці року місцева газета «Волзька комуна» проводила опитування щодо визначення кращого спортсмена Поволжя. Обійшовши титулованих Олександра Гусятникова та Олександра Аверіна (велосипедний спорт), кращим став я».
 | Коментар = про капітанство у «Крилах Рад» і визнання найкращим спортсменом Поволжя в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Відомий тренер Віктор Носов запрошував у донецький «Шахтар». А ось Анатолій Зубрицький хотів бачити мене у лавах «Чорноморця» з Одеси. Навіть Валентин Іванов кликав у столичне «Торпедо». Я вирішив залишитися у «Крилах Рад». Мені подобалося грати у цій команді. На матчах у Куйбишеві завжди був повний стадіон, я був капітаном колективу. До того ж мені сказали, що у 1979 році відбудеться Спартакіада народів СРСР. Я отримав можливість потрапити у склад збірної РСФСР».
 | Коментар = про запрошення до провідних футбольних клубів і рішення залишитися у «Крилах Рад» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми здобули бронзові нагороди та отримали звання „майстер спорту СРСР“. Почесне звання отримав тоді, коли мені вже йшов 33 рік. Пригадую, що матч за вихід у півфінал відбувався на московському стадіоні „Торпедо“. Йшов сильним дощ. Як що не помиляюся, то ми обіграли ленінградську збірну. Після перемоги зайшов у роздягальню, де мене обійняв славнозвісний гравець кемеровського клубу „Кузбас“ Віталій Раздаєв, який на півроку старший за мене. Зі сльозами на очах Віталік сказав: „Старий! Ми з тобою — майстри спорту“».
 | Коментар = про бронзові нагороди Спартакіади народів СРСР і здобуття звання майстра спорту в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Моя сім’я жила в Україні. Тому і вирішив повернутися. Вийшло так, що Олександр Гулевський прийняв запорізький «Металург». Я став гравцем цієї команди. Потім трохи виступав у дніпропетровському «Дніпрі». Завершив кар’єру футболіста у команді «Колос» (Нікополь). Вийшло так, що у командах майстрів я виступав 15 років».
 | Коментар = про повернення в Україну та завершення ігрової кар’єри в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У 35 років потрапив у Вищу школу тренерів. У ВШТ провчився два роки. Завершивши навчання, отримав пропозицію стати головним тренером нікопольської команди «Колос», де я працював до закінчення 1987 року».
 | Коментар = про навчання у Вищій школі тренерів і початок роботи головним тренером «Колоса» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Перший секретар Нікопольського райкому партії Володимир Остапченко був великим прихильником футболу. Він робив все для того, щоби Нікополь мав сильну команду. Володимир Іванович побудував чудову базу, де були майданчики, відновлювальний центр. Було також відкрито школу-інтернат. Звідти вийшли, на жаль, вже покійний [[Кудрицький Микола Михайлович|Микола Кудрицький]], відомий воротар [[Медін Микола Олександрович|Микола Медін]], [[Художилов Сергій Миколайович|Сергій Художилов]]. Щодо дорослої команди, то у нас знаходили можливість створювати пристойні матеріальні умови. Тому в Нікополь приїздили сильні гравці з вищої ліги. Ті хлопці, які хотіли жити в Нікополі, отримували квартири. Футболістам також виділялися машини».
 | Коментар = про розвиток футбольної інфраструктури та створення сильного «Колоса» в Нікополі в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Представники маленького Нікополя гідно грали з московськими клубами ЦСКА, „Локомотив“, ташкентським „Пахтакором“, ризькою „Даугавою“, волгоградським „Ротором“… У рідних стінах ми практично нікому не програвали. Фундаторами нікопольської команди „Колос“ були Володимир Ємець та Геннадій Жиздік».
 | Коментар = про виступи нікопольського «Колоса» проти відомих клубів і засновників команди в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми намагалися потрапити у вищу лігу. На жаль, зробити цього нам не вдалося. Навіщо був потрібний якийсь Нікополь у вищому дивізіоні… 

