Вікіцитати ukwikiquote https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 MediaWiki 1.47.0-wmf.24 first-letter Медіа Спеціальна Обговорення Користувач Обговорення користувача Вікіцитати Обговорення Вікіцитат Файл Обговорення файлу MediaWiki Обговорення MediaWiki Шаблон Обговорення шаблону Довідка Обговорення довідки Категорія Обговорення категорії Субтитри Обговорення субтитрів Модуль Обговорення модуля Подія Обговорення події 0 19272 162290 158379 2026-10-19T17:30:42Z Alice Redhotroof 12070 /* Див. також */ 162290 wikitext text/x-wiki [[Файл:Colouring pencils.jpg|thumb|250пкс|Кольорові олівці]] {{Вікіпедія}} {{commonscat|Colors|Колір}} '''Ко́лір''' (''ба́рва'')&nbsp;— суб'єктивна характеристика сприйняття [[Світло|світлової хвилі]], яка показує здатність [[Людина|людського]] [[Зір|зору]] розрізняти [[електромагнітне випромінювання]] з довжиною хвиль в області видимого діапазону (видимий діапазон&nbsp;— довжини хвиль від 380 до 760 нм). Сприйнятий колір (''випромінювання'' або ''об'єкта'') залежить від його спектру та від психофізіологічного стану людини. == Цитати == {{Q|Цитата = Ів Кляйн (1928-1962), наприклад, за будь-якої нагоди завзято обстоював вищість кольору над малюнком. Ми завдячуємо йому фразою під якою я охоче підпишуся:<br/>Для мене кольори — живі створіння [...] справжні мешканці простору. Лінія ж минає, мандрує через них. Як перехожий, вона затримується ненадовго{{sfn| Кольори |2020|с=102}}. |Коментар = |Оригінал = |Автор = [[Мішель Пастуро]]}} {{Q | Цитата = Коли усунути [[світло]], кольори змінюються<ref>[http://ukrlife.org/main/afor/konisky.html Українська афористика Х-ХХ ст.] Під загальною редакцією [[Драч Іван Федорович|Івана Драча]] та [[Черняк Володимир Кирилович|Володимира Черняка]]. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001</ref>. | Коментар = | Оригінал = | Автор = [[Георгій (Кониський)]] }} {{Q|Цитата = Ні клімат, ні історія, ні релігія, ні культурні традиції, ні, щобільше, політичний режим або рівень економічного розвитку вочевидь не впливають на улюблені і неулюблені кольори. Всюди бере гору синій, за ним [[Зелений колір|зелений]] і [[Червоний колір|червоний]], а пасе задніх [[Жовтий колір|жовтий]]. Але що дивніше, так це розташування колірних преференцій: воно стосується і [[чоловік]]ів, і [[Жінка|жінок]], усіх вікових і соціопрофесійних категорій. Лише [[Дитина|маленькі діти]] виказують деяку розмаїтість у поглядах: вони неабияк прихильні до червоного, який ставлять десь поруч із синім, і до жовтого, який їм подобається більше ніж дорослим{{sfn| Кольори |2020|с=178}}. |Коментар = |Оригінал = |Автор = Мішель Пастуро}} {{Q|Цитата = Щодо народів Африки й Центральної Азії, їм інколи важко пристосуватися до колірних параметрів у розумінні західної культури (відтінок, тон, насиченість). Розглядаючи певний колір, їм деколи важливіше знати, чи сухий він або вологий, м'який чи твердий, гладенький чи шорсткий, аніж визначити, чи належить він до червоної, синьої або жовтої гами. Для них колір не є річчю в собі, і тим паче він не є суто явищем зору. Його сприймають на рівні з іншими сенсорними параметрами, і тому «європейські» соцопитування щодо улюблених і неулюблених королів там не мають особливого сенсу{{sfn| Кольори |2020|с=179}}. |Коментар = |Оригінал = |Автор = Мішель Пастуро}} == З фільмів == {{Q | Цитата = '''Мані:''' Колір [[жінка|жінки]] не має значення, коли вона гола. '''Жан-Франсуа де Моранж'я:''' Ось бачите, тату, у них і гумор є<ref>[http://citaty.info/film/bratstvo-volka-le-pacte-des-loups Братство вовка] на сайті [http://citaty.info/ citaty.info]</ref>! | Автор = | Коментар = «[[Братство вовка]]» | Оригінал = '''Mani:''' Toutes les femmes ont même couleur quand chandelle est éteinte. '''Jean-François:''' Et oui, mon père, ils ont même de l'esprit! }} == З поезії == {{Q|З воскреслих кольорів, із [[музика|музики]], зі [[слово|слова]] я вибудував [[рай]].<ref>[http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0011977 Губерначук С.Г. Усім тобі завдячую, Любове... – збірка поезій] – Київ: Про формат, 2018. – 340 c. – С. 245.</ref>|Автор= [[Губерначук Сергій Григорович|Сергій Губерначук]]}} == Див. також == {{стовпці|2}} * [[Веселка]] * [[Жовтий колір]] * [[Зелений колір]] * [[Фіолетовий колір]] * [[Червоний колір]] * [[Чорний колір]] </div> == Примітки == {{reflist}} == Джерела == * {{книга|автор = Мішель Пастуро |заголовок =Кольори наших споминів |місто =Київ-Львів| видавництво = Ніка-Центр та Видавництво Анетти Антоненко|рік=2020 |сторінок = 232 |isbn = 9789665217374 |ref = Кольори}} {{Поділитися}} [[Категорія:Колір]] [[Категорія:Зір]] [[Категорія:Дизайн]] [[Категорія:Тематичні статті‎]] a1vombq2tyvyw78fu4ogodrm3n7lswn 162291 162290 2026-10-19T17:36:10Z Alice Redhotroof 12070 доповнення 162291 wikitext text/x-wiki [[Файл:Colouring pencils.jpg|thumb|250пкс|Кольорові олівці]] {{Вікіпедія}} {{commonscat|Colors|Колір}} '''Ко́лір''' (''ба́рва'')&nbsp;— суб'єктивна характеристика сприйняття [[Світло|світлової хвилі]], яка показує здатність [[Людина|людського]] [[Зір|зору]] розрізняти [[електромагнітне випромінювання]] з довжиною хвиль в області видимого діапазону (видимий діапазон&nbsp;— довжини хвиль від 380 до 760 нм). Сприйнятий колір (''випромінювання'' або ''об'єкта'') залежить від його спектру та від психофізіологічного стану людини. == Цитати == {{Q|Цитата = Ів Кляйн (1928-1962), наприклад, за будь-якої нагоди завзято обстоював вищість кольору над малюнком. Ми завдячуємо йому фразою під якою я охоче підпишуся:<br/>Для мене кольори — живі створіння [...] справжні мешканці простору. Лінія ж минає, мандрує через них. Як перехожий, вона затримується ненадовго{{sfn| Кольори |2020|с=102}}. |Коментар = |Оригінал = |Автор = [[Мішель Пастуро]]}} {{Q | Цитата = Коли усунути [[світло]], кольори змінюються<ref>[http://ukrlife.org/main/afor/konisky.html Українська афористика Х-ХХ ст.] Під загальною редакцією [[Драч Іван Федорович|Івана Драча]] та [[Черняк Володимир Кирилович|Володимира Черняка]]. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001</ref>. | Коментар = | Оригінал = | Автор = [[Георгій (Кониський)]] }} {{Q|Цитата = Ні клімат, ні історія, ні релігія, ні культурні традиції, ні, щобільше, політичний режим або рівень економічного розвитку вочевидь не впливають на улюблені і неулюблені кольори. Всюди бере гору синій, за ним [[Зелений колір|зелений]] і [[Червоний колір|червоний]], а пасе задніх [[Жовтий колір|жовтий]]. Але що дивніше, так це розташування колірних преференцій: воно стосується і [[чоловік]]ів, і [[Жінка|жінок]], усіх вікових і соціопрофесійних категорій. Лише [[Дитина|маленькі діти]] виказують деяку розмаїтість у поглядах: вони неабияк прихильні до червоного, який ставлять десь поруч із синім, і до жовтого, який їм подобається більше ніж дорослим{{sfn| Кольори |2020|с=178}}. |Коментар = |Оригінал = |Автор = Мішель Пастуро}} {{Q|Цитата = Щодо народів Африки й Центральної Азії, їм інколи важко пристосуватися до колірних параметрів у розумінні західної культури (відтінок, тон, насиченість). Розглядаючи певний колір, їм деколи важливіше знати, чи сухий він або вологий, м'який чи твердий, гладенький чи шорсткий, аніж визначити, чи належить він до червоної, синьої або жовтої гами. Для них колір не є річчю в собі, і тим паче він не є суто явищем зору. Його сприймають на рівні з іншими сенсорними параметрами, і тому «європейські» соцопитування щодо улюблених і неулюблених королів там не мають особливого сенсу{{sfn| Кольори |2020|с=179}}. |Коментар = |Оригінал = |Автор = Мішель Пастуро}} {{Q|Цитата = Якщо встановити лампу і прилад, що фіксує довжини хвиль, у порожній кімнаті — для фізика в точці зустрічі об’єкта і світла відбувається щось, що він назве явищем кольору. Але якщо там немає людини, яка би це сприйняла — розмова про колір не має сенсу<ref>[https://laboratory.ua/blog/mishel-pasturo-pro-rozuminnya-koloriv Колір існує лише тоді, коли його сприймають: Мішель Пастуро про розуміння кольорів та спадкоємність любові до них]</ref> |Коментар = |Оригінал = |Автор = Мішель Пастуро}} == З фільмів == {{Q | Цитата = '''Мані:''' Колір [[жінка|жінки]] не має значення, коли вона гола. '''Жан-Франсуа де Моранж'я:''' Ось бачите, тату, у них і гумор є<ref>[http://citaty.info/film/bratstvo-volka-le-pacte-des-loups Братство вовка] на сайті [http://citaty.info/ citaty.info]</ref>! | Автор = | Коментар = «[[Братство вовка]]» | Оригінал = '''Mani:''' Toutes les femmes ont même couleur quand chandelle est éteinte. '''Jean-François:''' Et oui, mon père, ils ont même de l'esprit! }} == З поезії == {{Q|З воскреслих кольорів, із [[музика|музики]], зі [[слово|слова]] я вибудував [[рай]].<ref>[http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0011977 Губерначук С.Г. Усім тобі завдячую, Любове... – збірка поезій] – Київ: Про формат, 2018. – 340 c. – С. 245.</ref>|Автор= [[Губерначук Сергій Григорович|Сергій Губерначук]]}} == Див. також == {{стовпці|2}} * [[Веселка]] * [[Жовтий колір]] * [[Зелений колір]] * [[Фіолетовий колір]] * [[Червоний колір]] * [[Чорний колір]] </div> == Примітки == {{reflist}} == Джерела == * {{книга|автор = Мішель Пастуро |заголовок =Кольори наших споминів |місто =Київ-Львів| видавництво = Ніка-Центр та Видавництво Анетти Антоненко|рік=2020 |сторінок = 232 |isbn = 9789665217374 |ref = Кольори}} {{Поділитися}} [[Категорія:Колір]] [[Категорія:Зір]] [[Категорія:Дизайн]] [[Категорія:Тематичні статті‎]] pg1uof5o4y0vueusxp8l1m56m7w7u2b 0 32006 162302 120699 2026-10-19T18:58:54Z Alice Redhotroof 12070 162302 wikitext text/x-wiki {{Особа}} '''[[w:Лаюк Мирослав Миколайович|Мирослав Миколайович Лаюк]]''' (1990, с. Смодна)&nbsp;— український письменник. == Цитати == {{Q|Цитата = Одного разу в одному з кафе серед Києва, яке не називатиму з етичних і самозбережувальних причин, я [[крадіжка|вкрав]] тую (таке хвойне деревце у горщику). Після того вдома я розвісив на балконі на третьому поверсі речі, принесені з пральні. Зранку не знайшов двоє джинсів — блакитних і світло-синіх. Виявляється, що по інших балконах теж вночі полазив якийсь альпініст. Не знаю, чи мої сусіди крали напередодні туї, але я більше так не роблю.<ref name="art">[http://artmisto.net/2015/03/23/pravila-zhittya-poeta-miroslav-layuk/ Правила життя поета: Мирослав Лаюк]</ref> }} {{Q|Цитата = У мене на тілі є три улюблені шрами. Перший на руці: ми з уже згаданим двоюрідним братом на Юрія набирали у відра попіл, що залишився від шин (у нас у Карпатах напередодні цього свята на всіх подвір’ях розкладають вогнища) – і я сильно попікся. Другий на литці: блукав по закинутій будівлі – і бетонно-металеві сходи впали якраз переді мною, трохи зачепивши ногу. Третій на другій литці: колись я вдарив одного діяча ложкою по лобі, а він, не довго думаючи, загнав ножиці із зелененькими ручками мені у ногу. Я тут кажу про ідею пам’ятати ті речі, які посміли накласти на нас власний слід. Не знаю, яка практична користь цього правила, але я кажу його все одно.<ref name="art"/> }} {{Q|Цитата = На віньєтці до труни [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченка]], яка зберігається в Каневі, зроблена помилка: пропущена буква «р» – підписано Тарас Гигорович. Як цього досі ніхто не побачив? І я зрозумів, що віряни, які дивиться на речі, пов’язані зі святими, ніколи не помічають ґанджів, їх засліплює дух… Сто років самотності! Панщина очей!<ref name="art"/> }} {{Q|Цитата = Найдивнішим для мене завжди є момент приходу [[вірш]]а. У нашому університеті влаштовують вечірки на кораблі, який цілу ніч курсує по Дніпру. Одного разу я стояв біля борта, і до мене підійшла дівчина, щоб прикурити. Але я на неї не звернув уваги, бо взяв телефон і зовсім екзальтовано,ніби під диктовку, записав кілька строф нового вірша. Дівчина, певне, образилася.<ref name="art"/> }} {{Q|Цитата = Я зовсім не довіряю тому, що говорять про вірші. Бо не відштовхуюся від поняття «розуміти [[поезія|поезію]]». Вона тільки в’яне від цих грубих доторків усяких пройдисвітів. Ті помиляються двічі, бо поезію не обов’язково «розуміти», а деколи – і категорично заборонено. Хибною є також думка про абсолютну надматеріальність слова. Узагалі, дотик – найбільш недооцінене чуття. Слова можна відчувати, здригатися, коли вони нав’язливо шастають повз стан і шию, а коли пишеш, можна конкретно відчувати, як накладаєш слова, наче плитку, на цемент. Як можна розуміти поезію? Як можна розуміти квіти? Космос?<ref name="art"/> }} {{Q|Цитата = Питаєш себе, в яку епоху хотів би народитися. Завжди уявляються якість розмаїті і майже безтурботні картинки: таїтянки у червоно-зелених пейзажах чи корабель Колумба, східні гареми в трояндах чи кроваво-блакитні вершини пірамід інків. Але одразу, щойно опиняєшся в думках десь там, у голову, наче кулак, б’є питання: а як виглядала [[стоматологія]] у цей час?<ref name="art"/> }} {{Q|Цитата = Маю відчуття, що коли говоримо на тему промоції [[література|літератури]], то робимо щось зовсім неактуальне. Бо ми сьогодні спостерігаємо процес зникнення рефлексу читання у людини. Усе менше нас осінніми вечорами читає Бронте і Фаулза, бо є «Ключовий момент» і «Справжній детектив»; у метро все частіше пасажири переглядають відео на планшетах, ніж читають е-буки, бо техніка дає можливість вибирати простіший шлях; інфографіка значно зручніша за довгу статтю. Для чого зайвий раз трудитися, якщо є можливість полегшення способів отримання інформації і отримання задоволення? (Звісно, це призводить до фундаментальних змін, пов’язаних з мисленням і чуттєвістю, про це ще напишуть філософи, соціологи і фізіологи). І поки тут сперечалися, наприклад, про кращість/гіршість електронної/паперової книжки, ми випустили букву, ми випустили тисячі букв, які просто переплавилася у доступні і швидко перетравні образи<ref name="art"/>.}} {{Q|Цитата = Я бачу [[майбутнє]] у зближенні візуального і графічного. Але це не апокаліпсис для митця, все одно в центрі стоятиме можливість творчості – найкраще, на що ми здатні. Я бачу сенс у розробленні дієвих методів щодо виховання у людині естетичного чуття, формуванні її смаку, відкритті для неї можливості самій вільно вибрати те, що буде для неї більш корисним, що визначатиме якість її життя, що робитиме її більш людяною (чи ще якоюсь). І я не бачу сенсу у суперечках щодо способів промоції літератури, коли ми взагалі втрачаємо людину-здатну-до-краси, людину-здатну-до-мислення.<ref name="art"/>}} {{Q|Цитата = Усе, що не торкається [[людина|людини]] безпосередньо, ніколи не буде осягнуто нею вповні. ... Чи можна осягнути чужий [[біль]]? Здається, що природа сама захищає людину, обмежуючи її інтелект і [[Емоція|емоції]]. Бо хіба виживеш, співпереживши? ([[Баборня]], с. 252)<ref name="AION">''[[Баборня]]: [роман].&nbsp;— Львів : [[w:Видавництво Старого Лева|Видавництво Старого Лева]], 2016.&nbsp;— 304 с.''