Я захотів попрацювати в обласному центрі. Тому опинився у миколаївському „Суднобудівнику“. Поспілкувався з першим секретарем обкому, побував у директора чорноморського заводу. Ці люди мені сказали: „Ви тільки приїжджайте. За Вами поїде молодь. Ми створимо усі умови для команди“. Я „клюнув“ на це. Зі мною поїхали багато пристойних футболістів, яким пообіцяли виділити квартири. На жаль, обіцянки не виконувалися. Попрацювавши півтора роки, вирішив залишити „Суднобудівник“. До речі, коли попрацював у Миколаєві, Полтаві та Кривому Розі, то зрозумів, що саме в Нікополі був справжній професійний клуб».
 | Коментар = про перехід до миколаївського «Суднобудівника» та умови роботи у футбольних клубах в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У мене від Чернівців і команди „Буковина“ залишилися лише приємні спомини. Ваше місто надзвичайно гарне. У Вас є затишний стадіон, який був завжди заповнений глядачами. Я приїздив у Чернівці ще тоді, коли був гравцем. У той час „Буковину“ тренував [[Медвідь Федір Йожефович|Федір Медвідь]]. Потім у чернівецькій команді працював Юхим Школьников. Раніше у Вас був колектив, який ставив перед собою високі цілі».
 | Коментар = про враження від Чернівців і футбольної команди «Буковина» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли [[Борзов Валерій Пилипович|Валерій Борзов]] став Міністром спорту України, я отримав запрошення відповідати за футбол. Тому незадовго до розпаду СРСР переїхав у Київ. До речі, після роботи в Миколаєві, мені вдалося захистити кандидатську дисертацію. Коли була вакансія на кафедрі футболу Київського національного університету фізичного виховання та спорту, то я у 1992 році пішов працювати у цей навчальний заклад. Зараз продовжую викладати трудитися в університеті. Вже доріс до доктора наук, професора… Для того, щоби досягти цього, працював навіть вночі».
 | Коментар = про переїзд до Києва, наукову кар’єру та викладацьку діяльність в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «В Україні існувало кілька футзальних команд. У Дніпропетровську вирішили провести установчу конференцію, бо виникла ідея створити організацію, яка б управляла футзалом у нашій державі. Конференція відбулася 10 березня 1993 року. Я поїхав як представник студентської команди. На посаду керманича українським футзалом висунули кандидатуру представника Дніпропетровська. Згодом хтось запропонував мою кандидатуру. У своєму виступі сказав: „Якщо Ви мені довіряєте, то готовий працювати“. За мене проголосувало 8 чоловік із 14. Я одразу запропонував своєму конкурентові стати першим віцепрезидентом. Він відмовився. Після цього я нічого не чув про конкурента».
 | Коментар = про обрання керівником українського футзалу та створення організації для управління цим видом спорту в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я вважаю, що вітчизняний футзал досягнув великих висот. Ми регулярно проводимо чемпіонати України, у яких беруть участь 14–16 професійних команд. У нас є найближчий резерв — 20 колективів першої ліги, яких розподілено за територіальним принципом (західна та східна зони). Проводимо також змагання серед колективів другого дивізіону. Чотири роки тому було створено дитячо-юнацьку футзальну лігу. У цих змаганнях беруть участь спортсмени від 9 до 17 років. На жаль, ще не всі території України приділяють увагу розвиткові футзалу. І все ж, у нашій державі з’являються нові дитячо-юнацькі футзальні спортивні школи. Відкриваються також відділення футзалу при футбольних ДЮСШ. Перші випускники цих шкіл — брати Іванови, Сергій Чепорнюк. Сьогодні вони вже гравці збірної України. Зараз підростають футзалісти 1989–1991 років народження».
 | Коментар = про розвиток українського футзалу, систему змагань і підготовку молодих спортсменів в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Президент ЛТК (Луганськ) Юрій Шацький відкрив Академію футзалу. Юрій Михайлович побудував чотириповерхове приміщення. Він збирає кращих хлопців із України. Дітвора має можливість займатися зранку до вечора в ідеальніших умовах. Зараз у Луганську будується Палац спорту на 3000 місць. Це чудово! До речі, перебуваючи у відрядженні, Президент України Віктор Ющенко вирішив відвідати саме Академію. Знаю, що Віктор Андрійович був дуже задоволеним тим, що у Луганській області приділяють увагу молоді. Завдяки зусиллям Миколи Хаймурзіна, Академія відкрилася і в Донецьку. Відзначив би також роботу президента львівської команди ТВД Мирона Кіндія. Колектив ТВД має у своєму розпорядженні чудові три майданчики. Мені відомо, що є проєкт будівництва на околиці міста Лева Палацу спорту, який вміщуватиме 3000 глядачів. Думаю, що у нашого футзалу непогане майбутнє».
 | Коментар = про розвиток академій футзалу та перспективи цього виду спорту в Україні в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми маємо підтримку з боку ФФУ. Тут я хочу подякувати [[Суркіс Григорій Михайлович|Григорію Суркісу]]. Однак, нам би хотілося мати постійного спонсора. Коли ми були у Санкт-Петербурзі на фіналі першого чемпіонату Європи серед молодіжних команд, то там на засіданні виступив головний тренер збірної Голландії. Він сказав, що у цій країні на футзал виділяється півтора мільйона євро. Це лише на рік! Зрозуміло, що голландський тренер проблем не має. Він може полетіти на контрольний матч у будь-яку країну, виплачувати гравцям зарплату, преміальні».
 | Коментар = про фінансування українського футзалу та потребу в постійному спонсорі в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Незважаючи на проблеми, національна збірна України двічі стала срібним призером чемпіонату Європи. А наша студентська збірна двічі здобувала чемпіонське звання європейського чемпіонату, одного разу виборювала срібні нагороди та чотири рази здобувала бронзу. Ми беремо участь практично в усіх фіналах чемпіонату світу та Європи. Це чудовий показник».
 | Коментар = про результати національної та студентської збірних України з футзалу в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Росіяни заманюють гравців великою зарплатою, яку не можуть платити наші команди. Один із пунктів контракту українських гравців — відмова від виступів за національну збірну. А у Росії існує ліміт на легіонерів. Тому і наші хлопці стають „росіянами“. Хлопці ж самі визнають, що хочуть трохи заробити. Хоча воротар Попов прагне повернутися у нашу збірну, бо у нього та інших українських гравців від збірної залишилися лише приємні спомини».
 | Коментар = про причини переходу українських футзалістів до російських клубів і відмову від виступів за збірну України в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У мене сім’я спортивна. Коли я грав у Луганську, то одружився на баскетболістці. У 1972 році у мене народився син Сергій, який, до речі, нещодавно дебютував арбітром футбольної Прем’єр-ліги. Він працював на матчі ФК „Харків“ — „Металург“ (Донецьк). А ось наприкінці 1990-х років мій син був арбітром ФІФА з футзалу. Зараз Сергій — делегат УЄФА та кандидат наук, доцент. Він, як батько, має три вищі освіти».
 | Коментар = про спортивну родину та кар’єру сина Сергія в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У нас також народилася донька, яка, на жаль, швидко померла. Через це, у моїй дружині стався інфаркт. Три роки ми жили вдвох із сином. Згодом знайшов собі супутницю життя. Моя дружина Оля родом із Москви. Вона грала у гандбольній команді „Луч“ (Москва) та була кандидатом у збірну. Ми живемо дуже щасливо. У сина також є вже своя сім’я. Моїй онуці 10 років. У пам’ять бабусі вирішили назвати доньку сина Наташею».
 | Коментар = про родину та особисте життя в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Доктори наук України з фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Заслужені тренери України]] 
[[Категорія:Заслужені працівники фізичної культури і спорту України]]
[[Категорія:Відмінники освіти України]]
[[Категорія:Радянські футболісти]]
[[Категорія:Футбольні воротарі]]
[[Категорія:Футбольні тренери СРСР]]
[[Категорія:Українські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери МФК «Миколаїв»]]
[[Категорія:Українські футзальні тренери]]
[[Категорія:Українські футзальні функціонери]]
[[Категорія:Футболісти «Кременя»]]
[[Категорія:Футболісти «Шахтаря» (Стаханов)]]
[[Категорія:Футболісти «Таврії» (Сімферополь)]]
[[Категорія:Футболісти «Крил Рад» (Самара)]]
[[Категорія:Футболісти «Металурга» (Запоріжжя)]]
[[Категорія:Футболісти «Електрометалурга-НЗФ»]]
[[Категорія:Футболісти «Зорі» (Луганськ)]]
[[Категорія:Тренери ФК «Кривбас» Кривий Ріг]]
[[Категорія:Тренери ФК «Електрометалург-НЗФ»]]</text>
      <sha1>hcgwfnmd91m4wudjso9uy1cvq37riuo</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162155</id>
      <parentid>162151</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T20:23:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>162155</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="35108" sha1="axv2w9cvhm80c54y8vf14yvm6dggcsa" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Геннадій Анатолійович Лисенчук''' (або ''Лісенчук''; 18 грудня 1947, Жердєвка, Тамбовська область&lt;ref&gt;[http://www.kc-camapa.ru/cgi-bin/prntxt.cgi?20071224,40,9,,3506 Геннадию Лисенчуку&amp;nbsp;— 60! (офіційна сторінка «Крил Рад», 24 грудня 2007)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080303074402/http://www.kc-camapa.ru/cgi-bin/prntxt.cgi?20071224,40,9,,3506 |date=3 березня 2008 }}&lt;/ref&gt;) — радянський футболіст, воротар, український футбольний і футзальний тренер. Грав, зокрема за «Зорю» (Ворошиловград), «Таврію» (Сімферополь) і «Крила Рад» (Куйбишев). Майстер спорту СРСР (1979). Завідувач кафедри футболу НУФВСУ, доктор наук з фізичного виховання і спорту, член-кореспондент Української академії наук. Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України, Відмінник освіти України.

Колишній головний тренер національної та молодіжної збірних команд України з футзалу. Голова Асоціації міні-футболу (футзалу) України. Батько футбольного судді [[Лисенчук Сергій Геннадійович|Сергія Лисенчука]].

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Дитинство провів у Тамбовській області. Закінчив школу та технікум цукрової промисловості. Коли мені виповнилося 20 років, то приїхав до рідної сестри у Полтаву. Там пішов на ковзанку. Я дуже добре грав у хокей. До речі, я міг обіграти усіх гравців суперника та закинути шайбу. Мене замітив тренер Володимир Аксьонов (на жаль, нещодавно пішов із життя), який спитав: «Ти граєш у футбол?». Я відповів: «У футболі стою у воротах». 

І все ж, у 1967 році отримав запрошення у полтавську команду другої ліги «Сільбуд». У цьому колективові перебував на других ролях, бо у «Сільбуді» грали сильні голкіпери - Володимир Козлов і Віктор Діордієв. Ці воротарі виступали у армійських колективах Одеси та Ростова – на – Дону. Влітку мене передали у ще один клуб другої ліги - «Дніпро» (Кременчук), де і розпочався мій шлях у командах майстрів».
 | Коментар = про те, як пройшло дитинство в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: &quot;Бесков наполегливо кликав мене у &quot;Спартак&quot;] (3 квітня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У 1969 році я перейшов у команду «Шахтар» (Кадіївка), де мене помітило керівництво ворошиловградської «Зорі». У Ворошиловграді виступав три роки. Разом із «Зорею» став чемпіоном СРСР — 72. На золоту нагороду я не награв. У ворошиловградській команді виступали блискучі воротарі Олександр Ткаченко та Михайло Форкаш. Олександр був основним голкіпером, а Форкаш і я перебували в запасі».
 | Коментар = про виступи за ворошиловградську «Зорю» та чемпіонство СРСР 1972 року в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли мене відпустили з ворошиловського клубу, то у 1973 році вирішив стати гравцем сімферопольської «Таврії», де заграв дуже впевнено. Став чемпіоном України та був визнаний кращим воротарем серед колективів другої ліги. Однак, закінчивши заочно інститут, потрапив на рік у армію. Так я з’явився в одеському СКА. Потім повернувся у «Таврію». У сімферопольській команді грав до закінчення 1977 року. Ми стали бронзовими призерами першої союзної ліги, а чемпіонське звання здобув московський «Спартак»».
 | Коментар = про виступи за сімферопольську «Таврію» та здобутки команди в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У грудні 1977 року [[Бєсков Костянтин Іванович|Костянтин Бєсков]] наполегливо кликав мене у «Спартак». Я навіть приїхав у Москву. Московський клуб шукав заміну [[Прохоров Олександр Михайлович|Олександру Прохорову]]. Мені сказали: «У нас з’явився молодий воротар із Астрахані [[Дасаєв Рінат Файзрахманович|Рінат Дасаєв]]. Він ще „сирий“. Тому розраховуємо на тебе, як на основного голкіпера». У той час тренер із України [[Гулевський Олександр Петрович|Олександр Гулевський]] прийняв клуб «Крила Рад» (Куйбишев, нині — Самара). Олександр Петрович приїхав за мною у Москву зі своїми помічниками. Можна сказати, що Гулевський мене викрав. Я трохи жалкую, що не спробував себе у «Спартаку». І все ж, у Куйбишеві провів дуже вдалий сезон. Нам вдалося здобути путівку у вищу лігу».
 | Коментар = про запрошення до московського «Спартака» Костянтином Бесковим і перехід до «Крил Рад» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так. Мені було приємно пригадати те, як я виводив на поле куйбишевську команду з капітанською пов’язкою. Найцікавіше те, що наприкінці року місцева газета «Волзька комуна» проводила опитування щодо визначення кращого спортсмена Поволжя. Обійшовши титулованих Олександра Гусятникова та Олександра Аверіна (велосипедний спорт), кращим став я».
 | Коментар = про капітанство у «Крилах Рад» і визнання найкращим спортсменом Поволжя в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Відомий тренер Віктор Носов запрошував у донецький «Шахтар». А ось Анатолій Зубрицький хотів бачити мене у лавах «Чорноморця» з Одеси. Навіть Валентин Іванов кликав у столичне «Торпедо». Я вирішив залишитися у «Крилах Рад». Мені подобалося грати у цій команді. На матчах у Куйбишеві завжди був повний стадіон, я був капітаном колективу. До того ж мені сказали, що у 1979 році відбудеться Спартакіада народів СРСР. Я отримав можливість потрапити у склад збірної РСФСР».
 | Коментар = про запрошення до провідних футбольних клубів і рішення залишитися у «Крилах Рад» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми здобули бронзові нагороди та отримали звання „майстер спорту СРСР“. Почесне звання отримав тоді, коли мені вже йшов 33 рік. Пригадую, що матч за вихід у півфінал відбувався на московському стадіоні „Торпедо“. Йшов сильним дощ. Як що не помиляюся, то ми обіграли ленінградську збірну. Після перемоги зайшов у роздягальню, де мене обійняв славнозвісний гравець кемеровського клубу „Кузбас“ Віталій Раздаєв, який на півроку старший за мене. Зі сльозами на очах Віталік сказав: „Старий! Ми з тобою — майстри спорту“».
 | Коментар = про бронзові нагороди Спартакіади народів СРСР і здобуття звання майстра спорту в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Моя сім’я жила в Україні. Тому і вирішив повернутися. Вийшло так, що Олександр Гулевський прийняв запорізький «Металург». Я став гравцем цієї команди. Потім трохи виступав у дніпропетровському «Дніпрі». Завершив кар’єру футболіста у команді «Колос» (Нікополь). Вийшло так, що у командах майстрів я виступав 15 років».
 | Коментар = про повернення в Україну та завершення ігрової кар’єри в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У 35 років потрапив у Вищу школу тренерів. У ВШТ провчився два роки. Завершивши навчання, отримав пропозицію стати головним тренером нікопольської команди «Колос», де я працював до закінчення 1987 року».
 | Коментар = про навчання у Вищій школі тренерів і початок роботи головним тренером «Колоса» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Перший секретар Нікопольського райкому партії Володимир Остапченко був великим прихильником футболу. Він робив все для того, щоби Нікополь мав сильну команду. Володимир Іванович побудував чудову базу, де були майданчики, відновлювальний центр. Було також відкрито школу-інтернат. Звідти вийшли, на жаль, вже покійний [[Кудрицький Микола Михайлович|Микола Кудрицький]], відомий воротар [[Медін Микола Олександрович|Микола Медін]], [[Художилов Сергій Миколайович|Сергій Художилов]]. Щодо дорослої команди, то у нас знаходили можливість створювати пристойні матеріальні умови. Тому в Нікополь приїздили сильні гравці з вищої ліги. Ті хлопці, які хотіли жити в Нікополі, отримували квартири. Футболістам також виділялися машини».
 | Коментар = про розвиток футбольної інфраструктури та створення сильного «Колоса» в Нікополі в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Представники маленького Нікополя гідно грали з московськими клубами ЦСКА, „Локомотив“, ташкентським „Пахтакором“, ризькою „Даугавою“, волгоградським „Ротором“… У рідних стінах ми практично нікому не програвали. Фундаторами нікопольської команди „Колос“ були Володимир Ємець та Геннадій Жиздік».
 | Коментар = про виступи нікопольського «Колоса» проти відомих клубів і засновників команди в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми намагалися потрапити у вищу лігу. На жаль, зробити цього нам не вдалося. Навіщо був потрібний якийсь Нікополь у вищому дивізіоні… 