</ref>}} == Див. також == * «[[Баборня]]» (2016) * «[[Світ не створений]]» (2018) == Примітки == {{reflist}} {{Лауреати премії імені Юрія Шевельова}} [[Категорія:Автори-Л]] [[Категорія:Українські письменники]] [[Категорія:Українські поети]] 6ddr76n3j2i1wvzzlxctox52l7fhgac 10 37208 162300 125717 2026-10-19T18:33:32Z Oleksandr Tahayev 4805 доповнення 162300 wikitext text/x-wiki {{Navbox | titlestyle = background:#FAEB86; | groupstyle = background:#FAEB86; | name = Лауреати премії імені Юрія Шевельова | title = Лауреати премії імені Юрія Шевельова | summary = Лауреати премії імені Юрія Шевельова | group1 = 2010-ті | list1 = <div> [[Портнов Андрій Володимирович (історик)|Андрій Портнов]] (2013) • [[Москалець Кость Вілійович|Кость Москалець]] (2014) • [[Бойченко Олександр Володимирович|Олександр Бойченко]] (2015) • [[Кебуладзе Вахтанг Іванович|Вахтанг Кебуладзе]] (2016) • [[Любка Андрій Степанович|Андрій Любка]] (2017) • [[Єрмоленко Володимир Анатолійович|Володимир Єрмоленко]] (2018) • [[Клочко Діана Георгіївна|Діана Клочко]] (2019) </div> | group2 = 2020-ті | list2 = <div> • [[Лютий Тарас Володимирович|Тарас Лютий]] (2020) • [[Бондар Андрій Володимирович|Андрій Бондар]] (2021) • [[Павлишин Андрій Степанович|Андрій Павлишин]] (2022) • [[Михед Олександр Павлович|Олександр Михед]] (2023) • [[Лаюк Мирослав Миколайович|Мирослав Лаюк]] (2024) • [[Дронь Артур Віталійович|Артур Дронь]] (2025) </div> }}{{#if:{{{nocat|}}}{{NAMESPACE}}||[[Категорія:Лауреати премії імені Юрія Шевельова]]}}<noinclude> [[Категорія:Вікіцитати:Шаблони:Навігаційні]] </noinclude> gdky32c4jt6bm175ndcf2unj6f9me35 0 39095 162299 141444 2026-10-19T18:27:48Z Alice Redhotroof 12070 162299 wikitext text/x-wiki {{Особа | ім'я = Володимир Єрмоленко | Зображення = Volodymyr Yermolenko.jpg | Ширина = | Опис = | wikipedia = Єрмоленко Володимир Анатолійович | source = | commons = }} '''Володимир Анатолійович Єрмо́ленко''' ({{нар}} 18 березня 1980, [[Київ]])&nbsp;— [[українці|український]] [[філософ]], [[есеїст]], [[перекладач]], доктор політичних студій, кандидат філософських наук (Київ, 2009&nbsp;р.), старший викладач (кафедри філософії, кафедри літературознавства та іноземних мов) [[w:Національний університет «Києво-Могилянська академія»|Києво-Могилянської академії]], експерт МГО «Інтерньюз-Україна», автор та ведучий програми «Громадське. СВІТ», аналітичного тижневика про міжнародну політику, головний редактор UkraineWorld.org''.'' == Цитати == {{АБВ}} == Б == {{Q|Цитата = Без гідності ми втрачаємо культуру. Адже вона будується зокрема й на відчутті тяглості, на спілкуванні з минулими та майбутніми епохами. Якщо хочу бути лише щасливим, то мені байдуже і минуле, і [[майбутнє]]. А культура народжується тоді, коли я думаю над нею<ref name="theukrainians">[https://theukrainians.org/volodymyr-yermolenko/ Володимир Єрмоленко. Український філософ про пошук власних точок гравітації, майбутнє української інтелектуальної культури, російську пропаганду всередині країни та очікування від 21 століття]</ref>.}} == В == {{Q|Цитата = Вахтанґ Кебуладзе, Тарас Лютий, Менжулін, я — ми всі музиканти. Так утворилося київське музично-філософське коло. Воно джазове, блюзове, рокове. Цікавий парадокс: філософи, які мали б займатися концептами, абстрактними ідеями, збираються і грають на [[Музичний інструмент|музичних інструментах]]. Вони пишуть книжки, але їхнє середовище дуже «акустичне». У Києві філософи дуже музичні<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = Все моє мислення як філософа побудоване на понятті рівноваги. Вважаю, що екстреми шкідливі, а рівновага — потрібна. Рівновага між [[Цінність|цінностями]], чотирма головними цінностями: [[Свобода|свободою]], рівністю, братерством та [[Екологія|екологією]]. Рівновага між насолодами. Надмірний гедонізм — це погано, це те, у що вироджується сучасний світ, — у споживацтво. І надмірний аскетизм — це погано, ми це відчули у Радянському Союзі<ref name="theukrainians"/>.}} == Д == {{Q|Цитата = Для мене дуже важливий [[Микола Хвильовий|Хвильовий]]. Навіть не так його чудові літературні твори, як його памфлети, публіцистика. Хвильовий з його ідеєю азійського ренесансу сформував у 20-х роках минулого століття думку про розширення Європи на схід, яка нас досі формує і має сформувати<ref name="theukrainians"/>.}} == Є == {{Q|Цитата = Є мало розуміння, що Росія – імперія. Її надто довго сприймали як національну державу, якою вона не була. Між росіянами, українцями та білорусами значно менше помітних відмінностей, ніж, скажімо, між британцями та індійцями чи бельгійцями та конголезцями. Тобто розуміння континентального імперіалізму відносно близьких націй не дуже зчитується в західному світі<ref name="localhistory">[https://localhistory.org.ua/texts/interviu/povertaietsia-obraz-stalevoyi-liudini-kotra-ne-gnetsia-obraz-azovstali-volodimir-iermolenko/ «Повертається образ сталевої людини, котра не гнеться – образ Азовсталі», – Володимир Єрмоленко]</ref>.}} == З == {{Q|Цитата = Західний [[колоніалізм]] намагався зафіксувати інакшість Іншого, і в цій інакшості прокласти чіткі межі ієрархії, які Інший не міг перейти. Російський колоніалізм мав іншу логіку: асиміляцію, знищення інакшості, її стирання. [[Українці|Українцям]] не давали існувати в своїй інакшості, просуваючи тези про те, що українці такі самі, як росіяни. Лиш окремі «смішні» відмінності були дозволеними в імперському контексті. Європейцям це не дуже зрозуміло<ref name="localhistory"/>.}} == І == {{Q|Цитата = [[Ідентичність (психологія)|Ідентичність]] — це те, що ми будуємо самостійно в нас самих. Тому вона тісно пов’язана з [[Критичне мислення|критичним мисленням]]<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = Інтелектуальна культура будується на університетських дослідниках і викладачах. Звісно, навколо університетів чи навіть усупереч їм завжди існуватиме альтернативна інтелектуальна культура — в медіа, альтернативній освіті й так далі. Але якщо не буде сильних [[університет]]ів, то ми будемо мати тільки поодиноку «альтернативу», без системності<ref name="theukrainians"/>.}} == М == {{Q|Цитата = Мене дуже хвилює атака на культуру, яку ми бачимо нині, ті величезні складнощі, з якими стикаються нові українські інституції, те, що відбувалося (і може знову відбуватися) навколо Центру Довженка, навколо Українського інституту, Українського інституту книги, Українського культурного фонду. «Держкіно» фактично «рейдернули». У [[1930-ті|1930-х роках]] наше відродження розстріляли, а зараз пробують «рейдернути». Нові часи, нові практики<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = Ми дивимося на світ завжди зі своєї точки і зі своєї траєкторії — і мистецтво розуміння іншого полягає в тому, щоб уміти бачити інші точки та інші траєкторії. Принаймні усвідомлювати їхню можливість<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = Ми живемо у не найкращому періоді для [[Демократія|демократії]]. Вона успішна тоді, коли люди вміють одне з одним розмовляти і здатні досягати компромісу.<br/>А в сучасному світі люди що далі, то менше спроможні чути одне одного<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = Ми можемо з повагою та інтересом дивитись у своє [[минуле]], але не вважати, що там є рецепти, які можемо застосувати зараз. Це протидія нездоровому консерватизму, який шириться світом і може завести у глухий кут<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = [[Рябчук Микола Юрійович|Микола Рябчук]] написав важливу книжку «Від Малоросії до України». Як на мене, сьогодні досі «малоросійська» ідентичність в Україні становить більшість. Це люди, які звикли жити в російському культурному просторі. Після російської агресії їм набагато складніше ідентифікувати себе з російською культурою, тому вони шукають своєї ідентичності<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = Ми маємо переосмислити концепт цивілізації. Думку про те, що цивілізацій багато, і що російська цивілізація є однією з них, треба відкинути. Треба повернути віру західного світу в самого себе та власні цінності<ref name="localhistory"/>.}} {{Q|Цитата = Ми маємо самі себе захищати, мати власний голос і бути чутими у світі та в Україні. А як ми будемо чутими, якщо ми мовчазний народ? Якщо ми самі вирізаємо собі обличчя і ампутуємо мову, якою ми говоримо до світу. Бо [[культура]] — це і є обличчя народу, її мовлення всередину й назовні<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = [[Місія]] — це важливе поняття, бо ми завжди маємо думати про надзавдання. Якщо ми про них не будемо думати, то нас пожеруть дрібниці. Щоб цього не сталося, треба дивитися на горизонт<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = Моє [[дитинство]] було радянським і російськомовним. Я навчався у російськомовній школі, а потім в українськомовному університеті, в Могилянці, й там ми з однокурсниками між собою теж спілкувалися російською. В родині ми тільки нещодавно перейшли на українську. На цей перехід нас спонукало народження дітей: ми хотіли, щоб вони були українськомовними<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = Можна сказати, я виростав у бібліотеці. [[Платон]], [[Аристотель]], [[Данте Аліг'єрі|Данте]], [[Іммануїл Кант|Кант]], [[Фрідріх Ніцше|Ніцше]] — усі ці книжки завжди були поруч зі мною. Вони завжди були для мене друзями, а не просто книжками. Свою першу філософську роботу, «Буддизм і культура Заходу», я написав у 15 років для Малої академії наук. Писав від руки, ще коли комп’ютерів не було, а мама набирала її вечорами на друкарській машинці<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = Мої перші два автори — це [[Томас Манн]] «Йосиф і його брати» і [[Серен К'єркегор]] «Страх і тремтіння». Захопився ними під впливом тата у 14 років і дуже вдячний йому за це. До того читав лише те, що давали з літератури у школі<ref name="theukrainians"/>.}} == Н == {{Q|Цитата = Наша українська теза має полягати в тому, що злочини нацизму були засуджені як єдине найбільше архетипове [[зло]]. І це применшило інші прояви зла, зокрема сталінізм. Ми не маємо порівнювати [[Голокост]] із [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомором]], міркуючи, який із [[геноцид]]ів був жахливішим. Натомість ми можемо наголошувати на тому, що в сучасній Росії панують наслідки відсутності засудження сталінізму, що продовжує себе відтворювати<ref name="localhistory"/>.}} == О == {{Q|Цитата = [[Забужко Оксана Стефанівна|Оксана Забужко]] як письменниця й публіцистка — це must read. Мені дуже подобається її книжка про Лесю Українку «[[Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій|Notre Dame d’Ukraine]]», також «Український палімпсест», книжка розмов з [[Іза Хруслінська|Ізабеллою Хруслінською]], для тих, хто хоче заглибитися у розмовний жанр та більше дізнатися про українську культуру<ref name="theukrainians"/>.}} == П == {{Q|Цитата = Подивіться, наприклад, «[[Земля блакитна, ніби апельсин]]» [[Цілик Ірина Андріївна|Ірини Цілик]] та почитайте її оповідання зі збірки «Червоні на чорному сліди». І нова книжка [[Михед Олександр Павлович|Михеда]] «[[Я змішаю твою кров з вугіллям]]» — це must read. Спроба зрозуміти [[Східна Україна|український схід]]. Це книжки, яких у нас раніше не було: суміш есеїстики та репортажистики, блискуче написаної<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = Помічайте власну унікальність та унікальність свого народу. Не вважайте, що він чимось гірший чи кращий від інших, але помічайте, чим він відрізняється. Можливо, якщо подивимось інакше на те, що вважаємо поганим, то це виявиться перевагою. І шукайте власного центру. Не давайте інформаційним потокам здерти з вас вас самих<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = [[Поразка]] завжди показує, як робити не треба, і до певної міри відкриває шлях. Не варто боятися помилок. Складно сказати про якісь конкретні поразки, але, вважаю, поразка має робити сильнішим. Якщо ти не проходиш через них, то стаєш вразливим, тебе легко вивести з рівноваги<ref name="theukrainians"/>.}} == С == {{Q|Цитата = Сучасна [[українська література]] — потужна й цікава, але чи існуватиме вона й надалі? Чи не живемо ми в епоху чергового «відродження», яке знову буде «розстріляне» — або просто відімре? Мене дуже непокоять ці речі<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = Сучасний західний світ концентрується на понятті [[щастя]] для вимірювання успішності суспільства. Мені це здається глухим кутом. Саме лише щастя не може бути метою людини. Бо, крім щастя, є ще [[гідність]]. Можна бути нещасливим, але відчувати власну гідність<ref name="theukrainians"/>.}} == Т == {{Q|Цитата = Ти ніколи не зможеш стати тим, ким ти не є, ніколи не зможеш прожити чуже життя. Не варто імітувати іншого, бо це завжди буде імітація, а не реальність. Краще погано прожити своє [[життя]], ніж добре прожити чуже. У цьому сенсі філософія є дуже практичною<ref name="theukrainians"/>.}} == У == {{Q|Цитата = Українська культура виживе і без міністерства, вона це безліч разів підтвердила. Але тоді вона завжди буде у статусі «культури з криївки»: малобюджетної, малоресурсної, завжди «всупереч» чомусь і завжди на рівні виживання. Це драма України: ми не звикли мати обличчя, не звикли бути народом, який має свою концептуальну, образну, наративну мову. Українці постійно хочуть, щоб нас хтось захищав<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = Українська філософія — це, без сумніву, Вахтанґ Кебуладзе, Тарас Лютий, книжки видавництва «Дух і Літера», зокрема «Європейський словник філософії», там частково перекладний формат, а частково — наш український. Дуже потужна річ.<br/>Якщо говорити про історичні книжки, то раджу читати українських істориків [[Грицак Ярослав Йосипович|Ярослава Грицака]], [[Плохій Сергій Миколайович|Сергія Плохія]], проєкт «Історичний лікбез»<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = Українцям набридло мати імідж провінціала та другорядного. Йде сильне відновлення етосу воїна, який не йде на компроміси. [...] Повертається образ сталевої людини, котра не гнеться – образ Азовсталі. В українській інтелектуальній думці цей образ уже існував. Його можна знайти в [[Маланюк Євген Филимонович|Евгена Маланюка]] та інших авторів правого консервативного спрямування 1930-х років. Цей воїнський етос тривалий час був об’єктом, проти якого працювала [[російська пропаганда]]<ref name="localhistory"/>.}} {{Q|Цитата = У мене в родині є люди і з Червоної армії, і з [[Холодноярська республіка|Холодного Яру]]. Є люди, які захоплювалися [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянським Союзом]], а є ті, які повставали проти нього. Але великого занурення в українську культуру я не мав — більше виховувався на західній культурі, західній філософії<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = У Могилянці зустрів людей, яких ти шукаєш усе життя, не можеш знайти, і раптом вони у великій концентрації — на факультеті гуманітарних наук: культурологи, філологи, політологи, філософи. Це був дуже щасливий час<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = У Росії все будується на страху, ієрархії, культі особистості. Та Путіну цього мало, йому потрібно ще дещо – «великий русский народ». Путін розуміє, що для продовження існування імперії замало насильства та спецслужб, має бути ще й національний клей. Без білорусів і без українців його не існує. Без білорусів і без українців цей «великий русский народ» в меншості<ref name="localhistory"/>.}} == Ф == {{Q|Цитата = Філософія займається фундаментом. На ньому потім можна зводити багато чудових будівель. Але без цієї основи нічого не збудуєш<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = [[Філософія]] — це мистецтво мислення. Це пошук сенсів, коренів наших емоцій та думок. Це завжди страшенно цікаво і завжди — майже шахтарська робота, занурення у глибини й засадничі речі, які ми часто не продумуємо до кінця, але які нас визначають<ref name="theukrainians"/>.}} == Х == {{Q|Цитата = Хороше життя — це життя, де є рівновага. Рівновага — ключове поняття для давніх греків, епохи бароко, Ренесансу. Весь світ сьогодні втратив рівновагу і живе в екстремах, які її руйнують<ref name="theukrainians"/>.