Я захотів попрацювати в обласному центрі. Тому опинився у миколаївському „Суднобудівнику“. Поспілкувався з першим секретарем обкому, побував у директора чорноморського заводу. Ці люди мені сказали: „Ви тільки приїжджайте. За Вами поїде молодь. Ми створимо усі умови для команди“. Я „клюнув“ на це. Зі мною поїхали багато пристойних футболістів, яким пообіцяли виділити квартири. На жаль, обіцянки не виконувалися. Попрацювавши півтора роки, вирішив залишити „Суднобудівник“. До речі, коли попрацював у Миколаєві, Полтаві та Кривому Розі, то зрозумів, що саме в Нікополі був справжній професійний клуб».
 | Коментар = про перехід до миколаївського «Суднобудівника» та умови роботи у футбольних клубах в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У мене від Чернівців і команди „Буковина“ залишилися лише приємні спомини. Ваше місто надзвичайно гарне. У Вас є затишний стадіон, який був завжди заповнений глядачами. Я приїздив у Чернівці ще тоді, коли був гравцем. У той час „Буковину“ тренував [[Медвідь Федір Йожефович|Федір Медвідь]]. Потім у чернівецькій команді працював Юхим Школьников. Раніше у Вас був колектив, який ставив перед собою високі цілі».
 | Коментар = про враження від Чернівців і футбольної команди «Буковина» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли [[Борзов Валерій Пилипович|Валерій Борзов]] став Міністром спорту України, я отримав запрошення відповідати за футбол. Тому незадовго до розпаду СРСР переїхав у Київ. До речі, після роботи в Миколаєві, мені вдалося захистити кандидатську дисертацію. Коли була вакансія на кафедрі футболу Київського національного університету фізичного виховання та спорту, то я у 1992 році пішов працювати у цей навчальний заклад. Зараз продовжую викладати трудитися в університеті. Вже доріс до доктора наук, професора… Для того, щоби досягти цього, працював навіть вночі».
 | Коментар = про переїзд до Києва, наукову кар’єру та викладацьку діяльність в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «В Україні існувало кілька футзальних команд. У Дніпропетровську вирішили провести установчу конференцію, бо виникла ідея створити організацію, яка б управляла футзалом у нашій державі. Конференція відбулася 10 березня 1993 року. Я поїхав як представник студентської команди. На посаду керманича українським футзалом висунули кандидатуру представника Дніпропетровська. Згодом хтось запропонував мою кандидатуру. У своєму виступі сказав: „Якщо Ви мені довіряєте, то готовий працювати“. За мене проголосувало 8 чоловік із 14. Я одразу запропонував своєму конкурентові стати першим віцепрезидентом. Він відмовився. Після цього я нічого не чув про конкурента».
 | Коментар = про обрання керівником українського футзалу та створення організації для управління цим видом спорту в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я вважаю, що вітчизняний футзал досягнув великих висот. Ми регулярно проводимо чемпіонати України, у яких беруть участь 14–16 професійних команд. У нас є найближчий резерв — 20 колективів першої ліги, яких розподілено за територіальним принципом (західна та східна зони). Проводимо також змагання серед колективів другого дивізіону. Чотири роки тому було створено дитячо-юнацьку футзальну лігу. У цих змаганнях беруть участь спортсмени від 9 до 17 років. На жаль, ще не всі території України приділяють увагу розвиткові футзалу. І все ж, у нашій державі з’являються нові дитячо-юнацькі футзальні спортивні школи. Відкриваються також відділення футзалу при футбольних ДЮСШ. Перші випускники цих шкіл — брати Іванови, Сергій Чепорнюк. Сьогодні вони вже гравці збірної України. Зараз підростають футзалісти 1989–1991 років народження».
 | Коментар = про розвиток українського футзалу, систему змагань і підготовку молодих спортсменів в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Президент ЛТК (Луганськ) Юрій Шацький відкрив Академію футзалу. Юрій Михайлович побудував чотириповерхове приміщення. Він збирає кращих хлопців із України. Дітвора має можливість займатися зранку до вечора в ідеальніших умовах. Зараз у Луганську будується Палац спорту на 3000 місць. Це чудово! До речі, перебуваючи у відрядженні, Президент України Віктор Ющенко вирішив відвідати саме Академію. Знаю, що Віктор Андрійович був дуже задоволеним тим, що у Луганській області приділяють увагу молоді. Завдяки зусиллям Миколи Хаймурзіна, Академія відкрилася і в Донецьку. Відзначив би також роботу президента львівської команди ТВД Мирона Кіндія. Колектив ТВД має у своєму розпорядженні чудові три майданчики. Мені відомо, що є проєкт будівництва на околиці міста Лева Палацу спорту, який вміщуватиме 3000 глядачів. Думаю, що у нашого футзалу непогане майбутнє».
 | Коментар = про розвиток академій футзалу та перспективи цього виду спорту в Україні в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми маємо підтримку з боку ФФУ. Тут я хочу подякувати [[Суркіс Григорій Михайлович|Григорію Суркісу]]. Однак, нам би хотілося мати постійного спонсора. Коли ми були у Санкт-Петербурзі на фіналі першого чемпіонату Європи серед молодіжних команд, то там на засіданні виступив головний тренер збірної Голландії. Він сказав, що у цій країні на футзал виділяється півтора мільйона євро. Це лише на рік! Зрозуміло, що голландський тренер проблем не має. Він може полетіти на контрольний матч у будь-яку країну, виплачувати гравцям зарплату, преміальні».
 | Коментар = про фінансування українського футзалу та потребу в постійному спонсорі в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Незважаючи на проблеми, національна збірна України двічі стала срібним призером чемпіонату Європи. А наша студентська збірна двічі здобувала чемпіонське звання європейського чемпіонату, одного разу виборювала срібні нагороди та чотири рази здобувала бронзу. Ми беремо участь практично в усіх фіналах чемпіонату світу та Європи. Це чудовий показник».
 | Коментар = про результати національної та студентської збірних України з футзалу в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Росіяни заманюють гравців великою зарплатою, яку не можуть платити наші команди. Один із пунктів контракту українських гравців — відмова від виступів за національну збірну. А у Росії існує ліміт на легіонерів. Тому і наші хлопці стають „росіянами“. Хлопці ж самі визнають, що хочуть трохи заробити. Хоча воротар Попов прагне повернутися у нашу збірну, бо у нього та інших українських гравців від збірної залишилися лише приємні спомини».
 | Коментар = про причини переходу українських футзалістів до російських клубів і відмову від виступів за збірну України в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У мене сім’я спортивна. Коли я грав у Луганську, то одружився на баскетболістці. У 1972 році у мене народився син Сергій, який, до речі, нещодавно дебютував арбітром футбольної Прем’єр-ліги. Він працював на матчі ФК „Харків“ — „Металург“ (Донецьк). А ось наприкінці 1990-х років мій син був арбітром ФІФА з футзалу. Зараз Сергій — делегат УЄФА та кандидат наук, доцент. Він, як батько, має три вищі освіти».
 | Коментар = про спортивну родину та кар’єру сина Сергія в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У нас також народилася донька, яка, на жаль, швидко померла. Через це, у моїй дружині стався інфаркт. Три роки ми жили вдвох із сином. Згодом знайшов собі супутницю життя. Моя дружина Оля родом із Москви. Вона грала у гандбольній команді „Луч“ (Москва) та була кандидатом у збірну. Ми живемо дуже щасливо. У сина також є вже своя сім’я. Моїй онуці 10 років. У пам’ять бабусі вирішили назвати доньку сина Наташею».
 | Коментар = про родину та особисте життя в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-Л]]
[[Категорія:Доктори наук України з фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Заслужені тренери України]] 
[[Категорія:Заслужені працівники фізичної культури і спорту України]]
[[Категорія:Відмінники освіти України]]
[[Категорія:Радянські футболісти]]
[[Категорія:Футбольні воротарі]]
[[Категорія:Футбольні тренери СРСР]]
[[Категорія:Українські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери МФК «Миколаїв»]]
[[Категорія:Українські футзальні тренери]]
[[Категорія:Українські футзальні функціонери]]
[[Категорія:Футболісти «Кременя»]]
[[Категорія:Футболісти «Шахтаря» (Стаханов)]]
[[Категорія:Футболісти «Таврії» (Сімферополь)]]
[[Категорія:Футболісти «Крил Рад» (Самара)]]
[[Категорія:Футболісти «Металурга» (Запоріжжя)]]
[[Категорія:Футболісти «Електрометалурга-НЗФ»]]
[[Категорія:Футболісти «Зорі» (Луганськ)]]
[[Категорія:Тренери ФК «Кривбас» Кривий Ріг]]
[[Категорія:Тренери ФК «Електрометалург-НЗФ»]]</text>
      <sha1>axv2w9cvhm80c54y8vf14yvm6dggcsa</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162157</id>
      <parentid>162155</parentid>
      <timestamp>2026-10-09T20:24:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>162157</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="35112" sha1="mfjeh3dzozd8a3d53at25otbhfi806q" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Геннадій Анатолійович Лисенчук''' (або ''Лісенчук''; 18 грудня 1947, Жердєвка, Тамбовська область&lt;ref&gt;[http://www.kc-camapa.ru/cgi-bin/prntxt.cgi?20071224,40,9,,3506 Геннадию Лисенчуку&amp;nbsp;— 60! (офіційна сторінка «Крил Рад», 24 грудня 2007)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080303074402/http://www.kc-camapa.ru/cgi-bin/prntxt.cgi?20071224,40,9,,3506 |date=3 березня 2008 }}&lt;/ref&gt;)&amp;nbsp;— радянський футболіст, воротар, український футбольний і футзальний тренер. Грав, зокрема за «Зорю» (Ворошиловград), «Таврію» (Сімферополь) і «Крила Рад» (Куйбишев). Майстер спорту СРСР (1979). Завідувач кафедри футболу НУФВСУ, доктор наук з фізичного виховання і спорту, член-кореспондент Української академії наук. Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України, Відмінник освіти України.