}} == Я == {{Q|Цитата = Якщо говорити про українську культуру, то, як на мене, найпотужніша наша письменниця — [[Леся Українка]]. Найпотужніший письменник України — це [[жінка]]. Її драматичні поеми «[[Камінний господар (драматична поема)|Камінний господар]]», «[[Лісова пісня]]», «[[Руфін і Прісцілла]]», «[[Кассандра (поема)|Кассандра]]» — це світовий рівень<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = Я не виховувався у родині, тісно залученій в [[Українська культура|українську культуру]]. Якби був залучений у неї з дитинства, то, можливо, тепер не було б такого тяжіння до неї і прагнення перевідкрити її для себе<ref name="theukrainians"/>.}} {{Q|Цитата = Я часто думаю про те, що у житті важливо не стартувати завчасно. Важливо починати саме тоді, коли треба<ref name="theukrainians"/>.}} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} {{Лауреати премії імені Юрія Шевельова}} [[Категорія:Українські есеїсти]] [[Категорія:Українські письменники]] [[Категорія:Українські журналісти]] [[Категорія:Українські перекладачі]] [[Категорія:Українські філософи]] [[Категорія:Автори-Є]] mccl5kplyr8nbplvqrh3jmhx38n8ciw 0 39581 162298 128073 2026-10-19T18:25:38Z Alice Redhotroof 12070 162298 wikitext text/x-wiki {{Особа | ім'я = Олександр Михед | Зображення = Oleksandr_Myched,_2015.jpg | Опис = | wikipedia = Михед Олександр Павлович | source = | commons = }} '''Михед Олександр Павлович''' (нар. 21 квітня, 1988, [[Київ]])&nbsp;— український письменник, культуролог, куратор мистецьких проєктів. == Цитати == * {{Q | Цитата = Переконаний, що кожен може написати одну захопливу [[книга|книжку]] про своє [[життя]]. От питання тільки в тому, чи зможе цей хтось написати другу, третю та наступні.<ref name="hrom">[https://web.archive.org/web/20161030183555/http://hromadske.ua/posts/bachyty-shchob-buty-pobachenym-avtorska-kolonka-oleksandra-mykheda «Бачити, щоб бути побаченим» — авторська колонка Олександра Михеда], hromadske.ua (22 вересня, 2016)</ref> | Коментар = }} * {{Q | Цитата = Насправді я не бачу особливої різниці у написанні книжки, режисуванні спектаклю чи куруванні виставки. Так чи інакше, це — розповідання історії та розташування знаків у часі і просторі <ref name="hrom"/> | Коментар = }} * {{Q | Цитата = Немає жодної можливості убезпечити себе від „Великого брата“, ми самі ним стали.<ref name="hrom"/> | Коментар = }} * {{Q | Цитата = Мені здається, розквіт світового зацікавлення нон-фікшну з’являється як наслідок складності світу, якому потрібні багатовимірні відповіді, і книжки можуть дати нам ці складні відповіді. Хоча нон-фікшн настільки всеохопний, що і підхід із про «легкий» нон-фікшн так само може спрацьовувати.<ref>[https://litcentr.in.ua/blog/2021-09-28-208 «Олександр Михед «Сказати правду: як працює нон-фікшн»], Litcentr (28 Вересня 2021)</ref> | Коментар = з лекції Олександра Михеда на тему «Сказати правду: як працює нон-фікшн» в рамках Карпатської літературної резиденції 2021}} == Про себе == * {{Q | Цитата = | Коментар = | Оригінал = | Автор = }} == Про нього == * {{Q | Цитата = | Коментар = | Оригінал = | Автор = }} == Див. також == * [[Я змішаю твою кров з вугіллям]] == Примітки == {{reflist|3}} {{Поділитися}} [[Категорія:Автори-М]] [[Категорія:Українські письменники]] 2q9z12z14m9n4aq05wftj8sqtwftvfb 162301 162298 2026-10-19T18:58:23Z Alice Redhotroof 12070 162301 wikitext text/x-wiki {{Особа | ім'я = Олександр Михед | Зображення = Oleksandr_Myched,_2015.jpg | Опис = | wikipedia = Михед Олександр Павлович | source = | commons = }} '''Михед Олександр Павлович''' (нар. 21 квітня, 1988, [[Київ]])&nbsp;— український письменник, культуролог, куратор мистецьких проєктів. == Цитати == * {{Q | Цитата = Переконаний, що кожен може написати одну захопливу [[книга|книжку]] про своє [[життя]]. От питання тільки в тому, чи зможе цей хтось написати другу, третю та наступні.<ref name="hrom">[https://web.archive.org/web/20161030183555/http://hromadske.ua/posts/bachyty-shchob-buty-pobachenym-avtorska-kolonka-oleksandra-mykheda «Бачити, щоб бути побаченим» — авторська колонка Олександра Михеда], hromadske.ua (22 вересня, 2016)</ref> | Коментар = }} * {{Q | Цитата = Насправді я не бачу особливої різниці у написанні книжки, режисуванні спектаклю чи куруванні виставки. Так чи інакше, це — розповідання історії та розташування знаків у часі і просторі <ref name="hrom"/> | Коментар = }} * {{Q | Цитата = Немає жодної можливості убезпечити себе від „Великого брата“, ми самі ним стали.<ref name="hrom"/> | Коментар = }} * {{Q | Цитата = Мені здається, розквіт світового зацікавлення нон-фікшну з’являється як наслідок складності світу, якому потрібні багатовимірні відповіді, і книжки можуть дати нам ці складні відповіді. Хоча нон-фікшн настільки всеохопний, що і підхід із про «легкий» нон-фікшн так само може спрацьовувати.<ref>[https://litcentr.in.ua/blog/2021-09-28-208 «Олександр Михед «Сказати правду: як працює нон-фікшн»], Litcentr (28 Вересня 2021)</ref> | Коментар = з лекції Олександра Михеда на тему «Сказати правду: як працює нон-фікшн» в рамках Карпатської літературної резиденції 2021}} == Про себе == * {{Q | Цитата = | Коментар = | Оригінал = | Автор = }} == Про нього == * {{Q | Цитата = | Коментар = | Оригінал = | Автор = }} == Див. також == * [[Я змішаю твою кров з вугіллям]] == Примітки == {{reflist|3}} {{Лауреати премії імені Юрія Шевельова}} {{Поділитися}} [[Категорія:Автори-М]] [[Категорія:Українські письменники]] a2kmygzy8tiutr888ga4ra2mtszpurr 0 42929 162303 141228 2026-10-19T18:59:25Z Alice Redhotroof 12070 162303 wikitext text/x-wiki {{Особа | ім'я = Дронь Артур Віталійович | Зображення = | Опис = | wikipedia = Дронь Артур Віталійович | source = | commons = }} '''Артур Дронь''' ({{н}} 31 грудня 2000, село Воскресинці Рогатинський район, Івано-Франківська область)&nbsp;— український [[поет]], військовослужбовець. == Цитати == {{Q|Цитата = Війна може змобілізувати всіх так, щоб міцніше об’єднати, щоб ми гостріше відчували відповідальність, потребу висловити щось через [[мистецтво]]. Під час війни дійсно з’являється і з’явиться нова [[література]], дуже потужна, дуже сильна. Але це не війна її створює. І не завдяки війні, а завдяки тому, що навіть в умовах війни ми можем спромогтися це зробити. Коли ми кажемо, що це робить війна, або що це завдяки війні, ми знецінюємо нас самих. Бо насправді навпаки. Попри війну. Навіть під час війни. У цьому є щось дуже людське і неймовірно сильне. Що навіть перебуваючи у війні, ми можемо спромогтися робити щось таке як нова сильна література<ref name="kyivdaily">[https://kyivdaily.com.ua/artur-dron/ Артур Дронь: «Ті, хто бачили біль, на болю не спекулюють»]</ref>.}} {{Q|Цитата = Військових багато, вони різні, кожен повертається зі своїми травмами, нас можуть дратувати чи ображати різні речі. Але перш за все — байдужість до війни. Важко бачити, що багато людей вже не хочуть думати про те, що в нас зараз відбувається. Живуть у якомусь своєму світі, нічого не роблять для перемоги, абстрагуються від війни. Дратують недоречні і надмірні веселощі в містах, у яких немає бойових дій. Легковажні висловлювання про щось важливе. Мені, наприклад, під час відпустки одна жінка сказала, що «не зрозуміло, за що гинуть наші солдати». А один чоловік — що «війну придумали, як коронавірус, і вона закінчиться щойно цього захоче Байден». Якісь такі абсолютно маразматичні речі. Хоча це говорили дорослі, наче цілком адекватні люди<ref name="tvoemisto">[https://tvoemisto.tv/exclusive/poetboiets_artur_dron_naybilshe_vbyvaie_bayduzhist_do_viyny_153639.html Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни]</ref>…}} {{Q|Цитата = В світових війнах — і в [[Перша світова війна|Першій]], і в [[Друга світова війна|Другій]], велика частина військових були молодими мобілізованими людьми. Воювали солдати різного віку, звичайно, але все-таки основна частина – оці молоді люди, яких можна назвати одним поколінням. А у [[Російсько-українська війна|нашій війні]] бере участь три покоління. Наймолодшим солдатам зараз 19 років, а найстаршим – 60. Це вік дідусів, батьків і дітей. Хто з них буде втраченим поколінням? Або всі, або ми собі заборонимо говорити такими категоріями і якоїсь втраченості не допустимо. Я не знаю, як воно в нас буде, як ми це означимо, і які конкретно виклики постануть. Але це точно не буде виклик одного покоління. Зараз і не одне покоління травмується і намагається з цим всім дати собі раду. І з наслідками колись стикнеться теж не одне покоління<ref name="kyivdaily"/>.}} {{Q|Цитата = В цій книжці, наприклад, переважають недовгі, неримовані вірші. Там є різні, але все-таки в більшості — короткі і неримовані. В попередній книжці «Гуртожиток №6» практично все було римоване, і навіть майже з однаковою кількістю строф. Але це завжди залежить не від періоду, а від конкретної теми, про яку я хочу написати. Я пробую зрозуміти, якого вона хоче зовнішнього вигляду<ref name="kyivdaily"/>. |Коментар = Про збірку «Тут були ми»}} {{Q|Цитата = Думаю, будь-якій людині пасує розвиватися. Треба, аби людина горіла своєю справою. Припустимо, якщо людина горить літературою, поезією, очевидно, це «горіти» означає також багато читати, багато чим цікавитись, розвиватись, дізнаватись про цю справу ще більше, цікавитись іншими людьми, які нею займаються, намагатись охопити все, що стосується літератури. Я думаю, що така освіченість важлива. Така жадібна, жадібна освіченість в своїй справі<ref name="kyivdaily"/>.}} {{Q|Цитата = Коли вступив в університет у 2017 році, почав ходити на літературні події. І дуже заздрив тим, хто пише вірші і виступає, читає їх. Дуже мені було прикро, що я поезії не пишу. Я вчився на журфаці, мріяв писати книжки, але писав тільки прозу. Але весною наступного року, 2018-го, знов почав писати вірші. Мені було 17 років. Так з того часу, з 2018-го, пишу регулярно, ідентифікую себе як письменник. З моїх 17-ти сприймаю це як свою роботу<ref name="kyivdaily"/>.}} {{Q|Цитата = Коли я хочу про щось написати, водночас намагаюсь зрозуміти, яким би за формою цей вірш мав бути, яка форма йому найбільше пасуватиме. Наприклад, я відчуваю, що це має бути вірш без рими. Я пишу його неримованим. Або я відчуваю, що тут має бути чітка ритміка, я маю написати хороший ритмічний вірш. Це залежить не від періоду життя чи творчості, а від конкретної теми.<ref name="kyivdaily"/>}} {{Q|Цитата = Мені дуже важить це багатоголосся. Це вірші про нас у жахливі часи, про різноманіття нашого болючого досвіду, про дивну витривалість нашої [[любов]]і.<br/>Мені важливо підкреслювати — головне не те, що тут була війна, а те, що тут були ми. Що все це сталося саме з нами, і саме ми жили у цей час. Страждали, боролись, любили, захищали, хоронили друзів, заново вчилися говорити. Були тут і не пішли звідси<ref name="tvoemisto"/>. |Коментар = Про збірку «Тут були ми»}} {{Q|Цитата = Ми мали спільне читання з [[Чорногуз Ярина Ярославівна|Яриною Чорногуз]], і на цих читаннях згадували, що, наприклад, дуже часто у військових, які пишуть поезію, дуже різні голоси, вони по-різному пишуть, але все одно дуже добре вчувається, що це — якась така об’єднана література. Дуже добре ця спільність вчувається. Мені подобається це відчуття, але щоб його дізнатись, треба цих інших авторів читати. Тому для мене важливо намагатись якнайрізноманітніше читати. Навіть якщо, це не моя, скажімо так, поезія. Мені подобається знайомитись з цим різноманіттям. Але ніколи на нього не орієнтуватись. Власне, ніколи не ставити когось собі в приклад<ref name="kyivdaily"/>.}} {{Q|Цитата = Мої найближчі побратими не надто цікавляться літературою, поезією, оцим всім. І це, в принципі, дуже мені подобається. В них є ця книжка, вони її бачили, вона ж, зрештою, їм і присвячена. Там в художній формі використані деякі елементи фотографій чи зображень, які для нас важливі. Але, щоб прямо хтось дуже фанатів від моєї творчості, серед моїх побратимів немає. І дуже тим тішусь. Але вони мене підтримують<ref name="kyivdaily"/>.}} {{Q|Цитата = Найважче завжди, коли гине хтось із твоїх побратимів. Звичайно, є багато складного і страшного. Але стикатися зі [[смерть|смертю]] — найважче<ref name="tvoemisto"/>.}} {{Q|Цитата = Не може [[війна]] нічого створити. Не може щось хороше бути, як ми інколи кажемо «завдяки війні». Коли ми бачимо сплеск якості чи кількості хорошої літератури, я не погоджуюсь, що це завдяки війні. Ми не знаємо, як було би, якби не було війни. Можливо, ті, хто у нас зараз автори дуже сильних віршів про важкий, болючий досвід, стали би авторами геніальних текстів про що інше. Можливо, війна їм це все навпаки перекреслила<ref name="kyivdaily"/>.}} {{Q|Цитата = Ніхто не зобов’язує тебе сидіти і 24/7 плакати. Але живи з розумінням того, що відбувається навколо.<br/>Про це найкраще питати навіть не військових, а їхніх рідних. Спитайте батьків, чия дитина на фронті, як вони проводять час, як відпочивають і де на їхню думку межа між дозволеними і недоречними веселощами. Їхні слова будуть найкращим і найправдивішим орієнтиром для цивільних людей<ref name="tvoemisto"/>. }} {{Q|Цитата = Одна із рис, які найбільше об’єднують поетів, яких я читаю, які служать, воюють, — це те, що в них дуже добре видно відсутність надмірного пафосу, відсутність надмірної героїзації. Хоча, здавалося, якраз хто і має право писати героїчно — це ті, хто зараз в окопах. А ті, хто в окопах — уникають великої героїзації. Ті, хто бачили найбільше [[Біль|болю]], на болю не спекулюють. Їхні тексти також болючі, але ти вчуваєш, що це не зображення болю заради самого зображення. А воно конкретно в цьому тексті потрібно для того-то і для того-то. Ця відсутність зайвого і надміру пафосного, ця [[щирість]], відвертість — мені здається, це головна риса, яка об’єднує справжню, потужну поезію<ref name="kyivdaily"/>.}} {{Q|Цитата = Перший вірш був написаний ще десь в школі, в якомусь 5-6 класі, напевно. Я написав декілька патріотичних, доволі пафосних віршів. Якийсь конкурс, здається, виграв з тим віршем. Потім не писав нічого. Маю невеличкий зошит з віршами із тих часів, моя мама його зберігає. Потім я поезії не писав, думав, що це просто був етап дорослішання<ref name="kyivdaily"/>.}} {{Q|Цитата = Письмо — це просто моя справа. Така в мене робота. Я теж вважаю: це — одна з частин мого життя, я пишу. Вони з таким не стикалися, у них не було друзів, які пишуть книжки. Наприклад, я зовсім не розбираюсь в машинах. А є хлопці, які працювали на СТО, чи мали іншу справу, і знаються на цьому. Я круглими очима дивлюсь, коли вони про це розповідають. Напевно, точно так само вони себе почувають, коли я розповідаю щось про літературу і книжки. Рівність усіх видів діяльності в наших стосунках мені дуже подобається<ref name="kyivdaily"/>.}} {{Q|Цитата = Позивний я обрав собі сам. Він мені багато означає, довго можна було б говорити.<br/>Я дуже люблю псалми Давида, вони завжди мене супроводжують, а після того, як потрапив в армію, а згодом на фронт - їх теж відкрив собі по-особливому. Тому якщо коротко, позивний обрав в честь біблійного Давида<ref name="tvoemisto"/>. |Коментар = Про позивний «Давид»}} {{Q|Цитата = Тобто, якщо якийсь поет говорить, що, наприклад, він не читає інших поетів зовсім, і йому це не потрібно, я цьому поету вірю. І погоджуюсь, що напевно це також є спосіб його роботи, його присутності в літературі. Він не потребує цього всього.<br/>Але сам я люблю читати. Мені подобається бачити різноманіття поетичних голосів. Мені подобається, наприклад, бачити якісь такі явища, як у нас є зараз<ref name="kyivdaily"/>.}} {{Q|Цитата = [[Україна|Україну]] бачу скаліченою, травмованою і з величезною кількістю роботи. Після перемоги також буде багато випробувань. Нам всім — із такими різними досвідами війни — треба буде знайти спільну мову. До своїх домів повернуться сотні тисяч учасників бойових дій. Із закордону приїдуть ті, які вирішили втекти від мобілізації. Повертатимуться до життя ті, які поставили його на паузу і повністю присвятили себе волонтерству. І нам всім потрібно буде жити разом і багато працювати. Тому я б не будував собі уявлень, що як тільки ми переможемо у війні, все зразу стане безтурботно і спокійно. Безтурботно і спокійно більше не буде. Принаймні, ще дуже не скоро<ref name="tvoemisto"/>.}} {{Q|Цитата = Чим цивільні можуть допомогти? Показувати, що для них війна також триває, що вони не окремо від військових. Що працюють, допомагають, не розслабляються. Коли люди приїжджають із фронту, наприклад, у Львів, то вони потрапляють з одного світу в зовсім інший. Із реального світу в частково вигаданий. Бо на війні вони бачили, яким зараз є життя. Бачили його ціну. Платили її, зрештою. А в далеких від фронту містах люди часто самі себе обманюють. Оцим відмежуванням від війни, не звертанням на неї уваги. А це все ілюзія, воно дуже і дуже крихке, військові це знають.<br/>Треба трохи стирати межу між цими двома [[світ]]ами. Бути в певному сенсі місточком для військових, які повертаються. Своїми діями сказати їм: «та, я ніколи повністю тебе не зрозумію, але, по-перше дякую тобі дуже за твою службу, а по-друге, дивись, ми тут теж працювали, поки тебе не було. ми не забували про війну, ми робили все, що могли і будем робити далі»<ref name="tvoemisto"/>.}} {{Q|Цитата = Щось вона загострила, щось притупила. Але найбільше травмувала, думаю. Знову ж таки, як нас усіх.<br/>А також цей [[досвід]] робить категоричнішим у питаннях доброго і злого, справедливого і несправедливого. Часто кажуть, що у ветеранів війни загострене відчуття справедливості. Так справді є, бо після пережитого сильно зменшується терпимість до несправедливого. І до байдужості, до речі, теж<ref name="tvoemisto"/>. |Коментар = Про вплив війни на себе}} {{Q|Цитата = Я довго нічого не писав, але багато думав про писання. З часом почав дивитися на ці речі по-іншому. Більше розуміти. Оте письмо, літературу — все це треба було заново для себе відкрити і по-новому зрозуміти. Переконатися, що це важливіші поняття, ніж я собі будь-коли думав. Я переконався. У серпні знову почав писати вірші, але це вже зовсім інше письмо, ніж було до того<ref name="tvoemisto"/>.}} == З поезії == {{Q|Цитата = <poem>Перед межею збережи оцю Любов, як ріст ожин. Сержантську відданість. Дитинячу, собачу. Цей плач, який не переплачу<ref name="tvoemisto"/>.</poem>}} {{Q|Цитата = <poem>Коли ми скидаємо бронежилети, шоломи, бушлати, куртки, рукавиці, і їмо мандарини біля буржуйки і робимось схожими на дітей, я інколи думаю, що ти десь у сусідній кімнаті<ref name="tvoemisto"/>.</poem>}} {{Q|Цитата = <poem>Дивись, біля тебе цей берег, ріка. Країна під шкірою мокра й липка. Країна, яку відчуваєш на дотик, коли розливається з тебе, а доти ніколи по-справжньому не зрозуміти. Добре, що скоро вже квітень. Добре, що є його вірші, листи. Він забуває усе, але ти — те, що не вивітриться, не мине. Щось міжреберне, підшкірне, спинне<ref name="tvoemisto"/>.</poem> }} {{Q|Цитата = <poem>Передавай кохання дітям, як вони передають малюнки нам із хлопцями. І той, де обведено 9 маленьких пальців, а на десятому закінчився фломастер. І той, який я в кітелі ношу ще з літа. І особливо той, на якому намальована маленька дерев’яна годівничка.<br/> Він мій улюблений<ref name="tvoemisto"/>.</poem>}} {{Q|Цитата = <poem>Любов риє окопи і живе в них, і гризе у них лід із розрізаної пляшки, коли хоче пити у мінус двадцять. Любов виходить на бойові чергування, піднімається на позиції з грижами, з температурами, із простатитами, із контузіями, з астмами й алергіями, з високою імовірністю не повернутися, з думками про когось найважливішого. Все зносить, вірить у все, сподівається всього, все терпить<ref name="tvoemisto"/>!</poem> |Коментар = Перше до коринтян}} {{Q|Цитата = <poem>Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується. Бо інколи закінчується обстріл, і любові закривають очі, і друзі загортають її в спальники, і виносять.<br/> І тоді вона переходить живим<ref name="tvoemisto"/>.</poem> |Коментар = Перше до коринтян}} == Примітки == {{reflist}} {{Лауреати премії імені Юрія Шевельова}} {{Поділитися}} [[Категорія:Автори-Д]] [[Категорія:Українські поети]] [[Категорія:Українські військовики]] lib0cqoqobzsn12sorosrjg5emst53u 0 44500 162292 150951 2026-10-19T17:44:29Z Alice Redhotroof 12070 162292 wikitext text/x-wiki '''«Жовтий. Історія кольору»''' — книжка французького історика та медієвіста [[Мішель Пастуро|Мішеля Пастуро]], присвячена культурній та символічній історії [[Жовтий колір|жовтого кольору]]. Видання є частиною авторської серії досліджень про значення кольорів у європейській культурі. У книжці представлено багатовіковий шлях жовтого кольору — від його місця в середньовічних манускриптах, вітражах і геральдиці до ролі в живописі, моді та масовій культурі. Пастуро поєднує мистецтвознавчий, історичний і соціокультурний аналіз, створюючи хронологічну «палітру» розвитку уявлень про колір у контексті історії людства. == Цитати == {{Q|Цитата = Визначити, що таке [[колір]], — справа непроста, але визначити, що таке [[Жовтий колір|жовтий]], ще складніше. Сказати, що це колір лимона, шафрану, золота і стиглого зерна, як зазвичай пишуть у словниках, не помилка, але й справжнім означенням таке формулювання не назвеш. А твердження, що жовтий — це колір, розташований у спектрі між такою і сякою довжиною хвилі, може задовольнити тільки [[фізика]]. Бо що з такого означення гуманітарним наукам? Нічого, геть нічого<ref name="laboratory">[https://laboratory.ua/blog/5-tsytat-iz-knyzhky-mishelya-pasturo-zhovtyj-istoriya-koloru «Визначити, що таке колір, — справа непроста, але визначити, що таке жовтий, ще складніше»: 5 цитат із книжки Мішеля Пастуро «Жовтий. Історія кольору»]</ref>.}} {{Q|Цитата = Поява гербів у ХІІ столітті стала для жовтого кольору переломним моментом — мало не другим народженням. Уперше в Європі знакова система, що значною мірою ґрунтувалася на кольорі, віддала жовтому чільне місце. Що не вдалося літургії, те за кілька десятиліть вдалося блазону: перейти від трьох (білий, червоний, чорний) до шести базових кольорів (білий, червоний, чорний, зелений, жовтий, синій). А ще жовтий уперше отримав власну, незалежну від матеріальної складової символіку. Тоді жовтий з’явився як абстрактний колір, а не як розмаїття пігментів, барвників, сяйва і технік. Так у царині емблем і символів жовтий швидко наздогнав білий, червоний і [[Чорний колір|чорний]]. Ще трохи стримана в ХІІ столітті, його символіка збагатилася протягом наступних століть і вийшла за межі геральдики<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Як показують сучасні лабораторні дослідження, кожен художник і кожна майстерня мали власну «кухню», де виготовляли жовтий та інші кольори. Залежно від способу подрібнення, природи зв’язних речовин і додавання тих чи інших домішок, один і той самий пігмент проявлявся дуже різними кольорами. Із сумішами так само: вохриста глина реагує по-різному, якщо до неї додати свинцевий жовтий або трохи аурипігменту. З 1600-х років деякі майстерні, де художники співпрацювали з ученими, здобували експертні знання у сфері поєднання кольорів та хімії пігментів. Наприклад, так сталося в Антверпені, у майстерні Рубенса, де працювали художники, їхні численні помічники, кожен із яких спеціалізувався на конкретному завданні, а також науковці, вчені єзуїти, філософи, гравіювальники й навіть фарбарі<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = З погляду [[Наука|науки]], XVII століття було для жовтого — як і для решти кольорів — важливим періодом змін. Зростала цікавість учених, збільшувалася кількість експериментів, з’являлися нові теорії й класифікації. Насамперед це стосувалося фізичних наук, зокрема оптики, яка з ХІІІ століття майже не розвивалася. З 1600-х років почало з’являтися багато міркувань про світло і, відповідно, про кольори, їхню природу, сприйняття і класифікацію. До того часу звичним порядком розташування кольорів на осі вважали арістотелівський (або приписаний йому), про який я вже неодноразово згадував: білий, жовтий, червоний, зелений, синій, фіолетовий, чорний. Білий і чорний досі вважалися повноцінними кольорами, а жовтий стояв між білим і червоним, тож зелений, розташований значно далі, не був перехідним кольором між жовтим і синім: саме тому художники і фарбарі дуже рідко змішували жовтий і синій, щоб отримати зелений. До спектрального порядку кольорів, який відкрив [[Ісаак Ньютон|Ньютон 1666 року]], було ще далеко, хоча багато вчених уже намагалися поставити під сумнів арістотелівську класифікацію<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = А якими ж будуть результати протягом наступних десятиліть, коли масштабна і бурхлива глобалізація таки завершить свою справу? Синій так і лишиться улюбленим кольором європейців, а жовтий, колір-нелюб, і далі нестиме на собі символічний тягар важкого [[Минуле|минулого]]? Здається, деякі збурення й шуми несуть у собі зміни не тільки у сфері політичної символіки чи повсякденного вжитку, а й у системі [[Цінність|цінностей]] і сприйняття. Якби я був не [[історик]]ом, а митцем — [[художник]]ом, стилістом, ілюстратором, дизайнером чи рекламником — то неодмінно скористався б цим і поставив би на жовтий. Я взяв би за мету вибороти йому гідне місце, яке він обіймав у греко-римській античності, а тоді втратив у хаосі [[Середньовіччя]] й так і не зміг собі повернути.<br/>Жовтий — колір [[Майбутнє|майбутнього]]<ref name="laboratory"/>?}} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} [[Категорія:Літературні твори]] [[Категорія:Публіцистика]] 2y372xowu2tz9gbjvqfoeqpovudzm7f 162294 162292 2026-10-19T17:54:51Z Alice Redhotroof 12070 162294 wikitext text/x-wiki '''«Жовтий. Історія кольору»''' — книжка французького історика та медієвіста [[Мішель Пастуро|Мішеля Пастуро]], присвячена культурній та символічній історії [[Жовтий колір|жовтого кольору]]. Видання є частиною авторської серії досліджень про значення кольорів у європейській культурі. У книжці представлено багатовіковий шлях жовтого кольору — від його місця в середньовічних манускриптах, вітражах і геральдиці до ролі в живописі, моді та масовій культурі. Пастуро поєднує мистецтвознавчий, історичний і соціокультурний аналіз, створюючи хронологічну «палітру» розвитку уявлень про колір у контексті історії людства. == Цитати == {{Q|Цитата = Визначити, що таке [[колір]], — справа непроста, але визначити, що таке [[Жовтий колір|жовтий]], ще складніше. Сказати, що це колір лимона, шафрану, золота і стиглого зерна, як зазвичай пишуть у словниках, не помилка, але й справжнім означенням таке формулювання не назвеш. А твердження, що жовтий — це колір, розташований у спектрі між такою і сякою довжиною хвилі, може задовольнити тільки [[фізика]]. Бо що з такого означення гуманітарним наукам? Нічого, геть нічого<ref name="laboratory">[https://laboratory.ua/blog/5-tsytat-iz-knyzhky-mishelya-pasturo-zhovtyj-istoriya-koloru «Визначити, що таке колір, — справа непроста, але визначити, що таке жовтий, ще складніше»: 5 цитат із книжки Мішеля Пастуро «Жовтий. Історія кольору»]</ref>.}} {{Q|Цитата = Поява гербів у ХІІ столітті стала для жовтого кольору переломним моментом — мало не другим народженням. Уперше в Європі знакова система, що значною мірою ґрунтувалася на кольорі, віддала жовтому чільне місце. Що не вдалося літургії, те за кілька десятиліть вдалося блазону: перейти від трьох (білий, червоний, чорний) до шести базових кольорів (білий, червоний, чорний, зелений, жовтий, синій). А ще жовтий уперше отримав власну, незалежну від матеріальної складової символіку. Тоді жовтий з’явився як абстрактний колір, а не як розмаїття пігментів, барвників, сяйва і технік. Так у царині емблем і символів жовтий швидко наздогнав білий, червоний і [[Чорний колір|чорний]]. Ще трохи стримана в ХІІ столітті, його символіка збагатилася протягом наступних століть і вийшла за межі геральдики<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Як показують сучасні лабораторні дослідження, кожен художник і кожна майстерня мали власну «кухню», де виготовляли жовтий та інші кольори. Залежно від способу подрібнення, природи зв’язних речовин і додавання тих чи інших домішок, один і той самий пігмент проявлявся дуже різними кольорами. Із сумішами так само: вохриста глина реагує по-різному, якщо до неї додати свинцевий жовтий або трохи аурипігменту. З 1600-х років деякі майстерні, де художники співпрацювали з ученими, здобували експертні знання у сфері поєднання кольорів та хімії пігментів. Наприклад, так сталося в Антверпені, у майстерні Рубенса, де працювали художники, їхні численні помічники, кожен із яких спеціалізувався на конкретному завданні, а також науковці, вчені єзуїти, філософи, гравіювальники й навіть фарбарі<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = З погляду [[Наука|науки]], XVII століття було для жовтого — як і для решти кольорів — важливим періодом змін. Зростала цікавість учених, збільшувалася кількість експериментів, з’являлися нові теорії й класифікації. Насамперед це стосувалося фізичних наук, зокрема оптики, яка з ХІІІ століття майже не розвивалася. З 1600-х років почало з’являтися багато міркувань про світло і, відповідно, про кольори, їхню природу, сприйняття і класифікацію. До того часу звичним порядком розташування кольорів на осі вважали арістотелівський (або приписаний йому), про який я вже неодноразово згадував: білий, жовтий, червоний, зелений, синій, фіолетовий, чорний. Білий і чорний досі вважалися повноцінними кольорами, а жовтий стояв між білим і червоним, тож зелений, розташований значно далі, не був перехідним кольором між жовтим і синім: саме тому художники і фарбарі дуже рідко змішували жовтий і синій, щоб отримати зелений. До спектрального порядку кольорів, який відкрив [[Ісаак Ньютон|Ньютон 1666 року]], було ще далеко, хоча багато вчених уже намагалися поставити під сумнів арістотелівську класифікацію<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = А якими ж будуть результати протягом наступних десятиліть, коли масштабна і бурхлива глобалізація таки завершить свою справу? Синій так і лишиться улюбленим кольором європейців, а жовтий, колір-нелюб, і далі нестиме на собі символічний тягар важкого [[Минуле|минулого]]? Здається, деякі збурення й шуми несуть у собі зміни не тільки у сфері політичної символіки чи повсякденного вжитку, а й у системі [[Цінність|цінностей]] і сприйняття. Якби я був не [[історик]]ом, а митцем — [[художник]]ом, стилістом, ілюстратором, дизайнером чи рекламником — то неодмінно скористався б цим і поставив би на жовтий. Я взяв би за мету вибороти йому гідне місце, яке він обіймав у греко-римській античності, а тоді втратив у хаосі [[Середньовіччя]] й так і не зміг собі повернути.<br/>Жовтий — колір [[Майбутнє|майбутнього]]<ref name="laboratory"/>?