Колишній головний тренер національної та молодіжної збірних команд України з футзалу. Голова Асоціації міні-футболу (футзалу) України. Батько футбольного судді [[Лисенчук Сергій Геннадійович|Сергія Лисенчука]].

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Дитинство провів у Тамбовській області. Закінчив школу та технікум цукрової промисловості. Коли мені виповнилося 20 років, то приїхав до рідної сестри у Полтаву. Там пішов на ковзанку. Я дуже добре грав у хокей. До речі, я міг обіграти усіх гравців суперника та закинути шайбу. Мене замітив тренер Володимир Аксьонов (на жаль, нещодавно пішов із життя), який спитав: «Ти граєш у футбол?». Я відповів: «У футболі стою у воротах». 

І все ж, у 1967 році отримав запрошення у полтавську команду другої ліги «Сільбуд». У цьому колективові перебував на других ролях, бо у «Сільбуді» грали сильні голкіпери - Володимир Козлов і Віктор Діордієв. Ці воротарі виступали у армійських колективах Одеси та Ростова – на – Дону. Влітку мене передали у ще один клуб другої ліги - «Дніпро» (Кременчук), де і розпочався мій шлях у командах майстрів».
 | Коментар = про те, як пройшло дитинство в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua  [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: &quot;Бесков наполегливо кликав мене у &quot;Спартак&quot;] (3 квітня 2009 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У 1969 році я перейшов у команду «Шахтар» (Кадіївка), де мене помітило керівництво ворошиловградської «Зорі». У Ворошиловграді виступав три роки. Разом із «Зорею» став чемпіоном СРСР — 72. На золоту нагороду я не награв. У ворошиловградській команді виступали блискучі воротарі Олександр Ткаченко та Михайло Форкаш. Олександр був основним голкіпером, а Форкаш і я перебували в запасі».
 | Коментар = про виступи за ворошиловградську «Зорю» та чемпіонство СРСР 1972 року в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли мене відпустили з ворошиловського клубу, то у 1973 році вирішив стати гравцем сімферопольської «Таврії», де заграв дуже впевнено. Став чемпіоном України та був визнаний кращим воротарем серед колективів другої ліги. Однак, закінчивши заочно інститут, потрапив на рік у армію. Так я з’явився в одеському СКА. Потім повернувся у «Таврію». У сімферопольській команді грав до закінчення 1977 року. Ми стали бронзовими призерами першої союзної ліги, а чемпіонське звання здобув московський «Спартак»».
 | Коментар = про виступи за сімферопольську «Таврію» та здобутки команди в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У грудні 1977 року [[Бєсков Костянтин Іванович|Костянтин Бєсков]] наполегливо кликав мене у «Спартак». Я навіть приїхав у Москву. Московський клуб шукав заміну [[Прохоров Олександр Михайлович|Олександру Прохорову]]. Мені сказали: «У нас з’явився молодий воротар із Астрахані [[Дасаєв Рінат Файзрахманович|Рінат Дасаєв]]. Він ще „сирий“. Тому розраховуємо на тебе, як на основного голкіпера». У той час тренер із України [[Гулевський Олександр Петрович|Олександр Гулевський]] прийняв клуб «Крила Рад» (Куйбишев, нині — Самара). Олександр Петрович приїхав за мною у Москву зі своїми помічниками. Можна сказати, що Гулевський мене викрав. Я трохи жалкую, що не спробував себе у «Спартаку». І все ж, у Куйбишеві провів дуже вдалий сезон. Нам вдалося здобути путівку у вищу лігу».
 | Коментар = про запрошення до московського «Спартака» Костянтином Бесковим і перехід до «Крил Рад» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Так. Мені було приємно пригадати те, як я виводив на поле куйбишевську команду з капітанською пов’язкою. Найцікавіше те, що наприкінці року місцева газета «Волзька комуна» проводила опитування щодо визначення кращого спортсмена Поволжя. Обійшовши титулованих Олександра Гусятникова та Олександра Аверіна (велосипедний спорт), кращим став я».
 | Коментар = про капітанство у «Крилах Рад» і визнання найкращим спортсменом Поволжя в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Відомий тренер Віктор Носов запрошував у донецький «Шахтар». А ось Анатолій Зубрицький хотів бачити мене у лавах «Чорноморця» з Одеси. Навіть Валентин Іванов кликав у столичне «Торпедо». Я вирішив залишитися у «Крилах Рад». Мені подобалося грати у цій команді. На матчах у Куйбишеві завжди був повний стадіон, я був капітаном колективу. До того ж мені сказали, що у 1979 році відбудеться Спартакіада народів СРСР. Я отримав можливість потрапити у склад збірної РСФСР».
 | Коментар = про запрошення до провідних футбольних клубів і рішення залишитися у «Крилах Рад» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    = 
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми здобули бронзові нагороди та отримали звання „майстер спорту СРСР“. Почесне звання отримав тоді, коли мені вже йшов 33 рік. Пригадую, що матч за вихід у півфінал відбувався на московському стадіоні „Торпедо“. Йшов сильним дощ. Як що не помиляюся, то ми обіграли ленінградську збірну. Після перемоги зайшов у роздягальню, де мене обійняв славнозвісний гравець кемеровського клубу „Кузбас“ Віталій Раздаєв, який на півроку старший за мене. Зі сльозами на очах Віталік сказав: „Старий! Ми з тобою — майстри спорту“».
 | Коментар = про бронзові нагороди Спартакіади народів СРСР і здобуття звання майстра спорту в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Моя сім’я жила в Україні. Тому і вирішив повернутися. Вийшло так, що Олександр Гулевський прийняв запорізький «Металург». Я став гравцем цієї команди. Потім трохи виступав у дніпропетровському «Дніпрі». Завершив кар’єру футболіста у команді «Колос» (Нікополь). Вийшло так, що у командах майстрів я виступав 15 років».
 | Коментар = про повернення в Україну та завершення ігрової кар’єри в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У 35 років потрапив у Вищу школу тренерів. У ВШТ провчився два роки. Завершивши навчання, отримав пропозицію стати головним тренером нікопольської команди «Колос», де я працював до закінчення 1987 року».
 | Коментар = про навчання у Вищій школі тренерів і початок роботи головним тренером «Колоса» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Перший секретар Нікопольського райкому партії Володимир Остапченко був великим прихильником футболу. Він робив все для того, щоби Нікополь мав сильну команду. Володимир Іванович побудував чудову базу, де були майданчики, відновлювальний центр. Було також відкрито школу-інтернат. Звідти вийшли, на жаль, вже покійний [[Кудрицький Микола Михайлович|Микола Кудрицький]], відомий воротар [[Медін Микола Олександрович|Микола Медін]], [[Художилов Сергій Миколайович|Сергій Художилов]]. Щодо дорослої команди, то у нас знаходили можливість створювати пристойні матеріальні умови. Тому в Нікополь приїздили сильні гравці з вищої ліги. Ті хлопці, які хотіли жити в Нікополі, отримували квартири. Футболістам також виділялися машини».
 | Коментар = про розвиток футбольної інфраструктури та створення сильного «Колоса» в Нікополі в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Представники маленького Нікополя гідно грали з московськими клубами ЦСКА, „Локомотив“, ташкентським „Пахтакором“, ризькою „Даугавою“, волгоградським „Ротором“… У рідних стінах ми практично нікому не програвали. Фундаторами нікопольської команди „Колос“ були Володимир Ємець та Геннадій Жиздік».
 | Коментар = про виступи нікопольського «Колоса» проти відомих клубів і засновників команди в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми намагалися потрапити у вищу лігу. На жаль, зробити цього нам не вдалося. Навіщо був потрібний якийсь Нікополь у вищому дивізіоні… 