}} == Див. також == * [[Зелений. Історія кольору]] == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} [[Категорія:Літературні твори]] [[Категорія:Публіцистика]] qsacuapmhdzlyvkwlss2klej0e8ictw 0 45367 162306 161061 2026-10-19T19:15:52Z Alice Redhotroof 12070 /* Примітки */ 162306 wikitext text/x-wiki '''«Українське радіо. Історія буремного століття»''' — документальна науково-популярна книжка Вадима Міського і Тамари Гусейнової, ідейним натхненником якої став Дмитро Хоркін. Через столітню історію Українського радіо автори простежують розвиток українських медіа, журналістики, масових комунікацій, культури та державності, а також взаємозв’язок політичних, технологічних і суспільних змін у ХХ — на початку ХХІ століття. Книжка охоплює період від внеску українських винахідників у розвиток радіотехнологій та першого ефіру 1924 року до роботи мовника під час [[Російське вторгнення в Україну (з 2022)|повномасштабного російського вторгнення]]. У ній висвітлено становлення українського радіомовлення, сталінські репресії та радянську цензуру, роботу радіо під час Другої світової війни, його участь у відновленні незалежності й демократизації України, трансформацію державного мовника в Суспільне, відновлення ефіру в деокупованих містах і протидію російській пропаганді. Окремі частини присвячено ролі Українського радіо у формуванні української естради, розвитку музичного й літературного життя, діяльності радіоансамблів, культурній дипломатії та історії Радіодиктанту національної єдності. Історію мовника вписано у міжнародний технологічний і медійний контекст та показано як частину ширшої боротьби українського суспільства за власну мову, культуру, політичну свободу й національну ідентичність. Значну частину видання становлять історії журналістів, дикторів, інженерів, музикантів, письменників і слухачів, які за умов цензури, політичного тиску, окупації та воєнних дій забезпечували безперервність українського мовлення й зберігали простір українського голосу. == Цитати == {{Q|Цитата = Сторіччя Українського радіо викликає у мене почуття гордості. Не лише тільки за [[минуле]], але й за [[Сьогодення|теперішнє]]. Під час Великої війни радіо залишилося незамінним «промінчиком» [[Правда|правди]], який проводить крізь хаос і дезінформацію. Ми, як суспільство, змогли не просто зберегти цей голос, а й надати йому нової сили. Суспільне мовлення та всі причетні зробили справді величезну справу<ref name="laboratory">[https://laboratory.ua/blog/101-rik-pershomu-ukrainskomu-radioefiru-5-tsytat-iz-knyzhky-ukrainske-radio-istoriya-buremnogo-stolittya 101 рік першому українському радіоефіру: 5 цитат із книжки «Українське радіо. Історія буремного століття»]</ref>. |Коментар = із передмови Наталії Лигачової, голови ГО «Детектор медіа» |Оригінал = |Автор = }} {{Q|Цитата = У найкритичніші обстріли Українське радіо продовжувало звучати, медіа відновлювали ефір, а [[світ]] бачив черговий доказ того, що для Росії незалежні медіа є однією з головних загроз. Протягом всієї війни ворог системно атакуватиме вежі в Харкові, Рівному, Коростені, Лисичанську, Херсоні та інших містах. Бо де є незалежні медіа — там немає Росії<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Попри конкуренцію з боку телебачення, соцмереж, музичних застосунків та стримінгових платформ, [[радіо]] залишається невіддільною частиною життя українців. За даними опитування Info Sapiens, проведеного на замовлення Суспільного мовлення у квітні 2023 року, 76 % українців регулярно слухають радіо. З них 61 % робить це через смартфони чи онлайн-платформи, 47 % — через FM-приймачі, а 8 % залишаються вірними проводовому радіо<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = У різні періоди діяльності Українське радіо мало у своєму складі різні мистецькі колективи. Сьогодні їх п’ять: Симфонічний оркестр, Хорова капела, Оркестр народної та популярної музики, Тріо бандуристок і Великий дитячий хор.<br/>Творча резиденція радіоансамблів — Будинок звукозапису Українського радіо, де в акустично досконалих залах народжується магія звуку.<br/>Симфонічний оркестр Українського радіо. Це не лише один із найстаріших та найавторитетніших музичних колективів України, а й один із найстаріших радіооркестрів Європи: навіть на BBC симфонічний оркестр з’явився роком пізніше<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Світлана Горлова була надзвичайно уважною та вимогливою до [[Слово|слова]]. Наприклад, вона вважала, що з огляду на фонетичні розбіжності дикторами на українське радіо не варто брати людей, перша мова яких російська. А природних мовців потрібно довго, наполегливо, але й доброзичливо вчити.<br/>Саме цьому було присвячено всенародно популярну програму, яку вела Світлана Горлова. Це радіожурнал «Слово» — програма про те, як правильно писати й говорити українською мовою, що вперше пролунала в ефірі 1978 року. За неї в складі творчого колективу ведуча здобула премію імені Івана Франка в галузі інформаційної діяльності від Держкомтелерадіо та премію імені Івана Огієнка<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = «Зберігати вічно» — написано на більшості архівних аудіоматеріалів Художнього фонду Українського радіо. '''Цифри говорять самі за себе: понад 200 тисяч годин звучання, понад 150 тисяч записів, з яких 110 тисяч є оригінальними, зробленими працівниками Будинку звукозапису УР'''<ref name="laboratory"/>.}} {{Q |Цитата = Говорить Українське радіо з українського Херсона.<ref>С. 30.</ref> |Коментар = слова, якими Маргарита Лазник щовечора починала ефір з окупованого Херсона |Автор = Маргарита Лазник }} {{Q |Цитата = Для вивчення звукових коливань, іще студентом, він винайшов прилад, який назвав фоноавтографом: пізніше такий прилад «перевинайде» американець Томас Едісон. За п’ятдесят років свого життя Микола Пильчиков придумав і виготовив однонитковий сейсмограф, проєкт висотного скафандра, автоматичний регулятор струму, термостат, а 1905 року — мобільну радіостанцію, яка працювала з автомобіля, що їздив Харковом.<ref>С. 61–62.</ref> |Коментар = про українського фізика та винахідника Миколу Пильчикова }} {{Q |Цитата = Вибуховий розвиток радіомовлення, що став можливим завдяки особистій ініціативі численних ентузіастів, зробив радіо не тільки важливим засобом масової комунікації, але й надав більшовикам новий інструмент ідеологічного контролю над суспільством. Утім, цей інструмент іще багато разів дратуватиме партійне керівництво своїм вільнодумством і намаганнями розповісти більше, ніж це санкціонувала влада. Повністю придушити цей імпульс небайдужості комуністам не вдасться до самого краху радянської імперії.<ref>С. 91.</ref> |Коментар = із глави «Як ініціативу ентузіастів поглинала радянська влада» }} {{Q |Цитата = Львівське радіо, що за Польщі було, без сумніву, одним із найважливіших чинників для польщення Західної України і надавало здогадно польське обличчя нашому місту, за той короткий період часу стало засобом твердження української віри. Це радіо було яскравим виразником того, що Львів був і є українським.<ref>С. 135.</ref> |Коментар = цитата у главі «Голос епохи: Зенон Тарнавський, диктор Українського радіо та диктор ОУН», зі «Спогаду про Львівський радіокомітет», вміщеного у збірці Тарнавського «Дорога на Високий Замок: новели, оповідання, нариси» |Автор = Зенон Тарнавський }} {{Q |Цитата = Добрий вечір, товариші радіоглядачі!<ref>С. 175.</ref> |Коментар = звертання до аудиторії на початку розвитку українського телебачення |Автор = Новела Серпіонова }} {{Q |Цитата = Радянська влада задумувала «Промінь» як противагу західним музичним радіостанціям, проте в Україні чимало слухачів сприйняли його як альтернативу московській музичній радіостанції «Маяк», яка з’явилася роком раніше. Позаяк в інших республіках Радянського Союзу власних музичних радіостанцій не з’явилося, українські місцеві еліти, вочевидь, зуміли знайти потрібні аргументи й вибороти простір для місцевої музики.<ref>С. 180.</ref> |Коментар = із глави «Радіо Промінь. Хвиля, що зростила українську естраду» }} {{Q |Цитата = Для бездержавного народу мовні стандарти — один із головних маркерів національної зрілості. І Микола Іванович сильно доклався до того, щоб українська в медіапросторі звучала впевнено, гідно і професійно.<ref>С. 208.</ref> |Коментар = про диктора й мовознавця Миколу Погрібного }} {{Q |Цитата = Під час виступу оркестр виконав мрійливий ноктюрн Шопена з барабанним грохотом, а фокстроту — пришвидшив темп, перетворивши його на «індустріальну фотографію».<ref>С. 246.</ref> |Коментар = про іронічну відповідь диригента радіооркестру Якова Розенштейна на вимогу, щоб «пролетарська музика» неодмінно підбадьорювала слухачів }} {{Q |Цитата = Перші години роботи мене задовольняють. Ми ухвалили рішення про постійну трансляцію Верховної Ради по радіо. Корисні для України рішення тут ухвалити буде складно, якщо взагалі можливо. Але радіотрансляції для нас — це колосальна перемога, бо тепер український народ почує, кого він обрав до парламенту.<ref>С. 299–300.</ref> |Коментар = слова В’ячеслава Чорновола у спогадах його колеги по парламенту Ярослава Кендзьора |Автор = В’ячеслав Чорновіл }} {{Q |Цитата = Популярні FM-радіостанції масово міняли свої формати. Вони зверталися до регулятора й розказували, що дослідження їхньої аудиторії показали: загалом вона складається з російськомовних людей із ностальгією за Радянським Союзом. Тож просили зменшити їм обов’язкову частку українського ефіру. Відмови ніколи не було. Так Українське радіо, «Промінь» і «Культура» перетворилися, по суті, на останній бастіон для української пісні в радіопросторі, якого не змогла здолати російська культурна агресія.<ref>С. 310.</ref> |Коментар = із глави «Останній бастіон української пісні: як радіопростір заполонила російська музика і як повертали українську» }} {{Q |Цитата = Вибір був дуже простий: або радіо замовкне, або воно буде говорити, але не лише те, чого хоче влада, а й те, що за потрібне вважають журналісти.<ref>С. 320–321.</ref> |Коментар = про створення страйккому Українського радіо під час Помаранчевої революції |Автор = Оксана Маловічко }} {{Q |Цитата = У 1980–1990-ті Українське радіо стало потужним інструментом демократизації України, а нині, під час російсько-української війни, буквально рятує життя, залишаючись часто єдиним доступним медіа в окупації та під час знеструмлень. У родині Суспільного мовлення Українське радіо має повну редакційну свободу, про яку мріяло не одне покоління радіожурналістів.<ref>С. 461.</ref> |Коментар = із глави «Сторіччя Українського радіо» }} == Примітки == {{reflist|2}} == Джерело == * Вадим Міський, Тамара Гусейнова. ''Українське радіо. Історія буремного століття'' / ідейний натхненник видання Дмитро Хоркін. 2-ге вид., доповн. Київ : Лабораторія, 2025. 480 с. : іл. ISBN 978-617-8620-30-1. == Посилання == * [https://go.detector.media/knizhka-ukrayinske-radio-istoriya-buremnogo-stolittya/ Сторінка книжки «Українське радіо. Історія буремного століття» на сайті ГО «Детектор медіа»] ([https://web.archive.org/web/20260806083408/https://go.detector.media/knizhka-ukrayinske-radio-istoriya-buremnogo-stolittya/ архівна копія від 6 серпня 2026 року]) {{Поділитися}} [[Категорія:Літературні твори]] [[Категорія:Публіцистика]] [[Категорія:Українські книги]] jyd2x0ubkpdjjiwww6kpift18l9p348 0 46129 162287 158373 2026-10-19T17:05:31Z Alice Redhotroof 12070 доповнення 162287 wikitext text/x-wiki {{Вікіпедія}} [[File:Australia green tree frog (Litoria caerulea) crop.jpg|thumb|250px|right|Жаби часто мають зелений колір, бо дермальні іридофори відбивають синє світло через жовтий верхній шар, який фільтрує його так, що воно сприймається як зелене]] [[File:Limes.jpg|thumb|250px|right|Лайми]] '''Зеле́ний'''&nbsp;— один з трьох [[колір|основних кольорів]], зелений діапазон спектру з довжиною хвилі 500—565 нанометрів. Зелений&nbsp;— це четвертий колір веселки. У геральдиці&nbsp;— зелень. == Цитати == {{Q|Цитата = Для багатьох поетів і романістів (Вуатюра, Скаррона, Фюретьєра), а також дотепних інтелектуалів епохи, зелений колір є передусім недоречним, якщо не сказати сміховинним: це колір міщан-скоробагатьків, які прагнуть вивищитися, не знаючи світських манер, або простакуватих і неосвічених провінціалів, які незграбно намагаються наслідувати столичну моду. У [[Франція|Франції]] 1630–1660‐х років вивести на театральну сцену персонажа, одягненого в зелене, часто означало представити дивакуватого або бурлескного героя і, у такий спосіб, викликати у публіки [[сміх]]<ref name="laboratory">[https://laboratory.ua/blog/5-tsytat-zelenyj Колір любові: добірка цитат із праці Мішеля Пастуро про зелений колір]</ref>. |Коментар = З книжки «Зелений. Історія кольору» |Оригінал = |Автор = Мішель Пастуро}} {{Q|Цитата = Довгий час зелений залишався в [[Європа|Європі]] кольором найбільш хімічно нестійким. Упродовж століть фарбарі та живописці билися над тим, щоб його зафіксувати. Отож цей хімічно нетривкий колір постійно асоціювався з усім тим, що символічно сприймається як мінливе чи ефемерне: [[молодість]], [[любов]], [[шанс]], [[удача]], [[надія]]. Тож чи не є символіка кольорів банальним наслідком хімії пігментів і барвників{{sfn| Кольори |2020|с=143}}? |Коментар = |Оригінал = |Автор = Мішель Пастуро}} {{Q|Цитата = З початку XII століття йому приділяють дедалі більше уваги при створенні вітражів, емалей і мініатюр, особливо в германському світі, де нещодавній успіх синього кольору був менш помітним, ніж деінде в Європі. Кілька десятиліть потому куртуазна література робить зелений символічним кольором не лише рослинного світу, але й молодості та кохання, а лицарство відводить йому особливе місце на шляхах пригод і турнірних полях<ref name="laboratory"/>. |Коментар = З книжки «Зелений. Історія кольору» |Оригінал = |Автор = Мішель Пастуро}} {{Q|Цитата = Одного лише зеленого кольору недостатньо, щоб зобразити всі якості куртуазної людини: прямоту і щиросердність найкраще виражати білим кольором; [[вірність]] і [[відданість]] — синім; [[честь]], [[хоробрість]] і [[щедрість]] — червоним.<br/>Натомість зелений — це у всіх сенсах колір вишуканості, юності, звеличення прекрасної дами і любовних почуттів. Знову ж таки, його часто поєднують із червоним, який уособлює бажання, тобто надію на плотські стосунки<ref name="laboratory"/>. |Коментар = З книжки «Зелений. Історія кольору» |Оригінал = |Автор = Мішель Пастуро}} {{Q|Цитата = Отже, зелений — це не лише колір весни, а й колір любові. Принаймні любові, що зароджується, любові молодої, сповненої надій, а також нетерпіння.<br/>У [[Середньовіччя|Середньовіччі]], однак, палітра любові була дуже широка. Зеленому кольору мінливого юнацького кохання протистоїть синій колір законної і вірної любові, сірий колір нещасливого кохання, і [[червоний колір]] християнської любові і милосердя. До цього переліку можна також додати [[жовтий колір]] ревнощів, [[чорний колір]] відчаю від втрати коханої людини і [[фіолетовий колір]] кровозмісної або забороненої любові. [...]<br/>Отже, зелений колір, пов’язаний із почуттям любові, — це колір молодості, нетерпіння тіла і неспокою серця. Дуже часто це мінливий, непостійний і легковажний колір, як і сама молодість<ref name="laboratory"/>. |Коментар = З книжки «Зелений. Історія кольору» |Оригінал = |Автор = Мішель Пастуро}} == Примітки == {{reflist}} == Джерела == * {{книга|автор = Мішель Пастуро |заголовок =Кольори наших споминів |місто =Київ-Львів| видавництво = Ніка-Центр та Видавництво Анетти Антоненко|рік=2020 |сторінок = 232 |isbn = 9789665217374 |ref = Кольори}} {{Поділитися}} {{Кольори веселки}} [[Категорія:Тематичні статті]] [[Категорія:Кольори]] [[Категорія:Веселка]] 277awdpjyx8kj3mlbgnjm8eqsil3plt 0 46725 162307 162281 2026-10-19T19:21:02Z Андрій Гриценко 6500 162307 wikitext text/x-wiki {{особа}} '''Денті́ньйо''' ({{lang-pt|Dentinho}}; справжнє ім'я — '''Бру́но Ферре́йра Бонфі́н''' ({{lang-pt|Bruno Ferreira Bonfim}}); 19 січня 1989, Сан-Паулу, [[Бразилія]]) — бразильський футболіст, півзахисник. Виступав за молодіжну збірну Бразилії (до 20 років). == Цитати == {{Q | Цитата = «Молимося за Україну!» | Коментар = про підтримку на адресу України після вторгнення Росії зі свого акаунту у Twitter [https://football.ua/ukraine/474202-dentinjjo-molimosja-za-ukrajinu.html Дентіньйо: Молимося за Україну] (24 лютого 2024 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Я не хотів коментувати те, що сталося вчора, але я не думаю, що можу мовчати про щось настільки серйозне. Я займаюся тим, що найбільше подобається в моєму житті - грою в футбол, і, на жаль, це був найгірший день у моєму житті. Під час гри три рази натовп видавав мавпоподібні звуки, двічі спрямовані на мене. Ці сцени не покидають мою голову. Я не міг спати і багато плакав. Ви знаєте, що я відчував у той момент? Агресію та смуток і нехай знають, що сьогодні існують ще такі упереджені люди. Спасибі всім за ваші повідомлення підтримки». | Коментар = про те, як пережив програші на своїй сторінці в Instagram [https://champion.com.ua/ukr/football/dentinyo-ya-ne-mig-spati-i-bagato-plakav-830795/ Дентіньйо: Я не міг спати і багато плакав] (11 листопада 2019 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} [[Категорія:Бразильські футболісти]] [[Категорія:Футболісти «Корінтіанс»]] [[Категорія:Футболісти «Шахтаря» (Донецьк)]] [[Категорія:Футболісти «Бешикташа»]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Україні]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Туреччині]] [[Категорія:Бразильські футбольні легіонери]] [[Категорія:Футболісти «Амазонас»]] 92xr3vdqyk7kl94txzmpl1wcd6uqvkp 162309 162307 2026-10-19T19:21:34Z Андрій Гриценко 6500 /* Примітки */ 162309 wikitext text/x-wiki {{особа}} '''Денті́ньйо''' ({{lang-pt|Dentinho}}; справжнє ім'я — '''Бру́но Ферре́йра Бонфі́н''' ({{lang-pt|Bruno Ferreira Bonfim}}); 19 січня 1989, Сан-Паулу, [[Бразилія]]) — бразильський футболіст, півзахисник. Виступав за молодіжну збірну Бразилії (до 20 років). == Цитати == {{Q | Цитата = «Молимося за Україну!» | Коментар = про підтримку на адресу України після вторгнення Росії зі свого акаунту у Twitter [https://football.ua/ukraine/474202-dentinjjo-molimosja-za-ukrajinu.html Дентіньйо: Молимося за Україну] (24 лютого 2024 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Я не хотів коментувати те, що сталося вчора, але я не думаю, що можу мовчати про щось настільки серйозне. Я займаюся тим, що найбільше подобається в моєму житті - грою в футбол, і, на жаль, це був найгірший день у моєму житті. Під час гри три рази натовп видавав мавпоподібні звуки, двічі спрямовані на мене. Ці сцени не покидають мою голову. Я не міг спати і багато плакав. Ви знаєте, що я відчував у той момент? Агресію та смуток і нехай знають, що сьогодні існують ще такі упереджені люди. Спасибі всім за ваші повідомлення підтримки». | Коментар = про те, як пережив програші на своїй сторінці в Instagram [https://champion.com.ua/ukr/football/dentinyo-ya-ne-mig-spati-i-bagato-plakav-830795/ Дентіньйо: Я не міг спати і багато плакав] (11 листопада 2019 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} [[Категорія:Автори-Д]] [[Категорія:Бразильські футболісти]] [[Категорія:Футболісти «Корінтіанс»]] [[Категорія:Футболісти «Шахтаря» (Донецьк)]] [[Категорія:Футболісти «Бешикташа»]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Україні]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Туреччині]] [[Категорія:Бразильські футбольні легіонери]] [[Категорія:Футболісти «Амазонас»]] qc9x52jow04is49ro4xb1yb7xbedntk 162311 162309 2026-10-19T19:23:06Z Андрій Гриценко 6500 162311 wikitext text/x-wiki {{особа}} '''Денті́ньйо''' ({{lang-pt|Dentinho}}; справжнє ім'я&nbsp;— '''Бру́но Ферре́йра Бонфі́н''' ({{lang-pt|Bruno Ferreira Bonfim}}); 19 січня 1989, Сан-Паулу, [[Бразилія]])&nbsp;— бразильський футболіст, півзахисник. Виступав за молодіжну збірну Бразилії (до 20 років). == Цитати == {{Q | Цитата = «Молимося за Україну!» | Коментар = про підтримку на адресу України після вторгнення Росії зі свого акаунту у Twitter [https://football.ua/ukraine/474202-dentinjjo-molimosja-za-ukrajinu.html Дентіньйо: Молимося за Україну] (24 лютого 2024 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Я не хотів коментувати те, що сталося вчора, але я не думаю, що можу мовчати про щось настільки серйозне. Я займаюся тим, що найбільше подобається в моєму житті - грою в футбол, і, на жаль, це був найгірший день у моєму житті. Під час гри три рази натовп видавав мавпоподібні звуки, двічі спрямовані на мене. Ці сцени не покидають мою голову. Я не міг спати і багато плакав. Ви знаєте, що я відчував у той момент? Агресію та смуток і нехай знають, що сьогодні існують ще такі упереджені люди. Спасибі всім за ваші повідомлення підтримки». | Коментар = про те, як пережив програші на своїй сторінці в Instagram [https://champion.com.ua/ukr/football/dentinyo-ya-ne-mig-spati-i-bagato-plakav-830795/ Дентіньйо: Я не міг спати і багато плакав] (11 листопада 2019 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} [[Категорія:Автори-Д]] [[Категорія:Бразильські футболісти]] [[Категорія:Футболісти «Корінтіанс»]] [[Категорія:Футболісти «Шахтаря» (Донецьк)]] [[Категорія:Футболісти «Бешикташа»]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Україні]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Туреччині]] [[Категорія:Бразильські футбольні легіонери]] [[Категорія:Футболісти «Амазонас»]] r6t43m446a21nus9k5nwwg1hao6ugps 0 46726 162308 162286 2026-10-19T19:21:06Z Андрій Гриценко 6500 162308 wikitext text/x-wiki {{особа}} '''Жуліа́но Ві́ктор де Па́ула''' (31 травня 1990, Куритиба, [[Бразилія]]) — бразильський футболіст, атакувальний півзахисник «Корінтіанса», гравець збірної Бразилії. Найкращий гравець Кубка Лібертадорес 2010 року. == Цитати == {{Q | Цитата = «Відмінностей не так багато. Але ось швидкість дійсно розрізняється в порівнянні з бразильським футболом. В Україні грають дуже швидко. Крім того, в Бразилії, якщо футболіст втратив м'яч, він може вимкнутися з епізоду. А тут, в разі перехоплення, тебе переслідують, і досить активно». | Коментар = про особливості бразильського та українського футболу в інтерв'ю Zero Hora [https://football24.ua/news/dzhuliano-v-ukrayini-chasom-byut-po-nogah-a-arbitr-ne-bachit-142566 Джуліано: В Україні часом б'ють по ногах, а арбітр не бачить] (14 березня 2024 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Часом б'ють по ногах, а арбітр не бачить. Тому мені спершу було важко адаптуватися. Але тепер я освоївся і заграв у більш силовий футбол». | Коментар = про довгу адапитацію до українського футболу в інтерв'ю Zero Hora [https://football24.ua/news/dzhuliano-v-ukrayini-chasom-byut-po-nogah-a-arbitr-ne-bachit-142566 Джуліано: В Україні часом б'ють по ногах, а арбітр не бачить] (14 березня 2024 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Продовжую мріяти про великий європейський клуб і сподіваюся, що "Дніпро" дозволить реалізувати мені цю мрію. У наступному сезоні будемо грати в Лізі Європи, але взагалі ми прагнемо потрапити в Лігу чемпіонів. У гіршому випадку, навіть якщо я залишуся тут всі п'ять років за контрактом, я повернуся до Бразилії все ще молодою людиною, але вже з комфортабельною фінансової обстановкою. Думаю, для мене будуть відкриті двері "Інтернасьоналя" та інших клубів». | Коментар = про те, які мотиви дозволяють грати в складі "Дніпра" в інтерв’ю вебсайту Globo Esporte [https://champion.com.ua/ukr/football/dzhuliano-dnipro-progresuye-440290/ Джуліано: "Дніпро" прогресує"] (11 травня 2011 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Багато хто в "Дніпрі", особливо українці, вже звиклися з ситуацією, коли команда знаходиться на 3-4 місці, і вони не особливо вірять, що ми можемо перемогти "Шахтар" або "Динамо". Але "Дніпро" прогресує, володіє чудовим тренером і тут створені всі умови». | Коментар = про те, як клуб прогресує в інтерв’ю вебсайту Globo Esporte [https://champion.com.ua/ukr/football/dzhuliano-dnipro-progresuye-440290/ Джуліано: "Дніпро" прогресує"] (11 травня 2011 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Президент "Дніпра" рідко тут з'являється. Ніколи його не бачив. Всі питання вирішую зі спортивним директором. Не знаю, чи зустрічався колись із президентом навіть тренер нашого клубу». | Коментар = про те, , що ніколи не зустрічався з президентом клубу в інтерв’ю вебсайту Globo Esporte [https://champion.com.ua/ukr/football/dzhuliano-dnipro-progresuye-440290/ Джуліано: "Дніпро" прогресує"] (11 травня 2011 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} [[Категорія:Бразильські футболісти]] [[Категорія:Гравці збірної Бразилії з футболу]] [[Категорія:Футболісти «Парани»]] [[Категорія:Футболісти «Інтернасіонала»]] [[Категорія:Футболісти «Дніпра» (Дніпро)]] [[Категорія:Футболісти «Греміу»]] [[Категорія:Футболісти «Зеніта» (Санкт-Петербург)]] [[Категорія:Футболісти «Фенербахче»]] [[Категорія:Футболісти «Аль-Насра» (Ер-Ріяд)]] [[Категорія:Футболісти «Істанбул ББ»]] [[Категорія:Футболісти «Корінтіанс»]] [[Категорія:Бразильські футбольні легіонери]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Україні]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Росії]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Туреччині]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Саудівській Аравії]] [[Категорія:Футболісти на Панамериканських іграх 2007]] [[Категорія:Бразильські учасники Панамериканських ігор]] [[Категорія:Гравці молодіжного чемпіонату світу з футболу 2009]] [[Категорія:Гравці молодіжної збірної Бразилії з футболу]] osbin7flbzt2og0wej2zfe912bq0qea 162310 162308 2026-10-19T19:22:53Z Андрій Гриценко 6500 /* Примітки */ 162310 wikitext text/x-wiki {{особа}} '''Жуліа́но Ві́ктор де Па́ула''' (31 травня 1990, Куритиба, [[Бразилія]]) — бразильський футболіст, атакувальний півзахисник «Корінтіанса», гравець збірної Бразилії. Найкращий гравець Кубка Лібертадорес 2010 року. == Цитати == {{Q | Цитата = «Відмінностей не так багато. Але ось швидкість дійсно розрізняється в порівнянні з бразильським футболом. В Україні грають дуже швидко. Крім того, в Бразилії, якщо футболіст втратив м'яч, він може вимкнутися з епізоду. А тут, в разі перехоплення, тебе переслідують, і досить активно». | Коментар = про особливості бразильського та українського футболу в інтерв'ю Zero Hora [https://football24.ua/news/dzhuliano-v-ukrayini-chasom-byut-po-nogah-a-arbitr-ne-bachit-142566 Джуліано: В Україні часом б'ють по ногах, а арбітр не бачить] (14 березня 2024 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Часом б'ють по ногах, а арбітр не бачить. Тому мені спершу було важко адаптуватися. Але тепер я освоївся і заграв у більш силовий футбол». | Коментар = про довгу адапитацію до українського футболу в інтерв'ю Zero Hora [https://football24.ua/news/dzhuliano-v-ukrayini-chasom-byut-po-nogah-a-arbitr-ne-bachit-142566 Джуліано: В Україні часом б'ють по ногах, а арбітр не бачить] (14 березня 2024 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Продовжую мріяти про великий європейський клуб і сподіваюся, що "Дніпро" дозволить реалізувати мені цю мрію. У наступному сезоні будемо грати в Лізі Європи, але взагалі ми прагнемо потрапити в Лігу чемпіонів. У гіршому випадку, навіть якщо я залишуся тут всі п'ять років за контрактом, я повернуся до Бразилії все ще молодою людиною, але вже з комфортабельною фінансової обстановкою. Думаю, для мене будуть відкриті двері "Інтернасьоналя" та інших клубів». | Коментар = про те, які мотиви дозволяють грати в складі "Дніпра" в інтерв’ю вебсайту Globo Esporte [https://champion.com.ua/ukr/football/dzhuliano-dnipro-progresuye-440290/ Джуліано: "Дніпро" прогресує"] (11 травня 2011 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Багато хто в "Дніпрі", особливо українці, вже звиклися з ситуацією, коли команда знаходиться на 3-4 місці, і вони не особливо вірять, що ми можемо перемогти "Шахтар" або "Динамо". Але "Дніпро" прогресує, володіє чудовим тренером і тут створені всі умови». | Коментар = про те, як клуб прогресує в інтерв’ю вебсайту Globo Esporte [https://champion.com.ua/ukr/football/dzhuliano-dnipro-progresuye-440290/ Джуліано: "Дніпро" прогресує"] (11 травня 2011 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Президент "Дніпра" рідко тут з'являється. Ніколи його не бачив. Всі питання вирішую зі спортивним директором. Не знаю, чи зустрічався колись із президентом навіть тренер нашого клубу». | Коментар = про те, , що ніколи не зустрічався з президентом клубу в інтерв’ю вебсайту Globo Esporte [https://champion.com.ua/ukr/football/dzhuliano-dnipro-progresuye-440290/ Джуліано: "Дніпро" прогресує"] (11 травня 2011 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} [[Категорія:Автори-П]] [[Категорія:Бразильські футболісти]] [[Категорія:Гравці збірної Бразилії з футболу]] [[Категорія:Футболісти «Парани»]] [[Категорія:Футболісти «Інтернасіонала»]] [[Категорія:Футболісти «Дніпра» (Дніпро)]] [[Категорія:Футболісти «Греміу»]] [[Категорія:Футболісти «Зеніта» (Санкт-Петербург)]] [[Категорія:Футболісти «Фенербахче»]] [[Категорія:Футболісти «Аль-Насра» (Ер-Ріяд)]] [[Категорія:Футболісти «Істанбул ББ»]] [[Категорія:Футболісти «Корінтіанс»]] [[Категорія:Бразильські футбольні легіонери]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Україні]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Росії]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Туреччині]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Саудівській Аравії]] [[Категорія:Футболісти на Панамериканських іграх 2007]] [[Категорія:Бразильські учасники Панамериканських ігор]] [[Категорія:Гравці молодіжного чемпіонату світу з футболу 2009]] [[Категорія:Гравці молодіжної збірної Бразилії з футболу]] 7gd5dar20xukuxcd56cvfl62jak23kr 162312 162310 2026-10-19T19:23:09Z Андрій Гриценко 6500 162312 wikitext text/x-wiki {{особа}} '''Жуліа́но Ві́ктор де Па́ула''' (31 травня 1990, Куритиба, [[Бразилія]])&nbsp;— бразильський футболіст, атакувальний півзахисник «Корінтіанса», гравець збірної Бразилії. Найкращий гравець Кубка Лібертадорес 2010 року. == Цитати == {{Q | Цитата = «Відмінностей не так багато. Але ось швидкість дійсно розрізняється в порівнянні з бразильським футболом. В Україні грають дуже швидко. Крім того, в Бразилії, якщо футболіст втратив м'яч, він може вимкнутися з епізоду. А тут, в разі перехоплення, тебе переслідують, і досить активно». | Коментар = про особливості бразильського та українського футболу в інтерв'ю Zero Hora [https://football24.ua/news/dzhuliano-v-ukrayini-chasom-byut-po-nogah-a-arbitr-ne-bachit-142566 Джуліано: В Україні часом б'ють по ногах, а арбітр не бачить] (14 березня 2024 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Часом б'ють по ногах, а арбітр не бачить. Тому мені спершу було важко адаптуватися. Але тепер я освоївся і заграв у більш силовий футбол». | Коментар = про довгу адапитацію до українського футболу в інтерв'ю Zero Hora [https://football24.ua/news/dzhuliano-v-ukrayini-chasom-byut-po-nogah-a-arbitr-ne-bachit-142566 Джуліано: В Україні часом б'ють по ногах, а арбітр не бачить] (14 березня 2024 