Я захотів попрацювати в обласному центрі. Тому опинився у миколаївському „Суднобудівнику“. Поспілкувався з першим секретарем обкому, побував у директора чорноморського заводу. Ці люди мені сказали: „Ви тільки приїжджайте. За Вами поїде молодь. Ми створимо усі умови для команди“. Я „клюнув“ на це. Зі мною поїхали багато пристойних футболістів, яким пообіцяли виділити квартири. На жаль, обіцянки не виконувалися. Попрацювавши півтора роки, вирішив залишити „Суднобудівник“. До речі, коли попрацював у Миколаєві, Полтаві та Кривому Розі, то зрозумів, що саме в Нікополі був справжній професійний клуб».
 | Коментар = про перехід до миколаївського «Суднобудівника» та умови роботи у футбольних клубах в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У мене від Чернівців і команди „Буковина“ залишилися лише приємні спомини. Ваше місто надзвичайно гарне. У Вас є затишний стадіон, який був завжди заповнений глядачами. Я приїздив у Чернівці ще тоді, коли був гравцем. У той час „Буковину“ тренував [[Медвідь Федір Йожефович|Федір Медвідь]]. Потім у чернівецькій команді працював Юхим Школьников. Раніше у Вас був колектив, який ставив перед собою високі цілі».
 | Коментар = про враження від Чернівців і футбольної команди «Буковина» в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Коли [[Борзов Валерій Пилипович|Валерій Борзов]] став Міністром спорту України, я отримав запрошення відповідати за футбол. Тому незадовго до розпаду СРСР переїхав у Київ. До речі, після роботи в Миколаєві, мені вдалося захистити кандидатську дисертацію. Коли була вакансія на кафедрі футболу Київського національного університету фізичного виховання та спорту, то я у 1992 році пішов працювати у цей навчальний заклад. Зараз продовжую викладати трудитися в університеті. Вже доріс до доктора наук, професора… Для того, щоби досягти цього, працював навіть вночі».
 | Коментар = про переїзд до Києва, наукову кар’єру та викладацьку діяльність в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «В Україні існувало кілька футзальних команд. У Дніпропетровську вирішили провести установчу конференцію, бо виникла ідея створити організацію, яка б управляла футзалом у нашій державі. Конференція відбулася 10 березня 1993 року. Я поїхав як представник студентської команди. На посаду керманича українським футзалом висунули кандидатуру представника Дніпропетровська. Згодом хтось запропонував мою кандидатуру. У своєму виступі сказав: „Якщо Ви мені довіряєте, то готовий працювати“. За мене проголосувало 8 чоловік із 14. Я одразу запропонував своєму конкурентові стати першим віцепрезидентом. Він відмовився. Після цього я нічого не чув про конкурента».
 | Коментар = про обрання керівником українського футзалу та створення організації для управління цим видом спорту в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Я вважаю, що вітчизняний футзал досягнув великих висот. Ми регулярно проводимо чемпіонати України, у яких беруть участь 14–16 професійних команд. У нас є найближчий резерв — 20 колективів першої ліги, яких розподілено за територіальним принципом (західна та східна зони). Проводимо також змагання серед колективів другого дивізіону. Чотири роки тому було створено дитячо-юнацьку футзальну лігу. У цих змаганнях беруть участь спортсмени від 9 до 17 років. На жаль, ще не всі території України приділяють увагу розвиткові футзалу. І все ж, у нашій державі з’являються нові дитячо-юнацькі футзальні спортивні школи. Відкриваються також відділення футзалу при футбольних ДЮСШ. Перші випускники цих шкіл — брати Іванови, Сергій Чепорнюк. Сьогодні вони вже гравці збірної України. Зараз підростають футзалісти 1989–1991 років народження».
 | Коментар = про розвиток українського футзалу, систему змагань і підготовку молодих спортсменів в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Президент ЛТК (Луганськ) Юрій Шацький відкрив Академію футзалу. Юрій Михайлович побудував чотириповерхове приміщення. Він збирає кращих хлопців із України. Дітвора має можливість займатися зранку до вечора в ідеальніших умовах. Зараз у Луганську будується Палац спорту на 3000 місць. Це чудово! До речі, перебуваючи у відрядженні, Президент України Віктор Ющенко вирішив відвідати саме Академію. Знаю, що Віктор Андрійович був дуже задоволеним тим, що у Луганській області приділяють увагу молоді. Завдяки зусиллям Миколи Хаймурзіна, Академія відкрилася і в Донецьку. Відзначив би також роботу президента львівської команди ТВД Мирона Кіндія. Колектив ТВД має у своєму розпорядженні чудові три майданчики. Мені відомо, що є проєкт будівництва на околиці міста Лева Палацу спорту, який вміщуватиме 3000 глядачів. Думаю, що у нашого футзалу непогане майбутнє».
 | Коментар = про розвиток академій футзалу та перспективи цього виду спорту в Україні в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Ми маємо підтримку з боку ФФУ. Тут я хочу подякувати [[Суркіс Григорій Михайлович|Григорію Суркісу]]. Однак, нам би хотілося мати постійного спонсора. Коли ми були у Санкт-Петербурзі на фіналі першого чемпіонату Європи серед молодіжних команд, то там на засіданні виступив головний тренер збірної Голландії. Він сказав, що у цій країні на футзал виділяється півтора мільйона євро. Це лише на рік! Зрозуміло, що голландський тренер проблем не має. Він може полетіти на контрольний матч у будь-яку країну, виплачувати гравцям зарплату, преміальні».
 | Коментар = про фінансування українського футзалу та потребу в постійному спонсорі в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Незважаючи на проблеми, національна збірна України двічі стала срібним призером чемпіонату Європи. А наша студентська збірна двічі здобувала чемпіонське звання європейського чемпіонату, одного разу виборювала срібні нагороди та чотири рази здобувала бронзу. Ми беремо участь практично в усіх фіналах чемпіонату світу та Європи. Це чудовий показник».
 | Коментар = про результати національної та студентської збірних України з футзалу в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «Росіяни заманюють гравців великою зарплатою, яку не можуть платити наші команди. Один із пунктів контракту українських гравців — відмова від виступів за національну збірну. А у Росії існує ліміт на легіонерів. Тому і наші хлопці стають „росіянами“. Хлопці ж самі визнають, що хочуть трохи заробити. Хоча воротар Попов прагне повернутися у нашу збірну, бо у нього та інших українських гравців від збірної залишилися лише приємні спомини».
 | Коментар = про причини переходу українських футзалістів до російських клубів і відмову від виступів за збірну України в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У мене сім’я спортивна. Коли я грав у Луганську, то одружився на баскетболістці. У 1972 році у мене народився син Сергій, який, до речі, нещодавно дебютував арбітром футбольної Прем’єр-ліги. Він працював на матчі ФК „Харків“ — „Металург“ (Донецьк). А ось наприкінці 1990-х років мій син був арбітром ФІФА з футзалу. Зараз Сергій — делегат УЄФА та кандидат наук, доцент. Він, як батько, має три вищі освіти».
 | Коментар = про спортивну родину та кар’єру сина Сергія в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

{{Q
 | Цитата   = «У нас також народилася донька, яка, на жаль, швидко померла. Через це, у моїй дружині стався інфаркт. Три роки ми жили вдвох із сином. Згодом знайшов собі супутницю життя. Моя дружина Оля родом із Москви. Вона грала у гандбольній команді „Луч“ (Москва) та була кандидатом у збірну. Ми живемо дуже щасливо. У сина також є вже своя сім’я. Моїй онуці 10 років. У пам’ять бабусі вирішили назвати доньку сина Наташею».
 | Коментар = про родину та особисте життя в інтерв’ю вебсайту bukinfo.com.ua [https://bukinfo.com.ua/interv-yu/arhive-1587 Геннадій Лисенчук: «Бесков наполегливо кликав мене у „Спартак“»] (3 квітня 2009 року)
 | Оригінал =
 | Автор    =  
}}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-Л]]
[[Категорія:Доктори наук України з фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Заслужені тренери України]]
[[Категорія:Заслужені працівники фізичної культури і спорту України]]
[[Категорія:Відмінники освіти України]]
[[Категорія:Радянські футболісти]]
[[Категорія:Футбольні воротарі]]
[[Категорія:Футбольні тренери СРСР]]
[[Категорія:Українські футбольні тренери]]
[[Категорія:Тренери МФК «Миколаїв»]]
[[Категорія:Українські футзальні тренери]]
[[Категорія:Українські футзальні функціонери]]
[[Категорія:Футболісти «Кременя»]]
[[Категорія:Футболісти «Шахтаря» (Стаханов)]]
[[Категорія:Футболісти «Таврії» (Сімферополь)]]
[[Категорія:Футболісти «Крил Рад» (Самара)]]
[[Категорія:Футболісти «Металурга» (Запоріжжя)]]
[[Категорія:Футболісти «Електрометалурга-НЗФ»]]
[[Категорія:Футболісти «Зорі» (Луганськ)]]
[[Категорія:Тренери ФК «Кривбас» Кривий Ріг]]
[[Категорія:Тренери ФК «Електрометалург-НЗФ»]]</text>
      <sha1>mfjeh3dzozd8a3d53at25otbhfi806q</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Паламарчук Михайло Федорович</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46709</id>
    <revision>
      <id>162158</id>
      <timestamp>2026-10-10T10:50:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка:  '''Михайло Федорович Паламарчук''' ({{н}} [[25 серпня]] [[1957]], [[Коломия]], [[Івано-Франківська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&amp;nbsp;— радянський та український футбол...</comment>
      <origin>162158</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1465" sha1="mtxz6p59dymcfxoksraj71wilul67pv" xml:space="preserve">
'''Михайло Федорович Паламарчук''' ({{н}} [[25 серпня]] [[1957]], [[Коломия]], [[Івано-Франківська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&amp;nbsp;— радянський та український [[футболіст]], універсал, український тренер.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «На відміну від решти учасниць, ми через російську агресію зібралися цього року лише вперше. Довелося обмежитися чотириденним етапом підготовки. Звичайно, цього було замало».
 | Коментар = про те, що збірна України WU-19 у Данії посіла четверте місце в групі відбору Євро-2023 WU-19 в Лізі А й змушена понизитися в класі в інтерв’ю вебсайту sport.ua  [https://sport.ua/uk/news/622505-palamarchuk-sensatsiyni-islandki-perekreslili-vsi-zadumi ПАЛАМАРЧУК: «Сенсаційні ісландки перекреслили всі задуми»] (15 квітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>mtxz6p59dymcfxoksraj71wilul67pv</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162159</id>
      <parentid>162158</parentid>
      <timestamp>2026-10-10T10:53:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>162159</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5464" sha1="bjkn7axu5zr4sgzh45hulf8fzuwbl67" xml:space="preserve">
'''Михайло Федорович Паламарчук''' ({{н}} [[25 серпня]] [[1957]], [[Коломия]], [[Івано-Франківська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&amp;nbsp;— радянський та український [[футболіст]], універсал, український тренер.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «На відміну від решти учасниць, ми через російську агресію зібралися цього року лише вперше. Довелося обмежитися чотириденним етапом підготовки. Звичайно, цього було замало».
 | Коментар = про те, що збірна України WU-19 у Данії посіла четверте місце в групі відбору Євро-2023 WU-19 в Лізі А й змушена понизитися в класі в інтерв’ю вебсайту sport.ua  [https://sport.ua/uk/news/622505-palamarchuk-sensatsiyni-islandki-perekreslili-vsi-zadumi ПАЛАМАРЧУК: «Сенсаційні ісландки перекреслили всі задуми»] (15 квітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
| Цитата = «Факти – вперта річ: ісландки, продемонструвавши максимальну налаштованість і здивувавши вмінням пресингувати, націленістю на ворота та здатністю ефективно розподіляти сили по ходу матчів, зуміли достроково здобути путівку до фінальної частини чемпіонату Європи».
| Коментар = про успішний виступ збірної Ісландії WU-19 у відборі до чемпіонату Європи 2023 року в інтерв’ю вебсайту sport.ua [[https://sport.ua/uk/news/622505-palamarchuk-sensatsiyni-islandki-perekreslili-vsi-zadumi ПАЛАМАРЧУК: «Сенсаційні ісландки перекреслили всі задуми»]] (15 квітня 2023 року)
| Оригінал =
| Автор =
}}

{{Q
| Цитата = «Такого потужного виступу від збірної Ісландії не очікував ніхто».
| Коментар = про несподівано сильну гру збірної Ісландії WU-19 у відборі до чемпіонату Європи 2023 року в інтерв’ю вебсайту sport.ua [[https://sport.ua/uk/news/622505-palamarchuk-sensatsiyni-islandki-perekreslili-vsi-zadumi ПАЛАМАРЧУК: «Сенсаційні ісландки перекреслили всі задуми»]] (15 квітня 2023 року)
| Оригінал =
| Автор =
}}

{{Q
| Цитата = «Наші дівчата виявилися не готовими до таких агресивних, швидкісних дій візаві. Кульгала техніка, а відсутність зіграності негативно впливала на виконання тактичних задумів».
| Коментар = про причини розгромних поразок збірної України WU-19 від команд Швеції та Данії у відборі до чемпіонату Європи 2023 року в інтерв’ю вебсайту sport.ua [[https://sport.ua/uk/news/622505-palamarchuk-sensatsiyni-islandki-perekreslili-vsi-zadumi ПАЛАМАРЧУК: «Сенсаційні ісландки перекреслили всі задуми»]] (15 квітня 2023 року)
| Оригінал =
| Автор =
}}

{{Q
| Цитата = «І якби не прикра помилка при розігруванні м'яча від своїх воріт, то взагалі могли б узяти гору».
| Коментар = про перебіг заключного матчу збірної України WU-19 проти збірної Ісландії, який завершився з рахунком 2:2, в інтерв’ю вебсайту sport.ua [[https://sport.ua/uk/news/622505-palamarchuk-sensatsiyni-islandki-perekreslili-vsi-zadumi ПАЛАМАРЧУК: «Сенсаційні ісландки перекреслили всі задуми»]] (15 квітня 2023 року)
| Оригінал =
| Автор =
}}

{{Q
| Цитата = «Знаєте, навіть впіймав себе на думці, що якби цей груповий турнір проходив у два кола, то ми б виступили успішніше…»
| Коментар = про підсумки виступу збірної України WU-19 у відборі до чемпіонату Європи 2023 року в інтерв’ю вебсайту sport.ua [[https://sport.ua/uk/news/622505-palamarchuk-sensatsiyni-islandki-perekreslili-vsi-zadumi ПАЛАМАРЧУК: «Сенсаційні ісландки перекреслили всі задуми»]] (15 квітня 2023 року)
| Оригінал =
| Автор =
}}</text>
      <sha1>bjkn7axu5zr4sgzh45hulf8fzuwbl67</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162163</id>
      <parentid>162159</parentid>
      <timestamp>2026-10-10T11:46:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>162163</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5436" sha1="nkixffpx3j1uf0lchmidcz6ge3r78ph" xml:space="preserve">
'''Михайло Федорович Паламарчук''' (25 серпня 1957, Коломия, [[Івано-Франківська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — радянський та український футболіст, універсал, український тренер.