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Продовжую мріяти про великий європейський клуб і сподіваюся, що "Дніпро" дозволить реалізувати мені цю мрію. У наступному сезоні будемо грати в Лізі Європи, але взагалі ми прагнемо потрапити в Лігу чемпіонів. У гіршому випадку, навіть якщо я залишуся тут всі п'ять років за контрактом, я повернуся до Бразилії все ще молодою людиною, але вже з комфортабельною фінансової обстановкою. Думаю, для мене будуть відкриті двері "Інтернасьоналя" та інших клубів». | Коментар = про те, які мотиви дозволяють грати в складі "Дніпра" в інтерв’ю вебсайту Globo Esporte [https://champion.com.ua/ukr/football/dzhuliano-dnipro-progresuye-440290/ Джуліано: "Дніпро" прогресує"] (11 травня 2011 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Багато хто в "Дніпрі", особливо українці, вже звиклися з ситуацією, коли команда знаходиться на 3-4 місці, і вони не особливо вірять, що ми можемо перемогти "Шахтар" або "Динамо". Але "Дніпро" прогресує, володіє чудовим тренером і тут створені всі умови». | Коментар = про те, як клуб прогресує в інтерв’ю вебсайту Globo Esporte [https://champion.com.ua/ukr/football/dzhuliano-dnipro-progresuye-440290/ Джуліано: "Дніпро" прогресує"] (11 травня 2011 року) | Оригінал = | Автор = }} {{Q | Цитата = «Президент "Дніпра" рідко тут з'являється. Ніколи його не бачив. Всі питання вирішую зі спортивним директором. Не знаю, чи зустрічався колись із президентом навіть тренер нашого клубу». | Коментар = про те, , що ніколи не зустрічався з президентом клубу в інтерв’ю вебсайту Globo Esporte [https://champion.com.ua/ukr/football/dzhuliano-dnipro-progresuye-440290/ Джуліано: "Дніпро" прогресує"] (11 травня 2011 року) | Оригінал = | Автор = }} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} [[Категорія:Автори-П]] [[Категорія:Бразильські футболісти]] [[Категорія:Гравці збірної Бразилії з футболу]] [[Категорія:Футболісти «Парани»]] [[Категорія:Футболісти «Інтернасіонала»]] [[Категорія:Футболісти «Дніпра» (Дніпро)]] [[Категорія:Футболісти «Греміу»]] [[Категорія:Футболісти «Зеніта» (Санкт-Петербург)]] [[Категорія:Футболісти «Фенербахче»]] [[Категорія:Футболісти «Аль-Насра» (Ер-Ріяд)]] [[Категорія:Футболісти «Істанбул ББ»]] [[Категорія:Футболісти «Корінтіанс»]] [[Категорія:Бразильські футбольні легіонери]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Україні]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Росії]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Туреччині]] [[Категорія:Футбольні легіонери в Саудівській Аравії]] [[Категорія:Футболісти на Панамериканських іграх 2007]] [[Категорія:Бразильські учасники Панамериканських ігор]] [[Категорія:Гравці молодіжного чемпіонату світу з футболу 2009]] [[Категорія:Гравці молодіжної збірної Бразилії з футболу]] bjv5jkmumnoglcwmnqhzueaufq6cxz0 0 46727 162288 2026-10-19T17:23:21Z Alice Redhotroof 12070 Створена сторінка: {{Особа | ім'я = Мішель Пастуро | Зображення = | Ширина = | Опис = | wikipedia = Мішель Пастуро | source = | commons = }} '''Мішель Пастуро''' ({{lang-fr|Michel Pastoureau}}; нар. 17 червня 1947)&nbsp;— французький професор [[Середньовіччя|середньовічної]] [[Історія|історії]] та експерт із західно... 162288 wikitext text/x-wiki {{Особа | ім'я = Мішель Пастуро | Зображення = | Ширина = | Опис = | wikipedia = Мішель Пастуро | source = | commons = }} '''Мішель Пастуро''' ({{lang-fr|Michel Pastoureau}}; нар. 17 червня 1947)&nbsp;— французький професор [[Середньовіччя|середньовічної]] [[Історія|історії]] та експерт із західної [[символ]]іки. == Цитати == {{Q|Цитата = Мене дратують книжки, у яких у назві є слово колір, а йдеться лише про живопис. Історія живопису — це надзвичайно захоплива річ, я добре її знаю. Але історія кольору значно ширша: вона включає історію живопису, але також історію одягу, лексики, виробництва, пігментів. Я спеціаліст з історії кольору, бо цікавлюся усім цим разом<ref name="laboratory">[https://laboratory.ua/blog/mishel-pasturo-pro-rozuminnya-koloriv Колір існує лише тоді, коли його сприймають: Мішель Пастуро про розуміння кольорів та спадкоємність любові до них]</ref>.}} {{Q|Цитата = Перед тим як написати монографію, було моє університетське викладання; а перед викладанням — мої дослідження. І моїм дослідженням вже пів століття. У певному сенсі [[Жовтий. Історія кольору|книжка про Жовтий]] уже існувала до своєї появи, бо я не працюю з кольорами по одному. Коли я проводжу дослідження, я опрацьовую всі досьє водночас. Жоден колір не існує окремо: коли я говорю про Реформацію і кольори — я маю на увазі їх усі разом<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Те, що є істинним на Заході, не є істинним всюди. Мені постійно доводиться сперечатися з ученими, які вважають, що існують універсальні істини про колір. Я категорично проти цього.<br/>Дати однозначне визначення кольору — неможливо. Коли я беру участь у міждисциплінарних зустрічах з [[художник]]ами, фізиками, хіміками, лінгвістами — вже за три хвилини стає зрозуміло, що ми не говоримо про одне й те саме<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = У дитинстві я був чутливий до кольорових відмінностей, мабуть, це була якась особливість сприйняття<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Я дуже рано почав бувати в художніх майстернях — це були справжні ігрові майданчики для малого хлопця. Я любив гратися з [[Колір|кольорами]], упорядковувати їх. Завдяки родині, яка часто водила мене до музеїв, я дуже рано сформував художнє бачення. Так я створив власну палітру і ця чутливість завжди була зі мною<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Якщо встановити лампу і прилад, що фіксує довжини хвиль, у порожній кімнаті — для фізика в точці зустрічі об’єкта і світла відбувається щось, що він назве явищем кольору. Але якщо там немає людини, яка би це сприйняла — розмова про колір не має сенсу<ref name="laboratory"/>.}} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} {{DEFAULTSORT:Пастуро Мішель}} [[Категорія:Автори-П]] [[Категорія:Французькі мистецтвознавці]] [[Категорія:Науковці Сорбонни]] [[Категорія:Французькі медієвісти]] meqo7r7gp5zmvr71h9pxxu0e960lzsa 162289 162288 2026-10-19T17:23:43Z Alice Redhotroof 12070 вилучена [[Категорія:Науковці Сорбонни]]; дoдана [[Категорія:Французькі історики]] з допомогою [[ВЦ:HC|HotCat]] 162289 wikitext text/x-wiki {{Особа | ім'я = Мішель Пастуро | Зображення = | Ширина = | Опис = | wikipedia = Мішель Пастуро | source = | commons = }} '''Мішель Пастуро''' ({{lang-fr|Michel Pastoureau}}; нар. 17 червня 1947)&nbsp;— французький професор [[Середньовіччя|середньовічної]] [[Історія|історії]] та експерт із західної [[символ]]іки. == Цитати == {{Q|Цитата = Мене дратують книжки, у яких у назві є слово колір, а йдеться лише про живопис. Історія живопису — це надзвичайно захоплива річ, я добре її знаю. Але історія кольору значно ширша: вона включає історію живопису, але також історію одягу, лексики, виробництва, пігментів. Я спеціаліст з історії кольору, бо цікавлюся усім цим разом<ref name="laboratory">[https://laboratory.ua/blog/mishel-pasturo-pro-rozuminnya-koloriv Колір існує лише тоді, коли його сприймають: Мішель Пастуро про розуміння кольорів та спадкоємність любові до них]</ref>.}} {{Q|Цитата = Перед тим як написати монографію, було моє університетське викладання; а перед викладанням — мої дослідження. І моїм дослідженням вже пів століття. У певному сенсі [[Жовтий. Історія кольору|книжка про Жовтий]] уже існувала до своєї появи, бо я не працюю з кольорами по одному. Коли я проводжу дослідження, я опрацьовую всі досьє водночас. Жоден колір не існує окремо: коли я говорю про Реформацію і кольори — я маю на увазі їх усі разом<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Те, що є істинним на Заході, не є істинним всюди. Мені постійно доводиться сперечатися з ученими, які вважають, що існують універсальні істини про колір. Я категорично проти цього.<br/>Дати однозначне визначення кольору — неможливо. Коли я беру участь у міждисциплінарних зустрічах з [[художник]]ами, фізиками, хіміками, лінгвістами — вже за три хвилини стає зрозуміло, що ми не говоримо про одне й те саме<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = У дитинстві я був чутливий до кольорових відмінностей, мабуть, це була якась особливість сприйняття<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Я дуже рано почав бувати в художніх майстернях — це були справжні ігрові майданчики для малого хлопця. Я любив гратися з [[Колір|кольорами]], упорядковувати їх. Завдяки родині, яка часто водила мене до музеїв, я дуже рано сформував художнє бачення. Так я створив власну палітру і ця чутливість завжди була зі мною<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Якщо встановити лампу і прилад, що фіксує довжини хвиль, у порожній кімнаті — для фізика в точці зустрічі об’єкта і світла відбувається щось, що він назве явищем кольору. Але якщо там немає людини, яка би це сприйняла — розмова про колір не має сенсу<ref name="laboratory"/>.}} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} {{DEFAULTSORT:Пастуро Мішель}} [[Категорія:Автори-П]] [[Категорія:Французькі мистецтвознавці]] [[Категорія:Французькі історики]] [[Категорія:Французькі медієвісти]] rp93medbqf7if3gr3o7ayyvezr4f29f 162296 162289 2026-10-19T17:57:29Z Alice Redhotroof 12070 162296 wikitext text/x-wiki {{Особа | ім'я = Мішель Пастуро | Зображення = | Ширина = | Опис = | wikipedia = Мішель Пастуро | source = | commons = }} '''Мішель Пастуро''' ({{lang-fr|Michel Pastoureau}}; нар. 17 червня 1947)&nbsp;— французький професор [[Середньовіччя|середньовічної]] [[Історія|історії]] та експерт із західної [[символ]]іки. == Цитати == {{Q|Цитата = Мене дратують книжки, у яких у назві є слово колір, а йдеться лише про живопис. Історія живопису — це надзвичайно захоплива річ, я добре її знаю. Але історія кольору значно ширша: вона включає історію живопису, але також історію одягу, лексики, виробництва, пігментів. Я спеціаліст з історії кольору, бо цікавлюся усім цим разом<ref name="laboratory">[https://laboratory.ua/blog/mishel-pasturo-pro-rozuminnya-koloriv Колір існує лише тоді, коли його сприймають: Мішель Пастуро про розуміння кольорів та спадкоємність любові до них]</ref>.}} {{Q|Цитата = Перед тим як написати монографію, було моє університетське викладання; а перед викладанням — мої дослідження. І моїм дослідженням вже пів століття. У певному сенсі [[Жовтий. Історія кольору|книжка про Жовтий]] уже існувала до своєї появи, бо я не працюю з кольорами по одному. Коли я проводжу дослідження, я опрацьовую всі досьє водночас. Жоден колір не існує окремо: коли я говорю про Реформацію і кольори — я маю на увазі їх усі разом<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Те, що є істинним на Заході, не є істинним всюди. Мені постійно доводиться сперечатися з ученими, які вважають, що існують універсальні істини про колір. Я категорично проти цього.<br/>Дати однозначне визначення кольору — неможливо. Коли я беру участь у міждисциплінарних зустрічах з [[художник]]ами, фізиками, хіміками, лінгвістами — вже за три хвилини стає зрозуміло, що ми не говоримо про одне й те саме<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = У дитинстві я був чутливий до кольорових відмінностей, мабуть, це була якась особливість сприйняття<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Я дуже рано почав бувати в художніх майстернях — це були справжні ігрові майданчики для малого хлопця. Я любив гратися з [[Колір|кольорами]], упорядковувати їх. Завдяки родині, яка часто водила мене до музеїв, я дуже рано сформував художнє бачення. Так я створив власну палітру і ця чутливість завжди була зі мною<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Якщо встановити лампу і прилад, що фіксує довжини хвиль, у порожній кімнаті — для фізика в точці зустрічі об’єкта і світла відбувається щось, що він назве явищем кольору. Але якщо там немає людини, яка би це сприйняла — розмова про колір не має сенсу<ref name="laboratory"/>.}} == Див. також == * [[Жовтий. Історія кольору]] * [[Зелений. Історія кольору]] == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} {{DEFAULTSORT:Пастуро Мішель}} [[Категорія:Автори-П]] [[Категорія:Французькі мистецтвознавці]] [[Категорія:Французькі історики]] [[Категорія:Французькі медієвісти]] 2lby70r79q763bkpaz60zene8j7jpmn 0 46728 162293 2026-10-19T17:54:11Z Alice Redhotroof 12070 Створена сторінка: '''«Зелений. Історія кольору»''' — книжка французького історика-медієвіста [[Мішель Пастуро|Мішеля Пастуро]], присвячена історії та символіці [[Зелений колір|зеленого кольору]] в західній культурі. Автор досліджує, як у різні історичні епохи змінювалися... 162293 wikitext text/x-wiki '''«Зелений. Історія кольору»''' — книжка французького історика-медієвіста [[Мішель Пастуро|Мішеля Пастуро]], присвячена історії та символіці [[Зелений колір|зеленого кольору]] в західній культурі. Автор досліджує, як у різні історичні епохи змінювалися значення й сприйняття цього кольору, пов’язаного з дитинством, коханням, азартом, фінансами, релігією та політичними й екологічними рухами. Пастуро простежує шлях зеленого від маргіналізованого й неоднозначного кольору до одного з найпоширеніших символів природи в сучасному світі. == Цитати == {{Q|Цитата = Для багатьох поетів і романістів (Вуатюра, Скаррона, Фюретьєра), а також дотепних інтелектуалів епохи, зелений колір є передусім недоречним, якщо не сказати сміховинним: це колір міщан-скоробагатьків, які прагнуть вивищитися, не знаючи світських манер, або простакуватих і неосвічених провінціалів, які незграбно намагаються наслідувати столичну моду. У [[Франція|Франції]] 1630–1660‐х років вивести на театральну сцену персонажа, одягненого в зелене, часто означало представити дивакуватого або бурлескного героя і, у такий спосіб, викликати у публіки [[сміх]]<ref name="laboratory">[https://laboratory.ua/blog/5-tsytat-zelenyj Колір любові: добірка цитат із праці Мішеля Пастуро про зелений колір]</ref>.}} {{Q|Цитата = «Зелені лицарі» — це не лише літературні персонажі: вони існують і в реальності. Найвідоміший із них жив у XIV столітті: Амадей VI, граф Савойський, який народився у 1334 році і помер у 1383 році, отримав за життя прізвисько «Зелений граф», і з тих пір це прізвисько закріпилося за ним, оскільки він завжди брав участь у двобоях і турнірах в одязі цього кольору. Легенда уточнює, що він вибрав цей колір під час турніру в Шамбері навесні 1353 року: зелений колір, можливо, був кольором вбрання дами, в яку він був закоханий і чий рукав він спочатку носив.<br/>Ім’я дами нам невідоме (і чи існувала вона взагалі?), але зв’язок між зеленим рукавом і любовними почуттями пережив століття. Відома пісня, яку багато меломанів вважають найкрасивішою піснею всіх часів, називається Greensleeves («Зелені рукави»). Вона датується XVI століттям, її мелодія — це мелодія старовинної ірландської балади, а слова приписують англійському королю Генріху VIII, жорстокому коханцю і ревнивцю. У пісні, власне, автор скаржиться на непостійність почуттів своєї коханої<ref name="laboratory"/>...}} {{Q|Цитата = З початку XII століття йому приділяють дедалі більше уваги при створенні вітражів, емалей і мініатюр, особливо в германському світі, де нещодавній успіх синього кольору був менш помітним, ніж деінде в Європі. Кілька десятиліть потому куртуазна література робить зелений символічним кольором не лише рослинного світу, але й молодості та кохання, а лицарство відводить йому особливе місце на шляхах пригод і турнірних полях<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Одного лише зеленого кольору недостатньо, щоб зобразити всі якості куртуазної людини: прямоту і щиросердність найкраще виражати білим кольором; [[вірність]] і [[відданість]] — синім; [[честь]], [[хоробрість]] і [[щедрість]] — червоним.