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «На відміну від решти учасниць, ми через російську агресію зібралися цього року лише вперше. Довелося обмежитися чотириденним етапом підготовки. Звичайно, цього було замало».
 | Коментар = про те, що збірна України WU-19 у Данії посіла четверте місце в групі відбору Євро-2023 WU-19 в Лізі А й змушена понизитися в класі в інтерв’ю вебсайту sport.ua  [https://sport.ua/uk/news/622505-palamarchuk-sensatsiyni-islandki-perekreslili-vsi-zadumi ПАЛАМАРЧУК: «Сенсаційні ісландки перекреслили всі задуми»] (15 квітня 2023 року) 
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
| Цитата = «Факти – вперта річ: ісландки, продемонструвавши максимальну налаштованість і здивувавши вмінням пресингувати, націленістю на ворота та здатністю ефективно розподіляти сили по ходу матчів, зуміли достроково здобути путівку до фінальної частини чемпіонату Європи».
| Коментар = про успішний виступ збірної Ісландії WU-19 у відборі до чемпіонату Європи 2023 року в інтерв’ю вебсайту sport.ua [[https://sport.ua/uk/news/622505-palamarchuk-sensatsiyni-islandki-perekreslili-vsi-zadumi ПАЛАМАРЧУК: «Сенсаційні ісландки перекреслили всі задуми»]] (15 квітня 2023 року)
| Оригінал =
| Автор =
}}

{{Q
| Цитата = «Такого потужного виступу від збірної Ісландії не очікував ніхто».
| Коментар = про несподівано сильну гру збірної Ісландії WU-19 у відборі до чемпіонату Європи 2023 року в інтерв’ю вебсайту sport.ua [[https://sport.ua/uk/news/622505-palamarchuk-sensatsiyni-islandki-perekreslili-vsi-zadumi ПАЛАМАРЧУК: «Сенсаційні ісландки перекреслили всі задуми»]] (15 квітня 2023 року)
| Оригінал =
| Автор =
}}

{{Q
| Цитата = «Наші дівчата виявилися не готовими до таких агресивних, швидкісних дій візаві. Кульгала техніка, а відсутність зіграності негативно впливала на виконання тактичних задумів».
| Коментар = про причини розгромних поразок збірної України WU-19 від команд Швеції та Данії у відборі до чемпіонату Європи 2023 року в інтерв’ю вебсайту sport.ua [[https://sport.ua/uk/news/622505-palamarchuk-sensatsiyni-islandki-perekreslili-vsi-zadumi ПАЛАМАРЧУК: «Сенсаційні ісландки перекреслили всі задуми»]] (15 квітня 2023 року)
| Оригінал =
| Автор =
}}

{{Q
| Цитата = «І якби не прикра помилка при розігруванні м'яча від своїх воріт, то взагалі могли б узяти гору».
| Коментар = про перебіг заключного матчу збірної України WU-19 проти збірної Ісландії, який завершився з рахунком 2:2, в інтерв’ю вебсайту sport.ua [[https://sport.ua/uk/news/622505-palamarchuk-sensatsiyni-islandki-perekreslili-vsi-zadumi ПАЛАМАРЧУК: «Сенсаційні ісландки перекреслили всі задуми»]] (15 квітня 2023 року)
| Оригінал =
| Автор =
}}

{{Q
| Цитата = «Знаєте, навіть впіймав себе на думці, що якби цей груповий турнір проходив у два кола, то ми б виступили успішніше…»
| Коментар = про підсумки виступу збірної України WU-19 у відборі до чемпіонату Європи 2023 року в інтерв’ю вебсайту sport.ua [[https://sport.ua/uk/news/622505-palamarchuk-sensatsiyni-islandki-perekreslili-vsi-zadumi ПАЛАМАРЧУК: «Сенсаційні ісландки перекреслили всі задуми»]] (15 квітня 2023 року)
| Оригінал =
| Автор =
}}</text>
      <sha1>nkixffpx3j1uf0lchmidcz6ge3r78ph</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Трюхан Вадим Валерійович</title>
    <ns>0</ns>
    <id>46710</id>
    <revision>
      <id>162160</id>
      <timestamp>2026-10-10T10:57:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Perohanych</username>
        <id>372</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: 	 У 2026 році заявив: &quot;Україні більше не слід розраховувати на США як на надійну опору. Схоже, нашу безпеку Вашингтон готовий розмінювати на дешевий дизель, білоруський калій, рідкісноземельні метали та інші комерційні вигоди&quot;&lt;ref&gt;https://society.comments.ua/news/developments/p...</comment>
      <origin>162160</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="594" sha1="rg2an6rtzdg9o1gcl15mfjw4s7vqadp" xml:space="preserve">	
У 2026 році заявив: &quot;Україні більше не слід розраховувати на США як на надійну опору. Схоже, нашу безпеку Вашингтон готовий розмінювати на дешевий дизель, білоруський калій, рідкісноземельні метали та інші комерційні вигоди&quot;&lt;ref&gt;https://society.comments.ua/news/developments/peregovoram-konec-pochemu-ukraina-bolshe-ne-mozhet-rasschityvat-na-pomosch-ot-ssha-818230.amp&lt;/ref&gt;

== Примітки ==
{{reflist}}</text>
      <sha1>rg2an6rtzdg9o1gcl15mfjw4s7vqadp</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162161</id>
      <parentid>162160</parentid>
      <timestamp>2026-10-10T10:59:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Perohanych</username>
        <id>372</id>
      </contributor>
      <origin>162161</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="615" sha1="sngyit8knu0ew9kp5mz5qspbvd917ps" xml:space="preserve">{{Особа}}
== Цитати ==
{{Q|Цитата =&quot;Україні більше не слід розраховувати на США як на надійну опору. Схоже, нашу безпеку Вашингтон готовий розмінювати на дешевий дизель, білоруський калій, рідкісноземельні метали та інші комерційні вигоди&quot;&lt;ref&gt;https://society.comments.ua/news/developments/peregovoram-konec-pochemu-ukraina-bolshe-ne-mozhet-rasschityvat-na-pomosch-ot-ssha-818230.amp&lt;/ref&gt;}}

== Примітки ==
{{reflist}}</text>
      <sha1>sngyit8knu0ew9kp5mz5qspbvd917ps</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>162162</id>
      <parentid>162161</parentid>
      <timestamp>2026-10-10T11:05:19Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Perohanych</username>
        <id>372</id>
      </contributor>
      <origin>162162</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1420" sha1="a187okx4ag9cdny7jo5wfa4u9h65q6g" xml:space="preserve">{{Особа}}
(
нар. 9 січня 1972, с. Піскошине, Веселівський район Запорізька область) — український дипломат і громадський діяч, юрист-міжнародник, управлінець, екс-заступник командира 4-ї роти Добровольчого Формування Бориспільської міської територіальної громади #1, екс-директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України[1], СЕО міжнародної консалтингової компанії CROWE Mikhailenko (у 2024-25 р.р.).
== Цитати ==
{{Q|Цитата =&quot;Україні більше не слід розраховувати на США як на надійну опору. Схоже, нашу безпеку Вашингтон готовий розмінювати на дешевий дизель, білоруський калій, рідкісноземельні метали та інші комерційні вигоди&quot;&lt;ref&gt;https://society.comments.ua/news/developments/peregovoram-konec-pochemu-ukraina-bolshe-ne-mozhet-rasschityvat-na-pomosch-ot-ssha-818230.amp&lt;/ref&gt;}}

== Примітки ==
{{reflist}}</text>
      <sha1>a187okx4ag9cdny7jo5wfa4u9h65q6g</sha1>
    </revision>
  </page>
</mediawiki>