<br/>Натомість зелений — це у всіх сенсах колір вишуканості, юності, звеличення прекрасної дами і любовних почуттів. Знову ж таки, його часто поєднують із червоним, який уособлює бажання, тобто надію на плотські стосунки<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Отже, зелений — це не лише колір весни, а й колір любові. Принаймні любові, що зароджується, любові молодої, сповненої надій, а також нетерпіння.<br/>У [[Середньовіччя|Середньовіччі]], однак, палітра любові була дуже широка. Зеленому кольору мінливого юнацького кохання протистоїть синій колір законної і вірної любові, сірий колір нещасливого кохання, і [[червоний колір]] християнської любові і милосердя. До цього переліку можна також додати [[жовтий колір]] ревнощів, [[чорний колір]] відчаю від втрати коханої людини і [[фіолетовий колір]] кровозмісної або забороненої любові. Щодо червоного, то він може мати різні символічні значення: з одного боку, це христологічний червоний, колір крові, пролитої Христом і за Христа; на іншому полюсі — зовсім інший червоний: колір еротики, тілесних утіх, хоті, розпусти і проституції.<br/>На символічному рівні це аж ніяк не один і той самий колір, та і з погляду мистецтва також: художники ніколи не використовували один і той самий пігмент, коли їм була потрібна червона фарба для картини про божественну любов і для сюжету про любов плотську, навіть якщо фарби на полотні чи дошці здавалися однаковими.Отже, зелений колір, пов’язаний із почуттям любові, — це колір молодості, нетерпіння тіла і неспокою серця. Дуже часто це мінливий, непостійний і легковажний колір, як і сама молодість<ref name="laboratory"/>.}} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} [[Категорія:Літературні твори]] [[Категорія:Публіцистика]] jh45ngb7j33zsh11penp4mwjs9go634 162295 162293 2026-10-19T17:55:48Z Alice Redhotroof 12070 162295 wikitext text/x-wiki '''«Зелений. Історія кольору»''' — книжка французького історика-медієвіста [[Мішель Пастуро|Мішеля Пастуро]], присвячена історії та символіці [[Зелений колір|зеленого кольору]] в західній культурі. Автор досліджує, як у різні історичні епохи змінювалися значення й сприйняття цього кольору, пов’язаного з дитинством, коханням, азартом, фінансами, релігією та політичними й екологічними рухами. Пастуро простежує шлях зеленого від маргіналізованого й неоднозначного кольору до одного з найпоширеніших символів природи в сучасному світі. == Цитати == {{Q|Цитата = Для багатьох поетів і романістів (Вуатюра, Скаррона, Фюретьєра), а також дотепних інтелектуалів епохи, зелений колір є передусім недоречним, якщо не сказати сміховинним: це колір міщан-скоробагатьків, які прагнуть вивищитися, не знаючи світських манер, або простакуватих і неосвічених провінціалів, які незграбно намагаються наслідувати столичну моду. У [[Франція|Франції]] 1630–1660‐х років вивести на театральну сцену персонажа, одягненого в зелене, часто означало представити дивакуватого або бурлескного героя і, у такий спосіб, викликати у публіки [[сміх]]<ref name="laboratory">[https://laboratory.ua/blog/5-tsytat-zelenyj Колір любові: добірка цитат із праці Мішеля Пастуро про зелений колір]</ref>.}} {{Q|Цитата = «Зелені лицарі» — це не лише літературні персонажі: вони існують і в реальності. Найвідоміший із них жив у XIV столітті: Амадей VI, граф Савойський, який народився у 1334 році і помер у 1383 році, отримав за життя прізвисько «Зелений граф», і з тих пір це прізвисько закріпилося за ним, оскільки він завжди брав участь у двобоях і турнірах в одязі цього кольору. Легенда уточнює, що він вибрав цей колір під час турніру в Шамбері навесні 1353 року: зелений колір, можливо, був кольором вбрання дами, в яку він був закоханий і чий рукав він спочатку носив.<br/>Ім’я дами нам невідоме (і чи існувала вона взагалі?), але зв’язок між зеленим рукавом і любовними почуттями пережив століття. Відома пісня, яку багато меломанів вважають найкрасивішою піснею всіх часів, називається Greensleeves («Зелені рукави»). Вона датується XVI століттям, її мелодія — це мелодія старовинної ірландської балади, а слова приписують англійському королю Генріху VIII, жорстокому коханцю і ревнивцю. У пісні, власне, автор скаржиться на непостійність почуттів своєї коханої<ref name="laboratory"/>...}} {{Q|Цитата = З початку XII століття йому приділяють дедалі більше уваги при створенні вітражів, емалей і мініатюр, особливо в германському світі, де нещодавній успіх синього кольору був менш помітним, ніж деінде в Європі. Кілька десятиліть потому куртуазна література робить зелений символічним кольором не лише рослинного світу, але й молодості та кохання, а лицарство відводить йому особливе місце на шляхах пригод і турнірних полях<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Одного лише зеленого кольору недостатньо, щоб зобразити всі якості куртуазної людини: прямоту і щиросердність найкраще виражати білим кольором; [[вірність]] і [[відданість]] — синім; [[честь]], [[хоробрість]] і [[щедрість]] — червоним.<br/>Натомість зелений — це у всіх сенсах колір вишуканості, юності, звеличення прекрасної дами і любовних почуттів. Знову ж таки, його часто поєднують із червоним, який уособлює бажання, тобто надію на плотські стосунки<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Отже, зелений — це не лише колір весни, а й колір любові. Принаймні любові, що зароджується, любові молодої, сповненої надій, а також нетерпіння.<br/>У [[Середньовіччя|Середньовіччі]], однак, палітра любові була дуже широка. Зеленому кольору мінливого юнацького кохання протистоїть синій колір законної і вірної любові, сірий колір нещасливого кохання, і [[червоний колір]] християнської любові і милосердя. До цього переліку можна також додати [[жовтий колір]] ревнощів, [[чорний колір]] відчаю від втрати коханої людини і [[фіолетовий колір]] кровозмісної або забороненої любові. Щодо червоного, то він може мати різні символічні значення: з одного боку, це христологічний червоний, колір крові, пролитої Христом і за Христа; на іншому полюсі — зовсім інший червоний: колір еротики, тілесних утіх, хоті, розпусти і проституції.<br/>На символічному рівні це аж ніяк не один і той самий колір, та і з погляду мистецтва також: художники ніколи не використовували один і той самий пігмент, коли їм була потрібна червона фарба для картини про божественну любов і для сюжету про любов плотську, навіть якщо фарби на полотні чи дошці здавалися однаковими.Отже, зелений колір, пов’язаний із почуттям любові, — це колір молодості, нетерпіння тіла і неспокою серця. Дуже часто це мінливий, непостійний і легковажний колір, як і сама молодість<ref name="laboratory"/>.}} == Див. також == * [[Жовтий. Історія кольору]] == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} [[Категорія:Літературні твори]] [[Категорія:Публіцистика]] o0jrd1w0kmbm18lncum5oamtvy9wo6b 0 46729 162297 2026-10-19T18:23:50Z Alice Redhotroof 12070 Створена сторінка: '''«Я змішаю твою кров із вугіллям»''' — книжка українського письменника [[Михед Олександр Павлович|Олександра Михеда]], написана в жанрі літературного репортажу та присвячена історії, культурі й колективній пам’яті Донеччини та Луганщини. У ній автор... 162297 wikitext text/x-wiki '''«Я змішаю твою кров із вугіллям»''' — книжка українського письменника [[Михед Олександр Павлович|Олександра Михеда]], написана в жанрі літературного репортажу та присвячена історії, культурі й колективній пам’яті Донеччини та Луганщини. У ній автор досліджує ідентичність [[Східна Україна|українського Сходу]] через розповіді його мешканців, спогади та роздуми письменників, митців, істориків та інших представників регіону. Серед співрозмовників Михеда — [[Жадан Сергій Вікторович|Сергій Жадан]], [[Кахідзе Алевтина Томазівна|Алевтина Кахідзе]], [[Козловський Ігор Анатолійович|Ігор Козловський]], Роман Мінін, Володимир Рафєєнко й [[Стяжкіна Олена Вікторівна|Олена Стяжкіна]]. == Цитати == {{Q|Цитата = Можна прожити успішне [[життя]], зробити кар’єру, щороку літати у зимову та літню відпустки, але ніколи не помандрувати з Півночі на Південь. Або зі Сходу на Захід. Ледь не в кожній країні є ця ментальна мапа стереотипів — мовляв, це ж люди з півночі, там одні заводи, роботяги, культури в них ніц немає. А на півдні, звісно, самі лише лайдаки й утриманці. Та ще ж точно десь є свій культурний П’ємонт, який, однак, утрачає власну ідентичність у гонитві за туристичним «позиціонуванням»<ref name="laboratory">[https://laboratory.ua/blog/5-tsytat-myhed Записую цифри словами, щоб усвідомити їх. Зробити відчутнішими. Реальнішими: 5 цитат із книжки «Я змішаю твою кров із вугіллям»]</ref>.}} {{Q|Цитата = Якщо історія Костянтинівки чогось і вчить, то це того, що символи потрібно переглядати і міфологію формувати самотужки. Коли розвалюється вся промисловість і місто перетворюється на некрополь комуністичного минулого, час знаходити нові старі символи крихкості<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Дні роботи з архівом Марка Залізняка, фотографа і літописця, який зафіксував майже ціле століття життя свого району.<br/>Залізняку 24 роки. Записник починається з молитви, таблички множення, адрес знайомих у різних містах, арабських і римських цифр. Як водяні знаки, проступають на сторінках записи різних епох.<br/>Десятий зошит Залізняка закінчується на важливому моменті. Як і будь-який уламок великого наративу. Його родину обклали більшим податком. «У моїй родині майже голодування». Йому хотіли приписати розкрадання. Під час війни теперішній голова колгоспу попросив у дружини Залізняка десять кілограмів меду і за них (та ще за курячі яйця) викупив свого сина з німецького полону. Тепер до їхньої родини самі лишень — «черствість і дурість, і яке невезіння нам із дружиною за наше добро, відвертість і довіру». У момент, коли Залізняк іде на зустріч із головою колгоспу, щоб розібратися зі звинуваченням у розкраданні, оповідь уривається. Що трапилося потім? Яке життя прожив чоловік, котрий народився за два роки до сінематографа братів Люм’єр? І який помер у рік, коли на церемонії вручення премії «Оскар», що проходила в день народження Залізняка, 29 березня 1982 року, фільм «Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега» претендував на вісім статуеток<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Фотографії шахтарських династій, що тривали 181 рік. А ось іще одна, її історія ще довша: 360 років. Триста шістдесят років шахтарської праці. Записую цифри словами, щоб усвідомити їх. Зробити відчутнішими. Реальнішими.<ref name="laboratory"/>}} {{Q|Цитата = Їдемо на затишний пляж. В очах мого провідника [[сум]]. Як тут раніше було. Міст іще не зрізали. Вишка була не така розбита. Пропонує мені піднятися на вишку, з якої мали стрибати всі пацанята Лисичанська. «Якщо не стрибав — не мужик». Ініціація [[страх]]ом і безстрашністю перед незвіданим<ref name="laboratory"/>.}} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} [[Категорія:Літературні твори]] [[Категорія:Публіцистика]] 1tsr8nqdnd4neo3n2ym9seseo2bdvv0 162305 162297 2026-10-19T19:15:02Z Alice Redhotroof 12070 дoдана [[Категорія:Українські книги]] з допомогою [[ВЦ:HC|HotCat]] 162305 wikitext text/x-wiki '''«Я змішаю твою кров із вугіллям»''' — книжка українського письменника [[Михед Олександр Павлович|Олександра Михеда]], написана в жанрі літературного репортажу та присвячена історії, культурі й колективній пам’яті Донеччини та Луганщини. У ній автор досліджує ідентичність [[Східна Україна|українського Сходу]] через розповіді його мешканців, спогади та роздуми письменників, митців, істориків та інших представників регіону. Серед співрозмовників Михеда — [[Жадан Сергій Вікторович|Сергій Жадан]], [[Кахідзе Алевтина Томазівна|Алевтина Кахідзе]], [[Козловський Ігор Анатолійович|Ігор Козловський]], Роман Мінін, Володимир Рафєєнко й [[Стяжкіна Олена Вікторівна|Олена Стяжкіна]]. == Цитати == {{Q|Цитата = Можна прожити успішне [[життя]], зробити кар’єру, щороку літати у зимову та літню відпустки, але ніколи не помандрувати з Півночі на Південь. Або зі Сходу на Захід. Ледь не в кожній країні є ця ментальна мапа стереотипів — мовляв, це ж люди з півночі, там одні заводи, роботяги, культури в них ніц немає. А на півдні, звісно, самі лише лайдаки й утриманці. Та ще ж точно десь є свій культурний П’ємонт, який, однак, утрачає власну ідентичність у гонитві за туристичним «позиціонуванням»<ref name="laboratory">[https://laboratory.ua/blog/5-tsytat-myhed Записую цифри словами, щоб усвідомити їх. Зробити відчутнішими. Реальнішими: 5 цитат із книжки «Я змішаю твою кров із вугіллям»]</ref>.}} {{Q|Цитата = Якщо історія Костянтинівки чогось і вчить, то це того, що символи потрібно переглядати і міфологію формувати самотужки. Коли розвалюється вся промисловість і місто перетворюється на некрополь комуністичного минулого, час знаходити нові старі символи крихкості<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Дні роботи з архівом Марка Залізняка, фотографа і літописця, який зафіксував майже ціле століття життя свого району.<br/>Залізняку 24 роки. Записник починається з молитви, таблички множення, адрес знайомих у різних містах, арабських і римських цифр. Як водяні знаки, проступають на сторінках записи різних епох.<br/>Десятий зошит Залізняка закінчується на важливому моменті. Як і будь-який уламок великого наративу. Його родину обклали більшим податком. «У моїй родині майже голодування». Йому хотіли приписати розкрадання. Під час війни теперішній голова колгоспу попросив у дружини Залізняка десять кілограмів меду і за них (та ще за курячі яйця) викупив свого сина з німецького полону. Тепер до їхньої родини самі лишень — «черствість і дурість, і яке невезіння нам із дружиною за наше добро, відвертість і довіру». У момент, коли Залізняк іде на зустріч із головою колгоспу, щоб розібратися зі звинуваченням у розкраданні, оповідь уривається. Що трапилося потім? Яке життя прожив чоловік, котрий народився за два роки до сінематографа братів Люм’єр? І який помер у рік, коли на церемонії вручення премії «Оскар», що проходила в день народження Залізняка, 29 березня 1982 року, фільм «Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега» претендував на вісім статуеток<ref name="laboratory"/>.}} {{Q|Цитата = Фотографії шахтарських династій, що тривали 181 рік. А ось іще одна, її історія ще довша: 360 років. Триста шістдесят років шахтарської праці. Записую цифри словами, щоб усвідомити їх. Зробити відчутнішими. Реальнішими.<ref name="laboratory"/>}} {{Q|Цитата = Їдемо на затишний пляж. В очах мого провідника [[сум]]. Як тут раніше було. Міст іще не зрізали. Вишка була не така розбита. Пропонує мені піднятися на вишку, з якої мали стрибати всі пацанята Лисичанська. «Якщо не стрибав — не мужик». Ініціація [[страх]]ом і безстрашністю перед незвіданим<ref name="laboratory"/>.}} == Примітки == {{reflist}} {{Поділитися}} [[Категорія:Літературні твори]] [[Категорія:Публіцистика]] [[Категорія:Українські книги]] k9kxgg23mper0nxaukskxhp2g5j9zcz 14 46730 162304 2026-10-19T18:59:50Z Alice Redhotroof 12070 Створено порожню сторінку 162304 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1